ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

МАТЕРІАЛИIV МІЖНАРОДНОЇ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«Україна в умовах реформування правовоїсистеми: сучасні реалії та міжнародний досвід»

Тези наукових доповідей

Том ІI

(5–6 квітня 2019 року)

Тернопіль2019

2

Україна в умовах реформування правової системи: сучасні реалії таміжнародний досвід: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції,м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 5–6 квітня2019 р. Тернопіль: Економічна думка. 2019. Т. 2. 228 с.

ISBN 978-966-654-529-2

До збірника увійшли тези наукових доповідей з проблематики, порушеноїна конференції. Збірник стане у нагоді науковим, науково-педагогічнимпрацівникам закладів вищої освіти та наукових установ, докторантам,аспірантам, студентам юридичного та соціально-гуманітарного спрямування,юристам, адвокатам, правозахисникам, працівникам органів державної влади тамісцевого самоврядування, іншим особам, яких цікавлять актуальні проблемиюриспруденції.

Редколегія може не поділяти точку зору авторів публікацій.Відповідальність за зміст, точність цитувань, якість поданого матеріалу несутьучасники конференції, їх наукові керівники, рецензенти та структурніпідрозділи вищих навчальних закладів і наукових установ, які рекомендувалиці матеріали до друку. Тексти друкуються в авторській редакції.

Усі права захищені. За будь-якого використання матеріалів конференціїпосилання на джерело є обов’язковим.

© колектив авторів, 2019© ТНЕУ, 2019

3

ЗМІСТ

ПЛАТФОРМА 3

ПРИВАТНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

Авдєєнко З. І.МЕДІАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ МЕТОД ВИРІШЕННЯ СПОРІВ:ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ПРИНЦИПИ ............................................................................12

Bergner A.LITIGATION AND CROSS EXAMINATION ........................................................15

Бутрин – Бока Н. С.ДИЛЕРСЬКИЙ ДОГОВІР ЯК РІЗНОВИД ДОГОВОРУКУПІВЛІ-ПРОДАЖУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ..............................................19

Гнатів О. Б.ЖИТЛО ЯК ОБ’ЄКТ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ .................................................22

Грабовська Г. М.ІНСТИТУТ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ НАД ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИВ УКРАЇНІ ..................................................................................................................24

Зигрій О. В.ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: НАСЛІДКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ...........26

Калаур І. Р., Зайцева-Калаур І. В.ДО ПИТАННЯ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ ....................................................29

Ковалишин О. Р.ПРИРОДА ПРАВОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ................................................................32

Лукасевич-Крутник І. С.ПРАВО ПАСАЖИРА НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇПРО ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ В КОНТЕКСТІЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ.....................................................................34

Майка Н. В.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ ......................37

Ментух Н. Ф.ГЕНЕЗА СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИНВ УКРАЇНІ ..................................................................................................................39

4

Микитин В. І.ЦІЛІ ТА ПРИНЦИПИ КОДИФІКАЦІЇ ТРУДОВОГОЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ .............................................................................. 43

Міськевич Л. Р.ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИВОДНОГО ОБ’ЄКТУ ............................................................................................... 45

Москалюк Н. Б.ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ ПРАВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІЧЕРЕЗ МЕХАНІЗМ КОНФІСКАЦІЇ У СПРАВАХПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ..................... 48

Подковенко Т. О.АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ЩОДОЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ................................. 53

Польний Д. А.ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ ЗАХИСТУ ПРАВ СТОРІНДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ)........................................................................... 56

Слома В. М.ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ СУБСИДІАРНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ......... 58

Стахира Г. М., Саванець Л. М.ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЦИФРОВИХ СПОЖИВАЧІВУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ......................................................... 60

Тарасенко Л. Л.ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ ............................ 63

Тарасенко Х. Ю.ПРАВОВА ОХОРОНА ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ ЯК ОБ’ЄКТАПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ................. 66

Труфанова Ю.ОСОБЛИВОСТІ ПРОЛОНГАЦІЇ ДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ)............... 69

Федорченко Н. В.ОБОВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЦЯ В ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ З НАДАННЯ ПОСЛУГ .. 71

Яворська О. С.СТОРОНИ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ ................................................... 74

5

ПЛАТФОРМА 4

НОВІТНІ ТРЕНДИ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ У РОЗВИТКУМІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Basar F.THE RIGHTS OF THE CHILD RELATING TO MIGRATIONAND ASYLUM UNDER INTERNATIONAL LAW ..............................................78

Дракохруст Т. В.ПИТАННЯ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВМІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ ................79

Жукорська Я. М.КОНЦЕПЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІВ СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ ......................................................81

Іванюк В. Д.МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ КРИПТОВАЛЮТ......83

Марценко Н. С.ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ КРИПТОВАЛЮТИ ..........................85

Петренко Д.В.ІНСТИТУТ ПРАВ ЛЮДИНИ В АСПЕКТІ ПРОБЛЕМАТИКИГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗАГРОЗ ЗМІНИ КЛІМАТУ .............................................88

Фліссак К. А.ПРАВОВІ ІНСТРУМЕНТИ В ДИНАМІЦІ СУЧАСНИХМІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ ............................................................................91

Яремко О. М.СТАТЕВІ ЗЛОЧИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ПОЛЬЩІТА УКРАЇНИ: КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ ПІДХІД ..........................................94

6

ПЛАТФОРМА 5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

Баранецька О. В.ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ...... 97

Білоус І. І.ПОНЯТТЯ ТА СПОСОБИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ,ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ............................................................ 99

Вівчар О. І.СИСТЕМНА ОЦІНКА МЕТОДОЛОГІЧНИХ КОНТЕКСТІВЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ: ПОЗИТИВНІЕКСТЕРНАЛІЇ ТА ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ ........................................................ 102

Гайда Н. В.СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮБЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНИЙ СТАНТА ПРАГМАТИКА РОЗВИТКsУ ......................................................................... 105

Дзюра О.В.СУЧАСНИЙ СТАН РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ......................... 108

Карапетян О.М.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ МОДУС СУВЕРЕННИХФОНДІВ ФІНАНСОВИХ РЕЗЕРВІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ................ 112

Ніпіаліді О. Ю.ФІНАНСОВІ РОЗСЛІДУВАННЯ У НАЦІОНАЛЬНОМУТА МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ .......................................................................... 114

Олійничук О. І.ПЕРСПЕКТИВИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАЦІЙ З КРИПТОВАЛЮТАМИВ УКРАЇНІ................................................................................................................ 117

Рогатинська Н. З.ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ.............................................. 120

Farion A., Farion M.SECURITY OF MOBILE PAYMENTS AND DIGITAL WALLETS................. 123

7

ПЛАТФОРМА 6

ПСИХОЛОГІЧНІ ФОРМИ ТА КОНЦЕНТРИ МІЖСУБ’ЄКТНОЇВЗАЄМОДІЇ У СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОМУ ПОЛІ УКРАЇНИ

Бригадир М. Б., Коваль О. Є.РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯПАЦІЄНТІВ ПСИХІАТРИЧНИХ ЛІКАРЕНЬ ....................................................127

Бугерко Я.М., Шафранський В. В.КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ОСВІТНЬОЇДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ .........................................................................130

Гірняк А. Н., Глова І. М.ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНОЇМІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В МОЛОДІЙ СІМ’Ї.................................133

Гірняк Г. С., Гнойова І. Ю.СОЦІАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУПЕРСОНАЛУ СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ..........................................................136

Глух Т. Г., Сенчук Ю. М.ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АКТУАЛІЗАЦІЙНОГО ЙДЕСТРУКТИВНОГО ХВИЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГОПРАЦІВНИКА-ПРАКТИКА..................................................................................140

Гнасевич Н. В., Рудакевич О. М.СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ................................................................................143

Демків В. Г.ЗДАТНІСТЬ ДО СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНАПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ДИЗАЙНЕРА ........146

Домбровський І. В., Болюх А. І.САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯСАМОПОВАГИ У СТУДЕНТІВ-ГУМАНІТАРІЇВ............................................149

Крупник З. І.БУЛІНГ У МОЛОДІЖНОМУ КОЛЕКТИВІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ...152

Левандовська І. З.МОТИВАЦІНІ АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗВОЕКОНОМІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ ..................................................................155

8

Миколюк С. М.СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ ................................................ 157

Надвинична Т. Л., Магльована Н. І.ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ СУЧАСНОГО СТУДЕНТАДО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ............................................... 159

Підгурська М. В., Кульбаба І. В.ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ: ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ............... 162

Раку І.РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ЯК ПРЕДМЕТПСИХОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ ....................................................................... 165

Ребуха Л. З., Йосифів В. В.ФОРМИ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІУ МІЖОСОБИСТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ ................................................................ 168

Ревасевич І. С., Ревасевич В. М.ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТАПРАВОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ........................................................................... 170

Фурман А. В.МЕТОДОЛОГІЧНІ АКЦЕНТИ ОНОВЛЕНОЇ ВЕРСІЇМЕТАТЕОРІЇ СВІДОМОСТІ ................................................................................ 172

Фурман О. Є.ВПЛИВ ЯК ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН:СУСПІЛЬНИЙ КОНТЕКСТ .................................................................................. 176

Шандрук С. К.АВТОРСЬКА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ ТВОРЧИХЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ: ЦИКЛІЧНО-ВЧИНКОВА ПЕРСПЕКТИВА... 179

Шаюк О. Я.ФАКТОРИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ МІЖСУБЄКТНОЇДІЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ ........................................................................................... 181

9

ПЛАТФОРМА 7ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ВИМІРСУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Білик Н. І., Угрин А. В.ПЕРСОНАЖІ БІБЛІЇ У ТВОРЧОСТІ І. Г. ПІНЗЕЛЯ ............................................184

Біловус Л. І.ГУМАНІТАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ США ПІСЛЯДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (НА МАТЕРІАЛАХУКРАЇНСЬКОМОВНОЇ ПЕРІОДИКИ)..................................................................187

Блашків О. В.ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАСОБІВМОВЛЕННЄВОГО МАНІПУЛЮВАННЯ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ.....190

Боднарчук Ю. Ю.ДЕВІАЦІЇ У МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ ................................................193

Гомотюк О. Є.ПЕРІОДИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ СШАТА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ КОМПАРАТИВНОГОАНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ.......................................................196

Конопліцька О. І.ВЕБ-САЙТИ ОДА ЯК ДОКУМЕНТАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ.....202

Морщакова О.С.СОЦІАЛЬНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА:КАТЕГОРІЙНИЙ АНАЛІЗ ......................................................................................205

Мукомела І. Б.ЕЛЕКТРОННІ АРХІВИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ .........................208

Недошитко І. Р.СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ......211

Патряк О. Т.ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ...............................................................215

Стефанишин О. В.ДОГОВІРНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКОЇСПІВПРАЦІ У СФЕРІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН .................................................218

Шкіцька І. Ю.МЕТОД КЕЙСІВ ЯК СПОСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ: ЗА І ПРОТИ..............................................................220

Юрій ЩербякРОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧА В ОРГАНІЗАЦІЇНАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ШКОЛІ....................223

10

Шановні колеги та учасники конференції!

Від імені Тернопільського національного економічного університету і

від себе особисто вітаю учасників та гостей ІV Міжнародної науково-

практичної конференції «Україна в умовах реформування правової

системи: сучасні реалії та міжнародний досвід»!

Ми живемо в епоху глобалізації, яка як загальносвітова тенденція

розвитку сучасного суспільства, охоплює всі сфери людської діяльності, в

тому числі і правове життя. Сьогодні в світі помітно посилилися

інтеграційні процеси в правових системах. Глобалізація впливає на

систему законодавства кожної держави окремо і стає одним з чинників,

які визначають основні тенденції розвитку держав, що вимагає від

правового співтовариства вироблення нових способів взаємодії,

механізмів консолідації та координації.

У нашої науково-практичної конференції особлива місія – вона на

міждисциплінарній основі об’єднує всі актуальні аспекти розробки

загальних норм публічно-правових і приватно-правових засад захисту та

реалізації прав людини, сприяє знаходженню відповідей на виклики у

розвитку міжнародних відносин та міжнародного права, окреслює

історико-культурний та правовий вимір сучасного інформаційного

суспільства, визначає організаційно-правові аспекти забезпечення

економічної безпеки, висвітлює психологічні форми та концентри

міжсуб’єктної взаємодії у соціально-правовому полі України.

Не можна переоцінити значимість конференції і як перспективної

форми консолідації зусиль закордонної та української наукової спільноти,

фахівців-практиків у сфері права, економіки, історії, філології, психології,

інформаційних технологій щодо вирішення конкретних професійних

11

завдань, як дослідного майданчика у розв’язанні актуальних проблем

сьогодення.

Звертаємось із словами щирої подяки до усіх, хто відгукнувся на ідею

проведення конференції у цей непростий час, хто підтримав її

надісланими матеріалами, готовністю до співпраці, інтересом до заявленої

проблематики. Сподіваємось, що цей досвід матиме продовження у

майбутньому.

Бажаю всім учасникам успіхів, плідних дискусій та нових досягнень!

Ректор

Тернопільського національного

економічного університету Андрій Крисоватий

12

ПЛАТФОРМА 3

ПРИВАТНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИРЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

Авдєєнко З. І.провідний юрисконсульт Державної організації

«Національний офіс інтелектуальної власності»

МЕДІАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ МЕТОД ВИРІШЕННЯСПОРІВ: ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ПРИНЦИПИ

На сьогоднішній день, звернення із позовом до суду є традиційноюкласичною формою захисту прав і вирішення цивільних, трудових,господарських та інших спорів. Однак, сучасна система правосуддя в Українімає суттєвий ряд недоліків, а саме: недостатня розвиненість механізмівзмагальності та рівності сторін у процесі, велика завантаженість судів,тривалість і складність судового процесу, значні судові витрати, гласністьсудового розгляду, що призводить до випадків розголошення конфіденційноїінформації, тощо. Це, в свою чергу, призвело поступового відходуукраїнського правосуддя від застарілої радянської моделі судочинства і сталопоштовхом до пошуку нових, більш ефективних шляхів вирішення правовихспорів. Наразі, акцент уваги правознавців падає на технології альтернативноговрегулювання спорів (Alternative dispute resolution, ADR) і дослідження питаннядоцільності впровадження медіації в Україні, як одного із способівальтернативного врегулювання спорів, яка передбачає залучення для вирішенняспору посередника (медіатора).

Недарма зараз точиться чимало дискусій щодо реалізації інституту медіаціїв Україні, адже медіація як процес досудового врегулювання спорів міститьбагато переваг для сторін на противагу судовому розгляду. Вітчизняний таміжнародний досвід підтверджує той факт, що запровадження альтернативнихметодів врегулювання спорів поряд із сучасною системою правосуддя єнайефективнішою передумовою вирішення правових спорів.

Інтеграція України в європейський простір зумовлює необхідністьгармонізації українського законодавства з європейськими тенденціямирозвитку права. Саме такий підхід має стати черговим кроком приведеннядіючого законодавства Україні щодо альтернативного вирішення спорів увідповідність зі стандартами Європейського Союзу та імплементації нормДирективи 2008/52/EC Європейського Парламенту та Ради у національнезаконодавство України, що створить умови для роботи медіаторів в єдиномуєвропейському правовому просторі. Медіація та інші позасудові способи

13

розв’язання спорів успішно застосовується в країнах Європейського Союзу,який видав кілька законодавчих актів, що рекомендують альтернативні способивирішення спорів для держав-членів ЄС, включаючи медіацію, яка заслужилазвання «королеви» у даній сфері. У Європі кількість новостворених організацій,що беруть участь у проведенні та просуванні медіації, постійно зростає, черезосвітні програми у професійних, студентських та інших спільнотах вона стаєвсе більш популярною.

При цьому, варто зазначити, що важливим кроком в становленні інститутумедіації стало прийняття 3 листопада 2016 р. Верховною Радою України заоснову проекту Закону України «Про медіацію». Основним завданнямзазначеного проекту Закону є визначення правових основ надання послугмедіації на професійних засадах, поширення практики мирного вирішенняспорів несудовими методами з метою розвантаження судів та забезпеченнязбалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою[5].

Варто звернути увагу на те, що вже протягом тривалого періоду часувітчизняні науковці досліджують генезис інституту медіації, її сутність тапринципи та можливості його впровадження і становлення в Україні. Однак зприйняттям за основу вищезазначеного проекту Закону України «Промедіацію»,- кількість наукових праць суттєво збільшилася. Зокрема, окреміаспекти медіації висвітлюють у своїх наукових працях такі вчені, як С. Запара,Г. Гончарова, М. Дякович, В. Землянська, В. Комаров, Д. Кушерець, С.Кузьменко, Н. Мазаракі, Ю. Притика, Н. Турман, В. Рєзнікова та інші.Водночас, варто зауважити, що правова доктрина в даній царині потребуєподальших наукових пошуків.

В свою чергу, варто окремо виокремити проблематику формулюванняєдиного вірного визначення терміна «медіація». Це пов’язано з існуваннямрізних моделей медіації, її цілей і функцій. Проблематичним є визначення ролімедіатора, зокрема, який його ступінь участі у прийнятті рішення, встановленнявідповідальності сторін за виконання прийнятого рішення тощо. Однак, змісттерміна «медіація» знаходить своє відображення у наукових працях вчених та узаконах іноземних держав.

Так, Г. Єрьоменко вважає, що медіація – це процес переговорів, коли довирішення спірного питання залучається нейтральна сторона – медіатор(посередник), яка веде цей переговорний процес, вислуховує аргументаціюсторін щодо суті спору і активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси,оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, щозадовольнить всіх учасників переговорів [2]. В. Мотиль, в свою чергу, зазначає,що під медіацією слід розуміти структурований конфіденційний процес, вякому сторони добровільно, за допомогою одного або декількох медіаторів навзаємній основі прагнуть вирішити конфлікт [4].

Однак, на нашу думку, при формуванні визначення терміну «медіація», -варто перш за все звернутися до нормативно – правових актів не лише України,але й до нормативно-правових актів інших держав.

14

Так, відповідно до законодавства США, медіація – це процес, у якомупосередник полегшує спілкування та переговори між сторонами, щобдопомогти досягти добровільної згоди щодо їх спору [3]. В свою чергу, ст. 1Закону Румунії «Про медіацію та організацію професії медіатора» встановлює,що медіація є додатковим способом урегулювання конфліктів шляхомпримирення за допомогою третьої особи, яка має спеціалізацію медіатора, вумовах нейтральності, справедливості та конфіденційності. Схоже визначенняпоняття дається і у проекті Закону України «Про медіацію»: медіація –альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого двіабо більше сторони спору намагаються в рамках структурованого процесу,самостійно, на добровільній основі досягти згоди для вирішення їх спору задопомогою медіатора [1].

Отож, під терміном «медіація» слід розуміти процес, у ході якогоконфліктуючі сторони за допомогою незалежного посередника з’ясовують сутьспору, шукають можливі шляхи його вирішення та обирають найбільш зручнета практичне рішення для обох сторін. Саме таке визначення терміну «медіації»на нашу думку, найбільш повно та логічно розкриває суть даного поняття.

Очевидним є той факт, що важливу роль у досягненні згоди між сторонамиспору відіграє медіатор, адже саме він спрямовує переговори у правильнийвектор з метою прийняття сторонами спільного рішення. Тому постаєнеобхідно з’ясувати правовий статус медіатора як такого. Так, відповідно допроекту Закону України «Про медіацію», медіатором може бути фізична особа,яка досягла двадцяти п’яти років, має вищу або професійно-технічну освіту тапройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годинпочаткового навчання, в тому числі, не менше 45 академічних годин навчанняпрактичним навичкам [1]. Аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку,що медіатору необхідно не просто правильно визначити суть спору, а в першучергу з’ясувати очікування сторін від розв’язання даного спору,супроводжувати сторони на шляху усунення конфлікту та допомогти сторонамвирішити правовий спір самі в рамках їх власної позиції. При цьому, медіаторнаділений визначеним обсягом процесуальних повноважень. Саме це є ключемдо фактичного розв’язання спору.

Принципи медіації є вихідні ідеї, положення та засади, якими керуютьсяучасники медіації. Зокрема, базовими принципами медіації є добровільність,неупередженість медіатора, конфіденційність медіації та рівність сторін.

Отже, медіацією є альтернативний спосіб вирішення спору, за умовамиякого сторони на добровільних засадах беруть участь у переговорах і, задопомогою незалежної та кваліфікованої третьої сторони (медіатора),намагаються досягнути консенсусу та вирішити власний спір з урахуваннямінтересів кожної з них.

Станом на сьогоднішній день, впровадження медіації в правову системуУкраїни супроводжується низкою проблем, зокрема: низька правова культуранаселення, відсутність законодавчого врегулювання, несприйняття такоїальтернативи традиційному судочинству, відсутність фінансової підтримки,проблема вибору кваліфікованого медіатор. Однак, це не може знівелювати той

15

факт, що інститут медіації по своїй суті є позитивним явищем, яке має бутизакріплено на законодавчому рівні. Таке законодавче врегулювання сприятимерозвитку громадянського суспільства та формуванню культури цивілізованоговирішення спорів, що суттєво скоротить тривалість розгляду справ тазменшить завантаженість судів, особливо у справах незначних та малозначних.

ЛІТЕРАТУРА:1. Про медіацію : проект Закону України № 3665 від 17 грудня 2015 р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=57463.

2. Єрьоменко Г. Медіація як спосіб вирішення спорів / Г. Єрьоменко //[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://innovations.com.ua/uk/interview/6/39/374.

3. Кармаза О. Інститут медіації: основні концепції розвитку / О. Кармаза //Підприємництво, господарство і право. – 2017. – № 2. – С. 24–28.

4. Мотиль В. Стан та перспективи правового регулювання медіації в Україні[Електронний ресурс] / В. Мотиль // Юридична Україна. – 2014. – Режимдоступу : http://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/09/urykr_2014_11_9.pdf.

5. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про медіацію»[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57463.

Ariel BergnerJudge, Trial court of Petach Tikva,

Israel

LITIGATION AND CROSS EXAMINATION

What is litigation? Litigation is the process of taking a case to a court of law sothat a judgment can be made. Litigation has many parts, technical and essential.

One of the most important tools in the litigation process is the Cross-Examination of witnesses. “Cross-examination is a powerful and valuable weapon forthe purpose of testing the veracity of a witness and the accuracy and completeness ofhis story. It is entrusted to the hands of counsel in the confidence that it will be usedwith discretion; and with due regard to the assistance to be rendered by it to theCourt, not forgetting at the same time the burden that is imposed upon the witness.”(Lord Hanworth MR).

After a witness gives his testimony in direct-examination, the other party has theright to cross-examine him.

We must remember that the main purpose of cross-examination is not simply toattack an adversary, but to strengthen your own case. The first rule is to ask yourself,do I really need to cross-examine this witness?

16

Some believe they are not doing their job if they do not ask at least somequestions of a witness. But, often, cross-examination will add nothing to your case. If cross-examination of a witness does not help your case, then let the witness gowithout asking a question. Yes, let him go.

Never ask a question in cross-examination if you don't know what the witnesswill answer. This is the most important rule. Asking a few harmless questions of awitness only suggests you believe the witness is worth questioning.

Asking no questions of a witness can minimize the importance of that witness,as you obviously did not feel the testimony was significant enough to challenge.

Witnesses who present only foundational facts should not be cross-examined,unless toy are positive that you can disprove and shake that testimony.

Even important witnesses, who are not likely to be shaken from their directtestimony, should not be cross-examined as you will only reinforce the testimonythrough your questions and hurt your case.

Another important rule is to have a plan. You must determine what your goal is.Is the primary purpose of cross-examination to attack the witness's credibility? Is ityour plan to have the witness concede key facts you will not be able to obtain fromother witnesses? Is it your plan to have a particular witness confirm key elements ofyour own case?

If you don't know where you are going, you will end up in hearing answers thathurt your case. If you don’t have a plan – don’t ask questions and do not cross-examination. Non-planned cross-examination is ineffective - or even worse – thelawyers who do it become victims of their own questions.

Prepare your cross-examination in writing, make a plan. Prepare your questionby the topic, a written outline of the points you want to make and have ready citationto exhibits or transcripts for impeachment if you catch the witness in a lie. You cando it when you follow the most important rule: "never ask a question if you don’tknow what will be the answer".

Judicial time is very short and very expensive. You must be precise andeffective. Effective cross-examination requires the cross-examining Lawyer to beable to challenge an incorrect answer in a moment's notice.

In addition, effective cross-examination does not move from one point, toanother point, and then back to a first point. Disjointed cross-examination comes offas scattered and confusing. The more you can tie cross-examination to particularsubject matters in an organized fashion, the easier it will be the Judge understandexactly where you are going and the easier it will be for you to make your point.

A good cross-examination is a short one. In direct examination, we lay out adetailed story to present our case. Effective direct examination can last all day as thewitness paints a detailed picture of the case through your questioning. In cross-examination, our goal is simply to undermine the other side's story or to confirmpoints in our story. We want to prove our case and not to waste time.

Every question you ask in cross-examination either makes a point or sets up thenext question that will make a point. Cross-examination that goes nowhere bores theJudge and accomplishes nothing, but him shortening the cross-examination of reasonsof irrelevance.

17

The overwhelming majority of witnesses can be cross-examined in 30 minutesor less even in very complicated cases. Effective cross-examination makes a pointquickly and keeps the Judge engaged from the moment you ask your first questionuntil you pass the witness for re-direct.

Generally, the longer cross-examination goes on, the less effective it is. Whenyou do the cross examination, you should know when to stop. Sometimes a witness isso bad, it is tempting to keep asking question after question to bury the witnessdeeper and deeper into a hole and tear him apart. However, by doing so, you cancross the line from effective cross-examination on top of the case to a brutal bullyingone who does not know when to quit. Once you know an adverse witness has beendestroyed, end the cross-examination. Be decent and respectful.

In order to follow the most important rule as mentioned, ask only leadingquestions.

The overwhelming majority of effective lawyers hold one principle of cross-examination dear to their hearts: never ask a question if you do not know what theanswer will be, unless you can impeach any unhelpful answer. The concept of cross-examination is that the lawyer is supposed to control the witness and force thewitness to answer questions harmful to an adversary's case.

The worse question is open-ended question. When you ask an open-endedquestion, or a question where you do not know what the answer will be, be sure thatthe answer will hurt your case.

The only exception to asking a question where you do not know what the answerwill be is where there can be several options that you take into account before askingand all of them help your case. For example: if you asked a doctor whether he knewhe left the sponges in the plaintiff before closing the plaintiff up, the doctor has twochoices: (1) I knew the sponges were there but I decided to close anyway; or (2) Iforgot to remove the sponges. Either answer helps your case. You lead the witnessto the corner where he has no way out.

When asking leading questions, avoid double negatives. For example, it issufficient to ask the witness whether he signed the contract to get the answer of "no." Asking a question like, "You didn't sign the contract" is confusing, not clear andsubject to several interpretations, especially when the witness says "no" in responseto the question. The cleaner the question, the easier the answers are to understand.

The main goal of the cross-examination is to destroy the Witness's Credibility.There are numerous ways to destroy a witness's credibility. Each approach dependsupon the witness and what you hope to accomplish. One approach is to attack theWitness's Ability to Perceive (hear, see smell). A witness's testimony is only asstrong as his ability to perceive the events relevant to the testimony.

Where you are confronted with a seemingly honest witness who has damagingevidence to present, attack the witness's ability to perceive the events at issue. Forexample, it is possible to show the witness's eyesight is poor or line of vision wasobstructed.

Other approach is to attack the witness's reliability. Sometimes, a third-partywitness may be truthful but her testimony is not reliable. For example, a witness whopreviously made mistakes regarding dates, times, and places may be attempting to tell

18

the truth, but there is a question as to whether the witness can accurately testify toevents. In this type of approach, the intent is not to show the witness is lying but thatthe witness cannot be counted upon to testify accurately to what occurred.

This is one of the rare cases where the cross-examining lawyer may want to pileon a number of seemingly innocuous mistakes, which, by themselves aremeaningless. For example, you can show the witness got the following facts wrong. She miss-identified the model of the car. She was wrong about the date of theaccident. She identified the plaintiff as being over six feet tall when he is only fivefeet, six inches. She testifies there were three people in plaintiff's car when therewere only two people in it. The repeated mistakes in such a short period of timeshould cause a Judge to question whether this witness can present reliable testimony.

This type of attack is especially effective with expert witnesses who makemathematical errors or get other key facts wrong.

Another and most common approach is to attack truthfulness. Often, the mosteffective attack on a witness is an attack on the witness's truthfulness. Judges are veryunforgiving of witnesses they find not to be truthful - especially in the case of partywitnesses. Where you can show a party is lying, you may prevail on the case even ifother elements of the case are weak.

The most effective attacks on truthfulness come from showing a witness hastestified inconsistently under oath or under warning to testify the truth otherwise hewill liable to punishment under the law.

Where testimony at trial is contradictory to testimony at deposition or atpreliminary proceedings, such impeachment can be devastating to a Judge'swillingness to believe that witness.

Do it only on major points that relevant. If your purpose in impeaching a witnessis to attack truthfulness (as opposed to reliability of the witness to recount facts),make sure each point of impeachment is strong and directly related to the key issuesin the case. Impeaching on minor points to prove the witness is not truthful isineffective and counter-productive.

Effective cross-examination can make the difference between winning andlosing a trial. Although cross-examination can be the part of trial that is the most funfor experienced trial lawyers, preparing good cross-examination takes a lot of thoughtand hard work.

There is also ethical side of the practice. Section 38 of the Lawyers Bar (ethicalrules) 1986 states: "a lawyer will not ask, in cross examination, questions regardingthe reliability of a witness, in order to cast doubt on his character, when they have norelevance to the matter at hand, unless the investigator has reasonable grounds tobelieve that the implication of the question is true or has good foundation".

A lawyer is not allowed to harass the witness or to impeach him withoutrelevancy to the case.

In any case you must maintain your composure, your etiquette and respect.

19

Бутрин – Бока Н. С.к. ю. н.,доцент кафедри цивільного права і процесу

Тернопільський національний економічний університет

ДИЛЕРСЬКИЙ ДОГОВІР ЯК РІЗНОВИД ДОГОВОРУКУПІВЛІ-ПРОДАЖУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Дилерські договори відіграють важливу роль в системі правочинів пророзміщення та відносин посередництва.

Як відомо, відносини комерційного представництва регулюються нормамияк Цивільного, так і Господарського кодексів України (далі відповідно – ЦКУкраїни та ГК України) [1].

Л.Костенко, ототожнюючи дилерський договір із дистриб’юторським,зазначає, що основою побудови взаємовідносин між виробниками товару,дистриб’юторами і дилерами є господарський договір. Ані Цивільний, аніГосподарський кодекси України жодних норм стосовно умов укладаннядистриб’юторських (дилерських) договорів не встановлюють. Тому сторонидоговору укладають його, виходячи з власних потреб та використовуючи тінорми законодавства, які регулюють інші види договорів і які можнавикористати при укладенні дистриб’юторських договорів (наприклад, поставки,комісії, консигнації, комерційної концесії, франчайзингу та ін.). Зупинимосябільш детально на деяких особливостях дистриб’юторських відносин тадоговорах, що їх встановлюють[2].

Зауважуємо, що укладання дистриб’юторських договорів для виробникамає свої плюси, серед яких: вихід на нові ринки збуту; забезпечення рекламисвого товару в регіоні, де знаходиться дистриб’ютор; є можливість отриматиплату за товар зразу ж після його поставки (на відміну від консигнації);виключає ризик збитків і псування товару на території іншої країни (якщодистриб’ютор – іноземна фірма), оскільки право власності на товар переходитьдо дистриб’ютора зразу ж після його придбання[2].

Певні переваги має такий договір і для дистриб’ютора, зокрема: якпосередник він має велику підприємницьку незалежність, самостійновстановлює відпускні ціни; має можливість отримати монопольне право напродаж товарів виробника на певній території. Особливо це вигідно іпрестижно, коли виробник є відомою компанією з гарною репутацією на ринку[2].

Дилерські договори передбачають перехід права власності на товар додилера (посередника), який зобов’язується провести його подальшу реалізаціюбезпосереднім споживачам на умовах, визначених дилерським договором.Останні мають своїм предметом вчинення дій з купівлі-продажу і наданняпослуг з подальшого просування (реалізації) товару на ринку третім особам(роздріб ним споживачам), що дає підстави визнавати такі правочинизмішаними або непоіменованими договорами (innominati contractus), тобтоправочинами, які прямо не передбачені серед самостійних договірних типів і не

20

суперечать закону. Такі договори визнаються правомірними в силудиспозитивносгі цивільно-правового регулювання, передбаченого статтями 4 і151 ЦК України, оскільки вони хоч не передбачені законом, але йому несуперечать.

Природа дилерського договору невідривно випливає з визнанихдоктриною і формалізованим цивільним правом розумінням непоіменованих тазмішаних договорів, виділення яких в доктрині ґрунтується на відмінностяхлегального закріплення в цивільному законодавстві[3, с. 106].

Особливість дилерського договору полягає в тому, що купівля-продажздійснюється не під умовою (відкладальною, чи скасувальною), а під зустрічнезобов’язання дилера (покупця) здійснювати послуги з просування такого чианалогічних товарів на відповідному ринку. Потребу у формуванні цьогонового для нашого права типу договору обумовлена ускладненням умовконкуренції та вимог до реалізації та обслуговування окремих груп товарів.Виробники та оптові продавці зацікавлені в стабільних продажах товарів йдутьна надання пільгових умов покупцю (знижки продажної ціни, безоплатненадання послуг післягарантійного обслуговування тощо) під зобов’язанняоптових покупців (дилерів) надавати рекламні, інформаційні, сервісні(ремонтні, консультаційні тощо) послуги з просування поставлених і майбутніхдо продажу товарів[3, с. 106].

За своїм характером дилерський договір відноситься до підприємницьких(неспоживчих) правочинів. Продавець або обидві сторони такого договорузавжди є суб’єктами підприємницької діяльності, що обумовлено метоюподальшої реалізації проданого дилеру товару без посереднім споживачам.Розуміння дилерського договору, змішаного підприємницького (неспоживчого)договору з елементами купівлі-продажу і угоди про надання послуг, обумовлюєнеобхідність застосування до відносин за цим договором у відповіднихчастинах положень актів цивільного законодавства про договори купівлю-продаж і надання послуг[3, с. 106].

Дилерським договором передбачається рекомендоване значення відпускноїціни, хоча це не означає заборону дилеру продавати продукцію в регіоні заіншою, більш високою ціною. Однак дилер попереджається, що в даномувипадку продавець (постачальник) залишає за собою право поставиш товар вданий регіон кінцевому споживачеві саме за ціною, що рекомендується.Договором може передбачатися право продавця на підвищення передбаченихдоговором цін або зміну асортименту та кількості товару, що підлягає поставці,якщо дилер неналежно виконує обов’язки по сплаті товару за дилерськимдоговором[3, с. 106]. Право власності на придбане майно виникає у дилера змоменту його передачі, якщо договором не передбачено інше (на умовахвідстрочки, розстрочки тощо).

Слід зазначити, що за сучасних умов ринкової економіки, дилерськадіяльність дуже поширена на фінансовому ринку і являється господарсько-торговельною діяльністю. Вона може бути розділена на дилерську діяльність тапервинну дилерську діяльність. Первинним дилером в Україні може виступатилише банк. Особливість первинної дилерської діяльності полягає у здійсненні

21

торгівлі цінними паперами, емітованими державою, на відміну від дилерськоїдіяльності на ринку цінних паперів. На нашу думку, якщо проводити паралельміж дилерством на товарному ринку та на ринку цінних паперів, то первиннедилерство на ринку цінних паперів можна порівняти з ексклюзивнимдилерством на товарному ринку. Підтвердженням такої позиції, на нашу думку,є: 1) обмежене коло покупців (дилерів), яким постачається товар (цінні папери);2) фіксація в договорі кількості товарів (цінних паперів), які дилер зобов’язанийпридбати у постачальника за певний період; 3) особливі умови купівлі-продажу (зменшена ціна)[4, с. 38].

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає,щодилерська діяльність-укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів відсвого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків,передбачених законом [5]. Торговець цінними паперами може провадитидилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутнийкапітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень. У статутному капіталі торговцяцінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків[5].

Первинними дилерами є визначені Мінфіном банки, які взяли на себезобов'язання співпрацювати з Міністерством у частині розвитку внутрішньогоринку державних цінних паперів в обмін на виключне право участі урозміщеннях облігацій внутрішніх державних позик (далі - облігації) тапереважне право брати участь в інших операціях, що проводить Мінфін зтакими облігаціями[6]. Із вищевикладеного, можна підвести певні підсумки, азокрема такі: дилерська діяльність є окремим видом посередницької діяльності.Сам договір є оплатним, двостороннім, строковим. А під дилерськимдоговором необхідно розуміти такий правочин, відповідно до якого однасторона (постачальник) здійснює поставку товару (послуг) дилеру, якийзобов’язується перепродати безпосереднім (роздрібним) споживачам навизначеній території за погодженими цінами, а також надання послуг,пов’язаних з розміщенням товарів на умовах такого договору. Право власностіна придбане майно виникає у дилера з моменту його передачі, якщо договоромне передбачено інше (на умовах відстрочки, розстрочки тощо). Окремим видомдилерської діяльності є діяльність у здійсненні торгівлі цінними паперами -укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодоцінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свійрахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.Дилерська діяльність на фондовому ринку може бути розділена на дилерськудіяльність та первинну дилерську діяльність.

Враховуючи наближення національного законодавства до умовєвропейського права, складність застосування норм корпоративногозаконодавства України, а саме його неоднозначність, все ж таки необхіднозастосовувати цивільне та господарське законодавство України прирегулюванні корпоративних правовідносин. Однак, потребу вдосконаленняправового поля сектору корпоративного права необхідно здійснювати, оскільки

22

дилерський договір є різновидом договору купівлі-продажу корпоративнихправ, а на сьогоднішній день це є поширеним явищем економіки і «левовоючасткою» бізнесу в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:1. Теньков С. Як правильно оформити комерційне посередництво: дилери,

агенти, принципал … / С. Теньков [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.uris-c.com.ua/2013/12/10/

2. Костенко Л. Особливості укладення дистриб’юторських (дилерських)договорів в Україні / Л.Костенко // Юридичний журнал «Юстиніан». –2006. - № 7 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2339

3. Бервено C.M. Поняття дилерського договору (цивільно-правові аспекти) /Бервено C.M. // Право і безпека. - 2005. - № 3. – С. 104-110.

4. Орленко Б. Особливості здійснення діяльності на фінансовому ринку /Орленко Б.// Підприємництво, господарство і право. –2016. - № 7. – С. 37-43.

5. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон від 23.02.2006 № 3480-IV :Редакція від 01.05.2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15/page3

6. Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державнихцінних паперів : Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від14.04.2009 № 363 : Редакція від 22.08.2013 [Електронний ресурс]. - Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/363-2009-%D0%BF

Гнатів О. Б.к. ю. н., доцент кафедри цивільного права та процесу

Тернопільський національний економічний університет

ЖИТЛО ЯК ОБ’ЄКТ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ

Значимість житла в цивільному праві переважно визначається місцемцього виду нерухомості серед об’єктів цивільних прав. Житло як об’єкт прававласності має притаманні йому підстави і момент виникнення та припинення,коло його суб’єктів з належними їм правами та обов’язками власників.

Тенденція до посилення диспозитивності цивільно-правового регулюванняжитлових відносин обумовлює поступове залучення до цивільного обороту всебільшої кількості жилих приміщень і розширення кола власників та інших осіб,чиї інтереси пов’язані з цими об’єктами.

Попередні акти кодифікації цивільного законодавства не передбачалиспеціальних глав, присвячених праву власності на житлові приміщення, щопояснюється перебуванням до самого останнього часу переважної частинижитлового фонду в державній власності. Зазначений фонд використовувався

23

шляхом здачі в найом. Однак з 90-х років XX ст. спостерігається істотнезростання кількості власників житла в результаті проведення безоплатноїприватизації житлового фонду, а також наділення правом власності членівжитлових і житлово-будівельних кооперативів, які виплатили пайові внески.

Формування стабільного обороту житла як об’єкта відносин власностівимагало адекватного правового регулювання, що знайшло відображення підчас проведення кодифікації цивільного законодавства.

Як свідчення визнання провідної ролі приватного житлового фондуУкраїни в новітньому цивільному законодавстві вперше в історії вітчизняноїкодифікації було закріплено окрему главу ЦК України (Глава 28 «Правовласності на житло»), присвячену праву власності та іншим речовим правам нажитло.

Складовими правовідносин власності на житло виступають зміст прававласності (права та обов’язки), підстави виникнення, його об’єкти та суб’єктицих відносин.

На підставі ч. 1 ст. 317 ЦК власнику належать права володіння,користування та розпорядження належним йому житлом у відповідності з йогопризначенням.

Право власності на житло виникає з підстав, як визначених у законах, так йінших способів набуття прав на нерухомість, які не суперечать закону.

Підстави набуття права власності на житло необхідно розглядати якюридичні факти, на підставі яких виникає право власності на житло уконкретних осіб. У зв’язку з цим у сучасних умовах необгрунтованим видаєтьсяпідхід щодо вичерпного переліку підстав набуття житла у власність, згідно зяким право власності на житло набуваються не інакше ніж способами,визначеними у законах.

Актуальним є питання щодо моменту виникнення права власності нановостворене житло. Зазначені питання неоднозначно регулюється чиннимзаконодавством, що ускладнює цивільний оборот новоствореного житла. Узв’язку з цим в літературі обгрунтовується доцільність встановлення єдиногомоменту набуття права власності на новостворений об’єкт нерухомості,включаючи житло, яким має бути момент реєстрації права власності удержавному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень.

ЛІТЕРАТУРА:1. Конституція Укрaїни. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.president.gov.ua/content/chapter02.html.2. Житлові спори у судовій практиці: на-вчально-методичний посібник // За

заг. ред. В.В. Луця. –Одеса, 2008. –145 с3. Туманянц А. Р. Проблеми реалізації права особи на недоторканність

житла / А. Р. Туманяц // Проблеми законності. – 2016. – № 110.

24

УДК 347. 644Грабовська Г. М.

к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права і процесуНаціональний авіаційний університет, м. Київ

ІНСТИТУТ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯНАД ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ В УКРАЇНІ

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я,честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищоюсоціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст іспрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за своюдіяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнимобов’язком держави [1].

Однією із ключових ознак цивілізаційного розвитку держави є її ставленнядо соціальних проблем. Україна як соціально орієнтована держава сприяєрозвитку молодого покоління, задоволенню його потреб та виконаннюобов’язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньоюдекларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планомдій щодо її виконання. Але в Україні, на жаль, є діти, які живуть у виключнотяжких умовах і потребують особливої уваги. Традиційною формоювлаштування дітей-сиріт є опіка (піклування), яка має давню історію танаціональну специфіку. Так, Н. Рудий установив етапність розвитку інститутуопіки і піклування в Україні, підкреслюючи, що опіка та піклування булискладовою ширшого поняття – приймацтва, яке діяло в рамках українськоїзвичаєво-правової традиції та базувалося на добровільному прийнятті в сім’юоднієї чи кількох осіб на умовах опіки або усиновлення [2, 8]. На думку, О.Ю.Клименко, одна з головних проблем сучасного стану охорони дитинства вУкраїні – це наявність близько 240 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, які потребують соціального захисту і не адаптованідо життя в суспільстві. Враховуючи той аспект, що суспільство знаходиться вумовах проведення на Сході Операції Об’єднаних Сил, то ситуаціяускладнюється ще й наступними чинниками: погіршенням життєвих умовзначної кількості громадян; суттєве зниженням фінансової спроможностібатьків опікуватись своїми дітьми; наявністю значної кількості соціальнихсиріт; виникнення нової категорії соціально невлаштованих дітей – дітивимушених переселенців, не тільки позбавлених нормальних, не кажучи вжепро сприятливі, умов для існування, але й переживши страхіття бойових дій;недостатнім розвитком інституту прийомних сімей, їх соціальної підтримки.Усе це обумовлює необхідність докорінного перегляду державної політикищодо розвитку наступних поколінь [3, с. 152]. Метою встановлення опіки тапіклування є забезпечення особистих немайнових і майнових прав певнихкатегорій осіб. Право на опіку мають особи, які не досягли 14 років (малолітніособи), а право на піклування – особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні

25

особи), які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їхбатьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування,а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Право наопіку або піклування може виникати і у повнолітньої особи, яка за станомздоров’я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.Опіка встановлюється над повнолітньою особою у тому разі, якщо за рішеннямсуду вона була визнана недієздатною [4].

Встановлення опіки та піклування – це влаштування дітей-сиріт, дітей,позбавлених батьківського піклування, у сім’ї громадян України, якіперебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьмисиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метоюзабезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Опіка та піклування являють собою комплексний інститут, якийохоплюється нормами як цивільного, так і сімейного права, його основноюметою є захист майнових та немайнових прав та інтересів громадян, якіпотребують в силу тих чи інших причин особливої турботи. За допомогоюопіки (піклування) особи, які не набули дієздатності в повному обсязі абопозбавлені можливості її реалізувати, виступають як повноправні учасникицивільних правостосунків. Основна частина юридичних дій здійснюється в їхінтересах опікунами чи піклувальниками, які доповнюють недостатнюдієздатність своїх підопічних. Характеристика правовідносин з опіки тапіклування як правової форми виховання дітей, які залишилися безбатьківського піклування, що детально регламентуються сімейнимзаконодавством, зазвичай не викликає ускладнень.

Опікою та піклуванням вважають систему способів, спрямованих назабезпечення діяльності органів опіки та піклування, опікунів та піклувальниківз вихованням малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законнихінтересів недієздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб.

Л. Ю. Михєєва досліджує опіку та піклування у кількох аспектах: як видсоціального піклування, як систему правовідносин і як інститут законодавства.Опіка та піклування як вид соціального піклування являє собою універсальнуформу індивідуального тимчасового влаштування, яка: 1) регулюється нормамирізної галузевої належності; 2) призначена для заповнення відсутньоїдієздатності підопічної особи, а також у необхідних випадках для забезпеченняінших її інтересів (наприклад, додаткова мета опіки над дітьми – їх виховання);3) полягає у виконанні опікуном (піклувальником) юридичних або (і)фактичних дій в інтересах підопічного; 4) виконує загальнодержавні завдання,тому її встановлення і належне здійснення повинні забезпечуватисяорганізаційною та контрольною діяльністю органів державної влади тамісцевого самоврядування [5].

Поступово в українському суспільстві набувають розвитку інноваційніформи опіки. На відміну від традиційних форм опіки інноваційні передбачаютьповну державну підтримку, матеріальну допомогу та постійний соціальнийсупровід. Останнім часом саме інноваційні форми опіки дітей-сиріт набуваютьсталого розвитку. Подальший науковий пошук зазначеної проблеми потребує

26

вивчення зарубіжного досвіду сімейних форм опіки дітей-сиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування.

Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що даний інститутрегулює відносини не тільки по захист майнових та особистих прав підопічних,але й щодо вихованню підопічних (малолітні або неповнолітні діти).

Опіка та піклування являється системою способів спрямованих назабезпечення діяльності органів опіки та піклування, опікунів та піклувальниківз вихованням малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законнихінтересів недієздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб.

Основним призначенням інституту опіки та піклування, по суті, євідновлення її обсягу дієздатності та намагання урівняти даного суб’єкта уповсякденному житті, хоча б навіть і шляхом встановлення певного щоденного«менторства» над нею.

ЛІТЕРАТУРА:1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР //

Відомості Верховної Ради України. 2016. №28. 13 с.2. Рудий Н.Я. Інститут опіки і піклування в Україні: історико-правове

дослідження : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 Л., 2011.22 с.

3. Клименко О.Ю. Ключові складові соціальної підтримки дітей в Україні.Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна №1148, 2015. С. 151-155.

4. Цивільний кодекс України : коментар / заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М.Калитенко. 2-ге вид., зі змінами (станом на 15 січня 2004 року). Х. : ТОВ«Одісей». 2004. 832 с.

5. Михеева Л. Ю. Проблемы правового регулирования отношений в сфереопеки и попечительства : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 Барнаул, 2003.405 c.

УДК 338.14Зигрій О. В.

к. е. н., доцент, доцент кафедри цивільного права і процесуТернопільський національний економічний університет

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: НАСЛІДКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ

Земельна реформа в Україні почалася з часів незалежності. Історично таксклалося, що для населення нашої країни ця галузь господарства стала надтоважливою, а її реформування – болісним й дискусійним.

На сьогодні одним з основних завдань земельної реформи в Україні євключення землі до економічного обороту та напрацювання прозорихінструментів регулювання. Формування реального ринку землі можливе тільки

27

як результат створення умов для приватної власності без вилучень та обмежень.Приватна власність на землю в будь-якій країні стимулює її економічнезростання завдяки ефективному використанню наявних земельних ресурсів.Переваги приватної власності досить очевидні, коли існує діючий ринок землі,коли першочерговим являється стабільність прав власності, можливістьпередачі їх від однієї особи до іншої, відповідність цін на землю до її реальноївартості. Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарськогопризначення означає обіг земельних ділянок для забезпечення вільного рухукапіталу.

Зміст права власності визначається в межах прав володіння, користуваннята розпорядження майном. В Україні проблема користування та розпорядженняземлею вирішується: власники землі самостійно визначають як їївикористовувати. Однак, володіння землею для власників є обмеженозабороною купівлі – продажу, котре активізувало тіньовий ринок землі. Такождійснюєть продаж земель через механізм переведення їх у інші категоріїземель. Відсутність ринку землі актуалізувала проблеми оренди землі.Довгострокова оренда землі створила можливості для тіньових схем продажуземлі, що призвело до звуження можливостей довгострокового кредитуванняаграрного виробництва, зменшення джерел фінансових ресурсів дляінвестиційної діяльності, посприяло загостренню соціальної напруги у сільськіймісцевості, оскільки власники земельних паїв не отримують суттєвих доходіввід землі та не мають можливості вільно розпоряджатися своєю власністю.

7 червня 2017 року Уряд схвалив „Стратегію удосконалення механізмууправління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарськогопризначення державної власності та розпорядження ними”, що мало б сприятистворенню сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використаннята охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності тарозпорядження ними, спрямованої на забезпечення інтересів суспільства [2;13].

Слід зазначити, що земельна реформа у Стратегії сталого розвитку«Україна – 2020» визначається як першочерговим пріоритетом розвиткуУкраїни. Однак Верховна Рада проголосувала за подовження мораторію напродаж землі сільгосппризначення «до набрання чинності законом Про обігземель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року».Уряд досі продовжує працювати над проектом Закону України „Про обіг земельсільськогосподарського призначення”.

Отож дискусії на цю тему виносять на поверхню багато різних думок, вяких немало страхів, сумнівів, недовіри та політизації.

Потребує уваги в данному питанні ще й те, що проведення земельноїреформи на етапі відкриття ринку землі (вільного продажу землі) в Українізумовлено умовами співпраці з Міжнародним валютним фондом. Фахівці таексперти в цій галузі мають можливість подавати свої пропозиції, які можутьбути закріплені у відповідних законодавчих актах. На нашу думку, сьогоднідуже важливо напрацювати чіткі запобіжники, які мали б застерегти і зняти всістрахи у суспільстві стосовно ринку землі.

28

На даний час розглядається три можливі моделі запуску ринку землі вУкраїні, які більш детально розглянуті нами у наукових працях [2; 5].

Перша – це продовження мораторію на тривалий термін за умови, щодержава візьме на себе зобов'язання щодо викупу паїв у охочих їх продати.Після цього можна закрити питання з мораторієм і працювати у визначенійсистемі координат.

Друга модель – запуск ринку землі у форматі продажу прав оренди, якийзапропонувало Міністерство у законопроекті „Про обіг земельсільськогосподарського призначення”. У разі реалізації даного проектувідбудеться незначне пожвавлення в усіх сегментах земельного ринку, алеглобального реформаторського ефекту для галузі ця модель не матиме. Річ утім, що позиція банківського сектору стосовно цього активу залишаєтьсядокінця непередбаченою.

Третя модель – поетапний запуск ринку землі. У рамках цієї моделі напершому етапі, протягом двох років, на продаж виставляється частинадержавного земельного банку - до 1 млн га. На другому етапі ринок землівідкривається для приватних осіб. Маючи орієнтир ціни, земельні ділянкизможуть продатися як приватному інвесторові, так і державі, яка виступатимепокупцем для пайовиків у разі тиску на них і примусу до продажу.

Іноземці не будуть учасниками ринку на жодному з його етапів, як іюридичні особи. Це звужує коло покупців і гальмує зростання ціни (хоч і некритично), однак забезпечує гарантії дотримання національних інтересів.

Отже, формування ринку земель сільськогосподарського призначення вУкраїні є очевидним і неминучим, але за умови належного нормативно-правового забезпечення засад його функціонування. Закономірно, що передУкраїною постало надзвичайно важливе і складне завдання щодовдосконалення нормативно-правової бази в земельних питаннях, яке бзабезпечило реалізацію права власності громадян на земельні ділянки.

Перед впровадженням такого важливого кроку як запуск цивілізованогоринку землі потрібне врахування думки тих, хто дійсно працює на землі, і длякого важливо, щоб у законодавстві були прописані важливі чинники ізастережні заходи у функціонуванні земельної сфери. Місцеві громади маютьтакож мати вплив на формування сільської спільноти, аграрного дрібногобізнесу, який буде наповнювати місцеві бюджети, працювати на розвитоксільських громад.

ЛІТЕРАТУРА:1. Земельний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-142. Зигрій О.В. Перспективи розвитку ринку землі в Україні [Текст] / О.В.

Зигрій, Р.Мудрик, Г. Садівська // Актуальні проблеми правознавства, 2017.– Вип. 4 (12). – С. 202-207.

3. Зигрій О.В. Деякі питання щодо впливу мораторію на становлення тарозвиток ринку землі в Україні / О.В. Зигрій // Економіка та суспільство,2017. – №8. – С. 250-254.

29

4. Зигрій О.В. Правові проблеми використання земель сільськогосподарськогопризначення [Текст] / О.В. Зигрій // Обліково-аналітичне і організаційно-правове забезпечення діяльності підприємств в умовах інституційнихтрансформацій : колект. монографія / Р. Ф. Бруханський, П. Р.Пуцентейло, І. М. Белова, Т. А. Бінчаровська. – Тернопіль, 2017. – С. 149-160.

5. Мартинюк М. Ринок землі в Україні : три можливі моделі запуску та їхнаслідки [Електронний ресурс] / М. Мартинюк. – Режим доступу :https://dt.ua/macrolevel/rinok-zemli-v-ukrayini-tri-mozhlivi-modeli-zapusku-ta-yih-naslidki-.html

УДК 347.62Калаур І. Р.

д. ю. н., доцент, завідувач кафедри цивільного права і процесуТернопільський національний економічний університет

Зайцева-Калаур І. В.к. ю. н., доцент, доцент кафедри економічної безпеки

та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

ДО ПИТАННЯ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ

У частині 1 ст. 21 Сімейного кодексу України [1] (далі – СК України)уперше дається законодавче визначення шлюбу: «Шлюб – це сімейний союзжінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актівцивільного стану». Таким чином, на рівні кодифікованого акту у нашій державізадекларовано, що цей соціально-правовий феномен, який є однією із підставстворення сім’ї, об’єднує двох осіб різної статі – жінку і чоловіка.Обов’язковість такого біологічного тандему обумовлена природою чоловіка іжінки, бо «Покине чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінкисвоєї, – і стануть вони одним тілом» [2]. Отож, шлюб є одним цілим чоловіка іжінки, яке скріплюється любов’ю та щоденним щастям і одним із основнихйого призначень якого є продовження роду людського.

Чи доречно розцінювати різностатевість умовою участі у шлюбномуправовідношення, порушення якої супроводжуватиметься визнанням шлюбунедійсним. Для прикладу, Войтенко Т. В., досліджуючи у дисертаційномудослідженні недійсність шлюбу та його правові наслідки, вказує, «що СКУкраїни, закріпивши різностатевість, як обов’язкову умову укладання шлюбу,не включив порушення цієї умови в перелік підстав для визнання шлюбунедійсним, оскільки у ст. 38 СК України вказано вичерпний перелік таких умов[3, 76]. Таку умову дослідниця визначає як «приховану».

30

На наше переконання, різна біологічна стать – це не умова вступу у шлюб,а об’єктивна необхідність, яка зумовлена природними і моральними у нашомусуспільстві факторами. Така умова не може розцінюватися як одна із підставнедійсності шлюбу, оскільки недійсним визнається шлюб між жінкою ічоловіком, який зареєстрований в органах реєстрації актів цивільного стану,проте з порушенням вимог, встановлених статтями 22, 24-26 СК України.

Сьогодні залишається не вирішеним як на законодавчому так ідоктринальному рівні питання долі шлюбу після зміни особою статі таотримання відповідних документів, що посвідчують її особу. Річ у тім, щовідповідно до ст. 51 Закону України [4] (далі – ЗУ) «Основи законодавстваУкраїни про охорону здоров’я», на прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюютьсяцентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїполітики у сфері охорони здоров’я, йому може бути проведено шляхоммедичного втручання в закладах охорони здоров’я зміну (корекцію) йогостатевої належності.

Однак, такий «збідований» стан законодавчого регулювання подібнихсуспільних відносин залишив відкритими низку питань, які вкрай важливі длятенденцій розвитку сучасного сімейного законодавства України та судовоїпрактики у цій сфері. Першочергово, йдеться про гармонізацію нормативногорегулювання зміни (корекції) статевої належності та сімейного законодавства,яке є втіленням багатовікових національних традицій у розуміння природногоправа на шлюб, на сім’ю, на материнство та батьківство, на проживання тавиховання у сім’ї. Цей процес є складним та багатогранним, адже обумовленийпотребою збалансувати з допомогою правового інструментарію свободу особина статеву належність та суспільні і сімейні цінності, які домінують усучасному суспільстві.

У пояснювальній записці до проекту наказу МОЗ України «Провстановлення медико-біологічних та соціально-психологічних показань длязміни (корекції) статевої належності та форми первинної обліковоїдокументації» зазначалося, що транссексуалізм є рідкісною патологією статевоїсамосвідомості та особистісної ідентичності. На сьогодні в Україні передбаченаобов’язкова хірургічна зміна (корекція) статевої належності як радикальнийспосіб лікування транссексуалізму. Існуюча в Україні модель надання медичноїдопомоги особам з транссексуалізмом, викликала зауваження КомітетуМіністрів Ради Європи у 2010 році де зазначено, що держави члени РадиЄвропи повинні переглянути своє законодавство для усування вимог, щообтяжують визнання зміни статі особи. Комітет ООН з прав людини у звіті,який був оприлюднений в липні 2013 року, зазначив, що стурбований станоммедичної допомоги особам з транссексуалізмом та застерігав протиобов’язкової примусової стерилізації осіб з транссексуалізмом [5].

На виконання плану заходів з реалізації Національної стратегії у сферіправ людини на період до 2020 року, наведеного у додатку до розпорядженняКабінету Міністрів України від 23.11.2015 р. № 1393-р «Про затвердженняплану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до

31

2020 року», наказом МОЗ України «Про встановлення медико-біологічних тасоціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності тазатвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо їїзаповнення» затверджено медико-біологічні та соціально-психологічніпоказання для зміни (корекції) статевої належності [6].

Розглянуті вище нормативно-праві акти безумовно скеровані на реалізаціюособою права на гендерну ідентичність. Втім реалізація цього права не повиннапорушувати гарантовані державою права і свободи інших фізичних осіб,першочергово тих, здійснення яких перебуває у залежності від зміни правовогостатусу трансгендера. Зрозуміло, що у формальному розумінні – це вже іншіособи, ніж ті, які укладали шлюб. Однак правовий вихід з такого становища маєвизначатися саме СК України. В іншому випадку без порушення закону взареєстрованому шлюбі можуть опинитися особи однієї статі. На нашепереконання зміна статі одного із подружжя повинна на законодавчому рівнівизначатися як підстава припинення шлюбу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-

22. Ст.135. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-142. Біблія: Буття 2:23-24.3. Войтенко Т. В. Визнання шлюбу недійсним та його правові наслідки: дис.

канд. … юрид. наук: 12.00.03. Національна академія внутрішніх справ. К.2015. 202 с. URL :https://www.naiau.kiev.ua/files/disert/2015/9/voitenko_dis/index.html

4. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України19.11.1992 р. № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4.Ст.19.

5. Проект наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про встановленнямедико-біологічних та соціально-психологічних показань для зміни(корекції) статевої належності та затвердження форми первинноїоблікової документації». URL :http://old.moz.gov.ua/ua/print/dn_20161003_0.html

6. Про встановлення медико-біологічних та соціально-психологічних показаньдля зміни (корекції) статевої належності та затвердження формипервинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення: наказМіністерства охорони здоров’я України від 05.10.2016 № 1041 р. URL :http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1589-16

32

Ковалишин О. Р.к.ю.н., доцент кафедри судочинства

НН Юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаникам. Івано-Франківськ, Україна

ПРИРОДА ПРАВОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

Процес творення будь-якої галузі права відбувається завдяки внутрішнімчинникам,таким як соціально-економічний устрій, суспільна свідомість, рівеньправової культури тощо. А також за рахунок впливів ззовні. Складно навестиприклад держави, право якої розвивалось б абсолютно автономно, незалежновід правових систем інших держав. В кожній правовій системі постійноприсутні певні зовнішні впливи. Останні в праві серед іншого проявляються управових запозиченнях.

Більш ефективні правові теорії і рішення розповсюджуються по всьомусвіту з нульовими операційними витратами: в сучасному світі ефективніправові рішення зберігаються, в той час як неефективні зникають. Тобто, якщоопераційні витрати дорівнюють нулю, тоді право розглядається як «вільнотрансплантабельне (здатне до вільного переміщення) і таке, що природнорозвивається в напрямку найбільш ефективних норм».

Дискусія навколо правових трансплантатів розгорнулася в сер. 1970-хроків між Отто Кан Фрейнд та Аланом Ватсоном [1, с. 80], останній з який бувапологетом ідей правових запозичень (трансплантатів) та визначав правовийтрансплантат як рушійну силу змін та розвитку систем права окремих держав.

Отто Кан Фрейнд підкреслював необхідність врахування соціально-політичного змісту (конституційного та політичного правопорядку) в країнідонорі та державі-реципієнті, особливо в тих сферах, на які чиниться тиск збоку впливових груп в середині даної держави [2, с. 20].

На противагу останньому Алан Ватсон наполягав на можливостіперенесення норми права, без здійснення аналізу її призначення та мети вдержаві-донорі. Слушність даної думки простежується в Україні, де відчутнийвплив певних фінансово-промислових груп на більшість сфер народногогосподарства країни. Частими є ситуації, коли при прийнятті певних законів зазразком відповідного акту в ЄС чи США вносяться суттєві зміни, внаслідокчого механізм, який працює в державі-донорі, не завжди ефективно функціонуєв Україні.

П’єр Легран переконував на неможливості «правових трансплантатів»,аргументуючи це тим, що правова норма перенесена з однієї юрисдикції в іншує лише «формальною сукупністю слів, позбавлених свого первинного змісту»[3, с. 120].

Дещо іншу позицію висловив Гюнтер Тойнбнер, зазначаючи, що правовінорми та інститути, наче віддзеркалення суспільства, є пов’язані з нимрізноманітними зв’язками особливим чином. Тому просте перенесення

33

неможливе. Але перенесені норми виступають правовим подразниками, якіспричинюють зміни у відповідних видах суспільних відносин [4, с. 17].

Противники ідей правових запозичень цитують Монтеск’є, який свогочасу зазначив, що: «політичні та цивільні закони кожного народу повинні бутинастільки пристосовані до людей, для яких вони створені, щоб це було бчистим співпадінням (un grand hazard), якщо б закони одного народу могли бзадовольнити потреби іншого» [5].

Погоджуючись з думкою видатного вченого Середньовіччя, хотілося бвідмітити, що економіко-правові, політичні та соціально-культурні реаліїсьогодення дещо інші, ніж ті, які були декілька століть тому. В умовахсучасності з розвитком технологій телекомунікації та зближення моделейповедінки людей, моделей управління суспільством відмінності систем праварізних держав поступово нівелюються. Будь-якій державі для того, щоб бутиконкурентно спроможною на світовому та регіональному ринках, необхідно втому числі адаптувати внутрішнє правове поле так, щоб воно якомога кращезабезпечувало інтереси суб’єктів господарювання.

Процес правових запозичень яскраво проявляється, якщо поглянути нарозвиток постсоціалістичних країн колишнього Радянського Союзу, більшістьз яких творячи законодавство в сфері господарського та корпоративного правазвертались до зразків іноземного законодавства, яке вже показало своюефективність в межах держави походження такого зразкового закону.

Зокрема, Джеймс Гундерсон відзначав, що в часи швидких змін частонемає можливості створювати власне «органічне» законодавство, і немає сенсувидумувати колесо [6, с. 347]. У. Матей вказує на необхідність змінизаконодавства в країнах, що розвиваються, та в колишніх соціалістичнихкраїнах [7], оскільки саме в них немає довіри до закону. Таким чином, авторнамагається виправдати запозичення і зробити висновок, що саме томузаконодавці і вдаються до запозичення зарубіжного правового досвіду.

Таким чином, проблема правових запозичень зумовила широку дискусіюсеред вчених і потребує подальшого аналізу та дослідження. Видається, вдержавах з перехідною ринковою економікою правові запозичення, за умови їхзваженого застосування, можуть стати важливим засобом в забезпеченніефективного правового регулювання господарських правовідносин.

ЛІТЕРАТУРА:1. Kahn-Freund, Otto, On Uses and Misuses of Comparative Law, 37 Modern Law

Review, 1974, 1-27, and Watson, Alan, Legal Transplants and Law Reform, 92The Law Quarterly Review, 1976, 79-84.

2. Kahn-Freund, Otto, On Uses and Misuses of Comparative Law, 37 Modern LawReview, 1974, 1-27.

3. Legrand, Pierre, The Impossibility of Legal Transplants, 4 Maastricht J. Eur. &Comp. L., 1997, p. 111-124.

4. Teubner, Gunther, Legal Irritants: Good Faith in British Law or How UnifyingLaw Ends Up in New Divergences, 61 (1) Modern Law Review, 1998, p. 11–32.

34

5. Charles-Louis de Secondat Montesquieu, De l’esprit des lois (On the Spirit ofthe Laws), book I, ch. 3, Des lois positives, 1748.

6. Waelde Thomas and James Gundersson, Legislative Reform in TransitionEconomies: Western Transplants – a Short-cut to Social Market EconomyStatus?, 43 ICLQ, 1994, p. 347- 378.

7. Mattei U. Efficiency in Legal Transplantants : an Essay in Comparative Lawand Economics / URL: http://works.bepress.com/ugo_mattei/14

УДК 347.763Лукасевич-Крутник І. С.

к. ю. н., доцент, докторант відділу проблем приватного праваНауково-дослідного інституту приватного права і підприємництва

імені академіка Ф. Г. БурчакаНаціональної академії правових наук України

ПРАВО ПАСАЖИРА НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇПРО ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ В КОНТЕКСТІ

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

З набранням чинності Угоди про асоціацію між Україною, з однієїсторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомноїенергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, законодавство України всфері надання транспортних послуг стало на шлях максимального наближеннядо норм європейських стандартів. В контексті зазначеного видається доцільнимпроведення ґрунтовного науково-теоретичного аналізу правового регулюваннямеханізму реалізації прав пасажирів, що може стати основою гармонізаціїнаціонального законодавства з acquis communautaire.

Одним із прав пасажирів, які закріплені в кодифікованому акті цивільногозаконодавства, є право отримувати повну та своєчасну інформацію про час тамісце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортномудокументі (квитку) маршрутом ( п. 7 ч. 1 ст. 911 ЦК України) [1].

Порядком оформлення пасажирських перевезень на транспорті,затвердженим наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 23квітня 2009 р. № 450, закріплено цілий перелік візуальної інформації, якаповинна розміщуватись у пунктах продажу маршрут-квитанцій, зокрема:перелік та вартість послуг з оформлення перевезень пасажирів та їх багажу;розклад руху пасажирського транспорту, вартості проїзду пасажирів таперевезення їх багажу на маршрутах, на які здійснюється продаж маршрут-квитанцій; витяги із правил надання послуг з перевезення пасажирів та їхбагажу відповідними видами транспорту у частині прав та обов'язків сторін;обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;перелік категорій громадян, які мають право на безоплатний та пільговийпроїзд пасажирським транспортом та на позачергове (першочергове) придбання

35

проїзних (перевізних) документів та ін. Крім того, продавець зобов'язанийнадати покупцям іншу інформацію, передбачену правилами надання послуг зперевезення пасажирів та їх багажу відповідними видами транспорту [2].

Механізм реалізації даного права чітко виписаний в нормативно-правовихактах, які регулюють договірні відносини з надання транспортних послуг, всфері автомобільного (ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт»,п. 5.5 Правил дорожнього руху. п.п. 8, 26, 27, 121 Правил надання послугпасажирського автомобільного транспорту), залізничного (Розділи 2 та 33Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничнимтранспортом України) та повітряного транспорту (ч. 7 ст. 100 Повітряногокодексу України, Розділи VII, VIII, XIII, XIV, XVII, XXVIII Авіаційних правилУкраїни «Правила повітряного перевезення та обслуговування пасажирів ібагажу»). При цьому право пасажира на інформування про транспортні послугив окремих випадках закріплюється не безпосередньо, а опосередковано черезобов’язок контрагента надавати такі послуги. Наприклад, в сфері перевезенняповітряним транспортом досліджуване право випливає із закріпленого в ч. 7 ст.100 ПК України кореспондуючого до нього обов’язку авіаперевізника під часорганізації повітряних перевезень вжити заходів для доведення до відомаспоживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизованісистеми бронювання, інформації щодо повітряних ліній і розкладу польотівповітряних суден, тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажу і поштиповітряним транспортом, а також про умови обслуговування пасажирів таобробки вантажу на землі перед польотом, після нього та на борту повітряногосудна [3].

Очевидно, особливості механізму реалізації права пасажира отримуватиповну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортногозасобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом повиннібути нормативно визначеними і при здійсненні перевезення пасажира річковимта морським транспортом.

В контексті досліджуваної проблематики цікавою є практикаЄвропейський суд з прав людини. Так, у резолютивній частині рішення«Westbahn Management GmbH v ÖBB-Infrastruktur AG» в справі C-136/11 від 22листопада 2012 р. наголошується на особливостях механізму реалізації правапасажира на інформацію при перевезенні залізничним транспортом. Зокрема,«інформація про основні транспорті послуги, крім звичайного часувідправлення, повинна також включати відомості про час затримки абоскасування поїздів, на які можна зробити пересадку, незалежно від того, якезалізничне підприємство надає ці послуги» [4].

Дане рішення прийнято з приводу тлумачення ст. 8 Регламенту (ЄС)1371/2007 Європейського Парламенту і Ради про права і обов’язки пасажирівзалізничного транспорту від 23 жовтня 2007 р.[5], положення якого згідно зДодатком ХХХІІ до Угоди про асоціацію України повинні бути впроваджені внаціональне законодавство протягом 8 років з дати набрання нею чинності [6].Відповідно до ст. 8 зазначеного Регламенту право пасажира залізничноготранспорту на інформацію про перевезення включає: інформацію, що надається

36

перед поїздкою (доступність, умови доступу і можливість користування наборту потягу обладнанням, розробленим для осіб з фізичними вадами і зобмеженими можливостями руху; доступність і умови перевезеннявелосипедів; доступність місць для курців і для некурців, місць першого ідругого класу, а також спальних і плацкартних місць; будь-які дії, здатнізашкодити наданню послуг, або вчасному наданню послуг та ін.) таінформацію, що надається протягом поїздки (послуги на борту потягу, наступнізупинки, затримки, основні пункти пересадки, інформація про безпеку інадійність та ін.). Очевидно, у зв’язку з євроінтеграційними процесами, якісьогодні відбуваються в Україні, зазначені положення отримають нормативнезакріплення в національному законодавстві в сфері надання транспортнихпослуг залізничним транспортом.

ЛІТЕРАТУРА:1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV /

Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.

2. Порядок оформлення пасажирських перевезень на транспорті: НаказМіністерства транспорту та зв'язку України від 23 квітня 2009 № 450 /Міністерство транспорту та зв’язку України. Офіційний вісник України.2009. № 37. С. 184. Ст. 1270.

3. Повітряний кодекс України: Закон України від 19 травня 2011 р. № 3393-VI / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48,№ 48-49. Ст. 536

4. Рішення Європейського суду з прав людини «Westbahn Management GmbH vÖBB-Infrastruktur AG» в справі C-136/11 від 22 листопада 2012 р. / Case-law of the Court of Justice.URL: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?docid=142215&doclang=DE (дата звернення: 25.03.2019).

5. Регламент (ЄС) 1371/2007 про права і обов’язки пасажирів залізничноготранспорту / Офіційний вісник Європейського Союзу. URL:http://doszt.gov.ua/content/media/Reglament-1371-UA.pdf (дата звернення:25.03.2019).

6. Додаток ХХХІІ до Глави 7 «Транспорт» Розділу V «Економічне і галузевеспівробітництво» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС / Урядовийпортал. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/ugoda-pro-asociaciyu/32_Annex.pdf (дата звернення: 25.03.2019).

37

УДК 349.2Майка Н. В.

к. ю. н., викладач кафедри цивільного права та процесуТернопільський національний економічний університет

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Сьогодні в Україні принципово важливим є питання створеннядосконалішої системи надання соціальних послуг та забезпечення ними всіххто їх потребує. Ефективність діяльності цієї системи напряму впливає насоціальну та політичну стабільність держави. Як наслідок, актуалізуєтьсяпотреба в проведенні більш ґрунтовно дослідження соціального замовлення.

Що ж означає термін соціальне замовлення та які його витоки? Вартозауважити, що цей термін певною мірою ототожнюється з поняттям«соціальний контракт», яке є широковживаним на Заході. Поняття «соціальнийконтракт», яке було введено в науковий обіг філософами англійцями ТомасомГоббсом, Джоном Локком і французом Жан-Жаком Руссо, трактується якмеханізм для впровадження державних соціальних програм, спільне вирішенняпроблем у соціальній сфері за рахунок бюджетних коштів, які надаютьсянедержавним організаціям на відкритій конкурентній основі з подальшимукладанням договорів (контрактів). Отримуючи ресурси, повноваження,суб’єкти реалізації соціальних програм беруть на себе зобов’язання і несутьвідповідальність [1, 10].

Тривалий час за відсутності спеціального законодавства механізмсоціального замовлення визначали Конституція України [2], Бюджетний кодексУкраїни [3], Цивільний кодекс України [4], закони України «Про місцевесамоврядування в Україні» [5], «Про соціальні послуги» [6]. Лише у 2012 році вЗакон України «Про соціальні послуги» внесено низку доповнень та змін,визначено термін «соціальне замовлення» як засіб регулювання діяльності усфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основісуб’єктів господарювання для задоволення потреб у соціальних послугах,визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевогосамоврядування (ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги») [6].

Незважаючи на відсутність належного нормативно-правовогорегулювання, соціальне замовлення як механізм фінансування діяльностінедержавних організацій у вирішенні соціальних проблем місцевих громад вУкраїні вперше почали використовувати в Одесі в 1996 році у складі Одеськоїасоціації милосердя. Перше Положення про муніципальне соціальнезамовлення було розроблене Асоціацією підтримки громадянських ініціатив«КОВЧЕГ» і внесене на розгляд міської влади на початку 1997 року.Впровадження механізму соціального замовлення стало пріоритетнимнапрямом реформування соціальної сфери та підвищення ролі некомерційнихорганізацій, зокрема в Черкасах, Дніпропетровську, Харкові [7, 10]. Сумщинастала пілотною областю, де було запроваджено Обласну цільову соціальну

38

програму розв’язання пріоритетних проблем з використанням механізмусоціального замовлення. Щодо Тернопільської області, то тільки минулого рокувлада запровадила пілотний проект соціального замовлення [8].

Новелою у правовому регулюванні механізму соціального замовлення зарахунок бюджетних коштів став Порядок здійснення соціального замовлення[9], який визначив механізм формування, виконання і фінансування соціальногозамовлення, що надається недержавними суб’єктами, за рахунок бюджетнихкоштів та порядок організації і проведення конкурсів із залучення таких коштів.Відповідно до вказаного Порядку, замовлення здійснюється у три етапи:формування замовлення; виконання замовлення ; укладення договору та йоговиконання; здійснення контролю за виконанням соціального замовлення, щовключає, оцінювання якості наданих соціальних послуг, подання звітності.

Щодо соціального замовлення, то можна стверджувати, що в Українізначною мірою забезпечено нормативно-правове регулювання щодовизначення понятійного апарату, законодавчого супроводу процедури наданнята виконання соціальних замовлень.

Однак в існуючому нормативно-правовому полі є низка проблем.Насамперед, для ефективної реалізації фінансового забезпечення соціальногозамовлення важливим є чітке встановлення кількості отримувачів, перелікупослуг, стандартів їх надання та нормативу фінансування отримувача послуг.

Згідно з діючим підходом до фінансування соціального замовлення,відповідно до Порядку здійснення соціального замовлення за рахунокбюджетних коштів, першим етапом є визначення потреби в тих чи іншихпослугах та їх кількості. Однак на практиці для планування видатківвикористовується лише інформація про фактичних отримувачів соціальнихпослуг у звітному періоді. Також потреба у послугах формується на підставізвернень потенційних та фактичних отримувачів послуг. Однак дієвогомеханізму визначення індивідуальних потреб осіб, які не звертались задопомогою чи не ознайомлені зі своїми правами, не існує.

Наступною проблемою в цьому напрямку є те, що визначенняіндивідуальних потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,або соціальної групи у соціальних послугах, здійснюють соціальні служби ізаклади соціального захисту та обслуговування. Роль громадських об’єднань вцьому процесі теоретично незначна, а на практиці взагалі не використовується.

З аналізу вищенаведених норм стосовно соціального замовлення, то можнастверджувати, що в Україні значною мірою забезпечено нормативно-правоверегулювання, проте існують деякі прогалини у реалізації цих норм.

Зокрема, не у всіх регіонах країни впроваджено соціальне замовлення ,також потребує законодавчого вирішення питання щодо залучення громадськихорганізацій в наданні соціальних послуг, що сприятиме підвищенню соціальноїактивності громадян у поєднанні з індивідуальною відповідальністю тацілісному розвитку соціальної сфери. Існує нагальна потреба у формуваннідієвого механізму визначення індивідуальних потреб осіб, які не звертались задопомогою чи не ознайомлені зі своїми правами.

39

ЛІТЕРАТУРА:1. Тофтісова-Матерон Р. Соціальні послуги: як побудувати українську

модель на європейських підходах / Р. Тофтісова-Матерон, М. Дімітрова, К.Ньюмен, К. : Проект ТАСІS «Посилення регіон. соц. послуг в Україні»,2006. 225 с.

2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96–ВР / Верховна РадаУкраїни. Законодавство України. Дата оновлення 01.01.2019 р. URL :https://goo.gl/8lmc8 (дата звернення 24.03.2019 р.)

3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456–VI Дата оновлення01.01.2019 р. URL : https://goo.gl/j5aUtT. (дата звернення 24.03.2019 р.)

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435–IV // ВідомостіВерховної Ради України. 2003. №№ 40–44. Ст. 356.

5. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. №280/97–ВР / Дата оновлення 01.01.2019 р. URL : https://goo.gl/4A2FxQ.дата звернення 24.03.2019 р.)

6. Про соціальні послуги : Закон України від 19.06.2003 р. № 966–IV //Відомості Верховної Ради України. 2003. № 45. Ст. 358

7. Колісніченко А. І., Славко Т. О. Теоретичні та практичні аспектисоціального замовлення як одного зі способів реалізації муніципальноїсоціальної політики. Наукові праці. 2013. Т. 69, № 56. С. 8–12.

8. Соціальні послуги, що надаються ГО за кошти бюджету – реаліїТернополя та досвід інших містURL: https://act.org.ua/events/258/sotsialni_posluhy_shcho_nadajut_ho_za_koshty_bjudzhetu_realiyi_ternopolja_ta_dosvid_inshykh_mist (дата звернення24.03.2019 року)

9. Порядок здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2013 р. № 324Дата оновлення 01.01.2019р. URL : https://goo.gl/oRpKX8 дата звернення24.03.2019 р.)

Ментух Н. Ф.к. ю. н., доцент, доцент кафедри конституційного,

адміністративного та фінансового праваТернопільський національний економічний університет

ГЕНЕЗА СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Питанням історичному підходу до періодизації розвитку лізингу в Українів юридичній та іншій літературі приділялася значна увага не тільки вченими-правниками, але й економістами.

Що стосується України, то в нашій державі лізинг – явище зовсім нове. Унас відсутній історичний досвід розвитку лізингових відносин, через що неможемо порівняти результати минулого із сьогоденням.

40

На думку окремих дослідників, процес становлення лізингового бізнесу вУкраїні можна поділити на 4 етапи [1, c. 39-42]:

І-ий етап відноситься до часів існування Радянської України і охоплює1960-1990р.р. Даний етап характеризується прийняттям перших законодавчихактів, які регулювали орендні відносини в Україні, введенням термінології,укладанням перших лізингових угод.

18 липня 1963р. було затверджено та введено в дію ЦК УРСР, якийрегулював відносини майнового найму (оренди). В законодавстві 1980р. назміну терміну «найм» прийшло визначення «оренда».

Варто зазначити, що у 70–80-ті роки ХХ ст. лізинг розглядавсярадянськими зовнішньоторговими організаціями як одна з форм придбання тареалізації такого устаткування: великогабаритні універсальні та інші дорогіверстати, конвеєрні лінії, дорожньо-будівне, ковальсько-пресове, енергетичнеустаткування, а також ремонтні майстерні, літаки, морські судна, автомашини,обчислювальна техніка на базі ЕОМ тощо з використанням специфічної формикредиту [2, с. 83].

ІІ-й етап – кінець 1991р.- до 1996р.Характеризувався початком діяльності перших спеціалізованих лізингових

компаній. Засновувалися підприємства та компанії, які надавали лізинговіпослуги. Згодом лізингові компанії засновуються як з метою здійсненняпідприємницької діяльності, так і з метою поширення збуту продукціїпідприємств-виробників.

В даний період вступили в дію Закон України «Про оподаткуванняприбутку підприємств», Кодекс торговельного мореплавства та інші акти, якірегулювали лізингові операції.

ІІІ-ій етап – починається з 1997р., коли приймається Закон України «Пролізинг» і триває до 2001р. та характеризується організаційно-правовимстановленням лізингу.

4 червня 1997р. було засновано Всеукраїнську асоціацію лізингу«Укрлізинг», до якої увійшло 16 лізингових компаній.

5 жовтня 1997р. Всеукраїнська асоціація лізингу «Укрлізинг» булаприйнята членом Європейської федерації національних лізингових асоціацій –LEASEUROPE.

IV-й етап починається з 2001 р. і триває аж до нині. Характеризуєтьсяпошуком нових стимулів розвитку лізингових послуг.

Новим поштовхом до розвитку лізингових відносин стало прийняття у2003р. Закону України «Про фінансовий лізинг».

Взагалі ж правове регулювання лізингових відносин в Україні за часомможна умовно поділити на два періоди: до 16 грудня 1997р. та після цієї дати.

Проте становлення лізингу в нашій країні припадає на середину 1989р. Вцей час склалися необхідні економічні передумови для застосування відносинданого виду. Перехід до ринкових відносин загострили потребугосподарюючих суб’єктів в нових шляхах надходження інвестицій. На початку90-х років минулого століття господарюючі суб’єкти починають застосовуватиугоди, які мають на меті інвестування належних їм активів та полягають у

41

передачі одним суб’єктом іншому в найм майно, що відноситься до основнихфондів. Вітчизняний законодавець запозичує термін «лізинг» для визначеннятаких відносин у податковому законодавстві. На початковому етапістановлення лізингових відносин їх регулювання відбувається за допомогоюмайнового найму та орендного законодавства [3, c.63-64].

Тобто, розвиток лізингових операцій на внутрішньому ринку пов’язаний ізпереведенням підприємств на орендні форми господарювання.

Ефективність розвитку лізингу великою мірою залежить від стануправового забезпечення. До прийняття першої редакції Закону України «Пролізинг» тобто до 16 грудня 1997р.[4], правове забезпечення лізингу в Україніпрактично було відсутнє. У попередніх редакціях Цивільного кодексу пролізинг не згадувалося. З 1995р. у законодавстві існувало лише декількаспеціальних норм, що стосувалися лізингу.

Все-таки прийняття Закону України «Про лізинг» 16.12.97р. сталовизначальною подією у регулюванні лізингу в нашій державі. Але, враховуючизміст неточностей та ряд недоліків, який містив даний закон і на якінеодноразово вказували як науковці, так і підприємці, вимагав подальшогоперегляду даної редакції з наступним доопрацюванням.

Нову редакцію закону було прийнято Верховною Радою України11 грудня 2003р. під назвою Закон України «Про фінансовий лізинг»[5], який, всвою чергу, теж містить ряд недоліків.

Крім того, розвитку лізингу сприяло прийняття Господарського[6], іЦивільного[7], кодексів України, які набули чинності з 1 січня 2004р. УГосподарському кодексі лізингу присвячена лише одна ст. 292, яка визначаєпоняття лізингу, його об’єкти, види та форми. У Цивільному кодексі договірлізингу регулюється ст. 806-809 глави 58. Проте слід врахувати, що лізинг єодним із видів господарської діяльності, який спрямований на досягнення яксоціальних так і економічних результатів. Сам договір – це лише зовнішняформа закріплення даних відносин, який не відображає всього комплексурегулювання лізингу. Тому ми погоджуємося з думкою науковців, якірозробляли Господарський кодекс, зокрема В.С. Щербини, В.К. Мамутова, щоправове регулювання лізингових відносин має більше визначатисяположеннями Господарського кодексу України [8].

Подальше застосування лізингу передбачають двосторонні міжнародніугоди про торговельно-економічне співробітництво, зокрема, Угода міжУрядом України та Урядом Королівства Швеція про сприяння та взаємнийзахист інвестицій від 15.08.1995р.( ратифікована Законом України від 25.12.1996р.). Договір між Україною та Азербайджанською Республікою проекономічне співробітництво на 2000-2009р.р. від 16.03.2000р. (ратифікованийЗаконом України від 05.10.2000р.)[9, c.16-17].

Для здійснення лізингової діяльності на міждержавному рівні має великезначення ратифікація Конвенції «Про міжнародний фінансовий лізинг» від28.05.1988р. (м. Оттава) [10] та Конвенції «Про міждержавний лізинг» від25.11.1998р. [11].

42

Отже, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що накожному із виділених етапів, зважаючи на економічну та політичну ситуацію удержаві, були зроблені вагомі кроки, що сприяли розвитку та активізації ринкулізингу в Україні. Періодизація та систематизація даних з лізингу сприятимевирішенню сучасних проблем лізингової діяльності та дасть змогу адекватнореагувати на появу нових перешкод.

ЛІТЕРАТУРА:1. Дорофеєва О.В. Фінансові ризики лізингових компаній України : дис. ...

канд. екон. наук: 08.04.01 / О.В. Дорофеєва. – Т., 2004. – 191с.2. Кочетков В.Н. Организация лизинговых операцый./ В.Н. Кочетков, Е.В.

Краева, О.В. Кочеткова. – 2-е изд. – К.: Изд-во, Европ. ун-та финансов,информ., менедж. и бизнеса. – 1998. – С. 103.

3. Грудницька С.М. Щодо удосконалення правового регулювання лізинговихвідносин/ С.М. Грудницька, А.Г.Барабаш// Економіка та право. – 2003. –№2. – с.62- 67.

4. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68. (втративчинність)

5. Про фінансовий лізинг: Закон України від 11 грудня 2003 року № 1381-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

6. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003.– № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.

7. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВідомостіВерховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

8. Почему юристы недовольны новым Хозяйственным кодексом? //Юридическая правда. – 2003. – №23 ( 285). – 10 июня. –с.12.

9. Трофімова О. В. Правове регулювання лізингової діяльності в Україні / О.В.Трофімова. – К. : КИТ, 2005. – 216 с.

10. Конвенція «UNIDROIT» з міжнародного фінансового лізингу від 28травня 1988 року № 263 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_263.

11. Конвенція про міждержавний лізинг від 25 листопада 1998 року[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_179.

43

УДК 349.2Микитин В. І.

к.ю.н., старший викладач кафедри цивільного права і процесуТернопільський національний економічний університет

ЦІЛІ ТА ПРИНЦИПИ КОДИФІКАЦІЇТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Однією з актуальних проблем науки трудового права є удосконаленняправового регулювання трудових відносин, які виникають між роботодавцем іпрацівником. Нормами трудового законодавства закріплено статус працівника іроботодавця, визначено порядок укладення, зміни та припинення трудовогодоговору, врегульовано питання оплати праці, підстави та умови притягненнядо юридичної відповідальності в трудовому праві (дисциплінарної таматеріальної), тривалість та види робочого часу, часу відпочинку тощо.Важливу роль відіграють норми трудового законодавства в забезпеченнізахисту працівників від неправомірного звільнення, створенню належних ібезпечних умов праці, своєчасної виплати заробітної плати, поваги честі ігідності працівника, роботодавця, нерозголошення персональних данихпрацівника та ін. Застосування та реалізація всіх цих норм на практиціускладнюється тим, що вони розпорошені в багатьох нормативно-правовихактах, часто дублюють одна одну або застаріли і потребують удосконалення.Тому важливим завданням на сучасному етапі розвитку держави є уніфікація тазменшення кількості нормативно-правових актів шляхом їх систематизації ікодифікації. Завдання кодифікації трудового законодавства - створити на основієдиних принципів шляхом відбору, перегляду, відміни застарілих ісуперечливих норм, та розробка таких норм, які усувають прогалини вправовому регулюванні трудових відносин [4, 89].

Принципи кодифікації — основні ідеї, настанови, які визначають її зміст.Це відповідність цілей та характеру кодифікації рівню соціально-економічногорозвитку суспільства; наукова обґрунтованість; визнання пріоритету прав ісвобод людини і громадянина у правовому регулюванні трудових відносин;гармонізація національних норм із загальновизнаними міжнародно-правовиминормами та законодавством Європейського Союзу; повнота, всебічність такомплексність кодифікації.

Принцип відповідності цілей і характеру кодифікації рівню соціально-економічного розвитку суспільства означає, що норми трудовогозаконодавства, які підлягають кодифікації, повинні відповідати сучаснимумовам життя, рівню розвитку суспільних відносин. Відтак у Трудовомукодексі мають бути відображені зміни, які відбулися після проголошеннянезалежності України.

Принцип наукової обґрунтованості кодифікаційних робіт означає, щокодифікація трудового права має ґрунтуватися на наукових засадах, якіопрацьовані як у теорії права, так і у науці трудового права. При цьому слід

44

використовувати теоретичні положення щодо предмету і методу трудовогоправа, його системи, джерел трудового права, систематизації законодавства,законодавчої техніки, історичного досвіду правотворення і кодифікації.

Принцип пріоритету прав і свобод громадян у правовому регулюваннітрудових відносин означає, що у процесі кодифікації права необхіднореалізувати норми Конституції України, згідно з якими головним обов'язкомдержави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, права і свободи таїх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип гармонізації норм трудового права України із загальновизнанимиміжнародно-правовими нормами та законодавством Європейського Союзу,передбачає необхідність узгодження норм, що мають бути встановлені під часкодифікації трудового права, з міжнародно-правовими та європейськимистандартами у сфері праці.

Принцип повноти, всебічності та комплексності кодифікації. Повнота ко-дифікації трудового законодавства означає, що кодифікацією мають бути охоп-лені всі норми трудового права, оскільки чимало глав чинного Кодексу законівпро працю України паралельно дублюють окремі законодавчі акти, такі як:Закон України «Про колективні договори і угоди», Закон України «Пропрофесійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закон України «Про оплатупраці», Закон України «Про відпустки» тощо. Норми й положення цих законівдеталізовані та конкретизовані цілою низкою підзаконних нормативно-правових актів, що значно збільшує загальну кількість нормативних актів таускладнює їх застосування. Всебічність означає оновлення не лише власнепереліку і порядку розміщення норм трудового права, а й їхнього змісту.Комплексність передбачає необхідність узгодження нового Трудового кодексуз іншими нормативними актами [2, 361].

Таким чином, керуючись зазначеними принципами, новий кодифікованийакт — Трудовий кодекс України, має ввібрати кращі риси міжнародного,європейського та національного трудового права, зорієнтованого на соціальноспрямовану ринкову економіку. Керуючись принципом соціального діалогу,норми Трудового кодексу мають враховувати інтереси всіх учасників трудовихвідносин та встановлювати певні обмеження з метою недопущення зловживаньта зниження гарантій трудових прав працівників з боку роботодавця [3, 126].

Досліджуючи теоретичні та практичні аспекти кодифікації, науковціконкретизують різні його цілі: конституційну, технічну і концептуальну.Конституційну поділяють на конституційно-нормативну і конституційно-соціальну. Правову основу конституційно-нормативної мети складаютьвідповідні статті Конституції, присвячені правовому регулюванню трудовихвідносин. Конституційно-соціальна мета кодифікації випливає зі специфікитрудового права, як галузі, що історично покликана захищати права працівникаі обмежувати владу роботодавця. Вона необхідна для закріплення соціальногозначення трудового права, його захисної функції. Концептуальна метакодифікації трудового законодавства формується широким спектром умов.Концепція в цьому випадку виступає як сукупність цінностей, ідей, інтересівекономічно сильного класу, поглядів на систему права, в тому числі і на

45

трудове законодавство. Серед цілей кодифікації виділяються основні:юридично-технічні, соціальні і політичні. Суть юридично-технічних цілейполягає в раціоналізації та уніфікації права. Суть соціальних цілей кодифікаціїполягає в регулюванні суспільних відносин, у тому числі й тих, що не буливрегульовані. Політичні функції, проявляються в тому, що вони єневіддільними від особистої влади конкретної особистості [1, 237].

Таким чином, можемо сформулювати головні цілі кодифікації трудовогозаконодавства: юридично-технічні, соціальні та політичні. Суть юридично-технічних полягає в раціоналізації та уніфікації трудового законодавстваУкраїни, визначенні чіткої структури кодифікованого акта, чіткості таоднозначності формулювань. Головною суттю соціальної мети в кодифікаціїтрудового законодавства є збереження і подальший розвиток правових норм,спрямованих на узгодження прав та інтересів працівника і роботодавця, всіхучасників трудових відносин. Оновлення та модернізація трудовогозаконодавства на основі світового та міжнародного досвіду, урахуванняособливостей та здобутків національного трудового права - головна сутьполітичної мети кодифікації.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гармонізація трудового законодавства України із законодавством

Європейського Союзу: Монографія. / Відп. ред. Н. М. Хуторян. - К:Юридична думка, 2015. - 304 с.

2. Кодифікація трудового законодавства України: Монографія. / За ред. Н.М. Хуторян, С. М. Прилипка, О. М. Ярошенка.-Харків: ФІНН, 2015. – 432 с.

3. Ярошенко О. М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудовогоправа України: Монографія. - Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2016. -456 с.

4. Ясько П. В. Проблеми сучасного трудового законодавства. - К.: Лібра,2017. - 161 с.

УДК 347.453.046Міськевич Л. Р.

здобувач Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництваімені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИВОДНОГО ОБ’ЄКТУ

В силу специфіки об’єкту оренди водного об’єкту, договір оренди всучасних умовах розвитку цивільних правовідносин в Україні є основноюформою набуття прав на них. Водночас актуальним залишається питанняпоновлення договору оренди водного об’єкту після закінчення його строку. Річу тім, що орендодавець по закінченню строку такого договору може укласти

46

договір оренди з іншим потенційним орендарем, який запропонує більш вигідніумови договору чи більшу плату на аукціоні. З метою захисту прав орендаря,який належно виконував свої обов’язки, законодавство України гарантує йомупереважне право перед іншими особами на укладання договору оренди нановий строк. Однак на практиці виникають численні проблеми, пов’язані зреалізацією цього права та можливим захистом у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договорунайму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договірвважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором [1].

Зі змісту вказаної вище норми випливає, що ніяких дій сторонам договорунайму робити непотрібно.

Дещо інакше визначає спеціальне законодавство порядок поновленнядоговору оренди. ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон)зазначено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельноюділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягомодного місяця після закінчення строку договору листа-повідомленняорендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такийдоговір вважається поновленим на той самий строк [2]. Аналогічні нормизастосовується, щодо пролонгації договору оренди водного об’єкту.

Як зауважує П. Б. Крук, така редакція ст. 33 Закону фактично не містить всобі процедури поновлення договору оренди земельної ділянки, оскількисплутуються поняття поновлення строку оренди та укладення договору орендина новий строк, а сам принцип мовчазної згоди фактично вихолощений з текстуЗакону. Автор пропонує виключити із Закону ст. 33 «Поновлення договоруоренди землі». Автор вважає, що в такому випадку процедура поновленнядоговору застосовувалась би субсидіарно до ст. 764 ЦК України, і принципмовчазної згоди знову набув би змісту у правозастосовній практиці [3, 95-101].

Протилежної думки дотримується вчений-цивіліст Р. М. Гнідан. Авторвказує про тотожність у провозастосуванні термінів «укладення договоруоренди земельної ділянки на новий строк» та «поновлення договору орендиземельної ділянки». Він вважає, що ст. 33 Закону у порівнянні із ст. 764 ЦКУкраїни лише деталізує визначений кодексом принцип мовчазної згоди [4, 147].

На перконання Н. В. Ільківа, положення ч. 6 ст. 33 Закону суперечитьст. 31 Закону, яка визначає закінчення строку, на який було укладено договір,як одну з підстав його припинення [5, 248].

Розглянуті наукові погляди доводять відсутність у юридичній науціодностайної думки у тлумаченні положень законодавства щодо поновленнядоговору оренди земельної ділянки.

У вирішенні питання пролонгації договору оренди земельної ділянкизмінилася позиція і правозастосовної практики. Так, Верховний Суд Українизаймав позицію «автоматичне поновлення договору», в силу мовчазної згодисторін, яка виражалася відсутністю заперечення орендодавця про припиненнядоговору оренди земельної ділянки, у випадку, коли орендар продовжував неюкористуватися. Проте у 2018 році Верховний Суд змінив зайняв іншу позицію щодо

47

застосування ст. 33 Закону. Переглянувши справу у спорі про визнання договоруоренди землі поновленим (Постанова у справі № 594/376/17-ц від 10.04.2018 р.),Велика Палата Верховного Суду вказала, що «для поновлення договору орендиземлі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Прооренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належновиконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору вінповідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатисяпереважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомленняорендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеноюземельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову впоновленні договору оренди» [6].

У підсумку необхідно зауважити, що з огляду на внесені в 2106 році зміниу ст. 33 Закону, поновлення договору оренди землі може відбуватися на тойсамий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором або умовидоговору можуть змінюватися. Поновлення договору за одним із цих двохваріантів залежить від поведінки орендодавця. У першому випадкуорендодавець не надсилає орендарю лис-повідомлення про заперечення упоновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінченнястроку договору. У другому випадку за згодою орендаря і орендодавцязмінюються умови попереднього договору оренди і поновлення здійснюєтьсяшляхом укладання з орендарем додаткової угоди.

Переважне право орендаря на поновлення договору припиняється у разінедосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

ЛІТЕРАТУРА:1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (Дата оновлення

01.01.2019 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/435-15 (датазвернення 24.03.2019 року).

2. Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 р.№ 161-XIV (Датаоновлення 01.01.2019 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/161-14(дата звернення 24.03.2019 року).

3. Крук П. Б. Можливість застосування «принципу мовчазної згоди» припоновленні договору оренди земельної ділянки. Університетські науковізаписки. 2011. № 3. С. 95–101.

4. Гнідан, Р. М. Договір оренди земельної ділянки . дис. ... канд. юрид. наук :12.00.03 / Держ. вищ. навч. закл. «Прикарпат. нац. ун-т ім. В.Стефаника», Навч.-наук. юрид. ін-т. Івано-Франківськ. 2018. 201 с.

5. Ільків Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення в Україні:теоретичні й практичні аспекти : монографія / Львівський держ. ун-твнутрішніх справ. Львів: Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. 2008.296 с.

6. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц від10.04.18 р. (Дата оновлення 10.04.18р.) URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73532500 (дата звернення 24.03.2019 року).

48

УДК 347.77.03/04Москалюк Н. Б.

к. ю. н., доцент, завідувач кафедри економічної безпекита фінансових розслідувань

Тернопільський національний економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ ПРАВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІЧЕРЕЗ МЕХАНІЗМ КОНФІСКАЦІЇ У СПРАВАХ

ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Законодавство про інтелектуальну власність містить норму, яка дозволяєпри захисті прав правовласника застосовувати судам механізм конфіскації. А,як відомо, цей механізм є одним із способів набуття прав державної власності.Вказане зумовлює не лише пов’язаність норм публічно-правового та приватно-правового характеру в процесі застосування механізму конфіскації, а йвиникнення тристоронніх відносин «правовласник – порушник – держава»,забезпечення балансу інтересів яких має простежуватись як у нормахзаконодавства, так і у правозастосовчій практиці.

Механізм конфіскації як кримінальне покарання має багаторічну історію,достатню наукову розробленість і нормативно-правову визначеність. Механізмже конфіскації як процесуальний порядок поводження із речовими доказами, ане безпосереднє покарання, що юридичним наслідком має також виникненняправ державної власності, є новим для законодавства України, не маєдостатнього наукового обґрунтування, а від того і нормативно-правовоговизначення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» у нормах ст. 52, якастосується способів цивільно-правового захисту авторського права і суміжнихправ, містить положення, що «Суд може постановити рішення про вилученнячи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограмчи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені аборозповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а такожзасобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше,матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та іншихпредметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм,відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, щовикористовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходутехнічних засобів захисту. За рішенням суду вилучені контрафактніпримірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм,відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторськогоправа і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані ційособі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірникипідлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися длявідтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню ізперерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України» [1].

49

У ст. 53 п. 3 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» також єподібна норма, яка передбачає: «Суд може постановити рішення про: а)вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаноговідповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманогобезпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншимиособами, конфіскації не підлягають); б) вилучення чи конфіскацію матеріаліві/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконноговиробництва матеріалу сорту» [2].

Інші спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності чітко прописанихнорм щодо конфіскації не містять, а це означає, що до таких об’єктів яквинаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральнихмікросхем, знаки для товарів і послуг тощо, які введені в обіг із порушеннямправ інтелектуальної власності можуть бути застосовані загальні норми щодозахисту прав інтелектуальної власності, які передбачені ст. 432 Цивільногокодексу України. Аналіз вказаної норми ЦК України дозволяє стверджувати, щозаконодавець розмежовує поняття «конфіскація» і «вилучення». Так, вилученняможе стосуватися усіх об’єктів інтелектуальної власності, які введені вцивільний обіг із порушенням прав інтелектуальної власності, а також матеріалівта знарядь, які використовувались переважно для виготовлення товарів зпорушенням права інтелектуальної власності. Конфіскація ж в загальномупорядку цивільно-правового захисту не передбачена, а це означає, що вона можебути застосована виключно у випадках передбачених законодавством, тобтовиключно по відношенню до об’єктів авторського права і суміжних прав, атакож сортів рослин. Наголошуємо на тому, що йдеться про конфіскацію вмежах цивільно-правового способу захисту прав інтелектуальної власності. Колиж йдеться про адміністративно-правовий та кримінально-правовий способизахисту прав, то застосування механізму конфіскації має свої особливості.

Так, санкції ст.ст. 512, 1646, 1647, 1649 передбачають накладення штрафу зконфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, якіпризначені для її виготовлення а також грошей, отриманих від цієї діяльності. Підконфіскацією предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктомадміністративного правопорушення, розуміємо «примусову безоплатну передачуцього предмета у власність держави за рішенням суду» [4].

Стаття 476 Митного кодексу України встановлює, «Ввезення на митнутериторію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначенихдля виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушеннямохоронюваних законом прав інтелектуальної власності - тягнуть за собоюнакладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушеннямправа інтелектуальної власності» [5].

Аналіз норм адміністративно-правового способу захисту правінтелектуальної власності дозволяє зробити висновок, що законодавець оперуєлише поняттям «конфіскація», тобто поняття «вилучення» для нього нехарактерне. Це і не дивно, адже адміністративне стягнення є міроювідповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила

50

адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, повагидо правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень яксамим правопорушником, так і іншими особами. Тобто жодного відношення докомпенсаційних механізмів відновлення порушених прав інтелектуальноївласності адміністративно-правове розуміння конфіскації не має.

Подібний механізм конфіскації встановлений і в межах кримінально-правового способу захисту порушених прав інтелектуальної власності. Так,норми ст. 96-1 та 96-2 КК України запровадили інститут спеціальноїконфіскації, за яким здійснюється примусове безоплатне вилучення зарішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна увипадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину абосуспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння,передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основнепокарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячінеоподатковуваних мінімумів доходів громадян [6]. Нагадаємо, що наведенінорми з’явились в Кримінальному кодексі України лише 28 лютого 2016 року узв’язку із виконанням рекомендацій, які містяться у шостій доповідіЄвропейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодолібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовноудосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної компенсації.

Нововведеними нормами ст. 96-1 та 96-2 законодавець запровадив новийпорядок конфіскації, зокрема вилучив із санкцій ст. 176,177 та 229 КК Українизвичайну конфіскацію, зате запровадив спеціальну конфіскацію з відсутністюприв’язки до виду кримінального правопорушення. Так, серед підставзастосування спеціальної конфіскації ст. 96-2 КК України передбачає, щозастосовується вона у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержанівнаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину,фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди зайого вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаютьсявласнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, -переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосованіабо використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, щоповертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати проїх незаконне використання [6].

Як вбачається із наведених вище норм кримінального законодавства,законодавець доволі чітко і лаконічно прописав підстави та порядок здійсненняспеціальної конфіскації, що є позитивним, оскільки чітко визначає випадкинабуття державною права власності на майно та грошові кошти, конфісковані упорушників. З позиції обмеження прав порушника, як бачимо, випадкизастосування спеціальної конфіскації мають завершений характер, щозумовлює дотримання балансу інтересів як порушника, так і держави. Нормапро незастосування механізму спеціальної конфіскації до грошей, цінностей таіншого майна, які згідно із законом підлягають поверненню власнику(законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої

51

злочином сприяє встановленню балансу прав між державою таправовласником, чиї права порушені. У зв’язку із зазначеним можнастверджувати про належне правове регулювання механізму спеціальноїконфіскації у нормах кримінального права і дотримання балансу інтересів усіхтрьох сторін: правовласника, порушника та держави.

З позиції набуття прав державної власності через механізм конфіскації,норми сучасного механізму є більш вигідні для держави, оскільки необхідністьзнищення відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціальновикористовувались для її виготовлення не залишали шансів державі набутижодних прав власності. Це було не завжди доречно, адже для порушення правінтелектуальної власності у переважній більшості випадків застосовувалосьприладдя, яке можна використовувати у цілком законних сферах, а томуобов’язкова вимога знищення його була, на наш погляд, невиправданою.Значно вигідніше використовувати знаряддя і матеріали в діяльності державнихпідприємств, установ та організацій на користь суспільству або продати його ікошти передати до бюджету, аніж просто знищувати.

За незначного коректування кримінально-правовий механізм конфіскації зпозиції забезпечення прав державної власності можна визнати задовільним іздатним виконати поставлені перед ним завдання. Порівняльно-правовий аналізнорм чинного адміністративного, кримінального та цивільного законодавства зпитань конфіскації дозволив нам окреслити і можливі шляхи вдосконаленняостаннього.

Так, нагадаємо, що Закон про авторське право наділяє суд можливістюпостановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактнихпримірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо якихвстановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушеннямавторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічнихзасобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів,магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою якихвідтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, атакож матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і длявиготовлення засобів обходу технічних засобів захисту. З цього доходимовисновку, що вилучення як механізм відокремлений від конфіскації стосується іконтрафактних примірників і обладнання, за допомогою яких здійснюєтьсяпорушення прав інтелектуальної власності.

Абз. 2 п. 4 ст. 52 ніби і вносить певні роз’яснення щодо матеріалів іобладнання, та все ж не зовсім вдало. Із редакції останньої норми вбачається,що і контрафакт і обладнання можуть бути передані правовласнику, а вже увипадку невиявлення бажання їх отримати контрафакт знищується, аобладнання відчужується із перерахуванням коштів до Державного бюджетуУкраїни. Ми таку позицію законодавця вважаємо невдалою, оскількиобладнання для порушення прав інтелектуальної власності ніколи не належалоправовласнику і отримувати певні вигоди від незаконної діяльності попорушенні прав інтелектуальної власності правовласник не в змозі. Ми стоїмона позиції, що знищуватись на вимогу правовласника може лише контрафактна

52

продукція, а кліше, матриці, форм, оригінали, магнітні стрічки, фотонегативи таінших предмети, за допомогою яких відтворюються примірники творів,фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріали і обладнання, щовикористовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходутехнічних засобів захисту мають бути одразу конфісковані. Цим проведетьсячітке розмежування між механізмами вилучення та конфіскації, а захист правправовласника матиме виключно компенсаційний характер. Для цьогопропонуємо норми п. 4 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжніправа» викласти у наступній редакції: «Суд може постановити рішення провилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм,відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони буливиготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або)суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Конфіскаціястосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок,фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюютьсяпримірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріаліві обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовленнязасобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числікомп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовленняна вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав іправа якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа невимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню.Матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворенняконтрафактних примірників, після конфіскації підлягають відчуженню ізперерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

Отож, провівши аналіз механізму конфіскації в справах про порушенняправ інтелектуальної власності нами було встановлено його застосування вмежах цивільно-правового, адміністративно-правового та кримінально-правового способів захисту прав інтелектуальної власності. У всіх названихспособах механізм конфіскації має свої особливості, які були нами детальнорозписані вище. Детальний аналіз норм чинного законодавства дозволив намвиявити певні недоліки і запропонувати шляхи їх вирішення з метоюзабезпечення балансу інтересів трьох сторін відносин, до яких має відношенняконфіскація: правовласника, порушника та держави. Попри необхідністьнезначних доповнень кримінально-правовий механізм спеціальної конфіскаціївизнаний нами як найефективніший спосіб набуття прав державної власності.

ЛІТЕРАТУРА:1. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р.

//Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 14. - Ст. 64.2. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 № N

3116-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 21, ст. 218.3. Цивільний кодекс України від 28 листопада 2001р. // Голос України. – 2003.

- № 45-46. – 12 березня. - № 47-48. – 13 березня.

53

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984№ 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984,додаток до № 51, ст.1122.

5. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

6. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

7. М. Блекені. Механізми конфіскації майна у злочинах, пов’язаних зпорушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності //Матеріали Міжнародної конференції «Охорона прав інтелектуальноївласності в Україні та Європейському Союзі: політика, законодавство,практика» (Київ, 15-16 червня 2011 р.). – К.: Фенікс, 2011. – 480 с.

8. Спеціальна конфіскація. На що сподіватися право власникам ? //http://igu.ua/legislation/spetsialna-konfiskatsiya-na-shcho-spodivatysya-pravovlasnykam.html

9. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року №4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12,№ 13, ст.88.

УДК 347.965.42Подковенко Т. О.

к. ю. н., доцент кафедри теорії та історії держави і праваТернопільський національний економічний університет

АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Протиріччя та суперечності в природі та суспільстві, протистояння таборотьба між людьми та різними соціальними групами активізують потребунаукового дослідження проблематики методів та способів вирішення спорів,серед яких на особливу увагу заслуговують альтернативні підходи у вирішенніконфліктів. Альтернативність у вирішенні правових спорів і конфліктів задіюєтакі механізми правової системи, які практично не залежать від специфічниххарактеристик права (наприклад, англосаксонського (прецедентного) абоконтинентального). Універсальність альтернативних процедур ґрунтується наособливостях та можливостях людської комунікації, порозумінні, пошукуконсенсусу та прийнятті взаємоприйнятного рішення.

Позасудові способи вирішення спорів – це широкий спектр механізмів,спрямованих на закінчення конфлікту без звернення до офіційного правосуддя.Термін «альтернативне вирішення спорів» (Alternative Dispute Resolution –ADR) вперше почали застосовувати в США для позначення гнучких інеформальних процедур врегулювання конфліктів, які виникли на противагускладній і громіздкій процедурі офіційного правосуддя, стали його

54

альтернативою (сьогодні цей термін є офіційним і широко застосовується нетільки в правовій теорії, але і в законодавстві багатьох держав). Також існуютьінші позначення такого типу процедур, що зустрічаються у науковій літературі,зокрема: Amicable Dispute Resolution – договірні методи розв’язання спорів,Assisted Dispute Resolution – допоміжні способи вирішення спорів, EfecctiveDispute Resolution – ефективні методи вирішення спорів, Сomplementary DisputeResolution – додаткові методи вирішення спорів [1, с.77].

Розвиток альтернативних способів вирішення спорів можна розглядати утрьох моделях:

переваг, зумовлених культурними чинниками;еволюції системи права;імплементації способів ADR з інших правових систем [2, c. 22].Альтернативні методи вирішення спорів мають багато позитивних

особливостей, у тому числі вони швидкі, мають неформальний характер, дешевіі легко доступні. Крім того, спостерігається безперервне зростання кількостісправ щодо захисту прав споживачів, що вирішуються саме домовленостями.Максимальна ефективність цієї системи однак обмежена тим, що не всіпідприємці та країни використовують ADR.

Альтернативним методом вирішення спорів може бути як процедураобміну думками, конкретними вимогами між сторонами самого договору, атакож процедура, за якою між підприємцем та споживачем діє третя сторона –медіатор, посередник.

Особливі риси спорів, пов’язаних з захистом прав споживачів, такі як:диспропорція між низькою вартістю предмету спору та високими затратамисудового процесу, фактична нерівність сторін спору (споживач завжди єслабшою стороною спору) у поєднанні з неефективністю судового процесу,зумовили на ґрунті конфліктів та спорів щодо захисту прав споживачіврозвиток позасудових альтернативних способів вирішення спорів

Застосування альтернативних способів вирішення спорів щодо захиступрав споживачів у польській правовій системі відбувається головним чином врамках гармонізації національного права Польщі з правом європейськоїспільноти. Необхідність розвитку альтернативних способів вирішення спорівщодо захисту прав споживачів та їх практична витребуваність зумовлені, упершу чергу, пошуком якісно нової моделі цивільного процесу, яка відповідалаб динамічним змінам, що відбуваються у суспільному та економічному житті.

Проблематика охорони прав споживачів була піднята ще 1957 року узагальній частині Римського трактату, у якому було зазначено, що однією зцілей Європейського Економічного Союзу є посилення охорони правспоживачів. Еволюція цієї моделі у Європейському Союзі відбувалася відзагальної ідеї охорони споживача до утвердження, що судове правосуддяповинно бути зміцнене альтернативними способами вирішення спорів. Впливна це мали наступні чинники: зміна підходів у трактуванні поняття «споживач»на спільному ринку, формування якісно нових концепцій цивільного процесу,зростання кількості справ у загальних судах (перевантаження судів), а такожспецифічний характер справ щодо охорони прав споживачів [3].

55

Звернення до процедури ADR не завжди означає уникнення витрат з обохсторін спору, тому в деяких ситуаціях це платні процедури, часто тільки дляоднієї зі сторін. У той же час, оплата зазвичай набагато нижче судових зборів.Крім того, незважаючи на деяку схожість, між окремими процедурами ADR зоднаковими назвами може існувати велика різниця у способах їх проведення взалежності від держав, де вони застосовуються.

У Європейському Союзі в даний час існує більше 750 інституцій ADR зохорони прав споживачів, і кожна з них використовує свої власні методивирішення спорів. У той же час можна виокремити загальні риси щодо завданьADR, зокрема: полегшення доступу до правосуддя та задоволення претензійшляхом скорочення часу провадження, неформальний характер процедури тазменшення витрат. Також це реальна можливість припинити спір без зайвихтруднощів і стресів. З точки зору споживача найбільш важливими є дві основніриси ADR – їх доступність та можливість остаточного вирішення конфлікту.

8 листопада 2013 року набула чинності Директива щодо альтернативнихметодів вирішення споживчих спорів, яка регулює вирішення спорів міжспоживачами та підприємцями стосовно договірних зобов’язань, щовипливають з договорів купівлі-продажу або контрактів про надання послуг,укладених у всіх секторах економіки.

У Директиві визначено поняття «споживач», під яким розуміється фізичнаособа, діяльність якої не пов’язана з його комерційною, господарською,ремісничою або професійною діяльністю [4].

Деякі існуючі акти ЄС вже містять положення про ADR. Для забезпеченняправової визначеності слід передбачити, щоб ця Директива мала перевагу в разівиникнення конфлікту стандартів. Зокрема, важливо, що Директива не повиннапорушувати положення Директиви 2008/52/ЄС Європейського Парламенту таРади від 21 травня 2008 року щодо деяких аспектів медіації у цивільних ікомерційних справах, які вже встановлюють рамки для схем медіації на рівніСоюзу у випадку транскордонних спорів, і водночас не перешкоджати їїзастосуванню стосовно внутрішніх систем посередництва.

Про захист прав споживачів можна говорити як про сферу, що доволі стрімкорозвивається. Розвиток альтернативних способів вирішення спорів тісно пов’язанийз концепцією активного суспільства, свідомого споживача, який знає свої права тапідприємця, здатного до поступок. Це риса постіндустріальних суспільств, у якихвирішення спорів відбувається шляхом досягнення самими сторонами порозуміннячерез діалог, переговори, пошук консенсусу. На нашу думку, сучасна державаповинна використовувати великий потенціал інститутів ADR при вирішенніправових спорів та конфліктів.

ЛІТЕРАТУРА:1. Gajda K. Alternatywne metody rozwiązywania sporów – projekt dyrektywy

Parlamentu Europejskiego i Rady w sprawie niektórych aspektów mediacji wsprawach cywilnych i handlowych, Problemy Współczesnego PrawaMiędzynarodowego, Europejskiego i Porównawczego, vol. IV, A.D. MMVI, s. 77.

56

2. Jakubiak-Mirończuk A. Alternatywne a sądowe rozstrzyganie sporów sądowych.Warszawa. 2008. s. 22.

3. Gajda K. Alternatywne metody rozwiązywania sporów w sprawachkonsumenckich URL:http://arbitraz.laszczuk.pl/_adr/26/Alternatywne_metody_rozwiazywania_sporow_w_sprawach_konsumenckich_(cz._I).pdf

4. Dyrektywa Parlamentu Europejskiego i Rady 2013/11/UE z 21.5.2013 r. wsprawie alternatywnych metod rozstrzygania sporów konsumenckich orazzmiany rozporządzenia (WE) nr 2006/2004 i dyrektywy 2009/22/WE (dyrektywaw sprawie ADR w sporach konsumenckich), Dz.Urz. UE L Nr 165 z 18.6.2013 r.URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/PL/TXT/?uri=celex%3A32013L0011

УДК 347.453.1Польний Д. А.

здобувач Науково-дослідного інституту приватного права іпідприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ ЗАХИСТУ ПРАВ СТОРІНДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ)

Суб’єктивне право, надане особі, але не забезпечене від його порушеннянеобхідними засобами захисту, є лише декларативним правом [1, 96]. Цянеспростовна істина є основою буття правової матерії, про яку говорилиюристи різних історичних епох [2, 34].

Основоположною у правовому механізмі захисту прав і свобод людини єстаття 55 Конституції України, яка проголошує за кожним право захищати своїправа і свободи всіма засобами, які не заборонені законом (ч. 5 ст. 55).Змістовним продовженням цієї конституційної норми в сфері захистуособистих немайнових та майнових прав є положення Глави 3 Розділу 1 ЦКУкраїни, які на рівні із можливістю захисту цивільних прав визначаютьправовий захист інтересів учасників цивільних правовідносин, що несуперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Моделюючи зміст положень вказаної глави законодавець говорить, що«кожна особа має право на захист цивільного права … ». Втім, ми свідомі того,що носіями права на захист цивільних прав є всі учасник цивільнихправовідносин, які визначені у ст. 2 ЦК України.

Сьогодні у вітчизняній цивілістиці захист прав розглядають:– як діяльність («дії уповноваженої особи, а також діяльність

юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядкузобов’язані вжити заходів, до поновлення порушеного, оспорюваного чиневизнаного цивільного права» [3, 27]; « … захист прав може бути визначенийяк юридична діяльність, спрямована на усунення перешкод на шляху

57

здійснення суб’єктами своїх прав та припинення правопорушення, відновленняположення, що існувало до правопорушення» [4, 16]; «правозастосовчадіяльність, що здійснюється компетентним органом або безпосередньоуправомоченою особою у випадках, визначених законом, з метою відновленняпорушеного, невизнаного чи оспорюваного суб’єктивного права та інтересу» [5,10]);

– як систему заходів, («комплекс правових засобів реагування на випадокпорушення права …», [6], «обраних самою особою чи встановлених договоромабо актами цивільного законодавства» [7, 114; 8, 172-173; 9, 33]. О. О. Кот,аналізуючи концептуальні підходи до розуміння поняття захисту цивільнихправ у науці цивільного права України та інших держав пострадянськогопростору, схиляється до думки, що «Найбільш точно явище захисту цивільнихправ розкривається через категорію заходів. Водночас і характеристику захистучерез вказівку на дієвий елемент не можна вважати зайвою чи навітьпомилковою» [10, 10])

– як процес («що має свій початок (подання позову, заяви) та кінець(виконання рішення)» [11, 481]. Отож, «правовий захист, зауважуєЗ. В. Ромовська, – завжди акт, що уже відбувся, оскільки він є безпосередньоюреалізацією міри державного примусу, що визначена у рішенні суду чи іншогооргану, уповноважено на здійснення правового захисту» [11, 480]. Безумовно,що захист цивільних прав – це явище динамічне і припиняється досягненняммети, якою є усунення утиску суб’єктивного права учасників цивільнихправовідносин та відновлення правового положення, яке існувало до моментутакого утиску.

Розглянуті наукові підходи до розуміння суті захисту прав дозволяютьстверджувати, що поняття «захист прав» є полісемним, а кожне доктринальнерозуміння змістовного навантаження цього поняття має своє теоретичнеобґрунтування та вказує на окремі його прояви як юридичного явища.

Відсутність заперечень одним науковим підходом іншого допускаютьможливість інтегровано підійти до визначення поняття «захист цивільнихправ», в тому числі і прав сторін договору найму (оренди) як дій управомоченоїособи або діяльність органів, уповноважених здійснювати правовий захист, якіопосередковуються застосуванням заходів, що передбачені договором абоактами цивільного законодавства, і скеровані на забезпечення недоторканостісуб’єктивного цивільного права, припинення правопорушення та відновленняправового положення шляхом застосування заходів юридичного захисту.

ЛІТЕРАТУРА:1. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. М.,

1992. 207 с.2. Ярема А. Г. Система способів захисту цивільних прав судом. Вісник

Верховного Суду України. 2009. №12(112). С.34-39.3. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг.

ред. Я. М. Шевченко. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. Ч. 1.– 692 с.

58

4. Притика Ю. Д. Поняття і диференціація способів захисту цивільних правта інтересів // Вісник Київського національного університету імені ТарасаШевченка. 2004. Вип. 60-62. С.16- 19.

5. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів : дис... канд.юрид. наук: 12.00.03. – К., 2009. – 209 с.

6. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні:автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2001. – 21 с. URL :http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?z21id=&i21dbn=ard&p21dbn=ard&s21stn=1&s21ref=10&s21fmt=fullwebr&c21com=s&s21cnr=20&s21p01=0&s21p02=0&s21p03=a=&s21colorterms=1&s21str=%d0%94%d0%b7%d0%b5%d1%80%d0%b0%20%d0%86.%d0%9e.$

7. Боднар Т. В. Деякі проблеми захисту цивільних прав у договірнихзобов’язаннях // Університетські наукові записки. 2007. №2(22). С. 113-118.

8. Боднар Т. В. Деякі аспекти захисту цивільних прав при зміні і припиненнідоговірних зобов’язань // Право України. 2014. №2. С.171-179.

9. Моісеєнко Ю. М. Захист суб’єктивних цивільних прав сторін договорубанківського вкладу (депозиту). дис... канд. наук: 12.00.03. – Харків, 2018. –190 с.

10. Кот. О. О. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав: проблемитеорії та судової практики. – К.: Алерта, 2017. – 494 с.

11. Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічнийкурс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.

Слома В. М.к. ю. н., доцент, доцент кафедри цивільного права і процесу

Тернопільський національний економічний університет

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ СУБСИДІАРНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Субсидіарне зобов’язання являє собою правовідношення, у якому настороні боржника є дві особи – основний боржник і додатковий (субсидіарний)боржник. Кредитор має право звернутися з вимогою до субсидіарногоборжника у разі відмови від виконання або неможливості виконаннязобов’язання основним боржником або неотримання від останнього відповідіна вимогу в розумний строк, якщо інше не передбачено договором або законом[4, 149].

Як зазначає Н.Ю. Голубєва будь-яке правовідношення становить собоюправовий зв’язок між суб’єктами. Норма права наділяє осіб суб’єктивнимиправами та забезпечує реалізацію цих прав відповідним юридичнимобов’язком, що складає внутрішню структуру правовідношення. При цьомунорма права формує відповідну модель поведінки суб’єктів конкретногоправовідношення [2, 460].

59

А.С. Бакін вказує, що змістом субсидіарного зобов’язання як охоронногоправовідношення є охоронний субсидіарний обов’язок субсидіарного боржника– вчинити на користь іншої особи – кредитора за основним зобов’язанням, дії ззадоволення його вимог, пред’явлених до основного боржника, але невиконаних чи залишених останнім без відповіді, та охоронне право кредитораза основним зобов’язанням вимагати виконання охоронного обов’язку, якийпокладений на субсидіарного боржника [1, 116].

Абз. 2 ч. 2 ст. 619 ЦК України передбачено, що якщо основний боржниквідмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від ньогов розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явитивимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Характеризуючи положення даної норми, слід зазначити, що законодавецьне передбачає необхідності з’ясування причин невиконання зобов’язання чиненадання відповіді на вимогу кредитора основним боржником.

Відповідно до ч. 3 ст. 619 ЦК України відповідно до якої, кредитор неможе вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарнувідповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахуваннязустрічної вимоги до основного боржника.

Слушною є думка, висловлена Ю.Я. Крюковою щодо того, що у випадку,коли кредитор свідомо нехтує можливістю одержати задоволення без зверненнядо іншого суб’єкта, він виходить за межі дозволеної йому поведінки, зловживаєсвоїм правом [3, 133].

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 619 ЦК України особа, яка несе субсидіарнувідповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої їй кредитором,повідомити про це основного боржника, а уразі пред’явлення позову, - податиклопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

Дане нормативне положення спрямоване як на захист інтересів основногоборжника при пред’явленні до нього регресної вимоги, так і на захист правсубсидіарного боржника. Оскільки основний боржник має право висунутизаперечення проти вимоги кредитора, він повинен бути проінформований проотримання субсидіарним боржником такої вимоги кредитора. Якщосубсидіарний боржник не повідомить основного боржника про отриманувимогу, він не лише обмежить основного боржника у його правах, але йпоставить під загрозу свої права у випадку виконання субсидіарногозобов’язання.

Отже, зміст субсидіарного зобов’язання складає право кредитора вимагативиконання зобов’язання та обов’язок додаткового боржника виконатизобов’язання з дотриманням правил виконання, встановлених цивільнимзаконодавством України.

ЛІТЕРАТУРА:1. Бакин А. С. Субсидиарность в гражданском праве Российской Федерации:

дис. … канд. юрид. наук. Томск, 2014.2. Голубєва Н. Ю. Зобов’язання у цивільному праві України: методологічні

засади правового регулювання: монографія. О.: Фенікс, 2013. 642 с.

60

3. Крюкова Ю. Я. Субсидиарные обязательства в гражданском правеРоссии: дис. … канд. юрид. наук. Екатеринбург, 2013. 170 с.

4. Трут Д. В. Цивільно-правові зобов’язання з множинністю осіб: дис. …канд. юрид. наук. К., 2014.

УДК :347.42:347.440.64:347.451Стахира Г. М.

аспірант кафедри цивільного права і процесуТернопільський національний економічний університет

Саванець Л. М.к. ю. н., доцент, доцент кафедри міжнародного права,

міжнародних відносин та дипломатіїТернопільський національний економічний університет

ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЦИФРОВИХ СПОЖИВАЧІВУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Стрімкий розвиток інформаційних та комп’ютерних технологій значноюмірою вплинув на щоденне життя споживачів. Віддалена робота ізелектронними документами, переписка в Інтернеті, створення відео-, аудіо-,фото файлів, їх цифрова обробка та інша взаємодія із об’єктами, що існують уне матеріальній формі стає щоденним заняттям цифрового споживача ХХІстоліття. Правовідносини із постачання цифрового контенту для йогокористувачів є невід’ємною частиною життя, тому питання розробки тавпровадження ефективного правового регулювання обігу цифрового контентузалишається надзвичайно актуальним.

Вітчизняне законодавство не виокремлює договір постачання цифровогоконтенту з поміж окремих видів зобов’язань, що містяться у Цивільномукодексі України. Це дозволяє віднести дану договірну конструкцію до непоіменованих договорів та для регулювання правовідносин пов’язаних із обігомцифрового контенту на підставі аналогії права застосовувати найбільшуподібнені договірні конструкції.

Цікавим видається аналіз захисту прав споживача та відповідальностіпостачальника за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання удоговорах постачання цифрового контенту, застосовуючи за аналогієюдоговірну конструкцію купівлі-продажу. Із дефініції договору купівлі продажу,що міститься у Цивільному кодексі України слідує обов’язок продавцяпередати товар (у даному випадку цифровий контент) у власність покупця.Проте, враховуючи особливу подвійну правову природу цифрового контенту(що полягає у матеріальній та нематеріальній формі вираження) передача йогоу власність покупцю не завжди видається можливою. До прикладу, приукладенні договору хмарного сховища даних, постачальник послуг надає у

61

користування споживачу частину місця на сервері для зберігання цифровихданих.

Інша суттєва проблема застосування договірної конструкції купівлі-продажу до договорів постачання цифрового контенту пов’язана із переходомправа власності, полягає у тому, що у переважній більшості випадків,постачальники послуг цифрового контенту не є його власниками, арозпоряджаються ним на підставі ліцензійного договору. Так, укладаючидоговір купівлі-продажу програмного забезпечення, споживачу надаєтьсяліцензія на використання комп’ютерної програми (яка виступатиме цифровимконтентом), проте весь титул власності на дану програму, включно ізмайновими правами належить постачальнику.

Не менш цікавим видається дослідження можливості поширення положеньст.673 Цивільного кодексу України щодо якості товару на правовідносинипостачання цифрового контенту. Обов’язком продавця, встановленим узаконодавстві є передання покупцеві товару належної якості. При цьому, підякістю розуміється його придатність для мети, з якою товар такого родузазвичай використовується [1, 211].

При порушенні зобов’язань щодо якості, покупець має право, незалежновід можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця,за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усуненнянедоліків товару в розумний строк; або відшкодування витрат на усуненнянедоліків товару [2].

У випадку, якщо цифровий контент був придбаний за зразком або описом(доприкладу покупцю попередньо було надано демо-версію програмногозабезпечення або онлайн-гри), застосування ч. 3 ст. 673 ЦК України, щовстановлює вимоги щодо відповідності якості товару, попередньо наданомузразку чи опису надасть додаткову можливість захисту очікуваних сподіваньпокупця.

Особливу увагу для аналізу відповідальності за порушення договірногозобов’язання з постачання цифрового контенту слід приділити споживчимдоговорам. Варто відзначити, що спеціальне законодавство у сфері захиступрав споживачів містить поділ недоліків товару на недолік та істотний недолік.

Застосовуючи положення Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів постачання цифрового контенту, у разі виявлення недолікуцифрового контенту споживачу гарантується право вимагати : пропорційногозменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;відшкодування витрат на усунення недоліків товару [3].

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотнихнедоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), абофальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи,споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставіобов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм виборомвимагати від продавця або виробника (у даному випадку від постачальникацифрового контенту): розірвання договору та повернення сплаченої за товар

62

грошової суми; заміни товару на такий же або на аналогічний, з числа наявниху продавця (виробника), товар.

Дана норма закріплює виникнення негативних правових наслідків наявностіістотного недоліку товару для продавця (виробника) лише у випадку наявності йоговини, тобто український законодавець, надає споживачу право на розірваннядоговору та право вимагати заміни товару при істотному недоліку тільки занаявності вини продавця (виробника) товару. У цьому контексті цікавим є питанняможливості захисту власних прав споживачем у випадку існування істотногонедоліку без вини виробника (продавця). Не підлягає сумніву, що видання товару ізнедоліком є різновидом неналежного виконання зобов’язання. Проте правовінаслідки передання товару з недоліками засновані на інших підставах ніж ті, щовиникають із загальних принципів відповідальності. Передусім, підставою єнедолік товару, а не завдана шкода. У випадку існування недоліку, конструкціявідповідальності набуває характеру відповідальності продавця незалежно від вини,а також його проінформованості (знання), а тому ця відповідальність ґрунтується напринципі «ризику». Вищенаведене дає підстави розуміти таку відповідальність якзасіб захисту покупців [4, 38].

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що основною проблемою захиступрав цифрових споживачів є відсутність спеціального законодавства у даній сфері.Застосування за аналогією положень Глави 54 Цивільного кодексу України додоговорів постачання цифрового контенту є досить неефективним. Перш за все – цепов’язується із характерним для купівлі-продажу переданням речі у власністьпокупцю, що у випадку із цифровим контентом практично не застосовуються. Увипадку застосування законодавства про захист прав споживачів до правовідносиніз обігу цифрового контенту проблемним видається спосіб захисту прав споживачацифрового контенту в контексті його обов’язку доведення вини постачальника уразі виявлення недоліків або істотних недоліків цифрового контенту протягомгарантійного строку. Таким чином, з метою захисту прав цифрових споживачів тагармонізації національного законодавства із європейським, вітчизняномузаконодавцю слід розробити спеціальне нормативно-правове регулювання обігуцифрового контенту.

ЛІТЕРАТУРА:1. Іваненко Л.М., Язвінська О.М. Захист прав споживачів. К.: Юрінком Інтер.

2014. с.2112. Цивільний кодекс України. Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. URL:

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (Дата звернення: 25.03.2019)3. Про захист прав споживачів. Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII.

URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 (Дата звернення:25.03.2019)

4. Саванець Л.М. Права споживача у разі придбання товару неналежноїякості за законодавством Європейського Союзу та України. Актуальніпроблеми правознавства. Випуск 1 (9). 2017. С.36-42.

63

УДК 347.772Тарасенко Л. Л.

к. ю. н., доцент кафедри інтелектуальної власності,інформаційного та корпоративного права

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

У господарській діяльності суб’єкти підприємництва використовують різнікомерційні позначення. Всі позначення можна поділити на поіменовані (ті, яківизначені законом як засоби індивідуалізації товарів, послуг, учасниківцивільних відносин) і не поіменовані (ті, які прямо не визначені законом яккомерційні позначення).

До поіменованих комерційних позначень слід віднести знаки для товарів іпослуг (торговельні марки), комерційні найменування і зазначення походженнятовару.

До непоіменованих комерційних позначень належать доменні імена,комерційні позначення, які використовуються суб’єктами господарювання безоформлення прав інтелектуальної власності на них і «Trade dress» (фірмовийстиль).

Знаки для товарів і послуг призначені відрізнити (вирізнити) товари іпослуги одних осіб (виробників, надавачів послуг) від товарів і послуг іншихосіб. При цьому обсяг правової охорони, що надається знаку, визначаєтьсязображенням знака та переліком товарів і послуг за МКТП. За порядкомнадання правової охорони знаки для товарів поділяються на:- знаки, зареєстровані виключно в Україні та права на які засвідчуються

Свідоцтвом;- знаки, які охороняються на підставі міжнародної реєстрації за

Мадридською системою;- знаки, визнані добре відомими.

Знак для товарів і послуг може бути визнаний добре відомим або зарішенням Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівліУкраїни, або за рішенням суду (у разі порушення права на Знак). Зазвичайзвернення до суду з такою вимогою супроводжується іншою позовноювимогою про визнання недійсним Свідоцтва на знак для товарів і послугконкурента. При цьому в цій категорії справ необхідно довести: ступіньвідомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; тривалість,обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість тагеографічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака заумови, що знак використовується чи є визнаним та ін.

Прикладом визнання знака добре відомим за рішенням суду є цивільнасправа за позовом Компанії «Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота МоторКорпорейшн)» до Державного департаменту інтелектуальної власності МОНУкраїни та особи_Х про визнання знака «LEXUS» добре відомим в Україні,

64

визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг «LEXUS».Судом було встановлено, що:позначення «LEXUS» станом на травень 2004року мало високий ступінь відомості та визнання його у відповідному секторісуспільства для товарів 12 класу МКТП «автомобілі та деталі до них, щоналежать до 12 класу»;цінність знака, яка асоціювалася з позначенням«LEXUS», була високою та визнаною у суспільстві;використання знака длятоварів і послуг за свідоцтвом відповідача-2 може ввести в оману споживачащодо особи, яка виробляє товар. Також згідно Звіту про соціологічнедослідження «Визначення рівня відомості знаку «LEXUS» в Україні» середдорослого дієздатного населення міст України населенням 100 тис. і більше,було встановлено, що: обізнаність населення великих міст України проіснування знаку «LEXUS» є досить високою – 72,3% назвали цей знак відомимдля них; переважна більшість опитаних добре обізнана з товарами, якімарковані знаком «LEXUS» – 85,6% з числа опитаних, яким відомий знак«LEXUS», назвали такими товарами автомобілі та деталі до них; мешканцівеликих міст України достатньо добре проінформовані про власника тавиробника продукції під знаком «LEXUS» – правильну відповідь на вказанепитання («Тойота Мотор Корпорейшн») дали більше половини (53,2%)опитаних з числа тих, кому відомий знак «LEXUS». Тому позов булозадоволено [1].

Розрізняльна здатність як умова надання правової охорони торговельніймарці включає в себе новизну і оригінальність. При цьому вплив нарозрізняльну здатність мають вже зареєстровані знаки, подані на реєстраціюзнаки, добре відомі знаки, комерційні найменування (але лише ті, які «відомі вУкраїні і які належать іншим особам, які одержали право на них до датиподання до заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг»),зазначення походження товару, промислові зразки, назви відомих в Українітворів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, творимистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їхправонаступників, прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети іфаксиміле відомих в Україні осіб без їх згоди та інші фактори.

При здійсненні прав інтелектуальної власності на торговельну марку вмережі Інтернет слід зважати на подвійне трактування можливості здійсненняцього права. Так, з одного боку, це право розуміється як складова частина правана використання знаку загалом. Відтак власник Свідоцтва на торговельну марку(інша особа, яка набула права на неї) можна використовувати знак в мережіІнтернет незалежно від переліку класів МКТП, який вказаний у Свідоцтві.

З іншого боку існує позиція, в тому числі підтверджена і судовоюпрактикою, що для такого використання потрібен спеціальний клас МКТП(клас № 35 «Рекламування; керування підприємницькою діяльністю;адміністрування у сфері підприємницької діяльності; офісні роботи», до складуякого входить веб-індексування на комерційні або рекламні потреби; вивчанняринку; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності задопомогою веб-сайтів; збирання інформації у комп'ютерні бази даних;комп'ютеризоване ведення справ; надавання онлайнових торговельних

65

майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; рекламування зоплатою переходів на веб-сторінку за рекламним оголошенням; рекламуваннячерез комп'ютерну мережу в режимі он-лайн та ін.).

Ця позиція обгрунтована розмежуванням законодавцем формвикористання знака: окремо для товарів, окремо для послуг і окремо в мережіІнтернет. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону правна знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається:

Ø нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано,упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку,нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такоготовару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу,пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт(вивезення);

Ø застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги,для якої знак зареєстровано;

Ø застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережіІнтернет.

На нашу думку, існує неоднакове тлумачення вказаної норми права. Однакбазуючись на принципі вичерпання прав на торговельну марку, більш доцільноне виділяти окремо право на використання знака в мережі Інтернет. Зокрема,якщо власник свідоцтва на знак виробив продукцію, маркував її належним йомузнаком, ввів цей товар в цивільний оборот, то подальше використання цьоготовару є законним. Зазначений принцип означає, що власник свідоцтва втрачаєправо забороняти будь-яку із наведених дій по відношенню до товару, який буввведений ним у цивільний оборот, і подальше використання знака для товарівта послуг по відношенню до такого товару є вільним та не потребує згодивласника знака для товарів та послуг. Це підтверджено і судовою практикою.

ЛІТЕРАТУРА:1. Рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 01.11.2010 р. Справа

№ 2-704/10. Єдиний державний реєстр судових рішень. Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/12177933

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2018 р. Справа№914/2509/16. Єдиний державний реєстр судових рішень. Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/76078930

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. Справа№ 914/4753/13. Єдиний державний реєстр судових рішень. Режимдоступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/38052316

66

Тарасенко Х. Ю.аспірант кафедри інтелектуальної власності,

інформаційного та корпоративного праваЛьвівський національний університет імені Івана Франка

ПРАВОВА ОХОРОНА ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ ЯК ОБ’ЄКТАПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ

Необхідність правової охорони ландшафтного дизайну як об’єктаінтелектуальної власності зумовлена новою ситуацією у сфері ландшафтногопроектування. На відміну від речей, що виготовляються промисловимспособом, дизайнерські рішення щодо оформлення ландшафту найчастіше єунікальними, оскільки замовники таких об’єктів на перший план висуваютьвласне індивідуальність проектів.

На це справедливо наголошує також Р.Б. Шишка, зазначаючи, що метоюдоговорів на проведення ландшафтних та дизайнерських робіт є створенняунікальних одиничних об’єктів цивільного права, які відповідають вимогамзамовника щодо ексклюзивності речі у технічному (технологічному) плані(розумний будинок) чи зовнішньому вигляді (авторський дизайн) [1, с. 185].Схожу за змістом мету створення творів дизайну закріплено у Рекомендаціяхщодо забезпечення правомірності створення та використання творів дизайну.Так, твори дизайну призначені для надання естетичних якостей товарамповсякденного вжитку, промисловій продукції та середовищу проживаннялюдини [2].

Здійснюючи розробку проекту та втілення ландшафтного дизайну,виконавець (дизайнер) попередньо ознайомлюється із вихідними умовами(вимогами) до дизайну, проводить огляд земельної ділянки, вивчає особливостіґрунту, пріоритети замовника щодо обрання видів насаджень, сортів рослин,освітлення, композицій декоративних елементів, доріжок, водних об’єктів,системи поливу тощо. Згодом діяльність дизайнера зводиться до проектуваннявідповідного ландшафтного дизайну і його втілення в об’єктивну форму.Відтак, погоджуємось із С.В. Дюкарєвою, що так чи інакше ландшафтнийдизайн охоплює ландшафтне проектування, яке проводять у два етапи: 1)ескізне проектування; 2) робоче проектування; після чого виконуються роботиіз упорядкування земельної ділянки та встановлення на ній оздоблювальнихелементів [3, с. 215].

Відтак, твори архітектури та садово-паркового мистецтва існують як увигляді оригіналу (проекту, креслень, ескізів, моделей), так і у виглядіматеріального носія (готового об'єкта) [2]. Отже, як проектна документація(відповідні креслення і опис), створена за результатами розробки дизайнуландшафту, так і реальний об’єкт отримують правову охорону в рамкахавторського права.

Тим не менш, попри дедалі більшу актуалізацію тенденцій до унікальностіта творчого характеру дизайнерських рішень у ландшафті, невирішеним

67

залишається питання правового регулювання відносин ландшафтногопроектування з огляду на те, що договір про створення та втіленняландшафтного дизайну є непоіменованим договором.

На нашу думку, аби визначати правову природу будь-якого договору слідвиходити не із його назви, а з його змісту – тих істотних умов, щодо яких існуєдомовленість сторін. Загальнообов’язковою істотною умовою будь-якогодоговору є його предмет. У випадку із розробкою ландшафтного дизайну,йдеться про такі явища як дизайн (проект) та власне сам об’єкт ландшафтноїархітектури.

В науковій літературі дизайн (від англ. «проектувати, креслити, проект,план, малюнок») визначають як вид діяльності, яка поєднує принципизручності, економічності та краси та пов’язана із проектуванням предметногосередовища [3, с. 142].

В силу вищезазначеного, ландшафтний дизайн – це завжди творчадіяльність, яка спрямована на пошук рішення для задоволення ергономічних,естетичних, функціональних чи інших потреб (або ж результат такоїдіяльності), які стосуються ландшафтного простору. І результат такоїдіяльності, за загальним правилом, наділений творчим характером.

Презумпція творчого характеру ландшафтного дизайну випливає не лишеіз змісту самої дизайнерської діяльності, але й з аналізу відповідних положеньзаконодавства та судової практики.

Так, згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про архітектурнудіяльність» об’єкти садово-паркової та ландшафтної архітектури є підвидомоб'єктів архітектури, які, в свою чергу, відповідно до вимог п.1) ч.1) ст.433 ЦКУкраїни є об’єктами авторського права.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах прозахист авторського права і суміжних прав»: якщо не доведено інше, результатінтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. У п. 25постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистомправ інтелектуальної власності» зазначено: у вирішенні питань про те, чи єконкретний результат об’єктом авторського права, суду слід враховувати, щотаким є лише той результат, який створено творчою працею; доки не доведеноінше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчоюпрацею.

Однак, незважаючи на той факт, що в силу укладення договору пророзробку проекту та втілення ландшафтного дизайну створюється об’єкт праваінтелектуальної власності, правове регулювання подальшого використаннятакого об’єкту має низку недоліків.

Судова практика у господарських справах підходить до оцінки договорупро розробку проекту як договору підрядного типу, в силу якого взагалі невиникають відносини у сфері інтелектуальної власності, якщо у ньому відсутніістотні умови щодо визначення способів та умов використання цього об'єктазамовником, як передбачено ст.1112 ЦК України [5]. Такий висновок щодо

68

правового регулювання відображає лише одну сторону правової природивідносин, які виникають між сторонами. І, в такому разі, поза полемдоговірного регулювання залишаються питання охорони інтелектуальноївласності дизайнера. Адже за умовами таких договорів дизайнер проектуєландшафтний дизайн, втілює його і надає дозвіл на його використаннязамовником.

За умов, якщо сторони просто погодили створення проекту дизайнуландшафту та (або) реального його втілення без визначення способів та умоввикористання цього об’єкта, можна було б презюмувати, що усі праваінтелектуальної власності залишаються у розробника. Однак, тоді невирішенимзалишається питання підстави використання такого об’єкта інтелектуальноївласності замовником. Теоретично могло б йтися про надання невиключноїліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності. Однак, згідно ізвимогами ч.1,3 ст.1108 та ч.3 ст.1109 ЦК України надання ліцензії абоукладення ліцензійного договору також вимагають від сторін досягнення уписьмовій формі згоди щодо сфери використання об’єкта інтелектуальноївласності та низки інших умов, передбачених цими статтями. Ця ситуаціяілюструє правову проблему, яка виникає не лише при створенні на замовленняландшафтного дизайну, але й при створенні інших об’єктів інтелектуальноївласності на замовлення. Необумовлення сторонами умов та способіввикористання об’єкта, яке передбачене як обов’язок для сторін згідно із ч.2ст.1112 ЦК України призводить до автоматичного переходу таких договорів уплощину відносин підряду, незважаючи на те, що внаслідок замовлення булостворено і уже реально існує об’єкт інтелектуальної власності, і подальшевикористання замовником такого об’єкта залишається поза рамками правовогорегулювання. Вважаємо, що така ситуація є недопустимою, а відтак, до ч.2ст.1112 ЦК України слід внести відповідні зміни, доповнивши її ч.2-1 такогозмісту:

«У разі, якщо сторони погодили створення об’єкта права інтелектуальноївласності за замовленням і не визначили в договору умови та способивикористання замовником такого об’єкта, вважається, що замовник отримуєневиключну ліцензію без права надання субліцензії».

Зважаючи на вищенаведене, справедливим буде констатувати двояку(змішану) правову природу договору про розробку ландшафтного дизайну: якдоговору підрядного типу та договору про створення об’єкта інтелектуальноївласності за замовленням.

ЛІТЕРАТУРА:1. Шишка Р.Б. Поняття та характеристика договору про проведення

ландшафтно-дизайнерських робіт. Міжнародний юридичний вісник:збірник наукових праць Національного університету державної податковоїслужби України. Вип.1. 2014. С.184-188

2. Рекомендації щодо забезпечення правомірності створення тавикористання творів дизайну. Міністерство економічного розвитку і

69

торгівлі України. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку іторгівлі України. Електронний режим доступу: http://me.gov.ua

3. Дюкарєва С.В. Ландшафтний дизайн як об’єкт правового регулювання.Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні. ЧасописКиївського університету права. 2011. №4. С.215-218

4. Король А. Сутність поняття дизайн і його види. Молодь і ринок. №4 (87).2012. С.140-145

5. Ухвала Вищого господарського суду України від 13 квітня 2010 року уСправі № 01/76-68. Вищий господарський суд України. Єдиний державнийреєстр судових рішень. Електронний режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/8981540

УДК 347.453.1

Труфанова Ю.к. ю. н., доцент кафедри цивільного права і процесу

Тернопільський національний економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЛОНГАЦІЇ ДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ)

Пролонгація договору найму (оренди) у випадку відсутності запереченняоднієї із сторін регулюються ЦК та ГК України з певними відмінностями. Так,відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторінпро припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця післязакінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самийстрок і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Єдиною умовоюпролонгації договору оренди дана норма визначає відсутність заяви однієї ізсторін про зміну або припинення дії договору протягом місяця після закінченнястроку дії договору. Аналогічна норма передбачена і у ч. 2 ст. 17 ЗаконуУкраїни “Про оренду державного та комунального майна”.

ЦК України у ст. 764 ЦК України встановлює дещо інші вимоги допролонгації договору : “якщо наймач продовжує користуватися майном післязакінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавцяпротягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який бувраніше встановлений договором”. Тобто, для пролонгації необхідно одночаснодві умови: 1) продовження користування найманим майном протягом місяцяпісля закінчення строку договору, 2) відсутність заперечень наймодавця.Доречно відмітити, що ЦК України на відміну від ГК України і Закону України«Про оренду державного та комунального майна» не уточнює зміст заяви ззапереченням – про зміну або припинення дії договору.

Таким чином, за ЦК України відсутність заперечень однієї зі сторін не єдостатньою підставою для пролонгації договору найму (оренди). Обов’язковою

70

умовою для продовження дії на той же строку договору найму є користуваннянайманим майном після закінчення строку дії договору.

На перший погляд, особливої різниці на практиці дані відмінності уформулюваннях норм викликати не мали б – якщо наймач не бажаєпродовжувати договір найму, він повинен припинити користування річчю іповідомити про це наймодавця. Проте існує особливість стосовно строкуздійснення повідомлення – повідомлення повинне бути здійснене протягомодного місяця після закінчення строку дії договору. Вищий господарський судУкраїни неодноразово ставав на позицію, згідно якої завчасне повідомленняпро відмову пролонгувати договір, вчинене не протягом встановленогомісячного строку повідомлення, має наслідком відсутність його правовихнаслідків[1, 2].

Проаналізуємо одну і ту ж ситуацію з огляду на ч. 4 ст. 284 ГК України іст. 764 ЦК України: орендар за два місяці до закінчення строку дії договоруповідомив про відсутність бажання продовжувати орендні відносини(наприклад, стосовно оренди обладнання). Після закінчення строку дії договоруорендар перестав використовувати обладнання і чекав приїзду орендодавця дляйого демонтажу. Орендодавець своїх представників не направив, а через місяцьпісля закінчення строку дії договору повідомив, що договір є пролонгованим напідставі ч.4 ст. 284 ГК України.

Відповідно до положень ГК України за умови відсутності заяви однієї ізсторін протягом місяця після закінчення строку дії договору (що мало місце вописаній ситуації) договір вважається пролонгованим. Оскільки ч. 4 ст. 284 ГКУкраїни імперативно визначає строк повідомлення про відмову від пролонгації– один місяць з моменту закінчення строку договору, то завчасне повідомленняпро відмову від пролонгації правових наслідків не викликає. ГК Українипередбачає єдиний спосіб відмови від пролонгації договору, який однаковий якдля орендаря, так і і орендодавця – подання відповідної заяви.

З позиції ЦК України заперечення проти пролонгації договору (у формізаяви, повідомлення тощо) слід робити лише наймодавцю, наймачу достатньоперестати користуватися річчю. Звичайно, на ньому лежить обов`язокповернути майно наймодавцю.

У вище розглянутій ситуації (коли майно потребує демонтажу чи іншихдій, які повинні вчинятися орендодавцем) питання пролонгації не повинно булоб розглядатися, оскільки наймач (орендар) не користувався майном про щозавчасно повідомив наймодавця. Таким чином, з точки зору ЦК Україниповедінка наймача у даній ситуації є однозначною і жодної пролонгації невідбувається, оскільки гіпотеза ст. 764 ЦК України не дотримана. Запереченняпроти пролонгації здійснено не у формі завчасного попередження (яке у даномувипадку слугуватиме доказом намагання виконати договірні зобов’язання, асаме обов`язку щодо повернення майна), а у формі відмови від користуваннямайном (фактичні дії).

Проведений нами Аналіз норм ч. 4 ст. 284 ГК України, ч.2 ст. 17 ЗаконуУкраїни "Про оренду державного та комунального майна" дозволяєстверджувати, що ними закріплено імперативне правило щодо пролонгації

71

договору найму (оренди) у випадку відсутності заяви однієї із сторін про йогоприпинення протягом місяця після спливу строку його дії. Імперативнийхарактер даної норми дозволяє зробити висновок про те, що зі спливом строкудії самого договору оренди орендні відносини не припиняються. Для їхприпинення необхідна або заява однієї з сторін про припинення договору,надіслана протягом місяця після закінчення строку дії договору, абоповернення орендованого майна, оформлене відповідним актом.

Станом на сьогодні, чинні редакції вказаних правових норм вказують лишена один період під час якого виникає право зробити заяву про припиненнядоговору – місяць після закінчення строку договору.

З метою захисту інтересів наймодавців (орендодавців) вважаємо задоцільне у ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України, ч.2 ст. 17 ЗаконуУкраїни "Про оренду державного та комунального майна" слова «протягоммісяця після закінчення строку дії договору» замінити на «протягом строку діїдоговору або протягом місяця після закінчення строку дії договору». Такаредакція дозволить уникнути наймодавцю (орендодавцю) необхідності чекатиспливу строку дії договору найму (оренди) для повідомлення про припиненнядоговірних відносин.

ЛІТЕРАТУРА:1. Постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2008 у справі №

20/483д/07-9/605д/07[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/1451523

2. Постанова Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №5002-23/3532-2010[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/14347270

Федорченко Н. В.д. ю. н., професор, завідувач кафедри цивільного права

та правового забезпечення туризмуКиївський університет туризму, економіки і права

ОБОВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЦЯ В ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ З НАДАННЯ ПОСЛУГ

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 901 ЦК України, основним обов’язкомвиконавця є надання послуги за завданням замовника. При цьому в ст. 902 ЦКУкраїни закріплено обов’язок виконавця надати послуги особисто. Слідзазначити, що у більшості випадків особистість виконавця для замовникапослуги відіграє важливе (в окремих випадках навіть вирішальне) значення.Тобто в одних випадках замовник зацікавлений просто у наданій послузі, а вінших - у конкретному виконавці (відомому адвокаті, лікареві, перукаревітощо).

72

Непоодинокими є й випадки, коли зацікавленість замовника у конкретномувиконавці обумовлюється хорошою репутацією юридичної особи, яка надаєпослуги. Так, ступінь довіри до туристичного оператора залежить відавторитетності туристичної компанії на ринку туристичних послуг. Причомузамовнику може бути байдуже, який саме турагент буде організовуватиподорож.

Водночас не у всіх різновидах відносин з надання послуг особистістьвиконавця відіграє таке важливе значення. Прикладом можуть бути відносини знадання послуг телефонного зв’язку. На нашу думку, немає ніякої необхідностіу встановленні заборони для оператора зв’язку покласти виконання своїхзобов’язань або частини зобов’язань на іншу особу. Ніяких несприятливихнаслідків для абонента це не тягне. Тобто зобов’язання вважатиметься належновиконаним, якщо послуга буде надана будь-яким фахівцем виконавця.

Цікавим з цього приводу є висловлена в юридичній літературі пропозиціящодо передбачення можливості заміни виконавця для таких відносин, якнадання медичних послуг, у тому числі і за відсутності на це згоди замовника.Наприклад, лікар може бути не впевнений в успішному результаті операції абоне має необхідної кваліфікації, або перебуває в незадовільному фізичному чиемоційному стані тощо [4, 48]. У наведених випадках недоцільно надаватипріоритет волі замовника. Тим більше, що у відносинах з надання медичнихпослуг слід враховувати і те, що в ряді випадків неможливо отримати згодупацієнта (пацієнт непритомний або ж він у зв’язку з дією медичних препаратівчи больового шоку не здатний усвідомлювати значення своїх дій).

Тобто положення ст. 902 ЦК України в цілому не забезпечує реалізаціюправа замовника на вибір конкретного виконавця послуги. Цікавою з цьогоприводу видається позиція М. I. Брагінського, який розглядає схоже правило яквиняток із загального правила ст. 313 ЦК РФ [1, 241]. Схожий підхід увітчизняному законодавстві передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК, за яким боржниквправі покласти виконання зобов’язання на третю особу, якщо із договірних чизаконодавчих умов не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язанняособисто. В такому випадку кредитор зобов’язаний прийняти виконання,запропоноване за боржника іншою особою. При цьому зацікавленістьзамовника в наданні йому послуги конкретним виконавцем може бутизабезпечена лише шляхом включення відповідної умови до договору пронадання послуг.

Отже, зважаючи на вищенаведене, вважаємо за доцільне запропонуватизакріплення на законодавчому рівні можливості заміни виконавця в договоріпро надання послуг. Вважаємо, що принципово відносини замовника івиконавця при цьому не зміняться, оскільки фактичної заміни боржника взобов’язанні не відбувається. За загальним правилом, виконавець буде нестивідповідальність за дії такої особи. Крім того, такі зміни не суперечатьінтересам ні замовника, ні, тим більше, виконавця [5, 197].

До обов’язків виконавця, що є характерними для більшості видівзобов’язань про надання послуг, слід віднести його обов’язок надатиінформацію про послугу, що виникає ще до укладення договору, тобто носить

73

переддоговірний характер. Доведення до замовника потрібних даних пропослугу забезпечує йому можливість самостійно і вільно реалізувати свої права,вибрати потрібну послугу, визначитися з особистістю виконавця. Слідзазначити, що відносини з надання інформації детально регулюються ЗакономУкраїни «Про захист прав споживачів», у якому інформація в доступній формідоводиться до відома споживачів при укладанні договорів про надання послугспособами, прийнятими в окремих сферах обслуговування споживачів.

Менш захищеними в наведеному вище випадку є юридичні особи,оскільки відносини з надання інформації юридичній особі-замовнику неодержали додаткового закріплення в чинному законодавстві. На нашу думку, увипадках, коли замовником за договором виступає юридична особа, обсягобов’язків виконавця з надання всієї інформації повинен розглядатися зурахуванням суб’єктного складу відносин. Щодо якісних характеристик,безперечно, відомості необхідно надати в повному обсязі. Однак, якщо обидвісторони є юридичними особами, то цілком можливою є ситуація, коли замов-ник теж є професіоналом у сфері надання послуг і в такому випадку вінповинен самостійно оцінити повідомлені характеристики, визначити, чи маєпослуга необхідні параметри, чи отримає він бажаний результат. Водночас,якщо через будь-які особливості вимагається надання споживачу додатковоїінформації, поряд з обов’язковою, яка встановлена законом, то виконавецьзобов’язаний її надати і не має права посилатись у випадку виникнення споруна ту обставину, що така інформація не вказана в загальновстановленомупереліку обов’язкової до доведення до відома інформації [2, 64-75].

Таким чином, поширення, крім договірного, ще й законного режимузабезпечення прав замовника на одержання необхідної інформації сприяєуникненню ситуацій, коли замовник, не отримавши необхідної інформації, неволодіючи спеціальними знаннями та досвідом, не зможе використовуватирезультати послуг, що, в свою чергу, призведе до недосягнення тієї кінцевоїмети, яку переслідували контрагенти.

Крім наведеного обов’язку виконавця надати інформацію про послугу, дообов’язків сторін договірного зобов’язання належить обов’язок щодозабезпечення конфіденційності інформації про замовника послуги, отриманої вході виконання зобов’язання та про певні технічні особливості наданняпослуги, що стали відомі замовнику. Договірний обов’язок виконавця щодозабезпечення конфіденційності інформації спрямований на захист комерційної,а не особистої таємниці. Особиста таємниця, як зазначає Л. В. Саннікова, єоб’єктом абсолютних правовідносин, тому для її захисту не потрібноспеціальної вказівки в договорі. Аналогічний обов’язок щодо нерозголошеннякомерційної таємниці найчастіше покладається за договором і на замовникапослуги, оскільки в процесі надання послуг він може стати носієм інформації,що становить комерційну таємницю для виконавця [3, 200]. Так, замовнику якстороні правовідносин з надання послуг слід у договірному порядку заборонятипоширювати без згоди виконавця інформацію, яка йому стала відомою узв’язку, наприклад, із погодженням разом з виконавцем певних особливостейвиробничого процесу.

74

ЛІТЕРАТУРА:1. Брагинский М. И. Договорное право. Книга третья: Договоры о

выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. -М. : Статут, 2002. – 624 с.

2. Поліщук О. Ю. Право споживача на інформацію про продукцію тавиробника (виконавця, продавця) / О. Ю. Поліщук // Приватне право іпідриємництво. - Вип. 6, 2007 р. / редкол. : О. Д. Крупчан (гол. ред.) [таін.]. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2007. - С.64-75.

3. Санникова Л. В. Обязательства об оказании услуг в российскомгражданском праве : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Л. В. Санникова. -М., 2007. – 315 с.

4. Тихомиров А. В. Медицинская услуга: Правовые аспекти / А. В. Тихомиров. -М. : Филинь, 1996. – 352 с.

5. Федорченко Н. В. Договірні зобов’язання з надання послуг: проблеми теоріїі практики: монографія / Н. В. Федорченко. – К.: Юрінком Інтер, 2015. –328 с.

УДК 347.44Яворська О. С.

д. ю. н., професор, завідувач кафедри інтелектуальної власності,інформаційного та корпоративного права

Львівський національний університет імені Івана Франка

СТОРОНИ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ

Уперше на законодавчому рівні можливість укладення договорів міжакціонерами була закріплена у нормі ч. 1 ст. 29 Закону України «Про акціонернітовариства» (у першій редакції) – Обов’язки акціонерів (норма виключена напідставі Закону від 23 березня 2017 року «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо корпоративних договорів» [1]). Цим Закономбули внесені відповідні зміни до ЦК України, Законів України «Про акціонернітовариства» (далі – Закон «Про АТ» [2]), «Про господарські товариства» [3].

На сьогодні можливість укладення корпоративних договорів закріплена заучасниками товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, (оскількидо ТДВ застосовуються норми щодо ТОВ) – ст. 7 Закону «Про товариства зобмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон «Про ТОВ» [4]) таакціонерами – ст. 26-1 Закону «Про АТ».

У національному законодавстві корпоративний договір отримав різніназви. У першій редакції ч. 1 ст. 29 закону «Про АТ» йшлося про договір міжакціонерами. Така назва збережена у чинній редакції ст. 26-1 цього ж Закону.Натомість у ст. 7 Закону «Про ТОВ» закріплена інша назва – корпоративний

75

договір. Оскільки йдеться про поняття, тотожні за змістом, то і назви мали бибути однаковими. Чіткість та виваженість понятійного апарату законів сприяєйого розумінню.

Зміст норм ст. 26-1 Закону «Про АТ» засвідчує, що поняття договору міжакціонерами розкривається через характеристику його предмета та змісту.Відповідно до ч. 1 цієї статті договір між акціонерами товариства – це договір,предметом якого є реалізація акціонерами – власниками простих тапривілейованих акцій прав на акції та/або прав за акціями, передбаченихзаконодавством, статутом та іншими внутрішніми документами товариства. Задоговором між акціонерами його сторони зобов’язуються реалізувати у спосіб,передбачений таким договором, свої права та/або утримуватися від реалізаціїзазначених прав. У ст. 7 Закону «Про ТОВ» корпоративний договір як поняттяне визначено.

З аналізу змісту норм ст. 26-1 Закону «Про АТ» випливає, що сторонамидоговору між акціонерами можуть бути акціонери – власники простих тапривілейованих акцій.

Нормами ч. 8 цієї ж статті встановлено, що договір може бути укладений іміж кредиторами акціонерного товариства та акціонерами. Кредиториакціонерного товариства можуть укласти договір з акціонерами товариства, заяким акціонери з метою забезпечення охоронюваного законом інтересу такихтретіх осіб зобов’язуються реалізувати свої корпоративні права у спосіб,передбачений таким договором, або утримуватися (відмовитися) від їхреалізації, у тому числі голосувати у спосіб, передбачений таким договором, назагальних зборах акціонерів товариства, узгоджено вчиняти інші дії, пов’язані зуправлінням товариством, придбавати або відчужувати акції за певною ціноючи за умови настання визначених у договорі обставин або утримуватися відвідчуження акцій до настання визначених у договорі обставин. До зазначеногодоговору застосовуються загальні положення про договір між акціонерами,якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Інформація про укладення договору акціонерами публічного акціонерноготовариства з кредитором або іншою третьою особою повідомляєтьсятовариству однією із сторін договору, яка визначена цим договором якуповноважена здійснити відповідне повідомлення. Таке повідомлення повинномістити відомості, передбачені ч. 4 ст. 26-1 та надсилається в письмовій форміпротягом п’яти робочих днів з дня укладення договору, але не пізніше дня, щопередує дню проведення найближчих загальних зборів акціонерів.

Якщо договір укладається між кредитором приватного акціонерноготовариства та його акціонерами, інформація про його укладення товариству ненадсилається. Хоча, видається, що і у такому разі приватне АТ теж має бутипоінформоване про укладення відповідного договору.

Варто звернути увагу і на ту обставину, що у нормі ч. 8 ст. 26-1 Закону«Про АТ» спочатку йдеться про договір між кредитором АТ та акціонерами,але далі йдеться про «забезпечення охоронюваного законом інтересу такихтретіх осіб». Кредитор є «третьою особою» щодо акціонерів та самоготовариства. Але третіми особами можуть бути і інші суб’єкти. Такі підходи

76

можуть спровокувати питання про тлумачення самого поняття «третя особа».Видається, що у контексті суб’єктного складу договору, окрім самихакціонерів, стороною може бути кредитор АТ, а не будь-яка третя особа. Томусловесне формулювання «забезпечення охоронюваного законом інтересу такихтретіх осіб» має бути уточнене як «забезпечення охоронюваного закономінтересу таких кредиторів».

Також варто уточнити, що за змістом норми ч. 8 ст. 26-1 Закону «Про АТ»йдеться саме про кредиторів АТ як юридичної особи, а не кредиторів самихакціонерів.

Зі змісту норм ст. 7 Закону «Про ТОВ» випливає, що корпоративнийдоговір може укладатися між учасниками товариства. Цим законом непередбачена можливість укладення корпоративного договору між кредиторамитовариства та його учасниками. Таке питання неодмінно виникне у ходіпрактичного застосування норм ст. 7 Закону. Відповідь на нього може бутинеоднозначною. Адже відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про ТОВ» договір, заяким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права таповноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі –корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі.Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним. Тобтонікчемність договору, як правовий наслідок, застосовується не тільки у разінедотримання простої письмової форми договору, а й недотримання усіх іншихвимог, у тому числі і щодо суб’єктного складу.

Проте, якщо в акціонерних товариствах дозволено укладати договори міжкредиторами товариства і акціонерами, то логічно, що такий підхід допустимийі щодо ТОВ. Для уникнення неоднозначності у тлумаченні правових підходів,ураховуючи однотипність відносин в обох випадках, необхідно чітко прописатиу Законі «Про ТОВ» можливість укладення корпоративного договору міжкредиторами товариства та його учасниками зі встановленням обов’язкуінформування товариствj про такі договори.

У Законі «Про АТ» міститься непряма згадка про можливість укладеннядоговору не тільки між учасниками, а й між засновниками ТОВ (друге реченняабз 2. ч. 1 ст. 26-1). Натомість у ст. 7 Закону «Про ТОВ» йдеться виключно проучасників товариства як сторін корпоративного договору. Засновникиукладають договір про створення юридичної особи корпоративного типу, уякому визначають взаємні права та обов’язки щодо її створення. Але такийдоговір не є корпоративним договором.

Також у ч. 1 ст. 26-1 Закону «Про АТ» міститься зайва для цього Законунорма: справжність підписів учасників (засновників) товариства з обмеженоювідповідальністю – фізичних осіб на такому договорі засвідчується увстановленому порядку. По-перше, Закон «Про АТ» урегульовує відносинищодо акціонерних товариств і тому у ньому не можуть міститися норми, щоурегульовують відносини між учасниками ТОВ. По-друге, норми ст. 26-1Закону «Про АТ» стосуються договорів між акціонерами, корпоративнийдоговір між учасниками ТОВ урегульований нормами ст. 7 Закону «Про ТОВ».По-третє, якщо сприймати як факт такий прийом законодавчої техніки, то

77

незрозумілим є зміст самої норми. Посвідчення підписів у встановленомупорядку може означати їх посвідчення, у тому числі і посадовими особамитовариства, оскільки прямо не йдеться про необхідність нотаріальногопосвідчення. Але посвідчення посадовими особами товариства виключено,оскільки зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і єконфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором. Томунезрозуміло про який порядок посвідчення йдеться у ст. 26-1 Закону «Про АТ».

Законодавчі підходи, використані у Законі «Про АТ» в частині, щостосується ТОВ, є невдалими. Тому відповідна норма (друге речення абз. 2 ч. 1ст. 26-1) мають бути виключені з цього Закону.

Отже, за суб’єктним складом корпоративні договори поділяються на:– договори між акціонерами АТ;– між кредиторами акціонерного товариства та акціонерами товариства;– договори між учасниками ТОВ (ТДВ).

ЛІТЕРАТУРА:1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

корпоративних договорів: Закон України від 23.03.2017. Електроннийресурс. Режим доступу. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1984-19

2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008. Електроннийресурс. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17

3. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991. Електроннийресурс. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12

4. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: ЗаконУкраїни від 06.02.2018. Електронний ресурс. Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19

78

ПЛАТФОРМА 4

НОВІТНІ ТРЕНДИ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ У РОЗВИТКУМІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Feyza BasarAssistant Professor of Law of International Relations, Faculty of Economics,

Administrative and Social Sciences, Istanbul Gedik University, CumhuriyetMahallesi, Ilkbahar Sokak, No:1 Yakacik, Kartal, Istanbul, Turkey

THE RIGHTS OF THE CHILD RELATING TO MIGRATIONAND ASYLUM UNDER INTERNATIONAL LAW

“Child rights” is an evolving concept under European and international law, asthe family structure and their role and position in the society is rapidly changing asthe society itself is evolving due to different economic and social reasons likemigration, globalisation and technology. The law related to the protection of childrenrequires a lot of empathy, skill and tenacity. It is because children’s special status andvulnerable position creates real difficulties for them in pursuing remedies forbreaches of their rights.

Under the international and EU law regarding the child rights, States need toensure that there are effective, child sensitive procedures available to children, theirguardians and their representatives. These procedures should include the provision ofchild-friendly information, advice, support for self-advocacy, and access toindependent complaints mechanisms and to the courts with necessary legal and othertypes of assistance. When rights have been breached, there should be appropriatereparation, including compensation, and, where needed, measures to promotephysical and psychological recovery, rehabilitation and (re)integration specificallydesigned for migrant children.

Within European law, four conventions in particular support the rights ofmigrant children in different context: European Convention on Human Rights(ECHR), the European Social Charter (ESC), the European Convention on the LegalStatus of Migrant Workers and the European Convention on Nationality. The mostsignificant ECHR provisions in this regard are Article 3 (protection against inhuman,degrading treatment), Article 5 (deprivation of liberty), and Article 8 (right to respectfor private and family life), taken alone or in conjunction with Article 14 (non-discrimination).

The United Nations (UN) Convention on the Rights of the Child (CRC) containsprovisions regulating children’s rights in the context of migration and asylum whichforms the basis for development of legal measures at the European level. Especially,Article 7 protects children’s right to birth registration, nationality, and parent care;

79

Article 8 protects the child’s right to identity, including nationality, name and familyrelations; Article 9 ensures that separated children should maintain contact with bothparents where it is in their best interests; and Article 22 provides refugee childrenwith the right to special protection and help. Moreover, the UN Convention Relatingto the Status of Refugees along with its 1967 Protocol are universally regarded as themost significant international refugee protection.

In the first part of this paper, general overview of the child rights relating tomigration and asylum under international and European law will be made. In thesecond part, the rights of the child relating specifically to migration and asylum statuswill be analysed under six main topics; entry and residence, age assessment, familyreunification, detention, expulsion and access to justice. The international andEuropean Law, especially the case-law of the European Court of Human Rights willbe in focus and the EU law will only be referred when it deems necessary. In the thirdpart, Turkish law, particularly the Foreigners and International Protection Law andthe Temporary Protection Directive will be analysed from the child’s rightsperspective. At the conclusion, the current state of the legal affairs will be revealedand the suggestions for improvement shall be made.

Дракохруст Т. В.к.н.держ.упр., доцент кафедри міжнародного права,

міжнародних відносинта дипломатіїТернопільський національний економічний університет

ПИТАННЯ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВМІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ

Глобалізація, імперські амбіції та агресивні концепції окремих провіднихдержав, міжнаціональні конфлікти показують, що міграцію та її наслідки слідобов’язково розглядати з позиції національних інтересів держави. Томусьогодні досить важливо для України в рамках угоди про асоціацію з ЄСвизначити чіткі детермінанти подальшого вдосконалення міграційної політики.

В сфері регулювання міграційних процесів між Україною та ЄС в рамкахУгоди про асоціацію було досягнуто суттєвих успіхів, зокрема, здійсненосерйозний прорив в удосконаленні міграційного законодавства та управлінняміграцією [1].

На першому етапі реалізації Плану дій з лібералізації візового режимустворено Державну міграційну службу України, затверджено КонцепціюДержавної міграційної політики України, прийнято нові редакції законів, щорегулюють правовий статус мігрантів.

В «Концепції державної міграційної політики» сформовані стратегічнінапрями державної міграційної політики України та механізми їх реалізації [2].

Але, як відзначає відомий вітчизняний фахівець з міграції О. Малиновська,документ має численні вади, зокрема, відсутня загальна ідея, немає визначення

80

специфіки міграційної ситуації в Україні і обумовлених нею викликів,залишаються незрозумілими цілі, які держава планує досягти засобамиміграційної політики [3].

До цього слід додати, що Концепція дуже обмежено враховує подальшієвроінтеграційні перспективи України: вони згадуються тільки в завданняхдержавних органів щодо реалізації Концепції, але їх не відображено встратегічних напрямах державної міграційної політики України, що в умовахпідписання Угоди про асоціацію не відображає стратегічного курсу України наєвроінтеграцію.

Забезпечення реалізації означених пріоритетів досягається за рахунокудосконалення законодавства; подальших реформ органів виконавчої влади усфері міграції та забезпечення скоординованої діяльності різних відомств табезпрецедентна вимушена міграція до країн ЄС з Близького Сходу зближенняУкраїни з ЄС і запровадження безвізового режиму зростання еміграціїукраїнців до країн ЄС масштабне внутрішнє переміщення в країні внаслідокзбройного конфлікту на сході України Нова Стратегія державної міграційноїполітики України пріоритети стримування темпів виїзду населення з УкраїниЗабезпечення дотримання інтересів: громадян України; українців за кордоном;іноземців в Україні сприяння поверненню мігрантів, що виїхали раніше, атакож репатріація представників діаспори збільшення віддачі від застосуваннялюдського капіталу українців, які вже обрали шлях еміграції заохоченняімміграції з-за кордону близьких за культурою іноземців та їх інтеграція вукраїнське суспільство створення умов для ефективного використання працітимчасових висококваліфікованих працівників з-за кордону в інтересахукраїнської економіки регуляризація неврегульованих мігрантів, які мають сім'їабо роботу в Україні органів влади різного рівня у сфері реалізації міграційноїполітики; розвитку співпраці з громадянським суспільством, асоціаціямимігрантів в Україні і за кордоном; розвитку міжнародного співробітництва;поглиблення наукових досліджень у сфері міграції та удосконаленняміграційної статистики [4].

Разом з тим, концепція має бути спрямована на формування такоїміграційної політики, яка дає змогу українцям, які обрали шлях міграції,задовольнити власні запити і потреби, створити кращі умови життя для себе ісвоїх близьких, збільшити віддачу від застосування свого людського капіталу.

Також, у цьому ж контексті, у листопаді 2015 р. парламент ухвалив Закон«Про зовнішню трудову міграцію», спрямований на регулювання трудовоїміграції та соціальний захист мігрантів. На виконання цього Закону Урядрозробив і затвердив План заходів щодо забезпечення реінтеграції всуспільство трудових мігрантів і членів їх сімей, які повертаються в Україну.Удосконалено порядок ліцензування провадження господарської діяльності зпосередництва у працевлаштуванні за кордоном. Водночас лібералізованопорядок оформлення дозволів на тимчасове працевлаштування іноземців вУкраїні [5].

Проте, аналізуючи регулювання міграційних процесів між Україною таЄвропейським Союзом в рамках Угоди про асоціацію можна сказати, що

81

характер відносин носить переважно адміністративно-правовий характерзастосованих заходів регулювання. Однак забезпечення національних інтересівУкраїни при співробітництві з країнами ЄС в довгостроковій перспективіпотребує більш широкого використання інструментів економічного, у т.ч.фінансового регулювання, які покликані створювати сприятливий міграційнийклімат в країні.

ЛІТЕРАТУРА:1. О.А. Малиновська. Зовнішня міграція громадян України в умовах

поглиблення євроінтеграційних процесів: виклики та шляхи реагування[Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень.– Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/bezviz-6eaa1.pdf.

2. Про Концепцію Державної міграційної політики. Указ Президента України№ 622/2011 від 30.05.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/622/2011.

3. О. А. Малиновська. Щодо необхідності розробки і затвердження новоїредакції Концепції державної міграційної політики України. Аналітичназаписка [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.niss.gov.ua/articles/1762.

4. Міграційна політика Європейського союзу: виклики та уроки для України /О. А. Малиновська. – К.: НІСД, 2014. – 48 с.

5. Про зовнішню трудову міграцію: Закон України від 05 листопада 2015року // Офіційний вісник України від 04.12.2014, № 94. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-viii.

УДК 341.01: 34.03Жукорська Я. М.

канд.юрид.наук., доцент кафедри міжнародного права,міжнародних відносин та дипломатії

Тернопільський національний економічний університет

КОНЦЕПЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІВ СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

В основі міжнародного права лежить узгодження воль його суб’єктів,суверенних держав зокрема. Саме на цьому ґрунтується і міжнароднавідповідальність, що відрізняє її від інших видів відповідальності, таких якцивільна чи кримінальна.

За першою концепцією міжнародної відповідальності, яка з’явилася уСередньовіччі, остання виводилася з суверенної влади держави над їїтериторією. Фактично, держава брала на себе відповідальність за всіпротиправні акти, здійснені в межах державної території [1]. Ця концепція мала

82

вирішити проблему відшкодування шкоди іноземним громадянам, завданим вмежах державної території. Вона не зачіпала відповідальність держави за власнідії, якими вона порушувала права іншої держави. Ця концепція мала суттєвінедоліки – згідно з нею держава несла відповідальність за будь-яку шкодузавдану в межах її території, тобто в сфері її контролю. Проте держава не єгарантом життя та власності особи, і має відповідати лише шкоду, завданудіяннями міжнародно-протиправного характеру самої держави [2, 8].

Відповідальність держав за дії в межах державної території отримує новийрозвиток – не дозволяти іншим суб’єктам використовувати свою територію длядій, що порушують права інших держав [3, 3]. Треба зауважити, щозобов’язання не дозволяти іншим суб’єктам використовувати свою територіюдля дій, що порушують права інших держав, є складовою принципу суверенноїрівності держав, а також відображенням загального принципу права –використовувати своє так, щоб не шкодити іншому (sic uti suoutnonlaedatalienum). На разі таке зобов’язання визнається лише щодо воєнноговикористання території і не зачіпає інших видів діяльності в межах державноїтериторії, яка шкодить іншим державам.

Основною специфікою міжнародної відповідальності є її основний суб’єкт– суверенна держава. Довший час мала великий вплив друга концепція –нігілістична, згідно з якою суверенна держава може нести відповідальністьлише сама перед собою, а взаємна відповідальність держав суперечитьсуверенітету. Будь-яка відповідальність держави базується не на зобов’язанні, ана її добрій волі [4, 19].

Ця концепція суттєво йшла в розріз з міжнародною практикою, аджедержави постійно пред’являють одна одній претензії щодо відшкодуванняшкоди, завданої протиправними діями. Юридична природа міжнародноївідповідальності підтверджується практикою міжнародних судових установ. Аабсолютний суверенітет суперечить сучасному міжнародному праву і робитьміжнародне спілкування неможливим. Абсолютний суверенітет однієї державиозначає заперечення суверенітету інших держав. Суб’єкти міжнародного правапогоджуються дотримуватися певних принципів та норм і цим самим беруть насебе відповідальність за їх виконання.

В минулому міжнародна відповідальність була досить близькою доприватно-правової, адже в першу чергу мова йшла про відшкодування завданоїшкоди. Але незважаючи на таку специфіку її природи вона завжди мала неприватно-правовий, а публічно-правовий характер в силу особливостей їїсуб’єктів.

Концепція традиційної міжнародної відповідальності мала двостороннійхарактер і обумовлювалася завданням шкоди [4, 20].

У 2001 році КМП ООН прийняла Статті про відповідальність(responsibility) держав за міжнародні протиправні діяння, а у 2016 на 71-ій сесіїГА ООН було прийнято резолюцію A/RES/71/133 «Відповідальність держав заміжнародні протиправні діяння». В основу статей про міжнароднувідповідальність держав було покладено концепцію об’єктивної

83

відповідальності. Згідно з нею міжнародна відповідальність настає незалежновід наявності завданої шкоди чи вини, внаслідок порушення норми.

Саме ця концепція максимально розкриває юридичну природуміжнародної відповідальності.

Варто звернути увагу на те, що на КМП розробила ще один Проект Статейв сфері міжнародної відповідальності, а саме – щодо відповідальностіміжнародних організацій, який був прийнятий нею у 2009 році. Прийняла у2006 році Проект Статей щодо відповідальності (liability) за шкідливі наслідкидіянь, не заборонених міжнародним правом. Проте вони обидва ще не прийнятіГА ООН. І у 2017 розпочала роботу над правонаступництвом держав у сферівідповідальності держав.

ЛІТЕРАТУРА:1. League of Nations. Conference for the Codification of International Law. Bases

of Discussion. Vol. III. Supplement. Annex to Questioner. No.4. 1929.2. Eagleton C. The responsibility of States in International Law. N.Y., 1928.3. Решение Международного Суда по делу об инциденте в проливе Корфу//

https://www.icj-cij.org/files/summaries/summaries-1948-1991-ru.pdf4. Лукашук И.И. Право международной ответственности. – М.: Волтерс

Клувер, 2004. – 432 с.

УДК 341Іванюк В. Д.

аспірант кафедри конституційного,адміністративного та фінансового права

Тернопільський національний економічний університет

МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ КРИПТОВАЛЮТ

У світі інноваційних технологій, глобалізаційних процесів і постійногоправового розвитку абсолютно очевидним є актуальність питання правовогостатусу криптовалют. Аналіз міжнародної практики засвідчує різні підходи дорегулювання ринку криптовалют: від повної заборони їх використання дозастосування у вигляді законних платіжних засобів. Очевидним є факт, щоюридична заборона на використання цифрової валюти не стримає процеси їїзастосування, а лише не дозволить державам взяти участь у регулюванніпроцесів застосування такої валюти. Саме тому, доцільним вбачаємо вивченнята запозичення Україною міжнародної криптовалютної практики тих держав,які визнали раціональність їх використання та працюють над формуваннямправового забезпечення.

Дослідженню криптовалюти як різновиду електронних грошей приділяютьувагу як зарубіжні, так і вітчизняні вчені та економісти. Серед зарубіжнихнауковців варто виділити праці Б. Алірез, С. Айганім, Д. Вахрущева, О.

84

Демидова, О. Железнова, Г. Клаєса, А. Хідзєва, Р. Шульца. Серед вітчизнянихдослідників на увагу заслуговують напрацювання С. В. Волосович, М. Кравця,В. І. Міщенко, Н. М. Пантелєєвої, А. Т. Проценко, О. Г. Сословського та інших[3].

Найпопулярніша цифрова валюта у світі криптотехнологій — біткоїнпершою почала функціонувати в Японії. В 2016 році в Японії був прийнятийзаконопроект, який врегулював діяльність криптовалютних бірж. Відповідно доцього законопроекту, криптовалюта є цінністю, яка подібна до фінансовихактивів. Операції з цифровою валютою не заборонені японськимзаконодавством, а навпаки, вже у 2017 році в Японії біткоїн визнали офіційнимплатіжним засобом. З квітня 2017 року будь-яка компанія може отриматиліцензію на використання криптовалюти, якщо на її рахунку буде не менше $100 000, а також сплатить $ 300 000 та пройде податковий аудит. Із цьоговипливає, що влада навмисно встановила такі високі розцінки, щоб обмежитидоступ до легального ринку біткоінів для невеликих компаній та приватнихосіб [2, с. 216].

Уваги заслуговує і Регулятор ринку цінних паперів Франції (Autorité desMarchés Financiers (AMF)), який 5 квітня 2018 року оприлюднив лист, в якомувисловлено в цілому позитивне ставлення до криптоактивів. Комісія аналізуєпервинні розміщення монет (токенів) на індивідуальній основі і регулює ті, щопідпадають під визначення цінних паперів. Деривативи на криптоактиви такожпідпадають під регулювання. AMF висловила думку, що криптоактиви маютьрегулюватися в дусі відкритості, оскільки це новий феномен, значення якого щетреба осягнути. Комісія також підкреслила необхідність розроблятинаціональний та міжнародний підходи до регулювання паралельно (оскількикриптоактиви - міжнародні за своє суттю). Платформи, які здійснюютьтранзакції з криптоактивами мають регулюватися та підпадати під нагляд, імати всі необхідні механізми захисту транзакцій в дусі Директиви про ринкифінансових інструментів (MiFID-II), включно з розкриттям інформації до тапісля торгів з метою досягнення прозорості ринку. Також наголошено напотребі запровадження правового режиму володіння і передачі права власностіна криптоактиви [1].

Про визнання криптовалюти модернізаційним регулятором платіжноїсистеми, способом вирішення основних її проблем свідчить наступне. В 2013році в Канаді вперше встановлений банкомат з обміну Bitcoin- Robocoin. Заодин місяць за допомогою апарату було зроблено близько 1 500 операційобсягом понад 1 000 000 канадських долларів; в Німеччині встановленоправовий статус біткоїна як приватних грошей і дозволений безготівковийрозрахунок в даній криптовалюті на території країни; в Сінгапурі всі операції зкриптовалютою регулюються і відслідковуються державою; в Болгарії всіоперації з криптовалютою оподатковуються за ставкою 10% [4, с. 273].

Таким чином, вважаємо за потрібне підкреcлити, що криптовалюта маєглобалізаційний характер, оскільки проникає на ринок національних платіжнихсистем багатьох країн світу. Як засвідчує позитивний зарубіжний досвід,необхідно визначити правовий статус та правила обігу криптовалют в Україні, з

85

огляду на значний розвиток суспільних відносин у даній сфері. За умовиналежного удосконалення технологій та розробки профільної нормативної базищодо врегулювання операцій з криптовалютою, дана технологія може зайнятиважливе місце не лише у повсякденному житті окремих суб’єктів, а й уфінансовій сфері, яка отримає нові інструменти та можливості для розвитку.

ЛІТЕРАТУРА:1. Криптовалюти в Україні: технологія, ринок, регулювання [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:https://zakon.help/files/article/9634/Cryptocurrency_Paper_Sept2018_ua.pdf

2. Нечипорук М. С., Марченко В. Б. Зарубіжний досвід правового регулюваннякриптовалют/ М. С. Нечипорук, В. Б. Марченко// Нові форми грошей тафінансових активів: становлення, перспективи, ризики: тези І Міжнар.наук.-практ. конф. (29 листопада 2017 р.).— К.: КНЕУ, 2018. — С. 216-219.

3. Рисін В. В. Правовий статус криптовалюти як фінансового інструменту /В. В. Рисін, М. В. Рисін, І. В. Федюк/ Ефективна економіка. – 2018. - №11. –Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6647

4. Шаповалова К.Р. Криптовалюта и её правовое регулирование в мире/ К. Р.Шаповалова// Юридичний науковий електронний журнал. - № 6/2017. – С.271-274.

УДК 347Марценко Н. С.

к.ю.н., старший викладач кафедри міжнародного права,міжнародних відносин та дипломатії

Тернопільський національний економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ КРИПТОВАЛЮТИ

Активний розвиток електронної комерції та глобалізаційні процеси, щовідбуваються у світі, зумовлюють розвиток нових правових категорій танеобхідність їх теоретико-правового аналізу. Криптовалюти, впевненоувійшовши у економічний оборот багатьох країн, на сьогодні не знаходятьсвого сутнісного пояснення з огляду на особливості обігу, купівлі, обміну.

Дослідження правової природи криптовалюти у більшій мірі стосуєтьсяз’ясування питання: чи є криптовалюта справжньою валютою поряд із іншимизасобами платежу? Проведений огляд літератури дає змогу стверджувати, що усвіті немає однозначної позиції з приводу розуміння правової природикриптовалют. Так у більшості країн світу криптовалюта не вважається грошимаабо валютою. Для прикладу, у Англії криптовалюта вважається унікальноюкомбінацією цифр, отриманих у результаті складних математичних обчисленьта алгоритмів; у Гонконгу криптовалюта розуміється як віртуальний товар; у

86

Венесуелі вважається власністю, а не валютою [1]. На даний час у більшостікраїн криптовалюта розуміється як нематеріальний актив або товар і невиступає законним платіжним засобом. Більше того, операції з криптовалютоюу таких країнах як США, Канада, Англія прирівнюються до бартерних операцій[3].

На практиці траплялися випадки, коли криптовалюта обмінювалася черезбанки на реальну валюту тої чи іншої країни. Такі операції з криптовалютоюрозцінювалися деякими дослідниками як аналог операцій із цінними паперами,такими як вексель, наприклад [2]. Однак, на відміну від векселя, криптовалютане містить права вимоги і жодним чином не посвідчує права на майно.Остаточно розвіяв міф про розуміння криптовалюти як цінного паперуЄвропейський суд справедливості, який 22 жовтня 2015 року прийняв рішенняпо справі C-264/14, в якому окреслив особливості правової природивіртуальних валют. Аналіз даного рішення дав змогу виділити такі ключовіположення:

1) «не існує єдиного емітента віртуальної валюти, а натомість, вонастворюється мережею за допомогою спеціального алгоритму. Система дозволяєзабезпечити анонімність власників та переказів між ними. При цьому, «Біткоінадреси» виступають аналогами банківських рахунків»;

2) «на відміну від електронних грошей віртуальним валютам притаманнівласні одиниці обліку (наприклад, «1 біткоін»);

3) «не може вважатись «матеріальним майном» в розумінні ст. 14 ПДВДирективи ЄС оскільки віртуальна валюта може виступати лише платіжнимзасобом»;

4) «перекази віртуальних валют можуть бути здійснені без залученнябанків чи фінансових установ»;

5) «віртуальна валюта «біткоін» не може вважатись поточним банківськимрахунком, депозитним рахунком, платежем чи грошовим переказом. На відмінувід грошових чеків, боргових зобов’язань, інструментів кредитування біткоінвиступає прямим платіжним засобом між суб’єктами розрахунків»;

6) «єдиним призначенням віртуальної валюти «біткоін» є здійсненнярозрахунків між суб’єктами відносин»;

7) «віртуальна валюта «біткоін» не може вважатись цінним папером абоінструментом, що посвідчує право на майно» [5].

Однак, якщо розглядати криптовалюту як платіжний засіб, то дужесуперечливим є таке твердження особливо в контексті порівняннякриптовалюти із грошима. Для того, що бути засобом платежу у йогокласичному розумінні, криптовалюта обмінюється на грошові кошти і тоді ажвідбувається оплата за надані послуги або ж передані товари. Окрім того,вартість криптовалют є настільки динамічною, що не дає змоги розуміти їх якеквівалент вартості [2].

Спробу визначити поняття криптовалюти було здійснено і у вітчизняномузаконодавстві, де вона розуміється як програмний код (набір символів, цифр табукв), що є об’єктом права власності, який може виступати засобом міни,відомості про який вносяться та зберігаються у системі блокчейн в якості

87

облікових одиниць поточної системи блокчейн у вигляді даних (програмногокоду) [4]. З даного визначення випливає, що український законодавець визнаєкриптовалюту не грошима, а товаром, і до криптовалютних транзакційпропонує застосовувати загальні положення про договір міни. Однак, такерозуміння криптовалюти зазнало критики у наукових джерелах з приводурозуміння її як програмного коду. Так на думку Некіт К. Г., криптовалюта єспеціальним кодом, котрий складається із сукупності символів та здатнийзадовольняти майнові інтереси [1]. Сам же програмний код, будучи об’єктомправа інтелектуальної власності як результат інтелектуальної творчої діяльностізавжди спрямований на досягнення певної мети та результату, а код, що слугуєдля обліку криптовалюти, є згенерованим у результаті дії алгоритму сукупностіцифр, що може бути переданий іншому користувачеві [1].

Слід погодитись із розумінням криптовалюти як об’єкта права власності,котрий має економічну цінність та зачіпає у разі його використання фінансовіінтереси. Такий підхід не суперечить класичній теорії права власності, деоб’єктом права власності може бути окрема річ і їх сукупність (майно), а такожмайнові права.

Оскільки криптовалюта передається за певну суму грошових коштів, єпідстави для її розуміння як товару. Так криптовалюта може бути предметомдоговору міни, згідно якого товар обмінюється на криптовалюту. Можливістьслугувати товаром у договірній конструкції міни, купівлі-продажупідтверджується і практикою правозастосування коли нерухомістьобмінювалась на криптовалюту.

Отож, криптовалюту слід розуміти як різновид майна, що виступаєтоваром і може слугувати предметом договорів (зокрема, міни). Відстоюючидану позицію, слід навести позитивний досвід Німеччини, де учасникамицивільного обороту можуть бути укладені договори міни щодо обмінукриптовалюти на будь-яке інше майно, роботи чи послуги. Тому криптовалютарозуміється як майно або товар і не виступає законним платіжним засобом, аоперації з криптовалютою прирівнюються до бартерних операцій.

ЛІТЕРАТУРА:1. Некіт К.Г. Правова природа криптовалют в Україні: розміркування над

законопроектом / К.Г. Некіт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://blog.liga.net/user/%D0%B5nekit/article/29829

2. Шаров О. Криптовалюти: глобальні гроші чи глобальна піраміда / О.Шаров [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://dt.ua/finances/kriptovalyuti-globalni-groshi-chi-globalna-piramida-263545_.html

3. Галушка Є.О. Сутність криптовалют та перспективи їх розвитку / Є.О.Галушка, О.Д. Пакон // Молодий вчений. – 2017. – № 4. – С. 634-638. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2017_4_149

4. Проект Закону про обіг криптовалюти в Україні [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62684

88

5. Рішенні Суду справедливості Європейського Союзу щодо оподаткуванняподатком на додану вартість операцій із крипто валютами та коментардо нього : URL https://www.sk.ua/sites/default/files/pravo_ukrayini_2018.pdf

УДК 349.6(477):341.24Петренко Д.В.

старший викладач кафедри охорони праці та навколишнього середовищаКиївський національний університет будівництва і архітектури

ІНСТИТУТ ПРАВ ЛЮДИНИ В АСПЕКТІ ПРОБЛЕМАТИКИГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗАГРОЗ ЗМІНИ КЛІМАТУ

Право особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля як складовакомплексу екологічних прав справедливо вважається одним з фундаментальнихправ людини. Безпечне довкілля визнається переважною більшістю країнзагальнолюдською цінністю, право на яке не обмежується територією однієїдержави і національним статусом людини. Лише в останні десятиліття ХХсторіччя людство усвідомило, що природні невідчужувані права особи, у томучислі на життя та здоров’я, є невід’ємними від стану навколишньогоприродного середовища. Особливу роль у залученні громадської думки допроблем людини і якості природного середовища відіграла КонференціяОрганізації Об’єднаних Націй з проблем довкілля (Стокгольм, 1972 рік), на якійбули проголошені основні керівні принципи у сфері охорони довкілля тавизнано безумовне право людини на навколишнє середовище, якість якогодозволяє вести гідне і процвітаюче життя [1].

На даний час проблема реалізації основоположних прав особи набуваєособливої актуальності у розрізі впливу на людину кліматичних змін внаслідокглобального потепління. Зміна клімату, яка відбувається останнімидесятиліттями, виходить за межі суто екологічної проблеми, оскільки прямопов’язана і негативно впливає на можливості людини користуватисяосновоположними правами: на життя, здоров’я, іжу, житло та іншими. Змінаклімату, що характеризується глобальним характером і безпрецедентнимимасштабами, спричиняє порушення прав як окремої людини, так і цілихнародів. Повені, урагани, масштабні пожежі вже завдали шкоди життю таздоров'ю мільйонів людей, деякі острівні країни перебувають під загрозоюповного зникнення. Кліматичні зміни викликають хвороби, призводять довиникнення випадків голоду, ведуть до зростання кількості екологічнихбіженців. Під загрозою опиняється доступ людей до чистої води, продуктівхарчування, охорони здоров’я та безпечних місць проживання. Ризикскорочення кількості природніх ресурсів і їх нестача, викликана зміноюклімату, може стати приводом для міжнародних конфліктів та навіть війн. Натериторії України такими загрозами є повені та надмірні посухи, втрати через

89

те врожаю, дефіцит чистої прісної води, екстремальні погодні явища,погіршення здоров’я населення [2].

Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) кліматичнізміни визнано реальними, і діяльність людини є їх основною причиною [3].Використання людством викопного палива, неефективне його перетворення таспоживання енергії, що виробляється, утворюють парникові гази та посиленняпарникового ефекту, що у свою чергу призводить до кліматичних змін іпов’язаних з ними негативних наслідків. Отже, запобігання змінам клімату таглобальному потеплінню є завданням всеосяжного планетарного масштабу, якене може бути вирішене у межах державних кордонів однієї країни і є спільноюсправою усіх без винятку держав і народів. З питань клімату під егідою ООНприйнято низку міжнародно-правових актів, головними з яких є Рамковаконвенція ООН про зміну клімату (1992 рік), Кіотський протокол до Рамковоїконвенції ООН про зміну клімату (1997 рік), Паризька угода, прийнята в рамкахРамкової конвенції ООН про зміну клімату (2015 рік). Їх головною метою єнедопущення небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему,скорочення викидів парникових газів, з тим щоб утримати підвищенняглобальної температури у ХХІ столітті в межах 2° C понад доіндустріальнихрівнів і спробувати навіть знизити цей показник до 1,5° C.

Прийняття та приєднання майже 200 країн-учасників до міжнародно-правових угод з метою протидії зміни клімату та вжиття ними заходів на їхвиконання свідчить про визнання ними необхідності та надзвичайноїважливості спільних дій для цілей збереження нашої планети та людства. Міжтим зусилля сторін щодо пошуку шляхів запобігання змінам клімату івиконання взятих міжнародних зобов’язань виявляються вкрай недостатніми.Клімат змінюється швидше, ніж прогнозують вчені, а відповідні дії невстигають за темпами глобального потепління. За даними Спеціальної доповідіМГЕЗК (жовтень 2018 року) [4] для запобігання негативним наслідкам зміниклімату необхідно обмежити глобальне потепління 1,5° C в порівнянні з 2° C,як вважалося раніше, або більш того. Щоб уникнути катастрофічногопотепління, необхідно скоротити викиди двоокису вуглецю (CO2) до 2030 рокумайже на 45% в порівнянні з рівнями 2010 року, досягнувши «чистого нуля»приблизно до 2050 року. До 2040 року необхідно повністю відмовитися відвикопного палива.

З огляду на висновки Спеціальної доповіді МГЕЗК на щорічнихпереговорах ООН з клімату, які відбулися у грудні 2018 року в Катовіце(КС24), країни-учасники ухвалили базовий варіант механізму реалізаціїПаризької угоди (Книгу правил), зокрема щодо єдиного підходу до оцінкиобсягів викидів, фінансової допомоги на боротьбу з змінами клімату країнам,що розвиваються, способів оцінки ефективності вжитих заходів. До 2020 рокукраїни-учасники повинні переглянути свої національні зобов'язання по кліматута посилити свої амбіції щодо зниження викидів і кліматичного фінансування.

Проте, і це показали переговори у Катовіце, незважаючи на підсумкиСпеціальної доповіді МГЕЗК, на необхідність якнайшвидше винайти механізмиреалізації Паризької угоди, процес досягнення консенсусу між країнами у

90

пошуках спільних шляхів протидії глобальному потеплінню виявляєтьсянадзвичайно важким, а дії з запобігання кліматичним змінам вкрайнедостатніми. Невиконання взятих на себе кліматичних зобов’язань, відмовадеяких країн від підтримки Спеціального звіту МГЕЗК, неспроможністьдомовитися про гнучкі механізми, гарантії термінового підвищення амбіційкраїн та щодо інших важливих питань свідчать про небажання деяких державбрати на себе відповідальність за зміну клімату і виконувати обов’язки щодостримання глобального потепління.

Генеральний секретар ООН оголосив про намір у вересні 2019 рокускликати кліматичний саміт за участі лідерів держав, представників бізнесу ігромадянського суспільства з метою вжиття подальших дій щодо реалізаціїПаризької угоди і спонукання країн збільшити свої зобов’язання у сферіклімату.

Отже, зміна клімату є однією із найбільш серйозних екологічних проблемсучасності. Способом забезпечення права є обов’язок, тому користуванняправом на безпечне для життя і здоров’я довкілля одночасно передбачаєобов’язок захищати і зміцнювати це право, тобто у повній мірі взяти на себеобов’язки зберігати довкілля і покращувати його. Відповідальність завиконання такого обов’язку повинні взяти на себе усі без виключення соціальнісили – держави, громадські організації, науковці і всі члени суспільства. Задачапротидії кліматичним змінам може бути розв’язана виключно спільнимиузгодженими діями усіх держав і народів.

ЛІТЕРАТУРА:1. Декларация Конференции Организации Объединенных Наций по проблемам

окружающей человека среды [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_454.

2. Іванюта С.П. Адаптація до змін клімату в Україні: проблеми іперспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.niss.gov.ua/articles/2223/.

3. IPCC, 2013: Climate Change 2013: The Physical Science Basis. Contribution ofWorking Group I to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panelon Climate Change [Stocker, T.F., D. Qin, G.-K. Plattner, M. Tignor, S.K. Allen,J. Boschung, A. Nauels, Y. Xia, V. Bex and P.M. Midgley (eds.)]. CambridgeUniversity Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA, 1535pp.

4. Глобальное потепление 1,5° С. Специальный доклад МГЭИК о воздействииглобального потепления на 1,5° C выше доиндустриального уровня исвязанных с ним глобальных путей выбросов парниковых газов в контекстеусиления глобального реагирования на угрозу изменения климата,устойчивого развития и усилий по искоренению нищеты [Електроннийресурс]. – Режим доступу: https://www.ipcc.ch/sr15/ .

91

УДК 327.82:339.54Фліссак К. А.

д.е.н., професор кафедри міжнародного права,міжнародних відносин та дипломатії

Тернопільський національний економічний університет

ПРАВОВІ ІНСТРУМЕНТИ В ДИНАМІЦІ СУЧАСНИХМІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ

Сучасний етап світогосподарського розвитку формує новий порядокденний у системі міжнародних економічних відносин, які на початку ХХІ ст.набули яскраво вираженого конфліктного забарвлення. При цьому з метоюзахисту власних інтересів активно використовуються різноманітні правовіінструменти, особливе місце серед яких стали посідати різного роду санкції.

В зв’язку з цим пошук загальноприйнятних домовленостей, взаємневрахування інтересів в умовах сьогодення надзвичайно затребувані у сферісвітової торгівлі і економічних зв’язків, які в умовах сучасності схильні добезпрецедентної політизації. При цьому цінності вільної торгівлі стаютьзаручниками торгівельних воєн, інших форм недобросовісної конкуренції.Зокрема, все більш вагому роль у системі міжнародних економічних відносин востанні десятиліття почали відігравати санкції, застосовувані до тих чи іншихкраїн. Мотиви щодо вжиття санкцій можуть залежати від багатьох факторів іпереслідувати різні цілі, в першу чергу, політичні. В більшості випадків самеполітичні цілі досягаються застосуванням економічних санкцій. При цьому ісама категорія «санкції», і механізм їх застосування в своїй основі поєднуютьнормативно-правову, політичну і економічну складові, що формуєміждисциплінарний характер санкцій в теоретичному плані.

Повнота визначення сутності поняття «міжнародні економічні санкції» незамикається лише на його теоретичному обґрунтуванні, на цій основі стаєможливим формування чіткої класифікації економічних санкцій, обґрунтуванняїх принципів, методів, форм і границь застосування. Не можна ігноруватитакож того, що вільне трактування відповідними державами санкцій,відсутність чіткості або розпливчастість у зазначених позиціях призводить до їхекстериторіальності і служить підґрунтям для виникнення нових міжнароднихспорів у зовнішньоторговельних відносинах.

Підстави для застосування економічних санкцій можуть бути різними, алене може оспорюватись постулат, що їх легітимність забезпечується або повинназабезпечуватись регламентуванням нормативними документами основнихміжнародних організацій, насамперед ООН, а також СОТ. Однак першапроблема теоретичного характеру з прямим виходом у практичну сферуміжнародних відносин з’являється саме на даному рівні: поняття «санкції»взагалі відсутнє у Статуті ООН, де, зокрема, йдеться про застосування самоюОрганізацією або Радою Безпеки проти відповідних держав у передбачених

92

випадках «дій превентивного або примусового характеру» (ст. 2, ст. 5). Прицьому Рада Безпеки уповноважується вирішувати, «які заходи, не пов’язані іззастосуванням збройних сил, повинні застосовуватись для здійснення її рішень,і вона може вимагати від Членів Організації застосування цих заходів». Тут жероз’яснюється, що «ці заходи можуть включати повне або частковепереривання економічних відносин, залізничних, морських, поштових,телеграфних, радіо чи інших засобів спілкування, а також розривдипломатичних відносин» (ст. 41). Далі у ст. 42 Статуту ООН констатується,що у випадку недостатності заходів, зазначених вище, Радою Безпеки можутьвживатись такі дії примусового впливу, як «демонстрації, блокада та іншіоперації повітряних, морських чи сухопутних сил Членів Організації» [1].

Однак вже у Декларації тисячоліття ООН, прийнятій резолюцією 55/2Генеральної Асамблеї від 8 вересня 2000 р. відзначається, що ООН «сповненарішучості звести до мінімуму несприятливі наслідки запроваджуваних ООНекономічних санкцій для ні в чому не винних груп населення, забезпечитирегулярний перегляд таких санкцій, і виключити несприятливі наслідки санкційдля третіх сторін» [2]. Як видно, наяву нормативно-правова і дефініційнанеузгодженість: Статутом ООН санкції не передбачені, а Декларація говоритьпро їх запровадження, перегляд чи зведення до мінімуму.

Відкритим як в теорії, так і в нормативно-правових документахміжнародних організацій залишається питання принципів санкцій і граничнихсфер щодо підстав для їх застосування. До числа принципів організації системиміжнародних економічних санкцій, на наш погляд, повинні бути віднесенінаступні: відповідність нормам і актам міжнародного права; обґрунтованістьнаявності підстав для застосування санкцій; транспарентність; одноразовість іодноланковість застосування; відсутність подвійних стандартів при визначенніоб’єктів санкцій; недопустимість використання санкцій у протекціоністськихцілях та з метою усунення конкурентів. Таким чином, на даний час залишаєтьсяактуальним питання внесення уточнень в нормативну базу міжнароднихорганізацій, зокрема ООН, стосовно уніфікованого трактування категорії«міжнародні економічні санкції» та визначення допустимих меж їхзастосування на основі відповідних принципів.

В сучасній практиці міжнародних відносин Євросоюзом застосовуютьсянаступні види санкцій: дипломатичні (висилка дипломатів, призупинкадипломатичних відносин, призупинка офіційних візитів); торгівельні (загальнісанкції, пов’язані з підприємницькою діяльністю); фінансові (заморожуванняактивів або економічних ресурсів, заборона на фінансові операції, обмеженняна експортні кредити чи інвестиції); воєнні (ембарго на поставки зброї);транспортні (обмеження наземного, повітряного чи морського сполучення);комунікаційні (обмеження доступу до пошти, радіо і телебачення); спортивні ікультурні; обмеження в’їзду на територію країни; призупинка співробітництваз третьою країною [3].

Аналіз проблематики економічних санкцій у міжнародних економічнихвідносинах засвідчив про існування ряду аспектів, недостатньо представлених у

93

теоретичному висвітленні, на підставі яких стає можливим обґрунтуваннявідповідних практичних дій у даній сфері:

1. Для логічного і транспарентного формування механізму практичногозастосування важливе значення має обґрунтування і уніфікація самого поняття«санкції», оскільки невизначеність у термінології може служити підставою длязловживань окремих держав у власних інтересах при вирішенні міжнароднихспорів, а вільне трактування відповідними державами санкцій, відсутністьчіткості або розпливчастість у зазначених позиціях призводить до їхекстериторіальності і служить підґрунтям для виникнення нових міжнароднихспорів у зовнішньоторговельних відносинах.

2. Актуальним на даний час залишається питання внесення уточнень внормативну базу міжнародних організацій, зокрема ООН, стосовноуніфікованого трактування категорії «міжнародні економічні санкції» тавизначення допустимих меж їх застосування на основі відповідних принципів.

3. Відкритим як в теорії, так і нормативно-правових і регламентуючихдокументах міжнародних організацій, насамперед ООН і ЄС, залишаєтьсяпитання принципів міжнародних санкцій і граничних сфер щодо підстав для їхзастосування. До принципів організації системи міжнародних санкцій доцільновіднести наступні: відповідність нормам і актам міжнародного права;обґрунтованість наявності підстав для їх застосування; відсутність подвійнихстандартів при визначенні об’єктів санкцій; недопустимість використаннясанкцій у протекціоністських цілях та з метою усунення конкурентів.

4. Характерним для економічних санкцій у сфері міжнародних відносинстає те, що вони починають проявлятись у формі реакції на ті держави абосуб’єкти, де не діє правове поле держави – ініціатора запровадження санкцій,тобто стають екстериторіальними. Разом з одностороннім застосуваннямсанкцій окремими країнами в протекціоністських цілях в порушення правил інорм СОТ з’являється бажання в інших учасників міжнародних ринків наподібні дії. Це стає підґрунтям для активізації застосування економічнихсанкцій як інструменту агресивного протекціонізму.

ЛІТЕРАТУРА:1. Устав ООН – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.un.org/ru/charter-united-nations/2. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Принятая

резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 г. -http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml

3. Medzinárodné sankcie. - [Electronic resource]. – Access mode:www.mzv.sk/zahranicna-politika/medzinarodne-sankcie

94

УДК 340.5+341.1/.8+343.6Яремко О. М.

к.ю. н., доцент кафедри міжнародного права,міжнародних відносин та дипломатії

Тернопільський національний економічний університет

СТАТЕВІ ЗЛОЧИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ПОЛЬЩІТА УКРАЇНИ: КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ ПІДХІД

У Польському законодавстві кримінальна відповідальність за статевізлочини передбачена у Главі ХХV Кримінального кодексу Республіки Польща(далі – КК Польща) – «Злочини проти сексуальної свободи і моральності» [5,149]. Тоді як в українському – у Розділі IV Кримінального кодексу України(далі - КК України) - «Злочини проти статевої свободи і статевоїнедоторканості особи» [2]. Як бачимо, законодавець Польщі, на відміну відукраїнського, норми, що здійснюють охорону суспільних відносин у сферістатевої свободи, об’єднав із нормами, які регулюють сферу кримінально-правової охорони суспільної моралі.

КК Польщі передбачає три наступні способи вчинення злочину«ґвалтування» – насильство, протизаконна погроза, обман (ст. 197 ККПольщі) [5, 149].

За українським законодавством трьома способами складу злочину«зґвалтування» (ст. 152 КК Україні) є: застосування фізичного насильства,застосування психологічного насильства і використання безпорадного станупотерпілого [2].

В Україні на практиці «стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним,коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладупсихічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з іншихпричин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або немогла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняєзґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднимспособом, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпілаособа перебуває саме у такому стані» (п. 5 Постанови) [3].

Стан потерпілої особи є безпорадним внаслідок алкогольного,наркотичного сп'яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та іншихсильнодіючих речовин, за умови, що такий стан позбавляв потерпілу особуможливості розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій або чинитивинній особі опір. При цьому не є важливим чи винна особа привела потерпілуособу у такий стан (наприклад, дала наркотик, снодійне, напоїла алкогольниминапоями тощо), чи остання перебувала у безпорадному стані незалежно від дійвинної особи(п. 5 Постанови) [3].

Зґвалтування буде вважатися таким, що вчиняється із застосуваннямфізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи,й тоді, коли потерпілу особу було доведено до безпорадного стану з метою

95

зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднимспособом шляхом уведення проти її волі в її організм алкоголю, наркотичнихзасобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин (п. 5 Постанови) [3].

Як бачимо, українське кримінальне право виключає обман як спосібзґвалтування. У той же час польське законодавство статеві зносини ізвикористанням безпорадного стану (що випливає із фізичного або психічногозахворювання) виводить за межі складу злочину, передбаченого ст. 197 ККПольщі та передбачає самостійний склад злочину, ознаки якого прописує уст. 199 КК Польщі: «Хто, зловживаючи відношенням залежності абовикористовуючи критичне становище, доводить іншу особу до статевих зносинабо стану, коли воно підпорядковується скоєнню щодо нього сексуальних дійабо коли воно вчиняє такі дії» [5, 149-150].

Ще до недавна в кримінальному праві України було відсутнім поняття «віксексуальної згоди». І у законодавстві, й на практиці послуговувалися поняттям«статева зрілість», що включає «такий фізіологічний стан організму людини,який характеризується здатністю до повного виконання статевих функцій»(вступити у статеві зносини і народжувати дитину) (абз. 2 п. 16) [3]. Статевазрілість визначається виключно судово-медичною експертизою і не враховує«ані психологічний розвиток, ані моральну складову. Виходить, що в цьомувипадку ми дивимось на особу лише з фізіологічної точки зору. За дитиною мине бачимо людину» - як зауважила правозахисниця К. Левченко [4].

Призюмувалося, що особи як жіночої, так і чоловічої статі віком до 14років вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Потреба ж увстановленні статевої зрілості виникала щодо осіб віком з 14 до 18 років.Відповідно проводилась судово-медична експертиза. І на її підставівирішувалося питання про досягнення потерпілою особою статевої зрілості.

Україна задля приведення національного законодавства у відповідність доположень Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатаціїта сексуального насильства від 25 листопада 2007 р. (ратифікація відбулася20 червня 2012 р.) [1] внесла зміни до положень ст. 155 КК України, якістосуються, насамперед, віку потерпілого, а відповідно відбулася зміна назвиданої статті: із «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» на«Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку».

У згаданій нами Конвенції Ради Європи мова йде про «вік сексуальноїзгоди», де ст. 18 запропоновано кожній країні визначити вік, до досягненняякого категорично заборонено займатися із дитиною діяльністю сексуальногохарактеру [1].

Слід зазначити, що на сьогодні до кримінальної відповідальності за статевізносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, можна притягнутилише повнолітню особу, тобто мова йде про спеціального суб’єкта злочину(фізичну, осудну особу, що досягнула 18 років).

У польському законодавстві «вік сексуальної згоди» - 15 років. «Хтодоводить малолітнього молодше 15 років до статевих зносин або стану, коливоно підпорядковується скоєнню щодо нього сексуальних дій або коли воноздійснює такі дії» - ч. 1 ст. 200 КК Польщі. Кваліфікуючою ознакою даного

96

складу злочину є «фіксування порнографічного змісту за участі такої особи»(ч. 2 ст. 200 КК Польщі) [5, 150-151].

ЛІТЕРАТУРА:1. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та

сексуального насильства від 25 листопада 2007 р. (ратифікація від 20червня 2012 р.) ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927

2. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. (в редакції від26 лютого 2019 р.) ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

3. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику усправах про злочини проти статевої свободи та статевоїнедоторканості особи» № 5 від 30 травня 2008 р. ; [Електронний ресурс].– Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08/card2#Card

4. Покарання за секс з 16-літніми може бути криміналізоване: проектзакону ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/pokarannya-za-seks-z-16-litnimy-mozhe-buty-kryminalizovane-proekt-zakonu

5. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецова; вступ. статья канд.юрид. наук, доц. А. И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э. А. Саркисовой;перевод с польского Д. А. Барилович - СПб.: Издательство «Юридическийцентр Пресс», 2001. – 234 с.

97

ПЛАТФОРМА 5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

УДК 336.1Баранецька О. В.

к. е. н., доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ

Стрімкі тенденції розвитку міжнародного та вітчизняного тероризмустворюють нові виклики для національної та міжнародної безпеки йпотребують швидкого реагування.

Опрацювання світового досвіду антитерористичної діяльності дозволяєвиокремити потенційні заходи протидії тероризму [1]: 1) посилення міжнародноївзаємодії та обміну інформацією між країнами з питань боротьби з тероризмом (назасіданні Ради Безпеки ООН було прийнято резолюцію № 2322, яка закликаєдержави до міждержавної взаємодопомоги та взаємодії щодо боротьби з тероризмом,обміну інформацією про терористичні організації та бойовиків-терористів, їхнібіометричні дані); 2) посилення взаємодії та обміну інформацією з питань протидіїтероризму між уповноваженими органами на національному рівні, щопередбачатиме підвищення ефективності взаємодії та обміну інформацією міжнаціональними спеціальними та поліцейськими службами і посиленняприкордонного контролю; 3) посилення профілактики тероризму, у тому числіпротидія радикалізації, що передбачає реалізацію спеціалізованих програм, якіспрямовані на нівелювання у суспільстві екстремістських поглядів і запобіганнявтягуванню молодих осіб до участі в терористичних операціях; 4) використаннядержавними органами нових технологій боротьби з тероризмом, зокрема, плануєтьсяутворення Європейського центру боротьби з тероризмом та радикалізацієюв Інтернеті; 5) посилення боротьби з фінансуванням тероризму: передбачаєзастосування комплексу заходів по боротьбі з фінансуванням тероризму щодопосилення прикордонного контролю та удосконалення Шенгенської інформаційноїсистеми (SIS); 6) посилення контролю за міграційними процесами: вживаютьсязаходи щодо посилення прикордонного контролю, запровадження якісних системспостереження за мігрантами, запобігання нелегальній міграції; 7) вдосконаленнянаціонального законодавства з питань протидії тероризму, надання додатковихповноважень правоохоронним органам і спеціальним службам; 8) вдосконаленнянаціонального законодавства з питань протидії тероризму, надання додатковихповноважень правоохоронним органам і спеціальним службам.

Варто зауважити, що система протидії тероризму в Україні відповідаєстандартам розвинених країн, хоча новосформовані гібридні викликиі загрози, що існують в умовах сьогодення, засвідчують необхідністьудосконалення державної системи протидії тероризму через оновлення

98

концептуальних засад, уточнення профільної нормативно-правової бази таудосконалення організаційного забезпечення.

На рис. 1. відображені суб’єкти, які уповноважені здійснювати боротьбу зтероризмом в Україні в межах своїй компетенцій.

Основні завдання АТЦ:v розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій,

спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення і усунення причин та умов,які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних зтерористичною метою, формування планів запобігання терористичним проявам та їхприпинення;

v збирання, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширеннятероризму в Україні та за її межами;

v організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльностісуб’єктів боротьби з тероризмом;

v організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань;v участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в

установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сферіборотьби з тероризмом, фінансування проведення суб’єктами, які ведуть боротьбу зтероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання,виявлення та припинення терористичної діяльності;

v взаємодія зі спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав таміжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.

Суб’єкти, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом

Служба безпеки України Міністерство оборониУкраїни

Управління державноїохорони

Міністерство внутрішніхсправ

Державна пенітенціарнаслужба

Державна служба знадзвичайних ситуацій

Адміністрація Державноїприкордонної служби

Державна фіскальна службаУкраїни Національна поліція

Суб’єкти, які залучаються у разі необхідності

Міністерство закордоннихсправ

Міністерствоінфраструктури

Міністерство охорониздоров’я

Служба зовнішньої розвідки Держспецзв’язку України Міністерство енергетики тавугільної промисловості

Інші

Рис. 1. Суб’єкти антитерористичної системи України

99

Пріоритетні орієнтири протидії тероризму в Україні передбачають розробленняСтратегії протидії тероризму в Україні, яка повинна враховувати досвід світовоїпрактики протидії та боротьби з тероризмом і досвід проведення АТО в Україні.Принагідно зауважимо, що фінансові ресурси повинні мати такий векторспрямовання: відновлення потенціалу ВМС; розвиток Сил спеціальних операцій;оновлення полігонної бази підготовки військ; ремонт озброєння та військової техніки,продовження реформування щодо переходу військ на стандарти НАТО.

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України визначено такіпріоритети у фінансуванні суб’єктів сектору безпеки й оборони [2]: виконанняДержавної програми розвитку озброєння до 2020 р. та державної програмибудівництва кораблів класу “корвет”; посилення системи ППО і можливостейавіації Повітряних Сил Збройних Сил України; кібербезпека; Національнарозвідувальна програма на 2016 – 2020 рр.; посилення контррозвідувальногозахисту та боротьба з тероризмом і диверсійною діяльністю; проведенняінтенсивної бойової підготовки частин Збройних Сил України; облаштуваннядержавного кордону; реалізація соціальних гарантій для військовослужбовців –у першу чергу, учасників АТО і сімей загиблих учасників АТО.

Пріоритетними завданнями вітчизняної політики у сфері протидії тероризмуварто виокремити наступні: усунення загроз життю та безпеці громадян, інтересамсуспільства та держави, що виникли внаслідок агресії Російської Федерації протиУкраїни; усунення конфліктогенних чинників, що породжують прояви тероризму;дотримання необхідного рівня антитерористичної захищеності; припиненняможливих терористичних проявів на території України; розвиток та дотриманнянормативно-правової бази антитерористичної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:1. Актуальні питання протидії тероризму у світі та в Україні: аналіт.

доповідь / [Резнікова О. О., Місюра А. О., Дрьомов С. В., Войтовський К.Є.]; за заг. ред. О. О. Резнікової. – К.: НІСД, 2017. – 60 с.

2. У 2017 році видатки на оборону зростуть [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://na.mil.gov.ua/37692-2017-roku-vydatky-na-oboronu-zrostut.

УДК 343.102: 343.37Білоус І. І.

к.е.н., доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

ПОНЯТТЯ ТА СПОСОБИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ,ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Процес глобалізації світової економіки, розвиток фінансових технологійпороджують не лише позитивні зміни, але й низку проблем, в тому числі іпроблему легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Ця проблема є

100

загрозою підриву фінансової стабільності держави та впливає на рівеньсоціально-економічного розвитку країни.

Власне, походження самого терміну легалізація є досить дискусійним. Так,деякі науковці вважають, що дане поняття вперше з’явилося на початку 20–хрр. ХХ ст. в США, коли злочинні угруповання вкладали кошти, отримані відсвоєї гангстерської діяльності, в мережу належних їм пралень для легалізаціїцих доходів. Так, М.В. Корнієнко у своїй праці “Протидія органів внутрішніхсправ легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом” зазначав, що “з метоюнадання законного вигляду прибуткам у готівці від нелегального продажугорілки під час “сухого” закону, азартних ігор, рекету гангстери придбалипральні, в яких пральні автомати вмикалися за допомогою дріб’язку і шляхомзмішування трудових копійчин і “брудних” грошей маскували справжнєджерело останніх. Термін “відмивання” грошей означає процес перетвореннянелегально отриманих грошей на легальні” [1, 6].

Інші вчені зазначають, що вперше термін “відмивання грошей” з’явився в1973 р. у зв’язку з “уотергейтським” скандалом, пов’язаним з іменемпрезидента США Річардом Ніксоном. Саме, для майбутньої виборчої кампаніїРічарда Ніксона, його партнери почали таємно створювати фінансову базу дляїї проведення. До них потоками зливатися анонімні пожертвування, що булотоді заборонено законом, а потім через підставні фірми були перераховані вКомітет по переобранню, який був створений в 1973 році, в якості офіційнихплатежів. Саме технологія перерахування цих анонімних пожертвувань черезпідставні фірми і отримала назву “відмивання грошей” [2, 57].

Також багато науковців схильна вважати, що термін «відмивання грошей»виник і знайшов поширення на початку 80-х рр. минулого століття.Використовувався даний термін саме для позначення доходів від наркобізнесу,а точніше для позначення процесу перетворення нелегально отриманих відцього бізнесу грошей у легальні [3].

Існують і інші думки щодо виникнення словосполучення “легалізаціязлочинних доходів”.

По суті, легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, це виведеннягрошових коштів (“злочинних доходів”, ““брудних” грошей”) із сферитіньового капіталу у сферу законного його обігу. Власне виведення цих доходівздійснюється за допомогою незаконних фінансових інструментів та фінансовихоперацій, які дозволяють приховати справжнє походження, а у деякихвипадках, і справжнього власника грошей.

В Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом – це будь-якідії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідоквчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначенихкоштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину,що є джерелом походження зазначених коштів (власності).

101

Варто зазначити, що вже в XVIII ст. існували різні фінансові інструменти,за допомогою яких могли легалізовувати злочинні доходи. Зокрема, такимпершим інструментом можна вважати номерні рахунки. Так, в кінці XVIII ст.деякі європейські банки стали відкривати для своїх клієнтів рахунки на умовахзбереження таємниці імені їхніх власників. До кінця XIX ст. створення такихномерних рахунків стало звичайною практикою в усьому світі.

Ще одним фінансовим інструментом для легалізації грошей, отриманихзлочинним шляхом стала система «податкових гаваней», яка зародилася щенаприкінці XIX ст. У середині 1880-х років губернатор штату Нью-Джерсі вівзакон, що дозволяв власника, чиї підприємства розташовувалися вздовж річкиГудзон, реєструвати свої фірми на території штату. Тобто бізнесмени з Нью-Йорка, де податки були суттєво вищими, ніж у Нью-Джерсі, отрималиможливість значно полегшити податковий тягар, а власті Нью-Джерсі моглипоповнювати казну штату за рахунок податкових надходжень, які текли з Нью-Йорка. В ті часи «податкові гавані» використовувалися за прямимпризначенням, тобто для ухилення від сплати податків [3].

Ще одним способом легалізації злочинних доходів стали казино. Так,спочатку злочинці, які контролювали їх, просто стежили за тим, щоб частинаденного надходження до каси зникала перш, ніж потрапляла до бухгалтерськоїзвітності. З роками схема ставала складнішою, гроші починали переказуватисяна рахунки різних підставних фірм, тому відстежити їх переміщення ставалопрактично неможливо.

Сьогодні до злочинних доходів відносять кошти, одержані від торгівлізброєю, людьми, контрабанди, викрадання людей, несплати податків та іншихнезаконних джерел. Саме по собі «відмивання» (легалізація) грошей це доситьскладний процес: доходи, одержані злочинним шляхом, проводяться черезфінансову систему з метою приховання їх нелегального походження і доданняїм виду законно отриманих.

Згідно Кримінального Кодексу України предметом злочину, передбаченогостаттею 209 є грошові кошти та інше майно, одержані внаслідок вчиненнясуспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації(відмиванню) доходів. Під коштами, згідно ст. 2 Закону України “Про банки ібанківську діяльність” слід розуміти гроші в національній або іноземній валютіабо їх еквівалент. До основних способів, які використовують для легалізаціїдоходів, одержаних злочинним шляхом відносяться: відкриття банківськихрахунків, депонування коштів; створення фіктивних суб’єктів підприємництва;залучення підставних осіб, укладення реальних або фіктивних угод, залученняпосадових осіб банків, органів влади; підробка фінансово-господарських абостатутних документів.

Операції з легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, маютьзначний негативний вплив на всіх суб’єктів фінансово-економічної діяльності.Міжнародний досвід і вітчизняна практика дослідження існуючої проблемисвідчать, що основними каналами, через які злочинні доходи проникають векономіку, є саме фінансові установи, і, в першу чергу, банки. Для того, щобзапобігти даній проблемі у багатьох країнах світу створено адміністративно-

102

правовий механізм фінансового моніторингу, від ефективної діяльності якогозалежить результативність протидії легалізації доходів, отриманих злочиннимшляхом.

Варто відмітити, що спосіб легалізації (відмивання) доходів, отриманихзлочинним шляхом, в першу чергу, залежить від сфери, до якої мають доступзлочинці (підприємницька діяльність, обслуговування населення, банківськасфера, ігровий бізнес тощо), який має вигляд приховання злочину. Дляправильного визначення способу легалізації доходів, отриманих злочиннимшляхом потребує ретельного аналізу злочинних дій передбачених ст. 198, 209,306 КК України.

Власне, проблема легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом єдосить актуальною на сучасному етапі розвитку нашої країни, а тому можестворити реальну загрозу її економічному зростанню.

ЛІТЕРАТУРА:1. Корнієнко М.В. Протидія органів внутрішніх справ легалізації коштів

одержаних злочинним шляхом. – К.: Національна академія внутрішніхсправ України, 2002 – 228 с.

2. Б.С. Болотский, А.Г. Волевод, Е.В. Воронова, Б.Ф. Калачев. Борьба сотмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах содружества.– М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001 – 248 с.

3. Боротьба з легальним результатом [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: https://zib.com.ua/ua/print/2735-borotba_z_legalnim_rezultatom.html

УДК 658.5: 338.242.2Вівчар О. І.

д.е.н., доцент, професор кафедри економічної безпекита фінансових розслідувань

Тернопільський національний економічний університет

СИСТЕМНА ОЦІНКА МЕТОДОЛОГІЧНИХ КОНТЕКСТІВЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ: ПОЗИТИВНІ

ЕКСТЕРНАЛІЇ ТА ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ

В сучасних умовах турбулентності економічних процесів, безпекапідприємницьких структур – це основа збереження стійких конкурентнихпозицій, передумова ефективного функціонування та стабільного розвиткусуб’єктів господарювання. На основі проведених досліджень встановлено, щоосновними негативним чинниками щодо забезпечення належного рівняекономічної безпеки підприємств є: відсутність ефективного функціонуванняринкового середовища; незавершеність формування інституційної базиекономічної політики; незбалансованість державної регуляторної політики;

103

недосконалість бюджетної політики; зловживання монопольним становищемцінового характеру; збільшення кількості кримінальних посягань, так званого“рейдерства”, корупційних та дискримінаційних дій щодо специфіки роботирегіональних підприємств; недосконалість судової системи, корумпованістьорганів влади та відсутність державних інститутів, які б ефективно захищалиправа власника; низький рівень конкурентоспроможності підприємств та їхінноваційної активності; незадовільні показники фінансового стану таефективності функціонування підприємств і використання ними ресурсногозабезпечення тощо.

Досліджуючи дану наукову проблематику, слід зазначити, що підекономічною безпекою підприємств слід розуміти стан захищеності йогоресурсів та інтелектуального потенціалу від наявних та потенційних загроззовнішнього і внутрішнього середовища його функціонування, якийхарактеризується високими фінансовими показниками діяльності таперспективою економічного розвитку в майбутньому.

Прагматика системи економічної безпеки підприємств вимагає вірнообраної методики забезпечення безпеки підприємницьких структур, зокрема доякої слід віднести збір та обробку аналітичної інформації про досвід та заходизміцнення безпеки, аналіз, постійний моніторинг та прогнозування умов,загроз, небезпек та індикаторів фінансової безпеки, розробка та впровадженнянеобхідних заходів щодо підтримки економічної безпеки на належному рівні.

Продовжуючи логіку нашого дослідження, слід звернути увагу на те, щосистемна оцінка економічної безпеки підприємств характеризується сукупністюумов та факторів, за яких забезпечуються захист економічних інтересів [2, 204].Рівень економічної безпеки підприємств характеризується багатьмаіндикаторами. Оцінка стану економічної безпеки підприємств здійснюєтьсячерез систему критеріїв та показників. Критерій економічної безпекипідприємств – це вимірник стану суб’єкта господарювання з точки зорувідповідності фактично досягнутих показників його діяльності заздалегідьвстановленим індикаторам, що відображають сутність економічної безпеки.

З практичної точки зору, на кожен індикатор необхідно сформуватиматрицю значень з підприємствами та значеннями індексів по роках.Наповнення матриці показниками є різним, оскільки не для усіх підприємствможна отримати певні значення індексів. При оцінці факторів економічноїбезпеки підприємств необхідно припустити яким чином певний фактор впливаєна економічну безпеку підприємств – приводить до її зростання чи призводитьдо зменшення захищеності підприємства. Для оцінки економічної безпекипідприємств пропонуємо застосовувати багатовимірну logit-модель, випадокбінарного вибору. Модель не враховує групові ефекти, тобто немає аналізуфіксованих ефектів.

104

Багатовимірна logit-модель для випадку бінарного вибору:

ïî

ïíì

>

£=

+×¢=

*

*

*

,0якщо1,

,0якщо,0

,

it

itit

ititit

Y

YY

xY eb

(1)

де *itY – бінарна залежна змінна, що приймає значення 1, якщо в момент

часу t на підприємстві є кризовий стан, і 0 в іншому випадку; itx –пояснюючі змінні; ite – випадкова помилка, ,...,,1 iTt = а

ni ...1= .Подамо у формулі (2) функцію логістичного розподілу ймовірностей.

( ) ( )itx

itx

ititit eexYxF b

bbb ¢

¢

+===¢

1,1Pr , (2)

Оцінка параметрів за методом максимальної достовірності формула (3):

( ){ }[ [ ] ( ){ }] max1ln1lnln1 1

®¢-å å -+¢== =

itT

t

n

iititit xFYxFYL bb . (3)

Трактування коефіцієнтів:де “+” – зростає змінна => зростає ймовірність кризи; “–” – зростає змінна

=> знижується ймовірність кризи; – коефіцієнт показує вплив зміни екзогенноїзмінної на ( )[ ]itit YY -1ln .

Для того, щоб уникнути перехресних ефектів, коли не як сама змінна впливаєна ймовірність появи кризи: для першої групи регресій з вибірки виключаються всіспостереження після першого року криз; для другої групи регресій необхіднообирати вибірку за тим же принципом: виключалити всі спостереження післяпершого року кризи і далі до неї додавати все спостереження після закінченнякризи, тобто використовувати всі дані за винятком кризових років після першогороку кризи, відповідно результати наукових досліджень сформовано у вигляділінійної форми моделі (рис. 1) [1, 155].

IV4 .0296845 .0110367 2.69 0.007 .0080531 .051316 IV1 -.7645714 .28408 -2.69 0.007 -1.321358 -.2077849 IL7 .0065406 .0027356 2.39 0.017 .0011789 .0119023 ICr10 -.1416409 .0484753 -2.92 0.003 -.2366507 -.0466311 DIL1 -9.77678 5.781843 -1.69 0.091 -21.10899 1.555424

Y2 Coef. Std. Err. z P>|z| [95% Conf. Interval]

Log likelihood = -62.693942 Prob > chi2 = 0.0000 LR chi2( 5) = 31.58

max = 14 avg = 10.9 Obs per group: min = 6

Group variable: IDCode Number of groups = 27Conditional fixed-effects logistic regression Number of obs = 294

Рис. 1. Результати лінійної форми моделі для нестаціонарних факторівпідприємств [розраховано автором]

105

На основі системної оцінки економічної безпеки підприємств в контекстііндексів та визначення параметрів економічної безпеки, необхідно такожзазначити, що в доповнення до економічних методів, можна використовуватиадміністративні і соціально-психологічні засоби зміцнення.

Не претендуючи на вичерпність системної оцінки економічної безпекипідприємств, слід зробити висновок, що необхідними умовами формуванняефективної системи є: підвищення рівня захищеності підприємництва черезпосилення відповідальності держави (правової, судової, інституційної тощо)перед суб’єктами господарської діяльності; дієвість політики підтримкипідприємницької діяльності; впровадження адаптивних систем управліннябезпекою; забезпечення внутрішньої збалансованості основних економічнихпараметрів регіональних підприємств; стратегічну орієнтацію надовгостроковий та раціональний розвиток.

ЛІТЕРАТУРА:1. Вівчар О. І. Управління економічною безпекою підприємств:

соціогуманітарні контексти: монографія. Тернопіль: ФОП Паляниця В. А.,2018. 474 с.

2. Григорук П. М., Хрущ Н. А. Методологічні засади моделювання системизабезпечення фінансово-економічної безпеки в умовах невизначеності ібагатомірності ринкового середовища. Науковий вісник Мукачівськогодержавного університету. 2017. С. 204—198.

УДК 658.012.8Гайда Н. В.

аспірант кафедри економічної безпеки та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮБЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНИЙ СТАН

ТА ПРАГМАТИКА РОЗВИТКsУ

На даний час відбувається стрімкий розвиток економіки України та вихід насвітовий економічний простір. Таким чином першочергового дослідженняпотребують напрями функціонування підприємств різних форм власності, таефективне використання даними підприємствами – власних фінансовихресурсів. У зв’язку з цим дедалі більшої актуальності набуває необхідністьзабезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства. Можна говоритипро те, що нормальне функціонування підприємства потребує лише йогостворення, але це не так. Ефективне функціонування також залежить від низкифакторів таких як: діяльність підприємства його розвиток, капіталізація,використання ресурсів та гарантування безпеки (зокрема фінансово-

106

економічної). Тому важливим є необхідність визнання фінансово-економічноїбезпеки одним із напрямів його діяльності. Приєднання фінансово-економічноїбезпеки до основних напрямів діяльності суб’єкта підприємницької діяльності(крім маркетингової, комерційної, інноваційної, соціальної та ін.) дозволяєімплементувати основи її забезпечення у систему стратегічного і тактичногопланування, також визначити мету операційні цілі.Наступним завданням при аналізі проблеми є обґрунтування місця фінансово-економічної безпеки в процедурі стратегічного планування та стратегії їїзабезпечення серед інших стратегій. Поняття «стратегія» в економічнійлітературі трактують як узагальнену програму діяльності, спрямовану надосягнення підприємством мети завдяки ефективному розподілу, координаціїта використанню ресурсів [1].

Рис. 1. Місце фінансово-економічної безпеки у процедурі стратегічногопланування розвитку підприємства [4]

При певному збільшення рівня ризиків тоді, відповідно, зменшення рівняфінансово-економічної безпеки суб’єктів господарювання необхідно

Етап

І

Формування місії, мети та цілей підприємства

Аналіз середовища функціонування підприємства

Виявлення можливостей та загроз, сильних і слабких сторін підприємства

Етап

ІІ

Моделювання сценаріїв розвитку подій (оптимістичний, песимістичний, найбільшвірогідний), оцінка впливу кожного з них на реалізацію стратегії та стан фінансово-

економічної безпеки підприємства

Порівняння мети та цілей з результатами аналізу середовища, виявлення й усуненнядисбалансу, вироблення альтернативних стратегій розвитку, оцінка рівня і характеристика

фінансово-економічної безпеки при реалізації кожної стратегічної альтернативи

Етап

IV

Коригування стратегії

Реалізація обраної стратегії підприємства

Контроль реалізації стратегії Моніторинг стану фінансово-економічної безпеки

Етап

ІІІ

Розробка оперативних планів та проектів підприємства

Узгодження обраних стратегій розвитку та забезпечення фінансово-економічної безпекипідприємства

Визначення тактичних завдань та пріоритетів підприємства

107

активізувати всі механізми по зміцненню безпеки, що вимагає збільшенняобсягів фінансування цих заходів або проведення певних організаційних дій.

Загальні підходи обрання підприємством стратегічних рішень у сферібезпеки представлені в табл. 1. Розширення переліку типів стратегічнихпідходів до управління фінансово-економічною безпекою підприємствадозволяє не лише вдосконалити методологічний апарат політики їїзабезпечення, але й підводить до висновку про необхідність визначення місцястратегії безпеки в системі стратегічного управління. Отже, відомі класифікаціїстратегій можуть доповнюватися стратегією економічної безпеки, зокрема вмежах класифікаційної ознаки «за напрямом», в якій традиційно виокремлюютькорпоративну, ділову, функціональну, операційну.

Таблиця 1Матриця визначення стратегії управління фінансово-

економічною безпекою підприємства [3]Фінансові можливості підприємства відносно реалізації заходів із

безпеки

Високі – фінансовіможливості

перевищуютьнеобхідні витрати нагарантування безпеки

Середні – фінансовіможливості

відповідаютьпотребам у витратах

на забезпеченнябезпеки

Малі – фінансовіможливості не

дозволяють повноюмірою здійснювати

діяльність іззабезпечення

безпеки

ПрийнятнийСистемногопланового

забезпечення

Комплексногогарантування

Відшкодуваннязбитку

Задовільний Швидкого реагування Раптовогореагування

Частковоговрахування

Ста

нбе

зпек

и

Низький такритичний

Інституціоналізація тапослідовне зміцнення

Сегментованогозабезпечення

Делегуванняфункцій

Розробка та реалізація ряду стратегій щодо зміцнення безпеки суб’єктагосподарювання за своєю суттю є частиною стратегічного управління, тобто, яквважають дослідники З. Шершньова і С. Оборська – багатопланового,поведінкового та управлінського процесу, який допомагає визначити тавиконувати ефективні стратегії, які сприяють урівноваженню відносин міжорганізацією, застосовуючи її окремі частини, а також досягненнювстановлених цілей [3]. Це процес, за допомогою якого механізм управлінняпідприємством проводить довгострокове керівництво, визначає основні цілі,розвивають стратегію їх досягнення, беручи до уваги всі найсуттєвіші зовнішніта внутрішні умови, також забезпечує виконання прийнятих відповіднихпланів, постійно розвиваючи і змінюючи їх [3].

Виникає необхідність підтримки стратегічної орієнтації, що робить процесстратегічного управління фінансово-економічної безпеки безперервним ідинамічним, визначаючи його мету і цілі, розробку і забезпечення виконанняпланових показників, як таких що перебувають у межах підсистем безпеки, що

108

є основою для створення фундаментально динамічної конкурентоспроможностіі життєздатності в довгостроковій перспективі.

Акцентуємо увагу на тому, що технологія забезпечення безпеки єсвоєрідним бізнес-процесом. Тому такі технології повинні охоплювати всі рівніпідприємницької діяльності, всі етапи технологічного процесу, від плануваннядо використання прибутків. Крім цього кожний із цих етапів є частиноюзагального процесу і не може існувати окремо від інших. Тому забезпеченнябезпеки на кожному етапі технологічного процесу формує основу належноїбезпеки діяльності загалом.

ЛІТЕРАТУРА:1. Вівчар О. І. Прагматизм прискорення бізнесу при моніторингу його

економічної безпеки в контексті трансформаційних змін / О. І. Вівчар //Сталий розвиток економіки. – Міжнародний науково-виробничий журнал– 1’2014 [23] – С. 194–199.

2. Вівчар О. І. Теоретичні аспекти безпекознавства в умовах підприємств(фундаментальні загрози в сучасному соціогуманітарному просторі)[Електронний ресурс] / Оксана Вівчар // Соціально-економічні проблеми ідержава. – Тернопіль, 2017 – Вип. (1) 16 – С. 24-31.

3. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : навч. посіб / З. Є. Шершньова,С. В.Оборська. – К. : КНЕУ, 1999. – 384 с.

4. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки иреализации стратегии:учеб. для вузов. / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд;пер. с англ. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

УДК 347Дзюра О.В.

Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України

СУЧАСНИЙ СТАН РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

З року в рік експерти і правники обговорюють актуальні питання прозахист інтелектуальних прав та приходять до висновків, що корупція у сферіінтелектуальної власності та недосконала система її захисту гальмуютьрозвиток економіки.

Шляхом своєчасного виявлення та запобігання порушень у сферіінтелектуальної власності, удосконалення законодавства у сфері захисту правінтелектуальної власності, забезпечення належної імплементації та об’єднаннязусиль ключових державних органів допоможуть вирішити проблему [1].Сприятимуть створенню стабільної, ефективної і передбачуваної системизахисту прав інтелектуальної власності.

109

Вважаємо доцільним розглянути, як виглядає реформування державноїсистеми правової охорони інтелектуальної власності.

Аналізуючи хід подій, ми бачимо, що Україна потребує системних змін участині захисту прав інтелектуальної власності, щодо цього постійно виказуютьзанепокоєння представники ЄС, США та інші потенційні інвестори. Розуміючице занепокоєння, Президент України ще у 2015 році схвалив необхідністьпроведення реформи «Захисту інтелектуальної власності», як вектора безпекидержави в Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020». У свою чергу,Верховна Рада України схвалила Програму діяльності Кабінету МіністрівУкраїни, яка також передбачає «забезпечення ефективного захисту правінтелектуальної власності». Відтак, Президент України і Верховна РадаУкраїни одностайні в тому, що національною проблемою у сферіінтелектуальної власності є «забезпечення ефективного захисту правінтелектуальної власності». Проте Мінекономрозвитку розпочав «свою»реформу державного управління сферою інтелектуальної власності, яка незовсім відповідає Програмі діяльності Уряду і носить неоднозначний характер[2].

У червні 2016 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України буласхвалена Концепція реформування державної системи правової охорониінтелектуальної власності в Україні (далі – Концепція). Задекларована метареформи в тренді часу – це запровадження прозорої дворівневої структуридержавної системи правової охорони інтелектуальної власності та створення«єдиного вікна» з видачі охоронних документів та спрощення процедур длязаявників. Основними шляхами досягнення вказаної мети, закріпленої вКонцепції, були наступні:

- ліквідація Державної служби інтелектуальної власності України;- створення Національного органу інтелектуальної власності, що

утворюється на базі Укрпатенту;- удосконалення законодавства щодо механізму та порядку зарахування

зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, зурахуванням міжнародних договорів України;

- ліквідація державного підприємства «Інтелзахист»;- трансформація державної організації «Українське агентство з

авторських та суміжних прав» (далі - ДО УААСП) у недержавну організаціюколективного управління.

У серпні 2016 року був зроблений перший крок з реалізації Концепціїпостановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 ліквідованоДержавну службу інтелектуальної власності України, функції якої передано доМінекономрозвитку.

Також були дотримані строки ліквідації ДП «Інтелзахист», про те зколективним управлінням правами авторів відбулась ціла історія з обіцянками інепорозуміннями. Мінекономрозвитку показав свою некомпетентність у темі інеспроможність організувати запланований результат. Як наслідок, Україназнову потрапила у так званий піратський 301 список. Завдяки загостреннюпристрастей за збір та розподіл роялті Комітет з питань освіти та науки

110

Верховної Ради України довів до прийняття Закон про ефективне управліннямайновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжнихправ. Тепер ДО УААСП перетворять з державної організації в приватну зазаконом влітку 2019 року і розпочнуть будувати систему колективногоуправління.

Аналізуючи черговий План пріоритетних дій ми бачимо, щоМінекономрозвитку видає Наказ № 718 від 24.05.2018 р. про утвореннядержавної організації «Національний офіс інтелектуальної власності» тазатвердження Статуту державної організації «Національний офісінтелектуальної власності». До тих пір про національний офіс нічого не булочути. Перше, що впадає в око, це сумнівність його створення з точки зору вжезатверджених Урядом нормативно-правових актів реформування сфериінтелектуальної власності, а саме: метою реформи інтелектуальної власності,яка передбачена Концепцією Мінекономрозвитку, є забезпечення формуваннядержавної політики у сфері інтелектуальної власності та її реалізація, анаціональний орган інтелектуальної власності виконує окремі публічні функції(владні повноваження) з реалізації державної політики у зазначеній сфері [2].

Проте Наказ Мінекономрозвитку № 718 від 24.05.2018 р., створює такзвану державну організацію − Національний офіс інтелектуальної власності,підкреслюємо: не Національний орган інтелектуальної власності, передбаченийУрядом України, а «офіс» з ідентичною абревіатурою НОІВ. Мовою фахівцівсфери інтелектуальної власності це називається змішування до ступенясхожості, або введення в оману споживача.

Згідно зі статутом Офіс – це державна некомерційна організація, яканалежить до управління Міністерства економічного розвитку і торгівліУкраїни (далі - МЕРТу) та покликана виконувати всі стратегічні завданнядержави щодо інтелектуальної власності, а також виконувати поточнідоручення Міністерства [3]. З аналізу статуту бачимо, що не має визначенихповноважень, згідно з якими Офіс займатиметься безпосередньо експертноюдіяльністю чи реєстраційною. До наприкладу, реєстрацією знаків для товарів іпослуг та різноманітних аспектів авторського права і надалі займатимутьсяУкрпатент та відповідний підрозділ МЕРТу.

Постає питання навіщо створена ця організація?На нашу думку, відповідь є в самому Статуті: де зазначено, що організація

здійснює облік надходжень від установлених законом зборів за дії, пов’язані зохороною прав на об’єкти інтелектуальної власності та спрямовує цінадходження. Тобто Офіс буде акумулювати всі кошти, які заробляє Укрпатент,та розподіляти їх між іншими органами.

Створення державної організації «Національний офіс інтелектуальноївласності» стало приводом для колективного звернення трудового колективуДержавного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»(Укрпатент) до Президента України з проханням розібратися в ситуації, щосклалася в державній системі правової охорони інтелектуальної власності вУкраїні), та припинити руйнацію цієї системи [4]. Оскільки саме створенняофісу та його функції суперечить міжнародному законодавству, насамперед

111

Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883року та національному законодавству у сфері правової охорони інтелектуальноївласності, а саме: Законам України «Про авторське право і суміжні права»,«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знакидля товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охоронуправ на зазначення походження товарів» тощо.

Як зазначається у зверненні, «очевидно, що чиновникиМінекономрозвитку у своїх корисливих цілях шляхом маніпуляцій ісловоблуддя хочуть ввести в оману суспільство та здійснити тількиінституційні зміни у державному управлінні сферою інтелектуальної власностіта змінити механізм адміністрування зборів за дії, пов’язані з охороною прав наоб’єкти інтелектуальної власності. Тобто вони не зацікавлені в удосконаленнімеханізмів набуття, охорони та захисту прав інтелектуальної власності, як цепередбачено Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою УказомПрезидента України від 12 січня 2015року.» [4].

З даного дослідження є очевидними, враховуючи викладені факти тапроцес удосконалення законодавства в цілому ми можемо з впевненістюсказати, що проведення реформ є досить складним процесом з багатьма«підводними течіями», які можуть містити у собі корупційну складову . Зогляду на це пропонуємо декілька механізмів протидії корупції у сфері захиступрав інтелектуальної власності. Серед них заміна державних службовців, (якщовони відмовляються переглянути власну поведінку та спосіб мислення),впровадження передових технологій, зменшення бюрократії, прийняття тадотримання єдиних «правил гри» для всіх, підвищення заробітної платисумлінним працівникам, а також зміцнення слідчих потужностей ключовихантикорупційних органів країни. Для викорінення корупції, можна застосуватитри правила: превентивність, публічність та покарання.

ЛІТЕРАТУРА:1. «Як побороти корупції у сфері захисту прав інтелектуальної власності»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://24tv.ua/yakpoboroti_koruptsiyi_u_sferi_zahistu_prav_intelektualnoyi_vlasnosti_n680659.

2. «Системний канібалізм: Мінекономрозвитку відверто нехтуєрозпорядженнями КабМіну» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://politeka.net/ua/reading/analytics/667377-sistemnyj-kannibalizm-minjekonomrazvitija-otkrovenno-prenebregaet-rasporjazhenijami-kabmina.

3. «Створено Національний офіс інтелектуальної власності» [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://jurblog.com.ua/2018/06/stvoreno-natsionalniy-ofis-intelektualnoyi-vlasnosti.

4. «Український інститут інтелектуальної власності: в результаті псевдореформи Укрпатент опинився під загрозою знищення» [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.euroosvita.net/index.php/?category=1&id=5650.

112

УДК 338.1Карапетян О.М.

к.е.н.,доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ МОДУС СУВЕРЕННИХФОНДІВ ФІНАНСОВИХ РЕЗЕРВІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

В умовах перманентних фінансових криз і потрясінь фінансові резервинакопичені в суверенних фондах залишаються оптимальним антикризовимінструментом, що дозволяє заповнити недоотримані в період кризи доходибюджету, стабілізувати фінансові ринки держави.

Економічна сутність суверенного фонду пов'язана з особливостямиправового становища держави як керуючого суб'єкта – суверена. Тількидержаві належать такі суверенні права, як право встановлювати і стягуватиподатки, право на бюджет. Суверенний фонд – це теж власність держави, протеформування і використання грошових ресурсів здійснюється окремо від іншихбюджетних коштів.

Правовий режим суверенних фондів включає в себе порядок формування,управління і витрачання грошових коштів, що надходять у вигляді додатковихнадходжень.

Підґрунтям формування правового забезпечення функціонуваннясуверенних фондів фінансових резервів є загальноприйняті принципи іпрактики, які належним чином відображають адекватні механізми управліннята підзвітності, що дістали назву «Принципи Сантьяго».

Дані принципи охоплюють практику в трьох найважливіших сферах, зокрема:1) правова основа, цілі та координація з макроекономічною політикою;2) інституційна основа та структура управління;3) основа управління інвестиціями і ризиками.В основі формування ефективної організаційно-інституційної системи

суверенних фондів закладено надійну правову базу. Імперативи нормативно-правової бази SWF ґрунтуються на ключових положеннях:

– визначення чітких критеріїв організаційно-правової форми та структурисуверенних фондів, особливості взаємовідносин з державними органами(Міністерством фінансів, Центральним банком);

– дотримання послідовності процедурних етапів та підвищення контролюна основі правової бази, для регулювання бюджетних процесів уряду;

– забезпечення правової обґрунтованості SWF та операцій в процесіекономічної діяльності;

– підвищення ефективності роботи і досягнення визначеної метиекономічної політики суверенних фондів;

– сприяння ефективному управлінню, підзвітності та прозорості [1].

113

На практиці існує різноманітність правових моделей суверенних фондів.Дані обставини частково відображають той факт, що країни обрали різніправові форми формування фінансових резервів, зокрема:

1. Суверенні фонди сформовані в якості окремих юридичних осіб:– відповідно до законодавства мають юридичну ідентичність,

функціонують у відповідності до усталених норм законодавства (Державнийнафтовий фонд Азербайджану, Корейська інвестиційна корпорація,інвестиційне управління Катару та інвестиційне управління Абу-Дабі в ОАЕ);

– створених на основі спільних норм корпоративного законодавства увигляді компаній, що належать державі, як, наприклад, Державна інвестиційнакорпорація і компанія Temasek в Сінгапурі, Китайська інвестиційна корпорація.

2. Формуються в якості пулу активів, що перебувають у власностідержави або центрального банку, без створення юридичної особи у виглядіокремих грошових рахунків (сукупності рахунків), що належать уряду, як,наприклад, в Норвегії, де Державний пенсійний фонд «Global» має рахунокМіністерства фінансів Норвегії в Центральному банку країни [2].

Зазначені вище форми тісно переплітаються з діючою практикою іпринципами, проте правова основа для суверенних фондів в основі якоїзакладені чітко визначені принципи і особливості формування сувереннихфондів є недосконалою. На практиці різні форми можуть мати правові наслідкияк для фіскальної позиції, так і для недоторканності інвестицій. Зосереджені всуверенних фондах фінансові ресурси, захищені суверенним імунітетом, атакож можуть підпадати під податкові пільги у країнах-бенефіціарах.Податковий режим суверенних фондів може залежати від положення продвосторонні податкові угоди (наприклад, Норвегія веде переговори щодоподаткових пільг для трансферів надходжень у суверенний фонд).

У деяких країнах основні функції щодо організаційно-правовогозабезпечення суверенних фондів прописані у нормативно-правих актах іпідзаконних нормативних документах. Інституційні рамки формуваннясуверенних фондів у світовій теорії і практиці суттєво відрізняються. Поприособливості структури управління, оперативне управління в SWF у більшостікраїн ґрунтується на незалежній основі, мінімізуючи потенційний політичнийвплив або втручання, що в кінцевому підсумку може призвести до порушенняосновних детермінант їх розвитку.

У випадку коли в ролі стратегічного керуючого фондом виступаєдержавний орган влади як законний власник пулу активів, що становлятьсуверенні фонди фінансових резервів (як правило Міністерство фінансів)розрізняють такі різновиди регулювання:

А) Центральний банк здійснює управління активами відповідно доправових повноважень, делегованих Міністерством фінансів (зокрема,Державний Пенсійний фонд Норвегії «Global»). В цьому випадку, центральнийбанк може використовувати зовнішні трансферти коштів для поповнення свогоінвестиційного портфелю.

Б) окремий суб’єкт управління фондом, що підпорядковується державниморганам встановлюється для управління активами (інвестиційна корпорація

114

(GIC) Сінгапуру). У цьому випадку керуючий фондом може також мати іншіповноваження з управління активами з боку державного сектора. Наприклад,GIC управляє частиною резервів державної влади Сінгапуру.

В) Міністерство фінансів делегує повноваження безпосередньо до одногоабо декількох зовнішніх (приватних) менеджерів [3].

Запорукою успішного стратегічного управління фондами сприяє роботанаглядових рад фондів, які здійснюють контроль за дотриманням фондами чинногозаконодавства, що визначає порядок їх формування, управління і використаннякоштів.

При управлінні коштами суверенних фондів поширення набула практиказалучення незалежних інвестиційних приватних консультантів для додатковогоконтролю за діяльністю фонду, так і для вироблення інвестиційної політики.Послуги консультантів можуть також використовуватися і оперативнимкерівником. В обов'язки інвестиційних консультантів входить:

– підготовка пропозицій щодо стратегічного розподілу активів виходячи зцілей фонду;

– порівняльний аналіз результатів управління з цільовими орієнтирами;– розробка критеріїв для відбору зовнішніх керуючих компаній,– оцінка діяльності зовнішніх керуючих компаній і т. д.

Таким чином, суверенні фонди фінансових резервів є істотним джереломфінансування і розвитку світової економіки і, в той же час, – інструментомзростання впливу державного капіталу окремих країн на глобальну економіку.

ЛІТЕРАТУРА:1. Міжнародна робоча група з питань суверенних фондів [Електронний

ресурс]. — Режим доступу: http://www.iwg-swf.orgp/2. Whatis a SWF? // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.swfinstitute.org/what-is-a-swf/3. Белов О. Суверенні фонди в інвестиційних процесах поточного десятиліття /

О. Белов // Інвестиції: практика та досвід –2012. – №3 – С. 11-15.

УДК 343.9Ніпіаліді О. Ю.

к.е.н., доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідуваньТернопільський національний економічний університет

ФІНАНСОВІ РОЗСЛІДУВАННЯ У НАЦІОНАЛЬНОМУТА МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ

Сучасна практика протидії злочинності неможлива без активноговикористання економічних знань. В механізмі виявлення й розслідуванняекономічних злочинів присутнє дослідження фінансової інформації, щохарактеризує злочинну діяльність. Так, на стадії виявлення злочинів

115

використовується фінансовий моніторинг сумнівних фінансових операцій,проводяться дослідження (перевірки, ревізії) фінансово-господарськоїдіяльності суб’єктів господарювання. На стадії розслідування фінансовихзлочинів важливе значення має своєчасне призначення й проведення судово-бухгалтерських експертиз, залучення фахівця-економіста до проведенняслідчих дій тощо. Фінансові розслідування займають свою відповідну нішу вправоохоронній діяльності та забезпеченні економічної безпеки.

Попри активне використання терміну «фінансові розслідування» упрактичній діяльності, у вітчизняному науковому середовищі неофіційнорозповсюджена думка, що це є певним чином «фантом» – результатмеханічного перенесення терміну з практики розвинених країн, а також явищеяке не має перспективи ні у практиці, ні в науці, так як усі категорії і інститути,що його характеризують, описані та розробляються в межах системи класичнихкатегорій економічних наук (фінансовий контроль, аудит, фінансовий аналіз,економічна безпека, судова експертиза тощо) [2, 190].

Для розуміння сутності категорії «фінансові розслідування» та їїможливості використання у вітчизняній практиці доцільним є вивчення досвідукраїн, у яких боротьба з економічною злочинністю має більш багату історію,правоохоронні органи мають достатній досвід та набули розвитку недержавніінструменти протидії злочинній діяльності, зокрема, і у фінансовій сфері.

Так, у розвинених країнах (Велика Британія, США, Канада) окремою відкриміналістики галуззю знань поряд із судовою медициною та судовоюпсихіатрією є «фінансові розслідування та судовий облік». Вивчення науковоїта фахової літератури засвідчує відсутність будь-якого офіційного абовизнаною експертною спільнотою перекладу зазначеного словосполученняукраїнською мовою (до речі, це ж стосується і російського перекладу).

Термін «фінансові розслідування» активно вживають міжнародніорганізації, створені для боротьби з відмиванням коштів, серед яких РАТР,FATF тощо. Детально тлумачення змісту та особливостей фінансовихрозслідувань наведено у Звіті FATF (ФАТФ) «Керівництво ФАТФ з фінансовихрозслідувань: оперативні питання» (2012), де зазначено, що фінансоверозслідування містить збирання, зіставлення та аналіз усієї наявної інформації зметою сприяння кримінальному переслідуванню та позбавлення злочинців їхдоходів та засобів вчинення злочину [1, 20].

Загалом, під фінансовими розслідуваннями розуміють вивчення фінансовоїзвітності та відслідковування фінансових операцій, що спрямоване навиявлення фінансових злочинів. Під фінансовими злочинами розуміютьузагальнене поняття, що розповсюджується на різноманітні види незаконнихдій, пов’язаних з отриманням, використанням та розподілом фінансовихресурсів, якими є підробка цінних паперів та грошей, відмивання коштів,шахрайство з кредитними картками, порушення податкового законодавстватощо [2, 191].

При цьому, необхідно відзначити, що зміст поняття «фінансові злочини» узарубіжній практиці, має більш розширений характер, що відрізняється відсформованого поняття в сучасній вітчизняній науці. Так, лідер практики

116

надання послуг у сфері криміналістики та глобальної ініціативи з фінансовоїкризи в рамках діяльності Deloitte Transactions та Business Analytics LLP,Ентоні де Сеніс під «фінансовими злочинами» визначає такі злочини: відшахрайства до електронних злочинів, від відмивання грошей до хабарництва такорупції, від зловживання ринком та інсайдерської торгівлі до санкцій. Всі ціформи фінансової злочинності мають загальний знаменник: гроші.

До предмету фінансових розслідувань як спеціалізованого особливоговиду економічного аналізу входить фінансова складова злочинної діяльності.Саме вивчення фінансової складової при належній методиці, технології таорганізації праці може суттєво допомогти правоохоронним органам привиявленні та розслідуванні практично будь-якого злочину, яке пов’язане зрухом фінансових ресурсів.

У практиці роботи Служби внутрішніх доходів фінансовим злочиномвважається фінансова складова наркобізнесу (Narcotics Related FinancialСгішев). Директор Мережі по боротьбі з фінансовими злочинами Вільям Фоксвважає, що головне завдання його фінансових аналітиків – допомогтиправоохоронним органам виявити фінансову складову «брудних» грошей [5].

Дж. Маннінг під видами фінансових злочинів (Financial Crimes) розумієзлочинність, пов’язану з рухом кримінальних фінансів. Поряд з ухиленням відсплати податків (Tax Evasion), шахрайством у сфері державних контрактів(Government Contract Fraud), програм медичної допомоги та медичногострахування (Medicare and Medicaid Fraud), бізнесу (Corporate Fraud),банкрутства (Bankruptcy Fraud) та іншими економічними злочинами Дж.Маннінг в якості фінансової злочинності виділяє наркоторгівлю (Narcotics),участь у злочинному угрупованні, що займається вимаганням у підприємцівшляхом залякування і насильства (Racketeering); проституцію і звідництво(Prostitution and Pandering); порнографію (Pornography) та низку інших видіворганізованої злочинності [4, 10].

Таким чином, слід констатувати факт того, що під фінансовими злочинамидоцільно вважати не лише злочини у виключно фінансовій сфері, а такожзлочини, що використовують фінансову сферу і залишають сліди у фінансовійінформації. Відповідно, ключовими категоріями фінансових розслідувань є:

· економічна злочинність (корпоративні шахрайства і податкові злочини);· злочини, що формують нелегальну економіку (отримання доходів від

наркобізнесу, торгівлі зброєю, людьми, контрабанди, порнобізнесу,контролю проституції та нелегальної трудової міграції);

· фінансування тероризму й інших особливо тяжких злочинів(екстремістська діяльність, організація збройних формувань, бандитизмта замовні вбивства).

ЛІТЕРАТУРА:1. Кондратьева Е.А. К вопросу о выработке научного определения

финансовых расследований /Е.А.Кондратьева, А.Р.Горюнов// ВестникФинансовой академии. – 2013. – № 1(25). – С. 20-23.

117

2. Лепській С.І. Зарубіжний досвід використання фінансових розслідувань управоохоронній діяльності /С.І.Лепській// Кримінально-процесуальне правота криміналістика. – 2014. – № 2. – С. 189-195.

3. Фінансові розслідування у сфері протидії легалізації злочинних доходів вУкраїні: метод. рек. / С. С. Чернявський, О. Є. Користін, В. А. Некрасов таін.. - Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2017. – 164 с.

4. Manning G. Financial investigation and forensic accounting / G. Manning. -CRC Press. – 2005. – P. 13.

5. Financial investigation: Fundaraental Series. - National Learning Corporation.- 2004.

УДК 346.62Олійничук О. І.

к.е.н., доцент кафедри економічної безпекита фінансових розслідувань

Тернопільський національний економічний університет

ПЕРСПЕКТИВИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАЦІЙЗ КРИПТОВАЛЮТАМИ В УКРАЇНІ

На початку ХХІ століття у глобальному вимірі ринку виникли та постійноутверджуються криптовалюти, які по суті є інформаційно-грошовимисимволами, що все більшою мірою конкурують з паперовими грошима.Криптовалюти (інформаційно-грошові символи) є атрибутом глобальноїматриці інформаційної епохи.

І. Ситник, Т. Бодарева стверджують, що криптовалюта – електроннавалюта, в якій технологія шифрування використовується для регулювання,випуску одиниць валюти і підтвердження переказу коштів. Метоюфункціонування криптовалюти є створення незалежної від регулюванняальтернативної платформи, в якій перекази у порівнянні з альтернативниминапрямами, здійснюються швидше і з мінімальними транзакційними витратами,а також відсутня потреба зазначення персональних даних [5, 57].

Т. Желюк, О. Бречко зауважують, що розвиток цифрової економіки змінюєроль і форми грошей як засобу платежу. Мережеві процеси посилюютьпопулярність електронних валют, які здатні швидко реагувати на змінивіртуального ринку платежів. Криптовалюта у сучасній системі міжнароднихвалютно-фінансових і кредитних відносин є зручною формою електроннихрозрахунків [2, 51].

Загальна капіталізація віртуальних активів і віртуальних валют складаєсотні мільярдів доларів США. Денний обсяг торгів на ринку віртуальних валютперевищує 10 мільярдів доларів США.

У 2017 році Україна входила в топ-10 країн світу за кількістю користувачіввіртуальних валют. За експертними оцінками розмір сегменту майнінгу в

118

Україні сягає 100 мільйонів доларів США і більше на рік, обсяг ICO/ITOкомпаній з українським походженням чи розміщенням команд розробників у2017-2018 роках – близько 100 мільйонів доларів США [4].

Наведене свідчить, що в Україні сфера віртуальних активів та віртуальнихвалют активно розвивається. Однак поряд з цим вже давно актуалізувалосьпитання легалізації операцій з криптовалютами, оскільки даний сегментзнаходиться в «тіні», через що немає можливості здійснювати моніторингдіяльності та стягувати відповідні податки.

В окресленому напрямі наразі є тільки певні напрацювання. Так,Міністерство економічного розвитку і торгівлі розробило проектрозпорядження КМУ «Про схвалення Концепції державної політики у сферівіртуальних активів» з метою усунення правової невизначеності щододіяльності у сфері віртуальних активів, що включає:

– формування та оприлюднення позиції відповідних органів державноївлади щодо поточного правового статусу віртуальних валют шляхом визнанняїх нематеріальним активом;

– роз’яснення чітких правил гри для учасників сфери віртуальних активівта валют, зокрема, забезпечення правової визначеності в питанняхоподаткування та фінансового моніторингу;

– визначення класифікації діяльності у сфері віртуальних валют як видівекономічної діяльності;

– забезпечення можливості суб’єктів господарювання, що працюють усфері віртуальних активів та валют, безперешкодного користуваннябанківськими послугами;

– внесення змін до законодавства щодо визнання окремих учасниківринку віртуальних валют суб’єктами первинного фінансового моніторингу таособливостей його здійснення;

– внесення змін до законодавства щодо визнання смарт-контрактівправочином, здійсненим в електронній формі;

– законодавче врегулювання застосування токенів та проведення ICO;– запровадження повідомного принципу реєстрації професійних

учасників ринку віртуальних валют (біржі, пункти обміну, провайдеригаманці);

– внесення змін до законодавства стосовно непоширення на транзакції звіртуальними активами та валютами обмежень щодо здійснення бартернихоперацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності;

– запровадження подання професійними учасниками ринку віртуальнихвалют звітності про діяльність у сфері віртуальних валют [3].Даний Проект є абсолютно на часі, оскільки чітко простежується світоватенденція до легалізації в тій чи іншій формі криптовалют, а тому Україна, яказа кількістю їх користувачів займає досить помітне місце у міжнародномусписку, також не може залишатися осторонь таких змін.

Як наголошує співзасновник Bitcoin Foundation Ukraine А. Дубецький,індустрія криптовалют дуже динамічно розвивається – інвестиції зростають,капіталізація росте, і, якщо говорити про наш регіон, то через залучення

119

капіталу з використанням криптовалют не одна сотня мільйонів доларів булазалучена в українські проекти. Денні обороти, які змінюють національнувалюту на криптоактиви і навпаки, – це також десятки мільйонів. З огляду нанаявність потреби, ринку, учасників ринку, бірж – міжнародних, локальних, неможна ігнорувати той факт, що вже існує регуляція в багатьох країнах, в томучислі в Європі, Америці, Японії, і чим швидше буде чітке правове регулюванняу вітчизняному просторі, тим швидше бізнес зможе відкрито, публічно ізрозуміло вести свою діяльність [1].

Отже, очевидною є потреба забезпечення правової регламентації операційз криптовалютами в Україні, оскільки відсутність адекватної реакції напроблему не вирішує її. З огляду на неоднозначність підходів до вирішеннязадачі легалізації криптооперацій державним органам влади слід активнопрацювати над формуванням чіткого нормативно-правого базису у даній сфері,що зробить Україну повноцінним учасником на світовому ринку, забезпечитьмоніторинг транзакцій та податкові надходження до бюджету. Водночас,формуючи державну позицію у розробленні правового забезпечення, слідвраховувати рекомендації провідних експертів ринку криптовалют, а такожміжнародний досвід законодавчого регулювання питань функціонуваннявіртуальних валют.

ЛІТЕРАТУРА:1. Авдеенко В. Криптовалюты в стойло: как в Украине будут

легализировать электронные деньги. Апостроф. 30 октября 2018. URL:https://economy.apostrophe.ua/article/finansy-i-banki/2018-10-30/kriptovalyutyi-v-stoylo-kak-v-ukraine-budut-legalizirovat-elektronnyie-dengi/21617 (дата звернення 21.03.2019 р.).

2. Желюк Т., Бречко О. Використання криптовалюти на ринку платежів:нові можливості для національних економік. Вісник Тернопільськогонаціонального економічного університету. 2016. Вип. 3. С. 50-60.

3. Політична пропозиція (доповідна записка Кабінетові Міністрів щодореалізації державної політики). URL:http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=dbfc2a7e-47f9-4fce.(дата звернення 19.03.2019 р.).

4. Про схвалення Концепції державної політики у сфері віртуальних активів :проект Розпорядження Кабінету Міністрів України. URL:http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=dbfc2a7e-47f9-4fce.(дата звернення 19.03.2019 р.).

5. Ситник І., Бодарева Т. Криптовалюта і її різновиди. Проблеми таперспективи використання в світі й Україні. Формування ринковихвідносин в Україні. 2017. № 2. С. 56-60.

120

УДК 343.14 + 343.135Рогатинська Н. З.

к.ю.н., доцент кафедри кримінального права та процесуТернопільський національний економічний університет

ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Останнім часом спостерігається тенденція зростання порушення митнихправил, що є невід'ємною частиною економічної злочинності, яка тіснопов'язана з функціонуванням «тіньової» економіки, розкраданнями,відхиленнями від сплати митних платежів і податків, посадовими злочинами,корупцією. Розглядаючи питання причин та умов, ми неодмінно зустрічаємосьз проблемою його законодавчої регламентації.

Вагомий внесок у розробку даної тематики присвятили свої праці такінауковці як: Бандуріна Я., Бережнюка І., Бондаренка Є., Бородай Д., ВойцещукаА., Гайворонського Є., Гуцул І., Гуцуляк М., Додін Є., Крисоватого А., КачанВ., Макаренко Г., Мартинюк В., Науменко В., Пашка П. Та інших.

Метою є дослідити та проаналізувати поняття митної злочинності,виникнення причин та умов, що її породжують та негативно впливають насучасний стан економіки України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честьі гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю [1]. Томуборотьба зі злочинністю є однією з провідних функцій держави, що має бутивтілена в життя спільними зусиллями правоохоронних органів та інститутамигромадянського суспільства зі своєчасного виявлення та розслідуваннякримінальних правопорушень. Однак на шляху до цієї мети існує чималоперепон, що у сукупності утворюють таку потужну соціальну проблему.

На сьогоднішній день в науці не вироблено єдиного підходу щодовизнчення та місця митної злочинності на законодавчому рівні. Про те уМитному кодексі України розкривається поняття «порушення митних правил»,а в ККУ – «контрабанда», а також службові злочини, які пов’язані із корупцією.

Порушенням митних правил визнається, відповідно до статті 458 Митногокодексу України, адміністративне правопорушення, яке являє собоюпротиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, щопосягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актамизаконодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобівкомерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їхмитним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, атакож здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролемабо контроль за якими покладено на митні органи Митним кодексом Україничи іншими законами України і за які Митним кодексом передбаченаадміністративна відповідальність [2].

Причинами, що сприяють митним правопорушенням на нашу думку є двігрупи, які можна поділити на соціально-економічні та організаційно-правові.

121

До соціально-економічних причин, що сприяють митним правопорушенням єзниження вітчизняного виробництва в більшості галузей народногогосподарства України; наявність бюджетного дефіциту та досить високогорівня інфляції, низька платоспроможність суб’єктів господарювання наосновної маси населення; наявність значної різниці між світовими івнутрішніми цінами на окремі групи товарів при відсутності належногоконтролю за реалізацією товарів на внутрішньому ринку; застосуваннязавищених ставок ввізного мита, акцизних податків, що провокує суб’єктів ЗЕДна пошук різноманітних протиправних способів ухилення від сплати мита іпризводить до переведення товаропотоків у нелегальний обіг, неоднаковеподаткове навантаження на суб’єктів господарювання тощо. До організаційно-правових причин, що сприяють митним правопорушенням можна віднестинеповну відповідність нормативно-правової бази України з митних питаньзаконодавству ЄС, недосконалість чинного національного законодавства зпитань митного, зовнішньоекономічного регулювання та боротьби зконтрабандою та порушеннями митних правил, низький контроль заслужбовою діяльністю посадових осіб митних органів, низька ефективністьроботи підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митнихправил, недостатнє стимулювання суб’єктів ЗЕД до прозорого здійсненнязовнішньоекономічної діяльності та дотримання законодавства при цьому;недосконалість обміну інформацією між відповідними державними органами,митними органами суміжних країн що переміщення через митний кордонфізичних осіб, товарів та транспортних засобів.

Порушення митних правил називають суспільно шкідливою діяльністю навідміну від злочину, який є суспільно небезпечним. Відмінність цих понятьполягає в мірі небезпеки шкоди. Така відмінність набуває формалізованоговираження порушення митних правил та тягне адміністративнувідповідальність, а злочин – кримінальну.

Порушення митних правил передбачає, що їх формулювання міститься вМитному кодексі, адміністративна відповідальність за їх вчинення настає замитним законодавством. Злочин формулюється в Кримінальному кодексі івідповідальність настає за кримінальним законодавством.

Складовою митної злочинності є правопорушення, які підриваютьінтереси держави як у середині країни, так і в системі міжнародної спільноти.

Митні правопорушення значною мірою детерміновані інтернаціональноюорганізованою злочинністю.

Суспільна небезпека митних правопорушень характеризується такимиознаками:

- завдається прямий економічний збиток державі, оскільки до бюджету ненадходять встановлені мита на ввезені товари;

- при контрабанді зброї, боєприпасів страждають інтереси громадськоїбезпеки;

- створюється підґрунтя для незаконного збагачення;

122

- отримані, в результаті незаконних операцій цінності, можутьвикористовуватися для утримання злочинних організацій та вчинення іншихзлочинів.

Митні злочини залишаються діяннями, визнаними світовим суспільствомяк ті, що «становлять загрозу економічним, соціальним та фіскальнимінтересам держав та законним інтересам торгівлі» [3].

Тому сутність поняття «митна злочинність» тлумачиться упершу чергучерез тлумачення напрямків кримінальної політики держави, удругу —розуміння складових її митної політики.

Митну злочинність та її ріст визначають такі особливості:• недостатній контроль з боку правоохоронних відомств за походженням та

рухом капіталів через митний кордон України;• здійснення державою протекціоністської митної політики, яка

проявляється введенням непомірно високих ставок ввізного мита;• низький рівень поінформованості громадян про митні процедури та

правила здійснення зовнішньоекономічних угод;• широкі можливості для здійснення транзитних операцій, що виникли як

наслідок краху системи соціалізму та кримінального правосуддя в країнах такзваного «соціалістичного табору»;

• невизначений статус кордонів між державами, які входять до СНД, такраїнами Європейського Союзу;

• масова інтеграція населення, яка створює прецедент для скоєнняконтрабанди та митних злочинів [4, с. 79-85].

Отже, з метою підвищення ефективності і результативності протидіїборотьби з митною злочинністю виникає необхідність у реформуванні митноїслужби. Тому що у механізмі злочинної поведінки найкраще розкриваєтьсявзаємодія причин та умов скоєння злочинів працівниками митних органів підчас виконання службової діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від

28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України 1996року, № 30.2. Митний кoдeкс України від 13 березня 2012 р. No 4495–VI // Відомості

Верховної Ради України. – 2012. – No 44–45, No 46–47, No 48. – Ст. 552.3. Концепція реформування системи органів, що реалізують дер-жавну

податкову та митну політику [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу :https://apitu.wordpress.com/2017/04/18/concept/.

4. Додін Є. В. Організація заходів протидії митній злочинності та митнійделікатності // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. -No 1 (І). – С. 79-85.

123

UDC 336.717.061

Antonina Farionassociate professor, Department of the economic security

and financial investigationsTernopil national economic university

Mykhailyna Farionassociate professor, Department of the economic theory

Ternopil national economic university

SECURITY OF MOBILE PAYMENTS AND DIGITAL WALLETS

We live in the age of digital technologies. Usage of mobile payments and digitalwallets becomes more popular nowadays. In Wikipedia we can find the nextexplanation of mobile payment (mobile money, mobile money transfer, and mobilewallet) – payment services operated under financial regulation and performed from orvia a mobile device [1]. Brady Porche stresses that mobile payments arecharacterizing by using virtual smartphone wallets such as Apple Pay, Samsung Payand Chase Pay to make purchases and they have grown in popularity amongconsumers since 2011 [8]. Collins dictionary adduces the digital wallet as anapplication or device which enables the user to make payments electronically [2].With digital wallets people can store capital in digital form and they allow them topurchase goods or services online or send funds to friends or families. IT givespossibilities to combine all necessary information about person – financial date, debit,credit, loyalty, health, driver’s license and other ID information. Alex Rolfe(November 26, 2018) admits that after Apple launched the first mobile wallet appfollowed others mobile companies, its popularity increased rapidly. It is expected thatthe transaction value of mobile payment apps will reach nearly $14 trillion by 2020and every country has own date (fig. 1) [3]. In the current conditions, technology fordigital payments is equal to consumers demand. The mobile payment marketcontinues growing and even faster than before. The whole digital industry is gearingup to enable mobile payments on a global scale. The numbers of phone users arepredicted to rise to 5.07 billion in 2019 [5]. Mobile apps accounted for more than 30percent of global digital commerce volume in 2017 [6]. The availability of digitalpayment is increasing significantly in almost all countries translating in consistentlygrowing non-cash transaction volumes.

124

Figure 1. Global statistics for usage digital wallets 2018 [3; 4]

Attitude to payment by mobile devices is analyzed in table 1.

Lega

lTen

der

Con

veni

ence

Dire

ctse

ttlem

ent

Ano

nym

ity

Ava

ilabi

lity

Rel

iabi

lity

Secu

re

Effic

ient

Rem

ote

paym

ent

Hig

herv

alue

paym

ent>

5000

EUR

Mobilepayments

× ✔ × × × ± ± ± ✔ ×

Formed by using source [7].There are three most risks linked with mobile payments (figure 2).

Figure 2 Types of risks linked with mobile payments [8]

When people add credit and debit cards to mobile wallets, the card numbers arestored securely by via encryption that disguises them with codes created byalgorithms. Except that, the main mobile wallet providers try to use randomly

Risks linked to mobile payments

Cyberthieves who spoof mobile wallets Malware on cellphones

Losing phones

125

generated payment tokens to ensure person card information has not been seen byusers or even the wallet providers when owners make shopping [8]. These actions aretaken through the financial services industry is the top target for cybercriminalslooking to steal valuable data. Many consumers put confidential information ondevices that can be easily lost or stolen. Smart botnets and polymorphic malware arethe most dangerous for mobile payments and digital wallets. A botnet isa group of computers that are controlled by software containing harmful programs,without their users’ knowledge [9]. Polymorphic malware is a type of malware thatconstantly changes its identifiable features in order to evade detection [10]. Theworldwide mobile payment revenue is expected to 1 trillion U.S. dollars in 2019,which is more than 22,000% increase from 450 million in 2015. But statistic showsthat many mobile payments are not protected properly (fig. 3).

Figure 3. Opinion about security of mobile payments [11]

The next steps to secure digital payments must be taken – users authentication,devices’ authentication and date protection (limited use security keys, tokenization,device fingerprinting, and transaction risk analysis).

LITERATURE:1. Mobile payments. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Mobile_payment2. Digital wallet. Collins dictionary. URL:

https://www.collinsdictionary.com/dictionary/english/digital-wallet3. Rolfe, A. The rise of digital and mobile wallet: Global usage statistics from

2018. URL: https://www.paymentscardsandmobile.com/mobile-wallet-global-usage-statistic

4. Number of smartphone users in Japan from 2015 to 2022 (in millions). URL:https://www.statista.com/statistics/275099/number-of-smartphone-users-in-japan

126

5. Brown, M. What 2018 has in store for mobile payments. URL:https://www.itproportal.com/features/what-2018-has-in-store-for-mobile-payments

6. Global payments 2018: A dynamic industry continues to break new ground.McKinsey and Company. Global Banking October 2018. URL:https://www.mckinsey.com/~/media/McKinsey/Industries/Financial%20Services/Our%20Insights/Global%20payments%20Expansive%20growth%20targeted%20opportunities/Global-payments-map-2018.ashx

7. World cash report 2018. URL:https://cashessentials.org/app/uploads/2018/07/2018-world-cash-report.pdf

8. Porche, B. 3 major mobile payment security risks, and how to avoid them. URL:https://www.creditcards.com/credit-card-news/mobile-payment-security-risks.php

9. Botnet. Cambridge Dictionary. URL:https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/botnet

10. Definition of polymorphic malware. Data Insider. Digital Guardian’sblog.URL: https://digitalguardian.com/blog/what-polymorphic-malware-definition-and-best-practices-defending-against-polymorphic-malware

11. What are mobile payments? URL:https://cardconnect.com/launchpointe/payment-security/mobile-payment-security

127

ПЛАТФОРМА 6

ПСИХОЛОГІЧНІ ФОРМИ ТА КОНЦЕНТРИ МІЖСУБ’ЄКТНОЇВЗАЄМОДІЇ У СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОМУ ПОЛІ УКРАЇНИ

УДК 159.99:616.89Бригадир М. Б.

к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

Коваль О. Є.к. пед. н., доцент кафедри психології та соціальної роботи,

заступник декана юридичного факультетуТернопільський національний економічний університет

РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯПАЦІЄНТІВ ПСИХІАТРИЧНИХ ЛІКАРЕНЬ

На сьогодні в Україні за даними офіційної статистики Міністерствасоціальної політики налічується майже 2 мільйони громадян, які страждають напсихічні розлади [4]. Наша держава посідає останнє місце серед країн Європиза рейтингами показників психічного здоров’я. Така обставина вимагаєнегайного запровадження системних змін у підходах до лікування хворих такоїкатегорії. Ситуація ускладнюється тим, що такі пацієнти у лікарнях єпостійними і перспективи на одужання незначні. Тому психіатрична галузьпотребує залучення значного фінансового потенціалу.

При отриманні діагнозу психіатричного змісту, людина набуваєінвалідності. І хоч на законодавчому рівні за особами такої категорії закріпленоправо на працю, на практиці задеклароване не реалізовується. Причиною цьогоє панування усталених стереотипів у суспільстві, які генерують страх,несприйняття осіб з психічними порушеннями. В результаті такі людипотрапляють у повну соціальну ізоляцію, стають дезадаптованими, тотальнозалежними від соціального оточення, позбавляються можливостісамовираження, самореалізації.

Така обставина вимагає термінової зміни підходів до лікування пацієнтіввказаної категорії. Переорієнтацію із процесу медикаментозного лікування напроцеси ресоціалізація, адаптації пацієнтів лікарень до умов реальногосередовища та їх повноцінної психосоціальної реабілітації. Для подолання тавиправлення такої ситуація доречним є системне запровадження моделінадання психіатричної допомоги, яка містить ряд системних заходів за такими

128

напрямками: медикаментозне лікування, психотерапія, соціотерапія, соціально-психологічна реабілітація та психопрофілактика.

Медикаментозне лікування традиційно використовується в психіатричнійпрактиці та передбачає застосування певної групи фармакологічних препаратів(психотропні засоби, гормони, ферментні препарати, вітаміни, біологічно-активні речовини) [2]. Воно тривале в часі, викликає звикання пацієнта довживання ліків. Також слід зауважити, що препарати не позбавляють пацієнтіввід причини недуги, а лише на соматичному рівні стабілізують реакціїорганізму на оточуючи середовище.

Психотерапія передбачає лікування засобами психологічного впливу, якіздійснюються через вербальну та невербальну комунікацію. У психіатричнійпрактиці визначають 4 групи методів психотерапевтичного спрямування:сугестія (навіювання в стані: гіпнотичного сну, неспання, наркотичного сну,аутогенне тренування, плацебо-терапія); поведінкова корекція (виробленнянових умовних рефлексів, які забезпечать безпечне перебування пацієнта вумовах соціуму), раціоналізація (логічне переконання пацієнта у напрямках таметодах лікування, при цьому важливим є авторитет лікаря), психоаналіз(максимальне дослідження несвідомого та підсвідомого пацієнта, з метоюактуалізації та вивільнення витіснених емоційних переживань) [3].

Соціотерапія покликана здійснити адаптацію пацієнтів до умовсоціального середовища із застосування методів підтримки, арт-терапії,бібліотерапії, трудової терапії. В останній час використання методівсоціотерапії довело високу ефективність у процесі лікування. Для осіб ізпсихічними порушеннями створюють трудові майстерні, де вони можутьвідчувати себе залученими до соціуму, включеними у загальний процесвиготовлення певної суспільно-корисної продукції. Пацієнти мають змогу увільній невимушеній формі самовиражатись та самореалізовуватись.Ефективність соціотерапії така висока, що інколи вона цілком замінюємедикаментозне лікування [1].

Соціально-психологічна реабілітація – це комплекс заходів, які спрямованіна відновлення соціальних функцій пацієнтів, їх особистісних структур.Кінцева мета реабілітаційних заходів – якісне функціонування осіб зпсихічними порушеннями та їх особистісний розвиток. Такий процеспередбачає залучення комплексу медичних, психологічних, педагогічних,соціально-економічних заходів. В результаті цього долаються обмеження, яківикликані порушення функціонування організму пацієнтів. Люди із психічнимирозладами набувають економічної незалежності, максимально соціальноадаптуються, відновлюється їхній соціальний статус.

Психопрофілактика – системні заходи, які спрямовані на попередженняможливих психічних розладів. Виокремлюють первинну, вторинну та третиннупрофілактику [3]. Мета першої – попередження та запобігання психічнихрозладів, другої – раннє діагностування психічних порушень, третьої –попередження рецидивів.

Формою первинною психопрофілактики є психогігієна, вона включаєсистему заходів, метою яких є збереження, підтримка та зміцнення психічного

129

здоров’я. На практиці – це відображається в створенні оптимальних умов длягармонійного перебування особистості та прояву її психічної активності. Сюдивходить: здорове харчування, нормальний сон, профілактики шкідливих звичок,нормовані фізичні та розумові навантаження, сприятливий соціально-психологічний клімат. Психогігієнічні заходи спрямовані на упередженняможливих психічних порушень.

Вторинна психопрофілактика має за мету максимально раннєдіагностування захворювання та своєчасне і доцільне лікування проявупорушення. При цьому стає можливим пом’якшення процесу перебігузахворювання та значно збільшуються шанси на одужання. Процедуралікування має включати як і використання медикаментів так, і використанняметодів психотерапії та соціотерапії.

Третинна профілактика спрямована на упередження рецидивів психічнихрозладів. Саме тут доречними є всі методи підтримуючої терапії.

Підсумовуючи вище викладене хочемо зазначити, що вирішення ситуації,яка склалась потребує використання системних заходів. Реформуванняпотребують такі сфери: лікувальна – зміна підходів, методів, способівутримання людей із психічними порушеннями; правова – розширення тазакріплення на законодавчому рівні прав та можливостей людей із психічнимипорушеннями; соціальна – зміна усталених стереотипів в суспільстві уставленні до людей із психічними вадами.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гуменна С. У тернопільській психлікарні тепер посміхаються

частіше[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zz.te.ua/u-ternopilskij-psyhlikarni-provely-tvorchyj-vechir-posmihajtesya-chastishe

2. Пріб Г.А. Соціальна психіатрія і наркологія : навчальний посібник. – К. :ІПК ДСЗУ, – 2016. – 255 с.

3. Психіатрія і наркологія : підручник / В.Л. Гавенко, В.С. Бітенський, В.А.Абрамов та ін. ; за ред. В.Л. Гавенка, В.С. Бітенського. — 2-ге вид.,переробл. і допов. — К. : ВСВ "Медицина", 2015. — 512 с.

4. Україна посідає перше місце за кількістю психічних розладів у Європі[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-posidaye-pershe-misce-za-kilkist-psihichnih-rozladiv-u-yevropi-1009380.html

130

УДК 371.3:37.017.92-057.875Бугерко Я.М.

к.психол.н., доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

Шафранський В. В.к.пед.н., доцент кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІРОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфержиттєдіяльності українського суспільства. Не стала винятком і освіта, особливовища школа. Україна, чітко визначивши орієнтир на входження в освітнійпростір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контекстієвропейських вимог, що, своєю чергою потребує вирішення таких завдань якпідвищення ефективності управління освітою і наукою в сучасних умовах,аналіз парадигмальних основ освітньої діяльності як соціальної інституціїсуспільства, визначення основних тенденцій розвитку вищої школи. Реформи вцарині вітчизняної освіти потребують якісно наукового обґрунтування,оскільки модернізаційні процеси, що впроваджуються, − це інвестиції врозвиток українського суспільства ХХІ століття. Від змісту, якості тадинамічності цих процесів залежить характер інтеграції України вєвропейський та світовий освітній простір.

Нова культурно-освітня парадигма – «від людини розумної до людинидуховної» передбачає морально-духовне формування підростаючої особистості.Реалізація зазначеного повинна починатись ще зі шкільної парти. Значніможливості має запропонована А. В. Фурманом модульно-розвивальна системанавчання, котра проектує і практично реалізує такий висококультурнийосвітній простір, у якому педагог і його вихованці професійно працюють ізпсихолого-педагогічним змістом численних міжсуб'єктністних взаємостосунків[3; 4]. Водночас він забезпечує не тільки потенційну, а й реальну відкритістькожного учасника навчання новому досвіду, поетапно формує творче пошуковеставлення до світу і самого себе.

Єдність освіти й духовності, їх тісний взаємозв'язок є важливоюхарактеристикою української ментальності та однією з найбільш важливихконстант загальнолюдської культури. Ще древні мислителі всіх цивілізаційвичерпно обґрунтували нерозривну єдність мудрості і блага, пізнання і чесноти,думки і гідності та значення цієї єдності для якості і міцності соціальногопорядку. За порушенням цього взаємозв'язку неминуче настає відхилення відсоціальної норми, втрата суспільством моральних орієнтирів, духовна,культурна та соціальна деградація. Відчуження освіти від духовності спричиняє

131

формування бездуховної й безвідповідальної інтелектуальної еліти і, якнаслідок, – зростання соціального ризику в усіх сферах [1, 157].

Сучасні реалії створюють нові установки та ціннісні орієнтаціїукраїнського студентства. Погляди молоді поступово змінюються від образуспоживача та пасивного спостерігача в бік активної особистості, не байдужої додолі своєї країни та її майбутнього. Сьогодні освічена людина – це не тільки«людина знаюча», зі сформованим світоглядом, а перш за все – людинавсебічно підготовлена до життя, котра здатна зорієнтуватися в складнихпроблемах сучасної культури, осмислити своє місце у світі; людинавідповідальна за використання свого знання на благо, а не на зло. Освіченалюдина – це, перш за все, духовна людина.

Сучасна освіта покликана створити сприятливі умови для духовногорозвитку людини, для формування здатності людини жити і здійснювати своївчинки та практичні дії по совісті, людини готової до випробувань і здатної їхсприймати спокійно, без почуття страху та власної невпевненості. Власне, мовайде про актуалізацію духовного потенціалу особистості, що робить її здатноюадекватно реагувати на виклики сучасності, співвідносити нові знання іметодологічні підходи із власними критеріями їх доцільності, потрібності,важливості.

Донедавна вважалося (а часто ця думка є панівною і сьогодні), що знаннястановлять основу внутрішнього світу людини, її духовності. Подібнерозуміння духовного не випадкове, воно має під собою вагомі підстави. Справав тому, що протягом багатьох років громадській думці нав'язувалася ідея:найважливіше – це знання, майстерність, професіоналізм. Однак однобічнийраціоналізм, особливо сайентистського тлумачення явно недостатній длявизначення духовності людини й суспільства. Адже духовність не формуєтьсяшляхом «по-предметного» навчання основам наук. Освіта, в основному, даєлюдині знання, сприяє розвитку її інтелекту, професійних якостей і навичок.Сказане зовсім не означає применшення значення даної сфери культури,«…йдеться лише про те, що сфера духовності ширша за обсягом і багатша зазмістом від того, що пов'язано зі сферою раціональності» [1, 159].Стрижневими поняттями, навколо яких концентрується гуманістичний сенсдуховності є: Віра, Надія, Любов і мудрість життя – Софія. Професіоналізм, як ібудь-яка майстерність, якщо не зорієнтований духовно-моральнимицінностями, може спричинити схильність людини не до добра, а до зла.

Духовність майбутнього фахівця є інтегративною професійно значущоюякістю особистості, що характеризується орієнтацією на духовні цінностікультури в особистісному саморозвитку та міжособистісній взаємодії. Доосновних критеріїв сформованості цієї якості відносяться: культурнакомпетентність, представленість духовно-культурних цінностей ваксіологічному потенціалі особистості, емпатійність, включеність студента удуховно-практичну діяльність [2]. Відтак, організаційно-педагогічніособливості духовно-морального становлення студентів вищого навчальногозакладу передбачають: інтеграцію знань про цінності духовної культури,збагачення морально-духовних потреб, розширення досвіду духовного пізнання

132

на основі активізації духовно-практичної діяльності та прагнення до духовно-морального самовдосконалення.

Освітня діяльність у гуманістично зорієнтованій вищій школі здійснюєтьсяяк метадіяльність особливого змісту, структури, формовиявлення, за якоїучасники добувають, збагачують і поширюють наукові знання, досконалівміння, соціальні норми і культурні цінності [4, с.141]. За таких на перший планвиходить проблема самовизначення студента в освітньому процесі. Він стаєсуб'єктом власної діяльності під час її закономірного поетапного ускладнення.

Таким чином, єдність інтелекту та знань, з одного боку, і високоїдуховності – з іншого, утворюють духовну вертикаль, фундаментально важливудля конституювання внутрішнього простору суспільства й культури, щозабезпечує його глибину і багатовимірність. Ця вертикаль стає основоюдуховної константи, стандартом і моделлю соціальної поведінки,соціокультурне відтворення яких забезпечує життєздатність суспільства, йоготворчу орієнтацію, безпеку й здатність до розвитку людського потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Алексеєнко А. П. Освіта і духовність: перспективи взаємодії / А. П.

Алексеєнко, І. В. Летік, В. Ростовська // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди: науково-теоретичний збірник. – 2013. – № 31. – С. 156–162.

2. Дубасенюк О. А. Духовно-моральне виховання студентської молоді О. А.Дубасенюк // Інноваційні підходи до виховання студентської молоді увищих навчальних закладах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції(м. Житомир, 22-23 травня 2014 р.). – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2014. – С. 78–87.

3. Фурман А. В Теорія освітньої діяльності як метасистема / Анатолій В.Фурман // Психологія і суспільство. – 2001. – №3. – С.105–141, 2002. –№ 3–4. – С. 20–58.

4. Фурман А. В. Порівняння принципів і параметрів наукового проектуваннятрадиційної та інноваційної системи освіти / Анатолій В. Фурман //Психологія і суспільство. – 2008. – № 4. – С. 137–163.

133

УДК 159.9:316.6Гірняк А. Н.

к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

Глова І. М.cтудентка спеціальності «Соціальна робота», 4 курс

Тернопільський національний економічний університет

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНОЇМІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В МОЛОДІЙ СІМ’Ї

Теоретичні і практичні дослідження сім’ї є популярним напрямкомпсихологічної науки. Однак міжособистісна взаємодія подружжя, як і іншісімейні взаємини, в силу складності своєї природи та глибокої інтимності,вкрай важко психологічно досліджувати. Також у цьому контексті слідзазначити, що характер міжособистісної взаємодії залежить від багатьохфакторів, проте найбільше на неї впливає здатність задовольнити основніемоційно-психологічні потреби подружжя в сім’ї.

Різні аспекти міжособистісної взаємодії у сім’ї досліджувалисявітчизняними та зарубіжними психологами. Так, значна кількість дослідженьприсвячена питанням становлення шлюбно-сімейних взаємин (М. Алексєєва,Т. Буленко, З. Кісарчук, М. Обозов, В. Розін та ін.). Вагомий внесок у вивченняподружньої взаємодії зробили О. Бодальов, Т. Мішина, М. Пірен, Ю. Решетнякта інші дослідники. Уваги заслуговують дослідження психологічних чинниківстабільності подружніх стосунків, зокрема фактори подружньої сумісності,виокремлені А. Дмитренко та М. Обозовим. Питання розуміння партнерамиодин одного висвітлено в працях Ю. Альошиної, Н. Федотова та ін.

У психології немає єдиного тлумачення феномену міжособистісноївзаємодії у сім’ї. Остання розглядається як один із видів міжособистіснихвзаємин, котрий охоплює цілу систему установок, орієнтацій, очікувань,стереотипів та інших диспозицій, через які шлюбні партнери сприймають таоцінюють один одного. За визначенням А. Антонова, «подружні стосунки єформою і умовою сім’ї, котрі уможливлюють тим чи іншим чином реалізуватиїї основні функції – відтворення і виховання нащадків, ведення господарства ізадоволення різноманітних потреб її членів» [1, с. 32].

На формування стосунків між членами сім’ї суттєво впливає її склад. Зацим критерієм виокремлюють: нуклеарну сім’ю (таку, що складається з двохпоколінь: батьків і дітей), розширену (таку, що складається з двох і більшепоколінь, декількох нуклеарних сімей), неповну (вихованням дітей займаєтьсяодин з батьків), реструктуровану (таку, що утворилась у результаті повторногошлюбу батьків). Стандартною моделлю сім’ї вважається нуклеарна, якаскладається з батьків та дітей, останні перебувають на утриманні перших і неперебувають у шлюбі. Нуклеарні сім’ї поділяються на: складні – повні

134

нуклеарні сім’ї з декількома дітьми, звідні (бінуклеарні сім’ї) – повні нуклеарнісім’ї з дітьми від попередніх шлюбів, розширені – повні нуклеарні сім’ї зіншими старшими дітьми або родичами у їхньому складі.

З наявного багатоманіття типологій сім’ї вдало вирізняється комплекснатипологія, яка передбачає виокремлення чотирьох категорій молодих сімей, щовідрізняються рівнем соціальної адаптації (від високого до дуже низького):

а) благополучні сім’ї – успішно виконують свої функції і не потребуютьпсихологічної підтримки;

б) сім’ї групи ризику – характеризуються наявністю деякого відхиленнявід норми, що не дозволяє визнати їх благополучними (неповна чималозабезпечена сім’я);

в) неблагополучні сім’ї – члени котрої, маючи низький соціальний статус впевній сфері життєдіяльності чи в кількох одночасно, не справляються зпокладеними на них функціями;

г) асоціальні сім’ї – ті, з якими взаємодія протікає найбільш утруднено іфункціональна модель котрих потребує докорінних змін. У цих сім’яхподружжя веде аморальний, протиправний стиль життя, а житлово-побутовіумови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним вимогам [7, с. 97-98].

Поняття гармонійних сімей ввела у науковий обіг К. Аронс, базуючись навиокремленні з наявних класифікацій шлюбно-сімейних взаємостосунківнайважливішої – за критерієм гармонійності [2]. Гармонійною сім’єю, за їївизначенням, можна назвати «такий сімейний союз, при якому мала група євідкритою системою і забезпечує широкі можливості для творчого зростання іособистісного розвитку кожного її члена. Така сім’я дає можливість поєднуватитеплі емоційні стосунки, впевненість у коханні партнера з чітко визначенимиправилами поведінки. У таких стосунках досягається повне прийняття членівсім’ї одне одним, надання кожному особистісної свободи, а спілкуваннябудується на діалогічній основі. Сім’ї з такими взаєминами П. Горностайназиває гармонійно-стабільними сім’ями, тобто «такими, у яких рідковідбуваються конфлікти та інші порушення сімейної гармонії» [4, с. 64].

При визначенні поняття «гармонійних сімейних стосунків» та їх сутівиходимо з положень системного підходу (У. Біверс, М. Боуен, Н. Епштейн).Тому більш точним, на нашу думку, є наступне визначення гармонійнихстосунків подружжя як виду рівноправних емпатійно-наповнених сімейнихвзаємин, які характеризуються задоволеністю розподілом ролей у сім’ї,оптимальним поєднанням автономності і взаємодії, узгодженістю образу сім’ї імають на меті персональний розвиток кожного члена подружжя як особистості,постійно вдосконалюючись шляхом взаємопізнання.

Передумовами формування гармонійних стосунків подружжя у сім’ї, надумку Т. Кравченко, є: подружня сумісність або адаптація; інтимність абосимпатія, прихильність, еротична прив’язаність, емоційна близькість, кохання;автономність та спрямованість на особистісний розвиток кожного члена сім’ї.Отже, однією з основних ознак гармонійних стосунків є саме наявністьособистісної автономності партнерів, а дисгармонійної – її відсутність абовикривлення в бік цілковитого відчуження.

135

На противагу гармонійним стосункам подружжя, особливістюдисгармонійних взаємин є інертність та ригідність стосунків. Спонтанновипрацюваний стиль спілкування фіксується і на багато років лишаєтьсянезмінним. Цей стереотип стосунків певним чином скріплює шлюб, збільшуєйого стабільність, хоч і не на гармонійній основі. Взаємини подружжя у такомушлюбі є патологічно залежними, що негативно відображається на їхпсихічному здоров’ї. Для дисгармонійних сімей характерними є хронічністреси, конфліктність, напруженість, відчуженість, використання маніпуляційтощо. Усі ці чинники здебільшого зумовлюють розвиток емоційного вигоряння.

Ще одним вагомим чинником гармонійних стосунків подружжя єприйняття відповідальності (К. Абульханова-Славська, М. Бахтін, А.Брушлінський та ін.). Зокрема, М. Мід вважає категорію відповідальностівизначальною для диференціації сімей на нормальні та аномальні [8].

Виходячи з вищеназваних чинників формування гармонійних стосунківподружжя, та пам’ятаючи про їх відмінність від звичайних функціональнихвзаємин, визначимо головні ознаки цих стосунків через виокремлення їхнайсуттєвіших критеріїв. Р. Біверс, М. Боуен, С. Мінухін, Д. Олсон, О. Кляпецьта Е. Козловська однією з основних ознак гармонійних, психологічно здоровихподружніх стосунків вважають «збалансованість автономності та залежностішлюбних партнерів» [6, с. 91; 3].

Психологи С. Піл та А. Бродскі, досліджуючи різні групи причинвиникнення шлюбної залежності, виявили, що переважна більшість з нихформується ще в дитинстві, в батьківській сім’ї, а в дорослому житті вони лишезакріплюються і розвиваються. А. Маслов теж вважав залежні взаємини«наслідком незадоволеної в дитинстві базової потреби в любові і спробоюкомпенсувати її дефіцит» [8, с. 41].

Наступним важливим критерієм гармонійності стосунків подружжя єемпатійна наповненість стосунків (Н. Епштейн, І. Міллер, Г. Кітнер), якавиявляється в емпатійній включеності у діяльність один одного. В. Агеєв, Ю.Гіпенрейтер вважають, що «емпатія відіграє центральну роль у гармонізаціїміжособистісних стосунків подружжя» [5, с. 85]. Емпатія передбачає наявністьв структурі особистості кожного з подружжя якостей, несумісних з подібнимставленням один до одного. Емпатію можна розглядати і як провідний механізмформування гармонійних стосунків, коли відбувається поступове йзбалансоване злиття двох «Я» – чоловіка і дружини, ототожнення їх потреб,інтересів, бажань, намірів.

Таким чином, критеріями гармонійності міжособистісної взаємодіїподружжя, на нашу думку, є: 1) збалансованість автономності та залежності; 2)гнучкість розподілу сімейних ролей; 3) ціннісно-орієнтаційна єдністьподружжя; 4) емпатійна наповненість стосунків. Суб’єктивним інтегральнимпоказником гармонійності міжсуб’єктних взаємин є задоволеність ними.Зазначені вище ознаки не тільки визначають успішність виконання сім’єю своїхфункцій, а й відповідно впливають на особистісний розвиток кожного членасім’ї.

136

ЛІТЕРАТУРА:1. Антонов А.И. Кризис семьи и пути его преодоления / Антонов А.И.,

Борисов В.А. – М.: ЛОГОС, 1999. – 168 с.2. Аронс К. Развод : крах или новая жизнь? / К. Аронс : пер. с англ.

И. Новицкий. – М. : Мирт, 2015. – 447 с.3. Гірняк А. Н. Соціально-психологічний портрет сучасної неповної сім’ї /

А. Н. Гірняк, Ю. Кудлач // Вітакультурний млин. – 2010. – Модуль 11. – С.37-41.

4. Елизарoв А.Н. Психoлoгическoе кoнсультирoвание семьи : пoсoбие / А.Н.Елизарoв. – М. : Oсь–89, 2004. – 400 с.

5. Кісарчук З.Г. Психологічна допомога сім’ї : навчальний посібник / З.Г.Кісарчук, О.І. Єрмусевич. – К. : Главник, 2006. – 128 с.

6. Психoлoгия семейных oтнoшений с oснoвами семейнoгo кoнсультирoвания/ пoд ред. Е.Г. Силяевoй. – М. : Академия, 2002. – 192 с.

7. Шеляг Т.В. Современная семья и социальная работа / Т.В. Шеляг. – М. :ХХІ Век, 2009. – 216 с.

8. Эйдемиллер Э. Г. Психология и психотерапия семьи / Э. Г. Эйдемиллер, В.В. Юстицкий. – СПб. : Питер, 1999. – 656 с.

УДК: 159.9:316.6Гірняк Г. С.

к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

Гнойова І. Ю.студентка спеціальності «Соціальна робота», 4 курс

Тернопільський національний економічний університет

СОЦІАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУПЕРСОНАЛУ СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

В умовах глобалізації економіки одним із найбільш значущих процесів єрозвиток людських ресурсів, що передбачає високу кваліфікацію персоналу тапостійне її підвищення. Інвестиції у розвиток людських ресурсів є одним ізосновних чинників збільшення продуктивності праці, подолання кризових явищта досягнення високих темпів економічного зростання сучасної організації.Підприємства, що постійно займаються інвестуванням у розвиток персоналу,відзначаються високим рівнем прибутковості, фінансової стійкості та швидкоздобувають вагомі конкурентні переваги. Тому пріоритетом стає управліннярозвитком персоналу організацій.

Найбільш перспективним у дослідженні проблеми розвитку персоналуорганізації є напрямок, спрямований на визначення зв’язку між середовищеморганізації та задоволеністю професійною діяльністю працівника. Загальна

137

задоволеність професійною діяльністю залежить від соціально–психологічногопростору організації. Так, на сьогоднішній день аналіз людини як суб’єктапрофесійної діяльності представлено в працях А. Брушлинського, Г. Костюка,В. Моляко, Т. Титаренко та інших. Проблему розвитку особистості працівникаорганізації вивчали А. Маслоу, Д. Аткінсон, Д. Мак–Клеланд, В. Врум, Дж.Адамс, Л. Портер, Е. Лоулер та ін. Значний внесок у дослідження проблемипсихологічних основ управління персоналом організації зробили такі вчені, якА. Колот, О. Кузьмін, Г. Куликов, В. Лагутін, В. Новиков, О. Павловська та ін.

В управлінні організацією основне місце займає людський фактор,психологічні особливості виробничого та управлінського колективів, особистіпотреби й інтереси окремих його членів. Мистецтво керівництва полягає втому, щоб знайти саме такі підходи і методи, які б забезпечили бажаний перебігподій в організації і спонукали працівників до діяльності.

Отож, персонал є головним ресурсом організації. Саме від йогопрофесійного розвитку, рівня кваліфікації, здібностей та вмінь залежитьефективність роботи організації. Розвиток персоналу представляє собою процескерівництва людьми з метою підвищення продуктивності праці таудосконалення якісних характеристик (компетенцій) працівників. Самерозвиток персоналу організації є засобом, що дозволяє визначити реальний станкадрового складу в аспекті його сильних і слабких сторін, перспектив розвитку,рівня відповідності цілей працівників цілям організації. Тому управліннярозвитком персоналу організації передбачає процес підвищення ефективностівиконання працівниками своїх посадових обов’язків і реалізації організаційнихцілей [4].

Важливим соціально–психологічним показником розвитку персоналуорганізації є поведінка його окремих членів. Поведінка – «сукупністьвзаємопов'язаних реакцій, які здійснює людина для пристосування дозовнішнього середовища». До критеріальної основи поведінки людинивідносять стійкі характеристики її особистості, які визначають вибір, прийняттярішень людиною щодо її поведінки. Звісно, на такого роду рішення здійснюютьвплив цілі, які переслідує людина, умови, в яких розгортаються дії, настрій таінші фактори. Оскільки люди є центральною ланкою будь–якої організації, ацілі управління досягаються людьми, то особисті характеристики працівників іїх поведінка істотно впливають на ефективність діяльності організації.Працівники впливають на організацію насамперед своєю поведінкою наробочому місці і тому слід розрізняти три основні аспекти дії людськогочинника в організації, а саме: поведінка окремих людей; поведінка людей вгрупах; характер поведінки керівника, лідерство [7, с. 45].

Критеріальна база поведінки людини складається з її прихильності долюдей, подій та процесів, сукупності цінностей, які поділяє ця людина, набірвірувань, які сповідує людина, та принципів, яких вона дотримується в своїйповедінці. Всі ці складові критеріальної бази поведінки знаходяться в тіснійвзаємодії та взаємопроникненні. Але, «не дивлячись на значнувзаємозалежність, їх можна розглядати як відносно відокремленніхарактеристики особистості людини, які впливають на її поведінку» [1, с. 14].

138

Другим важливим соціально–психологічним чинником розвитку персоналуорганізації є прихильність працівника до інших працівників, окремих процесів,навколишнього середовища, відданість своїй роботі, організації в цілому. Вінвідіграє велику роль у справі становлення нормального взаємозв'язку людинита організаційного оточення. Одне і те саме явище або дія, які мають однаковіпрояви та здійснюють однаковий вплив на людей, можуть викликати різнуреакцію (від ворожості до прихильності).

Прихильність має три компоненти [5]: 1) почуття людини щодо об'єкта(симпатія / антипатія); 2) знання про об'єкт, якими володіє людина; 3) намірищодо того, як поводити себе по відношенню до об'єкта. Важливими дляефективного управління, встановлення добрих взаємин в організації є три типиприхильності: а) задоволеність працею; б) захопленість працею (мотивація); в)прихильність до організації, соціально-психологічні установки. Те, наскількирозвинуті у працівників ці види прихильності, суттєво визначає результати їхроботи, кількість прогулів, плинність кадрів і т. ін.

Рівень задоволення роботою залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників.Але виокремлюють вісім інтегральних характеристик роботи, від якихдостатньо стійко залежить ступінь задоволеності роботою: характер та змістроботи; обсяг роботи, яка виконується; стан робочого місця й оточення(освітлення, комфортність, температура повітря та ін.); співробітники;керівництво (стиль керівництва, участь в управлінні); оплата роботи (всі формикомпенсації); можливість просування по службі; розпорядок, правилаповедінки та ін. [3; 5, с. 122–123].

Вважливим соціально-психологічним чинником розвитку персоналуорганізації є захопленість роботою, тобто її належна мотивація, яка зумовлюєставлення людини до своєї роботи, до своєї участі в процесі спільної роботи.Індикаторами захопленості працівника своєю роботою є: 1) наскільки роботазаймає суттєве місце в житті людини (важливість роботи); 2) наскільки роботасама по собі приваблює особу; 3) наскільки людина ідентифікує свою персону звиконуваною роботою (робоча атрибутивність). Аналіз цих трьох аспектівдозволяє визначити рівень захопленості людини своєю роботою [6, с. 136].

Мотивація праці - найважливіший чинник результативності роботи, котрийє основою трудової поведінки працівника. Високого рівня управлінняперсоналом неможливо досягти без розуміння різноманіття мотивів і потреблюдини та правильного використання стимулів до праці. Так, на трудовумотивацію впливають різні стимули: система економічних нормативів і пільг,рівень заробітної плати і справедливість розподілу доходів, умови ізмістовність праці, стосунки в родині, колективі, визнання з боку оточуючих ікар'єрні очікування, творчий порив і цікава робота, бажання самоутвердитися іпостійний ризик, жорсткі зовнішні умови і внутрішня культура тощо.

Ккласифікація форм і видів мотивації праці полягає в охопленні комплексукритеріальних ознак з урахуванням особливостей людського розвитку таспецифіки впливу на мотивацію конкурентного середовища. Зовнішньо-організаційна мотивація, виходячи з історичного досвіду людства, завждипроявляла себе у двох формах: як примусова (адміністративна) мотивація до

139

праці, яка базувалася на страху покарання та мотивація заохочувальна, якапередбачала створення стимулів у вигляді оплати праці, доходу, різноманітнихблаг [2, с. 179].

Важливим соціально-психологічним чинником розвитку персоналуорганізації є прихильність людини до організації, бажання робити у ній кар’єру,зростати соціально й особистісно. Це ширше поняття, ніж захопленістьроботою або задоволеність роботою. Прихильність до організації складається зтаких складових: 1) член організації поділяє та робить своїми цілями ціліорганізації та її цінності; 2) член організації намагається залишитись ворганізації та зберігає це прагнення навіть тоді, коли це для нього невигідно; 3)член організації ладен не тільки старатися для організації, а й, принести вжертву організаційним інтересам свої особисті [8].

Складовим елементом професійного розвитку є кар’єра, яку визначають яксукупність посад (кваліфікаційних рівнів), а з психологічної точки зору під неюрозуміють суб’єктивно усвідомлені власні судження працівника про свійтрудовий шлях і задоволення працею. Тобто кар’єру слід розглядати також якпевний мотиватор професійного розвитку працівника.

Отже, для ефективного функціонування система розвитку персоналуповинна ґрунтуватися на психологічних засадах, охоплюючи соціально-психологічну діагностику, аналіз і регулювання групових і особистих взаємин,відносин керівництва, управління управлінськими і соціальними конфліктами істресами, оцінку і підбір кандидатів на вакантні посади, аналіз управлінськогопотенціалу працівників, планування і контроль ділової кар'єри, соціально–психологічну адаптацію працівників, управління трудовою мотивацією.

ЛІТЕРАТУРА:1. Бояринцева А. Психологические проблемы экономической социализации. //

Педагогика. – 2014. № 4. С. 12–18.2. Волевач Л.М. Використання мотивації у практичному менеджменті //

Наука і економіка. – 2009. № 3(15). С. 177–181.3. Гірняк А. Н. Інструментальна психодидактика: технологія проектування

та експертиза модульно-розвивального підручника / А. Н. Гірняк //Психологія і суспільство. – 2005. - №2. – С. 145−153.

4. Гірняк Г. С. Зошит-практикум з курсу «Психологія управління» длястудентів спеціальності «Психологія» / Г. С. Гірняк. – Тернопіль: ВПЦЕкономічна думка, 2017. – 104 с.

5. Дементьева А.Г., Соколова М. И. Управление персоналом: учебник. М.:Магистр, 2011. 287 с.

6. Менеджмент персоналу: навчальний посібник / В.М. Данюк та ін. К.:КНЕУ, 2004. 398 с.

7. Сербиновский Б. Ю. Управление персоналом: учебник. - М.: Дашков и К,2007. 464 с.

8. Управление персоналом: энциклопедия / под ред. А. Я. Кибанова. М.:ИНФРА–М, 2010. 554 с.

140

УДК 159.96Глух Т. Г.

старший викладач кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет,

начальник Тернопільського об'єднаного управлінняПенсійного фонду України Тернопільської області

Сенчук Ю. М.студентка спеціальності «Соціальна робота», 4 курс

Тернопільський національний економічний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АКТУАЛІЗАЦІЙНОГОЙ ДЕСТРУКТИВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА-ПРАКТИКА

Процес професійної діяльності фахівців у системі «людини-людина» частосупроводжується виникненням деструктивних психічних станів – стресу,страху, хвилювання, фрустрації, в деяких ситуаціях – агресії. Це спричиненотим, що особистість потрапляє в умови, які вимагають особливих зусиль тапсихічного напруження. Виникнення таких психічних станів пов'язане зглибинно психологічними детермінантами і каталізується актуальноюситуацією взаємодії та впливу негативних зовнішніх факторів, які спричиненіособливостями професійної діяльності соціального працівника, де відбуваєтьсябезпосередній контакт з клієнтом, і вимагає від фахівця стриманості, емоційноїстійкості, тактовності і толерантності [1].

Американський психолог Дж. Мандлер стверджує, що тривога є наслідкомпроцесу, в якому порушені план або послідовність поведінкових дій. Це, своєючергою, викликає почуття ситуативної безпорадності, хвилювання й спричинюєвиникнення стресових станів. Хвилювання, а разом з ним і страх, виникаютьтоді, коли мозкові центри не можуть дати адекватну відповідь на ситуацію абоколи виникає сумнів щодо успішного завершення справи. Визначаючи поняття“хвилювання”, необхідно зауважити, що цей психічний стан охоплює почуттясхвильованості, страху, невпевненості та інші ознаки, пов’язані з негативнимпередчуттям розгортання майбутніх подій або побоюваннями щодо наслідківвласної діяльності. Надмірні соціальні очікування та вимоги до дій і поведінкифахівця інколи викликають побоювання можливої часткової чи повної невдачі,а відтак підвищують психічне напруження настільки, що воно заважаєнормальній діяльності [2; 1].

О. Кондаш, поняття хвилювання визначив як психічний стан, щохарактеризується синдромом підвищеного збудження, нервово-психічнимнапруженням, який пов’язаний із негативними передчуттями суб’єктомнаслідків своєї діяльності у виняткових для нього і складних, з поглядувиконавської майстерності, ситуаціях [1].

141

Кожне випробування (передекзаменаційний стан, тривожність переджиттєво важливою розмовою, вагання перед прийняттям важливого рішення,передстартовий стан і т. д.) пов’язане з виникненням стану хвилювання. Дужесильне хвилювання тісно пов’язане зі страхом, тривогою та іншими психічнимистанами, які здійснюють вплив на перебіг пізнавальних процесів. Однак невідчуваючи передстартового хвилювання, неможливо повністю розкрити своїможливості. Хвилювання в такому випадку – тонізує й мобілізує усі ресурсиорганізму. Також хвилювання спонукає нас планувати, попередньопродумувати дії, бути готовим до непередбачуваних ситуацій. Саме емоціїуспіху – неуспіху спрямовані на очікувані результати, які стимулюють напродовження діяльності або її припинення. Тому кожній людині кориснорефлексувати як загальні закономірності, так і свої індивідуальні особливостідинаміки психоемоційного напруження. Зняття невизначеності в розуміннісвого особистого психічного стану – це початок шляху до його нормалізації, щозабезпечується психологічною підготовкою [5].

Для хвилювання важливим є виникнення таких факторів, як усвідомленняважливості ситуації, відповідальності за успішне її опанування, уявлення просвої можливості. Саме ці фактори і є складовою частиною концептуалізаціїумов виникнення хвилювання. Стан хвилювання слід характеризувати якнеприємний, але нормальний емоційний стан, що пов'язаний з нервово-психічним напруженням, і такий, що зазвичай гальмує психічну діяльністьлюдини, хоч у деяких осіб у цьому стані може спостерігатися й активізаціяпсихічної діяльності [4].

Крім того, емоційне напруження є необхідною умовою продуктивноїінтелектуальної діяльності, оскільки свідомій оцінці завжди передує емоційна.Емоційне рішення значно випереджає інтелектуальне рішення, виступаючи якемоційний план побудови схеми вирішення завдань. Попереднє емоційнепереживання ситуації дозволяє соціальному працівнику відчути, що діяльність,яку він виконує є “його справою”, дистанційно оцінити умови виконаннядіяльності, що планується, тобто здійснити “емоційне планування”. При цьомунавіть негативні емоції можуть виконувати позитивну роль у зв’язку з тим, щовідбувається взаємодія «інтелектуальних» і «ситуативних» емоцій [3].

Відтак ми ж розглядаємо емоційну напруженість як психічний стан, щохарактеризується загальним нестабільним емоційним фоном, супроводжуєтьсянегативними (не завжди повно усвідомленими) очікуваннями та передуєвивільненню межових емоційних переживань зумовлених оціночним емоційнимставленням до результатів і умов перебігу здійснюваної діяльності [2].

Основні чинники, які викликають нервово-психічне напруження(хвилювання) критеріально об’єднані нами у дві групи:

1. Об’єктивні або зовнішні (надмірне навантаження, вимога надтошвидких темпів розв’язання задач, професійне вигорання, відсутність умов длясамореалізації та кар’єрного розвитку, невизначеність і не прогнозованістьситуації, негативний мікроклімат у трудовому колективі, екстремальніобставини роботи, деструктивний тип сімейних відносин, хвороба чипсихосоматичні розлади тощо);

142

2. Суб’єктивні або внутрішні (неадекватна самооцінка, неузгодженість Я-реального та Я-ідеального образів, низька адаптивність та стресостійкість,емоційне вигорання, відсутність сенсу життя та мотивації діяльності, песимізм,гнівливість, ворожість (особливо витіснена), аутоагресія, емоційна збудливість,внутрішньо-особистісні конфлікти, замкнутість, депресивність, низькакомпетентність та рівень емоційного інтелекту, тривожність, комплекснеповноцінності, гіпервідповідальність, відсутній досвід подолання життєвихтруднощів і т. д.) [3]. Також вагомим чинником зниження психічної стійкості єпереважаючий в особистості тип поведінки А, що характеризуєтьсяпідвищеним ризиком виникнення серцево-судинних розладів (за Р.Г. Розенман іГ. Фрідманом).

Важлива складова психічної стійкості - позитивний образ «Я», у якому,своєю чергою, вагому роль відіграє позитивна групова ідентичність особистості.Людині завжди необхідно відчувати себе частиною «МИ», частиною певноїгрупи (етнічної групи, партії, церкви, професійного обʼєднання, осіб зподібними інтересами, неформальної мікрогрупи у трудовому колективі),усвідомлюючи належність до якої вона знаходить опору в житті.

Сімейні стосунки мають величезне значення для розвитку особистості йдосягнення нею соціальної зрілості. Родина може впливати на кожного свогочлена, давати емоційну підтримку, яку неможливо нічим замінити. Однакатмосфера родини може також негативно впливати на душевну рівновагуособистості, знижувати емоційний комфорт, збільшувати внутрішньо-особистісні конфлікти, породжувати дисгармонію особистості, послабляти їїпсихологічну стійкість.

Отже, хвилювання, яке переростає в дистрес чи стійку психічнунапруженість є негативною реакцією, що спричинює психоемоційне вигорання,а також професійні деформації. Водночас хвилювання є цілком нормальнимявищем, коли воно пов’язане з високим рівнем відповідальності та емпатійностісоціального працівника. Відтак надмірне хвилювання слід понижувати шляхомоволодіння соціальним працівником психологічними техніками саморегуляціїта гармонізації власної самооцінки, а позитивне хвилювання, котре не пов’язанез дистресовим, а лише з ситуативно-стресовим станом навпаки, маєзакріплюватись, оскільки потенційно є додатковим мобілізаційним чинникомпрофесійної діяльності соціального працівника.

ЛІТЕРАТУРА:1. Власенко А. Б. Деструктивні психічні стани особистості студента як

проблема сучасної психологічної науки / А. Б. Власенко // ВісникНаціонального технічного університету України “Київський політехнічнийінститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2005. – № 2 (14). – С. 91-95.

2. Гірняк А. Н. Психоекологічний потенціал розвивального підручника / А. Н.Гірняк // Психологія і суспільство. – 2003. − №4. – С. 128−136.

3. Гірняк Г. С. Особливості виникнення емоційної напруженості у студентівВНЗ / Г. С. Гірняк, Ю. Ю. Городова // Актуальні задачі сучасних технологій

143

: зб. тез доповідей V Міжнар. наук.-техн. конф. молодих учених тастудентів, Т. 2 (Тернопіль, 17−18 листопада 2016 р). – Тернопіль: ТНТУім. Івана Пулюя, 2016. − С. 320–321.

4. Огороднійчук З.В. Вивчення стану хвилювання студентів під час складанняекзаменів / З.В. Огороднійчук, О.М. Дубовик // Єдність навчання і науковихдосліджень – головний принцип університету : збірник наукових працьзвітно-наукової конференції викладачів університету за 2012 рік, 9-10лютого 2013 року / укл. Г. І. Волинка, О. В. Уваркіна, О. П. Ємельянова. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. – С. 48-49.

5. Титович А. Індивідуально-психологічна сфера в спортивній діяльності /Андрій Титович, Ірина Востоцька // Педагогічні науки: теорія, історія,інноваційні технології. – 2017. – № 1 (65). – С. 228-240.

УДК 316.354:351.751Гнасевич Н. В.

к.філос.н., доцент кафедри філософії та політологіїТернопільський національний економічний університет

Рудакевич О. М.к.філос.н., доцент кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

Проблема соціальної справедливості в наш час є вельми нагальною. Вусьому світі вона визнається безперечним актуалітетом, пріоритетною темоюсоціогуманітарної теорії і практики. Осмислення й поглиблена розробкадержавної концепції соціальної справедливості відбувається з розширеннямдіапазону розуміння прояву значимих для особистості видів конституційнихцінностей.

Українська держава прагне запроваджувати міжнародні стандарти у галузіправ людини на непростому шляху до формування демократичного,громадянського суспільства з додержанням принципів верховенства права.Втім, імплементація міжнародно-правових норм в чинне національнезаконодавство є обов’язковою умовою входження України до ЄвропейськогоСоюзу, тому законодавчі ініціативи в галузі прав людини на засадахвдосконалення конституційних механізмів їх гарантування є запорукоюуспішного розв’язання проблеми реалізації соціальних прав і свобод громадянУкраїни, гармонізації законодавства України і європейського співтовариства.

Розбудова України як демократичної, правової і соціальної державивимагає принципово нового підходу до проблеми забезпечення прав і свободлюдини і громадянина. Необхідність та актуальність такого підходу також

144

посилюється стратегічним курсом України на інтеграцію до європейськоїспільноти соціально орієнтованих держав. Розвиток соціальної сфериукраїнського суспільства, з орієнтацією на стандарти життя громадянЄвропейського Союзу є безсумнівною імперативною умовою входженняУкраїни до ЄС.

Критерієм виміру людських прав і свобод слугує категорія «гідне життя»,використання аксіологічних категорій в дослідженні правознавчої тематикикореспондує гуманістичну концепцію «якості життя», що визначає змістміжнародної програми «людського розвитку». Олюднення сфер суспільногобуття неможливе без етико-правових вимог, дотримання яких відповідаєсвітовим стандартам «гідного», «справедливого», «відповідального» та«якісного» життя, що фіксується в індексах програми «людського розвитку».До основних вимірів прав індивіда в сучасному світі належать: міра реальноїсвободи, справедливий розподіл соціальних благ, повнота участі у політичномужитті в умовах соціального волевиявлення. Гарантії основних прав і свободгромадян в державі є показниками її соціального благополуччя, здатностіпідтримувати соціальний розвиток на засадах демократії, гуманізму йсправедливості, на основі чого створюються сприятливі можливості длясамореалізації індивідів в усіх сферах суспільного життя.

Права людини, їх еволюція, призначення, забезпечення та реалізація – однаіз вічних проблем історичного, соціально-культурного поступу людства, вонанезмінно перебуває у центрі уваги політичної, економічної, правової, етичної,релігійної та філософсько-соціальної думки. Концепція прав людини, заобразним висловом, «відлита із розігрітої історичної речовини», яка ще далеконе застигла. Соціальна справедливість як смислове підґрунтя законодавства єкультурно-історичним здобутком Homo socialis (людини суспільної).

Соціальна справедливість відноситься до факторів стабілізації соціальноїсистеми держави, її дієвість має прямий вплив на процеси управліннярозвитком соціальної системи, інституалізацію соціальних зв’язків. У правовійсистемі держави параметрами «порядку» є справедливість, законність, гідністьяк етико-моральнісні інваріанти систем взаємодії.

Що ж таке справедливий правовий порядок? Правовий порядок якпідпорядок соціального може мати місце там, де є зведення індивідуальних дійдо загальноприйнятих норм, які здатні закріплювати положення суб’єктів всоціальній структурі. Правовий порядок є особливим видом соціальноїстратифікації, яка постійно потребує регламентації та інституалізації. Правовийпорядок виступає способом життєдіяльності індивідів, які складають його,здатних реалізувати життєво важливі потреби, мету і сенс соціальногоіснування [2, с. 65-66].

В цілому вказані параметри й ознаки правового порядку відповідаютьідеям Т.Парсонса про принципи виявлення складних функцій стратифікованихсистем, які цілком придатні для характеристики системних якостей будь-якогосоціального порядку. «Будь-яке системне соціальне явище має бутискоординоване як з універсальними нормами, серед яких норми соціальної

145

справедливості, які визначають статус членства, так і з певним розподіломфункцій колективів, статусів і ролей у системі соціальних відносин»[4, с. 105].

Основне призначення конституційних норм, як справедливо наголошуєЮ.Габермас, полягає у підтриманні демократії і гарантуванні прав людини ігромадянина. Перше тлумачення категорії «право» було здійснене німецькимвченим В.Н. Хохфельдом (1879-1918). Він стверджував, що термін «право»(«right») використовується як базове поняття правознавства і означає будь-якийвид юридичної переваги.

Термін «права людини» (human rights) було вперше вжито у 1942 р., колидержави-союзниці антигітлерівської коаліції в Декларації ООН висловили своєтверде переконання в тому, «що повна перемога над ворогами є надзвичайноважливою для захисту життя, свободи, незалежності та релігійної свободи, атакож для забезпечення прав людини і справедливості як на власній території,так і на інших територіях».

З часом положення про те, що права людини (у тих чи інших формах іінтерпретаціях) – є необхідним, невід’ємним та обов’язковим компонентомбудь-якого права, являє собою суб’єктно-людський аспект сутності права якособливого типу та специфічної форми соціальної регуляції. Право без правлюдини так само неможливе, як і права людини, що існують поза правом.

У середині ХХ ст. були визначені і прийняті всесвітні нормативніпринципи і стандарти основних соціальних прав і свобод, найважливішими зяких є:

1. право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи,зокрема винагороду, справедливу зарплату; безпечні умови роботи;

2. право кожного на відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочогочасу та оплачувану періодичну відпустку;

3. право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, щовключає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умовжиття;

4. право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного іпсихічного здоров'я.

Більшість європейських держав прийняли на себе зобов’язання поважатита сприяти реалізації людських прав, для цього імплементували основніміжнародні стандарти соціальних прав і свобод у національне законодавство, атакож уклали численні міжнародні пакти, конвенції та договори у сферіміжнародного співробітництва.

Каталог прав людини, який зафіксований у багатьох міжнародно –правових документах та у вітчизняному законодавстві, є результатом тривалогоісторичного формування стандартів та еталонів, які стали нормами сучасногодемократичного суспільства. Процес пошуку взаємовідносин індивіда та владиохоплює тисячоліття. На шляху розвитку свободи і правосвідомості все чіткішепроявляється прагнення людства обмежити всевладдя держави, захиститиособу від диктату державних органів та нерідкого свавілля посадових осіб,надати особистості можливості для самовизначення.

146

До числа сучасних новел теорії і практики соціальних прав і свободналежить інтерпретація соціальної справедливості в контексті реалізації правлюдини. Недостатня розробленість теорії основних соціальних прав і свободлюдини тривалий час обумовлювала дослідження соціальних прав та свободлюдини і громадянина переважно лише як складової частини соціально-економічних прав. Сьогодні присутнє розуміння, що правовий захист людинина основі дотримання норм соціальної справедливості має забезпечуватися вусіх без виключення сферах життєдіяльності: екологічній, політичній,економічній, соціальній, культурній тощо.

ЛІТЕРАТУРА:1. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність \\ Право

України. – 2000. - №12 - С. 16.2. Хрестоматія з історії держави і права України. : у 2-х т.: Навч. посібник

для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Д. Гончаренка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917р. – 1996р. / Уклад.: В.Д.Гончаренко,А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”. – 2000. –728 с.

3. Центр знань з прав людини. Національний університет внутрішніх справта the British council. Предметна рубрика. - www.naiau.kiev.ua

4. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. –300 с.

5. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. – К.: Юридичнафірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.

УДК 159.92: 159.95Демків В. Г.

аспірант другого року навчання зі спеціальності 053 - ПсихологіяТернопільський національний економічний університет,

викладач-методист ТВПУ технологій та дизайну,завідувач Тернопільського НПБЦ КНАУФ

ЗДАТНІСТЬ ДО СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНАПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ДИЗАЙНЕРА

Дизайн стає вкрай популярним видом професійної діяльності і навітьзагальна сфера гуманітарного знання збагачується його новими спорідненимитермінами (дизайн-програма, дизайн-тренінг, дизайн-мислення в бізнесі та ін.).Дизайн як професія є проектно формотворчою діяльністю, продуктом котрої єконцептуальні дизайн-проекти, що відповідають задуму й провідній ідеї автора.Відтак спроектовані мислеобрази є основним результатом професійноїдіяльності дизайнера ХХI століття.

147

Конструктивізм як стильова тенденція дизайну зумовила виникненнясоціального конструктивізму як самостійного напрямку, котрий не обмежуєтьсялише свідомим конструюванням соціальної реальності, соціального порядку чисоціальних організацій. Сучасний дизайн стосується управління ризикамисоціального розвитку, технологій проходження кризи і виходу на бажані шляхирозвитку, проективного запровадження соціальних інновацій і навітьспонтанного генерування креативних ідей.

Однак студенти-дизайнери, як творчі індивідуальності, зазвичай, поганорозуміють людей і прогнозують їх поведінку, що ускладнює їх особисті йпрофесійні взаємини, а також значно понижує їх адаптаційні ресурси. Такожчасто невідповідність рівня самооцінки ускладнює рефлексію (в т.ч.професійну), усвідомлення проблем у становленні метанавичок, пов'язаних задаптацією і стратегічним мисленням особистості [7].

Для творчої реалізації ціннісно-смислового досвіду в проектній діяльностій досягнення концептуальності результатів професійної діяльності, фахівецьцієї сфери має рефлексивно переосмислити початкові уявлення про себе якносія інтелектуальних стереотипів, створити новий образ «Я» як суб'єктатворчості, і виробити стратегію власного професійного розвитку [3].

Зазвичай, студенти, прагнуть до творчої самореалізації через інтуїтивнепізнання й максимальний вияв власної креативності. Однак важливими є йраціональні аспекти пізнання, що базуються на когнітивних процесах, а відтакзначним чином постають основою сучасної професійної освіти та актуальногокомпетентнісного підходу. Крім того, продукти творчого мислення дизайнерадетерміновані особливостями самого стилю мислення автора-творця.

Рубінштейн С. Л. стверджував, що «мислення співвідносить дані почуттів ісприймання - зіставляє, порівнює, розрізняє, розкриває відносини,опосередкування і через відносини між безпосередньо чуттєво данимивластивостями речей і явищ розкриває нові, безпосередньо чуттєво не даніабстрактні їх властивості; виявляючи взаємозв'язки і осягаючи дійсність в цихвзаємозв'язках, мислення глибше пізнає її суть» [5, с. 246]. Водночас А. В.Брушлинський зосередив увагу на адаптивній стороні мислення як діяльності:«В особистісному плані мислення постає, перш за все, у вигляді діяльності.Тобто з боку мотивів і цілей суб'єкта, його рефлексії, здійснюваних нимбезперервних розумових дій і операцій і т. д. Проте, мислення це не тількидіяльність, а й внутрішній безперервний психічний процес аналізу, синтезу іузагальнення, що постійно змінює обставини життя даного суб'єкта» [2, c. 19].Отож загальним в розробках психології мислення (Л. С. Виготський, С. Л.Рубінштейн, А. В. Брушлинський, В. В. Давидов, В. Д. Шадриков) є те, щовчені характеризують мислення як діяльність, в ході якої реалізуються певніставлення людини до навколишнього світу, і як процес, в ході якогоздійснюється аналіз, синтез та узагальнення умов.

Саме в процесуальному контексті відбувається визначення тих розумовихоперацій (розумових дій), які мають бути сформовані суб'єктом, використані ірозвинуті для вирішення тієї чи іншої розумової задачі (А. В. Брушлинський, П.Я. Гальперін, В. В. Давидов).

148

Стратегічне мислення як окремий різновид, що найбільш притаманнийдизайнерській діяльності, базується на вивченні загального уявлення прокартину світу й реалізує наступні функції: змістоутворення діяльностіпроектування; аналіз і порівняння особливостей різних варіантів проектнихрішень; вироблення передпроектної ідеї у вигляді певного креативногосудження; розробка дизайн-концепції. Також для самосвідомості дизайнераважливим є розуміння себе як суб'єкта мислення, диференціація «своїх» і«чужих» думок, усвідомлення ще не вирішеної проблеми тощо.

На думку Г. Г. Почепцова, стратегічне мислення стосується здатності іготовності суб'єкта мислити, як правило, нестандартно, даючи нетиповіінтерпретації дійсного та потенційного, використовуючи при цьому різні типистратегій [6]. У контексті цього Ж. Годфруа виокремлює три основні стратегії:1) «випадкова» - проявляється в тому, що випадковим чином формулюєтьсягіпотеза або здійснюється вибір, а потім оцінюється їх правомірність, і в разінегативної оцінки висувається нове припущення (так триває до тих пір, поки небуде знайдено рішення); 2) «раціональний перебір» - досліджується якесьцентральне, проміжне або найменш ризиковане припущення, а потім,змінюючи кожен раз по одному елементу, «відсікають» неправильні напрямкипошуку; 3) «систематичний перебір» за якого суб'єкт охоплює своїм розумомвсю сукупність можливих гіпотез і систематично аналізує їх одну за одною,намагаючись дійти, таким чином, до певних висновків [4, с. 365]. Таким чином,стратегічне мислення, з позиції Ж. Годфруа подається як певна послідовністьфільтрів сприйняття чи розумових дій, в результаті яких відбувається творчеопрацювання інформації.

Анісімов О. С., розробляючи методологію і технологію розвиткустратегічного мислення, зазначає, що в усіх типах діяльності, особливо вінтелектуально насичених, до яких, безумовно, належить і дизайн, потрібнаметодологічно організована рефлексія. Основним простором стратегічногомислення вчений бачить простір прийняття рішень - саме там «розігруютьсямислительні драми, включені в реалізацію рефлексивних функцій». Закритерієм глобальності, він виокремлює три види стратегій: мікростратегії,макростратегії, метастратегії.

На думку О. С. Анісімова, у природі стратегічного мислення є певнасуперечність. З одного боку цей тип мислення вимагає послідовного тааналітично вивіреного використання логіки і формальних методів, а з іншого –потребує здатності ламати традиційні уявлення й використовувати творчіметоди і неформальні підходи (креативний аспект стратегічного мислення) [1,с. 232, 254]. Відтак необхідним є компроміс – конструктивне об'єднання різнихаспектів мислення на контекстно-ситуаційній основі.

Таким чином у процесі стратегічного мислення особа послуговуєтьсяканалами наукового та водночас мистецького осягнення-розуміння об’єктупізнання. Холістичне опрацювання інформації потребує синхронізації таактивізації обох півкуль мозку, а відтак поєднання раціонально-логічного таобразно-асоціативного шляхів творення дизайн-проекту. Отож дизайн єспецифічним видом творчої діяльності, що пов'язаний з прогнозуванням

149

майбутнього й проектуванням на його основі матеріального світу, середовищапроживання, а також інформаційного та соціокультурного просторів йпов'язаних з ними систем.

ЛІТЕРАТУРА:1. Анисимов О. С. Мышление стратега: Стратегическое управление в

схемах. Выпуск 7. - М., 2009. - 421 с.2. Брушлинский А. В. Субьект: мышление, учение, воображение. - М.:

Институт практической психологии; Воронеж; НПО «МОДЗК», 1996. -392 с.

3. Кравцова Т. А., Чернявская В. С. Гуманитарнохудожественнаякомпетентность будущего дизайнера костюма. - Владивосток: Изд-воВГУЗС. 2009. - 168 с.

4. Почепцов Г. Г. Стратегічна розвідка і стратегічне мислення. - URL:www.jurenergo.kiev.ua/statti.php.

5. Рубинштейн С. Л. Избранные философско-психологические труды. Основыонтологии, логики и психологии. - М.: Наука, 1997. - 463 с.

6. Тарасов В. К. Искусство управленческой борьбы. - М: Добрая книга, 2008. –480 с.

7. Чернявская В. С., Кленина А. Н. Дефицит компетенций будущегодизайнера - проблема адаптации на рынке труда // Мир науки, культуры,образования. - Горно-Алтайск. - 2010. - No 4 (23). - С. 153-155.

УДК: 159.942.5Домбровський І. В.

викладач кафедри прикладної математикиТернопільський національний економічний університет

Болюх А. І.студентка спеціальності «Психологія», 4 курс

Тернопільський національний економічний університет

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯСАМОПОВАГИ У СТУДЕНТІВ-ГУМАНІТАРІЇВ

Тенденція до самоактуалізації, самовираження, пошуку сенсу життянайбільш актуальною стає саме в студентські роки. Характерною особливістюсамоактуалізації особистості в студентському віці є те, що вона відбуваєтьсяпід час навчально-професійної діяльності. Реалізуючи свої здібності, свійособистісний потенціал, студент здійснює безперервний рух досамовдосконалення – єдності професійного та особистісного зростання. Томузреалізувати завдання самореалізації особистості майбутнього психологаналежить саме викладачу вищого навчального закладу, який здатен формувати

150

гуманістичну спрямованість майбутніх фахівців, забезпечити їх особистісне іпрофесійне зростання, створити умови для розкриття духовного потенціалу ісаморозвитку творчої індивідуальності.

Прагнення майбутнього фахівця до найповнішого виявлення і розвиткусвоїх особистісних можливостей відбувається через ланцюг “само-процесів” –самоінтерес, самопізнання, рефлексія, самовизначення, самопроектування,самовдосконалення, саморозвиток, самоутвердження. Результативністьпросування психологом цим шляхом залежить від усвідомленого розумінняцінностей самореалізації і практичної готовності до їх кваліфікованого втіленняв професійній діяльності.

У сучасній науці багатьма вченими виділяються стадії, етапи і рівні, якіпроходить фахівець в своєму професійному просуванні у процесі фаховоїпідготовки. К. М. Левітан виокремлює три основні стадії професійногостановлення особистості: „підготовча (довузівська) стадія, що пов’язана звибором професії; початкова (вузівська) стадія, під час якої формуються основипрофесійно важливих умінь і властивостей особистості професіонала; основна(післявузівська) стадія – це період розвитку всіх сутнісних сил особистості зметою її повної самореалізації в професійній діяльності. Саме на цьому етапівідбувається становлення особистості професіонала” [4].

Процес професійного розвитку особистості на думку М. Смульсон,незалежно від професії, має п’ять етапів: оптація (тобто професійнесамовизначення, усвідомлений вибір професії); професійна підготовка;професійна адаптація; первинна і вторинна професіоналізація (формуванняпрофесійного менталітету, інтеграція професійно значущих умінь та якостейособистості в стійкі констеляції та ін.); професійна майстерність(самоздійснення особистості у творчій професійній діяльності).

Траєкторії шляху до професіоналізму у різних людей можуть суттєвовідрізнятися. На думку А. К. Маркової, людина стає професіоналом не одразу, апроходить багато великих і малих етапів на шляху свого становлення якпрофесіонала. Відтак можна виокремити рівні професійного становлення:допрофесіоналізм, професіоналізм, суперпрофесіоналізм, непрофесіоналізм абопсевдопрофесіоналізм, післяпрофесіоналізм (експрофесіоналізм) [1; 4].

На рівні професіоналізму А.К.Маркова виділяє такі етапи як: етап адаптаціїлюдини до професії – первинне засвоєння особистістю норм, необхідних при-йомів, технік, технологій професії. Цей етап відповідає першим рокам навчанняу ВНЗ; етап самоактуалізації в професії – усвідомлення своїх можливостейвиконання професійних норм, початок саморозвитку засобами професії,усвідомлення своїх індивідуальних можливостей виконання професійноїдіяльності, усвідомлене посилення своїх позитивних якостей, нейтралізаціянегативних, посилення індивідуального стилю, максимальна самореалізаціяможливостей у професійній діяльності [4]. Саме цей етап, на нашу думку,відповідає тому періоду навчання у ВНЗ, коли майбутні психологи проходятьвиробничу практику в реабілітаційних центрах та загальноосвітніх школах (3-4курс), використовуючи всі вище вказані способи; етап вільного володінняпрофесією, який проявляється у формі майстерності, гармонізації особистості з

151

професією; на цьому етапі відбувається засвоєння відповідних стандартів,виконання на високому рівні професійних рекомендацій, доробок, інструкції.

Об’єктом професійного розвитку і формою реалізації творчого потенціалуособистості в професійній діяльності є інтегральні характеристики особистості:спрямованість, компетентність та емоційна гнучкість. ВиділенніД. О. Лєонтьєвим інтегральні характеристики особистості професіонала єпсихологічною основою, необхідною в будь-якій діяльності. Фундаментальноюумовою розвитку інтегральних характеристик особистості професіонала єусвідомлення ним необхідності в зміні, перетворенні свого внутрішнього світу іпошук нових можливостей самоздійснення в праці, підвищення рівняпрофесійного самоусвідомлення [1; 4].

У процесі експериментального дослідження нами вивчалась емоційнастійкість майбутніх психологів. Для цього був використаний багаторівневийособистісний опитувальник «Адаптивність», розроблений А. Г. Маклаковим іС. В. Чермяніним, що відстежував особистісний адаптивний потенціал тарівень нервово-психічної стійкості студентів 1 та 3-го курсів . При цьомувраховувалось, що дана шкала дає можливість виявити «Нервово-психічнустійкість», «Комунікативні здібності», «Моральну нормативність» та«Особистісний адаптивний потенціал» [3].

Переважання дещо вищих показників нервово-психічної стійкості устудентів саме 3-го курсу на наш погляд є закономірним і пояснюється низкоючинників, а саме: а) студенти 3-го курсу, порівняно з 1 курсом, є більш кращеадаптованими до свого нового соціального статусу («студент»), до умовнавчання у ЗВО, до віддаленості від батьків і колективного проживання угуртожитку; б) студенти 3 курсу є більш згуртованими і характеризуютьсявищим рівнем самоврядування, емоційних взаємин, комунікативних зв’язків,сталою системою норм і традицій групи, а відтак внутрішньо позитивниммікрокліматом; в) впродовж фахової підготовки студенти 3-го курсуспеціальності «Психологія» навчилися застосовувати практичні навичкиаутотренінгу, а також різноманітні техніки психічної саморегуляції (черезконкретні чуттєві образи, уявлення, поняття та ін.) [2].

Зазначені обставини створюють менше причин для емоційноїнапруженості, стресів чи надмірної навантаженості, що позитивно позначаєтьсяна нервово-психічній стійкості третьокурсників.

Відтак, враховуючи одержані результати, для посилення емоційноїстійкості, яка є інтегральною характеристикою особистості, варто практикуватирізні форми психокорекційної роботи, що посилить мотивування практичноїдіяльності майбутніх психологів, спонукатиме до особистісної рефлексії,сприятиме розвитку емпатійної схильності. А це саме ті особистісніхарактеристики, які є професійно значущими і забезпечують перспективипрофесійної самореалізації [4].

Отже, самореалізація особистості визначається як здатність людинибудувати саму себе, свою індивідуальну історію, як уміння переосмислювативласну суть; як важливий прояв психічного розвитку, формування себе якповноцінного учасника співтовариства професіоналів; як самостійне і

152

усвідомлене знаходження сенсів виконуваної роботи і всієї життєдіяльності вконкретній культурно-історичній ситуації.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гірняк А. Н. Психодидактика проектування навчально-книжкових

комплексів для студентів ВНЗ : [монографія] / А. В. Фурман, А. Н. Гірняк,Г. С. Гірняк. - Тернопіль : ВПЦ «Економічна думка ТНЕУ», 2012. – 328 с.

2. Гірняк Г. С. Особливості виникнення емоційної напруженості у студентівВНЗ / Г. С. Гірняк, Ю. Ю. Городова. // Актуальні задачі сучаснихтехнологій : зб. тез доповідей V Міжнар. наук.-техн. конф. молодихучених та студентів, Т. 2 (Тернопіль, 17−18 листопада 2016 р). –Тернопіль: ТНТУ ім. Івана Пулюя, 2016. − С. 320–321.

3. Городова Ю. Ю. Психолого-педагогічні шляхи підвищення нервово-психічної стійкості : автореф. дип. роб. на здобуття освітнього ступеня«магістр» / Ю. Ю. Городова. – Тернопіль, 2016. – 7 с.

4. Поселецька К. А. Етапи професійної самореалізації майбутніх учителівфілологічних спеціальностей: науково-практичний аналіз / ПоселецькаКатерина Андріївна // Науковий вісник Ужгородського національного у-ту.Серія: педагогіка, соціальна робота. – Випуск 34. – 2014. – С. 156–159.

УДК 37.013.42 – 364.048.6

Крупник З. І.к. пед. н., старший викладач кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

БУЛІНГ У МОЛОДІЖНОМУ КОЛЕКТИВІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Булінг – достатньо нове явище у нашому житті, але як соціально-негативнеявище, на жаль, добре і давно відомий. Це тривалий процес жорстокогоставлення з боку однієї дитини чи групи дітей до іншої дитини чи до групиінших дітей.

Явище булінгу надзвичайно поширене серед сучасної молоді, але цюпроблему з тих чи тих причин замовчують, не афішують випадки знущань, її неприйнято обговорювати. З одного боку, педагогічний колектив, дбаючи провласну репутацію, ігнорує її, а з іншого – батьки, які або вважають ситуаціюцькування хорошою школою життя, або, хвилюючись за власних дітей,переводять їх до іншого закладу освіти. За таких умов проблему не усувають, анавпаки, вона набуває нових форм прояву, більших обсягів та жорстокості.

Одним із найголовніших завдань кожної демократичної держави у сферіохорони прав і свобод людини і громадянина є захист її життя та здоров’я.Конституція України [1] проголошує життя і здоров’я людини, її честь ігідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність (ст. 3),

153

наголошуючи, що «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чипокаранню» (ст. 28). Заборона катування людей відповідає вимогамміжнародно-правових актів, на підставі яких кожна держава, в тому числі іУкраїна, розглядає акти катування як злочини. Це, зокрема, такі основніміжнародно-правові акти як Загальна декларація прав людини (ст. 5)Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 7), Конвенція прозахист прав людини і основоположних свобод (ст. 3) тощо.

За даними ВООЗ Україна посідає четверту сходинку серед країн Європиза рівнем проявів агресії серед підлітків. На першому місці – Росія, на другому– Албанія, на третьому – Білорусь. Враховуючи, що явище булінгу в нашійдержаві регулюється на законодавчому рівні, то відповідно, передбачає іпевну відповідальність за вчинення правопорушення. Зокрема, Цивільний таКримінальний кодекси, а також Кодекс України про адміністративніправопорушення (зі змінами від 18.12.2018р., які набули чинності 19.01.2019 р.)передбачають, що відповідальність (цивільну, адміністративну та, навіть,кримінальну) за порушення законодавства неповнолітніми дітьми несутьбатьки [2]. Тому, саме їм потрібно розвивати у своїх дітей здорову звичкуборотьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань, бути прикладом добротиі лідерства, цікавитись їх справами, навчити правильно користуватисьсоціальними мережами тощо.

До важливих внутрішньо-особистісних механізмів розвитку булінгу середпідлітків належать: страх, заздрощі та конкуренція, неприйняття інакшості,бажання підпорядковувати когось власній волі, бажання витіснити когось ізгрупи (колективу), бажання принизити іншого. Відповідно до цього, на думкубільшості науковців, жертвами булінгу стають діти, які більш чутливі,замкнуті, сором’язливі, тривожні, невпевнені в собі, нещасні, із низькоюсамоповагою, схильні до депресій, діти, які не мають належного спілкування іуваги зі сторони батьків та жодного близького друга, тому й успішнішеспілкуються з дорослими, ніж зі своїми однолітками. Ці риси є водночас іпричиною, і наслідком булінгу. Проте, мотивувати знущання над собою можутьі сильні, обдаровані особистості. Перебуваючи у звичайному освітньомузакладі, обдарована дитина запускає визначені механізми розвитку булінгу:викликає заздрість і роздратування однолітків високим рівнем знань та своєюдопитливістю. Результатом цього стає її ізоляція від решти. Погане ставленнядо неї поступово стає причиною відповідної поведінки: неприйнята в колективдитина починає порушувати правила, діє імпульсивно й необдумано [3].

Окремо підкреслимо, що до роботи із профілактики та подолання такогонегативного явища як булінг повинні бути залучені всі учасники освітньогопроцесу – батьки, адміністрація освітнього закладу, підлітки, педагоги. Бесідищодо запобігання булінгу можна проводити під час годин виховання або наспеціальних додаткових заняттях. Вплив буде стійким, якщо обговорення даноїтеми стане постійним продовженням буденного життя. Однак чіткий графікбесід теж є досить необхідний, адже систематичність обговорень дасть змогугарантувати, що тема насильства серед студентів не залишиться без уваги.

154

Короткі, але часті розмови набагато ефективніші, ніж рідкісні та довготривалі.Також не слід особам із вираженою агресивністю доручати керівництвооднолітками чи молодшими дітьми, адже це може спровокувати проявижорстокості. У так званих агресорів потрібно формувати вміння аналізуватисвої почуття і почуття інших людей, а також вчити ставитися із розумінням доіндивідуальних відмінностей у різних людей та виробляти навички справлятисяз міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом.

Як соціально-психологічне явище, булінг впливає на всіх учасників групи,де він виникає. Це переважно латентний для інших осіб процес і особи, якізазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня важкості,що призводить до негативних наслідків (в тому числі й самогубства) і дляжертв булінгу, і для булерів (діти, яким подобаються знущання, але невиявляють цього ззовні), і для спостерігачів. Найпоширенішими серед них є:

а) неадекватне сприйняття власної індивідуальності – заниженасамооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;

б) неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційнихзахисних психологічних механізмів;

в) тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;г) відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою

якої є кримінальна), суїцидальна;д) формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна

тощо;е) порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади

мовлення) – страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей,відсторонення від спілкування з колективом. Тому, враховуючи усевищезазначене можемо констатувати, що найнебезпечнішим в цьому процесі,як ми спостерігаємо, є наслідки для усіх його учасників.

Отже, молодь, яку ми розглядаємо як найцінніше наше майбутнє,насправді, стає небезпечною для суспільства та потребує уваги з боку сім’ї,рідних та усіх державних та недержавних установ. Адже насильницькаповедінка серед неповнолітніх за ступенем суспільної небезпеки та важкістюзаподіяних наслідків є негативним соціальним явищем. І саме це завдаєвеличезної, а часом непоправної шкоди суспільству. Неповнолітні, яківчиняють такі злочини, поширюють стереотип агресивно-насильницькоїповедінки серед свого оточення. І така діяльність найбільш засуджується зісторони людської етики та моралі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). – 1996. – № 30. – С. 141. – Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ВідомостіВерховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122 зі змінами і доповн. від19.01.2019 р.).

155

3. Стельмах С. С. Обдаровані діти як об’єкт булінгу / С. С. Стельмах //Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : зб. наук. пр.– Вип. 8. – К. : Ін-т обдарованої дитини, 2012. – С. 196–202.

4. Mobbing Encyclopaedia [Elektronic resouse]. – Mode access :http://www.leymann.se

УДК 37.378Левандовська І. З.

к.пед.н.,доцент кафедри психології на соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

МОТИВАЦІНІ АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗВО

ЕКОНОМІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

Європейська інтеграція для сучасної України – це шлях не тільки домодернізації економіки та подолання технологічної відсталості, залученняіноземних інвестицій і новітніх технологій, а й підвищенняконкурентоспроможності вітчизняного працівника, вихід на світові ринки,насамперед на ринок ЄС. Як наслідок, в сучасних умовах глобалізації ринкуінтелектуальної праці і послуг найбільш конкурентоспроможними є фахівці, яківолодіють іноземної мовою, як вербальним засобом міжнародної комунікації,на рівні міжнародних стандартів.

На даний час вільне володіння іноземною мовою є однією зі складовихекономічної компетентності, які ставляться перед випускниками економічноговузу. Однак, незважаючи на необхідність знання іноземної мови фахівцямирізних сфер діяльності та розуміння важливості цих знань, випускникинемовних вузів в недостатній мірі володіють іноземною мовою. Існує рядпроблем, що знижують якість іншомовної підготовки студентів. Середосновних можна виділити: відсутність внутрішньої мотивації і стимулів довивчення іноземної мови, потреби і можливості використовувати отриманізнання в майбутній роботі, спілкуватися з представниками іншомовних культурі т. д.

Однією з найбільш актуальних проблем сучасної вищої освіти є побудоватакого процесу навчання, який міг би бути основою формування мотиваційноїсфери студентів. У зв’язку з цим виникають суперечності між існуючим станоммотивації навчання у студентів ЗВО і сучасними вимогами до їх навчальноїдіяльності.

Важливість вирішення проблеми мотивації навчальної діяльностівизначається тим, що мотивація навчання є істотно необхідною дляефективного здійснення навчального процесу, а у розвитку особистостімайбутнього фахівця важливе значення має формування позитивних мотивів тадійсних цілей, оскільки мотиви та цілі є важливими детермінантами діяльності.

156

Структура мотивів студента, сформована під час навчання, стає стержнемособистості майбутнього фахівця. Проблема полягає в тому, щоб знайти такіметоди педагогічного впливу, які б не тільки найкращим чином мотивували бдану особистість, а й сприяли б максимальному її розвитку, становленню тареалізації.

Розглянемо, як в педагогічній психології розв’язуються основні питаннятеорії навчальної мотивації. Для цього спочатку звернемося до поняття самогомотиву. Мотив (від лат. moveo, movere – рухати, приводити в дію, штовхати) –у психолого-педагогічному контексті розуміється як спонукальна причина додій і вчинків людини, які походять з прагнення задовольнити свої матеріальнічи духовні потреби.

Отже, під мотивацією до навчання необхідно розуміти опосередкованийвнутрішніми і зовнішніми факторами процес спонукання студентів донавчальної діяльності для досягнення освітніх цілей. Змістовні особливостінавчальної мотивації визначаються наступними факторами: освітньоюсистемою; освітнім закладом; організацією освітнього процесу; специфікоюнавчального предмета; суб'єктивними особливостями педагога [1, c. 57].

Отже, навчальна діяльність збуджується не одним мотивом, а цілоюсистемою різноманітних мотивів, які доповнюють один одного, знаходяться упевному співвідношенні між собою. Однак не всі мотиви мають однаковийвплив на навчальну діяльність. Одні з них - провідні, інші - другорядні.Провідні мотиви пов'язані з внутрішнім набуттям особистісних змістів донавчальної діяльності студентів, в той час як другорядні мотиви обумовленізовнішніми факторами і не пов'язані безпосередньо зі змістом процесунавчання.

У зарубіжній психолого-педагогічній науці, існує точка зору щодо поділунавчальних мотивів на «зовнішні» і «внутрішні». Американські вчені Едвард Л.Десі і Річард М. Раян [5] виділяють внутрішню (процес і результат) і зовнішню(нагорода, уникнення) форми навчальної мотивації та відповідні їм типиповедінки: - внутрішня мотивація (intrinsic motivation) і, відповідно, внутрішньомотивована поведінка (intrinsic motivated behavior); - зовнішня мотивація(extrinsic motivation) і, відповідно, ззовні мотивована поведінка (extrinsicmotivated behavior).

Відтак, виділення внутрішніх і зовнішніх аспектів (навчальної) мотиваціїдозволяє не тільки більш детально зрозуміти її сутнісні особливості, але йсприяє конкретизації вибору педагогічних стратегій і тактик формуючогорозвитку даного індивідуально-особистісного феномену, в тому числі, і васпекті вивчення іноземної мови. Оскільки внутрішня мотивація є найбільшособистісно важливою і педагогічно значущою, основне завдання викладачаіноземної мови полягає у забезпеченні умов освітнього переходу студентів відзовнішньої до внутрішньої мотивації при вивченні іноземної мови.

ЛІТЕРАТУРА:1. Маркова А.К., Орлов А.Б., Фридман Л.М. Мотивация учения и ее

воспитание у школьников. – М., 1983. – 64 с.

157

2. Фурман А.В. Генеза толерантності та перспективи українотворення(комплексний проект) / А.В. Фурман // Психологія і суспільство. – 2013. –№ 1. – С. 6 –20.

3. Фурман А.В., Шаюк О.Я. Толерантність як предметонтофеноменологічного дискурсу / А.В. Фурман, О.Я. Шаюк // Психологія ісуспільство. – 2015. – № 3. – С. 31-61.

4. Шаюк О.Я. Особливості психологічної структури толерантностімайбутніх економістів / О. Я. Шаюк // Психологія і суспільство / гол. ред.А. Фурман. – 2011. – № 3. – С. 28–65.44.

5. Richard M. Ryan, Edward L. Deci. Intrinsic and Extrinsic Motivations: ClassicDefinitions and New Directions // Journal of Contemporary EducationalPsychology. – Volume 25. – Issue 1. – January, 2000. – P. 54–67.

УДК 316.36

Миколюк С. М.к.е.н., старший викладач кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ

Шлюб є історично обумовленою і санкціонованою суспільством формоюсоціальних відносин, які можуть регламентуватися законодавством, мораллю,звичаями і традиціями. Основним нормативно-правовим актом, який створюєінституційні підвалини для шлюбу в Україні є Сімейний кодекс.

Відповідно до нормативного визначення, яке міститься у СімейномуКодексі (CК) України (стаття 21) «шлюб є сімейним союзом жінки та чоловіка,зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану» [2]. Йогоще називають цивільним шлюбом. Право на шлюб мають особи, які досяглишлюбного віку. Шлюбний вік для чоловіків та жінок 18 років (стаття 22 СКУкраїни). Але СК України передбачає випадки коли особі, яка досягла 16 років,за рішенням суду може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, щоце відповідає її інтересам.

Для того, щоб вступити у шлюб, необхідно подати заяву про реєстраціюшлюбу до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану, незалежно відмісця проживання особисто або через представників, повноваження якихповинні бути нотаріально засвідчені. Для реєстрації шлюбу необхіднодотриматися процедури документального супроводу. За загальним правилом,шлюб реєструється після одного місяця від дня подачі заяви.

Для зменшення інституційних формальностей, пов’язаних із укладеннямшлюбу в Україні два роки діють два пілотні проекти, електронної державноїреєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет, що відповідає

158

вимогам цифрової економіки, однак потребує наявності електронногоцифрового підпису та «Шлюб за 24 години».

Шлюб протягом 24 годин з моменту подачі заяви був передбаченийМіністерством юстиції України передусім для учасників АТО. Тепер, якпоказує практика, дана послуга є доволі популярною серед пар, які заключаютьфіктивний шлюб, а також пар, в яких один партнер є громадянином іноземноїдержави, оскільки закордоном, насамперед, в європейських країнах, укладенняшлюбу має більше інституційних формальностей, ніж в Україні. Пакетдокументів, необхідний для реєстрації шлюбу за 24 години, такий самий, як і вразі його реєстрації в загальному порядку, однак ця процедуракомерціалізована і передбачає оплату від 1000 до 10000 грн. залежно від часу імісця події. Пільгова вартість передбачена для інвалідів, ветеранів, дітей-сирітта бійців АТО. Як правило, шлюб реєструється у приміщенні органу державноїреєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу можепроходити в урочистій обстановці.

З одного боку модель «шлюбу за 24 години» дозволяє уникнутиінституційних умовностей та зекономити час, але виникають ризики здостатньою поінформованістю молодих людей один про одного. Ці ризикиможуть послужити для визнання шлюбу недійсним згідно з ч. 5 ст. 30Сімейного Кодексу [2]. В будь-якому випадку особи, які бажаютьзареєструвати шлюб, мають підійти до процесу становлення своєї сім'ївідповідально та зважено, тому що це є основою їхнього подальшого життя.

Однак статистика свідчить про популярність та стійку позитивну динамікуданого інституту шлюбу. Так за період функціонування послуги «шлюб задобу» – з липня 2016 по липень 2018 року з 38 444 пар, які одружились за добу,розлучилось лише 615 . Ця послуга є найпопулярнішою у великих мегаполісахта у зоні, наближеній до військових дій: у Києві – майже 7 тисяч одружень,Одесі – майже 6 тисяч одружень, Маріуполі – понад 2,6 тисяч, Львові – 2,5тисяч, Сєверодонецьку – понад 2 тисячі, Харкові – 1,8 тисяч, Чернівцях – 1,2тисяч одружень [3].

Санкціонуючи шлюб, суспільство бере на себе зобов'язання по йогоохороні і накладає на партнерів відповідальність за матеріальне забезпечення івиховання дітей, а тим самим – за майбутнє родини. Шлюб є засобом утвореннясім’ї, яка є необхідним елементом соціальної структури людського суспільства,важливим інститутом соціалізації особистості, слугує мірилом гармонізаціїрізноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту.

Викликом у створенні інституційного підґрунтя для реалізації права нашлюб є «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини наперіод до 2020 року» [1]. Уряд затвердив його у листопаді 2015 року. Увесьтекст червоною ниткою пронизує ідеологічна мета – адаптувати законодавствоУкраїни до певних норм та «цінностей» Європейського Союзу. Цим планомпередбачено протягом кількох років повністю змінити українські закони, щорегулюють відносини, перш за все, у сфері сімейного та цивільного права.Зокрема, передбачено легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства длярізностатевих і одностатевих пар. Планом дій передбачається проведення так

159

званих «маршів рівності» – прямої пропаганди гомосексуалізму та іншихсексуальних девіацій. Перераховані ініціативи, на нашу думку, спрямовані навикривлення моральних і етичних норм, руйнацію інституту шлюбу та сім’ї,знищення особистої, сімейної та національної ідентичності та збільшуютьризики стабільності та значимості даного інституту.

ЛІТЕРАТУРА:1. План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період

до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/248740679.

2. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/2947-14

3. Статистика розлучень [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://zik.ua/news/2018/08/03/shlyub_za_dobu_u_minyusti_vidzvituvaly_pro_statystyku_rozluchen_1379181.

Надвинична Т. Л.к.психол.н, доцент кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

Магльована Н. І.студентка III курсу, спеціальність «Психологія»

Тернопільський національний економічний університет

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ СУЧАСНОГО СТУДЕНТАДО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Сьогодні ні для кого не секрет, що успішність у будь-якій фаховійдіяльності залежить не лише від кількості і якості отриманих знань, вмінь інавичок, а й від того, наскільки сильно людина прагне досягнути певногорезультату та наскільки наполегливою вона є на цьому шляху. Розпочинаєтьсятака робота задовго до початку професійної кар’єри. Мовиться, насамперед,про формування позитивної мотивації до майбутньої професійної діяльності щеу стінах закладу вищої освіти, яка є одним з основних якісних показниківефективного професійного навчання.

Проблемі дослідженню мотивації приділяла увагу ціла низка якзарубіжних так і вітчизняних науковців – Г. Келлі, К. Роджерс, Р. Мей, С. Л.Рубінштейн, М. І. Алексеева, Л. І. Божович, О. Г. Ковальов, Г. С. Костюк, В. С.Мерлін, В. О. Сухомлинський, І. О. Синиця та інші. У своїх роботах вонивисвітлювали різноманітні психолого-педагогічні аспекти мотиваційногопроцесу, зокрема зосереджували свою увагу на особливостях мотиваціїстудентів із застосуванням різноманітних форм, методів та інструментівнавчання – В. Білоус, Л. Горюнова, С. Занюк, В. Козаков, О. Коваленко, Л.

160

Орбан-Лембрик, А. Цимбалюк і С. Цимбалюк, Є. Шматков та ін. Безпосередньож проблематикою формування мотивації студентів під час навчання у ЗВОвивчали А. М. Алексюк, С. С. Архангельський, В. К. Вілюнас, І. В. Зайцева, Є.П. Ільїн, С. С. Канюк, О. М. Леонтьєв, П. Г. Лузан та ін.

Насамперед, необхідно означити основні поняття, якими ми будемооперувати у своєму дослідженні. Зауважимо, що в науковій літературі досінемає єдиної думки щодо трактування ключового у визначеній проблематиціпоняття «мотив» (в перекладі з латинської – “рухати”, «йти вперед»). Так, С. У.Гончаренко визначає мотив як спонукальну причину вчинків людини, котріспрямовані на задоволення потреб, тобто загалом це та сила, яка штовхає нашляху до досягнення мети [1, с.47]. На нашу думку, досить вдалим єтвердження Є. П. Ільїна, який пропонує розглядати дане поняття як складнепсихологічне утворення, що є підґрунтям для свідомих дій та вчинківособистості. Відтак, на думку автора, мотив можна розглядати як засіб, задопомогою якого особистість, перебуваючи в тій чи іншій ситуації, пояснюєабо обґрунтовує свою поведінку, тобто відображає своє ставлення до неї, різнихоб’єктів зовнішнього середовища [2].

Ще більш неоднозначним є поняття “мотивація”, яке використовується нетільки в педагогіці, а й у психології та є набагато складнішим і ширшим, ніжпоняття “мотив”.

Зокрема, С. У. Гончаренко трактує мотивацію як систему стимулів тачинників, що детермінуються конкретною діяльністю та поведінкою індивіда,яка охоплює наміри, цілі, мотиви та потреби [1, с. 48]. Як стверджує автор,формування мотивації буде можливим та ефективним лише тоді, коли сучаснийстудент зможе поєднати професійну мету з власними цінностями. Адже чимбільше індивідуальні цінності пов’язані з результатом майбутньої професійноїдіяльності, тим більше внутрішні мотиви будуть впливати на особистістнуенергію людини.

Зазвичай, навчальна діяльність сучасного студента є багатофакторною,адже має забезпечувати взаємодоповнення зовнішніх та внутрішніх мотивів.Перші залежать від умов спеціально зорганізованого довкілля (освітньогопростору), другі – від рівня розвитку внутрішньоособистісних структур самогостудента, зокрема від зрілості його ціннісної системи.

Так, П. Якобсон вказує на те, що до другої групи також можна віднести:1) соціальні мотиви (мотиви обов’язку перед Україною, батьками,

товаришами);2) мотиви самовизначення (розуміння значення професійних вмінь, знань

та навичок задля майбутньої діяльності);3) мотиви самовдосконалення;4) корисливі мотиви (намагання бути кращим за всіх, отримати заохочення,

високі оцінки);5) негативні мотиви (мотивація уникнення неприємностей) [4].Щодо зовнішніх спонук, то мотиваційна складова навчання у ЗВО повинна

включати, насамперед, орієнтацію на пізнавальні мотиви і потреби сучасної

161

молодої людини та зміст навчальної діяльності, який має спонукати студента досамовдосконалення, самопізнання та самореалізацію.

Ґрунтовне опрацювання значної кількості літературних джерел даєможливість виокремити основні психолого-педагогічні детермінантиформування позитивної мотивації студентів під час навчання у ЗВО:

- особистісно-зорієнтована спрямованість змісту, організації тапрограмово-методичного забезпечення навчально-виховного процесу,формування професійних установок;

- концептуальна, єдність і наступність змісту, форм і методів навчання;- проблемно-орієнтований, розвивальний характер викладання, зв'язок

між теорією і практикою;- відкритість освітнього процесу і змісту навчального матеріалу до

інновацій;- індивідуалізація та диференціація навчального процесу;- співробітництво викладачів зі студентами в навчальному процесі,

суб'єкт - суб'єктні стосунки (діалог);- всебічне застосування можливостей гуманітарних предметів з метою

розвитку професійного і особистісного світогляду;- зв'язок між всіма ланками "вертикалі" вищого навчального закладу з

метою забезпечення більш конструктивно адаптації студентів до умовнавчання;

- залучення психологічної служби ЗВО до цілеспрямованої роботи зрозвитку особистості студентів, надання їм своєчасної психологічної(коригуючої, консультативної) допомоги за необхідності [3].

Сьогодні для успішної підготовки сучасного фахівця недостатньо озброїтийого лише відповідними знаннями, вміннями та навичками. Надзвичайноважливо й те, щоб під час навчання у закладі вищої освіти у студента булимаксимально задіяні усі рефлексивні процеси. Особливу увагу при цьому слідзосередити на формуванні позитивної мотивації як до навчальної та і домайбутньої професійної діяльності, адже якість виконання фахівцем своїхпосадових обов’язків значною мірою залежить від спеціально зорганізаційногоосвітнього простору.

ЛІТЕРАТУРА:1. Український педагогічний словник / уклад. С. У. Гончаренко. – К. : Либідь,

2007. – 375 с.2. Ільїн Є. П. Мотивація та мотиви / Є. П. Ільїн. – СПб. : Санкт- Петербург,

2012. – 512 с.3. Фурман А., Надвинична Т. Психологічна служба університету: від моделі

до технології // Психологія і суспільство. – 2013. – №2. – С. 80 –104.4. Якобсон П. М. Психологічні проблеми мотивації поведінки людини / П. М.

Якобсон. – М. : А. С. К., 2001. – 64 с.

162

Підгурська М. В.старший викладач кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

Кульбаба І. В.студентка групи спеціальності «Соціальна робота», 4 курс

Тернопільський національний економічний університет

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ: ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ

Правове виховання – це цілеспрямована, послідовна, систематичнадіяльність держави та її органів, а також громадських об’єднань та організацій зформування певної системи правових знань, вмінь та навичок, правовогомислення, правових почуттів – почуття законності, почуття поваги до права ізакону, почуття поваги до тих соціальних цінностей, які регулюються таохороняються правом та законодавством [1, 97]. Правове виховання – цецілеспрямована систематична діяльність з формування правової культури іправової поведінки.

Основна спрямованість правового виховання полягає у розвитку тапідвищенні рівня правової свідомості й правової культури громадян, щовиявляється у їхній правомірній поведінці та соціально-правовій активності.Деякі автори розширюють традиційне розуміння мети правового виховання,стверджуючи: «без успіху в галузі формування правової культури населенняефективність реформ в Україні буде просто неможливою» [2, 26]. Зрозуміло,що підвищення правової активності громадян відіграє значну роль у розв'язаннібагатьох важливих питань державного і суспільного життя. Однак успішнездійснення політичних, економічних і соціальної реформ в Україні залежить відрізноманітних чинників, а не лише від рівня організації правової освіти івиховання її громадян.

У сучасних умовах дестабілізації українського суспільства правовиховнадіяльність має бути спрямована на всі верстви населення, однак пріоритетногозначення зараз набуває правове виховань молоді. Доводиться констатувати: «станречей, що склався на сьогодні у правовому вихованні молоді, викликає особливузанепокоєність. З одного боку, правове виховання в нашій державі за традицієюрозглядається як процес: впливу на людину та молодь взагалі; однобічноорієнтований – згори вниз без урахування механізмів зворотного впливу тавзаємодії; одноманітний за консервативністю форм, методів і заходів. Поряд з тимцілеспрямоване формування особи молодої людини нерідко відкидається як зайвасправа. Мовляв, для чого потрібне виховання в ході демократизації суспільстваколи молода людина сама дорослішає, набирається досвіду, знаходить своє місце вжитті» [3, с 121]. Молодь (молоді громадяни України віком від 16 до 35 років) – цета важлива частина суспільств що зосереджує в собі його потенціал. Для того, щобмолодь стала реальним суб'єктом перетворень у суспільстві, необхідно створитиналежні умови для її самореалізації. Тому правове виховання молоді має бути

163

одним із важливих напрямів державної політики, що передбачає комплекснийпідхід передовсім до проблем молодого покоління, зокрема, розв'язання питаньосвіти, працевлаштуванню житла, дозвілля, соціальних послуг тощо. Змістправового виховання молоді у сучасних умовах має бути переосмислений по-новому, його не можна зводити тільки до вивчення Конституції та законів України ібезпредметної просвітницької пропаганди. Крім того, сучасна молодіжна політикане повинна базуватися на патерналістському підході - молодь слід сприймати не якпасивний об'єкт правовиховного впливу, а як активного учасника правовиховногопроцесу.

Мета правового виховання молоді - формування правової культури - йогокінцевий, ідеальний результат, для досягнення якого необхідний комплексправових заходів, що охоплюється змістом правового виховання. Побудовазмісту правового виховання базується на системі принципів, що маютьосновоположний характер для правовиховної діяльності. Дослідженняпринципів правового виховання, започатковані у радянський період, активнопродовжують сучасні вчені. Водночас актуальним залишається питання проосновні засади здійснення правового виховання молоді.

У загальному принципи правового виховання можна визначити якобумовлені найбільш важливими закономірностями суспільного розвитку йправового регулювання нормативні регулятивні основи, вихідні положення,ідеї, які визначають орієнтири та вимоги формувань правової свідомості,правової культури, правомірної поведінки і соціально-правової активностіособи. У юридичній літературі серед принципів правового вихованнявиділяють загальні і організаційно-функціональні, що співвідносяться яквнутрішнє і зовнішнє, як зовнішня мета і внутрішнє функціонування механізмуз її досягнення. Загальні принципи характеризують сутність усієї системиправового виховання. До їх числа традиційно відносять принципиоб'єктивності, локальності механізму правового виховання, конкретності,науковості та ін. Так, принцип об'єктивності правового виховання передбачаєйого здійснення з урахуванням реальних можливостей суспільства й держави тастану самого суб'єкта правовиховного впливу. Принцип локальності механізмуправового виховання означає концентрацію зусиль у межах цільовогопризначення даного механізму, а саме – формування правової свідомості іправової культури. Принцип конкретності вимагає врахування конкретнихчинників (історичних, соціально-демографічних, вікових тощо) при розв'язаннізавдань правового виховання. Принцип науковості означає здійсненняправовиховної діяльності на основі новітніх досягнень юридичної,психологічної, соціологічної, педагогічної науки і практики.

Для ефективного здійснення правового виховання молоді важливе значеннямає принцип демократизму, який означає гласність, врахування громадської думки,активний діалог між державними установами, що забезпечують правове виховання,та громадськістю, молодіжними організаціями і неформальними молодіжнимигрупами. Демократизм правовиховного процесу також передбачає всебічневисвітлення правовиховної роботи у засобах масової інформації, що робить їївідкритою, доступною для широких верств населення. Водночас це дає змогу

164

популяризувати процес правового виховання, враховувати позитивні та негативніаспекти правовиховної роботи, оперативно вживати заходів щодо її поліпшення тапідвищення результативності. Засоби масової інформації як важливий суб'єктправового виховання повинні поширювати позитивну правову інформаціюдемонструвати зразки правомірної поведінки, здійснювати профілактикуправопорушень тощо. Крім того, мас-медіа можуть негативно впливати на молодь,деформувати її свідомість, у т.ч. правову. Така діяльність засобів масовоїінформації не тільки дискредитує їх самих, але й спричиняє викривлення правовоїсвідомості молодих громадян України, тому повинна обмежуватися державою.

Принцип системності правового виховання означає його цілеспрямованість,поетапність, використання у певній системі прогресивних засобів, форм і методівправовиховної роботи. Системний підхід до правового виховання забезпечуєлогічний зв'язок і взаємодію усіх його елементів: мети, яка є основою виховання,суб'єктів правовиховної діяльності і об'єктів правовиховного впливу, способівдосягнення визначеної мети і результативності виховного процесу Відповідь напитання щодо правильності проведення правовиховної роботи, ефективностізастосування тих чи інших заходів, використання певних методик дає принципдоцільності правового виховання. Доцільність правового виховання – це передовсімзастосування суб'єктами правовиховного процесу таких технологій, яківідповідають конкретній ситуації і забезпечують максимальне досягнення йогоцілей. Правове виховання молоді необхідно здійснювати з урахуваннямособливостей цієї соціальної групи, що обумовлені віковим критерієм, її соціально-економічним і суспільно-політичним становищем тощо. Правова свідомість молоді,що виступає основним об'єктом правовиховного впливу, так само характеризуєтьсяспецифічними рисами, зокрема, амбівалентністю, домінуванням раціональних іпсихологічних елементів над поведінковими, наявністю різноманітних деформацій– від правового інфантилізму до правового нігілізму та ін. У зв’язку з цим управовиховній роботі з молоддю особливого значення набуває принципперсоніфікованості, або, точніше, особистісного підходу до кожної молодоїлюдини.

ЛІТЕРАТУРА:1. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: навч. посібник/В.О. Котюк.

– К.: Атіка, 2005. – 592 с.2. Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова

створення основ громадянського суспільства/С. Третяк//Право України. –2005. – № 4. – С. 26-28.

3. Головченко С. Особливості формування правової культури молоді/ С.Головченко // Право України. – 2004. – № 10. – С. 120-123.

4. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні:Закон України від 5 лютого 1993 р. (зі змінами та доповненнями)[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main/cgi?nreg=2998-12

165

Раку Ігордоктор психологічних наук, професор,

проректор з наукових та міжнародних зв’язківКишинівського педагогічного університету імені Іона Крянги

м. Кишинів, Молдова

РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ

Соціальне порозуміння – це сьогодні одна із важливих не лише науковихпроблем, а й суспільних і навіть міжнаціональних. Річ у тім, що утвореннярізного роду політичних, адміністративних і неформальних союзів, на кшталтЄвропейського Союзу, неможливе без свідомісної та світоглядної паритетності,толерантності соціальних взаємовідносин, урешті-решт без суголосногопсиходуховного конструювання спільної смислової реальності тих етносів інародів, котрі прагнуть жити в мирі, злагоді, добросусідстві.

На рівні розуміння соціальної реальності мисленнєва діяльність, як відомо,із суб’єкт-об’єктної пізнавальної схеми зміщується у формат суб’єкт-суб’єктних пізнавальних відношень. Розуміння, на відміну від пізнання, єосмисленням внутрішньої природи, інтерпретацією знання про об’єкт, упроцесі якої знаходиться смисл, присутність у ньому соціокультурного,ціннісного, особистісно значущого. Хоча соціальна реальність, як і природна,існує сама собою об’єктивно, однак при її осмисленні ми змушені зважати нанаявність суб’єктивного чинника. Сутнісне осмислення соціального об’єктаздійснюється у безпосередній суб’єктивній формопоставі із визначенням мети,наміру, мотиву, усвідомленого застосування ефективних мисленнєвих засобівдосягнення результату, тобто з допомогою рефлексії і саморефлексії, а також заумов актуалізації щонайменше двох співмірних процедур – осмислення буттята осенсовування життя (див. [2]).

Воднораз розуміння – це й логічна раціоналізація пізнаних соціальний дій івзаємодій, установлення в них всезагального і найважливішого. У розуміючійсоціології М. Вебер обґрунтував ідею життєутверджувальної раціональності,котра виробляється і ментально закріплюється культурно-етичними . вимогамипротестантизму, активно функціонує на принципі максимізації ефективноїдіяльності у різних сферах соціального життя. Згідно із вимогами цьогопринципу аналіз соціальної реальності передбачає віднайдення їїсмислоутворювальних елементів, які спричинюють дію різних форм науковоїраціональності – ціннісної, цілепокладальної, смислопороджувальної тощо.Сутністю любої соціальної дії, за Вебером, і постає конститувальний їїструктуру смисл, який співвідноситься зі смислами дій інших людей. Системавідношень таких діяльнісних смислів утворює смислове наповнення соціальноїструктури суспільства, у котрому розуміння виявляється в новійфункціональній ролі – постає моментом цілепокладання у здійсненнідіяльності, тобто в освоєнні суб’єктом (який привласнив і використовує нормиіснуючої культури) соціального об’єкта, у розширенні поля смислотворчості

166

власного життя, в надіях, мріях, сподіваннях, безнадійності і суперечливості якканал актуалізації уособленого смислу безмірної буттєвості ііндивідуалізованого сенсу обмеженої часом і простором життєвості.

У системі суб’єкт-суб’єктних пізнавальних відношень мисленнєвий процесздійснюється не за правилом «від живого споглядання до абстрактногомислення», а у форматі розуміння смислу знання і діяльності, їхсоціокультурних вимірів і ціннісних орієнтацій. Аналізуючи процес розуміння,важливо відмітити, що він є усвідомленим переведенням знань про об’єкт устатус об’єктивної реальності, де мисленнєва діяльність з ним здійснюється як зреально існуючим об’єктом. «Розуміння, – наголошує С Кримський, – церенесанс глибинних смислів подій, співпричетних людській діяльності, ірозгортання їх у проблемному йолі культурно-історичних систем за їхспецифічними параметрами [1, с. 40]. Розуміння – це ще й розкриття«смислового потенціалу речей у системі суспільно-історичної практики»; воноспіввідносне не просто з пізнанням явищ, а з більш широким відношенням дооб’єктів – із духовним і духовно-практичним освоєнням дійсності [4, с. 58].

Розуміння, підкреслює Г.П. Щедровицький, – це головна людська функція,а мислення – функція рафінована. Знаменитий скандинавський лінгвіст ГунарУльдаль говорив так: справжнє мислення – це як танок коней, воно дуже рідкозустрічається і відіграє приблизно таку саму роль у житті людей; йому требаспеціально навчатися, і навіть ті, хто пройшов хорошу школу мислення, далеконе завжди, здійснивши це раз чи два, можуть повторити це втретє і вчетверте.Отож мислення відбувається лише на дошці і з допомогою дошки, на якій той,хто ним володіє, фіксує у схемах, моделях, графемах, формулах і таблицяхрезультати свого чистого мислезреалізування. Натомість розуміння – це завжди«певна смислова організація знакової форми тексту, наявна під часспіввідношення його елементів з об’єктивно-операційними умовами ситуації(...що сприяє відновленню структури смислу, закладеного в тексті процесоммислення) і структурування площини змісту стосовно смислової структуритексту... Насправді відновлення змісту в процесі розуміння здебільшогоперетворюється у його творення й, отже, стає особливою роботою із змістом,найчастіше – пере комбінуванням його з одного виду в інший. А це є…найважливішою складовою мислення [6, с. 484, 484].

На основі набутого досвіду проблемно-модульної миследіяльності, якарезультативно об’єктивувалася в авторській концепції повного функціональногоциклу та процесів соціального розуміння, оригінальну – біциклічну – теоретичнумодель організації процесів розуміння в 2008 році у царині інноваційноїпсиходидактики запропонував А.В. Фурман (див. [3]). Зокрема за умовупровадження модульно-розвивальної системи учень чи студент має змогу якпсихологічно зануритися у зафіксований окремим навчальним курсом (предметом,дисципліною) фрагмент соціокультурного досвіду людства, тобто опрацювати йогояк взаємозалежну систему знань, умінь, норм, цінностей і компетенцій, так івнутрішньо (спонтанно-креативно) вивільнитися, себто реалізувати свої власні ідеї,мрії, інтенції, концепти, переводячи їх в акти і процедури результативногомислевчинення. Перший цикл розуміння охоплює змістове (значеннєве), смислове,

167

особистісне, антиципувальне і креативно-сенсове його різновиди, другий –інтелектуальне (сприйняття, пам'ять, мислення, научіння), рефлексивне(переживання, прийняття, збагачення, учіння), діяльно-вчинкове (уявлювання,опрацювання, поширення, володіння) і духовне (спонтанність, любов, внутрішнясвобода, творення).

У будь-якому разі модульно-розвивальна система освіти А.В. Фурмана (див.[5]) реалізує структурно-функціональну модель соціально-психологічногорозуміння, відповідно до якої проходження викладачем і студентом академічногокурсу організується у чотири фази другого, або зовнішнього кола-циклу розуміння– інтелектуальне, рефлексивне, діяльне, духовне, котрі конкретизуються усукупності різноаспектних процесів першого кола, у тому числі актів мисленнєвоговідтворення особистістю зовнішнього і внутрішнього світів – сенсорно-інформаційних, пізнавальних, мотиваційно-вольових, емоційно-антиципуючих ідуховно-креативних, що й спричинюють глибинне осягнення значень, смислів,суті, контексту. При цьому освітнє розуміння становить важливу умову і водночаспродукт спілкування та спільної освітньої діяльності учасників навчання, які увзаємодоповненні забезпечують проходження кожним п’яти рівнів особистісногорозуміння, предметом якого є різні ступені-механізми внутрішнього прийняттясоціально-культурного досвіду – сприйняття, добування, збагачення, поширення,творення. “Процес розуміння один одного являє собою своєрідний прогресуючийрух-поступ через різні рівні схожості, сутнісно постаючи функціональнимсоціальним процесом, який повідомляє нас про розвиток відношень як пропослідовне серійне конструювання системи значень особистості ...” [7, с. 516]. Утакий поліпроцесний спосіб технологічно організується модульно-розвивальнасистема як завершений цикл розвивальної взаємодії наставника й наступника, щооптимізує їхній психодуховний розвиток, у тому числі й зростання розумового,особистісного, морального та духовного потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Крымский С.Б. Философско-гносеологический анализ понимания.

Понимание как логико-гносеологическая проблема: сборник научныхтрудов. К.: Наукова думка, 1982. 272 с.

2. Фурман А.А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості:монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. 508 с.

3. Фурман А.В. Біциклічна модель організації процесів розуміння.Вітакультурний млин.2008. Модуль 8. С. 4–12.

4. Фурман А.В. Ідея і зміст професійного методологування: монографія.Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 378 с.

5. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови,забезпечення: монографія. Київ: Правда Ярославичів, 1997, 340 с.

6. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. М.: Шк. культ. политики, 1995. –760 с.

7. Янчук В.А. Введение в современную социальную психологию: учебн.пособие. Минск: АСАР, 2005. 768 с.

168

УДК 159.9: 316.48

Ребуха Л. З.к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

Йосифів В. В.студентка ІІ курсу юридичного факультету

Тернопільський національний економічний університет

ФОРМИ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІУ МІЖОСОБИСТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

У суспільстві в процесі соціального життя утворюється система взаємодійособистостей. Серед різноманітних поведінкових форм у міжособистіснійвзаємодії найбільшу увагу психологів привертають деструктивні формивзаємодії, конфліктна взаємодія, взаємодія на основі дружби і любові,альтруїстична поведінка у взаємодії.

Неодмінною особливістю соціальних відносин є міжособистіснийсоціально-психологічний аспект. Міжособистісні відносини визначають типвзаємодії, ступінь його вираження. На їх формування впливають умовижиттєдіяльності людини, емоційна забарвленість. Взаємодія виступає яквзаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих

на реалізацію спільної діяльності. Під час взаємодії відбувається обмін діями,зароджуються спорідненість, координація дій суб’єктів, а також стійкість їхінтересів, планування спільної діяльності, розподіл функцій та ін.

У міжособистісній взаємодії важливою є деструктивна форми взаємодії.Такі контакти ускладнюють, або руйнують взаємини, згубно позначаються напартнерах. Ними є маніпулятивне спілкування, агресивна взаємодія. Окреміформи мовчання можуть теж бути деструктивними, особливо, якщо воноприховує важливу інформацію чи використовується як засіб покарання.Деструктивну взаємодію можуть спричинити особистісні риси людини(хитрість, схильність до наклепів, упередженість, стереотип мислення,мстивість, цинізм та ін.). Така людина не обов’язково переслідує якісь особистівигоди, а діє, піддаючись неусвідомлюваним мотивам самоствердження,суперництва та ін. До феноменів, які підсилюють деструктивну взаємодію,належать агресія, упередження, обман, егоїзм [2, с. 56; 3, с. 119].

Поняття «агресія» використовується в різних значеннях. Теорія інстинктів іпотягів (У. Мак-Дугалл, З. Фрейд) тлумачить її як природну внутрішню властивістьлюдини, форму поведінки, що визначається вродженими інстинктами і потягами.Згідно з цією теорією агресивна енергія періодично накопичується в індивіда,потребуючи вивільнення або трансформації. З. Фрейд у межах психоаналітичногопідходу доводив, що поряд з інстинктом життя (Ерос) існує інстинкт смерті(Танатос). Тому, щоб уникнути саморуйнації, людина повинна позбутисяпов’язаної з ним деструктивної енергії. На його думку, агресивна поведінка

169

спрямовує у певне русло деструктивну енергію, знижуючи напруження. Нинітеорію агресії як інстинкту не вважають актуальною.

Згідно з теорією соціального научіння (А. Бандура та ін.) агресію та іншіформ поведінки набувають особистості в результаті індивідуального досвідувзаємодії. Людина вдається до агресії не тільки тому, що це може бутикорисним, вона переймає її як модель поведінки, спостерігаючи за іншимилюдьми. Зрозуміти і дослідити агресію можна, підійшовши до неї не з точкизору фрустраційних умов і покарань, а з погляду заохочувальних її наслідків.Агресивної поведінки можна навчитися шляхом моделювання, перебуваючи підвпливом середовища. Це положення А. Бандура підтвердив такимекспериментом: проглядаючи фільм, діти спостерігали агресивну і неагресивнуповедінку дорослого щодо певних іграшок. Кожна модель поведінки мала дваваріанти наслідків: покарання і винагородження. Різні групи дітей спостерігалиодну з чотирьох моделей поведінки дорослого: агресію, що винагороджувалася;агресію, що каралася; неагресивну поведінку, яка винагороджувалася;неагресивну поведінку, що каралася.

У міжособистісних взаєминах вирізняють три основні компонентирегулювання поведінки людей: когнітивний, емоційний, інтеракційний.

Взаємодія цих трьох компонентів визначає міру міжособистісноїпривабливості партнерів, яка опосередкована сумісністю-несумісністю людей.Вона може виникнути навіть при першому візуальному контакті та перейти(якщо не зникає) після реального, безпосереднього і досить тривалогоспілкування в приятельські, товариські, а за відповідних обставин – інтимно-любовні стосунки (дружба, кохання); або ж при негативній взаємодії – уворожість, самотність, тощо. Міжособистісна привабливість (непривабливість)виникає і закріплюється внаслідок повторюваності позитивних (негативних)стосунків між суб’єктами [1, с. 101].

Висновуємо, що одні і ті ж особи за різних життєвих обставин можутьнадати перевагу різним видам міжособистісних взаємин та бути носіями різнихформ поведінки у міжособистісній взаємодії.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Матвієнко О.В. Педагогічна взаємодія суб’єктів навчально-виховногосередовища школи як складова соціально-педагогічної системи // Topicalissues of social pedagogy: сollective monograph. − CARICOM, Barbados,2017. – С. 100−122.

2. Ребуха Л. З. Поліфункціональна діяльність соціального працівника якскладова сутності соціальної роботи // Молодь і ринок. – №1 (144). – 2017.– С. 55-59.

3. Фурман А.В. Ціннісно-орієнтаційний портрет фахівця-психолога: відмоделі до індивідуальних інваріантів // Психологія і суспільство – 2012−№1 (47). – С. 118−126.

170

УДК 340.1: 159.9Ревасевич І. С.

к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботи ЮФТернопільський національний економічний університет

Ревасевич В. М.студент 2 курсу коледжу економіки, права та інформаційних технологій

Тернопільський національний економічний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇСУБ'ЄКТА ПРАВОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Сьогодення сучасного суспільства характеризується глобалізацією тамодернізацією різних сторін соціального життя, зосереджуючи особливу увагуна життєво важливих завданнях існування людини. Остання, як «істотасоціальна», котра інтегрована у певне соціокультурне довкілля, здатнасоціалізуватися та самореалізуватися лише у поліаспектній та багаторівневійсистемі соціальних взаємодій [1]. Відомо, що суспільні й міжособистіснівідносини залежать одні від одних і функціонують завдяки спілкуванню осіб.Отож поза ним неможливе існування людства, тому що спілкування – це«окультурений процес об’єднання індивідів у спільність та своєріднийуніверсальний спосіб їхнього розвитку. Воно, поряд із поведінкою, діяльністю івчинком, є однією із універсальних складових культури як системи історичнорозвиткових надбіологічних програм життєактивності, що забезпечуютьвідтворення і зміну соціального життя в усіх її основних проявах» [5, 206].Відтак вкрай актуальним для України на шляху інтеграції у європейськийекономічний та правовий простір постає творення соціальних відносин новоготипу. У зв’язку з цим різні аспекти проблеми соціальної взаємодії, питаннясуб’єкта права, правової комунікації набувають для вітчизняної наукиособливої значущості. Розглянемо сутнісне змістове наповнення базовихдефініцій, які окреслюють значеннєво-смисловий контур відповідних понять.

Взаємодія як філософська категорія охоплює «процеси прямого чиопосередкованого впливу об’єктів (суб’єктів) один на одного, їхнєвзаємоспричинення, у тому числі й взаємозв’язок соціальних явищ, причому яку масштабах суспільства, так і на рівні функціонування його окремихсоціальних інститутів, спільнот, груп та суб’єктів життєдіяння» [1, 115].

Об’єктом дослідження правознавства як суспільної науки є не тільки правоі держава, а й людина у всьому різноманітті її зв’язків з державно-правовоюдійсністю. У сучасній науковій юридичній літературі часто застосовуєтьсянизка споріднених термінів, які інколи невиправдано вживаються яксинонімічні. Мовиться про використання у текстах нормативно-правовихдокументів не лише лексеми «людина», а й близьких за значенням слів:«особа», «особистість», «індивід», «громадянин», «суб’єкт». Нам імпонуєдослідження суб’єкта права Л. А. Горбенко, котра визначає його як соціально-

171

правову реальність на відміну від фізичної. Для права не мають значення,стверджує дослідниця, фізичні властивості людини, організаційний, майновийчи людський субстрат юридичної особи, а важливі їх правові якості, щовизначають їх як суб’єктів права. До них належать правова воля індивіда,правова свідомість, правові дії, вчинки, створювані зв’язки, відносини тощо.

Суб’єкт права досліджується сучасними науковцями як багатоаспектне явище.Він розглядається як: 1) особа (суб’єкт із зовнішньої сторони), де мають значеннятакі властивості, як можливість відокремлення суб’єкта від інших осіб, можливістьідентифікації, його пізнання, волездатність, можливість бути учасником правовихвідносин, правових зв’язків; 2) правова воля, у якій виявляється діяльнісна,раціональна свобода, здатність особи творити, створювати право й усе правове; 3)сукупність правових відносин, правових зв’язків; 4) правова свідомість яквнутрішній світ правових уявлень і переживань, як правова суб’єктивність, сфераˮправовідчуттяˮ, як явище ідеального світобачення; 5) правовий діяч, в якомувиражається активне начало суб’єкта права, його участь у процесі правотворчості,застосування, реалізації права; 6) правова цінність, оскільки втілює у собі правовіякості людини, представляє її у правовій сфері [2].

Теорія правової комунікації, зауважує А. С. Токарська, пов’язана ізуявленням про те, що право є «формою людської комунікації, тобто вонопов’язане із мовою і з тим, як мова спроможна передавати людям необхідні їмправила поведінки таким чином, щоб їхня поведінка підпорядковувалася тимстандартам як загальнообов’язковим правилам» [4, 40]. У теоретичнійконцепції комунікації, підкреслює О. Л. Чорнобай, право представлене якˮявище, обумовлене здатністю людини вступати у зв’язки з іншими індивідами,інституційними структурами з метою регулювання міжсуб’єктних іміжособистісних відносин та унормування соціальної системиˮ [6, 496-497]. Унайзагальнішому розумінні, як стверджує О.М. Макеєва, комунікація у праві –це «ускладнений правовими інтерпретаціями значень правових дій процесвзаємодії суб’єктів, який спрямований на досягнення комунікативної рівновагиі консенсусу насамперед у структурі правового регулювання» [3, 37].

Правова комунікація, зазначає Л.А. Горбенко, на відміну від інших формсоціальної комунікації, передбачає дотримання всіма учасниками спеціальнихвимог, правил, процедур, які забезпечують обізнаність, ототожнення правовихсуб’єктів. Дослідниця висновує, що суб’єкти права як особи, навколо якихформуються правові зв’язки, для досягнення своїх практичних цілей вступають управову комунікацію, намагаючись формувати не тільки правові відносини, а йстворювати ˮдругу природуˮ права. Їх інтереси не обмежуються тільки утвореннямпрактичних ˮгосподарських зв’язківˮ, вони поширюються і на абстрактні правовізв’язки, виражені у законі. У цих абстрактних зв’язках суб’єкти права намагаютьсяінституціоналізувати свою спільну волю, своє усвідомлення того, якою повиннабути їх взаємодія у межах реалізації їх цілей. При цьому важливо, щоб втілена узаконі воля не відчужувалася від них, залишалася їх волею, а також зв'язок, якийвстановив закон, залишався їх правовим зв’язком [2].

Таким чином, висновуючи, хочемо процитувати сучасних науковців [3; 4;6], котрі стверджують, що комунікативна природа права як багатоаспектного

172

соціального феномена ще не стала предметом глибоких досліджень, а відтак ікомунікативна функція права не отримала належного наукового статусу. Правоу теоретичній концепції комунікації постає як таке явище, що виникло черезздатність людини до міжсуб’єктної взаємодії, тобто спроможність особивступати у зв’язки з іншими людьми, різними інституціями і контролювати,урегульовувати їхні стосунки.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гірняк А. Поняттєво-категорійне поле і наукові підходи до розуміння

взаємодії у психології / Андрій Гірняк // Психологія і суспільство. – 2017. –№ 3. – С. 112-126.

2. Горбенко Л.А. Суб’єкт права як категорія правознавства: 12.00.01 : дис.... к. юрид. наук / Л.А. Горбенко; Львівський державний університетвнутрішніх справ. – Львів, 2017. – 208 с. – Режим доступу:http://iful.edu.ua/wp-content/uploads/2016/02/dis_Gorbenko.pdf

3. Макеєва О.М. Поняття і сутність правової комунікації в сучасномуінформаційному просторі / О.М. Макеєва // Юридичний вісник. – 2017. – №3 (44). – С. 35-41.

4. Токарська А.С. Правова комунікація: теорія і її практика / А.С.Токарська //Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 25. – С. 38- 44.

5. Фурман О. Є. Психологічні параметри інноваційно-психологічного кліматузагальноосвітнього навчального закладу: 19.00.07 : дис. ... д-ра психол.наук / Оксана Євстахіївна Фурман; Тернопільський нац. ун-т . – Тернопіль,2015. – 467 с.

6. Чорнобай О. Л. Комунікативна функція права: інформаційно-орієнтаційнийвимір / О. Л. Чорнобай // Науковий вісник Львівського державного університетувнутрішніх справ. Серія юридична. – 2013. – Вип. 1. – С. 496-507. – Режимдоступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2013_1_57

Фурман А. В.д. психол. н., професор, завідувач кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

МЕТОДОЛОГІЧНІ АКЦЕНТИ ОНОВЛЕНОЇ ВЕРСІЇМЕТАТЕОРІЇ СВІДОМОСТІ

Фундаментальною особливістю метатеорії свідомості у її первинній версії(М. К. Мамардашвілі, О. М. П’ятигорський) є прагматичний погляд насвідомість як на окремий, власне людський у найвищому сенсі слова, спосібіснування людини як свідомого створіння [1]. Так, незалежно від того, де, чим, ізадля чого не займалася б особа – професійно, аматорськи чи у своєзадоволення, вона майже безперервно веде своєрідну боротьбу із власноюсвідомістю, прагматика якої полягає в тому, що персональний світ свідомості

173

завжди у чомусь надважливому протистоїть її внутрішнім пориванням, тією чиіншою мірою суперечить якійсь оптимальній лінії життєвого шляху. А цеозначає, що вислів “боротьба зі свідомістю” отримує конкретний буденнийсенс: на догоду певним мотивуванням і цілям, які перебувають за межамичіткого усвідомлення, перебіг свідомості у такі моменти потрібно або“припинити”, або істотно “трансформувати”, або й зовсім “виключити”.Прагматичність внутрішньої проблемної ситуації особистості ускладнюєтьсяще й тим, що вона зусиллями інтелекту, волі та духовних переживань прагнеупокорити, обмежити чи принаймні раціонально спрямувати спонтанність ісамодіяльність стрімкого потоку недремної свідомості. Досягнення вказаноїпрагматичної мети передбачало здійснення низки методологічних заходів: а)розгляду сфери свідомості як квазіпредметної, псевдопросторової, позачасової,б) відмежування онтологічно вкоріненого життя свідомості від дослідницькихпроблем психології, епістемології, логіки та лінгвістики, які вирішуються задопомогою побудови відповідних предметних теорій, в) конструюванняметавідношення до факту наявності свідомості і можливість їїопосередкованого пізнання шляхом такої роботи з нею, коли досягнуте глибокерозуміння її онтологічного статусу, г) виокремлення шерегу формоутворень таузмістовлень у буттєвій мозаїці свідомості, які до неї не мають безпосередньоговідношення (наприклад, психічних процесів чи логічних процедур), але якіконституюють метасвідомість як самобутню пізнавальну сферу, в лоні котроїй розгортається вказана робота, причому на рівні метатеоретизування, д)використання близьких до повсякденного мовлення термінів і понять нестосовно свідомості як предмета докладання дослідницьких зусиль, а розглядуїх як властивостей самої роботи зі свідомістю та оперування ними у форматіметамови її пояснення та опису.

Поява оновленої версії метатеорії свідомості в пропонованомуавторському виконанні (див. [3; 4; 5]) спричинена як виявленими лакунами чипрогалинами у створенні цілісної мозаїки процедурного поляметатеоретизування, так і розмитістю прийнятої М.К. Мамардашвілі та О.М.П’ятигорським організаційної схеми метаметодологування, що містиладовільний опис трьох фокусів дослідницької уваги: як розуміти свідомість?, якуздійснювати роботу над нею? та як саме вести боротьбу з нею? Зреалізованінововведення стосуються двох методологічних моментів – уведення в науковийобіг терміна “опанування свідомістю”, зміст та обсяг якого фіксує тойпроцедурно важливий аспект роботи зі свідомістю, коли вона знаходить чивиходить на більш-менш оптимальний режим згармонування всього наявного уїї формотвірному “розпорядженні” суб’єктно-об’єктного, психодуховногоматеріалу, що певною мірою аналогічна регуляційно-оцінковій функціїсвідомості; обґрунтування чотирьох аспектів рефлексивної миследіяльності зісвідомістю (тобто її розуміння, боротьби і роботи з нею та опанування нею) якпроцедурних напрямків метатеоретизування й наступне застосування циклічно-вчинкової оргсхеми уможливлення цих напрямків задля з’ясування буттєвоїсутності свідомості й відтак пошуку основи чи фундаменту свідомогоіснування людини у світі. Цим дослідженням аргументована евристичність

174

обох названих новаційних моментів. Зокрема термін “опанування свідомістю”,незважаючи на його буденне походження, дає змогу охарактеризуватипіслядіяльний етап здійснення будь-якого свідомого вчинення у його підсум-ковому канонічному виконанні й водночас становить проблему самоопануваннясвідомістю власним функціональним ритмом. А це відкриває поки щонеосвоєні дослідницьким мисленням горизонти для інтерпретації свідомогодосвіду людини не тільки як беззупинного виходу в актах трансцендування нарівень випробування нею власної, не-природної і не-даної, першооснови, що йпостає у формі відносного та ситуативно нетривкого опанування свідомістю, ай як свідоцтва-доказу того, що свідомість субстанційно, як прозора енергетичнасила, сама “опановує людиною”, акумулюючись та утримуючись у її тілесно-психодуховному апараті як онтологічно вкорінена фундаментальна властивість.Запропонована вчинково-канонічна оргсхема розгортання основнихпроцедурних напрямів метатеоретизування диференціює різновидивстановлених методологічних процедур і згармоновує еволюційнівзаємопереходи у загальному річищі мислевчинення, утверджуючи, що наситуаційному етапі досягається розуміння свідомості як рамкової умови всієїподальшої роботи як із метасвідомістю; на мотиваційному – вактуальнюєтьсяполе боротьби зі свідомістю, осереддя якої становить самопротистояння:буденна практика життєвої нужденності вимагає не тільки розумноговиживання, а й мудрого зреалізування кожним власної справи убагатопроблемному суспільному повсякденні, натомість свідомість нав’язуєнеобмежену спонтанність і мало підконтрольну самодіяльність, що внутрішньодраматизує плин людського життя; на діяльному – здійснюється різноаспектнаробота зі свідомістю, спрямована на виявлення умов функціонування свідомоїздатності, на вивчення “обставин” актуалізації свідомого досвіду як зусилляпостійного виходу особи за межі наявної реальності і за рубежі себе як “світувсередині свідомості”; на післядіяльному відбувається відносне опануванняособою свідомістю як ситуаційне досягнення нетривкого збалансування умов їїонтологічно вкоріненого життя і водночас як опанування свідомістю життєвимшляхом самої особистості.

У гуманітарному вимірі розвитку людської думки в ХХ століттівиокремилися і набули парадигмального статусу два головних напрями або двіметодологеми вивчення свідомості – емпірично психологічний, за якого вонадосліджується як природний (натуральний, не штучний) процес у різнихформатах раціонального теоретизування і результативно оформляється увигляді набору психологічних моделей, концепцій, теорій і теоретичних системсвідомості, та онтологічний, коли на метатеоретичному рівні філософуванняприймається метафізичне значення свідомості поза знаковим простором, але ватрибутивному контексті наявного символічного світу, обстоюється форма як їїсутність безвідносно до культури та об’єктно-предметної рубрикації дійсності,тобто надкультурно, символічно, метаоб’єктно, квазіпредметно,псевдопросторово, внутрішньо подієво і, щонайважливіше, опосередковано –через опис умов функціонування свідомої здатності в межах досягнення неючистоти практикування як спонтанності і свободи саморозвитку, що

175

синонімічне свідомому досвіду як такому (М. Ю. Савельєва [2]). Інакшекажучи, у психології, незважаючи на все концептуальне різноманіття поглядів,свідомість незмінно розглядається у дійсності психіки, психічних процесів іпредметного змісту, у її єдності і взаємному зумовленні із несвідомим, себтонатуралістично, феноменологічно, емпірично, що належить до компетенціїтеоретичних побудов різного рівня абстрактності та епістемної цілісності.Здебільшого вона досліджується із локальних позицій атомізованої органікипсихічного життя людини як суб’єкта повсякдення, а не з погляду їїонтологічного статусу, унікального місця у природному і соціальному бутті йвідтак не з точки зору повноти його присутності у реально неосяжній розумомсфері свідомості. Істотною вадою штучної “натуралізації” останньої є майжебезальтернативне усуб’єктнення свідомої здатності, надумане позбавленнясвідомості буттєвості у взаємному проникненні її ноуменальних іфеноменальних формоузмістовлень, що непомірно розширює спектр її епіфено-менологічних трактувань. Вражаючим фактом природно центрованої позиціїтут є сучасна нейробіологія, котра фактично здійснює міфологічне, ілюзійнепізнання свідомості експериментальними приладами, що вимірюютьінфоенергетичні імпульси різних ділянок мозку (шляхом локалізації відомогоявища електромагнетизму) безпосередньо, інтерпретуючи їх як наявністьсвідомості певного функціонального рівня. Натомість фундатори метатеоріїсвідомості, даючи повний самозвіт про зосередження і Фройда і Юнга на відна-ходженні позитивної наукової істини в рамках обмеженого уможливленняоб’єктивації підсвідомого, слушно стверджують, що психоаналіз – це передусімтеоретична робота, котра є індукцією умов нового свідомого досвіду, анесвідоме – найчастіше якась межова точка самої свідомості, її особливийскладник, своєрідне якісне утворення. Тому для обох представників Віденськоїшколи психології проблемою стало не несвідоме, а свідоме, яке залишилосянезрозумілим й інтелектуально не осягнутим.

ЛІТЕРАТУРА:1. Мамардашвили М. К., Пятигорский А. М. Символы сознания. Мета-

физические рассуждения о сознании, символике и языке. 2-е изд. Москва :Языки русской культуры, 1997. 213 с.

2. Савельева М. Ю. Введение в метатеорию сознания. Киев : ВидавецьПАРАПАН, 2002. 334 с.

3. Фурман А.В. Метатеоретична мозаїка життя свідомості. Психологія ісуспільство. 2018. №3-4. С. 13–50.

4. Фурман А. В. Свідомість як передумова психологічного пізнання іпрофесійного методологування. Наука і освіта. 2017. №3/CLVI. С. 5–10.(Web Of Science).

5. Фурман А. В. Свідомість як рамкова умова пізнання і методологування.Психологія і суспільство. 2017. №4. С. 16–38.

176

Фурман О. Є.д. психол. н., професор, професор кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

ВПЛИВ ЯК ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН:СУСПІЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

Ефективність соціальної взаємодії у житті значною мірою залежить відвпливу як відомого суспільного феномену. Соціально-психологічний впливлежить в основі багатьох суспільних процесів: пропаганди здорового способужиття та екологічної грамотності, діяльності цензорів, іміджмейкерів уполітиці, фахівців з реклами і маркетингу. Цей перелік далеко не повний. Заостанні десятиріччя в науці накопичилася величезна кількість зарубіжних тавітчизняних досліджень присвячених даній проблемі.

Психологія впливу – один із найтрадиційніших напрямів соціально-психологічного знання. Ця проблематика і сьогодні продовжує залишатисянайбільш популярною та інтригуючою сферою науково-дослідних і практичнихінтересів психології. Така ситуація пов’язана з тим, що дана предметна сферабезпосередньо спрямована на розкриття механізмів, способів і методівуправління психічними явищами, вказує на найпроблемніші вузли зіткненняпсихологічної науки і суспільної практики управління та соціальногозамовлення [3].

Історично склалося так, що проблема впливу бере початок від софістів.Вони були групою подорожуючих учителів, які читали життєві лекції, а потімписали перші книги із власного переконання (пересвідчення, запевнення). Уцих античних довідниках, більшість з яких втрачено, описувалися типовівипадки – загальні аргументи і методи, що застосовувалися для різних цілейпересвідчення. Погляд софістів виявлявся у двох принципах: “Люди – міра усіхречей” і “У кожної проблеми – дві сторони”. Для них не існувало абсолютноїістини і ніяких надійних способів її віднайти. Єдиний стандарт – це люди, а їхнівчинки завжди можна заперечити. Софісти припускали, що переконання пот-рібне для того, щоб віднайти кращий спосіб дій [4, 142].

А ось мислитель Платон вважав позицію софістів огидною. Він вірив вабсолютне знання, що може бути по-справжньому зрозуміле лише черезвивчення філософії. Суспільству, на його думку, не потрібні “словеснівибрики” софістів. Вони тільки затьмарюють розуміння того, що він вважавістиною. Близько 323 роки до н. е. Аристотель примирив погляд софістів іпозицію свого вчителя Платона у книзі “Риторика”. Це – перше детальневикладення теорії переконання. Для Аристотеля метою запевнення булапередача іншим погляду чи позиції. Софісти припускали, що переконанняпокликане виявити важливі факти через маніпулювання, а він вважав, щознання можна отримати, лише користуючись логікою і розумом.

Загальновідомо, що традиція вирішення різних проблем через переконанняяк один із способів впливу підтримувалася древніми римлянами. Їх політична,

177

судова система дуже була схожа на грецьку: обидві вони наймали софістів іпідтримували дебати. Але, на відміну від греків, римляни використовували щей професійних майстрів переконання – політиків і юристів, які робили кар’єручерез уміння аргументовано доводити свій погляд на речі. Роль запевнення уримському суспільстві була точно передана одним із найзнаменитіших рим-ських ораторів – адвокатом Цицероном (106–43 рр. до н. е.). Коли йогозапитали: “Чи не породжує риторика більше шкоди, ніж добра?”, то він даввідповідь, яка б задовольнила навіть Аристотеля: “Мудрість без красномовстваздатна допомогти державі, а красномовність без мудрості часто є перешкодою ініколи – перевагою”.

Освіта громадян грецької держави, які жили у ІІІ столітті до н. е., містилачотири роки навчання риторики. Вона була спрямована на те, щоб людирозуміли переконувальні аргументи і вміли виробляти технологію власнихдоказів. Римські учні І століття н.е. брали уроки із запевнення у спеціаліста усфері риторики Квінтіліана, підручник якого використовувався протягом тисячіроків. Студенти Гарвардського коледжу в Америці у XVII столітті також малибагато можливостей навчатися переконувати. Кожну п’ятницю упродовжчотирьох років вони виробляли уміння сперечатися. До того ж, щомісячно відних вимагали продемонструвати, що саме вони дізналися нового. Для цьогостуденти займали відповідну позицію, виявляли вміння захищати її,критикували погляди опонентів тощо.

Традиційно до ефективних сучасних соціально-психологічних видів таспособів впливу відносять: навіювання, зараження, наслідування, переконання,самопросування. Насправді до їх переліку також належать: чутки, прохання,примус, публічні акти, деструктивна критика, мітинги, демонстрації,голодування, страйки, маніпуляція, використання засобів масової інформації,модифікація поведінки, релігія, мода, реклама. При цьому способи впливуможуть бути правовими і антиправовими, стихійними і навмисними. Водночассоціально-психологічний вплив може бути: сильним і слабким, глибоким іповерховим, прямим і непрямим, безпосереднім і опосередкованим, постійним ітимчасовим, очікуваним і неочікуваним, свідомим і неусвідомлюваним,навмисним і випадковим, індивідуальним і фронтальним, ефективним іневиразним, конструктивним і деструктивним, життєдайним і згубним тощо.Кожний соціально-психологічний вплив будується на якомусь законі чипринципі, або на їх сукупності. В останньому випадку можна говорити промеханізм впливу.

Важко навіть уявити скільки і які комбінації можуть утворювати означенірізновиди соціально-психологічного впливу при їх поєднанні. Тому доситьлогічно припустити, що життєвий успіх і, зокрема, професійна діяльність, ікар’єра кожного пересічного громадянина, не кажучи вже про політиків,педагогів, акторів, страхових агентів, психотерапевтів і ще великого колапредставників «комунікативних» професій, суттєво залежить від того,наскільки ми є компетентними у своїх впливах і реакціях на впливи, якіспрямовуються на нашу адресу.

178

Загалом вплив розглядається як окремий процес та постає як ланцюгпроцесів-актів, що охоплюють відповідні операції, дії, учинки, що пов’язаніміж собою ідентичним змістом у певному часопросторі. Непросто буваєвідповісти на запитання, в який саме момент розпочинається і колизавершується вплив. Адже він буває малоусвідомлювальний чи частковопідданий свідомим процесам у нашій безперервній соціальній взаємодії.

Відомо, що соціально-психологічний вплив – це спричинене діяння напсихічний стан, думки, почуття і вчинки інших людей за допомогою суто пси-хологічних засобів (вербальних, паралінгвістичних чи невербальних). Зокрема,Г.О. Ковальов під впливом розуміє процес, котрий реалізується під часвзаємодії двох або більше рівноупорядкованих систем, результатом якого єзміна в структурі (просторово-часових характеристиках), стані хоча б однієї ізцих систем [2]. Т.С. Кабаченко під психологічним впливом розуміє змінупсихологічних характеристик особистості, групових норм, суспільної думки,настрою шляхом використання психологічних та соціально-психологічнихзакономірностей [1].

Отже, у кожної людини є право як впливати на інших, так івідмежовуватися від чужого впливу. Всякий вплив неефективний тоді, якщо віндиктується тиском інших, з одного боку, а з другого – правомірний, тому щокожна особа має право виявляти свої потреби. Водночас взаємний вплив – цеобопільний вияв наших спільних потреб, і в цій взаємодії всі рівною міроюмають рацію та свободу впливати, взаємовпливати та самовпливати [5, 158–219].

ЛІТЕРАТУРА:1. Кабаченко Т.С. Методы психологического воздействия. Москва:

Педагогическое общество России, 2000. 544 с.2. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии – три стратегии психологи-

ческого воздействия. Вопросы психологии. 1987. №3. С. 41–49.3. Социальная психология: навч. пос.; 2-е изд. / за общ. ред. А.Н. Сухова, А.А.

Бодалева, В.Н. Казанцеві. Москва: Академия, 2002. 600 с.4. Фурман (Гуменюк) О.Є. Психологія впливу: монографія. Тернопіль:

Економічна думка, 2003. 304 с.5. Фурман (Гуменюк) О.Є. Психологія взаємостосунків: від переконання до

впливу. Психологія і суспільство. 2006. №1. С. 142–149.

179

Шандрук С. К.д. психол. н., професор кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

АВТОРСЬКА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ ТВОРЧИХЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ: ЦИКЛІЧНО-ВЧИНКОВА ПЕРСПЕКТИВА

Професійні творчі здібності – інтегральна психосоціальна здатністьособистості до здійснення вчинку творчості й відтак до взаємодоповненнячотирьох спроможностей у їх логіко-канонічній циклічності: а) актуалізованогопоєднання у професійній діяльності когнітивних і креативних процесів під часпостановки і вирішення проблемних виробничих завдань; б) психологічногоконструювання вмотивовано креативного поля миследіяльного опрацюваннярозв’язків професійних ситуацій та вибору оптимального з них; в)нестандартного професійно-діяльного вчинення, спрямованого на відкриттянового способу вирішення проблеми під час виконання завдань фаховоїдіяльності; г) критичної рефлексії результатів здійсненої продуктивноїдіяльності, цілеспрямованості і самоактивності у синтетично-вибірковомузастосуванні здобутого способу розв’язку проблемного завдання та набутихзнань і прийомів творчої роботи задля вирішення нових професійних ситуацій.

Специфіка професійної діяльності практичного психолога зумовлює високівимоги до його особистості як фахівця, до психологічної надійності,відповідальності, компетентності, самоактуалізованості. Виходячи із цього,готовність студентів-психологів до професійної діяльності – це: а) активнийафективно-мотиваційно-когнітивний стан особистості, який спричиняє йуможливлює психологічну діяльність; б) результат-наслідок, що характеризу-ється внутрішньою налаштованістю особи на певну поведінку і вчинки привирішенні професійних завдань на конкретному робочому місці; в) якістьособистості, котра визначає установки й домагання на певне індивідуальнебачення психологічних ситуацій, проблем, завдань; г) самовизначення іцілеспрямоване вираження особистості як її стійкі характеристики, що увзаємодоповненні становлять істотну внутрішню передумову успішностіпсихологічної діяльності у згармонуванні низки засадничих чинників чотирьохчинників; д) позитивне ставлення до праці загалом і конкретної діяльності чипрофесії, зокрема; е) адекватність вимогам діяльності набором сформованих вособи рис характеру, темпераментальних властивостей, особистісноїспрямованості, здібностей; ж) ґрунтовні знання та освоєні норми, сформованіуміння, навички, гуманні цінності і смисли; з) професійно важливі особливостіта актуалізування сприйняття, уявлювання, уважності, розуміння, мислення, атакож перебігу емоційних, мотиваційних і вольових процесів (див. [5; 6]).

Водночас у такій готовності значущу роль відіграє творчий компонент,професійна креативність як можливість відтворювати і творчо змінюватипродукти психологічної праці, стаючи у цьому процесі активним суб’єктом,відповідальною особистістю, вчинково креативною індивідуальністю. Для

180

майбутніх практичних психологів це передбачає максимальну орієнтацію напроблемно-творчий характер освітньої діяльності, надбання ними власноготворчого досвіду. А це зреалізовується тоді, коли наступник потрапляє вдовкілля, що вимагає від нього максимально свідомого і самостійного вивченняяк навчального матеріалу, так і освітнього змісту, забезпечуючи тим самим свійрізнобічний розвиток і самоформування себе як креативної особистості [4].

Реалізація теоретичних засад і прикладних аспектів розвитку професійнихтворчих здібностей майбутніх практичних психологів зумовила вибір тазастосування оптимального методологічного підходу, яким у нашому випадкувиявився циклічно-вчинковий підхід А.В. Фурмана із його базовимипринципами, концептами і закономірностями [2; 3]. Саме цей підхід дав змогувстановити такі найважливіші закономірності розвитку професійних творчихздібностей майбутніх практичних психологів:

а) прогресивна наступність етапів циклічного перебігу особистісногокреативного вчинення розпочинається з виникнення проблемних ситуацій,виявлення оригінальних способів їх розв’язку, появи вмотивованогокреативного поля та завершується розумінням нового способу розв’язанняпроблеми і критичним усвідомленням особистісної динаміки та результатустворення продукту творчості;

б) циклічність розгортання процесу створення особою творчого продуктузакономірно призводить до розуміння змісту та особливостей пошуково-мисленнєвої креативної роботи, осягнення і відшукання шляху-способурозв’язання проблеми і рефлексії творчо зорієнтованої самоактуалізаціїособистості;

в) метасистемність у становленні професійної креативності фахівця,виявляючись у сукупності стратегій пошукування (аналогізування, комбіну-вання, реконструювання тощо), є підґрунтям креативного проектуванняоригінального чи власне нового продукту;

г) самоорганізація творчого процесу особистості як синергійна сукупністьінтелектуально й екзистенційно узгоджених поведінкових і вчинкових етапівтворення актуалізує потенціал її вольової, розумової, мотиваційної,комунікативної активності та спричиняє вироблення нею креативного підходудо ефективного зреалізування виробничих чи суто ділових завдань.

Циклічно-вчинковий підхід дає змогу цілісно та синергійно розглянути ізбагатити значеннєво-смислове поле розвитку професійних творчих здібностеймайбутніх практичних психологів. Передумовою цього є створенняпсиходидактичних умов, розробка і впровадження такої освітньої моделі, якавідображає системотвірну і смислоутворювальну сукупність причин таобставин у креативному пізнанні та мислепродуктивній діяльності й у такийспосіб реалізує становлення творчої особистості (див. [1; 6]). Пропонованамодель містить сукупність якісних і кількісних характеристик-елементівтворчості загалом і творчого потенціалу особистості зокрема в динаміціактуалізованого креативного процесу професійного зреалізування.

Експериментальні дані дозволяють говорити про те, що розвиненістьпрофесійних творчих здібностей майбутніх психологів залежить від рівня

181

сформованості даних компонентів. Вірогідність та надійність результатіввивчення особливостей професійних творчих здібностей майбутніх психологіву ході констатувального етапу експерименту забезпечувалися адекватністюзастосованих методів та методик меті та завданням дослідження, статистичноюобробкою експериментальних даних, кількісним і якісним аналізом. Отже,можемо зробити висновок, що у студентів-психологів спостерігаєтьсянедостатньо високий рівень розвиненості окремих компонентів професійнихтворчих здібностей. Тому підвищення рівнів сформованості цих компонентівсприятиме їх здатності до креативної професійної діяльності. Отже необхіднорозробити та експериментально перевірити психодидактичні умови, спеціальнутехнологію і програму розвитку професійних творчих здібностей майбутніхпсихологів на засновках циклічно-вчинкового підходу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Фурман А.А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості:

монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. 508 с.2. Фурман А.В. Ідея і зміст професійного методологування: монографія.

Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 378 с.3. Фурман А.В. Парадигма як предмет методологічної рефлексії. Психологія і

суспільство. 2013. №3. С. 72–85.4. Фурман А.В., Шандрук С.К. Організаційно-діяльнісні ігри у вищій школі:

монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. 288 с.5. Шандрук С.К. Принципи побудови теоретичної моделі розвитку

професійних творчих здібностей майбутніх практичних психологів.Психологія і суспільство. 2015. №4. – С. 107–121.

6. Шандрук С.К. Психологія професійних творчих здібностей: монографія.Тернопіль: Економічна думка, 2015. 357 с.

Шаюк О. Я.к. психол. н., доцент кафедри психології та соціальної роботи

Тернопільський національний економічний університет

ФАКТОРИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ТОЛЕРАНТНОСТІМІЖСУБЄКТНОЇ ДІЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Толерантність – категорія передусім міжособистісної поведінки,суспільного співжиття громадян. Вона діє на рівні відносин людей і тількичерез ці відносини стає суспільним явищем, а тому можлива лише за умовитолерантності конкретних особистостей.

Розуміння особистістю необхідності постійної трансформації у нестабільномусвіті, орієнтація на значущу соціальну роль в життєдіяльності зумовлюютьспрямування індивідуального буття на вміння адекватно і динамічно контактуватиіз навколишнім світом, з собою та іншими людьми (див [4]).

182

Основним видом такого контакту є спілкування. Воно дозволяє кожномуіндивіду в найбільшій мірі усвідомити себе як особистість, здатну допродуктивної самореалізації та професійного самовизначення. А томуспілкування повинно бути такою взаємодією людей, яка забезпечуєміжособистісне взаєморозуміння і створення духовної спільності у процесіжиттєдіяльності.

Один із найпоширеніших видів спілкування людей у соціумі – це, звісно,професійне спілкування. Під ним, зазвичай, розуміється процес мовленнєвоївзаємодії двох або кількох осіб, «в якому відбувається обмін діяльністю,інформацією та досвідом для досягнення певного результату, вирішенняконкретної проблеми чи реалізації конкретної мети» [3, с.136-144]; в більшвузькому значенні – це діяльність, метою якої є задоволення певних інтересів,досягнення цілей у професійній сфері суспільного виробництва. Ось чомуволодіння певним набором відомостей, знань, уявлень про правила, форми іпринципи такого спілкування сприяє високорезультативності будь-якоїкомерційної діяльності [1; 2].

Майстерне володіння цими формами входить до професійної компетенціїсучасного спеціаліста, в котрій одне з головних місць посідає комунікативнатолерантність взаємодіючих суб’єктів. Для майбутнього фахівця вищоїкваліфікації вона постає як професійна і позапрофесійна інтегральна риса йогосамоздійснення, бо це важлива характеристика ставлення особистості до людей,одна з найважливіших і дуже інформативно навантажених рис людини. У нійвідображаються фактори виховання, досвід взаємостосунків, культура,цінності, потреби, інтереси, установки, характер, темперамент, емоційнийстереотип поведінки. Ось чому зазначена толерантність істотно впливає навибір життєвого шляху та успішність діяльності людини як у повсякденні, так ів професійному зреалізуванні.

Сьогодні неможливо підготувати кваліфікованого спеціаліста, ненавчивши його спілкуватися з урахуванням специфіки його майбутньоїпрофесійної діяльності. Адже в умовах ринкової економіки потрібні фахівці, яківолодіють комунікативними вміннями та навичками продуктивногоспілкування в професійній сфері. Недоліки ж комунікативного розвитку суттєвоперешкоджають професійному і особистісному росту спеціаліста. А тому вієрархії критеріїв професіоналізму сучасного фахівця все більшого значеннянабувають комунікативні витоки, серед яких здатність до толерантноїповедінки, готовність взаємодіяти і йти на компроміси та домовлятися маютьчи не найбільший пріоритет [1].

Залежно від спрямованості спілкування науковці визначають наступнірівні комунікативної толерантності (див. [5]):

· ситуативна толерантність, що фіксується див. у ставленні окремоїособи до конкретної людини;

· типологічна толерантність, що виявляється у ставленні людини дозбірних типів людей, наприклад до представників конкретної нації, соціальногопрошарку, професії;

183

· професійна комунікативна толерантність, що конкретизується уставленні особистості до людей, з якими вона пов’язана родом своєї діяльності;

· загальна комунікативна діяльність, що відображає тенденцію ставленняособистості до людей у цілому і зумовлена життєвим досвідом, установками,характером, моральними принципами, станом психічного здоров’я конкретноїлюдини; саме від неї значною мірою залежить ситуативна, типологічна іпрофесійна толерантність.

Фахівець сучасної економіки зобов’язаний володіти обширноюінформацією про основи економічної теорії, досягнення у царині маркетингу,управління фірмою, способи виживання на ринку, тобто бути компетентним увсіх питаннях теорії та практики, стратегії діяльності фірм і практики ринковоїповедінки. Така постановка питання ставить перед спеціалістами економічноїсфери низку конкретних вимог: навчитися швидко орієнтуватися внестабільному ринковому просторі, приймати самостійні рішення в умовахризику та невизначеності, вміти знаходити оригінальні рішення, а головне, бутикомунікабельними і соціально адаптованими.

Тому якісна базова освіта покликана передусім забезпечити як комплекснепривласнення знань та навичок у сфері теоретичних основ економіки, уміньорієнтуватися у сучасній економічній ситуації, так і формуванняпрофесіональної культури спеціалістів-економістів. До того ж безсумнівно, щосьогодні соціально-економічний розвиток багато в чому залежить відуспішності переговорів, мистецтва пошуку компромісів, продуктивноїконкуренції між різними фінансово-промисловими групами, сферами малого тасереднього бізнесу. І саме тут особливо чітко виявляється прагматична функціятолерантності, що визначає чи не знаходить баланс інтересів конкуруючихсторін. Адже у процесі переговорів будь-які індикатори нетолерантності чинавіть ситуативної неготовності до неї ведуть до неуспіху. Тому й вихованнятолерантності у студентів економічних ВНЗ, як потенційних учасниківринкових відносин, є одним із головних чинників якісного зростанняефективності близького і віддаленого майбутнього економіки.

ЛІТЕРАТУРА:1. Белокопытов Ю.Н. История и культура менеджмента. Красноярск :

Красноярское книжное издательство, 1994. 375 с.2. Маркова А.К. Психология профессионализма. Москва : Знание, 1996. 308 с.3. Стернин И А. Коммуникативные аспекты толерантности. Воронеж :

Изд–во «Истоки», 2001. 135 с.4. Фурман А.В. Генеза толерантності та перспективи українотворення

(комплексний проект). Психологія і суспільство. 2013. № 1. С. 6–20.5. Шаюк О.Я. Науково-психологічне осмислення толерантності як

загальнолюдської проблеми. Психологія і суспільство. 2010. №1. С. 100-111.

184

ПЛАТФОРМА 7

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ВИМІРСУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

УДК 73.03Білик Н. І.

к. і. н., доцент кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

Угрин А. В.магістр

Тернопільський національний економічний університет

ПЕРСОНАЖІ БІБЛІЇ У ТВОРЧОСТІ І. Г. ПІНЗЕЛЯ

Іоанн Георгій Пінзель (?–1761) – один з найталановитіших європейськихскульпторів ХVІІІ ст. Творчий доробок митця репрезентує тісний зв’язокзахідноукраїнських земель зі світовою культурою. Геніальність творів майстрапроявилась у поєднанні європейських художніх традицій бароко з канономукраїнської народної різьби.

Стиль бароко характеризувався великим ступенем свободи. Це проявилосьу використанні персонажів Біблії, які зазнали певних модифікацій з метоюнаближення їх до сучасності. У скульптурі використовували біблійні сюжети,персонажі Біблії були символічними образами. Символ став організуючимцентром художнього твору, розкриття змісту євангельських подій відбувалосьчерез злиття художніх і сакральних цінностей.

Символічна мова бароко була майстерно застосована І. Г. Пінзелем у йогоскульптурних композиціях. Сьогодні лише 55 скульптур митця вдалосяатрибутувати на основі архівних документів чи стилістичних порівнянь. Майжевсі вцілілі твори І. Г. Пінзеля зібрано до державних музеїв Західної України.Скульптури «галицького Мікеланджело» зберігаються у Тернопільськомуобласному краєзнавчому музеї (8), Тернопільському обласному художньомумузеї (1), Музеї «Івана Георгія Пінзеля» у Львові (32), Музеї мистецтвПрикарпаття (5) в Івано-Франківську.

У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаютьсятвори І. Г. Пінзеля, які потрапили до музею в 1978 р., коли за радянської владизакривали церкви [1, 51]. У 2014 р. в окремій виставковій «Залі Іоанна ГеоргіяПінзеля» розмістили 8 скульптур і рельєфів митця: алегоричні постаті Віри,Мужності, Мудрості, Св. Товія, рельєфи «Відсічення голови Іоанну Предтечі»

185

та «Чудо Св. Миколая» (з церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Бучачі) таскульптури Св. Вікентій а Пауло і Св. Франциск Борджіа (з костьолу УспінняБогородиці у Бучачі).

Серед творів майстра виділяють різьблені ікони для парафіяльної церквиБучача, зокрема, в експозиції музею представлено дерев’яний рельєф«Відсічення голови Іоанну Предтечі», поверхня якого позолочена. В іконівідтворено біблійну сцену мученицької смерті Іоанна Хрестителя, якому занаказом тетрарха Галілеї Ірода відрубали голову. Майстер скрупульозновирізьбив деталі постатей, детально опрацював задній план композиції. Іконаобрамлена асиметричним орнаментом з переривистих завитків у стилі бароко.

У Тернопільському обласному художньому музеї зберігається унікальнийрельєф І. Г. Пінзеля «Подорож в Емаус», різьблений скульптором дляцентрального вівтаря церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Бучачі.Скульптор у творі відтворив відомий біблійний сюжет: «Двоє подорожніх,йдучи по дорозі до міста Емаус біля Єрусалима, оплакували смерть вчителяІсуса, коли до них приєднався таємничий незнайомець. Ісус з’явився двомучням, однак вони не впізнають його, тому що не повірили в нього, неприйняли у своє серце істину, що Христос воскрес із мертвих. Протягомнаступних декількох годин незнайомець повідав їм багато таємниць, які булизаховані в древніх писаннях. Незабаром мандрівникам стала ясною мета життяІсуса, і їх печаль змінилася великою радістю» [5]. Митець майстерно вирізьбивтри постаті на фоні міського пейзажу.

У Музеї «Івана Георгія Пінзеля» у Львові зібрано найбільшу колекціюробіт майстра. Найчисельнішою за сюжетом є колекція розп’ять Ісуса Христа,створених І. Г. Пінзелем для галицьких храмів різних релігійних конфесій.В. Стецько зазначила, що «найхарактернішим для Пінзеля є мотив «Розп’яття».Сьогодні авторство Пінзеля приписують розп’яттям з Годовиці, Городенки таЛопатина. Ці високомистецькі твори – шедеври творення образу гармонійноїдуховно досконалої постаті Божого Сина. Експресія краси, краси неземної,високодуховної. Образ монументально-величний, сповнений спокою післявиконання важливої місії – спасіння людства на Землі» [3, 47].

Серед експонатів музею у Львові виділяють дві роботи І. Г. Пінзеля длякостьолу Вознесіння Пресвятої Діви Марії в Монастириськах. Це скульптуриСв. Анни та Аарона (старшого брата пророка Мойсея, біблійного персонажа Ст.Заповіту, він був першим первосвящеником єврейського народу).

У Львові сьогодні можна оглянути врятовані шедеври І. Г. Пінзеля зпарафіяльного костьолу Усіх Святих в Годовиці. Для центрального вівтаряхраму, який проектував Б. Меретин, митець виконав скульптурні групи:«Жертвоприношення Авраама», «Самсон, що роздирає пащу лева», «Розп’яття»з пристоячими Богоматір’ю, Святим Іоанном та ангелами. Всі скульптуридерев’яні, поліхромні та позолочені. Творам притаманні риси пізньобароковоїпластики – експресія руху фігур і драперій. Вівтарі роботи І. Г. Пінзеля булисвоєрідним театралізованим дійством. Це не переказ біблійних текстів, а їхтрансформація через творчу манеру майстра, сконцентрована в жесті, позі,

186

виразі обличчя. Серед найбільш емоційних образів – постать Богоматері.Фігура жінки, заглибленої у своє горе, – один з кращих творів І. Г. Пінзеля.

Однією з характерних рис бароко є поліфонія тем. Популярними були темисамозречення, захисту та героїзму. Звідси ґенеза у творчості майстра сюжету«Жертвоприношення Авраама». Згідно з біблійною розповіддю, Бог побажаввипробувати силу віри Авраама і повелів йому принести в жертву свогоулюбленого сина Ісаака на одній з гір. Авраам, не вагаючись, послухався.Прийшовши на зазначене Богом місце, Авраам зв'язав Ісаака, поклав його нажертовник і вже заніс над ним ніж, коли ангел озвався до нього з неба: «Авраам!Авраам! Не піднімай руки на хлопця, і не роби над ним нічого, бо тепер Я знаю, щобоїшся ти Бога і не пошкодував сина твого, єдиного твого, для Мене» [2].

У скульптурній композиції «Самсон, що роздирає пащу лева» зображеноСамсона, останнього та найвідомішого з суддів давнього Ізраїлю. Вінзгадується у Ст. Заповіті Біблії. За переказами, Самсон мав величезну фізичнусилу, котру використовував для боротьби зі своїми ворогами та для звершенняподвигів. Сюжет про Самсона протягом історії дуже часто використовувався умистецтві європейських країн.

Відомий польський мистецтвознавець Ян К. Островські про динаміку встворені цих сюжетів І. Г. Пінзелем зазначив: «Повоєнні дослідження далицікаві спостереження стосовно переміни форм деяких скульптур із головноговівтаря. Фігури Самсона та Ісаака спочатку були майже голі, а відтак, ймовірно,на прохання донатора, отримали шати з грубої тканини, просоченої в гіпсі тапозолоченої. Головний вівтар присвячений темі спокути, збагаченійтипологічним підходом (групи «Жертвоприношення Авраама» і «Самсона злевом» як прообрази Страстей Христових)» [4].

Сьогодні в Україні реалізується проект 3D-сканування скульптур видатногомайстра та створення в майбутньому онлайн-експозиції та сайту. Цілісне вивченнятворчості І. Г. Пінзеля сприятиме глибшому пізнанню національної культурноїспадщини, що свідчить про європейськість українського мистецтва.

ЛІТЕРАТУРА:1. Білик Н., Угрин А. Внесок Тернопільського обласного краєзнавчого музею в

популяризацію творчості І.-Г. Пінзеля. Тернопіль і Тернопілля в історії такультурі України і світу (від найдавніших часів – до сьогодення) :матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., м. Тернопіль, ТНПУ ім. В.Гнатюка, 13 жовт. 2017 р. Тернопіль : Вектор, 2017. С. 51–53.

2. Жертвоприношення Авраама. URL: http://slovo-mudrosti.ucoz.ua/publ/zhertvoprinoshennja_avraama/1-1-0-28

3. Таїна Пінзеля: альбом / упоряд. та передмова Віри Стецько. К. : Майстеркниг, 2012.

4. Островскі Ян К. Парафіяльний костел всіх святих у Годовиці. URL:http://www.ji.lviv.ua/n72texts/Parafiyalnyj_kostel_u_Godovyci.htm

5. По дорозі в Емаус. URL: http://dabar.org.ua/po-dorozi-v-emaus

187

УДК 94(477):070](73=161.2)Біловус Л. І.

к. філол. н., доцент кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

ГУМАНІТАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇДІАСПОРИ США ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКОМОВНОЇ ПЕРІОДИКИ)

Безперечно, одним із найбільш поширених шляхів співпраці українськоїдіаспори у США та України є надання останній посиленої підтримки, зокремагуманітарної допомоги. Причому така політика підтримки американськимиукраїнцями своїх земляків діяла завжди, активізувавшись в черговий раз післязакінчення Другої світової війни, коли в таборах для тимчасово переміщенихосіб і поза ними у Західній Європі опинилося багато українців, дуже часто немаючи жодних засобів для гідного існування, та з утворенням у СШАорганізації, що мала б займатися власне харитативною діяльністю, – Злученогоукраїнського американського допомогового комітету.

Ця організація розпочала свою активну допомогову діяльність у час, колив Європі було повно українських емігрантів у таборах для переміщених осіб,які часто не мали найнеобхіднішого. Як свідчать матеріали періодичних виданьукраїнців США, перед самим Різдвом ЗУАДК переслав адресні посилкиукраїнцям у таборах, поза ними тим, хто за станом здоров’я, старості чи іншихобставин перебував у дуже скрутних умовах. Така допомога йшла вамериканську зону Німеччини й Австрії, британську зону Австрії, до Відня,Чехії та Франції. Самі дописувачі із середовища емігрантів вважають такудіяльність виправданою і позитивною – конкретні посилки на конкретні адресиунеможливлюють непорозуміння і чвари, – а тому сподіваються, що такаполітика Комітетом проводитиметься і далі.

Голова ЗУАДК Володимир Галан здійснив поїздку до Західної Європи таоб’їхав усі місцевості, де проживають українці-емігранти, вивчаючи їх нагальніпотреби. Наслідком стали його надруковані телеграми у газеті «Свобода» від1947 р. про брак не тільки харчів, а й одягу. На шпальтах газет також частоз’являлися листи українців з таборів для тимчасово переміщених осіб, різногозмісту і настрою – від розпачу до глибокої вдячності за допомогу. Тому Комітету своїх опублікованих зверненнях звертає увагу української громади в США назростаючі потреби українців у Європі, де до них не дуже прихильно ставитьсямісцеве населення, а в американських українців, які живуть у спокійній ібагатій державі, мусить знайтися щось вдома, чим можна поділитися із нашимискитальцями. На завершення надаються адреси, куди можна пересилати харчі,одяг або рахунки для переведення коштів. Важливу роль у безпосереднійреалізації допомогових акцій відіграла Жіноча секція ЗУАДК, звіт голови якої,І. Бенцаль, висвітлює зроблені практичні кроки щодо пересилання майже

188

200 000 фунтів посилок українцям у табори в Західній Європі, а також зустрічі іоблаштування в США новоприбулих емігрантів.

Надруковані матеріали свідчать, що чимало представників ЗУАДКпобували в різних місцях Європи, де проживають великі громади українців, тахоча ті і зауважують радість від такого візиту, однак порада виїздити хоча бтимчасово до Франції подобається далеко не всім емігрантам. При цьомуостанні пояснюють свою відмову не острахом перед важкою фізичною працею(до неї вже звикли інтелігенти, яких більшість), а невизначеністю французькоїполітики після Другої світової війни [4; 6; 9]. У березні 1947 р. відбулися Першізагальні збори ЗУАДК, діяльність і рішення яких розгорнуто висвітлювалосяпротягом кількох номерів газети «Свобода», що свідчить про важливу роль цієїорганізації, її функціонування для існування світового українства. На думку д-ра В. Галана, який звітував про діяльність ЗУАДК за час його очільництва,вперше в історії за кордоном пощастило створити таку незалежну українськуорганізацію державного американського характеру, що має загальнеміжнародне визнання. Однак труднощі були свого часу не тільки з організацієюсамого Комітету, а й з допомоговими акціями, переважно через політичніпричини. В. Галан зауважив, що Екзекутива ЗУАДК в політику вирішила невтручатися, а займатися винятково гуманітарними акціями, що повністю себевиправдало безпосередньо після закінчення Другої світової війни. Також усвоєму інтерв’ю із журналістом газети «Свобода» директор Комітетуконкретизував вкотре становище українських скитальців у Європі в цей час, їхосновні потреби та кроки, що були зроблені для зібрання відповідних фондів надопомогу. Відповідно до угоди з Міжнародною організацією щодопереселенців (ІРО), ЗУАДК перебирає на себе всі справи, що стосуютьсядобробуту та переселення українських емігрантів, виконуючи добродійнупрограму на суму не менше 250 000 доларів. Остання передбачала допомогудитячим садкам, шкільній молоді, хворим та немічним, створення благодійнихінституцій, відкриття по таборах курсів для перепідготовки, сприяння впереселенні тощо. Для цього навіть було відкрито представництва Комітету нетільки в Німеччині та Австрії, а й у Лондоні, Парижі, Римі, Женеві. Тобто,матеріали періодичних видань засвідчують, що ЗУАДК зробив все можливе,щоб закласти законну основу під широку допомогову акцію українськимемігрантам, отримавши дозволи від урядів усіх країн, що були задіяні в цьомупроцесі. З метою отримання відповідних фондів, що дали б змогу реалізувативсі взяті на себе зобов’язання, Комітет проголосив тримісячний збір коштів (від1 листопада 1947 р. до 22 січня 1948 р.), опублікувавши програми імпрез, щомали б допомогти у цьому, та закликаючи до пожертв своїх членів тапоодиноких меценатів. Через це на сторінці ЗУАДК в різних періодичнихвиданнях українців США друкували щомісячний звіт з приводу зібранихкоштів з поіменним переліком тих, хто їх перерахував, а д-р В. Галан у грудні1947 р. розповів у своїй розмові із журналістами про те, як українська діаспоравідгукнулася на заклики Комітету. За матеріалами україномовної періодикиСША, надаючи також правничу допомогу нашим емігрантам у Західній Європі,члени ЗУАДК за погодженням зі своїм керівництвом, вели і велику

189

інформаційну роботу з американською військовою владою та американськимиурядовцями загалом з приводу розуміння того, що українська еміграція вЄвропі, передусім, політична, й усвідомлення ними причин цієї еміграції [2; 3;5; 7; 8; 10; 11].

У діаспорі, крім ЗУАДК, виникли інші організації, що займалисявинятково допомогою Україні, а майже всі існуючі до того часу долучилися доцього процесу у межах своєї основної діяльності.

Під час третьої хвилі української еміграції до США СУА зосередила своюініціативу на допомозі жінкам, які найбільше терплять нужду в післявоєннійЄвропі, турбуючись про свою сім’ю. У співпраці зі ЗУАДК Екзекутиваорганізації американських українок, за матеріалами періодичних видань,винесла два рішення: перебрати на себе допомогу жінкам, дітям, немічним наскитальщині і надавати її стільки часу, скільки у цьому буде потреба.Поштовхом до виокремлення такої діяльності став виступ Марії Хомин,уповноваженої Об’єднання українських жінок на еміграції в Європі, назасіданні Екзекутиви CУА щодо трагічного становища вищевказаних категорійукраїнців у Німеччині. Унаслідок цього в газеті «Свобода» було опублікованоОбіжник централі СУА [1], де містився заклик до всіх відділів негайнорозпочати у своїх громадах збір найнеобхідніших харчів та подаваласьінструкція щодо пересилання цієї нагальної допомоги.

Інформаційний простір української діаспори США засвідчує солідарністьукраїнців у цій країні з історичною батьківщиною. Враховуючи можливості, якімає діаспора у США як багатокультурної демократичної держави, а такожекономічний потенціал та вплив цієї країни на міжнародній арені, можна зупевненістю говорити про найбільший внесок американських українців упідтримку України.

ЛІТЕРАТУРА:1. Акція американських українок на допомогу їх сестрам в Європі // Свобода.

1947. Ч. 8. С. 3 // ЦДАЗУ. БФ.3. Інв. № 6462.2. Галан В. До Американсько-Українського Громадянства // Свобода. 1947. Ч.

38. С. 3 // ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.3. Галан В. На працю Злученого Українського Американського Допомогового

Комітету // Свобода. 1947. Ч. 299. С. 3 // ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.4. Звідомлення ЗУАДКомітету // Народна воля. 1969. № 5. С. 4 // ЦДАЗУ. БФ.

3. Інв. № 6324.5. Звіт з жертв, надісланих до Зл. У. А. Д. Комітету // Свобода. 1947. Ч. 8.

С. 3; Ч. 255. С. 8 // ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.6. Знов вислано харчів за 2,500 долярів // Свобода. 1947. Ч. 20. С. 3 // ЦДАЗУ.

БФ. 3. Інв. № 6462.7. З.У.А.Д.Комітет в боротьбі за життя 250,000 Українських Скитальників

// Свобода. 1947. Ч. 255. С. 5 // ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.8. З.У.А.Д.Комітет перед новими завданнями // Свобода. 1947. Ч. 106. С. 3

// ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.

190

9. ЗУАДК координує суспільну опіку // Народна воля. 1969. № 11. С. 6// ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6324.

10. Кров’ю серця і молитвою душі // Свобода. 1947. Ч. 255. С. 5 // ЦДАЗУ. БФ.3. Інв. № 6462.

11. Як переводити Збіркову Кампанію З.У.А.Д.К. // Свобода. 1947. Ч. 255.С. 5, 7 // ЦДАЗУ. БФ. 3. Інв. № 6462.

Блашків О. В.к.філол. н., доцент кафедри документознавства,

інформаційної діяльності та українознавстваТернопільський національний економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАСОБІВМОВЛЕННЄВОГО МАНІПУЛЮВАННЯ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Маніпулятивна мовленнєва поведінка визначально позначалася якінтенціональна (тобто властивість свідомості бути спрямованою на деякийоб'єкт), проте досі в лінгвістиці та суміжних сферах знань немає однозначногорозуміння маніпулятивної інтенції чи спроби опису цього феномену якособливої інтенціональної структури. Інтенціональність маніпулятивноїмовленнєвої поведінки в політичному агітаційному дискурсі зумовлюєнеобхідність опису системи засобів мовленнєвого маніпулювання з точки зорутеорії мовленнєвих актів як процесу взаємодії актів відкритої комунікації (зінтенціями, що розпізнаються масовим реципієнтом) та актів прихованоїкомунікації чи власне маніпулятивних мовленнєвих актів, які мають особливуінтенціональну структуру і не розпізнаються масовим реципієнтом. Крім того,на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки в описі системи засобівмовленнєвої маніпуляції в політичному дискурсі актуальним є такожвикористання нового підходу щодо дослідження засобів реалізації інтенціїманіпулятивного впливу, який дозволяє не просто виявити тактики і стратегіїмовленнєвого маніпулювання при аналізі поверхневого рівня відповіднихфіксованих повідомлень, а й створити та описати систему мовленнєвихспособів реалізації маніпулятивної інтенції на основі «відображеної» втекстотипі передвиборчої агітаційної мови системи цілей маніпуляції масовимреципієнтом.

Сьогодні в лінгвістиці мовленнєве маніпулювання визначається більшістюнауковців як процес, в основі якого лежить вплив на емоції, на противагупроцесу, спрямованому на зміни в сфері свідомості і логіки реципієнта.

Деякі дослідники вважають маніпуляцію різновидом аргументації, прицьому саму аргументацію поділяють на два види: логічну, націлену на«обґрунтування і розширення достовірного знання на основі прийнятоїсуб'єктом аргументації сукупності логіко-гносеологічних процедур»; іпрагматичну – таку, що використовує всі можливі засоби для створення у

191

реципієнта певної думки [2, 36]. Отже, вже в самому переконанні виділяєтьсядва процеси – вплив на логіку реципієнта і дія на неконтрольовані реакції(емоції і под.), тобто маніпуляція. У нашій розвідці ми ототожнюємомовленнєве маніпулювання з процесом переконання і розуміємо його саметаким чином.

В наукових колах побутують різні думки щодо релевантних для впливухарактеристик реципієнта, що використовуються автором маніпулятивнихповідомлень для досягнення своїх цілей. Так, зокрема, основними цілямиманіпуляції розглядаються наявні у людей стереотипи поведінки, чи «моделізафіксованих дій»; система потреб індивіда, почуття й емоції людини.

Відповідно до сформованої науковцями універсальної мовленнєвої моделікомунікативного акту, будь-який акт мовлення складається з чотирьохінтенціональних рівнів, що поєднують у собі внутрішньомовну інтенцію (намірмовця правильно оформити своє висловлювання з точки зору норм мови),інформативну інтенцію (намір мовця повідомити реципієнтам про якийсьоб’єктивний факт дійсності), власне комунікативну інтенцію (намір мовцяповідати про свій задум щодо факту) і персуазивну інтенцію (намір мовцяпереконати реципієнтів в щирості своєї націленості щодо факту, яка вкладена вповідомленні).

Передвиборча агітаційна мова – це дзеркало, в якому масовий реципієнтповідомлення вбачає свої сподівання і бажання, відображені в«невикривленому» вигляді. Таке «невикривлене» відображення, на нашу думку,може виникнути лише у тому випадку, якщо мовець орієнтується на правильнодетермінований комплекс характеристик масового реципієнта, тобто вірновизначає необхідні цілі маніпуляції (під цілями маніпуляції розуміємо «тіособливості особистості, її слабкості, потреби і бажання, на які впливаєініціатор, і в результаті цього об’єкт приймає потрібне ініціатору рішення» [1,27]. Беручи до уваги фактор масовості адресата мовлення і необхідність впливуна більшу частину аудиторії, грамотний відправник маніпулятивногоповідомлення вибирає цілі впливу з властивостями універсальності таколективності. Універсальність цілі маніпуляції передбачає загальність і певнупередбачуваність реакції на відповідний стимул, а колективність – заданістьцілі якщо не у всіх, то, принаймні, у максимально можливої кількостіпредставників масового реципієнта. Цим критеріям відповідають такі «слабкімісця» масового реципієнта, як: інстинкти і потреби; особливостіфізіологічного сприйняття; правила моралі і цінності, що мають етологічнуоснову (з’явилися в результаті дії біологічних факторів); стереотипи, традиції іритуали, які не осмислюються і не піддаються сумніву; властивості масовоїсвідомості.

Аналіз текстів передвиборчих агітаційних промов українських політиківзасвідчує, що всі цілі маніпуляції масовим реципієнтом, актуалізовані мовцями,можна умовно поділити на три великі групи: етофізіологічні, соціально-еволюційні та жанрово обумовлені. Можна стверджувати, що інтенціяактуалізації цілей маніпуляції масовим реципієнтом сформована з трьохокремих субінтенціональних рівнів, а саме: інтенції актуалізації

192

етофізіологічних цілей маніпуляції масовим реципієнтом, інтенції актуалізаціїсоціально-еволюційних цілей маніпуляції масовим реципієнтом та інтенціїактуалізації жанрово обумовлених цілей маніпуляції масовим реципієнтом. Домоделі-схеми маніпулятивної інтенції відносять й інтенцію формуванняасоціативних зв’язків за принципом опозиції: «ми – позитивні емоції,можливість задоволення інстинктів і потреб, приємні відчуття» та «вони –негативні емоції, неможливість задоволення інстинктів і потреб, неприємнівідчуття».

До етофізіологічних цілей маніпуляції (з грец. еthos – характер, норов;physis – природа), можна зарахувати фактори маніпулятивного впливу, щостосуються природи людини – її інстинкти, рефлекси, відчуття, емоції. В силурозмаїття останніх, особистість кожного представника масового реципієнта, які сама інтенція, реалізована в комплексному мовленнєвому акті маніпуляції,видається складною і багаторівневою.

На відміну від етофізіологічних цілей маніпуляції соціально-еволюційніманіпулятивні цілі – це характерні особливості і властивості масової свідомостіна конкретному етапі розвитку суспільства. Зокрема, властивостями масовоїсвідомості, особливо цікавими для маніпулятора, називають поріг доступності(на думку дослідників, масова свідомість вирізняється обмеженимипізнавальними здібностями); принцип доцільності (науковці дослідили, щоважливими для носіїв масової свідомості є лише ідеї, які стосуються сфериактуальних інтересів мас); очікування втілення соціального ідеалу(дослідження довели, що ця властивість є домінуючою моделлю осмисленняісторичного майбутнього у масовій свідомості); а також бінаризм мислення йоцінки (вчені пояснюють таку властивість людської свідомості двоїстоюбудовою нервової системи, дихотомічною природою людини, обумовленоюпроцесом «порівняння ознак» в основі її пізнавальної діяльності), що дозволяєзапустити механізм маніпуляції, формуючи у реципієнта єдино можливу«програму» вибору оцінки: ми – це добре, правильно; вони – погано,неправильно.

Таким чином, будь-яка з цілей маніпуляції масовим реципієнтом можебути здійснена за допомогою всіх трьох видів актуалізаторів.

ЛІТЕРАТУРА:1. Антонова А. В. Речевая манипуляция в предвыборном агитационном

дискурсе Великобритании. М.: ООО ИПЦ «Маска», 2011. 368 с.2. John R. Searle, Intentionality: An Essay in the Philosophy of Mind. Cambridge

University Press, 1983. 278 р.

193

Боднарчук Ю. Ю.к. іст. н., доцент кафедри документознавства,

інформаційної діяльності та українознавстваТернопільський національний економічний університет

ДЕВІАЦІЇ У МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Під час міжкультурної комунікації, відбуваються непорозуміння, котрісвоєю чергою перетворюються в конфлікти. У цій ситуації виникає поняття«чужий». Зіткнення з іншою культурою дає більшу кількість емоцій відпростого здивування до відкидання і заперечення. У зв’язку з цим вміжкультурній комунікації поняття чужий набуває нового значення – цепротилежність відомому, звичному [1, с. 18-20].

В процесі міжкультурних контактів зустрічаються різні культурно-специфічні погляди на світ. При цьому кожна сторона вважає свої погляди іуявлення нормальними, а погляди іншої сторони девіантними, що частопризводить до етноцентризму як психологічної установки сприймати іоцінювати інші культури і поведінку їх представників з точки зору своєїкультури. При цьому власна культура розглядається як зразкова така, щоперевершує всі інші культури. Все що відходить від норм власної культуривважається низькопробним, неповноцінним. З одного боку етноцентризмдозволяє відділити одну культуру від іншої, але з іншого боку викликаєпринизливе ставлення до чужої культури [2, с. 47-50].

Етноцентризм може проявлятися більше, або менше. Його ступіньзалежить від особливостей культури, системи соціальних відносин іміжетнічних відносин у даному суспільстві. Якщо в спільноти є бажаннязрозуміти і оцінити чужу культуру, то це доброзичлива, або гнучкарізновидність етноцентризму. Якщо відбувається етнічний конфлікт міжгромадами, то етноцентризм проявляється в яскраво виражених формах:ненависть, недовіра, звинувачення інших груп у власних поразках.

У будь-якому разі культурний шок переживають практично всі люди, котріопинились в іншому культурному середовищі. Він викликає порушенняпсихологічного здоров`я, певне психічне зрушення.

Кожна культура має велику кількість символів і правил, а такожстереотипів поведінки, за допомогою яких, ми можемо автоматично діяти врізних ситуаціях. Коли ми перебуваємо в умовах нової культури звична системаперестає діяти, тому що вона заснована зовсім на інших уявленнях про світ, наінших нормах і цінностях, стереотипах поведінки і сприйнятті. Результатомцього є психологічний, а не рідко і фізичний дискомфорт – культурний шок.

Проте, культурний шок має не лише негативні наслідки. Сучаснідослідники розглядають його як нормальну реакцію, як частину звичайногопроцесу адаптації до нових умов. Упродовж цього процесу особистість непросто здобуває знання про нову культуру і норми поведінки в ній, але і стаєбільш розвинутою культурно, хоча отримує під час цього стрес [3, с. 12–13].

194

Культурний шок – це складний і болючий процес для людини, котра багатоу чому змінює людську особистість. Головний результат даного процесу –здатність жити у світі, який постійно змінюється, в якому кордони міждержавами набувають все меншого значення, а безпосередні контакти міжлюдьми набувають вагомішого значення.

В процесі міжкультурного спілкування можуть виникати і комунікативнізбої: перешкоди, бар’єри комунікації. Бар’єрами називають фактори, якіперешкоджають здійсненню повноцінної комунікації (незнання іноземної мови,глухота, або німота одного із співбесідників). Перешкоди – це фактори, якізнижують якість комунікації (стереотипи, мовні помилки і тому подібне) [4, с.7–8].

Стереотипи широко використовуються людьми. Найбільш ефективніетнічні стереотипи – стійкі судження про представників одних етнічних груп зточки зору інших. Основою етнічного стереотипу зазвичай є якась помітна рисазовнішності (колір шкіри, розріз очей, форма губ, тип волосся, ріст і томуподібне), риси характеру і поведінка людини (мовчазність, стриманість,жадність і тому подібне). До таких стереотипів, наприклад, відносятьсяуявлення про ввічливість англійців, про ексцентричність італійців, або«загадкову душу слов`ян». Стереотипи є вагомими факторами будь-якоїкультури і впливають на психологію, поведінку людей і міжнаціональніконтакти.

В процесі міжкультурної комунікації стереотипи дозволяють будуватиуявлення про причини і можливі наслідки своїх і чужих дій, прогнозуватиповедінку представників культури [5, с. 178]. Вони є невід`ємною частиноюсистеми цінностей. В залежності від того, як стереотипи використовуються,воони можуть бути корисні, або шкідливі для комунікації. Ефективнастереотипізація допомагає людям розуміти ситуацію і діяти відповідно донових обставин.

Результатом міжетнічних контактів є не тільки стереотипи, але іупередження. З точки зору міжкультурної комунікації упередження – це завзятечи вороже ставлення до представників етнічних груп, їх культур і будь-якихфактів їхньої діяльності і поведінки. Причиною виникнення упереджень єнерівність в умовах життя різних етнічних общин. Це зумовлює виникненнятакої розповсюдженої форми упереджень, як ксенофобія – несприйняттяіноземців.

Слід розрізняти поняття стереотип і упередження. Так, стереотипивідображають ті якості і ознаки, котрі характерні для усіх представників тієї чиіншої культурної спільноти. Стереотип є спрощеним уявленням даної культури,котре може бути і позитивним.

Упередження – це сформована негативна і ворожа оцінка певної спільноти,або її представника, що базується на умовних негативних якостях, якими їхнаділяють. Упередження виявляється у негативному ставленні до всіх членіветнічної групи. Для упереджень характерне неосмислене негативне відношеннядо всіх членів групи, або більшої її частини. Найбільш відомими формами

195

упереджень є расизм, ксенофобія, дискримінація вікового, статевого чи іншогофактору.

Упередження негативно впливають на життя людини. По-перше через нихлюдина бачить в інших тільки те, що хоче бачити, а не те, що є насправді, непомічає хороших якостей цих людей. По-друге люди бачать в об’єктіупередження потенційну загрозу, тому ще більше не довіряють йому. По-третєіснування упереджень впливає на самооцінку їхніх об’єктів: людямнав’язується відчуття соціальної неповноцінності, це стає причиноюміжетнічних і міжкультурних конфліктів [6, с. 246].

До якостей, котрі могли б забезпечити успішну міжкультурну взаємодіюналежать, у першу чергу ті, які визначають результат будь-якогоміжособистісного спілкування, до них належать: емпатія, «рольова дистанція»,«усвідомлення власної ідентичності», комунікативна компетентність,міжкультурна компетентність, толерантне відношення до інших інтересів,думок, потреб, очікувань. [ 6, с. 289].

«Багатозначна» толерантність дозволяє подолати конфлікт, викликанийновизною і незвичністю ситуації. Досить часто, контакти між людьми з різнимкультурним і соціальним досвідом викликають невпевненість, котра своєючергою, сприймається як загроза і провокує відмову від спілкування, абоагресію.

Мовна і культурна компетенції дозволяють комунікантам адекватнооцінювати ситуацію міжкультурного спілкування, ефективно використовувативербальні і невербальні засоби, а міжкультурна чуттєвість дає можливістьоб`єктивно сприйняти культурні відмінності, відмовитися від стереотипізації.Так досягається правильна інтерпретація конкретних проявів комунікативноїповедінки в різних культурах.

ЛІТЕРАТУРА:1. Скубашевська Т. Проблема толерантності у зрізі міжнародного діалогу //

Практична філософія. К., 2004. №4. C. 108–113.2. Персикова Т. Н. межкультурная коммуникация и корпоративная культура.

Учебное пособие. М. : Логос, 2004. С. 47–50.3. Тромпенаарс Ф., Хампден-Тернер Ч. Национально-культурные различия в

контексте глобального бизнеса. М. : Попурри, 2005. С.12–13.4. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации , М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» 2001.

С. 7–8.5. Гришаева Л. И. Введение в теорию межкультурной коммуникации. Учеб.

для студ. линг. фак. высш. учеб. завед. М. : Издательский центр«Академия», 2008. 352 с.

6. Гудков Д. Б. Теорія і практика міжкультурної комунікації. К. : ТДГК«Генезис», 2003. 288 с.

196

Гомотюк О. Є.доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри документознавства,

інформаційної діяльності та українознавстваТернопільський національний економічний університет

ПЕРІОДИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ СШАТА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ КОМПАРАТИВНОГО

АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Сучасний глобалізований світ характеризується активними еміграційнимипроцесами, в яких беруть участь українці. Чимала частина з них є громадянамиінших держав і глибоко інтегрована в їхні суспільства. Цей процесрозпочався ще в другій половині ХIХ ст., а в першій половині ХХ ст.українська еміграція була пришвидшена такими подіями, як Перша світовавійна (1914–1918 рр.), Друга світова війна (1939–1945 рр.), встановленнятоталітарного комуністичного режиму в Україні та колишньомуРадянському Союзі. В цей період до трудової еміграції додається ще йполітична. Процес інтегрування українців у чужомовний світ бувскладним, про що свідчить історія української еміграції, яка є складовоюісторії України та країн перебування українських емігрантів.

Проблема еміграції тривалий час не досліджувалась в Україні. За рокинезалежності України, коли відновлюється історична пам’ять, помітно зрісінтерес до життя українців за кордоном, їхньої соціально-політичної діяльності,надбань у галузі економіки, науки, культури, освіти. Доступність зарубіжноїархівної україніки, популяризація здобутків діаспорних вчених, інтеграціяукраїнської науки у світову стали стимулюючими чинниками для розвиткудіаспорознавства. Вчені передусім з’ясовували теоретико-методологічні засадифеномену діаспори, її кількісного, якісного складу та внеску в державотворчіпроцеси Української держави, окреслили загальні підходи її взаємодії зісторичною батьківщиною, звертали увагу на окремі діаспорні інституції,постаті. Великий пласт джерельної інформації введено до наукового обігу зачасів незалежності України. Українська діаспора своїм буттямурізноманітнює та збагачує українську присутність у світі, а також надаєпосильну допомогу історичній батьківщині. Тому налагодження,розширення й зміцнення зв’язків з українською діаспорою – нашепершочергове завдання. Відповідно, велика роль у цьому належитьісторичній науці. Адже осмислення життя українців в еміграції сприятимезбереженню національної ідентичності, зближенню та консолідаціїукраїнців усього світу, визначатиме форми і напрямки співпраці.

У той же час, проблема всебічного аналізу публіцистичних матеріалівукраїнської діаспори США залишалася поза увагою науковців.Українськомовна періодика презентує українську діаспору як суспільнийфеномен, адже українська діаспора своїм буттям урізноманітнює та збагачує

197

українську присутність у світі, а також надає посильну допомогу історичнійбатьківщині. За матеріалами періодики з’ясовуємо місце та значення діаспори усоціально-економічному та суспільно-політичному житті незалежної України, їїролі в інформуванні про події, що відбуваються в Україні, світовогоспівтовариства, американської громадськості на противагу дезінформації зісторони Росії.

Маємо зауважити, що українською діаспорою видається близько 40періодичних видань (станом на 2017 рік), серед яких 10 українськомовнихвидань (на перше десятиліття ХХІ століття їх налічувалося близько 20).кількість українських газет у США більша, ніж у інших діаспор [1].

Варто виділити українськомовну періодику української діаспори США –«Америка», «Вісті Комбатанта», «Громадський голос», «Міст», «МолодаУкраїна», «Народна воля», «Наше життя», «Національна трибуна», «Післанецьправди», «Рідна школа», «Розбудова держави», «Час і Події», «Українськеслово», «Українське життя», «Свобода», «Самостійна Україна», «Nova газета»,«Zакордонна Газета». ». За структурою і системою рубрик ці видання даютьможливість вивчити питання, пов’язані зі збереженням національноїідентичності, національно-культурним життям українців у США.Найпопулярнішою газетою є «Свобода», заснована у 1893 році в США і єнайстарішою у світі українськомовною газетою, що видається безперервно.Електронний архів Свободи – це унікальне джерело інформації з історіїукраїнства. Він налічує понад 23 тис. чисел газети включно з першим [2]. Їїчитачами, як засвідчують більшість діаспорних українськомовних видань, єблизько 1,5–2 млн українців (0,5 % усього населення), 90 % яких живуть умістах США [3]. Звісно, це приблизний підрахунок, оскільки не всі українціпідписані на видання та мають бажання працювати з українськомовноюінформацією.

Здебільшого фундаторами часописів стали громадські організації. Середяких виділяємо Український народний союз, Злучений українськийамериканський допомоговий комітет, «Самопоміч», Світовий конгресукраїнців, Українська американська координаційна рада, Українськийконгресовий комітет Америки, «Україна – США», Світова федераціяукраїнських жіночих організацій, Союз українок Америки, Спілка українськоїмолоді, Пласт, Товариство української студіюючої молоді ім. М. Міхновського,Українська світова спілка професійних учителів, Шкільна рада, Науковетовариство ім. Т. Шевченка, Український музей, Український національниймузей, Український музичний інститут Америки, Український інститутАмерики, Український інститут модерного мистецтва та ін.

Компаративний аналіз щодо кількості та якості періодики серед діаспориСША та незалежної України проведемо на підставі «Дослідження медіаситуаціїв південних і східних областях України», що є підсумковим аналітичнимпродуктом якісного та кількісного моніторингу ЗМІ, який проводивсягромадською організацією «Інститут масової інформації», та соціальногоопитування, яке проводилося компанією «ГФК Юкрейн» за підтримкиУкраїнської ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується

198

Агентством США з міжнародного розвитку (2016 р.) [4]. Моніторингпроводився в шести регіонах України протягом одного місяця (уДніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Харкові, Сіверодонецьку, Краматорську).

У цьому контексті для нас важливо, що більш ніж мільйонне населення вОдеській області має 550 офіційно зареєстрованих друкованих видань, що єнайбільшим показником України. Водночас, за даними Національної ради зпитань телебачення і радіомовлення, – регулярно виходять не більше 20-ти.Звернемо увагу на тому, що переважна більшість газет виходитьросійською мовою, українською виходять тільки дві газети [4] .

Візьмемо м. Харків, який у ХІХ ст. вперше презентував українськійгромаді українські газети та журнали, правда російською мовою, боперебування у складі Російської імперії не дозволило друкувати інформаціюукраїнською мовою, як і відсутність бачення у середовищі більшостіукраїнської інтелігенції за українською мовою наукового та літературногомайбутнього. Лише наукова розвідка І. Срезневського у 1834 р. дещо проясниласитуацію щодо конкурентоспроможності української мови та її майбутнього[5]. Дозволимо собі нагадати, що Д.Багалій наприкінці ХІХ ст. писатиме про м.Харків як українське місто [6], згодом Ю. Шевельов визначатиме м. Харків якукраїнське місто у 20-30-х рр. ХХ ст. [7] .

Дані моніторингу ЗМІ на 2016 р. засвідчують про те, що на майже тримільйони мешканців Харківської області припадає всього 86 різних газет іжурналів, 90% місцевих ЗМІ є російськомовними, і навіть не маютьукраїномовних версій. Українською мовою видаються хіба що комунальні ЗМІ,наприклад, газета Харківської обласної державної адміністрації “Слобідськийкрай”. Єдиний виключно українськомовний інформаційний ресурс у Харкові— це проект громадянської журналістики «Справжня варта». За інформацієюджерел Інституту масової інформації, проект фінансово підтримує українськадіаспора в США [4]. До 2014 року в Луганській області виходило 17друкованих видань [4].

Таку ситуацію можна пояснити тим, що монетизувати українськомовніперіодичні видання на півдні та сході Україні дуже складно, оскільки восновному населення російськомовне. Також слід врахувати той фактор,що мовою заможних людей в Україні, мовою успіху в Україні, мовою бізнесу вУкраїні є російська мова. Російськомовні періодичні видання одразу можутьпрацювати з усією територією України. Проблема також у тому – якщоговорити конкретно про глянцеві журнали - велика частина їхнього доходу відреклами, а рішення про розміщення реклами, по-перше, приймають на 99%люди – російськомовні, люди російської культури. По-друге, треба так самомати на увазі, що на сьогоднішній день мовою заможних людей в Україні,мовою успіху в Україні, мовою бізнесу в Україні є російська мова. Ці двафактори визначають, з моєї точки зору, те, що домінують російськомовніглянцеві журнали.

Сучасна дослідниця Л. Біловус провела контент-аналіз українськомовноїперіодики української діаспори США, який дозволив визначити ключові

199

проблеми періодики. А саме питання культурно-освітнього та наукового життяскладають 37,6 %; релігійна тематика – 10,4 %; основні напрямки діяльностіорганізацій та установ – 14,7 %; популяризація українських традицій – 10,9 %;проблеми української мови – 4,5 %; збереження національної історичноїпам’яті – 8,2 %; підтримка демократизації українського суспільства,дипломатичні відносини – 10,6 %; соціально-економічна співпраця з Україноюта гуманітарна допомога – 3,1 %. Загалом, серед усього масиву публікаційпроблеми української незалежної держави займають 14,7 %, відповідно життядіаспори – 85,3 % [3].

Як засвідчує згадуваний нами моніторинг ЗМІ в Україні, рівень суспільноважливих матеріалів на місцеву тематику в друкованих ЗМІ Одещини склаввсього 24% від загальної кількості матеріалів, При чому, із цих 24%, більшетретини місцевих новин становить інформація про кримінал або про місцевіполітичні події, при чому в останньому випадку новини часто єзаангажованими. Одеські ЗМІ практично ігнорують тему збройногопротистояння на Сході. У друкованих виданнях цій темі присвячено лише 3%[4]. На майже три мільйони мешканців Харківської області 60% — цеприхована реклама, передрук «паркетних» повідомлень від влади, таінформація розважаль-ного характеру. Темі конфлікту на сході Україниприділено загалом 13% від загальної кількості матеріалів. Найбільше про цютему інформують телевізійні програми, оскільки цій темі тут при-свячено 28%матеріалів, натомість друковані та інтернет ЗМІ їй приділяють лише по 6% [4].

Загалом, серед усього масиву публікацій українськомовної періодикиукраїнської діаспори США, проблеми української незалежної державизаймають 14,7 %, відповідно життя діаспори – 85,3 % [3]. Зазвичай, особливуувагу у пресі діаспори звернено на ключові етапи українськогодержавотворення, на переломні сторінки української історії. Основною подієювважається відзначення ювілейних Днів Незалежності, які проходять уконтексті символічної репрезентації національної ідентичності українськоїдіаспори США. Активний дописувач газети «Свободи» Левко Хмельовськийнаголошує на перебігу святкування Дня Незалежності 24 серпня 2018 року уОмерсеті, Нью-Джерзі (загалом це характерно для усіх населених українсьоюдіаспорою територій). Так, мешканці „Українського села“ «зранку зійшлися вцентрі оселі на урочисте відзначення Дня Незалежности України. Усі булиодягнені у святкові вишиванки. Голова управи села Володимир Поплавськийпривітав сусідів зі святом і подякував за те‚ що вдалині від України шануютьземлю своєї молодости‚ а для багатьох – землю дідів та батьків‚ намагаютьсяпідтримувати її у державному та економічному будівництві. Серед учасниківзібрання були люди старшого віку‚ які в роки Другої світової війни булизмушені залишити рідні міста й села. Але значну частину мешканців складалилюди з так званої „четвертої хвилі“ еміґрації. Усі вони – патріоти України‚ усіволодіють українською мовою і шанують звичаї і традиції свого народу. Бувзачитаний Акт Проголошення Незалежности України, який 24 серпня 1991 рокунаписав Левко Лук’яненко. Усі заспівали гимн України і на щогли піднялипрапори США та України».

200

Події у Києві наприкінці 2004 р. настільки захопили українську діаспору вСША пробудженням національної свідомості, згуртуванням українців,необхідністю проведення кардинальних змін у країні та, здавалося б,реальністю їх реалізації, що інформація про Україну в цьому контексті щетривалий час займала місце на перших шпальтах українськомовної періодикиСША.

Редакція газети «Свобода», вітаючи своїх читачів із Днем Незалежності,наголошує, що «…ми єднаємося в молитві, щоб вшанувати тих, хтопожертвував своїм життям за незалежність України, та згадуємо в своїх думкахзахисників, які продовжують стояти на передній лінії фронту, щоб оборонятикордони України. Нехай же український прапор вільно майорить у кожномукуточку світу, символізуючи єдність, з якою безповоротно буде закріпленосуверенітет, незалежність та територіяльну цілісність України». РеволюціяГідності крізь призму періодики дає змогу діаспорянам максимально відчутиатмосферу, настрій тих напружених днів у Києві, як і сучасне протистояння наСході України, яке має конкретну назву у діаспорній періодиці – «війна».Тематично і змістовно періодика формує своєрідний меморіал «Небесній сотні»зі світлинами загиблих. Наприклад, Роман Лужецький звертає увагу читачів натому, що 26 серпня на оселі „Тризубівка“ Українського Спортового Осередку(УСО) „Тризуб” відбулося свято на честь 27-ої річниці відновленняНезалежности України „Єдина Україна – єдина з нами”. Після молитви „Божевеликий, єдиний” присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять „Небесноїсотні”, котрі загинули на Майдані Незалежности і воїнів, які віддали життя вДонецькій і Луганській областях за єдину Україну. До слова на сцену бувзапрошений учасник війни на сході України капітан Микола Левкун, котрийбув поранений осколком міни та втратив ноги і перебуває в США на лікуванніта реабілітації. Він висловив подяку за допомогу українській громаді тафондові „Revived Soldiers Ukraine”. Цей фонд був заснований 2015 року длялікування захисників України, які отримали поранення під час бойових дій вобороні батьківщини. Уже 22 бійці отримали необхідну допомогу у клінікахСША за кошти українців Америки».

З метою формування молодої генерації патріотів України, які відчуваютьсвою духовну спорідненість із нею, у багатьох навчальних закладах з 2014 р. в10 класі уведено новий навчальний предмет «Сучасна Україна» [43, с. 248]. С.452 Після Революції Гідності у періодичних виданнях українців СШАзапочатковуються нові рубрики: «Провідна тема дня», «Влада й гроші»,«Злочин без кари», «Гаряча точка», у яких кореспонденти й самі редакторивидань намагаються дати аналітичну оцінку різних подій, що відбуваються вУкраїні.

Безперечно, є чимало труднощів у середовищі української діаспори,зокрема пов’язані із кризою ідентичності, потребою матеріальногостимулювання українськомовної періодики, її популяризації серед нащадківдругого чи третього покоління емігрантів, розширенням території вжиткуукраїнської мови, збільшенням числа українознавчих шкіл, активізацією зусильна сприяння державотворчим процесам у нашій країні та активній участі у

201

громадсько-культурному житті українців у США, формування і збереженняними української ідентичності, передусім, серед молоді. Але, хочетьсянаголосити, що чимало тем, які презентує українськомовна періодикаукраїнської діаспори США у популяризації національної ідентичності, вартобуло б використовувати на шпальтах періодики незалежної країни, особливо усхідних та південних регіонах.

ЛІТЕРАТУРА:1. Багалий Д., Сумцов Н. Краткий очерк истории Харьковского

университета за первые сто лет его существования (1805–1905). –Харьков, 1906. – 329 с.

2. Біловус Л. Українськомовна періодика української діаспори США узбереженні національної ідентичності (1991–2017 рр.). – Авторефератдисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук заспеціальністю 07.00.01 історія України. С. 13

3. Дослідження медіаситуації в південних і східних областях України.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://imi.org.ua/monitorings/doslidzhennya-media-sytuatsiji-v-pivdennyh-i-shidnyh-oblastyah-ukrajiny/

4. Енциклопедія української діяспори: У 7-ми т. / Ред. В. Маркусь. Т. 1. Кн. 1.Нью-Йорк; Чікаґо, 2009; Енциклопедія української діяспори: У 7-ми т./ Ред. В. Маркусь. Т. 1. Кн. 2. Нью-Йорк; Чікаґо, 2012. 348 с.; Енциклопедіяукраїнської діяспори: У 7-ми т. / Ред. В. Маркусь. Т. 1. Кн. 3. Нью-Йорк;Чікаґо, 2018. 517 с.

5. З Днем Незалежности України! // Свобода. 2018. № 2. С. 8–9.[Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://svoboda-news.com/svwp/(дата звернення: 22. 03. 2019).

6. Лужецький Р. Свято України об’єднало українців світу // Свобода. 2018. №2. С. 8–9. [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://svoboda-news.com/svwp/ (дата звернення: 22. 03. 2019).

7. Офіційний сайт газети «Свобода». URL : http://svoboda-news.com/svwp/(дата звернення: 23. 03. 2019).

8. Срезневский И. Взгляд на памятники украинской народной словесности //Ученые записки Московского университета. 1834. Ч.VI. No 4. С. 134–150.

9. Хмельовський Л. Прапор України над «Українським селом» // Свобода.2018. № 2. С. 8–9. [Електронний ресурс ]. – Режим доступу:http://svoboda-news.com/svwp/ (дата звернення: 22. 03. 2019).

10. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття(1900 – 1941): Стан і статус. Вибрані праці: У 2 кн. Кн. І Мовознавство /Упоряд. Л. Масенко. К.: Вид. Дім «Києво – Могилянська академія». 2008. С.26 – 280.

202

УДК 347.78Конопліцька О. І.

к. філол.н., доцент кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

ВЕБ-САЙТИ ОДА ЯК ДОКУМЕНТАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

Основна діяльність ОДА сконцентрована на соціально-економічномурозвитку області, зокрема, виконанні бюджету і фінансової діяльності,управлінні майном, приватизації та підприємництва, містобудуванні,організації житлово-комунального господарства, побутового, торговельногообслуговування населення, функціонуванні транспорту і зв'язку, використанніта охороні земель, природних ресурсів і довкілля, організації науки, освіти,культури, фізкультури і спорту, соціального забезпечення та соціальногозахисту населення, зайнятості населення, охорони здоров'я, материнства ідитинства, питаннях сім’ї, молоді, праці та заробітної плати, міжнародних тазовнішньоекономічних відносин, оборонної роботи, забезпечення законності,правопорядку, прав і свобод громадян. Відповідно до цих завдань та напрямівдіяльність ОДА є складовою діяльності загальної системи органів виконавчоївлади і тому вони працюють у взаємозв’язку із вищими органами державноївлади України, центральними та іншими органами виконавчої влади, органамимісцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами,установами та організаціями. Зазначені вище завдання і зв’язки ОДАвизначають характер документування ними їх діяльності, видову та тематичнуспецифіку їх документаційних потоків, документаційних фондів, а такожвизначає структуру та зміст репрезентованої ними інформації, зокрема на їхвеб-сайтах. Документування управлінської діяльності, склад документів, щофіксують реалізацію ОДА покладених на них обов’язків, є офіційним джереломта підґрунтям у формуванні документаційних та електронних документальнихресурсів ОДА.

Важливим напрямом діяльності ОДА є виконання послуг і робота згромадянами та юридичними особами, громадськими об’єднаннями щодоопрацювання їх звернень, скарг та пропозицій. На веб-сторінках “Зверненнягромадян” пояснюються механізми зворотного зв'язку в роботі з громадянамичерез відділ роботи із зверненнями громадян, який функціонує у структуріОДА, розкривається персональний склад відділів, перелічуютьсярегламентуючі документи, публікуються накази голів ОДА, юридичні поради,зразки оформлення документів, листи громадян, а також доповідні записки,звіти, інші документи, що представляють детальну інформацію щодо виконанняроботи з цього питання. Разом з інформуванням про діяльність ОДА в галузісоціально-економічного та культурного розвитку області, це – один з найбільшпотужних та документально насичених розділів сайтів.

203

Правове регулювання створення та функціонування веб-сайтів ОДА упершу чергу визначається законами України, нормативно-правовими актамиПрезидента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють діяльністьорганів виконавчої влади. Нормативно-правова база, що має відношення дофункціонування ОДА та створення офіційних веб-порталів і веб-сайтів, можебути представлена декількома групами документів.

Перша група – законодавство у галузі розвитку демократичних засадгласності у сфері інформації, розвиток ефективної системи державногокерування, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави,утвердження громадянського суспільства.

Друга група нормативно-правових актів спрямована на унормуваннядіяльності органів виконавчої влади, у тому числі ОДА. Третя група керівнихдокументів безпосередньо стосується створення та функціонування веб-сайтіворганів виконавчої влади, зокрема ОДА. Веб-сайти ОДА як відкритідокументально-інформаційні системи, з одного боку, реалізують функціїоргану виконавчої влади з урахуванням специфіки діяльності конкретноїадміністрації, а з іншого боку – є складовою урядового ресурсу українськогосегменту мережі Інтернет. Одночасно веб-сайт ОДА виступає як самостійнийінформаційний ресурс адміністрації. Створення та функціонування цієїдокументально-інформаційної системи регламентовано низкою нормативно-правових документів, що визначають її завдання, оформлення, єдністьпрограмного забезпечення, ієрархічний взаємозв’язок її підсистем та елементів,зв’язок з іншими системами.

На веб-сайтах органів виконавчої влади розміщують: веб-ресурси іншихорганів влади, у підпорядкуванні яких перебуває даний орган; структурнихпідрозділів органу; місцевих та галузевих установ, підприємств, організацій, щоперебувають у сфері компетенції органу; інформаційні ресурси та відомості прозасоби масової інформації, засновником чи співзасновником яких є органвиконавчої влади; посилання сайти міжнародних організацій, з якимиспівпрацює орган виконавчої влади, а також ресурси, профіль яких належить досфери компетенції органу.

Веб-сайти ОДА складаються з обов’язкової (регламентованої нормативно-правовими актами) та ініціативної частин. Веб-документи, які розміщуютьОДА в обов’язковій частині сайту, можна поділити на такі групи: 1) документи,що містять установчі відомості та інформацію про персональний складкерівництва (найменування органу; основні завдання та нормативно-правовізасади діяльності та функції як у цілому, так і за управліннями та відділами;структура та керівництво органу; адреси, телефони, факс); 2) нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу; 3) документи щодорегуляторної діяльності органу (порядок реєстрації, ліцензування окремихвидів діяльності, зразки документів, необхідних для звернення громадян дооргану); 4 ) документи щодо виконання бюджету відповідного рівня;5) документи щодо діяльності у галузі комунальних послуг; 6) цільовіпрограми; 7) порядок оскарження рішень, прийнятих органом відповідногорівня; 8) перелік державних інформаційних ресурсів з питань, що належать до

204

компетенції органу. У зазначеній частині як окрема складова вказаних веб-документів або як самостійні записи фактографічних даних фіксують такіобов’язкові відомості: розпорядок роботи органу; поточні та заплановані заходиі події у відповідній сфері; відомості про проведення закупівлі товарів (робіт,послуг) за державні кошти; відомості про наявні вакансії; адреси електронноїпошти та веб-сайтів районних держадміністрацій; реквізити установ і закладівсоціальної сфери, підприємств, установ та організацій, що належать до сфериуправління органу.

Таким чином, низка чинних нормативно-правових актів у ціломузабезпечує створення та функціонування веб-сайтів ОДА як документально-інформаційних систем, спрямованих на оприлюднення документної інформаціїпро діяльність ОДА з різних напрямів, здійснення інформаційногодвостороннього зв’язку з державними установами, громадськимиорганізаціями, громадянами України, міжнародною спільнотою, виконаннясоціально-правових запитів громадян, реалізацію можливостей участі урозвитку інформаційного середовища в Україні.

Відзначаємо специфічні особливості “веб-документів” порівняно здокументами з паперовим носієм. На відміну від паперового документа, щофіксує певний зміст, на сторінках веб-сайта як масиву організованої певнимчином документної інформації, тексти нарощуються, щомісячно регулюється таконтролюється його наповнення на нормативну відповідність. Хоча веб-сайтиОДА за всіма своїми ознаками відповідають класичному розуміннюдокументально-інформаційної системи, вони відрізняються від, наприклад,локальних електронних систем (зокрема, електронного документообігу вустанові), оскільки є системою відкритого типу, яка передбачає наявністьзв’язків з іншими документально-інформаційними системами в Інтернет.

У підсумку зазначена документально-інформаційна система дозволяєзабезпечити прозорість діяльності органів виконавчої влади, здійсненняконтролю за їх діяльністю та у цілому виконувати ними свої управлінськіфункції. Інформація веб-сайтів у відкритому інформаційному просторі вже уперіод їх оперативного існування може бути використаною для проведенняісторичних, економічних, соціологічних та інших досліджень.

205

УДК 130.2+165 (477)Морщакова О.С.

к.філос.н., доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільський національний економічний університет

СОЦІАЛЬНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИІ ГРОМАДЯНИНА: КАТЕГОРІЙНИЙ АНАЛІЗ

Ключовим терміном в теорії соціальних прав є концепт «соціального». Щотаке «соціальне»? Згідно з поглядами ряду дослідників, «соціальне» має триосновних значення:

1. «Соціальне» як надприродне, надорганічне існування людини, яка упроцесі свого розвитку досягла стадії духовного життя.

2. «Соціальне» як синонім суспільного (тобто спосіб спільної діяльності чиорганізації людських взаємовідносин).

3. «Соціальне» як нормативне поняття, яке визначає сферу державного чинедержавного забезпечення умов існування і праці людей, а також регулюваннявідносин між ними з приводу задоволення потреб у захисті прав на гіднийрівень життя (наприклад «соціальна сфера суспільства», «соціальнезабезпечення»», «соціальна держава» тощо.) [7, с. 437].

В останній час інтерес до категорії «соціальне» значно підвищився.Поняття «соціальне» є засадничим для визначення таких категоріальнихдефініцій як «соціальна сфера», «соціальна демократія», «соціальна політика»,«соціальна допомога», «соціальна держава», «соціальні права» тощо. Термін«соціальне», наголошуючи на людині як основній соціальній цінності всуспільстві, додає «людського виміру» до основних понять суспільної науки

В юридичному аспекті опорною є категорія «соціальні права». Ввітчизняній та зарубіжній науковій літературі існує ряд визначень цієї категоріїта декілька підходів до з’ясування сутності соціальних прав. Наведемо кільканайбільш типових з них.

Ю.Тодика та В.Журавський зазначають, що соціальні права – це права,пов’язані з соціальними відносинами людини з суспільством, державою,колективами, іншими людьми. Нам здається, що це визначення не повністюрозкриває суть соціальних прав, адже всі відносини громадянина зсуспільством, тобто соціумом можна вважати соціальними.

Відомий правозахисник, Президент Гельсінського Фонду Прав людиниМарек Новіцькі стверджує, що казати про права людини можна лише тоді, колийдеться про відносини між владою та особою, яка цій владі підкорюється.Тобто, за Новіцькім, права людини – це лише характеристика стосунків міжвладою та індивідом. Особисті (громадянські) права виникають як рефлексіялюдської гідності, а соціальні права – є результатом суспільного договору ірівень їх забезпечення залежить лише від економічного розвитку країни.

О. Скакун пропонує наступну дефініцію: «Соціальні права – це можливості(свободи) особистості та громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою

206

силою, використовувати її самостійно або згідно з трудовим договором, тобтоправо на вільну працю (вибір виду діяльності, нешкідливі умови праці,гарантований мінімальний розмір заробітної платні тощо), право на соціальнезабезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя тощо» [6, с. 452].

Юридичний словник визначає основні соціальні права та свободи людини ігромадянина як сукупність конституційних прав людини (або лишегромадянина конкретної держави), які уможливлюють її претензії на отриманнявід держави за відповідних умов певних матеріальних благ. Основні соціальніправа і свободи людини покликані забезпечувати людини гідний життєвийрівень, право на працю та винагороду за неї, право на житло, право набезоплатне медичне обслуговування та інші.

Відомий теоретик прав людини П.Рабінович дефінує соціальні права якпевні можливості людини, які необхідні для її існування і розвитку уконкретно-історичних умовах, зумовлюються досягнутим рівнем розвиткулюдства і мають бути загальними і рівними для всіх людей [5, с. 184]. А зтакого розуміння випливає висновок, що здійснення прав людини, зокремасоціальних, обмежується наявним рівнем розвитку суспільства.

Соціальні права, правомірно вважають О.Лукашова та В.Туманова,конституційне визнання отримали на початку ХХ ст. і стосуються підтримки танормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда,визначають положення людини в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту,соціальної захищеності з метою створення умов, за яких люди можуть бутивільними від загроз, ризиків та нестатку [4, с. 91]. Гарантом реалізаціїсоціальних прав повинна бути соціальна правова держава.

Влучно зауважує відомий український конституціоналіст В.Шаповал, щовсі права людини – це не тільки соціальна, а й юридична категорія. Будучивстановлені у позитивному праві і тим самим визнаними державою, вонинабувають якості суб’єктивних прав, які тільки і можуть бути ефективнореалізовані [8, с. 225].

Загальна декларація прав людини проголошує, що кожна людина як членсуспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення прав,необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи, прав уекономічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національнихзусиль та відповідно до структури та ресурсів кожної держави (ст. 22).Положення цієї та інших статей Декларації були розвинені і деталізовані вМіжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Європейськійсоціальній хартії, Конституціях багатьох країн, в тому числі й України.

Необхідний перелік основних соціальних прав і свобод людини ігромадянина був закріплений в Міжнародному пакті про економічні, соціальні ікультурні права, який визначив планку цих гарантованих прав, нижче котроїцивілізована держава не повинна опускатися. Цей пакт Україна ратифікувала у1973 році і перелік основних прав і свобод закріпила в своїй Конституції.

Характеризуючи в узагальнений спосіб конституційну доктрину, як таку,зазначимо, що вирізняються три основні підходи до визначення основнихсоціальних прав і свобод людини і громадянина.

207

Перший з них полягає у тому, що багато конституцій взагалі не визнаютьтакої категорії прав на відміну від конституційно визнаних особистих(громадянських) і політичних.

Другий підхід характеризується констатацією наявності обов’язку(принципів) сучасної держави забезпечити кожному члену суспільстванормальні умови для розвитку особистості та гідний рівень життя. Конституціїзакріплюють обов’язок державних органів керуватися цими принципами, але ціправа не підлягають судовому захисту на відміну від громадянських іполітичних.

Третій підхід визнає основні соціальні права окремим видом прав іприрівнює їх до громадянських і політичних. Такого підходу дотримується іУкраїна.

На нашу думку, основні соціальні права та свободи людини і громадянинав Україні не можна вважати другорядними правами, які підпорядковані іншим,зокрема політичним і особистим. Адже саме матеріальні умови (помешкання,медичне обслуговування, соціальне забезпечення тощо) значною міроювизначають якість життя сучасної людини. Без цих прав неможливозабезпечити гідність людської особистості. Більше того, без цих прав багато вчому втрачають сенс усі інші права людини. На підтвердження зазначеної тезистосовно розширення значення соціальних прав правомірно звернутися доДекларації соціального прогресу та розвитку, проголошеної ГенеральноюАсамблеєю ООН (11 грудня 1969 р.), яка серед основних соціальних прав, щоповинні забезпечуватися сучасними державами, на першому плані ставитьправо жити в гідних умовах та використовувати досягнення соціальногопрогресу (стаття 1).

Соціальні права та свободи людини і громадянина – це сукупністьконституційних прав людини, які уможливлюють її претензії на отримання віддержави за відповідних умов певних матеріальних благ, вони покликанізабезпечувати людини гідний життєвий рівень, право на працю та винагородуза неї, право на житло, право на безоплатне медичне обслуговування та інші.

Отфрід Гьофе зазначає, що соціальним правам (від їжі, одягу, здоров’я допраці та освіти) – притаманна континуальність, на одному полюсі якої мимаємо просте виживання, а на іншому – вже певне благо: «легке, приємне,чудове життя» [1, с. 114]. Внаслідок цього, такі права не обов’язково маютьбути (відносно) добре окресленими порівняно з правами, «визначеними зогляду на відмову від насилля».

Отже, система соціальних прав в сучасний період розширюється, до нихправомірно відносити не тільки традиційний перелік, зокрема право на працю,страйк, соціальне забезпечення, а також інші права, які дозволяють людиніпретендувати на «гідне життя».

Поняття «гідні умови», як і супутнє йому поняття «достатній життєвийрівень», базуючись на зазначених «основних соціальних правах», передбачаєзначне збагачення соціальних нормативів, які зумовлюють «нормальне»існування індивіда в європейському цивілізованому суспільстві початку ХХІстоліття. Соціальні нормативи визначають нову парадигму розуміння сучасного

208

суспільства постіндустріального типу, коли орієнтація на подальший розвитокпромислово-виробничих суспільних механізмів поступається місцем визнаннюлюдини вищою цінністю і метою суспільного поступу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації. – Київ: ППС-2002, 2007. – 436 с.2. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка,

проф. О.В. Петришина - Харків, «Право», 2002. - 432 с.3. Конституційне право України / За заг. ред.. Погорілко В.Ф. – К.: Наукова

думка, 1999р. – 734 с.4. Права человека: Ученик для вузов / Отв. ред. чл..-корр. РАН, д.ю.н.

Е.А.Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 573 с.5. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина – К.: Атіка,

2004. – 464 с.6. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-

т внутр. дел, 2000. – 704 с.7. Філософський словник соціальних термінів / Під загальною ред. В.П.

Андрущенка – К.-Х., 2002 – 672 с.8. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. – К.: Юридична

фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.

Мукомела І. Б.к. іст. н, доцент кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

ЕЛЕКТРОННІ АРХІВИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Однією з найважливіших особливостей сучасного етапу розвиткусуспільства є його всеохоплююча інформатизація, під впливом якоївідбуваються кардинальні зміни в багатьох сферах життєдіяльності суспільства.Цей процес не оминув і демократизації архівної системи та впровадженняінноваційних технологій. Входження України до єдиного iнформаційногопростору та розвиток інформаційно-комунiкаційних технологій призвели донакопичення документiв та iнформаційних ресурсів з цифровими носіями. Томуперед архівістами постала проблема зберігання такого виду інформації тастворення електронних архівів.

Сьогодні потрібно не лише забезпечити користувачам доступ до архівнихдокументів через інформаційні бази та читальні зали, а й надати якомога повнута об’єктивну інформацію про склад та зміст архівних фондів через глобальнумережу Інтернет.

Інформатизація архівної справи – це комплекс організаційних, науково-методичних та технологічних заходів, які забезпечують створення за єдиними

209

методологічними та методичними засадами взаємопов’язаних інформаційнихтехнологій в архівній справі, формуванні національних архівних інформаційнихресурсів [4].

Інформатизація архівної справи в Україні розпочинається на початку 1990-х років зі створення архівних інформаційних ресурсів та локальних баз данихрізних рівнів:

- загальносистемного – створення АІПС загальноукраїнськогофондового каталогу, який передбачає створення баз даних на всі фондиархівних установ України на основі облікової інформації фондового каталогу,що міститься в картці фонду. БД дозволяє здійснювати пошук інформації покожному архіву, номеру, категорії, типу фондів, предметно-тематичній ознаці,географічній назві та прізвищу;

- внутрішньоархівного – база даних фондового та подокументного рівняз актуальних питань різної функціональної спрямованості окремихцентральних та обласних архівів;

- загальноукраїнської системи «Національна архівна інформаційнасистема «Архівна та рукописна україніка», яка передбачає створення єдиноїінформаційної системи, що має поєднати облікові та науково-пошукові функціїрівня фонду на всі існуючі у світі українознавчі архівні фонди [1:237].

У 2000 р. створено Центр інформаційних технологій Державного комітетуархівів України i відкрито офіційний веб портал державної архівної службиУкраїни в Інтернеті (http://www.archives.gov.ua). У результаті реалізаціїпрограми системної інформатизації галузі в архівах функціонує програмнийпродукт «Архівні фонди України», що відповідає сучасним вимогам обмінуінформацією. Програму розповсюджено по державних архівах і запропонованодля використання в академічних, бібліотечних та музейних архівних установахі підрозділах.

Розвитку інформатизації архівної галузі сприяють відповідні державніпрограми щодо створення: інформаційної системи «Центральний фондовийкаталог» (відповідно до рішення колегії Держкомархіву у 2001 р.); мережіІнтернет-ресурсів державних архівів 2000– 2005 рр.; умов для більшефективного впровадження в архівних установах сучасних інформаційнихтехнологій (проект програми розвитку архівної справи на Україні на 2006–2010 рр.). Ці програми реалізуються силами архівних установ.

Так, програма зі створення мережі Інтернет-ресурсів державних архівівпередбачає: на першому етапі – створення центру Web-ресурсів галузі вДержкомархіві з побудовою локальної мережі, уведенням в експлуатаціюсерверів і надання центральним та іншим архівам, розташованим у Києві,доступу через них до Інтернету; на другому етапі – упровадження поштових,Web-серверів і серверів баз даних у регіональних архівах; на третьому –побудову галузевої мережі передачі даних. При цьому комунікаційний центр уДержкомархіві забезпечує супровід Web-серверів архівів, адміністрованупередачу інформації з галузевої мережі в Інтернет з розвинутою системою їїзахисту.

210

У 2007 р. було створено Центральний державний електронний архів України(ЦДЕА України). Ця подія стала найкращим проявом політичної волі надержавному рівні щодо збереження цифрових ресурсів (електроннихдокументів, електронних інформаційних ресурсів). Нині ЦДЕА Україниздійснює координацію діяльності органів державної влади, місцевогосамоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від формивласності в галузі електронного діловодства, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, електронного документообігу, електронногоцифрового підпису, зберігання та використання інформації [2:13].

Електронний архів – інформаційна система, що приймає, зберігає та надаєкористувачам та державним архівам доступ до архівних документів велектронному вигляді (профільні документи) тривалого або постійного термінівзберігання. Відповідно до Положення державної установи "Центральногодержавного електронного архіву України" (далі ЦДЕА України),затвердженного наказом Держкомархіву України від 21.06.2007 р. № 97, доскладу документів архіву входять:

· електронні документи установ – джерел формування НАФ, переданідержавними архівами;

· електронні інформаційні ресурси;· електронні документи та інформаційні ресурси особового походження,

передані державними архівами та їх власниками;· службові видання в електронному вигляді, що не надходять у

встановленому порядку до Книжкової палати України та бібліотек-депозитаріїв;

· електронні документи юридичних і фізичних осіб, що в установленомупорядку надійшли у власність держави з-за кордону;

· електронні страхові копії особливо цінних та унікальних документів таінформаційних ресурсів, що зберігаються в органах державної влади, місцевогосамоврядування, на підприємствах, установах, організаціях незалежно відформи власності;

· облікові документи та архівні довідники: описи, каталоги, путівникитощо.

Із перших років діяльності Центральний електронний архів став науково-методичним центром з питань розробки стратегічного напряму розвиткуархівної справи та електронного діловодства, впровадження та організаціїелектронного документообігу, роботи з документами в електронній формі,технологій зберігання та використання їх інформації [3].

Отже Центральний державний електронний архів України виконуєзавдання та функції держави з управління архівною справою та діловодством,забезпечує облік, збереженість документів Національного архівного фонду тавикористання відомостей, що в них містяться.

Таким чином, інформатизація архівної справи сьогодні є одним із факторівякісно нового науково-інформаційного забезпечення розвитку економіки, наукиі культури.

211

ЛІТЕРАТУРА:1. Архівознавство: Підручник для студентів іст. факультетів вищих

навчальних закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури, та І. Б. Матяш.– К.: «КМ Академія», 2002. – 356 с.

2. Боряк Г. В. Десять років інформатизації архівної справи в Україні:проблеми, здобутки, перспективи // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук. пр. / Геннадій Боряк. – 2002. – Вип. 5.– С. 9 –18.

3. Електронний архів [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.archives.gov.ua/Electronic/E_A.php – Загол. з екрану.

4. Кузова Н. Інформатизація архівної справи в Україні (1991-2014 рр.):історичні та правові аспекти [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://nmetau.edu.ua/file/kuzovova_informatizatsiya_arhivnoyi_spravi – Загол.з екрану.

УДК 069(477)+004Недошитко І. Р.

к. істор. н., ст. викладач кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Сучасне суспільство, яке ще недавно описувало себе за допомогоютермінів системної цілісності і локальних структур, змінилося. Тепер соціальнесередовище переживає період адаптації до мережевих форм взаємодії вспілкуванні та обміні інформації. Соціальний простір епохи модерну таінформаційне поле існують сьогодні у світі здорового глузду, і суб’єктвимушений перебувати у цих світах одночасно. Особистість існує в просторіпотоків, у ситуації з величезною кількістю можливостей вибору. Соціальнідетермінанти за таких умов послаблюються, суспільна система поступаєтьсянеформальним об’єднанням, новітні інформаційні технології сприяють цьому.Усе більша кількість суспільних утворень мають вигляд соціальних мереж.Сьогодні соціальні мережі асоціюються з особливим видом структур, які єінтернет-платформою для створення й підтримки особистих і професійнихзв’язків між людьми. Соціальна мережа – це інтерактивний найбільшвикористовуваний веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасникамимережі. Сайт являє собою автоматизоване соціальне середовище, що дає змогуспілкуватися групі користувачів, об’єднаних спільним інтересом. Зв’язокздійснюється за допомогою веб-сервісу внутрішньої пошти або миттєвогообміну повідомленнями [1, c. 508–509].

Швидкість зростання популярності соціальних мереж демонструє високузатребуваність саме такого сервісу в усьому світі: для завоювання уваги 50 млн

212

користувачів радіо знадобилося 38 років, телебаченню – 13, Інтернету – чотирироки. Для того щоб набрати 10 млн користувачів, Facebook потрібно було 852дні, Twitter – 780 днів [2].

В Україні стрімкий розвиток соціальних мереж як найбільш популярноїформи горизонтального спілкування дослідники [3, c. 5] пов’язують з успіхамиінформатизації, що на сьогодні забезпечила доступ до інформаційних ресурсівхоча ще й не всім громадянам, але вже охопила найбільш соціально активнучастину населення.

Так, за інформацією We are social, на початок 2018 р. в Україніналічувалося майже 26 млн активних користувачів Інтернету, що становило 58% від загальної кількості населення, а соціальні мережі налічували 13 млнкористувачів, із них 22 % використовували для доступу смартфони [4].

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій неминучевпливає на наукову та культурну сферу діяльності, задоволення потребсуспільства й держави в технологічному поступі. Адже інформаційно-комунікаційні технології в сучасних умовах розвитку це не просто технічнаінфраструктура, пов’язана з комп’ютеризацією, а й глобальний інструментперерозподілу ідей. Таким чином, симбіоз інформації, знань та інформаційно-комунікаційних технологій дає змогу практично використовувати ресурсиінформаційного суспільства для розв’язання практичних проблем культури.

Авторитет України як держави у світі значною мірою залежить від того,наскільки дбайливим буде ставлення в країні до своєї історико-культурноїспадщини, збереження та розвиток культурної спадщини є однією з умовреальної євроінтеграції України. А тому курс на євроінтеграцію та перспективаприєднання України до Єдиного європейського інформаційного простору(Single Information Space), Європейського освітнього та дослідницькогопросторів (European Reseach Area) та Європейського культурного простору(European Cultural Area) ставить перед Українською державою завданнярозвитку національної сфери інформаційно-комунікаційних технологій такультурно-освітньої сфери в руслі європейських тенденцій.

Становлення електронних бібліотек, оцифровування культурної спадщинита накопичення цифрового контенту є як однією із основних тенденцій усучасній культурі, так і об’єктивною умовою розвитку глобальноїінформаційної цивілізації.

Україна має досить значну кількість визначних історико-культурнихпам’яток. Наша держава є однією із провідних країн Європи за кількістюоб’єктів культурної спадщини. Значна кількість пам’яток історії зберігається уфондах українських музеїв. Саме музеї на сьогодні є одним із головнихсоціальних інститутів, які виконують функцію формування історичної пам’ятінароду, донесення до всього суспільства, а особливо молоді знань про минуле.За даними громадських експертів нині в Україні діє близько 5 тис. музеїв [5]. Вепоху новітніх технології приходить час коли музеям необхідновикористовувати можливості, які надає їм мережа Інтернет. Не приховуючи,можна вказати про те, що відсутність музею в Інтернеті практично рівноціннавідсутності музею в інформаційному просторі взагалі. Все більша кількість

213

музеїв приймають рішення створювати свої веб-сайти, щоб представлятиінформацію про себе, висвітлювати свою діяльність для збільшення кількостівідвідувачів. Сучасний веб-сайт музейного закладу має бути інтегрованим урізні соціальні мережі та об’єднання. За допомогою соціальних мереж простішета зручніше отримувати відгуки й мати зворотний зв’язок з іншими закладамикультури та суспільними організаціями і залучати їх до різних проектів(виставок, наукових зборів, обговорення виставлених музейних колекцій;залучення приватних фондів до цієї діяльності, рекламування, поширення тадрук збірників і книжкових видань, пропагування власне науково-дослідноїроботи). На сьогодні свої сторінки у популярних соціальних мережах маютьнайбільші музеї України: Національний музей історії України, Меморіальнийкомплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945років», Національний художній музей України, Національний музей літературиУкраїни, Національний музей Тараса Шевченка й інші.

За підтримки Українського культурного фонду, у 2018 році в Україні почавроботу сайт «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України»[6]. Місією проекту є збереження та передача знань, розширення можливостейта виховання у людей поваги і сприйняття культурного розмаїття. Метоювіртуального музею є відтворення й репрезентація у сучасній і доступній формінематеріальної культурної спадщини України та збільшення зацікавлених осібу знайомстві з культурним надбанням нашого народу та вивчення традицій, щосприятиме формуванню єдиного культурного простору України. Унікальністьмузею полягає в об'єднанні наявних культурних та дослідницьких ініціатив,сприянні максимальному розповсюдженню знань про традиційну культуруукраїнців, створенні прецеденту впровадження сучасного формату облікуоб'єктів нематеріальної культурної спадщини за кластерною (регіональною)методологією [7].

Варто зазначити, що за допомогою соціальних мереж привертається увага і докризових явищ в українській культурі. Так, у березні 2017 року в Україні стартувавпроект #SOSмайбутнє ― громадська ініціатива, що виникла у Facebook з метоюокреслити масштаби гуманітарної кризи в країні та кардинально змінити ситуаціюспільними зусиллями громадян. Першим етапом реалізації проекту стало нанесенняна інтерактивну мапу 100 об’єктів, які потребують негайного порятунку [8].Наступним етапом стало створення «Порталу добрих справ» ― потужного веб-ресурсу. В основі «Порталу добрих справ» ― концепція краудсорсінгу такраудфандінгу, де волонтери, населення, меценати, міжнародні донатори можутьразом, спільними зусиллями та коштом, відновлювати занедбані державою об’єкти.На сьогодні, завдяки даному проекту вдалося відновити будинок відомогоукраїнського композитора Миколи Леонтовича [9], зробити Підгорецький палацкращим: проект по відновленню елементів балконної групи Підгорецького замкубув повністю реалізований. Також були виготовлені та встановлені нові двері направий балкон [10].

Отже, із розширенням функціональних можливостей Інтернету і розвиткомновітніх технологій заклади культури й освіти, зокрема музеї, переглядаютьсвої методи співпраці з потенційними слухачами. Використання нових

214

можливостей соціальних мереж дозволяє музеям розширити і якісно оновитисвою працю у напрямі вивченні, збереження й популяризації пам’яток духовноїта матеріальної культури, дасть можливість стати більш відкритими,доступними і привабливими для сучасної людини, еволюціонувати в науковийта культурний центр.

ЛІТЕРАТУРА:1. Глобалізація і безпека розвитку / За ред. О. Г. Білоруса – К., 2001. – 734 с.2. Совин О. Соціальні мережі: даремна трата часу чи місце для науки? / О.

Совин // Каменяр : інформ.-аналіт. часоп. – Режим доступу:http://kameniar.lnu.edu.ua/?p=1783. – Назва з екрана (дата звернення:24.03.2019).

3. Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянськогосуспільства : [монографія] / [О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І . Попикта ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ,2014. – 260 с.

4. Kemp S. Digital in 2018: World’s internet users pass the 4 billion mark[Electronic resource] / S. Kemp // We Are Social. – Mode of access:https://wearesocial.com/blog/2018/01/global-digital-report-2018. – Title fromthe screen (date access: 20.03.2019).

5. ЧупрійЛ. Стан та проблеми музейної справи в Україні / Л. Чупрій[Електронний ресурс].– Режим доступу: http:// getmanps.at.ua/publ/stan_ta_problemi_ muzejnoji_spravi_v_ukrajini/1-1-0-52 (дата звернення21.03.2019)

6. Український центр культурних досліджень [Електронний ресурс].– Режимдоступу: https://www.facebook.com/ukrccs/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARDzJqZkiR_nVQEWCoMYDhb4iK06ZE5p4KxZMiz27lTZZsCc9Cl9DKfD5E5uHEh2tvw5cUaa0CFPcHmv (дата звернення 23.03.2019)

7. Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини [Електроннийресурс].– Режим доступу:www.virtmuseum.uccs.org.ua (дата звернення23.03.2019)

8. В Україні з’явиться перший онлайн-реєстр занедбаних пам'яток культури[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://artukraine.com.ua/n/v-ukraini-zyavitsya-pershiy-onlayn-reyestr-zanedbanikh-pamyatok-kulturi/#.XJaFFIpR3Dc (дата звернення 23.03.2019)

9. Будинок Леонтовича довели до аварійного стану: як рятуватимутьунікальну пам’ятку [Електронний ресурс].– Режим доступу:https://24tv.ua/ru/natalja_zabolotnaja_tag5490 (дата звернення 23.03.2019)

10. 10. Звіт про діяльність БФ «Софос» за 2018р. [Електронний ресурс].–Режим доступу:https://www.facebook.com/SophosCharityFund/videos/416598709091443 (датазвернення 23.03.2019)

215

УДК 65.011.56Патряк О. Т.

к.е.н., викладач кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет,

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ

Характерною рисою суспільства на сучасному етапі є його глибокаінформатизація. Рівень інформатизації визначається рівнем застосовуванихінформаційних технологій. Одним з основних напрямків розвиткуінформаційних технологій є системи управління, які застосовуються дляавтоматизації таких завдань, як управління виробництвом, обліком, збутом,кадрами, фінансами та інформаційними ресурсами.

Ще пару років тому навіть професіонали говорили про системиелектронного документообігу як про «світле майбутнє». А вже зараз вониактивно використовуються на великих і середніх підприємствах, в державнихструктурах і інтерес до них не перестає рости. Теза про неможливістьефективного забезпечення документаційного управління без впровадженняелектронного документообігу в повному обсязі підтверджується сьогодні.

Згідно загальнодоступним джерелами: система електронногодокументообігу (СЕД) - організаційно-технічна система, що забезпечує процесстворення, управління доступом і поширення електронних документів вкомп'ютерних мережах, а також забезпечує контроль над потоками документівв організації [1]. В сучасній організації системи електронного документообігустають обов'язковим елементом ІТ-інфраструктури. З їх допомогоюпідвищують ефективність діяльності комерційні компанії та промисловіпідприємства, а в державних установах на базі технологій електронногодокументообігу вирішуються завдання внутрішнього управління, міжвідомчоївзаємодії та взаємодії з населенням. Спочатку системи розглядалися лише якінструмент автоматизації завдань класичного діловодства, але з часом сталиохоплювати все більш широкий спектр завдань. Сьогодні розробники СЕДорієнтують свої продукти на роботу також і з різними внутрішнімидокументами (договорами, нормативної, довідкової та проектноюдокументацією та ін.).

Основні переваги системи електронного документообігу: весь внутрішнійдокументообіг реєструється в системі, яка дозволяє контролювати рух івиконання документів; система дозволяє зберігати різні редакції документів;СЕД дозволяє автоматизувати бізнес-процеси обробки і виконання документів;виключається можливість дублювання документів; підтримується обмінданими, і інтегруються з іншими обліковими системами.

Використання СЕД призводить до скорочення часу на обробку документів,спрощення системи пошуку і організації папок СЕД, що забезпечує швидкий

216

доступ до потрібних даних. Впровадження СЕД, як правило, веде до якіснонових змін на рівні виконання управлінських рішень, підвищенняпродуктивності праці. Для комерційних підприємств це - фактор виживання ірозвитку, для відомств і державних структур - можливість більш ефективновирішувати державні завдання, реалізувати можливість оперативної взаємодії зрізними суб'єктами і між відомствами.

До того ж СЕД використовуються для вирішення прикладних завдань, вяких важливою складовою є робота з електронними документами: управліннявзаємодією з клієнтами, обробка звернень громадян, автоматизація роботисервісної служби, організація проектного документообігу та ін.

Вибір системи документообігу залежить від розміру компанії, наборуможливостей СЕД. З українських виробників можно відзначити АСКОД, АтласДОК, Megapolis.Документообіг, ДОК ПРОФ, і FossDoc.

Проте, система електронного документообігу має свої недоліки. Їх вартобрати до уваги при прийнятті рішень про їх впровадження. Якщо компаніявпроваджує систему електронного документообігу з початку свого заснування,то "стресів" у співробітників воно не викличе. Основною проблемоювпровадження системи електронного документообігу є модернізація технічноїінфраструктури, в тому числі придбання необхідного обладнання (джерелабезперебійного живлення, сервери і т.д.) і програмного забезпечення, а такожнастройка системи відповідно до організаційної структури компанії.

Також існують прогалини в інформаційній безпеці. Наступний недолік церізке збільшення потоку документообігу. Як результат - сервери несправляються, падає продуктивність праці. При наявності паперовогодокументообігу такий різкий ривок неможливий. Ще один недолік - цезбільшення трудовитрат як наслідок збільшення документообігу.

Іншою проблемою є навчання персоналу навичкам роботи з системоюелектронного документообігу. В разі недостатньої підготовленості персоналунавіть найдосконаліша система СЕД, яка ідеально підходить для організації,буде малоефективна.

Слабкою ланкою електронного документообігу в Україні є надсиланняелектронних документів одній установі іншим установами. Цей процесускладнений тим, що в установах впроваджені системи електронногодокументообігу різних розробників, в яких відсутні модулі для підготовкивихідних електронних документів та опрацювання вхідних електроннихдокументів за єдиними правилами. Тому для надсилання електронногодокумента, доводиться друкувати ці електронні документи і надсилати їх ізпаперовим носієм.

Однією з найскладніших сфер для впровадження автоматизованихінформаційних систем в Україні є передовсім документообіг державнихструктур. 20 червня 2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнятоРозпорядження № 421-р «Про передачу деяких бюджетних призначень длявпровадження СЕД та проектів інформатизації». Це означає, що у 2018 роціз’явиться можливість реалізувати проекти інформатизації у органах державноївлади. Такий крок допоможе підвищити відкритість, прозорість та ефективність

217

їх діяльності завдяки можливості впровадити та модернізувати системиелектронного документообігу[2].

Системи електронного документообігу, впроваджені в Україні удержавних органах, мають різні архітектури, запропоновані різнимивиробниками, а відповідно й різну структуру електронного інформаційногоресурсу. Це суттєво впливає на два важливих процеси у життєвому цикліелектронних документів в Україні: порядок обміну вихідними/вхіднимиелектронними документами між установами, в яких встановлені різні системиелектронного документообігу, та порядок приймання-передавання електроннихдокументів від установ-фондоутворювачів (із різних систем електронногодокументообігу) на архівне зберігання до державних архівних установ. Органвиконавчої влади здійснює електронний документообіг через спеціальнітелекомунікаційні мережі або телекомунікаційні мережі загальногокористування [3]. Організація документообігу установи здійснюється задопомогою системи електронного документообігу, що інтегрується із системоювзаємодії.

Ми вважаємо, що необхідно створити загальнодержавну системуелектронного документообігу в масштабах України за рахунок створенняєдиної державної системи електронного документообігу. Такі проекти,наприклад, впроваджені в Естонії та Казахстані.

Таким чином, впровадження СЕД, незалежно від сфери її діяльностіорганізації, чисельності її персоналу і території присутності - складнийбагатоетапний процес, який необхідно удосконалювати і реалізовувати в усіхорганізаціях, так як дана система дозволить систематизувати, полегшити іпідвищити ефективність роботи всієї організації.

ЛІТЕРАТУРА:1. Прилипко Н.О. Вдосконалення системи електронного документообігу в

органах державної влади / Н.О. Прилипко // Збірник наукових працьДонецького державного університету управління. Серія : Державнеуправління. –2014. –Т. 15, Вип. 286. –С. 155-164.

2. Електронний документообіг впроваджують в держорганах [Електроннийресурс] /– Режим доступу: https://dealssign.com/uk/vprovadzhennya-elektronnogo-dokumentoobigu-v-derzhorganah/

3. 3. Про затвердження Типового порядку здійснення електронногодокументообігу в органах виконавчої влади [Електронний ресурс]:постанова КМУ від 28.10.2004 року № 1453. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1453-2004-%D0%BF.

218

УДК 94 (437.1/.2:477)Стефанишин О. В.

к. іст. н., доцент кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

ДОГОВІРНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКОЇСПІВПРАЦІ У СФЕРІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Юридичні питання, що виникають із цивільних, трудових, сімейних ікомерційних правовідносин, як правило потребують втручання кваліфікованогоспеціаліста. Та якщо перебування за межами власної держави виключає такуможливість, то, насамперед, слід розраховувати на допомогу від органівюстиції країни перебування, що мають право приймати рішення та здійснювативідповідні дії. Зважаючи на це Україна і Чеська Республіка ще на початковомуетапі формування засад міждержавних взаємин, обумовили необхідністьналагодження співробітництва у галузі правових відносин. Їх договірнимпідґрунтям стало підписання низки відповідних документів.

Основоположним документом у формуванні широкої договірно-правовоїоснови став “Договір про дружні відносини і співробітництво” від 26 квітня1995 р. Він задекларував як загальні положення, так і конкретні напрямивзаємної співпраці між Україною та Чеською Республікою. Зокрема, удев’ятнадцятій статті документа поряд із домовленостями розвивати ті напрямиспівробітництва, що ґрунтуються на обміні досвідом та інформацією в сферіборотьби з кримінальною злочинністю, особливо з тероризмом, незаконнимобігом наркотиків, повітряним та морським піратством, незаконним вивезеннямкультурних цінностей, вирішенні міґраційних питань, вказувалося також нанеобхідність надання взаємної правової допомоги у цивільних, сімейних такримінальних справах [1, 1–9 ].

Ключовим в галузі правових відносин можна вважати “Договір міжУкраїною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільнихсправах”, підписаний 28 травня 2001 р. Його укладення було обумовлене,насамперед, модернізацією галузевого законодавства в обох державах тапрактики його застосування органами юстиції, адже з часу налагодженнядипломатичних відносин у вирішенні правових питань сторони опиралися наположення “Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік іЧехословацькою Соціалістичною Республікою про правову допомогу і правовівідносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах” від 12 серпня 1982 р.[3]. Новостворений документ законодавчо обумовив можливість для громадянобидвох держав користування на території іншої таким же правовим захистомособистих і майнових прав, як і її власні громадяни.

Структурно Договір складається із шести глав: загальні положення,правова допомога; офіційні документи; передача речей і валютних цінностей;колізійні норми та норми встановлення повноважень; визнання та виконання

219

рішень, заключні положення, що, в свою чергу, поділяються на розділи. Йогозміст розкривається у положеннях, що визначені шістдесят однією статтею,згідно яких Україна та Чеська Республіка беруть на себе зобов’язання надаватиодна одній правову допомогу шляхом здійснення окремих процесуальних дій,зокрема складання, направлення та вручення документів, проведенняекспертиз, допиту учасників, свідків, експертів та інших осіб, а такожвиконання рішень органів юстиції.

Власне четверта глава договору відображає ключові аспекти співробітництвау визначеному напрямі. Так, компетенції, положення про особистий статус,визначення правоздатності та дієздатності особи визначається відповідно дозаконодавства тієї сторони, на території якої вона перебуває. Допомога всімейних правовідносинах здійснюється у випадках укладення, розірвання чивизнання недійсним шлюбу, набуття особистих та майнових правовідносинподружжя, батьківства й відносин між батьками та дітьми, усиновлення ідотримання виконання обов’язку з утримання. Спадкове право вимагаєузгодження між сторонами законодавства про успадкування, визначившизаходи з охорони спадщини, видачі та умови переходу її державі, а такожправила складання, скасування, відкриття та оголошення заповіту. Розділп’ятий про зобов’язальне право визначає договірні зобов’язання при укладеннідоговорів, що регулюються законодавством, яке, в свою чергу, обирається зазгодою їхніх учасників. Речове право потребує роз’яснень щодо відшкодуванняшкоди та отримання права власності. Трудові правовідносини та їх компетенціятакож є предметом для розгляду у цьому документі [2, 1−20].

Україна та Чеська Республіка у даному Договорі також домовилися щодовзаємовизнання та виконання рішень у цивільних і кримінальних справах, атакож рішення арбітражних (третейських) судів, одночасно означивши підставидля їх відмови. Окрім цього, п’ятдесят восьмою статтею передбачено правоособи, на користь якої винесено рішення, на відшкодування витрат з визнаннята виконання рішень.

Разом із тим, незважаючи на ґрунтовність та ефективну реалізаціюДоговору, виникла потреба його доповнення у питаннях забезпечення захиступрав дітей та поглиблення співробітництва судів обох країни у сімейнихсправах та справах про особистий статус. На виконання цих завдань 14 вересня2007 р. у Празі міністрами юстиції О. Лавриновичем та Ї. Поспішілом булопідписано “Протокол між Україною та Чеською Республікою про внесення зміндо Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу вцивільних справах” [4]. Затверджені зміни стосувалися правовідносин міжбатьками та дітьми, опіки та піклування над неповнолітньою дитиною(відповідно до Протоколу – особа, яка не досягла18 років), усиновлення,скасування та визнання усиновлення недійсним.

Підсумовуючи, зазначимо, що на сьогодні українсько-чеська співпраця всфері правових відносин регулюється двома двосторонніми документами танизкою багатосторонніх договорів, угод та конвенцій. Із початку встановленняміждержавних взаємин було досягнуто домовленостей у найважливіших сферахправовідносин, маючи на меті попередити можливість виникнення

220

непорозумінь чи спорів між громадянами своїх країн. На перспективу дляудосконалення співробітницта в означеній галузі, Україна та Чеська Республікавизнають за необхідність наповнення договірно-правової бази, а такожрозширення контактів між установами та органами юстиції, шляхом організаціївзаємних консультацій, практикумів, тренінгів тощо.

ЛІТЕРАТУРА:1. Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України, м.

Київ Ф. 2 Двосторонні договори і угоди оп. 6 Спр.659. Договір про дружнівідносини і співробітництво між Україною та Чеською Республікою (26квітня 1995 р.), 9 арк.

2. Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України, м.Київ Ф. 2 Двосторонні договори і угоди оп. 6 Спр. 2536. – Договір міжУкраїною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільнихсправах (25 січня 2001 р.). Повноваження на підписання. Протокол прообмін ратифікаційними грамотами (9 серпня 2002 р.), 20 арк.

3. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік іЧехословацькою Соціалістичною Республікою про правову допомогу іправові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах[Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203_009.

4. Протокол між Україною та Чеською Республікою про внесення змін доДоговору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу вцивільних справах [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203_051.

УДК 378

Шкіцька І. Ю.д-р філол. наук, професор кафедри документознавства,

інформаційної діяльності та українознавстваТернопільський національний економічний університет

МЕТОД КЕЙСІВ ЯК СПОСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ: ЗА І ПРОТИ

В умовах сьогодення, коли роль викладача в навчальному процесізмінюється, пошук нових освітніх технологій, які забезпечують загальнийрозвиток особистості, формують її світогляд, спонукають до творчості,стимулюють прагнення здобувати змістовні знання самостійно, є особливоактуальним. Одним із сучасних педагогічних методів, який відзначаєтьсявеликим потенціалом активізації пізнавальної діяльності студентів, є методкейсів, чи кейс-метод. Це техніка активного проблемно-ситуативного аналізу –

221

навчання шляхом виконання конкретних завдань (кейсів), що базуються нареальних економічних, соціальних і бізнес-ситуаціях. Цей метод уважаютьметодом колективного практичного навчання. Він передбачає дослідженняситуації, визначення суті проблеми та пошук оптимального рішення.

В основі кейсового завдання повинні лежати фактичний матеріал чиреальна життєва ситуація. Найважливіше в цьому методі – пов’язати теоретичнізнання з реальністю [1, 130]. Метод кейсів допомагає мотивувати студентів,оскільки переконливо доводить важливість вивчення тої чи тої дисципліни.

Уперше кейс-технологію («Case Study») використали в Гарвардській школіправа в 1870 році, але популяризувати її почали лише у 1920-х рр. Перші кейсибули складені з права та бізнесу. «У моду» цей метод увійшов у кінці ХХ ст.Будучи особливим видом навчального матеріалу, метод кейсів постає способомйого використання під час навчання [3].

Не зі всіх навчальних предметів однаково легко скласти велику кількістьситуаційних завдань. Наприклад, з дисциплін лінгвістичного циклу розробитикейси важче, ніж з документознавчих і правознавчих навчальних курсів. Дотого ж кількість кейсових завдань з різних тем дисципліни може істотнорізнитися.

Кейсове завдання повинно мати визначену структуру. Її становлять фабулаабо опис місця події, опис учасників, проблема чи їх сукупність та проект чиваріанти вирішення проблеми. Розробляючи кейсові завдання, педагогуважливо враховувати вікові особливості цільової аудиторії, а також рівень їїпідготовки та життєвий досвід. Викладач, який складає кейси, повинен матипроект розв’язку (у деяких випадках може бути більше ніж три варіантивирішення проблеми: ідеальний розв’язок, правильне рішення, допустимевирішення).

Метод кейсів можна використовувати під час аудиторних занять, дляконтролю знань, а також для організації самостійної роботи студентів. Під часаудиторних занять краще пропонувати студентам завдання, яке базується наситуації, що може бути по-різному трактованою та містить більше однієїправильної відповіді. Такі завдання викликають дискусії та жваве обговореннярізних шляхів їх виконання. Це, у свою чергу, стимулюватиме розвитоккритичного мислення студентів, а також їхніх комунікативних навичок.

Поради щодо використання кейс-методу в навчальному процесі:– кейс-метод краще застосовувати на завершальному етапі вивчення теми /

дисципліни;– пропоноване ситуаційне завдання повинно стосуватися теми, яку

вивчають студенти;– не варто перевантажувати ситуаційне завдання великою кількістю

проблем;– для уникнення суб’єктивності педагогу важливо розробити критерії

оцінювання розв’язку кейсового завдання, беручи до уваги те, що рішення,запропоноване студентом, може бути несподіваним для викладача абонестандартним;

222

– надто розлогі умови завдання, а також числові дані поганосприймаються на слух, тому їх краще подавати в роздрукованому вигляді абонадсилати студентам їх електронні версії;

– персоніфікація в кейсовому завданні наближує ситуацію до життєвої,надає їй динамічності;

– складність ситуації для аналізу повинна відповідати можливостямстудентів і їхньому рівню знань;

– важливо вводити в ситуацію для аналізу учасників різних віковихкатегорій з різним досвідом, не забуваючи при цьому про гендерний підхід;

– за великої кількості студентів в аудиторії варто використовуватирізнотипні кейси з декількома варіантами розгляду ситуацій;

– студенти повинні бути попередньо ознайомленими з правиламирозв’язання проблемних ситуацій.

Дуже часто під час формулювання ситуаційних завдань викладачіприпускаються помилок. До основних недоліків можемо віднести такі:а) відірваність завдань від життя, надмірна безособовість й узагальненістьвикладу інформації, двозначність; б) відсутність учасників ситуації, низькаперсоналізованість; в) неактуальність пропонованої для аналізу інформації;г) неорієнтування на групову роботу; д) банальність описуваної ситуації тавелика очевидність правильної відповіді.

Загалом до переваг методу кейсів можна віднести:– розвиток логічного мислення й аналітичних здібностей на шляху до

знань (викладач робить акцент не на отриманні готового знання, а на йогопошуку);

– закріплення теоретичного матеріалу;– висока емоціогенність;– збагачення життєвого досвіду та поглиблення знань у професійній сфері;– вироблення навичок командної роботи в одному проблемному полі;– активна взаємодія / співпраця викладача та студента;– вироблення навичок пошуку оптимального виходу зі складних ситуацій;– краще запам’ятовування здобутої інформації;– можливість застосування здобутих знань на практиці;– розвиток комунікативних навичок, уміння слухати інших й обстоювати

свою позицію, брати участь у дискусії та суперечці, формування толерантності.Серед недоліків кейс-методу виокремлюємо такі:– «енергозатратність»: створення кейсів вимагає від викладача великих

затрат часу та креативності, але це підвищує його професійний рівень і дає новебачення навчальної дисципліни;

– надмірне захоплення цим методом шкодить системності та глобальностізнань. Уміння розбиратися в низці ситуацій повинно доповнювати системутеоретичних знань з навчальної дисципліни. Вузькість спектру ситуацій«обкрадає» студентів;

– різний рівень залученості студентів у процес аналізу проблемної ситуації;– велика ймовірність втрати контролю над діяльністю груп під час дискусій.

223

Слід також відзначити, що обмеженість у часі, неналежна підготовкастудентів до занять, їх пасивність, огруплення мислення, домінантнийколективізм (страх студента висловити думку, яку не поділяє більшість), атакож авторитарність викладача та велика дистанція між викладачем істудентом знижують ефективність використання цього методу в навчальномупроцесі.

Таким чином, незважаючи на згадані недоліки, використання кейс-методуу вищій школі має значні переваги: дає змогу активізувати студента, сприяєкращому засвоєнню інформації, урізноманітнює підходи до викладання й готуєстудента до майбутньої професійної діяльності. До того ж кейс-метод єзахопливим для самого педагога, стимулює його до поглиблення знань іпроектування навчальної дисципліни на реальне життя, що, у свою чергу,забезпечує більшу практичну спрямованість вищої освіти.

ЛІТЕРАТУРА:1. Орлик О. В. Кейс-метод і особливості його застосування при підготовці

фахівців у ВНЗ / О. В. Орлик // Теорія та методика навчанняфундаментальних дисциплін у вищій школі : зб. наук. праць. – Кривий Ріг :Видавничий відділ НМетАУ, 2012. – Вип. VII. – С. 128-135.

2. Ситуационный анализ, или анатомия кейс-метода / под ред. д-ра социолог.наук, проф. Сурмина Ю. П. – К. : Центр инноваций и развития, 2002. – 286с.

3. Gateway to case study method [Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.casemethod.ru.

УДК 811.161.2’367Юрій Щербяк

д-р пед. наук, професор кафедри документознавства,інформаційної діяльності та українознавства

Тернопільський національний економічний університет

РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧА В ОРГАНІЗАЦІЇНАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ШКОЛІ

Постановка проблеми. Нові соціально-економічні умови розвиткуУкраїнської держави, її входження до європейського співтовариства та Світовоїорганізації торгівлі спонукають до змін в усіх сферах суспільного життя,зокрема, в системі освіти, яка відповідає за відтворення інтелектуального йдуховного потенціалу народу, слугує засобом вирішення проблем розвиткунауки й техніки, культури й національного відродження, становленнядержавності, утвердження принципів демократії, підвищення рівня якостіжиття громадян. У зв’язку з цим, особливого значення набуває формуваннякомунікативної культури педагога, яка є важливим аспектом успішності

224

організації освітнього процесу у вищій економічній школі. У Національнійстратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. наголошується, щоосновною вимогою до сучасного викладача є його ґрунтовна науковапідготовка, високий світоглядний і методичний рівень лекцій і практичнихзанять, сучасне педагогічне мислення, загальна культура, моральність,гуманістична спрямованість діяльності.

Комунікативна культура педагогічних працівників вищої школи маєміжособистісний характер і забезпечується їхньою здатністю до спілкування.Різні аспекти проблеми спілкування та формування стилю міжособистісноївзаємодії знайшли висвітлення у філософських, психолого-педагогічних ісоціальних дослідженнях: теоретико-методологічні основи професійногоспілкування (Киричук В.О., Максименко С.Д., Орбан Л.Є., Савенкова Л.О.,Синиця А.А., Семиченко В.А., Титаренко Т.М., Яценко Т.С.); проблемипедагогічної взаємодії (Бал Г.А., Вієвська М.Г., Власенко В.В., КондрашоваЛ.В., Нечаєва Л.В.); формування комунікативних умінь і навичок (БілоусоваЗ.І., Кирилова І.Г., Васильєва М.П., Каплинський В.В., Косова Н.М., КоцьМ.А.,Шепеленко Т.Я.); культура педагогічного спілкування (Байкін Ф.Ф.,Грехньов В.С., Гриценко Т.С., Ільяєва І.А., Омельченко С.Д. та ін.).

Незважаючи на досить широкий спектр досліджень, проблема формуваннякомунікативної культури викладача вищого економічного навчального закладузалишається недостатньо вивчена, тому вимагає уваги та подальших науковихрозвідок.

Отже, метою дослідження є розкрити особливості комунікативноїкультури як складової педагогічної культури викладача вищого економічногонавчального закладу.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманихнаукових результатів. Перехід до інформаційного суспільства супроводжуєтьсяпрагненням людства до осмисленості буття, моральності, осягненнярізноманітних систем цінностей, що призводить до зростання ролі комунікації,як складного соціального феномену. Внаслідок цього актуалізується новакомунікативна парадигма у контексті якої феномен комунікативної культуриперетворюється на один із провідних чинників соціальної стійкості йупорядкованості завдяки його стабілізаційному впливу на соціально-комунікативні процеси [2, с. 243]. Отже, сучасному суспільству потрібнакреативна, інтелектуально розвинута особистість, якій притаманні соціальназацікавленість і активність, здатність до самореалізації, а також інформаційната комунікативна культура, оскільки інформативні види людської діяльностістановлять основні компоненти сфери освітніх послуг.

На нашу думку, поняття «комунікативна культура» характеризує сутністьспілкування як систему взаємодії, стосунків, контактів тощо, визначає його якцілісне суспільне й духовне, зокрема психологічне й моральне утворення. Зазмістовим наповненням воно наближається до комунікативної етики (системиморальних принципів, норм і цінностей, покликаних надавати міжособистіснимта загальносуспільним взаєминам гуманістичного значення) і забезпечує,передусім, успішну адаптацію людини до соціального середовища.

225

Структуру комунікативної культури фахівця утворюють такі професійновалентні компоненти:

· світоглядний (система поглядів і знань майбутнього фахівця, етичних іестетичних норм обраної професії), спрямований на досягнення професійногорезультату через високий духовний потенціал, визнання абсолютної цінностіособистості, дотримання у повсякденній міжособистісній діяльності прийнятихетичних норм;

· мотиваційний (мотиви комунікативної поведінки, комунікативніустановки, професійна спрямованість), у якому домінує потреба розуміння йусвідомлення особливостей майбутньої професії;

· власне комунікативний (комунікативні вміння і навички, професійнаспрямованість мовлення), скерований на усвідомлення спілкування як засобудосягнення мети у міжособистісних стосунках, розвитку й саморозвиткуособистості, стимулу для формування важливих особистісних і професійнихякостей;

· емоційно-вольовий (тактовність, витримка, толерантність), який сприяєдобору доцільних емоційно виправданих засобів мовного і немовного впливу;

· конструктивний, як здатність обирати оптимальний стиль спілкування івзаємодії, комунікативної поведінки, адекватного сприйняття особистістю себеяк фахівця [5].

Незважаючи на те, що поняття комунікативної культури ще остаточно несформувалося, в сучасних науково-педагогічних дослідженнях відображенірізноманітні його аспекти. Так, наприклад, за О. Рудницькою [4],комунікативна культура педагога, як система його особистісних якостей,включає наступні компоненти: творче мислення, культуру мовної дії, культурусамоналаштування на спілкування, культуру жестів і пластики рухів у ситуаціїспілкування, культуру сприйняття комунікативних дій партнера поспілкуванню, культуру емоцій, культуру комунікативних умінь. У свою чергу,А. Акімяк [1] підкреслює, що комунікативна культура педагога виражається вйого умінні встановити гуманістичні, особистісно-орієнтовані взаємини зстудентами і колегами та передбачає наявність у нього: орієнтації на визнанняпозитивних якостей іншого; здатності до емпатії, розуміння та врахуванняемоційного стану іншої людини; вмінь давати позитивний зворотний зв’язокіншому, мотивувати студентів на діяльність і досягнення в ній; конкретнихкомунікативних умінь; поваги до самого себе, знання власних сильних сторін,вміння використовувати їх у власній діяльності; здатності здійснюватипедагогічну підтримку організації спільної діяльності та міжособистісногоспілкування студентів; мовної культури.

Як складова професійної культури педагога, комунікативна культуравключає професійну мовленнєву культуру і професійну культуру мислення іхарактеризується особистісною й професійною цінністю та спрямованістю наіншого суб’єкта комунікативного процесу. У його ході комунікативна культураособистості характеризується вмінням кожного з партнерів створювати такі

226

психологічні умови, які сприятимуть прояву на оптимальному рівні їхньогоінтелектуально-вольового й морально-етичного потенціалу.

Комунікативна культура виражається в умінні установлюватигуманістичні, особистісно-орієнтовані взаємовідносини зі студентами таколегами, що передбачає наявність у педагога наступних якостей:

· орієнтації на позитивні, сильні сторони, значимість та уважність доіншої людини;

· здатності до розуміння та врахування емоційного стану іншого;· вміння мотивувати людей на досягнення поставленої мети;· повага до самого себе, знання своїх переваг, уміння використовувати їх

у власній діяльності;· сила характеру, якості лідера та здатність зацікавити.В умовах інформаційного суспільства до комунікативної культури

педагога, окрім усного та письмового викладу інформації, науковці відносятьвикористання технічних засобів комунікації, які дозволяють: орієнтуватися всучасному медіа-просторі, розуміти основні принципи функціонування різнихвидів і засобів масової інформації; розрізняти інформацію за рівнем впливу наособистість, аналізувати та оцінювати медіа-повідомлення; знати правилакультури спілкування в інформаційному суспільстві та методи захисту відможливих негативних впливів у процесі масової комунікації; збирати,обробляти, зберігати та передавати інформацію з урахуванням пріоритетівпрофесійної діяльності; самостійно створювати медіа-повідомлення в галузіпрофесійної діяльності [3, с. 382-384].

Вважаємо, що успішність усіх професій типу «людина – людина» прямопропорційна рівню професійної комунікативної культури фахівців, щопереконливо доводить аналіз науково-педагогічної літератури.

Висновки дослідження й перспективи подальших наукових розвідок.Комунікативна культура викладача вищого економічного навчального закладувизначається як інтегроване утворення особистості як суб’єкта професійноїдіяльності, яке сприяє його особистісному та професійному зростанню іводночас забезпечує реалізацію професійної компетентності в комунікативнійдіяльності у навчально-виховному процесі академічного середовища. Вона маєзагальнокультурні ознаки та виявляється у внутрішній особистісній культуріфахівця; зумовлюється розвитком і саморозвитком особистості та виявляється утворчому характері освоєння кращих зразків комунікативної діяльності;забезпечується впорядкованістю знань, норм, цінностей і зразків поведінки,прийнятих в суспільстві, органічною, природною і невимушеною їх реалізацієюу професійній діяльності; ґрунтується на вмінні легко встановлювати контакт упроцесі спілкування, вчасно проявляти гнучкість, психологічний і професійнийтакт, емоційну стійкість, володіти вербальними і невербальними засобамикомунікації та мовним етикетом; є чинником і засобом професійної адаптації йсамоактуалізації особистості у професійній сфері тощо.

227

ЛІТЕРАТУРА:1. Akimiak Amantius. 2018. Rozvoj hudbnosti žiakov zo sociálne znevýhodneného

prostredia. In: Pedagogické diskusie : Časopis vysokoškolských pedagógov,študentov a mladých výskumníkov na Inštitúte Juraja Páleša PF KU v Levočia v Kňazskom seminári biskupa Jána Vojtaššáka KU v Spišskej Kapitule. Levoča: Vydavateľstvo MTM, 2018, roč. IV. Č. 1, s. 25-28

2. Аксьонова В. І. Формування комунікативної культури особистості в умо-вах глобалізації та інформаційного суспільства / В. І. Аксьонова. // Науковізаписки КУТЕП. — Вип. 10. — 2011. — Серія: Філософські науки. — С.239–258.

3. Литвин А. В. Інформатизація професійно-технічних навчальних за-кладівбудівельного профілю : монографія / Андрій Вікторович Литвин. — Львів :Компанія «Манускрипт», 2011. — 498 с.

4. Рудницька О. П. Педагогіка : загальна та мистецька : навч. посібник / О.П. Рудницька. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2005. — 360 с.

5. Шовкун М. П. Складові комунікативної культури студентів [Елект-ронний ресурс] / М. П. Шовкун. — Режим доступу :brar.org.ua/sections_load.php?s=culture_science_education&id=6451&start=2.

228

Наукове видання

МАТЕРІАЛИ

IV МІЖНАРОДНОЇНАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«Україна в умовах реформуванняправової системи: сучасні реалії

та міжнародний досвід»

(5-6 квітня 2019 року)ТОМ IІ

Підписано до друку 29.03.2019 р.Формат 60x84 1/16. Гарнітура Times.

Папір офсетний. Друк на дублікаторі.Умов. друк. арк. 14,1. Облік.-вид. арк. 15.7

Зам. № У250-20. Тираж 100 прим.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справидо Державного реєстру видавців ДК № 3467 від 23.04.2009 р.

Віддруковано у видавничо-поліграфічному центрі ТНЕУ «Економічна думка»

46004 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11тел. (0352) 47-58-72