Національний університет

"Києво-Могилянська академія"

Могилянська школа журналістики

Фотографія у газеті:

елемент оформлення чи самостійна журналістська робота

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного звання

магістра журналістики

Заїки Наталії Михайлівни

Науковий керівник –

доцент,

кандидат філологічних наук

Дуцик Д. Р.

Київ – 2008

2

План

Вступ .............................................................................................................. 3

Розділ 1. Жанри газетних фотографій ........................................................ 9

1.1 Класифікація жанрів у різних дослідників ........................................... 9

1.2 Запропонована система жанрів ........................................................ 16

Розділ 2. Місце фотографії у дизайні газети ........................................... 24

2.1 Основні властивості прес-фотографії .............................................. 24

2.2 Фотографія у структурі газети ........................................................ 28

Розділ 3. Функції фотографії у сучасному газетному виданні .............. 42

Висновки ...................................................................................................... 51

Список використаної літератури ............................................................... 61

Додатки ........................................................................................................ 64

3

Вступ

Питання фотоілюстрування у газетах є важливим у контексті розгляду

проблеми розвитку газетної преси. Сьогодні цей сегмент інформаційного

ринку повинен дбати про власний розвиток на фоні все більшого поширення

Інтернету як засобу інформації.

У січні 2008 року кількість користувачів Інтернету в Україні сягнула

7,696 мільйона людей. Це на 21% більше, ніж у грудні 2007 року. Порівняно

з січнем 2006 року кількість Інтернет-користувачів зросла на 83%.

Інтернет як засіб інформування стає популярним і таким чином

частково перетягує на себе аудиторію газет, яка тепер може знайти новини в

мережі у будь-який зручний час, а також читати лише ті новини, які її

цікавлять. Через це газетній пресі потрібно боротися за свого читача. Для

завоювання уваги аудиторії газета має звертати увагу на дві складові:

змістове наповнення і зовнішнє оформлення. Усі видання приділяють велику

увагу змісту, адже саме це є основним продуктом, який споживає читач.

Проте читач може оцінити якість наповнення тієї чи іншої газети лише

придбавши її. Для цього потрібно якимось чином привернути його увагу до

конкретного видання.

Саме зовнішнє оформлення слугує засобом привертання уваги. Перше,

що бачить потенційний покупець газети – це її загальний дизайн. Дизайн

складається з багатьох елементів, це і кількість колонок на сторінці, і

величина заголовків, і використання кольору, і розміщення малюнків,

графіків та фотографій. Фотографії у газеті є одним з ключових елементів

дизайну, отже, вони допомагають привернути увагу покупців. У першу чергу

це стосується фотографії на першій шпальті. Фотоілюстрації у середині

4

газети організовують увесь матеріал, структурують його, щоб читачу було

легше розібратися серед кількох різних статей, а також виділяють якийсь

матеріал, роблять акцент на чомусь.

Крім того, фотографії мають змістове наповнення. У сучасних

виданнях вони можуть бути не просто ілюстрацією до статті, а містити

додаткове повідомлення, сказати те, чого немає у журналістському матеріалі,

або навіть бути самостійним повідомленням. Патрісія Холланд вважає, що

сьогодні зображення стало головним елементом повідомлення. "На початку

ХХІ століття ключовим елементом новинної комунікації є візуальний образ.

Наша сьогоднішня психологія така, що у всьому ми хочемо переконуватися

на власні очі, - коли нам про щось розповідають нам цього уже не достатньо"

[23,510].

Предметом даного дослідження є газетна преса в Україні. Об'єкт

дослідження – фотографії у газетних виданнях. Для дослідження було обрано

три українські газети: "Сегодня", "День", "24". Усі газети є

загальноукраїнськими, щоденними, суспільно-політичними. Оскільки кожне

нішове видання має свої особливості у верстці, у тому числі і в розміщенні

фотографій, то було вирішено зупинитися на виданнях однієї спрямованості,

а саме суспільно-політичних виданнях, які розраховані на найширшу

аудиторію. Також важливою характеристикою, яка поєднує ці видання, є те,

що усі три газети розповсюджуються по всій території України.

Було проаналізовано примірники газет, що виходили протягом двох

місяців – з 14 січня до 14 березня 2008 року. За цей час вийшло по 51

примірнику газет "Сегодня" і "24" і 36 примірників газети "День".

Газета "Сегодня" виходить 6 днів на тиждень, крім неділі. Сукупний

щоденний тираж київського і національного випусків складає близько 150

тисяч примірників. Формат видання А3. Газета виходить на 24 шпальтах, у

четвер випуск з телепрограмою – на 40 шпальтах. Усі сторінки кольорові.

5

Виходить російською мовою. Продається на всій території України. Для

аналізу використовувався київський випуск газети.

Газета "День" виходить 5 разів на тиждень, крім неділі і понеділка.

Наклад газети 62 500 примірників. У вівторок, середу, четвер, суботу

виходить у форматі А2 на 8 шпальтах; у п’ятницю виходить у форматі А3 на

24 шпальтах. Розповсюджується по всій території України. Виходить

українською, російською, англійською мовами. Позиціонує себе, як

"абсолютно не "жовта". Видається з вересня 1996 року. Виходить у чорно-

білому форматі.

"Газета 24" виходить 6 разів на тиждень, крім неділі. Видається з 27

березня 2007 року. Виходить російською та українською мовами у форматі

А3 на 24 сторінках. Середній щоденний тираж – 90 000 примірників. Газета

виходить частково у кольорі: з 24 сторінок 14 або 15 кольорові. Газета

позиціонує себе, як повноцінну загальнонаціональну газету в сегменті

щоденної якісної газети загального інтересу (General Interest Quality Daily

Paper). Газета "24" втавить себе у ряд з такими світовими виданнями, як USA

Today у США, Guardian у Великій Британії, El Pais в Іспанії, Frankfurter

Allgemeine Zeitung у Німеччині, Le Monde у Франції. Таким чином, газета

орієнтується на видання подібного типу. Видавець каже, що у газеті не має

"жовтих" матеріалів.

У роботі проаналізовано розміщення фотоматеріалів в обраних

виданнях. Розглядалися лише фотографії; малюнки, колажі, інші види

ілюстрацій не бралися до уваги. Також не розглядалися фотографії у

рекламних площах і на сторінках з телепрограмою. Оскільки рекламу

створює рекламодавець і він вирішує, скільки у ній буде тексту і скільки

зображення, а ми розглядали журналістську роботу, тому рекламні

повідомлення не бралися до уваги у дослідженні. Шпальти із телепрограмою

теж не відносяться до журналістської роботи, тому не вивчалися.

6

Мета дослідження: розглянути особливості розміщення фотографій у

газетах на прикладі трьох українських щоденних видань, проаналізувати

особливості використання фотоілюстрацій у сучасних газетних виданнях

України.

Поставлена мета буде реалізована через виконання таких завдань:

• вивчити жанри газетних фотографій;

• дослідити особливості використання фотографій на першій

шпальті та усередині газети;

• дослідити взаємозв’язок фотоілюстрацій з текстовими

матеріалами;

• вивчити роль фотографії як інформаційного повідомлення;

• зробити висновок про завдання фотографій у газетних виданнях.

Вивчення цієї проблеми має практичне значення для прийняття рішень

щодо розміщення фотографій у сучасних газетних виданнях. Розуміння того,

яку роль відіграє фотографія у газеті і як вона впливає на вибір і сприйняття

читача, допоможе видавцям правильно підійти до відбору фотографій та до

розміщення їх на шпальтах. Таким чином, актуальність теми полягає у тому,

що зроблені висновки можуть практично допомогти приймати рішення, які

стосуються розміщення фотоілюстрацій.

Поставлені завдання будуть реалізовані методом контент-аналізу. Для

цього усі примірники, що вийшли протягом обраного періоду, аналізуються:

вивчається розмір фотографій, зазначаються особливості їхнього

розміщення, вивчаються підписи під фотоілюстраціями, джерела фотографій.

Після цього розглядаються і аналізуються статистичні показники.

Положення, які виносяться на захист:

• жодна сучасна успішна газета не може існувати без фотографій;

• фотографії є елементом оформлення газетного видання;

• фотографії є самостійними повідомленнями.

7

Робота складається з трьох розділів. У першому вивчаються жанри

газетних фотографій. У другому аналізується місце фотографії у структурі

газети, вивчається взаємодія фотозображення з іншими елементами видання.

У третьому розділі вивчаються функції фотографії, розглядається питання

про значення фотографії для дизайну і для змістового наповнення газети.

Огляд літератури: в Україні на даний час немає повного дослідження,

присвяченого цій темі. Існують окремі публікації, що стосується певних

аспектів цієї проблеми. Оскільки газетний ринок кожної країни має свої

особливості, то важливою є наявність такої праці саме з питання українських

газет. Враховуючи, що такого дослідження немає, також використовувалися

джерела, присвячені газетним фотографіям в інших країнах.

Серед вивченої літератури можна виділити два основних типи: праці,

що присвячені власне фотографії (у них серед іншого йдеться й про газетну

фотографію), та роботи, що стосуються конкретно газет (у них в основному

йдеться про дизайн газет і в цьому контексті розглядається фотографія).

Джерела з першої групи розглядають газетну фотографію, як один із

видів фотографії загалом. Ці праці дають уявлення про фотографію, її зміст,

жанри, смислове наповнення. Вони більше орієнтовані на фотографію, як

самостійний твір, і практично не розглядають зв'язок фотоілюстрації з іншим

газетним матеріалом.

Друга група джерел присвячена дизайну газет, і фотографія

розглядається саме в цьому контексті. У цій літературі фотографіям часто

відводиться технічна роль, тобто вони є одним з елементів оформлення

сторінки, практично не звертається увага на самостійність фотографії, її

інформативну роль.

Окрему групу становлять праці, що вивчають фотожурналістику. Вони

стосуються саме фотожурналістики, тобто окремого виду журналістики, що

практично не пов'язаний з газетними виданнями чи іншою журналістською

діяльністю.

8

Проблемою є те, що багато джерел вже є застарілими, а ринок

друкованих видань швидко змінюється, насамперед це пов’язано зі зміною

технологічних можливостей друку. Тому необхідність нових досліджень

постає постійно, разом з тим, як з'являються нові можливості для фотографії і

друку.

9

Розділ 1. Жанри газетних фотографій

1.1 Класифікація жанрів у різних дослідників

Практично кожен, хто досліджував фотографію, намагався

систематизувати її за жанрами. Фотографії поділяють на багато видів:

художня, документальна, газетна та інші. У межах кожного з цих видів

фотографії поділяють на певні жанри. Ці класифікації дуже різноманітні і

немає єдиної чи загальноприйнятої. Це відбувається, по-перше, тому, що

дослідники в основу класифікації беруть різні критерії. Іноді це може бути

об’єкт зйомки, іноді специфіка і метод роботи фотографа (наприклад,

студійний і репортажний портрет), дехто пропонує розрізняти фотографії

відповідно до завдання, яке ставить перед собою фотограф (тоді з'являються

такі поняття, як фотозвинувачення, фотографія моменту тощо). Іноді в межах

однієї класифікації використано кілька критеріїв, тоді кожен жанр не

можливо чітко виокремити, вони починають перетинатися і кожну конкретну

фотографію можна віднести не до одного, а до кількох жанрів.

Олексій Колосов у праці "Новий погляд на жанри фотожурналістики"

вказує, що систематика жанрів сучасної фотожурналістики, яку пропонують

різні автори, дуже розгалужена і різноманітна. [11] Проте штучне, на думку

автора, вичленовування нових жанрів із основних публіцистичних і художніх

жанрів не додає ясності.

Дослідник вважає, що історично склалося три канонічних жанри:

фотоінформація (фотозамітка), фотопортрет і фоторепортаж.

Автор розрізняє публіцистичні і непубліцистичні жанри. До перших він

відносить уже названі: фотоінформація, фотопортрет і фоторепортаж, а

також фотоетюд (пейзаж, портрет, „жанр”), фоторепродукцію і фоторекламу

10

(монтаж, колаж, натюрморт та ін.), які за певних умов можуть набувати ознак

публіцистичності.

До непубліцистичних жанрів, які також можуть бути представлені у

пресі, належать фоторубрика, фотозаставка і фотоанаонс.

На думку автора, фотографічними жанрами, що використовуються у

друкованих ЗМІ сьогодні, є тільки чотири: портрет, пейзаж, натюрморт і

контекстна (жанрова) фотографія. За основу класифікації Колосова взято

об’єкт зйомки. Автор вважає, що у цьому випадку не можливо переплутати

ці жанри, чи витлумачити фотографію двояко. Перші три жанри цілком

зрозумілі, вони відомі ще з живопису і зберегли своє згаченн. Автор не

пояснює, що таке контекстна, або жанрова, фотографія, проте, порівнюючи з

класифікаціями інших дослідників, можна припустити, що це репортажна

фотографія, тобто взята з якоїсь події, контексту.

Грація Нері, президент світового фотоагентства вважає, що сучасна

фотожурналістика має три складові:

1. новинна фотожурналістика. Це щоденна зйомка поточних подій.

Це можуть бути міжнародні чи місцеві події. Фотографія тут – просто

новина, яка може бути більше візуальна, вербально-візуальна чи лише

уточненням вербальної новини. Такі фотографії доводиться робити

найчастіше і вони найбільше поширені у газетних виданнях.

2. репортажна фотожурналістика – це майже те саме, що й новинна,

тільки розтягнута у часі, в середньому на тиждень. Автор має на увазі

продовження однієї теми, яка має розвиток, у кількох номерах і

доповнення її новими ілюстраціями. Цей жанр, на думку Грації Нері,

зараз знаходиться в кризі.

3. документальна фотографія. По суті, це та ж репортажна

фотографія, але не затиснена у жорсткі часові і редакторські рамки.

Фотограф може працювати над нею тривалий час, у результаті в одну

11

галерею можуть бути об’єднані фотографії, що зроблені в різний час і в

різних місцях, проте мають спільну тему. [16]

Дослідниця взяла на основу класифікації фотожанрів кількість

фотографій і час їх виконання. Якщо це одна фотографія, то це новинна

фотожурналістика, для репортажної і документальної фотографії

обов’язково має бути кілька фото на одну тему, при чому зроблені вони

мають бути у різний час.

З точки зору жанрової класифікації, яку пропонує Грація Нері, можна

сказати, що в сучасних українських газетах практично всі фотоілюстрації є

новинними фотографіями. У досліджуваному матеріалі близькими до

репортажної і документальної фотографії в тому сенсі, в якому їх розуміє

Нері, є фото в газеті "24". Це галереї, які об’єднують фотографії, що

зображають події, які сталися протягом тижня. Вони схожі до репортажної

фотожурналістики за класифікацією Нері тим, що розтягнені у часі, тобто

поєднують зображення подій, які відбулися у різний час. Проте не можна

сказати, що ці фотографії об’єднані єдиною темою, навпаки, вони

репрезентують різні події. Крім того, зроблені вони не одним фотографом,

кожна фотографія має різного автора. Серії фотографій, що поєднані однією

темою, іноді трапляються в українських виданнях, проте вони, зазвичай,

зроблені під час однієї події, тобто протягом короткого проміжку часу.

Наприклад, фотогалерея у газеті "День" № 6 (2688) від 16 січня 2008 року

містить кілька зображень, що поєднані темою пологів, проте у них не має

динаміки, розвитку, вони зроблені в один день і просто репрезентують

кілька аспектів однієї теми.

Гуревич С. М. у своєму дослідженні "Газета: вчора, сьогодні, завтра"

вказує на те, що сьогодні візуальна інформація у газеті зайняла рівноцінне

місце поряд з вербальною. [4] У ХХ столітті телебачення привчило

споживачів дивитися на картинки, тому система ілюстрування газетного

номеру має сьогодні важливе значення. Дослідник пропонує розгалужену

12

класифікацію газетних фотоілюстрацій. Автор поділяє їх на кілька видів:

репортажний знімок, фотозвинувачення, фотонатюрморт, фотопортрет,

фотопейзаж, фотоетюд, фотонарис, фоторепродукція. Поняття натюрморту,

пейзажу і портрету використовуються у класичному розумінні. Щодо

фоторепортажу, то це знімки, які фіксують певний момент, в якому

опинилася особа чи група осіб, тобто це фото з місця події. Головна

особливість цього жанру те, що тут не може бути постановочних кадрів.

Фотозвинувачення, за визначенням Гуревича, використовують як засіб

боротьби з певними недоліками, фіксуючи на фото результати поганої

роботи, безвідповідальності тощо.

Фотоетюд слугує засобом естетичного виховання читачів, викликаючи

у них емоції, пов’язані зі сприйняттям краси природи. Фотонарис – це

обов’язково кілька фотографій, що об’єднані спільною темою.

На нашу думку, така класифікація жанрів газетних фотографій не є

досконалою, через те, що у ній застосовано різні критерії до розмежування

фотографій. Наприклад, портрет, пейзаж, натюрморт, репортаж різняться за

об’єктом зображення. Тоді як фотозвинувачення чи фотоетюд виділені на

основі їхніх функцій, боротьба з недоліками та естетичне виховання

відповідно. Таким чином, одна й таж фотографія може бути, наприклад,

репортажним знімком і фотозвинуваченням. Для розмежування фотографій

за жанрами варто брати за основу один критерій, щоб класифікація була

зрозумілою і чіткою.

Мирослав Максимович вважає, що такі жанри, як фотонарис,

фотоетюд, фотозамітка, фоторепортаж практично зникли з газетних шпальт.

[13] На думку М. Максимовича, сьогодні варто розглядати лише новинарну,

репортажну і частково документальну фотографію.

Новинарна фотографія – це щоденна зйомка поточних подій, тобто

фіксація подій, що відбуваються кожного дня. Ці фотографії присутні у всіх

газетах. Коли йдеться про світової події, то видання користуються послугами

13

фотоагенцій, коли відбуваються події місцевого масштабу, то тут працюють

власні фотокореспонденти, іноді навіть використовуються аматорські фото.

Максимович вважає, що цифрова техніка значно полегшила завдання

фотографів, які працюють у жанрі новинної фотографії. Вона дала їм

можливість отримувати величезну кількість зображень, а також простіше

стало готувати ці зображення до друку. Проте, з іншого боку, це призвело до

спрощення підходу до виготовлення знімків і до втрати образності і

оригінальності фотографій.

Щодо фоторепортажу, то він, на думку дослідника, повинен бути

розтягненим у часі. Сьогодні швидкість передачі інформації, в тому числі й

візуальної, вийшла на перше місце, а фоторепортаж вимагає багато часу і

витримки від фотографа. Таким чином, фоторепортаж практично зник зі

шпальт газет. Цю тезу підтверджує і наше дослідження, яке показало, що у

сучасних щоденних виданнях дуже мало фоторепортажів, які були б зроблені

протягом тривалого часу.

Класифікація, запропонована М. Максимовичем, дуже близька до тієї,

яку розглядає Грація Нері. В обох варіантах в основу розподілу зображень

покладено час, протягом фотограф отримує матеріал.

Коулман А. Д. у статті "Документальна фотографія. Фотожурналістика

і прес-фотографія сьогодні. Питання і відповіді" пише, що зараз не існує

чітких меж між цими поняттями. [12] За останні тридцять років ці жанри

зазнали великих змін. Першопочатково документальна фотографія і

фотожурналістика виконували інформативну і/або репрезентативну функцію.

Їхнім основним завданням було "інформувати, чи, буквально, вдягати у

форму те, що, по суті, являє собою сумбурну, неструктуровану, неоформлену

реальність; бажання "представити свідомості в ясній і чіткій формі" події, що

відбуваються, – ось як можна визначити репрезентативну функцію

фотографії". [12]

14

Сьогодні такий підхід автор вважає вже не актуальним, хоча зазначає,

що багато фотографів і видавців досі користується цими термінами.

Щоб розмежувати поняття документальної фотографії і

фотожурналістики, на думку Коулмана, не можна орієнтуватися на об’єкт

зображення, тому що ним може бути будь-що. Адже не існує ніяких

обмежень, які б звузили коло подій, що можуть викликати інтерес, і таким

чином вимагають документального відображення. Єдине, що можна

стверджувати, це те, що фотографії усіх цих жанрів не мають нічого

спільного із зображенням приватного життя чи внутрішнього світу

фотографа. Навпаки, ніхто не має сумніву, що документальна фотографія має

справу з подіями зовнішніми по відношенню до фотографа, тими, які ми

звикли називати "подіями зовнішнього світу". Фотограф ніким чином не

повинен втручатися в те, що відбувається в кадрі, змінювати об’єкт зйомки

чи якось впливати на нього.

Таким чином, Коулман розрізняє три види фотографії, які

зустрічаються у пресі. Це документальна фотографія, фотожурналістика і

прес-фотографія.

Документальна фотографія, вважає автор, не може складатися з одного

фото. Вона передбачає об'ємність, тобто повинна містити кілька фотографій

на одну тему. Крім того, документальна фотографія передбачає наявність

тексту. Це може бути повноцінний текст або принаймні мінімальні дані про

час і місце зйомки та про зображений об’єкт. Документальні фотографії дуже

рідко з'являються на сторінках газет, найчастіше вони використовуються у

книгах і на виставках, іноді – у журналах.

Другий жанр – фотожурналістика – теж передбачає розширений

формат. Головна форма подачі цих фотографій – нарис. Найчастіше вони

друкуються у суспільно-політичних журналах і газетах. Цей вид фотографії

також передбачає наявність тексту.

15

Третій вид фотографії, який виділяє Коулман, це – прес-фотографія. За

його визначенням, це – "постачальник зображень для специфічних

редакторських потреб". [12] Тобто прес-фотограф не займається якимось

конкретним проектом, а його завданням є швидке продукування

найрізноманітніших зображень. Така специфіка визначає те, що найчастіше у

цьому жанрі зустрічаються поодинокі фотографії, рідко – три чи чотири

зображення, які поєднані одним предметом. Зображення майже завжди

супроводжується текстом. На відміну від попередніх двох видів, де фотограф

бере участь також у створенні тексту до фотографії, тут фотограф ніяк не

контролює зміст тексту.

Прес-фотографії завжди виготовляються під тиском часу, у фотографа

зазвичай є один, максимум два дні, для таких фотографій. Тому стосунки

фотографа з об’єктом зйомки складаються поспіхом. У результаті виходять

досить стереотипні фотографії-одноденки, яким, як пише Коулман, і місце у

виданнях-одноденках, тобто у щоденних виданнях.

Якщо орієнтуватися на таку класифікацію, то в сучасних газетних

виданнях справді майже усі фотографії будуть прес-фотографіями, адже вони

зроблені протягом однієї події.

Вязовий М. П. у статті "Класифікація фотографії" розглядає три види

фотографії: документальну, художню і фотожурналістику. [2, 15] На відміну

від інших дослідників, Вязовий не зараховує документальну фотографію до

тих, які найчастіше зустрічаються у газетах. Для автора це наукова, технічна

фотографія, яка використовується там, де потрібна точність і достовірність.

Це може бути, наприклад, фотографія на паспорт чи фото розпаду атомного

ядра.

Художню фотографію дослідник називає мистецтвом, яке близьке до

живопису, звідки і бере свої початки.

Третій вид – це фотожурналістика, або прес-фотографія. Головна її

ознака – це яскраво виражений соціальний характер. Вона завжди

16

супроводжується коментарем, тобто вербальним компонентом. Між об’єктом

і його зображенням у фотожурналістиці можна поставити знак приблизної

рівності. Класична схема прес-фотографії, на думку автора виглядає так:

фотозамітка, фотозамальовка, фоторепортаж, фотокореспонденція,

фотонарис і фотомонтаж. Хоча сам автор вказує на те, що останнім часом

багато дослідників говорить про неспроможність такої класифікації

відобразити реально існуючі жанри фотографії.

Мжельська О. Л. у праці "Редакторська підготовка фотовидань"

зазначає, що інформаційно-публіцистичні жанри фіксують, перш за все,

події. [15, 31] Основні вимоги до цих матеріалів – актуальність,

оперативність, цілеспрямованість, зрозумілість, змістовність. У художньо-

публіцистичних жанрах можна досягти органічного злиття інформаційної

основи з художнім втіленням.

До жанрів фотопубліцистики дослідниця відносить

фотокореспонденцію, секвенцію, фоторепортаж, фотонарис, фотосерію.

Серед цих жанрів усі, крім фотокореспонденції, вимагають кількох

зображень.

1.2 Запропонована система жанрів

Те, що існує так багато підходів до визначення жанрів, а також те, що

класифікації такі розгалужені, підтверджує, що у сучасних виданнях

використовуються дуже різні зображення. "Газетні фотографії являють

собою найрізноманітніші жанри цього мистецтва. Це знімки творів високого

мистецтва і портрети, фотореклама і види місцевості, фото відомих людей і

випадково підмічені сценки, фотомонтаж і імпресіоністичні фотополотна,

спортивні фото і багато-багато іншого." [23,511]

Ми не вважаємо, що є сенс виділяти серед газетних фотографій велику

кількість жанрів, це не робить класифікацію досконалішою і зрозумілішою.

17

Головне – керуватися одним критерієм при визначенні жанрів, щоб було

максимально зрозуміло, чим одне зображення відрізняється від іншого.

Вивчивши різноманітні класифікації газетних фотографій, які

пропонують автори, та проаналізувавши досліджуваний матеріал, можна

зробити висновок, що в сучасних українських щоденних газетних виданнях

використовуються такі жанри фотографій:

• портрет. Цей вид фотографії зустрічається у газетах

найчастіше. Портретні фотографії можна умовно поділити на дві

категорії: портрети відомих (впізнаваних) людей і портрети, які

представляють нові для аудиторії обличчя. Функція другої групи

зрозуміла: показати читачам людину, про яку йдеться у статті і яку

читач, швидше за все, не знає, тобто візуально представити нового

персонажа. Ці фотографії, зазвичай, або просто містять зображання

героя, або героя в дії, за роботою, у цьому випадку зображено не

лише персонажа, а й ситуацію, про яку йдеться у матеріалі (це може

бути, наприклад, художник зі своїми картинами або будь-який

працівник під час роботи). Найчастіше такі фотографії

супроводжують інтерв’ю та коментарі експертів. Щодо портретів

відомих людей (політики, зірки шоу-бізнесу тощо), то самі по собі

зображення цих людей не є цікавим, адже їхні обличчя і так добре

відомі, немає сенсу їх знову і знову показувати аудиторії. Проте

таких фотографій в українських газетах дуже багато. Новини

політики найчастіше супроводжуються фотографіями ключових

дійових осіб – президентів, прем’єр-міністрів, інших посадовців. На

нашу думку, ці фотографії не є цікавими, тому що вони не містять

ніякої інформації. Єдина їхня функція – це зробити так, щоб як

тільки читач розгорнув сторінку, одразу побачив, що тут є матеріал

про ту чи іншу людину. Через те, що такі фотографії здаються

нудними, фотографи і дизайнери намагаються знайти оригінальні

18

фотографії цих людей, де їх спіймали у несподіваному ракурсі чи

під несподіваним кутом. Такі фотографії, без сумніву, цікавіші. Як

пише Патрісія Холланд, "фоторепортер … цілком може

вдовольнитися якою-небудь наперед запланованою зустріччю з

політиком, але частіше йому треба щось неординарне, що глибше

розкриває образ". [23,512] Крім своєї основної функції – зображення

героя матеріалу, ці фото можуть набувати додаткової – передавати

емоції, показати ставлення автора, просто зробити зображення

цікавішим. З таким фотографіями треба працювати обережно, ними

не можна зловживати. Використання таких фотографій має бути

виправданим і не має ображати людину, якщо знімок вийшов

відверто невдалим, не варто ним користуватися. Особливо уважним

треба бути, якщо використовуються фотографії з архіву, які були

зроблені в інший час, під час іншої події, про яку не йдеться у

статті. Це може ввести читача в оману та змусити зробити

неправильні висновки. У таких випадках обов’язково треба

зазначити, що використовується архівне фото. Також фотограф має

пам’ятати про приватне життя людини і розуміти, що не всі

зображення мають право потрапити на сторінки газет. Ці питання

регулюються внутрішньою політикою видання, а в деяких випадках

законодавством.

• репортаж – це фото з місця події, яке "розповідає" про те,

що там відбулося. Репортажні фотографії дуже поширені у

друкованих виданнях. Це зображення мітингів, демонстрацій,

стихійних лих, фото з місця аварій, злочинів тощо. Ці фотографії

можна назвати "новинними", адже вони завжди ілюструють якусь

подію, тобто те, що відбулося. Їхня основна функція – візуально

підтвердити те, про що написано у журналістському матеріалі. Вони

додають переконливості, запевняють читачів, що ця подія справді

19

сталася. Такі фотографіями одні з найцікавіших для читачів, адже

вони ніколи не можуть повторюватися. Крім того, ці фотографії,

зазвичай, є яскравими і промовистими, вони містять багато

інформації. Такі зображення, порівняно з іншими видами, здатні

викликати емоції у читача. Найчастіше на фотографіях цього типу є

рух, що робить їх цікавими і динамічними. Якщо йдеться про

міжнародні події, то українські видання користуються послугами

закордонних фотоагентств. Якщо ж події відбуваються в Україні, то

частину зображень видання отримують від власних

фотокореспондентів, частину – з українських фотоагенцій.

Щоденним виданням треба намагатися збільшувати кількість

репортажних фото, тому що щоденна газета передбачає динаміку,

адже вона щодня друкує свіжі події, те, чого ще вчора не було.

Репортажні фотографії найкраще відповідають цьому "новинному"

духу.

• пейзаж. Пейзажні фото у класичному розумінні, як

зображення природи, практично не зустрічаються у сучасних

газетних виданнях. Проте звичними стали фотографії міських

пейзажів. Це можуть бути вулиці якогось міста, архітектура, затори

на дорогах, транспорт. Основна функція таких зображень –

ілюстрація тексту. Наприклад, коли розповідається про якісь нові

архітектурні споруди, друкують їхні фото, щоб читач побачив, як

саме вони виглядають. Якщо стаття про затори на дорогах, то фото

ніби є доказом, що ця проблема справді існує. Серед досліджуваних

видань таких фотографій найбільше у газеті "Сегодня". Через те, що

вони зустрічаються там дуже часто, вони перестають бути цікавими,

бо в своїй переважній більшості вони дуже схожі між собою. У них

немає новини, їх найчастіше можна замінити одну на одну. Тому не

20

треба зловживати використанням цього типу зображень або

пробувати шукати у них щось нове.

• фото об’єкта – це зображення одного чи групи предметів,

коли головним завданням є показати сам предмет). Це можуть бути

фото товарів, про які йдеться, якихось цікавих речей, які читач

раніше не бачив. Тобто це фотографії, де зображений сам предмет

без прив’язки до місця і часу. Це є вид ілюстративних зображень, які

самі не можуть "розповідати" читачеві історію; зрозуміти, чому саме

цей предмет тут зображений і чим він має бути цікавим, найчастіше

можна зрозуміти лише з журналістського матеріалу. Цей жанр

фотографії популярний у сучасних виданнях. У проаналізованих

газетах він часто зустрічається у "Сегодня" і "24" на шпальтах, де

розповідається про продукти харчування, техніку, домашнє

господарство. Практично немає таких зображень у газеті "День",

тому що тут відсутні відповідні рубрики.

• художнє фото. Хоча більшість фотографій у пресі є

документальними, трапляються зображення, які не можна віднести

до документалістики, в силу того, що вони не відображають якусь

подію чи факт, які відбулися. На думку Патрісії Холланд

документальність у фотографії обов’язкова тоді, коли йдеться про

актуальну подієву інформацію. Водночас знімок, зміст якого не

пов'язаний з конкретними подіями і який не претендує на

актуальність, "нерідко потребує художньо-зображальних достоїнств,

здатних не лише підкреслити, посилити зміст, але і стати

органічним елементом самого змісту". [23,516] Зазвичай, такі

фотографія цікаві тим, що зняті під несподіваним кутом, коли

обрано цікавий ракурс, цікавим може бути поєднання об’єктів на

знімку. Головним у цьому випадку є не показати об’єкт, а зобразити

його гарно і цікаво. Наприклад, фотографія у газеті "Сегодня" № 57

21

(2893) від 13 березня 2008 року, ст. 28. На фото зображено дівчину у

солярії (див. Додаток №1). Цікавим тут є кут, під яким зроблено

знімок. Це вид зверху, який є незвичним для фото із зображенням

солярію. У цьому випадку головним було показати не власне

солярій, бо більшість читачів знає, як він виглядає, а зробити

зображення цікавим і привабливим.

• кадри з фільмів, фотографії картин. Ці зображення

становлять окрему групу. Їхній зміст фактично не визначається

задумом і майстерністю фотографа, а вже є готовим, видання просто

переносить їх на свою сторінку. Ці зображення виконують

ілюстративну функцію.

За основу нашої класифікації ми взяли об’єкт зйомки. На нашу думку,

те, що зображено на фотографії є найважливішим для читача, тому саме це

повинно стати критерієм розрізнення зображень.

Виділяти в окремий жанр серію фотографій, що представляють одну

тематику (різні дослідники називають їх по-різному: фотосерія,

фоторепортаж, документальне фото тощо), як це робить більшість науковців,

не видається доцільним. По-перше, таке розрізнення робиться на основі

кількості фотографій, а ми обрали критерієм об’єкт зйомки. По-друге, така

серія фотографій може складатися з фото, що належать до різних жанрів. По-

третє, вони не часто зустрічаються у сучасних газетних виданнях,

насамперед, через брак площі, а також через те, що створення такої серії

зображень вимагає більше часу і більшої майстерності, адже не будь-який

набір фотографій можна назвати фотосерією. А для сучасних видань,

особливо щоденних, швидкість отримання і подачі інформації, в тому числі і

візуальної, на першому місці.

Ми пропонуємо для назви серії фотографій, що представляють одну

подію чи тему, користуватися поняттям фотогалерея, проте не відносити її у

22

класифікацію жанрів. У серії знімків можуть бути поєднані фото різних

жанрів: портрети, репортажі, пейзажі тощо.

Фотогалереї можуть стосуватися однієї події або різних, проте все одно

бути одним цілим. Аналіз розміщення фотогалерей в українських щоденних

газетах показує, що найбільше фотогалерей розміщує газета "День" – 13 за

досліджуваний період. Значно менше в інших двох виданнях; у газеті

"Сегодня" – 5, у газеті "24" – усього 3 (при цьому за два місяці вийшло по 51

номеру "Сегодня" і "24" і 36 номерів газети "День"). Тобто майже у кожному

третьому номері "Дня" друкується фотогалерея, тоді як у "Сегодня" – у

кожному десятому і у "24" – 5% номерів.

Для фотогалереї важливим є показати різні аспекти однієї теми. Як

правило, із фотогалереї одразу можна зрозуміти тему статті. Наприклад, у

газеті "Сегодня" № 10 (2846) від 16 січня 2008 року на сторінці 14 вийшла

стаття під заголовком "Мальчиков одели в юбочки" з десятьма зображеннями

до неї. Стаття присвячені показу нової колекції одягу. Основним

інформаційним елементом тут є фотографії, саме вони, а не заголовок,

вказують на тему статті, і вони ж містять найбільше інформації. Текст у

цьому випадку описує те, що зображено та містить додаткову інформацію

про місце і час зйомки.

Такий тип фотогалереї містить зображення, що були зроблені

одноразово, під час однієї події.

Інший вид фотогалереї представлений у газеті "24". Тут у рубриці

"Фото" під заголовком "Україна та світ за тиждень" на одній шпальті зібрано

фотографії, які ілюструють різні важливі події, що сталися протягом тижня.

Це може бути 6 або 7 зображень, до кожного з яких є короткий опис події.

Таку фотогалерею можна віднести до тих, які дослідники називають

розтягненими у часі. Її особливістю є те, що фотографії не стосуються однієї

теми, а також не мають одного автора, проте, на нашу думку, їх теж можна

23

назвати одним цілим, адже вони об’єднані часовими рамками (один тиждень)

та важливістю для аудиторії.

Такі фотогалерея, де поєднані фотографій, зроблені у різних місцях і в

різний час, зустрічаються тільки у газеті "24".

Основним завдання фотогалереї, на нашу думку, є урізноманітнення

способу подачі інформації і привернення додаткової уваги. Усі зображення,

що входять до галереї, дуже різноманітні, тому дають можливість для

багатьох комбінацій, що робить їх постійно свіжими, вони не можуть

повторюватися чи бути схожими. Проте виданням не зажди вдається зробити

фоторепортаж цікавим. Наприклад у газеті "Сегодня" № 57 (2893) 13 березня

2008 року до статті "Силуэт от Влада Ямы" додано фотогалерею, до герой

зображений на різних тренажерах у спортивні залі. Фотографії не виглядають

цікавими. Вони всі дуже схожі, і з першого погляду взагалі видаються

однаковими, бо одяг героя той самий, місце зйомки не змінюється.

Фотогалерея складається з семи фотографій, які проте не містять динаміки,

фотограф не знайшов цікавих ракурсів, несподіваних точок для зйомки.

Патрісія Холланд вважає, що у сучасну епоху цифрових технологій

фотожанри в газеті часто накладаються один на одного, і їх важко виділити в

чистому вигляді. [23, 512]

Ми теж підтримуємося цієї думки і треба зазначити, що такий поділ

часто є умовним, проте потрібним.

Поділ газетних фотографій на жанри є важливим з практичної точки

зору для ефективної комунікації між редактором, журналістом,

фотокореспондентом, дизайнером. Адже над тим, щоб зображення з'явилося

на шпальті газети, працює багато людей. Важливо, щоб вони в процесі

підготовки номеру розуміли одне одного: фотокореспондент розумів, яке

зображення хоче отримати редактор чи журналіст, журналіст розумів, що

йому пропонує фотограф. Використання спільної термінології полегшить

процес спілкування і відповідно сприятиме досягненню результату.

24

Розділ 2. Місце фотографії у дизайні газети

2.1 Основні властивості прес-фотографії

Фотографи, як і журналісти загалом, заявляють про свою відданість

принципам неупередженості та об’єктивності. Вони кажуть, що фотографія не

може брехати, бо це чиста документалістика, фотограф просто фіксує те, що

відбувається, не додаючи нічого свого. Проте читач повинен розуміти, що

фотографія - це не просто продукт натисненої кнопки. Хоча фотографування –

це справді фіксація дійсності, автор зображення завжди має можливість додати

власні смисли. Найперший шлях для цього – видати за документальну таку

фотографію, яка насправді нею не є, іншими словами, постановочне фото

надрукувати під виглядом репортажного.

Світова фотожурналістика має приклади такого "обману". У 1992 році

з'явився знімок боснійського мусульманина Фікрета Аліча, худого чоловіка,

голого до поясу, за колючим дротом, який, імовірно, знаходиться в таборі,

організованому боснійськими сербами в місті Трнопольє (див. Додаток №2). Це

фото зробила група британських тележурналістів під керівництвом Пенні

Маршал з телекомпанії ATN. За цей кадр групу нагородили премією. Ця

фотографія для багатьох стала символом боснійської війни, вона з'являлася у

багатьох виданнях як доказ того, що в Боснії існують концентраційні табори.

Деякі газети навіть порівнювали те, що зображено на знімку із німецькими

концтаборами.

Насправді враження, яке складає фото, оманливе. Ніякого забору із

колючим дротом довкола табору Трнопольє взагалі не існувало. Табір був не

тюрмою і не концтабором, а місцем збору біженців, які в більшості своїй

прийшли сюди добровільно і завжди могли піти. Колючий дріт, зображений на

фото, оточує не боснійських мусульман, а фотографа. Це частина

напівзруйнованого забору довкола невеликої будівлі поряд з табором

25

Трнопольє. Британські журналісти знімали з середини відгородженої ділянки,

спрямовуючи камеру на табір і біженців крізь дріт.

Тим не менше, більшість людей, побачивши ці фотографії, помилково

вважала, що боснійських мусульман тримають за колючим дротом. До того ж

час появи фотографії сприяв цьому. Якраз перед появою знімка Фікрета Аліча,

світова громадськість заговорила про те, що боснійські серби організували

концтабори, і тільки чекала підтвердження цьому.

Британські журналісти самі ніколи не називали Трнопольє

концентраційним табором. Вони засудили спроби третіх осіб використовувати

ці зображення, як доказ, що в Боснії відбувається Голокост. Проте вони так і не

пояснили, звідки взялися ці фото, і не засудили їх використання.

Обман – це найпростіший і найпримітивніший шлях до маніпуляції

зображенням.

До таких грубів способів обману належить також створення колажу. Коли

дизайнер чи сам фотограф вирізає частини різних зображень і монтує їх разом,

він без сумніву створює нову ілюстрацію, на якій зображено те, чого насправді

не було. Якщо газета у цьому випадку не зазначає, що це колаж, це пряма

маніпуляція аудиторією і грубе порушення етичних стандартів роботи

журналістів.

У розпорядженні фотографа є й інші засоби, які можуть вплинути на

зміст зображення. Він може, наприклад, обрати кут зйомки так, що наповт

здаватиметься більшим, ніж є насправді, може сфотографувати людину знизу,

тоді вона здаватиметься величнішою, може затінити чи навпаки висвітлити

частини зображення. Такі дії фотографа можуть бути свідомими, коли він

навмисне хоче спотворити ситуацію, а можуть бути зроблені випадково. Але

якщо фотограф розуміє, що зроблена ним фотографія не відображає реальних

подій, він не повинен її використовувати.

Ще одна можливість для маніпуляції зображенням виникає на етапі

підготовки його до друку. Зображення можна вирізати так, що якісь деталі не

26

увійдуть у кінцевий продукт, це також може внести серйозні зміни у зміст

фотографії.

Сучасні технології дають широкі можливості для обробки фотографій і

створення таких зображень, які хоче бачити людина. Проте, коли йдеться про

журналістську фотографію, втручання в оригінал повинні бути мінімальними,

тому що документальність – одна з основних характеристик фотографії у пресі.

Олексій Колосов пропонує виділяти три компоненти журналістської

фотографії:

1. документальність;

2. достовірність;

3. інформативність.

„Документальна журналістська фотографія – це отримане за допомогою

фотоапарата зображення реальних героїв і подій, не організованих

фотожурналістом (автором знімка), збережене в архіві чи опубліковане без

будь-яких фактичних змін після зйомки (із застосуванням сучасних

комп’ютерних технологій) компонування кадру і композиції, які

фальсифікують чи спотворюють хід, сенс і зміст події і роль кожного учасника,

який опинився в кадрі”. [11] Тобто журналістська фотографії має бути

правдивою, повинна відображати реальні події, без втручання фотографа.

Фотограф також не повинен змінювати зображення за допомогою

комп’ютерних технологій. Сучасні цифрові технології дають величезні

можливості для "удосконалення фотографій". Фотограф разом з дизайнером

можуть цифровими засобами настільки змінити фотографію, зроблену в

реальних умовах, що вона набуде абсолютно нового змісту, але при цьому

ніхто і не дізнається про це. У таких випадках варто покладатися лише на

професійність фотографа. Адже професіонал у результаті відбере ті фотографії,

які справді відображають суть події, про яку він хоче розказати своїми

зображеннями. Непрофесійна людина може використати знімки, які, можливо, і

будуть якісні з технічного погляду, проте вони не будуть достовірними,

27

розповідатимуть про подію викривлено. Це може бути зроблено несвідомо,

через брак досвіду, або свідомо, на замовлення.

Інші дослідники зазначають, що у пресі можливе використання не лише

документальних фотографій, а й художніх. "Художність знімка передбачає

авторську точку зору на зображений об’єкт, з одного боку, з іншого – це

поетичне вираження авторської ідеї … Якщо фотограф лише показав об'єкт,

фото має суто інформативну цінність. Якщо фотограф зумів понад це

висловити своє ставлення до об’єкта у відповідності із задумом розповіді,

знімок набуває значення художнього твору". [15, 32] Документальність знімка

полягає в тому, що зображено, а художність – в тому, як це зображено.

Другий компонент фотографії, яка використовується у пресі, –

достовірність. Вона передбачає те, що фотографія буде витлумачена усіма

однаково. Отже, фотографія не має бути двозначною. Автор знімку повинен

виключити можливість хибного сприйняття зображення. Питання того, чи є

кожна фотографія однозначною, тобто чи можливо, щоб усі читачі сприймали її

однаково,викликає дискусії. Деякі дослідники вважають, що фотографія

відображає, фіксує подію, на ній зображений конкретний персонаж чи об’єкт,

тому вона не може бути двозначною. Проте існує інша думка: зображення

принципове багатозначне. Кожна людина при перегляді зображення накладає

на нього свій досвід, знання, переживання, навіть настрій у цей конкретний

момент. У кожного читач свій унікальний попередній досвід, тому досягти

того, щоб кожен читач сприйняв зображення однаково, майже неможливо. Як

пише відомий газетний редактор Гарольд Івенс, "читач накладає на фотографію

матрицю спогадів, бажань, забобонів, і якщо він при цьому переживає якісь

емоції, його розуміння конкретної фотографії може бути прямо протилежним

до того змісту, який вкладав у неї автор". [23, 515] Патрісія Холланд пише,

"якщо ми визнаємо, що у візуальному образі сенс "ніколи не стоїть на місці", це

може привести нас до висновку про те, що навіть і новинна – здавалося б, суто

документальна – фотографія принципово недостовірна". [23, 515] Як і при

28

прочитанні журналістського матеріалу, читач не може просто всмоктувати

його, він пропускає прочитане крізь власні думки і знання, таким чином

роблячи свої висновки, так читач не може бути споглядальником, він активно

сприймає фотографію, надає їй свої смисли. Він стає "читачем" фотографії,

розтлумачує її. Навіть якщо неможливо досягти "об’єктивного" тлумачення

зображення, фотожурналіст повинен пам’ятати, що його робота позбавляє його

права казати неправду, видавати випадкові, нетипові явища за типові. Під

об’єктивним фоторепортажем часто розуміють "стиль спостереження, в якому

фотограф прагне схопити свій об’єкт в той самий момент, коли людина, яку

фотографують, менш за все думає, що за нею спостерігають". [23, 516]

Третій компонент журналістської фотографії – це інформативність.

Фотографія не є просто декоративним елементом, який прикрашає шпальту.

Вона несе інформацію. І як будь-яка інформація, яку розповсюджує журналіст,

вона повинна бути об’єктивною.

Не зважаючи на усі суперечливі моменти щодо документальності і

об’єктивності журналістської фотографії, Патріссія Холланд вважає, що "саме

фотографія ближче, ніж всі інші види мистецтва, наближає нас до реальності".

[23, 521] Але читач завжди повинен розуміти, що фотографія – "складне явище

зі своїм культурним, політичним та історичним значенням".

2.2 Фотографія у структурі газети

У кожного жанру фотографії за традицією є своє місце у газеті; це

стосується як фотографій, так і текстового матеріалу, який вони ілюструють;

існують ніби неписані правила, які в газеті знають всі – редактор, фотограф і

читач. "Це означає у фотографії є ніби наперед відведена їй роль по

відношенню до тем відповідних текстів і до читача". [23, 511] Кожна

фотографія є частиною сторінки, тому вона повинна гармонійно

розташовуватися з іншими елементами. Кожна сторінка складається з багатьох

29

елементів: текст, розділений на колонки, фотографії, інфографіка, малюнки,

заголовки тощо Усі це елементи не можуть хаотично розташовуватися на

шпальті. Вони всі пов’язані між собою. Їхнє взаємне розташування на сторінці

має бути таким, щоб читачу було максимально просто зрозуміти, де

починається кожна стаття, до якої статті належить зображення і заголовок.

За даними компанії TNS Ukraine людина в Україні витрачає на читання

щоденних газет в середньому 11 хвилин на день. [18] Навіть якщо припустити,

що людина читає лише одну газету, цього часу не достатньо, щоб повністю

прочитати один номер. Отже, читач вибирає лише те, що йому цікаво, що

привертає його увагу. Дизайн газети, з одного боку, допомагає читачу звернути

увагу на найбільш цікаві і важливі матеріали (з точки зору редакції). З іншого

боку, організації шпальти, яка максимально зрозуміла читачу, зменшує його час

витрачений на знаходження потрібного матеріалу, таким чином він може

витратити більше часу на читання.

Газетний дизайн важливий з точку зору зручності, а також привабливості

для аудиторії. Правила розміщення ілюстрацій на першій шпальті, яка є

"обличчям" видання, та усередині газети різні. У роботі проаналізовано

особливості розміщення фотографій у структурі газети та особливості взаємодії

зображення з іншими елементами на сторінці.

Практично усі видання розміщують на першій шпальті фотографію.

Перша сторінка – це те, що читач найперше бачить на вітрині. Тому вона

особливо важлива для дизайнера. Від оформлення першої сторінки багато в

чому залежить кількість покупців. Завдання дизайнера – зробити цю сторінку

якнайпривабливішою. Сьогодні виявляється два підходи до оформлення першої

шпальти. Перший – розмістити одну фотографію, яка буде займати усю площу

сторінки. У цьому випадку вона буде ілюстрацією якогось одного матеріалу,

зазвичай, головної теми номеру. Такий дизайн більше притаманний

тижневикам, наприклад, газета "Коментарі". Це можна пояснити тим, що такий

дизайн дає можливість анонсувати на першій шпальти тільки один матеріал.

30

Для тижневиків це може бути зручною формою, коли вони готують розгорнуті

аналітичні матеріали. Проте для щоденних видань, основна частина випуску

яких – це новини, важливо привернути увагу одразу кількох значних подій, що

трапилися протягом минулого дня. Тому формат першої шпальті із кількома

анонсами і зображеннями більш прийнятний.

Щоденні газети, як правило, вміщують на першій шпальті кілька

зображення, одне з яких завжди є домінантним. Так, серед видань, які є

предметом даного дослідження, немає такого, яке б не містило зображення на

першій сторінці. Також усі ці видання розміщують не одну, а кілька ілюстрацій

на першій сторінці.

У "Газеті 24" на першій сторінці розміщується чотири або п’ять

зображень. Одне з них завжди за розміром більше за інше. Найбільше

зображення є домінуючим, вони привертає увагу читача, який підсвідомо

сприймає матеріал з найбільшим фото, як найважливіший. Заголовок статті, до

якої хочуть привернути увагу читача, написаний найбільшим шрифтом. У

"Газеті 24" заголовок з найбільшим шрифтом і найбільше фото стосуються

однієї статті. Тобто використовується два засоби для акцентування одного

матеріалу.

Газета "Сегодня" розміщує на першій шпальті три зображення: одне

найбільше за розміром, друге менше, а третє розміщується у полосі з

короткими анонсами. Третє зображення завжди є портретом. Цікавим у газеті

"Сегодня" є співвідношення заголовків і фотографій на першій шпальті. Воно

відмінне від способу розміщення у газетах "24" і "День". Тут є дві домінанти:

найбільше зображення і найбільший заголовок, які стосуються різний

матеріалів. Тобто заголовок з найбільшим шрифтом акцентує увагу на одній

статті, а найбільша фотографія – на іншій. Таким чином на першій шпальті

привертається увагу до двох матеріалів. На цьому прикладі видно, що текст і

зображення відіграють рівноцінну роль у газеті, кожен з цих елементів може

бути домінантою.

31

За два місяці, протягом яких вивчалися видання, у газеті "Сегодня" лише

одного разу порушується цей принцип – у номері № 44 (2880) від 25 лютого

2008 року. Тут найбільші заголовок і фото стосуються одного матеріалу.

В газетах "24" і "Сегодня" ілюстрації на першій сторінці займають

приблизно половину площі сторінки.

Газета "День" виходить у двох форматах: у п’ятницю у форматі А3, в інші

дні – у форматі А2, тому і верстка номеру відрізняється. У номерах, що

виходять форматом А2, на першій сторінці розміщено три або чотири

зображення, з яких одне домінантне, два – менших. Також завжди на першій

сторінці є інфографіка. Крім цих зображення, у верхній частині сторінка

розміщено стрічку з чотирма анонсами, до кожного з яких є маленька

ілюстрація.

Площа, зайнята фотографіями, у цих номерах значно менша, ніж у газетах

"24" і "Сегодня". Зображення тут займають менше 20% площі сторінки.

У номерах газети "День", які виходять по п’ятницях у форматі А3, дизайн

інший. Тут завжди є одне центральне зображення, одна інфографіка, яка значно

менша за площею, і три маленькі ілюстрації, яка супроводжують анонси.

Головне зображення займає приблизно половину площі усієї сторінки.

Крім фотографій, газети на першій сторінці використовують інші види

зображень: інфографіка, колажі, малюнки. Проте за досліджуваний період не

було жодного номеру газети, у якому б на першій сторінці не було жодної

фотографії, натомість інші види ілюстрування присутні не завжди. За винятком

газети "День", у якій в кожному номері на першій сторінці обов’язково є

інфографіка.

Якщо говорити про домінантне зображення на першій шпальті, то в

більшості випадків – це саме фотографія. У газетах, які були обрані для

дослідження, домінантне зображення на першій шпальті, у переважній

більшості випадків є фотографією, використання малюнків чи інфографіки на

цьому місці зустрічається набагато рідше. Так, у газеті "День" не фотографію

32

на місці центрального зображення першої сторінки розміщено шість разів, або

у 16,6% випадків, у газеті "24" – 14 разів, або у 27,5% випадків, і у газеті

"Сегодня" жодного разу, тобто у 100% номерів центральне місце займає

фотографія.

У будь-якому випадку, практика використання фотографії на першій

сторінці показує, що вона є не менш важливою за текст.

„Говорячи про образність, метафоричність і асоціативність мови

візуальної комунікації, можна уявити, що одна і та ж фотографія, опублікована

в газетах чи журналах в різних країнах, у різний час, може містити в собі кілька

етичних, естетичних, інформаційних, образних „повідомлень” для читачів, які

готові спілкуватися на тому чи іншому рівні”.

Тому важливим є допомогти читачу витлумачити зображення. Для цього

треба, щоб була правильна взаємодія між заголовком статті, підписом до

фотографії і самою фотографією, оскільки ці елементи виділяються на сторінці

і першими проглядаються читачем. Це не означає, що фотографія повинна

повторювати те, що сказано у заголовку чи підписі. Кожен з цих елементів є

самостійним інформаційним повідомленням. Вони повинні доповнювати одне

одного. Але в жодному випадку не суперечити одне одному.

Підпис під фотографією може бути інформативним або образним. У

першому випадку він розповідатиме про те, хто або що зображено на

фотографії. Він може повторювати важливу інформацією, яка є у статті, або

містити додаткову, чи просто коментувати зображене. Саме такі підписи

зустрічаються найчастіше.

Образні підписи не містять якоїсь конкретної інформації. Це може бути

висловлене припущення, риторичне питання, думка автора чи фотографа. Не

можна сказати, що такі підписи абсолютно неінформативні, вони також

допомагають читачу зрозуміти зображення і матеріал загалом, проте в іншій

формі, ніж інформативні підписи.

33

Підпис під ілюстрацією повинен допомогти аудиторії розшифрувати,

зрозуміти не лише саме зображення, але й ідею, образ, що зашифровані в

ньому. Якщо, звичайно, автор ставить собі таку мету.

Наприклад, фотографія у газеті "День" № 47 (2729) від 14 березня 2008

року, ст. 4 (див додаток №3) набуває зовсім іншого змісту, коли поєднується із

підписом. Так, саме по собі зображення містить мало інформації. Це портрет

невідомої жінки. Із фотографії неможливо зрозуміти, де і за яких обставин був

зроблений знімок. Фотографія підписана – "Очі Майдану". Цей підпис ставить

зображення в контекст, він дає зрозуміти, коли воно було зроблено. Саме фото

разом з підписом найперше дає зрозуміти читачу, про що йтиметься у статті,

адже з її заголовку – "Останній шанс" – не можна зрозуміти тему матеріалу.

Коли читач розгортає сторінку, то фотографія (у даному випадку разом з

підписом) пояснить йому, про що йтиметься.

Та навіть коли стає зрозумілим, що саме зображено на фотографії, вона не

стає однозначною. Її все одно можна тлумачити по-різному, бо головним на

цьому зображенні є настрій жінки, тобто, що саме передають ці очі. На це

відповіді у матеріалі нема, журналіст залишає право відповісти читачу. Це,

безперечно, образний підпис, який водночас і пояснює тему матеріалу, і

залишає читачу право на інтерпретацію.

Можна сказати, що ця фотографія разом з назвою є самостійним

повідомленням, бо навіть без статті вона має зміст, можна зрозуміти її історію,

також вона має настрій і дає поштовх до роздумів і аналізу.

Іноді фотографії залишають без підпису. Є випадки, коли зміст

зображення справді зрозумілий. Наприклад, коли зображено відому людину або

із заголовку стає зрозумілим, про що йдеться. Проте, на нашу думку, не варто

залишати без підпису жодну фотографію. По-перше, тому що не завжди можна

передбачити, чи буде зображення зрозумілим для аудиторії. По-друге, тому що

підпис можливість розмістити додаткове повідомлення, те, чого немає у статті.

По-третє, читач найперше звертає увагу на зображення на шпальті, тому його

34

треба зробити максимально цікавим і зрозумілим, саме підпис може внести

обидва елементи: інформацію і інтригу.

Наприклад, у газеті "День" № 12 (2694) від 24 січня 2008 року на

четвертій сторінці розміщено статтю під заголовком " Україна-2015: не

втратити своє майбутнє", до якої є ілюстрація без підпису (див. Додаток №4).

Заголовок не дає чіткого розуміння того, якою є тема статті. Те, що зображено

на фото теж, адже обличчя не є відомим і місце дії не зрозуміле. Отже, при

першому погляді на сторінку читач не зрозуміє, про що йдеться. Підпис міг би

допомогти окреслити тему матеріалу. У цій ситуації фотографія не є

ілюстрацією з місця події, тому було б доречним підписати, описуючи не саме

зображення, а ідею, яку воно передає, використати образний тип назви.

Підпис – це додаткове повідомлення для читача, можливість сказати, те,

чого немає у матеріалі або поставити якусь проблему, звернутися з питанням.

Редактор повинен вирішити, що є важливішим у кожній ситуації: пояснити, що

зображено (місце, час події, герої) чи описати ситуації загалом, окреслити

проблему, про яку йтиметься у статті. Фотографії у газетах не повинні

залишатися без підпису, бо в цьому випадку губиться частина інформації.

Дуже тісним є зв'язок фотографії із заголовком. Це перші два елементи,

які читач бачить на сторінці. Тому вони обидва мають бути максимально

цікавими. Заголовок разом з фотографією повинні давати читачу уявлення, про

що йтиметься у журналістському матеріалі. Вони не повинні повторювати одне

одного. В ідеальному варіанті кожен з цих елементів повинен містити

інформацію, якої немає в іншому, таким чином вони доповнюють одне одного.

У поєднанні заголовок-зображення складові можуть виконувати різні

функції: інформативну, ілюстративну, привернення уваги, інтригуючи. При

чому обидва елементи можуть виконувати кожну з цих функцій. Наприклад, у

газеті "День" № 33 (2715) від 22 лютого 2008 року матеріал під заголовком "Як

не втратити покоління?" із підзаголовком "Три роки в Україні безрезультатно

обговорюється програма розвитку молоді" ілюстровано фотографією із

35

зображенням молодих людей, які палять цигарки, п'ють пиво, сидячи зверху на

пам’ятнику (див. Додаток №5). У цьому випадку заголовок є інформативним

елементом, а фотографія – ілюстративним. Вона відображає тему, яку заявлено

у назві матеріалу.

Може бути навпаки, що саме фотографія розкриває тему. Наприклад,

стаття під заголовком "Фальсифікаціям – так?" у газеті "24" № 11 (238) від 21

січня 2008 року (див. Додаток №6). Заголовок слугує тим елементом, який

повинен привабити, заінтригувати. Тему ж статті розкриває зображення. Фото,

на якого зображено рекламу Путіна, говорить про те, що в матеріалі йтиметься

про вибори у Росії.

Ці два елементи можуть доповнювати один одного таким чином, що

кожен з них містить частину інформації. Наприклад, матеріал із заголовком

"Кому вигідний такий парламент" у газеті "24" № 25 (252) від 6 лютого 2008

року (див. Додаток №7). Логічно виникає питання – який "такий"? Відповідь

дає зображення. На фотографії до цієї статті зображено бійку у Верховній Раді.

Таким чином заголовок заявляє про тему статті, а зображення деталізує її,

відповідаючи на питання, який парламент?

Важливо, щоб хоча б один з елементів пояснював тему статті. Якщо при

прогляданні сторінки жоден із цих двох ключових елементів не пояснить тему і

вона залишиться не зрозумілою, то збільшується імовірність того, що матеріал

буде не прочитаним.

Часто буває ситуація, коли заголовок, якщо читати його окремо від статті,

може мати багато тлумачень або навпаки, фотографія не має чіткої теми. Проте

ефект досягається за рахунок того, що читач практично одразу бачить

зображення і заголовок і сприймає їх у єдності, не ставлячи собі питанні про що

могло би йтися у матеріалі під такою назвою.

Фотографія разом з заголовком повинні не лише поінформувати читача, а

й заохотити його прочитати матеріал. Наприклад, матеріал із назвою "Сумне

свято" у газеті "24" № 10 (237) від 19 січня 2008 року ілюстровано фотографією

36

із зображенням Саакашвілі. Поєднання цих елементів дає зрозуміти, що

йтиметься про Грузію, проте, що це за "сумне свято", залишається невідомим і

змушує прочитати матеріал повністю.

Трапляються випадки, коли фотографія і заголовок ніби вступають у

конфлікт, виникає суперечність між ними. Прикладом може бути стаття під

заголовком "Россия – в XVI веке" в газеті "Сегодня" № 58 (2894) від 14 березня

208 року. Такий заголовок нічого не говорить про тему статті. На фотографії

зображено біатлоністку. Отже, ілюстрація виконує тут інформативну функцію,

саме вона каже читачу, про що йтиметься. Проте фотографія у цьому випадку

не допомагає зрозуміти заголовок і навпаки. Залишається незрозумілим, що

спільного між біатлоном і Росією шістнадцятого століття. Така суперечність

підштовхує читача прочитати статтю, щоб знайти відповідь на це питання. Але

у таких випадках треба уважно підходити до вибору заголовку і фотографій.

Якщо невідповідність між ними буде занадто велика, то читач може не

прочитати матеріал, адже він не звик витрачати багато часу не здогадки.

З цього погляду важливим також є простий і зрозумілий дизайн кожної

сторінки, так щоб одразу було зрозуміло, яка фотографія, заголовок, врізи

стосуються одного матеріалу, які – іншого. Адже, як було сказано, читач

сприймає зображення і заголовок в комплексі, таким чином поєднуючи їх і

отримуючи цілісне розуміння.

Фотографія і текст можуть навіть стосуватися різних аспектів однієї теми.

Наприклад, стаття у газеті "Сегодня" № 44 (2880) під заголовком

"Жириновский стал "одноклассником" ілюстрована фотографією, на якій

зображено Жириновського з короною над головою під час вінчання. Темою

статті є те, що у соціальній мережі в Інтернеті з'явилася сторінка

Жириновського. Фотографія ж має ніякого стосунку до соціальної мережі, а

містить портрет Жириновського, який, звичайно, є героєм статті, проте тема

його вінчання абсолютно інша. У підписі під фотографією сказано:

"Жириновский был коронован лишь во время свадебной церемонии в 1996

37

году. Он мечтает о политической короне". Таким чином, у цьому випадку,

зображення і текст хоча і пов’язані з Володимиром Жириновським, проте

розповідають про зовсім різні аспекти. Фотографія містить додаткову

інформацію, не пов’язану напряму зі змістом статті. Але у цьому випадку немає

суперечності, разом вони виглядають цілісно.

Фотографії можуть передавати не тільки дію, а й емоції. Такі зображення

розраховані емоційну реакцію читача. Прикладом є фото у газеті "День" № 39

(2721) від 1 березня 2008 року. На фотографії зображена онкохвора дитина з

крапельницею (див. Додаток №8). Ця фотографія має на меті не стільки

розказати про подію, зобразити те, що сталося, скільки викликати емоційну

реакцію.

Трапляються ситуації, коли видання поводяться із зображеннями

непрофесійно. Наприклад, у газеті "Сегодня" у № 34 (2870) і № 37 (2873)

використано одну й ту ж фотографію. Можливі випадки, коли можна допустити

використання однієї фотографії. Наприклад, якщо це єдине (ексклюзивне) фото

з місця подій і видання двічі повертається до цієї теми у своїх матеріалах.

Проте у даному випадку це не виправдано, адже повторюється фотографія

Андріївського спуску, при чому не якась конкретна подія, а просто пейзаж. То

ж завжди можна зробити нову фотографію, та й в архівах видань їх, зазвичай, є

багато.

В українських сучасних газетах питання відбору фотографій приділяється

замало уваги. Особливо це видно на прикладі щоденних газет, де швидкість

верстки номеру особливо важлива. В усіх номерах газет, які були вивчені,

зустрічається не так багато фотографій, які справді можна вважати якісної

роботою, тобто ті, які мають цінність безвідносно до іншого матеріалу номера.

Такі фотографії є зразками майстерності фотографа. Найбільше прикладів

таких якісних, у сенсі фотографічної вартості, зображень маємо у газеті "День".

Найчастіше це фотографії, які були представлені на фотоконкурсі "Дня". Пори

те, що такі зображення є інформативними і насиченими самі по собі, вони

38

також знаходять відповідне місце на шпальті газети. Наприклад, фотографія із

назвою "СІЗО" (див. Додаток №9) у газеті "День" № 23 (2705) 8 лютого 2008

року, сторінка 4. Заголовок статті "Феміда з … відкритими очима",

підзаголовок "62,7% українців не довіряють судам. Як змінити систему?".

Знайти зображення, коли у статті йдеться не про конкретну подію, а про

процес, наприклад, про корупцію, конституційну реформу та інше,

найскладніше. На нашу думку, а цьому випадку газета "День" знайшла чудове

рішення. Фотографія є емоційною, глибокою. Вона не ставить за мету прямо

відобразити подію чи ситуацію, а спонукає читача до висновків.

Не зважаючи на всі сучасні технології, які дають можливості хорошої

обробки зображень, а також на широкі можливості для отримання якісних

зображень, в українських газетах досі трапляються фотографії низької якості.

Наприклад, у газеті "День" "№23 (2705) на сторінці 6 розміщено фотографію –

фрагмент футбольного матчу. Якість фото є низькою, зображення "розмите",

через те, що видання публікує усі фотографії чорно-білими, то в цьому випадку

увесь фон вийшов майже чорним, таким чином важко зрозуміти зображене.

Існують винятки, коли справді можливе використання фотографії низької

якості. Це може бути виправдано тоді, коли ця фотографія є єдиним

зображенням з місця, де сталася якась важлива подія. У таких випадках

використовують навіть зображення зроблені мобільним телефоном. Але такі

ситуації є винятковими, вони трапляються рідко і не позбавляють редакцію

обов’язку друкувати якісні фотографії.

Якість фотографії визначається не лише її чіткістю, а й композицією та

розташуванням на шпальті. Фотографія повинна бути правильно скомпонована,

щоб бути зрозумілою і легкою для сприйняття. Наприклад, фотографія Давида

Жванії у газеті "Сегодня" № 12 (2848) від 18 січня 2008 року (див. Додаток

№10); тут побудова композиції абсолютно незрозуміла. Людина знаходиться у

кутку, дивиться "за межі" фотографії. Велика частина зображення порожня. У

цьому випадку абсолютно виправданим є використання такої фотографії.

39

Трапляються у виданнях і помилки пов’язані з фотографіями. Наприклад,

у газеті "День" № 33 (2715) від 22 січня 2008 року розміщено інтерв’ю з

викладачем Львівського університету Назаром Федораком. На фотографії до

цього матеріалу зображено портрет, який підписано "Назар Федорак", але на

фото – Євген Федченко. Це дуже серйозна помилка для видання.

Також видання часто використовують фото з інформагентств, тому

бувають випадки, що однакові зображення можуть повторюватися в різних

газетах чи навіть в одній газеті у різних номерах. Прикладом є фото тенісисток

сестер Бондаренко, на якій вони тримають кубок після перемоги на турнірі. Ця

фотографія вийшла в один день у газетах "Сьогодні" (№ 19 (2855)) і "День"

№14(2696).

Кожна фотографія, як і будь-яка журналістська робота, має свого автора,

який повинен бути вказаний біля фотографії. Українські видання не зажди

дотримуються цього правила. На сторінках газет з'являються фотографії, біля

яких не вказано автора чи їхнє джерело.

Щодо джерел отримання фотографій, то варто зазначити, що дуже багато

зображень газети отримують з фотоагентств. Якщо йдеться про міжнародні

події, то це світові фотоагенції, якщо події відбуваються в Україні, то видання

отримують зображення від власних кореспондентів, а також з українських

фотоагенцій.

Сучасні видання почали використовувати інтернет для отримання

потрібних фотографій. Іноді це можуть бути офіційні сайти організацій,

наприклад, сайт Президента України чи сайт футбольного клубу. Часом

джерелом навіть можуть бути соціальні мережі, сайти з обміну даними,

наприклад, infostore.org ("24" № 10 (237), ст. 1), flickr.com ("24" № 10 (237), ст.

8А).

Кожна газета має свої особливості у відборі матеріалу, способі його

подачі. Те саме стосується і фотографій. Кожне видання відрізняється кількістю

40

ілюстрацій, способом їх розміщення, тим, які самі фотографії друкуються, а які

ні.

Серед видання, які були проаналізованій у цій роботі, кожна має свої

особливості. Газета "День", порівняно з іншими, розміщує найменше

фотографій. Ще однією особливістю цієї газети є те, що у ній немає кольорових

фотографій, тільки чорно-білі. Загалом це відповідає концепції видання, яке

заявляє про те, що воно не "жовте". Серед фотографій у цій газеті найчастіше

зустрічаються портрети. Деякі з них справді є цікавими і оригінальними, але

багато також "паспортних" фото, які слугують тільки для представлення героя.

Газета "День" відома проведенням фотовиставок, тому цікавим було

перевірити, чи є у виданні фотографії, які становлять художню цінність. Без

сумніву, серед трьох видань, саме у "Дні" найчастіше зустрічаються фотографії

високої майстерності. Це дуже прикрашає видання, зміщує акцент з

вербального способу подачі матеріалу до візуального.

Щодо газети "Сегодня", то можна зробити висновок, що видавець

зробиво акцент на заголовках, а не на зображенні. Саме заголовки покликані

привабити читача. Фотографії тут найчастіше слугують просто ілюстрацією або

підтвердженням слів журналіста. Серед фотографій дуже багато зустрічається

міських пейзажів (вулиці, затори, дороги, мости), які, в більшості своїй, не є

цікавими; вони дуже схожі між собою і чогось нового не містять. У багатьох

випадках ці фотографії можна поміняти місцями і сенс не втратиться. Також

багато у виданні фотографій з місць аварій і ДТП. Хоча, треба зазначити, що

видання дотримується етичних норм і не друкує "криваві" фотографії жертв чи

трупів.

У "Сегодня" у статтях часто зазначається, що фотогалерею до матеріалу

можна подивитися на Інтернет-сайті. Це підтверджує тезу про те, що

фотографії є важливим елементом видання, і газета використовує новітні

технології для розширення можливостей показу зображень.

41

Газета "Сегодня" відрізняється від інших тим, що у ній часто

розміщуються фотографії "неправильної форми", тобто вирізані зображення,

які обтікають текст.

"Газета 24" виділяється тим, що у ній найбільше нефотографічних

зображень, тобто інфографіки, малюнків, графіків. Що ж до фотографій, то

видання намагається використовувати різноманітні жанри: репортаж, портрет

тощо.

42

Розділ 3. Функції фотографії у сучасному газетному виданні

У сучасних газетних виданнях фотографія (як і зображення загалом) стала

на один рівень з текстом, тобто виділити серед цих двох складових головний

елемент неможливо, бо як без тексту, так і без зображення газета існувати не

буде. Гуревич С. М. відзначає "появу останнім часом нових газетних видань, в

яких візуальна інформація стає рівнозначною вербальній інформації". [4] Це

пояснюється тим, що у третьому тисячолітті значна частина аудиторії засобів

масової інформації швидко втрачає звичку до постійного читання і звикає

отримувати новини у візуальних формах їх подачі, через телебачення.

Проведене дослідження підтверджує цю тезу. Усі сучасні видання

використовують фотографії, при чому у дуже великій кількості. Кількість

розміщених зображень залежить від типу видання, від цільової аудиторії. Серед

усіх видів зображень, які трапляються в газетах, фотографії є

найпоширенішими. Без фотографії не виходить жоден номер газети, більше

того, фотографія є майже на кожній газетній сторінці.

За період дослідження у кожній з газет траплялися сторінки, на яких не

було жодної фотографії (при цьому інші види зображення могли бути). У газеті

"24" таких сторінок було 27, у газеті "День" – 5, "Сегодня" – 32. Враховуючи

загальну кількість сторінок, яка вийшла за цей період, треба сказати, що дуже

маленький відсоток сторінок, на яких не має жодної фотографії. Так, у газеті

"Сегодня" таких сторінок – близько 2%, у "Дні" – 1%, у "24" – 2%. Це показує,

що обійтися без фотографії сучасні видання не можуть.

Як бачимо, у газетах майже немає сторінок без фотографій. Це є

підтвердженням того, що сучасному виданні візуальна інформація є також

важливою, як і вербальна.

Дослідження показують, що читачі переважно сприймають сторінку з

великою кількістю матеріалів у такій послідовності:

43

• розглядають зображення;

• переглядають заголовки;

• зупиняються на виділених фрагментах, врізах, підзаголовках;

• читають текстовий матеріал. [25, 98]

Таким чином, ілюстрація – це найперший елемент газети, на який звертає

увагу аудиторія. Якщо перші з названих елементів не привернули увагу, то

матеріал залишиться непрочитаним.

Отже, фотографія має важливе значення у структурі і дизайні газети.

Вона слугує тим елементом, який привертає увагу і змушує потенційного

читача купити газету.

Дизайн є важливою характеристикою газетного номера. Якщо зміст – це

внутрішнє наповнення, то дизайн – зовнішня оболонка. Саме за зовнішнім

виглядом покупець робить свій перший вибір. Уже потім він може стати

постійним читачем і купувати газету за звичкою, але спочатку треба

привернути його увагу.

В оформленні видання дизайнери керуються кількома правилами. По-

перше, треба зробити видання привабливим. Сьогодні різноманітність на ринку

преси величезна, майже у кожній ніші існує не одне, а кілька видань, тому

завдання кожного дизайнера – зробити так, щоб саме його видання чимось

зачепило увагу. По-друге, дизайн повинен бути достатньо простим, легким для

сприймання, щоб читач не витрачав багато часу і зусиль для того, щоб знайти

потрібну йому статтю чи зрозуміти, до якої статті відноситься та чи інша

ілюстрація.

Олексій Колосов вважає, що підвищення ролі візуальної інформації,

збільшення об’єму малюнків, інфографіки і фотографій у структурі більшості

сучасних газет і журналів викликано кількома причинами. [11]

По-перше, видавці прагнуть привернути увагу читачів до будь-якого

матеріалу, що розміщений у номері. Це пов’язано з великою кількістю схожих

одне на одного за змістом і тематичним наповненням видань, а також із

44

сьогоднішнім надміром інформації загалом, яка звалюється на свідомість

сучасної людини. У сучасному інформаційному просторі така допомога

необхідна для більшості читачів, які мають обмежену кількість часу для

читання газет.

По-друге, завойовану увагу потрібно втримати – образна, несподівана,

така, що викликає необхідні і очікувані асоціації, ілюстрація допомагає це

зробити.

По-третє, сама фотографія може і повинна нести самостійну інформацію,

яка доповнює текст, допомагає його осмислити, проаналізувати, дочитати до

кінця. Фотографія не є просто декорацією сторінки, вони виконує

інформативну функцію.

По-четверте, будь-який вдалий знімок набагато більше, ніж текст,

залишає читачу право на аналіз зображеної події, на власні висновки, позбавляє

від необхідності "ковтати" вже готові авторські висновки і рекомендації.

Отже, фотографії у друкованих виданнях відіграють роль у їхньому

зовнішньому оформленні. Вони допомагають структурувати кожну сторінку,

зробити її легкою для сприйняття, а також привертають увагу аудиторії. Проте

це не єдине завдання фотографії. Вони, крім функцій у зовнішньому

оформленні, мають також важливе значення для змістового наповнення. У

сучасних газетних виданнях фотографії є смисловим елементом, які, як і текст,

доносять інформацію до читачів.

"Редактору варто завжди пам’ятати, що фотоматеріал не може

обмежуватися однієї фіксацією фактів, подій і явищ життя, а зобов’язаний їх

інтерпретувати з урахуванням конкретних завдань видання." [15, 31]

Те, що зображення є інформацією, розуміли ще видавці перших газет, в

яких почали друкувати фото. Наприклад, у 1904 році The Daily Illustrated Mirror

стала першою британською газетою, яка розмістила у себе фотографії; це були

знімки з Російсько-японської війни 1904-1905 рр. У передовій статті видання

було написано: "Наші фото не просто супроводжують друкований текст, вони

45

допомагають краще зрозуміти його… Пряме звернення до ока, де це тільки

можливо, доповнить друковане слово з його зверненням до розуму". [23, 510]

Таким чином, від самого початку появи фотографії у пресі вона розглядалася як

частина інформаційного повідомлення, яка наповнена власним змістом.

Отже, фотографії у сучасних виданнях виконує кілька функцій, які

стосуються як зовнішнього оформлення, так і внутрішнього наповнення. На

основі аналізу українських газет можна зробити висновок, що фотографії у них

виконують такі функції:

1. у зовнішньому оформленні:

• привернути увагу до видання загалом. Цю функцію, в основному,

виконує фотографія на першій сторінці. Вона має бути яскравою,

щоб зачепити увагу, достатньо зрозумілою, щоб покупець побачив

щось знайоме, зрозумів, про що йдеться. Також ця фотографія має

бути інформативною. Адже найперше покупець бачить фотографію

і найбільший заголовок. Уже з цих двох елементів він повинен

почерпнути інформацію, зрозуміти тему журналістського

матеріалу. Фотографія на першій шпальті у поєднанні із заголовком

повинна змусити читача купити саме цю газету.

• полегшити сприйняття шпальти. Тут важливим є верстка кожної

сторінки, спосіб розміщення матеріалів на ній. Людина не має

багато часу на прочитання газетного номеру. Організація шпальти

має бути зрозумілою, повинно бути одразу видно, до якого

матеріалу стосується кожна фотографія і кожен заголовок, де

початок і продовження статті. Якщо читач витрачатиме багато часу

на те, щоб розібратися в матеріалі на шпальті газети, він не захоче

знову придбати її. Дослідження показують, що перш за все читач

звертає увагу на фотографію. Тому доцільним є організувати усі

елементи шпальти (заголовки, підзаголовки, колонки тощо) довкола

зображення. Тобто зробити так, щоб подивившись фотографію,

46

читач одразу зміг побачити заголовок і початок статті, до якої

належить це фото.

• зробити акцент на конкретному матеріалі. Привернути увагу

аудиторії до певної статті можна кількома способами, наприклад,

розмістити анонс на першій сторінці. За допомогою зображення теж

можна виділити одну статтю серед інших, тому що матеріал з

великою ілюстрацією завжди привертає більше уваги, підсвідомо

сприймається як більш важливий. Тому на матеріалі, який редактор

вважає важливішим або просто цікавим, можна зробити акцент за

допомогою більшої ілюстрації.

2. у змістовому наповненні:

• проілюструвати матеріал. Деякі фотографії є ніби картинкою до

тексту, тобто вони показують те, про що пише автор. Найчастіше

таку функцію виконують портрети та предметні зображення. Самі

вони не несуть значної інформації, але дають людині можливість

побачити людину чи об'єкт, про який йдеться у матеріалі. Таку ж

функцію виконують світлини із зображенням місця подій. Вони

допомагають авторові наочно показати те, про що він розповідає.

Така фотографія дає можливість зменшити опис у самій статті, що

полегшує читання.

• додати те, що не сказано у журналістському матеріалі. Фотографія є

не декоративним, а інформаційним елементом. Тобто вона слугує

не для прикрашання сторінки, а, як і текст, несе інформацію. Треба

намагатися, щоб кожне фото було максимально інформативним.

Цю функцію повинна виконувати практично кожна фотографія,

тоді взаємодія тексту і зображення максимально корисна і цікава, а

також ефективніше використовується газетна площа, бо кожен

елемент розповідає про те, чого немає в іншому, тому інформація

47

не повторюється і кожна сторінка мастить більше інформації. Це

робить цікавішим усе видання, а також дає можливість скоротити

журналістський текст, так як відпадає потреба описувати те, що вже

зображено. Таким чином, час, витрачений на сприймання одного

повідомлення, скорочується.

• показати позицію автора. Обираючи фотографію для конкретного

матеріалу, журналіст разом з фотографом чи дизайнером має

можливість внести додаткове повідомлення. Іноді це виказує

ставлення самого автора до події чи ситуації. Так само, як і в

журналістському тексті автор може висловити свою позицію, так і

за допомогою зображення. Наприклад, у газеті "Сегодня" № 13

(2849) від 19 січня 2008 року вийшла стаття із заголовком "Луценко

избил Черновецького". На фотографії до цієї статті зображено фото

Черновецького на турніку (див. Додаток № 11). Підпис під

фотографією: "Мер-спортсмен. Черновецкий хотел посоревноваться

с Луценко на турнике". У результаті поєднання зображення із

підписом і заголовком лишається враження, що Черновецький –

спортсмен, сильна людина і поводиться він теж по-спортивному,

адже хотів позмагатися із Луценком на стадіоні, а Луценко хуліган,

який "побив" мера. Відомо, що цей конфлікт не був однозначним, у

пресі були різні версії подій, проте у даному випадку автор подає

ситуацію з одного боку. І зображення у цьому відіграє важливу

роль, адже воно є доказам того, що Черновецький спортсмен, а

разом з підписом каже про те, що мер налаштований дружньо і хоче

змагатися з міністром по-спортивному, а не у бійках.

• маніпулювати сприйняттям. Фотографія, так само як і

журналістський текст, не завжди може бути об’єктивною і

однозначною. Прикладом маніпуляції може бути наведений уже

приклад із фотографією боснійського мусульманина Фікрета Аліча,

48

коли аудиторія витлумачила зображення у такий спосіб, що воно

набуло іншого змісту, ніж мало насправді. І хоча фотограф сама не

підтверджувала такого тлумачення, проте і не зробила нічого, щоб

заперечити це і пояснити справжню суть фотографії. Маніпуляція

може виявлятися і по-іншому. Наприклад, у газеті "Сегодня" № 13

(2849) від 19 січня 2008 року до статті під заголовком "На

маршруте №46 водители мучают людей" додано фото. На ньому

зображено автобусну зупинку, на якій знаходиться багато людей

(див Додаток №12). Під фотографією написано: "Вечерний кошмар.

Пассажиры выпадают из автобусов". Насправді на фотографії не

видно, що пасажири "випадають". Фото зроблене у вечірній час,

воно поганої якості і в цьому випадку зовсім не підтверджує слова

про переповнений транспорт. Щоб справді показати, що люди

"випадають" із транспорту, можна було сфотографувати з ближчої

відстані, щоб було краще видно, а також зробити знімок зранку, у

світлий час, тоді б якість знімку була кращою. Маніпуляція тут

полягає у тому, що автор намагається переконати читача, що на

фотографії справді зображено те, як пасажири випадають з

автобуса. Це робиться в першу чергу за допомогою підпису під

фото, а також заголовку і тону всього матеріалу. Насправді

фотографія не підтверджує цих слів, проте низька її якість і

загальний план можуть змісити повірити, що це справді так.

• додати переконливості. Такі зображення ніби слугують доказом

авторських слів. Вони підтверджують те, що написано у статті.

Часто таку функцію виконують репортажні фото з місця подій:

аварій, ДТП, злочинів, стихійних лих. Прикладом може бути

фотографія на першій шпальті газети "24" № 9(236) за 18 січня 2008

року. Фотографія, на якій народний депутат тримає в руках дорогий

мобільний телефон, є підтвердженням журналістських слів про те,

49

що "виборців найбільше обурює те, що парламентарі – зовсім не

бідні люди". Як зазначає О. Колосов, "ілюстрація взагалі і

фотографія зокрема може бути унікальним підтвердженням

друкованого слова". [11]

• бути самостійним повідомленням. Фотографія не повинна бути

додатком до журналістського тексту. Навпаки, текст може

доповнювати фото. У таких повідомленнях зображення є

домінантою. Хоча навіть у цьому випадку воно, зазвичай,

супроводжується текстом, який пояснює те, що зображення. Проте

текст тут виконує допоміжну функцію, а фото – головну.

Наприклад, фотографія у газеті "24" №46 (273) від 1 березня 2008

року у рубриці "Фото дня" (див. Додаток № 13) Це, безумовно,

можна назвати фотоновиною. Підпис під зображенням лише

пояснює, хто зображений, але нічого не говорить про ситуацію, бо

її зображено на фотографії.

Зупинимося докладніше на фотографії як самостійному повідомленні,

тоді коли домінантою є фотографія, а не вербальна розповідь.

Поняття фотоновини передбачає, що новина міститься в самому

зображенні, а текст лише пояснює, за яких умов було зроблене це зображення.

У таких випадках зображення не можна замінити яким-небудь іншим, як це

часто можна зробити, коли фотографія виконує роль ілюстрації. Фотографій,

які самі є новинами, у пресі зустрічається нечасто. Це можна пояснити

складністю отримання таких зображень. Найчастіше фотограф отримує їх

випадково, просто опинившись у потрібному місці. Також часто для цього

використовують вдалі зображення фотоагенцій.

Наприклад, у газеті "Сегодня" № 8 (2844) від 14 січня 2008 року на

сторінці 12 вкладки "Спорт" розміщене фото тенісиста (див. Додаток №14).

Підпис пояснює, що фотографія зроблена під час змагань у Сіднеї, а тенісист

таким чином розважав дітей. У цьому випадку новина саме у зображенні, якби

50

його не було, ніхто б не писав статтю і не описував у ній цю подію і те, як

виглядав тенісист.

Яскравим прикладом того, що фотографія робить новину є фото депутата,

який спить у літаку ("Газета 24" № 48 (275), 4 березня 2008 року), див. Додаток

№15. Текст, який супроводжує фотографію, складається лише з одного рядка,

який каже про те, що фото зроблене під час повернення депутатів зі з'їзду у

Сєвєродонецьку. Якби фотографу не вдалося отримати таку фотографію, то

ніхто б не писав, про те, що по дорозі в Київ депутати у літаку відпочивали.

Газета "День" друкує фотографії, які взагалі не супроводжуються

текстом, навіть підпису не мають, є тільки назва фотографії. Наприклад, фото

"Знайомство з Богом" – "День" № 24 (2706) від 9 лютого 2008 року (див.

Додаток № 16).

Таку фотографію не можна назвати фотоновиною, бо вони не є власне

новинними, тобто вони не відображають якусь подію. За жанром це художні

фото. Функцію їхню можна визначити як розважальну і естетичну.

Загалом у 36 номерах газети "День" такі фотографії є у 7, тобто майже у

20%.

Фотографії покликані полегшити сприйняття інформації, адже картинка

сприймається миттєво. З самого початку свого існування фотографія являла

своєрідну форму розваги. "Фотожурналістика досі балансує між репортажем і

розвагою; їх співвідношення визначається в кожній конкретній газеті." [23, 520]

Разом зі своєю розважальністю сучасна прес-фотографія є інформацією, тому

завданням видання є вдало поєднати ці два елементи фотографії.

51

Висновки

Дослідження показує, що жодне сучасне видання не може обійтися без

фотографії. Більше того, фотографії виконують не декоративну роль, а є

частиною змістового наповнення. За влучним висловлюванням Патрісії

Холланд, "подібно до того, як новини – це завжди щось більше, ніж просто

інформація, фотографія у пресі – це завжди щось більше, ніж новина". [23, 512]

Фотографії дають можливість сказати те, що неможливо розказати у

журналістському тексті. Це одна з форм висловлювання, яка має свої

особливості. Розуміннях цих особливостей дозволить редактору правильно

поєднати текст і зображення.

Проведене дослідження може бути корисним у практичному

застосуванні, коли видавництва приймають рішення щодо розміщення

фотографій. Розуміння того, що фотографії виконують різні функції, дають

можливість поєднувати на сторінках газети зображення, які будуть виконувати

різні завдання. Це може урізноманітнити форму подачі інформації.

На основі вивченої літератури і власного дослідження можна

сформулювати такі основні правила розміщення фотографії у газеті:

1. розміщувати тільки якісні фотографії. Глядач повинен сприймати

ілюстрацію легко, одразу розуміти, що на ній зображено. Лише в

окремих випадках може бути низька якість, якщо фотографія

унікальна чи має велику цінність, але це не повинно бути правилом.

Так, сучасні видання вдаються до розміщення аматорських

фотографій, якщо вони були зроблені безпосередньо на місці подій

і інших зображень немає. Але і в цьому випадку треба зважити, чи

має фотографія таку цінність, що можна знехтувати якістю.

Наприклад, якщо це фотографія ДТП, зроблена учасниками чи

52

свідками події аматорським фотоапаратом (або взагалі камерою

мобільного телефону), то треба вирішити, чи є на цьому зображенні

щось унікальне, без чого читач не зрозуміє суть події;

2. публікувати фотографії, які зображають дію. Такі фотографії

завжди цікавіші. Застиглі обличчя політиків чи інших відомих

людей не є цікавими для читача, тому що вони не є

інформативними. Читач і так добре знає це обличчя, немає сенсу

показувати його ще раз. Цікавішими будуть зображення людини в

русі, які передають емоцію, дію, контакт з іншою людиною;

3. підписувати кожну фотографію. Якщо підпису немає читач може не

зрозуміти, що на ній зображено. Оскільки фотографія є тим

елементом, на який читач звертає найперше увагу, то не

зрозумівши, про що йдеться, він може не прочитати статтю. Крім

того, підпис має бути під фотографією, а не на ній, бо ілюстрація є

змістовим елементом, тому ставити підпис на самій фотографії, те

саме, що розміщувати один текст на іншому. Українські видання не

завжди дотримуються цієї вимоги. Часто з'являються зображення

без підпису. Іноді можна зрозуміти зміст зображення за допомогою

заголовку, іноді лише зі статті. Проте аудиторія перш за все

роздивляється на сторінці зображення, тому варто зробити так, щоб

йому одразу було зрозуміло, про що йдеться. Крім того, підпис під

фото дає можливість розмістити додаткову інформацію, якої немає

у статті;

4. розміщувати фотографії на сторінці таким чином, щоб загальна

структура була зрозумілою і легкою для сприйняття. Фотографії не

повинні розбивати плинність тексту, заважати сприйманню

інформації. Вони навпаки повинні організовувати текст.

Зображення повинні вдало поєднуватися з іншими елементами

сторінки, такими як заголовки, врізи тощо;

53

5. якщо використовуються пов’язані між собою ілюстрації, то одна

повинна бути домінуючою, більшою за інші. Їхнє взаємне

розташування повинно бути таким, щоби був зрозумілим зв'язок

між ними. Якщо важливим є порядок розташування фотографій, то

треба розмістити їх так, щоб читачу були зрозуміло, в якій

послідовності розглядати зображення;

6. біля кожної фотографії має бути вказаний її автор. Цієї вимоги

українські газети теж дотримуються не зажди;

7. дотримуватися етичних стандартів журналістики. Це означає

уважно ставитися до відбору фотографій, перевіряти достовірність

зображеного, не видати випадкове за типове. Також не друкувати

задля розваги фотографії людей, де вони вийшло відверто невдало.

Не друкувати фотографії, які містять "криваві" подробиці подій:

аварій, ДТП, стихійних лих.

8. ретельніше ставитися до процесу відбору ілюстрацій, не сприймати

це як технічну роботу. Використовувати різні жанри фотографій,

отримувати якнайбільше власних знімків. Друкувати фотографії,

які виконують різні функції, щоб таким чином форма подачі

інформації була різноманітною.

Зробити видання цікавішим можна також розміщуючи фотографії різних

жанрів. Це урізноманітнить шпальти, адже фотографії різних жанрів виконують

різні функції на сторінках газети.

В усіх трьох виданнях розподіл фотографій за жанрами схожий (див.

Діаграма 1, Діаграма 2, Діаграма 3). Найчастіше зустрічаються портрети –

близько 40% у кожній газеті. Найбільше репортажних фото використовує газета

"День" – 37%. У "Газеті 24" на другому місці за частотою використання також

репортаж – 24,4%, а газеті "Сегодня" репортаж займає третє місце (майже 20%)

після зображень із кадрами з фільмів, фотографіями картин тощо (майже 22%).

54

В усіх виданнях мало фотографій, що відносяться до жанру художнього

фото і пейзажу; разом вони становлять менше 10% від усіх фотографій.

Значно відрізняються видання за розміщення фотографій об’єкта. У газеті

"День" ці ілюстрації становлять найменшу категорію (близько 4%), тоді як у

двох інших їхня частка значно більша – близько 14% у "24" і 11% у "Сегодня".

Це можна пояснити тим, що у газетах "24" і "Сегодня" є рубрики присвячені

домашньому господарству, кулінарії тощо, саме на цих шпальтах найчастіше

розміщуються фотографії цього типу. А в газеті "День" такої рубрики нема.

Розподіл фотографій за жанрами в газеті "24"

Кадри з фільмів, фотографії картин;

13,00%

художнє фото; 5,84%

фото об'єкта; 14,32%

пейзаж; 2,92%репортаж; 24,40%

портрет; 39,52%

Діаграма 1.

55

Розподіл фотографій за жанрами в газеті "Сегодня"

пейзаж; 2,85%

фото об'єкта; 11,11%

художнє фото; 3,42%

Кадри з фільмів, фотографії картин;

21,94%

репортаж; 19,66%

портрет; 41,03%

Діаграма 2.

Розподіл фотографій за жанрами у газеті "День"

фото об'єкта; 3,94%

художнє фото; 5,51%

Кадри з фільмів, фотографії картин;

9,45%

пейзаж; 3,94%

репортаж; 37,01%

портрет; 40,16%

Діаграма 3.

Проаналізувавши жанровий розподіл фотографій, можна

порекомендувати виданням відходити від орієнтації на портретні фото і

56

урізноманітнювати жанри зображень. Зробити портрет цікавим для читача

непросто, крім того, вони часто повторюються, тоді як, репортажні фото,

наприклад, найчастіше оригінальні, цікаві, насичені подією.

Порівняти, як використовують українські видання фотоілюстрації можна,

подивившись на результати дослідження. (див. Діаграма 4 і Діаграма 5)

5,88%9,80%

36,11%

0,00%

5,00%

10,00%

15,00%

20,00%

25,00%

30,00%

35,00%

40,00%

24 сегодня день

Частка номерів газет, у яких були розміщені фотогалереї

Діаграма 4.

57

2,21% 2,26%

1,01%

0,00%

0,50%

1,00%

1,50%

2,00%

2,50%

24 сегодня день

Частка сторінок у кожній газеті, які вийшли без фотографій

Діаграма 5.

Порівнявши два показники, можна сказати, що в газеті "День" було

найбільше фотогалерей і водночас найменше сторінок без фотографій. Загалом

сторінок без жодної фотографії було дуже мало в усіх виданнях.

У той же час кількість фотоілюстрацій на першій сторінці дуже висока в

усіх трьох газетах (див. Діаграма 6).

58

72,55%

100,00%

83,33%

0,00%

10,00%

20,00%

30,00%

40,00%

50,00%

60,00%

70,00%

80,00%

90,00%

100,00%

24 сегодня день

Частка перших шпальт, на яких розміщено фотографії

Діаграма 6.

Як бачимо, фотоілюстрація займає у газетному виданні одну з ключовий

позицій, адже вона майже завжди присутня на першій шпальті і дуже рідко є

сторінки, на яких не було б жодного фото.

Проведене дослідження дає можливість зробити такі висновки щодо

процесу фотоілюстрування в сучасних українських газетних виданнях:

1. Фотографія завжди містить у собі повідомлення. Вона є частиною

журналістської роботи, тому у відборі і розміщенні фотографій

треба дотримуватися тих же стандартів, що і при написанні статті.

Це перш за все це стосується неупередженості та об’єктивності.

Іноді лунають думки, що фотографія не може бути не

об’єктивною, адже це продукт техніки, а не людини. Насправді,

фотограф завжди має можливість змінити значення зображення,

як під час зйомки, так і в процесі підготовки зображення до друку.

Іноді це може статися випадково, іноді – свідомо. У будь-якому

випадку, це не позбавляє фотографа від відповідальності.

59

Треба пам’ятати, що фотографія не може бути витлумачена

однозначно, кожна людина може сприймати її по-різному в силу

індивідуального досвіду, освіти, навіть настрою в конкретний

момент. Цього не може змінити фотограф чи дизайнер. Проте

вони повинні намагатися розміщувати фотографії таким чином,

щоб умисно не провокувати хибного прочитання.

2. Редакції повинні уважно ставитися до процесу добору ілюстрацій.

Не можна ставитися до розміщення фотографій як до заповнення

порожнього місця або тільки як до розважання аудиторії. За зміст

фотографії редакція несе таку ж відповідальність, як і за зміст

вербальної інформації. Завжди уважно треба ставитися до

фотографій із зображенням аварій, жертв, постраждалих; у цих

випадках треба дотримуватися етичних норм.

3. Фотографія завжди є частиною дизайну, тому треба намагатися

так поєднувати її з іншими частинами сторінки, щоб загальна

структура була зрозумілою і легкою. Проте зображення не

повинне обмежуватися цією функцією. Кожного разу потрібно

знаходити таку ілюстрацію, яка б містила повідомлення, давала

читачу нову інформацію.

4. Українські видання не відзначаються особливою оригінальністю у

подачі фотоілюстрацій. Матеріал на українські теми традиційно

супроводжуються фотографіями політиків, а міжнародні події –

репортажними фото з міжнародних агенцій.

Однією з причин цього є те, що багато фотографій вони

отримують з фотоагентств або просто беруть з Інтернету. Більша

кількість власних фотографів дозволить урізноманітнити

зображення. Це можна пояснити так: якщо зображення отримують

з агентства, то, зазвичай, спочатку з'являється журналістський

текст, а потім до нього шукають потрібне зображення. У цьому

60

випадку фотографія рідко може вийти за межі ілюстрації. Якщо

фотографія отримана безпосередньо на місці події, то вона

з'являється раніше, ніж текст, у цьому випадку розповідь можна

будувати, спираючись на наявні зображення. Іноді в таких

випадках взагалі можна прийняти рішення розмістити

фоторепортаж, а текст зробити мінімальним.

Оригінальні фото дають можливість більше зацікавити читача.

Так само як власні тексти, не взяті з прес-релізів і інформаційних

агентств, а викладені в оригінальній подачі, а також цікаві події,

які знайшов журналіст, а не ті, що були анонсовані в усіх медіа,

викликають більше зацікавлення аудиторії; так і оригінальні

фотографії, зроблені власним кореспондентом роблять видання

цікавішим і різноманітнішим.

Не варто завжди на фото прямо показувати те, про що написано.

Можна підібрати фотографію, яка буде передавати ідею

матеріалу.

Серед досліджуваних видань найцікавіші фото друкує газета "День". Там

часто з'являються оригінальні зображення.

Дане дослідження має перспективи для продовження. Оскільки досі не

було цілісного вивчення проблеми фотоілюстрування українських видань, то

дана робота може стати поштовхом для подальшого вивчення цієї теми.

Оскільки ринок преси дуже динамічний, то подібні дослідження дають

можливість вивчати ці питання у хронологічному зрізі. Так у, наступній роботі,

спираючись на вже отримані дані, можна буде прослідкувати зміни, які сталися

у виданнях. Також дослідження українського матеріалу дає можливість в

подальшому зробити порівняльне дослідження з виданнями інших країн.

61

Список використаної літератури

1. Беньямин В. Краткая история фотографии. – М.: Медиум, 1996. –

Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости.

– С. 66-91.

2. Вязовой М. П. Классификация фотографии // Коммуникации в

современном мире. Материалы Всероссийской научно-практической

конференции, 13—15 мая 2002 г. Под редакцией В.В. Тулупова. –

Воронеж, 2002. – С. 14-16.

3. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: От элемента к системе:

Общее и особенное в худож.-техн. конструировании период. изданий. –

М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 152 с.

4. Гуревич С. Дизайн газетного номера. – М.: Аспект Пресс, 2004. –

Газета: вчера, сегодня, завтра. Учебное пособие для вузов. //

http://evartist.narod.ru.

5. Дизайн периодических изданий. Учебное пособие для студентов

факультетов и отделений журналистики университетов. Под ред. Э. А.

Лазаревич. – М.: МГУ им. Ломоносова, 2000.

6. Дудинова О. Дизайн и оформление периодической печати //

www.unesco.kz.

7. Жарковский Д. Фотография – новый вид искусства. // Субьектив. –

1995. № 1 // www.photoweb.ru.

8. Зонтаг С. Про фотографію. – К.: Основи, 2002.

9. Іванов Д. В. Виртуализация общества. – СПб.: "Петербургское

Востоковедение", 2000. - 96 с.

10. Картер М. Современный дизайн газет // http://evartist.narod.ru.

11. Колосов А. Новый взгляд на жанры фотожурналистики // Relga.

Научно-культорологический журнал. – 2007. №8 (153) // www.relga.ru.

62

12. Коулман А. Документальная фотография, фотожурналистика и пресс-

фотография сегодня. – 2003 // www.photographer.ru.

13. Максимович М. Фотоілюстрація у газеті: критерії, тенденції,

перспективи. // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя журналiстика. –

Випуск 26 // www.lnu.edu.ua.

14. Мельман Л. Содержание газеты определяет ее "лицо" //

http://admhmao.ur.ru.

15. Мжельская Е. Л. Редакторская подготовка фотоизданий. – М.: Аспект-

пресс, 2005. – 112с.

16. Нери Г. Лекции по фотожурналистике. Фотожурналистика сегодня –

2003 // www.photographer.ru.

17. Нечипоренко Н. Н. Организация художественно-технического

редактирования фотопубликаций в газете // Фотография в прессе:

проблемы истории и фотожурналистского мастерства. – К., 1989. – ч. 1.

– с. 80-81.

18. Сколько времени жители Украины тратят на медиа? //

www.mediabusiness.com.ua

19. Смысловое восприятие визуальной информации в газете // Акценты.

Новое в массовой коммуникации. – Воронеж, 2000. № 1-2. – С. 18-23.

20. Тертычный А.А. Жанры периодической печати : учеб. пособие / А.А.

Тертычный. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект-пресс, 2002. – 319 с.

21. Тулупов. В. Эстетика печатной полосы и современное состояние

газетного дизайна. // Relga. Научно-культорологический журнал. –

2005. №5 (107) // www.relga.ru.

22. Харламов Н., Фархатдинов Н. О визуальном измерении реальности //

d1.hse.ru.

23. Холланд П. Фотожурналистика. "Прямое обращение к взгляду?".

Фотография и пресса. // Медиа. Введение: Учебник для студентов

вузов, обучающимся по гуманитарно-социальным специальностям и

63

специальностям "Связи с общественностью" и "Реклама" / Под ред. А.

Бриггза, П. Кобли; Пер с англ. Ю. В. Никуличева – М., 2005. – С. 510-

522.

24. Шевченко В. Е. Елементи оформлення сучасного газетного видання. //

Наукові записки Інститут журналістики. – 2000. – Т. 1. – С. 88-95.

25. Шевченко В. Е. Роль інтерпретації інформації графічними засобами в

періодичних виданнях // Культура народов Причерноморья. – 2004. - №

49. – Том 2. – С. 98-100.

26. Шевченко В. Е. Складники мови архітектоніки газетно-журнального

видання // Стиль і текст. – 2000. – Вип. 1. – С. 188-193.

27. Brecheen-Kirkton K. A Strategy for the Interpretation of Press Photographs

// Journal of Communication Inquiry. – 1981. – № 7. – Р. 65-74.

28. Wimmer R.D., Dominick, J.R. Content Analysis. // Mass media research:

An introduction. Belmont: Wadsworth. P. 110-133.

64

Додатки

Додаток №1

"Сегодня" № 57 (2893) 13.03.2008, ст. 28

65

Додаток №2

Фотографії Фікрета Аліча (джерело: http://iraqwar.mirror-world.ru)

66

Додаток №3

День" № 47 (2729) 14.03.2008, ст. 4

67

Додаток № 4

"День" № 12 (2694) 24.01.2008, ст. 4

68

Додаток № 5

"День" № 33 (2715) 22.02.2008, ст.

69

Додаток №6

"24" № 11 (238) від 21.01.2008, ст. 5

70

Додаток №7

"24" № 25 (252) від 6.02.2008, ст. 3

71

Додаток №8

"День" № 39 (2721) 1.03.2008, ст. 6

72

Додаток №9

"День" № 23 (2705) 8.02.2008, ст. 4

73

Додаток №10

"Сегодня" № 12 (2848) 18.01.2008, ст. 2

74

Додаток №11

"Сегодня" № 13 (2849) 19.01.2008, ст. 10

75

Додаток №12

"Сегодня" № 13 (2849) 19.01.2008, ст. 11

76

Додаток №13

"24" №46 (273) 1.03.2008, ст. 16

77

Додаток №14

"Сегодня" № 8 (2844) 14.01.2008, ст. 12

78

Додаток №15

"24" № 48 (275), 4.03.2008, ст. 16

79

Додаток №16

"День" № 24 (2706) 9.02.2008, ст.