Закарпатський інститутпіслядипломної педагогічної освіти

Методичний кабінет відділу освітиІршавської райдержадміністрації

ПОРАДНИК УЧИТЕЛЯМ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ

Методичний посібник

Використання інтерактивних методів навчання при викладанні української мови і літератури

в навчальних закладах Іршавщини (з досвіду роботи районної творчої групи)

УжгородІнформаційно-видавничий центр ЗІППО

20071

Редакційна колегія:Попович І. С., начальник відділу освіти Іршавської РДАВаш Є. І., методист РМК Келемен М. Ю., завідувач РМКШмулига В. І., керівник районної творчої групи

У методичному посібнику викладено сутність і зміст інтерактивних методів навчання, вимоги до його впровадження в практику роботи словесників, подано власні рекомендації та творчі доробки членів районної творчої групи навчальних закладів Іршавщини з цієї проблеми.

Для вчителів словесників загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв. Рецензенти:

Гнаткович Т. Д., завідувач кабінету суспільно-гуманітарних дисциплін ЗІППО

Децик Г. Д., методист ЗІППО

Методичний посібник видано за сприяння:Талапканича Михайла Івановича, директора ЗІППО.Лазара Івана Васильовича, завідувача кабінету школознавства

ЗІППО

Схвалено до друку радою методкабінету відділу освіти Іршавської РДА (Протокол №3 від 20 квітня 2007 року)

2

Зміст

Вступ Інтерактивні методи навчання: теорія і процес впровадження Інтерактивне навчання на практиці

З досвіду роботи: М. Ю. Келемен В. І. Шмулиги. К. Й. Попович Н. М. Гецко Р. І. Котич Л. І. Митровцій О. Ю. Плеші Л. М. Бідзілі М. Ф. Продан М. Ю. Щоки Є. П. Світлинець Н. В. Кузьми О. І. Кельбас О. В. Рацин Г. І. Староста Ділимося здобутками Список літератури

4

5

2539537197110121136157174193210224239245261264

3

Вступ

Ми живемо на зламі епохи, коли відбувається становлення незалежної України. А новій державі потрібна українська еліта. Саме тому реалізація державної політики в галузі навчання та виховання спрямовує освітян на формування творчої, інтелектуально розвиненої, ініціативної особистості, здатної глобально мислити, постійно самовдосконалюватися й діяти відповідно до конкретних умов, сприяти становленню високосвідомого громадянина.

Суспільству потрібна читацька особистість. Як її виховати? Яким чином будувати навчання, щоб процес пізнання став цікавим для учнів? Одним із шляхів є впровадження в педагогічну практику інтерактивних методів.

У своїх доробках члени творчої групи розкривають: - сутність і зміст інтерактивних методів навчання;- вимоги до впровадження інтерактивного навчання;- методичні рекомендації щодо підготовки уроку за

інтерактивними технологіями.Кращі словесники шкіл району, які входять до творчої групи

подають власні рекомендації та творчі доробки з проблеми використання інтерактивних методів при викладанні української мови і літератури, зарубіжної літератури (методи роботи у парах, групах, мікрофону, мозкового штурму, незакінчених речень, розв’язання деференційованих завдань, проблемних ситуацій, дослідницької діяльності тощо).

Це своєрідний звіт про роботу творчої групи і окремо – про кожного її учасника, неординарної творчої особистості, яка виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, досконало володіє ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї діяльності, її індивідуальний стиль, охоче ділиться досвідом роботи.

4

ВАШ Єлизавета Іванівна,методист РМК відділу освіти Іршавської райдержадміністрації,відмінник освіти України, педстаж 33 роки

Інтерактивні методи навчання: теорія і процес впровадження

В умовах традиційних форм та методів навчання чимало школярів, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають, не готові до життя. Соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. У цьому плані є досить перспективним особистісно зорієнтоване навчання, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. Відповідне методичне забезпечення ґрунтується на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження. Визначальним для особистісно зорієнтованого навчання є соціокультурний діалог у системі “педагог – дитина” на основі її розуміння, прийняття і визнання.

При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія педагога полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створенню сприятливих умов для їх розвитку.

Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів. Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання повинні бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови

5

дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною основою – розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі, Л.Глущенко, Л.Щербині, Т.Алєксєєвій, С.Сафарян, О.Власенко, З.Кубрак, В.Химинцю і інші. Вони вважають, що термін “інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення “взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: “Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня”. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: “Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…”.

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне, бригадне та проектне навчання 20-х років).

Спроби оптимізації навчального процесу, реалізації окремих елементів інтерактивності робили В. Сухомлинський і В. Шаталов.

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення коефіцієнта корисної дії процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

6

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Вони не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання На основі опрацьованої літератури приходимо до висновку, що

методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

Групові методи:Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає

обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дасть змогу учням набути навичок співпраці, оволодіти уміннями висловлюватися та вислуховувати думки інших. Організувати роботу потрібно так:

Прочитайте завдання й інформацію до його виконання. Визначте, хто буде говорити першим. Висловіть свої думки, погляди на проблему. Дійдіть спільної думки. Визначте, хто буде робити підсумки роботи класу.Для ефективного спілкування в парах необхідно враховувати кілька

моментів: сідайте обличчям до того з ким говорите, встановіть контакт

очима;

7

допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так»;

якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ти, маєш на увазі, що ...?, «Чи правильно я зрозуміла, що...?»). Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводьте приклади, і пояснюйте свої думки.

Запам’ятайте, чого не треба робити під час активного слухання: – давати поради; – змінювати тему розмови; – давати оцінку та перебивати особу, яка висловлюється; – розповідати про власний досвід.Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках

проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те

ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3

хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє

коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи

(слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати

8

роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу,

після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки. Прийом «акваріум» чимось нагадує гру «Що? Де? Коли?» і його найбільше люблять учні.

Для виконання завдання учні об’єднуються у 2-4 групи і отримують потрібну інформацію. Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку середнього ряду утворює маленьке коло (акваріум) і, отримавши завдання, починає його обговорювати.

Один з учасників групи читає вголос завдання. Потім починається його обговорення з елементами дискусії. На це відводиться 3-5 хвилин. Після чого спільно ухвалюється рішення.

Решта учнів класу слухають, не втручаючись в обговорення, і спостерігають, чи дискусія відбувається за встановленими правилами. Коли час вичерпано, група займає своє місце, а клас обговорює запитання:

– Чи погоджуєтеся ви з думкою групи? – Чи була ця думка достатньо аргументована; – Який з аргументів ви вважаєте найпереконливішим? Після цього місце в «акваріумі» займає інша група та обговорює

наступне завдання. У ньому по черзі мають побувати усі групи. Фронтальні методи:Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з

приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення. Цей прийом передбачає залучення всіх учнів до обговорення проблем.

Послідовність дій така. Порушується дискусійне проблемне запитання та пропонується

його обговорити в колі (малих групах). Після того, як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє свій варіант відповіді на запитання (лише один). Групи висловлюються по черзі доти, доки не буде дано відповіді на усі запитання. Під час обговорення теми на дошці складається список висловлених ідей. Коли всі ідеї вичерпані, учні розглядають проблему в цілому і підбивають підсумок.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з

приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.

9

Метод “Мікрофон” дає можливість кожному швидко висловитися. Правила проведення:- говорити має тільки той, у кого “символічний” мікрофон; відповіді

не слід коментувати чи оцінювати;- коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або

викрикувати з місця. Цей прийом надає можливість кожному сказати щось оперативно,

по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це

продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

Цей прийом часто поєднується з “мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з думками інших. Така робота дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Визначивши певну тему, вчитель формулює початок речення і пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованого початку висловлювання. Учні працюють з “відкритими” реченнями, наприклад:

“На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...”

“Ця інформація спонукає нас до висновку, що ...” “Таке рішення було ухвалене, тому що... ” “Це мій улюблений герой, бо...” Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по

черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити декілька рішень з конкретної теми.

Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує учнів до участі у її обговоренні шляхом “штурму”, який організовує за такими етапами:

– Усі учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

10

– Учні записують на дошці всі запропоновані ідеї. – Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання

слід припинити. – Після того, як всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують,

розглядають детальніше. – Обирають ті, що на думку учнів, допоможуть розв’язати

поставлену проблему.Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему

(складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, “чим близький нам Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, Леся Українка?”).

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи

працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

Останнім часом у шкільній практиці почали застосовувати нові прийоми інтерактивного навчання. Серед них відзначимо такі.

Уведення в урок. Прийом ставить за мету підвищення інтересу до навчального матеріалу. Перед учнями ставиться проста, зрозуміла, приваблива для них мета, виконуючи яку, вони мимохідь виконуватимуть те навчальне завдання, яке планує педагог.

Прийом “врожай”. Учитель знаходить такий кут зору, під яким навіть звичайне стає дивовижним. Інколи цікаве не просто вражає, а й приваблює протягом значного відрізку часу.

Прийом “відстрочена” увага. На початку уроку вчитель пропонує загадку (цікавий, незвичний факт), відгадка якої відкривається на уроці під час роботи над новим матеріалом.

Прийом “лови помилку”. Пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок, які учні мають виправити (помилки щодо змісту тексту, неточності у вчинках персонажів тощо).

Прийом “своя опора” (“шпаргалка”). Учень під час розповіді вчителя самостійно складає власний опорний конспект за новим матеріалом; визначає алгоритм навчальних дій; складає розгорнутий план відповіді.

Наприкінці уроку учні пояснюють свою опору одне одному.

11

Прийом “повторюємо контролюючи”. Учні складають серію контрольних запитань до вивченого на уроці матеріалу (форми роботи: парне опитування; гра “Передай крейду”, експрес-опитування; літературне лото, доміно, вікторина; літературна гра “Про що говорять дати?”, за опорними словами і датами розповідь про життя письменника).

Прийом “свої приклади”. Учні готують власні приклади до нового матеріалу (цікаві факти, сторінки з життя письменника; добирають цитати, прислів’я до рис характеру персонажа виучуваного твору; складають кросворди, чайнворди за його змістом; створюють відео-, кінофільми).

Прийоми театральної педагогіки. Тут на допомогу вчителю приходять: живі ролики (“з якого твору?”, “впізнай героя”); інсценівки уривків з творів, що вивчаються; читання в особах.

Прийом “диригування”. Учитель – диригент уроку, учні уважні до його диригування.

Прийоми зворотного зв’язку. Свою реакцію, настрій, емоційний стан учні демонструють – до уроку і після нього – за допомогою світлофорів, віял, карток, намальованих мордочок.

Резюме уроку. Учні відповідають на серію запитань, які допомагають розкрити їхнє ставлення до заняття, до навчального предмета взагалі; роблять спроби оцінити вчителя, рівень його підготовки та проведення уроку.

Завершення уроку. Кожен педагог має пам’ятати; останнє слово за вчителем, а не за дзвоником. Наприкінці уроку мають прозвучати прості фрази: “Урок завершено, успіхів вам!”, “Гарного відпочинку на перерві!”, “До нових зустрічей”. Або: “Любі діти, ось і скінчився урок. Дякую за приємну зустріч, за співдружність, розуміння. На наступному занятті ми знову зустрінемося з нашими улюбленими героями”.

Завершити урок може звуковий чи зоровий удар в гонг, запалення ліхтарика над дошкою, мелодія музичної шкатулки тощо.

У процесі інтерактивного навчання найпоширенішими прийомами оцінювання є такі.

Тест. Учні можуть обрати правильну відповідь із кількох запропонованих варіантів, знайти “пару” тощо.

Експрес-опитування. Це можуть бути швидкі лаконічні усні або письмові відповіді (за картками на знання основних понять); виконання завдань, на кшталт “продовжити речення”, “заповнити таблицю”, літературні вікторини (“Кому з героїв належать ці слова?”, “Про кого з героїв ідеться?”), рольова гра “Інтерв’ю письменника”, гра “Передай крейду”.

12

Таке опитування доцільно провести у формі змагання команд або ж боротьби за індивідуальну першість після; лекції вчителя, опрацювання статті підручника; виступу однокласника.

Розширене опитування. Учень має дати усну або письмову відповідь на запитання з поясненнями опорних положень, з наведенням аргументів, прикладів; можуть бути і додаткові запитання з теми в системі учень – учень; учитель – учень.

Творче завдання. Оцінюється виступ “у суді”, інтерв’ю з письменником або героєм; репортаж з уроку; створення фільму; вернісаж ідей або малюнків; реферати, есе, твори; захист доповіді, розв’язання проблемної ситуації.

Спостереження. Цей прийом – один із головних під час оцінювання інтерактивного навчання. Вчитель звертає увагу на показники, які слід відстежувати упродовж заняття, а також на учнів, знання яких потрібно оцінити.

Самоекспертиза (самооцінка). Оцінка самими учнями своїх навчальних досягнень або однокласників, вчителя; робота секретарів, які на уроці ведуть облік активності кожного учня; прийом запитань – відповідей; виставлення балів однокласникам з мотивуванням; прийом “дельта-плюс” (що сподобалося – плюс); заповнення таблиць для спостереження оцінювання.

Позитивний бік прийому “самооцінка” полягає в тому, що всі учні можуть отримати оцінку. Учні починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться інакше сприймати свою роботу.

Зразки таблиць щодо самооцінки навчальних дій учнів на уроці.

Оцінювання учнем власної участі в роботі

Показники Завжди Звичайно Іноді НіколиЧи добре я працював зі своїми товаришами?Я співробітничав з іншими, коли клас працював над досягненням загальної мети.Я ретельно поставився до виконання завдань.Я висловлював нові

13

ідеї.Я вносив конструктивні пропозиції, коли мене просили про допомогу.Я підбадьорював інших.

Самоекпертиза власної участі в роботі

Прізвище, ім’я______________________________________________ Оцініть себе по кожному з визначених напрямів від 0 до 2 балів.1. Ви брали активну участь в роботі на уроці_____________________2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахував клас_________________3. Ви надали підтримку однокласникам або заохочували їх до

роботи______________________________________________________________

4. Ви висували цілком нову ідею, що сподобалась іншим__________5. Ви вдало узагальнювали думки інших, активізуючи роботу______6. Ви давали повні відповіді на запитання_______________________Усього балів_________

Оцінювання учнями власної участі в роботі малої групи

Показники Завжди Звичайно Іноді НіколиМи перевіряли, чи всі учасники групи розуміють, що потрібно зробити.Ми відповідали на запитання, даючи в разі потреби пояснення.Ми пояснили іншим те, на чому самі розумілися.Ми допомагали одне одному, аби всі могли зрозуміти і застосувати на практиці інформацію, яку ми отримали.Ми надавали можливість усім взяти

14

участь в обговоренні, прийнятті рішення та представленні результатів роботи групи.

Підписи членів групи_________________________________________

Така форма дає можливість оцінити роботу малої групи самими учасниками групи. Можна просто ставити значок “+”, “–”, відзначаючи, як працювала група в цілому, або виписувати імена учасників групи.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання

Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (на практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів: Кожна думка важлива.Не бійся висловитися! Ми всі – партнери! Обговорюємо сказане, а не людину! Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився, вислухав! Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. “Легке” за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок “сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово.

15

В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно “втягувати” їх в роботу, створювати ситуації успіху.

Інтерактивні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

 Процес впровадження

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою “від простого до складного”, паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

Отже, типові проблеми:Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і

має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: “В нас рідко запитують власну думку”, “Чи цінна моя думка?”, “А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”,

16

“Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету” тощо.

1. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

2. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

3. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

4. Труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання “авторитету”, привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: “Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!”

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

- учні набули культури дискусії; - виробилося вміння приймати спільні рішення;- поліпшились вміння спілкуватися, доповідати; - якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури –

він набув особистісного сенсу, замість “вивчити”, “запам’ятати” стало “обдумати”, “застосувати”;

- якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці: 1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні. 2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є:

різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

17

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп. 7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних

прийоми роботи. 8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні

варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка за О. Пометун, складається з п’яти елементів:

– мотивація;– оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;– надання необхідної інформації для розв’язання завдань;– інтерактивна вправа – центральна частина заняття;– підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.Розглянемо кожен із цих елементів інтерактивного уроку ґрунтовніше.

Мотивація

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб’єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без

18

виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія (“мозковий штурм”, “мікрофон”, “криголам” тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає “місточком” для представлення теми уроку.

Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії щодо засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає іншим, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки це принциповий момент інтерактивного навчання, розглянемо його більш детально.

Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

– висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованими таким чином: “Після цього уроку я зможу...”;

– чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечений; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, який планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань,

19

характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це – визначення, усвідомлення або формування емоційно-наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати... тощо; ставлення: сформувати та висловлювати власне ставлення до..., пояснювати своє ставлення до...;

– досягнуті результати могли б вимірюватися. Наприклад: якщо після уроку учні вмітимуть “пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ” – це легко перевірити та виміряти в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей;

– досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів і осіб, що відвідують урок, із огляду на те, чи досягнуті заплановані цілі, чи ні.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов’язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев’яносто відсотків успіху.

Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун (49) рекомендує:

– назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її; – якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання,

звернути на це увагу учнів; – попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за

текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

– нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

20

Надання необхідної інформації

Мета цього елемента уроку – дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько десяти-п’ятнадцяти відсотків часу.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько п’ятдесяти-шістдесяти відсотків часу на уроці. Обов’язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

– Інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.).

– Об’єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2 хв.). – Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор,

помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.).

– Презентація результатів виконання вправи (3-5 хв.). Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих

результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

– усвідомити, чого вони навчились; – пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві

уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

– оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

– порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

– як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

21

– побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи. Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної

роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями: З якою метою ви робили цю вправу? Які думки та почуття вона у вас викликала? Чому ви особисто навчились? Чому б хотіли навчитись у подальшому?

Листок оцінювання вміння висловлюватись

Ім’я, прізвище______________________________________________

Критерії оцінки (0 – потребує вдосконалення; 1 – задовільно; 2 – прекрасно).

Критерії БалиЯ вмію добирати аргументи та чітко їх висловлюватиЯ вмію робити логічні висновкиЯ успішно застосовую перефразуванняЯ вмію ставити запитанняЯ вмію сказати “ні”Я вмію аргументовано відповідати на критику

Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут прояснюється зміст проробленого, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватися в майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:– пояснити зміст опрацьованого;– порівняти реальні результати з очікуваними;– проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;– зробити висновки;– закріпити чи відкоригувати засвоєне;– намітити нові теми для обміркування;

22

– установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

– скласти план подальших дій.Підсумок уроку розуміють як рефлексію, на думку психологів,

здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати власні дії, учинки, мотиви та порівнювати їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії – згадати, з’ясувати й усвідомити основні компоненти діяльності.

Методика проведення рефлексії (її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати) включає такі етапи:

1. Відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, у тому числі й те, що на перший погляд здається дріб’язковим.

2. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу рефлексійного матеріалу вибираються із запропонованих учителем.

3. Виявлення та формування результатів рефлексії. Таких результатів може бути виявлено кілька видів:

– предметна продукція діяльності – ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо;

– способи, які використовувались чи створювались у ході діяльності;– гіпотези щодо майбутньої діяльності.4. Перевірка гіпотез у подальшій діяльності.Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в

навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим або іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання та можливість переконання, що учні їх досягли.

Стадії підсумкового етапу уроку: – установлення фактів (що відбулося?); – аналіз причин (чому це відбулося?); – планування дій (що треба робити далі?).

Технологія проведення підсумкового етапу

На першій стадії: – Використовуйте відкриті запитання (Як? Чому? Що?). – Виражайте почуття. – Наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів.

23

– Говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зроблено. На другій стадії: – Запитуйте про причини (Чому? Як? Хто?). – Вникніть у відповіді (Чому цього немає? Що було б, якщо?). – Шукайте альтернативні теорії (Чи є інша можливість?). – Підберіть інші приклади (Де ще відбувалося щось подібне?). – Наведіть думки незалежних експертів. На третій стадії: – Домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо

подальших дій. Для підсумків уроку й оцінювання його результатів у балах

доцільно залишити до двадцяти відсотків часу, відведеного на урок. Члени творчої групи дійшли висновку про те, що інтерактивне

навчання допомагає педагогові формувати почуттєву сферу й мислення, сприяти індивідуальному самовиявленню.

Використання інтерактивних технологій не може бути самоціллю. Це лише спосіб створення атмосфери в класі, яка найліпше сприяє співпраці, порозумінню, толерантності і дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно зорієнтоване навчання. При цьому необхідно пам’ятати застереження науковців: на одному занятті можна використовувати одну, максимум дві інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп із них.

Яким би багатим і цікавим матеріалом не оперував учитель літератури, ефективність занять буде залежати від активності самих дітей. Особливо вони пам’ятають ті заняття, у яких брали безпосередню участь.

Безперечно, естетичний вплив художнього твору значно зросте, якщо його сприйняття поєднати з активною художньо-творчою чи художньо-виконавчою діяльністю.

Які б інтерактивні технології не обрав учитель, чи це буде кооперативне навчання, чи навчання у грі, дискусії тощо, необхідно завжди пам’ятати, що кожен прийом хороший, якщо він насамперед допомагає формуванню мислення учнів, їхній пошуковій діяльності, зорієнтованій на розвиток індивідуальних задатків та нахилів особистості.

У практичній роботі словесники району поряд із інтерактивними методами навчання використовують відомі дидактиці види активного навчання: пояснювально-ілюстративне (автор Коменський), розвивальне (автори Давидов, Занков, Ельконін, Мальований), проблемне (автори Матюшкін, Мочалова, Паламарчук), сугестивне (базується на повній релаксації дитини), комп’ютерне і модульне, диференційоване, проектне тощо.

24

Кожен із цих видів має певні переваги над іншими і право на існування та вдосконалення.

25

Марія КЕЛЕМЕН,завідувач РМК відділу освітиІршавської РДА, учитель-методист,відмінник освіти України,автор книги “Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської долини”

ЧИСТІ ДЖЕРЕЛА

У сучасних умовах розвитку української державності, відродження національної культури та освіти серед головних завдань — реформування змісту навчально-виховного процесу.

Народознавство — це бальзам, який треба прикладати до ран нашої духовності, це порятунок у вихованні учнів, ефективні ліки для багатьох байдужих, зашкарублих душ. Бо народне - це завжди правдиве, істинне. Слід засвоїти основний постулат: щоб збудувати новий світ, нове суспільство, потрібно знати минуле, традиції, культуру свого народу, зокрема його фольклор.

Відродити все це, виховати школярів на всьому кращому, що створене народом і перевірене історичною практикою, — наше завдання.

Мета застосування фольклору при особистісно зорієнтованому навчанні полягає в тому, щоб збагатити мовлення учнів, підготувати їх до кращого сприйняття художніх творів, розширити коло їхніх інтересів, залучити молоде покоління до витоків народних традицій, формувати вміння вчитися, створювати умови для свідомого вибору майбутньої професії та життєвого шляху, збагачувати духовний світ молодої людини.

Виховання учнів засобами фольклору, народознавства відбувається в школах району, і в Білківській ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів зокрема, під час вивчення основ наук, на класних годинах, у гуртку. Ідея українознавства реалізується через вивчення побуту, звичаїв, обрядів, традицій народу. Разом з учнями зібрано, записано і узагальнено матеріали з народознавства: прислів'я, приказки, народні пісні, звичаї і обряди села, народні прикмети.

На основі пошукової роботи та зібраних архівних даних впроваджується творчий доробок П.Світлика — народного вчителя, самодіяльного композитора, фольклориста, етнографа, при вивченні літератури рідного краю, на заняттях гуртків художнього слова.

26

З допомогою професора Пряшівського університету доктора Юрія Костюка, нині покійного, з яким ми листувалися, досліджено проблему і ознайомлено учнів з матеріалами «Музична культура Закарпаття 20-30 років». Засвідчено такий факт: у кінці листопада 1935 року в Ужгороді з ініціативи професора Івана Панькевича за домовленістю з кошицьким радіомовленням було записано на патефонну платівку пісні шести груп співаків з різних околиць Закарпаття. Групу з Імстичева організував і підготував (обробив пісні) П.Світлик.

Було записано дві платівки з імстичівськими піснями Боржавської долини: колядки «Росло деревце...», «Нова радость стала...», «Што тото за звізда...», «Коли Божа мати...»; весільні — «Горами,горами», «Мила моя, мила», «Співайте, дівчата». Професор у листі скаржився, що патефонні платівки погано збереглися, потребують реставрації.

Учні продовжили пошук. У грудні 2002 року від В.В.Мадяр-Новак, викладача Ужгородського музучилища, записали передані професором Миколою Мушинкою оті відреставровані на дивних валиках (№ 1224. № 1234) пісні Боржавської долини. І ще особливо приємно : остання пісня запису «Голубе, голубе» - похоронна пісня у виконанні самого П.Світлика. Отак завдяки пошуковій роботі з учнями несподівано повернувся до нас не лише доробок фольклориста-етнографа, а й голос народного вчителя.

Крім того, ми поповнили нашу фольклорну касету записом з платівки київської «Мелодії» 60-х років минулого століття: пісні в обробці П.Світлика у виконанні наших земляків-односельчан Степана Урсти та Михайла Копинця «Як ішов я з Дебрецина» та «Сама тому мати винна» (виконавці Віра Горзов, Марія Петрашко та Іванна Гереші).

Після видання книги «Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської долини» пошукова робота про народного вчителя продовжується, віднайдено з домашнього архіву два листи до доньки Клари, які свідчать про високу епістолярну майстерність автора. Маємо раритетне фото учнів і вчителів першого випуску Білківської середньої школи 1947-48 р. н., де засвідчено: П.Світлик – перший директор школи.

Нещодавно пошуковцям до рук потрапив цікавий рукопис «Легенда про Імстичівський монастир». За словами мешканки с. Імстичева Г. М. Копинець, твір належить П. Світлину. Цікаво, що після тексту подано 19 уточнень - пояснень давніх слів, що було притаманно П. Світлику (порівняно з іншими досліджуваними текстами автора). Звичайно, рукопис потребує детального літературознавчого і мовного аналізу, можливо, навіть із залученням науковців УжНУ, старожилів Імстичева.

Для здійснення особистісно зорієнтованого навчання, учителі української мови та літератури Білківської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 розробили

27

тести для аудіювання та читання мовчки текстів художнього та публіцистичного стилів за книгою “Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської долини”.

Учні школи не лише на уроках української мови та літератури, а й на засіданнях гуртка художнього слова, досліджують багатство мови прислів'їв, переказів, приказок, казки “Весілля зими” (єдиної) П. Світлика, вчаться виразно декламувати прозу й поезію нашого земляка.

Отже, пошукова робота з літературного краєзнавства сприяє повноцінному художньому осмисленню і трансформації матеріалу на сьогоднішні проблеми. Цікаві літературознавчі і лінгвістичні факти спонукають зіставляти світогляд, позицію авторів досліджуваних творів із поглядами учнів на життя, дають змогу, аналізуючи літературні явища, обмінюватися думками, формувати власні погляди.

28

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ.П. СВІТЛИК: «З НАРОДНОЇ ФІЛОСОФІЇ»

План-конспект уроку з української літератури в 5 класі

МЕТА УРОКУ: поглибити знання учнів про прислів'я та приказки; ознайомити їх з народною філософією білківчан 30-их років; виробляти вміння виразно читати прислів'я та приказки, розвивати творче мислення учнів, їх активність, виховувати красою слова, прищеплювати учням любов до України, рідного краю.

ОБЛАДНАННЯ: портрет П. Світлика; бібліотечка літератури рідного краю; «Закувала зозуленька» (Антологія української народної творчості); стаття П. Світлика «З народної філософії», фразеологічні словники.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.

ПЛАН УРОКУ:1. Організація клас.II. Актуалізація опорних знань.III. Засвоєння нових знань і мотивація навчальної діяльності.1. Спостереження над прислів'ями і приказками, записаними П.

Світликом:а) виразне читання прислів'їв, визначення їх основних особливостей;б) поділ прислів'їв і приказок на групи;в) зіставлення прислів'їв і приказок.2. Гра «Хто швидше?»IV. Закріплення.V. Оцінювання знань. Мотивація оцінок.VI. Домашнє завдання.

ХІД УРОКУ:

ІІ. Актуалізація опорних знань.1. Який вид народних творів називається прислів'ям?2. Назвіть основні особливості прислів'я.3. Чим прислів'я і приказки подібні, а чим відрізняються?Учень.Протягом багатьох віків український народ створив незліченні скарби

народної творчості, до яких належать прислів'я, приказки, приповідки. У них втілені найпотаємніші думки, надії і сподівання на краще.

29

Прислів'я і приказки належать до малих (форм) жанрів усної народної творчості.

У них життєво втілені мудрість, образність, правдивість. Виникають прислів'я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й най-влучніші з них. Наприклад, «Книга вчить, як на світі жить», «Хто рано встає, тому й Бог дає».

Учениця.Прислів'я в дуже стислій формі викладає одну якусь думку.

Найчастіше воно становить всього одне просте чи складне речення. При цьому прислів'я висловлює думку влучно й дотепно, звучить злагоджено, в багатьох з них є співзвучні слова. У прислів'ї висловлюється закінчена думка, подано невеликий висновок. Наприклад: «Вік живи — вік учись», «Вчитися ніколи не пізно».

Основні особливості народних прислів'їв:а) узагальнення народного досвіду;б) повчальність;в) стислість і ємкість висловленої думки;г) влучність і поетичність;г) використання в прямому і переносному значенні;д) малий обсяг.Учень.Крім прислів'їв, у нашій мові зустрічаються близькі де них вислови:

«Переливати з пустого в порожнє», «Із вогню та в полум'я». Це приказки.Приказка тільки натякає на висновок або дає дотепну оцінку події чи

людині. У ній висловлюється незакінчена думка. При казка — образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя.

Порівнюючи прислів'я з приказкою, народ говорить: «Приказка — цвіт, а прислів'я — плід».

III. Мотивація навчальної діяльності.Сьогодні ми поглибимо знання про прислів'я та приказки,

ознайомимося з народною філософією білківчан 30-х років, відтворених у прислів'ях та приказках, записаних П.Світликом, вироблятимемо вміння і навики виразно читати прислів'я та приказки, розвивати творче мислення за допомогою красного слова.

IV. Засвоєння нових знань.Вступне слово вчителя.

Прислів'я та приказки не потребують особливої обстановки і широкої аудиторії. Справді, ніхто спеціально не збирається в гурт, щоб послухати прислів'я, як слухають думи, казки та балади. Не приурочують

30

їх до подій, як обрядову пісенну творчість. «Пословиця до слова мовиться», — тобто говориться тоді, коли треба наголосити, підкреслити, виділити основну думку із усього, перед тим сказаного, або дати лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Наче промінь прожектора, прислів'я вихоплює найсуттєвіше. Творення найкращих фольклорних зразків, у тому числі прислів'їв та приказок, — довготривалий процес. У часописі «Підкарпатська Русь» за 1932 рік вміщено статтю П. Світлика «З народної філософії».

У вступній частині статті Петро Михайлович повідомляє, що за завданням редактора часопису А. Штефана збирав приказки, приповідки, пословиці, примовки в околиці Білок. Найбільше зібрав від школярів. «Є се дуже цінний скарб з народної словесности, є то та, так би сказати, народна проста філософія»... — пригадував він слова лектора під час курсів для учителів горожанських шкіл. Нинішнього читача і слухача вражає оригінальний карпаторуський діалект. «Ґаздувала би і вош, коби мож», «Доки-м був голоден, робити-м був не годен, а як-ім ся наїв, та лиш би-м сидів», «Зори мілко, посій рідко — вродиться дітько (дідько)», «Што кому не мило, аж би в носі погнило», «Сорочка аж би драна, коби прана».

У статті записано понад 100 прислів'їв та приказок.

Спостереження над прислів'ями, приказками.Учитель.

Перед вами збірка «З народної філософії» (у кожного на парті, зроблена самими дітьми), де записані прислів'я і приказки, зібрані П. Світликом.

Характерною особливістю прислів'їв є побутування їх у кількох варіантах. Особливо багато варіантів, як зазначає Світлик, мають старі класичні прислів'я на зразок:

Біда спить, а Бог біді горазд ладить.Біда сама не ходить, а сто за собов водить.Біду треба рідким грибіньом чисати.Виразне читання прислів'їв та приказок. Учитель.Ви вже знаєте особливості виразного читання прислів'їв. Учні нагадують, що:а) прислів'я читаються і промовляються уповільнено, щоб

підкреслити значимість їх змісту;б) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті

виділяється логічним наголосом;

31

в) інтонації під час їх вимови, залежно від змісту, можуть бути розповідні, окличні з різними відтіненнями почуттів. Отже виразно прочитайте прислів'я, поділіть текст (усно) на мовленнєві такти, визначне в них слова з логічним наголосом, визначте інтонацію.

Пауза. Логічний наголос ІнтонаціяДобрі тогди било//, коли нас не било. Розповідна, спокійна

Змагайся, небоже//,і Бог ти поможе.

Спонукальна, лагідна

Мала вто хвала//, што самася хвалить.

Розповідна, повчальна

Ліпше псови муха//, як смерть поза уха.

Розповідна, насмішкувата

Положи ногов, надеш руков. Спонукальна, бадьора

4. Поділ прислів'їв, приказок на групи. Учитель.Прислів'я і приказки є надбанням і витвором народу, через те майже

всі вони відображають саме його світогляд і становлять Досить струнку систему поглядів на життя.

Уміння поставитися з гумором та іронічністю до своїх труднощів і злигоднів є ознакою оптимізму і морального здоров'я народу. У деяких прислів'ях ідеться про окремі вади характеру, вчинків та зовнішності людей. Важливою прикметою прислів'їв приказок є узагальнення.

Особливу увагу зверніть на ті прислів'я і приказки, в яких ідеться про особливості людського характеру.

Прославляючи працьовитість, скромність, кмітливість, розум, вірність слову, прислів'я воюють проти ледачих, скупих, брехунів, базік.

Учитель. Поділіть прислів'я на групи. Про що йдеться у кожній групі.

Доберіть до кожної групи заголовок:- про рідний край; - про науку, розум, мораль;- про працю;- про стосунки між людьми; - про природу; про дружбу; - про вади вдачі, поведінки.Цю роботу учні продовжать вдома.Учитель.Зіставте, користуючись таблицею, прислів'я і приказки, визначте, у

чому їх спільність і відмінність.

Прислів'я Приказки

32

Пилуєся глум глумити, аби му нич не мовити.

Пилуєся глум глумити

Біда сама не ходить, а сто за собов водить.

Біда сама не ходить.

Мамина лайка — байка, а битва — молитва.

Мамина лайка — байка.

Ко має сім, є доля усім. Єдениця-бездольниця.Кажда гуска знає, як ив у ноги

тепло.Кажда рука собі крива.

Учні доходять висновку, що прислів'я діляться на 2 частини. В одній відображається те чи інше явище, а в другій — робиться висновок.

Читаючи прислів'я, необхідно робити паузи між частин виділяти наголосом їх повчальний зміст.

Зіставляючи прислів'я і приказки, учні відзначають, що в них втілені мудрість народна і повчальний зміст, а приказки помагають нам точно, яскраво і коротко оцінити людину, вчин подію. Вони мають узагальнено-повчальний зміст.

Гра «Хто швидше?» Учитель.Щоб пересвідчитись, наскільки уважно ви читали прислів'я записані

П. Світликом, виконаємо таке завдання. Продовжіть прислів'я, записані на переносній дошці (письмово).

І варіант II варіантДва раз міряй, ... Коза би не йшла на містДе дві ґаздині, ... Ліпше псові муха, ...Де не горить, ... Мала вто хвала, ...За вовка помовка, ... На готовий хлібець, ..:Дурний спить, ... Обіцянка — ганка, ...Ко літом у холоді, ... Свиня дуба риє, а ...Ліпше своє латаноє, ... Хоть горі, хоть долі, ...Добрі діти вінець, ... 3 темної хмари ...Кажда гуска знає, ... Не кажи гоп, ...Ко ся дуже страшить, ... Щи тот ся не вродив, ...Визначення переможців.IV. Закріплення.— Які прислів'я вам найбільше запам'яталися і сподобалися?— Навести приклади прислів'їв, пояснити їх зміст.— На які групи можна поділити всі, записані П. М. Світликом,

прислів'я?— Від кого найбільше прислів'їв вдалося записати П. Світлику?

33

Розкажіть про спосіб записування.— Яка спільність і відмінність прислів’їв і приказок?— Що, в основному, характеризують прислів'я та приказки,

записані П. Світликом?

Підсумки уроку. Учитель.Отже, прислів'я та приказки — складова частина культури

українського народу, його неоціненний скарб, яким він володіє з незапам'ятних часів і яким збагачує теперішні та молодші покоління людства.

Сподіваюся, ви зуміли переконатися, що вагому частку в збе- реження цього скарбу вніс наш земляк — відомий фольклорист Петро Михайлович Світлик.

V. Оцінювання учнів. Мотивація оцінок.VI. Домашнє завдання.Напишіть невеличке оповідання на тему одного з прислів'їв,

зібраних П. М. Світликом. Дослідіть, які прислів'я і приказки побутують у вашій родині.

Запишіть прислів'я та приказки на вашій вулиці у селі.

34

ЗА СТОРІНКАМИ КНИГИПЕТРА СВІТЛИКА ТА СЕМЕНА ПЕТРАШКА

«ПІДКАРПАТОРУСЬКІ ПЕРЕКАЗИ».

План-конспект уроку з української літератури у 5 класі

МЕТА УРОКУ: ознайомити учнів з переказами книги П. Світлика та С. Петрашка «Вибір підкарпаторуських переказів», вчити їх знаходити реальне й фантастичне у творах, виховувати любов і повагу до історичного минулого нашого краю, почуття національної гордості за свій народ.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.

ОБЛАДНАННЯ: портрет П. М. Світлика, книга П. Світлика та С. Петрашка «Підкарпатські перекази», «Перша читанка для 1-го шкільного року руських народних шкіл» (упорядники О. Маркуш, Ю. Ревай, 1931 р.), «Наш рідний край». Річник XI 1933 р., «Калинова сопілка» (антологія української народної творчості).

ЕПІГРАФ УРОКУ:

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

О. Довженко

ХІД УРОКУ:

I. Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань.- Які ви знаєте види (жанри) народної творчості?- Як виникають усні народні твори? Хто є їхнім автором?- Як ще називають усну народну творчість?

III. Мотивація навчальної діяльності.Отже, на попередніх уроках української літератури ми читали

перекази з Нижньої Наддніпрянщини, перлини усної народної творчості про Закарпаття — край, який волелюбні козаки прославляли у своїх звитягах. А сьогодні ознайомимося з переказами рідного краю, записаними нашими земляками — учителями-фольклористами П.Світликом та С. Петрашком.

35

— Хто такий Петро Світлик?Короткі біографічні відомості подає заздалегідь підготовлений

учень за вступною статтею цього ж видання (с. 3-20).

— Які цікаві епізоди із життя П. Світлика вам запам'яталися? Чому?Серед інших учень-дослідник життя і творчості Світлика

розповідає про перекази Петра Михайловича, вміщені на сторінках часопису «Наш рідний край» і «Підкарпатська Русь».

Учень.На сторінках згадуваних часописів вміщені перекази «Великодні

свята у нас» (1925 р.) — про звичаї молоді забавлятися на свято коло церкви; «Імстичево в долині Боржави» (1925 р.) — про те, як сіяли в Імстичеві сіль, але вона так і не зійшла на Дубинках; «Як молотилося збіжжя давно і тепер» (1931 р.) — переказ про найулюбленішу працю селянина — молотьбу; «Дво-душник» (із народного фольклору) (1931 р.) —- опис народного повір'я Боржавської долини про людину, що має дві душі; «Дещо о стравах на околиці Білок» — цікава розповідь про те, що споживали білківчани у 1932 р.

IV. Літературний екскурс у світ підкарпатських переказів. Учитель.

Учні, перед вами книга з дещо дивною для вас назвою «Вибір чехословацьких і підкарпаторуських переказів», видана державним видавництвом у Празі в 1937 році. Складається вона з двох частин: перша — це чехословацькі перекази, а друга — підкар-паторуські. Підкарпаторуські перекази цієї книги «зладили» Петро Світлик і Семен Петрашко. Про нашого земляка Петра Світлика ви вже дещо знаєте, а про Семена Петрашка відомо лише, Що він народився в Імстичеві, пізніше жив і працював учителем У місті Хусті. Перекази написані оригінальним карпаторуським діалектом. Зміст фольклорних творів відобразив світогляд народу в його багатовіковому розвитку.

Мова цих переказів є також багатющим джерелом пізнання історії народу, оскільки наш етнографічний регіон має діалектні особливості, що сформувалися історично. Відомо, що мова фольклору не існує поза діалектами, тому автор намагався повною мірою зберегти п колоритність.

Книга з власним підписом автора. Суттєво, що в кінці є правки рукою автора: окремі слова карпаторуського діалекту записані закарпатським фонетичним правописом. Видно, що це зроблено у наш час. Очевидно, автор мав намір перевидати перекази сучасною мовою.

36

У 28-и переказах чудово відбивається історія нашого краю: «Наші предки», «Князь Лаборець», «Замки Підкарпатської Русі». Але сьогодні ми прочитаємо лише ті перекази, що стосуються нашого району.

— Пригадайте, в якому селі народилися автори збірки переказів? (В сусідньому селі Імстпичеві.)

Далі — виразне читання учнем переказу «Як баба затопила татарина» (с. 39 даного видання).

Робота над текстом переказу.1. Коли відбувалися події, зображені в переказі?2. Що привело татарина до найбагатшої ґаздині Балабанки?3. Як розкрито в переказі мудру селянську винахідливість?4. Чи схожий цей переказ на казку? Обґрунтуйте свої міркування.5. Пригадайте, що таке діалектизми? З'ясуємо значення слова

«бесаги» («мішки», записується у словничок).

Учитель.Звертаю вашу увагу, учні, що багато переказів у збірці — розповіді

про замки Закарпаття: «Замки Підкарпатської Русі», «Студня Мукачівського замку», Маковецький «білий» замок», «Квасівський замок», «Як Пинтя розбив Хустський замок». І серед них — «Бринда, пан Бронецького замку».

Виразне читання учнем переказу «Бринда, пан Бронецького замку» (с. 33-34).

При читанні особливу увагу звертаємо на мовне багатство переказу.

Робота над текстом.1. Що поєднує нас, білківчан, з Бронецьким замком або, скоріше, із

залишками його мурів? (Річка Боржава, гцо бере початок високо в горах, а протікає й через наше село.)

2. Хто проживає у замку?3. За що люди постановили вигнати Бринду із замку?4. Розкажіть про страшний сон Бринди.5. Для чого люди зібрали «всяку худобу і птицю: вівці, кози, свині,

корови, коні, пульки, качки, гуси, кури та коти, а на чоло кожної скотини причепили свічки, а на роги і хвости попричіпляли голосні дзвінки і широкі колоколи»?

37

6. За допомогою якого художнього засобу зображує оповідач «страшний суд» для Бринди? (Використовуючи поетичні синоніми: ривіло, гриміло, дзвеніло, тріскотіло, бубоніло, пищало, кричало.)

7. А що в тексті вказує на схожість переказу до казки? (Кінь Бринди «мав лише три ноги», його срібні підкови, «були прибиті взада»: кілька ударів копитами у глину, що ще й тепер видно слід».)

Учитель.Про високу ерудицію П.Світлика свідчить його знання історії

рідного краю. Історичний переказ про те, що Ярослав Мудрий, видаючи свою дочку Анастасію за угорського короля Андрія, подарував Богоревицькій церкві срібний дзвін, П. С'вітлик називає правдою. Нам не відомо, чи знав на той час Петро Михайлович переказ про Богоревицький дзвін Михайла Балеги, мешканця села, учня Берегівської гімназії, чи читав поему Василя Пачовського «Сріберний дзвін», написану в 1921 році, але його виклад цієї теми оригінальний і своєрідний.

Виразне читання переказу учнем «Богоревицький сріберний дзвін» (сс. 47-48).Робота над текстом.1. Яка історична основа переказу?2. Чому мешканці Богоревиці змушені були заховати дзвін під

землю?3. Знайдіть у тексті переказу рядки про срібний голос знайденого

дзвону, його невмирущність, здатність передбачати народне лихо.4. Як у переказі передано настрій пробудженого до соціального

життя населення Карпат?5. Яка основна ідея переказу? Підтвердіть міркування рядками з

тексту. («Село вирішило, що дзвін той не має бути знищеним, що русинам передбачає славу і свободу».)

6. Визначити в тексті елементи фантастичного, незвичайного.Закріплення.— Чим схвилювали вас прочитані перекази?— Які герої вам найбільше сподобалися. Чому?— Чого навчають нас перекази, записані нашими земляками?

V. Заключне слово учителя. Оглядаючи з певної часової відстані перекази, записані Петром

Світликом та С. Петрашком, нині, коли ми повертаємося обличчям до джерел своєї

духовності, заповнюємо «білі плями» літературного краєзнавства, наш обов'язок — добре пізнати, збагнути ті багатства.

38

Учні, сподіваюся, ми будемо мати можливість під час канікул організувати краєзнавчі мандрівки в Імстичівський монастир, який і татари грабували, у Суху Броньку — пересвідчитись, чи видно ще залишки мурів великого Бронецького замку або ж сліду копит Бриндового коня на плитах у Водицях, звичайно, у Богоревицю — послухати срібний дзвін тамтешньої церкви.

То ж бажаю вам, учні, пірнути ще глибше в бездонну криницю творчої спадщини П. Світлика, аби збагатити себе духовно.

VI. Оцінювання знань учнів. Мотивація оцінок.

VII. Домашнє завдання.Прочитати і переказувати інші перекази збірки (на вибір учнів).

Записати від старожилів перекази та легенди про заснування села Білки. Намалювати ілюстрації до почутих переказів, підготуватися до розповіді про свій задум та роботу над малюнком.

39

ШМУЛИГА Віра Іванівна, старший учитель української мови та літератури Приборжавської ЗОШ І-ІІІ ступенів, переможець районного етапу Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року – 2002”, номінація “Українська мова і література”, керівник районної творчої групи, відмінник освіти України, педстаж 33 роки

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ/ПЕРЕВАГИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ/

Найбільший успіх мають ті методи,Які в центрі уваги ставлять учня.

М. Верба-Онух

Сучасна школа, як краплина роси, віддзеркалює всі реалії нашого життя. У нинішньому світі, прагматичному і досить жорстокому, нашим дітям не вистачає розумного спілкування, довір’я і … дитинства. Маленька людина стикається в школі з нелегкою працею-навчанням. Як полегшити шлях дитини до пізнання, як позбутися пасивності учнів на уроці? Як учительське треба перетворити на учнівське хочу, на усвідомлення необхідності здобуття знань?

На ці та інші питання, що хвилюють сьогодні кожного словесника, дають відповідь інтерактивні технології навчання. У центрі уваги нашої роботи на уроці ставимо учня, обмін інформацією між усіма учасниками навчального процесу.

Виміром якості шкільної освіти нині має стати вміння школярів вчитися, усвідомлення своєї діяльності і прагнення самостійно опановувати потрібні знання. І в цьому, на мій погляд, неабияка роль вчителя, його вміння застосовувати на своїх уроках інтерактивні форми роботи. Перевага їх у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії тих, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), в якому всі учні поставлені у рівні умови.

При застосуванні інтерактивних методів на уроках літератури, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому вони

40

найбільш сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчання.

Існує багато інтерактивних форм і методів роботи на уроці. Але кожен учитель обирає те, що найбільше підходить до контингенту класу. При їхньому застосуванні словесник стикається з певними складнощами. Вони потребують певної зміни всього життя класу, а також підготовки вчителя. Як педагогу так і учням треба звикнути до них.

На початковому етапі роботи з певним класом налаштовую учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. З цією метою створюємо разом із ними «правила роботи на уроках української мови та літератури». Вони є настільною книгою кожного учня і вміщені на форзаці робочих зошитів з української мови та літератури.

На уроках української мови та літератури використовую спочатку прості інтерактивні форми роботи – робота в парах, малих групах, мозковий штурм і т.д. Зокрема, практикую таку форму роботи з текстом як читання з позначками та класифікаційний огляд читання з позначками.

Наприклад: + - я це знаю;! - це важливо;!! - дуже цікаво;? - не зрозумів.

У такий спосіб учні узагальнюють, що \м уже відомо, над чим треба попрацювати, що зацікавило.

Наші учні не завжди вміють правильно висловлювати свої думки. Тому одним із головних завдань вбачаю виховання комунікативної готовності учнів до змін, що відбуваються в житті. Цьому сприяють такі інтерактивні форми роботи на уроках як мозковий штурм, займи позицію, метод ПРЕС та інші.

Досвід впровадження інтерактивних технологій доводить, що у середніх класах найбільш ефективною є групова форма роботи. Коли діти працюють разом, вони мають багато нагод з’ясувати свої думки, ідеї. Діти починають поважати одне одного, а головне – не бояться говорити. Пара – це теж група, яка складається з двох осіб. Але найоптимальніша група – 6 осіб. Це дає можливість учням розмовляти, висловлювати свої думки, навіть сперечатися за даною темою. Вважаю, що групова робота на будь-якому уроці сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів. Багато проблем може виникнути під час впровадження такої форми роботи, та їх можна уникнути шляхом ретельного планування і відповідної організації, коли кожен знає та розуміє своє завдання і роль, доречно обирає прийом роботи.

Цікавою і водночас складною, на мій погляд, є пошуково-дослідницька робота у старших класах.

41

Знаходити істину самим, щось досліджувати учням значно цікавіше, ніж слухати шкільні лекції, читати з підручника готові думки і переконання. Так у 9 класі після вивчення творчості Т. Шевченка практикую знайомство учнів з творчістю закарпатського поета - будителя О. Духновича. Це лекція з елементами дослідження. Ставлю перед учнями мету дослідити і розкрити невідомі сторінки його діяльності, визначити його роль, місце і значення у науково-культурному житті Закарпаття.

До такого уроку учні опановують відповідну літературу, готують реферати про рід Духновичів, життєвий, творчий шлях письменника, педагогічну діяльність. На уроці обов’язково звучать твори письменника: «Врученіє», «Подкарпатськії русини» та інші. На протязі уроку учні доводять, що О. Духнович – це видатний педагог, поет і громадський діяч нашого краю.

Вміння досліджувати творчість письменника, сприймати поезію, аналізувати почуте й прочитане, проникнути у творчу лабораторію митця спробували учні 10-го класу на уроці з літератури рідного краю. Це була презентація 2-ої збірки поета І. Й. Шмулиги „Прощання з літом”. Діти серцем доторкнулися до чарівного Світу поезії митця, ближче познайомились із самим автором, тематикою та особливостями художнього таланту поезій збірки. На уроці було використано інтерактивну форму – „інтерн’ю письменника”.

До зустрічі з поетом учні ретельно готувались, заздалегідь ознайомились із поезіями збірки, підготували цікаві запитання до автора книжки. Після читання поезій у дітей виникли думки, з якими вони захотіли поділитись. Це була групова робота – колективний відгук, який учні зачитали у кінці уроку. Діти дякували авторові за щирість і відвертість, за радість спілкування із поезією, за велику любов до всього прекрасного.

Такий урок потребує високого емоційного настрою співпереживання, взаєморозуміння між старшокласниками та вчителем і творчої атмосфери у класі.

Інтерактивні форми і методи навчання дають учневі, і вчителеві можливість самовираження. Працюючи в режимі постійних шукань та новизни освітніх технологій, учням стає цікавіше вчитися, а уроки української мови та літератури стають бажаними, улюбленими для школярів.

42

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ9 клас

Тема уроку: синтаксичний розбір речення з різними видами зв’язку.

Мета уроку: оволодіти навиками синтаксичного розбору речень із різними видами зв’язку; розвивати вміння складати речення з різними видами зв’язку за поданими схемами; поглибити навички критичного мислення.

Культурологічна змістовна лінія: творчість письменників Іршавщини.

Обладнання: картки, таблиця, твори письменників Іршавщини.

Тип уроку: Урок повторення та систематизації здобутих знань.

Хід урокуІ. Перевірка раніше засвоєних знань.

Контроль і корекція домашнього завдання.

ІІ. Підготовка до сприймання матеріалу.1. Повторення явища синонімії серед складних синтаксичних конструкцій.2. Лінгвістична задача.Перетворіть безсполучникове речення на речення з різними видами зв’язку.

Я знаю: мій край процвітеЗавтятим цвітінням увись,Дозріє зерно золоте,Чумацький поповниться віз

3. Літературний вернісаж.Кожна з п’яти груп отримує завдання розповісти про одного з

вивчених на уроках літератури рідного краю письменників.1 група 2 група 3 група 4 група 5 групаВасильКузан

ВасильШкіря

Степан Жупанин

Федір Потушняк

Іван Шмулига

4. Повторення – синтаксичний розбір речення.ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.

43

1. Робота з підручником – у групах - § 10. (Послідовність синтаксичного розбору складного речення з різними видами зв’язку).

2. Синтаксичний розбір складного речення. (Опрацювання схеми-зразка).

Ми усі живимо у святій Україні,Де молитися вміють навіть хвилі Дніпра,Де горять вечорами у промінні надії,І, мов стиглі хліба, колосяться літа.

В.Кузан

ІV. Закріплення матеріалу уроку.

1. Практикум.Кожна з 5 груп отримує речення з творів одного з письменників рідного

краю.

Завдання: зробити повний синтаксичний розбір поданих речень.

1) Безкозиркою плаває місяцьНад твоїм лебединим чолом,Де стежини за обрієм міситьНаша юність десь там, за селом.

І.Шмулига

2) „Було це тоді, коли ще люди не вміли самі добувати вогонь, а чекали на нього з неба під час грози”.

(В.Шкіря „Чому вогонь – добрий слуга і поганий хазяїн”).

3) „Тато народився в селі, що за двадцять кілометрів від Мукачева, а з мамою зустрівся зовсім випадково”.

В.Шкіря „Небезпечна краса”

4) Я гідний краси, бо шукаю спокути,А може, спокуси, що косить мене,Моя Батьківщино, у пісні на крилах Прославлю навіки тебе.

В.Кузан

5) Є райські куточки на Срібній землі,Яких ані купити, ні візьми у борг.Тут люди привітні, дорослі й малі,Тут праця у шані, і віра, і Бог.

44

І.Шмулига2. Перевірка завдань, коментар членів кожної групи, корекція.3. Творча п’ятихвилинка на розвиток критичного мислення.

Кожна з груп має скласти речення за схемою, зображеною на картках:

1) , 2 , .

2) : , , .

3) - і , бо .

4) Якби , то , і .

5) , але , тому , .

Теми: „Життя прожити – не поле перейти”„Щастя і любов нам несе краса”„Іршавщина в світі на карті одна»«Час летить, не стишує галопу»«Єдиний, хто не втомлюється, - час»

V. Підсумок уроку.Складіть інструкцію про порядок синтаксичного розбору складного

речення з різними видами зв’язку (усно).VІ. Домашнє завдання.1. Продовжити роздум над обраною темою.2. Виписати по одному печенню з творів письменників, які

розглядались на уроці, зробити синтаксичний розбір.45

якщо

коли

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ10 КЛАС

Тема уроку: Презентація збірки І. Щмулиги «Прощання з літом»/Урок - автограф/

Мета уроку: донести до учнів чарівний світ поезій І.Шмулиги, сповнений особливої аури доброти і любові; ознайомити з новою збіркою поета «Прощання з літом»;

- розвивати естетичні смаки школярів, вміння сприймати поезію, аналізувати почуте й прочитане, робити власні висновки та узагальнення;

- виховувати найкращі людські риси, найчистіші помисли, найсвітліші мрії.

Обладнання: Збірки поезій «На боржавських хвилях», «Прощання з літом», публікації в газетах, дружній шарж, картини, вироби з дерева.

Святково прибраний клас, на видному місці виставка творів поета, картин, виробів з дерева. Дружній шарж «І. Шмулига на Пегасі», пуд ним – напис:

Нехай крилатий кінь ПегасНесе вас на святий ПарнасУ світ поезії високий!

На дошці написана тема уроку, епіграфи:

Поезія – це завжди неповторність,Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко. Поезія любить не всіх.Поезія всім не дається.Хоч кожен, хто вимучить вірш,Можливо, поетом назветься.

Ганна Чубач.

На партах збірка поезій «Прощання з літом», короткий тлумачний словник.

План уроку

1. “Я з далекого краю,Де ріки, немов акварель...”

46

2. Окрилений птах молодої закарпатської поезії (основні мотиви лірики).

3. Батьківська земля, родина, материнська мова.4. Пейзажна лірика.5. Вічна тема поезії – кохання.

Хід уроку

1. У виконанні учнів звучить пісня “На боржавських хвилях”.Коли пісня стихає, говорить учитель:Учитель.Щойно прозвучала пісня, яка добре відома нам усім, без якої не

обходиться жодне наше дійство у школі. І ми безмежно горді, що автором її є наш поет І.Шмулига.

Поезія любить не всіх.Поезія всім не дається.Хоч кожен, хто вимучить вірш,Можливо, поетом назветься.

Я впевнена, що після сьогоднішнього уроку, ви знайдете підтверження цих слів Ганни Чубач. Ми переконаємось, що вірші нашого поета – це неповторність, це ніжний дотик до душі кожного з нас.

- Саме презентації нової збірки Івана Йосиповича Шмулиги “Прощання з літом” і присвятимо сьогоднішній урок літератури рідного краю.

- Нашим гостем на уроці є сам автор. Назвемо наш урок – урок-автограф.

Чому урок-автограв?Тому, що всі ми сьогодні (і кожен зокрема) отримаємо автограф від

І.Йосиповича.- На сьогоднішньому уроці ми намагатимемось ще раз доторкнутися

до чарівного світу поезії Івана Йосиповича, ближче познайомимось з самим автором, тематикою та особливостями художнього таланту поезій збірки; спробуємо осмислити почуте й прочитане.

Гадаю, зможемо поспілкуватись з автором, почути відповіді на ті питання, які виникли у вас під час читання поезій збірки вдома.

- Епіграфом до уроку я обрала слова сучасної відомої поетеси Ліни Костенко та Ганни Чубач (читаю епіграф). Вибрала ці слова не випадково. Подумайте і поміркуйте: чому саме ці слова? Чи відповідають вони змістові нашого уроку. В кінці уроку чекаю ваших думок.

47

- До сьогоднішнього уроку ви ретельно готувалися, заздалегідь ознайомилися зі збіркою поезій, і, мабуть, у кожного з вас є про що сказати, є про що спитати самого автора.

- Свою роботу ми спланували, пропоную вам план, який перед вами. Щоб зекономити час ми подбали і про короткий тлумачний словник відомих і маловідомих термінів, які зустрінемо на уроці. Він перед вами на парті. У ході нашої роботи записи тлумачення незрозумілих слів.

- Перед тим, як буде представлено збірку “Прощання з літом”, давайте ближче познайомимось з автором.

Коротку розповідь про життя і літературну діяльність І.Шмулиги готували учні –біографи. Їх і послухаємо.

1-й ученьбіограф.І.Йосипович – наш учитель образотворчого мистецтва, який з 5-го

класу вводив нас у світ мистецької краси. На уроках малювання ми з ним творили фарбами дива. Але ми не знали, що він творив і художнім словом. Для нас, учнів, - це було приємним відкриттям.

Я дізнався, що родом Іван Йосипович з Міжгірщини. Його батьківщина мальовнича Колочава. У однойменній поезії “Колочава” він з любов’ю пише про свою верховинську колиску:

Є у кожного своє село – любаваТа для мене – найрідніша Колочава,Де в смереках будять ранки росянистіЗаворожені трембіти голосисті.

Тут, у колочаві, закінчив школу і вписав свої перші рядки у трудову біографію. Працюючи у сільській бібліотеці, перечитав усе, що було тут. З дитинства захоплювався малюванням. Відслуживши військову службу на Далекому Сході, подався до Ужгорода. Йому хотілося осягнути і літературу, і мистецтво. Вибрав Ужгородське училище прикладного мистецтва, де блискуче опанував ази малярської справи. Закінчивши цей навчальний заклад з відзнакою, він, як художник по дереву, приїжджає до Приборжавського. Згодом очолює сувенірний цех, де виготовлялись мистецькі витвори з дерева. Вони славились далеко за межами нашого краю.

Мій дідусь згадує, що це була кузня мистецької краси. Тут молодь нашого села прилучалась до справжнього мистецтва.

2-й учень-біограф.Понад 2 десятки років Іван Йосипович викладає у нашій школі

образотворче мистецтво. Його уроки з вдячністю згадують і наші батьки.

48

Від них завжди віяло чимось незвичайним, поетичним. Це справжній учитель, якого Бог обдарував і талантом художника, і даром поетичного слова. Домівка у нашого вчителя – це невелика картинна галерея. На його полотнах буяє весна, «підперли голови черешні», «ніжить теплий вітер золотаве жито», «в яблуках червоних дозріває жито», а ще неперевершені зимові пейзажі, на яких «в зимовій казці все село…».

А що не зміг намалювати на полотні, довершив своїм поетичним словом. Писати почав давно, друкувався у різних періодичних виданнях. За останні 2 роки вийшли дві його збірки:

«На боржавських хвилях» /2004/«Прощання з літом» /2005/

- Перш ніж поговоримо про зб. «Прощання з літом», давайте надамо слово рекламним агентам.

Рекламна агенція «Літера»

1-ий. рекл. агент Іршавщина в світі на карті однаУ сонячних гронах і вишнях ряснихНам предками й Богом дана

Хочете помилуватися цими райськими куточками Боржавської долини, повернутися у світ власного дитинства, відчути глибинне синівське почуття до батька-матері, рідного краю, бережливого ставлення до рідної мови. Ці духовні обереги – рідна земля, родина, материнська мова – злилися воєдино у збірці «Прощання з літом».

Обов’язково прочитайте її вдумливо. Вона перед вами.

2-ий рекламний агентЗбірка «Прощання з літом» побачила світ в Ужгороді, у видавництві

«Мистецька лінія», 2006 рік.Передмову до книжки написала відома закарпатська поетеса Лідія

Повх. «Слово, яким прорікає Боржава» - назвала вона свою передмову. Лідія Повз зазначає:

«Сприймаю вірші Івана Шмулиги як миттєвості зустрічі з рідним краєм. У них мені рече Боржава, світить незаймана білизна глибоких снігів, пахне ружа-лелія…»

3-ий рекламний агентВпевнений вас не розчарує ані зміст книжки, ані її оформлення.

49

На обкладинці використано репродукцію роботи відомого закарпатського художника Антона Кашая. Відклавши всі буденні клопоти, почитайте ці поезії. Впевнений: не пошкодуєте. Вони мають ту здатність, що й промінь весняного сонця, чашка гарячого чаю, погляд добрих очей.

УчительРекламна агенція «Літера» чудово справилась із своїм завданням –

подала повну інформацію про збірку. Ви її тримаєте в руках, дома уважно прочитали.

У кожного з вас залишилось певне враження від прочитаного. Двом групам учнів дома потрібно було підготувати анотацію до збірки – цей вид роботи нам знайомий з уроків мови. Давайте пригадаємо.

Що таке анотація?

1-ий учень з анотацією.Вихід у світ нової збірки - то свято душі письменника. Бо до того

писав для себе, а тепер з нею має можливість познайомитись широкий читацький загал. Непояснені загадки природи, людської душі… Якщо комусь і дано наблизитись до них, то поету І.Шмулизі – це особливо вдалося.

Збірка «Прощання з літом» - друга збірка поета. У своїх поезіях І.Й. оспівує красу: красу природи, красу людських почуттів. Автор у своїх віршах бачить світ у кольорах, відчуває теплий подих природи та рідної землі, не скупиться на добре слово.

Автор ніби веде нас за собою від дитинства до юності, до рідної як «вишневий квіт» домівки, де «дзюрчать потоки різномовним. Несучи у Тису свій стрімкий потік».

- Слово з анотацією (2-й групі)Поезії, що ввійшли до збірки, написані автором протягом 2-х років.

Поєднуючи в собі поета і художника, І.Й. прагне у своїх віршах створити різними засобами художній образ. Кожен вірш – то живе створіння. Це ніби подорож у дитинство, замилування Боржавською долиною, райськими куточками срібної землі.

Тут люди привітні,Дорослі й малі,Тут праця у шані,І віра, і Бог.Мамину красу, батькові мозолясті руки, наполегливістю,

замилування духовними оберегами наших предків – усе взяв із собою І.Й. на той тернистий шлях, що зветься Поезія.

50

УчительТворіння поета – це пережите, передумане, переболене, це сама

правда життя. Тривога за долю сучасною й майбутньою, бережливе ставлення до рідної материнської мови, святість родинних почуттів, замилування красою рідного краю, прекрасних людських почуттів – це все те, чим пройняти поезії збірки.

Давайте спробуємо бодай схематично окреслити обшири того дивовижного світу, який ми називаємо лірикою І.Шмулиги.

Після читання поезії збірки у кожного з вас, напевне, виникли думки, з якими б ви хотіли поділитись або просто почитати вірші, які вам припали до душі. За браком часу, всі ми цього не зможемо зробити, тому у ході роботи пропоную вам скласти колективний відгук про книжку.

Працюємо «ланцюжком».Слідкуйте, щоб думки не повторювались, у кінці уроку (якщо вийде

час) зачитаємо його і подаруємо автору.- Отже, слово поезії- Учениця читає поезію «Батькова сопілка»- Відгук про поезії збірки

УчительЯ люблю пейзажну лірику. А І.Й. оспівує красу нашого краю по-

особливому. У поезіях пейзажної лірики автор створює такі словесні картини, які оживають перед читачем, ніби розмовляють з нами.

Учні читають напам’ять 1. «Напровесні»2. «Кінець зими»3. «У місячну ніч»4. «Ода ромашкам»

УченьЧитаючи поезії збірки, я натрапила на цікаву думку автора. Він каже:Чи болять поезію словаЯк поетом дібрані невміло

А й справді, як образно сказано! Скільки треба мати хисту, щоб не робити боляче словом. Легко невимушено підбирає автор художні засоби, щоб передати своє бачення навколишнього. А ще, вірші І.Й. дуже пісенні. Вони просяться на музику.

51

УчительТак, ви праві. Тому наша О.Михайлівна і склала музику до кількох із

них.Пісня «Учителям» (ст. 26)Учитель читає поезію«Ти мене чекаєш…» (ст. 73, 1зб.)

Ви певно догадалися, що один з найкращих мотивів збірки – це вічне тепел кохання. У кожній із них ідеться про любов, про те світле почуття, яке робить кожного щасливим. А такі поезії треба просто слухати, слухати серцем.

Учні читають поезії1. «Мрійне» (с.16)2. «Я ніколи не вірив в розлуку» (с.29)3. «Я десь бачив тебе» (с.30)4. «Я кохав тебе й досі» (с.65)

УчительНаше знайомство з поезією І.Й.Шмулиги було б неповним, якби ми

не поспілкувались з автором. Напевно, на багато запитань ви хотіли почути відповіді, та час наш обмежений. Аби хоч трохи задовольнити нашу цікавість, пропоную вам бліц інтерв’ю з автором. У ньому можуть взяти усі присутні.

Учні задають питання автору

УчительМи дякуємо авторові за щирість і відвертість, за велику любов до

всього прекрасного. Вірю, що з сьогоднішньої зустрічі, ми візьмемо у наші серця любов до прекрасного, уважніше будемо ставитись до того, що оточує нас, задумаємось над своїм місцем у житті. Спасибі вам за радість спілкування з поезією, спасибі за урок-автограф та автограф у наших серцях.

Роздаю автографи

УчительНаша зустріч з поезією підходить до кінця. Хотілось би почути:- Чи справдились ваші очікування від урокуУчень1. Я думаю, що сьогоднішній урок дав нам більше, ніж ми того

чекали.А слова Ліни Костенко та Ганни Чубач є відповіддю на ваше

запитання.52

2. На завершення хотілось би запитати наш колективний відгук і побажання авторові.

- Учень читає відгук (див. у кінці)3. А ще прийміть такі побажання- Учень читає дружній нарисАвтору

Мотивація оцінок. Д/з.Скласти невеликий твір на одну з тем: або статтю до газети.1. Моя зустріч з поезією2. над чим змушує задуматись поезія І.Шмулиги?

Колективний відгук назб. І.Й.Шмулиги

«Прощання з літом»

- Зустріч з прекрасним, частина якого поезія – це неповторне.- Зб. «Прощання з літом» народилася з великої любові автора до

рвдного краю, його працьовитих людей, рідної материнської мови.- Кожен вірш – це ніби ніжний дотик до душі читача, це

подорож у дитинство, це замилування рідним краєм.- Мені подобається, як автор побожно ставиться до своїх батьків,

свято береже сімейні традиції.- Як легко, невимушено, образно можна передати красу нашої

природи…- Поезії збірки притягують до себе.- Довколишній світ у віршах І.Йосиповича – це словесна казка.

Кожна квітка, травинка, листочок – ніби живі істоти.- Як просто і невимушено лягають рядки на папір.Це словесна казка.- Якби я був композитором, поклав би їх на музику.- Переконана: чогось-таки навчають поезії: радіти життю, квітці

в саду, дякувати сонечку, вчать сприймати життя таким, яким воно є.- Будемо сподіватись, що невичерпне джерело поетичної

творчості поета не пересохне.З нетерпінням чекатимемо нової збірки.

Учні 11-А класу

53

ПОПОВИЧ Катерина Йосипівна, учитель-методист Іршавської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, керівник районного методичного об’єднання учителів, відмінник освіти України, педстаж 32 роки

… Ось-ось почне сходити сонечко, ніжити і зігрівати все навколо для росту, для життя. Мріє росяна, злежана чорна землиця. Чекає сіяча. Які ж зерна впадуть? А що проросте? Таку асоціацію викликає в мене праця вчителя рідної мови і літератури. Але як засіяти ниву так, щоб дала міцні сходи, щедрий урожай? Тому й часто замислюєшся, аналізуєш результати своєї роботи.

На мою думку, сьогодні головним є питання, як активізувати пізнавальну діяльність учня, виявити індивідуальні здібності і нахили школяра, створити сприятливі умови для подальшого їх розвитку.

Тому вважаю, що у досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання. Це, зокрема, навчання у групах, у парах (дослідження, бесіда за Сократом, рольові ігри, створення сенканів, мозкова атака, акваріум, інсценізація уривків твору чи мовної теми, презентація теми, гранування і т. д.). Власний досвід показав, що уроки, проведенні з використанням мультимедіа, - найбільш ефективні у навчальному процесі. Це використання наочності у вигляді слайдів, афіш, таблиць, записи пісень. Звичайно, у конструюванні мультимедійного уроку добір матеріалів – це складний, тривалий і копіткий процес, адже інформація має бути чіткою, лаконічною, доступною, пізнавальною і цікавою для учнів.

Отже, використання інтерактивної технології навчання сприяє розвитку особистості.

54

"СВІТ КАЗКИ Й ЗАГАДКИ У ТВОРЧОСТІ СТЕПАНА ЖУПАНИНА"

Тема уроку "Світ казки й загадки у творчості Степана Жупанина"

Мета: познайомити п'ятикласників із постаттю письменника-земляка, розвивати творчу уяву;вміння аналізувати казки, загадки, з'ясовувати моральні істини, які в них утверджуються, викликати в учнів інтерес до творчості дитячого письменника С.Жупанина;виховувати риси милосердя, доброти, працьовитості, любов і повагу до батьків, народу, рідного краю.

Обладнання: портрет поета, виставка його творів, малюнки учнів про рідний край, фотографії, книга перша "Верховиночка, література рідного краю", літературна карта Іршавщини, магнітофонний запис пісні "Верховино, світку ти наш...", вислів, написаний на дошці або-аркуші паперу "Написані вони (казки) в кращих традиціях цього фольклорного жанру, де кожне слово має своє місце і зайвини просто нема" (поет Микола Сингаївський).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.Форма уроку: урок-знайомство з письменником

ХІД УРОКУ

Звучить пісня "Верховино, світку ти наш" (М.Машкіна), на її фоні слова вчителя.

1. Вступне слово вчителяКрай зелених смерек, гірських потічків, які співають веселу і дзвінку

пісню, чаруючих звуків трембіт, гордої Говерли і щедрих, працьовитих людей - Закарпаття. Іршавщина - чарівний його куточок, багатий не тільки на сади і виноградники, але й на майстрів, знавців і творців художнього слова. Перед вами літературна карта Іршавщини. Проведемо уявні зупинки у населених пунктах, у яких народилися митці літератури :

Іршава - С.Жупанин, В.Філеш. В.Раковець - І.Мельник, Ю.Мейгеш.Горбок - Ю.Балега.

55

Довге - П.Тереля, М.Машкін, В.Кузан.Загаття - В.ШкіряЗаріччя - І.Сухан, А.Кобаль.Ільниця - В.ФеничІмстичево - І.Зейкан,А.Копинець.Кушниця - О.Рішаві, Л.Повх.Н. Болотне - Ю.Станинець.Осій - Ф.Злоцький, Ф.Потушняк, І.ПетровціПриборжавське - М.ПанькоСуха - Д.Кремінь

Мотивація навчальної діяльностіУчитель: Як ви думаєте, кому належать ці рядки:(Підготовлений учень читає вивчені напам'ять уривки з вірша "Іршава")

Розкажу вам, друзі, Про свою Іршаву, Про колиску перших Юних мрій моїх... В гронах винограду Світиться Іршава. Я краси такої Не знайду ніде...

Ознайомлення з темою та метою, завданнями урокуДорогі діти! Сьогодні в нас перший урок літератури рідного краю.

Таких уроків буде чимало, на яких ми познайомилися із творчістю письменників - земляків. "Як ліс починається з узлісся , так велика всеукраїнська література випливає з літератур обласних , районних і навіть сільських..." (Б.Степанишин). Як бачите на літературній карті, в Іршаві народився С.Жупанин, який закінчив нашу рідну школу, до речі, був одним із ініціаторів створення шкільної літературної світлиці, в якій ми і проводимо урок. (учні висловлюють думки, адже деякі з них знають вірші С.Жупанина, співають пісні на його слова). На попередніх уроках ми вивчали українські народні казки, літературні казки І. Франка. А сьогодні помандруємо в чарівний, казковий і загадковий світ С.Жупанина.

Я розкажу вам про життєвий шлях С.Жупанина, як він став письменником, про що писав, а в позаурочний час ми пройдемося вулицею Українською, по якій він колись простував до школи, бо дуже мав велику жагу до знань. З біографією С. Жупанина, яку написав В. Шкіря, можна ознайомитися в книзі першій "Верховиночка" (на плакаті написані назви збірок віршів).

56

Народився Степан Ілліч Жупанин 18 січня 1936 року в мальовничій Іршаві, на березі швидкоплинної Синявки.

Незрівнянна краса чарувала маленького Степана. Природа і чудова мати виховали в хлопчикові любов до прекрасного. У шість років Степана Жупанина віддають до школи. Вчиться він з вогником і незабаром стає кращим учнем у класі. Навчаючись у школі, Степан Жупанин пише вірші, друкує їх у районній газеті "Нове життя".

Закінчивши середню школу 1953 року, Степана запрошують працювати у районну газету на посаду літпрацівника. Маленький творчий колектив мав великий вплив на формування світогляду юного поета. Слід відзначити, що в цей час тут працювали байкар Іван Сопілняк та письменник Іван Симчера.

У турботах і праці рік сплив непомітно. Восени 1954 року Степан Жупанин вступає до Ужгородського державного університету. У той час там працювали чудові організатори творчої молоді - доцент П.В. Лінтур та відомий у краї літературознавець, доктор філологічних наук, професор В.Л. Микитась. Заняття в літературній студії мали великий вплив на формування світогляду Степана Жупанина. Особливо щирі стосунки склалися з П.В. Лінтуром. У цей час вірші та казки молодого письменника все частіше з'являються на сторінках газет і журналів. У 1959 році виходить у світ перша книга молодого письменника для дітей «Бджілка». Це був чудовий подарунок випускникам Ужгородського державного університету, юним читачам, візитка у творчий світ. Молодого талановитого поета тепло привітали відомі українські дитячі письменники—Наталя Забіла та Валентина Ткаченко.

Степан Ілліч Жупанин за направленням Закарпатського обласного відділу народної освіти іде працювати в Ільницьку школу-інтернат. Тут талановитий педагог повністю присвячує себе навчанню та вихованню підростаючого покоління, вільний час віддає самоосвіті, поезії та публіцистиці. Молодий учитель приділяє увагу ролі позакласної та позашкільної роботи на формування світогляду учнівської молоді, пише вірші, статті на педагогічну тему. Ільницький період у житті поета був плідним .Тут він створює збірки поезій "Сестрички-Смерічки "(1962 рік) та "Гірська стежинка"(1965 рік), пише статті на педагогічні теми. Улюблені теми творів молодого письменника—навчання та виховання, праця, рідна природа, навколишній яскравий дивосвіт, першооснова всього прекрасного, поетичного. Адже через близькі, прості дитинні образи легше йти до складних узагальнень.

У наступні роки виходять поетичні збірки Степана Жупанина "Світле озерце ", "Лісові годинники", "Вівчарик", "Зозулині чобітки", "Ватра", "Смерековий край", "Сто загадок", "Чому плакала зозуля " та

57

інші, які зажили справжньої популярності. Багато його віршів стали піснями. Окрилили їх Анатолій Кос-Анатольський, Аркадій Філіпенко, Леся Дичко, Богдана Фільц та інші композитори.

Увагу читача привертає те, що природа у віршах, казках, віршованих оповіданнях, загадках поета олюднена, зігріта дбайливими руками людини.

За збірки віршів, казок, загадок, скоромовок " На високій полонині " та за співаних для дітей "Закарпатських візерунків" у 1994 р. С. Жупанину присуджена премія ім. Лесі Українки.

С. Жупанин писав перш за все для вас, діти. Усі Ви любите його казки і загадки. Які казки читали? Що в них сподобалося? (У формі мікрофона називають казки "Лінивий господар", "Зозулині чобітки", "Ялівець", "Чому плакала зозуля", "Подорожник", діляться враженнями.)

Виразне читання та бесіда за змістом казок "Ялівець", "Лінивий господар" “Зозулині чобітки (читає вчитель та парне читання учнів)

- Які думки викликали ці казки? (Обмін думками у групах)- Усний словесний малюнок до казки "Ялівець" (ялівець - дерево,

плоди якого світяться, росте в Карпатах).- У яких рядках виражена основна думка казки "Ялівець"? Ялівець

незрадно сяє І вділяє світла іншим.- Який світ і чому змальований у казочці "Зозулині чобітки"?

(рослинний світ)- У якому рядку розкривається основне змістовне ядро казки "

Лінивий господар", яка увійшла до першої книжки "Бджілка"? ("Де лінь, там добра не чекай!")

- Які влучні вислови вплітає автор для висміювання недбальства у казочці "Лінивий господар"? (глузливі слова горобців: "Цвір-» цвірінь! Ой, горе віщує ця лінь!", " Хі-хі-хі! Кущі, чоловіче, сухі!"

- Як Ви думаєте, чому ця казочка композитором Кімом Шутенко покладена на музику?

Учитель. Людина народжується і живе для того, щоб служити іншим, приносити добро людям, природі, бути милосердними. До таких думок спонукає нас популярна казка "Подорожник", яку ви зараз і побачите. У ролі дійових осіб - ваші однокласники (інтер'єр - на розсуд учителя).

Головні дії особи:1. Автор - хлопчик у верховинському одязі.2. Подорожник - хлопчик у зеленому з легкої тканини, на голові -

зелений капелюшок.3. Подорожні - 2-3 хлопчики і дівчата.4. Дубок - стрункий хлопчик.

58

5. Сонце - дівчина у яскраво-жовтому платті.Після інсценування учні діляться враженнями від змісту казки, грою

однокласників звертають увагу на основні слова:

Не шкодуймо свій листочок,Коли ждуть його від нас.І тримаймося дороги,В дружбі, злагоді ростім,Людям, скільки буде змоги,Лиш добро даруймо всім.Хай над нами грізні, впертіДмуть вітри чи б'ють громи, -Будем сильні ми, безсмертніВ край рідному з людьми!

Учитель: ось такий світ казок С Жупанина. А який він у загадках? (показуємо книжечку " Сто загадок") читаємо по 3-4 загадки з кожного циклу - учні відгадують!

Конкурс “Найкраща трійка”1) Що являє собою кожна загадка? ( закінчений короткий вірш).2)Як вона виникала? ( на основі аналогії, правдоподібній деталі чи

порівняння).3) У які групи (цикли) можна об'єднати загадки?(а) про речі, явище довколишнього світу;б) про рослини;в) про тварини

Підсумок уроку у формі “ланцюжка”Учитель. Після знайомства з постаттю С. Жупанина, його казками і

загадками якими рисами збагатився Ваш, учні, духовний світ?Чи переконалися Ви в тому, що велику українську літературу

творять і чудові майстри слова - наші земляки?

Домашнє завдання, пов'язане із темою уроку, учні обирають самостійно. Також прочитати оповідання, казки В.Шкірі.

59

СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ СВЯТА, ПРИСВЯЧЕНОГО Т. ШЕВЧЕНКУ«ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТИ МОЇ»

Ведучий.… Він був сином мужика, а став володарем у царстві людської

культури. 10 літ він томився під вагою солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж 10 переможних армій.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя .

Ведуча. Ти слухав Кобзаря ?Ти чув його печаль,Що піснею лилася з-під струн?Горіла, мов зоря, і сяяла , як жар,

Висока пісня кобзаревих дум.Дзвенить вона і досі у серцях,Відлунюється в співі журавлів – Великим Кобзарем оспівана в вікахЧарівна мова рідної землі.

Шкільний хор виконує пісню на слова Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий…»

Шевченко: Ти не лукавила зі мною,Ти другом, братом і сестроюСіромі стала. Ти взялаМене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела«Учися, серденько, колисьЗ нас будуть люде», - ти сказала,А я послухав, і учивсь,І вивчився. А ти збрехала.Які з нас люде? Та дарма!Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; а у нас нема Зерна правди за собою…

Звучить пісня «Садок вишневий коло хати».Ведуча. В похилій хаті, край села,Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику далаКріпачка-мати, вбита горем.

60

Інсценівка 1.Виходить молода мати.Мати. Сину, мій, прости, що доля твоя буде тяжкою бо народжений

ти невольником – кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно не буде – твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?..

Виходить малий Тарас і підходить до матері.Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,Що долі нам нема з тобою!Ми вбогі, змучені раби,Не маєм радісної днини,Нам вік доводиться терпіть, Не розгинать своєї спини.Промовивши слово – нагайНад головою люто свисне,І так усюди – з краю в край Панує рабство ненависне.Росте неправда на земліЗгорьованій, сльозами злитій.О любі діточки малі, Одні залишитесь на світі.Ну хто замінить вам мене,Рожеві квітки нещасливі,Уколи безжальна смерть зітнеМене на довгій панській ниві?

Голос за сценою. Там матір добрую моюЩе молодую у могилуНужда та праця положила.

Батько (виходить стомлений, сідає на стілець). Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство нічого не буде значить, або нічого не поможе.

Тарас. Наша бідна, старенька хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати на причілку яблуня з червоними яблунями, а навколо яблуні квітник, улюблениць моєї незабутньої сестри, моєї терплячої неньки! А біля воріт стоїть гілляста верба із засохлим верховіттям, а з вербою стоїть верховіття, а з вербою стоїть клуня, оточена стогами жита, пшениці і різного жита, пшениці і різного всякого хліба; а за клунею, по косогору, йде все сад.

61

В тім гаю,У тій хатині, у раю,Я бачив пекло… там неволя,Робота тяжкая, ніколиІ помолитись не дають. Там матір добрую моюЩе молодую – могилу Нужда та праця положила.Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі),Не витерпів лихої долі Умер на панщині. А миРозлізлися межи людьмиМов мишенята.

Ведуча. Життя Тараса від народження було сповнене то горя, то поезії. Життєву біду він знав не з чуток, а на справді: злидні переслідували і його, і все, що було йому близьке.

Інсценівка 2.Дивись, Степане, як прегарно сонце заходить! Зачервонілось – як

пожар. Ех, як хотілося б мені уміти вже добре малювати, мати фарби і змалювати оту красу … (задумливо).

Сонце заходить, гори чорніють,Пташечка тихне, море німіє…

Степан. Так… Сонце заходить – той час нам уже, Тарасе, гонити вівці додому…

Тарас. Гони, Степане, та займи і мої вівці, а я заночую тут у степу…Степан. Не хочеш іти додому?Тарас. Не хочу… там мачуха бити мене буде…Степан. А вечеря? Ти хіба не голодний? Тарас. Ні, я ще не дуже зголоднів, та й маю ще ось Оксані, то вона

передасть…Степан. А не будеш боятися? Це ж лячно, самому ночувати в степу

на могилі…Тарас. Чого лячно? Тут гарно, а не лячно! Дивись лиш: за байраком

байрак, а там (показує) степ та могила, шматок хліба за пазухою, що Оксана дала.

Степан. Ну, то добре! Ночуй, а я займу твої вівці (виходить).

Інсценівка 3.

62

(Темніє дужче. Здалека чути, як Степан покрикує на овець; поволі втихає все. Тарас лягає на могилу. Та в раз блимнуло світло, а з могили виходить козак сивий, похилий. Тарас схоплюється.)

Козак (стрепенувся, показує Тарасові кругом могили).…Дивися; …На всій УкраїніВисокі могили! – Дивися, дитино:Усі ті могили – усі отакі –Начинені нашим благородним трупом,Начинені туго, Отеє воля спить!

Тарас. А чи збудеться воля України та чи встане вона із могили?Козак (твердо). Встане воля!.. світ правди засвітить і помоляться на

волі невольничі діти! Та початку потрібно збудити зі сну і розкрити їм очі на те, що діється круг них і що діялось отут колись… І це тобі Тарасе, судилось зробити! Тобі судилось розповісти братам. Нагадаєш ти їм своїми піснями, хто ми, чиї сини, яких батьків, ким і за що закуті – і розбудиш у їхніх серцях любов до неньки України, погорду до неволь чого життя і зажду до Волі.

Тарас, Чи зможу я, невивчений кріпак, виконати те велике завдання, що ви його на мене покладаєте?

Козак. Зможеш! У твоєму серці палає вогонь любові до України, а в душі маєш утаєний дар Божий – силу Пророка!

(Козак дає Тарасові кобзу).Ось на тобі кобзу на дорогу твого життя, бо кобзарем віщим

судилося тобі бути…Тарас (бере кобзу, кланяється). Добре батьку! Хай станеться, як

кажеш! Кобзар. Та знай іще, Тарасе, що на тій дорозі прийдеться тобі чи

мало горя витерпіти. Далеко від України, серед снігів і в пустелі. Тарас. Нехай! Щоб лиш Україну розбудити мені, а про все інше мені

байдуже…Мені однаково: чи будуЯ жить в Україні, чи ні,Чи хто згадає чи забудеМене в снігах на чужині, –Однаковісінько мені…Козак. А що – злякався хлопче?Тарас (спокійно). Ні? Чого мені лякатись? Я здивувався лише.Козак. А чи знаєш ти, хто я такий?

63

Тарас. Знаю! Як лиш вус та чуба сивого побачив, той пізнав, що ви козак запорізький…

Козак. Так, сину! А звідкіля ж ти знаєш про козаків?Тарас. Мені дідуньо розповідали. Оповідали не раз, як то козаки по

морю гуляли, слави добували та з турецькой неволі братів визволяли…Козак (оперся на списа; задумливо).Ой, так сину:Було колись, на Україні ревіли гармати, Було колись, запорожці вміли панувати!Панували, добували і славу, і волю, Минулося… (показує навкруг рукою)Осталися могили по полю…Та що й казать! Минулося!., (знову задумливо)А чи розповідав тобі твій дідусь:За що боролися ми з ворогами.Тарас. Так, так, розповідав… за добро рідного краю, за Україну…Козак (радісно). А!.. так, значить, вмерла ще наша слава, та не

вмерла ще в народі пам'ять славної минульшини! Потішив ти мене трохи, хлопче! А подивлюся, бувало, як на наших могилах жита похилились; в степу німець картоплю садить, а внук косу несу в росу, замість гострого козацького списа, та тягнеться покірно в ярмі і лиш долю проклинає, – то розпука серце огортає… І я тоді мерщій тікав у темну могилу…

Тарас (здивовано). Так ви не мертві там у могилі, а живете?Козак. Не мертві, сину! Живемо і караємося там… та знай, що не

один я!Ось хоч би в цій могилі – Нас тут триста, як скло,Товариства лягло,І земля не приймає…Тарас. За що ж ви отак караєтесь по могилах?Козак. (сумно). За те, що не стали самі одностайно за козацьку волю,

а шукали помочі у наших ворогів та й запродали Україну москалям… (зітхає і хапається за серце). Ох!., жахлива це була хвилина!.. як потім народ повстав на Чорного Орла, на прокляту Москву, тоді цар післав нас у крові втопити цих повстанців, цих наших рідних братів… І ми

… По своїй землісвою кров розлили…Тому ми вибрали тебе за будителя України. Іди і співай про

колишню славу України! Хай твоє вогненне слово літає по всій Україні і запалює всіх до змагань. І хай повіє новий вогонь з Холодного Яру!..

64

Виходять. На авансцені молодий Тарас у чорному сюртку, білій сорочці з краваткою.

Молодий ТарасТяжко – важко в світі жити…Сироті без роду:Нема куди прихилитися, – Хоч з гори та в воду!..В того доля ходить полем – Колоски збирає;А моя десь, ледащиця,За морем блукає…(замислився)

Читець За горами гори, хмарою повиті,Засіяні горем, кров’ю политі Споконвіку ПрометеяТам орел карає,Що день божий добрі ребра,І серце розбиває.Розбиває та не вип’єЖивучої крові, – Воно знову оживаєІ сміється знову.Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

Читець. За горами гори, хмарою повиті,Засіяні горем, кров’ю политіОтам-то милостивії миНенагодовану і голуЗастукали сердешну воляТа й цькуємо. Лягло костьмиЛюдей муштрованимх чимало.А сльоз, а крові? НапоїтьВсіх імператорів би сталоЗ дітьми і внуками, втопитьВ сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі.А матерніх гарячих сльоз!… Борітеся – поборете,Вам бог помагає!

65

За вас правда, за вас славаІ воля святая!

Інсценівка 4.З’являються жандарми. Заарештовують Шевченка. Селяни

бідкаються, сумно хитають головами, поступово розходяться. З’являється слідуючий, сідає за стіл. Шевченко стоїть, біля нього з обох боків жандарми.

Слідчий. У вірші під назвою „Сон” ви гудите його імператорську величність і государино імператрицю… Ви своєю просторічною мовою зневажаєте їх величність. У своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч, я це там… не можу пригадати: смеркалось… огонь… огнем…

Шевченко. Я нагадаю!Смеркалося… огонь огнем кругом запалало, –Аж злякався я… „Ура! Ура! Ура” – закричали.

Слідчий. Припини! (Читає наказ). Государ імператор височайше звелів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус, з правом вислуги під найсуворішим наглядом із забороною писати і малювати…

Жандарми виводять Шевченка.Сценка 5.Стіл. На ньому свічка. Сидить похилившись Шевченко-солдат.

Піднімає голову. В очах – біль і сум. Тихо лине пісня „Зоре моя, вечірняя”.

Шевченко. Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати, як заслати в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина моїх нестерпних страждань. І до всього мені ще заборонено малювати… трибунал головуванням самого сатани не міг би винести такого холодного, нелюдського вироку. Починає писати, Промовляючи:

Розкуються незабаромЗаковані люде,Настане суд, заговорятьІ Дніпро, і гори!І потече сторікамиКров у синє море…(починає писати і говорити до себе).Лічу в неволі і дні і ночі і лік забуваю.О Господи, як-то тяжко Тії дні минають.А літа пливуть меж нами,

66

Пливуть собі стиха,Забирають за собоюІ добро і лихо!Забирають, не вертаютьНіколи, нічого!

1-й ведучий. Шевченкова муза – то доля самої України. Упродовж усього свого свідомого життя – з малих літ і до останку – гріла спопеляла поета віддана і гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею пройняті кожне слово, кожен рядок його безсмертних творів. (лунає музика)

Читець 1. Думи мої, думи моїЛихо мені з вами (читець читає, а на сцену виходить Перебендя з

малим хлопчиком. Вони мовчки йдуть через сцену до постаменту з бюстом Шевченка. Сідають).

Перебендя старий, сліпий, –Хто його знає?Він усюди вештаєтьсяТа на кобзі граєА хто грає, того знаютьІ дякують люди.Він їм тугу розганяє,Хоть сам світом нудить.Попідтинню сіромахаІ днює й ночує,Нема його в світі хати,Не доля жартуєНад старою головою,А йому байдуже,Сяде собі, заспіває:„Ой не шуми, луже!”

Лілея. За що мене, як росла я,Люде не любили?За що мене, як виросла,Голодую вбили? (стає біля постаменту).Русалка. Породила мене мати

В високих палатахТа й понесла серед ночіУ Дніпро скупати…Купаючи, розмовляла

67

Зо мною, малою:„Пливи, пливи, моя доню,

Дніпром за водою.Та випливи русалкоЗавтра серед ночі… ”

Катерина. Утік! Нема! Сина, синаБатько одцурався!Боже ти мій!Дитя моє!Де дінусь з тобою?Москалики, голубчики!Візьміть за собою…Візьміть його… бо покину,Як батько покинув. (стає біля постаменту)

Наймичка. А я ледве добилаДо вашої хати,Не хотілось на чужині Одній умирати!Коли б Марка діждатися…Так щось тяжко стало! (заходить Марко).

Марку!Прости мене! Я караласьВесь вік в чужій хаті… Прости мене, мій синочку!Я… я твоя мати…

(сідають біля постаменту)

Виходить Сова, іде сценою, здіймає вгору руки. (танець–імітація).

Читець. Скалічені старі рукиДо бога здіймала, Свою долю проклинала,Сина вимовляла…А уночі розхристанаІ простоволосаХодить селом – то співає,То страшно голосить. (стає Сова біля постаменту)Козак. Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

68

Як згадаю твою долю,Заплаче серденько.Козак-невільник.О милий Боже! Україно!

Не дай пропасти на чужиніВ неволі вольним козакам!І сором тут, і сором там –Вставать з чужої домовини,На суд твій праведний прийти,В залізах руки принести.І перед всіма у… кайданахСтать козакові… (стають біля постаменту).

Інсценівка „Назар Стодоля”.

Читець. Мені однаково, чи буду Я жить на Україні, чи ні Чи хтось згадає , чи забудеМене в снігу на чужині –Однаковісінько мені.В неволі виріс меж чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі плачучи, умруІ все з собою заберу,Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі.І не пом’яне батько з сином,Не скаже: „Молись.Молися, сину, за ВкраїнуЙого замучили колись.”Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні …Та не однаково мені, Як Україну злії людеПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять…Ох, не однаково мені.

Шевченко. Думи мої, думи мої,Ви мої єдині!

69

Не кидайте хоч ви менеПри лихій годині!

Звучить пісня „Думи мої…”

1-й читець.Я так її, я так люблюМою Україну убогу, Що проклену святого Бога,За неї душу погублю

2-й читець. Любітеся, брати мої,Україну любіте.І за неї, безталанну,Господа моліте.

3-й читець. Свою Україну любіть.Любіть її во врем’я люте,В останню тяжкую минутуЗа неї господа моліть.

Шевченко. Мені однаково, чи будуЯ жить на Україні чи ні,Чи хто згадає, чи забуде менеВ снігу на чужині –Однаковісько мені:… Та не однаково мені,Як Україну злії люде присплять, лукаві,І в огні її, окраденую, збудять,Ох, не однаково мені!

Голос Ми чуємо тебе, Кобзарю,Із мікрофона. Крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,Встає в новій красі, забувши лихоліття,Твоя, Тарасе, звільнена земля.У росяні вінки заплетені суцвіттяДо ніг тобі титане, кладемоМи чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,Тебе своїм сучасником звемо.

Шевченко.З домовини, довіку ранимої,Над владиками світу встаю.

70

І до вас примовляю, сини мої,Не проспіть Україну мою!В казематах я гибів недарма, І в могилу дочасно зійшов, Щоб ніколи російська казармаНе топтала наш геній і кров.І, нарешті, ковтнувши свободи,Не втішайтесь дарами в раю.Не прошу тебе, гнаний народе,Не проспи Україну мою!

Ведуча. Ми є нащадки славного Тараса.Його терни торкнулись й насНарод возвести в націю – не расуОгненним словом Велетень хотів.

Ведучий. Встеляймо кручу пам’яті щоденноОсвяченими вітами верби.Держава наша буде суверенна,Коли з колін піднімуться раби.

Ведуча. Його надії нашими хай стануть,Його поезії ввіллються в нашу кров.І злоба й ненависть, неначе лід розтануть,І ручаями задзвенить любов!

Звучить „Заповіт”. Присутні в залі та учасники беруться за руки і разом співають

„Заповіт”.

71

ГЕЦКО Наталія Михайлівна, вчитель-методист української мови і літератури, заступник директора з науково-методичної роботи Іршавської гімназії, відмінник освіти України педстаж 28 років

Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм та методів навчання, упровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало б ефективність набуття ними нових знань, розвивало б творчу активність, навички колективно злагоджених дій.

Чого навчати і як навчати? Як домогтися високої якості навчання на кожному уроці?

Ці питання турбували мене впродовж майже тридцятилітньої педагогічної діяльності. Активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, підвищити в них інтерес до процесів здобуття знань, формування умінь і навичок – ось що я, як учитель-практик, обов’язково прагну реалізувати у своїй роботі. Цьому сприяє не тільки розвиток розумових здібностей дітей, а й добір ефективних методів та методичних прийомів, ґрунтовна мотивація теми уроку, доцільність вивчення матеріалу, наступність і послідовність його засвоєння, урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини. На уроках усе частіше використовую активні форми і методи навчання, «пожвавлюю» заняття захоплюючими оповідями, лінгвістичними загадками, іграми тощо.

Вважаю, що найефективнішими засобами підвищення в учнів інтересу до знань є насамперед модернізація класно-урочної системи та використання інтерактивного навчання – постійної активної взаємодії всіх учнів і учителя, співнавчання, взаємонавчання, процес, коли домінування одного учасника навчального процесу над іншими неможливе. Мені особисто імпонує визначення інтерактивної моделі навчання як різновиду активного. Ще на початку 20 ст. А.Рівін з м. Корин в основу своєї методики поклав ідею «навчаючи інших, навчайся сам».

Інтерактивні технології стимулюють і мене, і учнів до активних дій, до використання суб’єктивного досвіду, заохочують до висловлювання оригінальних ідей та гіпотез, розвивають логіку, критичне мислення, комунікативні навички.

72

Підготовка до використання інтерактивних методик, їх «шліфування» вимагають значних фізичних і моральних затрат педагога. Адже необхідно дотримуватися вимог щодо застосування цих методик (чітко ставити завдання – бажано записувати на дошці, не повторюватися, надавати можливість учням формулювати висновки, використовуючи для цього «відкриті» запитання тощо).

За останні роки спробувала використати різні інтерактивні технології:

- групову роботу (робота в парах, робота в малих групах, у великих);

- ігри (ділові ігри, рольові, імітаційні, стимуляційні);- обличчям до обличчя (tet-a-tet);- метод каруселі;- метод мозаїки;- ажурна пилка;- «акваріум»;- метод 2-4-усі разом;- складання «асоціативного куща»;- прийом «мікрофон»;- прийом «незакінчене речення»; - методика «гарячий стілець» і т.д.Суттєвим підсиленням інтерактивного навчання є такий програмно-

педагогічний засіб як мультимедійна інформація. Це потужний інтерактивний та ілюстративний засіб. Комп’ютеризоване навчання як вид діяльності виконує пізнавальну, тренувальну, дослідницьку, допоміжну роль. Комп’ютер використовуємо як при викладанні нового матеріалу, так і при його повторенні, узагальненні та систематизації. А що вже говорити про перевірку (оцінювання знань)! Наприклад, при вивченні теми «Лексикологія. Лексикографія. Фразеологія» (5, 6, 10 класи) використовуємо електронну інтегровану систему «Словники України». Демонстрація слайдів через мультимедійний проектор пожвавить будь-який урок мови чи літератури. Адже використання мультимедійних технологій у поєднанні з інтерактивними методами є однією з найефективніших форм навчання.

Вашій увазі пропоную 2 уроки: з літератури – рольову гру-п’єсу «Леся Українка. Життя у документах, листах, спогадах» (подібні уроки не потребують тривалих випереджувальних «репетицій», їх можна підготувати за одним ґрунтовним інструктажем); а з мови у 10 класі – панорамний урок-практикум з теми «Синоніми. Типи синонімів. Синонімічні ряди. Типи лексичних синонімів».

73

ЛЕСЯ УКРАЇНКА — ГЕНІАЛЬНА ДОЧКА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИЦІ

Тема. Леся Українка — геніальна дочка українського народу. Життєвий і творчий шлях письменниці.

Мета: розширити і поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як про Людину, Митця, Громадянина.

Тип уроку: урок засвоєння нових знаньФорма проведення: рольова гра-п’єса „Безсмертна Дочка Прометея”.Обладнання: портрет письменниці, ілюстрації, альбом „Леся

Українка”, (К.: Радянська школа, 1979), плакати, фотодокументи, твори.

ТЗН: мультимедійний проектор (слайди).

Хід уроку

Епіграф„За свої 42 роки Леся Українка створила безсмертні перлини

буквально у всіх жанрах літератури — од лірики блакитного інтиму до драматичної поеми, од гострих інвектив до поезії громадянського пафосу, од серйозних публіцистичних і критичних статей до казкового світу поезій для дітей, од іронічних пасажів до філософської лірики, де заторкуються світові глобальні проблеми. Уже цей перелік дає їй повне право зайняти чільне місце в ряду безсмертних.

Та ще урочіше вивищиться її фігура на світовому небосхилі, коли ми окреслимо духовний портрет Лесі Українки – громадянина…”

Борис ОлійникI.Актуалізація опорних знань, досвіду учнів. Евокація (встанолення

зв’язків).Учитель. Лариса Петрівна Косач-Квітка. Леся Українка. Дочка

Прометея. Геній українського народу. Борець. Мислитель. Філософ. Митець. Але і чарівна жінка, що мала світлу й ніжну душу, уміла дружити і любити, володіла тонким почуттям гумору навіть тоді, коли знемагала від болю. Вона була упевнена в тому, що тепло і почуття її серця, вкладені у твори, житимуть навіть після її смерті:

Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень,І стримуваний пломінь засіяє,Вночі запалений, горітиме удень.

74

Лесю Українко!Кажуть: ти не вмирала ніколи,Кажуть: ти, наче пісня, живеш.Ніби юність ясна, смаглочола,По країні в майбутнє ідеш. (Я. Шпорта)

Методичний прийом «мікрофон».- Що вам відомо про Лесю Українку, її життєвий шлях, творчу

спадщину? Відповідайте одним реченням, коротко, не повторюйте інформацію.

(Учні передають «мікрофон» один одному, а вчитель «малює» асоціативний кущ).

II. Повідомлення теми; мотивація навчально-пізнавальної діяльності.Учитель. Сьогодні всі ми будемо „творцями” невеликої п’єси, де

мовою документів, листів, спогадів родичів, друзів, знайомих, самої Лесі Українки ви відтворите деякі сторінки життя і творчості Жінки і Митця, поповните свої знання про Дочку Прометея. Та передусім пропоную записати у зошити тему уроку, епіграф, замалювати та впродовж уроку заповнювати таблицю, що допоможе не тільки занотувати важливі факти із життя і творчості геніальної письменниці, а й сприятиме розумінню того, як певні події відтворені нею у конкретних творах.

Дата Подія Назва твору, жанр Тема твору

Дійові особи

Леся УкраїнкаОлена Пчілка, її матиОльга Косач-Кривинюк, сестра поетесиКлимент Квітка, чоловік

75

Леся УкраїнкаЛюдина

Борець

Філософ Геній

Мислитель

Митець

Жінка

Іван ФранкоМихайло ПавликОлесь ГончарЛеонід Первомайський

(Ролі виконують учні, які напередодні пройшли спеціальний інструктаж; уривки листів, документів, спогадів зачитуються ними на місцях; учитель виконує роль фасилітатора (той, що полегшує, сприяє) – вибудовує з цих матеріалів маленьку п’єску, де головною дійовою особою є Леся Українка; столи розміщені у класі літерою П).Учитель.

1. 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському (Звягелі) народилася Лариса Петрівна Косач (Леся Українка).

Олесь Гончар:„Росла й виховувалась Леся в середовищі демократично настроєної

української інтелігенції, рід вела свій од „людей порядних, не пустодухих, не змізернених; дід Лесин був декабристом, тітки зв’язані з народовольцями, дядько її — Михайло Драгоманов, улюблений Лесин наставник, змушений був жити в еміграції, продовжуючи справу, колись розпочату Герценом; друзями родини були такі люди, як Лисенко, Старицький. Добрим словом годиться сьогодні згадати турботливого батька Лесі — Петра Антоновича Косача — і матір її — відому нашу письменницю Олену Пчілку, уважну виховательку й невтомну громадську діячку, чиї риси характеру, вольовита вдача, передалися і її геніальній дочці. Додамо лише, що разом із родинно близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня передова Україна”. („Письменницькі роздуми”, Київ, 1980, с. 59).Ольга Косач-Кривинюк:

„Леся Українка була всього на 1,5 року молодша за свого брата Михайла - Мишу. З самого найменшого малку і все життя вони мали одно до одного не лише правдиво братерські почуття, а були найщирішими приятелями, найвірнішими друзями. До початку 13-го року Лесиного життя вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися, разом читали, разом вчили, разом розважалися... Миша навчився дуже рано читати, а що Леся навчалася разом з ним, то в 4 роки вона вже зовсім справно читала... Найлюбішими книжками малих Лесі й Миші були томи трудів Чубинського з казками та піснями, сербські народні думи й пісні в українському перекладі, міфи стародавніх греків та ще книжка про подорожі різних славних мандрівників. Ті книжки вони знали мало не

76

напам’ять. Крім тих книжок, вони читали багато й інших, бо обоє були дуже охочі до читання”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 41—42).Олесь Гончар:

„У еллінів, великих поетів античності, прекрасні створіння народжувалися з моря, з піни морської. Про нашу ж поетесу можна сказати, що вона разом зі своєю поезією народжена була морем народного життя”. (Альбом „Леся Українка”, с. 9).Учитель.

2. Знайомитися з народною творчістю Леся почала ще в Новограді-Волинському. Літом 1876 року в селі Жабо-риці Леся вперше почула розповіді про мавку.

Ольга Косач-Кривинюк:„Найбільше ж Леся згадувала з приводу народної творчості

с.Жаборицю на Звягельщині, куди мама вивозила із Звягеля Лесю, ще зовсім маленьку, і брата Михайла літувати з свідомим наміром (як вона сама розказувала мені), щоб вони проймалися там українським народним духом... Жаборицькі пісні, казки, різні повір’я, звичаї, купальські, жнив’яні і т. д. Леся добре пам’ятала і часто згадувала. З наймолодшого віку Леся бачила, як мама збирає народні узори, перемальовує їх, лагодячи до друку. Леся дуже добре розумілась на них і артистично виконувала різні українські народні вишиванки”. (Доцільно показати учням фотокопію деяких Лесиних вишивок, вміщену в альбомі „Леся Українка”, с. 20,„Спогади про Лесю Українку”, с. 36).Учитель.

3. У 1879 році родина Косачів переїхала в місто Луцьк.Ольга Косач-Кривинюк:

„Леся розказувала, що вони з Мишею та іншим дитячим товариством дуже любили ходити до руїн Луцького замку, що там у них відбувалися різні ігри, й „поважні” зібрання. Історію замку і подій, що в ньому відбувалися, вони добре знали. Луцький замок Леся згадує у своєму вірші „Віче”, написаному 10.08.1901 року...” („Спогади про Лесю Українку”, с. 46).Учитель.

4. У 1880 році Леся написала свій перший вірш «Надія».Ольга Косач-Кривинюк:

„Весною 1879 року заарештували в Петербурзі... батькову сестру, нашу „тьотю Єлю”, енергійну людину, разом з тим дуже добру та справедливу... Про тітчин арешт, а далі (у травні 1879 року) й заслання Леся довідалася через кілька місяців уже в Луцьку. Звістка ця дуже вразила й засмутила Лесю, і Леся під впливом її в Луцьку в кінці 1879 чи

77

на початку 1880 року написала свого першого вірша „Надія”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 48).Учитель.

5. У цьому ж році тітка Лесі Олександра Антонівна Косач-Шимановська, учасниця руху революційного народництва 70-х років, переїздить з двома своїми синами в Луцьк до Косачів, а в цей час її чоловіка Бориса Шимановського було заслано до Сибіру.

Ольга Косач-Кривинюк:„Тьотя Саша тоді в Луцьку, як приїхала, почала вчити Лесю грати на

фортепіано, на тому самому, „Лесиному”, як воно завжди у нас звалося, бо мама купила його „для Лесі” ще 1876 року, що до нього потім Леся написала вірша „До мого фортепіано” (15 березня 1890 року). Ця наука зробила їх відносини ще ніжнішими, ще прихильнішими, бо Леся страшенно любила музику, була до неї дуже здатна, здатна навіть до композиторства, бо часто грала свої власні, дуже хороші імпровізації-композиції, а тому до своєї першої учительки музики мала ще й почуття великої вдячності”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 47—48).Учитель.

6. 1881 року Леся сильно застудилася.Ольга Косач-Кривинюк:

„1881 року Леся в Луцьку пішла на річку подивитися, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро тому і від того, як тоді думали, вона заслабла: у неї так сильно почала боліти права нога, що вона, незважаючи на те, що й тоді вже була дуже терпляча, аж плакала від болю... Од тої пори треба датувати початок Лесиної, як вона сама жартуючи називала (мала настільки сильну волю, що могла жартувати і з таких речей) „тридцятилітньої війни” з туберкульозом, бо то був не гострий ревматизм, а початок туберкульозу кістки в нозі, що на деякий час пригас, а потім розгорівся знову”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 48).Учитель.

7. Зимою 1881 року разом з братом Михайлом Леся вчиться за програмою чоловічої гімназії під керівництвом приватних учителів, бере уроки гри на фортепіано в Ольги Олександрівни Деконор, дружини М. В. Лисенка.

Олена Пчілка:„...Наступив час, коли діти підросли і їм довелось спізнатись із

шкільною наукою, і ми стали думати про те, що для науки дітей доведеться на якийсь час переїхати до Києва. На зиму р. 1881—2 ми й переїхали сюди — я з дітьми; чоловік лишився на службі в Ковелі. Жили ми тоді в Києві дві зими (81—2, 82—3 рр.), на літо виїжджаючи до

78

Колодяжного. У Києві ми оселилися на тихій Стрілецькій вулиці. До нас ходили вчителі, запрошувані для науки дітей репетитори-студенти. Леся переходила той курс, що й Михайло. На уроки музики приходила до нас Ольга Олександрівна Лисенкова... Що ж до курсу гімназичного, то Леся разом з Михайлом учила й класичні мови — грецьку з латинською, навіть тоді ж на Стрілецькій вулиці переклала одну пісню Овідія”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 86).Учитель.

8. У квітні 1882 року, коли Леся жила в Колодяжному, у неї заболіла рука, і дівчина змушена була кинути гру на фортепіано.У 1883 році восени Лесі зробили операцію лівої руки.

Ольга Косач-Кривинюк:„В Колодяжному Леся виконала з деякою допомогою брата Михайла

велику етнографічну роботу: записала од різних колодяжненських людей та від одної жінки з села Біліня... дуже багато пісень... Перед текстом кожної пісні наклеєна була смужка нотного паперу, з нотами мелодії тої пісні”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 37—38).Учитель.

9. Влітку 1884 року Леся з матір’ю, Михайлом та Ольгою відвідує урочище Нечимне (нині Лісова Пісня), що біля Колодяжного.

Ольга Косач-Кривинюк:„Навколишня чарівна природа захоплювала сестру. Разом з матір’ю

ми побували в урочищі Нечимне біля села Скулин, в 15 кілометрах від Колодяжного. Дрімучий ліс. Ночували ми в хатці селянина — дядька Лева. З хатки, у якої було лише три стіни, відкривався вид на лісове озеро. Тут у сестри зародилася думка про „Лісову пісню”, яку вона написала років через двадцять. Три дні, проведені в оточенні незайманої природи, справили враження на все життя”. („Спогади про Лесю Українку”, с. 52).Учитель.

10. У 1888 році їде у Варшаву на консультацію до лікарів. Для хворої правої ноги Лесі було виготовлено протез, їздила на лікування в Одесу. Написала вірші „Чого то часами...”, цикл „Подорож до моря”, „Пісня”, „Остання пісня Марії Стюарт”.

Іван Франко:„Се перший раз у поезії Лесі Українки відзивається соціальна нота (у

циклі „Подорож до моря”). Досі вона любувалася природою, витала в сфері якихсь абстрактних людських відносин і абстрактного патріотизму, відтепер вона почне пильніше придивлятися дійсному життю і тим реальним відносинам людської суспільності, на яких виростає і щоденне

79

горе, і великі, ідеальні змагання до свободи і рівності”. (Альбом „Леся Українка”, с. 38).Учитель.

11. У 1888 році, перебуваючи в Києві, Косівщині (на Сумщині), Одесі, Колодяжному, пише „Завітання”, поему „Самсон”, перекладає „Одіссею” Гомера, „Гірську ідилію” Гейне, „Бідні люди” В. Гюго, удосконалює знання іноземних мов. У 1889 році бере активну участь у роботі гуртка „Плеяда”. У 1890—1891 роках перебуває в Києві, Криму, Колодяжному, Луцьку, працює в гуртку „Плеяда”, захоплюється музикою Мендельсона; пише поезії „До мого фортепіано”, „На давній мотив”, „Веснянка”, „Contra spem spero!”, цикли „Сім струн”, „Кримські спогади”, „Зоряне небо”, „Сльози-перли” та інші; працює над навчальним посібником для молодшої сестри „Стародавня історія східних народів”.

У 1891 році Леся в супроводі матері виїздить до Відня на консультацію до лікарів, зупиняється у Львові, зустрічається з І.Франком, М. Павликом, В. Гнатюком. Повернувшись із Відня, зупинилась у Луцьку, а потім виїхала до Колодяжного; у Колодяжне прибув І. Франко з дружиною і синами; Леся з матір’ю виїхала в Крим, написала тоді „На човні”, „Заспів”, „Безсонна ніч”, „Негода” та інші, статтю „Про переселенців у Росії”, записує пісні.

Леся Українка . ( Із листа до М. П. Косача від 25 лютого 1891 року, Відень):

„Любий Михайлику!...Якщо правда, що тут, у сій стороні, я почуваю себе якось вільніше,

то знов же ніколи і нігде я не почувала так доткливо, як тяжко носити кайдани і як дуже ярмо намулило мені шию. Не знаю, чи коли вдома були в мене такі години тяжкої, гарячої, гіркої туги, як тут, у вільнішому краю. Мені не раз видається (ти знаєш, як розвита у мене „образна” думка,— отже, не здивуєш), мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди, і мені сором за себе перед вільним народом. Бачиш, у мене руки в кайданах, але серце й думка вільні, може, вільніші, ніж у сих людей, тим-то мені так гірко, і тяжко, і сором. Як приїду знов на Україну, то певно, мене ще гостріше дійматиме, і страчу я останній спокій, який там у мене ще був; та дарма, я о тім не журюся! Не про спокій: треба нам тепер дбати”.Леся Українка (Із листа до М. Драгоманова від 17 березня 1891 року. Відень):

80

„Любий дядьку!...Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під

ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить...” (Із листа до М. Драгоманова від 21 січня 1891 року, Колодяжне):

„Любий дядьку!...За чотири місяці маю півтораста обрядових пісень зібраних! ...Мені

завжди здається, що коли де можна добачити вдачу народу, то се скоріше в ліричних піснях та в коломийках...”Михайло Павлик. ( Із листа до М. Драгоманова від 6 лютого 1891 року): „...Леся так просто ошоломила мене своїм образованням: та тонким розумом. Я думав, що вона тілько в крузі своїх поезій, аж воно далеко не так. На свій вік це геніальна жінка... Ми говорили з нею дуже довго; і в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти і люд-ського життя”. (Альбом „Леся Українка”, с. 58). Учитель.

12. У 1892 році Леся Українка написала вірші „Досвітні огні”, „Сосна”, „Сон літньої ночі”, поему „Місячна легенда”, працює над поемою „Роберт Брюс, король шотландський”; у Львові виходить „Книга пісень” Генріха Гейне” у перекладі Лесі Українки і Максима Стависького.

У 1893 році живе в Гадячі, Одесі, Колодяжному, Києві. За поетесою встановлюється негласний нагляд департаменту поліції. Вийшла збірка „На крилах пісень”, яку високо оцінив І. Франко. Завершила поеми „Роберт Брюс, король шотландський”, „Давня казка”. О. Маковей надсилає Лесі Українці розрізненими аркушами заборонену в Росії збірку „На крилах пісень”.

У 1894 році навчається в малювальній школі М.І.Мурашка в Києві; у травні виїжджає до Болгарії в гості до дядька М. П. Драгоманова; зупиняється на короткий час у Львові, де отримала збірку „На крилах пісень”.

Леся Українка. ( Із листа до М. Павлика від 19 квітня 1895 року, Софія):„Шановний друже!

...Сором і жаль за мою країну просто гризе мене (се не фраза, вірте), і я не думала, що в душі моїй є такий великий запас злості. Я не знаю, що буду робити, вернувшись в Росію, сама думка про се тюремне життя сушить моє серце. Не знаю, як хто, а я не можу терпіти мовчки під’яремного життя. Недарма ж я навчилась по-англійськи, далебі, читаючи твори великих письмовців англійських XVII ст., думаєш: чом я не живу хоч у ті часи, що з того XIX в., коли ми так ганебно пропадаєм та ще й мовчки?..

81

Рік на чужині... Боже мій, для нас тепер скрізь чужина, навіть і в рідній землі. Не з тим почуттям я вертатимусь додому, з яким вертаються інші вільні люди. Знаєте, як у тій пісні: „Ой, неволя, неволя бусурменська, розлучила ти мужа з жоною, матір з дочкою...” Учитель.

13. У 1895 році помер М. П. Драгоманов. Леся повертається з Софії, зупиняється у Львові, перебуває в Колодяжному, Києві; пише цикл „Невільничі пісні”.

У 1896 році живе в Києві, Колодяжному, її обрано членом Київського літературно-артистичного товариства, написала ”Поет під час облоги”, „Товаришці на спомин”, „Грішниця”, „Слово, чому ти не твердая криця”, „Відгуки”, драматичний твір „Блакитна троянда”, статтю „Голос однієї російської ув’язненої” та інші твори; прагне опублікувати в одній з прогресивних французьких газет „Голос однієї російської ув’язненої”.

Леся Українка .( Із листа до Л. Драгоманової від 18 листопада 1896 року, Київ):

„Дорога моя дядино!„...Да, были хуже времена, но не было подлей!” А все-таки мені

хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи за сей рік у Версалі... „Молчание — знак согласия” — так думали, певне, ті студенти російські, що послали протест проти поздравленія їх з коронацією від бельгійських студентів”.

(Із листа до Л. Драгоманової від 19 грудня 1896 року, Київ):„Люба моя дядино!

...У Києві було багато обисків та арештів, поліція забралась навіть в самий університет і там обшукала лабораторію і навіть кабінет одного професора. Після сього почали хапати студентів, між іншим ухопили одного нашого доброго знайомого, і се навело нас на великий смуток, та не минув він і тепер, бо товариш і досі ще сидить, а по городі і досі ганяють „летучие отряды”. Се вже третій погром за сей рік!..”Учитель.

14. У 1897 році живе в Києві, Ялті. Познайомилася з марксистом С.К.Мержинським, студіює „Капітал” К. Маркса. Була свідком демонстрацій і протестів, викликаних смертю революціонерки Марії Вітрової у Петропавловській фортеці. Пише поезії, що пізніше увійшли в цикл „Кримські відгуки”.

У 1898 році живе в Ялті, Одесі, Гадячі, Києві. Пише вірші „Зоря поезії”, „У пустині”, „Забута тінь” та інші.

82

Перекладає уривки з „Каїна” Дж. Байрона, „Макбета” В. Шекспіра.

У 1899 році Леся Українка живе в Берліні, Гадячі, Зеленому Гаї, Києві. У Гадяч до Лесі приїздить Ольга Кобилянська. У Львові виходить друга збірка її поезій „Думи і мрії”. Леся перекладає українською мовою драму Г. Гауптмана „Ткачі”.

Леся Українка. (Із листа до М. Павлика від 9, 10 травня 1899 року, Берлін):

„Шановний друже!...Дуже прошу, перешліть мого листа п. Кобилянській. Ви, певно,

знаєте її адресу. Коли вона не має поняття, що я за одна, то не відмовте рекомендувати мене їй. Я вже давно слідкую за її літературним виступом, і вона мене дуже інтересує яко талант і яко людина”.

(Із листа до М. Павлика від 7 червня 1899 року, Берлін):„Шановний друже!

...Коли б я була публіцистом (тепер, більш ніж коли, жалію, що нема в мене публіцистичного таланту), то звернула б якнайсерйознішу увагу на соціал-демократичний рух і на те, яке місце має займати в ньому елемент національний, т. є., як мають наприклад, українські, польські і великоруські соціал-демократи відноситись межи собою... Познайомилась недавно (листами) з Кузьмою. Треба постаратись щось передати йому, тільки для сього мого власного бажання трохи мало,— я сама подібна до героя моєї „Давньої казки”,— що то тільки й мав талан до віршів не позичений, а власний. Бувають часи, коли мені хотілось би стати капіталісткою, такий час, між іншим, тепер. Що ж, коли належу до народу, у якого літератори мусять бути безсеребряниками або шукати іншої роботи, чи — іншого народу!.. Пишіть, що і кому маю від Вас сказати на Україні, може, маєте діло, я вивчу напам’ять і скажу”.Леся Українка . ( Із листа до О. Кобилянської від 23 липня, 4 серпня 1899 року,

Гадяч):„Дорога товаришко!

...Мама збудувала тут хорошу хату, де могли б мої приятелі з усього світу зміститися. Околиця тут гарна, горизонт широкий (після кам’яного Берліна я вмію се шанувати), людей не занадто багато, може, Вам здасться й замало. Будемо човном плавати і просто руками, коли вмієте; будемо читати, розмовляти, я буду Вам грати Шумана і Шопена, яких Ви, здається, дуже любите, окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії. Мої сестри (їх у ме-не три) покажуть Вам всю околицю, побачите вже таку Україну, що „українішої” й нема. Гойдаючись в гамаках попід дубами, прочитаємо

83

Ваші нові твори, а мої хіба старі, бо нових тим часом дасть Біг. Ви, може, що нового тут напишете, лісовий гомін, може, навіє на Вас нові мрії та думи”.

( Із листа до О. Кобилянської від 16, 17 жовтня 1899 року, Київ):

„Дорога панно Ольго!...Будьте ласкаві, подякуйте п. Стефаникові від мене за його „Синю

книжечку”..., я зробила б це сама, та не знаю його адреси. Гарні його нариси, тільки сумні невимовно... врешті, вся наша література веселістю не відзначається, часом як начитаюсь її (не виключаючи і власних творів), то так і хочеться сказати з розпачем Гамлета: „Най д’явол носить смуткове вбрання, а я надіну ясні кармазини!..” Учитель.

15. У 1900 році Леся Українка передає для журналу „Жизнь” рукописи статей „Два направления в новейшей итальянской литературе”, „Малорусские писатели на Буковине”. Відвідує у Петербурзі сестру Ольгу, у Дерпті — брата Михайла, у Ризі — тітку Олену Антонівну, у Мінську— С.Мержинського. Пише цілий ряд поезій: „Забуті слова”, „Епілог”, „Жертва” та інші.

У 1901 році у Мінську доглядає тяжко хворого Сергія Мержинського (січень — березень). 3 березня С. Мержинський помер. У Львові зустрічається з І. Франком, М. Павликом, художником І. Трушем. Гостює в Чернівцях у Ольги Кобилянської. Написала драматичну поему „Одержима”, вірші „Королівна”, „Віче” та інші.

Леся Українка. ( Із листа до О. Кобилянської від 29 січня 1901 року, Мінськ):

„Любий, далекий лотосовий квіте!...Життя моє тут досить трагічне. Я мушу бути найспокійнішою від всіх, хоч я, власне, найменше маю ілюзій, а через те й надії (зо мною лікар був найщиріший). Щодня мій друг розмовляє (отим своїм безгучним голосом, немов шелестом) про те, як ми вкупі за границю поїдемо, в Швейцарію, як то гарно зустріти там весну... А я весни так боюся, так боюся, як... того, чого не можу назвати. І я кажу йому, що поїду з ним, що буду з ним, аж поки він поправиться... В сьому правда те, що я не покину його так, як його покинули інші його друзі. Я з ним останусь, поки буде треба”. (Із листа до Ольги Кобилянської від 11 лютого 1901 року, Мінськ):

„Дорога моя товаришко!...З моїм другом дуже зле... Не може слухати читання, слова не

говорить і музики вже не в силі чути, тільки ще казав сьогодні: „Може, мені трошки поліпшає на час, тоді Ви мені заграєте”. Каже, що

84

любить в мені спокій і силу волі, через те я при ньому спокійна і сильна і навіть ніколи не зітхаю, інакше він би за мене боявся, а тепер він вірить, що я все витримати можу. Я не зруйную йому сеї віри в його останнього друга. Може, через те і він такий спокійний, коли говорить про свій кінець, хоч взагалі він дуже нервовий. Часом говорить про те, як багато для нього значить, що я з ним, і жаліє, що я раніше не могла приїхати. Коли подумаю тільки, що я такого друга маю втратити !..” Учитель.

16. У 1902 році письменниця жила в Сан-Ремо, в Швейцарії, Одесі, Києві, Зеленому Гаю. Департамент поліції Міністерства внутрішніх оправ надіслав до Київського губернського жандармського управління лист про те, що буде дана вказівка обшукати Лесю Українку під час її повернення з-за кордону; 7 червня в Одесі вона була піддана обшуку. Вийшла збірка „Відгуки” (у Чернівцях).

У 1903 році Леся Українка живе в Сан-Ремо, Києві, Зеленому Гаю, Тбілісі. Бере участь у відкритті пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві. У цьому році помер брат Лесі Михайло (від інфекційного захворювання). Завершила драматичну поему „Вавілонський полон”, статтю в чорновому варіанті „Замітки з приводу статті „Політика і етика”, вірш „Дим”.

Леся Українка. ( Із листа до І. Франка від 13, 14 січня 1903 року, Сан-Ремо):

„Дорогий пане товаришу!...Мені ...дорікали дехто з товаришів, що я за всякою поезією

одбиваюся од реальної, корисної роботи... І я не одну „голову скрутила”, думаючи, що сповняю громадську повинність, видаючи свій час і свою дуже обмежену силу на „корисну” і нікому, навіть мені самій, не видну працю: я й досі не знаю, чи добре то я, чи зле робила... Чому все має право на сльози: і туга материнська, і нещасне кохання, і громадський жаль, а тільки душа поета, що втратила діти свої, ненаписані твори, мусить мовчати?.. І скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний. ...Ви, певне, знаєте легенди про в’язнів-богатирів. Ото сидить такий в’язень у темниці не рік, не два, і здається йому, що він осліп, але то сліпа ніч, що навколо нього; і здається йому, що він старий, але то стара та в’язниця, що ховає його; і думає він, що його кайдани все міцні, але кайдани давно їх власна ржа переїла, тільки в’язень не вірить своїм рукам і не пробує їх сили. І тільки для того потрібний той якийсь рятівник з-за Чорномор’я, щоб гукнути: ’Встань!”, щоб від гуку здригнувся в’язень, і щоб розсипались кайдани на руках, а тоді вже вільними руками в’язень сам вивалить двері старої темниці і побачить, що

85

є ще світло сонця і для нього... О, яке то щастя бути таким „чорноморцем”, що має голос гукнути: „Встань!” ...Такий вже фатум над поетами, що мусять гукати на майданах і „прорицати, аки одержимі”, в той час, коли б хотіли в землю увійти від туги і замовкнути навіки. Ви он кажете, що в моїй „Одержимій” епічний тон не витриманий, що навіть і вона лірична. Діло сьогодні пішло на щирість, то признаюся Вам, що я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: „Я з того створила драму”...”Учитель.

17. У 1904 році Леся Українка з Тбілісі через Батумі, Сочі, Євпаторію, Одесу їде до Києва, звідти — в Зелений Гай, а потім знову — в Київ і Тбілісі. У Зеленому Гаю в Косачів гостюють К.Квітка, Г. Хоткевич, Ф. Красицький. Написала твори ’Дочка Ієфая”, „Напис в руїні” та інші. У Києві вийшла книжка „На крилах пісень” (друге видання, покалічене цензурою).

У 1905 році з Тбілісі через Батумі, Одесу їде до Києва, а згодом до Колодяжного, Гадяча. Звідти до Петербурга, повертається знову до Києва. Закінчила в чорновому варіанті поему „Осіння казка”, створила цикли „Пісні з кладовища”, „Пісні про волю”, вірші „Мріє, не зрадь!..”, „Упоєні на бенкетах кривавих...”, діалог „Три хвилини”.

Леся Україна. ( Із листа до О. Косач (матері) від 19 лютого 1905 року, Тбілісі):

„Люба мамочко!...В Тифлісі був теж один такий „весняний” день, коли калюжі

людської крові стояли на тротуарах до вечора... ...Тут були бунти в усіх середніх школах, в тім числі і жіночих, в інституті „благородных девиц” і (страшно вимовити!) в „єпархіальному училищі!”.

(Із листа до А. Кримського від 16 листопада 1905 року, Київ):„Шановний і дорогий мій товаришу!

...Прийшлось мені раптом виїхати в Петербург... В поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї музи з громадським настроєм (се далеко не завжди бувало!). Мені якось не приходиться нагадувати сій свавільній богині про її „громадські обов’язки”, так обмарив її суворий багрянець червоних корогов і гомін бурхливої юрби... Знаю, що це зараз, як ляжу спати, будуть снитись мені червоні корогви,— переслідує мене сей сон!..”Учитель.

86

18. У 1906 році живе в Києві, Зеленому Гаю, пише сатиричні вірші —„Казка про Оха-чародія”, „Веселий пан”, „Практичний пан”, „Пан народовець”, „Пан політик”, драматичний діалог „В дому роботи, в країні неволі”, вірші „Пророк”, „Жіночий портрет” та інші.

У 1907 році Леся Українка живе в Колодяжному, Києві, в Криму. Був обшук на квартирі Косачів, заарештовано Лесю Українку разом з сестрою Ольгою, під час обшуку в квартирі Косачів жандарми конфіскували 121 книжку. Завершує діалог „Айша та Мохам мед”, драматичну поему „Кассандра”, пише інші твори.

У 1908 році Леся Українка перебуває в Ялті, Києві, Берліні, Одесі, Євпаторії, Батумі, Тбілісі. Їздила в Берлін на консультацію до професора в справі операції нирок, він порадив поїхати до Єгипту Леся і Климент Квітка з допомогою інших діячів культури записують на фонограф українські народні думи під найвидатніших кобзарів.

Леся Українка. ( Із листа до матері від 27 червня, 10 липня 1908 року, Євпаторія):

„Люба мамочко!...Хутко ти, певно, получиш від Сластьона маленьку замітку, писану

або моєю, або Кльониною рукою, де буде прохання до всіх, хто теє може, помочі для Філарета Колесси, що має виїхати на Україну записувати думи. ...Екскурсія починається з Миргорода, з кобзаря Кравченка та й з самого Сластьона, що знає кілька дум, а далі Колесса, коли встигне хутко вправитись з миргородським репертуаром, поїде до інших кобзарів, яких йому вкажуть добрі люди”.

(ІЗ листа до М. Аркаса від 8 вересня 1908 року, Ялта):„Вельмишановний добродію!

...Тепер Ф. Колесса екскурсію ту вже відбув і повернувся до Львова з дуже добрими результатами, завдяки активній помочі д. Сластьона, що незалежно від газетної відозви узяв з самого початку на себе клопіт по організуванню всього потрібного для такої екскурсії в обсягу Миргородського повіту. В результаті Ф. Колесса записав там репертуар 4 кобзарів та історичні думи від одного лірника та й від дівчини-співачки... Очевидячки, дума кобзарська, сей оригінальний витвір нашого народного генія, що не має собі паралелі нігде на всім світі, вмирає. Невже ж він умре, без порятунку, без пам’ятника навіть”.Учитель.

87

19. У 1909 році Леся Українка жила в Тбілісі, Телаві, а також у Гелуані (Хельвані). Була поставлена в Києві; драма „Блакитна троянда”—збір від вистави призначався на побудову пам’ятника Т.Г. Шевченку. Помер батько Лесі Українки П. А. Косач.

Леся Українка.( Із листа до О. Косач (матері) від 3 січня 1910 року, Хельван):

„Люба мамочко!...Бачили ми великі піраміди і великого сфінкса — се справді щось

єдине на цілім світі! Ніякі картини, фотографії і т. п. не можуть дати справжнього поняття про душу сих камінних істот. Особливо сфінкс — він має велику тисячолітню душу, він має живі очі, він немов бачить віч-ність. А який там пейзаж перед очима в сфінкса!.. Не розчарував мене Єгипет, а ще більше причарував, і тепер тільки я зрозуміла його до кінця геніальний хист, як побувала в Каїрському музею”.Учитель.

20. У 1910 році живе в Єгипті, Києві, на Кавказі (Телаві, Кутаїсі).Леся Українка. (Із листа до О. Косач (сестри) від 31 січня, 1 лютого

1910 року, Хельван): „Люба Лілеєнько!

...Тут у моді вчитись чужих мов, от і в нас у санаторії вчаться в мене французької мови 4 (чоловіка) з них 2 ще й німецької вчаться (у мене ж), і я маю щодня 3—4 години зайняті”.

(Із листа до Б. Грінченка від 15 лютого 1910 року, Хельван):„Вельмишановний Борисе Дмитровичу!

...Перекладаю давньоєгипетські ліричні пісні (не з ієрогліфів, а з німецького перекладу), що заінтересували мене подібністю... до українських! Уже б хто сподівався! Збираюся писати єгипетські враження, але ще ні слова не написала. Хороша се сторона, і я вже звикла любити її не як чужу”.

Учитель.21.У 1911 році перебуває в Єгипті (Гелуан), Одесі, Києві, Кутаїсі, Хоні (Цулукідзе). Написала драму-феєрію „Лісова пісня”, цикл „З подорожньої книжки”, закінчила поему „Адвокат Мартіан”.

Леся Українка. ( Із листа до А. Кримського від 27 жовтня 1911 року, Цулукідзе):

„Дорогий товаришу!...Я належу до тих людей, що коли бачать перед очима маленьку хмарку, то їм здається, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх в саму душу, тільки чомусь я можу працювати переважно в хмарний час, а в сонячний роблюся здебільшого не здатною до виявлення себе в слові (хоч і то

88

не завжди). А крім того, згадайте: „О воля, найясніша ти в темницях”,—давно колись я взяла такий епіграф і з тим же правом можу повторити його й тепер. Як добре зважити, то перелому я ніколи не зазнала, хоча, запевне, еволюція була і в мене. Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться”.(Із листа до О. Косач (сестри) від 9 листопада 1911 року, Цулукідзе):

„Любая Лілеєнько!...Писала я її („Лісову пісню” дуже недовго, 10—12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго „приходила до пам’яті”... Далі я заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж само писання,— от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия й плечі болять, наче я мішки носила...”(Із листа до О. П. Косач (матері) від 20 грудня 1911 та від 2 січня 1912 року):

„Люба мамочко!...Успіх „Лісової пісні” серед вас вважаю за великий тріумф собі, тим більше, що я його не сподівалась чогось... А я таки сама „неравнодушна” до сеї речі, бо вона дала мені стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша... Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку „в душі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш?— у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов „слушний час”— я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік”. Учитель.

22. У 1912 році письменниця живе в Хоні, Кутаїсі, Єгипті. Написала драму „Камінний господар”, поему „Ізольда Білорука”.

Леся Українка. ( Із листа до А. Кримського від 6 червня 1912 року, Кутаїсі):

„Дорогий товаришу!...Гнітить мене моя необразованість у рідній історії, себто, розуміється, елементарні відомості я маю і дещо там читала, але першоджерел (літописів головно) зовсім мало коштувала і через те

89

не знаю стилю, „пахощів” давніх епох, а на чужу інтерпретацію не покладаюсь. Мені здається, що якби я сама прочитала якусь Волинську літопись чи Самовидця, то я б там вичитала щось таке, чого мені бракує у сучасних істориків... а потім, може, й сказала б щось таке, чого ще не казали інші наші поети... Роїться мені в думці кілька тем — і з боротьби християнства з „релігією предків моїх”, і з часів татарських наскоків (баладний мотив про брата і сестру), і з цехового волинського життя, вабить мене образ Костя Гордієнка (не так його самого, як подібного до нього)... Багато чого такого (не з політичної історії, а з культурної), і нічого того я не пишу „единственно от необразования”...

Боже, прости мене і помилуй! Я написала „Дон Жуана”! Отого-таки самого, „всесвітнього і світового”, не давши йому навіть ніякого псевдоніма. Правда, драма (знов таки драма!) зветься ”Камінний господар”, бо ідея її —перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в Командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї і над Дон Жуаном, „лицарем волі”.

(Із листа до О. Косач (сестри) від 18 жовтня 1911 року, Кутаїсі):

„Любая Лілеєнько!...„Камінний господар” мені здавався першою справжньою драмою з-під мого пера, об’єктивною, сконцентрованою, не затопленою лірикою, зовсім новою супроти моєї звичайної манери...”(Із листа до Л. Старицької-Черняхівської. Початок червня 1912 року):

„...Я тоді тільки можу боротись (чи скоріше забувати про боротьбу) з виснаженням, високою температурою і іншими пригнітаючими інтелект симптомами, коли мене попросту гальванізує якась нав’язлива ідея, якась непереможна сила. Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,— отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу розслаблена, як порожня торбина. Отак я писала „Лісову пісню” і все, що писала останнього року”.

(Із листа до О. Кобилянської від 3 травня 1913 року, Мармурове море):

„Дорогий хтосічку!...Хтось дійсно, зневажаючи смерть, працював дні і ночі, працював з гарячкою в крові, а скінчивши, хорував... а прийшовши ледве не ледве до здоров’я, працював знову над уже скінченою драмою... що

90

б зробити її короткою (вона була чи не вдвічі довша, ніж тепер), щоб сконцентрувати її стиль, наче якусь сильну есенцію, зробити його лаконічним, як написи на базальті, увільнити його від ліричної млявості та розволіклості... уняти сюжет в короткі енергійні риси, дати йому щось „камінного”. Я не люблю багато мережання та візерунків на статуях, а ся драма повинна була нагадувати скульптурну групу...”

Учитель.23. У 1913 році Леся Українка жила в Єгипті, Одесі, Киті, Кутаїсі, Оурамі. Написала „Орфеєве чудо”, закінчили „Казку про велета”, завершила поему „Оргія”. З голосу Лесі Українки К. Квітка записує тексти й мелодії українських пісень.

Климент Квітка (згадує):„Після смерті Лесі Українки 1913 р. я в 1916 р. уклав збірник

всіх мелодій, записаних мною з її голосу... „Народні мелодії. З голосу Лесі Українки списав і упорядив Климент Квітка”. Частина 1-ша, К., 1917; частина 2-га, К., 1918. Видання, в якому вміщено найбільшу кількість мелодій, засвоєних Лесею Українкою; в першій частині —122, в другій частині —103...” (Спогади про Лесю Українку, с. 250, 255).

Учитель.24. 1 серпня 1913 р. в грузинському містечку Сурамі померла Леся Українка, похована в Києві на Байковому кладовищі.

Леонід Первомайський:„Ні в нашому, ні в світовому письменстві; в літературах і

розвиненіших і відсталіших від української, ми не знаємо письменниці, котра всенародним значенням, силою таланту та широтою і глибиною впливу на духовне життя народу дорівнювала б Лесі Українці”. (Альбом „Леся Українка”, с. 248).

Учитель.25. Газета „Рабочая правда” повідомляла: „19 липня в Сурамі, на Кавказі, після тяжкої хвороби померла видатна українська письменниця Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка)”. Телеграф розніс цю звістку по всіх газетах Росії. Але через постійні конфіскації „Рабочей правды” звістка про смерть письменниці не могла дійти до робітників — читачів своєї „Правди”, (Спогади про Лесю Українку,с.438).

ІІІ. Підсумок уроку. Учитель.

91

У вересні 1991 року наша знаменита сучасниця Ліна Костенко на Всесвітньому симпозіумі, що проводився на Волині з нагоди 120-річчя Лесі Українки, говорила про те, що драматурги такого рівня мали при собі театри: Вільям Шекспір в Англії, Бертольд Брехт у Німеччині, Антон Чехов у Москві… А Леся Українка, яка не поступається їм своїм талантом, так і не побачила постановок своїх драм. Всесвітня література й театр і досі не пізнали по-справжньому цього великого магістра тільки через те, що „Леся Українка була письменницею забороненої, переслідуваної літератури національно поневоленої країни”. Оскільки Україна не мала державності, світ не придивлявся до її геніїв.

Упродовж 9 уроків ви ознайомитеся з поетичними та драматичними творами Лесі Українки, доторкнетеся своїми почуттями до її прекрасної лірики, захоплюватиметеся чудовим сюжетом ліро-епічних поем; прочитавши бодай дві її драматичні поеми, переконаєтеся у тому, що вона — драматург-новатор світового масштабу. (Оголошую твори, які вивчатимуться текстуально: „Contra spem spero!” — напам’ять, „І все-таки до тебе думка лине…”, „Як я люблю оці години праці…”, „Стояла я і слухала весну” — ідейно-художній аналіз цих поезій; драматичні поеми „Лісова пісня” та „Бояриня”; читати поезії та поеми — за власним вибором; для самостійного читання — „Одержима”, „Камінний господар”, М.Олійник „Дочка Прометея”, А.Костенко „Леся Українка”).

ІV. Домашнє завдання: продовжити вдома заповнення таблиці, читати твори, вчити матеріал за підручником.

92

СИНОНІМИ. ТИПИ СИНОНІМІВ. СИНОНІМІЧНІ РЯДИ. ТИПИ ЛЕКСИЧНИХ СИНОНІМІВ

Тема. Синоніми. Типи синонімів. Синонімічні ряди. Типи лексичних синонімів.

Мета: допомогти гімназистам здобути інформацію, яка розширить знання про синоніми, узагальнить і систематизує цю інформацію; навчити учнів диференціювати повні і неповні синоніми, визначати їх види; розвивати й удосконалювати навички дітей користуватися лексичним багатством рідної мови; формувати відчуття прекрасного, виховувати любов до рідної мови, її лексичного багатства.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Форма проведення: панорамний урок-практикум.Обладнання: посібники, словники, електронний посібник

„Словники України“, ілюстрації халупи, землянки, хатини, хати, дому, кам’яниці, вілли, палацу, хмарочосу.

ТЗН: мультимедійний проектор, інтерактивна дошка.

Хід уроку

Епіграф „Багато краси проходить мимо наших очей.“

О.П. ДовженкоI. Актуалізація опорних знань та досвіду гімназистів.Учитель. Учні, дозвольте трохи перефразувати вислів Олександра

Довженка: „Багато краси проходить мимо нашого вуха.“ Саме тому, щоб таке не траплялося, ми повинні вміти насолоджуватися багатством рідної мови, передусім лексичним. Учні, як ви вважаєте, яке ж місце серед світових мов відведемо нашій українській? Розповідайте стисло, одним реченням, не повторюйтеся. (Методика „мікрофон“: учні висловлюють твердження, наводять факти.)

Учитель. Ось іще один факт. Це було у 1916 році за часів старої Австрії у купе швидкого потяга „Львів – Відень “ їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець – відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмовляли про все, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій з них належить світове майбутнє. Кожен з них наводив переконливі докази у захист своєї мови. Богдан Костів промовив:

– Я також міг би сказати, що моя рідна мова – мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі

93

Українки, мова нашого поета-філософа Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, у тому числі й названими тут . На нашій мові звучить понад 30 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх, разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери? А створити поезію? Українською мовою можна!

Самотній сад Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток – срібний сніг. Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха скорбний сміх. Серед саду страх сіріє, Сад солодкий спокій снить, Сонно сиплються сніжинки Струмінь стомлено сичить. Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад, Срібно стеляться сніжинки – Спить самотній сад.Скажіть, будь ласка, чи кожною мовою можна написати довершений

вірш чи скласти повноцінне оповідання? Мабуть, далеко не кожною. Лексичне багатство української мови надзвичайно велике: однозначні і багатозначні слова, їх пряме і переносне значення, фразеологізми, загальновживані і стилістично забарвлені слова, окремі групи слів за значенням ─ синоніми, антоніми, омоніми … На уроках у 1(5) та 2(6) класів ви вже дещо дізналися про синонімічне багатство рідної мови.

Я пропоную вам „завітати“ на урок у 1(5) клас. Нашим учителем буде Марія Володимирівна (учениця).

Марія Володимирівна ─ Діти, „не бійтесь заглядати у словник. Це пишний яр, не сумне

провалля…“ Цей заклик найвизначнішого українського поета і вченого Максима Рильського ви повинні пам’ятати постійно. Адже словник ─ супутник і порадник кожного, хто прагне удосконалити своє власне мовлення, з’ясувати значення, написання, вимову слова, замінити його синонімом… Французький письменник Анатоль Франс назвав словник „світом в алфавітному порядку“. Але сьогодні працюватимемо зі словником синонімів.

94

─ Учні, сьогодні ми переконаємося, що синоніми ─ це слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за лексичним значенням. Наша мова настільки багата, що майже, кожне іншомовне слово має український відповідник. Запозичені слова „візьмуть“ у вас інтерв’ю. Ви, передаючи один одному мікрофон, заміните їх абсолютними синонімами:

літера ─ буквасім’я ─ родинарайдуга ─ веселка агресор ─ нападник адвокат ─ захисник

2. Прочитайте текст, виправте його, уникаючи зайвих повторів. Запишіть текст.

Стежкою біжить маленька дівчинка. Маленькі косички смішно підстрибують на її маленьких тендітних (тоненьких) плечиках. А квіти вклоняються їй своїми маленькими (гарненькими) голівками. Вона простягає до них маленькі (манюсінькі) ручки: струшує з маленьких (дрібненьких) пелюсток маленькі (мініатюрні) крапельки роси.

Марія Володимирівна.─ Для чого вживаються синоніми? „Мікрофон“ до ваших послуг.

(Відповіді учнів).─ Синоніми вживаються в мові для уникнення повторів слів.─ Синоніми вживаються в мові для чіткого вираження думки.─ Синоніми вживаються в мові для образного вираження думки.─ Синоніми вживаються в мові для пояснення слів…3. Марія Володимирівна .─ Працюємо трьома групами; хто швидше добере до іншомовних

слів синоніми ─ кращі українські відповідники, той ряд виграв. Кожен учень записує одне слово, заодно виправляючи допущену іншими дітьми помилку (на трьох листках записані 8 слів ─ за 4 учнівськими столами кожного ряду сидять 8 учнів): аргумент ─ доказ, контроль ─ перевірка, процент ─ відсоток, журнал ─ часопис, лінгвіст ─ мовознавець, пілот ─ льотчик, лайнер ─ літак, лаконічність ─ стислість.

─ Перевірте написане (на зворотному боці дошки виконане завдання).

4. Завдання для кожної групи (ряду): спишіть, вилучивши з кожного рядка зайве слово (гімназисти виконують групами 4+4 ─ перша і друга парта ─ 1 група, третя і четверта парта ─ 2 група).

І група: Сумний, журливий, невеселий, радісний. Горизонт, обрій, виднокраї, небо.ІІ група: Добре, мабуть, напевно, либонь.

95

Сміливий, балакучий, говіркий, лепетливий.(Перевіряємо старші групи звітуються, оцінюють роботу кращих

учнів).5. Марія Володимирівна. ─ Довідка: у словнику синонімів слова утворюють синонімічні ряди,

які називають ще гніздами. Напр., великий, здоровий, громіздкий, неосяжний. Опорне слово, як правило, є стилістично нейтральним. Завдання: кожна велика група (ряд) отримає листок, де необхідно дописати 1 слово синонімічного ряду. Останній учень звітується перед класом.

І група: Йти ─ простувати, прямувати, крокувати, чимчикувати, ступати, прошкувати, чвалати, пертися…

ІІ група: Швидкий ─ прудкий, хуткий, квапливий, блискавичний, моторний, жвавий, енергійний, рухливий…

Ш група: Думати ─ гадати, міркувати, метикувати, мізкувати, кумекати, микитити, вважати.

Марія Володимирівна. ─ Молодці, учні. Ви чудово працювали. Старші усіх трьох груп

оцініть роботу своїх підлеглих. Дом. завд.: перегляньте на екрані спроектовані мультимедійним проектором слайди, на яких зображені будинки ( хата, дім, хатина, кам’яниця, халупа, хмарочос, палац, вілла). Складіть зв’язну розповідь про еволюцію слова „житло“ і його поняття у розвитку суспільства. Напр., „Спочатку люди жили у печерах, халупах, землянках…Потім навчились…“

ІІ. Повідомлення теми, мотивація.Учитель. Ми пригадали ту інформацію, яка відома нам із молодших

класів, відновили деякі уміння диференціювати синоніми, визначаючи повні і неповні. Однак нам необхідно дещо конкретизувати певні ознаки синонімів, відомості про синонімічні ряди та про типи лексичних синонімів за планом (план спроектовано через мультимедійний проектор на екран):

План1. Синонімічний ряд ─ це сукупність одиниць мови,

співвідносних між собою при позначенні тих самих явищ, предметів, ознак, дій. Напр., безстрашний ─ мужній, відважний, хоробрий, сміливий…

2. Поняття „синонімія“ ─ це повний або частковий збіг значень двох або кількох слів.

3. „Синоніміка“ ─ сукупність синонімів певної мови; розділ лексикології, що вивчає синоніми.

4. Типи лексичних синонімів:

96

─ повні (абсолютний збіг лексичних значень: сім’я ─ родина, зосереджувати ─ концентрувати);

─ неповні (є певні відмінності, які виявляються у так званих відтінках лексичних значень: напр., „говорити“ ─ дуже голосно, нечітко, невпевнено, швидко, безвідповідально, з певним дефектом…). Неповні синоніми називаються квазісинонімами (quasi ─ майже, приблизно). Квазісиноніми поділяються на:

─ семантичні (ідеографічні), наприклад, заметіль ─ хуга ─ віхола… ─ стилістичні (виділяються за ознакою емоційно-експресивних

відтінків), наприклад, гордовитий ─ чванливий ─ чванькуватий ─ гоноровитий

─ надутий─ бундючний ─ задавастий;─ семантико-стилістичні ─ відрізняються один від одного як за

значенням, так і за емоційно-експресивним забарвленням.(Під час пояснення демонструємо через мультимедійний проектор

електронний посібник „Словники України“).Ш. Застосування набутих знань.1. Лінгвістичне повідомлення. Існують слова і словосполучення, що

можуть зближуватися в конкретному контексті. Їх також слід використовувати, щоб уникнути одноманітного повторення. Такі замінники синонімів називають перифразами. Вони широко вживані в поезії, в усному урочистому мовленні. У перифразі намагаються передати якусь головну, провідну рису предмета чи особи. (На екрані ─ визначення). Перифраз (грец.) ─ описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово, через їхні характерні риси. Наприклад: пухнасте диво (кішка), лицарі гачка та наживки (рибалки).

2. Словникова робота. До наведених перифраз дібрати з довідки відповідники. Другий хліб, біле золото, легені планети, чорне золото, пухнасте диво лісів, мандрівні Гомери, інженери людських душ, майстри пера..

Довідка. Картопля, ліс, вугілля, бавовна, білка, поети, кобзарі, письменники.

3. Дібрати відповідники-синоніми: консенсус, манкурт, лінгвіст, інкогніто, дилетант, демагогія.

IV. Домашнє завдання. Скласти невеликий текст-роздум на тему „Мій улюблений літературний персонаж“.

97

КОТИЧ Ріта Ігорівна, старший учитель української мови і літератури Білківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, лауреат ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року - 2003” у номінації “Українська мова і література”; переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу в номінації “Заступник директора з навчально-виховної роботи”, педстаж 15 років

Художня література як один з видів мистецтва – найпопулярніший і найдоступніший усім. Засоби мистецтва слова виховують любов до Батьківщини, повагу до її мови, історії, звичаїв і традицій, формують кращі риси юних громадян України. Літературна освіта повинна бути зорієнтована на виховання особистості національно свідомої, духовно багатої. А для цього учитель має розкрити перед кожним учнем красу кожного твору, навчити творчо мислити, творчо діяти.

Методичний інструментарій для досягнення цієї мети надзвичайно різноманітний і постійно збагачується досягненнями педагогів, небайдужих до своєї справи, учнів, до навколишнього життя. Такий процес закономірний, адже постійне удосконалення методів вивчення літератури в школі відбувається у відповідності до вимог сучасності, потреб життя, прогресивного поступу суспільства.

Ось уже три роки я працюю над методичною проблемою:»Розвиток творчих здібностей учнів в процесі роботи над текстом художнього твору». Практика показала, що формування творчості повинно відбуватись не тільки на уроках розвитку зв’язного мовлення, а починатись вже під час сприйняття художнього твору, колоти учні вчаться поєднувати свідоме і підсвідоме, проникати у психологічні особливості дій та вчинків образів-персонажів. Відомо, що зображена у творі дійсність переломлюється двічі: перший раз – у свідомості письменника, другий – у свідомості читача. Тому під час роботи над текстом художнього твору прагну формувати концептуальне усвідомлення учнями твору, тобто розуміння того, що перед нами плід фантазії письменника, але водночас – відображення у художніх картинах справжнього життя. Важливу роль на даному етапі відіграють випереджувальні завдання з історії, народознавства, літературознавства, які готують читачів до сприйняття твору, а також розвивають відтворюючу уяву учнів. Результативним є також використання методики незакінчених речень, яка допомагає

98

актуалізувати суб’єктний досвід перед сприйняттям нового матеріалу, спонукати до глибшого осмислення виучуваного твору.

Наступний етап вивчення художнього твору – його осмислення, адже почуття, емоції, що виникли при читанні твору повинні бути освітлені думкою. Підходи до аналізу твору найрізноманітніші, і вчителю вирішувати доцільність застосування того чи іншого. У своїй роботі віддаю перевагу тлумаченню учнями творів або окремих уривків, аналізу позатекстових зв’язків(історичне тло, настрої певної категорії людей, фактів життя письменника), зіставлення з іншими творами письменника або інших авторів. Такі прийоми допомагають сформувати в учнів розуміння необхідності написання даного твору, розуміння доцільності використання тих чи інших композиційних елементів чи художніх засобів, а також – актуальності твору, важливості його у формуванні літературного та життєвого досвіду школярів.

Закономірне продовження творчого сприйняття і осмислення літературного твору – власна творча діяльність школярів, розвиток їх здібностей, обдарувань, талантів. Один із прийомів такої діяльності – художньо-творчі роботи учнів, в яких вони демонструють своє розуміння вивченого твору, глибину осмислення і розуміння його ідеї, колориту епохи, зображеної у творі. Улюбленими видами таких робіт у моїх учнів є такі: створення асоціативних рядів, живописні і словесні ілюстрації до творів, порівняльні характеристики персонажів з висловленням власного ставлення до їх вчинків, виступи-звинувачення і виступи-виправдання, інсценування творів або уривків з власними ремарками, поетичні звернення до персонажів твору, написання дослідницько-аналітичних робіт в кінці вивчення твору. Для виконання таких робіт учні обов’язково користуються міжпредметними зв’язками з історією, географією, образотворчим мистецтвом, українською мовою. Це формує ідейно-естетичні позиції учнів, з якими вони підуть у життя. Таким чином, розвиток художньо-творчих навичок учнів на уроках літератури сприяє глибшому осмисленню творів і особистості письменника, формує літературознавчі навики, розвиває їх духовний світ, утверджуючи гармонійність особистості. Література стає ближчою до кожного учня, улюбленим навчальним предметом, а головне – добрим і мудрим порадником у вирішенні актуальних життєвих ситуацій.

99

Т.Г.ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ».ІДЕЙНО-ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ТРАГІЧНИХ ЕПІЗОДІВ

В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТЕМА: Т.Г.ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ». ІДЕЙНО-ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ТРАГІЧНИХ ЕПІЗОДІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.

МЕТА: досягти осмислення учнями ідейно-філософського ставлення до історії України, глибини роздумів Тараса Шевченка, продовжувати формування навиків творчого аналізу тексту і підтексту твору, виховувати інтерес і розуміння історії нашої держави.

ТИП УРОКУ: формування вмінь і навиків. ФОРМУ ПРОВЕДЕННЯ: урок-вистава-містерія. ОБЛАДНАННЯ: тексти твору, декорації і костюми персонажів

вистави, ілюстрації до твору.

Х І Д У Р О К У

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬПропоную учням подумати над такими питаннями:1. Історію яких народів досліджує Т.Г.Шевченко у творах періоду

«трьох літ»?2. Які висновки робить поет? (Допомагаю учням зробити висновок

про те, що історія кожної держави – це і перемоги, і поразки, і конфлікти, і консолідація. Кожна сторінка історії чогось вчить, від чогось застерігає).

3. Які поезії присвятив автор осмисленню героїчного минулого України? Яким змістом вони пройняті?

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУУчитель: Незвичайність нашого уроку полягає в тому, що сьогодні

ми станемо і акторами, і істориками, і літературознавцями, і мудрими сучасниками, здатними правильно осмислити і уроки історії. Не традиційності нашому уроку надаватимуть костюми, декорації і музика. Сьогодні ми повинні в процесі розмови, вистави, дискусій, досліджень знайти відповідь на питання: «Які уроки дає нам історія? За допомогою яких художніх засобів Кобзар підводить нас до усвідомлення ідейного змісту містерії «Великий льох»?».

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ОСМИСЛЕННЯ МАТЕРІАЛУУчитель: (говорить у супроводі музики): Восени 1843 року

Шевченко побував у Суботові – колишній резиденції Богдана Хмельницького, змалював колишні козацькі хрести на полях, церкву і розриті москалями підземелля – залишки гетьманських палат. Солдати

100

спокусилися на заховане нібито там золото і зруйнували ціле село. Золота не знайшли, а національну святиню знищили. Саме на руїнах Чигирина і Суботова поет відчув страшний тягар національного і духовного рабства, ганьбу національної історії. Ці почуття і водили рукою поета, коли він писав «Розриту могилу», «Чигирине, Чигирине», «Стоїть в селі Суботові», «Великий льох». Всі твори, крім останнього, ви вже вивчили, тому коротку їх характеристику представить нам учень, який грає роль очевидця цих подій.

Учень(у костюмі запорізького козака): Бачив я, бачив, як Тарас плакав, дивлячись на руїни Суботова, як стискав кулаки від болю і гніву. Чув, як шептав слова, народжені у серці:

…Отак-то, Богдане!Занапастив єси вбогуСироту Україну!Звичайно, ми люди маленькі, багато говорити не сміємо, але в душі

згодні були з Тарасом: не об’єднайся ми з Росією, можне, не паплюжили б москалі нашу святиню, нашу історію. Гірко, сумно, страшно… Але вірить Кобзар – віримо і ми, що домовина

Розвалиться…і з-під неї Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить. І помоляться на волі Невольничі діти!.. Учитель: Існує легенда про те, що Богдан Хмельницький,

передчуваючи смерть і загибель Січі, наказав викопати великий льох, де сховати все найцінніше для українського народу…

(Заходить учень у костюмі Ворожбита)Ворожбит (запалює три свічки у підсвічнику): Так, так, писав… А

ще писав про те, що три неприкаяні душі, які при житті дуже согрішили перед Україною, у рай потраплять тільки тоді, як розкопають отой великий льох. А поки що вони літають по світу і не знаходять собі пристанища.

(Заходять троє учнів, одягнені у білий одяг, що символізує Душі). Перша душа: Я жила у гетьманському дворі, з Юрусем-

гетьманенком у піджмурки бавилася, виростала в любові і радості. Вже рушники ткала до заміжжя, як одного дня поверталася від криниці з повними відрами і перейшла з ними дорогу гетьманові, коли він їхав у Переяслав Москві присягати. Повні відра – побажання удачі. Удачі в тому, що гетьман віддав Україну на поталу москалям. Я прийшла додому і

101

…Батька, матір, себе, брата, Собак отруїла Тою клятою водою! От за що караюсь, От за що мене, сестрички, І в рай не пускають. Друга душа: Ох, сестроньки, і мені тяжко… Як Батурин запалили

москалі, людей повбивали, все понищили. Я дивом залишилася жива, а сестра і мати вже не встануть ніколи. Одна-єдина хата залишилась в Батурині, і в ній зупинився цар на постій. Як так сталось, що саме я напоїла водою царевих коней? Я не знала, що тяжко, тяжко зогрішила! Всі повмирали, їх душі заспокоїлись, тільки я над ярами і степами козацькими літаю.

І за що мене карають, Я й сама не знаю? Мабуть, за те, що всякому Служила, годила… Що цареві московському Коня напоїла!..

Третя душа: Ви хоч трошки пожили, сестриці, на світі, а я й не жила зовсім. Коли була маленькою, мама винесла побавити мене на берег Дніпра. Я чомусь плакала, і вона показала мені золоту галеру, що пливла по ріці. Настільки ця галера була красива, що я усміхнулась, не знаючи, що у галері була цариця Катерина ІІ…

Та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі Обох поховали От за що, мої сестриці, я тепер караюсь За що мене на митарство Й досі не пускають. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця – Лютий ворог України, Голодна вовчиця!.. Ворожбит: Що ж вам сказати, душі неприкаяні? Гріхи ваші дуже

великі, у розумінні простих людей і самого Шевченка: перейти вповні дорогу гетьману, який ішов Україну Москві продавати, напоїти водою коня Петру 1, навіть усміхнутись цариці Катерині 11 – це смертні гріхи

102

перед Батьківщиною і народом. Єдина надія ваша на те, що розкопають великий льох, і вас, нарешті, пустять до раю.

Душі (разом): І що ж у тому льосі? Ворожбит(таємниче): А про це потім, потім… (Душі виходять, сумно похиливши голови)Ворожбит: Ну все, вистачить на сьогодні містики, а то щось

страшнувато стало…(Заходять три учні, що грають роль Ворон)Ворони (разом): Не вистачить, не вистачить! Кар-кар! Ми тут, ми ще

й досі тут!Ворожбит: Тільки вас тут бракувало! Чого прилетіли, чорнокрилі?

Чим хвалитесь?Ворона 1: Я повстання в Польщі, проше пана, розпалила, а далі всю

шляхту у крові втопила, в Сибір загнала, а зараз у Парижі бенкетую. Я спалила Польщу з королями! Кар-кар!

Ворона 2: Цить, щебетухо, безпера каліко! Знайшла чим хвалитись! Ось я…

…з вольними козаками Що я виробляла? …Аж злішаю, як згадаю… Батурин спалила, Сулу в Ромні загатила Тільки старшинами Козацькими… От як! А ще – на Ладогу Так гурти за гуртом. Виганяла та цареві Болота гатила Да шесть тисяч в одной версте Душ передушила… Ворона 3: Дурні ви, дурні! Та Україна була ще до Москви з

Польщею. А найбільше я її нищила: і запродували ворогам, і штовхала під владу різних колонізаторів, і роздирала внутрішніми усобицями. Але слухайте, подружки, чуєте: земля стугонить?

Ворони 1 і 2: Чуємо! Ой, кар-кар, що це? Ворона 3: Сю ніч будуть в Україні Родитись близнята. Один буде, як той Гонта, катів катувати! Другий буде…оце вже наш! Катам помагати – Наш вже в череві щипає…

103

А я начитала, що як виросте той Гонта, Все наше пропало! Усе добре поплюндрує й брата не покине! І розпустить правду й волю по всій Україні!Ворони: Треба цьому зашкодити! Летім, летім! (виходять)Ворожбит (полегшено зітхає): Ох і налякали! Добре, що полетіли!

Чи всі гості були на сьогодні?(У супроводі сумної мелодії заходять Лірники: один сліпий, другий

глухий, третій кульгавий)Лірник 1: Ми йдемо подивитись, як будуть розкопувати великий

льох. Лірник 2: Почуємо, що говорять люди, що робиться у світі… Лірник 3: Бо там коло льоху Базар люду насходилось Та й панства ще трохи. От де нам пожива буде! Лірник 1: А тепер полягаєм, Та виспимось. День великий. Ще будем співати (Сідають і «засинають») Ворожбит: Полягали і сплять. Ох, бачить Бог, просплять усе…

(сумно похитуючи головою, виходить). Учитель: Містерія закінчилась. Я дякую акторам, однак робота

наша продовжується. Тепер вам належить стати літературознавцями, істориками. Пропоную вам для роздумів такі питання:

Чи проспали лірники розкопування льоху? Кого вони символізують?Які риси характеру поляків, росіян і українців уособлюють ворони?Чому три душі не можуть потрапити до раю?Що символізують малий і великий льох?С л о в н и к о в а р о б о т а: засвоєння значення слів «містерія» і

«символ». Учні записують нові слова у словник з теорії літератури.Що знайшли москалі у малому льосі? Що має бути у великому?Учитель: Ви висловили свої думки про те, що має бути у великому

льосі. Я ж хочу продемонструвати символічний льох, у моєму баченні.(показую учням велику коробку, в якій знаходиться Біблія – символ віри в Бога, жовто-блакитний прапор – символ незалежності, стара пластинка з народними піснями – символ непорушності традицій і міцності родового коріння). А ще символічними є три свічки, запалені на початку нашого уроку: це мудре розуміння минулого, злагоджене будівництво сучасного і прагнення до справедливого майбутнього.

104

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Учитель: У поемі М.Вороного «Євшан-зілля» автор задається

питанням: Де ж того Євшану взяти, Того зілля привороту, Що на певний шлях направить, - Шлях у край свій повороту? Чи можемо ми сказати, що знаємо цей шлях? Що допомогло нам у

цьому? Яку роль відіграв сьогоднішній урок у вашому житті, в процесі

усвідомлення уроків історії, у становленні вашої громадянської позиції? Учні висловлюють думки з приводу теми уроку, своє бачення

вивченого твору, позиції Тараса Шевченка і актуальності даного твору у розбудові незалежної держави.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Написати твір-роздум на тему: «Найдорожчі скарби народу. Де вони

заховані?».

105

ФЕДІР ПОТУШНЯК «ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ»:ТАЛАНТ БАЧИТИ, ЧУТИ, РОЗУМІТИ

ТЕМА: ФЕДІР ПОТУШНЯК «ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ»: ТАЛАНТ БАЧИТИ, ЧУТИ, РОЗУМІТИ.

МЕТА: звернути увагу учнів на талановиті і неординарні твори відомого земляка, формувати навики творчого літературознавчого аналізу, вміння знаходити «поезію в прозі», бачити красу навколишнього світу і людського життя.

ОБЛАДНАННЯ: портрет Ф.Потушняка, виставка книг письменника, репродукції картин-пейзажів, експонати «Куточка бабусиної світлиці», записи карпатських мелодій.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІЗвертаю увагу учнів на епіграф на дошці: Природа – голосна і осяйна храмина. З її стовпів живих ростуть слова смутні: То – хащі символів. Людина день при дні Там пестить поглядом росинку і рослину. Як луни протяжні, сплелися воєдино І в єдності отій глибокій, чарівній Безмежні, наче ніч, і наче дні, ясні І звуки, й запахи, і кольори первинні. Поль Верлен «Відповідності» (переклад Івана Петровція)

Пропоную учням подумати над такими питаннями:1. Яке ставлення до природи висловлене у творі?2. Чому з живих стовпів «ростуть слова смутні»?3. Чи кожна людина вміє «пестити поглядом росинку і

травинку»?Результат розмови: бачити красу навколишнього світу, розуміти її,

відчувати її біль може тільки справді небайдужа людина, творча, неординарна.

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУУчитель: Сьогодні ми зустрінемось з творчістю нашого славетного

земляка, етнографа, фольклориста, філософа і талановитого письменника, який розумів природу, любив мандрувати «хащами символів», оспівував

106

оте магічне переплетення «і звуків, і запахів, і кольорів первинних». А ще – Людину, частинку природи. Я веду мову про Федора Потушняка, який вмів бачити красу природи і людського життя, вмів слухати шум лісу, спів потоків і голос серця. Допомагатимуть нам сьогодні учні-біографи і літературознавці.

Завдання уроку: познайомитись з основними фактами біографії Ф.Потушняка, проаналізувати вибрані твори письменника, висловити власну думку про них, спів ставити їх з іншими творами української літератури і власним життєвим досвідом.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Біограф 1: Федір Михайлович Потушняк – один з найстаріших сучасних українських письменників, автор цікавих оповідань і повістей, чарівних новел і монументального роману «Повінь». Федір Потушняк пройшов складний творчий шлях. Його дорога у широкий світ 27 лютого 1910 року повела з села Осій, що знаходиться зовсім поряд з нашими Білками. Син верховинця виявив неабиякі здібності, і йому вдалося одержати освіту: в Берегові закінчив гімназію, а у Празі – філософський факультет університету. З 1937 року вчителював у селах Білки та Великий Бичків, згодом працював журналістом.

Біограф 2: Після звільнення Закарпаття натхненно поринає в улюблену творчу працю. Одночасно працює в редакціях обласних газет, а з часу заснування Ужгородського державного університету – на кафедрі загальної історії (читає студентам курси етнографії та археології, веде спецкурс з чеської мови ). Все своє життя Федір Михайлович дотримувався думки про те, що любов до народу означає передовсім самовіддану працю на його користь. Так він і жив – у любові до земляків, своїх студентів, рідних і України – до останнього подиху, до останнього світанку, що настав 12 лютого 1960 року.

Літературознавець: Творча снага спонукала Федора Потушняка до відкриття багатьох світів – поезії, прози, художнього перекладу, етнографії, фольклористики, археології, філології, філософії. Та найперше проявився його потяг до літературної творчості. З 1934 по 1944 рік під різними псевдонімами друкується 10 збірок його віршів і віршованих драм. У 1957 році Ф.Потушняк видав книгу оповідань «В долині синьої ріки», у 1959 році – роман «Повінь». У 1962 році, уже після смерті письменника були видані збірки творів «Мати-земля» і «Честь роду».

Учитель: У спадщині Ф.Потушняка одне з чільних місць посідають поезії в прозі, яких нараховується близько півсотні. Їх тематика, як і проблематика, досить різноманітна і суспільно вагома. Здебільшого це

107

мініатюри, в яких у своєрідній поетичній формі висловлюється та чи інша філософська думка.

На попередньому уроці літератури рідного краю ви одержали завдання підготувати виразне читання та ідейно-художній аналіз окремих творів з циклу «Поезії в прозі».

(Учні аналізують вибрані твори, іншим учням пропоную запитання і завдання для роздумів).

«В і к н о»1. Чому автор вважає, що людина нескривджена природою?2. Порівняйте ідейний зміст прочитаного з творами Лесі Українки

«Зоряне небо» і Т.Г.Шевченка «Зоре моя вечірняя…».3. Які художні засоби привернули вашу увагу? Для якої – віршованої

чи прозової форми – вони характерні?Літературознавець: Порівнюючи зорі-вогники Всесвіту і вогники

очей, поет уславлює людину, творчі можливості життя.Учень(тримає в руках вишитий рушник): Тримаю в руках витвір

майстерних людських рук і захоплююсь талантом вишивальниці, майстерним поєднанням кольорів. Таких вишивок багато у кожній хаті нашого мальовничого Закарпаття, вони свідчать про талановитість народу, яка іде від високих гір, мальовничих полонин, чистих потоків. З цих джерел черпав натхнення і Ф.Потушняк, бо тільки натхненна любов могла надихнути на написання таких рядків( читає твір «Нитки і узори»).

Літературознавець: У творі звучить піднесення людини, яка прагне творити, як сама земля.

« П о е т» 1. Які думки навіяв поетові голос сина? 2. Що спонукає митця до творчості? 3. Для чого(чи для кого) творить поет? 4. Пригадайте, як визначають роль поета і поезії Леся

Українка («Давня казка»), Т.Г.Шевченко («Заповіт») та І.Франко («Каменярі»).

Учні роблять висновок про те, що роль поета і поезії у житті народу визначається суспільною значимістю, нерозривним зв’язком з життям країни, її проблемами і перемогами.

«Т о в к а ч», «Л и ц а р і к в і т к а»(Запитання пропоную учням після прочитання обох творів)

1. Чому постраждали товкач і квітка?2. Проведіть аналогію з людським життям. Чи доводилось

вам спостерігати або переживати подібні ситуації?

108

Літературознавець: На відміну від уже прочитаних нами творів, ці дві мініатюри поетизують іншу цінність – возвеличення простої людини, її праці, творчості, таланту.

«К а м е н і» 1. Чи справді камені «сліпі, бездушні і глухі»? 2. Що бачили і пережили камені на своєму віку? 3. Яку роль відіграє камінь у природі і житті людини? (Учням пропонується роздивитись товкач, помилуватись

квітами, потримати в руках і відчути вагу каменя з діжі). Учитель: Ці, на перший погляд, прості речі, зберігають дух

давнини, пам’ять про стародавні звичаї, від них віє домашнім затишком, пахне бабусиними пирогами і смачним борщем. В них – запах родини, домівки, рідного краю.

« С п і в а к і м у д р е ц ь » 1. Чи справді були ворогами персонажі твору? 2. Що їх об’єднало? Чи були у вашому житті подібні випадки? 3. Чи завжди перше враження є правдивим? 4. Пригадайте, яким бачив світ Григорій Сковорода. Хто він –

співак чи мудрець? (В результаті розмови учні роблять висновок про те, що співак і

мудрець – це відомі всім фізики і лірики, люди прагматичного і ліричного складу характеру, між ними часто виникають суперечки, але один без одного вони існувати не можуть, адже фізики дивляться на світ реально і пояснюють все з точки зору науки, а лірики вносять у життя елемент поезії, прикрашають його, роблять світлішим і теплішим.

« С м е р т ь і м а т и »(Перед читанням твору пропоную учням послухати легенду про

мамине серце або її поетичний переспів М.Вороного. Після короткої задушевної бесіди про силу і незнищеність материнської любові учні роблять висновок про те, що шана до матері – це загальнолюдська цінність, яка не має ні часових, ні просторових меж.)

Учень виразно читає поезію в прозі «Смерть і мати» і власний твір-роздум, приготовлений як випереджувальне завдання.

« Л і с » (Твір читається у супроводі карпатської мелодії) 1. Чим приваблював людей ліс? 2. Чому ліс вижив під час біди?

109

3. Порівняйте зміст прочитаного з поетичним твором П.Воронька «Люблю ліс», знайдіть спільні думки.

4. Висловіть своє ставлення до природних багатств, проілюструйте свої висловлювання картинами-пейзажами.

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУПропоную учням відповісти на такі запитання:1. Чи можемо ми сказати про Ф.Потушняка, що він «пестить

поглядом росинку і рослину»?2. Яким чином твори письменника підтверджують думку про те, що

людина – частинка природи?3. Чому прочитані твори називаються «поезії в прозі»? У чому ви

бачите поетичність? Які художні засоби віршованої мови ви спостерігали?4. Що сокровенне і нетлінне взяли ви в свої серця з творів

Ф.Потушняка?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯНаписати міні-твір за даним початком:Зустрілася(зустрівся) сьогодні з Федором Потушняком. Говорив він

зі мною співучими і проникливими рядками поезії в прозі. Щеміло серце, хотілося плакати чи то від світлого болю, чи то від тривожної радості, а поетична пісня все лилась, і дзвеніла, і розповідала про те,… .

110

МИТРОВЦІЙ Людмила Іванівна, старший учитель української мови і літератури Іршавської гімназії, відмінник освіти України, педстаж 41 рік

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку, застосувати оптимальні педагогічні технології, які б показували кінцеві якості особистості учня.

На мою думку, саме інтерактивне навчання, як різновид активного, має свої закономірності, особливості. Сутність його в тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, кожний робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Це співнавчання і колективне, і групове, навчання у співпраці, коли і учень, і вчитель є рівноправними. Школярі охоче об’єднуються в групи за інтересами: юні філологи, хореографи, фольклористи, поети, літературознавці, художники тощо. Саме в цих групах діти працюють індивідуально, самостійно добиваються результату.

Працюючи в такому напрямку, учні розвивають мислення й уяву, виявляють творчі можливості. На уроках рідної мови створюються поезії, казки, художні пейзажі, роздуми; інсценізуються власні та авторські уривки; придумуються лінгвістичні ігри та кросворди.

Такі форми й методи навчання дають і учневі і вчителеві можливість самовираження.

Орієнтація методики на діалог, учня і вчителя, робить інтерактивну технологію особливо цікавою й ефективною.

111

РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ6 КЛАС

Тема: твір-опис приміщення на основі особистих вражень.Мета: оволодіти навичками опису приміщення за власними

спостереженнями; розвивати зв’язне мовлення; збагачувати словниковий запас; розвивати образне та логічне мислення, вміння оформляти свої думки; виховувати естетичні смаки, любов до художнього слова.

Тип уроку: нетрадиційний.Обладнання: виставка ілюстрацій, репродукції картин на тему

“Інтер’єр”, тлумачні словники, перекладні словники

Мій дім – моя фортецяНародна творчість

ХІД УРОКУ

I. Вступне слово вчителя.Люди проводять в оселях, у приміщеннях більшу частину свого

часу, навіть свого життя. Тому те, в яких умовах живе людина, дуже впливає на її настрій та самопочуття. У красивому, затишному домі краще й працюється і відпочивається.

Сьогодні на уроці ми будемо вчитися описувати приміщення, адже перший шлях до вдосконалення чогось є його пізнання. Вміння описувати інтер’єр (а саме так називається опис приміщення) може знадобитися не лише для покращення, скажімо, власної квартири, а й у багатьох життєвих ситуаціях у тому числі й екстремальних. У цьому ми спробуємо переконатися на уроці.

II. Актуалізація опорних знань.- Які є види мовлення?- Які бувають описи?- Який це художній опис, що для нього характерно?

Учитель. У нас на уроці працюватимуть такі групи учнів, які заздалегідь дістали завдання: група лексикологів, група літературознавців, група перекладачів, група знавців живопису.

Група лексикологів подає свій матеріал.Опис – особливий вид зображення якої-небудь статичної картинки

чи обстановки, в якій відбуваються події (пейзаж, інтер’єр, портрет).Інтер’єр – внутрішній простір будівлі, приміщення; жанр

образотворчого мистецтва, який відіграє значну роль у картинах на побутові та історичні теми.

112

Дизайн – вид діяльності, пов’язаний з проектуванням предметного світу. Дизайнери розробляють зразки побудови предметного середовища.

Архітектура – будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд; мистецький характер будівлі.

Архітектори – спеціалісти з архітектури.Група літературознавців подає матеріал.Інтер’єр виступає як засіб характеристики персонажа (Панас

Мирний «Морозенко»). Інтер’єр – місце дії (С. Васильченко «Дитинство Шевченка», А. Чайковський «В Островзькій школі»).

Інтер’єр, який впливає на розвиток дії (О.Вишня «Перший диктант»).

Інтер’єр може характеризувати: соціальне походження (багатство, бідність, освіченість – неуцтво); риси характеру (самостійність, оригінальність, працьовитість, лінощі, охайність). Сферу вподобань і поглядів (професію, бездіяльність, агресивність, миролюбність)

Група перекладачів перекладає з російської мови українською тексти і визначає, хто ж господар кімнати.

Текст №1Вся квартира битком набита вещами; у него есть стол, верстат, куча

стружек, рубанки, пилы. В квартире всегда великолепно пахнет клеем, лаком и стружками. (по А. Чехову)

Словничок. Битком набита – повна-повнісінька; вещи – речі.Текст №2В большой комнате стены были сплошь заставлены шкафами, где на

полках громоздились пёстрые камни. Над столом, очень просторным и заваленным книгами, между которыми виднелись камни, висели портреты академиков Верднадского и Ферсмана. (по Л. Кассилю)

Словничок. Сплошь – суціль; шкафы – шафи; полки – полиці; громоздились – нагромаджувались; пёстрые – строкаті.

Група знавців живопису за наявними матеріалами (альбомами з живопису, енциклопедіями, довідниками) добирає приклади використання інтер’єру в живописному творі та визначає його роль.

Оцінювання роботи в групах.III. Вивчення нового матеріалу.1. Слово вчителя.Учні. Тепер спробуємо себе в ролі письменників і зробимо опис

якогось приміщення. У вас є вибір: перше завдання – з планом та опорними словами – для тих, хто претендує на бали достатнього рівня; при успішному виконанні третього завдання учень може претендувати на високий бал.

113

2. Завдання учням. Опишіть класну кімнату або свою кімнату за планом.

1. Наш класа) розташування класу і його площа, (поверх; великий, невеликий,

квадратний, прямокутний)б) скільки в класі вікон, куди вони виходять ( на південь, північ,

захід, схід, на вулицю, на подвір’я)в) яким чином освітлюється клас (електролампочками, лампами

денного світла)г) колір стін, їх оздоблення (шпалери, квіти, картини, стенди,

портрети, навчальні посібники)д) меблі, їх розташування, колір (парти, столи, шафи, стільці,

дошка; посередині, в центрі; великі, невеликі; коричневого, земельного кольору)

е) обладнання класу ( книги, магнітофон, телевізор, посібники, лінійки, циркулі)

є) який настрій викликає клас (радісний, сумний)2. Моя кімнатаа) розмір кімнати, її форми.б) освітлення;в) оздоблення стін, вікон;г) обстановка (меблі, їх розташування);д) особливості кімнати;е) призначення кімнати;є) який настрій викликає кімната.3. Виконати одне із завданьа). Незабаром свято. Складіть опис святкового оформленого класу

чи кімнатиб). Уявіть, що ви переїхали в нову квартиру. Напишіть своєму другові

(подрузі, родичам) листа, розкажіть про цю квартиру чи кімнату.(Робота проводиться на чернетках)3. Аналіз учнівських робіт.IV. Закріплення матеріалу.1. Гра «Хто останній».Назвіть якомога більше творів, у яких описується інтер’єр.V. Домашнє завдання.(за вибором)1. Напишіть твір-мініатюру «Кімната моєї мрії» («Будинок моєї

мрії»)2. Розробіть дизайнерські пропозиції щодо оформлення класу,

шкільних коридорів.3. Опишіть музей, який ви відвідували.

114

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

Тема: Література рідного краю.Василь Васильович Кузан – поет-пісняр. Збірка „Верлібрідо". Поезії.

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поета-земляка, його поезіями, допомогти їм зрозуміти, спонукати замислитись над сенсом свого життя, вибору майбутнього; вдосконалювати навички виразного читання, виховувати повагу до українського слова, гордість за його талановитих поетів.

Обладнання: портрет В. В. Кузана, його збірки „Загублене мовчання”, „Демони дівочих дегустацій”, „Верлібрідо”, фотографії, аудіокасети з піснями, магнітофон.

Тип уроку: засвоєння нових знань учнів.Форма проведення уроку: бесіда з елементами літературознавчого

дослідження.Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі

Ліна Костенко

У кожній людині є сонце... Тільки не треба його гасити.

Сократ

ХІД УРОКУ

1. Звучить пісня „Золото Карпат” (у запису) на слова В. В. Кузана, музика Степана Гіги у виконанні народного артиста України Івана Поповича.

2. Вступне слово вчителя.Ви прослухали пісню „Золото Карпат” у виконанні народного

артиста України нашого земляка І. Поповича, яка стала шлягером 2000-го року, а створили її теж наші земляки народний артист України, композитор Степан Гіга і поет-пісняр, член спілки письменників України В. В. Кузан. Сьогодні ми з вами ознайомимось з життєвим і творчим шляхом поета, а конкретніше, з його третьою збіркою “Верлібрідо”. Де ж витоки поетичного обдаровання Василя Кузана?

3. Учень. В. В. Кузан народився 25 лютого 1963 року в селі Довге, Іршавського району Закарпатської області. Закінчивши Довжанську середню школу, вступив на математичний факультет Ужгородського державного (нині національного) університету. У 1989 році закінчив

115

університет і пішов працювати вчителем у рідне село. Свої літературні спроби почав ще тоді, коли був студентом. Як молодий автор став дипломантом міжнародного конкурсу „Гранослов-93”, а як автор-пісняр – лауреатом всеукраїнських і радіофестивалю „Пісня року”, пісенного фестивалю „Шлягер року”. Будучи постійним автором газети “Новини Закарпаття”, друкувався і в інших обласних та районних газетах, журналах. В. В. Кузан є автором збірок „Загублене мовчання”( 1986р.), “Демони дівочих дегустацій”( 1998р.), „Верлібрідо”(2002р.). Зараз працює відповідальним працівником райдержадміністрації. Одружений, має двох дітей. Дружина Тетяна Федорівна працює терапевтом Іршавської райлікарні. Вона – співачка і композитор.

4. Учитель. Попередньо ви, учні, повинні були ознайомитись із збірками Василя Кузана. Я думаю, що ви зможете дати загальну характеристику його поезій.

5. Учень. Прочитавши поезії із збірок В. Кузана „Загублене мовчання”, “Демони дівочих дегустацій”, „Верлібрідо”, можна сказати, що їм притаманне громадянське звучання, пильна увага до соціальних змін у нашому житті, до питань моралі і культури, особливо оригінальною є інтимна лірика. Кожна строфа, кожен рядок його поезій дихає нинішнім життям, гострими проблемами непростого будення, болями і переживаннями найближчих, друзів, колег. Це відчувається у таких поезіях: „Важко бути оптимістом”, „Доля молодого педагога”, „Пролітали коні над селом”, та інших із збірки „Загублене мовчання”. Поет бачить прекрасне в людині і вміє по-своєму тонко відтворити інтимні почуття, як у таких рядках:

П’ю молодість твоїх криниць, Очей, що світяться назустріч

(із збірки „Верлібрідо”)На мою думку, основні мотиви поезії В. Кузана – це любов до

рідного краю, своєї Вітчизни, поет і суспільство, ліричний герой і кохана жінка, місце людини в житті, усвідомлення сенсу буття. Всі три збірки є свідченням того, що автор є оптиміст, вірить у силу слова і наскрізь сучасний.

6. Учитель. На уроці ми з вами розглянемо поезії збірки “Верлібрідо”. Назва її трохи незвична.

Верлібр – це вільний вірш, необтяжений літературними канонами. У верлібрі наголошені окремі слова. Зараз ми з вами ввійдемо у світ поезій В. Кузана.

Пригадайте, які види лірики ви знаєте? А які види лірики ви виділили у поезіях Василя Кузана? Хто з вас вивчив напам’ять поезії із філософської лірики?

116

(Учні читають поезії):

Довга нитка дорогиДовга нитка дороги Біжить за голкою бажань І, проходячи через серце, Зникає за обрієм спогадів.Кожен поворот долі, Наче серп у руці колгоспниці, Що б’є ним робітника По молоту.А кожен камінь на цій дорозі Ніби вузлик на нитці, Що проходить крізь груди.І кожним вузликом Вдаряєпо високовольтних венах, оголених ребрах, Павутинні нервів.Нитка дороги життя не рветься ніколи. Просто не всі вузлики долі Можуть пройтикрізь серце, не застрявши у ньому.

Цей простір називається життям.Цей простір називається життям. Ця пустка, цей мурашник, ці дороги, Ці келихи, що впали на підлогу, І сонце, що не звільниться від плям.По сходах без поруччя – в небуття, Повз вічності ілюзію прозору, Під пісню неземну земного хору, Що будить і вбиває почуття.Йдемо у прірву поміж двох вогнів, У небо, що зігрілося вогнями, В пустелю, що вростає у життя.Повз храм, повз дім,в долину чорних днів, Між хвилями, між кулями, Між днями у пастку, Що назвалася життям.

117

Ніхто нікуди не втечеНіхто нікуди не втече. Життя тече, а ми статично Вростаємо у небо вічне, Що сонцем корені пече.Підстав плече, рубай мечем, Зірвися з власної орбіти... Втекти змогли би тільки діти. Але куди? Душевний щем,Душевні пошуки і муки, Навік прив'язані до нас. У самоту впадає час, Як ми впадаємо у відчай.Пророки пророкують рай. А провідник приносить чай...

7. Учитель. Що характерно для філософської лірики? Чи відбито це у поезіях, які прозвучали?

Давайте проаналізуємо поезію „Довга нитка дороги"1. Про що ця поезія?2. Який образ є внутрішнім стержнем твору?3. У яких рядках виражена головна думка поезії?4. Яке почуття переважає у вірші?5. Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору?6. Яке враження від прочитаної поезії?8. Учитель. Міра людського в людині визначається в

найінтимнішій сфері людських взаємин – у коханні, ставленні до жінки. І, як зазначає Іван Дзюба, „душевний склад поета найочевидніше і найприродніше постає саме в тому, як він любить і як говорить про свою любов.” Не можна не погодитись із цими рядками.

Цікаво, а які поезії ви підготували з інтимної лірики?(Учні читають поезії):

Твоя посмішка пустила коріння в моєму серціТвоя посмішка пустила коріння в моєму серці.Вона виросла і заповнила груди і мрії, і всесвіт думок.Я ніби лишився собою, алеМоїми вустами говориш ти,Моїми очима смієшся ти...Я не можу ні заплакати, ні сховатися від себе,Бо на кожній стежині моєї душі стоїш ти.

118

Коріння твоєї посмішки висмоктало соки мого „я"І перетворило мене на порожню писанку,На повітряну кульку, на мильну бульбашку,Що наповнена чужим повітрямІ грає чужими кольорами,Яка ніби є, але в той же час її немає.Твоя посмішка проросла крізь мене.Вона стала новорічною ялинкою,Яку прикрашають іграшки моїх надій.Вона стала їжаком, що несе на своїх голкахяблуко мого серця.

Твої цілунки ніби той оркестрТвої цілунки ніби той оркестр,Що з різних звуків створює гармонію,Що закликом до музики стає.У ямі, перед сценою життя, Я бігав від гітари до бандури, Від крісла із сопілкою до днів, Що променем торкали тіло скрипки. Я нісся від рояля до труби, Ламав стільці, валив дзвінкі пюпітри, І звуки неповторних інструментів Переривав падіння п'яний грім.Мов музикант, мелодію у нотах,У звуках золотих акордеонів,У флейтах пальців, криках мундштуків,У струнах, на підлозі, попід небомШукав щодня, щоночі і до сліз,Але ніяк, ніяк не міг знайти.Лише сьогодні, мила, я збагнув, Що мушу бути ніжним диригентом.

А коли настане осіньА коли настане осінь І коли доспіють сльози, Я, неначе лист кленовий Упаду тобі до ніг. Аж заплаче небо синє, На моє волосся сиве Виллє твердо і невпинно Дев'яносто днів дощу.

119

Мокра, зимна і байдужа, Ти пройдеш і не поглянеш І на серце не наступиш – Просто так пройдеш і все. Згасне золото природи, Я зостануся лежати, Поки рідні, добрі люди Не пройдуться по душі.9. Учитель. Зробимо аналіз поезії „Твоя посмішка пустила коріння

у моєму серці”.1. Як ви вважаєте, ліричний герой у поезіях це сам автор, чи політ

фантазії?2. Що характерно для інтимної лірики?3. Яка тема цього твору?4. Хто є ліричний герой?5. У яких рядках виражена головна думка поезії?6. Які мовні засоби можна виділити?7. Чи сподобалась вам ця поезія?10. Учитель. Може, хтось вивчив сонет? А що таке сонет? (Учень читає уривок із поезії „Вінець білих сонетів")

Вінець білих сонетів-1-Сентиментальний смуток самоти Зубами тиші роз’їдає душу І в пошуках інтимного тепла У небо не захмарене летить. Лелека носить сльози в пелюшках, Холодний місяць дивиться у вічі. Здається, вічно житиме печаль В словах, що їх нашіптує годинник. Здається, ніч не витерпить вогню Крилатих муз, що зігрівають інших І сняться не тепер і не мені. Я квіти всі трояндами назву З надією, що виведе із прірви Стежина неземного умовляння.

11. Учитель.1. Яке почуття викликає прочитаний сонет?2. Які художні засоби вжив автор у цьому сонеті?

120

3. Назвіть поетів, які писали сонети.Поезія Василя Кузана скидається на кришталик: скільки разів

обертаєш його, стільки нових граней відкриваєш. Причому однакових чи подібних не буває, кожна виграє неповторним сяйвом, ледь її торкнеться погляд читача. Чи це філософська лірика, чи інтимна, чи сонет. Поезії Василя Кузана переконали нас, що проблеми сьогодення, земні печалі й радощі минають, погляди, ідеї змінюються, а краса залишається. Поет Дмитро Кремінь, який теж народився на Іршавщині, влучно відмітив: „Людина доти людина, допоки не втратила здатності бачити, крім потворностей життя, і його красу.”

Не кожному поетові щастить, щоб на його тексти писали музику. А В. Кузану фортуна усміхнулась. На його слова пишуть музику композитори Степан Гіга, Леся Худа, Ярослав Музика, Роберт Голованенко, Сергій Соболь, Іван Лендєл, але найприємніше те, що поряд з ним іде його дружина Тетяна Федорівна, з якою вони створили ряд чудових пісень, але перлиною, яка уже завоювала велику популярність, є пісня „Мамин вальс”, яка двічі ставала переможцем всеукраїнського радіофестивалю „Пісня року”.

Звучить (у запису) пісня „Мамин вальс” на слова В. Кузана у виконанні Тетяни Кузан.

121

ПЛЕША Ольга Юріївна, старший учитель української мови і літератури Іршавської гімназії Великораковецької ЗОШ І-ІІ ступенів, відмінник освіти України, педстаж 38 років

Все частіше спеціальна педагогічна преса висвітлює питання інноваційних підходів до організації навчального процесу. І це не дивно, бо підходи до класичного уроку вже більш-менш устоялися ,а от теоретичні та методичні засади сучасного уроку, адекватного потребам сьогодення, знаходяться на стадії практичної апробації.

Тому районна творча група вчителів-словесників взялася за практичне розв’язання питання впровадження інтерактивних методів навчання у практичну діяльність вчителів.

Чому виникла така проблема? Знизилася зацікавленість школярів до навчання. Ось тому творчі вчителі району роблять прогресивні кроки у розв’язанні педагогічного процесу: застосовують інтерактивні методи навчання у своїй педагогічній практиці, проводячи нестандартні уроки. Районна творча група словесників простежила вплив інтерактивних методів навчання на інтелектуальний розвиток школярів, провівши цілу низку нестандартних уроків, і дійшла висновків, що такі уроки, незаперечно, підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у деякій мірі знімають перевантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.

Нашим творчим кредо було:- не сковувати дитину, а звільняти;- не схилятися на догоду вчителеві, а розпрямляти свої крила;- не стримувати учня, а підтримувати його самостійність;- дати всі можливості дитині для її фантазії, уявлень, відкриттів.Яке моє бачення цієї проблеми? Буваючи на уроках у своїх колег,

готуючись до власних уроків, роблю висновок, що впровадження інтерактивних методів навчання під силу вчителеві, що має величезний талант любові до людини і безмежну любов до своєї праці, до дітей, свіжість вражень від вкотре вже перечитаного художнього твору, сприйнятливість почуттів літературних героїв, вміння здивувати учнів, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне.

Які прийоми найбільш ефективні і доступні будь-якому вчителеві?

122

Потрібно добре продумовувати початок уроку, бо він створює відповідний настрій на навчальну діяльність. Варто задавати загадку, наводити цікавий факт, відповідь на які буде знайдена під час роботи над новим матеріалом. Можна використовувати прийом “Спіймай помилку”, особливо під час виконання письмових завдань з мови, прийом “Своя опора”, коли учні складають опорні конспекти до уроку”, Свої приклади”, коли після прочитання нового матеріалу, учні готують свої приклади до вивченої теми. Обов’язковим є прийом “Рефлексії”, коли питання вчителя підводять учнів до рефлексії, наприклад”, що було головним? Цікавим? Чого ви навчились? Раджу педагогам у своїй роботі застосовувати прийом “Настрій”, коли учні за допомогою піктограм сигналізують про свій емоційний стан:

- гарний настрій;- середній;- поганий.Якщо більше вийде посмішок, у рок вдався.Це далеко не всі прийоми, бо в кожного творчого вчителя - вони

свої.Творчий потенціал вчителя – невичерпний. Якщо він у постійному

пошуку, то легко дійде до суті інтерактивного навчання, коли навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, коли вчитель і учень є рівноправним суб’єктом навчання.

У моїй педагогічній практиці переважають уроки у формі презентації, портрету, екскурсії, подорожі, інтегровані уроки з вчителем музики, історії, образотворчого мистецтва.

123

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА8 клас

Тема уроку: урок з позакласного читання за творчістю Олени Теліги «ВІТРАМИ Й СОНЦЕМ БОГ МІЙ ШЛЯХ НАМІТИВ»

Мета уроку: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поетки; підвести їх до розуміння того, щоб збагнули життєвий подвиг і героїчну загибель талановитої поетеси, яка до останнього подиху зберегла вірність Україні; вчити учнів осмислювати та аналізувати поезії; виховувати шанобливе ставлення до борців за волю свого народу.

Обладнання: портрет Олени Теліги, світлинки із сімейного альбому, технічні засоби навчання для музичного озвучення, план уроку.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Форма проведення: урок-зустріч з високим поетичним мистецтвом.

Х І Д У Р О К У

І. Вступне слово вчителя (звучить музика «Пісні Січових Стрільців».Мільйони українців віддали життя за Україну, за її символ –

ТРИЗУБОВИЙ Стяг. Серед них і Олена Теліга – горда, духовно велична українська патріотка.

Коричневі нацисти обірвали її фізичне життя, а радянські ідеологи намагалися замовчати її ім’я. Не вдалось! Олена Телігі вдруге повернулася на свою Батьківщину з відновленням незалежності.

У суспільну свідомість повернулось ім’я визначної діячки українського визвольного руху, блискучої поетеси, пристрасної публіцистки, для якої слова «життя» і «боротьба» були синонімами, а мученицька смерть – доказом мужності і нескореності.

Не всі ще, навіть свідомі патріоти-українці, знають, хто така Олена Теліга. А про неї варто знати, варто писати, хай її життя, її подвиг запалює всіх нас на розбудову нашої державка це означає, що слід відроджувати українську мову, високу духовність, втрачені традиції, повернути забуті або заборонені імена, відродити почуття належності до української нації.

Виходячи з цього, я подумала, плануючи уроки з позакласного читання, що ця тема посідає чільне місце з-поміж інших, а тим більше, що минулий 2006 рік був ювілейним для поетеси – громадськість України відзначала 100-річчя від дня народження Олени Веліти.

124

Сьогодні – річниці смерті, а за християнським звичаєм в день пам’яті запалюють свічку, яка очищує душі живих і не дає скніти людській душі в іншому вимірі. Хочеться в це вірити.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ.(звучить «Пісня Січових стрільців»).

Темою уроку ми обрали рядки з поезії Олени Веліти «Сучасникам»: «ВІТРАМИ Й СОНЦЕМ БОГ МІЙ ШЛЯХ НАМІТИВ».

В цих словах закладена вся сутність життя поетки.Епіграфом до уроку є слова самої ж поетки з поезії «ЛИСТ»:

І в павутині перехресних барв Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог заслав мені найбільший дар: Гарячу смерть – не зимне умирання.

Слова ці виявилися пророчими, але про це трохи згодом.При підготовці до уроку ми працювали в групах:1. Дослідники-бібліографи.2. Юні біографи.3. Сценаристи-постановники.4. Юні любителі поезії.5. Музичний редактор.

Надаю їм слово:

ІІІ. ДОСЛІДНИКИ-БІБЛІОГРАФИ.Учень: в біографії Олени Теліги – багато білих плям, нерозгаданих

загадок. І найперша – дата її народження. Подивіться на дві світлинки і порівняйте дати життя і смерті, позначені під ними. Це описка? Ні! Це мало досліджене життя поетки.

В своїй роботі ми керувалися матеріалами з різних джерело них ми знайшли деякі розходження стосовно точної дати народження, перебування в еміграції, місця народження.

На нашу думку найбільш точними і обґрунтованими є матеріали наукової конференції «Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки». Вид. імені Олени Теліги, К.; 1998 р.

Ця книга є збірником матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, проведеної з ініціативи Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги у вересні 1997 року під час святкування 90-річного

125

ювілею поетеси. Саме тут знайшли місце вперше оприлюднені документи, що дали змогу уточнити дату й місце народження поетеси, а також інші важливі моменти її біографії. Вміщено наукові розвідки щодо життєвого й творчого шляху Олени Теліги.

Зокрема привернула увагу стаття професора Київського національного університету імені Т.Шевченка – Надії Миронець «Джерела до біографії Олени Теліги», де документально доведено, що народилася вона в Іллінську, Московської губернії в Росії 8 липня 1906 року. Я якщо до числа за старим стилем додати 13, то одержимо – 21 липня 1906 року. Це і є дата народження Олени Теліги. Раджу звернутися до збірника матеріалів тих, хто хоче знати про життя цієї легендарної жінки.

ІV. ЮНІ БІОГРАФИ.Вивчення біографії пропоную за таким планом:1. Дорога життя поетеси Олени Теліги.2. Сторінки героїчної біографії:а) дитинство, юність, у Подьєбрадах, знайомство з представниками

«празької школи»;б) протистояння тоталітарним режимам;в) «Хочу на поневолену Україну»,у сторозтерзаному Києві;г) арешти, «Києва я не покину»;д) останні дні життя.3. Поетична сторінка.Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище – Шовгенева – народилася 21

липня 1906 року в місті Іллінську під Москвою в сім»ї відомого вченого-гідротехніка Івана Шовгенева, українця за походженням. Росла у висококультурному оточенні, яке формувало її дух: вивчала російську, французьку, німецьку мови, освіту ставила на перше місце.

У 1911 році родина переїздить до Санкт-Петербурга, сюди перевели працювати батька.

З 1 квітня 1918 року Іван Шовгенів поступив на службу в департамент водяних і шосейних шляхів, а з вересня 1918 року ще додатково викладає в Київському політехнічному інституті.

У лютому 1918 році Київ захопили загони Муравйова і почалися розстріли непокірних українців, батько Олени разом із старшим сином емігрує до Чеської Республіки. У місті

Подьєбради він засновує Українську господарську академію, де виконує обов’язки ректора. Олена з матір’ю та молодшим братом залишаються до 1923 року у Києві, а коли життя тут стало небезпечним,

126

вони перейшли кордон біля Кам’янця-Подільського нелегально, оскільки візи на виїзд їм не видавали. Сім’я об’єдналася.

За кордоном відбувся різкий злам у свідомості Олени.У 1925 році у Празі Олена вступає на історико-філологічний відділ

Українського педінституту імені Драгоманова. Поетеса шукає свою Україну. Вона для неї не тільки земля, але й нація. Починає писати вірші.

Нове коло друзів, студентів Академії, сходиться у Празі з представниками «празької школи» – Євгеном Маланюком,

Олегом Ольжичем, Ганною Мазуренко та іншими.Саме тут сталися дві події, які змінили для Олени світ.

V. СЦЕНАРИСТИ-ПОСТАНОВНИКИ.Пропонуємо вашій увазі сценку, яка доводить, що Олена – істинна

патріотка України, захисниця української мови, національних інтересів України.

(Стоять Олена і Михайло. Йдуть двоє юнаків – монархістів. Один штовхає Михайла в плече:

І-ий юнак. Пардон!2-ий юнак. О чем воркуем, голубки! Не о любви ли!І-ий юнак. Может, о политике?Олена. Милые господа! Извините, я, право, очень устала. Не лучше

ли нам всем немного поболтать на свежем воздухе?2-ий юнак. Я не против.1-ий юнак. И я, конечно. Правду сказать в єтом зале душно.2-ий юнак. Очень даже душно. И не столько от многолюдия, сколько

от етого собачьего хохлацкого наречия.І-ий юнак. Отвратительная наглость! (до Олени). Вы не находите?Олена. Та як ви смієте! Це не собача це моя мова! Мова мого батька

і матері. А ви – хами! І я вас, більше не хочу знати!Офіцери разом. Однако! Извините!

Михайло. Простіть їм великодушно. Не відають, що говорять. Їм аби тільки зневажити.

Олена. Спасибі сердечне за втіху. А ви, звичайно, галичанин?Михайло. Ні, я – кубанець. Колишній старшина Армії Української Народної республіки, а нині – студент Української господарської академії.Олена (подаючи руку). Будьмо знайомі!

127

Олена Шовгенева.Михайло. Дуже приємно (цілує руку).Михайло Теліга.(Обоє виходять перемовляючись).А ви що – донька нашого ректора.Олена. Можливо.

Учень-оповідач. А вже 1 серпня 1926 року вінчалися в храмі Святого Миколая в Празі.

В очах найближчого оточення були парою від Бога. І до шлюбу, і в шлюбі взаємини між ними базувалися на повній довірі, і взаємній відданості.

Михайло розумів, що доля послала йому в дружини неординарну жінку. І коли Олена робила перші поетичні спроби, Михайло був її цензором, помічником, підтримкою. В 1929 році, в жовтня сім’я Теліг переїздить до Варшави. Тут Олена працює в маленькій дитячій школі, викладає українську мову і відновлює навчання в університеті в Празі.

Живучи у Варшаві, Олена не брала безпосередньої участі в національному русі. Якщо вона згодом стала активісткою, то тільки тому, що на той час не було іншого способу протистояти тоталітарним режимам, жертвою яких стала Україна.

Олена весь час поривалася в Україну. Довідавшись, що до Кракова приїхав Ольжич, вона зустрілася з ним і дістала дозвіл на участь у боротьбі.

14 липня 1941 року разом з Уласом Самчуком ополудні перейшла річку Сян, яку пильно охороняли німецькі патрулі. У вересні 1941 року дісталася Рівного, де розташувалося гестапо і жив найстрашніший кат України – рейхкомісар Кох.

Та Олена прагнула будь-що перебратися в Київ. У жовтневі дні 41-року вона вже в столиці.

Місто над Дніпром зустріло її понурими руїнами і стражданнями, наругою над киянами. Олена починає активно діяти. Вона виступає в газеті «Українське слово», редагує журнал «Литаври». Поетеса журилася, що в Києві не лишилося жодного відомого українського письменника (вони евакуювалися на схід), тому вирішила сама плекати нові творчі кадри. Відтак створила Спілку українських письменників, що об’єднувала спільну молодь. Але спілчанам довелося скоро припинити роботу. В Києві почалися арешти. Громили редакції газет і журналів.

У ці тривожні дні до Києва приїхав Олег Ольжич. Він умовляв Олену залишити небезпечне місто. Вона відмовилася.

128

9-го лютого о 15-й годині на вулиці Трьохсвятительській Олену Телігу було заарештовано разом з чоловіком та ще сорока членами Спілки. Помістили їх в гестапо на вулиці Короленка, 33.

(звучить «Реквієм»).ВЧИТЕЛЬ. Мужність і витримка Олени на допитах вражали навіть

гестапівців.21 лютого 1942 року нескорену і горду, мужню і величну разом з її

побратимами розстріляли у Бабиному Яру.Того крижаного зимового дня вона перейшла у легенду. Поетка

свідомо обрала собі тернисту й небезпечну долю боротьби в ім’я високої мети – визволення України.

Величезна могила в Бабиному Яру стала братською. Там поховано понад 100 тисяч чоловік.

І серед них – Олена Теліга. На місці, де починався протитанковий рів, тепер височіє великий дубовий хрест. Він поставлений 21 лютого 1992 року.

Згасла зірка, яка тільки-но засвітилася на літературному обрії, згасла, щоб засвітитися знов у наших думах і очах при зустрічі з її високою поезією.

VІ. СЛОВО ЛЮБИТЕЛІВ ПОЕЗІЇ. АНАЛІЗ ПОЕЗІЙ, ВИРАЗНЕ ЇХ ЧИТАННЯ

1. Провідною для Олени Теліги, як і для інших поетів міжвоєнної доби, залишається ідея державного самоствердження України. Досить прочитати поезії «Безсмертне», «Відповідь»,

«Пломінний день», щоб переконатися в цьому. Пропоную вашій увазі поезію «Пломінний день», в якій возвеличені сила духу, незламність вибору істини патріотів-українців.

2. Ліричний герой поетеси – завжди яскрава особистість, сповнена самодисципліни та почуття обов’язку перед нацією.

Наскрізна тема багатьох поезій – протест проти байдужості, сірості, прагнення повноти життя. Найяскравішим зразком поезії на цю тему є вірш «Сучасникам». Це – звернення, заклик до людей жити повнокровно, як живе лірична героїня «у святім союзі» болю і радості, сміху і ніжності, мужності і холодної зливи, з вітром і сонцем.

Теліга протестує цим віршем проти сірості життя. Образи вогню, вітру символізують буремність, неспокій, прагнення чогось незвичайного, небуденного і водночас очищення, оновлення.

(звучить тиха мелодія пісні Олександра Новикова «Вірність»).3. Олена Теліга розвивала кращі традиції української літератури,

передовсім Лесі Українки. Вірш «Вечірня пісня» – це поезія думки, яка

129

виповнює строфи, відбиваючи гострі суперечності людської душі: лірична героїня прощається зі своїм коханим, якого вона має зібрати в похід, «коли простори проріже сурма».

«Вечірня пісня» – поезія відкриття, де кожен новий рядок, новий образ доповнює, розширює рамки сказаного. Це синтез любовної і громадянської лірики.

4. У поезії «Козачок» пульсує радість, молодість, повнота життя, де танок - справді безжурний. Поетка підкреслює, що життя – це зовсім не безжурний танок.

(звучить тиха мелодія пісні Михайла Шуфутинського «Две свечи»).5. Олена Теліга шукала у житті лицарів духу. І одним із них був її

чоловік – Михайло. Йому вона присвятила поезію «Чоловікові».Михайло кохав дружину, тому радив відійти від національної

боротьби, але душа ліричної героїні «не хоче слухати порад», а хоче йти «крізь біль розлук – у щастя стріч».

6. Роль жінки в суспільстві розкриває поезія «Мужчинам».Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності, - ось

визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов’язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу.

7. Тема кохання – в поезії «Літо». Прекрасні епітети: сонні трави, п’яним сонцем, світла радість надають поезії ще більшого ліризму, ніжності сприйняття.

Порівняння, уособлення, метафори – ось далеко не повний перелік художніх засобів, до яких вдається поетеса.

8. Радісні почуття, незбагненні емоції душі передає поезія «Радість».

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ. ОЦІНЮВАННЯ ПРАЦІ УЧНІВ НА УРОЦІ.

VІІІ. ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.(звучить «Реквієм»).

Ось і підійшов до кінця урок-зустріч з високою поезією жінки-легенди – Олени Теліги.

Правду казали римляни, що поетом не можна стати, поетом треба народитися. Як на пророків, сходить на них Дух Святий, відкриваючи речі, не доступні простим смертним.

Поетка з Божої ласки була Олена Теліга. Оригінальна в образах та ідеях, горда в житті та поезії.

Вітрами й сонцем Бог їй шлях позначив, і зіслав їй найбільший дар:«Гарячу смерть – не зимне умирання».(читаю поезію «Олені Телізі»).

130

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.До опрацьованої теми скласти тести або питання вікторини.

131

УКРАЇНСЬКА МОВА7 КЛАС

ТЕМА: узагальнюючий урок з теми “СПОЛУЧНИК”.

МЕТА УРОКУ: формувати в учнів уміння визначати самостійні таслужбові частини мови, знаходити сполучники, визначати їх роль у реченні; розвивати усне та писемне мовлення учнів; виховувати любов до українського слова, до рідного краю.

ТИП УРОКУ: урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок учнів.

ОБЛАДНАННЯ: таблиці, карточки для індивідуальної та творчої роботи, технічні засоби навчання, текст.

Х І Д У Р О К У Епіграф до уроку:

Частина мови це службова, вона – конкретності зразок, бо нею може здійснить мова між членів речення зв’язок. А ще єднає, окрім того, частини речення складного.

Д.Білоус

І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ ДО УРОКУ.Учитель. Любі, діти, у наш клас Завітали люди щирі. Привітайте в добрий час Гостей посмішкою й миром.І-ий учень. Ми вам раді, люді добрі, І вітаєм щиро вас,2-ий учень. І запрошуєм ласкавоВсі. На урок у сьомий клас.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ.Учитель. Сьогодні, учні, продовжимо формувати уміння визначати

самостійні та вивчені службові частини мови; знаходити сполучники, прийменники, визначати їх роль у реченні, повторимо правила їх

132

правопису; будемо працювати над вдосконаленням усного і писемного мовлення через систему різноманітних вправ.

І. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА КАРТОЧКАХ БІЛЯ ДОШКИ.

КАРТКА 1Переписати речення в такій послідовності:1) речення, у яких сполучники поєднують однорідні члени речення;2) складні речення, у яких сполучники поєднують їхні частини;3) розібрати один із сполучників як частину мови.Летіла понад лісом хмарка й зупинилася на мить.Дихали, дихали віхоли, а коні до прірви доїхали.По країні весна пролітає і крилом журавлиним шумить.Калина цвіте над водою, і небо над нею сія.

КАРТКА 2Переписати, вставляючи пропущені букви.Сполучники сурядності підкреслити однією рискою, а підрядності –

двома.Один сполучник розібрати як частину мови.Грім, як шалений, стогнав і р…вів.Весь небозві… то палав, то чорнів.Не вірю я громовідводу, коли у вічі б’є гроза.Він то у н…бо пнеться гордо, то н…зько гнеться, мов лоза.

ІІ. КОЛЕКТИВНА РОБОТА З КЛАСОМ НАД ТЕКСТОМ(текст є на кожній парті).- Учні, перед вами на листках - завдання, прочитаємо (один учень

читає вголос) і скажемо, що це є?- Текст.- Що таке текст? (Це речення, які зв’язані за змістом і логічно). - З яких частин складається текст? (3-х частин: зачину, основної

частини, кінцівки. Кожна частина пишеться з абзацу).- Що обов’язково має бути в тексті? (Заголовок).- Як назвете текст ви? (Народження нового дня. Ранкове

пробудження природи. Чарівний ранок розбудив луки. Погідний ранок).- Яка головна думка виражається цим текстом?- Які художні засоби використав Григір Тютюнник?(епітети: трави тихі, принишклі; ранок тихий безвітряний; душок

солодкий, медвяний; невісточки соромливі;порівняння: червоні, як жар, будяки; верболіз, мов копиці сіна;

133

уособлення: батіг спалахнув іскрою; луг прихорошився; ранок обіцяв; будяки дихали).

ІІІ. МОРФОЛОГІЧНА РОЗМИНКА.(повторення самостійних і вивчених службових частин мови. Учні

читають вірші на означення вивчених частин мови).

І М Е Н Н И КЯ істоти і неістоти називаю,На питання: хто? що? відповідаю.Буваю власним і загальним,Головним членом речення і другорядним. П Р И К М Е Т Н И КЯ ознаки предмета називаю,На питання який? яке? які? відповідаю.Якість в більшій чи меншій міріМожу визначати,Мене в мові треба знати.Буваю якісним, відносним і присвійним,Означенням завжди надійним.

З А Й М Е Н Н И КЯ – теж іменна частина мови,Про це не забувайте ви, панове,Вказую на предмети, та їх не називаю,На питання хто? що? відповідаю.Буваю часто підметом, додатком.Подружіться зі мною, отаким хлоп’ятком.

Ч И С Л І В Н И КЧисла і порядок при лічбі я означаю.На питання скільки? котрий? відповідаю.Буваю цілим, дробовим і збірним,Простим, складним і складеним.За відмінками мене відмінюють,При всіляких обчисленнях застосовують. Д І Є С Л О В ОЯ дію або стан людини називаю,Що робити? Що зробити? - завжди знаю.Буваю дійсним, умовним, наказовим,Теперішнім, минулим і майбутнім.В реченні тільки присудком буваю.Мене добре пам’ятаєте, я знаю.

134

П Р И С Л І В Н И КЯ – незмінна частина мови.Як? Де? Коли? Куди? - питаю.Місце, час, причину, умову називаю,В реченні обставиною виступаю.Самостійні частини мови завершаю.

П Р И Й М Е Н Н И КЧастина мови я службова,Служу пані-мові завше чудово.Виражаю відношення між словами,А як мене пишуть – справа за вами.

- Яку ще службову частину мови ми вивчили?- Зверніть увагу на епіграф.

ІV. РОБОТА УЧНІВ У ГРУПАХ.І-а група. Виписати з тексту службові частини мови: а)прийменники; б)сполучники.ІІ-а група. Зробити синтаксичний розбір І-го речення з тексту.ІІІ-я група. Виписати з тексту передостанні дві речення, виконати їх морфологічний розбір.

V. ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА.(звучить тиха мелодія “У весняному лісі”).Даю учням тему та кінець рими, а вони складають віршики,вживаючи у своїх творах службові частини мови. ВЕСНА КОЛИСАНКА МОЛИТВА

….земля, …коте-коточок, …..Боже,…...поля. ……….казочок. …допоможе....блакить ……барвіночку, ……зрання,…гомонить. ………синочку. …..бажання.

ЛІЧИЛКА ЛІТО (проханка)

Раз……….дубок ………сонечко Два………садок. ……..віконечко. …………..матуся. ………..молюся. ……….я, Ганнуся. ………матуся.

135

(Учні зачитують складені вірші, називають використані службові частини мови, пояснюють їх правопис).

VІ. ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА.Переписати речення, вставляючи пропущені букви та знімаючи

риску.Із/за гаю сонце сходить, за гай і заходить. Я л…чу на /зустріч ночі. А

грози сипались іскрами, не /мов з/під шалених копит. По/під гору ва…ко воза котити. З чужим і по/с…ред с…ла ро…лучатися.

VІІ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АУТОТРЕНІНГ.(Учні сідають рівно, кладуть руки на коліна. розслаблюються і

повторюють за вчителем: - Я – максимально зібрана, уважна. - Моя пам’ять працює блискуче. - Відчуваю легкий спортивний азарт. - Мені цікаво. - Хочеться творити, творити. - Я досягну мети обов’язково.

VІІІ. ПОДОРОЖ У КРАЇНУ НОВИХ ЗНАХІДОК.(відео. Пейзажні замальовки рідного краю).

Клас поділяю на творчі групи-бригади. Складаємо невеличкі письмові замальовки на тему “Весна”.

Пропоную підтеми: 1. Зачепилось сонце за віти. 2. Хмаринка в небі купалась. 3. Соловейко на крилах весну несе. 4. Підсніжник із талим снігом гомонів.(кожна бригада захищає свій проект, виконує розбір вжитого

сполучника як частини мови).

ІХ. ЕТАП КОМПОЗИЦІЙНОЇ ЗАВЕРШЕНОСТІ.Нарешті, учні, ми виконали всі завдання уроку. Пригадаймо, які

завдання я ставила перед вами на початку уроку?- формувати вміння визначати самостійні та службові частини мови;- визначати їх роль у реченні;- розвивати усне і писемне мовлення;- виховувати любов до рідного слова і бережне з ним поводження.

136

Х. ПІДСУМОК УРОКУ, ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ.

- Чи цікавим для вас був урок? - Що, на вашу думку, нам вдалося? - Який вид роботи сподобався найбільше? - Я хочу всім подякувати за творчу співпрацю на уроці. А наша

подорож у країну “СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ” продовжиться на наступних уроках.

ХІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.Повторити тему “Сполучник”. Виписати з художнього тексту шість

речень, підкреслити в них службові частини мови, розібрати як частину мови один прийменник та один сполучник.

137

БІДЗІЛЯ Любов Михайлівна,старший учитель української мови і літератури Загатської ЗОШ І-ІІІ ступенів, педстаж - 33 роки

У наш комп’ютерний вік, коли увага підлітків прикута якщо не до Інтернету, то до екранів телевізорів, азартних ігор тощо, вчителеві словесності непросто викликати в учнів інтерес до читання художньої літератури.

Окрім того, за радянської доби значною мірою втрачено престиж української літератури. Ось чому нині особливо актуальною є модернізація шкільної інтерпретації та аналізу художніх текстів. Саме цьому слугують новітні навчальні технології і методи викладання, серед яких чільне місце займає інтерактивне навчання.

У чому, як нам бачиться, перевага саме цього методу? Гадаємо, передовсім у тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, відповідно до їхніх здібностей, нахилів, уподобань. Кожний робить посильний внесок у роботу на уроці. Відбувається обмін інформацією, ідеями, враженнями. Важливо, щоб при цьому підтримувалася атмосфера довіри, доброзичливості, взаєморозуміння.

Працюючи у парах, у великих чи малих групах, учні вступають у діалог не тільки з однокласниками чи вчителями, а й з художнім текстом, уявлюваним автором, літературними героями.

На мою думку, запроваджувати інтерактивні методи вчитель може лише в тому класі, який уже добре вивчив, знає психологію цих учнів і їхні інтереси.

Під час аналізу твору виникають дискусійні питання, у відповідях на які беруть участь представники різних груп (так підтримується загальна увага всіх до предмета розмови на уроці і відбувається умовний перехід учнів з однієї групи в іншу, активізується мислительна діяльність школярів, пожвавлюється інтерес до виучуваного матеріалу).

У такий спосіб до роботи на уроці залучаються всі учасники навчального процесу, які налаштувались на серйозне ставлення до питань і регламенту. Звісно, в кожній групі є свій лідер, який керує підготовкою решти до уроку, беручи на себе основну відповідальність.

138

Приміщення до занять також відповідно готую: парти звичайно розставляємо „ялинкою”, і кожен учень має змогу спілкуватися в малій групі.

Ця форма роботи розвиває креативні здібності учнів і підводить їх до того, що вони самостійно роблять висновок, який випливає із змісту уроку. Учитель же виступає „диригентом”, час від часу підтримуючи та спрямовуючи їх, а результату школярі досягають самостійно.

До того ж. саме інтерактивне навчання дає змогу розвивати когнітивні (пізнавальні), оргдіяльнісні та комунікативні здібності, а також створює можливість самовираження для обох сторін діяльності – і вчителя, і учнів.

139

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА11 КЛАС

СВІТ ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ ГУСТІ (ЗА ЗБІРКОЮ „ТИСА КАМІНЬ ОБТЕСАЛА”)

Тема: Світ поезії Василя Густі (за збіркою „Тиса камінь обтесала”).Мета: ознайомлення учнів з життєвими віхами В.Густі, жанрово –

тематичним розмаїттям його лірики; учити старшокласників самостійно аналізувати ліричні твори; стимулювати їх до роздумів над важливими життєвими проблемами; формувати високі етичні ідеали; виховувати любов до рідної землі.

Тип уроку: урок - відкриття, засвоєння нових знань.Метод: літературознавче дослідження.Епіграф уроку: Жити, справді, треба поспішати І не бути боржником ні в чім! І навчитись помилки прощати Друзям, навіть недругам своїм. Тільки так – в трудах і у дерзаннях Недаремна буде боротьба, Щоб оті здійснились починання, Що мені довірила судьба. В.Густі

Девіз уроку: „Я хотів би, щоб Вам, шановний читачу, після прочитаного на серці було затишно й привітно, а якщо й тривожно, то тільки за долю нашої землі, нашого майбуття” (В.Густі).

Обладнання: виставка книг В.Густі; саморобний стенд „Життя В.Густі у фотооб’єктиві”; фонограма пісні „Коли я стану перед Богом…”; літературна карта Закарпаття; таблиця „Хронологія нищення української мови”, книги В.Густі.

ХІД УРОКУІ. Організаційний момент. - Доброго дня всім присутнім. Щиро запрошую вас на

сьогоднішньому занятті у світ поезії нашого земляка Василя Густі. ІІ. Виклад матеріалу.1. Слово вчителя. В. Густі прийшов у літературу в добу застою, добу, коли

продовжувалося цькування „шістдесятників”, з якими його споріднювала безкомпромісна громадянська позиція: митця непокоїли проблеми

140

національного відродження Батьківщини, історичної пам’яті, грядуще роду свого і народу. Він засіяв на українському Парнасі як непересічна особистість, самобутній і талановитий митець, який нині є заступником начальника управління у справах преси та інформації обласної держадміністрації.

Лауреат обласних премій ім. Д. Вакарова та ім. Ф.Потушняка.Сьогоднішній наш урок – урок – відкриття. Відкриймо для себе світ

поезії В.Густі, погляньмо на довкілля, на вчорашній і нинішній день України, на людину і її місце в цьому непростому світі крізь призму його лірики, переймімося почуттями краси й добра, які бринять у кожному творі поета.

Поговоримо про збірку „Тиса камінь обтесала”, виданою, за словами автора, „під сонцем полудня”, себто до 50 – річчя поета.

Але спочатку життєвими шляхами поета нас поведе учениця…2. Сторінки біографії В.Густі (нар. 21 березня 1951 р.)Саморобний стенд „Життя В.Густі у фотооб’єктиві”.Учитель:- Перед вами збірка віршів В. Густі.Про які жанрові пласти цієї лірики ми поведемо мову?Учень:- Можна виділити пейзажну, інтимну, громадянську і філософську

лірику.Учитель:- Звісно, так. Проте слід зауважити, що часто у вірші В.Густі

вкраплюються елементи філософських роздумів про сутність людського життя, тобто здебільшого зустрічаємо мішані жанри: пейзажно-філософські, інтимно-філософські, патріотично-філософські вірші тощо.

До сьогоднішнього уроку ви були поділені на кілька груп. Перша опрацьовувала пейзажну лірику. Вам слово.

3. Пейзажна лірика. Виразне читання напам’ять і аналіз віршів. 1) „Душа запрагнула обнови”. (див. додаток №1) 2) Інші пейзажні твори (див. додаток №2) 3) „Не здаватися бурям” ( див. додаток № 3) 4) „Сльота” ( див. додаток № 4)4. Бесіда.Учитель:- Ознайомившись з пейзажною лірикою В.Густі, який висновок

можна зробити?Учень: - Нині багато написано і сказано про втрату сучасною людиною

гармонійного співіснування з природою. Поезії В.Густі змушують

141

пройнятися тривогою за долю нашої природи. Слід відродити втрачену гармонію, бо в дарованому Богом дивосвіті людина знаходить красу, спокій, взаєморозуміння, відновлює сили, заражається радістю існування.

Учитель: - Від себе додам: останнім часом В.Густі пише про міцніючу владу

осені над природою і власним життям…5. Громадянська лірика.Учитель:- Друга група учнів аналізувала громадянську лірику В.Густі.Хочу сказати, що поет мало говорить про свою любов до вітчизни.

Він не вживає високих патетичних слів, його поезії не властива рекламна піднесеність. Проте ця любов органічно виростає із його душі, з кожного слова, щемно пронизує поетичні рядки, освячуючи нерозривну єдність поета з кожною рослинкою, каменем і птахом у ріднім краї.

1) „Рідна мова” (див. додаток №5)Таблиця „Хронологія нищення української мови”.Учитель: - До уроку Ви ознайомилися з цією таблицею. Як бачимо, упродовж

століть упосліджувалась українська мова, а з нею – культура, духовна спадщина, національне надбання народу.

Тому так болісно сприймає нашу історію В.Густі у вірші „До історії України”.

2) „До історії України”. (див. додаток №6)Учитель:- У збірці „Тиса камінь обтесала” переважають негромадські мотиви.

Вірші ваблять філософськими роздумами над проминальністю часу, відлітанням юних днів із їхніми радощами в далеку незвороть. Головне ж - віднайдення способу протистояти руйнівній дії часу.

Тож розглянемо філософську лірику В.Густі. Її досліджувала 3 – я група учнів.

6. Філософська лірика.1) „Над плесом вічності”. (див. додаток № 7)2) „Стоїть церква дерев’яна”. (див. додаток № 8)3) „Коли я стану перед Богом” (див. додаток № 9) Учитель:- Я пропоную вам простежити за філософічною течією мислі В.Густі

в поезії „Коли я стану перед Богом”, створеній ще в 1986 році. Звучить вона у виконанні Івана Козара, композитора – аматора з Ільниці, який поклав вірш на музику.

Аналіз ученицею4) „Щастя” (див. додаток № 10)7

142

7. Інтимна лірика.Учитель:- І, нарешті, розглянемо інтимну лірику В.Густі, в якій він звертається

до незнищенних вічних цінностей народного світосприймання, передусім до символу матері – центрального в духовному космосі українців.

- У яких віршах вимальовується образ матері? („Простеліть мені, мамо, рушник”, „Вишиванка”, „Від матері листа в руках тримаю”, „Як забути? Як не пригадати?...”, „Дзвони дзвонять”, „Старенькій жінці, що живе напроти”).

- Зупинимося на одному з них – „Вишиванка”, датованому ще 1970 роком, коли поет був трішки старшим від вас. Ось і фото його у вишиваній сорочці, в якій любив ходити.

1) „Вишиванка” (див. додаток № 11)2) Інші інтимні вірші3) „Ну як забути жінку ту мені”. (див. додаток № 12)8. Опрісники.Учитель:- Насамкінець, хотілось би бодай коротко зупинитися на окремому

розділі книги – „Опрісники”. Що означає це слово в прямому значенні? (У деяких місцевостях прісні коржики, які в давнину на Великдень клали біля паски).

- Чи в нашому селі були в давнину опрісники?- Що значить це слово у В.Густі? (4 – 7 рядкові вірші, часто

афористичного звучання).- Про що вони? Прочитайте кілька.1) Уболівання за долю природи:„Ось тут була криниця польова”„Посади – но дерево…”Учень:- Ці вірші перегукуються зі словами О.Довженка: „Не посадила

людина жодного дерева – плати штраф за користуванням повітрям”.2) Мені сподобався такий опрісник:„Мати вчила мене…”Доброти і милосердя до ближніх учить цей вірш.3) „Кому легко на весні…”У вірші засуджуються ліниві люди, адже прислів’я каже : весняний

день рік годує.4) „Образу, навіть найгіркішу…”Цей опрісник нагадує мені слова Любові Михайлівни: „Говорити

людина вчиться рік-два, а мовчати – все життя”. Отже, ліпше, замість когось словами образити, змовчати.

143

5) „У гніві найстрашнішому…”Цей опрісник нагадує нам, що гнів – то зло, а людина має мати в

серці добро, тобто любов.ІІІ. Підсумки уроку.- Що ж, у вступному слові до книги автор мріє про те, щоб вона була

схожа на людський дім, у якому багато добра, щирості, щедрості і любові.Чи йому вдалося цього досягнути? Я згодна з вами. Недарма

відомий учений із Нью – Йорка Василь Маркусь написав: „Щира дяка закарпатському поетові Василю Густі за дарунок збірки поезій „Тиса камінь обтесала”. Гарна збірка, славний поет. Щасти Боже орати ниву українського літературного слова”.

- Тож зичимо йому наснаги і сил для того, щоб сягати в своєму творчому поступі нових вершин.

ІV. Домашнє завдання.Прочитайте твір Д.Кешелі „І у смерті були твої очі”.

Додаток №1 Закінчився ХХ і почався ХХІ вік. Вік техніки і бізнесу. Але й вік

запитань. Що ми зробили з природи? Як зберегти цей білий світ і себе в ньому? Замислитись над цими питаннями примушує нас поезія „Душа запрагнула обнови”.

Душа запрагнула обнови – В буденній сірій метушні. Ходімо в гості до діброви, Забудьмо прикрощі у ній. І ту образу, й цю поразку, І зраду, підлість – геть усе… Дивись, яку ласкаву казку Діброви відгомін несе. Лише не смій зірвати квітку, Зломити гілку. Ти ж в гостях. Берізки милі, наче дітки, Гойдають зорі на листках.Ви тільки вслухайтесь, яка вишукана метафора – „душа запрагнула

обнови”! Єдність людини і природи – основний мотив поезії. Ідея вірша – заклик любити, леліяти, оберігати рідну природу. Привертає увагу ритмомелодика поезії: часте повторення приголосних звуків р, я (алітерація) у словах допомагає передати ніжні, лагідні почуття автора до діброви, берізок, які „гойдають зорі на листках”.

Жанр твору я б визначила як пейзажно-філософський вірш.

144

Додаток № 2- Прекрасним пейзажистом, залюбленим у природу рідної землі,

постав Василь густі у циклі „Рік”, що складається з чотирьох віршів: „Весна”, „Літо”, „Осінь”, „Зима”; у поезіях „Осіння акварель”, „Не здаватися бурям”, „Дивосвіти” та інших.

Тут автор також не обмежується зовнішнім відображенням природи, а прагне осмислити багатоаспектну проблему „людина і природа”. Дуже поширеним є прийом паралелізму, коли душевний стан людини порівнюється зі станом природи.

Додаток № 3

- Послухайте вірш „Не здаватися бурям”.

Не здаватися бурям дерева Колись давно дерева і людиСпоконвіку навчали людей. Лиш у злагоді й дружбі жили.Є щось в дереві сильне, від лева, Скільки мудрості треба і труду,Якщо навіть воно і впаде. Щоб ми в диві зеленім росли! Не зостатися грубим, жорстоким Щоб тендітна, цнотлива берізкаТеж дерева навчали людей. У дівочу судьбу перейшла!Оце дерево буйне, високе – Щоб цвітіння калини, мов звісткаНіжне, мов оленя молоде. Що любов до людини прийшла!

Щоб синок мій зростав, як горішок Щоби яблуня доні цвіла! Між людиною й деревом віщим Скільки ніжності! Скільки тепла!

У цій поезії перелітаються елементи пейзажної, філософської та навіть інтимної лірики.

Можна говорити про узагальнений образ української землі, що постає з фольклору. Складові того образу – берізка, калина, горішок, яблуня – рослини, здавна пошановані в українському народі, своєрідні символи: як я розумію, берізка – символ цнотливості; калина – любові; горішок – сили, здоров’я; яблуня – щастя. Цього й бажає ліричний герой синочкові й доні.

З перших же рядків поет заперечує постулат „Людина – бог природи”. Навпаки: людей навчає природа бути сильними, стійкими в житті, також чуйними, добрими („не зостатися грубим, жорстоким”), жити в злагоді й дружбі.

145

Почуття захоплення образами природи автор передає риторичними окликами в останніх двох строфах: „Між людиною й деревом віщим стільки ніжності! Стільки тепла!” і ін.)

Мова вірша пересипана образними засобами: порівняння (дерево – мов оленя молоде; синок зростав, як горішок); епітети (буйне, ніжне дерево; цнотлива, тендітна берізка); інверсія („деревом віщим”).

Задумаймось над такими рядками: Колись давно дерева і люди Лиш у злагоді й дружбі жили.

А що нам заважає тепер бути в мирі зі світом природи? Чи не ми самі й винні в тому, що ця гармонія порушена? Відповідь на ці питання шукаймо в собі.

Додаток № 4Мою увагу привернув вірш „Сльота”, написаний В.Густі ще в

молодості – 1975 р.Це сонет – чотирнадцятирядковий вірш (п’ятистопний ямб),

доступний лише митцям високого класу. Сонети писали Данте, Шекспір, в українській літературі – І.Франко, М.Рильський, А.Малишко, Д.Павличко і. ін.

Сльота Вже кілька днів – дощі, дощі, Мов хмари й не наплачуться ніколи. І через косу дощову площінь Такі безбарвні стали гори й доли.

Похмуро наїжачились кущі… В собі замкнулось, бачу, навіть поле Здається, безнадійно охололи Не те що квіти, а й чіткі плющі.

У шибку вдарить гілка. От і все. Вже вечір знову сутінки несе. Та є відрада для душі одна –

Пройнятися природи одкровенням На фоні напівсвітлого вікна І дихати не тільки сьогоденням.

146

Домінуючий виражальний засіб вірша – персоніфікація: хмари не наплачуться, наїжачились кущі, поле замкнулось у собі, охололи квіти, вечір несе сутінки.

І знову автор вдається до прийому художнього паралелізму: змальовуючи картину осінньої сльоти, він під кінець вірша, передаючи власні почуття, викликані осіннім дощем, робить несподіваний висновок глибокого філософського значення:

Та є відрада для душі одна –Пройнятися природи одкровенням На фоні напівсвітлого вікна І дихати не тільки сьогоденням.Отже, переймемося думкою, що душевне сум’яття, морок у житті

людини зміняться ясними днями. Мінорний настрій вірша в останніх рядках набуває оптимістичного звучання.

Додаток № 5 - З жанру громадянської , чи патріотичної, лірики мою увагу

привернув вірш „Рідна мова”, який В.Густі присвятив своєму вчителеві І.Фединцю. Написаний у 1990 році, коли саме письменники заговорили про відродження української мови в Україні.

Рідна мова

Під снігами й дощами її пронесли, Біля кострищ не раз зігрівали її, Та не раз, як ми в далях чужинських були, Вона сльози лила сиротинські свої Скільки раз до нас недруг вповзав, як удав, Городища палили, мов скіпки сухі. І, здавалось, народ безворотньо пропав – Попіл, порох – провісники завжди лихі. Лиш вона…Лише їй це під силу було – Крізь болота іти в глухоманні ліси. Де лише попелище зчорніле гуло, - Вона й там відшукала людські голоси. Панщизнянське ярмо. Голод. Рік – недорід. Замерзала земля в летаргічному сні, Та не вмерла вона, отже, вижив наш рід, Отже, місце в майбутньому є і мені. І вона розросталась могутньо, як дуб, - Древо те, що не відає в часі межі, І зринала з мужицьких поранених губ

147

Пісня та, без якої немає душі. Щоб життя не завмерло колись без краси, Ясен день і похмурий ще будуть не раз! Рідна мова із нами пройде крізь часи, Зберігаючи нас і гартуючи нас.

За своєю ідейною спрямованістю поезія перегукується з віршами В.Самійленка „Українська мова” та М.Рильського „Рідна мова”.

У поезії звучить уславлення рідної української мови, в якій відобразилась уся історія народу, все його життя. Скільки глуму чинилось протягом віків над нашим народом та його мовою, піснею! Стійкість і незламність народу, який оберіг і плекав свою мову, автор передає за допомогою метафор:

Під снігами й дощами її пронесли, Біля кострищ не раз зігрівали її.Використовуючи уособлення, автор наголошує: скільки разів

доводилося Україні боротися за свою волю, а мова її не тільки „сльози лила”, їй було під силу „іти в глухоманні ліси”. І панське ярмо, і голод пережила, а тому й народ живий.

У поезії знаходимо й інші засоби образності: інверсія (сльози сиротинські, попелище зчорніле, не вмерла вона, вижив рід); порівняння (недруг вповзав, як удав; мова розросталася могутньо, як дуб).

Поет вірить, що згине „пісня та , без якої немає душі”, і стверджує, що вічним є народ, його національна свідомість, культура і мова:

Рідна мова із нами пройде крізь часи, Зберігаючи нас і гортаючи нас.

Додаток № 6

До історії України Вона сумна. У ній – суцільні рани Гортаю сторінки її Тепер. У ній немає Жодного гетьмана, Який своєю б Смертію помер. У ній нема Правителя такого, Що, взявши владу,

148

Наче Божий дар, Аби на Попередника Свойого Не злив весь бруд Й не весь звалив Тягар.Душа болить за долю України – так коротко можна визначити ідейну

спрямованість цієї поезії.Скупі уривчасті фрази, усічені рядки передають особливий

емоційний стан, душевний біль поета. Епітет „сумна”, вжитий до слова „історія” на самому початку вірша, виражає загальний настрій поезії.

Ліричний герой – патріот, але не той, що голослівно кричить про долю України, а той, хто каже правду народові: „У нас немає жодного гетьмана, який своєю б смертію помер” і який би не „злив весь бруд на попередника”. А це, власне кажучи, тягар для народу.

У підтексті цього вірша – застереження: обирайте достойного правителя. Хоч поезія була написана ще в 1997 році, але вона актуально звучить і в наші дні.

Додаток № 7

Збірка „Тиса камінь обтесала” починається я віршем „Над плесом вічності”.

Над плесом вічності Тихо – тихо, наче листя, І незчутися, як літо Крига шелестить Осінь здожене. Непомітно, наче сниться Де б не йшов я білим світом, Молодість летить Віднайде й мене.

За водою і за листом Сріблом щедро обдарує В далеч – далину. І не задарма: Нездогнало в полі чистім На порозі, вона чує, Літечко весну Вже стоїть зима.

Тихо, наче крига, листя Тихо шелестить. Непомітно, наче сниться Все життя летить

149

Сумовито-ніжно, мелодійно звучить ця поезія. Вічний плин життя, в якому змінюються пори року, - скороминуще життя людини. Автор поєднує їх, вдаючись до прийому художнього паралелізму.

По-філософському, зважено, зі спокійною задумою сприймає поет неминучість осені, потім зими в своєму житті:

І незчутися, як літо Осінь здожене. Де б не йшов я білим світом, Віднайде й мене.Проте нема песимізму в цьому вірші, а просто усвідомлення

діалектичного закону, що діє в природі, частиною якої є кожен з нас. Заглиблений у власне „я”, поет залишається реалістом у змалюванні дійсності.

Перша і остання строфи становлять своєрідне обрамлення вірша. Вони звучать подібно, але спочатку автор підкреслює, що „непомітно, наче сниться, молодість летить”, а під кінець – „непомітно, ніби сниться, все життя летить”.

Експресія мовлення досягається за допомогою виразних художніх засобів, домінантою серед яких є персоніфікація: „наздогнало літечко весну”; „осінь…віднайде й мене, сріблом щедро обдарує”; „на порозі…стоїть зима” тощо.

Шурхіт криги і листя передає алітерація глухих х – ч – ш – с – т: Тихо – тихо, наче листя, Крига шелестить, Непомітно, наче сниться, Молодість летить.Стилістична фігура тавтологія також увиразнює мовлення: тихо -

тихо, далеч – далину.Вірш будить у серці почуття любові до життя, до навколишнього

світу.

Додаток № 8 Стоїть церква дерев’яна Своїх діток рятувала, Посеред села. Як лише могла. Не одна гроза над нею Щоб їх серце чорнотою З градом прогула. Не затьмарив час. І не раз татари – турки Щоб Великдень у їх душах Нищили її. Ні на мить не згас. Скільки раз палили церкву Щоби роду не цурались, Навіть і свої. Рідної Землі. Із ікон її глумились, …Стоїть церква дерев’яна

150

Із її павіс. В нашому селі. Мало радості і сонця Я про неї в ніч безсонну Час тій церкві ніс. Думаю не раз Та вона собі стояла Стоїть церква на сторожі Посеред села, І в душі у нас.

Церква і Великдень – це два символічні образи нашого народу, його духовності. За ідейним змістом, мені здається, поезія споріднена з романом Олеся Гончара „Собор”.

Дерев’яні церкви – це ж архітектурні пам’ятки, яких мало збереглося на Закарпатті, більшість було знищено за радянської влади, як у сусідньому селі Дуби. І ті, що збереглися, охороняються законом, як реліквії минулого.

Ключовий образ вірша – церква, над якою і грози гули, і глумилися різні вороги, але вона залишалась стояти на сторожі і в душі у нас. Це ж і совість наша, мораль, віра.

Руйнівна сила ворогів, церкви передається синонімічним рядом дієслів: нищили, палили, глумилися. Незворотня дія часу підкреслюється метафорою:

Мало радості і сонця Час тій церкві ніс.Та в центрі уваги митця – люди, яких рятує церква: Щоб їх серце чорнотою Не затьмарив час.Поетичного звучання автор досягає підбором лексики, зокрема

тавтологічним висловом татари – турки, діалектизмом „павіси”. Пристрасне викриття ворогів церкви підсилюється алітерацією „р”,

наприклад, у перших 5 – ти рядках та й далі. Стоїть церква дерев’яна Посеред села Не одна гроза над нею З градом прогула. І не раз татари – турки Нищили її.Важливу композиційну роль виконує у вірші анафора „щоб”: Щоб їх серце чорнотою Не затьмарив час. Щоб Великдень у їх душі Ні на мить не згасУсі ці мовні засоби створюють мелодійну виразність поезії, а також

підсилюють її ідейне звучання.

151

152

Додаток № 9 Коли я стану перед Богом, То запитає Бог мене - Ти що в житті зробив такого, Що з плином часу не мине? Якщо зробив, зізнайся чесно. Відтак відчуй мою могуть: Захочу зараз - ти воскреснеш , І ти побачиш, як живуть Твої труди, і дні, і ночі, Як не особа ти й не власть. І якщо навіть хто й захоче, Руки тобі вже не подасть. Будуть хвалити чи хулити – Побачиш з вічної пітьми. Не знаю, скільки літ прожити Мені судилось між людьми, Тому прошу снаги від долі, - Долаючи життєву путь, - Володарем своєї волі, Рабом свого сумління буть. Щоб в судний день не побоятись, На неминучу ставши грань, Зміг чесно відповідь я дати На суть одвічних запитань.Основним ідейним стрижнем твору є питання, що звучить у першій

же строфі: Що в житті зробив такого, Що з плином часу не мине?Умовно вірш можна поділити на дві частини: перша – це звернення

Бога до ліричного героя, друга – роздуми самого ліричного героя над тим, як прожити життя, аби „рабом свого сумління буть”.

Бог має силу воскресити людину і дати їй змогу побачити себе і свої труди збоку, зрозуміти „з вічної пітьми”, як інші люди оцінюють її здобутки („Будуть хвалити чи хулити”).

На думку поета, головне в житті – долати свою „життєву путь”, Щоб в судний день не побоятись, На неминучу ставши грань, Зміг чесно відповідь я дати На суть одвічних запитань.

153

Філософські роздуми над сенсом власного життя переплітаються у вірші з моральними категоріями совісті, честі, порядності, а також із думками про непросте завдання митця в нашому суспільстві. Тобто філософські мотиви поєднуються з громадськими.

Додаток № 10У 1981 році Василь густі пише вірш „Щастя”, який викликав у моїй

душі дивні почуття. Щастя Щастя яке це – прокинувшись вранці, Відчути всім тілом повернення світле До праці, до люду, до всіх, кого любиш, До колоса, древа, до сонця і вітру. Очі заплющую. Бачу усе це. Щастя – це ранок, Коли він: без болю, без крові, без жахів, побоювань різних, поглядів хитрих, зажерливих, грізних, без гупання чобота, брязків залізних. Ранок – це щастя.Враження таке, ніби поет був сильно хворий, а виздоровівши,

новими очима побачив світ довкола себе. Щастя – воно поруч. Просто часом ми не вміємо його бачити, не прагнемо збагнути, не можемо усвідомити, не бажаємо відчути. А воно ось тут, біля тебе, тільки втримай його, тільки лелій, збережи.

Такі думки породила в моїй душі ця поезія. Адже автор говорить про повернення „до праці, до ладу, до всіх, кого любиш”. Любов’ю до життя, до природи напоєний весь вірш.

Атмосферу емоційної наснаженості автор передає анафорою „без”: без болю, без крові, без жахів, без гупання.

Старослов’янізм „древа” створює урочисту обстановку. Схвильованість розповіді підсилює повтор: „Щастя – це ранок”, „Ранок – це щастя” - остання фраза звучить заключним акордом вірша.

Поезія життєствердна, оптимістична.

154

Додаток № 11 Вишиванка Мамо, мамо, вишийте сорочку Срібними нитками зоряниць, Що зродились над порогом отчим, Що бентежить поглядом дівочим, Що схиляють небо до криниць. І тоді у кожному узорі Вашого простого вишиття Оживе мелодія прозора, Добротою матері огорне Світ мого буття і майбуття.

Вірш складається лише з 10 – ти рядків, але вони напрочуд місткі за змістом, емоційні і зворушливі.

Вишиванка – це національний символ українців, як і рушник. Син просить матір вишити йому сорочку „срібними нитками зоряниць”, „що схилять небо до криниць” (яка промовиста метафора!). Згадуючи про отчий поріг, ліричний герой вірша вірить: у материнському вишитті

Оживе мелодія прозора, Добротою матері огорне Світ мого буття і майбуття(знов метафоричний образ).Поезія виповнює серце людини світлими почуттями, вона

сприймається як монолог сина, для якого мамина вишиванка стане оберегом у житті.

Додаток № 12У багатьох віршах зустрічаємо й образ батька: „Коли мій батько із

війни вертався”, „Спогад батька про весну 1939 року”, „Мене учора батько мій провідав”, „Удвох із батьком”.

Серед інтимних творів привертають увагу ще й такі посвяти рідним, близьким: „Сестрі”, „Мій хлопчику”, „Юликові онуки”.?

А я хочу докладніше поділитися своїми враженнями від віршів про кохання. Їх чимало у цій збірці, ось окремі з них: „Ласкавий берег” (цикл із 7 віршів), „Весни усміхнені літа”, „Сон літньої ночі”.

Послухайте поезію „Ну як забути жінку ту мені”.

Ну як забути жінку ту мені, В якій усього світу таємниця, В очах якої казкою іскриться

155

Незвіданість ще не прожитих днів? Як розлюбити жінку ту мені, Що проліском тяжку пробила кригу? В моїй душі розбурхала відлигу. Й мені нові засяяли вогні! Я можу знов незгодам всім на зло Творити, жити, вірити, любити. Мені її у світі цім згубити - Все’дно, що птаху втратити крило.Поезія ця написана не палко закоханим юнаком, а людиною зрілого

віку. Тим не менш, бентежить пристрасним почуттям кохання, сильного, глибокого.

Вдаючись до риторичних запитань у першій половині вірша, ліричний герой стверджує, що неможливо забути чи розлюбити жінку, „в якій усього світу таємниця”:

Як розлюбити жінку ту мені, Що проліском тяжку пробила кригу?Образ проліска в уяві В.Густі символізує ніжність і мужність

водночас (так це трактується у вірші „Якось ми про мужність сперечались”), і дуже доречними є порівняння жінки з цією весняною квіткою.

Особливої емоційності і виразності думкам ліричного героя надають метафори „тяжку пробила кригу”, „розбурхала відлигу”.

Про незбагненну силу любові автор говорить так: Я можу знов незгодам всім на зло Творити, жити, вірити, любити.І, нарешті, як апофеоз звучать останні рядки, в основі яких лежить

розгорнуте порівняння: Мені її у світі цім згубити – Все дно, що птаху втратити крило.Вірш надзвичайно вразив мене.

156

ОЛЕКСІЙ ФЕДОТОВИЧ КОЛОМІЄЦЬ.ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ. П’ЄСА „ДИКИЙ АНГЕЛ”

Тема уроку: Олексій Федотович Коломієць. Огляд творчості. П’єса „Дикий Ангел”. Проблематика творуМета: ознайомити учнів з біографією О.Коломійця; дати оглядову

характеристику його творчості; розглянути зміст, проблеми, тему, ідею, характер конфлікту, жанр драми „Дикий Ангел”;розвивати в старшокласників уміння аналізувати художні твори, давати оцінку людським учинкам; формувати в учнів погляди на сім’ю як важливий осередок суспільства, прищеплювати повагу до батьків, толерантне ставлення до опонентів, тактовність і делікатність до оточуючих.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Метод: інтерактивне навчання.Обладнання: портрет О.Коломійця, ксерокопії біографії (стисло) на кожній парті, тексти творів; учнівська ілюстрація до драми „Дикий Ангел”; фотографії Миколи Куліша, Леся Курбаса, Івана Кочерги.

ХІД УРОКУ І. Вступне слово вчителя.Українська література другої половини 50-х – початку 60-х років,

знекровлена репресіями, зацькована повсякчасними підозрами в „неблагонадійності”, прокидалась від летаргійного сну, насторожено вслухаючись у незвичні дзвінкі і щирі голоси поетів нового покоління.

- Творчість яких поетів – шістдесятників ви вже вивчили? (В.Симоненка і Д.Павличка).

- У вкрай скрутній ситуації опинилась драматургія і театральне мистецтво. Чому? ( У 1937 році було розстріляно Миколу Куліша і Леся Курбаса; у 1952 році не стало Івана Кочерги – і драматургічна нива опустіла). Демонструю фотографії цих митців на дошці.

- До слова, 25 лютого 2007 року громадськість України відзначає 120 – річчя від дня народження Леся Курбаса.

Так от, повертаючись до предмета нашої розмови, скажу, що в 50 – ті роки були написані психологічна драма Ю.Яновського „Дочка прокурора”, сатирична комедія В.Минка „Не називаючи прізвищ”, драматична поема О.Довженка „Потомки запорожців”, - але офіційна критика зробила все, аби не дати розвою художнім пошукам названих письменників. Унаслідок цього в кінці 50 – х років в українській

157

драматургії переважали бадьорі ліричні драми і комедії, створені за принципом „теорії безконфліктності”.

І тут, „як бурі подих”, з’явилася комедія „Фараони” початкуючого на той час драматурга О.Коломійця, яка викликала схвалення і захоплення мільйонів глядачів колишнього Радянського Союзу та за кордоном.

У пошуках нових шляхів художнього осмислення людини і дійсності ввійшов у літературу зрілий чоловік з посивілими скронями – селянський син, обтяжений гіркими думами про долю свого народу, з уже сформованими поглядами і переконаннями, але з комплексом птаха, що виріс у клітці.

- Долучімось же сьогодні до вельми цікавої творчості цього самобутнього майстра пера. (Учні записують у зошити тему уроку).

ІІ. Стислий огляд життя і творчості О.Ф.Коломійця.1. Розповідь учня про основні життєві і творчі віхи письменника.2. Усні повідомлення учнів.

- Секрети успіху „Фараонів”- Ідейний зміст п’єси „Планета Сперанта”- Особисті враження про п’єсу „Голубі олені”.

ІІІ. Аналіз драми „Дикий Ангел”.Клас поділений на 4 групи: - літературознавці; - педагоги; - лінгвісти; - люди мистецтва (3 актори і 1 художник). - Розпочинаємо з літературознавчого аналізу п’єси.1. Що лежить в основі сюжету? Поясніть вибір автором

підзаголовка. У чому полягає головний конфлікт драми?(Слово має лідер літературознавців).2. Сценка з п’єси у виконанні „акторів” (від слів Ліди „У мене все

готове…” на стор. 265 до слів Платона „Писати будеш ти!” на стор. 269).3. Розповідь учня про проблематику і тему твору (учні стисло

записують проблеми в зошиті).- Проблема відповідальності батьків перед суспільством за

виховання дітей; - батьківський авторитет у сім’ї; - екологічна проблема; - бережливість і ощадливість; - батьки і діти; - місце і роль жінки в суспільстві.

158

Принагідно зауважую, що в українського народу споконвіку шанували батька – матір і батько мав зазвичай, як глава сім’ї, особливий авторитет. Якщо цього не дотримувались, у сім’ї з’являлись негаразди.

- Який класичний твір української літератури ХІХ ст. це засвідчує? (Кайдашева сім’я” І. Нечуя – Левицького).- Наскільки вірогідним вам видається факт, що чиновник високого

рангу Петро , як слухняний син, визнає свою провину і таким чином позбавляє себе престижної роботи, квартири і становища в суспільстві? (Дискусія).

- Яку роль у п’єсі відіграє образ Ліди? Яка ваша думка щодо поглядів Ліди на місце жінки в суспільстві?

Адже здавна побутує думка, що рівень розвитку суспільства визначається за становищем у ньому дітей і жінок.

Чи ж достатньо для жінки в наш час жити, як казали німці, за принципом трьох „К”(Kinder, Кuche , Kirche –діти, кухня, церква)? І, навпаки, чи не заважає сучасній жінці у вихованні дітей надмірна участь у громадській та суспільній роботі, в політичному житті?

(Дискусія).4. Проблеми виховання дітей у сім’ї, педагогічні принципи Платона

Ангела досліджували „педагоги”.- Як ви вважаєте: чи правильно виховував Платон своїх дітей і які

результати того виховання? (Доповідає лідер).- Чи з усіма методами виховання Ангела ви згодні?- Чи потрібно батькам втручатися в життя дітей? І чи не надто

суворий, ба навіть жорстокий Платон Микитович до своїх дітей? (Дискусія)- Декому з вас не до вподоби максималізм і безкомпромісність

Платона. Лінгвісти, поясніть значення слова „максималізм”.5. Мова п’єси. Доповідає лідер „лінгвістів”, інші доповнюють про сленг (значення

цього слова і використання молодіжного сленга в п’єсі).

ІV. Підсумки уроку.- Чи актуальна ця п’єса нині?- Чи може зникнути проблема батьків і дітей? Чому?V. Самооцінювання учнів ( „педагоги” виставляють бали

однокласникам).

VІ. Домашнє завдання.

159

1. Закінчити думку в формі міні – твору „Прочитавши драму О. Коломійця „Дикий Ангел”… (Письмово).

2. Який з виховних методів Ангела я запроваджу у власній сім’ї? (Усно).

160

ПРОДАН Марія Федорівна, старший вчитель української мови та літератури Кушницької ЗОШ І – ІІІ ступенів, педстаж 26 років

Наша державна національна освітня програма вимагає такого підходу до навчально – виховного процесу, при якому б навчальний процес відбувався за умов постійної активної взаємодії всіх учасників.

Адже сучасне навчання – це навчання, мета якого – розвиток гнучкого мислення учнів, а знання є умовою реалізації цієї мети.

Саме тому застосування інтерактивних технологій на уроках української мови та Я на своїх уроках працюю над таким проблемним питанням:

«Системний підхід до формування творчих нахилів та виховання активної життєвої позиції учнів засобами художнього слова на уроках української мови та літератури» і намагаюсь, час від часу, використовувати деякі інтерактивні технології, зокрема часто використовую методи: «Мікрофон», «Робота в парах», «Розігрування ситуації в ролях», «Суд від свого імені» та ін.

Особливо ефективними є уроки, коли клас ділиться на кілька груп, наприклад: «Літературознавці», «Науковці – дослідники», «Творча група», «Рецензенти і критики» і т. п., тоді всі учні в класі, навіть найслабші, можуть знайти для себе посильну роль на уроці і це розвиває увагу та інтерес до проблеми, яка обговорюється на даному уроці. Люблять учні і роботу в парах. Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати. Найактивнішими стають учні при застосуванні методу «Мозковий штурм», коли вони мають можливість виявити свою уяву та творчість.

Інтерактивні технології навчання є, на мою думку, цікавим різновидом методів навчання, але використовувати їх потрібно попередньо підготувавшись і в тих класах, де хороший творчий потенціал. У процесі застосування інтерактивних технологій цінним є те, що ці методи, як правило, дають можливість моделювати реальні ситуації, пропонуються проблеми спільного вирішення та суспільного значення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТН найбільше сприяють формуванню

161

в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Моє педагогічне кредо – виховувати творчих особистостей, допомагати учням набути необхідних вмінь та навичок, що сприяють розвиткові самореалізації особистості у громадському і суспільному житті. А використання інтерактивних методів є одним із засобів, які допомагають реалізувати поставлену мету.

162

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ Х. В.КЕРИТИ

„У ЗАТІНКУ ЛІТА” (з участю автора)

Тема: Література рідного краю Презентація збірки Х. В.Керити „У затінку літа” (з участю автора)Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Христини

Керити; стисло охарактеризувати умови видання кожної із збірок поетки, розвивати інтерес до художнього слова та бажання самовдосконалюватись; виховувати любов до рідного краю, до природи; формувати світогляд та активну життєву позицію шляхом вивчення та аналізу поетичних творів.

Засоби навчання: портрет Х.В.Керити, газета „Інформаційний бюлетень”, фотографії із сімейного альбому, виставка творів письменників Закарпаття.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (конференція – зустріч з автором).

Епіграф: „Життя – це ніби велетенський порт, В якому всі чекають перевозу... ”

Х. Керита

ХІД УРОКУ

І. Організація класу (дисципліна, відсутні, готовність класу до уроку)

ІІ. Актуалізація опорних знаньВчитель: Сьогодні ми продовжимо вивчати творчість письменників

рідного краю. Що ви повинні були зробити вдома? (ознайомитись з біографією Х.В.Керити, написати анотацію до

кожної із збірок, вивчити улюблені поезії).Вчитель: Перш ніж перейти до огляду тврчості, згадаємо, що таке

анотація? (Анотація – слово латинського походження, означає зауваження,

помітка, - тобто це коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо).

ІІІ. Оголошення теми і мети урокуСлово вчителя

163

− Отже, сьогодні ми ознайомимося із творчістю Х.В.Керити, прослухаємо вами підготовлені анотації та ваші улюблені поезії.

− Розкажіть, що ви знаєте про поетку, творчість якої ми сьогодні вивчатимемо

Учень: Х.В.Керита народилась 6 лютого 1955 р. в с. Драгово Хустського району на Закарпатті у багатодітній селянській родині.

Дитинство поетки минуло серед невимовно красивої природи Хустщини.

Батьки прищепили дівчині любов до рідного слова, до пісні.Батько – Василь Федорович був чудовим оповідачем, розповідями

якого захоплювалась Христинка.Мати – Марія Михайлівна, гарно вишивала, в’язала, знала безліч

коломийок, сама їх складала.Христину і трьох її братів – Миколу, Василя та Михайла змалку

привчали до праці й краси.Перший свій вірш поетка написала у шостому класі, коли їй було 12

років.Після закінчення 8 класу Христина Керита поступила у Хустське

медучилище, яке закінчила у 1972 р. Будучи студенткою, друкувала свої вірші у районній газеті.

З 1972 до 1976 р. Христина працювала медсестрою хірургічного відділення, але поезія її приваблювала більше, ніж медицина.

1976 року поступила на філологічний факультет Ужгородського університету, який закінчила з відзнакою 1981 року.

Протягом навчання в університеті Христина Василівна друкувала свої твори у журналах „Дніпро”, „Жовтень”, альманасі „Вітрила”, збірниках творчої молоді „Ранковий клич”, „Калиновий спів”, обласній та республіканській пресі.

У 1972 р. Христину Кериту було прийнято до Спілки письменників України.

Творчий доробок поетки складають збірки: „Березневі заручини” (1981), „Чекання дива” (1983), „Одкровення” (1989) , „На руїнах храму” (2001), „У затінку літа” (2005).

Цілих 10 років поетка писала до шухляди. Журавлиним ключем рвалися поезії із душі, але не було коштів їх видати, бо не вміла простягати руку, випрошуючи милостиню для нової книжки.

З 1972 р. очолює міський літературний центр, допомагає юним поетам – початківцям у друкуванні їх творів. Христина Василівна підготувала такі збірки творчості молодих авторів: „Джерело”, „Пролісок”, „Ластівка”, „Вітрила”, „Світанок віку” та інші.

164

Багатьом молодим поетам дала путівку в життя. Критики твердять, що Христині Кериті притаманні „тонка ліричність, відчуття краси світу, глибоке усвідомлення своєї причетності до життя рідного краю, а її поезії позначені самобутністю, свіжістю творчого пошуку, розмаїттям тем”

Вчитель: Дякую, я думаю, що трохи пізніше Христина Василівна доповнить розповідь про себе, про твори і про плани на майбутнє.

А зараз переходимо до розгляду останньої збірки „У затінку літа”, яка вийшла минулого року з нагоди ювілею нашої гості. Пред'явлення, або презентація цієї збірки відбулася в Ужгороді минулого року дуже урочисто. Були присутні науковці з університету, критики, журналісти, товариші по перу, друзі колеги, студенти та учні Христини Василівни. Отже, що ви можете сказати про цю збірку.

Учень: Збірка „У затінку літа” вийшла у 2005 році і є віддзеркаленням життя і творчості Христини Василівни. Критик – літературознавець Надія Ференц у післямові до збірки „Поетичний світ Христини Керити” детально проаналізувала всю творчість поетки, звертаючи увагу на те, що творчість дуже розмаїта, багатопланова. Авторка зосереджує свою увагу на красі рідного краю, на екологічних проблемах, заглядає у глибінь віків, порушуючи історичні теми, змальовує красу і силу щирої любові, використовуючи гаму почуттів, які можна відтворити барвами веселки. Як веселка п'є воду із річок і джерел, так Христина Керита черпає натхнення і мудрість із невсихаючої криниці народної творчості.

Поезії, вміщені у збірці, є вибраними із попередніх збірок авторки, які писались у різні роки і за різних суспільних умов.

Але, в цілому, читаючи вірші, у нашій уяві постає образ гордої, мудрої, досвідченої жінки, жінки – коханої, жінки – патріотки, жінки – матері і жінки – страдниці, яка у молодому віці зазнала вдовиної долі.

Більшість поезій – це філософське осмислення суті людського існування, призначення людини на Землі.

І. Анотація до збірки „Березневі заручини” (1981)Учень: Збірка „Березневі заручини” вийшла у 1981 році, хоч уже в

1976 році Христина Керита прийшла на І курс університету, маючи рукописний варіант збірки. Але бюрократичні чиновники спромоглися її надрукувати аж у 1981 році.

Любов до природи, до батьків, до рідних – це любов, яка переповнює душу дівчини. І їй хочеться виплюснути цю любов назовні, сказати про свої почуття вголос. Так було і з Христиною Керитою. Окрилена першою вдалою пробою пера, дівчина творила все нові і нові вірші, які згодом і ввійшли до збірки.

165

Збірка „Березневі заручини” – це І збірка Христини Керити, яка засвідчила про народження нового таланту, засвідчила те, що в нашу літературу прийшла ще одна талановита людина – поетка, душа і очі якої широко відкриті для людей, для світу, для любові.

Лірична героїня збірки щиро висловлює свої почуття любові до рідної природи, до матері, до Батьківщини.

Авторка прагне відчути повноту щастя, радість дійового, активного життя:

Час забув про моє існування. (с.13) У цій збірці переплітається громадське і особисте: замилування

своїм рідним селом („Село, моє село заснуло”, „Просторі вулиці села”, „Знайома хата”), неперевершеною красою карпатської природи („Колишуть клени визрілі світанки”, „Гримотіли громи”), а також авторка намагається осмислити сутність буття, історичне минуле („Був день, як джбан з пахучою водою”, „Іду в легенду, що створили люди”, „Одержима”, „Смерть Наливайка” та ін.)

Учні: 1. „Був день, як джбан з пахучою водою”. 2. „Іду в легенду, що створили люди”. 3. „А у вікні – маленький кусень світу”.Уже ранні вірші Х.В.Керити засвідчили, що їх авторка сприймає світ

через призму любові до Карпат, які є для поетки символом краси і вільного духу „світлооким домом” та віссю, навколо якої обертається уся її творчість. Вона запрошує у Карпати, коли „медує літо” і сумніють карі очі соняхів, напитися світанкової водиці, послухати довірливу лісову тишу, коли „вітри – опришки у пусті кошари на ніч зганяють білорунні хмари” („У міжгір'ї”).

Карпати ваблять Христину Кериту своєю незвичайністю, таємничістю і казковістю. Природа в її ліриці здебільшого нерукотворна , первісна. Погляд на природу у неї захоплено – романтичний або спокійно – зосереджений, ніжно – мрійливий, сповнений радістю відкриття живого світу. Пізніше вона напише „Щаслива я, Карпати, бо ви є”— учень читає вірш напам'ять.

ІІ. Анотація до збірки „ Чекання дива ” (1983)Учень: П'ять студентських літ Христини Керити були плідними. Її

поезії друкувались у газетах, літературних журналах та збірниках творчої молоді.

У 1982 р. Христину Кериту прийняли до Спілки письменників України. Друга збірка поетки вийшла у 1983 році. Називається вона „Чекання дива”. Вся збірка пронизана спогадами, роздумами, тихим смутком та мрійливістю. Лірична героїня, очевидно, переживає втрачене

166

чи неподілене кохання. Глибокий сум і розчарування звучать у поезіях „Лист”, „Отак і живу”, „Живу? Існую? Думаю чи ні?”, „Запис у щоденнику”, „Відболи” та ін.

З ніжним щемом у серці авторка згадує тих людей, які були найріднішими – мати , бабуся Марія, смерть якої була для Христини першою важкою втратою, про тих людей, через долю яких протоптала кирзовими чоботами війна і ... залишила спомин на все життя. Христина Керита про це пише у своїй поемі „...І все життя”, де розповідає про події 1941 р., коли фашисти везли полонених дітей і, поблизу села Жорнави на Закарпатті, викинули їх із вагонів.

Закарпатські селяни дали притулок цим дітям. А жителька с. Червеньово Марія Федорівна Довганич прихистила 5 хлопчиків і дівчаток.

З деякими бранцями Христина Василівна зустрічалася особисто і розповіді, тепер уже дорослих і шанованих людей, - це засудження воєн і злочинних дій фашистів.

Вчитель: Пропонуємо вашій увазі послухати уривок з поеми „...І все життя” (учень читає уривок з поеми )

− Які ще поезії з цієї збірки ви знаєте ?Учні: 1. „Шукаю, мов диво – квітку”2. „Запис у щоденнику” („Така самотня – вперше чи й востаннє”)3. „Відболи”

ІІІ. Анотація до збірки „Одкровення” (1988)Учень: Збірка „Одкровення”, яка вийшла у світ 1988 р., випромінює

любов Христини Керити до життя, до багатого і розмаїтого світу природи. Цю любов передає урочисто – захоплений тон розповіді, пестлива лексика, м'яка інтимність.

Одним із ключових образів Христини Керити є час, який поетка „вимірює серцем”. Плин часу, на її думку, - це прощання з дитинством, юністю, що вже ніколи не повернеться.

Вчитель: Є у Христини Василівни твір, який називається „Притча про славу”. Очевидно, якщо у людини є чогось занадто багато, то це тяжіє над нею. За названим твором, виходить, що і слава буває тягарем. Пропонуємо вашій увазі уривок твору у виконанні учнів класу

— Інсценування уривка із „Притчі про славу”.Проминання часу – це завжди гіркота і смуток. У вірші „Старезний млин, музейний експонат” Христина Василівна

змальовує образ млинового колеса, яке перемолює все. Розуміючи, що минуле ніколи не повернеться, поетка хотіла б, щоб воно (минуле) приходило хоча б у снах.

Учень: 1. „Старезний млин – музейний експонат”

167

У збірці „Одкровення”, як і у попередніх, авторка змальовує найкраще почуття – кохання, яке для ліричної героїні Христини Керити – найбільший дарунок долі, святе почуття, дароване Богом, таємниця серця, яке знає гіркоту розлук, трепетне чекання і тиху надію на щастя.

Учні: 1. „У тиху ніч мою прийди”2. „Це там, де пахне материнка”3. „Чи це дорога просто не моя”Христина Керита вважає, що кожній людині потрібен острівок

спокою „прихисток вчарованої мрії”, щоб очистити душу від зла, зробити її чутливішою до чужих тривог і бід, стерти буденні сумніви і віддатися вільному царюванню думки. Шлях до чарівного, милого серцю острівця може відкрити і мистецтво. Воно народжується з любові до життя, з прагнення збагатити світ добром і щастям, з невтоленої туги за красою.

Любов до краси поетка вважає органічною потребою душі горянина. З симпатією розповідає вона про звичайного сільського трудівника діда Федора, що на старості літ купив гуслі, бо давно жила в його одухотвореній душі ніжна любов до музики („Балада про гуслі”) , про мамине вишивання („Незабутність”), крокуси діда Івана („Іванове диво”) і барвисті гуцульські килими („Килим”).

ІV. Анотація до збірки „На руїнах храму” (2001) Учень: У 2001 р. Христина Керита видала ІV збірку поезій „На

руїнах храму”, про історію написання і видання якої авторка пише у передмові до книги: „Предовгі десять літ писала до шухляди ...”

Як бачимо із передмови, дисонанси нашого часу викликають у Христини Керити глибоке розчарування. У нинішньому черствому прагматичному світі, що нагадує божевільне раллі, почуваємося розгублено: виходять книжки, автори яких топчуться по руїнах, свята воля, вимолена у Бога, чомусь належить тим, які торгують високим іменем держави і рідним словом. А народ ... відводить очі і „німіє”. Авторка висловлює гнів і обурення проти фальші політиків, які, пристосовуючись до умов, міняють тільки маски „Сьогодні – вбивця , завтра – демократ”. Гнівно картає поетка і бездарних віршомазів, які прагнуть записатися у безсмертні.

Більшість поезій Христина Керита написала після важкої втрати – смерті чоловіка, поета Василя Вароді. Робота для неї стала порятунком від невимовного болю. Та все ж знайшла сили впорядкувати творчу спадщину Вароді і видала книжку з назвою „З висоти соколиного лету” (2003). Тут вміщені твори Василя Вароді, спогади друзів, близьких та вміщено фотографії із сімейного альбому.

168

Вчитель: А зараз послухаємо ваші улюблені поезії, які ввійшли до збірки „На руїнах храму”

Учні:1. „І кого спитати – а як тоді буде?”2. „Ідуть дощі. З небесного Ковша ...”3. „Все сплуталось у голові Землі ...”4. „Вже топиться народ у словоблудді”5. „Коли тебе від мене вкрала ніч”6. „Не плачу, бо пощо сльоза” — Хто ж підведе підсумок ?ВисновкиУчень: Ознайомившись із творчістю Х.В.Керити, мене вразили поезії

авторки людяністю, чистотою, щирістю, любов'ю до краси, вмінням відчувати час і барви природи та світу. Нас, читачів, причаровує дивний незбагненний світ її по-жіночому ніжної музи, вміння в буденних речах бачити красу і неповторність.

Вчитель: Є у Христини Василівни гарний вислів про життя„Життя – ріка, що глибшає постійно,Її ніяк не перейти убрід ...” І, прослухавши розповіді учнів, ми уявили собі весь життевий шлях

людини, на якому були радощі і горе, надія і відчай, падіння і злети.Інколи живе серед нас людина, а ми про неї нічого не знаємо. Мені

приємно, що в житті я зустрілася з Христиною Василівною, що наші стежки не розминулись, що я можу до неї будь-коли звернутись – і почути у відповідь щиру і мудру пораду. Я дякую авторці за чудові хвилини, які подарували нам її поезії.

Наші учні, готуючись до зустрічі, підготували привітання для Христини Василівни і всіх вас, шановні присутні, і пропонуємо їх вашій увазі.

— Вірш — „Посвята” Прочитано рядки останнього вірша... Бринять у нас ще на устах слова... Й не хочеться нам залишать отак чарівний диво – світ поезії Христини... Слова її щирі дійшли до серця кожної дитини... І чуєм поруч, не здаля. Поезія її дзвенить Піснями троїстих музик, Що рвуться стрімко – стрімко у майливу вись, Аби оповісти тепер, а не колись, Як нове щастя творим

169

В Карпатських вільних горах. ...За всіх сказать, за всіх переболіти, За пазухою кривди не носити, Зазнайок, заздрих, зайд – заброд хулити, Тривогами людськими, все боліти, Що ми – сейсмозона, - у набат дзвонити, Людину праці щиро підносити, Вкраїні рідній вірно лиш служити, І не безжальній долі нас судити. Ось так живе поетка-мати і вдова, Душею щедра й серцем не убога! Спасибі вам, невтомна Музо, а За те, що потайні поезії тенета Торкнули наші молоденькі душі Й заставили заграти серця струни. Бажаєм творчо Вам щодня рости, Твердою, як граніт у бідах буть завжди В поезії Шевченкових висот сягнути, Та рідний край ніколи не забути. Хай в цьому і у кожнім році Щастить щодня, Вам і на кожнім кроці, І будьте першою із гір Карпат Шевченка премії лауреат!!!

— Коломийки

Ой школяре, школярику, Зайди до нас в класу. Будем гостей ми вітати І поетку нашу

Ой ішов я горі селом Завернув им в школу Так цікаво всім там було Не мені одному!

Там Христина Василівна Вірші нам читала, Своїм розумом, талантом Всіх нас дивувала

170

Будьте ласка, шановная Ще до нас прийдіте, Та про себе, про Ужгород Ще нам розкажіте. Ми вас щиро вітаємо Бажаємо щастя, І здоров'я, і достатку, Грошей і багатства.

Щоб про нас не забували Зустріч – щира згадка. Щоб частіше приїжджали, Просимо, будь ласка!

V. Узагальнення вивченогоУчениця І Вперше з творчістю Христини Керити я познайомилась у 7 класі на

уроці літератури рідного краю, зокрема із збіркою „Одкровення”. Сьогодні я дізналася багато нового про творчість поетки, про те, що образ Карпат, рідного села Драгова мають місце у кожній збірці. Авторка порушує важливі проблеми сьогодення. Особливо мені сподобались вірші „У тиху ніч мою прийди”, „Це там, де пахне материнка” та ін.

Поезії Христини Керити вчать нас любити своїх батьків, свій рідний край – Закарпаття . Поетка тонко відчуває природу, життя і своїми віршами допомагає нам, молодим, піднятись на сходинку високої людської культури.

Учениця ІІ Нечасто до нашої школи приїжджають поетки, тому зустріч із

Х.В.Керитою мене дуже схвилювала. Поетка вразила мене своєю жіночістю, спокоєм, розумом. Мудрі слова, сказані Христиною Керитою, не могли залишити мене і думаю, що всіх, байдужими. Почуті твори – глибоко ліричні, емоційні, примушують нас задуматись над сенсом свого життя, над своїми вчинками, боротись за правду і справедливість. Найбільше мені сподобались поезії „Іду в легенду, що створили люди”, „Любов” та ін.

Мені здається, що потрібно частіше організовувати зустрічі із поетами нашого краю.

VІ. Закріплення матеріалу1. Розв'язання кросвордів, складених учнями.VІІ. Підсумки— Загальна стисла характеристика уроку

171

— Оцінювання учнів

VІІІ. Домашнє завдання Написати письмовий відгук про зустріч з Х.В.Керитою. Вчитель: Ми дякуємо всім присутнім і наші учні хочуть звернутися до вас, шановні друзі, з побажаннями: Ми щиро раді вас усіх вітати. Здоров'я, щастя й миру вам бажати, Щоб хліб завжди у всіх був на столі, Щасливі щоб були і в місті, і в селі.

Бажаємо вам на дорозі життєвій своїй Все більших і вищих вершин досягти. Струмочком дзвінким хай вливається радість у дім, Щоб любо і затишно було у нім.

Серця хай сповняться любов'ю й миром, Бажаємо, щоб наша зустріч була щирою. Щоб вам велось завжди і всюди, Добра і достатку вам, добрії люди!

172

ІНТИМНА ЛІРИКА ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

Тема уроку: Інтимна лірика Василя Симоненка.Мета уроку: засобами художнього читання, музики і співів передати

чарівність поетичного слова, розвивати культуру почуттів, викликати в учнів естетичну насолоду від поезії і пісні.

Оформлення класу: на дошці записана тема уроку, епіграф, портрет В. Симоненка, оздоблений вишитим рушником; на столі вишита скатертина, ваза із букетом червоних троянд.

Обладнання: збірки поезій В. Симоненка, касета із записом вірша-пісні "Лебеді материнства", виставка книг поета.

Тип уроку: урок - конкурс художнього читання.Епіграф:

"Любов, як сонце, світувідкриває Безмежну величлюдської краси..." .

В.Симоненко

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент (дисципліна, відсутні, підготовка класу до уроку).

II. Перевірка домашнього завдання.1. Учень читає реферат "Ліричний герой інтимної поезії В.

Симоненко. Хто він?" 2. 2-3 учнів зачитують свої творчі роботи "Які почуття і роздуми

викликала в мене інтимна лірика В. Симоненка".III. Виклад нового матеріалу.Слово вчителя:Інтимна лірика Василя Симоненка - потужне крило його поезії.

Неповторність віршів про кохання - у художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. В. Брюховецький писав про поета: "Вразливість його натури, щедрість і чистота почуттів тут виявилися настільки, що найпростішими словами поетові вдалося виразити найсокровенніше, відкрити глибини майже непояснюваного".

Мені здається, що кохання - першопричина поезії, бо найчастіше саме кохання, заволодівши всім єством поета, знаходить у його серці найніжніші, найчутливіші струни, і, обережно торкаючись їх, він наповнює весь довколишній світ дивною музикою - піснею кохання. Весняний легіт підхоплює цю пісню на свої прозорі крила і несе її, як

173

сонячне тепло, у людські серця, допомагаючи їм зрозуміти, що найпрекрасніше, найщиріше почуття, яке здатна пережити людина - це любов:

Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

("Любов") Але слід пам’ятати, що не кожне пристрасне почуття заслуговує ве-

личної назви - Кохання, як не кожне кохання знаходить своє без-смертя у пісні. Лише людина з кришталевою, цнотливою душею здатна створити гімн справжньому коханню.

На мою думку, саме таким поетом - творцем безсмертної пісні кохання - є український поет Василь Симоненко. Про цього поета не можна говорити у минулому часі: був, як неможна його романтичну, повну краси і щирості почуттів інтимну лірику назвати "архаїчною" у наш час, коли "переоцінюється й переосмислюється" сам зміст кохання. Адже Василь Симоненко прагнув застерегти всіх своїх читачів: у царстві любові немає місця моральному брудові, це світ чистих, щирих взаємин. І завжди буде... пошлою і бридкою:

Бравада напускна безвусих юнаків, Що вечорами, пригасивши світло, Несли в кімнатах плітки еротичні, Розповідали про сумнівні вчинки І смакували голосно й цинічно Свої любовні втіхи й насолоди...Це розмови не про кохання, а про вдоволення тваринних інстинктів.

Учасники такої "пошлої і бридкої бравади" поки що ще не можуть вважати себе повноцінними людьми, бо не зустріли у своєму житті Кохання. Про ту, кого по - справжньому кохають, не говорять у подібних розмовах.

Перечитуючи інтимні поезії В. Симоненка, ми по краплині зберемо слова - перла, щоб злилися вони в дивний у своїй красі образ коханої дівчини, тієї, єдиної, що випливе "з туману... юнацьких несміливих снів", "прийде, як гаряче літо... грозами обпече", "спаде дощем на груди, пустелю-душу оросить", і, "зіркою яскравою осяє" колись таке самотнє й "убоге життя". І зрозуміє закоханий юнак, що такої, як його кохана, немає у цьому світі.

Любов потребує виняткового, уважного, шляхетного ставлення до себе. Водночас вона вимагає боротьби за право бути під її

174

благословенням, особливої напруги людських сил, щоб втриматись на хвилі її одухотворення.

Переживання внутрішньої драми ліричного героя, гіркотне спостереження над його, на жаль, нездійсненними спробами відбутися в любові зумовили відповідну текстову форму вірша (імпульсивні фрази, ряснота неповних речень, вигуків, риторичних питань і т.д.). Мовно-стилістичні засоби також відображають неповторну для кожної людини зосібна специфіку любові, що має ненормативну природу, дарма що існує відтоді, як з’явилося людство. Її досвід не підлягає уніфікації. Вона завжди виникає перед закоханими як їхня особиста проблема, як шлях до незнищених цінностей духу. Цей шлях виповнений драматизмом, неминучим для кожного, хто зважився пізнати достеменну любов.

В. Симоненко спромігся узагальнити досвід закоханих, не позбавляючи мотиву любові неповторної тональності, розкриваючи в ньому безмежно свіжі грані невичерпної краси.

Естетична концепція В. Симоненка переймалася потужними ес-тетичними струменями. Як моральний максималіст він трактував люд-людські чесноти за найвищою мірою гуманістичних цінностей.

Кожна особистість - неповторна, покликана реалізувати свої духотворні можливості. В іншому разі її життя змарнується, не здій-сниться у своїй суті. Про це мовиться у багатьох поезіях В.Симоненка ("Світ який! Мереживо казкове...", "Ти знаєш, що ти людина...", "Я" та ін.) знаходячи трактування у ліриці суто інтимних мотивів, передовсім, коли мовиться про любов. Для поета це не просто почуття, що облагороджує душу, а основа повнокровного, змістовного життя. Сила інтимної поезії В. Симоненка полягає в тому, що вона спроможна виразити найскладніші переживання багатьох людей так, що читач сприймає висловлену у вірші думку як власну, як свою.

IV. Умови конкурсу (клас ділимо на групи. У групі троє учнів: один учень декламує вірш, другий - розкриває ідейно-художній зміст твору, третій - дає рецензію на відповіді товаришів, тобто використовуємо елементи методу "Робота в парах").

1. Виразно прочитати поезію напам’ять (чи проспівати). (1 учень).2. Прокоментувати, які думки і переживання вкладає поет усвій вірш. (2 учень).3. Дати рецензію на відповіді своїх товаришів.V. Відповіді учнів (приблизно).

Рецензія. 1. "Вона прийшла"Відповідь: У вірші "Вона прийшла" поет створив образ коханої, який

далекий від чогось конкретного і реального(1с). Образ солов'я у цій поезії

175

з'явився невипадково: він символізує злагоду між людьми, несе добро і щастя.

Але любов приносить не лише щастя. Як буває часом непросто людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, а надто гармоніюв інтимних почуттях... Поет добирає такі слова, за допомогою якихдосягає повноти і художньої виразності висловленої думки.

Рецензія. 2. "Є в коханні і будні, і свята".Відповідь: Ліричний герой Симоненка розуміє, як буває часом не-

просто молодим людям порозумітися, як важко знайти гармонію в почуттях, якими інколи складними і суперечливими можуть бути їх почуття. Поет добирає слова-антоніми (будні і свята, радість і жаль), за допомогою яких досягає повноти і художньої виразності думки. Ро-зуміючи своєрідну неминучість певних життєвих негараздів у стосунках між коханими чи молодим подружжям, поет констатує:

...Не можна життя заховатиЗа рожевих ілюзій вуаль.Рецензія. 3. "Ну скажи - хіба це не фантастично..."Відповідь: Взаємини закоханих тут висвітлюються як конкретна

неповторна подія, що набуває глибокого узагальнення: вічність реалізується через змістовну, духовно збагачену мить, якою виповнюється життя певних людей. Така можливість дається один раз на всі всесвітні часопростори і часто не забувається, коли розминаються шляхи між спорідненими серцями, які не спромоглися пізнати одне одного. Ліричний герой усвідомлює:

"Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть горді Ти".Однак у цьому здавен і до віку повторюваному сюжеті завжди

розігруватиметься трагедія, якщо його силові поля не перетнуть конкретну людську долю, якщо

"Під суворим небом, небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг".Рецензія. 4. "Ніби краплі жовті, в темну воду..."Відповідь: У цій поезії ліричний герой спостерігає, як кохана жінка

іде до іншого, іншому несе свою замріяність, ніжність і доброту, щедрість і шаленство, іншому упаде вона в обійми. І їхнє кохання осипатиме вечір казковими росами-перлами. Ці двоє будуть щасливими! Але хіба щастя не є тим, чого найбільше бажаєш коханій людині?!

Отже, нехай щасливою буде вона зі своїм обранцем, а наш герой брестиме між сонних незабудок, обпікаючи "босий смуток" сльозами-росами, що вінчали чуже кохання. Він нестиме у вічність свою "нерадісну

176

любов". Але це справжня любов, любов лицаря, який ні "злоби", ні "досади" не має на те, що кохана обрала супутником життя іншого. Більше того - з уст покинутого ніколи не зірвуться слова - обмови. Ні, він буде щиро дякувати, що завдяки цій жінці він зазнав радощів і мук справжнього кохання:

Я кохаю тебе, Мені більше не треба,Адже й так ти мені стільки щастя дала.Рецензія. 5. "Україні" (звучить пісня В. Симоненка "Лебеді

материнства").Відповідь: Поет розуміє, що людські стосунки можуть бути склад-

ними і суперечливими. Але такі поняття, як мати, Батьківщина, кохана були для поета святими. Часом кохана і Україна поєднуються у нього в одному образі.

Коли крізь розпач випнуться події І гудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім'ям радію І сумую іменням твоїм. Рецензія.

VІ. Підсумки уроку (заключне слово вчителя).Вчитель читає вірш "Ти знаєш, що ти людина..."

VІІ. Домашнє завдання.1. Повторити творчість В. Симоненка.2. Підготуватись до заліку.3. Написати відгук на даний урок.

177

ЩОКА Марія Юріївна, старший учитель української мови і літератури Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, призер обласного етапу-конкурсу на кращий кабінет української мови і літератури — 2006р. (ІІ місце), педстаж 38 років

Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити й накреслити орієнтири власного, майбутнього. Усі наукові дослідження й педагогічна практика сучасної школи спрямовані на те, щоб роки перебування в школі були не підготовкою до життя, а власне життям.

Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навчити мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. На уроках вчитель дає учням не просто суму знань, а намагається сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. „Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце”, - писала Софія Русова.

У своїй роботі орієнтуюся на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу як виборі інтерактивних технологій навчання, в основі яких підготовка молодої людини до громадянської активності в громадянському суспільстві, активізація навчальних можливостей учня, а не переказування абстрактної, готової інформації, відірваної від життя й суспільного досвіду. Я вважаю, що інтерактивні уроки надають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички й зразки поведінки. Тому часто під час проведення уроків використовую інтерактивні технології кооперативного та колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань

178

використовую ті чи інші методи. Наприклад, щоб навчити учнів дискутувати, застосування інтерактивного навчання здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів. Найбільш уживаними є:

- при кооперативній формі роботи такі технології: робота в парах, акваріум, робота в малих групах, карусель;

- при фронтальній формі роботи такі технології: „мікрофон”, „мозковий штурм”, „ажурна пилка”, навчаючи – вчуся;

- технології навчання в дискусії: метод „Прес”, „Обери позицію”, дебати, ток-шоу;

- інтерактивні ігри: „Рольова гра”, „Драматизація”, громадське слухання тощо.

Переконана, що при застосуванні названих технологій виграє весь навчально-виховний процес, бо вони дають можливість залучити кожного учня до обговорення проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета інтерактивного навчання : „Те, що я чую, забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Це спів навчання, вза’ємонавчання ( олективне, групове), де й учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, вирішення яких виховує у школярів відповідну життєву компетентність, сприяє виробленню цінностей, створенню сприятливого мікроклімату для розвитку самодостатньої особистості, дає змогу вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу. Змінюється на краще ставлення учнів до вчителя, виникає атмосфера особливих стосунків між дітьми та педагогом. А це, на мою думку, має важливе значення для всієї вчительської роботи.

Результати апробації інтерактивних технологій засвідчують зацікавлення учнів не тільки вивченням окремої теми уроку, а й самим процесом навчання. Школярі не лише добре засвоять відповідні розділи підручника, а на конкретних прикладах вчаться аналізувати, систематизувати, зіставляти, давати оцінки явищам, подіям, вчинкам людей, а також виробляти свою позицію, аргументовано, грамотно її відстоювати в дискусії.

179

БОГДАН ЛЕПКИЙ. ЖИТТЯ І ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

7 клас

Тема. Богдан Лепкий. Життя і літературна діяльність письменника (узагальнюючий урок за творчістю Богдана Лепкого).

Мета: узагальнити, систематизувати вивчене із творчості Богдана Лепкого, розкрити ідейно-художнє багатство його поезій, навчити виразно й проникливо читати вірші, уміти їх аналізувати; розвивати навички роботи з критичною літературою, удосконалювати вміння дискутувати, висловлювати свої думки, своє ставлення до почутого чи прочитаного; прищеплювати любов до рідного краю, виховувати інтерес до духовної спадщини письменника, вірного сина України.

Обладнання: портрет Б.С.Лепкого, виставка творів письменника, підручник, грамзапис „Видиш, брате мій”, ілюстрації до новели „Цвіт щастя”.

„Не ввесь я умру –

До тебе йду, народе мій...”Б.С. Лепкий

„Лепкий був найпліднішим, найусебічнішим і одним з

найвидатніших західноукраїнських письменників свого часу” Польський бібліографічний словник

„Живи, Україно, живи для краси,Для сили, для правди, для волі...”

Б.С.Лепкий

ХІД УРОКУ

1. Звучить пісня „Журавлі” („Чуєш, брате мій”).Учитель. Здається, й кам’яне серце здригнеться, коли почує цю

пісню. Скільки в ній невимовного болю, бездонного жалю, глибокого відчаю. Вона знана всюди: в Україні, і серед нашої еміграції в Німеччині, Канаді, Аргентині, далекій Австралії. Пісня вмістила в собі гіркоту життєвих доріг на чужину, коли під ударом жорстокої долі тисячі українців покидали свою землю, тугу і біль за рідним краєм, безнадію ( а, може, й надію, адже журавлі повертаються до своїх домівок). Вона друкувалася без імені автора, як народна. Сьогодні ми вже знаємо, що автором її є Б.С.Лепкий, а музику до неї написав його брат Левко Лепкий.

180

Українському письменникові Богдану Лепкому повертається його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Повертаються після довго й несправедливого замовчування.

На даному уроці доторкнімося всім серцем до людської долі великого поета і громадянина, який у свій час сказав:

„Не ввесь я умру – До тебе йду, народе мій...”Пророчі слова поета здійснилися. Сьогодні твори письменника

читаються на Україні і в інших країнах, вивчаються у школах.Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це

постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець ... він у кожній з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури...

І. Повідомлення теми та мети уроку.Творчість Богдана Лепкого ми вивчали, сьогодні узагальнимо

вивчене, підсумуємо те, що знаємо про поета і його творчість.- Яким же був Лепкий на справді?- Як ріс, учився ?- Коли і як писав свої твори?- Як любив свій народ, Україну – про це ми дізнаємося на уроці,

присвяченому творчості Богдана Лепкого, на який наші літературознавці, читці, критики, художники підготували матеріали.

Робота в групах. (Кожна група учнів підготувала розповідь про окремі епізоди з

життя письменника та його творчості).

ІІ. Рольова гра „Прес-конференція”Літературознавець І. Батьківщина Б.Лепкого – Поділля, край

благословенний, щедрий, овіяний легендами. Сам поет написав про нього в одному з ранніх своїх віршів - „Заспіві”.

Читець. ( читає вірш „Заспів”) Літературознавець І. А уособлювало це Поділля мальовниче село

Крегулець, що лежить між містечками Гусятином і Копичинцями. Тут народився Богдан Лепкий 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Батько Богдана був людиною освіченою. Він закінчив Львівський університет ( класична філологія і теологія), виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису „Правда”, підготовці підручників для школи.

Мати, Донна Глібовецька, теж відзначалася вихованістю і високою культурою, була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на гітарі.

181

Її музичність передалася синам – старшому Богдану і молодшому Левкові, який згодом став широковідомим композитором.

Учитель. Перші уроки освіти і виховання у широкому розумінні цього слова майбутній письменник здобув у батьківському домі. Швидко – за одну зиму - навчився читати, писати, рахувати.

Літературознавець ІІ. В родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до бездоленого народу.

Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявив неабиякі здібності. Спочатку вчився в талановитого художника Юліана Панкевича, а згодом – у Празькій академії мистецтв. Це був момент, коли юнак опинився на роздоріжжі і не знав, чому віддати перевагу : літературі чи образотворчому мистецтву.

Учитель. Це один письменник, який , як і Шевченко, був і художником, і письменником. Правильно зорієнтуватися допоміг Лепкому письменник Андрій Чайковський.

А чим цікавився в дитинстві Лепкий ?Літературознавець ІІІ. Ще хлопцем Богдан проявив ненаситну

цікавість, допитливість, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами. Усе почуте, пізнане згодом стало тим бездонним джерелом, яке упродовж усього життя живило його душу. Поет писав:

Не від шкільних лавокЯ набрався гадок.Про минувшину рідного люду,А з думок – співанокПарубків і дівокВ чистім полі, в жнива, серед люду.Учитель. А якою була освіта Богдана Лепкого? Де і як здобував її?Літературознавець ІV. Перші уроки освіти і виховання здобув у

батьківському домі. Домашній учитель Дмитро Бахгаловський знайомив Богдана не тільки з основами шкільної науки, а й з творами літератури, завдяки чому його учень уже в дитинстві знав багато віршів Т.Шевченка, читав „Марусю” Квітки-Основ’яненка. Коли Богдана віддали шестилітнім хлопчиком до Бережанської так званої нормальної школи з польською мовою навчання (відразу до другого класу), батьки перебралися з „цивілізованого” Крегульця до глухого Поручина, де, як жартома казали тоді, був кінець світу: далі дороги не було.

Лепкий вчиться у Бережанській гімназії. Між Бережанами і Поручином проходило життя Богдана-гімназиста. Місто і село формували його характер і світогляд. Від селян він чув багато легенд та переказів про

182

давні часи. В гімназії відвідував український і польський хори. Там влаштовувалися Міцкевичівський та Шевченківський концерти. Після закінчення гімназії навчається у Львівському університеті. Далі поступив у Відні до Академії мистецтв, відвідував лекції у Віденському університеті, став учасником Товариства „Січ”. Зійшовся з видатними діячами на той час Колессою, Новицьким та іншими студентами-українцями.

Учитель. Отже, Бгдан Лепкий був високо освіченою на той час людиною, професором, викладачем Бережанської гімназії, до якої повернувся в1895 р. А з 1899 Лепкий живе і працює у Кракові, потім викладає у Ягеллонському університеті, займається літературною діяльністю.

- А як і коли почав писати свої твори Літературознавець І. Лепкий почав писати дуже рано. Ще в

другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона й пропала. Згодом писав принагідно, на клаптиках паперу, на крисах книжок та зошитів. Писав переважно вірші , оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників. Як письменник став відомий в кінці 90-х років. Знайомство з видатними діячами української літератури та культури, зокрема з Миколою Вороним, Чайковським, Колессою глибоко позначилися на його світогляді. Про те найбільший вплив на нього мав Іван Франко. Перша зустріч з Франком відбулася 1895 р. в с.Жукові в оселі батька Лепкого. Франко кілька днів гостював у них. Він був щирим другом і мудрим порадником Богдана.

З-під пера Лепкого одна за одною виходять збірки поезій „Стрічки” ( 1901 р.), „Листки падуть ” (1902 р.), „Осінь” (1902 р.), „На чужині” (1904 р.), „З глибин душі” (1905 р.), „Доля” (1917 р.), збірка оповідань „З села” . Писав новели , займався перекладами.

Учитель. Богдан Лепкий був тісно зв’язаний з народом. Часто виступав перед ним.

Що скажуть нам критики? Даємо їм слово.Критик. Жодне свято не обходилось без читання Лепким власних

творів. Струнка, гарна й певна себе постава, милий, м’який ліричний голос, який так легко промовляє до чуття навіть дерев’яних людей,- все те робило Лепкого найбільш популярною постаттю на Галицькому грунті – писав про Лепкого його сучасник літературознавець Карманський.

Учитель. Які ж теми звучать у творах Богдан Лепкого?Літературознавець ІІ. Найбільш провідною темою творчості

Лепкого – це тема вболівання за долю скривджених, їх безталання,

183

викриття соціальної несправедливості в тогочасному суспільстві, любов до рідного краю, до народу.

Людське горе завжди боліло поетові. У вірші „Тішся” він пише:Де не глянеш – там і тутки –Всюди клопіт, всюди смутки;Доокола, наче море, Розлилося людське горе.Богдан Лепкий славить природу, а найбільш улюбленою порою року

його була осінь.Читець. (читає вірш „Минуло літо”).Минуло літо. На стерніПолукіпки дрімають,А доокола них плугиВже ниву підкидають.

На небі хмари. З-поза хмарКаправе сонце світить,Ненагодований товарЖенуть з пасовиськ діти.

Спокій довкола. Лиш плугиВсю землю крають, крають,Зів’ялі трави і квітки Під скибами ховають.

Лягають трави. ШелеститьПожовкла бадилина.А понад скибами летитьСріблиста павутина.Критик. Літературознавець Верниволя у передмові до першого тому

творів Лепкого пише: „Хоч і не зрівнятися йому з Тарасом простотою малюнка, але що від часу Шевченка в нас поетів-малярів сливе й не було, то Лепкому чи не першому довелося продовжувати на свій власний новий спосіб оцю лірику картин і продовжувати її собі на славу”.

Учитель. У 1916 р. Лепкий видає збірку „тим, що полягли” – могутнім реквієм полеглим за волю України січовим стрільцям, яка у нашій літературі не має собі рівних. У цей період написана і поезія „Карпати” ( „Набік, журбо дрібна, журбо життя”).

Читець. Читає вірш „Карпати”. Учитель.

Бесіда.

184

- Як написана поезія?- Яким настроєм пройнята?- Про кого цей твір? Яке нове життя будують герої? (відповіді

учнів).Літературознавець. (доповнення) „Карпати” – це гімн січовим

стрільцям – борцям за визволення України, утверджує думку, що лише боротьбою можна завоювати нове світле життя. Тож усі, кому не байдужа доля рідної землі, мають ставати у лави борців.

Учитель. Поет має чуйне серце і вразливу душу , та він вродився не борцем, а співцем, що чутливо реагує на зовнішні обставини.

Життя, мов скрипку музикант,Строїло все мене, -Сумний мій спів, товаришу,Бо все кругом сумне.Будучи на чужині, він з болем, з сумом згадує Батьківщину. Пише

вірш „Видиш, брате мій”, який став піснею.Читець. Читання поезії „Видиш, брате мій”.Учитель. А яка історія написання твору? (Відповіді учнів, доповнення літературознавця про написання пісні).А які ще пісні написані січовими стрільцями, Лепким та його

братом?Критик. Серед пісень, створених січовими стрільцями, багато стали

народними, хоча про їх авторів говорилося лише пошепки. Однак, пісню ще ніколи і нікому не вдалося вбити. І сьогодні ми називаємо імена Клима Обуха, автора пісні „Гей, там на горі Січ іде”, Клима Гутковського – „Гей ви, хлопці січовії”, Романа Купчинського „Їхав стрілець на війноньку”, брата Богдана Лепкого - „Гей видно село”. У цьому ж ряді стоять і пісні „Ой у лузі червона калина” на слова Степана Чернецького і „Журавлі” Богдана Лепкого.

Учитель. Ці пісні найдовше будуть жити, бо мають на це право. Так, адже висловлені в них почуття і сподівання тисяч і тисяч українських юнаків та дівчат, їхніх батьків, дідів і прадідів.

Отже, ми поговорили про життя письменника та його поетичну творчість. Але він писав і прозові твори. Найбільш цікавою є новела „Цвіт щастя”, яку ви читали самостійно.

Бесіда.- Який твір є новелою ?- Які слова вам не зрозумілі з твору ?- Чому так називається новела ?- Коротко передати зміст твору.

185

Інсценізація уривку новели розмови матері й сина. Бесіда- Чи легко було пояснити дитині, що таке щастя ?- Які взаємостосунки між матір’ю й дитиною ?- Хлопчик пішов шукати щастя. Чи знайшов його ?- Що він зрозумів, ставши дорослим ?- В яких рядках, на вашу думку, переконання в тому, що людина

постійно прагне щастя ?Мікрофон.- Як ви думаєте, чому люди прагнуть щастя ? А цвіт щастя є ?(Відповіді учнів).Підсумок.Щастя манить усіх. Саме чекання його, мабуть, і є щастям, радістю.

Ми щасливі, коли долаємо перешкоди й перемагаємо. Щастя різне. Але все одно – це щось хороше, прекрасне, світле, чудове, ніжне ...

Критик. Творчий шлях Богдана Лепкого ( псевдонім Нестор) досліджувало багато критиків, літературознавців, дослідників. Письменник Михайло Ільницький написав статтю „Штрихи до портрета Богдана Лепкого”. Він пише що „Богдан Лепкий - не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець, - він у кожну з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури”.

Критик. Хочу сказати, що Богдан Лепкий був добрим другом Івана Франка. Франко допомагав Лепкому друкувати свої твори, підтримував його.

Петро Карманський у 1936 р. писав, що жодне помітне свято не обходилось без читання ним власних творів. Лепкий листувався з Михайлом Коцюбинським.

Учитель. Чи знаємо ми творчість Богдана Лепкого, проведемо гру „Заповни клітинки”. (Поле чудес).

(„Заспів”)

(„Видиш, брате мій”)

(„Карпати”)

186

(„Цвіт щастя”)

(„Осінь”)

Підсумкова бесіда.- Які почуття охоплювали вас під час читання творів Лепкого ? Чи

змінювалися вони і як саме ?(Відповіді учнів).Учитель. (Підсумок). Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р.,

похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. Він заповідав відвезти його прах на Україну в рідне село.

Читець. Одвезіть на Україну – Це ж земля мені чужа.Там цвіте моя калина, Там горить моя душа.

Там, де крил узяв я дужих,Там, де гай шумить мені,Там, де синя птаха тужитьНад могилою рідні.

Розженіть кривавих круків...Журавлів летять шнурки,Завезіть мене у Жуків – Там я житиму віки.Учитель. Мріяв Лепкий, як і Шевченко, щоб поховали його на

Україні, але цього не сталося. Прах його лежить у польській землі. Минули роки. З проголошенням незалежної України ім’я Лепкого, його твори, його ідеї повертаються в кожну родину. Лемківські слова „Для України треба не тільки вмирати, але й жити!” – стали гаслом для нинішнього покоління. Всю свою багатогранну діяльність він присвятив рідному народу, збагативши нашу літературу і культуру. Він завжди вірив у народ, у його майбутнє. Дуже доречно сказати слова Богдана Лепкого, які є зараз актуальними і для нас „Ми віримо глибоко й безконечно, Що правда і добро, і наш народ не вмре!”

Всі ми з вами віримо, що наша Україна, народ, поборе економічну скруту і заживуть усі в достатку і щасті.

187

Хочу закінчити урок словами з пісні-гімну Кониського „Молитва”

Боже великий, єдиний!Нам Україну храни,Волі і світу проміннямТи її осіни.

Дай люду волю, дай йому долю,Дай доброго світа,Щастя дай, Боже, народуІ многая літа !

Підсумок.Чи справдилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?(Метод „Прес” за правом піднятої руки).

Мотивація оцінок на уроці.

Домашнє завдання.Читати оповідання „Мишка”.Написати твір – мініатюру про щастя.

188

УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ З ТЕМИ „ІМЕННИК”

Тема: Узагальнення і систематизація знань з теми „Іменник”.Мета: повторити і поглибити знання учнів про іменник як частину

мови. Формувати вміння розпізнавати іменники серед інших частин мови, визначати рід, число, відмінок, відміну; розвивати мову, спостережливість, пам’ять, увагу; спонукати до висловлювання особистих точок зору, ідей утверджуючи право дитини на власну думку, позицію в колективі; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок – подорож.Обладнання: таблиця „Іменник”, малюнок „Замок країни

Граматика”, картки зі словами та реченнями, перфокарти, підручник, чарівна скринька.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частинаСьогодні у нас незвичайний урок.Сьогодні ми зробимо ще один крокВ країну чудову, в країну відому.Що нас чекає й збагачує мову.- До якого уроку ви приготувалися? (До уроку подорожі)- Перевірте, чи все необхідне для цього уроку у вас є на партах.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.1. Слово вчителя.Ми вже вивчили тему „Іменник” з великого розділу мовознавчої

науки „Морфологія”. А сьогодні урок узагальнення і систематизації знань. Повторимо, закріпимо все те, що вивчили про іменник як частину мови. Спробуємо практично розпізнавати іменники, визначити їх граматичні ознаки, удосконалювати правила написання іменників, правильно використовувати їх у мовленні, будемо збагачувати свій словниковий запас.

А зараз подивіться на стенд. Зачитаємо, що ми повинні вміти:- Сьогодні іменник закінчили вчитиІ всі ми повинні добре умітиПисати іменники власні, загальніЯкі б не були ці слова чудернацькіІ рід визначати, а також числоІ змінювать слово. Писати охайноАналіз робити і правила знати

189

Й оцінку знанням своїм сьогодні дати.Щоб веселіше й цікавіше нам було працювати, урок проведемо у

вигляді уявної подорожі по океану до королівства Граматики.За високими горами, за далекими морями правила королева, яка

дуже добре знає грамоту. Всі її люблять і поважають за велику вченість. Так і звуть її Королева Граматика. В її землях живуть 10 принців. Кожен з них має своє ім’я. Сьогодні ми завітаємо в гості до принца Іменника. Здійснити подорож нам допоможе таблиця. У морі ви бачите острови, біля яких наш корабель буде зупинятися. На кожному острові живуть знайомі принца. Вони підготували для вас завдання. Ви їх отримаєте у конвертах.

На столі ви бачите скриньку, але відкрити ми її зможемо тільки в кінці уроку, коли всі завдання буде виконано.

Працювати будемо під девізом:„На уроці підсумковімДружно працювати,Щоб на всі питання з темиВідповіді дати”.

Поки нас зустрінуть мешканці і острова, повторимо про іменник як частину мови.

Учень. Іменник! Він узяв собі на плечіВелике діло – визначати речіУ нього питання хто? або що?В реченні підметом він буваєІ дружним можна назвати його.Відміна та рід у іменника єОсь так перед нами він постаєЧисло і відмінок він може змінитиЗ частинами мови вміє дружити

- Робота з таблицею.1. „Мозкова атака”1. Яку частину мови ми закінчуємо вивчати?2. Що вам відомо про іменник?3. На які питання відповідає?4. Які граматичні ознаки?5. На скільки відмін поділяються іменники?6. Яким членом речення виступає?

І. Острів „Власні - загальні” (Завдання на карточках у конверті).

190

- Що це означає? (Іменники є власні й загальні).Завдання.Дати відповідь на запитання.(Відповіді записати).- Як називається держава в якій ми живимо?- Яке місто є столицею України?- Яка річка протікає в Києві?- Хто є автором збірки „Кобзар”?(Україна, Київ, Дніпро, Т.Шевченко).- Як ви написали ці слова? Чому?- Як пишуться загальні іменники?

2. Гра „Моя анкета”.Завдання гри: хто най швидше і правильно заповнить анкету.1. Твоє ім’я, по батькові, прізвище.2. Назва твого села.3. Назва річки, яка протікає недалеко від села.4. Запиши клички своїх домашніх тварин. Вчитель.До наступного острова не так близько. Запишемо речення під диктовку. Любов до України неможлива без любові до рідного слова.Підкреслити іменники.

ІІ. Острів „Числа”.-Які граматичні ознаки іменника?- Які є числа? Завдання.1. Відгадати загадки. Записати відгадки і над кожним написати число.Окуляри, санчата, небо, мороз, молоко, м’яч, повітря.2. Записати в множині слова (на дошці записати в однині).Число – числаВерба – вербиСтеп – степиГілка – гілкиСело – села

ІІІ. Острів „Родовий”.Іменники відносяться до певного роду.- Які бувають роди?- Які іменники належать до чоловічого, жіночого, середнього роду?А іменники спільного роду? Що ви знаєте про них?

191

(Правила).Завдання.Виписати іменники в чотири колонки, розподіливши їх за родами.

Позначити закінчення. Зробити висновок.

Ч.р. Ж.р. С.р. Сп. Р. барвінок річка серце плакса клен учениця озеро сирота тюльпан мрія зерно каліка долоня

Мешканці пропонують вам цікаві завдання (на карточках).(Діти отримують завдання на карточках, які входять до слова

кінопанорама).

Конкур „Хто більше?” (Із букв слова скласти якнайбільше слів)

КінопанорамаКіно, рама, панорама, Ніка, Кіра, ріка, марка, Іра, нора, арка, мірка,

міна, парк, Каріна, пан, кімоно. Вчитель.Бачите, дітки, як багато слів ви склали з 12 букв. Наша мова дуже

багата. В ній є сотні тисяч слів. Людина вивчає мову від народження аж до самої смерті. Наша мова не тільки багата, а й дуже милозвучна. Багато поетів присвячують свої рядки красі рідної мови. На початок нашого уроку ми вивчили вірші про мову. Пригадаємо їх.

Літературна хвилинкаМова наша, мова –Мова кольороваВ ній гроза травневаЙ тиша вечороваМова наша моваЛіт минулих повістьВічно юна мудрістьСива наша совість.Ой ти слово, рідне слово!- Як тебе назвати,Щоби вірно передати,Що хочу сказатиБудь ти гарна і чистенька,Будь квітам росою,Серце всіх щоб полонило

192

Своєю красою.Будь ти бурне, гуркотливе,Як гірські потокиЗлий ти бруд з шляху людськогоКрила май широкі!І лети, витай у просторах,Як та вільна пташка.Будь ти людям нашим ріднимМатеринська ласка.Мова кожного народуНеповторна і свояВ ній гримлять громи в негодуВ тиші – трелі солов’яНа своїй природній мовіУ потоки гомонятьЗелен – клени у дібровіПо кленовому шумлятьСолов’їну, барвінковуНеповторну колосисту навікиУкраїнську рідну мовуВ дар дали мені батькиБерегти її, плекатиБуду всюди й повсякчасБо ж єдина та як матиМова кожного із нас.Залюбки, охоче рідну мову вчуЗ друзями на вигін гратись не лечуБатько мені каже:З книжкою дружи,Рідну мову, синку,Завжди бережи!Мову ти, що люди рідною зовутьТи ніде й ніколи, синку, не забудь!Рідне слово, піснюЗавжди серцем чуйЯк Вітчизну й матірЇх люби, шануй!Вчитель.А які прислів’я ви знаєте про мову?- Гостре словечко коле сердечко.- Від теплого слова й лід розмерзає.- По мові пізнають людину.- Погане слово краще проковтнути, ніж вимовити.

193

- Кінь красивий ходою, а людина словом.Вчитель.От і допливли ми до наступної зупинки.

ІV. Острів „Відмінки”.- Скільки є відмінків?- Як звуть братів?- На які запитання вони відповідають?- Називний питає хто ти? Що ти?Хоче він про наслідки роботиІ про тебе чути лиш похвалуЩоб тебе як приклад називати.- Родовий слідкує свого –Хоче знати він кого? чого?І про тебе знать, якого родуЩо йому немає переводу.- Все давальний дасть – не жаль йомуАле хоче знать кому? чому?Знать про тебе, гожого на вроду,Що даєш і ти свому народу- У знахідного свої потребиВін – кого? І що? – питає в тебеІ кого всі ми за друзів маємІ що в школі ми вивчаєм.- А орудний хоче знать „Ким? Чим?”У труді орудний разом з нимХоче знать: що- А місцевий – Де? В якому місціХоче знати - у селі чи в місті.- Клична форма кличе всіхІ на чай і на пирігА іще вона все знаєБо нічого не питає.

Завдання Індивідуальне завдання. Провідміняти слова на карточках.(мова, рушник, сонце, коса).Наступне випробування, яке підготував сам Іменник це робота з

перфокартами. Розбір іменника як частина мови.Вчитель.

194

Так працюючи, виконуючи різні завдання, ми допливли до останньої зупинки.

V. Острів „Відміни іменників”.1. На скільки відмін поділяються?2. Які іменники належать до І, ІІ, ІІІ, ІV відмін.?3. Іменники яких відмін поділяються на групи?4. Розподільний диктант.(Читаю слова, учні записують їх у колонки поділяючи за відмінами)Мова, Вітчизна, мудрість, слово, серце, народ, калина, мати, дитя,

син, совість, рік, урок, ім’я, дорога, рід, верба, повітря.Ось ми допливли до королівства. Але щоб опинитися у ньому треба

знати чарівні слова.- Які чарівні слова ви знаєте?Учениця.- Я слова чарівні знаю,Вивчила охоче!І в розмові їх вживаюЗранку і до ночіДоброго, здоров’я, Галю!Добрий день, Оленко!Ти до мене, я до тебеЗвернемось гарненько!

- З добрим ранком всіх вітаю,Як іду із хати.І кажу всім „На добраніч”.Як лягаю спати.І „спасибі” й „дуже прошу”,„Вдячна вам”, „будь ласка”.Словом радість всім приношуСвіт стає, як казка.

- „Всім привіт”, „іди здорова”,„Дякую красненько”.Ось така чарівна моваРадує серденько.До побачення вам, люди,Будьте всі здоровіІ слова чарівні всюдиВи вживайте в мові.

- Чому ці слова чарівні? (бо творять добро).Ось ми в королівстві. Нас зустрічає сама Королева Граматика і її

принц „Іменник”.195

Надаємо їм слово.Королева ГраматикаМені сподобалась ваша подорож.Ви прекрасно добре засвоїли тему „Іменник”. Добре справилися із

завданнями, які вам пропонували мешканці островів, активними були під час проведення ігор, робили правильні висновки. Моє вам напутнє слово:

Любіть і вивчайте українську мову і пам’ятайте.Найсвітліша дорога у світіЦе дорога до знань, до школи,Пам’ятайте, це, любі дітиНе забудьте цього ніколиІ хоч вчитись нелегко буваєТа наука – завжди хорошаКожна в світі людина знає,Що знання – то найлегша ноша.

ІменникДорогі друзі. Дуже радий, що ви завітали до мого палацу. Я

спостерігав за вашою роботою на уроці, прислухався до ваших відповідей. Мені сподобалося, як виконували різні завдання. Молодці! Ви здійснили прекрасну подорож до мого володіння. Але ваша подорож по країні Граматика ще не закінчена. З кожним роком ви будете поновлювати свої знання з мови. Щасливої вам дороги у Країну знань.

Королева ГраматикаЯ нагороджую вас за старанність подарунками із скриньки.

Оцінювання. Мотивація оцінок.

VІ. Підсумок уроку. Бесіда.От і закінчилась наша подорож.- Що вам сподобалось?- Чого навчилися на уроці?Сподіваюсь діти, що здобуті знання допоможуть вам на подальших

уроках. Не випадково народна мудрість говорить: „Здобудеш освіту – побачиш більше світу”.

Домашнє завдання.Написати твір – мініатюру про мову використовуючи якнайбільше

іменників.

196

197

СВІТЛИНЕЦЬ Єлизавета Павлівна,вчитель української мови і літератури Луківської ЗОШ І-ІІ ступенів, відмінник освіти України, педстаж - 35 років, кваліфікаційна категорія “Спеціаліст вищої категорії”.

Оновлення змісту мовної освіти потребує розробки інтерактивних технологій, спрямованих на формування мовної особистості, яка адаптована до конкретних соціальних умов. Вважаю, що в сучасній школі домінуючим є особистісно-орієнтований підхід до навчання, який зумовлює надання належного місця таким формам роботи: диспутам, груповій роботі, рольовій грі тощо. У своїй роботі надаю перевагу так званим нестандартним урокам: уроки-дослідження, уроки-аукціони, уроки-КВК та інші, які є навчальними, творчим і духовним співробітництвом учителя і учнів. Особливо ефективним є уроки-КВК, уроки-заліки, уроки-“Літературні салони”. Учні залюбки проводять пошукову роботу, проявляють артистичні здібності, стають інтелектуально розвинутими. Такі форми роботи переконують мене в тому, що завдяки інтерактивним технологіям можна кожному досягти високої ефективності навчання і реалізувати проблемне питання, над яким працюю: “Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови і літератури”. На кожному уроці намагаюся повернути виклад матеріалу так, щоб в очах учнів запалити іскорку радості й інтересу, відкривати світ людського життя і ту велику місію, задля якої живе людина на землі. Тому, плануючи свої уроки, шукаю такі інтерактивні технології, які б не тільки збагатили учнів знаннями, а й розбурхали їх почуття, формували світогляд, громадські і моральні принципи , змушували працювати над собою.

Моє педагогічне кредо – через застосування інтерактивних технологій спонукати учнів до творчої ефективної роботи.

Конспекти занять із застосуванням інтерактивних форм і методів роботи.

198

ДМИТРО КРЕМІНЬ – ІСТИННИЙ ПОЕТ ІРШАВЩИНИ

Тема: Дмитро Кремінь – істинний поет Іршавщини.Мета. Ознайомити учнів із постаттю Дмитра Креміня, дати аналіз

віршів, присвячених рідному краю, виховувати в учнів священні чуття вірності рідному краю, матері-Україні.

Тип уроку. Урок засвоєння знань.Обладнання: виставка літератури “Дмитро Кремінь – гордість

Іршавщини”, остання Василя Басараба “Наш Дмитро Кремінь”, портрет поета, реферати учнів про життєвий і творчий шлях поета.

Епіграф до уроку: Я не забув свого коріння, І знаю сам я, хто я є.

Д.Кремінь

ХІД УРОКУ

1. Актуалізація опорних знань учнів.Літературна п’ятихвилинка:- Кого з поетів і письменників Іршавщини ви знаєте?- Назвати улюблені твори та їх авторів.- Що найбільше сподобалось?- Про кого з поетів Іршавщини ви хотіли б дізнатися на уроці?УчительНа сьогоднішньому уроці з літератури рідного краю ми

постараємось ознайомитись із постаттю нашого земляка, поета Дмитра Креміня.

2003 рік у життя Дмитра Креміня – особливий, адже він святкував 50-річчя від свого дня народження. Тому і присвячуємо урок цій даті. Щоб урок був цікавим ми готувалися до нього заздалегідь. Не ставимо собі за мету ознайомитися з усією творчістю, бо для цього нам одного уроку замало. Ми розглянемо тільки деякі його поезії у яких він щиро і просто пише про свою любов до рідної домівки, села, України. Отже, розпочнемо наш урок.

Учень (читає вірш “Альфо і омего моя”)Альфо й омего моя! Батьківщино! Ти моя віра, ти мій маяк. Так величально, і світло і щиро В серці горить твоє світле ім’я. Час не стоїть. Під високим небом

199

Як літаки реактивні – літа, ... Ти моя альфа й моя омега, Віра святкова й буденність свята.УчительІз прослуханої поезії ми переконалися, що Дмитро Кремінь – поет,

який понад усе любить Україну. Щоб глибше зрозуміти його як поета, довідаємось про його біографію, яку підготував учень-біограф.

ІІ. Подача нового матеріалу.Учень-біограф:Поет. Публіцист, перекладач Дмитро Дмитрович Кремінь народився

21 серпня 1953 року в с. Суха Іршавського району Закарпатської області, у сім’ї колгоспників. 1975 року закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету. Викладав українську мову у середній школі, у Миколаївському педінституті, працював кореспондентом газети, завідуючим відділом Миколаївської обласної молодіжної газети “Ленінське плем’я”, керівником обласної літстудії “Джерело”. Зараз живе і працює у м. Миколаєві, професор Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтв та Південнослов’янського інституту.

Учитель:Цікава й різноманітна творчість поета. Почав писати вірші ще

школярем. Про його творчість готувала матеріали учениця-дослідниця поетичної спадщини.

Учениця-дослідницяДмитро Кремінь проживає зараз у м. Миколаєві. Його поезії відомі

не лише на Україні, а й за її межами. Окремими виданнями вийшли збірки: “Травнева арка” 1978 р., “Південне сяйво” 1982 р., “Танок вогню” 1983 р., “Бурштиновий журавель” 1987 р., “Шлях по зорях” 1990 р., “Елегія Троянського вина” 2001 р.

Дмитро Кремінь лауреат премії поета Василя Чумака, 1987 р., лауреат премії вченого Миколи Аркаса, 1994 р., лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка за книгу “Пектораль”, 1999 р. Член спілки письменників України з 1979 року. Його твори перекладені російською, білоруською, грузинською, осетинською, молдавською, чеченською, балканською мовами.

Учитель:Учні, зверніть увагу на виставку літератури. Багата спадщина

нашого земляка на сьогоднішній день. Кожна поезія цікава по своєму. Переплетення епох у його поезіях не штучне, у його словах немає

200

самозвеличення, зверхності. Зупинимось на читанні та аналізі лише кількох поезій, присвячених рідній домівці, селу із збірки “Південне сяйво” (учень читає поезію “Прощання з Материнкою”)

Я знову тут – у милій МатеринціІ що собі награю, що повім, за стільки літ з собою на одинціу древньому містечку степовім?Не захлинувся пам’яттю гіркою,її мов річку перейшовши вбрід...Все той же дім старенький над рікою.Все той же зойк старесеньких воріт.Ця тиша елегійна – не принада,нема ні журавля, ні солов’я,ні милої ... Любов моя і лададалека й безпичальна, як і я.Мені минуле дивиться у вічі.А я в минуле, бо і я мину.Чому ж ловлю в індустріальнім віціпрощальний дух гіркого помену?Чом хата ця покинута? І зразу

все при мені, що мав і розгубив?Я надто часто дорікав за зрадуКомусь... А сам вважав. Лиш розлюбив, усе що мав у юному політті.Чи не тому мені й полин запах.Що звуть додому птахи перелітні,а я лише людина, а не птах,що десь мої гріхи і сльози мамині,що десь кохана у світах самаІ я мов птах в якого крила зламані,що є гніздівля, але крил нема...І що любилось – не перелюбилось,і що минав – тепер не промину,хоч не зосталось, а в сльозі відбилосьпрощання птаства, зір і полину...

Учитель- Який основний мотив прослуханої поезії?- Про що свідчать рядки: за стільки літ з собою на одинці у

древньому містечку степовім? - Чи забув поет дім старенький, річку, старенькі ворота?(учень зачитує рядки про любов поета до рідного села)

201

- Які слова свідчать про карання автора самого себе за покинуту хату, дорікає себе за зраду рідному селу?

- Що найбільше згадується поетові?Обмінявшись думками про зміст поезії робимо висновок, що Дмитро

Кремінь виразив у поезії свою любов до села, де народився і зріс, до батьківського порогу, старенької матері.

Учень (розповідає спогади про Дмитра Кремінь, почуті від його земляків).

Дмитро Кремінь зростав у с. Суха. Батько і мати були колгоспниками, важко працювали, але зуміли виховати своїх дітей чесними, правдивими, людяними. Було їх у них четверо: Дмитро, Іван, Ганна, Людмила. Хоч Дмитро Кремінь живе зараз у Миколаєві, але часто приїжджає до рідної домівки, до сестер Ганни і Людмили, до брата Івана, який проживає в Ужгороді.

УчительМама для поета щось святе. Їй він присвятив багато поезій,

звеличував її образ. (учень читає поезію “Лінія життя”).

Лінія життяТепер мені цих слів не говоритиПро тихе це рай-дерево, про без.Вони в вікні – немов деревориниПід вечоровим шатрищем небес, -Минулося... І в серці – смужка поля.і стежки, і стежки в усі кінці.І мати з поля йде, неначе доля,з серпом, як юний місяць, у руці.Вертайся, мамо...Ти в золі і в глеї.А в мене в серці (істина гірка)тендітна ручка милої моєї,а ще – твоя взмозолена рука.Вертайся... На вечірній оболоніДавно поснули коники й жита.Неначе стежка – на твоїй долоніпечальна зморшка – лінія життя.Дивіться лжепророки й хіроманти,охочі все скидати на прогресТак, змінне все, але незмінна матиПід вечоровим шатрищем небес.

202

Учений хлопче, ця скептична мінау вас намарне на блідім лиці.Пряма і чесна, і в житті незміннаЦя лінія на маминій руці.Ах, скільки нас вони із мандрів ждали.Ах, скільки нас вони із мандрів ждуть.Чиї могили заросли житами?Чиї стежки житами заростуть?І я відкрию цю пекельну тайну,Бо й я до неї долею доріс...Частіше, ой частіше повертаймосьДо рідних оберегів і доріг...І хай ніколи нас не зрадить доля.Все в долі тій – і поле, і жита.І материнська пісня серед поля.І поле це – як лінія життя.

Учитель:Учні, ми прослухали чудову поезію нашого земляка.Запитання до класу:- Чому болить поетова душа?- Що його хвилює понад усе?- Чий образ, читаючи рядки вірша, бачить перед собою кожен із нас?- До чого закликає нас автор? Ми переконалися, що у серці поета рідна мати – це не тільки матуся,

що відкриває таємниці пізнання світу своїй дитині, це рідна земля, Вітчизна, що починається від батьківського порогу і відкриває перед людиною широкі дороги життя. Але те, що взяв від рідного порога, ти не маєш права загубити на життєвих шляхах, бо ти загубиш найдорожче. Без любові до матері, Вітчизни ти не перестанеш бути людиною. (Група дівчат виконує пісню на слова і музику Володимира Іваска “Рідне село”).

Рідне селоВоркочуть над рідним селом голуби,Вбираються ниви у цвіт.Я щиро душею село полюбив.Єдине моє на весь світ.

Тут ніжні ранки паліють щодня,Тут на калині зоринки бринять,Тут без вітання ніхто не мине, -Тут рідна мати зростила мене.

203

Купається в річні джерельній блакить,І небо прозорим стає.Тут час від весни лебедино летить,Лиш взимку ледь-ледь відстає.

Обвіюють любисток осінні вітри.Для когось він знову зійде...По батьківській стежці тут дітям іти.І любо плекати дітей.

УчительЧитаючи поетичні твори Дмитра Креміня, не можна не згадувати

про місце пейзажів у віршах: рідні поля, ліси, гори – все, що рідне його серцю з дитинства. Поряд із старою лексикою поєднується сучасна термінологія. Послухаємо вірш “Та криниця не висохла ще” (учень читає вірш).

Та криниця не висохла ще

Та криниця не висохла щевона поїть заржавілі відра.І до неї злітають три вітра,на цямринні зоставивши щем.І зітхає тривожна вода,Ця пречиста вода – як святиняТа до неї не йде господиня,До криниці повзе лобода.Лобода від покинутих хат,Лобода від причілка й городу.І ніхто не приходить по воду.І заржавілі відра стоять.Заціпивши солоні уста синій обрій вдивляються відра....ця історія дуже нехитра,до криниці ще дійдуть міста.Ідилічне, сільське рококо,Мій далекий покинутий світку!... Об пластмасову піраміду глухо хлюпає молоко.

Орієнтовні запитання для бесіди:- Як головні образи змальовані автором у поезії?- Яке вони несуть ідейне навантаження?

204

- Що автор стверджує?- У чому переконує читача?ІІІ. Підсумки урокуУчитель:Поетичний запал Дмитра Креміня – багатогранний. Він вірний

своєму перу, рідним краєвидам, народові, Вітчизні. Для творчої манери поета характерне гостре відчуття сучасності. Нові ритми часу органічно вплітаються в художню тканину більшості його творів. З теплими милими почуттями Дмитро Кремінь, як сизий птах, лине до рідної домівки, до рідних гір, які сняться йому. (На закінчення учні читають уривок з поезії “Вертепна драма”).

Вертепна драма1-й учень:Тріє царі принесли дари,Та для всього народу не стане...Ти я якої, Мигальку, гори?,Ти з якої, Іване?

2-й учень:Рідні братики сняться мені,Сняться гори і Брищі.... Це в минулому. Ми – легініМи спимо на горищі,Серед літа спимо на хліві,У шовковому сіні.

3-й учень:Снить і манна небесна в траві.Гори – чорні і сині.Бачу: в білому полум’ї Кук,У цвіту сніговому...

4-й учень:Тільки раз після довгих розлукВтрьох прийшли ми додому.Три брати – тріє царі – це ми.

1-й учень:Сходить місяць на Петра.Упівнеба. А над Заломи –Танець дикого вепра.

205

Танець місяця й зір золотих...

2-й учень:А у сні молодомуНіжні профілі любок отих.Що із нами – додому,Що із нами із дому і в світ.

ІV. Домашнє завданняТвір-роздум “Які враження справили на мене вірші Дмитра

Креміня”.

206

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ ЙОГО В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

(УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ)

Тема. Голодомор 1932-1933 років та відображення його в українській літературі.

Мета. Ознайомити учнів з літературою про голодомор в Україні 1932-1933 роках, проаналізувати деякі твори, присвячені цій темі; виховувати почуття шани до історії держави; бути патріотами й не допустити повторення побідної трагедії.

Обладнання. Журнал “Дивослово”, додаткова література, таблиця “Шкала народжуваності й смертності в Україні по місяцях у 1933 році”

Епіграф до уроку. Нагадайте мені інший народ, щоб він зазнав такої чорної недолі, як народ український?!

Іван ОгієнкоТип уроку. Урок засвоєння знань

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань Вступна бесіда вчителя. Оголошення теми і мети уроку. Читання та

тлумачення епіграфу.

ІІ. Подача нового матеріалу.Багатовікова історія України – це літопис життя народу-

великомученика, народу, як свідчить історія, майже кожного століття пережив голод, епідемію, спустошливі війни, наваличужоземців. Перепочинку, майже, не було. Та найбільших втрат Україна зазнала у ХХ столітті. Чорною сторінкою відзначені роки 1932-1933 років. Це жахливі роки. Це – пекло, яке не можна було порівняти ні з чим у історії людства. Це страшне слово – голод. Це – мільйони смертей, це духовна руїна. Жахливо навіть через понад 70 років ступати болючими стежками страшної біди на квітучій українській землі. Але не знати цього чи забувати ми не маємо права, бо це наша історія. Чому так сталося. Цьому питанню ми і присвячуємо наш урок, яке стане уроком пам’яті 10 мільйонам українців, яких знищив геноцид.

- Що нам стане у допомозі? Перш за все, література, де висвітлюється дане питання.

Учні у робочі зошити записують тему уроку і список рекомендованої літератури:

1. Василь Барка “Жовтий князь”.207

2. Улас Самчук “Марія”.3. Борис Хандрос ж. “Вітчизна”, 1990 р. № 7, 8.4. ж. “Дивослово” – 1998 № 8, 2000 № 6, 2003 № 5, 2005 № 3.5. Костенко А. “Скорботні жнива людомору”. Ж. “Київ”, 1993

№ 12.Це питання порушується систематично істориками, літераторами..

Учні класу не стояли осторонь і включилися у активну роботу, готуючись до уроку.

1. Учень-історик (відомості про голодомор 1932-1933 років, додаток № 1)

Учитель: Ми почули коротку інформацію про причини виникнення голодомору в Україні – житниці тодішньої радянської імперії. Жахи цих років відтворювали і відтворюють наші поети й письменники. Запрошуються до слова літератори-дослідники.

Учень 1. (Короткий аналіз роману Уласа Сомчука “Марія”, додаток № 2).

Учитель. Докладно роман “Марія” буде вивчатися у 11 класі і ми не ставимо за мету його детальний аналіз. А бажаючим рекомендуємо прочитати, щоб усвідомити ту трагедію, яку пережила українська героїня, українська мати.

Не менш цікавим є і роман Василя Барки “Жовтий князь”. Коротеньку інформацію почуємо від учня, який її готував.

Учень 2. (Дається коротка характеристика того, що відображено у романі “Жовтий князь”, додаток № 3).

Учитель: Ми почули короткі інформації учнів про величні історичні прозові твори. Які допомагають дізнатися глибше про події, які творилися на Україні у далекому 1933 році.

Не менш важливими є поетичні твори. Деякі з них учні підготували і познайомлять із змістом всіх присутніх. Ми постараємось їх прослухати й проаналізувати.

Наступний етап уроку – Поетична рубрика.Ідейно-художній аналіз поезій:1-2. М.Будлянський “Весна”.Запитання:- Яка основна думка твору?- Хто головний герой біди? ( див. додаток № 4).3. Б.Олександрів. “Скорботна мати”.Запитання:- Що вас найбільше вразило?- Чого б не хотіли повторити?- Чого хоче кожна мати? (див. додаток № 5).

208

4. О. Огієнко. “Тиждень терпів я від голоду муки”.- Чому радів герой макусі?- Хто йому її дав?- Про що це свідчить? (додаток № 6).5. Д.Білоус “Ти кажеш не було голодомору?”- Що вражає?- Чого не допустимо ми? Що потрібно для цього? (додаток № 7).Учитель. Із прослуханих поезій ми зрозуміли, що голодомор,

крокуючи по Україні, забирав мільйони життів. Пропонується переглянути таблицю, де помісячно відбито дані народжувваності і смерті у 1933 році.

Ми повинні усвідомити, що наше покоління не сміє допустити побідної трагедії, бо нам не простить ніхто: ні діти, ні внуки.

Звичайно, що найцікавіше почуття про цю трагедію із вуст очевидців, із вуст тих, хто це пережив, побачив. Такі дані є у різних архівних документах, у літературі, історії. Запрошуються учні-фольклористи.

Зачитуються спогади очевидців, які підготували учні-фольклористи. (додаток № 8, 9, 10).

ІІІ. Закріплення вивченого.Із усього почутого ми зрозуміли, що Україна тоді пережила страшне,

але народ не зламати, бо він мав сильну зброю – слово – через яку всі прийдешні покоління після трагедії знають про неї. Наше покоління усвідомлює це. Ось чому в Україні вивершено Курган Скорботи. Про це довідаємось зараз.

Учень зачитує матеріал про Курган Скорботи. (додаток № 11).Учитель: Підсумовуючи урок, скажіть:- Чи цікавою була тема визначеного заняття?- Що ви обіцяєте?- Що хотіли б довідатися ще?- Якою ви бачите Україні?Учень:Наша славна Україна,Наше щастя і наш рай!Чи на світі є країнаЩе миліша за наш край?!

В.СамійленкоІV. Домашнє завдання.Читання творів: У.Сомчук “Марія”В.Барка “Жовтий князь”.

209

СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ ГОЛОДОМОРУ

Додаток № 1Учень-історик.1933 році був не голод, а зумисно підготовлений голодомор. На

січневому (1933 року) Пленумі ЦК Сталін заявив: “Ми, безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що вороги Радянської влади”. Але становище насправді було катастрофічне. Ще у жовтні 1932 року партійно-державна верхівка ухвалила: конфіскувати всі запаси зерна. За кілька місяців надзвичайні комісії викачали з сіл усі фонди. Всюди снували спеціальні бригади, які викликали по одному господарю, вимагаючи негайно відвезти на станцію запаси зерна. Відпускали лише, як селянин погоджувався. За нездачу позбавляли волі на 10 років. Це фактично була не хлібоздача, а розбій. Деякі селяни-бідняки накладали на себе руки. Конфісковувалися усі запаси їжі. Це призвело до того, що в кінці зими 1933 року голод в Україні набув нечуваних розмірів. Селяни шукали порятунку, хто де міг. Вмирали на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней і людей. Весняну сівбу селянство провести не змогло.

Додаток № 2Учень-літератор.Хронікою про голодомор в Україні 1933 року називають роман

Уласа Самчука “Марія”. У ньому розповідається про складне життя української жінки-селянки. Її образ піднесений до символу біблійної Діви Марії і багатостраждальної України. Вразила фраза: “Найстрашніша смерть від голоду. Не дай Бог навіть ворогові вмирати такою смертю”. А далі така фраза: “У нас хліба ще ніколи, поки стоїть світ не бракувало”. Цей роман – трагедійний, де на кожному кроці змальовані жахи голодної смерті.

Додаток № 3Учень-літератор.Василь Барка, роман “Жовтий князь”.Василь Барка – перший прозаїк, який написав роман про голодомор

1932-1933 років. Він писав: “Пишучи роман, у мене було більше плачів, ніж писанини. Я дотримувався правила: нічого не вигадувати”. Над романом автор працював 25 років.

210

“Жовтий князь” у романі – символ зла, демонської сили, голодної смерті; жовтий – ознака ненаситності, спустошеності; князь – утвердження звехності, могутності.

211

У центрі роману – два духовні світи:- диявольський світ Григорія Остроходіна, який сліпо вірив у ідеї

Сталіна і ладен винищити цілий народ заради “світлого майбутнього”;- з другого боку – світ Мирона Катранника, селянина-трударя, який

вірить у Бога, прагне зберегти від голодної смерті сім’ю. Але гине берегиня роду – бабуся Харитина, яка всіх вчила доброти, старший син Микола, добрий, справедливий. У сім’ї Катранників висока духовність. Всі жили один для одного. У їхній сім’ї переважає людяність, естетична насолода. Людоморам не вдалося повністю вбити цю сім’ю. Залишається жити найменший Андрій, який зумів пронести через життя велику місію – продовження роду свого.

ПОЕТИЧНА РУБРИКАДодаток № 4

М.Будлянський “Весна”

У селі весна повзе на ліктях,Повзе по мертвих і живих,В долині сонце ловлять діти,Що дзвінко капає із стріхи.І п’ють опухлини вустамиОту живицю молоду.Їм жить і жить, а над полямиЗнов ворон каркає біду.Забрали тих, хто із комори,Пашню останню вимітав,Хто ще активним був учора, -Сьогодні ворогом ставав.Голодний рік. Жорстокий світе.Дай хоч надію для живихВесна. І сонце ловлять діти,Що дзвінко скапує із стріх!

Додаток № 5Борис Олександрів “Скорботна мати”

Скорботна мати ішла поволі,Туди, де зріло колосся у полі,Несла на грудях дитя, мов птахуНе стало сили, лягла край шляху.

212

Мов стебла, руки син простягає,І хліба у мами все благає,Але благання свого пташатиУже не чує стражденна мати.

Згасла тихо біля дитятиПроснися, нене, проснися, нене,Дозріло жито твоє зеленеГолодомори, голодомори,

Все до зернини взяли із комориВзяли з комори до зерниниВсе до зернини у неньки й дитини,В неньки й дитини з України....

Додаток № 6О.Огієнко “Тиждень терпів я від голоду муки”

Врешті й ходити уже я не змігЛедве дійшов, упав на порігВстав би, підвівся та зрадили сили, Плакали діти, баби голосили

Федір, мій син, на лежанці лежавЗвісно, калікатрпів і мовчав,Аж вранці на другий день – зирк,В руки хтось суне кавалок макухи

Хто це? Це ти мій, сусіде Петро,Бог хай відплатить Тобі за добро,Слина пішла. Затрусилися рукиБоженьку милий. Кавалок макухи.

Де ти? Пішов вже. Ажнагло онукВихопив у мене кавалок із рук,Хотів я схопити, побігти, догнати,Вирвати з рота! Навколішки стати.

Вже я підводжусь і падаю знов,Впав непритомний. Прокинувся – кров,Мабуть забився. Вже близько до краю.

213

Крутиться все навкруги. УмираюВ кого б спитати б, чи з’їв хоч онук?Може і в нього хоч вирвав із рук?

Додаток № 7Д. Білоус. Ти кажеш не було голодомору?

Ти кажеш не було голодоморуІ не було голодного села?А бачив ти в селі пусту комору?З якої зерно вимели дотла?

Як навіть вариво виймали з печі,І забирали прямо із горшківОкрайці виривали з рук малечіІз торбинок нужденних стариків.

Ти кажеш не було голодомору?Чому ж тоді, як був і урожайУсе суціль викачували із двору –Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,Російськими людьми поспіль заселявХто? На чиєму це лежить сумлінніІмперський мотлох світ нам затуляв.

Я бачив сам у ту зловісну пору,Упухлих, і померлих на шляхахІ досі ще стоять мені в очах...А кажеш не було голодомору?

Додаток № 8Із спогадів Одарки Хронюк.У біблію я записувала цифрами померлих з голоду та число

порожніх хат. Серед них ті, які люди залишили, йдучи шукати порятунку, невідомо куди. Людей напівживими кидали в яму на кладовищі. Але іноді вони чудом рятувалися. А Майбороду Ганну прив’язали мотузкою за руки до коня. Один із катів гнав коня по полю, аж поки вона не завмерла. Так і залишилася на все життя калікою, за те що зірвала колоски пшениці, щоб не вмерли діти.

214

Додаток № 9Із спогадів Федора БілашаУ сім’ї з 11 душ – вимерло від голоду 8. Він працював у наймах.

Недалеко від нього жив дід Яким, у сім’ї якого було 12 душ. Син його, батько сім’ї вмер першим від голоду, а його жінка, втративши розум, почала вбивати напівмертвих дітей, варити і їсти. Меншого Грицька не встигла. Дуже плакав. Сусіди почули і врятували.

Додаток № 10Із спогадів Івана Халимоновича.Скільки пухлих дітей і дорослих чорними тінями ходили вулицями

села по всяких звалищах у пошуках чогось їстівного і падали на землю мертвими. Багато дітей на берегах річки у казанах варили черепашок, молюсок, щоб утамувати голод.

Їли щавель, лободу, видирали гнізда птахів. Шлунки не витримували. Діти помирали буквально через кілька годин. Людоїдство почало поширюватися по селах. Трупи складали на підводи, вивозили на кладовище і ховали у загальні ями.

Додаток № 11Курган СкорботиПоблизу міста Лубни 12 серпня 1990 року українці вивершили

Курган Скорботи і освятили це місце вічної пам’яті землякам своїм, які закінчили життя в пекельних муках голоду.

Стоїть Гора Зажури. А на ній Хрест-символ розп’яття українського народу. Він ніби промовляє нам:

“О матері! Ви дівчата і ви мужі! Повірте у вашу силу, у Вашу землю, повірте у себе!”

Наша слава УкраїнаНаше щастя і наш рай!Чи на світі є країнаЩе миліша за наш край!

В. Самійленко

215

КУЗЬМА Наталія Василівна, старший учитель української мови і літератури Іршавської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, педстаж 19 років

Якщо впадеш, вставай і знову йди, Долаючи життєві перешкоди. Свою стежинку у житті знайди, Хоч будуть різні у житті негоди.Вставай, іди і віру те,Що все здолаєш на шляху крутому.І знай, що доля не мине,Коли забудеш біль і втому.

Н. Кузьма

Серед інших мистецтв художня література була й залишається засобом морального та естетичного виховання.

Література - могутній засіб впливу на підростаюче покоління. Вона може допомогти зрозуміти життя, людей, те, чим вони живуть, чим дихають, навчити розбиратися в людях, зрозуміти, що їх хвилює. Література може навчити підходу до людей, впливу на них; формувати мораль та поведінку людини, її світогляд.

Література це вид мистецтва. Мистецтво слова це творчість, яка розкриває естетичну суть життя, дає людині справжню радість, підносить її духовно. Національні та загальнолюдські цінності, відтворені в мистецтві слова, допомагають формуванню духовно багатої особистості, громадянина, що має високі естетичні і моральні чесноти, шанує своє минуле і дбає про майбутнє своє, свого народу, своєї держави.

У чому ж завдання вчителя-філолога?:- прищеплювати любов до книжки, навчити думати, а не

тільки запам'ятовувати;- аналізувати і зіставляти прочитане; - робити висновки; - виховувати потребу в читанні; - виховувати культуру читання;

216

- розвивати естетичне сприймання художньої літератури;- уявляти епоху, описану в художньому творі або коли створювався

сам твір;- прищепити активне ставлення до життя;- розкривати людинознавчий зміст, поетичність, художню красу

твору; - уміння сприймати не окремі сторінки чи епізоди твору, а бачити все

«полотно» в цілому.

217

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

Тема: В. Густі "Зерно в ріллі."Благословенні, мов зерно, Слова, якщо в них правда, мов зерно, жива.

Мета: ознайомити учнів зі збіркою поета - земляка В. Густі "Зерно в ріллі"; навчити учнів аналізувати поетичні твори, спонукати до розкриття внутрішнього світу ліричного героя, до осмислення глибини поетичних образів; виховувати високу моральність людських почуттів; любов до поетичного слова.

Обладнання: портрет поета, поетична збірка "Зерно в ріллі", статті газет, грамзапис.

Тип уроку: урок - спілкування за прочитаними поезіями.Форма уроку: бесіда за змістом.Методи: бесіда, спостереження, дослідницько-пошукова робота в

бібліотеці; робота з текстом.

ХІД УРОКУ

Звучить пісня "Коли я стану перед Богом" у виконанні земляка Івана Козаря (с. Ільниця) на слова В. Густі.

Коли я стану перед Богом,То запитає Бог мене:- Ти що в житті зробив такого,Що з плином часу не мине?

Вступне слово вчителя про поезію та автора. Саме ця пісня увійшла до збірки поезій з чудовою назвою "Зерно в

ріллі". Вийшла ця збірка в м. Ужгороді в 1996 році і присвячена батькам поета – матері Марії Михайлівні та батьку Петрові Васильовичу. У збірці вміщені поезії про сенс людського життя, буття, вірність принципам моралі, яку нинішнє покоління успадкувало від своїх попередників. Окремий розділ – притчі, в яких теж простежуються саме ці принципи.

Крім цієї пісні, чимало ліричних віршів покладено на музику. До репертуару державного Закарпатського народного хору ввійшли вокально хореографічні композиції на слова В. Густі "Шовкова косиця", "Подаруй мені берізку", "Червона калина".

З яких життєдайних джерел бере свій початок життя і творчість поета? Де народився, навчався, служив і працював? Що вплинуло на формування поетичних смаків?

218

Виступ учня з матеріалом дослідницької - пошукової роботи в бібліотеці. (див. додаток)

Запитання і доповнення:- Який епізод біографії привернув вашу увагу? Чому?- Чи помітили ви філософське спрямування деяких поезій?- Якими нагородами відзначено творчі здобутки поета?Учитель: Поети бувають різні. Є такі, що прагнуть почестей і слави,

премій і нагород. Золоті струни поезії потрібні їм лише для того, щоб зіграти на власному самолюбстві. І лише до небагатьох спускається з неба крилатий Пегас, бо бачить у їх серцях животворчі поетичні наснаги. Саме тому поезії Василя Густі пройняті болем за втрати в минулому, тривогами за завтрашній день людини і всього людства. Часом автор вдається до цікавих філософських роздумів, співзвучних з віковічною народною мудрістю.

Учитель: Прочитаю вам поезію, що сподобалась мені, а потім 2-3 з вас виразно прочитають ті поезії, що сподобались вам..

* * *Коли я на коні –Усі друзі мені:Навіть злі ворогиМені зичать снаги,А як я під конем –Усі дишуть вогнем.Друзів кликать дарма,Ворогів... й тих нема.Тому й сумно не разМені в радісний час:Що чекає мене,Коли щастя мине?

Запитання для бесіди:1. Як ви розумієте поняття "щастя"?2. У чому вбачає щастя поет?3. У яких поезіях оспівано любов до батька й матері, до рідної

домівки?4. Які поетичні образи ви зустріли в прочитаних поезіях?1. Що таке притча? Які ви знаєте притчі з Біблії? ("Перстень царя

Соломона")5. Які почуття і думки викликають у вас поетичні твори?Ідейно - художній аналіз кількох поезій.Учениця читає поезію, яка дала назву всій збірці "Зерно в ріллі."

219

- Будь славне те зерно!Йому життяПродовжити дано.Малій, тендітнійІ слабкій стеблині –Великій, сильній Мужністю Людині. Зерно в ріллі. Благословенний грім, Той, що жагу життя Розбудить в нім. Благословенні, мов зерно, Слова,Якщо в них правда, Мов зерно, жива.

Запитання:1. Які образи ви побачили? (Образ маленької зернини, що продовжує

життя.)2. Якими повинні бути слова людини? (Говорити правду, бо вона є

мірилом людської совісті.)3. Інколи слова можуть "пробудити" людину і спонукати до активної

життєвої позиції. Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням?4. Зернина мала, але дає життя. Сама людина слабка і беззахисна.

Але коли в неї є друзі, вона може здолати все. У якій поезії стверджується дана думка?

5. Сила людини – в її правдивості, чесності – найбільших християнських чеснотах.

Перекажіть зміст притчі "Друзі".2-3 учнів читають поезії з інших збірок, як результат дослідницько -

пошукової роботи. (Збірки "Перон" (1977), "Жадання дороги" (1982), "Обличчя" (1985), "Калина в інеї" (1991))

Учитель: Які композитори написали музику до творів В. Густі? (В. Гайдук, С .Гіга, В. Кобаль, Ф. Копинець, Н. Марченкова...)

Читець:** *

Людина прагне, щоб її любили,Мов птах, віддати хоче крила, Мов квітка простягає пелюстинкиДо сонця. Так людина до людини

220

З своїми поривається думками, І горнеться з своїми почуттями. Усе в житті подужає людина!Її зламає тільки самотина,Коли навколо гамірно і людно,Але сказати, що на серці трудно.Невже мій біль для когось стане сміхом?Іду один. Єдина моя втіха -Це мріяти про землю, про довкілля...Людина прагне, щоб Ті любили.

Учитель: У цій збірці ще чимало поезій, які хочеться ще і ще раз перечитати, бо хвилюють теплотою людських почуттів. Духовні ідеали українського народу (в т.ч. і закарпатського) мали високі моральні, інтелектуальні, душевні якості. Духовна людина – це така, яка несе в собі вищу іскру Божества, розум і волю, прагнення до небесного, космічного, яка усвідомлює свій зв’язок з духовним світом. Духовна людина ніколи не втомиться шукати істину, сенс життя, ніколи не стане рабом обставин, навчиться розрізняти добро і зло, красу й потворне. Тільки душа, освячена високою духовністю, може розкритися красі навколишнього світу, красі природи.

Вона, краса природи й рідної землі, лягає на спраглу душу, мов цілющий бальзам на рану. І вже забуваються негаразди й печалі, бо світиться над долею щемливе сяйво краси, сповиваючи почуття тихим серпанком ніжності...

Домашнє завдання.1. Пошуковий аспект: В. Густі та обласна організація Спілки

письменників України.2. Творчий аспект: знайти поезії з циклу "Із картотеки

листопаду" або іншу пейзажну лірику поета.3. Один вірш вивчити напам'ять (за вибором учня).

МАТЕРІАЛ ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВОЇ РОБОТИВасиль Петрович Густі народився 21 березня 1951 року в с.Королево

Виноградівського району Закарпатської області, в родині робітника-залізничника. Закінчив філологічний факультет Ужгородського Державного університету в 1977 році.

Свою трудову діяльність розпочав 1971 року кореспондентом Великоберезнянської районної газети "Карпатська зірка". Після перебування на службі в армії знову повернувся в редакцію.

З 1975-го до 1980 року працював в комсомолі. З 1980 року – літературний редактор республіканського ордена "Дружби народів"

221

видавництва "Карпати", потім – обласна рада профспілок. Нині – на державній роботі.

Перший друкований вірш Василя Густі "Привіт весни" з’явився в обласній газеті "Закарпатська правда" в 1976 році. Відтоді В. Густі часто виступав зі своїми поетичними творами не тільки в обласній, але й у республіканській та всесоюзній (на той час) пресі.

В. Густі – автор поетичних збірок "Перон" (1977), "Жадання дороги" (1982), "Обличчя" (1985), "Простеліть мені, мамо, рушник" (1991). Спільно з В.Попом упорядкував антологію закарпатської новели та оповідання "Сонце над Карпатами" (1985), яка вийшла словацькою мовою в Східнословацькому видавництві в м.Кошице. Був упорядником збірок творів молодих авторів Закарпатської, Івано - Франківської та Чернівецької областей - "Дзвінке джерело" (1983), "Відлуння" (1985). Під рубрикою "Кого я знав, кого люблю..." Василь Густі опублікував серію документальних образків – портретів відомих поетів і прозаїків Закарпатської області, з якими звела його доля, - Ю.Боршоша-Кум'ятського, Й. Жупана. У періодичній пресі витупає як публіцист. Написав цілу низку рецензій на книги Л. Дем'яна, В. Ігната, В. Вовчка, С. Жупанина та багатьох інших. Опублікував нариси у збірниках "І хліб, і пісня" (1983).

Чимало ліричних віршів поета покладено на музику. До репертуару державного заслуженого Закарпатського народного хору ввійшли вокально-хореографічні композиції на слова В. Густі - "Шовкова косиця", "Подаруй мені берізку", "Червона калина" (музика С. Мартона, М. Попенка, П. Готвані). На його твори написали пісні композитори П. Рак, С. Гіга, Ф. Копинець та інші. Ряд віршів поета перекладено російською, угорською, словацькою, киргизькою, осетинською, таджицькою мовами. Робить переклади Василь Густі із словацької, угорської та російської мов. За поезії у збірках "Жадання дороги", "Перон", серію публіцистичних нарисів "Тюменський материк" (в газеті "Молодь Закарпаття") та переклади українською мовою віршів поетів Нового Уренгою Василь Густі удостоєний обласної комсомольської премії ім. Д. Вакарова (1984). За підготовку книги "Дни й ночи границы" (Ужгород: Карпати 1983) нагороджений Дипломом III ступеня ВДНГ УРСР.

Поезії В. Густі актуальні за проблематикою, пройняті болем за втрати в минулому, тривогами за завтрашній день людини і всього людства. У них узагальнення життєвих вражень, відгуки чутливої душі поета за пережите, та те, що його хвилює.

Часом автор підноситься до цікавих філософських роздумів, співзвучних з віковічною народною мудрістю. Ліричний герой збірки

222

стривожено шукає правду, істину. Його багатий духовний світ немислимий без любові до України, її народних джерел, рідної мови.

223

ФЕДІР ПОТУШНЯК - ВІДОМИЙ І НЕВІДОМИЙСценарій літературного вечора

На святково прибраній сцені - портрет Федора Михайловича Потушняка в обрамленні вишитого рушника. На великому аркуші паперу написані роки життя письменника: 1910 - 1960. Оформлена книжкова виставка творів Ф.М. Потушняка «Чоловік - легенда», на якій представленні окремі видання автора - «Мати - земля», повість «Честь роду», поезії «Хвилини вічності», «Кристал», «На білих снігах» та інші.

/Виходять двоє ведучих./ I-а ведуча:Угору линув сокіл дужий. Землі він теплої не знав. У вишині, у синій стужі, Гарячі крила гартував.А гнівна пісня у долині Про сокола, що в небі жив, Співала так: «У сяйвах синіх Теплом

землі не дорожив!» Та хто його в польоті бачив, Той поривався в синь не раз, Земним лишаючись, одначе, Не падав духом в лютий час.Поезія, написана більше півстоліття тому, відбиває не тільки той

лютий час, але говорить багато і про автора, який не падав духом. ІІ-а ведуча:Самородок... Так називають великий шматок чистого золота,

знайденого в природі. Але часом це слово звучить і в іншому значенні. «Самородок» - говоримо ми про людей з вродженим великим талантом. Якби не самородки, то і музика, і малярство, і скульптура були б бідними. Так само і література була б неможлива, якби її не зрошували «самородки», не засівали чистим, справді золотим зерном своїх образів, не зігрівали глибокими почуттями своїх сердець.

Закарпатська земля щедра на таланти, на щирих і задушевних людей. Серед цих самородків непогасною зіркою сяє ім'я Ф.Потушняка.

Учень:Ф.Потушняк прожив коротке, але славне, насичене подіями життя.

Він любив рідну землю і народ, оспівував у своїх творах, які залишив нам у спадок. Це збірки «Далекі вогні»(1934)- дебют поета, «Оповідання» (1942), «Земля» (1938), «Гріх» (1944), «В долині синьої ріки» (1957), «Честь роду» (1973), «Мати - земля» (1962), роман «Повінь» (1959), праці з етнографії і фольклору, монографія «Археологічні знахідки бронзового та залізного віків на Закарпатті» (1958). Наука була його другою стихією.

224

Учениця:Він любив добро і вірив у його силу, схилявся перед усім

прекрасним, був ніжним і чутливим до людей, до краси, але був гнівним і непримиренним до всякого зла, до кривди і підлоти.

У своїй творчості Ф. Потушняк ніколи не був холодним спостерігачем, безстороннім літописцем.

Героям своїх творів віддавав полум'яне серце, був серед них, болів їх болями, жив їх радощами.

І-а ведуча:У мальовничому куточку Закарпаття розмістилося село з великою

історією. Це - Осій. Саме ця земля дала нашому краю талановитих людей. Там, серед шуму дубів, яворів, смерек і ніжної пісні гірських струмочків, у тихій задумі предковічних гір, уперше побачив небо Ф. Потушняк. Було це 27 лютого 1910 року… У 1930 році закінчив Берегівську гімназію і цього ж року вступив на філософський факультет Карлового університету у Празі.

Тут вивчає латинську, французьку, німецьку, угорську, румунську та слов'янську мови. Читає твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника та інших. Захоплюється також зарубіжною літературою та філософією.

II-а ведуча:Сьогодні Ф. Потушняк міг би бути серед нас, міг би радуватися

знищенню «імперії зла» та відродженню нашої держави - Соборної України. Але цього не сталося, бо заздрісники і недруги постійно здійснювали на нього політико-ідеологічний і психологічний тиск. І він не витримав чергової провокації. Не доживши 15 днів до свого 50-ліття, пішов із життя у 1960 році назавжди, та залишив після себе своє чесне ім'я і свої твори.

І-а ведуча:На наше свято запрошені шанувальники творчості Ф. Потушняка ( До слова запрошується гість вечора ….) II-а ведуча:У багатющій творчій спадщині Ф. Потушняка одне з численних

місць посідає справжній сковородинський жанр - поезії в прозі. Одну з груп становлять прозові поезії, в яких осмислюється покликання людини до творчості: «Сад», «Старі речі», «Виноградар», «Поет», «Співак і Мудрець». Ще одна група творів, у яких автор художньо розмежовує прояви добра і зла в людині і в людському житті - «Лицар і квітка», «Дві душі», «Криниця», «Дві долі» та інші.

Читець:Любов

225

Зломались танцями Дороги без кінця Зелені змії в даль пливуть Тінь твоя мою зловить тіньНа грудь її схилисьСтудені днів падуть вітриПалає свіча думЯсніє факел устНа морі десь корабель наш примерзУпала в дні твоїх глибинаЗелені думи танцюючі дітиУпали вділ наразА срібні птиціЗ них канули мов кров

1939

І-а ведуча:Перед нами книжкова виставка, що розкриває багатогранне життя

ювіляра. Тут збірки оповідань, поезій, збірки новел, закарпатський фольклор. Багато років ті, хто хотів докладніше вивчати недалеке минуле нашого краю, читали і перечитували роман «Повінь». Він і до нині сприймається як своєрідна енциклопедія народного життя. І в кожен період часу то одні, то інші сторінки роману просяться до рук, навчають, застерігають, провіщають.

Як своєрідне застереження сьогодні звучать ті сторінки «Повені», де описана обурена зміною влади народна стихія. Відтворити таке могло відважитися тільки правдиве перо, яке хотіло допомогти рідному народу, а не вкотре обманути його

Читець: Уривок з роману „ПОВІНЬ"Зима закінчила своє панування. Вчора ще вона снігом вкривала

землю, а сьогодні веселе радісне сонце глянуло на сніги по широких просторах. Задзюрчали малі потічки на замерзлій поверхні лук. Зашуміли по-весняному води в неглибоких річищах і потекли далеко, далеко.

Повітря стало ясним, теплим і затрепетало радісно, животворно, в промінні сонця. Весна велика, давня, радісна весна йшла знову з далечини землі. Це стало видно і по дубах на горбах, і по кущах на межі, і по старій вербі над поточиною...

Василь ішов по ще засніженому полю. Йому хотілося сьогодні пройтись селом. Ніколи природа не була для нього такою ясною, як у цей день. Тепле проміння гріло в плечі, повітря дрижало перед ним, мов живе.

226

Сонце, розлиті в безмежну далечінь світів, оживляло: земля дихала привітним материним віддихом...

Так хотілося думати тільки про теперішнє, забути про все минуле! Весна, перша весна після війни кликала до нової праці. А вона була безконечна і така бажана!

Село стоїть на зелених горбках, які чимдалі стають все вищими й вищими За ним високий гребінь, вкритий пралісом, що далеко тягнеться синьою стрічкою. Ліси такі старі, що, як зайдеш у них, думаєш, наче входиш на багато тисяч років у глибінь віків. Старезні дерева лежать і гниють під молодняком, або, розбиті громом, стирчать на горбках, як велетні з розпростертими руками. А скільки дива в тих лісах! Серед повної тиші тут можна зустріти оленя, вовка, ба і ведмедя.

Село все в густих садах. Там багато старих дерев. Навесні вони вкриваються квітами, як одна китиця. Восени сади багаті на сливки, яблука, грушки, горіхи; взимку з них роблять добрі сушениці. Малі хатки з білими стінами і синіми віконцями, високими солом'яними стріхами стоять на горбках по дві, по три - це звичайно поселення одного роду. Хати, як і хліви біля них, обнесені розваленими, плотами. Просто так, щоб не потрібно міцно обгороджуватись. Старі дерева на обійстях говорять про те, котрий рід давніший.

Життя на розгорнутих крилах літало в повітрі і було приманливе, радісне, як колись…

„Яке диво - людина, - розмірковував Василь, - коли і по такій війні може думати про життя. Залізо війни не скорило її...

І він думав про майбутнє: думка пливла вільно, весело, забувши про інше..

II-а ведуча:У березневу ніч над синіми Карпатами гуляла снігова буря, а на

ранок притихла, засумувала і розплакалася теплою зливою. Зашуміли потічки. Загомоніли міжгір'я. Прокинулася від зимового сну в'юнка річка Уж, несучи бурхливі потоки води вниз, до своєї матері - Тиси. Надвечір вона вже ревла і плескотіла, намагаючись вирватися з берегів, затопити і змести все на своєму шляху.

З шаленою швидкістю мчали величезні брили льоду, наздоганяючи одна одну, з гуркотом тріскалися і знов поспішали. Під ними виринали на поверхню почорнілі за зиму, зрубані і виламані бурями стовбури дерев, корчі, тини, навіть зірвані листки.

Серед натовпу стояла середнього зросту людина і захоплено дивилась на Уж зрідка, пригладжуючи, акуратно підстрижені вуса, сяючи розумними і добрими очима, вона повторювала: «Повінь. Чудова повінь». То був Ф.Потушняк - відомий Закарпатський письменник і вчений. Може,

227

саме у той весняний день 1953 року зароджувалася його лебедина пісня - роман «Повінь», що разом з кращими новелами письменника увійшов у скарбницю нашої культури.

Учитель: Слово про письменникаТалант - це рідкість. Кожна обдарована людина збагачує світ тільки

їй властивими скарбами розуму і серця. Таким талантом був і Федір Потушняк. Саме тому, щоб вшанувати його ім'я, зібрались ми сьогодні в цьому залі.

Зізнаюсь, що кожна зустріч з героями його творів приносить задоволення і сповнює душу чимось теплим, радісним і рідним.

Повінь... Як часто звучало це слово з наших вуст зовсім недавно. Історія не стоїть на місці, час від часу вона повторюється. Повінь 98 р., як і повінь 53 р. (а саме її описує автор) показала, що людина непідвладна законам природи, і в цій нерівній боротьбі із стихією не завжди виходить переможцем.

Вихід у світ роману "Повінь" засвідчив не тільки ріст Ф.Потушняка як письменника, а водночас і його вихід на широкі жанрові різновиди. Своїм художнім рівнем твір гідно вписався в здобутки загальноукраїнського літературного процесу. Через увесь твір простежується тема місця людини у житті, змісту її життя, що є надзвичайно актуальним сьогодні.

Письменник прагнув з позиції сьогодення показати далеке гірке минуле нашого народу, краю, подивитися на нього очима сучасника і побачити те, чого не бачили і не могли бачити його колеги по перу.

На мою думку, Федір Потушняк вперше в українській літературі зобразив повінь не тільки як явище природи. Він показав ті струмочки, які, стікаючи в річку, утворюють повінь - могутню повінь народного гніву, що у стрімкому бігові вперед знищує на своєму шляху все негативне.

Показав себе Ф.Потушняк і неперевершеним майстром пейзажу. Природа у його творах невіддільна від життя героїв, адже мова, йде про верховинців - дітей чудових Карпатських гір і лісів. На жаль, передчасна смерть вирвала цю людину з життя, і він не закінчив роман остаточно.

Минає час, і несе разом з собою, як та повінь все, над чим владний. Та влада його не всеохоплююча. Є те, що не під силу ні повені, ні часові, чого не зупинити і не перекреслити. Це — пам'ять прийдешніх поколінь.

I-а ведуча.Ф. Потушняк часто звертався до такого нині рідкісного жанру, як

поезія в прозі. Здебільшого це мініатюри, в яких у поетичній формі висловлюється та чи інша філософська думка. Яка б тема не лежала в основі цих мініатюр, вони завжди утверджують добро, вони вічні, як скарб

228

народного слова, як рідна земля, яку так по-синівськи любив Ф.Потушняк. Зараз вслухаємося в рядки таких поезій, де відтворюється картина вічного страху в людині. яку може на кожному кроці підстерігати смерть. Поезія в прозі «Павук» написана в роки окупації Закарпаття.

Читець: Поезія «Павук»II-а ведуча:Про багатогранну творчість Ф. Потушняка як письменника краще за

нас може розповісти людина, яка присутня на нашому вечорі і якій із задоволенням надаємо слово …..

І-а ведуча:Наукова спадщина Ф.Потушняка, як і весь його літературний

доробок, ще неповністю зібрана, вивчена і видана. Як дослідник Федір Михайлович опублікував близько трьохсот статей, видав монографію «Археологічні знахідки бронзового та залізного віків на Закарпатті», чимало матеріалу, особливо етнографічного характеру, залишилося в архіві письменника.

ІІ-а ведуча: Я тримаю в руках книгу нашого земляка, відомого закарпатського

поета Івана Петровція. Саме поезію «Гірський потік» він присвячує своєму побратимові по перу Федору Потушняку.

І не десятки літ – уже вікиНе тільки через Тису до ДунаюВливається оцей потік стрімкий,-Він у долині синьої рікиУ стопотоковий Дніпро впадає.

Не потонувши у великій мові,Він для народів рідної земліНесе безсмертне українське слово:То ніжну пісню, то нестримну повінь –Моїх Карпат і радощі, й жалі.

І-а ведуча:Сьогодні, в день відзначення свята Ф.Потушняка, нам хочеться, щоб

якомога більше читачів звернулося до його спадщини і може по-новому відкрили собі його слово.

... І ти відкрив в собі Потушняка,

229

Поважний том у суперобкладці. І не тремтить стривожена рука, Хоча папір од часу добре вицвів. Ти не один ідеш по цих рядках, Із слова в слово грузнеш, Наче в бездну... Але ж де інде на півслові страх Іще півслова не здолана бездар... Тобі лишилося не менше, ніж було Лише - усе, що не могло не бути. Се - Потушняк. І смерть поклала руку на плече. Згасли зорі місячної ночі, І темрява невиспаних очей Сповзла у підсвист порожнечі.

ІІ-а ведуча.Мешканцем чудової літературної країни був Ф. Потушняк. Рік за

роком народжувалися його твори. Саме вони, крок за кроком, як сходинки, вели його на високу гору, що зветься людською вдячністю і пам'яттю. Багатолітня і натхненна праця дала свої щедрі плоди.

І-а ведуча:Житимуть на землі інші люди, нові імена прикрашатимуть наш

Карпатський край, але серед них, вимитими чистими росами, як світанкова зоря, світитиме і зігріватиме душу ім'я Федора Потушняка.

ІІ-а ведуча:Щиро дякуємо гостям, що завітали у нашу літературну світлицю на

вечір вшанування нашого земляка. Всього вам найкращого.

230

КЕЛЬБАС Ольга Іванівна, старший учитель Білківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, лауреат ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року 2005», номінація «Українська мова та література», педстаж 23 роки.

Розвиток творчих здібностей та виховання патріотизму на уроках української мови та літератури

Вчителя вважають сіячем розумного, доброго, вічного. Від нього все найкраще в людині. То ж постає питання: Як стати справжнім учителем? Як домогтися рівних і дружніх сходів? Як вберегти, загартувати їх, від морозу, вітру, спеки? Яким повинен бути дух учителя, щоб спілкування з ним пробуджувало у кожній дитині сонце, що світитиме яскравіше, даруючи людям добро? Як зробити так, щоб діти не втратили бажання вчитися, творити, пізнавати світ і себе в ньому? Як достукатись до дитячих сердець, щоб вони відкрились? Вважаю, що відповідь на всі запитання одна: без любові до своїх вихованців, до професії, без глибоких і міцних знань до свого предмету – не буде позитивних результатів. На мою думку, показником творчості вчителя, його інтелекту і духовності є новаторство на уроках, вміння власним прикладом навчити дітей читати, розуміти і любити літературу. Тому перш за все вважаю, що вчитель повинен розкрити перед учнями багатство свого внутрішнього світу, свої інтереси, вподобання, принципи. Він не може сховатися за багатослівні й декларативні міркування про високі ідеали, бо на уроці літератури піддається максимальній перевірці на духовність, рівень ерудиції, загальної культури.

Лагідна та спокійна атмосфера на уроці суттєво впливають на протікання навчальної діяльності, вони відіграють роль внутрішньої спонукальної сили.

Другий принцип - повага і любов до дітей як до неповторних особистостей. Бо сьогодні, коли багато дітей виховуються бабусями, сусідами, вулицею, особливо важливою є орієнтація саме на спілкування, коли вчитель не просто розповідає, пояснює, викладає, розкриваючи ідейно-художній зміст літературного твору, а спілкується з учнем як з особистістю.

231

Я вважаю, що чим багатший і різноманітніший контакт учителя з учнями, тим більше впевненості, що діти зацікавляться твором зокрема і літературою взагалі. У живому спілкуванні художня правда для учня стає правдою життєвою, а літературний герой - живою фігурою, а не типізованою ілюстрацією.

Урок будую як цілісну систему взаємодії, творчої співпраці вчителя і учнів. Тому, визначивши тип уроку, серйозно розмірковую над формами його проведення. Проводячи уроки на одну і ту ж тему в паралельних класах, помітила, що виходять вони зовсім по різному. Тому стараюся бути максимально гнучкою, підтасовуючись до настроїв, прагнень вихованців для досягнення кінцевої мети, поставленої на тому чи іншому уроці. Так «народжуються» нестандартні уроки - це диспути, репортажі, конференції, дослідження, інсценізації, вікторини, ігри. Неабиякої уваги приділяю розвитку творчої особистості дітей. Вважаю, що навчити дітей писати твори - це не тільки виробити в них здатність викладати на письмі думки стосовно того чи іншого питання, а навчити бачити, сприймати, відчувати й аналізувати, а ще долати психологічний бар'єр який виникає в процесі матеріалізації на папері образів їхньої уяви. Цей бар'єр інколи породжує страх, але моє завдання вселити в дитину впевненість у своїх можливостях. Тоді діти талановито творять навколо себе світ за законами гармонії і правди і так прагнуть, аби світ побачив їхню неординарність, довести комусь, що вони не сірі мишки, яких безліч, а особистості, яких мало.

232

ДВІ СВІЧКИ НА ОДНОМУ ПІДСВІЧНИКУ

Тема: Дві свічки на одному підсвічнику.Урок літератури рідного краю. Огляд життя і творчості емігрантів із

Закарпаття.Мета: ознайомити учнів із життям, творчістю, громадською,

політичною і просвітницькою діяльністю українських емігрантів В.Ґренджою-Донським та Зореславом; розкрити особливість їхніх поезій; розвивати вміння виразно читати поезії; виховувати почуття патріотизму, національної гордості.

Обладнання: портрети Зореслава, В.Ґренджі-Донського, книжкова виставка, підсвічник із двома свічками, засоби прослуховування музичного супроводу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Ні не трава ми - віття,

яке було порубано, проте одну співали пісню.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу.II. Актуалізація опорних знань.На попередніх уроках ми ознайомилися із цілою плеядою митців-

емігрантів, які дуже сумували за своєю Вітчизною і "одну співали пісню". Сьогодні ми познайомимося ще з двома постатями - свічками, воскові сльози яких пролилися не в рідну срібну землю, а далеко на чужині. Ці обидва світила вважатимемо двома свічками одного підсвічника - Закарпатської землі. Це Василь Ґренджа-Донський та отець Севастіян, він же Степан Сабол, він же Зореслав. Євген Маланюк так висловився:” Умови, серед яких зродились поезії обох авторів належить окреслити, як квінтесенцію історичних недомагань цілого етнографічного обшару українського, скупчених на найдальшій його західній окраїні.” Мабуть, мало хто з вас знає ці імена. Це і не дивно, бо довгий час про них не можна було і згадувати, не те що вивчати їх твори. Отже, на сьогоднішньому уроці ми познайомимося із життєвим, творчим шляхом, послухаємо окремі поезії патріотів нашої землі. На вашу думку, для чого засвічують свічку?

(Учні висловлюють свої думки).Так, у більшості випадків це роблять, щоб освітити темне

приміщення, або засвічують у пам'ять про померлих. Тому я ставлю вам запитання, а відповідь на нього ви сформуєте самостійно вкінці уроку.

233

(На дошці запитання: «Свічки – пам'ять про померлих чи світло для живих?»)

III. Виклад нового матеріалу.Василь Ґренджа-Донський, визначний громадський і політичний

діяч, народився на Закарпатті в с. Воловому (тепер Міжгір'я) у бідній селянській родині, в якій було дев'ятеро дітей. Він, Василь, - найстарший.

Прізвище письменника просто - Ґренджа. Літературний псевдонім - Донський - він обрав з тією метою, щоб висловити свою віру в неподільність українських земель, які сягають від Карпат - його колиски — до самого Дону.

Школу хлопець дуже любив. Та вдалося закінчити лише 6 класів. Далі почалися тяжкі часи. Захворів батько на туберкульоз, нужда і злидні настали в сім'ї. Довелося 12-річному Василеві йти на заробітки. Був помічником дяка, листоношею.

Під кінець 1915 року заочно склав іспит за повну середню школу. І того ж року його посилають на фронт. 8 місяців пролежав у окопах першої світової війни, був поранений у груди, лікувався два роки в Будапешті. Тоді, щоб не марнувати час, пройшов самотужки матеріал за 2 класи торгівельної школи, успішно склав екзамен. А потім - знову мобілізація, спочатку - на румунський, далі - на італійський фронт. Після війни працював деякий час бухгалтером у банку в Будапешті, а в 1921 році повертається на Закарпаття. Уже на той час він привіз із собою цілу добірку власних віршів, які на заохоту західноукраїнського поета-модерніста молодомузівця Василя Пачовського вислав на літературний конкурс Шкільного Реферату Підкарпатської Русі, де поезії були відзначені другою премією. Невдовзі, в 1923 році, вони побачили світ окремою книжкою, що називалася «Квіти з терньом». У передмові Василь Пачовський зауважував, що «сесі «Квіти з терньом» виросли з крові і з болю». А чеський критик Антонін Гартл відзначав, що цією збіркою започаткувалась нова ера в літературі Закарпаття, а її автор став основоположником новітньої української літератури свого народу по цей бік Карпат. Євген Маланюк теж високо оцінив збірку, назвавши її правдивою поезією. Уся збірка справді сповнена глибокого патріотизму. Зіткана з крови і з болю, вона промовляє до самої душі читача, коли автор розповідає про горе й нужду верховинців, коли закликає їх пам'ятати, що вони належать до великого українського народу, що батьківщина їхня - Україна, і мова їхня рідна - українська.

Учень читає вірш «Люби рідну мову».

234

Любити й не забути рідну мову, матір-Україну. Наскільки сучасними є ці слова й сьогодні. Вони неначе звернені до нас із вами як до розбудовників нашої незалежної України. То ж пам'ятаймо їх.

Наступні збірки поезій: «Золоті ключі» (1923), «Шляхом терновим» (1924). Ця третя збірка має особливе значення в історії закарпатоукраїнської літератури. Це перша книга закарпатського автора, що написана сучасною українською літературною мовою і видана загальноукраїнським фонетичним правописом. Провідний мотив цієї збірки - заклик до соціальних перемін, до рішучої боротьби з окупантами.

Не дивно, що окупаційна чеська влада називає письменника «русинським бунтарем», а його твори забороняє друкувати і виголошувати публічно. Так сталося з поезією «Пророкові - великому Кобзареві», яку заборонили декламувати на святкуванні 67-ї річниці з дня смерті Т.Шевченка.

За вірш «Розділили Україну поміж ворогів» письменника засудили на три місяці тюрми. Чому ж? Бо це поезія про світлу мрію поета - бачити Закарпаття в складі єдиної соборної України, а не підневільним.

Учень читає вірш «Розділили Україну поміж ворогів»Та не тільки поезії писав Ґренджа-Донський.У 1926 році виходить перше прозове видання письменника - збірка

«Оповідання Карпатських полонин», яку через 2 роки було перевидано у Харкові - тодішній столиці України. Твори, вміщені в ній, адресувалися молоді. Завдяки безпосередності, незвичайності та простоті художнього втілення вони користувалися великим успіхом.

Поетичний образ «терня» простежуємо і у наступній збірці поезій, яка вийшла у 1928 році в Харкові, «Тернові квіти полонин». Це перша книжка закарпатського автора, що вийшла поза межами краю. Величезне її значення в тому, що Україна змогла побачити справжню літературу із Закарпаття, де також живе український народ. «Тернові квіти полонин» вважаються найкращою поетичною збіркою Василя Ґренджі-Донського.

Окрім цього, у Харкові в 1930 році вийшов альманах «Ґруні - степам», в якому твори Ґренджі-Донського займають провідне місце.

Окремо слід сказати про роки 1938 - 1939 у житті Василя Ґренджі-Донського, бо це була вершина його публіцистичної і суспільно-політичної діяльності. Щирим серцем привітав він народження незалежної держави - Карпатської України.

Виступає хронікером цих незабутніх подій. «Щастя і горе Карпатської України» - так називається його хроніка.

Він був присутнім на Соймі Карпатської України і подав з нього ґрунтовний репортаж. А через три дні угорські фашисти арештували письменника і ув'язнили у Тячівській тюрмі. Як найнебезпечнішого

235

злочинця запроторили в окрему камеру. Його засудили до страти. І про це не велено було знати нікому, навіть рідним...

Все передумав він у ті передсмертні хвилини, але й тоді не зрікся своїх священних ідеалів.

Звучить уривок із «Щоденника»Скільки ж то треба було мати громадянської мужності в собі, щоб і

на порозі смерті писати такі слова. На клаптиках паперу видуманим шифром, що складався із назв чисел, кількома мовами писався той «Щоденник», а ще -вірші, які склали цикл «В тюрмі». Вони відтворюють мученицькі терпіння, переживання з приводу баченого і відчутого та глибоку ненависть до окупантів.

Звучить вірш «Вістка з тюрми»Поета й справді вже вважали замордованим. Але доля, Господь Бог

судили йому вижити. Вороги побоялися, мабуть, знищити добре відомого на той час письменника, на захист якого виступила літературна громадськість Словаччини, Югославії, Румунії. Його переводять етапами з Тячівської тюрми у Криву під Хустом, а далі - в концтабір Варюлопош. Мук було доволі. Згодом його звільняють під суворий поліційний нагляд. Загроза смерті чекала на нього щомиті. Єдиним рятунком було нелегально покинути батьківщину.

Місцем прихистку стала Словаччина - місто Братислава. Тут він прожив другу половину життя - 35 років. І вже серце ні на мить не покидали туга і смуток за покинутим отчим краєм.

25 листопада 1974 року працюючого над переписуванням роману «Сини Верховини» застала його смерть. Сталося так, як не раз повторював сам письменник: «Тільки Страшна Косарка зможе вирвати з рук моїх перо...»

Похований Василь Ґренджа-Донський в Братиславі на цвинтарі Солов'їна Долина. У чужій, не своїй землі.

Отже, учні, ми з Вами перегорнули сторінки життєвого і творчого шляху видатного українського письменника Василя Ґренджі-Донського і переконалися, що це воістину велична постать в нашій літературі, що це визначний громадський і суспільно-політичний діяч, який своїм подвижництвом заслуговує на те, щоб його ім'я було вписане золотими літерами в пантеон найвизначніших діячів України, що столітній ювілей Василя Ґренджі-Донського мусить бути гідно відзначений на державному рівні в усій Україні.

А зараз учні творчо-пошукової групи ознайомлять нас із біографією іншої яскравої постаті нашої Закарпатської землі Степана Сабола - у житті, о. Севастіяна з духовним ім’ям та Зореславом – літературним псевдонімом.

236

1-й учень. Отець Севастіян - Степан Сабол ЧСВВ - Зореслав народився 7 грудня 1909 року в Пряшеві. У 1924 році вступив ченцем до Мукачівського монастиря. Вивчення риторики та філософії продовжував у Крехові, Лаврові, Добромилі. У 1931 році Стефана Сабола направляють у Рим, де він продовжує навчання в Григоріанському університеті. Повернувшись із Рима, висвячується у священики, викладає в Ужгородській гімназії та богословській семінарії. В період утвердження державності Карпатської України був капеланом Карпатської Січі. Після трагічних березневих подій 1939 року арештований угорськими фашистами і видворений за межі «поновленої» Подкарпатської Русі. Якийсь час проживає на Словаччині, але дізнавшись, що за ним «полює» НКВД з Ужгорода, змушений емігрувати. 1948 року нелегально перебирається в Австрію, а звідти - до Риму. Займається науковою роботою, захищає докторську дисертацію. У 1951 році виїжджає до СІЛА, де й сьогодні продовжує наукову, літературну та місіонерську діяльність. Обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка.

2-й учень. Зореслав…Чому так почав підписувати свої поезії пояснює сам автор:»Знаєте, я був астрономом – аматором. Любив приглядатися зорям на нічному небосхилі. І то мала бути така комбінація зірок на небі, яка допомогла мені остаточно вирішити піти до монастиря. І тому я й прийняв псевдо – Зореслав, славити зорі. Він став автором поетичних збірок «Зі серцем у руках» (1933) та «Сонце і блакить» (1936). Рукопис третьої збірки у «Голубі ескадри» майже повністю втрачено у воєнні роки. Томик вибраних поезій «З ранніх весен» побачив світ 1963 року в Нью-Йорку (передмова Б. Кравціва). Наукове дослідження «Голгота греко-католицької церкви в Чехословаччині» видане 1978 року. Доробки Зореслава схвально оцінили Євген Маланюк, Володимир Бурчак, Олександр Олесь, Василь Ґренджа-Донський.

Книжка поезій «Сонце і блакить» побачила світ також в Ужгороді в 1936 роді. Цього ж року з'явилася «Укрита фіалка» - життєпис монахині-сестри

Василії Глібовецької ЧСВВ, святе життя якої є справді гідним наслідування. Отець Севастіян Сабол редагує «Благовісник Пресвятого Серця Христового». У 1938 році деякий час працює у Великому Березному, а потім - у Хусті - директором єпархіального інтернату.

У 1939 році, коли молоду Українську Державу потопили в крові угорські загарбники, Зореслава ув'язнено, але внаслідок неможливості фізичної розправи над греко-католицьким священиком, ім'я якого на той час було досить відоме - його видворено на довічно поза межі Карпатської України. Зореслав продовжує свою духовну та літературну

237

діяльність у Словаччині. На цей час уже готова третя збірка поезій «Блакитні ескадри», рукопис якої, на жаль, мусили знищити сестри-монахині перед загрозою терору з боку НКВД, яке полювало за Зореславом.

3-й учень. У 1948 році о. Сабол покидає рідні околиці й нелегально перебирається до Австрії, далі емігрує до Риму, де займається науковою роботою, захищає докторську дисертацію «Мелетій Смотрицький - визначний український полеміст». У 1951 році виїжджає до США, де продовжив місіонерську, наукову та літературну діяльність. У 1963 році вийшла в світ збірка вибраних поезій «З ранніх весен» з передмовою Богдана Кравціва.

У 1955 році у видавництві «Слово доброго пастиря» у Нью-Йорку видає наукову працю «Католицтво і православ'я» з нагоди 900-х роковин поділу Христової церкви, а в 1978 - дослідження «Голгота греко-католицької церкви у Чехословаччині» - науковий розгляд подій і їх аналіз в історичній перспективі, спогади живого свідка приготувань до ліквідації греко-католицької церкви в Чехословаччині і, зрозуміло, в Закарпатті.

Зореслав - автор гімну до 1000-ліття хрещення Русі, ініціатор відзначення Неділі всіх українських святих. Останній раз побував на Закарпатті влітку 1991 року.

Бачимо, що Зореслав, Степан Сабол, о. Севастіян - відомий український поет, місіонер і громадський діяч, представник української діаспори в США, який починав свою творчість у нас на Закарпатті, чимало зробив для розвитку української закарпатської літератури, для збагачення її новими темами і формами, щоб вивести Поезію на вершини художньої майстерності.

4-й учень. Перша збірка Зореслава «Зі серцем у руках» (Ужгород, 1933) для української літератури Закарпаття стала піснею. Поряд із творами Василя Ґренджі-Донського, Юлія Боршоша-Кум'ятського, Федора Потушняка, Костя Вагилевича, Івана Ірлявського, Федора Могіша, Івана Колоса, є новаторською - є новим словом і щодо змісту, і щодо форми поезій. Тематично збірка надзвичайно багата. Основну групу доробку складають вірші патріотичного спрямування: «Присвята», «На шляху», «Поете, знай ... », «Месії ми чекали ... », «Співцям», «Молитва» (первісна назва «Молитва нації»), «До пісні» та інші. У них автор закликає виховувати нове покоління мужніх, хоробрих і готових до праці й боротьби патріотів, відкинути зневіру, сльози, журбу і страх, кидає заклик до всіх поетів - зневірених і занімілих - сколихнути своїми піснями все Підкарпаття!

238

Другу групу поезій цієї збірки становить духовна лірика, хоч годі вважати ці вірші чисто релігійними. У них - і глибока віра в Бога, і чітка громадянська позиція як автора, так і ліричного героя, і високий патріотизм.

Слід виділити ще одну групу віршів цієї збірки - це описові вірші або пейзажна лірика. У поезіях «Листок», «Восени», «Сніжок», «Буря», «Над ставком», «Вечірнє» та ін. автор не тільки уважно спостерігає за природою, але ніби добрий маляр вдалими мазками домальовує її картини.

У збірці «Зі серцем у руках» є кілька творів на соціальну тему (поезія «Голод»), написаних під враженням важких злиднів і голоду по селах Закарпаття. Автор «шукає Месії у вбогих хатах свого народу».

Офіційна радянська критика 50-80 років називала Зореслава «типовим представником українського буржуазного націоналістичного напрямку в літературі Закарпаття».

Вчитель. Сьогодні логічні акценти розставляються по-іншому, ми оцінюємо літературний доробок Зореслава так, як він того вартий. Отже, поезія Зореслава - глибоко чуттєва лірика, філософські імпресії, грізні, закличні, заклинальні вірші - це, по суті, ті твори, які лякали, відлякували, а, може, й продовжують насторожувати сучасних літературознавців, і в яких звучить та правда, до якої ми потроху наближаємося, і, хоч душі наші стомлені, прийшли. Тож настала доба творення. Зореслав з нами.

Виразне читання учнями окремих поезій Зореслава.

IV. ПідсумокВчитель. А тепер, як ми і домовлялися, спробуємо дати відповідь на

поставлене перед нами запитання ще на початку уроку. Ви зрозуміли символічність наших свічок. Це Василь Ґренджа-Донський та Зореслав. А зробимо ми це таким чином. Прихильники твердження, що свічки – пам'ять про померлих групуються за одним кріслом, прихильники твердження, що свічки – це світло для живих, групуються за протилежним кріслом. Хтось може мати свою, інакшу думку. Ці учні шикуються за кріслом із знаком запитання. Навпроти цього крісла буде порожнє крісло яке ми назвемо» гарячим». Учні кожної групи радяться і висувають (cадять на крісло) свого представника для участі у дискусії (відстоюванні своєї думки). На порожнє крісло може сідати той, хто хоче задати своє запитання до дискутуючи. Запитання повинно бути лаконічним, коротким, адже крісло «гаряче» і може обпекти. (Учні роблять свої висновки).

239

Вчитель. Отже, згоріли свічки, але тепло їх постійно зігріває наші душі. А, можливо, згоріли і не залишилось нічого?

Домашнє завдання.Спробуйте вдома викласти свої роздуми на папір у вигляді твору-

роздуму на тему: «Жити - горіти чи жити - тліти».

Звучить пісня «Не стидайся, то твоя земля» у виконанні Скрябіна:На твоїх джинсах американський прапор, На твоїй майці канадське кленове листя. У твоїх очах видно тільки одне питання: - Хто мені скаже, чому я тут народився?Не твоя вина, що ти батька свого син, Не твоя біда не вміти бути ним.Не стидайся, то твоя земля, Не стидайся, то Україна.Добре там, де нас нема.Стань для батька нормальним сином.

240

РЕПОРТАЖ ІЗ НЕІСНУЮЧОЇ КРАЇНИ

Тема: Репортаж із неіснуючої країниМета: ознайомити учнів із романом І. Багряного «Тигролови».

Розкрити образи героїв твору як людей могутньої волі і незламного духу. Формувати в учнів активну життєву позицію; виховувати «сильних і твердих людей української нації».

Тип уроку: подача нового матеріалуКрізь століттяУ древа роду від вогню і зрад Ми берегли не віття, а коріння, Тому й живі

П. Скунць

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Вивчення нового матеріалу. На сьогоднішньому уроці ми спробуємо перенестись у інший

часовий простір. А допоможуть нам у цьому журналісти, герої роману «Тигролови», які у своїх репортажах розкажуть нам про жорстокий режим неіснуючої на сьогоднішній день країни - СРСР. Спробуємо зрозуміти як вдалося героям твору не тільки не загинути фізіологічно, а й зберегти духовність та ментальність. Репортажі будуть розміщені під такими рубриками: «Літературознавство», «Сторінки історії», «Економіка і господарство», «Культурний потенціал», «Паралельні світи».

Рубрика «Літературознавство»Роман «Тигролови» — один з найцікавіших в українській літературі.

Роман перекладався німецькою, голландською, англійською мовами. Книга була написана за 14 днів, і на закритому літературному конкурсі 1944 року у Львові автор здобув першу премію.

Роман «Тигролови» — це ще одна болюча сторінка історії України, її народу, який перетворювався поступово з вільних козаків на цілі армії каторжників. «Прокладали шлях, прокладали нову магістраль, вимощуючи її своєю розпукою, гатили собою прірви, баюри і провалля... А тепер ось стояли як на параді. Полтавці... Чернігівці... Херсонці... Кубанці... Нащадки Многогрішного і нащадки того Авакума вільнодумного... Каторжники». Минуло понад два століття. Йшли 30-ті роки XX століття. Відродження, яке тільки почалося, але заявило про себе переконливо, розстрілювалося. Україна перетворювалася на концтабір, де

241

випробовувалися найвишуканіші методи масових репресій. Відбувається знищення інтелектуальної еліти нації. А далі — геноцид цілого народу. Поряд з цими проблемами І. Багряний піднімає ще одну, найболючішу, це — еміграція за кордон як засіб захисту, як протест проти зла і сваволі, як засіб прислужитися своєму народові, а не залишитися знищеним, нулем, діркою від бублика. Роман закінчується перемогою Григорія Многогрішного, який переходить кордон з метою знову повернутися, але вже не як в'язень, а як людина з великої літери. Так сталося і в житті самого І. Багряного. Він повернувся до нас, і Батьківщина приймає його радо, як свого сина, що тяжко карався, несучи по чужих світах хрест за її долю.

Рубрика «Паралельні світи»Перший розділ свого роману І. Багряний називає «Дракон».

«Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами...» Автор починає роман символом («дракон»), втілюючи в ньому трагічно-драматичну розв'язку. Це символічна картина паралельного, майже незалежного існування в одній державі двох світів — світу пітьми, пекла і світу ілюзорного раю, ілюзорного вільного життя. І ці два світи уособлені в символічних образах двох експресів, котрі шалено летять крізь величезні простори — у невідоме, вперед, у чорну сибірську ніч, на край світу. «Поїзди у Багряного перетворюються у багатозначні символи. Це і народ з підтятим корінням, якого доля несе у безвість, І узагальнення божевільної системи, яка розчахнула суспільство на класове ворожі сили, і те психологічне середовище, в якому людина або божеволіє, або шукає вихід, втікаючи, щоб стати «гордим соколом», «безумним сміливцем, щоб довести, що утримувати волелюбність і нескореність духу неможливо.

У ці ешелони Іван Багряний помістив спецзагін ОГПУ-НКВС, себе, свою долю, вивищуючи її до образу — символу непокірної і гордої, волелюбної і сплюндрованої України. Йому єдиному з українських письменників вдалося підібрати найхарактерніший образ для показу життя в режимі через зображення ешелону. «Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось негаразд, що щось в світі чудне діється, щось з ними коїться. Вдень хочеться спати, а вночі — їсти. В обіді нерви стають мляві, а вночі нападає ентузіазм. Призвичаєні до певного укладу, вони відчувають, що зійшли з рейок. Створився хаос...» Всі, хто в ньому знаходиться, підвладні йому і мусять терпіти весь шлях і виконувати чітко закони, диктовані стихійно «життям на колесах». Той, хто більше не

242

витримує, мусить або повільно божеволіти, не противлячись, або стрибнути в безвість на всій швидкості без надії залишитися живим.

Саме другий вибір робить головний герой роману Григорій Многогрішний. Він утікає од смерті, усвідомивши головне для себе: ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.

Рубрика «Сторінки історії»Микола Костомаров у своїй книзі «Галерея портретів» розповідає

нам, що «...Многогрішний Дем'ян Гнатович — гетьман Лівобережної України (1668-1672 рр.), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Сам висловив великоруському гінцю Танєєву намір нізащо не віддавати Києва полякам і разом з Дорошенком воювати з Польщею. Перш ніж московський уряд вирішив, як вчинити з доносами на Многогрішного, проти останнього

було організовано змову... 13 березня, вночі, змовники схопили Многогрішного і відправили до Москви, де гетьмана було катовано, Дем'ян відкидав звинувачення у зраді, але зізнався, що в п'яному стані говорив «несамовиті промови». Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата Василя. 28 травня 1672 року засуджених вивели на страту у Москві, однак цар вислав гінця з повідомленням, що він «на прохання своїх дітей замінює смертну кару засланням у Сибір».

Минули роки і на зміну царському ладу приходить інший режим, але за свій «гріх» - любов до рідної землі платить вже правнук - Григорій Многогрішний. Але про це краще розкаже він сам у зверненнях до винищувального режиму.

Ти ніколи мене не знищиш, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я — народ, якого чим нижче гнеш, тим у ньому більше спротиву. Ти думав, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, що видряпаєш з грудей серце? Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути, хто я, вирвати з розумом любов до батьківщини? Але я втік з божевільні. І тоді, я поклявся іменем матері моєї відірвати тобі голову. Ти думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасний край, ти похоронив мене? Ти був переконаний, що стрибок з ешелону — смерть, але помилився. Ти думав, тайга — це нетрі, де панує світ хижих звірів, і випадково врятований там неминуче загине, але і тут ти прорахувався. Я знайшов у тайзі земляків, друзів і навіть кохання. Згодься, що я переміг, не визнавши себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, як ти, а зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і вірити, що людина може І повинна кинути виклик цілій системі, яку ти представляєш, і вистояти.

243

Другу сторінку трагічної долі українців відкриває рід Сірків, до яких після втечі потрапляє Григорій.

Сірко. Походжу я зі старого козацького роду. Жили мої батьки на Полтавщині коло Переяслава. А діди-прадіди «в Запорожжі козакували, на Крим і Туреччину ходили, в «ночвах» море перепливали та страху усім наганяли, та ще й на галерах не раз бували і звідтіля утікали... Не раз покидали рідну землю, мандруючи по світах у пошуках кращої долі. Були й на Босфорі, і в Царгороді, коло Індії їх дощі обливали-мочили, біля Цейлону вітри пекли. У Бомбеї вони воду пили, в Сінгапурі сльози лили... Китай обминали — на голому чердаку купою лежали, пальці гризли і сльозами запивали... Та віри в щастя своє щербате і в силу свою двожильну не теряли» Так на цю дику землю і потрапили. Багато люду тут померло, аж поки не позвикали. А позвикали — то й зажили! Ого! Ще й як зажили. Маю сина і дочку, вчу їх однаково суворо. Бо за українським звичаєм жінка поряд чоловіка і господарювала, і вправно володіла зброєю. Моя хата завжди відкрита, як колись козацькі бурдюги, для гарної людини. Коли напівживого Григорія принесли ми додому, моя хата (за нашим законом) стала Його хатою. Навіть коли б він не був християнська душа, то й тоді цей закон на його стороні.

Життя навчило мене бути мудрим і щиросердним. Втративши старшого сина, я безмежно зрадів Григорієві, назвав його сином, подарував коня, гвинтівку. Бо

хто, як не батько, навчить сина виживати в будь-яких умовах, залишаючись при цьому людиною.

Успадкувавши від батьків найкращі риси, а Потім ще загартувавши їх у диких і жорстоких умовах сибірської тайги, Сірко не втратив природної делікатності, яка притаманна характеру нашого народу. Тому не розпитував він Григорія ні про що, здогадуючись, яка доля могла занести хлопця в такі нетрі. Він вперто боровся за життя Григорія. Як потім сказала Наталка, що ніякі б лікарі не врятували, коли б не батькові ліки. Знався й на цьому ремеслі старий Сірко, бо в жорстоких умовах треба самому вміти себе рятувати і від хвороб, і від ран, і всіх напастей, які щедро посилала їм доля.

Рубрика «Економіка і господарство»Спочатку ми поселилися в селі, тепер це містечко Києвом зветься.

Хати білили, як на Україні. З нас тут за це сміялися, що от, мовляв, скільки лісу, а «хохли» хати з глини ліплять та білять. Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. А народ наш робочий. То й ми жили колись! А сім'я у нашого діда була велика... Понад 50 чоловік сімейка! Синів сім мав, женив, не відділяв. Дочок заміж віддавав — на сторону не відпускав, зятів у прийми брав. Двір у нього був не двір, «економія».

244

Сірків куток — то ціле село. Весело жилося. Трудилися щиро, то й мали. Хліб сіяли, промишляли звірину, ходили з хурами в Маньчжурію і в Китай, копали золото, ловили рибу, звіра живцем, «пантували». Ми хліба сірого не їли. Жили ми тут ліпше, ніж вдома. Це була наша друга Україна, але щасливіша. І назви тут люди подавали свої, сумуючи за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка... По всій Уссурі і по всьому Амуру, як вдома... Жили! Ну, а потім пішло все шкереберть... Нові часи, нові порядки. Перевелись люди, і звелось життя нінащо... Вже немає Сіркової держави, гай-гай... А ми плюнули на все те та й перебрались сюди, щоб і не бачити, І не чути та щоб по-своєму таки віку доживати

ІІІ. ПідсумокРубрика «Культурний потенціал»Дотримуються у родині «Сірків» звичаїв та обрядів українського

народу: люблять пісню, вишиті рушники, святкування Різдва, Святої вечері. Це все свідчить, що у 30-ті роки українці Зеленого Клину, ще зберігали свою ментальність, власне обличчя навіть в умовах Сибіру, тобто вберегли своє коріння, тому й лишилися живими.

Домашнє завдання.На наступний урок підготуйтесь до дискусії за такими питаннями:

1. «Ловля тигрів - бажання будь-що вижити, чи жага крові, задоволення своїх амбіцій».

2. «Григорій Многогрішний - герой чи злочинець».

245

РАЦИН Ольга Василівна, учитель вищої категорії української мови і літератури Вільхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, педстаж 13 років

Гра – це світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень,понять про навколишній світ.

Василь Сухомлинський

Для кожного вчителя найголовнішим є здійснення заповітного бажання захопити своїм предметом, заполонити всіх учнів класу де працює, викликати їхнє зацікавлення, захват, бажання вчитися, досягати успіху.

А як саме повинен педагог зацікавити учня, пробудити його творчість, прагнення до розумового, духовного зростання, потяг до самовдосконалення?

Методисти В.Федоренко, В.Хайруліна та інші вважають, що формою, яка активізує й урізноманітнює навчальний процес, знімає скутість і напруженість дітей на уроці, створює стабільну ситуацію їхнього успіху в навчанні є гра.

Мені імпонує така відповідь на одвічні питання – як зробити процес засвоєння знань цікавим для дитини, як викликати в неї потребу вчитися.

Ігрові форми – це форми співпраці, спів дії, співтворчості учня й учителя. А цього вимагає нова школа, школа сучасності.

246

ПРИКМЕТНИК

Тема: Прикметник.Мета: поглибити і узагальнити знання учнів про прикметник,

повторити основні орфограми; розвивати спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати, і узагальнювати; підтримувати інтерес до вивчення рідної мови.

Тип уроку. Узагальнення і систематизації знань.Обладнання: таблиці, сигнальні картки, картки для індивідуальної

роботи, запис мелодій для музичної паузи.Епіграф.

Прикметник - це частина мови,Без нього нам не обійтись.Ти вслухайсь в слово пречудове,Йому, як другу, усміхнись.Земля – ласкава, люба, рідна,А сонце – щире, золоте,А небо – лагідне й погідне,Життя – прекрасне, дороге,А очі в мами – добрі, ніжні,А голос - чистий і дзвінкий.А руки – теплі і надійні,А погляд – сонячний, ясний.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності.1. Організаційна хвилинка.2. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Перевірка теоретичних знань (хто швидше підніме сигнальну картку).

1. Розділ мовознавства, що вивчає відомості про частини мовлення…2. Прикметник – це … частина мови.3. Прикметник означає …4. Граматичні категорії прикметника.5. Синтаксична роль прикметника.6. За розрядами прикметники поділяються на …7. Який розряд прикметника утворює ступені порівняння?8. Назвіть ступені порівняння.9. Назвіть форми ступенів порівняння прикметника.

247

10. На які групи поділяються прикметники?11. За чим визначаються групи прикметника?

ІІІ. Удосконалення практичних навичок і умінь.1. Виписати у зошити прикметники з епіграфа, визначити, до якого

розряду за значенням вони належать. 2. Заповнення таблиці (на дошці прикріплені малюнки лимона,

яблука, груші, полуниць, помідора, будинку, берези, м’яча, собаки, до певного часу вони закриті від учнів. Біля малюнків прикріплюється таблиця).

Запитання Колір Розмір Форма Смак Запах Назва предмета

Який?Яка?Яке?Які?

Вчитель малює фоторобот першого предмета. Цей предмет жовтого кольору, невеликого розміру, овальної форми.

Кислий на смак. Має приємний запах. (В той час, як учитель називає ознаки, учні по черзі записують

прикметники до таблиці).Другий предмет. А це червонощоке, велике, кругле, солодке,

запашне. Записано. Працюємо далі. Вони червоні, невеличкі, продовгуваті, солодкі, духмяні. Фотороботи складено. Шукайте, діти.

(Учитель відкриває малюнки предметів. Учні знаходять відповідний опис малюнка і в останній графі записують назву предмета, що відповідає малюнку та опису. Таблиця набуває такого вигляду.

Запитання

Колір Розмір Форма Смак Запах Назвапредмета

Який? жовтий невеликий

овальний кислий приємний

лимон

Яка?Яке? червоно

щокевелике кругле солодке запашне яблуко

Які? червоні маленькі продовгуваті

солодкі духмяні полуниці

Учні пояснюють, чому зробили такий вибір).

248

Залишилися ще невпізнані об’єкти. (Учні підходять до дошки і записують слова – ознаки до слів - картинок, їх назви).

Груша — яка? Жовта, велика, овальна, солодка.Помідор — який? Червоний, великий, круглий, соковитий.Будинок — який? Новий, великий, світлий, дерев’яний.Береза — яка? Висока, струнка, білокора.М’яч — який? Круглий, червоний, гумовий.

3. Словниковий диктант.Життя, промінчик, духмяні, з»являється, осінній, не сумний, а

радісний, розкішне, яскраво-жовтий, жовтогарячий, ясночолі, найдорожча. Самоперевірка. Один учень коментує орфограми біля дошки, інші

перевіряють записане в зошиті.4. Бесіда за текстом словникового диктанту.- Які орфограми повторили під час диктанту? - Що залишилося поза нашою увагою?5. Музична пауза. (Звучить спокійна мелодія, щоб учні трохи

відпочили і були готові до виконання нових завдань).6. Виконання на дошці словотвірного розбору слів безлистий,

прибережний, синьоокий.7. Вибірковий диктант. Записати лише ті прикметники, які мають

ступені порівняння:Тривалий, навчальний, довгий, громадянський, ефектний,

ефективний, гарний, тоненький, премудрий.8. Пояснення незрозумілих слів у диктанті.9. Дидактична гра. Учень дістає з мішечка предмет, називає його і

складає зв’язний текст, використовуючи прикметники. (Учні описують два-три предмети).

10. Цікава гра. Гра проходить у три тури. З кожного ряду «ланцюжком» виходять учні, що виконують завдання. На другий тур відбирається той, хто найкраще зі свого ряду виконає завдання.

Завдання. Перетворити словосполучення за зразком. Суп з риби — рибний суп.

1 рядокБичок із соломи—Костюм українця—Шишка сосни—Стежка у лісі—Журнал класу—Стіл для письма—Стежка у лісі—

249

2 рядокМагазин для взуття—Сонце літом—Норма на день—Зупинка тролейбуса—Мед бджіл—Спів солов’я—Барліг ведмедя—

3 рядокЗал для читання—Басейн для плавання—Берег моря—Подвір’я школи—Стежина лісу—Магазин для овочів—Поличка для книжок—(Визначення переможців. По одному учню із ряду).

2 тур Завдання для першого ряду. Утворити метафоричні сполуки із

звичайним порівнянням. Зразок. Кучері м’які, немов шовк — шовкові кучері.1. М’язи міцні, немов зроблені із заліза—2. Погляд гордий, як у орла—3. Сонечко ясне і тепле, наче веселе—4. Мед на колір, ніби золотий—5. Загар такий темний, як шоколад—Завдання для другого ряду. До словосполучень першого абзацу

дібрати вислови з другого.1. Рука, яка нічого не відчуває—2. Дуже швидкий удар—3. Темно-коричневий загар—4. Світло-русий чуб—5. Сильний, різкий голос—Для довідок.1. Дерев’яна рука.2. Шоколадна засмага.3. Золотий чуб.4. Блискавичний удар.5. Металевий голос.

250

Завдання для третього ряду. Замініть звичайні прикметники метафоризованими.

1. Красивий голос — (солов’їний голос). 2. Безлюдне село— 3. Повільна річка— 4. Розумна голова— 5. Добре серце—(Завдання на перший та другий тури подаються на картках).

3 тур 1 завдання. Визначити рослини.Трав’яниста лісова рослина. Цвіте білими квіточками і дає їстівні

ягоди червоного кольору. (Суниця, полуниця, чорниця, обліпиха).2 завдання. Визначити дерево. Листяне дерево з білою корою і

дрібненькими листочками. (Вільха, сосна, яблуня, береза).3 завдання. Визначити тварини. Це хижий птах з гострим і кривим

дзьобом. Добре бачить уночі. Знищує мишей. (Півень, шуліка, сова, ґава). (Визначення переможця).

ІV. Домашнє завдання.Виписати з художньої літератури п»ять простих речень. Виконати

морфологічний розбір трьох прикметників.

V. Підсумки уроку.

251

СТАРОСТА Ганна Іванівна, старший учитель української мови і літератури Ільницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, відмінник освіти України, педстаж 40 років

Працюючи в школі більше сорока років, я переконалася, що питання моральних якостей вчителя повинно стояти на першому місці. Знання дуже важливі, але важливішим є духовний світ людини. А духовність - це культура думок і почуттів.

Справжній учитель - завжди творець, бо живе кожним своїм уроком і не лише підтримує інноваційні починання в освітньому процесі, а й сам є творцем нового, сміливим експериментатором інтерактивних технологій на уроках мови і мовлення, коли активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні й кожний школяр долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу, спільно визначають мету діяльності, об’єкт, суб’єкт, засоби діяльності, результати навчання. Учитель не лише викладає суму відомостей, знань, а відкриває дітям на своїх уроках світ людського життя, пробуджує їхні почуття, формує світогляд, громадські й моральні принципи, змушує трудитись душу і співпрацювати з учнями щирістю поведінки, тільки тоді буде виконана функція вчителя - збагачення учнів знаннями.

Ефективність навчання залежить від обрання методу чи прийому навчання для кожного уроку, тому я застосовую оптимальні педагогічні технології, що проектують кінцеві якості особистості учня: пізнавальні, творчі, діяльнісні, комунікативні.

При навчанні рідної мови великого значення надаю розвиткові усного й письмового мовлення, мовленнєвій культурі особистості. А комунікативно-діяльнісний підхід передбачає орієнтацію уроку на мовлення, на мову як засіб спілкування й пізнання. Мовець ставить перед собою завдання й намагається його виконати.

На різних етапах процесу взаємопов’язаного навчання мови й мовлення використовую інтерактивні методи.

На початковому етапі - ознайомлення з поняттям, активізації навчальної діяльності учнів, де вони спостерігають, порівнюють, зіставляють певні мовні явища.

252

На етапі закріплення, корекції, контролю, узагальнення парна та групова робота допомагає розв’язати певну проблему, дійти спільного висновку, обґрунтувати рішення. Робота в малих групах будується на принципі рівноправності. На етапі застосування здобутих знань розвиваються комунікативні вміння створювати тексти різних типів.

Підвищений інтерес до знань спонукає учнів самостійно знаходити джерела задоволення своїх природних нахилів, розкриває внутрішній потенціал кожної дитини. Учні охоче об’єднуються в групи за інтересами: філологи, редактори, коректори, журналісти, поети, прозаїки, фольклорист, етнографи, актори, режисери, сценаристи... Саме в цих групах діти працюють індивідуально, самостійно добиваються результату, який об’єднується у кінцевий результат усієї групи.

Працюючи в режимі постійних шукань та новизни, учні розвивають мислення й уяву, набувають комунікативних навичок монологічно мовлення, виявляють творчі можливості.

Такі форми й методи навчання дають і учневі, і вчителеві можливість самовираження. Орієнтація на діалогізм як засіб комунікативної спроможності, на діалог двох суб’єктів навчального процесу, учня і вчителя, робить інтерактивну технологію цікавою й ефективною.

253

ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ.РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

Тема: Однорідні члени речення. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.

Мета: навчити п’ятикласників визначати однорідні члени, вживати потрібні розділові знаки в реченнях з однорідними членами та узагальню вальним словом; формувати уявлення про особливості зв’язного мовлення залежно від мети та умов спілкування; розвивати вміння розуміти прочитане, послідовно викладати думки, стисло передавати основне у змісті кожної з частин, усувати мовні недоліки; виховувати повагу й любов до рідної мови, народу, його історії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.Епіграф:

Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе ні роду, ні народу, Чужинця шани ждатимеш дарма - В твій слід він кине сміх - погорду.... Дмитро Павличко

Звучить фрагмент із пісні про Україну. — Виразно прочитати тексти, записані на дошці (таблиці). З’ясувати

до яких стилів вони належать:

І. Я прийшла в оцей світ із незнаних країв,Я придбала там вільну душу,Ясну молодість дум, гармонію слів, І на землю це нести я мушу.

Христя АлчевськаБуква-до букви, Слово-до слово... Родиться диво —Ім’я йому — мова!

ІІ. "Мова - це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідомості...

Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб...І поки живе мова - живе й народ, як національність.Не стане мови - не стане й національності: вона розпорошиться

поміж дужчим народом." І.Огієнко

254

Чи знаєте ви життєпис розвитку української мови?Як до рідної мови ставляться у вашій родині?Робота з текстом (за варіантами усно).І варіант. Знайти однорідні члени в першому тексті. Визначити,

якими членами речення вони виступають, якою частиною мови виражені.Обґрунтувати зображально-виражальну функцію їх у художньому

мовленні. Скільки в кожної поезії є рядів однорідних членів? ІІ варіант. Знайти однорідні члени в другому тексті. Визначити,

якими членами речення вони виступають, якою частиною мови виражені. Пояснити стилістичну роль однорідних членів у тексті наукового стилю.

Пояснювальна робота. Записати речення, поставити розділові знаки. Підкреслити однорідні

члени речення. Назвати засоби зв’язку між однорідними членами. До кожного речення побудувати схему.

Мова є носієм національної духовності народу: вона акумулює надбання його культури, традиції, історичної пам’яті.

Мова народу - це найкращий цвіт його духовного життя. Він ніколи не в’яне і вічно розпускається. І мові втілюються в думку, картину і звук небо вітчизни, її повітря, клімат, гори, ліси, ріки, і луки - весь глибокий, новий почуття голос рідної природи. І прозорих глибинах народної мови уся історія духовного життя народу.

Проблемне питання (за варіантами). І варіант. Чому не потрібні коми між однорідними членами, хоч

сполучник і тут вживається двічі? Українську мову знають і вивчають у своєму краї і на чужині. ІІ варіант. Чому в першому реченні перед сполучником та коми

немає, а в другому вона використовується? У рідному краї мовою співає серце та душа. У чужому краї хоч і не

співає, та не забуває. Поетична хвилинка. Учениця виразно читає напам’ять вірш М.Рильського "Як парость

виноградної лози". Гра в парах: Один учень називає слово, яке означає дію, а інший повинен назвати

якомога більше слів, що відповідають на питання, як виконується дія? Зразок. Знати - добре, чудово, натхненно, милозвучно... Побудова та доповнення речень (письмово; завдання учні

вибирають за бажанням); Хто горнеться до....., Того Бог....., Свої його...., В хату.....

255

Довідка. Карає, чужого, не пускають, цураються.1. Доповнити поетичний текст словами з довідки, звернути увагу на

риму. Пояснити вживання дієслів - присудків як засіб художнього зображення.

2. Поширити однорідні члени означеннями. Чи змінився текст? Як саме?

Українська мова - душа... нації. Вона..., нею легко передати найтонші настрої?

3. Скласти речення за схемами. Пояснити розділові знаки. З’ясувати, якими членами речення виступають однорідні члени та узагальнювальне слово.

Не тільки О й О....! У С: О, О, О і О.

О і О, О і О - У С. У С: О, і О, і О -....

Робота в групах."Наукова рада".Завдання. Підготувати зв’язну лінгвістичну розповідь про розділові

знаки між однорідними членами речення. Накреслити схеми."Майстри слова."Написати твір - мініатюру на тему "Чари рідного слова",

використовуючи однорідні члени речення."Юні актори."Прочитати легенду, переказати в особах (інсценізувати). Знайти

однорідні члени речення.Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до

господарювання, німці - дисципліну і порядок, діти Росії - владність, Польща - Здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

— Хто ти? Чого плачеш? - запитав бог. - Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. - Чого ти не підійшла до мене скоріш? я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня....

"Юні артисти".Конкурс виразного читання напам’ять власних поезій про мову та за

256

вибором. Підсумок та оцінювання учнівських відповідай.Домашнє завдання. Скласти поетичну мініатюру про мову.Український поет В.Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни

закликав:Зразки поетичних мініатюр

Любіть Україну у сні й наяву,Вишневу свою Україну,Красу її, вічно живу і нову,І мову її солов’їну.

У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови.

А мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане.

Про красу і багатство української мови влучно говорить український поет Олександр Підсуха у вірші "Мова".

Ой яка чудова українська мова!Де береться все це, звідкіля і як?Є в ній ліс-лісок-лісочок, пущу, гай, діброваБір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!

Марія І.

Мова - одне із чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію....

Мова - то цілюще джерело і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги.

Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

Віталій Л.Наша рідна мова - запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена

музики і квіткових пахощів.Проголошення незалежності дало Прова зайняти українській

культурі належне їй місце. А основою, джерелом культури є материнська мова.

Оксана Л. А яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. Яка

багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.Вони не можуть не вплинути на людські почуття. Скажімо, ранок у

257

лісі з казки "Хо" М.Коцюбинського: "Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травичці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо туди, де небо грає всякими барвами."

Характерною особливістю пейзажу "Ранок у лісі є багатство троп, які впливають на почуття людини.

Мартіна Б.Українська мова - дар Божий. Вона багата, ніжна й ласкава, мудра,

доброзичлива, глибокодушна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов’їну мову! І нам - тим, хто живе нині на прадавній матінці - землі, треба багато зробити, щоб усі українці зрозуміли велич та красу своєї мови.

258

ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918-1995).ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА

Тема. Олесь Гончар (1918-1995). Життєвий і творчий шлях письменника.

Мета: продовжити знайомство учнів з Олесем Гончаром — воїном, письменником, трибуном, розвивати в них уміння співставлення фактів біографії письменника з його творчістю; виховувати патріотизм, любов до батьківщини;

Тип урок: урок засвоєння нового матеріалу.Обладнання: фотопортрет різних років, виставка його творів, пісні.Епіграф: Гончар - художник світла, його дослідник, зображувач і

поет Закохано й уважно простежує він промені, що пронизують людські істоти, що оживляють природу, що ринуть крізь космос.

М.Бажан І. Оголошення теми, мети та завдань уроку. ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу. Учитель. А тепер надаємо слово творчій групі — "біографам" (3

учнів). Робота в групах (завдання підготовлені учнями заздалегідь) "Біографи". Учениця, яка очолила цю групу, знайомить школярів з

творчим шляхом письменника, пропонує повідомлення про життєвий шлях, інші доповнюють.

ПОВІДОМЛЕННЯ:Олександр Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в

невеликій слободі Сухій, що на південній Полтавщині, в селянській родині, в жодному коліні якої не було когось схожого на інтелігента за професією. Хіба що в далекому минулому один із перших Гончарів, можливо, мав хист до мистецтва. Але з тієї далекої епохи залишилося Гончарам лише прізвище.

Мати померла рано, коли хлопчику було лише два роки, і він її майже не пам’ятав, виховували його материні батьки, які жили в селі Кобеляках на Полтавщині. За Дніпром починалися таврійські степи, вони здавалися зовсім близькими, звідти налітали колись банди на розмальованих яблуками і барвистими квітами тачанках, туди споконвіку ходили на заробітки. Окрім грошей, приносили звідти цікаві оповіді. Можливо, від тих заробітчан заслухався Олесь захоплюючих історій і про безкраї поля пшениці, і про дрохв, які ховаються на межах, і про кам’яних баб на могилах, і про великі отари овець, і про зимові завірюхи, які можуть збити зі шляху людину.

Враження дитинства згодом стануть фрагментами майбутніх книжок

259

О.Гончара.Після закінчення семирічки О.Гончар працює в редакції районної

газети в с. Козельщина. Помітивши любов хлопця до літератури, редакція направляє його до Харківського технікуму журналістики імені Островського. Навчаючись у технікумі, він виступив з першими оповідання на сторінках газети «Комсомолець України». Звичайно, у цих початкових творах ледь вчувся майбутній автор таких речей, як «Модри Камень», «Весна за Моравою» «На косі», але попри всю їх недосконалість авторові ніколи не було соромно за них.

У 1937 році Олесь закінчив технікум і йде працювати в редакцію газети «Ленінська зміна».

У 1938 році Олесь Гончар – студент філологічного факультету Харківського університету. Незадовго перед війною вийшла з друку його повість «Стокозове поле». Схвальну редакцію на неї, вміщену в газеті “Ленінська зміна”, молодий письменник прочитав 22 червня 1941 року. Склавши екзамен за третій курс університету, разом із групою своїх товаришів добровольцем пішов на фронт, хоча мав відстрочку до закінчення навчання. Замість навчання на ІV курсу він опинився в районі Білої Церкви. Тоді йому йшов 23 рік.

Учитель. Слово мають «Юні артисти».Звучить пісня «Вставай, страна огромная».1 учень. Війна потрясла весь світ, вона змітала цілі міста й села,

диктувала свої жорстокі закони, звівши цінність людського життя до дев’яти грамів свинцю випадкової чи прицільної кулі. У сплюндрованих людських оселях горіли мрії поколінь і сторінки недописаних романів та поем.

2 учень. Але порушивши структуру життя, вона не схитнула структуру духу, ідеалів, принципів справжніх патріотів. У ряди прапороносців вищої правди, що піднялися рятувати світ, встав і Олесь Гончар. Розпочавши свою бойову одіссею в студентському батальйоні добровольців, він пізнав і пекучий біль відступу, і відчай оточення, і тяжкі рани, і велику радість переможного відступу.

3 учень. Письменник не мав змоги писати прозові твори, і в армійських газетах заявляються вірші важкі, трагічні.

Сніги, не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець - саме вугілля - Біля танка свого лежить. Руки підняв до неба, Крик замінив на вустах, бо жити йому ще треба В незайманих десь містах.

260

Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки його обогорілі Не хочуть такого кінця! І зуби аж сяють білі На звугленій масці лиця! Бо то ж недомріяна мрія, То ж вірність його комусь - Напис на танку біліє: "Жди - я вернусь!" Тихо звучить мелодія пісні "Синий платочек" або "Землянка". 4 учень. Здраствуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут. Серцем щодня я літаю До тебе за бистрий Прут. Як пишуть листи солдати, Тужливо стає мені, Кому ж мені написати. Якій догукнутись рідні? Той - мамі, а той - дружині, Той - сестрам, а той - братам Сонцю її і степам. Сивим, як згадки, могилам, Що тонуть в імлі голубій, Шляхом, окутаним пилом, Якими пішли ми в бій. Бачу далекі вершини В тумани повитих Карпат. Може, моя то Вкраїна Біліє черідкою хат?

Слово, в бою загрубіле, У тому краю забрили. Де вшиті в убранні білім Мене виглядають з війни.

261

5 учень. "Олесь сидів біля міномета, обійнявши чорну його трубу правою рукою, і примруживши карі очі, тихий, замислений, тихо говорив:

Темніють доти Чужі навпроти - Нічого більш нема. А там, десь дома, Весна знайома Зелені руки підійма. Мінометники, надзвичайно строгі і навіть урочисті, слухали,

затамувавши подих... Олесь усе читав. Він читав і годину, й другу. А солдати слухали й дивились, як це можна було звичайними словами виповісти те, що було у кожного на серці і про що, виявляється, могло розказати одне лиш людське серце..."

6 учень. Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безплоддю гір, Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір.

І хазяйська дочка мадярка Виносить мені молока. Усміхнулась до мене жарко, Та усмішка її не така,

Як у тої, що десь у школі Перед дітьми сумна стоїть, Від мене, від скель цих голих На відстані цілих століть 7 учень. Війна має скоро скінчитися. Бійці мінометної роти, Олесь

Гончар бачить засніжені Альпи, голубий Дунай, Злату Прагу. Усе, що разом пережито, В походах вистраждано, - все, Прапороносець понесе. Звучить пісня "День Победы". Учитель. Після війни Олесь Гончар демобілізувався й продовжив

навчання, але вже у Дніпропетровському університеті. Та війна не відпускала його, нагадувала болем старих ран, думками про побратимів. Не раз на Фронті він казав собі: "Якщо залишусь живий, розкажу про все, що пережив." У 1946 році побачила світ перша частина трилогії "Прапороносці" - "Альпи", наступного року вийшла друга частина "Голубий Дунай", а в 1948 році - остання книга трилогії - "Злата Прага". Твір приніс молодому письменникові надзвичайний успіх і визнання.

262

1946 року Гончар, закінчивши університет, поступив до аспірантури й переїхав до Києва. Він зразу поринув у напружену творчу роботу. Одна за одною виходять його книжки. Теми творів різні, але неповторна й правдива взаємодія трагічного й людяного. І нема в них і нотки приреченості, жодної мелодії безпросвітної скорботи. Навпаки, його філософія людяності заклична і світла. Вона віщує перемогу щастя й добра.

У цей час Олесь Гончар плідно працює над дослідженням творчості інших письменників. Послухайте фрагменти з його дослідницьких праць.

ГРУПА “ДОСЛІДНИКІВ”1 учень. "Поет-революціонер, поет - тираноборець, поет, що з

незрівнянною силою й непримиренністю висловив протест народу проти соціального і національного гніту, людина безмежно трагічної долі, він залишив нам найкращу перлину своєї душі - нездоланне свободолюбство, гуманність, чисту, як сонце, мрію про вселюдське братерство, щастя. Високі ідеали людини, що живуть в Шевченковій поезії, близькі нам, людям двадцять першого століття. Ось чому він, поет глибоко національний, стає сьогодні також і поетом загальнолюдським. "Це сказано, звичайно ж, про великого Кобзаря.

2 учень. Про Івана Франка: "Жива школа багатющого, неоціненного Франкового досвіду зберігає силу взірця й для нас, сучасних українських письменників, для всієї нашої багатонаціональної літератури. Бойовитість творчості, глибина соціально-психологічних досліджень, відданість кожним своїм словом справі народу, справі прогресу людства - це саме те з Франкового життя, що хвилює нас, що може сприйматися нами як його заповіти. Літературі нашій і сьогодні потрібні Франкова одержимість, його трудолюбство, громадська активність, широта мислення, увага до всього юного талановито-ростучого, зневага до схеми й канону нам і сьогодні треба його мужності, несхитності й гарту."

3 учень. Про Лесю Українку: "Ні, не задовольнилась би вона сірим щебенем штампів, сотнею чи двома отих потворних канцеляризмів, убогим, прісним отим сучасним "язичієм", що ним дехто послуговується і в наші дні. Леся розуміла свою відповідальність, тому постійно дбала за стильове, лексичне й синонімічне збагачення рідної мови, і це теж додає їй заслуги в нашій культурі, в нашому красному письменстві".

Учитель. Маємо свідчення глибокого проникнення Олеся Гончара в атмосферу творчості зачинателя української літератури, "безсмертного полтавця". Івана Петровича Котляревського, його поваги до "мужицького таланту" Василя Стефаника, і до "буревісника революції" Максима Горького, є висловлювання і про Олександра Довженка, і про Павла Тичину. Ближчими й зрозумілішими для нас стають через сприйняття

263

Олеся Гончара і Максим Рильський ("поет високої культури, широких обріїв"), і Володимир Сосюра ("сила його слова, справжній гуманізм його лірики - в природності, в чисто сердечному довір’ї до людини в безмежній відданості їй). він дав професіонально точну, тонку оцінку творів Панаса Мирного і Степана Васильченка, Остапа Вишні й Маркіяна Шашкевича, Льва Толстого й Івана Турчгенєва, Миколи Гоголя і Федора Достоєвського.

"Не раз думається, що доки живуть і творять люди такої високої проби громадянства, як Олесь Гончар, все нице і підле, що присмокталося до культури нашого народу, змушене озиратися і гальмувати свою войовничу агресивність", - можемо й ми повторити слова друга Олеся Гончара, письменника Василя Фольварочного.

Учитель. Нарешті слово має творча група - "літературознавці". Учень. Нашій групі треба було визначити провідні мотиви творчості

Олеся Гончара.Повідомлення учнів.Учні-слухачі коротко конспектують почуте.Короткий огляд творчості Олеся Гончара. Романи «Тронка»,

«Людина і зброя», «Перекоп», «Циклон», «Прапороносці», «Собор та огляд новелістики».

1 учень. Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Це був роман «Прапороносці». Талант його породила та світова війна, вона не могла залишити в мистецтві лише чорно-криваві тіні. Романтик мав сказати, що життя незнищенне, що воно «знов зеленим з – під землі встає».

«Прапороносці» - це той перший повоєнний твір, який сказав про зелені пагони людської душі, про радість перемоги над фашизмом. Можливо, складно побачити той реалізм «справжньої війни», але не побачити його не можна: тяжкі переходи роти Брянського, точно виписано образи бійців та командирів - ідеальний в душевній красі та вірності Юрій Брянський, Євген Черниш, Шура Ясногорська; «статичний» у своїй політичній переконаності Воронцов; «месник» Сагайда; веселун Хома Хаєцький, справжні чорнороби війни, брати Блаженки; окраса кривавих буднів Маковейчик.

Але в романі щось більше, ніж долі окремих людей - це романтичне звеличення ідеї визволення людини, це протест проти війни як аномалії людського життя. «Гарно рятувати людей! Краще, ніж убивати!» - такі слова Гончар вкладає у вуста Козакова.

Письменник використовує суто романтичний прийом - як персонаж Брянський діє лише в першій частині, але як узагальнюючий образ не зникає і в двох наступних.

2 учень. Читає уривок з роману (ІІІ частина) про долину червоних

264

маків та День Перемоги.3 учень. Говорить про два мотиви в осмисленні війни, які

вирізняються з найбільшою очевидністю. Погляд на війну в контексті історії й утвердження духовного стоїцизму людини в умовах війни.

У романі «Людина і зброя» (1960) центральні герої – це вчорашні студенти, тому любов, яка утримує Богдана Косоловського «на рівних» у цьому світі контрастує з воєнним божевіллям.

4 учень. Аналізує роман «Тронка» - один із перших творів, що давав поштовх тенденції «зв’язку часів», утвердження історичної пам’яті.

5 учень. (читає уривок із роману «Циклон»). Гора над містом На горі - тюрма. В тюрмі - ми.

Смерть нікого вже не дивує, вона перестала бути загадкою, таїнством.

«Невже ми втрачаємо дар співати? Це було б найстрашніше. Холодна гора є для нас не просто місцем ув’язнення, жаховиськом табору, вона стає поняттям. Здається, вона на те й розрахована, що розчавлювати, руйнувати людину. Так, неволя руйнує людину більше, ніж рани, ніж хвороби, ніж голод цьому я переконався тут. Найбільша небезпека, що її таїть проти нас холодна гора, - це здатність робити нас байдужими один до одного, повергати в стан очужілості, роз’єднувати, обривати зв’язки між людьми».

Роман «Циклон» передає диявольський розгул стихії, що не лише трощить на друзки творіння рук людських, але нищить і самих людей. Циклон - це не тільки стихія природи, циклон уособлює війну, яка розкидала людські долі, несла горе і смерть. Та найстрашніше – втратити людську подобу, особистість, віру в себе і людей.

Роман «Циклон» - готовий кіносценарій. Його розділи – це окремі епізоди, захоплюючі кадри фільму про внутрішнє світло людини, про рядових війни, таких як Решетняк, Шаміль, про людей, котрі жили відважно, любили відважно, не втратили віри, впевненості, гідності в умовах надзвичайних, безвихідних, у гітлерівському полоні, коли оголений дух людини боровся з кривавою трясовиною, з власним відчаєм, переборюючи сліпу силу інстинктів.

В умовах мирного життя, що настало після війни, не зменшився героїчний потенціал, не потьмяніла мужність людини. І в молодому кінооператорові Сергієві, і в синові славного солдата Решетняка, повторюються риси характеру, продовжуються традиції їхніх батьків і дідів.

У нашому житті завжди присутнє світло тих, що жили до нас, ми

265

теж повинні залишити після себе прийдешнім поколінням своє світло. Сучасне освітлене минулим, минуле продовжується в сучасному, тому що існує спадкоємність людського в людині. Вона не зникає, як не зникає творча сила безсмертних одухотворених вчинків людських. Це є філософською концепцією роману О.Гончара «Циклоп».

6 учень. Новелістика Олеся Гончара - це значна, високохудожня частина його творчого доробку. Продовжуючи традиції Коцюбинського, Стефаника, Васильченка, Олесь Терентійович створив цілий архіпелаг малих форм, і серед них такі шедеври, як «Кресафт», «Ніч мужності», «Ілонка», «Модри Камень» та інші.

У цих новелах Гончар оспівував чистоту в людських стосунках, з позицій гуманізму підходив до неординарних особистостей, характери яких інколи не вписувалися в рамки стереотипів. Він співав гімн всепереможному почуттю любові, тій високій духовній пристрасті, для якої немає перепон.

Новела «Модри Камень» була написана через два роки після війни і продовжує воєнну тематику творів Олеся Гончара. Вона являє собою спогад солдата – розвідника про його зустріч і кохання із словацькою дівчиною Терезою, яка врятувала його. Поліцаї знайшли в неї закривавлені бинти і вбили дівчину.

Ця новела написана в романтично-піднесеному стилі. Своїм коханням молоді люди ніби говорять «ні!» війні, адже немає нічого страшнішого за вбите прекрасне людське почуття.

У 1966 році вийшла друком новела «На косі», в якій письменник засудив жорстокість, але тепер уже по відношенню до природи.

Необжита коса виступає далеко в морі. Потрапивши сюди, молода дівчина Ольга відчуває себе повністю щасливою, бо займається улюбленою справою і поряд з нею коханий чоловік. Але яким жорстоким було її розчарування, коли близька їй людина виявилась негідником, бо порушила не тільки свої службові обов’язки, а всі загальнолюдські норми. Принижуючись перед високим начальством, він не тільки дозволив, а навіть спонукав їх до полювання на лебедя, якого всі оберігали.

Письменник ставить перед читачем гостре питання: хто винен більше? Той, хто убивав святого птаха, чи той, хто все це бачив, але мовчав?

Олесь Гончар піднімає перед нами питання моралі, відповідальності, заставляє задуматися над межею між добром і злом, прагне повернути людські душі до світла, до очищення.

ІІІ. Закріплення вивченого.Слово вчителя. Підсумки уроку, оцінювання.

266

Творчість Олеся Гончара різнопланова, багата на різні жанри. Але особливу роль у творчій долі письменника відіграють його романи, в яких автор піднімає різні проблеми: розглядає історичне минуле України, осмислює сучасні йому події, вболіває за людей і за всю рідну землю.

На прикладі творчості Олеся Гончара давайте згадаємо, що таке роман і визначимо його різновиди.

(Учні формулюють і записують у зошити визначення, наводять приклади).

ІV. Домашнє завдання.Робота над текстом роману «Собор».Законспектувати матеріал з підручника на с. 327-346. Скласти план.

267

ДІЛИМОСЯ ЗДОБУТКАМИ

Втілювати щось нове, розвивати щось нове на більш високому рівні неможливо без високого рівня знань, професіоналізму і прагнення до вершин. Закономірно, що творчу учнівську особистість зможе виховати тільки творчий учитель. Бути педагогом завжди нелегко, а називатись творчим учителем – ще й висока честь і відповідальність, адже потрібно шукати шлях розвитку власної творчості і вести цим шляхом своїх вихованців.

Саме таким шляхом ідуть учителі української мови і літератури Іршавщини. Кожна їх зустріч із учнями – це зразок особистісно зорієнтованих партнерських відносин у процесі здобування знань і застосування їх у звичайних і нестандартних ситуаціях, формування позитивних мотивів навчальної діяльності, застосування факторів, які допомагають реалізації гасла: “Навчаючи вчимось”: фактора взаємин, фактора творчості і фактора самобутності. Уроки іршавських філологів – це активна пропаганда інноваційних технологій, постійна інтелектуальна діяльність і педагога, і учнів, незалежно від рівня навчальних досягнень. Вагому допомогу колегам у впровадженні новітніх прийомів навчання надають члени творчої групи, яка вже третій рік працює над проблемою: “Впровадження інноваційних технологій на уроках української мови і літератури”. Керує групою вчитель Приборжавської ЗОШ І-ІІІ ст. Шмулига Віра Іванівна – творчий педагог, мудрий керівник, досвідчений наставник, а патронат діяльності групи здійснює методист відділу освіти Ваш Єлизавета Іванівна, яку всі знають як талановитого педагога, порадника, однодумця, і зав. методкабінету відділу освіти Келемен Марія Юріївна – неординарний учитель і керівник, який вміє ненав’язливо запропонувати, коректно виправити, доречно зауважити і порадити. Творча група у своїй діяльності пройшла три етапи. Перший був присвячений вивченню літератури з проблеми складання розгорнутих анотацій на кожен посібник і методичних рекомендацій щодо застосування їх на уроках української мови і літератури.

Другий рік роботи можна назвати практичним етапом, адже в цей період члени творчої групи на уроках продемонстрували застосування інновацій, враховуючи специфіку предмета і рівень навчальних досягнень учнів: мозкового штурму, організації роботи в групах, розв’язання диференційованих завдань і проблемних ситуацій, різних видів пошукової і дослідницької діяльності тощо.

Третій рік діяльності групи – методичний – і найважчий, і найцікавіший, тому що на основі вивчення педагогічної і методичної літератури, практичного застосування інтерактивних форм і методів

268

навчальної діяльності члени групи сформували власні рекомендації щодо впровадження інноваційних технологій на уроках української мови і літератури, у позакласній роботі і проілюстрували їх власними розробками. Сподіваємось на підтримку відділу освіти і сприяння районної влади у підготовці до друку методичного посібника, який стане своєрідним звітом про роботу творчої групи.

Дійсно, третій рік діяльності творчої групи став найбільш насиченим, а відтак – особливо яскравим і неповторним, тому що це період ілюстрації рівня самовдосконалення і професійного росту, презентації власного досвіду і творчості. Так, наприклад, у середині лютого одне із засідань відбулося у Загатській ЗОШ І-ІІІ ст., де нас приймала колега Бідзіля Любов Михайлівна і повела нас у світ творчості О. Коломійця, зокрема в гості до “Дикого Ангела”. Урок в 11 класі викликав бурю емоцій і вражень.

Попович Катерина Йосипівна відзначила вміле поєднання роботи учнів у групах за інтересами з інсценізацією до твору, активність учнів в аналізуванні життєвих ситуацій, вдале використання учителем методичного прийому “внутрішніх паралелей”. Це допомогло учням сформувати стійке переконання, що сім’я – це опора держави, підґрунтя, на якому будується майбутнє кожного громадянина. Гецко Наталія Михайлівна зауважила, що на уроці роль учителя була суто диригентською, адже Любов Михайлівна постійно ставила перед учнями проблеми, створювала нестандартні ситуації “провокаційними” питаннями, спонукала до пошуку рішень через дискусію. Плеша Ольга Юріївна назвала урок “творінням художника”, яке починається з окремих штрихів і ліній, потім до них додаються різнобарвні мазки – і сірі, і чорні, і веселкові – і в підсумку ми бачимо полотно – результат уроку, в якому враховано все: знання тексту, вміння його аналізувати, застосовуючи знання з теорії літератури, формування і висловлення власної думки з опорою на життєвий досвід. Загалом урок був високо оцінений педагогами, сподобався учням, бо ніс новизну, напружену інтелектуальну працю і живий зв’язок з навколишнім світом.

Наступна зустріч – у Великораковецькій ЗОШ І-ІІІ ст., куди запросила нас учитель української мови і літератури, заступник директора з навчально-виховної роботи Плеша Ольга Юріївна, яка презентувала колегам два шедеври педагогічної майстерності: узагальнюючий урок з теми “Сполучник” у 7 класі та урок позакласного читання у 8 класі “Зустріч з жінкою-легендою Оленою Телігою”. Під час обміну враженнями виник цілий калейдоскоп цікавих думок. Ось кілька з них. Олексик Магдалина Іванівна: “Уроки відзначаються творчим підходом, оптимальністю добору навчального матеріалу, чіткістю побудови,

269

науковим прогнозуванням результатів діяльності учителя і учнів. Відчувається, як кажуть, рука майстра, талановитого, творчого, а головне – небайдужого до справи, яку виконує”. Шмулига Віра Іванівна: “Майстерність Ольги Юріївни будується, перш за все, на глибоких знаннях предмета, психології учнів, готовності їх не тільки сприймати і відтворювати знання, але й творити самостійно, тим паче що вчитель постійно демонструє зразки власної творчості, вселяє в їх душі поезію. Це допомагає їй створювати власний стиль спілкування з учнями, у якому гармонійно поєднані спільна творчість і дружнє ставлення”. Митровці Людмила Іванівна: “Ольга Юріївна – неординарна творча особистість, якій притаманні дух пошуку, новаторство, щира закоханість у свою справу. Цікаво, що вчитель застосовує дискусію не тільки на уроках літератури, але й під час вивчення мовних явищ, що сприяє своєрідному “наближенню” мови до учнів, формуванню стійкого свідомого інтересу до її вивчення”. Обговорення уроків переросло у дружню розмову зацікавлених осіб, яким небайдужа справа, яку вони виконують, які віддають роботі більшу частину часу, душі, життя. Я ж спостерігала за ними і думала: “Кожна з них – жінка з непростою життєвою долею, проблемами зі здоров’ям і сімейними негараздами. І серед цього бурхливого, непростого і незавжди доброго світу вони знаходять терпіння для вихованців, шляхетність для колег, силу і ніжність для творчості ”. У серці народжувались поетичні рядки, в яких шана колегам – сильним і ніжним, мудрим і безпосереднім, жіночим і творчим:

Яка складна й болюча та жіноча доля:І зрадою спече, й бездушністю ударить,Й боліти серце від неприязні заставить,І знов самотньою залишить серед поля.Та все на світі можна побороти,Коли в душі горить любові юної вогонь,Якщо зігріти можеш всіх теплом долонь, Й життям даруєш друзям радість, ворогам даєш роботу.Хай буде так, як пише далі книга:Любити мову, школу, і своїх, й чужих дітейІ втілить ще мільйон палких ідей.Хай не скує весни душі байдужості і болю крига!

Творча група продовжує працювати. У наших планах – нові теми, зустрічі, презентації досвіду і, звичайно, творчість, яка об’єднала нас, продовжує єднати, тривожити, спонукає до нового – високого, досконалого і прекрасного.

Р. Котич,

270

старший учитель української мови і літератури

Білківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 (“Слово вчителя”. - 25 травня 2007 р., №8(72).

271

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєва Т. Впровадження технологія інтерактивного навчання на уроках зарубіжної літератури // “Зарубіжна література в школах України”, 2004. – № 4.

2. Антологія української народної творчості. – Київ: “Весілля”, 1989.3. Бабанський Ю. Рациональная организация учебной деятельности. –

М; 1981.4. Бабій І., Вільчинська Т. Службові слова у сучасній українській мові.

– Тернопіль, 2004.5. Бас О., Українська література Розробки уроків. 11 клас. – Тернопіль,

2005.6. Безпояско О., Городенська К., Русанівська В. Граматика української

мови: Морфологія. – К.: “Либідь”, 1993.7. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний

аспект). – Харків, 2000.8. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004.9. Глущенко Л. Щоб навчання було цікавим, ефективним і

демократичним (із практики його організації за інтерактивними технологіями) // “Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”, 2005. - № 9.

10. Гомонай В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) – Ужгород: “Карпати”, 1992.

11. Гончар Олесь Наша Леся (Письменницькі роздуми) – К.: “Дніпро”, 1980.

12. Гомон П. До проблеми сучасного прочитання літературних творів // “Диво слова”, 2001. - №2.

13. Голодомор 1932 – 1933 років, як безглузда трагедія українського народу (матеріалами Всеукраїнської наукової конференції) – К., 2002.

14. Дичівська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – К., 2004.15. Доленко М., Дацюк І. – Київ: “Вища школа”, 1992.16. Кондратюк В. Я., Волос М. М., Бабин І. І. Основні тенденції

розвитку системи освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці // Відкритий урок, 2002. - № 5-6.

17. Краско М. Закарпатські народні пісні. - Ужгород, 1959.18. Келемен М. Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської

долини. – Ужгород: «Гражда», 2001.19. Костюк Ю. Музичний Закарпаття 20-30-х років ХХ ст. //

Матеріалами, 1965.20. Киричук О. Виховання в учнів інтересу навчання. – К., 1986.

272

21. Клочек Г. Романи Івана Багряного “Триголові”, “Сад Гетсиманський”. – Кіровоград, 1998.

22. Кузіва Л. Літературна освіта в школі. // “Вивчаємо українську літературу”, 2007. - № 4.

23. Лукач. Бесіда на уроках мови. Посібник для вчителя. - К.: “Радянська школа”, 1991.

24. Матричук Н. Активні методи ведення уроку. // “Інтерактивне навчання”, 2001. - № 12.

25. Мариненко Ю. Воєнна проза Івана Багряного. // “Дивослово”, 2001 - № 12.

26. Міршник С. Пошуково-дослідницькі завдання як засіб активації пізнавальної діяльності учнів. // “Дивослово”, 2002. - № 2.

27. Матвієнко А. Рідне слово. – К., 1990.28. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні

технології. – К., 2000.29. Нижник О. Використання інтерактивних технологій на уроках

української літератури в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. - № 3.

30. Науково-практичний збірник “Культура слова”. – К., 1990.31. Орищин Р. Нові твори та імена з української літератури. //

Посібник для вчителя. – Тернопіль, 2005.32. Осипчук М. Методичні інновації на уроках словесності і

позашкільній роботі. // “Основа”, “Вивчаємо українську мову і літературу, 2007. - № 15 (127).

33. Помету О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика – К., 2002.

34. Пастушенко Н. нетрадиційне навчання і викладання української літератури. // “Дивослово”, 1998. - № 2.

35. Поп В. Це був Закарпатський Сковорода (до 85-річчя Федора Потошняка). // “Новини Закарпаття”, 1995. - № 30-31.

36. Рудницькі О. Формуючи творчу особистість. // “Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, та колегіумах, 2002. - № 5.

37. Сергієчко А. Методична використання технологій групового навчання та особистісно орієнтованому уроці української літератури. // Українська мова і література в школі, 2005. - № 1 (42).

38. Сафаяк С. Інтерактивні технології у системі особистісно зорієнтованого навчання на уроках зарубіжної літератури. // Зарубіжна література, 2007. - № 24 (520).

39. Світлик П. Великодні свята у нас. // “Наш рідний край”, 1925. - №8.

273

40. Світлик П. З народної філософії // “Підкарпатська Русь”, ІХ, 1932.41. Світлик П. Дещо о справах на околиці Білок.42. Світлик П., Петрашко С. Вибір підкарпатських переказів – Прага,

1937.43. Савич М. Інтерактивне навчання. // Шкільний світ, 2004. - № 63.44. Ситченко А. Інноваційні системи навчання та перспективи її

застосування в шкільному курсі української літератури. // Українська література в загальноосвітній школі, 2004. - № 8.

45. Сухомлинський В. Моя педагогічна система – радянська школа, 1998. - № 6.

46. Скляр С., Нечволод Л. Нетрадиційне уроки з рідної мови. – Харків, 2004.

47. Ситченко А. До проблеми шкільного аналізу ліричного твору. // “Дивослова”, 2004. - № 6.

48. Ситченко А. Основи взаємодії наукових і навчальних методів літературного аналізу. // “Дивослово”, 2007. - № 5.

49. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи викладання української літератури. // “Дивослово”, 2002. - № 10.

50. Токань Г. Якщо мій досвід знадобиться. // Урок української, 2007. - № 1.

51. Токань Г. Цілісність сприйняття ліричного твору. Текстурний аналіз. – Методика Вивчення віршування. // “Дивослово”, 2003. - № 1.

52. Токань Г. Вікова психологія як наукове джерело методики викладання. // “Дивослово”, 2003. - № 6.

53. Фасоля А. М. Особистісно зорієнтоване навчання. – Української мови і літератури, 2003. - № 46.

54. Фасоля А. М. Особистісно зорієнтоване навчання – Української мови і літератури, 2003. - № 48.

55. Фасоля А. М. Проблема педагогічного інструментарію. // “Дивослово”, 2005. - № 9.

56. Химинець В. Інноваційні технології навчання. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007.

57. Хланта І. Труди і дні на рушнику життя: Нариси життя і творчості Василя Густі. – Ужгород: “Патент”, 2004.

58. Ходанич П. Закарпатське оповідання ХХ ст. Антологія. – Ужгород: “Закарпаття”, 2002.

59. Шукай О. Тут є нам що робити ... // “Слово Просвіти”, 2007. - № 19.60. Шуляр В. Уроки літератури рідного краю: технологія підготовки та

проведення. // “Дивослово”, 2003. - № 7.

274

61. Щербина Л. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури. // Українська мова і література, 2005. - №1 (42).

62. Щербина В., Волкова О. Інтерактивні технології на уроках української мови і літератури. - Основа, 2005.

275

ДЛЯ НОТАТОК

276

Навчально-методичне видання

ПОРАДНИК УЧИТЕЛЯМ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ

Методичний посібник

Використання інтерактивних методів навчання при викладанні української мови і літератури

в навчальних закладах Іршавщини (з досвіду роботи районної творчої групи)

Підготовлено до друку 05.11.2007.Гарнітура Times New Roman.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.Тираж 70 прим.

Інформаційно-видавничий центр ЗІППОСвідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців,виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції:

серія ДК № 1528 від 16.10.2003 р.88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 35.

277