Молодь і ринокdspu.edu.ua/.../wp-content/uploads/2017/09/7_150_2017.pdf · 2018. 7. 29. · Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 7 (150) липень 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 03.07.2017 р. Ум. друк. арк. 19,53.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №11 від 27.06.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№7 (150) липень 2017

Тетяна Ілащук, Катерина БобковичВикористання інтерактивних методів навчання як засіб оптимізації вивчення питань електрокардіографії….6

Iryna ZvarychLecturers’ professional work assessment at the institutions of higher learning in Ukraine and the USA……..10

Вікторія ЖигірьОцінювання професійної компетентності як результату навчання майбутніх учителів………………16

Галина СтецьСтруктура професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва…………………..20

Лариса БезкоровайнаРозробка освітньо-інформаційного середовища у професійній підготовцімайбутніх фахівців з туризмознавства: теоретико-методологічний аспект……………..................…25

Наталія БорбичВиявлення педагогічних умов реалізації процесу формуваннясоціальної компетентності студентів педагогічних коледжів……………............................................30

Віталій Яковлєв, Олена Зуб, Людмила Алфімова, Юрій ТаймасовРоль екскурсій в природничо-науковій підготовці майбутніх офіцерів національної гвардіїта фахівців служби цивільного захисту України…………..............................................................…36

Анна ОгарКонцептосфера творів І. Франка для дітей (на матеріалі збірки казок “Коли ще звірі говорили”)………43

Інна ШелудькоФахова підготовка педагогів професійного навчанняв умовах інноваційних технологій як педагогічна проблема……………….......................................48

Лілія СтахівНауково-методичний аналіз програм для початкової школи……......................................………….52

Петро БойчукШляхи та форми впровадження здоров’язбережувальних технологій у роботі вчителів початкових класів….58

Сергій СтепановМетодичні рекомендації щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонниківспеціальних умінь ідентифікації……………..................................................................................…64

Ярослав СпівакПріоритетні напрями розвитку системи соціального захисту населення України…..........................70

Володимир ПіддячийСутність і зміст громадянської компетентності майбутнього педагога……....................................…76

Сергій Марчук, Ірина ЧемерисПсихолого-педагогічні умови використання фізкультхвилиноку навчально-виховному процесі початкової школи………………......................................................83

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Наталія ДенисенкоЗміст формування професійної мобільності майбутніх учителівфізичної культури для потреб національної школи………………..................................................…89

Людмила Гук, Наталія ІльчишинІнтеграція засобів інформаційно-комунікаційних технологій навчання…..............................………94

Наталія Гончаренко-ЗакревськаФормування комунікативної компетентності студентської молоді в освітньому середовищі університету…98

Світлана Виговська, Аліна ТрутеньКритеріальний підхід до визначення сформованості патріотизму студентської молоді………………..103

Олександра БородієнкоКритерії, показники, рівні сформованості професійної компетентностікерівників структурних підрозділів підприємств сфери зв’язку…………........................................109

Інна ПерепелюкФормування готовності у студентів педагогічних факультетів до педагогічної взаємодіїу контексті наступності дошкільного закладу та початкової школи……….......................................115

Марія Іздепська-НовіцькаХорове товариство “Бережанський Боян”: історико-краєзнавчий аспект….................................…121

Максим СтьопінДеякі аспекти організації самостійної роботи студентів факультету іноземних мовМДУ з використанням системи управління навчанням Moodle……………....................................126

Леся ЖуравськаМузично-естетичне виховання українського дошкілля.Порівняльна характеристика освітніх топ-програм………….......................................................…130

Zhanna RagrinaThe content and structure of the future foreign medical specialists’ readiness for the professional communication….135

Кирило ПантєлєєвКритерії, показники та рівні сформованості культури здоров’язбереження у майбутніх офіцерів-прикордонників…139

Наталія МарценюкРоль професійної мобільності у професійній підготовці менеджерів аграрної галузі…...................144

Олеся ЖовничДидактичні переваги і новітні тенденції застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті……………..............................................150

Руслана ХитьІсторіографія розвитку підготовки вчителів математикиу вищих педагогічних навчальних закладах (II пол. XX – поч. XXI століття)………………...........156

Марія ШкольнаДо питання готовності кураторів студентських групдо виховання соціальної зрілості у студентів аграрних коледжів……………………........................165

Надирова Гюнай Назим кызыСовременная литература США в контексте “melting pot” и мультикультурализма......................….170

Мамед ИбрагимовФакторы повышения эффективности государственного управления…....................................…..176

Сузанна ВолошинІнноваційна спрямованість педагогічної діяльності вчителя початкової школиу спектрі використання музейної педагогіки…………….............................................................…180

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№7 (150) July 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 03.07.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 11, 27.06.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№7 (150) July 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Tetyana Ilashchuk, Kateryna BobkovychThe using of interactive educational methods as a means of optimization of investigation of questions of сardiography…6

Iryna ZvarychLecturers’ professional work assessment at the institutions of higher learning in Ukraine and the USA………..10

Victoriya ZhyhirThe assessment of professional competence as a result of training of future teachers……..........…………16

Halyna StetsThe structure of professional competence of future teachers of music art…….................………………..20

Larysa BezkorovaynaThe development of educational information media in the process of professional trainingof future masters of tourism: the theoretical and methodological aspects……………............................…25

Nataliya BorbychThe identification of the pedagogical conditions of the realization of processof forming the social competence of students of pedagogical colleges……...................................……….30

Vitaliy Yakovlyev, Olena Zub, Lyudmyla Alfimova, Yuriy TaymasovThe role of natural science and scientific excursions in the process of training of future officersof national guard and the specialists of the service of civil protection of Ukraine…………....................…36

Anna OharThe concept sphere of works by Ivan Franko for children (on the material of the collection “When the beasts spoke”)……43

Inna SheludkoThe professional training of teachers of vocational trainingin the conditions of innovative technologies as a pedagogical problem…..................................................48

Liliya StakhivThe scientific-methodological analysis of the programs for the primary school……..................………….52

Petro BoychukThe ways and forms of implementation of health-saving technologies in the work of teachers of elementary school….58

Serhiy StepanovThe methodological recommendations of the formation of special identifications of future officers of borders……64

Jaroslav SpivakPriority directions of development of the social protection of population in Ukraine.............................…70

Volodymyr PiddyachiyThe nature and content of the civic competency of future pedagogue…..........................................……76

Serhiy Marchuk, Iryna ChemerysThe psychologically and pedagogical conditions of the usingof the “athletic minutes” during the educational process in the elementary school………………...............83

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nataliya DenysenkoThe content of forming of the professional mobility of future teachersof physical culture for the needs of national school……………….......................................................…89

Lyudmyla Huk, Nataliya IlchyshynOn the issue of integration of means of information and communication technologies of education…………94

Nataliya Honcharenko-ZakrevskaThe formation of communicative competence of students in the educational environment of the university….98

Svitlana Vyhovska, Alina TrutenThe criterion approach to the defining of the level of patriotism of the student……...............…………..103

Oleksandra BorodiyenkoThe criteria, indicators, and levels of development of professional competenceof the heads of structural subdivisions of communication companies………….....................................109

Inna PerepelyukThe formation of readiness of students of pedagogical faculties to the pedagogical interactionin the context of continuity of the preschool institution and primary school……….................................115

Mariya Izdepska-NovitskaThe choral society “Berezhanskiy Boyan”: the local-history aspect................................................……121

Maksym StyopinThe aspects of organization of independent work of students of foreign languages departmentin Mariupol state university on the basis of the education management system “Moodle”…………….....126

Lesya ZhuravskaThe musical and aesthetic upbringing of Ukrainian children in the preschool establishments.The comparative characteristics of the top educational programs…………........................................…130

Zhanna RagrinaThe content and structure of the future foreign medical specialists’ readinessfor the professional communication…………………..........................................................................135

Kyrylo PantyelyeyevThe criteria, indicators and levels of formation of culture of health saving of future border guards officers….139

Nataliya MartsenyukThe role of professional mobility in the training of managers of the agrarian sector…..............................144

Olesya ZhovnychDidactic benefits and the latest trends of applying of information and communication technologies in higher education..150

Ruslana KhytHistoriography of the development of training of teachers of mathematics in higher pedagogicaleducational establishments (the second half of the 20th century – the beginning of the 21st century)…………156

Mariya ShkolnaTo the question of readiness of curators of students’ groups to upbringingthe social maturity in students of agricultural colleges……………………..............................................165

Nadirova Hyunay Nazim kyzyThe modern literature of the USA in the context of “melting pot” and multiculturalism….......................170

Mamed IbrahimovThe factors of improving the effectiveness of public administration…..............................................…..176

Suzanna VoloshynThe innovative orientation of the pedagogical activity of teacherof primary school in the spectrum of using the museum pedagogy……………...................................…180

6© Т. Ілащук, К. Бобкович, 2017

УДК 378.147.091.33:616 – 073.97

Тетяна Ілащук, доктор медичних наук, професорзавідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Катерина Бобкович, кандидат медичних наук, доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хворобВДНЗ України “Буковинський державний медичний університет”

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБОПТИМІЗАЦІЇ ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ

Поглиблення інтеграції України в європейську спільноту веде до удосконалення методик викладання іззміною акцентів на розвивальну парадигму освіти. Використання інтерактивних методів навчання оптимізуєпроцес досягнення кінцевої мети – формування висококваліфікованого та конкурентноспроможного спеціалістав усіх сферах, у тому числі охороні здоров’я. У статті описаний досвід використання інтерактивних методівнавчання при вивченні тем з електрокардіографії на практичних заняттях з пропедевтики внутрішньоїмедицини. На думку авторів, диференційоване залежно від теми заняття використання таких інтерактивнихметодів, як “круглий стіл”, “мозковий штурм” оптимізує навчальний процес, покращує результативністьпоточного контролю та підсумкового модульного контролю.

Ключові слова: Інтерактивні методи навчання, ЕКГ, метод “круглого столу”, метод “мозкового штурму”.

Літ. 11.

Татьяна Илащук, доктор медицинских наук, профессор,заведуящая кафедры пропедевтики внутренних болезней

Екатерина Бобкович, кандидат медицинских наук, доцент кафедры пропедевтики внутренних болезнейВГУЗ Украины “Буковинский государственный медицинский университет”

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ КАК СРЕДСТВООПТИМИЗАЦИИ ИЗУЧЕНИЯ ВОПРОСОВ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИИ

Углубление интеграции Украины в европейское сообщество ведет к совершенствованию методикпреподавания с изменением акцентов на развивающую парадигму образования. Использованиеинтерактивных методов обучения оптимизирует процесс достижения конечной цели – формированиевысококвалифицированного и конкурентоспособного специалиста во всех сферах, в том числездравоохранении. В статье описан опыт использования интерактивных методов обучения при изучениитем по электрокардиографии на практических занятиях по пропедевтики внутренней медицины. Помнению авторов, дифференцированное в зависимости от темы занятия использования такихинтерактивных методов, как “круглый стол”, “мозговой штурм” оптимизирует учебный процесс,улучшает результативность текущего контроля и итогового модульного контроля.

Ключевые слова: интерактивные методы обучения, ЭКГ, метод “круглого стола”, метод“мозгового штурма”.

Tetyana Ilashchuk, Doctor of Sciences (Medicine), Professor,Head of the Propedeutics of Internal Diseases Department

Kateryna Bobkovych, Ph.D.(Medicine), Associate Professor of thePropedeutics of Internal Diseases Department

Higher State Medical Institution of Ukraine “Bukovynskiy State Medical University”

THE USING OF INTERACTIVE EDUCATIONAL METHODS AS A MEANS OFOPTIMIZATION OF INVESTIGATION OF QUESTIONS OF CARDIOGRAPHYThe deepening of integration of Ukraine into the European community leads to the improvement of teaching

methods due to changing of emphasis on the developing educational paradigm. The modern requirements forthe final result need the using of new interactive teaching methods, such as: 1) the heuristic conversation; 2) themethod of discussion; 3) “brainstorming”; 4) the method of “round table”; 5) the method of “business game”;6) competitions of practical work; 7) the social and psychological training. These changes apply to medicaluniversities and lead to the adjustment of teaching the theoretical as well as the clinical disciplines. An achievingthe final goals of the educational process in high school – the formation of the competitive and professionalspecialist – is possible not only due to the deep theoretical knowledge and practical skills acquired duringatuding at the university, but also due to the permanent independent continuous postgraduate training andpractice. The interactive teaching methods help to achieve the success in the future career, because the recipientslearn to use the knowledge properly.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ

7 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Політика уряду,спрямована на поглиблення інтеграціїУкраїни в європейську та розвинену

світову спільноту, вимагає реальних змін в освітіна всіх рівнях, у тому числі і у вищих навчальнихзакладах (ВНЗ) [5]. Зокрема, основний напрямокможна зобразити, як зміну “знаннєвої” парадигмиосвіти на “розвивальну”, шляхом задіяння новихметодик навчального процесу, які б стимулювалирозвиток особистісних характеристик студента.Реалізація сучасних методів ставить за метусформувати відповідальну особистість, яка здатнакритично мислити, опрацьовувати великий об’ємрізноманітної інформації, уміючи диференціюватиосновне і другорядне, з навиками самоосвіти,саморозвитку та самоконтролю, вміннямвикористовувати набуті знання для творчоговирішення поставлених цілей [11]. Нові вимогидо кінцевого результату потребують застосуваннянових методів навчання, якими є самеінтерактивні методи [3].

Аналіз основних досліджень та публікацій.За твердженнями учених-американців Р. Карнікауі Ф. Макелроя відомо, що з прочитаногозапам’ятовується 10%; з почутого – 20%; зпобаченого – 30%; побаченого і почутого – 50%;з того, що проговорюється самостійно – 80%; зтого, до чого людина дійшла шляхом самостійноїдіяльності – 90% [7; 10]. Саме цього вдаєтьсядосягнути використовуючи інтерактивні методи,до яких належать: 1) евристична бесіда; 2) методдискусії; 3) “мозковий штурм”; 4) метод “круглогостолу”; 5) метод “ділової гри”; 6) конкурсипрактичних робіт; 7) соціально-психологічнийтренінг. Інтерактивне навчання (“inter” –взаємний, “act” – діяти) – особлива формапізнавальної діяльності, що формує комфортніумови навчання, в яких студент постає не“об’єктом”, а повноцінним “суб’єктом”навчального процесу. В ході інтреактивноївзаємодії виключається домінування будь-якогоучасника навчального процесу як студента, так івикладача, коли базовим концептуальним

положенням визначено навчання на основіінтерактивного спілкування [6; 9].

Вище зазначені зміни стосуються і медичнихВНЗ та призводять до корегування викладанняяк теоретичних, так і клінічних дисциплін [4].Досягнення кінцевої мети навчального процесу уВНЗ – формування висококваліфікованого таконкурентноспроможного спеціаліста у сферіохорони здоров’я – можливе лише шляхом сумаціїглибоких теоретичних знань, досконалихпрактичних навичок та вмінь, отриманих як надодипломному етапі здобуття медичної освіти, такі постійне самостійне безперервне післядипломнепідвищення кваліфікації під час практичноїдіяльності. Тому завданням педагогів вищоїмедичної школи є не тільки надання знань, а, впершу чергу, навчання правильно знаходити,інтерпретувати інформацію [2].

Метою нашого дослідження було вивченняефективності використання інтерактивнихметодів навчання в ході викладання тем поопануванню навичок реєстрації та розшифровкиЕКГ в нормі та при різних патологічних станах.

Виклад основнго матеріалу. Навчальнийпредмет “Пропедевтика внутрішньої медицини”включає різноманітні теми по вивченнюфізикальних, лабораторних, інструментальнихметодів обстеження систем внутрішніх органів, утому числі серцево-судинної. З року в рік зростаєзацікавленість у сучасних методах дослідження,таких як коронарографія, актуальність інших,зокрема фонокардіографії, знижується. Водночас,значення електрокардіографії (ЕКГ) – методузапочаткованому з кінця ХІХ ст., не втрачає своєїактуальності і сьогодні. Навпаки, в умовахнадзвичайно високих показників серцево-судинної смертності в Україні, вчасна і правильнарозшифровка даних ЕКГ може дозволити вчаснодіагностувати та, відповідно, надати адекватнудопомогу при таких загрозливих станах, якінфаркт міокарда, пароксизмальна тахікардія,тріпотіння та фібриляція передсердь та, особливо,шлуночків [8].

The aim of the article consists in examining the effectiveness of interactive teaching methods during theacquisition of skills of ECG registration and decoding into normal and various pathological conditions bystudents of medical faculties.

The authors describe the experience of interactive methods of electrocardiography studying duringpropaedeutics at the internal medicine practical classes. According to the provided arguments, the differentiatedusage of the interactive teaching methods such as the “round table” with elements of “heuristic conversation”,“brainstorming” which depends on the classes theme optimizes the educational process.

The increase of effectiveness of training which was based on the results of current and final modulecontrols by 13,5% and 8,4% in accordance is identified. For the complete assimilation of the electrocardiographytopics, the separate practical lesson of ischemic ECG changes including the myocardial infarction should beincluded into the program of educational subject of propedeutics of internal medicine at medical universities.

Keywords: the іnteractive teaching methods, ECG, the method of “round table”, the heuristic conversation,the method of “brainstorming”.


8

На вивчення ЕКГ в програмі з пропедевтикивнутрішньої медицини ВДНЗ України“Буковинський державний медичнийуніверситет” виділено 6 годин практичних занять:1) Методика реєстрації та розшифрування ЕКГ.ЕКГ-ознаки гіпертрофії передсердь та шлуночків(2 год); 2) ЕКГ – ознаки порушень автоматизмута збудливості (2 год); 3) ЕКГ – ознаки порушеньпровідності. Основи проведення електроімпульсноїтерапії (2 год). Безумовно, кількість годин,виділених на опанування методик розшифровкиЕКГ недостатня, що не завжди дає можливістьдосягнути бажаного рівня навиків серед студентів.Тому використання інтерактивних методівнавчання, може дозволити підвищитиефективність опанування таких вкрай необхіднихзнань лікарю будь-якої спеціальності, та в більшіймірі кардіологу та функціоналісту.

На перше заняття студенти приходять, маючив арсеналі знання, що стосуються ЕКГ, з фізіологіїта прослухавши одну лекцію (згідно з програмою),яка включає усі питання ЕКГ, винесені навивчення впродовж курсу пропедевтикивнутрішньої медицини. Як показує власнийдосвід, основною проблемою на початковомуетапі освоєння ЕКГ є невпорядкованість великоїкількості інформації, яку студенти отримали впроцесі підготовки. Тому завданням педагогапостає досягненням чіткого засвоєння студентамиалгоритму розшифровки ЕКГ для розуміннястудентом, що правильну відповідь можнаотримати, пройшовши всі кроки у вірномупорядку, починаючи з визначення регулярності іджерела збудження та закінчуючи аналізом зубцівта інтервалів. Для реалізації поставлених цілей мивикористовували метод “круглого столу” з метоюпідвищення ефективності засвоєння теоретичнихпитань шляхом розгляду їх у різноманітнихнаукових аспектах шляхом спільного обговореннята досягнення консенсусу у вирішенні якоїсьпроблеми. Інтерактивне навчання, якразспрямоване на активізацію пізнавальної діяльностістудентів за допомогою організації спілкуванняміж собою, студентів з викладачем, між групами,що спрямоване на розв’язання спільної навчальноїпроблеми [1]. Для кращого засвоєння матеріалув процесі обговорення в рамках “круглого столу”слід використовувати різноманітні інформаційнітехнологічні засоби, зокрема, відеоматеріали,коли робота провідної системи та скороченнясерця паралельно відображається на записі ЕКГ.Інколи в процесі обговорення слідвикористовувати елементи евристичної бесіди, утому числі своїми запитаннями підводитистудента до правильної відповіді.

Для подальших занять, коли студенти добреорієнтуються у нормальних показниках ЕКГ тадосконало володіють алгоритмом розшифровкидоцільно використовувати більш складні методи,зокрема “мозкового штурму”, запропонованогоАлексом Осборном. Вчений зауважив, що вобстановці, коли немає тиску викладача та завідсутності критики одні люди починаютьгенерувати величезну кількість ідей, а інші згідноз особливостями свого мислення більш схильнідо аналізу та критичної оцінки чужих ідей та їхньоїрозробки, за що охоче й беруться. Беручи до увагивище зазначений поділ, формуються дві групистудентів: генератори ідей, які будуть висувативерсії, та критики цих ідей, завданням яких станеаналіз і оцінка ідей, в нашому випадку правильноїінтерпретації ЕКГ. Важливо, щоб експертиякнайретельніше проаналізували всі заключення(зауваження, припущення, висновки), непропустивши повз увагу жодного. В разі, якщогенератор сформував висновок невірно, критикупотрібно обґрунтувати, у чому він бачить помилку,а тоді обґрунтувати свою позицію. Слід зауважити,що такий вид співпраці є дуже ефективним у роботігруп студентів-медиків, кількість яких коливаєтьсябіля 12 чоловік у групі. Метод “мозкового штурму”активізує всі види діяльності, та максимальноактивізує процес засвоєння матеріалу.

Зокрема, проаналізувавши отримані результати,виявлено зростання як поточного рівня знань,умінь та навичок, так і результатів підсумковогомодульного контролю. Порівнявши на основі t-критерія Ст’юдента показники успішності 30студентів, у яких використовувалидиференційований підхід до застосуванняінтерактивних методів, та 30 студентів, навчанняяких проводилося за стандартною схемою,встановлено у першій групі вищі на 13,5 % (p<0,05)результати оцінювання поточного контролю напрактичних занять. За результататми підсумковгомодульного контролю на фоні використання“круглого столу” з елементами “евристичноїбесіди” та “мозкового штурму” досягнутопокращення результатів на 18,4% (p<0,05).

Висновки. 1. Диференційнне використанняінтерактивних таких методів навчання, як“круглий стіл”, “евристична бесіда” та “мозковийштурм” в процесі вивчення тем ізелектрокардіографії на заняттях із пропедевтикивнутрішньої медицини опимізує навчальнийпроцес.

2. За результатами поточного і підсумковогооцінювання виявлено зростання показниківнавчання на 13,5% та 8,4% відповідно.

3. Для комплексного засвоєння тем з


Молодь і ринок №7 (150), 2017

9 Молодь і ринок №7 (150), 2017

електрокардіографії доцільно окремим заняттямвинести теми з ЕКГ-ознак при захворюваннях,що супроводжуються ішемічними змінами, у томучислі при інфарктах міокарда.

ЛIТЕРАТУРА1. Баханов К. О. Інтерактивне навчання / К. О. Баханов

// Історія в школах України. – 2008. – № 2. – С. 31–362. Булат Л.М. Сучасні інтерактивні технології

викладання клінічних дисциплін у студентівстоматологічного факультету медичного вишу /Л.М. Булат, О.В. Лисунець, Н.В. Дідик // “Акуальніпроблеми сучасноі медицини. Вісник Українськоїмедичної стоматологічної академії”. – 2015. – Том15, Випуск 1(49). – С. 202–206.

3. Войцещук Л.Є. Інтерактивне навчання –технологія сучасного навчання / Л.Є. Войцещук //Вісн. запоріз. нац. ун-ту. – 2011. – № 3 (15). – С. 46–49.

4. Гай Л.А. Сучасні методи викладання медичнихдисциплін у вищій школі / Л.А. Гай, Ю. В. Сухін,В. Ф. Венгер [та ін..] // Медична освіта. – 2016. –№1. – С.15-18.

5. Інновація у вищій школі: проблеми, досвід,перспективи: монографія / За ред. П.Ю. Сауха. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. –444 с.

6. Інтерактивні методи навчання: Навч.посібник. /За заг. ред. П.Шевчука і П.Фенриха. –Щецін: Вид-во WSAP, 2005. – 170 с.

7. Нагайчук В.В. Застосування інтерактивнихтехнологій для викладання у вищих медичнихнавчальних закладах / В.В. Нагайчук // Вісн. Вінниц.нац. мед. ун-ту. – 2013. – Т. 17, № 2. – С. 456–459.

8. Пархоменко А.Н. Электрокардиографиявысокого разрешения в диагностике аритмий ипрогнозировании внезапной сердечной смерти / А.Н.Пархоменко, О.С. Сычев / / Руководство покардиологии / под ред. В.Н. Коваленко. – К.:МОРИОН, 2008. – С. 319–330.

9. Пометун О. І. Інтерактивні технологіїнавчання. Наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун,Л. В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

10. Соловей Ю.М. Застосування інтерактивнихметодів навчання на циклі “хірургія” кафедридогляду за хворими та вищої медсестринськоїосвіти // Ю.М. Соловей, І.К. Морар // Буковинськиймедичний вісник 2015. – Т. 19, № 3 (75). – С. 288–290.

11. Федорчук Е.І. Впровадження інтерактивнихметодів навчання як шлях поліпшення підготовкиспеціаліста / Е.І. Федорчук // Використання інтерактивнихметодів та мультимедійних засобів у підготовціпедагога: Збірних наукових праць. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. – С. 10–25.

REFERENCES1. Bakhanov, K. O. (2008). Interaktyvne navchannia

[Interactive teaching]. History in Schools of Ukraine.Kyiv, no.2, pp. 31–36. [in Ukrainian].

2. Bulat, L.M., Lysunets, O.V. & Didyk, N.V. (2015).Suchasni interaktyvni tekhnolohii vykladanniaklinichnykh dystsyplin u studentiv stomatolohichnoho

fakultetu medychnoho vyshu [Modern interactivetechnologies of clinical disciplines teaching in studentsof dental faculties in medical universities]. ActualProblems of the Modern Medicine. Journal of theUkrainian Medical Stomatological Academy. Poltava,vol. 15, issue. 1(49), pp. 202–206. [in Ukrainian].

3. Voitseshchuk, L.Ie. (2011). Interaktyvnenavchannia – tekhnolohiia suchasnoho navchannia[Interactive teaching – technology of modern training].Visnyk of Zaporizhzhya National University.Zaporizhzhia, vol. 3 (15), pp. 46–49. [in Ukrainian].

4. Hai, L.A., Sukhin, Yu. V. & Venher, V. F. (et al.)(2016). Suchasni metody vykladannia medychnykhdystsyplin u vyshchii shkoli. [Modern methods of medicaldisciplines teaching in higher education]. MedicalEducation. Ternopil, no. 1, pp.15–18. [in Ukrainian].

5. Saukha, P.Iu. (Ed.). (2011). Innovatsiia u vyshchiishkoli: problemy, dosvid, perspektyvy: monohrafiia[Innovation in higher education: problems, experienceand prospects: Monograph] Zhytomyr: ZhDU im. IvanaFranka Publ., 444 p. [in Ukrainian].

6. Shevchuk, P. & Fenrykh, P. (Ed.). (2005).Interaktyvni metody navchannia: Navch. posibnyk[Interactive teaching methods: Tutorial]. Shchetsin:WSAP Publ., 170 p. [in Ukrainian].

7. Nahaichuk, V.V. (2013). Zastosuvannia interaktyvnykhtekhnolohii dlia vykladannia u vyshchykh medychnykhnavchalnykh zakladakh [The use of interactivetechnologies for teaching in medical schools]. Reportsof Vinnytsia National Medical University. Vinnytsia, vol.17, no. 2, pp. 456–459. [in Ukrainian].

8. Parkhomenko, A.N. & Sychev, O.S. (2008).Elektrokardiografiya vysokogo razresheniya vdiagnostike aritmiy i prognozirovanii vnezapnoyserdechnoy smerti [High-resolution electrocardiographyin the diagnosis of arrhythmias and predicting suddencardiac death]. Guide to Cardiology. Kovalenko, V.N.(Ed.). Kyiv: MORION Publ., pp. 319–330. [in Russian].

9. Pometun, O. I. & Pyrozhenko, L. V. (2004).Interaktyvni tekhnolohii navchannia. Nauk.-metod.posibn. [Interactive technologies of teaching. Tutorial].Kyiv: A.S.K. Publ., 192 p. [in Ukrainian].

10. Solovei, Yu.M. & Morar, I.K. (2015).Zastosuvannia interaktyvnykh metodiv navchannia natsykli “khirurhiia” kafedry dohliadu za khvorymy tavyshchoi medsestrynskoi osvity [The use of interactiveteaching methods on the cycle “surgery” in thedepartment of nursing and higher nursing education].BMH Journal. Chernivtsi, vol. 19, no. 3 (75). pp. 288–290. [in Ukrainian].

11. Fedorchuk, E.I. (2003). Vprovadzhenniainteraktyvnykh metodiv navchannia yak shliakhpolipshennia pidhotovky spetsialista [The introductionof interactive teaching methods as a way to improvespecialist training]. Usage of interactive methods andmultimedia in training teachers: Collection of scientificpapers. Kamianets-Podilskyi: Abetka-NOVA Publ.,

pp. 10–25. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 10.06.2017


10

УДК 378.011.3 – 057.175:378.4(477+73)

Iryna Zvarych, Doctor of Science (Pedagogy), Leading Researcher of the Scientific Research CenterNational Academy of the Security Service of Ukraine, Kyiv

THE ASSESSMENT OF THE LECTURERS’ PROFESSIONAL WORK IN THE HIGHEREDUCATIONAL INSTITUTIONS IN UKRAINE AND THE USA

The article is focused on the theoretical foundations of evaluation of the USA teachers’ pedagogicalcompetence; the methodological foundations of its diagnosis are found out; the determinations of theoreticaland methodological foundations of the teachers’ pedagogical competence are formulated; the comparativeanalysis of evaluation of the teachers’ pedagogical competence in Ukraine and the USA is presented.

It’s very important that the research period from the second half of the 20-th century – the beginning ofthe 21-st is divided into three periods (parts). The first, called “the critical and creative” (from the fifties to theeighties of the last century) focuses on the development of the pedagogical tests of evaluation of teachers’professional work. The second, called “the stability and settlement”(from the eighties to the end of the 20thcentury) highlights the development of the pedagogical monitoring of evaluation of the teachers professionalwork. The final period, called “the dynamics and advancements”(from the end of the twentieth century to thefirst part of the twenty first century, that is untill 2014) provides the research of the development of pedagogicalstandards of assessment of teachers’ professional work.

The comparative analysis of the assessment of the professional work of lecturers in institutions of highereducation in the USA and Ukraine has the particular interest and value, providing the clear understanding ofthe differences and similarities between two countries and the areas which might be indentified for strengtheningor improving in either country. This is where one may gain insight by drawing on foreign experience to strengthenone’s own system. However, this information should not just replace the domestic attributes and gains, butpositively affect the enduring of values and principles within the current system. Again, it is important to beopen to new ideas, to use experience gained by the others in the field of endeavor to multiply the opportunitiesfor further growth and understanding.

Keywords: standards, requirements, criteria, teachers’ the level of knowledge , an American experience, theteachers’ assessment, objectivity, a quality, the Higher Educational Institutions of the USA, the pedagogical

activity.Ref. 4.

Ірина Зварич, доктор педагогічних наук,провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Національнальної академії Служби безпеки України, м. Київ

ОЦІНКА ПРОФЕСІЙНОЇ РОБОТИ ЛЕКТОРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ ТА США

Стаття присвячена теоретичним засадам оцінки педагогічної компетентності викладачів США, атакож методичним основам їх діагностики. Автор визначає теоретико-методологічні основи формуванняпедагогічної компетентності викладачів та представляє порівняльний аналіз оцінки педагогічної компетенціївикладачів в Україні та США. Дуже важливо, що період досліджень з другої половини ХХ-го століття –початок ХІ-го століття ділиться на три періоди (частини). Перший, названий “критичним і творчим”(п’ятдесяті – вісімдесяті роки минулого століття) зосереджується на розробці педагогічних тестів оцінкипрофесійної роботи вчителів. Другий період, “стабільність та врегулювання”, (вісімдесяті – кінець ХХстоліття) підкреслює розвиток педагогічного моніторингу оцінки професійної роботи викладачів. Останнійперіод, “динаміки та успіху” (кінець ХХ століття – перша половина ХІ століття, тобто до 2014 року)вивчає розвиток педагогічних стандартів оцінки професійної роботи викладачів.

Ключові слова: стандарти, вимоги, критерії, рівень знань викладачів, американський досвід, оцінка

вчителів, об’єктивність, якість, вищі навчальні заклади США, педагогічна діяльність.

Ирина Зварич, доктор педагогических наук,ведущий научный сотрудник научно-исследовательского центра

Национальнальной академии Службы безопасности Украины, г. Киев

ОЦЕНКА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ РАБОТЫ ЛЕКТОРОВ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ И США

Статья посвящена теоретическим основам оценки педагогической компетентности

© I. Zvarych, 2017

LECTURERS’ PROFESSIONAL WORK ASSESSMENT AT THE INSTITUTIONSOF HIGHER LEARNING IN UKRAINE AND THE USA

11 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Introduction. Education is a basis of the statedevelopment, which always representsinterests of society and performs its social

order on the put tasks, forms public demands onknowledge and prospects. It is valuable for any systemof education to have the benefit of being open to newideas, other ideas which will lead to discussion,assessment and hopefully to the adaptation of ideaswhich will make a given educational system stronger,more resilient, and more successful in its purpose.

Fortunately the research information is nowavailable to teaching staff, junior and senior graduatestudents, specialists of educational organizations andinstitutions, and all those who are working towardsreforming the Ukrainian system of education. Thegoal of this process of getting the information is tomake the system more transparent, more productive,and more respective to today’s world as Ukraineintegrates more fully into global community. It alsoserves to reinforce the importance of the role of theUkrainian teacher in the educational process inensuring a continuing assessment to identify bothstrengths and weakness and to able to build on thesestrengths and address the weaknesses, thus turningthem into positives. Education is a basis of the statedevelopment, which always represents interests ofsociety and performs its social order on the put tasks,forms public demands on knowledge and prospects.

The main part. The USA highly developmentsystem of education has a lot of Institutions of gettingknowledge at schools (private and state) andUniversities. Each of the 50 states has its own lawsregulating education. States play a strong central rolein the election of learning material for their studentsand programs of evaluating the teachers’ pedagogicalcompetence. Some bills, acts and programs of HigherEducation were adopted in the USA.

The Higher Education Act of 1965 (HEA) waslegislation signed into United States on November 8,1965, as part of President Lyndon Johnson’s GreatSociety domestic agenda. The law was intended “tostrengthen the educational resources of our collegesand universities and to provide financial assistancefor students in postsecondary and higher education.”

It increased federal money given to universities,created scholarships, gave low-interest loans forstudents, and established a National Teachers Corps.The Higher Education Act of 1965 was reauthorizedin 1968, 1971, 1972, 1976, 1980, 1986, 1992, 1998,and 2008. Current authorization for the programs inthe Higher Education Act expires at the end of 2013.Before each reauthorization, Congress amendsadditional programs, changes the language and policiesof existing programs, or makes other changes [1].

The considerable work of the National Center forEducation Statistics in the USA and Canada isintroduction the program “Definition and Selectionof Competence. Theoretical and ConceptualFoundations” or with a short title “DeSeCo”. Theexperts of this program are representatives ofeducation, business, labor, health. They determine,competence as person’s ability to satisfy the individualand social necessities successfully, to fulfill the puttasks underlining that every competence is based oncombination of cognitive relations and practical skills,values, emotions, knowledge and abilities, all that it ispossible to mobilize for an active action [2].

This program DeSeCo was initiated at the end of1997 and managed by the Swiss Federal StatisticalOffice with major support from the United StatesDepartment of Education, National Center forEducation Statistics.

Important considerations underlying the DeSeCoProgram are: a broad scope defining key competenciesas encompassing participation not only in the labormarket but also in the different arenas of contemporarydemocratic societies; the assumption that it is possibleto identify a limited number of extremely relevantcompetencies that go beyond the subject-boundcurriculum offered by schools; the existence ofdifferent conceptual and disciplinary approaches tothe definition of competencies; and the need tonegotiate and balance priorities linked to the selectionof key competencies (which will be applied in thework place, in social relations, in democratic processes,etc.) among policy makers [2].

The originality of education at the Institutions ofHigher Learning in the USA consists in its many-sided

преподавателей США, а также методическим основам их диагностики. Автор определяет теоретико-методологические основы формирования педагогической компетентности преподавателей и представляетсравнительный анализ оценки педагогической компетенции преподавателей в Украине и США. Очень важно,что период исследований со второй половины ХХ века – начало XI-го века делится на три периода (части).Первый, названный “критическим и творческим” (пятидесятые – восьмидесятые годы прошлого века)сосредотачивается на разработке педагогических тестов оценки профессиональной деятельностиучителей. Второй период, “стабильность и урегулирования”, (восьмидесятые – конец ХХ века) подчеркиваетразвитие педагогического мониторинга оценки профессиональной деятельности преподавателей. Последнийпериод, “динамики и успеха” (конец ХХ века – первой половине XI века, то есть до 2014 года) изучаетразвитие педагогических стандартов оценки профессиональной деятельности преподавателей.

Ключевые слова: стандарты, требования, критерии, уровень знаний преподавателей, американский опыт,оценка учителей, объективность, качество, высшие учебные заведения США, педагогическая деятельность.


12

nature and branching, in division the universities onstate and private, in their difference on quality andquantity of degrees which are appropriated to teacherswho have the systems of test units, features of workat the faculty and ratings of pedagogical competence.

Evaluation the teachers’ pedagogical competenceat Higher Learning Institution in Ukraine is a desirableprocess to modernize educational establishments andreform higher education potentially; to promote qualityof teaching the education subjects and increase thequality of educational process itself; to become betterprofessional, scientific, ethics qualities of teachers toperfect the skilled providing of educational process;to improve an evaluation method, taking into accountthe opinion of external users of educational services.These positive indexes of evaluation the teachers’pedagogical competence will be instrumental in thesubsequent image of higher educational establishmentsat the market of educational and scientific services ofUkraine in the context of globalization and eurointegration.

Pedagogical competence as being a harmoniouscombination of all professional features of the teacheror lecturer, his/her experience, knowledge, skills andaptitudes that are fully applied in the educational,organizational, methodological, scholarly andcultural component activities or the educationalprocess, and which are based on high moral anddemocratic principles of educating and trainingstudents, a beneficial culture of communication, acreative scientific pursuit, availability of basis fornew progressive ideas and implementation of neweducational technologies, personal responsibility forthe quality of the educational process andimplementation of the authority to define thequalitative level of the students’ knowledge and thatof the professional level of the teaching professionalstaff at institutions of higher education [3]. Fromthis, one can see that the pedagogical performance ofteachers is the cumulative effect of all the personalteacher’s characteristics, which take place in theeducational, organizational, methodological, scientificand cultural activities through correspondingeducational professional activities and which are basedon principles engaged in the youth education.

The evaluation of teachers’ pedagogicalcompetence in the USA – is one of important factorof improvement the quality of education process atthe Institutions of Higher Learning. The process ofevaluation the teachers’ pedagogical competence isrealized at scientifically and methodical higher levelwhich began to study and to take root at theInstitutions of Higher Learning in Ukraine and manycountries of the world.

After having studied the laws in the sphere of

education, it’s necessary to concentrate attention totheoretical and methodical foundations in the processof evaluation the teachers’ pedagogical competence,especially to their proficiency, skills and scientificcharacter.

Theoretical foundations of evaluation theteachers’ pedagogical competence is the adoptedlaws, the documentary requirements, the establishedstandards of evaluation and scientifically well-founded representation of methodology of diagnosing,in the pedagogical and methodical literatureconcerning vocational training of teachers, theirprofessionalism, scientif ic character andcompetence, in the process of pedagogical activity.

Methodical foundations of evaluation the teachers’pedagogical competence at the Institutions of HigherLearning is considered: in methods and approachesof diagnosing the quality level of teachers’ knowledge,principles and standards. Methodical foundations ofevaluation the teachers’ pedagogical competence ispractically application of methods, approaches,principles of diagnosing the quality level of teachers’knowledge and definition of their rating in theprocess of pedagogical activity, in the standard laws,documentary requirements, standards of evaluationand the protected scientific researches in themethodology, which are fixed in pedagogical andmethodical literature, concerning the teachers’vocational training.

On the basis of the accepted laws, acts anddecisions of Education Department, to theoreticalfoundations of evaluation the teachers’ pedagogicalcompetence in USA can be suggested: it is accordanceof requirements the higher education in forming theteachers’ pedagogical competence; it is the presencetheoretical base of knowledge for professionalpreparation the teachers; it is actuality theinformative environment in preparation the teachersand increasing the pedagogical competence.

The evaluation of teachers’ pedagogicalcompetence in Ukraine mainly takes place after thestudents’ end-point progress in groups where theyhave the teaching process of educational disciplineby the proper pedagogical tests of diagnosing theteachers’ knowledge level of high-quality,questionnaire of students and colleagues, representsthe experts’ opinion and administration at theInstitutions of Higher Learning. However, these criteriaof evaluation the teachers’ pedagogical competencedon’t fully specify on all constituents of the diagnosing.That’s why the evaluation of teachers’ pedagogicalcompetence after the students’ end-point progress isn’tobjective, because determination the students’knowledge level can be biased. However, suchapproach is assumed in the process of diagnosing and



13 Молодь і ринок №7 (150), 2017

searching the objective criteria of evaluation theteachers’ pedagogical competence and pedagogicalactivity. Sometimes, there is the formal approach ofevaluation the teachers’ pedagogical competence inthe process of practical activity. Teachers can givehigh marks to students in the process of assessmenttheir knowledge level for reserving higher pedagogicalratings. But, in this case, the results of evaluation theteachers’ pedagogical competence and assessment thestudents’ knowledge level won’t be objective. For thisreason, it is very important, the teachers should realizethat the process of assessment the students’ knowledgelevel must be objective, systematic, independent ofdetermination their pedagogical competence ratings.

Testing the teachers’ pedagogical competence alsohas failings in the process of evaluation because thepersonal descriptions and psychological mood ofstudents are not taken into account in the process ofdetermination the lecturers ratings. As a rule, thequestions of different contents are included to thetest tasks, which sometimes are differs from thosewhich were examined in the process of studying theeducational discipline. There are quite little creativetasks and plenty of questions which expose purposeand aims of pedagogical test.

It is very important to underline, that students havea different level of capabilities, skills and abilities,that’s why the large number of individual peculiaritiesand reproaches to gain deep knowledge are used. Inthe process of teaching discipline the lecturer tries tohighlight the educational material for all students, suchas for talented ones and for those, who take thenecessary information slower. If a teacher from owninitiative will organize the extra classes for studentswho perceive educational material slower, then he/she will have the possibility to explain the educationalmaterial once more, and students will find out owninitiative, to meet with their teacher in an order tofind out blanks of studying material in extracurriculartime. That’s why, to depend upon the end-point ofstudents’ knowledge for taking high marks in theprocess of their assessment to define the teachers’pedagogical competence is not appropriately, asstudents have different physiology capacities to studythe educational material and gain knowledge.

The main point of evaluation the teachers’pedagogical competence is improving the existentcriteria of diagnosing constantly, as they have failingsin determination the teachers’ ratings and don’t fullyexpose the requirements of objectivity, that’s why theyneed their substantial revision. It is necessary toaccount all aspects of teachers’ pedagogical activityin the process of evaluation such as: their ability toteach the students and take part in the process ofdiagnosing.

For example, in Ukraine, there is an approach todistribute the students into groups according toapproximately identical level of knowledge in theprocess of studying the foreign language only. Thismethod is often named the English loan-word“stream” it means that students may be have the samelevel of knowledge and possibilities to study thematerial. There are many different opinions to thedistribution students to such groups in the process ofstudying.

Teachers who work in the groups of the giftedstudents have a stimulus to increase their knowledgelevel rapidly; because students have the capability togain knowledge very easy and they try to obtaininformation from different sources. However, teacherswho work in groups where students need the additionalattention and lecturers use the pedagogical capabilitiespersistently to highlight the material for studying, butduring the process of assessment the students’ end-point level of progress is far below than in the groupsof gifted young people. That’s why the teachers’persistence can’t be the basic criteria of measurementthe pedagogical competence.

Thus, the evaluation of teachers’ pedagogicalcompetence, estimate their rating, must be carried outon the basis of comprehensive approach to determinatethe level of qualification, then to save its stimulantrole. The purposes of assessment and its reproachesmust be included to the process of teachers’ evaluationand the members of administration should beobjective.

Nowadays, educational systems should be openedfor new ideas, approaches, and technologicalinnovations, that will best help the department(professors and lecturers) in increasing theirprofessional level and in better serving the country’spresent and future. It is important not only for thelecturers, who have just started their pedagogicalcareers, but also for the qualified professors, whofeel the needs to improve or even change theirapproaches to the teaching methods, and their targetto improve the level of their students’ knowledge. Indoing that the faculty should not only upgrade thequalification levels if it’s teaching staff, but also enrichthe lives of the faculty professors through theiradditional and on-going self-education. The idea ofthe life-long learning is an important concept in theUSA, as well as in many other Western countries and,therefore, one can obtain invaluable experience fromtheir existing practices. However, the foreignexperience only cannot be considered fit as areplacement to the available national practices.

Our study is a profound survey of the mainproblems of the department pedagogical skillsassessment at the Higher Educational Establishments


14

of Ukraine and the USA. Education is the first keypoint towards opening the doors into the future ofany country. The social and economic developmentis based and relies upon the available educationalsystem. Thus, assessment of the pedagogical activitiesof the professors and their lecturers as a feedback onthe quality of teaching methods being used is anessential element in improving the teaching process,as well as that of the students’ knowledge and theentire educational system as it is.

The main task of our study was to comparedifferent approaches to the assessment of thepedagogical skills at the Higher Institutions of Ukraineand the USA, and to select the main and progressiveapproaches which have withstood the time testing andproved to be really efficient. We have analyzed asubstantial amount of pedagogical literature – separatescientific articles, field studies, and study papers –published by the Ukrainian and American scholars.Although certain practices can definitely be borrowed,we also wish to emphasize that there is a commonweak principle about each of those i.e. they disregardthe possibility of and need interchange of opinions inthe course of discussing the results of the above saidfeedback with the students. It is known that it isimpossible to obtain deep knowledge in any subjectwithout deliberations, discussions or exchange of theopinions. Many lecturers in Ukraine consider it to beethically wrong to ask for the students’ opinion oftheir personal professional skills. Their reasoning infavour of such a position is that the students are notsufficiently objective and qualified to pass on theirown judgments. It is claimed that the students’assessment is motivated by rather their emotionalattitudes, than is based on the professional standardsof the faculty or on the actual level of the subject bya certain lecturer or professor. Despite the existenceof such sometime quite categorical positions , we stillmaintain that an anonymous assessment by thestudents, with all relevant amendments to the teachingprocess to follow, should be practiced as a reliablemeans of establishing the actual quality of the teachingand mastering of the program material by the students.It is also a good method for obtaining an unbiasedopinion on the quality, feasibility and efficiency ofthe teaching methods being used, that of instructors’integrity, consistency and wholeness of the studyingprocess, as well as a means of measuring thereimbursement of the teacher’s qualification level.

In our study the INTASC, NCATE and NBPTSstandards relevant to the pedagogical activities of theUSA teachers and professors have been thoroughlyconsidered, requirements to awarding the Master’sDegree for the teachers and professors of the highereducational establishments have been analyzed, and

the directing guidelines for improvement of theteachers’ and professors’ pedagogical competencehave been highlighted. The essential points of the fiveprincipal proposals in regard of awarding the Master’sDegree for the right of teaching a subject at a highereducational establishment have been considered.These proposals were worked out by a NationalCouncil and highlighted in the NBPTS standards [4].They include the provisions he the teachers anprofessors shall be aware of, as well as how thoseshould act in the process of pedagogical activities.The suggested proposals are directed at improvementof the pedagogical competence: lecturers shall teachtheir students well, the former shall have deepknowledge of the subject being taught and the teachingmethods to be used in teaching the subject,systematically analyze the pedagogical activities andachievements as well as the leading experience of theircolleagues, constantly improve the individualknowledge and competence, bear responsibility forthe organization and assessment of the students’progress in the subject learning or studying.

The students of the USA can independently electcourses which will help them to become highly skilledand professional specialists in future. But the studentsof Ukraine haven’t got such possibility to choosecourses for future professional activity, as it is notforeseen of the program at Institutions of HigherLearning. As a rule, the students of Ukraine don’twant to take part in the process of evaluation theteachers’ pedagogical competence, because theyunderstand that they won’t be able to influence onplanning and organization the learning subjects. Theresults of students questioning and filling theanonymous tests can be marked on rating of teachers’pedagogical activity, but not to have an influence onorganization the educational services at Institutionsof Higher Learning. It is necessary to interest studentsfor taking part in the process of evaluation the teachers’pedagogical competence actively and determine theteachers’ knowledge level with application andobjectively. For this reason, it costs to foreseeflexibility in the curricula for Institutions of HigherLearning, the results of teachers’ pedagogical ratinghave be opened and accessible for students, becausethey should know them and use for electing the futurespecialty and scientific leader for bachelor or master’sdegree research.

Our research work is a study of the problem ofthe theoretical and methodological basics ofassessment the lecturers’ pedagogical activity at theHigher Educational Institutions not only in the USA,but also in Ukraine for the period between the secondhalf of the XX-th – beginning of the XXI-st century.

Based on the scientific material stated above, let’s



15 Молодь і ринок №7 (150), 2017

make the conclusions. Evaluation the teachers’pedagogical competence is carried out to professionaldevelopment the lecturers and uses the results to identifytheir individual characteristics for improving proficiency.Therefore, this process should exercise not only bycomparing the results obtained with the standards, therelevant results, but also by comparing the results withprevious diagnosis, to determine the possibility ofteachers’ individual self-perfection approaches.

Evaluation the teachers’ pedagogical competenceat Higher Learning Institution in Ukraine is a desirableprocess to modernize educational establishments andreform higher education potentially; to promote qualityof teaching the education subjects and increase thequality of educational process itself; to become betterprofessional, scientific, ethics qualities of teachers toperfect the skilled providing of educational process;to improve an evaluation method, taking into accountthe opinion of external users of educational services.These positive indexes of evaluation the teachers’pedagogical competence will be instrumental in thesubsequent image of higher educational establishmentsat the market of educational and scientific services ofUkraine in the context of globalization and eurointegration.

The process of evaluation the teachers’ pedagogical

competence and determination their rating mustn’tbe only for their attestation, it should be continuousand engulf all lecturers at Higher Learning Institutionwith purpose to increase the quality of educationalprocess at higher establishment, its popularization andimage.

REFERENCES1. Higher Education Act of 1965 was reauthorized

in 1968, 1971, 1972, 1976, 1980, 1986, 1992, 1998,and 2008. – Wikipedia, the free encyclopediaen.wikipedia.org/.../Higher_Education_Act...

2. Definition and Selection of Competence.Theoretical and Conceptual Foundations (DeSeCo).Strategy Paper on Key Competencies. AnOverarching Frame of reference for an Assessmentand Research Program, OECD (Draft), p.1.

3. Zvarych, I.M. (2012). Theoretical andMethodological Foundations of Evaluating the USATeachers’ Pedagogical Competence: Educationalaccessory. Kyiv: Fenics, 148 p.

4. Isenberg, J.P. (2003). Using National BoardStandards to Redesigns Master’s Degrees forTeachers: A Guide for Institutions of HigherEducation. – Adapted from: National Board forProfessional Teaching Standards. February, 65 p.



“Тільки втілення в життя мрії дитинства може принести щастя”. Зигмунд Фрейд

австрійський психолог “Хто хоче багато досягти, повинен ставити великі вимоги”.

Йооганн Воольфґанґ фон Гете німецький поет, прозаїк, драматург

“Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі”.

Авраам Лінкольн 12 лютого 1809 – 15 квітня 1865 – 16-й президент США

“Якщо бажаєте досягти в житті успіху, зробіть наполегливість своїм кращим

другом, досвід – мудрим радником, обережність – старшим братом, а надію – ангелом-хоронителем”.

Джозеф Еддісон англійський письменник-есеїст, драматург, публіцист та політичний діяч

16

УДК 378.095

Вікторія Жигірь, доктор педагогічних наук, професорБердянського державного педагогічного університету

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК РЕЗУЛЬТАТУНАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

У статті розглянуто проблему оцінювання професійної компетентності як результату навчаннямайбутніх учителів. Професійну компетентність майбутніх учителів представлено як результат їхпрофесійної підготовки. Охарактеризовано особливості використання сучасних альтернативних методівпедагогічного оцінювання, а саме рейтингову систему, компетентнісно-орієнтовані тести та портфоліо.

Ключові слова: професійна компетентність, майбутні вчителі, оцінювання компетентності,методи оцінювання.

Літ. 7.

Виктория Жигирь, доктор педагогических наук, профессорБердянского государственного педагогического университета

ОЦЕНИВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИКАК РЕЗУЛЬТАТА ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ

В статье рассмотрена проблема оценивания профессиональной компетентности как результатаобучения будущих учителей. Профессиональную компетентность будущих учителей представлено какрезультат их профессиональной подготовки. Охарактеризованы особенности использования современныхальтернативных методов педагогического оценивания, а именно рейтинговой системы, компетентно-ориентированных тестов и портфолио.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, будущие учителя, оценивание

компетентности, методы оценки.

Victoriya Zhyhir, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor Berdyansk State Pedagogical University

THE ASSESSMENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE AS A RESULT OF TRAININGOF FUTURE TEACHERS

The article considers the problem of assessment of professional competence as a result of training of futureteachers. The professional competence of future teachers is presented as a result of their professional training.

The author stresses that the professional competence as the result of studying is the means of expressingthe learning level of its components, the formulation of which allows the students to be able to demonstrate, toresolve, or to solve different educational tasks after the training. It characterizes their ability to resolve thedefinite professional pedagogical tasks and is based on the students’ understanding of the practical skills, theknowledge and experience of the professional activity, the development of motives, values, and the professionallyimportant qualities of a personality.

The author concludes that the competence approach to the professional training of future teachers involves thetransition from the traditional to the authentic assessment of students ‘progress (an assessment of professional competence– the formation of skills, knowledge, the experience quasi professional activities in the situations that are close to reallife). It considered being the factor that is taken into account and stimulates their initiative, their ambition for self-improvement and the personal growth based on self-assessment of their progress towards the planned outcome of theeducational activities, provides the opportunity to see these results and receive recognition of their achievements.

The authentic assessment is possible with the using of modern alternative methods of pedagogicalmeasurements, which include the rating system, the competence-based tests and a portfolio.

Keywords: a professional competence, the future teachers, an assessment of competency, the methods of assessment.

Постановка проблеми. Упровадженняв систему вищої педагогічної освітиУкраїни компетентнісного підходу

призвело до суттєвих змін освітніх програм,змісту, методів і умов навчання, результатів освіти.Це своєю чергою актуалізувало проблемуоцінювання рівнів сформованості професійноїкомпетентності майбутніх учителів, як основного

результату їх професійної підготовки. Організаціяконтролю якості навчання – одна з обов’язковихумов ефективного формування професійноїкомпетентності, а її оцінювання має об’єктивнодемонструвати рівень сформованості знань, уміньі навичок студентів у вирішенні різноманітнихзавдань професійної діяльності.

Аналіз останніх публікацій. Проблеми

© В. Жигірь, 2017

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІЯК РЕЗУЛЬТАТУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

17 Молодь і ринок №7 (150), 2017

оцінювання професійної компетентностімайбутніх фахівців були предметом дослідженнябагатьох науковців і практиків (О. Дворянінова,І. Зимня, Р. Кубанов, І. Скібіна, А. Хуторський,І. Ширмова та ін.). Різноманітні засобиоцінювання професійної компетентностірозглядали М. Боровик, О. Мартиненко,Ю. Татур, М. Челишкова та ін.

Мета статті – розглянути деякі аспектипроблеми оцінювання професійної компетентностіяк результату навчання майбутніх учителів.

Виклад основного матеріалу. Результатинавчання – це досягнення майбутніх учителів, якімають з’явитися в них за підсумками професійноїпідготовки у виші, освоєння освітньо-професійноїпрограми. Такі результати описують індивідуальніреальні досягнення студентів, їх узагальненікритерії включені до єдиної системи викладаннята оцінювання навчальних дисциплін, виробничоїпрактики, науково-дослідної роботи (курсове,дипломне проектування).

Оцінювання успіхів у навчанні, як зазначаєА. Хуторський, “вимагає аналізу питання про те,що підлягає вимірюванню ... від того, якірезультати та в якій формі будуть контролюватися,залежатиме побудова всього навчального процесу.Педагог-професіонал завжди заздалегідь визначаєті контрольні орієнтири, які будуть пропонуватисястудентам після вивченого ними розділу або темикурсу. Такими орієнтирами є конкретні предметнізнання, вміння, навички, засвоєні способидіяльності, здібності, результати творчоїдіяльності” [5, 461].

Оцінювання результатів навчання майбутніхучителів є важливою складовою навчальногопроцесу, яка спирається на певні принципи,містить мету, завдання, критерії та показники,процедуру, інструменти оцінювання. Основоюоцінювання є правильно співвіднесені навчальніцілі та навчальні результати.

Сьогодні функція оцінювання в цілому інавчальної діяльності студентів зокрема, набуваєнових сенсів. При чому, як зазначає Р. Кубанов,слід підкреслити, що мова йде не стільки прозміну засобів оцінювання, скільки про зміну цілейоцінювання та філософії оцінки [3].

З уведенням компетентнісного підходу всучасну освіту змінилися й вимоги до результатівнавчання. Сьогодні значення мають кількісні таякісні показники освоєння студентами освітньо-професійної програми, а отже результатинавчання, згідно до цього підходу – це очікуваній вимірювані складові професійноїкомпетентності. Важливою особливістю процесуоцінювання в межах цього підходу є активність і

самостійність студента. При цьому оцінкакомпетентності передбачає можливість абопідтвердити її освоєння, або не підтвердити.

Оскільки професійна компетентність єінтегральною якістю особистості, дослідникирозглядають її як деяку об’єктивну реальністьосвітнього процесу з характерними ознакамискладних систем, дослідження яких передбачаєвирішення завдань, пов’язаних з їх відображеннямі розвитком [5].

Професійна компетентність майбутніх учителівхарактеризує їх здатність вирішувати конкретніпрофесійно-педагогічні завдання. Вонаформується на основі засвоєння студентамипрактичних умінь та навичок, знань, та досвідупрофесійної діяльності, розвитку мотивів,цінностей та професійно-важливих якостейособистості. Тому професійна компетентність якрезультат навчання виступає засобом вираженнярівня засвоєння її складових, формулюваннямтого, що студент буде в змозі продемонструвати,вирішити чи розв’язати після завершеннянавчання. Іншими словами, можна сказати, щокомпетентність розкладається на результати, яківиступають необхідними і достатніми умовами їїсформованості. Своєю чергою результатинавчання з окремих дисциплін освітньо-професійної програми перевіряються в процесіконтролю професійної підготовки студентів –поточного, проміжного, підсумкового. При цьомукожен вид контролю здійснюється в межахдисциплінарного, полідисциплінарного тапозадисциплінарного оцінювання. Дисциплінарний(поточний) контроль дозволяє оцінити такі складовікомпетентності, як знання, полідисциплінарний– рівень сформованості умінь і навичок студентів,позадисциплінарний (рубіжний) – особистісніякості студентів, які можуть виражатися черезповедінкові індикатори (характер, темперамент,рівень відповідальності, рівень конфліктності таін.) [2].

Таким чином, виникає необхідність розробкидосить складної системи оцінювання професійноїкомпетентності майбутніх учителів звикористанням різних видів контролю.

В цьому аспекті зарубіжні науковцінаполягають на технологіях автентичногооцінювання (authentic assesment) результатівнавчання майбутніх учителів [7]. Вонотрактується як “справжнє” оцінювання досягненьстудента, що складається з сукупності всіх йогоуспіхів і проявів у навчальній і позанавчальнійдіяльності. Автентичне оцінювання “орієнтованена практичні результати діяльності студентів,враховує і стимулює їх ініціативу, прагнення до


18

самовдосконалення та особистого зростання наоснові самооцінки свого просування допланованого результату освітньої діяльності,забезпечує можливість бачити ці результати іотримувати визнання своїх досягнень” [7, 208].

Застосування засобів автентичногооцінювання в освітньому процесі вимагає новихпедагогічних підходів з боку викладачів. Вонимають не лише контролювати і оцінюватинавчальні результати студентів як за традиційнихформ, а й організовувати, консультувати,допомагати студентам. Своєю чергою змінюєтьсяі характер освітньої діяльності студентів. Вони нетільки виконують ті чи інші завдання викладача,а й самостійно збирають матеріал, аналізують,оцінюють і представляють свої роботи.

Ефективними засобами оцінюванняпрофесійної компетентності майбутніх учителів,які вписуються в формат державних освітніхстандартів, поточного і рубіжного контролю,державної підсумкової атестації виступаютьрейтингова система оцінювання, тестування,кейс-стаді, портфоліо.

Рейтингове оцінювання навчальних досягненьстудентів застосовується в межах кредитно-трансферної системи навчання та модульноїструктури побудови навчальних програм вищоїшколи, метою яких є створення умов дляформування професійної компетентностімайбутніх фахівців, успішності їх навчання,розвитку їх творчої пізнавальної активності.

Як відомо, модульна побудова навчальногопроцесу передбачає структурування змісту кожноїнавчальної дисципліни за допомогою змістовихмодулів. За кожним модулем встановлюєтьсяперелік видів робіт студента і форми контролю.Рейтингова система оцінювання заснована наоцінці кожного виду роботи студента з дисциплінив рейтингових балах, які переводяться вакадемічні оцінки. При цьому рейтинг дисциплінидорівнює сумі балів, отриманих під час оцінкирезультатів вивчення всіх модулів.

Рейтингове оцінювання дозволяє об’єктивнооцінити індивідуальні досягнення студентів унавчальній та інших видах діяльності. Воновиконує не лише контролювальні функції, а йстимулює студентів до самостійної професійної,наукової, дослідницької діяльності, що своєючергою підвищує їх мотивацію до навчання тасамооцінювання.

До переваг рейтингової системи оцінюваннявідносять:

- прозорість – наявність заздалегідь розробленихй обговорених зі студентами критеріїв, показників,визначених правил оцінювання;

- “відкритість” – можливість студентіввпливати на власну підсумкову оцінку йконтролювати кількість накопичених балів,збільшувати їх за допомогою виконаннядодаткових завдань;

- диференційованість – можливістьвикористовувати для оцінювання різні за рівнямискладності, нестандартності та креативностізавдання;

- адекватність інструментальних засобів –застосування інструментів, які дозволяютьоцінити всі складові компетентності – знання,уміння, досвід діяльності, якості особистості,творчі здібності;

- підвищення індивідуальності оцінювання –градація значущості балів за різні види робіт як унавчальній так і у позанавчальній діяльності [1].

За кожним отриманим балом стоїть відповіднакількість виконаних завдань, що формуютьпрофесійні компетентності майбутніх фахівців.

При розробці засобів оцінювання професійноїкомпетентності мають враховуватися всі видизв’язків між включеними в них уміннями,навичками, знаннями, цінностями, якостямиособистості та ін., що дозволить встановити якістьсформованих компетентностей за видамипедагогічної діяльності та ступінь загальноїготовності майбутніх учителів до професійноїдіяльності. Крім того, засоби оцінювання маютьвиявляти як змістовий, так і діяльніснийкомпоненти підготовленості випускників, щопередбачає демонстрацію компетентностей або їхзастосування в конкретній ситуації. Цьому сприяєзастосування кейс стаді у навчанні майбутніхучителів.

Педагогічні кейси являють собою спеціальніпроблемні ситуації (завдання), в яких студентупропонують осмислити реальну життєвуситуацію, що актуалізує певний комплекспрофесійних знань, умінь, навичок, професійно-важливих якостей особистості майбутньогофахівця (елементи професійної компетентності).Особливістю педагогічного кейсу є відсутністьоднозначних рішень, які спонукають студенташукати шляхи оптимізації підходів, аналізуватиметоди рішень і аргументувати їх. Це своєючергою мотивує і спонукає студента доформування власних професійних позицій ісамостійного набуття знань, формування умінь інавичок розумової діяльності, розвиткуздібностей і вмінню самостійно перероблятивеликі масиви інформації. При цьому оціннимзасобом професійної компетентності упедагогічному кейсі виступає оцінна шкала зістандартизованими градаціями для роботи



19 Молодь і ринок №7 (150), 2017

експертів. Ця шкала зазвичай проходитьемпіричну валідизацію (під час розробки кейса) івикористовується у для кожного завдання кейсу [6].

Ефективним інструментом оцінюванняпрофесійної компетентності майбутніх учителівє тести. Система тестового контролю активізуєроботу студентів протягом усього семестру,забезпечує більш міцне засвоєння матеріалу тапоетапну діагностику знань протягом всьогокурсу, що дозволяє викладачеві своєчаснокоригувати методику викладання, залежно відпрогалин в знаннях студентів.

Тести навчальних досягнень призначені дляоцінки засвоєння знань з конкретних дисциплін,циклів дисциплін. Тести професійних досягнень(кваліфікаційні тести) оцінюють рівень розвиткуконкретних знань і навичок, необхідних дляокремих професій. Основою тестів професійнихдосягнень є ситуаційні тести, що моделюютьчастину тієї діяльності, яку належить виконувативипробуваним [4, 90 – 91].

Компетентнісно-орієнтовані тести містятькомпетентнісно-орієнтовані завдання міждисциплінарногохарактеру. Результати цих тестів інтерпретуються зпозицій критеріально-орієнтованого підходу, колиоцінка рівня підготовленості студентавиставляється відповідно до якогось заздалегідьзаданого критерію (мінімально необхідний рівеньсформованості професійної компетентності).

Доповненням вищезазначених засобівоцінювання професійної компетентностімайбутніх учителів виступає портфоліо, якедозволяє враховувати навчальні й професійнідосягнення студентів в різноманітних видахдіяльності. Портфоліо є інструментом вираженняякісної та багаторівневої оцінки професійноїкомпетентності майбутніх учителів, вимірюванняіндивідуального прогресу студентів, їхсамопрезентації для роботодавців.

Портфоліо фіксує індивідуальні досягненнястудентів протягом усього періоду їх навчання(творчі та проектні роботи, есе, опис основнихформ і напрямів навчальної та творчої активності:участь у наукових конференціях, конкурсах,навчальних таборах, проходження елективнихкурсів, різного роду практик, спортивних ігромадських досягнень та ін.; всі види самостійноїроботи; результати перевірочних робіт, тестів,підсумкових робіт; результати взаємперевірки;результати групової роботи; сценарії виступу насемінарах; друковані праці; опис процесу рішеннянавчальних завдань; аудіо- і відеоматеріали; схеми,малюнки, таблиці, діаграми; веб-квести;комп’ютерні програми; грамоти, сертифікати,гранти тощо).

Оцінювання професійної компетентності уформі “портфоліо” дозволяє майбутнім учителямреально представити свій освітній рівень,побачити резерви, визначити напрямкипрофесійного самовдосконалення та відповідаєзапитам всіх учасників освітнього процесу:студент – викладач – роботодавець.

Висновки. Таким чином, компетентніснийпідхід до професійної підготовки майбутніхучителів передбачає перехід від традиційного доавтентичного оцінювання навчальних досягненьстудентів (оцінювання професійної компетентності– сформованість умінь, навичок, знань, досвідуквазіпрофесійної діяльності в ситуаціях,максимально наближених до реального життя).Автентичне оцінювання можливе за умоввикористання сучасних альтернативних методівпедагогічних вимірювань, до числа яких відносятьрейтингову систему, компетентнісно-орієнтованітести та портфоліо.

Перспективи подальших досліджень вбачаємоу визначенні шляхів упровадження автентичногооцінювання професійної компетентності у процеспрофесійної підготовки майбутніх учителів.

ЛІТЕРАТУРА1. Боровик М.В. Оцінювання результатів

навчання за накопичувальною бально-рейтинговоюсистемою / М.В. Боровик // Економічний аналіз. –2014. – Т. 15(2). – С. 222–227.

2. Дворянинова О.П. Разработка методикиоценки компетенций студентов / О.П. Дворянинова,Л.И. Назина, О.С. Никульчева // Фундаментальныеисследования. – 2015. – № 8. – С. 257–260.

3. Кубанов Р.А. Новые тенденции в оцениванииучебных достижений студентов в современномуниверситете / Р.А. Кубанов // Бизнес-образованиев экономике знаний. – 2016. – № 3. – С. 32–36.

4. Мартыненко О. Формирование и оценкапрофессиональных компетенций менеджеров вучебном процессе / О. Мартыненко, И. Черная // Высшееобразование в России. – 2007. – № 9. – С. 86–91.

5. Хуторской А.В. Современная дидактика:[учеб. пособие] / А.В. Хуторской. – М.: Высшаяшкола, 2007. – 638 с.

6. Челышкова М.Б.Оценивание компетенций вобразовании: [учеб. пособ.] / М.Б. Челышкова,В.И. Звонников, О.В. Давыдова. – М.: ГУУ, 2011. –229 с.

7. Ширшова И.А. Оценивания учебных достиженийстудентов: современные тенденции / И.А. Ширшова// Ученые записки Таврического национальногоуниверситета имени В.И. Вернадского Серия“Проблемы педагогики средней и высшей школы”.– 2013. – Т.26 (65), №1. – С. 205–215.

REFERENCES1. Borovyk, M.V. (2014). Otsiniuvannia rezultativ


20

navchannia za nakopychuvalnoiu balno-reitynhovoiusystemoiu [Assessment of learning outcomes for theaccumulative point scale rating system]. The Economicanalysis. Vol. 15(2), pp. 222–227. [in Ukrainian].

2. Dvoryaninova, O.P., Nazina, L.I. & Nikulcheva, O.S.(2015). Razrabotka metodiki otsenki kompetentsiystudentov [Development of methods for assessing thecompetencies of students]. The fundamental research.No. 8, pp. 257–260. [in Russian].

3. Kubanov, R.A. (2016). Novye tendentsii votsenivanii uchebnykh dostizheniy studentov vsovremennom universitete [New Trends in Assessing theEducational Achievements of Students in a ModernUniversity]. Business education in the sphere of economyof knowledge. No. 3, pp. 32–36. [in Russian].

4. Martynenko, O. & Chernaya, I. (2007).Formirovanie i otsenka professionalnykh kompetentsiymenedzherov v uchebnom protsesse [Formation and

assessment of professional competencies of managersin the educational process]. The Higher education ofRussia. No. 9, pp. 86–91. [in Russian].

5. Khutorskoy, A.V. (2007). Sovremennayadidaktika [Modern Didactics]. Moscow: High School,638 p. [in Russian].

6. Chelyshkova, M.B., Zvonnikov, V.I. & Davydova,O.V. (2011). Otsenivanie kompetentsiy v obrazovanii[Assessment of competence in education]. Moscow:GUU, 229 p. [in Russian].

7. Shirshova, I.A. (2013). Otsenivaniya uchebnykhdostizheniy studentov: sovremennye tendentsii [Thecurrent trends of evaluation of studentsј academicachievements]. The scientific notes of the TavriyaVolodymyr Vernadskiy National University Series “Theproblems of pedagogy of secondary and highereducation”. Vol.26 (65), no. 1, pp. 205–215. [in

Russian].


УДК 378.011 – 051:78

Галина Стець, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

У статті визначено сутність професійної компетентності сучасного вчителя музичного мистецтва як складнебагатокомпонентне поняття, яке в сучасній науковій літературі характеризується з точки зору кількох науковихпідходів: соціокультурного, діяльнісного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного тапсихологічного. Запропоновано структуру професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Ключові слова: професійна компетентність, вчитель музичного мистецтва, структуракомпетентності, виконавська діяльність, компетентнісний підхід.

Літ. 8.

Галина Стець, кандидат педагогических наук, доценткафедры методики музыкального воспитания и дирижирования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СТРУКТУРА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩЕГОУЧИТЕЛЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА

В статье определена сущность профессиональной компетентности современного учителямузыкального искусства как сложное многокомпонентное понятие, в современной научной литературехарактеризуется с точки зрения нескольких научных подходов: социокультурного, деятельностного,коммуникативного, профессионального, контекстно-информационного и психологического. Предложенаструктура профессиональной компетентности будущего учителя музыкального искусства.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, учитель музыкального искусства, структура

компетентности, исполнительская деятельность, компетентностный подход.

Halyna Stets, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Methodology ofMusic Education and Conducting Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE STRUCTURE OF PROFESSIONAL COMPETENCEOF FUTURE TEACHERS OF MUSIC ART

The article deals with the essence of professional competence of teachers of modern music as the complexmulti-concept, which is characterized by the modern scientific literature in terms of several scientific approaches,such as: socio-cultural, active, communicative, professional, context information and psychological. The structure

© Г. Стець, 2017


21 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. В сучаснихумовах розвитку українськогосуспільства особливо актуальною

постає проблема вдосконалення рівня професійноїкомпетентності майбутнього вчителя музичногомистецтва, що являється одним із основнихнапрямків реформування освіти. Про це свідчатьі основні нормативно-правові документиМіністерства освіти і науки України, зокрема взаконі України “Про освіту” йдеть про те, щопедагогічні та науково-педагогічні працівникизобов’язані постійно підвищувати професійнийрівень, педагогічну майстерність та загальнукультуру. Більш повніше розглянути проблемипідготовки й використання фахівців, оцінитиякість роботи різноманітних структурних ланоквищого навчального закладу можна завдякирозробленню структури професійноїкомпетентності майбутнього вчителя музичногомистецтва на основі моделі його діяльності.Враховуючи актуальність компетентнісногопідходу у формуванні особистості педагога-музиканта нової формації, фахова підготовкастудентів повиннна бути орієнтована, перш завсе, на компетентнісну модель вчителя музичногомистецтва, що обумовлює потребу у новихнаукових дослідженнях цієї проблеми.

Аналіз останніх наукових досліджень тапублікацій. Огляд педагогічної літератури зокресленої проблематики дає можливістьстверджувати, що питання професійноїкомпетентності педагогічних кадрів розглядалосяв різних аспектах у працях В. Адольфа, Ш. Амонашвілі,І. Ареф’єва, С. Висоцької, М. Коломійця, А. Орлова,В. Пилипівського та інших науковців.Концептуальні засади професійної підготовкимайбутнього вчителя музичного мистецтва всистемі вищої педагогічної освіти розробленіЕ. Абдулліним, Л. Арчажниковою, А. Болгарським,О. Олексюк, Г. Падалкою, О. Ростовським та

іншими. Варто зауважити, що сучасні науковцірозглядають професійну компетентність учителяяк сукупність трьох складових: предметно-технологічної, психолого-педагогічної, загальнокультурної.Однак, проблема структуризації професійноїкомпетентності майбутнього вчителя музичногомистецтва залишається недостатньо висвітленоюу науковій літературі.

Мета статті – визначення сутності таструктури професійної компетентностімайбутнього вчителя музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Професійнапідготовка майбутнього вчителя музичногомистецтва передбачає вивчення такихвиконавських дисциплін, як музичний інструмент,постановка голосу, диригування, хоровий співтощо. Так, одним з основних завдань предмету“Постановка голосу” є розвиток голосовогоапарату, спiвацьких здiбностей, формуваннявокально-педагогiчних умiнь майбутнiх учителiвмузичного мистецтва.

Важливу роль у системі підготовкимайбутнього вчителя музичного мистецтвавідіграє диригування як одна з фахових музичнихдисциплін, яка вивчається студентами протягомчотирьох рокiв. Вагомість цього предметаобумовлюється специфікою роботи вчителямузичного мистецтва, оскільки окрім звичайнихуроків проводяться і заняття зі шкільними хорамита iнструментальними ансамблями.

Окремої уваги заслуговує проблема методичноїпiдготовки майбутніх учителів музичногомистецтва, оскільки у вузах склалася традицiявузького розумiння методичної пiдготовки, коливсі її завдання перекладаються в основному накурс “Методика музичного виховання в школi”.Однак, попри те, що дана дисципліна вивчаєтьсялише на ІI – III курсах, нею не можна розв’язатиусi завдання фахової підготовки при всійважливості цього предмету. Тому, саме у

of professional competence of future teachers of music was proponed. The author stresses that the conceptual frameworkof future teacher of music in modern conditions of modernization of higher musical education is currently under thereconsideration. The interdependence and interrelatedness of the professional competence as the structuralcomponents consider being mandatory for the success of future teacher of music in modern conditions of Ukrainiansociety. The competence approach in the process of preparing future teachers of music involves the different areas ofprofessional training, musical and pedagogical, methodological and practical and performing. The basis of suchtraining is acquiring the music-theoretical and musical-historical knowledge by students, forming them as intellectual,and psychological and social competent. The knowledge appears the basis of the professional development of futureteacher of music. The specifics of future teachers preparation in terms of pedagogical university is the combinationof pragmatic and informative training that focused on the development of potential (the musical abilities, the personalqualities) and creative skills. The modern music education requires a competent professional with an extensiveknowledge and skills, able to effectively exercise the professional competence and individual personal qualities inthe musical and educational activities. The author propones the set of components, based on the analysis of differentapproaches concerning the determinization of the structure of professional competence of music teachers.

Keywords: the professional competence of the teacher of music, the structure of competence, theperformance activities, a competence approach.


22

встановленнi взаємозв’язку всiх музичнихдисциплін з “Методикою музичного виховання”вбачається можливість подальшого поглибленняпрофесiйно-педагогiчної орiєнтацiї майбутнiхучителiв музичного мистецтва.

Важливим аспектом роботи майбутньоговчителя музичного мистецтва є його виконавськадіяльність, яка містить в собі великі можливостідля розкриття власних індивідуально-творчихособливостей, вона максимально розвиваєсамостійність. Цей вид діяльності передбачаєглибоке проникнення в зміст музичного твору,передання найбільш глибоких речей, щоформують внутрішній світ митця, його уявленняпро оточуючий світ. Власне, без тісноговзаємозв’язку музично-слухових уявлень з усієюсистемою виконавських знань, умінь та навичокне можливе розкриття самого змісту твору.

Розглянемо різні підходи до визначеннясутності поняття “компетенція” в педагогічнійлітературі. В перекладі з латини цей термінозначає коло питань, у яких людина добреобізнана, має певні, здобуті нею, знання та досвід.Під професійною компетентністю педагогарозуміють особистісні можливості учителя, щодозволяють йому самостійно й ефективнореалізовувати цілі та завдання педагогічногопроцесу. Для цього необхідно знати педагогічнутеорію, уміти застосовувати її в практичнійдіяльності. Педагогічна компетентність учителя –це єдність його теоретичної та практичноїготовності до здійснення педагогічної діяльності.

У Словнику з педагогіки Г. Коджаспірової(2005) поняття “компетентність” трактується як“особисті можливості посадовця і йогокваліфікація (знання, досвід), що дозволяє братиучасть в розробці певного кола рішень абовирішувати питання самому, завдяки наявності унього певних знань, навичок; рівень освіченоїособи, який визначається ступенем оволодіннятеоретичними засобами пізнавальної абопрактичної діяльності” [1, 133].

У цьому контексті педагогічна компетентністьвизначається як процес та результат творчоїмузично-педагогічної діяльності, як інтегрованийпоказник особистісно-діяльнісної сутностівчителя музичного мистецтва, зумовлений рівнемреалізації його гуманістичної спрямованості.

Дослідник В. Синенко [6, 18] вважає, щокомпетентність – це певна перспектива, яка тієючи іншою мірою доступна даному фахівцю черезйого індивідуальні можливості та різні об’єктивніфактори.

На думку Н.Ф. Сергієнка, компетентністьвластива людині, а компетенції – діям. Тобто,

компетенції розглядаються як заздалегідь заданасоціальна норма (зразок тих дій, якими маютьоволодіти професійно педагоги, інакше –стандарт). Компетентність визначається якреальна здатність до досягнення мети чи певногорезультату. Ступінь її сформованості увідповідності із заданими компетенціямизазначається кваліфікацією. Під кваліфікацією мирозуміємо офіційне визнання результатуформування у суб’єктів навчання компетентностей,визначених нормативними освітніми документамидля певної галузі діяльності [5, 9].

А. Маркова [2, 34], розглядаючи професійнукомпетентність, у своїй фундаментальній праці“Психологія професіоналізму” виокремиланаступні її види: спеціальна компетентність(володіння власне професійною діяльністю надостатньо високому рівні, здатність проектуватисвій подальший професійний розвиток); соціальнакомпетентність (володіння спільною (груповою,кооперативною) професійною діяльністю,співпрацею, а також прийнятими в певнійпрофесії прийомами професійного спілкування;соціальна відповідальність за результати своєїпрофесійної праці); особистісна компетентність(володіння прийомами особистісногосамовираження й саморозвитку, засобамипротистояння професійним деформаціямособистості); індивідуальна компетентність(володіння прийомами саморегуляції і розвиткуіндивідуальності в рамках професії, готовність допрофесійного зростання, здатність доіндивідуального самозбереження, непідвладністьпрофесійному старінню, уміння організуватираціонально свою працю).

Водночас у психологічній літературізауважують на диференціації таких понять як“компетенції” та “компетентності”. Зокрема,А. Хуторський, аналізуючи компетентність учня,розмежовує ці поняття: під компетенцією вінрозуміє наперед задану вимогу (норму) доосвітньої підготовки учня, а під компетентністю– особистісну його якість (сукупність якостей),які вже набуті, а також мінімальний досвід щододіяльності в заданій сфері. На його думкунауковця, “компетентність передбачає мінімальнийдосвід застосування компетенції” [8, 61].

Інтегральна структура компетентностіособистості фахівця-професіонала, як випливає звизначення компетентності, даного Ю. Татур [7],представлена когнітивним, мотиваційно-ціннісним, операційно-діяльнісним та соціально-психологічним компонентами.

Когнітивний компонент компетентності являєсобою розвинені до певного рівня знання та



23 Молодь і ринок №7 (150), 2017

формується в основному в процесі професійноїосвіти та самоосвіти. Виборчу спрямованість надіяльність визначає мотиваційно-цінніснийкомпонент компетентності. Операціонально-діяльнісний компонент містить у собі професійнутворчість, комунікативну компетентність таадекватну професійну самооцінку, крімантиципації, саморегуляції та вміння прийматирішення.

Рефлексію, емпатію, спілкування, розуміння таін. включає в себе соціально-психологічнийкомпонент, який визначає соціалізаціюособистості в спілкуванні, як одному з видівдіяльності і представляє процес та результатзасвоєння і відтворення індивідом набутого нимпевного соціального досвіду.

Отже, під компетенціями ми вважаємохарактеристики, необхідні для задовільного рівнявиконання поставлених завдань, це своєріднахарактеристика позиції (ролі, посади), а не самогоіндивіда. Водночас, компетентність – це, перш завсе, суб’єктивна ознака, це та характеристика,яка дає можливість порівняти одного працівниказ іншим.

Таким чином, першоосновою для формуваннята розвитку професіоналізму майбутнього вчителямузичного мистецва повинно бути професійнесамовизначення та подальше професійненавчання. Подальшим етапом являєтьсяпрофесійна адаптація, в процесі якої виявляєтьсязмістова сфера професіоналізму – професійнакомпетентність та операційна сфера – професійніздібності, професійно важливі якості, професійнемислення та музична творчість. Саме у процесіпрофесійної адаптації здійснюється первиннепрактичне засвоєння вчителем музичногомистецтва норм, менталітетів, необхідних технікі технологій [3].

Слід зазначити, що в сучасній науковійлітературі визначення професійної компетентностімайбутнього вчителя музичного мистецтва є доволіскладним багатокомпонентним поняттям. Вонохарактеризується з точки зору кількох науковихпідходів: соціокультурного, діяльнісного,комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та психологічного. Всі ці підходитісно пов’язані між собою та взаємодоповнюютьодин одного і кожен із них не вичерпує науковогоаналізу проблеми професійної компетентностіповністю.

За критеріями результативності педагогічноїдіяльності вчителя М. Лапенок виділяє п’ятьрівнів професійної компетентності педагога:репродуктивний (дуже низький), адаптивний(низький), локально-моделюючий (середній),

системно-моделюючий (високий) та творчий(найвищий) [4, 133].

Таким чином, на основі аналізу різних підходівдо визначення структури професійноїкомпетентності вчителя музичного мистецтваможна виділити наступні її складові:

- мотиваційна – передбачає, перш за все,зацікавлення вчителя у власній музично-педагогічній діяльності для досягнення високогорівня виконання своїх професійних обов’язків.Важливу роль тут відіграє як внутрішня(покликання, хист, бажання, талант) і зовнішнямотивація до діяльності (відповідна оплата длязабезпечення належного рівня життя), так іморальна (визнання суспільством вагомостіпрофесії вчителя музичного мистецтва як такої);

- музично-педагогічна – формування знань,вмінь, навичок, досвіду із музично-педагогічнихдисциплін;

- психолого-педагогічна – виявляється уступені підготовки вчителя музичного мистецтваз дисциплін психолого-педагогічного циклу, тобторівень його набутих знань, умінь, навичок тадосвіду з педагогіки і психології;

- методична – характерна оволодіннямвчителем музичного мистецтва системоюнаукових психолого-педагогічних та предметнихвмінь і навичок, що ґрунтуються на знанні засобів,шляхів, умов, форм, методів й прийомівпедагогічних впливів та їх ефективномувикористанні у навчально-виховному процесі;

- особистісна – полягає у набутті майбутнімвчителем музичного мистецтва таких важливихособистісних якостей, які обов’язково мають бутихарактерні для справжнього педагога: людяність,відкритість, щирість, гуманність, порядність,бажання завжди допомогти тощо;

- комунікативна – проявляється в уміннівчителя музичного мистецтва спілкуватись зісвоїми учнями, їхніми батьками, з педагогічнимколективом;

- емоційно-вольова – характеризуєтьсяздатністю майбутнього вчителя музичногомистецтва до емоційного проникнення вобразний зміст музики та внутрішній світ кожногоучня зокрема, вміння створювати невимушенутворчу атмосферу на уроці, передавати учням своїемоційні враження від музичних творів. Іншимисловами ця структурна складова професійноїкомпетентності будується на розвитку емпатії.Вчитель музичного мистецтва повинен вмітирозвивати адекватні емоційні реакції учнів, їхнєставлення до музики;

- організаційно-управлінська – передбачаєвміння вчителя музичного мистецтва належно


24

організовувати, управляти та коригуватинавчально-виховний процес;

- експериментально-дослідницька – виявляєтьсяу вмінні вчителя музичного мистецтва аналізуватита оцінювати: обирати відповідні методики,здійснювати різноманітні експериментальнідослідження та на основі отриманих результатівробити аргументовані висновки;

- оцінювальна – характерна здатністюмайбутнього вчителя музичного мистецтва досамооцінки своєї діяльності. Педагог повиненвміти здійснювати аналіз досягнутого в музично-педагогічній роботі, виявляти допущені помилкита недоліки, визначати способи їх усунення.Необхідно також вміти правильно оцінюватирівень музичного розвитку школярів;

- рефлективність та самостійність – самоосвіта,самоаналіз, самомотивація, самооцінка,самокритичність тощо.

Враховуючи взаємозалежність та взаємопов’язаністьвизначених структурних складових професійноїкомпетентності необхідно вважати їхобов’язковими для успішної діяльностімайбутнього вчителя музичного мистецтва всучасних умовах розвитку українськогосуспільства.

Висновки. Концептуальна база підготовкимайбутнього вчителя музичного мистецтва всучасних умовах модернізації вищої музично-педагогічної освіти знаходиться на етапіпереосмислення. Компетентнісний підхід упідготовці майбутнього вчителя музичногомистецтва передбачає різні напрямки фаховоїпідготовки: музично-педагогічний, методико-практичний та виконавський. Підґрунтям такоїпідготовки є набуття студентами музично-теоретичних та музично-історичних знань, щоформують у них як інтелектуальні, так іпсихологічні та соціальні компетенції. Саме цізнання і є основою для професійного становленнямайбутнього вчителя музичного мистецтва.Специфіка його підготовки в умовахпедагогічного університету полягає у поєднанніпрагматично-інформаційного навчання зцілеспрямованим розвитком його потенційнихможливостей (музичних здібностей, особистіснихякостей) та творчої майстерності. Сучаснамузична освіта потребує компетентного фахівцяз ґрунтовними знаннями і вміннями, який здатнийефективно реалізувати свої професійнікомпетенції та індивідуально-особистісні якості упроцесі музично-педагогічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике

/ Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. –Москва: ИКЦ “МарТ”; Ростов н/Д: Изд. центр“МарТ”, 2005. – 133 с.

2. Маркова А. К. Психология профессионализма/ А. К. Маркова. – М.: Международныйгуманитарный фонд “Знание”, 1996. – 308 с.

3. Мішедченко В. Формування професійноїкомпетентності майбутнього вчителя музики вумовах вищого навчального закладу / В. Мішедченко// Проблеми підготовки сучасного вчителя. – №6(Ч. 1). – 2012. – С. 251–257.

4. Післядипломна педагогічна освіта України:сучасність і перспективи розвитку: наук.-метод.посіб. / за заг. ред. В. В. Олійника, Л. І. Даниленко.– К.: Міленіум, 2005. – 230 с.

5. Сергієнко Н. Ф. Компетентнісний підхід якзасіб розвитку професійної майстерностісучасного вчителя / Н. Ф. Сергієнко. – Режимдоступу: http://tme.umo.edu.ua/docs/2/09sertpm.pdf

6. Синенко В. Я. Профессионализм учителя /В. Я. Синенко // Педагогика. – 1999. – № 5. – С. 45–51.

7. Татур Ю. Г. Компетентность в структуремодели качества подготовки специалиста /Ю. Г. Татур // Высшее образование сегодня. –2004. – №3. – C. 20 “ 22.

8. Хуторской А. В. Ключевые компетенции каккомпонент личностно–ориентированнойпарадигмы образования / А. В. Хуторской //Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 58 – 64.

REFERENCES1. Kodzhaspirova, G. M. & Kodzhaspirov, A. Yu.

(2005). Slovar po pedagogike [Dictionary ofPedagogy]. Moscov: IKTs “MarT”, Rostov n/D:“MarT” Publ., 133 p. [in Russian].

2. Markova, A. K. (1996). Psikhologiyaprofessionalizma [Psychology of professionalism].Moscov: International humanitarian fund“Knowledge”, 308 p. [in Russian].

3. Mishedchenko, V. (2012). Formuvanniaprofesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchyteliamuzyky v umovakh vyshchoho navchalnoho zakladu[Formation of professional competence of futureteachers of music in terms of higher educationinstitution]. The problems of modern teacher. No.6(part.1), pp. 251–257. [in Ukrainian].

4. Oliinyka, V. V. & Danylenko, L. I. (Ed.). (2005).Pisliadyplomna pedahohichna osvita Ukrainy:suchasnist i perspektyvy rozvytku: nauk.-metod. posib[Postgraduate Education of Ukraine: Present andProspects for Development]. Kyiv: Milenium, 230 p.[in Ukrainian].

5. Serhiienko, N. F. Kompetentnisnyi pidkhid yakzasib rozvytku profesiinoi maisternosti suchasnohovchytelia [Competence approach as a means of



25 Молодь і ринок №7 (150), 2017

professional skills of modern teacher]. Available at:http://tme.umo.edu.ua/docs/2/09sertpm.pdf [inUkrainian].

6. Synenko, V. Ya. (1999). Professyonalyzmuchytelia [Professionalism of the teacher]. Pedagogy,no. 5, pp. 45 “51. [in Russian].

7. Tatur, Yu. G. (2004). Kompetentnost v strukturemodeli kachestva podgotovki spetsialista

[Competence in the structure of the specialist trainingquality model]. Higher education today. Vol.3,pp. 20.[in Russian].

8. Khutorskoy, A. V. (2003). Klyuchevye kompetentsiikak komponent lichnostno-orientirovannoy paradigmyobrazovaniya [Key Competencies as a Component ofthe Personality-Oriented Education Paradigm]. Publiceducation. Vol. 2, pp. 58 – 64. [in Russian].


УДК 37:378.047:338.48

Лариса Безкоровайна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри туризму, докторантЗапорізького національного університету

РОЗРОБКА ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОФЕСІЙНІЙПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМОЗНАВСТВА:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТВивчено окремі аспекти освітньо-інформаційного середовища у професійній підготовці майбутніх

фахівців з туризмознавства, відповідну нормативну основу. З’ясовано, що розроблення означеногосередовища має враховувати логістичний, діяльнісний, компетентнісний, операціональний, інформаційний,інноваційний, особистісний підходи. Виявлено, що одним із шляхів інтенсифікації освітнього процесу,надання йому професійної спрямованості є впровадження електронних засобів навчання, інформаційнихтехнологій.

Ключові слова: освітньо-інформаційне середовище, майбутній фахівець з туризмознавства,професійна підготовка, інформатизація, логістика.

Літ. 6.

Лариса Бескоровайная, кандидат педагогических наук, доцент кафедры туризма, докторантЗапорожского национального университета

РАЗРАБОТКА ОБРАЗОВАТЕЛЬНО ИНФОРМАЦИОННОЙ СРЕДЫВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО

ТУРИЗМОВЕДЕНИЮ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫВ статье рассмотрены отдельные аспекты образовательно-информационной среды в

профессиональной подготовке будущих специалистов по туризмоведению. Проанализированасоответствующая нормативно-правовая основа информатизации отечественного образования.Выяснено, что разработка исследуемой среды должна учитывать логистический, деятельностный,компетентностный, операциональный, информационный, инновационный и личностный подходы.Выявлено, что одним из путей интенсификации образовательного процесса, предоставления емупрофессиональной направленности является внедрение электронных средств обучения, информационныхтехнологий.

Ключевые слова: образовательно-информационная среда, будущий специалист по туризмоведению,

профессиональная подготовка, информатизация, логистика.

Larysa Bezkorovayna, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Tourism Department, Doctoral Student,Zaporizhzhya National University

THE DEVELOPMENT OF EDUCATIONAL INFORMATION MEDIA IN THE PROCESSOF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE MASTERS OF TOURISM:

THE THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTSThe author examines the aspects of the educational and information environment in the process of

professional training of future tourism masters.The author analyzes the corresponding normative basis of the informatization of domestic education.In the process of developing the educational environment of the professional preparation of future masters

of tourism, it is necessary to take into account the logistic, an activity, a competence, the operational, information,innovative and personal approaches. The priority of this process involves the modern educational achieving

© Л. Безкоровайна, 2017

РОЗРОБКА ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМОЗНАВСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

26

Постановка проблеми. Одним ізформулювань інформаційного освітньогосередовища сучасності є розуміння його

як інформаційної системи, що за допомогоюмережевих технологій об’єднує програмні йтехнічні засоби, організаційне, методичне,математичне забезпечення, призначене дляпідвищення ефективності і доступності процесупідготовки фахівців [4]. Погоджуючись із цимміркуванням, зазначимо, що однією з особливихрис освітньо-інформаційного середовища єможливість майбутніх фахівців з туризмознавстваі викладачів використовувати структурованінавчально-методичні матеріали, навчальнімультимедійні комплекси усього освітньогопростору у будь-який час і у будь-якому куточкусвіту.

Інформатизація вітчизняної освіти ґрунтуєтьсяна відповідній нормативно-правовій основі [2,5].Стратегічні цілі, основні принципи інформатизації,а також очікувані наслідки щодо її реалізаціїмістить Концепція Національної програмиінформатизації Закону України [5]. ТакожНаціональна Доктрина розвитку освіти щодоінформаційних технологій в освіті наголошує напріоритетності у розвитку освіти впровадженнясучасних інформаційно-комунікаційних технологій(забезпечують покращання навчально-виховногопроцесу, ефективність освіти, доступність,підготовку молоді до життєдіяльності вінформаційному суспільстві), що досягаєтьсяшляхом таких заходів:

- забезпечення поступової інформатизаціїсистеми освіти, спрямованої на задоволенняосвітніх інформаційних і комунікаційних потребучасників навчально-виховного процесу;

- запровадження дистанційного навчання іззастосуванням у навчальному процесі та

бібліотечній справі інформаційно-комунікаційнихтехнологій поряд з традиційними засобами;

- розроблення індивідуальних модульнихнавчальних програм різних рівнів складностізалежно від конкретних потреб, та випускуелектронних підручників;

- створення індустрії сучасних засобівнавчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовоюреалізації ефективних стратегій досягнення цілейосвіти.

Отже, держава підтримує процес інформатизаціїосвіти, застосування інформаційно-комунікаційнихтехнологій у системі освіти; сприяє забезпеченнюнавчальних закладів комп’ютерами, сучаснимизасобами навчання, створенню глобальнихінформаційно-освітніх мереж; забезпечуєрозвиток всеохоплюючої системи моніторингуякості освіти всіх рівнів.

Метою статті є вивчення окремих аспектівосвітньо-інформаційного середовища упрофесійній підготовці майбутніх фахівців зтуризмознавства.

Завдання дослідження:1. Проаналізувати вітчизняний і закордонний

досвід інформатизації освіти, обґрунтуватиактуальність і необхідність вивчення даноїпроблеми.

2. Окреслити основи та особливості розробкиосвітньо-інформаційного середовища у професійнійпідготовці майбутніх фахівців з туризмознавства.

Виклад основного матеріалу. Одним із шляхівінтенсифікації навчального процесу і наданняйому професійної спрямованості є широкевпровадження електронних засобів навчання,інформаційних і комунікаційних технологій,зокрема системи Moodle.

Важливо для нашого дослідження, що поняття

results – the formation and development of students’ research, the information skills and abilities. The resultsof the study should be not only learning, but also the development of basic concepts of perception, perspectivetrends and innovations in education by using the information technology; the ability to independently find thenecessary data; an ability to analyze and synthesize the various educational data and effectively use all moderninformation technologies; the readiness to the individual and collective research.

The logistics designing of educational information environment needs for its methodological, logistical,communication, information management.

The author suggests that the introduction of a competence approach in combination with the advanceddistance learning technologies (the organization of the educational process using the electronic means ofcommunication, electronic correspondence, wholesale creative work in the framework of joint projects, thediscussions, debates, the presentations, the messaging, the multimedia Conferences, webinars, Network forum,the comments, blogs, and video chat) allow to create the necessary conditions of the individualization andintensification of the studying process while the professional training of future masters of tourism.

In addition, in the course of the study, the author concludes that one of the ways of intensifying theeducational process, providing the professional orientation is the introduction of electronic means of teaching,the information and communication technologies.

Keywords: the educational and information environment, a future master of tourism, the vocationaltraining, the informatization, logistics.



27 Молодь і ринок №7 (150), 2017

система Moodle (Modular Object-Oriented DynamicLearning Environment) розглядається як модульнеоб’єктно-орієнтоване динамічне навчальнесередовище, що є вільно поширюваною системоюуправління навчальним контентом [6]. Тож,зазначимо, що система Moodle є системоюуправління вмістом сайту (Content ManagementSystem – CMS), спеціально розробленою длястворення окремих онлайн-курсів.

Зважаючи на теоретичні підходи щодо розробкиокремих курсів в системі Moodle відображені упрацях науковців (А.В. Андреєв, В.К. Вінник,І.В. Герасименко, O.Г. Пoкaлo, Ю.В. Триус,В.М. Франчук), а також власний практичнийдосвід, вважаємо, що необхідно розширювати йпоглиблювати навчально-методичні можливостісистеми Moodle, спрямовуючи її на професійнупідготовку майбутніх фахівців з туризмознавстваз урахуванням особливостей цієї підготовки.

Вдосконаленню процесу професійноїпідготовки майбутніх фахівців з туризмознавствау вищих навчальних закладах сприяютьелектронні підручники, створення і використанняяких є актуальним для сучасної освіти. Проте,відсутність єдиних стандартів методикипідготовки таких електронних засобів навчання,їх програмного забезпечення ускладнює цейпроцес.

На нашу думку, розроблення сучаснихелектронних підручників задля оптимізаціїпрофесійної підготовки майбутніх фахівців зтуризмознавства у вищих навчальних закладахмає ґрунтуватися на принципах:

- відображення інформації з використаннямрізних даних (тексту, графіки, аудіо, відео,анімації);

- забезпечення можливостей пошуку, аналізу,відбору довідкової інформації:

- об’єктивність і різнобічність системиконтролю знань;

- можливість інтерактивного зв’язку студентівз викладачем за допомогою мережевих технологій.

Враховуючи теоретичне підґрунтя та власнийдосвід, на виконання технолого-організаційноїскладової визначених нами організаційно-педагогічних умов (вдосконалення науково-методичного, навчального, навчально-методичного, інформаційно-методичного татехнологічного забезпечення; створення освітньо-інформаційного середовища; спрямованість напрактико-орієнтований зміст навчання шляхомвпровадження професійно значущих сучаснихінноваційних педагогічних технологій; інтеграціяінваріативної і варіативної основ змісту зурахуванням індивідуальних особливостей

студентів; вдосконалення матеріально-технічнихумов (оснащення аудиторій, новітнє обладнання,науково-методичний, наочний матеріал,методичні рекомендації)), з метою розвиткуінформаційної ключової компетенції майбутніхфахівців з туризмознавства та формуваннякомпонентів їх готовності до професійноїдіяльності, в навчальному процесі означеноїпідготовки створено відповідне освітньо-інформаційне середовище.

Планування і розроблення навчально-інформаційного середовища професійноїпідготовки майбутніх фахівців з туризмознавствапередбачало урахування логістичного,діяльнісного, компетентнісного, операціонального,інформаційного, інноваційного й особистісногопідходів. Пріоритетним напрямом цього процесубуло досягнення нових освітніх результатів –формування і розвиток у студентів дослідних,проектних, інформаційних умінь, навичок таздібностей.

На основі теоретичного аналізу з обраногопитання підтверджено опрацьовування різнихаспектів проблеми освітньо-інформаційногосередовища у дослідженнях науковців, а саме:прикладної філософії відкритої освіти: педагогічногоаспекту (О.О. Андрєєв, В.І. Солдаткін);інформаційно-освітнього середовища як чинниказабезпечення якості професійної підготовкипедагогічних кадрів (Р.М. Вернидуб);інформаційного середовища як чинникаформування комунікативних стратегій розвиткутуристичної діяльності (О.В. Тишевська-Шапошник) та ін. Важливим для нашогодослідження є висвітлення питань формуванняінформаційно-освітнього середовища вищогонавчального закладу на основі інтеграціїінформаційних і комунікаційних технологій [1] тадеякі проблеми комп’ютерно орієнтованогонавчального середовища у професійній підготовціз інформаційних технологій майбутніхменеджерів-економістів [3]. Теоретичнедослідження та досвід практичної роботипоказали, що з метою визначення основпроектування освітньо-інформаційного середовищапрофесійної підготовки майбутніх фахівців зтуризмознавства необхідно проаналізуватизовнішні і внутрішні передумови для йогостворення, визначити теоретичні основиорганізації цього процесу, з’ясувати педагогічні ітехнологічні умови щодо його активізації в умовахвищого навчального закладу.

Нами вбачалось, що шляхом “занурення”студентів у спеціально спроектоване освітньо-інформаційне середовище, можливо підвищити


28

ефективність розвитку інформаційної компетенціїмайбутніх фахівців з туризмознавства таоптимізувати процес формування їх готовності допрофесійної діяльності в галузі туризму.

Логістика проектування освітньо-інформаційного середовища враховуваланеобхідність його методико-змістовного,матеріально-технічного, комунікативного таінформаційного забезпечення.

Реалізація методико-змістовного забезпеченнявідбувалась шляхом:

- відбору змісту, форм і методів навчання,спрямованих на досягнення кожним студентомпевного рівня сформованості компонентівготовності до професійної діяльності; вибір тарозроблення методик для створення івпровадження в освітній процес комп’ютерногопрограмного забезпечення для педагогічногомоніторингу рівня готовності майбутніх фахівцівз туризмознавства до професійної діяльності;

- гармонійного включення до загальноїструктури професійної підготовки майбутніхфахівців з туризмознавства спеціальних курсівдисциплін, що надають можливість інтегрувати іакумулювати знання, вміння і навички роботи зінформацією та інформаційними технологіями вгалузі туризму;

- розробки дистанційних курсів дисциплін такомплекту навчальних матеріалів професійноїпідготовки майбутніх фахівців з туризмознавства;

- проведення авторських курсів в якостітьютора-координатора з підготовки викладачівкафедри туризму для роботи в системіелектронного забезпечення навчання Moodle.

Реалізація матеріально-технічного забезпеченняздійснювалась нами за допомогою:

- вибору і оснащення спеціалізованої аудиторіїз туризму;

- оснащення аудиторії з туризму новітнімсучасним обладнанням (проектор, комп’ютер,екран).

Реалізація комунікативного забезпеченняздійснювалася шляхом:

- інтерактивного зв’язку студентів звикладачем за допомогою мережевих технологій;

- інтерактивного зв’язку студентів зроботодавцями за допомогою мережевихтехнологій; Інтернет-ресурсів.

Реалізація інформаційного забезпеченняздійснювалась за допомогою:

- розроблення курсів дисциплін щододистанційного навчання “Платформадистанційного навчання ЗНУ”: “Основимаркетингу”, “Управління якістю туристичнихпослуг”;

- розробка курсів дисциплін щодо системиелектронного забезпечення навчання Moodle:“Основи маркетингу”, “Управління якістютуристичних послуг”, “Технологія туристськоїдіяльності”, спецкурс “Основи проектуваннятуристичного продукту”;

- створення комп’ютерного програмногозабезпечення для педагогічного моніторингу рівняготовності майбутніх фахівців з туризмознавствадо професійної діяльності.

Реалізація компетентнісного підходу упоєднанні з прогресивними технологіямидистанційного навчання (організація і супровідосвітнього процесу майбутніх фахівців зтуризмознавства за допомогою електроннихзасобів комунікаційного зв’язку, листуванняелектронною поштою, гуртова творча робота вмежах спільних проектів, дискусії, обговорення,презентації, обмін повідомленнями, мультимедійніконференції, вебінари, мережевий форум, чат,коментарі, блог, відео-чат) надали можливістьстворити необхідні умови для індивідуалізації таінтенсифікації процесу навчання, що сприялотаким результатам:

- зростання потреби викладачів у постійномупідвищенні власної кваліфікації щодо роботи всистемі електронного забезпечення навчанняMoodle, потреби і бажання в удосконаленнідистанційних курсів дисциплін та навчальнихматеріалів професійної підготовки майбутніхфахівців з туризмознавства;

- розвиток мотивації студентів до постійноїнавчальної діяльності, потреби у пізнанні, інтересуі бажання отримувати нові знання; стійкоїпотреби в отриманні нової інформації;усвідомлення значущості професійної діяльності,потреби у підвищенні власного рівня готовностідо її здійснення; морально-психологічноїготовності до виконання професійної діяльності;задоволеності результатами навчання і практичноїдіяльності; мотивації до самовдосконалення,самонавчання; потреби у самовираженні,творчому ставленні.

Зазначимо, що результатами процесу навчанняє не лише засвоєння студентами системи знань,а й сприйняття основних концепцій,перспективних тенденцій та новацій в навчанні звикористанням інформаційних технологій;здатність до самостійного пошуку необхіднихданих; уміння аналізувати й синтезувати різнінавчальні дані, ефективно використовуватисучасні інформаційні технології; ступіньготовності до проведення самостійної, гурткової,науково-дослідної роботи майбутніх фахівців зтуризмознавства.



29 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Запровадження в освітньому процесіпідготовки майбутніх фахівців з туризмознавствасистеми електронного забезпечення навчанняMoodle підтвердило, що:

- система орієнтована на технології навчанняу співпраці і надає можливість організовуватинавчання в процесі спільного вирішеннянавчальних завдань, здійснювати взаємний обмінзнаннями;

- з’ясовано, що одним із найпотужнішихелементів системи є її широкі можливості длякомунікації (обмін файлами будь-якого формату:викладач студент, студент студент; різнісервіси для комунікації: обмін повідомленнями,коментарі, форум, чат);

- система уможливлює зручно репрезентуватинавчальний курс дисципліни, починаючи зорганізаційного матеріалу (навчальної програми,плану, словнику) й завершуючи забезпеченнямстудентів навчальними посібниками,підручниками з досліджуваної дисципліни взручному електронному форматі (з використаннямгіперпосилань, розподілу на розділи і блоки, іззастосуванням засобів наочності, відео і аудіо);

- можливість розроблення та впровадження внавчальний процес інформаційно-проектногометоду організації самостійної роботи студентів.

Тож, розроблені та запропоновані намидистанційні курси дисциплін доступні для роботив локальній мережі вищого навчального закладу,а також через систему Інтернет.

Висновки. Таким чином, на основітеоретичного аналізу з обраної проблемиз’ясовано, що на сьогодні держава підтримуєпроцес інформатизації освіти, застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій усистемі освіти; сприяє забезпеченню навчальнихзакладів комп’ютерами, сучасними засобаминавчання, створенню глобальних інформаційно-освітніх мереж; забезпечує розвитоквсеохоплюючої системи моніторингу якості освітивсіх рівнів. Нами визначено також, що одним ізшляхів інтенсифікації навчального процесу інадання йому професійної спрямованості єшироке впровадження електронних засобівнавчання, інформаційних і комунікаційнихтехнологій, зокрема системи Moodle.

Перспективи подальших дослідженьвбачаються нами у дослідженні інших аспектівоптимізації процесу підготовки майбутніх фахівцівз туризмознавства, зокрема, самостійної роботистудентів.

ЛІТЕРАТУРА1. Гуревич Р. Формування інформаційно-

освітнього середовища вищого навчальногозакладу на основі інтеграції інформаційних ікомунікаційних технологій [Текст] / Р. Гуревич,М. Кадемія // Наукові записки Тернопільськогонаціонального педагогічного університету іменіВолодимира Гнатюка. Серія : Педагогіка, 2009.– № 3. – С. 234–238.

2. Закон України “Про вищу освіту”від 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

3. Коваль Т.І. Формування професійно-значущих якостей майбутніх менеджерів упроцесі професійної підготовки з інформаційнихтехнологій // Педагогічний процес: теорія іпрактика: Зб. наук. праць – К.: Вид-во П/П“ЕКМО”, 2004. – Вип. 2. – С. 59–75.

4. Пранов Б.М., Рассохина Т.В. Построениеинформационной образовательной среды в вузе.Вестник РМАТ. Издательство: Российскаямеждународная академия туризма. №2(2). – 2011.– С. 134-141. [Електронний ресурс]. Режимдоступу: http://elibrary.ru/item.asp?id=19072143

5. Про Концепцію Національної програмиінформатизації. Верховна Рада України. Закон від04.02.1998 №75/98-ВР. [Електронний ресурс].Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/75/98-%D0%B2%D1%80

6. Триус Ю.В. Комбіноване навчання якінноваційна освітня технологія у вищій школі /Ю.В.Триус, І.В.Герасименко // Теорія та методикаелектронного навчання: збірник наукових праць.Випуск ІІІ. – Кривий Ріг: Видавничий відділНметАУ, 2012. – С. 299–308.

REFERENCES1. Hurevych, R. & Kademiia, M. (2009).

Formuvannia informatsiino-osvitnoho seredovyshchavyshchoho navchalnoho zakladu na osnovi intehratsiiinformatsiinykh i komunikatsiinykh tekhnolohii[Formation of information-educational environmentof higher educational institution based on theintegration of information and communicationtechnologies]. Scientific notes Ternopil NationalPedagogical Unsversity named after Hnatyuk:Pedagogy, no. 3 pp. 234–238. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy (2014). “Pro vyshchu osvitu”[The Law of Ukraine “On Higher Education”].Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

3. Koval, T.I. (2004). Formuvannia profesiino-znachushchykh yakostei maibutnikh menedzheriv uprotsesi profesiinoi pidhotovky z informatsiinykhtekhnolohii [Formation of professionally significantqualities of future managers in the process of training


30

in information technology]. Teaching Process: Theoryand Practice: Coll. Science. Papers. Kyiv: “EKMO”,vol. 2, pp. 59–75. [in Ukrainian].

4. Pranov, B.M. & Rassokhina, T.V. (2011).Postroenie informatsionnoy obrazovatelnoy sredy vvuze [Building an information educationalenvironment in the university]. Journal RMAT.Publishing: mezhdunarodnaya akademiya turizma, no.2(2), pp. 134–141. [in Russian].

5. Pro Kontseptsiiu Natsionalnoi prohramyinformatyzatsii. Verkhovna Rada Ukrainy. (1998).

[About the Concept of National Programming andInformatization]. Verkhovna Rada of Ukraine.Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/75/98-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

6. Tryus, Yu.V. & Herasymenko, I.V. (2012).Kombinovane navchannya yak innovatsiyna osvitnyatekhnolohiya u vyshchiy shkoli [Combined learning asan innovative educational technology in higher education].Theory and methods of e-learning: a collection ofscientific papers, vol. 3, Kryvyi Rih: Vydavnychyi viddilNmetAU, pp. 299–308. [in Ukrainian].


УДК 37.013.42

Наталія Борбич, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри психолого-педагогічних дисциплінЛуцького педагогічного коледжу

ВИЯВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯСОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

У статті розглянуто сутність поняття “педагогічні умови”. Визначено педагогічні умови, якіреалізовують структуру формування соціальної компетентності студентів педагогічних коледжів: модифікаціязмісту навчально-виховного процесу; ефективні методи і форми навчально-виховної роботи в коледжі; впливсоціально-педагогічних чинників формування соціальної компетентності студентів; ефективне управлінняформуванням соціальної компетентності студентів педагогічних коледжів. Представлені умови у повній міріреалізовують завдання, що сприяють формуванню соціальної компетентності студентів педагогічних коледжів.

Ключові слова: майбутній вчитель початкових класів, педагогічні умови, студенти педагогічнихколеджів, формування соціальної компетентності.

Літ. 10.

Наталья Борбыч, кандидат педагогических наук, заведующий кафедрой психолого-педагогических дисциплинЛуцкого педагогического колледжа

ВЫЯВЛЕНИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОЦЕССАФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ

ПЕДАГОГИЧЕСКИХ КОЛЛЕДЖЕЙВ статье рассмотрено сущность понятия “педагогические условия”. Определены педагогические

условия, которые реализовывают структуру формирования социальной компетентности студентовпедагогических колледжей: модификация содержания учебно-воспитательного процесса; методы и формыучебно-воспитательной работы в колледже; влияние социально-педагогических факторов формированиясоциальной компетентности студентов; эффективное управление формированием социальнойкомпетентности студентов педагогических колледжей. Представленные условия в полной мере реализуютзадачи, способствующие формированию социальной компетентности студентов педагогических колледжей.

Ключевые слова: будущий учитель начальных классов, педагогические условия, студентыпедагогических колледжей, формирование социальной компетентности.

Nataliya Borbych, Ph.D.(Pedagogy), Head of the Psychological and Pedagogical Disciplines DepartmentLutsk Pedagogical College

THE IDENTIFICATION OF THE PEDAGOGICAL CONDITIONS OF THEREALIZATION OF PROCESS OF FORMING THE SOCIAL COMPETENCE OF

STUDENTS OF PEDAGOGICAL COLLEGESThe author focuses an attention on the fact that the formation of social competence is a continuous

process and consciously influences the minds of students, in order to prepare them to the educational activities,the social development, an evaluative assimilation system of scientific knowledge about the society, people ofthemselves, the relationships between people, the formation of interpersonal interaction skills, andcommunicative skills.

© Н. Борбич, 2017


31 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку держави особливої вагинабуває проблема пошуків шляхів

оптимізації соціального становлення підростаючогопокоління, формування його життєвоїкомпетентності як передумови на шляхуособистості до успішного самоствердження тавзаємодії із соціальним середовищем.

Спираючись на низку державних документів,таких, як Конституція України, Закони України“Про освіту”, “Про загальну середню освіту”,“Про вищу освіту” визначено стратегічнимизавданнями освіти всебічний розвитокособистості, її інтелектуальних здібностей,здатності реалізувати себе в дослідницькійдіяльності, що сприяє відповідній підготовцімайбутнього фахівця. Саме майбутніх фахівцівсистема вищої професійної освіти повинназабезпечити ефективним інструментарієм щодоїх життєвої адаптації в мінливих соціальнихумовах, сформувати ціннісні установки тапрактичні вміння ефективної взаємодії йсоціально компетентної поведінки, які реальнопідтримують будь-які соціально-рольові функції,значущі для життєдіяльності людини і суспільства,здатність продуктивно взаємодіяти із соціальнимсередовищем, постійно самовдосконалюватися.

Теоретичне дослідження формуваннясоціальної компетентності студентів педагогічнихколеджів дало змогу виявити особливості їхформування, які зумовлені, по-перше,сенситивністю старшого підліткового віку (абораннього юнацького), який нерозривнопов’язаний із вибором життєвої позиції,становленням ідентичності, пізнаннямвнутрішнього світу й зумовленою цим потребоюсамовизначення у житті (формується соціальназрілість), розвитком соціального мислення і

саморегуляцією поведінки, розширеннямрольового репертуару. По-друге, соціальнакомпетентність залежить від успішностіпротікання процесу соціалізації студента в новихумовах середовища педагогічного коледжу, де вінвключається в особливу систему взаємовідносин,спілкування з педагогами різного профілю, здорослими людьми, ровесниками, займаючи середних нове місце і виконуючи нові функції.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Здійснивши аналіз літератури [2; 3; 7] проблемаоцінювання компетентнісного рівня студента єновою і доволі непростою. Така ситуаціязумовлена насамперед тим, що компетентністьособистості є складним багатофакторнимутворенням. Виходячи з розуміння компетентностіяк набутої характеристики особистості, щоохоплює усі сфери її життєдіяльності, розробленняінструментарію оцінювання рівня набуття даноїхарактеристики відбувається шляхом використаннярізних вимірників.

Соціальна компетентність студентівпедагогічних коледжів – це багатоаспектнийпроцес соціального становлення особистості, якийспрямований на розвиток когнітивного,мотиваційно-ціннісного, діяльнісного тарефлексивного компонентів соціальноїкомпетентності, що сприяють ефективнійреалізації соціально-компетентної діяльностістудентів. Соціальна компетентність студентівпедагогічних коледжів можна вважати якіснимступенем розвитку їх особистості в умовахконкретного соціального середовища, щозабезпечує творче активне входження студентіву різні види діяльності (навчальної, самотворчої,громадсько-корисної, волонтерської, науково-пошукової) і сприяє їх соціально-професійномузростанню. Що активніше формується соціальна

The author researches the concept “pedagogical conditions” and defines the pedagogical conditionsthat implement the structure of formation of social competence of students of pedagogical college:

- the qualification of the content of educational process is aimed at mastering the conscious socialknowledge, the formation of values, the development of skills of social interaction, the constructive interpersonaland socially enriching experience, an adequate competent, the social behavior;

- the effective forms and methods of educational work in college, that provide the subject-subject interaction ofall participants of educational process in order to develop the social maturity of the student’s personality, the socialintelligence, the communicative tolerance, an empathy, reflection, the social activity and the ability to self-regulation;

- the impact of social and educational factors on the formation of social competence of students ( theeducational environment of pedagogical college, norms, rules, traditions, the organization of students’ leisure,the involvement into the volunteer work);

- the effective management of students of pedagogical colleges and formation of social competence.The author presents the implementation tasks that contribute to the formation of social competence of

students of pedagogical colleges. As much as the outlined interaction conditions must be considered the changesof the levels of social competence of students of college, the complex of pedagogical conditions should ensurethe development of social competence, and its internal dynamic in the process of training, determine the changesthat allow students to move from one level of its formation to another.

Keywords: a future teacher of primary school, the pedagogical conditions, the students of pedagogicalcolleges, the formation of social competence.


32

компетентність особистості студента, то вищимстає його соціальний потенціал, а це, відповідно,сприяє й зростанню соціальної компетентностіоточуючого його середовища.

Метою статті є виявлення педагогічних умов,які сприяли б реалізації процесу формуваннясоціальної компетентності студентів педагогічнихколеджів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Формування соціальної компетентності – цепроцес неперервного, свідомо здійснюваноговпливу на свідомість студента, з метою підготовкийого до педагогічної діяльності, соціальногорозвитку, оцінного засвоєння системи науковихзнань про суспільство, людей, про себе, взаєминиміж людьми, формування умінь міжособистісноївзаємодії, комунікативності тощо. Саме тому метуформування соціальної компетентності мивбачаємо у створенні необхідних умов для набуттястудентом умінь і виконання соціальних ролей,виявлення соціальної активності особистості,готовності студента до повноцінної реалізації себев суспільстві як професіонала, громадянинатощо.

Цілісне уявлення ефективного процесуформування соціальної компетентності, обґрунтуванняйого структурних і функціональних компонентів,критеріїв та рівнів сформованості сталотеоретичним підґрунтям для виявлення комплексупедагогічних умов формування соціальноїкомпетентності студентів педагогічних коледжів.У енциклопедичній літературі зазначається, щоумова – це “необхідна обставина, яка робитьможливим здійснення, створення, утвореннячого-небудь або сприяє чомусь” [6, 1506]. До умовзазвичай відносять зовнішні і (або) внутрішніобставини, те, від чого що-небудь, залежить [9].

Педагогічні умови, на думку О. Кутькіної, це“зовнішні обставини, що здійснюють істотнийвплив на протікання педагогічного процесу, і якіменшою чи більшою мірою свідомосконструйовані педагогом” [8, 16]. Ю. Бабанськийпедагогічні умови визначає як “ситуацію, в якійкомпоненти навчального процесу репрезентованів найліпшій взаємодії, і яка дає можливістьвикладачу плідно викладати, керуватинавчальним процесом, а студентам успішнонавчатися” [10]. І. Бахов визначає педагогічніумови як “комплекс взаємодіючих мір, навчально-виховного процесу”, які спрямовані наформування певної компетентності та, які“забезпечують перехід на більш високий рівень їїсформованості” [1, 314].

Отже, педагогічні умови формуваннясоціальної компетентності студентів педагогічних

коледжів ми визначаємо як зовнішні обставин, яківпливають на формування соціальноїкомпетентності студентів, забезпечують перехідна більш високий рівень її сформованості та єосновою для подолання недоліків організаціїнавчального виховного процесу педагогічнихколеджів.

На нашу думку, формуванню соціальноїкомпетентності студентів педагогічних коледжівсприятимуть такі взаємопов’язані педагогічніумови:

- модифікація змісту навчально-виховногопроцесу, спрямованого на усвідомлене засвоєннястудентами соціальних знань, формуваннясистеми цінностей, розвитку вмінь і навичоксоціальної взаємодії, конструктивного міжособистісногоспілкування, збагачення життєвого й соціальногодосвіду, адекватної соціально компетентноїповедінки;

- ефективні форми і методи навчально-виховної роботи в коледжі, які забезпечуютьсуб’єкт-суб’єктну взаємодію всіх учасниківпедагогічного процесу з метою формуваннясоціальної зрілості особистості студента, йогосоціального інтелекту, соціальної фасилітативності,комунікативної толерантності, емпатії, рефлексії,соціальної активності та здатності досаморегуляції;

- вплив соціально-педагогічних чинниківформування соціальної компетентності студентів;

- ефективне управління формуваннямсоціальної компетентності студентів педагогічнихколеджів [4, 111].

Впровадження першої педагогічної умовиформування соціальної компетентності студентівпедагогічних коледжів полягатиме у творенніжиттєво активної особистості через конструюваннятакого змісту навчання і виховання студентськоїмолоді, який би найбільшою мірою сприявформуванню в них соціально значущихздібностей, а також через забезпечення єдностісоціального й професійного розвитку, готовностівирішувати професійні завдання, пов’язані ізсуспільною природою людини, і реалізовуютьсякрізь призму навчально-виховної роботи зформування соціальної компетентності, системувиховних і позааудиторних заходів у коледжі, атакож забезпечення перетворюючої діяльності тасаморегуляції студентів. Реалізація цієїпедагогічної умови обумовлює впровадження унавчально-виховний процес коледжу вибірковоїнавчальної дисципліни “Формування соціальноїкомпетентності майбутнього вчителя” [5, 16 – 31],а також доповнення планів виховної роботиколеджу та кураторів академічних груп системою



33 Молодь і ринок №7 (150), 2017

виховних заходів, годин спілкування, тренінгів,передбачених програмою спецкурсу.

Виконання завдань формування соціальноїкомпетентності студентів, передбачених другоюпедагогічною умовою, здійснюватиметься черезреалізацію сукупності форм, методів і засобів, якіє складовими різноманітних особистіснозорієнтованих технологій діяльності викладача. Зметою ефективного формування соціальноїкомпетентності студентів педагогічних коледжівварто підбирати такі форми та методи роботи зістудентською молоддю, які б максимальностворювали можливість для її соціальноговдосконалення, сприяли б формуванню життєвогосамовизначення, розвитку людяності,толерантності, поваги до інших, бажання творити,бути активним учасником усіх суспільнихпроцесів. Зміна пріоритетів у сучасній освітіспричинила перехід до педагогіки партнерства,співробітництва, співтворчості, суб’єкт-суб’єктних стосунків між викладачем істудентами. Сучасний педагог має бути не стількиджерелом знань та суб’єктом контролю, скількиорганізатором самостійної активної пізнавальноїдіяльності студентів, їх консультантом іпомічником.

Ми передбачуємо, що дієвим у формуваннісоціальної компетентності буде впровадження унавчальний процес, як традиційних методівнавчання – бесіда, лекція (лекція-бесіда, лекція-диспут, проблемна лекція, лекція з розглядуконкретних ситуацій), семінарські заняття, роботаз книгою тощо, так і низки інтерактивних методівта прийомів роботи зі студентами – метод кейсів,модерації, проектів, “сократівський діалог”,дебатів, моделювання конкретних ситуацій,“Дерево рішень”, дискусія у стилі телевізійноготок-шоу й у формі симпозіуму, метод “Мозковоїатаки”, “Човниковий метод”; аналіз публічнихвиступів, використання радіо-телевізійнихпрограм та ін.

У позааудиторній навчально-виховній роботізі студентами варто використовувати комплексіндивідуальних (участь студентів у науково-дослідній роботі, в конкурсах і олімпіадах ізсуспільствознавчих та педагогічних дисциплін;запровадження індивідуальних планів навчання),колективних (виховні години в академічнихгрупах, відверті розмови, тематичні конференції,тренінги, диспути, проблемні семінари,круглістоли, рольові ігри тощо) та групових(“Євроклуб”, дискусійний клуб “Еврика”, Клубінтелектуалів, Клуб волонтерів “Надія” та ін.)форм роботи.

На формування соціальної компетентності

студентів педагогічнихколеджів впливаютьсоціально-педагогічні чинники, які визначені намияк наступна педагогічна умова. Серед соціальнихчинників ми визначаємо навчально-виховнесередовище педагогічного коледжу, норми,правила поведінки, традиції, організацію дозвіллястудентів, залучення їх до волонтерської роботита ін.

У навчально-виховному середовищі коледжустворюються умови для гармонізації соціальногота індивідуального в процесі розвиткуособистості, соціального становлення, входженняособистості в соціум, а також, чи ненайголовніше, поліпшуються соціальні умовинавчання і виховання, оскільки майбутні вчителіпочаткових класів мають бути готові до вихованнясвідомих громадян країни та повноцінногоіснування в умовах соціального середовища.

Як зазначає І. Зарубінська [7], важливимчинником становлення та розвитку соціальнокомпетентної поведінки особистості є самоосвітаі самовиховання – свідома діяльність людини,спрямована на формування, вдосконалення своїхякостей відповідно до соціальних чиіндивідуальних цінностей, інтересів, цілей, якіскладаються під впливом умов життя тасуспільного виховання. Важливість самовихованняз метою розвитку соціальної компетентностістудентів коледжів визначається безперервністюцього процесу та необхідністю гнучкої адаптаціїдо суспільних умов і загальної соціальної ситуаціїрозвитку суспільства. Специфіка самовихованняполягає в тому, що воно найбільшою міроюспирається на індивідуальні особливості людини,її нахили та потреби. Самовиховання визначаєособливу цінність людини в контексті реалізаціїзавдань розвитку соціальної компетентностістудентів, адже соціально компетентна поведінкапередбачає активізацію компенсаторнихмеханізмів.

Формування соціальної активності, соціальноївідповідальності, толерантності, альтруїзму заумови цілеспрямованої педагогічної діяльності усередовищі коледжу, на нашу думку, сприятимеформуванню соціальності особистості та їїсоціальної зрілості. Саме соціальність, як здатністьвзаємодіяти з соціальним світом, найефективнішеформується в педагогічному середовищі коледжу,оскільки є можливість здійснювати всі функціїпедагогічної діяльності. Таке утвореннявідрізняється тим, що в ньому ефективнопоєднується найбільша кількість педагогічнихвпливів, які уможливлюють виконанняпедагогічних завдань. Стосовно нашогодослідження, то ефективна навчально-виховна


34

діяльність реалізується в педагогічномусередовищі, яке дозволяє діагностуватисформовані на той час ознаки соціальноїкомпетентності та є фактором подальшогопідвищення її рівня.

Наступною педагогічною умовою є ефективнеуправління формуванням соціальної компетентностістудентів педагогічних коледжів з боку соціальногопедагога коледжу. Успішність реалізації цієїуправлінської функції соціальним педагогомзалежить від його професійної майстерності тасоціальної компетентності, які є логічновзаємозалежними і взаємодоповнюючими однаодну. Як свідчить аналіз психолого-педагогічнихджерел і досвіду практичної діяльностінайголовнішою характеристикою професійноїмайстерності є гуманістична спрямованістьособистості соціального педагога. Гуманістичнаспрямованість особистості – це спрямованість наособистість іншої людини. Педагогічнаспрямованість особистості соціального педагогапедагогічного коледжу багатоаспектна і містить,насамперед, ціннісні орієнтації: на себе –самоутвердження, на засоби педагогічного впливу,на студента, на мету навчально-виховноїдіяльності.

Специфікою діяльності соціального педагогаколеджу визначаємо координування соціально-педагогічних впливів різних соціальних факторівта соціальних суб’єктів. Базуючись на духовнихцінностях, соціальний педагог сприяєрозширенню індивідуальної та суспільноїсвідомості до рівня глобальної, формуванню умайбутніх педагогів відповідального ставлення долюдства, що актуалізує проблему ефективногорозповсюдження соціальних духовних цінностей,та сприяє розширенню соціальної свідомості.

На підставі цих міркувань, ми акцентуємоувагу на тому, що саме соціальний педагог упроцесі формування соціальної компетентностістудентів має використовувати системупізнавальних ситуацій, що спонукають майбутніхучителів до усвідомлення цілей, змісту і засобівпрофесійної діяльності крізь призму культурноївідповідності історичним і соціальнимобставинам. Тому, у процесі становленняособистості як соціально компетентногопрофесіонала, соціальному педагогу коледжу слідскоординувати діяльність всього педагогічногоколективу на те, щоб становлення відбувалося яксамовиховання, що планомірне формуваннювизначених якісних новотворів, розвиткуздібностей особистості, її спроможності певнимчином реалізувати себе у суспільній діяльності.

Висновки з даного дослідження і

перспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Представлені умови у повній міріреалізовують завдання, що сприяють формуваннюсоціальної компетентності студентів педагогічнихколеджів. Оскільки результатом взаємодіїокреслених умов слід вважати зміну рівнівсформованості соціальної компетентностістудентів коледжу, то комплекс педагогічних умовмає забезпечити розвиток соціальної компетентності,а її внутрішня динаміка в процесі професійноїпідготовки зумовить зміни, що дозволятьстудентам переходити з одного рівня їїсформованості на інший. Важливим моментом уподальших кроках дослідження стане розкриттязмістового наповнення процесу формуваннясоціальної компетентності студентів педагогічнихколеджів.

ЛІТЕРАТУРА1. Бахов І. С. Педагогічні умови формування

професійно-комунікативної компетентностіперекладачів у системі вищої освіти / І. С. Бахов// Вісник Київського національного університетуімені Тараса Шевченка. – Серія: Соціологія.Психологія. Педагогіка. – Додаток 4, том ІІ (14).– К., 2009. – Тем. вип. № 3. – “Вища освіта уконтексті інтеграції до європейськогоосвітнього простору”. – С. 313–323.

2. Бахтеева С. С. Формирование социальнойкомпетентности в процессе обученияиностранному языку в ВУЗе экономическогопрофиля: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 /Бахтеева Свитлана Станиславовна. – Казань,2001. – 174 с.

3. Білоцерківська Н. Г. Формування соціокультурноїкомпетентності майбутніх учителів у процесівивчення гуманітарних дисциплін: дис. … канд.пед. наук: 13.00.04 / Білоцерківська НаталяГеннадіївна. – Х., 2009. – 183 с.

4. Борбич Н. В. Формування соціальноїкомпетентності студентів педагогічнихколеджів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.05 /Борбич Наталія Віталіївна. – Луцьк, 2013. – 247 с.

5. Борбич Н. В. Формування соціальноїкомпетентності студентів педагогічнихколеджів : навч.-метод. посібник / Н. В. Борбич/ за заг. ред. проф. П. М. Гусака. – Луцьк: Луцькийпедагогічний коледж, 2013. – 136 с.

6. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови (з дод. і доповн.) / уклад. і гол.ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перуно, 2005.– 1728 с.

7. Зарубінська І. Б. Формування соціальноїкомпетентності студентів вищих навчальнихзакладів (теоретико-методичний аспект):



35 Молодь і ринок №7 (150), 2017

монографія / Ірина Борисівна Зарубінська. – К.:КНЕУ, 2010. – 348 с.

8. Кутькина О. П. Педагогические условияформирования медиакомпетентности будущихбиблиотечно-информационных специалистов:автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед.наук: спец. 13.00.08 “Теория и методикапрофессионального образования” / О. П. Кутькина.– Барнаул, 2006. – 23 с.

9. Ожегов С. И. Словарь русскогоязыка: около53000 сл. / Сергей Иванович Ожегов; подобщ.ред. Л. И. Скворцова. – 2–4-е изд., испр. – М.:ООО Мир и образование, 2003. – 1200 с.

10. Педагогика / под ред. Ю. К. Бабанского.– М.: Просвещение, 1983. – 608 с.

REFERENCES1. Bakhov, I. S. (2009). Pedahohichni umovy

formuvannia profesiino-komunikatyvnoi kompetentnostiperekladachiv u systemi vyshchoi osvity [Pedagogicalconditions of forming professional-communicativecompetence of translatorsin the higher educationalsystem].The bulletin of Kyiv Taras ShevhenkoNational University. Series: Sociology. Psychology.Pedagogy. Vol. ІІ (14), Кyiv, issue, no.3. “The highereducation in the context of integration int” theEuropean educational space. pp.313–323. [inUkrainian].

2. Bahteeva, S. S. (2001). Formirovanie sotsialnoykompetentnosti v protsesse obucheniya inostrannomuyazyiku v VUZe ekonomicheskogo profilya[Formation of social competence in learning a foreignlanguage in high school of an economic profile].Candidate’s thesis. Kazan: 174 p. [in Russian].

3. Bilotserkivska, N.H. (2009). Formuvanniasotsiokulturnoi kompetentnosti maibutnikh uchytelivu protsesi vyvchennia humanitarnykh dystsyplin [Theformation of the socio cultural competence of futureteacher sin the process of studying humanitarian

disciplines]. Candidate’s thesis. Kharkov, 183 p. [inUkrainian].

4. Borbych, N. V. (2013). Formuvannia sotsialnoikompetentnosti studentiv pedahohichnykh koledzhiv[Formation of social competence of students ofpedagogical colleges]. Candidate’s thesis. Lutsk: 247p. [in Ukrainian].

5. Borbych, N. V. (2013). Formuvannia sotsialnoikompetentnosti studentiv pedahohichnykh koledzhiv:navch.-metod. posibnyk [Formation of socialcompetence of students ofpedagogical colleges: ateaching manual]. Husak, P. M. (Ed.). Lutsk: LutskPedagogical College, 136 p. [in Ukrainian].

6. Busel, V.T. (Ed.). (2005). Velykyi tlumachnyislovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (z dod. i dopovn.)[Great explanatory dictionary of modern Ukrainianlanguage]. Kyiv, Irpin: VTF “Perun”, 1728 p. [inUkrainian].

7. Zarubinska, I. B. (2010). Formuvanniasotsialnoi kompetentnosti studentiv vyshchykhnavchalnykh zakladiv (teoretyko-metodychnyiaspekt): monohrafiia [Formation of socialcompetence of students in higher educationalestablishments (theoretical-methodological aspect)].Kyiv: KNEU Publ., 348 p. [in Ukrainian].

8. Kutkina, O. P. (2006). Pedagogicheskie usloviyaformirovaniya mediakompetentnosti buduschihbibliotechno-informatsionnyih spetsialistov[Pedagogical conditions of formation of mediacompetence of future library and informationprofessionals]. Extended abstract of candidate’sthesis. Barnaul, 23 p. [in Russian].

9. Ozhegov, S. I. (2003). Slovar russkogo yazyikaokolo 53000 sl. [The Russian language Dictionaryabout 53000 words]. Skvortsova, L. I. (Ed.). Moskov:OOO Mir i obrazovanie, 1200 p. [in Russian].

10. Babanskogo, Yu. K. (Ed.). (1983). Pedagogika[Pedagogy]. Moskov: Prosveschenie, 608 p. [inRussian].



“Практично в будь-якій області, – говорив професор Джеймс, – пристрасний інтерес до справи врятує вас. Якщо ви прагнете досягти результату, то майже напевно його досягнете. Якщо хочете стати багатим, то будете ним; якщо хочете стати вченим, ви їм станете; якщо хочете, щоб вас слухали, вас будуть слухати; якщо хочете стати краще, то станете краще. Тільки потрібно дійсно сильно захотіти цього, захотіти з усією силою, не бажаючи в той же самий час ще сотню-другу несумісних речей настільки ж сильно”.

Уільям Джеймс; взято з Дейл Карнегі американський психолог, педагог та письменник

36

УДК [378.147:504]:351.743

Віталій Яковлєв, старший викладач кафедри фундаментальних дисциплінОлена Зуб, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін

Людмила Алфімова, кандидат хімічних наук, доцент,завідувач кафедри фундаментальних дисциплін

Національної академії Національної гвардії УкраїниЮрій Таймасов, кандидат педагогічних наук, старший викладач

навчального пункту аварійно-рятувального загону спеціально призначенняГоловного управління ДСНС України у Харківській області

РОЛЬ ЕКСКУРСІЙ В ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ ТА ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

У статті висвітлено роль екскурсій в природничо-науковій підготовці офіцерів Національної гвардіїта фахівців служби цивільного захисту України. Рівень професійної підготовки офіцерів в значній мірівизначає можливість вирішувати завдання службово-бойової та повсякденної професійної діяльності вумовах загострення екологічної кризи. Екскурсії в процесі вивчення дисциплін природничо-науковогоспрямування, а саме: “Фізика”, “Хімія”, “Основи екології”, мають важливе дидактичне значення та єнеобхідним і важливим складником загальнопрофесійної підготовки майбутніх офіцерів Національноїгвардії та фахівців служби цивільного захисту України у процесі природничо-наукової підготовки.

Ключові слова: екскурсія, природничо-наукова підготовка, природничо-наукові знання, майбутнійофіцер, національна гвардія, служба цивільного захисту.

Літ. 8.

Виталий Яковлев, старший преподаватель кафедры фундаментальных дисциплинЕлена Зуб, кандидат сельскохозяйственных наук, доцент кафедры фундаментальных дисциплин

Людмила Алфимова, кандидат химических наук, доцент,заведующая кафедрой фундаментальных дисциплин

Национальной академии национальной гвардии УкраиныЮрий Таймасов, кандидат педагогических наук, старший преподавательучебного пункта аварийно-спасательного отряда специального назначения

Главного управления ГСЧС Украины в Харьковской области

РОЛЬ ЭКСКУРСИЙ В ЕСТЕСТВЕННО-НАУЧНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ

НАЦИОНАЛЬНОЙ ГВАРДИИ И СПЕЦИАЛИСТОВ СЛУЖБЫ ГРАЖДАНСКОЙ ЗАЩИТЫ УКРАИНЫ

В статье освещена роль экскурсий в естественно-научной подготовке офицеров Национальнойгвардии и специалистов службы гражданской защиты Украины. Уровень профессиональной подготовкиофицеров в значительной степени определяет возможность решать задачи служебно-боевой иповседневной профессиональной деятельности в условиях обострения экологического кризиса. Экскурсиив процессе изучения дисциплин естественнонаучного направления, а именно: “Физика”, “Химия”, “Основыэкологии”, имеют важное дидактическое значение и является необходимым и важным компонентомобщепрофессиональной подготовки будущих офицеров Национальной гвардии и специалистов службыгражданской защиты Украины в процессе естественно научной подготовки.

Ключевые слова: экскурсия, естественно-научная подготовка, естественно-научные знания,

будущий офицер, национальная гвардия, служба гражданской защиты.

Vitaliy Yakovlyev, Senior Lecturer of the Fundamental Sciences DepartmentOlena Zub, Ph.D.(Agriculture), Associate Professor of the Fundamental Sciences Department

Lyudmyla Alfimova, Ph.D.(Chemistry), Associate Professor, Head of the Fundamental Sciences DepartmentNational Academy of National Guard of Ukraine

Yuriy Taymasov, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Training Point of the Emergency Rescue Unitof Specially Designated of Head Department of State Emergency Service of Ukraine of Kharkiv region

THE ROLE OF NATURAL SCIENCE AND SCIENTIFIC EXCURSIONS IN THEPROCESS OF TRAINING OF FUTURE OFFICERS OF NATIONAL GUARD AND THE

SPECIALISTS OF THE SERVICE OF CIVIL PROTECTION OF UKRAINEThe article highlights the role of natural science and scientific excursions in the process of training of

© В. Яковлєв, О. Зуб, Л. Алфімова,Ю. Таймасов, 2017

РОЛЬ ЕКСКУРСІЙ В ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВНАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ ТА ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

37 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми в загальномувигляді. Освітні процеси, щовідбуваються сьогодні в Україні

свідчать про те, що навчання і вихованняособистості виходять на якісно новий рівень, якийхарактеризується високою освіченістю,сприйняттям цілісності світу.

На предмети природничо-наукового циклупокладається основна відповідальність заформування у майбутніх офіцерів цілісної картинисвіту як найважливішого елемента науковогосвітогляду [7, 2].

Дисципліни природничо-наукового спрямуванняпокликані озброїти курсантів систематичнимизнаннями про різноманітні прояви живої природи,вплив людини на навколишнє середовище. Вониформують такий тип мислення, який дозволяєшвидко оволодіти суттю проблеми, прийнятиоптимальне рішення в будь-якій сфері життя.

Вивчення курсантами великої кількостінавчальних предметів природничо-науковогоциклу не тільки закладає фундамент длязасвоєння дисциплін професійної і практичноїпідготовки, але й формує науковий світогляд, їїалгоритмічну культуру, вміння встановлюватипричинно-наслідкові зв’язки, обґрунтовувативласні твердження, моделювати ситуації. Крімтого, забезпечує мислення майбутнього фахівцясукупністю характерних для природознавстваметодологічних підходів до розгляду будь-якихпроцесів і явищ, створює передумови до більшширокої освіченості.

У результаті вивчення навчальних дисциплін

природничо-наукового спрямування курсантиповинні знати та вміти: аналізувати науковідослідження з метою використання їх результатіву конкретних умовах; прогнозувати, аналізуватита інтерпретувати результати, отримані на основіузагальнення передового досвіду з даноїпроблеми; знати структуру сучасної екології і їїзначення для оцінки наслідків професійноїдіяльності і приймати оптимальні рішення вумовах екологічної кризи [6, 52 – 59].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Завдання модернізації освіти в масштабах усієїпланети ставлять на перший план формуванняфахівця високої якості і компетентності, здатногодо системного узагальнення досвіду минулого таінноваційного пошуку шляхів самореалізації вумовах неперервних кардинальних змінінформаційного суспільства [1, 187; 2, 211; 3, 306].

Сучасний стан системи військової освіти вумовах усебічного вдосконалення потребуєпошуку нових підходів до організації навчальногопроцесу у військовому виші, здатних створитиумови для підготовки кваліфікованих офіцерськихкадрів.

Успішне вирішення цієї проблеми вНаціональній гвардії залежить, перш за все, відрівня природничо-наукової підготовкимайбутнього офіцера. Це повинно залишатисяпріоритетним, стратегічним напрямом у системісучасної військової освіти. Значний внесок урозробку організації процесу навчання увійськовому вищому навчальному закладі внесли:А. Барабанщиков, І. Біочинський, В. Бешенцев,

officers of the National Guard and specialists of the Service of Civil Protection of Ukraine. The analysis of thecurrent state of military education system in terms of the comprehensive improvement requires the newapproaches to the educational process in the military universities that can create the conditions for trainingthe skilled officers. It was found that the didactic value of natural and scientific excursions in the process oftraining of the future officers of National Guard and specialists of the Service of Civil Protection of Ukraine isfragmented and insufficiently highlighted by the psychological and pedagogical science. The authors prove thegoals of natural and scientific preparation that must be based on methodological provisions of the competency approach,which aims to identify and create the most universal qualities and abilities of the individual during the educationalprocess. The hypothetical assumption in the process of training of the future officers of the National Guard preparationand specialists of the Service of Civil Protection of Ukraine points that the using of the knowledge of natural sciences inprofessional activities will be provided through a number of factors. It was found that the excursion considered beingthe special process activity, the essence of which is caused by the specific laws (a theme, commitment, clarity, an emotion,and an activity). Each excursion is different due to the method of implementation. Apart from general excursions, eachtype of excursions possesses the own specific characteristics. During the excursion participants have the opportunity tostudy the world, the natural phenomena and the formations, the historical situation, the household items, the heritageand areas of achievements, etc. The authors emphasize that the study of natural sciences is important for fire safety. It iseffective to conduct the excursions to the fire station and the fire-technical exhibition in Kharkiv. The level of officers’professional preparation largely determines the possibility to solve the military and daily problems in the face of thedeteriorating environmental crisis. The excursions during the study of natural science disciplines, namely: “Physics”,“Chemistry”, “Fundamentals of Ecology” have important didactic value, and is the necessary and important part ofthe general professional preparation of the future officers of National Guard and specialists of Service of Civil Protectionof Ukraine in the process of natural and scientific training.

Keywords: an excursion, the natural sciences education, the natural sciences preparation, a future officer,Ukraine National Guard, Civil Protection.


38

В. Бондарь, Г. Давидов, В. Пеньков та інші фахівцівійськової педагогіки, психології та методикивикладання.

До проблеми природничо-наукової освітисьогодні звертається багато вчених (Н. Алієва,А. Вербицький, Б. Гершунський, В. Серіков,B. Стьопін, О. Суханов та ін.). Питанняприродничо-наукової і професійної спрямованостінавчання природничо-наукових дисциплін у ВНЗрозкрито у працях А. Антонця, С. Касярума,О. Левчук, Г. Луценка, Л. Моторної, Т. Нінової,С. Панічева, В. Петрук, З. Скрипко, С. Старостіної,А. Степанюк, С. Цвілик та ін. У дослідженняхзазначається, що завдання, які стоять передсучасною наукою, мають інтегрований,комплексний характер. Людина, здатнавирішувати такі завдання, повинна бути“універсалом”, мати широкий природничо-науковий світогляд, критичне мислення йерудицію, що актуалізує проблему підвищенняефективності природничо-наукової освіти. Впроцесі природничо-наукової підготовкивідбувається формування професійної компетентностічерез становлення загальнокультурнихкомпетентностей, які необхідні у будь-якійпрофесійній діяльності і пов’язані з успіхомособистості в сучасному світі [8, 101].

Дослідження проблем природничо-науковоїпідготовки майбутніх офіцерів лежить у площиніїхньої загально-професійної та військовоїпідготовки, теоретичні питання якої розглядалитакі дослідники, як В. Бондар, В. Завоїстий,Л. Кандибович, С. Полторак, В. Тробюк,М. Медвідь, І. Мельников, О. Пахомов та інші.

Сьогодні вчені відзначають падіння престижуприродничо-наукової освіти. С. Старостінанаводить такі аргументи необхідності вивченняприродничих наук: сучасні технології вимагаютьпринципово нового знання, яке дають лишефундаментальні природничі науки; вузькаспеціалізація ускладнює, або робить неможливоюзміну напрямку професійної підготовки, якщостудент розчарувався у зробленому виборі, азнання природничих наук забезпечуютьможливість неодноразового вибору; природничо-наукова підготовка забезпечує оволодіннянауковими методами дослідження, що робитьфахівця затребуваним і за межами своєїспеціальності; володіння базовими природничо-науковими знаннями дає можливістьорієнтуватися у сучасному високотехнологічномусуспільстві; критичне мислення і науковийсвітогляд, які, в основному, формуються під часприродничо-наукової підготовки, дозволяютьзрозуміти явища природи, які мають надприродну

і магічну інтерпретацію, що ускладнюєманіпулювання людьми [8, 103 – 104].

Виділення не вирішених раніше частинзагальної проблеми, котрим присвячується данастаття. Основними проблемами, характернимидля сучасного стану природничо-науковоїпідготовки у навчальному закладі, є:

- зменшення престижу природничо-науковихдисциплін та інтересу до них і, як наслідок, низькамотивації до їх вивчення;

- зменшення кількості навчального часу,відведеного на вивчення природничо-науковихдисциплін;

- переважне застосування традиційних методівнавчання і недостатній рівень використанняінформаційно-комунікаційних технологій.

На жаль, питання дидактичного значенняекскурсій у процесі природничо-наковоїпідготовки майбутнього офіцера Національноїгвардії України є фрагментарними і недостатньовисвітленими у психолого-педагогічній науці.

Вирішення проблем і підвищення якостіприродничо-наукової підготовки майбутніхофіцерів потребує цілеспрямованого іпланомірного оновлення технологій природничо-наукової підготовки, а також зміни ставленнякурсантів до природничо-наукових дисциплін,розуміння їхньої значущості для вирішенняекологічних проблем сучасності.

Формування цілей природничо-науковоїпідготовки повинно здійснюватися з урахуваннямметодологічних положень компетентнісногопідходу, який покликаний виявити і сформуватив освітньому процесі найбільш універсальні якостіі здібності особистості. При формулюванні цілейприродничо-наукової підготовки майбутніхофіцерів потрібно враховувати цілі професійноїосвіти, які повинні забезпечити фундаментальну,професійну і практичну підготовку, формуванняу курсантів якостей компетентного професіонала,що здатний успішно функціонувати в умовахпостіндустріального суспільства; і цільовінастанови природничо-наукової освіти, основноюз яких є формування природничо-науковогосвітогляду, що є невід’ємною частиноюзагальнолюдської культури.

Мета та завдання статті полягають урозкритті теоретичних та методичних засадпроведення навчально-пізнавальних екскурсій упроцесі вивчення майбутніми офіцерамиНаціональної гвардії України дисциплінприродничо-наукового спрямування: “Фізика”,“Хімія”, “Основи екології”.

Виклад основного матеріалу дослідження.Ми зробили гіпотетичне припущення, що



39 Молодь і ринок №7 (150), 2017

підготовка майбутніх офіцерів Національноїгвардії України до використання знаньприродничого циклу у професійній діяльності будезабезпечена, якщо:

- у змісті навчальних дисциплін природничо-наукового циклу виділяться елементи, пов’язаніз професійною діяльністю офіцерів Національноїгвардії України;

- у процесі навчання формуються мотивизастосування знань природничого циклу дляуспішного виконання поставлених завдань увійськах Національної гвардії на основівикористання інтерактивних методів навчання;

- забезпечується варіативність використанняпедагогічних засобів, що забезпечують підготовкукурсантів до застосування знань природничогоциклу в майбутній професійній діяльності.

Розв’язати ці завдання неможливо безознайомлення з об’єктами безпосередньо в умовахїх природного оточення. Для цьоговикористовується така форма організації заняттяяк екскурсія.

Завдання екскурсії – розвиток здібностейкурсантів діяти з пізнавальних позицій воточуючому їх навколишньому світі;безпосередньо сприймати і вивчати життєвіявища і процеси. Екскурсії допомагаютьформувати емоційну сферу: почуття прекрасного,відчуття радості пізнання, бажання бутикорисними людям.

Потужний освітньо-виховний потенціалекскурсії як способу пізнання дійсності давнозагальновизнаний. Із зміною суспільно-інформаційних парадигм, розширенням спектруосвітніх концепцій, підходів, методологій іметодик екскурсія не тільки не втрачає свогозначення як особливого наочного процесупізнання, але й постійно демонструє його новіаспекти, можливості, проявляє його універсальнийневичерпний характер, направлений на людськийрозвиток [5].

Актуалізація життєтворчого значення екскурсіїпроявляється через її особливу природу “живоїнаочності”, яка забезпечує особистісний розвитоклюдини через цілісне світосприйняття. Екскурсія– це наочний процес пізнання людиноюнавколишнього світу, який спирається на двіосновні форми пізнання: чуттєве і логічне.Перший передбачає сприйняття через відчуттялюдини і відображення в її свідомості цілісногообразу екскурсійного об’єкту, реальногосередовища його існування, а далі уявленняформує чуттєво-наочний образ об’єкта, щовідтворюється і зберігається в свідомостіекскурсанта.

Наочність – обов’язкова умова повноцінногонавчання і джерело знань, яке спрямоване напізнання сутності природних об’єктів, явищ іпроцесів, виявлення характерних їх властивостейі закономірностей розвитку. Теоретичніположення науки, які здобуваються курсантамипід час аудиторного вивчення “Фізики”, “Хімії”,“Основ екології”, які під час екскурсійдоповнюються наочними уявленнями і стаютьбільш зрозумілішими, а сформовані на цьомуґрунті поняття є обов’язковим компонентомсвідомих та міцних знань. При цьому відбуваєтьсяперенесення акценту з інформаційного надослідницьке навчання, в ході якого здійснюєтьсяпоєднання вивчення природи з практичноюдіяльністю, формування активного ставлення донавколишнього середовища, відбуваєтьсяперетворення здобутих у процесі пошуку знаньна переконання [1, 102 – 104].

Через екскурсію особистість зустрічається зприродою, культурою, іншими людьми, самоюсобою, формується її здатність до самореалізації,до розвитку своєї особистості, суб’єктивноїактивності у відносинах “Я – світ”. Творчаактивна діяльність, що розгортається, змінюєтьсяз віком, набуває нових якісних характеристик,відіграє важливу роль в особистісному зростанні,саморозвитку особистості. Можливості екскурсіїв цьому відношенні – невичерпні [5].

Під час навчальних екскурсій курсантиреалізують такі завдання: оволодіваютьметодологією наукового пізнання та самостійноговивчення основних понять, законів, біологічнихзакономірностей, живих систем як відображеннякартини біологічної реальності; встановлюютьвзаємозв’язки між живими системами та неживоюприродою; ознайомлюються з прийомами таметодами природоохоронної діяльності;ознайомлюються з властивостями речовин,матеріалів та отриманих продуктів в процесівиробництва, будовою та роботою основнихапаратів, з технологічним процесом у цілому, щостворює яскраві образи та сприяє міцнішомузасвоєнню природничо-наукових знань.

При виконанні цих завдань враховується низкадидактичних принципів: науковості, систематичностіі послідовності, інтегрованості навчального процесу,свідомості та активності, наочності, міцностізасвоєння знань, доступності, зв’язку із життям.До важливих методичних прийомів, які сприяютьрозвитку пізнавальної діяльності курсантівналежать: спостереження, самостійна роботатощо. Спостереження природних об’єктів та явищпід час екскурсій сприяє створенню уявлень проматеріальність світу, взаємозв’язки і розвиток у


40

природі, значення природних багатств длялюдини, про необхідність їх охорони іраціонального використання.

Сучасні пріоритети соціального розвиткуорієнтовані на сталий розвиток суспільства,основою якого є розвиток соціальноївідповідальності особистості як суб’єкта власногожиття. В цьому контексті призначення екскурсіїяк багатофакторного процесу визначаєтьсясоціально-історичними особливостями, культурнимитрадиціями, системою освіти як об’єктивнимифакторами, а також особистісними якостями,психологічними особливостями та цінніснимиорієнтаціями учасників екскурсійного процесу [5].

Кожна екскурсія представляє особливийпроцес діяльності, суть якого обумовленаконкретними закономірностями (тематичність,цілеспрямованість, наочність, емоційність,активність тощо).

Кожна екскурсія має свої особливості вметодиці проведення. Окрім загальних для всіхекскурсій ознак, у кожного виду екскурсій є своїспецифічні ознаки. Під час екскурсії учасникимають можливість пізнавати навколишній світ,природні явища і утворення, історичні ситуації,побутові елементи, надбання і досягненнямісцевості тощо.

Реалізацію завдань екскурсійного обслуговування,з одного боку, забезпечують властивостіекскурсійних об’єктів: пізнавальна цінність,відомість (популярність), незвичайність(екзотичність), виразність, збереженість, місцерозташування, типовість (специфічність для даноїмісцевості), унікальність [4, 23 – 31].

Особливе значення має доступність тадоказовість інформації, що надається, тазастосування диференційного підходу до слухачів.Технологічними інструментами, які дозволяютьзабезпечити реалізацію відповідних потреб і вимогдо екскурсійного обслуговування є: 1) логічніприйоми: аналіз, порівняння, синтез,абстрагування, узагальнення; 2) прийоми показу– попередній огляд, панорамний показ,візуальний аналіз, реконструкція, локалізаціяподій; 3) розповідь – екскурсійна довідка, опис,характеристика об’єкта, пояснення, репортаж,коментування, цитування, літературний монтаж.Показ та розповідь є основою методикипроведення екскурсій – сукупності прийомів, якіє основою роботи екскурсовода під час наданняекскурсійних послуг.

Кожна екскурсія складається з трьохобов’язкових етапів, а саме: підготовчого,основного, завершального.

Структура екскурсії має такий вигляд: 1) попередня

підготовка: постановка мети та завдань екскурсії;вибір маршруту; відбір об’єктів для спостереженьта досліджень; розробка завдань (групових,індивідуальних); визначення форми звітності;складання конспекту проведення екскурсії;попередня підготовка учасників; 2) проведенняекскурсії: а) вступна частина (перед виходом знавчального закладу): проведення інструктажу;б) основна частина (на місці екскурсії): вступнабесіда, узагальнююча бесіда, підведення підсумків;в) заключна частина (самостійна робота): обробкаотриманого навчального матеріалу; оформленнязвіту; закріплення матеріалу екскурсії.

Необхідно підготувати курсантів допроведення екскурсії: повідомити її мету, місцепроведення, повторити правила дорожнього руху,техніки безпеки і поведінки у громадських місцях.

Наприкінці екскурсії проводиться підсумковабесіда, в якій курсанти та студенти повідомляютьпро результати своєї роботи, на основі якихробляться висновки про взаємні зв’язки елементівживої та неживої природи, про їхвзаємозалежність та взаємообумовленість.

Екскурсії також дають можливість реалізуватиміжпредметні зв’язки. В цьому допоможутькомплексні екскурсії, на яких курсанти тастуденти вивчаючи об’єкти, використовуютьзнання різних предметів (екології, хімії, фізики).Наприклад, під час проведення екскурсії наДиканівські водоочисні споруди реалізуєтьсяпринцип міжпредметної інтеграції, який єосновним механізмом оптимізації структуримоделі знань і системи дисциплін. Екскурсіюдоцільно проводити при вивченні теми “Охоронаводного середовища” у курсі “Основи екології тапри вивченні теми “Значення води та розчинів увійськовій промисловості”, “Галогени” у курсі“Хімія”. Під час екскурсії курсанти отримуютьконкретні уявлення про практичне значенняпроцесу очищення стічних вод, про використанняпри цьому певних речовин, розглядаютьсявластивості хлору. Раніше засвоївши сутністьпроцесу розчинення та вивчивши окислювальнівластивості хлору, вони глибше усвідомлюютьоснови водо очищення. Також вони закріплюютьзнання з фізики про властивості рідини та газів,атмосферний тиск, про те як працюють окреміустановки, машини та механізми (центробіжнийнасос, водонапірна вежа тощо). Не меншпізнавальною є екскурсія до музею води КП“Харківводоканал”. Музей був відкритий до 100-річчя Харківського водопроводу. Експонати музеюознайомлюють як розвивався харківськийводопровід. На макеті представленийтехнологічний процес очистки на водозабірній



41 Молодь і ринок №7 (150), 2017

станції. Одним з найяскравіших та цікавихекспонатів музею є карта-схема джерелводопостачання міста.

Також для закріплення знань можнавикористовувати схеми водопостачальної мережіта водозабірних споруд. Потрібно зазначити, щоз кожним роком значно підвищуються вимоги доякості очищеної води. Це перш за все пов’язано зтим, що вдалось простежити пряму залежністьміж якістю води та числом захворювань.Установлено, що люди які вживають сиру(жорстку) воду, менш схильні до серцево-судинних захворювань ніж ті, що вживаютькип’ячену (м’яку) воду. Нестача або надлишокфтору призводить до стоматологічнихзахворювань, нестача йоду – до порушень функційщитоподібної залози. Тому до питної води за окремимипоказниками висуваються дуже суворі вимоги. Назавершення можна використати навчальний фільм“Проблеми очищення води” [4, 23 – 31].

При вивченні природничо-науковихдисципліни важливим є протипожежна безпека.Ефективним є проведення екскурсії до пожежноїчастини та пожежно-технічної виставки містаХаркова.

Її доцільно проводити комплексно під часвивчення тем “Кисень. Оксиди” курсу Хімії тапри вивченні теми “Процеси горіння та екологічнінаслідки” в курсі “Екології”. Перед проведеннямекскурсії необхідно зазначити, що причиноюпожеж є багато факторів, але це насампередхімічна недостатня обізнаність, неприпустиманедбалість при виконанні побутових тавиробничих операцій, порушення умовповодження з речовинами та джерелами енергії.

На початку екскурсії викладач пояснює, щодля успішної боротьби з вогнем потрібно знатияк виникає горіння. Після ознайомлювальноїбесіди роблять узагальнюючі висновки: 1. Щобгоріння почалось, необхідно нагріти речовину дотемператури загорання та забезпечити доступкисню. 2. Щоб горіння припинилось речовинунеобхідно охолодити або припинити доступкисню. Горіння виникає при наявності трьохкомпонентів: а) горючої речовини; б) окиснювача;в) джерела спалаху.

Також ознайомлюють курсантів з пожежнимиінструментами та демонструють прийоми роботиз ними. Важливим етапом екскурсій є знайомствоз вогнегасниками, та змога потренуватися знезарядженими вогнегасниками в прийомахприведення їх в дію.

На заключному етапі екскурсії курсантівзнайомлять з пожежними машинами та їхобладнанням, дією насосів, парогенератора та

підкреслюють значення знань про умовивиникнення та припинення горіння дляпротипожежної безпеки на виробництві та впобуті.

Величезна роль екскурсій в природі. Так якекологічні екскурсії тісно пов’язані зприродоохоронними заходами, вони не повиннізавдавати шкоди природним комплексам.

Харківська область, з багатою природною ікультурною спадщиною, потенційно є однією знайбільш привабливих для проведення екскурсій.

Значна цінність природно-заповіднихтериторій, яка виявляється у природоохоронному,науковому, рекреаційному та багатьох інших видахвикористання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, обумовлює зростаючеосвітньо-виховне значення природно-заповідногофонду регіону [5].

У наш час такі осередки природоохороннихтериторій, як заповідник чи то національнийприродний парк, є дуже важливими не тільки якдля збереження зникаючих видів рослин татварин, але й для збереження чистих куточківприроди.

Значний освітньо-виховний потенціал маютьекскурсії до національного природного парку“Гомільшанські ліси”. Парк розташований натериторії Зміївського та Первомайського районівХарківської області.

Парк являє собою унікальне місце дляпроведення еколого-просвітницької тарекреаційної роботи. Відносна близькість до містата зручні умови відпочинку зробили територіюпарку популярною серед відпочиваючих. У паркустворено спеціальні екологічні маршрути, задопомогою яких відвідувачі можуть ознайомитисяз унікальними краєвидами, побачити рослини ітварини, які є рідкісними для нашого регіону іпросто відпочити серед дивовижної природи.

Зараз у парку функціонує чотири маршрути:1. Екологічна екскурсія “Сіверсько-Донецькі

крутосхили”.2. Еколого-краєзнавча екскурсія “Дубовий

Гай”.3. Еколого-краєзнавча екскурсія “Козача гора”.4. Еколого-краєзнавча екскурсія “Сухогомільшанське

городище”.У процесі екскурсії курсанти знайомляться з

рідкісною флорою та фауною. Дізнаються проводорегулювальне, ґрунтозахисне значеннярослинного покриву парка, як він сприяєпокращенню якості води та повітря. На територіїпарку представлений увесь спектр лісостеповихґрунтів тощо.

На особливу увагу заслуговують штучно-


42

створені об’єкти. Це, перш за все,Краснокутський, Наталіївський, Старомерчецькийта Шарівський парки-пам’ятки садово-парковогомистецтва загальнодержавного значення таЛитвинівський парк місцевого значення.Особливе місце серед штучно-створених об’єктівзаймають Харківський зоологічний парк,ботанічний сад Харківського національногоуніверситету імені В.Н. Каразіна тадендрологічний парк Харківського національногоаграрного університету імені В.В. Докучаєва,Фельдман Екопарк.

Отже, Харківщина має відносно розвинену тапостійно зростаючу природно-заповідну мережу.Об’єкти природно-заповідного фонду Харківськоїобласті є невичерпними джерелами наукової тавиховної роботи як на базі відповідних науково-дослідних та адміністративних установ, так івищих навчальних закладів. Ці неповторні,унікальні ландшафти завдяки своїм пізнавальнимресурсам є потужною потенційною базоюекологічної освіти та виховання. Грамотне тадоцільне використання цих унікальних природнихумов є значним чинником підняття загального рівнякультури, підвищення якості здоров’я населення.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Навчально-пізнавальні екскурсії прививченні дисциплін природничо-науковоїспрямованості є важливим чинникомудосконалення системи екологічної підготовкимайбутніх офіцерів Національної гвардії, що єнеобхідним для їхньої подальшої професійноїдіяльності.

Екскурсії як оригінальний метод навчанняпозитивно впливає на престижність природничо-наукових дисциплін та інтересу до них.

Вони сприяють поглибленню професійногоспрямування освіти, виховують спеціалістів звисоким творчим потенціалом і впливають наформування екологоорієнтованої громадянськоїпозиції майбутніх офіцерів, позитивно впливаютьна загальний рівень їхньої професійної підготовки.

ЛІТЕРАТУРА1. Астахова Л. Є. Ботанічні екскурсії у професійній

підготовці майбутніх учителів біології / Л. Є. Астахова,Г. В. Муж // Методика викладання природничихдисциплін у вищій і середній школі: XVI Каришинськічитання: Міжнар. наук.-практ. конф., 2009 р.: зб. наук.пр.. конф. – Полтава: Астрая, 2009. – С. 102–104.

2. Бойчук Ю. Д. До питання екологічної освіти івиховання в загальноосвітніх, середніх спеціальнихта вищих навчальних закладах / Ю. Д. Бойчук, О. З. Злотін// Проблеми освіти: наук.-метод. зб. – К. : Ін-тзмісту і методів навчання, 1998. – Вип. 14. – С. 48–52.

3. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишньогосередовища: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.]/ Ю. Д Бойчук, Е. М. Солошенко, О. В. Бугай; 4-тевид., випр. і доп. – Суми: Університетська книга;К.: ВД “Княгиня Ольга”, 2007. – 316 с.

4. Буринская Н. Н. Учебные экскурсии по химии:[кн. для учителя] . / Н. Н. Буринская – М.:Просвещение, 1989. – 160 с.

5. Дашевська І.М. Екскурсія як засіб особистісногорозвитку [Електронний ресурс] / І.М. Дашевська //Особистість у єдиному освітньому просторі:Міжнар. форум, 26 – 29 квітня 2012 р.: зб. наук.тез. – Запоріжжя, 2012.

6. Зуб О. В. Екологічна освіта і вихованнямайбутніх офіцерів академії внутрішніх військ МВСУкраїни / О. В. Зуб, Ю. Д. Бойчук // Теорія навчання івиховання: збірник наукових праць за редакцією чл-кор. НАПН А. В. Троцко. Х.: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди,2013. – Вип. 34 . – С.52–59.

7. Скрипко З. А. Естественнонаучная подготовкаучащихся социально-гуманитарной направленностив системе начального профессионльногообразования: автореф. дис. на соискание уч.степени докт. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теория иметодика обучения и воспитания(естествознание)” / З. А. Скрипко.– Томск. – 2008. –40 с.

8. Старостина С. Е. Естественнонаучнаяобразование студентов гуманитарных направленийподготовки в условиях интеграции научного знания:дис. …доктора пед.наук: 13.00.08 / СтаростинаСветлана Ефимовна. Чита, 2011. – 472 с.

REFERENCES1. Astakhova, L. Ye. & Muzh, H. V (2009). Botanichni

ekskursii u profesiinii pidhotovtsi maibutnikh uchytelivbiolohii [Botanical excursions in professional trainingfuture teachers of biology]. Proceedinngs of theInternational Conference “Methods of teaching naturalsciences in high and secondary schools: XVI KaryshynskiReading”. (pp.102–104). Poltava: Astraia [in Ukrainian].

2. Boichuk, Yu. D. & Zlotin, O. Z. (1998). Dopytannia ekolohichnoi osvity i vykhovannia vzahalnoosvitnikh, serednikh spetsialnykh ta vyshchykhnavchalnykh zakladakh [On the issue of environmentaleducation and upbringing in secondary, specializedsecondary and higher educational institutions]. Theproblems of education: scientific and methodicalcompilation. Kyiv: In-t zmistu i metodiv navchannia, vol.14, pp. 48–52. [in Ukrainian].

3. Boichuk, Yu. D., Soloshenko, M. & Buhai, O. V.(2007). Ekolohiia i okhorona navkolyshnohoseredovyshcha [Ecology and environment protection].A manual for university students.Vol. 4, Sumy:Universytetska knyha; Kyiv: VD “Kniahynia Olha”, 316 p.[in Ukrainian].

4.Burinskaya, N. N. (1989). Uchebnye ekskursii pokhimii: kn. dlya uchitelya [Study excursions inchemistry: a book for teachers]. Moscov:Prosveshchenie, 160 p. [in Russian].

5. Dashevska, I.M. (2012). Ekskursiia yak zasib



43 Молодь і ринок №7 (150), 2017

osobystisnoho rozvytku [Excursion as a means ofpersonal development]. Collection of scientific abstracts.Intern. Forum, 26 - 29 April 2012 “Personality in theonly educational space”. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

6. Zub, O. V. & Boichuk, Yu. D. (2013). Ekolohichnaosvita i vykhovannia maibutnikh ofitseriv akademiivnutrishnikh viisk MVS Ukrainy [Environmentaleducation and upbringing of Academy of Internal Troopsof Ukraine future officers]. The theory of of training andeducation, scientific research journal. Trotsko, A. V. (Ed.).Kharkiv: KhSPU named after H. Skovoroda, Vol. 34, pp.52–59. [in Ukrainian].

7. Skripko, Z. A. Yestestvennonauchnaya podgotovka

uchashchikhsya sotsialno-gumanitarnoy napravlennosti vsisteme nachalnogo professionlnogo obrazovaniya [Thenatural-science preparation of social and humanitarianorientation students in the system of primary vocationaleducation]. Extended abstract of Doctorјs thesis.Tomsk, 40 p. [in Russian].

8. Starostina, S. Ye. (2011). Yestestvennonauchnayaobrazovanie studentov gumanitarnykh napravleniypodgotovki v usloviyakh integratsii nauchnogo znaniya[The natural-science education of students withhumanitarian directions of preparation in conditions ofintegration of scientific knowledge]. Doctorјs thesis.Chita, 472 p. [in Russian].


УДК 82.93 – 09(477.83)

Анна Огар, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри філологічних дисциплінта методики їх викладання у початковій школі

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

КОНЦЕПТОСФЕРА ТВОРІВ І. ФРАНКА ДЛЯ ДІТЕЙ(на матеріалі збірки казок “Коли ще звірі говорили”)

У статті йдеться про ключові концепти казок І. Франка, уміщених у збірці “Коли ще звірі говорили”.Це здебільшого універсальні концептуальні опозиції (добро-зло, правда-кривда, розумний-дурний,вірність-зрада), хоча є й концепт, який сам ілюструє світоглядні позиції автора й усього українськогонароду – це концепт доля, компонентами якого є не так “покірність”, “примирення”, як “віра у можливістьвпливу на перебіг свого життя”, “віра у позитивне майбутнє”.

Ключові слова: казка, концепт, концептосфера, концептуальна опозиція, вербальна оцінка,компонент концепту.

Літ. 10.

Анна Огар, кандидат филологических наук, старший преподаватель кафедры филологических дисциплини методики их преподавания в начальной школе


КОНЦЕПТОСФЕРА ПРОИЗВЕДЕНИЙ И. ФРАНКО ДЛЯ ДЕТЕЙ(на материале сборника сказок “Когда еще звери говорили”)

В статье говорится о ключевых концептах сказок И. Франко, помещенных в сборнике “Когда ещезвери говорили”. Это в основном универсальные концептуальные оппозиции (добро-зло, правда-ложь,умный-глупый, верность-измена), хотя есть и концепт, который сам иллюстрирует мировозренческиепозиции автора и всего украинского народа – это концепт судьба, компоненты которого не так“покорность”, “примирение”, как “вера в возможность влияния на ход своей жизни”, “вера в позитивноебудущее”.

Ключевые слова: сказка, концепт, концептосфера, концептуальная оппозиция, вербальная оценка,компонент концепта.

Anna Ohar, Ph.D.(Philology), Senior Lecturer of the Philological Disciplines and Methods of Teachingat the Elementary School Department


THE CONCEPT SPHERE OF WORKS BY IVAN FRANKO FOR CHILDREN(on the material of the collection “When the beasts spoke”)

The collection “When the beasts spoke” is the compilation of the subject fund of various ethnic groups ofthe most popular animal tales. However, the artist does not translate the themes, but applies the foreign languageelement into national traditions, adapts them to the Ukrainian mentality.

The article deals with the key concepts of Ivan Franko’s tales that are contained in the collection “Whenthe beasts spoke”, which are mostly universal conceptual opposition (good-evil, true-false, smart-stupid, fidelity-

© А. Огар, 2017


44

Постановка проблеми. Упровадженняв лінгвістичний арсенал принципів іпоняттєвого апарату досліджень з

концептології – питання аргументованеіменитими науковцями (А. Вежбицька, В. Карасик,В. Кононенко, О. Кубрякова, Л. Лисиченко,М. Піменова, О. Селіванова, Ю. Степанов). Таксамо обґрунтовано актуальність опрацюванняконцептів як ментальних утворень, щоакумулюють усі знання про предмет, явище,подію. Не з’ясованими залишився опис певнихконцептів та концептосфер письмеників якрепрезентантів народу. Одним із таких митців єІ. Франко. Хоча його доробок вже був підприцілом дослідників у зазначеній сфері (М. Скаб,Н. Бабич, І. Єременко, Т. Вільчинська), однакцілісного опрацювання концептосфери Каменяра,зокрема його творів для дітей, ще не здійснено.

Термін концептосфера уперше ввів улінгвістичний обіг Д. Лихачов, який ним позначавсукупність концептів, що належить спільномументальному просторові носіїв певної мови.О. Селіванована розрізняла концептосферу(концептуальну сферу) й концептосистему(концептуальну систему) [7, 124]. На думкудослідниці, поняття концептуальна системародове щодо поняття концептуальна сфера.Концептуальна система – це система концептів усвідомості людини або колективній свідомостіетносу, що відтворює у вигляді структурованих іупорядкованих знань уявлення про світ, дійсністьі результати внутрішнього рефлексивного досвіду.У межах концептуальної системи виокремлюютьконцептуальні сфери, або домени, якірепрезентують певну предметну галузь.

Концептосфера І. Франка – це сукупністьконцептів, що ілюструють синтез загальнонаціональногота індивідуального; вплив суспільних, культурологічних,наукових, морально-етичних чинників наформування світоглядних настанов автора.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Наукове осмислення доробку казок І. Франкавперше здійснила в 60-тих роках минулого

століття Я. Закревська, розглянувши ці твори вмовно-стилістичному плані. Сьогодні з’явилисядослідження, метою яких є літературознавчийаналіз цих творів. Це праці Г. Сабат [6], якапростежила витоки Франкових казок, особливостіїхньої адаптації до україномовного ґрунту татворчого осмислення, з’ясувала специфіку їхньоїестетичної якості.

Мета статті – виділити й окреслити ключовіконцепти, актуалізовані в збірці І. Франка “Колище звірі говорили”.

Виклад основного матеріалу. Збірка “Колище звірі говорили” – це добірка з сюжетногофонду різних етносів найуподобаніших інайпопулярніших казок про тварин. Однакмитець не калькує пратексти, а вдягає іншомовнустихію в національні шати, адаптує їх доукраїнської ментальності [6, 399], тому казки єтрансляторами ідейно-образних домінант іпровідних світоглядних орієнтирів нашого народу.

Здавна кожен народ великого значення надававморальному окріпленню молоді, тому в казкахІ. Франко апелює до категорій такого плану.Найуніверсальніше моральне протиставленняактуалізує концептуальна пара добро-зло .Найширше висвітлення ментальних одиницьпередбачає саме бінарне протиставлення, аджеконцептуальна опозиція – це основна когнітивнаоперація, спрямована на пізнання й рубрикаціюдовкілля [3, 182]. Її застосування– це один ізпровідних прийомів аналізу цілісного фрагментамовної картини світу, що відзначаєтьсяпростотою, універсальністю та широкимузагальненим охопленням. Оцінювання навкілляй розподіл сущого на позитивне/негативне –невідјємний атрибут людської діяльності. Укожного народу свій “набір” ознак, за якимипевний факт кваліфікують як добрий чи злий.Передусім це зумовлено естетичними йутилітарними властивостями предметів, їхетичним і раціональним нормуванням. Значущістьконцептів добро-зло визначена специфікою самихпонять, за якими стоять уявлення людини про

betrayal), illustrating the ideological positions of the author and of all Ukrainian people on the basis of assessingthe environment as positive or negative. It is revealed that the notion “true” is presented through the conceptof the creative work of Ivan Franko (not only as correct but also as truth, justice). The actualization of theconcept confirms that the rationalism functions along with the emotional-sensory component, but the latterdoes not completely supersede it. The writer approves the wise characters such as: Donkey, Cancer, Hedgehog,Drozd, Fox – and ridicules stupid – Lion, Hare, Kaban, and Bear. Ivan Franko glorifies the loyalty, devotion,the bearer of which is the Dog, as opposed to betrayal and deception, the embodiment of which is the Wolf.However, most of the daisiness is associated with the fox. On the basis of comparative analysis, it is proved thatthe individual concept fate (the components of which are not so “submissiveness”, “reconciliation”, as “tobelieve in the possibility of influence on the path of one’s life”, “to believe in the positive future”) illustratesthe peculiarities of the Ukrainian mentality – antifatalism, and positivism.

Keywords: a fairy tale, a concept, the conceptual sphere, the conceptual opposition, the verbal assessment,a component of the concept.



45 Молодь і ринок №7 (150), 2017

універсальні еталони й норми. Опертя наказковий арсенал Каменяра дає змогу визначити,що позитивний член опозиції добро-злореалізують такі компоненти, як справедливість,кмітливість, чесність, вірність, сміливість; тоді якнегативний – кривда, дурість, підлість, зрада,боягузтво.

Варто зауважити, що І. Франко не відкритопропагує моральні чесноти, а завуальовано, ачасом вербальний вияв формально суперечитьконцептуальному. Так, в одній із казок (Фр., 10)письменник мовби підтверджує заведений у світілад “старе добро забувається” історіями Кобили,Пса, зрештою й чоловік віддячив Лисичці недобром; автор жодним словом не виявив свогозасудження. Однак сам дух казки суперечитьнесправедливому устрою. Письменник не повчає,а лише подає мінісюжети, залишаючи на розсудчитача висновки, хоча іноді не гребує й власнимиспостереженнями. Скажімо, у казці “Мурко йБурко” подибуємо рядки: “звісно, злому завждирадісно, коли дізнається, що й інший, кого вінмав за чесного, такий самий злодій, як і він”(Фр., 58).

Прикметно, що І. Франко модифікуєтрадиційні українські символічні значення.Скажімо, слово-образ їжак звичайно викликаєуявлення про настовбурчення, колючість,бундючність, задерикуватість [4, 233]. У казці ж“Заєць і Їжак” читаємо “Їжак поклонився йомучемненько і привітав його святою неділею”(Фр.,15). Ще в казках І. Франка Їжак – наділенийрозумом і кмітливістю: він обхитрив не лишенедалекого Зайця, а й втілення обману йлицемірства [4, 231] – Лисицю (казка “Три міхихитрощів” (Фр., 53). Отож традиційне негативнеоцінювання їжака не простежується в І. Франка:тут він і ввічливий, і винахідливий, і,щонайважливіше, встановлює справедливість, аправда, боротьба з несправедливістю є провідноюжиттєвою настановою письменника, а отже –ключовим концептом у його творчості [8, 69].Саме різкий дисонанс між усталеними йавторськими смислами ілюструє винятковупріоритетність правди для І. Франка: задля їївстановлення можна й варто змінювати узвичаєнеоцінне маркування героя, важливо ж донести дочитача ідею правди (яка в автора охоплює чи неусі чесноти: істина, чесність, толерантність):“ніколи не здіймай на сміх бідного чоловіка, хочби це був простий, неосвічений Їжак” (Фр., 17).Такий прийом простежуємо й в інших казках, доприкладу, стосовно Осла (казки “Осел і Лев” (Фр., 5),“Вовк війтом” (Фр.,19). Традиційно осел невідзначається великим розумом, про що нагадує

й І. Франко (“Осел, дарма що його дурнемобзивають, умить придумав що робити” (Фр., 19),але він зумів обдурити пихатого Лева таненажерливого Вовка. Концептуальнимопонентом правди є неправда/кривда.Прототипом кожного безталанного героя І. Франкає обездолений народ загалом і всякийпокривджений зокрема, тому письменник самвідстоює справедливість і прагне навчити цьогодітей.

Наділяючи своїх героїв неузвичаєними рисами,І. Франко не лише ламає стереотипи, а йунаявлює іншу, не менш вагому ментальнуодиницю – концепт доля, що має спільневиявлення в багатьох мовах, однак в кожнійвідзначений виразними національними ознаками.Так, відомі праці А. Вежбицької, у якихдослідниця відзначає глибоку розбіжність міжросійським поняттям судьба й польським los,підґрунтям якого є відмінності у життєвійфілософії двох народів. Судьба – сила, незалежнавід людської волі, передбачає покірнепідпорядкування, погодженість з терпінням. Усемантиці поняття los відсутні ознакипідпорядкування, а присутні компоненти, якіпередають віру в невичерпні можливості лотереїжиття. Польське los ближче до римського поняттяfortuna, ніж до поняття fatum; російська судьба –навпаки [10, 233]. Хоча А. Вежбицька не одинокау наукових висновках (дослідниця апелює допраць російського філософа ХІХ ст. В. Соловйова,який протиставляв Захід, джерелом успіху якогоє сила й незалежність, Сходу як цитаделіпідпорядкування й покірності [1, 35]), однак такаїї версія провокує полеміку. Так, Є. Бартмінськийзауважує, що науковець не залучила до аналізуінший польський концепт dolia, який передбачаєпогодження з життєвою ситуацією, змінити якулюдина не може [9, 250]. Важко не відзначитирацію Є. Бартмінського, однак одне застереженнявсе ж є: якщо утотожнити російську судьбу іпольську dolu, то чи є такий російський концепт,з яким можна утотожнювати польський los?Попри все, зазначене підтверджує національнозумовлену інтерпретацію загальнолюдськихпонять, таких як доля. В. Кононенко зазначає, щодля українства типовий образ-символ доля, щоопосередковано відображає національні рисихарактеру (вміння переносити життєвівипробування, терплячість, а часом і покірність);але хоча цей образ-символ має спільні ознаки здавнім поняттям фатуму (приречення), українськадоля не несе семантики безнадії, на неї можнавплинути [4, 56]. Ідея фаталізму не заглушила внароду ідею особистої відповідальності, яка


46

випливає з усвідомлення українцями значення впрактичному житті тієї вільної волі, яку можнасхарактеризувати словами “я хочу” (людина можешукати свою долю, примусити працювати насебе) [5, 7]. Така думка корелює з твердженнямпро наскрізь позитивне українське колективненесвідоме [2, 72]. Так вербалізує концепт доляІ. Франко у творах для найменших. Здавалося б,мотиви фаталістичні: зустріч Осла й Лева, яка всеж не завершується смертю першого (казка “Оселі Лев” (Фр., 5), пригода Зайця і Ведмедя, яка тежзавершується гибеллю тирана (казка “Заєць іВедмідь” (Фр., 27). Концепт доля тутсконструйовано з позиції людини, яка попри всемає надію на краще, яка вірить у можливістьвпливу на перебіг свого життя, з позиції людиниактивної, відважної, а тому духовно вільної. Цінавіть не дуже завуальовані погляди письменникаважко переоцінити: написані ним казки не простослугують для розваги, спільної діяльності батьківі дітей, для спрямування думки від казковихперипетій на обрій життєвого змагання, дляпізнання світу тощо, вони є засобом вихованняактивного, сміливого, незалежного народу,засобом передачі його філософії –кордоцентризму, позитивізму, антифаталізму.Письменник вчить не впадати у відчай,пометикувати, набратися сміливості й удачаобов’язково посприяє. Так, Пес разом з Котом,Гусаком і Качуром перемогли лісову “еліту” –Вовка, Ведмедя, Кабана та Лиса (казка “Війнаміж Псом і вовком” (Фр., 47). Остання казкаунаявлює ще концептуальні опозиції вірність-зрада, мудрість-дурість.

В І. Франка Пес – однозначно носій рисвірності, відданості (хоча узвичаєнимикомпонентами смислу цього символу є також“злість”, “жорстокість”, “нестриманість” [4, 240])на противагу підступному та жорстокому Вовкові.Їхня велика приязнь виявилася обманом, бо Вовквимагає від Пса тишком-нишком зрадитигосподаря, не вбачаючи у цьому нічого поганого,навіть більше: маніпулюючи їхньою дружбою(“Але ж я надіюсь, ти будеш тихо, і не схочешвидавати свого приятеля” (Фр., 48). Справжнійдруг Пса пізнається у біді – це кіт Мурко, який нетільки розважує його тугу, дає добру пораду, а йіде поряд із ним на страшного ворога. Сміливістьдозволяє їм вийти переможцями з тієї війни. Кіту такій іпостасі – не зовсім відповідає своїйтрадиційній переносно-образній інтерпретації:здебільшого він втілює хитрощі, нещирість,злодійкуватість [4, 240]. Таким цей герой постаєу казці “Мурко й Бурко” (Фр., 57).

У своїх творах для найменших І. Франко

схвалює кмітливість, винахідливість, дотепність,тобто надає перевагу розумовим здібностям надфізичними даними: повільний Рак “випереджає”прудку Лисичку (казка “Лисичка і Рак” (Фр., 9),Їжак – Зайця (казка “Заєць і Їжак” (Фр., 15).Розумним героям протиставлено дурних: Кабана,який за намовою Лиса розпоров собі груди (казка“Лис і Дрозд”, (Фр., 20), Вовка, якому забажалосявійтом бути (казка “Вовк війтом” (Фр., 19). Сфераінтелектуальної діяльності людини – одна зважливих ділянок дійсності. Безперечно: розумзавжди поціновувався в українців, що йвідображено в казках, особливо увиразнено“розум делікатний” (Фр., 37), тобто хитрість задлядосягнення благої мети. Такий розум – необхіднаумова щасливої долі, а результатом дурості єневдача, як у випадку з Вовком, який не мігвитягнути Лисички із нори, бо коли схопив її заногу, Лисичка закричала: “Ото дурний! Зачепивза дубовий корінь та й тягне. Думаєш, що менеза ногу вхопив. Тягни, дурню, тягни!” (казка“Лисичка-кума” (Фр., 46). Чітке ословленняконцептів інтелектуальної сфери, позитивнемаркування саме мудрості виявляє уживанняраціонального складника з емоційно-чуттєвимхарактером української душі, з її ліризмом ісентименталізмом [2, 77] (пор. з виключнимраціоналізмом і тиранією розуму, характернимидля Заходу [1, 35]). Таку українську вдачу вмовному плані унаявлює експресивно-словотвірний потенціал при утвореннідемінутивних зменшено-пестливих форм(скажімо, у казках І. Франка це: горбик, кумочок,кумонька, ніженька, лишенько, сватоньок,дядечко-голубчик, Вовчик-братик, Лисичка-сестричка, Зайчик, Лисик, Бурцьо тощо). Навітьсловотвірні засоби зниженої оцінної експресії нездатні виражати смислові нюанси презирства йприниження (до прикладу, Ослисько).

Отож вербалізація концептуальної опозиціїмудрість – дурість ілюструє, що раціоналізм вукраїнському менталітеті межує з ліризмом тасентименталізмом.

Висновки. Як бачимо, збірка казок І. Франкаунаявлює низку ключових концептів, таких якдобро – зло, правда – кривда, вірність – зрада,розумний – дурний, доля. Концептуальнепротиставлення правда (насамперед якправильність, справедливість) – кривда – одне ізосновних у збірці, як і у всіх творах письменника,що зрозуміло з огляду на вболівання Каменяра задолю свого покривдженого народу та прагненнянарешті вивести його на шлях поступу. Зазначеніконцептуальні опозиції виявляють основніжиттєві прерогативи письменника, а отже і його



47 Молодь і ринок №7 (150), 2017

народу. Особливо показовим у репрезентаціїменталітету є концепт доля, що концентруєфілософські підвалини українства –кордоцентризм, позитивізм, антифаталізм.

Перспективним видається аналіз іншихключових концептів Франкових творів, скажімовіра, надія, любов тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание /

Анна Вежбицкая; [пер. с англ. Е. В. Падучевой / отв.ред. М. А. Кронгауз, вступ. ст. Е. В. Падучевой]. –М.: Pуcские словари, 1996. – 416 с.

2. Голубовская И. А. Этнические особенностиязыкових картин мира: [монография] / И. А. Голубовская.– Киев: Издательско-полиграфический центр“Киевский университет”, 2002. – 293 с.

3. Дубчак О. Концептуальна опозиція в аспектімовної інтерпретації / Дубчак Ольга // Семантикамови і тексту: матеріали ХІ Міжнародної науковоїконференції (Івано-Франківськ, 26-28 вересня2012 р.). – Івано-Франківськ: Прикарпатськийнаціон. у-т ім. В. Стефаника, 2012. – С. 181 – 183.

4. Кононенко В. І. Символи української мови / В. І. Кононенко.– 2-ге вид. , доповн. і перероб. – К.; Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. нац. Ун-ту ім.В. Стефаника, 2013. – 440 с.

5. Масенко Л. Концепт доля в поезії Т. Шевченкау зіставленні з польським los і російським судьба /Лариса Масенко. – Українська мова. – № 4. – С. 3 –11.

6. Сабат Г. Франко і дитяча література:проблеми функціонування та рецепції казок протварин / Галина Сабат // Рідне слово ветнокультурному вимірі [Текст]: зб. наук. праць /Дрогобицький державний педагогічний університетімені Івана Франка. – Дрогобич: Посвіт, 2013. –С. 393 – 404.

7. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мирсознания в языке: [монографічне видання] / ОленаСеліванова. – Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. – 488 с.

8. Федурко М. Вербалізація концепту слово впоезії Івана Франка (на матеріалі збірки “З вершині низин”) / Марія Федурко, Анна Огар // Проблемигуманітарних наук: збірник наукових працьДрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка. Серія “Філологія” / ред. кол. НадіяСкотна (шеф-редактор), Марія Федурко (головнийредактор) та ін. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2016.– Випуск тридцять восьмий. – С. 66 – 74.

9. Bartmiński J. Językowe podstawy obrazu świata.Wyd. trzecie / Bartmiński J. – Lublin, 2009. – 328 s.

10. Wierzbicka A. Język i naród: polski “los” i

rosyjska “sudјba” / Wierzbicka A. // Teksty Drugie. –1991. – Nr. 3. – S. 5 – 20.

Джерела фактичного матеріалуФр. – Франко І. Коли ще звірі говорили:

літературно-художнє видання / Іван Франко. –Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 72 с.

REFERENCES1. Vezhbitskaya, A. (1996). Yazyik. Kultura.

Poznanie [Language. Culture. Cognition]. Moskva:Russkie slovari, p.416. [in Russian].

2. Golubovskaya, I. A. (2002). Etnicheskieosobennosti yazyikovih kartin mira [Ethnicpeculiarities of language pictures of the world]. Kiev:Izdatelsko-poligraficheskiy tsentr “Kievskiy universitet”,293 p. [in Russian].

3. Dubchak, O. (2012). Kontseptualna opozytsiia vaspekti movnoi interpretatsii [Conceptual opposition inthe aspect of linguistic interpretation], “Semantyka movyi tekstu”. Materialy ХI Mizhnarodnoi naukovoikonferentsii – “Semantics of language and text”.Materials of the XI International Scientific Conference(pp.181–183). Ivano-Frankivsk: Prykarpatskyi natsion. u-t im. V. Stefanyka. [in Ukrainian].

4. Kononenko, V. I. (2013). Symvoly ukrainskoimovy [Characters Ukrainian language]. Kyiv; Ivano-Frankivsk: Vyd-vo Prykarpat. nats. un-tu im. V. Stefanyka,p.440. [in Ukrainian].

5. Masenko, L. Kontsept dolia v poezii T. Shevchenkau zistavlenni z polskym los i rosiiskym sudba [Theconcept fate of T. Shevchenko’s poetry in comparisonwith the Polish los and Russian sudba]. Ukrainianlanguage, no. 4, pp.3 – 11. [in Ukrainian].

6. Sabat, H. (2013). Franko i dytiacha literatura:problemy funktsionuvannia ta retseptsii kazok protvaryn [Franco and children’s literature: problems of thefunctioning and reception of animal tales]. Native wordin the ethnocultural dimension. Drohobych: Posvit Publ.,pp.393 – 404. [in Ukrainian].

7. Selivanova, O. O. (2012). Svit svidomosti v movi[The world of consciousness in the language]. Cherkasy:Yu. Chabanenko, p.488. [in Ukrainian].

8. Fedurko, M. & Ohar, A. (2016). Verbalizatsiiakontseptu slovo v poezii Ivana Franka (na materializbirky “Z vershyn i nyzyn”) [Verbalization of theconcept word in the poetry of Ivan Franko (on thematerial of the collection “From Vertices andLowlands”)]. Problems of the humanities. Drohobych:DDPU named after Ivan Franko Publ., issue 38, pp.66–74. [in Ukrainian].

9. Bartmiński, J. (2009). Jźzykowe podstawy obrazuwiata. Lublin, 328 s. [in Polish].

10. Wierzbicka, A. (1991). Jźzyk i naród: polski “los”i rosyjska “sudјba”. Teksty Drugie, nr. 3, S. 5 – 20. [in

Polish].



48

УДК 378

Інна Шелудько, кандидат педагогічних наук, старший викладачкафедри професійної освіти та комп’ютерних технологій

Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка

ФАХОВА ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯВ УМОВАХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

У статті розглядається проблема підготовки висококваліфікованого робітника. На теперішнійчас все більш актуалізується питання, пов’язані з покращенням підготовки фахівців інженерного профілю.Підтвердженням цього є: багато численні публікації науковців; проведення міжнародних конференцій ісимпозіумів; утворення організацій і об’єднань. Тому важливим кроком є проведення аналізу сучаснихпроблем інженерної освіти у світі, а також виокремлення загальних напрямів з її покращення.Розглядаються основні теоретичні питання підготовки майбутніх педагогів професійного навчання вумовах інноваційних технологій. Освітня інноваційна діяльність має сприяти підвищеннюконкурентоспроможності випускників вищої школи, досягненню більш ефективного розвитку нашогосуспільства.

Ключові слова: вища освіта,підготовка, педагоги професійного навчання, інноваційні технології.

Літ. 7.

Инна Шелудько, кандидат педагогических наук, старший преподавателькафедры профессионального образования и компьютерных технологий

Глуховского национального педагогического университета имени А. Довженко

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА ПЕДАГОГОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГООБУЧЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ КАК

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМАВ статье рассматриваются проблемы подготовки высококвалифицированного рабочего. В настоящее

время все более актуализируется вопросы, связанные с улучшением подготовки специалистов инженерногопрофиля. Подтверждением этого являются: многочисленные публикации ученых; проведениемеждународных конференций и симпозиумов; образования организаций и объединений. Поэтому важнымшагом является проведение анализа современных проблем инженерного образования в мире, а такжевыделение общих направлений по ее улучшению. Рассматриваются основные теоретические вопросыподготовки будущих педагогов профессионального обучения в условиях инновационных технологий.Образовательная инновационная деятельность должна способствовать повышениюконкурентоспособности выпускников высшей школы, достижению более эффективного развития общества.

Ключевые слова: высшее образование, подготовка, педагоги профессионального обучения,

инновационные технологии.

Inna Sheludko, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of theVocational Education and Computer Technology Department

Hlukhiv Oleksander Dovzhenko National Pedagogical University

THE PROFESSIONAL TRAINING OF TEACHERS OF VOCATIONAL TRAINING IN THECONDITIONS OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES AS A PEDAGOGICAL PROBLEM

The author deals with the problem of training of skilled workers. Nowadays, more updated issues arerelated to the improvement of training of engineering profile; many scientists and numerous publications, theinternational conferences and symposia, the education organizations and associations considered being theundeniable evidence. Therefore, an important step is to analyze the contemporary issues of engineeringeducation of the world and separation from the general areas of improvement. The article refers to the need ofimprovement the training of teachers of vocational training using the innovative technologies. The articledeals with the main theoretical training of future teachers of vocational training with the aids of innovativetechnologies. The educational innovation should enhance the competitiveness of high school, achieving thebetter development of our society. The innovative technologies made to attribute the set of operational actionsof the teacher-student, which resulted in the substantially improvement of the ratio of students to the educationalprocess. Among them, the significant place is occupied by the following technologies personality-oriented,integration, and collective action, and information, remote, training, and training module.

Keywords: the higher education, the training, the training of teachers, the innovative technologies.

© І. Шелудько, 2017


49 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Актуальність дослідження. Реалізаціястратегічних завдань до професійноїпідготовки майбутніх педагогів

професійного навчання вимагає нових підходівщодо переходу кількісних показників її рівня вякісні. Винятково важливого значення набуваєстворення відповідних педагогічних умовпідготовки кваліфікованих робітників професійногонавчання конкурентоспроможних на ринку праціта базуються на засадах інноваційних технологій.

Проблеми підготовки висококваліфікованоговиробника актуальні як в Україні так і за їїмежами. Останнім часом досить широко увійшову вжиток термін “інноваційні педагогічнітехнології” [5].

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Сьогодні увага науковців спрямована на пошукнових напрямів цілісного дослідження сфериосвіти, виділення ціннісних основ її модернізації,визначення умов ефективності інноваційнихпроцесів в освіті, забезпечення її неперервності(В.П. Андрущенко, Л.М. Ващенко, Л.І. Даниленко,І.М. Дичківська, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн,В.Г. Кремень, В.І. Луговий, В.О. Огнев’юк,В.Ф. Паламарчук, М.М. Поташник, О.Я. Савченко,С.О. Сисоєва, В.О. Сластьонін, А.В. Хуторський,Н.Р. Юсуфбекова та ін.). Дослідники намагаютьсяспіввіднести поняття нового у педагогіці з такимихарактеристиками, як корисне, прогресивне,позитивне, сучасне, передове.

Мета статті – виявити особливості фаховоїпідготовки педагогів професійного навчання вумовах інноваційних технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження.Сутністю інноваційних процесів в освіті є, по-перше, проблема вивчення, узагальнення ірозповсюдження передового педагогічногодосвіду, і, по-друге, проблема впровадженнядосягнень психолого-педагогічної науки упрактику. Ці дві проблеми мають вирішуватисяінтегровано. Проте проблема освітньої інноватикизнаходиться у стані розробки. Цьому сприяєзагострення суперечностей між фундаментальниминауковими знаннями і складністю їх практичноговикористання, між фазою створення новогопедагогічного знання і його досвідноговпровадження як інноваційного. Проте існуютьрізні наукові підходи до проблеми інноватики.М.В. Кларін зазначає: “За своїм основним змістомпоняття “інновація” приналежне не тільки достворення і поширення новацій, а й до змін успособах діяльності, стилі мовлення, які з цимпов’язані. Розглядаючи інноваційні моделінавчання в такий спосіб, ми звертаємося до новихдидактичних підходів, які формують нетрадиційне

уявлення про організацію навчального процесу[3].

Стратегія досліджень педагогічної інноватикимає враховувати сучасні демографічні процеси,ситуацію на ринку праці, ті зміни, які відбулися івідбуваються у чинниках (зовнішніхі внутрішніх),та впливають на розвиток різних галузей освіти[5]. До зовнішніх чинників відносять: економічні,культурно-історичні, демографічні, суспільно-політичні, соціальні. До внутрішніх – домінантирозвитку сфери освіти, які визначають напрямиінноваційної політики, спрямованої на підтримкуінноваційних типів діяльності як відповіді наінноватику в суспільстві. Тому визначеннядомінант педагогічної інноватики у розвиткусучасної освіти сприяє правильності виборувектору й обґрунтованості значущості змістуінновацій.

Зазначимо, що педагогічна інноватика,ґрунтуючись на освітологічних дослідженнях, втой же час, є витоком і джерелом розвитку новихрізнопрофільних напрямів.

За визначенням Н.Р. Юсуфбекової, педагогічнаінноватика є самостійною галуззю педагогічноїнауки, вченням про створення педагогічнихнововведень, їх оцінку й освоєння педагогічноюспільнотою, застосування їх на практиці [1].

Перш ніж розглянути сутнісні ознакиінноваційних педагогічних технологій, уточнимоключові поняття “інновація” та “педагогічнатехнологія”. Слово інновація має латинськепоходження і в перекладі означає оновлення, зміну,введення нового. У педагогічній інтерпретаціїінновація означає нововведення, що поліпшує хіді результати навчально-виховного процесу.

Сучасні дослідники поняття “інновація”(нововведення) розглядають у двох напрямах:“інновація – процес” та “інновація – продукт,результат”. Слово інновація має латинськепоходження і в перекладі означає оновлення, зміну,введення нового. У педагогічній інтерпретаціїінновація означає нововведення, що поліпшує хіді результати навчально-виховного процесу. Так,В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці –це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які утаких поєднаннях ще не висувалися або ще невикористовувалися, а й той комплекс елементівчи окремі елементи педагогічного процесу, якінесуть у собі прогресивне начало, що дає змогу вході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язуватизавдання виховання та освіти. Так, І. Підласийвважає, що інновації – це ідеї, процеси, засоби,результати, взяті як якісне вдосконаленняпедагогічної системи [4].

Поняття “педагогічна технологія” останнім


50

часом стає дедалі більш поширеним у теоріїнавчання – дидактиці. Зазначимо, що термін“педагогічна технологія” вживається у різнихрозуміннях. Пропонуємо декілька сучаснихтлумачень цієї дефініції різними авторами.В. Безпалько, розглядаючи поняття “педагогічнатехнологія”, вважає, що вона є проектом певноїсистеми, що реалізується на практиці. Г. Селевкозазначає, що педагогічна технологія – це системафункціонування всіх компонентів педагогічногопроцесу, що побудована на науковій основі,запрограмована в часі й просторі та веде донамічених результатів [6].

Останнім часом у педагогіці досить широкоувійшов у вжиток термін “інноваційні педагогічнітехнології”.

Педагогічна технологія – це строгообґрунтована система педагогічних засобів, формі методів їх етапність, націленість на вирішенняконкретних навчально-виховних завдань [1].

Часто поняття “педагогічна технологія”розглядають як знання про педагогічну діяльність,що здійснюється за допомогою напередвизначених засобів. У такому трактуванніпедагогічні технології – це окрема галузьпедагогічної науки про розвиток, освіту, навчання івиховання особистості учня на основні суспільнозначущих загальнолюдських якостей та досягненьпсихолого-педагогічної думки й основ інформатики.

Автори [2; 5] стверджують, що педагогічнатехнологія це “... певний порядок, логічність іпослідовність відповідно до поставленої мети, якпевною мірою алгоритмізації спільної діяльностівикладача та учнів у процесі навчання,узгодженість їхніх дій та відносин”.

Безумовно, що кожне з цих визначень маєправо на самостійне існування в певних умовахпедагогічної діяльності.

Запровадження інноваційних технологійвимагає від викладача:

- вивчення спеціальної літератури (додатково);- аналізу педагогічного досвіду викладачів-

новаторів;- розробки плану запровадження нової техніки;- оптимального поєднання гуманітарних,

природничо-математичних та професійних знань.Розглядаючи педагогічні інновації як

новостворені (застосовані) чи вдосконаленітехнології (чи проекти), які істотно змінюютьобсяги, структуру та якість педагогічного процесу,ми, насамперед, виділяємо такі технології [1]:

- розвивального навчання (автори Д.Б. Ельконін,В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, В.Ф. Паламарчук);

- особистісно орієнтованого навчання(О.Я. Савченко, С.І. Подмазін);

- колективного навчання (Л. Кочина, Н. Бібік);- модульно-розвивального навчання (А. Фурман);- життєтворчого навчання (І.Г. Єрмаков);- особистісно орієнтованого виховання

(І.Д. Бех);- психологічного управління (Л.М. Карамушка,

Н.Л. Коломінський);- адаптивного управління (Г.В. Єльникова);- інтеграційної природничої освіти (В.Р. Ільченко)

тощо.Ці та інші освітні інновації, як правило,

представляються своїми технологіями, тобтосукупністю форм, методів і засобів навчання,виховання та управління, об’єднаних єдиноюметою і визнані освітньою громадськістю країни.

До навчальних інноваційних технологійприйнято відносити таку сукупність операційнихдій педагога з учнем, в результаті якої суттєвопокращується ставлення учнів до навчальногопроцесу. Серед них значне місце посідають такітехнології [7]:

- особистісно орієнтовані;- інтеграційні;- колективної дії;- інформаційні;- дистанційні;- розвивальні;- модульно-розвивальні тощо.До управлінських інноваційних технологій

відносяться сучасні економічні, психологічні,діагностичні, інформаційні технології, щостворюють умови для оперативного й ефективногоприйняття керівником управлінського рішення.

Для здійснення управлінських інноваційнихтехнологій керівник професійно-технічногонавчального закладу повинен бути творчоюособистістю, мотивованою на управлінськудіяльність, професійно обізнаним з основниминавчально-виховними теоріями, зокрема [8]:

- інноваційної педагогіки;- освітнього менеджменту тощо.Досить поширеним є розуміння педагогічної

технології як систематичного і послідовноговтілення на практиці попередньо спроектованогонавчально-виховного процесу. Автор теоріїпедагогічних систем В.П. Беспалько вважає, щопедагогічна технологія – це наукове відповіднимчином структуроване проектування (опис)педагогічного процесу шляхом аналізу, відбору,конструювання, і контролю усіх його керованихкомпонентів у їх взаємозв’язках з наступнимвідтворенням проекту в навчальній аудиторії.Саме у переведенні викладання на шляхпопереднього проектування навчального процесуз наступним його відтворенням, а також у



51 Молодь і ринок №7 (150), 2017

визначенні структури і змісту навчально-пізнавальної діяльності школярів В.П. Беспальковбачає глибинний смисл і суть педагогічноїтехнології. В умовах комп’ютеризації навчально-виховного процесу педагогічне проектування стаєчи не найпершою умовою його ефективноїреалізації.

Відомі на даний час і такі, що найбільш частовикористовуються на практиці, педагогічнітехнології можна класифікувати наступнимчином.

Структурно-логічні технології: поетапнаорганізація системи навчання, що забезпечуєлогічну послідовність постановки і розв’язаннядидактичних задач на основі відбору їх змісту,форм, методів і засобів навчання на кожному етапіз урахуванням поетапної діагностики результатів.

Інтеграційні технології: дидактичні системи,що забезпечують інтеграцію міжпредметних знаньі вмінь, різноманітних видів діяльності на рівніінтегрованих курсів, навчальних тем, уроків,навчальних днів.

Ігрові технології: дидактичні системивикористання різноманітних ігор, під часвиконання яких формуються уміння розв’язуватизавдання на основі компромісного вибору(театралізовані, ділові та ролеві ігри, імітаційнівправи, індивідуальний тренінг; розв’язанняпрактичних ситуацій і задач, комп’ютерніпрограми тощо).

Тренінгові технології: система діяльності длявідпрацювання певних алгоритмів розв’язаннятипових практичних завдань, за допомогоюкомп’ютера (психологічні тренінги інтелектуальногорозвитку, спілкування, розв’язання управлінськихзавдань).

Інформаційно-комп’ютерні технології: цетехнології, що реалізуються в дидактичнихсистемах комп’ютерного навчання на основідіалогу “людина-машина” за допомогоюрізноманітних навчальних програм (тренінгових,контролюючих, інформаційних тощо).

Діалогові технології: сукупність форм іметодів навчання, заснованих на діалоговомумисленні у взаємодіючих дидактичних системахсуб’єкт-суб’єктного рівня: (учень-учитель, учень-автор, учитель-автор тощо). Діалогові формивважаються найбільш поширеними серед іншихсучасних технологій [8].

Особливість сучасної освіти полягає в тому,що на практиці різні технології можуть активно ідуже результативно поєднуватися.

Щоб визначити, чи відноситься будь-якаосвітня технологія до інноваційної, необхідновиокремити в ній головну ідею, спрямовану на

розвиток освіти і визначити рівень її новизни.Якщо ідея покладена в основу освітньої технологіїє абсолютно новою для значної кількостіпрофесіоналів у даній галузі наукових знань (абодещо модернізованою), актуальною йперспективною, то технологія, розроблена на їїоснові є інноваційною освітньою технологією.

Формування конкурентоспроможного фахівцяв процесі професійної підготовки відбувається наоснові концептуальних положень неперервноїбагаторівневої освіти, що визначають мету,рушійні сили і принципи життєдіяльностінавчального закладу в системі ринкових відносин.

Головне завдання вищої освіти – якіснапідготовка висококласного фахівця ввідповідності до інноваційних технологій внаступної діяльності.

Для вирішення цього завдання галузь вищоїосвіти потребує якнайшвидшого впровадженнянових технологій та покращення матеріально-технічної бази.

Ринок праці визначає потребу у кваліфікованихфахівцях з високим рівнем компетенції.Відповідно до цього необхідно удосконалювати іформувати новий зміст освіти, фактично,визначати алгоритм інноваційного стилю своєїдіяльності. Вагомим чинником для якісногосупроводу змісту вищої освіти є забезпеченнянавчально-комп’ютерними комплексами тавідповідним програмним забезпеченням. Один зголовних показників рівня комп’ютеризації – цекількість студентів на один комп’ютер таефективне застосування інформаційно-комунікативної бази у навчально-виробничомупроцесі, використання педагогічних програмнихзасобів (ППЗ). Важливого значення набуваєміжнародна діяльність.

Висновки. Таким чином, освітня інноваційнадія льність має сприяти підвищеннюконкурентоспроможності випускників вищоїшколи, досягненню більш ефективного розвиткунашого суспільства. Модернізація системи освітипов’язується, насамперед, із введенням в освітнєсередовище інноваційних технологій, в основуяких покладені цілісні моделі навчально-виховногопроцесу, засновані на діалектичній єдностіметодології та засобів їх здійснення.

ЛІТЕРАТУРА1. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные

технологии обучения / В.П. Безпалько. – М.: Изд-воИнститута проф. обр. Мин. обр. России, 1995. – 336 с.

2. Болюбаш Я. Я. Організація навчальногопроцесу у вищих закладах освіти [Текст] /Я. Я. Болюбаш. – К.: ВВП “КОМПАС”, 1997. – 64 с.

3. Гончаренко С. У. Професійна освіта: навчальний


52

посібник / [укл. С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало].– К.: Вища школа, 2000. – 149 с.

4. Дурай-Новакова К.М. Формирование профессиональнойготовности студентов к педагогической деятельности:автореф. дис. на здобуття ступеня д-ра пед. наук:спец. 03.00.01 / К. М. Дурай-Новакова. – М.: 1983. –145 с.

5. Питюков В. Ю. Основы педагогическихтехнологий / В. Ю. Питюков. – М.: ГНОМПРЕСС,1997. – 174 с.

6. Селевко Г. К. Современные образовательныетехнологии / Г. К. Селевко. – М.: Народноеобразование, 1998. – 250 с.

7. Marginson S. Global field and global imagining:Bourdieu and worldwide higher education / SimonMarginson // British Journal of Sociologi of Education.– May 2008. – Vol. 29. – No. 3. – P. 303–315.

REFERENCES1. Bespalko, V.P. (1995). Pedagogika i progressivnye

tekhnologii obucheniya [Pedagogi and ProgressiveLearning Technologies]. Moscow: Publishing House ofthe Institute of prof. Essional education of Minishy ofEdukation of Russia, 336 p. [in Russian].

2. Bolyubash, Ja.Ja. (1997). Orhanizatsiianavchalnoho protsesu u vyshchykh zakladakh osvity[Organization of educational process in highereducational institutions]. Kyiv: GDP “COMPAS”, 64 p.[in Ukrainian].

3. Honcharenko, S.U. (Ed.). & Nychkalo, N.H. (Ed.).(2000). Profesiina osvita [Professional education].Kyiv: High School, 149 p. [in Ukrainian].

4. Durai-Novakova, K.M. (1983). Formirovanieprofess ionalnoy gotovnosti studentov kpedagogicheskoy deyatelnosti [Formasion of students’professional readiness for pedagogical activity].Extended abstract of Doctor’s thesis. Moscov, 145 p.[in Russian].

5. Pytyukov, V.Y. (1997). Osnovy pedagogicheskikhtekhnologiy [Fundamentals of Teaching Technology].Moscow: HNOMPRESS, 174 p.[in Russian].

6. Selevko, N.K. (1998). Sovremennye obrazovatelnyetekhnologii [Modern educations technologies]. Moscow:People Education, 250 p. [in Russian].

7. Marginson, S. (2008, May). Global field and globalimagining: Bourdieu and worldwide higher education.British Journal of Sociology of Education. Vol. 29, no.

3, pp. 303–315 [in English].


УДК 373.3.091.214

Лілія Стахів, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри педагогіки та методики початкової освіти


НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОГРАМ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИУ статті здійснено науково-методичний аналіз програм для початкової школи, висвітлено

передумови розроблення проекту розвантаження та оновлення програм у рамках нової української школипід час переходу на 12-річну систему навчання, метою якої є акцент на компетентнісний підхід, адаптаціюнавчальних програм до вікових особливостей дітей та розвантаженні її від теоретичної, другорядної чизастарілої інформації. Показано ключові зміни оновлених програм. Акцентовано увагу на особливістьпроведення науково-методичного семінару на тему “Реформування початкової школи – проблеми, теоріята практика”. Проаналізовано орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів 1 – 4 класівта запропоновано методичні рекомендації до оновлених програм початкової школи.

Ключові слова: початкова школа, програми для початкової школи, науково-методичний аналіз.Літ. 7.

Лилия Стахив, кандидат педагогических наук, доцент,заведующая кафедрой педагогики и методики начального образования


НАУЧНО МЕТОДИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ПРОГРАММ ДЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье осуществлен научно-методический анализ программ для начальной школы, отражены

предпосылки разрабатывания проекта разгрузки и обновления программ в рамках новой украинскойшколы во время перехода на 12-летнюю систему обучения, целью которой является акцент накомпетентнисный подход, адаптацию учебных программ к вековым особенностям детей и разгрузке ееот теоретической, второстепенной или устаревшей информации. Показаны ключевые измененияобновленных программ. Акцентировано внимание на особенность проведения научно-методическогосеминара на тему “Реформирование начальной школы – проблемы, теория и практика”.Проанализированы ориентировочные требования к оцениванию учебных достижений учеников 1 – 4классов и предложены методические рекомендации к обновленным программам начальной школы.

Ключевые слова: начальная школа, программы для начальной школы, научно методический анализ.

© Л. Стахів, 2017

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОГРАМ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

53 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Сьогоднісоціально-економічні зміни в розвиткунашої держави потребують посилення

спрямування системи вищої педагогічної освіти вУкраїні на підготовку не лише кваліфікованих, ай соціально та творчо активних, ініціаттивнихфахівців. З цією метою важливого соціальногозначення набуває проблема професійноїпідготовки майбутнього вчителя як конкурентно-спроможного фахівця [3]. А, як стверджує Міністросвіти та науки України Л. Гриневич, сьогодні“кваліфікація вчителя є найбільшим викликом длянас” [7].

Як засвідчує аналіз науково-педагогічних тапсихолого-методичних джерел, реформи за всіхчасів у школі приймалися негативно, з підозроюі великою недовірою, бо завжди простіше робитите, до чого звиклося, не заглиблюючись у суть іне беручи на себе надто великої відповідальності.Важливим фактором є й те, що вирішальне словомає так звана Інструкція. І все ж таки – початковашкола змінюється, оскільки її оновлення програм– це зміни до художньо-естетичного циклу: меншетеорії, більше музики, творчості та фізичноїактивності. Однак, на скільки початкова школа уконтексті ключових змін до програм змінюєтьсяу позитивному чи негативному напрямках,важливо проаналізувати як з науково-методичноїточки зору, тобто крізь призму трактуваньпсихологів, педагогів, так і з погляду викладачів-методистів, учителів-практиків, працівниківвідділів освіти.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Над цією проблемою працює низка сучасних

науковців. Так, О.Савченко висвітлює виховнийпотенціал сучасної початкової освіти [4]. Низкатаких науковців, як Л. Буркова, Н. Федорова [1],В. Химинець, М. Кірик [5], працює надрозкриттям педагогічних інновацій, які маютьмісце у сучасній початковій школі. Ефективнішляхи професійно-педагогічної підготовкимайбутнього вчителя до впровадженняпедагогічних технологій в освітній процессучасної початкової школи розкриті у науковихдоробках І. Зязюна, О. Пєхоти [2], О. Ващенко,К. Волинець, З. Зюзіної [3], Л. Хомич [6].

Мета статті. Здійснити детальний науково-методичний аналіз програм для сучасноїпочаткової школи.

Виклад основного матеріалу. Загальновідомо,що передумовами розроблення проектурозвантаження та оновлення програм сталискарги вчителів, батьків та учнів наперевантаженість програм початкової школи,невідповідність її віковим особливостям дітей,застарілість інформації та неактуальні підходи доїї викладання. У зв’язку з цим у червні на освітнійплатформі EdEra Міністерства освіти та наукиУкраїни та підтримки Міжнародного фонду“Відродження” було опубліковано тексти чиннихнавчальних програм початкової школи.Позитивним є те, що залишити побажання такоментарі міг кожен бажаючий. Таким чином, підчас реалізації проекту протягом червня-липня2016 р. було опрацьовано більш, як 8 тисячкоментарів від 4 тисяч учасників, а саме відвчителів-практиків, оскільки вони найкращезнають, яких змін потребують навчальні програми.

Liliya Stakhiv, Ph.D.(Pedagogy), Аssociate Professor,Head of the Pedagogy and Methods of Primary Education Department


THE SCIENTIFIC-METHODOLOGICAL ANALYSISOF THE PROGRAMS FOR THE PRIMARY SCHOOL

The article deals with the scientifically-methodical analysis of the programs for the initial school, thepre-conditions of development of project of unloading and updating of the programs within the framework ofnew Ukrainian school during the process of transition to the 12-year system of training, the aim of which is anaccent on the сompetentence approach, the adaptation of the educational tutorials to the age features of studentsand unloading it by removing the theoretical, second-rate or out-of-date information. The key changes of therenewed programs are shown, in particular the grant of creative freedom of the teacher and accent on thepersonality of every child. The convolute attention is laid on the following key changes, as verification of student’stasks with green pen, the letter in A-one by an ordinary pencil, the confidentiality of estimations, prohibition ofimplementation of home works during vacations, study of multiplication table in the third class and others likethat. The general changes are exposed also in relation to all educational articles of initial school, in particularthe absence of distribution of amount of hours on every theme. The attention is accented on the feature of realizationof scientifically-methodical seminar on the theme “the Reformation of initial school – the problems, theory andpractice”, the theoretical, sociological, relaxation and practical parts: the works in pairs, the groups and collectivediscussion of problem by the teachers of initial school and teachers that read the professional methodologies. Thereference requirements are analysed to the evaluation of educational achievements of students of the 1 – 4 classesand the methodical recommendations offer the renewed programs of initial school.

Keywords: the primary school, the programs of the primary school, the scientific-methodological analysis.


54

Тому дуже важливим був той момент, що вчителіпочаткових класів побачили і відчули, що вониможуть впливати на зміст освіти і були готовимиприділити власний час, досвід та знання, щобзмінювати початкову школу на користьмаленьким українцям.

Вважалося, що ці зміни були не результатом“кабінетних рішень”, а справді відкритою тавідвертою дискусією з приводу того, чому і якмають навчатися учні у початковій школі. Вонибули лише першим кроком, початком шляху дооновлення української освіти, оскількинайближчим часом буде оприлюднена Концепціянової української школи та відкрито її публічнеобговорення у демократичному форматі, і мизнаємо, що уже розробляються нові стандарти танові програми для всіх класів.

Так, 18 липня 2016 р. у Міністерстві освіти танауки України відбулася нарада щодо оновленнянавчальних програм початкової школи. За участюзаступника міністра освіти П. Хобзеяобговорювалися пропозиції, скарги, рекомендації,побажання. Модератори представили результатидругого етапу публічного обговорення змін донавчальних програм, які були оприлюднені насайті Ed-Era.com., і більшість коментаторів булосхвалено.

Ця реформа у початкових класах передбачаламенше теорії, читання не на швидкість, урокифізкультури без нормативів, письмо для учнів 1класу простим олівцем, нові форми оцінюванняяк конфіденційна інформація, канікули та святабез домашніх завдань, менше робочих зошитів табільше інтерактивної роботи, а зубріння таблицімноження пропонувалося залишити у минулому.Також були внесені зміни в програми предметівхудожньо-естетичного циклу: музичне таобразотворче мистецтво, фізична культура,трудове навчання.

Наприкінці липня програми були винесені назатвердження Колегією МОН. На основіоновлених програм Міністерством булипідготовлені нові орієнтовні вимоги дооцінювання навчальних досягнень учнівпочаткових класів та розроблені методичнірекомендації до них. На відкритій платформіЕдЕра були викладені додаткові навчальніматеріали з метою полегшення вчителямвикладання за цими програмами. Вартозауважити, що розвантаження та оновленняпрограм відбувалося у відповідності до чинногоДержавного стандарту початкової загальноїосвіти.

Таким чином, 4 серпня Міністерство освітита науки України остаточно схвалило зміни донавчальних програм, які набрали чинності уже з

1 вересня 2016 р., тому за 13 оновленими та“розвантаженими” навчальними програмами учністали навчатися уже з 1 вересня.Такий проектрозвантаження та оновлення програм початковоїшколи став важливим поступом до новогооновлення Державних стандартів середньоїосвіти, які будуть запроваджені у 2018 р. у рамкахнової української школи, тобто під час переходуна 12-річну систему навчання.

Основна мета оновлення навчальних програмпочаткової школи полягала у переході накомпетентнісний підхід, адаптації навчальнихпрограм до вікових особливостей дітей, а такожрозвантаженні програм від теоретичної,другорядної чи застарілої інформації. За цієюпрограмою учителі самостійно вирішують,скільки часу потрібно приділяти темі, якійвивчається, а навчальний процес повністюспрямований на особисті досягнення учнів. Такізміни підтримав заступник міністра освіти ПавлоХобзей: “Діти 6 – 9 років мають малювати,творити і рухатися, а не заучувати навказаних предметах теоретичні знання”.

Ключові зміни оновлених програм полягалив тому, що, оскільки процес навчання булоприведено у відповідність до віковихможливостей учнів початкових класів, атермінологію програм уніфіковано, токардинально були змінені цілі, які ставилися внавчанні учнів: перша – дати творчу свободувчителю;друга та головна – дитиноцентризм – укожній дитині потрібно бачити особистість.Спільна зміна для всіх програм – відсутнійобов’язковий розподіл годин за темами.

Отже, основні засади змін полягали в тому,що Державний стандарт початкової загальноїосвіти не змінився, результати навчаннязалишилися ті ж самі, як і перелік предметів, однаквнесено було зміни до методичних рекомендаційта оцінювання навчальних досягнень учнів.Звертаємо увагу на низку наступних ключовихзмін.

Згідно з цією програмою учителі неперевіряють червоною ручкою, а системаоцінювання учнів початкової школи враховуєвікові особливості учнів, тобто втілюєтьсяпринцип природовідповідності. Оцінки червоноюручкою не виставляються.

Як показує практика, багато учителів заміниличервону ручку на зелену, і нею виправляютьпомилки, що в принципі й було рекомендовано.Очевидно, як засвідчує науково-педагогічна тапсихолого-методична література, у Міністерствіосвіти вважали червоний колір таким, що“травмує” і лякає дитину, а зелений є кольоромнадії і спокою, і якщо виправляти помилки ним,



55 Молодь і ринок №7 (150), 2017

дитині не є так боляче. Однак, головним у“принципі зеленої ручки” є те, що увага дитинифіксується не на помилках, а на тому, що в дитинивийшло добре, на успіх. Тому сьогодні дужеважливо відзначити успіхи дитини, наприклад:“Ти сьогодні була такою ввічливою”, “Ти старавсясьогодні, писав акуратно і грамотно”. Колір ручкидля виставлення оцінок в зошитах і щоденникахвчитель може вибирати самостійно.

Зміни щодо виконання завдань простимолівцем стосуються лише учнів 1 класу. Простийолівець – це право дитини на помилку, якогочасто учителі позбавляють дітей у школі,змушуючи весь час бути в напрузі й страху передпомилкою. Простий олівець – це лише етап, якийможе бути припинений у будь-який момент, колидитина відчує в собі сили писати ручкою, незасмучуючись неможливістю виправити помилку.Кожен учитель може в індивідуальному порядкузапропонувати дитині писати ручкою в будь-якиймомент, якщо дитина сама цього захоче. На розсудучителя допускається виправлення або ґумкою,або закресленням. При цьому час і етап переходуна кулькову ручку визначає сам учитель,індивідуально для кожної дитини.

Як з’ясувалося, батьки здебільшого не булиготові прийняти нові правила спілкування зішколою, вони вимагали і вимагають оцінок,стараючись видозмінити їх з цифр на значки,символи, змінюючи їх за формою, але даючи собіможливість порівнювати успіхи своєї дитини зуспіхами її однокласників. Однак, дитину, якстверджують психологи, важливо порівнювати нез іншими дітьми, а з нею самою у прогресі: “Тисьогодні красивіше пишеш!”, “Ти сьогоднівиразніше читаєш”, “Тобі вдалося подолатитруднощі” та ін.

Конфіденційність оцінок як необхідний фактор,вважають сучасні психологи та педагоги, узагаліне мали би піддаватися сумніву. Батькамвідмінників дуже приємно, коли на батьківськихзборах оголошують успіхи їхніх дітей, але єбатьки, для яких похід на батьківські збори єсправжніми пекельними муками. Вони є чудовимбатьками і роблять усе для того, щоб їхня дитинабула доброю, розумною, здоровою, але те, що їхняулюблена дитина отримала, наприклад, 5 балів зфізкультури чи співів, для них є принизливимявищем. Психологи вважають, що хто хоч разпобував у подібній ситуації, підтримаєконфіденційність.

Ми погоджуємося із сучасними науковцями втому, що сьогодні учитель може виражатися условах: “Який ти молодець!”, “У тебе гарновиходить!”, “Сьогодні ти просто розумник, івпорався швидше!”, “Ми гордимося твоїми

вчинками” тощо. Для багатьох учнів є важливапохвала у вигляді тактильних проявів: погладитипо голові, поплескати по плечу, потиснути руку.Можуть бути невеличкі призи за найшвидшу,найточнішу або найповнішу чи найґрунтовнішувідповідь. Учні досить швидко орієнтуються ірозуміють, хто в класі найрозумніший чинайсильніший, і такий процес може обійтися беззовнішніх принизливих оцінок.

Отже, наступною зміною до програм єшвидкість читання. Варто акцентувати увагуна тому, що для дитини, яка читає не так швидко,як її однокласники, – ситуація є стресовою.Сьогодні робиться акцент на такі критерії, якправильність, усвідомленість, виразність читання,однак – не на швидкість.

Сучасні науковці вважають, що таблицямноження для учня другого класу є абстрактнимпоняттям, і для її вивчення дитина семи-восьмироків витрачає багато сил і енергії, аджесприймати абстрактні речі, як стверджуютьпсихологи, вона починає з 12 років, оскільки самев цьому віці можна виявити в дитини реальніматематичні здібності. А до того часу дитинакористується наочно-дієвим і наочно-образниммисленням. Словесно-логічне (абстрактне)мислення розвивається поступово і дуже частозалежить від індивідуальних особливостей таумов розвитку дитини. Тому треба розуміти, щов другому класі на вивчення таблиці множенняіде багато часу, і запам’ятовується вона зтруднощами, в той час, як у 10 – 12 років такезапам’ятовування є усвідомленим і набагатолегшим процесом.

Практика запевняє, що будь-яку виставкуучнівських робіт у школі можна назвати:“Творчість наших батьків”. Важко знайти батьків,які не написали б хоч кілька вдалих паличок узошиті своєї дитини з метою полегшення її життя.Психологи пропонують залишити дітям канікулияк законний час відпочинку від будь-якогорегламентованого навчання, зокрема і виконаннядомашніх завдань.

Однак станом на 1 вересня 2016 р. школи небули забезпечені підручниками, які відповідаютьвимогам нових програм. Міністерство освіти танауки України планувало надрукувати новічитанки для 1 – 2 і 3 – 4 класів у грудні минулогороку. На сайтах Інтернету була оприлюдненаінформація про надруковані “Хрестоматії сучасноїдитячої літератури” у двох томах із серії “Шкільнабібліотека”. Варто зауважити, що в оновленійпрограмі було вилучено цілу низку творіврадянських авторів і додано твори сучаснихдитячих письменників. З цією метою на сайтахІнтернету зосереджено увагу на пропозиції


56

сучасних авторів залучати їх твори у змістпідручників для початкової школи.

Ми звертаємо увагу на те, що є низка спільнихзмін, які торкнулися всіх навчальних предметів:в першу чергу, в програмах є відсутнійобов’язковий розподіл кількості годин на кожнутему. Акцентуємо і на тому, що з програми знялидублювання тем з таких предметів, як “Основиздоров’я”, “Я у світі” та “Природознавство”.

Усі 13 предметів початкової школи зазнализмін. Це: українська мова – 1 – 4 класи,літературне читання – 2 – 4 класи, математика –1 – 4 класи, інформатика – 2 – 4 класи, фізичнакультура – 1 – 4 класи, мистецтво – 1 – 4 класи,музика – 1 – 4 класи, образотворче мистецтво –1 – 4 класи, основи здоров’я – 1 – 4 класиприродознавство – 1 – 4 класи, трудове навчання– 1 – 4 класи, я у світі – 3 – 4 класи, англійськамова – 1 – 4 класи. Отже, варто зауважитипозитивний момент: вперше водному документікомпактно було наведено опис ключових змін довсіх оновлених програм, зміни до яких сталирезультатом безпрецедентно відкритогообговорення на освітній Інтернет-платформіEdEra (https://www.ed-era.com).

З цією метою на базі факультету початкової тамистецької освіти Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка1 грудня 2016 р. було проведено науково-методичний семінар на тему “Реформуванняпочаткової школи – проблеми, теорія тапрактика” за участю викладачів-методистівфакультету, учителів початкових класівм. Дрогобич та Дрогобицького району, методистіввідділу освіти Дрогобицької райдержадміністрації.Семінар охоплював організаційну, теоретичну,соціологічну, релаксаційну та практичну частини.

Так, у соціологічній частині організаторамисемінару було здійснено аналіз результатіванкетування учителів початкових класів, у якомувзяло участь 80 респондентів. Це були учителі різнихвікових категорій зі стажем роботи від 3 місяців до51 року, які працюють як в у сільських, так і міськихшколах західного регіону, зокрема Львівської таЗакарпатської областей. Варто зауважити, що анкетибули розроблені у формі закритих тестів із трьомапропонованими відповідями: так, ні або іншавідповідь. Усі питання були пов’язані зреформуванням системи початкової освіти.

Детальний аналіз результатів анонімногоанкетування дозволяє стверджувати, що середопитаних лише 4 респонденти знали проіснування освітньої платформи Еd-Ега приМіністерстві освіти і науки України. Майже усі зопитаних (тобто 73 з 80) позитивно сприйнялипроект розвантаження та оновлення навчальних

програм для початкової школи, однак лише 63респонденти вважали, що розроблений проект можестати вагомим поступом для створення новоїукраїнської школи та розроблення нового Державногостандарту для середньої загальної школи.

61 респондент погоджувався із твердженнямзаступника міністра освіти і науки Павла Хобзея:“Діти 6 – 9 років мають малювати, творити ірухатися, а не заучувати на вказаних предметахтеоретичні знання”. Лише 29 учителів непогоджувалися із впровадженням “принципузеленої ручки”, решта учителів (51) підтрималице нововведення. Варто зазначити, що середопитаних 34 учителів негативно ставляться дописьма першокласниками простим олівцем, а 43– схвально. За конфіденційність оцінюваннянавчальних досягнень проголосувало 64 учителі,проти – 12. Окремі вчителі зауважили, що такерішення виключає конкуренцію серед учнів.

Також акцентуємо на тому, що лише 53учителів (із 80, а це 66,3% опитаних) вважають,що з оновленими програмами працювати сталолегше. Більшість учителів погоджувалося, що непотрібно звертати увагу на швидкості читання якна одному із чотирьох критеріїв його оцінювання.

Майже усі респонденти позитивно сприйнялиключові зміни в оновленій програмі з 13навчальних предметів, але додали власніпобажання, що все-таки потрібно ще працюватинад розвантаженням програм. Варто зауважити,що серед тих, хто не погоджувався зі змінами,запропонованими Міністерством освіти та наукиУкраїни, переважно були учителі, стаж роботи упочатковій школі яких перевищує 20 років.

Також зосереджуємо увагу й на тому, щонайбільше негативних відгуків отрималанавчальна програма з “Математики”, окреміучителі не погоджувалися зі змінами до програм“Українська мова”, “Літературне читання” і“Природознавство”.

Зауважуємо, що практична частина семінарупередбачала колективну роботу шляхомобговорення загальних ключових змін дооновлених програм початкової школи та роботув чотирьох групах, у кожній з яких були яквикладачі-методисти факультету, так і учителіпочаткових класів за відповідними навчальнимипредметами. Таким чином, І група учасниківсемінару обговорювала ключові зміни знавчальних предметів “Українська мова”,“Літературне читання”, “Англійська мова”; ІІгрупа – “Математика”, “Інформатика”, ІІІ група– “Природознавство”, “Я у світі”, “Основиздоров’я”, “Фізична культура”; ІV група –“Трудове навчання”, “Образотворче мистецтво”,“Музичне мистецтво”.



57 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Варто акцентувати увагу й на тому, що підчас проведення семінару, зокрема під часорганізації групової форми навчальної діяльності,у групах також було заслухано аналіз програм зточки зору учителів-практиків м. Дрогобич таДрогобицького району, які поділилися своїмивраженнями від змін на практиці у процесіздійснення навчально-виховного процесу упочатковій школі, в обговоренні проблеми, зякими торкнулася сучасна початкова школа вумовах реформування, та труднощами, з якимивони стикнулися у шкільному житті.

У групах також були проаналізовані орієнтовнівимоги до оцінювання навчальних досягненьучнів 1 – 4 класів та методичні рекомендації дооновлених програм початкової школи, які булиоприлюднені у листі Міністерства освіти і наукиУкраїни №1/9-464 від 06 вересня 2016 року.Учителі-практики та викладачі-методистипогоджувалися, що ці вимоги стали більшдемократичними.

Зазначаємо, що робота у групах полягала урозробленні пропозицій, методичних порад затаким планом: 1. Як ви вважаєте, чи справді,легше стало працювати учителеві початковоїшколи з оновленими змінами до програм? 2. Якізміни, на ваш погляд, не дали жодного ефекту?3. Порівняйте, чи стало легше навчатисямаленьким українцям. 4. Чи оправдовують себечинні програми зі змінами у контекстірозвантаження, усунення непотрібної застарілоїінформації і заміни на інші види діяльності? 5. Чизможуть ці зміни, на вашу думку, осучаснитиукраїнську школу і стати вагомим підґрунтям достворення нового Державного стандартусередньої загальної освіти? 6. Які поради можнадати батькам з цього приводу? 7. Які поради зцього приводу можна дати молодим учителям істудентам, які здобувають кваліфікацію “Учительпочаткової школи”?

Таким чином, у групах спільними зусиллямибули розроблені відповідні методичнірекомендації, тези яких подаємо нижче: 1. Змінидо програм 1 – 4 класів нагадують “косметичнийремонт” і так не надто нового приміщення.2. Питання реформування галузі початкової освітиполягає у кардинальних змінах у змісті освіти,оскільки зміни задля якості освіти полягають нев тому, щоб забрати яку-небудь тему чи перенестиїї вивчення до іншого класу. 3. Теми не потрібновилучати, а вивчати їх з класу в клас законцентричним принципом, тобто за принципомнагромадження знань. 4. Введення будь-яких змінв освіті повинно відбуватися не напередоднінавчального року, а заздалегідь, щоб учителі мализмогу їх опрацювати. 5. Надати учителям

методичне забезпечення у вигляді плакатів,таблиць, які є неодмінною умовою успішногонавчання учнів. 6. Реалії сьогодення вимагаютьзмінити підхід у роботі учителів з батьками,оскільки лише окремі батьки цікавлятьсяноваціями в освіті, звертаються за порадою довчителя, практичного психолога, соціальногопедагога. Тому важливо приділити увагуефективній просвітницькій роботі зі сім’єю щодовиховання здорової дитини, профілактикизахворювань, створення здоров’язбережувальногосередовища.

Оскільки зараз розробляються нові програмидля початкової школи, а відповідно до них – новіпідручники, за якими здійснюватиметься освітнійпроцес уже нової української школи, що перейдена 12-річне навчання, ми зможемо їх порівняти,наскільки вони оновилися; проаналізуватипозитивні та негативні моменти, а наскільки вонибудуть ефективними – це слово за учителями-практиками.

Висновки. Усі освітяни приречені бутиоптимістами, тому повинні оптимістичнодивитись у майбутнє, а не озиратись на минуліусталені схеми, і щиро вірити: спільнимизусиллями можна осучаснити українську школута дійти до справжніх глибоких змін зарадимайбутнього нового освіченого та зацікавленогопокоління українських школярів. Бо цьогопотребує освіта, початкова школа, цього потребуєвчитель-творець, учитель-митець, учитель-новатор.

ЛІТЕРАТУРА1. Зерна педагогічної інновації: хрестоматія /

укладач Л.В. Буркова, Н.Ф. Федорова. – К.: ВАТ В-во “Київська правда”, 2002. – 120 с.

2. Підготовка майбутнього вчителя до впровадженняпедагогічних технологій / За ред. І. Зязюна, О. Пєхоти.– К., 2003. – 240 с.

3. Професійна підготовка майбутнього вчителяпочаткової школи: теорія і практика: колективнамонографія / авт.: О.М. Ващенко, К.І. Волинець, З.В. Зюзіна.– К.: Київський університет ім. Б. Грінченка, 2013.– 212 с.

4. Савченко О.Я. Виховний потенціал початковоїосвіти / О.Я. Савченко. – К.: СПД “Цудзинович Т.І.”,2007. – 204 с.

5. Химинець В. Інновації в початковій школі /В. Химинець, М. Кірик. – Тернопіль: Мандрівець,2009. – 312 с.

6. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовкаучителів початкових класів: монографія / Л. Хомич.– К.: Магістр – S, 1998. – 200 с.

7. Гриневич Л. Кваліфікація вчителя – найбільшийвиклик для нас // [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: https://rozmova.wordpress.com/2017/02/10/liliya-hrynevych-10/


58

REFERENCES1. Burkova, L. V. & Fedorova, N. F. (2002). Zerna

pedahohichnoi innovatsii [Grains of pedagogicalinnovation]. Kyiv: “Kyivska pravda” Publ., р. 120. [inUkrainian].

2. Ziaziun, I. & Piekhota, O. (Ed.). (2003). Pidhotovkamaibutnoho vchytelia do vprovadzhenniapedahohichnykh tekhnolohii [Preparation of futureteacher is to introduction of pedagogical technologies].Kyiv, p. 240. [in Ukrainian].

3. Vashchenko, O. M., Volynets, K. I. & Ziaziun, Z. V.(2013). Profesiina pidhotovka maibutnoho vchyteliapochatkovoi shkoly: teoriia i praktyka [Professionalpreparation of future teacher of initial school: theoryand practice]. Kyiv: Kyiv University named afterB.Hrinchenko, p. 212. [in Ukrainian].

4. Savchenko, O. Ya. (2007). Vykhovnyi potentsialpochatkovoi osvity [Educate potential of primary education].Kyiv: SPD “Tsudzynovych T. I.”, p. 204. [in Ukrainian].

5. Khymynets, V. & Kiryk, M. (2009). Innovatsii vpochatkovii shkoli [Innovations are at initial school].Ternopil: Mandrivets, p. 312. [in Ukrainian].

6. Khomych, L. O. (1998). Profesiino-pedahohichnapidhotovka uchytel i v pochatkovykh k las iv[Professionally pedagogical preparation of teachersof init ia l classes]. Kyiv: Mahis tr, p. 200. [inUkrainian].

7. Hrynevych, L. Kvalifikatsiia vchytelia – naibilshyivyklyk dlia nas [Qualification of teacher is a most callfor us] [Electronic resourse]. Available at: https://rozmova.wordpress.com/2017/02/10/liliya-hrynevych-10/. (accessed 10.02.2017) [in Ukrainian].


УДК 378.14.091.31 – 051

Петро Бойчук, кандидат педагогічних наук,директор Луцького педагогічного коледжу

ШЛЯХИ ТА ФОРМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті розкрито сутність поняття “здоров’язбережувальні технології”, проаналізовано видиздоров’язбережувальних технологій у сучасній валеологічній науці. Визначено групу засобів освітніхоздоровчих технологій з огляду на рухову спрямованість, використання оздоровчих сил природи тагігієнічних чинників. Вивчено ефективні напрями, форми та методи оздоровчих технологій у Луцькійгімназії № 4 імені Модеста Левицького, що є активним учасником проекту “Європейська мережа шкілсприяння здоров’ю” та базою опорної школи міста Луцька з актуальної проблеми – впровадженняздоров’язбережувальних освітніх технологій у початковій школі.

Ключові слова: здоров’язбережувальні технології, оздоровча технологія, здоров’я, молодшийшколяр.

Табл. 1. Літ. 11.

Петр Бойчук, кандидат педагогических наук,директор Луцкого педагогического колледжа

ПУТИ И ФОРМЫ ВНЕДРЕНИЯ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩИХ ТЕХНОЛОГИЙВ РАБОТЕ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

В статье раскрыта сущность понятия “здоровьесберегающие технологии”, проанализированы видыздоровьесберегающих технологий в современной валеологической науке. Определено группу средствобразовательных оздоровительных технологий, учитывая двигательную направленность, использованиеоздоровительных сил природы и гигиенических факторов. Изучены эффективные направления, формы и методыоздоровительных технологий в Луцкой гимназии № 4 имени Модеста Левицкого, которая является активнымучастником проекта “Европейская сеть школ содействия здоровью” и есть базой опорной школы города Луцкапо актуальной проблеме – внедрению здоровьесберегающих образовательных технологий в начальной школе.

Ключевые слова: здоровьесберегающие технологии, оздоровительная технология, здоровье,

младший школьник.

Petro Boychuk, Ph.D.(Pedagogy), Head of Lutsk Pedagogical College

THE WAYS AND FORMS OF IMPLEMENTATION OF HEALTH-SAVINGTECHNOLOGIES IN THE WORK OF TEACHERS OF ELEMENTARY SCHOOL

The article reveals the essence of the concept “the health-saving technologies”. The types of sanativetechnologies are analyzed in the modern valeological science. Within the modern psychological and pedagogicalscience next to the term “health-saving technology” such terms are used: 1) the health technologies, directedon strengthening of students’ physical health –the callisthenics, hardening, gymnastics, musical therapy; 2)

© П. Бойчук, 2017

ШЛЯХИ ТА ФОРМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ РОБОТІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

59 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді. Особливого значення набуваєформування гармонійно розвиненої,

фізично досконалої, здорової та суспільноактивної особистості. Аналіз нормативно-правових документів у галузі освіти, зокрема,Закону України “Про загальну середню освіту”,Державного стандарту початкової загальноїосвіти, Національної доктрини розвитку освітисвідчить, що пріоритетним завданням системиосвіти є виховання людини в дусі відповідальногоставлення до власного здоров’я та здоров’я іншихяк до найвищої індивідуальної та суспільноїцінності.

У Законі України “Про загальну середнюосвіту” серед інших завдань шкільної освітисформульовано таке: “виховання свідомогоставлення до свого здоров’я та здоров’я іншихгромадян як найвищої соціальної цінності,формування гігієнічних навичок і засад здоровогоспособу життя, збереження і зміцнення фізичногоі психічного здоров’я учнів” [4].

Сьогодення вимагає розробки індивідуальнихпрограм оздоровлення, різноманітних освітньо-оздоровчих послуг, ефективних форм і методівсполучення та взаємодії всіх соціальних інститутівдля проведення занять, тренінгів, психолого-розвивальних, корекційних, оздоровчо-реабілітаційних впливів на становлення йрозвиток особистості, стан здоров’я та спосібжиття школярів.

Аналіз основних досліджень і публікаційдосліджуваної проблеми. Питанняздоров’язбережувальних технологій у початковійшколі вивчають І. Акімова [1], Н. Гузик [3],

С. Івановський [5], І. Кардашова [6], Т. Лавренова[7], Л. Мальована [8] та ін.

Проблема формування здорового способужиття молодого покоління постає переднауковцями та методистами як медична,психологічна, педагогічна, соціальна, тому щоздоров’я має специфіку проявлятись нафізичному, психологічному, соціальному рівнях.На сьогодні в Україні прийнято багато державнихпрограм, спрямованих на пропаганду здоровогоспособу життя; створено мережу центрів здоров’я,відкрито безліч різноманітних спортивних клубів,але значних позитивних зрушень у покращенніфізичного, духовного, психічного, соціальногоздоров’я школярів не відбувається.

Мета статті – теоретично обґрунтувати сутність, мету,педагогічні характеристики здоров’язбережувальнихтехнологій, визначити ефективні форми та методизапровадження зазначених технологій у практиці роботисучасної початкової школи.

Виклад основного матеріалу дослідження таобґрунтування отриманих науковихрезультатів. Технологія – це системний методстворення, застосування знань з урахуваннямтехнологічних і людських ресурсів та їхвзаємовпливу, що має на меті оптимізацію формосвіти (за визначенням ЮНЕСКО) [5, 20].

У класифікації освітніх технологій(управлінської діяльності, організації навчальногопроцесу, виховної роботи) виокремилася нова їхгрупа – здоров’язбережувальні технології.Вважаємо, що поняття “здоров’язбережувальнітехнології” об’єднує в собі всі напрямки діяльностізагальноосвітнього закладу щодо формування,збереження та зміцнення здоров’я учнів.

the technologies of health studies, directed on the formation the ability to manage the emotions, hygiene’sskills, the prevention of injuries, harmful habits, sexual education; 3) the technologies of health cultureseducation, which contribute to the keeping and strengthening the health, to form the healthy and safe lifestyleskills.

The author defines the group of educational health technologies facilities, in view of the motionalorientation, using the health nature forces and hygienical factors. The effective directions, forms and methodsof health technologies in Lutsk Modest Levytskiy gymnasium №4 are studied in the article. The gymnazium isan active participant of the project “the European group of schools which promote the health” and the base ofsupporting school in Lutsk with the actual problem – the health-saving educational technologies in theelementary school. Lutsk Modest Levytskiy gymnasium №4 – is a general educational institution which providesthe effective formation of healthy lifestyle, physical and other types of evolution, also it forms the educationalexperience on the basis of the personality orientated approach.

The evaluation of the health-saving activity at the elementary school has enabled to select the modelcomponents of this activity which combines such forms and types of the work: the correction of somatic healthdisturbance using the complex of wellness and medical activities without tearing the separation of theeducational process; a control concerning the implementation of the sanitary-hygienic standards according tothe organization of educational process; the normalization of the workload and the prophylaxis of students’overtraining; the medical, psychological and pedagogical monitoring of health condition, the physical andpsychical students’ evolution; promoting the humane attitude towards student; the formation of benevolentrelations in the teachers’ collective; the organization of the balanced feed for all students; creating the conditionsof their harmonious evolution.

Keywords: the health-saving technologies, the healthful technology, health, a junior pupil.


60

Аналіз здоров’язбережувальних технологій даєможливість виокремити такі типи технологій усфері збереження та зміцнення здоров’я.

Здоров’язбережувальні – ті, що створюютьбезпечні умови для перебування, навчання тапраці в школі і розв’язують завдання раціональноїорганізації виховного процесу.

Оздоровчі – технології, спрямовані назміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищенняпотенціалу (ресурсів) здоров’я: фізичнапідготовка, фізіотерапія, ароматерапія,загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія,музикотерапія. Деякі методи (наприклад,фітотерапія та гімнастика) залежно від специфікивпливу та способів застосування, категорій учнівможуть використовуватися як у межахздоров’язбережувальних, так і в межахоздоровчих технологій.

Технології навчання – гігієнічне навчання(раціональне харчування, догляд за тілом тощо);формування життєвих навичок (керуванняемоціями, розв’язання конфліктів тощо);профілактика травматизму та зловживанняпсихоактивними речовинами; статеве виховання.

Виховання культури здоров’я – виховання вучнів особистісних якостей, що сприяютьзбереженню та зміцненню здоров’я, формуванняуявлень про здоров’я як цінність, посиленнямотивації ведення здорового способу життя,підвищення відповідальності за власне здоров’я,здоров’я родини [2, 2].

Усі здоров’язбережувальні технології повиннівідповідати принципам здоров’язбереження,сформульованими Н. Смирновим. По-перше, “Незашкодь!” – усі вживані методи, прийоми, засоби,які використовуються, мають бути обґрунтованими,перевіреними на практиці, що не завдають шкодиздоров’ю учня і учителя. По-друге, пріоритеттурботи про здоров’я учителя й учня: усе, щовикористовується, має бути оцінене з позиціївпливу на психофізіологічний стан учасниківосвітнього процесу [10, 11].

Мета здоров’язбережувальних освітніхтехнологій навчання – забезпечити школяревіможливість збереження здоров’я за періоднавчання в школі, сформувати необхідні знання,вміння та навички щодо здорового способу життя,навчити використовувати здобуті знання вповсякденному житті.

Для досягнення мети здоров’язберігаючихосвітніх технологій застосовують такі групизасобів: 1) рухової спрямованості (фізичні вправи,фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальнафізкультура, рухливі ігри та ін.); 2) оздоровчі силиприроди (сонячні та повітряні ванни, водні

процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапіята ін.); 3) гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічнихвимог; особиста та загальна гігієна, дотриманнярежиму дня та режиму рухової активності, режимухарчування та сну та ін.) [11, 93].

Критерії здоров’язбереження на уроці, їхнякоротка характеристика і рівні гігієнічноїраціональності уроку представлені в табл. 1. [9, 7].

Прикладом такої діяльності є Луцька гімназія№ 4 імені Модеста Левицького – учасник проекту“Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю”з 2001 року (директор О. Мишковець). З 2012року на базі гімназії працює опорна школа зактуальної проблеми – “Впровадженняздоров’язбережувальних освітніх технологій упочатковій школі”, на заняттях якої розв’язувалисяпитання, пов’язані з впровадженням новітніхінноваційних технологій навчання здоров’ю вшколі.

Головна ідея опорної школи (школи сприяннюздоров’я) – виховання морально, фізично ідуховно здорової особистості, здатної досамовизначення в суспільстві й переконаної вособистій відповідальності за стан свого здоров’я.Стратегічна мета – створення умов для зміцненнята збереження здоров’я учнів через адаптаціюнавчального процесу до індивідуальнихособливостей школярів з особливими освітнімипотребами шляхом введення до навчально-виховного процесу здоров’язбережувальнихтехнологій.

Луцька гімназії № 4 імені Модеста Левицького– це загальноосвітній заклад, що забезпечуєефективне формування здорового способу життя,фізичний та інші види розвитку, формує своюосвітню практику на основі особистіснозорієнтованого підходу.

З метою підвищення рівня професійноїкомпетентності педагогічних працівників з питаньформування позитивної мотивації щодо здоровогоспособу життя дітей та учнівської молоді,вивчення досвіду експериментальнихзагальноосвітніх навчальних закладів м. Луцькафункціонує опорна школа. Вона має такізавдання: 1) вдосконалити теоретичні тапрактичні навички педагогічних працівниківшколи з питань упровадження здоров’язбережувальнихтехнологій навчання та створення всіх необхіднихумов для збереження здоров’я та життя дітей вумовах навчального закладу; 2) створитиефективну систему організаційно-методичногозабезпечення; стимулювати самоосвіту, плекатипедагогічну творчість учителів, спонукати достворення авторських програм, посібників,проектів тощо; 3) розробляти, апробувати і



61 Молодь і ринок №7 (150), 2017

впроваджувати сучасні технології здоров’язбережувальноїпедагогіки; надавати практичну допомогу щодопропаганди здорового способу життя середбатьків, учнів, громадськості; 4) узагальнюватидосвід створення та практичної реалізації моделішколи культури здоров’я на основікомпетентнісного підходу, пропагуватинайкращий педагогічний досвід із проблемиформування генерації, здатної вести здоровийспосіб життя; 5) поширювати досвід системногопідходу до формування валеологічноїкомпетентності вчителів та учнів в умовахекспериментального закладу.

Основне завдання педагогічного колективуЛуцької гімназії № 4 – науково обґрунтованарегламентація навчальної діяльності учнів, щобазується на створенні фізіологічно й гігієнічнораціональних умов та оптимальної організаціїнавчально-виховного процесу (формуванню вміньі навичок, що сприяють успіху шкільної адаптації,та формування в учасників навчально-виховногопроцесу компетентного ставлення до свогоздоров’я): уміння усвідомлювати вимоги вчителя

та виконувати їх; здатність налагоджуватиміжособистісні стосунки з педагогами; уміннядотримуватися правил життя школи та класу;навички спілкування й гідної поведінки зоднолітками; уміння впевнено поводитися;здатність до колективної діяльності; уміннясамостійного розв’язувати конфлікти мирнимшляхом; навички адекватної самооцінки.

Активна робота з упровадження ефективноїоздоровчої системи розпочалась Луцькій гімназіїще 2001 року, коли навчальний заклад ставучасником проекту “Європейська мережа шкілсприяння здоров’ю”. Це спонукало педагогічнийколектив до визначення пріоритетного напрямуроботи гімназії як школи сприяння здоров’ю,оскільки результати медичних обстеженьзасвідчували значний рівень хвороб серед учнівпочаткової школи.

Методичне об’єднання вчителів початковихкласів (очолює Оксана Бакунець) активнодолучилося до розв’язання загальношкільноїпроблеми – “Упровадження здоров’язбережувальнихосвітніх технологій у початковій школі”. Учителі


Таблиця 1. Критерії здоров’язбереження на уроці в початковій школі

Критерії здоров’язбереження Характеристика

Гігієнічні умови в класі Температура і свіжість повітря, освітлення класу і дошки, звукові подразники

Кількість видів навчальної діяльності, їх середня тривалість і частота чергування

Види навчальної діяльності: опитування, письмо, читання, слухання, розповідь, відповіді на запитання, вирішення прикладів, розглядання, списування

Наявність і місце методів, що сприяють активізації

Активні методи (учень у ролі: вчителя, дослідника, ділова гра, дискусія). Методи, спрямовані на самопізнання і розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, самооцінки, взаємооцінки)

Місце і тривалість застосування ТЗН Уміння вчителя використовувати ТЗН як засіб для дискусії, бесіди, обговорення

Поза учня, зміна пози Правильне сидіння учня. Зміна видів діяльності вимагає зміни пози

Наявність, місце, зміст і тривалість на уроці моментів оздоровлення

Фізкультхвилинки, динамічні паузи, дихальна гімнастика, гімнастика для очей, масаж активних точок

Наявність мотивації діяльності учнів на уроці

Зовнішня мотивація: оцінка, похвала, підтримка, момент змагання. Стимулювання внутрішньої мотивації: прагнення більше дізнатися, радість від активності, інтерес до досліджуваного матеріалу

Психологічний клімат на уроці Взаємини на уроці: вчитель – учень (комфорт – напруга, співпраця – авторитарність, урахування вікових особливостей); учень – учень (співпраця – суперництво, дружелюбність – ворожість, активність – пасивність, зацікавленість – байдужість)

Емоційні розрядки на уроці Жарт, усмішка, гумористична або повчальна картинка, приказка, афоризм, музична хвилинка

Момент настання втоми і зниження навчальної активності

Зникає мотивація до навчання. Інтерес до проблеми. З’являється втома або збудженість

Темп закінчення уроку Помірний. Але вчитель почувається впевнено

62

початкових класів використовують у навчально-виховному процесі різноманітні оздоровчітехнології.

Музикотерапія – це використання музики злікувально-профілактичною метою. Музиказнімає психоемоційне напруження, нормалізуєвегетативний тонус, сприяє підвищеннюпрацездатності, зменшує тривожність, посилюєувагу, стимулює мислення. Вчителька РаїсаВащук використовує “Музичну картотеку”, якамістить кращі зразки класичної, народної таестрадної музики.

Оздоровчий масаж. Суть цієї технологіїполягає в тому, щоб привести в рух застоянуенергію, відновити зв’язок з іншими нормальнофункціонуючими системами, відрегулюватиенергетичний баланс і закріпити в головномунервовому центрі інформацію про те, що вонизнову можуть гармонійно працювати в здоровомурежимі. Для того щоб зацікавити й оздоровитидітей, вчителі використовують різноманітнізасоби. Ось деякі з них: пальчикова гімнастика;технологія “Два каштанчики”; масажні м’ячики;“Каштанові мішечки” – найкращий точковиймасаж стопи; самомасаж. Ці оздоровчі технологіїпрактикує у своїй педагогічній діяльностівчителька Боярчук Ірина Олександрівна.

Фізкультурні хвилинки знімають утому,загострюють увагу й підвищують активність,відновлюють сили, робочий настрій, створюютьпочуття бадьорості та свіжості, зміцнюютьдисципліну в класі. Проводяться з дітьмиупродовж 1 – 2 хвилин під час уроку.

Валеологічні паузи використовуються дляналаштування учнів на позитивне сприйняттянавколишнього світу на початку робочого дня.Релаксаційна пауза проводиться для душевногой фізичного відновлення під супровідрізноманітної медитаційної музики.

Сольовий мішечок. Вчителі гімназії переконані,що кращої профілактики сколіозу чикороткозорості, ніж сольовий мішечок, годішукати. Він невеличкий (10 – 15 см), із зашитоюв ньому йодованою сіллю. Діти використовуютьмішечок, щоб утримувати рівну поставу, ненахиляючись низько над зошитом чи книжкою.Крім того, йодована сіль має іонізуючевипромінювання, яке позитивно впливає наоргани дихання, допомагає запобігтизахворюванням горла, щитовидної залози і навітьуповільнює каріозні процеси в ротовійпорожнині.

Ефективність формування здорового способужиття прямо пов’язана з активним залученнямучнів до здоров’язберігаючого навчального

процесу, з формуванням у них активної позиціїщодо зміцнення і збереження власного здоров’я.

На заняттях із основ здоров’я учні засвоюютьправила безпечної поведінки вдома, на вулиці, унавчальному закладі, у громадських місцях. Вониознайомлюються з правилами особистої гігієни,гігієни одягу і взуття, гігієни оселі, складовимиздорового способу життя. Для кращого засвоєннязнань учнів з основ здоров’я використовуютьсярізні форми роботи: розповіді, бесіди, якісупроводжуються іграми (гра “Так чи ні”,“Розсипанка”, “Фантазери”, гра-допомога,“Шифрувальники”, гра-подорож та інші),командним змаганнями, конкурсами (“Хтобільше”), творчими роботами (“Плутанина”),естафетами (естафета “Абеткова”). Частовчителями використовуються хвилинки-цікавинки (“Затримати “хвороботворнийдесант”), валеологічні хвилинки, створенняпроблемних ситуацій, розгадування ребусів такросвордів. Педагоги вважають, що на більшостіпрактичних занять доречне створювати ігровіситуації (“Як познайомитися”, “Ми в лікарні”,“Ми – покупці” та інші).

Висновки і перспективи подальших розвідокдосліджуваної проблеми. Аналіз здоров’язбережувальноїдіяльності початкової школи дав змогу виокремитискладові моделі цієї діяльності, яка поєднує такіформи і види роботи: контроль за виконаннямсанітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчальногонавантаження та профілактику перевтомленняучнів; медико-психолого-педагогічний моніторингстану здоров’я, фізичного і психічного розвиткуучнів; сприяння гуманному ставленню до кожногоучня; формування доброзичливих стосунків уколективі вчителів; організацію збалансованогохарчування всіх учнів, створення умов для їхньогогармонійного розвитку.

Учителі початкових класів опорної школисприяння збереженню здоров’я Луцької гімназії№ 4 імені Модеста Левицького доповнюють змістздоров’язбережувальних технологій поняттям“здоров’язбережувальні заходи” та реалізують їхза посередництвом днів здоров’я і туристичнихпоходів; шкільних спортивних свят; бесід проздоров’я з учнями; бесід про здоров’я з батьками;факультативів з проблем здоров’я та здоровогоспособу життя; ведення щоденників здоров’яучнів. Перспектива подальших розвідок –професійна підготовка студентів до використанняоздоровчих технологій у початковій школі.

ЛІТЕРАТУРА1. Акімова І. М. Утвердження зорового



63 Молодь і ринок №7 (150), 2017

способу життя серед учнів початкових класів /І. М. Акімова // Початкове навчання тавиховання. – 2009. – № 31. – С. 2–17.

2. Ващенко О. Готовність вчителя довикористання здоров’язберігаючих технологій унавчально-виховному процесі / О. Ващенко,С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура.– 2006. – №8. – С. 1–6.

3. Гузик Н. В. Десять ключових компетентностей,які обслуговують особистість та її природничийталант: реалізація в умовах шкільного навчання:наук.-метод. посіб. / Н. В.Гузик. – Київ, 2006. –148 с.

4. Закон України “Про загальну середню освіту”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/651-14

5. Івановський С. Здоров’язбережувальнітехнології в ЗНЗ / С. Івановський // Директоршколи. – 2013. – № 13. – С. 19–37.

6. Кардашова І. З турботою про здоров’я учнів/ І. Кардашова // Директор школи. – 2013. – №13–14. – С. 105–111.

7. Лавренова Т. П. Застосування інноваційнихздоров’язберігаючих технологій в початковійшколі / Т. П. Лавренова // Світ виховання. – 2013.– № 1. – С.10–12.

8. Мальована Л. Здоров’язбережувальнітехнології в школі / Л. Мальована // Завуч. – 2013.– № 15. – С. 4–23.

9. Савельєва Л. Створення здоров’язбережувальногосередовища у гімназії / Л. Савельєва // Школа. –2013. – № 4. – С. 6–9.

10. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающиеобразовательные технологи в современной школе/ Н. К. Смирнов. – Москва: АПК и ПРО, 2002. –121 с.

11. Шепель А. Збереження здоров’я учнів /А. Шепель // Директор школи. – 2013. – № 13 14.– С. 9 –104.

REFERENCES1. Akimova, I. M. (2009). Utverdzhennia

zdorovoho sposobu zhyttia sered uchnivpochatkovykh klasiv [Confirmation of a healthylifestyle among elementary school students].Initial studies and education, no.31, pp. 2–17.[inUkrainian].

2. Vashchenko, O. (2006). Hotovnist vchytelia dovykorystannia zdoroviazberihaiuchykh tekhnolohii unavchalno-vykhovnomu [Readiness of the teacher touse health-saving technologies in the educationalprocess]. Health and physical culture , no. 8, pp.1–16. [in Ukrainian].

3. Huzyk, N. V. (2006). Desiat kliuchovykhkompetentnostei, yaki obsluhovuiut osobystist ta yiipryrodnychyi talant: realizatsiia v umovakhshkilnoho navchannia [Ten important competencieswhich serve the personality and its natural talent:realization in the school education conditions]. Kyiv:scientifically-methodical manual,148 p. [ inUkrainian].

4. Zakon Ukrainy “Pro zahalnu seredniu osvitu”[The Law of Ukraine “About General SecondaryEducation”]. Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/651-14]. [in Ukrainian].

5. Ivanovskyi, S. (2013). Zdoroviazberezhuvalnitekhnolohii v ZNZ [Health-saving technologies in thesecondary school]. Director schools, no. 13. pp. 19–37. [in Ukrainian].

6. Kardashova, I. (2013). Z turbotoiu pro zdoroviauchniv [With Care about Students Health]. Directorschools, no. 13–14, pp. 105–111. [in Ukrainian].

7. Lavrenova, T. P. (2013). Zastosuvanniainnovatsiinykh zdoroviazberihaiuchykh tekhnolohiiv pochatkovii shkoli [Application of InnovativeHealth-Saving Technologies in Elementary School].World of education, pp. 10–12. [in Ukrainian].

8. Malovana, L. (2013). Zdoroviazberezhuvalnitekhnolohii v shkoli [Health-saving technologies inschool]. The chif school of manager, no. 15, pp. 4–23. [in Ukrainian].

9. Savelieva, L. (2013). Stvorennia zdoroviazberezhuvalnohoseredovyshcha u himnazii [Creation of health-savingatmosphere in the gymnasium]. School, no.4, pp.6–9. [in Ukrainian].

10. Smirnov, N. K. (2002). Zdorovesberegayuschieobra zovate lnyie tehnolo gi v sovremennoyshkole [Health-saving educational technologiesin modern school]. Moskva: APK i PRO, 121 p. [inRussian].

11. Shepel, A. (2013). Zberezhennia zdoroviauchniv [Preservation of studentsј health]. Directorschools, no. 13–14, pp. 9 –104. [in Ukrainian].



“Правильно про речі розмірковує той, хто простежує їхній розвиток від самого початку”.

Аврелій Августин християнський теолог і церковний діяч

64

УДК 355.23:37.035.7

Сергій Степанов, заступник начальника факультетуохорони та захисту державного кордону з навчальної та методичної роботи

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ СПЕЦІАЛЬНИХ УМІНЬ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

У статті висвітлено основні методичні рекомендації щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників спеціальних умінь ідентифікації. Йдеться про важливість врахування положень теоріївчених про єдність зовнішньої і внутрішньої діяльності та формування дії на основі інтеріоризації;оптимізації змісту навчальних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки з метою повноговідображення в них питань щодо здійснення ідентифікації; дотримання логіки побудови навчальногоматеріалу, яка має відповідати завданню формування ідентифікаційних умінь. Автор звертає увагу наважливість використання проблемного та алгоритмічного методів, різних видів завдань з урахуваннямтактики дій порушників кордону; опрацювання з курсантами питань щодо особливостейзапам’ятовування, а також широкого застосування різних засобів навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних.

Ключові слова: офіцер-прикордонник, ідентифікація, уміння, методичні рекомендації, прикордоннийконтроль, професійна діяльність, охорона кордону.

Літ. 5.

Сергей Степанов, заместитель начальника факультетаохраны и защиты государственной границы по учебной и методической работе

Национальной академии Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого

МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ФОРМИРОВАНИЮ У БУДУЩИХОФИЦЕРОВ ПОГРАНИЧНИКОВ СПЕЦИАЛЬНЫХ УМЕНИЙ ИДЕНТИФИКАЦИИ

В статье отражены основные методические рекомендации по формированию у будущих офицеров-пограничников специальных умений идентификации. Речь идет о важности учета положений научнойтеории о единстве внешней и внутренней деятельности и формирования действия на основеинтериоризации; оптимизации содержания учебных дисциплин цикла профессиональной и практическойподготовки в целях полного отражения в них вопросов осуществления идентификации; соблюдение логикипостроения учебного материала, которая должна соответствовать задаче формированияидентификационных умений. Автор обращает внимание на важность использования проблемного иалгоритмического методов, различных видов задач с учетом тактики действий нарушителей границы;обработки с курсантами вопросов об особенностях запоминания, а также широкого примененияразличных средств обучения, прежде всего информационно-коммуникационных.

Ключевые слова: офицер-пограничник, идентификация, умения, методические рекомендации,

пограничный контроль, профессиональная деятельность, охрана границы.

Serhiy Stepanov, Deputy Head of the Faculty ofProtection and Security of State Border on the Educational and Methodological Work

National Bohdan Khmelnytskiy Academy of State Border Guard Service of Ukraine

THE METHODOLOGICAL RECOMMENDATIONS OF THE FORMATIONOF SPECIAL IDENTIFICATIONS OF FUTURE OFFICERS OF BORDERS

The article points out that the relevance of the formation of future border officers identifies the specialskills due to several reasons. Among them – the need of border control as part of the state border in the overallsystem of guaranteeing the national security. In addition, in recent years the number of organized criminalgroups significantly increased, including the international dealing transferring the state border illegal migrants,weapons and drugs smuggling. This greatly complicates the work of inspectors of Border Service.

The author notes that the problem of formation of future officers-border the special skills of identificationwas the subject of a separate study. Today the military teachers study the issue of forming of special skills ofidentification in the context of formation of professional competence of officers, training to work at checkpointsand use the technical means of border control, the formation of necessary personal qualities and abilities.

The article presents the results of the research, the basic guidelines of the formation of future officers ofborder guards the special skills of identification. The author concludes that for the efficient formation of future

© С. Степанов, 2017


65 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді. Здійснення прикордонногоконтролю є складовою частиною

охорони державного кордону у загальній системігарантування національної безпеки. З 2014 р.зросли загрози прикордонній безпеці України. УКонцепції Державної цільової правоохоронноїпрограми “Облаштування та реконструкціядержавного кордону” на період до 2020 рокузазначено, що збройна агресія Російської Федераціїпроти України, яка почалася з тимчасової окупаціїневід’ємної частини України – АвтономноїРеспубліки Крим та м. Севастополя іпродовжується на Сході України, інші загрозитериторіальній цілісності України, її незалежностіта існуванню, небезпека сепаратизму,міжнародний тероризм, активізація контрабандизброї та засобів терору, наркобізнесу, нелегальноїміграції зумовлюють необхідність удосконаленнясистеми захисту державного кордону [3]. Йдетьсяпро необхідність новітнього технічного оснащенняпунктів пропуску та підвищення ефективностіроботи прикордонників щодо ідентифікації осібта транспортних засобів, які перетинаютьдержавний кордон у пунктах пропуску.

Результати аналізу процесу перевіркидокументів осіб, які перетинають державнийкордон, засвідчують, що з 2001 до 2013 рокукількість пропускних операцій на державномукордоні зросло в 1,91 разів. Якщо у 2001 р. булоприпинено 2,65 тис. правопорушень надержавному кордоні, то у 2013 р. – 45,86 тис. [1,17]. За останні роки також значно зросла кількістьорганізованих злочинних груп, в тому числіміжнародних, які займаються переправленнямчерев державний кордон нелегальних мігрантів,зброї, наркотиків, контрабанди, що значноускладнило роботу інспекторів прикордонноїслужби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, уяких започатковано вирішення зазначеноїпроблеми та на які опирається автор. Насьогодні військові педагоги вивчають питанняформування спеціальних умінь ідентифікації умайбутніх офіцерів-прикордонників у контексті

загальної проблеми формування їх професійноїкомпетентності та підготовки до професійноїдіяльності (С. Білявець, Л. Балагур, Р. Мішенюк,О. Торічний), підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до роботи у пунктах пропускута використання технічних засобів прикордонногоконтролю (О. Войцехівський, О. Кирилюк,Ю. Кузь, В. Щербань), формування необхіднихособистісних якостей та здатностей, зокремапрофесійної спостережливості (О. Трембовецький)та інтерпретації невербальної поведінкиособистості, яка здійснює протиправну діяльність(М. Грібов, С. Олексієнко, О. Проценко). Протена теперішній час вивчено лише окремі аспектипроблеми формування у майбутніх офіцерів-прикордонників умінь ідентифікації. Нагальноює необхідність дослідження педагогічних умовформування у майбутніх офіцерів-прикордонниківспеціальних умінь ідентифікації з урахуваннямусього циклу навчальних дисциплін, щостосуються особливостей прикордонногоконтролю в пунктах пропуску.

Метою статті є висвітлення методичнихрекомендацій щодо формування у майбутніхфахівців ідентифікаційних умінь у процесіпрофесійної підготовки.

Виклад основного матеріалу статті.Проведений теоретичний аналіз проблемиформування у майбутніх офіцерів-прикордонниківспеціальних умінь ідентифікації у процесіпрофесійної підготовки та результатиекспериментального дослідження дозволилиобґрунтувати методичні рекомендації щодо їхформування.

З’ясовано, що при формуванні у майбутніхофіцерів-прикордонників спеціальних уміньідентифікації важливе значення має урахуваннязакономірностей та принципів розвиткуособистості у навчальній і професійній діяльності.Серед загальнонаукових підходів сліддотримуватись системного (І. Блауберг,Г. Костюк, Б. Ломов, В. Садовський та ін.),діяльнісного (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.)та особистісно орієнтованого (І. Бех, В. Давидов,А. Кузьмінський та ін.) підходів, а також

border officers should identify the specific skills during the educational process in order to ensure theconsideration of a scientific theory of the unity of external and internal activities. The important conditionsalso includes teaching the skills-based internalization and the optimization of the content of cycle disciplines ofprofessional and practical training in order to fully reflect them into the issues related to identification. The authorof the article proves that, through compliance with the logic of the learning material, which must meet the problem ofidentity of formation skills of students, the process becomes more efficient. The author draws the attention to theimportance of the problem and algorithmic methods of teaching, using the professional training of various kinds ofpractical and analytical and search tasks based on the tactics border violators. The identification of features trainingof memory considered being mportant for the efficient formation of future border officers-owned special skills. Theauthor highlights the importance of widespread using of information and communication training aids.

Keywords: the officer-guard, the identification, skills, guidance, the border control, the professionalactivities, the protection of the border.


66

принципів науковості, зв’язку теорії з практикою,систематичності та послідовності, наочності,проблемності, індивідуалізації та міцностіоволодіння уміннями і навичками.

Основою формування вмінь слід вважатитеорію О.М. Леонтьєва та П. Гальперіна проєдність зовнішньої і внутрішньої діяльності таформування повноцінної дії на основіінтеріоризації. Теорія планомірного (поетапного)формування дій П. Гальперіна засвідчує, щоформування у курсантів спеціальних уміньідентифікації слід будувати з двох частин,зокрема орієнтовної і виконавчої. Орієнтованачастина має передбачати насампередознайомлення суб’єктів навчання з вимогами довиконання дії для формування розумовихмоделей дій), а виконавська – вправляння ізакріплення дії.

При цьому важливо враховувати, що умінняформується на основі знань про об’єкти дій і знаньпро обставини та способи діяльності: уміє той,хто знає, як виконувати певну діяльність. Безсформованих розумових операцій і дій офіцер-прикордонник не зможе якісно здійснитиідентифікацію у пунктах пропуску. Саме тому дляналежної організації роботи з формування укурсантів спеціальних умінь ідентифікації,важливо насамперед звернути увагу на потенціалтакого елемента системи підготовки, як змістосвіти.

Для оптимізації змісту навчальних дисциплінциклу професійної та практичної підготовки зметою повного відображення в них питань щодоздійснення ідентифікації слід дотримуватисьлогіки побудови навчального матеріалу, яка маєвідповідати завданню формування ідентифікаційнихумінь, забезпечувати послідовний перехід відознайомлення з теоретичними аскетамиздійснення ідентифікації до відпрацюванняпрактичної частини. У цьому зв’язку важливоздійснити доповнення до програм і тематичнихпланів, внести необхідні доповнення додокументів факультетів і кафедри прикордонногоконтролю. У всіх документах кафедри привизначенні основних напрямів методичної роботислід враховувати питання, що стосуютьсяформування у курсантів спеціальних уміньідентифікації. Для якісної підготовки курсантів доздійснення ідентифікації необхідно такожрозробити відповідне навчально-матеріальнезабезпечення, методичні вказівки та рекомендаціїдля викладачів і курсантів.

Одним з основних носіїв наукового змістукомплексу дисциплін циклу професійної тапрактичної підготовки, необхідного дляформування у курсантів спеціальних умінь

ідентифікації, має бути електронний підручник.При визначенні змісту підручника слідвиокремити насамперед інформацію, професійнозначущу в контексті здійснення ідентифікації.Зміст електронного підручника потрібноукомплектовувати відповідно до вимогпрофесійної підготовки офіцерів-прикордонниківта завдань їх службової діяльності у пунктахпропуску, зв’язку з усіма дисциплінами циклупрофесійної та практичної підготовки,можливостей широкого використання внавчальному процесі. Електронний підручник маємістити текстову частину та довідково-інформаційну систему (гіпертекстовогохарактеру).

До цього комплексу слід також передбачитикомп’ютерний функціональний тренажер зіздійснення ідентифікації, комп’ютерні спеціальніігри та автоматизовану навчальну систему.Важливе значення має і спеціальна система, доскладу якої входить продукт з контрольно-оцінювальною функцією (набір тестів іконтрольних завдань). Це дозволяє не тількиорганізовувати ознайомлення курсантів з новимипоняттями чи правилами та особливостямиздійснення ідентифікації, а й створюватисприятливі умови для формування операційноїскладової їхніх умінь. Це насамперед уміннявирішувати складні завдання з ідентифікації тавідпрацьовували алгоритми ідентифікаційноїдіяльності у пунктах пропуску.

При формуванні спеціальних уміньідентифікації важливе значення маловикористання проблемного методу. Для створенняй вирішення проблемних ситуацій слідвикористовувати повідомлення невідомих фактів,виявлення суперечностей між ними й відомимизнаннями, помилкові оцінки й судженнякурсантів, пояснення фактів на основі відомихтеорій. При цьому курсанти повинні аналізуватипроблемні ситуації, формулювати проблеми,висувати припущення, самостійно “відкривати”нові знання, способи дій при організаціїідентифікації, зокрема при визначенні елементівобличчя людини і їх різновидів, виділенняхарактерних особливостей обличчя людини,порівняння елементів обличчя людини та ін.

Діяльність курсантів необхідно організовуватитаким чином, щоб серед наявних відомостей булитільки раніше відомі принципові положення.Курсанти під керівництвом викладача,спираючись на ці положення, самі повиннібудувати всю систему операцій, виокремлюючинеобхідні дії і способи контролю, спираючись налогіку процесу порівняння однієї ідентифікаційноїознаки з іншими. При цьому важливо аналізувати



67 Молодь і ринок №7 (150), 2017

можливі результати правильних і неправильнихдій, розглядати відхилення і визначали допустимімежі. Викладачі у необхідних випадках повинніспрямовувати курсантів щодо найкращоговаріанта ідентифікаційної дії.

Необхідно також враховувати, що формуваннявмінь залежить від умов навчання, організаціїпроцесу вправляння – послідовності засвоюванихдій, переходу від простіших до складнішихзавдань, від повільного до швидкого темпу їхвиконання. Правильно реалізовані структурнікомпоненти навчальної діяльності (навчальнезавдання, навчальні дії, контроль за засвоєнням,оцінка ступеня засвоєння) стимулюють розумовуактивність курсантів, привчають їх цілеспрямованоспостерігати, шукати в предметах, знаках, фігурах,словах спільне і відмінне, робити висновки йузагальнення. Уміння за таких умов формуєтьсяяк синтез знань і навичок, оволодіння людиноюсукупністю операцій, що забезпечують успішнудіяльність [2, 83].

З огляду на це необхідно використовувати різнівиди завдань: суб’єкти навчання повиннізайматися пошуковою діяльністю у різний спосіб,зокрема шляхом спроб і помилок чицілеспрямовано, творчо використовуючиевристичні методи. З іншої сторони, можназапропонувати суб’єктам навчання вивчитиознаки, які відрізняють один тип завдань відінших, а у процесі розв’язування вонивизначатимуть тип завдання і засвоюватимутьвідповідні операції, призначені для їх розв’язання[2, 81]. Важливе значення має також виконаннясуб’єктами навчання складних завдань, щосвідчитиме про їх уміння свідомо переноситиспосіб розв’язання старих завдань на нові.

Слід використовувати комплекс завдань зурахуванням тактики дій порушників кордону. Цізавдання передбачають тренування щодоідентифікації елементів особи людини, їхрізновидів, виділення характерних особливостейособи людини, порівняння елементів обличчялюдини, окомірного визначення росту людини,визначення віку людини за зовнішніми ознаками,виявлення вікових змін зовнішності людини, їїособливих прикмет, складання словесногопортрета, виявлення особи за словеснимпортретом, встановлення тотожності зображенихна фотокартках осіб, визначення державноїприналежності людини за зовнішнім виглядом іфонетикою мови та ін. Необхідно звертати увагуна формування рухових компонентів умінькурсантів, швидкість і точність дій, необхіднихдля ідентифікації. Показником сформованостіідентифікаційних умінь слід вважати досягненнядеякого постійного мінімуму числа помилок при

стійкому середньому значенні часу виконаннясистеми ідентифікаційних дій.

Для розвитку уваги і пам’яті курсантівнеобхідно опрацьовувати з ними питання щодоособливостей запам’ятовування, надходження домозку зорових, мовленнєвих та знакових образів.Окремо необхідно вчити курсантіввикористовувати для запам’ятовування методЦицерона, прийом вільних асоціацій, прийомвиокремлення частин образів, прийомвиокремлення невидимих частин образів, методвиокремлення незвичайної ознаки. Важливезначення має і відпрацювання навичокзапам’ятовування: “збільшення – зменшенняобразу”, “обертання образу”, “виокремленняокремих частин образу”, “видозмінюванняобразу”, “трансформація образу” та ін.,особливостей запам’ятовування людей та їхобличчя, відновлення інформації про людину підчас розмови з нею та ін.

При формуванні професійних ідентифікаційнихумінь велика роль має належатицілеспрямованому застосуванню різних засобівнавчання, насамперед інформаційно-комунікаційних. Саме з їх допомогою можнарозвивати і зміцнювати знання, навички, вміння,надавати їм гнучкості. Зокрема, важливе значеннямають такі засоби наочності, як друкованіматеріали, що містять головні схеми,структуровані поняття, таблиці, визначення.Широко слід використовувати також малюнки,слайди, фотокартки елементів обличчя людини,фотокартки осіб, зразки документів на правоперетину державного кордону, картки зі зразкамисправжніх і підроблених підписів, з відбиткаминігтьових фаланг, картки з даними психологічногоспостереження, картки з даними для опитуванняособи, що пред’являє документи, картки з данимидокумента і легендою пасажира та ін. Важливезначення мають також технічні засоби аудіо-,відео-, фотодокументування, засоби автоматизаціїприкордонного контролю.

Особливо великого значення сьогоднінабувають інформаційні технології та комп’ютернізасоби навчання. Використання комп’ютернихзасобів навчання допомагає більш ефективновирішувати дидактичні завдання на різних етапахнавчального процесу. Зокрема, при поданнінавчальної інформації ці засоби дозволяютьздійснювати комп’ютерну візуалізацію навчальноїінформації, моделювати та імітувати досліджуваніоб’єкти, процеси явища, створювати тавикористовувати інформаційні бази даних,необхідні для навчальної діяльності. Комп’ютернізасоби дають можливість використовувати новітніспособи презентації інформації за рахунок


68

мультимедійності. Це може бути текстоварепрезентація інформації, візуальна репрезентаціяінформації (колір, графіка, зображення,мультиплікація, відео), звукова репрезентація(передача звукових файлів), а також інтегруваннята репрезентація інформації (текст, звук, графіка,відео).

Перевагою мультимедійних засобів приформуванні у майбутніх офіцерів-прикордонниківспеціальних умінь ідентифікації є те, що вонидозволяють інтегрувати в процес пізнання методвізуалізації, який в свою чергу сприяєформуванню професійного мислення за рахуноксистематизації та виділення найбільш значущихелементів інформації з проблем ідентифікації.Процес візуалізації як згортання розумових змістівв наочний образ може бути опорою адекватнихрозумових і практичних дій. Практично будь-якаформа візуалізації за допомогою інформаційно-комунікативних технологій сприяє більшінтенсивному засвоєнню матеріалу, орієнтуєсуб’єктів навчання на пошук системних зв’язківі закономірностей [5].

При використанні комп’ютерних засобів дляформування у майбутніх офіцерів-прикордонниківспеціальних умінь ідентифікації необхідновикористовувати навчальні програмні засоби,методичне призначення яких – повідомлення сумизнань, формування навичок навчання таідентифікаційних дій у пунктах пропуску, а такожпрограмні засоби, призначені для тренування, дляконтролю рівня оволодіння курсантаминавчальним матеріалом з питань ідентифікації,інформаційно-пошукові системи, імітаційніпрограмні засоби та ін.

Важливе значення має також використаннякомп’ютерних програм “Фоторобот”, “Trainer”(для проведення ідентифікації за зовнішністю),“Wiek” (тренажер з визначення вікових змін) та“Make ap”. Зокрема, програма “Make ap”допомагає вчити курсантів визначати і оцінювативікові зміни зовнішності людини тавстановлювати тотожність зображень обличчялюдини, зроблених у різний час, а такожвідповідність вікових змін відомостям упаспорті

Широко необхідно також використовувативідеозаписи пасажирів, які проходять паспортнийконтроль, навчальні відеофільми “Ідентифікаціяособи за зовнішністю людини”, “Фотопортретнаідентифікація людини” та ін. Важливе значеннямає використання відеосюжетів на заняттях з теми“Психологічне спостереження за особами, якіперетинають державний кордон”. Курсанти затаких умов мають можливість вивчатиособливості виявлення стресових реакцій людини

через “мову тіла”, визначати ознаки, за якимиможна з’ясувати, чи людина боїться, чи щосьприховує, намагається сказати неправду.

Для відпрацювання навичок розпізнаннявербальної поведінки осіб, що перетинають пунктпропуску, необхідно пропонувати курсантам післяперегляду відеофільмів вирішити конкретнізавдання, наприклад, проаналізувати поведінкуособи, прослідкувати зв’язок зовнішнього виглядуіз психологічними особливостями та легендоюприїзду, зв’язок характеру спілкування ізпсихологічними особливостями та ін. Курсантитаким чином мають можливість вчитися даватипсихологічні характеристики, розрізнятинеправдиві прояви поведінки.

Важливого значення при формуванніідентифікаційних умінь у майбутніх офіцерів-прикордонників слід надавати самоосвітнійдіяльності курсантів. Це обумовлено тим, що, якзазначає В. Сухомлинський, “вихованнядорослості значною мірою залежить від того, якучні опановують знання, в якому напрямкурозвивається розумове життя шкільногоколективу. Одним з небезпечних джерелморального інфантилізму є те, що знання берутьсяу готовому вигляді, а основна розумова діяльністьпри цьому – заучування. Запобігання ційнебезпеці – у добуванні знань. Навчання стаєпрацею за тієї умови, коли учень самостійнодобуває знання. Це необхідно не лише дляміцності знань. Самостійне добування знаньпороджує зрілість думки…” [4, 89].

Окрім того, як відомо, найбільше проблемсьогодні в діяльності пунктів пропуску пов’язанізі зростанням нових викликів прикордоннійбезпеці, удосконаленням засобів підробкидокументів, що потребує від офіцерів-прикордонників знання особливостейфальсифікації та підробки документів, а такожпрактичних навичок протидії підробкам. Засобифальсифікації, що їх повинні розрізняти офіцери-прикордонники, настільки різноманітні, що неможливо всього навчити на навчальних заняттяхта в стінах навчального закладу. Усе це потребуєвід офіцера-прикордонника здатності самостійнорозбиратися у вимогах, що висуваються доздійснення ідентифікації, уміння самостійновивчати нові способи фальсифікації, самостійнокористуватися новими технічними засобамиконтролю, прагнення й уміння самостійно долатитруднощі в процесі роботи, вирішувати складніта проблемні питання прикордонного контролюта ідентифікації.

Для формування у майбутніх фахівцівсамоосвітніх умінь необхідно спочаткуактуалізувати смисл та цілі самоосвітньої



69 Молодь і ринок №7 (150), 2017

діяльності, ознайомлювати їх із зразками дій, щобвиробити загальні підходи до організаціїсамоосвітньої діяльності. Йдеться про те, щонеобхідно викликати інтерес до самоосвітньоїдіяльності, забезпечити належне розуміннясуб’єктами навчання суті самоосвітньої діяльностіта її ролі. Далі слід ознайомлювали з підходамидо вирішення типових завдань самоосвітньоїдіяльності, навчати ефективних методів засвоєнняінформації, вибору шляхів на напрямівсамостійної роботи. Для формування у майбутніхфахівців творчого ставлення до своєї майбутньоїпрофесійної діяльності необхідно такожзабезпечити участь їх в науково-дослідній роботістудентського наукового товариства, курсове тадипломне проектування.

Основною структурною одиницею самоосвітньоїдіяльності курсантів з формування спеціальнихумінь ідентифікації має бути навчальне завдання.При визначенні змісту завдань з питаньідентифікації необхідно враховувати особливостіпрофесійної діяльності офіцерів-прикордонниківу пунктах пропуску, теоретичні знання, необхіднідля здійснення ідентифікації, типові помилки йтруднощі ідентифікації осіб та паспортнихдокументів. Типовим є таке завдання, що маєузагальнений та міждисциплінарний характер,типовий для здійснення ідентифікації у пунктахпропуску, тобто враховувало цілі, основніфункції, мотиви, способи й засоби здійсненняідентифікації. Слід також звертати увагу такожна розмаїтість професійних ситуацій, описаних узавданнях, повноту охоплення змістуідентифікаційних дій офіцера-прикордонника.

Важливо пропонувати курсантам завданнярізного рівня складності. На початковому етапізавдання мають стосуватися формування базовихідентифікаційних дій, на наступному етапі – цемають бути завдання проблемного характеру, далі– завдання, вирішення яких потребували творчогопідходу. Для виконання цих завдань курсантиповинні бути ґрунтовно обізнані з теорієюідентифікації, уміти використовувати додатковіпрограмні компоненти для знаходження відповідіта добирати необхідні способи та алгоритмиздійснення ідентифікації. Рівень складностізавдань повинен відповідати особливостям змістуідентифікаційних дій та досвіду самоосвітньоїдіяльності курсантів.

Висновки. Основними методичнимирекомендаціями щодо формування у майбутніхофіцерів-прикордонників спеціальних уміньідентифікації слід вважати використаннясистемного, діяльнісного та особистісноорієнтованого підходів, а також принципівнауковості, зв’язку теорії з практикою,

систематичності та послідовності, наочності,проблемності, індивідуалізації та міцностіоволодіння уміннями і навичками; оптимізаціязмісту навчальних дисциплін циклу професійноїта практичної підготовки з метою повноговідображення в них питань щодо здійсненняідентифікації; дотримання логіки побудовинавчального матеріалу, яка має відповідатизавданню формування ідентифікаційних умінь;розроблення електронного підручника якосновного носія наукового змісту проблемприкордонного контролю; використанняможливостей комп’ютерного функціональноготренажера зі здійснення ідентифікації; наданняпереваги проблемному та алгоритмічномуметодам, різним видам завдань з урахуваннямтактики дій порушників кордону; опрацювання зкурсантами питань щодо особливостейзапам’ятовування, надходження до мозку зорових,мовленнєвих та знакових образів для розвитку їхпам’яті та уваги; широке застосування різнихзасобів навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних; посилена увага до відпрацюванняу курсантів навичок розпізнання вербальноїповедінки осіб, що перетинають пункт пропуску,ведення спостереження невербальної поведінки;належна організація самоосвітньої діяльностікурсантів, забезпечення їх участі їх в науково-дослідній роботі; розроблення навчально-матеріальне забезпечення самоосвітньої діяльностікурсантів як сукупності інформаційних таметодичних навчальних матеріалів, щовизначають технології навчання, методисамоосвітньої діяльності курсантів та необхіднізавдання та ін.

Перспективами подальших науковихрозвідок є визначення основних напрямківрозвитку спеціальних умінь ідентифікаціїофіцерів-прикордонників у системі підвищеннякваліфікації.

ЛІТЕРАТУРА1. Аналітичні матеріали, графіки та діаграми

за період: 1991–2015 роки. Статистичнийбюлетень [Електронний ресурс]. – Режим доступу:2 0 1 5 h t t p : / / d p s u . g o v . u a / u p l o a d / f i l e /stat_buleten_2015_sayt.pdf

2. Педагогічна психологія / О. П. Сергєєнкова,О. А. Столярчук, О. П. Коханова, О. В. Пасєка. –Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012.– 168 с.

3. Сухомлинський В. О. Проблеми вихованнявсебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський// Вибр. твори: в 5 т. – К.: Рад. шк, 1976. – Т. 1. –654 с.

4. Концепція Державної цільової правоохоронноїпрограми “Облаштування та реконструкція


70

державного кордону на період до 2020 року”[Електронний ресурс]: Розпорядження КабінетуМіністрів від 11 листопада 2015 р. № 1179-р –Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1179-2015-%D1%80

5. Власова О. І. Педагогічна психологія : навч.посіб. / О. І. Власова. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.

REFERENCES1. Analitychni materialy, hrafiky ta diahramy za

period: 1991–2015 roky. Statystychnyi biuleten[Analysis, charts and graphs for the period: 1991–2015years. Statistical bulletin]. [Electronic resource]. Accessmode : 2015 http:/ /dpsu.gov.ua/upload/fi le/stat_buleten_2015_sayt.pdf [in Ukrainian].

2. Serhieienkova, O. P., Stoliarchuk, O. A., Kokhanova,O. P. & Pasieka, O. V. (2012). Pedahohichna psykholohiia

[Educational Psychology]. Navch. posib. Kyiv: Tsentruchbovoi literatury Publ, 168 р. [in Ukrainian].

3. Sukhomlynskyi, V. O. (1976). Problemy vykhovanniavsebichno rozvynenoi osobystosti [Problems of educationfully developed personality]. Vybr. tvory: v 5 t. Kyiv: Rad.Shk. Publ, vol. 1., 654 р. [in Ukrainian].

4. Kontseptsiia Derzhavnoi tsilovoi pravookhoronnoiprohramy “Oblashtuvannia ta rekonstruktsiiaderzhavnoho kordonu” na period do 2020 roku [Conceptof the National Law Enforcement Program “Construction andreconstruction of state border for the period till 2020”].[Electronic resource] Cabinet of Ministers on November 11,2015, № 1179-r. Access mode: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1179-2015-%D1%80 [in Ukrainian].

5. Vlasova, O. I. (2005). Pedahohichna psykholohiia:navch. posib. [Educational Psychology: Tutorial]. Kyiv:

Lybid Publ, 400 р. [in Ukrainian].


УДК 364.442.6:369.06(477)

Ярослав Співак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджментуДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУНАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

У статті визначено основні проблеми реалізації соціальної політики України. Виділено особливостісоціального захисту населення України. Розкрито стратегічні напрямки розвитку системи соціальногозахисту населення України. На основі оцінки державної системи соціального захисту населення, соціальногострахування і соціальної допомоги малозабезпеченим і соціально незахищеним верствам населення, аналізудіяльності позабюджетних страхових фондів підкреслюється, що спостерігається збільшення розміру соціальнихвиплат, проте їх низький рівень не забезпечує життя людей на гідному рівні, має місце низька фінансова дисциплінаплатників внесків, рівень опрацювання чіткої системи обліку трудового стажу, умов праці.

Ключові слова: соціальна допомога, соціальна політика, соціальний захист, загальнолюдськіцінності, благополуччя громадян.

Рис. 2. Літ. 5.

Ярослав Спивак, кандидат педагогических наук, доцент кафедры менеджментаГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

ПРИОРИТЕТНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ СИСТЕМЫ СОЦИАЛЬНОЙЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

В статье определены основные проблемы реализации социальной политики Украины. Выделеныособенности социальной защиты населения Украины. Раскрыто стратегические направления развитиясистемы социальной защиты населения Украины. На основе оценки государственной системы социальнойзащиты населения, социального страхования и социальной помощи малообеспеченным и социальнонезащищенным слоям населения, анализа деятельности внебюджетных страховых фондовподчеркивается, что в результате наблюдается увеличение размера социальных выплат, однако их низкийуровень не обеспечивает жизнь людей на достойном уровне, имеет место низкая финансовая дисциплинаплательщиков взносов, проработанность четкой системы учета трудового стажа, условий труда.

Ключевые слова: социальная помощь, социальная политика, социальная защита, общечеловеческиеценности, благополучие граждан.

Jaroslav Spivak, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Department of ManagementState High Educational Establishment “Donbass State Pedagogical University”

PRIORITY DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE SOCIAL PROTECTION OFPOPULATION IN UKRAINE

The article identifies the main problems of the social policy of Ukraine. Peculiarities of social protection

© Я. Співак, 2017

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИСОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

71 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Наміри Українищодо євроінтеграції потребуютьпотужної соціально-економічної

політики та реальних дій щодо її реалізації, маютьбути спрямовані на досягнення європейських ізагальнолюдських цінностей у житті населення.У свою чергу, під цим розуміється демократія,сильна система соціального захисту населення,досягнення соціальної справедливості йподолання соціальних протиріч і конфліктів. Утой же час накопичені наукові досягненняпотребують подальшого розвитку і пошуку шляхіввирішення окремих проблем соціального захистуз урахуванням сучасних реалій.

Комплексні дослідження проблем соціальногозахисту і соціального страхування проводятьсятакими українськими ученими, як Н. Борецька,М. Вінер, Е. Лібанова, О. Макарова, О. Мартякова,Б. Надточий, В. Новіков О. Новікова, О. Палій, І. Сирота,В. Яценко та ін.

Мета статті полягає у визначенні стратегічнихнапрямів розвитку системи соціального захистунаселення України в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу . Вартозазначити, засобом реалізації соціальної політикидержави є система соціального захисту тасоціальних гарантій. Аналіз існуючої системисоціального захисту в Україні дозволяє визначитиосновні її проблеми:

Діюча в Україні система соціального захистунедостатньо використовує потенціал інститутуобов’язкового соціального страхування. Сучаснасистема соціального страхування не є за своїмзмістом до кінця страховою, зберігаючи івиконуючи функції соціального забезпечення

(допомоги), оскільки розмір страхових внесків неузгоджується з рівнем соціального і професійногоризику, обсягом прав і гарантій страхувальників ізастрахованих, має місце їх відчуженість від участів управлінні фондами тощо.

В умовах сьогодення надання соціальноїдопомоги свідчить про її недостатню соціальнуефективність, складний і не завжди раціональнийорганізаційний механізм. Тому при призначенніпільг, соціальних виплат і допомоги необхіднийдетальний і ретельний аналіз ступенянужденності, урахування матеріального станурізних категорій громадян і реальних можливостейзабезпечити свій добробут з метою наданнядопомоги тим, хто дійсно її потребує, тобтойдеться про посилення адресності призначення.Для забезпечення виконання допомогами захисноїфункції необхідно підвищити розміри більшості зних, а також реформувати існуючу систему пільг.

В результаті оцінки державної системисоціального захисту населення, соціальногострахування та соціальної допомогималозабезпеченим і соціально вразливим верствамнаселення, аналізу діяльності позабюджетнихстрахових фондів виявлено, що спостерігаєтьсязбільшення розміру соціальних виплат, однак їхнизький рівень не забезпечує життя людей нагідному рівні, має місце низька фінансовадисципліна платників внесків, невідпрацьованість чіткої системи врахуваннятрудового стажу, умов праці. Відтак, сучаснасистема соціального страхування не є за своїмзмістом до кінця страховою.

Існуюча пенсійна система втратила здатністьна належному рівні виконувати свої завдання:

of the population of Ukraine are singled out. Effective measures of improving the effectiveness of the system ofsocial protection of the population of Ukraine are determined. The strategic directions of development of thesystem of social protection of the population of Ukraine are disclosed. Based on the assessment of the statesystem of social protection of the population, social insurance and social assistance to low-income and sociallyunprotected layers of the population, analysis of the activities of extra-budgetary insurance funds it isemphasized that as a result, there is an increase in the amount of social payments, however, their low level doesnot ensure people’s lives at a decent level, there is a low financial discipline of contributors, elaboration of aclear system of accounting for seniority, working conditions. Modern system of social insurance is not completelyinsurance in its content. The population’s demand for social protection is due to the effect of at least threegroups of factors: socio-demographic, determining the nature of population reproduction, socio-medical-psychological, environmental and other.

The strategy for the development of the system of social protection of the population, developed inaccordance with the above goals and principles, provides step by step the transfer of the system primarily toinsurance principles.

Transformation of the social protection system should be aimed at the real achievement of the followingmain goals: ensuring the maximum effective protection of socially vulnerable segments of the population, asthey do not have the capacity to independently solve social problems, and objectively need government support;ensuring universal accessibility and socially acceptable quality of basic social benefits, including health careand general education; creation for the able-bodied population of the economic conditions that allow citizensat their own expense to provide a higher level of social consumption, including comfortable housing, the bestquality of services in the field of education and health, a decent standard of living in old age.

Keywords: social assistance, social policy, social protection, universal values, well-being of citizens.


72

розміри пенсій дуже низькі та із соціальної точкизору є несправедливими, особливо відноснонайбідніших верств населення; фінансову базупенсійної системи послаблюють пільги щодосплати пенсійних внесків; солідарна пенсійнасистема значною мірою залежить віддемографічних чинників; негативно впливає нанадходження внесків до Пенсійного фонду;низький рівень заробітної плати і заборгованостіз її виплати.

Для підвищення результативності системисоціального захисту доцільними можуть бутинаступні заходи: розширити і розвинути сферидії соціального страхування, не зводячи йоготільки до часткової компенсації втраченихосновних джерел доходів у формі виплат, але йнадаючи профілактичні послуги і розробляючиреабілітаційні заходи; доповнити діючу системусоціального страхування новими видами –страхування професійних і регіональних пенсійдля забезпечення існуючих видів достроковихпенсій; страхування по догляду для різнихкатегорій населення, які потребують регулярної ісистематичної допомоги на дому (пенсіонерів,інвалідів); посилення адресності всіх видівсоціальної підтримки через: інтеграцію програмипільг на оплату послуг ЖКГ із програмоюжитлових субсидій; внесення законодавчих змін доправил надання субсидій; перехід до монетизаціїцих субсидій; переведення всіх програм соціальноїдопомоги на адресну основу, за виняткомдопомоги при народженні дитини, інвалідам здитинства та дітям-інвалідам; урахуванняфактичної нужденності при наданні всіх видів

пільг (окрім пільг для осіб, якімають виняткові заслуги передБатьківщиною); відхід віднадання пільг за професійноюознакою при одночасномуадекватному підвищенні рівнядоходів; збереження частинисоціальних пільг і допомоги якпривілеїв тільки для осіб, якімають виняткові заслуги передБатьківщиною: ветеранамВВВ, ліквідаторам аварії наЧАЕС, Героям України, ГероямРадянського Союзу, Героямсоціалістичної праці тощо закатегорійним принципом;забезпечення ефективностіуправлінських рішень у системінадання соціальної підтримки;створення прийнятної дляефективного управління бази

даних одержувачів усіх видів соціальноїпідтримки, єдиного інформаційного середовищадля органів Міністерства праці та соціальноїполітики України, Пенсійного фонду, Державноїподаткової адміністрації, МВС, реєстрації актівгромадянського стану; упровадження системимоніторингу, оцінки та соціального аудитупрограм соціальної підтримки; удосконаленняінституту соціальної інспекції через розширеннязавдань і функцій соціальних інспекторів, а саме:соціальне супроводження інспекторомнеблагополучних бідних сімей; упровадженнясистеми оцінювання ступеня задоволеностіклієнтів і ступеня ефективності наданої допомоги;забезпечення зворотного зв’язку між клієнтами іорганами, які надають соціальну допомогу;упровадження моніторингу осіб, які претендуютьна підтримку шляхом розробки інструментуоцінки клієнтів і його застосування до тих, хтообманом претендує на підтримку; посиленняфінансування системи соціального захистушляхом залучення коштів громадян і бізнесу,благодійних суспільних фондів і організацій [5, 8].

Умовою підвищення платоспроможностінаселення, а отже, зниження навантаження набюджет, розвитку ринку соціальних послуг, тобтореалізації як субсидіарного, так і страховогопринципу соціального захисту, є реформуваннязаробітної плати щодо її підвищення, одним ізнапрямів якого є перенесення до фонду заробітноїплати частини коштів, акумульованих дотепер удержавному бюджеті та позабюджетних фондах,для фінансування соціальних завдань з тим, щобнадати можливість населенню безпосередньо


Рис. 1. Основні проблеми реалізації соціальної політики України


73 Молодь і ринок №7 (150), 2017

оплачувати деякі соціально значущі послуги.Сучасна система соціального захисту (якдержавного, так і недержавного) має формуватисяна основі системи гарантій мінімально необхіднихумов для підвищення соціально-економічноїактивності людини [1, 117].

Доцільним є доповнення системи соціальногозахисту, що включає: систему самодопомоги,систему управління соціальними ризиками(прогнозування соціальних ризиків, регулюваннясоціальних ризиків – вибір і обґрунтуванняадекватних методів і форм утримання,профілактики, попередження, недопущеннятощо), а також змінити зміст традиційних їїскладових – систему страхування (причому нетільки соціального страхування, а всієї системистрахування ризиків, зокрема пов’язаної зжитлом, здоров’ям тощо), соціальної допомоги(соціальні виплати, допомоги, пенсії, компенсації,стипендії, соціальні пільги), соціальногообслуговування та інших. Введення до складусистеми соціального захисту системи управліннясоціальними ризиками дозволить здійснюватимоніторинг ризиків і своєчасно вносити корективив інші складові системи соціального захисту(страхування, допомога, обслуговування) [4, 92].

Разом з тим, рівень самодопомоги не повиненвичерпуватися тими напрямами, які охоплюютьсярамками соціального захисту. Адже рівеньсамодопомоги в кожен конкретний моментвизначається тим, як людина реалізувалагарантований їй мінімум умов для підвищеннясоціально-економічної активності й використаладля своєї реалізації. Самодопомога виявляється убезперервній освіті, наявності власності, рівніздоров’я тощо, тобто визначається й іншимискладовими соціальної допомоги [3, 125 – 128].

Розглядаючи трансформування системисоціального захисту в Україні, слід виходити нетільки з наявності в даний час комплексуневирішених правових, фінансових, організаційнихта інших проблем. Важливо враховувати ті умови,які зумовлюватимуть у перспективі потребунаселення в соціальному захисті (тобто по сутіпопит на цей вид соціального забезпечення), атакож фінансово-економічні, матеріально-технічні, інформаційні та кадрові ресурси, якіматиме у своєму розпорядженні суспільство ічастина яких може бути використана на потребисоціального захисту.

Попит населення на соціальний захистзумовлюється дією, принаймні, трьох групчинників: соціально-демографічних, щовизначають характер відтворення населення(динаміка процесів народжуваності, смертності,

міграції) і обумовлені ними зміни чисельності тастатево-вікової структури населення країни;соціально-медико-психологічних, екологічних таінших, що визначають стан здоров’я населення,рівень і характер захворюваності; виробничо-економічних і соціально-трудових, які визначаютьхарактер і рівень зайнятості населення, рівеньтрудових доходів населення певнихдемографічних, етнічних, соціальних,професійних та інших груп населення.

З урахуванням вищезазначеного, сучаснасистема соціального захисту населення маєвідповідати таким принципам: правовоїзабезпеченості та стабільності, що досягається зарахунок розробки й ухвалення пакета новихзаконодавчих та інших нормативно-правовихактів, а також внесення необхідних змін ідоповнень у діючу нормативно-правову базунадання соціальних допомог; фінансовоїзабезпеченості та стійкості для задоволенняосновних базових потреб населення всоціальному забезпеченні, відшкодуваннявтраченого заробітку (доходу), що досягається зарахунок обов’язкової участі всіх членівсуспільства у фінансуванні соціальногозабезпечення (принцип солідарності),розширення переліку суб’єктів здійсненнясоціальних допомог, зміни умов, принципів іджерел їх фінансування, забезпеченняякнайповнішого, доцільнішого і прозорішоговикористання бюджетних коштів, коштівпозабюджетних соціальних фондів та іншихджерел фінансування як для населення, так і вінтересах розвитку економіки держави, надійногоі прибуткового інвестування відповіднихфінансових ресурсів; керованості, що досягаєтьсяза рахунок чіткого розмежування функцій,повноважень, відповідальності й ресурсногозабезпечення різних суб’єктів, створеннявідповідної матеріальної, інформаційної такадрової бази, а також участі всіх соціальнихпартнерів в управлінні системою соціальнихдопомог; наукової обґрунтованості, щодосягається за рахунок застосуванняекспериментально відпрацьованих нормативів істандартів, соціальних технологій, вироблених зурахуванням позитивного вітчизняного іміжнародного досвіду [2, 114].

Стратегія розвитку системи соціальногозахисту населення, розроблена відповідно ізвищевказаними цілями і принципами, передбачаєпоетапно: переведення системи переважно настрахові принципи з урахуванням розмірустрахових внесків, трудового стажу застрахованихосіб, що сприятиме досягненню солідарної


74

соціальної відповідальності держави, громадян,підприємців та інститутів громадянськогосуспільства за благополуччя і соціальнийрозвиток суспільства. При доцільними є умови,які стимулюють сторони до мінімізації соціальнихризиків (шляхом їх профілактики, запобігання),підвищення ефективності використання ресурсів,що виділяються в даний час на потребисоціального захисту; перехід до міжнародновизнаної класифікації видів страхових ризиків,видів відповідних допомог, умов і норм наданнядопомог; підвищення розмірів соціальних допомогз метою їх доведення до рівнів, передбаченихміжнародним правом; скорочення обсягів і питомоїваги прямих бюджетних видатків у фінансуваннісоціальних допомог при одночасному збільшеннімасштабів їх фінансування із позабюджетнихджерел, включаючи залучення коштів самихгромадян на основі створення механізмуфінансової зацікавленості, і бізнесу.

Залучення громадян і неурядових організаційдо розвитку і співфінансування системисоціального захисту забезпечить, з одного боку,скорочення бюджетних видатків, що виділяютьсяна дані цілі зараз, з іншого – забезпечитьстимулювання попиту в соціальній сфері, а такожрівень, якість і доступність соціальних допомог ісоціальних послуг. Економія бюджетних коштів,що досягається, може бути спрямована в реальнийсектор економіки для стимулювання економічногозростання. Організації та установи соціальноїсфери одержать нові (позабюджетні) джерелафінансування і відповідно додаткові можливостірозвитку матеріальної бази, поліпшення якостіобслуговування населення, що в свою чергустимулюватиме попит на їх послуги; підвищенняякості й ефективності соціальних послуг;упровадження соціальних паспортів сімей та осіб,які звертаються до соціальної служби, розробкадля них індивідуальних програм; реформуванняіснуючої системи пільг, зокрема зведення домінімуму професійних пільг та монетизаціясоціальних пільг.

Збереження певної частини категоріальнихпільг на державному рівні допустиме лише дляобмеженої кількості одержувачів, таких якветерани Великої Вітчизняної війни, інвалідивійни, ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС,Герої України. У цьому випадку пільги необхідноперевести у форму грошових виплат іздійснювати з державного бюджету. Пільги,встановлені для різних категорій державнихслужбовців, працівників правоохоронних органіві військовослужбовців, мають бути переведені уформу грошових виплат і включені у їх заробітну

плату; перетворення існуючих допомогнестрахового характеру на допомогу з бідності;розвиток ринку соціальних послуг, щоґрунтується на конкуренції підприємств іорганізацій-виробників різних форм власності тастворення відповідної інфраструктури(фінансової, інформаційної, сервісної тощо);розширення мережі установ з надання соціальнихпослуг, зокрема надання ключових позиційнеурядовим організаціям; упровадженнямеханізму підтримки громадських ініціатив намісцевому рівні; зміна умов і розмірів наданняокремих допомог (допомоги по догляду задитиною на тих же умовах і в тих же розмірах,що і допомога з тимчасової непрацездатності, їхув’язка з розміром допомоги з безробіття; замінадопомоги з інвалідності третьої групи на допомогуз бідності тощо). Реалізація даної стратегіїпередбачає необхідність здійснення комплексуорганізаційно-економічних заходів, які пов’язаніз необхідністю подолання можливого неприйняттяїх упровадження певною частиною населення,громадськими рухами, політичними партіями(див. рис.2.).

Адаптований до реальної ситуації розвитоксистеми соціального захисту потребуєпринципово інших концептуальних іметодологічних рішень. Подальший розвитоксистеми соціального страхування яккомпенсаторного механізму захисту населення відсоціальних і економічних ризиків не повиненздійснюватися стихійно. Основу стратегіїрозвитку системи соціального захисту маютьстановити принципи співпраці, взаємовигідногосоціального партнерства і солідарноївідповідальності між органами влади, об’єктамиі суб’єктами соціального захисту. Ця співпрацяреалізується через обов’язкове державне,додаткове і добровільне на рівні виробництва іокремих громадян страхування з урахуваннямвидів соціальних ризиків.

З метою забезпечення ефективності системисоціального захисту необхідною умовою єпосилення її адресності. Адресна системасоціальних виплат має передбачати формуванняєдиних баз даних про одержувачів соціальнихпільг і виплат, а персоніфікований облікодержувачів соціальних допомог, пільг і виплатдозволяє уникнути необґрунтованого дублюваннядопомог і виплат, що надаються к конкретнимнужденним домогосподарствам.

Висновки. Сьогодні в Україні не сформувалисьефективні механізми, які забезпечуютьнадходження в державний бюджет і позабюджетніфонди обов’язкового страхування, що негативно



75 Молодь і ринок №7 (150), 2017

відображається на рівні життя населення.Державне централізоване регулювання соціальноїпідтримки населення до даного часу маєфрагментарний, безсистемний характер;фінансові ресурси соціальної сфери, які маютьєдину кінцеву мету, не скоординовані: кожнийкомпонент має свій відомчий статус, порядокформування і використання, що негативнопозначається на процесах фінансовогопланування і використання коштів, виключаючипрозорість у проходженні потоків. Такий підхідпризвів до надмірного навантаження на бюджет іпрактичного невиконання державних зобов’язаньіз соціальної підтримки населення, а такожнецільового, неефективного та нераціональноговикористання фінансових ресурсів, підвищеннянезадоволеності громадян, соціальноїнапруженості у суспільстві.

Трансформація системи соціального захистумає бути спрямована на реальне досягнення такихосновних цілей: забезпечення максимальноефективного захисту соціально вразливих верствнаселення, оскільки вони не мають можливостейдля самостійного вирішення соціальних проблемі об’єктивно потребують державної підтримки;забезпечення загальної доступності й суспільноприйнятної якості базових соціальних благ, у томучислі медичного обслуговування і загальноїосвіти; створення для працездатного населенняекономічних умов, що дозволяють громадянам зарахунок власних доходів забезпечувати вищийрівень соціального споживання, включаючикомфортне житло, кращу якість послуг у сферіосвіти і охорони здоров’я, гідний рівень життя упохилому віці; формування в соціальній сферіінститутів, що створюють можливість

максимально повної мобілізації коштів населенняі підприємств, ефективного використання цихкоштів і на цій основі – забезпечення високоїякості й можливостей широкого виборунаселенням соціальних благ і послуг, щонадаються.

ЛІТЕРАТУРА1. Балтачеєва Н. Теорія та практика

формування і реалізації соціальної політики вУкраїні: моногр. / Н. Балтачеєва. – Донецьк: Дон.НУ, 2010. – 433 с.

2. Доклад VI Социальное обеспечение в целяхсоциальной справедливости и справедливойглобализации. Периодическое обсуждениевопросов социальной защиты (социальногообеспечения) в соответствии с Декларацией МОТо социальной справедливости в целяхсправедливой глобализации, 2011 г. – Женева:Международное бюро труда, 2011. – 205 с.

3. Корецька С. Соціальна політика України:теорія, методологія, механізми реалізації:моногр. / С. Корецька. – Донецьк: Юго-Восток,2010.– 445 с.

4. Устинов, С. Співвідношення термінів“соціальний захист” та “соціальне забезпечення”в законодавстві України / С. Устинов // Юридичнанаука і практика. – 2011. – № 2. – С. 90–95 с.

5. Чанишева Г. Декларація МОП про соціальнусправедливість у цілях справедливої глобалізації:зміст і значення / Г. Чанишева // Актуальніпроблеми держави і права. – 2010. – Вип. 52. –С. 7–11.

REFERENCES1. Baltacheyeva, N. (2010). Teoriia ta praktyka

Рис. 2. Стратегічні напрями розвитку системи соціального

захисту населення України


76

formuvannia i realizatsii sotsialnoi polityky v Ukraini[Theory and practice of formation and implementation ofsocial policy in Ukraine]. Donetsk: Don. NU. 433 p. [inUkrainian].

2. Doklad VI Sotsialnoe obespechenie v tselyakhsotsialnoy spravedlivosti i spravedlivoy globalizatsii.Periodicheskoe obsuzhdenie voprosov sotsialnoyzashchity (sotsialnogo obespecheniya) v sootvetstviis Deklaratsiey MOT o sotsialnoy spravedlivosti vtselyakh spravedlivoy globalizatsii (2011). [Report VI.Social security for social justice and fair globalization.Periodic discussion of social protection (social security)issues in accordance with the ILO Declaration onSocial Justice for a Fair Globalization]. Geneva:International Labor Office, 205 p. [in Russian].

3. Koretska, S. (2010). Sotsialna polityka

Ukrainy: teoriia, metodolohiia, mekhanizmyrealizatsii [Social Policy of Ukraine: theory,methodology, implementation mechanisms]. Donetsk:South-east, 445 p. [in Ukrainian].

4. Ustinov, C. (2011). Spivvidnoshennia terminiv“sotsialnyi zakhyst” ta “sotsialne zabezpechennia” vzakonodavstvi Ukrainy [Value of the terms “socialprotection” and “not јsocial security” legislation Ukraine].Legal science and practice, no. 2. pp. 90–95. [inUkrainian].

5. Chanysheva, H. (2010). Deklaratsiia MOP prosotsialnu spravedlyvist u tsiliakh spravedlyvoihlobalizatsii: zmist i znachennia [ILO Declarationon Social Justice for Fair Globalization in order,meaning and significance]. Actual problems of law,vol. 52, pp. 7–11. [in Ukrainian].


УДК 378:005.22:37.015.31:111

Володимир Піддячий, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу андрагогікиІнституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, м. Київ

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

У статті розглянуто проблему сутності і змісту громадянської компетентності майбутнього педагога вумовах підготовки молоді до життя та праці на засадах демократії. На основі аналізу фахової літератури визначенопоняття “громадянська компетентність майбутнього педагога”. Проаналізовано зміст громадянської освіти, щозабезпечує формування громадянської компетентності особистості. Досліджено зміст громадянської компетентностіучнів ЗНЗ І – ІІІ ступенів. Проведено його порівняльний аналіз за знаннєвим, діяльнісним та оціночно-поведінковимкритеріями. Визначено зміст громадянської компетентності студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Ключові слова: громадянська компетентність, демократія, майбутній педагог, підготовка, змістгромадянської компетентності студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Літ. 7.

Владимир Поддячий, кандидат педагогических наук,старший научный сотрудник отдела андрагогики

Института педагогического образования и образования взрослых НАПН Украины, г. Киев

СУЩНОСТЬ И СОДЕРЖАНИЕ ГРАЖДАНСКОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ

В статье рассмотрена проблема сущности и содержания гражданской компетентности будущего педагогав условиях подготовки молодежи к жизни и труда на принципах демократии. На основе анализа профессиональнойлитературы определено понятие “гражданская компетентность будущего педагога”. Проанализированосодержание гражданского образования, обеспечивающего формирование гражданской компетентности личности.Исследовано содержание гражданской компетентности учащихся ОУЗ I – III степеней. Проведено егосравнительный анализ на основе когнитивного, деятельностного и оценочно-поведенческого критериев. Определеносодержание гражданской компетентности студентов высшего педагогического учебного заведения.

Ключевые слова: гражданская компетентность, демократия, будущий педагог, подготовка,содержание гражданской компетентности студентов высшего педагогического учебного заведения.

Volodymyr Piddyachiy, Ph.D.(Pedagogy), Senior Researcher of the Andragogy DepartmentInstitute of Pedagogical and Adult Education of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv

THE NATURE AND CONTENT OF THE CIVIC COMPETENCY OF FUTURE PEDAGOGUEThe article deals with the problem of the essence and content of the civil competence of the future

© В. Піддячий, 2017

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

77 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. У сучаснихумовах розбудови Української держависпостерігається тенденція активного

розвитку демократії, основу якої становитьположення, що єдиним легітимним джереломвлади є народ. У зв’язку з цим, чим кращегромадяни будуть підготовлені до управліннядержавою, тим стабільнішим буде її поступ.Важливого значення набуває підготовка молодідо життя та праці в умовах демократичногосуспільства на різних етапах його розвитку [4]. Їїзабезпечення покладене на систему освіти тареалізується через педагога.

У зв’язку з цим, актуальності набуваєформування громадянської компетентностімайбутніх педагогів, які прийматимуть активнуучасть у розвитку інтелектуальної та духовноїоснови суспільства через: виховання та учінняпідростаючого покоління; створення умов длянабуття молоддю соціального і професійногодосвіду; передання та розвиток духовних надбаньукраїнського народу; досягнення високої культуриміжнаціональних взаємин; формування у молодідуховності, фізичної досконалості, моральної,естетичної, правової, трудової та екологічноїкультури. Не зважаючи на значну кількістьнапрацювань (П. Вербицька, О. Войтенко, О. Дем’янчук,І. Ігнатова, П. Кендзьор, І. Костюк, А. Мазак, С. Позняк,О. Пометун, М. Рогозін, О. Сухомлинська та ін.)дана тематика потребує подальших досліджень ізурахуванням специфіки сфери її застосування.

Мета статті – дослідити сутність і змістгромадянської компетентності майбутньогопедагога.

Виклад основного матеріалу дослідження.Зважаючи на те, що результати підготовкимайбутніх педагогів у вищому педагогічному

навчальному закладі базуються на їх описі втермінах компетентностей, то у процесідослідження був застосований компетентніснийпідхід, як ключовий методологічний інструментреалізації цілей Болонського процесу [3, 28]. Надумку А.Ю. Петрова, компетентнісно-орієнтованаосвіта спрямована на комплексне засвоєння знаньі способів практичної діяльності, які забезпечуютьуспішне функціонування людини у ключовихсферах життєдіяльності в інтересах як її самої, такі суспільства, держави [5, 85 – 86].

Відповідно до закону “Про вищу освіту” (2014)компетентність визначається як динамічнакомбінація знань, вмінь і практичних навичок,способів мислення, професійних, світоглядних ігромадянських якостей, морально-етичнихцінностей, яка визначає здатність особи успішноздійснювати професійну та подальшу навчальнудіяльність і є результатом навчання на певномурівні вищої освіти [2; 3, 28 – 29]. Разом з цим, углосарію ЮНЕСКО не виокремлено“компетентність” як окреме поняття, протезустрічається термін “освіта, заснована накомпетентності”, що тлумачиться як “освіта, щобазується на описі, вивченні й демонструваннізнань, навичок, поведінки й відносин, необхіднихдля будь-якої певної ролі, професії або кар’єри”[6, 96].

На думку експертів Ради Європи, оволодівшивідповідними компетентностями, які охоплюютьпевний рівень знань, умінь, ставлень, людиназможе здійснювати складні поліфункціональні,поліпредметні, культуродоцільні види діяльності;ефективно вирішувати відповідні проблеми,тобто стати спеціалістом, здатним реагувати нанові запити часу [5, 90].

Відповідно до Національного освітнього

pedagogue in conditions of the preparation of youth for life and work according to the principles of democracy.The author indicates the relationship between the willingness of citizens to the governance of country and thestability of its development. The article deals with the training the young people for life and work in thedemocratic society during the various stages of its development. The author consideres the results of the trainingof future pedagogues in the pedagogical high school on the basis of the competence approach as a keymethodological tool of the implementation the goals of the Bologna process. The author analyzes the glossaryof UNESCO, the expert opinions of the Council of Europe, the Law of Ukraine “About Higher Education” andthe National Education, the definitions of the concept “a competence” in the Higher Education glossary. Theauthor presents the division of competences into the general and professional (the subject-specific) and theresults of the Lisbon Conference, where the list of key (general) and individual competencies was defined. Thearticle singles out the achievements of the Ukrainian scientists regarding (the general) and professionalcompetencies. Based on the analysis of professional literature, the concept “the civil competence of the futurepedagogue” is defined. The author consideres the achievements of the modern researchers concerning theabilities, those provide the civic competence. The content of the civic education that ensures the formation ofcivil competence of the individual is analyzed. The article investigates the content of civic competency of pupilsin the secondary school, which includes the specialized knowledge, skills, the ways of thinking and behavior. Itscomparative analysis is carried out on the basis of cognitive, activity and evaluation-behavioral criteria. Theauthor determines the content of civil competence of the students of higher pedagogical educational institution.

Keywords: a civil competence, democracy, a future pedagogue, preparation, the content of civil competenceof students of higher pedagogical educational institution.


78

глосарію вищої освіти компетентності поділяютьсяна загальні та фахові. Загальні компетентностіформуються у здобувача вищої освіти в процесінавчання за даною освітньою програмою, алемають універсальний характер і можуть бутиперенесені із контексту однієї освітньої програмив іншу. Фахові (предметно-специфічні)компетентності безпосередньо визначаютьсяосвітньою програмою та кваліфікаціювипускника, забезпечують індивідуальністькожній освітній програмі [3, 24, 66].

Серед зарубіжних досліджень у даній галузідоцільно виокремити результати Лісабонськоїконференції, де був визначений перелік ключових(загальних) компетентностей особистості: 1) навичкирахування та письма; 2) базові компетентності угалузі математики природничих наук татехнологій; 3) іноземні мови; 4) здатністьнавч атися ; 5) підпр иє мниць кі навички;6 ) соціальні навички; 7) інформаційнікомунікаційні технології; 8) загальна культура.

Українські вчені до ключових (загальних)компетентностей фахівця відносять: 1) навчальну(уміння вч итися) ; 2 ) загальнокультурну;3 ) громадянську; 4) компетентності зінформаційних та комунікаційних технологій;5) соціальну; 6) підприємницьку; 7) здоров’язберігаючу [5, 88 – 90].

Зважаючи на те, що предмет дослідженнястановить громадянська компетентністьмайбутнього педагога, то розглянемо їїдетальніше. Вона є складним особистіснимутворенням, що виникає в результатігромадянської освіти, основним завданням якої єформування та розвиток почуття приналежностідо суспільства [1, 106]. Громадянськакомпетентність майбутнього педагога – цединамічна комбінація знань, вмінь і практичнихнавичок, способів мислення, професійних,світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка дозволяє усвідомлено,відповідально й ефективно реалізовуватигромадянські обов’язки та права у суспільно-політичній та навчальній діяльності,користуватися свободами, займати активнугромадянську позицію з метою розвиткудемократичного суспільства, бути патріотом своєїдержави, шанобливо ставитися до народів і культурінших країн [на основі 2; 3, 28 – 29; 7, 11, 37].

Сучасні вітчизняні дослідники зазначають, щогромадянська компетентність передбачаєволодіння такими здатностями:

- орієнтуватися у проблемах сучасногосуспільно-політичного життя в Україні, знатипроцедури участі в діяльності політичних

інститутів демократичної держави, органівмісцевого самоврядування;

- застосовувати процедури й технології захистувласних інтересів, прав і свобод своїх та іншихгромадян;

- виконувати громадянський обов’язок у межахмісцевої громади та держави загалом;

- застосовувати способи і стратегії взаємодії зорганами державної влади на користь собі йгромадянському суспільству;

- використовувати способи діяльності й моделіповедінки, що відповідають чинномузаконодавству України, задовольняють власніінтереси особи та захищають права людини йгромадянина;

- робити свідомий вибір, застосовуватидемократичні технології прийняття індивідуальнихта колективних рішень, враховуючи інтереси йпотреби громадян, представників певної спільноти,суспільства та держави [5, 89; 7, 5 – 6].

Згідно з Концепцією громадянської освіти вшколах України (розробленою групою українськихпедагогів у рамках проекту “Освіта для демократіїв Україні”, 2001) її складовими є: 1) громадянськізнання, на основі яких формуються уявлення проформи і способи функціонування особистості вполітичному, правовому, економічному,соціальному та культурному полі демократичноїдержави; 2) громадянські вміння та досвід участів соціально-політичному житті суспільства іпрактичного застосування знань; 3) громадянськічесноти – норми, установки, цінності та якості,притаманні громадянинові демократичногосуспільства.

Дослідження змісту громадянськоїкомпетентності учнів ЗНЗ І – ІІІ ступенівпоказало, що у:

а) початковій школі учень має:- знати: національні та загальнолюдські

цінності; про державу, закони, права та обов’язкилюдини, громадянина; правила спілкування зоднолітками та дорослими і норми поведінки урізних ситуаціях, включаючи спілкування всім’ї;

- уміти: спілкуватися з однолітками тадорослими; колективно обговорювати проблеми;робити свідомий вибір; брати участь уколективній діяльності сім’ї та класу, ухваленніколективних рішень; залучатися до суспільнокорисної діяльності; висловлювати і пояснювативласну точку зору;

- виявляти в поведінці та оцінках: повагу доправ людини, закону; прагнення досправедливості, чесність, відповідальність;визнання та сприйняття багатоманітності;



79 Молодь і ринок №7 (150), 2017

патріотизм; повагу до національної історії,культури, мови, традицій;

б) основній школі учень має:- знати: національні та загальнолюдські

цінності; права людини і права дитини, зокремамеханізми їх захисту, права і обов’язкигромадянина; про громадянське суспільство; пропроцеси ухвалення суспільних рішень і формиучасті громадян у житті громади та суспільства вцілому; про основи співпраці та спілкування зіншими та залагодження конфліктних ситуацій;

- уміти: взаємодіяти з учителями, адміністрацієюшколи, дорослими членами місцевої громади;реалізовувати та відстоювати свої права й законніінтереси; ефективно спілкуватися, розпізнаватистереотипи; свідомо обирати способи дії таповедінки і діяти відповідально; застосовуватидемократичні процедури ухвалення рішень; братиучасть в діяльності органів учнівськогосамоврядування, волонтерській діяльності вгромаді; критично сприймати інформацію,самостійно її досліджувати та застосовувати;формулювати, висловлювати та аргументувативласну позицію; брати участь у дискусії;залучатися до колективної діяльності (співпраців команді) та оцінювати її результати;

- виявляти в поведінці та оцінках: відчуттявласної гідності, шанування прав людини тасвободи особистості, повагу до закону, свідоместавлення до обов’язків і відповідальність завласні вчинки і поведінку; прагнення досправедливості, рівноправності; активну тавідповідальну громадянську позицію; розуміннясвіту як багатоманітного; толерантність;патріотизм, повагу до національної історії,культури, мови, традицій;

в) старшій школі учень має:- знати: демократичні, національні, європейські

та загальнолюдські цінності; сутність демократії,права та свободи людини і громадянина,механізми їх захисту; громадянське суспільство,політичну систему та механізми їїфункціонування, процеси ухвалення суспільнихрішень і форми участі громадян у життісуспільства на місцевому, національному,європейському та світовому рівнях, контрольгромадян над владою; роль ЗМІ у суспільномужитті; процеси європейської інтеграції таглобалізації; суть ринкових відносин, економічнічинники розвитку демократичного суспільства;соціально ефективну поведінку особистості;

- уміти: орієнтуватися у проблемах сучасногосуспільного життя в Україні, Європі та світі,визначати власну позицію щодо їх вирішення;взаємодіяти з органами державної влади,

місцевого самоврядування та використовуватизасоби громадського впливу на владні структури;реалізовувати та послідовно обстоювати ізахищати свої права й інтереси; ефективноспілкуватися, долати стереотипи, войовничийнаціоналізм, расизм і нетерпимість, робитисвідомий вибір та діяти відповідально;застосовувати демократичні технології ухваленняколективних рішень, враховуючи власні інтересиі потреби інших громадян; брати участь вдіяльності органів самоврядування, волонтерськійдіяльності в громаді; реалізовувати та відстоюватисвої права як суб’єкта ринкових відносин,споживача і платника податків; орієнтуватися вумовах вільного ринку; володіти способамиотримання інформації з різних джерел,використовувати ЗМІ, Інтернет-ресурси та ІКТ;критично мислити.

- виявляти в поведінці та оцінках:усвідомлення цінності людини як вищоїсоціальної цінності; повагу до її прав і свобод,закону; прагнення до суспільної справедливості,рівноправності; активну та відповідальнугромадянську позицію, розуміння громадянськогообов’язку; плюралізм, міжкультурне взаєморозумінняі толерантність; усвідомлення глобальноївзаємозалежності та особистої відповідальності;патріотизм, повагу до національної історії,культури, мови, традицій [7, 6 – 10].

На основі порівняльного аналізу змістугромадянської компетентності учнів на різнихступенях навчання у ЗНЗ встановлено, щопрослідковується поступове ускладнення вимогщодо володіння громадянськими знаннями,уміннями та оціночно-поведінковими якостями.

У знаннєвому критерію це проявляється впояві у старшій школі вимог щодо опануваннязнань про демократичні та європейські цінності(у початковій та основній школі вимагались лишезнання про національні та загальнолюдськіцінності). Викликає інтерес відсутність у основнійта старшій школі вимог щодо знань про державута її закони (у початковій ця вимога присутня),проте знання про права людини і громадянинапередбачені на всіх ступенях ЗНЗ. Володіннязнаннями про правила спілкування з одноліткамита дорослими і норми поведінки у різнихситуаціях, включаючи спілкування в сім’ї, щопередбачено у початковій школі, вже у основнійшколі доповнюються знаннями про основиспівпраці та залагодження конфліктних ситуацій,а у старшій – узагальнюється у знання просоціально ефективну поведінку особистості. Упорівнянні з початковою школою у змістігромадянської компетентності учнів основної


80

школи передбачається набуття знань прогромадянське суспільство, процеси ухваленнясуспільних рішень і форми участі громадян ужитті громади та суспільства в цілому, а у старшійшколі доповнюються знаннями про політичнусистему й механізми її функціонування таконтроль громадян над владою. Новимискладовими знань, які не передбачені у початковійта основній школі, у старшій школі стають знанняпро роль ЗМІ у суспільному житті, процесиєвропейської інтеграції та глобалізації, сутьринкових відносин, економічні чинники розвиткудемократичного суспільства.

У діяльнісному критерію це проявляється утому, що уміння спілкуватися з однолітками тадорослими, яке передбачене у початковій школі,у основній школі доповнюється уміннямрозпізнавати стереотипи спілкування, а у старшій– долати стереотипи, войовничий націоналізм,расизм і нетерпимість, робити свідомий вибір тадіяти відповідально застосовувати демократичнітехнології ухвалення колективних рішень,враховуючи власні інтереси і потреби іншихгромадян. Незмінним у змісті громадянськоїкомпетентності учнів на всіх ступенях ЗНЗзалишилось уміння робити свідомий вибір тадіяти відповідально. Щодо уміння брати участь уколективній діяльності та ухвалювати колективнірішення, формування якого передбачене упочатковій школі, вже у основній школідоповнюється умінням оцінювати результатидіяльності, а у старшій школі – застосуваннямдемократичний технологій ухваленняколективних рішень, враховуючи власні інтересиі потреби інших громадян. Уміння залучатися досуспільно корисної діяльності, що передбачене упочатковій школі, в основній та старшій школітрансформується в уміння брати участь вдіяльності органів учнівського самоврядування таволонтерській діяльності у громаді. У змістігромадянської компетентності учнів старшоїшколи уміння висловлювати і пояснювати власнуточку зору, формування якого заплановане упочатковій та основній школі, трансформуєтьсяв уміння орієнтуватися у проблемах сучасногосуспільного життя в Україні, Європі та світі,визначати власну позицію щодо їх вирішення.Серед нових умінь учнів основної школи (упорівнянні з початковою) доцільно виокремитиуміння взаємодіяти з учителями, адміністрацієюшколи, дорослими членами місцевої громади,реалізовувати та відстоювати свої права йінтереси, застосовувати демократичні процедуриухвалення рішень, критично сприйматиінформацію, самостійно її досліджувати та

застосовувати. Викликає інтерес, що у змістідіяльнісного критерію громадянськоїкомпетентності учнів старшої школи (у порівнянніз основною) не передбачено уміння взаємодіяти зучителями, адміністрацією школи, дорослимичленами місцевої громади, залучатися доколективної діяльності (співпраці в команді) таоцінювати її результати. Разом з цим з’являютьсявимоги до опанування нових умінь, а саме:реалізовувати свої права й інтереси; застосовуватидемократичні процедури ухвалення рішень.

У оціночно-поведінковому критерію цевиявляється в тому, що у початковій школі ученьмає проявляти в поведінці та оцінках повагу доправ людини та закону, в основній школі цедоповнюється відчуттям власної гідності,свідомим ставленням до обов’язків івідповідальністю за власні вчинки і поведінку, ав старшій – усвідомленням цінності людини яквищої соціальної цінності. Такий показникоціночно-поведінкового критерію як прагнення досправедливості, чесність та відповідальність, щопередбачений у початковій школі, вже у основнійшколі доповнюється прагненням дорівноправності (разом з цим викликає інтересзникнення вимоги щодо чесності), а у старшій –це трансформується у прагнення до суспільноїсправедливості та рівноправності. Змістгромадянської компетентності учнів початкової тасередньої школи передбачає формуванняготовності проявляти в поведінці та оцінкахвизнання та сприйняття багатоманітності світу, устаршій школі це трансформується у плюралізм,міжкультурне взаєморозуміння і толерантність.Незмінним на всіх ступенях ЗНЗ є вимога допрояву учнями патріотизму, поваги донаціональної історії, культури, мови та традицій.

На основі порівняльного аналізу змістугромадянської компетентності учнів ЗНЗ І – ІІІступенів з урахуванням наступності та специфікинавчання був визначений зміст громадянськоїкомпетентності студентів вищого педагогічногонавчального закладу, які опановують педагогічнупрофесію. Встановлено, що майбутній педагогмає:

а) знати: обов’язки та права студента (див.закон “Про вищу освіту”) і громадянина (див.Конституцію України); демократичні, національні,європейські та загальнолюдські цінності; основнівідомості про українську державу, сутністьдемократії, права та обов’язки людини,громадянина, студента ВНЗ, механізми їх захисту;громадянське суспільство, політичну системуУкраїни та механізми її функціонування, процесиухвалення суспільних рішень і форми участі



81 Молодь і ринок №7 (150), 2017

громадян у житті суспільства на місцевому,національному, європейському та світовомурівнях, контроль громадян над владою; роль ЗМІу суспільному житті; процеси європейськоїінтеграції та глобалізації; суть ринкових відносин,економічні чинники розвитку демократичногосуспільства; демократичні принципи управліннянавчальним закладом; критерії, показники та рівніякості освіти; порядок створення студентськихгромадських організацій; соціально ефективнуповедінку особистості;

б) уміти: реалізовувати обов’язки та правастудента і громадянина; орієнтуватися упроблемах ВНЗ (у якому навчаються), сучасногосуспільного життя в Україні, Європі та світі,визначати власну позицію щодо їх вирішення;взаємодіяти з органами державної влади,місцевого самоврядування та використовуватизасоби громадського впливу на владні структури;взаємодіяти з викладачами, адміністрацією ВНЗ,членами місцевої громади; реалізовувати тапослідовно обстоювати і захищати свої права йінтереси; ефективно спілкуватися, долатистереотипи, войовничий націоналізм, расизм інетерпимість, робити свідомий вибір та діятивідповідально; застосовувати демократичнітехнології ухвалення колективних рішень,враховуючи власні інтереси і потреби іншихгромадян; брати участь в діяльності органівсамоврядування, волонтерській діяльності вгромаді; реалізовувати та відстоювати свої праваяк суб’єкта ринкових відносин, споживача іплатника податків; орієнтуватися в умовахвільного ринку; володіти способами отриманняінформації з різних джерел, використовувати ЗМІ,Інтернет-ресурси та ІКТ; критично мислити;залучатися до колективної діяльності (співпраців команді) та оцінювати її результати; братиактивну участь у демократичному управліннінавчальним закладом; проводити спостереженняза якістю освіти та здійснювати йогоіндивідуальну і колективну оцінку на засадахвідкритості, прозорості, широкого таоб’єктивного інформування громадськості;створювати студентські громадські організації;

в) виявляти в поведінці та оцінках:усвідомлення цінності людини як вищоїсоціальної цінності, повагу до її прав і свобод,закону; прагнення до суспільної справедливості,рівноправності; активну та відповідальнугромадянську позицію, розуміння громадянськогообов’язку; плюралізм, міжкультурневзаєморозуміння і толерантність; усвідомленняглобальної взаємозалежності та особистоївідповідальності; патріотизм, повагу до

нац іональної історі ї , культури, мови,традицій.

Висновки. Проведене дослідження розширилорозуміння сутності та змісту громадянськоїкомпетентності майбутнього педагога на основірозкриття її змістового, діяльнісного та оціночно-поведінкового критеріїв. Результати аналітичногота порівняльного огляду змісту громадянськоїкомпетентності учнів ЗНЗ І – ІІІ ступенівстановили основу, на якій був визначений змістгромадянської компетентності студентів вищогопедагогічного навчального закладу (зурахуванням наступності та специфіки навчання).Серед нових показників критеріїв громадянськоїкомпетентності майбутніх педагогів (у порівнянніз учнями ЗНЗ І – ІІІ ступенів) є: знання обов’язківта прав студента і громадянина, критеріїв,показників та рівнів якості освіти та порядкустворення студентських громадських організацій;уміння брати активну участь у демократичномууправлінні навчальним закладом, проводитиспостереження за якістю освіти та здійснюватийого індивідуальну і колективну оцінку на засадахвідкритості та прозорості, створювати студентськігромадські організації, реалізовувати обов’язки таправа студента і громадянина. Дане дослідженнястановить підґрунтя для розвитку студентів, щоопановують педагогічну професію у вищомупедагогічному навчальному закладі, як громадянукраїнської держави, членів українськогогромадянського суспільства, що активноформується в умовах сьогодення. Доперспективних напрямків подальших дослідженьможна віднести порівняльний аналіз змістугромадянської компетентності майбутніх педагогівв Україні та країнах Європейського Союзу.

ЛІТЕРАТУРА1. Гончаренко С. У. Український педагогічний

енциклопедичний словник / Семен Гончаренко. –Рівне : Волинські обереги, 2011. – 552 с.

2. Закон України “Про вищу освіту” (2014 р.)[Електронний ресурс] – Режим доступу доресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

3. Національний освітній глосарій: вищаосвіта: [довідник] / М-во освіти і науки України,Нац. акад. пед. наук України, Нац. Темпус-офіс вУкраїні; [авт.-уклад.: В.М. Захарченко та ін.; заред. В.Г. Кременя]. – 2-ге вид., перероб. і допов.– Київ: Видавничий дім “Плеяди”, 2014. – 98 с.

4. Піддячий М.І. Освіта і наука України увимірі громадянських суспільств: соціально-професійна орієнтація / М. І. Піддячий //Неперервна професійна освіта: теорія і


82

практика. Пед. науки. – 2016. – Вип. 3-4 (48-49).– С. 59–65.

5. Професійна педагогічна освіта: компетентніснийпідхід: [монографія] / за ред. О. А. Дубасенюк. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – 412 с.

6. Разработка стандартов в профессиональномобразовании и обучении – описание, опыт,примеры. Пособие, Европейский фондобразования. Т. 2 Июль 1999. – 96 с.

7. Формування громадянської компетентностіучнів загальноосвітніх навчальних закладів увідповідно до вимог нових державних освітніхстандартів / [уклад. Наталія Степанова]. –Черкаси: Видавництво Черкаського обласногоінституту післядипломної освіти педагогічнихпрацівників Черкаської обласної ради, 2014. – 44 с.

REFERENCES1. Honcharenko, S. U. (2011). Ukrainskyi

pedahohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk [UkrainianPedagogical Encyclopedic Dictionary]. Rivne, Volyncharms Publ., 552 p. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrayiny “Pro vyshchu osvitu” (2014).[The Law of Ukraine “About Higher Education”].Access to resources: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. [in Ukrainian].

3. Natsionalnyi osvitnii hlosarii: vyshcha osvita:dovidnyk (2014). [Glossary National Education,

Higher Education: directory]. Kyiv: Publishing House“Pleiades”, 98 p. [in Ukrainian].

4. Piddiachyi, M.I. (2016). Osvita i nauka Ukrainyu vymiri hromadianskykh suspilstv: sotsialno-profesiinaoriientatsiia [Education and Science of Ukraine in termsof civil society: social and vocational guidance].Continuing professional education: Theory and Practice.Ped. Science. Vol. 3-4 (48-49), pp. 59–65. [in Ukrainian].

5. Dubaseniuk, A. (Ed.). (2011). Profesiynapedahohichna osvita: kompetentnisnyy pidkhid:monohrafiya [Vocational pedagogical education:competence approach: monograph]. Zhitomir: FrankoPubl., 412 p. [in Ukrainian].

6. Razrabotka standartov v professionalnomobrazovanii i obuchenii – opisanie, opyt, primery(1999). [Development of standards in vocationaleducation and training – description, experience,examples]. Benefit, European Training Foundation.Vol. 2, July, 96 p. [in Russian].

7. Stepanova, N. (Ed.). (2014). Formuvanniahromadianskoi kompetentnosti uchniv zahalnoosvitnikhnavchalnykh zakladiv u vidpovidno do vymoh novykhderzhavnykh osvitnikh standartiv [Development ofcivic competencies of students of secondary schoolsin accordance with new state educational standards].Cherkasy: Publisher Cherkassy Regional Institute ofPostgraduate Education teaching staff CherkasyRegional Council, 44 p. [in Ukrainian].



“У наше життя приходить радість, коли у нас є чим зайнятися; є кого любити; і є на що сподіватися”.

Віктор Еміль Франкл австрійський психіатр, психолог

“Таємниця успіху в житті полягає в тому, щоб бути готовим скористатись із

слушної нагоди, коли вона настане”. П’єр Бауст

французький лексикограф і поет “Жодна молода людина не повинна відчувати занепокоєння за рівень отриманого

ним знання, причому, абсолютно не важливо, вивченням якого предмета він займається. Сумлінна праця в кожну годину робочого дня – це гарантія високого кінцевого результату. Він цілком може бути впевнений, що в один прекрасний ранок він прокинеться одним з найбільш знаючих людей свого покоління, яку б спеціальність він не обрав ”.

Уільям Джеймс; взято з Дейл Карнегі американський психолог, педагог та письменник


83 Молодь і ринок №7 (150), 2017

УДК 373.3.016:796

Сергій Марчук, кандидат педагогічних наук, викладач кафедри психолого-педагогічних дисциплінІрина Чемерис, соціальний педагог, викладач педагогіки

Луцького педагогічного коледжу

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ФІЗКУЛЬТХВИЛИНОКУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті здійснено порівняльний аналіз поняття “фізкультурна хвилинка” в спеціальній науковійта методичній літературі. З’ясовано, що фізкультурні хвилинки є ефективним засобом зменшення втомиі підвищення розумової працездатності учнів, а також сприятливо діють на організм дитини,запобігаючи порушенням постави. Виявлено актуальний стан та визначено психолого-педагогічні умовивикористання фізкультхвилинок у навчально-виховному процесі початкової школи. Подано методичнірекомендації вчителям-початківцям та студентам практикантам щодо організації і проведенняфізкультхвилинок з молодшими школярами.

Ключові слова: фізкультурна хвилинка, втома, розумова працездатність, молодший школяр,здоров’я, фізична вправа.


Сергей Марчук, кандидат педагогических наук, преподаватель кафедры психолого-педагогических дисциплинИрина Чемерис, социальный педагог, преподаватель педагогики

Луцкого педагогического колледжа

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯФИЗКУЛЬТМИНУТОК В УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ

НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье осуществлен сравнительный анализ понятия “физкультурная минутка” в специальной

научной и методической литературе. Выяснено, что физкультурные минутки являются эффективнымсредством уменьшения усталости и повышения умственной работоспособности учеников, а такжеблагоприятно действуют на организм ребенка, предотвращая нарушением осанки. Обнаруженоактуальное состояние и определены психолого-педагогические условия использования физкультминутокв учебно-воспитательном процессе начальной школы. Поданы методические рекомендации начинающимучителям и студентам практикантам относительно организации и проведения физкультминуток смладшими школьниками.

Ключевые слова: физкультурная минутка, усталость, умственная работоспособность, младший

школьник, здоровье, физическое упражнение.

Serhiy Marchuk, Ph.D.(Pedagogy), Lecturer of the Psychology and Pedagogy DepartmentIryna Chemerys, Social Pedagogue, Lecturer of Pedagogy Lutsk Pedagogical College

THE PSYCHOLOGICALLY AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF THE USING OFTHE “ATHLETIC MINUTES” DURING THE EDUCATIONAL PROCESS

IN THE ELEMENTARY SCHOOLThe authors make the comparative evaluation of the term “athletic minute” in the special scientific and

methodical literature and define the important characteristics of this pedagogical term based on the method ofcontent analysis, such as: an active rest of child’s organism, a return of workability, an attention; an eliminationof muscular and mental tension; the improvement of the mental workability, the prevention from fatigue, theimprovement of the emotional mood etc. the authors find out that the “athletic minutes” are the effective way ofreducing the fatigue and improving the mental workability of students, also its favorably effects on the child’sorganism, preventing from the breach of posture.

The actual state of “athletic minute” used in the educational process of elementary school has beendiscovered. The teachers of elementary school mostly prefer the poetic and imitation “athletic minutes”, rarer– the musical ones. However, on the pedagogics opinion, the junior pupils prefer the imitation and musical“athletic minutes”, which is explained by the fact that the musical “athletic minutes” cause a lot of positiveemotions for children, because they like music. Although the teachers need to be prepared better for such“athletic minutes”: to pick up the apparatus, the appropriate music, while the poetic “athletic minutes” do notneed such preparation.

A number of psychologically and pedagogical conditions of the “athletic minutes” used in the educational

© С. Марчук, І. Чемерис, 2017


84

Постановка проблеми. Сталаочевидною необхідність глибокого івсебічного вивчення здоров’я

молодших школярів та чинників, які йогоформують. Потреба дітей в активному руховомурежимі зумовлена біологічними законами їхньогорозвитку. Без активних рухів, без фізичних вправнеможливі зростання й розвиток організму.

Останнім часом, як зазначають педагоги,фізіологи, медики, гігієністи й психологи,природна рухова активність дітей поступовознижується. Зростає рівень розумовогонавантаження на нервово-емоційну сферу учнів.Дослідження в галузі медицини та шкільної гігієнисвідчать про “омолодження” й збільшення кількостізахворювань серцево-судинної й нервової систем,порушень обмінних процесів. Відомо, що шкодизавдає не сама розумова праця, а позбавлений рухівабо значно обмежений в рухах спосіб життя.Достатньо підрахувати, скільки годин ученьпочаткових класів проводить за партою, книжкамий перед екраном телевізора, щоб упевнитися,наскільки обмежений руховий режим дитини.

На жаль, саме від того часу, коли дитинапереступає поріг школи, різко зменшується їїрухова активність протягом дня. У зв’язку з цимвеликого значення набуває організаціяфізкультхвилинок на уроках із загальноосвітніхпредметів (у 1 класі на кожному уроці, у 2 – 3 –на другому й четвертому).

Аналіз наукових досліджень. Фізкультхвилинкив навчально-виховному процесі початкової школи– предмет досліджень К. УшинськогоА. Борисенко, Е. Вільчковського, Л. Грищенко,М. Козленко, Л. Кондрацької, С. Цвек та ін.

Науковцями доведено [1; 3; 8; 9; 10], що жоднарозумова робота не може весь час виконуватисяз однаковою високою напругою. От чомудоводиться неодноразово помічати, якпершокласники позіхають, починають рухатиногами, повертатися, зачіпають один одного –настає розумова втома. Завдання вчителя –своєчасно помітити цей спад уваги і доречнопригадати твердження К. Ушинського: “Дайтедитині трохи порухатися, і вона винагородить васзнову десятьма хвилинами живої уваги, а десятьхвилин живої уваги, коли ви змогли їхвикористати, дадуть вам у результаті більшецілого тижня напівсонних занять” [9, 227].

Роль переключення уваги дітей можутьуспішно виконувати так звані фізкультхвилинки.Вони короткі за часом та ефективні за своїмирезультатами. Вправи для такої діяльностінеобхідно добирати з урахуванням характерузанять. Значення фізкультхвилинки полягає узміні виду діяльності, пози дитини шляхом руховоїактивності, що знімає втому, поновлюючиемоційно-позитивний стан. Вивчення впливувправ різної інтенсивності на фізичний стан ірозумову працездатність дітей свідчить, щофізкультхвилинки мають викликати у дітейемоційність, прагнення діяльності.

Мета статті полягає в теоретичномуобґрунтуванні проблеми використанняфізкультхвилинок у навчанні молодших школяріві виявленні ефективних педагогічних умовзастосування фізкультурних хвилинок упочатковій школі. Окреслено такі завданнядослідження: здійснити науковий аналіз понять“фізкультхвилинка”; з’ясувати особливості таоптимальні умови проведення фізкультхвилинокна уроках у початкових класах.

Виклад основного матеріалу. Здійсненопорівняльний аналіз поняття “фізкультхвилинка”(табл. 1). На основі вивчення спеціальноїлітератури [3; 8; 9] проаналізовано суттєві ознакицього педагогічного терміну.

З’ясовано, що фізкультурні хвилинки єефективним засобом зменшення втоми іпідвищення розумової працездатності учнів науроках. Водночас вони сприятливо діють наорганізм дитини, запобігаючи порушеннямпостави. Із табл. 1. видно, що істотними ознакамипедагогічного поняття “фізкультхвилинка” є такі:активний відпочинок організму дитини,повернення працездатності, уваги; зняттям’язового і розумового напруження; підвищеннярозумової працездатності учнів; запобіганнявтомі; підвищення емоційного стану та ін.

Психологами доведено, що протягомнавчального дня поступово зростає втомлюваністьдітей і зменшується працездатність. У нихзнижується увага, збільшується кількість помилокпід час виконання завдань, трапляються випадкипорушення дисципліни (відволікання віднавчальної роботи, неспокій, розмови). Тривалесидіння за партою спричинює втому м’язів спини,шиї, ніг, призводить до застійних явищ у нижній

process of the elementary school has been defined. The authors stress that the “athletic minutes” have a positiveinfluence only in the case, when being well organized and are demonstrated methodically correctly.

Accordingly, the “athletic minutes” are a complex of exercises, which promote the active rest for thosegroups of muscles and bodies parts which get tired by the monotonous pose of seating at the school desk and bythe work, it returns the workability, the attention to the tired pupil, it takes off the muscular and mental tension,it prevents from the breach of posture and deformation of body construction

Keywords: the“athletic minute”, a fatigue, the mental workability, a junior pupil, health, a physical exercise.



85 Молодь і ринок №7 (150), 2017

частині тіла. Стомившись, учень сутулить спину,лягає грудьми на парту, перекошує тулуб влівоабо вправо. Все це негативно впливає на поставудитини.

Український педагог К. Ушинський писав, щоосновний закон природи дитини можнависловити так: вона вимагає діяльностібезперестанно і стомлюється не внаслідокдіяльності, а її одноманітності й однобічності. Якодин із засобів, що сприяє успішності навчанняшколярів молодшого віку, він рекомендувавкороткочасні фізичні вправи (“руханки”) під часуроку.

“Не важко, здається, – писав К. Ушинський, –примусити дітей у такт встати й сісти,повернутися, піднести руки й опустити їх, вийтияк слід з-за лав і знову сісти на них струнко,

спритно й без галасу та штовхання; але якбивдалося ці прості прийоми запровадити в нашихшколах, то це допомогло б зруйнувати ту важкуатмосферу присипляння, яка здебільшого пануєв них, і сприяло б не тільки збереженню здоров’ядітей, але й відновленню сил та активностінавчання. Дайте дитині трохи порухатися, і воназнову подарує вам десять хвилин уваги, а десятьхвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їхвикористати, дадуть вам у результаті більше, ніжцілий тиждень напівсонних занять” [9, 235].

Таким чином, фізкультурні хвилинки –комплекс вправ, які сприяють активномувідпочинку тих груп м‘язів і частин тіла, яківтомлюються від одноманітної пози сидіння запартою і роботи, повертають втомленомушколяреві працездатність, увагу, знімають


Таблиця 1. Категоріальний аналіз поняття “фізкультурна хвилинка”

Джерело Зміст (визначення) поняття Суттєві ознаки

Вільчковський Е. Система фізичного виховання молодших школярів / Е. Вільчковський, М. Козленко, С. Цвек // Початкова освіта. – 2000. – № 36. – С. 4.

Фізкультурні хвилинки – ефективний засіб зменшення втоми і підвищення розумової працездатності учні на уроках

зменшення втоми; підвищення розумової працездатності

Папуша В. Г. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація / В.Г. Папуша. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – С. 53.

Фізкультурні хвилинки – прості і зручні для виконання в класі фізичні вправи, які сприяють активному відпочинку тих груп м’язів і частин тіла, які втомлюються від одноманітної пози сидіння за партою і роботи, повертають втомленій дитині працездатність, увагу, знімають м’язове і розумове напруження, попереджують порушення постави та деформацію побудови тіла

сприяють активному відпочинку груп м’язів і частин тіла; повертають втомленій дитині працездатність, увагу; знімають м’язове і розумове напруження; попереджують порушення постави та деформацію побудови тіла

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян. Ч. 2 – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – С. 117.

Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи – це форми роботи, завдання яких – повернути втомленій дитині працездатність і увагу; зняти м’язове та розумове напруження; попередити порушення постави

повернути втомленій дитині працездатність і увагу; зняти м’язове та розумове напруження; попередити порушення постави

Матвієнко О. В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія / О. В. Матвієнко. – К.: Стилос, 2006. – С. 234.

Фізкультхвилинки – це різні вправи, що проводяться у класі під час уроку. Завдання: запобігання застійним явищам у нижній частині тулуба (ноги, таз, живіт), зміна положення верхньої частини тулуба (хребет, плечі, грудні клітка), поліпшення кругообігу, зняття втоми, мобілізація уваги й активності уваги й активності дітей для подальшої навчальної діяльності

запобігання застійним явищам у нижній частині тулуба; зняття втоми, мобілізація уваги й активності уваги й активності дітей для подальшої навчальної діяльності

86

м’язове й розумове напруження, попереджуютьпорушення постави та деформацію постави тіла.

Із метою з’ясування реального станувикористання фізкультхвилинок у навчально-виховному процесі початкової школи проведенеанкетування серед учителів початкових класівРеспондентами виявилися 100 вчителів-класоводів шкіл м. Луцька та Луцького району зістажем роботи понад 15 років. На запитання “Уякій частині уроку Ви здебільшоговикористовуєте фізкультхвилинки?”, булоотримано такі відповіді – на початку уроку (20%),в середині уроку (50%), в кінці уроку (30%).

Ми поцікавилися, чи доцільно використовуватифізкультхвилинки на уроках. Стверджувальнувідповідь дали всі респонденти. На питанняанкети “На яких уроках найчастіше проводятьсяфізкультхвилинки в початкових класах?”, миз’ясували таке: уроки рідної мови (40%),математика (30%), читання (20%), природознавство(10%).

З’ясувалося, що на відкрите запитання анкети“Яка, на Вашу думку, мета проведенняфізкультхвилинок у початковій школі?”респонденти зазначили: “запобігання перевтомі,розсіюванню уваги дітей; відпочинок м’язів тіла(спини, рук, пальців, очей і т.д.); зміна видудіяльності, психологічний відпочинок тазосередження уваги учнів”.

Виявилося, що вчителі початкових класівздебільшого надають перевагу віршованим таімітаційним фізкультхвилинкам (по 40%відповідно), рідше – музичним. Проте, на думкупедагогів, молодшим школярам найбільше довподоби імітаційні (50%) та музичні (40%)фізкультхвилинки і лише 10% – віршовані, якіздебільшого використовують класоводи. На нашпогляд, це пояснюється тим, що музичніфізкультхвилинки викликають у дітей багатопозитивних емоцій, їм подобається музика. Хочадо їх проведення учителеві треба ретельнішеготуватися: підбирати апаратуру, відповіднумузику та ін. Водночас, віршованіфізкультхвилинки не потребують такої підготовки.На думку педагогів, найважче проводити змолодшими школярами фізкультхвилинки вігровій формі (60%) та імітаційні (20%).

Результати анкетування показали, що підбіртекстів фізкультхвилинок частина педагогів (40%)здійснює з методичних журналів “Початковашкола”, “Розкажіть онуку”, “Початкова освіта”та ін., інші (30%) – з навчальних посібників,“методичок”, і лише 10% складаютьфізкультхвилинки самі. Більшість респондентіввважає, що найдоцільніше фізкультхвилинки

проводити у 1 класі, хоча всі педагоги одностайнів тому, що їх потрібно проводити в усіхпочаткових класах. Поштовхом до використанняфізкультхвилинок учителі вважають такі фактори:етап уроку (30%) та втома, розсіювання увагиучнів (70%). Щодо різноманітностіфізкультхвилинок на уроках, то респондентивисловили такі міркування: на різних уроках –різні фізкультхвилинки (80%), одну – двіфізкультхвилинки використовую на всіх уроках(10%), щоразу нові фізкультхвилинки (10%).

Ми з’ясовували, чи подобаються фізкультхвилинкидітям і отримали позитивну відповідь. Молодшішколярі, за словами педагогів, самі просятьфізкультхвилинок і з радістю їх виконують.Класоводи, які працюють у ГПД відзначили, щоу процесі самопідготовки використовуютьфізкультпаузи для того, щоб повернутивтомленому учневі працездатність, сконцентруватийого увагу, зняти м’язове й розумовенавантаження, запобігти порушенню постави.Таким чином, як показало дослідження, усучасній початковій школі широковикористовуються фізкультхвилинки з метоюзменшення втоми й підвищення розумовоїпрацездатності учнів на уроках.

Слід пам’ятати, що фізкультхвилинки маютьпозитивний вплив лише тоді, коли вони добреорганізовані й методично правильно проведені.Основними психолого-педагогічними умовамизастосування фізкультхвилинок у навчально-виховному процесі початкової школи є такі[2; 4; 5]:

1. Фізкультурна хвилинка триває 2 – 3хвилини. Комплекс вправ містить 3 – 4 прості,доступні вправи, які не вимагають складноїкоординації і впливають на основні м’язові групи.Кожну вправу повторюють 4 – 6 разів, темпвиконання вправ середній або повільний. Таківправи поліпшують кровообіг, дихання, сприяютьпідвищенню розумової працездатності, позитивновпливають на емоційний стан учнів.

2. В учнів 1 – 2 класів під час письмових робітм’язи рук стомлюються від одноманітнихдинамічних напружень, внаслідок чогопорушується навичка правильного письма. Узв’язку з цим доцільно виконувати фізичнівправи для рук і пальців. У комплексифізкультхвилинок треба включати вправи наінтенсивне потягування, випрямлення, навигинання хребта, на розпрямлення грудноїклітки та ін. Після тривалого сидіння за партою,що спричинює застій кровообігу у нижніхкінцівках, ділянках тазу та живота, рекомендуютьвиконувати вправи для ніг.



87 Молодь і ринок №7 (150), 2017

3. Час проведення фізкультхвилинок залежитьвід місця уроку в розкладі, а також від його типута стану учнів. Фізкультхвилинки можнавикористовувати не тільки на 3 – 4-му, а й навсіх уроках. У 1 – 3-х класах їх проводять, якправило, з 30-тої по 35-ту хвилини уроку, а впідготовчих класах (при тривалості уроків 30 хв)– з 20-тої по 25-ту хвилину.

4. Учитель початкових класів має добре знативправи комплексу, вміти показувати ці вправи істежити за правильним їх виконанням. Довиконання вправ допускають усіх учнів, крім тих,які недавно перенесли тяжкі хвороби або операції.Учні можуть виконувати фізичні вправи стоячибіля парт (це кращий варіант) або сидячи запартами. Перед початком фізкультхвилинки учнізакривають книжки і кладуть їх на серединупарти, розстібають комірці. Черговий у цей часвідчиняє кватирки.

5. Команди й розпорядження учитель подаєспокійним тоном. Якщо вправи нові, то учительспершу показує їх, а потім пропонує учнямвиконувати. Під час виконання знайомих вправпоказувати їх немає рації, достатньо даватирозпорядження: “Виконуємо першу вправу”,“Виконуємо другу вправу”.

Учитель стежить за правильністю виконаннявправ учнями і робить необхідні зауваження.Дітям слід рекомендувати самостійно проводитифізкультхвилинки вдома під час виконаннядомашніх завдань.

Методичні рекомендації вчителям-початківцямта студентам практикантам щодо організації іпроведення фізкультхвилинок на уроках впочатковій школі [6; 7; 8]:

- слід пам’ятати, що необхідність проведенняфізкультурних хвилинок на загальноосвітніхуроках очевидна. Основне їхнє завдання –повернути втомленій дитині працездатність,увагу, зняти м’язове і розумове напруження,запобігти порушенням постави та деформаціїбудови тіла;

- змістом фізкультурних хвилинок є прості,зручні для виконання в класі фізичні вправи.Вони повинні сприяти активному відпочинкутих груп м’язів та частин тіла, які втомлюютьсявід одноманітної пози сидіння за партою йроботи;

- у першому класі фізкультурні хвилинкинеобхідно проводити на кожному уроці, апочинаючи з другого й далі – на двох-трьохуроках. Наприкінці семестру й особливонавчального року кількість фізкультурниххвилинок знову можна збільшити;

- вправи рекомендується виконувати стоячи

біля парти або сидячи за партою. Замінукомплексів фізкультурних хвилинок слідпроводити не частіше одного разу на два тижні.

- для підвищення ефективності фізкультурниххвилинок доцільно використовувати музичнийсупровід. Для добору відповідної музики можназалучати учнів класу. Це буде сприятипідвищенню інтересу учнів до цього виду занятьфізичними вправами;

- особливо цікаві фізкультхвилинки, супроводжуванівіршованим текстом. Розучування вправ упоєднанні з віршованим текстом сприяєрозвиткові в учнів пам’яті та уваги. Імітаціядій, які виконуються “сніжинкою”,“метеликом”, “зайчиком”, “синичкою”, прояких йдеться у віршах, розвиває уяву учнів.Імітаційні вправи викликають в них особливийінтерес, бо мають багато спільного з ігровоюдіяльністю, казкою;

- якщо віршовані рядки, що супроводжуютьфізкультхвилинку, є зразками справжньої дитячоїпоезії, їм прищеплюється повага до художньогослова й рідної мови, до природи, виховуєтьсяестетичний смак.

Висновки. Таким чином, фізкультхвилинки єефективним засобом зменшення втоми іпідвищення розумової працездатності учнів науроках. Їх проводять у 1 – 4 класах на кожномууроці за перших ознак втоми (порушення уваги,зниження активності), яка наступає переважнопісля 20 – 30 хвилин роботи (залежно від віку таінтенсивності розумової діяльності дітей). Часпочатку фізкультхвилинки визначаєтьсявчителем. Добираючи вправи для такого видудіяльності, слід керуватися такими вимогами:вправи мають відповідати віковим особливостямдітей, бути їм відомими й охоплювати великім’язові групи.

Перспективу подальших наукових розвідокубачаємо у вивченні фізкультурних хвилинок,складених молодшими школярами, як вияву їхтворчої обдарованості.

ЛІТЕРАТУРА1. Борисенко А. Ф. Руховий режим учнів /

А. Ф. Борисенко, С. В. Цвек. – К.: Рад. школа,1989. – 190 с.

2. Ващенко О. М. Фізкультхвилинки /О. М. Ващенко // Початкова освіта. – 2004. –№45. – С. 19–21.

3. Вільчковський Е. С. Система фізичноговиховання молодших школярів / Е. С. Вільчковський,М. П. Козленко, С. Ф. Цвек // Початкова освіта. –2000. – № 36. – С. 2–10.

4. Кантор Л. Г. Фізкультхвилинки для кожної


88

дитинки / Л. Г. Кантор // Розкажіть онуку. –2008. – № 7. – С. 106–108.

5. Ковальчук В. Б. Фізкультхвилинки на урокахв 1–4 класах / В. Б. Ковальчук // Початковенавчання та виховання. –2005. – № 10. – С. 1–8.

6. Козуб О. В. Фізкультхвилинки та ігри в 1–4класах / О. В. Козуб, А. І. Могорита. – Тернопіль:Навчальна книга-Богдан, 2005. – 64 с.

7. Кочерга О. Психофізіологія навчання таздоров’я молодших школярів / О. Кочерга //Початкова школа. – 2007. – № 11. – С. 1–4.

8. Папуша В. Методика фізичного вихованняшколярів: форми, зміст, організація / В. Папуша.– Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 192 с.

9. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори:в 2-х т. / К. Д. Ушинський – К. : Рад. школа, 1983.– Т1. – 488 с.

10. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичноговиховання школярів: в 2-х. частинах. – Ч. 2. /Б. М. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2002. – 248 с.

REFERENCES1. Borysenko, A. F. & Tsvek, S. V. (1989).

Rukhovyi rezhym uchniv [Students motional schedule].Kyiv: Rad. Shkola,190 p. [in Ukrainian].

2. Vashchenko, O. M. (2004). Fizkultkhvylynky[Athletic minutes]. Рrimary education 45, pp. 19–21.[in Ukrainian].

3. Vilchkovskyi, E. S. & Kozlenko, M. P. TsvekS. F. (2000). Systema fizychnoho vykhovannia

molodshykh shkoliariv [System of Physical Educationfor Younger Schoolchildren]. Рrimary education, no.36, pp. 2–10. [in Ukrainian].

4. Kantor, L. H. (2008). Fizkultkhvylynky dliakozhnoi dytynky [Athletic minutes for each child].Tell a grandchild, no. 7, pp. 106–108. [in Ukrainian].

5. Kovalchuk, V. B. (2005). Fizkultkhvylynky naurokakh v 1–4 klasakh [Athletic minutes at classes ingrades 1-4]. Initial studies and education, no. 10, pp.1–8. [in Ukrainian].

6. Kozub, O. V. & Mohoryta, A.I. (2005).Fizkultkhvylynky ta ihry v 1–4 klasakh [Athleticminutes and games in grades 1-4]. Ternopil:Navchalna knyha-Bohdan, 64 p. [in Ukrainian].

7. Kocherha, O. (2007). Psykhofiziolohiianavchannia ta zdorov’ia molodshykh shkoliariv[Psychophysiology of education and health of juniorpupils]. Initial school, no. 11. pp. 1–4. [in Ukrainian].

8. Papusha, V. (2006). Metodyka fizychnohovykhovannia shkoliariv: formy, zmist, orhanizatsiia[Methodology of Physical Education for Pupils: Form,Content, Organization]. Ternopil: Pidruchnyky iposibnyky, 192 p. [in Ukrainian].

9. Ushynskyi, K. D. (1983). Vybrani pedahohichnitvory: v 2-kh t. [Selected pedagogical works: in 2 t.].Kyiv: Rad. Shkola, vol.1, 488 p. [in Ukrainian].

10. Shyian, B. M. (2002). Teoriia i metodykafizychnoho vykhovannia shkoliariv: v 2-kh.Chastynakh [Theory and Methodology of PhysicalEducation for Pupils: in 2 Parts]. Ternopil: Navchalnaknyha – Bohdan, 248 p. [in Ukrainian].



“Дерево також потребує випаровування і частого провітрювання за допомогою вітрів, дощів, холодів, інакше воно швидко стає слабким і в’яне. Так само і людському тілу необхідні різні рухи, діяльність і серйозні вправи”.

Ян Амос Коменський чеський педагог

“Для краси і здоров’я необхідні не лише освіта в галузі науки і мистецтва, а й

заняття фізичними вправами, гімнастикою”. Платон

давньогрецький мислитель “Хто хоче багато досягти, повинен ставити великі вимоги”.

Йоганн Вольфганг Гете німецький поет, прозаїк, драматург


89 Молодь і ринок №7 (150), 2017

УДК 37.015.311:796.011.3Наталія Денисенко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичної реабілітації

Приватний вищий навчальний заклад“Академія рекреаційних технологій і права”, м. Луцьк

ЗМІСТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ПОТРЕБ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ

У статті розглянуто питання формування професійної мобільності майбутніх учителів фізичноїкультури для потреб національної школи. Запропоновано зміст, форми і авторські методики формуванняособистісної мобільності майбутніх учителів фізичної культури. Розглянуто особливості викладанняавторських спецкурсів “Інноваційні методики фізичної культури” та “Теорія і методика фізичноговиховання”. Аргументується необхідність запровадження представлених методик у вищих навчальнихзакладах фізкультурного спрямування. Уточнено визначення поняття “професійна мобільність” майбутніхучителів фізичної культури.

Ключові слова: мобільність, професійна мобільність, особистісна мобільність, майбутній учительфізичної культури, підготовка, професійна підготовка.

Рис. 1. Літ. 5.

Наталья Денисенко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры физической реабилитацииЧастное высшее учебное заведение

“Академия рекреационных технологий и права”, г. Луцк

СОДЕРЖАНИЕ ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ МОБИЛЬНОСТИ БУДУЩИХУЧИТЕЛЕЙ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ДЛЯ ПОТРЕБНОСТЕЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье рассмотрены вопросы формирования профессиональной мобильности будущих учителейфизической культуры для потребностей национальной школы. Предложено содержание, формы иавторские методики формирования личностной мобильности будущих учителей физической культуры.Рассмотрены особенности преподавания авторских спецкурсов “Инновационные методики физическойкультуры” и “Теория и методика физического воспитания”. Аргументируется необходимость внедренияпредставленных методик в высших учебных заведениях физкультурного направления. Уточненоопределение понятия “профессиональная мобильность” будущих учителей физической культуры.

Ключевые слова: мобильность, профессиональная мобильность, личностная мобильность, будущий

учитель физической культуры, подготовка, профессиональная подготовка.

Nataliya Denysenko, Ph.D.(Pedagogy), Аssociate Professor of the Physical Rehabilitation DepartmentPrivate Higher Educational Institution

Academy of Recreational Technologies and Law, Lutsk

THE CONTENT OF FORMING OF THE PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURETEACHERS OF PHYSICAL CULTURE FOR THE NEEDS OF NATIONAL SCHOOL

The article deals with the issues concerning the formation of professional mobility of future teachers ofphysical culture for needs of national school. The author expresses the opinion concerning the expediency of thechosen research direction. It has been caused by the unsifficient amount of scientific research in this pedagogicalaspect, namely, the physical education. The one-sided consideration of the problem (mainly, in the economic orsocial sphere), the absence of the interdisciplinary system approach to this complex phenomenon is becomingmore and more actual in relation to the preparation of future teachers of physical culture for needs of nationalschool. It causes the search of the new content, forms and methods in particular such as the training of specialists.

The author concerns, that the new realities are characterized by the increasing (almost for 2.5 timesaccording to the researches of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine) of the number ofchronically ill children during the years of studying. The author stresses on the tendency of constant decreasingof interest of different age pupils to the physical exercises and increasing of deficit of their motor activity. Itstipulates the need to form a professional mobile teacher of physical culture according to the modernrequirements. The solution of this issue requires the rethinking of the training purpose, the tasks and content,particular for such specialist.

The author suggests that the modern strategic plan lays in the creation of new approaches of improvingof the system of forming the professional mobility of physical culture teacher in the educational environment ofhigher educational institutions. The proposed new strategy of the formation of professional mobility allows thefuture teacher of physical education to be not only a mechanical performer of scenario of professional roles,

© Н. Денисенко, 2017


90

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими завданнями. Швидкість

цивілізаційних процесів, технологічний,культурний і духовний прогрес вимагаютьдокорінної реорганізації вищої школи щодопідготовки майбутніх учителів, формуванняособистісної професійної мобільності, підвищеннярівня їх професіоналізму та компетентності. Цепередбачає значні інновації у модернізаціїпідготовки учителів фізичної культури длянаціональної школи.

Нові реалії сьогодення характеризуютьсязбільшенням кількості хронічно хворих дітей зароки навчання майже у 2,5 рази (за данимидосліджень НАПН України), тенденцієюпостійного зниження інтересу учнів різного вікудо занять фізичними вправами та зростаннямдефіциту їх рухової активності, що обумовлюєнеобхідність формувати професійно-мобільногоучителя фізичної культури відповідно до вимогсучасності. Вирішення цього питання потребуєпереосмислення мети, завдань і змісту підготовки,саме такого фахівця. А означена суспільнапроблема професійної мобільності майбутніхучителів фізичної культури веде за собою науковупроблему: поява нового понятійного апарату,збагачення його змісту, інтеграцію в різних науках(гуманітарної та соціально-економічноїпідготовки; природничонаукової підготовки;професійно-практичної підготовки). Тому вимагаєуточнення і конкретизації змісту категоріїпрофесійна мобільність майбутніх учителівфізичної культури та розробка авторськихметодик щодо означеної проблематики.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Здійснений нами огляд сучасної психолого-педагогічної періодики засвідчив, що в науковихпублікаціях авторами висвітлено різноманітніаспекти теорії формування професійноїмобільності. Так, формування професійноїмобільності майбутніх учителів початкової школививчали вітчизняні вчені О.В. Дьоміна,Р.М. Пріма; теоретико-методичні засадиособистісної мобільності учнів загальноосвітньоїшколи в процесі фізичного вихованнядосліджував А.О. Артюшенко; формуванняготовності майбутніх учителів до реалізаціїмобільних освітніх технологій вивчалиН.В. Аврамкіна та А.В. Нєлєпова; концептуальні

засади підготовки майбутніх учителів фізичноїкультури у вищих навчальних закладах розглядалиукраїнські вчені В.І. Завацький, О.С. Куц,Л.П. Сущенко, О.В. Тимошенко, Б.М. Шиян,Ю.М. Шкребтій та ін.; теоретико-методичнізасади інноваційних технологій в системіфізичного виховання молодших школярівдосліджувала Н.В. Москаленко.

Хоча зазначені наукові праці є фундаментальними,однак у них не ілюструються принципові питаннящодо системи формування професійноїмобільності майбутніх учителів фізичної культуридля потреб національної школи. Ми не виявили ігрупи задач, які сприяли б формуваннюособистісної мобільності майбутніх учителівфізичної культури.

Водночас теоретичний аналіз науковихдосліджень свідчить про те, що проблемаформування професійної мобільності майбутніхучителів фізичної культури до оздоровчої роботиз молодшими школярами як у теоретичному, такі в практичному аспектах досліджена недостатньо,зокрема ґрунтовно не проаналізовано зміст, формиі методи, які мають бути спрямовані назабезпечення ефективної підготовки майбутніхучителів в умовах вищого навчального закладу.

Мета статті – розкрити зміст, форми і методиформування професійної мобільності майбутніхучителів фізичної культури для потребнаціональної школи та уточнити визначенняпоняття “професійна мобільність майбутніхучителів фізичної культури”.

Виклад основного матеріалу дослідженняРозробка Національної стратегії розвитку освітизумовлена необхідністю кардинальних змін, якстверджує В.І. Сацик, “спрямованих напідвищення якості і конкурентоспроможностіосвіти, вирішення стратегічних завдань, що стоятьперед національною системою освіти в новихекономічних і соціокультурних умовах, інтеграцію їїв європейський і світовий освітній простір” [4, 75].

Окрім поглиблення відкритості національноїсистеми освіти, зокрема підготовки вчителя длянаціональної школи, як вважає Д. Б. Свириденко“набуває актуальності питання досягнення нашоюкраїною лідерських позицій у міжнародній сферіосвіти, вирішення якої лежить в площинізростання якості вітчизняних освітніх послуг” [5,188]. Цікавою є думка науковця, про те, що “затаких умов актуальності набувають ідеї

but also to be the creator of the own unique professional world. For this aim, the author proposes the content,forms and author’s methods of formation of personal mobility of future teachers of physical culture. The definitionof the term “the professional mobility” of future teachers of physical education is clarified.

Keywords: mobility, the professional mobility, a future teacher of physical education, training, theprofessional training.



91 Молодь і ринок №7 (150), 2017

теоретичного обґрунтування стратегії експортуосвітніх послуг України, яка має ґрунтуватися натому, що наша країна, що має потужний освітнійпотенціал, який багато віків і особливо в останнідесятиліття забезпечував підготовкуконкурентоспроможних на світовому ринкуфахівця” [5, 188]. Тому на перший планвисуваються питання взаємного визнанняакадемічних ступенів, а також міжнародногоспівробітництва у сфері гарантії якості. Ставказроблена на професійну мобільність.

Аналіз словникової літератури показав, щопоняття “професійна мобільність” досить ємке інеоднозначне за тлумаченням. При цьому вономає досить складну структуру. Так, у великомупсихологічному словнику професійна мобільністьвизначається як “здатність і готовність особистостідосить швидко й успішно опановувати новутехніку та технологію, що забезпечуєефективність підготовки до нової професійноїдіяльності” [1, 24]. У “Великому тлумачномусловнику” (С. Ожегов) поняття “мобільність” узагальному трактуванні має таке тлумачення:мобільний (від лат. mobilis – рухливий) –рухливість, здатність до швидкого пересування)[2, 353].

Як зазначають Т.В. Ритова зі співавторами,“чим більш мобільна концепція професійноїпідготовки, тим конкурентноздатніша та освітняструктура вищої школи, яка цю концепціюздійснює” [3, 107]. Тому, незалежно відгеографічного розташування оздоровчо-спортивних центрів, ДЮСШ, ЗОШ незалежно відглибини традицій конкретного регіону, сьогоднінайбільш актуальним є завдання формуванняпрофесійної мобільності майбутніх учителівфізичної культури для потреб національноїшколи.

У сучасний період існує суспільний запит навиховання майбутнього учителя фізичноїкультури, як творчої особистості, здатної, навідміну від людини-виконавця, самостійномислити, генерувати оригінальні ідеї, прийматисміливі, нестандартні рішення. А це передбачаєзапровадження нових змісту, форми і авторськихметодик у системі підготовки вчителяфізкультури.

Отже, розглянемо запропоновані авторськіметодики для формування особистісноїмобільності майбутніх учителів фізичної культури.

Спецкурс “Інноваційні методики фізичноїкультури”. При викладанні зазначеної дисциплінина лекційних заняттях ми передбачали поданнянавчального матеріалу, який містить теоретичніаспекти інноваційних методик фізичної культури,

акцентували увагу студентів на тому, що сучаснаоздоровча робота передбачає появ особистісноїмобільності вчителя, відповідні знання саме цихметодик. Лекційний матеріал з дисципліни“Інноваційні методики фізичної культури”передбачав навчання в двох напрямках:проблемного та візуального викладу навчальногоматеріалу.

На лекціях проблемного викладу матеріалу –передбачали розв’язання проблемного питання,задачі, ситуації. При цьому процес пізнаннястудентів у співробітництві і діалозі з викладачемнаближався до дослідницької діяльності. Змістпроблеми розкривається шляхом організаціїпошуку її вирішення або аналізом таузагальненням традиційних і сучасних поглядів.Студенти за таких умов мали можливість стежитиза викладанням матеріалу викладачем і одночаснорозмірковувати разом з ним. Лекції-візуалізаціїпередбачали візуальну форму подання лекційногоматеріалу з використанням технічних засобівнавчання або аудіовідеотехніки. Так, на лекціяхІ-напрямку (проблемного викладу матеріалу) прививченні навчальної дисципліни “Інноваційніметодики фізичної культури”, значна увагаприділяється оволодінню студентами технологієюособистісно зорієнтованого навчання, якапередбачає формування умінь майбутньогоучителя впроваджувати скорочені спарені урокифізичної культури у початковій школі. З оглядуна досліджувану нами проблему в процесізасвоєння технології семестрово-блочно-залікового навчання (СБЗН), увага студентівзвертається на роль педагога у забезпеченнізбереження здоров’я учнів; уміння студентівздійснювати особистісно орієнтований підхід уроботі з молодшими школярами; уміння студентівреалізовувати зв’язок фізичного виховання зрозумовим, що вимагає впровадженняраціональної шкільної системи, де фізичневиховання може бути надійним підґрунтямвисокого рівня розумової працездатності протягомвсього навчального дня молодшого школяра. Цепередбачало те, що викладач має допомогтистудентові усвідомити мету, спільну ціль,організувати навчальну і виховну роботу на основіпартнерства. Саме тому студент повиненнавчитися визначати мету скороченого спареногоуроку фізичної культури, складати план,оволодіти навичками вибору способів фіксаціїнового матеріалу, задавати диференційованідомашні завдання. Бажання впроваджуватитехнологію СБЗН у практичну діяльністьпередбачає оволодіння студентами основними їїетапами: орієнтації і покладання мети –


92

проектування – актуалізації – організаціївиконання плану діяльності – змістовно-пошукової діяльності – корегування – контролю– оцінювання. Окрім цього, наголошуєтьсястудентам на тому, що в реальному педагогічномупроцесі стиль педагогічної інноватикибезпосередньо впливає на психологічнуатмосферу, емоційне благополуччя молодшихшколярів. Тому ми сприяли виробленню устудентів відповідних знань, умінь та навичокпри підготовці уроків фізичної культури затехнологією СБЗН. Суть завдань, яківирішувалися у ході лекцій І-напряму призасвоєнні студентами даної технології подано нарис. 1.

На етапі орієнтації надавали студентам знаннята формували такі навички, як: правильноформулювати цільову настанову; звертати увагуна новизну; виробляти уміння студентівзорієнтувати учня у місці даного заняття в темі,кількості занять, відведених на її вивчення,кінцевий результат, до якого потрібно прийти.

На етапі визначення мети формували устудентів уміння визначати мету заняття,обговорювати і вибирати шляхи її досягнення (щоце сформує у молодших школярів). На цьому етапістворювали навчально-пізнавальну атмосферу(проблема, інтрига, ігрова ситуація),зацікавлювали студента роботою, яку потрібнобуде виконати. На етапі проектування вчилистудентів планувати їх діяльність; партнерству зучнями; обговорювати план уроку, враховуючипобажання молодших школярів, опираючись наїх здібності, інтереси, суб’єктний досвід. На етапіорганізації виконання плану діяльності уроку –орієнтували студентів на впровадження

особистісно орієнтованого навчання, якебудується за принципом варіативності. Тому,формували навички обирати зміст навчання, йогоформи і методи так, щоб учень міг проявитивибірковість стосовно предметного матеріалу,його виду і форми. На контрольно-оціночномуетапі готували студентів до діалогу з учнями, яківисловлюють думку про те, чи досягли вонирезультатів і завдяки чому. При оцінюваннівивченого матеріалу сприяли формуванню устудентів уміння коментувати власну діяльність,використовувати самооцінку, взаємооцінку,прийоми порівняння виконаного з поставленимзавданням, одержаного результату з критеріямиеталону.

Для підвищенняефективності підготовкимайбутніх учителів фізичноїкультури до професійноїдіяльності з молодшимишколярами у процесівивчення дисципліни“Теорія і методикафізичного виховання”навчання майбутніхучителів було організованена основі проблемногопідходу. Такий підхідсприяв усвідомленнюстудентами, що наявних уних знань та вміньнедостатньо щоб проявлятиособистісну мобільністьдля успішної діяльності з

застосуванням оздоровчої роботи. Ми не давалиготових знань, а намагалися організуватисамостійний їх пошук шляхом активізаціїрозумової діяльності, аналізу відомих фактів дляпізнання невідомих, прояву мобільнихпрофесійних якостей. Алгоритм розробленихнами практичних занять на основі проблемногопідходу можна представити так: створенняпроблемної ситуації – формулювання проблемногозавдання – висунення гіпотези його вирішення –прояв особистісної мобільності – пошук розв’язку– перевірка доцільності знайденого рішення –аналіз отриманих результатів – формулюваннявисновків. Застосовувати проблемне навчаннябуло найскладніше у студентів “навчальноїгрупи”.

Ефективною формою роботи були навчальніігри, які передбачали моделювання педагогічнихситуацій, наближених до умов школи. Прививченні навчальної дисципліни “Інноваційніметодики фізичної культури”, використовуючи


Рис. 1. Основні завдання навчання студентів за технологією

семестрово-блочно-залікового навчання (СБЗН) з молодшими школярами

Основні завдання навчання студентів за технологією

семестрово-блочно-залікового навчання (СБЗН)

Оволодіння етапом

“орієнтації”

Формування умінь

визначати мету

скороченого

спареного уроку

Формування

навичок

проектування

скороченого

спареного уроку Надання знань з організації виконання плану

діяльності скороченого спареного уроку

Навчання контролю не тільки фізичних, а і

творчих здібностей учнів


93 Молодь і ринок №7 (150), 2017

засоби ТЗН, була розроблена ділова гра “Оцінка– річ проблематична” , яка передбачалаоволодіння студентами наступних етапів:вивчення ситуації, яка розглядається; складаннясценарію гри; підготовка учасників гри; наданняосновних рекомендацій щодо проведення гри;проведення самої гри; аналіз, обговорення таоцінка результатів проведеної гри.

Студентам пропонувалися творчі завдання:проаналізувати фрагменти уроків фізичноїкультури, які передбачали б вивчення абоперевірку засвоєння будь-якої фізичної вправи іззастосуванням інформаційних технологій.

Після перегляду відеоматеріалів проведенняуроку фізичної культури у 4 класі, студентамзапропоновано оцінити виконання учнямивправи “Перекиди вперед і назад”.

Мета гри: сформувати у студентів необхіднізнання та уміння оцінювати навчальні досягненніучнів початкової школи з розділу “Гімнастика”.

Педагогічна ситуація: дія відбувається ушкільному спортзалі під час контрольного урокуз гімнастики в базовій школі.

Дійові особи: вчитель фізичної культури, учнічетвертого класу.

Необхідне обладнання: цифрова відеокамера,мультимедійний проектор, комп’ютер.

Порядок проведення гри:1) повідомлення мети, завдань, змісту;2) підготовка до гри (розподіл ролей);3) перегляд відеоматеріалу;4) процес гри (включення в гру всієї групи);5) обговорення відеоматеріалу, виявлення

недоліків у техніці виконання вправ та її оцінка.Процес гри. Студенти спостерігають

відеосюжет (виконання учнями вправи “Перекидивперед і назад”), керуючись при цьому вимогамита критеріями оцінювання до даної вправи. Учнівиконують спочатку перекиди вперед один заодним, а потім перекиди назад один за одним.Використовуючи мультимедійний проектор такомп’ютер, викладач демонструє рухи учнів наекрані монітора.

Обговорення гри проводиться викладачем тастудентами після її закінчення. Визначаютьсятипові помилки, їх причини, шляхи усунення таметодика оцінювання навальних досягнень учнівза практичні навички і теоретичні знання. Задопомогою стандартних критеріїв оцінювання устудентів виробляється навичка оцінюваннянавчальних досягнень молодших школярів.

Проведення педагогічних ігор підвищувалоактивність та позитивні емоції студентів,формувало в них усвідомлення необхідностізастосування інформаційних технологій умайбутній професійній діяльності. У процесі ігор

проявлялася товариська взаємодопомога,розкривалися можливості для індивідуальноїтворчості.

Висновки з проведеного дослідження. Такимчином, ґрунтуючись на різних авторськихвизначеннях та власного досвіду сутностіпрофесійної мобільності у вищій освіті, на нашпогляд, представляється можливим зробитивисновок, що компетентнісний підхід в системіформування професійної мобільності майбутніхучителів фізичної культури, це процесформування нової генерації мобільнихучительських кадрів, які адаптовані до змінпрофесійного середовища, володіють динамічноюкомбінацією знань, умінь і практичних навичок,використовувати сучасні технології для вирішенняпрофесійних завдань різної складності.

Обсяг статті не надає нам можливостірозкрити всі аспекти означеної проблеми.Подальші дослідження спрямовані на розробкуавторської моделі процесу формуванняпрофесійної мобільності майбутніх учителівфізичної культури для потреб національноїшколи.

ЛІТЕРАТУРА1. Мещеряков Б. Г. Большой психологический

словарь / Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. – М.:Прайм-Еврознак, 2003. – 672 с.

2. Ожегов С. И. Словаь русского языка: 70000слов / под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. –М.: Русский язык, 1990. – 917 с.

3. Ритова Т. В. Профільна освіта в школі – сучаснівимоги дизайн-освіти [Електронний ресурс] / Т. В. Ритова,Т. В. Корольова, В. М. Крижановський,Л. В. Скрипнікова, І. О. Жуков // Вісник Харківськоїдержавної академії дизайну і мистецтв.Мистецтвознавство. Архітектура. – 2008. – № 12.– С. 121–128.

4. Сацик В. І. Ключові фактори становленняконкурентоспроможних університетів / В. І. Сацик// Економіка України. – 2008. – № 5 (618) – С. 75–90.

5. Свириденко Д. Б. Академічна мобільність вдискурсі глобалізації вищої освіти [Електроннийресурс] / Д. Б. Свириденко // Філософські обрії. –2013. – Вип. 29. – С. 183–190.

REFERENCES1. Mescheryakov, B.G. & Zinchenko, V. P. (2003).

Bolshoy psihologicheskiy slovar [Big psychologicaldictionary]. Moskva: Praym-Evroznak, 672 p. [inRussian].

2. Ozhegov, S. I. & Shvedova, N. Yu. (Ed.). (1990).Slova russkogo yazyika: 70000 slov [Dictionary of theRussian language: 70000 words]. Moskva: Russkiyyazyik, 917 p. [in Russian].

3. Rytova, T. V., Korolova, T. V., Kryzhanovskyi, V. M.,Zhukov, I. O. & Skrypnikova, L. V. (2008). Profilna osvitav shkoli – suchasni vymohy dyzain-osvity [Vocational


94

education in school – modern requirements of designeducation]. [Electronic resource]. Announcer of theKharkiv State Academy of Design and Arts. Study ofart. Architectur, no.12, pp. 121–128. [in Ukrainian].

4. Satsyk, V. I. (2008). Kliuchovi faktorystanovlennia konkurentospromozhnykh universytetiv[Important factors of the competitive universities

formation]. Economy of Ukraine, no, 5 (618), pp. 75–90. [in Ukrainian].

5. Svyrydenko, D. B. (2013). Akademichna mobilnistv dyskursi hlobalizatsii vyshchoi osvity [Academicmobility in the discourse of globalization of highereducation]. [Electronic resource]. Philosophical

horizons,vol. 29. pp. 183–190. [in Ukrainian].


УДК 378.4:355

Людмила Гук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовНаталія Ільчишин, викладач кафедри іноземних мовНаціональний університет “Львівська політехніка”

ІНТЕГРАЦІЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

У статті проводиться аналіз технологій і методів навчання при формуванні комунікативноїкомпетентності студентів. Визначено підхід і принципи в основі яких відбувається процес формуваннякомунікативної компетентності майбутніх спеціалістів засобами інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання. Також розглядається процес формування комунікативної компетентності, яксистема складових, які нероздільно пов’язані між собою для ефективного формування комунікативноїкомпетентності майбутніх фахівців і методи навчання, що інтегруються з даними засобами навчання.

Ключові слова: інтеграція, інформаційно-комунікаційні технології навчання, комунікативнакомпетентність.

Літ. 6.

Людмила Гук, кандидат педагогических наук, доцент кафедри иностранных языковНаталия Ильчишин, преподаватель кафедри иностранных языков

Национальный университет “Львовская политехника”

ИНТЕГРАЦИЯ СРЕДСТВ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХТЕХНОЛОГИЙ ОБУЧЕНИЯ

В статье анализируются технологии и методы обучения при формировании коммуникативнойкомпетентности студентов. Определен подход и принципы на основе которых следует осуществлятьпроцесс формирования коммуникативной компетентности будущих специалистов средствамиинформационно-коммуникационных технологий обучения. Также рассматривается процессформирования коммуникативной компетентности, как система составляющих, которые неразрывносвязаны между собой для эффективного формирования коммуникативной компетентности будущихспециалистов и методы обучения, интегрирующиеся с данными средствами обучения.

Ключевые слова: интеграция, информационно-коммуникационные технологии обучения,коммуникативная компетентность.

Lyudmyla Huk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Foreign Languages DepartmentNataliya Ilchyshyn, Lecturer of the Foreign Languages Department

National University “Lviv Polytechnic”

ON THE ISSUE OF INTEGRATION OF MEANS OF INFORMATION ANDCOMMUNICATION TECHNOLOGIES OF EDUCATION

The article reveals the problems of integration of information and communication technology of training. Thearticle covers the technologies and methods used in the formation of the communicative competence of students. Thisprocess is complex and multifaceted phenomenon very different depending on the institution. The industry of professionalswhich have being prepared is of great importance. This determines the approach and the principles on which the process ofcommunicative competence of the future experts is based by means of the information and communication technologies.The authors count the number of allocated time for the thorough and efficient formation of communicative skills.

The article highlights the communicative competence as the system of components which are inextricablylinked to the effective formation of communicative competence of future specialists and the teaching methods

© Л. Гук, Н. Ільчишин, 2017

ІНТЕГРАЦІЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

95 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Комунікативнакомпетентність в умовах глобалізаціїсвітового співтовариства займає

провідне місце. Тому на сьогоднішній деньприділяється велика увага інтеграції засобівінформаційно-комунікаційних технологійнавчання. Процес формування комунікативноїкомпетентності є складним і багатоаспектнимявищем. Процес комунікативної підготовки дужерізниться в залежності від навчального закладу.Велике значення має кількість достатньовиділеного часу на ґрунтовне і ефективнеформування комунікативних навичок і вмінь.

Проблемою формування комунікативноїкомпетентності займається багато науковців, середяких варто виокремити Г. Пухальську, О. Загородну,О. Добротвор, Н. Назаренко, С. Гончаренко,О. Романовського та інші.

Все частіше у навчальному процесіформування комунікативної компетентностівикористовуються засоби інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

До даних засобів навчання відносять програмні,програмно-апаратні та технічні засоби та пристрої,що функціонують на базі мікропроцесорної,обчислювальної техніки, а також сучасних системтрансляції інформації, інформаційного обміну, якізабезпечують операції збирання, продукування,накопичення, зберігання, оброблення,передавання та захисту інформації та можливістьдоступу до інформаційних ресурсів локальних іглобальних комп’ютерних мереж [3, 420].

До засобів інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання відносяться ресурси мережіІнтернет, засоби комп’ютерного навчання тазасоби телекомунікацій.

Ефективність і результативність формуваннякомунікативної компетентності студентіввизначається багатьма аспектами. Важливу роль

відіграє вибір необхідної технології навчання, щогармоніює із вибраними засобами навчання тасприяє досягненню поставлених цілей.

Мета статті. Визначення сучасних технологійнавчання, що можуть інтегруватися із засобамиінформаційно-комунікаційних технологійнавчання для ефективного формуваннякомунікативної компетентності майбутніхспеціалістів.

Виклад основного матеріалу. Процесформування комунікативної компетентності слідрозглядати як систему складових, що нероздільнопов’язані між собою.

Формування комунікативної компетентностістудентів вимагає таких методів навчання, які бефективно інтегрувалися з даними засобаминавчання та сприяли мотивації формуваннякомунікативної компетентності та постійногопрагнення до її вдосконалення.

Аналізуючи формування комунікативноїкомпетентності, можна виділити загальніпринципи, що визначають специфіку методів їїформування у студентів вищих навчальнихзакладів. Отже формування комунікативноїкомпетентності має здійснюватися на основі такихпринципів:

- принцип наочності навчання, що полягає удемонстрації навчального матеріалу засобамиінформаційно-комунікаційних технологійнавчання;

- принцип професійної спрямованості, якийзабезпечується використанням засобів навчання,які за своїм змістом і призначенням надаватимутьпроцесу формування комунікативної компетентностіпрофесійного спрямування;

- принцип самодостатності засобів навчаннязабезпечується використанням дидактичнихможливостей засобів інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання;

that integrate the data and training. The authors describe the principles of creation and training, which are thebasis of communicative competence of students and dedicate the general principles of governing the specificmethods of education of students in the high school. There are different approaches to the training ofcommunicative competence of future professionals. The subject-activity approach is considered being the bestone. It requires the changes concerning the essence of the educational process and puts at the center of aperson who qualifies. The authors make an analysis of the communicative competence and dedicate the generalprinciples of governing the specific methods of education of students in the high school. These principles arewell described in the article. The authors mention the conditions on which the process of formation ofcommunicative competence of students is based and which play an important role in this study.

By means of ICT, the related training resources on the internet, computer training and telecommunications play theprincipal place in the studying process. In addition, noteworthy there occur a large so-called contextual learning technology,which is based on the modeling of future careers of professionals that promotes the communication skills and the motivationof students. The more scientists are involved in this problem, because of the importance of issue of communicative competencenowadays. The article contains a number of scientists who study, analyze and provide the practical advice on the problemof communicative competence. However, the changes invent the new hardware, and this leads to the search of the newmechanisms that may influence the communicative competence. Thus, the question will always be open.

Keywords: integration, the information and communication technologies, the communicative competence.


96

- принцип орієнтації на самонавчання якийполягає у перенесенні головного акценту насамостійну підготовку формування комунікативноїкомпетентності студентів із використаннямостанніх засобів інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання;

- принцип інтерактивності навчання здійснюєтьсяу забезпеченні зворотного зв’язку завдякивикористанню інформаційно-комунікаційнихзасобів;

- принцип самооцінки в навчанні забезпечуєтьсязавдяки використанню у навчальному процесіформування комунікативної компетентностікомп’ютерних програм тестування й оцінкизнань.

Процес формування комунікативної компетентностістудентів повинен відбуватися на засадах створеннятаких умов та організації навчання, щохарактеризуються гуманністю, врахуванняміндивідуального потенціалу кожного студента длярозвитку вдосконалення його комунікативнихнавичок і вмінь. Створення таких умовпередбачає особистісно орієнтоване навчання, якебазується на засадах діалогічної взаємодії,пізнавального інтересу, співтворчості, ситуаційвибору, рефлексії, стимулювання, збереженняемоційної комфортності [1, 627].

Використання таких засобів навчання восвітньому процесі допомагає підвищитиефективність професійно-навчального процесу тарозвивати комунікативну компетентністьстудента завдяки використання ресурсівінформаційно-комунікаційних засобів навчання;створити умови для повноцінної самостійноїроботи, зробити їх активними учасникамипроцесу пізнання, саморозвитку та самоосвіти,розвивати їх відповідальність і критичнемислення за допомогою самостійності вінтерпретації інформації, залежно від особистогота професійного досвіду; розвивати особистістьмайбутніх фахівців, їх творчі здібності, навикисамостійного пошуку й оцінки інформації,застосування отриманих знань на практиці [5, 487– 488].

Існують різні підходи навчання формуваннякомунікативної компетентності майбутніхспеціалістів. Найбільш оптимальним є суб’єктно-діяльнісний підхід. Він вимагає зміни сутінавчального процесу і ставить у центр особу, яканавчається. Цей підхід реалізовується шляхомврахування особистісної специфіки особи, яканавчається та врахуванням індивідуальнихособливостей особистості педагога і шляхомпослідовної індивідуалізації всього педагогічногопроцесу. Суб’єктно-діяльнісний підхід дозволяє

індивідуалізувати навчальний процес і проявитисамостійність у плануванні, організації та контролісвоєї діяльності [6, 97].

Також великої уваги заслуговує так званатехнологія контекстного навчання, в основі якоїлежить моделювання майбутньої професійноїдіяльності фахівців, що сприяє розвиткукомунікативних умінь і мотивації. Її ще називаютьяк метод “кейс-стаді”. Він ґрунтується на навчаннішляхом вирішення конкретних завдань-ситуацій.Мета цього методу полягає у спільномуобговоренні ситуації та прийнятті практичноговирішення проблеми. Цей метод вчить студентівдискутувати, відстоювати свою думку тапереконувати опонентів [2, 9].

Ще один метод, який набуває сьогодніособливої актуальності та широко застосовуєтьсяу навчальному процесі є метод ділових і рольовихігор. Цей метод визначають як програванняпевної ситуації особами, внаслідок чоговизначається результат. Ділові ігри сприяютьактивізації мислення, забезпечують формуваннякомунікативної компетентності, сприяютьрозвитку колективних форм спілкування тапідвищують самостійність майбутнього фахівця.

Сьогодні особливої актуальності набираєробота з електронним підручником, щопередбачає застосування інтерактивних методівнавчання, які сприяють покращенню сприйняттянавчальної інформації та розвитку навичокспілкування [4, 117].

Висновки. Отож, проаналізувавши існуючітехнології навчання можна прийти до такоговисновку: формування комунікативноїкомпетентності майбутніх спеціалістів засобамиінформаційно-комунікаційних технологійнавчання варто здійснювати на основі суб’єктно-діяльнісного підходу із застосуванням технологійі методів проблемного та контекстного навчанняй інтерактивних методів у поєднанні зтрадиційними методами навчання. Це призведедо розвитку та вдосконалення комунікативноїкомпетентності майбутніх спеціалістів.

ЛІТЕРАТУРА1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук

України, головний ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Загородна О.Ю. Формування комунікативноїпрофесійної компетентності студентівекономічних спеціальностей засобамиінноваційних технологій: автореф. дис. наздобуття наук ступеня канд. пед. наук: 13.00.04“теорія і методика професійної освіти” /О.Ю. Загородна. – Вінниця, 2010. – 20 с.



97 Молодь і ринок №7 (150), 2017

3. Литвин А.В. Інформатизація професійно-технічних навчальних закладів будівельногопрофілю: монографія / А.В. Литвин. – Львів:Компанія “Манускрипт”, 2011. – 498 с.

4. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. /Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.;за ред. З.Н.Курлянд. – 3-тє вид. – К.: Знання, 2007.– 495 с.

5. Романова С.П. Информационные технологиии их роль в формировании личностно-ориентированногообразования // Дистанционное обучение –образовательная среда ХХ1 века: материалы IIIмеждунар. науч.-метод. конф., Минск, 13-15ноября 2003 г.

6. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии / Г.К.Селевко. – М.: Народноеобразование: учебное пособие, 1998. – 256 с.

REFERENCES1. Kremen, V.H. (Ed.). (2008). Entsyklopedija

osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: YurincomInter, 1040 p. [in Ukrainian].

2. Zahorodna, O.Yu. (2010). Formuvanniakomunikatyvnoi profesijnoi kompetentnosti studentivekonomichnych spetsialnostej zasobamyinnovatsijnyh tehnolohij [Formation of communicativecompetence of vocational students of economic

specialties by means of innovative technologies].Extended abstract of candidate’s thesis. Vinnytsia,20 p. [in Ukrainian].

3. Lytvyn, A.V. (2011). Informatyzatsia profesijno-tehnichnyh navchalnyh zakladiv budivelnoho profilju[Computerization of vocational education buildingprofiles]. Lviv: Manyskrypt, 498 p. [in Ukrainian].

4. Kurliand, Z.N., Kheljuk, R.I. & Semenova, A.V.et al.; Kurliand, Z.N. (Ed.). (2007). Pedagogikavyschoji shkoly: navch. Posibnyk [Pedagogy of highereducation: teach. guidances]. Kyiv: Znannia, 495 p.[in Ukrainian].

5. Romanova, S.P. (2003). Informatsionnyetekhnologii i ikh rol v formirovanii lichnostno-orientirovannogo obrazovaniya [Informationtechnologies and their role in the formation ofpersonality-oriented education]. Materialy IIImezhdunarodnoy nauchno-metodicheskoy konferentsii:“Distantsionnoe obuchenie – obrazovatelnaya sredaKhKh1 veka” – Materials of the III InternationalScientific and Methodological Conference: “DistanceLearning – the Educational Environment of the 21stCentury”. Minsk. [in Russian].

6. Selevko, G.K. (1998). Sovremennye obrazovatelnyetekhnologii [Modern educational technologies]. Moscov:Narodnoe obrazovanie: uchebnoe posobie, 256 p. [inRussian].



“Кожна людина, з якою я зустрічаюся, у чомусь переважає мене. І цього я повинен у неї вчитись”.

Ральф Волдо Емерсон американський поет і філософ

“Раніше я казав: “Я сподіваюся, що все зміниться”. Потім я зрозумів, що існує

єдиний спосіб, щоб все змінилося-змінитися мені самому”. Джим Рон

всесвітньо відомий філософ бізнесу “Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом

виявите, що робите неможливе”. Франциск Ассізський

італійський християнський святий

98

УДК 378.1:378.09Наталія Гончаренко-Закревська, кандидат педагогічних наук, заступник директора

Інституту Міжнародних відносин імені Аверроеса, МАУП, м. Київ

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇМОЛОДІ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ

Статтю присвячено теоретичному аналізу проблеми формування комунікативної компетентностістудентської молоді в освітньому середовищі університету. Розкрито значення понять “комунікація”,“комунікативний потенціал”, “комунікативна компетентність”. Визначено структурні компонентикомунікативної компетентності та негативні чинники, що впливають на її формування. Окресленокомпоненти комунікативної компетентності студентської молоді та джерела її набуття. Виокремленофункції комунікативної компетентності. Проаналізовано значення активних та інтерактивних методівнавчання у формуванні комунікативної компетентності студентської молоді в освітньому середовищіуніверситету.

Ключові слова: комунікативна компетентність, комунікативний потенціал, студентська молодь.Літ. 9.

Наталия Гончаренко-Закревская, кандидат педагогических наук, заместитель директораИнститута Международных отношений имени Аверроэса, МАУП, г. Киев

ФОРМИРОВАНИЕ КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИСТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЕ УНИВЕРСИТЕТА

Статья посвящена теоретическому анализу проблемы формирования коммуникативнойкомпетентности студенческой молодежи в образовательной среде университета. Раскрыто значениепонятий “коммуникация”, “коммуникативный потенциал”, “коммуникативная компетентность”.Определены структурные компоненты коммуникативной компетентности и негативные факторы,влияющие на ее формирование. Определены компоненты коммуникативной компетентности студенческоймолодежи и источники ее получения. Выделены функции коммуникативной компетентности.Проанализировано значение активных и интерактивных методов обучения в формированиикоммуникативной компетентности студенческой молодежи в образовательной среде университета.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, коммуникативный потенциал, студенческая молодежь.

Nataliya Honcharenko-Zakrevska, Ph.D.(Pedagogy),Deputy Director of the Averroes Institute of International Relations,

Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

THE FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF STUDENTSIN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF THE UNIVERSITY

The article is devoted to the theoretical analysis of the problem of communicative competence of studentsin the educational environment of the university. The article reveals the meaning of “the communication”, “thecommunicative potential”, and “the communicative competence”. The author presents the structural componentsof communicative competence and the negative factors affecting it. The article outlines the components ofcommunicative competence of students and the sources of its acquisition. Isolate features of communicativecompetence are studied. The author analyzes the values of the active and interactive teaching methods of formingthe communicative competence of students in the educational environment of the university. It is concluded thatthe communicative competence of youth student should be understood as the complex of integrated educationthat combines the knowledge, skills and abilities, the personality abilities, the indicators of a common culture,the ability to communicate with people. The important conditions of the formation of communicative competenceof youth student should be considered as the creation by teachers the motivational basis of students in masteringthe technologies of competent communication, as well as the using of active and interactive teaching methods.

Keywords: the communicative competence, the communicative potential, the college students.

Постановка проблеми. Згідно з“Національною стратегією розвиткуосвіти в Україні” серед важливих

завдань вищої освіти є розроблення стандартівзорієнтованих на компетентнісний підхід,

головною метою якого є формування ключовихкомпетентностей. Компетентнісний підхід єважливою умовою якісної освіти студентства,адже основними критеріями розвитку особистостів сучасному суспільстві, є не здобуті знання,

© Н. Гончаренко-Закревська, 2017

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІВ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ

99 Молодь і ринок №7 (150), 2017

уміння та навички, а компетентності. Середособистісних якостей, які мають значний впливна життєвий успіх, виділяють гнучкість мислення,вміння донести головну думку, аргументуватисвою точку зору. Ефективність сформованостікомунікативної компетентності залежить відправильної організації освітнього процесу тавикористання таких методів, прийомів та засобівнавчання, які б сприяли не лише поглибленнюзнань студентської молоді, але й були направленісаме на практичне використання комунікативнихнавичок.

Аналіз публікацій з проблеми. Окреміаспекти проблеми формування комунікативноїкомпетентності досліджують ряд науковців,зокрема Е. Берн, Т. Гордон, П. Грайс, О. Добротвор,Ю. Ємельянов, Ю. Жуков, И. Зимня, Л. Кайдашова,В. Кан-Калик, О. Корніяка, В. Куницина, А. Леонтьєв,Х. Міккін, А. Мудрик, Л. Петровська, І. Родигіна,Е. Сидоренко, Н. Стеценко, Г. Шелехова,Т. Яценко та ін.

Мета статті полягає в теоретичномуобґрунтуванні особливостей формуваннякомунікативної компетентності студентськоїмолоді.

Виклад основного матеріалу. Головнимзавданням сучасного освітнього процесу єстворення такого середовища, яке б сприялоформуванню комунікативної компетентностістудентської молоді. Проте використання лишетрадиційних методів навчання не дозволяєстворити належних умови для опанування тарозширення навичок необхідних для набуття даноїкомпетентності. Саме тому слід використовуватисучасні методи та засоби, які дозволяютьурізноманітнити освітній процес, зробити йогомаксимально наближеним до реальногоспілкування здатного спонукати студентів докритичного мислення, пізнавальної діяльності.Процес формування комунікативної компетентностістудентів буде успішним лише за умовипідвищення мотивації, творчої активності під часнавчання.

Отже, перед викладачем постає необхідністьстворення сприятливих умов, які б сприялиформуванню у них комунікативної компетентностішляхом мотивування, за якого уможливлюєтьсярозвиток інтелектуальних і комунікативнихздібностей студентів: контактність; комунікабельність;вміння слухати та вислуховувати; толерантнеставлення до чужої думки; вміння висловлюватися,аргументувати і відстоювати власну позицію;стимулювати співрозмовника до продовженняспілкування; не конфліктність; коректність;адекватне оцінювання ситуації спілкування.

Комунікація – процес двостороннього обмінуінформацією, що веде до взаємного порозуміння[6].

Комунікативний потенціал особистостіскладається з трьох складових: комунікативнівластивості особистості, які характеризуютьрозвиток потреби індивіда у спілкуванні;комунікативні здібності, тобто ініціативність вспілкуванні; комунікативна компетентність, щовиражається у знанні норм та правил спілкування[7].

На думку Ю. Жукова, комунікативнакомпетентність є сукупністю знань, умінь танавичок, які забезпечують налагодження тапідтримку необхідних контактів з іншими людьми[3].

І. Зимня визначає “комунікативну компетенцію”як здатність здійснювати мовленнєву діяльність,реалізуючи мовленнєву поведінку, адекватну зацілями, засобами й способами, різнимизавданнями й ситуаціями спілкування [4, 125].

В. Куніцина тлумачить комунікативнукомпетентність як досить широке, складне явище,яке включає до себе не тільки мовленнєвудіяльність, а також досить серйозні знання зкультури, вихованість, тактовність, правилаповедінки в соціумі, у колективі, етикетніформули, отже, комунікативною компетентністюможе володіти тільки культурна, вихована,освічена особистість з глибокою психолого-педагогічною підготовкою [8, 481].

Під комунікативною компетентністюЮ. Ємельянов розуміє засновану на основідосвіду здатність особистості, що допомагає їйвільно орієнтуватися в різних ситуаціяхспілкування, використовуючи при цьому засобивербальної та невербальної взаємодії [2].

Проаналізувавши різні підходи до визначеннясутності поняття “комунікативна компетентність”,пропонуємо узагальнене визначення комунікативноїкомпетентності. Отже, комунікативна компетентністьв межах нашого дослідження характеризуєтьсяздатністю особистості до швидкості й глибинностімислення, міцності оволодіння засобами таприйомами мовленнєвої діяльності, щовиявляється в умінні слухати, сприймати йвідтворювати інформацію, вести діалог, братиактивну участь в дискусіях, вміти доноситивласну думку та відстоювати власні погляди.

Проблемами формування компетентностей підчас навчання займаються не лише науковці, алей міжнародні організації, серед яких ЮНЕСКО,ПРООН, ЮНІСЕФ, Рада Європи, Міжнароднийдепартамент стандартів, Організація ЄвропейськогоСпівробітництва та розвитку ті ін. Згідно


100

визначення Міжнародного департаментустандартів для навчання досягнення та освіти,поняття “компетентність” варто розглядати якздатність здійснювати кваліфіковану діяльність,виконувати поставлені перед особистістю завданнята функції, спрямовані на досягнення визначенихстандартів у тій чи іншій діяльності [7].

Існує безліч чинників негативного характеруякі впливають на формування комунікаціїстудентської молоді, серед них перше місцепосідають стереотипи – спрощені думки щодоокремих осіб або ситуації, в результаті яких немаєоб’єктивного аналізу і розуміння людей, ситуацій,проблем; упередженість думок, що виражаєтьсяу суперечності власним поглядам; поганівідносини між людьми внаслідок конфліктів;відсутність ентузіазму під час діалогу; зверхнєставлення до фактів; помилки у побудовівисловлювань; невірний вибір стратегії аботактики спілкування.

Дослідники виокремлюють наступні складовікомунікативної компетентності особистості, асаме: орієнтованість у різноманітних ситуаціяхспілкування; спроможність до ефективноївзаємодії з оточуючими завдяки розумінню себей інших; контактність; саморегуляціякомунікативних дій; знання, уміння та навичкиконструктивного спілкування [9].

У структурі комунікативної компетентностістудентської молоді виокремлюють когнітивний,емоційно-оцінний та поведінковий компоненти.До складу когнітивного компонента входятьправил ділового етикету та інтеркультурнихумовностей, засобів впливу на людей; вмінняформувати імідж, знання засобів і прийоміввстановлення контактів; адекватна самооцінка;знання нормативної та професійно-орієнтованоїкомунікативної культури. Емоційно-оціннийкомпонент комунікативної компетентностістудентської молоді містить у собі мотиви тазацікавленість у виборі співрозмовника;прийняття себе та інших. Поведінковийкомпонент являє собою уміння розумітизакодовані вербальні та невербальні повідомлення,які свідомо або несвідомо надсилаєспіврозмовник, володіння технікою впливу,адаптивністю у кожній ситуації [3].

Отже, комунікативна компетентність поєднуєв собі наступні складові: цінності, мотиви, знання,уміння, навички, риси та якості, які притаманніпевній особистості. Серед яких, найбільшзначущими складовими є уміння та готовність йтиконтакт з людьми, будувати діалог, управлятисвоїм внутрішнім емоційним станом, раціональновирішувати конфліктні ситуації тощо.

Варто зазначити, що основними джереламинабуття комунікативної компетенції є: читаннярізноманітної літератури, відвідування театру такіно, досвід народної культури, знання мовспілкування, досвід спілкування в різних сферахдіяльності, з яких людина отримує інформаціюпро характер комунікативних ситуацій,особливості міжособистісної взаємодії та засобиїх вирішень.

З огляду на зазначене, комунікативнакомпетентність варто розглядати з точки зоруструктурного феномену, який містить в собіцінності, мотиви, установки, соціально-психологічні стереотипи, знання, уміння,навички.

На думку О. Корніяка, комунікативнакомпетентність реалізує у процесі діяльності йспілкування три основних функції:комунікативну, перцептивну та інтерактивну,об’єднує у своєму складі три групи здатностей.Комунікативно-мовленнєва здатність, об’єднуєнаступні вміння: отримання та адекватнесприйняття суті отриманої інформації;продукування власних думок в усній та письмовійформах. Соціально-перцептивна визначаєтьсяздатністю сприймати і розуміти індивідуальністьіншої людини. Вона передбачає наявністьнаступних умінь: розуміти психологічну йособистісну сутність кожної людини; бутиздатним до емпатії, прояву толерантності,тактовності; здатність до самоаналізу [7].

Інтерактивна здатність визначається яквмінням організовувати і регулювати взаємодіюта взаємовплив й досягати взаємопорозуміння.Дана здатність об’єднує наступні вміння: знаннясоціально-комунікативних норм та правилповедінки; адаптивність; саморегуляція; вміннярозв’язувати конфлікти.

Зазначимо, що у процесі формуваннякомунікативної компетентності важливу рольвідіграють перцептивні та експресивні навичкиособистості, розглянемо кожну з них більшдетально. Перцептивні навички особистостіпроявляються в умінні керувати своїмсприйняттям і організовувати його: правильно,оцінювати соціально-психологічний настрійспіврозмовника; встановлювати необхіднийконтакт; прогнозувати подальший “хід”спілкування. Експресивні навички особистостіварто розглядати як систему умінь, що створюютьєдність усіх фізіологічних та психологічнихпроцесів людини. По своїй суті це навичкисамоврядування виразною сферою комунікативно-виконавчої діяльності. Зв’язок емоційно-психологічної саморегуляції з виразністю є



101 Молодь і ринок №7 (150), 2017

органічний зв’язок внутрішнього й зовнішньогопсихологічного. Це прагнення й забезпечуєзовнішнє поводження, виразні дії особистості вспілкуванні. Експресивні навички особистостіпроявляються як культура мовних висловлювань,що відповідають нормам усного мовлення, жестіві пластики поз, мовного тону й мовної гучності[1].

Оскільки сформована комунікативнакомпетентність особистості має бути одним зкінцевих результатів навчання, виникаєнеобхідність підбору необхідних прийомів і методівдля її формування, які повинні сприятисамоорганізації та самоуправлінню студентськоїмолоді.

Педагогічна теорія та практика налічує декількатипів класифікації методів навчання, а саме:пасивні, активні та інтерактивні. Однак, з оглядуна досліджувану проблему, розглянемо лишеактивні та інтерактивні методи навчання. В межахзастосування активних методів студент виступаєсуб’єктом навчання, виконує творчі завдання,вступає з іншими у конструктивний діалог.Інтерактивне навчання побудоване на взаємодіїта співробітництві, його суть полягає у взаємодіїта співробітництві усіх суб’єктів освітньогопроцесу [1, 144].

Інтерактивний метод навчання значно сприяєпокращенню комунікативних навичок устудентів. Сутність даного методу полягає вінтенсивному колективному спілкуванні, зізміною різних видів комунікативної діяльності, длятого, щоб студенти змогли використатиотриманий під час навчання досвід в реальнихситуаціях.

Інтерактивні методи, здебільшого, припускаютьмоделювання реальних життєвих ситуацій, спільнерішення проблем, рольові ігри. Означені методиє підґрунтям для ефективного формуваннякомунікативної компетентності студентськоїмолоді за рахунок того, що вони створюютьатмосферу співробітництва та взаємодії.

Використовуючи такі інтерактивні форминавчання, як організаційно-діяльнісна гра,науково-практична конференція та навчальнийпроект, формують базову універсальнукомунікативну практику, адже саме в рамкахігрової ситуації відбувається обговореннятверджень чи доказів, використання відомих тамаловідомих фактів, наукових висновків тапропозицій, припущень.

Формування комунікативної компетентностістудентської вимагає переорієнтації викладача наособистісно-діяльнісну модель взаємодії, щопередбачає: активне залучення студентів до

пошукової навчально-пізнавальної діяльності,організованої на основі внутрішньої мотивації,організацію спільної діяльності, партнерськихстосунків; забезпечення діалогового спілкуванняне лише між викладачем та студентом, але й встудентському середовищі зокрема [4].

Ще одним ефективним методом формуваннякомунікативної компетентності є метод дискурсу,який надає можливість обміну індивідуальнимиціннісно-смисловими відмінностями. Даний методрозв’язує різноманітні внутрішньоособистісніпроблеми студента, дає можливість для пошуку ізміцнення позитивних еталонів у комунікативнійповедінці відносно себе, розвиває уміннявислуховувати тощо [1].

Висновки. Таким чином, комунікативнукомпетентність студентської молоді слід визначатияк складне інтегроване утворення, яке поєднує всобі знання, уміння та навички, здатностіособистості, показники загальної культури, вмінняспілкуватися з людьми. Важливими умовамиформування комунікативної компетентностістудентської молоді при цьому слід вважатистворення викладачами мотиваційної основистудентів щодо оволодіння ними технологієюкомпетентного спілкування, а такожвикористання активних та інтерактивних методівнавчання тощо. Перспектива подальшихдосліджень полягає у обґрунтуванні психолого-педагогічних умов формування комунікативноїкомпетентності студентської молоді та розробцімоделі формування комунікативної компетентностістудентської молоді.

ЛІТЕРАТУРА1. Добротвор О.В. Умови формування

комунікативної компетентності молоді внавчальному процесі / Добротвор О.В. // Наук.вісн. кафедри ЮНЕСКО Київ. держ. лінгвіст. ун-ту: Мова, освіта, культура: наук. парадигми ісучас. світ. – Серія: Філологія. Педагогіка.Психологія (фахове видання з філологічних,педагогічних та психологічних наук). – № 18. –К., 2009. – С. 154–159.

2. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю.Н. Емельянов. – Л.:ЛГУ, 1985. – 168 с.

3. Жуков Ю.М. Диагностика и развитиекомпетентности в общении / Ю.М. Жуков,Л.А. Петровская, П.В. Растянников. – М.: 1990.– 104 с.

4. Зимняя И.А. Психология обучения неродномуязыку / И.А. Зимняя. – М.: Рус. яз., 1989. – 219 с.

5. Кайдалова Л.Г. Професійна підготовкамайбутніх фахівців фармацевтичного профілю


102

у вищих навчальних закладах: монографія / Л. Г. Кайдалова.– Х.: НФаУ, 2010. – 364 с.

6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическомобщении: книга для учителя / В.А. Кан-Калик. –М., “Просвещение”, 1987.

7. Корніяка О.М. Розвиток комунікативноїкомпетентності особистості в сучасномусоціокомунікативному просторі / О.М. Корніяка// Матеріали ІІ Всеукраїнського психологічногоконгресу, присвяченого 110 річниці від днянародження Г.С. Костюка (19 - 20 квітня 2010року). – К.: ДП “Інформаційно-аналітичнеагентство”, 2010. – Т.І. – С. 140 – 145.

8. Куницина В.Н. Межличностное общение.Учебник для вузов / В. Н. Куницина, Н.В. Казаринова,В.М. Погольша. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.

9. Стеценко Н.М. Комунікативна компетентністьяк складова професійної підготовки сучасногофахівця / Стеценко Н.М. // Педагогічнийальманах: зб. наук. праць / редкол. В.В.Кузьменкота ін. – Херсон: КВНЗ “Херсонська академіянеперервної освіти”, 2016. – Випуск 29. – С. 185– 191.

REFERENCES1. Dobrotvor, O. V. (2009). Umovy formuvannia

komunikatyvnoi kompetentnosti molodi vnavchalnomu protsesi [Conditions of formation of thecommunicative competence in teaching youth]. Thescientific bulletin of the Department of UNESCO Kyiv.State linguistic. University: the Language, education,and culture: a scientific paradigm and the modernworld. Series: Philology. Pedagogy. Psychology, no.18,Kyiv, pp. 154–159. [in Ukrainian].

2. Yemelyanov, Yu.N. (1985). Aktivnoe sotsialno-psikhologicheskoe [Active socio-psychologicaltraining].Leningrad: LGU,168 p. [in Russian].

3. Zhukov, Yu.M, Petrovskaya, L.A. &Rastyannikov, P.V. (1990). Diagnostika i razvitiye

kompetentnosti v obshchenii [The diagnosis anddevelopment of competence in the process ofcommunication]. Moscov, 104 p. [in Russian].

4. Zimnyaya, I.A. (1989). Psikhologiyaobucheniya nerodnomu yazyku [Psychology of non-native language teaching]. Moscov: Rus. yaz., 219 p.[in Russian].

5. Kaydalova, L.H. (2010). Profesiina pidhotovkamaibutnikh fakhivtsiv farmatsevtychnoho profiliu uvyshchykh navchalnykh zakladakh [Professional trainingof future specialists of pharmaceutical profile in highereducation]. Khmelnytsk: NFaU Publ., 364 p. [in Ukrainian].

6. Kan-Kalik, V.A. (1987). Uchitelyu opedagogicheskom obshchenii: kniga dlya uchitelya[Teacher of pedagogical communication: a book forteachers]. Moscov, “Prosveshcheniye”. [in Russian].

7. Korniyaka, O. M. (2010). Rozvytokkomunikatyvnoyi kompetentnosti osobystosti vsuchasnomu sotsiokomunikatyvnomu prostori[Development of communicative competence of theindividual in contemporary social communicativeenvoronment]. Proceedings of the 2nd UkrainianPsychological Congress devoted to the 110thanniversary of the birth of H. S. Kostyuk (April 19 -April 20, 2010). Kyiv: DP “Informatsiyno-analitychneahentstvo”, vol.1, pp. 140 – 145. [in Ukrainian].

8. Kunitsyna, V.N., Kazarinova, N.V. & Pogolsha,V.M. (2001). Mezhlichnostnoye obshcheniye.Uchebnik dlya vuzov [Interpersonal communication.Textbook for high schools]. Saint Petersburg: Piter,544 p. [in Russian].

9. Stetsenko, N.M. (2016). Komunikatyvnakompetentnist yak skladova profesiinoi pidhotovkysuchasnoho fakhivtsia [Communicative competenceas a component of the modern professional training].The pedagogical almanac: a collection of scientificworks, V.V.Kuzmenko (Ed.). et al. Kherson: KVNZ“Khersonska akademiya neperervnoyi osvity”, vol.29,pp.185–191. [in Ukrainian].



“Ніяка зовнішня краса не може бути повною, якщо її не освітлює краса внутрішня”.

Віктор-Марі Гюго французький письменник, драматург, поет

“Єдиною межею наших завтрашніх звершень стануть наші сьогоднішні сумніви”.

Франклін Делано Рузвельт 32-ий президент США 1933 – 45, демократ


103 Молодь і ринок №7 (150), 2017

УДК 37.091.212:172.15

Світлана Виговська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиАліна Трутень, студентка магістратури

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ПАТРІОТИЗМУСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті охарактеризовано поняття “патріотизм” як складна інтегральна якість особистості,від рівня сформованості якої залежить розвиток в українському суспільстві громадянської відповідальності,духовності, соціальної активності, що є запорукою становлення особистості як громадянина, здатногожити й творити в інтересах держави. Розкрито різні підходи до визначення критеріїв і показниківсформованості патріотизму, обґрунтовано когнітивний, ціннісно-мотиваційний, діяльнісний критерії тавідповідні їм показники.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, критерії, показники патріотичноївихованості, патріотична свідомість, патріотична діяльність.


Светлана Выговская, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиАлина Трутень, студентка магистратуры

Национального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

КРИТЕРИАЛЬНЫЙ ПОДХОД К ОПРЕДЕЛЕНИЮ СФОРМИРОВАННОСТИПАТРИОТИЗМА СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

В статье охарактеризовано понятие “патриотизм” как сложное интегральное качество личности,от уровня сформированности которого зависит развитие в украинском обществе гражданскойответственности, духовности, социальной активности, что является залогом становления личности какгражданина, способного жить и творить в интересах государства. Раскрыты различные подходы копределению критериев и показателей сформированности патриотизма, обоснован когнитивный,ценностно-мотивационный, деятельностный критерии и соответствующие им показатели.

Ключевые слова: патриотизм, патриотическое воспитание, критерии, показателипатриотической воспитанности, патриотическое сознание, патриотическая деятельность.

Svitlana Vyhovska, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of Pedagogy Department,Alina Truten, Master Student,

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

THE CRITERION APPROACH TO THE DEFININGOF THE LEVEL OF PATRIOTISM OF THE STUDENT

The article describes the concept of “patriotism” as a complex integral quality of the individual, thelevel of formation of which depends on the development of civic responsibility of Ukrainian society, the spiritualityand social activity that is the key to becoming a person as a citizen that can live and work for the public interest.It is revealed the different approaches to the definition of the criteria and indicators of formation of patriotism.The authors prove that the main criterion of patriotic education of students is the patriotic activities of theindividual, which provides the awareness of connection between the people involved into its affairs, theconservation and enhancement of the cultural traditions, customs and rituals of native country; the complianceproduced people the moral norms and rules, state laws. The authors stress on importance of diagnosing of cognitivecriterion of formation of patriotism, and studying of the motives, aspirations, intentions, and beliefs of students.The indicators to the relevant criteriaare used to diagnose the level of formation of patriotism of student: thecognitive (knowledge of culture, traditions, customs, history of Ukraine, the history of the family and land, speakingnative language; the basic knowledge of the Constitution of Ukraine, the knowledge of important events thathappen in modern Ukraine); value-motivational (an awareness of national identity, love the motherland, thepeople, respect for the historical past of the country, conscious attitude to participating in the process of buildingan independent state, an awareness of the importance of patriotic education for future professional activity); andactivity (an ability to self patriotic activity, willingness to defend the rights and social position, the responsibleattitude to studying, participation in the patriotic events, self-identity, deepening patriotic knowledge).

Keywords: patriotism, the patriotic education, criteria, the indicators of patriotic education, patriotic

consciousness, the patriotic activities.

© С. Виговська, А. Трутень, 2017


104

Постановка проблеми у загальномувигляді. На кожному етапі становленняі розвитку держави підходи до виховання

патріотизму змінювалися відповідно до розробленихі прийнятих в суспільстві філософських концепційта педагогічних теорій. Патріотизм як соціальна якістьформується всією навколишньою дійсністю. Цеодне з найбільш глибоких людських почуттів, якеє духовним фундаментом суспільного тадержавного розвитку, основою розвитку країни ізапорукою її конкурентоспроможності всучасному глобалізованому світі.

Сучасні реалії, в яких перебуває сьогодні нашадержава, з новою силою актуалізують проблемупатріотичного виховання молоді. З цією метоюрозроблений проект Концепції Загальнодержавноїцільової соціальної програми патріотичноговиховання населення на 2013 – 2017 роки,відповідно до якої патріотичне вихованняпокликане дати новий імпульс духовномуоздоровленню народу, формуванню в Українігромадянського суспільства, яке передбачаєтрансформацію громадянської свідомості,моральної, правової культури особистості,розквіту національної самосвідомості, воно маєстимулювати розвиток суспільства, якефункціонує на засадах гуманізму, свободи,верховенства права, соціальної справедливості,гарантує умови для зростання добробуту народу[2].

Для аналізу й оцінки ефективностіпатріотичного виховання, для визначення дієвихформ, методів, засобів його реалізації необхідноздійснити рівневу диференціацію сформованостіпатріотизму на основі розроблених критеріїв тапоказників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування патріотизму булапредметом досліджень корифеїв педагогічноїнауки Г. Ващенка, О. Духновича, Б. Грінченка,М. Грушевського, А. Макаренка, І. Огієнка,С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського,І. Франка, Т. Шевченка та ін.

Філософські, психологічні й соціально-педагогічні аспекти патріотичного вихованнярозкриваються у дослідженнях І. Беха,М. Боришевського, П. Вербицької, О. Гевка,М. Євтуха, І. Зязюна, А. Погрібного, О. Савченко,М. Стельмаховича, К. Чорної, О. Шестопалюк та ін.

Питання визначення критеріїв вихованостіособистості досліджено в працях таких науковців,як Т. Анікіна, В. Дзюба, М. Качур, П. Онищук,Р. Петронговський та ін.

На законодавчому рівні визначення критеріїв,показників та рівнів патріотичної вихованості

молоді відображені у проекті КонцепціїЗагальнодержавної цільової соціальної програмипатріотичного виховання населення на 2013 –2017 роки.

Формулювання цілей статті. Мета статтіполягає в обґрунтуванні критеріїв та показниківсформованості патріотизму у студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження.Патріотичне виховання – це формуваннягармонійної, розвиненої, високоосвіченої,соціально активної й національно свідомоїлюдини, наділеної глибокою громадянськоювідповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними йпатріотичними почуттями, працьовитістю,господарською кмітливістю, підприємливістю йініціативністю [6].

Результатом ефективного патріотичноговиховання є патріотичність. Це почуття любовіта прив’язаності до місця свого народження,почуття гордості за надбання національноїкультури, почуття поваги до історичногоминулого й успадкування від нього традицій іпередавання їх із покоління в покоління, почуттявідданості своїй Батьківщині.

Зміст національно-патріотичного вихованняполягає в організованому, планомірному,систематизованому, послідовному та цілеспрямованомунавчально-виховному процесі, спрямованому назастосування майбутніми фахівцяминаціональних, духовних і моральних цінностей,формування національно-патріотичної свідомості,національної гордості, поваги до історіїстародавнього народу, його традицій,шанобливого ставлення до національноїспадщини народу, оволодіння його національнимиі духовними цінностями, поза якими неможливезбереження історичної пам’яті, розвиткудуховності, віри в подолання труднощів, якістояли на заваді розбудови незалежної, суверенноїУкраїни [10].

Критеріями вихованості є ті якостіособистості, що сформувалися в єдності мотивута дії, тому саме сформованість соціально ціннихмотивів дій і вчинків свідчить про ефективністьпатріотичного виховання. Показникамивихованості є рівень сформованих потреб,почуттів, звичок. Переборюючи всі іншіспонукання, бажання, які заважають йогореалізації, здатність діяти під впливом власногонаміру, свідчить про те, що особистість керуєсвоїми мотивами та поведінкою. Визначення рівнявихованості студентської молоді передбачаєбезпосереднє оцінювання якостей, цілеспрямованеспостереження за поведінкою та діяльністю [11].



105 Молодь і ринок №7 (150), 2017

М. Томенко виокремлює такі складовіукраїнського патріотизму, які повинні стативизначальними чинниками творення сучасногоукраїнського патріотичного світогляду: соціальнаскладова (проблеми фізичного виживання нації,подолання бідності та прагнення до кращихстандартів життя), економічний аспект(досягнення нової якості життя громадян,запровадження соціальних, економічних тадемократичних стандартів життєдіяльностілюдини, суспільства та держави), духовнаскладова (має будуватися за принципом “відмалого патріотизму до великого патріотизму”, заумовним напрямком “від громади – до Києва”);культурологічний аспект (збереження власноїнаціональної ідентичності) [13].

У проекті Концепції Загальнодержавноїцільової соціальної програми патріотичноговиховання населення на 2013 – 2017 роки [5]розроблена система критеріїв ефективногопатріотичного виховання. Із метою визначенняефективності патріотичного виховання молодійого результати зіставляються з об’єктивнозаданими параметрами цієї діяльності, яказдійснюється в інтересах вирішення конкретнихзавдань, формування високої патріотичноїсвідомості, готовності до виконаннягромадянських і конституційних обов’язків щодозахисту інтересів Батьківщини, відданості ідеямдержавного суверенітету України. Ці результатиє визначеними для формування конкретнихкритеріїв, які диференціюються на дві групи.

Перша група критеріїв відображає процесроботи з патріотичного виховання, діяльність, якаспрямована на формування і розвиток патріотизмумолоді, характеризуються конкретнимипараметрами, відповідними її кінцевомурезультату. До основних критеріїв першої групиналежать: духовно-ціннісний, який визначаєспрямованість патріотичного виховання наформування системи цінностей патріота України;реалізаційно-цільовий, який визначає готовністьсуб’єктів патріотичного виховання творчовирішувати завдання, знаходити конкретні шляхипідвищення ефективності цієї діяльності длядосягнення бажаного результату, який збігаєтьсяз його метою і відповідає основним інтересам іпрагненням різних категорій населення, які маютьсоціально-значиму патріотичну спрямованість;практично-результативний, який визначаєефективність роботи з патріотичного виховання,забезпечення реального впливу суб’єктів насвідомість особистості, у результаті чого удіяльності і поведінці відбуваються конкретніпозитивні зміни, які характеризуються зростом

самореалізації на благо Батьківщини в будь-якійсфері суспільного або державного життя.

Критерії другої групи дають оцінку важливимякостям, рисам тієї чи іншої конкретноїособистості, соціальної групи, категорії населення,які є результатом роботи з розвитку патріотичноїсвідомості, готовності до виконаннягромадянських обов’язків щодо захисту інтересівБатьківщини, відданості ідеям державногосуверенітету та розвитку України. До основнихкритеріїв другої групи належать: когнітивний(пізнавальний), який визначає рівень розвиткупатріотично-орієнтованих знань, уявлень, які єосновою розуміння патріотизму і цілісногосамовизначення особистості та групи як суб’єктасоціально значимої діяльності, здійсненої на благоБатьківщини; мотиваційний, який характеризуєрівень патріотичної спрямованості особистостіабо групи, їх орієнтації, мети, установки, яківизначаються духовно-моральними і соціально-значимими потребами та інтересами,прагненнями, іншими компонентами, якіформують цілеспрямованість суб’єкта якгромадянина-патріота України; дієво-поведінковий,який визначає готовність особистості, групи доповноцінної самореалізації як громадянина-патріота Вітчизни в одній чи декількох сферахсоціально значимої діяльності, конкретнірезультати, досягнення у процесі її здійснення,основні якості, які проявляються наповедінковому рівні; світоглядно-ціннісний, якийхарактеризує ступінь сформованості системипоглядів, переконань, принципів, заснованих насвідомості важливих проблем, цінностей,пріоритетів, інтересів суспільства й держави, якідозволяють визначити роль, місце і значенняособистості, групи в розвитку патріотизму,посилення його позитивного впливу на всісторони життя і діяльності [5].

Досліджуючи структуру патріотизму,О. Жаровська виокремлює когнітивний,мотиваційний, діяльнісний компоненти.Критерієм когнітивного компоненту дослідницявизначає ціннісно-патріотичний світогляд звідповідними показниками (патріотично-світоглядні знання, ціннісно-патріотичнасвідомість, володіння рідною мовою, повага донеї). Сформованість мотиваційного компонентуавторка визначає за патріотично-спрямованоюактивністю особистості, показниками якої ємотивація патріотизму, активна суб’єктно-патріотична позиція, толерантне ставлення допредставників різних культур. Діяльніснийкомпонент патріотичної вихованості вонадіагностує за допомогою критерію “патріотично-


106

професійна діяльність”, який включає в себе такіпоказники: здатність до патріотичноїсамореалізації, готовність до здійсненняпатріотичного виховання учнів [4].

О. Стьопіна у процесі діагностуванняефективності патріотичного вихованнястудентської молоді виділяє такі критерії: динамікаособистісного патріотичного ставлення доБатьківщини (діагностується за змістомпатріотичних та духовно-моральних судженьстудентів); динаміка поглиблення знаньвітчизняної історії, культури, мистецтва,традиційних духовно-моральних засад тацінностей народу України (діагностується заакадемічною успішністю з предметівгуманітарного циклу та за якістю відповідей напитання спеціально розроблених анкет); динаміказростання добровільної участі студентів упатріотично спрямованій діяльності,зорієнтованій на збереження та збагаченнядуховних і матеріальних надбань народу України(діагностується за кількісними показниками участістудентів у виховних заходах); домінуючий типсамоідентифікації особистості (діагностується зааналізом результатів анкетування та творчих робітстудентів) [12].

Відповідно до досліджень Р. Петронговськогокритеріями та показниками сформованостіпатріотизму студентської молоді є: когнітивний(розуміння атрибутів держави, прав і обов’язків);етноідентифікаційний (розуміння своєї єдності зукраїнським етносом, у знанні звичаїв, традиційрідного народу, його складної долі тапередбачення історичної перспективи йогопрогресивного зростання); емоційно-мотиваційний (бажання включатися в навчальнудіяльність, предметно-перетворювальнудіяльність та діяльність, спрямовану назбереження історичної пам’яті свого краю,пам’яток культури, вшанування визначних осібрегіону); практичний (виявлення пізнавальних,пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних умінь та вмінь суб’єкт-об’єктної взаємодії як основи патріотичнихзвичок) [8].

Т. Анікіна до критеріїв патріотичноївихованості студентів відносить рівень знань, щовключає ступінь орієнтації студентів в цариніхудожньої спадщини рідного краю; ставлення довивчення спадщини краю, що проявляється всуб’єктивно-емоційному реагуванні; характеркраєзнавчо-патріотичної діяльності як збереженняі відтворення соціально-культурного досвідународу [2].

Для діагностування рівнів патріотичної

вихованості студентів О. Абрамчук розробила такікритерії та їх показники: інтелектуально-пізнавальний (знання історії України; знанняукраїнської мови, знання української культури татрадицій); емоційно-мотиваційний (усвідомленнянаціональної належності, любов до рідної землі,народу, повага до історичного минулого країни,готовність до захисту Батьківщини); діяльнісно-практичний (відповідальне ставлення донавчання; участь у підготовці та проведеннівиховних заходів патріотичного змісту; участь удіяльності патріотичного характеру (об’єднання,гуртки, секції та ін.); самоосвіта та самовихованняз формування патріотичних особистісних рис) [1].

Поділяючи позицію учених (В. Мірошніченко,В. Райко [9], П. Онищук [7] та ін.), які зокремадосліджували критерії та показникисформованості патріотизму, основним критеріємпатріотичної вихованості студентської молодівважаємо реальні вчинки, конкретні дії, поведінку.Патріотична діяльність передбачає усвідомленнязв’язку з народом, участь у його справах,збереження та примноження культури, традицій,звичаїв, обрядів рідної країни; дотриманнявироблених народом моральних норм і правил,законів держави [3]. Але не менш важливим єдіагностування пізнавального (когнітивного)критерію сформованості патріотизму, а такождослідження мотивів дій, прагнень, намірів іпереконань студентської молоді. Узагальнюючипроаналізовані підходи до визначення структури,критеріїв та показників патріотичної вихованості,основними критеріями вважаємо когнітивний,ціннісно-мотиваційний, діяльнісний (табл. 1).

До показників когнітивного компонентувідносимо знання своєї культури, традицій,звичаїв, історії України, історії своєї родини тасвого краю; володіння рідною мовою, повагу донеї; знання основних положень КонституціїУкраїни; знання сучасних важливих подій вУкраїні. Діагностику ціннісно-мотиваційногокомпоненти пропонуємо здійснювати за такимипоказниками, як усвідомлення національноїналежності; любов до рідної землі, народу; повагадо історичного минулого країни; свідоместавлення до участі у розбудові незалежноїдержави; усвідомлення значущості патріотичноговиховання для майбутньої професійної діяльності.Показниками діяльнісного компоненту є:здатність до патріотичної самореалізації;готовність відстоювати свої права і своюгромадську позицію; відповідальне ставлення донавчання; участь у заходах патріотичного змісту;самовдосконалення особистості, поглибленняпатріотичних знань, самовиховання.



107 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Висновки. Отже, патріотизм є складноюінтегральною якістю особистості, від рівнясформованості якої залежить розвиток вукраїнському суспільстві громадянськоївідповідальності, духовності, соціальноїактивності, що є запорукою становленняособистості як громадянина, здатного жити йтворити в інтересах держави. Вважаємо, щодіагностування рівня сформованості патріотизмустудентської молоді можна здійснювати за такимикритеріями, як когнітивний, ціннісно-мотиваційний та діяльнісний та відповіднимипоказниками.

Проведене дослідження не претендує навичерпне висвітлення зазначеної проблеми.Перспективним напрямом подальшогонаукового пошуку є здійснення рівневоїдиференціації сформованості патріотизмустудентської молоді на основі розробленихкритеріїв і показників.

ЛІТЕРАТУРА1. Абрамчук О. В. Патріотичне виховання

студентів вищих технічних навчальних закладів:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.наук: спец. 13.00.07 “Теорія та методика виховання”/ О. В. Абрамчук. – Тернопіль, 2007. – 19 с.

2. Анікіна Т. О. Патріотичне вихованнямайбутніх учителів музики засобами художньогокраєзнавства: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Загальнапедагогіка та історія педагогіки” / Т.О. Анікіна;АПН України; Інститут педагогіки. – К., 1993.– 19 с.

3. Виговська С. В. Патріотичне вихованнясучасної молоді / Виговська С. В., Павлюк А. В. // Науковий вісник Національного університетубіоресурсів і природокористування України /Серія “Педагогіка. Психологія. Філософія”. – К.:Міленіум 2016. Вип. 253. – C. 213– 219.

4. Жаровська О. П. Патріотичне вихованнястудентів в освітньо-виховному середовищіпедагогічного університету: дис. ... канд. пед.наук: 13.00.07 / Олена Петрівна Жаровська. –Вінниця, 2015. – 290 с.

5. Концепція Загальнодержавної цільовоїсоціальної програми патріотичного вихованнягромадян на 2013-2017 роки: станом на31.05.2012 № 6/1-21 [Електронний ресурс] /Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.– Офіц. вид. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua//about-ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/

6. Концепція національно-патріотичноговиховання дітей та учнівської молоді[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

7. Онищук П. В. Педагогічні засади технологіїформування патріотичних рис в учнів шкіл-гімназій, ліцеїв: дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук: 13.00.01 “Загальна педагогіка таісторія педагогіки” / Петро Васильович Онищук;Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк,1996. – 190 л.

8. Петронговський Р. Теорія і практикаформування патріотизму cтаршокласників:[монографія] / Р. Петронговський / За ред.М. Левківського. – Житомир: Полісся, 2003. – 192 с.


Таблиця 1. Критерії та показники сформованості патріотизму студентської молоді

Критерії Показники

Когнітивний Знання своєї культури, традицій, звичаїв, історії України, історії своєї родини та свого краю; володіння рідною мовою, повага до неї; знання основних положень Конституції України; знання сучасних важливих подій в Україні.

Ціннісно-мотиваційний Усвідомлення національної належності; любов до рідної землі, народу; повага до історичного минулого країни; свідоме ставлення до участі у розбудові незалежної держави; усвідомлення значущості патріотичного виховання для майбутньої професійної діяльності.

Діяльнісний Здатність до патріотичної самореалізації; готовність відстоювати свої права і свою громадську позицію; відповідальне ставлення до навчання; участь у заходах патріотичного змісту; самовдосконалення особистості, поглиблення патріотичних знань, самовиховання.

108

9. Райко В. В. Критерії оцінки ефективностіпатріотичного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників / В. В. Райко, В. І. Мірошніченко// Вісник Луганського національного університетуімені Тараса Шевченка. – 2010. – № 10(197), Ч 1– С. 48–49.

10. Ряшко В. І. Теоретико-методологічнийаналіз національно-патріотичного вихованнястудентської молоді / В. І. Ряшко // ВісникНаціонального університету “Львівськаполітехніка”. Серія: Юридичні науки: збірникнаукових праць. – 2016. – № 837. – С. 418–425.

11. Сергєєнкова О. П. Педагогічна психологія:навч. посібник /О. П. Сергєєнкова. – К.: Центручбової літератури, 2012. – 168 с.

12. Стьопіна О. Г. Виховання патріотизму устудентської молоді засобами мистецтва:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед. наук: спец. 13.00.07 “Теорія та методикавиховання” / Олена Геннадіївна Стьопіна. –Луганск, 2007. – 21 с.

13. Томенко М. Сучасний українськийпатріотизм, або як об’єднати Україну /М. Томенко [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: https://tomenko.ua/statti/suchasnyj-ukrajinskyj-patriotyzm-abo-yak-objednaty-ukrajinu/

REFERENCES1. Abramchuk, O. V. (2007). Patriotychne

vykhovannia studentiv vyshchykh tekhnichnykhnavchalnykh zakladiv [Patriotic education of studentsof higher technical educational institutions]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Ternopil, 19 p. [inUkrainian].

2. Anikina, T. O. (1993). Patriotychne vykhovanniamaibutnikh uchyteliv muzyky zasobamy khudozhnohokraieznavstva [Patriotic education of future musicteachers by means of art of local history]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Kyiv, 19 p. [inUkrainian].

3. Vyhovska, S. V. & Pavliuk, A. V. (2016).Patriotychne vykhovannia suchasnoi molodi[Patriotic education of modern youth]. ScientificBulletin of National University of life andenvironmental Sciences of Ukraine. Series: Pedagogy,psychology, philosophy. Kyiv, vol. 253, pp. 213–219.[in Ukrainian].

4. Zharovska, O. P. (2015). Patriotychnevykhovannia studentiv v osvitno-vykhovnomuseredovyshchi pedahohichnoho universytetu [Patrioticeducation of students in educational environment ofpedagogical University]. Candidate’s thesis. Vinnytsia,290 p. [in Ukrainian].

5. Kontseptsiia Zahalnoderzhavnoi tsilovoisotsialnoi prohramy patriotychnoho vykhovanniahromadian na 2013-2017 roky [The concept of theState targeted social program of Patriotic educationof citizens for 2013-2017]. Retrieved from http://www.mon.gov.ua/ua//about-ministry/collegium-of-the-ministry/119/122/

6. Kontseptsiia natsionalno-patriotychnohovykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi [The conceptof national-patriotic education of children and youth].Retrieved from http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

7. Onyshchuk, P. V. (1996). Pedahohichni zasadytekhnolohii formuvannia patriotychnykh rys v uchnivshkil- himnazii, litseiv [Pedagogical technology offormation of Patriotic traits in students of schools,gymnasiums, lyceums]. Candidate’s thesis. Lutsk,190 p. [in Ukrainian].

8. Petronhovskyi, R. & Levkivskyi, M. (Ed.).(2003). Teoriia i praktyka formuvannia patriotyzmuctarshoklasnykiv [Theory and practice of formationof patriotism high school students]. Zhytomyr: Polissia,192 p. [in Ukrainian].

9. Raiko, V. V. & Miroshnichenko, V.I. (2010).Kryterii otsinky efektyvnosti patriotychnohovykhovannia maibutnikh ofitseriv-prykordonnykiv[Criteria for evaluating the effectiveness of Patrioticeducation of future officers of border guards]. Bulletinof Lugansk national University named after TarasShevchenko. Lugansk, no. 10(197), pp. 48–49. [inUkrainian].

10. Riashko, V. I. (2016). Teoretyko-metodolohichnyianaliz natsionalno-patriotychnoho vykhovanniastudentskoi molodi [Theoretical and methodologicalanalysis of national-patriotic education of studentyouth]. Bulletin of National University “LvivPolytechnic”. Series: Law. Lviv, 837, pp. 418–425.[in Ukrainian].

11. Serhieienkova, O. P. (2012). Pedahohichnapsykholohiia [Educational psychology]. Kyiv: Tsentruchbovoi literatury, 168 p. [in Ukrainian].

12. Stopina, O. H. (2007). Vykhovanniapatriotyzmu u s tudentskoi molodi zasobamymystetstva [Patriotic education of student youthby means of a r t] . Extend ed a bstract o fcan didate’s thesi s . Luhansk , 2 1 p . [ inUkrainian].

13. Tomenko, M. (2005). Suchasnyi ukrainskyipatriotyzm, abo yak obiednaty Ukrainu [ModernUkrainian patriotism, or how to unite Ukraine].Retrieved from https://tomenko.ua/statti/suchasnyj-ukrajinskyj -patr iotyzm-abo-yak- objednaty-ukrajinu/




109 Молодь і ринок №7 (150), 2017

УДК 377.54:378Олександра Бородієнко, кандидат географічних наук, доцент,

завідувач лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчанняІнституту професійно-технічної освіти НАПН України, м. Київ

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ, РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВ

СФЕРИ ЗВ’ЯЗКУУ статті здійснено аналіз наукових підходів до розробки критеріїв та показників сформованості

професійної компетентності. Визначено критерії, показники, рівні сформованості професійноїкомпетентності керівників структурних підрозділів підприємств сфери зв’язку (на прикладі керівниківструктурних підрозділів з продажу послуг зв’язку та обслуговування споживачів). Основними критеріямивизначено мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-когнітивний, операційно-діяльнісний та особистісний.Розкрито показники рівнів сформованості професійної компетентності досліджуваної категоріїкерівників.

Ключові слова: професійна компетентність, керівник структурного підрозділу підприємства сферизв’язку, критерій, показник, рівень сформованості.


Александра Бородиенко, кандидат географических наук, доцент,заведующая лабораторией зарубежных систем профессионального обучения

Института профессионально-техничесного образования НАПН Украины, г. Киев

КРИТЕРИИ, ПОКАЗАТЕЛИ, УРОВНИ СФОРМИРОВАННОСТИПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ РУКОВОДИТЕЛЕЙ

СТРУКТУРНЫХ ПОДРАЗДЕЛЕНИЙ ПРЕДПРИЯТИЯ ОТРАСЛИ СВЯЗИВ статье проведен анализ научных подходов к разработке критериев и показателей

сформированности профессиональной компетентности. Определены критерии, показатели, уровнисформированности профессиональной компетентности руководителей структурных подразделенийпредприятий отрасли связи (на примере руководителей структурных подразделений по продаже услугсвязи и обслуживанию потребителей). Основными критериями определены мотивационно-ценностный,интеллектуально-когнитивный, операционно-деятельностный и личностный. Представлены показателиуровней сформированности профессиональной компетентности исследуемой категории руководителей.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, руководитель структурного подразделенияпредприятия отрасли связи, критерий, показатель, уровень сформированности.

Oleksandra Borodiyenko, Ph.D. (Geographical Sciences), Associate Professor, Head of the Laboratoryof Foreign Systems of Vocational Education and Training,

Institute of Vocational Education and Training of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv

THE CRITERIA, INDICATORS, AND LEVELS OF DEVELOPMENT OFPROFESSIONAL COMPETENCE OF THE HEADS OF STRUCTURAL SUBDIVISIONS

OF COMMUNICATION COMPANIESThe article deals with the analysis of the scientific approaches to the development of criteria and indicators

of development of professional competence. The criteria, indicators, levels of development of professionalcompetence of heads of structural subdivisionsof communication companies (on the example of heads of salesservice and customer service departments) are determined. The main criteria are the motivational-value, theintellectual-cognitive, the operational-activity and the personality. The indicators of levels of development ofprofessional competence of the researched category of managers are revealed. The article reveals that themotivational-value criteria include the motivation for working, the demonstration of loyalty to the enterprise,an attentive attitude to the customers, and building the long-term relationships and maximizing the customer’ssatisfaction. The intellectual-cognitive criteria include the professional, psychological, andragogical andorganizational and managerial knowledge. The author highlights that the operational-activity criteria includethe professional, communicative, andragogical, organizational and managerial skills. The personal criterionincludes the professionally important qualities that are necessary for the qualitative performance of professionalduties: the perseverance, confidence, activity, initiative, adaptability, the high level of self-regulation, abilityto self-organizing work, the prioritizing tasks, a clear planning of own activities,and focusing on the result.

© О. Бородієнко, 2017

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ, РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІКЕРІВНИКІВ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ЗВ’ЯЗКУ

110

Постановка проблеми. Для побудовиефективної релевантної системирозвитку професійної компетентності

керівників структурних підрозділів з продажупослуг зв’язку та обслуговування споживачівважливим є вимірювання прогресу такогорозвитку, з’ясування динаміки змін у рівняхрозвиненості компонентів професійноїкомпетентності досліджуваної категоріїкерівників. Педагогічна діагностика має на метівивчення з допомогою науково обґрунтованогоінструментарію результативності навчальногопроцесу на підставі змін в рівнях розвиненостіпрофесійної компетентності досліджуваноїкатегорії керівників.

Реалізація даного завдання реалізується черезпроцес вимірювання, основою для якого євиокремлення критеріїв та показниківпрофесійної компетентності, а також створеннядіагностичного інструментарію.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемирозвитку професійної компетентності керівниківтелекомунікаційних компаній мають достатньошироке висвітлення у вітчизняній та зарубіжнійнауці, зокрема їм присвячено праці Р. Бат, Ф. Баумана,Е. Варун, Дж. Волша, М. Дасанаяке, В. Джайна,С. Ірума, Н. Кравчук, Н. Маковської, А. Манута,Р. Мейнерта, Н. Мехмуда, Дж. Мюлера, Б. Патіл,Н. Соусенга, А. Султани, В. Трохіна, Й. Хонди-Окіцу, Г. Хорі. Специфічні питання розбудовипринципів внутрішньофірмового навчання різнихкатегорій персоналу, а також професійногонавчання розглянули в своїх роботах О. Баніт,О. Захарова, М. Михнюк, Н. Ничкало, В. Радкевич,М. Фіцула, В.Ягупов та інші дослідники. Проте,практично не вивченими є питання визначеннякритеріїв та показників розвитку професійноїкомпетентності специфічної категорії персоналупідприємств сфери зв’язку, якими є керівникиструктурних підрозділів з продажу послуг зв’язкута обслуговування споживачів.

Таким чином, метою статті є визначеннякритеріїв, показників, рівнів сформованостіпрофесійної компетентності керівниківструктурних підрозділів підприємств сферизв’язку (на прикладі керівників структурних

підрозділів з продажу послуг зв’язку таобслуговування споживачів).

Виклад основного матеріалу дослідження.Вимірюванням вважається “алгоритмічнаоперація щодо приписування об’єктам(предметам, процесам, станам) певних числовихеквівалентів відповідно до попередньовизначених правил” [6, 15], а сам процесвимірювання здійснюється шляхом “встановленнякількісного відношення між певноюхарактеристикою об’єкта й деякою величиною,яка приймається за еталон” [6, 15]. Такиметалоном в педагогічних дослідженнях прийнятовважати критерій.

Критерій – ознака, на основі якої формуєтьсяоцінка якості об’єкта, процесу, мірило такоїоцінки; не будучи реально існуючою якістю абовластивістю об’єкта, критерій є ідеальнимуявленням суб’єкта оцінювання про те, яким маєбути об’єкт в ідеалі; критерій є тим, відносно чоговизначається реальний стан об’єкту [4, 15]; мірилодля визначення, оцінки предмета, явища [5, 305];“якості, властивості, ознаки досліджуваногооб’єкта, що дають можливість дійти висновківпро його стан, рівень розвитку тафункціонування” [1, 300].

Показник – опис характеристики об’єкта, якавизнається суттєвою та актуальною в процесіоцінювання [4, 15]; величина, яка характеризуєкількісну характеристику явища або частковускладову процесу розвитку. Визначаючи критеріїі показники розвиненості професійноїкомпетентності досліджуваної категоріїкерівників, ми схиляємось трактуванняспіввідношення критеріїв і показників якзагального, конкретного і особливого, коликритерій розглядається як “найбільш загальнавластивість явища, що об’єднує низку емпіричнихпоказників його сформованості, а параметрвідображує специфічні якісні аспекти їх вивчення”[2, 371]; “кількісні та якості характеристикисформованої якості, властивості, ознакидосліджуваного об’єкта, інакше – рівеньсформованості того чи іншого критерію” [1, 300].Крім того, необхідним є також апелювання впроцесі розроблення критеріїв та показників до

The following levels of development of professional competence are defined: high, sufficient, basic. The high level ofprofessional competence is characterized by the balanced development of all components of professional competence; thesystematic professional outlook, the individual-semantic content of activities, the system vision of business; the high level ofmotivation of professional activity. The sufficient level is characterized by the positive and responsible attitude to the professionalwork; the prevalence of stereotyped patterned behavior patterns and the proposed solutions. The basic level is characterizedby the low level of motivation of professional work; the tendency to the shift responsibility for failures on the external factors;the low level of awareness of the company’s values, a lack of self-identification as an employee of the enterprise, the low levelof loyalt, the absence of demonstration in the professional communication of the willingness to resolve the customer’s requests.

Keywords: a competency development, a professional competency, the heads of departments, thecommunication companies, criteria, an indicator, a level of development.



111 Молодь і ринок №7 (150), 2017

характеристик критеріїв, які, на думку Н. Гузій,мають бути однозначними (однаково трактуватисьв межах даного дослідження), адекватними(відповідати природі явища, яке досліджується),обґрунтованими (правомірно диференціюватирівні розвитку явища), надійними (здатнимимінімізувати розходження в ситуації повторногооцінювання), відображувати всі складові явища[2, 372].

Проведений аналіз підходів до розробкикритеріїв та показників дав нам змогузапропонувати наступну систему критеріїврозвитку професійної компетентності керівниківструктурних підрозділів з продажу послуг зв’язкута обслуговування споживачів: мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісний (професійно важливіякості) (табл.1).

Наступним кроком дослідження єдиференціація розроблених нами критеріїв тапоказників на рівні сформованості. Для цьогонами була використана традиційна триступеневашкала (базовий, достатній, високий), яка, нанашу думку є релевантною специфіцідосліджуваного об’єкту.

Таким чином, високий рівень сформованостіпрофесійної компетентності керівниківструктурних підрозділів з продажу послуг зв’язкута обслуговування споживачів характеризується:збалансованістю розвитку всіх компонентівпрофесійної компетентності; системністюпрофесійного світогляду, індивідуально-смисловим наповненням діяльності, системнимбаченням бізнесу; високим рівнем вмотивованостідо професійної діяльності; високим рівнемлояльності до підприємства та превалюванням


Таблиця 1. Критерії, показники та засоби діагностики сформованості професійної компетентності керівників структурних підрозділів з продажу послуг та обслуговування споживачів

Критерії Якісні показники

Мотиваційно-ціннісний

- вмотивованість до діяльності - керування в своїй діяльності інтересами компанії - демонстрація лояльності до підприємства - уважне ставлення до клієнтів - орієнтація в своїй взаємодії зі споживачем на побудову тривалих відносин та максимальне задоволення потреб клієнта - налаштованість на вирішення проблем споживача - налаштований на результативну діяльність - налаштованість на побудову взаємодії в колективі - налаштованість на співробітництво з персоналом та клієнтами орієнтованість на обов’язкове вирішення запитів споживачів у їх інтересах.

Інтелектуально-когнітивний

Професійні знання - знання принципів маркетингу, порядку проведення маркетингових досліджень - знання технологій активних продажів - поглиблене знання переваг послуг підприємства перед послугами конкурентів та замінниками, характеристик послуг зв’язку з асортиментного ряду, особливостей надання, тарифної політики - знання окремих положень Конституції України, законів та підзаконних актів, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та забезпечують захист інтересів споживачів, внутрішньокорпоративних нормативних документів - знання особливостей сфери зв’язку, тенденцій її розвитку, конкурентного середовища, регуляторних механізмів - знання стратегії та перспектив розвитку компанії - знання щодо організації та технології надання послуг - розуміння джерел формування конкурентних переваг підприємства/структурного підрозділу на загальному та локальних ринках - розуміння місця окремих бізнес-процесів (логістики, закупівель, виробництва/технічної експлуатації, продажів, обслуговування) в загальному бізнес-процесі підприємства - розуміння впливу окремих управлінських рішень на підприємство в цілому, його операційну та фінансову ефективність - бачення бізнесу як системи - розуміння специфіки різних конкурентних стратегій підприємства - розуміння причинно-наслідкових зв’язків між управлінськими рішеннями та бізнес-процесами

112

Продовження таблиці 1.


Інтелектуально-когнітивний

Психологічні знання - знання психології клієнтської поведінки - знання психології ефективних комунікацій - знання психології управління персоналом, методів підвищення вмотивованості до діяльності Андрагогічні знання - знання особливостей навчання дорослих - знання принципів розвитку персоналу - знання методів педагогічного впливу на персонал - знання особливостей різних форматів навчання персоналу - знання щодо методів оцінювання результативності навчання - знання щодо форм та методів підтримки персоналу на робочому місці Організаційно-управлінські знання - розуміння специфіки управління діяльністю структурного підрозділу - знання щодо ефективних інструментів управління результативністю підлеглих - знання технологій системного управління структурним підрозділом.

Операційно-діяльнісний

Професійні уміння - володіння технологіями проведення заходів із просування послуг - володіння методами роботи зі споживачами, вміння застосовувати прийоми утримання абонентів - поглиблені навички продажу послуг зв’язку (володіння прийомами опрацювання заперечень клієнтів, навички виявлення потреб клієнтів, навички трансляції конкурентних переваг продуктів, вміння трансформувати характеристики продукту в переваги та вигоди для клієнта) - володіння методиками якісного обслуговування споживачів у відповідності із стандартами підприємства Комунікативні уміння - уміння налагодити взаємодію з іншими структурними підрозділами - уміння переконувати колег та підлеглих, впевнено відстоювати свою позицію - навички активного слухання (вислуховування точки зору партнера по спілкуванню, ставити запитання з метою виявлення його потреб, активізація бесіди, здатність почути та зрозуміти глибинні/справжні потреби партнера по спілкуванню) - вміння працювати з негативним емоційним станом партнера по спілкуванню - вміння взаємодіяти зі “складними” клієнтами - вміння встановлювати контакт з партнерами по спілкуванню з метою налагоджування результативної взаємодії - володіння комунікативними інструментами, які дозволяють партнеру відчути довіру та впевненість - вміння керувати розмовою - володіння комунікативними інструментами, які спонукають партнера до прийняття рішення Андрагогічні уміння - володіння сучасними і результативними методиками навчання персоналу, зокрема, методиками “швидкого” навчання персоналу - вміння формувати у підлеглих необхідні для якісного виконання функцій вміння та навички - володіння методиками, які забезпечують навчання персоналу особливостям послуги та техніки її продажу (вміння формулювати переваги та вигоди від користування послугою, вміння виділяти унікальні конкурентні переваги послуги, вміння опрацьовувати заперечення клієнтів) - володіння методиками, які забезпечують навчання підлеглих інструментам, які демонструють індивідуальний підхід до кожного клієнта, уміння сформувати у підлеглих установки щодо індивідуального підходу до кожного клієнта, клієнтоорієнтованості - володіння технологіями створення, реалізації та оцінювання ефективності навчальних заходів



113 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Продовження таблиці 1.


Операційно-діяльнісний

Організаційно-управлінські уміння - здатність до структурованої управлінської роботи (постановка завдань персоналу, планування виконання, контроль виконання, чіткі кількісні та якісні індикатори оцінки результативності роботи підлеглих) - володіння інструментами управління результативністю підлеглих - вміння спланувати виконання завдань та розподілити повноваження між підлеглими, чітко визначити часові параметри виконання завдань та кількісні та якісні параметри якості його виконання - володіння інструментами поточного та кінцевого контролю - вміння організувати робот підпорядкованого структурного підрозділу у відповідності із діючими стандартами і регламентами - володіння методами активізації робот підлеглих з просування послуг (організація телефонних обдзвонів, рекламних заходів тощо) - вміння пріоритезувати діяльність підрозділу та працівників - володіння технологіями впровадження інновацій в діяльність структурного підрозділу (стандартів, регламентів тощо) - вміння приймати управлінські рішення на основі аналізу об’єктивних показників (фінансових, аналітичних) - вміння вибудовувати стратегію діяльності структурного підрозділу/підприємства в цілому та організовувати роботу у відповідності із актуальною кон’юнктурою локального ринку - вміння вирішувати складні, нетипові ситуації/завдання з високим рівнем невизначеності, які потребують нестандартних, інноваційних підходів - володіння методами згуртування колективу - вміння нівелювати можливий спротив персоналу введенню нових процедур (стандартів, регламентів) - індивідуальний підхід до взаємодії з підлеглими - здатності мотивувати підлеглих до виконання складних завдань та досягнення результату - забезпечення високого рівня залученості персоналу у виконання завдань та відповідальності за результати постійне інформування підлеглих про стратегічні цілі компанії, місце структурного підрозділу у їх виконанні, активна комунікація з підлеглими, постійний зворотній зв’язок підлеглим про результати діяльності та якість виконання завдань

Особистісний (професійно важливі якості)

- наполегливість - впевненість - активність - ініціативність - адаптивність – вміння перебудувати роботу в змінюваних умовах - стійкість до стресу (здатність контролювати свої емоції, зберігаючи працездатність незалежно від наявності стресових факторів) - неконфліктність (здатність перевести розмову з партнером по спілкуванню – підлеглим, колегою, клієнтом – з емоційного рівня на конструктивний з метою уникнення конфлікту) - вміння керувати своїми емоціями - володіння методами саморегуляції - високий рівень саморегуляції - здатність до самооорганізації роботи, пріоритезації виконання завдань, чітке планування власної діяльності - структурованість діяльності - спрямованість на результат (здатність знаходити оптимальне рішення) - витривалість, висока працездатність (здатність витримувати робоче навантаження протягом тривалого часу при збереженні якості виконання роботи) здатність до швидкого навчання та засвоєння великого обсягу інформації інформації

інтересів підприємства; високим рівнемклієнтоорієнтованості, налаштованості напобудову тривалих відносин; налаштованістю нарезультативність індивідуальної професійноїдіяльності та діяльності підпорядкованого

структурного підрозділу; ґрунтовністю таглибиною професійних, психологічних,андрагогічних та організаційно-управлінськихзнань; високий рівень сформованостіпрофесійних, комунікативних, андрагогічних та


114

організаційно-управлінських умінь; здатність таготовність до простійного професійного розвиткута вдосконалення; здатність до рефлексії,самоаналізу, самостійного вибудовуваннятраєкторій власного професійного розвитку;здатність займати експертну позицію зпрофесійних та організаційно-управлінськихпитань, бути джерелом кращих практик тадосвіду, генерувати нормативні документи зпитань організації роботи підрозділу.

Достатній рівень сформованості професійноїкомпетентності керівників структурнихпідрозділів з продажу послуг зв’язку таобслуговування споживачів характеризується:позитивним та відповідальним ставленням допрофесійної діяльності; вмотивованістю допрофесійної діяльності та лояльністю допідприємства; керуванням у своїй професійнійдіяльності як інтересами підприємства, так іінтересами споживачів; превалюваннямстереотипних шаблонних моделей поведінки тапропонованих рішень; демонстрацією упрофесійному спілкуванні налаштованості навирішення запитів клієнтів; налаштованістьнасамперед на виконання стандартів, процедур,регламентів бізнес-процесів; незбалансованістюрозвиненості компонентів професійноїкомпетентності, превалювання окремихкомпонентів; професійні, психологічні,андрагогічні та організаційно-управлінські знаннявідповідають вимогам до діяльності; слабкимрозумінням причинно-наслідкових закономірностей,відсутністю системного бачення бізнесу; середнімрівнем сформованості професійних, комунікативних,андрагогічних та організаційно-управлінськихумінь, фрагментарною їх демонстрацією;відсутністю усвідомлення траєкторії власногосаморозвитку, фрагментарним ситуативнимінтересом до професійного вдосконалення.

Базовий рівень сформованості професійноїкомпетентності керівників структурнихпідрозділів з продажу послуг зв’язку таобслуговування споживачів характеризується:низьким рівнем вмотивованості до професійноїдіяльності; схильністю до перекладаннявідповідальності за невдачі на зовнішні чинники;не усвідомлення цінностей підприємства,відсутність власної ідентифікації себе якпрацівника підприємства, низький рівеньлояльності; відсутність демонстрації упрофесійному спілкуванні налаштованості навирішення запитів клієнтів; керуванням у своїйпрофесійній діяльності переважно власнимиінтересами; відсутність розуміння алгоритміввиконання стандартів, процедур, регламентів

бізнес-процесів; незбалансованістю розвиненостікомпонентів професійної компетентності, різкепревалювання окремих компонентів; професійні,психологічні, андрагогічні та організаційно-управлінські знання є поверховими, застарілими.

Таким чином, визначені нами критерії,показники та рівні сформованості професійноїкомпетентності керівників структурнихпідрозділів з продажу послуг зв’язку таобслуговування споживачів є основоюдіагностування поточного стану та аналізурезультативності педагогічних впливів надосліджувану категорії керівників.

ЛІТЕРАТУРА1. Губа А.В. Теоретико-методичні засади

формування управлінської культури вчителя –майбутнього менеджера освіти: дис. ..д-рапед.наук: спец.13.00.04 “Теорія і методикапрофесійної освіти” / А.В.Губа . – Х., 2010. – 511 с.

2. Гузій Н.В. Категорія професіоналізму в теоріїі практиці підготовки майбутнього педагога:дис. ..д-ра пед.наук: спец.13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти” / Н.В.Губа. – Київ,2007. – 488 с.

3. Основи педагогічного оцінювання: [навчально-методичний посібник] / Т.М.Канівець // – Ніжин:Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. – 102 с.

4. Оценивание: образовательные возможности:сб.науч.-метод.статей. Вып.4 / редкол.: Т.И.Краснова(отв.ред.) [и др.]; под. общ.ред.М.А.Гусаковского. –Мн.: БГУ, 2006. – 257 с.

5. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов,Л.М.Шкарапута // – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с.

6. Федієнко В.В. Моделі кваліметрії і порівняннярівнів навчальних досягнень студентів у різнихоціночних системах: дис. ..канд. пед.наук:спец.13.00.09 “Теорія навчання” / В.В.Федієнко. –Кіровоград, 2009. – 212 с.

REFERENCES1. Huba, A.V. (2010). Teoretyko-metodychni zasady

formuvannia upravlinskoi kultury vchytelia – maibutnohomenedzhera osvity [Theoretical and methodicalprinciples of forming a managerial culture of a teacher– the future manager of education]. Doctor’s thesis.Kharkiv, 511 p. [in Ukrainian].

2. Huzii, N.V. (2007). Katehoriia profesionalizmu vteorii i praktytsi pidhotovky maibutnoho pedahoha [Thecategory of professionalism in the theory and practiceof preparing a future teacher]. Doctor’s thesis. Kyiv, 488 p.[in Ukrainian].

3. Kanivets, T.M. (2012). Osnovy pedahohichnohootsiniuvannia: navchalno-metodychnyi posibnyk[Fundamentals of pedagogical evaluation: instructionalmanual]. Nizhyn: Lysenko, M.M. Publ., 102 p. [inUkrainian].

4. Krasnova, T.I. & Gusakovskiy, M.A. (Ed.). et al.(2012). Otsenivanie: obrazovatelnye vozmozhnosti:



115 Молодь і ринок №7 (150), 2017

sb.nauch.-metod.statey [Evaluation: educationalopportunities: a collection of scientific and methodologicalpapers]. Vol.4, Minsk.: BGU, 257 p. [in Russian].

5. Morozov, S.M. & Shkaraputa, L.M. (Ed). (2000).Slovnik іnshomovnikh slіv [Dictionary of foreignwor ds ]. Kyiv: Nau kova du mk a , 68 0 p . [i nUkrainian].

6. Fediienko, V.V. (2009). Modeli kvalimetrii iporivniannia rivniv navchalnykh dosiahnen studentiv uri znykh ots inochnykh sys temakh [Model s ofqualimetry and comparison of levels of educationalachievements of student s in var ious valuationsystems]. Candidate’s thesis. Kirovohrad, 212 p. [in

Ukrainian].


УДК 378.016:373.2/3 (043.5)Інна Перепелюк, асистент кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ У СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У КОНТЕКСТІ НАСТУПНОСТІ

ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИСтаття присвячена одному із провідних напрямів професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної

та початкової освіти – формуванню готовності до педагогічної взаємодії у різних аспектах. Автор акцентуєувагу на культурному та професійному чинниках формування професійності педагога. Зазначено, що самекультура є підґрунтям формування особистості вчителя-вихователя. На основі теоретичного аналізу науковоїінформації у статті виокремлено окремі питання, що визначають зміст роботи вихователя з батькамидошкільників (роль сім’ї у вихованні дошкільників; особливості морального виховання дітей в сім’ї; психологічніособливості дітей дошкільного віку та їх врахування в сімейному вихованні; форми і засоби виховання дітей всім’ї; помилки і труднощі сімейного виховання та шляхи їх подолання та ін.).

Ключові слова: готовність, педагогічна діяльність, наступність, педагогічна взаємодія, вихователідошкільних закладів, вчителі початкової школи.

Літ. 8.

Инна Перепелюк, ассистент кафедры педагогики и психологии дошкольного образованияЧерновицкого национального университета

имени Юрия Федьковича

ФОРМИРОВАНИЕ ГОТОВНОСТИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКОГОФАКУЛЬТЕТА К ПЕДАГОГИЧЕСКОМУ ВЗАИМОДЕЙСТВИЮ В КОНТЕКСТЕ

ПРЕЕМСТВЕННОСТИ ДОШКОЛЬНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ И НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫСтатья посвящена одному из ведущих направлений профессиональной подготовки будущих

специалистов дошкольного и начального образования – формированию готовности к педагогическомувзаимодействию в его различных аспектах. Автор акцентирует внимание на культурном ипрофессиональном факторах формирования профессионализма педагога. Отмечено, что именно культураявляется основой формирования личности учителя-воспитателя. На основе теоретического анализанаучной информации в статье выделены отдельные вопросы, определяющие содержание работывоспитателя с родителями дошкольников (роль семьи в воспитании дошкольников, особенностинравственного воспитания детей в семье, психологические особенности детей дошкольного возраста иих учет в семейном воспитании; формы и средства воспитания детей в семье; ошибки и трудностисемейного воспитания и пути их преодоления и др.).

Ключевые слова: готовность, педагогическая деятельность, преемственность, педагогическое

взаимодействие, воспитатели дошкольных учреждений, учителя начальной школы.

Inna Perepelyuk, Assistant of the Pedagogy and Psychology of Preschool Education DepartmentChernivtsi Yuriy Fedkovych National University

THE FORMATION OF READINESS OF STUDENTS OF PEDAGOGICAL FACULTIESTO THE PEDAGOGICAL INTERACTION IN THE CONTEXT OF CONTINUITY OF

THE PRESCHOOL INSTITUTION AND PRIMARY SCHOOLThe article highlights one of the leading directions of future specialists’ professional training of pre-

school and elementary education i.e. the readiness to the pedagogical interaction in various aspects. The

© І. Перепелюк, 2017


ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

116

Постановка проблеми. Сучаснітенденції реформування системисвіти, усіх її ланок зумовлюють пошук

нових шляхів підготовки майбутніх фахівцівдошкільної та початкової освіти. Педагогічнавзаємодія є важливою складовою освітньогопроцесу у вищому навчальному закладі, а такожзаймає провідну роль у формуванні взаємин наетапі дошкільного навчання та виховання дітей,початковому етапі навчання дитини в школі,налагодженні тісної співпраці з батьками тагромадськими організаціями.

Зміна державної політики в галузі освітизумовила визнання провідної ролі сім’ї увихованні дітей, про що зазначено в КонституціїУкраїни, Національній програмі “Діти України”,Законі України “Про дошкільну освіту” тощо.Сучасна сім’я має стати головною ланкою увихованні дитини: створити належні матеріальніта педагогічні умови для фізичного, моральногой розумового становлення особистості дитини.Значна частина батьків, переймаючись пошукомджерел існування або нагромадженням багатства,все менше приділяють уваги чинникам увихованні дітей дошкільного та молодшогошкільного віку. Сучасність вимагає інтеграціїсімейного і суспільного виховання, активізаціїучасті батьків у навчально виховному процесі,оскільки сім’я та освітні заклади слугують дітямпершим соціальним орієнтиром, зразком формлюдських взаємин. Провідна роль у вирішенні цихзавдань відводиться саме дошкільному закладу.У своїй виховній діяльності дошкільний закладмає спиратися на сім’ю, сприяти підвищенню їїпедагогічної культури, активно впливати навзаємини між її членами. Забезпечити високий

рівень реалізації потенціалу сім’ї щодо вихованнята формування особистості дитини здатна тількинова генерація педагогічних кадрів.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Сучасними підходами до проблеми професійноїпідготовки кадрів для системи дошкільної освітиопікуються Л. Артемова, Г. Бєлєнька, Л. Загородня,М. Машовець; теоретико-практичні аспектипідготовки майбутніх фахівців початкової ланкиосвіти досліджують Н. Бібік, Т. Байбара,М. Вашуленк, О. Савченко, Л.Хомич та ін.

Окремі аспекти загальної проблемивзаємозв’язку сім’ї та освітнього закладу уформуванні особистості дитини висвітлено упрацях Л. Загик, О. Кононко, Н. Лисенко, Т. Маркової,В. Маішевої, Л. Островської, Н. Побірченко.

В. Сухомлинський закликав учителіввихователів вчити батьків справі виховання:“Учіть батьків мистецтва виховання якнайблагороднішої, найлюдянішої, найвищоїтворчості, як виконання високого громадянськогообов’язку” [7, 670].

У ході дослідження ми зіткнулись з такоюпроблемою, як педагогічна некомпетентністьбатьків, часто байдуже ставлення батьків доуспіхів і невдач своїх дітей, до життя і традиційдошкільного закладу. Саме це і спонукало нас довисновку про необхідність створення новоїсистеми сімейного виховання, зокрема це:визначити нові підходи та окреслити нові шляхиу розв’язанні проблем взаємодії педагогів і батьківщодо формування та становлення особистостідитини; добирати адекватні методи діагностики;сформувати у суб’єктів виховання нові для нихпедагогічні уміння; змінити ціннісні орієнтації як умайбутніх педагогів, так і у самих батьків; розробити

researcher focuses on the cultural and professional factors in the formation of the teacher’s professionalism. Itis identified that the culture itself is the basis for the formation of the teacher-educator individuality.

The article shows the necessity of close interaction between the teachers and parents in the context of thepreschool and elementary school continuity; it also studies the importance of the subjective relationships inthe systems of “the teacher-students”, “the students-parents” on the basis of partnership, on the principles ofpedagogy cooperation.

The theoretical analysis of scientific information identifies the separate issues that determine the contentof the educator’s work with the parents of preschoolers (the role of the family in the preschool education, thepeculiarities of moral education of children in the family, the psychological peculiarities of children of preschoolage and their influence in the family education; the forms and ways of raising children in the family, the mistakesand difficulties of family education and the ways to overcome them, etc.).

The methods of the participants’ mutual influence of the pedagogical process are described as follows:the method of persuasion (an exchange of opinions, advice, and explanation), the method of exercising (thepersonal example of the teacher, parents, request, and assignment), the method of pedagogical evaluation(praise, gratitude, remark, an encouragement).

In the process of practical research, the article describes the pedagogical skills that are necessary for thefuture teachers in the interaction with the preschool children and parents of junior school age: the gnostic,design, constructive, communicative, organizational, and their main characteristics are offered.

Keywords: readiness, the pedagogical activity, continuity, the pedagogical interaction, the educators ofpreschool institutions, teachers of elementary school.




117 Молодь і ринок №7 (150), 2017

інтегровану систему підготовки майбутніх фахівцівдошкільної та початкової ланок освіти для організаціїефективної педагогічної взаємодії, саме у контекстіреалізації наступності “дошкільний заклад-початковаосвіта”. Ми вважаємо, що це дасть можливістьосвоїти нову сферу взаємодії суб’єктів освіти, щовимагає формування активної педагогічної позиціїбатьків, їх педагогічного просвітництва, участі узагальному розвитку дітей дошкільного тамолодшого шкільного віку.

Мета нашого дослідження – проаналізуватиособливості формування готовності до педагогічноївзаємодії у студентів педагогічних факультетів самев контексті реалізації принципу наступності“дошкільний заклад – початкова школа”.

Виклад основного матеріалу. Виваженимшляхом забезпечення в практичній діяльностіположень Концепції нової української школи єформування суб’єкт суб’єктних взаємин усистемах “викладачі-студенти”, “студенти-батьки” на засадах партнерства, на принципахпедагогіки співробітництва. Успіх взаємодіїбатьків і вихователів, а отже позитивний впливна виховання дитини значною мірою будутьзалежати від відносин, які будуть формуватисяміж вихователем і батьками дітей. Адже контактдвох вихователів – педагогів і батьків – крок довзаєморозуміння, до злагодженості, до гармонії,до набуття довіри, обміну духовними йемоційними цінностями, засвоєння педагогічногодосвіду, знань, які вихователь і батьки передаютьодин одному. Від того, наскільки батьки йвихователі зможуть порозумітися, від гармонійнихвзаємин між батьками і вихователями, від єдностівимог в підході до дитини та створення необхіднихумов великою мірою залежить успіх вихованнядошкільників. Зазначимо, що набуття майбутнімфахівцем особистісного рівня спілкування єнеобхідною умовою високої культури взаємодії йгармонії вихователя і батьків. Н.А. Бугаєць вважає,що “тверді переконання виступають у роліпершооснови педагогічної культури. Це виробленібатьками усталені погляди, в основу якихпокладені підтверджені досвідом ті чи іншіпедагогічні ідеї, що несуть в собі великуспонукальну силу” [1, 47].

У формуванні особистості майбутньогопедагога XXI століття до роботи з батьками уконтексті забезпечення наступності, на нашудумку, є два головних аспекти – культурний іпрофесійний. Культурний педагог – це не взірецьформально-етикетної шляхетності, а інтелігентналюдина за своєю найвищою духовною сутністюіз творчим і гуманним способом світобачення,світосприймання. Термін “культура” латинськогопоходження “cultura”, що в перекладі означає

виховання, освіта, розвиток. У педагогічномусловнику С. Гончаренка зазначено, що “культура– сукупність практичних, матеріальних і духовнихнадбань суспільства, які відображають історично-досягнутий рівень розвитку суспільства й людиниі втілюються в результатах продуктивноїдіяльності. У вужчому розумінні культура – цесфера духовного життя суспільства, що охоплюєнасамперед систему виховання, освіти, духовноїтворчості (особливо мистецької), а такожустанови й організації, що забезпечують їхнєфункціонування... Водночас під культуроюрозуміють рівень освіченості, вихованості людей,а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знаньабо діяльності” [3, 182].

Саме культура є підґрунтям формуванняособистості вчителя-вихователя. Важливимзавданням вважаємо формування професійноїкультури майбутнього вихователя / вчителяпочаткової школи, здатного орієнтуватись усучасному постійно змінному освітньомупросторі, який би умів відповідально робити свійвибір, здійснювати контроль співвідношення рівняготовності до просвітницької діяльності ззапитами суспільства. Під професійноюкультурою розуміємо певний ступінь оволодінняпрофесією, тобто способами і прийомамивирішення професійних завдань на основісформованості духовної культури особистості. Допрофесійних якостей педагога відносимо:професійну компетентність, любов до дітей,знання теорії та історії педагогіки, основпсихології, методичні уміння, що включаютьпедагогічну техніку, знання досягненьпедагогічної науки та практики, уміннязастосовувати їх у практичній діяльності,тактовність, прагнення до самовдосконалення,вміння організовувати самоосвіту тощо.

Вихователі дошкільного закладу – першіпедагоги, з якими зустрічаються молоді батьки.Під час роботи з батьками вихователь повиненвраховувати типові особливості сімейноговиховання, індивідуальні особливості батьків,рівень моральної вихованості дітей, вивченнязагальних педагогічних положень, пов’язаних звихованням початку гуманізму у дітей.

Зміст роботи вихователя з батькамидошкільників включає обговорення таких питань:

1) роль сім’ї у вихованні дошкільників;2) особливості морального виховання дітей в

сім’ї;3) психологічні особливості дітей дошкільного

віку та їх врахування в сімейному вихованні;4) форми і засоби виховання дітей в сім’ї;5) помилки і труднощі сімейного виховання та

шляхи їх подолання;



118

6) підвищення педагогічної культури батьків,розширення їхнього педагогічного кругозору,збільшення об’єму педагогічних знань [4, 72].

На нашу думку, під час визначення змісту, формпедагогічної просвіти батьків вихователь повиненвраховувати загальну підготовку і життєвийдосвід батьків, їхню освіту, громадську позицію,особливості сімей (багатодітна, неповна,малозабезпечена), національні традиції, рівеньвиховного потенціалу конкретної родини та їїмікроклімат. У процесі цієї роботи батьки будутьотримувати знання про завдання і методивсебічного виховання дітей – фізичного,розумового, морального, естетичного. Але мипереконані, що питанню формування готовностідо навчання в школі у роботі з батьками слідприділяти особливу увагу, оскільки сім’я відіграєпровідну роль у даному контексті. Педагог,допомагаючи батькам, вселяє в них упевненістьу тому, що вони зможуть змінити поведінку іхарактер дитини, якщо будуть систематично іпослідовно, разом з вихователями, впливати нанеї в певному напрямі.

Безпосереднє здійснення взаємодії вихователіві батьків ґрунтується на вивченні сім’ї педагогамиі використанні методів впливу учасниківпедагогічного процесу один на одного:

- метод переконання: обмін думками, порада,пояснення, висловлювання своїх думок, суджень,аргументів, навіювання;

- метод вправляння: особистий прикладпедагога, батьків, прохання, доручення, показ-інструкція, практичні заняття з елементамитренінгу, моделювання та програванняпедагогічних ситуацій;

- метод педагогічної оцінки: похвала, подяка,зауваження, заохочення.

Проблема формування готовності майбутніхвихователів до роботи з батьками дітейдошкільного віку вимагає також знань про пошукформ роботи як з дітьми, так і з їхніми батьками.

Форма – це “тип, будова, спосіб організаціїчого-небудь...” [2, 816]. Удосконаленнябатьківської освіти та форми взаємодії батьків йпедагогів розкрито у багатьох дослідженняхнауковців [5; 6].

Ми вважаємо, що форми взаємодії педагогів ібатьків – це такі способи організації їх спільноїдіяльності, які ефективно впливають на вихованнята становлення особистості дитини. Формибатьківської просвіти розрізняються за:

1) місцем проведення (у сім’ї, на нейтральнійтериторії, у закладі, на вулиці);

2) характером спілкування (безпосереднім таопосередкованим, усним, письмовим, за

допомогою технічних засобів зв’язку, ізпоєднанням видів спілкування);

3) участю членів сімей (вся сім’я, обидвабатьки, мати чи батько з дитиною, матері, батьки);

4) кількістю сімей (індивідуальні, групові,масові або колективні);

5) тривалістю (разові, короткочасні, постійно-діючі, пульсуючі);

6) змістом (формування знань та умінь;батьківських якостей і рис; правильного ставленнядо дитини);

7) метою (обслуговуючі, реабілітаційні,профілактичні, супроводжуючі);

8) впливом на сім’ю (ознайомлюючі,спонукальні, перетворювальні) [8, 68].

Оскільки проблема нашого дослідженнястосується двох ланок освіти – дошкільної тапочаткової, ми будемо використовувати єдинеспільне поняття – педагог – для позначенняфахівця як дошкільної, так і початкової освіти.

У процесі нашого дослідження ми вивчалирівень сформованості готовності як у студентівнапряму підготовки “Дошкільна освіта”, так і устудентів спеціальності “Початкова освіта”.Також респондентами нашого дослідження булистуденти спеціальності “Початкова освіта”, у якихдодаткова спеціалізація підготовки – “виховательдошкільного закладу”. У процесі дослідження намивиявлено такі педагогічні уміння, що необхіднімайбутнім педагогам у роботі з батьками дітейдошкільного та молодшого шкільного віку: гностичні,проектувальні, конструктивні, комунікативні,організаторські. Схарактеризуємо їх зміст.

Гностичні уміння передбачають:1) аналізувати психолого-педагогічну

літературу з проблем виховання, навчання тарозвитку дошкільників та молодших школярів усім’ї та добирати необхідні матеріали дляспівпраці з батьками з означеної проблеми;

2) аналізувати та оцінювати студентамивласний рівень готовності до ефективноїпедагогічної взаємодії з батьків;

3) свідомо вдосконалювати педагогічнумайстерність, здійснювати самоосвіту ісамовиховання;

4) вивчати виховний потенціал сім’ї та йоговплив на виховання дітей, об’єктивно оцінюватизастосування методів виховання в сім’ї;

5) вивчати кращий педагогічний досвід здосліджуваної проблеми;

6) використовувати традиційні та нетрадиційніформи й методи роботи з батьками дошкільнятта дітей молодшого шкільного віку;

7) запобігати конфліктним ситуаціям збатьками.




119 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Проектувальні уміння – це здатність:1) планувати різноманітні форми роботи з

батьками, передбачати результати розвиткупедагогічної свідомості батьків;

2) планувати цілі, завдання, методи роботи збатьками з різних напрямів виховання дітей;

3) прогнозувати результати розвитку тастановлення особистості дітей дошкільного тамолодшого шкільного віку, а також можливітруднощі батьків у їх вихованні;

4) планувати взаємодію сім’ї та освітньоїінституції з проблем виховання, пошук шляхів їхвирішення.

Конструктивні уміння передбачають:1) відбирати традиційні, нетрадиційні форми,

методи, прийоми роботи з батьками;2) створювати індивідуальну програму

виховання особистості дитини в умовах сім’ї;3) моделювати конкретні цілі й завдання

виховання дітей у роботі з батьками та добиративідповідні методи виховання;

4) добирати необхідну педагогічну літературудля роботи з батьками з метою підвищення рівняїх педагогічної освіти;

5) допомагати батькам моделювати своївиховні дії.

Комунікативні уміння визначають спроможність:1) встановлювати з батьками, колегами, дітьми

педагогічно доцільні взаємини;2) керувати емоціями та поведінкою у процесі

спілкування з батьками, дітьми, колегами,здійснювати групове та індивідуальне спілкування;

3) знаходити потрібні форми спілкування,передбачати результат педагогічного впливу настосунки з батьками;

4) вміти розв’язувати педагогічні задачі таситуації, які пов’язані з виховною проблематикоюу сім’ї;

5) надавати батькам інформацію щодовикористання ефективних методів та прийоміввиховання дітей у сім’ї;

6) вміти регулювати можливі конфлікти, яківиникають у сім’ях.

Організаторські уміння – це здатність:1) організовувати традиційні та нетрадиційні

форми роботи з батьками;2) залучати батьків до участі у виховних заходах;3) організовувати власну діяльність у

педагогічному процесі з батьками, дітьми таподумки ставити себе на їх місце;

4) здійснювати індивідуальний та диференційованийпідхід до дітей та батьків з метою визначенняперспектив роботи з ними у різних напрямахвиховання.

Якість знань, необхідних майбутньому педагогу

для роботи з батьками, ми характеризуємо такимикритеріями: обсяг знань; усвідомленість знань;інтерес до педагогічної теорії.

Обсяг знань характеризує всебічне засвоєннязнань студентами у галузі педагогічних фактів,явищ, ситуацій, що вивчаються. Чим повніші,глибші, міцніші знання студентів про педагогічніфакти, явища, ситуації, тим більш досконалимистають їхні судження, поняття про них.

Усвідомленість знань студентів виражається усвідомому орієнтуванні у навчальному матеріалі,умінні пов’язувати теорію з практикою,правильності самостійних суджень, доказовостіокремих положень.

Якість умінь охарактеризовано за такимикритеріями: послідовність дій, їхня доцільність;якість виконання дій; час, витрачений навиконання практичного завдання.

Педагогічні уміння розглядаємо як здатністьвиконувати певні дії свідомо, якісно, послідовно,швидко.

Означені критерії знань та умінь покладено воснову виокремлення чотирьох рівнів готовностімайбутнього педагога до педагогічної взаємодії:оптимальний, високий, достатній, низький.

Оптимальний – студенти свідомо, глибоко йповно володіють міцними знаннями. Вміютьвиділяти істотні ознаки педагогічних фактів,явищ, ситуацій, аргументують їх, передбачаютьрезультат, приймають власне рішення. Свідомоорієнтуються в програмовому матеріалі, уміютьпов’язувати теорію з практикою. Проявляютьвисоку цікавість до педагогічної теорії.

Високий – студенти глибоко і повно володіютьнавчальним матеріалом, виділяють істотні ознакипедагогічних фактів, явищ, обставин, ситуацій,встановлюють між ними причинно-наслідковізв’язки і залежності, але недостатньоаргументують свої рішення, не завжди намічаютьможливі результати взаємодії з батьками, дітьми,знаходять контакт з сім’єю.

Достатній – студенти достатньо володіютьосновними теоретичними знаннями, виділяютьсуттєві, істотні ознаки педагогічних явищ, фактів,обставин, ситуацій, але викладають матеріал неточно, не послідовно, допускають помилки увизначенні понять, вважають за краще діяти зазразком, не проявляють особливої активності дорозвитку професійних знань. Достатній рівеньносить виконавчий характер (за готовоюінструкцією); спрямований на відтвореннязапам’ятовуваного.

Низький – студенти частково відтворюютьнавчально-програмний матеріал, мають певнітруднощі у визначенні істотних ознак



120

педагогічних фактів, ситуацій, обставин, їхдіяльність підпорядкована інтуїції. Судженняелементарні, обмежені, причинно наслідковізв’язки відсутні. Здійснюють роботу з батькамифрагментарно, з методичними помилками,пасивно ставляться до вивчення форм і методівроботи з батьками з досліджуваної проблеми.

Визначений обсяг знань та умінь ставпередумовою для вирішення проблеми підготовкимайбутніх педагогів до роботи з батьками звиховання дітей різних вікових категорій. Длятого, щоб підготувати майбутніх вихователів /вчителів початкової школи до організаціїпедагогічної взаємодії необхідно провестипедагогічне діагностування студентів.

Отримані результати діагностичногоопитування дають підстави констатуватинеобхідність удосконалення процесу професійноїпедагогічної підготовки, який забезпечив биконкурентоспроможність майбутніх педагогів дороботи з батьками з проблем виховання дітейдошкільного / молодшого шкільного віку на ринкупраці, здатних до професійної суб’єкт суб’єктноївзаємодії з батьками та дітьми різного віку. Отже,необхідно підняти рівень підготовки майбутніхпедагогів на якісно вищий.

Ми вважаємо, що під час взаємодії з батькаминеобхідно націлювати студентів дотримуватисьтаких принципів: співробітництво з батьками навиокремлення в дитині кращих моральних якостейхарактеру; повага до особистості батька і матері, їхньоїтрудової діяльності; підтримка позитивногоавторитету батьків у сім’ї; неприпустимістьнадмірного спілкування з батьками.

У процесі дослідження нами з’ясовано сутністьпонять “готовність майбутнього педагога дороботи з батьками”:

- готовність майбутнього педагога до роботи збатьками – складне особистісне утворення, щомістить всебічні знання суті моральноговиховання дошкільника / молодшого школяра,характеризується застосуванням необхіднихпрофесійно-педагогічних умінь та навичок,включає особистісні якості, що забезпечуютьвисокі результати взаємодії педагогів з батьками.

Також ми зазначаємо, що педагогічна взаємодія– процес погоджених впливів, гармонійнихстосунків, що підпорядковані спільній меті, якареалізується в спілкуванні “на рівних” та в спільнійпедагогічній діяльності у контексті реалізаціїнаступності дошкільного закладу та сім’ї.

Виявлено, що необхідними педагогічнимиумовами підготовки майбутніх педагогів дороботи з батьками є такі: побудова педагогічногопроцесу із врахуванням результатів педагогічної

діагностики готовності студентів факультетівпедагогічної освіти; оновлення змісту навчальнихдисциплін; збагачення досвіду співпрацімайбутніх педагогів з батьками під часпедагогічної практики в різних освітніх установах.

Таким чином, результати дослідження даютьпідстави запропонувати такі рекомендації доорганізації освітнього процесу підготовкимайбутніх фахівців педагогічних факультетів:вважати, що підготовка майбутніх педагогів дороботи з батьками дітей дошкільного / молодшогошкільного віку – це частина цілісногопедагогічного процесу у вищій школі, якийпотребує належного наукового спрямування надосягнення означеної мети; впроваджувати восвітній процес новітні педагогічні технології(проблемне та імітаційно-ігрове навчання,“портфоліо”), спрямовані на формуванняпрофесійної готовності майбутніх педагогів дороботи з батьками щодо проблем виховання дітей.Перспективу подальшого наукового дослідженнявбачаємо у вивченні особливостей організаціїпедагогічної взаємодії усіх учасників освітньогопроцесу в умовах інклюзивного освітньогосередовища.

ЛІТЕРАТУРА1. Бугаєць Н. А. Теорія та практика взаємодії

сім’ї та школи: навч. посіб. / Н. А. Бугаєць, І. М. Трубавіна– Харків: ХДПУ, 2002. – 106 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови / [уклад. гол. ред. В. Г. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ“Перун”, 2004. – 1440 с.

3. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / Гончаренко С. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва/ Касьяненко М. Д. – К.: Вища школа, 1993. – 317 с.

5. Кравченко Т. В. Технологія сімейного спілкуваннята її складові / Т. В. Кравченко // Сім’я та шлюбно-родинні стосунки в Україні – К.: УАДУ, 2001. – Вип.1а. – С. 95 – 98.

6. Кузь В. Г. Полікультурна парадигма підготовкимайбутнього вихователя дошкільного закладу / В. Г. Кузь// Вісник прикарпатського університету.Педагогіка. – Івано-Франківськ, 2008.– С.74–78.

7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. /В. О. Сухомлинський. – К.: Видавництво “Радянськашкола”,1976 – Т.2: Сто порад учителеві. – 1976. – 670 с.

8. Трубавіна І. М. Методи вивчення сім’ї / І. М. Трубавіна,Н. А. Бугаєць. – К.: УДЦССМ, 2001. – 68 с.

REFERENCES1. Buhaiets, N. A. & Trubavina, I. M. (2002).

Teoriia ta praktyka vzaiemodii simi ta shkoly: navch.posib [Theory and practice of family and schoolinteraction: teaching. manual]. Kharkiv: KhDPU,106 p. [in Ukrainian].




121 Молодь і ринок №7 (150), 2017

2. Busel, V. H. (Ed.). (2004). Velykyi tlumachnyislovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Greatexplanatory dictionary of modern Ukrainianlanguage] Kyiv: Irpin, VTF “Perun”, 1440 p. [inUkrainian].

3. Honcharenko, S. (1997). Ukrainskyipedahohichnyi slovnyk [Ukrainian PedagogicalDictionary]. Kyiv: Lybid, 376 p. [in Ukrainian].

4. Kasianenko, M. D. (1993). Pedahohikaspivrobitnytstva [Pedagogy of cooperation]. Kyiv: Vyshchashkola, 317 p. [in Ukrainian].

5. Kravchenko, T. V. (2001). Tekhnolohiiasimeinoho spilkuvannia ta yii skladovi [Thetechnology of family communication and itscomponents]. Simia ta shliubno-rodynni stosunky vUkraini [A family and the marriage-related

relationships in Ukraine]. Kyiv: UADU, Vol. 1a, pp.95 – 98. [in Ukrainian].

6. Kuz, V. H. (2008). Polikulturna paradyhmapidhotovky maibutnoho vykhovatelia doshkilnohozakladu [Polycultural paradigm of the future teachertraining of a preschool institution]. The bulletin Ivano-Frankivsk, pp.74–78. [in Ukrainian].

7. Sukhomlynskyi, V. O. (1976). Vybrani tvory: V5 t. [Selected Works: 5]. Kyiv: Vydavnytstvo“Radianska shkola”,vol.2: Sto porad uchytelevi[The hundred pieces of advice for the teacher]670 p. [in Ukrainian].

8. Trubavina, I. M. & Buhaiets, N. A. (2001).Metody vyvchennia simi [Methods of studyingthe family] . Kyiv: UD TsS SM, 6 8 p . [ inUkrainian].


УДК 78.071.2(477) “XX”Марія Іздепська-Новіцька, асистент кафедри музикознавства

та методики музичного мистецтва факультету мистецтвТернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

ХОРОВЕ ТОВАРИСТВО “БЕРЕЖАНСЬКИЙ БОЯН”:ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Представлено історико-культурологічний аспект діяльності хорових товариств Східної Галичиникінця XIX – першої третини XX ст. на прикладі “Бережанського Бояну”. Розглянуто найважливіші віхидіяльності хору впродовж означеного періоду, його роль у культурному житті краю. Висвітлено персоналіїдиригентів “Бережанського Бояну”, зокрема, О. Нижанківського, постаті відомих виконавців, яківиступали з “Бояном”, виконавський концертний репертуар хору.

Ключові слова: хорове мистецтво Західної України, товариство “Бережанський Боян”, диригенти“Бояну”.

Літ. 7.

Мария Издепская-Новицкая, ассистент кафедры музыковеденияи методики музыкального искусства факультета искусств

Тернопольского национального педагогического университета имени Владимира Гнатюка

ХОРОВОЕ ОБЩЕСТВО “БЕРЕЖАНСКИЙ БОЯН”:ИСТОРИКО-КРАЕВЕДЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Представлено историко-культурологический аспект деятельности хоровых обществ ВосточнойГаличины конца ХІХ – первой трети ХХ вв. на примере “Бережанского Бояна”. Рассмотрено наиболееважные этапы деятельности хора на протяжении данного периода, его роль в культурной жизни края.Освещены персоналии дирижёров “Бережанского Бояна”, в частности, О. Нижанковского, личностиизвестных музыкантов, которые выступали с “Бояном”, исполнительский концертный репертуар хора.

Ключевые слова: хоровое искусство Западной Украины, общество “Бережанский Боян”, дирижёры“Бояна”.

Mariya Izdepska-Novitska, Assistant of the Musicology and Methods of Music Art DepartmentTernopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University

THE CHORAL SOCIETY “BEREZHANSKIY BOYAN”: THE LOCAL-HISTORY ASPECTThe article analyzes the activity of “Berezhanskiy Boyan” during the 90s years of the 19th century and

the 30s years of the 20th century. One of the important directions of the cultural and artistic activity amidUkrainians of the region was the foundation of the choral societies “Boyan”. The activity of such choral

© М. Іздепська-Новіцька, 2017

ХОРОВЕ ТОВАРИСТВО “БЕРЕЖАНСЬКИЙ БОЯН”: ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

122

Постановка проблеми й аналізостанніх досліджень. Культурно-просвітницькі процеси, що відбувалися

на теренах Тернопілля впродовж кінця XIX –початку XX ст., відображають спільну длятогочасної Східної Галичини картину становленнянизки просвітницьких, освітніх, кооперативних,спортивних осередків та спілок, які мали на метіформування національно свідомого українства,піднесення його освітнього і культурного рівня(І. Зуляк). Важливим етапом сталозапочаткування хорових осередків “Бояну”зусиллями представників творчої національносвідомої інтелігенції, духівництва, заможногоселянства.

Різні аспекти проблеми розвитку музичноїкультури Східної Галичини досліджувалиВ. Барвінський, А. Вахнянин, В. Витвицький,Б. Кудрик, З. Лисько, С. Людкевич та ін., сучаснідослідники М. Білинська, Ю. Булка, С. Грица,М. Загайкевич, Л. Кияновська, Л. Корній,С. Павлишин, М. Черепанин та ін. Історико-регіональний аспект проблеми хоровоговиконавства Тернопільщини представлено урозвідках О. Бойчук, П. Медведика, Г. Місько,О. Смоляка та ін. Однак, означена проблематика і надалівимагає системного розгляду, кропіткого вивченнярегіональних матеріалів, архівних джерел тощо.

Мета статті – представити огляд діяльності“Бережанського Бояну” впродовж 90-х рр. XIX ст.– 30-х рр. XX ст. у історико-краєзнавчому аспекті.

Виклад основного матеріалу. Осередки“Боянів”, зокрема ті, що діяли у невеликихповітових містечках впродовж означеного вищеперіоду, поєднували зусилля творчої національносвідомої інтелігенції та духівництва, опиралися натрадиції селянських хорів при читальнях“Просвіти”, при церквах [5; 6]. Так, наТернопільщині кінця XIX ст. були поширенимиселянські хори, що співали під час Богослужінь уцеркві, на селянських святах, виконуючи церковніта світські пісні. Такі колективи діяли у селахОстрів, Івашківці, Біла поблизу Тернополя,Зубреці коло Бучача, Кобиловолоки, Лошнів,Підгірці, Настасів неподалік Теребовлі, Копичинцій Вікно на Гусятинщині, Денисів і Купчинці біляКозови та багатьох інших. У 1880-х рр. існувалитакі хори і на Бережанщині [1].

Передумовами організації “БережанськогоБояну” стали, передусім, відповідні культурнітрадиції міста, де від 1870-х рр. діяло товариство“Przyjaciele muzyki” (членами якого були аматориполяки та українці), склалися стійкі традиціїгімназійної освіти, просвітянської діяльності [1].З архівних джерел відомо і про діяльність хору,яким керував О. Дідич (випускник Денисівської

associations in small regional towns such as Berezhany combined the efforts of nationally conscious of artisticintellectuals as well as clergy and was relied on the tradition of rural choirs at reading rooms “Prosvita” whichexisted by churches.

The researches of O.Boychuk, P.Medvedyk, H. Misko, O Smolyak and others are dedicated to the regionalaspect of choral performance in particular of the Ternopil region at the end of the 19th century and the firstthird of the 20th century.

“Berezhanskiy Boyan” as the first foundation of societies “Boyan” in Ternopil region was initiated in 1892and structured in 1893 by the initiative of O. Nyzhankivskiy on the example and regulations of “Lvivskiy Boyan”.

“Boyan” within a short time achieved a significant progress in choral performances. The concerts of thechoir gradually grew into real festivals of Ukrainian song. Subsequently, in 1894 O. Nyzhankivskiy became anhonorific member of “Berezhanskiy Boyan”.

The first appearance of the choral society was on the 5th of Janary, in 1893 and was dedicated to the50th anniversary of the memory of M. Shashkevych. The second concert of the chorus took place on March the1st, in 1894. During the first two decades “Berezhanskiy Boyan” experienced the period of incipience andevolution. The launching of the tradition of annual concerts dedicated to the memorable figures and dates inthe history of Ukraine it became the combining cultural core and played an important role in the developmentof musical culture of the whole region.

The First World War stopped the activity of “Boyan”. It was renewed only in 1922. During the 1920s –1930s the society continued the custom of preparation and realization of concert programs for honouring theprominent figures of Ukrainian national culture as well as the national holidays, and also advanced the traditionof cooperation with other Ukrainian associations.

During the 90s years of the 19th century and the 30s years of the 20th century among the conductors ofthe society were the composer, public figure and priest O. Nyzhankivskiy, a conductor and teacherM. Stephanovych, a teacher L.Remeza, a teacher V. Lukiyanovych, a priest V. Lozinskiy, a composer D. Sichynskiy,a priest M. Blavatskiy, a professor R. Shypaylo, a priest F. Pobigushka, a professor P. Hoshovskiy and professorY. Lavrivskiy.

Such world known singers as S. Krushelnytska, M. Mentsynskiy, and O. Myshuha, a composer and pianistV. Barvinskiy, a composer E. Kupchynskiy, a violinist I. Baranovskiy, Y. Lavrivskiy and other prominent musiciansparticipated in the concert programs of “Berezhanskyi Boyan” of that period.

Keywords: the choral arts of Western Ukraine, society “Berezhanskiy Boyan”, the conductors of “Boyan”.



123 Молодь і ринок №7 (150), 2017

школи керівників хорів о. Й. Вітошинського), хорфункціонував з перервами до 1892 р. У цьому жроці до Бережан приїхав О. Нижанківський, якийі став згодом “душею” “Бережанського Бояну” [1; 3].

На основі діючого хору ініціативна група, доякої належали вчителі гімназії, адвокати, судді,лікарі, зокрема відомі громадські діячіА. Чайковський, Б. Лепкий та ін., заклали у 1892р. “Бережанський Боян” за статутом “ЛьвівськогоБояна” (Л. Ханик) [5].

“Бережанський Боян” став першим успішнимосередком “Бояну” на Тернопіллі завдяки праціО. Нижанківського – видатного композитора,диригента, культурного діяча-просвітника [1; 3].Завдячуючи його організаторським здібностям,чисельність товариства швидко зросла до 40основних членів та 22 допоміжних (які не бралибезпосередньої участі у діяльності хору, протедопомагали в організації імпрез, матеріально).Заняття мішаного хору відбувались у приміщеннімісцевої “Просвіти” [1, 90].

Оскільки О. Нижанківський мав досвідорганізації вокально-хорової роботи, володівхоровим репертуаром, під його керівництвом“Боян” за короткий час домігся значних успіхів ухоровому виконавстві, а його концертиперетворювалися на свята української пісні. Тому,коли у 1894 р. О. Нижанківський повертався доЛьвова, на прощальних зборах вдячні бережанційого обрали почесним членом “БережанськогоБояна” [1; 3].

Перший виступ осередку, присвячений 50-мроковинам пам’яті М. Шашкевича, пов’язаного зкультурними традиціями Бережан, відбувся 5грудня 1893 р. був У його програмі прозвучали“Живем, живем” А. Вахнянина, “Не згасайте, ясніїзорі” Й. Вітошинського, “В’язанка українськихнародних пісень” М. Кумановського, на закінчення– “Слов’янські гімни” О. Нижанківського. Доімпрези приєдналися учні української бурси, укотрій власне навчався М. Шашкевич, тазгуртувавшись в оркестр із учнів бурси та гімназії,виконали увертюру “Галицька жизнь”, фантазіїна теми народних пісень і марш “Кришталевачаша” (“Діло”, 1893, Ч. 111).

1 березня 1894 р. відбувся другий концертосередку. Цього разу до репертуару входилискладніші твори, які вимагали і досвідченихспіваків, і більшого складу хору, зокрема,“Верховина” у гармонізації М. Лисенка іфортепіанному викладі О. Нижанківського.Звучали “Слов’янські гімни”, а кульмінацією сталагра цитриста о. Є. Купчинського, котрий виконаввідомі народні пісні та дивертисмент, щопочинався мотивом пісні “Засвіт всталикозаченьки” (“Діло”, 1894, Ч. 111) [6].

Таким чином, “Бережанський Боян” ставяскравим культурним осередком міста та околиць.Після переїзду О. Нижанківського до Львова, хорочолив учитель гімназії, колишній співак тадиригент “Академічного хору” у ЛьвовіМ. Стефанович. Він організував планомірнуроботу, влаштовував 2 – 3 концерти на рік, щомали великий резонанс в окрузі й ставализначною подією, надихали галицьке селянство таміщанство на спроби організовувати нові хоровіосередки, виконувати народні пісні та твориукраїнських композиторів, почуті на боянівськихконцертах.

Так, 11 березня 1895 р. було організованотрадиційний концерт пам’яті Т. Шевченка, наякому прозвучали тріо М. Лисенка “Ой пущу якониченька” у супроводі фортепіано, “JaisemSlovan” Кналля (чеською), “Хор косарів” з опери“Утоплена” М. Лисенка, “Заповіт” М. Вербицького,гра цитриста о. Є. Купчинський – “подільськогоОрфея”. Рецензенти зазначали, що “концертпереконав усіх, що “Боян” стоїть крепко і єстьодиноким вогнищем українського життя вБережанах. Вся заслуга в удачі концерту належитьМ. Стефановичеві, котрий диригує тепер хором”(“Діло”, 1895, Ч. 46) [6].

Впродовж 1896 – 1914 рр. керівником хору бувЛука Ремеза, вчитель з с. Конюхи, аматордиригент і композитор, який отримав третюпремію за композицію “В своїй хаті своя правда”на конкурсі на написання вокальних творів,організованому у 1892 р. “Львівським Бояном”.Членами журі були А. Вахнянин, Г. Топольницький,О. Нижанківський [5; 6]. У програмах хорузвучали не лише народні пісні, а й твориукраїнських композиторів. Так, на музичномувечорі 22 листопада 1896 р. було виконаночоловічі квартети Ф. Колесси, “Тріо” М. Лисенка,“Наді мною буря була” І. Лаврівського та “Другув’язанку з народних пісень” М. Кумановського(“Діло”, 1896, Ч. 268) [6].

Хор вивчав щороку іншу програму, вводячидо неї нові високохудожні хорові твори.Наприклад, у 1897 р. він репрезентував концертіз творів Д. Бортнянського, а 1899 р. – концертна честь 100-ї річниці відродження українськоїлітератури. У 1899 р. бережанські аматориорганізували оперно-драматичний гурток, якийпоставив опери “Наталка Полтавка” М. Лисенка,“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського. Це розширило потенціал творчогозастосування можливостей учасників “Бояну” [1; 6].

Особливим для “Бережанського Бояна” став1898 р., оскільки 12 червня у переповненому залі“Католицького дому” у концерті, організованомуА. Чайковським на сцені разом з хором співала


124

С. Крушельницька, диригував О. Нижанківський[1; 3]. Співачка виконувала арії з опер Дж. Верді“Сила долі” та Дж. Россіні “Семіраміда”, солоспівиМ. Лисенка “Тебе, моя любко єдина”, “Колинастав чудовий май” та І. Падеревського “Піснядударя”. На честь її приїзду до Бережан поетМарко Мурава (Сильвестр Лепкий) написав вірш“Соломії Крушельницькій” (у пам’ять концертув Бережанах 12 червня 1898 року). У пам’ять процю подію, традиційними для Бережанщини сталовідзначення річниць Соломії Крушельницької [1].

Видатною мистецькою подією для містечка буввиступ у 1900 р. з хором “Бережанського Бояна”відомого співака М. Менцинського. Про цейконцерт писала львівська преса, наводився відгукспівака, в якому один із найвідоміших в Європівиконавців сердечно подякував місцевимаматорам за теплий прийом [1]. У 1900-х рр. хорвиконував складні твори, що вимагалипідготовлених співаків, зокрема, кантату “Дніпрореве” Д. Січинського, “Вулицю” Ф. Колесси,“Вечорниці” П. Ніщинського, “Туман хвилямилягає” М. Лисенка з опери “Утоплена”, “Осінь”І. Лаврівського, “Гуляли” О. Нижанківського,хорові твори зарубіжних композиторів Б. Сметани,Р. Вагнера, П. Чайковського [3 – 6].

1903-й рік став роком активної творчої праці,оскільки усі хорові товариства Галичини почалипідготовку до святкування 35-ї річниці творчоїдіяльності М. Лисенка. Концерт відбувся 7 грудня1903 р., у його мистецькій програмі концертувзяли участь найкращі співацькі колективи краю.Під керівництвом О. Нижанківського та уприсутності М. Лисенка співали 8 “Боянів”,кількість учасників налічувала 300 осіб. Зведенийхор виконував “Заповіт” М. Лисенка, кантати “Навічну пам’ять Котляревському”, “Радуйся, нивонеполитая” та обробки українських народнихпісень [3 – 6]. Сольні басові партії у концертівиконував учасник “Бережанського Бояну”,уродженець Підгаєцького повіту, греко-католицький священик о. Амвросій Рибак [1].

Того ж 1903 р. “Боян” влаштував у Бережанахконцерт з творів Д. Січинського, у програмі якогозвучали кантати композитора “Дніпро реве”,“Лічу в неволі” [1; 2; 4]. У 1904 р. хористиприйняли участь у благодійному концерті підпротекторатом митрополита А. Шептицького(кошти були перераховані на потреби українськоїнародної лікарні у Львові), де хор під орудоюО. Нижанківського виконував кантату Г.-Ф. Генделя“Христос”, соло баса виконував згаданий вищео. Амвросій Рибак, на той час – священик с. УтіховичПеремишлянського повіту [1]. Про його виступисучасники писали: “А незатертим спогадом

лишився мені концерт в честь М. Лисенка, щовідбувся у Львові в 1904 р. До співучасті в заліЛьвівської філармонії були запрошені хориакадемічної гімназії, хор товариства “ЛьвівськийБоян” та інші хори з краю. І в тому чисельнозібраному хорі найліпшим співаком таки бувсільський парох о. А. Рибак. Він мав такийсильний голос, що М. Лисенко назвав його“галицьким Шаляпіном” (о. Микола Рибак. “Зненадрукованих родинних спогадів сина”) [7].

Важливим напрямком діяльності “БережанськогоБояна” стала організація концертів, концертнихзустрічей під час так званих “артистичнихмандрівок” львівської молоді. Так, у 1900 та 1906 рр.у Бережанах спільно концертували бережанськийта львівський Бояни” [1; 5; 6].

Впродовж 1907 – 1909 рр. в Бережанах та у с.Лапшин, що неподалік від Бережан, в будинкумісцевого священика, мецената і громадськогодіяча о. Л. Жулинського перебував першийгалицький професійний композитор Д. Січинський.Саме тут він і писав свою оперу “Роксоляна”, атакож ряд солоспівів та хорів [1; 4]. Композитормав можливість працювати з “БережанськимБояном” і на репетиціях, і в концертах,акомпанувати співачці О. Федак – першійвиконавиці його романсів [1, 302].

Коли Д. Січинський за станом здоров’я не мігстати за диригентський пульт, у його присутностіна концерті “Бережанського Бояну” 13 січня 1909 р.під орудою Р. Ставничого уперше було виконано“Пролог” та окремі фрагменти з опери“Роксоляна” в супроводі струнного квінтету тафортепіано [1; 2; 4]. “Бережанський Боян” ставдля Д. Січинського немовби творчоюлабораторією, в якій він мав можливістьпрослухати свої нові вокальні чи хорові твори.

Важливими акціями впродовж 1910 – 1912 рр.у діяльності “Бояну” стали: постановка оперу“Запорожець за Дунаєм” (під орудоюР. Ставничого), великий концерт у 1912 р. пам’ятіМ. Лисенка з творів композитора (під керуваннямпроф. О. Бачинського), традиційні концерти-вшанування видатних персоналій, зокремаМ. Шашкевича, Т. Шевченка, Ю. Федьковича,І. Франка, А. Міцкевича.

Отже, впродовж перших двох десятилітьдіяльності “Бережанський Боян” пережив періодстановлення і розквіту, відіграючи важливу рольу розвитку музичної культури краю.

Перша світова війна припинила діяльністьосередку, яка була відновлена лише у 1922 році.У 1920-х – 1930-х рр. товариство продовжилотрадицію підготовки та проведення концертнихпрограм на вшанування діячів національної



125 Молодь і ринок №7 (150), 2017

культури, національних свят [1]. Впродовжміжвоєнного періоду хор виступав наБогослужіннях у храмі, співпрацював з різнимиукраїнськими осередками. Так, під управоювчителя “Рідної школи” П. Гошовського 18 квітня1931 р. відбувся спільний концерт присвячений70-й річниці з дня смерті Т. Шевченка, на якомувиконувалися “На вулиці” Ф. Колесси –М. Гайворонського та “Вечорниці” П. Ніщинського(“Діло”, 1931, Ч. 93).

Серед важливих культурних подій 1931 р. –приїзд та виступ В. Барвінського, батько якогосвого часу був професором Бережанської гімназії.Композитор виконав свої фортепіанні“Мініатюри”, а його 12-річна донька Катруся –три композиції батька, “Сиціліану” Й.-С. Баха та“Дитячу пісеньку” В. Новака. Молодий співак-бар итон Ю. Лаврівський виконав твориМ. Лисенка “Минають дні”, “Гетьмани” на текстиКобзаря (“Діло”, 1931, Ч. 93) [6].

У цьому ж році бережанці, як і уся Галичина,вшановували 30-ліття митрополичих свяченьА. Шептицького. На урочистому концерті у Львовівиступили “Бережанський Боян” та згадуванийспівак Ю. Лаврівський [5; 6]. Своїми успіхамихор значною мірою завдячував тогочасномукерівникові о. Филимонові Побігушці, якийочолив мішаний і чоловічий склади“Бережанського Бояна” у 1931 р. [1].

Виявом глибокої любові та пошани дотворчості славного бережанця Б. Лепкого булосвяткування його 60-літнього ювілею в листопаді1932 р. силами товариства. У концерті взялиучасть також хори ченців монастиря о. Василіяну с. Краснопущі та учнів української гімназії.Завдяки о. Ф. Побігушці один із найстаріших хоріву Галичині успішно провів відзначення 40-ліття“Бережанського Бояна” 15 лютого 1936 р. [1; 6].Відзначимо, що на урочистостях віддали належнушану колишнім диригентам, особливоО. Нижанківському, Д. Січинському, колишнімкерівникам О. Бачинському, В. Лукіяновичу,В. Лозинському та ін.

Диригентами “Бояна” у міжвоєнні роки булитакож о. М. Осадца, Д. Блавацький, Р. Шипайло,Ю. Лаврівський, які внесли свою лепту урозвиток хорової традиції краю [1]. ТовариствоБережанський Боян”, як і інші музично-просвітницькі українські інституції, припинилосвою діяльність у 1939 р.

Висновки. Отже, в різні періоди діяльностіхорового товариства “Бережанський Боян”впродовж 90-х рр. XIX ст. – 30-х рр. XX ст. йогодиригентами були композитор, диригент,громадський діяч та священик О. Нижанківський,

диригент та вчитель М. Стефанович, учительЛ. Ремеза, вчитель В. Лукіянович, о. В. Лозинський,композитор Д. Січинський, о. М. Блавацький,проф. Р. Шипайло, о. Ф. Побігушка, проф.П. Гошовський, проф. Ю. Лаврівський.

У концертних програмах “БережанськогоБояна” виступали співаки світової славиС. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга,композитор і піаніст В. Барвінський, цитристЄ. Купчинський, скрипаль І. Барановський,Ю. Лаврівський та інші виконавці. Схвальнівідгуки в пресі, спогади сучасників,зафіксовані в друкованих джерелах, складнийвиконавський репертуар свідчать про високівиконавські можливості й значний художнійрівень аматорського хору, який у складнихсуспільно-політичних умовах став культурно-мистецьким осередком українства,пропагандистом народного пісенногомистецтва та тогочасних здобутків українськоїпрофесійної музики.

Закладені традиції стали підґрунтям длявідродження діяльності “БережанськогоБ оя на” у ч ас дер жавної незалежност іУкраїни.

ЛІТЕРАТУРА1. Бережанська земля: Істор.-мемуар. збірник

НТШ // Ред. В. Лев, В. Стецюк. – Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1970. – 877 с.

2. Горак Я. Листи Дениса Січинського доЯрослава Вінцковського // Записки НТШ. – Т.ССХХXІ.Праці музикознавчої комісії. – Львів, 1993. – С. 302–304.

3. Колодій Я. Остап Нижанківський. – Львів:Логос, 1994. – 64 с.

4. Павлишин С. Денис Січинський. – К., 1980. –48 с.

5. Ханик Л. Р. Історія хорового товариства“Боян”. Львів, 1999. – 122 с.

6. Черепанин М. В. Музична культура Галичини(друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.):Монографія / М. Черепанин. – К.: Вежа, 1997. – 328 с.

7. Шах С. Микола Лисенко у Львові / Християнськийголос. – Мюнхен. – 1963. – Ч. 1 – 3.

REFERENCES1. Lev, V. & Stetsyuk, V. (Ed.). (1970). Berezhanska

zemlya: Istor.-memuar. zbirnyk NTSH [The land ofBerezhany: the historical and memoir collection]. Niu-York–Paryzh–Sidnei–Toronto, 877 p. [in Ukrainian].

2. Horak, Ya. (1993). Lysty Denysa Sichynskoho doYaroslava Vintskovskoho [The letters from DenysSichynskyi to Yaroslav Vintskovskyi]. The works ofmusicology commission. Lviv, pp. 302–304. [inUkrainian].

3. Kolodiy, Ya. (1994). Ostap Nyzhankivskyi [OstapNyzhankivskyi]. Lviv: Lohos, 64 p. [in Ukrainian].


126

4. Pavlyshyn, S. (1980). Denis Sichynskyi [DenisSichynskyi]. Kyiv, 48 p. [in Ukrainian].

5. Khanyk, L. R. (1999). Istoriya khorovohotovarystva “Boyan” [History of choral “Boyan”comradeship]. Lviv, 122 p. [in Ukrainian].

6. Cherepanyn, M. V. (1997). Muzychna kultura

Halychyny (druha polovyna XIX – persha polovyna XX st.)[Musical Culture of Galicia (the second half of the XIX – thefirst half of the XX century]. Kyiv, Vezha, 328 p. [in Ukrainian].

7. Shakh, S. (1963). Mykola Lysenko u Lvovi[Mykola Lysenko in Lviv]. The christ ian voice.Myunkhen, part 1–3. [in Ukrainian].


УДК 37.018.43:004

Максим Стьопін, старший викладач кафедри англійської філологіїМаріупольського державного університету

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ МДУ З ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ MOODLEСтаттю присвячено розкриттю загальних принципів організації самостійної роботи студентів

Маріупольського державного університету та впровадженню інноваційних технологій у процеспрофесійної підготовки. Сформульовано основні задачі та етапи самостійної роботи майбутніх фахівців,надається визначення поняттю “електронний контент” та наводяться переваги електронного контентуу порівнянні з системою традиційних засобів навчання. Розглянуто проблеми мотивації студентів доздійснення самостійної робота та показана важливість використання ІКТ та елементів дистанційногонавчання в традиційній освіті, що зумовлено викликами часу.

Ключові слова: педагогічний процес, дистанційна освіта, інноваційно-комунікаційні технології,самостійна робота студентів, навчальний матеріал, управління навчальним процесом.

Літ. 10.

Максим Стёпин, старший преподаватель кафедры английской филологииМариупольского государственного университета

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫСТУДЕНТОВ ФАКУЛЬТЕТА ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ МАРИУПОЛЬСКОГОГОСУДАРСТВЕННОГО УНИВЕРСИТЕТА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ СИСТЕМЫ

УПРАВЛЕНИЯ ОБУЧЕНИЕМ MOODLEСтатья посвящена раскрытию общих принципов организации самостоятельной работы

студентов Мариупольского государственного университета и внедрению инновационных технологий впроцесс профессиональной подготовки. Сформулированы основные задачи и этапы самостоятельнойработы будущих специалистов, даётся определение понятию “электронный контент” и приводятсяпреимущества электронного контента в сравнении с системой традиционных способов обучения.Рассмотрена проблема мотивации студентов к самостоятельной работе и показана важностьиспользования ИКТ и элементов дистанционного обучения в традиционном образовании, чтопредопределенно вызовами времени.

Ключевые слова: педагогический процесс, дистанционное образование, инновационно-коммуникационные технологии, самостоятельная работа студентов, учебный материал, управлениеучебным процессом.

Maksym Styopin, Senior Lecturer of the English Philology DepartmentMariupol State University

THE ASPECTS OF ORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF STUDENTS OFFOREIGN LANGUAGES DEPARTMENT IN MARIUPOL STATE UNIVERSITY ON THE

BASIS OF THE EDUCATION MANAGEMENT SYSTEM “MOODLE”The article deals with the general principles of organization of independent work among the students of

Mariupol State University and the implementation of innovative technologies into the process of the professionaleducation.

The main purpose of the article is to outline the main approaches to the organization of self-study workin Mariupol State University using the education management system “Moodle”, in order to show the fundamental

© М. Стьопін, 2017

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХМОВ МДУ З ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ MOODLE

127 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. З огляду нанеобхідність постійного оновленняпрофесійних знань, їхня відповідність

актуальним запитам суспільства визначаєтьсязмістом самостійної роботи студента-майбутньогофахівця, її організацією, ступенем сформованостіздатності до самовдосконалення.

Однак, сьогодні викладачі використовуютьтрадиційні підходи в організації самостійної роботистудентів (СРС), не диференціюючи завдання длястудентів денної та заочної форми навчання, хочастуденти мають різне навчальне навантаження тапотребують наявності завдань різного рівняскладності [9, 28]. Йдеться про зміну самогопідходу до навчання, використання новихінформаційно-комунікаційних технологій, зокремаелементів дистанційного навчання, які даютьвеликий простір для самостійної роботи і можутьефективно використовуватися для навчаннястудентів, які з тих чи інших причин позбавленіможливості відвідувати аудиторні заняття (особи,які перебувають на тимчасово непідконтрольнихУкраїні територіях, люди з обмеженимиможливостями, тимчасово непрацездатні особита студенти, які навчаються без відриву відвиробництва).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Востанні десятиліття стрімко створюються науково-методичні основи дистанційного навчання. Нинідосліджено напрями підвищення ефективностінавчання з використанням інформаційнихтехнологій (В. Биков, Р. Гуревич, М. Кадемія,Д. Опеншоу, Н. Тверезовська, І. Хорев, М. Жалдак,Ю. Жук); педагогічні підходи до комп’ютеризаціїнавчального процесу (Б. Гершунський,Є. Машбиць, І. Підласий); методи творчого

навчання за допомогою телекомунікаційнихзасобів (Г. Андріанова, А. Кудін); концептуальніпедагогічні праці, присвячені дистанційномунавчанню (О. Андрєєв, Ю. Дідик, Г. Козлакова,І. Козубовська, В. Олійник, Є. Полат, П. Стефаненко,А. Хуторський) [2; 3; 5; 6].

Мета статті – окреслити основні підходи доорганізації самостійної роботи студентів уМаріупольському державному університеті звикористанням системи управління навчаннямMoodle, показати принципову відмінністьдистанційної форми навчання від іншихформ,розкрити особливості її впровадження вукраїнському освітньому просторі.

Виклад основного матеріалу дослідження.Ступінь готовності молодих людей до самоосвітипротягом всього життя залежить від розвитку вних умінь самостійної навчальної діяльності. Узв’язку з цим оптимізація процесу самостійноїроботи студентів виступає основою підвищенняякості професійної підготовки. Під самостійноюнавчальною роботою студентів розуміємо “видпізнавальної діяльності, що регулюється такерується студентами як суб’єктами даноїдіяльності і що спрямована на засвоєнняпредметних знань, вмінь, а також культурно-історичного досвіду” [4, 58].

Організація самостійної роботи студентів маєнаступні задачі:

- робота з вже вивченим матеріалом(закріплення, узагальнення, повторення);

- формування дослідницьких вмінь;- індивідуалізація навчальної та науково-

пізнавальної діяльності учнів;- формування готовності майбутніх фахівців до

самоосвіти у подальшому житті.

difference between the distance learning and other forms of education, to reveal features of its implementationinto the Ukrainian educational space.

The degree of readiness of young people to educate themselves throughout lives depends on thedevelopment of skills of self-study work, thus, the optimization of the process of self-study work of futurespecialists is the basis of improving of the quality of vocational training. The success of this work depends onthe rational organization of the distribution of time and rational forms of control tasks during the semester.

The emphasis is made on the necessity to change the approach to the process of learning of foreignlanguages using, for instance, the elements of distance learning, which are the effective tools to organize theself-study work of students, especially of students that live on the territories that are temporarily beyond thecontrol of Ukraine government.

The main tasks and stages of self-study work of future specialists are formulated, the definition of thenotion “an electronic content” is given, and the advantages of electronic content in comparison with the systemof traditional education are described. In the framework of the organization of self-study work of students atthe faculty of foreign languages of Mariupol State University based on informational and communicationaltechnologies is effective to use the electronic educational content that was created in the education managementsystem Moodle.

The article tackles the problem of students’ motivation to self-study work and the importance of informationand communication technologies. The usage of the elements of distance education in traditional process that ispredetermined by the challenges of time is taken under consideration in the article.

Keywords: the pedagogical process, the distance education, the information and communicationtechnologies, the self-study work of the students, a learning material, the management of the process of education.


128

Виконуючи будь-яку самостійну роботу,студент має пройти наступні етапи:

- визначення змісту пізнавальної діяльності;- постановка пізнавальної (проблемної або

практичної) задачі;- самооцінка готовності до самостійної роботи

з вирішення поставленої/вибраної задачі;- вибір шляхів та засобів для її вирішення;- планування самостійної роботи;- реалізація програми виконання самостійної

роботи;- здійснення у процесі виконання самостійної

роботи певних управлінських актів: контроль заходом самостійної роботи, самоконтрольпроміжних та кінцевого результатів роботи,коригування на основі результатів самоконтролюпрограм виконання роботи, усунення помилок тапопередження виникання подальших.

Успіх самостійної роботи студента залежить відтого, наскільки раціонально розподілені терміниздачі робіт і наскільки ефективно здійснюється їхконтроль протягом семестру [7, 118].

Зазначимо, що оскільки СРС є невід’ємноюскладовою навчального процесу, в МДУакцентується увага студентів на їїбезпосередньому впливі на формування такихпараметрів кваліфікаційної характеристики, якмобільність, вміння прогнозувати ситуацію тавпливати на неї, самостійність оцінок тощо, з тим,щоб студенти бачили позитивні результати своєїпраці та щоб пережитий ними успіх у навчаннісприяв трансформації опосередкованого інтересув інтерес безпосередній. Формуванню такоїмотивації сприяє щира зацікавленість викладачівв успіху студентів.

Ми виходимо з того, що вмотивованийсучасний студент проявляє готовність доздійснення самостійної роботи, а здатність до їїефективної організації та управління слугуєпоказником компетентності викладача вищоїшколи.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології(ІКТ), які ще зовсім нещодавно вважалинедосяжними, швидко стали невід’ємноючастиною освітнього процесу. Під ІКТ мирозуміємо технології, що реалізуються звикористанням різноманітних інформаційних такомунікаційних пристроїв (інтерактивні дошки,ПК, мережа Інтернет), які дозволять отриматидоступ до інформаційних ресурсів, віртуальнихбібліотек, електронних журналів, інтернет-конференцій і т. д. [1, 171].

Багаторічне спостереження за професійноюдіяльністю викладачів МДУ дозволяєстверджувати, що на сучасному етапі більша

частина викладачів певною мірою використовуютьІКТ у процесі навчання іноземних мов (ІМ). Дехтотільки робить перші кроки з їх упровадження, іншіж організовують мережеву взаємодію міжстудентами за допомогою електронної пошти, веб-форуму або блогу. Завдяки своїм унікальнимдидактичним властивостям, сучасні ІКТ здатнізначною мірою збагатити навчальний процес. Їхвикористання у процесі навчання створює умовидля розвитку у студентів додаткових вмінь тастратегій, що було неможливим тією ж самоюмірою на основі традиційних засобів [10, 15].

У межах організації самостійної роботистудентів на факультеті іноземних мов МДУ наоснові ІКТ ефективним є використанняелектронного навчального контенту, якийстворено у системі управління навчанням Moodle.Електронний контент являє собою багатомірнийпрограмний комплекс, що забезпечує засобирозробки навчальної моделі, її впровадження,контроль та управління навчанням [8, 15].Електронний контент здатний систематизуватипрактично все, що потрібно для організаціїпроцесу формування іншомовних навичок і вмінь:наочний графічний матеріал, відео- тааудіозаписи, тексти, підручники, робочі зошити,книги для читання, книги для викладача тощо.

Ми вважаємо, що найважливішою функціональноюперевагою електронного контенту у порівнянні зсистемою традиційних засобів навчання єможливість програмованого управліннясамостійною роботою студентів, що здатнезвільнити від рутинної роботи викладача ідозволити максимально використовуватиаудиторний час для розвитку комунікативнихумінь.

Під час розробки дистанційних курсів нафакультеті іноземних мов МДУ використовуєтьсякомплекс наступних заходів:

- розробка окремих навчальних курсів длястудентів денної та заочної форми навчання;

- чітке розділення контенту на теоретичнийматеріал, матеріал для практичної роботи,завдання для самостійної роботи студентів,індивідуальні науково-дослідницькі завдання,додаткові ресурси;

- проведення консультацій викладачами задопомогою тематичних форумів, чат-сесій тавебінарів протягом проходження студентаминавчального курсу;

- встановлення термінів виконання робітстудентами, з подальшою перевіркою цих робітвикладачами та занесенням оцінок доелектронного журналу оцінювання;

- проведення поточних контрольних заходів



129 Молодь і ринок №7 (150), 2017

дистанційно з використанням різноманітногоінструментарію для створення тестів тапроведення навчального та контрольноготестування. Розгалужені засоби статистичногоаналізу результатів тестування дають студентамможливість порівнювати результати свогонавчання за різними показниками з результатами,які показали інші студенти.

Висновок та перспективи подальшогодослідження. Таким чином, проблему якісноїпідготовки фахівця можна вирішити,використовуючи потенціал та можливості ВНЗ ізрозумівши роль та місце дистанційного навчанняв традиційній системі освіти. Якими бпесимістичними не були думки про впровадженнядистанційної освіти в сучасних умовах, вжесьогодні можна говорити про успішні прикладивикористання елементів дистанційного навчанняв освітньому процесі. Проте, перед МДУ гостростоїть питання впровадження дистанційної освітияк самостійної форми навчання, що в перспективідає нам простір для подальших наукових розвідок.

ЛІТЕРАТУРА1. Байназарова А. В. Использование информационно-

коммуникационной технологии в организациисамостоятельной работы студентов/А. В. Байназарова, И. К. Проскурина // Ярослав. пед.вестн. – 2012 – № 3. – С. 170–174.

2. Васюк О. Теоретико-методичні аспектиорганізації дистанційної освіти / О. Васюк // Вісн.Книж. палати України. – 2011. – № 2. – С. 30–32.

3. Дідик Ю. С. Дистанційне навчання: рек.бібліогр. покажчик / Ю. С. Дідик, О. М. Львович. –К.: Держ. б-ка України для юнацтва, 2006. – 23 с.

4. Концепція розвитку дистанційної освіти вУкраїні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/00.html.

5. Коряковцева Н. Ф. Современная методикаорганизации самостоятельной работы изучающихиностранный язык: пособие для учителя / Н. Ф. Коряковцева. – М.; АРКТИБ, 2002. – 258 с.

6. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація:навч. посіб. / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К.:Видав. Дім “Слово”, 2005. – 400 с.

7. Москаль Ю. Світові тенденції розвиткузаочної та дистанційної вищої освіти / Ю. Москаль// Психологія і суспільство. – 2008. – № 3. – С. 116–122.

8. Овчарук О. В. Дистанційна освіта в європейськихкраїнах та США у контексті розвитку інноваційнихтехнологій / О. В. Овчарук // Комп’ютер у шк. тасім’ї. – 2004. – № 7. – С. 37–40.

9. Осадчук О. Л. Управление самостоятельнойработой студентов: метод. пособие / О. Л. Осадчук. – Омск: Полиграф. центр КАН, 2009.– 156 с.

10. Сысоев П. В. Дидактические свойства и

функции современных информационных икоммуникационных технологий / П. В. Сысоев // Иностр. яз. в шк. – 2012. – № 6. – С. 12–21.

REFERENCES1. Baynazarova, A. V. & Proskurina, I. K. (2012).

Ispolzovanie informatsionno-kommunikatsionnoytekhnologii v organizatsii samostoyatelnoy rabotystudentov [Using of informational-communicativetechnology in the process or the organization of self-studying work of students]. Yaroslav Pedagogical bulletinvol. 3, pp. 170–174. [in Russian].

2. Vasyuk, O. (2011). Teoretyko-metodychni aspektyorhanizatsii dystantsiinoi osvity [Theoretical andmethodological aspects of the organization of distancelearning]. Informational bulletin of Book Chamber ofUkraine, vol. 2, pp. 30–32. [in Ukrainian].

3. Dіdik, Yu. S. & Lvovych, O. M. (2006).Dystantsiine navchannia: rek. bibliohr. pokazhchyk[Distance learning: recommended bibliographical index].Kyiv: Derzh. b-ka Ukrainy dlia yunatstva, 23 p. [inUkrainian].

4. Kontseptsiia rozvytku dystantsiinoi osvity vUkraini [Electronic resource]. Available at: http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/00.html.

5. Koryakovtseva, N. F. (2002). Sovremennayametodika organizatsii samostoyatelnoy rabotyizuchayushchikh inostrannyy yazyk: posobie dlyauchitelya. [The modern methodology of organization ofself-studying work for those who study foreign language:teacher’s guide]. Moscow: ARKTIB, 258 p. [in Russian].

6. Kudryavtseva, S. P. (2005). Mіzhnarodnaіnformatsіya: navch. posіb. [International information:tutorial]. Kyiv: Publishing house “Slovo”, 400 p. [inUkrainian].

7. Moskal, Yu. (2008). Svіtovі tendentsії rozvitkuzaochnoї ta distantsіynoї vishchoї osvіti [Worldtendencies of the development correspondence anddistance higher education]. Psychology and society, vol.3, pp. 116–122. [in Ukrainian].

8. Ovcharuk, O. V. (2004). Distantsіyna osvіta vyevropeyskikh krainakh ta SShA u kontekstі rozvitkuіnnovatsіynikh tekhnologіy [Distance learning inEuropean countries and the USA in the context of moderninnovational technologies development]. Computer atschool and at home, vol. 7. Kyiv, pp. 37–40. [inUkrainian].

9. Osadchuk, O. L. (2009). Upravlenie samostoyatelnoyrabotoy studentov: metod. posobie [Management of theself-studying work of students: methodological guide].Omsk: Publishing center KAN, 156 p. [in Russian].

10. Sysoev, P. V. (2012). Didakticheskie svoystvai funktsii sovremennykh informatsionnykh ikommunikatsionnykh tekhnologiy [Didactical featuresand functions of modern informational andcommunicational technologies]. Foreign languages at

school, vol. 6. Moscow, pp. 12–21. [in Russian].



130

Леся Журавська, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіаноІнституту музичного мистецтва


МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДОШКІЛЛЯ.ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНІХ ТОП-ПРОГРАМ

У статті висвітлюється питання необхідності раннього музично-естетичного виховання дітей.Подано перелік основних навчальних програм, які сьогодні широко використовуються в українськихдошкільних закладах. За допомогою компаративістичного аналізу наявних програм, автор обґрунтовуєїх недоліки і, відповідно, потребу у нових теоретичних та практичних підходах до сучасної системидошкільного виховання засобами музичного мистецтва. Особливо актуальною автор вважає необхідністьстворення та запровадження музично-естетичних програм для дітей з особливими потребами. Вагомимакцентом є використання позитивного досвіду закордонних музично-естетичних програм в українськихдошкільних закладах.

Ключові слова: музично-естетичне виховання, дошкілля, дошкільні програми, особистість,творчість.

Літ. 5.

Леся Журавская, старший преподаватель кафедры музыковедения и фортепианоИнститута музыкального искусства


МУЗЫКАЛЬНО-ЭСТЕТИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ УКРАИНСКОГОДОШКОЛЬНИЧЕСТВА. СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА

ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ТОП-ПРОГРАММВ статье освещаются проблемы вопросы раннего музыкально-эстетического воспитания детей.

Указаны основные образовательные программы, которые сегодня широко используются в украинскихдошкольных заведениях. При помощи компаративистического анализа действующих программ, авторобосновует их недостатки и, соответственно, потребность новых теоретических и практическихподходов к современной системе дошкольного воспитания средствами музыкального искусства. Особенноактуальной автор считает необходимость создание и воплощение музыкально-эстетических программдля детей с особенными потребностями. Весомым акцентом является воспользование положительногоопыта иностранных музыкально-эстетических программ в украинских дошкольных учреждениях.

Ключевые слова: музыкально-эстетическое воспитание, дошкольничество, дошкольные программы,личность, творчество.

Lesya Zhuravska, Senior Lecturer of the Musicology and Piano Department of the Institute of MusicologyDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE MUSICAL AND AESTHETIC UPBRINGING OF UKRAINIAN CHILDREN IN THEPRESCHOOL ESTABLISHMENTS. THE COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF THE

TOP EDUCATIONAL PROGRAMSThe article deals with the question of the need of an early musical-aesthetic upbringing of children. The aim of this

article consists in investigation the peculiarities of the aesthetic upbringing of preschool children by means of music. Dueto the fact that music is able to develop the perception of art and aesthetic taste, there is a need to admit that it influences theformation of human high moral values. Taking into account the continuation and complexibility of such educational processthe author insists on the obligatory of musical-aesthetic upbringing of all children since the earliest periods of childhood.In the article the characteristic of the main musical educational programs used in Ukraine is provided. With the help of thecomparative analysis of the available programs, the author specifies the drawbacks, and, respectively, calls for the urgentneed in new theoretical and practical approaches to the modern system of the preschool upbringing by means of music; thespecial respect should be paid to the urgency of the creation and implementation of such musical-aesthetic programs fordisabled children. The author pays attention to the perspectives of the usage of the effective experience of foreign musical-aesthetic programs at the Ukrainian preschool establishments. The several examples of the most beneficial foreign musical-aesthetic programs are contained. Finally, the ways of establishment of the innovative programs are offered as amethodological advice for further investigations, researches or pragmatic functioning.

Keywords: the musical-aesthetic upbringing, preschooling, the preschool programs, a personality, the creativity.

УДК 373.2.015.31:17:373.2.011.33

© Л. Журавська, 2017


131 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. На початкутретього тисячоліття ґрунтовновідзначається наукова увага до

педагогічних технологій естетичного вихованнядошкільників засобами музичного мистецтва.Проблема розвитку духовної культури суспільствана сучасному етапі стоїть досить гостро, і у зв’язкуз цим виникає потреба звернутися до музично-естетичного виховання як до найважливішогозасобу розкриття духовного потенціалуособистості, стимулювання її всебічного розвитку.Саме в дошкільному дитинстві закладаютьсяоснови музичного виховання, естетичногоставлення до життя, основна навичка культурислухання та спілкування в суспільстві.

Аналіз основних досліджень. Очевидним єте, що науковці, які тією чи іншою міроюрозвивали цю тематику належать до різнихгалузей науки. У психологічній, філософській,мистецькій літературі розкрито ґрунтовно унаукових працях Б. Теплова, Б. Ананьєва,Л. Виготського. Проблема естетичного вихованняпредставлена у працях видатних українськихпедагогів В. Сухомлинського, О. Рудницької,Н. Вєтлугіної, Н. Рогальської, та багатьох інших.

Мета статті. Усвідомлюючи складність тапролонгованість цієї тематики, автор намагаєтьсязосередити увагу на недостатності вивченняпитань музично-естетичного виховання засобамимузики, формування естетичної культуридошкільнят засобами впровадження інноваційнихпрограм, які якісно збагачені музичнимматеріалом. Заохотити молодих науковців довивчення і розвитку нових шляхів та форммузично-естетичного виховання дошкільнят.

Виклад основного матеріалу. За останні рокивідбулися величезні зміни у нашому суспільстві,які визначають нове соціальне замовленнясуспільства на діяльність і оновлення системиосвіти. Законодавство України визначаєдошкільну освіту як цілісний процес,спрямований на забезпечення гармонійногорозвитку дитини з урахуванням її індивідуальнихзадатків, нахилів, культурних потреб. У новихумовах на перший план виходить особистістьдитини, здатність до самовизначення тасамореалізації, до аналізу власної діяльності, дотворчих втілень своїх здібностей, знань, вмінь.Особистість, яка житиме в новому тисячолітті,повинна володіти певними якостями, зокрема:вміння гнучко адаптуватися в мінливих життєвихситуаціях, критично мислити, трудитися надрозвитком власної моральності, інтелекту,культурного рівня. Актуальність проблемиестетичного виховання, а саме його слід визначати

першочерговим та базовим, зазначена уНаціональній доктрині розвитку освіти УкраїниXXI ст. Основна мета освіти спрямована наестетичне виховання та всебічний розвитоклюдини як найвищої цінності суспільства,формування її духовних смаків, ідеалів та розвиткухудожньо-творчих здібностей.

Проблема розвитку духовної культури насучасному етапі стоїть досить гостро, і у зв’язкуз цим виникає необхідність звернення доестетичного виховання, як до найважливішогозасобу розкриття духовного потенціалуособистості, стимулювання її всебічного розвитку.

Залучення людини до естетичних ідеалівпочинається в ранньому дитинстві. Щоб дорослалюдина вирізняла прекрасне у навколишньомусвіті, мала багатий духовний внутрішній світ,необхідно звернути особливу увагу на її естетичневиховання з малих літ. Н. Ветлугина пише:“Період дошкільного та молодшого шкільногодитинства є чи не найбільш вирішальним з точкизору естетичного виховання та формуванняморально-естетичного ставлення до життя” [1,255]. Маленька людина входить в радісний,багатоголосий і багатобарвний світ з безліччюформ і властивостей. Все навколишнє – природа,предметний світ, діяльність людини є джереломестетичних переживань для дитини. Тому в цейвіковий період все яскраве, помітне, привабливесприймається дітьми як прекрасне, і зустріч з нимрадує дитину, формуючи ставлення до світу, якев подальшому перетворюється в особистісніякості.

Щоб зрозуміти прекрасне в мистецтві і житті,дитині необхідно пройти довгий шляхнакопичення елементарних естетичних вражень,зорових і слухових відчуттів. Організація цьогошляху для дітей в різні вікові періоди довкілля –головне надзавдання вихователів-педагогівдошкільних установ. В залежності від того, якимиметодами, формами, засобами для реалізації цьогозавдання будуть керуватися педагоги, такірезультати ми й отримаємо. Серед засобів одниміз найважливіших є музичне мистецтво. Самемузичне мистецтво сприяє перетвореннюцінностей суспільства в систему духовнихцінностей особистості, завдяки чому відбуваєтьсястановлення і розвиток її соціальних, моральнихта естетичних якостей.

Великий педагог В.О. Сухомлинський пише:“Емоційність натури, властива морально іестетично вихованій людині, виражається в тому,що серце стає сприйнятливим до доброго слова,повчання, поради, напуття. Якщо ви хочете, щобслово вчило жити, щоб ваші вихованці прагнули


132

до добра, – виховуйте тонкість, емоційну чуйністьюного серця. Серед численних засобів впливу наюне серце важливе місце належить музиці” [3,670]. Світ музики для дитини – це світ прекраснихзвуків, світ радісних і щасливих переживань. Щобвона увійшла в цей світ, необхідно розвивати унеї здатність сприйняття музичного мистецтва.

У ранньому віці малюк вирізняє музику зоточуючих його шумів. Він завмирає,зосереджується, уважно слухає мелодію, реагуєусмішкою, деякими рухами. Його реакції ще неосмислені, а тільки розділяючі. З дворічного вікудитина може зробити найпростіші узагальнення– визначити характер музики (радісна чи сумна),темп. Їй зрозумілі вимоги: як заспівати різну захарактером пісню, як рухатися у хороводі чишвидкому танці.

Саме на музичних заняттях в дошкільнихзакладах здобувається досвід найпростішихмелодій, формується інтерес до музики, одночаснорозвивається музичний слух, відчуття ритму,навички творчої інтерпретації, вміння працюватив колективі, творити групою, вихованняелементарних навиків виконавства.

Безумовно, є дуже багато складових дляуспішної музично-педагогічної роботи з дітьми.Всі складові цього процесу є дуже важливими іскладними. Чи не найскладнішим елементом єфаховий рівень педагога-керівника, якомудоручено найдорожче – запрограмуватисприйняття і творення прекрасного. Вміннятворчо застосовувати традиційні та інноваційніметоди і прийоми музичного виховання. Великезначення надається мистецькому оточенню угруповій кімнаті, обладнанню музичної зали, атакож співпраці вихователя, музичного керівниката батьків. Тандем сім’я – навчальний закладнабуває особливого значення в успішномувихованні дошкільнят. Для того, щоб уникнути івберегти дитя від майбутніх стресів необхідностворити атмосферу довіри і розкутості,сприятливу для творчого розвитку дитини. Ніжнаі щира мамина пісня над колискою, яка заспокоюєдитину, чарівна бабусина казка, батькові оповідки,дідусева бувальщина, яка будить кмітливість ірозум, музика, яка звучить, коли ти малюєшписанку… Все це повинно бути в кожній родиніі плавно поєднуватися з навчальними процесамив дошкільних закладах.

Зміст музично-педагогічної роботи з дітьмидеталізується щодо кожної вікової групи заосновними видами музичної діяльності укомплексних програмах та парціальнихпрограмах. У цих програмах чітко вказані видимузичної діяльності, а саме: слухання музики,

музична руханка, співи, гра на дитячих музичнихінструментах тощо. Дошкільний заклад обираючиту чи іншу музично-естетичну програму, отримуєдетальні завдання музичного виховання, навчанняй розвитку дітей на конкретному музичномурепертуарі. Звичайно, ця програма має великийдіапазон вибору і повинна бути набагато більшаза обсягом, ніж можна використати за певнийнавчальний період. Велике значення маєнаповненість репертуару, можливість самостійнокерівникам добирати музичні твори із сучаснихфахових джерел. Можливість використовуватиперлини світової музики, за бажанням керівника,при створенні певного тематичного завдання чисвята. В цьому випадку мова йде про педагогів,які весь час в пошуку, для яких творча робота змалюками не є просто роботою, а є сенсом життя.Часто трапляється банальне повторення чужихнапрацювань, сценаріїв свят тощо. Невідповіднийпідбір тематичних завдань, музичних творів,недоречний стосовно тої чи іншої вікової групинеминуче приведе до непорозумінь,неспроможності виконати дітьми поставленихперед ними над завдань. Тому, вибір програми,підбір матеріалу потрібно обирати, строгоконтролюючи вікові групи.

Для дітей дошкільного віку найбільшприродним є музично-естетичне навчання,побудоване на етнічній основі. Заслуговує наувагу той факт, що у дитячому репертуарі одне зчільних місць займала і повинна займати народнапісня. Без використання багатої спадщинимузичного фольклору неможливе здійсненняестетичного та художнього виховання дітей.Неможливо не згадати тут збірник класикаукраїнської музики Я. Степового “Проліски”. Уньому автор розмістив обробки народних дитячихпісень і авторські композиції для дітей, а саме:пісні-примовки, танцювальні пісні, ігри для дітейдошкільного і молодшого шкільного віку. Цеприклад праці, яка не втратила актуальності досьогодення і займає вагоме місце в репертуарі длядошкільнят. Бо ніщо не виникає з нічого. Зерно,посіяне у весняну землю, доглянуте, скропленедощем і людським потом, зігріте сонцем і тепломдолонь колись дасть гідний урожай. Так і дитялюдське, щоб не вирости пустоцвітом, потребуєуваги і любові, і, звичайно, навчання.

Така увага до значимості народної пісні тафольклору зовсім не означає, що українськакласична музика, світова класична музика,сучасна музика повинна займати менший сегментв музичній освітній програмі дошкільнят.Завдання педагогів-методистів, які причетні достворення нових програм чи ініціюють нові види



133 Молодь і ринок №7 (150), 2017

музичного виховання, – об’єднати найкращі взірцімузичних творів таким чином, щоб ознайомитипідростаюче покоління з шедеврами і, водночас,не бути нав’язливим в їх виборі.

Як вже зазначалося вище, зміст музично-педагогічної роботи з дітьми деталізується щодокожної вікової групи. Керуючись інструктивно-методичними рекомендаціями “Про організаціюроботи з музичного виховання дітей у дошкільнихнавчальних закладах” [5], кожен музичнийкерівник має можливість добирати індивідуальниймузичний репертуар для тої чи іншої групи наоснові різноманіття навчальних програм, якізадіяні на наших теренах. Найбільш поширеніпрограми виховання дітей дошкільного віку:“Малятко”, “Дитина”, “Дитина в дошкільні роки”,“Українське довкілля”, “Я у світі”, “МетодикаМарії Монтессорі”, “Лицем до дитини”,“Впевнений старт”, “Кольорові долоньки”,“Українотворець” тощо. Таке розмаїття програмнесе певний позитив,однак усі вище переліченіпрограми мають певні прогалини, головнимчином у нестачі музичного аспекту вихованнядитини. Залишаються не до кінця розкритимипитання музично-естетичного виховання самезасобами музики, оскільки саме музика,торкаючись емоційної сфери людини, впливає наформування її моральних та естетичних смаків таідеалів. Досліджувалися лише окремі напрямкицієї проблеми: естетичне виховання засобаминар од ної музич но- по етич ної творч о ст і( С. Горбенко, І. Климчук, О. Маленицька), атакож, опосередковано, естетично-музичневиховання за допомогою класичної та сучасноїмузики. Кожна з програм має свій зміст і формиорганізації музичного виховання дітей, кожнавключає частку самостійної музичної діяльності,музичних занять в групі, музичні розваги,музично-театралізовані свята, додаткові формироботи з музичного виховання, тобто заняттязгідно з інтересами дітей (гуртки, студії). Втім,саме музично-естетична складова займає замалучастку в таких програмах.

Програма “Українське дошкілля”, рекомендованаМОН України, створена колективом Львівськогообласного інституту удосконалення вчителів,розрахована на дітей віком від 3 до 7 років. Вонаохоплює побут, ігри, охорону здоров’я, фізичневиховання, рідний край, розвиток мовлення,формування початкових математичних уявлень,естетичне виховання та художню творчість дітей;містить багато історико-етнографічного матеріалуі загалом має широкий спектр діяльностей, хочаголовна увага зосереджена саме на мовнійактивності.

“Методика Марії Монтессорі”, створена якальтернатива традиційній педагогіці, розрахованана дітей від 3 років. Хоча цій методиці понад 100років, вона досі актуальна. Вже існують студії,котрі пропонують заняття за методом Монтессорідітям від 8 місяців разом з мамою.Найважливішими характеристиками системи є:

- дитина сама собі вчитель, має повну свободувибору дій;

- всі вікові групи займаються разом: старшівчать молодших, молодші тягнуться до старших;

- заняття проходить у підготованомусередовищі з певними зонами;

- дитину треба зацікавити, а розвиватися вонабуде самостійно.

Ця програма має ряд суперечливих моментів,оскільки концентрується на розвитку інтелектута практичних навиків, але для гармонійногорозвиту малюка потрібні ще заняття спортом таестетичний розвиток (музика, творчість, танець).У системі відсутні рольові та рухомі ігри, програмарозвиває головним чином логіку. Після навчанняза системою Монтессорі дітям важко звикнути додотримання дисципліни у звичайних садках ішколах, вони не є естетично збагаченими.

“Впевнений старт” охоплює основні навчальнінапрямки, але робить акцент на ігровій діяльності.Фізичний розвиток, спортивні свята, рухливіхороводні ігри, змагання, дні здоров’я, екологічніхвилинки є пріоритетними в цій програмі, хоча ймовленнєва частка (чистомовки, артикуляційнагімнастика, риторика, дихальна гімнастика,мовленнєвий ланцюжок) є вагомою. Напротивагу, естетична складова обмежуєтьсябазовими театралізованими святами, обрядовимидійствами і тематичними ранками.

“Дитина в дошкільні роки” – це програма, щовиокремлює вікові категорії відповідно допсихологічного розвитку: раннє дитинство,переддошкільний вік та дошкільне дитинство.Програма забезпечує охорону на зміцненняфізичного та психічного здоров’я дитини приоптимальному навантаженні з метою запобіганнявтоми (дитяча діяльність є чітко структурованоюу формах: власне заняття, вільний час танерегламентовані види активностей).

“Кольорові долоньки” є програмою, що ставитьза мету розвиток художньо-творчих здібностей,створення небуденних ситуацій, які пробуджуютьінтерес до креативного вирішення.

“Українотворець” – одна з нових програм,котра має на меті створення міцного підґрунтядля виховання патріота, громадянина українськоїдержави; передбачає високу активність батьків –перших і головних вихователів своїх дітей.


134

Вище подані характеристики програм єлаконічним переліком лише тих, що користуютьсянайбільшою популярністю на наших теренах.Вкотре слід наголосити на важливій проґалині увсіх програмах, а саме на неприпустимо малійчастці музично-естетичного сектору. Оскількипріоритетним завданням суспільства є вихованнядостойних поколінь, то формування естетичнихсмаків та ідеалів – обов’язкова умова длявсебічного і гармонійного розвитку особистості.Використання музичного мистецтва дляпоглиблення вражень дитинства – ось важливезавдання, яке необхідно здійснити педагогу впроцесі виховання дітей дошкільного віку,користуючись музикою як одним із засобівемоційно-образного пізнання дитиноюнавколишнього світу та формування їїособистості.

Музично-естетичне виховання щільнопов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєннядійсності передбачає близькість до життя,прагненні змінити оточуючий світ, суспільство,природу, предметне середовище. Методикадошкільного виховання традиційно орієнтуєтьсяна те, що педагогом здійснюється інтерпретаціямузичного твору, а потім опосередкованодоноситься до дитини, а це є ознакою старихпідходів до естетичного виховання дітей. Середсучасних технологій естетичного вихованнянайбільшої уваги заслуговує вальдорфська школа(США): вивчення предметів, нехарактерних длятрадиційних дошкільних установ. Такоюдисципліною вважають евритмію – виконаннявіршів або музики за допомогою ритмічних рухів.В евритмії кожен звук постає як зримий образ,оскільки відповідає специфічному руху. У музиці,наприклад, через рух відкривається тональність,передаються інтервали, тобто весь світ стаєзримим. До евтирмії як мистецтва руху, “видимоїмови”, “видимої музики”, за переконаннямР. Штейнера, не можна ставитися лише як досценічного мистецтва, – вона мусить бутиневід’ємною частиною педагогічного процесу,оскільки здійснює терапевтичний вплив надитину, сприяє виробленню її спритності,координації рухів, розвитку музичного слуху,образотворчих здібностей, уяви, фантазії. За йогословами, “… може бути розвинута така воля, яказалишиться у людини на все життя, у той час, якбудь-який інший спосіб розвитку волі має туособливість, що протягом життя вона стаєслабшою внаслідок різних подій і випадків” [4,37 – 40].

Характерною рисою нових програмдошкільного музично-естетичного виховання є

включення музики до буденної життєдіяльності,вживання в музику, навчання музиці з ранньоговіку, поєднання музичної діяльності з іншимивидами мистецтва.

Як довели вчені-психологи, систематичнізаняття музикою від двох років дозволяють значнопідняти IQ, тобто інтелектуальний потенціаллюдини, краще розвинути пам’ять, аналітичніздібності, орієнтацію, не говорячи вже прокорекцію нервової системи. Велика кількістьтопових програм, які використовує українськадошкільна педагогіка, мають значну прогалину:недостатність музично-естетичних програм длядітей з особливими потребами. Мова йде проспецифічні програми для дітей з різними вадами– як психічними, так і травматичними [2, 52 –57]. Будь-яка корекція того чи іншого напрямудля таких дітей зводиться до покращення їхфізичного стану медикаментозним способом, ачастка музично-естетичного виховання якскладової одужання є дуже незначною. Так званамузикотерапія широко використовується упрограмах дошкільного виховання західних країн,таких як Німеччина, Швейцарія, Фінляндія,Австрія, Угорщина.

Особливо слід виокремити досвід японськихпрограм дошкільного музичного виховання тареабілітаційних музичних центрів. Характеристиката аналіз роботи і результатів таких дошкільнихзакладів заслуговують окремого перспективногодослідження та детального вивчення, оскількиможуть бути корисними для іноземногозапозичення.

Музичне мистецтво є дієвим засобом розвиткуособистості дитини, якщо в ранньому дошкіллістворюється сприятливе середовище,пропонуються якісний зміст музичної освіти тановітні технології, забезпечується ефективнаорганізація музичного виховання, тому створеннянових музично-виховних програм для дошкільнят,пошук нових синтезованих підходів доестетичного розвитку дітей є чи ненайважливішим завданням педагогічної науки.

ЛІТЕРАТУРА1. Ветлугина Н. Теория и методика музыкального

воспитания в детском саду: Учебное пособие длястудентов пед. институтов по спец. “Дошкольнаяпедагогика и психология” / Н. Ветлугина, А. Кенеман– М.: Просвещение, 1983. – 255 с.

2. Леви В. Нестандартный ребенок / В. Леви –М., Музыка, 1995. – 52–57 с.

3. Сухомлинський В. Вибрані твори: в 5-ти т./В. Сухомлинський. – К.: Рад. школа. – Т. 2: Сто порадучителеві. – 1976. – 670 с.

4. Штайнер Р. Воспитание ребенка с точки



135 Молодь і ринок №7 (150), 2017

зрения духовной науки / Р. Штайнер; [пер. с нем.].– М.: Парсифаль, 1993. – 37–40 с.

5. http://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/52246/

REFERENCES1. Vetlugina, N. & Keneman, N. (1983). Teoriya i

metodika muzikalnogo vospitaniya v detskom sadu [Atheory and methodology of musical education are inkindergarten]. The textbook for students of pedagogicalinstitutes of the specialty “the Preschool Pedagogy andPsychology”. Moscov: Prosveshcheniye, p.255. [inRussian].

2. Levi, V. (1995). Nestandartniy rebenok [Non-standard child]. Moscov: Muzyka, pp.52–57. [inRussian].

3. Suhomlynskiy, V. (1976). Vybrani tvory v 5-y t. Stoporad uchytelevi [Works are chosen of Advices. school:in 5-st.]. Kyiv: Rad. Shkola, Vol, 2: One hundred advicesto the teacher, p.670. [in Ukrainian].

4. Shtayner, R. (1993). Vospytaniye rebenka s tochkizreniya dyhovnoy nauki [Education of child from thepoint of view of spiritual science]. Moscov: Parsifal,pp.37–40. [in Russian].

5. Available at: http://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/52246/


УДК 37.091.26:81’276.6:61] – 61 – 057.875 – 054.6

Zhanna Rahrina, Teacher of the Language Training Department,Zaporizhzhya State Medical University

THE CONTENT AND STRUCTURE OF THE READINESS OF FUTURE FOREIGN MEDICALSPECIALISTS FOR THE COMMUNICATION IN THE PROFESSIONAL SPHEREThe article is devoted to the problem of the professional preparation in the medical universities. The

result of the university training is the readiness of the future specialists for work in the professional sphere andits important part – the professional communication. That is why the article reveals the concept of readiness tochoose a profession, readiness for professional activity and readiness of the future foreign professionals ofmedicine to the professional communication. The author emphasizes that the readiness for the choice of theprofession is the part of the career choices formula: the wishes, abilities, needs. The readiness for the futureprofession activities is realized as a complex of social and pedagogical phenomenon which includes the individualtraits and psychological system of the professional knowledge and skills that ensure the success of theprofessional and educational functions.

The researcher underlines that the readiness of foreign medical students for the professionalcommunication can provide its competitiveness as a future professionals. The professional competitiveness isalso one of the reason of the formation and development of students’ motivation for the language learning.

Keywords: the professional communication, thereadiness for the professional communication, the futureforeign medical specialists.

Ref. 8.

Жанна Рагріна, викладач кафедри мовної підготовкиЗапорізького державного медичного університету

ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНОЗЕМНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ-МЕДИКІВ ДО СПІЛКУВАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ СФЕРІ

У статті розкрито поняття готовності до вибору професії, готовності до професійної діяльностіта готовності майбутніх іноземних спеціалістів-медиків до професійного спілкування. Проаналізованоструктуру готовності майбутніх іноземних спеціалістів-медиків до професійного спілкування.Конкретизовано, що готовність майбутніх іноземних спеціалістів-медиків до професійного спілкуванняскладається з мотиваційного, діяльнісно-змістового, комунікативного та результативного компонентів.Виокремлено показники сформованості кожного з компонентів готовності.

Ключові слова: готовність до професійного спілкування, майбутні іноземні спеціалісти-медики,

професійна комунікація.

Жанна Рагрина, преподаватель кафедры языковой подготовкиЗапорожского государственного медицинского университета

СОДЕРЖАНИЕ И СТРУКТУРА ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ ИНОСТРАННЫХСПЕЦИАЛИСТОВ-МЕДИКОВ К ОБЩЕНИЮ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ СФЕРЕ

В статье раскрыто понятие готовности к выбору профессии, готовности к профессиональнойдеятельности и готовности будущих иностранных специалистов-медиков к профессиональному общению.

© Ж. Рагріна, 2017

ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНОЗЕМНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ-МЕДИКІВДО СПІЛКУВАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ СФЕРІ

136

Formulation of the problem. The socialand economic situation in Ukraine thataccompanied with the modernization of

practical health care and higher education, demandsthe improving the quality of the medical care and theprofessional preparation of the future specialists. Thatis why nowadays one of the most important tasks forteachers of medical schools is to prepare thecompetent professionals who will be capable to solvethe professional issues. The result of the universitytraining is the readiness of the future specialists forthe work in the professional sphere and its importantpart – the professional communication.

Analysis of the main studies and publications.The problem of the future foreign medical specialists’preparing for the communication is the subject of thedifferent pedagogical researches by S. Borzenko,N. Galskova, S. Radchenko, S. Vorobyova,A. Zernetskaya etc. They emphasize that the key tothe successful professional activity of the foreignmedical specialist is not only in the necessaryknowledge, but also is in the formation of skills andabilities of the professional communication thatconsists of direct communication with the patient andhis family while providing professional medical care.

However it is important to analyze the problem ofthe forming of the future foreign medical specialists’readiness for the professional communication first ofall because the specificity of the object affects thewhole educational process.

Purpose of the article is to identify and clarifythe nature of the concepts of “readiness”, “readinessfor choice of profession” and “readiness forprofessional activities” in order to clarify the conceptof “readiness for the future foreign medical specialists’communication in a professional sphere” anddetermine the main directions of its formation, itscontent and its structure.

Presenting the main material. Analysis of theliterature shows that scientists have differentdefinitions of the concept “readiness”. Some of them[1, 6] say that readiness – is a fundamental conditionfor the successful implementation of activities,electoral activity, which leads to the identity of thefuture performance. Others [3] consider this term asa system-installation to work on positive or as thepresence of certain abilities [4] .

The same as O. Sazonov, we believe that the

readiness for the choice of the profession is the partof the career choices formula [7, 120]:

- I want (the choice of the subject and the goals ofthe future profession, determination the personalcapacity);

- I can (professional interests, inclinations, abilities,health, performance, necessary knowledge, skills);

- I need (civic maturity, sense of duty, etc.).The emergence of the state of preparedness for

certain activities begins with setting goals based onthe needs and motivations. The next step is thedeveloping of the plan, installations, models, schemesand strategies for the future action and the actualsubstantive action.

There is an important that the formation of thestate of preparedness relates to the different needs ofthe individual, including professional. This is readinessfor the future profession that is realized by scientists(N. Kichuk, L. Kondrashova, A. Linenko, O. Moroz,V. Slastonin, G. Trotsky and others) as a complexsocial and pedagogical phenomenon which includesindividual traits and psychological system ofprofessional knowledge and skills that ensure thesuccess of professional and educational functions.

The readiness for the professional communicationis understood by scientists as a property of theindividuals that promotes the objectives ofprofessional activity by sharing information.

In the scientific literature the researchers payattention to the structure of the readiness. Forexample, according to the definition given byL. Kondrashova, structural components of readinessfor professional activities include [4]:

- motivational (professional installation and interests);- morally-oriented (values, professional ethics);- cognitive-operating (professional focus of

attention, memory);- emotional and volitional (willful processes to

ensure the effectiveness of activities);- valuable (self-assessment of their activities).Others among the major components of

preparedness points [8]:- cognitive (understanding of activity);- motivational (wish to work, the need for

successful implementation of tasks);- volitional (the ability to control yourselves,

focusing volitional forces in performing tasks).We followed A. Petrova [1] and distinguish the

Проанализирована структура готовности будущих иностранных специалистов-медиков кпрофессиональному общению. Конкретизировано, что готовность будущих иностранных специалистов-медиков к профессиональному общению состоит из мотивационного, деятельностно-смыслового,коммуникативного и результативного компонентов. Выделены показатели сформированности каждогоиз компонентов готовности.

Ключевые слова: готовность к профессиональному общению, будущие иностранные специалисты-медики, профессиональная коммуникация.



137 Молодь і ринок №7 (150), 2017

next basic components of preparedness of medicalstudents to provide professional communication:

- motivational;- content and activity;- communicative;- effective.Motivational component of foreign medical

students’ readiness to professional foreign languagecommunication involves the activity in the foreignlanguage communication in order to achieve theobjectives, professional issues, obtaining positiveresults in this communication.

The formation of motivation in the professionalfield is influenced by many factors, subjectivepersonality traits (the need for knowledge, the levelof intellectual development, the abilities, etc.), theorganizational form of educational activity, students’adaptability in the learning process etc.

An important indicator of readiness for professionalcommunication is an information need, which acts asa basis of cognitive motivation. One of the motivesfor learning is the interest in future profession.

Among the main indicators of the motivationalcomponent we can identify the next:

1) understanding the motives of educational activity,interest, wishes to succeed, a positive attitude to theprofession, activation of personal potential student;

2) motivation to succeed in a foreign languageprofessional communication (understanding thecontent of statements, questions, formulatingresponses);

3) understanding the motives of the communicativeactivity and the perception of them as incentives toencourage future foreign medical specialists to developcommunication skills as one of the main forms ofprofessional interaction;

4) focus on the formation of professional andcommunicative competence as the ability andwillingness to establish and maintain contact, programcommunication process, taking into account thespecific medical field;

5) a positive attitude to the chosen professionalsphere of activity.

The content and activity component of thereadiness includes the creativity, mobilizing forces tofocus on the task, self-control, the ability to manageoperations, the ability to set goals and find the meansto achieve this goal, overcoming doubts in foreignlanguage communication, cognitive analysis of thelanguage and speech material, specific rulescommunicative speech behavior of native speakers.

This component is directly related to the conditionsof learning activities which require the special attentionto cognitive needs. The component includes: workingwith sources of information and knowledge about the

nature of foreign language training (mastering and usingthe necessary material). Moreover, the foreignstudents’ readiness to professional communicationability includes dialogical and monologue skills, whenvocabulary, grammar, semantic-paradigmatic andsyntactic knowledge allow to communicate with nativespeakers without mistakes that leads to disruption ofcommunication.

The indicators of this component are:1) the conceptual basic knowledge about the nature

and role of communication in medicine is the studyof specific interactions doctor communication withthe patient;

2) the knowledge of the communication tactics andstrategies to overcome communication barriers andestablish effective interaction with someone in theprofession;

3) the ability to analyze, synthesize and organizethe information.

The communicative component is in the gettingthe ability of foreign language communication, abilityto adequately assess the condition of communicationand according to them to choose the necessarylanguage tools. In other words communicativecomponent is in the formation and development ofthe communicative competence. The communicativecompetence is as one of the features communicatively-based learning foreign language communication. It isa combination of linguistic competence (learning thelanguage rules) and communication as the main formof speaking (speech competence).

G. Andreeva identifies three interrelated parts ofthe communicative component: the actualcommunicative, interactive and perceptive [2].

The professional speech communication involvessuch actions as the presentation material, the oralexchange of information, the expression, thediscussion, etc., that is why communicative aspect ofinterpersonal communication is characterized by theexchange of information between partners incommunication, transmission and reception ofthoughts and feelings, the ability to navigate in a foreignlanguage environment [6].

The interactive aspect of the interpersonalcommunication is to exchange activities between thepartners, the availability of true collaboration, whichfocuses on developing the skills to communicate andgroup work.

The perceptive aspect affects the interpersonalcommunication process of the perception andunderstanding of other people, forming interpersonalrelationships.

The main indicators of the communicativecomponent are:

1) the ability to apply the acquired communication


138

skills in practice in the professional solvingcommunication problems;

2) the ability to initiate and maintain effectivecommunicative interaction, providing the necessaryknowledge to overcome the conflict;

3) the possession of basic communication strategies:the ability to start the dialogue, to respond, etc.;

4) the ability to self-communication as a factor inthe effectiveness of professional communicativeinteraction.

The effective component allows for the assessmentof students, including and independent. Knowledgeallows students to focus in addressing emergingchallenges in the speech of the professionalcommunication, to plan and monitor the progress ofthe speech activity and evaluate its results. Allprinciples that ensure the feasibility and effectivenessof its study are implemented in the professionallyoriented teaching of the foreign languagecommunication. So, professionally oriented foreignlanguage training designed to develop language,communication ability and willingness to implementa form of the direct communication (speaking,listening comprehension) and the mediatedcommunication (reading with understanding foreigntexts, writing).

Among the indicators of this component are:1) knowledge that allows students to focus on

solving the language and speech problems, to predictand control the speech activity and evaluate its results;

2) assessment and self-assessment of students’capabilities and actions to avoid mistakes that canlead to misunderstanding.

Conclusions. In general, it should be noted thatthe foreign medical students’ readiness to professionalcommunication can provide its competitiveness as afuture professional. The term “competitiveness” inthis case is understood as “integrative characteristic,which provides specialist higher professional status,higher ranking positions in the relevant sector of thelabor market, strong demand for its services” [1; 2;3]. Under the influence of competitiveness is also theformation and development of the motivation for thelanguage learning.

From this perspective, professional competitivenessmay well serve integrative measure of the quality ofeducation, understood as the ratio of its objectivesand results. Integration essence indicators of readinessof students to professionally oriented foreign languagecommunication manifests itself in the event that theyeach include motivational, active, communicative,efficient components.

So we can see, readiness for the professionalactivities it is a complex, holistic, psychologicalformation, a kind of educational competence, as

determined through knowledge, skills and experienceof the individuals.

ЛІТЕРАТУРА1. Адольф В.А., Петрова Е.О. Конкурентоспособность

как результат профессионально-ориентированногообучения иноязычному речевому общениюстудентов медиков / В.А. Адольф, Е.О. Петрова// Международный журнал прикладных ифундаментальных исследований. – 2015. – №1. –С.121 – 125.

2. Андреева Г. М. Психология социальногопознания / Г. М. Андреева. – М.: Аспект Пресс,2000. – 288 с.

3. Гершкович Т. Б. К вопросу о детерминантахпрофессиональной адаптации преподавателявысшей школы /Т. Б. Гершкович // Образование инаука. – 2001. –№ 1(7). –С. 69 – 82.

4. Кондрашова Л. В. Этико-профессиональныйаспект подготовки будущих специалистов кисследовательской деятельности / Л.В. Кондрашова[Электронный ресурс] // Профессиональноеобразование – Режим доступа: ntv.spbstu.ru/fulltext/H2.172.2013_15.PDF

5.Рагрина Ж.М. Моделирование ситуацийучебно-профессионального и профессиональногообщения будущих специалистов-медиков //Збірник наукових праць науково-практичноїконференції х міжнародною участю “Вищамедична освіта: сучасні виклики таперспективи”. – К. : Національний медичнийуніверситет ім. О.О. Богомольця, 2016. – С. 208– 212.

6. Радченко С. Г. Готовність до професійноїдіяльності як проблема педагогіки / С. Г. Радченко// Гуманітарні науки і сучасність. – К.: КДПУ,1999. – С. 180–188.

7. Сазонов А. Д. Профессиональная ориентацияучащихся / А. Д. Сазонов. – М.: Просвещение, 1988.– 223 с.

8. Holland J. L. Making vocation chooces: Atheory of vocational personalities and enveronments / J.L. Holland . – Engelwood Cliffs, NJ: Prentice-Hall,1998

REFERENCES1. Adolf, V.A. & Petrova, E.O. (2015). Konkurentosposobnost

kak rezultat professionalno- orientirovannogo obucheniyainoyazyichnomu rechevomu obscheniyu studentovmedikov [Competitiveness as a result of professionallyoriented instruction for foreign speaking students ofmedical students]. International Journal of Applied andFundamental Research., no.1., pp.121 – 125. [inRussian].

2. Andreeva, G. M. (2000). Psihologiya sotsialnogo



139 Молодь і ринок №7 (150), 2017

poznaniya [Psychology of social cognition]. Moscow:Aspekt Press, 288 p. [in Russian].

3. Gershkovich, T. B. (2001). K voprosu odeterminantah professionalnoy adaptatsiiprepodavatelya vyisshey shkolyi [On the issue of thedeterminants of professional adaptation of a teacherat a higher school]. Obrazovanie i nauka, no. 1(7),pp. 69 – 82. [in Russian].

4. Kondrashova, L. V. Etiko-professionalnyiyaspekt podgotovki buduschih spetsialistov kissledovatelskoy deyatelnosti [Ethical and professionalaspect of training future specialists for researchactivities]. Professional education. Access mode:ntv.spbstu.ru/fulltext/H2.172.2013_15.PDF [inRussian].

5. Ragrina, Z.M. (2016). Modelirovanie situatsiyuchebno-professionalnogo i professionalnogoobscheniya buduschih spetsialistov-medikov[Modeling of situations of educational and

professional communication of future medicalspecialists]. Proceedings of scientific conferenceјsinternational participation “Higher MedicalEducation: Challenges and Prospects”, (pp.208–2 1 2 ) . Kyiv N a t iona l Medica l U nive r s i ty.O . Bohomoltsia. [in Russian].

6. Radchenko, S. G. (1999). Gotovnist doprofesiynoyi diyalnosti yak problema pedagogiki[Willing to professional activities as a problem ofpedagogy]. Arts and modernity. Kyiv, Publ.KDPU, pp. 180–188. [in Ukrainian].

7. Sazonov, A. D. (1988). Professionalnayaorientatsiya uchaschihsya [Professional orientationof students]. Moscov, Publ. Prosveschenie, 223 p.[in Russian].

8. Holland, J. L. (1998). Making vocation chooces:A theory of vocational personalities andenveronments, Engelwood Cliffs, NJ: Prentice-Hall.[in English].


УДК 371.72/378.047:33(043.3).355

Кирило Пантєлєєв, викладач кафедри особистої безпеки,факультету охорони та захисту державного кордону

Національної академії державної прикордонної служби Україниімені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВУ статті розкриваються актуальні питання культури здров’язбереження майбутніх офіцерів-

прикордонників. Визначено зміст понять “культура”, “здоров’я”, “здоров’язбереження”. Виокремленозміст поняття “формування культури здоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників”.Проаналізовано систему моніторингу у дидактиці, а також аналіз наукових праць відомих вітчизнянихта зарубіжних науковців. Здійснено аналіз понять “критерій” та “показник”. Відповідно до особливостейформування культури здоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників виділено критерії та рівнісформованості зазначеної культури. Уточнено зміст критеріїв з показниками.

Ключові слова: культура, здоров’я, майбутні офіцери-прикордонники, професійна підготовка, здоровийспосіб життя, культура здоров’язбереження, структура, компоненти, критерії, показники, рівні, моніторинг.

Літ. 9.

Кирило Пантелеев, преподаватель кафедры личной безопасности,факультета охраны и защиты государственной границы

Национальной академии государственной пограничной службы Украиныимени Богдана Хмельницкого, г. Хмельницкий

КРИТЕРИИ, ПОКАЗАТЕЛИ И УРОВНИ СФОРМИРОВАННОСТИ КУЛЬТУРЫСОХРАНЕНИЯ ЗДОРОВЬЯ У БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ ПОГРАНИЧНИКОВВ статье раскрываются актуальные вопросы культуры сохранения здоровья будущих офицеров-

пограничников. Определено содержание понятий “культура”, “здоровье”, “сохранение здоровья”.Раскрыто содержание понятия “формирование культуры сохранения здоровья будущих офицеров-пограничников”. В статье проанализирована система мониторинга в дидактике, а также анализ научныхработ известных отечественных и зарубежных ученых. Осуществлен анализ понятий “критерий” и“показатель”. В соответствии с особенностями формирования культуры сохранения здоровья будущихофицеров-пограничников выделены критерии и уровни сформированности указанной культуры. Уточненосодержание критериев показателям.

© К. Пантєлєєв, 2017

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯУ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

140

Постановка проблеми у загальномувигляді. Життя та здоров’я сучаснихприкордонників, які виконують наказ

щодо охорону державного кордону у зв’язку ізпосиленням боротьби зі злочинністю прикордоннихрайонах, зростанням незаконної міграції, активізацієюконтрабандної діяльності, проведенняантитерористичної операції знаходиться під загрозою.

Ключовим завданням у підготовці прикордонникадо майбутньої професійної діяльності є формуваннякультури здоров’язбереження.

У сучасному освітньому середовищіпріоритетним є здоровий спосіб життя. Значеннякультури здорового способу життя обумовленепотребами збереження здоров’я, а такожіснуючими загрозами щодо погіршення стануздоров’я українського населення та сучасноюзовнішньополітичною ситуацією.

Система правоохоронних органів українськоїдержави знаходиться у стані реформування,ефективність якого залежить від багатьох вагомихфакторів. Більшість цих факторів у кінцевомурезультаті повинні забезпечити високий рівеньсформованості професійної компетентностімайбутніх фахівців. Не є винятком і прикордонневідомство України. В майбутні офіцерів-прикордонників в процесі професійної підготовкислід сформувати надійні соціальні орієнтири,здатність адекватно долати виклики та небезпекисучасного соціального життя, а також залишатисьфізично та психічно здоровими особистостями

Аналіз основних досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання проблеми.Аналіз світових нормативно-правових актів, атакож вітчизняного законодавства щодо сприяннявпровадженню здорового способу життя, свідчитьпро те, що світова спільнота активно усвідомлюєнеобхідність забезпечення права людини назбереження та зміцнення здоров’я.Таке право передбачене Декларацією правлюдини, Європейською соціальною хартією табагатьма іншими міжнародними документами.Проблема сприяння здоровому способу життявідображена у низці спеціальних документів, щоприймалися під час міжнародних конференцій зпроблем пропаганди здорового способу життя [6].

Аналіз наукової педагогічної літературисвідчить, що у ХХ столітті актуалізувалисьдослідження пов’язані із проблемою ефективнихметодів у збереженні здоров’я людини. Особливоїактуальності набувають надбання Г. Ващенка,П. Лесгафта, О. Сухомлинського [2]. ВченіІ. Матюшин, Ю. Мельник, В. Скумін започатковуютьрух, що передбачає формування здоров’я черезкультуру [6]. Сучасні дослідженнях проблемиформування здоров’я представлені працямиВ. Горащука [3], О. Маркова [6] та ін.Загальновизнаним стає твердження про те, щопотреба в здоров’ї повинна перетворюватись вкультурну потребу та стати нормою життяособистості.

Метою статті є аналіз проблеми формування

Ключевые слова: культура, здоровье, будущие офицеры-пограничники, профессиональнаяподготовка, здоровый образ жизни, культура сохранения здоровья, структура, компоненты, критерии,

показатели, уровни, мониторинг.

Kyrylo Pantyelyeyev, Lecturer of the Personal Security Department,Faculty of Protection and Security of the State Border

National Bohdan Khmelnytskiy Academy of State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnytskiy

THE CRITERIA, INDICATORS AND LEVELS OF FORMATION OF CULTURE OFHEALTH SAVING OF FUTURE BORDER GUARDS OFFICERS

The article deals with the current issues of culture preservation of the health of future border officers.The author defines the meaning of the following concepts “culture”, “health”, “health preservation” and singlesout the concept “the formation of culture of health preservation of future officers of border guards”. The contentof health preservation culture of future border officers is described as well as the dominant component: thecompliance with the rules of hygiene; the quality and safety conditions of educational, leisure and everydaylife; the level of motor activity; safety of private life; the sustain healthy eating; the reflection by students of theimportance of healthy lifestyles; the knowledge of the preserving of health. The author defines and structuresthe composition culture maintaining the health of future officers, border guards, including: the knowledgecomponent, motivational value, and the operational and technological tons, reflective components.

The article analyzes the monitoring system in didactics and analysis of scientific works of domestic andforeign scientists. The author analyzes the concepts “criterion” and “indicator”. According to the features offormation of culture of health preservation for future border officers, the author selectes the criteria and levelsof the specified culture. The content of the specified criteria of performance is described.

Keywords: a culture, health, a future officers, border guards, training, a healthy lifestyle, the healthpreservation culture, a structure, components, criteria, indicators, a level of monitoring.



141 Молодь і ринок №7 (150), 2017

культури здоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників як складової їх професійноїпідготовки та уточнення критеріїв, показників тарівнів сформованості культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Існують різноманітні погляди насутність поняття “здоров’я” та не вдалість спробстворити єдине та узгоджене визначення цьогопоняття. Пояснюється така ситуація складністю,неоднозначністю та багатогранністю явища“здоров’я”. Всеосяжність поняття створюєтруднощі у використанні його в науковомудослідженні.

У понятті “здоров’я” відтворено чимало різнихсмислів та відтінків, що належать до різнихнаукових галузей [1]. Проте незмінним є той факт,що це поняття відображає характеристикулюдського існування, а вона, в свою чергу, існуєв будь-якій культури та переживає зміни,переоцінки, оновлення тощо [3].

Популярним, на сьогодні, є поняття “практичноздорова людина”, що виникло у 1998 році тавизначається як стан людини, за якого патологічнізміни не впливають на її життєве світосприйняттята працездатність. Водночас, нас зацікавиликомпоненти, що виділено у здоров’ї людини:

- фізичне здоров’я – рівень росту та розвиткуорганів та систем в організмі, а також морфологічніта функціональні особливості, що полегшуютьадаптаційні процеси;

- психічне здоров’я – рівень розвиткуемоційної, вольової та мотиваційної сфер,самосвідомості, рівень адекватної поведінковоїреакції тощо;

- соматичне здоров’я – біологічна програмаіснування людини;

- моральне здоров’я – являє собою системуцінностей, поглядів, переконань, мотивівповедінки.

Вчений В. Розін в своїх наукових дослідженняхзапропонував поєднати проблему формуваннякультури та здоров’я особистості. На його думкуздоров’я є культурним феноменом, якийпов’язаний не з природними факторами, асоціальними. Вчений розглядав здоров’я якфілософську проблему, зокрема як феноменкультури [8].

Вирішення проблеми формування культуриздоров’язбереження у процесі професійноїпідготовки передбачає створення умов для майбутніхфахівців щодо усвідомлення значення здоров’я дляповноцінного професійного та повсякденного життята орієнтації на збереження здоров’я [9].

У понятті культура “здоров’язбереження”термін “культура” відображає освіту, спосіб життята світогляд, мораль, тобто є комплексом багатьохнаук.

Культура у представленому дослідженнівиступає як специфічна сфер життя, що відчулабурхливий історичний розвиток. У зв’язку із цим,культура тривалий час у наукових працяхпов’язувалась із уявленнями про дії, зусилля, щопокликані щось змінити.

Проте, на сьогодні, культура відчула глибокийаналіз своєї сутності. Нам імпонує таке визначеннякультури, за якого вона є культурною реальністю,системним способом буття, є спектромпрактичної та духовної діяльності людини, їїставлення до об’єктивної реальності та самої себе[7].

Отже, аналіз понять “здоров’я” та “культура”дає можливість дослідити сутність поняття“культура здоров’язбереження”.

Культурна особистість є зобов’язана бути“творцем здоров’я”, а тому культураздоров’язбереження, на нашу думку, є певнимобсягом знань, умінь та навичок про здоровийспосіб життя, гуманістичні орієнтації, а такожвміннями правильно використовувати фізичні,психічні та духовні резерви організму людини.

Для майбутніх офіцерів-прикордонниківзначення культури здоров’язбереження значнозростає у зв’язку із особливостями освітньоїдіяльності та специфікою майбутньої професійноїдіяльності. Особливостями освітньої діяльностімайбутніх офіцерів-прикордонників є: зв’язок міжосвітньою діяльністю та виконання службовихобов’язків, (іноді в умовах повної бойовоїготовності); обов’язкове вивчення військово-спеціальних дисциплін; професійна підготовкамайбутніх офіцерів-прикордонників маєпрактичну спрямованість, що втілено у виїздахна полігони, польовий навчальний центр;застосування реальної бойової техніки таозброєння щодо охорони та захисту державногокордону; освітній процес реалізується в межахстатутної організації, для якої характерна ієрархія,регламентовані керівні документи тощо.

У зв’язку із вищеподаним, формуваннякультури здоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників є передумовою їх самореалізації,активної професійної та повсякденної діяльності,довголіття, реалізації внутрішніх резервіворганізму.

Формування культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників є складовоюїх загальної культури та професійноїкомпетентності.


142

Поняття культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників тіснопов’язане із поняттям їх здорового способу життя.У представленому дослідженні здоровимспособом життя майбутнього офіцера-прикордонника є поєднання способів та формйого життєдіяльності, що забезпечуютьзбереження та зміцнення здоров’я.

Формування культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників містить такідомінуючі компоненти: дотримання правилгігієни; рівень якості та безпеки освітніх умов,дозвілля та побуту; рівень рухової активності;безпечність інтимного життя; раціональне здоровехарчування; рефлексія курсантами важливостіздорового способу життя; рівень знань зізбереження здоров’я.

Процес формування культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників проаналізованенами на основі змістовного вивчення термінів“культура”, “здоров’я”, “здоровий спосіб життя”,вивчення особливостей їх освітньої діяльності.

Оцінка рівня сформованості знань або уміньпов’язана із процесами систематизації тауточнення критеріїв, показників та рівніввідповідного об’єкту.

Наукова педагогічна та психологічна літературамістить велику кількість досліджень щодоздійснення педагогічного моніторингу.Узагальнення результатів аналізу вітчизняної тазарубіжної наукової літератури дало можливістьвизначити такі суттєві особливості педагогічногомоніторингу: наявність інформаційної системи,що потребує безперервного оновлення; цепроведення конкретних процедур; розробкавідповідних стандартів з метою порівняння.

У контексті представленого дослідження, намиобране таке визначення: “педагогічниймоніторинг – супровідне оцінювання та поточнарегуляція будь-якого процесу в освіті” [4].

Таким чином, моніторингом, у дослідженніпроблеми формування культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників, є системавідповідних критеріїв, показників та рівнів, щоінтегровані як певний “стандарт”.

Моніторинг в освітньому процесі дозволяєпроводити безпосередньо його діагностику,прогнозування та проектування тощо.

Моніторинг рівня сформованості культуриздоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників має на меті сприяти визначеннюпередумов, умов та наслідків процесу формуваннякультури здоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників з метою його оптимізації,інтенсифікації та обґрунтування його результативності.

Сформованість культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників доцільнопроводити за допомогою спеціально підібранихдіагностичних засобів: опитувальників, анкет,тестів, тренінгів. Ці засоби дають можливістьоцінити відповідну якість, що впливає наформування культури здоров’язбереження.

В результаті аналізу наукової літератури намивизначено основні функції діагностикисформованості культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників: оцінканаявності зворотного зв’язку; включення упроцес діяльності суб’єктів навчання; визначенняіндивідуально-типологічних особливостей іоб’єктів, і суб’єктів освітнього процесу урезультаті їх взаємодії; визначення перспективрозвитку об’єкту, який діагностують; оцінкарезультативності/ефективності педагогічноїдіяльності [4].

Центральним поняттям у системі моніторингує поняття “критерію”, змістом якого є залежністьзмінної характеристики, та виступає ознакою длявстановлення оцінки, визначення або класифікаціїчого-небудь [4; 5].

Засобом вимірювання критерію є показник, щотакож належить до складової у системімоніторингу. Показники поділяють на якісні такількісні. Кількісні показники опрацьовуютьстатистичним методами, а якісні показникипокликані відображати суттєві, стійкі якостіоб’єкту [5].

Отже, критеріями сформованості культуриздоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників є:

- мотиваційний (характеризує ієрархіюцінностей особистості, ставлення майбутніхофіцерів-прикордонників до здоров’язбереження,його вплив на життєві плани і професійнуорієнтацію; задоволеність від діяльності,спрямованої на збереження і зміцнення здоров’я;мотивація курсантів до збереження власногоздоров’я та вияв здоров’язбережувальногосвітогляду як однієї із центральних цінніснихорієнтацій майбутнього фахівця);

- когнітивний (характеризується сукупністюзнань і уявлень в галузі здоров’язбереження всоціальному, духовному, психічному й фізичномуаспектах, що дає змогу майбутньому фахівцевірозробляти й постійно вдосконалювати власнуоздоровчу діяльність і програму здоров’язбереження.глибиною і системністю знань у сферіздоров’язбереження);

- діяльнісний (визначає активність в оволодіннідосвідом використання загальних і прикладнихзнань щодо збереження і зміцнення здоров’я,



143 Молодь і ринок №7 (150), 2017

відображає рівень їх фізичної активності,володіння вміннями і навичками здоровогоспособу життя);

- рефлексивний (характеризує здатністьмайбутніх офіцерів-прикордонників адекватнооцінювати результати здорового способу життя йкорегувати на цій основі свою поведінку,здатність курсантів до саморегуляції фізичного іпсихологічного стану, саморозвитку, самоаналізу).

Отримана експертами (яких було запрошенодо експерименту) кількісна оцінка рівнівсформованості культури здоров’язбереження зачотирибальною системою, порівнювалась зякісною і обговорювалась ними. В результатіцього було зроблено висновок, що різні групихарактеристик, відображені відповіднимикритеріями і їх показниками, не компенсують одинодного, оскільки проста сума балів не можеоб’єктивно відображати рівень сформованостікультури здоров’язбереження курсантів.

Виходячи з цього було введено додатковіумови, щоб уберегти розроблену критеріальнусистему від неврахування окремих її елементів.

З огляду на це було встановлено три рівнісформованості культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників – низький,середній і високий.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Отже, ретельний аналіз науковоїлітератури дав можливість виокремити основнікритерії оцінки рівня сформованості культуриздоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників, а на основі розробленихкритеріїв і показників – виділити три рівнісформованості культури здоров’язбереженнямайбутніх офіцерів-прикордонників. Розробленута обґрунтовану систему критеріїв, показників тарівнів у подальшому можна використовувати векспериментальних дослідженнях.

Представлене дослідження не вичерпує усіхпроблем діагностики сформованості культуриздоров’язбереження майбутніх офіцерів-прикордонників, але дає можливість здійснюватиапробацію представленої системи у визначенністану сформованості культури здоров’язбереженнямайбутніх фахівців багатьох галузей.

ЛІТЕРАТУРА1. Виленский, М. Я. Профессиональная

направленность физического воспитаниястудентов педагогических специальностей: учеб.пособие для студентов пед. спец. вузов / М. Я. Виленский.– М.: Высш. шк., 1989. – 159 с.

2. Горащук В. П. Формирование культуры

здоровья школьников (теория и практика) / В. П. Горащук.– Луганск: Альма-матер, 2003. – 376 с.

3. Горащук В. П. Теоретичні підходи доформування культури здоров’я школярів / В. П. Горащук// Зб. наук. праць Бердянського державногопедагогічного інституту ім. П. Д. Осипенко(Педагогічні науки): у 2-х ч. – Ч. 2. – Бердянськ,2002. – С. 128–136.

4. Єльникова, Г. В. Освітній моніторинг вуправлінні загальною середньою освітою // Нашашкола: науково-методичний журнал Одеса:Астропринт – №4. – 2000. – С. 33–37.

5. Ингекамп, К. Педагогическая диагностика/ К. Ингекамп, Пер., с нем. – М.: Педагогика, 1999.– 240 с.

6. Маркова О. В. Виховання здорового способужиття учнів старшого підліткового віку зослабленим здоров’ям:дис…. канд. пед.наук:13.00.07/Маркова Олена Віталіївна.-Кіровоград,2011.– 292с.

7. Міценко І. М. Організаційно-економічниймеханізм регулювання безпеки життєдіяльності:Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.02.03 /І. М. Миценко; НАН України. Ін-т економікипром-сті. – Донецьк, 2005. – 30 с. – укp.

8. Сущенко Л. П. Здоровий спосіб життялюдини як об’єкт соціального пізнання: дис. …канд. філософ. наук: 09.00.03 / ЛюдмилаПетрівна Сущенко; Запорізький держ. ун-т. –Запоріжжя, 1997. – 185 с.

9. Kenneth, D. Brubaker The importance ofphysical education in today’s schools: Diss.Submitted toCollegeofEducation Ashlanduniversityin partial fulfillment of the Requirements for theDegree Doct. of Education in EducationalLeadership / D. Kenneth. – Ashland,OH. – 2011. –88 p.

REFERENCES1. Vilenskiy, M. Ya. (1989). Professionalnaya

napravlennost fizicheskogo vospitaniya studentovpedagogicheskih spetsialnostey: ucheb. posobie dlyastudentov ped. spets. vuzov [Professional orientationof physical education of students of pedagogicalspecialties ]. Moskva: Vyissh. shk., 159 p. [in Russian].

2. Goraschuk, V. P. (2003). Formirovanie kulturyizdorovya shkolnikov (teoriya i praktika) [Formationof schoolchildrenјs health culture (theory andpractice)]. Lugansk: Alma-mater, 376 p. [in Russian].

3. Goraschuk, V. P. (2002). Teoretychni pidkhodydo formuvannia kultury zdorovia shkoliariv[Theoretical approaches to a culture of health ofstudents]. Berdyansk, pp. 128–136. [in Ukrainian].

4. Yelnykova, H. V. (2000). Osvitnii monitorynhv upravlinni zahalnoiu serednoiu osvitoiu


144

УДК 378.147:005.963:631.1

Наталія Марценюк, викладач кафедри української та іноземних мовВінницького національного аграрного університету

РОЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМЕНЕДЖЕРІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ

Стаття присвячена проблемі професійної підготовки менеджерів АПК, яка є надзвичайно актуальноюдля соціально-економічного розвитку сучасної України. На підставі аналізу поняття “менеджмент”, йогозмістового наповнення, проаналізовано особливості професійної підготовки майбутніх фахівців у сферіуправління. Визначено її багатоаспектність, різноспрямованість, яка зумовлює необхідність формування різнихкомпетенцій у процесі навчання у ВНЗ, враховуючи специфіку аграрної сфери виробництва. Співставленняпонять “мобільність”, “професійна мобільність” дозволяє переконатися у необхідності формування професійноїмобільності у процесі професійної підготовки майбутніх менеджерів аграрної сфери.

Ключові слова: менеджмент, менеджер, менеджер аграрної галузі, мобільність, професійнамобільність, професійна підготовка.


Наталья Марценюк, преподаватель кафедры украинского и иностранных языковВинницкого национального аграрного университета

РОЛЬ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ МОБИЛЬНОСТИ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПОДГОТОВКЕ МЕНЕДЖЕРОВ АГРАРНОЙ ОТРАСЛИ

Статья посвящена проблеме профессиональной подготовки менеджеров АПК, которая являетсячрезвычайно актуальной для социально-экономического развития современной Украины. На основаниианализа понятия “менеджмент”, его смыслового наполнения, проанализировано особенностипрофессиональной подготовки будущих специалистов в сфере управления. Определено еемногоаспектность, разнонаправленность, которая обуславливает необходимость формирования разныхкомпетенций в процессе обучениея в ВУЗе, учитывая специфику аграрной сферы производства.Сопоставление понятий “мобильность”, “профессиональная мобильность” приводит к убеждению онеобходимости формирования профессиональной мобильности в процессе профессиональной подготовкибудущих менеджеров аграрной сферы.

Ключевые слова: менеджмент, менеджер, менеджер аграрной сферы, мобильность,профессиональная мобильность, профессиональная подготовка.

Nataliya Martsenyuk, Lecturer of the Ukrainian and Foreign Languages DepartmentVinnytsya National Agrarian University

THE ROLE OF PROFESSIONAL MOBILITY IN THE TRAINING OF MANAGERS OFTHE AGRARIAN SECTOR

The article is dedicated to the problem of the vocational training of managers of the agro-industrial

© Н. Марценюк, 2017



[Educational monitoring in the management ofsecondary education]. Nasha shkola: naukovo-metodychnyi zhurnal, Odesa: Astroprynt, no.4.pp. 33–37. [in Ukrainian].

5. Ingekamp, K. (1999). Pedagogicheskayadiagnostika [Pedagogical diagnostics]. Moskov.Pedagogyka. 240 p. [in Russian].

6. Markova, O. V. (2011). Vykhovannia zdorovohosposobu zhyttia uchniv starshoho pidlitkovoho viku zoslablenym zdoroviam [Raising healthy lifestyle highschool teens with poor health]. Candidate’s thesis.Kirovograd, 292 p. [in Ukrainian].

7. Micenko, I. M. (2005). Orhanizatsiino-ekonomichnyi mekhanizm rehuliuvannia bezpeky

zhyttiediialnosti [Organizational and economicmechanisms of life safety]. Extended abstract ofDoctor’s thesis. Donetsk, 30 p. [in Ukrainian].

8. Sushhenko, L. P. (1997). Zdorovyi sposibzhyttia liudyny yak obiekt sotsialnoho piznannia[Healthy human life as an object of social cognition].Candidate’s thesis. Zaporizhzhya, 185 p. [inUkrainian].

9. Kenneth, D. (2011). Brubaker The importanceof physical education in today’s schools: Diss.Submitted to College of Education Ashland universityin partial fulfillment of the Requirements for the DegreeDoct. of Education in Educational Leadership,Ashland, OH., 88 p.[in English].

145 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. В умовахсучасного ринку праці особливоїактуальності набуває проблема

професійної підготовки нової генераціїуправлінських кадрів, здатних гнучко реагуватина зміни соціально-економічної ситуації в країні,швидко реагувати на стрімкий розвиток техніки ітехнологій, орієнтуватися в реаліяхінформаційного суспільства. Необхідністьекономічного зростання країни зумовлюєрозвиток аграрної галузі, яка має значнийпотенціал і перспективи, що надає особливоїважливості підготовці менеджерів АПК.Забезпечення аграрної сфери фахівцями, здатнимипрацювати як на вітчизняному, так і зарубіжномуринках, приймати рішення в складних ситуаціях,в умовах невизначеності, проявляти професійнукомпетентність і мобільність, зумовлює пошукефективних шляхів їх підготовки у ВНЗ аграрногоспрямування.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Проблема підготовки управлінських кадрівзнаходиться у колі уваги зарубіжних тавітчизняних науковці вже певний час. Різним їїаспектам присвячують свої наукові праці фахівців галузі економіки (П. Друкер, Й. Завадський,М. Малік, Ф. Тейлор, П. Саблук, Г. Чорний таін.), психології (О. Бондарчук, С. Жиляєва,

Л. Карамушка, Н. Коломінський та ін.), педагогіки(Ю. Галайко, І. Герасимова, Л. Горюнова, Є. Іванченко,О. Кердяшева, Ю. Клименко, С. Морозова Р. Пріма,В. Свістун, Л. Сушенцева, І. Хом’юк та іншінауковці).

Методичні аспекти організації навчальногопроцесу в аграрних ВНЗ розглядаються у науковихпрацях таких вчених, як Л. Новацька, О. Левчук,В. Свістун та ін.

Мета статті – узагальнити погляди науковцівна роль професійної мобільності у професійнійпідготовці майбутніх менеджерів аграрної галузі.

Виклад основного матеріалу. ПрагненняУкраїни до інтеграції з Європейський Союзом,вихід на міжнародні ринки, необхідністьзабезпечення внутрішнього ринку сільськогосподарськоюпродукцією зумовлює необхідність підвищенняефективності всіх структурних підрозділів АПК.Інтенсифікація виробництва стає можливоюзавдяки забезпеченню прогресивнихіндустріальних технологій вирощуваннясільськогосподарських культур з відповіднимтехнічним забезпеченням, втіленням інновацій.Проте вже зараз очевидними стають і проблемипідвищення якості ґрунтів, меліорації, ібагатоукладності господарств, і оптимізації затратлюдської праці на виробництво одиниці продукції.В таких умовах зростає роль менеджменту у

complex, which considered being immensely urgent for the social and economic development of the contemporaryUkraine. Based on the analysis of the concept “management”, and its content, the peculiarities of vocationaltraining of future specialists in the sphere of management are analysed. Its multidimensionality and varieddirections cause the necessity of forming of different competencies in the process of training in the university,taking into account the specific character of the agrarian production. The comparison of the terms “mobility”and “professional mobility” persuades the necessity of forming the professional mobility in the process ofvocational training of future managers of the agrarian sphere.

“Management” is rather common concept and possesses the varied usage. It combines the differentprinciples, roles, functions and kinds of activity. The scientists usually understand it as an administration, akind of administration, a number of principles, methods and means of administration in conditions of marketrelations, the peculiar culture with its values, norms and laws, a branch of knowledge, the compulsory elementof which is the management of people or organizations; a system of program-based management, the currentand future planning and forecasting of scientific and technological developments, an organization of production,the realization of products and services with the aim of increasing the efficiency of management, meet the needsof the labour market and society as a whole, the income growth, the ability to achieve goals, directing work, anintelligence, motives of people working in the organization etc. To perform the tasks of management, the managersmust possess a number of qualities and competencies. The requirements concerning the knowledge of modernmanagers are directed differently. They are primarily the economic, legal, psychological, pedagogical,mathematical, sociological and philosophical training. The professional training of modern managers alsoreflects the specific of the educational institution. Nowadays, a specialist must possess not only professionaland personal qualities that are necessary for the performance of professional duties in the particular field, butalso has a number of qualities which will favour an effective work such as flexibility, adaptability, mobility, activity,efficiency, the ability to accomplish tasks quickly and switch to other ones. Thus, a manager must be professionallymobile. The professional mobility is an integrative quality of a person, which includes the formation of professionalcompetence, the professional activities, and transformation of oneself as a result of the development of the naturalaptitudes and abilities, which promotes the formation and possess of above mentioned qualities and competencies.The professional mobility as an integrative quality of a future specialis is the definitely necessary component ofthe professional characteristics of the future manager in the agrarian sphere.

Keywords: management, a manager, a manager of the agrarian sphere, mobility, the professional mobility,the professional training.


146

розвитку аграрної галузі виробництва, оскількиперспективи її розвитку забезпечуються самеефективним менеджментом.

Аналіз робіт науковців [1; 10] дозволяєвідзначити, що під поняттям “менеджмент”науковці розуміють: управління, його вид,сукупність принципів, методів і засобівуправління в умовах ринкових відносин, особливукультуру зі своїми цінностями, нормами йзаконами, галузь знань, обов’язковим елементомякої є управління людьми або організаціями;систему програмно-цільового управління,поточного та перспективного планування тапрогнозування науково-технічних розробок,організацію виробництва, реалізацію продукції тапослуг з метою підвищення ефективностігосподарювання, задоволення потреб ринку праціта суспільства в цілому, підвищення прибутку,уміння досягати поставлених цілей, направляючипрацю, інтелект, мотиви поведінки людей, якіпрацюють в організації та ін.

Як бачимо, поняття “менеджмент” є доситьзагальним і має різноманітне застосування. Вньому поєднані різні принципи, ролі, видидіяльності і функції. Воно має міждисциплінарнийхарактер і дуже складну семантику. Досить частовикористовується як синонім керівництва чиуправління виробництвом [14, 31].

Спеціалісти відзначають, що основу сучасногого спод ар с ь кого упр авління с клад ають :а) багатоваріантність ходів менеджменту,б) гнучкість і неординарність господарськихситуацій, в) неповторність тих чи інших способівдії у конкретній ситуації. Сучасний менеджмент– це тисячі можливих варіантів управлінськихрішень. Така особливість менеджменту пояснюєте, що в діяльності менеджерів робиться наголосне на стандартні прийоми, а на способи швидко іправильно оцінювати реальну господарськуситуацію і знайти достатньо хороший, якщо неєдиний, вихід [14, 30].

Змістове наповнення поняття “менеджмент”пояснює те, що в професійній діяльностіменеджера закладаються дуже широкіповноваження попри ґрунтовні вимоги до їїякості, оскільки термін “менеджмент”перекладається як 1) управління, керування,завідування; 2) адміністрація, правління,керівництво, дирекція; 3) уміння поводитись ізчимось; володіння чимось (інструментом); уміннясправлятися (з роботою); 4) прийом, викрутаси,хитрощі, хитрість (треба добре покрутитися, щобзмусити його зробити це); 5) обережне, дбайливе,чуйне ставлення (до людей)” [3, 7].

Саме менеджерам належить вирішальна роль

у прийнятті управлінських рішень, правильномувикористанні наявних ресурсів, забезпеченніжиттєдіяльності підприємства і досягненніпоставлених цілей. Зазначаючи це Й. Завадський[8, 97] акцентує увагу на складі роботи, якувиконують менеджери, що визначається багатьмаобставинами. Перш за все це підприємницькадіяльність, що обумовлюється певним рівнем вієрархічній системі, кваліфікацією управлінськогоперсоналу, наявністю заступників і помічників, атакож фінансовим станом підприємства та йогоконкурентоспроможністю.

Оскільки діяльність менеджера дужерізноманітна, менеджер повинен володітивідповідними професійними якостями таккомпетенціями. В межах організаційно-управлінської діяльності менеджер має володіти:здатністю організовувати роботу виконавців;знаходити та приймати рішення в галузіорганізації та нормуванні праці; виконувати,аналізувати технологічний процес як об’єктконтролю та управління; здатністю до прийняттяуправлінських рішень в різних виробничих тапогодних умовах; проводити вартісну оцінкуосновних виробничих ресурсів та застосовуватиелементи економічного аналізу в практичнійдіяльності; готовністю систематизувати таузагальнювати інформацію про формування тавикористання ресурсів підприємства.

Поряд з організаційно-управлінськоюдіяльністю важливою в діяльності менеджера єтакож і аналітична компетентність, як є складовоюпрофесійної компетентності. Необхідністьформування аналітичної компетентностізумовлюється здатністю менеджерів виконуватианалітичні управлінські завдання.

Неабиякого значення в професійній підготовціменеджерів займають загальнокультурнікомпетенції, до числа яких відноситься здатністьволодіти засобами самостійного, методичноправильного використання методів фізичноговиховання та зміцнення здоров’я, готовність додосягнення відповідного рівня фізичноїпідготовленості для забезпечення повноцінноїсоціальної та професійної діяльності (ОК-15).

Необхідність вирішення проблеми професійноїпідготовки майбутніх фахівців аграрної сферизумовлює потребу врахування її особливостей.Так К. Богатирьов [2,44] підкреслює, щомайбутній фахівець-аграрій повинен матифундаментальну підготовку з широкого коласоціально-гуманітарних, загальнонаукових іспеціальних дисциплін, готуватися як професійноі функціонально компетентний працівник, якийволодіє не тільки знаннями сучасної техніки,



147 Молодь і ринок №7 (150), 2017

інноваційних технологій та економіки сільськогогосподарства.

На підставі наукових праць таких вчених, якЛ. Влодарска-Зола [4], Ю.А. Галайко [5], Н. Добровольська[6], В. Нагаєв [11, 36] [10, 151 – 152] [4, 8]; [5, 2;66] ми склали таблицю 1, в якій узагальнили їхпогляди на проблему професійної підготовкимайбутніх менеджерів аграрної сфери.

Науковці [2; 3; 4], які висловлюються з приводупрофесійно-необхідних знань сучаснихменеджерів відзначають, що динамічні процесина ринку праці зумовлюють орієнтацію сучаснихменеджерів на інновації техніко-технологічногохарактеру. Для прогнозування в сучасних умовахпотрібне уявлення про закономірності протіканнясоціальних та економічних процесів, розуміннятенденцій розвитку народного господарства іокремих його галузей, знання, вміннявикористовувати в практичній діяльностісучасними інформаційно-комп’ютернимитехнологіями, можливостями Іnternet Ixtention таін. До цього необхідно додати необхідністьорієнтації в особливостях стратегії і тактикиаграрної політики України, перспективах,вітчизняних та світових тенденціяхтехнологічного, економічного і соціальногорозвитку галузі сільського господарства.Професійна підготовка майбутніх менеджеріваграрної сфери забезпечує знання всіх функційаграрного підприємства, особливо у галузімаркетингу, фінансів, управління людськимиресурсами, а також уміння використовуватисистемний підхід до аналізу та підвищенняефективності функціональної діяльності йогопідрозділів. До того ж успішна професійна

діяльність менеджера неможлива без орієнтації взаконодавчо-правовій базі та нормативно-правових актах, які регулюють порядок діяльностіпідприємств і організацій аграрної сфери.

У зв’язку з тим, що професійна діяльністьфахівця у сфері управління постійно перебуваєзавдяки взаємодії з людьми особливого значеннянабуває підготовка фахівців до спілкування,

обміну інформацією. Завдяки спілкуванню якійздійснюється управління як виробничимколективом, так і окремими працівниками,керівництвом, партнерами та ін.

В ринкових умовах особливої важливостінабуває вміння планувати і організовуватиособисту працю, раціонально використовуватиробочий час; здатність до автодидактичнихфункцій (самоконтроль, самооцінка, самоаналіз).

Особливий наголос робиться на забезпеченніменеджера здатністю гнучко і неординарновирішувати господарські комбінації, використовуватинестандартні прийоми, швидко і правильнооцінювати реальну ситуацію і знаходитисприятливий, якщо не єдиний вихід, до цьогоприєднується також і здатність до управлінняоскільки організації потребують управліннябільшими та складними системами(економічними, соціальними, біофізичними).

Природньо, що з часом обсяг знань, якимповинен володіти сучасний менеджерзбільшується, але строки підготовки фахівцівзалишаються незмінними, а в деяких випадкахнавіть скорочуються [11, 165], що надаєособливого значення набуттю майбутнімифахівцями здатності до самонавчання, а такожсамостійного визначення тих знань, потреба у


Таблиця 1. Професійно необхідні знання майбутніх менеджерів аграрної галузі

Дисципліни

управлінського циклу

Основи (теорія) менеджменту, аграрний менеджмент, фінансовий і

виробничий (операційний) менеджмент, стратегічний менеджмент, управління персоналом, маркетинговий, інноваційний, інвестиційний,

екологічний, інформаційний менеджмент, методи прийняття управлінських рішень та ін.

Економічні Економічна теорія, макро- і мікроекономіка, теорія державної економічної

політики і теорія поведінки підприємства, організаційна теорія, основи економічної кібернетики, загальна теорії систем, кооперація і прогнозування;

знання інформаційного забезпечення, логістики, організація та управління, економіка, фінанси, маркетинг

Техніко-технологічні Сучасна техніка і технології виробництва

Соціально-гуманітарні Соціологія організації, соціоніка загальної теорії трудової діяльності, логістика, конфліктологія, психологія, педагогіка, логіка, іноземні мови, право

Математичні Математика, інформатика, управління інформацією

148

яких є необхідною для спеціаліста. Вже у рокинавчання у ВНЗ майбутні менеджери маютьусвідомити, що саме постійне самонавчання єзапорукою їх успішної професійної діяльності,кар’єрного зростання, конкурентоздатності.

Зазначимо, що в сучасних умовах особливаувага у професійній підготовці майбутніх фахівціваграрної сфери приділяється формуваннюінформаційної компетентності, оскільки у вікінформаційних технологій, коли є широкийдоступ до різних джерел інформації, важливонавчити студентів, майбутніх фахівцівкористуватися цими джерелами інформації,спрямувати їхню діяльність [4, 8].

Як бачимо, вимоги до знань сучаснихменеджерів є надзвичайно різноспрямованими.Крім економічної, правової, психолого-педагогічної, математичної, соціологічної,філософської підготовки, професійна підготовкасучасних менеджерів відображає також іспецифіку галузевого спрямування навчальногозакладу, в якому вона здійснюється. Особливогозначення набувають й навички дослідницькоїроботи, оволодіння культурою управлінського,міжособистісного і ділового спілкування звітчизняними і зарубіжними партнерами [2].Оскільки сучасні умови на ринку праці вимагаютьпідготовки професіонала, здатного ефективновстановлювати контакти у різних сферахпрофесійної та міжособистісної взаємодії,продуктивно співпрацювати. На сьогодні спеціалістповинен не лише володіти професійними таособистісними якостями, необхідними длявиконання професійних обов’язків у своїй галузі,але і мати ряд якостей які сприятимуть йогоефективній роботі таких як гнучкість, адаптивність,активність, ефективність, уміння швидковиконувати завдання та переключатися на інші.

Такі вимоги до професійної підготовкимайбутніх спеціалістів у сфері управлінняаграрною галуззю повною мірою узгоджуються зсучасним тлумачення поняття “професійнамобільність”, основу якого складає поняття“мобільність” (від лат. mobilis – рухливий) –рухливість, здатність до швидкого переміщення,руху; “професійний” – той який відноситься доякоїсь професії, пов’язаний з професією;“активність”, яка визначається як “реакція”,“адаптація”, “випереджуюче віддзеркалення”,“випереджання майбутнього” та ін.

Р.М. Пріма визначає мобільність з одного боку,як зовнішнє соціальне переміщення, рух, перехідіндивіда чи індивідів із однієї соціальної групи віншу, а з іншого як внутрішню, властивуособистості якість [12, 12 – 14]. Учена аналізуючи

поняття “професійна мобільність” з-поміж іншихкатегорій професійної педагогіки є явищемродовим щодо таких понять, як “професіоналізм”,“професіоналізація”; видовим щодо категорій“активність”, “відкритість”, “гнучкість”,“динамічність” як якісних характеристикмобільної особистості; є однією з характеристикпонять “професійна компетентність”, “професійнамайстерність”, “професійна зрілість”, “кар’єрнийріст”, “конкурентоспроможність” – на рівніхарактеристик діяльності”, та якщо виходити іздинаміки процесу самовдосконалення, топрофесійна мобільність пов’язана з поняттями“самореалізація”, “саморозвиток”, “самоактуалізація”.

Науковці [7, 163] акцентують увагу на тому,що професійна мобільність має вертикальну ігоризонтальну градації у розвитку кар’єри.Причому вертикальна професійна мобільністьвизначається як “рух за адміністративноюградацією у галузі освіти”, а горизонтальна як “рухз підвищення професійної майстерності, що євизнаним і таким, що цінується в соціумі”.

Співставлення вимог до професійноїпідготовки майбутніх менеджерів аграрної сфериз сутнісним наповненням поняття “професійнамобільність” дозволяє відзначити, що воно,повною мірою, охоплює сучасні вимоги допрофесійної підготовки майбутніх менеджеріваграрної сфери, тобто майбутній управлінець маєбути професійно мобільним. Готовий допрофесійної мобільності спеціаліст повинен легкоспілкуватися з людьми на їх мові, породжуватита адекватно інтерпретувати інформацію в процесіздійснення професійної діяльності, мати навичкироботи в різних соціокультурних групах зурахуванням культурних особливостей їхніхпредставників, володіти різноманітнимисоціальними ролями, переходити від однієї ролідо іншої [9, 55]. Професійна мобільність, якінтегративна якість особистості, яка включає всебе сформованість професійних компетенцій,діяльність спеціаліста, та перетворення людиноюсамої себе в результаті розвитку природнихнахилів та здібностей, сприяє формуванню таволодінню вищезазначеними якостями такомпетенціями. Не кожна людина може відразуволодіти такою кількістю знань та компетенцій,тому професійна мобільність, як інтегративнахарактеристика, дає можливість у швидкі термінизасвоювати нові знання та компетенції. Наявністьпрофесійної мобільності є важливою танеобхідною умовою поєднання менеджером данихякостей, компетенцій та знань, оскільки даєможливість швидко виконувати таку великукількість різноспрямованих завдань та



149 Молодь і ринок №7 (150), 2017

переключатися на інші, швидко навчатися.Потреба у пошуку шляхів формуванняпрофесійної мобільності у майбутніх менеджеріваграрної галузі робить цю проблему однією ізнайбільш значущих.

Висновки. Отже, мобільність сьогодні стаєнеобхідною характеристикою професіонала,знавця своєї справи у будь-якій галузі. Вважаємо,що професійна мобільність як інтегративна якістьмайбутнього спеціаліста є безперечно необхідноюскладовою професійної характеристикимайбутнього менеджера аграрної галузі. У своїйподальшій роботі ми продовжуватимемопрацювати у напрямку пошуку та вдосконаленняшляхів формування професійної мобільностімайбутніх менеджерів аграрної галузі у процесііншомовної підготовки.

ЛІТЕРАТУРА1. Андрианов Ю.В. Основы менеджмента:

Краткий курс лекций: Учебное пособие,Коспромской ГТУ. – Кострома: КГТУ, 2000.

2. Богатирьов К.О. Підготовка майбутніхменеджерів-аграріїв до управлінського спілкування:дисертація … кандидата педагогічних наук:13.00.04 / К.О. Богатирьов. – Одеса, 2001. – 220 c.

3. Бондаренко В.А. Перспективи розвиткуменеджменту та нового управлінського курсу вУкраїні: монографія. – К.: Фенікс, 2009. – 124 с.

4. Влодарска-Зола Лідія. Професійна підготовкамайбутніх менеджерів у вищих технічнихнавчальних закладах: дис. … кандидата пед. наук:13.00.04 / Лідія Влодарска-Зола. – К., 2003. – 20 с.

5. Галайко Ю.А. Особливості фундаментальноїпідготовки менеджерів в аграрних вищихнавчальних закладах / Ю.А. Галайко // Науковийвісник Національного університету біоресурсів іприродокористування України. – 2011. – № 159. –C. 64 – 70.

6. Добровольська Н. Проблема професійноїпідготовки майбутніх менеджерів невиробничоїсфери. / / f ile:// /C:/Users/User/Downloads/Npd_2013_1_58.pdf

7. Желтова С.Г. Развитие профессиональноймобильности педагога в условиях современнойшколы [Електронний ресурс] / С.Г. Желтова. –Режим доступу: http: // lerner.edu3000.ry/jeltova.htm.

8. Завадський Й.С. Менеджмент: Managemet –Т. 1. – К.: Українсько-фінський інститутменеджменту і бізнесу, 1997. – 543 с.

9. Кердяшева О.В. Педагогические условияформирования готовности к профессиональноймобильности студентов в образовательномпроцессе вуза [Текст]: Дис. … канд.пед.наук:13.00.01 / О.В. Кердяшева. – Воронеж, 2010. – 171 с.,C. 62

10. Сучасні вимоги до менеджерів в системі АПК

/ Кравчук В.В. // Науковий вісник Національногоаграрного університету. – 2001. – Вип. 44. – С. 151–153.

11. Нагаєв, В.М. Методологічні засади управлінняякістю підготовки аграрних менеджерів / В.М. Нагаєв// Вісник Дніпропетровського державногоаграрного університету. – 2008. – № 2. – C. 162–167.

12. Пріма Р.М. Теоретико-методичні засадиформування професійної мобільності майбутньогофахівця початкової освіти: автореферат дис.доктора педагогічних наук: 13.00.04 – теорія іметодика професійної освіти / Р.М. Пріма. – Одеса,2010

13. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент:теорія та практика. Підручник. –з-є вид.перероб.ідоп. – Тернопіль: “Карт-бланш”, 2005. – 486 с.

14. Шегда А.В. Менеджмент: підручник. – К.:Знання, 2004.

REFERENCES1. Andrianov, Yu.V. (2000). Osnovy menedzhmenta:

Kratkiy kurs lektsiy [The essentials of Management: ashort course of lectures]. Kostroma: KGTU. [in Russian].

2. Bogatyryov, K.O. (2000). Pidgotovka maybutnihmenedzheriv-agrariiv do upravlinskoho spilkuvannya[Training of future managers of agrarian sphere foradministrative intercourse]. Candidate’s thesis. Odesa,220 p. [in Ukrainian].

3. Bondarenko, V.A. (2009). Perspektyvy rozvytkumenedzhmentu ta novoho upravlinskoho kursu vUkraini [Prospects of the development of managementand administrative course in Ukraine]. Kyiv: Feniks, 124 p.[in Ukrainian].

4. Vlodarska-Zola, Lidiya (2003). Profesiynapidhotovka maybutnih menedzheriv u vyshchyhtehnichnyh navchalnyh zakladah [Professional training offuture managers in higher technical institutions].Candidate’s thesis. Kyiv, 270 p. [in Ukrainian].

5. Halayko, Yu. A. (2011). Osoblyvosti fundamentalnoyipidgotovky menedzheriv v agrarnyh vyshchyhnavchalnyh zakladah [Peculiarities of the fundamentaltraining of managers in agrarian institutions of highereducation]. Scientific messenger of the NationalUniversity of Bioresources and Management of Naturein Ukraine. No.159, pp.64–70. [in Ukrainian].

6. Dobrovolska, N. Problemy profesiynoyi pidgotovkymaybutnih menedzheriv nevyrobnychoyi sfery [Problemsof the vocational training of future managers of non-production sphere]. Available at: file:///C:/Users/User/Downloads/Npd_2013_1_58.pdf [in Ukrainian].

7. Zheltova, S. H. Razvitiye professionalnoymobilnosti pedahoha v usloviyah sovremennoy shkoly.Available at: http: //lerner.edu3000.ry/jeltova.htm. [inRussian].

8. Zavadskyy, Y. S. Menedzhment [Managemet]. Vol.1. Кyiv: Ukraine-Finland Institute of Management andBusiness. 543 p. [in Ukrainian].

9. Kerdyasheva, O.V. (2010). Pedagohicheskiyeusloviya formirovaniya hotovnosti k professionalnoymobilnosti studentov v obrazovatelnom protsesse vuza


150

[Pedagogical conditions of forming of studentsprofessional mobility in the educational process of theinstitute of higher education]. Candidate’s thesis.Voronezh, 171 p. [in Russian].

10. Suchasni vymogy do menedzheriv v systemi APK(2011). [Contemporary demands to managers in thesystem of agro-industrial complex]. Scientificmessenger of the National Agrarian University, Vol.44,pp.151–153. [in Ukrainian].

11. Nahayev, V. M. (2008). Metodolohichni zasadyupravlinnya yakistyu pidgotovky agrarnyh

menedzheriv [Methodological aspects of quality controlof the agrarian managers training]. Messenger ofDnipropetrovsk State Agrarian University, no. 2, pp.162–167. [in Ukrainian].

12. Prima, R.M. (2010). Teoretyko-metodolohichnizasady formuvannya profesiynoyi mobilnostimaybutnyoho fahivtsya pochatkovoyi osvity [Theoreticaland methodological aspects of professional mobilityforming of future specialist of primary education].Extended abstract of Doctor’s thesis. Odesa. [inUkrainian].


УДК 378.046.4

Олеся Жовнич, аспірантТернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

ДИДАКТИЧНІ ПЕРЕВАГИ І НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩІЙ ОСВІТІУ статті аналізуються тенденціїї застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій

професійній освіті та обгрунтовуються дидактичні можливості використання веб-технологій в усіхциклах підготовки на всіх етапах навчання майбутніх фахівців. Крім використання для вирішення поточнихакадемічних завдань, використання ІКТ сприяє формуванню у студентів інформатичної, комунікативної,соціальної компетенцій, компетенції особистісного вдосконалення тощо.

Ключові слова: професійна освіта, інформаційно-комунікаційні технології, тенденції, дидактичніособливості.

Літ. 14.

Олеся Жовныч, аспирантТернопольского национального педагогического университета имени Владимира Гнатюка

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ПРЕИМУЩЕСТВА И НОВЕЙШИЕ ТЕНДЕНЦИИПРИМЕНЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

В ВЫСШЕМ ОБРАЗОВАНИИВ статье анализируются тенденции применения информационно-коммуникативных технологий в

высшем профессиональном образовании и обосновываются дидактические возможности использованиявеб-технологий во всех циклах подготовки на всех этапах обучения будущих специалистов. Кромеиспользования для решения текущих академических задач, использование ИКТ способствуетформированию у студентов информативной, коммуникативной, социальной компетенций, компетенцииличностного совершенствования и т.д.

Ключевые слова: профессиональное образование, информационно-коммуникативные технологии,

тенденции, дидактические особенности.

Olesya Zhovnych, Postgraduate StudentTernopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University

DIDACTIC BENEFITS AND THE LATEST TRENDS OF APPLYING OF INFORMATIONAND COMMUNICATION TECHNOLOGIES IN HIGHER EDUCATION

Since the second half of the 20th century the psychological and pedagogical researches concerning theimpact of ICT on the effectiveness of the educational process and the using of their capabilities in accordancewith the new educational paradigm have actively been conducted.

The peculiarities of using the information and communication technologies in education are the following:the group learning, mutual support, communication, and the information dissemination, the possibility ofindividual learning, empowerment of choice, the self-production and self-consumption of information. Thesepeculiarities allow to define the basic principles of education based on the ICT, namely: the principles ofsubjectivity (the content of education is determined not by the curriculum-makers and the teachers, but by thestudents themselves), of redundancy, which is ensured by the presence of various works, the possibility to work

© О. Жовнич, 2017

ДИДАКТИЧНІ ПЕРЕВАГИ І НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩІЙ ОСВІТІ

151 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Процесінформатизації освіти, що розпочавсяу другій половині ХХ ст., невпинно

стимулює розвиток дидактичних концепцій,методичних підходів та інновацій. Активноведуться психолого-педагогічні дослідженнявпливу ІКТ на ефективність освітнього процесута використання їх можливостей відповідно донової освітньої парадигми.

Аналіз останніх наукових публікацій ідосліджень. Суттєвий внесок у розробленняметодологічних засад теорії та практикивпровадження ІКТ в освіту зробили дослідникикомп’ютерно орієнтованого навчання: В. Безпалько,В. Биков, Б. Гершунський, Р. Гуревич, А. Гуржій,М. Жалдак, Л. Карташова, Ю. Машбиць,Н. Морзе, П. Образцов, І. Роберт та ін. Цінним єдосвід використання інформаційних технологій ізасобів навчання за кордоном: Г. Кєдровіч,С. Пейперт, T. Пломп, Н. Склейтер, С. Teллa та ін.

Нині для професійної освіти, безперечно,вагомими є теорії освітнього середовища засобамимережі Інтернет (В. Биков, Р. Гуревич,М. Смульсон) і використання соціальних сервісіву навчанні (М. Бухаркіна, А. Володін, А. Гольдін,М. Кадемія, Е. Патаракін, Д. Ярмахов,B. Alexander, T. Anderson, S. Banister, H. Barret,B. Benziger, B. Brandon, J. Brown, C. Dalsgaard,R. Dawson, S. Downes, L. Evans, S. Hargadon,M. Kerres, S. Lee, S. Mader, P. McGee, M. Notari,C. Ross, G. Siemens, V. Stevens, G. Vossen та ін.).

Мета статті полягає у виявленні дидактичнихпереваг та аналізі новітніх тенденцій застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій унавчальному процесі ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Зміна способівподання та сприйняття інформації на основі ІКТвиявляється в низці особливостей, що суттєвовпливають на свідомість сучасної людини,породжуючи новий тип мислення. До найбільшзначущих особливостей використання ІКТналежать:

- гіпертекстова організація інформації, що

дозволяє поєднати електронні тексти та їхфрагменти за допомогою сукупностігіперпосилань;

- мультимедійність – інтегрування текстовоїінформації, графіки, анімації, аудіо- та відеоряду;

- значимість візуальних засобів поданняінформації (унаочнення);

- гіпермедійність – комплексне використаннямультимедіа та гіпертексту;

- одночасна можливість уніфікованого татворчого подання інформації;

- необмежені можливості для створення тапублікації власних електронних даних тощо.

Для сприйняття інформації на основі ІКТхарактерні [3, 107 – 111]:

- мультисенсорність – використання різнихканалів сприйняття для реалізації принципунаочності та забезпечення емоційності навчання;

- робота з невеликими за обсягом фрагментамиінформації (обмеженими екранною сторінкою);

- свобода вибору послідовності звернення доінформації;

- одночасна робота з декількома ресурсами;- висока швидкість переходу від одного ресурсу

до іншого.Загальні дидактичні властивості ІКТ

обґрунтовано подає С. Титова, класифікуючи їхна чотири види [10, 49 – 50]:

1) За способом презентації інформації:- мультимедійність: текстова репрезентація

інформації; візуальна репрезентація інформації(графіка, мультиплікація, відео); звуковарепрезентація інформації (музичний ряд і звуковікоментарі); інтегрування інформації (текст, звук,графіка, відео тощо);

- інтерактивність;- нелінійність (можливість використання

гіперпосилань);2) За способом роботи з інформацією:- пошук інформації;- отримання та передавання інформації;- зберігання інформації;- класифікація та структурування інформації;

with experts, the telecommunications networks (the Internet, e-learning resources, etc.), the organization ofpractical activity (with laboratory equipment, artifacts of culture, etc.) and of cooperation, which provides theequality of all tmembers of educational process, the existence of personal status and the replacement of student’sprogress assessment by the monitoring of individual educational achievements in the open form.

The using of new social services in education promotes the absorption of such qualities, which are importantfor higher education, as autonomy, self creativity, critical thinking, reflection and communicative culture. At thesame time, the requirements of the methods and forms of the organization of training, as well as of the role of theteacher and his or her professional training are changing. In addition, to application of the current academictasks, the use of ICT contributes to the formation of a number of students’ competencies, namely the informative,communicative, social ones and the competence of personal improvement. Thus, the information and communicationtechnologies help to ensure that a student is the center of the educational process and more independent andactive in the creation of educational information and interacts with other participants of training.

Keywords: professional education, the information and communication technologies, the trends, didactic features.


152

- редагування інформації;3) За способом організації навчального

процесу:- організація електронних конференцій, у тому

числі в режимі реального часу, комп’ютернихаудіо- та відеоконференцій;

- діалог із будь-яким партнером асинхронно тасинхронно;

- доступ до різних джерел інформації, в томучислі віддалених і розподілених баз даних,телеконференцій в усьому світі через Інтернет;сумісна робота з цією інформацією;

- оперативне передавання на будь-які відстаніінформації будь-якого обсягу та виду (текстової,графічної, візуальної, звукової та ін.);

- створення електронних курсів, публікації вмережі окремих і комплексних завдань, вправ длястудентів;

4) За способом контролю та закріпленняматеріалу:

- ефективне запам’ятовування інформаціївнаслідок візуалізованності та мультимедійності;

- контролювання діяльності студентівсинхронно й асинхронно за допомогоюмережевих технологій;

- можливість автоматизованої перевірки йоцінювання виконаних тестових завдань.

Водночас, переваги ІКТ в освіті дещозатьмарюють негативні аспекти їх застосування,пов’язані з ризиками для здоров’я студентів. Цепотребує цілеспрямованих заходів із дотриманнясанітарно-гігієнічних, ергономічних, психолого-педагогічних норм і вимог до технічних іпрограмних засобів навчання [5, 128]. Зауважимо,що незважаючи на суттєві переваги, ІКТ – целише засіб навчання, який є одним зі складовихдидактичної системи нарівні з іншимикомпонентами: цілями, змістом, формами іметодами. Однак можливості нових технологійпостійно зростають, особливо у зв’язку ізшироким розповсюдженням, доступністю ташвидкодією глобальних мережевих телекомунікацій.

Відразу після виникнення та розповсюдженняІнтернету, науковці та практики, щоупроваджували ІКТ в освіту, зацікавилисяпотенціалом педагогічної взаємодії за допомогоюкомп’ютерних мереж, розподілених ресурсів ікомунікацій (computer-mediated communication;CMC). Нині відзначають такі суттєві дидактичніможливості Інтернету:

- швидке передавання освітньої інформаціїбудь-якого обсягу та виду (текстової, графічної,візуальної, звукової, статичної і динамічної) набудь-яку відстань за допомогою електронноїпошти та інших сервісів;

- оперативна зміна, редагування, опрацювання,видруковування тощо інформації з мережі Інтернетзі свого робочого місця;

- збереження інформації на серверах протягомнеобхідного часу;

- інтерактивність та оперативний зворотнийзв’язок за допомогою програм миттєвого обмінуповідомленнями (ICQ, IRC, Skype та ін.);

- доступ до джерел інформації, передусім веб-сайтів, віддалених баз даних, FTP-серверів,файлообмінної мережі, Інтернет-форумів у всьомусвіті;

- організація електронних конференцій (аудіо-та відео-), зокрема в режимі реального часу;

- налагодження діалогу з партнерами,підключеними до мережі;

- формування запиту на певну інформаціюрізноманітними засобами (списки розсилки,новини мережі Usenet – телеконференції);

- копіювання одержаних матеріалів і робота зними там, тоді й таким способом, як це зручновикладачам і студентам [4,19].

Останніми роками до цих властивостейдодаються переваги, які надає освітньому процесувикористання:

- хмарних технологій (Live@edu, Google AppsEducation Edition, IBM Smart Cloud for Education),які збільшують доступні інформаційно-обчислювальні потужності та обсяг даних восвітньому процесі (електронні бібліотеки,репозитарії), що дозволяє створювати віртуальнінавчальні середовища [9];

- сучасних гаджетів (планшетів, смартфонів,нетбуків тощо), використання яких полегшуємобільний доступ до Інтернету й інформаційнихресурсів, у тому числі освітніх;

- соціальних сервісів (веб-блоги, подкасти,соціальні закладки), що сприяють розвиткуелектронного навчання й освіти в цілому,безкоштовно пропонуючи нові, доступні технічніта методичні засоби.

З появою технологій Веб 2.0 (Web 2.0) на межістоліть розпочався новий етап застосування ІКТв освітньому процесі – соціально-інформаційний(соціальний). За своєю суттю Веб 2.0 – цеглобальна концепція та технологічна платформа,що не має офіційно регламентуючих документів,і ґрунтується на засобах (AJAX, JSON, RSS, SVG,XPath, Canvas, XML, Flash, теги, блоковаструктура інформації), які дозволяють практичнобезкоштовно створити низку сервісів,спрямованих на активне залучення користувачівдо власноручного створення контенту, який дотого часу вони могли лише використовувати.Поширення мережевих сервісів Веб 2.0



153 Молодь і ринок №7 (150), 2017

перетворює Інтернет на безпрецедентнуплатформу для творчості, заснованої на співпраці,що неминуче веде до суттєвого збільшенняобсягів, зростання якості створюваної інформаціїта швидкості її розповсюдження.

Концепція Веб 2.0 не лише сформувала новеполе інформаційної культури, а й спонукає доперегляду організації навчальної діяльності.Інноваційність такого підходу ґрунтується на змініставлення до роботи з інформацією: якщо ранішеосновною діяльністю студентів було “споживаннязнань” (отриманих від викладача або здобутих ізкниг), то тепер фокус змістився на “управліннязнаннями” – пошук, редагування та створенняпевних матеріалів [12]. В умовах безпрецедентногозростання інформації компетентному фахівцю ниніважливо “побудувати” власну мережу, яка впотрібний момент надавала б йому доступ допотрібних ресурсів (даних) і забезпечувалаконтакти з іншими людьми.

З появою останніми роками величезного числавеб-додатків перед викладачами і студентамивідкрилися нові перспективи, адже всі ціпрограми, як правило, безкоштовні, інтерактивніта підтримують групову взаємодію. Ціхарактеристики відповідають вимогам суб’єкт-суб’єктних відносин, коли в центрі освітньогопроцесу перебуває студент і формування йогоособистості [13; 14].

Характерними ознаками застосуваннямтехнологій Веб 2.0 в освіті є: навчання в групі,взаємодопомога, комунікація, поширенняінформації, співтовариства “за інтересами”,можливість індивідуального навчання, розширенняможливостей вибору, самовиробництво тасамоспоживання інформації [11, 35]. Ціхарактеристики дозволили визначити основніпринципи освіти на основі Веб 2.0 – суб’єктності,надлишковості та співробітництва [1]. Підпринципом суб’єктності розуміють реалізаціюдіяльності студентів, спрямовану на ускладнення(зменшення невизначеності, структуризацію,підвищення чіткості) особистої картини світу впевній предметній області. Зміст освітисуб’єктний через те, що його визначають неукладачі навчальних програм і викладачі, а самістуденти. Принцип надлишковості пов’язаний ізтим, що знання студентів формуються невимогами програми, а розвиваються в спеціальноорганізованому інформаційно-освітньомусередовищі. Надмірність, надлишковістьінформації забезпечується завдяки наявностірізноманітної літератури, можливості роботи зекспертами, телекомунікаційними мережами(Інтернет, електронні освітні ресурси), організації

предметно-практичної діяльності (з лабораторнимобладнанням, артефактами культури, продуктивнадіяльність). Завдання викладача полягає не вподанні навчального матеріалу, а в організаціїрізноманітної діяльності студентів у освітньомусередовищі. Принцип співробітництвапередбачає рівноправність усіх учасниківосвітнього процесу та заміну оцінюванняуспішності моніторингом індивідуальних освітніхдосягнень у формі відкритих резюме, коли мовийде не про оцінювання педагогом, а провзаємооцінювання досягнень освітньоюспільнотою (групою).

Провідні фахівці в галузі Інтернет-освітивизначають потужні можливості використаннятехнологій Веб 2.0 з освітньою метою. По-перше,в результаті поширення соціальних сервісів умережевому доступі з’являється велика кількістьвідкритих матеріалів, що можуть бутивикористані в навчанні. Мережеві спільнотиобміну знаннями (communities of practice) надаютьдоступ до своїх цифрових об’єктів і програм зосвітньою метою всім охочим. По-друге, новісервіси радикально спростили процес створенняматеріалів та їх публікації в мережі. Тепер коженможе не лише отримати доступ до цифровихзбірок текстів, фотографій, малюнків, музичнихфайлів, відеофрагментів, а й узяти участь уформуванні власного мережевого контенту. По-третє, середовище інформаційних додатківвідкриває принципово нові можливості длядіяльності, в яку легко включаються люди, що неволодіють спеціалізованими компетенціями вгалузі ІТ. Нові форми діяльності пов’язані як зпошуком інформації в мережі, так і зі створеннямі редагуванням власних електронних матеріалів.Участь у нових формах діяльності дозволяєформувати важливі інформаційні навички –використання текстів, кодів, тегів тощо. По-четверте, мережа Інтернет значно розширюєможливості для участі студентів у професійних,наукових і бізнес-спільнотах, які допомагаютьнавчальним закладам у вихованні єдності,толерантності, критичного мислення, засвоєннісучасних моделей діяльності. Крім того,середовище мережевих сервісів дозволяєстворювати навчальні ситуації, в яких студентиможуть природним чином опановувати необхідніїм компетенції [6, 247]. По-п’яте, соціальні сервісиВеб 2.0 дозволяють організувати особистийпростір студента, який має відповідати такимвимогам: відкритість і постійна доступність,мультимедійність, вбудування цифрових об’єктівз особистого простору в колективне навчальнесередовище, персоніфікованість створеного


154

матеріалу (авторське право), уніфікованістьінформації [7, 61].

Важлива перевага нових мережевих сервісівВеб 2.0 для системи освіти в тому, що вонидозволяють ефективно реалізувати педагогічнізавдання викладачам, не залежно від рівня їхніхІКТ-компетентностей [11, 39]. Використання восвітньому процесі нових соціальних сервісівсприяє засвоєнню таких важливих для вищоїосвіти якостей, як автономність, творчийсаморозвиток, критичне мислення, рефлексія такомунікативна культура. При цьому змінюютьсявимоги як до методів і форм організації навчання,так і до ролі викладача та його професійноїпідготовки. Більшість студентів активнокористуються соціальними сервісами, томувикладачам слід вдаватися до технологій Веб 2.0ще й як інструменту мотивації студентів. Крімвикористання для вирішення поточнихакадемічних завдань, завдяки такимхарактеристикам соціальних сервісів, яквзаємопов’язаність, інтерактивність, відкритість,спрямованість на комунікацію, викладачіводночас сприяють формуванню у студентівнизки компетентностей – інформатичної,комунікативної, соціальної, компетенціїособистісного вдосконалення. Таким чином,технології Веб 2.0 сприяють тому, щоб в центріосвітнього процесу перебувають студенти, якістають більш самостійними й активними устворенні навчальної інформації та взаємодії зіншими учасниками навчання.

Як зазначає Р. Гуревич, використаннясоціальних мереж в освітньому процесі ВНЗ маєнизку переваг [2, 30]:

- доступність різноманітних форм комунікації(опитування, голосування, форуми, коментарі,підписки, відправка персональних повідомлень та ін.)між групами, що перебувають на відстані;

- читання та коментування новин, різнихвідомостей, матеріалів;

- обговорення різноманітних тем і запитань;- спрощене отримання відомостей про розклад

занять, завдання та ін.;- швидкий обмін даними, корисними

посиланнями на інші ресурси;- можливість групової діяльності, спільне

планування та наповнення навчального контенту,створення власних електронних освітніх ресурсів;

- організація індивідуальної роботи викладачаз кожним студентом, постійна взаємодія студентіві викладачів у мережі в зручний для них час;

- наявність мобільної версії сторінок, щодопомагає у зручний час і будь якому місціпідключитися та працювати з різних пристроїв;

- зручна для студентів реалізація їхньоготворчого потенціалу.

Безперечно, надмірне застосування соціальнихмережах має негативні аспекти: звикання донеобмеженого перебування у віртуальномупросторі, погіршення стану здоров’я (погіршеннязору, порушення біоритму, розлад нервовоїсистеми тощо), крім того, мережеве спілкуванняне може повноцінно замінити людські взаємини,справжні емоції та відчуття [8, 86]. Однак, все жконстатуємо, що стрімкі темпи розвиткусоціальних сервісів вимагають перегляду способіввикладання у ВНЗ, а також здобування тазасвоєння знань студентами.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок. Отже ІКТ можуть бути використані вусіх циклах підготовки на всіх етапах навчаннямайбутніх фахівців. Усі напрями інформатизаціїпронизують телекомунікаційні технології,створюючи нові можливості для студентів інауково-педагогічних працівників ВНЗ, займаючизначне місце у підготовці майбутніх фахівців.Інформатизація нині змінює уявлення про те,якими мають бути взаємодія учасників освітньогопроцесу, структура навчального середовища,освітній простір вищої школи загалом.

Подальше розгортання інформатизаціїпотребує вирішення низки складних психолого-педагогічних, навчально-методичних йорганізаційних проблем, зокрема стосовностворення навчально-методичних комплексівелектронних освітніх ресурсів з єдиноюструктурою та методикою використання, якіміститимуть необхідний обсяг відомостей із кожноїнавчальної дисципліни і формуватимутьвисокотехнологічне інформаційне освітнєсередовище вищого навчального закладу.

ЛІТЕРАТУРА1. Гольдин А. Образование 2.0.: взгляд педагога

[Электронный ресурс] / А. Гольдин // Компьютерра-Online. – 2009. – 6 января. – Режим доступа: http://www.computerra.ra:80/readitorial/393364/.

2. Гуревич Р. С. Формування освітнього інформаційногосередовища для підготовки кваліфікованих робітниківу професійно-технічних навчальних закладах:[монографія]; за заг. ред. Р. С. Гуревич. – Вінниця:ТОВ фірма “Планер”, 2015. – 426 с.

3. Зайцева Е. Н. Оценка эффективности самостоятельногообучения студентов в телекоммуникационной среде средстваминепараметрической статистики / Е. Н. Зайцева //IEEE International Conference on Advanced LearningTechnologies (Kazan, Russia, 9-12 August 2002). –Казань, 2002. – С. 107–111.

4. Застосування телекомунікаційних засобів унавчальному процесі (психолого-педагогічніаспекти): навч.-метод. посібник / авт. кол.; за ред.



155 Молодь і ринок №7 (150), 2017

М. Л. Смульсон. – К.: Педагогічна думка, 2008. –256 с.

5. Литвин А. В. Інформатизація професійно-технічних навчальних закладів будівельногопрофілю: монографія / А. В. Литвин. – Львів:Компанія “Манускрипт”, 2011. – 498 с.

6. Патаракин Е. Д. Веб 2.0 – управление, изучениеи копирование / Е. Д. Патаракин, Д. Б. Ярмахов //Образовательные технологии и общество. – 2007.– № 10. – С. 245–258.

7. Патаракин Е. Д. Социальные сервисы Веб 2.0.в помощь учителю: практ. руководство /Е. Д. Патаракин. – М.: Интуит.ру, 2007. – 64 с.

8. Радкевич О. П. Конфіденційність персональноїінформації педагогічних працівників ПТНЗ під часінформаційно-аналітичної діяльності в мережіІнтернет / О. П. Радкевич / / Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід,проблеми, перспективи: зб. наук. пр. – Львів: ЛДУБЖД, 2015. – [Вип. 4, ч. 2.]. – С. 85–87.

9. Склейтер Н. Облачные вычисления в образовании:аналитическая записка / Нил Склейтер; ИнститутЮНЕСКО по информационным технологиям вобразовании. – М., 2010. – 12 с.

10. Титова С. В. Некоторые теоретическиепроблемы использования компьютерных технологийв образовании / С. В. Титова // Вестник Московскогоуниверситета. Сер. 19: Лингвистика имежкультурная коммуникация. – 2005. – № 4. –С. 39–54.

11. Филатова А. В. Оптимизация преподаванияиностранных языков посредством блог-технологий:для студентов языковых специальностей вузов:дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Филатова АннаВладимировна. – М., 2009. – 197 с.

12. Щуров И. Образование будущего: в ожиданииреволюции [Электронный ресурс] / И. Щуров //Компьютера-онлайн. – 2005. – № 43. – Режимдоступа: http://offline.computerra.ru/2005/615/240449

13. Banister S. The Impact of Web 2.0 Tools in theReading Classroom / S. Banister, C. Ross, R. Vannatta// Proceedings of Society for Information Technologyand Teacher Education International Conference /K. McFerrin et al. (еds.). – Chesapeake, VA: AACE,2008. – Р. 3617–3621.

14. Benziger В. Back to School with the Class of Web2.0 [Electronic Resource] / В. Benziger – 2006. – Modeof access: http://www.solutionwatch.com/512/back-to-school-with-the-class-of-web-20-part-l/

REFERENCES1. Gol’din, A. (2009). Obrazovanie 2.0.: vzgliad

pedagoga [Education 2.0: Teacher’s view] [Electronicresource]. Kompiuterra-Online, Jan., 6. Access mode:http://www.computerra.ra:80/readitorial/393364/ [inRussian].

2. Hurevych, R. S. (Ed.). (2015). Formuvanniaosvitnoho informatsiinoho seredovyshcha dliapidhotovky kvalifikovanykh robitnykiv u profesiino-tekhnichnykh navchalnykh zakladakh [Formation of an

educational information space to train skilled workersat vocational schools] Vinnytsia: TOV firma “Planer”,426 p. [in Ukrainian].

3. Zaytseva, E. N. (2002). Otsenka effektivnostisamostoyatelnogo obucheniya studentov vtelekommunikatsionnoy srede sredstvami neparametricheskoystatistiki [Evaluation of the effectiveness of students’independent learning in the telecommunicationenvironment by means of nonparametric statistics]. IEEEInternational Conference on Advanced LearningTechnologies (Kazan’, Russia, 9-12 August 2002),pp. 107–111. [in Russian].

4. Smulson, M.L. (Ed.). (2008). Zastosuvanniatelekomunikatsiinykh zasobiv u navchalnomu protsesi(psykholoho-pedahohichni aspekty) [The use oftelecommunications in the educational process(psychological and pedagogical aspects). Kyiv:Pedahohichna dumka, 256 p. [in Ukrainian].

5. Lytvyn, A. V. (2011). Informatyzatsiia profesiino-tekhnichnykh navchalnykh zakladiv budivelnohoprofiliu [Informatization of vocational and technicaleducational institutions of a building profile]. Lviv:Kompaniia “Manuskrypt”, 498 p. [in Ukrainian].

6. Patarakin, E. D. & Yarmahov, D. B. (2007). Web 2.0– upravlenie, izuchenie i kopirovanie [Web 2.0 –management, learning and copying]. Educationaltechnologies and society, 10, pp. 245–258. [in Russian].

7. Patarakin, E. D. (2007). Sotsialnyie servisyi Web2.0. v pomosch uchitelyu: prakt. rukovodstvo [Web 2.0.social services to help the teacher: practical guidance].Moscow: Intuit.ru, 64 p. [in Russian].

8. Radkevych, O. P. (2015). Konfidentsiinistpersonalnoi informatsii pedahohichnykh pratsivnykivPTNZ pid chas informatsiino-analitychnoi diialnostiv merezhi Internet [Privacy of personal information ofVET teaching staff during the information and analyticalactivity in the Internet]. ICT in modern education:experience, problems and prospects: Collected works.Lviv: LDU BZhD, Vol. 4, part. 2, pp. 85–87. [inUkrainian].

9. Skleyter, N. (2010). Oblachnyie vyichisleniya vobrazovanii: analit icheskaya zapiska [Cloudcomputing in education: an analytical note]. UNESCOInstitute for Information Technologies in Education.Moscow, 12 p. [in Russian].

10. Titova, S. V. (2005). Nekotoryie teoreticheskieproblemyi ispolzovaniya kompyuternyih tehnologiy vobrazovanii [Some theoretical problems of usingcomputer technologies in education]. Bulletin ofMoscow University. Ser. 19: Linguistics and InterculturalCommunication, 4, pp. 39–54. [in Russian].

11. Filatova, A. V. (2009). Optimizatsiya prepodavaniyainostrannyih yazyikov posredstvom blog-tehnologiy: dlyastudentov yazyikovyih spetsialnostey vuzov[Optimization of teaching foreign languages through blogtechnologies: for students of language specialties ofuniversities]. Candidate’s thesis. Moscow, 197 p. [inRussian].

12. Shchurov, I. (2005). Obrazovanie buduschego: vozhidanii revoliutsii [Education of the future: inanticipation of revolution]. [Electronic resource].


156

Kompiutera-online, 43. Access mode: http:/ /offline.computerra.ru/2005/615/240449 [in Russian].

13. Banister, S., Ross, C. & Vannatta, R. (2008). TheImpact of Web 2.0 Tools in the Reading Classroom.Proceedings of Society for Information Technology andTeacher Education International Conference.

K. McFerrin et al. (еds.). Chesapeake, VA: AACE,pp. 3617–3621. [in English].

14. Benziger, В. (2006). Back to School with theClass of Web 2.0 [Electronic Resource]. Access mode:http://www.solutionwatch.com/512/back-to-school-with-the-class-of-web-20-part-l/ [in English].


УДК 378.011.3 – 051:51(09):378.4“19/20”Руслана Хить, аспірант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ІСТОРІОГРАФІЯ РОЗВИТКУ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ У ВИЩИХПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ (II пол. XX – поч. XXI століття)

У статті узагальнено і систематизовано передумови і фактори, що зумовили розвиток підготовкивчителів математики в Україні впродовж II пол. XX – поч. XXI століття; наголошується на важливостідержавного управління системою освіти майбутніх учителів математики, а також звертається увагавлади до організації навчального процесу у вищих педагогічних закладах України. На основі історико-педагогічної літератури подані історичні відомості щодо розвитку підготовки вчителів математики.

Ключові слова: вчитель математики, вища педагогічна освіта, підготовка вчителя, педагогічніВНЗ, навчальні плани, навчальні програми.

Рис. 1. Табл. 1. Літ. 11.

Руслана Хить, аспирант кафедры общей педагогики и дошкольного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИСТОРИОГРАФИЯ РАЗВИТИЯ ПОДГОТОВКИ УЧИТЕЛЕЙ МАТЕМАТИКИВ ВЫСШИХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

(вторая пол. XX – нач. XXI века)В статье обобщенно и систематизированы предпосылки и факторы, которые обусловили развитие

подготовки учителей математики в Украине на протяжении второй половини XX – начало XXI векаотмечается на важности государственного управления системой образования будущих учителейматематики, а также обращается внимание власти к организации учебного процесса в высшихпедагогических заведениях Украины. На основе историко-педагогической литературы поданыисторические сведения относительно развития подготовки учителей математики.

Ключевые слова: учитель математики, высшее педагогическое образование, подготовка учителя,

педагогические вузы, учебные планы, учебные программы.

Ruslana Khyt, Postgraduate Student of the General Pedagogy and Pre-school Education DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

HISTORIOGRAPHY OF THE DEVELOPMENT OF TRAINING OF TEACHERS OFMATHEMATICS IN HIGHER PEDAGOGICAL EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

(the second half of the 20th century – the beginning of the 21st century)The article presents the division of the development of mathematical idea by A. Kolmoharov, according

to which all history of mathematics is divided into four periods. The development of higher education isconsidered in the separated regions in Ukraine. The training of teachers of mathematics are analysed in theDrohobych training institute of teachers since 1940, where on the basis of the Physical and Mathematicalfaculty,the Institute of Physics, Mathematics and Information Technology was founded. The training of teachersof mathematics was realized in single and double specialities. The analysis of curriculum ?1204 of speciality“Mathematics” is done. Since 1971 the other specialities have been offered with different qualifications. It isnoted that the period of 1970s is characterized by the notable and positive changes in the higher education,and already in the 1980-1990s the reformation of the system of higher education has begun, especially concerningthe pedagogical education. Taking into consideration the aim of Bologna process and introduction in 2004 thestate standards, the content of training of teachers of mathematics is described. The level of bachelor trainingof teachers of mathematics is shown according to Ye.Borkach at the natural faculty of Lord ?tv?sh? University(Budapest) of the basic and additional specialities. The author analyzes the curricula of training of future

© Р. Хить, 2017


157 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Сучасний етап розвитку системиосвіти в Україні визначається тенденціями доінтеграції у світову систему освіти, до збереженнята зміцнення інтелектуального потенціалу країни,підвищенням рівня конкуренції інтелектуальноїпродукції. Це зумовлює її подальшу демократизацію,гуманізацію і гуманітаризацію, диференціацію іорієнтацію на всебічний розвиток особистості.Досягнення цього неможливе без застосуваннясучасних педагогічних, психологічних таінформаційних технологій, що вимагає подальшихглибоких досліджень процесів навчання взагалі імайбутніх учителів математики зокрема.

Нова освітня парадигма, в основі якої лежитьфундаменталізація педагогічної освіти, передбачаєне стільки розширення обсягу професійних ізагальнонаукових знань, скільки новий спосіб їхформування й функціонування в практичнійдіяльності. Саме вчителю значною мірою даноправо й можливість визначати інтелектуальний,моральний і культурний рівень суспільств. Відйого професійної підготовки залежить уподальшому якість підготовки інших фахівців –його випускників. Насамперед цим пояснюєтьсяособлива увага суспільства до педагогічної освітий тих вимог, які воно висуває до рівня освіти вшколі та ВНЗ [3, 100].

Отже, об’єктивна потреба в узагальнені ісистематизації історико-педагогічних умов іфакторів, які сприяли розвитку вищоїматематичної освіти в Україні, а також об’єктивнапотреба в оновленні та розширені зміступідготовки вчителів математики у ВНЗ Українизумовили актуальність вибору теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор, виділенняневирішених частин загальної проблеми,котрим присвячується означена стаття. В

умовах реформування педагогічної освіти, в томучислі й математичної, головним ціннісниморієнтиром є особистість студента, йоговисокоякісна підготовка. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях приділяється значнаувага різним аспектам підготовки майбутніхучителів, зокрема змістові педагогічної освіти(М. Алексюк, В. Глузман, І. Євдокимов, Б. Євтух,А. Зязюн, І. Луговий, В. Овчинникова, М. Пехота,П. Підласий, В. Сагарда, В. Троцко),вдосконаленню технологій навчання майбутньоговчителя (І. Бондар, Г. Мороз, Я. Савченко, К. Селевко,С. Яценко), готовності до педагогічної праці(В. Кондрашова, О. Сластьонін), педагогічнійкомпетентності як сукупності якостей, щовизначають ефективність професійно-педагогічноїготовки (Л Бездухов, О. Михані, Г. Моторіна,Л. Хоружа).

Над проблемою підготовки вчителяматематики з високим рівнем професійноїкомпетентності працювали науковці та методисти,а саме визначили сутність та структурупедагогічної освіти (О. Вербицький, С. Вітвицька,Ф. Гоноболін, В. Додонов, М. Кічук, В. Лозова,О. Марков, Н. Нєчаєв, Л. Подимов та інші),дослідили питання математичної підготовкимайбутніх учителів математики (В. Боровик,Л. Вивальнюк, М. Віленкін, Г. Гейзер, Г. Дорофєєв,О. Колмогоров, В. Кухар, Г. Луканкін, М. Метельський,О.Мордкович, М. Потоцький, Є. Смирнов таінші), проаналізували організаційно-педагогічніаспекти готовності вчителів до професійноїдіяльності (Г. Бевз, Г. Гусєв, Я. Жовнір, М. Касьяненко,І. Новик, З. Слєпкань, О. Столяр та інші).

У роботах історико-педагогічного характерупроблема становлення та розвитку вищої освітив Україні розглядалась С.А. Вишневським,Л.І. Тимчук, О.В. Онопченко, Л.П. Шинкаренко,Л.Ф. Курило, О.Ю. Костюком, О.С. Москальовою,Н.О. Бойко та іншими дослідниками.

Формулювання цілей статті (постановказавдання). Мета статті – простежити розвиток

teachers of mathematics in Ukraine. According to the lectures of rector of the National Zhykovskiy AerospaceUniversity, pr?fessor V. Krivtsov and the Minister of Education ?.Vakarchyk, the reduction of the educationalprograms in mathematics and especially in physics took place, and also during the last years the quantity ofstudents of these specialities has decreased. It is shown at picture 1 “The dynamics of reception in specialties“Mathematics” (1) and 6.010103 “Pedagogy and methodology of secondary education. Mathematics (2)”. Theauthor generalizes the development and state of physical and mathematical education and describes the ideas,concerning the improvement of teaching of physical and mathematical sciences. It is marked on the importanceof providing the textbooks in an official language by the higher educational establishments. It is shown in theconlusion, that one of the major educational tasks at the beginning of the 21st century is the improvement ofprofessional level of training of teachers, the purposeful work on detection, development and realization ofcreative abilities of students in the sphere of physics and mathematics, and strengthening of the personal interestto the scientific activity by organizating the mass events and realization of informative and educative work.

Keywords: a teacher of mathematics, higher pedagogical education, the training of teacher, thepedagogical higher educational establishments, curricula, the educational programs.


158

змісту підготовки вчителя математики у ВНЗУкраїни протягом другої половини XX – початкуXXI століття і обґрунтувати поступові зміни в ньому.

Завданням є визначити етапи розвиткупідготовки вчителів у ВНЗ України,охарактеризувати досліджуваний етап (другаполовина XX – початку XXI століття), виявититочки для розвитку та вдосконалення процесу тасистеми підготовки вчителів математики вукраїнських ВНЗ.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. В умовах розбудови незалежноїукраїнської держави постало завданнявідродження та побудови розвинутогосуспільства, в якому освіта і наука посідаютьпровідне місце. Адже навчання і вихованнялюдини в усі часи, від сивої давнини досьогодення, виступає найважливішою запорукоюпрогресу, необхідною умовою збереженнясоціального миру і порядку. Саме від педагогічноїпраці безпосередньо залежить майбутнєдержавності України, духовний стан нашогонароду, його науково-творчий, виробничийпотенціал.

Класичною є періодизація розвитку математичноїдумки, запропонована А. Колмогаровим. В її основупокладена оцінка змісту математики: їїнайважливіших методів, ідей і результатів. ЗаА. Колмогаровим, умовно вся історія математикиділиться на 4 періоди:

1) Підготовчий (накопичувальний) період –приблизно ХХХ ст. до н.е. – до VII ст. до н.е.

2) Період математики постійних величин – VII– VI ст. до н.е. – XVI - поч. XVII ст. н.е.

3) Математика змінних величин (XVII – XVIII ст.).4) Сучасна математика (XIX ст. – поч. XXI ст.)Розглянемо частину четвертого період

розвитку математики (сер. XIX ст. – поч. XXI ст.).Цей період характеризується узагальненимипоняттями і теоріями, які безпосередньо не євідображенням досвіду, а відображають потребивнутрішнього розвитку самої математики: теоріягруп, теорія функцій, теорія множин,математична логіка, функціональний аналіз,теорія категорій, теорія доказів та ін.

Історія вищої освіти в Україні тісно пов’язаназ усією історією українського народу. Багатовіковеіснування в стані роздробленості значною міроювплинуло на розвиток вищої освіти.

В 1912 році було відкрито багато вищих 4-річних початкових училищ. Але загалом рівеньосвіти в Україні залишався незадовільним. У 1914– 1915 рр. діяли 452 середні школи (140 тис. учнів)та 19 ВНЗ (26,7 тис. студентів).

У Західній Україні освітянський рівень був щенижчим, оскільки його гальмувала австро-угорська влада.

Напередодні революції 1917 р. ситуація зосвітою дещо поліпшилася. На землях ЗахідноїУкраїни діяли 2 університети – Львівський іЧернівецький. В Україні налічувалося 27 ВНЗ (35тис. студентів). Проте на всій території Українине було жодного ВНЗ з українською мовоюнавчання і жодної української школи, щоперебувала б на державному утримані.

20-ті роки ХХ століття стали час творчогозлету української науки. Розгорнули своюдіяльність відомі наукові колективи, зокремаматематична школа Д. Граве. Праці М. Криловата М. Боголюбова заклали підмурівок нелінійноїмеханіки. Але, наприкінці 20-х років почалосяпереслідування вчених і це стало причиноюсповільнення прогресу.

У 20 – 30-х рр. ХХ ст. підготовка вчителівматематики тісно підпорядковувалася особливостямсоціально-політичного, економічного і культурногорозвитку країни, що виникали внаслідоккардинальних перетворень у всіх сферахполітичного, суспільного і культурного життя.Реорганізаційні процеси, характерні для системиосвіти цього періоду в цілому і для вищої школизокрема, мали свої специфічні прояви у підготовціфахівців-математиків як, власне, у її змісті, так іу підходах до форм та методів такої підготовки(тенденція до масовості вищої освіти, пошукнових форм навчання, деяке зниження якостіфахової математичної освіти), які вимагаютьподальшого ґрунтовного аналізу [10, 24].

З 1940 року почалася підготовка вчителівматематики у Дрогобицькому вчительськомуінституті, коли за постановою УРСР булостворено фізико-математичний факультет. Учервні 2001 р. наказом Міністерства освіти танауки України на базі фізико-математичногофакультету створено Інститут фізики, математикита інформатики Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка.

Наказом Народного комісара освіти від 23листопада 1944 року план набору на перший курс1944 – 1945 навчального року був встановленийу кількості 180 чоловік, з них на фізико-математичному факультеті – 60 чоловік [6, 34].

Плани набору, починаючи з 1945 – 1946 – 44чол., 1951 – 1952 – 128 чол., 1957 – 1958 – 50чол. вказували на те, що лише на фізико-математичне відділення періодично був малийконкурс. Всього учительський інститут за 1947 –1951 роки випустив математиків і фізиків 337студентів, а до об’єднання з Львівським (1958 –



159 Молодь і ринок №7 (150), 2017

1960) – 668 спеціалістів. Всього за 1945 – 1960роки було підготовлено 1005 математиків і фізиків[6, 87 – 88]. Абсолютна більшість випускниківплідно працювали, а багато і на сьогоднішній деньпрацюють на ниві освіти, не мало з них на доситьвідповідальних посадах.

На факультеті (в інституті) здійснюваласяпідготовка учителів з таких одинарних і подвійнихспеціальностей (напрямів підготовки):математика, фізика, інформатика, математика іфізика, фізика і математика, математика і основиекономіки, фізика та основи інформатики,математика та інформатика, згодом комп’ютернінауки [5, 124].

На підставі наказу Міністерства освіти УРСР від6 жовтня 1956 року за №451 ряд факультетів іспеціальностей переводилися на п’ятирічний терміннавчання, зокрема 1956 – 1957 навчального року –фізико-математичний факультет зі спеціальностями“Математика”, “Фізика”, “Креслення” [6, 49].

Згідно навчального плану №2104 ізспеціальності “Математика”, Міністерство вищоїі середньої спеціальної освіти СРСР, за наказомзам. Міністра вищої і середньої спеціальної освітиСРСР Н. Егоров від 17 серпня 1963 року № 427ТпЗ, пропонує у вищих педагогічних інститутахзапровадити окремі дисципліни, які удосконалятьпідготовку вчителів. Зокрема, для кваліфікаціїучителя математики середньої школи з терміномнавчання 5 років, було передбачено вивченнятаких курсів: “Методика викладанняматематики”, “Елементарна математика” (звивченням окремих розділів “Елементарнінаближенні обчислення”, “Тригонометрія”,“Елементарна геометрія”, “Елементарна алгебра”,“Елементарні функції”), “Математичний аналіз”,“Аналітична геометрія”, “Вища алгебра”, “Вищагеометрія”, “Теорія чисел і основи арифметики”,“Додаткові розділи математичного аналізу”,“Математична логіка”, “Математичні машини,програмування з практикумом”, “Теоріяймовірностей”. На лекційні дисциплінивиділялося від 12-ти до 94-ти годин, а напрактичні курси, наприклад, педагогічнапрактика для осіб, які не працюють учителями ідля осіб, які працюють в школі та іншихнавчально-виховних закладах по спеціальності,що не відповідає профілю факультету протягомсеместру; для осіб, які працюють вчителями буливиділені 24 дні.

У навчальних планах, складених Міністерствомосвіти УРСР, затверджених МВССО СРСР від 4червня 1971 р. № 18 тп/з на факультативні заняття знавчальних дисциплін “Логіка” та “Історія математики”відводився тиждень.

У примітці навчального плану № 2104Математика, затвердженого від 14 червня 1978року рекомендовано дозволяти окремимстудентам, проявивши здатності до науково-дослідницької роботи, замінити здачу державногоекзамену по математиці або педагогіці зметодикою викладання математики захистомдипломної роботи в ДЕК при умові здачі іншихдержавних екзаменів, передбачених навчальнимпланом; а також було вказано на те, що замінитикурсову роботу з методики викладанняматематики курсовою роботою з педагогіки абопсихології.

До навчали планів додався й перелік тих курсіві практикумів з математики, які студент мігвідвідувати за вибором, а саме:

1. Функціональний аналіз.2. Рівняння математичної фізики.3. Варіаційне числення.4. Теорія інформації.5. Лінійне програмування.6. Теорія груп.7. Семінар з методики викладання математики.8. Вибрані питання математики в шкільних

факультативних курсах та ін.Час на їхнє вивчення визначався радою

інституту в межах 36 годин на 1, 2, 3 курсах і 30годин на IV курсі. Також раді інститутунадавалося право скорочувати кількість годин налекції і змінювати послідовність вивченнянавчальних дисциплін у межах навчального року,крім суспільних наук.

Після закінчення вузу з 1955 року по 1970 рікприсвоювали кваліфікацію вчитель математикисередньої школи, а вже починаючи з 1971 рокувідкрилися інші спеціальності із кваліфікаціямиучителя математики і фізики; учителяматематики, інформатики та обчислювальноїтехніки; вчителя математики та основінформатики; вчителя математики, фізики,астрономії і безпеки життєдіяльності; вчительматематики та основ економіки; вчителяматематики та основ економіки основної тастаршої школи; вчителя математики та англійськоїмови і зарубіжної літератури та старшої школи;математика-програміста, викладача математики таінформатики [9, 1].

Отже, можемо говорити про те, що 70-ті рр.другої половини XX століття були періодомвідчутних і позитивних змін, які характеризуютьсязабезпеченням послідовності і систематичності увивченні і засвоєнні навчального матеріалу.

- На основі системного аналізу історико-педагогічної літератури можна узагальнитипередумови й фактори, що обумовили характер і


160

особливості становлення вищої математичноїосвіти в Україні [2, 28]:

- високий рівень розвитку математичногознання в університетах Європи;

- потреба в розвитку освітніх структур, щовикликано змінами у соціально-економічномужитті країни (зростання потреб промисловоговиробництва, ускладнення адміністративноїсистеми країни, переоснащення армії тощо);

- досвід вищих навчальних закладів, щоіснували на території України (Острозька йКиєво-Могилянська академії) в попередні роки;

- діяльність братств, що були культурнимосередком країни й праобразом вищої школи;

- готовність держави створювати для вищихнавчальних закладів матеріальні й правові умовиїхньої діяльності;

- наявність педагогічних кадрів (випускниківзахідноєвропейських університетів), котріволоділи педагогічними здібностями і глибокимизнаннями в математичних науках;

- наявність контингенту майбутніх студентів,які мали достатню загальноосвітню підготовку,здатних і бажаючих отримати вищу математичнуосвіту в університеті;

- розширення кола математичних дисциплін вуніверситетському викладанні.

У 80 – 90-і рр. XX ст. починаєтьсяреформування системи вищої, зокрема, іпедагогічної освіти. У 90-х роках продовжуваласпостерігатися тенденція реорганізації великихпедагогічних інститутів країни в університети.Так, у 1992 році на базі Івано-Франківськогопедінституту було відкрито Прикарпатськийуніверситет. Луцький педінститут у 1993 роціперетворено у Волинський університет. 1994 рокуорганізовано Східноукраїнський університет, 1995року – Черкаський, у 2003 році – Миколаївськийі Херсонський педінститути стали державнимиуніверситетами. Відновлено діяльність двохісторичних для України навчальних закладів:Національного університету “Києво-Могилянськаакадемія” та Національного університету“Острозька академія” [8, 206].

Введення у 2004 році державних стандартівщодо підготовки фахівців у вищих навчальнихзакладах України та врахування основної метиболонського перетворення вищої освіти полягає“… в інтеграції до єдиного європейськогопростору, поряд із цим у процесі підготовки й уході реформи суспільні інтереси та спрямованістьна збереження найкращих надбань національноїсистеми підготовки вчителів математики завждизберігали свою пріоритетність” [1, 215].

Відповідно до Болонської системи, кваліфікацію

вчителя можна здобути в межах магістерськоїпідготовки, саме тому виправдане розуміннядвоступеневої моделі підготовки вчителів.Водночас для вступу на навчання за магістерськоюпрограмою опанувати спеціалізацію набакалаврському рівні.

Бакалавр математики повинен знати: основніметоди математики, методику засвоєнняматематичних знань, принципів, основматематичних задач, інформаційні технології,іноземну мову для ефективної популяризаціїрезультатів математичних досліджень.

Серед умінь бакалавра математикивиокремлюють такі: уміння сумлінно ставитисядо власної роботи, самостійно ухвалюватирішення, відповідально виконувати службовіобов’язки, підвищувати власну кваліфікацію,оволодіти новими компетенціями [1, 215].

Є. Боркач, який продемонстрував рівеньбакалаврської підготовки вчителів математики наприродничому факультеті університету іменіЛорда Етвеша (Будапешт) за основною тадодатковою спеціальністю, казав про таке: “У ходіпідготовки за основною спеціальністю майбутнійучитель математики має накопичити (див. табл. 1):92 кредити, вивчаючи обов’язкові професійнідисципліни, із них 54 кредити – за рахунокдисциплін загальної для всіх студентівматематиків підготовки на першому курсі; 8кредитів, опановуючи дисципліни природничоїнауки, які обирає на свій розсуд; 10 кредитів заобов’язкове написання кваліфікаційної роботи; 10кредитів за рахунок дисциплін вільного виборустудента” [1, 216].

Проводячи порівняльний аналіз навчальнихпланів підготовки майбутнього вчителяматематики в Україні, можна сказати пропрактичну взаємовідповідність між угорською таукраїнською системою підготовки як за змістом,так і за обсягом годин. До того ж підготовка заокремими блоками не відрізняється за обсягомкредитів (елементарна математика, аналіз,геометрія, теорія ймовірностей) або відрізняєтьсянесуттєво (дискретна математика, інформатика,методи обчислень) [1, 219].

Нажаль, реформування середньої (та й вищої)школи пішло шляхом згортання й формалізаціїфізико-математичного напряму освіти. Провтрати, яких ми зазнали на цьому шляху, фахівцямдобре відомо. Зокрема, ректор Національногоаерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського“ХАІ” проф. В. Кривцов констатує, що в середніхнавчальних закладах (школах, ліцеях, коледжах)відбулося скорочення навчальних програм зматематики і особливо фізики. Обсяг навчальних



161 Молодь і ринок №7 (150), 2017

програм з фізики і математики в більшості вищихнавчальних закладів за останні 16 років зменшивсяв 2 і більше разів [11].

Сьогодні в Україні у галузі знань “Фізико-математичні науки” підготовка фахівців із вищоюосвітою здійснюється за напрямами “Фізика”,“Прикладна фізика”, “Математика”, а в галузізнань “Системні науки та кібернетика” занапрямом підготовки “Прикладна математика”. Затакими ж спеціальностями здійснюється підготовкакадрів вищої кваліфікації згідно з Перелікомспеціальностей Вищої атестаційної комісії.

Підготовка фахівців з напряму “Математика”здійснюється в 15 вищих навчальних закладах,“Прикладна математика” – у 44, “Фізика” – у 22,“Прикладна фізика” – у 13.

Обсяги прийому за напрямами “Математика”і “Фізика” останніми роками зменшувалися (див.рис. 1), що викликано об’єктивним станомфундаментальних наук у країні і відповідноюпотребою у кадрах [7].

У конкурентній боротьбі за абітурієнтів багатовищих навчальних закладів скасували вступніекзамени з математики та фізики, незважаючи на


Таблиця 1. Змістові одиниці професійної підготовки бакалавра, майбутнього вчителя математики

Математика, як основна спеціальність

кредитів Математика, як додаткова спеціальність

кредитів

Обов’язкові дисципліни Обов’язкові дисципліни

Елементарна математика 7 Елементарна математика 4

Основи аналізу 5 Основи аналізу 5

Математичний аналіз 18 5

Диференціальне та інтегральне рівняння

10 Диференціальне та інтегральне рівняння

10

Аналіз 8

Алгебра 14 Алгебра 10

Теорія чисел 5 Теорія чисел 5

Геометрія 18 Геометрія 6

Дискретна математика 10 Дискретна математика 10

Чисельні методи 2

Основи програмування 5

Теорія ймовірностей 5

Основи математики 2

Вступна шкільна практика 1

Всього обов’язкові дисципліни 92 Всього обов’язкові дисципліни 50

Комп’ютерний практикум з аналізу 4 Комп’ютерний практикум з аналізу 4

Вступ до інформатики 2 Вступ до інформатики 2

Написання математичних текстів 3 Написання математичних текстів 3

Пакети математичних дисциплін за вибором

2

Математика і медіа 2

Підготовка до науково-дослідної роботи

6

За вибором студентів 10 За вибором студентів 9

Психолого-педагогічні дисципліни 10

Природничі дисципліни 8

Кваліфікаційна робота 10

Друга вчительська спеціальність 50

Всього 180 59

162

те, що до їхніх навчальних планів фізика іматематика входить як обов’язковий предметфундаментальної підготовки. Як наслідок, попитна якісну шкільну фізико-математичну підготовкузменшився. Вступ на фізико-математичніфакультети університетів і до технічних вищихнавчальних закладів став можливим із більшнизьким рівнем підготовки. Тому окреміпрогалини в знаннях шкільного матеріалудоводиться компенсувати за рахунок частинициклу фізико-математичних дисциплін вищоїшколи.

Для відновлення належного рівня фізико-математичної освіти у країні необхідно суттєвозбільшити частину шкіл, де у старшій школівивчення фізико-математичних дисциплін будепрофільним. Всі майбутні абітурієнти вищихнавчальних закладів, де фізика і математика єфундаментом фахової підготовки, повинні матиможливість здобувати середню освіту саме взакладах фізико-математичного профілю.

Вищі навчальні заклади ще недостатньоактивно проводять профорієнтаційну роботу узагальноосвітніх закладах профільного навчання,а ця робота може забезпечити відповідну якістьзнань абітурієнтів та якість освіти майбутніхфахівців і професіоналів фізико-математичнихспеціальностей.

Не менш важлива фізико-математична освітадля фахівців інших напрямів, де вона є основнимінструментом засвоєння фахових дисциплін тамайбутньої професійної діяльності. Зокрема,природничі, економічні, соціальні, інформаційні,гуманітарні науки, які вимагають ґрунтовноговолодіння основами статистичного аналізу,

розуміння принципів математичногомоделювання.

Особливо важливою математична наука є дляфахівців інженерно-технічного профілю.Доведено, що при вивченні цієї науки у будь-якогофахівця закладається не тільки методологічний,але й психофізіологічний фундамент системного,логічного та критичного мислення, що є життєвонеобхідним.

Професійне зростання викладачів фізико-математичних дисциплін вищих навчальнихзакладів вимагає створення обґрунтованоїсистеми підвищення їх професійного рівня зурахуванням національних напрацювань ітрадицій. Без сумніву, ключовим питанням єзабезпечення вищих навчальних закладівпідручниками державною мовою.

Аналіз ситуації показує, що забезпеченістьпідручниками і навчальними посібникамидержавною мовою сьогодні становить: соціально-гуманітарний напрям – 91%; економічний напрям– 84%; природничо-математичний напрям – 62%,інженерно-технічний – лише 55%. Однією зпричин цього стану є незадовільне фінансуваннявидання навчальної літератури для вищої школи.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Останнім часом у вітчизняномуосвітньому просторі посилилося прагненняінтегруватися до Єдиного європейського просторувищої освіти. Реалізація такої інтеграції потребуєвисокоякісної підготовки майбутнього вчителя,який під час навчання у ВНЗ має статикомпетентним фахівцем і в психолого-педагогічному аспекті загалом, і у власне


Рис. 1. Динаміка прийому за напрямами підготовки 6.040201 “Математика”(1) та 6.010103

“Педагогіка і методика середньої освіти. Математика”(2)


163 Молодь і ринок №7 (150), 2017

предметному аспекті зокрема. Підготовкавчителів являє собою особливу сферу взаємодіїзагальної середньої та вищої освіти. З одного боку,система загальної середньої освіти є замовникомна ринку праці щодо підготовки педагогів, а зіншого – випускники середніх навчальнихзакладів стають суб’єктами вищої освіти, зокремапедагогічної. Такий взаємозв’язок івзаємозалежність зумовлюють особливі вимоги доякості підготовки майбутнього вчителя, який підчас навчання у ВНЗ має досягнути рівнякомпетентного фахівця і в психолого-педагогічному, і в суто предметному вимірах. Томувід ефективності підготовки вчителів залежитьуспіх реформи всієї системи освіти. Відтак,підвищення рівня фахової підготовки вчителів, якінині працюють і надалі працюватимуть напедагогічній ниві є одним із найважливішихосвітніх завдань на початку ХХІ століття.

У Законі України “Про вищу освіту”,Державній національній програмі “Освіта”(Україна XXI століття; 1993 р.), Національнійдоктрині розвитку освіти (2002 р.), Концепціїпедагогічної освіти (1999 р.), Концептуальнихзасадах розвитку педагогічної освіти України їїінтеграції в європейський освітній простір (2004 р.),Державній програмі “Вчитель” (2002 р.), “Білійкнизі національної освіти України” (2009 р.)наголошено на важливості реформи системипедагогічної освіти України згідно з європейськимитрадиціями. В зв’язку з цим перед Україною постаєнеобхідність розв’язання комплексу завдань, якістосуються реформування національної вищоїшколи та створення якісної системи освіти, щовідповідала б світовим стандартам.

Одним із головних важелів поліпшення стануматематичної освіти є цілеспрямована праця щодовиявлення, розвитку та реалізації творчихздібностей студентів у галузі фізики таматематики, посилення зацікавленості донаукової діяльності шляхом підготовки масовихзаходів і проведення інформаційно-просвітницькоїроботи.

ЛІТЕРАТУРА1. Боркач Є.І. Система підготовки вчителів

природничо-математичних дисциплін в умовахзапровадження Болонського процесу в Угорщині:монографія / Є.І. Боркач. – Черкаси: ВидавецьЧабаненко Ю.А., 2013. – 352 с.

2. Боярська-Хоменко А. Витоки вищоїматематичної освіти в Україні / А. Боярська-Хоменко // Збірник наукових праць Уманськогодержавного педагогічного університету . – 2012.Ч.1. – C. 25–29.

3. Бубнова М.Ю. Актуальні проблемипрофесійної підготовки майбутніх вчителівматематики / М.Ю. Бубнова // Наука і освіта. –2010. – №4/5. С.98–101.

4. Бубнова М.Ю. Методична підготовкамайбутніх учителів математики звикористанням інформаційних технологій :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія та методикапрофесійної освіти” / М. Ю. Бубнова. – Ялта:Кримський гуманітарний ун-т, 2011. – 21 с.

5. Вища педагогічна освіта і наука України:історія, сьогодення та перспективи розвитку.Львівська область / ред. Рада вид.: В.Г.Кремень(гол.) [та ін.]; НАПН України; Ін-т вищої школи;Асоціація ректорів пед. ун-тів Європи. – К.:Знання України, 2012. – 267 с.

6. Державний архів Львівської області, ф.Р2018, оп. 1, спр. 10, 100 арк.

7. Доповідь Міністра освіти Вакарчука І. О.“Cучасна фізико-математична освіта і наука:тенденції та перспективи” [Електроннийресурс]. – 2008. – Режим доступу до ресурсу:h ttp: / /www.os t r iv. in .u a/p ub lica t ion /co de-2861dbeb0e9d2/list-b407a47b26.

8. Луценко Г. Становлення і розвиток фізико-математичної освіти у вищих навчальнихзакладах України в XX – XXI ст. / ГригорійЛуценко // Збірник наукових праць Черкаськогонаціонального університету імені БогданаХмельницького. – 2013. Випуск 11.

9. Навчальні плани фізико-математичногофакультету // Архів Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка.– Ф.2

10. Приходько Т.О. Актуальні проблемисучасних історико-педагогічних дослідженьшкільної освіти / Т. О. Приходько // Збірниктез ХІV Всеукраїнської історико-педагогічноїнауково-практичної конференції . – Київ:Інститут педагогіки НАПН України, 2014. –113 с.

11. Шляхи вдосконалення викладання фізико-математичних наук в ВНЗ Харківського регіону:доповідь ректора Національного аерокосмічногоуніверситету імені М. Є. Жуковського “ХАІ”В.С. Кривцова на засіданні Ради ректорів вищихнавчальних закладів ІІІ-ІV рівнів [Електроннийресурс]. – 2008. – Режим доступу до ресурсу:http://www-rada.univer.kharkov.ua/files/20.02.08/krivzov.doc.

REFERENCES1. Borkach, Ye.I. (2013). Systema pidhotovky

vchyteliv pryrodnycho-matematychnykh dystsyplin v


164

umovakh zaprovadzhennia Bolonskoho protsesu vUhorshchyni [The system of training of teachers ofnatural and mathematical disciplines in the conditionsof realization of Bologna process in Hungary].Cherkasy: publisher Chabanenko Y.A., 352 p. [inUkrainian].

2. Boyarska-Khomenko, A. (2012). Vytokyvyshchoyi matematychnoyi osvity v Ukrayini[Sources of higher mathematical education inUkraine]. Collection of scientific works of the Umanstate pedagogical university, pp.25–29. [in Ukrainian].

3. Bubnova M.Yu. (2010). Aktualni problemyprofesiinoi pidhotovky maibutnikh vchytelivmatematyky [Current problems of professional trainingof future teachers of mathematics]. Science andeducation, No.4/5, pp. 98–101. [in Ukrainian].

4. Bubnova, M.Yu. (2011). Metodychnapidhotovka maybutnikh uchyteliv matematyky zvykorystannyam informatsiynykh tekhnolohiy[Methodical training of future teachers of mathematicswith the help of information technologies]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Yalta: CrimeanHumanitarian University, 21 p. [in Ukrainian].

5. Kremen,V.H. (Ed.). et al. (2012). Vyshchapedahohichna osvita i nauka Ukrayiny: istoriya,s’ohodennya ta perspektyvy rozvytku [Higherpedagogical education and science in Ukraine: history,present time and prospects of development]. Kyiv:Knowledge of Ukraine, 267 p. [in Ukrainian].

6. Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti [Archiveof Lviv region], form of Р2018, description 1,document 10, 100 p. [in Ukrainian].

7. Dopovid Ministra osvity Vakarchuka I. O.“Cuchasna fizyko-matematychna osvita i nauka:tendentsii ta perspektyvy” (2008) [The lecture ofMinister of education Vakarchuk І. О. Modernphysical and mathematical education and science:

tendencies and prospects]. [Electronic resource].Available at: http://www.ostriv.in.ua/publitsation/tsode-2861dbeb0e9d2/list-b407a47b26.

8. Lutsenko, H. (2013). Stanovlennia i rozvytokfizyko-matematychnoi osvity u vyshchykhnavchalnykh zakladakh Ukrainy v XX – XXI st.[Foundation and development of physical andmathematical education in higher educationalestablishments in Ukraine in the 20th – 21st centuries].Collection of scientific works of the Cherkasy NationalUniversity of Bogdan Khmelnytsky, vol. 11. [inUkrainian].

9. Navchalni plany fizyko-matematychnohofakultetu [Curriculum of physical and mathematicalfaculty]. Archive of Drohobych Ivan Franko StatePedagogical University, form of 2.

10. Prykhodko, T.O. (2014). Aktualni problemysuchasnykh istoryko-pedahohichnykh doslidzhenshkilnoi osvity [Current problems of modern historicaland pedagogical research of school education]. Bookof abstracts of All-Ukrainian historical andptdagogical scientific conference. Kyiv: Institute ofEducation NAPS of Ukraine, 113 p. [in Ukrainian].

11. Shliakhy vdoskonalennia vykladannia fizyko-matematychnykh nauk v VNZ Kharkivskoho rehionu:dopovid rektora Natsionalnoho aerokosmichnohouniversytetu imeni M. Ye. Zhukovskoho (2008).[Ways of improvement of teaching of physical andmathematical sciences in higher educationalestablishment of the Kharkiv region: lecture ofhead of the National M.Ye. Zhykovskyi AerospaceUniversity].V.S. Krivtsova at the meeting ofrectors of higher educational institutions of threeand four levels. [Electronic resource]. Availableat: http ://www-rada.univer.kharkov.ua/files/20 .02.08/krivzov.dotsSpysok vykorystanykhdzherel



“Видатні розуми завжди зустрічають протидію з боку посередніх. Посередній розум не здатний зрозуміти людину, яка відмовляється схилитися до сліпого слідування звичайним забобонам, а вибирає замість цього вільне вираження своєї думки, мужньо та чесно”.

Альберт Ейнштейн один із засновників сучасної теоретичної фізики

“Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і

нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог


165 Молодь і ринок №7 (150), 2017

УДК 37.015.31:17.022

Марія Школьна, аспірант кафедри педагогікиНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ДО ПИТАННЯ ГОТОВНОСТІ КУРАТОРІВ СТУДЕНТСЬКИХ ГРУП ДОВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ У СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ КОЛЕДЖІВ

У статті уточнено сутність поняття “готовність кураторів студентських груп до вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів”; визначено критерії та показники готовностікураторів студентських груп до виховання соціальної зрілості у зазначеного контингенту студентів, асаме: аксіологічно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивний; підібрано комплексдіагностичних методик щодо визначення рівнів вихованості соціальної зрілості у студентів аграрнихколеджів; схарактеризовано рівні готовності кураторів аграрних коледжів до виховання соціальноїзрілості у студентів.

Ключові слова: готовність, куратор студентської групи, соціальна зрілість, студенти аграрнихколеджів, позааудиторна діяльність.

Літ. 5.

Мария Школьная, аспирант кафедри педагогикиНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

К ВОПРОСУ О ГОТОВНОСТИ КУРАТОРОВ СТУДЕНЧЕСКИХ ГРУПП КВОСПИТАНИЮ СОЦИАЛЬНОЙ ЗРЕЛОСТИ У СТУДЕНТОВ АГРАРНЫХ КОЛЛЕДЖЕЙ

В статье уточнена сущность понятия “готовность кураторов студенческих групп к воспитаниюсоциальной зрелости у студентов аграрных колледжей”; определены критерии и показатели готовностикураторов студенческих групп к воспитанию социальной зрелости у данного контингента студентов, аименно: аксиологически-мотивационный, когнитивный, операционно-деятельностный, рефлексивный;подобран комплекс диагностических методик по определению уровней воспитанности социальнойзрелости у студентов аграрных колледжей; охарактеризованы уровни готовности кураторовстуденческих групп к воспитанию социальной зрелости у студентов аграрних колледжей.

Ключевые слова: готовность, куратор студенческой группы, социальная зрелость, студентыаграрных колледжей, внеаудиторная деятельность.

Mariya Shkolna, Postgraduate Student of the Pedagogy DepartmentNational University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

TO THE QUESTION OF READINESS OF CURATORS OF STUDENTS’ GROUPS TOUPBRINGING THE SOCIAL MATURITY IN STUDENTS OF AGRICULTURAL COLLEGES

The article clarifies the essence of the concept “readiness of curators of students’ groups to upbringingthe social maturity in students of agricultural colleges”.

The author identifies the criteria and indicators of readiness of curators of students’ groups to upbringing thesocial maturity in such specified number of students: an axiologicaly-motivation (the value-motivational relation to theformation of social maturity of students in agricultural colleges, the desire to the effectively implementation); the cognitive(knowledge about the nature of social maturity and features of upbringing of the students in agricultural college); theoperational-activity (the possession of curators of student groups the forms and methods of social maturity educationof students in agricultural colleges); the reflective (an adequate evaluation of oneself as the curator of the studentgroup that can bring the social maturity in students in agricultural colleges). The author selects a set of diagnosticprocedures to determine the levels of upbringing the social maturity in students of agricultural colleges. The authordetermines the curators’ readiness to educate the social maturity in the agricultural colleges.

The results of the experimental work suggested that most curators of student groups do not have sufficientknowledge of upbrining the social maturity in students in agricultural colleges. The author stresses on thedifficulty in choosing the forms and methods of upbrining the social maturity.

Keywords: readiness, a curator of the student group, social maturity, the students of agricultural colleges,the extracurricular activities.

Постановка проблеми. Соціально-економічні та політичні зміни в Україніпризводять до змін пріоритетів в усіх

сферах суспільного життя.

За таких обставин украй важливою є проблемавиховання соціально зрілої особистості, якахарактеризується усвідомленими знаннями просуспільство, соціальні норми; глибоким

© М. Школьна, 2017

ДО ПИТАННЯ ГОТОВНОСТІ КУРАТОРІВ СТУДЕНТСЬКИХ ГРУП ДО ВИХОВАННЯСОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ У СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ КОЛЕДЖІВ

166

усвідомленням сутності соціальних ролей,дотриманням соціальних норм, вмінням будуватипродуктивні відносини з оточуючими людьми,здатністю до професійної самореалізації.

У низці освітніх документів: КонституціїУкраїни, Законах України “Про освіту”, “Провищу освіту”, Національній стратегії розвиткуосвіти в Україні на 2012 – 2017 роки, акцентуєтьсяувага на пріоритетність виховання соціальнозрілої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікаційпоказав, що різні аспекти проблеми соціальноїзрілості розглянуто у працях психологів (І. Беха,А. Гудзовської, О.Киричука, Г. Костюка,О. Леонтьєва, Б. Ломова, С. Максименка,А. Маслоу, Г. Олпорта, В. Петровського,Н. Побірченко, С. Поліщук, К. Роджерса,В. Франкла, Е. Фромма та інших).

Проблема виховання соціальної зрілостіозначена в працях сучасних учених-педагогів(С. Вершловського, О. Каменєвої, Л. Канішевської,М. Лебедика, Т. Мальковської, А. Мальчукової,О. Михайлова, А. Мудрика, А. Позднякова,В. Радула, В. Семенова, Т. Толстих та інших).

Результати аналізу практики з питаньвиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів підтверджують, що цьомупитанню не приділяється належної уваги.

Мета статті – визначити рівні готовностікураторів студентських груп до роботи звиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів.

Виклад основного матеріалу дослідження.На куратора сучасної вищої школи покладаютьсяфункції надання студентам допомоги у досягненніуспіху в комунікативній сфері, особистісногорозвитку у навчально-виховному процесі тамайбутній професійній діяльності. Змінаставлення до процесу виховання у ВНЗ зумовлюєтенденцію розширення функцій куратора,підвищення його духовного і культурного рівня,якісного вдосконалення педагогічної комунікації,створення особистісно орієнтованого середовищав студентській аудиторії і, відповідно до цієї мети, –технології організації паритетної взаємодії [5, 345].

Категорія професійної готовності маєрізноманітні психолого-педагогічні інтерпретаціїй розглядається як: стан підготовленості,сукупність моральних, психологічних тапрофесійних якостей (М. Дьяченко, Л. Кандибович,В. Крутецький та ін.); специфічний стан(М. Левітов, Б. Ломов та ін.).

Дослідниця Л. Канішевська визначає поняття“готовність до педагогічної діяльності” якприватне виявлення готовності до самостійної

педагогічної діяльності, як цілісне педагогічнеутворення [1, 121].

На думку А. Линенко, готовність є “особливоюякістю особистості”, яка передбачає усвідомленумотивацію щодо виконання діяльності. Уструктурі готовності вирізнено ставлення додіяльності, або настановлення, мотиви діяльності,знання про предмет і способи діяльності, навичкита вміння їх практичного втілення [2, 31].

За Д. Узнадзе, в основу стану готовностіпокладено фіксовані настановлення, щоформуються в результаті інтеграції суспільного таіндивідуального досвіду і є внутрішнімирегуляторами поведінки людини (Д. Узнадзе)[4, 31].

Аналіз наукової літератури дає змогу уточнитисутність поняття “готовність кураторівстудентських груп до виховання соціальноїзрілості у студентів аграрних коледжів” якінтегративну якість особистості, щохарактеризується ціннісно-мотиваційнимставлення до проблеми виховання соціальноїзрілості; обізнаністю у концепціях вихованнясоціально зрілої особистості; знаннями пропредмет і способи діяльності; володіннямформами і методами виховання соціальноїзрілості; адекватним оцінюванням себе яккуратора студентської групи, здатного виховуватиозначену якість у студентів аграрних коледжів.

Використовуючи ідеї особистіно-діяльнісноїтеорії (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейнта інші) визначено критерії і показники готовностікураторів студентських груп до вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів,а саме:

- аксіологічно-мотиваційний (ціннісно-мотиваційне ставлення до формування соціальноїзрілості у студентів аграрних коледжів; прагненняефективно виховувати соціально зрілуособистість);

- когнітивний (знання про сутність соціальноїзрілості та особливості виховання цієї якості устудентів аграрних коледжів);

- операційно-діяльнісний (володіння кураторамистудентських груп формами і методами вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів);

- рефлексивний (адекватне оцінювання себеяк куратора студентської групи, здатноговиховувати соціальну зрілість у студентіваграрних коледжів).

Вивчення рівнів готовності кураторівстудентських груп до виховання соціальноїзрілості у студентів аграрних коледжів відбувалосяза допомогою наступних методів дослідження:авторська анкета, індивідуальні бесіди,



167 Молодь і ринок №7 (150), 2017

ранжування, тестування – вивчення професійноїпозиції А. Бадак, Є. Ківшик “Хочу і можу” [3, 116].

З метою виявлення ставлення кураторівстудентських груп до проблеми вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів,їм було запропоновано дати відповідь назапитання: “Як Ви вважаєте, чи є актуальноюпроблема виховання соціальної зрілості устудентів аграрних коледжів?”

Результати анкетування свідчать, що усі безвинятку (100 %) кураторів студентських групвважають цю проблему актуальною.

Індивідуальні бесіди з кураторамистудентських груп дозволяють стверджувати пронеобхідність проведення цілеспрямованої роботиз виховання соціальної зрілості у студентів.Куратори наголошували на важливість оволодіннястудентською молоддю основними соціальнимиролями: громадянина, фахівця, сім’янина. Увідповідях кураторів студентських групзазначалось, що значний вплив на вихованнясоціальної зрілості студентів має як аудиторна, такі позааудиторна діяльність.

Задля виявлення показника “прагненняефективно виховувати соціальну зрілість устудентів аграрних коледжів”, кураторамстудентських груп було запропоновано оцінитисвоє бажання займатися цією діяльністю зашестибальною шкалою: від 5 – 6 балів – високийрівень; від 3 – 4 балів – середній; від 1 – 2 балів –низький.

Результати дослідження свідчать, що 22(44,0 %) кураторів студентських груп оцінилисвоє прагнення виховувати соціальну зрілість умежах від 5 – 6 балів (ціннісно-мотиваційнаспрямованість щодо виховання соціальної зрілостіу студентів аграрних коледжів); 25 (50,0 %)кураторів студентських груп оцінили своєбажання здійснювати роботу з вихованнясоціальної зрілості у студентів у межах від 3 – 4балів (ситуативна спрямованість щодо вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів);3 (6,0 %) кураторів студентських груп оцінилисвоє бажання здійснювати названу вищедіяльність у межах від 1 – 2 балів (відсутністьспрямованості щодо виховання соціальної зрілостіу студентської молоді, небажання займатися нею).

Визначення осмислення поняття “соціальназрілість” відбувалось за допомогою запитання:“Який зміст Ви вкладаєте у поняття “соціальнозріла особистість? Перерахуйте якості проявусоціальної зрілості”.

Результати анкетування кураторів студентськихгруп аграрних коледжів свідчить про те, що 15(30,0 %) з них назвали три і більше ознаки прояву

даної якості, що свідчить про високий рівеньусвідомлення наведеної дефініції.

Серед якостей прояву соціальної зрілості булиназвані: відповідальність, активність, креативність,гуманізм, соціальна відповідальність, соціальнаактивність, комунікабельність, самостійність,турбота про інших, толерантність, прагнення досамореалізації, колективізм, корисністьсуспільству, законослухняність, професійнесамовдосконалення, вміння долати труднощі,активна життєва позиція тощо.

Середній рівень осмислення поняття“соціальна зрілість” мають 20 (40,0 %) кураторівстудентських груп. Характеризуючи сутністьпоняття “соціально зріла особистість” вони, восновному обмежувались формальнимивідповідями. Таким чином, значний відсотоккураторів студентських груп мають загальнеуявлення щодо сутності соціальної зрілості.

Низький рівень розуміння поняття “соціальнозріла особистість” виявили 15 (30,0 %) кураторівстудентських груп. Вони назвали лише окреміякості соціально зрілої особистості. Це свідчитьпро недостатність знань щодо сутності соціальноїзрілості.

Кураторам студентських груп було заданозапитання: “Назвіть, будь ласка, особливостівиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів”.

Результати анкетування свідчать, що 14(28,0 %) кураторів студентських груп виявиливисокий рівень знань щодо особливостейвиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів. Так, вони назвали наступніособливості виховання соціальної зрілості, як-от:сільськогосподарська спрямованість підготовкимайбутнього фахівця; переважна більшістьстудентів аграрних коледжів – сільська молодь;сприятливість раннього юнацького віку щодовиховання соціальної зрілості молоді; поетапністьвиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів.

Слід зазначити, що куратори студентських групназвали й чинники, які безпосередньоускладнюють цей процес, а саме: обумовленістьсоціальним життям суспільства; економічна іморальна криза сучасного українськогосуспільства; зростання соціальної напруги всоціальних інститутах; нерівномірність залученнястудентів до соціально цінної діяльності;недостатнє використання потенціалу позааудиторноїдіяльності щодо виховання соціальної зрілості устудентської молоді; зловживання авторитарнимиметодами виховання.

Середній рівень знань щодо особливостей


168

виховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів виявило 16 (32,0 %) кураторівстудентських груп. Ними було названо лише такіособливості, як сільськогосподарська спрямованістьпідготовки майбутнього фахівця; кризові явища всучасному українському суспільстві.

Низький рівень знань щодо особливостейвиховання соціальної зрілості виявило 20 (40,0 %)кураторів студентських груп.

З’ясувати рівень готовності кураторівстудентських груп до застосування методіввиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів намагалися за допомогоюзапитання: “Які методи виховання соціальноїзрілості Ви використовуєте у практиці роботи?Перерахуйте їх”.

У результаті анкетування 14 (28,0 %) кураторівстудентських груп назвали такі методи вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів,як-от: розповідь, роз’яснення, переконання,бесіда, особистий приклад, педагогічна вимога,вправи, привчання, доручення, виховуючиситуації; заохочення, покарання, тренінг. Цесвідчить про володіння кураторами студентськихгруп методами виховання соціальної зрілості устудентів аграрних коледжів.

Значна кількість кураторів студентських груп20 (40,0 %) назвали сукупність методів вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів(переважно не більше трьох), серед якихдомінують: розповідь, роз’яснення, бесіда,переконання, приклад, виховуючи ситуації. Цесвідчить про достатнє володіння кураторамистудентських груп методами виховання соціальноїзрілості у студентів аграрних коледжів.

Слід зазначити, що 16 (32,0 %) кураторівстудентських груп назвали лише по одномуметоду виховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів, а саме: бесіда, розповідь,приклад, переконання, виховуючи ситуації,тренінг, що свідчить про їх непідготовленість довирішення цієї проблеми.

Визначення рівня сформованості рефлексивноїпозиції кураторів студентських груп відбувалосяза допомогою тесту визначення професійної позиції“Хочу і можу” (А. Бадак, Є. Ківшик) [3, 116].

Результати тестування свідчать, що 18 (36,0 %)кураторів студентських груп характеризуютьсясформованістю рефлексивної позиції, щовиявляється в адекватній самооцінці, упевненостіу власних силах.

Недостатньо розвинена рефлексивна позиціяу 20 (40,0 %) кураторів студентських груп. Цевиявляється у неадекватній самооцінці,невпевненості у власних силах.

Рефлексивна позиція нерозвинена у 12(24,0 %) кураторів студентських груп.

На основі співвіднесення поданих вищепоказників готовності кураторів студентськихгруп до виховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів було виявлено рівні їхготовності.

Високий рівень готовності до вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжіввиявили 34,0 % кураторів студентських груп.Вони характеризуються ціннісно-мотиваційнимставленням до виховання соціальної зрілості;прагненням ефективно здійснювати цю діяльність.Куратори студентських груп, які виявили цейрівень готовності, мають глибокі знання просутність соціальної зрілості й особливості їївиховання у студентів аграрних коледжів;володіють формами і методами вихованнясоціальної зрілості; характеризуютьсясформованою рефлексивною позицією, щовиявляється у впевненості у власних силах.

Середній рівень готовності до вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжіввиявило 40,0 % кураторів студентських груп.Вони вивляють ситуаційну спрямованість щодовиховання соціальної зрілості у студентіваграрних коледжів; мають достатні знання просутність соціальної зрілості й особливості їївиховання у студентів аграрних коледжів;характеризуються недостатнім володіннямформами і методами виховання соціальноїзрілості; частково сформованою рефлексивноюпозицією, що виявляється в невпевненості увласних силах.

Низький рівень готовності до вихованнясоціальної зрілості виявило 26,0% кураторівстудентських груп. Для них характерними єіндиферентне ставлення до проблеми вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів;недостатні знання щодо сутності й особливостейвиховання цієї якості особистості. Вони неволодіють формами і методами вихованнясоціальної зрілості у студентів аграрних коледжів;вирізняються нерозвиненою рефлексивноюпозицією.

Висновки. Результати дослідно-експериментальноїроботи дозволяють стверджувати, що більшістькураторів студентських груп не володіє достатнімизнаннями щодо виховання соціальної зрілості;відчувають труднощі у виборі форм і методіввиховання соціальної зрілості у студентськоїмолоді.

Проведене дослідження не вичерпуєбагатогранності теоретичних і практичнихпошуків розв’язання проблеми. Подальшого



169 Молодь і ринок №7 (150), 2017

вивчення потребує питання теоретичногообгрунтування та експериментальної перевіркипедагогічних умов виховання соціальної зрілостіу студентів аграрних коледжів у позааудиторнійдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Канішевська Л. В. Виховання соціальної

зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: монографія/ Любов Вікторівна Канішевська. – К.: ХмЦНП,2011. – 368 с.

2. Линенко А. Ф. Педагогічна діяльність іготовність до неї: монографія / Алла ФранциевнаЛиненко. – К.: ОКФА, 1995. – 80 c.

3. Пазухина С. В. Педагогическая успешность:диагностика и развитие профессиональногосознания учителя: [учебное пособие] / СветланаВячеславовна Пазухина. – СПб.: Речь, 2007. – 224 с.

4. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основыпедагогики установки: психологическиеисследования / Дмитрий Николаевич Узнадзе.. –М.: Наука, 1966. – 451 с.

5. Ященко Е. Вплив педагогічного спілкуванняна формування комунікативної культуримайбутніх економістів: виховний аспект /Е. Ященко. // Витоки педагогічної майстерності:зб. наук. праць. – 2012. – Вип.10. – С.345 – 350.

REFERENCES1. Kanishevska, L. V. (2011). Vykhovannia

sotsialnoi zrilosti starshoklasnykiv zahalnoosvitnikhshkil-internativ u pozaurochnii diialnosti [Theeducation of social maturity of senior secondaryschools in extracurricular activities]. Kyiv: KhmTsNP,368 p. [in Ukrainian].

2. Lynenko, A. F. (1995). Pedahohichna diialnisti hotovnist do nei [The teaching activities and thewillingness of her]. Kyiv: OKFA, 80 p. [in Ukrainian].

3. Pazukhina, S. V. (2007). Pedagogicheskayauspeshnost: diagnostika i razvitie professionalnogosoznaniya uchitelya:uchebnoe posobie [Teaching success:diagnosis and the development of professional consciousnessof the teacher]. SPb.: Rech, 224 p. [in Russian].

4. Uznadze, D. N. (1966). Eksperimentalnyeosnovy pedagogiki ustanovki: psikhologicheskieissledovaniya [The experimental foundations ofpedagogy position: psychological research]. Moscov:Nauka, 451 p. [in Russian].

5. Yashchenko, E. (2012). Vplyv pedahohichnohospilkuvannia na formuvannia komunikatyvnoi kulturymaibutnikh ekonomistiv: vykhovnyi aspekt [Theimpact of pedagogical communication on the formationof communicative culture of future economists: theeducational aspect]. The origins of the pedagogicalskills: the collection of scientific works,vol.10,pp. 345–350. [in Ukrainian].



“Могутність істинна – розум досконалий. Сила з розумом велику користь приносять тим, хто має їх. Без розуму ж тільки шкодить”.

Сократ давньогрецький філософ

“Корисним для себе (і для суспільства) буде тільки той, хто пізнав свою природу.

Тоді людина розуміє свою місію. Своє покликання на землі й виробляє для себе спосіб життя, в основі якого лежить “споріднена праця”. Тільки так людина може самоствердитися і самореалізуватися, а значить стати щасливою”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

“Вчіться у вчора, живіть сьогодні, сподівайтеся на завтра. Головне – не

припиняти задавати питання ... Ніколи не втрачайте священної допитливості”. Альберт Ейнштейн

один із засновників сучасної теоретичної фізики

170

УДК 378.147

Надирова Гюнай Назим кызы, аспирант, Института литературы имени НизамиНациональной академии наук Азербайджану, Баку

СОВРЕМЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА США В КОНТЕКСТЕ “MELTING POT” ИМУЛЬТИКУЛЬТУРАЛИЗМА

В данной статье литература США анализируется в контексте “melting pot” имультикультурализма, которая является одной из моделей интеграционной политики полиэтническогонаселения. Проблема множественности культурных традиций в литературе, выйдя на первый план, даланазвание новому понятию “мультикультуры” и вместе с ним привела к возникновению теории“мультикультурализма”. Рассматриваются тенденции взаимопроникновения элементов различныхкультур в современном американском обществе, тенденции к созданию единой американской нации,которые оформились в начале ХХ века в особую ассимиляционную концепцию, получившую метафорическоеназвание “плавильного котла” (melting pot), образ которого означает “переплавку” разных этническихгрупп в одном “котле”.

Ключевые слова: “плавильный котел”, мультикультурализм, мультикультурная литература,“мейнстрим”, “эмигрантская литература”.

Лит. 11.

Надiрова Гюнай Назім кизи, аспірант, Інституту літератури імені НізаміНаціональної академії наук Азербайджану, Баку

СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА США В КОНТЕКСТІ “MELTING POT” ТАМУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ

У даній статті література США аналізується в контексті “melting pot” і мультикультуралізму,яка є однією з моделей інтеграційної політики поліетнічного населення. Проблема множинностікультурних традицій в літературі, вийшовши на перший план, дала назву новому поняттю“мультикультури” і разом з ним привела до виникнення теорії “мультикультуралізму”. Розглядаютьсятенденції взаємопроникнення елементів різноманітних культур в сучасному американському суспільстві,тенденції до створення єдиної американської нації, які оформилися до початку ХХ століття в особливуасиміляційну концепцію, що отримала метафоричну назву “плавильного котла” (melting pot), образ якогоозначає “переплавку” різних етнічних груп в одному “казані”.

Ключові слова: “плавильний котел”, мультикультуралізм, мультикультурна література,

“мейнстрім”, “емігрантська література”.

Nadirova Hyunay Nazim kyzy, Postgraduate Student,Nizami Institute of Literature, National Azerbaijan Academy of Science, Baku

THE MODERN LITERATURE OF THE USA IN THE CONTEXT OF“MELTING POT” AND MULTICULTURALISM

The author analyzes the context of “melting pot” and multiculturalism, which is one of the models ofintegration policy of multiethnic population. The problem of the multiplicity of cultural traditions in literature,coming to the fore, gave the name to a new concept “multiculture” and together with it led to the emergence ofthe theory of “multiculturalism”. The author examines the tendencies of interpenetration of elements of diversecultures in the modern American society, the tendencies concerning the creation of single American nation thattook shape at the beginning of the twentieth century into a special assimilation concept, which wasmetaphorically called a “melting pot”, the image of which means “melting down” ethnic groups in one“cauldron”. The author analyzes the most important components of the multicultural literature of the UnitedStates of America, its racial and ethnic components, since the USA literature is traditionally characterized bythe racial and ethnic diversity, which makes it distinctive and different from other national literatures. Thebroader perception of cultural pluralism considers the new trend of the American literature of the second halfof twentieth century, but due to the complex of reasons that influence the development of literature of the lastdecade of the last century; include the external and internal ones.

Keywords: a melting pot, multiculturalism, the multicultural literature, a mainstream, an immigrant literature.

Постановка проблемы. Настоящеевремя, закономерно становясь вмировом масштабе временем

переосмысления и многочисленных попыток, даетопределение многоликой, противоречивойреальности человека в ней, и в то же время

© Н. Гюнай Назим кызы, 2017


171 Молодь і ринок №7 (150), 2017

является одним из тех критических моментов,когда человеческая мысль претерпеваеттрансформацию.

Анализ основных исследований ипубликаций. Следует отметить, что в такуюэпоху все надежды возложены на культуру.Н. Высоцкая считает, что “какой бы системыкоординат ни придерживаться, невозможноотрицать роль межплеменных – межэтнических– межнациональных контактов в становлениитого, что мы называем культурой, на всех этапахразвития человечества. Письменная литератураиграет тут особую роль ввиду ее способности котносительно простому “переселению” из одногокультур ного контекст а в другой” [1 , 2 ] .Н. Высоцкая также отмечает, что современнаялитература изучается в условиях глобализма. Всовременном обществе наметились тенденциивзаимопроникновения элементов разнообразныхкультур, утверждения равноправия существующихэтносов, а также их солидарности и взаимногоуважения. Отметим, что перманентная роль вданных процессах принадлежит тенденцияммультикультурализма, реализуемым посредствомглобализации.

Существует по меньшей мере десяткиопределений того, что такое мультикультурализм,и, соответственно, от того, к которому из нихсклоняется исследователь, будут зависеть егоаргументы в пользу или против него. Для кого-то это сугубо политическая концепция равенствакультур, равенства языков. Для кого-то это идеясоединения элементов разных культур. Кто-тоговорит, что человек никогда не способен бытьмультикультуралистом, а другой исследовательговорит: “Мы все – мультикультуралисты!”. Одинимеет в виду определенные фундаментальныеценности и ориентиры, которые, очевидно, не таклегко изменить. А другой говорит о непрерывномсмешении в ежедневной жизни, в бытуамериканца разнообразных культурных традиций.

Но следует ли это считать мультикультурализмом?Мультикультурализм сегодня – это моднаяидеология. В нее пытаются вместитьразнообразные смыслы, ею пытаютсяобосновывать изменения в различных сферахобщественной и культурной жизни.Неоспоримый факт, что мультикультурализм –явление сложное и многообразное. Как отмечаетН. Глейзер, термин “мультикультурализм”“использовался так часто и в защите, и внападениях, охватывая столь различные события,что представляется нелегкой задачей описать, чтоподразумевается под мультикультурализмом” [5;6, 7].

На рубеже XX – XXI вв. особое значениеприобрела проблема определения параметровкультурной, этнической и гендернойидентичности мультикультурной литературы,представленной творчеством писателей-мигрантов, сочетающих в себе культурные корнинескольких народов и реализующихся в рамкаххудожественного полилога культур. Присоприкосновении двух или нескольких нацийглавную объединяющую роль начинает игратьтрадиция толерантности, сложившаяся в той илииной культуре, терпимость к “чужому”,способность по достоинству оценивать иусваивать лучшие культурные достижениявступающих в диалог народов. Как преодолетьпрезрение к “чужому”, “осуществить синтез“своего” и “чужого”, продолжить процесстрансмиссии мировых культурных ценностей?Таким вопросом задаются исследователимультикультурной литературы [4].

Основная цель данной работы заключаетсяв ретроспективном анализе современнойамериканской литературы в мультикультурномконтексте на примерах американских авторов.

Изложение основного материала. Последниедесятилетия XX века в США были отмеченыочередным всплеском “культурных войн”, вцентре которых стояли такие понятия какнациональный канон и традиция, проблемасоотношения единства, разнообразия, различияв американской культуре, “революцияидентичностей”, и наконец, мультикультура, иликультурная многосоставность, затронувшая самыеразличные сферы общественной жизни и ееосмысления – от политики и социологии долитературы и искусства.

Литература США традиционно характеризуетсярасовым и этническим многообразием, что делаетее своеобразной и отличает от другихнациональных литератур. Проблема множественностикультурных традиций в литературе, как было вышеуказано, выйдя на первый план, дала названиеновому понятию – “мультикультуры” и вместе сним привела к возникновению теории“мультикультурализма”. М.В. Тлостанова, одна изпервых исследователей, обратившихся к этомуявлению, дала ему следующую характеристику:“весьма противоречивое междисциплинарноеявление, включающее идеологические,философские, художественные аспекты, иоперирующее в сферах антропологии,социологии, политологии, экономики,историографии, педагогики, наконец,литературоведения и философии. Это явлениевыступает в качестве выражения и одновременно,


172

в какой-то мере, обоснования плюралистическойкультурной парадигмы, ставящей задачейпредложить новое “идеальное” и частоутопическое видение в соответствии или поконтрасту с активно дискутируемым идеаломобщества и культуры “разнообразия” [2, 8].

Первая ассоциация в связи с понятиемкультурного плюрализма, возникающая у тех, ктоинтересуется культурой Соединенных Штатов ивообще политическими, социальными,культурными процессами современности, – этоассоциация с мультикультурализмом, с темогромным этническим, национальным и расовыммногообразием, которое характерно сегодня длябольшинства стран мира, и особенно дляСоединенных Штатов Америки. Мультикультурализмявился одним из всеобъемлющих факторовсовременной культуры США. Литературныйпроцесс в США последней четверти XX векахарактеризуется растущим многообразием,неоднородностью, отказом от привычныхмоделей, в соответствии с которымиамериканская литература создавалась ивоспринималась.

Мультикультурализм на сегодняшний день неявляется характерной чертой, присущей толькоСША. Сейчас он получает развитие практическиво всех странах, отмеченных сосуществованиемразличных культур и этносов, не сливающихсядруг с другом. Однако в силу исторических инекоторых других причин в США это явлениеуникально – развитие колоний в самостоятельноенезависимое государство происходило в рекорднокороткие сроки, в США представлены всесуществующие на Земле расы и множествоэтносов и американская культура всегдахарактеризовалась особым отношением кпроблемам региональной, этнической, расовойидентификации. Главная цель – обеспечитьподдержку культурной специфики свозможностью индивидуумов и группполноправно участвовать во всех сферахобщественной жизни от экономики до политикии культуры. Но социокультурная реальность вАмерике так сложна и многомерна, что приводитк тому, что мультикультурализм понимаетсявесьма неоднозначно. Это касается и мировойнаучной мысли в целом, М.В. Тлостановасправедливо отмечает, что “понятиемультикультурализма и само стало сегодня“резиновым” термином, включающим огромноеколичество зачастую противоречивых тенденцийи явлений, так что каждый из исследователей,обращающихся к этому феномену, вкладывает внего, по сути, свой смысл” [2, 8].

Опыт мультикультурализма в США насовременном этапе представляет собой политикуне столько признания и достижения культурногоплюрализма, сколько устранения социальногонеравенства и дискриминации на основе расы иэтничности. Со дня основания США былосвойственно отсутствие единообразия – какрасово-этнического, так и религиозного и дажеязыкового. Возникала необходимость созданияединой национальной культуры, решенияпроблемы самоидентификации и вопроса онациональном самоопределении. Во многомамериканская национальная идентичностьформировалась в противовес европейской. “Ужев первых текстах Нового Света подчеркивался,как известно, пафос новизны, как и остроевнимание к проблеме национальной и групповойидентификации”, – пишет М. Тлостанова [2, 34].Тенденции к созданию единой американскойнации оформились к началу ХХ века в особуюассимиляционную концепцию, которой было данометафорическое название “плавильного котла”(melting pot), образ которого означал “переплавку”различных этнических групп в одном “котле”,вследствие чего должна была возникнуть новаяединая американская культура. Эта метафорасуществует по сей день. Динамику и этапыэволюции “мультикультурализма”, то естьисточники этого понятия можно олицетворитьчерез изменения этой, по сути национальнойметафоры для обозначения американскойкультуры – от “плавильного тигля”, образа,который возникает еще в восемнадцатом веке, кцелой серии метафор – “тарелка с салатом”, либо“овощной суп”, либо “роскошная мозаика”,которые появились в последней трети прошлогостолетия. Их пытались поставить на место“плавильного тигля”, но ни одна из них непривилась так органично, как “плавильныйтигель” или “плавильный котел”. Отметим, чтометафора переплавки появляется действительноеще в восемнадцатом веке. Известный автор,француз Де Кревкер (De Crevtcoeur), которыйприехал в Америку, в своих знаменитых “Письмахамериканского фермера” еще в 1772 году задалзаветный вопрос: “Кто же такой американец, этотновый человек?”. И, отвечая на него, говоря, чтоэто – человек, который оставляет все староепозади, абсолютно принимает новые порядки,новую политику, новое правительство и т.д.,употребляет, среди прочего, это понятие –американец “переплавляется” в нечто новое [9].Позднее эта метафора встречается в дневникахвыдающегося трансценденталиста Р.У. Эмерсона(Ralph Waldo Emerson), она становится очень



173 Молодь і ринок №7 (150), 2017

употребляемым выражением. Возможно,кульминацией победного шествия этой метафорыв начале ХХ века стала пьеса Израиля Зангвилла(Israel Zangwill), который написал пьесу обАмерике “The Melting pot” – “Плавильный тигель”– где прославляется способность Америки“переплавить” представителей всех наций, рас,классов, всех сделать новыми людьми [10].Метафора пережила немало взлетов и падений,связанных с политическими, экономическими,культурно-психологическими процессами встране. По мнению Н. Глейзера, именномультикультурализм “отклоняет ассимиляцию иобраз “Melting Pot” как наложениедоминирующей культуры, вместо этогопредпочитает такие метафоры, как “Salad Bowl” или“Великолепная мозаика”, в которой этнический илирасовый элемент населения сохраняет иподдерживает свою отчетливость” [6, 10].

В целом, можно затронуть более широкоепонимание культурного плюрализма, имея в видуне только новые течения, проникшие влитературу США, во второй половине ХХ века,а целый комплекс причин, влияющих на развитиелитературы последней трети прошлого столетияи начала нынешнего не только в Америке, но иза ее пределами. Одной из составляющих,которые также входят в понятие плюрализма,является принципиальная многосложность имноговариантность современной литературы,которая решительно отказывается от какой-либочистой целостности, от чистых жанров, чистыхметодов, чистых направлений. Сегодняшнююситуацию отличает то, что сейчас плюрализмнамного ярче выражен, что он стал сознательным,что он умышленно культивируется писателями,и это становится причиной его качественногоотличия от того, что было прежде. Одним изфакторов плюрализма, безусловно, является имультикультурализм как политическая,культурная, социальная концепция, имеющаяочень много определений, и основой которойстало стремление каждого этноса к сохранениюсвоих традиций и особенностей в рамках единойнациональной американской культуры. Основнойособенностью американской мультикультурнойпарадигмы является и то, что родным языкомписателей, независимо от их этническогопроисхождения, остается английский. На нем онисоздают свои произведения, что позволяетотносить их к общенациональной литературеСША. В тоже время они привносят в нее колоритсобственных этнокультур.

Попытаемся оценить новую мультикультурнуюпарадигму, а также связанный с ней дискурс

“культурного разнообразия”, которые складываютсяв США в последние десятилетия, с точки зренияих влияния на литературный процесс и эволюциюнациональной традиции. Интересное и важноемнение об этом высказывает М. Тлостанова. “Впоследние три десятилетия мультикультурализми связанная с ним модель общества разнообразия,а именно так предпочитает представлять себяСеверная Америка сегодня, кардинальноизменили лицо страны и оказали сильнейшеевлияние как на современную литературу США,так и на меняющиеся представления онациональном каноне и традиции” [3, 6].

В большой мере мультикультурализм можноназвать прямым следствием и одним изинструментов глобализации, пластичноиспользуемым доминирующей культурой и легкок ней адаптируемым. Обратимся к историивопроса этнической литературы. В американскомлитературоведении существует термин“эмигрантская литература”. Он относится кроманам, в которых описывается судьбаразличных поколений эмигрантов, которыепытались обрести в Америке свою вторую родину.Литература этнических меньшинств СШАвозникла как непосредственный отклик на ростэтнического самосознания их носителей. Носвершились кардинальные перемены, перевернувшиепредставления общественности США об этическихкультурах и их вкладе в национальную культурустраны. Признание этнических литератур быловажным событием в истории литературы, гдебыли произведения различного художественногои идейного уровня: значительные и малозначительные,трагические и мелодраматические, популярные ималоизвестные.

Но существует проблема культуры иконфликта. Нельзя отрицать, что национальныеменьшинства нередко становятся инициатораминасилия под лозунгом возрождения, сохраненияили защиты своей культуры. “Порой мы слишкомодержимы восстановлением некой утраченнойидеальной культурной нормы, которая на самомделе никогда не существовала, или пытаемсяустановить культурные различия на групповомуровне, игнорируя, презирая и отвергая схожести,которые на самом деле на порядок значительнее”[7].

Итак, важнейшими составляющими мультикультурнойлитературы США являются ее расовый и этническийкомпоненты. Литература “мейнстрима”(mainstream) представляет собой самыйзначительный пласт в этой структуре. Вместе с“мейнстримом” и все более пересекаясь с ним, вамериканскую культуру входят различные расово-


174

этнические группы. Сейчас изучение творчествапредставителей расово-этнических групп выходитна первый план, т.к. они, формально принадлежак меньшинствам, заслуженно претендуют на то,чтобы представлять национальную литературу вцелом. “Идеал разнообразия как бы сыграл злуюшутку с самим разнообразием: “иное” оказалосьмодным, но для того, чтобы быть действительнопринятым в мейнстрим, оно должно быть непросто формально узаконено, а получить удобнуюупаковку, готово к употреблению среднестатистическимобывателем. Оно должно быть предсказуемо и неопасно “иным”. Освобождая и давая голос,мультикультурализм все равно требует взамен отинтеллектуала, которому дается билет в свободноеобщество, соответствия определенным правилам,как и во времена “плавильного котла” [3, 6 – 7].Примером могут служить многие авторы афро-американского происхождения, представители такназываемой “черной литературы” США.Творчество лауреата Нобелевской премии ТониМоррисон (Toni Morrison) в восприятии егоисследователей давно вышло за рамки афро-американской литературы и представляетобщенациональную американскую литературу, ане только ее расовый компонент [8]. По мнениюмногих исследователей, именно творчество ТониМоррисон сегодня олицетворяет современнуюамериканскую литературу, в центре большинствапроизведений которой стоит расовая тема, а такжефеминизм, что продолжает традициинациональной литературы США. Роман“Возлюбленная” (Beloved, 1987), раскрывающийпроблемы физической и духовной свободы,рабства и их влияния на психологию женщины иматери, стал классикой второй половины XXвека. В последнем на сегодняшний день своемромане “Милосердие” (A Mercy, 2008)писательница снова обращается к расовым иженским проблемам, проводя параллели междусовременностью и XVII веком, в которомпроисходит действие романа. Многоголосье вромане представляется аллюзией намногоэтничность и многорасовость как одни изнаиболее важных факторов, определяющихсамобытность национальной американскойкультуры. Среди других наиболее современныхафро-американских авторов США можноотметить еще не очень знакомого российскомучитателю Персиваля Эверетта (Percival Everett).В одном из своих лучших произведений – романе“Я не Сидней Пуатье” (I am Not Sidney Poitier,2009) – автор использует постмодернистскуюигру и пародирует стереотипы и штампы,укоренившиеся в американской литературе для

изображения рабства, тяжелой жизни черныхневольников и расового конфликта. Основнойтемой романа стала традиционная длясовременной мультикультурной литературы СШАтема самоидентификации [11].

Как отмечает Н. Высоцкая, понятиелитературного мультикультурализма не исчезает,но меняет свое наполнение – от “радужнойкоалиции” (в которой цвета сосуществуют, несмешиваясь), к “меланжу”. Если не так давнодоминировал литературный пейзаж США, вкотором (белое мужское) “основное русло”оставалось неизменным (и центральным), авпадавшие в него ручейки письма, создаваемогоавторами “через дефис” или с периферии (афро-американского, азиато-американского, американо-индейского, регионального, феминистского и др.),скромно протекали по бокам, то нынче картинустремятся представить как слияние всех вод вединый поток. Соответственно в литературоведенииактивно формируется научное направление,исследующее, как это происходило и происходит.В библиографиях, например, привлекаетвнимание возрастающее количество работ,анализирующих (с легкой руки Тони Моррисон),каким образом “белые” и “черные” тексты,классические и современные, взаимноконституируют друг друга [1]. “И, тем не менее,и в этом, как и во всех других случаях, когдачеловек остается один на один с литературнымпроизведением, оно исполняет свою неизменнуюфункцию – позволяет выйти за пределы своего,по необходимости ограниченного, индивидуальногоопыта” [1, 10].

Вывод . Мультикультурная парадигмаявляются одной из моделей интеграционнойполитики полиэтнического населения, котораяотражается в современной литературе США.Проблема множественности культурныхтрадиций в литературе дала название новомупонятию “мультикультуры” и вместе с ним привелак возникновению теории “мультикультурализма”.Тенденции взаимопроникновения элементовразнообразных культур в современномамериканском обществе привели к созданиюединой американской нации, которые оформилиськ началу ХХ века в особую ассимиляционнуюконцепцию, получившей метафорическоеназвание “плавильного котла” (melting pot), образкоторого означает “переплавку” различныхэтнических групп в одном “котле”. Расовый иэтнический компоненты мультикультурнойлитературы США находят отображение влитературе США и традиционно характеризуетсярасовым и этническим многообразием, что делает



175 Молодь і ринок №7 (150), 2017

ее своеобразной и отличает от другихнациональных литератур.

ЛІТЕРАТУРА1. Высоцкая, Н.А. Транскультура или культура

в трансе / Н. А. Высоцкая // Вопросылитературы. – 2004. – № 2. – С. 3–24. http://magazines.russ.ru/voplit/2004/2/vys1-pr.html

2. Тлостанова, М.В. Проблема мультикультурализмаи литература США конца ХХ века / М.В. Тлостанова.– М.: ИМЛИ РАН “Наследие”, 2000. – 400 с.

3. Тлостанова, М. В. Эра Агасфера, или каксделать читателей менее счастливыми /М.В. Тлостанова // Иностранная литература. –2003. – № 1. – С. 238–251. http://magazines.russ.ru/inostran/2003/1/tlost.html

4. Bernstein, R. Dictatorship of Virtue.Multiculturalism and the Battle of Americas Future.– N.Y., 1994. – 147 p.

5. Glazer, N. and Moynihan, D. P. Beyond theMelting Pot. – Cambridge, MA: M.I.T. Press, 1963.– 298 p.

6. Glazer, N. We are All Multiculturalists Now. –Cambridge, London, 1997. – 396 p.

7. The Harper Collins Dictionary of Sociology.L.,1991. P. 248

8. http://polit.ru/article/2010/09/23/literature/9. http://www.grinchevskiy.ru/17-18/pisma-

amerikanskogo-fermera.php10. https://www.gutenberg.org/files/23893/23893-

h/23893-h.htm11. https://en.wikipedia.org/wiki/Melting_pot

REFERENCES1. Vysotskaya, N.A. (2004). Transkultura ili kultura

v transe [Transculture or culture in trance]. Voprosyliteratury [Literature issues]. No. 2, pp. 3–24.Available at: http://magazines.russ.ru/voplit/2004/2/vys1-pr.html [in Russian].

2. Tlostanova, M.V. (2000). Problemamultikulturalizma i literatura SShA kontsa KhKh veka[The problem of multiculturalism and US literatureof the late twentieth century]. Moscow: IMLI RAN“Nasledie”, 400 p. [in Russian].

3. Tlostanova, M. V. (2003). Era Agasfera, ili Kaksdelat chitateley menee schastlivymi [The era ofAgasphere, or how to make readers less happy].Inostrannaya literature [Foreign literature]. No.1,pp. 238–251. Available at: http://magazines.russ.ru/inostran/2003/1/tlost.html . [in Russian].

4. Bernstein, R. (1994). Dictatorship of Virtue.Multiculturalism and the Battle of Americas Future.N.Y., 147 p. [in English].

5. Glazer, N. and Moynihan, D. P. (1963). Beyond theMelting Pot. Cambridge, MA: M.I.T. Press, 298 p. [in English].

6. Glazer, N. (1997). We are All MulticulturalistsNow. Cambridge, London, 396 p. [in English].

7. The Harper Collins Dictionary of Sociology.L.,1991, p.248 [in English].

8. http://polit.ru/article/2010/09/23/literature/9. http://www.grinchevskiy.ru/17-18/pisma-

amerikanskogo-fermera.php10. https://www.gutenberg.org/files/23893/23893-

h/23893-h.htm11. https://en.wikipedia.org/wiki/Melting_pot



“Любов до науки – це любов до правди, тому чесність є основною доброчинністю вченого”.

Людвіг Фейєрбах німецький філософ

“Будь-яке навчання людини, є не що інше, як мистецтво сприяти прагненню

природи до свого власного розвитку”. Йоганн Генріх Песталоцці

видатний швейцарський педагог-новатор “Перед людиною три шляхи до розуму: шлях міркування – найшляхетніший; шлях

наслідування – найлегший; шлях особистого досвіду – найважчий”. Конфуцій

давньокитайський філософ та політичний діяч

176

УДК 351/354+(479.24)

Мамед Ибрагимов, аспирантМежрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

ФАКТОРЫ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ

В статье определенны основания, вынуждающие пересмотреть роль, теоретические ипрактические основы азербайджанской внешней политики, которая уже не может толковатьсяисключительно как инструмент налаживания отношений с другими государствами, а превращается вмощный фактор внешнего и внутреннего развития системы государственного управления Азербайджана.Рассмотрено реформирование государственной службы страны, которое требует обеспечить органывласти надежными, инициативными, профессионально грамотными специалистами, способнымиэффективно выполнять возложенные на них функции. Особое внимание акцентируется на нормативно-правовом регулировании деятельности государственной службы и функционирования ее персонала,определение порядка регулирования процессов подбора, перемещения, оценки кадров.

Ключевые слова: Азербайджан, специалист, регулирование, функция, реформирования,государственное управление.

Лит. 6.

Мамед Ібрагімов, аспірантМіжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ

ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯУ статті визначаються підстави, що змушують переглянути роль, теоретичні та практичні основи

азербайджанської зовнішньої політики, яка вже не може тлумачитись виключно як інструментналагодження відносин з іншими державами, а перетворюється на потужний фактор зовнішнього івнутрішнього розвитку системи державного управління Азербайджану. Розглянуто реформуваннядержавної служби, яке вимагає забезпечення органів влади надійними, ініціативними, професійнограмотними фахівцями, здатними ефективно виконувати покладені на них функції. Особлива увагаакцентується на нормативно-правовому регулюванні діяльності державної служби та функціонування їїперсоналу, визначення порядку регулювання процесів підбору, переміщення, оцінки кадрів.

Ключові слова: Азербайджан, фахівець, регулювання, функція, реформування, державне управління.

Mamed Ibrahimov, Postgraduate Student,Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

THE FACTORS OF IMPROVING THE EFFECTIVENESS OF PUBLIC ADMINISTRATIONThe article defines the grounds that make it necessary to reconsider the role, the theoretical and practical

foundations of the Azerbaijan foreign policy, which can no longer be interpreted solely as an instrument ofestablishing relations with other states, but turns into a powerful factor of external and internal developmentof the state administration system of Azerbaijan. The reform of the state service of the country is considered,which requires providing the authorities with reliable, initiative, professionally competent specialists capablefor the effectively performing the functions assigned to them. The particular attention is focused on the regulatoryand legal regulation of public service and the functioning of its staff, the definition of the order of regulation ofselection, the movement, and assessment of staff. The article defines and analyzes the stages of the formation ofsocial system, which make it possible to reveal the essence, the specifics of factors preventing the effectivenessof public administration. It is emphasized that one of the significant reasons of the ineffectiveness of publicadministration is the lack of inclusion of a large mass of people into the economic, political, social activities,which is projected onto the whole social reality.

The prerequisite of reforming the civil service is the regulatory and legal regulation of the activities ofthe civil service and functioning of its personnel, determining the order of regulation of the processes of selection,relocation, evaluation of personnel capable of effectively performing the assigned functions.

Keywords: Azerbaijan, an expert, the regulatory function, a reform of public administration.

Постановка проблемы. Эффективностьгосударственного управления – это не чистотехнологическая проблема, а проблема,

имеющая исторический подтекст. Неэффективное

государственное управление является следствиемтого общественного устройства, которое неспособно включить в активные социальныемеханизмы большинство людей.

© М. Ибрагимов, 2017

ФАКТОРЫ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ

177 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Понять сущность общественного строя важно,ибо это означает понять содержание, расстановкуи соотношение общественных сил в стране,соотношение их интересов, суть социальныхпротиворечий и вытекающих из этого пониманиязадач, стоящих перед обществом в целом (в целяхего выживания и устойчивого, стабильногоразвития) и перед общественными политическимисилами, способными решать эти задачи.

Анализ основных исследований ипубликаций. В нашей политологическойлитературе наиболее распространены двадоминирующих способа определения содержанияобщественного строя, у истоков которых, пообщему мнению, стоят Маркс, с одной стороны,и Токвиль – с другой. Первый способ: видетьсодержание, суть, корневую системуобщественного строя – в экономике, вотношениях собственности [2, 17]. В этом случаеосновными “идеальными типами” современногостроя выступают: общество частнойсобственности – “капитализм” и обществообщественной собственности “социализм” (свозможными вариациями между этими двумяосновными полюсами). Различия формполитической власти, особенностейполитических режимов в этой системетеоретических координат – малозначимы. Натакой точке зрения стояла официальнаяобщественная наука страны “реальногосоциализма”. И другой способ определения:видеть основу, суть общественного строя – вполитике, в политической системе, в режимевласти. Исходить из “главенства политики” – какпризывает Раймон Арон. И тут – свои два“идеальных типа”: “демократия” и “тоталитаризм”.В этой системе теоретических координатвторостепенными и малозначащими дляпонимания сути общественного строя выступаютотношения собственности [3, 44].

Основная цель статьи заключается вопределении и оценке факторов повышенияэффективности государственного управления насовременном этапе функционирования вреспублике Азербайджан.

Изложение основного материала. Реальноесодержание, действительное лицо общественногостроя определяется комбинацией этих двухфакторов (экономики и политики, типасобственности и типа власти). Причем речь идето факторах, не находящихся в состоянииодносторонней детерминации по отношениюдруг к другу. Они (и их конкретное соотношение)определяются другими, более глубоко лежащимиобстоятельствами (в основе их взаимодействия

лежит, разумеется, некое “третье общее” – то, что,возможно, может быть обозначено как “культура”.Указанные факторы, взаимодействуя друг сдругом (в разные эпохи по– разному) иопределяют, в первую очередь, специфическоелицо общественного строя, характер социальныхобщностей и тип их взаимодействия [5, 13]. Вэтой связи нам нужно проанализировать этапыстановления общественного строя в нашей странеи тогда перед нами откроется сущность,специфика того, что мешает повышениюэффективности государственного управления:

1. 20-е годы общественный строй складывался,отлаживался, проходили испытание те или другиеего варианты: военный коммунизм, НЭП,государственный капитализм (в той егосвоеобразной трактовке – когда государство“пролетарское”, а в экономике “разрешается”частная собственность, элементы рынка икапитализма), смешанная многоукладнаяэкономическая система и т.п. К концу 20– х годовисторический выбор был сделан.

2. 1930 – 1953 г. – это была система, с точкизрения экономической, государственно–номенклатурной собственности, и с точки зренияполитической – система тоталитаризма.

3. 1953 – 1985 г. – экономические подвижки врамках номенклатурного рынка, так как не толькозанимаемое место приравнивается к количествууслуг, а происходит обмен привилегиями иблагами. Экономическое изменение влекло засобой и изменение политическое: тоталитаризмсмягчался, превращался в “авторитаризм” (снекоторым обособлением названных “рыночных”отношений от идеологии и политики).

4. Середина 80-х годов – сложились две“реформаторские” тенденции, которые тогда ещене отделялись друг от друга и вместеподдерживали горбачевское руководство. Это –течение “номенклатурного реформаторства” идвижение реформаторства народного,демократического. Внешне, в общем виде, ихтребования совпадали: изменение экономическихотношений, форм собственности, определявшеесякак разгосударствление собственности,приватизация, рынок; и изменение политическихотношений от тоталитаризма (и авторитаризма)к демократии.

5. Конец 80-х – начало 90-х годов. Здесьзаключается существенный, концептуальныйпросчет, который стимулировал то устройствообщества, когда большинство населенияпревратилось в социальных аутсайдеров.Реформы были необходимы, декларируемыезадачи не совпали с реальностью. Е. Гайдар в


178

своей книге “Государство и эволюция” такохарактеризовал свои реформы: “переход отбюрократического к открытому рынку”, “отскрытой, номенклатурной к открытой,демократической, приватизации”, “отг о с уд а р с т в е н н о - м о н о п о л и с т и ч е с ко г окапитализма к открытому капитализму”. И врезультате мы перешли от “номенклатурного” к“полудемократическому капитализму”. Приватизация,что и подтверждают сейчас ее авторы, быланедостаточно продумана и не учитываласпецифики нашей страны. Получился вариант,когда приватизация не только не была формойпреодоления “номенклатурного капитализма”, но,напротив, способом его закрепления и упрочения.Она закрепила уже не просто де-факто (как этобыло прежде), но и де-юре громадные массивысобственности в руках номенклатуры иосуществила отчуждение подавляющегобольшинства населения от собственности [4, 51].

Таким образом, можно прийти к выводу, чтоодной из существенных причин неэффективностигосударственного управления является отсутствиевключенности большой массы людей вэкономическую, политическую, социальнуюдеятельность, что проецируется на всюсоциальную действительность.

Не мене важным есть и субъективный факторповышения эффективности. Обозначение данныхпроблем выводит нас на субъективный факторгосударственного управления, то есть на людей,на персонал, который должен обеспечиватьпроводимость тех решений, которые созревают внедрах властных структур.

Реформирование государственной службыобъективно требует обеспечить органы властинадежными, инициативными, профессиональнограмотными специалистами, способнымиэффективно выполнять возложенные на нихфункции.

Необходимым условием решения поставленнойзадачи является нормативно-правовое регулированиедеятельности государственной службы ифункционирования ее персонала, определениепорядка регулирования процессов подбора,перемещения, оценки кадров. Управление персоналомгосударственной службы является важной основнойчастью государственного управления.

Среди двенадцати принципов государственнойслужбы РФ, содержащихся в ст. 5 Федеральногозакона, к проблемам управления персоналомотносится семь:

- равный доступ граждан к государственнойслужбе в соответствии со способностями ипрофессиональной подготовкой;

- единство основных требований, предъявляемыхк государственной службе;

- профессионализм и компетентностьгосударственных служащих;

- гласность в осуществлении государственнойслужбы;

- ответственность государственных служащихза подготавливаемые и принимаемые решения,невыполнение либо не надлежащее выполнениесвоих должностных обязанностей;

- внепартийность государственной службы;- стабильность кадров государственных

служащих в государственных органах.С одной стороны, закон четко определил

требования к чиновнику, с другой – определилправа и гарантии служащего в отношениях сгосударством. Управление персоналомгосударственной службы – явление сложное ислабо изученное. Почти не выявлена егоспецифика и приоритетные направления вусловиях демократизации общества и перехода крынку. Управление персоналом – это внутреннеекачество системы (государственной службы),основными элементами которой являютсясубъект – управляющий элемент (руководительоргана государственной власти и кадровая службаэтого органа) и объект – управляемый элемент(персонал органа государственной власти),постоянно взаимодействующие на началахсамоорганизации. Проблема не так проста иочевидна, как может показаться на первый взгляд[1, 43].

Эффективность управления персоналомможет быть обеспечена только на основе четкогоопределения субъектов и объектов этоговоздействия, разграничения функций руководстваи кадровой службы в решении кадровыхвопросов, тем более преувеличение ролипоследнего.

Именно руководство органа государственнойвласти решает главные кадровые значения,утверждает состав аттестационных и конкурсныхкомиссий, принимает по их выводамуправленческие решения, освобождает отзанимаемых должностей сотрудников [5, 13].

В подготовке и нормативном оформлении этихрешений велика роль кадровых служб органовгосударственной власти, но их функции вуправлении персоналом сводятся к проблемамулучшения качества персонала, его профессиональногоразвития, подготовки, переподготовки,консультирования.

Следовательно, управление персоналомгосударственной службы выступает какцеленаправленное упорядоченное воздействие,



179 Молодь і ринок №7 (150), 2017

реализуемое в связях между субъектом и объектоми осуществляемые непосредственно субъектомуправления.

В серьезном научном обосновании нуждаютсяфункции управления персоналом. Функцииуправления – важный элемент понятийногоаппарата, теории управления. Однако различныеисточники дают разное их толкование. Нобольшинство исследователей придерживаютсятой точки зрения, что функции управлениясвязаны с деятельностью и являются отражениемсвойств функционирующего объекта (субъектауправления), конкретной формой проявления посущности.

Применительно к сфере управленияперсоналом государственной службы можносчитать, что функции – это основныенаправления содержания управленческойдеятельности органа государственной власти, егокадровой службы. Правомерно выделитьфункции универсальные, пригодные для любогопроцесса управления, и конкретныеспецифические функции кадровой службы,выражающие содержание ее управленческоговоздействия.

К универсальным функциям относятся:планирование, организация, координация,регулирование, контроль. Именно они отражаютсущность процесса управления.

К специфическим функциям кадровых служби служб управления персоналом относятся:административная, функция прогнозирования,социальная, повышения качества служебнойдеятельности, мотивации, информационно-аналитическая.

Вывод. Специфические функции являютсярабочим инструментом осуществления общихфункций. Принципиально важно подчеркнуть,что специфические функции подвижны. Сизложением социально – политических условий,места и роли государства в обществе онирасширяются или сужаются в зависимости отобщественных потребностей и возможностейгосударства. Управление персоналомгосударственной службы явление многогранное.Оно одновременно выступает как системаорганизации, как процесс, как структура.

ЛИТЕРАТУРА1. Атаманчук Г. В. Теория государственного

управления. – М.: 2007. – 340 с.

2. Горбатенко В. П. Стратегия модернизацииобщества: Украина и мир на рубежетысячелетий. Монография. – М.: Издательскийцентр “Академия”, 2000. – 240 с.

3. Оптимизация государственного управленияв переходном обществе // Проблемы теории ипрактики управления. – 2007. – № 4. – С. 56 – 58.

4. Проблемы повышения эффективностигосударственной власти и управления всовременной России. / Под редакцией Игнатова В.Г.– Ростов-на-Дону. 2008. – 123 с.

5. Растоу Д.А. Переходы к демократии:попытка динамической модели. Пер. с анг. //– М.:Полис. – 2006. – №5. – С. 5 – 16.

6. Таран В.А. Идеология переходного общества:социально-философский анализ идеологическогопроцесса в постсоветской Украине. Монография.– З.: Запорожский юридический институт. 2000.– 287 с.

REFERENCES1. Atamanchuk, G. V. (2007). Teoriya

gosudarstvennogo upravleniya [Theory of PublicAdministration]. Moscov, 340 p. [in Russian].

2. Gorbatenko, V. P. (2000). Strategiya modernizatsiiobshchestva: Ukraina i mir na rubezhe tysyacheletiy[Strategy of the society modernization: Ukraine and theworld at the turn of the millennium]. Moscov: Izdatelskiytsentr “Akademiya”, 240 p. [in Russian].

3. Optimizatsiya gosudarstvennogo upravleniya vperekhodnom obshchestve (2007). [Optimization ofpublic administration in a transitional society].Problemy teorii i praktiki upravleniya. No. 4, pp.56–58. [in Russian].

4. Ignatov, V.G. (Ed.). (2008). Problemypovysheniya effektivnosti gosudarstvennoy vlasti iupravleniya v sovremennoy Rossii [The problems ofincreasing the effectiveness of state power andgovernance in modern Russia]. Rostov- na- Donu,123 p. [in Russian].

5. Rostow, D.A. (2006). Perekhody k demokratii:popytka dinamicheskoy modeli [Transitions toDemocracy: an attempt of the dynamic model] Per. sang. Moscov: Polis, No.5, pp. 5–16. [in Russian].

6. Taran, V. A. (2000). Ideologiya perekhodnogoobshchestva: sotsialno-filosofskiy analizideologicheskogo protsessa v postsovetskoy Ukraine[Ideology of the Transition Society: Socio-Philosophical Analysis of the Ideological Process inPost-Soviet Ukraine]. Zaporizhzhia: Zaporozhskiyyuridicheskiy institut, 287p. [in Russian].



180

УДК 373.3.091.12.011.3 – 051:069.1

Сузанна Волошин, аспірант кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У СПЕКТРІ ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

У статті висвітлено інноваційну спрямованість педагогічної діяльності вчителя початкової школиу спектрі використання музейної педагогіки, акцентовано увагу на перевагах освітнього процесупочаткової школи із використанням елементів музейної педагогіки; розкрито форми музейної педагогіки;зосереджено увагу на освітню діяльність музею, їх напрямів діяльності та види діяльності учнів у спектрівикористання музейних експонатів. Також визначено низку завдань, які стоять перед початковою школоюз метою використання освітнього потенціалу музейної педагогіки. Проаналізовано сучасну модельмузейно-педагогічного процесу початкової школи.

Ключові слова: педагогічна діяльність, інноваційна спрямованість, вчитель початкової школи,музейна педагогіка.

Літ. 15.

Сузанна Волошин, аспирант кафедры педагогики и методики начального образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИННОВАЦИОННАЯ НАПРАВЛЕННОСТЬ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИУЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ В СПЕКТРЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

МУЗЕЙНОЙ ПЕДАГОГИКИВ статье освещено инновационную направленность педагогической деятельности учителя

начальной школы в спектре использования музейной педагогики, акцентировано внимание напреимуществах образовательного процесса начальной школы с использованием элементов музейнойпедагогики; раскрыто формы музейной педагогики, сосредоточено внимание на образовательнуюдеятельность музея, их направлений деятельности и виды деятельности учеников в спектреиспользования музейных экспонатов. Также определен ряд заданий, которые стоят перед начальнойшколой с целью использования образовательного потенциала музейной педагогики. Проанализированосовременную модель музейно-педагогического процесса начальной школы.

Ключевые слова: педагогическая деятельность, инновационная направленность, учительначальной школы, музейная педагогика.

Suzanna Voloshyn, Postgraduate Student of the Pedagogy and Methods of Primary Education DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE INNOVATIVE ORIENTATION OF THE PEDAGOGICAL ACTIVITY OF TEACHEROF PRIMARY SCHOOL IN THE SPECTRUM OF USING THE MUSEUM PEDAGOGY

The article deals with the innovative orientation of pedagogical activity of teacher of the primary schoolin the spectrum of using the museum pedagogy. The author accentuates an anattention at the advantages of theeducational process of primary school using the elements of museum pedagogy, and discloses the forms ofmuseum pedagogy. The author distinguishes the row of patriotic qualities of students, such as: positive attitudeto the national values, the regional and national consciousness, an involvement and responsibility for thehisterical and cultural heritage of sense of pride of school, countrymen, and the people in the context of usingthe educational potential of museum collection. The author concentrates an attention on the educational activityof museum, the directions of activity and the types of activity of students in the spectrum of using the museum-pieces. A number of tasks that stand before the initial school with the aim of using the educational potential ofmuseum pedagogics is also certain, in particular harmonization of development of creative personality, thecreation of in-developing environment, and creation of new museum audience, the development of abilities toexpound the evaluative judgements, preservation of traditions, return to the native spiritual values, expansionof space of museum, activation of activity of students, bringing the parents to the museum pedagogics. Theattention is accented on the forms of museum pedagogics, in particular to methodology of realization of excursionwork, the introduction of project technology, and also row of unconventional lessons with bringing in of museumpedagogics. The author analyzes the modern model of museum-pedagogical process of primary school.

Keywords: the pedagogical activity, the innovative orientation, a teacher of primary school, the museum pedagogy.

© С. Волошин, 2017

ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У СПЕКТРІ ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

181 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Постановка проблеми. Сьогодніпроблема оновлення змісту освіти,зокрема початкової, її модернізація

засобами краєзнавства набуває особливоїактуальності, оскільки відбувається усвідомленнята переосмислення національних особливостейвласної історії. В умовах реформування сучасноїпочаткової школи постає питання щодо новихпідходів до організації та змісту навчальноїдіяльності учнів. Цю проблему, як зазначає низканауковців, може вирішити музейна педагогікашляхом залучення учнів до дослідницько-збиральницької діяльності із використаннямсучасних інноваційних технологій [4; 8].

Перехід до демократичного процесу навчанняспричинив нові Державні стандарти загальноїсередньої освіти, в тому числі й Державнийстандарт початкової загальної освіти,затверджений Міністерством освіти і наукиУкраїни в 2011 р. [5]. Згідно з ним змін зазналинавчальні плани, програми і відповідно – шкільніпідручники та навчально-методичні посібники.

Враховуючи соціально-економічний такультурно-освітній стан суспільства на сьогодні іє актуальним питання інноваційної спрямованостіпедагогічної діяльності вчителя початкової школи.З цією метою широко впроваджується інноваційнаосвітня технологія “музейна педагогіка”, мета якоїспрямована на створення відповідного музейногосередовища як засобу формування національноїсвідомості, духовного розвитку молодшихшколярів. З метою реалізації особистісноорієнтованого навчання засобами музейноїпедагогіки активно реалізуються завданнядуховно-патріотичного виховання учнівпочаткової школи шляхом залучення їх довивчення та збереження історико-культурноїспадщини рідного краю.

Аналіз основних досліджень i публікацій.Освітні функції музейної педагогіки у навчально-виховному процесі школи висвітлені сучаснимнауковцем І. Барановською [1]. Проблемувикористання музейно-освітніх технологій упочатковій школі, у дошкільному навчальномузакладі розкрито науковцями І. Личак [8], О. Товкач[13], Г. Шевченко [15]. Питання музейноїпедагогіки як перспективного напряму в сучаснійсистемі національної освіти показують у своїхнаукових доробках Т. Вайнберг, Я. Хавіна [2].Історію та сучасність українського музею принавчальному закладі проаналізовано Л. Гайдою[3]. Роль навчального середовища в реалізаціїмузейних педагогічних програм і проектіврозкривають О. Караманов [7], О. Любич [9].Педагогічні засоби реалізації музейної педагогіки

у позашкільних навчальних закладахпроаналізовано Г. Сеньківською [12].

Мета статті – розкрити важливістьінноваційної спрямованості педагогічноїдіяльності вчителя початкової школи у спектрівикористання музейної педагогіки.

Виклад основного матеріалу. Ми поділяємодумку сучасних науковців в тому, що з метоюздійснення ефективності навчання музей стаємістком через відродження в майбутнєукраїнського народу [1]. З цією метоювикористовуються активні форми залучення учнівдо вивчення, дослідження та збереження історико-культурної спадщини українського народу, під часпроведення яких в учнів формується громадянськемислення, розуміння місця і ролі українськогонароду та світової цивілізації крізь долю родини,близьких, знайомих, формується осмисленнявагомих історичних подій. У зв’язку з цим, вартозауважити, сучасними науковцями виокремленоцілу низку патріотичних якостей учнів початковоїшколи у контексті використання освітньогопотенціалу музейної збірки:

- позитивне ставлення до національнихцінностей;

- регіональна та національна свідомість;- причетність та відповідальність за історико-

культурну спадщину;- почуття гордості за свою школу, земляків, свій

народ;- збагачення морального досвіду на місцевих

традиціях тощо [3].Як бачимо, при пізнанні духовної та

матеріальної культури, історії краю в учнівпочаткової школи формується основа їх духовногосвіту, укладається система їх духовних цінностей.Зазначаємо, що освітні завдання початкової школиє тісно пов’язані з освітньою діяльністю музеїв,оскільки, формуючи гармонійну, всебічнорозвинену та творчу особистість, здійснюєтьсяактуалізація цінностей минулого в сучаснійкультурі шляхом створення інноваційних освітніхмоделей взаємодії між школою і музеєм,впроваджується модернізація форм та методівнавчання, відбувається розуміння простору музеюяк центру формування патріотичних почуттівучнів початкової школи.

З огляду на використання освітнього процесумузейної педагогіки перед початковою школоюпостають такі завдання:

- гармонізація розвитку творчої особистості;- створення предметно-розвивального середовища;- створення нової музейної аудиторії;- розвиток вмінь висловлювати оцінні

судження;


182

- збереження традицій, повернення доспоконвічних духовних цінностей;

- розширення простору музею;- активізація рефлексивної діяльності учнів;- залучення батьків до музейної педагогіки.Ми виокремлюємо особливості музейних

елементів – участь у їх створенні учнями табатьками, оскільки їх дослідницько-пошуковаробота поповнюється виготовленням малюнків,ілюстрацій, додаткових матеріалів тощо. Учнівиступають не пасивними спостерігачами, аспівавторами, співтворцями експозицій, так якможуть самі міняти експонати та переставляти їхмісцями. Такими співтворцями виступають ічлени родин учнів – батьки, бабусі, дідусі.

Отже, шкільний музей виступає результатомспілкування спільної роботи вчителя, учня та їхродин, початком великого шляху людини у світкультури, впливаючи на формування особистостіта виховуючи патріота своєї країни.

Сучасні науковці пропонують ознайомлюватимузейні експонати із використанням інформаційно-комунікативних, ігрових, проектних та новітніхінтерактивних технологій, завдяки яким нинімузеї перетворюються на “живі організми”. Вартозазначити, що головне в інтерактивному навчанні– навчати працювати в команді, прислухаючисьдо думки інших. Як стверджує науковець Л. Гайда,використання інтерактивних музейних уроківзнімає нервове напруження, переключає увагуучнів на ключові моменти теми. Здійснюючиінтерактивну технологію, приміщення має бутипідготовлене для комфортних умов роботи зметою доброзичливого сприймання інформації ідумок, породження співпраці, порозуміння,реалізовуючи особистісно орієнтоване навчання[3].

Здійснюючи інтерактивне навчання, важливимфактором виступає групова навчальна діяльністьяк активна форма взаємодії співробітництвавчителів та учнів, ведення діалогу, створенняспільного пошуку як особливого навчання урамках музею, арт-центрів та авторських виставокмистецтв. Отже, як стверджує сучаснийнауковець О. Караманов, сьогодні таким чиномпростежуються нові течії та форми взаємодії ізвідвідувачами, трансформується стиль веденняекскурсій та впроваджуються нові методивикладання навчального матеріалу [7].

Ми виокремлюємо і проектну технологію, якадає можливість практично втілювати новіпедагогічні ідеї та методики у контексті музейноїпедагогіки. Як стверджують науковці О. Товкач,Т. Вайнберг, С. Хавіна, метод проектів виступаєпедагогічною системою, яка має певну сукупність

взаємопов’язаних засобів і процесів, необхіднихдля створення організованого і цілеспрямованоговпливу на формування особистості учнів. Метоюстворення таких творчих проектів є акцентпедагогів на створення музейно-освітньогосередовища в школах як джерела формуваннянаціональної свідомості учнів.

Оскільки одним із завдань вчителя початковоїшколи є виховання в учнів почуття патріотизму– любові до своєї Батьківщини, свого народу,матері, у музеях широко проводяться нетрадиційніуроки з метою залучення учнів до вивчення тазбереження історичної спадщини свого народу,що сприяє розбудові національної системи освітияк найважливішої ланки виховання свідомихгромадян української держави. Тому сьогодніактуальними стають такі нетрадиційні уроки іззалученням музейної педагогіки:

- інтегровані уроки;- уроки-конкурси, уроки-турніри, уроки-

вікторини;- інтерактивні уроки та уроки із використанням

інтерактивних вправ “Мозкова атака”,“Акваріум”, “Карусель” та ін.;

- уроки-мудрості, уроки-щирості, уроки-любові, уроки історичної пам’яті;

- уроки-презентації;- уроки із використанням фантазії: урок-казка,

урок-сюрприз;- уроки комунікативної спрямованості: урок-

прес-конфереція;- уроки-театралізації;- уроки-умовні подорожі;- уроки-рольові ігри та ін.Завдяки таким урокам підвищується ерудиція

та знання учнів, виховується музейна культура таестетичний смак. На думку І. Личак, Г. Сеньківської,доцільно проводити такі заняття у контекстіорганізації бесід, диспутів, експедицій, вечорівшляхом малювання з натури, тематичного тадекоративного малювання, шляхом проведеннябесід з образотворчого мистецтва, створеннямозаїки зі скла і кольорового паперу, методомрізьблення по дереві, способом випалювання тощо[8; 12]. Практика учителів-методистів доводить,що завдяки музейним урокам учні стають більшактивнішими та ініціативнішими, емоційнішимита впевненішими у собі, у них зростає інтерес дотеатралізованих ігор, їх мовлення стаєвиразнішим, словниковий запас збагачується,світогляд розширюється, краєзнавчі дослідженняу краї відроджуються.

Отже, за допомогою музейної педагогікипоєднуються освітні та виховні цілі уроку шляхомвиховання громадянина, гуманіста, патріота [2].



183 Молодь і ринок №7 (150), 2017

Ми погоджуємося із думкою сучасних науковців,зокрема, Т. Вайнберг, С. Хавіна, О. Любич в тому,що, оскільки шкільний музей є науково-дослідницькою лабораторією, посередником міждитиною, відвідувачем та низкою духовнихцінностей, які він прагне передати, то уроки ізвикористанням освітнього процесу музейноїпедагогіки мають такі переваги щодо ефективності:

- пояснення складної теми на простих інаочних прикладах;

- залучення учнів до проектної діяльності;- організація дослідницької діяльності;- формування толерантності;- формування критичного ставлення до свого

зовнішнього вигляду, поведінки тощо [2; 9].Отже, такі форми дають можливість менше

витрачати час і з більшою ефективністю вивчатинавчальний матеріал.

Варто зауважити, що важливою формоювтілення музейної педагогіки в освітній процеспочаткової школи виступає екскурсійна робота,яка сприяє:

- більш глибокому засвоєнню учнямиматеріалів, пов’язаних з історичними подіями;

- розширенню і поглибленню знань учнів,зокрема краєзнавчих матеріалів;

- формуванню історичної пам’яті про минулесвого народу;

- формуванню інтересу до рідного краю.Акцентуємо увагу на тому, що перша екскурсія

в музей безпосередньо знайомить учнів зпоняттям “музей”, правилами поведінки у музеї,подає представлення частин експонатів. Якзасвідчує науковий доробок учених, окремі музеїслужать центром історико-патріотичноговиховання учнівської молоді, оскільки навчальнийрік у них починається з екскурсій учнів 1 класівдо музеїв, а на випускному вечеріодинадцятикласники, прощаючись зі школою, узалі музеїв дають клятву служити Батьківщині,кладуть квіти і гірлянди слави до меморіалу тих,хто загинув за Батьківщину.

Варто зазначити, що оптимальний час, яквважає І. Личак, для проведення екскурсійповинен тривати від 1 години до 1 академічноїдоби, а екскурсій для школярів, не довше, як 2 –2,5 академічні години [8].

Зауважуємо, що за змістом екскурсіїподіляються на такі підгрупи:

- історико-краєзнавчі (мета – пізнання історіїрідної місцевості);

- археологічні (з метою показу речовихісторичних джерел);

- етнографічні – розповідають про побут ізвичаї різних націй;

- військово-історичні – проводяться на місцяхбойової слави;

- природознавчі з екологічним напрямом;- мистецтвознавчі екскурсії.За способом пересування екскурсії бувають:- пішохідні;- транспортні.За формою проведення екскурсії класифікують

на такі види:- екскурсія-масовка (одночасне пересування

маршрутом на 10-20 автобусах);- екскурсія-прогулянка з елементами

відпочинку;- екскурсія-концерт, присвячена музичній темі;- екскурсія-лекція;- екскурсія-вистава;- екскурсія-консультація;- екскурсія-демонстрація;- екскурсія-урок;- рекламна екскурсія;- показова екскурсія;- екскурсія пробна [8; 11].Отже, як бачимо, екскурсії в музеях містять

науково-пізнавальний та морально-виховнийаспект, вони бувають оглядовими (комплексними,багатоплановими) та тематичними (однотемними).Оскільки тематичні екскурсії, що місятьпізнавальну та виховну мету, є поточними іпідсумковими, науковець Л. Гайда виокремлюєїх види: місцями історичних подій; до історичнихпам’ятників.

Сучасні науковці виокремлюють основні етапипідготовки екскурсій музейними експозиціями:вибір вчителем теми екскурсії;вивчення експозиціїмузею; знайомство з додатковою літературою;бесіда з учнями про зміст і завданняекскурсії;підготовка фрагментів виступів учнів умузеї; проведення екскурсії; написання творів наоснові екскурсії; підбиття підсумків [3].

Екскурсійна робота містить такі завдання:розширення уявлень про зміст музейної культури;розвиток навичок сприйняття музейногомовлення.

Під час проведення екскурсій важливе місцезаймає наочність: предметна (натуральна),образотворча та аудіовізуальна.

Отже, як бачимо, екскурсійна методикаскладається з двох розділів – підготовки тапроведення екскурсії. У ході підготовки екскурсіїдоцільно проводити консультації, зустрічі,листування з учасниками та очевидцями подій,ветеранів, діячами культури; методика проведенняохоплює визначення тематики екскурсії,підготовку, проведення екскурсій експозиціямивиставки та підвищення її якості [8].


184

Аналіз науково-педагогічної та психолого-методичної літератури дозволяє виокремититакож наступні форми музейної педагогіки.Зокрема, за дослідженнями Л. Гайди, в Україніпроводяться методичні семінари на тему “Дитинаі музей: ростемо разом”, метою якого є знайомствоз практичним досвідом та іноземними фахівцямищодо розвитку музейної справи. У рамках цьогосемінару презентуються освітні та спеціальніпрограми, проводяться майстер-класи, круглістоли, школи педагогічної майстерності тощо,здійснюється оптимальний підбір форм, методів таметодичних прийомів із використанням елементівінформаційних та інтерактивних технологій.

Як засвідчують сайти Інтернету, у СЗШ № 19м. Тернопіль є створений Музей вишиванки, набазі якого кожного року проводиться фестиваль“Як у нас на Україні”, учасники якого вишиваютькарту України та герби регіонів, дублюючистаровинні зразки української вишивки. Цейфестиваль покликаний виховувати в учнів любовдо вишиванки як молитви без слів та українськоїнародної та естрадної пісні [14].

Аналіз наукових джерел засвідчує, що підбірформ роботи залежить від напрямків діяльностімузеїв: пошуково-дослідницького, збиральницького,фондового, пам’ятно-охоронного, громадсько-корисного. Так, при організації:

- пошуково-дослідницької роботи доцільнимиє зустрічі з фахівцями, складання запитальників,створення літописів, підготовка творчих робіт,походи, листування, мандрівки з краєзнавчимизавданнями, матеріалами краєзнавчих обстежень;

- експозиційної роботи – оформлення загальнихта персональних виставок дітей і дорослих;

- збиральницької роботи – добір музейнихпредметів, їх систематизація, збереження тапопуляризація;

- навчальної та просвітницько-інформаційноїроботи добре прислуговуються уроки-екскурсії,уроки-мандрівки, уроки-диспути, виховні годинина актуальну тему, вечори пам’яті, дидактичні ігрина місцевості, конкурси, вікторини, майстер-класи, розваги, турніри, інтегровані заняття,краєзнавчі змагання, літні профільні табори, тижнімузеїв у школі, презентації музейних збірок у ЗМІ,кіноперегляди, музейні семінари краєзнавчогохарактеру, консультації;

- громадсько-корисної роботи – культурологічніпроекти, концерти, вистави, дні відкритихдверей, зустрічі з відвідувачами, видатнимилюдьми, відомими земляками, воїнами УПА, АТО,ветеранами праці, діячами культури, науки,мистецтва; тематичні та літературні вечори,шкільні свята, посиденьки, презентації (окремо

для учнів та батьків), дні міста, села, організаціягуртків [3; 4; 8; 10; 11; 12].

Варто зауважити, що ці форми роботипороджують низку видів діяльності учнів:

- організацію спільних переглядів колекцій,виставок, презентацій з придумуваннямекспозицій;

- організацію сюжетно-рольових ігор зрозподілом ролей – “екскурсовод”, “відвідувач”,“реставратор”, “художник”, “скульптор”;

- складанню розповідей про колекції (спочаткуяк інтерв’ю учня з цікавими для нього питаннямипро колекції, потім – як самостійний описколекції);

- організацію тематичних виставок дитячихмалюнків з нагоди різних свят та ювілеїв;

- сприянню участі у відкритті пам’ятниківлистування з навчальними закладами;

- проведенню конкурсів на кращий твір заматеріалами шкільного музею.

Отже, як бачимо, ці активні форми роботи єпедагогічно-доцільними і охоплюють весь освітнійпроцес, оскільки сприяють патріотичномувихованню, визначаючи стиль взаємодії,самостійний пошук істини, ініціативність,творчість. Однак, ми погоджуємося з думкоюнауковців, що інноваційні форми діяльності умузейній педагогіці використовуються насьогоднішній день недостатньо, педагогинеобізнані із діяльністю дитячих музеїв світу тарозробленими музейно-освітніми програмами длядітей, які можна використовувати в освітньомупроцесі початкової школи [3; 4].

ЛІТЕРАТУРА1. Барановська І. Використання музейно-

освітніх технологій у початковій школі /І. Барановська // Наукові записки. Серія:педагогіка /Тернопіль: видавництво Тернопільськогонаціонального педагогічного університету, 2009.– № 4. – С. 128 – 131.

2. Вайнберг Т. Б. Музейна педагогіка –перспективний напрям у сучасній системінаціональної освіти / Т. Б. Вайнберг, С. Я. Хавіна// Вивчаємо українську мову та літературу.Позакласна робота. – 2014. – № 2 (02). – С. 2 – 7.

3. Гайда Л. До питання підготовки навчально-методичного посібника “Музеєзнавство узакладах освіти” / Л. Гайда // Український музейпри навчальному закладі: історія і сучасність.Матеріали обласної науково-методичноїконференції. – Кіровоград: ВидавництвоКіровоградського обласного інститутупіслядипломної педагогічної освіти імені ВасиляСухомлинського, 2008. – С. 118 – 119.



185 Молодь і ринок №7 (150), 2017

4. Гайда Л.А. Музейна педагогіка: пошукоптимальної моделі / Л. А. Гайда //Методологічні засади історичної освіти вконтексті профілізації старшої школи:матеріали Всеукраїнської науково-методичноїконференції (Кіровоград, 21-22 жовтня 2010 р.).– Кіровоград: Видавництво Кіровоградськогообласного інституту післядипломної педагогічноїосвіти імені Василя Сухомлинського, 2012. –С. 243 – 249.

5. Державний стандарт початкової загальноїосвіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. –С. 4–5, 14–15.

6. Дульська А. А. Формування соціально-культурної компетенції учнів МНВК засобамививчення скарбів культури і старовиниукраїнського народу: методичний посібник /А. Дульська. – Кам’янець – Подільський, 2014. –68 с.

7. Караманов О. В. Роль навчальногосередовища в реалізації музейних педагогічнихпрограм і проектів / О. В. Караманов // Пост.методика. – 2013. – № 3 . – С. 41 – 44.

8. Личак І. С. Організація музейної справи внавчальному закладі: методичний посібник /І. С. Личак. – Біла Церква, 2013. – 116 с.

9. Любич О. І. Педагогічні засоби реалізаціїмузейної педагогіки у позашкільних навчальнихзакладах / О. І. Любич // Теоретико-методичніпроблеми виховання дітей та учнівської молоді.– 2014. – Вип. 18 (1). – С. 424 – 430.

10. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство:навч. посіб. /В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський.– К., 2008. – 2-ге вид., виправл. – 575 с.

11. Рутинський М. Й. Музеєзнавство /М. Й. Рутинський, О. В. Стецюк: навч. посіб. –К.: Знання, 2008. – 428 с.

12. Сеньківська Г. Я. Роль шкільних музеївТернопільщини у відродженні краєзнавчого руху/ Г. Я. Сеньківська // Збірник наукових працьХарківського національного педагогічногоуніверситету імені Г. С. Сковороди. “Історія тагеографія”. – 2013. – Вип. 48. – С. 163 – 168.

13. Товкач О. А. Освітні функції музейноїпедагогіки у навчально-виховному процесі школи/ О. А.Товкач, О. В. Товкач // [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/

14. У Тернополі створять перший в областішкільний музей вишиванки // [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zz.te.ua/u-ternopoli-stvoryat-pershyj-v-oblasti-shkilnyj-muzej-vyshyvanky/

15. Шевченко Г. Музей у дошкільномунавчальному закладі / Г. Шевченко // Вихователь-

методист дошкільного закладу. – 2009. – № 4. –С. 17.

REFERENCES1. Baranovska, I. (2009). Vykorystannia muzeino-

osvitnikh tekhnolohii u pochatkovii shkoli [The useof educational technology museum in elementaryschool]. Scientific messages. Series: pedagogics.Ternopil: Ternopil National Pedagogical UniversityPubl., no.4, рр. 128 – 131.[in Ukrainian].

2. Vainberh, T. B. & Khavina, S.Ya. (2014).Muzeinapedahohika – perspektyvnyinapriam usuchasniisysteminatsionalnoiosvity [Museumeducation – a promising trend in modern system ofnational education]. Study Ukrainian and literature.Extracurricular work Vol. 2 (02), pp. 2 – 7.[inUkrainian].

3. Haida, L. (2008). Dopytanniapidhotovkynavchalno-metodychnoho posibnyka “Muzeieznavstvou zakladakhosvity” [Prior to the preparation of amanual “Museology in educational institutions”].Materials of regional scientifically methodicalconference. “Ukrainian museum at educationalestablishment: history and contemporaneity”.(pp.118–119). Kirovohrad: Kirovohrad regional institute of pedagogical formation of the name of VasylSuhomlinskyi Publ. [in Ukrainian].

4. Haida, L.A. (2012). Muzeina pedahohika:poshuk optymalnoi modeli [Museum pedagogics:search of optimalmodel]. Materials of regional scientifically methodical conference. “Ukrainian museum at educational es tablishment: history andcontemporaneity”. (pp.243–249). Kirovohrad: Kirovohrad regional institute of pedagogicalformation of the name of Vasyl Suhomlinskyi Publ.[inUkrainian].

5. Derzhavnyi standart pochatkovo izahalnoiosvity (2011). [State standard of primary generaleducation]. Initial school, no. 7, рр. 4–5, 14–15.[inUkrainian].

6. Dulska, A. A. (2014). Formuvannia sotsialno-kulturnoi kompetentsii uchniv MNVK zasobamyvyvchennia skarbiv kultury i starovyny ukrainskohonarodu [Forming of socio cultural competense ofstudents MNVK of by facilities of study of treasuresof culture and antiquity of theUkrainian people].Kamianets - Podolsk, р. 68.[in Ukrainian].

7. Karamanov, O. V. (2013). Rol navchalnohoseredovyshcha v realizatsii muzeinykhpedahohichnykh prohram i proektiv [A role ofeducational en vironment is in realizationof themuseum pedagogical programs and projects].Post.methodolog, no. 3, рр. 41 – 44. [in Ukrainian].

8. Lychak, I. S. (2013). Orhanizatsiia muzeinoispravy v navchalnomu zakladi [Organization of


186

museum business is in educationalestablishment].White Church, p. 116. [in Ukrainian].

9. Liubych, O. I. (2014). Pedahohichni zasobyrealizatsii muzeinoi pedahohiky u pozashkilnykhnavchalnykh zakladakh [Pedagogical facilities ofrealization of museum pedagogicsare in out-of-school educational establishments]. Teoretyko-methodical problems of education of children andstudentјs young people, vol. 18 (1), pp. 424 – 430.[in Ukrainian].

10. Petranivskyi,V.L. & Rutynskyi, M.I. (2008).Turystychne kraieznavstvo [Tourist study of aparticular region]. Kyiv, p.575. [in Ukrainian].

11. Rutynskyi, M. Y. & Stetsiuk, O. V. (2008).Muzeieznavstvo [Muzeeznavstvo]. Kyiv: Knowledge,р. 428. [in Ukrainian].

12. Senkivska, H. Ya. (2013). Rol shkilnykhmuzeiv Ternopilshchyny u vidrodzhennikraieznavchoho rukhu [A role of school museums ofTernopilschini is intherevival of regional motion].Collection of scientific works of the Kharkiv National

Pedagogical University name after of H. S. Skovoroda“History and geography” Publ., vol. 48, рр. 163 –168. [in Ukrainian].

13. Tovkach, O. A. & Tovkach, O. V. Osvitnifunktsii muzeinoi pedahohiky u navchalno-vykhovnomu protsesi shkoly [Educational functionsof museum pedagogic sin to educational-educateprocess of school] [Electronic resourse]. Available at:http://www.psyh.kiev.ua/. (accessed 14.06.2017) [inUkrainian].

14. U Ternopoli stvoriat pershyi v oblastishkilnyimuzei vyshyvanky [In Ternopil will create the first inan area school museum of embroidery].[Electronicresourse]. Available at: http://zz.te.ua/u-ternopoli-stvoryat-pershyj-v-oblasti-shkilnyj-muzej-vyshyvanky/. (accessed 14.06.2017) [in Ukrainian].

15. Shevchenko, H. (2009). Muzei u doshkilnomunavchalnomu zakladi [A museum is in pres chooleducational establishment]. Educator-methodist ofpreschool estab lishment, no.4, р. 17. [ inUkrainian].



“…Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово – це перлина, Це праця, це натхнення, це людина”.

Максим Рильський поет, перекладач, академік

“... вчитель – основоположна сила соціального відтворення – культурного,

економічного, політичного. Без нього унеможливлюються соціальний поступ, буд-які досягнення держави і народу. Він є безпосередньою продуктивною силою.

Іван Зязюн доктор філософських наук, професор, академік

НАПН України “Якщо ти став педагогом, зроби все від тебе залежне, щоб педагогіка, як

філософське явище, наука і мистецтво, полюбила тебе, бо саме в цій гармонії народжується свята істина, яка забезпечить нові ідеї, реальні напрями формування особистості, здатної протягом всього свідомого життя оберігати морально-етичні засади в суспільно-економічному і духовному житті нашої держави”.

Олександр Шпак доктор педагогічних наук, професор

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

Молодь і ринокdspu.edu.ua/.../wp-content/uploads/2017/09/7_150_2017.pdf · 2018. 7. 29. · Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок