Молодь і ринокdspu.edu.ua/biblioteka/wp-content/uploads/2017/09/2_145_2017.pdf · Формування навичок композиторської діяльності

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 2 (145) лютий 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 27.02.2017 р. Ум. друк. арк. 18,69.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №4 від 23.02.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№2 (145) лютий 2017

Володимир Юрженко, Інна АгалецьМетодологічне бачення місця основ етикету в змісті загальноосвітньоїдіяльності галузі “Технології” та підготовці майбутніх учителів технологій…………....................….6

Анатолій ПавленкоРозвиток освітніх особистісних результатів учнів сучасної початкової школи:компетентності і парадигми………..............................................................................................…13

Юлія КузьменкоСтворення нормативно-правової основи системи професійної освіти педагогічних кадрів в Україні….17

Анна ГрітчинаФормування громадянської відповідальності підлітків: законодавчий аспект……........…………….22

Ольга Гуменюк, Василь ГуменюкОсобливості та спрямованість організації освітнього процесу у медичних університетах України…….26

Оксана Хомишак, Галина ХомишакФормування педагогічної культури батьків в умовах ДНЗ……..................................................….32

Юлія Колісник-ГуменюкДосвід навчання викладачів професійно-художнього профілю у Німеччині (культуротворчий аспект)....36

Ірина КарпаВеб-квест у роботі з учнями загальноосвітньої школи…...........................................................…..42

Юрій СтецикВикористання інтерактивних технологій на уроках правознавства….............................................…46

Світлана ЦюраОсобливості та спрямованість соціально-педагогічної роботи з сиблінгами……...................……..50

Оксана ТурДіалог як важлива умова формування комунікативної компетентностімайбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності………………...................…55

Людмила ФедороваОсобливості формування професійної компетентності вчителя початкової школив контексті практичної підготовки………….................................................................................…59

Наталія ГоловаСоціально-психологічна класифікація проблем дистантних сімей та їх вплив на особистість підлітка…63

Ганна СлозанськаКатегорії клієнтів фахівця із соціальної роботи в об’єднаній територіальній громаді……………..…68

Олена ПоліщукМодель формування правової компетентності майбутніх менеджерів у вищих аграрних навчальних закладах...74

Оксана БаштовенкоМоніторинг самопочуття студентів для визначення ролі фізичної культури в адаптації до учбового процесу....78

Ганна АлєксєєваПрактичні аспекти проектування та розробки файлового менеджеру для ОС ANDROID…………..83

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Владимир Кувачев, Татьяна ЧернаяПрименение статистических методов анализа для адекватной интерпретации результатов контроляостаточных знаний соискателей высшего образования на примере парного t-критерия Стьюдента…87

Людомир Філоненко, Петро ТурянськийСлужіння музиці: творчі обрії Зіновія Бабія…………..............................................................……..91

Ольга ЛучаніноваФункціонування оновленої виховної системи сучасного вищого технічного навчального закладу: теорія і практика….96

Корнель СятецькийВидавнича, просвітницька й звукозаписуюча діяльністьЙосипа Гошуляка – яскравого представника української діаспори…………..................................100

Ірина ГавранФормування творчої особистості майбутніх акторів кіно……........................................................105

Ліана Бурчак, Світлана ТарасенкоОцінка індивідуального здоров’я студентів в умовах навчання…..............................................…..110

Олександра НімиловичСлово Івана Франка в музичному трактуванні Богдани Фільц…...............................................….114

Руслан ТроцькийМодель формування готовності до управлінської діяльностімайбутніх офіцерів у процесі фахової підготовки………….................................................................121

Юрій ДобушВокально-хорова підготовка школярів: особливості, інноваційні підходи………..................……….126

Орися БілоусОсобливості соціального функціонування хорової культури в Україні……............…………………130

Тетяна Варянко, Лариса ІванченкоВдосконалення навчання іноземної мови в технічних вищих навчальних закладах………….......…134

Михайло ЗубрицькийІван Франко як економіст………............................................................................................……139

Лілія КобільникПоезія Тараса Шевченка у хоровій творчості Сидора Воробкевича………..............………………143

Дзвенислава ВасиликСуспільно-креативна роль музики в творчості Осипа Маковея….............................................….148

Юлія ЗолотькоПоняття соціокультурної компетентності у змісті сучасної професійної підготовки вчителя іноземної мови у ВНЗ...152

Наталія ДрібнюкПедагогічний репертуар для фортепіано в творчості галицьких композиторівІ пол. ХХ ст. (історичний контекст та спроба узагальнення)…........................................................156

Альона Солонська, Тетяна КульчицькаРозвиток мовлення в процесі соціальної адаптації дітей старшого дошкільного віку…………………..161

Галина ЯремкоЕфективний професійний розвиток педагогів: принципи та компоненти……..........................……..164

Сергій КарасєвичАктивізація процесу фізичного cамовдосконалення студентів засобами самостійної роботи………169

Альзубейди АльгейсФормування навичок композиторської діяльності у майбутніх учителів музики як психолого-педагогічна проблема….174

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№2 (145) February 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 27.02.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 4, 23.02.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№2 (145) February 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Volodymyr Yurzhenko, Inna AhaletsThe methodological vision of the place of the etiquette basis in the content of generaleducation branch “Technology” and in the preparation of teachers of future technology….......………….6

Anatoliy PavlenkoThe development of personal educational outcomes of pupils of the modern primary school:the competencies and paradigms……….........................................................................................…13

Yuliya KuzmenkoThe creation of the normative and legal basis of the professional educationof the pedagogical personnel in Ukraine……………............................................................................17

Anna HritchynaThe formation of civil liability of teens: the legislative aspect……......................................…………….22

Olha Humenyuk, Vasyl HumenyukThe features and orientation of the organization of educational processin the medical universities of Ukraine…………....................................................................................26

Oksana Homyshak, Halyna HomyshakThe formation of parents’ pedagogical culture in the conditions of preschool educational establishments……32

Yuliya Kolisnyk-HumenyukAn experience of training of teachers of vocational-artistic profile in germany (the creative of culture aspect)....36

Iryna KarpaThe web quest in the work with the pupils of the secondary school…..............................................…..42

Yuriy StetsykUsing the interactive technologies at the law lessons…....................................................................…46

Svitlana TsyuraThe features and orientation of the social and pedagogical work with siblings…….......................……..50

Oksana TurThe dialogue as an essential condition of formation of communicative competenceof future professionals in documentation and information activities………………...............................…55

Lyudmyla FedorovaThe features of formation of professional competence of teacherof primary school in the context of the practical training…………....................................................…59

Nataliya HolovaThe social and psychological classification of problems of distant families and their influence on the personality of a teenager…63

Hanna SlozanskaTypes of clients of specialist in social work in the united territorial communities…...............……………68

Olena PolishchukThe model of formation of legal competence of future managers in higher agricultural educational institutions…74

Oksana BashtovenkoMonitoring of the feeling of students with the aim of determinationof the role of physical culture in the adaptation to the educational process……………...........................78

Hanna AlyeksyeyevaThe practical aspects of designing and developing of the file manager for the OS ANDROID….……………83

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Volodymyr Kuvachov, Tetyana ChornaThe implementation of statistic smethods of analysis concerning the relevant interpretation of results of thecontrol of knowledge of applicants of higher education on the example of paired Student t-test….………..87

Lyudomyr Filonenko, Petro TuryanskiyThe devotion to music: the creative horizons of Zinoviy Babiy…….......................................…………..91

Olha LuchaninovaThe functioning of the updated educational system of modern highertechnical educational institution: the theory and practice……………….................................................96

Kornel SyatetskiyThe publishing, educational and sound recording activitiesof Josyp Hoshulyak – the bright representative of the ukrainian diaspora…………...............................100

Iryna HavranThe formation of the creative personality of future film actors…....................................................….105

Liana Burchak, Svitlana TarasenkoAn evaluation of individual health of students in the conditions of studying…..................................…..110

Oleksandra NimylovychThe word of Ivan Franko in the musical interpretation by Bohdana Filts.......................................…….114

Ruslan TrotskiyThe model of formation of readiness of future officers to the management activity in the professional training…121

Yuriy DobushThe vocal and choral training of students: the features and innovative approaches……........………….126

Orysya BilousThe features of social functioning of choral culture in Ukraine……...........................…………………130

Tetyana Varyanko, Larysa IvanchenkoThe improvement of foreign language teaching at the technical higher educational institutions…..…………134

Mykhaylo ZubrytskiyIvan Franko as an economist……….........................................................................................……139

Liliya KobilnykPoetry of Taras Shevchenko in the choral works of Sydor Vorobkevych……….............………………143

Dzvenyslava VasylykThe social and creative role of music in the work of Osyp Makovey...........................................…….148

Yuliуa ZolotkoThe notion of socio-cultural competence in the content of modern professional trainingof teacher of foreing language at higher education institution………....................................................152

Nataliya DribnyukPedagogical repertoire for piano in the work of galician composersof the first half of the twentieth century (the historical context and an attempt to generalize)….............156

Alyona Solonska, Tetyana KulchytskaThe development of speech in the process of social adaptation of children of senior preschool age…………..161

Halyna YaremkoThe effective professional development of teacher: the principles and elements………...................…..164

Serhiy KarasyevychAn activation of the process of physical improvement of students by means of independent work….……….169

Alzubeydy AlheysThe formation of skills of composition activity of future music teachers as a psychological and pedagogical problem….174

6

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Епіграфом до цього науковогообґрунтування необхідності впровадження основетикету в практику підготовки майбутніх учителів

УДК 378.011.3 – 051:62/69:177Володимир Юрженко, доктор педагогічних наук,

професор, кафедри теорії і методики технологічної освіти та комп’ютерної графікиДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”

Інна Агалець, кандидат педагогічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу науковоїреферативної та аналітичної інформації у сфері освіти

Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського, НАПН України

МЕТОДОЛОГІЧНЕ БАЧЕННЯ МІСЦЯ ОСНОВ ЕТИКЕТУ В ЗМІСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЇ” ТА ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Стаття пропонує методологічний погляд на практику реалізації основ етикету в змісті предмета“Трудове навчання” в основній школі та у змісті підготовки вчителя технологічної освіти. Розглядаєтьсяпроблема формування особистості в умовах реалізації себе у сучасному світі через формування певного рівняповедінкової культури як адаптивного, гнучкого інструменту для практики вибору елементів власної освітньоїтраєкторії та осмислення діяльності в умовах високотехнологічного й інформаційно насиченого виробництва.

Ключові слова: методологія, діяльність, фракталізація, конструкти, основи етикету, трудовенавчання, освітня галузь “Технології”, підготовка вчителя.

Літ. 14.

Владимир Юрженко, доктор педагогических наук, профессор,кафедры теории и методики технологического образования и компьютерной графики

ГВУЗ“Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория СковородыИнна Агалец, кандидат педагогических наук, доцент, старший научный сотрудник отдела научной

реферативной и аналитической информации в сфере образования

Государственной научно-педагогической библиотеки Украины имени В.А. Сухомлинского, НАПН Украины

МЕТОДОЛОГИЧЕСКОЕ ВИДЕНИЕ МЕСТА ОСНОВ ЭТИКЕТА В СОДЕРЖАНИИОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОТРАСЛИ “ТЕХНОЛОГИИ” И ПОДГОТОВКЕ

БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГИЙ

Статья предлагает методологический взгляд на практику реализации основ этикета в содержаниипредмета “Трудовое обучение” в основной школе и в содержании подготовки учителя технологическогообразования. Рассматривается проблема формирования личности в условиях своей реализации в современноммире через формирование определенного уровня поведенческой культуры как адаптивного, гибкогоинструмента для практики выбора элементов собственной образовательной траектории и осмыслениядеятельности в условиях высокотехнологического и информационно насыщенного производства.

Ключевые слова: методология, деятельность, фрактализация, конструкты, основы этикета, трудовое

обучение, образовательная отрасль “Технологии”, подготовка учителя.

Volodymyr Yurzhenko, Doctor of Sciences(Pedagogy), Professor of the Theory and Methods of TechnologicalEducation and Computer Graphics Department State Higher Education Institution

“Pereyaslav-Khmelnytskiy Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University”Inna Ahalets, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor, Senior Research Officer Senior Researcher of the Scientific

Abstract and Analytical Information in Education DepartmentState Vasyl Sukhomlynskiy Scientific and Educational Library

National Academy of Pedagogical Science of Ukraine

THE METHODOLOGICAL VISION OF THE PLACE OF THE ETIQUETTE BASIS IN THE CONTENT OF GENERALEDUCATION BRANCH “TECHNOLOGY” AND IN THE PREPARATION OF TEACHERS OF FUTURE TECHNOLOGY

The article offers the methodological view concerning the practical implementation of the etiquette basics in the content ofsubject “Labour Training” at general school and in the content of training of teacher of technological education. The authorconsiders the problem of formation of personality under the conditions of self realization in the modern world through the formationof certain level of behavioral culture as an adaptive and flexible tool of the practice of choosing of elements of self educational pathand the understanding of the activity under the conditions of high-tech and an information- intensive production.

Keywords: the methodology, an activity, fractalization, constructs, the etiquette basics, labor training, aneducational branch “Technology”, training of teacher.

© В. Юрженко, І. Агалець, 2017

МЕТОДОЛОГІЧНЕ БАЧЕННЯ МІСЦЯ ОСНОВ ЕТИКЕТУ В ЗМІСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЇ” ТА ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

7 Молодь і ринок №2 (145), 2017

технологій і розширення його змістового поля взмісті програми “Трудове навчання” в основнійшколі (5 – 9 класи), як не дивно, може бутизапропонований такий жарт: “Підступна річ –культура спілкування: присутність її є непомітною,зате відсутність помічаєш відразу”.

Необхідно відзначити, що в цій спробі довестиважливість відображення основних положень зоснов етикету в підходах до формуваннястандарту освітньої галузі “Технології” і змістізагальноосвітнього предмета “Трудове навчання”,як і будьяких інших полемічних доведеннях,необхідно спиратися на логіку розвитку самогодослідження і на базові критерії науковості.

Переносячи критерії науковості безпосередньона апарат нашої доказової бази, визначаємонайважливіші критерії, які її опредмечують. Цимнайважливішим критерієм є зростання об’єктивнодійсного змісту знання, що виражає ступінь йогоадекватності (відповідності) дійсності. Саме цейзагальний критерій логіки доказової базиконкретизується за допомогою додатковихкритеріїв, що уточнюють, як саме досягаєтьсяпідвищення ступеня об’єктивності знання, а тимсамим відбувається розвиток в науці, упедагогічній зокрема.

Додатковими критерієм доведення істинностідумки про важливість впровадження базовихелементів основ етикету в практику формуваннязмістових ліній освітньої галузі “Технології” ізагальноосвітнього предмету “Трудове навчання” є:

перехід, викликаний самою логікою розвитку,від вивчення зовнішніх властивостей, явищ, якіможна спостерігати до розкриття їхніх внутрішніх,закономірних зв’язків, які управляють явищами.За явищем вивчається й сама його сутність.Вектори розвитку доказової бази вказують самена вивчення і обґрунтування тих явищ і їх пізнання,які дозволяють гіпотетично розглядати ідеюдоведення логіки необхідності відображеннязмісту з основ етикету в підходах до формуваннястандарту освітньої галузі “Технології” і змістізагальноосвітнього предмета “Трудове навчання”,а потім перевести її в русло емпіричних прикладівна основі чинної програми з “Трудового навчання”в основній школі й самого навчального планупідготовки вчителя технологій;

зростання системності, яке знаходить своєвідображення у виникненні все більш складних,розгалужених і разом з тим ціліснихконцептуальних систем. Спочатку з’являютьсятеорії в окремих предметах, дисциплінах, потімміждисциплінарні теорії, а згодом і загальнонауковітеорії. Саме дослідження змісту освітньої галузі“Технології” зачіпає процес інтеграції знання,

відповідаючи за етап синтезу знань у сферітехнікотехнологічних компетенцій ікомпетентності, а також за підходи до формуванняпочаткового рівня технікотехнологічної культури– технікотехнологічної грамотності. Оскількиоснови етикету є елементом загальної культуриособистості, то це не суперечить включенню їх упевний вектор змістових ліній освітньої галузі“Технології” і зміст загальноосвітнього предмета“Трудове навчання”, тобто й у зміст підготовкимайбутнього вчителя технологій на освітньокваліфікаційному рівні “бакалавр”;

зростання чіткості, аргументованості талогічної доведеності власне поглядів і визначень,виходячи з того, що в доказах ніщо неприймається на віру, що в даному випадку далопоштовх для створення теоретичної доказовоїбази. Всі посилання і аргументи доказу, поясненняабо прогноз були ретельно і критичнопроаналізовані з погляду їх теоретичноїобґрунтованості та емпіричного підтвердження.Саме тут необхідно зазначити те, що напервинному етапі перевірки, який базувався наемпіричному досвіді й отримав своє певнепідтвердження через зміст освітньої галузі“Технології” для 11ти річної школи і зміст чинноїпрограми з “Трудового навчання” для 5 – 9 класівосновної школи, стверджуючи правильністьпервинних гіпотетичних уявлень про місце основетикету в цій освітній галузі. Базуючись нарезультатах освітньої діяльності в цій галузі йвносячи визначені науково обґрунтовані корективив теоретичний фундамент змісту освітньої галузі“Технології”, можна сформувати вимоги довключення певних положень з основ етикету взмістові лінії цієї освітньої галузі на перспективу.Отже, у зв’язку з цим, можна передбачатиперегляд підходів до місця і глобальних завданьвсієї загальноосвітньої підготовки;

зростає кількість перевіреної інформації просферу явищ, пов’язаних з основами етикету, щознаходить своє втілення в зростанніінформативного змісту підходів, які послідовновиникають у формуванні позицій і можливості їхзастосування на практиці. Нові теоретичніпідходи, як правило, можуть, з одного боку,пояснити значно більше фактів і явищ, ніжпопередні, а з іншого боку, спрогнозувати явища іподії, не передбачені старими підходами. Цейкритерій підтверджений ходом нашогообґрунтування, бо саме через включення основетикету в зміст “Трудового навчання” основноїшколи й обґрунтування оновленої парадигмиосвітньої галузі “Технології” можнапереосмислити весь взаємозв’язок освітньої


8

системи зміст трудового навчання в основнійшколі – підготовка вчителя технологій наосвітньокваліфікаційному рівні “бакалавр”.

Аналіз основних досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спираються автори,виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, яким присвячуєтьсядана стаття. Вищезазначені критерії перш за всепов’язані з більш повним здійсненням пошуковоюлогікою трьох її основних функцій, а саме:систематизації й узагальнення фактів, поясненнявідомих явищ і фактів, прогнозування ранішеневідомих явищ. Об’єктивність аналізу явищ, йогоглибина, всебічність і системність, чіткість йаргументованість думки – все це сприяєсистематизації, поясненню, прогнозу фактів, явищі подій. Методологія обґрунтування змістуосвітньої галузі “Технології” і загальноосвітньогопредмета “Трудове навчання” в основній школіпризводить до систематизації і обґрунтуваннясистемносинергетичного підходу до виборуструктури навчальної програми [13].Узагальнення і синтез знання в цій сфері й вихідна вищий рівень узагальнення, аж до рівняпрогнозу, дає можливість обґрунтовувати змістзагальноосвітнього предмета “Трудове навчання”в основній школі з врахуванням використанняконтекстних положень з основ етикету в йогозмісті.

Вказані критерії логіки розробки змістусприяють здійсненню функцій педагогічної науки,дають можливість зрозуміліше характеризуватирозвиток освітньої сфери, сучасних технологій іформалізувати вимоги до освітньої діяльності йпроцесу формування культури особистості.

Розвиток науковотехнічного, технологічногознання і використання їх при соціалізаціїособистості дає можливості не тільки длязростання значення перерахованих вище критеріїв,але і створює підгрунтя для ряду специфічнихкритеріїв (формалізованість, конструктивність,можливість математизації), які сприяютьзростанню об’єктивності змісту, точності йповноти знань.

Ці специфічні критерії реалізуються в логіцінаданої доказової бази через фактичнуформалізацію вимог до змісту освітньої галузі“Технології”, які сформульовані структуроюпоняття технікотехнологічної культуриособистості.

Конструктивність у доведеннях реалізуєтьсябезпосередньо через елемент знаннєвоспосібноїструктури когнітивнодіяльнісної основи –конструкту, в якому з’єднуються елементи знання

і способи дії, з яких можна набирати, формуватипослідовну структуру діяльності особистості [6;8; 12; 13].

Математизація апарату доведення можевідбуватись через механізм прогнозуваннярозвитку освітньої галузі “Технології” якрозрахункова ознака, так і апарат експертнихоцінок [14].

Формування мети статті. Метою статті єметодологічне обґрунтування практики реалізаціїоснов етикету в змісті загальноосвітньоїдіяльності галузі “Технології” та підготовцімайбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу дослідженняз повним обґрунтуванням отриманихнаукових результатів. Вивченням діяльностілюдини, як соціалізаційною проблемою,займаються психологи і педагоги, спрямовуючисвої дослідження для виявлення ролі діяльності вформуванні й розвитку психіки, вирішенняфундаментальної практичної проблеми –підвищення ефективності освітньої й трудовоїдіяльності особистості. Саме за вирішенняпроблеми соціалізації в освітній галузі “Технології”,загальноосвітнього предмета “Трудове навчання”і в процесі підготовки майбутніх учителівтехнологій і відповідають базові елементи основетикету. Поведінкові ж функції особистостіпроявляються саме через діяльність у колективі.Вона є суспільним, соціальним, колективнимявищем.

Психологи у своїх дослідженнях спираютьсяна найбільш розповсюджене визначення поняттядіяльності, а саме як на форму активногоставлення суб’єкта діяльності до дійсності, щоспрямовується на досягнення свідомо визначеноїмети, пов’язаної зі створенням суспільнозначущих цінностей, освоєнням й засвоєннямсуспільного досвіду. Водночас не означає, щопсихологопедагогічний аналіз діяльності цілкомзводиться до вивчення функцій і процесів.Діяльність проявляє конкретне ставлення людинидо дійсності, в якій реально розкриваються якостіособистості, що мають комплексний, конкретнийхарактер. Саме означений підхід виявляєнеобхідність системного вивчення процесудіяльності [7; 9].

Визначаючи перетворюючу діяльністьособистості як найбільш функціональну івідтворювальну, необхідно зосередитись на тому,що людина не тільки змінює форму предметів абоперетворює інформацію здобуту з навколишньогосередовища, вона прагне водночас і до своєїусвідомленої мети, яка чітко визначає спосіб іхарактер її дій.


Молодь і ринок №2 (145), 2017

9 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Таким чином, перетворююча діяльністьособистості проявляється в єдності трьохаспектів:

предметнодійовому (як процес, у якомуособистість за допомогою засобів і предметівпраці спричиняє заздалегідь передбачувану змінупредмета праці);

фізіологічному (як функція людськогоорганізму);

психологічному (як здійснення усвідомленоїмети, прояв волі, уваги, інтелектуальних якостейпрацівника тощо).

При вивченні перетворюючої діяльностілюдини, її можна визначати як психічні процеси йпсихологічні чинники, які спонукають,програмують і регулюють перетворювальнуактивність особистості, а також якостіособистості, через які ця активність реалізується[13].

Мотивом для перетворювальної діяльностібудемо вважати внутрішні спонуканняособистості до певної діяльності. Такимипричинами можуть бути потреби особистості,світосприйняття, переконання, ідеали й інтереси,соціальні ролі й установки.

Тобто мотиваційними чинниками активності неможуть бути лише потреби. Але, на думку деякихортодоксальних психологів і педагогів, саме вонивизначаються як єдині, що динамізуютьповедінку. З системи мотивації випадаютьпереконання, ідеали, світосприйняття. Так,справді, потреби є одним з найбільшфундаментальних спонукальних чинниківособистості. Формування вищих потреб певнимчином можна уявити як процес інтерналізаціїсоціальних норм, що є проявом суспільних потребна основі усвідомлення їхньої глибинноїсправедливості й необхідності виконання вособистому життєвому просторі. Частково цізадуми виконуються через змістове поле ізавдання основ етикету як соціалізуючого явища.

Ще один елемент системи діяльності – метадіяльності. Це те, що повинна одержати людинав результаті діяльності (конкретний продукт, йогопереміщення в указаний пункт й у визначенийтермін, приведення в працездатний стан знарядьі засобів праці).

У суб’єкта діяльності мета діяльностіуявляється в образній формі (як образ).Експериментальні дослідження Б.Ф. Ломова [4],В.В. Рибалки [5] доводять, що образметавизначає критерії відбору інформації про станпредмета, засіб праці й середовище, спрямовуєпроцес переробки інформації і прийняття рішень,коректує виконавчі дії. Отже, схематична

структура системи дій людини безпосередньонакладається на структуру автоматичної системикерування технікотехнологічними об’єктами.

Наступним елементом діяльності особистостіє результат діяльності. Це те, що одержуєособистість, завершуючи діяльність, тобтопродукт діяльності індивіда. Результат діяльностіможе збігатися з метою діяльності, але може іне збігатися. У першому випадку підсумокдіяльності відповідає результату, в другому – метане досягнута, й діяльність може бути продовжена.

Вагомим елементом діяльності є її параметри– кількісні й якісні характеристики як способудосягнення мети.

І найбільш вагомою для цього дослідженняхарактеристикою процесу діяльності є спосібдіяльності. Це конкретний шлях досягнення мети(технологія). Спосіб діяльності визначаєтьсяумовами, в яких вона відбувається. Необхідністьзнаходження, напрацювання способів діяльності,що відповідають вимогам, перетворює діяльністьу вирішення завдання. Різновидом способудіяльності є нормативносхвалений –узагальнений та закріплений інструкціями,розрахований на абстрактного суб’єкта істандартні умови, спосіб діяльності. Цейрозповсюджений спосіб діяльності проявляєтьсяяк суспільна категорія. У ньому узагальнюютьсядосвід й здібності попередніх поколінь.

Принциповою відмінністю нинішнього етапуформування освітньої сфери України є посиленняйого орієнтації на результати освіти яксистемоутворюючий компонент життя сучасногосуспільства. Розуміння сутності освітньогорезультату залежить від тих методологічнихпідходів, у межах яких розглядають освіту, їїголовні цілі. У вітчизняній психологопедагогічнійнауці на сучасному етапі впроваджуєтьсядіяльнісна парадигма освіти, що передбачає вякості мети освіти розвиток особистості учня наоснові опанування універсальних способівдіяльності. Процес навчання розуміється не тількияк набуття системи знань, умінь і навичок, щоскладають інструментальну основу засвоєння іреалізації компетенцій учня, а й як процес розвиткуособистості, збагачення духовноморального тасоціального досвіду.

Культурноісторичний системнодіяльніснийпідхід ґрунтується на теоретичних положенняхконцепції Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна,А.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна, які розкриваютьосновні психологічні закономірності процесунавчання і виховання, структуру освітньоїдіяльності учнів. Діяльнісний підхід виходить зположення про те, що психологічні здібності


10

людини є результатом перетворення зовнішньоїпредметної діяльності у внутрішню психічнудіяльність шляхом послідовних перетворень.

Таким чином, особистісний, соціальний,пізнавальний розвиток учнів визначаєтьсяхарактером організації їх діяльності, в першучергу навчальної. У діяльнісному підходіобґрунтовано положення, згідно з яким змістосвіти проектує певний тип мислення –емпіричний або теоретичний залежно від змістунавчання (емпіричні або наукові поняття) [10].Навчання здійснює свою провідну роль урозумовому розвитку, передусім через зміст. Воснові засвоєння системи наукових понять, щовизначають розвиток теоретичного мислення іпрогрес пізнавального розвитку тих, хтонавчається, лежить організація системинавчальних дій. Особливістю реалізаціїдіяльнісного підходу при розробці змісту освіти єте, що мета освітнього процесу представляєтьсяу вигляді системи ключових завдань, щовідображають напрями формування якостейособистості. Саме така побудова цілей дозволяєобґрунтувати не тільки способи дій, які повиннібути сформовані в навчальному процесі, а й змістнавчання в їх взаємозв’язку. Якщо пріоритетомсуспільства і системи освіти є здатність молодихлюдей адаптуватися до життєвої динаміки,самостійно вирішувати нові завдання, щопостають перед ними, то і результат освітикорелюється з досвідом вирішення подібнихзавдань. Саме тоді на перший план поряд іззагальною культурою і грамотністю виступаютьвміння молодої людини, наприклад, уявляти себечленом колективу, суспільства, вміння працюватив творчому, проектному режимі, проявлятиініціативу в прийнятті рішень, вміти співвідноситисвої поведінкові функції, взагалі лінію поведінки зцілями колективу, в якому доведеться працюватитощо. Це і стає одним із значущих очікуванихрезультатів освіти і метою формування змістуосвітньої галузі “Технології”, в даному випадкувраховуючи поведінкові функції через засвоєнняоснов етикету.

Актуалізація діяльнісного підходу при розробцізмісту нового покоління стандарту освітньої галузі“Технології” обумовлена тим, що послідовна йогореалізація підвищує ефективність освіти занаступними показниками: надання результатамосвіти соціально та особистісно значущогохарактеру; більш гнучке і водночас стабільнезасвоєння знань тими, хто навчається, можливістьїх самостійного руху у власному розвитку;можливість диференційованого навчання зізбереженням єдиної структури теоретичних знань;

істотне підвищення мотивації та інтересу донавчання; забезпечення умов для загальнокультурногота особистісного розвитку на основі формуванняуніверсальних навчальних дій, що забезпечуютьне тільки успішне засвоєння знань, умінь інавичок, а й формування картини світу,компетентностей у будьякій предметній сферіпізнання. Діяльнісний підхід у формуванні змістуосвітньої галузі “Технології” і при підготовкимайбутніх учителів технологій дозволяє виділитиосновні результати навчання і виховання, вираженів понятійній системі ключових завдань розвиткуі формування універсальних способів, навчальнихі пізнавальних дій, які повинні бути покладені воснову вибору і структурування змісту освіти.Зміст “реперних” понять [3; 13] і ключовихзавдань відображає напрямки формуванняякостей особистості й у сукупності визначаєрезультат як діяльності в сфері освітньої галузі“Технології”, так і підготовки вчителя для роботив даній сфері [1; 2].

Основні результати навчання і виховання щододосягнень особистісної, соціальної, пізнавальної такомунікативної компетентностей забезпечуютьширокі можливості молоді в оволодінні знаннями,вміннями, навичками, здатністю до мобілізації іготовності у пізнанні світу, навчанні, співпраці,самовдосконаленні.

Діяльнісний підхід зумовлює зміну візій уздійсненні освітніх процесів, що знаходитьвідображення в переході від визначення метисамого навчання як засвоєння знань, умінь,навичок – до визначення мети як формуваннявміння вчитися, що забезпечує оволодіння новимикомпетенціями. Наступним баченням діяльнісноїскладової особистості, що утворює когнітивнийланцюг від абстрагованого вивчення тими, хтонавчається, системи наукових понять, якістановлять зміст навчального предмета, курсу,дисципліни до включення змісту навчання вконтекст рішення значущих життєвих завдань істворення стійкого взаємозв’язку від навчальнопредметного, дисциплінарного змісту в розумінніучіння як процесу виникнення смислів і мотиваціїдо самої навчальної діяльності. Розглядпроцесуальної складової від досить хаотичноїдіяльності того, хто навчається, до мотивованої іцілеспрямованої її організації та планомірногоформування. Тобто створення індивідуальнихосвітніх траєкторій, а потім у зворотному порядку– від індивідуальної форми засвоєння знань довизнання вирішальної ролі навчальногоспівробітництва в досягненні мети навчання.Відповідно в рамках знаннієвоздатної, діяльнісноїсистеми навчання результати освітнього процесу



11 Молодь і ринок №2 (145), 2017

повинні бути безпосередньо пов’язані знапрямками особистісного розвитку іпредставлені в діяльнісній формі тими, хтонавчається, незалежно від віку.

У запропонованому для розгляду питанні цеозначає, що результати освітньої діяльності нетільки повинні бути виражені в межах предметногополя, але й можуть мати характер універсальнихжиттєвих компетентностей. Отже, проявляєтьсятенденція посилення загальнокультурноїспрямованості освіти взагалі, і конкретноїтехнологічної освіти зокрема, в універсалізації таінтеграції знань. Достатньо вагомим длясаморозвитку особистості є визначення межпредметного, дисциплінарного змістовного поля,що системно задає кордони можливих рішень,отже, компетентностей, але нині цяфундаментальна понятійна опора (репер) є вженедостатнім для оцінки діяльності як власної, такй інших.

Нині, як першочергові, виникають завдання,що вимагають адаптивних і динамічних рішень усфері когнітивних, комунікативних, ціннісноорієнтаційних компетентностей, через створеннясенсу навчання універсальних компетенційнезалежно від сутності та змісту предметного,дисциплінарного поля. В інформаційномусуспільстві такі завдання стають основними.Перегляд цілепокладання – пріоритетів увизначенні освітніх результатів змушує включитидо складу основних навчальних програм модулі,конструкти [13] на основі універсальнихнавчальних дій.

Базисом розвитку особистості в сучасномусвіті є вміння навчатися – пізнавати світ черезопанування і перетворення в конструктивнійспівпраці з іншими людьми. Універсальні навчальнідії можна визначити як сукупність способів дійособистості, які забезпечують її здатність досамостійного засвоєння нових знань і умінь,включаючи і організацію цього процесу.

Логічним висновком з розглянутогопсихологічного обґрунтування “спосібного”підходу до діяльності людини як у галузіматеріального перетворення, так і інформаційноаналітичних процесів, є розуміння необхідностівпровадження “спосібного” процесу навчання якпоєднувального між “знаннєвим” і“компетентнісним”, що створить ефективні умовидля навчального процесу – освіти протягом усьогожиттєвого циклу особистості.

Саме увесь перерахований категоріальнийапарат взаємодії психологічних чинників, щоспонукають людину до діяльності й культуранавколишнього середовища ототожнюються з

культурою поведінки, що відображена в основахетикету, як унормованій системі поведінковихфункцій людини в умовах соціуму.

Усі наведені аргументи дають підставу длявисновку про обґрунтовану необхідність реалізаціїелементів основ етикету через змістові лініїосвітньої галузі “Технології”, загальноосвітнійпредмет “Трудове навчання” і у підготовцівчителів технологій, одночасно підтримуються щей обґрунтуванням про те, що фактично жоднийіншій загальноосвітній предмет не розкриваєпитання формування основ етикету на діяльніснійоснові, як це відбувається під час засвоєннязмістового поля загальноосвітнього предмета“Трудове навчання” в основній школі (5 – 9 класи)за нині чинною інваріантною частиною навчальноїпрограми (4 розділ фактично у всіх класахосновної школи).

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Освітній стандарт, програмазагальноосвітнього предмета, що входить узмістовне поле галузевих освітніх напрямів, –прогнозуючі документи. Це робить їх створеннязавданням складним, трудомістким, що несе всобі достатньо передбачуваний елементневизначеності. Завдання прогнозу освітньоїдіяльності середньої школи, запропонованого упрограмнонавчальній документації, – датиучасникам освітнього процесу спрямування до дії,підсумком якої буде набуття учнями в освітній інавчальній системі “знання – способи діяльності”широкого культурного кругозору. Саме він дастьзмогу молодій людині динамічно перебудовуватисяпід швидкозмінні вимоги сучасного світу.Формування моральноетичної, естетичноївихованості й сприйняття навколишнього світу,фізичної розвиненості, що й є всебічним розвиткомособистості, створює умови для її готовності доноосферної діяльності у динамічних умовахсучасного світу. Саме включення основ етикетув програму змістових ліній освітньої галузі“Технології” і зміст загальноосвітнього предмета“Трудове навчання”, тобто в зміст підготовкимайбутнього вчителя технологій на освітньокваліфікаційному рівні “бакалавр” дозволитьстворити наведені вище передумови дляформування високого рівня освіченості й культуриу наступних поколінь української молоді.

1. Агалець І.О. Основи етикету – “особливакомпетенція” професійної компетенціїмайбутнього вчителя трудового навчання /І.О. Агалець // Молодь і ринок. – №6(21). –2006. – С. 131 – 134.


12

2. Агалець І.О. Культуротворче призначеннядисципліни “Основи етикету” в процесіформування особистості майбутньоговчителя трудового навчання / І.О. Агалець //Проблеми трудової і професійної підготовки:наук.-метод. зб. / [кол. авт. / під ред.В.В. Стешенко]. – Слов’янськ: СДПУ, 2008. –Вип.12. – С. 108 – 114.

3. Кудикіна Н.В. До постановки проблемиформування елементарної техніко-технологічноїкультури особистості в дошкільній освіті /Н.В. Кудикіна. В.В. Юрженко // Дошк. освіта:теор.-метод. аспекти / навч.-метод.посібник; за заг. ред. Н.В. Кудикіної / [укл.:О.В. Коваленко, О.В. Мартинчук]. – Київ: Київ.ун-т ім. Бориса Грінченка, 2011. – С. 150 –160.

4. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретическиепроблемы психологии / Б.Ф. Ломов. – Москва:Наука, 1999. – 350 с.

5. Рибалка В.В. Психологія честі тагідності особистості: культурологічні тааксіологічні аспекти: наук.-метод. посібник /Валентин Васильович Рибалка. – Київ: ТОВ“Інформаційні системи”, 2011. – 428 с.

6. Юрженко В.В. Культуровідповідність іфрактальність як методологічні принципивизначення змісту й структури освітньоїгалузі “Технології” для основної школи //Проблеми трудової і професійної підготовки:наук.-метод. зб. [кол. авт. під ред.В.В. Стешенка]. – Слов’янськ: СДПУ, 2009. –Вип. 14 – С. 3 – 9.

7. Юрженко В.В. Про деякі психофізіологічніаспекти позитивного впливу предметного поляосвітньої галузі “Технології” на розвиток учнівосновної школи / В.В. Юрженко // Науковийчсасопис НПУ імені М.П. Драгоманова: [серія№ 13. Пробл. труд. та проф. підготовки]: зб.наук. праць. – Київ: Вид-во НПУ ім.М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 6. – С. 251 –262.

8. Юрженко В.В. Фрактальність у педагогіці

на прикладі змісту і структури освітньої галузі“Технології” в основній школі // Науковийвісник Національного університету біоресурсіві природокористування України / серія“Педагогіка, психологія, філософія” / редкол.:Д.О. Мельничук (відп. ред.) [та ін.]. – Київ,2011. – Вип. 159. – Ч. 3. – С. 96 – 103.

9. Юрженко В.В. Порівняльні характеристикифрактальної психології і гештальтпсихологіїта можливості їх реалізації в сучаснійпедагогічній науці (на прикладі освітньоїгалузі “Технології”) / В.В. Юрженко // зб. наук.праць Уманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичини / [гол. ред.Мартинюк М.Т.]. – Умань: ПП Жовтий О.О.,2012. – Ч. 2. – С. 335 – 340.

10. Юрженко В.В. Діяльнісний підхід довизначення розвивальних можливостей змістутрудового навчання учнів основної школи /В.В. Юрженко // Трудова підготовка в сучаснійшколі. – 2012. – № 12. – С. 16 – 21.

11. Юрженко В.В. Відображення видівдіяльності у змісті освітньої галузі “Технології”/ В.В. Юрженко // Трудова підготовка всучасній школі. – 2013. – № 6. – С. 2 – 6.

12. Юрженко В.В. Фрактальний підхід довизначення змісту і структури навчання (наприкладі освітньої галузі “Технології”) /В.В. Юрженко // Біоресурси і природокористування[Науковий журнал]. – 2013. – Т. 5. – № 3 – 4.– С. 157 – 162.

13. Юрженко В.В. Методологічні підходидо визначення структури й змісту освітньоїгалузі “Технології” в основній школі:монографія / В.В. Юрженко. – Київ: Вид-воНПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. – 409 с.

14. Юрженко В.В. Теоретичні засади змістуі структури освітньої галузі “Технології” в основнійшколі / В.В. Юрженко / дис. на здобуття наук.ступ. док. педаг. наук за спец. 13.00.02 – теоріята методика навчання технологій. – Київ:Інститут педагогіки НАПН України – НПУімені М.П. Драгоманова, 2014. – С. 364 – 417.

Стаття надійшла до редакції 31.01.2017



15 лютого – Стрітення Господнє Стрітення Господнє – одне з двунадесятих свят християнської Церкви, тобто

головних свят церковного року. Це неперехідне свято, у нас воно відзначається 15 лютого.

День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти.

Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії

відведено особливе місце.

13 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Українськаосвіта переживає епоху динамічнихдокорінних змін парадигмального

рівня, коли функції освіти і школи як соціальногоінституту значно поновлюються в умовах ринку.Сучасні освітні проблеми мають глобальнийхарактер і також властиві європейській спільноті,українському суспільству. Глобальна освітнякриза кінця ХХ – початку ХХІ століттяобумовлена новими викликами у соціокультурномурозвитку людської цивілізації і впливає на зміни увизначеннях ключових педагогічних понять у їхполіаспектності і багатогранності.

У чинному законі України “Про освіту” (стаття6) визначено основні принципи освіти, які за

нашою оцінкою, мають парадигмальний рівень:гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдськихдуховних цінностей; органічний зв’язок із світовою танаціональною історією, культурою, традиціями.

Розглядаючи теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки [2], Омелян Вишневськийвиходить з положення, що потреба глибинноїперебудови освіти стає об’єктивною необхідністю,що диктується процесами трансформації нашогосуспільства – відходом від тоталітаризму івходженням у стан громадського устрою, деосвіта покликана найперше усвідомити новесоціальне замовлення. О.В.Овчарук вважаєкомпетентності ключем оновлення змістушкільної освіти [6].

УДК 37.02

Анатолій Павленко, доктор педагогічних наук, академік АНВО України, професоркафедри соціальної роботи комунального вищого навчального закладу

“Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія” Запорізької обласної ради

РОЗВИТОК ОСВІТНІХ ОСОБИСТІСНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ УЧНІВСУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: КОМПЕТЕНТНОСТІ І ПАРАДИГМИУ статті розглянута проблема визначення і розвитку особистісних освітніх результатів учнів сучасної

початкової школи на основі компетентнісного підходу. Встановлено зв’язок між ключовими компетенціямиі провідними ідеями основних освітніх парадигм сучасності.

Ключові слова: особистісний освітній результат, початкова школа, розвиток, освітня парадигма,компетентнісний підхід.

Літ. 12.

Анатолий Павленко, доктор педагогических наук, академик АНВО Украины, профессоркафедры социальной работы комунального высшего учебного учреждения

“Хортицкая национальная учебно-реабилитационная академия” Запорожского областного совета

РОЗВИТИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ЛИЧНОСТНЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ УЧАЩИХСЯСОВРЕМЕННОЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ: КОМПЕТЕНТНОСТИ И ПАРАДИГМЫ

В статье рассматривается проблема определения и развития личностных образовательныхрезультатов учащихся современной начальной школы на основе компетентностного подхода. Установленасвязь между ключевыми компетенциями и ведущими идеями основных образовательных парадигмсовременности.

Ключевые слова: личностный образовательный результат, начальная школа, развитие,образовательная парадигма, компетентностный подход.

Anatoliy Pavlenko, Doctor of Sciences(Pedagogy), Academic of the Academy of Higher Education of Ukraine, Professor of the Social Work of the

Communal Higher Educational Institution Department“Hortytsya National Education and Rehabilitation Academy” Zaporіzhzhya Regional Council

THE DEVELOPMENT OF PERSONAL EDUCATIONAL OUTCOMES OF PUPILS OFTHE MODERN PRIMARY SCHOOL: THE COMPETENCIES AND PARADIGMS

The article deals with the problem of the definition and development of personal educational outcomes ofpupils of primary school on the basis of the competence approach. The author defines the relationships between thekey competences and the leading ideas of the basic educational paradigms.

Keywords: the personal educational outcomes, a primary school, the development, an educational paradigm,a competence approach.

© А. Павленко, 2017

РОЗВИТОК ОСВІТНІХ ОСОБИСТІСНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ УЧНІВСУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: КОМПЕТЕНТНОСТІ І ПАРАДИГМИ

14

Школа, розпочинаючи з початкової ланки,повинна взяти на себе функцію адаптації до зміниметодологічних засад освітньої діяльності,домінуючої педагогічної парадигми з метоюпідготовки молоді до глобальних змін у світі, щомає ознаки нестабільності та невизначеності.

Як свідчить академік О.Я.Савченко на основіпорівняльного аналізу розвитку початкової освітиза рубежем, з початку ХХІ століття у відповідьна виклики сучасності в Європі домінує івдосконалюється компетентнісна модель освітніхстандартів початкової школи [9, 415].

У сучасній Концепції нової української школи,що пройшла обговорення і ухвалена рішеннямколегії МОН 27/10/2016 [4], визначено, що новішкільні освітні стандарти будуть ґрунтуватися наРекомендаціях Європейського Парламенту таРади Європи щодо формування ключовихкомпетентностей освіти протягом життя, але необмежуватимуться ними. Зазначені рекомендаціїмають концептуальний рівень для спільноїосвітньої політики країн ЄС (концепція навчанняпротягом життя) з 2006 року [1].

Разом з тим, проблема аналізу розвиткуосвітніх особистісних результатів (компетентностей)учнів сучасної початкової школи черезобґрунтування взаємозв’язку загальнотеоретичнихпарадигмальних підходів і технологічної засутністю освітньої компетентісної моделі щепотребує подальшого вирішення.

Мета статті. Розгляд методологічних засадпочаткової освіти парадигмального рівня дляключових освітніх компетенцій учнів початковоїшколи у процесі розвитку їх особистісних освітніхрезультатів.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Дослідження парадигмальних освітніх підходів і їхпровідних ідей у сучасних вітчизняних і іноземнихфілософських та психологопедагогічнихджерелах розглянуті і визнаються актуальними упрацях вчених В.П. Андрущенка, Л.В. Айзікової,І.Д. Беха, Є.В.Бондаревської, Дж. Брунера,І.А. Зязюна, В.В.Краєвського, В.Г. Кременя,Т.Куна, О. Отич, В.В.Світличної, А.І. Павленка,С.І.Подмазіна, Т.О.Чистіліної, К.В.Яресько та інших.

Виклад основного матеріалу. В українськійенциклопедії освіти поняття освіти розглядаєтьсячерез цілий комплекс дефініцій, зокрема – якрезультат, тобто рівень загальної культури іосвіченості підростаючого покоління, засвоєння тогодуховного й матеріального потенціалу, який бувнакопичений людською цивілізацією в процесіеволюційного розвитку і який націлений на подальшийсоціальний прогрес (С.У. Гончаренко) [3, 615].

Освіта розглядається сучасною науково

педагогічною думкою у вимірі якісно новиххарактеристик, і не тільки як цінність, процесабо певна система навчальних і освітніх закладів,але і особистісний освітній результат учня. Якісноновою інтегрованою характеристикоюособистісного освітнього результату з 90х роківХХ століття визнається компетентність, щоцілеспрямовує учасників педагогічного процесу нарезультативну, практикоорієнтовану складову(Н.М. Бібік, І.О. Зимня, О.В. Овчарук, О.Я. Савченкота ін.).

У дидактиці початкової освіти компетентніснаосвіта розглядається як особистіснодіяльнісна,результативна освіта, що зміщує акцент наздатність особи до практичних дій у певномуконтексті. А компетентність – як інтегрованаздатність особистості, що охоплює знання, уміння,навички, досвід, цінності, ставлення, які можутьцілісно реалізуватися на практиці [4, 137].Компетентність стає особистісною рисою учняу процесі засвоєння, оволодіння компетенцією.

Разом з тим, компетентність не охоплює всюмножину особистісних освітніх результатів. Дотаких результатів, внаслідок динамічнихцивілізаційних змін у ХХІ столітті, ще відносятьграмотність і освіченість, які умовно можуть бутиієрархічними “сходинками” до компетентності(Б.С. Гершунський, О.Я. Савченко та ін.).

Таким чином, узагальнена послідовність урозвитку особистісних освітніх результатів учняв школі ( початкова школа; основна школа; старшашкола) може бути представлена, на наш погляд,як розвивальна за сутністю умовна ієрархічнаосвітня драбина за загальною схемою:“грамотність освіченість загальнонавчальна(загальноосвітня) компетентність профільнакомпетентність”.

Згідно прийнятої Рекомендації 2006/962/ЄСЄвропейського Парламенту та Ради (ЄС) “Проосновні компетенції для навчання протягом усьогожиття”, що декларує сприяння розвитку якісного,орієнтованого на майбутнє, навчання тапрофесійної підготовки [5], державамчленам ЄСзапропоновано розробити систему основнихкомпетенцій, як частину їх стратегій навчанняпротягом усього життя, включаючи стратегіїдосягнення загальної грамотності та використати“Основні компетенції для навчання протягомусього життя – Європейські еталонні рамки”, якдовідковий апарат з ціллю забезпечення в першучергу початкової освіти, яка пропонуємолодим людям засоби розвитку основнихкомпетенцій (курсив наш. – авт.) до рівня, якийнеобхідний у дорослому житті, та який сформуєоснову для подальшого навчання та роботи.



15 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Зважаючи на об’єктивні труднощі уточненняперекладу та інтерпретації оригінальногопонятійного апарату з урахуванням контексту,швидше за все, згадані основні компетенції маютьознаки рамкового документу, різновиду рамковоїугоди, що визначає найважливіші положеннязмісту та результативності навчання і маєхарактер попередньої домовленості дляподальшого розвитку і розробки.

Як наголошується у документі, у реалізаціїосновних цілей еталонних рамок у навчанніпротягом всього життя особливу роль відіграєсаме початкова освіта, яка створить умови длязабезпечення подальшого неперервного розвиткуособистісних освітніх результатів (компетентностей).“Основними цілями еталонних рамок є:встановлення та визначення основнихкомпетенцій, необхідних для особистісноїреалізації, активного громадянського життя,соціальної єдності та можливостіпрацевлаштування для суспільства, що будуєтьсяна знаннях; <…> забезпечення молодіпочатковою освітою, отримавши яку, вонирозвинуть основні компетенції (курсив наш –авт.), які є достатніми для дорослого життя, і якаформує основу для подальшого навчання тароботи, а також забезпеченні дорослихможливістю розвивати та вдосконалювати основнікомпетенції протягом усього життя” [5, 5].

Еталонні рамки в цьому документі визначаютьвісім основних компетенцій: 1) Спілкуваннярідною мовою; 2) Спілкування іноземнимимовами; 3) Знання математики та загальні знанняу сфері науки і техніки; 4) Навички роботи зцифровими носіями; 5) Навчання заради здобуттязнань; 6) Соціальні та громадянські навички;7) Ініціативність та практичність; 8) Обізнаністьта самовираження у сфері культури.

В Україні європейський перелік основнихкомпетенцій входить до компетенцій(компетентностей) в Концепції нової українськоїшколи з 10 складових (ключові компетентностідля життя) [4]: спілкування державною (і рідноюу разі відмінності) мовами; спілкуванняіноземними мовами; основні компетентності уприродничих науках і технологіях; соціальна тагромадянська компетентності; інформаційноцифрова компетентність; уміння вчитисявпродовж життя; математична компетентність;ініціативність і підприємливість; обізнаність тасамовираження у сфері культури; екологічнаграмотність і здорове життя.

Враховуючи визначену нами динамікудосягнення особистісних результатів, щопередують рівню компетентності, для початкової

школи перелік основних компетенцій включатимеу ряді випадків їх дещо нижчі щаблі: математичнаграмотність, освіченість та самовираження усфері культури, комп’ютерна грамотність,екологічна грамотність, грамотність читання(PISA) та ін.

Відмінністю останнього переліку длянаціональної української школи є трансформаціякомпетенції за №3 у дві окремі, а такождоповнення переліку заключною компетенцією:екологічна грамотність і здорове життя.

Співставлення і детальний аналіз основних(ключових) компетенцій початкової освіти вмежах концепції безперервної освіти для країн ЄСі в Україні вказує на можливість встановлення їхвзаємозв’язку із головними положеннямиосновних парадигмальних підходів в сучаснійосвіті, розглянутих в джерелах [8], [10], [12] та ін.

Знання, навички та відношення, що єнаскрізними у змісті практично всіх основнихкомпетенцій пов’язані із знаннєвою парадигмою,а до основних компетенцій за №3 і №4, швидшеза все, має відношення науковотехнократичнапарадигма.

Зокрема, гуманістична парадигма, якметодологічна основа гуманістичної педагогіки,у фокусі уваги ставить цілісну особистість учня,що прагне до самоактуалізації і самореалізації(А. Маслоу, К. Роджерс та ін.). С.У. Гончаренко,виокремлюючи актуальний в Українізагальноосвітній принцип гуманізації освіти,розглядає гуманізацію освіти як переорієнтаціюна особистість, що прагне максимальнореалізувати свої можливості (самоактуалізування),як інноваційний процес і результат пріоритетногорозвитку загальної культури і самоствердженняособистості, формування особистісної зрілостіучнів [3, 157].

Але саме визначення основних (ключових)компетенцій і підкреслює їх необхідність “…дляособистої реалізації та розвитку, активногогромадянського життя, соціальної єдності таможливості працевлаштування” [5, 6]. А змістключової компетенції №7 “Ініціативність тапрактичність (підприємливість)” передбачаєреалізацію “…вміння особи втілювати в життяідеї, планувати та організовувати проекти длядосягнення цілей”.

Емоційноціннісне ставлення, відношення учнявходить до змісту всіх ключових компетенцій(аксіологічна спрямованість культурологічноїпарадигми), а компетенція за №8, поєднуючи ідеїгуманістичної і культурологічної парадигм,безпосередньо включає в себе “обізнаність тасамовираження у сфері культури” [5, 12 – 13].


16

Cьогодні в педагогіці дістає визнання тойнезаперечний факт, що культурологічнапарадигма в освіті є новою “…як моделькультуровідповідної постановки і культуровідповідногорозв’язання освітніх проблем у річищігуманістичної традиції” [7, 236].

Враховуючи, що серед основних функційкультури є аксіологічна (ціннісна), гуманістична,людинотворча (соціалізація особистості),перетворююча, комунікативна (діалог культур),оволодіння соціальним досвідом, інформаційна[11], культурологічна освітня парадигма маєбезпосередній взаємозв’язок з визначеними вищекомпетенціями і загальним визначенням освітньоїкомпетентності особистості в цілому.

Висновки. Європейська концепція безперервноїосвіти (навчання протягом усього життя, 2006 рік)охоплює і виходить з визначення ролі і місцяосновних компетенцій, в першу чергу, початковоїшколи. Еталонна рамка основних (ключовихкомпетенцій) для країн ЄС охоплює початковушколу і створює умови для розвитку ключовихкомпетенцій для інших ланок неперервної освіти(базова школа, профільна школа, ПТНЗ, ВНЗ і т.д.).

Компетентність не є виключно єдиним освітнімінтегральним особистісним результатом школяра.Ключова (основна) компетенція, як правило,містить в собі і грунтується на оволодінні іпослідовному розвитку інших освітніхособистісних результатів – грамотності іосвіченості, що досягаються вже в початковійшколі. Не можна бути одночасно компетентним іне грамотним.

Окремо взяті ключові компетенції, або їх групи,як і загальні визначальні характеристикикомпетентнісного підходу в еталонній рамці,допускають інтерпретацію у вигляді провіднихознак, положень певних освітніх парадигм. Самперелік основних (ключових) компетенцій маєознаки системи. Основні (ключові) освітнікомпетенції пов’язані з ідеями і положеннямизнаннєвої, науковотехнократичної, гуманістичноїі культурологічної парадигм, та входять доконтурів інтегральної освітньої парадигми [8].

Подальше дослідження зв’язків між, багато вчому феноменологічно встановленими протягомтривалого часу основними компетенціями, іосвітніми парадигмами дозволить уточнити івизначити як структуру сучасної інтегральноїосвітньої парадигми, зокрема, для початковоїшколи, так і змістове наповнення і взаємозв’язкикомпетенцій.

1. Айзікова Л.В. Концепція навчання протягомжиття в міжнародних документах і дослідженнях /Л.В. Айзікова // Наукові праці [Чорноморського

державного університету імені Петра Могиликомплексу “Києво-Могилянська академія”]. Сер.:Педагогіка. – 2012. – Т. 199, Вип. 187. – С. 62 – 64.

2. Омелян Вишневський. Теоретичні основисучасної української педагогіки / Омельян ІвановичВишневський. – Видання третє, доопрацьоване:доповнене. – К.: “Знання”. – 2008. – 568 с.

3. Гончаренко С.У. Гуманізація освіти / СеменУстимович Гончаренко //Енциклопедія освіти /Акад.пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: ЮрінкомІнтер, 2008. – С.156 –158.

4. Нова українська школа. Концептуальні засадиреформування середньої школи. 2016. Концепція новоїукраїнської школи. Документ пройшов громадськіобговорення і ухвалений рішенням колегії МОН 27/10/2016. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:Режим URL: http: //mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch 2016/konczepcziya.html–Назва з екрана.

5. Рекомендація 2006/962/ЄС ЄвропейськогоПарламенту та Ради (ЄС) “Про основні компетенціїдля навчання протягом усього життя”

Європейський Союз; Рекомендації, Міжнароднийдокумент від 18.12.2006 № 2006/962/ЄС. [Електрон.ресурс] . – Режим доступу: URL: hhtp:zakon.rada.gov.ua›laws/show/994_975. – Назва зекрана.

6. Овчарук О. В. Компетентності як ключ дооновлення змісту освіти /О.В.Овчарук // Журнал“Директор школи. Україна”. – Видавництво“Плеяди”. – № 3 – 4. – 2005. – С. 4 – 33.

7. Отич О.М. Культурологічна педагогічнапарадигма як методологічна основа сучасної освіти/ Олена Отич // Мистецька освіта: зміст, технології,менеджмент. – К., 2010. – Вип. 5. – С. 232 – 242.

8. Павленко А.И. Контуры интегральнойобразовательной парадигмы: от проектированияличностных образовательных результатов ктехнологиям их развития / А.И. Павленко //Личностьв едином образовательном пространстве:организация, содержание и технологии освоения:коллективная монография. – Запорожье: ООО“ЛИПС” ЛТД, 2011. – С. 279 – 292.

9. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти:підруч. для вищ. навч. закл. – К.: Грамота, 2013. – 504 с.

10. Світлична В.В. Освітній простір в умовахглобалізації: парадигмальний плюралізм іперспективи інтеграції / В.В. Світлична,Т.О. Чистіліна // Гуманітарний часопис. – 2013. – №2.– С. 83 – 92.

11. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни /[Р.М. Вечірко, О.М. Семашко, В.В. Олефіренко,Д.Ю. Кобринський, Т.С. Пітякова] – К.: Київ. нац. екон.ун-т. – 2003. – 367 c.

12. Яресько К.В. Розвиток освітніх парадигм усучасній педагогічній науці / К.В. Яресько // Проблемиінженерно-педагогічної освіти. – Х., 2004. – Вип. 6. –С. 44 – 49.




17 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Новий етап вісторії України розпочався у 1991 р.після проголошення незалежності.

Розгортання державотворчого процесу буломожливе лише за умови побудови відповідноїзаконодавчої бази. Тому від Верховної РадиУкраїни вимагалося активне державотворення,зокрема в освітній сфері. Ці процеси мали своїособливі механізми становлення освітипострадянського періоду, зокрема і за рахунокзмін орієнтирів та стратегій її розвитку,формування освітньої політики, розбудови системипрофесійної освіти педагогічних кадрів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанням становлення і розбудови системиосвіти України в історикопедагогічному контекстіприсвячена значна кількість наукових розвідоквчених (Б. Корольова, О. Микитенко, І. Моісеєва,Л. Ніколюк, В. Огаренко, Л. Пономаренко,

П. Рогова, Н. Сафонова та ін.). Всі дослідникицілком слушно обстоюють думку, що ізпроголошенням незалежності почали відбуватисяпроцеси розбудови національної системи освітиУкраїни. Створювалася нормативноюридичнаоснова українського освітнього простору,відпрацьовувалася концепція стратегії розвиткуосвітньої системи, впорядковувалася мережа всіхтипів навчальних закладів, удосконалюваласяструктура та відбувалася оптимізація обсягівпідготовки спеціалістів, змінювався зміст освіти,вводилася норма викладання державною мовою,розроблялися програми прийому до вишів тощо.

Мета статті – висвітлити процес розбудовинормативноправової основи системи професійноїосвіти педагогічних кадрів в Україні за часівнезалежності.

Виклад основного матеріалу. Трансформаційніпроцеси в українському суспільстві, що відбувалися

УДК 378.046 – 21.68

Юлія Кузьменко, доктор педагогічних наук,доцент кафедри теорії і методики викладання природничо-математичних та

технологічних дисциплін Комунального вищого навчального закладу“Херсонська академія неперервної освіти” Херсонської обласної ради

СТВОРЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ В УКРАЇНІ

У статті аналізується законодавче регулювання процесу розбудови освітньої системи незалежної Українив контексті вирішення питання створення нормативно-правової основи системи підготовки педагогічних кадрів.

Ключові слова: освітня система, педагогічні кадри, освітня складова людського капіталу, законодавча база.Літ. 12.

Юлия Кузьменко, доктор педагогических наук, доцент кафедры теории и методики преподавания естественно-математических и

технологических дисциплин коммунального высшего учебного заведения“Херсонская академия непрерывного образования” Херсонского областного совета

СОЗДАНИЕ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЙ ОСНОВЫ СИСТЕМЫПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ КАДРОВ В УКРАИНЕ

В статье анализируется законодательное регулирование процесса развития образовательной системынезависимой Украины в контексте решения вопроса создания нормативно-правовой базы системыподготовки педагогических кадров.

Ключевые слова: образовательная система, педагогические кадры, образовательная составляющаячеловеческого капитала, законодательная база.

Yuliya Kuzmenko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Theory and Methodology ofTeaching of Natural, Mathematical and Technological Disciplines Department

Communal Higher Educational Establishment“Kherson Academy of Continuing Education” Kherson Regional Council

THE CREATION OF THE NORMATIVE AND LEGAL BASIS OF THE PROFESSIONALEDUCATION OF THE PEDAGOGICAL PERSONNEL IN UKRAINE

The article examines the legislative regulation of the process of development of the educational system of independentUkraine in the context of solving the questions of creation the normative and legal basis of the training system of teacher.

Keywords: an educational system, a teaching staff, an educational component of human capital, a legal framework.

© Ю. Кузьменко, 2017

СТВОРЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ В УКРАЇНІ

18

у 90х рр. ХХ ст., були тісно пов’язані зістановленням і розбудовою суверенної країни.Перехідний етап до ринкової економіки тастворення власного освітянського законодавстваактуалізували потребу реформування нормативноправової бази професійної педагогічної освіти.

Україна отримала в спадщину від СРСРрозвинену і досить дієву систему підготовкивчительських кадрів. Проте, з огляду на зміни,що відбувалися в суспільстві, вона вже була нездатною відповісти на всі сучасні виклики.

У 90х рр. ХХ ст. освіта опинилася вкритичному стані: “катастрофічна нестача коштів,відтік науковопедагогічних кадрів, падінняпрестижу освіти і освіченості та мотивації доотримання фундаментальної освіти, загостренняпитань соціального захисту учасників навчальногопроцесу, матеріальнотехнічного забезпеченнядіяльності вищих закладів освіти” [7, 3].Стабілізація і подальший розвиток системи освітистав неможливим без законодавчого, правового,нормативного та фінансового забезпечення,соціальної підтримки, наукової, кадрової,програмнометодичної та інформаційноїдопомоги. Тому Міністерство освіти України“започаткувало докорінні зміни в організації,структурі, змісті освіти та виховання, спрямованіна здійснення незалежної державної політики восвіті, забезпечення її випереджувальногорозвитку та суттєве підвищення ефективності”[там само].

Верховна Рада активно почала проводити змінив освітній політиці. Робота над удосконаленнямправового поля в освітньому просторі Україниздійснювалася постійно, проводиться вона ісьогодні.

Головним документом державної освітньоїполітики став Закон України “Про освіту”(1991 р.), яким на законодавчому рівні закріпленоосновні принципи освітньої політики у державі [5].У рішеннях Колегії Міністерства освіти Українипостійно говорилося про зміцнення органічногозв’язку освіти з національною історією, культурою,традиціями [1, акр. 48].

Безперечно, важливим документом сталаприйнята в 1991 р. Програма розвитку народноїосвіти Української РСР на перехідний період (1991– 1995 рр.). У ній було здійснено аналіз стану іпроблем освіти та окреслено “основні напрямкиїї розвитку в умовах переходу до нових соціальноекономічних і політичних відносин у суспільстві”[12, 4]. Говорилося й про удосконалення організаціїнавчальновиховного процесу, перегляд структури,змісту та підходів підготовки фахівців відповіднодо потреб регіону, посилення роботи з

обдарованою викладацькою молоддю шляхомстимулювання її активної наукової діяльності,поліпшення підготовки та захисту дисертаційнихробіт на здобуття наукових ступенів, участь урозробці нормативноправої бази освіти, новогозмісту освіти, навчальнометодичної літератури,технологій навчання [12, 9 – 10].

У Програмі йшлося про те, що створеннянормативноправового забезпечення системипрофесійної освіти педагогічних кадрівпередбачало: розроблення концепції педагогічноїосвіти; змісту багаторівневої підготовкипедагогічних кадрів; переліку педагогічнихспеціальностей; комплексної програми підготовкинавчальної і методичної літератури дляпедагогічних закладів; положення про навчальнометодичні об’єднання педагогічних навчальнихзакладів; системи підготовки педагогічних кадрівдля українських загальноосвітніх закладів;нормативної, програмнометодичної документаціїдля системи довузівської підготовки молоді;положень про конкурси, олімпіади студентів, учнівтощо [12].

У контексті педагогічної освіти розгортаннязаконотворчого процесу відбувалося в такихнапрямках: фінансове, правове, територіальнотехнічне, методичне, інформаційне, наукове такадрове забезпечення, соціальний та правовийзахист учасників освітнього процесу,вдосконалення апарату управління освітою.

У 1993 р. була затверджена КабінетомМіністрів Державна національна програма“Освіта” (“Україна XXI століття”). Метою цієїпрограми стало “визначення стратегії розвиткуосвіти в Україні на найближчі роки та перспективуXXI століття, створення життєздатної системибезперервного навчання і виховання длядосягнення високих освітніх рівнів, забезпеченняможливостей постійного духовного самовдосконаленняособистості, формування інтелектуального такультурного потенціалу як найвищої цінності нації”[3, 5 – 6].

На її виконання, як зазначалося у рішенніКолегії Міністерства освіти України 1994 р. “Простан навчальновиховної роботи закладів освітита завдання з реалізації державної національноїпрограми “Освіта”, зміст освіти вдосконалювався,наприклад, “шляхом аналізу змісту роботифахівців, розробки відповідних освітніх такваліфікаційних характеристик, навчальнихпрограм, створення тестів для діагностики освітніхі кваліфікаційних рівнів фахівців з подальшимвпровадженням системи стандартів освіти всіхрівнів” [9, 4].

Новий час вимагав нових підходів до



19 Молодь і ринок №2 (145), 2017

організації навчальновиховного процесу фахівців.Модернізація національної системи освіти Українипочала спрямовуватися в русло нарощеннялюдського капіталу. Тому в контексті освітидоцільно тепер говорити не про освітню складовуфахівців, а про освітню складову людськогокапіталу особистості. Першочерговим сталопитання забезпечення якості освіти – як основноїумови конкурентоспроможності українських ВНЗна світовому освітньому ринку, а їх випускників –на ринку праці.

У системі післядипломної освіти процесформування освітньої складової вчительськихкадрів відбувався відповідно до Рішення колегіїМіністерства освіти України 1993 р. “Про стан тазаходи організації підвищення кваліфікації таперепідготовки учительських кадрів насучасному етапі”, де констатувалося, що“педагогічні працівники підвищують кваліфікацію,проходять перепідготовку і удосконалюють своюпрофесійну майстерність у 27 обласних (міських)інститутах удосконалення вчителів, на 21факультеті перепідготовки спеціалістів, 7факультетах та 10 курсах підвищення кваліфікації”[10, 3]. А також зазначалося, що безперервністьнавчання педагогічних працівників забезпечуютьяк органи управління освітою, так і навчальнізаклади та заклади післядипломної освіти. УРішенні йшлося і про те, що навчальні, навчальнотематичні плани і програми оновлюються. Усистемі післядипломної педагогічної освіти булорозпочато модернізаційні процеси. Це закономірно,оскільки, ця ланка освіти вирішує питаннянарощення якості професійної підготовки вчителівпрактиків.

Важливим документом у сфері реформуванняпідготовки педагогічних кадрів стало рішенняколегії Міністерства освіти України “Проконцепцію вдосконалення мережі вищихнавчальних закладів освіти України” (1992 р.). Удокументі ухвалено: “Протягом 1992 – 1995 рр.забезпечити розробку та впровадження науковообґрунтованої методики визначення перспективноїпотреби держави в спеціалістах з різним рівнемкваліфікації та обсягів підготовки фахівців у вищихнавчальних закладах в умовах ринковоїекономіки”. До того ж необхідно було “у 1994 р.провести аналіз можливостей системи вищоїосвіти, заснованої на недержавній формівласності” [4, 18].

У 1994 р., як зазначено в рішенні колегіїМіністерства освіти України “Про станнавчальновиховної роботи закладів освіти тазавдання з реалізації державної національноїпрограми “Освіта” у педагогічних училищах,

університетах, педагогічних інститутах,індустріальнопедагогічних технікумах підготовкапедагогічних кадрів здійснювалася за 21спеціальністю. ВНЗ здійснювали перехід набагаторівневу систему підготовки за схемою:молодший спеціаліст – бакалавр – спеціаліст –магістр. Певних змін зазнала системапіслядипломної освіти, а також атестаціяпедагогічних і науковопедагогічних працівників[9, 9].

Кризові явища в освіті вимагали негайногореагування зі сторони держави, а тому протягомостанніх років ХХ ст. виходять різні указиПрезидента України та постанови КабінетуМіністрів, що “були спрямовані на структурнереформування вищої освіти і удосконаленнямережі вищих навчальних закладів” [8, 5]. Протене всі вони мали позитивний ефект. Серед рішеньбули й такі, які негативно віддзеркалилися наякості підготовки вчительських кадрів, зокрематаке: “Розробити і подати до Головного управліннявищої освіти пропозиції щодо укрупнення абоприєднання до вищих навчальних закладівспоріднених за профілем підрозділів післядипломноїосвіти регіону” [там само, 3]. Як наслідок, збереглисвоє право на самостійне існування не так багатоінститутів післядипломної освіти педагогічнихкадрів. Керівництво країни вимагало від головногоуправління вищої та професійнотехнічної освіти“завершити до 1 травня 1997 р. розробку програмструктурного реформування вищої та професійнотехнічної освіти, привести на протязі 1997 – 1998 рр.кількісні показники та професійнокваліфікаційнуструктуру підготовки, перепідготовки і підвищеннякваліфікації фахівців у відповідність до потребринку праці, держави, суспільства” [11, 3]. Томуще однією негативною рисою цього періоду сталоскорочення значної кількості професійнотехнічнихнавчальних закладів.

У 1991 – 2000 рр. в Україні були наявні всіознаки глибокої освітньої кризи, що впливала назниження професійного рівня та плинністьпедагогічних кадрів. Реформи, що відбувалися натой час в Україні, в першу чергу під тискомсистематичного недофінансування освітньоїгалузі, призвели до ліквідації та скороченняпедагогічних середніх навчальних закладів,інститутів підвищення кваліфікації педагогічнихкадрів, шкіл, дитячих садочків. Як наслідок, вукраїнських ВНЗ гострої нестачі в учительськихкадрах не спостерігалося. Усе, що робили державата освітні установи у 90х рр. ХХ ст., було,насамперед, пов’язане із економічним“виживанням” освітньої системи. Наприклад, у1998 р. зменшено прийом до педагогічних


20

коледжів Харківської (53,9 %), Херсонської(52,1 %), Київської (48,4 %), Рівненської (44,0 %),Чернівецької (42,1 %) областей. Запровадженопідготовку вчителів за подвійними спеціальностями[6, 13].

Освітня галузь отримала новий поштовх дорозвитку з прийняттям у 2002 р. Національноїдоктрини розвитку освіти України – документа,що визначав стратегічні напрями розвиткуосвітньої галузі у першій чверті XXI ст.

У 2004 р. наказом Міністерства освіти і наукиУкраїни затверджено “Концептуальні засадирозвитку педагогічної освіти в Україні та їїінтеграції в європейський освітній простір”, в якихнаголошувалося на необхідності оновленняпрофесійної підготовки педагогічних працівників.Прийняття цього документу сприяло активізаціїнарощення освітнього рівня педагогічних кадрівчерез систему професійної підготовки.

Ще одне положення Національної доктринирозвитку освіти України щодо міжнародногоспівробітництва та інтеграції у галузі освіти булореалізоване в 2005 р., коли міністр освіти УкраїниС. Ніколаєнко підписав Болонську декларацію, анаша країна приєдналася до Болонського процесу.

Значна кількість різних документів булаприйнята у період з 1991 по 2015 рр., що сталинормативноправовою основою системипрофесійної освіти педагогічних кадрів в Україні,наприклад:

Закони України: Про освіту від 23.05.1991№1060XII, Про ратифікацію визнання кваліфікаціїз вищої освіти в Європейському регіоні від3.12.1999 № 1273XIV, Про вищу освітувід 01.07.2014 №1556VII та ін.;

Укази Президента України: Про Національнудоктрину розвитку освіти від 17 квітня 2002 року№ 347/2002, Про невідкладні заходи щодозабезпечення функціонування та розвитку освітив Україні від 04.07.2005 №1013, Національнастратегія розвитку освіти в Україні на період до2021 року від 25.06.2013 № 344 та ін.;

Кабінет Міністрів УкраїниПостанови, розпорядження: Про Державну

національну програму “Освіта” (“Україна XXIстоліття”) від 3 листопада 1993 р. № 896, Прозатвердження Положення про професійнотехнічний навчальний заклад від 05.08.1998№1240, Про розроблення державних стандартіввищої освіти від 7.08.1998 р. № 1247, Концепціядержавної системи професійної орієнтаціїнаселення від 17.09. 2008 № 842, Про внесеннязмін до Порядку надання робочих місць дляпроходження учнями, слухачами професійнотехнічних навчальних закладів виробничого

навчання та виробничої практики від 27.08.2010№770, Про внесення змін до постанови КабінетуМіністрів України від 5 серпня 1998 р. №1240 (від27.08.2010 №783), Про затвердження Порядкупрацевлаштування випускників професійнотехнічних навчальних закладів, підготовка якихпроводилася за державним замовленням від27.08.2010 №784, Методичні рекомендації щодоскладення регіональних планів створення освітніхокругів та модернізації мережі професійнотехнічних, загальноосвітніх навчальних закладів,у тому числі шкілінтернатів від 5.09.2012 № 675р,Про затвердження Порядку розміщеннядержавного замовлення на підготовку фахівців,наукових, науковопедагогічних та робітничихкадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовкукадрів від 20.05.2013 №363, Деякі питання наданнясубвенції на підготовку робітничих кадрів здержавного бюджету місцевим бюджетам від14.01.2015 №7 та ін.;

Міністерство освіти і науки УкраїниПоложення: Типове положення про атестацію

педагогічних працівників (із змінами,затвердженими наказом Міністерства освіти інауки, молоді та спорту України від 20.12.2011 р.№ 1473 та змінами, затвердженими наказомМіністерства освіти і науки України від 08.08.2013 р.№1135) від 08.08.2013 №1135 та ін.;

Накази: Про проведення конкурсу науковихі науковотехнічних проектів на виконання завданьДержавної цільової науковотехнічної та соціальноїпрограми “Наука в університетах” на 2008 – 2017роки від 28.02.2013 №267, Про внесення змін донаказу Міністерства освіти і науки, молоді таспорту України від 17 жовтня 2012 року №1112від 21.03.2013 №365, Про призначенняакадемічних стипендій Президента Українистудентам вищих навчальних закладів на IIсеместр 2012/2013 навчального року від03.04.2013 №405, Про затвердження Положення продистанційне навчання від 25.04.2013 №466, Прозатвердження Положення про конкурсну комісіюМіністерства освіти і науки України з відборувиконавців державного замовлення на підготовкуфахівців, наукових, науковопедагогічних таробітничих кадрів, підвищення кваліфікації таперепідготовку кадрів від 30.05.2013 №646, Провнесення змін до Положення про дистанційненавчання від 01.06.2013 №660, Про затвердженнякваліфікаційних характеристик професій (посад)педагогічних та науковопедагогічних працівниківнавчальних закладів від 01.06.2013 №665,Галузева концепція розвитку неперервноїпедагогічної освіти від 14.08.2013 № 1176, Прозатвердження нормативноправових актів щодо



21 Молодь і ринок №2 (145), 2017

підтвердження результатів неформальногопрофесійного навчання осіб за робітничимипрофесіями від 16.12.2013 № 875/1776, Пропідсумки Всеукраїнської студентської олімпіади2013/2014 навчального року від 30.09.2014 №1088,Про проведення Всеукраїнських творчих змаганьсеред студентів вищих навчальних закладів І – ІІрівнів акредитації у 2014/2015 навчальному роцівід 09.10.2014 №1156, Про затвердження Планузаходів МОН з виконання Програми діяльностіКабінету Міністрів України та Коаліційної угодивід 29.01.2015 №63 та ін.;

Листи: Про внесення даних до ЄДЕБО від13.03.2013 №1/9180, Про проведенняміжнародних, всеукраїнських конгресів,форумів, науковопрактичних конференцій тасемінарів студентів і молодих учених на 2015 ріквід 01.10.2014 №1/9511, Про проведення вищиминавчальними закладами олімпіад, турнірів,інших інтелектуальних змагань для школярів від16.10.2014 №1/9540, Щодо здійснення вчителемнауководослідницької діяльності та пошуковоїроботи від 11.11.2014 №1/9586, Щодонарахування конкурсного бала вступникам нанавчання до вищих навчальних закладів Україниу 2015 році від 09.12.2014 №1/9634 та ін.

Не дивлячись на активний підхід до створенняі розбудови нормативноправової основи системипрофесійної освіти педагогічних кадрів у “Білійкнизі національної освіти України” відмічено булонаявне “зниження потенціалу кваліфікованихробітників в Україні у порівнянні з розвинутимикраїнами” [2, 97]. Тому не випадково вНаціональній доктрині розвитку освіти Україниважливим завданням визнано “розроблення тавдосконалення нормативноправової базипрофесійної діяльності педагогічних і науковопедагогічних працівників”.

Задля реалізації цього напряму, наприклад, у2014 р. ухвалено нову редакцію Закону України“Про вищу освіту”, де задекларовано принциповонові вимоги до якості освіти та зорієнтовано її нанарощення “конкурентоспроможного людськогокапіталу для високотехнологічного таінноваційного розвитку країни”. Звісно це створюєумови для формування освітньої складовоїфахівців.

У 2015 р. реформи в освіті знов набираютьнових глобальних обертів, впливаючи на зміни втеорії і практиці формування освітньої складовоїосвітян. Ці зміни пов’язані не лише з реалізацієюдокументів, у яких наголошено на формуваннієдиного світового освітнього простору, а й зпочатком “нової хвилі” реформування освітиУкраїни в умовах жорсткої економії та змін через

довготривалі політичні й економічні кризи вкраїні. Зокрема, педагогічною когортою активнообговорюються нова редакція Закону України“Про вищу освіту” (2014 р.), Національнастратегія розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021роки, Стратегія реформування вищої освіти вУкраїні до 2020 року, зміни в підходах допрофілізації загальноосвітніх навчальних закладів(старша школа) і введення їх у дію 2017 р.

Нині можна констатувати, що низку проблемпідготовки кваліфікованих працівників Болонськийпроцес не вирішив. Серед них: питанняформування освітньої складової педагогічнихфахівців, якісна підготовка компетентнихвисокопрофесійних спеціалістів, зокрема, івчительських кадрів, в освітніх закладах України.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, з 1991 р. в Україніпитання законодавчого регулювання процесурозбудови системи професійної освітипедагогічних кадрів перебуває в центрі уваги.Процес створення національної системи освітибазується на ідеях нарощення людського капіталу,освіти впродовж життя, свободи освітньоговибору тощо. Перспективним вбачаєтьсядослідження прогресивних тенденцій тарегресивних процесів розвитку професійної освітив Україні.

1. Архів Міністерства освіти України, м. Київ, Ф.166. Мiнiстерство освiти України, оп. 18. Спр. 9.Протоколи засідань Колегії та документи до них 26серпня – 23 вересня 1992 р. – 102 арк.

2. Біла книга національної освіти України /Т.Ф. Алексєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл [та ін.]; зазаг. ред. В.Г. Кремня; НАПН України. – Київ: Інформ.системи, 2010. – 342 с.

3. Державна національна програма “Освіта”(“Україна XXI століття”). – Київ: Райдуга, 1994. –61 с.

4. Про концепцію вдосконалення мережі вищихнавчальних закладів освіти України: Рішення колегіїМіністерства освіти України №6/4 від 25 листопада1992 р. / Інформаційний збірник Міністерства освітиУкраїни. – 1993. – № 4. – С. 16 – 29.

5. Про освіту [Електронний ресурс]: ЗаконУкраїни № 1060-XII від 23.05.1991. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12. – Загол.з екрану.

6. Про підсумки діяльності вищих навчальнихзакладів у 1997 році: рішення колегії міністерстваосвіти України № 4/4-5 від 25.03.98 / Збірник наказіві розпоряджень Міністерства освіти України. – 1998.– № 9. – С. 10 – 31.

7. Про роботу органів управління і навчальнихзакладів по розбудові системи національної освіти:рішення Колегії Міністерства освіти України № 11/


22

2 від 26.04.93 р. // Інформаційний збірникМіністерства освіти України. – 1993. – № 14. – С. 3 – 19.

8. Про стан виконання Указів ПрезидентаУкраїни, завдань Програми діяльності Кабінетуміністрів України щодо структурногореформування вищої освіти, удосконалення мережівищих навчальних закладів: рішення колегіїміністерства освіти України № 413-5 від 26.03.97 //Інформаційний збірник Міністерства освіти України.– 1997. – № 8. – С. 3 – 13.

9. Про стан навчально-виховної роботи закладівосвіти та завдання з реалізації державноїнаціональної програми “Освіта”: рішення КолегіїМіністерства освіти України № 22/1 від 16.03.94 р. // Інформаційний збірник Міністерства освітиУкраїни. – 1994. – № 11. – С. 3 – 20.

10. Про стан та заходи організації підвищеннякваліфікації та перепідготовки учительських кадрів насучасному етапі: рішення колегії Міністерства освітиУкраїни № 15/1 від 25.08.93 р. // Інформаційний збірникМіністерства освіти України. – 1993. – № 22. – С. 3 – 10.

11. Про стан та заходи щодо фінансовогозабезпечення освітянської галузі: рішення колегіїміністерства освіти України № 2/11 від 19.02.97 /Збірник наказів і розпоряджень Міністерства освітиУкраїни. – 1997. – № 7. – С. 3 – 5.

12. Програма розвитку народної освітиУкраїнської РСР на перехідний період (1991 – 1995 рр.):рішення колегії Міністерства народної освіти УРСРвід 19.06.1991 р. протокол № 6/37 // Збірник наказів ірозпоряджень Міністерства освіти України. – 1991.– № 15/16. – С. 3 – 36.


Постановка проблеми. У сучаснихумовах проблема громадянськоговиховання привертає до себе увагу не

лише українського суспільства, а й усієї світовоїспільноти, стурбованої загостреннямсуперечностей між вихованням громадян у дусі

демократії й свободи та зниженням рівнягромадянської відповідальності, посиленнямдестабілізаційних процесів у суспільстві тавідсутністю гарантій безпеки особистості.

Проблема формування громадянськоївідповідальності є предметом дослідження різних

УДК 37.017.4

Анна Грітчина, кандидат педагогічних наук, науковий співробітниклабораторії виховання в сім’ї та закладах інтернатного типу

Інституту проблем виховання НАПН України

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ:ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТ

У статті проаналізовано найважливіші законодавчі документи в галузі освіти щодо формуваннягромадянської відповідальності у контексті виховання громадянських якостей особистості. Автор наголошуєна необхідності взаємодії між органами державної влади й навчальними закладами.

Ключові слова: виховання, громадянське виховання, громадянська відповідальність.

Літ. 9.

Анна Гритчина, кандидат педагогических наук, научный сотрудниклаборатории воспитания в семъе и учреждениях интернатного типа

Института проблем воспитания НАПН Украины

ФОРМИРОВАНИЕ ГРАЖДАНСКОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ПОДРОСТКОВ:ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЙ АСПЕКТ

В статье проанализированы важнейшие законодательные документы в образовании по формированиюгражданской ответственности в контексте гражданского воспитания личности. Автор подчеркиваетнеобходимость взаимодействия между органами государственной власти и учебными заведениями.

Ключевые слова: воспитание, гражданское воспитание, гражданская ответственность.

Anna Hritchyna, Ph.D.(Pedagogy), Research Officer of the Laboratory of Education in the Family and Residential CareInstitute of Educational Problems National Academy of Pedagogical Science of Ukraine

THE FORMATION OF CIVIL LIABILITY OF TEENS: THE LEGISLATIVE ASPECTThe article analyzes the most important legal documents in the educational sphere concerning the formation

of the civil liability in the context of the civil education of the person. The author stresses on the necessity ofcooperation between the public authorities and the institutions.

Keywords: an education, the civil qualities, the civil responsibility.

© А. Грітчина, 2017

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ: ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТ

23 Молодь і ринок №2 (145), 2017

наук: філософії, педагогіки, соціології, соціальноїфілософії, політології та інших. Шляхи вирішенняпроблем виховання громадянина України та,зокрема, громадянської відповідальності,необхідно спочатку розробляти на державномурівні тому, що саме від політики держави залежитьжиттєздатність та конкурентоспроможністьмолоді України.

Суспільна потреба у вихованні громадянинапатріота посідає важливе місце у низцінормативноправових документів, у якихпідготовка учнівської молоді до відповідальної,свідомої життєдіяльності у відкритомугромадянському суспільстві визначаєтьсяпріоритетним напрямом освіти на сьогодні.

Мета статті – проаналізувати нормативнідокументи законодавства України, змістом якихє освіта і виховання громадянських цінностей умолодого покоління.

Виклад основного матеріалу. Законодавчоюбазою громадянського виховання в Україні, якасформована протягом останніх років, є сукупністьнормативноправових актів, що врегульовуютьсуспільні відносини в галузі освіти й ґрунтуєтьсяна: стратегічних документах розвитку освіти;законодавчих актах про освіту; міжнароднихнормативноправових актах; указах ірозпорядженнях вищих органів влади (ВерховнаРада України та Кабінет Міністрів); наказахспеціально уповноваженого центрального органувиконавчої влади (Міністерство освіти і наукиУкраїни) та ін.

Основні орієнтири та настанови щодогромадянського виховання сучасної молодівизначені Конституцією України, законамиУкраїни “Про освіту”, “Про загальну середнюосвіту”, “Про сприяння соціальному становленнюта розвитку молоді в Україні”, Державноюнаціональною програмою “Освіта” (Україна ХХІстоліття), Національною доктриною розвиткуосвіти України, Концепцію громадянськоговиховання особистості в умовах розвиткуукраїнської державності, Концепцією національнопатріотичного виховання дітей та молоді, НаказомМОН України про “Основні орієнтири вихованняучнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальнихзакладів”, а також Стратегією національнопатріотичного виховання дітей та молоді на 2016– 2020 роки.

Завданням законодавства України про освітує регулювання суспільних відносин у галузінавчання, виховання, професійної, наукової,загальнокультурної підготовки громадян України.Метою освіти відповідно до Закону України “Проосвіту” бути формування високих моральних

якостей у громадян, здатних до свідомогосуспільного вибору, збагачення на цій основіінтелектуального, творчого, культурногопотенціалу народу, підвищення освітнього рівнянароду [4].

Законом України “Про загальну середнюосвіту” [3] визначено, що виховання громадянинаУкраїни, виховання в учнів поваги до КонституціїУкраїни, державних символів України, прав ісвобод людини і громадянина, почуття власноїгідності, відповідальності перед законом за своїдії, свідомого ставлення до обов’язків людини ігромадянина є пріоритетними завданнями длязагальної середньої освіти.

Відповідно до документу загальна середняосвіта спрямована на “забезпечення всебічногорозвитку особистості шляхом навчання тавиховання, які грунтуються на загальнолюдськихцінностях та принципах науковості,полікультурності, світського характеру освіти,системності, інтегративності, єдності навчання івиховання, на засадах гуманізму, демократії,громадянської свідомості, взаємоповаги міжнаціями і народами в інтересах людини, родини,суспільства, держави” [3].

Згідно Державної національної програми“Освіта” (Україна ХХІ століття) одним ізпріоритетних напрямів реформування вихованняв Україні є:

формування національної свідомості,бажання працювати задля розквіту держави,виховання духовної культури особистості;

створення умов для вільного вибору нею своєїсвітоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдськоїморалі: правди, справедливості, патріотизму,доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

формування глибокого усвідомленнявзаємозв’язку між ідеями свободи, правамилюдини, а також її громадянськоювідповідальністю [1].

В той же час, опираючись на формуваннявисокої правосвідомості підростаючих громадян,держава повинна створити умови для соціальногостановлення та розвитку молоді, які ґрунтуютьсяна визначених Законом України “Про сприяннясоціальному становленню та розвитку молоді вУкраїні” [5] принципах: поваги дозагальнолюдських цінностей, прав людини інародів, України, її природи; відповідальностідержави за створення умов щодо саморозвитку ісамореалізації молоді; відповідальності кожногомолодого громадянина перед суспільством ідержавою за дотримання Конституції тазаконодавства України.


24

Згідно з Концепцією національнопатріотичного виховання дітей та молоді [7]метою патріотичного виховання конкретизуєтьсячерез систему таких виховних завдань:

утвердження в свідомості і почуттях особистостіпатріотичних цінностей, переконань і поваги докультурного та історичного минулого України;

виховання поваги до Конституції України,Законів України, державної символіки;

усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальноюсвободою, правами людини та її патріотичноювідповідальністю;

сприяння набуттю дітьми та молоддюпатріотичного досвіду на основі готовності доучасті в процесах державотворення, уміннявизначати форми та способи своєї участі вжиттєдіяльності громадянського суспільства,спілкуватися з соціальними інститутами,органами влади, спроможності дотримуватисьзаконів та захищати права людини, готовностівзяти на себе відповідальність, здатностірозв’язувати конфлікти відповідно додемократичних принципів;

формування толерантного ставлення до іншихнародів, культур і традицій;

утвердження гуманістичної моральності якбазової основи громадянського суспільства;

культивування кращих рис українськоїментальності – працелюбності, свободи,справедливості, доброти, чесності, бережногоставлення до природи;

формування мовленнєвої культури; спонукання зростаючої особистості до

активної протидії українофобству, аморальності,сепаратизму, шовінізму, фашизму.

У Концепції відзначається, що крімзагальноприйнятих принципів вихованняпатріотичне виховання має власні принципи, щовідображають його специфіку, серед яких:

принцип самоактивності й саморегуляції,що забезпечує розвиток у вихованця суб’єктниххарактеристик; формує здатність до критичностій самокритичності, до прийняття самостійнихрішень; виробляє громадянську позиціюособистості, почуття відповідальності за їїреалізацію в діях та вчинках;

принцип національної спрямованості, щопередбачає формування національної самосвідомості,виховання любові до рідної землі, українськогонароду, шанобливого ставлення до його культури;поваги до культури всіх народів, які населяютьУкраїну; здатності зберігати свою національнуідентичність, пишатися приналежністю доукраїнського народу, брати участь у розбудові тазахисті своєї держави;

принцип соціальної відповідності обумовлюєпотребу узгодження змісту і методів патріотичноговиховання з реальною соціальною ситуацією, вякій організовується виховний процес, і має на метівиховання в дітей і молоді готовності до захистувітчизни та ефективного розв’язання життєвихпроблем та ін.

У Національній доктрині розвитку освітиУкраїни наголошено, що домінантною основоюрозвитку українського суспільства є виховання“свідомого громадянина, патріота, набуттямолоддю соціального досвіду, високої культуриміжнаціональних взаємовідносин, формування вмолоді потреби та уміння жити в громадянськомусуспільстві, духовності та фізичної досконалості,моральної, художньоестетичної, трудової,екологічної культури” [8].

Варто звернути увагу на те, що подібна метав “Основних орієнтирах виховання учнів 1 – 11класів загальноосвітніх навчальних закладів”, якізатверджені Міністерством освіти і науки, молодіта спорту України від 31.10.2011 №1243: метасучасного освітнього процесу – не тількисформувати необхідні компетенції, надатиґрунтовні знання з різних предметів, а й формуватигромадянина, патріота; інтелектуально розвинену,духовно і морально зрілу особистість, готовупротистояти асоціальним впливам, вправлятисяз особистими проблемами, творити себе іоточуючий світ [6].

В Державному стандарті базової і повноїзагальної середньої освіти [2], йдеться проформування громадянської компетентності, якздатності учня активно, відповідально таефективно реалізовувати права та обов’язки зметою розвитку демократичного суспільства.Саме тому важливим є формування у учнівактивної соціальної та громадянської позиції,підвищення рівня їх духовної культури, активневключення в соціальне життя суспільства.Сенситивним у формуванні світогляду, виробленністратегії життя, визначенні життєвих планів,активно та відповідально реалізуватигромадянські права й обов’язки є старшийшкільний вік, який у віковій психології прийнятовважати старшим підлітковим віком. Загаломсаме в підлітковому віці формується соціальнаспрямованість і моральна свідомість: моральніпогляди, судження, оцінки, уявлення про нормиповедінки тощо.

На недостатність зусиль державної політикиу сфері освіти вказує Стратегія національнопатріотичного виховання дітей та молоді на 2016– 2020 роки [9], наголошуючи на необхідностіформування активної громадянської позиції та



25 Молодь і ринок №2 (145), 2017

національнопатріотичної свідомості громадянУкраїни, особливо дітей та молоді. У документівизначено, що розвиток громадянина яквисокоморальної особистості, яка плекаєукраїнські традиції, духовні цінності, володієвідповідними знаннями, вміннями та навичками,здатна реалізувати свій потенціал в умовахсучасного суспільства, має стати одним ізпріоритетних напрямів діяльності держави тасуспільства.

Саме на загальноосвiтнi навчальнi закладисистеми загальної середньої освiти державоюпокладено обов’язок формування високихгромадянських якостей та світоглядних позиціймолодого покоління, враховуючи потенціал їхвиховного середовища та позаурочної діяльностітому, що ефективність громадянського вихованнязалежить від спрямованості виховного процесу,форм і методів його організації.

Висновки. Таким чином, поставлені взазначених документах завдання громадянськоговиховання дітей й молоді мають здійснюватисявідповідно до чинного законодавства, у тіснійвзаємодії між органами державної влади йнавчальними закладами. Згідно них вихованнягромадянинапатріота має бути спрямоване нарозвиток громадянської активності, свідомості,відповідальності, культури, бережливогоставлення та збереження національних багатствкраїни.

Водночас збільшується необхідністьдосліджень використання потенціалу позаурочної,позааудиторної виховної роботи щодогромадянського виховання, використаннявітчизняного та зарубіжного досвіду, формуваннягромадянської позиції вчителів.

1. Державна національна програма “Освіта”(Україна ХХІ століття). – [Електроннийресурс]: Реж и м д о ст уп у. – h t tp : / /

z a k o n 2 . r a d a . g o v. u a / l a ws / s h o w/ 8 9 6 - 9 3 -%D0%BF

2. Державний стандарт базової і повноїзагальної середньої освіти. – [Електроннийресурс]: Режим доступу. – http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF

3. Закон України “Про загальну середнюосвіту”. – [Електронний ресурс]: Режимдоступу. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/651-14

4. Закон України “Про освіту”. – [Електроннийресурс]: Режим доступу. – http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

5. Законом України “Про сприяння соціальномустановленню та розвитку молоді в Україні”. –[Електронний ресурс]: Режим доступу. –http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2998-12

6. Наказ МОН молоді та спору України від31.10.11 №1243 “Про Основні орієнтиривиховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніхнавчальних закладів України”. – [Електроннийресурс]: Режим доступу. – http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/

7. Наказ МОН України від 16.06.2015 № 641“Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді”. –[Електронний ресурс]: Режим доступу. –h ttp : //o ld .m on .go v.ua /u a/a bo u t -m inis t ry /normative/4068-

8. Національна доктрина розвитку освітиУкраїни. – [Електронний ресурс]: Режимдоступу. – http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/347/2002.

9. Указ Президента України “Про стратегіюнаціонально-патріотичного виховання дітейта молоді” на 2016 – 2020 роки від 13.10.2015№ 580/. – [Електронний ресурс]: Режимдоступу. – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580/2015



“Вірте в себе! Вірте в свої здібності! Без скромної, але розумної впевненості у своїх силах, ви не зможете бути щасливими”.

Норман Вінсент Піл письменник, богослов, священник

“Поставити справу так, щоб усе, що підлягало вивченню, вивчалось: легко,

швидко, ґрунтовно”. Ян Амос Коменський

чеський педагог, письменник

26

Постановка проблеми. Характерніособливості організації освітньогопроцесу у вищих медичних

навчальних закладах (далі ВМНЗ) України

визначаються традиційно складеними умовами їхдіяльності та спрямованістю освітньої політикисуб’єктів – організаторів освітніх систем. Низкацих особливостей є нетиповими для сучасного

УДК 378.091:378.4(477)

Ольга Гуменюк, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри стоматології дитячого віку, проректор Львівського медичного інституту

Василь Гуменюк, кандидат педагогічних наук, асистент,завідувач кафедри медицини катастроф і військової медицини

Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

ОСОБЛИВОСТІ ТА СПРЯМОВАНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУУ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ

У статті охарактеризовано основні зміни в організації освітнього процесу у медичних університетахУкраїни, вони відбувалися під впливом євроінтеграційних змін і полягали у стандартизації змісту освіти,навчальних планів, реорганізації навчального процесу та систем оцінювання. Узагальнено, що спрямованістьреформи медичної освіти визначається необхідністю подальшої її стандартизації, відповідно до світовихзразків, узгодженння документів про освіту та змісту навчання на освітніх рівнях, насамперед додипломному,забезпечення умов для мобільності студентів.

Ключові слова: вища медична освіта, освітній процес, євроінтеграція в освіті, реформа медичної освіти.

Табл. 3. Літ. 7.

Ольга Гуменюк, кандидат педагогических наук, доцент кафедры стоматологии детского возраста,проректор Львовского медицинского института

Василий Гуменюк, кандидат педагогических наук, ассистент,заведующий кафедрой медицины катастроф и военной медицины

Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого

ОСОБЕННОСТИ И НАПРАВЛЕННОСТЬ ОРГАНИЗАЦИИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГОПРОЦЕССА В МЕДИЦИНСКИХ УНИВЕРСИТЕТАХ УКРАИНЫ

В статье охарактеризованы основные изменения в организации образовательного процесса вмедицинских университетах Украины, они происходили под влиянием евроинтеграционных изменений изаключались в стандартизации содержания образования, учебных планов, реорганизации учебного процессаи систем оценивания. Обобщено, что направленность реформы медицинского образования определяетсянеобходимостью дальнейшей его стандартизации в соответствии с мировыми образцами, согласованиемдокументов об образовании и содержания обучения на образовательных уровнях, прежде всего додипломном,обеспечение условий для мобильности студентов.

Ключевые слова: высшее медицинское образование, образовательный процесс, евроинтеграция вобразовании, реформа медицинского образования.

Olha Humenyuk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Children Dentistry Department,Vice-rector of the Lviv Medical Institute

Vasyl Humenyuk, Ph.D.(Pedagogy), Assistant of the Medicine of Disasters andMilitary Medicine Department Lviv Danylo Halytskiy National Medical University

THE FEATURES AND ORIENTATION OF THE ORGANIZATION OF EDUCATIONALPROCESS IN THE MEDICAL UNIVERSITIES OF UKRAINE

The article characterizes the main changes concerning the organization of the educational process at themedical universities of Ukraine, that have happened under the influence of European integrating changes andconsisted in the standardization of the content of education, reorganization of the educational plans, of the studyingprocess and the systems of evaluation. Ihe author generalizes, that the direction of reformation of the medicialeducation is defined by the necessity of the following standardization according to the world examples, to thecorrelation of documents concerning the education and content of study on the educational levels, first of all, on theundergraduate level, providing the conditions for students’ mobility.

Keywords: the high medical education, an educational process, an European integration in the education,the reformation of medical education.

© О. Гуменюк, В. Гуменюк, 2017


27 Молодь і ринок №2 (145), 2017

високорейтингового університету. До тих, щоважливі для висвітлення вказаної теми,відносяться наступні:

темпи реорганізації обумовлюютьсяініціативами двох управлінських центрів, оскількивід періоду УРСР зберігається подвійнепідпорядкування закладів медичної освітиМіністерству науки і освіти та Міністерствуохорони здоров’я, що тривалий час суттєвовпливало на їх автономність;

медичні заклади освіти зберігають єдині дляусієї країни стандарти професійної підготовкимайбутніх лікарів та провізорів, але не черезопосередкований вплив і моніторинг професійнихасоціацій і спілок, як у низці розвинених країн світу,а шляхом уніфікації навчальних планів. Так, станомна 1996 рік кількість годин, виділених на вивченнядисциплін з вибіркової компоненти навчальногоплану спеціальності “Лікувальна справа”,складала 324 із загальної кількості 14906 годин.У навчальному плані 2015 року відбулосянесуттєве збільшення до 435 годин із 11120. Типовінавчальні програми, розроблені робочимигрупами, затверджує Міністерство охорониздоров’я (далі МОЗ);

відповідно до вище сказаного, в українськихстудентів, які здобувають вищу освіту відповіднодо єдиних стандартів є, порівняно зі студентаминемедичних спеціальностей, потенційно сприятливіумови для внутрішньої мобільності. Сприятливимдля цього є також єдина для всіх медичнихуніверситетів процедура поточного й підсумковогооцінювання з використанням поточного балузаняття, який не є накопичувальним, аконвертується у середнє арифметичне значення,модульних контролів та 200бальної шкали;

у СРСР медичні факультети класичнихуніверситетів (типова для європейської територіїпрактика) були виведені з їх структури і згодомреформовані у медичні інститути, що призвело донизки наслідків, серед яких втрата класичнихакадемічних традицій зв’язку викладаннянавчання із науковим дослідженням, зокремавідсутність дипломних і курсових робіт умайбутніх медиків;

у цей же період класичні університетивтратили свої клініки та лікарні, що перейшли вуправління МОЗ, що також є нетиповим длярейтингових медичних університетів. Це зменшиломожливість з ініціативи університету розширюватипрактичну підготовку студентів. Такий стан справневигідно відрізняє медичну освіту в Україні відєвропейської та північноамериканської, особливона рівні викладання клінічних дисциплін, первинноїспеціалізації, спеціалізації;

курсовопредметна система підготовки вукраїнських медичних університетах, на відмінувід інтегрованої та проблемноорієнтованої наЗаході, додатково ускладнює реалізаціюєвропейських стандартів медичної освіти тазовнішню академічну мобільність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.З науковців, що вивчали функціонування вищихмедичних закладів освіти та розвиток стандартіві практики організації медичної освіти в Україні іза кордоном, окреслені проблеми розглянуто упрацях Я. Цехмістера, Б. Криштопи, Л. Ковальчука;колективній монографії за редакцією І. Булах, депроаналізовано особливості реформування вищоїмедичної освіти в Україні, зокрема організаціюзовнішньої системи оцінювання якості.Особливості реформування системи оцінюванняякості знань студентів вищих медичнихнавчальних закладів аналізували І. Булах,О. Волосовець, М. Мруга; підготовку майбутніхмедиків, запровадження кредитномодульноїтехнології М. Гжегоцький, О. Волосовець,В. Вороненко, Б. Зіменковський, Ю. П’ятницький.

Достатньо обширно питання реформуваннявищої медичної освіти розглянуто на конференціях“Шляхи удосконалення навчального процесу інеобхідність впровадження нових підходів уроботі кафедр медичного університету в сучаснихумовах” (Вінниця, 2014); “Проблеми таперспективи вищої медичної школи у розробці тареалізації національної стратегії побудови новоїсистеми охорони здоров’я в Україні на період 2015– 2025 рр.” (Вінниця, 2015).

Мета статті. Проаналізувати основні зміни ворганізації освітнього процесу у медичнихуніверситетах України під впливом євроінтеграційнихпроцесів, охарактеризувати їх особливості таспрямованість.

Виклад основного матеріалу дослідження.Важливі зміни в організації освітнього процесу дляосновних медичних спеціальностей було внесеноновими навчальними планами (Наказ МОЗ № 70від 03.04.1996 р.). Відповідно до нього студентиспеціальностей “Лікувальна справа”, “Педіатрія”та “Медикопрофілактична справа” навчалися заодним планом 5 років. Шостий курс для всіх них– це первинна профілізація, в 11 семестріпродовжується викладання загальнолікарськоїпідготовки, а в 12 – вивчення профілюючихдисциплін, зміни планів спеціальностей“Стоматологія” і “Фармація” стосувалисясуттєвої корекції змісту і переліку гуманітарнихта соціальноекономічних дисциплін, структуруванняпредметнокурсової підготовки.

Важливим кроком стала діяльність МОЗ


28

України з узгодження медичної освіти ізміжнародною термінологією, спрямована настандартизацію документів про освіту. У першучергу це стосувалося наближення назвнавчальних дисциплін до європейських; подруге,впровадження як вибіркових дисциплін, які лишечастково компенсували варіативну специфікуєвропейських навчальних програм, наприклад,ергономіка; громадське здоров’я, соціальнамедицина, домедична допомога. Відповідно доєвропейських та світових стандартів булопроведено зміни назв професійних дисциплін.Зокрема, були перейменовані патологічнаанатомія на патоморфологію, патологічнафізіологія – патофізіологію; внутрішні хвороби –внутрішню медицину.

Наступний етап важливих змін у змістівикладання почався у 2009 році. Профільніміністерства за участі провідних університетіврозробили і затвердили нові навчальні плани навсі спеціальності. Нові навчальні плани включалидва етапи підготовки лікаря: доклінічний І – ІІІІІкурс (залежно від спеціальності); клінічний (ІІІIV – VVI курси). Тижневе навантаженнязменшилося і складало 36 год. на всіхспеціальностях. Вченим радам університетіврекомендовано здійснювати організаціюосвітнього процесу у стандарті доклінічнапідготовка (ІІІІ курси) за “стрічковим”(стабільний розклад протягом всього семестру),блочномодульним або змішаним принципом.Клінічну підготовку здійснювати за модульноцикловим принципом, шляхом ротації модулів. Яквидно із Табл. 1. розподіл навчальногонавантаження за спеціальностями будується зачотирма циклами підготовки, з них практичнапідготовка найменше представлена успеціальності “Лікувальна справа”,співвідношення обов’язкового та вибіркового

компоненту показує беззаперечну перевагуінваріантної складової змісту підготовки [3; 4; 5].

У перелік обов’язкових дисциплін введеноновий курс Екстрена та невідкладна медичнадопомога, замість загального курсу“Правознавство” – нову дисципліну “Медичнеправознавство”. Збільшено кількість годин навикладання іноземної мови, до 180 год. відведенихна вивчення курсу “Іноземна мова” доданододатковий курс “Іноземна мова за професійнимспрямуванням” – 240 год. Структурно зміненозміст навчальних дисциплін, а саме його булоструктуровано у модулі, відповідно до якихвведено нову форму діагностики – модульніконтролі. Внесені зміни щодо організації практик,зокрема уточнено, що практична підготовказдійснюється у формі виробничої практики (ІІ –ІІІ курси) та професійноклінічної практики (ІV –VІ). Традиційно більшість практик проводилисяу літній період, відповідно до нових планівнавчальний заклад мав можливість вибору.Проводити практику упродовж семестру,наприклад 1 день в тиждень, або кілька годин вдень, або залишити її в літньому періоді.

Суттєві зміни було внесено у системуоцінювання. З 2005 року для спеціальності“Лікувальна справа”, з 2010 – для “Фармації” і“Стоматології”, вводиться кредитномодульнасистема. На “Фармації” в 1 кредит входять 36годин, “Лікувальна справа” і “Стоматологія” – 30годин. Введена 200бальна шкала оцінювання, уякій 120 балів складає семестрова оцінка, 80підсумковий модульний контроль. Зміст,структурований у модулі, закінчуєтьсяпідсумковим модульним контролем, підсумковаоцінка з дисципліни визначається як середняарифметична модулів. Відтоді у графікунавчального процесу медичних університетівнемає екзаменаційних сесій.


Таблиця 1. Розподіл навчального навантаження основних спеціальностей медичного університету,

2010 р. [3; 4; 5]

Назва циклів підготовки Лікувальна справа 7.110101

Стоматологія 7. 110106

Фармація 7.110201

Обов’язковий компонент

Гуманітарна та соціальноекономічна 765 705 828

Природничонаукова підготовка 2550 1980 3456

Професійна підготовка 7200 6075 4518

Практична підготовка (виробнича практика)

360 930 1188

Вибірковий компонент

Курси за вибором (курси та спеціалізація за вибором – фармація)

285 240 540


29 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Черговий етап змін пройшов у 2015 році.Відповідно до листа МОЗ України від 24.03.2015року № 08.0147/7130 [1] та вимог Закону України“Про вищу освіту” в 2015 році введено новийскоректований навчальний план. Тижневенавантаження становить 23 – 25 навчальнихгодин. Основні принципи побудови навчальнихпланів спеціальностей та організації навчальногопроцесу будуються на основі Європейськоїкредитної трансфернонакопичувальної системи.Однак, як і в більшості навчальних закладів,механізми трансферу і накопичення кредитівзнаходяться у процесі розробки. Стандартизованообсяг одного кредиту, від 2015 року для всіхспеціальностей він складає 30 годин, навчальнийрік – 60 кредитів. Кредит, на відміну віднемедичних спеціальностей, включає більшевидів робіт студента – аудиторну роботу,самостійну роботу, виробничу практику, виконаннякурсових робіт (фармація), підготовку додержавної атестації, складання ліцензійнихінтегрованих іспитів “Крок – 1” і “Крок – 2”,практично орієнтованого іспиту.

Як видно із табл. 2, навчальне навантаженняосновних спеціальностей зменшується, незначнозростають години, відведені на вибірковийкомпонент.

Відбулася уніфікація кількості навчальногочасу, відведеного на гуманітарну та соціальноекономічну підготовку. Для всіх спеціальностейзалишилися всього п’ять дисциплін – Українськамова за професійним спрямуванням, Філософія,Іноземна мова, Історія України та Історіяукраїнської культури. Іноземна мова запрофесійним спрямуванням була переведена ублок природничонаукової підготовки. У переліквибіркових були виведені “Правознавство”,“Основи економічних теорій”, “Соціологія тамедична соціологія”.

Зміни, впроваджені МОЗ, стосувалися і

системи оцінювання, а саме закладам освіти булонадано право визначати самостійно, за рішеннямВченої ради, форми організації освітнього процесута контролю з кожної дисципліни (підсумковий,модульний контроль, екзамени, диференційованізаліки, заліки). Однак рекомендовано, що формапідсумкового контролю – екзамен, – доцільна длянавчальних дисциплін, що включені у “Крок – 1” і“Крок – 2” та державну атестацію.

Станом на 2016 рік, відповідно до ПостановиКабінету Міністрів України від 29.04.2015 року№ 266 “Про затвердження переліку галузей знаньі спеціальностей, за якими здійснюєтьсяпідготовка здобувачів вищої освіти” зміниласяосвітня галузь, замість назви “Медицина іФармація” є галузь знань – 22 – “Охороназдоров’я”. З метою реалізації Постанови булорозроблено Стандарти вищої освіти другого(магістерського) рівня підготовки здобувачіввищої освіти освітнього ступеня “Магістр”. Такожбуло змінено шифри спеціальностей і введеноосвітні кваліфікації Магістр стоматології(221 Стоматологія), Магістр медицини(222 Медицина), Магістр фармації (226 Фармація),а також 223 Медсестринство, 224 Технологіїмедичної діагностики та лікування, Медична тапсихологічна реабілітація, 227 Фізичнареабілітація.

У 2016 році започатковано нові, більшкардинальні зміни навчальних планів, що ідуть упродовження євроінтеграційних освітніх процесівта дотримання світових стандартів у галузімедичної освіти. Насамперед вони (див. табл. 3)відбулися у гуманітарному циклі. Там для всіхспеціальностей залишилися всього чотиридисципліни – “Українська мова за професійнимспрямуванням”, “Філософія”, “Іноземна мова”,“Історія України та української культури”. Частиназ дисциплін, що були у цьому циклі, переведені ублок вибіркових дисциплін 2016 р. [7].



2015 р. [1]

Назва циклів підготовки Лікувальна справа 7.12010001

Стоматологія 7.12010005

Фармація 7.120201013





Практична підготовка (виробнича практика)

360 765 990



435 360 540

30

Важливі і нелогічні зміни, з огляду на освітньонаукову програму “Магістр”, були введені унавчальні плани спеціальності “Фармація”. Циклприродничонаукової підготовки зменшився на 800год, а виробнича практика збільшилася майже на900 годин. Вибірковий компонент на кожному курсіпропонує для вибору студентам від 16 до 26вибіркових дисциплін серед яких: “Європейськийстандарт комп’ютерної грамотності”, “Світовацивілізація”, “Медицина та художня культура”,“Етичні проблеми у медицині”, “Доказовамедицина”, “Організаційні основи сімейноїмедицини”, “Основи трансплантології”, “Клінічнапаразитологія та тропічна медицина”,“Організаційні засади паліативної та хоспісноїмедицини”, “Немедикаментозні методи лікуваннята реабілітації”.

Важливим напрямом реформування медичноїосвіти стало впровадження у системі медичноїосвіти незалежного оцінювання знань та створеннявідповідного Центру тестування при МОЗУкраїни. Згідно наказу № 251 від 14.08.1998 р. [6]було введено в дію положення про системуліцензійних інтегрованих іспитів “Крок 1” та “Крок2”. Іспити проводяться одночасно в усіх закладахосвіти, організовуються відповідальнимифахівцями Центру та проходять перевірку узакритому комп’ютерному режимі. Таким чином,на зміну державній атестації, тобто державнимперевідним і частково державним випускниміспитам, у всіх вищих медичних закладах освітиУкраїни запроваджено процедуру і формуліцензійного інтегрованого та державних іспитівабо практичноорієнтованого державного іспиту.Це вивело систему оцінювання якості медичноїосвіти за межі навчального закладу. “Крок 3”, якзавершальна форма незалежного оцінюванняпроводиться у системі післядипломної медичноїосвіти. Критерії “склав” / “не склав” буливстановлені МОЗ України відповідно

мінімальному показнику успішного складанняліцензійного іспиту “Крок 1” – 65,5%. “Крок 2” –65,5%. “Крок 3” – 70,5%. Важливо, що Ліцензійнийінтегрований іспит можна складати якукраїнською, так і англійською мовами.

Як продовження реформування системиоцінювання і ліцензування медичної освіти вУкраїні, у 2016 – 1017 н.р. заплановано провестиоцінювання стану медичної освіти в Україні упорівнянні з міжнародними стандартами, зокрематими, що діють у США. Це стосується питаннявдосконалення змісту і процедури проведення“Кроку 2” і “Кроку 3” Ліцензійного інтегрованогоіспиту. До ліцензійного іспиту “Крок 3. Загальналікарська підготовка” буде включено субтест знадання допомоги при невідкладних станах, якийскладається із тестових завдань іспиту USMLE(United States Medical Licensing Examination –“Екзамен з Отримання Медичної ЛіцензіїСполучених Штатів Америки”). У травні 2017року буде проведено “Крок 2” та міжнароднепорівняльне дослідження, на якому будевикористано американський аналог “Кроку 2” –Екзаменаційний тест з клінічних дисциплін IFOM(International Foundations of Medicine –“Міжнародні основи медицини”), пакет якогорозробляє Національна рада медичнихекзаменаторів США (NBME – National Board ofMedical Examiners). “В Україні тест IFOMадмініструється NBME спільно з Центромтестування при МОЗ України” [2].

Цими заходами МОЗ одночасно реалізуєдекілька цілей. Із залученням міжнароднихекспертів отримує достовірні дані про якістьмедичної освіти в українських університетах, щоїх можна використовувати для підвищенняпоказників у світових рейтингах; студенти, які зарезультатами тестового іспиту IFOM отримуютьбал, рівний або вищий за прохідний баламериканського медичного ліцензійного іспиту


2016 р. [7]

Назва циклів підготовки Лікувальна справа – 222

Стоматологія 221

Фармація 226





Практична підготовка (виробнича практика) 300 630 1800



630 570 630



31 Молодь і ринок №2 (145), 2017

USMLE STEP2, отримають від NBMEсертифікат про складання тесту IFOM, що, заумови складання іспиту англійською, без проблемдозволить їм проходити спеціалізацію у кращихклініках світу; за результатами, які отрималистуденти з IFOM Центром тестування будевизначено та оприлюднено рейтинговий список,відповідно до світових стандартів перші 5 % та10 % отримають відповідний сертифікат;показники тесту МОЗ враховуватиме привизначенні показників ВНЗ.

Висновки. Основні зміни в організаціїосвітнього процесу у медичних університетахУкраїни відбувалися під впливомєвроінтеграційних змін, вони полягали устандартизації змісту освіти, навчальних планів,реорганізації навчального процесу та системоцінювання. Їх спрямованість визначаєтьсянеобхідністю подальшої стандартизації відповіднодо світових зразків документів про освіту, освітніхрівнів. Особливості освітніх змін, що відбулися заостанні 10 років визначаються умовамифункціонування і підпорядкування закладівмедичної освіти, майже повній відсутності у їхструктурі сучасних клінічних комплексів, тим, щореформування вищої освіти у напрямі їїсамоорганізації та автономізації лишепочинається.

1. Лист МОЗ України ректорам вищихмедичних (фармацевтичного) навчальнихзакладів МОЗ України № 08.01-47/7130 від24.03.2015 р.

2. Лист МОЗ України ректорам вищихмедичних навчальних закладів та закладівпіслядипломної освіти МОЗ України“Роз’яснення стосовно особливостейпроведення оцінювання стану медичної освіти

в Україні у порівнянні з міжнароднимистандартами” № 01.6/10/1594 від 24.01.2017.

3. Наказ МОЗ України “Про внесення змін доНавчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” кваліфікації“лікар” у вищих навчальних закладах ІV рівняакредитації за спеціальностями “Лікувальнасправа”, “Педіатрія”, Медико-профілактичнасправа”, затвердженого наказом МОЗ від19.10.2009 №749” № 539 від 08.07.10 р.

4. Наказ МОЗ України “Про внесення змін доНавчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” кваліфікації“лікар-стоматолог” у вищих навчальних закладахІV рівня акредитації за спеціальностями“Стоматологія”, затвердженого наказом МОЗ від07.12.2009 №929” № 541 від 08.07.10 р.

5. Наказ МОЗ України “Про внесення змін доНавчального плану підготовки фахівцівосвітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”кваліфікації “провізор” у вищих навчальнихзакладах ІV рівня акредитації за спеціальностями“Фармація”, затвердженого наказом МОЗ від07.12.2009 №749” № 542 від 08.07.10 р.

6. Наказ МОЗ України “Положення Прозатвердження Положення про системуліцензійних інтегрованих іспитів фахівців звищою освітою напрямів “Медицина” і“Фармація” № 251 від 14.08.98 р. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_19980814 _251.html.

7. Примірний навчальний план підготовкифахівців другого (магістерського) рівня вищоїосвіти галузі знань 22 “Охорона здоров’я” увищих навчальних закладах МОЗ України заспеціальністю 222 “Медицина”, кваліфікаціїосвітньої “Магістр медицини”, кваліфікаціїпрофесійної “Лікар”, від 26.07.2016 р.



“Маркіз де Сад стверджував, що людина може пізнати свою суть, лише дійшовши до останньої межі. Для цього нам потрібна вся наша мужність – і лише так ми вчимося чомусь”.

Маркіз де Сад французький письменник, філософ

“Мислить той, кому ставлять розумні запитання”.

Народна творчість

32

Постановка проблеми. Сім’я єпервинним середовищем вихованнядитини, в якому процес формування

підростаючої особистості відбувається підвпливом об’єктивних (структура, склад сім’ї,стиль сімейних взаємин, приклад і авторитетбатьків) і суб’єктивних (цілеспрямоване виховання

дорослими) умов. Однак від виховної діяльностібатьків, від того наскільки свідомо вонизаймаються вихованням залежить створеннякомплексу педагогічно доцільних умов дляформування і розвитку дитини, трансформаціївиховуючого мікросередовища. Проявомусвідомленого батьківського виховання є

Оксана Хомишак, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри порівняльної педагогіки та методики викладання іноземних мов

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана ФранкаГалина Хомишак, вихователь ДНЗ №13 м. Дрогобич

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ В УМОВАХ ДНЗУ статті розглядається проблема формування педагогічної культури батьків в умовах ДНЗ на сучасному

етапі розвитку українського суспільства. Обґрунтовано необхідність формування педагогічної культурибатьків з метою підвищення ефективності виховного процесу в умовах сім’ї. На основі вивчення навчально-методичної літератури визначено сучасні форми, методи та прийоми педагогічного просвітництва батьківв умовах ДНЗ. Проаналізовано провідні ідеї теорії і практики підготовки батьків до сімейного виховання тарозроблено авторську програму з метою творчої реалізації в навчально-виховному процесі українськихдошкільних навчальних закладів.

Ключові слова: педагогічна культура, батьки, сім’я, виховання, ДНЗ.

Літ. 9.

Оксана Хомышак, кандидат педагогических наук, доценткафедры сравнительной педагогики и методики преподавания иностранных языков

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана ФранкоГалина Хомышак, воспитатель ДОУ №13 г. Дрогобыч

ФОРМИРОВАНИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ РОДИТЕЛЕЙ В УСЛОВИЯХДОШКОЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ

В статье исследуется проблема формирования педагогической культуры родителей в дошкольныхучебных учреждениях на современном этапе развития украинского общества. Обоснована необходимостьформирования педагогической культуры родителей с целью повышения эффективности воспитательногопроцесса в семье. Изучено большое количество научных литературных источников и определено современныеформы, методы и приёмы педагогического просвещения родителей в дошкольных учебных учреждениях.Проанализированы идеи теории и практики подготовки родителей к семейному воспитанию и разработанаавторская программа творческой реализации в практике отечественных дошкольных учебных заведений.

Ключевые слова: педагогическая культура, родители, семья, воспитание, дошкольные учебные учреждения.

Oksana Homyshak, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of theComparative Pedagogy and Methods of Teaching of Foreign Languages Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical UniversityHalyna Homyshak, Preschool Educator Preschool Educational Institution №13, Drohobych

THE FORMATION OF PARENTS’ PEDAGOGICAL CULTUREIN THE CONDITIONS OF PRESCHOOL EDUCATIONAL ESTABLISHMENTSThe article deals with the problem of formation of parents’ pedagogical culture in the conditions of preschool

educational establishments at the present stage of the development of Ukrainian society. The authors stressed on thenecessity of the formation of parents’ education to improve the efficiency of the educational process in the family. Thearticle reveals the modern forms, methods and techniques of pedagogical education of parents in the conditions ofpreschool educational establishments on the basis of studying of educational materials. The authors analyzes theleading ideas of theory and practice of preparation of parents to the family education and presents the author programwith the aim of creative realization of the Ukrainian preschool educational establishments in the educational process.

Keywords: a pedagogical culture, parents, a family, an education, the preschool educational establishment.

УДК 37.064.1

© О. Хомишак, Г. Хомишак, 2017

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ В УМОВАХ ДНЗ

33 Молодь і ринок №2 (145), 2017

моральне обличчя, поведінка батька й матері уповсякденному житті. Для повноцінного йефективного виховання дитини необхіднегармонійне поєднання обох факторів: свідомого істихійного впливу на дитину. Сьогодні, на жаль,доводиться констатувати, що виховний процес убагатьох сучасних сім’ях здійснюється батькомінерційно, фрагментарно, що негативнопозначається на дитині, формуванні її особистості.Однією з основних причин нівелюваннябатьківського виховання є недостатній рівеньпедагогічної культури батьків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.До вивчення питання педагогічної культурибатьків, низки її різноманітних аспектівнеодноразово зверталися багато вітчизняних ізарубіжних науковців (T. Алексеєнко [1],І. Гребенніков [9], О. Зверєва [3], М. Махлін [5],В. Костів [4], А. Студенте [6], В. Титаренко [7],та ін.). Однак наукових розвідок, які б вивчалипроблему формування педагогічної культурибатьків у дошкільному закладі, особливо всучасних умовах, є недостатньо, що актуалізуєсвоєчасність нашого дослідження.

Мета статті – висвітлити педагогічні умовиформування педагогічної культури батьків вумовах ДНЗ.

Виклад основного матеріалу. Під часдослідження з’ясувалося, що сьогодні доситьчасто взаємодія ДНЗ з батьками здійснюєтьсяформально. Педагогічно ефективним у цьомуконтексті стає пошук нових форм і методівспівпраці дошкільного закладу з батьками. З цієюметою нами запропоновано здійснюватипедагогічну просвіту батьків шляхомупровадження школи для батьків на базі ДНЗ, якийрозрахований на батьків дітей різних вікових груп.Першочергове завдання педагогічного колективу– індивідуальний підхід до кожного слухача цьогокурсу, пошук ефективних шляхів для встановленняпервинного контакту з батьками та формуваннядовірливих взаємин з ними. Не менш важливимиетапами є забезпечення батьків знаннями зпедагогіки, психології, фізіології та гігієни, а такожконтроль, перевірка й оцінювання їх на практиці.

З огляду на предмет нашого дослідженняпропонуємо програму школи:

Мотиваційно-пізнавальний блокІ етап. Зняття напруження, недовіри у

стосунках між вихователем і батьком.Навчання батьків слід розпочинати з

проведення анкетування дорослих у письмовійформі.

Форми роботи: Методика контактноївзаємодії Л.Б. Філонова.

Перша стадія – перша зустріч з батькамиМожливі прийоми: Вибір нейтрального матеріалу для бесіди; Читання станів (“Ви, я бачу, схвильовані...”); Узгодження питань (“Вас, мабуть, цікавить...”).Тут не варто наполягати на відповідях, краще

обмінятися думками стосовно особливостейповедінки конкретної дитини, зосереджуючи увагуна позитивному.

Результат: досягнення внутрішньої згоди збатьками.

Друга стадія – пошук спільних інтересів.Можливі прийоми: наближення до “ми”; активніше виявлення вихователем інтересу

до дитини, умов родинного виховання; розповідь батьків про своїх дітей; бесіда з батьками про те, які риси слід

розвинути в них, щоб бути відповідальнимбатьком;

якщо потрібно, варто обережно сказати пронебажані прояви у їх безвідповідальній поведінці.

Результат: виникнення інтересу, довіри допедагога, бажання діяти разом.

Третя стадія – побудова тактики поведінкивихователя з опорою на особистісні якостіконкретних батьків.

Можливі прийоми: підбиття певних підсумків (“виявляється...”); уміння уникати негативного плану розмови; саморозкриття педагогів з підкресленим

значенням прямого висловлювання.Результат: встановлення взаєморозуміння,

готовність прийняти індивідуальні відмінності.Четверта стадія – виявлення чинників, що

перешкоджають спілкуванню.Можливі прийоми: висловлювання сумнівів; неузгодженість тих чи інших питань; перебільшення чеснот співрозмовника; відсутність осуду.Результат: виникнення прагнення до

відвертого спілкування.П’ята стадія – реалізація індивідуального

підходу, ефективна співпрацяМожливі прийоми: дружня розмова педагога з батьками щодо

сумнівів, труднощів у вихованні дитини; вислуховування пропозицій батьків, звернення

до них за порадою.Результат: формування почуття “ми”.Гра з батьками “Кроки”. (Закріплення

партнерських відносин між вихователями і батьками).“Рука допомоги” від батьків. (Оформлення

стенду).


34

ІІ етап. Озброєння батьків теоретичними знаннямиФорми ППБ:1. Усний журнал “Батьківська відповідальність”.Мета: розкрити зміст поняття “педагогічна

культура батьків”, закономірності її формуванняу дорослих, роль батьків у вихованні дитини.

Орієнтовна тематика: Батьки – “першівиховники дитини”, “Основні складовівідповідального батьківства”, “Йдемо до серцядитини”, “Спільні зусилля батьків та освітньогозакладу – хороші результати”, “Методибатьківського виховання дитини в умовах сім’ї”,“Шляхи підвищення рівня педагогічної культурибатьків” та ін.

2. Засідання “круглого столу”.Мета: залучення батьків до розв’язання різних

проблем у вихованні дітей.Форми проведення: дискусія, диспут.Орієнтовна тематика : “Роль прикладу

батька у вихованні дитини”, “Вплив спільногодозвілля батьків і дитини на формування дитячоїособистості”, “Художня література як засібвиховання дитини в сім’ї”, “Педагоги і батьки –разом: плюси та мінуси” та ін.

3. Вечори запитань і відповідей.Мета: розвивати допитливість та інтерес

батьків до розв’язання проблем вихованнядитини; надати батькам кваліфіковану допомогуз питань, які їх найбільше цікавлять.

4. Виставка книжок, газет і журналів звідповідними публікаціями.

Мета: спонукати батьків до самоосвіти.5. Довірливе спілкування.Індивідуальні бесіди та консультації для батьків

середнього і низького рівнів підготовки [2, 12].Блок практичної підготовки.Мета: закріплення здобутих теоретичних

знань, формування педагогічних навичок та вмінь.Форми ППБ:1. Розв’язування педагогічних ситуацій.Мета: спонукати батьків до переходу від

логічних міркувань до практичних дій.Рекомендовані посібники:1) Островская Л. Ф. Педагогические ситуации

в семейном воспитании дошкольников. – М., 1990.2) Педагогічні задачі і завдання для батьків /

За ред. Постового В. Г. – К., 1989.Алгоритм дій: інструкція вихователя; ознайомлення з проблемою; пошук правильного рішення; педагогічний аналіз запропонованих варіантів.2. Рольові ігри.Мета: корекція взаємин між батьками і

дітьми, батьками і вихователями.

План проведення: визначення теми і мети заняття; інструктаж, ознайомлення із сюжетом,

розподіл ролей; безпосереднє проведення гри; аналіз гри; підбиття підсумків.Орієнтовна тематика: “Випадкова зустріч”,

“Інтерв’ю”, “Батьки і донька/син”, “Вихіднийдень” тощо.

3. Обмін досвідом.Мета: спонукати батьків до взаємообміну

думками, сумнівами щодо своєї поведінки йдитини: вибору оптимальних методів виховання,корекції недоліків і прогалин у вихованні.

Орієнтовні питання для обговорення: як виховати у родині дітей добрими і чуйними; застосування народної мудрості у вихованні

дитини; як прищепити дитині правила гуманної

поведінки в сім’ї; як правильно організовувати спільну

діяльність разом із сином та донькою тощо.4. Клуб взаємодопомоги.Мета: спонукати батьків до усвідомленої

взаємодії з вихователями у формуванніособистості дошкільника.

Орієнтовний зміст:читання та обговорення періодичних

матеріалів на теми, які є предметом обговорення/бесіди;

залучення батьків до участі в організації тапроведенні свят і розваг;

проведення “днів відкритих дверей”; вивчення вмісту “скриньки індивідуальних

пропозицій” батьків; ознайомлення з матеріалами для проведення

бесід з дітьми тощо.Контрольнооцінювальний блокМета: аналіз ефективності запропонованої

методики педагогічної підготовки батьків довиховання дитини у процесі взаємодії дошкільногонавчального закладу/загальноосвітньої школи тасім’ї.

Рекомендовані методи контролю таоцінки:

опитування, тестування; педагогічне спостереження; оцінні картки; книги відгуків; листи відвертості; індивідуальні бесіди [2, 13].Після проведення заняття кожного блоку

необхідно впроваджувати в практикузапропоновані методи і форми роботи. Підсумком



35 Молодь і ринок №2 (145), 2017

роботи з батьками може бути конференція“Співпраця ДНЗ і батьків у вихованнідошкільника”.

Висновок. Педагогічна культура батьків єскладовою загальної культури, що визначаєтьсятакими параметрами: культура мислення, праці,мовлення, комунікативна культура, моральна,естетична, економічна, правова, професійна,фізична, етична, статева та екологічна.Педагогічна культура батьків – це складна,інтегрована, динамічна єдність особистіснихякостей та високого рівня мотивації, знань, умінь,навичок, які визначають тип, стиль, способиповедінки батьків у виховному процесі йпроявляються в індивідуалізованій творчій формівзаємодії батьків і дитини [8, 133]. Передумовоюефективної та повноцінної виховної діяльностібатьків є психологопедагогічна підготовка, якуслід розпочинати в умовах ДНЗ. З цією метою упроцесі дослідження нами запропоновано модельпідготовки батьків до виховної діяльності на основірозробки програми курсу “Педагогічна культурабатьків” для впровадження вихователями у ДНЗ.

Перспективи подальших досліджень.Утім вищевикладений матеріал не вичерпує всіхаспектів порушеної проблеми. Перспективоюподальших наукових розвідок є ґрунтовнедослідження педагогічного інструментарію тарозробка методичних рекомендацій щодопідготовки батьків до виховної діяльності в умовахДНЗ.

1. Алексєєнко Т.Ф. Готовність батька до

виховання дитини / Т.Ф. Алексєєнко //Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 37– 41.

2. Врочинська Л. Садок і родина: виховуємодітей гуманними / Л. Врочинська // Дошкільневиховання. – 2006. – № 6. – С. 12 – 14.

3. Зверева О.А. Влияние дошкольных учрижденийна повышение педагогической культуры молодойсемьи: дис. … канд. пед. наук / О.А. Зверева. –М., 1987. – 157 с.

4. Костів В. Виховний потенціал родини /В. Костів // Соціальна педагогіка: теорія тапрактика. – 2007. – № 3. – С. 54 – 59.

5. Махлин М.Д. Пути совершенствованияпсихолого-педагогической подготовки родителейв народном университете педагогических знаний:автореф. дис. ... канд. пед. наук / М.Д. Махлин. – Л.,1978. – 21 с.

6. Студенте А.Д. Повышение педагогическогопотенциала семьи: автореферат дис. … канд.пед. наук / А.Д. Студенте. – Р., 1981. – 24 с.

7. Титаренко В.Я. Семья и формированиеличности / В.Я. Титаренко. – М.: Мысль, 1987.– 352 с.

8. Хомишак О.Б. Теорія та практикапідготовки батька до виховання в сім’ї (другаполовина ХХ – поч. ХХІ ст.): дис. . канд. пед.наук: 13.00.01 / О.Б. Хомишак; керівник роботиВ.П. Кемінь; Дрогобицький держ. пед. ун-т ім.І. Франка. – Дрогобич, 2011. – 302 с.

9. Этика и психология семейных отношений/ [под ред. И.В. Гребенникова]. – К.: Рад. школа,1986. – 256 с.



20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні

Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 69/2015 від

11.02.2015 р. “Небесна Сотня – То в серцях вогонь. Він гаряче палав за Україну. Віднині тихим співом заспокой Ти, земле рідная, Свою дитину”.

“Небесна Сотня” Наталія Лавлєнцева

36

Постановка проблеми. Історичнийперіод, протягом якого Німеччини неіснувало як цілісної держави, суттєво

вплинув на формування культури німецької нації.

Після Другої світової війни на політичній ареніпоширилася думка, що Німеччина лише тодізможе повернутися до світової спільноти, коли нематиме підстав для будьякого натяку на

УДК 378.091.12.011.3051:7(438)

Юлія Колісник-Гуменюк, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедриосвіти дорослих факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації

“Львівський навчально-науковий центр професійної освіти”

ДОСВІД НАВЧАННЯ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮУ НІМЕЧЧИНІ (культуротворчий аспект)

Цікавою, на наш погляд, є вища освіта Німеччини, яка давно притягує студентів з цілого світу.Популярність вищої освіти даної країни не випадкова, адже вища освіта у Німеччині є безкоштовною.Іноземці мають можливість отримати гранти на навчання в Німеччині. Тут створені сприятливі умови дляімміграції іноземних студентів, які вільно можуть залишатися в країні після навчання для пошуку роботи, апісля двох років трудової діяльності отримати посвідку на проживання в Німеччині. У різних країнах світуіснують певні відмінності в підходах до системи і змісту мистецької підготовки в закладах різного рівня.Короткий огляд і узагальнення підходів до розроблення змісту художньо-педагогічної освіти у Німеччинідадуть змогу виділити оригінальні риси національних систем і спільні світові тенденції.

Ключові слова: досвід, навчання, коледж, університет, Німеччина, художній профіль, педагогічно-художня освіта.

Літ. 15.

Юлия Колиснык-Гуменюк, кандидат педагогических наук, старший преподавателькафедры образования взрослых факультета переподготовки и повышения квалификации

“Львовский учебно-научный центр профессионального образования”

ОПЫТ ОБУЧЕНИЯ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННОГО ПРОФИЛЯ В ГЕРМАНИИ (культуротворческий аспект)

Интересным, на наш взгляд, является высшее образование Германии, которое давно привлекаетстудентов со всего мира. Популярность высшего образования данной страны не случайно, ведь высшееобразование в Германии бесплатное. Иностранцы могут получить гранты на обучение в Германии. Здесьсозданы благоприятные условия для иммиграции иностранных студентов, которые свободно могутоставаться в стране после обучения для поиска работы, а после двух лет трудовой деятельности получитьвид на жительство в Германии. В разных странах мира существуют определенные различия в подходах ксистеме и содержанию художественной подготовки в учреждениях различного уровня. Краткий обзор иобобщение подходов к разработке содержания художественно-педагогического образования в Германиипозволят выделить оригинальные черты национальных систем и общие мировые тенденции.

Ключевые слова: опыт, обучение, колледж, университет, Германия, художественный профиль,

педагогически художественное образование.

Yuliya Kolisnyk-Humenyuk, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Adult Education DepartmentFaculty of Retraining and Advanced Training

“Lviv Educational and Scientific Center of Vocational Education”

AN EXPERIENCE OF TRAINING OF TEACHERS OF VOCATIONAL-ARTISTICPROFILE IN GERMANY (the creative of culture aspect)

The higher education is interesting in Germany. It attracts students from around the world for a long periodof time. Popularity of higher education of the country is not accidental, because it is free in Germany. The foreignerscan get grants for studying in Germany. the favorable conditions for the immigration of foreign students are created,students can stay in the country after graduation in order to find work, and after two years of working, they can getthe residence permission in Germany. The differences of approaches concerning the system and content of the arttraining at educational institutions of various levels are occurred in different countries. The brief overview andsynthesis of approaches concerning the development of the artistic and pedagogic education in Germany will allowto highlight the original features of national systems and the general world trends.

Keywords: an experience, a training, a college, an university, Germany, an rtistic profile, an artistic and pedagogic education.

© Ю. КолісникГуменюк, 2017


37 Молодь і ринок №2 (145), 2017

перебільшений національний пафос. Це привелодо відмови від загальнонаціональної культурноїполітики в Німеччині.

Питання сучасної освіти та культуриНімеччини почали вирішувати федеральні землі(це прописано в Основному законі ФРН) [11].Землі розглядають себе як охоронці та будівничікультурного федералізму в Німеччині. Оскількипитання культури належить до компетенції земель,то на федеральному рівні Міністерства культуриу Німеччині немає. У Берліні посаду Державногоміністра з питань культури й ЗМІ у Відомствіфедерального канцлера було засновано лише у1998 р. Відтоді Німеччина розглядає питання, якістосуються галузі культури, як справу всієї нації.

Федеративна Республіка Німеччина, якаподібно до України зазнала адміністративнотериторіальних змін у кінці минулого століття, маєвисокорозвинену систему вищої освіти, якаістотно вирізняється зпоміж інших європейськихдержав дуже великою кількістю університетів знайширшим “спектром” спеціальностей. Цеобумовлено ментальною практичністю,підприємливістю, далекоглядністю німецькогонароду, і, звичайно, бережним ставлення дотрадицій минулого.

Мета статті полягає в огляді проблемипідготовки студентів художнього профілю уНімеччині та запозиченні зарубіжного досвіду упідготовці майбутніх викладачів професійнохудожніх дисциплін.

Система вищої освіти Німеччини включає 250вищих навчальних закладів, 70 університетів устарих і 28 у нових землях, спеціалізованіпрофесійні навчальні заклади: 113 – у старих та15 – у нових землях (10 так званих старих земель– це ті території, які входили до складу ЗахідноїНімеччини; 6 земель утворено на територіїколишньої НДР: Берлін, Мекленбург – ПередняПомеранія, Бранденбург, Саксонія, СаксоніяАнгальт, Тюрінгія). Також існують педагогічні,технічні, теологічні інститути, вищі школиуправління та мистецтв. В останні рокиз’являються приватні університети [3, 330].

Сучасна система вищої освіти Німеччини маєвеликий вибір навчальних програм таспеціальностей (більш ніж 16 000), які пропонують381 державний та державно визнані ВНЗ.Більшість ВНЗ Німеччини фінансуютьсядержавою. Деякі навчальні заклади існують зарахунок протестантської або католицької церкви.Крім цього, існує понад 100 приватних вищихнавчальних закладів, дипломи яких визнанідержавою. Більшість з них – це університетиприкладних наук. Сьогодні близько 5 % усіх

студентів навчаються у приватних ВНЗ, якізобов’язані мати державну ліцензію навикладання. Якість освіти як у державних, так і уприватних ВНЗ є високою.

До закладів вищої освіти Німеччини належать:університети (класичні, технічні, загальноосвітні),а також спеціалізовані заклади університетськогорівня (вищі школи для підготовки вчителів,теологів, лікарів тощо) (група А); вищі фаховішколи зі спеціалізованою фаховою підготовкою(група В); вищі школи (коледжі) мистецтв і музики(група С) [7, 7]. Однак бувають винятки – у земліПівнічний РейнВестфалія знаходитьсязагальноосвітній університет, який поєднав у своїхпрограмах завдання усіх трьох груп закладів (АС).

Отже, основу системи становлять три типивищих шкіл:

1) університети і прирівняні до них вищінавчальні заклади. До даного типу вищих шкілналежать класичні університети, історія якихпочинається в середньовіччі (Гейдельберзькийім. К. Рупрехта (1386 р.), Тюбінгенський (1477 р.),Фрейберзький ім. Альберта Людвіга (1457 р.); іприрівняні до них найсучасніші вищі навчальнізаклади: технічні університети (TechnischeUniversitàet) (інженерія); загальні університети(Gesamthochschulen), що пропонують спеціальнупрофесійну освіту і проводять науковідослідження; педагогічні інститути (PaedagogischeHochschulen), медичні коледжі, філософськотеологічні і церковні коледжі (TheologischeHochschule), коледж спорту; вищі професійнішколи (Fachhochschule), які виникли на базіінженерних шкіл – аналог українських професійнихучилищ. У 1975 р. їм надано статус вищої освіти.Програма даних закладів концентрується наінженерних та інших технічних дисциплінах:вивчення бізнесу, економіки, сервісу, сільськогогосподарства і прикладного мистецтва. Завданняданих вузів полягає у здійсненні прикладнихдосліджень та розробок, орієнтованих наконкретне застосування;

2) Kunstund Musikhochschulen (Художні ймузичні коледжі академій мистецтв). Ця групавищих шкіл пропонує вищу освіту у сферіобразотворчого мистецтва, музики, кіно,телебачення і театру, дизайну, архітектури, засобівінформації і комунікації. Музичні та мистецькі вищішколи готують фахівців з усіх видів мистецтв імузики. Для отримання диплома необхідноскласти складний двостадійний фаховий екзамен.У системі вищої освіти діють ще технологічнісемінарії, професійні школи неповної вищої освіти[1].

3) Крім того є спеціальні вищі навчальні


38

заклади, наприклад: Педагогічні – PadagogischeHochschulen; Теологічні – Theological Colleges;Музичні – MusikHochschule; Адміністративні –Verwaltungsfachhochschulen; Спеціальні вищінавчальні заклади мистецтва – Kunsthochschulen.

На сучасному етапі розвитку в Німеччині дієступенева модель підготовки фахівців [2, 3], якає складною, оскільки відсутні єдині освітні вимогиу межах країни [12, 387]. Вища освіта в Німеччиніздебільшого підпорядкована окремимфедеральним землям. Кожна з 16 земель маєвласні закони та норми у сфері вищої освіти. Укожній з них є власна структура навчальнихзакладів, свої особливості диференційованогопідходу в професійній підготовці педагогічнихкадрів, що враховують стан загальної освіти україні та мають свої форми фінансування. Кожнаіз земель має власні правила щодо термінівпідготовки викладачів, вимог до зміступедагогічної освіти, форми та змісту державнихекзаменів, вимог до кваліфікаційних рівнів. Такимчином, структура підготовки педагогічних кадріву Німеччині організована з дотриманням вимогБолонської декларації, при цьому країна зберігаєісторичні та національні традиції підготовкивикладачів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанням підготовки викладачів у Німеччиніприсвятили свої праці: Н. Абашкіна. Т. Вакуленко,Г. Ващенко, П. Каган, О. Коваленко, А. Лігоцький,З. Малькова, А. Піскунов, Л. Пуховська,М. Соколова, І. Трилінський, Т. Яркіна та ін.

У Німеччині професійну підготовку викладачівдосліджували: Й. Абель (J. Abel), Г. Белленберг(G. Bellenberg), Д. Беннер (D. Benner), Ф. Бонзак(F. Bohnsack), Д. Гензіке (D. Gensicke), У. Герікс(U. Hericks), У. Зандфукс (U. Sandfuchs),А. ЕрнстФабіан (A. ErnstFabian), Е. Терхарт(E. Terhart), Б. Фрезе (B. Frese), С. Штайн(S. Stein), К. Червенка (K. Czerwenka) та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження.Після старшої школи (Hauptschule) 16річнівипускники, за бажанням, вспупають у дворічніпрофесійні школи (Berufsschule). Випускникиреальної школи мають можливість вспупити впрофесійнотехнічні училища (коледжі) двохтипів: Berufsfachschule (професійнотехнічнеучилище); Fachoberschule (вища фахова школа).Навчання триває 2 роки, але в першому варіантівидається диплом про одержання професії(Berufsqalifizierender Abschluss), а в другому –атестат про закінчену середню освіту, щодозволяє вступати у ВНЗ (Fachhochschulreife).Крім того, існують спеціальні школи (Fachschulen),вечірні гімназії, де випускники старших і реальних

шкіл можуть підготуватися до здачі іспитів наатестат зрілості. Ті ж можливості даютьпідготовчі курси (Studienkolleg).

Педагогічні вищі педшколи готують учителівдля нижчих рівнів освіти та спеціалізованих шкіл.Об’єднані з університетами, вони збереглися якокремий вид лише на землях БаденВюртемберг,ШлезвінгГольштейн, Тюрінгія [4, 33].

У Німеччині встановлено загальні стандартніправила вступу до вищих навчальних закладів.Зарахування до університетів ФРН відбуваєтьсядвічі на рік: навесні, перед літнім семестром, івосени – перед зимовим. Перед вступом до вищихзакладів, в яких проходить набір на конкурснійоснові, абітурієнти можуть пройти навчання наплатних підготовчих курсах.

Для вступу у ВНЗ потрібно мати атестатповної середньої освіти, який буває трьох типів:загальний (allgemeine), який дає доступ до всіхВНЗ; фаховий (fachgebundene), дає доступ допевних факультетів; застосовний – лише длявступу у вищі фахові школи і на відповіднийфакультет загальноосвітнього університету.Перші два види вимагають закінчення гімназії чипрофесійного закладу з тривалістю навчання 13років. Третій отримують після навчаннятривалістю 12 років у профшколах.

Музичні, мистецькі та спортивні ВНЗпроводять фахові екзамени. Для деяких напрямівінженерної вищої освіти від абітурієнтіввимагають певного часу праці на виробництві.Також є можливість вступу у ВНЗ без атестатана основі конкурсних іспитів і обов’язковостіпевного стажу праці за даною спеціальністю.Академічний рік має 28 тижнів в університетах і38 тижнів – у вищих фахових школах [7, 16].

У різних університетах Німеччини програми зприсвоєнням ступеня “Бакалавр освіти” (Bachelorof Education) та “Магістр освіти” (Master ofEducation) реалізуються порізному, деякі ВНЗ,можуть пропонувати лише магістерські програми,а інші – як бакалаврські, так і магістерські [15, 38].Навчання в університеті, залежно від традиційземель, самих університетів і конкретноїспеціальності, триває від 4 до 6 років і закінчуєтьсяприсудженням одного з трьох видів першихступенів:

1. Diplom – диплом, що є професійноорієнтованим ступенем, найбільш поширеним усфері природних, інженерних і суспільних наук.Навчання, як правило, має монодисциплінарнийхарактер (один предмет). Бакалавр освіти: цеперший академічний ступінь, який визнається наміжнародному ринку праці. Навчання убакалавраті триває від шести до восьми



39 Молодь і ринок №2 (145), 2017

семестрів. У Німеччині громадськість вважаланедоліками власної системи підготовки кадрівнадто тривалий шлях для здобуття вищої освіти(середній вік випускників вищих закладів освіти є27,5 років), є неможливим після трирічногонавчання отримати диплом бакалавра. Післяотримання диплому студенти можуть працюватиза спеціальністю або продовжити навчання умагістратурі.

2. Magister Artium – магістр, що є академічнимступенем, який присуджується, переважно, у сферігуманітарних наук і мистецтв. Тут навчанняпроходить у двох основних або в одній основній ів двох додаткових сферах. Магістр освіти: цедругий академічний ступінь, який можна здобутиу німецькому університеті після наявностідиплома бакалавра. Протягом одногодвох роківстуденти поглиблюють свої знання за фахом. Післязакінчення навчання можна починати професійнежиття або навчатись в аспірантурі [8, 148].

Вступаючи до ВНЗ, молодь не завждиусвідомлює правильність свого вибору. Цезумовлене віком та недостатнім життєвимдосвідом абітурієнта. Тому ВНЗ федеральноїземлі Північний РейнВестфалія впровадилипрактику на профпридатність. Це першийпрактичний елемент підготовки викладачів, якийдає змогу майбутнім студентам усвідомитиправильність свого вибору, оцінити своїможливості стосовно майбутньої педагогічноїдіяльності. Тривалість практики напрофпридатність становить 20 днів передпочатком навчання та є обов’язковоюпередумовою вступу на педагогічні спеціальностіуніверситету. Практиканти проходять практику підкерівництвом досвідченого наставника (ментора)та одночасно відвідують університетськийсемінарсупровід, який становить теоретичнубазу для вступу до педагогічної діяльності [9, 96].Беззаперечним є те, що вже тільки за рахунокрозширення практичного компонента можнадосягти підвищення рівня професіоналізаціїпідготовки викладачів, адже студентимайбутнівикладачі зможуть отримати навичкипрактичного застосування навчальної та науковоїінформації у власній навчальнопрофесійнійдіяльності, оволодіваючи реальним професійнимдосвідом, отримуючи можливості поступовоїадаптації до майбутньої професійної діяльності[14, 37].

Характерною відмінністю педагогічної освітиНімеччини є її двофазовість: перша фаза –академічна – завершується складанням першогодержавного екзамену; друга фаза – практична –полягає в так званому стажуванні, тобто роботі з

неповним навантаженням в навчальному закладі,поєднаній з відвідуванням трьох семінарів.

Перша фаза (Studium) охоплює загальнонаукову,спеціальнопредметну (2 – 3 спеціальні дисципліни)та незначну за обсягом психологопедагогічнупідготовку. Теоретична підготовка в усіх земляхзавершується першим державним екзаменом.Усний і письмовий екзамен у ряді земельдоповнюється перевіркою практичних знань,умінь і навичок. Тривалість теоретичноїпідготовки в більшості земель складає три роки.

Федеральне Міністерство освіти, науки,досліджень і технології проводить політикувзаємного узгодження та визнання дипломіввищих навчальних закладів педагогічногоспрямування в усіх землях Німеччини та в країнахЗахідної Європи. Головною своєрідністюуніверситетської педагогічної освіти в Німеччиніє відсутність академічного ступеня бакалавра,поступове збільшення термінів навчання до 7 років(оскільки академічна свобода на першій фазіуповільнює навчальний процес), збалансованістьзагальнонаукового, спеціальнопредметного йпсихологопедагогічного компонентів освіти.

Друга фаза (Vorbereitungsdienst) передбачаєпоєднання практичної підготовки в процесібезпосередньої викладацької роботи підкерівництвом ментора з вивченням педагогічнихдисциплін (лекцій, практичних занять, груповоїроботи). Цей період ще називають підготовчоюслужбою, тривалість не менше двох років [10].У Берліні, Гессені, Нижній Саксонії, БаденВюртемберзі та РейнландПфальці термінипідготовчої служби через нестачу викладачів булизначно скорочені. Майбутні вчителі підкерівництвом ментора зобов’язані щотижняпроводити 10 – 12 занять, відвідувати 2спеціальнопредметних семінари та 1 загальний(практична психологія, загальна дидактика іметодологія, школознавство) – загалом 10 – 12год. на тиждень.

Підготовка вчителів у Німеччині є фахова тафаховодидактична. На вивчення загальнопедагогічних дисциплін відведено 25 %навчального часу, 75 % становлять дисциплінифахового та фаховодидактичного циклу тапедагогічна практика. У Німеччині підготовкавчителів є практикоорієнтованою, значний обсягнавчального навантаження становлять практичнізаняття та педагогічні практики [9, 94], якіскладаються з багатьох видів, кожен з якихзабезпечує інтеграцію з теоретичною підготовкоюмайбутніх вчителів і має певну послідовність тачіткі функції. Кожен вид практики закріплено впевному модулі та спрямовано на відпрацювання


40

знань, умінь і навичок, які були отриманістудентом під час його теоретичної підготовки[9, 95 – 96]. Таким чином, професійна підготовкапедагогічних кадрів у Німеччині є різноманітноюі в ній яскраво виражена індивідуалізаціяосвітнього процесу.

Студент німецького ВНЗ не відвідує занятьразом зі своїми “однокурсниками”. Вибравшипевну спеціальність і відповідну навчальнупрограму, студенти повинні самі організувати свійнавчальний план і свій час відповідно до загальнихвимог, що пред’являються до тих, хто навчаєтьсяза даною програмою. Вони можуть самі вдовільному порядку записуватися на лекції ісемінари, вибирати час для стажувань і практики.

У системі професійної підготовки вчителів уНімеччині спостерігається орієнтація на суб’єктнавчання, особистісний та практикозорієнтованийпідходи, які дають можливість створитимаксимально сприятливі умови для розвитку йрозкриття здібностей студентів. У світліособистісного та практикозорієнтованого підходівособливе значення мають активні, творчі методинавчання, дослідницькі, проблемні та проектніметоди, дискусії, ділові ігри, забезпечення вільної,самостійної навчальнопошукової діяльностістудентів. У процесі навчання популярностінабувають комунікативнодіалогові абоінтерактивні методи навчання, які спрямовані нарозв’язання спільної проблеми, опираючись настудентський досвід, вироблення власної позиції,створення атмосфери співробітництва [5, 8 – 10].

Ще Вільгельм фон Гумбольдт, засновникБерлінського університету, проголосив принципєдності досліджень і викладання, згідно з якимстуденти під час навчання в університеті берутьучасть у наукових дослідженнях. Ця концепція ємоделлю розвитку особистості впродовжнавчання, її залучення до наукової, творчої роботи[3, 337].

Той, хто хоче працювати в Німеччині лікарем,адвокатом, вчителем або фармацевтом, маєскласти державний іспит, після чого дістає статусцивільного службовця. Державний іспит(Staatsexamen) – це не академічний ступінь, адержавне визнання здобутої освіти. У суспільнихнауках присуджуються різні ступені залежно відтрадицій навчального закладу. Три кваліфікаціїакадемічно еквівалентні і дають право на вступдо докторантури. Порядок складання іспитувстановлюється не університетом, аФедеральною землею, та проводиться піддержавним наглядом. Перший державний іспитможна скласти після успішного завершеннянавчання. Після цього, закінчивши практичну

частину навчання, можна скласти другийдержавний іспит або почати навчання васпірантурі. Навчання в аспірантурі, в рамкахякого готується наукова робота (дисертація),закінчується присвоєнням ступеня доктора.Тривалість навчання залежить від відповідноїнаукової теми; як правило, вона складає від двохдо п’яти років. Існує дві можливості навчання васпірантурі: робота над дисертацією підкерівництвом професора з вільним вибором темидисертації або навчання в рамках структурованоїаспірантської програми.

Двофазова модель підготовки неодноразовопіддавалася серйозній критиці. Серед головнихнедоліків другої фази називають її автономність івідмежованість від університету, внаслідок чогоутворюється розрив між теоретичною тапрактичною професійною підготовкою. Окрімтого, підпорядкування підготовчої службимісцевим органам освіти практично виключаєможливість контролю з боку університетів за цієюфазою підготовки викладачів, тим самимпозбавляючи цю роботу наукового коригування[13, 109].

За останні роки майже всі вищі навчальнізаклади Німеччини пропонують нові бакалаврські(Bachelor) та магістерські (Master) програми, якібуло створено в рамках Болонського процесу, алеподекуди ще зустрічаються старі програми, післязакінчення яких видається диплом (Diplom) абомагістерський ступінь (Magister Artium), якіприрівнюються до ступеня Master [8, 148].

У вищих педагогічних закладах опановуютьзазвичай дві спеціальності, не обов’язковоспоріднені. Так, майбутні вчителі малюванняможуть поєднувати вивчення іноземних мов;можливі також інші комбінації (наприклад,малювання та математика, малювання та хімія,біологія чи економіка та ін.). Щодо третьоїспеціальності, то вона належить до наукпсихологопедагогічного циклу.

На процес професійної підготовки майбутніхвчителів істотно впливають форми і методинавчання, вибір яких зумовлюють уніфікованінавчальні плани і програми. Особливоефективними є лекції (акцент, проблемнеорієнтування, пояснення, унаочнення), семінари(замаскована лекція, семінардискусія, проблемнозорієнтований і дослідницький семінари), а такожпрактичні заняття. Такі форми організаціїнавчального процесу спрямовані на формуваннявикладачапрофесіонала і забезпечують високийтеоретичний рівень його підготовки, глибокіпрактичні вміння та навички. Характерною рисоюпрограм підготовки вчителів у Німеччині є їхня



41 Молодь і ринок №2 (145), 2017

варіативність та елективний принцип реалізаціїосвіти. Вільний вибір змісту навчання передбачає,що студент поряд із загальнообов’язковимипрограмами обирає спецкурси, які його цікавлять.

Умовою для навчання у художньому ВНЗ єособливий мистецький талант, підтвердженийуспішно складеним іспитом на придатність допрофесійного навчання. Раз на рік в мистецькихшколах, академіях та майстернях, проходитьтиждень відкритих дверей, до них навідується до40 тисяч відвідувачів. Особливо великимінтересом користуються такі тижні у мистецькихшколах Гамбурга, Берліна, Мюнхена, Лейпцигата ФранкфуртанаМайні, де розташовананайменша мистецька школа в Німеччині –Frankfurter Städelschule. Ті, кому випадаєможливість навчатися тут, мають ідеальні умовидля освоєння мистецьких азів: десять митців, щосамі вже мають міжнародне визнання, ділятьсясвоїми здібностями зі 170 студентами. Художникиз більшими амбіціями їдуть до Лейпцига. Середмистецтвознавців тутешня Вища школа графікита друкарства (Hochschule für Grafik undBuchkunst) вважається найвизначнішою у своїйгалузі. У 2005 – 2009 роках тут викладав відомийнімецький художник Нео Раух. Завдякималюванню Нова лейпцизька школа стала вжефактично лейблом зі знаком якості і відома у світі[6].

У Дюссельдорфі знаходиться одна з 23мистецьких вищих шкіл у Німеччині. Близько 700кандидатів щорічно подають свої документи нанавчання в Дюссельдорфську академіюмистецтв, найбільш поважний у Німеччинівищий навчальний заклад для тих, хто займаєтьсяобразотворчим мистецтвом. З усіх кандидатівприймаються близько 100 студентів. Першийбар’єр, який мають подолати ті, хто прагненавчатися в цій академії, це вступний іспит. Докреативності абітурієнтів висуваються високівимоги. У доробку молодих митців має бути 20 –25 оригіналів їхніх робіт. Певної техніки читематики не вимагають, але на основі цих робітекзаменаційна комісія й вирішує, наскількиталановитий вступник.

Дюссельдорфська академія мистецтвпропонує студентам факультети: кіно, відео,архітектуру, скульптуру, образотворче мистецтво,живопис та фотографію. Семінари проводятьдосвідчені викладачі, які надихають студентіввиконувати надскладні завдання. Курс живописувивчається дуже детально, студентам даєтьсяможливість практично і теоретичнозаглиблюватись в спектр понять живопису підкерівництвом талановитих художників. В Галереї

Академії завжди проводяться виставки студентівта відомих художників. Дюссельдорфськаакадемія мистецтв кращим студентам присуджуєстипендії. Студенти які прагнуть поєднати своєжиття з художньопедагогічною діяльністю тазалишитись на викладацькій роботі вступають васпірантуру.

Висновки. Жодна інша країна у світі не маєтакої щільної мережі мистецьких вищих шкіл, якНімеччина. Художні ВНЗ пропонують навчанняза спеціальностями образотворче мистецтво,дизайн, театральні декорації, графіка. Випускникихороших закладів мистецтва мають досвідроботи з численними гранями творчості,володіють різноманітними техніками, маютьможливість бути присутніми на найвизначнішихподіях в світі мистецтва. Факультети таких шкілта університетів часто організовують зустрічі знайбільш шанованими творчими постатями. Уколеджах не лише навчають якісно виконуватисвою роботу, але й відкривають розкішніперспективи для працевлаштування умайбутньому.

1. Ігнатова О.М. Реформи університетськоїосвіти в контексті Болонського процесу /О.М. Ігнатова // Теорія і практика упр. соц.системами: філос., психологія, педагогіка, соціол. –2011. – № 2. – С. 60 – 65.

2. Євтух М. Науково-організаційні проблемиступеневої професійної підготовки педагогів /Микола Євтух // Вісник Львів. ун-ту. Cер. пед. – 2005.– Вип. 19. – Ч. 1. – С. 3 – 8.

3. Левченко Т.І. Європейська освіта: конвергенціята дивергенція: Монографія / Т.І. Левченко. – Вінниця:“Нова книга”, 2007. – 656 с.

4. Лысова Е.Б. Новые тенденции в подготовкеучителей на Западе/ Е.Б. Лысова // Педагогика. –1994. – № 3. – С. 33 – 41.

5. Нестеренко Т., Богданова О. Використанняметоду групового інтерактивного навчання на урокахісторії та правознавства / Т. Нестеренко, О. Богданова// Історія в школі. – 2002. – № 3. – С. 8 – 11.

6. Ольце C. Хто, де і як вивчає мистецтво вНімеччині [Електронний ресурс] / Сабіне Ольце,Христина Ніколайчук. – Режим доступу: www.dw.com/uk/хто-де-і-як-вивчає-мистецтво-в-німеччині/a-15691138.

7. Стан розвитку освіти й культури в сучаснійФРН: навч. посіб. / уклад.: О.В. Дмитренко. – Полтава:ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2013. – 83 с.

8. Arnold E. Bachelor- und Master-Studiengänge fürdie Lehrerbildung. Neue Studienstrukturen alsProfessionalisierungschance? / Eva Arnold, Sabine Reh// Die Hochschule. – 2005. – Heft 1. – S. 143 – 156.

9. Bosse D. Kompetenzorientiert ausgerichtetePraxisphasen in der Lehrerbildung / Dorit Bosse //Erziehungswissenschaft. – 2011. – ¹ 43. – S. 92 – 98.


42

10. Götte H. Einstellungsverfahren in den pädagogischen

Vorbereitungsdienst. “Fakten statt Gerüchte” zumArbeitsmarkt für Lehrerinnen und Lehrer. Bewerbung undZugang zum Vorbereitungsdienst für Lehrerinnen undLehrer [Електронний ресурс] / Heidi Götte. – Hessen:Hessische Lehrkräfteakademie, 2015. – Режимдоступу: https://www.uni-giessen.de/studium/dateien/lehramt/bewerbvorbereitungdienst.

11. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschlandin der im Bundesgesetzblatt Teil III, Gliederungsnummer100-1, veröffentl ichten bereinigten Fassung,Ausfertigungsdatum: 23.05.1949, das zuletzt durchArtikel 1 des Gesetzes vom 23. Dezember 2014 (BGBl. IS. 2438) geändert worden ist. Art 23. (6). – S. 8[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/gg/gesamt.pdf.

12. Helsper W. Bachelor/Master in der Lehrerbildung– Potential für Innovation oder ihre Verhinderung? /W. Helsper, F.-U. Kolbe / / Zeitschrif t fürErziehungswissenschaft. – 2002. – № 3. – S. 384 – 401.

13. Stover M. Studium in Deutschland / M. Stover. –Bonn: Kollen Druck und Verlag. – 1995. – 367 s.

14. Warneke D. Aktionsforschung und Praxisbezugin der DaF-Lehrerausbildung / Dagmara Warneke. –Kassel: Kassel Univ. Press, 2007. – 599 s.

15. Winter M. Ausbildung zum Lehrberuf. ZurDiskussion über bestehende und neue Konzepte derLehrerausbildung für Gymnasium bzw. Sekundarstufe II(HoF-Arbeitsberichte 3’04) / Martin Winter. –Wittenberg: HoF Wittenberg, Insti tut fürHochschulforschung an der Martin-Luther-Universität

HalleWittenberg, 2004. – 60 s.


Постановка проблеми. Загальновідомо,що весь освітній процес має бутиспрямованим на розвиток гармонійної

особистості, її творчих здібностей та критичногомислення. Саме з цією метою застосовуютьсяпроектні технології із залученням ресурсів мережіІнтернет. Проте, значна кількість інформації у

мережі та її якість часто не тільки не допомагаютьроботі над проектом, але й ускладнюють її.Запобігти цьому допомагають технології вебквесту, які сприяють: розвитку комп’ютернихнавичок школярів, пошуку необхідної інформації,збагаченню словникового запасу; розвиткумислення школярів на різних етапах аналізу,

УДК 811.111(07):373.091.39

Ірина Карпа, кандидат філологічних наук,доцент кафедри порівняльної педагогіки та методики викладання іноземних мов

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВЕБ-КВЕСТ У РОБОТІ З УЧНЯМИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИУ статті розглянуто поняття веб-квесту як освітньої технології, окреслено форми та види завдань

для веб-квестів, визначено ефективність впровадження короткострокових веб-квестів. Авторка досліджуєпереваги, а також труднощі і недоліки проведення веб-квесту з учнями загальноосвітньої школи.

Ключові слова: веб-квест, учитель, учень, ігрова технологія, навички, переваги, недоліки.Літ. 8.

Ирина Карпа, кандидат филологических наук,доцент кафедры сравнительной педагогики и методики преподавания иностранных языков

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВЕБ-КВЕСТ В РАБОТЕ С УЧЕНИКАМИ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье рассматривается понятие веб-квеста как учебной технологии, обрисовано формы и виды

заданий для веб-квестов, определено эффективность внедрения краткосрочных веб-квестов. Автор исследуетпреимущества, а также трудности и недостатки проведения веб-квеста с учениками общеобразовательнойшколы.

Ключевые слова: веб-квест, учитель, ученик, игровая технология, навыки, преимущества, недостатки.

Iryna Karpa, Ph.D.(Philology), Associate Professor of the Comparative Education and ForeignLanguages Teaching Methodology Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE WEB QUEST IN THE WORK WITH THE PUPILS OF THE SECONDARY SCHOOLThe article reviews the concept of the web quest as an educational technology, the forms and kinds of tasks for web

quests are lined, the effectiveness of application of short-dated web quests are defined. The author investigates theadvantages as well as the difficulties and disadvantages of conducting the web quest with the pupils of secondary school.

Keywords: the web quest, a teacher, a pupil, the game technology, skills, advantages, disadvantages.

© І. Карпа, 2017

ВЕБ-КВЕСТ У РОБОТІ З УЧНЯМИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

43 Молодь і ринок №2 (145), 2017

узагальнення, оцінки інформації; розвиткуобдарованості та творчих здібностей;формуванню умінь працювати самостійно тапідвищенню рівня самооцінки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Розробниками вебквесту стали Берні Додж(Bernie Dodge) та Том Марч (Tom March) –професори освітніх технологій Університету СанДієго (США). Питанню використання вебквестіву викладанні і вивченні іноземних мов приділялиувагу як вітчизняні (О.Е. Можаровська, Н.К. Лямзіна,І.М. Сокол, М.Ю. Кадемія, О.В. Шестопалюк таін.), так і закордонні науковці (Ненсі МакКінд,Неллі Дойч, Філіп Бенз, Джоан Міллер, ПаулаЕммерт та ін.). Втім, на жаль, досі залишаютьсянедостатньо дослідженими усі переваги і недолікивикористання вебквесту у загальноосвітній школі.

Мета статті. Визначити ефективністьвпровадження короткострокових вебквестів,форми та види завдань для вебквестів, дослідитипереваги, труднощі і недоліки проведення вебквесту з учнями загальноосвітньої школи.

Виклад основного матеріалу. Вебквест –своєрідний сценарій організації проектноїдіяльності учнів з будьякої теми, який сприяєрозвитку їхньої обдарованості. Отже, освітній вебквест (web quest) – це проблемне завдання зелементами рольової гри, проект з використаннямІнтернетресурсів. М.П. Сібірська, аналізуючидослідження науковців, визначає вебквест яктехнологію, під час реалізації якоївикористовуються різні методики [4, 39 – 40].Існує окреме поняття “ігрові педагогічнітехнології”, в які Г. Селевко включає доситьшироку групу методів і прийомів організаціїпедагогічного процесу у формі різних педагогічнихігор. Г. Селевко та його послідовники М. БулановаТопоркова, В. Кукушин вважають, що педагогічнагра має чітко поставлену мету навчання івідповідний педагогічний результат, які можнаобґрунтувати, виділити в явному вигляді йохарактеризувати навчальнопізнавальноюспрямованістю. Таким чином, квест – це ігроватехнологія, тобто ігрова форма взаємодії педагогаі учнів, яка сприяє формуванню вмінь розв’язуватизавдання на основі компетентного виборуальтернативних варіантів через реалізаціюпевного сюжету [1, 58].

О. Савченко пропонує структуру ігровоїдіяльності, виділяючи такі компоненти:

1) спонукальний – потреби, мотиви, інтереси,прагнення, які визначають бажання учня братиучасть у грі;

2) орієнтувальний – вибір засобів і способівігрової діяльності;

3) виконавський – дії, операції, які даютьможливість реалізувати ігрову мету;

4) контрольнооцінний – корекція і стимулюванняігрової діяльності [3, 165].

Не випадково, вебквест – це ігрова технологія,бо добре організована гра є одним із найкращихзасобів викликати в учнів естетичну насолоду відтворчого напруження своїх інтелектуальних іфізичних сил. Гра завжди носить невимушенийхарактер. Вона спирається на внутрішнєспонукання людини і дозволяє їй розвиватисамостійність, мимовільність дій.

Усе вищевикладене дає змогу зробитивисновок, що вебквест – це ігрова технологія, якамає чітко поставлене дидактичне завдання, ігровийзадум, обов’язково має керівника (наставника),чіткі правила, та реалізується з метою підвищенняв учнів знань і вмінь XXI століття [6].

Вебквест як освітня технологія зорієнтованийна створення учнями нового продукту. При цьомувчитель здійснює роль консультанта, організатораі координатора проблемноорієнтованої, дослідної,навчальнопізнавальної діяльності школярів.Основне завдання вчителя полягає у створенніумов для самостійної розумової та креативноїроботи учнів, підсиленні їхньої мотивації довирішення окреслених проблем та підтримціініціативи. За такої організації навчального процесушколярі стають рівноправними його учасникамиі поділяють зі своїм вчителем відповідальність зарезультати навчання.

Тематика вебквестів може бутинайрізноманітнішою, а проблемні завданнявирізнятися різним ступенем складності.Результати виконання вебквесту, залежно відпоставлених завдань та запропонованого дляопрацювання матеріалу, можуть бутипредставлені у вигляді усного виступу,комп’ютерної презентації, есе, вебсторінки,тематичного блогу, форуму, слайд шоу, буклету,анімації, фоторепортажів тощо [8].

Форми вебквесту можуть бути різноманітними.Серед найпопулярніших виокремлюють:

створення бази даних за проблемою. Усірозділи учні готують самостійно;

створення мікросвіту, в якому учні можутьпересуватися за допомогою гіперпосилань,моделюючи певний фізичний простір;

написання інтерактивної історії, у процесістворення якої учні можуть обирати варіанти дляпродовження роботи. Для цього кожного разупотрібно вказувати дватри можливих напрямки;

створення документу, який презентує аналізскладної проблеми і запрошує школярів довисловлення власної думки;


44

інтерв’ю онлайн з віртуальним персонажем.Відповіді і питання розробляють учні, які глибокодослідили певну особистість (це може бутиполітичний діяч, літературний персонаж, відомийучений, письменник тощо). Такий варіант роботинайкраще пропонувати не окремим учням, амінігрупам, що отримають загальну оцінку зароботу (оцінюють інші учні та вчитель) [7].

Берні Додж визначив такі види завдань длявебквестів:

Переказ – демонстрація розуміння темишляхом представлення матеріалів із різнихджерел у новому форматі: створення презентації,плакату, оповідання тощо.

Планування і проектування – розробка планупроекту з урахуванням заданих умов.

Самопізнання – будьякі аспекти дослідженняособистості.

Компіляція – трансформування форматуінформації, яку отримали з різних джерел(створення книги кулінарних рецептів, віртуальноївиставки, капсули часу, капсули культури).

Творче завдання – творча робота увизначеному жанрі (створення п’єси, вірша, пісні,відеоролика).

Аналітична задача – пошук, узагальнення ісистематизація інформації.

Детектив, головоломка, таємнича історія –висновки на основі суперечливих фактів.

Досягнення консенсусу – вироблення рішеннящодо дискусійної проблеми.

Оцінка – обґрунтування певної позиції,поглядів.

Журналістське розслідування – об’єктивнийвиклад інформації (розподіл думок і фактів).

Переконання – схиляння на свій бік опонентівабо нейтрально налаштованих осіб.

Наукові дослідження – вивчення різних явищ,відкриттів, фактів на основі унікальних онлайнджерел [2].

Ефективним може бути впровадженнякороткострокових міжпредметних вебквестів ізрольовим компонентом у практику викладаннямови. Короткострокові вебквести, як правило,розраховані на один тиждень. Також доцільновикористовувати індивідуальні вебквести дляповної реалізації комунікативних намірів учня підчас усного англомовного спілкування в різнихкомунікативних ситуаціях і ролях [5, 85].Короткостроковий вебквест передбачаєнаявність актуальної теми, що відповідаєінтересам і знанням учнів, впливаючи тим самимна мотиваційний бік їхньої діяльності; точнеформулювання завдань, які чітко визначаютьрезультат роботи учнів; відбір викладачем

Інтернетресурсів, які використовуються учнямиу процесі роботи над вебквестом; реалізацію тарозподіл завдань, визначення способів, засобів ічасових рамок їх виконання; презентаціюрезультатів діяльності; оцінювання роботи самимиучнями та безпосередньо викладачем;узагальнення результатів та підведення підсумківдля з’ясування, чого навчилися учні, яких навичокнабули, які вміння були розвинуті і вдосконалені.

По завершенні роботи над короткостроковимвебквестом учень спроможний аналізуватиматеріал, трансформувати, інтерпретувати йогота використовувати для створеннямультимедійних презентацій, власної веб сторінкиі вебсайту. Результати виконаного вебквестуможуть презентуватися із подальшоюдраматизацією у процесі рольової гри, протягомякої відбуватиметься обговорення певноїпроблеми або групи питань з метою досягненняістини.

Робота над короткостроковим індивідуальнимвебквестом вимагає індивідуального підходуучителя до кожного учня та повного зануренняостаннього у проблему дослідження. Узалежності від рівня володіння учнямианглійською мовою варіює і рівень контролюучителем роботи над вебквестом (повне абочасткове керування).

У рамках вебквесту викладач удосконалюєпошукову діяльність учнів, задає їм параметри цієїдіяльності та визначає її час, вчить учнівсамостійно мислити, знаходити і розв’язуватипроблеми, залучаючи з цією метою знання з різнихгалузей, прогнозувати результати і можливінаслідки різних варіантів рішення, вміннявстановлювати причиннонаслідкові зв’язки,вдосконалювати компетентність в говорінні.

Саме вебквест є тим інструментом, задопомогою якого учитель отримує можливістьформувати і розвивати навички ХХІ століття. Допереваг вебквесту належать:

Навички навчання і новаторства: розвиток критичного мислення на стадії

аналізу, узагальнення і оцінки інформації; залучення учнів до дослідницької діяльності і

розвиток їхніх дослідницьких і творчих здібностей; уміння знаходити декілька способів вирішення

проблемної ситуації, визначення найоптимальнішоговаріанту, обґрунтування свого вибору;

реалізація креативного потенціалу учнів; уміння працювати з автентичним матеріалом

і робити власні висновки; навички публічних виступів (обов’язкове

проведення передзахистів і захистів проектів звиступами авторів, питаннями, дискусіями).



45 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Навички комунікації і співробітництва: уміння працювати в команді; покращення взаємодії і стосунків між усіма

учасниками вебквесту – учнями, учителем; відкрите оцінювання власної роботи і роботи

інших учасників дозволяє вчитися бути коректнимпід час висловлювання зауважень, визначатинайбільш цікаві знахідки під час виконаннязавдань, вчитися формулювати власні критеріїоцінювання.

Навички в галузі інформації, засобів зв’язку йтехнологій:

розвиток комп’ютерних навичоквикористання ІТ для вирішення професійних задач(зокрема для пошуку необхідної інформації,оформлення результату роботи у виглядікомп’ютерних презентацій, вебсайтів, флешроликів, баз даних тощо);

формування культури роботи в мережіІнтернет.

Професійні і життєві навички: підвищення особистісної самооцінки; розвиток творчих здібностей і обдарувань

(зокрема, поетичних, музичних, художніхздібностей);

навички самонавчання і саморганізації.Серед головних переваг вебквесту у

навчальному процесі можна назвати такі: актуальність навчальних завдань, їх

відповідність інтересам учнів. Зважаючи на те,що учні належать до так званого Інтернетпокоління, їм цікаво виконувати завдання іззастосуванням ІТтехнологій;

підвищення мотивації до навчання ісамонавчання, заохочення учнів вчитисянезалежно від учителя;

урізноманітнення форм роботи з матеріалом; вихід за звичні усталені межі подачі

матеріалу; необмеженість навчальних ресурсів; зважаючи на те, що перелік необхідних сайтів

подає учитель, учні менше часу витрачають напошук інформації в мережі, а більшезосереджуються на виконанні завдань;

об’єктивність оцінювання. Під час виконаннязавдань вебквесту діяльність учнів оцінюєтьсяне лише учителем, але й іншими учнями;

вебквести дають учителю зразок того якпотрібно проводити проектну роботу;

працюючи над вебквестом учительвдосконалює професійну компетентність, навичкироботи з комп’ютером і мережевими ресурсами,стає “ближчим” до Інтернет покоління учнів;

в Інтернет мережі є багато шаблонів і сайтівдля створення вебквесту, цікаві завдання та

корисні поради, інструкції, якими можутьскористатися вчителі.

Серед труднощів і ризиків проведення вебквесту слід відзначити такі:

технологія вебквестів вимагає від вчителіві учнів доступу до мережі та певного рівнякомп’ютерної грамотності;

більшість вебквестів, які можна знайти вІнтернет мережі створені за кордоном, тому їхпотрібно адаптувати до наших умов та завдань;

велика кількість інформації в мережі і її якістьне лише спрощують процес роботи над проектом,але й удосконалюють його;

труднощі у створенні вебквесту полягаютьу відборі якісних і тематично релевантних сайтів,що відповідають також рівню підготовки йвіковим та психологічним особливостям учнів;

розробка сценарію вебквесту, підготовказавдань – трудомісткий процес, який вимагає відучителя багато зусиль і часу. Учителі, якіпроводять вебквести радять залучати достворення завдань старшокласників, які такимчином удосконалюють вміння і навички,отримують новий досвід;

учні багато часу проводять за комп’ютером,тому необхідно розробити рекомендації, якірегламентують їхню роботу, а також враховуватицей фактор під час створення завдань вебквесту.

Висновки. Переваг технології вебквестузначно більше, ніж недоліків. Безперечно, цятехнологія повинна посісти належне місце у роботіз учнями, адже саме у ній вчителем створюютьсяналежні умови для самостійної розумової і творчоїдіяльності школярів, підтримується їхняініціативність.

1. Багузина Е.И. Веб-квест технология какдидактическое средство формирования иноязычнойкоммуникативной компетентности (на примерестудентов неязыкового вуза): дис. канд. пед. н.:специальность 13.00.01 Общая педагогика, историяпедагогики и образования / Елена Ильинична Багузина.– Москва, 2012. – 238 с.

2. Використання технології веб-квест на урокахінформатики / Блог вчителя інформатики БогдановоїОльги Олексіївни. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/30734/

3. Лямзіна Н.К. Веб-квест як засіб навчаннямайбутніх економістів публічного виступу / Н.К. Лямзіна// Педагогічний процес: теорія і практика. – 2012. –№13. – С. 163 – 172.

4. Cибирская М.П. Профессиональное обучение:педагогические технологии: учебное пособие /М.П. Сибирская. – М.: Издат. центр АПО, 2002.

5. Сысоев П.В. Методика обучения иностранномуязыку с использованием новых информационно-


46

коммуникационных Интернет-технологий: учебно-методическое пособие для учителей, аспирантов истудентов / П.В. Сысоев, М.Н. Евстигнеев. – Ростовн/Д: Феникс, М.: Глосса-Пресс, 2010. – 182 с.

6. Сокол І.М. Впровадження квест-технології восвітній процес: навчальний посібник / І.М. Сокол. –Запоріжжя: Акцент Інвест-трейд, 2013. – 87с.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slideshare.net/ssuserd1cca6/ss-63452170

7. Технології веб-квест та блог-квест [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://viakiev.blogspot.com/p/blog-page_51.html

8. March T. The Learning Power of WebQuests / T. March.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tommarch.com/writings/ascdwebquests/


Постановка проблеми. Новітнєсуспільство висуває нові вимоги доосвіти, однією із яких є підготовка

людей, спроможних приймати критичні рішення,знаходити спосіб спілкування в новому оточенні,які достатньо ефективно встановлюють новістосунки у швидко змінюваній реальності.Активність, самостійність, творчість, здатністьадаптуватися до стрімких змін – ці рисиособистості стають найважливішими насучасному етапі історичного розвитку, а їхформування потребує реалізації нових підходів допроцесу навчання. Сучасні вимоги, визначені восвітніх стандартах, спонукають учителів нетільки надавати учням навчальну інформацію, а

й навчити їх способів практичного застосуванняїї у повсякденному житті. Реалізувати зазначенізавдання покликана інтерактивна модельнавчання.

Аналіз основних досліджень і публікацій.В основу статті покладено погляди методистівщодо використання компетентнісного підходу привикладанні правознавчих предметів узагальноосвітніх закладах України. Даний підхідіз використанням інтерактивних методів активнопопуляризується для вчителів правознавства упедагогічному доробку Т. Ремех, О. Пометун,К. Баханова [1; 4; 5]. Окрім наукових теоретичнихпідходів до використання розглядуванихнавчальних технологій вагомий внесок зробили

УДК 371.133

Юрій Стецик, кандидат історичних наук,доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін


ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВАУ статті розглянуті інтерактивні методи навчання та сучасні підходи щодо їх використання при

викладанні правознавчих дисциплін в освітніх закладах України. Подано коротку характеристику окремихгруп інтерактивних методів.

Ключові слова: інтеракція, метод, навчання, урок, правознавство.Літ. 5.

Юрий Стецык, кандидат исторических наук,доцент кафедры древней истории Украины и специальных исторических дисциплин


ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ НА УРОКАХ ПРАВОВЕДЕНИЯВ статье рассматриваются интерактивные методы обучения и современные подходы к их

использованию при преподавании правоведческих дисциплин в образовательных заведениях Украины.Представлено краткую характеристику отдельных групп интерактивных методов.

Ключевые слова: интеракция, метод, обучение, урок, правоведение.

Yuriy Stetsyk, Ph.D.(History), Associate Professor of the Ancient History ofUkraine and Special Historical Disciplines DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

USING THE INTERACTIVE TECHNOLOGIES AT THE LAW LESSONSThe article discusses the interactive methods of teaching and the modern approaches to their using in the

teaching of legal disciplines in the educational institutions of Ukraine. The brief characteristics of individualgroups of interactive methods are filed.

Keywords: an interaction, a method, learning, a lesson, law.

© Ю. Стецик, 2017

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВА

47 Молодь і ринок №2 (145), 2017

вчителіпрактики, які узагальнили набутийпедагогічним досвід із викладання правознавствашляхом залучення різноманітних інтерактивнихметодів (С. Крамаренко, О. Пишко) [2; 3].

Мета статті – визначити ефективністьвикористання інтерактивних технологій привикладання правознавчих дисциплін в школі.

Виклад основного матеріалу. Сутністьінтерактивного навчання полягає в тому, щонавчальний процес відбувається за умовипостійної активної взаємодії всіх учнів. Тому цеспівнавчання, взаємонавчання (колективне,групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчительє рівноправними, рівнозначними суб’єктаминавчання, розуміють, що вони роблять, йрефлексують з приводу того, що вони знають,уміють і здійснюють [3].

Зазначимо, що організація інтерактивногонавчання передбачає моделювання життєвихситуацій, використання рольових ігор, спільневирішення проблем на основі аналізу обставин тавідповідної ситуації. Воно ефективно сприяєформуванню в учнів комплексу навичок і вмінь,виробленню цінностей, створенню на урокахатмосфери співробітництва й взаємодії. Важливезначення мають інтерактивні методи навчання ів розвитку творчих здібностей учнів.

Учитель правознавства основну мету своєїроботи з учнями повинен вбачати в тому, щоб нетільки ознайомити їх з основами теорії державноправових явищ, а й розвивати критичне мислення,вміння спілкуватися, брати участь у суспільномужитті [1, 18].

Один з варіантів організації навчальногопроцесу – використання в діяльності педагогатехнології інтерактивного навчання. Навчальнийпредмет “Правознавства” також може бутинабагато ефективніше сприйнятий учнями привикористанні інтерактивних методів навчання.

Інтеракція у навчанні націлена на розвиток уучнів учбової та соціальної компетенції, зокремаумінь роздумувати, аналізувати, порівнювати,узагальнювати, спостерігати, критично мислити,приймати учать у дискусії, аргументувати думку,приймати рішення, спілкуватися у малих тавеликих групах; навичок оволодіння засобамисамостійного отримання та обробки інформації зрізноманітних джерел, проведення самостійнихдосліджень; навичок активного слухання,ефективної комунікації, участі у груповій роботіта відповідальності за результати спільноїдіяльності, організації роботи малої групи,оцінювання власних дій та можливостей, розвитоктворчих ідей [2, 7].

Назвемо лише деякі методи та прийоми

інтерактивного навчання, які можливо ефективновикористовувати на уроці правознавства дляформування предметних компетенцій: дискусії таобговорення, розв’язання проблемних питань,мозковий штурм, робота в группах, інтерв’ю,аналіз аргументів “за” і проти”, навчальні ігри,створення проектів, презентацій та виставок.

Соціальнопсихологічні дослідження показують,що чим більш активною є роль школярів у процесіпізнання, тим більше інформації нимизасвоюється. Важливим компонентом дляуспішного навчання є психологічний комфорт учня,який зумовлює його бажання подальшогозасвоєння знань і накопичення вмінь. Роль вчителяу цієї моделі навчання – підтримувати,підбадьорювати учнів у їхніх зусиллях. Основноюформою організації навчання є співробітництво вмалих групах з метою вирішення проблем тасамостійного навчання, отримання поведінковогодосвіду, орієнтованого на формуваннякомпетентнісних навичок.

Для створення позитивної атмосфери навчаннята організації комунікації учнів використовуються,наприклад, такі методи і прийоми: “Знайомство”(коли учні пізнають один одного заново по мірі їхнавчання), “Очікування та досягнення” (колиперед початком розгляду теми або уроку учнівисловлюють, чого вони чекають відмайбутнього заняття, а потім оцінюють, наскількизбулися їхні очікування), “Активне слухання”(коли учні тренуються чути і розуміти одинодного) та інші [5].

Для мотивації навчальної діяльності таактуалізації опорних знань, уявлень учнів можнавикористовувати, наприклад: “Мікрофон” (колислово передається від одного учня до іншого),“Мозковий штурм” (загальне обговоренняпроблемного питання, в ході якого можуть бутивисловлені будьякі ідеї, припущення), робота впарах за принципом “Навчаючи, вчуся”, робота вмалих групах та інші.

Найважливішим прийомом інтеракції єорганізація рефлексії – самоаналізу думок,почуттів і дій учня в зіставленні їх із суспільнозначущими цінностями, діями і вчинками іншихлюдей. Для цього можна використовувати такіприйоми: “Одним словом” (пропонується нааркуші паперу написати одним словом, щонайбільше сподобалось на уроці), “Зарядка”(мовою жестів учні оцінюють етапи уроку або урокв цілому), “Віночок” (діти “дарують” один одномусвої нові знання та почуття, створюючи “віночок”досягнень) та інші [5].

Інтерактивні технології це спеціальна формаорганізації пізнавальної діяльності, яка передбачає


48

створення комфортних умов навчання, за якихкожен учень відчуває свою можливість таінтелектуальну спроможність.

Навчальний процес відбувається за умовпостійної, активної взаємодії всіх учнів. Цеспівнавчання, взаємонавчання (колективне,групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчительє рівноправними суб’єктами навчання.

Організація інтерактивного навчанняпередбачає: моделювання життєвих ситуацій,використання рольових ігор, спільне вирішенняпроблеми на основі аналізу ситуації.

Серед основних завдань інтерактивнихметодів навчання можемо виокремитивироблення навичок навчальної діяльності та умінькритично мислити та приймати продумані рішення;формування моральних цінностей тадемократичного стилю спілкування; створенняатмосфери співробітництва та взаємодії.

Запровадження інтерактивних методівнавчання сприяє формуванню в учнівпізнавального інтересу до вивчення історії таправознавства, дозволяє вчителю враховуватиособливості розвитку творчих здібностейшколярів. Адже інноваційні методи навчанняактивізують творчий потенціал учнів і підвищуютьякість засвоєння ними загальноосвітніх знань,забезпечують практичну й творчу підготовку [3].

Для досягнення оптимальних результатів урозвитку пізнавальних навичок і творчогомислення учнів, умінь самостійно конструюватисвої знання, орієнтуватися в інформаційномупросторі ефективною є інтеграція інноваційнихметодів, поєднання різноманітних методівнавчання і форм роботи школярів на урокахправознавства.

У результаті оптимального використаннярізних інтерактивних методів навчаннязмінюються позиції вчителя й учнів у навчальновиховному процесі. Із носія готових знань учительперетворюється в організатора пізнавальноїдіяльності учнів, а останні стають рівноправнимисуб’єктами в навчанні. Водночас створюється тареалізується модель творчої особистості, яка нелише володіє навичками спілкування, розумієісторичний процес і правові явища, а й вмієсамостійно працювати над розвитком власногоінтелекту, культури й моралі, виявляє свій творчийпотенціал, що є основою успішного подальшогопрофесійного становлення особистості [2, 8].

Якщо метою навчання правознавства єформування правової предметної компетентностіучнів, то найбільш адекватним цій меті та таким,що забезпечує її досягнення, є інтерактивненавчання.

Основна ознака інтерактивного навчання –багатостороння комунікація в процесі навчання,коли колективне виконання учнями пізнавальногозавдання відбувається через їхнє спілкування, щопередбачає як участь у колективній діяльностікожного з учнів, так і колективно розподіленудіяльність та колективно отриманий результат.

За інтерактивного навчання учень виступає необ’єктом, а суб’єктом навчання – активнимучасником подій, власної освіти та розвитку.Вчитель не фокусує навчальний процес на собі.Він із носія готових знань перетворюється наорганізатора пізнавальної діяльності учнів таконсультанта. Акцент у викладанні зміщується змонологічного способу подання інформації тапередавання знань учителем із метою їхподальшого механічного відтворення учнями всторону діалогу для розвитку критичногомислення та комунікативних навичок школярів.

За інтерактивного навчання результатидосягаються взаємними зусиллями учасниківнавчання, однак, тільки за умови, що учні берутьна себе відповідальність за них. Такі результатистають системним досвідом учнів, отриманим впроцесі спільної активної діяльності, на основіякого формуються їхні знання, навички іставлення, необхідні для ефективного набуттяправової предметної компетентності [3].

Ефективне використання інтерактивнихметодів сприяє залученню до роботи на уроціпрактично всіх учнів та виробленню в нихсоціально важливих навичок роботи в колективі,взаємодії, дискусії, обговоренні. Учні перебуваютьу постійному пошуку. Вони отримують відповідіна запитання, знаходять нову інформацію длярозв’язання проблеми, розмірковують разом надваріантами й способами виконання завдання. Церозвиває в них навички співпраці й ухваленняспільних рішень, комунікативні навички, навичкиведення дискусії й формулювання аргументованихсуджень і обґрунтованих висновків; підвищуєрівень опанування аналізом, синтезом,узагальненням і абстрагуванням; сприяє розвиткувмінь виявляти різні погляди на правові проблеми,сприймати й оцінювати спектр думок щодо них,шукати й аналізувати різні джерела інформаціїправового змісту.

Учні вчаться формулювати, висловлювати тадоводити власну думку, аргументувати йдискутувати, моделювати правові ситуації,збагачуючи власний соціальний досвід черезвключення в різні життєві ситуації. Навчаютьсяслухати співрозмовника, поважати альтернативнудумку, включатися в діалог, будуватиконструктивні відносини в групі, визначати своє



49 Молодь і ринок №2 (145), 2017

місце в ній та уникати конфліктів, розв’язувати їхта шукати компроміси, знаходити спільнерозв’язання проблем.

Реалізація інтерактивного навчання вимагаєстворення певних психологопедагогічних умов:багатостороннього типу комунікації; позитивноїпсихологічної атмосфери на уроці; виробленняправил спільної роботи; формулюванняспланованого очікуваного результату навчання;відбору інтерактивних методів і прийомів, щостимулюють процес пізнання, та розумових інавчальних умов і процедур, за допомогою якихдосягаються заплановані результати [2, 9].

Систематичне застосування інтерактивнихметодів на уроках правознавства дозволяє учнямнавчитися застосовувати набуті правові знання івміння у житті, зрозуміти, що такі знання можутьстати у нагоді в професійній чи соціальнопобутовій сфері, усвідомити, що правознавство якнаука не існує саме по собі, а тісно пов’язана зжиттям і діяльністю людини [5].

Висновки. Важливою умовою успіхузасвоєння учнями знань з правознавства є відмовавід авторитарного стилю викладання, наданняучням можливості вільного висловлювання своїхдумок, навіть якщо вони не співпадають з позицієювчителя або підручника. Останнім часомнадзвичайно популярним стає використання,зокрема на уроках правознавства, інтерактивнихметодів навчання.

Однією з ознак правової держави є високийрівень правової культури її громадян. Це визначаєвідповідальність вчителя правознавства, аджесаме він має озброїти учнів першими знаннями зцарини законів нашої держави, навчити молодулюдину правомірно діяти в найрізноманітнішихжиттєвих ситуаціях.

Допомогти вчителю в цій справі, сприятидосягненню мети, поставленої перед шкільнимкурсом правознавства, мають досконаламетодика проведення уроків, використання

різноманітних прийомів викладання, визначеннястратегії і основних принципів вивчення предмету.

Розпочинаючи викладання курсу основправознавства, вчитель має чітко визначитися зголовною метою, яку він переслідуватиме науроках. На думку автора цією метою є практичнапідготовка учнів до життя, до використаннянабутих ними знань для вирішення конкретнихжиттєвих ситуацій. Таким чином, саме практичнаспрямованість має становити основу уроківправознавства в школі.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у вивчення та узагальненніпедагогічного досвіду вчителівноваторів, які длявикладання правознавства використовуютьінтерактивні методи навчання.

1. Баханов К. Професійний довідник вчителяісторії / К. Баханов. – Харків: Основа, 2011. –239 с.

2. Крамаренко С. Інтерактивні технікинавчання як засіб розвитку творчогопотенціалу учнів [Текст] / С. Крамаренко //Відкритий урок. – 2002. – № 5 – 6. – С. 7 – 11.

3. Пишко О. Інтерактивні методи навчанняяк спосіб розвитку творчих здібностей учнівна уроках історії та правознавства / О. Пишко// Народна освіта. Електронне наукове фаховевидання. Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2257

4. Пометун О. Теорія та практика послідовноїреалізації компетентнісного підходу в досвідізарубіжних країн / О. Пометун // Компетентніснийпідхід у сучасній освіті: світовий досвід таукраїнські перспективи // під заг. ред. О.В. Овчарук.– К.: “К.І.С.”, 2004. – С. 21 – 36.

5. Ремех Т. Реалізація компетентнісногопідходу до навчання школярів правознавства[Електронний ресурс] / Т. Ремех. – Режимдоступу: http://ippo.kubg.edu.ua/wp-content/uploads/2015/08/t.remekh.doc.



“Педагогічна теорія – абстракція. Її практичне застосування – завжди високе мистецтво”.

Іван Підласий педагог-науковць

“Мало знати, потрібно й використовувати. Мало бажати, потрібно й робити.

Йоганн Вольфганг фон Гете німецький поет, прозаїк, драматург

50

Постановка проблеми. До важливихнапрямів профілактичновиховноїроботи в країнах, де соціальні служби

добре розвинені та фінансовані, належать

завдання з раннього вияву схильності дітей донеадаптивної, соціально і особисто небезпечноїповедінки та проведення відповідноїпрофілактичної й реабілітаційної роботи.

УДК 37.013.42 – 055

Світлана Цюра, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогікиЛьвівського національного університету імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ ТА СПРЯМОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИЗ СИБЛІНГАМИ

У статті проаналізовано пропедевтичну діяльність соціального педагога із сім’єю, у якій є більшеоднієї дитини. Визначено особливості профілактичної роботи соціального педагога, спрямованої наформування досвіду позитивних стосунків у дитячій підсистемі сім’ї, взаємин дитини з її сиблінгом залежновід порядку народження та, відповідно, батьків з дітьми. Уточнено, що її завдання реалізуютьсяшляхом консультативної роботи з батьками та дітьми, а також реабілітаційної роботи з нормалізаціївиховного середовища розвитку сиблінгів. Конкретизовано особливості діяльності, це спрямованість на:ослаблення чинників, що активізують розвиток ризикованої поведінки, зокрема мобінгу і булінгу; формуваннябатьківської позиції відповідальності за оптимальне співвідношення соціальної позиції сиблінгів у сім’ї з їхправом на свободу розвитку; осмислення і прийняття дитиною позитивних аспектів сиблінгової позиції івзаємодії у дитячій групі сім’ї.

Ключові слова: сиблінги, сім’я, соціально-педагогічна робота.

Літ. 10.

Светлана Цюра, кандидат педагогических наук, доцент кафедры общей и социальной педагогикиЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ И НАПРАВЛЕННОСТЬ СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙРАБОТЫ С СИБЛИНГАМИ

В статье проанализировано пропедевтическую деятельность социального педагога с семьей, вкоторой имеется более одного ребенка. Определены особенности профилактической работы социальногопедагога, направленной на формирование опыта положительных отношений в детской подсистеме семьи,взаимоотношений ребенка с его сиблингами в зависимости от порядка рождения и, соответственно,родителей с детьми. Уточнено, что ее задачи реализуются путем консультативной работы с родителями идетьми, а также реабилитационной работы по нормализации воспитательной среды развития сиблингов.Конкретизированы особенности деятельности, это направленность на: ослабление факторов,активизирующих развитие рискованного поведения, в частности моббинга и буллинга; формированиеродительской позиции ответственности за оптимальное соотношение социальной позиции сиблингов всемье с их правом на свободу развития; осмысления и принятия ребенком положительных аспектовсиблинговой позиции и взаимодействия в детской группе семьи.

Ключевые слова: сиблинги, семья, социально-педагогическая работа.

Svitlana Tsyura, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the General and Social Pedagogy DepartmentLviv Ivan Franko National University

THE FEATURES AND ORIENTATION OF THE SOCIAL ANDPEDAGOGICAL WORK WITH SIBLINGS

The article analyzes the propaedeutical activity of the social teacher with the family in which there are more than onechild. The a author defines the features of preventive work of social pedagogue aimed at the formation of positive relationshipsexperience in the children’s subsystem of the family, the relationships of the child with his/her sibling depending on the birthorder, and, accordingly, the parents with their children. It is clarified that its objectives are realized through the consultativework with parents and children, as well as the rehabilitative work of normalization of the educational environment fordevelopment of siblings. The article deals with the features of activity, it is the focusing on: the weakening of the factors thatactivate the development of the risky behaviour, including mobbing and bulling; the formation of parental position of responsibilityfor the optimal correlation of the social position of siblings in the family with their right of free development; an understandingand acceptance by child the positive aspects of sibling position and an interaction in the children group of family.

Keywords: siblings, a family, the social and pedagogical work.

© С. Цюра, 2017


51 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Упродовж ХХ ст. психологи виокремлювали іхарактеризували три основні типи соціальноїповедінки – просоціальну, девіантну, асоціальну, апорівняно недавно додали до них четвертий тип– ризиковану поведінку. Цю поведінку трактуютьяк тип соціальної активності людини, що невиходить за межі допустимого в соціумі, але несеповідомлення про її схильність до дій, що межуютьіз прийнятними (з точки зору усталенихзагальноприйнятих стереотипів, права, моралі,безпеки життєдіяльності). На перших порахдослідники відносили до ризикованої поведінкилише ту, яка загрожує життю і здоров’ю людини,зокрема схильність до занять екстремальнимивидами спорту і діяльності. Останнімидесятиліттями психологи відносять до ризикованоїповедінки і провокативну, орієнтовану назагострення соціальної взаємодії в колінайближчого оточення та малознайомомусередовищі. Такий тип поведінки найкращевиявляється в явищах мобінгу і булінгу, колипотреби і звички людини спонукають їїстворювати для людей із свого оточення, аособливо тих, які мають слабший емоційновольовий потенціал, ситуації соціальної залежності,емоційних і моральних принижень, напруженості,передконфліктних та конфліктних ситуацій.

Візьмемо за основу той факт, що першимтренінговим майданчиком будьякої соціальноїповедінки людини є сім’я, зокрема її підсистема– сиблінги (співуродженці; від англ. Siblingrelationships) – особливий психологічний простірвсередині родини, послідовна група братів і сестер,яка в сучасному українському середовищінуклеарної сім’ї представлена здебільшого двомадітьми. Тому пріоритетним середовищемдіяльності соціального педагога є саме сім’я, айого безпосереднім завданням у роботі із сім’єю– допомога в налагодженні взаємостосунків дітейіз батьками та стосунків дітей між собою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано дослідження даноїпроблеми. “Порядкові позиції” дітей за місцемщодо інших сиблінгів – єдина дитина, старша,середня, молодша, А. Адлер охарактеризував яктакі, що в процесі розвитку задають певніособистісні риси, оскільки кожна наступна дитинапотрапляє в іншу психологічну ситуацію сім’ї, а їїуявлення про себе залежать від порядкународження не як від абсолютної детермінанти,а як від тенденції. Оскільки перша дитина отримуєбагато уваги, переживань, любові і турботи, томуіз народженням сиблінга почуває себе як “монарх,скинутий з трону”, що спонукає її до боротьби завтрачені позиції; друга дитина із народженнямнічого не втрачає, а здобуває більше, ніж перша

– простір взаємодії, в якому присутній сиблінг, якиймає ширший спектр можливостей, є зразком длянаслідування, задає темп розвитку і спонукає їїдоводити свою перевагу, але й дає відчутинеповноцінність, залежність, слабкість [1].Вивчаючи особистісні риси одинаків Д. Політ іТ. Фабло виявили, що ті перевершують дітей, якімають сиблінгів лише за мотивацією успіху таствердили, що основний чинник, який “задає” рисидитини – це батьківськодитячі стосунки. Х. Кох,узагальнивши зв’язки між особистіснимиякостями та порядком й інтервалом народженняі статтю, зробила висновок, що чим більшарізниця у віці, тим вищі показники здоров’я йактивності сиблінгів, стосунки між дітьми більшеопосередковані стосунками з батьками, ніжпорядком народження; у сиблінгів різної статіменше підстав для конфліктів тощо. Порядокнародження краще визначає соціальні установки,ніж стать, походження або раса (виявили С. Ернсті Ж. Агнст, Ф. Салловей), а також інтелектуальнугнучкість, відношення до інновацій та змін.Дослідник В. Томан проаналізував вплив родиннихпозицій сиблінгів на їх особистісні особливості імайбутнє подружнє життя та виявив, що стосункив подружній парі будуть більш гармонійними, якщов ній відтворюються сиблінгові позиції.

Останніми роками багато зарубіжних вченихзосередили увагу на аналізі досвіду сиблінгів уплані вивчення їхніх індивідуальних технік істратегій соціалізації. Було виявлено зв’язокстосунків між сиблінгами, соціальнимиустановками їхніх батьків із конфліктною,девіантною поведінкою в підлітковому тадорослому віці, а також вплив цих стосунків нарозвиток схильності до ризикованої поведінки [7;10]; особливості трактування гендерних ролей увихованні сиблінгів і кореляції їх зі статтю і вікомсиблінгів та позиціями їхніх батьків [8; 9].

Дослідники Т.Ф. Алєксєєнко, С.В. Кушнарьовимобґрунтували особливості психологопедагогічноїроботи з дітьми, схильними до ризику та девіацій,узагальнили закономірності та мотивації, зовнішніта внутрішні детермінанти ризикованої поведінки[2]. Професійна підготовка майбутніх соціальнихпедагогів до роботи із сім’єю стала предметомдисертаційного дослідження О.Г. Луганцевої.Особливості сімейного виховання, щовизначаються сиблінговими позиціями та віковоюрізницею між братамисестрами охарактеризувалаК. Гольцберг. Науковець О. Воскресенська[3]проаналізувала вплив батьків на їх конкурентнівідносини; М. Карпа проаналізувала особливостірозвитку сиблінга дитини з особливимипотребами [5], М. Миколайчук – сиблінгів дітейз психофізичними вадами; І. Дідук – найбільш


52

поширені типи сиблінгової взаємодії – компромісута пристосування [4]. Ю. Саєнко – регресіюповедінки сиблінгів під впливом взаємин.Встановлено, що низка сучасних дослідників,зокрема К. Петровська трактують ризиковануповедінку як “схильність до ризику” – критичних,екстремальних ситуацій і дій. Погоджуємося ізбільш широким трактуванням ризикованоїповедінки, що запропоноване Т. Алєксєєнко таС. Кушнарьовим, відповідно до якого “ризикованаповедінка – це тип соціальної поведінки, щосприймається як необдумані, нерозсудливівчинки, які здійснюються в особливих емоційнихстанах або внаслідок необізнаності чинедостатньої поінформованості відносноризиків,що можуть її супроводжувати, і врезультаті якої є ймовірність виникненняпорушення здоров’я чи інших небезпек, як длятого, хто так себе поводить, так і для йогооточення” [2, 14].

Мета статті. Характеристика особливостейсоціальнопедагогічної роботи з сиблінгами,спрямованої на профілактику та реабілітаціювиховного середовища сім’ї та регулювання умоврозвитку дитини з урахуванням порядку їїнародження; конкретизація завдань з формуваннядосвіду позитивних стосунків дитини з їїсиблінгом, ослаблення дії чинників, щоактивізують розвиток досвіду ризикованоїповедінки.

Виклад основного матеріалу дослідження.У сім’ї не лише лежать корені основних проблемсоціалізації дитини, на неї спрямована професійнаактивність працівників соціальної сфери, від неїпедагог очікує підтримки своїм ініціативам.Відповідно до своїх фахових обов’язків соціальнийпедагог, особливо як працівник шкільний та замісцем проживання, з власної ініціативи вступаєв контакт із сім’єю та колом найближчогооточення дитини, зосереджує увагу на тенденціяхпрояву в неї негативної поведінки, спрямовуєзусилля на виявлення, профілактику явищ,спрямування родини на своєчасні, превентивні дії.

Ризикована поведінка, що знаходиться на межіадаптивної та неадаптивної, є й повинна бути вцентрі уваги соціального педагога, а сім’я тастосунки між дітьми – розглядатися як один зіндикаторів її виникнення і прогресування.Погоджуємося із тим, що “ризикована поведінка чітковиявляється у системі відносин “домінування –підкорення” [2, 22], що, як стосунки між батькамий дітьми та взаємини сиблінгів, є достатньо“поживним ґрунтом” для її розвитку.

У традиційних культурах педагогічна взаємодіябратів і сестер була природною складовоюсімейних стосунків. В історії розвитку сім’ї, як

базового виховного середовища, а особливо вправилах народної педагогіки, взаємини сиблінгівбудувалися вертикально, містили відповідальністьстаршого за молодшого, були покликані сприятипередачі знань і вмінь, родинних вартостей. Окрімбезпосереднього виховання батьків у процесідіяльності та спілкування, педагогічна взаємодіяопосередковувалася виховними впливами старшихбратів, сестер, дідів, бабів, незаміжніх тіток ідядьків, няньок, гувернерів тощо. Педагогічнавзаємодія в сучасній сім’ї пряма і безпосередня,потреби дитини та дитячої підсистеми сім’їобумовлені прямими й опосередкованимивпливами батьків, має менше простору длярозвитку в процесі діяльності, але більше вспілкуванні. Тому для педагогічного просторусучасної сім’ї завдання налагодження позитивнихстосунків сиблінгів є дуже важливим а, відповідно,й розгляд та трактування контексту розвиткудитини залежно від порядку її народження.“Підсистема діти” – це той соціальний простірособистісного розвитку, де задана рольова позиція“брат” чи “сестра” наповнена установками йсенсами, які оберігає уся ціннісна ієрархія сім’ї,що дає широкий простір індивідуальногоекспериментування з власною і чужимипозиціями, де ролі й позиції гнучкі, апріоріорієнтовані на розвиток, на відміну від дорослих,менше усталені стереотипами ніж у підсистемі“батьки”. Це дозволяє дитині навчитися досвідуспілкування з більшменш рівними їй, розвинутивміння постояти за себе, організувати альянс,домовитися, та інші потреби і завдання, які єдинадитина у сім’ї змушена вирішувати лише коштомдорослих й ровесників [6].

Залежно від особливостей функціонуваннясім’ї, соціальний педагог може проводитиконсультації з батьками та родичами, надаватинеобхідні види допомоги та послуг, рекомендуватибатькам чи особам, що їх заміняють, пройтиспеціально організоване навчання, тренінги,організовувати взаємодію із соціальнимислужбами та організаціями, які працюють унапрямі захисту інтересів дітей та сімей,реалізовувати різноманітні соціальнопедагогічні,профілактичні та реабілітаційні програми. Ключовуроль в ефективності його консультативної роботивідіграватимуть власні осмислені судження іпереконання соціального педагога про те, щопорядок народження задає тенденцію дооформлення або уточнення позиції дитини у сім’ї,але її змістове наповнення і система відношеньбатьків і дітей до позицій “перший сиблінг –другий сиблінг” завжди буде результатоміндивідуальних установок і групової взаємодії в“підсистемі батьки”.



53 Молодь і ринок №2 (145), 2017

До загальних особливостей соціальнопедагогічної роботи з сиблінгами, спрямованої напрофілактику та реабілітацію виховногосередовища сім’ї, зокрема регулювання умовсоціально прийнятних форм поведінки дитини таобмеження ризикованої поведінки з врахуваннямпорядку її народження, належать такі:

1. Проведення консультативної пропедевтичноїроботи з батьками сиблінгів. Її завданням єдосягти:

розуміння батьками доцільності розглядатипорядок народження дітей як вихідну умову, щоформує тенденції, загальну спрямованістьрозвитку поведінкових установок і стратегійдитини, є результатом гармонії/дизгармоніївиховних впливів, але не є закономірністю, якавизначає тип соціальної поведінки;

осмислення батьками виховного середовищасім’ї як самодостатнього соціального простору,який володіє усім необхідним потенціалом длярозвитку у дітей їх вроджених якостей іформування досвіду виконання широкого спектрасоціальних ролей і позицій;

усвідомлення батьками того, що сім’я такожмає можливості задавати дитині обмеженузовнішніми умовами і установками соціальнупозицію, роль, соціальну поведінку, механізмисоціалізації;

осмислення ролі особистої активності дитиниу її соціальному розвитку на основі позитивнихвнутрішньосімейних відносин і внутрішньосімейнихролей, технік розгортання батьками заданоїсоціальної поведінки через первинний досвідспілкування з дитиною;

вияву власних помилок у формуваннясистеми ставлення до дитини, особливо дій, щоспонукають дитину до фіксування ризикованоїповедінки як позитивного досвіду.

Важливо, щоб під час профілактики тареабілітації виховного середовища сім’ї педагогвраховував, що встановлений ним ступіньтравматичності ситуації щодо “факту наявності”сиблінга не залежить від порядку народження, авід низки обставин виховного середовища, якіґрунтуються на системі відношень батьків однедо одного і до дітей. А також, довів до відомабатьків, що в досвіді сучасної сім’ї розробленочимало способів забезпечення сприятливих умовдля пом’якшення переживань та проблемностісприйняття появи дитиною сиблінга. Насамперед,це техніки прояснення цінностей, використанняприкладу, опора на потребу дитини у спілкуванніз ровесниками.

2. Проведення консультативної пропедевтичноїроботи з сиблінгами. Її завданням є досягти розуміннядітьми того, що наявність сиблінга для них є:

суттєвою перевагою, а не фактором, щообтяжує життєдіяльність, оскільки це кращапідготовка до спілкування з ровесниками, школадосвіду, якої не мають одинаки, сфераможливостей підтримки й взаємовиручки. Воназберігатиметься усе життя, є особистіснозначущою, а тому має принципово інший зазовнішнє дитяче і молодіжне середовищеціннісний рівень взаємодії у “підсистемі рівних”;

пов’язана із неминучим й травматичнимдосвідом переживання ситуації, коли воназмушена “ділитися мамою”, іграшкою тощо.Досвіду, який недоцільно ні заперечувати, нігіперболізувати, а осмислювати і вчитисябудувати комфортне середовище для себе іблизьких;

можливістю виникнення особливих емоційнихстанів переживання самотності чи ізоляціїстаршим сиблінгом та неповноцінності,відставання молодшим, але не є неминучимнегативним досвідом, оскільки їх ставлення досиблінга будуються ними самими. Найбільшоптимальний для них шлях – це формуванняпозитивного досвіду взаємодії й досягненнякомпромісу між “моїми й не моїми” потребамина основі близьких значущих, позитивнихстосунків.

3. Організація консультативної та реабілітаційноїроботи з нормалізації виховного середовищарозвитку сиблінгів. Вона є доцільною коли батькиорганізовують позиції сиблінгів тенденційно. Щодостаршого сиблінга цілеспрямовано підкреслюютьсуть і репертуар ролі “старша”, “старший”,трактують її як безумовну перевагу іпідкреслюють при цьому обмеження “ти вжевеликий, тобі не треба, не можна, соромно” і новіобов’язки “ти вже велика, тому мусиш, повинна,ми розраховуємо, очікуємо”. Щодо молодшогосиблінга, задають його ролі характеристики, щоспочатку є більше об’єктивно вагомими“найменший, найслабший, наймиліший”, з часомперетворюючись на суб’єктивні, а необхідністьдовгі роки погоджуватися із роллю “найменший,найменша, а тому тобі це недоступно” – заважаєрозвитку. Тенденція поводження батьків,спрямована на захист інтересів і опіку більшу, ніжщодо інших членів сім’ї та старшого сиблінга, –сприймається як норма, будує очікування на те,що так повинно бути завжди.

Система ставлень батьків щодо старшогосиблінга в його індивідуальному сприйманні ітрактуванні розташовується між двомаполюсами, як крайніми межами норми “відкинута,ізольована, чужа” – рідна, люблена, захищена –“найважливіша, найцінніша, головна”; щодо другоїдитини “найважливіша, найцінніша, головна” –


54

рідна, люблена, захищена – “некомпетентна,неповноцінна, непотрібна”. У певні періоди межінорми будуть апробовані самою дитиною, якнаслідок криз у розвитку, криз у стосунках,взаємодії із зовнішнім середовищем,ровесниками, медіапростором тощо [10].

Для регулювання умов розвитку дитини зврахуванням порядку її народження й формуваннядосвіду позитивних стосунків між дітьми батькамдоцільно рекомендувати наступне. Щодо старшоїдитини створювати умови, що пропонують, алене нав’язують “більшу дорослість”, залишаютьпростір для вияву ініціативи й розвиткувідповідальності, але не заштовхують у ситуаціюнадмірної відповідальності за свої дії і дії братачи сестри, вимагають відмовлятися від права надитинство. Таким чином виховне середовищестаршого сиблінга враховує факт наявностімолодшого не лише як місце для розвиткусімейних стосунків, але й ще один простірсоціалізації. Поведінка батьків, що має негативнінаслідки, це підкріплювати батьківськимавторитетом вимогу постійних односторонніхпоступок з мотивацією “ти – старший, розумніший,тому повинен поступитися”. Конструктивнаповедінка – це навчання взаємодії,взаєморозуміння, тому що навіть річній дитиніемоційно наголошеним тоном можна показати деособистий простір старшої. Научіння позитивноївзаємодії включає односторонні поступки, але неможе бути до них зведеним.

Щодо молодшої дитини, доцільнорекомендувати батькам не ігнорувати ситуаціюрозвитку, що диктує меншість як постійний стан,зіштовхує в переживання некомпетентності,невмілості. Навпаки, слід ослаблюватинегативний вплив постійно повторюваної ситуації,коли молодший не встигає, не розуміє, не знає того,що всі вже знають, вміють, досягли, оскільки цезмушує дитину доводити свою перевагу, право наосвоєння світу та приймати рішення. Виховнесередовище молодшого сиблінга повинновраховувати факт наявності старшого, як умовисоціалізації, що спонукає до конструктивноївзаємодії, а не боротьби за виживання зпотенційно сильнішим й більш досвідченимсиблінгом, але у якій в молодшого є пріоритет насоюз з батьками.

Висновки. Профілактичновиховна роботасоціального педагога спрямована на формуваннядосвіду позитивних стосунків у дитячій підсистемісім’ї, дитини з її сиблінгом, батьками з дітьми зурахуванням порядку їх народження. Її завданняреалізуються шляхом консультативноїпропедевтичної роботи з батьками та дітьми тареабілітаційної роботи з нормалізації виховного

середовища розвитку сиблінгів. Особливостямипрофесійної діяльності є спрямованість наослаблення чинників, що активізують розвитокризикованої поведінки, зокрема мобінгу і булінгу;формування батьківської позиції відповідальностіза оптимальне співвідношення соціальної позиціїсиблінгів у сім’ї з їх правом на свободу розвитку;осмислення і прийняття дитиною позитивнихаспектів сиблінгової позиції й взаємодії у дитячійгрупі сім’ї.

1. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействиеполов / А. Адлер // Пер с англ, А.А. Валеева иР.А. Валеевой. (The Education of Children. GatewayEditions, Ltd South Bend Indiana, 1978). – Р./на Д.:Феникс, 1998. – 448 с.

2. Алєксєєнко Т.Ф., Кушнарьов С.В. Ризикованаповедінка: посібник / Т.Ф. Алєксєєнко, С.В. Кушнарьов.– Вінниця: ТОВ “Фірма “Планер”, 2013. –172 с.

3. Воскресенська О.В. Вплив батьків на конкурентнівідносини сиблінгів / О.В. Воскресенська // ВісникЧеркаського університету. Серія: Педагогічні науки:наук. журн. – Черкаси: Вид-во Черкас. нац. ун-ту,2008. – С. 149 – 151.

4. Дідук І.А. Взаємини між дітьми в сім’ї як чинникїх психосоціального розвитку: автореф. дис. канд.психол. наук: 19.00.07 / І.А. Дідук. – К., 2001. – 20 с.

5. Карпа М.І. Вплив наявності неповносправноїдитини в сім’ї на психосоціальний розвиток їїсиблінгів / М.І. Карпа // Наукові записки Інститутупсихології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Вип. 26. –Том 2. – Київ, 2005. – С. 223 – 227.

6. Цюра С.Б. Характерні особливості педагогічногосередовища розвитку сиблінгів / С.Б. Цюра // ВісникЛьвівського університету. Серія: педагогічна: Зб.наук. праць. Вип. 30 / Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка. – Львів: Вид-во Львів.нац. ун-т, 2016. – С. 149 – 151.

7. Campione-Barr N. Differential AssociationsBetween Domains of Sibling Conflict and AdolescentEmotional Adjustment / Nicole Campione-Barr, GreerKelly Bassett, Anna Kruse // Child Development. – May–June 2013. – Volume 84. – Issue 3. – Р. 938 – 954.

8. Croft A. The second shift reflected in the secondgeneration: Do parents’ gender roles at home predictchildren’s aspirations? / Alyssa Croft, Toni Schmader,Katharina Block, Andrew S. Baron // PsychologicalScience. – 2014. – Volume 25 (7). – Р. 1418 – 1428.

9. McHale S. Family Context and Gender RoleSocialization in Middle Childhood: Comparing Girls toBoys / Susan M. McHale Ann C. Crouter // ChildDevelopment. – July/August 1999. – Volume 70, Issue 4.– Р. 990 – 1004.

10. Solmeyer A.R. Longitudinal associations betweensibling relationship qualities and risky behavior acrossadolescence / Solmeyer, Anna R.; McHale, Susan M.;Crouter, Ann C. // Developmental Psychology. – Feb.2014. – Vol 50 (2). – Р. 600 – 610.




55 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. У сучаснихінформаційнокомунікативних умовахсуспільного розвитку виникає нагальна

потреба підготовки нового поколіннявисококваліфікованих спеціалістів сферидокументознавства та інформаційної діяльності,

УДК 316.77:37.025

Оксана Тур, кандидат філологічних наук,доцент кафедри українознавства, культури та документознавства

Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

ДІАЛОГ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА

ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУ статті розглянуто поняття комунікативної компетентності особистості. Визначено принцип

діалогу як інтерактивну взаємодію викладача і студентів на основі толерантності, доброзичливості,взаєморозумінні тощо. Окреслено елементи технології комунікативного навчання. Увагу акцентовано натому, що принцип діалогу обумовлює інтегральність, цілісність комунікативних знань, умінь, навичок, регулюєпобудову комунікативних стосунків, сприяє комунікативному навчанню, допомагає свідомо керуватирозвитком комунікативних знань, умінь, навичок, підвищує рівень сформованості комунікативноїкомпетентності особистості.

Ключові слова: комунікативна компетентність, принцип діалогу, інтерактивна взаємодія, технологіїкомунікативного навчання.

Літ. 5.

Оксана Тур, кандидат филологических наук,доцент кафедры украиноведения, культуры, документоведения

Полтавского национального технического университета имени Юрия Кондратюка

ДИАЛОГ КАК ВАЖНОЕ УСЛОВИЕ ФОРМИРОВАНИЯ КОММУНИКАТИВНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ ПРОФЕССИОНАЛОВ ПО

ДОКУМЕНТОВЕДЕНИЮ И ИНФОРМАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИВ статье рассмотрены понятие коммуникативной компетентности личности. Определены принципы

диалога как интерактивного взаимодействия преподавателя и студента на основе толерантности, доброты,взаимопонимания и др. Представлены элементы технологии коммуникативного обучения. Вниманиеакцентировано на том, что принцип диалога обуславливает интегральность, целостность коммуникативныхзнаний, умений, навыков, регулирует построение коммуникативных отношений, способствуеткоммуникативному обучению, помогает сознательно управлять развитием коммуникативных знаний, умений,навыков, повышает уровень формирования коммуникативной компетентности личности.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, принцип диалога, интерактивноевзаимодействие, технология коммуникативного обучения.

Oksana Tur, Ph.D.(Philology), Associate Professor of the Ukrainian Studies,Culture and Documentation Department

Poltava Yuriy Kondratyuk National Technical University

THE DIALOGUE AS AN ESSENTIAL CONDITION OF FORMATION OFCOMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE PROFESSIONALS IN

DOCUMENTATION AND INFORMATION ACTIVITIESThe article discusses the concept of communicative competence of the individual. The author defines the

principles of dialogue as an interactive activity between a teacher and a student on the basis of tolerance, kindness,an understanding, etc. The article presents the elements of communicative teaching technology. The attention isaccented on the fact that the principle of dialogue causes the integrality, integrity, communication of knowledge,skills, regulates the construction of communicative relations, promotes communicative learning, it helps to consciouslymanage the development of communicative knowledge and skills, increases the level of formation of communicativecompetence of the individual.

Keywords: the communicative competence, the principle of dialogue, an interactive communication, acommunicative technology of training.

© О. Тур, 2017

ДІАЛОГ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХФАХІВЦІВ ІЗ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

56

які не тільки досконало володіють професійноюкомпетентністю, але й мають високий рівеньсформованої комунікативної компетентності, якапередбачає наявність умінь та здатностей мирноспівіснувати в соціумі, брати конструктивну участьв колективних рішеннях, ефективно презентувативласний науковотворчий потенціал, орієнтуватисяв багатому світі духовної культури, оцінювати різнісоціальнополітичні, економічні та культурні подіїжиття, свою поведінку та діяльність людей зпозиції загальнолюдських цінностей тощо.

Аналіз основних досліджень. Питанняформування комунікативної компетентностіспеціалістів різних галузей суспільної діяльностівивчало багато як вітчизняних, так і зарубіжнихнауковців, зокрема Т. Бутенко, Д. ГолдлевськаТ. Денищич, Ю. Єщенко, В. Киричук,Н. Назаренко, Т. Непомняща О. Смирнова,О. Шумілова та інші, проте в науковій літературімало приділено уваги навчальному діалогу якпринципу побудови комунікативної взаємодіївикладача і студентів – майбутніхдокументознавців, як особливому дидактикокомунікативному середовищу і освітній технології,заснованій на розумінні, толерантності й гуманізмі.

Мета статті – розкрити сутність принципудіалогу у формуванні комунікативноїкомпетентності майбутніх фахівців іздокументознавства та інформаційної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Умовамиформування комунікативної компетентностімайбутніх фахівців із документознавства таінформаційної діяльності слідом за А. Кучером мивизначаємо як спеціально створені обставини,виявлені у результаті цілеспрямованого відбору,що впливають на ефективне оволодіннястудентами цією компетентністю та активізуютьфактори, що сприяють успішній реалізаціїпоставленої мети [2, 103].

Сьогодні в професійній освіті навчальний діалог(“[з грец. “dialogos”]. Розмова між двома чикількома особами;…обмін думками…переговори” [4, 250]) набуває нового значення іякості, він виступає принципом реалізаціїкомунікативного підходу, забезпечує формуваннякомунікативної компетентності студентів –майбутніх фахівців із документознавства таінформаційної діяльності. Українське суспільство,насичене різноманітними комунікативнимизв’язками, передбачає не тільки налагодженнястосунків співробітництва, взаєморозуміння, алей наявність протиріч, полемічних суперечок. Саметому здатність майбутніх документознавців вестиефективний діалог у найрізноманітнішихсоціокультурних сферах, пізнавати світ з позиції

діалогу стає найбільш важливою їхньоюкомунікативною властивістю.

Разом із тим спостереження за досвідомроботи відділів інформації, маркетингових відділів,відділів реклами та PR, інформаційноаналітичнихцентрів організацій, установ, підприємств стосовнопроведення дискусій, ділових зборів, науковихконференцій тощо зумовлюють висновок, що вбагатьох виступах відсутні глибина іпереконливість доводів, стриманість іпослідовність роздумів, дотримання етичних норм,гнучкість мислення і швидкість реакції;простежуються монополія на істину, авторитарнийстиль спілкування з монологічнимморалізуванням та жорсткими безапеляційнимисудженнями. У зв’язку з цим виникає потребапрофесійну комунікативну освіту переорієнтуватиз монологічного способу навчання на діалогічний,метою якого є розвиток у майбутніх фахівців іздокументознавства та інформаційної діяльностікомунікативних здібностей, умінь обговорювати,домовлятися, аргументувати, доводити,узгоджувати тощо.

Однак, цей процес відбувається не довільно:він вимагає від викладача спеціальної організаціїдіалогових ситуацій. Комунікативні технології, якінаразі активно розвиваються (комп’ютернакомунікація, дистанційна освіта, телеконференції,Інтернет та інші) стають новими інструментамипізнання, якими майбутні фахівці оволодіваютьтільки в процесі діалогу. Як принцип формуваннякомунікативної компетентності (“Принцип –керівне положення щодо реалізації знання промету, сутність, зміст і структуру навчання напрактиці” [3, 173]), він проявляється на всіх рівняхосвіти: у зовнішній формі навчальних занять, узмісті, у засобах реалізації. Разом із тим незамінює усього різноманіття функцій навчальногопроцесу, а виступає особливим механізмомстановлення й розвитку комунікативноїкомпетентності майбутнього фахівця.

Не зважаючи на глибокі дослідження природидіалогу (його розглядали в різних аспектах: яквідродження живого слова, як компонент співпраці,як співучасть, спілкування, абсолютну творчусвободу тощо), а також дослідженняхарактеристик, функцій, способів і умов йогореалізації у навчальному процесі,цілеспрямованого спеціального залученнястудентів до діалогу викладачі не проводять. Вінпредставлений в основному як фрагмент, епізод,ізольована форма навчального заняття.

Формування комунікативної компетентностібазується на роботі із смислами звичайних, алеглибоких і вічних понять, таких як: толерантність,



57 Молодь і ринок №2 (145), 2017

співчуття, добро, взаєморозуміння, культура,справедливість тощо. У зв’язку із цим уважаємо,що принцип діалогу реалізується у комунікативнійвзаємодії викладача і студента, специфікою якогоє породження, прояв і розвиток особистіснихсмислів його учасників. Така взаємодія являєсобою не навіювання, а живий, змінюваний процес,здійснюваний у єдності емоційної і сенсорноїактивності студентів. Відповідно реалізація такоївзаємодії вимагає від викладача використанняадекватних механізмів і процедур. Основнимипроцедурами можна назвати спостереження,вимірювання, асоціативність. За допомогоюспостереження викладач організовує контактстудентів із матеріалом, фактом, явищем.Вимірювання дозволяє зробити цей контакт длявсіх учасників комунікації відчутним.Асоціативність зумовлює розвиток абстрактногообразного мислення, формує категоріальнопонятійний апарат тощо.

У процесі реалізації принципу діалогу викладачмає застосовувати елементи технологіїкомунікативного навчання, а саме: діагностикубазових знань, комунікативного досвіду,готовності студентів до діалогу; діагностикуустановки на самопрезентацію, сприйняття іншихдумок, пошук суперечливих мотивів;перетворення навчального матеріалу у системунавчальноконфліктних питань і задач, щопередбачає навмисне загострення “колізій”;проектування різних способів комунікування,ролей та умов їх сприйняття студентами;гіпотетичне виявлення зон імпровізації, тобтотаких ситуацій діалогу, для яких важко напередпередбачити поведінку його учасників.

Потребу учасників діалогу в спілкуванні якскладному багатоплановому процесі встановленнята розвитку контактів між людьми, якийпороджують потреби спільної діяльності та якийвключає в себе обмін інформацією, виробленняєдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розумінняіншої людини [5, 20], ми вважаємо однією звирішальних умов реалізації принципу діалогуТака потреба виникає тільки у проблемнійситуації, тобто в ситуації, коли наявні у студентазнання виявляються недостатніми. Присутністьв цій ситуації іншого учасника, який реально чипотенційно є джерелом такої інформації,обумовлює динаміку розвитку діалогу. Проблемнуситуацію викладач створює в результаті зіткненнірізних діаметрально протилежних думок, поглядів,позицій студентів. Ситуація полярності, якавиникає при цьому, вимагає додаткової інформації,збільшує інтенсивність взаємодії учасників,активізує ситуацію обговорення, що, зрештою,

забезпечує віднайденою адекватного рішення. Яквидно, принцип діалогу проявляється у ситуаціїпрогалин у знаннях. При цьому важливимвиявляється наявність деяких загальних знань, наяких в подальшому вибудовується весь процесрозуміння і взаєморозуміння.

Вплив діалогічної взаємодії на динамікукомунікативного розвитку майбутніх фахівцівздійснюється, перш за все, через їхнюмотиваційну сферу. Під мотивом у психологопедагогічній науці дослідники розуміютьусвідомлену потребу особистості здійснюватиорганізовану навчальнопізнавальну діяльність [1,126]. Це відбувається так: першочергово в умовахспілкування інтерес у студентів виникаєбезпосередньо до ситуації взаємодії і вже потім,у результаті залучення у взаємодію іншихстудентів для виконання поставленої задачі, вінтрансформується в інтерес до самої задачі, тобтовиникає специфічна пізнавальна мотивація.Орієнтуючись на принцип діалогу, викладачрозвиває у студентів здатність до саморегуляціїповедінки, організовує взаємоконтроль зарезультатами взаємодії, взаємооцінюваннявласного внеску кожним учасником комунікації успільний результат, координує свої дії та діїстудентів. Уникаючи соціальнонормативнихзаборон на входження в бесіду, суперечку і т. і.,розкріпачує їх, робить відкритими і вільними упрояві власних почуттів, думок, допомагаєоволодіти комплексом діалогічних стосунків (ізвикладачем, однолітками тощо). Відкритістьдумки й логіка розмірковування розкриваєстудентам смисл діалогу, роблячи йогоефективнішим. Цей шлях принципово відміннийвід засвоєння готових схем і нормативів, оскількихарактерним для нього стає засвоєннямайбутніми фахівцями із документознавства таінформаційної діяльності взаємоузгодженихспособів комунікативної взаємодії: формуванняспільної мети комунікації; творче переосмисленнязразків поведінки; оволодіння засобамивзаєморозуміння, про що свідчить подоланняегоцентричних установок і відпрацювання навиківі вмінь колективної співпраці.

Таким чином, активність педагога і студентів– це не просто діалог у вербальноневербальнійформах, а діалог вчинків. Можна виокремити триваріанти прояву такої активності: 1) студентрозуміє навчальний матеріал (активно йогозасвоює) і своєю активністю демонструє, що і яквін зрозумів, залежно від цього вибудовуєтьсяподальший навчальний процес; 2) студент нерозуміє матеріал, аналізує труднощі, які виникли,викладач допомагає йому в цьому і коригує свої


58

пояснення; 3) зрозумівши логіку викладеногоматеріалу, але не погодившись із нею, студентвикладає власну позицію. Таким чином принципдіалогу дозволяє організовувати взаємнуактивність усіх учасників комунікації.

Уявлення про діалог як принцип формуваннякомунікативної компетентності, а також промеханізми й умови його реалізації у професійнійосвіті дозволяють поглибити зміст таких понять,як: комунікативні властивості особистості,комунікативні знання, комунікативні уміння,комунікативний досвід, комунікативні здібності,комунікативний потенціал та інші. Ці поняттявідбивають рівень індивідуальноособистісноговключення студентів у комунікативний процес, атакож комплекс взаємопов’язаних особистіснихякостей майбутнього фахівця здокументознавства та інформаційної діяльності,забезпечуючи певний рівень його взаємодії зсоціальним оточенням. До числа найбільшзначущих особистісних проявів студентів, щоскладають структуру їх комунікативногопотенціалу належать: рівень потреби у спілкуванні,його локалізація та інтенсивність, комунікативнаактивність та ініціативність; наявність установкина спілкування з іншими; особливості емоційноговідгуку на партнера; власне самопочуття уситуації спілкування.

Оскільки принцип діалогу реалізується впроцесі комунікативної взаємодії викладача істудентів, то між ними відбувається не простообмін інформацією чи знаннями, а взаємообмінрізними способами комунікування, а такожпочуттями, настроєм. Це зумовлює вирівнюванняінформативності її учасників. Спільні дії щодообговорення і опрацювання гіпотез, варіантіврозв’язання задач, взаємокоригування ідей і думок,їх уточнення і збагачення, спрямовують натолерантність та гуманізм.

Толерантність діалогічного принципу мотивуєприйняття і обґрунтування студентами обраногоспособу діяльності, поведінки; створює емоційноенергетичне підкріплення їх активності і умови длясамопрезентації. Завдяки толерантномухарактеру діалогічної взаємодії майбутні фахівцівводять етичні, духовноестетичні та інші критеріїв оцінку й регуляцію своєї життєдіяльності.

Необхідно зауважити, що в умовах діалогічногонавчання особистість нічого не набуває недоклавши власних зусиль. Тільки усвідомлюючисебе як самостійну і вільну особистість, студентпочинає цінити ці характеристики в інших людях,що підсилює в ньому позицію толерантності ідіалогічності. Важливо те, що кожен учасникдіалогу сприймається не як засіб для чогось, а якмета спілкування. Виховавши в собі мужність бути

особистістю, ставши рівноправними суб’єктамикомунікації, студенти також допомагають зробитице іншим; вчаться колективізму, співпраці,взаємодії. У цьому виражається гуманістичнийпотенціал принципу діалогу.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок. Таким чином, принцип діалогу, нарівніз іншими принципами, сприяє реалізаціїкомунікативного підходу в професійній освіті,забезпечує формування комунікативноїкомпетентності майбутніх фахівців іздокументознавства та інформаційної діяльності.Принцип діалогу виступає необхідним механізмоморганізації комунікативної взаємодії викладача істудентів породженням і розвитком їх культурнихі особистісних смислів. Відбиваючи толерантнуприроду і гуманістичний потенціал, принципдіалогу регулює між учасниками комунікаціїстосунки, які засновані на розумінні, співчутті,відповідальності за спільну роботу.

Принцип діалогу обумовлює інтегральність,цілісність комунікативних знань, умінь, навичок,регулює побудову комунікативних стосунків(розуміння, взаєморозуміння), сприяєкомунікативному навчанню, допомагає свідомокерувати розвитком комунікативних знань, умінь,навичок, підвищує рівень сформованостікомунікативної компетентності особистості –майбутнього фахівця із документознавства таінформаційної діяльності.

Перспективами подальших дослідженьвважаємо аналіз таких комунікативних принципівформування комунікативної компетентності якпринцип дискурсу та принцип толерантності.

1. Власова О.В. Педагогічна психологія:навч. посібник / О.І. Власова. – К.: Либідь, 2005.– 400 с.

2. Кучер А. Формування вмінь професійногоспілкування студентів агроекономічногопрофілю / А. Кучер // Вища школа, 2016. – №6.– С. 97 – 107.

3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищоїшколи: навч. посібник / В.Л. Ортинський. – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

4. Сучасний тлумачний словник українськоїмови: 100 000 слів / за заг. ред.В.В. Дубічинського. – Х.: ВД “Школа”, 2009. –1008 с.

5. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкуванняменеджера: навч. посібн. / Г.Л. Чайка. – К.:Знання, 2005. – 442 с.




59 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Оновленняосвіти потребує від педагогів вмілоговикористання як традиційних, так й

інноваційних форм діяльності. Сучасна школапотребує сучасного учителя. Яким він має бути?Компетентна, оптимістична, гуманна, інтелігентна,креативна, творча особистість – таким має бутиучитель теперішнього і майбутнього.

Дефінітивний аналіз понять “компетенція” і“компетентність” свідчить про відсутність єдинихпідходів до розуміння зазначених термінів.

Компетентність – набута у процесі навчанняінтегрована здатність особистості, якаскладається із знань, досвіду, цінностей іставлення, що можуть цілісно реалізовуватися напрактиці [3].

УДК 373.3.091.12.011.3 – 051

Людмила Федорова, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри змісту й методики початкового навчання

ДВНЗ Криворізький державний педагогічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті зроблено спробу визначити особливості формування професійної компетентності вчителяпочаткової школи в процесі вивчення дисциплін професійного циклу шляхом застосування інноваційнихтехнологій. Подано дифініційний аналіз поняття “компетентність”, визначено ключові, базові та соціально-предметні складові професійної компетентності. Акцентована увага на фундаментальній підготовцімайбутнього вчителя шляхом надбання різних видів компетентностей, що відповідають рівню сучасноїпсихолого-педагогічної думки.

Ключові слова: компетентність, педагогічна компетентність, професійна компетентність учителя.

Літ. 7.

Людмила Федорова, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры содержания и методики начального обучения

ГВУЗ Криворожский государственный педагогический университет

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ В КОНТЕКСТЕ

ПРАКТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИВ статье сделана попытка определить особенности формирования профессиональной компетентности

учителя начальной школы в процессе изучения дисциплин профессионального цикла путем примененияинновационных технологий. Подано дифинициальный анализ понятия “компетентность”, определены ключевые,базовые и социально-предметные составляющие профессиональной компетентности. Акцентировано вниманиена фундаментальной подготовке будущего учителя путем приобретения различных видов компетентностей,отвечающих уровню современной психолого-педагогической мысли.

Ключевые слова: компетентность, педагогическая компетентность, профессиональная

компетентность учителя.

Lyudmyla Fedorova, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Content and Methodology of thePrimary Education Department State Higher Education Institution

Kryviy Rih State Pedagogical University

THE FEATURES OF FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF TEACHEROF PRIMARY SCHOOL IN THE CONTEXT OF THE PRACTICAL TRAININGThe article makes an attempt to determine the features of the formation of professional competence of primary

school teacher during the studying process of subjects of the professional cycle by applying the innovative technologies.The author presents the definitional analysis of the term “competence”; and determines the key, basic and social andobjective components of the professional competence: key components are necessary for performing any professionalactivity (an information and communication, social and labor, language, cultural, ability to learn); the basic componentsreflect the specific character of the pedagogical activity (an organizational, didactic components, the pedagogicalthinking ability, cognitive and creative, psychological, estimate, consultative components and the life-long developmentability; the social and objective components (a mastery level and the research competence development of teacher).

Keywords: a competence, the pedagogical competence, the professional competence of teacher.

© Л. Федорова, 2017

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

60

Поняття “компетентність” означає колоповноважень будьякої посадової особи; володіннязнаннями, досвідом у певній галузі [5, 289].

Професійна компетентність педагога – цеособистісні можливості учителя, які дозволяютьйому самостійно і ефективно реалізувати ціліпедагогічного процесу.

Педагогічна компетентність – це системанаукових знань, інтелектуальних і практичнихумінь і навичок; загальної культури, особистіснихякостей учителя, спроможного вирішуватипсихологопедагогічні завдання.

Професійна компетентність – це мистецтво,яке повинно постійно удосконалюватися.

На думку Л. Гінзбурга, професійнікомпетентності діляться на:

ключові – необхідні для виконання будьякоїпрофесійної діяльності (інформаційнокомунікативні, соціальнотрудові, мовні, культурні,здатність учитися);

базові – відображають специфічний характерпедагогічної діяльності (організаційний,дидактичний компоненти, здатність допедагогічного мислення, когнітивнокреативний,психологічний, оцінювальний, консультативнийкомпоненти і здатність до розвитку впродовжусього життя);

соціальнопредметні компетентності (рівеньволодіння предметом і розвиток дослідницькоїкомпетентності учителя).

Аналіз основних досліджень. У роботахдослідників (В. Бондар, О. Бондаренко, Я. Кодлюк,А.Крамаренко, І. Зимня, О. Савченко, Дж. Равен)говориться, що професійна компетентністьучителя – це сукупність ключових, базових іспеціальних компетентностей, що проявляютьсяна професійнодіяльнісному, комунікативному йособистісному рівнях [1; 2; 4; 6; 7].

Оволодіння педагогічною майстерністюдоступно кожному педагогові за умовицілеспрямованої роботи над собою. Воноформується на основі практичного досвіду. Алене будьякий досвід стає джерелом професійноїмайстерності. Таким джерелом є тільки праця,осмислена з точки зору її суті, цілей і технологіїдіяльності.

Продиктований потребами сьогоднішнього днявисокий рівень вимог до освіти учнів початковихкласів може бути реалізований тільки тоді, коливчитель початкової школи будевисокопрофесійним, компетентним фахівцем усвоїй галузі. Такий фахівець повинен не лише саммати фундаментальну освітню підготовку іволодіти професійними знаннями і уміннями, щовідповідають рівню сучасної психолого

педагогічної науки. Він повинен усвідомлюватицілі і значення своєї професійної праці в ціліснійсистемі безперервної освіти, бути професійномобільним, тобто гнучко реагувати на змінисоціальної ситуації розвитку школярів, опановуватинові психологопедагогічні вимоги допедагогічного процесу і нові педагогічні технології.Це означає, що сучасний учитель початковихкласів – це творчий суб’єкт педагогічноїдіяльності з високим рівнем мотиваційноїздатності виконувати професійні ролі, оволодіватирізними технологіями навчання і виховання учнів[1].

Основними серед них є: вимоги до особивчителя як сучасного фахівця в області освіти;специфічні вимоги до педагога початкових класівяк вчителя і вихователя дітей молодшогошкільного віку; система педагогічної тапсихологічної культури вчителя.

З точки зору першого напряму виділяютьсядві складові – це компетентність іфундаментальність. Під компетентністюрозуміються глибокі професійні знання і загальнаерудиція. Фундаментальність – це глибина знаннянаукових основ педагогічної діяльності.

Мета статті. Детальна характеристикапрофесійної компетентності вчителя початковоїшколи і, у зв’язку з цим дослідження особливостейпідготовки майбутніх вчителів початкових класів.

Виклад основного матеріалу. Професійнакомпетентність вчителя – інтеграційна системапрофесійнозначимих особових властивостей,придбаних педагогом як в процесі загальної іспеціальної освіти, так і на основі практичногодосвіду, що забезпечують високий рівеньпрофесійної педагогічної діяльності. Під високимрівнем професійної педагогічної діяльностірозуміється її ефективність, що відповідає рівнюсучасної науки і вимогам сьогоднішнього дня.

Теоретичний аналіз психологопедагогічноїлітератури дозволив виділити п’ять критеріївпрофесійної компетентності вчителя початковихкласів: загальнокультурний критерій;загальнопрофесійний критерій; комунікативнийкритерій; особовий критерій; критерійсаморозвитку і самоосвіти.

1. Загальнокультурний критерій. Фахівцеві вобласті освітньої діяльності потрібна хорошазагальна освіта, він повинен мати широкі і глибокізнання в різноманітних областях.

Таким чином, виділяють три показникипрофесійної компетентності вчителя зазагальнокультурним критерієм: загальний кругозір;інформованість в області культурних новинок;культура мовлення.



61 Молодь і ринок №2 (145), 2017

2. Загальнопрофесійний критерій. Успішненавчання в початковій школі можливо тільки втому випадку, якщо вчитель повно і глибоковолодіє змістом учбових предметів на рівнісучасної науки, а також, якщо цей зміст відібранийвчителем в чіткій відповідності з поставленоюметою.

Показниками педагогічної компетентностівчителя за загально професійним критеріємможна вважати: володіння змістом учбовихдисциплін; володіння сучасними теоріями ітехнологіями навчання і виховання; знання іреальний облік чинників, що забезпечуютьуспішність педагогічної діяльності.

3. Комунікативний критерій. Професія вчителявідноситься до групи професій в системі “Людина– людина”, тому центральною складовоюпедагогічної діяльності є спеціально організованеспілкування. Інтерес до світу дитинства, потребав спілкуванні з дітьми є необхідною передумовоюпрофесійного самовизначення вчителя. Цяпотреба часто проявляється в прагненні бутинаставником малюків, передавати їм необхіднийінтелектуальний і моральний досвід, у бажанніопікати і піклуватися про них. Адже дитинамолодшого шкільного віку ще не завждисамостійна і самодостатня. Часто вчительвимушений виступати в ролі “мами”, яка завждиприйде на допомогу в скрутну хвилину, підтримаєрозгубленого малюка, підкаже, як діяти в тій абоіншій ситуації.

4. Особовий критерій. Якість професійноїпедагогічної діяльності, як і в будьякій іншійдіяльності, багато в чому визначається тимивластивостями, які має фахівець, що виконує її.Для успішної праці педагогові необхідно володітибезліччю різноманітних особових властивостей іякостей. Можна згрупувати професійно значиміякості педагога за трьома підставами.

Три показники професійної компетентностівчителя за особовим критерієм: професійнаспрямованість особи: особова зрілість івідповідальність, професійні ідеали, відданістьобраній професії; наявність специфічнихпрофесійних властивостей: організованість,ініціативність, вимогливість, справедливість,гнучкість, інтелектуальна активність, креативність;наявність специфічних психофізіологічнихвластивостей: стійкість нервової системи, високийемоційновольовий тонус, хороша працездатністьі витривалість до психоемоційних навантажень.

5. Критерій саморозвитку і самоосвіти.Професійний педагогічний потенціал вчителя неможе бути сформований одного разу і назавжди [2].

Професійне вдосконалення в процесі

накопичення досвіду практичної діяльностіповинне здійснюватися на основі критичного івимогливого відношення педагога до себе і досвоєї роботи. Постійне особове і професійнезростання в ідеалі виступає як невід’ємна рисапрофесіоналізму вчителя.

Показниками професійної компетентностівчителя початкових класів за критеріємсаморозвитку і самоосвіти можна вважати:самокритичність, вимогливість до себе; потребав оновленні теоретичного і практичного досвідупедагогічної діяльності, схильність до інноваційноїдіяльності; дослідницький стиль діяльності.

Представлені критерії оцінки професійноїкомпетентності вчителя початкових класів єодним з можливих підходів до аналізу проблемипедагогічного професіоналізму. Цей підхід непретендує на вичерпну повноту і глибину, але втой же час дозволяє розробляти основи длязручної і доступної діагностики професійноїкомпетентності вчителя з опорою на розробленіпоказники по кожному з виділених критеріїв.

Задля цього необхідно знати педагогічнутеорію, уміти застосовувати її в практичнійдіяльності. У контексті даної роботи формуваннякомпетентностей майбутнього вчителяпочаткової школи здійснюється у процесізастосування сучасної техніки роботи з папером“торцювання”.

Торцювання – один з видів паперовогорукоділля. Цю техніку можна віднести і до способуаплікації, і до виду квілінгу. З допомогоюторцювання можна створювати дивовижніоб’ємні картини, мозаїки, панно, декоративніелементи інтер’єру. Ще маловідома, ця технікадуже швидко знаходить нових шанувальників ізавойовує популярність у світі рукоділля.Настільки стрімке зростання її популярностіпояснюється незвичайним ефектом “пухнастості”,який дає торцювання і дуже легким способомвиконання.

В основі цієї техніки – створення зображеньпредметів за допомогою об’ємних елементів зпаперу. Об’ємний елемент торцювання називають“торцюванням” або “сторч”. Він являє собоюстиснений у вигляді лійки або конуса шматочокм’якого паперу. Саме з таких елементів істворюється задуманий виріб. Кожна така“торцовочка”, як один мазок у створенні картини,як одна петелька у в’язанні або одна намистинкау бісероплетінні.

Торцювання – робота не складна, але кропітка.Вона вимагає не тільки посидючості, але йакуратності, уваги і певної спритності.

Для виконання виробів у цій техніці потрібен


62

мінімальний набір матеріалів та інструментів:папір, клей, ножиці і, так званий, “торцювальний”інструмент.

Папір для торцювання годиться не всякий.Зазвичай в цій техніці використовуєтьсягофрований папір або поіншому креповий. Крімгофрованого паперу для торцювання підійдутьтакож звичайні паперові серветки. З гофрованогопаперу виготовляють безпосередньо “торцовочки”.Ножиці і клей знадобляться для вирізання іприклеювання цих торцовочок на основі виробу.

В якості основи використовують доситьрізноманітні матеріали. “Опушить” гофрованимпапером можна будьяку поверхню, до якого цейпапір приклеюється. Головним інструментомторцювання є – довга тонка паличка з тупимкінцем. На роль такого інструменту цілком можепідійти олівець, стрижень або корпус від кульковоїручки, стержні від гелевих ручок.

Послідовність виконання:Зі смужок гофрованого паперу наріжте на око

квадрати зі стороною приблизно 1 см.Намалюйте на щільному папері або картоні

будьякий візерунок.Нанесіть клей тонкою смужкою по контуру на

невелику ділянку візерунка.Торець стержня (тупий кінець) поставте на

квадратик.Зімніть квадрат і прокатайте стержень між

пальцями.У вас вийде кольорова трубочкаторцовочка.Поставте її на клей.Вийміть стержень.Кожну наступну торцовочку приклеюйте поруч

з попередньою. Намагайтеся ставити торцовочкищільно одну до одної, щоб не залишалосяпроміжків.

Висновки. Таким чином, формування

професійної компетентності вчителя початковоїшколи в умовах модернізації педагогічної освітив Україні, залежить від вдалого поєднання теоріїта практики й схильності кожної особистості доінтелектуальної діяльності у процесі вивченнядисциплін професійного циклу.

1. Бондар В. Управління формуваннямпрофесійної компетентності вчителя /В. Бондар //Освіта і Управління. – 2006. – Т.9(№2). – С. 20 – 27.

2. Бондаренко О.В. Професійна компетентністьвчителя початкових класів / Олена ВолодимирівнаБондаренко. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://bondarenko-olena.blogspot.ru/2014/05/blog-post_1919.html

3. Державний стандарт. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http: //pochclass.ucoz. ru/index/novij_ derzhavnij_ standart_pochatkovoji _osviti

4. Зимняя И.А. Ключевые компетентностикак результативно-целевая основакомпетентностного подхода в образовании /И.А. Зимняя. – М.: Исследовательский центрпроблем качества подготовки специалистов,2004. – 40 с. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://rc.edu.ru/rc/ bologna/works/zimnaya_l_sod.pdf

5. Ожегов С.И. Словарь русского языка:70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-еизд., испр. – М.: Русский язык, 1990. – 917 с.

6. Равен Дж. Компетентность в современномобществе: выявление, развитие и реализация /Дж. Равен; [пер. с англ.]. – М., 2012. – 396 с.

7. Савченко О. Взаємозв’язок ключових іпредметних компетентностей у контекстіформування у молодших школярів уміннявчитися / О. Савченко //Імідж сучасногопедагога. 2012. – №6. – С. 3 – 6.




“Гучний голос педагогів повинен лунати в палацах, подвір’ях і хатах, повинен

сягати вух кожного, щоб якнайчастіше нагадувати, що в наших руках спочиває майбутнє суспільства і щастя дітей, щоб найчастіше нагадувати про відповідальність, яка є на нас за моральну цінність і щастя тих, хто буде після нас на арені життя”.

Януш Корчак польський лікар, педагог-новатор, письменник, публіцист

“Для того щоб навчити іншого, потрібно більше розуму, ніж для того, щоб

навчитися самому”. Мішель Екем де Монтень

письменник, философ, есеїст-мораліст

63 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Сім’я – цесоціальний інститут, перший іважливий чинник від якого залежить

майбутнє нашої країни, джерело економічного,культурного, соціального і духовного розвиткусуспільства. Через зміни які відбуваються вдержаві: безробіття, економічна нестабільність.загострена внутрішня та зовнішня політичнаситуація, відсутність належних умов життя,зростання рівня злочиності та занепад моральнихцінностей – усі ці фактори негативно позначаютьсяна життєдіяльності сім’ї.

Різке погіршення матеріального становища єоднією з причин, яка призводить до зростаннякількості дистантних сімей. Дитина в дистантнійсім’ї періодично або постійно живе в умовахнеповної сім’ї, що зумовлює специфічні проблемивиховання. Взаємодія з дистантною сім’єю – одназ актуальних і складних проблем яка стоїть передфахівцями педагогічної та соціальної сфери.

Аналіз основних досліджень тапублікацій. Багато зарубіжних та вітчизнянихнауковців вивчали проблеми сім’ї. Сім’я яксоціальний інститут розглядалися А. Антоновою,

УДК 159.923.33:316.5

Наталія Голова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки

Хмельницького національного університету

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОБЛЕМ ДИСТАНТНИХСІМЕЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ ПІДЛІТКА

У статті розглянуті окремі аспекти дистантної сім’ї як понятійної категорії. Проведено теоретичнийаналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, щодо впливу батьківської відсутності на вихованнята розвиток підлітка. Проаналізовано класифікацію проблем дистантних сімей, а також схильність підлітківдо поведінкових порушень. Встановлено, що в контексті розгляду цієї проблеми, однозначного вирішення немає, через складне політичне, матеріальне та суспільне становище у нашій країні.

Ключові слова: дистантна сім’я, підліток, виховання, розвиток, особистість, асоціальність,девіантність, поведінка.

Літ. 5.

Наталья Голова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной работы и социальной педагогики

Хмельницкого национального унверситета

СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ ПРОБЛЕМДИСТАНТНИХ СЕМЕЙ И ИХ ВЛИЯНИЕ НА ЛИЧНОСТЬ ПОДРОСТКА

В статье рассмотрены отдельные аспекты дистантной семье как понятийной категории. Проведентеоретический анализ исследований отечественных и зарубежных ученых относительно влиянияродительського отсутствия на воспитание и развитие подростка. Проанализирована классификация проблемдистантних семей, а также склонность подростков к поведенческим нарушениям. Установлено, что вконтексте рассмотрения этой проблемы, однозначного решения нет, через сложное политическое,материальное и общественное положение в нашей стране.

Ключевые слова: дистантна семья, подросток, воспитание, развитие, личность, асоциальность,девиантность, поведение.

Nataliya Holova, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Social Work and Social Pedagogy Department

Khmelnytskiy National University

THE SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL CLASSIFICATION OF PROBLEMS OF DISTANTFAMILIES AND THEIR INFLUENCE ON THE PERSONALITY OF A TEENAGER

The article considers some aspects of distant family as the conceptual category. The theoretical analysis ofstudies of domestic and foreign scientists concerning the impact of the parental absence on the education anddevelopment of the adolescent. The author analyzes the classification of problems of distant families, as well as thepropensity of adolescents with the behavioral disorders. It is established that in the context of this problem, there isno single solution, because of the complex political, financial and social situation in the country.

Keywords: a distant family, a teenager, an education, a development, a personality, an anti-social behaviour,the deviance, a behavior.

© Н. Голова, 2017

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОБЛЕМ ДИСТАНТНИХ СІМЕЙТА ЇХ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ ПІДЛІТКА

64

С. Голод, Т. Гурко та Т. Андреєвою. Зарубіжніпсихологи А. Адлер, Е. Берн, Е. Еріксон, М. Ламб,К. Хорн, К. Юнг та Дж. Мід – вивчали психологічніособливості поводження членів сім’ї, внтрішньо– особистісні конфлікти в ній, вплив батьків наособистість дитини, а також досліджувалисоціальнопобутові умови проживання. Їхніметодологічні розробки з приводу теоретичногообгрунтування сім’ї використовували у своїйнауковій діяльності такі вітчизняні психологи тапедагоги, як Т. Титаренко, Г. Костюк, О. Бондарчук,В. Поліщук, В. Дружиніна. Широко досліджувалисоціальнупсихологічну проблематику сім’ї такіукраїнські вчені, як О. Балакірєва, В. Бочарова,О. Ліщинська, О. Федоренко, Т. Кравченко, Л. Карамушката ін. Дезадаптацією сім’ї, як соціальногоінституту, а саме вихованням у ній дітей займаютьсяМ. Галузова, Н. Максимова, І. Майданнік, А. Капська.Життєдіяльність дистантних сімей розглядали такісучасні дослідники: Н. Гордієнко, О. Пенішкевич,І. Трубавіна, Н. Куб’як, В. Костів, А. Капська, Т.Дорошок, Г. Венгер, Т. Веретено. Впливдистантної сім’ї на розвиток та виховання дітейпідліткового віку, вивчали Я. Раєвська, В. Капіцина таА. Акмалова [4, 31 – 32].

На сьогоднішній день проблемами трудовоїміграції займаються такі науковці А. Атаманенко,О. Вольовина, О. Годованська, І. Лапшина, О. Маліновська,Н. Заверико, М. Шульга, Ф. Мустаєва та ін.Організація соціальної роботи з сім’ями трудовихемігрантів досліджується у працях Є. Холостової,М. Голубенка, О. Бондарчука, Н. Чепелєвої [2, 18 – 19].

Актуальність проблеми дослідження тавідсутність комплексних наукових розвідок, асаме класифікації проблем дистантних сімей, авідтак і впливу батьківської відсутності навиховання та розвиток підлітків, визначили метупублікації.

Мета статті. Визначити та охарактеризуватипроблеми дистантних сімей та вплив батьківськоївідсутності на розвиток і виховання дітейпідліткового віку.

Виклад основного матеріалу дослідження.У методичній та науковій літературі існує безлічдефініцій поняття “сім’я”. Термін “сім’я” намирозуміється як стійка група людей, що об’єднанашлюбом, спорідненістю, усиновленням дітей,члени якої проживають разом та пов’язанівнутрішньосімейними зв’язками [4, 33].

З точки зору науки “соціології”, сім’я виступаєяк мала соціальна група, кровно споріднена,заснована на шлюбі, функціонує на основіспільного побуту, матеріальної, моральноївзаємодопомоги [1, 170].

Ми досліджуємо виникнення такої категорії

сімей як “дистантна сім’я”. Американськийсоціолог Дж. Мід визначає дистантну сім’ю, якповну, в якій один із батьків відсутній, черезособливості професійної діяльності або вимушеноїтрудової міграції, метою яких є матеріальнезабезпечення сім’ї, через такі особливості,контакти між батьками та дітьмипризупиняються та порушуються [1, 171].

Науковець В. Костів, досліджуючи виховний(педагогічний) потенціал сім’ї, називає“дистантною сім’єю” неповну нуклеарну чирозширену сім’ю в якій з дитиною проживає лишеодин з батьків, а інший тривалий час відсутнійчерез деякі причини. Сім’я офіційно є повною,проте батьки вплив на дитину не здійснюють,внаслідок того, що перебувають на значнійдистанції від сім’ї [5, 450].

І. Трубавіна дистантною називає сім’ю, в якійїї члени проживають окремо внаслідок різнихпричин: заробітки, ув’язнення, лікування,неспроможність утримувати сім’ю та передачадитини до інтернатних закладів. На думкуФ. Мустаєвої дистантна сім’я – це сім’я, члениякої проживають один від одного на відстані,через специфіку своєї професії [5, 452].

Вчені Н. Заверико та Т. Веретенко розробилитипологію дистантних сімей, в якій виділяють триосновні критерії:

а) Причини утворення дистантної сім’ї, дезбережені міцні сімейні відносини, проживання заступенем спорідненості. До причин утвореннядистантної сім’ї де збережені міцні сімейнівідносини відносять:сім’ї у яких батькиперіодично або тривалий термін відсутні; сім’ї уяких один з батьків перебуває на заробітках замежами України протягом тривалого часу (більше 1 – 3 років); сім’ї у яких обидва батькиперебувають на заробітках за межами Українипротягом тривалого часу (більше 1 – 3 роки); сім’ї,де батьки працюють за вахтовим методом; сім’їу яких діти народжені поза шлюбом та батькиразом ніколи не проживали; сім’ї зінтернаціональним характером, громадяни різнихдержав, у якій дитина проживає періодично зодним з батьків; сім’ї, батьки яких розлучилися,а діти проживають одним із них.

б) За якістю сімейних відносин дистантнісім’ї поділяються на: благополучні танеблагополучні.

в) Проживання сім’ї за ступенемспорідненості: сім’я у якій дитина живе з одним збатьків; сім’я у якій дитина проживає з родичами;прийомна сім’я; опікунська сім’я.

У дистантній сім’ї збережена структура самоїсім’ї (присутні обоє батьків), проте в силу певних



65 Молодь і ринок №2 (145), 2017

причин (найпоширеніша з них – трудова міграція,а також працевлаштування не за місцемпроживання, хвороба, ув’язнення та ін.) батькипросторово роз’єднані, отже, виключаєтьсяможливість одного з партнерів (рідше обох)належним чином практично виконувати всі своїсімейні функції.

Особливостями дистантної сім’ї є: роздільнепроживання членів сім’ї (як правило, батьки, чиодин з них, працюють за кордоном), відокремленнямісця праці від домівки; зміна ціннісних орієнтацій,порушення сімейної рівноваги; розпад сімейнихзв’язків; надання переваги одній з сімейнихфункцій (економічній) [2, 19].

Основною проблемою, пов’язаною з трудовоюміграцією є розрив родинних стосунків, врезультаті чого діти залишаються протягомкількох років без піклування батьків. Миспостерігаємо деформування сімейношлюбнихвідносин, виникнення неповних танеблагополучних сімей, дитячої бездоглядностіта безпритульності, жорстокого поводження зними.

На сьогоднішній день недостатньо вивченийта обґрунтуваний вплив тривалого перебуваннябатьків за кордоном, на розвиток та вихованнядитини підліткового віку. За останнє десятиліттяу нашій державі внаслідок трудової міграціїз’явилося нове явище, яке класифікують як“соціальне сирітство”, відповідно діти трудовихмігрантів відносяться до такої категорії, батькияких не позбавлені батьківських прав, алефактично не піклуються про своїх дітей. Слідзазначити, що незважаючи на актуальність, данапроблема тільки починає привертати увагувітчизняних вчених і практиків. Дослідженнявчених соціологів, психологів, педагогів свідчатьпро збільшення кількості правопорушень середнеповнолітніх, проявів девіантної поведінки іважковиховуваності дітей, зростання кількостібезпритульних дітей, соціальних сиріт, дітей вулиці.Безпритульність дітей, відсутність контролю заїх поведінкою, навчанням, розвитком і вихованнямз боку батьків через їх відсутність призводитьдо їх педагогічної та соціальної занедбаності [3,57].

Беззаперечно, сім’я є найважливішимчинником соціалізації дитини, в якій відбуваєтьсяформування її як особистості. Вплив на дітейздійснюється шляхом цілеспрямованоговиховання та атмосфери яка панує в сім’ї.Тривала відсутність батьків впливає на психічнийстан і розвиток дитини, формування її світогляду,на погіршення поведінки, навчання і виховання уцілому.

Класифікація проблем дистантних сімей:1. Проблеми соціально-психологічного

характеру: проблеми з однолітками таоднокласниками; проблеми у взаємовідносинах зодним з батьків; потреба у спілкуванні збатьками; погіршення емоційного стану; конфліктита непорозуміння в сім’ї; проблеми увзаємовідносинах з учителями; підвищенатривожність та завищена агресивність.

2. Проблеми фізичного характеру: затримкафізичного розвитку; затримка мовного розвитку;затримка психомоторного розвитку; психосоматичнізахворювання; прояви неврозоподібноїсимптоматики (порушення сну, апетиту, режимудня, пізнавальної сфери).

3. Проблеми педагогічного характеру:відсутність мотивації до навчання; проблемиорганізації дозвілля – змінна цінісних орієнтацій,інтересу до навколишнього світу; проявидевіантної, делінквентної, адиктивної тасуїцидальної поведінки [3, 56].

Через вищезазначену класифікацію проблем,дітям, особливо у підлітковому віці, властиві такіемоційні переживання (психосоматичні розлади):

1. Переживання втрати (підлітки відчуваютьсебе покинутими, розлука з батьками для них єдуже болісною та викликає почуття туги танепотрібності).

2. Образа на батьків (через те, що батькипротягом часу відсутні у житті підлітка, вониображаються та зляться на них).

3. Відсутність відчуття опори та підтримки(сім’я є важливою опорою для підлітка, колибатьків не має поруч, дитина не відчуває себе вбезпеці, в свою чергу це призводить дотривожності та викликає почуття страху,деприсивності).

4. Почуття провини (підлітки відчуваютьпровину, за те що батьки тяжко працюють зарадиних).

5. Занижена самооцінка (особливо присутня впідлітковому віці, коли дитина переживає такийкризовий момент у своєму житті, а поруч не маєблизької людини).

6. Фізіологічні зміни в емоційній, пізнавальнійта вольовій сфері (розлука з батьками викликаєстресовий стан у підлітка, що в свою чергу сприяєрозвитку тривожності, неврозу, агресії).

Ступінь переживання розлуки визначаєтьсяінтенсивністю контактів з батьками. Підлітки вяких емоційний зв’язок з батьками тіснийнабагато важче переносять розлуку, ніж ті якімають холодні відносини з батьками. Реакція навідсутність батьків у підлітків може бути такою:

1. Фаза шоку ( вони заперечують реальний


66

факт від’їзду батьків, діти можуть переглядатиродинні фотографії, згадувати їх, можуть йти набудьякий компроміс тільки, щоб побачити батьківі почути їх голос).

2. Фаза страждання і дезорганізації являєсобою період, при якому відчувається втратастосунків з близькими людьми. Біль розлукимаксимально відчувається і виражається вемоційному стражданні, депресії, тривожність і т.д.

3. Фаза пригнічення: являє собою перехід відстану інтенсивної пригніченості до смутку.

4. Фаза прийняття: підлітки приймаютьреальну ситуацію розлуки з батьками,намагаючись привести в порядок себе, зневеликою підтримкою з сторони оточення в тоймомент (близькі, педагоги, психологи, якіпроводять соціальнопедагогічну та психологічнуроботу) [5, 453 – 545]. На жаль підлітки здистантних сімей, не завжди потрапляють в полезору фахівців, і залишають наодинці із своємипроблемами. Тому фаза “прийняття” не завждидосягається підлітком самостійного, лише якщов цьому допоможуть оточуючі та кваліфікованіспеціалісти.

Перша реакція підлітка на від’їзд батьків закордон проявляється шоковою ситуацією нановину, страхом, тривогою, невпевненістю умайбутньому, неврозністю, почуттям провини,злістю, необхідністю звикання до нових обставин,образою і смутком.

Ще раз варто наголосити на тому, що особливошкідлива розлука батьків з дітьми в підлітковомувіці і не тільки тому, що це кризовий період в життііндивіда. Підлітки емоційно ще діти у них як іраніше сильна потреба, щоб батьки любили іприймали їх такими, як вони є, підтримували їхпрагнення, інтереси та захоплення.

Розглянемо різні прояви асоціальності дітей здистантних сімей, на прикладі поведінковихпорушень, до яких вони можуть бути схильнимив підлітковому віці, а саме: девіантна,делінквентна, адиктивна та суїцидальна поведінка.

Девіантна поведінка – поведінка, щовідхиляється від прийнятих у суспільстві цінніснонормативних стандартів. Щодо проявів такоїповедінки в підлітків з дистантних сімей, то вонапроявляється, в прогулюванні уроків та зниженніуспішності, вживанні алкоголю та наркотиків, появішкідливих звичок, бродяжництві, вдаванні дообману. Причини такої поведінки – послабленнянагляду та контролю з боку дорослих, відчуттявседозволеності, бажання бути дорослим та хибнеуявлення про доросле життя, зміна життєвихцінностей.

Делінквентна поведінка (від лат. delictum –проступок) – це асоціальна, протиправнаповедінка, яка проявляється у вчинках (діях абобездіяльності), що завдають шкоди як самимособам, так і суспільству в цілому. Підлітки, якісхильні до делінквентної поведінки, можутьскоювати різні правопорушення, а саме:хуліганство, бійки, пошкодження шкільногоінвентарю, порушення громадського порядку і т.д.

Також, у підлітків з дистантних сімей, можепроявлятися адиктивна форма поведінки, якавиникає в результаті зловживання різнимипсихотропними речовинами, що змінюютьпсихічний стан, викликають залежність довживання наркотичних препаратів, як результатсоціальна дезадаптація, емоційні розлади,збудливість, жорстокість [5, 455].

Розглянемо детальніше , як відсутність батьківвпливає на особистісний та емоційний розвитокпідлітків, які виховуються в дистантних сім’ях. Довад особистісного розвитку, які можутьпроявитися в підлітків з дистантних сімей,можемо віднести:

1. Агресивність – вороже ставлення дитинидо близьких людей, вчителів, однокласників. Більшлегка форма агресивності може проявлятися ввигуках, нецензурних фразах, не бажанні вчитися,не відвідувані занять.

2. Тривожність – переживання емоційногодискомфорту, пов’язане з очікуванням небезпеки,відчутям страху та тривоги в різних ситуаціях.

3. Замкнутість – після того як батьки поїхали,підліток може відчувати психологічну травму іпрагнення залишитися на одинці, щоб полегшитисвій душевний біль.

4. Імпульсивність – поведінка якавиражається у схильності діяти без достатньогосвідомого контролю, під впливом зовнішніхобставин, у підлітків з дистантних сімей, цимиобставинами є від’їзд батьків.

5. Асоціальність – проявляється в тому, щопідлітки, вживають алкоголь, наркотичні речовини,курять, скоюють протиправні вчинки, основнимфактором, що спричиняє всі поведінковіпорушення є відсутність контролю з боку батьків[5, 456].

Відсутність уваги з боку батьків спричиняєвиникнення, ще однієї проблеми, з якоюстикаються діти з дистантних сімей – жорстокеповодження та насильство з боку однолітків,однокласників, старшокласників, а іноді близькихлюдей ( бабусі, дідуся, родичів, опікунів тасусідів). Діти які зазнали знущання та жорстокостівсю свою активність спрямовують на самозахист.Підлітки стають уразливими, у них сформовується



67 Молодь і ринок №2 (145), 2017

неадекватне уявлення про себе та інших, вони нездатні довіряти, схильні до жорстокості.Перенесене насильство, залишає відбиток усвідомості на все подальше життя і здійснює впливна всі подальші стосунки з найближчими таоточуючими людьми [4, 456].

Висновки. Отже, найбільшою проблемоюдітей трудових мігрантів є проблема спілкування,яка викликана відсутністю значущих людей.Дефіцит спілкування з батьками впливає назагальний емоційний стан дітей, їх самооцінку,викликає погіршення настрою, агресивність,підвищену тривожність, схильність до конфліктноїповедінки, як у шкільному колективі, з одноліткамита учителями, так і в родиному середовищі. Усеце певним чином впливає на саморозвиток,виховання та загалом особистість підлітка.Тому,однією з основних проблем, дистантнх сімей, єрозрив родинних стосунків, в результаті чого дітизалишаються без батьківського піклуваннявпродовж певного часу.

Таким чином, узагальнюючи, необхідновідзначити, що проблеми дітей трудових мігрантівстають дедалі очевиднішими, а їх негативнінаслідки свідчать про актуальність і необхідністьприйняття дієвих заходів, спрямованих назабезпечення соціального захисту цієї соціальноїгрупи.

1. Гаврилюк. Ю.П. Діти трудових мігрантів:психоемоційні та адаптаційні труднощі. /Ю.П. Гаврилюк// Соціальна робота в Україні:теорія і практика. Науково- методичнийжурнал. – № 1, 2008 – С. 170 – 171.

2. Гевчук Н.С. Соціально-психологічніпроблеми виховання дітей трудових мігрантів/ Н.С. Гевчук // Збірник наукових працьКам’янець-Подільського національногоуніверситету імені Івана Огієнка / Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. Сер. соціально-педагогічна, Вип. 11. – С. 18 – 19.

3. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота здітьми та молоддю в Україні: теорія і практика:Монографія / Ірина Дмитрівна Звєрєва. – К.: ПравдаЯрославичів, 1998. – 393 с. – С. 56 – 57.

4. Католик Г.А. Діти трудових емігрантів.Особливості особистісної ідентичності у підлітково-юнацькому віці / Г.А. Католик// Практична психологіята соціальна робота. – №12. – 2006. – С. 31 – 33.

5. Крупник І.Р. Наявність впливу батьківськоїдепривації в сім’ї трудових мігрантів / І.Р. Крупник// Актуальні проблеми психології: Збірникнаукових праць Інституту психології іменіГ.С. Костюка: Психологія особистості.Психологічна допомога особистості. – К.,2014. –Т. 11. – Вип. 11. – Ч. 1. – С. 450 – 456.



21 лютого Міжнародний день рідної мови

Проголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. “Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої

свідомості”. “Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній

культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я...”

“… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова

завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань”.

Іван Огієнко український вчений, митрополит УАПЦ, політичний, громадський і церковний

діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

68

Постановка проблеми. Впровадженняпосади фахівця із соціальної роботи воб’єднаній територіальній громаді (ОТГ)

дозволить забезпечити доступ населення досоціальних послуг незалежно від місцяпроживання та зменшить ризики відчуженнясільського населення і найбільш вразливих йогокатегорій. Водночас, впровадження такої посадивідкриває нові перспективи для працевлаштуваннявипускників спеціальності “Соціальна робота”.

Зазначимо, ОТГ – це складний соціальниймеханізм. Не знаючи основних складових цьогомеханізму навіть досить кваліфікований фахівецьіз соціальної роботи не зможе надавити соціальніпослуги та працювати з особами, які перебуваютьв складних життєвих обставинах (СЖО) в межахОТГ. Тому, в першу чергу соціальний працівникмає вивчити довірений йому організм; визначитисяіз функціями, обов’язками, які він буде виконуватив ОТГ; ознайомитися із категоріями клієнтів, які

УДК 364.62 – 364.65

Ганна Слозанська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки ісоціальної роботи, докторант кафедри педагогіки та менеджменту освіти

Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

КАТЕГОРІЇ КЛІЄНТІВ ФАХІВЦЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ОБ’ЄДНАНІЙТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

У статті схарактеризовано основні види соціальних послуг, що надаються в об’єднаній територіальнійгромаді фахівцем із соціальної роботи в ОТГ; проаналізовано основні підходи до трактування поняття“клієнт”, які існують у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці соціальної роботи; дослідженоетимологію самого поняття; розкрито особливості використання понять “об’єкт”, “пацієнт”, “споживач”,“споживач послуг”, “експерт з досвіду” як синонімів поняттю “клієнт”; висвітлено типології клієнтівсоціальної роботи у вітчизняній теорії і практиці соціальної роботи та за кордоном; визначено типи клієнтівфахівця із соціальної роботи ОТГ.

Ключові слова: фахівець із соціальної роботи, клієнт соціальної роботи, об’єднана територіальна громада.


Анна Слозанская, кандидат педагогических наук, доцент кафедры социальной педагогикии социальной работы, докторант кафедры педагогики и менеджмента образования

Тернопольского национального педагогического университета имени Владимира Гнатюка

КАТЕГОРИИ КЛИЕНТОВ СПЕЦИАЛИСТА ПО СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТEВ ОБЪЕДИНЕННОЙ ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ ОБЩИНЕ

В статье охарактеризованы основные виды социальных услуг в объединенной территориальной общинеспециалистом по социальной работе в ОТО; проанализированы основные подходы к трактовке понятия“клиент”, которые существуют в отечественной и зарубежной теории и практике социальной работы;исследовано этимологию самого понятия; раскрыты особенности использования понятий “объект”,“пациент”, “потребитель”, “потребитель услуг”, “эксперт по опыту” как синонимов понятию “клиент”;освещены типологии клиентов социальной работы в отечественной теории и практике социальной работыи за рубежом; определены типы клиентов специалиста по социальной работе ОТО.

Ключевые слова: специалист по социальной работе, клиент социальной работы, объединенная

территориальная община.

Hanna Slozanska, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Social Pedagogy and Social Work Department,Doctoral Candidate of the Pedagogy and Education Management Department

Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University

TYPES OF CLIENTS OF SPECIALIST IN SOCIAL WORK IN THE UNITEDTERRITORIAL COMMUNITIES

The article deals with the determination of the basic social services which is provided in the unified localcommunity by the social worker in ULC. The main approaches to the interpretation of the term “client” that exist inthe domestic and foreign theory and practice of social work is shown; the etymology of the concept; the features ofusing of such concepts as “an object”, “a patient”, “a consumer”, “a consumer services”, “an expert of experience”as a synonym for “client” are studied; the typology of clients of social work in the domestic and foreign theory andpractice of social work is highlighted; the types of clients of professional social worker in ULC are differentiated.

Keywords: a social worker, a client of social worker, the community, the united local community.

© Г. Слозанська, 2017


69 Молодь і ринок №2 (145), 2017

є членами ОТГ; вималювати для себе системувзаємодії із іншими структурними підрозділамиОТГ, соціальними службами, установами таорганізаціями для надання необхідної допомогиособам, які перебувають в СЖО.

Аналіз основних досліджень та публікаційсвідчить про численні наукові праці, присвяченіаналізу професійної підготовки майбутніхсоціальних працівників до роботи з дітьми імолоддю (О. Безпалько), підлітками девіантноїповедінки (М. Волошенко), з сім’ями (О. Водяна),дітьми “групи ризику” (В. Полєхіна, С. Шпеник),біженцями (О. Ольхович) та інші. Проте унауковій літературі відсутні дослідження,присвячені виокремленню, вивченню та аналізурізних типів клієнтів соціального працівника вкомплексі.

Мета статті полягає у визначенні категоріїосіб, які перебувають в СЖО і потребуютьсторонньої допомоги кваліфікованого фахівця ізсоціальної роботи на рівні ОТГ

Виклад основного матеріалу . Дляпозначення осіб, які перебувають в СЖО іпотребують сторонньої допомоги у вирішенні їхпроблем у теорії і практиці соціальної роботи таксамо як і в науковій літературі в Україні тазакордоном існує чимало термінів: “пацієнт”(patient), “клієнт” (client), “споживач” (customer,consumer), “експерт з досвіду” (expert byexperience), споживач послуг (service user).Соціальна робота є мультидисциплінарним видомдіяльності і охоплює різні сфери: медицину,юриспруденцію, теологію, соціальну політикутощо. Із багатоманітністю взаємовідносин, щоіснують в соціальній роботі, пов’язують наявністьстількох термінів, якими позначають осіб, що єспоживачами послуг соціальних працівників.

В Україні загальноприйнятим терміном дляпозначення особи, яка самостійно звернулася задопомогою у соціальну службу чи до спеціалістаі користується їх послугами у вирішення власнихпроблем є термін “клієнт” [6, 101]. Клієнтом всоціальній роботі може бути як особа так і групаосіб, яка перебуває в СЖО та потребує соціальноїдопомоги і захисту.

Часто у вітчизняній науковій літературі тапрактиці вживають поняття “об’єкт” дляпозначення категорії осіб, які потребуютьдопомоги кваліфікованого фахівця у вирішення їхпроблем. Проте, варто відмітити, що ці поняттяне є тотожними. Клієнтом у соціальній роботіприйнято називати особу, яка самостійно таособисто звернулася за допомогою, а об’єктом –особу, яка також потребує допомоги соціальногопрацівника, проте не виявляє бажання звернутися

за цією допомогою, або не дає згоди на спеціальнуроботу фахівця.

На думку Є. Холостової основна відмінністьміж “клієнтом” і “об’єктом” у соціальній роботіполягає в тому, що у випадку, коли соціальнаробота здійснюється на рівні регіональному тамісцевому, або на рівні громади чи групи – то вонаспрямовується на конкретні об’єкти діяльності, аколи на рівні індивіда – то безпосередня роботаведеться із клієнтом [8, 21]. Часто об’єктівприйнято називати потенційними клієнтамисоціальної роботи [5, 7].

Варто зазначити, що поняття “клієнт” єнайбільш загальним терміном як у вітчизняній такі в зарубіжній теорії і практиці соціальної роботи,яке використовується для позначення осіб, якіперебувають в СЖО [17]. Проте, аналіз науковоїлітератури свідчить, що так було не завжди. Самепоняття “клієнт” було запозичене в термінологіювітчизняної соціальної роботи із англійської мови(“client”) як і ще багато інших термінів, які активновикористовуються в соціальній роботі сьогодні.Це пов’язано із тим, що соціальна роботаутвердилась як професійний вид діяльності та якнаука в англомовних країнах світу (Австралії,Великобританії, Канаді, США) значно раніше ніжв Україні.

Дослідження етимології самого поняттядоводить, що термін “клієнт” появився в теорії іпрактиці соціальної роботи в 70х роках ХХстоліття. Про це свідчать праці Р. Бейлея,М. Бейка [10], Ф. Голінса [14], Дж. Маєра, Н. Тіма[16], М. Сіпорна [20] та Р. Берклея [11].“Клієнтом” називали особу, яка має проблеми інездатна в силу своєї необізнаності,неспроможності та пасивності їх вирішитисамостійно, тому потребує сторонньої допомоги ізвертається до соціальних працівників [17].Соціальними працівниками вважалися фахівці, яківолодіють відповідними знаннями і навичками,здатні змінити ситуацію та особисто несутьвідповідальність за долю свого клієнта, соціальноїроботи як професії та соціальної служби, в якійпрацюють.

Проте, як зазначає Н. Рега до цього поруч ізпоняттям “клієнт” в теорії і практиці соціальноїроботи активно вживалося поняття “пацієнт”, такяк соціальні працівники здебільшого працювалияк роздавачі милостині [19] та утверджуючи себеяк фахівці з соціальної роботи в сфері охорониздоров’я.

Реформування системи надання послугсоціальними працівниками, розширення сфер їхдіяльності, зміни у побудові взаємовідносин усоціальній роботі відбулися із приходом до влади


70

у Великій Британії консервативної партії на чолііз М. Тетчер. Визначивши вектор руху в напрямістворення “держави загального добробуту”М. Тетчер, окрім розвитку ринкової ефективностідержави, наголосила на необхідності відродженнясоціальної активності, відповідальностіособистості, підтримки інтересів, свободи виборукожної людини, яка бореться за покращення свогожиття і не надіється на допомогу держави.М. Тетчер докорінно звузила державне втручанняу соціальні справи та почала перебудову системинадання соціальних послуг [13]. Прийняттянормативних актів, спрямованих на соціальнийзахист усього населення країни підштовхнулибагато органів місцевої влади утворити новісоціальні служби та впровадити додаткові посадисоціальних працівників. При цьому обов’язки тафункції фахівців було розділено в залежності відсоціальної служби, де вони працювали та категорійклієнтів і їх проблем. “Клієнт” соціальногопрацівника від пасивної особи, яка має проблемуі потребує допомоги у її вирішенні перетворивсяна активного “споживача” (customer, consumer)тих послуг, які надавали численні соціальні служби,установи та організації. А самі соціальніпрацівники стали провайдерами соціальних послуг.

Розвиток ринкової економіки дав поштовх длядіяльності приватних соціальних установ, які сталиконкурувати із державними у сфері наданнясоціальних послуг “споживачам”. Останнійдиктував умови і визначав якість роботидержавних і приватних соціальних установ через“купівлю” соціальної послуги. Взаємовідносиниміж соціальною службою, соціальним працівникомі “споживачем” будувалися на першочерговості,домінуванні і задоволення потреб останнього.Соціальний працівник виконував радче рольменеджера, інструктора, навіть маркетолога всистемі цих взаємовідносин, оскільки прибутоксоціальної служби залежав від кількості“споживачів” та від їхнього задоволення роботоюфахівців.

У 90х роках ХХ століття у теорії і практицісоціальної роботи з’являється поняття “споживачпослуг” (service user), яким позначали осіб, якімають проблеми і потребують допомогисоціальних працівників у їх вирішення [18]. Цейтермін мав замінити усі існуючі на той час так яквважався найбільш універсальним і конкретним.Пізніше науковці та практики з соціальної роботипочали використовувати поняття “експерт здосвіду” (expert by experience) при визначенні тих,хто звернувся за послугою у соціальну службу,базуючись на своєму досвіді [15]. Проте,зазначений термін не міг бути використаним по

відношенню до тих, хто потенційно мав бипретендувати на послуги соціальних служб, однакне володів інформацією про існування таких службабо специфіку їх діяльності; тих, хто відмовивсявід послуг соціальних служб або отримав не якіснічи не ті послуги; тобто тих, хто не мав досвіду зотримання соціальних послуг. Відкритимзалишалося також питання із визначення самогодосвіду – кого саме можна вважати тим, хто маєдосвід. У зв’язку з численними зауваженнями збоку соціальних працівників і осіб, із якими вонипрацюють або могли б працювати, зазначенийтермін не прижився в теорії і практиці соціальноїроботи.

Незважаючи на те, як ми назвемо осіб, якіпотребують допомоги – “пацієнт”, “клієнт”,“споживач”, “споживач послуг”, “людина” чи“громадяни” – соціальна робота як професійнийвид діяльності так само як і діяльність соціальногопрацівника покликана підтримувати і надаватидопомогу у вирішенні проблем будьякої людини,групи людей; сприяти розвитку їхньої здатностідо соціального функціонування, реалізації їх правта запобігати їх виключенню через наданняякісних соціальних послуг [12].

У вітчизняній теорії і практиці соціальної роботиклієнтом соціального працівника прийнято вважатиособу, яка перебуває в СЖО. У Статті 1 ЗаконуУкраїни “Про соціальні послуги” визначено, щоскладні життєві обставини (СЖО) це “обставини,спричинені інвалідністю, віком, станом здоров’я,соціальним становищем, життєвими звичками іспособом життя, внаслідок яких особа частковоабо повністю не має (не набула або втратила)здатності чи можливості самостійно піклуватисяпро особисте (сімейне) життя та брати участь усуспільному житті” [1].

Оскільки ОТГ – це добровільне об’єднаннягромадян, які проживають на географічновизначеній території довкола одногоадміністративного центру [1], то клієнтами тапотенційними клієнтами фахівця із соціальноїроботи в ОТГ може бути будьхто із членів ОТГ,тобто будьяка особа / група осіб, яка перебуваєабо потенційно може перебувати в СЖО і потребуєсторонньої допомоги у вирішенні власних проблем.Клієнтом фахівця із соціальної роботи в ОТГ можебути і сама громада, яка потребує допомоги нашляху свого розвитку та становлення якспроможної ОТГ.

Варто зазначити, що ні у вітчизняній ні узарубіжній науковій літературі та практиці немаєєдиного підходу до класифікації клієнтів соціальноїроботи. За кордоном до клієнтів чи потенційнихклієнтів соціального працівника відносять



71 Молодь і ринок №2 (145), 2017

бездоглядних, вразливих, неблагополучних,відчужених індивідів, осіб “групризику”,проблемні сім’ї, громади, організації, об’єднання;тобто всіх тих, хто має особливі потреби іпотребує сторонньої допомоги у їх вирішенні [9].

В Європейських країнах для роботи ізклієнтами соціальної роботи діють різні профільнісоціальні служби, установи та організаціїдержавної та не державної форм власності.

В Україні всі перелічені вище особи також єклієнтами соціального працівника. Попри те,Законом України “Про соціальні послуги” чітковизначено категорії клієнтів, соціальні послугияким надаються безкоштовно. До них належать:одинокігромадяни, які не здатні досамообслуговування у зв’язку із похилим віком,хворобою, інвалідністю; безробітні особи, особи,які перебувають на обліку в державній службізайнятості як такі, що шукають роботу; особи безвизначеного місця проживання, внутрішньогопереміщені особи; малозабезпечені особи; дітита молодь, які перебувають в СЖО у зв’язку зінвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю,бездоглядністю, насильством і жорстокимставленням проблем [1].

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей тамолоді в Україні при надання соціальних послугнаселенню визначають категорію отримувачапослуги (клієнта) залежно від потреби, з якою вінзвернувся у Центр. Таким чином з’являється новепоняття в українській мові – отримувач послуги– як синонім поняттю клієнт.

Категорії клієнтів соціальних працівників можнавиділити і на основі аналізу чинного законодавствау сфері надання соціальних послуг. До нихналежать: особи із числа внутрішньопереміщених; особи без визначеного місцяпроживання, бездоглядні діти і молодь; безробітні;особи з обмеженими фізичними можливостями,із психічними відхиленнями; учасникиантитерористичної операції, військовослужбовці;особи, які перебували в місцях позбавлення волі,постраждали від насильства, торгівлі людьми;дітисироти та діти, позбавлені батьківськогопіклування, випускники інтернатних закладів; дітиі молодь “груп ризику”; багатодітні, неповні,прийомні, опікунські сім’ї, будинки сімейного типу;вагітні жінки, жінки, які щойно народили дитину, жінки,які перебувають у відпустці для догляду за дитиною;ВІЛінфіковані та члени їх сімей [1; 2; 3; 4].

Проте, аналіз наукової літератури із проблемидослідження та чинної нормативноправової базисвідчить про відсутність будьякої думки зпитання класифікації клієнтів фахівця із соціальноїроботи в ОТГ. Тому, вважаємо за необхідне

запропонувати два підходи щодо такоїкласифікації.

На основі першого підходу, взявши за основукласифікацію, запропоновану В. Курбатовим [7],ми можемо структурувати клієнтів / потенційнихклієнтів фахівця із соціальної роботи в ОТГ у тригрупи. До першої групи можна віднести осіб ізсоціально незахищених верств населення: осіб зінвалідністю, сиріт, безробітних, мігрантів,вимушено переміщених осіб тощо. До другоїгрупи – маргіналів, до третьої – осіб ізвідхиленням у поведінці (девіантів).

Відповідно до другого підходу клієнтів /потенційних клієнтів фахівця з соціальної роботив ОТГ можна класифікувати за універсальнимита специфічними ознаками. До універсальнихознак ми відносимо вік, стать, статус. Тоді як доспецифічних – соціальні проблеми, які змусилиособу звернутися за допомогою до соціальнихслужб, установ чи організацій. Загальнакласифікація клієнтів фахівця з соціальної роботив ОТГ, з якими він може самостійно працювати інадавати допомогу в межах своєї компетенції,представлена в таблиці 1.

Варто зазначити, що кваліфікований фахівець,після оцінки потреб клієнтів, які звернулися задопомогою, може як самостійно надаватисоціальні послуги відповідно до чинногозаконодавства так і перенеправити особу, якапотребує допомоги у відповідні соціальні служби,установи чи організації у випадку.Перенаправлення клієнта відбувається у випадку,якщо вирішення проблеми з якою звернувся клієнтзнаходиться поза компетенцією фахівця. Прицьому, останній зобов’язаний надати якісніконсультаційні послуги, зафіксувати потреби,підготувати необхідні документи і тоді здійснитиперенаправлення.

Висновки. Аналіз практики свідчить, що вмежах ОТГ можуть бути різні типи клієнтів.Проте, майже вся діяльність фахівця з соціальноїроботи в ОТГ спрямована на подолання складнихжиттєвих обставин осіб чи групи осіб; наборотьбу із проблемами а не на їхнюпрофілактику. Зарубіжний досвід з організаціїсоціальної роботи в громаді свідчить, що значнізусилля соціального працівника в громадіспрямовані на превентивну, профілактичну роботуз метою попередження виникнення різноманітнихпроблем і збільшення кількості клієнтів соціальнихслужб, установ та організації.

1. Закони України “Про державну допомогусім’ям з дітьми”, “Про добровільне об’єднаннятериторіальних громад”, “Про забезпечення


72

прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”,“Про забезпечення організаційно-правовихумов соціального захисту дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування”,“Про зайнятість населення”, “Про основисоціальної захищеності інвалідів в Україні”,“Про основи соціального захисту бездомних

осіб і безпритульних дітей”, “Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членівїх сімей”, “Про соціальну адаптацію осіб, яківідбувають чи відбули покарання у видіобмеження волі або позбавлення волі на певнийстрок”, “Про оздоровлення та відпочинокдітей”, “Про охорону дитинства”, “Про

Таблиця 1. Перелік клієнтів фахівця з соціальної роботи в громаді

Ознака Тип клієнта

Вік Діти Молодь Особи зрілого віку Особи похилого віку

Стать Жінки Чоловіки

Статус Особи з інвалідністю Пенсіонери Безробітні Емігранти Біженці Вимушено переміщені особи Учасники бойових дій Ветеран війни “Дитина війни” Учасники ліквідації аварії на ЧАЕС тощо

Соціальні проблеми:

Проблеми зі здоров’ям особи з обмеженими фізичними можливостями, особи із психічними відхиленнями, ВІЛінфіковані, особи із тимчасовою втратою працездатності, особи, які перебувають у декретній відпустці, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною

Відхилення у поведінці особи із алкогольною, наркотичною та іншими видами хімічної залежності, особи із схильністю до правопорушень, особи із суїцидальними намірами

Відсутність батьківської турботи

діти, позбавлені батьківського піклування дітисироти бездоглядні діти і молодь соціальні сироти

Працевлаштування безробітні випускники професійнотехнічних та вищих навчальних закладів особи, які проходять перекваліфікацію, перекваліфікацію

Насилля особи, які постраждали від насильства (жертви), особи, які вчиняли / вчиняють насильство по відношенню до інших осіб

Сімейні стосунки особи із неблагополучних сімей особи із малозабезпечених сімей особи із неповних сімей багатодітні сім’ї конфліктні сім’ї прийомні сім’ї опікунські сім’ї

особи із числа внутрішньо переміщених учасники АТО особи, які вийшли із місць позбавлення волі



73 Молодь і ринок №2 (145), 2017

попередження насильства в сім’ї”, “Пропротидію поширенню хвороб, зумовленихвірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), таправовий і соціальний захист людей, якіживуть з ВІЛ”, “Про психіатричну допомогу”,“Про реабілітацію інвалідів в Україні”, ЗаконУкраїни “Про соціальну роботу з сім’ями,дітьми і молоддю”, “Про соціальні послуги”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/

2. Наказ Міністерства сім’ї, молоді таспорту “Про затвердження Інструкції щодовзаємодії структурних підрозділів, відповідальнихза реалізацію державної політики щодопопередження насильства в сім’ї, служб усправах дітей, центрів соціальних служб длясім’ї, дітей та молоді та органів внутрішніхсправ, щодо попередження насильства всім’ї” [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/z

3. Наказ МСП “Про затвердження Державногостандарту надання притулку бездомнимособам”, “Про затвердження Перелікусоціальних послуг, що надаються особам, якіперебувають у складних життєвихобставинах і не можуть самостійно їхподолати”, “Про затвердження формдокументів щодо отримання інвалідами тадітьми-інвалідами реабілітаційних послуг уреабілітаційних установах”. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z

4. Постанови КМУ “Про затвердженняПорядку взаємодії суб’єктів, які здійснюютьзаходи у сфері протидії торгівлі людьми”,“Про затвердження Порядку наданняінвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційнихпослуг” (зі змінами) [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/783-2012-%D0%BF

5. Ромм М.В. Теория социальной работы:учебное пособие / М.В. Ромм, Т.А. Ромм. –Новосибирск, 1999. – 64 с.

6. Словник-довідник для соціальних педагогівта соціальних працівників / За заг. ред. А.Й. Капської.– К., 2000. – 260 с.

7. Социальная работа / Под общей ред.

проф. В. И. Курбатова. – Ростов н/Дону, 1999. –576 с.

8. Социальная работа: теория и практика:учеб. пособие / отв. ред. Е.И. Холостова, А.С. Сорвина.– М.: ИНФРА – М, 2001. – 427 с.

9. The AASW Code of Ethics was presented atthe Australian Association of Social Workers[Електронний ресурс]. – Режим доступу:’https://www.aasw.asn.au/ document/ item/1201

10. Bailey R. Radical Social Work / R. Bailey,M. Brake. – London, Edward Arnold. – 1975. –170 p.

11. Barclay P. Social Workers: Their Roles andTasks / P. Barclay. – London, NISW. – 1982. – 194 p.

12. The International Association of Schoolsof Social Work. Global Definition of Social Work.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ifsw.org/policies/ definition-of-social-work/

13. Harris J. State social work and socialcitizenship in Britain: From clientelism toconsumerism / J. Harris. – British Journal ofSocial Work. – 1999. – p. 915 – 937.

14. Hollis F. Casework: A Psycho-SocialTherapy / F. Hollis. – New York, Random House.– 1964. – 204 p.

15. Kvarnström S. How service users perceivethe concept of participation, specifically ininterprofessional practice. / S. Kvarnström et al. –British Journal of Social Work. – 2011, 42 (1). – p.129 –146.

16. Mayer J.E. The Client Speaks / J.E. Mayer,N. Timms. – London, Routledge and Kegan Paul. –1970 – 190 p.

17. McDonald C. Challenging Social Work: thecontext of practice / C. McDonald. – Basingstoke:Palgrave Macmillan. – 2006. – 256 p.

18. Postle K. Capacity building and thereconception of political participation: A role forsocial care workers? / K. Postle, P. Beresford. –British Journal of Social Work. – 2007. – p. 143 –158.

19. Ragg N.M. People not cases: A philosophicalapproach to social work / Nicholas M. Ragg. –Routledge & Kegan Paul, 1977. – 159 p.

20. Siporin M. Introduction to Social Work /M. Siporin. – Practice, London, Collier MacMillan.– 1975. – P. 74.



“Якщо ви працюєте над поставленими цілями, то ці цілі будуть працювати на вас”. Джим Рон

американський оратор-мотиватор, письменник

74

Актуальність проблеми. Узагальнюючисучасні наукові дослідження та аналізуючирезультати констатувального експерименту,

розроблено модель формування правової

компетентності майбутніх менеджерівзовнішньоекономічної діяльності у вищих аграрнихнавчальних закладах як системну сукупністьупорядкованої множини взаємопов’язаних і

УДК 338.43+34

Олена Поліщук, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін

Уманського національного університету садівництва

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХМЕНЕДЖЕРІВ У ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті конкретизовано модель формування правової компетентності майбутнього менеджерааграрної галузі в умовах університетської освіти. Обґрунтовано структуру правової компетентності іфункціональні зв’язки елементів цієї структури, які є основою підготовки сучасного фахівця, розвитку йогоправової компетентності і її склад. Це дозволить випускнику юридично обґрунтовано ухвалювати різнірішення в процесі професійної діяльності, що дасть змогу формувати правову компетентність у студентівв аграрному ВНЗ, навички саморегуляції його діяльності як фахівця, максимально розвинути установки, якістворюють домінуючу правову спрямованість особистості, надають юридично обґрунтований сенс всіййого професійній діяльності.

Ключові слова: педагогічні детермінанти, модель формування правової компетентності, студентивищих аграрних закладів, фахівець.

Рис. 1. Літ. 8.

Елена Полищук, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры социально-гуманитарных и правовых дисциплин

Уманского национального университета садоводства

МОДЕЛЬ ФОРМИРОВАНИЯ ПРАВОВОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХМЕНЕДЖЕРОВ В ВЫСШИХ АГРАРНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье конкретизированы модель формирования правовой компетентности будущего менеджерааграрной отрасли в условиях университетского образования. Обоснованно структуру правовойкомпетентности и функциональные связи элементов этой структуры, которые являются основой подготовкисовременного специалиста, развития его правовой компетентности и ее состав. Это позволит выпускникуюридически обоснованно принимать различные решения в процессе профессиональной деятельности, чтопозволит формировать правовую компетентность студентов в аграрном вузе, навыки саморегуляции егодеятельности как специалиста, максимально развить установки, которые создают доминирующую правовуюнаправленность личности, предоставляют юридически обоснованный смысл всей его профессиональнойдеятельности.

Ключевые слова: педагогические детерминанты, модель формирования правовой компетентности,студенты высших аграрных заведений, специалист.

Olena Polishchuk, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Social,Humanitarian and Legal Disciplines Department

Uman National University of Horticulture

THE MODEL OF FORMATION OF LEGAL COMPETENCE OF FUTURE MANAGERSIN HIGHER AGRICULTURAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article deals with the model of legal competence of the future manager of the agricultural sector in the termsof the university education. The article presents the rationalization of the structure of competence and the functionalrelations of elements of the structure, that are the basis of the modern professional training, the development of one’slegal competence and its composition. This equates to the legally relevant decision that are made in the process ofprofessional activities, resulting in the legal competence formation of students in the agricultural universities, theformation of the skills of self-regulation of one’s activity as a specialist, an affirmation development of the dominatinglegal personality orientation, providing the legally relevant significance of one’s professional activities.

Keywords: the pedagogical determinants, a model of legal competence, students of higher agriculturalinstitutions, a specialist.

© О. Поліщук, 2017

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВУ ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

75 Молодь і ринок №2 (145), 2017

взаємозумовлених цілісних елементів, поєднанихспільною метою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У роботі А. Новікова і Д. Новікова “Методологіянаукового дослідження” дано таке загальневизначення моделі: “Модель – це образ деякоїсистеми” [3, 196]. Модель може імітуватиструктуру і функціонування різних сторін об’єктавивчення, призводить до висновків і рішень щодоїх зміни; виступати як засіб коментування певнихвідомостей про досліджуваний об’єкт.

При побудові моделі формування правовоїкомпетентності майбутніх менеджерівзовнішньоекономічної діяльності аграрної сферивиходили із загальноприйнятого в педагогічній іфілософській науці уявлення про модель яксистему, що включає в себе мету, зміст, способиі засоби, а також результат освітнього процесу.

У науковій літературі є ряд теоретичнихрозробок побудови процесів формування правовоїкомпетентності фахівців різного профілю у періодїх навчання у ВНЗ, а також побудови моделівідповідних процесів. Наведемо короткий опис цихдосліджень.

У дослідженні Е. Полякової представленамодель формування правової компетентностістудентів технічного ВНЗ, яка включає такікомпоненти: функціональноцільовий (сукупністьцілей і завдань практикоорієнтованої правовоїпідготовки фахівця з урахуванням специфіки йогопрофесійної діяльності); змістовнометодичний(комплекс проблемнозмістовних аспектівправової підготовки спеціаліста та методичногоапарату її реалізації); діяльніснотехнологічний(здійснення послідовності пропедевтичного,праксіологічного, акмеологічного етапівформування правової компетентності); організаційнопедагогічний (комплекс педагогічних умов, щозабезпечують ефективність формування правовоїкомпетентності); критеріальнооцінний (цілісністьмотиваційного, когнітивного, конативногокритеріїв, що дозволяють визначити рівеньсформованості правової компетентності) [6].

Особливої уваги заслуговує той факт, щоформування правової компетентності студентів упредставленій автором моделі здійснюється занайважливішими параметрами саморозвитку:потреби – здібності – свідомість. Метаформування правової компетентності –сформувати навички саморегуляції професійноїдіяльності, максимально розвинути установки, якістворюють домінуючу правову спрямованістьособистості, що надають юридичнообґрунтованого сенсу професійній діяльності.Важлива роль при побудові процесу формування

правової компетентності відводиться формуваннюадекватної особистісної та професійної самооцінкишляхом включення у професійну діяльність.

У роботі Р. Ареф’єва [2] модель формуванняготовності майбутніх педагогів до самопроектуваннякомунікативної компетентності включає: блоккомунікативної самоідентифікації (виявлення тапостановку проблем майбутнього педагога якносія комунікативної культури), функціональнийблок (містить генеральну мету – формуванняготовності студентів до самопроектуваннякомунікативної компетентності – і часткові цілі,які співвідносяться із її структурою),конструктивнотехнологічний блок (конструюваннязмісту і педагогічного інструментарію досягненняпоставлених цілей), блок комунікативної практики(самопроектування комунікативної компетентностів різних ситуаціях педагогічного спілкування),контрольнокорекційний блок (контрольвикладачами та самоконтроль студентамирезультатів самопроектування комунікативноїкомпетентності). Важлива роль у процесіформування готовності до самопроектуваннякомунікативної компетентності відводитьсявиявленню і подоланню комунікативних бар’єрів.

У роботі В. Смірнова [7] представлено модельформування правової компетентності фахівців.Модель включає: мету (формування правовоїкомпетентності спеціалістів), основні завдання(забезпечення взаємодії кафедр, професорськовикладацького складу, спрямованого наінтегрування професійної підготовки фахівця врамках правового поля; мотивування наоволодіння професійною підготовкою відповіднодо норм права; реалізація програми поетапногоформування правової компетентностімайбутнього фахівця; підвищення правовоїпідготовки професорськовикладацького складу,необхідне для реалізації завдань навчання наоснові вимог права); компоненти (процесуальнометодологічний; професійноправовий (змістовний);професійнопрактичний; організаційнотехнологічний; технологічний; результативнокритеріальний).

У роботі В. Маноляка [4] представленоособистісно зорієнтовану модель розвиткуправової компетентності студентів туристичногоВНЗ. Представлена в роботі модель включаємету правової підготовки студентів; тематичнігалузі формування правових компетенцій; видиправової діяльності; критерії оцінки сформованостіправової компетентності студентів; організаційніумови її ефективного формування.

А. Молчановою [5] розроблено модельформування правової компетентності соціальних


76

МЕ

ТО

ДО

ЛО

ГІЧ

НО

-ЦІЛ

ЬО

ВИ

Й

БЛ

ОК

Мета: формування правової компетентності майбутнього менеджера

зовнішньоекономічної діяльності аграрної сфери

Пед

аго

гіч

ні у

мов

и ф

орм

уван

ня

пр

авов

ої к

омп

етен

тнос

ті:

-

орга

ніз

ація

осв

ітн

ього

сер

едов

ищ

а аг

рарн

ого

унів

ерси

тету

у н

апря

мі

стан

овле

нн

я п

раво

вої о

соби

стос

ті м

айб

утн

ього

мен

едж

ера;

-

овол

одін

ня

май

бут

нім

и м

ене

джер

ами

зов

ніш

ньое

кон

оміч

ної

дія

льн

ості

сис

тем

ою п

рав

ових

ком

пете

нц

ій;

ак

тив

ізац

ія

діял

ьніс

ної

сфер

и

прав

ової

ком

пете

нтн

ості

ст

уден

тів

на

осно

ві у

згод

жен

ого

поє

дн

анн

я ор

ган

ізац

ійн

их

фор

м

та а

кти

вних

мет

одів

н

авч

альн

ов

ихо

вно

го п

роц

есу

Завдання: активізувати інтерес студентів до правових знань і вмінь; розширити уявлення студентів про можливості застосування правових знань у їх майбутній професійній діяльності

Методологічні підходи:

компетентнісний, системний, ситуаційний, аксіологічний, особистіснодіяльнісний

Принципи: індивідуалізації, варіативності, проблемності, професійної спрямованості, інтегративності, домінування гуманістичних цінностей

ЗМІС

ТО

ВО

-ПР

ОЦ

ЕС

УА

ЛЬ

НИ

Й Б

ЛО

К

Етапи Підготовчий Основний Практичний

Зміст Форми Методи Засоби правознавчі

дисципліни, спецкурс “Формування правової компетентності майбутнього менеджера зовнішньо економічної діяльності”, виробнича практика

аудиторні: проблемні лекції, лекціївізуалізації, лекціїпресконференції, семінари, практикуми, тренінги, інтегровані заняття; позааудиторні: конференції, конкурси, вікторини на правову тематику, екскурсії

імітаційна та рольова гра, мозковий штурм, проблемний метод, розв’язування правових ситуацій, контентаналіз правових документів, спрощене судове слухання, уявний мікрофон, коло ідей, два – чотири – всі разом, займи позицію, пресметод

літературні джерела, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі, комп’ютерна техніка, відеотехніка, аудіотехніка

ОЦ

ІНН

О-Р

ЕЗУ

ЛЬ

ТА

ТИ

ВН

ИЙ

Б

ЛО

К

Ком

пон

ент

и

мотиваційнo ціннісний

Пок

азн

ики

Рів

ні

Високий

когнітивнокомунікативний

Середній

практичнодіяльнісний

Низький

Результат:

сформованість правової компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності у вищих аграрних навчальних закладах

Рис. 1. Модель формування правової компетентності майбутнього менеджера і у вищих аграрних навчальних закладах



77 Молодь і ринок №2 (145), 2017


педагогів, яка включає такі взаємопов’язані модулі:функціональноцільовий (пріоритетні орієнтири,мета і завдання правової підготовки майбутніхсоціальних педагогів); процесуальнометодологічний (специфіка практичної реалізаціїметодологічних підходів і принципів правовоїпідготовки соціальних педагогів); професійноправовий (професійний практикоорієнтованийзміст навчальних дисциплін і дисциплінспеціалізації; елективних курсів, факультативів;діяльності в період практики); організаційнопрактичний (практикоорієнтовані, професійноосвітні технології; забезпечення взаємозв’язкуаудиторної і позааудиторної навчальнопрактичноїдіяльності студентів: проектні, позиційні;інтерактивні методи організації аудиторної іпозааудиторної, практичної роботи студентів таін.); критеріальнооцінний (оцінкарезультативності формування правовоїкомпетентності соціальних педагогів).

Мета дослідження. На основі теоретичногоаналізу досліджуваної проблеми та освітньоїпрактики обґрунтувати й експериментальноперевірити педагогічні умови формуванняправової компетентності майбутніх менеджерів увищих аграрних навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. Виходячи звищезазначеного, пропонована нами модельвизначає структуру правової компетентності іфункціональні зв’язки елементів цієї структури,вона є основою підготовки сучасного фахівця,розвитку його правової компетентності іскладається з таких компонентів: методологічноцільового, змістовопроцесуального, оціннорезультативного, оскільки:

спрямованість на розвиток забезпечуєстудентів способами пізнавальної діяльності,формує потребу в постійному самовдосконаленні,що дуже важливо для подальшої професійноїосвіти;

організація колективноіндивідуальноїдіяльності сприяє розвитку колективістськихякостей, створює умови для адекватної самооцінки,правової самосвідомості, формує відповідальнеставлення до дотримання правових норм;

діяльнісна основа організації навчанняформує розуміння значущості активної позиціїстудента в діяльності, необхідності точнопідібраних засобів для організації певних дій.

Визначальним елементом методологічно-цільового блоку моделі формування правовоїкомпетентності майбутнього менеджера аграрноїсфери є мета, яка полягає в тому, щоб ввестистудентів у складні правові суспільні відносини,за допомогою права вирішити ряд нагальних

проблем, основною з яких є формуваннягромадянина правової держави. Схематичномодель формування правової компетентностімайбутнього менеджера у вищих аграрнихнавчальних закладах подано на рис. 1.

Метою педагогічної діяльності аграрного ВНЗС. Амеліна визначає формування професійноїготовності студентів, у тому числі і майбутніхагрономів, їхнє професійне становлення таформування у них професійної компетентності [1].

С. Штангей відзначає, що сучасний етапсоціальноекономічного розвитку державиоб’єктивно вимагає від випускників аграрних ВНЗвідповідної фахової культури, нешаблонногоставлення до майбутньої діяльності, високоїпрофесійної компетентності. У зв’язку з цимвища аграрна освіта має орієнтуватися на нагальніта перспективні соціальні потреби і стратегічніорієнтири аграрного сектору економіки,своєчасно ураховувати основні закономірностірозвитку народного господарства, сприятиформуванню і професійному становленнюособистості фахівцяаграрника [8].

Підтвердженням цього є призначення фахівця,яке полягає у тому, що випускник повинен бутиготовий до професійної діяльності з використаннямправових норм, а також до професійної діяльностіна підприємствах (організаціях) різнихорганізаційноправових форм власності.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Отже, важливою характеристикоюмайбутнього менеджера аграрної сфери є правовакомпетентність, що дозволяє випускникуюридично обґрунтовано ухвалювати різні рішенняв процесі професійної діяльності, що дасть змогуформувати правову компетентність у студентів ваграрному ВНЗ, навички саморегуляції йогодіяльності як фахівця, максимально розвинутиустановки, які створюють домінуючу правовуспрямованість особистості, надають юридичнообґрунтований сенс всій його професійнійдіяльності.

1. Амеліна С.М. Компетентнісний підхід допрофесійної підготовки майбутніх інженерів /С.М. Амеліна // Педагогічний альманах [зб. наук. пр.Херсонської академії неперервної освіти]. – 2010. –Вип. 5. – С. 78 – 83.

2. Арефьев Р.А. Формирование готовности ксамопроектированию коммуникативной компетентностиу студентов педагогического вуза: дисс. ... кандидатапед. наук: 13.00.08 / Арефьев Роман Сергеевич. –Сочи, 2004. – 190 с.

3. Новиков А.М. Методология научного исследования:учеб.-метод. пособ. / А.М. Новиков, Д.А. Новиков. – М.:Либроком, 2010. – 280 с.

78

4. Маноляк В.А. Формирование профессионально-правовой компетентности студентов туристскоговуза: автореф. дисс. на соискание науч. степениканд. пед. наук: спец. 13.00.08 “Теория и методикапрофессионального образования” / В.А. Маноляк. – М.,2007. – 28 с.

5. Молчанова А.В. Формирование профессионально-правовой компетентности социального педагога ввузе: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд.пед. наук: спец. 13.00.08 “Теория и методикапрофессионального образования” / А.В. Молчанова. –М., 2008. – 25 с.

6. Полякова М.Е. Формирование правовойкомпетентности студентов технического вуза:

автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. пед.наук: спец. 13.00.08 “Теория и методика профессиональногообразования” / М.Е. Полякова. – М., 2007. – 20 с.

7. Смирнов В.А. Формирование профессионально-правовой компетентности специалистовпротивопожарной службы МЧС России в вузе: автореф.дисс. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец.13.00.08 “Теория и методика профессиональногообразования” / В.А. Смирнов. – Иваново, 2007. – 23 с.

8. Штангей С.В. Професійна підготовка майбутніхагрономів на засадах компетентнісного підходу:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійноїосвіти” / С.В. Штангей. – К., 2012. – 20 с.


Постановка проблеми. Безперечно,що зміцнення і збереження здоров’я –найважливіше завдання державної

політики в області оновлення освіти. Її рішеннямає бути спрямоване на збереження здоров’я нації

– найважливішої визначальної розвиненої держави.Сучасна ситуація складається так, що навчання іздоров’я зайняли по відношенню один до одногопротилежні позиції. Уряд заклопотанийвирішенням ряду соціальних проблем: виплатою

УДК 378.613.796(7)

Оксана Баштовенко, кандидат біологічних наук,доцент кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та фізичної культури

Ізмаїльського державного гуманітарного університету

МОНІТОРИНГ САМОПОЧУТТЯ СТУДЕНТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В АДАПТАЦІЇ ДО УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ

Дослідження присвячене моніторингу здоров’я студентів. Гіссенський соматичний опитувач визначиввплив фізичної культури на процеси адаптації до учбового процесу. Виявлена залежність показниківсамопочуття від кількості фізичних навантажень студентів університету.

Ключові слова: здоров’я, адаптація, фізичне навантаження, моніторинг, Гіссенський соматичний опитувач.Табл. 1. Рис. 1. Літ. 11.

Оксана Баштовенко, кандидат биологических наук,доцент кафедры социальной работы, социальной педагогики и физической культуры

Измаильского государственого гуманитарного университета

МОНИТОРИНГ САМОЧУСТВИЯ СТУДЕНТОВ ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ РОЛИФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В АДАПТАЦИИ К УЧЕБНОМУ ПРОЦЕССУ

Исследование посвящено мониторингу здоровья студентов. Гиссенский соматический опросникопределил влияние физической культуры на процессы адаптации к учебному процессу. Выявлена зависимостьпоказателей самочувствия от количества физических нагрузок студентов университета.

Ключевые слова: здоровье, адаптация, физическая нагрузка, мониторинг, Гиссенский соматический

опросник.

Oksana Bashtovenko, Ph.D.(Biology), Associate Professor of theSocial Work, Social Pedagogy and Physical Culture Department Izmayil State Humanitarian University

MONITORING OF THE FEELING OF STUDENTS WITH THE AIM OFDETERMINATION OF THE ROLE OF PHYSICAL CULTUREIN THE ADAPTATION TO THE EDUCATIONAL PROCESS

The article deals with the monitoring of health of students. The Giessen somatic questionnaire defined theinfluence of the physical culture on the processes of adaptation to the educational process. The dependence ofindexes of feeling on the amount of physical activities of students of university is educed.

Keywords: health, an adaptation, the physical activity, a monitoring, the Giessen somatic questionnaire.

© О. Баштовенко, 2017


79 Молодь і ринок №2 (145), 2017

зарплат, пенсій, стипендій, допомогоюбезробітним і найменш захищеним верствамнаселення. Проте рішення цих проблемнеможливе, якщо молоде покоління згубити напочатку їх життєвого шляху.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Питанням моніторингу здоров’я студентівприсвячена велика кількість дослідженьвітчизняних та зарубіжних авторів: Р.М. Баєвський,М.Н. Муртазін, І.В. Сергета, Л.Г. Татарникова,Р.І. Айзман, Н.І. Айзман, В.Б. Рубанович, А.В. Лєбєдєв,Т.М. Куйдіна, О.В. Кабацька виділяютьстудентство в окрему групу ризику, що підвладнабагатьом хворобам. М. Гончаренко досліджуєформування здорового способу життя черезформування ціннісної орієнтації. Висвітлюєпитання моніторингу психічного і фізичногоздоров’я студентів першого курсу класичногоуніверситету. Явищу моніторингу в різних сферахдіяльності, як способу дослідження в освітніхустановах, присвячені праці А.В. Кабачкової,Л.В. Канилевич. Вплив фізичної підготовленостіна рівень здоров’я студентів має розкриття впрацях О.П. Каніщевої. Охоплення моніторингомта аналіз ситуації щодо здоров’я студентівхарківських вузів надано в працях Н.М. Баламутової.

Мета статті (постановка завдання).Провести моніторинг фізичного самопочуттяпсихосоматичним “Гіссенським опитувачем”(ГСО), з метою виявлення у студентів відхиленьв рівні здоров’я і аналізу інтенсивності скарг [1].Провести експериментальну перевірку йогоефективності, використати ці системи моніторингусоматичного здоров’я студентів ІДГУ длярозробки практичних рекомендацій, з метоюоптимізації процесу фізичного виховання у Вузі.Довести позитивне значення компонентуфізичного навантаження в адаптації донавчального процесу.

Виклад основного матеріалу. У останнідесятиліття спосіб життя людини визначає шляхглобальної інтернет залежності. Такі умовидиктує сучасний світ. А що ж до здоров’я молоді?Зростаючий організм отримує величезненавантаження на психічну і розумову сферу.Удосконалюючись інтелектуально і духовно,освоюючи інноваційні навчальні технології, молодьабсолютно забуває, а, навіть не замислюється профізичний розвиток і резерви фізичного здоров’я[2; 3].

Сьогодні освітні установи дуже активнозастосовують інноваційні впровадження. Але якінтенсифікація навчання впливає на рівеньздоров’я? З якими показниками здоров’яприходять студенти у Вузи і якими вони стають

в результаті декілька річних інновацій?Неможливо забезпечити ефективність учбовогопроцесу якщо погане здоров’я студентів є цьомуперешкодою [10]. Навчальний процес у Вузізавжди пов’язаний з перевантаженням, стресом– невід’ємними складовими учбового процесу [6].Це цілком закономірно і зрозуміло. Новий рівеньнавчання вимагає нових, набагато більших зусиль.Під час навчання студенти потрапляють в новийсоціум, міняють звичний спосіб життя і відуспішності їх адаптації залежить ефективністьнавчання. Вже давно не є новиною, що студенти,які мають належний (нормальні фізіологічніпоказники) фізичний розвиток, можуть більшефективно адаптуватися до нових умов життя –здатні зберігати стійкість до умов зовнішньогосередовища, що міняються [7; 9]. Початок занятьі облаштування побуту означає включенняколишнього школяра в складну системуперебудови. Не всі студенти проходять цей періодбезболісно і успішно, це призводить до порушенняпсихічного стану і, як наслідок, соматичногоздоров’я зі зміною морфофункціональних іпсихологічних показників здоров’я.

На теперішній час у Вузах досить активновикористовують різноманітні інноваційні технології– авторські програми для оздоровлення тих, щонавчаються, засобами фізичної культури ірізноманітною руховою практикою. Важливоюскладовою цих технологій є: навчання умінням інавичкам оцінки власного здоров’я по простихтестах [4; 5]. Ці уміння дають можливість самим,на власному досвіді переконатися в позитивномувпливі фізичного навантаження. Оволодіннярізноманітними методиками моніторингупоказників здоров’я, виявленню причиннонаслідкових зв’язків між фізичним станом,соціальнопсихологічними, спортивнопедагогічними,природними чинниками якості життя повинно статиособовою цінністю для кожної людини. Студенти,що починають своє навчання в Вузах, змінюютьсвій життєвий уклад, пристосовуються до новихпобутових умов, на них впливають не лише умовиоточення, а також велике навчальненавантаження [8; 11]. Пристосуватися донавчального процесу, розставити пріоритетиможливо, але багатьом не вдається перетнутибар’єр між дитинством і дорослим, самостійнимжиттям. Одні студенти поринають з головою внавчання, забуваючи, що їх фізіологічні резервивичерпні, інші, навпаки, вважають, що з’явиласянагода надолужити всі свої бажання тазахоплення. Необхідно знайти засоби впливу, якідопоможуть студентам успішно пройтиадаптацію, зберегти своє здоров’я і успішно


80

засвоїти необхідний обсяг навчального матеріалу.Від цього багато в чому залежить розвитоктворчого потенціалу, можливість не тількисформувати професійні компетенції, а й успішноїх застосувати у майбутній професії.

Нинішні реалії показують, що фізична культурає тим найефективнішим засобом впливу, який нелише підтримує фізичні властивості організму, ай нормалізує психічний стан, що є дуже важливимдля успішної адаптації. Нажаль, у багатьох Вузахнавчальний процес навіть не передбачає занять зфізичної культури, а там де вони є – доситьнезадовільного рівня. Вивчення впливу фізичнихнавантажень на фізіологічні функції вивченодосить добре. Навіть не виникає жодного сумнівуу позитивному впливі на організм фізичнихнавантажень. Ми переконані, що простетестування, що дозволить переконатися упозитивних зрушеннях в здоров’ї, можливозастосовувати під час навчального процесу. Атакож відслідкувати динаміку стану здоров’я ірівня фізичного розвитку студентів молодшихкурсів у порівнянні з старшокурсниками, порівнятифізичний стан в залежності від фізичної активностідля планування і нормування учбової діяльності.

Для самооцінки стану здоров’я за ознакамипогіршення здоров’я ми використалипсихосоматичний “Гіссенський опитувач”, якийвиявляє інтенсивність емоційно забарвлених скаргз приводу фізичного самопочуття. Скороченийваріант – набір з 24 скарг дозволив провестиоцінку стану здоров’я по відчуттю погіршенняздоров’я.

Шкала 1. “Виснаження” (В) – характеризуєнеспецифічний чинник виснаження, що вказує навтрату загальної енергії, потребу в допомозі.

Шкала 2. “Шлункові скарги” (Ш) – відбиваєсиндром нервових (психосоматичних) шлунковихпогіршень здоров’я.

Шкала 3. “Ревматичні скарги” (Р) – виражаєнедомагания, що носять больовий або спастичнийхарактер.

Шкала 4. “Серцеві скарги” (С) – вказує на

те, що досліджуємий локалізує свої погіршенняздоров’я більшою мірою в серцевосудиннійсфері.

Шкала 5. “Тиск” або “Інтенсивність скарг”(Т) – характеризує загальну інтенсивність скарг.

Обробка даних:Розраховуються сумарні оцінки погіршень

здоров’я, що становлять шкали:1.“Виснаження” – В: 1+4+15+16+17+19=2.“Шлункові скарги” – Ш: 3+9+10+12+13+21=3.3.“Болі в різних частинах тіла” або

“ревматичний чинник” Р: 5+7+8+14+18+23=4.“Серцеві скарги” – С: 2+6+11+20+22+24=5.“Тиск (інтенсивність) скарг” – Т. Ця шкала

включає усі 24 приведених вище скарги, єінтегральною оцінкою 4х попередніх шкал.

Оцінки по шкалах отримують методомпідсумовування балів по кожному пункту, щовходить в ці шкали

ГСО дозволяє: 1) реєструвати окремі скарги,2) реєструвати в шкалованому виді чотири різнікомплекси скарг, 3) визначати сумарну оцінкуінтенсивності скарг, схильність до скарг.

Кожну із скарг випробовуваний оцінював за 5бальною шкалою по мірі вираженості від 0 до 4балів. Розраховувалася загальна сума балів.Сумарний показник може варіювати від 0 до 96.Російський варіант, пристосований співробітникамипсихоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева(В.А. Абабков, С.М. Бабин, Г.Л. Ісурина та ін.,1993), стандартизований на здорових (286 чол.) інездорових з невротичними і психосоматичнимирозладами (467 чол.).

По переконанню творців російського варіантуметодики, фізичний стан людини робить вплив начуттєвий стереотип поведінки. Це наслідок діїсоматики на психіку. Але може бути і оборотнадія – чуттєвий стереотип поведінки, що склавсяу особи, накладає відбиток на переживанняфізичного стану. Чуттєвий стереотип поведінкичинить тиск на сприйняття органічних станів. Умедицині існує поняття “Суб’єктивний рівеньзахворювання”. На відміну від неупередженої


Таблиця 1. Результати діагностики в середніх балах

Шкали опитувальника

1 курс 2 курс 3 курс, займаються

спортом

1-3 курс не займаються

спортом

Ревматичні скарги 3,3 3 1,4 3,1

Виснаження 2 1,6 1,6 3,6

Серцеві скарги 1,3 1 0,8 1.5

Шлункові скарги 1.6 1 0,6 1,8

Інтенсивність скарг 7,6 5,5 5,6 9,8


81 Молодь і ринок №2 (145), 2017

картини соматичних порушень, особистий рівеньвідбиває, як людина чуттєво інтерпретує станвласного здоров’я.

При усьому цьому кожне окреме почуттясупроводжується особистим чуттєво забарвленимсприйняттям, а сума таких почуттів визначаєінтенсивність особистих погіршень здоров’я. Йдемова про хоч яку особу, а не тільки лише пронездорову, або таку, що звернулася по допомогудо лікаря. Адже кожна людина в тій або іншіймірі стурбована своїм здоров’ям і переживає якінебудь погіршення здоров’я, привносячи дощоденних справ з оточенням чуттєвийпсихосоматичний фон. Проте згодом булопоказано, що схильність людини відмічати у себевелику кількість соматичних симптомів і високооцінювати їх інтенсивність свідчить про високуміру психоемоційної напруги, являючись, такимчином, одним з показників стресу [2, 5].

Тестування проводили із студентами 1, 2, 3курсів в кількості 70 чоловік. Окремо булавиділена група студентів, які мають регулярніфізичні навантаження, відвідують спортивнісекції, і ті студенти, які деколи, або майже незаймаються спортом. Тестування булоанонімним. Результати представлені в сирихбалах по групах показників.

Слід зазначити, що позначені шкали невідбивають клінічні синдроми, які дозволяютьдіагностувати ту або іншу хворобу. Вони єсереднім поєднанням фізичних погіршеньздоров’я, що відчуваються людиною. Основнавідмінність гіссенського тестування від іншихтестів полягає в тому, що він значною мірою враховує

соціальні установки і реакції особи, що робить йогопридатним для дослідження в малих групах.

Як показали дослідження, ревматичні скарги,пов’язані з погіршеннями здоров’я або почуттямдискомфорту в опорноруховій системі, головнимиболями відмічені найвищим балом 3,3 у студентів1 курсу, 3 бали – студентів 2 курсу, 3,1 б. – устудентів, що не займаються фізичнимнавантаженням. У групі студентів, які регулярнозаймаються фізичним навантаженням – скаргивиражені найнижчим балом – 1,4. Шкала“Виснаження”, що характеризує загальний тонусорганізму, показала найвищий бал 3,6 – устудентів, які ігнорують фізичні навантаження.“Серцеві скарги” характеризується доситьнизькими показниками, але на цьому фоні все рівнослід зазначити найвищий результат – 1,5 балів устудентів, що не займаються фізичнимнавантаженням. Шкала “Шлункові скарги”,показує практично однаковий результат устудентів 1 курсу – 1,6 балів і студентів, що незаймаються фізичним навантаженням – 1,8 балів.Найменший показник в групі студентів –спортсменів – 0,6. Результати діагностики наданів таблиці в середніх балах.

Тиск або інтенсивність скарг в сукупності поусіх шкалах показує, що найбільша кількість скаргвідзначається в групі студентів, які не займаютьсяспортом, – 9, 8 балів, на друге місце посідаютьстуденти 1 курсу – 7,6 балів, студенти 2 курси іспортсмени мають майже однаковий бал – 5,5 і5,6 відповідно.

Високий показник тиску скарг у студентів 1курсу може свідчити про те, що вони ще


Рис. 1. Графічне відображення результатів опитування

82

недостатньо пристосувалися до учбовихнавантажень і соціалізувалися в студентськомусередовищі, стан тривожності і нервової напругивідбивається дискомфортом в багатьох системахорганізму, в тому числі і травній системі. Вираженіпроцеси гіподинамії, недостатня адаптація, на нашпогляд, і стали причиною найбільшої кількостіскарг.

Найнижчі показники скарг ми відмічаємо вгрупі студентів, що приділяють належну увагуфізичним навантаженням. Це ще раз підкреслюєзначущість рухової активності в поліпшенніпоказників стану здоров’я студентів, а такожуспішності адаптивних процесів.

Висновки. 1. Використання моніторингудозволило визначити необхідність невідкладних ідовгострокових заходів з попередження і усуненнянегативних дій учбового процесу, таких якінтенсифікація, підвищення нервового і розумовогонавантаження, прогресуючий дефіцит руховоїактивності студентів, обмеження спортивної ірекреаційної діяльності.

2. Аналіз кількості скарг дозволив виявитиосновну тенденцію: найбільшу кількість скарг зприводу соматичного здоров’я мають студентипершого курсу, найменш пристосовані до новихумов життя і студенти, що не приділяють належноїуваги фізичним навантаженням.

3. Створення процесу моніторингу є складовоюуправління здоров’ям студентства, потужногочинника впливу на особу, при якому формуєтьсяусвідомлений мотив на цілеспрямовану діяльністьпо формуванню здорових поведінкових реакцій,збереженню і зміцненню здоров’я, звички вестиздоровий спосіб життя.

4. Формування пріоритету здоров’я повиннестати завданням предмету “фізична культура”.Викладач фізичної культури, використовуючиметодику комплексної оцінки фізичного розвиткуі фізичної підготовленості, повинен допомогтистудентові освоїти прості тести для самоконтролюздоров’я, навчити виміру, розрахунку і оцінцііндивідуальних досягнень, відстежити їх вмоніторингу. Тільки такий особистісноорієнтований підхід може сформувати мотиваціюдо занять фізичною культурою.

1. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике.–Киев, 1989. – С. 50 – 51.

2. Гаттаров Р.У. Исследование показателей

функционального состояния студентов трехмедицинских групп здоровья / Р.У. Гаттаров,Т.В. Потапова, С.М. Зубков и др.//Вестникюжно-уральского государственного университета.Серия “Образование, здравоохранение, физическаякультура”. – 2007. – №16 (88). – вып.12. – С. 43– 49.

3. Герьянская Н.О. Здоровье учителя: учебно-методическое пособие / Н.О. Герьянская; подобщ. ред. И.В. Плющ. Новосибирск: Изд-воНИПКиПРО, 2009. – 154 с.

4. Еремеев Б.А. О категориях практическойпсихологии / Б.А. Еремеев // Ананьевскиечтения 2010. Современные прикладныенаправления и проблемы психологии. – 2010.– [Электронный ресурс]. – Режим доступа. –URL: http://psihologia.biz

5. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М.Методы психологической диагностики икоррекции в клинике. Л., 1983.

6. Козлов В.И. Прогрессирование дефицитадвигательной активности у студенток ивыбор средств его компенсации: автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / КозловВладимир Иванович. – Малаховка, 1995. – 16 с.

7. Лотоненко А.В. Педагогическая системаформирования у студенческой молодежипотребностей в физической культуре:автореф. дис.. д-ра пед. наук: 13.00.04 /Лотоненко Андрей Васильевич. – Краснодар,1998. – 40 с.

8. Паскал В.В. Сохранение психологическогоздоровья педагога / В.В. Паскал // Начальнаяшкола плюс До и После. – 2009. – № 2. – С. 22– 25.

9. Россошанская Н.С. Профессиональноездоровье учителя / Н.С. Россошанская, О.Ф. Жуков// Учены е зап иски университета имениП .Ф. Лесгафта. – 22 апреля 2011 год. –[Электронный ресурс]. – Режим доступа. –URL: http://bmsi.ru

10. Румба О.Г. Система педагогическогорегулирования двигательной активностистудентов специальных медицинских групп:автореф. дис.. д-ра пед. наук: 13.00 .04 /Румба Ольга Геннадьевна. – СПб., 2011. –51 с.

11. Семиздралова О.А. Психологическоездоровье педагога и пути его сохранения /О.А. Семиздралова // Народное образование.– 2010. – № 1. – С. 130 – 35.




83 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Актуальність проблеми дослідження.Закон України “Про Основні засадирозвитку інформаційного суспільства в

Україні на 2007 – 2015 роки” визначив основністратегічні цілі та напрями розвитку національногоінформаційного суспільства: “забезпеченнякомп’ютерної та інформаційної грамотностінаселення, насамперед шляхом створеннясистеми освіти, орієнтованої на використанняновітніх інформаційнокомунікаційних технологійу формуванні всебічно розвиненої особистості; …розвиток національної інформаційної інфраструктури

та її інтеграція із світовою інфраструктурою” [5, 3].Тому одним із стратегічних напрямів підготовкимайбутніх інженерівпедагогів комп’ютернихспеціальностей є інноваційний підхід допрофесійної підготовки студентів комп’ютерногопрофілю педагогічних вузів, а саме до розробкисистемного програмного забезпечення.

Аналіз останніх публікацій. Проблемивпровадження інформаційних технологій всучасну освіту (як набуття комп’ютерноїграмотності) достатньо висвітлено в працяхТ. Биковського, В. Глушкова, А. Єршова,

УДК 004.45.001.63.001.76

Ганна Алєксєєва, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри фундаментальних та інженерно-педагогічних дисциплін і інформатики

Бердянського державного педагогічного університету

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЕКТУВАННЯ ТА РОЗРОБКИФАЙЛОВОГО МЕНЕДЖЕРУ ДЛЯ ОС ANDROID

У статті розглянуто інноваційний підхід до розробки системного програмного забезпечення в процесіпідготовки студентів комп’ютерного профілю. Проаналізовано розвиток файлових менеджерів наплатформі ОС ANDROID, спроектований і розроблений файловий менеджер, який виконує всі властиві їмфункції; розроблений комплект програмної документації, що включає в себе опис програми та їївикористання. Підкреслено, що розширення практики випереджаючого навчання та інноваційні підходидо використання програмних засобів є одним з факторів, що впливають на ефективність процесу навчання.

Ключові слова: системне програмне забезпечення, файловий менеджер, інноваційний підхід.

Рис. 1. Літ. 13.

Анна Алексеева, кандидат педагогических наук,доцент кафедры фундаментальных и инженерно-педагогических дисциплин и информатики

Бердянского государственного педагогического университета

ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ И РАЗРАБОТКИ ФАЙЛОВОГОМЕНЕДЖЕРА ДЛЯ ОС ANDROID

В статье рассмотрен инновационный подход к разработке системного программного обеспечения впроцессе подготовки студентов компьютерного профиля. Проанализировано развитие файловыхменеджеров на платформе ОС ANDROID, спроектирован и разработан файловый менеджер, выполняющийвсе присущие им функции; разработан комплект программной документации, включающей в себя описаниепрограммы и ее использования. Подчеркнуто, что расширение практики опережающего обучения иинновационные подходы к использованию программных средств является одним из факторов, влияющих наэффективность процесса обучения.

Ключевые слова: системное программное обеспечение, файловый менеджер, инновационный подход.

Hanna Alyeksyeyeva, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of theFundamental, Engineering and Pedagogical Disciplines, and

Computer Science Department Berdyansk State Pedagogical University

THE PRACTICAL ASPECTS OF DESIGNING AND DEVELOPINGOF THE FILE MANAGER FOR THE OS ANDROID

The article describes an innovative approach to the development of the software system in the process ofpreparation of students of computer profile. The author analyzes the development of file managers on the platform ofOS ANDROID, designes and developes a file manager that performs all the functions inherent; developes a set ofsoftware documentation, including the description of program and its using. It is stressed that the expansion of thepractice of advancing training and innovative approaches concerning the using of software is one of the factors thatinfluence the effectiveness of the learning process.

Keywords: a software system, a file manager, an innovative approach.

© Г. Алєксєєва, 2017


84

М. Жалдака, О. 3наченко, О. Ільків, О. Міщенко,Н. Монойленко, Н. Морзе, А. Оголь та іншихдослідників. Але треба уділити більше увагиінноваційному підходу до розробки системногопрограмного забезпечення в процесі підготовкифахівців комп’ютерного профілю. Використаннякомп’ютерних технологій (КТ) в педагогіцідозволяють викладачам не тільки якіснозмінювати зміст, методи й організаційні форминавчання [10, 35], але й розкривати та розвиватиіндивідуальні здібності студентів, унікальнісполучення особистісних якостей тощо.Комплексне застосування сучасних освітніхтехнологій сприяє постійному динамічномувідновленню змісту, форм і методів навчальновиховних процесів; формує пізнавальні здібності,мотивує самовдосконалення та самоосвіту.Виходячи з цього, можна зробити висновок, щоактивне застосування сучасних освітніхтехнологій, а саме базові знання з операційноїсистеми для фахівців комп’ютерного профілю єосновою ефективного профільного навчання всфері розробки системного програмногозабезпечення. З огляду на це, важливими єнабуття практичних навиків проектування тарозробки програмного забезпечення, а саме усереді операційної системи (ОС) ANDROID, томущо за статистикою: у 86% смартфонів, проданиху другому кварталі 2016 року, була встановленаопераційна система ANDROID. Згідно новогозвіту дослідницької фірми Gartner, мобільнаіндустрія тримається всього на двох “китах” –iOS і Android. У четвертому кварталі 2015 рокуспільна частка мобільних ОС від Apple і Googleна світовому ринку становить 98,4%. Лише за весь2016 рік було продано більше 1 мільярдаANDROIDпристроїв [13].

Мета дослідження. Висвітлення деякихпрактичних аспектів проектування та розробкифайлового менеджеру засобами ОС ANDROIDв процесі підготовки студентів комп’ютерногопрофілю.

Виклад основного матеріалу. В умовахформування сучасного глобального суспільства,коли інформація є стратегічним продуктом івідноситься до найбільш значимого ресурсу, вонастановить інтелектуальну складову розвиткудержави. Через те дуже важливе значення маютьпрограмні засоби, які допомагають ефективноопрацьовувати великі обсяги електронноїінформації. Розглянемо одну із таких програм –файловий менеджер, який на сьогодні є зручнимта надійним супутником кожної операційноїсистеми. Всі типи даних потребують правильноїструктуризації і розподілу, тому операційнісистеми сучасності включають в себе саме

файловий менеджер, як необхідний компонент.Швидкий пошук, відображення необхідноїінформації, повний перелік операцій над даними,виключення помилок, простота тощо. Все це єобов’язковою реалізацією всіх можливостейдоступу до файлової системи.

Операційні системи працюють із різнимипотоками даних, використовуючи апаратні йпериферійні пристрої, тому важливим є облік тасистематизація великої кількості програм і даних.Це і є основною функцією файлової системи –організувати впорядковане управління всімаоб’єктами. Таким чином, файлова система єсистемою управління даними [1; 2; 3; 4]. Файловісистеми створюють для користувачів деякийвіртуальний простір для представлення зовнішніхзапам’ятовуючих пристроїв, які дозволяютьпрацювати з ними на високому рівні наборів іструктур даних; забезпечують стандартні реакціїна помилки, які виникають при обміні даними.

Розглянемо більш детальніше нашу розробку,де зроблена спроба об’єднати тількинайпотрібніші для користувача функції у роботі зфайловою системою в наочному та зручномувигляді. Ми не старалися включити всі можливіоперації у розробку файлового менеджера, основнезавдання – необхідний мінімум функцій тапростота [9; 11; 12]. Було обрано платформуANDROID, яка реалізує всі можливості взаємодіїз користувачем та іншими додатками, щонадаються операційною системою ANDROID(робота з буфером обміну інформацією,копіювання і переміщення, яке здійснюєтьсяперетягуванням, зручність контекстного менютощо). Ми не ставили метою зробити нашменеджер найзручнішим або найбільше повнимза можливостями, а лише показали, яким повиненбути простий і функціональний провідник пофайловій системі.

Файлові менеджери спрощують роботу ізфайлами різного типу. Сьогодні вонивикористовуються не тільки на стаціонарнихперсональних комп’ютерах з платформоюWindows, але і в пристроях з ОС ANDROID.

Розглянемо етапи розробки простогофайлового менеджеру. Організація розробкипроекту потребувала декілька етапів.

Визначимо мінімальний функціонал програми:1. Читання, переміщення по директоріях на

пристрої (починати будемо з кореня пристрої,тобто “/”).

2. Визначати тип колії (папка або файл).3. Видалення директорій і файлів.4. Відкривати файли з використанням Intent

(наміри) в Android.5. Обов’язково обробляти натискання на



85 Молодь і ринок №2 (145), 2017

хардварних кнопку “назад”, як повернення упопередню директорію (до кореня пристрої).

6. Створення файлів і папок.7. Копіювання / переміщення файлів і папок.8. Більш доброзичливий інтерфейс програми

[6].Доступ до інформації про систему повністю

здійснюється через модуль IOUtils.pas – цеполегшує роботу з файлами і директоріями.Програма написана в середовищіEmbarcaderoRadStudioDelphi XE6.

Загальна структура проекту (рис. 1).

Читання, переміщення по директоріях напристрої: 1)TForm1.FormCreate – При запускупрограми будемо читати кореневу директоріюпристрою; 2)TForm1.ListBox1ItemClick – При кліціпо ітему, читаємо обрану директорію. (Тобто йдемоглибше по дереву); 3) TForm1.SpeedButton1Click (іTForm1.FormKeyUp) – Кнопка назад, читаємопопередню директорію.

Для того щоб використовувати модуль“System.IOUtils”, його потрібно підключити в“Використовує”.

Так у всіх трьох процедурах буде майжеідентичний код. Винесемо його в окремупроцедуру “TForm1.TotalWork”, а також длязручності ми створили процедуру для додаванняпунктів у ListBox. Це “TForm1.AddListItem”.Функція “CompareLowerStr” – це умова длясортування масивів. Ще нам знадобитьсяглобальна змінна “шлях”, яка міститиме поточнийшлях.

Для того, щоб кожен раз не читати атрибути

файлів і папок, щоб визначити тип, можна зробитице лише один раз. Отримуємо окремо списокпапок (GetDirectories) і список файлів (GetFiles),після чого сортуємо і додаємо в ListBox.Заздалегідь відомо, де будуть папки, а де файли,тому при додаванні в ListBox відразу записуємотип сюди “LITEM. TagString: = IType;”. Надаліпросто зчитую значення [8].

Видалення директорій і файлів. Щоб видалитипапку або файл, потрібно знати тип. У попередньомукроці, описано, як отримується тип обраного пунктув ListBox’е. Не забуваємо перевіряти вибрані папки

та файли на існування за допомогоюTDirectory.Exists (path) і TFile.Exists (path).Видаляємо за допомогою TDirectory.Delete(path, true) і TFile.Delete (path).

Створення файлів і папок. Принцип:тиснемо кнопку “Створити файл” або“Створити папку”, з’являється вікно длявведення імені, вводимо ім’я, тиснемокнопку “Створити” і файл / папказ’являються в списку.

Проблема виникла зі створенням вікнадля введення імені. Ми хотіли зробитиокрему форму і викликати її як модальневікно, але коли все було зроблено,виявилося, що на Android’е замість прозороїформи з’являється чорна. Почалиекспериментувати, якщо виставити“FormStyle: = fsPopup”, то формаз’являється прозора, але неправильнопозиціонується (ця задача вирішувана).Якщо на такій формі є “TEdit”, то ви незможете нічого ввести, тому клавіатурапросто не з’явиться. Баг вже відомий і буде

виправлений, тому використовували“TCustomPopupForm”. У той час робимо іншийваріант (як тимчасовий), який описано упопередньому кроці. У даній версії файловогоменеджера не використовується“TCustomPopupForm” [7].

Далі технічна частина питання. Введене ім’япотрібно перевіряти на заборонені символи.Написали функцію перевірки, в коді це “функціяCheckName”. Описувати перевірки на існуванняфайлу / папки, обробку натискання кнопок “Enter”і “HardwareBack” ми не будемо.

Для створення файлів і папок використовуємометоди “TFile.Create” і “TDirectory.CreateDirectory”.

Копіювання / переміщення файлів і папок. Намзнадобиться 3 кнопки “Копіювати”, “Вставити”,“Вирізати”. У коді головною кнопкою буде, кнопка“Вставити”. Принцип: Вибираємо пункт(відзначаємо галочкою) в “ListBox”, тиснемокнопку “Копіювати / Вирізати”, переміщаємося віншу папку, тиснемо кнопку “Вставити”, готово.

Рис. 1. Фрагмент загальної структури проекту


86

Для копіювання використовуємо методи“TDirectory.Copy” і “TFile.Copy”. Дляпереміщення “TDirectory.Move” і “TFile.Move”.Ловимо виключення – видаємо повідомлення [3].

Таким чином було розроблено основнийтехнічний стан створення простого файловогоменеджеру.

Далі розглянемо проектування інтерфейсуфайлового менеджеру. На нашу думку, доцільнобуло використовування для оформленняінтерфейсу іконки, базовий розмір 48x48. Длякнопок: MDPI – 1X – 32x32; HDPI – 1,5x – 48x48;XHDPI – 2X – 64x64; XXHDPI – 3X – 96x96. Длялістбокса: MDPI – 1X – 48x48; HDPI – 1,5x –64x64; XHDPI – 2X – 96x96.

В ході виконання нашого проекту було:проведено огляд та аналіз файлових менеджерів;проаналізовано розвиток файлових менеджерів наОС ANDROID, визначено особливості файловоїструктури ОС ANDROID; відібраний матеріалбуло систематизовано, проаналізовано,узагальнено та відображено; спроектовано тарозроблено файловий менеджер на платформі ОСANDROID, що виконує усі функції, притаманніфайловим менеджерам; розроблено комплектпрограмної документації, що включає в себе описвикористання та опис програми.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Сьогодні у більшості країн світукількість мобільних телефонів, які давноперестали бути звичайним засобом зв’язку, астали незамінними помічниками в багатьохсправах, перевищує чисельність самогонаселення. Тому використання мобільноготелефону для підвищення комфорту роботикористувача з файловою системою на платформіОС Android шляхом використання розробленогонами простого файлового менеджеру стаєефективним засобом для користування.

На основі аналізу дослідження визначено, щофайловий менеджер – це спеціальна програма, щопризначена для виконання операцій з файлами такаталогами: копіювання, переміщення, видалення,перейменування, запуску тощо. Складенотехнічне завдання, в якому вказано мету розробкиі її призначення, основні вимоги до програми,алгоритм її функціонування, вибір апаратнотехнічних засобів та мови програмування.Визначили особливості файлової структури ОСANDROID.

Спроектований та розроблений простийфайловий менеджер засобами ОС ANDROIDвиконує всі функції, притаманні файловимменеджерам. Написано комплект програмноїдокументації, що включає в себе описвикористання та опис програми.

Таким чином, проблема підготовки майбутніхінженерівпедагогів комп’ютерного профілюзасобами підвищення комфорту роботикористувача з файловою системою на платформіОС ANDROID шляхом використаннярозробленого файлового менеджеру становитьособливий інтерес і зумовлює необхідністьрозширення практики випереджаючого навчаннята інноваційних підходів до використанняпрограмних засобів, удосконалення методикнавчання, розроблення нелінійних і адаптивнихтехнологій навчання.

Отже, розробка простого файловогоменеджеру з використанням технологій об’єктноорієнтованого програмування сприяє не тількиформуванню у майбутніх інженерівпедагогівкомп’ютерних спеціальностей навиків роботи зсистемним програмним забезпеченням в процесіїх професійної підготовки, але й підвищеннюмотивації до процесу навчання.

1. Архангельский А.Я. Delphi 5. – М.: ЗАО“Издательство БИНОМ”, 2000. – 980 с.

2. Архангельский А.Я. Программирование вDELPHI. – М.: Бином, 2008. – 750 с.

3. Бобровский С.В. DELPHI 7. – “Питер”, 2008. –480 с.

4. Брябрін В.М. “Програмне забезпеченняперсональних ЕОМ”. – М. “НАУКА”, 1990 р. – 580 с.

5. Закон України “Про затвердження Національноїстратегії розвитку інформаційного суспільства вУкраїні на 2006 – 2015 роки” від 9 січня 2007 року №537-V.

6. Гудман С., Хидетниеми С. Введение в разработкуи анализ алгоритмов. – М.: Мир, 1981. – 816 с.

7. Дейкстра Э. Дисциплина программирования. –М.: Мир, 1978. – 980 с.

8. Довідкове Керівництво по IBM PC. Методичніматеріали. Частина 2. ТПП “СФЕРА”. – М. 1991. –980 с.

9. Зиглер К. Методы проектирования программныхсистем. – М.: Мир, 1985. – 540 с.

10. Інформатика: Навч. посібник для студ. пед.вузів / А.В. Могілев, Н.І. Пак, Е.К. Хённер; Под ред.Е.К. Хённера. – М., 1999. – 816 с.

11. Кравчук Т.Н. Учебные задачи в профессиональномобучении студентов вуза с использованиемкомпьютера. Дис… канд. пед. наук. – Барнаул, 1998. –165 с.

12. Савельєв А.Я., Сазонов Б.А., Лук’янов С.Е.“Персональний комп’ютер для всіх”. Книга 1. – М.,ВИЩА ШКОЛА, 1991 р. – 618 с.

13. ANDROID Captures Record 85% Share ofGlobal Smartphone Shipments in Q2 2016 (англ.).[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.strategyanalytics.com




87 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблемы. Одной изобъективных форм контроля знанийсоискателей высшего образования

является проверка их остаточных знаний.Остаточные знания – это та часть изученногоматериала, которая достаточно долго остаетсяв памяти. Обеспечение высокого уровняостаточных знаний рассматривается в Высшей

школе как главная цель учебного процесса, а самэтот уровень – как показатель конечныхрезультатов совместной работы преподавателяи студента [1; 2; 3].

Оценка остаточных знаний проводится, какправило, через определенное время: семестр, годи более, после изучения дисциплины. А критериемуспешности результатов этой оценки, выступает,

УДК 378:311

Владимир Кувачев, кандидат технических наук,доцент кафедры машиноиспользования в земледелии

Татьяна Черная, кандидат технических наук,доцент кафедры машиноиспользования в земледелии

Таврического государственного агротехнологического университета, г. Мелитополь

ПРИМЕНЕНИЕ СТАТИСТИЧЕСКИХ МЕТОДОВ АНАЛИЗА ДЛЯ АДЕКВАТНОЙИНТЕРПРЕТАЦИИ РЕЗУЛЬТАТОВ КОНТРОЛЯ ОСТАТОЧНЫХ ЗНАНИЙСОИСКАТЕЛЕЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ НА ПРИМЕРЕ ПАРНОГО

t-КРИТЕРИЯ СТЬЮДЕНТАВ работе на примере парного t-критерия Стьюдента рассмотрена методология применения

статистических методов анализа для адекватной интерпретации результатов контроля остаточных знанийсоискателей высшего образования.

Ключевые слова: высшая школа, успеваемость, методология, статистика, метод анализа, контрольостаточных знаний.

Табл. 1. Лит. 5.

Володимир Кувачов, кандидат технічних наук, доцент кафедри машиновикористання в землеробствіТетяна Чорна, кандидат технічних наук, доцент кафедри машиновикористання в землеробстві

Таврійського державного агротехнологічного університету, м. Мелітополь

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ДЛЯ АДЕКВАТНОЇІНТЕРПРЕТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЮ ОСТАТОЧНИХ ЗНАНЬ ЗДОБУВАЧІВ

ВИЩОЇ ОСВІТИ НА ПРИКЛАДІ ПАРНОГО t-КРИТЕРІЯ СТЬЮДЕНТАУ роботі на прикладі парного t-критерію Стьюдента розглянута методологія застосування

статистичних методів аналізу для адекватної інтерпретації результатів контролю залишкових знаньздобувачів вищої освіти.

Ключові слова: вища школа, успішність, методологія, статистика, метод аналізу, контроль залишкових

знань.

Volodymyr Kuvachov, Ph.D.(Technology), Associate Professor of theMachine Using in Agriculture Department

Tetyana Chorna, Ph.D.(Technology), Associate Professor of theMachine Using in Agriculture Department

Tauride State Agrotechnological University, Melitopol

THE IMPLEMENTATION OF STATISTIC SMETHODS OF ANALYSIS CONCERNINGTHE RELEVANT INTERPRETATION OF RESULTS OF THE CONTROL OF

KNOWLEDGE OF APPLICANTS OF HIGHER EDUCATION ON THE EXAMPLE OFPAIRED STUDENT T-TEST

The article examines the methodology of using of statistics methods of analysis for the adequate interpretationof results of the control of knowledge of applicants of higher education on the example of paired Student t-test.

Keywords: a high school, a success, the methodology, statistics, an analysis method, a control of residualknowledge.

© В. Кувачев, Т. Черная, 2017

ПРИМЕНЕНИЕ СТАТИСТИЧЕСКИХ МЕТОДОВ АНАЛИЗА ДЛЯ АДЕКВАТНОЙ ИНТЕРПРЕТАЦИИРЕЗУЛЬТАТОВ КОНТРОЛЯ ОСТАТОЧНЫХ ЗНАНИЙ СОИСКАТЕЛЕЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

НА ПРИМЕРЕ ПАРНОГО t-КРИТЕРИЯ СТЬЮДЕНТА

88

как правило, соответствие полученных оценокитоговым за дисциплину. Однако, такое сравнениепо абсолютной величине результатов, полученныхучащимися непосредственно после изучениякурса и через определенное время не совсемправильно. Поскольку сами остаточные (как ивообще любые) знания имеют в своей основе трикомпонента: запоминание материала, егопонимание и умение применять в практической,научной или творческой деятельности. Поэтомув процессе обучения выделяют четыре видасведений [1; 2; 3]:

1) подлежащие запоминанию и усвоениюнадолго (остаточные знания) – это активныйзапас знаний в последующей профессиональнойдеятельности и в жизни вообще;

2) неизбежно забываемые, но оставляющиеследы в запасниках сознания и легковосстанавливаемые в случае необходимости –это пассивный запас знаний, являющийся вопределенной степени резервом активногозапаса;

3) запоминаемые на короткое время инеобходимые для обеспечения усвоения другихматериалов курса (вспомогательные знания);

4) знания, выполняющие те же функции, что ипредыдущие, но по отношению к материаламдругих дисциплин.

Понятно, что, в большинстве своем,невозможно идентично воспроизвести знаниячерез время (год и более), полученные приизучении какоголибо курса. Но тогдаопределенная разница полученных оценоксоискателями высшего образования непосредственнопосле изучения дисциплины и через год порезультатам оценки остаточных знаний насколькобудет адекватной и правомерной? Естественноразница в абсолютном значении этих показателейпри анализе результатов успеваемости подисциплинам традиционно гарантами качестваобразования трактуется как “несоответствие” споследующими выводами. Но так ли это?Другими словами, где граница приемлемыхпоказателей оценки остаточных знанийучащихся? Другими словами – можно ли разницурезультатов контроля остаточных знаний иитоговых выпускных оценок учащихся трактоватькак отсутствии различий между сравниваемымивыборками, или же – о наличии статистическизначимых различий?

Для адекватной интерпретации результатовконтроля остаточных знаний целесообразноприбегнуть к методам статистического анализа.

Анализ последних публикаций. В научнометодической литературе неоднократно

отмечается, что залогом качественнойподготовки студентов является периодическийконтроль знаний и навыков, приобретённых ими впроцессе обучения [1; 2; 3; 4]. Большинствопубликаций в этом направлении сосредотачиваютсвою мысль на вопросе повышенияобъективности оценки текущих и остаточныхзнаний студентов по изучаемым дисциплинам.Однако, поставленную нами проблему неосветляют.

Цель статьи. Целью данной научнометодической работы является ознакомлениечитателя с методологией проверки статистическихгипотез (на примере парного tкритерияСтьюдента) для адекватной интерпретациирезультатов контроля остаточных знанийсоискателей высшего образовании с цельювыявления причин достоверных и не достоверныхразличий между показателями успеваемости.

Основная часть. Парный tкритерийСтьюдента – один из модификаций методаСтьюдента, используемый для определениястатистической значимости различных парных(повторных) измерений [5].

Парный tкритерий Стьюдента используетсядля сравнения двух зависимых (парных) выборок.Зависимыми являются измерения, выполненныеу одних и тех же учащихся, но в разное время,например, при контроле остаточных знаний подисциплине. Нулевая гипотеза Н

0 гласит об

отсутствии различий между сравниваемымивыборками, альтернативная Н

1 – о наличии

статистически значимых различий.Основным условием применения Парного tкритерий

Стьюдента является зависимость выборок, тоесть сравниваемые значения должны бытьполучены при повторных измерениях одногопараметра.

Как и в случае сравнения независимыхвыборок, для применения парного tкритериянеобходимо, чтобы исходные данныеимели нормальное распределение [5].

При несоблюдении этого условия длясравнения выборочных средних должныиспользоваться методы непараметрическойстатистики , т акие как Gкр итерийзнаков и tкритерий Уилкоксона.

Парный tкритерий может использоватьсятолько при сравнении двух выборок. Еслинеобходимо сравнить три и более повторныхизмерений, следует использоватьоднофакторный дисперсионный анализ дляповторных измерений.

Парный tкритерий Стьюдента рассчитываетсяпо следующей формуле [5]:




89 Молодь і ринок №2 (145), 2017

N

Mt

2d

d

, (1)

где Мd – средняя арифметическая разность

показателей, измеренных в разное время;σ

d – среднее квадратичное отклонение

разностей показателей, измеренных в разноевремя;

N – размер выборки (количество измеренныхпоказателей).

Интерпретация полученного значения парногоtкритерия Стьюдента не отличается от оценкиtкритерия для несвязанных совокупностей.Прежде всего, необходимо найти число степенейсвободы f по следующей формуле:

f = N – 1.После этого определяется критическое

значение tкритерия Стьюдента для требуемогоуровня значимости α и при данном числестепеней свободы f. Это довольно простопозволяет выполнить функция СТЬЮДРАСПОБРпрограммной среды Microsoft Excel.

Далее сравнивается критическое ирассчитанное значения критерия:

если t < tкр

– гипотеза Но принимается, т.е.разность различий в сравниваемых выборкахслучайна (статистически не значима);

если t tкр

– гипотеза Но отвергается в пользу

гипотезы Н1, т.е. разность различий в

сравниваемых выборках не случайна. В этомслучае наблюдаемое различие генеральныхсовокупностей уже нельзя объяснить толькослучайностями и говорят, что наблюдаемоеразличие значимо (статистически значимо) навыбранном уровне значимости.

Приведем пример адекватного анализарезультатов контроля остаточных знанийсоискателей высшего образования по дисциплине“Использование техники в АПК”, где ведущимпреподавателям является автор даннойпубликации, с помощью парного tкритерияСтьюдента.

Для оценки качества приобретенных знанийсоискателей высшего образования механикотехнологического факультета по дисциплине“Использование техники в АПК” был проведенконтроль остаточных знаний посредствомкомплексных квалификационных работ. Врезультате были получены следующие данные,сведенные в табл. 1.

Вначале, на основе данных табл. 1, находимсреднюю арифметическую разностей d. Для чеговоспользуемся функцией СРЗНАЧ программной

среды Microsoft Excel. В результате имеемМ

d=0,4375.Далее определяем среднее квадратичное

отклонение σd разностей от средней. Расчет этой

величины позволяет выполнить функцияСТАНДОТКЛОН программной среды MicrosoftExcel. В результате ее определения по даннымтабл. 1 имеем σ

d=0,6291.

Полученные значения параметров позволяетопределить численное значение парногоtкритерия Стьюдента по (1):

781,2

16

6291,0

0,4375t

2

.

После чего определяем критическое значениепарного tкритерия Стьюдента. При этом числостепеней свободы f =161=15, а уровеньзначимости принимаем α=0,01. Используяфункцию СТЬЮДРАСПОБР программной средыMicrosoft Excel имеем t

кр(0,01, 15) = 2,946.

Сравниваем наблюдаемое значение парногоtкритерия Стьюдента 2,781 с критическимзначением 2,946. Так как полученное значениеменьше критического, делаем вывод оботсутствии статистически значимых различий вприобретенных знаниях соискателями высшегообразования непосредственно после изучениякурса и через определенное время (в нашемслучае – 5 месяцев).

Однако такая картина “хороших” результатовконтроля остаточных знаний соискателейвысшего образования больше редкая, чемзакономерная. В большинстве своем наблюдаемобратные результаты. Затронем более глубокиепричины, повлекшие “плохие” результатыконтроля остаточных знаний. Отметим, чтосделанные выводы являются сугубосубъективным мнением автора.

Немногие знают, что почти каждый контрольостаточных знаний сопровождается тяжелыминервными переживаниями именно удобросовестных преподавателей. Обычнодумают, что это происходит потому, что плохосоставлены вопросы квалификационных работ(либо тестов), но проблема куда глубже. Онапрактически не обсуждается при анализерезультатов, а невидимые миру страданияявляются характерным примером бюрократизацииВысшей школы.

Конечно, большинство преподавателей вузов,честных, неравнодушных людей волнует качествознаний их учащихся. Откуда же возникает такаястранная и тревожная ситуация? Причины ее



90

кроются в том, что преподаватель попадает вситуацию, когда, сколько бы он ни вкладывал вобучение труда, мысли, творческой фантазии,контрольные органы ему могут всегда объявить,что учащиеся плохо знают предмет.

По результатам контроля остаточных знаний весьанализ гарантов качества сводится к преподавателюи кафедре, учащийся же не несет никакойответственности за “плохие” показатели комплексныхквалификационных работ и может вообще неутруждать себя воспоминаниями о “остаточныхзнаниях” и писать ответы “левой задней”.

Само же качество квалификационных работлежит на совести их разработчиков. И, исходя изздравого смысла, они должны отображатьнаиболее важные сведения или законы длявыпускника данной специальности. Присегодняшней практике контроля остаточныхзнаний включаются вопросы от узкоспециальныхдо фундаментальных. В такой ситуации сложнорассудить, какие именно знания могут бытьотнесены к “остаточным”.

Поэтому, та практика контроля остаточныхзнаний, которая имеется, может приводить кневерной оценке труда педагогов, целыхколлективов кафедр, вузов, создавать ложнуюоценку качества подготовки специалистов и

давать ложное представление о качестве высшегообразования, а также работодателей.

Вывод. Таким образом, использованиеметодов статистического анализа для адекватнойинтерпретации результатов контроля остаточныхзнаний соискателей высшего образованияпозволяет, определенным образом, повыситькачество образования.

На примере сравнения результатов контроляостаточных знаний для группы учащихсянепосредственно после изучения курса (среднийбал 4,125) и через определенное время (среднийбал 3,687) с помощью парного tкритерияСтьюдента было доказано, что разницастатистически значимых различий вприобретенных знаниях не существенна, т.е.подчинена случайному стечению обстоятельств.

1. Григораш О.В. Организация и оценкакачества учебного процесса по агроинженернымспециальностям / О.В. Григораш. – Краснодар:КубГАУ. – 2009. – 395 с.

2. Григораш О.В. Комплексный подход крешению проблемы улучшения качестваподготовки студентов / О.В. Григораш //Политематический сетевой электронныйнаучный журнал Кубанского государственного



Таблица 1. Сравнительные данные оценок, приобретённых соискателями высшего образования

по дисциплине “Использование техники в АПК”после обучения и при контроле их остаточных знаний

№ ФИО соискателя высшего образования

Итоговая оценка по результатам

изучения дисциплины

Оценка по результатам контроля остаточных знаний (через 5 мес.)

Разность значений (d)

1. Учащийся 1 4 3 1









10. Учащийся 10 3 3 0

11. Учащийся 11 4 3 1

12. Учащийся 12 5 3 2

13. Учащийся 13 4 4 0

14. Учащийся 14 4 3 1

15. Учащийся 15 3 3 0

16. Учащийся 16 4 3 1

Средний бал 4,125 3,687


91 Молодь і ринок №2 (145), 2017


аграрного университета. – Краснодар: КубГАУ,2013. – №03 (087). – С. 113 – 128.

3. Трубилин А.И. Система оценки качествадеятельности преподавателей и кафедры вуза /А.И. Трубилин, О.В. Григораш // Alma mater(Вестник высшей школы). – 2011. – №2. –С. 60 – 64.

4. Трубилин А.И. Методика оценки качествазнаний студентов /А.И. Трубилин, О.В. Григораш// Alma mater (Вестник высшей школы). – 2014.– №5. – С. 86 – 90.

5. t-критерій Стьюдента [Електронний ресурс].– 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/wiki/T-критерій_Стьюдента.

Постановка проблеми та аналізосновних досліджень та публікацій.До історії світової музичної культури

Зіновій Бабій увійшов, передусім, як талановитиймузикант, вокаліствиконавець, актор й музичногромадський діяч. Тривалий час його ім’я буломаловідоме українським музикознавцям імузикантампедагогам, оскільки з ідеологічнихмотивів, суб’єктивних й об’єктивних обставин вінзмушений був покинути Україну та виїхати до

Білорусії, де став спочатку заслуженим артистомцієї країни, а згодом і народним. Творчий тажиттєвий шлях співака досліджували йпродовжують вивчати відомі і авторитетнімузикознавці, науковці, краєзнавці, побратимимитця, зокрема М. Бойко [3], В. Василечко [3],Р. Гавалюк [4], Н. Масляк [6], П. Турянський [7;8], П. Філоненко [5], М. Чорній [9] та ін.

Мета статті. Вивчення й популяризаціятворчості видатного українського музиканта,

Людомир Філоненко, доктор філософії,завідувач кафедри музикознавства та фортепіано, член НСКУ і НТШ

Петро Турянський, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуІнституту музичного мистецтва


СЛУЖІННЯ МУЗИЦІ: ТВОРЧІ ОБРІЇ ЗІНОВІЯ БАБІЯУ статті аналізується мистецький й життєвий шлях відомого українського музиканта, співака,

актора і музично-громадського діяча Зіновія Бабія, а також висвітлюються основні етапи творчості митця.Ключові слова: Зіновій Бабій, вокальна музика, арія, народні пісні, сольні концерти.Літ. 9.

Людомир Филоненко, доктор философии,заведующий кафедрой музыковедения и фортепиано НСКУ и НТШ

Петр Турянский, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаИнститута музыкального искусства

Дрогобичского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СЛУЖЕНИЕ МУЗЫКЕ: ТВОРЧЕСКИЕ ГОРИЗОНТЫ ЗИНОВИЯ БАБИЯВ статье анализируется художественный и жизненный путь известного украинского музыканта,

певца, актера и музыкально-общественного деятеля Зиновия Бабия, а также освещаются основные этапыего творчества.

Ключевые слова: Зиновий Бабий, вокальная музыка, ария, народные песни, сольные концерты.

Lyudomyr Filonenko, Doctor of Sciences(Philosophy), Head of the Music Studies and Piano Playing Department

Petro Turyanskiy, Associate Professor of theFolk Musical Instruments and Singing Department,

Institute of Musical Art Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE DEVOTION TO MUSIC: THE CREATIVE HORIZONS OF ZINOVIY BABIYThe article analyzes the life and artistic way of the famous Ukrainian musician, singer, actor and the musical-

public figure of Zinoviy Babiy. The authors describe the main stages of his creative.Keywords: Zinoviy Babiy, a vocal music, an aria, the folk songs, the recitals.

УДК 78.071.2(477+476)(092)

© Л. Філоненко, П. Турянський, 2017

СЛУЖІННЯ МУЗИЦІ: ТВОРЧІ ОБРІЇ ЗІНОВІЯ БАБІЯ

92

співака, актора й музичногромадського діячаЗіновія Бабія, а також ознайомлення читачів змаловідомими документальними й архівнимиматеріалами і світлинами.

Виклад основного матеріалу. 19 лютого2015 року у Львівському державному музичномуучилищі імені Станіслава Людкевича узнаменитому Малому залі відбувся “Вечірпам’яті”, присвячений 80річчю від днянародження відомого українського музиканта,співака, актора й музичногромадського діяча,нашого краянина Зіновія Бабія (1935 – 1984).Варто віддати належне авторові й ведучій цієї акціїРоксоляні Гавалюк, керівникові проекту НаталіїЯкимець і Богдану Косопуду, а також вихованцям,талановитим музикантам Тарасу Різняку, ІгоревіРадванському, Назарію Михальчуку, НаталіїМайчик, Олені Дашак, Наталії Лотоцькій.

Відзначимо і земляків співака, які вшанувалийого ювілей у 1995 році, відзначивши 60 років віддня народження. Адже на стіні його рідної оселі вселі Підсадках Пустомитівського районуЛьвівської області прикріплена меморіальнатаблиця з написом: “У цьому будинку народивсявидатний український оперний співак, народнийартист Білорусі Зіновій Бабій (1935 – 1984)”.Святкування розпочалося з відправлення білякаплички, що неподалік від оселі, панахиди поБабію парохом сільської церкви ПокровиПресвятої Богородиці О. Володимиром. Потіммешканці села, гості заповнили Народний дім, девідбувався святковий концерт, організованийпрацівниками Поршнянської середньої школи,Народного дому. Про нелегку долю співакарозповіла директор Народного дому Надія Добуш,вона також поінформувала про рішення сесіїПоршнянської сільради про створення кімнатимузею нашого дорогого земляка [9].

Учні школи Богдан Піліх та Ірина Щербинавиступили з захопливою програмоюрозповіддюпро юнацькі роки Зіновія Бабія, котру підготувализавуч школи Надія Панчишин та музичнийкерівник Роман Кладько. Улюблені пісні співака,котрі йому наспівував ще батько, майстерновиконала шанувальниця його творів, землячкаЛюба Михальська. Рідна сестра Зіновія – Маріявисловила подяку учасникам концерту, гостям імешканцям села, котрі взяли участь у святі, атакож розповіла про репертуари концертів брата.А потім люди, затамувавши подих слухалиплатівку з записом неперевершеного голосуЗіновія Бабія.

Після концерту директор Поршнянської школиІван Созанський передав музею перші експонати:відеокасету та фотографії Зіновія Бабія, котрі

збереглися у школі, в якій навчався співак. У своїхвиступах ініціатор відродження пам’яті видатнихлюдей Пустомитівщини вчитель райцентруМихайло Кашицький, депутат облрадиВолодимир Парубій, завідувач райвідділу культуриЛюбомир Грицевич висловили захоплення відсвята і говорили про проведення у Підсадкахпісенних фестивалів імені Зіновія Бабія. …Зтеплим привітанням і вдячністю організаторамсвята виступив товариш і колишній сусід ЗіновіяБабія лікар Щирецької лікарні Петро Адермах.Він розповів про батька Зіновія, який пішки ходиву Львів на концерти і, мабуть, останню мірку зернавиміняв на патефон і платівки, щоб односельцімогли слухати українські пісні. Пан Петросхвильовано розповів про прекрасне, мальовничесело Підсадки, котре виплекало Зіновія… [9].

Але сьогодні ім’я Зіновія Бабія ще не такґрунтовно вивчено в українському музикознавствій музичній педагогіці, як він і його подвижникипобратими цього заслуговують. З огляду на це,пропонуємо зробити екскурс у минуле. Так, ЗіновійБабій народився 27 січня 1935 року в селіПідсадки в сім’ї Йосипа та Марії, де й миналойого дитинство. У родині Бабіїв любили й цінувалимузику. Мабуть перший патефон, що з’явився вселі, був у них. Батько Зіновія володів хорошимголосом і мав добрий музичний слух. Він зібраввелику кількість платівок з українськиминародними піснями, романсами, аріями з оперіталійських та українських композиторів.Виконавці – славетні українські співаки БорисГмиря, Михайло Гришко, Іван Козловський, ІванПаторжинський, Марія Литвиненко, СоломіяКрушельницька, а також видатні італійські співакиЕнріко Карузо, Маріо Ланца.

У дитинстві, як згадує його сестра Марія,Зеник був добрим компанійським хлопцем. Йоговсі любили, з усіма він дружив. Нікому ніколи незаздрив, кожному як зміг, так допомагав. Разомз тим, була у нього дружба, яку він особливоцінував і проніс крізь усе життя. Ще з дитячихліт Зіновій потоваришував із трохи старшим засебе сусідським хлопцем Петром Адермахом. Ітак з тих літ були вони друзі “нерозлийвода”. Вжеюнаками відводили на ніч коней на пасовище.Коли поверталися до хати, то йшли селом і співалипісень. Селяни заслуховувалися і, поміж себе,хвалили хлопців. То вже потім, за роки, Зіновійстане артистом, а Петро лікарем.

В сім’ї Бабіїв виховувалося троє дітей. Зіновійбув найстаршим. Перші його роки навчання ушколі співпали з воєнним лихоліттям. Тож, як ійого ровесникам, довелося навчатися зперервами. У 1950 році Зіновій закінчив



93 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Поршнянську семирічну школу. Кілька місяців бувучнем у столяра. Потім вчився у технікуміторгівлі. Але після тяжкої хвороби залишаєтехнікум і готується до вступу у Львівськедержавне музичне училище. У 1954 році успішнозакінчує його [3].

У 1954 – 1957 роках Зіновій був солістомАнсамблю пісні й танцю Прикарпатськоговійськового округу, де відкрив для себе новийрепертуар та незрівнянні масштаби концертноїдіяльності у супроводі оркестру, оскількиармійський колектив багато гастролювавЗахідною Україною. З перших виступів молодийсоліст звернув на себе увагу публіки [4].Відзначимо, що на нинішній день віднайдено йреставровано понад 20 світлин й афіш цьогоперіоду, коли Зіновій Бабій разом з своїм другом іконцертмейстером Павлом Філоненкомгастролювали містами України й Західної Європи,під час яких музиканти відшліфовували своювиконавську майстерність.

Цінними документальними матеріалами є ілисти Павла Філоненка до Ірини Філоненко, де мимаємо можливість простежити за формуваннямЗіновія Бабія як співака і підтвердженням йогодосить успішними гастролями в Ансамблі пісні ітанцю Прикарпатського військового округу. Осьдеякі витяги з них:

“Зіновій Бабій запросив нас на свій сольнийконцерт. Співав “як Бог”, потім була зустріч ізколегами та побратимами, після чого відбулосяобговорення… У Львові весною дуже гарнівечори. Це я спостерігав, коли ми із Зіновіємповерталися в частину відпочивати після концерту.Ми зараз з ним дуже здружилися. Особливо цесталося після гастрольних поїздок Угорщиною.

На жаль, за цей час ми відчуваємо себевтомленими, адже кожного дня в нас відбувавсяконцерт, або ж записи на радіо, телебаченні, звітиЛьвівщини у Києві, гастрольні поїздки містамиСоюзу й Західною Європою (Львів, 11.03.1957).

Ми приїхали з Ансамблем пісні і танцюПрикарпатського військового округу доДрогобича в 17.00 новим автобусом “Львів” і дужеє стурбованими, оскільки автобус бувекспериментальним і добиралися ми понадчотири години. Провели один концерт вДрогобицькому музичнодраматичному театрі, апотім поїхали до Ходорова (Львів, 28.03.1957).

Вчора ми відпроваджували Ансамбль пісні ітанцю Прибалтійського військового округу. Вонипоїхали на концерт в Україну до Рівного й говорили,що будуть у ВолодимиріВолинському. Нашконцерт і репертуар дуже всім сподобався,особливо офіцерам і “генералітету” за що нам

влаштували екскурсію до Балтійського моря(Клайпеда, 03.05.1957).

Ми ввечері були на концерті Ленінградськихестради й джазу. Тут мешкає багатоукраїнців (своєрідна діаспора) і ансамбль давтут чудесний концерт. Зіновій Бабій співавсоло дуже добре і вдячна публіка аплодувалана “Біс”, а також дякували танцювальнійгрупі Прикво (Лієпая – Острівок, Волинь,24.06.1657)” [5].

Згодом після демобілізації Зіновій Бабійуспішно пройшов прослуховування до Київськоготеатру і балету імені Тараса Шевченка. Солістдебютував в операх “Кармен”, “Сільська честь”,“Запорожець за Дунаєм”. У цей період співакпідготував партії Радамеса в “Аїді”, Манріко в“Трубадурі”, герцога в “Ріголетто”, Рудольфа в“Богемі”, Каварадоссі в “Тосці”. Одночасновступає до Київської консерваторії імені ПетраЧайковського в клас Зої Гайдай, на той час – вженародної артистки СРСР, де навчався у 1957 –1959 роках, не завершивши курс через конфлікт зкерівництвом кафедри.

Як стверджує Роксоляна Гавалюк, працюючив Києві, музикант багато гастролює містамиколишнього союзу. Його виступи в Австрії,Болгарії, Угорщині відбуваються з тріумфальнимуспіхом, після кожного з них незмінно надходятьзапрошення від імпресаріо. Вже в 1958 році підчас одного з гастрольних виступів у Москвівидатний українець, оперний співак ІванКозловський сказав про юного артиста, що йогоголос – видатна державна цінність і його требаберегти [4].

Дрогобицький педагог і вокаліст ПетроТурянський, навчаючись у Львівському державномумузичному училищі імені С. Людкевича у класівокалу відомого викладача Петра РодіоновичаКолбіна пригадує декілька епізодів цього часу:

“Постукавши у двері до класу Петра Колбіна,заходить Зіновій Бабій, на той час вже відомийоперний співак (тенор). Звичайно, ПетроРодіонович дуже зрадів, побачивши свого учня,який сказав, що приніс два квитки для ПетраРодіоновича і його дружини на оперу Дж. Верді“Аїда”, яка відбудеться сьогодні, де він виконуєпартію “Радамеса”.

Розмова була недовгою, оскільки до виставитреба було підготуватися. Коли Зіновій Бабійпішов, Петро Родіонович сказав мені: “Петре, моядружина хворіє, давай підемо з тобою послухатиЗіновія, він не так часто має змогу за контрактомвиступати на сцені Львівського оперного театру”.

Це був насправді тріумфальний виступ збурхливими оваціями в залі. Вокальна партія


94

“Радамеса” дуже складна по драматизму, динаміцізвуку, текстурою і високими верхніми нотами,налічує 32 сібемоля другої октави.

І я зробив висновок, що це насправді видатнийтенор світового рівня, оксамитового тембру,звучними крайніми верхніми нотами, а такожфактурносценічним виглядом емоційнийвиконавець і добра характером людина. ЗіновійБабій, як більшість вокалістів, любив слухати іспівати записи відомих співаків Е. Карузо,М. Ланца, Ф. Кореллі. Говорили, що у Зіновія Бабіявід природи поставлений голос. Це неправда. Вінприйшов до П. Колбіна, щоб той послухав йогоголос і заспівав українську народну пісню “Взявби я бандуру” у басовій тональності. Завдякидосвідченому педагогу П. Колбіну, який виявивприхований, але досить перспективний голосовийматеріал, розвинув його і дав йому прекрасніоснови для подальшої вокальної кар’єри” [7].

З 1960 року Зіновій Йосипович – солістЛьвівського театру опери і балету. Співає всіведучі партії в операх західноєвропейськихкомпозиторів. Це партії Хозе в опері Ж.Бізе“Кармен”, Каніо в “Паяцах” Р. Леонковалло,Рудольфа в “Богемі”, Каварадоссі в опері “ФлоріяТоска”, Пінкертона в “Чіочіосан”, партії в операхВерді “Герцог” в “Ріголетто”, Радамес в “Аїді”,Манріко в “Трубадурі” [3].

У Львові в цей час співала Неля Ткаченко(сопрано), працював диригент Степан Турчак,який згодом став головним диригентом Київськоїопери. Тенор Зіновій Бабій, якого називали“молодим Карузо” і якому пророкували світовуславу, пройшов відбірний конкурс в Гельсінкі нафестиваль молоді. Після прослуховування йоговідразу запросили до Великого театру навідкриття нового сезону. Але в Гельсінкі він непоїхав: його зняли прямо з трапу літака івідправили додому. Йому навіть не спромоглисядовести, за що. Після цього йому була закритадорога не тільки за кордон, але і у Великий театр.І він так і не довідався, чим же провинився передвладою. Очевидно, це було зумовлено тим, щонародився він на Львівщині, де кожногопідозрювали в проукраїнських настроях і це булоправдою, адже батько співака свого часу відбувавув’язнення в таборах на Печорі за підтримку бійцівУПА [4].

“Дуже прикро, – згадує Петро Турянський, –що шанувальники таланту великого оперногоспівака Зіновія Бабія не пощастило більшеслухати його на сцені Львівської опери. У 1963році був прощальний вечір співака в оперномутеатрі у партіях “веристських” опер “Сільськачесть” П. Масканьї і “Паяци” Р. Леонковалло.

Усіх бажаючих львівська опера просто невмістила, тому керівництво пішло нанеординарний крок – вивівши колонки зтрансляцією вистави за участю Зіновія Бабія натеатральну площу і довколишні вулиці.

… У статтях преси та інших публікаціяхнеодноразово згадувалося про батька співака,який мав добрий голос та музичний слух,працював у церковному хорі, але варто відзначитите, як поважав і любив Зіновій Бабій свою матір.Петро Колбін, а також артисти оперного театрурозповідали, як Зіновій Бабій після свогопрощального виступу в опері “Паяци” зійшов узал, в якому сиділа його мати у першому рядіпартеру та провів її на сцену і на колінах цілувавмамину руку. Вона була проста сільська жінка,скромно одягнена, в простих чоботях, на головіхустина. Так, це було дуже зворушливо й зпочуттям великої любові і поваги до мами.

Петро Колбін згадував, як проводив уроки зЗіновієм Бабієм. Він теж неодноразово цікавивсяйого здоров’ям, питав чому він втомлений, радивпочитати вдумливо методичну літературу прогігієну голосу.

Класи з вокалу у корпусі на вулиціМ. Шашкевича були дуже малі, не більше десятьквадратних метрів, і такий міцний силою звукуголос, як у З. Бабія, не вміщався у такому класі,тому П. Колбін часто переносив заняття у корпусна вулицю Петра Чайковського, адже там булинабагато більші аудиторії.

Петро Родіонович Колбін дуже пишався своїмвихованцем, слідкував за його вокальноюкар’єрою і переживав за його фізичний стан,знаючи його проблеми. Про популярність ЗіновіяБабія свідчить і той факт, що велика гарнаартистична його фотографія впродовж багатьохроків була розміщена за вітриною фотоательє біляоперного театру навіть тоді, коли він назавждипокинув рідний Львів” [8].

У 1963 році він змушений виїхати до Білорусії,адже Мінського оперного театру перейшла групаталановитих львівських музикантів, серед якихдиригент Ярослав Вощак та співачка НелліТкаченко. Разом з ними приймає запрошенняЗіновій Бабій.

Згодом з 1963 до 1978 року Зіновій Бабійпрацює у Білоруському театрі опери і балету. Длясоліста створюються сприятливі умови роботи,надається повна свобода у виборі репертуару,оскільки в квітні з тріумфом проходить прем’єра“Отелло”. Партія головного героя стала для ньогопровідною, окрім того для неї співак підходивсвоєю потужною фігурою і яскравим голосом.Приблизно в цей час дану оперу поставив і



95 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Великий театр Москви. Навіть там, у провідномумузичному театрі радянської імперії, який збиравнайпотужніші виконавські сили країни, цю партіювиконував тільки В. Атлантов, тому Зіновія частозапрошували до участі в цьому спектаклі.

Цінним документом є афіша з програмисольного концерту у Великому залі імені ПетраЧайковського, де співак пише на ній до свого другай побратима Павла Філоненка: “Дорогий Павло!Зустрів твого рідного брата Юрія і був йому дужерадий, оскільки він нагадав мені наше солдатськежиття й самі найкращі дні нашої тяжкої військовоїслужби. Павло, прийми від мене щирі сердечніпобажання, щастя, здоров’я і всіх життєвихрадостей. Щиро, твій Зіновій Бабій. Моя нинішняадреса: Мінськ, Проспект Леніна 80, кв. 68” [1].До речі, як видно з Афіші від 25 березня 1966 року,в програмі концерту митця були досить складніарії, романси й пісні композиторів Й. Брамса,Дж. Верді, Дж. Пучіні, С. Рахманінова,Ф. Шуберта, Р. Шумана, П. Чайковського та ін.

У 2000 році до 65річчя з дня народженняспівака, як наголошує Роксолана Гавалюк,керівництво Львівської опери обладналомеморіальну гримерну з великим портретомспівака у ній. А 27 січня 2005 року спектакль“Аїда” в Національному академічному театріопери в Мінську був присвячений пам’ятінародному артистові Білорусі Зіновію Бабію (тогодня йому би виповнилося 70 років).Сімдесятип’ятиріччю від дня народження бувприурочений спектакль “Трубадур” Дж. Верді, а80річчю 24 січня 2015 року – присвячена опера“Паяци” Р. Леонковалло.

На сцені Білоруської державної філармонії 28січня 2015 року відбувся грандіозний галаконцерт“О, sole mio” за участю зірок Національногоакадемічного Великого театру опери та балету –провідних солістів, лауреатів міжнароднихконкурсів та Національного оркестру Білорусіім. І. Жіновіча, присвячений 80річчю від днянародження великого оперного співака. У ційпрограмі неаполітанські пісні та арії з оперіталійських композиторів, які традиційно булиокрасою програм ювіляра, прозвучали у виконанніТетяни Гаврилової, Єлени Сало, Едуарда

Мартинюка й Іллі Сильчукова. Там же відбуласьпрезентація подвійного диска, виданого зініціативи його брата Володимира Бабія. На диску– найкращі оперні арії і колекція неаполітанськихпісень у виконанні співака, якого світові й Україніще належить відкрити заново… [4].

Висновки. Отже, Зіновій Бабій був яскравимпредставником національної музичної культурисередини та другої половини ХХ сторіччя, якийвсе своє життя присвятив служінню мистецтвата рідної культури, про що переконливо доводятьматеріали даної публікації. Відзначимо, що вінгастролював не тільки містами України, а йкраїнами Західної Європи (Угорщина, Болгарія,Німеччина, Австрія, Іспанія, Англія, Польща,Швеція, Фінляндія, Франція, Румунія, Югославія),а також у США, Японії, Канаді та ін., пропагуючисвоїм талантом шедеври української і світовоївокальної музики.

1. Афіша від 25 березня 1966 року (Просольний концерт Зіновія Бабія у концертномузалі імені Петра Чайковського).

2. Бабій Зіновій // Мистецтво України / Ред.А. Кудрицький та ін. – К.: Українськаенциклопедія імені М. Бажана, 1997. – С. 32.

3. Бойко М. Його голос – дар від Бога /М. Бойко, В. Василечко // Голос народу. – 2013.– № 37. – С. 6.

4. Гавалюк Р. Зіновій Бабій: в очікуваннівідкриття / Роксоляна Гавалюк // Солоспів. –2015. – № 1. – С. 8 – 10.

5. Листи Павла Філоненка до Ірини Філоненковід листопада 1956 року до червня 1957 року. –Рукопис. – 111 арк.

6. Масляк Н. Бабій Зіновій / Н. Масляк //Енциклопедія сучасної України / Ред. І. Дзюбата ін. – К., 2003. – Т. 1. – С. 29.

7. Спогад Петра Турянського від 15 квітня2016 року. – Рукопис. – 1 арк.

8. Спогад Петра Турянського про зустрічіз Зіновієм Бабієм від 26 грудня 2011. –Рукопис. – 2 арк.

9. Чорній М. Пам’яті видатного співака /Микола Чорній // За вільну Україну. – 1995. – 7лютого.



“Ми не здатні пояснити, чому наші вподобання в музиці обертають мудреця в музичного фанатика”.

Стендаль французький письменник

96

Постановка проблеми в загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими і практичними

завданнями. Сьогодні в удосконаленні системивищої технічної освіти ключовим питанням єоновлення виховної системи вищої школи в умовахяк соціальногуманітарної, духовної кризи усуспільстві, так і кризи функціонування самоївиховної системи. Необхідність такого оновленняпов’язана з тим, що існуюча виховна система незабезпечує вирішення поставленого завдання –формування культури здобувачів вищої освіти, вякій поєднуються високий професіоналізм ідуховне багатство.

Освіта й духовна культура забезпечуютьтворчий взаємозв’язок моральних таінтелектуальних якостей особистості, необхідних

майбутньому фахівцю. Вища освіта має готуватимайбутнього інженера, перекладача,документознавця, педагога, менеджера в галузіметалургії до виконання як професійних, так ікультурних функцій. Система виховання полягаєв організації процесу формування особистостіздобувача вищої освіти як майбутнього фахівцяна основі сучасних, якісно нових підходів.Сучасний вищий технічний навчальний заклад –це лише ланка в ланцюжку соціальних інституцій,де формується особистість майбутнього фахівцята його культура, тому удосконалення й оновленнявиховної системи закладу розглядається якбагатоаспектна проблема, яка має важливе соціальней наукове значення і потребує нового педагогічногоосмислення, використання сучасних наукових іпедагогічних підходів щодо її вирішення [3].

УДК 378.147

Ольга Лучанінова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інженерної педагогікиНаціональної металургійної академії України, м. Дніпро

ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНОВЛЕНОЇ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНОГОВИЩОГО ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

У статті описано теоретичні й практичні основи створення оновленої виховної системи сучасноговищого технічного навчального закладу на прикладі Національної металургійної академії України, що, надумку автора, дозволить ефективно виконувати поставлене перед закладом завдання: професійна підготовказдобувача вищої освіти як професіонала і особистості.

Ключові слова: оновлена виховна система, духовна криза, деструктивні явища, дезорганізаційнітенденції, професіонал, особистість студента.

Літ. 7.

Ольга Лучанинова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры инженерной педагогикиНациональной металлургической академии Украины, г. Днепр

ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ ОБНОВЛЕННОЙ ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫСОВРЕМЕННОГО ВЫСШЕГО ТЕХНЧЕСКОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ:

ТЕОРИЯ И ПРАКТИКАВ статье описано теоретические и практические основы создания обновленной воспитательной

системы современного высшего технического учебного заведения на примере Национальной металлургическойакадемии Украины, что, по мнению автора, позволит эффективно выполнять поставленную перед заведениемзадачу: профессиональная подготовка соискателя высшего образования как профессионала и личности.

Ключевые слова: обновленная воспитательная система, духовный кризис, деструктивные явления,

дезорганизационные тенденции, профессионал, личность студента.

Olha Luchaninova, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Engineering Education DepartmentNational Metallurgical Academy of Ukraine, Dnipro

THE FUNCTIONING OF THE UPDATED EDUCATIONAL SYSTEM OF MODERNHIGHER TECHNICAL EDUCATIONAL INSTITUTION: THE THEORY AND PRACTICE

This article describes the theoretical and practical basis of the creation of updated modern educationalsystem of higher technical educational institution on the example of the National Metallurgical Academy of Ukraine,which, according to the author, will allow to perform effectively the set task by the institution: the professionaltraining of the applicant of higher education as a professional and personality.

Keywords: an update educational system, the spiritual crisis, the destructive events, disruption trends, aprofessional, an identity of student.

© О. Лучанінова, 2017


97 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Аналіз останніх публікацій. У вищій освітівиокремилися певні тенденції: оновлення змістуосвіти та соціальних процесів вимагає пошукунових моделей виховання у вищій школі; розвитокнаукового пошуку в педагогіці вищої школи щодоакцентування виховних підходів духовнокультурного спрямування; включення України вєдиний освітній простір за Болонською системою;посилення захисної орієнтованості виховноїдіяльності; переведення процесу вихованнястудентів у площину їхнього самовиховання,створення умов для розвитку професійноособистісних якостей студентів, їхнього прагненнядо самовизначення, саморозвитку і самореалізації.

У вихованні студентської особистостізагострилися певні суперечності, які виникли всуспільстві, що породило нові суттєві проблеми:зміна ціннісних орієнтирів соціуму; соціальнаапатія, дезадаптація, поляризація суспільства;несформованість життєвих навичок молодогопокоління, низький рівень культури мовлення;дефіцит живого спілкування тощо.

Організація виховної роботи в освітньомупроцесі вищої школи, в позааудиторний час,становлення студента засобами виховної системи,розвиток виховної системи вищого навчальногозакладу стали темою дослідження науковців яквітчизняних, так і ближнього зарубіжжя (Л. Бєлова,Л. Бобко, Т. Зверко, С. Вітвицька, А. Дахін, Є. Лодатко,В. Міхєєв, Л. Новікова, Ю. Мануйлов, О. Макарова,Л. Молоканова, М. Соловей та ін.) [4].

Досліджуючи інноваційні трансформаціїосвітнього простору педагогічного університету,Н. Дем’яненко вказує на актуальність інеобхідність за нових умов “створенняінтегративного образу випускника вищогопедагогічного навчального закладу, де мета, змісті результати навчання сприймаються комплексноз урахуванням змін у професійній діяльності таспрямовані на формування широкої соціальнопрофесійної компетентності. Остання включає нелише кваліфікацію, що визначається системоюнабутих знань і вмінь, але й базові особистісніякості, а також універсальні вміння й здібності,які характеризуються більш широкою сфероюзастосування” [1, 21]. Вважаємо, що такезавдання можливо виконати в умовах оновленоївиховної системи ВНЗ.

Погоджуємося з думкою Є. Зеленова про те,що “освіта є тільки компонентом культури.Виживання людства залежить не від рівня йогоосвіченості, способу здобутих знань, а від тихціннісних установок, які визначають векторпрактичного використання цих знань, інакшекажучи, – від характеру і типу культури, що

складається. … “ у школі (тим більше вищій)потрібно бачити не вдосконалений “механізмосвіти”, а повноцінний інститут культури, здатнийформувати культурних людей” [2, 29]. Зазначеневище свідчить про актуальність нашогодослідження.

Сьогодні освіта повинна забезпечуватиможливість реалізації соціальних функцій студентаяк суб’єкта навчання, спілкування, соціальноїдіяльності, самовизначення, особистісного тапрофесійного. Ці функції, закріплені в деклараціїЮНЕСКО, є основними принципами змісту освітив XXI столітті: навчитися вчитися (інтелектуальнакультура, інформаційна культура, культурасамоорганізації, дослідницька культура);навчитися працювати (вдосконалення в сферіпрофесіональної діяльності); навчитися жити разом(розуміння іншого, прийняття другого, допомогаіншому, комунікативна культура); навчитися житив злагоді з собою (саморозвиток студента).Безперечно, що процес соціалізації здобувачіввищої освіти неможливий без тісної взаємодії звиховними завданнями вищої школи.

Аналіз стану досліджень виховних систем усучасній вищій технічній школі України не виявивдостатньої кількості публікацій, у якихрозгорталося б системне вивчення проблемифункціонування виховної системи в умовахсоціальноекономічної та духовної кризи усуспільстві. Наші дослідження підтвердили, щопевна частина студентської молоді є пасивною,не виявляє ініціативи щодо участі у виховнійдіяльності, не опікується духовнокультурнимзростанням, що підтверджує наявність існуванняпроблеми. Чітко простежується тенденція дополярності життєвих ідеалів і цінностей, щопояснюється слабким розвитком самосвідомості,низьким рівнем культури, послабленнямвнутрішнього опору студентів до зовнішньогосередовища, ігноруванням загальнолюдськимидуховними цінностями. Дослідження показало, щоне всі здобувачі вищої освіти вищої технічноїшколи вважають себе патріотами: 47,1%студентів першого курсу дали ствердну відповідь,у студентів четвертого курсу відсоток стверднихвідповідей знизився до 34,7%. На питання “Чиіснує сьогодні необхідність у патріотичномувихованні студентів?” тільки 24,3 % опитуванихвідповіли ствердно, 39,5% опитуваних вагаєтьсяз відповіддю, а 36,2 % заперечують необхідністьпатріотичного виховання студентів у виші. Цятривожна картина є показником духовної кризи усуспільстві й підтверджує актуальність оновленнявиховної системи у вищому технічномунавчальному закладі.


98

Мета статті. Описати теоретичні й практичніоснови створення оновленої виховної системисучасного вищого технічного навчальногозакладу на прикладі Національної металургійноїакадемії України, що дозволить ефективновиконувати поставлене перед закладом завдання:професійна підготовка здобувача вищої освіти якпрофесіонала й особистості.

Виклад основного матеріалу дослідженняз повним обґрунтуванням отриманихрезультатів. Жодна виховна система не можеіснувати без певної уніфікації, стандартизаціїповедінки її учасників, без відтворенняповторюваних ситуацій, без єдності думок і дій їїсуб’єктів. Разом із тим у міру розвитку системив різній формі проявляється незадоволеністьокремих учасників тим, що необхіднопідпорядковуватися загальному ходу виховногопроцесу. На етапі соціальноекономічної тадуховної кризи в суспільстві об’єктивно, незалежновід бажання тієї чи іншої людини в системінавчального закладу включається механізмвідторгнення того, що не вписується в рамкиприйнятого.

У своїй дослідноекспериментальній роботі мирухалися еволюційним шляхом оновленнявиховної системи. Створення оновленої виховноїсистеми в академії в умовах соціальноекономічної та духовної кризи в суспільствіпередбачає застосування певних методів, форм іприйомів, які відповідають поставлениморганізаційнопедагогічним умовам дослідження.

Створення виховної системи будьякого зарівнем акредитації навчального закладупідпорядковується законам, спирається напринципи, підходи й закономірності. У створенніоновленої виховної системи металургійної академіїми спиралися на алгоритм дій, описанихЄ. Степановим щодо моделювання виховноїсистеми загальноосвітнього навчального закладу[6; 7].

Окреслимо етапи створення оновленої виховноїсистеми сучасного вищого технічногонавчального закладу на прикладі Національноїметалургійної академії України.

Особливістю виховної системи академії є те,що вона вже існує, функціонує в умовахдеструктивних явищ в освітньовиховному процесі,спричинених як загальною кризою у суспільстві,так і в цьому окремо взятому ВНЗ. Опишемо ціетапи:

1. Спостереження за виховними процесами вакадемії на посаді заступника декана з виховноїроботи, досвід виховної роботи й аналіз науковихдосліджень із виховання у вищій школі спонукав

нас до першого кроку – створення ініціативноїгрупи з боку керівництва й колег, якіусвідомлювали необхідність оновлення існуючоївиховної системи в академії.

2. Включення у плани новоствореної секції зпатріотичного виховання та студентського життя,Ради з виховної роботи питань щодо діагностикипоточного стану виховної системи академії,виховної роботи, розроблення стратегічнихзавдань (концепція виховної системи, концепціявиховної роботи, оновлення положення прокуратора академічної групи тощо).

3. Наступним кроком було проведення низкивиступів на засіданнях ректорату, вченої радигуманітарного факультету, академії, на загальнихзборах кураторів щодо ознайомленняпрофесорськовикладацького складу йкерівництва з теорією і практикою функціонуваннявиховних систем, ініціювання нової виховної метищодо створення моделі випускника академії;організація семінарів для кураторів щодоважливості системного підходу у професійнійдіяльності, зв’язку навчання і виховання.

4. Визначення часу на створення оновленоївиховної системи – 2015 – 2017 рр.

5. Проведення комплексної діагностикивиховної роботи в академії за модифікованою йадаптованою до завдань нашого дослідженнякомплексною анкетою вивчення думки студентівта викладачів “Концептуальне обґрунтуваннявиховної діяльності” (анкета центру виховноїроботи і кафедри “Організація роботи з молоддю”)[5]. Використання методу експертної оцінки,самооцінки студентів дало можливість визначитиприховані ресурси виховної системи академії,небезпечні локальні зони, що утворилися врезультаті негативного впливу духовної кризи всуспільстві.

6. Конструювання моделі виховної системи,моделі управління нею, моделі випускникаакадемії. Визначення критеріїв та показниківефективності функціонування оновленої виховноїсистеми.

7. Робота групи випередження з попередньоїапробації нововведень в обмеженому просторівиховної системи (гуманітарного факультету),щоб підтвердити доцільність їх включення восвітньовиховний процес академії та визначитинайбільш оптимальні форми і способивикористання нововведень.

8. Розроблення програми виховання студентів“Професіонал і особистість” з реалізації концепціївиховної системи академії.

9. Проведення низки експертиз. Під часпроведення науковопедагогічної експертизи



99 Молодь і ринок №2 (145), 2017

аналізуються і оцінюються: соціальнопедагогічназначущість реалізації модельних уявлень; новизназадуму розробників; обґрунтованість концептуальнихідей і дій щодо оновлення освітнього процесу івиховання студентів; відповідність комплексуорганізаційнопедагогічних умов професійноїпідготовки студентів психологопедагогічнимвимогам в академії; прогнозована ефективністьвиховної діяльності; можливості науковометодичного забезпечення реалізації модельнихрозробок.

Управлінська експертиза спрямована наустановлення відповідності положень, концепціївиховної системи законом “Про освіту”, “Про вищуосвіту”, “Патріотичне виховання дітей тастудентської молоді”, Стратегії інноваційного,наукового та економічного розвитку академії до2025 року.

10. Перевірка ефективності оновленої виховноїсистеми на всіх етапах експерименту такорегування програми реалізації концепції виховноїсистеми.

Функціонування оновленої виховної системипередбачало активне застосування методівмоделювання, проектування та програмування. Врамках виховної системи металургійної академіїми моделювали систему виховання технічногоВНЗ, систему виховної роботи, виховний простір,організаційнометодичну систему з виховноїроботи.

Оновлення виховної системи було обумовлено:науково обґрунтованою концепцією виховноїсистеми та моделлю управління нею; рухом віддезорганізуючого, деструктивного стану додинамічного; спрямованістю її компонентів доцілісного структурного об’єднання; усвідомленнямі визнанням всіма учасниками освітньовиховногопроцесу академії основної ідеї, цілей, завданьвиховної системи та активної участі всіх суб’єктівв їх реалізації.

Вважаємо, що оновлення виховної системизалежить: від надання системі послідовного руху;від своєчасної, оперативної локалізаціїдеструктивних осередків; від динамікистабілізаційних процесів; від систематичності,послідовності програмного забезпечення виховноїсистеми (програма виховання студентів“Професіонал і особистість” із реалізації концепціїоновлення й розвитку виховної системи академії);від безперервного розширення і поглибленнязв’язків і відносин між структурними елементамиі компонентами, вихованості студентів тощо.

Становлення оновленої виховної системиакадемії було обумовлено співвідношеннямстабілізаційних і дезорганізаційних тенденцій на

користь стабілізаційних. В академії такимидезорганізаційними були професійне вигораннявикладачів, деструктивна діяльність окремихкураторів.

Функціонування оновленої виховної системиВВНЗ обумовлено: реалізацією на практиціінтеграційного підходу в діяльності всіх категорійпрофесорськовикладацького складу; дотриманнямєдиних вимог у вихованні, закріплених в керівнихдокументах (Статут академії, Концепція виховноїсистеми, Концепція виховної роботи в академії таін.); комплексною реалізацією основних функційсистеми; застосуванням інноваційних підходів татехнологій у вихованні студентів.

Ефективність функціонування оновленоївиховної системи багато в чому визначалася ізалежала: від позиції керівників різних рівнів; відздатності створити в академії цілісний освітньовиховний простір; від моделювання тапроектування різних системноструктурнихутворень і процесів (система виховної роботи,організаційнометодична система з виховноїроботи, система підвищення педагогічноїмайстерності кураторів, розширення освітньовиховного простору); від упровадження моделівиховної системи і освітньовиховного просторув академії; від своєчасного запобігання таоперативного подолання внутрішньосистемнихдеструктивних дій та ін.

Висновки. Отже, оновлення виховної системидозволило нам вирішити всі суперечності наоснові реалізації наступних напрямів: науковообґрунтованого проектування процесу функціонуванняу вищому технічному навчальному закладіоновленої виховної системи; моделюванняоновленої виховної системи у вищому технічномунавчальному закладі; технологізації функціонуванняу вищому технічному навчальному закладі цієїсистеми; удосконалення системної підготовкикураторів із формування професійної та духовноїкультури студентів; оптимізації управління іфункціонування у вищому технічномунавчальному закладі оновленої виховної системи,що сприяло ефективності застосування комплексуорганізаційнопедагогічних умов її функціонування.

1. Дем’яненко Н.М. Інноваційні трансформаціїосвітнього простору педагогічного університетуРозділ 1. Актуальні проблеми вищої педагогічноїосвіти Вісник № 130. – 2015. – С. 20 – 25.

2. Зеленов Є. Культурний інтелект як складовапланетарного виховання студентської молодіДуховність особистості: методологія, теорія тапрактика: збірник наукових праць /Гол. редакторГ.П. Шевченко. – Вип. 1 (70). – Сєвєродонецьк: вид-воСНУ ім. В. Даля, 2016. – 223 с. – С. 24 – 33.


100

3. Ленев Ю.А. Воспитательная система высшеговоенного учебного заведения. Монография. – М.: ВУМО РФ, 2009. – 193 с.

4. Лучанінова О.П. Виховна система вищогонавчального закладу: теоретичний аспект. –Педагогіка формування творчої особистості у вищійі загальноосвітній школах: зб. наук. пр./ [редкол.:Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2013.– Вип. 31 (84). – 604 с. – С. 300 – 309.

5. Пономарев А.В. Воспитательная среда

университета: традиции и инновации: монография/ А.В. Пономарев [и др.] . – Екатеринбург: Изд-воУрал. ун-та, 2015. – 408 с.

6. Степанов Е.Н. Создание системы воспитания:формы, методы, приёмы // Директор школы. – 2000.– № 2. – С. 19 – 26.

7. Степанов Е.Н. Планирование воспитательногопроцесса: современные подходы и технологии / Подред. Е.Н. Степанова. – М.: Центр “Педагогический

поиск”, 2011. – 208 с.


Постановка проблеми . Середбагатьох актуальних проблемсучасного українського музичного

мистецтва важливим залишається визначенняступеня спадкоємності мистецьких традицій якрегіональних, так і загальнонаціональних у

творчості виконавців і композиторів в Україні тав еміграції. Коли йдеться про співаків – МодестаМенцинського, Олександра Мишугу, СоломіюКрушельницьку, Філомену Лопатинську, МаріюСокіл, Ольгу Лепкову, Ореста Руснака, ЗенонаДольницького, Василя Тисяка, Дарію Бандрівську,

УДК 78.071.2(477)(092)

Корнель Сятецький, професор, завідувач кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,

Заслужений працівник освіти України

ВИДАВНИЧА, ПРОСВІТНИЦЬКА Й ЗВУКОЗАПИСУЮЧА ДІЯЛЬНІСТЬЙОСИПА ГОШУЛЯКА – ЯСКРАВОГО ПРЕДСТАВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

Стаття присвячена висвітленню видавничої, просвітницької й звукозаписуючої діяльності відомогоукраїнського оперного та камерного співака Йосипа Гошуляка з Канади. Мистецька постать якого повиннаслугувати взірцем творчої самовідданої діяльності для сьогоднішніх і майбутніх поколінь талановитої молоді.

Ключові слова: Йосип Гошуляк, оперний співак, репертуар, фонографічна спадщина, арія, пісня, бас.

Літ. 13.

Корнель Сятецкий, профессор,заведующий кафедрой народных музыкальных инструментов и вокала

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,Заслуженный работник образования Украины

ИЗДАТЕЛЬСКАЯ, ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ И ЗВУКОЗАПИСЫВАЮЩАЯДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ИОСИФА ГОШУЛЯКА – ЯРКОГО ПРЕДСТАВИТЕЛЯ

УКРАИНСКОЙ ДИАСПОРЫСтатья посвящена раскрытию издательской, просветительской и звукозаписывающей деятельности

известного украинского оперного и камерного певца Иосифа Гошуляка из Канады. Художественная личностькоторого должна служить образцом творческой самоотверженной деятельности для сегодняшних ибудущих поколений талантливой молодежи.

Ключевые слова: Иосиф Гошуляк, оперный певец, репертуар, фонографическое наследие, ария, песня,

бас.

Kornel Syatetskiy, Professor, Head of the Folk Musical Instruments and Vocals DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

Honored Worker of Education of Ukraine

THE PUBLISHING, EDUCATIONAL AND SOUND RECORDING ACTIVITIES OF YOSYPHOSHULYAK – THE BRIGHT REPRESENTATIVE OF THE UKRAINIAN DIASPORA

The article is devoted to the publishing, educational and recording activities of the famous Ukrainian operaand chamber singer, Yosyp Hoshulyak, from Canada. His art figure should be a model of the creative selfless activityfor the current and future generations of the talented youth.

Keywords: Yosyp Hoshulyak, an opera singer, a repertoire, the phonograph heritage, an aria, a song, bass.

© К. Сятецький, 2017


101 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Марію СабатСвірську, вони, співаючи на сценахЄвропи, здобували славу не тільки собі, але йвідкривали для світу перлини української музичноїкультури, утверджуючи таким чином українськунацію. В українських мистецьких колах Заходуім’я Йосипа Гошуляка добре знане, а від 1980хроків почало щораз частіше звучати в Україні.Важливо вивчати і привертати увагу до творчихпостатей співаків і педагогів діаспори, сприятивведенню до наукового обігу методичних засадїхньої педагогічної спадщини.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Видатні представники української наукової думкив менш сприятливі, чи більш прихильні історичнімоменти намагалися зосередити увагу наособистостях наших виконавців, зокрема, співаків.Так з’явились об’ємні й змістовні томи спогадівчи матеріалів наукових конференцій проС. Крушельницьку, М. Менцинського і О. Мишугу,окремі художньо документальні нариси про МаріюСабатСвірську пера О. Комаринець, ІваннуСиненькуІваницьку, авторства С. Білоконя,Мирослава СкалаСтарицького, довідники проукраїнських вокалістів авторства Івана Лисенката ін.

Значну інформативну цінність для пізнання івивчення творчості знаменитих митців складаєтакож мемуарна література відомих діячівукраїнської діаспори, зокрема, диригентаОлександра Кошиця, композитора і музикознавцяВасиля Витвицького, співаків Ірини Маланюк,Володимира Луціва, Михайла Голинського та ін.

Мета статті полягає у визначенні, осмисленні,вивченні та аналізі творчого доробку відомогоукраїнського співака Йосипа Гошуляка з позиційцілісної характеристики його видавничої,просвітницької та звукозаписуючої діяльності.

Виклад основного матеріалу . ЙосипГошуляк (1922 – 2015) належить до тихнебагатьох виконавцівспіваків, які ґрунтовнопрацювали над збором матеріалів про своютворчість, володіли великим епістолярнимархівом та вміли зорганізувати процес підготовкимонографічних видань, присвячених своїйтворчості.

Перша монографія Й. Гошуляка [1] підфілософськопоетичною назвою “Й свого нецурайтесь” – рядка з віршів одного з улюбленихспіваком українських поетів Т. Шевченка, одразунаводить на розуміння і призначення українськогомистецтва.

Структура книжки цілісна. Вона чіткорозмежована на три об’ємні розділи (590 с.):Спогади, Листування і Матеріали. До першогорозділу ввійшла цікава праця Мар’яна Дального,

яка окреслює основні віхи творчого життяЙ. Гошуляка, а також спогади самого співака,які штрихово розкривають деякі сторінки йогожиттєпису, окремих концертних турне в Америціта в Україні, співпрацю з капелою бандуристів ім.Т. Шевченка, записи платівок та опернудіяльність.

Особливо значущий розділ, який міститьпублікацію епістолярного архіву співака йзображає широту творчого спілкування митця звідомими представниками української музичноїкультури як за кордоном, так і в Україні. Середдрукованих листів зустрічаємо змістовну добіркупереписки з улюбленим педагогом з духовноїсемінарії, керівником семінарійного хору вКулемборзі (Голландія), музикознавцем,професором Мирославом Антоновичем, з якоїдовідуємось про їхній пам’ятний спільний виступвлітку 1969 року на урочистому посвяченні церквиСв. Софії в Римі, де “Візантійський хор” М. Антоновичаі Й. Гошуляк виконали твір “Отче наш”Новохатського. В листі від 14 грудня 1969 рокуМирослав Антонович високо оцінив співпрацюсвого хору зі співаком Й. Гошуляком у Римі, атакож привітав з появою першої платівки:“Особливо припала мені до серця Вашаінтерпретація українських пісень” [1, 234]. Всі ціпісні М. Антонович колись співав сам і захопленийяк голосом Й. Гошуляка, так і його виконанням.Завдяки М. Антоновичу перша платівка співакапотрапила до фонотеки Музикологічногоінституту Утрехтського університету.

З листів М. Антоновича до Й. Гошулякадовідуємось про тріумфальну поїздку“Візантійського хору” Канадою і Америкою у 1975році, зустрічі двох митців, про святкування 20 та25річного ювілею “Візантійського хору”, йогомузикознавчу працю, музикологічні лекції, участьпрофесора в різноманітних конгресах музикологівв Оксфорді, НьюЙорку, Зальцбурзі, Утрехті, всвою чергу Й. Гошуляк у листах розповідав проситуацію як релігійну, так і мистецьку вукраїнських колах в Канаді, проблеми, здобутки ізавжди обидва митці вибудовували перспективущодо спільних концертних виступів.

Не менш цікавим є листування зкомпозиторами, які проживали в діаспорі, якМикола Фоменко, Андрій Гнатишин, ОстапБобикевич, Антін Рудницький, ВасильВитвицький, Осип Залеський, Григорій Китастий.Тут проступають тісні контакти стосовно творчогообміну репертуаром, пересилання для виконаннянових композицій цих авторів, відомості про їхвиконання у різних концертних програмах.Виокремлюється листування з відомими


102

співаками: Левком Рейнаровичем, МартоюКокольською, Володимиром Божиком, МихайломМінським, Теодором ТеренЮськівим, якіпроливають світло на організацію різноманітнихконцертних проектів, постановок оперних вистав,спільні виступи, репертуарні коментарі, розгорненідумки про розвиток і місце українськогомузичного мистецтва в чужинецькому світі.

Особливо змістовним постає листування зізнаними музикознавцями, фольклористами –Іваном Лисенком, Григорієм Нудьгою, ПавломМаценком, Романом Савицькиммол., ВалеріаномРевуцьким, Ярославом Полянським, диригентомІваном Гамкалом, філологом Марією Гарасевич,де піднімаються масштабні проблемиукраїнського музикознавства, розвитку і занепадувидавництв, обмін новими виданнями, науковимипублікаціями.

Цікавим з огляду розвитку бандурногомистецтва як в Україні, так і за кордономвиявилась переписка з відомими бандуристамиБогданом Шарком, Григорієм Китастим, ГалиноюМенкуш, Іваном Задорожним. Тривалелистування з Б. Шарком (Мюнхен, Німеччина)подає інформацію про мистецькі успіхи виконавців,містить широкі філософські роздуми пропроблеми діяльності в умовах еміграціїмузикантівпрофесіоналів.

До розділу “Матеріали” ввійшли статтівідомих музикознавців, виконавців, журналістів,які частково розкривають окремі сторінкиартистичного образу співака (публікаціїБ. Олександріва, М. Гарасевич, Г. Нудьги, Р. Василенка,І. Лисенка, І. Кобрин, О. Ваврик, М. Онуфрів, Л. Рупняк).Про перебування Й. Гошуляка в Україні зконцертними виступами, всі перипетії його поїздкита проблеми після повернення до Канади читаємов статті Богдана Шарка “Другові в альбом” [13].

Вміщено тут і статті Й. Гошуляка, яківисвітлюють сторінки творчого спілкуваннямитця з піаністом і композитором НатаномШульманом [1, 554 – 557], віолончелісткоюХристею Колессою [1, 558–561] та поетом,літературознавцем і приятелем БорисомГрибінськимОлександрівим [1, 561 – 563].

Завершується монографія розділом, якийрозкриває широту репертуарної палітри співака –від оперних постановок і ролей (25) до концертногопереліку, який містить оперні арії українських (7),російських (10), західноєвропейських композиторів(19), романси українських авторів (128), народнідуми (6), народні пісні (58), камерні твориросійських і західноєвропейських композиторів, атакож дискографію.

Про працю Й. Гошуляка музикознавець і

бібліограф Р. Савицькиймол. висловився так, “Йсвого не цурайтесь” – нагадує совість співака,закріплену шевченківською мудрістю” [9, 191].

Наступною важливою працею Й. Гошуляка вгалузі видавничої справи стала книжка “Пісні,думи та романси з репертуару Йосипа Гошуляка”,яка побачила світ у тернопільському видавництві“Джура” 1999 року [7]. Складається вона з двохчастин. У першій – вміщено 45 текстів змелодіями українських народних та авторськихпісень з репертуару співака в його ж вокальнообразній інтерпретації. Це твори Д. Бортнянського,М. Лисенка, С. Людкевича, В. Барвінського, Д. Січинського,Г. Китастого, Д. Задора, М. Фоменка, А. Гнатишина,М. Дремлюги. До цієї книжки залучено й шістьдум: “Ізза Чорного моря” на слова невідомогоавтора з музикою М. Гайворонського; дума ізпоеми “Сліпий” (“Невольник”) – слова Т. Шевченка,музика Ф. Глушка; Дума про козакабандуриста– слова О. Чужбинського, мелодія Г. Хоткевича,аранжування Ф. Глушка; Дума про трьох братівСамарських і Дума “Плач невольників” – словай музика народні; Дума про матір Україну (абопро Б. Хмельницького) – вільна обробка Г. Китастогона слова А. Малишка, музика С. Потоцького.

У другій частині книжки подано добіркурецензій та відгуків на збірник спогадів таматеріалів Й. Гошуляка “Й свого не цурайтесь”авторства М. Онуфрів, М. Загайкевич, Л. Яросевич,І. Лисенка, О. Ваврик, Р. Савицькогомол., П. Медведиката ін.

Ще одна праця Й. Гошуляка “Миті життя.Фотоальбом”, присвячена пам’яті батьків,побачила світ у 2002 році [3]. Це ілюстрованарозповідь про життєвий шлях оперного таконцертного співака з Канади. Світлини, яківідображають дитинство, воєнні дороги, навчанняв семінарії, шляхи до оперної сцени, незабутнізустрічі з видатними особистостями, фото співакау різних оперних ролях, миті перебування в Україні,афіші оперних постановок, концертних програм тадисків. Все це творить неповторну палітрутворчого життя видатного співака.

Нове видання про творчість Й. Гошуляка“Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминоїпісні до вершин вокалістики” [6] в упорядкуванніМ. Онуфрів з’явилося 2012 року і у своїй структурімістить 11 розділів і значний покажчик імен.Розпочинається книжка цікавим дослідженнямЙ. Гошуляка “Рятуймо українську музичнукультуру!”. Сюди ввійшли ґрунтовні публікаціїупорядника Марти Онуфрів “До мистецтва крізьпризму людських відносин” і відомого диригентаІвана Гамкала “Йосип Гошуляк – володарунікального голосу (до 85річчя співака)”.



103 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Четвертий розділ містить 38 аналітичних статейпро здобутки і внесок співака в розвиток світовогой українського музичного мистецтва. Наступнийрозділ “У творчому зростанні” – це рецензії йвідгуки на виступи Й. Гошуляка в Канаді, в радіоі телепередачах, гастролі у різних країнах, виступив Україні, вшанування 80річчя співака вДрогобичі (за участі виконавця у 2002 році).Цікавими є розділи: “Зпід авторського пераЙосипа Гошуляка” з його розвідками про відомихукраїнських музикантів, “Репертуар Й. Гошуляка.Дискографія”, “Дружнє багатоголосся” –листування з 49 адресатами, “Йосип Гошуляк умузичній критиці, і не тільки”, “Матеріали навідзначення” – цей розділ проливає світло наклопотання про присвоєння співакові почеснихзвань в Україні і розділ “Біографічні довідки”представляє короткі й вичерпні відомості проавторів публікацій у книжці, колег, побратимів,близьких співака. Як зазначила упорядниквидання М. Онуфрів ця книжка “вміщає, зокрема,багато фактичного матеріалу, який, гадаю, станев пригоді не тільки сучасникам, а й багатьомнашим нащадкам” [6, 11].

У 2014 році побачило світ нове видання “СвоюУкраїну любіть. Йосип Гошуляк: до тебе в піснілину, рідний краю” [10], під час презентацій якогов Україні (Київ, Львів, Чортків, Дрогобич, ІваноФранківськ) у травні 2015 року перестало битисьсерце патріота України, видатного співака,культурного діяча Йосипа Гошуляка. Авторупорядник видання М. Онуфрів наголосила, що“третя з черги епістолярна і водночасзавершальна книга про видатного українськоканадського співака Й. Гошуляка” містить“багато різного тематичного матеріалу”, щобрепрезентувати “безмірну любов Й. Гошуляка доБатьківщини, його жертовне служіння українськіймузичній культурі, конвертування в Україні,презентації книг, нотного збірника, фотоальбому вбагатьох містах рідного краю. І не тільки” [10, 9].

Широка оперновиконавська і концертнадіяльність співака спонукала до різноманіття ічималої кількості композицій різних стилів і епох.Дискографія співака Йосипа Гошуляка налічує триплатівки, дві аудіокасети і п’ять компактдисків. І,звичайно, провідне місце займає довгограйнаплатівка “Йосип Гошуляк – українська клясика”,випущена в Торонто фірмою RCA в 1967 році.Символічно, що у своєму першому записі співакзастосовує лише твори українських композиторів.Як зазначив музикознавець П. Маценко, “дляукраїнців ця платівка – історична пам’ятка” [4].Підзаголовок альбому звертає слухача до дорогоїсерцю України: “Тебе в пісні бачу, рідний краю”.

Тут в супроводі піаніста Лео Баркіна записаноодинадцять творів українських композиторів:М. Лисенка “Безмежнеє поле” (сл. І. Франка),“Молітесь братія, молітесь” і “Ой Дніпре мій,Дніпре” (сл. Т. Шевченка), “Пісня Тараса” (сл.М. Старицького), “Човен” (сл. Є. Гребінки);Я. Степового – “Човен”, “Степ” (сл. М. Чернявського);В. Барвінського – “Ой поля, ви поля” (сл. О. Кониського),“Псалом Давида 94” (обр. тексту П. Куліша);К. Стеценка – “Кряче ворон” (сл. Є. Кротевича);М. Гайворонського – “Дума” (сл. народні).Альбом виданий з нагоди 100річчя державностіКанади і 75річчя українського поселення у ційкраїні й містить цікаві додатки – друковані текстипісень, відомості про композиторів українською,англійською та французькою мовами.

Платівка мала прекрасні відгуки і стала подієюв музичному житті українців у світі: “Виданнявисокомистецьке не лише добором музичнихтворів, але в такій же мірі виконанням опернимспіваком, басом Йосипом Гошуляком. Виконанняцих творів – на найвищому рівні, технічнодосконале, у супроводі справжнього майстрафортепіано Лео Баркіна… Нарешті українець ічужинець зможуть почути музику, що нас робитьгордими з себе, а чужинців змушує визнати насмузично розвиненою нацією” [12].

Наступним став альбом “Басові арії тамонологи” записаний фірмою “Бут Рекордс Інк”в 1976 році. Слід наголосити, що і тут співак, порядіз речитативами і аріями з трьох опер Дж. Верді(“Набукко”, “Сіцілійська вечірня”, “Дон Карлос”),арією з опери “Садко” М. РимськогоКорсаковарекордував українську народну пісню в обробціМ. Фоменка, а також чудовий мало виконуванийтвір – поемумонолог “Чернець” М. Вериківськогодо слів Т. Шевченка. Виконання чутливосупроводжував Канадський симфонічний оркестрпід орудою Ернесто Барбіні.

Третя платівка вокальних творів Й. Гошуляка,яка побачила світ у 1982 році, містить композиціїукраїнських авторів до поезії Т. Шевченка із’явилась під назвою “Тарас Шевченко – великийбард в пісні”. Особливої уваги заслуговує записсеми Лисенкових композицій, серед яких“Гетьмани, гетьмани”, “Реве та стогне Дніпрширокий”, “Минають дні”, “Косар”, “Меніоднаково”, “Доля”, “Ой Дніпре мій, Дніпре”.

Як зазначає О. Німилович: “Слухаючи увиконанні Й. Гошуляка “Ой Дніпре мій, Дніпре”,неначе відчувається сміливий шум повноводноїріки, як символу могутності українського народу– з таким проникненням і емоційною силою співакрозкриває зміст Шевченкової поезії, аінтерпретація солоспіву наближає його до яскравої


104

оперної арії. Справжнім шедевром є солоспів“Свято в Чигирині” у виконанні Й. Гошуляка, якийвирізняється патетикою звучання. Співакособливо тонко зумів передати задумкомпозитора і відчути раптові зміни настроїв, ачітка дикція підсилює заряд енергії і великогозмістового узагальнення” [5, 236].

До платівки ввійшли також солоспіви: “Ізолотої, й дорогої” Д. Січинського, “Давно теминуло” А. КосАнатольського, “За байракомбайрак” С. Людкевича і три вокальні композиціїО. Бобикевича – “Думи мої”, “І небо невмите”,“Марія”. Довершеного звучання натхненномуспіву Йосипа Гошуляка додає майстернийсупровід піаністки Тетяни Ткаченко.

Згодом Й. Гошуляк здійснив перезапис (1999)двох платівок “Басові арії та монологи” і “ТарасШевченко в слові та пісні” на компакт диски, якірозійшлися між шанувальниками творчостімаестро у світі. Вже у жовтні 1999 року відбуласьпрезентація цих альбомів у Тернополі, Дрогобичі,Чорткові, Львові та Києві у присутності славногоспівака.

Відомий музикознавець Роман Савицькиймол. (1938 – 2014), пишучи про записи Й. Гошуляканаголошував, що у творах М. Лисенка до поезійТ. Шевченка “…Йосип Гошуляк, безсумнівно,почувається як на власному грунті, тут йогомузичне трактування співзвучне задумовікомпозитора. Іншими словами, твори композитораЛисенка настільки близькі співакові, що тепер,більш ніж колинебудь, відчувається їхня духовнаблизькість” [7, 164].

Про значення дискографії Й. Гошуляка восвітньому процесі України неодноразово писаламузикознавець Л. Яросевич, яка частовикористовувала записи у своїх лекційних курсахісторії української музики у Львівськійконсерваторії ім. М. Лисенка. У своїх листах домаестро Гошуляка Л. Яросевич писала, щовикористовує інтерпретації співака у виступах урізноманітних конференціях (на засіданняхмузикознавчої комісії НТШ, на наукових форумаху Перемишлі), “плануємо, щоб студентивиконували Шевченківські солоспіви з Вашогорепертуару, з відповідним коментарем і показом цього… альбому – “Українська класика – ІІ” [6, 744].

У публікаціях письменника і журналіста зКанади Мар’яна Дального і музикознавця, головиДрогобицької організації Національної спілкикомпозиторів України Володимира Грабовського[2] неодноразово наголошувалось, щонезважаючи на унікальний внесок Й. Гошуляка врозвиток української музичної культури,популяризацію у світі української пісні і класики,

публіцистичну діяльність й інші досягненняспівака, він не відзначений почесними званнями.Зокрема, в 2002 році Лауреат Національної преміїім. Т. Шевченка, поет Іван Гнатюк і головаДрогобицької організації Національної спілкикомпозиторів України Володимир Грабовський влисті до видатних представників українськогомистецтва – Михайла Головащенка, Лесі Дичко,Івана Гамкала, Михайла Степаненка (які йпідтримували Й. Гошуляка всіма можливими дляних засобами) звернулися з проханням поширитиславу співака в Україні, присвоївши почесне званняНародного артиста. Минали роки, а давнозаслужене офіційне визнання на рідній землігубилося у владних лабіринтах. Втім, нагородавсе ж знайшла свого героя і 25 травня 2008 рокуУказом Президента України Віктора Ющенкавідомому оперному та камерному співакуЙосипові Гошулякові було присвоєно званняЗаслуженого артиста України за вагомийособистий внесок у розвиток українськоканадських відносин та активну діяльність угуманітарній сфері [11].

Висновки. Звертаючись до видавничої імемуарної спадщини Й. Гошуляка, зазначимо, щоу своїх окремих публікаціях митець відвертоставить питання про проблеми функціонуваннямистецьких інституцій в середовищі українськоїдіаспори, діяльність українських громадських ікультурнопросвітніх товариств за кордоном усправі не лише збереження, але й пропагандипрофесійного, політично незаангажованогонаціонального мистецтва, де немає місцядилетантству і профанації. Через таку твердупрофесійну позицію співак неодноразово зазнававкритики, а навіть і бойкоту своїх творчих задумів.Його звукозаписуюча праця стала цінним внескомдо фонографічної скарбниці України, зафіксувавшиперлини світової і української музики удовершеному виконанні, а мистецька постатьЙ. Гошуляка – це зразок подвижницького життя іслужіння ідеалам краси, добра та істини,мистецтву й Україні.

1. Гошуляк Й. Й свого не цурайтесь: Спогади,листування, матеріали / Йосип Гошуляк. – Львів:Каменяр, 1995. – 590 с.

2. Грабовський В. Космогонія українського співу(до 80-річчя Йосипа Гошуляка) / ВолодимирГрабовський // Міст (Торонто). – 2004. – Ч. 25. – 1липня.

3. Йосип Гошуляк. Миті життя / Упор. М. Онуфрів.– Тернопіль: Джура, 2002. – С. 63.

4. Маценко П. Альбом пісень – Йосип Гошуляк /Павло Маценко // Вісті. – 1967. – № 4.

5. Німилович О. Тарас Шевченко у творчості



105 Молодь і ринок №2 (145), 2017

співака Й. Гошуляка / Олександра Німилович // Оравсвій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні довершин вокалістики / Упор. М. Онуфрів. – К.:Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2012.– С. 231 – 237.

6. Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминоїпісні до вершин вокалістики / Упор. М. Онуфрів. – К.:Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2012.– 911 с.

7. Пісні, думи та романси з репертуару ЙосипаГошуляка. – Тернопіль: ДЖУРА, 1999. – 235 с.

8. Савицький Р.-мол. Йосип Гошуляк на платівках/ Роман Савицький-мол. // Гошуляк Й. Й свого нецурайтесь: Спогади, листування, матеріали. – Львів:Каменяр, 1995. – С. 163 – 164.

9. Савицький Р.-мол. Чаші заслуженої блиск /

Роман Савицький-мол. // Гошуляк Й. Й свого нецурайтесь: Спогади, листування, матеріали. – Львів:Каменяр, 1995. – С. 190 – 191.

10. Свою Україну любіть. Йосип Гошуляк: до тебев пісні лину, рідний краю / Упорядник Марта Онуфрів.– К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2014.

11. Співаку Йосипові Гошулякові присвоєно званняЗаслуженого артиста України // Міст (Торонто). –2008. – № 23. – 5 червня. – С. 4.

12. Хмурович О. Українська музична класика увиконанні Йосипа Гошуляка / О. Хмурович // ГомінУкраїни (Торонто). – 1968. – 4 травня.

13. Шарко Б. Другові в альбом (З приводу минулорічногоперебування співака Й. Гошуляка в Україні) / Богдан Шарко// Гошуляк Й. Й свого не цурайтесь: Спогади, листування,матеріали. – Львів: Каменяр, 1995. – С. 564 – 566.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Зміни соціальноекономічнихоснов розвитку української держави і

суспільства супроводжуються процесамимодернізації системи освіти в цілому, достратегічних завдань якої належить формування

УДК 378.015.31:791 – 057.87

Ірина Гавран, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри акторів кіно факультету кіно і телебачення

Київського національного університету культури і мистецтв

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ КІНОУ статті розглядається питання формування творчої особистості акторів кіно. Розкрито значення

означеного феномена у підготовці майбутніх фахівців творчої спеціалізації до подальшої мистецькоїдіяльності у сфері кіно,-телемистецтва. Акцентується увага важливості творчого процесу спрямованогона самовдосконалення особистості як однієї з основ досягнення вершин творчого потенціалу.

Ключові слова: творчість, актор кіно, творча особистість, майбутній фахівець, мистецтво, самовдосконалення.Літ. 6.

Ирина Гавран, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры актеров кино факультета кино и телевидения

Киевского национального университета культуры и искусств

ФОРМИРОВАНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ БУДУЩИХ АКТЕРОВ КИНОВ статье рассматривается формирования творческой личности актеров кино. Раскрыто терминологическое

значение представленного феномена для подготовки будущих профессионалов к дальнейшей творческой деятельностив сфере кино,-телеиндустрии. Подчеркивается важность творческого процесса, направленного насамоусовершенствование личности как одной из основ достижения вершины творческого потенциала.

Ключевые слова: творчество, актер кино, творческая личность, будущий специалист, искусство,самоусовершенствование.

Iryna Havran, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Film Actors DepartmentFaculty of Film and Television

Kyiv National University of Culture and Arts

THE FORMATION OF THE CREATIVE PERSONALITY OF FUTURE FILM ACTORSThe article discusses the formation of the creative personality of the Screen Actors. The author discloses the

meaning of the appointed phenomenon in the preparation of the future professionals to the further creative activityin the cinema industry,and TV industry. The author stresses on the importance of the creative process, aimed at self-improvement of the person as a basis for reaching the top of their creative potential.

Keywords: the creativity, a movie actor, a creative person, a future specialist, an art, a self-improvement.

© І. Гавран, 2017

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ КІНО

106

освіченої, творчої особистості студента. У зв’язкуз цим у Національній доктрині розвитку освітиУкраїни у ХХІ столітті наголошується назабезпеченні державою підготовки кваліфікованихкадрів, здатних до творчої праці, професійногорозвитку, освоєння та впровадження наукоємнихта інформаційних технологій. Це значною міроюпідвищує попит на компетентноозброєнихфахівців, які спроможні виконувати свої професійніобов’язки на високому рівні, підходитинестандартно і в найбільш ефективний спосіб довирішення навчальновиховних завдань,формувати власну творчу особистість.

У зв’язку з цим, однією із стратегічних завданьсистеми освіти стає формування творчоїособистості акторів кіно з високим рівнемінтелектуальної культури, орієнтованої набезперервний саморозвиток, що визнає пріоритетзагальнолюдських цінностей, здатної забезпечитисвоєю діяльністю сталий розвиток людства умайбутньому. Актуальність запропонованогоматеріалу визначається і тим, що, незважаючи назначну кількість теоретичних і емпіричнихдосліджень, які було проведено в сфері кіно,телемистецтва, значущість вивчення даноїпроблеми не знижується і тепер.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Говорячи про творчість, слід сказати, що це далеконе новий предмет дослідження, питання творчості,творчих здібностей, умов формування творчоїособистості завжди викликало глибокий інтересмислителів усіх епох культурноісторичногорозвитку людства (Платон, Сократ, Ксенофан,Фома Аквінський, А. Шопенгауер, А. Бергсон,Ф. Шеллінг, І. Кант та ін.). У будьяких філософськихсистемах проблема співвідношення “людина і світ”є найголовнішою “сутнісне” та “космічне” значеннялюдської особистості, що визначається черезствердження її свободи, а свобода може мати сенстільки тоді, коли вона дає можливість творення.

Про глибокий інтерес до цього предмету можнасудити хоча б з йдущого в глиб сторіч незгасимогопрагнення створити “теорію творчості”, вірніше,з багатократних спроб її побудови. Розвиткутворчого потенціалу особистості досліджувавзначний загал вчених з різних наукових галузей(Г. Айзенк, А. Алейніков, М. Бердяєв, Д. Богоявленська,Г. Буш, Л. Виготський, В. Ленієр, А. Маслоу, Б. Мейлах,В. Моляко, А. Полякова, Я. Пономарьов, В. Рибалко,В. Семиченко, С. Сисоєва, Р. Штейнер, Е. Фромм,Г. Шевченко, Б. Юсов та інші). Педагогікадосліджує шляхи і засоби формування у учнівдосвіду творчої діяльності (П.К. Анохін,Г.М. Александров, Ф.Я. Байков, В.В. Давидов,О.В. Киричук, Б.І. Кортяєв, В.О. Крутецький,І.Я. Лернер, М.І. Махмутова).

Мета статті полягає у висвітленніактуальності і важливості проблеми формуваннятворчої особистості майбутніх акторів кіно, відвирішення якої залежить творчий розвиток йогоособистості на всіх етапах кіно, телемистецтвата виробництва.

Виклад основного матеріалу. Творчийрозвиток особистості за всіх часів розглядавсяяк один з пріоритетних напрямів освіти. Освітатрадиційно розуміється як процес навчання івиховання людини відповідно до уявленьконкретного суспільства щодо духовних таморальних цінностей. Оскільки важливимпоказником таких уявлень завжди буломистецтво, його роль в освіті надзвичайно велика.Мистецька галузь покликана розвивати вособистості кращі людські якості, вона може статиджерелом пізнання та осягнення кращих духовнихнадбань людства, тому, на всіх рівнях неперервноїосвіти повинні створюватися умови для розвиткуінтелекту і творчих якостей особистості,підготовки її до професійної діяльності, самостійноївзаємодії з динамічним світом. Але у вирішенніцієї проблеми є багато труднощів, поперше,здатність людини до творчості нехарактеризується якоюсь певною здібністю(виключаємо тут випадки прояву яскравоїобдарованості: музичної, художньої тощо). Цеінтегративна якість особистості, яка відображаєїї особливу внутрішню структуру: спрямованість,певні психічні процеси, характерологічні якості,уміння, природжене і набуте виступає тут удіалектичній єдності і нерозривному зв’язку.

На формування творчої особистості майбутніхакторів кіно, впливає багато чинників, особливемісце серед яких посідають зміст навчальновиховного процесу, форми організації, методи іприйоми навчання. Науковець С.Сисоєвапогоджуються з тим, що творча особистість –це індивід, який володіє високим рівнем знань, маєпотяг до нового, оригінального та “має за метудосягнення нової якості” [6, 26]. Визначеннятворчої особистості, її структури, характеризуєтьсявеликою варіантністю, яка зумовлюється тим, щотворча особистість є категорією теоріїособистості, теорії діяльності, теорією творчості.А отже, творча особистість студента відіграєважливу роль у процесі розвитку різноманітнихтворчих здібностей “з високим ступенемрозвиненості мотивів, характерологічнихособливостей і творчих умінь, що сприяютьуспішній творчій педагогічній діяльності, і яка,внаслідок спеціальної професійної підготовки тапостійного самовдосконалення набуває знань,умінь і навичок педагогічної праці, оволодіваєуміннями формування творчої особистості



107 Молодь і ринок №2 (145), 2017

студента у навчальновиховному процесі” [6, 26].Самовдосконалення, як відомо, завждипов’язується із усвідомленням необхідностіздійснювати успішну діяльність в інтересахсуспільства. А останнє потребує виробленняпроекту щодо розвитку творчого потенціалу, чіткевизначення її усвідомлення цілей самовдосконалення.

Процес самовдосконалення обґрунтовуютьО.М. Орлов, Г.І. Хозяїнов [3], та розглядаєтьсявченими як одна з основ досягнення вершинтворчого потенціалу. Цілями самовдосконаленнявважаються: прагнення до гармонії власних рис;досягнення згоди із самим собою; досягненнягармонії з навколишнім світом; ліквідація поганихзвичок; контроль своїх потреб; розвитокздібностей; оволодіння саногенним мисленням;сходження до індивідуальності. Деталізуємоокремі з них: безперечно, провідним є вмінняздійснювати аналіз власних рис, визначати, яка зних перебуває у початковому стані, а яка надмірнорозвинена, що може деформувати характер івиявляти себе в поведінці. Тому слідсистематично задуматися і при потребікоректувати їх та прагнути до гармонізаціївласних рис. Велика місія належить досягненнюзлагоди з самим собою, адже це потребуєприйняття самого себе таким, який я є, тавиробити в себе терпимість до змін з наступноюкорекцією в Яконцепції окремих положень.

Слід зазначити, що природа творчостіособистості може бути розкрита через певніпоказники, а саме:

1. Особистості, у яких розвинутий пошуковиймеханізм, що є наріжним для процесу творчості,характеризуються мінімальною агресивністющодо свого оточення та найбільш чутливі дозакликів допомоги іншим;

2. Творчість є основою розвитку емпатійнихздібностей, здатності розуміти точку зору іншоїлюдини, формування непрагматичної ціннісносвітоглядної орієнтації особистості;

3. Творчість передбачає вихід за межірольових установок особистості, вміннядистанціюватися від ситуації, готує умови длядосягнення однієї з головних цілей розвиткулюдини – статусу творчої особистості, оскількитворчість є виходом у сферу багатозначного,багатомірного, парадоксального, бісоціативногорозуміння реальності та її опанування; творчістьпередбачає актуалізацію надситуативності якздатності суб’єкта виходити за межі однозначнихконструкцій зовнішньої доцільності;

4. Творчість є однією з цілей розвиткуособистості та може бути пов’язаною з такимикатегоріями як самовдосконалення тасамовираження;

5. Творчість є цілісним утворенням, вона не,обмежується такими аспектами функціонуванняпсихіки людини як образний, логічний,поведінковий тощо, а проявляється на всіх рівняхпсихічної активності людини;

6. Творчій особистості притаманні синергетичніриси, тому творча людина виявляє феноментворчої багатомірності, коли окремий талантлюдини складається із суми її талантів;

7. Творча особистість характеризуєтьсяпарадоксальнодвоїстими, взаємовиключаючимиособливостями, наприклад, вони проявляють себеодночасно як екстраверти та інтроверти; вонискромні та горді одночасно; вони проявляютьодночасно бунтарський дух та консерватизм.

Отже, можна диференціювати окремі, частодостатньо суперечливі характеристики емоційноїсфери творчих особистостей: підвищенучутливість (Р. Кеттел), імпульсивність (Ф. Баррон),високий енергетичний рівень, підвищенусприйнятливість (К. Текекс), неповторнепоєднання деяких акцентуйованих рисособистості (Л.Б. ЄрмолаєваТоміна), відхиленнявід шаблону у поведінці, впертість (У.В. Кала),емоційну забарвленість кремих процесів, емоційнеставлення, вплив почуттів на суб’єктивнеоцінювання, емоційне занурення у діяльність(В.О. Моляко), емоційну сенситивність талабільність (ригідність), високий рівень емоційноїзбудливості (В.М. Козленко).

Доцільно зазначити, що серед чинників, яківпливають на формування творчої особистостімайбутніх акторів кіно, вагоме місце належитьмистецтву, яке проявляється у розвиткуестетичних почуттів, образного мислення, тонкоговідчуття світу тощо. Виховні можливостіаудіовізуального мистецтва надзвичайно великі,а отже, його вплив буде ефективним лише в томураз, коли особистість буде мати певний рівеньдуховної культури, досвіду спілкування змистецькими художніми творами. Інакшенайпрекрасніші зразки мистецтва можутьзалишитися незрозумілими та недоступними длянеї.

Слід зауважити, що актор – це дійова особакіно та телеекрану, яка є співтворцем кіно тателевізійних проектів. Мета відповідного вищогонавчального закладу допомогти майбутньомуфахівцю оволодіти сценічною теорією тапрактикою, методом роботи над роллю – (увага,уява, почуття правди і віри, пластична виразність,органічна поведінка на сцені, перед камерою),вмінням виконувати на сцені та кіно площадціорганічні дії “в запропонованих обставинах”,оволодіти вмінням органічно діяти у різноманітнихстилях та жанрах кіно та телебачення. Актор кіно


108

повинен володіти і поєднувати найактуальнішітехніки, бути готовим практично до будьякої ролів кіно та ТБ.

Основні принципи гри на сцені і передкамерами однакові, але всетаки робота назнімальному майданчику вимагає спеціальноїпідготовки, оскільки має свою специфіку. Хочатеатральні актори і прагнуть до достовірності насцені, вимоги плівки до реалістичної гри у багаторазів вищі. Необхідно навчитися керувати своїмтілом, голосом і емоціями, правильно розрахуватисцену, правильно вести себе у кадрі [1]. Також,слід мати добру фізичну та психічну підготовку,оскільки робоча зміна в сучасномукіновиробництві понад дванадцять годин. Прицьому, зйомки серіалів практично непередбачають вихідних. Тому програмапрофесійної підготовки майбутнього актора кінота телебачення допоможе студентам придбатибазові навички акторської майстерності зурахуванням специфіки кіно. З цього приводу слідсказати, що студенти повинні навчитися працюватив нетрадиційній манері, яка більше відповідаєвимогам кіно і телебачення, “не боятися камери”.Вони повинні навчитися розуміти вимогикінорежисера і всю специфіку знімального процесу;освоїти мову кіно, яку необхідно знати кожномуучаснику кіноіндустрії; зрозуміти як “працює кіно”:рух камер, освітлення, поведінка у кадрі.

Але, відправними точки професії залишаютьсяосвоєння методів роботи за Лесем Курбасом,М. Чеховим; робота на сцені та мистецтвомонологу. В основі програми лежить принцип: “відсвідомого оволодіння артистичною технікою допідсвідомого користування”. Основні елементи,що розвивають апарат актора: увага, сценічнеспілкування, уява і фантазія, емоційна пам’ять,почуття правди і віра, сприйняття, освоєнняпропонованих обставин. Практичні заняття вперший рік навчання включають в себе: тренінг;вправи на пам’ять фізичних дій; етюдиспостереження на різні теми (тварини, предметиі т. п.); етюди на органічне мовчання; етюди напрофесійні навички; етюди на подію; етюди настворення атмосфери; етюди на фантазію;невеличкі сцени за уривками з прозових творів, вяких докладно виписані внутрішні монологиперсонажів (2й семестр, за умови, що студентидобре опанували відповідний матеріал зі сценічноїмови). Протягом року проводяться показисамостійних робіт [1].

Головним завданням другого року навчання євміння діяти в обставинах пропонованих автором.Робота повинна бути спрямована на освоєнняелементів втілення. Другий рік повинен статисерйозною школою всебічного дослідження

драматургічного матеріалу ролі, враховуючиособливості стилю твору, мови автора. Практичнізаняття включають в себе роботу над уривкамиз прози та драматургічних творів. Перехід доавторського тексту – це новий етап, пов’язаний зоволодінням технікою словесної взаємодії. Аналізсценічного матеріалу: послідовний дієвий ряд,події, головна подія; сценічна дія: логіка,послідовність; доцільність; наскрізна дія; природаконфлікту; завдання, надзавдання; виправданнязавдань; виразні засоби в досягненні цілей;атмосфера; жанр; художній образ; внутрішня ізовнішня характерність, перевтілення; природаансамблевого творчості. На другому роцінавчання студенти повинні відтворити логікуборотьби в сценічній події і виконувати щиро дії,без яких ця подія не може здійснюватися.Починаючи, з третього року основу викладаннямайстерності актора складає робота над роллюу виставі. Початковий етап – підготовка актів зп’єс або одноактівок. При підборі навчальногорепертуару важливо враховувати необхідністьпослідовного освоєння студентами різнихдраматичних жанрів.

Головне завдання третього курсу – навчитисядіяти в образі. Підвищується значеннясамостійної роботи студента над роллю –вивчення драматургічного матеріалу, створеннябіографії образу, робота над текстом, обробкаокремих шматків ролі (за вказівкою педагога).Четвертий рік навчання присвячується підготовціта випуску дипломних вистав; зйомкамдипломних вистав та короткометражних учбовихфільмів і кліпів за оригінальними сценаріями. Цейрік є перехідним етапом до професійної творчоїроботи в кіно, театрі, телебаченні. Уміння діяти вобразі на кіно та телевізійній площадці, володітиувагою глядачів, почуття відповідальності запроведення зйомки або телепрограми – це основнізавдання, що постають перед студентами назавершаючому етапі навчання [1].

Суттєвим елементом виховання майбутньогоактора кіно є постійна участь в студентськихроботах майбутніх кінорежисерів, операторів,звукорежисерів, фотографів та виробничі практикина кіностудіях та телебаченні. Курс органічнопов’язаний з такими фаховими дисциплінами як“Майстерність актора”, “Сценічний рух тафехтування”, “Робота актора в кіно,телемюзиклі”, “Сценічна мова”, “Екраннемовлення”, “Дублювання”, “Робота актора наплощадці”, “Хореографія”, “Вокал”, “Грим”,“Робота актора на радіо” тощо.

Доцільно зазначити, що пізнання акторськогомистецтва – процес складний, багатогранний іглибоко індивідуалізований, що вимагає від



109 Молодь і ринок №2 (145), 2017

кожного суб’єкта розуміння і відтворення усвідомості реально існуючих фактів, а такожпередбачає і суб’єктивні, інтуїтивні реакції,індивідуальне обмірковування та відчуття. Якзазначала О. Рудницька, у мистецькопізнавальному процесі взаємодіють дві сторони:об’єктивна і суб’єктивна. Перша – спрямованана ознайомлення з матеріальною основоювтілення художнього задуму, тобто формальноюорганізацією твору, його структурноюкомпозицією, засобами виразності. Друга, єосягненням духовної, ідеальної складовоїхудожнього образу, яку не розкривають йогозовнішні параметри. Вона виникає у свідомостікожної особистості як результат отриманихсуб’єктивних вражень від мистецтва іконкретизується у змінах настрою, почуттів,уявлень, асоціацій [4, 26]. Автор наголошувала наособистісних аспектах пізнання мистецтва, що наїї думку “уможливлює досягнення гармонії увідносинах між індивідом і соціальною сфероюжиття” і забезпечується трьома напрямкаминавчального процесу: пізнанням предметногосвіту, культурою спілкування, потребою всамоосвіті [5, 27].

Узагальнюючи викладене вище, слід сказати,що творча діяльність – це природна формасамовираження особистості, виявлення їїіндивідуальності. Під творчістю розуміютьдіяльність, результатом якої є створення нового,неповторного, оригінального. Так, Л. Виготськийзазначав, що творчість має місце не лише там,де створюється щось абсолютно нове, а й там,де людина вносить своє розуміння, щось посвоєму відтворене [2]. Акт творчості завждиозначає пошук цілком самостійного шляхудосягнення бажаної мети. Отже, творчість євищою формою активності особистостімайбутнього актора кіно. Її завданням має бутирозвиток інтересів, уявлень, образного мислення,емоційності, вільного володіння мовою мистецтваяк засобом вираження свого особистого ставленнядо тих чи інших явищ життя. Окрім того, творчийрозвиток слід розглядати як процес, що передбачаєтісний взаємозв’язок між сприйняттям і діяльністю.Особистість, що сприймає твір мистецтва, маєсама в певному розумінні, стати творцем. Завданнямайбутнього актора кіно полягає в тому, щоб, поперше, вчасно помітити та розвивати художньотворчі риси власної особистості, подруге,зосередити увагу на їх вихованні та розвитку, потретє, запобігти їхньому згасанню.

Творчий процес можна поділити на певні етапи,а саме: виникнення творчої ситуації, еврістичнийетап та етап завершення. На кожному з цихетапів слід виявляти свої особистісноважливі

якості. Зокрема, на першому етапі – почуттяновизни, чутливість до протиріч, схильність дотворчого сумніву; другий етап характеризуєтьсяпроявом активності, творчої уяви, почуттямкраси, нестандартного процесу мислення,емоційною збудженістю, здатності знаходитианалогії. На третьому етапі виявляєтьсясамокритичність, намагання довести справу докінця, обґрунтованість результатів творчості,достатній рівень знань, умінь, навичок.

Аби сприяти творчому розвитку слід збагатитидіагностичну функцію, а саме: набуття знань щодопсихологічних особливостей сприйняттявисокохудожніх мистецьких творів, а такожпізнавальних можливостей; уміння; знанняособливостей ставлення до предмета і на ційоснові вміння раціонально організовувати своютворчу роботу; вміння аналізувати навчальніситуації, що виникають у творчому процесі,корегувати свою діяльність, приймати вірні таконструктивні рішення.

У висновках доцільно зазначити, щотворчість – звичайно різнобічне поняття, поперше, це розумова практична діяльність,результатом якої є побудова оригінальнихнеповторних цінностей та перетворенняматеріального світу і духовної культури; подруге,це діяльність людини, що перетворює природнийта соціальний світ в співвідношенні з її потребами,на основі об’єктивних законів діяльності. Отже,творчість є одним з головних визначень людськоїсуттєвості, саме спроможність до творчоїдіяльності характеризує особистість майбутніхакторів кіно та підкреслює її своєрідність.

1. Балабан О. Театральна справа та мистецькаосвіта в період соціокультурних трансформацій:стратегії розвитку. ХДАДМ: Традиції та новації увищій архітектурно-художній освіті. Зб. наук. пр.,випуск № 2. Х.: ХДАТМ, 2012. – С. 138 – 144.

2. Выготский Л.С. Психология развития какфеномен культуры. /Избран. психол. труды. //ЛевСеменович Выготский; под ред. М.Г. Ярошевского. –М., Воронеж, 1996. – 512 с.

3. Деркач А.А. Профессионализм деятельности вособых экстремальных условиях. /А.А. Деркач, В.Г. Зазыкин.– М.: РАГС, 1998. – 178 с.

4. Рудницька О.П. Педагогика: загальна та мистецька:Навчальний посібник. /Оксана Петрівна Рудницька. –Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.

5. Рудницька О.П. Музика і культура особистості:проблеми сучасної педагогічної освіти: навч. посіб. /Оксана Петрівна Рудницька. – К.: ІЗМН, 1998. – 248 с.

6. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості:підруч. для студ. вищ. навч. закл. /С.О. Сисоєва – К.:Міленіум, 2006. – 346 с.



110

Постановка проблеми. У нинішніхумовах життя спостерігається стійкепогіршення стану здоров’я та

фізичного розвитку студентської молоді: загальнезбільшення кількості серцевосудиннихзахворювань, погіршення функціональних резервіворганізму, системне порушення постави, наявністьрізних вад опорнорухового апарату, зниженнярівня фізичної підготовленості тощо. Така ситуаціязумовлює потребу у поглибленому вивченнііндивідуального здоров’я студентства, аналізіпричин погіршення стану фізіологічних систем,відборі ефективних профілактичних методів ізасобів.

Умови вищого навчального закладу маютьбезпосередній вплив на розвиток студентства тастан його здоров’я. Першокурсники, зокрема,стикаються з рядом проблем, що пов’язані з

недостатньою психологічною готовністю донових умов навчання, з руйнуванням виробленихраніше установок, навичок, звичок, цінніснихорієнтацій, втрати закріплених взаємин зколективом та формуванням нових навичок, атакож з невмінням здійснювати психологічнусаморегуляцію власної діяльності та поведінки.Але з часом студенти все більшепристосовуються до умов навчання, формуючи всобі особистість майбутнього педагога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемами індивідуального здоров’я студентівопікуються М. Амосов, Д. Венедиктов,В. Казнадчєєв, Б. Коган, І. Муравов та ін. Впливадаптації на здоров’я студентів розглядаються внаукових пошуках Т. Алексєєвої, Ю. Бохонкової,Н. Герасимової, В. Демченко, О. Кузнєцової,Л. Литвинової, І. Соколової та ін. Однак

УДК 378.371.134

Ліана Бурчак, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри біології та основ сільського господарства

Світлана Тарасенко, магістрантГлухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

ОЦІНКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ В УМОВАХ НАВЧАННЯУ статті представлено динаміку розвитку складових індивідуального здоров’я студентів І та ІV

курсів педагогічного університету в умовах навчання. Описано функціональний стан студентів за всімаскладовими індивідуального здоров’я: фізична, психічна, соціальна, особистісна, духовна, репродуктивна,інтелектуальна.

Ключові слова: здоров’я, адаптація, першокурсник, складові здоров’я, функціональний стан.

Рис. 3. Літ. 5.

Лиана Бурчак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры биологии и основ сельского хозяйства

Светлана Тарасенко, магистрантГлуховского национального педагогического университета имени Александра Довженко

ОЦЕНКА ИНДИВИДУАЛЬНОГО ЗДОРОВЬЯ СТУДЕНТОВ В УСЛОВИЯХ ОБУЧЕНИЯВ статье представлена динамика развития составляющих индивидуального здоровья студентов I и

IV курсов педагогического университета в условиях обучения. Описано функциональное состояние студентовпо всем составляющим индивидуального здоровья: физическая, психическая, социальная, личностная, духовная,репродуктивная, интеллектуальная.

Ключевые слова: здоровье, адаптация, первокурсник, составляющие здоровья, функциональноесостояние.

Liana Burchak, Ph. D.(Pedagogy), Associate Professor of the Biology and Basics of Agriculture DepartmentSvitlana Tarasenko, Master Student

Hlukhyv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University

AN EVALUATION OF INDIVIDUAL HEALTH OF STUDENTSIN THE CONDITIONS OF STUDYING

The article presents the dynamics of the individual components of health of students the first and fourth coursesof the Pedagogical University in terms of training. The authors describe the functional status of students according toall components of individual health: physical, mental, social, personal, spiritual, reproductive,and intellectual.

Keywords: health, an adaptation, a freshman, the components of health, the functional status.

© Л. Бурчак, С. Тарасенко, 2017

ОЦІНКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ В УМОВАХ НАВЧАННЯ

111 Молодь і ринок №2 (145), 2017

дискусійним все ще залишається проблемавивчення складових індивідуального здоров’ястудентів в умовах навчання у виші.

Формулювання цілей статті. Визначитисутність складових індивідуального здоров’я тапоказати динаміку їх розвитку у студентів І та ІVкурсів педагогічного університету в умовахнавчання.

Виклад основного матеріалу дослідження.Феномен здоров’я в силу своєї універсальностівиступає предметом дослідження медиків,соціологів, філософів, педагогів, економістів.

Так, Д. Венедиктов зазначає, що здоров’я –це динамічна рівновага організму з навколишнімсередовищем (природнім і соціальним), при якомувсі закладені в біологічній і соціальній сутностілюдини фізичні, духовні та інші здібностівиявляються найбільш повно і гармонійно, всіжиттєво важливі підсистеми людського організмуфункціонують з максимально можливоюінтенсивністю, загальний стан цих функційпідтримується на рівні, а також швидкістю іадекватністю пристосовності (адаптації) до безупинномінливих умов зовнішнього середовища [1].

Здоров’я, на думку Е. Булича та І. Муравова,це динамічний стан найбільшого фізичного іпсихоемоційного благополуччя, в основі якоголежить гармонійне співвідношення взаємопов’язанихфункцій та структур, що забезпечуються високименергетичним рівнем організму за найменшу цінуадаптації його до умов життєдіяльності [2].

Індивідуальне здоров’я розглядаєтьсянауковцями (В. Гаврилюк, О. Гречишкіна,А. Міненок, С. Страшко та ін.) як генетично йекологічно визначений потенціал життєвої енергії,що забезпечує тривале виживання й соціальнуактивність людини в різних умовах життя ітрудової діяльності [5].

Аналіз науковометодичної літературидозволив виокремити такі складові індивідуальногоздоров’я: фізична (функціонування організму,ступінь виснаженості його функціональнихсистем, узгодженість в роботі, станантропометричних даних, адаптаційнопристосувальні можливості, норми адаптації);інтелектуальна (можливість засвоюватиінформацію, користуватися нею, поширюватинеобхідні уміння щодо здобуття знань зрізноманітних джерел і вміння користуватися нимина благо свого організму); психічна (розуміннялюдиною своїх почуттів і вмінням їх виражати);соціальна (усвідомлення людиною самої себе якособистості з урахуванням статі і взаємодії усучасному суспільстві); особистісна (усвідомленняі розуміння того, як розвивається наше “Я”, чого

намагаємося досягти, що кожний розуміє підуспіхом); репродуктивна (залежить відрепродуктивного потенціалу людини, сумісностіпартнерів, статевої культури, розуміння феноменучоловіка та жінки, вмілого регулюваннядітородіння); духовна (відбиває суть життя,забезпечує цілісність особистості і дає можливістьзрозуміти інші аспекти здоров’я, і на основі цихзнань реалізовувати принципи здорового способужиття) [4, 60].

Виходячи з вищесказаного, нами булопроведено діагностику індивідуального здоров’ястудентів факультету природничої і фізикоматематичної освіти Глухівського національногопедагогічного університету імені ОлександраДовженка (50 респондентів, студенти І і IV курсівнавчання). Їм було запропоновано пройти декількатестувань, результати яких дозволили виявитидинаміку розвитку складових індивідуальногоздоров’я студентів в умовах навчання. Намивраховано всі складові здоров’я: фізична, психічна,соціальна, особистісна, духовна, репродуктивна,інтелектуальна.

Так, з метою дослідження психічної тафізичної складових індивідуального здоров’ястудентів в умовах навчання, нами було проведеноГессенівське психосоматичне опитування, щодозволило оцінити інтенсивність емоційнозабарвлених скарг студентів з приводу фізичногосамопочуття, що є наслідком появи втоми іперевтоми. Дане опитування проводилось увигляді анкети, в якій було наведено 24 симптоми,що можуть відчувати студенти в умовахнавчання.

Результати психосоматичного опитуванняпершокурсників представлено на рис. 1.

З діаграми видно, що студенти І курсускаржаться здебільшого на виснаження в умовахнавчання, тобто мають знижені показникижиттєвих сил, потребують допомоги, а це в своючергу, свідчить про низький рівень адаптації.

Результати психосоматичного опитуваннястудентів IV курсу представлено на рис. 2.

Отримані результати показують нам, щостаршокурсники скаржаться більше на болі врізних частинах тіла і менше на виснаження, щов порівнянні з першокурсниками свідчить пропокращення. Але виникає потреба у переглядіумов навчання в зв’язку з погіршенням станутравної та серцевосудинної системи.

Для додаткового вивчення фізичної складовоїіндивідуального здоров’я студентів, намипроведено дослідження за такими показниками:вимірювання тиску, кількості дихальних рухів (вумовах спокою та після фізичних навантажень).


112

Результати даного дослідження показали, щоартеріальний тиск респондентів варіює від 100/60 до 148/79 мм.рт.ст. у стані спокою, але під часфізичного навантаження ці показникипідвищуються до 164/84 мм.рт.ст., що свідчитьпро певні відхилення в роботі серцевосудинноїсистеми. Лише 12 першокурсників (30%) та 8старшокурсників (18%), мають незначні змінипоказників, що характеризує достатню фізичнупідготовку.

Щодо показників дихальних рухів студентів Ікурсу, то в стані спокою 5 студентів маютьвідхилення від норми кількості дихальних циклів.У той же час у студентів IV курсу відхилень віднорми не було (норма від 15 до 20 циклів за 1хвилину) [3, 39]. Після фізичного навантаженнятільки у 7 (17,5%) першокурсників були відхиленнявід норми за показниками дихальних рухів. У своючергу в старшокурсників лише 3 студента (8%)мали відхилення від норми.

Можемо констатувати, що значна частинапершокурсників має скарги на самопочуття тазміни у фізіологічних функціях організму, якіпосилюються під час фізичного навантаження. Цепояснюється тим, що студенти першого курсу, якфізично так і психологічно, непідготовлені та недосить пристосовані до умов навчальногопроцесу. Зміна клімату, звичайних умовпроживання, тривалість пар, стреси та харчуваннянегативно впливають на стан їхньогоіндивідуального здоров’я. Студенти IV курсу немають значних скарг у стані здоров’я під часфізичного навантаження, що показує їхпристосованість до умов навчального процесу тасередовища перебування.

Для визначення репродуктивної складовоїздоров’я студентів нами проведено анкетування“Моє репродуктивне здоров’я”, яке показало намепізодичну обізнаність студентів І курсу щодорепродуктивного здоров’я. У цілому, вони

Рис. 1. Результати Гессенівського психосоматичного опитування студентів І курсу

Рис. 2. Результати Гессенівського психосоматичного опитування студентів ІV курсу



113 Молодь і ринок №2 (145), 2017

розуміють поняття статевих інфекцій, механізмиїх передачі та можливі контрацептиви. Але жоденз них ще повністю не розуміє, які можуть бутинаслідки від ранніх статевих стосунків та абортів,як створити сім’ю на взаємному коханні, значенняродини тощо.

Старшокурсники розуміють проблемустатевих інфекцій, шляхи їх передачі,профілактичні методи попередження виникнення.Окрім того, вони впевнено йдуть до мети та чіткоусвідомлюють необхідність збереження тазміцнення здоров’я як важливої складовоїуспішного дорослого життя, формуваннявідповідального ставлення та мотивації дозбереження сімейних цінностей, закладання основвідповідального батьківства.

Тест “Чи знаєте ви себе?” дозволив визначитирозвиток мотивації самопізнання, формуванняінтересу до вивчення своєї особистості в ігровійформі владних уявлень про себе, що краще брозкрило соціальну, особистісну складову здоров’япершокурсника.

Результати тесту показали, що студенти IVкурсу визначають себе як особистість усуспільстві, якій відведена певна роль;передбачають усвідомлення і розуміння того, якрозвивається власне “Я”, знають свою ціль тавважають успіхом свої наукові досягнення.Студенти першокурсники намагаються досягтипевних цілей, але повністю не розуміють, що такеуспіх. Однак, кожен студент реалізується посвоєму, і спосіб самореалізації залежить відцінностей і мотивів для себе й суспільства.

Діагностику інтелектуальної складовоїздоров’я студентів було спрямовано на вивченнярівня короткочасної слухової та зорової пам’яті,уваги (тест П’єронаРузера) та визначення рівнярозвитку аналітичності індуктивного мислення вумовах обмеженого часу.

Результати діагностичного дослідженняінтелектуальної складової здоров’я І та ІV курсівпредставлено на рис. 3.

З діаграми видно, що студенти першого курсув умовах навчання відчувають певнийдискомфорт, мають знижені показникикороткочасної пам’яті, уваги, аналітичностімислення. Причина цього нам вбачається у змінахзвичних умов, якто тривалість пар, змістунавчального матеріалу, збільшення самостійноїроботи, зміна звичайного повсякденного режимудня. На відміну від І курсу, старшокурсники вжепризвичаїлись до тривалості проведених пар,об’єму навчального матеріалу, протягом навчанняпокращили свої знання, чим зменшили затрати напідготовку, адаптувалися до умов вишу.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок. У зв’язку з цим, нами запропонованірекомендації щодо покращення складовихіндивідуального здоров’я студентів І курсу та дляпідтримки здоров’я студентів ІV курсу. Вважаємо,що дотримання розроблених нами рекомендаційзабезпечить покращення процесу адаптаціїстудентів до умов навчання, сприятимепідвищенню показників здоров’я та позитивновплине на подальшу професійну діяльність якстудентів, так і майбутнього покоління нашої країни.


Рис. 3. Результати діагностичного дослідження інтелектуальної складової здоров’я

студентів І та ІV курсів

114

Перспективи подальшого дослідженнявбачаються нам у вивченні динаміки розвиткускладових індивідуального здоров’я студентів усіхкурсів навчання.

1. Бенедиктов Д.Д. Социологический подход кизучению здоровья / Д.Д. Бенедиктов. – Москва“Астрель”, 1979. – 93 с.

2. Булич Е.Г. Валеологія: Теоретичні основивалеології: [Навч. посібн. для студ. вищ. пед. навч.закл.] / Е Г. Булич, І.В. Муравов. – К.: 13МН, 1997. –224 с.

3. Бурчак Л.В. Фізіологія людини і тварин:

Навчально-методичний посібник / Л.В. Бурчак. – Суми:Видавництво “Ярославна”, 2014. – 172 с.

4. Рачкова С.О. Система роботи школи щодоформування навичок здорового способу життя:методичний посібник / С.О. Рачкова, А.М. Кушнірчук.– Хмельницький, 2012. – С. 60.

5. Соціально-просвітницькі тренінги з формуваннямотивації до здорового способу життя тапрофілактики ВІЛ/СНІДу: [навчально-методичнийпосібник для викладачів валеології, основ медичних знаньта безпеки життєдіяльності, вчителів основ здоров’я,студентів вищих педагогічних навчальних закладів] /[С.В. Страшко, Л.А. Животовська, О.Д. Гречишкіна, та

ін.]. – К.: Освіта України, 2006. – 260 с.


Постановка проблеми. Ювілейний2016 рік для “велета розуму і духу”Івана Франка (160річчя від дня

народження поета і 100річчя його відходу увічність) став доброю спонукою і для митців упоповненні музичної, художньої (образотворчої),літературознавчої, перекладацької франкіаниновими шедеврами. Коштовним доробком сталовидання хорових і вокальних композицій на віршіІвана Франка видатної композиторки сучасностіБогдани Фільц.

Ще від кінця ХІХ ст. поетичні та прозові твори

І. Франка проникали у творчість українськихкомпозиторів. Найчисленнішими і найпопулярнішимиє, звичайно, камерновокальні композиції, де зв’язокмузики зі словом поета є найтіснішим. Жанроверозмаїття музичної франкіани налічує й чималохорових творів на вірші Каменяра.

“Зрозуміло, що для українських, а особливо,галицьких музикантів поезія І. Франка, хочазагалом і визнана менше музикальною, аніжШевченкова, мала неперехідне значення. Вінзначно рідше вдавався до типових пісенних рим,суто фольклорних образів і уявлень, натомість

УДК 78.071.2(477)

Олександра Німилович, доцент кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СЛОВО ІВАНА ФРАНКА В МУЗИЧНОМУ ТРАКТУВАННІ БОГДАНИ ФІЛЬЦСтаття подає історію створення та музично естетичний аналіз хорових творів і солоспівів Богдани

Фільц на слова Івана Франка задля їхнього творчого використання в процесі музичного виховання молоді.Ключові слова: Іван Франко, Богдана Фільц, поезія, музика, хоровий концерт, романс, співак,

педагогічний і концертний репертуар.Літ. 15.

Александра Нимилович, доцент кафедры музыковедения и фортепианоДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СЛОВО ИВАНА ФРАНКО В МУЗЫКАЛЬНОЙ ТРАКТОВКЕ БОГДАНЫ ФИЛЬЦВ статье представлены история создания и музыкально-эстетический анализ хоровых произведений

и романсов Богданы Фильц на слова Ивана Франко для их творческого использования в процессе музыкальноговоспитания молодежи.

Ключевые слова: Иван Франко, Богдана Фильц, поэзия, музыка, хоровой концерт, романс, певец,концертный репертуар.

Oleksandra Nimylovych, Assosiate Professor of the Musicology and Piano DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE WORD OF IVAN FRANKO IN THE MUSICAL INTERPRETATION BY BOHDANA FILTSThe article presents the story of creation and the musical-aesthetic analysis of choral works and romances by Bohdana

Filts on lyrics by Ivan Franko with the aim of their creative using in the course of the musical education of young people.Keywords: Ivan Franko, Bohdana Filts, poetry, music, choral concert, a romance, a singer, the concert repertoire.

© О. Німилович, 2017

СЛОВО ІВАНА ФРАНКА В МУЗИЧНОМУ ТРАКТУВАННІ БОГДАНИ ФІЛЬ

115 Молодь і ринок №2 (145), 2017

перевтілював пекучі проблеми українськоїнаціональної історії крізь призму універсальних –біблійних (“Мойсей”), східних та давньогрецьких(притчі з циклу “Мій Ізмарагд”), узагальненофілософських (“Каменярі”, “Наймит”) – сюжетіві тем. Його неперевершена наукова ерудиція,складна система поетичного виразу вимагала івід композиторів, які торкались лірики тафілософської поезії І. Франка, переважно пошукунових, складніших засобів інтонаційного вислову.Її багатозначність і поєднання пісенності –декламаційності – ораторської патетики – живоїрозмовної мови інспірували багатогранні звуковіінтерпретації протягом понад сторіччя” [6, 383] –влучно зазначає доктор мистецтвознавстваЛюбов Кияновська.

Іван Франко – видатний поет, письменник,науковецьдослідник, фольклорист, критикпубліцист упродовж свого життя проніс також іглибоку любов до музики, до народногомистецтва. Володіючи неабияким музичнимобдаруванням він став і “авторитетним знавцеммузичного мистецтва” [4, 5]. Народна пісня булавеликим замилуванням поета, його натхненням,розрадою і вартісним матеріалом для науковихдосліджень, тим образом животворного джерела(криниці), що кріпить дух українського народу:Криниця та з живою, чистою водою – / Тотворчий дух народу, а хоч в сум повитий, / Співадо серця серцем, мовою живою. / Як початоккриниці нам на все закритий, / Так пісня та зджерел таємних ллєсь сльозою, / Щоб серце нашечистим жаром запалити! (“Народна пісня”, ізциклу “Вольні сонети”) [14, 142].

Аналіз основних досліджень і публікацій.Мелодика слова Франкової поезії здавназахоплювала видатних майстрів мистецтва звуків,серед яких: В. Матюк, О. Нижанківський,М. Лисенко, Д. Січинський, К. Стеценко, Я. Степовий,С. Людкевич, В. Барвінський, Я. Ярославенко,Б. Кудрик, Н. Нижанківський, О. Годзяцький,Я. Лопатинський, А. Рудницький, М. Вериківський,А. КосАнатольський, Ю. Мейтус, Ф. Надененко,А. Штогаренко, Д. Задор, В. Кирейко, М. Колесса,Б. Лятошинський, М. Скорик, Л. Дичко, Г. Гаврилець,М. Халітова, В. Камінський та багато інших.Музична франкіана здавна впадала в окодослідників, музикознавців. Так ще 1941 року уЛьвові з’явилася малознана нотографія музичнихтворів до слів Івана Франка (друковані і рукописнітвори), яку уклав Ярослав Ярославенко [15], а додруку впорядкував Я. Горак. Згодом побачилосвіт нотографічне видання О. Осадці “ТворчістьІвана Франка в музиці” (2007) [10].

Цікавою видається і збірка висловлювань

самого поета про музичне мистецтво і народнупісню в упорядкуванні Т. Коноварт [5]. Вагомідослідження, присвячені сторінкам життя ітворчості Івана Франка, його діяльності на нивістановлення і розвитку української музичноїкультури, втіленню творів Каменяра в музиціавторства доктора мистецтвознавства М. Загайкевичпобачили світ у 1958 і 1986 роках [3; 4]. Окремимаспектам музичнодослідницької сфери удіяльності поета присвятили свої статті відомімузикознавці С. Людкевич, М. Возняк, В. Витвицький,Я. Яросевич, Я. Якуб’як, Б. Фільц, Л. Кияновська,Ю. Ясиновський, І. Довгалюк та ін.

Мета статті полягає у розкритті історіїстворення хорових творів і солоспівів Богдани Фільцна слова Івана Франка, поданні їхнього музичноестетичного аналізу задля творчого використанняв процесі музичного виховання молоді.

Виклад основного матеріалу. Поезія ІванаФранка займає чільне місце у творчому доробкуБогдани Фільц. Заслужена діячка мистецтвУкраїни, кандидат мистецтвознавства, докторфілософії мистецтва, лауреат Премій ім. М. Лисенка,В. Косенка і “Київ” ім. А. Веделя, лауреатВсеукраїнського конкурсу композиторів “Духовніпсалми”, кавалер ордена Святої ВеликомучениціВарвари, член Національної спілки композиторівУкраїни – постать, яка плідно трудиться на нивіукраїнської музичної культури і музикології.

Народилася Б. Фільц 14 жовтня 1932 року вГаличині, в Яворові на Львівщині. Професійнумузичну освіту здобула у Львівській спеціальніймузичній десятирічці (сьогодні ім. С. Крушельницької)клас фортепіано Д. Залеської, О. Бережницької,І. Крих (1951), на історикотеоретичному (1956) ікомпозиторському (1958) факультетах Львівськоїдержавної консерваторії ім. М. Лисенка упрофесора С. Людкевича та в аспірантурі в Києві(1962) при Інституті мистецтвознавства,фольклористики та етнології ім. М.Т. РильськогоНАН України (науковий керівник – академікЛ. Ревуцький), де до 2015 року працювала напосадах молодшого, старшого і провідногонаукового співробітника.

Б. Фільц – автор понад 400 науковихдрукованих праць, в тому числі 5 монографій,зокрема “Хорові обробки українських народнихпісень” (1965), “Фортепіанна творчість В.С. Косенка”(1965), “Український радянський романс” (1970),“Художня самодіяльність на сучасному етапі” (успівавторстві, 1977), “Гармонія солоспіву” (1979),розділів в “Історії української музики” (тт. І, IV,V, II, друге видання 1989, 1992, 2004, 2009),численних статей у книгах і фахових виданнях,понад 200 статей в енциклопедіях.


116

Композиторський доробок мисткині повнитьсятворами різних музичних жанрів: симфонічного,інструментального, камерновокального тахорового. Вона є автором понад 500 творів. Середних – “Концерт для фортепіано з оркестром” (1958,видано 2010), “Верховинська рапсодія” длясимфонічного оркестру (1961), “Диптих дляскрипки і струнного оркестру” (2005), “Двадуховні хорали” для струнного квартету (2004)”,“Largo lamentoso”, присвячене Скнилівськійтрагедії для двох фортепіано (2004), опера длядітей “Лісова школа” (2012), “Реквієм пам’ятіГероїв Небесної сотні” (2014), п’єси дляфортепіано, скрипки, гобоя, флейти, бандури,ксилофона та ін. інструментів, солоспіви, хоровамузика, духовні твори, обробки народних пісень.Опубліковано 32 авторські збірники, серед яких12 – пісні і хори для дітей: “Від льоду до льоду”(1965), “Смерічка” (1973), “Любимо землю свою”(1977), “Ладоньки” (1982), “Хорові акварелі”(1982), “Від зими до зими” (1983), “Веснянийдзвін” (1987), “Жива криниця” (1998), “Світетихий” (2000), “Сонце в жменьці” (2000), “Золотевесельце” (2007), “Зацвіла в долині” (2007),“Духовні хорові твори” (2005), Хорові кантати:“Любіть Україну”, “Юнакові”, “Пори року” (2012),Хорові твори на слова Тараса Шевченка (2014), атакож “Дві п’єси для скрипки і фортепіано” (2004)і твори для фортепіано: “Три п’єси на темилемківських народних пісень” (1960),“Закарпатські новелети” (1966, 2010), “Концертдля фортепіано з оркестром (клавір)” (2010),“Твори для фортепіано” (1984), “Фортепіанніцикли” (2002), “Фортепіанні твори для дітей”(2011), “Музичні фрески” (2015), цикли солоспівівна вірші О. Олеся “Срібні струни” (1999), Т. Шевченка“Наша дума, наша пісня...” (2004), Т. СавчинськоїЛатик “Солоспіви” (2007), Л. Костенко “Калинаміряє коралі” (2014) і “Золота колиска” (2016),одноголосі та двоголосі твори для дитячих хоровихколективів “В твоїй душі багатство”(2016),багатоголосі твори для дитячих хоровихколективів “Натхненна музикою і поезією” (2016).Крім цього Б. Фільц упорядковано і видано збіркухорових творів та вокальних ансамблів для дітейстаршого шкільного віку “Земле моя” на віршіІ. Франка (1985), а також збірку “В чарахкохання” (українські народні пісні про кохання(1998).

Композиції Богдани Фільц широко виконуютьсяв Україні та звучать на концертній естраді поза їїмежами – в Канаді, США, Південній Африці,Німеччині, Франції, Австрії, Великій Британії,Фінляндії, Данії, Бельгії, Нідерландах, Італії,Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Латвії, Литві,

Естонії, Білорусі, Росії та ін., увійшли до багатьохзбірників, виданих як в Україні, так і за кордоном(США, Канада, Південна Африка (Unisa: PianoExamination Album. – University of South Africa,2016). Вони широко залучаються до програмрізноманітних Всеукраїнських і Міжнароднихконкурсів і фестивалів (фортепіанних, хорових,вокальних).

У своєму творчому доробку поряд із поезіямиТ. Шевченка, Л. Українки, О. Олеся, В. Сосюри,П. Тичини, Л. Костенко, Богдана Фільц доволічасто звертається до майстерного і філософськоглибокого слова Івана Франка.

Творчість Івана Франка була відома для Б. Фільцз раннього дитинства, як також і знайомство збагатьма членами родини поета, зокрема, зі синомПетром Франком – педагогом, письменником,вченим, співзасновником “Пласту”, учасникомвизвольних змагань, який у 1936 – 39 рр. працюваву яворівській гімназії на запрошення батькакомпозиторки, сподвижника музейної справи,адвоката і громадського діяча Михайла Фільца.До того ж, П. Франко викладав “руханку” (заняттяз фізичної культури) в яворівській гімназії, денавчалась старша сестра Б. Фільц Іванні ізаймався з дітьми вдома, навчаючи їх англійськоїмови. Ця наука глибоко закарбувалася у пам’яті.Мисткиня й сьогодні виголошує поетичні рядки ікоротенькі оповідання англійською, які вивчила підопікою Петра Франка. Згодом, перебуваючи узасланні в Казахстані мати Ярослава ФільцРудницька (засновниця, разом із своїм чоловіком,яворівської філії Вищого музичного інституту ім.М. Лисенка у Львові, педагог, піаністка, померлав засланні) зверталася листовно до П. Франка задопомогою у справі порятунку дітей, можливостіїхнього переводу до рідні, та все марно, адже у1941 році П. Франка вбили у Києві (ще донедавнавважалося, що він загинув при невизначенихобставинах). Повернувшись до Львова іпроживаючи в сестри матері Ганни Рудницької,три сестри Фільц – Христина, Іванна і Богдана,незважаючи на складні обставини, поставилиперед собою мету – отримати добру освіту,працювали над собою, займались улюбленоюсправою – музикою. А вдосконалювали своюмайстерність у грі на музичних інструментах(Іванна – скрипка, Богдана – фортепіано) діти утети, знаменитої художниці Ярослави Музики, якамешкала у Львові в будинку НТШ у Львові навул. В. Винниченка № 26 (колишня Радянська),де свого часу працював Іван Франко. Розповідіпро поета, атмосфера будинку запам’яталися зюнацьких років. Знайомство з внучками І. Франка– Вірою (донька Петра Франка, вчилася в гімназії



117 Молодь і ринок №2 (145), 2017

з приятелькою Б. Фільц, доктороммистецтвознавства М. Загайкевич) і Зеновією(донька Тараса Франка, працювала в Інститутімовознавства ім. О. Потебні), з якою разомспівали в академічному хорі, згодом працювалипоруч у Києві на вул. М. Грушевського, 4, правда,у різних інститутах також сформувало укомпозиторки чимало вражень і спогадів прородину поета.

Близько десяти років тому, Б. Фільц працюваланад спогадами про свого педагога, а згодом колегуу Львівській спеціальній музичній школідесятирічці (1956 – 58) Марію Білинську –музикознавця, художника, “шляхетну, доброзичливуі високо ерудовану жінку”, яка допомагала такождолати труднощі перших кроків у педагогічнійдіяльності Б. Фільц. Для виховання своїх учнів упатріотичному дусі, дбаючи про їхній всебічнийрозвиток, педагог часто організовувала разом зісвоїми колегамиоднодумцями спільні “виїзди напрогульки в Карпати” – на Довбушеві скелі вБубнищі, мальовничими місцями, пов’язаними зжиттям і творчістю Івана Франка та ін.Долучалась з величезним задоволенням до такихмандрівок і молода викладачка Богдана Фільц.Відтворюючи поїздку в рідне село поета –Нагуєвичі, поблизу Дрогобича, у своїх спогадахмисткиня проводить паралелі й зі своєютворчістю: “Досі згадую дбайливо огородженушанувальниками поета лавочку під старезнимфранківським дубом, де у затишку свого зеленогодруга він любив працювати, принишклих учнів, вуяві яких під враженням цих розповідей, мабутьтак само, як і в мене, виринала натхненна постатьмолодого поета, славетного світоча нашоїлітератури і культури. Дивно, але зовсім недавно,перевіряючи правильність комп’ютерного наборунот моїх нових романсів, написаних в цьому роцідо 150річчя від дня народження І. Франка, менепросто вразили рядки з його вірша “Привіт тобі,мій друже вірний, гаю”, а саме: “Під скрипмогутніх конарів дубових складались першії моїпісні”. Вони неначе перенесли мене у ті далекідні, перед очима чітко постала як жива картинанашого тодішнього зібрання, навіть звідтворенням відповідно пережитих емоцій танастроїв. Мимоволі на думку прийшли словаЛевка Ревуцького про процес музичної творчостіі про те, що він часто є інтуїтивним, коли в пам’ятікомпозитора виринають тисячі ниточок, щопов’язують його з давно пережитими емоціями іжиттєвими колізіями” [13, 93 – 94].

Треба сказати, що ще 1985 року до 120річногоювілею поета Богдана Фільц відгукнуласяупорядкуванням цікавої збірки хорових творів та

вокальних ансамблів для дітей старшогошкільного віку “Земле моя” на вірші І. Франка.До неї ввійшли композиції М. Лисенка, Я. Ярославенка,М. Вериківського, А. КосАнатольського, А. Мухи,Б. Фільц, окремі з яких є хоровимиперекладеннями солоспівів та хорових творів,здійснені Б. Фільц для дитячого хору, щоб кращерозкрити образне багатство поезії І. Франка тавиховувати на цих високохудожніх зразкахталановиту молодь. Про цей збірник і працю надним авторкаупорядник змістовно написала увступній статті “Втілене в пісні слово Франка”.Тут, на превелике здивування, Богдані Фільцвдалося опублікувати композицію Я. Ярославенка“В дорогу” до слів І. Франка “Сонце по небу колує”,відому від часу її написання в 1913 році як“Пластовий марш” і опубліковану видавництвом“Торбан” у 1913 і 1926 рр. [7, 23]

Серед перекладень Б. Фільц для дитячогохору: солоспів М. Лисенка “Безмежнеє поле” твір,сповнений драматизму й героїки; згадуваний вжепластовий марш “В дорогу!” і хорова ліричнопейзажна мініатюра “Місяцюкнязю” (1912)Я. Ярославенка; наснажений хоровий твірМ. Вериківського “Гримить!”. Подано також іоригінальні композиції Б. Фільц на вірші І. Франка– “Земле, моя всеплодющая мати”, “Червонакалино, чого в лузі гнешся?”, “Надійшла веснапрекрасна” (вперше опублікований у 1985 році[12]), обробка народної пісні “Мій раю зелений”на слова Івана Франка, а також твір “Ой ти,дубочку кучерявий”, написаний 1956 року для тріосестер Байко (Даниїли, Марії, Ніни) на словаКаменяра, який постійно звучав у концертнихпрограмах видатних співачок у супроводі відомоїпіаністки Ярослави Матюхи. Вперше композиціявийшла друком у Львові [11] в 1959 році.

У Франковому ювілейному 2016 році з’явиласьнизка нових хорових творів Богдани Фільц на віршіпоета: Хоровий концерт для мішаного хору“Шукай краси, добра шукай!” у трьох частинах(“Кожна пісня моя – віку мого день”, “Земле моя,всеплодющая мати”, “Шукай краси, добрашукай!”) і цикл “Озвучені строфи” (“Книги –морська глибина”, “Мужню силу хоч похилегоре”, “Обрубане дерево знов зеленіє”).

Упродовж чотирьох століть існування жанрухорового концерту його важливою ознакоюзавжди було органічне поєднання новітніхдосягнень композиторської техніки з глибинниминаціональними рисами традиційного українськогохорового співу [9]. У творчості сучаснихкомпозиторів традиції хорового концертувиявляються у доробку Л. Дичко, Г. Гаврилець,В. Зубицького, М. Скорика, Є. Станковича, В. Степурка,


118

Б. Фільц, О. Козаренка, В. Рунчака, І. Щербаковатощо. В усіх цих творах зберігається орієнтаціяна давню культурну традицію на сучасній образнодраматургічній, інтонаційній основі.

Хоровий концерт Б. Фільц “Шукай краси, добрашукай!” для мішаного хору, кожна з частин цьогоциклу об’єднана філософською концепцією “духународу” і має стійку функцію.

Перша частина – розгорнена поема на віршІ. Франка “Кожна пісня моя – віку мого день”,який розкриває ставлення поета до своєїтворчості. На тверде переконання Франка, поезіяпісня повинна випливати з життя українськогонароду, відображати його сподівання і мрії – “Впісні те лиш живе, що життя дало”. А оскількипоет був борцем, то й творчістьпісню він вважавсвоєю зброєю: ”Кожна пісня моя – віку могодень, / Протерпів її я – не зложив лишень”.

Поетичні прийоми на кшталт переходу відоповіді до пісні, чи до окремих реплік і знову дорозповіді, драматизують вірш. Власне,розгортання першої частини хорового концертуяскраво підкреслює ці особливості поезії Франка.Твір складається з окремих, тісно пов’язаних міжсобою, розділів. Музика випромінює і світлу лірику,і сум, мужність і енергійність, гнів і наснаженість.Композиція загалом дихає пісенністю, проте скрізьвідчуваються тонко інтерпретовані риси ліричноїпісні і маршу, багатоголосної хорової пісні іпрозового драматичного діалогу. Саме варіантнийпринцип музичного розвитку, який пронизує весьтвір, додає йому монолітності і свідчить про опоруна народнопісенні джерела.

“Земле моя, всеплодющая мати” – друга,мініатюрна у порівнянні, частина хоровогоконцерту несе в собі життєствердний імпульс,закодований у зверненні поета до матеріземлі, уякої він просить великої теплоти, що очищаєпочуття і викликає до людей “безграничную,чисту” любов: “Земле моя, всеплодющая мати, /Сили, що в твоїй живе глибині, / Краплю, щоб вбою сильніше стояти, / Дай і мені! / Дай теплоти,що розширює груди, / Чистить чуття і відновлюєкров, / Що до людей безграничную будить / Чистулюбов!”.

За емоційністю та художніми засобами вірш“Земля моя, всеплодющая мати” – це одна зпоетичних вершин І. Франка. Музика Б. Фільц –урочиста, насичена висхідними квартоквінтовимистрибками, маршовістю, пунктирністю ритму,наголошенням важливих поетичних зворотів,мажорною палітрою барв, що підсилюютьзвучання поетової “осанни” рідній землі й творцевівсього на землі.

Третя частина хорового концерту написана на

вірші “Шукай краси, добра шукай!”, який ставносієм назви і хорового концерту, й усієї збіркизагалом. Всеохопна поезія у стислій формі міститьглибокий філософськоетичний та естетичнийзміст, в центрі якого є стійкість і піднесеність духу,пошук добра у своїй душі, духовне і матеріальнежиття героя, пов’язане з рідною землею інародом, релігією, вірою і традиціями. Все цезнаменито втілено у музиці Б. Фільц. Чудовамелодика, діалог між голосами наче розмовагероя зі самим собою, закличність, ліризм ігармонічне розмаїття притаманні цій частині творув обох варіантах, адже композиторка здійснилаще оригінальну композицію у викладі для жіночого(дитячого) хору. Тут Б. Фільц виявила себевеликим майстром у зображенні переходів відмислення до співу з усім широким діапазономнюансів (поєднанні лаконічних монологів, інтонаційречитативного і пісенного характеру). Отожоб’єднавчою думкою хорового концерту Б. Фільцслужить відтворення соборного духу українськогонароду, що черпає сили від рідної землі й традицій.

Цикл “Озвучені строфи” написанийкомпозиторкою у двох варіантах – для мішаногоі жіночого (дитячого) хорів. Це три хоровімініатюриперлини, які вирізняються чіткістю,лаконічністю і літературномузичною красою.Композиторка обрала строфи (№ 2, 3, 19) зі збіркиІ. Франка “Мій ізмарагд”, не випадково такназвану поетом, адже у староруській літературі“Ізмарагдами” називалися збірки статей і притчморального характеру, написані за мотивамистародавніх легенд і повчань, в яких читачзнаходив відповідь на ті чи інші питанняповсякденного життя. Це строфи: “Книги –морська глибина” про цінність книг, як джереламудрості і виховання, зцілення душі і живильноїріки Всесвіту; “Мужню силу хоч похилить горе”– заклик до мужності та стійкості у подоланніжиттєвих труднощів – так як полум’я свічки ніхтоне примусить горіти вниз, так і людина повиннабути незламною; “Обрубане дерево знов зеленіє”– порівняння надії з життєдайністю дерева, якзаклик не втрачати надію всупереч гонитві і биттюдолі. Всі ці теми особливо суголосні сьогоднішнімреаліям нашого життя.

Про солоспіви, написані ще на початкутворчого шляху композиторки, доктормистецтвознавства М. Загайкевич у своємудослідженні зазначила: “У романсах, які написалана слова І. Франка Богдана Фільц, – “Я не тебелюблю”, “Твої очі як те море” – на перший планвиступає високий ліризм і поетична настроєністьмузичного вислову, ніжність, витонченістьпочуттів. А все це, безперечно, належить до



119 Молодь і ринок №2 (145), 2017

найцінніших властивостей творчого стилюкомпозитора [4, 128]. Власне ці два солоспівиБ. Фільц увійшли до платівки “Пісні Франковогокраю. Співає Марія Байко” (С3020315002Д0315), яка вийшла 1983 року.

Серед солоспівів – твори написані наприкінці1950х років – ліричні “Я не тебе люблю” (1956),“Твої очі як те море” (1960) з присвятою славетнійукраїнській співачці Соломії Крушельницькій,пристрасний романс “Так, ти одна моя правдиваялюбов” (1958), а також композиції для тенора,створені до 150річного ювілею поета у 2006 році– “Привіт тобі, мій друже, вірний гаю”, “ВПеремишлі, де Сян пливе”, “Хвилі щастязолотого”, “Зелений явір” з присвятою подрузікомпозиторки, відомій дослідниці, докторумистецтвознавства св. п. Марії Загайкевич (цейсолоспів з лемківським колоритом здійснений увикладі для тенора і баритона, а також у перекладідля мішаного і жіночого (дитячого) хору).

Як зазначає музикознавець Яким Горак уберезні 2006 року Богдана Фільц передала длямузею Івана Франка у Львові “два нових солоспівидо Франкових текстів – “В Перемишлі, де Сянпливе” (датований 5 березня 2006 р.), та “Привіттобі, мій друже вірний гаю” (датований 10 березня2006 р.). Ксерокопію рукопису цих творівкомпозиторка подарувала музеєві, додавшидарчий напис: “Для львівського літературномеморіального музею І. Франка. Б. Фільц. Київ,11.04.2006 р.”. Ці два солоспіви були впершевиконані співачкою Наталією Якимець таконцертмейстером Оксаною Бассою на концертісолоспівів на вірші Івана Франка, який відбувся врамках “Тижня пам’яті Івана Франка” у Львові 1червня 2006 р.” [2, 611]. У грудні цього ж рокусолоспіви Б. Фільц на вірші І. Франка прозвучалиу Самборі на Львівщині в програмі авторськогоконцерту композиторки, організованомутовариством “Просвіта” і присвяченому 150річчю Каменяра: “Зелений явір” (Я. Надуличний,концертмейстер І. Терлак), “Хвилі щастязолотого” (Т. Стоянська, концертмейстер І. Терлак),“Привіт тобі, мій друже вірний гаю” і “ВПеремишлі, де Сян пливе” у виконанні І. Хая(концертмейстер Л. Мигалик) [8, 101; 105].

Висновки. “Будучи здібним, кваліфікованимтеоретиком музики, вона (Богдана Фільц – О. Н.)ніколи не обтяжує творчість самоцільниммудруванням, нарочитим маневруваннямтехнічними засобами. Засоби підпорядкованімузичній інтуїції, що не підводить композиторку,дозволяють їй бути правдивою, безпосередньою,“говорити” щиро й переконливо. Особливезначення ці риси мають для жанрів, до яких

мисткиня звертається найчастіше – до пісень,романсів, до хорових композицій для дітей, щопотребують особливого відчуття живої інтонації,“тембрової евфоніки”. Вроджений мелодичнийдар робить її вокальні твори виразними, легкимидля запам’ятовування. Мелодійністю відзначаєтьсяй музична тканина акомпанементу з частовикористовуваними поліфонічноімітаційнимиелементами, затриманнями, і через зміну їхфункцій в акордах вони ведуть до плавнихпереходів у близькі й дальші тональності” [1, 26],зазначає доктор мистецтвознавства Софія Грица.

Солоспіви Б. Фільц на вірші І. Франка звучатьначе на одному диханні, передаючи стандушевного болю і радісного хвилювання,закоханості і розпачу, милування красою природиі людських почуттів. Вокальна партія творівпластична, романсовоаріозного типу, гнучко плинеза словом, інтонаційно і ритмічно підкреслюючивсі нюанси франкового тексту, зберігаючисмислові цезури. Композиторка вдається донезначних змін тексту: повторюючи окремі словадля підсилення їхнього впливу на слухача. Партіяфортепіано насичена виразними підголосками,віртуозними зворотами, поліритмічнимиелементами, динамічними контрастами,несподіваними акцентами, багатошаровістюфактури, оркестровими ефектами. Ці виразовізасоби творять досконале музичне прочитанняпоезії Івана Франка.

Богдана Фільц, прагнучи якомога точнішепередати образний зміст вибраного поетичноготексту як у хорових творах, так і в солоспівах,поєднуючи музику зі словом у наскрізномурозвитку, створила високомистецькі інтерпретаціїпоезії Івана Франка, сповнені яскравимінтонаційним зв’язком із фольклором,сердечністю, патріотизмом, глибиною і щирістюй адресовані як зрілим виконавцям, так італановитій українській молоді.

1. Грица С. Рефлексії від музики та писаньпро музику Богдани Фільц / Софія Грица //Музична україністика: сучасний вимір:Збірник наукових статей на пошанузаслуженої діячки мистецтв, композиторки,кандидата мистецтвознавства Богдани Фільц/ Ред.-упор. В. Кузик. – К.: ІМФЕ ім. М. РильськогоНАН України, 2010. – Вип. 5. – С. 26.

2. Горак Я. Автографи українських музикантіву фондовій добірці Літературно-меморіальногомузею Івана Франка у Львові / Яким Горак //Художня культура. Актуальні проблеми. –2006. – Вип. 3. – С. 611.

3. Загайкевич М. Іван Франко і українська


120

музика / Марія Загайкевич. – К.: Держ. видав.образотворчого мистецтва і музичноїлітератури УРСР,1958. – 123 с.

4. Загайкевич М. Музичний світ великогоКаменяра / Марія Загайкевич. – К.: МузичнаУкраїна, 1986. – С. 5.

5. Іван Франко про музику / упорядник,автор передмови, приміток та коментарівТамара Коноварт; науковий редактор ЮрійЯсіновський. – Львів, 2006. – 118 с. [Інститутукраїнознавства ім. І. Крип’якевича НАНУкраїни, серія “Історія української музики”].

6. Кияновська Л. Музичне прочитанняпоезії Франка у вимірах сучасної естетики (наприкладі творчості львівських композиторів)/ Любов Кияновська // Україна: культурнаспадщина, національна свідомість, державність.– Вип. 21. – Львів, 2012. – С. 383.

7. Лаба В. Творець українських маршівЯрослав Ярославенко: життєвий та творчийшлях / Василь Лаба. – Львів, 2000. – С. 23.

8. Нариси з історії товариства “Просвіта”Самбірщини і околиць. Частина І / УпорядникО. Сумарук. – Дрогобич: Посвіт, 2016. –С. 101, 105.

9. Осипенко В. Структурно-семантичнийінваріант хорового концерту (на матеріалі

хорової творчості Ю. Алжнєва): дис. канд.мистецтвознавства: 17.00.03 / ВікторіяОсипенко / Харківський держ. ун-т мистецтвім. І. П. Котляревського. – Х., 2005.

10. Творчість Івана Франка в музиці [Текст]:нотографічний покажч./ Упоряд. тапередм.О.Осадці. – Л.:[ЛНБ ім.В.Стефаника],2007. – 116 с.

11. Фільц Б. Ой, ти дубочку, кучерявий насл. І. Франка // Співають сестри Байко. – Львів,1959. – С. 8 – 14.

12. Фільц Б. Надійшла весна прекрасна насл. І. Франка // Співає “Вогник”: Репертуардитячого хору. – К., 1990. – С. 29 – 35.

13. Фільц Б. Яскрава представницяукраїнської галицької інтелігенції / БогданаФільц // Подвижниця української культури.Книга на пошану Марії Білинської /Упорядники: Л. Яросевич, А. Білинський. –Львів: ЗУКЦ, 2012. – С. 93 – 94.

14. Франко І.Я. Зібрання творів у 50 томах.– К.: Наукова думка, 1976. – Т. 1. – С. 142.

15. Ярославенко Я. Нотографія музичнихтворів до слів Івана Франка (підгот. до друкувст. ст. і коментарі Я. Горак) // Українськамузика: Науковий часопис. – 2011. – Ч. 1. –С. 127.




“...Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна”.

Дмитро Луценко

український поет-пісняр

“Пісня і праця – великі дві сили! Їм я до скону бажаю служить…”

Іван Франко (“Пісня і праця”) український письменник, поет, вчений, публіцист

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не

буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” . Іван Франко

український письменник, поет, вчений, публіцист

121 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Сучасні умовиреформування правоохоронної галузі вУкраїні висувають принципово нові

вимоги до майбутніх офіцерів. Зважаючи на це,вимагає вдосконалення як сам процес навчанняу вищих навчальних закладах системи МВСзагалом, так і формування готовності курсантівдо різних видів професійної діяльності,насамперед до управлінської. Відповідно виникаєнизка суперечностей у підготовці майбутніхфахівців до професійної діяльності, а саме: між

функціями управлінської діяльності та змістом,методами і формами освітнього процесу;необхідністю інтеграції змісту фахової підготовкита дискретністю опанування теоретичнимизнаннями і практичними уміннями щодоуправлінської діяльності; між рівнем підготовкимайбутніх офіцерів і сучасними вимогамивідповідно до потреб ринку праці.

Мета статті. Подолання означенихсуперечностей, які потребують розробки івпровадження моделі формування готовності до

УДК 355.23:423.61:355.211.3 (086.48)

Руслан Троцький, начальник кафедри тактичної підготовки військ, підполковникНаціональної академії внутрішніх справ України, м. Київ

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті представлено модель формування готовності до управлінської діяльності курсантів у процесіфахової підготовки. Обґрунтовано, що модель побудована з урахуванням положень особистісноорієнтованого, системного, компетентнісного, культурологічного, діяльнісного підходів, принципівсистематичності і послідовності навчання, свідомості і активності у навчанні, науковості, поєднання різнихформ організації навчання, позитивної мотивації, відбору індивідуальної освітньої траєкторії, принципосвітньої рефлексії, випереджувального навчання. Охарактеризовано етапи реалізації моделі: ціле-мотиваційний, змістово-актуалізаційний, практико орієнтований, рефлексивно-оцінний етапи.

Ключові слова: модель, моделювання, управлінська діяльність, готовність, курсант, вищий навчальнийзаклад.

Літ. 6.

Руслан Троцкий, начальник кафедры тактической подготовки войск, подполковникНациональной академии внутренних дел Украины, г. Киев

МОДЕЛЬ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ К УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИБУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ В ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

В статье представлена модель формирования готовности к управленческой деятельности курсантовв процессе профессиональной подготовки. Обосновано, что модель построена с учетом положений личностноориентированного, системного, компетентностного, культурологического, деятельностного подходов,принципов систематичности и последовательности обучения, сознательности и активности в обучении,научности, сочетание различных форм организации обучения, положительной мотивации, отбораиндивидуальной образовательной траектории, принцип образовательной рефлексии, опережающегообучения. Охарактеризованы этапы реализации модели: мотивационный, содержательно-актуализационные,практико-ориентированный, рефлексивно-оценочный этапы.

Ключевые слова: модель, моделирование, управленческая деятельность, готовность, курсант, высшее

учебное заведение.

Ruslan Trotskiy, Head of the Tactical Training of Troops Department, Lieutenant ColonelNational Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv

THE MODEL OF FORMATION OF READINESS OF FUTURE OFFICERSTO THE MANAGEMENT ACTIVITY IN THE PROFESSIONAL TRAINING

The article presents the model of formation of readiness of students to the management activities during theirtraining. The author proves that the model is built with the provisions of the personality oriented, systematic, competence,cultural, the active approaches, the principles of regularity and consistency of training, the awareness and activity ineducation, scientific, combining different forms of teaching, a positive motivation, the selection of individual educationalapproach, and the principle of education reflection of advanced training. There are such realization stages of themodel as: purpose-motivating, content-actualization, practice-oriented, reflective-evaluative stages.

Keywords: a model, modeling, management activity, readiness, a student, a university.

© Р. Троцький, 2017


122

управлінської діяльності курсантів у процесіфахової підготовки.

Аналіз теоретичних положень щодоформування готовності до управлінської діяльностімайбутніх офіцерів присвячено дослідження(В. Бойко [1], С. Будник [2], О. Сафін [4], В. Різник[3], В. Уліч [6] та ін.). Досвід викладацької,управлінської діяльності у вищих навчальнихзакладах системи МВС України дав можливістьрозробити модель формування готовності доуправлінської діяльності курсантів у процесіфахової підготовки. При цьому ми керувалисятакими положеннями:

готовність є якістю особистості ірозглядається як результат підготовки доздійснення управлінської діяльності;

обов’язковими елементами готовності ємотиваційноціннісний, поняттєвозмістовий,операційнодіяльнісний, емоційновольовийкомпоненти;

основними етапами формування готовностідо управлінської діяльності є цілемотиваційний,змістовоактуалізаційний, практикоорієнтований,рефлексивнооцінний;

методологічні засади формування готовностідо управлінської діяльності становлять положенняметодологічних підходів: системного,діяльнісного, культурологічного, особистісноорієнтованого, компетентнісного;

засадничими принципами формуванняготовності до управлінської діяльності майбутніхофіцерів є принципи науковості, систематичностіі послідовності навчання, принцип свідомості іактивності у навчанні, принцип поєднання різнихформ організації навчання, принцип позитивноїмотивації і сприятливого емоційного клімату,принцип відбору індивідуальної освітньоїтраєкторії, принцип освітньої рефлексії

Виклад основного матеріалу. У педагогічнійлітературі науковці екстраполюють поняття“модель” у контексті реалізації освітньогопроцесу. Зокрема Т. Спіріна зауважує, що “модель– це знакова система, за допомогою якої можнавідтворити дидактичний процес, показати вцілісності його структуру, функціонування тазберегти цю цілісність на всіх етапахдослідження” [5, 280]. Відповідно модельвідображає процес моделювання формування чирозвитку певної особистісної чи професійної якостіособистості. Нам імпонує думка В. Різника проте, що моделювання дає змогу відтворити нетільки статику дидактичного процесу, а і йогодинаміку. Наявність науково обґрунтованої моделінавчального процесу дозволяє прогнозувати йогорозвиток [4].

Узагальнюючи положення науковців,

зазначимо, що результативність, позитивнадинаміка застосування моделювання дозволяєобґрунтувати теоретикометодологічні засадирозвитку певної особистісної і професійноїдіяльності в освітньому процесі, оновити змістнавчання, розробити відповідні форми і методи їїформування з використанням педагогічномупотенціалу базових, фахових навчальнихдисциплін, самостійної і науководослідницькоїроботи, виховної складової професійної підготовки.

Відповідно модель формування готовностідо управлінської діяльності майбутніхофіцерів у процесі фахової підготовкипередбачає структурування цілеспрямованогозмісту фахових дисциплін, активізацію самостійноїі науководослідницької роботи, оновлення програмвиробничої практики і стажування з урахуваннямпроблем управлінської діяльності. Зміст моделіспрямовується на розвиток в майбутніх фахівцівпрофесійно значущих якостей (управлінськоїкультури, управлінської компетентності,управлінської етики тощо), основу яких складаєготовність до управлінської діяльності, яка єрезультатом реалізації моделі.

Проектована нами модель враховує положеннякомпетентнісного, культурологічного, системного,особистісно орієнтованого, діяльнісного підходів.

Особистісно орієнтований підхід уконтексті реалізації моделі формування готовностідо управлінської діяльності у процесі фаховоїсприяє урахуванню особистісного потенціалукурсанта, його здатності до саморозвитку ісамовдосконалення, дозволяє з’ясувати внутрішнімотиви професійної діяльності, її різновидів,зокрема управлінської діяльності, охарактеризуватийого адаптивні здатності, рівень емоційновольовоїстійкості, розвиненість комунікативної культури,рівень прогностичних здібностей і можливостейофіцера, а також здатностей комплексно прийматиуправлінські рішення, почуття відповідальності,наполегливість, дисциплінованість, оперативність,педагогічний такт, емпатія тощо.

Культурологічний підхід вимагає необхідностіу процесі професійної підготовки курсантіврозглядати формування готовності до управлінськоїдіяльності з позиції врахування управлінськоїкультури, що передбачає засвоєння ними цінніснихорієнтацій, усвідомлення взірця офіцера, який маєсформовані ціннісні орієнтири щодо виконаннягромадянського обов’язку, сприймає постулатичесті і гідності, закріплені історично управоохоронному середовищі, здатенреалізовувати культуру професійної, управлінськоїдіяльності, власний управлінський потенціал уповсякденному спілкуванні з урахуваннямсучасної соціальнополітичної, культурної ситуації.



123 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Діяльнісний підхід у контексті реалізаціїмоделі формування готовності до управлінськоїдіяльності курсантів у процесі фахової підготовкидозволяє визначити діяльнісні аспекти готовностідо управлінської діяльності, відповідно визначитина цій основі здатність до реалізації професійних,управлінських функцій, виявлення діяльнісноїпозиції щодо прийняття управлінських рішень,усвідомлення необхідності власного професійногорозвитку “в дії”, шляхом професійногоудосконалення.

У процесі розробки моделі формуванняготовності до управлінської діяльності курсантіву процесі фахової підготовки нами бувзастосований також системний підхід, сутністьякого полягає у взаємозв’язку всіх елементівмоделі (етапів, блоків, компонентів, критеріїв іпоказників, рівнів готовності до управлінськоїдіяльності) у динаміці. Зауважимо, що власнеуправлінська діяльність розглядається як система,яка характеризується багатофункціональністю(цілевказівна, оцінювальна, інформаційна,контрольна, мотиваційна тощо), структурованістюта включає певні структурні елементи (керуюча;керована, умовнодетермінуюча, взаємозв’язуючаміжкеруючою та керованою підсистемами).Системний підхід становить основоположнуметодологічну базу моделі, адже створюєможливості для визначення способів організаціїокремих частин (елементів) системи в єдине ціле,взаємопідпорядкувати елементи системи івзаємодію їх. Відповідно до цього підходу модельформування готовності до управлінської діяльностіу процесі фахової підготовки розглядається намияк цілісна система, компонентами якої є мета,зміст, форми, методи і результати.

Теоретичні положення компетентнісногопідходу дозволяють розглядати готовність доуправлінської діяльності як інтегральнувластивість, яка забезпечує реалізаціюуправлінської компетентності у практичномувимірі управлінської діяльності, що передбачаєпозитивну мотивацію до її здійснення, здатністьоцінювати ситуацію, виявляти волю і позитивніемоції у прийнятті управлінських рішень, а такожвиявляти чітко сплановані управлінські дії.

Зважаючи на специфіку правоохоронногонавчального середовища, у якому відбуваєтьсятісна взаємодія навчальної, науководослідницької,практичної і виховної складових професійноїпідготовки, що характеризується субординаційністюкомунікативного зв’язку між суб’єктами навчання,чіткою регламентованість повсякденноїдіяльності, у процесі розробки моделі формуванняготовності до управлінської діяльності у процесіфахової підготовки нами враховано педагогічні

ресурси вищого навчального закладу системиМВС.

У контексті розробки моделі формуванняготовності до управлінської діяльності майбутніхофіцерів у процесі фахової підготовки булоекстрапольовано основні дидактичні принципиїї реалізації: принципи систематичності іпослідовності навчання, принцип свідомості іактивності у навчанні, науковості, принциппоєднання різних форм організації навчання,принцип позитивної мотивації, принцип відборуіндивідуальної освітньої траєкторії, принципосвітньої рефлексії, принцип випереджувальногонавчання. На основі теоретичних положеньнауковців з проблеми принципів навчаннярозкриємо сутність кожного, екстраполюючи їхна проблему формування готовності доуправлінської діяльності майбутніх офіцерів упроцесі фахової підготовки.

Принцип систематичності і послідовностінавчання реалізується у логічностіструктурування змісту дисциплін, використанніформ і методів, регламентованості змісту,програм, підручників, посібників, застосуванніконтрольних заходів. Системність передбачаєвичленення у процесі послідовного вивченнядисциплін ключових понять, встановленняпричинних і функціональних зв’язків,представлення їх ґенези, сутності,міждисциплінарної основи.

Принцип свідомості і активності унавчанні зумовлює активну роль студента,курсанта у процесі учіння, коли він є йогосуб’єктом, що виявляється у прояві уваги допроблем, самостійності здобуття інформації,оригінальності узагальнень і суджень,конкретизації знань, виправленні власнихнеточностей, виявленні аргументованоїособистісної позиції на проблему, раціоналізаціїнавчання і самонавчання.

Принцип науковості передбачає опертязмісту навчальної дисципліни, практичноїпідготовки на досягнення науки, формуванняоснов наукового світогляду, раціональногомислення, набуття умінь наукового пошуку,раціонального використання наукової літератури,довідниковоенциклопедичних, лексикографічнихвидань, здатності використовувати способинаукової організації праці.

Принцип поєднання різних форм і методіворганізації навчання втілюється у раціональномувикористанні словесних, наочних, практичних,пошукових методів, методів стимулювання імотивації, контролю і самоконтролю, аудиторних(лекції, практикуми, семінари тощо) тапозааудиторних (екскурсії, вікторини,


124

відеолекторії, засоби музейної педагогіки) формнавчання, їх ефективному поєднанні напроблемних, розвиваючих, творчих засадахзмісту освіти.

Принцип позитивної мотивації передбачаєусвідомлення необхідності навчання, опануваннятеоретичного матеріалу, набуття практичнихумінь, стимулювання внутрішніх мотивів донавчання, розвитку інтересів, потреб, прагненнядо пізнання, професійного та особистісногорозвитку, реалізації себе у професійномусередовищі, поваги до фаху.

Принцип відбору індивідуальної освітньоїтраєкторії реалізується у виборі цілей, завдань,форм і методів навчання і зумовлює особистіснийі професійний розвиток особистості шляхомстимулювання особистісної самореалізації,толерантного ставлення до вибору курсанта, йогонавчальної, науководослідницької діяльності,включеність у процес власного професійногоудосконалення, саморозвитку.

Принцип освітньої рефлексії передбачаєусвідомлення способів майбутньої діяльності,трактування смислових особливостей різних видівпрофесійної діяльності, розуміння проблем,пов’язаних з майбутнім фахом, здатністьформулювати рефлексивні оцінки щодо змістунавчання, самоусвідомлення власних професійнихумінь і особистісних якостей, що маютьзабезпечити ефективність здійснення професійнихфункцій.

Принцип випереджувального навчанняпередбачає наповнення освітнього процесупрофесійно спрямованим сенсом, “занурення”курсантів у реальні умови професійногосередовища, що сприяє формуванню якпізнавальних, так і соціальних мотивів оволодінняготовністю до різних видів професійної діяльності,зокрема управлінської, формування здатностідолати проблеми професійного характеру,використання додаткового матеріалу з метоюбільш тісного зв’язку теорії і практичної діяльності.

Модель формування готовності доуправлінської діяльності майбутніх офіцерів упроцесі фахової підготовки реалізувалася на різнихетапах навчання у вищому навчальному закладісистеми МВС ІV рівня акредитації. З метоюпредставлення логічності процесу формуванняготовності розглянемо ці етапи більш детально.

Процес формування готовності доуправлінської діяльності майбутніх офіцерів упроцесі фахової підготовки ми умовно поділилина кілька взаємопов’язаних етапів: цілемотиваційний, змістовоактуалізаційний, практикоорієнтований, рефлексивнооцінний.

На ціле-мотиваційному етапі відбувається

врахування соціальних запитів суспільства напідготовку мотивованого до здійсненняуправлінської діяльності майбутніх офіцерів. Нацьому етапі курсанти ще не усвідомлюютьспецифіку майбутнього фаху, не вміютьмоделювати професійні ситуації, які вимагаютьприйняття управлінських рішень. На нашу думку,саме цей етап варто використовувати дляформування мотиваційноціннісного компонентуготовності майбутніх офіцерів до управлінськоїдіяльності.

На цьому етапі під час опанування фаховихдисциплін, виховної роботи важливо визначитинаявний у студентів рівень знань, умінь іпрофесійних і особистісних якостей, яківідображають готовність до здійснення умайбутньому управлінської діяльності;спрямовувати діяльність викладачів наформування чіткого уявлення курсантів проуправлінську діяльність, формування необхіднихуправлінських якостей (організація методичних,науковометодичних семінарів). Формуваннямотивації, ціннісних установок щодо необхідностіформування готовності до управлінської діяльностіформується у процесі проведення годинінформування, виховних заходів, відеолекторіїв,зустрічей з правоохоронцямипрактиками,ознайомлення з досвідом відомих військовослужбовців,використання педагогічного потенціалукіномистецтва з військової, правоохоронноїтематики та засобами музейної педагогіки. Зурахуванням сучасних запитів суспільства наконкурентоздатного фахівця правоохоронної сферивиникає необхідність ознайомлення з досвідомУкраїни і зарубіжжя професійної підготовкивідповідних осіб, формування у них здатності доприйняття управлінських рішень, здійсненняуправлінської діяльності.

На змістово-актуалізаційному етапізакладаються основи когнітивного досвідуформування готовності до управлінської діяльностікурсантів у процесі фахової підготовки. Відповіднона цьому етапі формується поняттєвозмістовийкомпонент готовності. Курсанти вчатьсяпрацювати з інформацією, опановуютьзаконодавчі, довідниковоенциклопедичні,навчальнометодичні, інформаційноелектронніресурси з проблем теорії і психології управління,професійних функцій, можуть виявляти готовністьдо прийняття аргументованого управлінськогорішення, здатність корегувати власну позиціювідповідно до професійної ситуації.

Під час опанування дисциплін фаховогоспрямування здійснюється особистісневключення курсантів у процес оволодіннятеоретичними знаннями, управлінськими



125 Молодь і ринок №2 (145), 2017

уміннями, створюються умови для формуванняготовності майбутніх офіцерів до управлінськоїдіяльності. На цьому етапі виникає необхідністьу збагачення змісту фахових дисциплінматеріалом з проблем управлінської діяльності,розробки проблемних модулів щодо опануванняінформації про особливості управлінськоїдіяльності у правоохоронній сфері, розробкинавчальнометодичного забезпечення вивченняфахових дисциплін, оновленні форм і методівнавчання (проблемнопошукові завдання, діловіігри, мозковий штурм, тренінги тощо) під часпроведення практичних і семінарських занять зурахуванням особливостей управлінських функціймайбутніх офіцерів, активізації самостійної інауководослідницької роботи в межах діяльностінаукового гуртка, надання курсантам велектронному варіанті “методичного портфоліо”.

На практико орієнтованому етапістворюються умови для формування операційнодіяльнісного компонента готовності майбутніхофіцерів до управлінської діяльності. Курсантиопановують проблемні змістові модулі фаховихдисциплін, у яких поглиблюються теоретичнізнання з питань управлінської діяльності зпроекцією на майбутній фах. Викладачіактивізують пізнавальну діяльність курсантівшляхом застосування таких методів навчання, як:метод проектів, тренінги, фасилітація, щопов’язано з практичним застосуваннямтеоретичних знань безпосередньо на практиці.Їхня діяльність активізується у напрямі виконаннязавдань для самостійної та індивідуальної роботи,залучення до активної науководослідницькоїроботи (участь у конференціях всеукраїнського,міжвузівського рівнів, підготовки матеріалів додруку у збірниках статей. Згідно з навчальнимпланом підготовки майбутні офіцери опановуютьдисципліни “Педагогіка”, “військова педагогіка”,у зміст яких включено модулі з проблемуправлінської діяльності, застосуванняпедагогічного такту, педагогічної майстерності упроцесі виконання професійних функційуправлінця. Відповідно до навчального планупідготовки здійснюється написання курсових робітз фахових дисциплін на основі введенняпроблематики з теорії і практики управлінськоїдіяльності. На зазначеному етапі згідно знавчальним планом підготовки майбутніх офіцерівкурсанти проходять практики (ознайомчу,виробничу, юридичну) та стажування, щоспрямоване на набуття курсантами практичнихумінь на посадах командирів взводів, формуванняу них професійних умінь та навичок відповідно домайбутніх функціональних обов’язків, вихованняпотреби систематично поновлювати свої знання

та застосувати їх у практичній діяльності,прищеплення інтересу до обраної професії офіцера(додаток).

На рефлексивно-оцінному етапі створюютьсяумови для формування оціннорефлексивногокомпоненту готовності до управлінської діяльностімайбутніх офіцерів. Курсанти рефлексують власнітеоретичні знання, професійні уміння, професійнідії на основі отримання зворотного зв’язку. Цейетап спрямований на аналіз і самоаналізпрофесійних ситуацій, спрямованих на прийняттяуправлінських рішень. На основі проведеннядискусії, індивідуальних і групових бесід,мікровикладання (моделювання поведінки вжиттєвих ситуаціях) здійснюється рефлексіївласних управлінських умінь, готовності довиконання управлінських функцій.

Визначені етапи взаємопов’язані, їхнаступність спостерігається упродовж усьоготерміну навчання. Результатом реалізації кожногоетапу є сформованість компонентів готовності доуправлінської діяльності майбутніх офіцерів.

Таким чином, модель формування готовностідо управлінської діяльності курсантів у процесіфахової підготовки визначено як схематичневідображення розгорнутого в часі процесунавчання, що побудована з урахуванням положеньособистісно орієнтованого, системного,компетентнісного, культурологічного, діяльнісногопідходів, принципів систематичності іпослідовності навчання, свідомості і активності унавчанні, науковості, поєднання різних форморганізації навчання, позитивної мотивації, відборуіндивідуальної освітньої траєкторії, принципосвітньої рефлексії, випереджувального навчання.Модель характеризується цілісністю, інтегративністю,рівне вістю і логічністю та адекватно представляєзміст, структуру, форми, методи, умовипізнавальної і практичної діяльності курсантів, щореалізуються поетапно (цілемотиваційний,змістовоактуалізаційний, практико орієнтований,рефлексивнооцінний етапи), а її результатом єготовність до управлінської діяльності.

1. Бойко О.В. Формування готовності доуправлінської діяльності у майбутніх магістріввійськово-соціального управління: 13.00.04 – теоріяі методика професійної освіти: автореф. дис. … канд.пед. . наук / Олег Володимирович Бойко; Ін-тпедагогіки і психології професійної освіти АПНУкраїни. – К., 2005. – 20 с.

2. Будник С.М. Формування професійної готовностіофіцерів-прикордонників до творчого вирішеннязавдань управлінської діяльності: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец.19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” /С.М. Будник; Національна академія Державної


126

прикордонної служби України ім. БогданаХмельницького. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ,2006. – 20 с.

3. Різник В. Модель формування готовностімайбутніх фахівців економічних спеціальностей допрофесійної діяльності у процесі вивчення спеціальнихдисциплін // В’ячеслав Різник // Гуманітарний вісникДержавного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університетімені Г.С. Сковороди”. Педагогіка. Психологія.Філософія. – 2013. – Вип. 28(2). – С. 277 – 283. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gvpdpu_2013_28_2_54

4. Сафін О.Д. Психологія управлінської діяльності

командира: навч. посіб. / Сафін О.Д. – Хмельницький:Вид-во Акад. ПВУ, 1997. – 149 с.

5. Спіріна Т.П. Модель формування професійноїкультури майбутніх соціальних педагогів / Т.П. Спіріна// Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка.– Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділЦІТ Прикарпатського національного університету,2008. – Випуск ХХІ. Ч. 2. – С. 278 – 291.

6. Уліч В.Л. Педагогічні умови формування готовностімайбутніх офіцерів до управлінської діяльності: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теоріяі методика професійної освіти” / В.Л. Уліч; Національнаакадемія Державної прикордонної служби України ім. БогданаХмельницького. – Хмельницький, 2007. – 20 с.


Постановка проблеми. Рівеньдуховності суспільства обумовленийморальним розвитком кожної

особистості, а саме розвитком цінностей,

переконань, розумової спроможності, культуритощо. Світоглядною є теза французькогописьменника, мистецтвознавця початку ХХ ст.А. Мальро про те, що ХХІ століття або буде

Юрій Добуш, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВОКАЛЬНО-ХОРОВА ПІДГОТОВКА ШКОЛЯРІВ:ОСОБЛИВОСТІ, ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

Одним із ефективних засобів всебічного виховання особистості є музичне мистецтво. На сьогоднішнійчас, беззаперечно, навчання та виховання в освітньому процесі вимагає змістовних змін, для яких необхіднечітке бачення перспектив. Вокально-хорова підготовка школярів займає чільне місце в системі освіти ітакож вимагає пильної уваги педагогів та нових підходів відповідно до вимог часу.

Ключові слова: музичне мистецтво, виховання, хоровий спів, духовність, вокально-хорові навички.

Літ. 8.

Юрий Добуш, доцент кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВОКАЛЬНО-ХОРОВАЯ ПОДГОТОВКА ШКОЛЬНИКОВ:ОСОБЕННОСТИ, ИННОВАЦИОННЫЕ ПОДХОДЫ

Одним из эффективных средств всестороннего воспитания личности является музыкальное искусство.На сегодняшнее время, безусловно, обучение и воспитание в образовательном процессе требуетсодержательных изменений, для которых необходимо четкое видение перспектив. Вокально-хороваяподготовка школьников занимает видное место в системе образования и также требует пристальноговнимания педагогов и новых подходов в соответствии с требованиями времени.

Ключевые слова: музыкальное искусство, воспитание, хоровое пение, духовность, вокально-хоровые

навыки.

Yuriy Dobush, Assosiate Professor of the Music Education Methods and Conducting DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE VOCAL AND CHORAL TRAINING OF STUDENTS: THE FEATURES ANDINNOVATIVE APPROACHES

The musical art is one of the effective means of the comprehensive education of individual. At present time,undoubtedly, the training and education in the educational process requires the substantial changes that demand theclear vision of prospects. The vocal and choral training of students takes the prominent place in the education systemand also requires the attention of teachers and the new approaches in accordance with the requirements of time.

Keywords: the musical art, an education, choral singing, spirituality, the vocal and choral skills.

УДК 373.3/.5.016:78

© Ю. Добуш, 2017

ВОКАЛЬНО-ХОРОВА ПІДГОТОВКА ШКОЛЯРІВ: ОСОБЛИВОСТІ, ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

127 Молодь і ринок №2 (145), 2017

століттям духовності, або його зовсім не буде. Єочевидним те, що в сучасній соціальнопедагогічній ситуації школі потрібні нові науковообґрунтовані концепції, парадигми та методикивиховання, які зможуть забезпечити підготовкуучнів до життя в суспільстві з новим політичнимі соціальноекономічним устроєм. Адже самеосвіта стає типовою формою життя особистості,а освітня спільнота – типовою формою організаціївсіх соціальнопедагогічних проектів ХХІстоліття.

Навчатися працювати ефективно – основне іголовне завдання нового часу з наявністю у ньомуосновного протиріччя між сучасними вимогамидо якості освіти, що забезпечують освітні заклади,і обмеженістю прогресивних методик і технологій,що застосовуються в процесі її керування.Сучасна ситуація в освіті характеризуєтьсяіснуванням двох основних стратегій організаціїнавчання: традиційної та інноваційної. Самеінноваційне навчання спрямоване на розвитокособистості за допомогою спеціальноорганізованої системи педагогічних, дидактичнихта методичних змін з провідною ідеєю –самоцінності особистості дитини.

Головним завданням у системі інноваційногонавчання вокальнохорового виховання в школі єне стільки навчання музиці, співу скільки впливчерез музику на весь духовний світ учнів,створення ситуації спільної продуктивної татворчої діяльності педагога й дитини, педагогата хору, що впливає на навчання, як на процесстановлення особистості, її усвідомленоїактивності, її самоорганізації.

“Організація дитячого хору, – пише С. Горбенко,– важлива проблема, особливо в сучасних умовах.Це пов’язано з фінансовим станомзагальноосвітніх шкіл, інтересами і можливостямиучнів і вчителів, зацікавленістю в роботі та ін. Відпродуманості та серйозності постановкиорганізаційної роботи залежать і результатимузичноестетичного виховання, і рівень творчогоросту дитячого хорового колективу” [4, 23]. Міжтим, від рівня музичноестетичної обізнаностікожного учня ростиме і рівень не тільки музичнохорового колективу, але і школи, міста, регіону,країни.

Аналіз наукових праць з проблемидослідження. Питання цілей, змісту,особливостей, методів, усвідомлення новихтенденцій у вітчизняній педагогічній науці пліднодосліджуються в роботах І. Беха, О. Вишневського,П. Кононенка, Б. Ступарика, Б. Чижевського таінших. Серед українських вчених проблемуінтеграції інформаційнокомунікаційних технологійу галузь мистецької педагогіки досліджували та

запроваджували М. Близнюк, В. Луценко, З. Майборода,Л. Покровщук, А. Карнак, В. Орлов та ін.

Зарубіжними і вітчизняними науковцямиО. Коломоєць, В. Краснощоковим, П. Ніколаєнко,Т. Овчинниковою, Н. Орловою, Е. Печерською,К. Пігровим, О. Раввіновим, О. Ростовським,Г. Стуловою, Г. Струве, Ю. Юцевичем, П. Чесноковимдосліджено різні аспекти історії хорового співу,вокальної роботи в хорі, елементів хоровоїзвучності й роботи диригента над хоровим твором,методики роботи вчителя з молодіжнимколективом.

Про виховну дію хорового співу та її реалізаціюв процесі виконання пишуть відомі сучаснікомпозитори, музиканти, диригентипрактики,зокрема: А. Авдієвський, О. БенчШокало, І. Бермес,С. Горбенко, І. Зеленецька, Л. Кияновська, А. Козир,Г. Падалка, О. Рудницька, О. Тимошенко, Б. Фільц,Я. Якубяк та ін.

Мета статті – окреслити особливостівокальнохорової підготовки школярів.

Виклад основного матеріалу. Становленняв Україні громадянського суспільства потребуєпосиленої уваги до проблем сучасноїзагальноосвітньої школи. Визначаючи духовнукультуру як аспект культурного багатства, щоведе до досягнення абсолютних ідеалів (Істина,Добро, Краса), допомагає формувати в учнівморальні та світоглядні ідеали, хочемопідкреслити, що в сучасному суспільстві, колиосвіта досягає все нових і нових успіхів, типовимстає індивід, якого часто називають “бездуховнимінтелектуалом”. Сьогодні навчальновиховнийпроцес у школі повинен забезпечувати освітніпотреби кожного учня відповідно до його нахилів,інтересів, можливостей. Пріоритетними у йогозмісті мають бути виховання загальнолюдськихцінностей особистості (доброти, милосердя,любові, чесності, гідності, краси, мудрості,справедливості, толерантності та ін.),стимулювання її внутрішніх сил до саморозвиткуі самовиховання. І. Бех справедливо зазначає, що“моральнодуховна вихованість підростаючоїособистості виступає пріоритетною метою всієїосвітньої системи” [1, 33]. Істинний сенс усіхнововведень, що пов’язані з впровадженнямположень болонської декларації у національнійосвітній сфері, органічно ув’язаний з провідноюідеєю філософії освіти – культуротворчості яклюдинотворчості. Як ніколи, сьогодні зростає рольідентичності людини, яка з огляду на соціальнополітичні реалії змушена інтегрувати усі іншіформи своєї ідентичності. Гасло “пізнай себе” натепер доповнюється потребою такого жглибинного пізнання “іншого” – його зрозуміннямй мирного співжиття [7, 4].


128

Шлях оновлення загальної музичної освіти вУкраїні періоду 90х років ХХ ст. – початку ХХІ ст.слід мислити як у світлі національного культурноговідродження, так і орієнтування українськогосуспільства на європейськість – освітні стандартиєвропейського виміру освіти. – зазначає М. Ярко,– Та заразом обидві соціокультурні передумовиспричинили шлях модернізації загальної музичноїосвіти саме як “національної” – з увиразненняметнічного компонента ідентичності особи та її“відкритості” щодо “іншого”, оскільки національнаформа ідентичності є принципово відкритою,розімкненою, здатною до резонування вісторичній множині подібних (національних)систем (за К. Гюбнером) [8, 14].

Вміле поєднання і застосування традиційнихта інноваційних технологій у вокальнохоровійроботі вчителя музичного мистецтва допоможутьдосягти бажаного результату. Відомо, що всіпроцеси, що відбуваються в суспільстві, тією чиіншою мірою зачіпають шкільного вчителя. Він єсуб’єктом педагогічної діяльності, а об’єктомйого впливу є весь процес едукації. Як зазначаєпрофесор О. Вишневсьий: “Вчитель – організаторцього процесу. Його функції полягають не в тому,щоб самому все зробити за дитину, а організуватидіяльність, що є значно важче і потребує більшоїмайстерності” [2, 73]. Розвиток здібностей учнівздійснюється, насамперед, за допомогою розвиткутворчого потенціалу самого вчителя, черезудосконалення досвіду його творчої діяльності.Саме тому ключем до розв’язання завданьстановлення цілісної, гармонійної особистості єнасамперед відповідна професійна підготовкавикладачів, істотне підвищення культури педагогав період його професійного розвитку.

Процес організації вокальнохорового навчанняповинен базуватись на загальнодидактичнихпринципах: науковості, систематичності,послідовності, доступності, наочності, активності,індивідуального підходу. Вокальнохорова роботапередбачає оволодіння як вокальними, так іхоровими навичками. До вокальних навичокналежать: співацька постава, дихання,звукоутворення, звуковедення, дикція. До хорових– навички строю й ансамблю, а також навичкиспіву за диригентськими жестами вчителя. Длянавчання необхідними є відповідна підготовка докожного заняття; поєднання в своїй поведінціемоційності і стриманості, вимогливості ідоброзичливості, справедливості і дисциплінованості;забезпечення умов для активної і творчої участі вроботі кожного учня і всього колективу.

Говорячи про вокальнохорову підготовкушколярів, слід зазначити, що при навчанні співудітей, що не мають попередньої музичної

підготовки, основні зусилля вчителяспрямовуються на досягнення правильноговідтворення мелодії. Це складний процес, щовимагає не просто слухових уявлень, а певнихузагальнених уявлень. Велику увагу слідприділяти розвитку дитячих голосів, адже голос– це своєрідний індикатор здоров’я людини.Кажуть, хто має сильний голос, зазвичай, маєміцне здоров’я. В практиці вокальнохоровоїроботи в школі, інколи мало звертається увага наіндивідуальний розвиток співочого голосу. Коженвчитель музичного мистецтва, керівник хоровогоколективу, не повинен забувати провідповідальність за виховання правильногоспівочого голосу. Врахування віковихособливостей слід органічно поєднувати звивченням індивідуальних можливостей дітей,їхніх музичних інтересів і нахилів. Тільки за цихумов загальноосвітня школа буде забезпечуватиучням необхідний рівень музичної освіти.

Методика роботи вчителя визначаєтьсяформами, методами і прийомами впливу на учнів,передбаченими народною педагогікою і сучаснимрівнем розвитку наукової педагогіки. Вмінняспівати – це вміння володіти своїм голосом імузичними здібностями. Навчання співу полягаєв тому, щоб розвивати в дітей слух, художній смакі, що особливо важливо, прищеплювати правильніспівацькі навики, без яких справжній художній співнеможливий.

Хорове виконання вимагає від учнів володіннякомплексом вокальнохорових навичок. Це –правильна постава корпусу, дихання, дикція,звукоутворення, інтонування. Очевидно, щоправильна постава впливає на якість звучанняголосу. Дихання є джерелом сили звуку і всіх йоговідтінків для співака. У поєднанні з діяльністюартикуляційного апарату енергійне диханняобумовлює “опертий звук”, тобто зібраний,компактний. Тому, вироблення правильногоспівацького дихання є ключовою навичкою унавчанні учнів виразного співу. Розрізняють тритипи дихання: ключичне (верхньореберне), грудне,діафрагматичне (нижньореберне). Для співунеприпустимим є ключичне дихання, під частакого типу дихання хористи піднімають плечі.За даними доктора І. Левідова, у шкільнійпрактиці використовується комбінований типдихання, при чому у молодших учнів переважаєгрудне дихання, а у старшокласників –діафрагматичне. Та головне, щоби діти дихалиприродно. Діти самі мають можливість перевіритиправильність співацького дихання, поклавшидолоні обох рук дещо вище пояса, щоб відчуватинижні ребра. Проте, вправи на дихання без співуне досягають своєї мети. Співацьке дихання



129 Молодь і ринок №2 (145), 2017

виховується у процесі співу. Критерієм правильногоспівацького дихання може бути тільки співацькийзвук.

Зі співацьким диханням тісно пов’язанезвукоутворення, що виникає внаслідок змиканняй розмикання голосових зв’язок. Зміцнювати йрозвивати голос допомагає атака звуку (тверда,м’яка та придихальна) – перехід голосовогоапарату від дихального стану у співацький.Вимова, манера промовляти слова – дикція – єважливою умовою виразного співу. Дикціязалежить від артикуляції – роботи органів вимови:нижньої щелепи, губ, язика, м’якого піднебіння,глотки. У практиці співу учитель знайомить дітейз властивостями голосних і приголосних звуків,тобто дає поняття про склади більш легкі і більшскладні для співу.

Демонстрація учителем професійногозвучання чинить на учнів емоційний та естетичнийвплив. Вокально повноцінний, красивий, виразнийзвук у учителя легко сприймається учнями, і, яквідповідна реакція, з’являється бажаннявідтворити почуте, бажання співати.

Хорові навички групуються у два розділи –стрій і ансамбль. Уміння вистроїти хор, зробитийого звучання чистим, активним і виразним –завдання надзвичайно складне, від якого залежитьвиконавський рівень колективу. Хоровий стрій ухорі можна порівняти з добре настроєнимінструментом. Він забезпечується унісономокремої партії (всього хору), єдиною вокальноюманерою формування голосних і приголоснихзвуків, швидкою реакцією на диригентський жест.Стрій покращується у процесі “виспівування”,поглибленого і тривалого вивчення музичноготвору. Стрій також забезпечується емоційнимнастроєм хористів.

Ансамбль хору полягає в узгодженості,злагодженості хорового звучання. Ансамбльбуває динамічний, ритмічний, темповий, дикційний,тембровий.

Важливою умовою роботи хору є вдалопідібраний репертуар – своєрідна візитна карткахору, що забезпечує повноцінний музичнийрозвиток кожного учасника, формує його культуру.До репертуару необхідно включати такі твори, якізабезпечуватимуть систематичний розвитоквокальнохорових навичок, поступовоутруднюватимуть виконавські можливості, атакож відповідатимуть практичним тасоціокультурним потребам.

Обираючи для розучування твір, педагогповинен керуватися його художніми цінностями.Включення класики і народної пісні є обов’язковоюумовою творчого зросту хорового колективу.

Не слід забувати й те, що музичні задатки у

дітей виявляються і розвиваються неоднаково. Зприводу цього Л. Хлєбнікова неодноразовозазначала, що “хоровий спів, поряд із завданняммасового музичноестетичного виховання дітей,може і повинен сприяти виявленню і дальшомурозвитку музично обдарованих дітей. У цьомуполягає одне з важливих завдань позакласногохорового співу” [6, 3]. Діти, які мають нахил домузики, послідовно розвиваючи свої здібності вхорі, можуть присвятити себе в майбутньомупрофесійній музичній діяльності. Успішністьвиховання і розвитку дітей значною міроюзалежить від того, як вчасно будуть виявлені їхніздібності.

Сьогодні засобами хорового співу неабиякформуються національнопатріотичні почуття.Педагоги, батьки беруть до уваги соціальні іполітичні фактори, які впливають на національнийхарактер, можуть його як зміцнювати іпоглиблювати так і послабляти та гальмувати.Історична місія батьків, педагогів, усієїгромадськості – сприяти створенню такихсуспільнополітичних умов і виробляти в учнівтаку громадянську позицію, які б не руйнувалинаціональний характер, а всіляко йогопідтримували, зберігали і розвивали.

Основним способом реалізації культурномистецького національнопатріотичного вихованняє позашкільні творчі заходи із залученням хоровогоколективу, які можуть проводитися у різнихформах: тематичні урочисті вечори, традиційнішкільні свята, фестивалі народної творчості,фольклорні свята, етнографічні концерти(відтворення традиційних народних звичаїв таобрядів), мистецькі конкурси, презентаціїмистецьких проектів та ін.

Задоволення, яке доставляє дитиніусвідомлене хорове виконавство відрізняється відзадоволення, що можна отримати при простомудомашньому музикуванні. Виконуючи твір вколективі, учасники хору разом з керівникомколективно творять, знаходять ключ до“відкриття” художніх багатств. Твір починаєблищати новими гранями, поглиблюється йогосмисл і естетична цінність [3, 9].

Висновки. Музичноестетичне вихованняявляє собою процес реалізації виховної функціїмузики в цілях формування гармонійно розвинутоїособистості, її активної естетичної позиції.Історичний досвід свідчить про те, що виховнаспрямованість, залучення до процесу вихованнязасобами мистецтва була, як правило, однією зцентральних педагогічних проблем. У сучаснихсоціокультурних умовах, як зауважуєБ. Неменський, поза культурою і мистецтвом неживе жодна людина. “Тренаж душі відбувається


130

обов’язково – або найбільш духовними,високохудожніми образами, або найбільшпримітивними, навіть анти людськими” [5, 54].

Шкільний хор повинен сприяти успішномумузичному вихованню школярів завдяки цікавомурепертуару і високому рівню виконання. Він можестати художнім еталоном, до якого прагнутимутьінші учні. Зберігаючи і збагачуючи кращі народнітрадиції, здобутки національної культури, пісеннатворчість якнайбільше сприяє формуваннюособистісних якостей молодого покоління.

1. Бех І. Цінності як ядро особистості / Цінностіосвіти і виховання: Наук.-метод. зб. /За заг. ред.О.В. Сухомлинської, ред. П.Р. Ігнатенка, Р.П. Сеульського,упор. О.М. Павліченка. – К., 1997. – С. 8 – 11.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки / О.Вишневський. – Дрогобич:Коло, 2006. – 608 с.

3. Гопкало Т. Вокально-хорові уміння як показниквиконавського мистецтва /Т. Гопкало// Науковийчасопис Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова. Серія 16: Творчаособистість учителя: проблеми теорії і практики:Вип. 9 (19); редкол. В.П. Андрущенко та ін. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. – С. 6 – 11.

4. Горбенко С. Дитяче хорове виховання в Україні: навч.-метод. посіб. для вчителів шк. різного типу, студ. та викл.вищ. мистецьких навч. закл. / С. Горбенко. – К., 1999. – 251 с.

5. Неменский Б. Мудрость красоты: О проблемахэстетического воспитания: Книга для учителя /Б. Неменський. – М.: Просвещение, 1987. – 196 с.

6. Хлебникова Л. Виховання музикою. Навчання івиховання шестирічних першокласників. Зб. ст. //Упор. Прищепа К., – К.: Рад. школа, 1990.

7. Щербань П. Проблеми сучасної освіти / П. Щербань//Літературна Україна. – 2006. – № 7.

8. Ярко М. Сучасна загальна музична освіта: теоретичні

основи: Монографія / М. Ярко. – Дрогобич, 2012. – 188 с.


Постановка проблеми. Хоровемистецтво на Україні є невід’ємноюскладовою національної культури.

Воно охоплює всі боки життя, впливаючи на

формування менталітету і тому має виховнезначення. Історією доведено, що за певноїорієнтованості та збільшення частки хоровогоспіву у музичнокультурному просторі суспільства

УДК 78.03Орися Білоус, старший викладач кафедри хорового співу факультету культури і мистецтв

Львівського національного університету імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто хорове мистецтво в контексті розвитку української музичної культури, а такожзроблено спробу проаналізувати його вплив на формування особистості. Висвітлено поняття “диригентськашкола”.

Ключові слова: музична культура, хорове мистецтво, диригентська школа.Літ. 6.

Орися Билоус, старший преподаватель кафедры хорового пения факультета культуры и искусствЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯХОРОВОЙ КУЛЬТУРЫ В УКРАИНЕ

В статье рассмотрены хоровое искусство в контексте развития украинской музыкальной культуры,а также сделана попытка проанализировать его влияние на формирование личности. Освещено понятие“дирижерская школа”.

Ключевые слова: музыкальная культура, хоровое искусство, дирижерская школа.

Orysya Bilous, Senior Lecturer of the Choral Singing DepartmentFaculty of Culture and Arts

Lviv Ivan Franko National University

THE FEATURES OF SOCIAL FUNCTIONING OF CHORAL CULTURE IN UKRAINEThe article deals with the choral art in the context of Ukrainian musical culture, and attempts to analyze its

impact on the identity formation. The author highlights the concept “a conductor school”.Keywords: a musical culture, the choral art, a conductor school.

© О. Білоус, 2017

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

131 Молодь і ринок №2 (145), 2017

можна досягти суттєвих результатів щодовиховання не тільки музичноестетичних смаківслухацької аудиторії, але й в першу чергуформування моральноетичних орієнтирів соціуму.Тому, поряд із дослідженням суто спеціальних,професійних питань диригентськохоровогомистецтва, перед митцями і науковцями постаютьпроблеми соціального функціонування хоровоїкультури у сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблеми хорового мистецтва знайшли широкевисвітлення в музикознавчих працях Б. Асаф’єва,О. БенчШокало, Н. Горюхіної, Н. ГерасимовоїПерсидської, Г. Дзюби, Р. Дудик, А. Лащенка, Л. Мороз,О. ШреєрТкаченко, І. Ярошенко та ін. Особливемісце займають наукові розвідки Т. Булат,Л. Пархоменко, А. Терещенко, Б. Фільц, якіґрунтовно вивчали питання хорової творчості, атакож дослідження Л. Мазепи, О. Шевчук, Н. Якименко,в яких, всебічно аналізується хорове життянайбільших культурних центрів України.

Метою статті. Висвітлити розвитокукраїнського хорового мистецтва як складовоїнаціональної культури. Проаналізувати проблемисоціального функціонування хорової культури усучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Сьогодніхорове мистецтво виходить на новий рівень, якийхарактеризується зростанням духовності танаціональної свідомості. За період незалежностіхорове мистецтво досягло нового художнього йнаціональностилістичного звучання. Хоровийжанр, як жоден інший, завдяки глибоким кореням,міцним традиціям, а також доступністю йоговиразових засобів широким верствам населеннязавжди перебував у полі зору композиторів тавиконавців [1].

Українські хорові жанри розвивалисявідповідно до історичнополітичних умов, у якихперебувало музичне мистецтво, і національнакультура загалом.

Сучасне розуміння культури у контекстісоціальної історії розглядає її як систему життєвихорієнтацій людини. Культура – це сфера духовної,ціннісної, комунікативної організації суспільства,яка визначає норми поведінки, мислення, почуттіврізних верств населення і націй в цілому [2, 78].Для української національної культуриосновоположною базою є народна культура наоснові якої поступово сформувалися професійнінаука, література, мистецтво. Своєрідністьукраїнської культури визначили також впливигеографічних умов, особливості історичногошляху, а також взаємодія з іншимиетнокультурами.

Україна ввійшла до храму світової культури звеликим багатством народної поезії та мелосу.Найвищі художні досягнення хорової музикизавдячують церковній культурі, оскількихристиянська церква протягом багатьох віків булаосновним центром музичного професіоналізму.

На території Київської Русі церковна музикаотримала розповсюдження разом з прийняттямхристиянства за візантійським зразком і, навідміну від західноєвропейської, була вокальною.

Своєрідністю в цьому сенсі відзначавсяхоровий рух на Західній Україні, що зумовило іспецифіку виконавської практики, і слухацькоїтрадиції, і потреби забезпечення виконавськогорепертуару. З ними пов’язаний і розвиток церковноїхорової музики, в якій втілювались основніпринципи опанування професійного музичногомистецтва.

Досліджуючи співочі традиції які існують натериторії України А. Іваницький дійшов висновку,що на Західній Україні існує своєрідна манеравиконання, яка відрізняється від співочих манер,які існують в інших регіонах. Вокальнотемброватрадиція на Галичині та Поділлі охоплює всі трирегістри – грудний, мікстовий та головний. Тодіяк, у центральних регіонах України більшекористуються грудним регістром, а вНаддніпрянській мікстовим звукоутворенням [4].

Великі можливості у процесі становлення тасоціокультурної адаптації особистості має власнехорове мистецтво. Адже, як специфічний різновидлюдського мислення і діяльності, хоровемистецтво протягом тривалого історичногоперіоду більше за інші види мистецтва булошироко й безпосередньо вплетене у процесматеріального і духовного життя людей івиконувало своє призначення в інтересахсуспільства. У процесі “споживання” творівмистецтва відбувається становлення особистості,у якому отримують вираз найважливіші соціальніриси, що включають в себе систему зацікавленьта установок. Розвиток і вдосконаленняособистості може призвести до якісних змінсоціальних умов життя, формування новоїкультури, благоустрою суспільства. Будучияскравим виразним втіленням ментальнихособливостей, національного світогляду,філософських, релігійних, моральних, естетичнихпоглядів, панівних у той або інший історичнийперіод, хорове мистецтво здійснювало вплив надуховний світ людини та її взаємовідносини усуспільстві, сприяло формуванню адекватногосприйняття соціуму, моральної позиції, позитивногоставлення до найкращих національних традицій ізагальнолюдських цінностей.


132

Диригентськохорове мистецтво зазвичайрозглядається дослідниками у так званому“чистому вигляді”, ніби у вакуумі, без залученняширокого контексту гуманітарних сфер діяльностілюдини: насамперед культурології, філософіїмузики, онтології творчості та психологіїмузичного сприйняття, духовнорелігійнихпрактик. Між тим, системний аналіз вимагаєвивчення об’єкту не ізольовано від йогосередовища, а навпаки, в його контексті, всистемі, елементом якої він є.

Розглядаючи диригентськохорове мистецтвояк художній та соціокультурний феномен у йогомузичноестетичному та соціальнопсихологічномуаспектах, ми аналізуємо питання сутностіхормейстерської діяльності, унікальностімануальної техніки, специфіки публічної художньоїдіяльності диригента хору та хорового колективу,їх творчої взаємодії, і врешті решт – їх впливу насучасне суспільство в обличчі публіки, щосвоєрідно сприймає мистецтво хорового співу.

Розгляд сучасних тенденцій виховання творчоїмолоді свідчить про внесення до освітніх процесівзначних змін, покликаних наповнити навчаннякультуростворюючими, гуманістичними ідеями.Диригентськохорова освіта не є винятком.Йдеться про змістовне оновлення навчальнихдисциплін, створення нових програм, апробаціюнових методів та технологій, навіть, проінтенсивний перегляд і перебудову концепції освітита виховання фахівця. Диригентськохоровапедагогіка в сучасній Україні стає дедалігнучкішою й глибшою, зберігаючи притаманну їйцілісну орієнтацію.

Створення системи теорії диригентськоїтехнології в сучасній хоровій освіті передбачаєсинтез цінних надбань в цій галузі представникамирізних національних диригентських шкіл.

Наукові визначення поняття “школа”володіють кількома значеннями. Зокрема,“школа” осмислюється як: особливий напрямоку науці, який має свої оригінальні концепції таметоди пізнання; колектив учених, що займаєтьсярозробкою певної проблеми під єдиним кутомзору; виховання та навчання молодихпослідовників за певними правилами таметодиками [3].

У цілому, термін “школа” асоціюєтьсяпередовсім з інституціями освіти й виховання.Незважаючи на принципову різницю в змісті, щовкладається в поняття “школа” в різних науках,мистецтвах і широкому спектрі педагогічнихгалузей, воно має й універсальний смисл,зумовлений єдністю культури.

Виходячи з етимології слова “культура” –

виховання, розвиток, шанування, Ж. Дедусенкотвердить, що “школа”, як універсальна категорія,забезпечує дію трьох основних призначенькультури, отже, диспонує трьома функціями:пізнавальною, комунікативною та дидактичною[2, 81]. Під пізнавальною функцією розумієтьсянагромадження, систематизація певного духовнопрактичного досвіду, створення правил різнихродів діяльності. Значення школи може матилокальний характер або продуктивноініціюючий,але і в тому, і в іншому випадку вона залишає свійслід в історії культури, забезпечуючи формуванняїї пам’яті. Пізнавальна функція школи включає двааспекти: зовнішній (напрацювання спрямовуютьсяв соціокультурну практику); внутрішній (досвідшколи спрямовується у власний феномен).

Отже, “школа” взагалі, і хорова, зокрема,представляє наукову або художньопрактичнуконцепцію, яка містить у собі модель досконалогознання та вміння. Об’єктом пізнання школивиступає культура та колектив особистостей, щоїї складають.

Розглядаються чотири основні диригентськішколи – львівська, одеська, київська тахарківська. Кожна з шкіл має свої особливості:специфічні регіональні традиції від витоків,естетичні установки, звуковий еталон епохи,комплекс педагогічних принципів.

Народнопісенний стиль, який склався натериторії Західної України, на думку багатьохмузикознавців, став важливим джереломформування хорової школи в регіоні. Львівськадиригентська школа представлена діяльністю їїфундатора – М. Колесси, основні принципидиригентської педагогіки якого сформувалисявнаслідок багаторічної діяльності митця якпрофесора і завідувача кафедри оперносимфонічного і хорового диригування Львівськоговищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Цядіяльність мала вагомі здобутки і сприялавиникненню в музичному мистецтві Україниоднієї з провідних виконавських шкіл. В працяхМ. Колесси систематизовано викладено основніпроблеми диригентської техніки. Ще в 1938 роціу збірнику “Диригентський порадник” він публікуєнаукову працю “Диригування”, яка є однією зперших спроб обґрунтування теоретичних засаддиригентського мистецтва в українськомумузикознавстві. Найбільш повно поглядипрофесора щодо технічного боку диригентськогомистецтва висвітлено в ґрунтовній науковій праці“Основи техніки диригування”, яка сталатеоретичною базою львівської диригентськоїшколи. Диригентська школа М. Колессипредставлена цілою плеядою майстрів музичного



133 Молодь і ринок №2 (145), 2017

мистецтва, серед яких керівники відомих художніхколективів – оперні, симфонічні та хоровідиригенти С. Турчак, І. Гамкало, Р. Дорожівський,Я. Скибинський, Т. Микитка, Ю. Луців, А. Кушніренко,Б. Антків, І. Юзюк, Є. Вахняк, Л. Бобир та інші.Активна участь цих та інших музичних діячів вкультурномистецькому процесі України свідчитьпро неабияку життєздатність львівськоїдиригентської школи [5].

Феномен одеської хорової школивисвітлюється нерозривно з діяльністю професораК. Пігрова. Досліджуючи витоки цієї школи,науковець А.К. Мартинюк в праці “Диригентськохорові школи в Україні і освіті” відзначає, що “наїї формування суттєво вплинули традиціїпетербурзької Придворної співацької капели, врегентських класах якої К. Пігров отримавблискучу музичну освіту” [6]. Педагогічнасистема К. Пігрова синтезувала кращі традиціїросійської і української хорових шкіл. Творчадіяльність таких диригентів, як Д. Загрецький,В. Іконник, Г. Ліознов, П. Горохов, В. Шип, В. Луговенко,А. Авдієвський, С. Дорогий, А. Мархлевський,В. Газінський є свідченням життєдайності цієїшколи.

Видатним явищем музичної культури Українидругої половини XX ст. стала київськадиригентськохорова школа. Вагомі здобутки цієїмистецької школи пов’язані передусім з плідноюдіяльністю кафедри хорового диригуванняНаціональної музичної академії України ім.П.І.Чайковського. Багаторічна історія кафедрихорового диригування свідчить про спрямованістьїї роботи на розвиток передових ідейдиригентськохорової освіти, вірність ідеаламсамобутності національної хорової культури та їїпричетності до світового музичного процесу. Такітворчі позиції відзначали діяльність фундаторівкиївської диригентськохорової школи, видатниххорових диригентів та педагогів О. Кошиця,Г. Верьовки, В. Верховинця, М. Вериківського,О. Міньківського, Е. Скрипчинської. Джереломформування київської диригентськохорової школистала наукова і педагогічна діяльність Б. Яворськогота П. Козицького. Сучасний період відзначенодіяльністю М. Кречка, П. Муравського, О. Тимошенка,М. Берденникова, А. Лащенка, Л. Венедиктова,Є. Савчука.

Сучасні тенденції розвитку харківськоїдиригентськохорової школи мають певніособливості щодо специфічних для регіонукультурноісторичних, творчих традицій.Природне місцезнаходження регіону, яке відчуваєвплив як зі Сходу, так і з Заходу, зумовлюєнеповторний феномен цієї школи, не дозволяючи

замикатися в суто регіональних рамках.Визначаються в розвитку вищої диригентськохорової освіти Харкова О. Перунов, К. Греченко,З. Заграничний, А. БасЛебединець, Ю. Кулик,В. Палкін, А. Мірошникова, З. Яковлєва, С. Прокопов– провідні фахівці Харківської державноїконсерваторії (з 1963 р. – Харківський інститутмистецтв).

Отже, найвищим надбанням українськоїмузичної культури другої половини ХХ століттястали національні диригентськохорові школи.Огляд здобутків та напрацювань відомихвітчизняних шкіл дає підстави для висновку, щорівень, досягнутий ними в суто педагогічновиконавських, функціональноприкладнихкомпонентах диригентського мистецтва водночасдозволяє усвідомити і всю складність та якісноновий рівень проблематики збереження і розвіюхорового мистецтва, не лишень як мистецькоїдіяльності в традиційному її тлумаченні, але і якспецифічної духовної практики.

Висновки. Введення людини до світу хоровоїкультури набуває особливого значення, аджечерез неї закладаються основи культурногосамовизначення, взаємовідносин людини ісуспільства. Осягнення хорового мистецтва єодним з можливих шляхів осягнення культурисвого народу, з чого й починається формуваннявсебічно розвинутої особистості як найважливішоїумови соціального становлення й самовизначенняіндивіда. Саме це і є причиною необхідностіосмислення хорового мистецтва як феноменукультури на сучасному етапі, осмисленнямеханізмів впливу хорового мистецтва яккультурноісторичного феномену нажиттєдіяльність українського суспільства.

1. Бенч-Шокало О.Г. Український хоровий спів:Актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посіб. – К.:Ред. журн. “Укр. Світ”, 2002. – С. 15 – 82.

2. Дедусенко Ж. “Школа” в системі гуманітарнихнаук / Ж. Дедусенко // Теоретичні та практичніпитання культурології: збірник наукових статей. –Запоріжжя: [б. в.], 2000. – Вип. 3. – С. 79 – 87.

3. Зербино Д. Научная школа как феномен / Д. Зербино.– К.: [б. и.], 1994. – 96 с.

4. Іваницький А.І. Український музичний фольклор.Підручник для вищих учбових закладів. – Вінниця: Новакнига, 2004. – 320 с.

5. Кияновська Л.О. Галицька музична культура ХІХ– ХХ ст.: Навчальний посібник. – Чернівці, 2007. – С. 2 – 205.

6. Мартинюк А.К. Диригентсько-хорові школи вУкраїні і освіті // Теоретичні та практичні питаннякультурології: Зб. наук. статей. Вип. 3. – Запоріжжя:ЗДУ. 2000. – С. 106 – 112.



134

Вступ. Сучасні тенденції розвиткусуспільства та інтеграція України уєвропейську спільноту потребують

наближення рівня підготовки майбутніхспеціалістівінженерів до Європейськихстандартів, а також висувають нові вимоги до

УДК 377.81

Тетяна Варянко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1Лариса Іванченко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1

факультету лінгвістики Національного технічного університету України“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИВ ТЕХНІЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті розглядаються шляхи вдосконалення процесу навчання іноземної мови у вищих технічнихнавчальних закладах на прикладі “Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського”. Особливаувага приділяється забезпеченню цілеспрямованості всього навчального процесу і проектуванню цих цілейна конкретні заняття з іноземної мови. Стаття фокусується на невикористаних резервах, які відіграютьважливу роль у підвищенні ефективності роботи викладача з підготовки інженерів нового типу із знанняміноземної мови професійного спрямування.

Ключові слова: професійна спрямованість навчання, раціональна та динамічна організація занять,систематизація та узагальнення мовного матеріалу, продуктивне володіння лексичним матеріалом,продуктивне володіння граматичними засобами.

Літ. 5.

Татьяна Варянко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1Лариса Иванченко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1

факультета лингвистики Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”

УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ИЗУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКАВ ТЕХНИЧЕСКИХ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье рассматриваются пути усовершенствования процесса преподавания иностранного языка ввысших технических учебных заведениях на примере “Киевского политехнического института имени ИгоряСикорского”. Особое внимание уделяется обеспечению целенаправленности всего процесса обучения ипроектированию этих целей на конкретные занятия по иностранному языку. Данная статья фокусируется нанеиспользованных резервах, которые играют важную роль в повышении эффективности работыпреподавателя по подготовке инженера нового типа со знанием иностранного языка профессиональнойнаправленности.

Ключевые слова: профессиональная направленность обучения, рациональная и динамичная организациязанятий, систематизация и обобщение языкового материала, продуктивное владение лексическим

материалом, продуктивное владение грамматическими средствами.

Tetyana Varyanko, Senior Lecturer of the English of Technical Direction Department №1Larysa Ivanchenko, Senior Lecturer of the English of

Technical Direction Department №1 Faculty of LinguisticsNational Technical University of Ukraine “Kyiv Ihor Sikorskiy Polytechnic Institute”

THE IMPROVEMENT OF FOREIGN LANGUAGE TEACHING AT THE TECHNICALHIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article deals with the ways of improvement of foreign language teaching at the higher technicaleducational institution, the importance of which cannot be overestimated. At the contemporary stage of the worldcommunity development the great attention is paid to the problem of goal-orientation of the whole teaching processand its projection at each lesson of foreign language. The given article focuses on the unused resources which canplay a decisive role in the efficiency of improvement of teacher’s work aimed at the training of highly qualifiedengineers with a foreign language competence.

Keywords: the professionally-oriented teaching, a rational and dynamic organization of classes, thesystematization and generalization of language material, the productive usage of lexical material, the productiveusage of grammar constructions.

© Т. Варянко, Л. Іванченко, 2017


135 Молодь і ринок №2 (145), 2017

вітчизняної системи освіти і до особистісних тапрофесійних якостей майбутніх спеціалістів. Цівимоги потребують всебічного вдосконаленняпроцесу навчання в цілому і навчання іноземноїмови професійного спрямування зокрема.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Аналіз вітчизняних та зарубіжних джерелсвідчить про наявність значної кількості науковихдосліджень націлених на вдосконалення процесунавчання іноземної мови. Цьому питанню приділяєувагу у своїх працях Н.Д. Гальскова (основніметодичні категорії у контексті реформуванняосвіти), Є.М. Соловова (аналіз базовихметодичних понять, таких як цілі та принципи,організація заняття та планування учбовогопроцесу). На увагу заслуговують такождослідження специфіки викладання іноземноїмови в технічних вищих навчальних закладахІ.М. Табуєвої та І.Г. Герасимової. Практичнірекомендації до використання інноваційнихтехнологій навчання іноземної мови професійногоспрямування даються у статті О.І. Пономарьовоїта А.В. Ковальової. Вивчення досвіду практичноїдіяльності викладачів іноземної мови технічнихвищих навчальних закладів дозволяє підкреслитиактуальність пошуку нових методів та підходівдо викладання, надання переваги інтерактивнимтехнологіям, які сприяють розвитку активностістудентів, створюють середовище близьке допрофесійної сфери діяльності майбутніх інженерів.

Мета статті. Аналіз основного принципувикладання іноземної мови у вищих технічнихнавчальних закладах, а саме її професійнаспрямованість, розгляд методів та прийомів,спрямованих на поліпшення комунікативнихкомпетентностей студентів, пошук шляхівпідвищення ефективності навчального процесу.

Виклад основного матеріалу. Особливуувагу треба звернути на забезпечення більшоїцілеспрямованості навчального процесу наудосконалення прийомів навчання з урахуваннямвиникаючих у викладача іноземної мовитруднощів, на підвищення якості навчанняокремим видам мовленнєвої діяльності. Саме вреалізації конкретних прийомів навчання, упідвищенні ефективності занять, у збільшені вагисамостійної роботи студентів закладені найширшіможливості інтенсифікації та удосконаленнянавчання іноземної мови в цілому.

На практиці ми бачимо, що складнощі, якічасто виникають у викладачів, викликанінедостатньо чітким розумінням близьких тадалеких цілей навчання іноземної мови, невміннямпроектувати і пов’язувати ці цілі із завданнямконкретного заняття, недостатньо вмотивованим

забезпеченням цих цілей та завдань, невміннямзнайти ще невикористані резерви у навчальномупроцесі, нечіткою організацією занять.Невикористані резерви можна знайти на всіхетапах навчання, враховуючи такі аспекти:

використання раціональної та динамічноїорганізації заняття;

більш чітке визначення цілей та завдань; підсилення комунікативної спрямованості

навчання; усунення механічного тренування та

формального виконання вправ; організацію роботи над лексичним та

граматичним матеріалом з урахуваннямдиференційного підходу до нього, тобто взалежності від того, чи буде він використовуватисяпродуктивно чи рецептивно;

більшу опору на систематизацію таузагальнення мовного матеріалу, що сприяє йоготвердому засвоєнню;

розвиток вміння студентів зрозумітинезнайомі явища на основі вже вивченогоматеріалу;

використання індивідуальних та колективнихформ роботи;

нормалізацію навчального навантаженнястудентів;

використання кредитомодульної системи якзасобу стимулювання учбової діяльності студентів;

більш послідовне здійснення принципівдиференціального та індивідуального підходу достудентів;

правильну організацію самостійної роботистудентів та цілеспрямоване керування нею.

Для організації навчального процесу викладачуіноземної мови перш за все необхідне чіткерозуміння кінцевих цілей навчання,підпорядкування їм всіх проміжних цілей,починаючи з конкретних завдань заняття.Відповідність цілей навчання і завдань заняття єголовною вимогою до організації цілеспрямованогоучбового процесу, орієнтованого на отриманнязапланованого результату навчання [4].

На сучасному етапі розвитку суспільствазапланованим результатом навчання у технічномувищому навчальному закладі виступаєформування фахівця нового типу з високоюфаховою підготовкою, загальною культурою тазнанням іноземної мови професійногоспрямування. Навчання іноземної мовипрофесійного спрямування розглядається якорганічна частина процесу підготовки спеціаліста.Володіння іноземною мовою професійногоспрямування дозволяє реалізувати такі аспектипрофесійної діяльності, як своєчасне ознайомлення


136

з новими технологіями і досягненнями у розвиткунауки та техніки, встановлення контактів ззакордонними фірмами та підприємствами. Всеце підвищує рівень професійної компетентностіспеціаліста. Тому особливістю вивчення іноземноїмови у технічному вищому навчальному закладіє професійно орієнтований характер, що знаходитьсвоє відображення у навчальних цілях та змістінавчання [1].

Ціллю навчання іноземної мови є формуванняу студентів іншомовних мовленнєвихкомпетентностей в говорінні, читанні, аудіюванніта письмі, які мають професійну орієнтацію. Задопомогою говоріння та аудіювання реалізуютьсявсі основні функції спілкування: комунікативнопізнавальна, комунікативнорегулятивна, комунікативнооцінювальна. Той, хто говорить, і той, хто слухає,інформують або розпитують один одного,описують, розповідають, повідомляють про щосьнове, реалізуючи тим самим комунікативнопізнавальну функцію. Реалізуючи комунікативнорегулятивну функцію мовлення, співрозмовникищось пропонують або просять, таким чиномсприяючи організації мовленнєвої діяльності.Надання оцінки, вираження своєї точки зорусприяє реалізації комунікативнооцінюючоїфункції. Таке розуміння практичних цілей навчанняіноземної мови підвищує виховну, освітню тарозвиваючу функцію цієї дисципліни [2].

Навчання усному мовленню з урахуваннямперелічених вище функцій спілкування передбачаєі відповідне формулювання завдань заняття, щонадає йому необхідної комунікативноїспрямованості. Тут треба зазначити, що цякомунікативна спрямованість повиннапроявлятися не тільки на рівні завдань заняття,але і на рівні предметного змісту теми таконкретних вправ. Підсиленню комунікативноїспрямованості предметного змісту теми можесприяти підключення у ході роботи над нею такихпов’язаних з нею проблем для обговорення, якібудуть стимулювати інтерес студентів і будутьактуальними для них. Наприклад, якщо темоюзаняття є “Wind Farms”, то студентам можназапропонувати для обговорення такі проблеми, як“Can Ukraine satisfy its electricity needs by meansof wind energy?”, “Advantages and disadvantagesof using wind turbines” та інші. Подані до темивправи повинні мати більш комунікативнийхарактер, що досягається шляхом ситуативногозабарвлення. Наприклад, лексичні вправи неповинні обмежуватися тільки такими завданнямияк переклад, заповнення пропусків у вже готовихреченнях, пошук синонімів і антонімів. Можназапропонувати студентам дати опис вітрової

турбіни, використовуючи певні лексичні одиниці.Ще один приклад – це навчання усномумовленню на основі текстів із завданнямобмінятися думками або дати коментарі зприводу інформації, викладеної у тексті. Таблиці,графіки та схеми, які приводяться у підручнику іпередбачені для опису, можна розглядати якоснову для рольової гри, у якій приймають участьвсі студенти групи [5].

Завдання, наведені вище, легко вписуються уформат підручника, даючи діям студентівкомунікативний характер і спонукаючи їх довзаємодії. Вони розвивають вміння оперуватилексичним та граматичним матеріалом і разом зцим спираються на певний рівень володіннямовою. Тепер давайте розглянемо, що маєтьсяна увазі під продуктивним володінням лексичнимматеріалом і продуктивним володіннямграматичними засобами.

Продуктивне володіння лексичним матеріаломпередбачає наступні вміння: швидко ібезпомилково робити вибір лексичних одиницьактивного мінімуму, які необхідні длявисловлювань по темі, яка обговорюється;правильно сполучати слова між собою; грамотнооперувати знайомою лексикою у нових ситуаціяхспілкування, використовуючи нові комбінації;використовувати слова у реченні у відповідностііз нормами мови, яка вивчається. Длянапрацювання перелічених вище вмінь методистирекомендують широко вживати вправи злексичного варіювання, підстановки, групування.

Продуктивне володіння граматичнимизасобами передбачає наступні вміння: проводитиусвідомлений вибір тих засобів, які дозволяютьвиразити необхідний зміст у зв’язку з вирішеннямстудентами комунікативного завдання;оформляти свою промову у відповідності знормами мови, яка вивчається; поєднуватиграматичні засоби з лексичними. Наприклад,вміння проводити усвідомлений вибір засобівпроявляється у використанні питальних реченьпри розпитуванні; для обміну думками залучатиоцінювальні судження або окличні речення з ціллювикликати відповідні емоції у співрозмовника.Вміння оформлювати свою промову увідповідності з нормами мови, яка вивчається,передбачає вибір правильного допоміжногодієслова у реченнях різного типу, вибір правильноїчасової форми дієслова, правильний порядок сліву реченні. Необхідно пам’ятати, що усвідомленевикористання граматичних засобів обумовленосвоєчасною орієнтацією у засобах використанняі засобах формоутворення граматичних явищ. Цеорієнтування можна давати за допомогою:



137 Молодь і ринок №2 (145), 2017

мовленнєвого зразку (наприклад: “Для описухарактеристик цього приладу слід використовуватитакі фрази” або “Опишіть роботу трансформатораза зразком”);

правилінструкцій з комунікативноспрямованим формуванням;

різноманітних схем, які вказують наособливості формоутворення.

Тренуючи студентів у використанніграматичних засобів, важливо збільшити кількістьситуативних, умовнокомунікативних вправ, якіпередбачають включення відпрацьованихграматичних явищ у мовлення (спочатку зопорою на зразок, а потім з поступовим зняттямопори). Поступове зняття опори привчає студентадо самостійності та творчої активності.

Для підтримки рівня продуктивного володінняграматичними засобами необхідно підштовхуватистудентів до їх активного використання умовленні. По мірі накопичення матеріалу йогонеобхідно час від часу систематизувати таузагальнювати. Це здійснюється за допомогоюузагальнюючих таблиць, групування їх заформальними ознаками, або за допомогоюпідготовлених викладачем алгоритмів як,наприклад, алгоритм побудови питальногоречення, які дають покрокову інструкцію зпобудови питань.

Тренування, необхідне для продуктивноговолодіння граматичними засобами, потребуєбагато часу, якого, на жаль, не передбачено утехнічних вищих навчальних закладах. Але цеможна виправити шляхом використаннязапропонованих студентам дистанційних курсів,спрямованих на закріплення граматичнихструктур. Дистанційний курс, підготовленийвикладачами кафедр англійської мови технічногоспрямування Київського політехнічного інститутуімені Ігоря Сікорського підтвердив доцільністьсвого використання, показавши поліпшеннярезультатів під час оцінювання знань студентів зіноземної мови.

Читання як опосередковане спілкуваннявиконує комунікативні функції, як і усне мовлення.З досвіду можна сказати, що труднощі студентіву вилученні необхідної інформації частіше за всевиникають через неправильну організаціюпроцесу навчання читанню.

Одним з головних принципів навчання читаннюіноземною мовою у технічному вищомунавчальному закладі є принцип побудови навчанняяк пізнавального процесу. Виключно важливезначення у зв’язку з цим набуває зміст текстів.Для підтримання мотивації дуже важливим є їхправильний відбір; зміст повинен бути суттєвим і

мати новітню інформацію або нове освітлення вжезнайомих фактів. Важливим є не тільки фактичнаінформація, а й знайомство студента з мовнимизасобами вираження причиннонаслідковихзв’язків. Відібраний текст повинен виконувати такічотири функції:

поповнювати лексичний запас; тренувати мовний матеріал; розвивати усне мовлення; розвивати вміння читати.Ціллю читання, його результатом є розуміння,

яке характеризується як кількістю вилученої зтексту інформації, так і характером їїопрацювання. Розуміння варіюється за ступенемповноти, глибини та точності.

Види читання відрізняються залежно від того,яка ставиться комунікативна задача. У своємупосібнику С.К. Фоломкіна виділяє такі видичитання: ознайомче, пошукове, проглядове,вивчаюче. У посібнику автор зазначає, щокомунікативна задача визначає ступінь повнотита точності розуміння прочитаного, а також час,необхідний на отримання цього результату, іншимисловами – швидкість читання. При цьому,швидкість читання розглядається як один ізважливіших показників рівня сформованості тогочи іншого виду читання.

Перш за все, нам потрібно визначити, щособою являє вміння читати. Вміти читати означаємиттєво впізнавати візуальні образи мовленнєвиходиниць, які являються оперативною одиницеюсприйняття. Оперативною одиницею можевиступати слово, словосполучення або фраза.Чим більша оперативна одиниця сприйняття, тимвища техніка читання і вище рівень розуміннятексту. Впізнавання мовленнєвих одиниць повинновідбуватися, поперше, при сприйнятті з першогоразу і, по друге, при сприйнятті кожного разу новихсловосполучень мовленнєвих одиниць, щохарактерно реальним текстам. Розуміннясемантичної сторони мовленнєвих одиниць узначній мірі базується на вмінні передбачати якзміст тексту, так і окремі граматичні форми.Виходячи з цього, можна виділити такі завдання,що стоять перед викладачем іноземної мови унавчанні читанню:

1) збільшення оперативної одиниці сприйняття;2) розуміння нових словосполучень вже

відомих одиниць;3) сприйняття тексту з першого разу;4) розвиток вміння здогадуватися про значення

невідомих одиниць;5) ігнорування невідомого, якщо воно не

заважає розумінню в цілому.У зв’язку з тим, що дисципліна “Іноземна мова


138

професійного спрямування” у технічних вищихнавчальних закладах не має достатньої кількостіаудиторних годин, то таке питання як навчаннячитанню частково відноситься до самостійноїроботи студентів. Студенти повинні засвоїти двавиди самостійного читання, які відрізняютьсяцільовою установкою на об’єм отриманоїінформації:

1. Читання з метою виділення основноїінформації тексту.

2. Читання з метою виділення повної інформаціїтексту.

Читання текстів професійного спрямування зметою отримання основної інформаціївикористовується, як правило, на аудиторномузанятті.

Читання текстів професійного спрямування зметою отримання повної інформації відбуваєтьсяу процесі виконання домашньої роботи шляхомвиконання передтекстових та післятекстовихзавдань.

Обидва види читання широко використовуютьсяу професійній діяльності майбутніх інженерів, і томуу процесі вивчення іноземної мови їм повинна бутиприділена особлива увага [3].

Важливим також є підсилення ролі письма якзасобу навчання. Письмова фіксація мовногоматеріалу забезпечує його краще запам’ятовування,сприяє довшому зберіганню його у пам’яті. Записключових слів, складання плану, написанняанотацій та реферування допомагає у підготовціусного висловлювання. Вибіркове списування,виписування або дописування стимулюєформування навички співвідносити звуковий таграфічний образи слів і тим самим сприяєпокращенню техніки читання. Використанняписьмових форм роботи має особливе значення

для студентів з недостатньо розвинутою слуховоюпам’яттю. Таким чином, спирання на письмо приусномовленнєвому відпрацюванню сприяєрозвитку усного мовлення та читання.

Висновки. Таким чином, у статті булазроблена спроба показати, як за наявності діючихзасобів навчання іноземної мови можна ширшевикористовувати принцип комунікативності інаскільки важливо сполучати його із системністюмови. Саме це співвідношення принципукомунікативності із системністю мови маєметодологічну значимість у навчанні іноземноїмови у технічних вищих навчальних закладах.

1. Навчальна програма дисципліни “Іноземнамова професійного спрямування”, НТУУ“Київського політехнічного інституту іменіІгоря Сікорського”, 2016.

2. Абрамович Г.В. Суть іншомовної компетентностіяк мети та результату професійної технічноїосвіти / Г.В. Абрамович // Наукові записки.Серія: Психолого-педагогічні науки.– Ніжин:Видавництво НДУ ім. Гоголя, 2005. – 257 c.

3. Варянко Т.В. Навчання читанню науково-технічних текстів у немовних вищихнавчальних закладах / Т.В. Варянко //Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції: ФЛ, НТУУ “КПІ”,2012. – 28 с.

4. Соловова Є.М. Методика навчанняіноземної мови: Базовий курс лекцій / Є.М. Соловова// – М.: Просвещение, 2002. – 239 с.

5. Mackay R., Mountford A.J. (1978). Theteaching of English for Specific Purposes: theoryand practice in English for Specific Purposes; Acase study approach. (Mackay R., Mountford A.J.)eds: Longman. London.




“Життя – це постійне навчання, і навпаки, без навчання немає життя. Навчаючи інших, ми вчимося самі. Із всіх скарбів знання – найкращі. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

“Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього

життя України, бути апостолом Правди і Науки ”. Софія Русова

український педагог

139 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Видатнийвчений, письменник, політичний діячй мислитель Іван Франко залишив нам

чималу економічну спадщину, яка розкриваєполітикоекономічні відносини у АвстроУгорськійімперії “останніх десятиліть ХІХ віку”. Як слушностверджує С. Злупко, “зацікавленість цимипитаннями (бюджету, податкової політики,кредиту – М.З.) не була професійною, вонадиктувалася необхідністю з’ясувати становищеГалицького краю в системі Габсбурзької монархії,потребами розкрити механізм пограбуваннянаселення з допомогою фінансовокредитнихважелів” [1, 114].

Аналіз основних досліджень тапублікацій. Згадуючи вклад видатнихсучасників Івана Франка: В. Барвінського,О. Терлецького, В. Навроцького, Ю. Бачинського

[1] можна відзначити, що письменник не будучиекономістом, вніс вагомий вклад в економічнунауку не лише Галичини, але й України в цілому.

Важливим досягненням у дослідженніекономічної спадщини Івана Франка є працяС. Злупка “Іван Франко – економіс”. – Львів, 1992,де автор всебічно висвітлив економічні поглядиписьменника, вказав на прогресивність йогопостулатів. На даний час ця монографія єнайновішим дослідженням економічної спадщиниІвана Франка.

Мета статті. Показати постать Івана Франкане лише як дослідникаекономіста, а датинапрямок дослідження його спадщини длясучасної економічної науки.

Виклад основного матеріалу. Основа будьякого дослідження, а саме: економічної спадщиниІвана Франка має бути розпочата з того, як

УДК 821.161.2.09(092)(477.83):330

Михайло Зубрицький, провідний спеціаліст Інституту франкознавстваДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІВАН ФРАНКО ЯК ЕКОНОМІСТУ статті йдеться про вклад Івана Франка в економічну науку кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Зокрема,

відзначається, що український Мойсей присвятив чимало праць економічній теорії і фінансам тодішньоїГаличини. Наголошується, що письменник всіляко намагався відобразити тяжке становлення Галичини узарубіжній пресі, зокрема, в “Кур’єрі Львівському”.

Відзначено, що економічна спадщина письменника ще недостатньо вивчена й вимагає всебічногонаукового опрацювання.

Ключові слова: економічна наука, грошовий обіг, фінанси, фіскальна політика, кредит.Літ. 5.

Михаил Зубрицкий, ведущий специалист Института франковеденияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИВАН ФРАНКО КАК ЭКОНОМИСТВ статье идет речь о вкладе Ивана Франко в экономическую науку конца XIX – нач. ХХ вв. В частности,

отмечается, что украинский Моисей посвятил немало произведений экономической теории и финансамГалиции того времени. Отмечается, что писатель всячески пытался отразить тяжелое состояние Галициив зарубежной прессе, в частности, в “Курьере Львовском”.

Отмечено, что экономическое наследие писателя еще недостаточно изучено и требует всестороннегонаучного изучения.

Ключевые слова: экономическая наука, денежный оборот, финансы, фискальная политика, бюджет,налоговая политика, кредит.

Mykhaylo Zubrytskiy, Leading Specialist Institute of Studies of FrankoDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

IVAN FRANKO AS AN ECONOMISTThe article refers to the contribution of Ivan Franko in the economic science of the late XIX – early XX

century. In particular, noted that Ukrainian Moses has dedicated many works to the economic theory and thefinance of Galicia. It is noted that the writer tried his best to show the hard formation of Galicia in the foreign press,particularly in the “Lviv Courier”. The economic legacy of the writer still poorly understood and requires thecomprehensive scientific study.

Keywords: economics, currency, finance, fiscal policy, credit.

© М. Зубрицький, 2017

ІВАН ФРАНКО ЯК ЕКОНОМІСТ

140

письменник розумів економічний розвитоксуспільства, яке він ставив завдання майбутнімпоколінням для розуміння поступу як такого,функції грошей у суспільстві, розуміння фінансовоїполітики.

Іван Франко у праці “Про гроші і скарби”з’ясував економічні категорії, сутність яких на тойчас була дискусійною. На цей час письменник увіву науковий обіг терміни “вартість замінна”,“вартість ужиткова”, які були українськими і дотого не вживалися.

Письменник із власного розуміння пояснювавсутність грошей і вважав їх як посередник утоварногрошових відносинах між людьми. “Вонипереносять в обміні вартість з рук до рук, алесамі її не мають, бо вони тільки значок та йбільше нічого” [5, 245]. У цьому такому простомувислові І. Франко показує розуміння того етапу врозвитку грошових махінацій, коли відбувавсяперехід до використання паперових грошей, щомають представницьку природу і позбавленівнутрішньої вартості. Письменник стверджує:“Лиш те має вартість, до чого чоловік своєїроботи доложить і що при тім може чоловіковіслужити на пожиток” [5, 247]. Значить, вартістьу І. Франка має подвійну функцію – враховуєвитрати праці та корисність речі. Дана сентенціявченогоекономіста є стрункою системоюекономічних категорій, що виступала основноюметодологічною базою для аналізу сучаснихформ грошей, еволюції грошового обігу, розвиткуфінансів.

І. Франко дотримувався кількісної концепціїгрошей: паперовий карбованець є позичковим яквалюта. Отже, для підвищення його вартостіпотрібно спочатку зменшити його кількість у обігу,щоб уникнути інфляції. Він критично оцінювавдіяльність міністрів царського уряду зврегулювання так званого “бюджетногодефіциту”, що мала здійснитися через зовнішніпозики, які витрачалися на військові потреби.

У статті “Галицька індемнізація” І. Франкопоказує механізм трансформації феодальнихповинностей (панщина, тягарі й данини, щосплачувалися панові) у товарногрошовікапіталістичні відносини, коли уряд бере на себероль посередника, який забезпечує власникукомпенсацію через стягнення індемнізаційногоборгу. Отже, коли серед найширших народних масбули злидні, то у статтях І. Франка розглядалисяякнайбільш актуальні проблеми, якірозтлумачували питання оподаткування, фінансівта кредиту. І. Франко присвятив даній проблемістаттю “Конверсія індемнізаційного боргу” тазамітку “Слівце про конверсію”.

Письменник на основі розрахунків робить

висновок, що за пишними фразами про економічнепіднесення краю, про інвестиції тодішні урапатріоти приховували власні корисливі інтереси.Чи не напрошується аналогія із сьогоденням!

У часи Івана Франка для погашення боргу звідшкодування землевласникам скасованихкріпосних повинностей протягом семи років, якпропонувалося галичанам, збільшувало сумувиплат у 3,6 рази. В тім числі для фінансовихінституцій конверсії були найрадикальнішимиможливостями вміщення власних капіталів, аутворення синдикатів, що фінансували конверсійнідотації – найлегшим способом отриманняприбутків.

Аналізуючи бюджет Галичини, І. Франко мавна меті з’ясувати співвідношення доходів, якіщорічно приносили наші терени для імперіїГабсбургів і скільки на їхній розвиток затрачувалаімперія. Сума доходів нашого краю буланадзвичайно низькою, тому український Мойсейроздумуючи над питанням податковоїспроможності, виклав у праці “Сила податковаГаличини” власне розуміння податкової політикиуряду.

Аналізуючи бюджет Галичини на 1883 рік,І. Франко відзначив, що сума доходів краюстановить 9,6 % доходів монархії, тоді як частканаселення – 26,9 %, а території – 26,1 % [4, 139].

Внаслідок аналізу бюджету уряду І. Франковідзначає, що Галичина платила найнижчийподаток в імперії. Це доказувало, що не лишенарод бідував, але й те, що податки чи не найбільшжорстоко визискували його. Письменникекономіст відгукуючись на працю С. Щепаповського“Злидні Галичини в цифрах” наполягав, що податкиварто розглядати не щодо їх абсолютного розміру,а порівняно з обсягом продукції, виробленої вкраю. Обчислення частини податків у загальномудоході на душу населення дійсно характеризуєподатковий тягар. І. Франко вважав, щовраховуючи іпотечні та індемнізаційні борги,втрати, до яких призводить митна політика краю,можна буде ще більш реально визначитиподатковий тиск на населення наших теренів.

Аналізуючи економічні проблеми Галичини,І. Франко вказував, що українці політично пасивніі це згубно впливає не лише на їх ментальність,але і поглиблює їхню економічну залежність віддержави, закликав до економічної та суспільноїактивності. На той час у Галичині середній класнаселення був малочисельним, що також несприяло економічному та національнокультурному розвитку. Іван Франко обґрунтовуючисоціальноекономічне становище Галичинистверджував, що причина відставання і занепадумісцевих підприємств є непомірний тягар



141 Молодь і ринок №2 (145), 2017

автономних, крайових, повітових, громадських іінших податків, що унеможливлюють конкуренціюз продуктами інших провінцій.

І. Франко твердив, що необхідно запровадитиособисто прибутковий податок задлявстановлення податкової рівності, а такожобґрунтував уведення оподаткування діяльностігрошової і товарної бірж, підвищення податку напредмети розкоші тощо. “Оподаткуйте капітал інадлишок нарівні з працею, і робітничий класпідніметься. Робітничий клас платить непрямийподаток. Цей податок руйнує і вбиває його. Нацьому податку і капітал надолужує свої втрати,оцінюючи свій товар в чотири рази вище за йогосправжню вартість при оптовій торгівлі і в десятьразів вище – при роздрібній, єдиній, доступній дляробітника. Робітник, отже, платить податки і засебе, і за капітал. Чи це справедливо?” [4, 227].

Український економіст досліджував непряміподатки серед обставин, що не дають піднестисягалицькому рільництву, а разом із ним і економіцікраю загалом, оскільки вони стосуються кожногомешканця краю, а особливо бідних рільників.

Галичина несучи непотрібний тягар податків,забезпечувала більш як шосту частину всіхнепрямих податків монархії, при цьому на одногомешканця припадало у 2,7 рази більше непрямихподатків, ніж прямих. І. Франко зауважує, що“рубрика посередніх (непрямих – М.З.) податківдля Галичини, особливо у відділі “цло” (мито –М.З.), мусила в конечності бути неповна, так якбагато товарів Галичина спроваджує непрямо ззаграничних фабрик, але від віденських, чеськихі терстенських перекупців, а в оплачуваній нимціні платить заразом і цло. На ділі сума посередніхподатків, оплачуваних Галичиною, мусить бутидалеко більша” [4, 140].

Аналізуючи економічну ситуацію в ГаличиніІван Франко дійшов висновку, що економічнавідсталість, недорозвиненість промисловостівикликала низьку податкову спроможність краю.Податкова система вичавлювала і так мізернідоходи населення, чим стримувала нормальневідтворення бюджету і підривала основигосподарства, тим погіршуючи економічнестановище Галичини.

Іван Франко стверджував, що національнебагатство Галичини постійно руйнується черезспівпрацю австрійської верхівки.

Митні тарифи, на думку письменника, постійносуперечили економічному розвитку нашихтеренів.

У публікації “Галичина у сьогорічнім бюджетідержавнім” український Мойсей аналізувавдоходи, які отримує віденський уряд з Галичинита видатки держави на цей край. Застосувавши

порівняльний аналіз Іван Франко відзначає, щорозрахувавши розміри доходів уряду на одиницюплощі та на одного мешканця для різних частинімперії, абсолютний показник Галичини посідаєтретє місце в АвстроУгорській імперії. Відносніпоказники – дев’яте щодо простору і передостаннє– щодо населення. І. Франко також зауважував,що не враховувалися надходження, що йшли відзалізниць та інших неподільних доходів. Ось щовідзначав ученийекономіст: “При всякихподатках консумційних (споживчих – М.З.)податок цілковито оплачує не продуцент, аконсумент” [4, 337].

Для підтвердження свого судження ІванФранко стверджував, що такі продукти як пиво,цукор, тютюн, оподаткування яких виробникиперекладають на споживачів, оплачувалися нимиж. Із того можна зробити висновок, що уряд уВідні “безпосередньо і посередньо черпає своїживотні соки з всіх країв коренних, отже, також взначній частині і з Галичини [4, 337].

Порівнявши суму видатків із сумою доходівГаличини (офіційно представлених), І. Франкоз’ясував, що тільки на 1884 рік держава мала зГаличини щонайменше 13 153 927 золотихринських чистого доходу [4, 338]. І це при тому,що дохід постійно зростав.

Не оминає письменник також стан видатківвіденського уряду на місцеві потреби. Про цейдеться у публікації “Що коштують нині школи?”,яка, можна сказати, доповнює працю “Силаподаткова Галичини”. Вчений відзначає, щопріоритетним видатком має бути видаток на школи,бо саме культура і просвіта забезпечують державімайбутнє, зміцнюють її єдність. І це насамперед,потрібно уряду задля його ж власної безпеки.

І. Франко зауважує, що на школу уряд виділяєлише 11,4 % видатків, при тому, як населення ітериторія займають четверту частину монархії.Беручи до уваги забезпечення вищих навчальнихзакладів – Львівського та Чернівецькогоуніверситетів і Львівської політехніки, Іван Франковідзначає, що вони займали останні місця вАвстроУгорщині. Отже, уряд у Відні не стількидавав кошти на утримання освіти, скільки черпавдоходи де тільки було можливо.

Говорячи про доходи Галичини у 1876 – 1880роках, письменник відзначає, що борги краюзростають швидше від доходів. Цимтвердженням І. Франко спростовує оптимістичнівисновки міністерства фінансів у роботі“Справоздання міністра фінансів з доходівдержавних з р. 1882”.

В унісон цієї праці звучить аналогічна сентенціяІ. Франка у праці “П’ять літ нашої господаркикрайової”.


142

Варто відзначити, що хоча заангажованістьІвана Франка питаннями бюджету, фінансів таоподаткування не була професійною, азацікавленість економічними й соціальнимипроблемами була просто таки теоретичною,вченому вдалося розкрити суть багатьохфінансових явищ, хоча матеріали, якими вінкористувався були часто неточними й неповними.

Так, у публікації “Галичина в державнімбюджеті на р. 1890” І. Франко слушно зауважує,що звіт уряду про доходи й видатки на державнийбюджет “[…] се стара пісня, повторювана вжемного літ і все надармо” [2, 250]. Письменниквідзначає, що у 1889 р. доходи становили61.315.323 золотих ринських і отже, “[…] всегорічнім бюджеті вони преліміновані о 3.315.811з.р. вище, ніж на минулий рік” [2, 251].

Але як робить висновок Іван Франко, сумавидатків 7.246.391 з.р. і збільшення доходів3.325.811 зр., що становила в сумі 3.920.580 зр.“[…] як менше корисний для скарбу державного”[2, 253].

Дослідивши грошові засоби Галичини іззасобами інших країн, особливо Італії таУгорщини, І. Франко відзначає, що банківськийкапітал Галичини був у десятки разів меншим іза абсолютним розміром, і в розрахунку на душунаселення. Це безумовно гальмувало економічнийрозвиток краю.

Страшною бідою для економіки Галичини булолихварство. Іван Франко, звісно, відгукнувшисьна це, присвятив багато матеріалів цій проблемі,зокрема – дослідження “Лихварство в Галичині”.На думку письменника, Галичина була класичнимприкладом країни лихварства й здирництва нелише на побутовому, але й на державному ґрунті.Серед причин, що гнала селян до лихварів – високіурядові й автономічні податки, для вчасної сплатияких завжди не вистарчало коштів.

Вболіваючи над проблемами простого народу,І. Франко висвітлював роль банків у життіГаличини саме з позиції найширших народних мас.

Роль банку у житті селянства І. Франкоз’ясовує у статті “Банк крайовий”, де відзначає,що банк за своєю суттю не покращує і без тоговажке економічне становище селян, а навпаки,погіршує.

Кредит – це не панацея від усіх бід, робитьвисновок І. Франко, а ще один тягар на плечіпростого люду. Плата за кредит для бідних селяну 11,5 % річних та іпотечні позики під 4 – 5 % булидля переважної більшості селян недоступні.

У статті “Реорганізація банку Крайового”І. Франко застерігає галичан не плекати ілюзій до“польських грошових інституцій”, які можутьдовести край до економічної руїни. І як сьогодні

актуальним є наказ українського Мойсея: “Незабуваймо ніколи, що маємо діло з інституцією,котра в разі доброго поводження і відповідальногодо потреб крайового улагодження могла бибагато хосна принести нашій суспільності – хоч іне так багато, як о тім трублять поляки, – алекотра в разі свого упадку – особливо коли б тойупадок наступив по коротшім або довшім“розцвіті” інтересів банкових – може зіпхнути крайнаш в бездонну пропасть, може довести нас накрай економічної руїни і на довгі десятки літвіддати нас безвихідно в неволю чужимкапіталам і чужій експлуатації” [4, 274].

І. Франко зауважує, що перехід до грошовогоспособу економічних відносин завждисупроводжується значними соціальноекономічними втратами: “Перескочити згосподарки натуральної до господарки грошовоїбез зламання карку для нашого дрібногосільського господаря майже неможливо. Для тогото всякий грошовий кредит для селян, ба як і всякігрошові побори від них (як податки і т.д.) в грошахсуть злом, може, і конечним при теперішнім устроїкапіталістичнім, але, все таки шкідливим дляекономічного розвою” [4, 277]. І. Франко бачивєдиний для того вихід – організація селянськогокредиту на засадах самопомочі і для того вважавдоцільним втілювати ідеї відомого українськогоекономіста В. Барвінського – створювати закладинатурального кредиту (зерном, худобою,господарським реманентом тощо).

Письменник закликав долучатися добанківської діяльності, вчитися у поляків, жидівта інших народів заповзятливості й господарськоїактивності. І. Франко прагнув збудити ініціативув українській громадськості до активноїпідприємницької діяльності в галузі банківськокредитних відносин.

Банківську справу науковець розглядаввсебічно, стежив за проникненням банківськоїдіяльності в усі галузі економіки, писав науковірозвідки на економічні теми, тим самимінтегруючи галицького селянина не лише урозуміння ним свого важкого становища, але йдавав поради, як його покращити. Розумінняісторичної перспективи, а саме: зростаннязначення грошей та кредиту в господарськомужитті, роль банків в економіці держави буловластивим для економічних поглядів Каменяра,який ніколи не схвалював фіскальної політикиуряду АвстроУгорщини.

Висновки. Економічна стратегія І. Франка нелише давала поштовх до осмислення роліекономічних відносин у житті краю, але і творилаперспективу майбутнього розвитку держави.

Система вивчення економічної спадщини Івана



143 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Франка і сьогодні актуальна. Економічна ситуаціякраїни і без перебільшення кажучи є доситьважкою. Війна на Сході і без того підриваєекономіку країни. І тому інвестування державнихкорпорацій у розвиток економіки є доситьнезначними.

Вельми гострою є проблема кредитуванняаграрного сектора економіки. Незважаючи напроголошену державну політику пільговихкредитів для вітчизняного сільськогосподарськоготоваровиробника, комерційні банки прагнутьпередати їхні кредити під завищені відсотки.

Взяти хоча б 2001 рік, коли ставка за“селянськими” кредитами становила 33 %, тодіяк у промисловості в середньому – 27,4 %, у 2003– 20,8 % і 18,3 %.

Ось тому важливим є завдання детальновивчати економічну спадщину Івана Франка, не

лише економістами чи соціологами, але й широкопопуляризувати її серед владної еліти. З тогоможна зробити висновок, що І. Франко як і колись,так і тепер є в рядах визначних ученихекономістівне лише України, але і світу.

1. Злупко С. Іван Франко – економіст. – Львів: МП“Слово”: 1992. – 208 с.

2. Іван Франко. В наймах у сусідів. – Львів, 1914. –С. 250 – 253.

3. Мороз М. До питання атрибуції творівІ. Франка в газеті “Kurjer Lwowski”//МирославМороз/ У кн. Питання текстології. Іван Франко. – К.,Наукова думка, 1983. – С. 188 – 216.

4. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Т. 44,кн. 1. – К., Наукова думка, 1984. – 695 с.

5. Франко І. Розмова про гроші й скраби// І. Франко.Твори: в 20-ти томах. Т.19. – К., Наукова думка, 1956.– 304 с.


Постановка проблеми. У 2016 роцікультурномистецький світ України святкував 180річницю від дня народження одного з визначних

музичних діячів, інтерпретаторів поезії Т. Шевченка– С. Воробкевича. Слід зазначити, що феноменпоезії Кобзаря став літературним першоджерелом

УДК 78.071.1:821.161.2 – 1

Лілія Кобільник, старший викладач кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПОЕЗІЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ХОРОВІЙ ТВОРЧОСТІ СИДОРА ВОРОБКЕВИЧАУ статті висвітлюється творча діяльність та хорова спадщина відомого західно-українського

композитора, музиканта-педагога, поета, драматурга, священника Сидора Воробкевича, який увійшов вісторію української культури як засновник професійної музики на Буковині. В центрі уваги – хорові творикомпозитора на слова Т. Шевченка.

Ключові слова: С. Воробкевич, Т. Шевченко, поезія, хорова спадщина, національна своєрідність, інтерпретація.

Літ. 6.

Лилия Кобильник, старший преподаватель кафедрыметодики музыкального воспитания и дирижирования


ПОЭЗИЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО В ХОРОВОМ ТВОРЧЕСТВЕ СИДОРА ВОРОБКЕВИЧАВ статье освещается творческая деятельность и хоровое наследие известного западно-украинского

композитора, музыканта-педагога, поэта, драматурга, священника Сидора Воробкевича, который вошел висторию украинской культуры как основатель профессиональной музыки на Буковине. В центре внимания –хоровые произведения композитора на слова Т. Шевченко.

Ключевые слова: С.Воробкевич, Т.Шевченко, поэзия, хоровое наследие, национальное своеобразие,

интерпретация.

Liliya Kobilnyk, Senior Lecturer of the Music Education Methods and Conducting Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

POETRY OF TARAS SHEVCHENKO IN THE CHORAL WORKS OF SYDOR VOROBKEVYCHThe article highlights the creative activity and the choral heritage of the famous Western Ukrainian composer,

musician, teacher, poet, playwright, priest, Sydor Vorobkevych, who entered into the history of Ukrainian culture asthe founder of the professional music in Bukovina. The composer's choral works written on the words of Shevchenkoare in the center of attention.

Keywords: Vorobkevych, Shevchenko, poetry, the choral heritage, the national identity, an interpretation.

© Л. Кобільник, 2017

ПОЕЗІЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ХОРОВІЙ ТВОРЧОСТІ СИДОРА ВОРОБКЕВИЧА

144

для величезної кількості вокальнохоровихкомпозицій у широкому суспільнокультурномупросторі.

Актуальність дослідження означеної сферизумовлена багатьма науковими та практичнимизавданнями, найважливішим серед яких єпідвищення рівня суспільного зацікавленняакадемічним мистецтвом, зокрема, хоровимитворами на слова Т. Шевченка, які становлятьсуттєву національнодуховну константу нації.Адже, як зазначає Х. Флейчук: “Якщо на зламіХІХ – ХХ ст. шевченківські вечори, організовуваніукраїнськими товариствами в Галичині, зокрема,“Львівським Бояном” та іншими хоровимиколективами регіону, ставали популяризатораминових композицій, які часто після одного чи кількохвиконань отримували надійну “путівку” в тривалесценічне життя, то сьогодні організатори концертівнеохоче беруться виконувати сучасні твори, чинавіть уже ті, що стали вітчизняною класикою (яккантата “Заповіт” С. Людкевича), коли йдетьсяпро виступ перед непідготованими слухачами.Наведені факти складають уяву про загальнусуспільноестетичну проблему розділу елітарногоі масового (чи популярного в широкому значенніслова) мистецтв, яка постала ще у ХХ ст., а вконтексті музичної інтерпретації поезії з“Кобзаря”, сприймається особливо гостро, аджеконсервативність сфери музичної Шевченкіани,зокрема, хорової, в історичній ретроспективі малаяк свої переваги, так і втрати, а на сучасномуетапі потребує істотного переосмислення” [4, 24].

Хорова Шевченкіана стала основою длячисленних досліджень. Упродовж останніхдесятиліть ХХ – початку ХХІ ст. до неї зверталисьТ. Булат, М. Гордійчук, М. Загайкевич, Л. Кияновська,Н. Андрос (Королюк), О. Козаренко, С. Павлишин,Л. Пархоменко, О. ЦалайЯкименко, Я. Якуб’як,Л. Яросевич, Л. Корній та інші українські вчені.Серед вагомих робіт необхідно назвати такімонографії й довідники, як “Шевченко і народнапісня” Д. Ревуцького (К., 1939), “Тарас Шевченкоі музична культура” П. Козицького (К., 1959),“Народні пісні на слова Тараса Шевченка” (К.,1961), “Пісні великого Кобзаря” (К., 1964),“Шевченко і музика. Нотографічні табібліографічні матеріали” А. Касперт (К., 1964) і“Т.Г. Шевченко і музичний фольклор України” О. Правдюка(К., 1966).

Серед наукових досліджень шевченкознавстваслід згадати праці діаспорних вчених Г. Грабовича“Шевченко як міфотворець”, Б. Рубчака“Живописаний Шевченко”. Істотно збагатилиукраїнську гуманістичну науку праця О.Забужко“Шевченків міф України. Спроба філософського

аналізу”, монографія І. Дзюби “Тарас Шевченко.Життя і творчість”, дослідження В. Смілянської,Н. Чамати, Г. Грабовича, Л. Плюща, Ю. Барабаша,В. Мовчанюка та ін.

Музичнопедагогічна спадщина С. Воробкевичадосліджувалася в працях С. Людкевича, І. Франка,М. Грінченка, А. Рудницького, М. Дитиняк, Б. Кудрика,З. Лиська, В. Витвицького, М. Білинської, С. Процика.Останніми роками різні аспекти творчостікомпозитора, особливості “розшифрування”тексту, контексту і підтексту його хорових творіввисвітлюють О. Богославець, Я. Вишпінська,А. Кушніренко, В. Процюк, С. Троян та ін.

Мета статті – окреслити значення постаті ітворчості С. Воробкевича в історії українськоїкультури з проекцією на відображення в хоровійспадщині композитора його світогляднихпріоритетів.

Виклад основного матеріалу. На сучасномуетапі ми можемо спостерігати посилену увагугуманітарних дисциплін до творчості видатнихмитців і вчених періоду національного культурноговідродження, яка – як зазначає О. Немкович – засвоїм значенням переростає межі конкретнихсфер діяльності і певних історичних періодів,знаменує кульмінаційні моменти в розвиткупроцесів, смислоутворювальних для українськоїкультури. Її опрацювання набуває актуальності нелише в контексті специфічної науковоїпроблематики, а й у розкритті сутнісних ознакментальності, духовних основ української нації, їїсамобутності і ролі у світовому соціокультурномупроцесі [3, 55]. Активним входженням українськоїкультури у міжнародний духовний простір на межіХIХ – ХХ ст. зумовлено формування відповіднихідей, тем, проблем, понять, загаломконцептуальних засад культури, співзвучнихсучасним.

Світи, батьку, світи світло бо я вже невспію! / Світи правду, світи віру, любов і надію/ По тій нашій Буковині – най люди побачать!(Ю. Федькович “До Данила Млаки”) – такзаповідав своєму землякові Сидору Воробкевичу(1836 – 1903), літературний псевдонім якого –Данило Млака, видатний письменник, поет ЮрійФедькович (1834 – 1888).

С. Воробкевич, продовжуючи розпочатупрацю свого земляка – однодумця Ю. Федьковичапробуджувати національну свідомість знедоленихбуковинців, все життя залишався вірним йогозаповітам.

Багатогранна діяльність С. Воробкевича, якписьменника і поета, композитора і диригента,педагога і активного громадського діяча відіграладуже важливу роль у культурному житті Буковини



145 Молодь і ринок №2 (145), 2017

та й і всієї Західної України ХІХ ст. Адже Буковинастогнала від жорсткого гніту боярської Румунії.Все українське – мова, культура, пісні – всезаборонялося, їх можна було лише почути вгірських селах. Освіту було представленорумунською, німецькою та польською мовами.Тому С. Воробкевичу належить почесне місце якневтомному й активному просвітителеві і єдиномув минулому столітті композиторові Буковини.

У своїй творчій діяльності композитор свідомоставив перед собою завдання будити громадськудумку соціально і національно пригнобленогоукраїнського народу. Він пристрасно закликавборотися проти відсталості і темряви, що вікамисковувала народ, проти насильства й експлуатації,постійно відстоював права рідної мови, пісні ісамобутньої музичної культури. А його піснявірш“Мово рідна” користувалася надзвичайноюпопулярністю, її друкували до 1939 року убукварях, читанках і співаниках для школярів.Тільки після проголошення незалежності України,цей вірш знову повернувся на сторінки дитячихкнижок: “Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває/ Той у грудях не серденько, а лиш камінь має”.

У творчій спадщині С. Воробкевича вагомемісце займає вокальнохорова творчість. Понад30 років композитор працював як диригент зрізними хоровими колективами Буковини. Які підйого керуванням піднялись до рівня професійних.

Хоровий доробок Сидора Воробкевича налічуєпонад 400 творів, з яких близько 250 написані навласні тексти. Решта хорів – на вірші Шевченка,І. Франка, Ю. Федьковича, М. Шашкевича,Я. Головацького та ін., а також переклади віршівнімецьких поетів – Гайбеля, Карнера, Гаубе.

Праця над музикою до “Кобзаря” почаласядесь наприкінці 60х – на поч. 70х рр. Безмежнулюбов і творчу наснагу вклав композитор у своїтвори на слова Шевченка. Уже в 1869 р.виконувався його хоровий твір “Ой чого типочорніло” під псевдонімом І. Морозенка. Напочатку 70х рр. у програмах концертів з’явилися“Заросли шляхи тернами”, “Огні горять”, “Ой погорі ромен цвіте” та ін. Ці твори часто звучали вшевченківських концертах (особливо на Буковині).Та в 80х рр. з появою нової музичної шевченкіанилише окремі з них лишилися в програмах хоровихколективів.

Тему музичної інтерпретації поезій Т. Шевченкаодним з перших досліджував С. Людкевич. Віннеодноразово торкався її ще на поч. ХХст.,розглядаючи творчий доробок поета під різнимикутами зору, зокрема як філолог та як музиканткомпозитор і музикознавець. Його цікавіаналітичні праці вміщено в збірнику “С.

Людкевич. Дослідження, статті, рецензії”, щоупорядкувала З. Штундер. Людкевич писав:“…вся наша вокальномузична література заостатніх 70 – 80 літ (від 1860 р.) – …позацерковною та простонародними піснями “ це,мабуть, у добрій половині твори на слова Т.Шевченка” [2, 135].

Могутній геній поета за силою свого впливуна розвиток української культури не знає собірівного. Важко переоцінити його значення длярозвитку української музики, особливо на початкуїї професійного становлення. Наспівність,мелодійність поезії Шевченка дала поштовх донаписання численних музичних композицій майжевсім українським композиторам, від МиколиЛисенка до Олександра Білаша і сучаснихмузикантів. Кожен мистець перечитувавШевченка посвоєму, шукаючи нові форми івиразові засоби для втілення багатющогообразного і емоційного світу поетичногопершоджерела. Проте всі вони, незалежно відкомпозиторської школи, часу і географії вбачалиосновним джерелом своєї творчості українськународну пісню, національний фольклор.

Поезії Шевченка притаманна особливамелодійність, особлива співочність. Коріння цієїмелодійності та співочності – українські народніпісні, з якими Тарас почав знайомитись ще здитинства. Саме національна своєрідністьпоетичної спадщини Т. Шевченка надаламузичним творам українських композиторів найого слова самобутності і неповторності.Підтримуючи пісенноепічну концепцію історіїУкраїни, Т. Шевченко закликає українськихписьменників та істориків прислухатися до живихзвуків: “Прочитайте ви думи, пісні, послухайте,як вони співають, як вони говорять меж собою…”[5, 207] .

У період заслання українська пісня була дляШевченка розрадою для стражденної душі.Навіть лірична поезія цього періоду створена ужанрі народної пісні (“Зацвіла в долині”, “Якбимені черевики” та ін.). А в поезії “І знов мені непривезла” (1848 р.) Тарас пише: “Та розважу своєгоре, / Та Україну згадаю, / Та пісеньку заспіваю”[6, 360].

С. Людкевич писав: “Із старогалицькихкомпозиторів тільки один буковинський І. Воробкевичпопадав у своїх хорових складаннях частіше натексти Шевченка. 12 пісень для чоловічого хорудо слів Т. Шевченка створив І. Воробкевич(видавн. “Станіславського Бояна”). Деякі з тихйого пісень на чоловічий хор, як “ой по горі роменцвіте”, “Ой чого ти почорніло”, “Думи мої” та“Огні горять“ зиськали собі навіть значну


146

популярність в аматорських співочих кругах вГаличині й на Буковині завдяки деякиммелодичним прикметам та “ефектним” хоровимманерам цього композитора. Але, щоправда,наївна та малокультурна (до того ще німецькимвихованням приголомшена) муза Воробкевичаніяк не доросла до інтерпретації Шевченка:Воробкевич убирає Шевченка постійно у зовсімчужі, ненародні строї – раз у мелодику німецькихсентиментальних романсів, то знов у якісь штучні,неприродні акценти, грубо пересадноготеатрального пафосу, серед якого марніють тапропадають його деякі (добре продумані, але невикористані) помисли мелодійної тематики,приміром тема “Круг містечка Берестечка” тапочаток “Ой чого ти почорніло”, деякі місця в“Огні горять” і ін.

Мірою популярності згаданих пісеньВоробкевича може послужити й цей факт, щонавіть чутливий на народний характер музикиГ.Топольницький взявся за переробку двох із них(“Ой чого ти почорніло” та “Думи мої”) зчоловічого на мішаний хор, перевіривши деякі малі“ретуші” у фактурі. Про переробку пісні “Ой погорі ромен цвіте” з деякими змінами ритміки)згадано вже вгорі. Також автор цієї праці при своїмнегативнім ставленні до музики Воробкевича до“Кобзаря” вважав конечним боротися з лихамикомпромісові та зладив нову аранжировку йогохору “Огні горять”, в якій старався твір очиститивід манер, вистилізувати та заокруглити йогофактуру і в тім виді хор цей від 1928 р. співаєтьсяй тепер радо співочими гуртками [1, 165].

Твори на слова Т. Шевченка С. Воробкевичапоявилися в 60х роках, проте вперше вийшлидруком (збірка з семи творів) тільки через 20 роківпісля їх написання (Ляйпціґ, 1897). Але тираж бувневеликий і видання швидко розійшлося. Та в 1906році вийшли друком “12 пісень на хори мужеськіа’сареllа до слів Тараса Шевченка” С. Воробкевичапід редакцією Д. Січинського, які були перевидані1973 року видавництвом “Музична Україна”.

У творах з цієї збірки найяскравішевиступають індивідуальні риси хорового письмакомпозитора. Воробкевич звернувся, в основному,до ліричних поезій Шевченка. При тому музикайого ніде не втрачає свого фольклорного ґрунту.Мелос Воробкевича часом надто елегійний, зелементами болісного самозаглиблення.Композитор ніби милується образами туги, жалю.

Надмірна пісенність викладу, певна структурназамкненість спричинилися до відсутності майжев усіх хорах Воробкевича широкого дихання,справжнього драматичного напруження ізагострених кульмінацій. Динамічного

протиставлення окремих емоційних пластів частовиявляється недостатньо для втілення глибокогозмісту і внутрішньої експресії поетичних образівШевченка.

У тих музичних розділах, де композитор прагнепередати глибокі переживання, з’являютьсянародні інтонації, мотиви з квартових ходів. Вонивідтворюють конкретні емоції: материнський чидитячий плач, трагічний образ почорнілого відкрові поля. Об’єктивні, епічно розповідні образиподаються, як правило, через хоральний спів.

З дванадцяти шевченківських хорів можнавиділити три, в яких поетичне першоджерелонайяскравіше втілено в музиці. Це “Три шляхи”,“Та не дай, Господи, нікому” і “Ой чого типочорніло, зеленеє поле”.

У хорі “Три шляхи” оспівано прощання ірозлуку сина з матір’ю, чоловіка з дружиною,дівчини з милим. Тричастинність вірша зумовилатричастинну композицію хору. Перша частина –“Ой три шляхи широкії...” і третя “Не вертаютьсятри брати...” протиставляються середньомурозділові “Посадила стара мати...” в ладовомута метроритмічному планах. Для крайніх частинхарактерний епічномаршовий ритм. Це нібиуособлення вічного пульсу життя, в якому тонутьлюдські радощі і страждання. А в середнійчастині розкрито трагічні образи за допомогоюнароднопісенних інтонацій. У “Трьох шляхах” тіснопоєднуються кращі тенденції галицького хоровогомистецтва середини XIX ст. з активнимивпливами народності.

Хорова композиція “Та не дай, Господи, нікому”написана на текст двох віршів Шевченка, але зоднією темою – змарноване недолею життяпоета. Перший – “Та не дай, Господи, нікому”,складений на засланні, в КосАралі, 1848 року,другий – “Огні горять” – в Оренбурзі 1850 року.Крайні частини твору – трагічний монологзнівеченої жорстокою солдатчиною і засланнямлюдини – різко контрастують з середнім епізодом,де замальовуються радощі й забави молоді.Композитор вдається до прийому жанровихасоціацій: у першій частині чуємо піснютугу, щовикликає асоціації з широкими степовимикозацькими піснями.

Останні хори збірки своїми інтонаціями,гармонічною фактурою і структурою близькі донародних пісень (“І широкую долину”, “Утопталастежечку”, “Тече вода зпід явора”, “ТитарівнаНемирівна”). Збірка закінчується хором “Думимої”.

С. Людкевич писав: У розмові з одним моїмдобрим товаришем я почув таке, що всякиймузикант, якій підкладає музику під слова поета



147 Молодь і ринок №2 (145), 2017

робить кривду цьому поетові. Факт безсумнівний,що музикант, який шукає поетичного натхненнядо композиції у якійсь поезії, в її поетичномунастрої, стає наче паразитом поета, бо немоввисмоктує і з його поетичного змісту і форми длясебе великі елементи, придатні йому досформування своїх музичних думок. Але жзауважить хтонебудь, поезія лишається собіпоезією, а музикант достосовуючись до її змісту,дає їй щось свого власного: музичну форму, в якійпоетичний настрій може тим краще івсесторонніше виявитись.

Коли б музикант справді не давав поезії нічогобільше, як тільки відповідну музичну форму, цебуло б дуже гарно, але в тому якраз лежить“камінь спотикання”, бо ж донині учені (по довгихсвірках) не поставили ясно питання, чим є і декінчиться в музиці форма, а чим є і де починаєтьсямузичний зміст.

Факт, що музикант, складаючи до поезії музику,дає не тільки форму, а й музичний зміст, якийможна елімінувати від поетичного, коли виконатикомпозицію без слів. Цей музичний змісткомпозиції, не кажучи вже про те, що вінвиражається якісно зовсім іншими засобами, ніжзміст поезії, в своїй суті ніколи не буде з нимтотожний, бо нема двох зовсім подібних до себеіндивідумів. До того ж всякий музикант, хоч і якнамагався б, не в силі протистояти собі всієїсфери чуття і світогляду поета, не в силі відчуватийого чуттям, розуміти його інтелектом, а тількипропускає його, немов через фільтр, через призмусвого власного чуття, власного інтелекту, хочнехоч змінює фізіономію поета, немов нівелює йогоіндивідуальність своєю.

Свідомий того всякий музикант прикомпонуванні музики до якоїнебудь поезії повиненмати докори совісті в тім напрямі та старатисьпринаймі якнайближче ввійти в зміст і поетичнусферу даної поезії і самого поета взагалі таякнайменше інсинуювати йому в достосованіймузиці свого власного “я”.

Построїтись музикантові до поезії Шевченкане є такою абстрактною справою, залишеноютільки інтуїції музиканта, як може деяким людямздається. Шевченко, як людина і поет – це нетільки індивідуальність особиста, неподільна, алетакож найкращий тип і втілення української вдачіі характеру, типовий репрезентант. І його поезіяне тільки вираженням його індивідуальних думокі почувань, але й найкращим скристалізуваннямукраїнської народної поезії. Музикант, який хоческладати музику до Шевченка, мусить рахуватисьне тільки з його індивідуальністю як людини іпоета, а ще більше з народною індивідуальністю,

яку він репрезентує: хто хоче розуміти, відчути івідповідно інтерпретувати Шевченка, муситьбезумовно, розуміти і відчути ту сферу, з якоївийшла поезія Шевченка. Поезія Шевченка євицвітом української народної поезії, без розумінняукраїнських народних пісень нема й бесіди пророзуміння і інтерпретування Шевченка. Отже,першим каноном для всякого компоніста до поезіїШевченка, повинно бути не то пізнати, не тостудіювати, а вчитися в української народної пісні,в їх поетичний і музичний зміст і форму, їхвзаємозв’язок і відносини. Музика до Шевченкамусить бути так само живим вицвітомукраїнських народних пісень, як його поезія. Тількитака музика може підійти до її поетичного змістута ілюструвати його. Всяка інша музика, хоч би іяк сама по собі гарна та багата, буде не то щонепридатною, а не раз і противна характеровіпоезії Шевченка, вона змінює його або йкарикатурує його фізіономію, робить (його) їїдволичною і безхарактерною.

Не підносив би я ось тут цього питання, колиб не мав на приміті дійсних випадків у нас такогоочевидного карикатурування поезії Шевченка. Втаких композиціях, як наприклад, “Думи мої”, аособливо “Ой чого ти почорніло” С. Воробкевича,автор позбавляє та оббирає Шевченка з усьогонерву і темпераменту, з усього того, що становитьсуть його вдачі і характеру, та, силкуючисьінтерпретувати його за своїми шаблонами, убираєйого то в якийсь німецький стильовийсентименталізм,то знову в якийсь неприроднийштучний драматизм [2, 155 – 156].

Хори С. Воробкевича написані в традиційномукласичному стилі. У хоровому викладівідчувається вплив віденських та італійськихкласиків. Фактура більшості хорових творівкомпозитора – переважно гомофонногармонічна;голосоведення чітке. Поліфонічні моментизустрічаються дуже рідко, але подекудипроявляють себе елементи імітації тапідголоскової поліфонії. Ці та інші особливостіхорової музики композитора випливають здетального аналізу його композиторського стилю,що став результатом уважного дослідженнятворчості С. Воробкевича.

Крім цього, ціннішим у хорових творахВоробкевича є їх вельми лірична мелодійність,що наближається до народнопісенної. Очевидно,це й спричинилося до популярності його музикина західноукраїнських землях.

С. Воробкевич писав переважно для чоловічиххорів, які в той час широко культивувалися наБуковині та в Галичині. Ті композиції митця, якіздобули визнання, згодом розповсюджувалися в


148

численних варіантах для різних типів хорів тавокальних ансамблів. Це давало змогу значнорозширити їх застосування у виконавськійпрактиці.

Висновок. Отже, творча спадщина М. Вербицькоговиявляє актуальні аспекти проблеми співвідношеннявербальнообразного канону щодо творчостіпоета, а “шевченківський” напрямок складаєважливу складову сучасного музичного процесу,в якому розвиваються усталені й формуютьсянові грані творчих модусів сучасної музичноїкультури.

1. Людкевич С. Вокальна музика на тексти поезій“Кобзаря” // Станіслав Людкевич. Дослідження. –Львів: Дивосвіт, 1999. Т. 1. – С. 165.

2. Людкевич С. Про композиції до поезій Т.

Шевченка // Людкевич С. Дослідження, статті,рецензії / Станіслав Людкевич; упорядкув., вступ.стаття, перекл. та примітки З. Штундер. – К.:Муз. Україна, 1973. – С. 133 – 137.

3. Немкович О. Перші шевченкознавчі розвідкиСтаніслава Людкевича в контексті українськоїкультури кінця ХIХ – початку ХХI століть / О.М. Немкович// Часопис Національної музичної академії Україниімені П.І. Чайковського. – 2014. – № 1. – С. 51 – 60.

4. Флейчук Х. Хорова Шевченкіана кінця ХХ –початку ХХІ ст.: проблеми диригентськоїінтерпретації (на прикладі хорових творівМ. Скорика, В. Камінського): монографія / ХристинаФлейчук. – Львів: Сполом, 2010. – 128 с.

5. Шевченко Т. Зібрання творів: У 6 т. – К., 2003. –Т. 5. – С. 207.

6. Шевченко Т. Кобзар / упор., коментарі та післяслово

М. Зубкова. – Харків: ВД “Школа”, 2014. – 576 с.


Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень та публікацій. У серпні цьогороку – 150літній ювілей від дня

народження Осипа Маковея – однієї знайяскравіших постатей в українській культурі.

Письменник, поет, літературний критик, біограф,педагог, літературознавець, редактор, публіцист,перекладач, сатирик, доктор філософії,громадський діяч – такий перелік галузей, в якихвідкрився його багатогранний талант. Творчість

УДК 821.161.2.09:78

Дзвенислава Василик, старший викладач кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СУСПІЛЬНО-КРЕАТИВНА РОЛЬ МУЗИКИ В ТВОРЧОСТІ ОСИПА МАКОВЕЯДо 150-річчя з дня народження.У статті на основі аналізу художніх творів Осипа Маковея – українського поета, письменника,

редактора, видавця, педагога, доктора філософії, громадського діяча – висвітлюється його розуміння ролімузики, як суспільно-креативного феномена.

Ключові слова: Осип Маковей, суспільно-креативна роль музики, національна ідея.Літ. 13.

Дзвенислава Василик, старший преподавателькафедры методики музыкального воспитания и дирижирования


ОБЩЕСТВЕННО-КРЕАТИВНАЯ РОЛЬ МУЗЫКИВ ТВОРЧЕСТВА ОСИПА МАКОВЕЯ

В статье на основании анализа художественных призведений Осипа Маковея – украинского поэта,писателя, редактора, издателя, педагога, доктора философии, общественного деятеля – освещается егопонимание музики как общественно-креативного феномена.

Ключевые слова: Осип Маковей, общественно-креативная роль музики, национальная идея.

Dzvenyslava Vasylyk, Senior Lecturer of the Music Education Methods and Conducting DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE SOCIAL AND CREATIVE ROLE OF MUSIC IN THE WORK OF OSYP MAKOVEYThe article based on the analysis of artistic works of Osyp Makovey, the Ukrainian poet, a writer, an editor,

a publisher, a teacher, a doctor of philosophy, a social activist, highlights his understanding of role of music as asocial and creative phenomenon.

Keywords: Osyp Makovey, the social and creative role of music, the national idea.

© Дз. Василик, 2017

СУСПІЛЬНО-КРЕАТИВНА РОЛЬ МУЗИКИ В ТВОРЧОСТІ ОСИПА МАКОВЕЯ

149 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Маковея та його життєвий шлях стали темаминаукових розвідок багатьох українських науковцівлітературознавців, серед яких І. Франко, Н. Гувайнюк,В. Сімович, О. Засенко, О. Попович, Ф. Погребенник,О. Мишанич, Д. Лукіянович, Д. Коренець, Ю. Гусарта ін. У працях цих науковців характеризуєтьсяжиттєвий та творчий шлях письменника,описується педагогічна діяльність, висвітлюютьсядержавотворчий аспект громадської діяльності,аналізуються поетичні та прозові твори. Проте вракурсі музики творчість письменника досівисвітлена не була, за винятком окремих згадокпро Маковея в Людкевича [3; 4].

Мета статті. На основі аналізу художніхтворів Осипа Маковея висвітлити його розумінняролі музики, як суспільнокреативного чинника.

Виклад основного матеріалу. НародивсяОсип Степанович Маковей (псевдоніми – Євмен,Омікрон, Стефан Ярошенко, О. Степанович, Осипз Буковини) – 23 серпня 1867 р. у ЯворовіЛьвівської області, там же закінчив початковушколу. Потім навчався у Львівській гімназії та нафілософському відділі Львівського університету.1895 р. з’явилася перша збірка віршів “Поезії”,через два роки – збірка “Подорож до Києва”, заякою були опубліковані сатирична поема “Ревун”,поетичні цикли “Сум і глум”, “Гірські думи”,“Строфи”. По закінченні університету працювавжурналістом у львівській “Зорі”, головнимредактором газети “Буковина”, яка набула підйого керівництвом високого рівня. В “Буковині”публікувалися О. Кобилянська, Є. Ярошинська,І. Бажанський та ін. У 1897 р. Маковей бувзапрошений на посаду редактора новоствореногольвівського часопису “Літературнонауковийвісник”, де співпрацював з І. Франком, М. Павликом,В. Гнатюком, М. Грушевським. У 1899 р. отримавдержавну стипендію для молодих письменниківу Віденському університеті, де вивчав слов’янськімови та літератури. У Відні під керівництвомпрофесора В. Ягича написав наукову роботу пропоему видатного хорватського поета ІванаГундулича “Осман”, в якій зображено переможнубитву козацтва під Хотином.

У 1899 р. Маковей повернувся на Буковину, девикладав україністику в учительській семінарії таЧернівецькому університеті. У Чернівцяхзахистив дисертацію про українського поета іписьменника Пантелеймона Куліша, написав рядлітературознавчих розвідок, популяризуючибуковинських поетів Ю. Федьковича, І. Воробкевича,О. Кобилянську. В період з кінця ХІХ ст. булинаписані прозові твори “Весняні бурі”, “КлопотиСавчихи”, “Наші знакомі”, “Оповідання”,“Пустельник з Путни”, повість “Ярошенко”, та ін.

1910 р. через напружені стосунки з деякимипровідниками українських кіл, що їх змальовувавМаковей у своїх сатиричних творах, він переїхавдо Львова, де працював у жіночій гімназії. Від1913 р. О. Маковей був на посаді директоравчительської семінарії в м. Заліщиках, що наТернопіллі. У часі першої світової війни Маковейбув офіцером австрійської армії, служив на лініїросійськоавстрійського фронту. Йогоспостереження за двобоями солдатівукраїнців здвох воюючих сторін описані у нарисах “Листи зполя”, вірші “Пісні з поля” та ін. творах.Написаний у 1915 р. вірш “Жовняр за плугом”(“Попід гаєм, попід лугом”) став народноюпіснею. У серпнівересні 1920 р. очолював відділнародної освіти Заліщицького повітового ревкому.У 1921 р. був заарештований польськимивластями за “українізацію” та провів декількатижнів у Чортківській в’язниці. Померписьменник 21 серпня 1925 р., похованийу Заліщиках.

Творчість Осипа Маковей багатогранна. Йогопрониклива поезія різної тематики основана нанародному пісенному фольклорі. “Широкозастосовував поет розміри, ритміку, строфіку,образні засоби, властиві народним пісням” [2, 10].Ще будучи студентом Львівського університетуО. Маковей, вочевидь, під впливом І. Франка, нарідній Яворівщині записував та впорядковувавнародні пісні [1, 40]. Одними з найкращих зразківвіршів народнопісенного характеру можна назватиобжинкову “Конець тій ниві, конець” [8, 35],ліричну мініатюру “Питалася матуся” [8, 54],вірш коломийкового характеру “А я хлопецьмолодий” [8, 54] та ін.

Вклад Маковея у розвиток української мови,боротьба за її чистоту та самобутність були високооцінені Іваном Франком: “Наша новочаснаверсифікація під пером українців і галичан, таких,як Щурат і Маковей, зробила великий поступ унапрямі до чистоти мови і мелодійності вірша…”[12, 523].

Про мелодійність віршів Маковея свідчать іфакти захоплення його поезією музикантіввиконавців, серед яких Модест Менцинський –тенор світової слави, уродженець Львівщини,випускник Самбірської гімназії, Львівськоїконсерваторії, перший тенор Королівської опери уСтокгольмі, в репертуарі якого було 50 опернихпартій, камерна музика Лисенка, Людкевича,Січинського на слова Шевченка, Франка,Пачовського та ін.

С. Людкевич, пишучи спогади про М. Менцинського,згадує: “Менцинський шукав не тільки добрих,пригожих для себе вокальних композицій, але


150

також підшукував гарні поетичні тексти, до якихйому хотілось підложити музику. Він гаряче кількаразів просив мене підложити під музику длясолоспіву вірш О. Маковея “Мені здається, мов яне жив” [3, 429].

У поезіях та прозових творах О. Маковеявисвітлене його власне ставлення до музики, як докреативного феномену. В багатьох своїх віршах поетвисловлює своє розуміння значення музики длявиховання суспільства та її суспільнокреативну роль.

У поезії “І я умію пісню…” [8, 29] поет називаєсвої вірші піснями та характеризує їх як зовнішнійвияв думок. У вірші “У Миколи Лисенка” [8, 41 –42], що написаний після мандрівки Маковея доКиєва у 1897 р., поет висловлює вдячністькомпозиторові за його роботу: “Спасибі тобі,український співаче, / за славні пісні, що у нихстілько чару, /за серце твоє молоде і гаряче!”[8, 41], підкреслює значення народної пісні таукраїнської професійної музики для розвиткуукраїнської нації: “нема в нас такого добра забагато,як славний Лисенко і пісня народна” [8, 42].

Одним з найпопулярніших віршів ОсипаМаковея по праву вважається “Гайдамацькапісня”, що стала народною. “Про популярністьпісні свідчить і те, що під її мелодію підкладаночасто й застольний текст “Многая літа” [4, 413].

Поезія “Ми гайдамаки” покладена на музикусамим поетом в грудні 1901 р. В листі до Я. Ярославенкавід 25 березня 1907 р. поет писав: “Гайдамацькупісню” я зложив ще під час сецесії 2 грудня 1901 р.під мелодію якоїсь волоської пісні, котрої авторане знаю і не міг довідатися… Я чув її колись лишераз у вагоні від товаришаофіцера й не можуприсягнути, чи мелодію переймив вірно” [4, 730].

Твір “Ми гайдамаки” протягом 1920 – 1940 рр.став об’єктом різних музичних обробок, увійшовдо реєстру власне стрілецьких пісень [13, 230].Відомі опрацювання цієї пісні М. Гайворонським,О. Кошицем, Я. Ярославенком, Б. Кудриком.

Поетичний доробок Осипа Маковея ставджерелом натхнення для українськихкомпозиторів. Музичних творів на слова ОсипаМаковея небагато: серед них широко відомі хоровітвори Миколи Лисенка “Сон” (“Тихий сон по горахходить”) для мішаного хору, Філарета Колесси“Жовнярські похорони” (“Помер жовняр…”) длячоловічого хору та “За горою, за лугом” дляжіночого хору з супроводом фортепіано. Твір“Жовнярські похорони” написаний 1915 р., іувійшов до циклу “Воєнні квартети”.

Серед прозових творів Маковея вирізняютьсяпередовсім його сатиричні новели і оповідання, вяких описуються та викриваються суспільні вадитогочасної української інтелігенції.

Серед сатиричних оповідань Маковеявирізняється “Як Шевченко шукав роботи” (1912 р.),в якому гостро затавроване пристосуванство табоягузливість певної частини тогочасноїінтелігенції. Це твір не втратив своєї актуальностіі в теперішній час. Після концерту на честьШевченка “для вузького кола обраних” Шевченкоявляється до ряду осіб, шукаючи роботи. “Дайтемені яку роботу! Візьміть мене до редакції “Діла”,всетаки на щось здамся!” [11, 118] звертаєтьсявін до пана Л. Але прохання Шевченка ніхто непрагне задовольнити: “Годі, бо ви ані доктор, аніавстрієць, ані податку не платите” відповідає панпосол Л. [11, 118]; “Еге, еге, але ж ви, добродію,не є дійсним членом Товариства імені Шевченка”відказує “професор Г.” [11, 121]; не може зробитиШевченка доцентом “Без докторату! Без іспитів!Без дисертацій!” “пан професор і посол К.” [11,120]. Це оповідання актуальне і зараз і таврує тих,що “оспівують” Шевченка будучи абсолютночужим духові його творчості і життя.

Актуальна в наш час і новела “КВД” (1821 р.),яка є сатирою на політичні партії та їхні програми.Суть програми, пише Маковей, “була коротка іясна: куди вітер дує” [5, 168]. Створенеписьменником слово “каведек” стало синонімомбезпринципності та лицемірності.

Рідко котре з оповідань О. Маковея обходитьсябез змалювання сцен, в яких присутня музика.Знання музичної термінології свідчить про високийрівень освіченості О. Маковея, як і всієї інтелігенціїтого часу, адже музична освіта була обов’язковоючастиною гімназіальної програми. “Ішов головноювулицею задуманий, коли нараз почув любий акордGdur, потім Dseptima і знову Gdur. Акордибриніли, як дібрані дзвіночки, десь високоу повітрі” [7, 155]. Згадується про концерти тамузичні твори в сатиричних оповіданнях “ЯкШевченко шукав роботи” [11], і “Товариство длявзаємного величання” [10]. Наповнене яскравимгумором оповідання “Мандоліна”, в якомупідкреслене виховне значення музики: “Грали здобру годину. Уже старому аж навкучило ся, івін трохи не задрімав, але з його серця за той часзовсім уступилася злість і натомість зайшли тудитихе вдоволення і безжурність… Не пропадесин!” [6, 152].

Найвлучніше висловлені думки О. Маковеяпро креативну роль музики у суспільстві воповіданні “Тиха година”. На початку свого творуОсип Маковей описує “звичайну воєнну розмовупро страшний занепад моральності, про здичіннясуспільності і безнадійну будучину всієїлюдськості” [9, 172], в якій присутні “шукали радина се в освіті, добробуті…” і задає запитання “Як



151 Молодь і ринок №2 (145), 2017

виховувати людей?” Це питання актуальне і в нашчас, при створенні сучасного українськогосуспільства. У розповіді старого професораписьменник викладає подію, з якої “вийде хочмаленька порада”. Оповідаючи про бойові дії 1915року, професор описує вплив музики на учасниківбою по обидві сторони: “Коли нараз чую: з кручінад Дністром здовж рікою і по ярах залунавсильний голос, – я не міг спершу зміркувати, щосе: чи звичайна військова трубка, чи флейт, чикларнет”; “Я нараз зауважив, що в окопах понадсамим Дністром стріли замовкли” [9, 173]; “Окопизамовкли, справді замовкли. Десьнедесь щелопнув стріл і затих. А голос інструмента щеширше, ще голосніше роздався в околиці” [9,174].Музичний інструмент, про який пише Маковей –тарогато – угорський дерев’яний духовий.“Мядяри оповідали чудеса про його одушевленусилу; австрійці мали його заборонити 1849 р., такелектризував він синів пущі” [9, 175]. Описуючизвучання тарогато, Маковей підкреслює: “Вся татуга, тривога і мука о одно тільки благає: спокою!спокою! спокою!” [9, 174].

Маковей устами професора викладає власнудумку про виховання членів суспільства:“…виховувати людей на кращих громадян можнатільки штукою” [9, 175] і “нема доброти без штуки,без розуміння краси і гармонії” [9, 175].

Висновки. Осип Маковей усвідомлювавнеобхідність консолідації всіх інтелектуальних силнавколо національної ідеї, адже вважав українцівсамодостатньою європейською нацією,підкреслював у своїх художніх творах національнуідентичність українців. Особливу увагу приділявписьменник способам розвитку українськогосуспільства, серед яких одним з найважливішихсуспільнокреативних чинників вважав мистецтвозагалом і музику зокрема. Розуміння краси ігармонії за Маковеєм – наріжний камінь вихованнянації, розвитку її духовної культури.

1. Гувайнюк Н. Осип Маковей про красу ісилу рідного слова (До 140-річчя від дня

народження)// Українознавство, №1, 2008. –С. 39 – 43.

2. Засенко О. Талант багатогранний і самобутній/ Маковей О.С. Твори / Упоряд., передм. О. Засенка.– Київ: Дніпро, 1983. – С. 5 – 16.

3. Людкевич С.М. Менцинський (фрагментспогаду) // С. Людкевич. Дослідження, статті,рецензії, виступи: у 2 т. Т. 1 / С. Людкевич /[Упоряд., ред., вступ. ст., пер. і прим. З. Штундер].– Львів: Дивосвіт, 1999. – C. 429.

4. Людкевич С. Революційна пісня на західнійУкраїні // С. Людкевич. Дослідження, статті,рецензії, виступи: у 2 т. Т. 2 / С. Людкевич /[Упоряд., ред., вступ. ст., пер. і прим. З. Штундер].– Львів: Дивосвіт, 1999. – C. 409 – 414.

5. Маковей О. КВД / Маковей О.С. Твори /Упоряд., передм. О. Засенка. – Київ: Дніпро,1983. – С. 168 – 169.

6. Маковей О. Мандоліна / Маковей О.С.Твори / Упоряд., передм. О. Засенка. – Київ:Дніпро, 1983. – С.149 – 152.

7. Маковей О. Мертве місто / Маковей О.С.Твори / Упоряд., передм. О. Засенка. – Київ:Дніпро, 1983. – С. 154 – 160.

8. Маковей О.С. Твори / Упоряд., передм.О. Засенка. – Київ: Дніпро, 1983. – 211 с.

9. Маковей О. Тиха година / Маковей О.С.Твори / Упоряд., передм. О. Засенка. – Київ:Дніпро, 1983. – С. 172 – 175.

10. Маковей О. Товариство для взаємноговеличання / Маковей О.С. Твори / Упоряд.,передм. О. Засенка. – Київ: Дніпро, 1983. –С. 132 – 135.

11. Маковей О. Як Шевченко шукав роботи/ Маковей О.С. Твори / Упоряд. передм. О. Засенка.– Київ: Дніпро, 1983. – С. 117 – 121.

12. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ в. // Франко І. Зібрання творів у п’ятдесятитомах. Т. 41. – Київ: Наукова думка, 1983. –С. 471 – 529.

13. Хорова література: Стрілецькі таповстанські пісні / Співає “Гомін”. Кн.1 / [упоряд.О. Цигилик]. – Львів: Каменяр, 2009. – 255 с.



“І я умію пісню, умію не одну, то тихо-милозвучну, то грімко-голосну”. Осип Маковей

український поет, прозаїк, публіцист

“Творче натхнення – це благодать або перст Божий…” Віктор Степурко

український композитор

152

Постановка проблеми. Інформаційнесуспільство породжує кардинальнізміни в системі освіти, яка ставить

перед собою завдання підготовки високоосвіченоїта культурної особистості. Оновлення освітніхсистем, адекватне змінам, передбачаєзбагачення існуючого змісту навчання йвиховання, пошуку шляхів підвищення якостінавчального процесу за перспективи зростаннячастки інтелектуального компоненту в освітньомуполікультурному середовищі. Пропагуються ідеїдемократизації, європейського співтовариства,ціложиттєвого навчання, мобільності студентів івикладачів, компетентнісного підходу. Томуметою нашого дослідження є теоретичнеобґрунтування сутності соціокультурної

компетентності у змісті сучасної професійноїпідготовки вчителя іноземних мов у вищомунавчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Інтенсивнийрозвиток міжнародного співробітництва Українив економічній, освітній та культурній сферах напочатку ХХІ століття, приєднання до Болонськоїконвенції в процесі загальноєвропейської інтеграціїзумовлює становлення якісно нової парадигмиосвіти.

Сучасна соціокультурна ситуація у світізнайшла відгук в українському суспільстві:з’явилися нові можливості та перспективиспівпраці із зарубіжними країнами, що сприяєрозвитку діалогу культур, взаємодії та розуміннюінших культурних цінностей. Саме тому

УДК 316.61:378.13(045)

Юлія Золотько, асистент кафедри англійської філологіїМаріупольського державного університету

ПОНЯТТЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗМІСТІ СУЧАСНОЇПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВНЗ

У статті висвітлено етимологію та досліджено ґенезу поняття “соціокультурна компетентність”у змісті сучасної професійної підготовки вчителя іноземної мови у ВНЗ, схарактеризовано її найважливішікомпоненти. Соціокультурна компетентність передбачає знаходження відповідної моделі поведінки уполікультурному світі, продуктивну взаємодію з представниками інших мов та культур, а також сприяєрозвитку атмосфери довіри.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, професійна підготовка, вчитель іноземної мови.Літ. 18.

Юлия Золотько, ассистент кафедры английськой филологииМариупольского государственного университета

ПОНЯТИЕ СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ В КОНТЕКСТЕСОВРЕМЕННОЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИУЧИТЕЛЯ

ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА В ВУЗЕВ статье проанализирована этимология и генезис понятия “социокультурная компетентность” в

контексте современной профессиональной подготовки учителя иностранного языка в ВУЗе,охарактеризованы ее основные компоненты. Социокультурная компетентность предполагает нахождениесоответствующей модели поведения в поликультурном мире, продуктивное взаимодействие спредставителями других языков и культур, а также способствует развитию атмосферы доверия.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, профессиональная подготовка, учитель

иностранного языка.

Yuliуa Zolotko, Assistant of the English Philology Department Mariupol State University

THE NOTION OF SOCIO-CULTURAL COMPETENCE IN THE CONTENT OF MODERNPROFESSIONAL TRAINING OF TEACHER OF FOREING LANGUAGE AT HIGHER

EDUCATION INSTITUTIONThe article deals with the etymology and genesis of the notion “socio-cultural competence” in the content of

modern professional training of teacher of foreign language at institution of higher education; characterises itsessential constituents. The author identifies that the socio-cultural competence involves the finding of thecorresponding model of behaviour in the multicultural world, an effective interaction with the representatives ofother languages and cultures, and stimulates the development of trusting atmosphere.

Keywords: the socio-cultural competence, the professional training, a teacher of foreign language.

© Ю. Золотько, 2017

ПОНЯТТЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗМІСТІ СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВНЗ

153 Молодь і ринок №2 (145), 2017

соціокультурний аспект стає визначальним припідготовці майбутніх викладачів іноземної мови.У сучасних умовах неможливо уявити собіфахівця з іноземної мови, не враховуючи йогосоціокультурну компетентність [14].

Підґрунтя формування соціокультурноїкомпетентності досліджували П. Сулейманова[13], М. Байрам, Ж. Зарат [16], Ян ван Ек [18] та ін.

Питаннями теорії міжкультурної комунікації,діалогу культур займалися Н. Алмазова [1], О. Садохін[10] та ін. Вивчення мов у зв’язку з вивченнямкультур розглядали В. Сафонова [12], Р. Мільруд[7], С. Савіньон [17] тощо.

Умови формування соціокультурної компетентностімайбутніх фахівців розглядаються в роботах такихвчених як С. Шехавцова [15], О. Жежера [3] таін., проте проблема формування соціокультурноїкомпетентності у змісті сучасної професійноїпідготовки вчителя іноземної мови у ВНЗзалишається актуальною й до сьогодення.

У контексті нашого дослідження розглянемопроцес становлення терміну “соціокультурнакомпетентність” у педагогічній науці.

Уперше, як вважає І. Зимня, освіта, яка булазорієнтована на розвиток компетенцій, буласформована у 70х роках в Америці в загальномуконтексті, поняття “компетенція” булозастосовано до теорії мови, трансформаційноїграматики Н. Хомського. Увагу було звернено нарізницю між компетенцією та компетентністю,тобто різницю між знанням мови співрозмовникаабо слухача та реальним уживанням мови в різнихконкретних ситуаціях [5, 34].

У сучасній науковопедагогічній літературінайбільш вживаними поняттями є “компетентність”і “компетенція”.

Вони походять від одного джерела: competentia(від лат.) – узгодженість, відповідність, а competo– відповідати, бути годящим, здатним [2, 217].Тому схожість поданих вище понять не євипадковістю, про що свідчить і тлумачнийсловник: компетенція – добра обізнаність учомусь; коло повноважень певної організації,установи чи особи; загальна здатність, щобазується на знаннях, досвіді, цінностях іздібностях, які набуті завдяки навчанню;компетентність – здатність успішно відповідатина індивідуальні та соціальні потреби, діяти тавиконувати поставлені завдання [9, 449].

Дефініція “компетентність” викликає безлічнаукових дискусій, оскільки вона сформуваласьунаслідок компромісу багатьох наук.

У документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європинаголошується на ключових компетентностях(key competencies), що дають можливість

особистості ефективно брати участь у багатьохсоціальних сферах, робити внесок у розвитоксуспільства, професійно зростати. Середключових компетентностей значне місце посідаєсоціокультурна компетентність як складнийінтегрований утвір у характеристиці особистості[6].

У публікаціях останніх десятиріч (Jan van Ek1986, Jan van Ek and Trim 1990) соціокультурнакомпетентність є однією з шести складовихкомунікативної компетентності поряд злінгвістичною, стратегічною, дискурсивною,соціокультурною та соціальною компетентностями.

Дослідник Ян ван Ек трактує соціокультурнукомпетентність як “здатність до адекватноївзаємодії у ситуаціях повсякденного життя,підтримки соціальних контактів” [18, 95]. Іншідослідники, М. Байрам та Ж. Зарат [16],вважають, що соціокультурна компетентністьвключає здатність до взаємодії з іншими, пізнанняїх способу життя. С. Савіньон [17, 9] та П. Сисоєвсоціокультурну компетентність розглядають якрівень знань соціокультурного контекстувикористання іноземної мови; характеристикудосвіду спілкування та використання мови врізноманітних соціокультурних ситуаціях [14].

Ми поділяємо думку С.О. Шехавцової, якавважає, що соціокультурна компетентністьмайбутніх учителів іноземної мови – цеінтегративна особистісна якість, яка ґрунтуєтьсяна знаннях, уміннях та досвіді, що набуваються увищому навчальному закладі, переважно упозанавчальній діяльності, і дозволяє продуктивновзаємодіяти з представниками інших мов такультур у соціокультурному просторі [14].

Реформування освіти України природнопоширюється і на педагогічну освіту. Вводятьсянові системи оцінювання навчальних досягненьучнів і студентів та система кредитів.Запроваджується ступенева підготовкаспеціалістів, нова система кваліфікацій з метоюнаступного переходу до двоступеневої системи“бакалавр – магістр”. Пропагуються ідеїдемократизації, європейського співтовариства,ціложиттєвого навчання, мобільності студентів івикладачів, компетентнісного підходу.

В останні десятиріччя перед вищоюпедагогічною школою України стоїть завданняпереходу до формування професіоналів, які бмогли у своїй майбутній професійній діяльностіпоєднувати глибокі фундаментальні теоретичнізнання і практичну підготовку з постійнозростаючими вимогами інформаційногосуспільства [8].

Проблематика педагогічної діяльності


154

майбутніх учителівсловесників відбиваєреференційну парадигму взаємин, де педагогчасто перебуває в стані методологічного пошуку,що охоплює широку міждисциплінарну інтеграціюпрофесійного знання. Разом з тим, гармонійнепоєднання процесу навчання іноземної мови йпроцесу вивчення мови у неоднорідномусередовищі прямо залежить від здатностіпедагога мобілізувати здобуті знання і досвід успонтанній чи запланованій ситуації, кваліфікованой повноважно здійснювати професійну діяльність,зважаючи на специфіку культурного середовища,соціальних вимог, прилучення дозагальнолюдських та національних цінностей таспівтворчість в освітньому просторі [6].

У центрі сучасної професійної підготовкимайбутнього вчителя іноземної мови має стоятиформування у нього теоретичних і практичнихзасад для успішного навчання в умовах шкільноїосвіти і підготовки учнів до здійснення в реальнихжиттєвих умовах міжкультурного іншомовногоспілкування. Соціокультурна компетентністьрозглядається сьогодні як одна із складовихтакого спілкування.

Для вчителів іноземної мови у нашій країніпроблема здійснення комунікативного підходу принавчанні іноземної мови є актуальною вже понад20 років. Орієнтація професійної підготовкимайбутнього вчителя іноземної мови наорганізацію особистісно і діяльнісно спрямованогоопанування учнями іншомовним спілкуваннямпосилилася з виходом у 2001 р. нової програми зіноземних мов для загальноосвітніх навчальнихзакладів, у якій необхідність формування в учнівміжкультурної комунікативної компетенціїдекларується як головна практична мета навчанняіноземної мови. Структура комунікативноїкомпетенції в новій шкільній програмі максимальнонаближена до Загальноєвропейських Рекомендаційз мовної освіти, і соціокультурна компетентністьвідіграє в ній важливу роль поряд з дискурсивною,мовною та мовленнєвою, стратегічною тасоціолінгвістичною компетентностями.

У цьому зв’язку в процесі вивчення у вищомунавчальному закладі майбутніми вчителями курсуметодики шкільного викладання іноземної мовидоцільно більш детально ознайомити їх з видамита компонентами соціокультурної компетенції, яківикористовуються при навчанні іноземної мови.

Маємо зазначити, що всі компонентисоціокультурної компетентності взаємопов’язанічерез поняття культурного та соціальногоконтекстів. Якщо контекст культури передбачаєзнання реалій, загальних для всього народуносіямови, то соціальний контекст – це знання

конкретних соціальних умов спілкування,прийнятих у країні, мова якої вивчається.

Традиційні форми навчання, які використовуютьсяв системі підготовки вчителів іноземної мови (лекції,практичні заняття, семінари), мають найчастішерепродуктивний характер і, якщо і впливають, товинятково на когнітивні структури особистостіпедагога. Проте цінності й життєві смисли неможуть передаватися тим же шляхом, що йзнання, уміння, навички: шлях їх опануваннялежить перш за все через переживання. Цеположення стало вихідною передумовою впошуках найбільш ефективних способів впливу наособистість педагога з метою переорієнтації йогона гуманістичну парадигму у викладанні ірозкритті його творчої індивідуальності.

І. А. Закірянова, у своєму дослідженні, середнапрямків організації освітньої діяльності, якісприяють формуванню соціокультурноїкомпетентності у майбутніх вчителів іноземноїмови, розглядає екстенсивний та інтенсивний.Авторка зазначає, що можливості екстенсивногозасобу організації освітньої діяльності в сучаснихумовах практично вичерпали себе: збільшеннятермінів навчання чи навантаження студентів неможе вирішити проблеми ефективногоформування соціокультурної компетентності вмайбутніх вчителів іноземної мови. Авторомобґрунтовано положення про те, що можливостіформування соціокультурної компетентності прививченні різних дисциплін значно зростають умежах інтенсивного способу організації вузівськогонавчального процесу (за рахунок інтегруваннярізних областей знань, синтезу різних навчальнихпредметів тощо), тому що він спрямований настворення цілісної картини світу, що сприяє більшпродуктивному оволодінню студентами новимарсеналом не тільки професійних умінь, але йпрофесійо значущих особистісних якостей, що, якнаслідок, закономірно підвищує їх власний рівеньпрофесійної і особистісної успішності [4].

А. Сарієва [11] у своєму дослідженні розглядаєформування соціокультурної компетентностістудентів як цілісну систему взаємопов’язанихкомпонентів, а саме:

країнознавча компетентність – знання пронародносія мови, національний характер,суспільнодержавний устрій, здобутки у галузіосвіти, культури, особливості побуту, традиції,звичаї;

лінгвокраїнознавча компетентність –здатність сприймати мову в її культуроноснійфункції, з національнокультурними особливостями.Включає знання мовних одиниць, у тому числі знаціональнокультурним компонентом семантики,



155 Молодь і ринок №2 (145), 2017

і вміння використовувати їх відповідно додосіальномовленнєвих ситуацій;

соціолінгвістична компетентність – знанняособливостей національного мовленнєвогоетикету і невербальної поведінки та навички їхврахування у реальних життєвих ситуаціях,здатність організовувати мовленнєве спілкуваннявідповідно до комунікативної ситуації, соціальнихнорм поведінки та соціального статусу учасниківкомунікації.

Авторка зазначає, що усі компонентивзаємопов’язані через поняття культурного тасоціального контекстів і оволодіння ними маєвідбуватися комплексно. Якщо контекст культурипередбачає знання реалій, загальних для всьогонародуносія, то соціальний контекст – це знанняконкретних соціальних умов спілкування, прийнятиху країні, мова якої вивчається. Відтак соціокультурнакомпетентність є вмінням людини усвідомленовраховувати знання соціального і культурногоконтекстів у процесі іншомовного спілкування [11].

Доцільним вважаємо зазначити, що процесформування соціокультурної компетентностіособистості в цілому, та майбутніх вчителівіноземної мови зокрема, має відбуватисязасобами інформаційних технологій. Особливоїактуальності ця проблема набуває у контекстіглобальної інформатизації і трансформаціїсуспільства, орієнтації на загальноєвропейськірекомендації та вимоги з мовної освіти.

Формування соціокультурної компетентностіособистості має відбуватися засобами глобальноїмережі Інтернет, яка є найголовнішою танайпоширенішою інформаційною технологією,тому що велика кількість лінгвокультурознавчогоматеріалу в Інтернетресурсах дає можливістьвідібрати і систематизувати Інтернетдискурс(комп’ютерний дискурс) різних жанрів і стилів, яківідображають концептосферу різних рівнів.

Існує також багато засобів інформаційнихтехнологій, за допомогою яких поглиблюєтьсясоціокультурна компетентність, а саме:різноманітні електронні тестові та інформаційніпрограми з історії, культури, мистецтва країн, моваяких вивчається, електронні підручники тапосібники, а також художня література велектронному варіанті.

Висновки. Отже, зробивши аналіз поняття“соціокультурна компетентність” ми дійшливисновку, що це – інтегративна особистіснаякість, яка ґрунтується на знаннях, уміннях тадосвіді, що набуваються у вищому навчальномузакладі і дозволяє продуктивно взаємодіяти зпредставниками інших мов та культур усоціокультурному просторі.

Соціокультурна компетентність забезпечуєможливість орієнтуватися в соціокультурнихособливостях автентичного мовного середовища,прогнозувати можливі соціокультурні перешкодив умовах міжкультурного спілкування і способиїх усунення, адаптуватися до іншомовногосередовища, слідуючи канонам ввічливості всередовищі іншої культури, проявляючи повагу дотрадицій, ритуалів і стилю життя представниківіншого культурного співтовариства.

1. Алмазова Н.И. Формирование межкультурнойкомпетентности при обучении иностранному языкув экономическом вузе [Електронний ресурс] / Н.И. Алмазова.– Режим доступу: elibrary.unecon.ru/materials_files/izv/IzvSPbUEF2003_3_C132_143_s.pdf

2. Дворецкий И.Х. Латино-русский словарь /И.Х. Дворецкий. – М.: Русский язык. – 694 с.

3. Жежера Е.А. Социокультурная компетентностьбудущего специалиста: от сущности к технологииформирования [Електронний ресурс] / Е.А. Жежера.– Режим доступу: www.sworld.com.ua/konfer30/894.pdf

4. Закірянова І.А. Формування соціокультурноїкомпетентності у майбутніх учителів іноземної мовив процесі професійної підготовки: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд.пед. наук: спец. 13. 00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / І.А. Закірянова.– Київ, 2006. – 20 с.

5. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новаяпарадигма результата образования / И.А. Зимняя //Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 34 – 42.

6. Мельник Т. Соціокультурна компетентністьмайбутнього словесника крізь призму суміжних наук[Елетронний ресурс] / Т. Мельник. – Режим доступу:http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/17821-sociokulturna-kompetentnist-majbutnogo-slovesnika-kriz-prizmu-sumizhnix-nauk.html

7. Мильруд Р.П. Порог ментальности российскихи английских студентов при соприкосновении культур/ Р.П. Мильруд // Иностранные языки в школе. – 1997.– №4. – С. 17 – 22.

8. Осадчий В.В. Сучасні вимоги до професійноїпідготовки майбутніх учителів [Електронний ресурс]/ В.В. Осадчий. – Режим доступу: http://www.academia.edu/935572/

9. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – К.: Либідь, 2003. – 344 с. 2.Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ“Перун”, 2003. – 1440 с.

10. Садохин А.П. Межкультурная компетентность:понятие, структура, пути формирования / А.П. Садохин// Журнал социологии и социальной антропологии. –2007. – №1. – С. 125 – 139.

11. Сарієва А. Формування соціокультурноїкомпетенції у студентів ВНЗ [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://kamts1.kpi.ua/node/569 –Назва з екрану


156

12. Сафонова В.В. Культуроведение в системесовременного языкового образования / В.В. Сафонова// Иностранные языки в школе. – 2001. – №3. – С. 17 –23.

13. Сулейманова П.В. Национально-культурныецентры как средство формирования социокультурнойкомпетентности студентов [Електронний ресурс] /П.В. Сулейманова. – Режим доступу: www.science-education.ru/113-11137

14. Шехавцова С.О. Сутність соціокультурноїкомпетентності майбутніх учителів іноземної мовиу контексті компетентністного підходу [Елетроннийресурс] / С.О. Шехавцова. – Режим доступу: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN14/11ssokkp.pdf

15. Шехавцова С.О. Формування соціокультурноїкомпетентності майбутніх учителів іноземної мови упозанавчальній діяльності університету: автореф. дис. …13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” /канд.пед. наук: спец. С.О. Шехавцова. – Луганськ, 2009. – 20 с.

16. Byram M., Zarate G., The Sociocultural andIntercultural Dimension of Language Learning andTeaching (Strasbourg: Council of Europe Press, 1997).

17. Savignon S.J. Communicative LanguageTeaching: Linguistic Theory and Classroom Practice,Interpreting Communicative Language Teaching (YaleUniversity Press, 2002).

18. Van Ek J.A., Trim J.L. M., Vantage (Cambridge

University Press, 2001).


Актуальність проблеми. В останнідесятиріччя пожвавився інтерес дотворчості галицьких композиторів

педагогів, чиї імена були табу за умов відсутностінезалежності: Б. Кудрика, З. Лиська, Я. Барнича,а також композиторів, чия творчість не

дочекалася на своє висвітлення вповні:С. Людкевича, В. Барвінського, Н. Нижанківського.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питання виконавськопедагогічного аналізудидактичних творів, чи творів, що можуть матипрактичне застосування як педагогічний

Наталія Дрібнюк, старший викладачЛьвівського національного університету імені Івана Франка

ПЕДАГОГІЧНИЙ РЕПЕРТУАР ДЛЯ ФОРТЕПІАНО В ТВОРЧОСТІ ГАЛИЦЬКИХКОМПОЗИТОРІВ І ПОЛ. ХХ СТ. (історичний контекст та спроба узагальнення)

У статті здійснена спроба систематизувати і “вписати” в історичний контекст педагогічнийрепертуар для фортепіано, створений в Галичині в І-й пол. ХХ ст. Провідні діячі того часу (композитори іпедагоги) В. Барвінський, В. Витвицький, С. Людкевич, Б. Кудрик, З. Лисько та інші створють низку п’єсдидактичного характеру, призначених для учнів українських музичних навчальних закладів різного рівня.

Ключові слова: педагогіка, ВМІЛ, фортепіанний репертуар, галицькі композитори.

Літ. 14.

Наталья Дрибнюк, старший преподавательЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ РЕПЕРТУАР ДЛЯ ФОРТЕПИАНО В ТВОРЧЕСТВЕ ГАЛИЦКИХКОМПОЗИТОРОВ І ПОЛ. ХХ В. (исторический контекст и попытка обобщения)В статье сделана попытка систематизировать и “вписать” в исторический контекст педагогический

репертуар для фортепиано, созданный в Галичине в I-й пол. ХХ века. Ведущие деятели того времени(композиторы и педагоги) В. Барвинский, В. Витвицкий, С. Людкевич, Б. Кудрик, З. Лысько и другие создаютряд пьес дидактического характера, предназначеных для учеников украинских музыкальных учебных заведений.

Ключевые слова: педагогика, ВМИЛ, фортепианный репертуар, галицкие композиторы.

Nataliya Dribnyuk, Senior Lecturer Lviv Ivan Franko National University

PEDAGOGICAL REPERTOIRE FOR PIANO IN THE WORK OF GALICIANCOMPOSERS OF THE FIRST HALF OF THE TWENTIETH CENTURY

(the historical context and an attempt to generalize)The article attempts to systematize and “to include” in the historical context the pedagogical repertoire for

piano created in Galicia in the first half of the twentieth century. The leading figures of that time (the composers andteachers) V. Barvinskiy, V. Vytvytskiy, S. Lyudkevych, B. Kudryk, Z. Lysko and other create a series of didactic works,intended for students of Ukrainian music education at various levels.

Keywords: Pedagogy, Higher Mukola Lysenko Music Institute, the repertoire for piano, the Galician composers.

УДК 78.071.1(477.83/.86)“19”

© Н. Дрібнюк, 2017

ПЕДАГОГІЧНИЙ РЕПЕРТУАР ДЛЯ ФОРТЕПІАНО В ТВОРЧОСТІ ГАЛИЦЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ І ПОЛ.ХХ СТ. (історичний контекст та спроба узагальнення)

157 Молодь і ринок №2 (145), 2017

репертуар, знайшли висвітлення в розвідкахЮ. Булки [3], Н. Кашкадамової [4; 5], Л. Мазепи[8], Т. Старух [11], Л. Філоненка [12], З. Юзюк [13;14] та інших дослідників. Однак усі вони аборозглядають історію розвитку галицькоїфортепіанної школи, або ж зосереджують своюувагу на діяльності окремих піаністівпедагогів тазасвоєнні їх педагогічного репертуару.

Мета даної розвідки – систематизуватипедагогічний репертуар галицьких композиторівІї пол. ХХ ст., окреслити вектори його розвитку іпростежити, яким чином вони стали відповіддюна виклики свого часу. А також прослідкувати,чи вдалося передовим діячам свого часу повноюмірою виконати поставлені перед собою завдання(професіоналізувати українське музичнемистецтво; розбудувати і забезпечитифункціонування ланки початкової музичної освіти;пробудити національну свідомость учнів черезактивне залучення фольклору до педагогічногорепертуару).

Виклад основного матеріалу. На початкуХХ ст. в Галичині свого розквіту досягнув рух запрофесіоналізацію мистецтва загалом, тафортепіанної культури зокрема, яка через певнісоціальноісторичні умови впродовж тривалогоперіоду мала аматорський характер. Провіднідіячі того часу (В. Барвінський, С. Людкевич,В. Витвицький, Б. Кудрик, З. Лисько, Г. Левицька,Р. Савицький) робили все можливе дляпідвищення професійного рівня усіх галузеймузичного мистецтва. Важливим етапом упереході від аматорства до професійноговиконавства стало налагодження сучасної (на тойчас) освітньої системи.

На межі ХІХ – ХХ ст. в містах та містечкахГаличини локалізувалась велика кількістьприватних одно чи кількапрофільних шкіл.Л. Мазепа у праці “Шлях до музичної академії”налічує понад 150 таких закладів [8]. Навчанняздійснювалося на платних засадах і булодоступним для невисокого відсотка українськогонаселення. Суттєвим недоліком приватноїсистеми музичного шкільництва були:а) нерівнозначність програм; б) не завжди високийрівень знань та навичок, які давала та чи іншашкола своїм вихованцям. Переважно школиготували всього лиш добре вишколених аматорів.Все залежало виключно від особистого рівняпідготовки, дидактичних та методичнихздібностей власникакерівника. Щодо середньоїта вищої ланки музичної освіти, українці малиможливість здобути таку освіту в КонсерваторіїГалицького (Польського) Музичного Товариства(з 1852), приватній Консерваторії ім.

К. Шимановського (з 1902) та дещо згодом – наКафедрі музикології Львівського університету (з1912). Або – досягти майстерності у європейськихосвітніх центрах, таких як Відень, Прага, Берлін,Варшава, Париж.

Розв’язати проблему доступності музичноїосвіти усіх рівнів для українців вдалося на початкуХХ ст.: 1903 року при Музичному Товариствіім. М. Лисенка розпочав працювати ВищийМузичний Інститут ім. М. Лисенка (далі – ВМІЛ),який став першим українським вищим навчальниммузичним закладом, що поєднував функціїсучасного музичного коледжу та консерваторії.Термін навчання складав 9 років, кожен з етапів(початковий, середній, вищий чи “концертний”)тривав три роки. Студенти окрім фаху, ансамблюта додаткового інструменту вивчали основи теорії,гармонії та аналізу музичних форм. На вищихкурсах – історію та естетику музики, що відзначаєС. Людкевич у статті “Кілька заміток до реформиу Вищім Музичнім Інституті Товаристваім. М. Лисенка у Львові” [Цит. за: 11]. ВМІЛ, задуже короткий проміжок часу, здобув авторитет івизнання, склавши достойну конкуренціюпольським консерваторіям.

Відкриття ВМІЛ удоступнило для українців нетільки повну вищу музичну освіту, а й початкову,адже низка його шкілфілій в різних містахГаличини (Стрий, Станіславів, Дрогобич,Перемишль, Тернопіль, Коломия, Яворів, Золочів,Самбір, Городок, Чортків, РаваРуська, Ходорів,Рогатин [6]) забезпечила доступ до музичноїосвіти якнайширших верств населення.Передумовою успішного функціонування ціїмережі музичних навчальних закладів сталоповернення до Галичини молодих фахівців, якізавершили свою освіту за межами України, вавторитетних консерваторіях та університетахЄвропи, таких як: Т. Шухевич, В. Божейко,О. Бережницька, Г. Левицька та Н. Нижанківський,З. Лисько. Повернення творчих сил з чудовимфаховим вишколом та, згодом, вихованнякваліфікованих кадрів на базі ВМІЛ, уможливилоформування високопрофесійного викладацькогоскладу в усіх філіях та школах ВМІЛу. До прикладу,у Дрогобицькій філії ВМІЛ середини 30х роківвикладали гру на фортепіано музиканти зі Львова– А. Рудницький, Р. Сімович; у Стрийській –Г. Левицька, Н. Нижанківський; у Самбірській –Р. Савицький, у Перемиській – В. Божейко, атакож учні В. Барвінського (І. Негребецька,Н. БіленькаЛаврівська, О. П’ясецькаПроцишин,Д. Герасимович, Л. СтефанівськаАлиськевич таін. [7]).

Відкриття низки початкових музичних шкіл


158

загострило проблему відсутності педагогічногорепертуару, який базувався б на українськомумелосі. Першим думку про необхідністьцілеспрямованого створення педагогічногорепертуару українськими композиторамивисловив голова композиторської секціїСУПроМу: “Дир. Барвінський закликає усіхгалицьких композиторів – а передусім членівСУПроМу, що(би) взяли під увагу клич “музикадітям” і подбали про належний розвій тої у насмайже не практикованої композиторської ділянки”[10, 66]. Саме члени композиторської секціїН. Нижанківський, З. Лисько, Б. Кудрик,В. Барвінський стали творцями дидактичнихопусів, які побачили світ в середині 30х років ХХ ст.

Назагал, педагогічний репертуар, якийз’явився до 1939 року, можна поділити на декількагруп.

1. Опрацювання-транскрипція народнихпісень чи обрядового фольклору дляфортепіано. Основний принцип таких обробокперекладень – використання акордової фактури зголосоведенням, характерним для хоровихобробок і спільними: ритмічним рисунком для всіхголосів (здебільшого в партії правої руки) таелементами фортепіанної фактури (в партії лівоїруки маємо порівняно самостійний мелодичногармонічний басовий голос). Композиторисвідомо уникають втручання в мелодичну лініюпершоджерела, що сприяє популяризації народнихмелодій у первозданному вигляді. Дублюваннямелодії полегшує засвоєння нотного матеріалу.Основна дидактична мета подібних п’єс – плавнеголосоведення та робота над акордовою технікоюучнів середнього шкільного віку, в арсеналі якихвже є певний запас вмінь і навичок. Твори такожможуть виконувати, за задумом авторів, рольсупроводу під час домашніх музикувань. Полемдля вияву композиторської фантазії та залученняінших елементів є лаконічні вступиперегри міжкуплетами. Як приклад, – “Коляди”Я. Ярославенка (16 п’єс); “Українські народні піснідля фортепіано зі словесним текстом”, “Колядкиі щедрівки” В. Барвінського [1].

2. Цикли мініатюр, в яких народна піснятрактується як музична ідея, щорозкривається за допомогою вдало підібранихкомпозиторських прийомів. Залучення дорепертуару високохудожніх авторських обробокфольклорного матеріалу – продовження традиційзапочаткованих Белою Бартоком, Карлом Орфомта Золтаном Кодаєм. Народнопісенний ітанцювальний матеріал став основою дляфортепіанного циклу “Шість мініатюр наукраїнські народні теми” В. Барвінського (1920)

та циклу із 20 п’єс “Наше сонечко грає нафортепіано” (1935, з присвятою Марії ПшеничціЗагайкевич). Співвідношення творчого “я” танародної першооснови кореспондує з хоровимиобробками М. Леонтовича. Із характерною длясебе уважністю до етнографічних особливостеймелосу західної (гуцули, лемки, бойки) та східної(придніпрянської) етнографічних груп,Барвінський за допомогою різноманітної гармонії,голосоведення і фактурних знахідок підкреслюєїх колорит, ладогармонічні особливості і красу.Проста і максимально зручна для ще несформованого виконавського апарату піаністівпочатківців фактура розкриває характер пісні,допомагає послідовно опанувати всі елементарніскладові фортепіанної техніки: співучого легато(“Лелека”, “Обжинкова пісня”, “Колискова”);координації рухів рук (“Горобчик”, “Сонечко”,“Зайчик”, “Півники молотять”, “Сорокаворона”);цупкого стакато (“Дощик”, “Телятко”,“Комарик”); токатної техніки мартелято (“Півникимолотять”, “Комарик”, “Дощик”, “Сорокаворона”). Ці високохудожні мініатюрипротиставляються популярним на той час чистоконструктивним школам гри на фортепіано ізнайомлять учнів з найхарактернішими жанраминародних пісень (колискова, марш, щедрівка,гагілка, історична пісня) та найпростішимимузичними формами (як проста дво татричастинна форма, форма “да капо”).

Не менш вартісним у цій групі є цикл З. Лиська“Фортепіанні мініатюри на українські народнітеми”. Тонкий знавець фольклору (зібрав та видав11 томів українських народних мелодій) З. Лиськобере за основу кожної з п’яти п’єс (“Ой, гаївкукрасно грають”, “Ой у полі”, “Огірочки”, “Світимісяцю”, “Дикі кози”) українську народну пісню зкалендарнообрядового циклу. Подібно якА. Рудницький у своїх фортепіанних опусах великоїформи (наприклад, у Сонаті на українські народнітеми), обробку народної пісні Лисько трактує яккомпозитормодерніст. Його твори призначені дляшколярів середнього та старшого віку, аджевимагають володіння прийомами поліфонічноїгри, сконцентрованості мислення, вмінняпанувати над тембральністю, володіти звуковоюградацією. Композитор сміливо використовуєпритаманну для народної творчості підголосковуі традиційну для західноєвропейської культуриконтрастну поліфонію. Іноді основна мелодіязавуальована між голосами, що і ускладнюєроботу над голосоведенням, і допомагає навчитисяправильно розподіляти тембральне звучання.Перемінний ритм та агогічні відхилення учнізможуть опанувати у п’єсі “Дикі кози”, де



159 Молодь і ринок №2 (145), 2017

образний зміст автор передає через неспівпаданняритмічних акцентів у партіях правої та лівої руки,що вимагає їх автономного осмислення. Цей циклне тільки допомагає вирішити низку дидактичнихзавдань, сприяє розвитку образного мислення, алей пропонує учням сучаснішу, ближчу для нихмузичну мову (акорди діатонічної системи,альтерації, несподівані та нетипові відхилення,ладове співставлення голосів).

3. Оригінальні програмні п’єси тамініатюри з елементами стилізації фольклору.До цієїє групи можна віднести цикл “Твори длямолоді” (1934) Н. Нижанківського [3; 9; 14]. Невикористовуючи жодної цитати, автор однаккомпонує мелодикоритмічні структури характернідля народних жанрів, що створює ілюзіювикористання фольклорного матеріалу. Кожен зтворів циклу (“Марш горобчиків”, “Староукраїнськапісня”, “Коломийка”, “Івасько грає на чельо”,“Гавот ляльки”) має посвяту: Ліді Нижанківській,Степану Яросевичу, Олегу Нижанківському, ІвануСебастьяну Барвінському, Ларисі Крушельницькій.Цикл ставить перед юним виконавцем різні завдання:плавність голосоведення в кантиленах, робота надфразуванням, ритмічна чіткість, використанняелементів токатності, робота над артикуляцією,володіння тембровою палітрою різних регістрів.

4. Твори, що не створювалися якпедагогічний репертуар, але можуть бутизалучені до нього. Йдеться про ранні твори дляфортепіано чи фортепіанні мініатюриС. Людкевича (“Нісенітниця”, “Пісня ночі”,скерцино “Стакато”, “Стара пісня”, скерцо“Квочка”, “Жалібний марш” та ін.) чи М. Колесси(цикл “Три коломийки”, сюїта “Картинки зГуцульщини”, цикл “Дрібнички”). Також до цієїгрупи належать твори Я. Барнича (вальс “Згадкатуга”, “Oblitus”, “Під сумну годину”, “Коник”,в’язанка з оперети “Шаріка” [2]). Здебільшого уйого творах відчутні впливи Р. Шумана,Ф. Мендельсона, Й. Брамса, Ф. Шопена(фактурні прийоми, гармонічна мова, форма), яківміло поєднуються з елементами традиційногонародного музикування.

Фортепіанні п’єси С. Людкевича є важливимматеріалом у роботі над основнимивиконавськими прийомами, зокрема в оволодіннікантиленою широкого дихання, мелодизмом іспівучістю фактури загалом, у вмінні чутиводночас декілька фактурних пластів, у слуховомуконтролі над детальною педалізацією, а також надопануванням віртуозних прийомів. Подібнеспостерігаємо й у творах малих форм дляфортепіано М. Колесси. Частина з цих творівскладніші, але цілком реальні для залучення у

репертуар старших класів музичних шкіл танижчих курсів музичних чи музичнопедагогічнихколеджів. Щодо згаданих вище композиційЯ. Барнича, то вони за своїм образним змістомта опорою на вальсовість кореспондують зрепертуаром для салонного музикування. Ці п’єсидопоможуть юним піаністам на прикладі яскравихмелодій засвоїти октавну техніку, відшліфуватиплавність руху паралельними терціями тасекстами, дрібну пальцеву техніку обох рук,познайомитись з простими, але ефектнимиарпеджіо.

Доречним доповнення цього доволіпоширеного репертуару, можуть статифортепіанні твори Б. Кудрика. Професійний піаністта імпровізатор, Б. Кудрик у своїй творчості вільнооперує елементами музичної мови Ф. Мендельсона,Ф. Шопена, Ф. Ліста. Опанування його творамивимагає чималої праці, але цілком до снаги учнямстарших класів. Ноти “Пісні без слів” та“Вальси” знайшлися в архіві О. ПясецькоїПроцишин, отже, можемо припустити, що вонибули складовою репертуару її учнів. П’єсиБ. Кудрика певним чином можна назватихудожніми етюдами на комбіновану техніку.

5. Твори для фортепіано в чотири руки. Такітвори можна поділити на дві групи: авторськіпереклади творів для фортепіано соло чи іншихінструментів або навіть виконавських складів(“Лірична поема для великого оркестру”Ф. Якименка, “Бар Кохба” і “Меланхолійнийвальс” С. Людкевича, “Марш Соколів”Я. Ярославенка”) та оригінальні композиції дляфортепіано в чотири руки (“Українські танці”Я. Лопатинського, “Шість українських п’єс” та“Ідилічні картини” Ф. Якименка, “Спогад ізСтаніславова” Б. Кудрика, “Українські народніпісні” та “Сонатина” В. Витвицького, “П’єси наукраїнські теми” В. Безкоровайного). Партіяпершого фортепіано у цих збірках та окремихкомпозиціях зазвичай призначена для учня. Вонає порівняно легшою і завдяки поступовомуускладненню завдань допомагає закріпитиздобуті вже навички в невимушеній форміансамблю зі своїм педагогом. Партія другогофортепіано є складнішою, але в процесіпрофесійного зростання учні можуть виконуватиїї в ансамблі з учнями молодших класів. Середансамблів можемо знайти твори усіх рівнівскладності (для молодшого, середнього, старшогошкільного віку, а також для початкових курсівмузичних коледжів). Така форма музикуваннянеобхідна для виховання музикантаакомпаніатора,музикантаансамбліста. Докладніше ці збіркирозглядає в своїх розвідках З. Юзюк [13].


160

Висновки. Активне звернення до творівпедагогічного спрямування у творчостікомпозиторів Галичини Ії пол. ХХ століття –явище не випадкове. Памятаємо, що тоді жз’являються цикли для дітей В. Косенка,Л. Ревуцького, Мар’яни Лисенко та іншихкомпозиторівпедагогів, які продовжують традиціїМ. Лисенка, П. Чайковського, С. Прокоф’єва таінших. Педагогічні збірки галицьких композиторівІї пол. ХХ ст. продовжують традиції національноїмузичної школи, закладені М. Лисенком таС. Людкевичем, котрі розглядали народну піснюяк основу розвитку національної музичної культурита важливий дидактичний засіб музичноговиховання дітей. Також вони знайомлять дітей ізкращими надбанням європейської фортепіанноїлітератури, продовжуючи традиції Ф. Мендельсона,Б. Бартока, Ф. Шопена, З. Кодая та інших діячів.Саме ці твори повинні стати основою сучасногопедагогічного репертуару, адже вони допоможутьне тільки розвивати фахові навички необхідні длявиковцясоліста чи акомпаніатора, а йдопомагають художньо пізнати, музичнопережити відповідний пласт національної культури.Проаналізовані твори – не тільки спробагалицьких композиторів заповнити пусту нішунаціонального педагогічного репертуару для своєїособистої викладацької практики, спробазадовільнити потреби в навчальній літературіширокої сітки музичних шкіл та філій ВМІЛу, атакож і наслідок свідомої спрямованості напрофесіоналізацію українського галицькогомузичного мистецтва у Ій половині ХХ ст.

1. Барвінський В. Колядки і щедрівки на фортепянз підложеним текстом / Василь Барвінський. – Львів:Видання Музичного Товариства ім. М. Лисенка, 1935.– 24 с.

2. Барнич Я. Дитячі твори для фортепіано.Педагогічний репертуар з курсу “Основний музичнийінструмент (фортепіано)”. Модуль 1 / [ред.-упор.,вступна стаття Людомир Філоненко]. – Дрогобич:КОЛО, 2007. – 36 с.

3. Булка Ю. Нестор Нижанківський: життя ітворчість / Юрій Булка. – Львів; Нью- Йорк: Вид-воМ. П. Коць, 1997. – 60 с.

4. З історії Львівської фортепіанної школи:Василь Барвінський та його учні-піаністи // Musica

Galiciana / [red. L. Mazepa]. – Rzeszow: WydawnictwoWyzszej szkoly Pedagogicznej, 1997. – T. I. – C. 185 – 195.

5. Кашкадамова Н. Фортепіанне мистецтво уЛьвові: Статті. Рецензії. Матеріали / Н. Кашкадамова.– Тернопіль: СМП АСТОН, 2001. – 400 с.

6. Людкевич С. З нашої музично-шкільної ділянки(філії Вищого Музичного Інституту ім. Лисенка) /Станіслав Людкевич // Людкевич С. Дослідження,статті, рецензії, виступи: у 2 т. / НАУ, Ін-тУкраїнознавства ім. І. Крип’якевича; [упорядкув.,ред., перекл., вст. ст., прим., бібліогр. З. Штундер]. –Львів: Вид-во М. Коць. – 2000. – Т. 2. – С. 290 – 292.

7. Львівське державне музичне училище ім.С. Людкевича. Сторінки історії / [ред.-упор.Н. Пузанкова]. – Львів: ТеРус, 2009 – C. 3 – 10.

8. Мазепа Л. Шлях до музичної академії у Львові: у2-х т. – Т.1: Від доби міських музикантів доКонсерваторії (поч. XV ст. – до 1939 р.) / ЛєшекМазепа, Тереса Мазепа. – Львів: Сполом, 2003. – 287 c.

9. Нижанківський Н. Фортепіянові твори для молоді/ Нестор Нижанківський. – Львів: СУПроМ, [1935]. – 8 с.

10. Союз українських професійних музик у Львові:матеріали і документи / [ред.-упоряд. В. Сивохіп,Р. Стельмащук]. – Львів: Сполом; Вид-во М.П. Коць,1997. – 145 с.

11. Старух Т. Музичне мистецтво Львова.Становлення фортепіанного виконавства і педагогікиу другій половині 19 – першій третині 20 ст. / Т. Старух.– Львів: ВДМІ ім. М. Лисенка, 1997. – 168 с.

12. Філоненко Л. Цикл для дітей “Фортепіаннімініатюри на українські народні теми” ЗиновіяЛиська (новизна, оригінальність, педагогічнезначення) / Людомир Філоненко // Стрийська дитячамузична школа ім О. Нижанківського: Історія тасучасний вимір / Людомир Філоненко. – Стрий: КП“Стрийська міська друкарня”, 2013. – (МатеріалиМіжнародної науково-практичної конференції 7червня 2013).

13. Юзюк З. Ансамблі для фортепіано українськихпедагогів-піаністів ХХ – поч. ХХІ ст.: традиції,естетико-психологічні засади / Зоряна Юзюк //Камерно-інструментальний ансамбль: історія.теорія, практика / Зоряна Юзюк. – Львів, 2011. –(Наукові збірки ЛНМА ім. М. Лисенка). – (Виконавськемистецтво; 25). – С. 267 – 278.

14. Юзюк З. Фортепіанна музика для дітей утворчості В. Барвінського, Н. Нижанківського таМ. Скорика (до ювілеїв композитора) / Зоряна Юзюк //Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка / Зоряна Юзюк. –Тернопіль, 2013. – (Наукові збірки ЛНМА ім. М. Лисенка).– (Мистецтвознавство; 2). – С. 107 – 115.




“Велич мистецтва ясніше за все проявляється в музиці”. Йоганн Вольфганг Гете

німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст

161 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. У зв’язку іззростанням кількості дітей ізпроблемами мовленнєвого розвитку

великого значення набуває їх соціальна адаптаціяв суспільстві.

Соціалізація дошкільників з проблемамимовленнєвого розвитку – одна з найактуальнішихпроблем сучасної педагогіки. Процес адаптації –головний момент становлення дитини в якостісуб’єкта навчальної діяльності. Під час адаптаціїдитина отримує орієнтацію в системі поведінки,яка надовго визначає її подальший розвиток, також

в ході цього процесу формується колектив зпевним рівнем соціальнопсихологічноїзгуртованості. Взаємини у дитячому колективівиступають могутнім засобом залученняособистості до нових соціальних функцій,культури, норм поведінки. Нове соціальнесередовище висуває до дитини особливі вимоги,які більшою чи меншою мірою відповідають їїіндивідуальним особливостям.

Аналіз наукових досліджень. Філософськосоціологічний аналіз адаптаційних процесів усуспільстві представлено в роботах А.І. Берга,

УДК 373.2.091:81’233

Альона Солонська, асистент кафедри соціальної роботи,соціальної педагогіки та дошкільної освіти

Тетяна Кульчицька, студентка магістратуриМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙСТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті проаналізовано особливості соціальної адаптації старших дошкільників у процесі розвиткумовлення, визначено провідні напрями цієї роботи і умови, що визначають її ефективність. Виявлено таобґрунтовано комплекс психолого-педагогічних умов, які сприяють розвитку мовлення та успішній соціальнійадаптації старших дошкільнят з недорозвиненням мовлення.

Ключові слова: дитина з проблемами мовленнєвого розвитку, соціальна адаптація, старшийдошкільник, вихователь логопедичної групи.

Літ. 7.

Алена Солонская, ассистент кафедры социальной работы,социальной педагогики и дошкольного образования

Татьяна Кульчицкая, студентка магистратурыМелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

РАЗВИТИЕ РЕЧИ В ПРОЦЕССЕ СОЦИАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ ДЕТЕЙСТАРШЕГО ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

В статье проанализированы особенности социальной адаптации старших дошкольников в процессеразвития речи, определены ведущие направления этой работы и условия, определяющие ее эффективность.Обнаружено и обосновано комплекс психолого-педагогических условий, способствующих развитию речи иуспешной социальной адаптации старших дошкольников с недоразвитием речи.

Ключевые слова: ребенок с проблемами речевого развития, социальная адаптация, старший

дошкольник, воспитатель логопедической группы.

Alyona Solonska, Assistant of the Social Work, Social Education andEarly Childhood Education Department

Tetyana Kulchytska, Master studentMelitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE DEVELOPMENT OF SPEECH IN THE PROCESS OF SOCIAL ADAPTATION OFCHILDREN OF SENIOR PRESCHOOL AGE

The article analyzes the features of social adaptation of senior preschool children in the process of developmentof speech, defines the key areas of work and the conditions that determine its effectiveness. The authors discover andprove the complex psychological and pedagogical conditions that promote the language development and successfulsocial adaptation of senior preschool children with hypoplasia of speech.

Keywords: a child with the language development problems, the social adaptation, a senior preschool, ateacher of logopedic groups.

© А. Солонська, Т. Кульчицька, 2017

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

162

Т.Г. Дічева, В.З. Когана, Е.С. Маркаряна,І.А. Мілославової, В.А. Шаповалова. Яскравіпредставники біхевіоризму і необіхевіоризмуБ.Ф. Скіннер, Е.Т. Торндайк, розглядалисоціалізацію як процес соціального навчання.Вчені гуманістичної психології А.Х. Маслоу,А.В. Оллпорт розуміють соціальний розвитокособистості як самоактуалізацію “Яконцепції”.Проблеми соціальної адаптації та соціалізаціїпредставлені в роботах О.А. Ахвердової,В.Т. Ащепкова, Л.А. Борисової, Е.А. Воронцової,В.Н. Гурової, О.І. Зотової, І.С. Кона, В.В. Комарової,В.А. Крутецького, І.К. Кряжевої.

Проблему соціалізації досліджували іукраїнські філософи такі як Г.А. Заїченко,І.І. Кальний, В.М. Саратовський, а адаптаціюдитини до умов дошкільного навчального закладурозглядали Н.М. Аксаріна, Н.Д. Ватутіна,І.А. Малашахіна.

У нашій країні психологопедагогічне вивченнядітей з загальним недорозвиненням мовленняпредставлені в роботах Л.З. Андронової,А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, О.Е. Грібової,О.С. Павлової, О.А. Слінько, В.І. Терентьевої,Л.Б. Халілової, М.К. Шеремет, А.В. Ястребовоїта ін. Ці дослідження були спрямовані на вивченняпроблем мовлення в структурі пізнавальноїдіяльності цих дітей, а також розробкою заходів,призначених для корекції мовленнєвого тапсихічного розвитку.

Мета статті – виявлення та науковеобґрунтування особливостей соціальної адаптаціїстарших дошкільників за допомогою їхмовленнєвого розвитку.

Виклад основного матеріалу. Термін“адаптація” з’явився у науковому обігу у другійполовині ХVІІІ століття. Його поява у науціпов’язана з ім’ям німецького фізіолога Г. Ауберта,який використав цей термін для характеристикиявищ пристосування чутливості органів зору абослуху, що виражається у підвищенні чи зниженнічутливості у відповідь на дію адекватногоподразника [4, 5].

Адаптація – пристосування до зміненихжиттєвих умов. Адаптація є зміною стану, яксамого адаптованого організму, так і тогосередовища, де це відбувається.

Адаптація людини до навколишнього світувідбувається завдяки тому, що вона володієпсихікою – властивістю високоорганізованоїматерії, що відбиває навколишній світ. Такоювисокоорганізованою матерією є мозок – головначастина нервової системи, яка здійснюєадаптацію організму до зовнішнього середовища.Для повноцінної та адекватної адаптації організму

до навколишньої дійсності необхідно правильнефункціонування здорової нервової системи [1].

Одним з видів адаптації є соціальна адаптація.Соціальна адаптація – це процес активноїадаптації індивіда до умов суспільногосередовища та вид взаємної діяльностіособистості і соціальної групи. Чималоюскладовою соціальної адаптації є: узгодженняоцінок, побажань індивіда, його особистихперспектив (реальний і потенційний рівень) зіспецифікою навколишнього середовища; цілей,цінностей, орієнтацій особистості із здатністю їхреалізації в конкретному соціальному середовищі.За В.В Фалілеєвим соціальна адаптація – цепристосування людини при включенні її в новусоціальну роль або групу [1, 6].

Носієм “соціальної адаптації” може виступатине тільки група, а й окрема людина, як сукупністьвсіх суспільних відносин. Соціальнепристосування може відбуватися до фізикохімічних, біологічних і соціальних факторів.Соціальна адаптація означає включенняособистості в соціальне середовище черезнабуття статусу, місця в соціальній структурісуспільства і є необхідною умовою функціонуваннясуспільства як соціального організму. Основніфункції соціальної адаптації особистості всередовищі полягають у знаходженні умов і формдля вільного прогресивного розвитку особистості[2].

Адаптація особистості відбувається вколективі і через колектив. Важлива початковастадія адаптації до нового соціальногосередовища. Соціальну адаптацію можнавизначити, як входження людини в системувнутрішньогрупових відносин і пристосування доцих відносин, вироблення зразків мислення іповедінки, які відображають систему цінностей інорм даного колективу, придбання, закріплення ірозвиток умінь і навичок міжособистісногоспілкування в колективі.

Для адаптації до нового соціальногосередовища важливо швидко знаходити своє рольв спільній діяльності, своє місце в новомуколективі, вміння знаходити в рамках існуючихумов можливості для прояву своїх здібностей таінтересів.

До показників соціальної адаптації відносятьсяособливості поведінки особистості, що виникаютьв умовах психічної напруженості і стресовихстанах або на основі конфлікту особистості зсамим собою і з оточуючими. Наявність такихконфліктів часто обумовлюється незадоволеністюособистості її власним статусом в колективі.

Одним з показників соціальної адаптованості



163 Молодь і ринок №2 (145), 2017

особистості є адекватність її самооцінки своїмздібностям і якостям, а також співвідношеннясамооцінки з оцінкою інших. Тільки правильнасамооцінка, свідома або інтуїтивна, дозволяєособистості виявити єдину відповіднуіндивідуальності позицію по відношенню до умовдіяльності, яка є основою будьякого видуособистісної адаптації [2].

Можна виокремити такі структурні компонентисоціальної адаптації: вихідні параметри діяльностіособистості; ступінь інтеграції особистості умакро і мікросередовище; ступінь реалізаціївнутрішнього особистісного потенціалу; емоційнесамопочуття.

Особлива роль в соціальному становленнідитини відводиться засвоєнню культурисоціальних почуттів і культури соціальноїорганізації. Велика увага приділяється засвоєннямдитиною мовлення, так як разом з мовою дитиназасвоює цілу систему ідей, розуміння світу ілюдини в ньому, а значить, набуває соціальногодосвіду. Все це сприяє інтеграції дитини всуспільство.

Дошкільний вік – це період активногозасвоєння дитиною розмовного мовлення,становлення і розвитку всіх сторін мовлення:фонетичної, лексичної, граматичної. Повноціннеоволодіння рідною мовою в дошкільномудитинстві є необхідною умовою вирішеннязавдань розумового, естетичного і моральноговиховання дітей.

Дослідження генезису мовлення, спілкуванняі їх ролі в соціальній адаптації дитини раннього тастаршого дошкільного віку (Н.М. Аксаріна,М.І. Лісіна, А.Г. Рузська, Е.О. Смирнова)вказують на те, що спілкування для дітейдошкільного віку є головним чинникоммовленнєвого і психічного розвитку, одним зосновних джерел надходження знань пронавколишню дійсність.

Мовлення відіграє велику роль у соціальнійадаптації старшого дошкільника. Мова і мовленнятрадиційно розглядаються в психології, філософіїта педагогіці як єдність різних ліній психічногорозвитку: мислення, уява, пам’ять, емоції.

Мовлення дітей тісно пов’язане з їх діяльністюі спілкуванням. Розвиток мовлення відбуваєтьсяв декількох напрямках: вдосконалюється йогопрактичне вживання в спілкуванні з іншимилюдьми, також мовлення стає основоюперебудови психічних процесів, знаряддяммислення [3].

Мовлення – основний засіб соціальноїадаптації, спілкування людей, необхідна основамислення і його знаряддя. Розумові операції

(аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та ін.)розвиваються і вдосконалюються в процесіоволодіння мовою. Від рівня мовленнєвогорозвитку залежить і загальний інтелектуальнийрозвиток. Мова є засобом регуляції психічноїдіяльності і поведінки, породжує емоційніпереживання. Розвиток мовлення суттєво впливаєна формування особистості, вольові якості,характер, погляди, переконання. Можна сказати,що мовлення людини – це її візитна картка,завдяки тому, що дитина вміє правильно говоритиїй легше адаптуватися в соціальному середовищі.Мовлення відображає соціальне середовище, вякій росте дитина [7].

Мовленнєве спілкування – вища формавзаємодії з людьми, яка передбачає оволодіннямовленням. Адже без словесної оболонкинеможливе існування будьяких понять. Самемовне спілкування активізує пізнавальні процеси,розвиває емоційну сферу, нормалізує поведінку [5].

Спілкування є провідним фактором соціальноїадаптації дитини. У процесі спілкування у дитинискладаються образи людей і самого себе, яківідіграють вирішальну роль в самопізнанні ісамооцінці дитини, формуючи тим самим їїставлення до світу.

Висновок. На процес соціальної адаптаціїдитини дошкільного віку вагомий вплив маєдорослий як носій соціального досвіду і цінностей.В процесі успішної соціальної адаптації важливимє індивідуальний підхід до дитини. Особистістьдошкільника формується в діяльності, яка сприяєнакопиченню знань про навколишню дійсність,розвитку соціальних емоцій, формуваннюадекватного ставлення до предметного ісоціального світу та до себе. Участь врізноманітних видах діяльності дитини впливає нарозвиток усіх психічних процесів, тим самимсприяє ефективній соціальній адаптації.

Перспективами подальшого дослідженняє вдосконалення процесу соціальної адаптації дітейдошкільного віку з особливостями психофізичногорозвитку в загальноосвітньому просторі; розробкаформ і методів роботи з зазначеною категорієюдітей.

1. Агаджанян Н.А. Проблемы адаптации и учениео здоровье: учебное пособие / Н.А. Агаджанян,Р.М. Баевский, А.П. Берсенева. – М.: Изд-во РУДН,2006. – 284 с.

2. Бабанський Ю.К. Оптимізація процеса навчання/ Ю.К. Бабанський. – К.: Педагогіка, 1977. – 256 с.

3. Богуш А.М. Мовленнєвий розвиток дітей віднародження до 7 років. Монографія / А.М. Богуш. –К.: Видавничий дім “Слово”, 2004. – 376 с.

4. Жукова Н.С. Логопедия. Преодоление общего


164

недоразвития речи у дошкольников / Н.С. Жукова,Е.М. Мастюкова, Т.Б. Филичева. – Екатеринбург:Издательство АРД ЛТД, 1998. – 320 с.

5. Мелехова Л.В. Речь дошкольника и ее исправление/ Л.В. Мелехова, М.Ф. Фомичева. – М.: Просвещение,1967. – 96 с.

6. Фалилеев В.В. Психологическая адаптация

человека. Практические советы – КТИ, 1993. –177 с.

7. Шеремет М.К. Формування мовленнєвої готовностідітей старшого дошкільного віку з порушеннямимовлення до навчання в школі: Навчально-методичнийпосібник / М.К. Шеремет, Н.Г. Пахомова. – К.: НПУ іменіМ. Драгоманова, 2009. – 127 с.


Постановка проблеми. Сучасномусуспільству знань притаманніглобалізаційні процеси, посилення

конкуренції у сфері освіти та науки, створеннятранснаціональних навчальних закладів, відкриттяфілій університетів поза межами країни. Освітастає основним пріоритетом високорозвиненихдержав, а її фінансування – однією із найбільшихстатей видатків бюджету. У таких умовахпідвищуються вимоги до фахівців, які працюють

у сфері освіти, акцентується необхідність їхньогонеперервного професійного розвитку,збільшується відповідальність за результатиїхньої діяльності як педагогів. Учителізагальноосвітньої школи – це ті професіонали, відкожного з яких безпосередньо залежатьрезультати навчальних досягнень учнів, вмінняадаптуватися до життя у суспільстві,загальнодержавні й особисті цінності, їхні людськіякості. Надання учителям відповідних та

УДК 371.13

Галина Яремко, викладач кафедри іноземних мовНаціонального університету “Львівська політехніка”

ЕФЕКТИВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІВ:ПРИНЦИПИ ТА КОМПОНЕНТИ

У статті розглянуто елементи ефективного професійного розвитку вчителів. Подано трактуванняпонять “неперервна освіта”, “навчання впродовж життя”, “професійний розвиток учителів”. Висвітленопотреби педагогів щодо професійного розвитку. Прослідковано зв’язок ефективного професійного розвиткуіз реформуванням освіти та впровадженням змін у педагогічну діяльність вчителів.

Ключові слова: професійний розвиток педагогів, неперервна освіта, навчання впродовж життя,принципи, компоненти.

Літ. 12.

Галина Яремко, преподаватель кафедры иностранных языковНационального университета “Львовская политехника”

ЭФФЕКТИВНОЕ ПРОФФЕССИОНАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ ПЕДАГОГОВ:ПРИНЦИПЫ И КОМПОНЕНТЫ

В статье рассмотрено элементы эффективного профессионального развития учителей. Подано трактовкупонятий “непрерывное образование”, “учеба в течении жизни”, “профессиональное развитие учителей”. Освещенопотребности учителей касательно профессионального развития. Прослежено связь эффективного профессиональногоразвития с реформированием образования и внедрением изменений в педагогическую деятельность учителей.

Ключевые слова: профессиональное развитие педагогов, непрерывное образование, учеба в течении

жизни, принципы, компоненты.

Halyna Yaremko, Lecture of the Foreign Languages Department National University “Lviv Polytechnic”

THE EFFECTIVE PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF TEACHER:THE PRINCIPLES AND ELEMENTS

The article deals with the elements of effective professional development of teacher. The terms “the continuingeducation”, “the life-long learning” and “the teacher’s professional development” have been defined. The needs ofteachers concerning the professional development have been highlighted. The connection of the effective professionaldevelopment with the educational reforms and implementation of changes in teaching has been traced.

Keywords: the teacher’s professional development, the continuing education, the life-long learning, theprinciples, the elements.

© Г. Яремко, 2017

ЕФЕКТИВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІВ: ПРИНЦИПИ ТА КОМПОНЕНТИ

165 Молодь і ринок №2 (145), 2017

своєчасних можливостей для професійногорозвитку, всебічна підтримка шкільних лідерів,колег, батьків й системи неперервної педагогічноїосвіти є засобом покращення результатів навчанняучнів, удосконалення педагогічної діяльностівчителів і школи загалом.

Професійний розвиток учителів загальноосвітніхшкіл розглядається як “неперервний процеспоглиблення знань, удосконалення умінь і навичок,формування цінностей та ставлення, щорозпочинається на етапі початкової підготовкивчителя й триває впродовж усієї фахової діяльностіпедагога, метою якого є удосконалення процесунавчання та викладання, покращення діяльностішколи і професійної спільноти загалом” [2, 555].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Окремі аспекти проблеми професійного розвиткупедагогів вивчалися вітчизняними науковцями:Н. Авшенюк, Я. Бельмаз, Н. Бідюк, Т. Десятов,Л. Литвинюк, Н. Мукан, Л. Пуховська, О. Садовець,В. Щербіна. Л. Костіна досліджувала питанняорганізаційнопедагогічних умов професійногорозвитку вчителів середніх шкіл Австралії. Однак,проблема ефективного професійного розвитку, йогопринципів та компонентів не була детальновивченою у вітчизняній науковопедагогічнійлітературі, що і зумовило вибір теми нашогодослідження.

Мета статті полягає в аналізі елементівефективного професійного розвитку педагогів,принципів, на яких він ґрунтується, визначенніпотреб учителів щодо професійного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Професійнийрозвиток учителів ґрунтується на засадахнеперервної освіти. Професор Т. Десятоввиокремлює такі підходи до визначення сутіпоняття неперервна освіта: “філософськопедагогічна концепція, згідно з якою освітатрактується як процес, що охоплює все життялюдини; важливий аспект освітньої практики нарізних ступенях системи освіти, що представляєїї як постійне цілеспрямоване освоєння людиноюсоціокультурного досвіду різних поколінь” [1, 12].Ця концепція ґрунтується на положеннях ученихфілософів минулого щодо потреби людининавчатися і самовдосконалюватися протягомусього життя. Науковець стверджує, що “насучасному етапі освіта розглядається яквідкритий процес, що відбувається не тільки успеціалізованих для навчання закладах і не тількипід керівництвом викладачівпрофесіоналів, а йвсюди, зокрема під впливом тих фахівців, якімають певний досвід і намагаються передатийого іншим” [1, 12].

Польський дослідник Р. Бера аналізує

проблему навчання упродовж життя, зазначаючи,що воно ґрунтується на неперервному розвиткуособистості. Це поняття впливає на сучаснусистему освіти, яка повинна надавати кожнійлюдині можливість поглиблювати знанняпротягом усього життя. Це також притаманносучасній дорослій людині, яка стикається звикликами, пов’язаними з технологічним таорганізаційним поступом, змінами у соціальномужитті, і яка повинна розвиватись навіть наостанніх етапах життя. Неперервна освіта повинназабезпечувати можливості продовжувати тазавершувати освіту; надавати кожній людині,незалежно від віку, можливість удосконалювати,відновлювати, розвивати свої знання та уміння іадаптувати їх до нових обставин; допомагати усімгромадянам, незалежно від їхньої посади таобов’язків, розуміти соціальні проблеми нанаціональному і глобальному рівні; забезпечуватиумови для постійного та багатогранного розвиткуособистості. Неперервна освіта охоплює розвитокіндивідуальних та соціальних якостей у всіхформах та контекстах [3, 19 – 20].

Дослідники К. Дей (C. Day) та Дж. Сахс (J. Sachs)стверджують, що “підвищені вимоги щодоякісного викладання потребують вчителів, які євисококваліфікованими, добре мотивованими,мають ґрунтовні знання та уміння не лише напочатковому етапі педагогічної діяльності, але йвпродовж кар’єри” [6, 3 – 4].

Невідповідність та неефективність традиційногопрофесійного розвитку щодо нових вимог освітньоїреформи підтверджується науковцями. ДослідникиВ. Хоулі (W. Hawley) і Л. Валлі (L. Valli)підтверджують цю тезу і вважають, що існуєпогодженість серед усіх сторін, які займаютьсяпрофесійним розвитком, що необхідні зміни уконцептуалізації та здійсненні професійногорозвитку. Подруге, науковці зауважили, що існуєбагато досліджень, які демонструють, як змінипов’язані із професійним розвитком. Школи неможуть змінюватися допоки не покращитьсяпедагогічна діяльність учителів. Школи також непокращаться для учнів допоки вони не станутьтими місцями, де навчаються педагоги. Потретє,збільшується розуміння того, що від учнівочікується досягнення набагато вищихрезультатів навчання, які охоплюють здатність добільш комплексного та спільного вирішенняпроблем. Думка про те, що викладання – цепередача знань є несумісною із тою успішністю,яка тепер очікується від учнів. Почетверте,дослідження про сучасні форми і методи навчаннявказують на стратегії викладання та оцінювання,які відрізняються від тих, що зазвичай


166

використовуються. Більшість основнихпереконань учителів повинні бути переосмисленимиперед тим, ніж відбудуться зміни [10, 128]. Такіідеї вказують на те, що якість початковоїпідготовки та професійного розвитку вчителівповинна значно покращитись, якщо від педагогівочікують підвищення ефективності професійноїдіяльності [12, 153].

Американський науковець Дж. Соудер (J. Sowder)у праці “Математична освіта та розвитокучителів” досліджує можливості професійногорозвитку для вчителів математики в умовахреформування школи та ґрунтовного навчанняматематики не як просто обчислень, а якпринципів, що лежать в основі математичних ідейта понять. Дослідниця називає ці знання знаннямипринципів (англ. – principled knowledge), на відмінувід процедурних знань (англ. – proceduralknowledge), що ґрунтуються на процесахобчислення і необхідності запам’ятовуватинаступні визначені кроки для обчислення відповіді.Дж. Соудер вважає, що для того, щоб навчатиматематики задля знань принципів, вчителямнеобхідна ґрунтовна база знань, методикавикладання та гносеологічна позиція. Це і повиннобути метою програм початкової підготовки іпрофесійного розвитку вчителів. Для того, щобвідповідати цій меті, професійний розвиток маєзабезпечувати можливості для професійногозростання вчителів та мотивації їх до поглибленнязнань, формування умінь і навичок, необхідних дляякісного викладання математики. Відповідно,результатами професійного розвитку є зміни урозумінні вчителями того, як учні вивчаютьматематику, природи математики, математичнихзнань та якісного викладання математики. Унайкращому варіанті, це нове розуміння дастьучителям математики можливість обиративідповідні навчальні матеріали, планувати урокита організовувати навчальний процес у такийспосіб, щоб сприяти якнайкращому навчанню усіхучнів класу. Таким чином, професійне зростанняхарактеризується змінами у знаннях,переконаннях та навчальних стратегіях педагогів[11].

Науковці та освітянипрактики вивчаютьпотреби педагогів з метою кращої організаціїпрофесійного розвитку, який би відповідав цимпотребам. Д. Бол (D. Ball) та Д. Коген (D. Cohen)вважають, що учителям потрібно радшенавчатися на практиці, ніж на прикладі стратегійчи різних видів діяльності. Для того, щоб такнавчатись, учителям потрібно добре розумітиматематику та математичну аргументацію.Педагогам потрібно навчитись бути уважними до

учнів, для цього потрібні фахові знання, не лише звласного досвіду. Їм також необхідно розширитиуявлення про навчання, що передбачаєпереосмислення колишніх переконань і припущеньщодо навчання. Учителям буде потрібно кращерозуміння педагогіки і того, як створити такуатмосферу в класі, яка б сприяла досягненнюнавчальних цілей. Дослідники зауважують, щонавіть, якщо ці потреби є прийняті до уваги,комплекс взаємодії та ситуацій безпосередньо укласі також впливає на педагогічну діяльністьучителя [4, 8 – 9].

Науковці Р. Борасі (R. Borasi) та Дж. Фонзі (J. Fonzi)також визначили потреби вчителів, які можутьбути основою для професійного розвитку. Крімпотреб, зазначених Д. Болом та Д. Когеном, вонивиокремлюють такі: формування баченняреформи математики в школі та зобов’язання їївтілювати; ознайомлення із типовиминавчальними матеріалами; розуміння проблеминеупередженості та її значення для школи;подолання емоційних аспектів залучення дореформи; формування вміння досліджувативласну практику [11].

Дослідниця Дж. Соудер, розглядаючи потребивчителів, визначає шість груп цілей професійногорозвитку вчителів математики на основі цихпотреб: сформувати спільне бачення викладаннята навчання математики; мати чітке розумінняматематики для відповідного рівня викладання;розуміти, як учні вивчають математику; матиґрунтовні знання із методики викладання; розумітизначення неупередженості в шкільній математиці;усвідомлювати себе як учителя математики [11].

Науковець Г. Сайкс (G. Sykes) зауважує, що“учителі майбутнього повинні бути здатними добільш досконалих форм практики, ніж будьколидо того. Очікування від їхнього навчання єнабагато вищими” [12, 153]. Відповідно науковопедагогічна спільнота, учителіпрактики,провайдери професійного розвитку досліджуютьелементи та принципи ефективного професійногорозвитку. Дж. Соудер вважає, що успішністьпрофесійного розвитку можна визначити зазмінами у знаннях з математики вчителів, у їхніхпереконаннях щодо математики, практикивикладання та покращенням навчальнихрезультатів учнів [11].

Дослідники В. Хоулі (W. Hawley) і Л. Валлі(L. Valli) визначають вісім елементів ефективногопрофесійного розвитку, який сприяє успішномунавчанню учнів. Передусім, він:

ґрунтується на аналізі відмінностей міжцілями та стандартами навчання учнів та їхньоюуспішністю;



167 Молодь і ринок №2 (145), 2017

передбачає залучення вчителів до визначенняїхніх навчальних потреб і, якщо можливо, дорозробки навчальної можливості та процесу, щобуде використовуватись;

першочергово здійснюється на базі школи іпов’язаний із її діяльністю;

забезпечує навчальні можливості відповіднодо індивідуальних потреб, але здебільшогоорганізовується навколо спільного вирішенняпроблем;

є неперервним та тривалим, охоплюєоцінювання успішності та підтримку подальшогонавчання, зокрема підтримку із джерел позамежами школи;

поєднує оцінювання багатьох джерелінформації про результативність навчання дляучнів та процесу впровадження результатівпрофесійного розвитку;

забезпечує можливості теоретичногоусвідомлення знань та навичок, які потрібноудосконалити;

поєднується із процесом комплексних змін, вякому аналізуються перешкоди та сприятливіумови для навчання учнів [10, 138].

Науковець Р. Елмор (R. Elmore), базуючись нааналізі досліджень та професійної літератури,виділяє компоненти професійного розвитку, якісприяють успішному навчанню учнів. Цепрофесійний розвиток, який:

фокусується на добре сформулюваній місіїчи меті, зосередженій на вивченні учнямиосновних дисциплін та умінь, ґрунтуючись нааналізі вивчення учнями певних предметів увідповідних умовах;

ґрунтується на вивченні конкретнихкомпонентів навчальної програми чи педагогіки,базуючись на дослідженнях чи практиці, щопов’язані із відповідними проблемами викладаннячи вивчення учнями предметів у контекстісучасної школи;

передбачає активну участь лідерів тапрацівників школи;

розвиває, зміцнює та підтримує роботу вгрупах, використовуючи спільну практику в межахшколи та мережі шкіл;

підтримує увагу протягом тривалого періодучасу, втілює очікування щодо постійноговдосконалення;

використовує оцінювання для активногомоніторингу навчання учнів та забезпеченнязворотного зв’язку щодо навчання і практики педагогів;

втілює чітко сформульовану теорію чи модельнавчання дорослих;

моделює ефективну практику викладання ушколах і відповідає їй [7, 7].

Австралійський науковець Д. Кларке (D. Clarke)сформулював положення успішного професійногорозвитку на основі досліджень у галузіматематики та власного досвіду забезпеченняпрофесійного розвитку. Такий професійнийрозвиток: спрямовується на важливі та цікавіпитання для вчителів, які здебільшого ними (алене виключно ними) визначаються; вимагаєсвідомого зобов’язання до активної участі,передбачає певний вибір для учасників; залучаєгрупи вчителів з декількох шкіл, надає підтримкуз боку адміністрації, учнів, батьків та ширшоїспільноти; надає можливість учителям матипевний вплив, оскільки їх залучають до прийняттярішень та вважають партнерами у процесізапровадження змін; визнає, що зміни – цепоступовий, важкий і часто болючий процес танадає можливості для постійної підтримки; визнає,що переконання вчителів щодо навчальногопроцесу формуються на основі практики у класі і,таким чином, ці зміни будуть запроваджуватисяна основі отримання інформації про успішненавчання учнів, яку надають програмипрофесійного розвитку; заохочує учасниківформулювати подальші цілі для їхньогопрофесійного зростання; надає час і можливостізвітувати про успіхи і невдачі та ділитись набутимдосвідом; визнає та бере до уваги багатоперешкод для професійного зростання вчителів нарівні окремої школи чи району; моделює бажаніпідходи до проектування чіткішого баченнязапропонованих змін у школі [5, 38].

Дослідник Т. Гаскі (T. Guskey) стверджує, щоконтекст, у якому здійснюється професійнийрозвиток має вирішальне значення. Через це, найого думку, важко точно сформулювати елементиефективної програми професійного розвитку.Навіть програми, які мають схожі цілі та завдання,не завжди будуть однаково успішними [8].

Науковці також обґрунтовують причини, чомупрограми професійного розвитку можуть бутинеефективними. Дослідник А. Харгрівес (A. Hargreaves)вважає, що учителі можуть відхилити знання тауміння коли: вони нав’язуються чи зустрічаютьсяу контексті численних та суперечливих інновацій;вчителів виключають із професійного розвитку (завинятком тих, хто залучений до груп планування);професійний розвиток відбувається у формі курсівчи поодиноких семінарів, які є далекими від метита контексту роботи педагогів; учителівідчувають себе самотніми і бояться критики чинадмірної похвали з боку колег. “Причина того,що знання про удосконалення педагогічноїдіяльності часто не правильно використовуютьсявчителями полягає не у тому, що це погане знання


168

(хоча інколи так воно і є) чи навіть погано поданеі розповсюджене знання. Радше, ці знання неспрямовуються на особистість та моральні ціліпедагога, а також на середовище, у якому вонипрацюють” [9, 14].

Висновки і пропозиції. Як свідчить аналізвітчизняних та закордонних науковопедагогічнихджерел, проблематика професійного розвиткувчителів є надзвичайно актуальною на початкуХХІ століття. Науковці з’ясовують і визначаютьпоняття “професійний розвиток учителів”,“неперервна освіта”, “навчання впродовж життя”,елементи та компоненти ефективногопрофесійного розвитку, потреби вчителів щодопрофесійного розвитку, його результати табезпосередній зв’язок із реформуванням шкільноїосвіти й освіти загалом. Ефективний професійнийрозвиток педагогів сприяє запровадженнюпозитивних змін у знаннях і переконанняхучителів, практиці викладання та впливає напокращення результатів навчальних досягненьучнів, а відтак стає ключовим рушієм уреформуванні школи.

1. Десятов Т. Філософські засади неперервноїосвіти / Т. Десятов // Порівняльна професійнапедагогіка // Науковий журнал. – 2011. – № 2.– С. 6 – 17.

2. Яремко Г.В. Теоретичні засади професійногорозвитку педагогів / Г.В. Яремко // Молодийвчений // Науковий журнал. – 2016. – № 12(39). – С. 554 – 558.

3. Bera R. Lifelong learning – the necessity oftoday / R. Bera // Порівняльна професійнапедагогіка // Науковий журнал. – 2011. – № 2.– С. 18 – 25.

4. Ball D.L., Cohen D.K. Developing practice,developing practitioners: toward a practice-basedtheory of professional development / D.L. Ball,D.K. Cohen // Teaching as the learning profession.Handbook of policy and practice; eds. L. Darling-Hammond, G. Sykes. – San Francisco: Jossey-Bass, 1999. – P. 3 – 32.

5. Clarke D. Ten key principles from researchon the professional development of mathematics

teachers / D. Clarke // Professional developmentfor teachers of mathematics; eds. D.B. Aichele,A.F. Coxford. – Reston, VA: National Council ofTeachers of Mathematics, 1994. – P. 37 – 48.

6. Day C., Sachs J. Professionalism, performativityand empowerment: discourse in the politics, policiesand purposes of continuing professionaldevelopment / C. Day, J. Sachs // Internationalhandbook on the continuing professionaldevelopment of teachers; eds. C. Day, J. Sachs. –Berkshire, England: Open University Press, 2009.– P. 3 – 32.

7. Elmore R.F. Bridging the gap betweenstandards and achievement: the imperative forprofessional development in education / R.F.Elmore. – Washington DC: Albert ShankerInstitute, 2002. – 40 p.

8. Guskey T.R. Results-oriented professionaldevelopment: in search of an optimal mix ofeffective practices / T.R. Guskey // Journal of StaffDevelopment. – 1994. – № 4 (15). – P. 42 – 50.

9. Hargreaves A. Development and desire: apostmodern perspective / A. Hargreaves //Professional development in education: newparadigms and practices; eds. T.R. Guskey, M. Huberman.– New York: Teachers College Press, 1995. – P. 9– 34.

10. Hawley W.D., Valli L. The essentials ofeffective professional development: a newconsensus / W.D. Hawley, L. Valli // Teaching asthe learning profession. Handbook of policy andpractice; eds. L. Darling-Hammond, G. Sykes. –San Francisco: Jossey-Bass, 1999. – P. 127 – 150.

11. Sowder J.T. The mathematical educationand development of teachers / J.T. Sowder //Second handbook of research on mathematicsteaching and learning. A project of the NationalCouncil of Teachers of Mathematics; ed. F.K. Lester. –Information Age Publishing Inc., 2007. – P. 157 – 224.

12. Sykes G. Teacher and student learning:strengthening the connection / G. Sykes //Teaching as the learning profession. Handbookof policy and practice; eds. L. Darling-Hammond,G. Sykes. – San Francisco: Jossey-Bass, 1999. –P. 151 – 179.




“Справжній педагогічній творчості властиві риси дослідження, творчого узагальнення своєї праці”.

Василь Сухомлинський педагог, публіцист, письменник, поет

169 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Постановка проблеми. Характерноюрисою сучасної епохи є наявність в нійнайскладніших політичних, соціально

економічних, екологічних та інших проблем.Одним з важливих напрямів державної соціальноекономічної політики України є ефективнийрозвиток фізичної культури і спорту. Основноюметою державної політики в галузі фізичноїкультури і спорту є оздоровлення нації,формування здорового способу життя населення,гармонійне виховання фізично міцного, здоровогопокоління, а також створення умов для гідноговиступу українських спортсменів наміжнародному рівні.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Науковопедагогічні дослідження, зроблені востанні роки, забезпечили певний теоретичнийбазис для подальшої розробки питань педагогіки

фізкультури і спорту. Зокрема, дослідженнюпіддавалися такі питання: індивідуалізація ідиференціація в сфері фізичного вихованняшколярів, діагностика в області фізичної культуриі спорту, інтеграція фізичного виховання з іншимиаспектами особистісного розвитку – естетичним,моральним, трудовим; основам організаціїспортивномасової роботи з населенням,формування професійної компетентностімайбутніх учителів фізичної культури(О. Артемович, С. Бозанова, І. Гільова, М. Годі,В. Головін, Н. Денисенко, А. Дубенчук,С. Єрмаков, Ю. Желєзняк, В. Заклюжний,Т. Іванова, М. Короткевич, С. Омельченко,В. Омельяненко, О. Онопрієнко, О. Петунін,Н. Самсутіна, Д. Солопчук, С. Чещейко та ін.).Дослідники солідарні в тому, що в сучаснихумовах необхідні серйозні перетворення в галузі

УДК (371.134+378.147):796(07)

Сергій Карасєвич, викладач кафедри спортивних дисциплінУманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

АКТИВІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО CАМОВДОСКОНАЛЕННЯ СТУДЕНТІВЗАСОБАМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Стаття присвячена проблемі визначення активізації процесу фізичного самовдосконалення студентівзасобами самостійної роботи. Серед яких особливу увагу приділено веденню “Щоденника саморозвитку” тавпровадження електронного портфоліо. Обґрунтована та доведена ефективність впровадженняелектронного портфоліо та ведення “Щоденника саморозвитку” у процесі фізичного самовдосконаленнястудентів.

Ключові слова: самостійна робота, фізичне самовдосконалення, електронне портфоліо, “щоденниксаморозвитку”.


Сергей Карасевич, преподаватель кафедры спортивных дисциплинУманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины

АКТИВИЗАЦИЯ ПРОЦЕССА ФИЗИЧЕСКОГО САМОСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯСТУДЕНТОВ СРЕДСТВАМИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ

Статья посвящена проблеме активизации процесса физического самосовершенствования студентовсредствами самостоятельной работы. Среди них особое внимание уделено ведению “Дневника саморазвития”и внедрение электронного портфолио. Обоснована и доказана эффективность внедрения электронногопортфолио и ведение “Дневника саморазвития” в процессе физического самосовершенствования студентов.

Ключевые слова: самостоятельная работа, физическое самосовершенствование, электронноепортфолио, “дневник саморазвития”.

Serhiy Karasyevych, Lecturer of the Sports Disciplines DepartmentUman Pavlo Tychyna State Pedagogical University

AN ACTIVATION OF THE PROCESS OF PHYSICAL IMPROVEMENT OF STUDENTSBY MEANS OF INDEPENDENT WORK

The article is devoted to the problem of determining the activation of the process of physical self-improvementof students by the means of independent work. The special attention is paid to the maintaining of “the Diary of self-development” and implementation of electronic portfolio. The substantiated and proven efficiency of the electronicportfolio and the maintaining of “the Diary of self-development” in the process of physical self-improvement of students.

Keywords: an independent work, the physical self-improvement, an e-portfolio, “the diary of self-development”.

© С. Карасєвич, 2017


170

фізичного виховання і спортивної підготовкимайбутніх учителів. Відмінною рисою науковихпублікацій останніх років є зміщення акценту прирозгляді зазначених проблем в сторонупідвищення ролі виховноосвітньої спрямованостіфізичного виховання і занять спортом як головноїумови ефективності формування фізичної культуриособистості.

Мета статті – обґрунтування активізаціїпроцесу фізичного самовдосконалення студентівзасобами самостійної роботи.

Виклад основного матеріалу. Недостатнярухова активність студентів призводить до того,що багато з них мають слабку фізичнупідготовленість, що не може не позначитися на їхтрудовій діяльності в майбутньому. У цихвипадках виникає необхідність у пошукудодаткових резервів збільшення їх руховогорежиму як для ліквідації відставання у виконанніфізичних вправ, так і для вдосконалення їх з метоюдосягнення високих спортивних результатів.Таким резервом є самостійні заняття студентівфізичними вправами, що організовуються упозааудиторний час. Вони, на думкуС. Александрова, можуть проходити як заособистою ініціативою, так і за порадоювикладача фізичної культури або тренера [1, 108].

Фізична культура особистості, як вважаютьМ. Віленський, А. Зайцев, В. Ільїнич, проявляєсебе в здатності до саморозвитку, відображаєспрямованість особистості “на себе”, на предметі процес професійної праці, а також на відносини,що виникають в процесі фізкультурноспортивної,суспільної та професійної діяльності [5, 17].

Поняття самостійної діяльності в педагогічнихджерелах нерідко ототожнюється з поняттям“самостійна робота”, оскільки трактується вконтексті педагогічного процесу навчальногозакладу або іншої, регламентованої форми роботи(наприклад, ранкова гімнастика і спеціальнарозминка) [2, 62].

Ця діяльність базується на здатності суб’єктавизначити самостійно або за допомогою педагога(спеціалістатренера, медика та ін.) її мету,способи виконання, зміст, результат.

Одним з ефективних інструментів самостійноїроботи вважаємо ведення “Щоденникасаморозвитку”, в якому вказується мета ізавдання спортивного вдосконалення: перспективнамета (1 – 2 роки вперед), річна (загальна і заперіодами тренування), чергові і найближчізавдання. Далі висуваються конкретні завдання,шляхи і засоби вирішення кожного з них.

В ході педагогічного експерименту розробленосамостійні завдання, тести, що дозволяють

визначити рівень фізичного розвитку, фізичноїпідготовленості та працездатності.

Для оцінки рівня фізичної підготовленостівикористовувалися такі тести:

1. Рівень загальної витривалості оцінювався зарезультатами пробігання відрізку дистанції 3000 м (хв, с).

2. Активна гнучкість хребта і тазостегновихсуглобів визначалася за результатами нахиліввперед в положенні сидячи з одночаснимвитягуванням рук вперед (см).

3. Швидкісні і швидкісносилові якості впоєднанні зі спритністю: визначалися в біговомутесті 100 м (сек).

4. Динамічна силова витривалість м’язівзгиначів рук і привідних м’язів тулуба оцінюваласяв тесті на підтягування уверх (юнаки, кількістьразів), згинання рук в упорі лежачи від лавки(дівчата, кількість разів).

5. Абсолютна сила м’язів спини, лівої і правоїкисті вимірювалася в динамометричній пробі звикористанням динамометрів.

6. Фізична працездатність, як показник станукардіореспіраторної системи, визначалася в стептестовій пробі PWCno [3, 41].

У нашому дослідженні виявлення особливостейспіввідношення рухової і вегетативних функційздійснювалося в стептестовій пробі PWCno. Підчас вторинного виконання навантаженняреєструвалися частота серцевих скорочень (ЧСС)і частота дихання (ЧД) (ЧСС та ЧДперераховувалися для отримання результату за 1хвилину); частота кроків була відома, оскількизадавалася по метроному. Співвідношення руховоїі вегетативної функцій оцінювалося на основікореляційних зв’язків між ЧСС, ЧД і частотоюкроків

Підібрані тести найбільш повно характеризуютьфізичну підготовленість студентів і відрізняютьсяпростотою проведення (коефіцієнт об’єктивності0,75 – 0,91, коефіцієнт відтворення 0,62 – 0,93).

Вивчення фізичного розвитку студентівдозволяє регламентувати характер, обсяг іінтенсивність фізичних навантажень в реалізаціїпроцесу самовдосконалення відповідно доантропоморфологічних особливостей. Крім того,фізичний розвиток студентів відображає впливфізичних вправ на процеси росту, особливостістатури і стан опорнорухового апарату.

У програму антропоморфологічних вимірюваньбули включені такі показники, які найбільш чіткохарактеризують фізіологічні показники:

1. Вага тіла, вимірювалася за допомогоюдесяткових (метричних) ваг з точністю до 0,5 кг.

2. Зріст тіла, вимірювався за допомогоюстандартного ростоміра з точністю до 1см.



171 Молодь і ринок №2 (145), 2017

3. Обхват грудей в стані паузи, вимірювавсясантиметровою стрічкою (з точністю до 0,5 см),яка накладалася у юнаків по нижньому краюлопаток, а у дівчат – спереду над грудноюкліткою.

4. Життєва ємність легенів (ЖЄЛ), вимірюваласястандартним спірометром в положенні стоячи післяповного вдиху на повному видиху (з точністю до50 мл).

Виміри проводилися за загальноприйнятоюметодикою в один і той же час у всіх досліджуванихстудентів приладами стандартного виготовлення.

З метою самопізнання індивідуальнихособливостей проводилися бесіди, груповіпсихотренінги, дискусії, практичні заняття з різнихтем. Наприклад: “Як перемогти невпевненість усобі і відмовитися від негативних звичок?”,“Ознайомлення з досвідом роботи спортивнихкоманд”, “Як розвивати силу волі?”, “Колектив, вякому ти живеш” тощо.

Для цілеспрямованого включення в практичнуроботу із фізкультурноспортивної діяльностістудентам пропонувалося виконати системуіндивідуальних завдань, в ході яких вонивиконували різні практичні дії з підготовки тапроведення свят, днів здоров’я, рухливих змін,спортивних годин. Крім того, вивчалися інтересистудентів в фізкультурноспортивній діяльності,традиції, пов’язані зі спортивнорозважальнимизаходами в режимі позааудиторної роботи.

Особлива увага приділялася включеннюстудентів у педагогічні ситуації, пов’язані ізстимулюванням стану задоволеності собою,своїми діями в конкретних ситуаціях ізадоволеності від свідомості причетності допедагогічної діяльності, що поєднується зрозумним невдоволенням собою, якестимулювало подальший професійний розвиток.Педагогічні ситуації покликані формуватиспрямованість мислення студентів на вирішенняпрофесійних проблем.

Практична готовність студентів до фізкультурноспортивної діяльності зі школярами успішноформувалася за умови індивідуальної корекціїроботи студентів на основі ініціювання такихпродуктивних форм поведінки і діяльності:практичних індивідуальнотворчих завдань,рефлексії педагогічних ситуацій і практичноїдіяльності в цілому.

В рамках реалізації третьої умови передбачалосязбільшення частки самостійних, індивідуальногрупових завдань інноваційного характеру зметою подальшого вдосконалення готовності дофізкультурноспортивної діяльності; варіативноговикористання сформованих знань, умінь і навичок.

Раціональне управління мотиваційною сфероюстворює необхідні передумови оптимізаціїсамостійної роботи студентів за умови розробкичіткого алгоритму їх діяльності. Структуразапропонованого нами алгоритму формуваннянавичок самостійних занять фізичними вправамивключає три основних напрями.

забезпечення теоретичної підготовки, змістякої обумовлює раціональний вибір умов длязанять, наприклад, для оздоровчого бігу доцільновикористовувати земляну або трав’яну поверхню(доріжку), відповідний спортивний одяг і взуттятощо.

забезпечення необхідної методичноїпідготовки, що передбачає раціональний вибірпідготовчих вправ; правильну послідовністьвиконання рухових дій; оптимальне поєднанняобсягу й інтенсивності м’язевого навантаження;виконання рухових завдань за методом “круговоготренування”, що дозволить уникнутимонотонності; дотримання принципу поступовостів збільшенні навантаження;

забезпечення самоконтролю за психічним,функціональним, емоційним і фізичним станом;готовність до відчуттів дискомфорту інеобхідності прояву вольових зусиль напочатковому етапі самостійних занять і в процесізбільшення навантажень; поступове зниженняемоційної і м’язевої напруженості.

Важлива ознака сформованості потреби всамостійних заняттях фізичними вправами –поява дискомфорту при пропуску занять інеможливість отримати фізичне навантаження.

Для самовдосконалення студентів використовуютьсязагальнорозвиваючі і спеціальні фізичні вправи: біг,ходьба, плавання; вправи з обтяженням; вправина гнучкість тощо. Для швидкого і ефективноговідновлення після навчальної діяльностівикористовувалися такі гігієнічні заходи як душ,лазня, гігієнічна гімнастика.

Ефективним оздоровчопрофілактичнимзасобом самовдосконалення є система заходівспрямованих на підвищення стійкості організмудо різних впливів навколишнього середовища.Наприклад, заняття спортом на свіжому повітрі(катання на ковзанах і лижах, спортивнеорієнтування, туристичні походи), обливання тощо.

В основі самовдосконалення студентів важливуроль відіграє педагогічна практика. Длязабезпечення більш високого рівня професійноїпідготовки студентів до фізкультурноспортивноїроботи, а також збагачення їх практичного багажунами розроблено перелік завдань на періодпедагогічної практики:

1. Скласти не менше трьох комплексів


172

фізичних вправ для проведення фізкультхвилинок,фізкультпауз в класній кімнаті, коридорі, рекреації,на відкритому майданчику.

2. Скласти не менше двох комплексівгімнастики до занять.

3. Скласти картки з описом трьох рухливихігор.

4. Розробити та провести “Спортивну годину”,з підбором рухливих ігор зі спрямованоюінтенсивністю, приблизно в такій послідовності:одна гра – помірної інтенсивності (організуюча);дві гри – середньої і великої інтенсивності; однагра – малої інтенсивності.

5. Розробити програму і сценарій спортивноговечора, свята.

6. Розробити план заходів (на зміну), дваположення на проведення змагань в пришкільномутаборі.

7. Розробити план заходів з підготовки,організації та проведення туристичного походу.

8. Виписати поради туристам і рекомендації зорганізації купання учнів в поході.

9. Виконувати обов’язки класного керівника,вчителяпредметника по предмету “Фізичневиховання”.

10. Чітко дотримуватися правил технікибезпеки при організації визначених і позаурочнихзаходів з фізичного виховання (знати і вмітинадавати першу медичну допомогу при травмахна фізкультурнооздоровчих заняттях).

11. Розробити календарний план позакласноїроботи з фізичного виховання учнів середнього істаршого шкільного віку на чверть, півріччя,навчальний рік.

12. Розробити тематичні бесіди з батьками зпитань здорового способу життя.

Перед початком педагогічної практикистудентам давалися індивідуальні завдання зпідготовки та проведення спортивних свят та днівздоров’я, рухливих змін і спортивних годин,гімнастики до навчальних занять іфізкультхвилинки.

Для цілеспрямованого включення студентів впрактичну роботу з проведення уроківфізкультурноспортивної спрямованості, їмпропонувалося виконати заздалегідь підготовленііндивідуальні завдання, в ході яких студентивправлялися в різних практичних діях.

Практичне здійснення розроблених намизавдань з проведення уроків на основіфізкультурноспортивної діяльності полягало увикористанні студентами різних оздоровчихсистем і видів фізичної активності, що маютьвиражений спортивний характер, де особливемісце займають рухливі ігри.

Пропонований нами варіант уроків має певнівідмінності від уроків, що проводяться втрадиційній формі. У нашому випадку, змінюєтьсяспрямованість фізкультурної діяльності, відповіднодо цього змінюється соціальнопедагогічна рольвчителя і його професійноособистісна позиція.Тому в разі виникнення професійних ускладнень,з метою їх вирішення майбутнім учителямрекомендувалося своєчасно коригувати власнупрофесійну діяльність і вносити зміни в хід уроку.

Зміст уроку розписується за формою (таблиця 1).

У графі “Часткові завдання” формулюютьсязавдання з окремих вправ в кожній частині уроку.Передбачаються не тільки освітні, а й виховні таоздоровчі завдання. У графі “Навчальнийматеріал” викладається зміст уроку. Навчальнийматеріал розташовується в тому порядку, в якомубудуть даватися вправи на уроці. Дозування вправвказується точно і конкретно, відображаєтьсякількість повторень, загальна тривалість роботи,вагові навантаження тощо. У графі “Організаційнометодичні вказівки” викладаються припущення івказівки, що стосуються виконання окремих вправабо комплексів.

Контроль предметної діяльності і самопізнанняпоєднувалися в реальній дійсності з перебудовоюоцінок, відносин, своєї роботи з точки зоруперспектив успіху. Алгоритм дій рефлексій,пропонованих студентам, включав ряд завдань.Так, по завершенні педпрактики майбутнімвчителям пропонувалися завдання такого типу“Вкажіть, на якому етапі практичної діяльностівам вдалося більшою мірою проявити своїздібності? Як ви вважаєте, з чим це пов’язано?”;“Перерахуйте основні вміння, які ви набули абоповинні були набути після проведення певногозаходу і вкажіть, як ви освоїли те чи інше вміння”.

Для усвідомлення студентами значущостісамостійної фізкультурноспортивної діяльностівпроваджувалося електронне портфоліо.

Електронне фізкультурноспортивне портфоліо


Таблиця 1. Компоненти уроку з фізичної культури

Частини уроку Часткові завдання Навчальний матеріал

Дозування Організаційнометодичні вказівки


173 Молодь і ринок №2 (145), 2017

– це сучасна освітня технологія, що дозволяєфіксувати, накопичувати і оцінювати індивідуальніфізкультурноспортивні досягнення студентів впевний період його навчання. Ця технологіяпослідовно розширює простір і форми своєїреалізації, оскільки відповідає різноманітнимзапитам сучасного життя: запитам ВНЗ повідношенню до школи, запитам бізнесу повідношенню до системи освіти в цілому.

Портфоліо служить динамічному процесуусвідомлення своїх можливостей, проектуванняшляхів реалізації поетапних життєвих і навчальнопрофесійних планів і, в кінцевому рахунку,позитивної зміни особистості. Ключові навчальнівміння, основні компетенції та портфоліо належатьодному освітньому контексту і знаходяться вактивній взаємодії. Тобто, на думку Т. Новікової,технологія портфоліо і компетентнісний підхідпідтримують і “обслуговують” один одного [4].

Успіх портфоліо забезпечує й те, що робота зним організовується і супроводжується як самимстудентом, так і педагогом, тренером. В ході їхспільної роботи встановлюються абсолютноособливі відносини співробітництва і партнерства,які самі по собі представляють безсумнівнупедагогічну цінність.

Освоєння студентами знань і умінь зоволодіння методами самоконтролю, зіставленняреальних результатів тестування нормативнимиабо бажаними стимулюють процес самовдосконаленняі відстежують динаміку його результатів під часнавчання у ВНЗ.

Висновки і перспективи дослідження.Отже, активізація процесу фізичного самовдосконаленняздійснюється з використанням тестів, бесід,групових психотренінгів, педагогічних ситуацій,дискусій, індивідуальнотворчих завдань,рефлексії, педагогічних ситуацій і практичної

діяльності в цілому, виконанні індивідуальнихзавдань, в ході яких виконувалися різні практичнідії з підготовки та проведення свят, днів здоров’я,рухливих змін, спортивних годин, спортивнорозважальних заходів в режимі позааудиторноїроботи. Одним з ефективних інструментівсамостійної роботи вважаємо ведення“Щоденника саморозвитку” та впровадженняелектронного портфоліо.

1. Александров С.А. Самостоятельные формызанятий физической культурой и самовоспитаниестудентов / С.А. Александров, Ю.В. Сак,В.А. Александров // Физическая культура всистеме образования: науч.-прак. конф.,2001 г.: [сб. ст.]. – Красноярск: Издат-воКГТУ, 2001. – С. 108 – 110.

2. Зиновьев В.А. Формирование готовностистаршеклассников к самостоятельнойфизкультурно-спортивной деятельности вцелостном педагогическом процессеобщеобразовательной школы: дисс. … кандидатапед. наук: 13.00.01 / Зиновьев ВладимирАнатольевич. – Нижний Новгород, 2006. – 186 c.

3. Олефір Г.В. Сутність проблеми професійноїпідготовки майбутніх учителів фізичноїкультури [Електронний ресурс] / Г.В. Олефір // Науковий вісник Донбасу. – 2011. – № 1. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2011_1_18.

4. Портфолио в зарубежной образовательнойпрактике / Т.Г. Новикова, М.А. Пинская,А.С. Прутченков, Е.Е. Федотова // Вопросыобразования. – 2004. – № 3. – С. 201 – 238.

5. Физическая культура студента: учеб. /[М.Я. Виленский, А.И. Зайцев, В.И. Ильинич идр.]; под ред. В.И. Ильинича. – М.: Гардарики,2000. – 385 с.



“Маючи в запасі терпіння і проявивши завзятість, насіння, посіяного знання, неодмінно дадуть хороші сходи. Гіркий корінь учення, але плоди його солодкі”.

Леонардо да Вінчі видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник

“Наука – це спорт, гімнастика розуму, що доставляє мені задоволення”.

Альберт Енштейн один з найвизначніших фізиків XX століття.

Лауреат Нобелівської премії 1921 року

174

Постановка проблеми. Успішністьвирішення завдань у галузі музичноговиховання та навчання школярів

залежить від якості фахової підготовки майбутніхучителів музики. Рівень розвитку творчої

ініціативи, музичного сприйняття та мисленняпедагогамузиканта, ступінь сформованості йогопрофесійних умінь і навичок обумовлюютьреалізацію ефективного педагогічного впливу наособистість учня засобами музичного мистецтва.

УДК 378.147:78

Альзубейди Альгейс, аспірантНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,

факультет мистецтв імені Анатолія Авдієвського

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

У статті висвітлено деякі теоретичні аспекти проблеми формування навичок композиторськоїдіяльності у майбутніх учителів музики. Уточнено сутність понять “композитор”, “музична композиція”,розкрито особливості композиторської творчості, обґрунтовано здатність до композиції музичноюобдарованістю, особливостями та рівнем розвитку музичних здібностей. Визначено, що зміст дисциплінфахового циклу може виступати основою формування навичок композиторської діяльності у підготовцімайбутніх учителів музики. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю впровадження музичнихімпровізацій та композицій у зміст навчально-виховної діяльності зі школярами з метою активізації їх музично-слухових відчуттів, розвитку творчої уяви, фантазії.

Ключові слова: майбутній учитель музики, музична композиція, навички композиторської діяльності,музичний твір.

Літ. 9.

Альзубейды Альгейс, аспирант Национального педагогического университетаимени М.П. Драгоманова, факультет искусств имени Анатолия Авдиевского

ФОРМИРОВАНИЕ НАВЫКОВ КОМПОЗИТОРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В БУДУЩИХУЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ КАК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫВ статье исследованы некоторые теоретические аспекты проблемы формирования навыков

композиторской деятельности у будущих учителей музыки. Уточнено значение понятий “композитор”,“музыкальная композиция”, раскрыты особенности композиторского творчества, обоснована способностьк композиции музыкальной одаренностью личности и уровнем развития ее музыкальных способностей.Определено, что содержание специальных музыкальных дисциплин может выступать основой формированиянавыков композиторской деятельности в подготовке будущих учителей музыки. Актуальность выбраннойтемы обусловлена необходимостью внедрения музыкальных импровизаций и композиций в содержание учебно-воспитательной деятельности со школьниками с целью активизации их музыкально-слухового восприятия,развития творческого воображения и фантазии.

Ключевые слова: будущий учитель музыки, навыки композиторской деятельности, музыкальноепроизведение.

Alzubeydy Alheys, Postgraduate studentNational Mukhaylo Dragomanov Pedagogical University

Anatoliy Avdiyevskiy Faculty of Arts

THE FORMATION OF SKILLS OF COMPOSITION ACTIVITY OF FUTURE MUSICTEACHERS AS A PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM

The article deals with the theoretical aspects of problem of forming of skills of composer’s activity of futureteachers of music. The value of concepts “a composer”, “a musical composition”,and the features of composer’swork are exposed. The article justifies the ability for composition by musical talent and by the features and by thelevel of development of musical skills. The author reveals that the maintenance of the special musical disciplines canact as a basis of formation of skills of composer activity in the preparation of future teacher of music. The actualityof the chosen theme is conditioned by the necessity of introduction of musical improvisations and compositions intothe content of educational activity with pupils with the purpose of activation of their musically-auditory perception,the development of the creative imagination and fantasy.

Keywords: a future teacher of music, skills of composer’s activity, a musical composition.

© А. Альгейс, 2017

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

175 Молодь і ринок №2 (145), 2017

Система вищої педагогічної освіти спрямованапереважно на формування у студентів комплексунеобхідних знань, фахових умінь і навичок,залишаючи як другорядне питання озброєннямайбутніх учителів методиками творчогосаморозвитку та самореалізації, зокремазасобами різних видів музичної діяльності. Проте,сьогоднішні вимоги до удосконалення рівняпідготовки майбутніх учителів музикидемонструють актуальність формування у нихнавичок композиторської діяльності на базівивчення теоретичних основ та оволодінняпрактичних прийомів музичної композиції.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Незважаючи на значний дослідницький інтерес(Е. Брилін, О. Євлахов, О. Гладишева, М. Гнєсін,Л. Новосьолова, О. Муров, Т. Родіонова, Г. Тихомиров,В. Холопова, В. Щербачов та ін.). В цих роботахрозкривається доцільність формування творчоїактивності студентів при навчанні та виконаннітворчих завдань в курсах теорії музики, у процесіімпровізації; розкриваються особливості творчогокомпозиторського процесу, специфіка музичноїтворчості; композиторська діяльність обґрунтовуєтьсяз позицій психологічної теорії, її практичних здобутків.Проте проблема формування у студентів навичоккомпозиторської діяльності на базі вивченнятеоретичних основ та оволодіння практичнихприйомів музичної композиції поки що не отрималаширокого науковопедагогічного висвітлення таорганізаційнометодичного забезпечення в теоріїта практиці мистецької освіти.

Мета статті. Отже, аналіз наукової літературизасвідчує обмеженість у музичнопедагогічнійнауці таких досліджень, тому метою роботи єзапропонувати вирішення проблеми формуваннянавичок композиторської діяльності якінтегруючого елемента багатоаспектноїпрофесійної діяльності учителя музики, розкритиможливість порівняти його з творчістю митця,музично обдарованої творчої особистості,оскільки реальна музичнопедагогічна практикароботи в школі потребує від учителя музики такихнавичок і умінь, що виходять за межі нескладногоаранжування та підбору елементарногоакомпанементу, супроводу пісень тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження.Різноманітні форми музичної творчості, якими маєволодіти сучасний вчительноватор, включають:елементи музичної імпровізації; створенняінструментальних обробок, перекладень;складання образноілюстративної, жанровохарактерної музики для посилення художньоговпливу на свідомість учнів, моделювання тареалізацію музичних проектів; аранжування

народних та естрадних пісень тощо. Сучасниминауковцями, вчителямиметодистами доведенодоцільність впровадження музичних імпровізаційта композицій у зміст навчальновиховноїдіяльності зі школярами з метою активізації їхмузичнослухових відчуттів, розвитку творчоїуяви, фантазії. Проте залучити учнів до музичноїкомпозиції може лише той вчитель, який здатенсформувати загальні уявлення школярів проспецифіку та закономірності цієї діяльності,навчити елементарних правил теорії музики,розвинути музичне сприйняття та мислення.

Визначення специфіки формування навичоккомпозиторської діяльності у майбутніх учителівмузики неможливе без аналізу сутності понять“композитор”, “музична композиція”.

Композитором називають людину – авторамузичного твору. Слово композиція означає“складання”, “створення”. У музичномуенциклопедичному словнику композиція трактується,зокрема, як “категорія музикознавства і музичноїестетики, що характеризується предметнимвтіленням музики у вигляді самодостатнього ізавершеного музичного твору на відміну відпроцесуальної варіативності народної творчості таімпровізації. Музична композиція виступає якмузичнохудожня цілісність, в якій організуютьсячасовоакустичні відношення, встановлюютьсяконстантні еталони прочитання звукової матерії –висотність, ритм, розташування матеріалу тощо”[7, 264].

Поняття музичної композиції безпосередньопов’язано з композиторською діяльністю івживається, перш за все, у трьох основнихзначеннях: процес створення музики, власнемузичний твір та архітектоніка музичного твору(форма – композиція). Таким чином, данийфеномен характеризує і творчий процес і йогорезультат.

Широкого розповсюдження поняття композиціїотримало і в інших видах мистецтва як важливогоорганізуючого чинника, за допомогою якогооб’єднуються всі компоненти художнього твору,втілюється авторський задум.

Створювати музичні твори спроможна людина,музичні та особистісні якості якої є дужерозвиненими: це і естетична спрямованістьсприйняття; здатність уявляти цілісністьмайбутнього творіння у єдності образнозмістового, інтонаційноритмічного, художньовиконавського аспектів; сформованість аналітикоконструктивних уявлень про форму таархітектоніку твору [3, 95].

Композиторська творчість характеризуєтьсяяк складний психічний акт, спрямований


176

особистістю на створення нового музичногоявища. Керується ця діяльність такимипроцесами, як натхнення, уява, фантазія, художняінтуїція. Дослідники особливостей творчостікомпозитора (М. Арановський, В. Медушевський,С. Слонімський, О. Девятова, А. Шнітке та ін.)відзначали, що “механізм народження музики єнепізнаною таємницею”. Важливим є те, що данийвид діяльності обумовлюється комплексомособистісних (емоційнопсихологічних, інтелектуальних),соціокультурних та власне музичних факторів, якістимулюють творчу уяву автора та спрямовуютьїї у творче русло.

Проблема осмислення процесу створеннямузичного твору є складною та багатоаспектною.Незважаючи на всю непередбачуваність та певнунеусвідомленість, творча діяльність композиторавизначається чіткою організацією самого процесу.Так, Я. Пономарьов описує загальні етапи (фази)будьякого творчого процесу, які багато в чомувідповідають композиторській діяльності. Першафаза – це підготовка, налаштування митця наособливий стан, який виступає передумовоюінтуїтивного виникнення ідеї; другу фазу, на думкунауковця, можна назвати “зігріванням” –підсвідомою роботою автора над проблемою;третя фаза – це натхнення, під дією якого усвідомості композитора народжується задум тайого рішення; остання фаза пов’язана зосмисленим і цілеспрямованим розвитком ідеї таїї остаточним оформленням і перевіркою [8, 305].

Отже, композиторська діяльність включаєодночасно роботу над змістом і формоюмузичного твору. Змістовий аспект задумувизначається здебільшого слухацьким тавиконавським досвідом, практикою діяльності вінших видах художньої творчості, особистіснимиякостями характеру і темпераменту. Для втіленняхудожнього задуму необхідні спеціальні музичнотеоретичні знання та досвід композиторськоїдіяльності, на основі яких здійснюється відбірнеобхідних засобів і прийомів творення,використання художньовиразових можливостеймузичного мистецтва.

“Автор музики у своїй творчості використовуєусі основоположні елементи музичного змісту іформи – звуковисотні та часові співвідношення,на яких базуються такі засоби розвитку тамузичної виразності, як ладотональність, мелодія,гармонія, поліфонія, метроритм, композиційна(драматургічна) структура тощо”, – підкреслюєА. Малінковська [6, 24].

Дослідники особливостей професійноїпідготовки музикантівкомпозиторів (О. Гладишева,О. Євлахов, Т. Родіонова, В. Холопова) зауважують,

що композиторська діяльність здійснюється наоснові реалізації багатьох складових. Так,музичнослухові уявлення збагачують інтонаційнупалітру композитора, формують його авторськийстиль; музичне мислення забезпечуєконструктивнологічну підтримку розвиткумузичної форми; творча уява та фантазіянаповнюють музичні твори яскравим художньообразним змістом; інструментальні (або вокальні)уміння та навички допомагають у реалізаціїавторського задуму у практичновиконавськійплощині: композитор отримує можливістьодночасно задовольнити свої естетичні потреби іперевірити у процесі виконання дієвість художніхта технологічних засобів передавання музичногозмісту на інструменті.

Виконавський досвід, як правило, здійснюєпотужний вплив на формування творчоїіндивідуальності композитора. Не випадковобільшість відомих композиторів були чудовимимузикознавцями, виконавцямиінструменталістами,диригентами (О. Глазунов, С. Танєєв, С. Рахманінов,С. Прокоф’єв, Д. Шостакович, Р. Щедрін,О. Мессіан, К. Шимановський, К. Пендерецький,В. Сільвестров, П. Булез, М. Плєтньов, П. Чесноков,Л. Оборін, В. Горовиць, А. Шнабель та ін.). Крімтого, такі якості, як перебільшений естетизм,відчуття логіки та співрозмірності музичногоцілого, надзвичайна слухова чутливість і творчаактивність виокремлюють композитора зпоміжінших музикантів та пересічних слухачів.

Здатність особистості до створення музикинауковці обумовлюють розвиненістю особливихздібностей. Б. Асаф’єв, Б. Теплов, А. Каузова,Л. Мазель, О. Комаровська, Є. Назайкінський,А. Сохор, Б. Яворський та інші пов’язуютьсхильність до композиторської діяльності зпоняттям музичної обдарованості особистості(складним якісним утворенням, що включає якспеціальні музичні здібності, так і творчі таособистісні складові). Музичні здібності в ційсистемі виступають як спеціальні здібностілюдини, що необхідні для занять музичниммистецтвом і визначаються самою природоюмузики. Характеристикою музичної обдарованості,на думку Б. Асаф’єва, А. Готстдінера,Є. Назайкінського, С. Науменко, А. Сохора,М. Старчеус, Б. Теплова та ін. є музикальність,яка відображає особливу загострену чутливістьіндивіда до сприйняття емоційновиразного змістумузики.

Б. Теплов відносить поняття музикальності дорозряду загальних чинників стосовно будьякогорізновиду музичної обдарованості. Відповідно,музична обдарованість як обдарованість у



177 Молодь і ринок №2 (145), 2017

конкретному різновиді музичної діяльності,передусім у композиторстві та виконавстві, зодного боку, є поняттям ширшим, ніжмузикальність, з іншого – уточнюючим стосовнонеї, – вказує О. Комаровська [5, 109].

Підкреслюючи важливість музичноїобдарованості в галузі музичного мистецтва,науковці наголошують також на ролі творчогопотенціалу особистості як комплексу здібностей,що надають можливість “творчо проникати узміст музичного образу, інтерпретувати його, атакож бути здатним до імпровізації, твореннямузики” [5, 113].

Отже, як основа музичної обдарованостікомплекс високорозвинених музичних здібностейта здатність емоційно переживати характерзвукової інформації можуть реалізовуватись укомпозиторстві або виконавстві за умови активноїдіяльності уяви, образноасоціативного мислення,виявлення творчих здібностей особистості.

Важливою передумовою продуктивноїдіяльності в галузі композиції виступає музичнийслух. Структура слуху композитора (поняття“слух”, в даному випадку, розуміється широко –як основа музичної свідомості) багатомірна.Спираючись на перцептивні дані, слухкомпозитора постійно опрацьовує, перетворює,комбінує отримані враження. Спеціальнозагострена слухова сфера композитора стає длянього центром творчої лабораторії, світопізнання,чутливим “інструментом”, здатним реагувати назвукові подразнення.

Дослідники вказують, що здатність достворення музики (композиції) має, перш за все,інтонаційну природу, яка відображає змістовенаповнення художнього образу. Предметноюсферою інтонаційної форми у композиторськійдіяльності виступає тематичний матеріал.

“Музика не існує поза інтонуванням, –підкреслює А. Малінковська, – створюючимузику, композитор інтонує за допомогоювнутрішнього слуху, або імпровізуючи наінструменті” [6, 16]. Слухач, як правило, інтонуєте, що запам’ятав або більше сподобалось;виконавець, натомість, опредмечує музику своєюгрою на музичному інструменті.

Роль інтонації як головного елементумузичного звучання та основи створенняхудожньої образності в музиці підкреслює у своїйроботі Се Тін: “Інтонації в широкому,універсальному значенні створюють звуковутканину, емоційний матеріал музичного твору.Останній втілюється композитором у ту чи іншуформу, підпорядковується певним конструктивнологічним закономірностям” [9, 67].

Наголошуючи на ролі музичної обдарованості,що виступає передумовою розвитку схильностіособистості до створення музики, науковціпідкреслюють важливість спеціалізованогонавчання як основи формування системитеоретичних знань і практичних умінь студентіву галузі музичної композиції.

Традиційно система професійної підготовкикомпозитора включає поглиблене вивченнядисциплін, що складають основу теорії композиції(гармонія, поліфонія, аналіз музичних форм, грана музичному інструменті та ін.) тазабезпечують зв’язок з творчою практикою. Наіндивідуальних та групових заняттях опрацюваннямузичнотеоретичного матеріалу, як правило,спрямоване на вирішення конкретних художніх татехнічних завдань. Так, вивчення музичних формпередбачає націленість на аналітичну діяльність,осягнення логіки музичного мисленнякомпозитора, вивчення жанровостильовихособливостей.

Високий рівень виконавської майстерностізабезпечує розуміння якості художніх ітехнологічних завдань, знання специфіки музичноїінтерпретації. “Загальні тенденції навчаннякомпозиції сформувалися у спеціальних музичнихзакладах (музичних академіях, консерваторіях),однак методика викладання цього курсу длямайбутніх учителів музики поки що непередбачена навчальними планами тапрограмами підготовки бакалаврів і магістрівмузичного мистецтва в галузі педагогікимистецтва”, – наголошує Е. Брилін [1, 6].

Важливими передумовами, що характеризуютьспецифічні особливості формування композиторськихнавичок у студентів музичнопедагогічногопрофілю, вважаємо зорієнтованість їх музичнослухових уявлень на створення таких моделеймузичних творів, які б забезпечували реалізаціюхудожніх запитів школярів та відповідалиособистісним і професійним критеріяммайбутнього вчителя. Успішність формуваннянавичок композиторської творчості, на нашудумку, повинна забезпечуватися взаємодієюрізних видів музичної діяльності студентів впроцесі фахової підготовки. Адже саме її змістстворює необхідний зв’язок теоретичних знань тапроцесів їх творчого застосування у практичнійдіяльності зі створення нового музичногопродукту.

Основу музичнотеоретичної підготовкимайбутніх учителів музики складають дисципліни,на яких базується музична композиція: теоріямузики, сольфеджіо, гармонія та ін. Вонивиступають базовими музичнотеоретичними


178

предметами, знання яких дозволяє студентамвільно орієнтуватися у фундаментальних законахмузики, закладає основи музичного мислення,розвиває навички правильного та осмисленогоінтонування, музичний слух і пам’ять.

Значне місце у навчальнотворчій діяльностімайбутніх учителів займає робота з хором, а томув систему підготовки включено аранжуванняхорових творів. Важливе значення у формуваннікомпозиційних умінь студентів також відіграютьзаняття в класі інструментальновиконавськоїпідготовки. Слухацька та виконавська діяльністьстудентів сприяє формуванню фахового тезаурусу,збагаченню музичнослухових уявлень, розвиткувмінь художньопорівняльного аналізу в галузімузичної драматургії, формотворення. У своючергу, творчий продукт, підданий теоретичномуаналізу, осмисленню, повертається у галузьінструментального виконавства, інтерпретації вжена більш високому рівні.

Робота над створенням музичного творупотребує умінь чітко та логічно викладатимузичний матеріал в його інтонаційному,гармонічному, фактурноритмічному комплексі тарозвивати за допомогою засобів музичногоформотворення. Ця діяльність повинна бутинацілена на розбудову художнього образу тавизначатись логікою розвитку музичної думки.

Викладене вище дозволяє зробити висновки,що формування навичок композиторськоїдіяльності стає можливим за рахунок засвоєнняспособів і прийомів композиторської творчості,актуалізації музичнотеоретичних знань, розвиткутворчих здібностей майбутніх учителів музики.

Висновки. Таким чином, зміст дисциплінфахового циклу у підготовці майбутніх учителівмузики може виступати основою формуваннякомпозиторських навичок та спрямовувати творчудіяльність студентів у визначеному напрямку.

Формування навичок композиторськоїдіяльності у студентів пов’язане з музичнообразним моделюванням, уміннями творчопродуктивно використовувати фахові знання тауспішно реалізовувати їх у нових видах практики,художнього пізнання. Визначений аспектдіяльності потребує і подальшої розробки науковотеоретичних підходів і впровадження у процес

фахової підготовки майбутніх учителів музикиспеціальних педагогічних умов, організаційнометодичних засад реалізації творчого потенціалустудентів засобами музичної композиції.

1. Брилін Е.Б. Формування навичок композиторськоїтворчості у студентів музично-педагогічнихфакультетів: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня … канд. пед. наук: 13.00.01 – “Теорія таметодика навчання музики і музичного виховання”/ Едуард Борисович Брилін. – К., 2002. – 19 с.

2. Гладышева О.О. Композиция как средствомузыкально-творческого развития [Електроннийресурс]: Режим доступа: superinf.ru/view_helpstud.php.

3. Девятова О.Л. Особенности творческогопроцесса композитора [Електронний ресурс].– 2014: Режим доступу: journals.urfu.ru/index.php/izvestia2/article/view/1479/1366

4. Кирнарская Д.К. Психология музыкальнойдеятельности: теория и практика /Д.К. Кирнарская, Н.И. Киященко, К.В. Тарасоваи др.: [учеб. пособие для студ. муз. фак. высш.пед. учеб. заведений / под ред. Г.М. Цыпина]– М.: Академия, 2003. – 368 с.

5. Комаровська О.А. Художньо обдарованаособистість: сутність, реалії, розвиток /О.А. Комаровська: [монографія]. – Івано-Франківськ: НАІР, 2014. – 412 с.

6. Малинковская А.В. Класс основногомузыкального инструмента. Искусствофортепианного интонирования /А.В. Малинковская:[учеб. пособие]. – М.: ВЛАДОС, 2005. – 381 с.

7. Музыкальный энциклопедический словарь[Текст]: [ред. Г.В. Келдыш]. – М.: Сов.Энциклопедия, 1990. – 671 с.

8. Пономарев Я.А. Психология творения:избранные психологические труды / Я.А. Пономарев.– Воронеж: МОДЭК; Москва: МПСИ, 1999. – 480 с.

9. Се Тин. Художественный образ какведущий компонент музыкально-исполнительскойдеятельности (к проблеме инициированиявнутреннеслуховой активности учащегося-музыканта): дис. … на соиск. ученой степениканд. пед. наук: 13.00.08 – “Теория иметодика профессионального образования”/ Се Тин. – М., 2009. – 155 с.




“Прокидаючись вранці, запитай себе: “Що я повинен зробити?” Увечері, перш ніж заснути: “Що я зробив?”

Піфагор давньогрецький філософ

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

Молодь і ринокdspu.edu.ua/biblioteka/wp-content/uploads/2017/09/2_145_2017.pdf · Формування навичок композиторської діяльності