Без мови немає нації

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ч. 36 (309)8�14 вересня2005 р.

slovo.prosvita.com.ua

Контр�революція чи очищеннявлади?

Стор. 2

ВолодимирВойтенко:“Коротке життя селян”

Стор. 5

* * *

Мати мови — рідна Україна, Києва й Полтави голоси. В слові твого страдницького сина Скільки є сердечної краси!Скільки є любові і відваги,Мужності і гніву — на віки!Ні, не зможуть віщуни і магиЗамінить шевченківські рядки.Мати мови — славна Україна...Запоріжжя і плаї Карпат,Чорномор’я чарівна перлина.Кряж донецький —

степу вірний брат.Все з’єдналось

в материнськім слові:Гук козачий, говори слобід,Ніжні колорити у вимові,І санскриту непогасний слід.Он Поділля, мов розквітла гілка,Зводить в небо пісні дивоцвіт,Як весна з бентежного узгірка,Чисті луни котяться у світ.Мати мови — щедра Україна,Хоч була обкрадена не раз.Будь соборна, волею єдина,Як могутній заповів Тарас!

ШЕВЧЕНКОВЕ ЧОЛО

Круте чоло Шевченкове,Крутюще,Як світанкове небо з4під грозиКрізь ніч встає,

за всі наруги дужче,Не знебулось від кременю4сльози.Могутній гнів, важкі невсипні думиЙого різьбили для усіх віківТак, щоб творець

дивився не минулим —Сьогоднішнім у серце пломенів.Щоб він, поставши

над страшні гармати,Світам вістив, не гаснучи в імлі,

Що “буде син, і буде мати,І будуть люде на землі”.Круте чоло Шевченкове,Крутюще,Як божий день,

як вічний біг планет,Наснажене любов’ю, всюдисуще,Людським стражданнямвиповнене вщерть.І як, скажіть, на нього

не молитись —Таке ж бо серце і таке чолоРаз на віку могли лише з’явитись,Щоб серце України ожило,Щоб ожили степи, озера, ріки,Забуте слово,Непокірний Дух.Зведись, чоло, тривожне і велике,Благослови народу віщий рух!

ТО БУЛА Б НЕПРАВДА

Повірте, люди, — то була б неправда,

Коли б Шевченка не пізнав народ,Коли б його розпука і відрадаВід панських захлинулися щедрот,Коли б він зрадив,

ну, хоч на хвилину,На мить якусь, на цяточку однуСвоє життя, свій посвіт, Україну,Глибоку гайдамацьку давнину.Ні! Що ви? Навіть думать страшно,Що ми б його не мали. Боже мій!Він світоч наш — і мова вічна нашаЗ його болючих зіткана надій.

КОБЗАР НА ХОРТИЦІ

Хортице,Які круті граніти,Кровію политі!Січе... Січ...Хто ми є?Чиї ми, люде, діти?Входять жовті трави в глупу ніч.Хортице!

Прийшов я поклонитисьЛицарям із Лугу — клич4не4клич...Знов Кодак, Вовниги, Ненаситець,Та на скосі посивілий сич.Справді, брате,

чи ж смачна картопля,Саджена отут в козацький прах?Тихе лихо ходить, як голобля,По уже пропащих головах.Де ж ти? — ні,

не чути?! — запорозтво.Третій відділ. Допит. Каземат.

... Світить місяць у вікно так гостро,

Десь пороги, плачучи, гримлять.

АЛЬМА�МАТЕР

Старенький корпус університету.Весна. Філологічний факультет.Де чуть, як вік наш

повертав планетуДо інших днів,

і звершень, і прикмет.

Жилось нелегко вченому й поету...Голодний вітер нам

гортав конспект,І ми, відчувши пору бистролету,В людську юрму

збігали на проспект.Крок Гончара ще чутний

в коридорах...Прислухайсь4но:

чита професор Гай.О юносте,

не встигнувши, встигай

Усе збагнути. Буря — в осокорах,В розкриті вікна —

дзвоном — водограй.А скільки ж див там,

за Дніпром, в просторах!

Сергій БУРЛАКОВ

З ПОЕТИЧНОГО БЛОКНОТА

Василь Стус:“Я — звину�вачую ГБ”

Стор. 7

ВіталійПономаренко:“Досягшизначногорезультату,спортсмензнає, як діятидалі”

Стор. 12

Мандрівки вихідного дня:долучайтесь!

Стор. 14�15

Фот

о О

лекс

андр

а Га

лати

МАТИ МОВИ — РІДНА УКРАЇНА

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

3Події, факти, коментарі

ВЕРЕСЕНЬ 2004 РОКУ “Сьогодні при владі, прак�

тично на всіх рівнях, починаю�чи від сільських районів і закін�чуючи Верховною Радою,..майже вся радянська колода.Краплена. Можна грати в кар�ти, не перевертаючи їх”, — за�значала голова Державного ко�мітету України у відставці з пи�тань регуляторної політики тапідприємництва Інна Бого�словська, повстаючи проти“азаровщини” в газеті “Дзерка�ло тижня”.

“Ви використовуєте термін“азаровщина” — зауважує ко�респондент газети. — Чому всвоїй заяві Ви старанно уникає�те такого терміна, як “януков�щина”?.. Чому не говорите про“кучмівщину”? Про президен�та, за якого Азаров тривалийчас має колосальні повнова�ження”.

Порівнюючи антириноч�ника Азарова з Януковичем,пані Богословська була переко�нана, що це — “небо і земля”.“Янукович, безумовно, риноч�ник”. Що ж до Президента, товона з великою шаною ставить�ся “до його логічних здібностейі до його вміння прораховуватиситуацію”.

Виникає запитання: чомупані Богословська свого часуполишила кучмовозів у моментдефіциту бензину марки “неза�лежність”? Саме зараз, коли, заїї твердженням, “вичерпанаідеологія незалежності як фе�тиша… нічого нового не запро�поновано”, коли, за її передба�ченням, “будуть згортатися всіпроцеси”?

Не вдаючись у подробиці, укого влучає затятий стрілецьІнна Богословська — яструбівчи горобців — перейдемо відтимчасової проблеми, яку по�рушувала одна з колишніх по�водирів у Бозі почилої “Коман�ди озимого покоління”, допроблеми більш глобальної.

“У нас народжується зовсімновий патріотизм, зразка ХХІстоліття. Це територіальнийпатріотизм”. (До речі, “патрі�от” із грецької — земляк, спів�вітчизник). “Важливо зрозумі�ти, що країна вже інша. Всі зна�ють, як поводять себе голодніукраїнці, але ніхто ще за всю іс�торію України не знав, як себеповодять українці ситі. (Чомуне знав? Знаємо, як поводилисебе Мазепа, Орлик, а як за�проданці — Кочубей та Іскра;як дбали про свій край цукроза�водчики Харитоненко, Тере�щенко і як розшаркувалися в

царських палатах титулованілакеї українського походжен�ня. — Р. С.). Сьогодні вжез’явилося чимало людей, кот�рим є що їсти, є на чому спати,є де жити...

Власність дуже швидко до�помагає стати патріотом. Томущо, коли в тебе є власність —будь�яка, починаючи з кварти�ри чи машини і закінчуючи ве�ликим заводом, — ти зацікавле�ний у тому, щоб країна булакомфортною, щоб країна нестала фактором ризику для тво�єї власності. І ти мимоволі ста�єш патріотом”. (!)

Схоже, що ми є свідками іс�торичного моменту: стоїмо біляколиски “комфортного патріо�тизму”, “патріотизму мимово�лі”. Колись занадто щирих ро�сіян, таких, скажімо, як Соло�ухін, кремлівські теоретикизвинувачували в “квасномупатріотизмі”. Великого україн�ського поета Володимира Со�сюру за патріотичний вірш“Любіть Україну” мало неспровадили на той світ. Від паніІнни “квасним” (читай “шаро�варним”) чи націоналістичнимпатріотизмом і не пахне.

Підприємницький патріо�тизм за примусом — то окрема,відома лише багатіям філосо�фія “крутих”, лобійована в про�чиновницьких структурах — відпрезидентського крісла до по�шарпаного столу голови сільра�ди. Отже, (за пані Інною): чимжирніший багатій, тим він біль�ший патріот. Найбільші нео�патріоти — наші мільярдери,дещо менші — мільйонери, далівсе менші й менші патріоти —аж до безштанних “патріоти�ків”. Людська маса, що знахо�диться нижче прожитковогомінімуму, ті, в кого психологія

виживання не так легко, як хо�тілося б пані Богословській,змінюється бажанням жити, —зовсім не патріоти, бо їм нічоговтрачати.

Наші суперпатріоти, у якихє майно за кордоном та рахункив іноземних банках, окрім міс�цевого патріотизму, мають ста�тус патріота, скажімо, Швейца�рії, Канарських островів, містаБаден�Бадена. А “ґаспада” зМосковщини, які мають в Ук�раїні майно й земельку — товже неодмінно щирі патріоти,якщо не України, то Малоросії.

Ситій Богословській незбагнути, що споживацький

патріотизм у межах корита глу�хий до культури, мови, антиду�ховний за суттю. З погляду на�ціональної ідеї примусовийпатріотизм, то черва, що виїдаєсерцевину плоду. І держава кос�теніє на етапі досягнення бюр�герського комфорту, поринаю�чи у болото байдужості.

Не завадить нагадати, яктрактували “патріотизм” у ми�нулому: любов до Батьківщи�ни, до свого народу, відпові�дальність за долю Вітчизни,сповідування її інтересів.

Ось на такій, можливо, за�надто патетичній ноті ми, з доз�волу пані Богословської, пе�рейдемо до найболючішої сьо�годні проблеми.

ВЕРЕСЕНЬ 2005 РОКУ Шабаш у Нікополі під ору�

дою “найбільшого патріота”України, зятя Кучми і депутатаВерховної Ради, олігарха ВіктраПінчука — насторожує. Поява внатовпі серед пінчуківськихштрейбрехерів депутатівЮ. Кармазіна, В. Мусіяки таголовної героїні наведених ви�ще минулорічних роздумів ав�тора — Інни Богословської —розпалила до стадії вибуху ек�рани телевізорів, які транслю�вали небезпечні ігрища з Ніко�поля. Конфронтації сприялинеадекватна поведінка генера�ла юстиції Ю. Кармазіна, без�барвна промова голови спеці�альної комісії В. Мусіяки, на�решті, авторки теорії “патріо�тизму мимоволі”, яка невтом�ним запалом і балакучістю пе�ревершила Конотопську відь�му, — тільки що не гризла мік�рофона, відпрацьовуючи за�мовнику. Покерувати “Вічу Ук�раїни” давно свербіло, але ком�фортний патріотизм не спра�

цював. Ми давно не спостеріга�ли такої затятої люті, з якою па�ні Богословська виривала вдержави (нас, тобто) наше доб�ро задля мільярдера�прихвати�затора В. Пінчука, котрий ріктому погрозливо запевняв, щозробить усе, аби президентомстав Янукович.

З поплічницею олігарха всезрозуміло. Та чому пришварту�вався до цього берега розумнийчоловік Ю. Кармазін? Невже цетой симпатичний чоловік, інте�лектуал, який у когорті націо�нально свідомих патріотів спо�нукав нас до Помаранчевої ре�волюції? Де ж ознаки відчуттяетики, стратегічного мислен�ня? Як розуміти Вас, ЮріюАнатолійовичу, коли Ви глузу�вали в Нікополі перед мікрофо�ном щодо державних нагородна відзнаку Дня незалежності?Не хотілося б вірити в те, що Вистраждаєте портфелеманією,женетеся за прибутковішиммісцем, ніж депутатське. Алесхоже на те. Звичайно, Ви пере�росли багатьох наших парла�ментаріїв, половина з яких упарламенті випадкові фігури,підставні пішаки, креатури всетих же багатіїв, на догоду якимВи сьогодні каламутите світ.Встановивши рекорд з виступіву парламенті, Ви взялися замікрофон у Нікополі, захища�ючи прихватизаторів. Будучисхильним до містики, Ви сталина захист зла. Бог Вам суддя.

Лише дурень і затятий зло�дій нездатні визнати свої по�милки. Нікопольський фарснагадує другу частину клінічно�го роману “Тамара Прошкура�това—Іван Різак”. Але якщо влікарняній палаті злука двохсердець шляхом наручників бу�ла за межею пристойності, товідомий альянс пана Пінчука зпані Богословською, у разі єд�нання їх на площі, накликав бизанадто багато порадників з на�товпу.

P.S. Кажуть, що “головнийкучмовоз”, що нині перехову�ється далеко за межами Украї�ни, на Сумщині прихватизувавоптом усю область: заводи,фабрики, підприємства. Усе,окрім пароплавів, із причиниїхньої відсутності у сухопутнійобласті. То, може, бригада з за�хисту В. Пінчука приступить дореабілітації сумських кучміс�тів? Теж прибуткова справа, па�нове. Не зациклюйтеся на Пін�чукові. У нього є захисникизначно спритніші за вас. А, мо�же, й ви — теє… мимоволі —патріоти України?

Ростислав СИНЬКО

ПЕРСОНА

ІГРИЩА «ПАТРІОТІВ»

5 вересня в Культурно4мис4тецькому центрі Національногоуніверситету “Києво4Могилян4ська академія” за підтримки Іта4лійського інституту культури вУкраїні, КМА, Інституту дослід4жень суспільної і релігійної істо4рії (м. Вінченца) і НАНУ відбула4ся презентація книги “СмертьЗемлі. Голодомор в Україні1932—1933 років”.

В основі цього видання —матеріали Міжнародної конфе4ренції про трагедію Голодомору1932—1933 років в Україні, щопроходила в місті Віченца 16—18 жовтня 2003 року. Автори ма4теріалів намагалися висвітлитиполітичні та економічні аспектиГолодомору, а також розглянутийого вплив на історію Радян4

ського Союзу та на психологіюукраїнців загалом. У книзі

йдеться також про знищенняеліти заможних землевласників

та інші наслідки трагедії Голодо4мору. Автори “Смерті Землі”стверджують, що смерть кожноїукраїнської дитини під час Голо4домору потрібно розглядати зтакою ж серйозністю, як розгля4дається смерть кожної єврей4ської дитини під час Другої сві4тової. Саме про це говорилиучасники презентації, яких булочимало, адже, окрім італійськихвчених (серед яких — й ОксанаПахльовська) та ПрезидентаКМА В. Брюховецького, булозапрошено українських політи4ків і вчених.

Видання книги “СмертьЗемлі. Голодомор в Україні1932—1933 років” (а такожзвернення до цієї теми італій4ських вчених) дуже важливедля нашої держави. Справа нев історії (українці її знають негірше, ніж італійці), а у визнанніфакту Голодомору європей4ськими країнами, як акценту4вав у своєму виступі професорНАНУ Станіслав Кульчицький.

Марія КРИШТОПА

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ІТАЛІЯ Й УКРАЇНА: СПІВПРАЦЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ІСТОРІЇ

Однією з найважливіших подій нинішнього року вРеспубліці Татарстан стало святкування 26—30 сер4пня 10004річчя її столиці Казані. Місто просто диво4вижно змінило на краще свій і без того оригінальнийвигляд, причепурилося до свята і з готовністю прий4мало подарунки. Було відкрито першу лінію метропо4літену, збудовано новий іподром, ліквідовано старе йаварійне житло, встановлено кілька пам’ятників, а відСанкт4Петербурга казанці одержали в подарунок но4ву оригінальну пішохідну вулицю, яка є копією Нєв4ського проспекту, та ще багато чого.

У програмі заходів було передбачено проведення27 серпня саміту СНД, участь у якому взяли майже всіперші особи сусідніх держав, зокрема й ПрезидентУкраїни Віктор Ющенко.

Для зустрічі почесних гостей із представникамисвоїх національних товариств поруч із новим іподро4мом на колишньому летовищі було збудовано багато4національне “Містечко дружби”. Це була широка йсвітла “вулиця”, вздовж якої були сусідами “русскаядеревня”, татарське подвір’я, чуваська оселя, марій4ський і мордовський двори з “ізбами”, башкирська,туркменська, казахська, киргизька юрти, афганський,єврейський, німецький будиночки і багато інших наці4ональних осель. Широко було представлено всі при4таманні республіці народні ремесла: ткали на справ4жніх верстатах ткачі, ліпили горщики гончарі, плеликошулі й лапті майстри лозоплетіння, завзято працю4вав над підковами у кузні коваль, рибалки змайстру4вали справжній ставок із карасями і майже метрови4ми сомами, частував перехожих свіжим медом і про4понував покуштувати медовухи пасічник, ґелґотали зусіх дворів гуси, поважно рохкали свині, голосно вітавгостей півень. І кожна нація зустрічала гостей та всіхзацікавлених піснями, танками, народними музика4ми, демонстрацією національних обрядів.

Готувалася до урочистих заходів уся республіка,готувалися і українці Татарстану. Українських органі4зацій у республіці три: “Вербиченька” в Нижнєкамську(голова Є. Савенко), “Батьківщина” в НабережнихЧелнах (голова М. Куліш), “Україна” в Казані (головаВ. Любченко). Казанці підготували українську хатину згостинно накритим столом, набережночелнинці — ві4тальну пісню і хліб4сіль, українці Нижнєкамська —урочисте привітання і подарунки.

Поруч з українською хатиною розташувалися че4ченці з їхніми гучними пломенистими танками й узбе4ки в яскравих халатах, тюбетейках із дуже схожими натрембіти народними інструментами. Один соліст уз4бецького ансамблю виліз на метрові ходулі й дув усвою “трембіту” з такою завзятістю, що через годинув голові гуло, як у казанку, і ми відчували себе мов наБагдадському базарі.

Поступово почали підходити почесні гості саміту.Це були урядовці, губернатори й високі посадові осо4би з усіх реґіонів Росії. З цікавістю вони оглядали різніоселі, в декотрі заходили погостювати, ласували на4ціональними стравами. Вищу оцінку українському са4лу й горілці поставили одностайно.

Підходив до нас і керівник Федерального агент4ства з культури та кінематографії Росії МихайлоШвидкий. Із ним ми маємо добрі стосунки ще з 2003року, коли він допоміг “Вербиченьці” організувати по4дорож в Україну на фестиваль.

Далі гостями містечка були вже президенти. Зустрі4лися з Е. Рахмоновим таджики, до білорусів прийшовО. Лукашенко, був у своїх Н. Назарбаєв. Віктор Ющенкопідійшов до нас майже останнім, як давніх знайомих об4няв Куліша і Любченка, підійшов і до мене. Я від хвилю4вання урочисто представився: “Голова Нижнєкамськоїукраїнської автономії “Вербиченька” Євген Савенко”.На що він мені теж дуже серйозно відрекомендувався:“Президент України Віктор Ющенко”.

Біля хатини вже лунала вітальна пісня, а Лідія Бі4дай урочисто вручила Віктору Ющенку коровай. Ві4тання було в жартівливому тоні на зразок послів коза4ка Енея до царя Латина (що з “Енеїди” Котляревсько4го). Українською латинкою воно і звучало. Читав йогоВіктор Савенко, учасник українського гуртка “Леле4ки”, що є молодіжним крилом “Вербиченьки”, а вруча4ла подарунки вчителька недільної школи ЛюдмилаНайденко.

Подарували ми і “килим4самоліт”, який виготовилинаші майстрині Ліза Качуровська та Людмила Граненко4ва, і “скатертину4самобранку”, що вишила Ірина Башкі4рова, і “чоботи4сап’янці” ексклюзивної роботи з худож4нього скла. Віктор Андрійович добре знається на мис4тецтві й художню цінність цих речей відразу помітив.

Євген САВЕНКО

ЯК УКРАЇНЦІ ТАТАРСТАНУ ЗУСТРІЧАЛИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

ГОЛОС ДІАСПОРИ

Фот

о О

лекс

андр

а Га

лати

Під такою назвою у Ка#м’янці#Подільському вийшладруком монографія ВіктораПрокопчука.

Автор розкриває панорамукраєзнавчого руху на Правобе4режній Україні переважно в204і—на початку 304х років XXстоліття. Зокрема він висвітлюєкультурницьку й краєзнавчу дія4льність “Просвіти”.

У червні 1917 року відбувсяперший з’їзд відроджених“Просвіт”. Він виробив тактикудій і структуру просвітницькихорганізацій: губернські “Просві4ти”, повітові філії, осередки намісцях — у містах і селах.

Наприкінці літа 1917 року вУкраїні діяло понад 2000 “Про4світ”.

Київська “Просвіта” малабібліотеку, агітаційну, лектор4ську, видавничу й театральнукомісії, сприяла виданню творівМ. С. Грушевського, М. П. Дра4гоманова, С. О. Єфремова.

Практично в усіх селах Ва4сильківського повіту діяли“Просвіти”. На Переяславщинінавіть окремі сільські “Просвіти”нараховували 80—250 членівкожна.

Із початком роботи Кам’я4нець4Подільського українськогоуніверситету там теж був орга4нізований осередок “Просвіти”,куди входили викладачі й сту4денти. Їхня робота мала науко4во4дослідницький характер. Во4ни також організували україноз4навчі курси, які тільки протягомліта 1918 року прослухало 250осіб.

“Просвіти” засновували йфінансували школи; формувалибібліотечні фонди; відроджува4ли українські свята та обряди;популяризували минуле краю,його фольклор, етнографічнізнання; всіма засобами пробуд4жували у широких масах інтересдо краєзнавства, виховуючи нагероїчних сторінках минулого.

З кінця 1921 по лютий 1922року кількість “Просвіт” зросла з4003 до 4500. Вони об’єднувалиблизько 400 тисяч українців4патріотів.

Але в липні 1920 року по4літбюро ЦК КП(б)У ухвалилодирективу на “завоювання”“Просвіт” — зміну їхніх завданьі функцій. А коли це не вдало4ся, було організовано тиск наних, морально4політичну і фі4нансову блокаду. Всеукраїн4ська нарада завідуючих відді4лами губкомів партії в лютому1922 року вирішила: “Репре4зентуючи інтелігенцію, ці“Просвіти” являють собою ве4личезну загрозу Радянськійвладі і всьому пролетаріатовіна селі”. Розпочалося цькуван4ня кадрів, закриття установ.Наприклад, у Жванці, наКам’янеччині, повітовий парт4працівник вигнав членів“Просвіти” з приміщення, зам4кнув його. Такі ж акції відбули4ся в Кульчіївцях, Руді, МукшіБоршковецькій. Комуністичнавлада заміняла “Просвіти”повністю підпорядкованими їйселянськими будинками. 1923року в селах залишилося 573

“Просвіти”. Незабаром і вониприпинили існування.

Певну краєзнавчу роботу зпочатку 19204х років проводи4ли просвітницькі організації натеренах України, які захопилаПольща. Луцька “Просвіта” від4крила 17 травня 1921 року кни4гарню “Нива”, створювала біб4ліотеки й популяризувала ук4раїнську книгу, зокрема істо4ричну.

Директор Луцької чоловічоїгімназії Іван Власовський очо4лював у “Просвіті” культурно4освітню секцію, а 1921 року напросвітянському з’їзді його бу4ло обрано головою Ради това4риства “Луцька повітова Просві4та”. Він досліджував історію ос4віти Волині, публікував крає4знавчі розвідки в пресі. Здобувавторитет, який 1928 року при4вів до обрання його депутатомпольського сейму.

1932 року Луцька повітова“Просвіта” разом із 134 філіямибула закрита польською вла4дою.

Популяризацією минулогокраю займалася Рівненська“Просвіта”. Один із її засновни4ків і голова Антон Невинський улуцькій газеті “Громада”, рів4ненській “Службовик”, співре4дактором яких був, публікувавматеріали з історії, етнографії йфольклору, власні літературнітвори. 1930 року він був обра4ний депутатом сейму.

Кременецька “Просвіта” від4крила в повіті 90 читалень, зай4малася видавництвом, відзна4чала Шевченківські дні.

1920 року “Просвіта” булазаснована в Почаєві. Активнуроль у її діяльності відіграв Се4мен Жук, громадський і політич4ний діяч, публіцист, краєзна4вець. 1930 року він за свою ді4яльність був ув’язнений у Ду4бенській в’язниці. Повернув4шись через 2 роки, осів у Лаврі,де його дядько був архімандри4том, опрацьовував архівні мате4ріали, написав і видав “Корот4кий історичний нарис Почаїв4ської Успенської Лаври”. СеменЖук був заарештований 1941року і розстріляний НКВС 26червня.

1936 року були заборонені170 просвітницьких організаційКременеччини.

Проте наприкінці 204х—у 304ті роки, коли розгромленерепресіями в радянській час4тині Правобережної Україникраєзнавче життя пішло назгортання, на захопленійПольщею частині Західної Во4лині воно набирало розмаху.Українські краєзнавці там ма4ли можливість працювати вофіційних структурах, публіку4вати свої дослідження і живи4ти український національнийдух ідеєю боротьби за визво4лення.

Книга Віктора Прокопчука“Під егідою Українського комі4тету краєзнавства” розрахованана істориків, краєзнавців, учите4лів, студентів, працівників архі4вів, музеїв, усіх, кого цікавить іс4торіографія українського краєз4навства.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

6 «Просвіта» сьогодні

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

800 років тому в столиці одного здавньоруських князівств — у Галичі— з’явився новий князь. Замість по�мерлого князя Володимира Яросла�вича до влади прийшов князь сусід�ньої Волині Роман Мстиславич. По�дія означала не тільки зміну династіїв краї. Фактично відбулося об’єд�нання Волині і Галичини в один дер�жавний комплекс, який науковці щев ХІХ ст. назвали Галицько�Волин�ською державою, а зараз усе частішеназивають державою Романа та Ро�мановичів.

Із цього часу Роман не тількизміцнює свої позиції у Галичині, адокладає зусиль для поширеннявпливу своєї держави на схід, де взявпід контроль усе Середнє Придні�пров’я з центром у Києві. Володареммайже всіх південноруських (україн�ських) земель Роман був останніп’ять років свого життя. За цей часвін здійснив низку важливих захо�дів, які знайшли відбиття в ідейно�політичному житті держави. Неви�падково, що про Романа склалисялегенди, що поширювалися як у дав�ньоруському, так і литовському,польському та половецькому фольк�лорі. В уявленні простого мешканцяРусі князь Роман передусім бувпрогресивним державним діячем,який опікувався своєю державою таїї мешканцями, боровся проти кня�зівських усобиць і боярських бунтів,був захисником Батьківщини від на�падів агресивних сусідів, насампередкочівників�половців. Згадки про Ро�мана у пам’ятках Німеччини, Візан�тії та Франції свідчать про масштабийого діяльності, вплив її на міжна�родне життя середньовічного сус�пільства, великий авторитет самогогалицько�волинського володаря.

Далеко не всі сторінки життя Ро�мана добре відомі. Через лаконіч�ність джерел деякі сторінки його по�літичної біографії дискусійні, деякі— загадкові. Особливо це стосуєтьсядитинства й молодих років життякнязя. Роман народився від шлюбукнязя Мстислава Ізяславича і поль�ської княжни Агнеси в князівському

місті Переяславлі (на річці Трубіж).Предками князя були ВолодимирСвятославич — хреститель Русі, йогосин Ярослав, який отримав прізвись�ко Мудрого, Володимир Всеволодо�вич Мономах, а також (по материн�ській лінії) всі найвідоміші польськікнязі й королі з династії Пястів. Ди�тинство здебільшого він провів набатьківщині матері — у Польщі.

Відомий український історикпершої половини ХХ ст. С. Томашів�ський писав, що Роман провів знач�ну частину дитинства в Польщі й Ні�меччині, що не могло не вплинутина його політичний світогляд і ду�ховну культуру. При дворі краків�ських князів Роман отримав тради�ційну для тогочасної польської знатіосвіту. Виховання в двох культурно�релігійних середовищах наклало від�биток на князя. Він був руським задухом князем, але не був чужим і длякатолицького світу, мав у Польщі ба�гато родичів, знайомих симпатиків.

1167 р. батько Романа МстиславІзяславич став київським князем. Уцьому ж році закінчилося дитинствочотирнадцятирічного Романа. Вінповернувся на Русь, і незабаромнаправлений до Новгорода Велико�го намісником. Тоді у цього міста бу�ли досить складні стосунки з сусід�нім Суздальським князівством. Цекнязівство тоді було дуже сильним векономічному і військовому плані.Від війська суздальського князя по�терпав батько Романа Мстислав.Проте взимку 1169—70 рр. під стіна�ми Новгорода величезне військосуздальців на чолі з князем АндріємБоголюбським неочікувано зазнаєвеличезної поразки. Сталося це 25лютого 1170 р. Захоплені суздальціта їхні союзники були змушені спла�чувати новгородцям за звільнення зполону великий викуп. Із приводуцієї події на півночі у Новгородсько�му краї зберігся цілий цикл дум прокнязя Романа.

Восени 1170 р. після смерті бать�ка Роман повертається на Волинь, дебули родинні землі його сім’ї. У цейчас протягом майже двох десятиліть

він поступово набирає сили, причомуу своїй діяльності часто покладаєтьсябільше на дипломатію, ніж на меч.Фраґментарні відомості джерел свід�чать, що на початку 80�х років йомувдалося до Володимирського на Во�лині удільного князівства приєднатиБерестейське. Із цього часу Романфактичний лідер серед волинськихкнязів. Він часто стає на чолі коаліційцих князів у походах. Є версія, зокре�ма, що в 1186 р. Роман брав участь успільному поході руських князів про�ти половців на чолі з ханом Боняком.Саме ця активна південна діяльність істала причиною того, що Роман зга�дується разом з іншими князями у ве�личезній пам’ятці “Слові о полку Іго�ревім”: “А ты, буй Романе, и Мстис�лаве! Храбрая мысль носитъ вашъумъ на дело. Высоко плаваеши на де�ло въ буести, яко соколъ на ветрехъширяяся, хотя птицю въ буйстве одо�лети. Суть бо у ваю железныи пароб�ци подъ шеломы латиньскыми. Тъмитресну земля, и многы страны Хино�ва, Литва, Ятвязи, Деремела, и По�ловци сулици своя повръгоша, а гла�вы своя подклониша подъ тыи мечихаралужныи”.

Смерть у жовтні 1187 р. галиць�кого князя Ярослава Володимиро�вича Осмомисла роздмухала полум’ягромадянської війни в Галичині, іск�ри від якої розлетілися по всій пів�денній Русі, розпалюючи багаттяміжкнязівських протиріч. Під час ці�єї війни Роман зробив першу спробузавоювати Галич. Ця спроба буланевдала. Виборюючи Галич, Романледь не втратив Володимир. Але увкрай важкій ситуації Роману все жвдалося повернутися до рідного міс�та. Правда, на десять років був виму�шений відкласти свої плани щодоГалича. 90�ті роки — час подальшогозміцнення позицій на Волині. У цейже час Роман активно воює з воло�дарями князівств Південної Русі. УПридніпров’ї він володів частиноюКиївської землі. Роман посилює свійвплив на сусідню Польщу, допома�гає в утриманні краківського столукнязю Казимиру ІІ та його дітям.1202 р. на запрошення киян Романпішов походом на Київ, мешканціякого відкрили волинсько�галиць�кому війську ворота. Також Романздійснив низку походів на південьпроти половців.

Тоді ж Роман створив прообразвеликої держави. Для зміцнення їївін уклав низку важливих угод, першза все з Польщею і Угорщиною.Наприкінці життя князь Роман роз�робив план подолання усобиць наРусі, створив програму створенняпотужного державного утворення,фундаментом якого й була його Га�лицько�Волинська держава.

Олександр ГОЛОВКО

Вінниччина вшанувала ге4нія української нації ТарасаШевченка відкриттям йогопам’ятника у Гайсині приуро4ченого святкуванню 144ої річ4ниці Незалежності України.

Фінансування побудовибюста Кобзареві взяла на себемерія м. Гайсин, за що особли4ва подяка міському головіОлександру Цвігуну. Ідею вста4новлення пам’ятника Шевчен4кові подали уродженці Гайсин4ського краю — Петро Лантух(нині проживає на Житомирщи4ні) та Микола Дмитренко (м.Київ). Її підтримали гайсинча4ни, і нещодавно пам’ятник булоурочисто відкрито на територіїгімназії. А біля нього посадженодеревця калини, що стали по4чатком гаю біля пам’ятника.

Автори бюста — скульп4тори Олександр Скобліков(м. Київ) та Петро Лантух —підприємець, уродженецьс. Кущинці Гайсинського ра4йону.

На відкритті погруддяКобзареві виступили пред4ставники державних органіввлади Вінниччини, депутати,учасники художньої самодія4льності, громадські діячі. Зістолиці України приїхали насвято Галина Ільєва — журна4лістка, співачка, науковець(Національна радіокомпаніяУкраїни) та Микола Дмитрен4ко — кандидат філологічнихнаук (ІМФЕ ім. М. РильськогоНАНУ), які теж сказали своєслово на урочистому від4критті.

Галя ІЛЬЄВА

ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГОДЕРЖАВНИКА

«ПІД ЕГІДОЮ УКРАЇНСЬКОГО КОМІТЕТУ КРАЄЗНАВСТВА»

ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЮ НА ВІННИЧЧИНІ

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ

ДЖЕРЕЛА

ПОДІЯ

Відповідно до Розпорядження Президента України ВіктораЮщенка з ініціативи товариства “Просвіта”, керівництва, науко�вих і краєзнавчих організацій Волинської області в червні 2005 р.у Луцьку й Володимирі�Волинському проведено низку наукових ікультурно�освітніх заходів із метою вшанування пам’яті видатно�го державного діяча України�Русі, фундатора Галицько�Волин�ської держави князя Романа Мстиславича (з нагоди 800�річчяйого смерті). Нижче ми наводимо виступ кандидата історичнихнаук, автора книги “Роман Мстиславич і його доба” ОлександраБорисовича Головка на “круглому столі” науковців і краєзнавців,який відбувся у Володимирі�Волинському.

Фот

о О

ксан

и Л

анту

х

7

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

Постаті

“Т аборовий зошит” Василя Стусаскладається з 12 записів, зробленихпротягом 1977—1982 рр., і нарахо�

вує 17 друкованих аркушів. Уже сам обсяг “Та�борового зошита” спонукає нас до думки, щопевна змістова насиченість, щоденність запи�сів як таких — відсутня.

Наприклад, в 11�му записі “У літі 1981 р.до ШІЗО вкинено Олексу Тихого — тричі підрядпо 15 діб. Було дуже холодно, і його почав мучи�ти хворий шлунок. За ці 45 діб він уже не міг під�водитися. Просто з ШІЗО Олексу перевели в лі�карню, де він вилежав ще три місяці і, як знятийз хреста, повернувся до камери”.

Ми бачимо занотований для пам’яті фактбез пояснення. З іншого боку уривок 8 записунагадує вже більше риси щоденника, деВ. Стус не без критики аналізує, розмірковуєнад тогочасним літературним процесом вУкраїні. “Яка може бути література, коли вонане має доброї половини авторів? І авторів пер�шокласних — таких як Винниченко, Хвильовий,Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних під�літків — один співучіший за другого, один солод�ший за другого”. Оцінка Стусом української лі�тератури (у не найкращий період її розвитку) зйого таборової далі — то тема окремої розмо�ви. Із висоти його становища особливо яснобуло видно фальш, декоративність, обмеже�ність офіціозної літератури. Йому боліли капі�тулянтство і конформізм, ходіння манівцями ймарнування таланту тими, кому знав ціну. І, невибираючи слів, на різкі оцінки мав моральнеправо та й підстави.

Отже, в “Таборовому зошиті” В. Стусаспостерігається виразне, але немеханічне по�єднання двох різних жанрів мемуарної літера�тури, бо, по суті, щоденники поєднують у собіознаки різних літературних жанрів. Відомадослідниця мемуарної літератури А. Житомир�ська запевняє, що жанрове розмаїття щоден�ників утворює “природну уривчасту мікро�структуру”, яка надає їм якості фотографічно�го спостереження життя і широту узагальнен�ня дійсності, що ми й спостерігаємо в “Табо�ровому зошиті” В. Стуса.

У центрі записок В. Стуса стоїть сам автор,його почуття, переживання, спогади: “Отожп’ятого березня я прибув на Колиму. Позаду за�лишилося 53 дні етапу, майже два місяці. Згадуюкамеру челябінської тюрми з натовпами тарга�нів по стінах; і плани майбутнього: “З огляду наподії (Польський рух 1980—1982 рр.) ще приміт�ніші стали вади Гельсінського руху — боягузливо>респектабельного. Коли б це був масовий рух на�родної ініціативи, з широкою програмою соціаль�них і політичних вимог, коли б це був рух із заду�мом майбутньої влади — тоді він мав би якісьнадії на успіх” . І все це написано на тлі україн�ських і загальнолюдських суспільних проблем,що потребують негайного вирішення.

За змістом “Таборовий зошит” В. Стусаумовно можна поділити на дві частини: 1—6�йзаписи — це “нотатки засланця”; 7—12�й —“таборові нотатки”. А загалом “Таборовий зо�шит” є “невільничі роздуми”. Адже нам відо�мо, що в радянському законодавстві УРСР бу�ла основна й додаткова міра покарання. Від�бувши з 12/01.77 п’ять років таборів суворогорежиму, 11/01–5/03.1972 В. Стуса етапом пе�реправляють із в’язниці Мордовської АРСР домісця заслання у с. Матросовій Магаданськоїобласті. Якраз 5/03.72, тобто на початку відбу�вання додаткової міри покарання, В.Стус зро�бив свій перший запис.

Для 1—6�го записів “Таборового зошита”Василя Стуса характерний хронологічний

принцип. Цей принцип по суті є універсаль�ним для літературного твору будь�якого стилюі жанру. У записах цього розділу хронологічнийпринцип виявляється послідовніше: автор пи�ше під впливом подій, які щойно відбулися,пам’ять зберігає всі часові деталі. Саме із запи�сів першої частини “Таборового зошита” мидізнаємося про умови праці політв’язнів нашахтах Колими. Наприклад, “Травматизм нарудні досить високий. То завалилася стеля... тобурильник упав, ...то попав під вагонетку, пере�биті руки, ноги, ребра. Життя жорстоке — ні�чого не вдієш”. (Запис 1�й). “Я повертався догуртожитків і падав, як убитий. Була робота ісон”. (Запис 2�й). “... коли я, ледве пересуваю�чись на ногах, уже працював на шахті...”. (Запис3�й). “Якось я відмовився стати до роботи, ос�кільки респіраторів не було. Мені обіцяли видатиперсональний. Я відмовився, наголошуючи, щореспіратор — то обов’язковий захист для кож�ного шахтаря”. (Запис 4�й). “Протягом цьогочасу я фактично не мав медичної допомоги. По�вертаючись з роботи, не чуючи ніг, я грів воду вмисці і, вклавши електронагрівоча, готував собіропу, аби попарити ноги”. (Запис 5�й). Як бачи�мо, автор приділяє значну увагу описові побу�тових умов життя політв’язнів, оскільки їх ви�користовували для морального тиску на люди�ну, щоб зламати її. Уже у четвертому записі пе�ред нами постає людина незламної волі, якасвідомо йде в безодню смерті, розуміючи, щоце не останнє заслання в її житті, “...але головигнути я не збирався, бодай що б там не було. Замною стояла Україна, мій пригноблений народ, зачесть котрого я мушу обставати до загину”.

Записи охоплюють тривалий період життяавтора, на різних етапах якого відбуваютьсяпевні зміни. Це дає можливість авторові харак�теризувати події з різних часових ракурсів. Цізаписи, зроблені “по гарячих слідах”, не пе�редбачають тривалих роздумів, переосмислен�ня подій і фактів.

Після другого суду (1980 р.) В. Стус розу�міє, що записи його “Таборового зошита” по�винні мати, насамперед, документальний, ін�коли фіксований характер, адже “...спробащоденника в цих умовах — спроба відчайдушна:таких умов, як тут, люди не пам’ятають ні зМордовії, ні на чорних зонах, ні з Сосновки”.Десь, мабуть, підсвідомо В. Стус плекає на�дію, що його “Таборовий зошит” прочитає за�хідний світ, і суспільство довідається про сва�вілля, безглуздя дій радянського уряду.І В. Стус не помилився, його надії справди�лись. Як згадує його син Дмитро: “Ці записибули якимось чином передані батьком із та�бору в селище Кучино за “велику зону”. Вони— останнє, що удалося зберегти в його спад�щині”. А вже в 1983 р. українська діаспора ма�ла нагоду познайомитися зі Стусовим “Табо�ровим зошитом” у журналі “Сучасність” залистопад місяць. Свої таборові записи В. Стусзакінчує проханням “не покинути напризволя�

ще маму, Стус Олену Яківну, 1900 р. народжен�ня... Потребує мама моральної підтримки, ви>плакуючи очі за сином”, а це є підтвердженнямйого віри в те, що “Таборовий зошит” будешироковідомим і принесе хвилю змін, а з ча�сом і тріщину, що зруйнує радянську імперію.Адже свідомість Стусового покоління мен�шою мірою була отруєна радянським ідеоло�гічним монотеїзмом, генетичним страхом по�передників. У системі його цінностей з’яви�лися несподівані для радянського моральногокодексу індивідуалізм, культ свободи самови�раження, скептицизм, гуманізм без сурогат�них домішок класового підходу, широту куль�турних смаків.

Отже, 7—12�а “таборові нотатки” — це нестільки зразок щоденника, скільки спроба під�готувати документ політичного характеру,який би показав світові стан радянського су�спільства, а саме, що “арешти проводятьсянадзвичайно свавільно: все, що хочуть, відбира�ють, навіть без акту і без повідомлення. Мивтратили право належати собі, не кажучи проте, щоб мати свої книги, записи, зошити... Незнаю, коли прийде загибель..., але я особисто чу�юся смертником”.

Мине час і прийдуть зміни, і“наступнеоновлення влади СРСР змінить стан на краще,але поки що соціальний песимізм радянського ди�сидентства залізно аргументований”.

Варто зазначити, що така риса щоденника,як фіксація побаченої, почутої, внутрішньопережитої події, яка щойно сталася в Стусово�му “Таборовому зошиті” ґрунтовніше себе ре�алізує в першому розділі (1—6�і “нотатки зас�ланця”), а в другому (7—12 “таборові нотат�ки”) носить вторинний характер, бо констата�ція певних подій переривається тут роздума�ми, суб’єктивно�критичним аналізом тогочас�ного літературного процесу, політичного, гро�мадського життя, оцінками окремих літера�турно�мистецьких явищ. Варто зауважити, що

всі ці ретроспективні відступи носять скорішесуворий, фіксований, документальний харак�тер, аніж філософський. Трапляються пооди�нокі випадки, де автор розмірковує над свідо�містю, особливостями джерел духовності ук�раїнського народу.

Якщо більш чи менш упорядковані, хро�нологічно послідовні автобіографія або мемуа�ри зображають життя з певної відстані, то що�денник немовби вихоплює ті чи інші події зплину життя в момент їхнього завершення.Якраз саме це ми спостерігаємо в “Таборовомузошиті” В. Стуса.

У площині власного життя автор намага�ється прослухати пульс цілої доби, виразитизіткнення епох, рух історичного часу, показатиганебність адміністративно�командної систе�ми Радянського Союзу.

Тому природно виникає питання, чимСтус керувався, чому так відверто йшов насмерть? І тут доречним буде зауважити, що од�

ним із основних рушійних факторів Стусовоїборотьби за життя була “безнадійна перекон�ливість”. Мабуть, сили Василеві Стусу додава�ло усвідомлення того, що він — поет від Бога іяк поет може увічнювати свої переживання услові. Його душу опанувало відчуття вищостінад долею і владою, над страхом смерті: ти незникнеш безслідно, залишиться слово, в яко�му — і ти, і твої болі, і твій світ, і твоя вищістьнад ворогами й катами.

Любов до України, вболівання за долю їїнароду, тяжка туга викликані розлукою з рід�ним краєм, є наскрізною темою поетичної імемуарної творчості В. Стуса. Ці мотиви до�сить яскраво відчутні в “Таборовому зошиті”, упоезії “На колимськім морозі калина”. Голов�ний мотив цих творів — туга за Україною: її по�вітрям, землею, небом, за рідними, друзями, —усім тим, що зветься Батьківщиною.

Слід зазначити, що поезію та “Таборовийзошит” Василя Стуса наскрізною поєднує філо�софсько�поетична парадигма страждання, вос�крешаючи художні традиції сакрального пись�менництва, де страждання постає важливимморальним концептом, що відображено у сти�лістичній системі Біблії, житійній літературі.

Страждання В. Стуса у “Таборовому зоши�ті” і в поезії “На колимськім морозі калина” на�бувають загальнофілософського змісту: це тугаза рідним краєм, одвічний болісний пошук лю�диною втраченого раю, землі обітованої, не ли�ше як ідеального територіального, соціокуль�турного середовища, а насамперед як приста�новища духу, гармонії внутрішнього світу.

Авторський символічний образ колим�ського морозу як далекої, безрадісної, виму�шеної чужини, що відгукується в серці болем іневимовною тугою, ми бачимо і у “Таборовомузошиті”, і у його поезіях. Окрім того, і його та�бірні вірші, і записи “Таборового зошита” да�ють світового виміру картини психологічногостану в’язня, психологічної суті самого ув’яз�нення як форми катування: “Весь обшир мій —чотири на чотири. Куди не глянь — то мур, ку�ток і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лілово>сірий, цеплетиво заламаних доріг”. Або: “Напевне, при�писали до майна тюремного уже й тебе самого— всі сни твої, всі мрії, всі думки, завівши до ре�єстру потайного і зачинивши на міцні замки”.

Мало не загальновизнаною стала думка,популярна і серед обізнаних зі Стусовою поезі�єю, життям, мовляв, якби не стражденна доляйого, якби не тюрма і каторга, Стус не став битим, ким є. Тоді б Україна не мала Поета — цяфраза кочує з однієї газетної статті в іншу. Їхніавтори хочуть висловити любов до поета, абовозвеличити його, але в цій думці — несвідо�мий цинізм. Мовляв, брежнєвські кати скалі�чили Стусові життя, проте дали нам великогопоета... Хочу заперечити висловлену вище тезуі погодитись із думкою І. Дзюби: “Це був(В. Стус) інтелект могутній і тонкий, і притомуінтелект постійно самодосконалий, із безмеж�ними можливостями самовдосконалення.Зрозуміло, що за нормальних умов вони роз�винулися б у такій повноті, якої годі уявити”.Усе своє життя, як згадує О. Орач, В. Стуспрагнув свободи, справедливості в демокра�тичній Україні без старшого брата та писав проце у відкритому листі першому секретареві ЦККПУ П. Шелесту “... щоб на Україні — і скрізь— була соціальна справедливість, щоб на Україні— і на його рідній Донеччині — не закривалисьмасово українські школи, щоб європейськийп’ятдесятимільйонний український народ, як івсі народи в світі, мав і мову свою, і свою істо�ричну пам’ять, і гідність — ми ж таки запорож�ці, а не мамелюки безпам’ятні”. Як бачимо, цірядки є прагненням досягнути справедливостіне тільки для себе, а й для свого народу, за якіВ. Стус і заплатив життям.

Далі буде.

Тетяна СТАДНИК,член Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”

ім. Т. Г. Шевченка

«БЕЗНАДІЙНА ПЕРЕКОНЛИВІСТЬ»«ТАБОРОВОГО ЗОШИТА» ВАСИЛЯ СТУСАДВАДЦЯТЬ РОКІВ ТОМУ ЗАГИНУВ ВЕЛИКИЙ ПОЕТ

2 Політика

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

П одії, які розгортаються з се�редини минулого тижня, од�ні називають контрреволю�

цією, інші — очищенням влади. Од�нозначно, вперше після приходу довлади нової команди публічно й нанайвищому рівні держави мала місценадзвичайно гостра й резонансна по�літична й кадрова криза. Очевидно,криза назрівала давно, а її останнімдетонатором стали події навколоНЗФ аж до громадських безпорядків,влаштованих у Нікополі. Навіть рі�шення Вищого господарського судупро незаконність купівлі заводу вдержави структурою, підпорядкова�ною зятеві екс�президента Кучми, невгамувало сторін. Навпаки — тріщи�на у владній команді розширилася доповного провалу. Збори акціонерівНЗФ, у яких брали участь представ�ники Уряду й Фонду держмайна, й депереобралося керівництво підпри�ємства, оголошуються недійсним. Іне лише “скривдженим” ВікторомПінчуком, але й головою Фонду держ�майна Валентиною Семенюк. Начеб�то контрольний пакет акцій НЗФ щене став власністю держави, хоча мі�сяць тому пані Семенюк запевняла впротилежному, а постанови двох су�дів чітко визначали державну влас�ність. Не дивно, що в ЗМІ з’явиласяінформація, що пані Семенюк і Со�ціалістична партія України, інтересиякої вона лобіює попри статус держ�службовця, має прямий фінансовийзиск від відтягування зміни керів�ництва заводу, оскільки нібито Вік�тор Пінчук щомісяця перераховує нарахунок СПУ сотні тисяч, а подекудий мільйони доларів. Відтак заступ�ник міністра промислової політикипан Геращенко назвав пані Семенюквинною у дестабілізації ситуації нав�коло НЗФ. Тим часом пані Богослов�ська, на “Озиме покоління” якої панПінчук витратив куди більші кошти,аніж на купівлю НЗФ, разом із са�мим зятем екс�президента очолює“революцію” в Нікополі, змушуючипрацівників заводу під погрозоюзвільнення “захищати” завод в особізгаданого Пінчука й провокуючи су�тички з правоохоронцями. Проучасть у конфлікті іншого серйозно�го владного гравця засвідчує присут�ність у Нікополі “правої руки Поро�шенка” (за висловом Прем’єр�мініс�тра) Юрія Кармазіна, який нещаднокритикує Уряд і тим самим підбурюєлюдей на протистояння. 3 підкон�трольні Пінчукові телеканали пере�ривають своє мовлення і вмикаютьпрямий ефір із “революційного” Ні�кополя. У конфлікт змушений втру�титися Президент, який критикуєУряд і доручає Прокуратурі й Мініс�терству юстиції розв’язати конфлікт,ба, більше — перевищує повнова�ження, наказавши негайно змінитикерівництво заводу, призначене з по�годження Уряду. Проте Юлія Тимо�шенко приймає виклик і публічностверджує, що збори акціонерів за�конні, як і новий голова правлінняНЗФ Микола Надточенко. За слова�ми Прем’єра, ця особа не протежеПриватБанку, адже саме останній“викинув Надточенка зі стільцем увікно”, коли отримав контроль надпідприємством, де раніше працювавпан Надточенко.

Урешті, 3 вересня інформаційнийпростір “роздирає” не менш резо�нансна подія — держсекретар Олек�сандр Зінченко подає у відставку.Наступна подія дивує не менше — то�го ж дня Президент приймає її, хочасуспільство, пам’ятаючи односторонізаяви пана Зварича й пана Безсмер�тного, очікувало іншої розв’язки.Навколо відставки Зінченка створю�ється інформаційний вакуум, що пе�редбачає гостру й скандальну розряд�ку. ЗМІ й політологи активно обгово�рюють можливі сценарії. Сходятьсяна тому, що функції Зінченка надтообмежили й він, напевно, залучитьсядо наступної парламентської кампа�нії як керівник штабу “Батьківщи�

ни”. Прес�конференція і заява Олек�сандра Зінченка 5 вересня перевер�шила всі суспільні очікування. Такоїрезонансної кризи в новій владі ніхтоне чекав. Екс�держсекретар публічнозвинувачує секретаря РНБО ПетраПорошенка, першого помічникаПрезидента Олександра Третьякова ікерівника фракції НСНУ в парла�менті Миколу Мартиненка в корупціїй пропонує Президенту, щоб не до�пустити контрреволюції, негайноусунути їх із владної команди.

Його виступ, певно, стане голов�ною подією і випробуванням длявлади перед парламентськими вибо�рами 2006 року.

Олександр Зінченко: “Після того,як Президент прийняв мою відстав�ку, я вперше виступаю як публічнийполітик. Велика тривога й реальнанебезпека — ось ті слова, які відбива�ють мої почуття і думки. І не тількимої. Так думають дуже багато прос�тих людей, політиків, підприємців іслужбовців. Очевидним є той факт,що більшість українців відверто нерозуміють, що відбувається. Я не во�

лодію істиною в останній інстанції,вірю Президенту й вірю в Президен�та. Тому розраховую, що Президент івся владна команда мають і відчути, ізрозуміти — терпець людський ури�вається. Народ не хоче і не буде мов�чазно спостерігати за ситуацією увладі. Не того він чекав і не на те спо�дівався.

Корупція — головна причина не�безпеки. 3—4 місяці на початку рокухабарники та злодії притихли… алезараз корупція і хабарництво зновунабирають сили, в багатьох випадкахперевершують попередні їхні мас�штаби, розповзаються в глибину ів’їдаються в пори центральних і реґі�ональних структур. Явище це набу�ває системного характеру. Хочу від�разу сказати: немає проблеми ото�чення Президента. Навколо ньогочимало чесних, порядних і патріо�тично налаштованих людей. Але до�сягнення осені минулого року волі ібажань усього народу — результат ге�роїчних зусиль сотень тисяч патріо�тів України — намагається викорис�тати у власних цілях невеличка груп�ка авантюристів від політики. Утво�ривши власне кланове ЛТД, органі�зувавши інформаційну блокаду Пре�зидента, перевівши його у віртуаль�ний, а не реальний світ, цинічно йнахабно перекручуючи справжнєжиття і справжні акценти цього жит�тя, нехтуючи сподіваннями і віроюбільшості своїх співвітчизників, во�ни крок за кроком реалізують планмаксимально використати владу длянакопичення власного капіталу, при�ватизувати й привласнити все те, щотільки можливо. Мета — монополія,якнайшвидше перебирання ключо�вих владних повноважень до своїхрук… Вважаю, що не пізно зупинитицей процес. Власне кажучи, я дляцього тут сьогодні. Але, разом з тим,переконаний, якщо не зробити цьогорішуче й жорстко, я підкреслюю —невідкладно, — в країні відбудетьсяконтрреволюція. Слова, що стали лу�нати останнім часом у критичномуплані про оточення Президента пот�ребують персоніфікації. Назву деко�го: Секретар Ради національної без�пеки і оборони України Порошенко,перший помічник Президента Тре�тьяков, кілька їхніх партнерів, такихяк Мартиненко, цинічно й системнореалізують свій сценарій викорис�тання влади у власних цілях. Змістсценарію має наступні основні еле�менти: власність, суди, правоохо�

ронні органи, кадри, засоби масовоїінформації, влада. Саме Порошенконаполягав і, врешті�решт, досяг неза�конної передачі під контроль РНБОсудової гілки влади, хоча вона за са�мим своїм змістом незалежна. Про�тести судової спільноти виявилисягласом волаючого в пустелі… Знову,як за часів Кучми повернулося теле�фонне право і відвертий прямий тискна суддів. Свій злочин нові “правни�ки” освячують нібито волею Прези�дента. “Нібито”, бо знаю і перекона�ний — він не делегував Порошенкуцих повноважень. Господарські таадміністративні конфлікти нерозв’язуються, а обслуговуються ка�піталом. Поновлюються розцінки,тарифи й послуги в цій сфері. Зе�мельна реформа, за версією Поро�шенка, вироджується на систему під�порядкування найважливішого дер�жавного ресурсу на власну користь.Здійснюється неприхований і циніч�ний тиск на суб’єкти господарськоїдіяльності під загрозою втрати нимичастини власності. ПідприємцямКриму, Одеси, Донецька, Дніпропет�ровська, Іллічівська, Вінниці, Чер�нівців, багатьох інших міст Українидобре знайомий цей почерк. Для то�го, щоб повністю розв’язати собі ру�ки, здійснюється спроба прибратипід свій контроль правоохоронні ор�гани. Виправдовується це необхід�ністю реформування правоохорон�ної системи. Нібито з таким висло�вом складно не погодитися, але нас�правді він має на меті зосередженняв своїх руках і оперативних служб, іслужб урядового зв’язку, і Службибезпеки України, і системи розвідки іконтролю. Найвищий цинізм і нех�тування закону — це спроба зробитиз Ради національної безпеки і оборо�ни, а точніше з його апарату, новийНКВД, всесильний і могутній. Чоговарта тільки пропозиція Порошенказробити своїм заступником керівни�ка Комітету з розвідки або ввести доштату апарату РНБО 60 (зауважте!)генеральських посад. І навіть секре�тарем у приймальні Порошенка маєбути обов’язково генерал. Це і є такзвана “демілітаризація” державнихструктур. Замість того, аби всі зусил�ля сконцентрувати на нагальній ре�формі оборонного відомства, головнізусилля спрямовані на власність іторгівлю — “Укрспецекспорт” і ана�логічні підприємства. Хіба буде часзайматися складами боєприпасів,конверсією в цих умовах? Пряме до�

ручення Президента зайнятисяпроблемою “Русланів”, які перехоп�люються в інших країнах, проігноро�ване. До системи Міністерства внут�рішніх справ переведено з колиш�ньої Податкової адміністрації добрезнайомих Порошенку генералів. Са�ме вони перетворилися на оплот йо�го впливу в цій системі через особис�ту відданість. Разом із керівникомДержавного митного комітету Ско�маровським до системи митниць по�вернуто низку осіб, яких відверто на�зивають не інакше, як контрабан�дистами. Вони почали “чесно” від�працьовувати “високу довіру”… У хідідуть домовленості з олігархами пророзподіл каналів, про перерозподілчастотного ресурсу. Відновлені сум�нівні та злочинні схеми приватиза�ційних процесів. На місцях з’явили�ся “представники Порошенка”. Са�ме з ними треба поділитися прибут�ком, майном, власністю, акціями…Вмикаються схеми силового тиску,або навпаки — після залякуванняслідує команда притримати справу,як свідчення підконтрольності пи�тання.

Перший помічник ПрезидентаТретьяков із точністю до мікрона від�творює систему свого попередника вАдміністрації Кучми Льовочкіна,увійшовши до наглядових рад Ощад�банку, Укртелекому, у видавничійсправі, контролюючи процеси внафтовій і газовій сферах. Саме йогозусиллями було поновлено на роботізаступника голови НАК “НафтогазУкраїни” пана Воронова, який ус�пішно обслуговував і організовувавгазові схеми при режимі Кучми. Сьо�годні Третьяков активно працює наниві перерозподілу сфер впливу вЗМІ. Саме він відрізав Президентавід адекватного потоку інформації,пропускаючи потрібних людей. Ценескладно зробити, відповідно орга�нізуваши, точніше, дезорганізував�ши раціональний робочий графікПрезидента, доступ до нього. Ті, хтомає власну думку й бачення, живу йнестандартну, по 3—5 місяців чека�ють на волю першого помічника.Потрапити до Президента іншоїможливості немає. Серед них чималотих, хто не менше за Третьякова чиПорошенка працював на загальнуперемогу революції. Порошенко,Третьяков і компанія, посилаючисьнібито на Президента, призначаютьсвоїх усюди, де тільки можна, свідо�мо тиснуть на незалежну судову гілку

влади, вільно почувають себе в при�ватизаційних процесах… Здається,що відбувається калькування недолі�ків системи Кучми. Навіть партіюстворюють не як політичну організа�цію, а як бізнес�клуб, як декор адмі�ністративного ресурсу. До речі, щодомоєї належності до керівництва На�родного Союзу Наша Україна. 7 лип�ня я надіслав на ім’я Романа Без�смертного листа, де повідомив провихід з усіх керівних органів. Здава�лося б: якщо така невеличка група інечисленна, то чому під загрозоюопинилися ситемні досягнення ре�волюції? Відповідь проста: носії заг�рози мають величезні можливостівпливати на державні процеси, мо�нополізували вплив на Президента.Питання: чи доповідалося про ці таінші явища Президенту? Так, я неод�норазово закликав Президента зупи�нити Порошенка. На останніх зус�трічах усунення Порошенка і коман�ди з посад стало ключовою умовоюможливості моєї подальшої роботи вкоманді Президента. Чому не гово�рив відкрито і публічно раніше? Дозрозумілих обставин максимальнонамагався добитися єдності коман�ди. Ви ніколи не чули з моїх вустжодного звинувачення на адресу чито Кабінету Міністрів України, чи тоРади національної безпеки і оборо�ни, чи то міністерств. Вважав і вва�жаю, що Секретаріат Президента —це один із головних чинників єднан�ня команди, зменшення протиріч танепорозумінь. Інакше він не мав биправа називатися президентським…

Можна змиритись і увійти в до�лю. Усе стане на свої місця і ЛТД бу�де працювати мирно, спокійно і взлагоді. Я ж не можу й не хочу терпі�ти цю наругу над законом і свій вибірзробив на Майдані. Чого, власне ка�жучи, я добиваюся? Мова йде зовсімне про структуру апарату чи якісь до�даткові повноваження. Своєю від�ставкою я намагаюся максимальногостро й тепер уже публічно датизрозуміти, в першу чергу, і самомуПрезиденту, і всій владній командікрайню небезпеку ситуації. А тих,хто вважає, що “бєзпрєдєл” був є ібуде, попередити: глибоко помиляє�теся! Я не виторговую дивідендів чисвічних заводиків, чи особливихумов, але треба вжити негайних дій, упершу чергу виконати те зобов’язан�ня, яке на себе ми брали на Майдані.Те зобов’язання, яке взяв на себеПрезидент в Сорочинцях 24 серпня— рішуче оновити кадри.

Що я пропоную? Перше — по�вернути справжній конституційнийзміст діяльності всім органам влади.Архітектура влади має бути чіткою ізрозумілою як для громадян, так ідля всіх державних службовців. Відусевладдя апарату й секретаря РНБОповернутися до колективної роботиРади національної безпеки і оборониУкраїни, тобто до нормальної проце�дури напрацювання та підготовкидержавних рішень. Обговорення,дискусія, вироблення рішення, реа�лізація виконання. Аппарат як вик�лючно допоміжна ланка.

Наступне. Вимагаю звільнитисекретаря РНБО України Порошен�ка Петра Олексійовича. УтворитиПрезидентську раду з найвпливові�ших представників суспільства якмайданчик для публічного обгово�рення найважливіших проблем сьо�годення країни. Не як заміну РНБО— там 12 найвищих державних осібУкраїни мають обговорювати найс�кладніші питання сьогодення. Аледля того, щоб відновити повною мі�рою громадський контроль над інс�титуціями, треба максимально вико�ристати можливість відповідних гро�мадських інституцій.

Наступна позиція — звільнитипершого помічника Президента Тре�тьякова. Третя позиція — провестиглибокі кадрові зміни в ключових ві�

КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ ЧИ ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ?

Закінчення на с. 4

Фото Г. Оборської

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

13Про�читання

Володимир Панченко —професор Національно�го університету “Києво�

Могилянська академія”, люди�на, яка все своє життя присвя�тила літературним колізіям ібаталіям, вивченню україн�ської літератури у проекції наєвропейський тип мислення ісвітосприйняття ХХІ століття.Літературознавець досліджуємодерну українську літературув трьох вимірах: історичному,власне літературознавчому втипологічних і генетичнихзв’язках із європейськими візі�ями та в контексті українськогосуспільства. Його праці — цезавжди чіткі історичні структу�ри, блискуче демарковані в ук�раїнському літературному дис�курсові. І справді, будь�якакнижка Володимира Панченка(“Капрійські сюжети”, “Ма�гічний кристал” чи “Володи�мир Винниченко: парадоксидолі і творчості”) — це вже твірмистецтва (Володимир Пан�ченко — член Національноїспілки письменників України),який має свої надбудови, своївиміри, свою біографію.

Що найважливіше —принцип історичної об’єктив�ності. Його монографії — цепогляд зсередини проблеми,це квінтесенція у глибину, цеспроба реконструкції загаль�ноприйнятого. Проте це непретензійна спроба зламатиісторичні стереотипи, це, ско�ріше, проекція внутрішньогосвітобачення проблеми, лю�дини, історії, дискурсу.

Володимир Панченко —представник модерної школи.Він — людина, яка перебуває усвітах нової української літера�тури початку ХХ століття, у сві�домості Володимира Винни�ченка, Юрія Яновського, Ми�хайла Коцюбинського... Це лю�дина ХХ століття... Це людинасвідомості ХХІ століття, дослід�ник, який своїми працями ви�окремлює шар української літе�ратури у проекції на третє тися�чоліття в генетичних зв’язках ізукраїнською історією, побутом,віруваннями, в типологічнихзв’язках зі світом.

У статті про Григора Тю�тюнника “Чи легко бути “жи�вописцем правди”?” професорПанченко зазначає: “У нихсвій фронт, у цих маленькихТютюнникових правдоборців ідобротворців. У нелюдськихобставинах вони захищаютьлюдяність і справедливість, за�хищають відчайдушно, по�максималістськи! Атмосфераморального максималізму вза�галі є для творів Тютюнникавизначальною, лінія протисто�янь тут гостра, як лезо. І це притому, що улюблені його герої —тихі й не дуже практичні сіль�ські праведники, “диваки”,які, власне, і є альтернативоютим, хто перебуває “по той бікдобра”, передусім — усякимчинушам “із портфелями” і“прагматикам”, які вміютьжити... Моральний максима�лізм має жорсткі критерії,йому, загалом, важко даютьсявідтінки, життєва діалектика,— але хто сказав, що художникмає бути схожий на безприс�трасну Феміду із зав’язанимиочима?”. Напевно, без вагань ісум’яття можна зарахувати цірядки й до неоромантика в лі�тературі й просто романтика вжитті Володимира Панченка,його “шляху безумної подоро�жі” в обріях літературних абе�рацій про і довкола літерату�рознавства. В ейдосі його жит�тя перебуває витонченість,аристократизм духу, духовнийстоїцизм, щось трохи фаустів�

ське, трохи донкіхотівське,трохи журденівське, трохи... Інеймовірно багато свого, са�мобутнього, “мускулястого”,свіжого, такого, що вриваєтьсяу твоє життя, розбиваючишибки на друзки.

Володимир Панченко —людина�в’язень часу, і в тойже час така ситуація робитьйого незрівнянним, сильним,мужнім. У своїй докторськійдисертації “Творчість Володи�мира Винниченка 1902—1920рр. у генетичних і типологіч�них зв’язках з європейськимилітературами” він зазначає:“Чи і у В. Винниченка, як уімпресіоністів, поведінка, ха�рактер, душевний стан героївне обумовлені соціальними,біографічними чи якимись ін�шими чинниками? Чи й тутвідтворюється “приватний часокремого героя”, лише пунк�тирно пов’язаний із “великоюісторією”?

Ні. Реалістичне начало уВинниченка�новеліста домі�нує також і в другому періодітворчості. Що ж до імпресіо�нізму, то його елементи в “ма�лій прозі” виявилися переду�сім у тому, що професор Ва�силь Фащенко називав штри�ховою стилістикою. Зобра�жальне, об’єктивне, життєпо�дібне, відтворювальне началовизначає стиль новелістикицього письменника...” Що жтоді обумовило поведінку,психологію творчості й філо�софію життя ВолодимираПанченка? Імпресія від світунавколо та експресія стихій�них літературознавчих баталійу власній душі?

Перебуваючи на літератур�но�політичному обрії Володи�мира Винниченка, ВолодимирПанченко став лицарем україн�ського літературознавства но�вої епохи, який не піддає сумні�ву створене раніше (на проти�вагу більшості постмодернихдослідників�літературознав�ців!), а який професіоналізмом,сумлінною працею, літератур�ним схимництвом будує новийметафізичний концепт у топосіукраїнської літератури�історії.На його орбітах і спогади проОлеся Гончара, про Юрія Ше�вельова, Миколу Вінгранов�ського. І ці моменти — пасто�ральні контраверсії сучасномубурхливому вирові літератури�маскультури. “Чесність із со�бою” — це той словообраз,який може визначити життєвупозицію Володимира Панченкана теренах літературознавства.Він “живописець правди”...

У своїй докторській дисер�тації В. Панченко написав, що“мелодрама, як відомо, відзна�чається перебільшеною емо�ційністю, гострою інтригою,тенденційною моралізацією.Установка на яскраву видо�вищність, використання зцією метою складних декора�цій і сценічних ефектів малина меті сильний емоційнийвплив на глядача (читача), ча�сом навіть ціною вмотивова�ності сюжетних поворотів,вчинків героїв, правдоподіб�ності обставин. Розчулення,обурення, жалість, гнів — усе

це важливі складники тогоемоційного потрясіння, на якебула розрахована мелодрама”.Мелодрама життя самого Пан�ченка — це сторінки чіткі ісвітлі, сповнені життєвого оп�тимізму. Так, тут є і розчулен�ня, обурення, гнів — усі склад�ники того емоційного потря�сіння, яке можна отримати відлітературного сяйва.

В. Панченко пише проВинниченка: “Ні, опора на“українську класичну тради�цію” у Винниченка�драматур�га була очевидною, і справа нелише в мелодраматичних еле�ментах. Можливо, це той ви�падок, коли свідома установка(“дайош психологічну Євро�пу!”, як сказав би Хвильовий)доповнювалася мимовільнимурахуванням досвіду М. Кро�пивницького, М. Старицько�го, І. Карпенка�Карого, —попри всі полемічні ескапади

В. Винниченка?” Опора Вин�ниченка — це стовбурові клі�тини української історії, які зчасом генерують лише новіфакти, події, анахронізми,тільки треба вміти правильнопрочитати їх.

“Літературна молодістьВ. Винниченка прийшлася са�ме на пору перелому, прик�метну гострою боротьбою ге�нерацій в українській літера�турі, намаганнями “МолодоїУкраїни” “прорубати вікно вЄвропу”, подолати архаїчнутрадицію етнографічно�побу�тового письма, а також народ�ницькі уявлення про місію лі�тератури як такої”. Володи�мир Панченко “прорубує цевікно” в царині європейсько�го літературознавства, ство�рює самобутні праці про кар�коломний початок ХХ століт�тя, період вибуху “шістдесят�ників”, рефренних поствід�лунь вісімдесятників, пошукуХХІ століття.

У своєму дослідженні“Творчість Володимира Вин�ниченка 1902—1920 рр. у гене�тичних і типологічних зв’язкахіз європейськими література�ми” Володимир Панченкостверджує, що “неоромантикирозчленували натовп, оскіль�ки він цікавив їх не як безликамаса, а як “зібрання певнихособистостей”. Гасло неоро�мантиків — “кожна особис�тість суверенна”. Точки доти�ку з неоромантизмом з’явля�лися у В. Винниченка і згодом,

наприклад, у новелі “Мо�мент”, де різко протиставленопоезію і прозу людського жит�тя, де досконалий, гармоній�ний світ природи відтінює не�досконалість світу людсько�го”. Володимир Панченко усвоєму вимірі�лабораторії та�кож прагне поєднати крапли�ни, спалахи різних доль в єди�ний метаконтекст чи довколаВинниченка, чи довколаЯновського, чи Тютюнника,чи навіть довкола Шевельо�ва... Але протистояння поезії іпрози життя в цьому немає.Натомість є гармонійне світлоправди й достеменності.

Ось як свого часу комен�тував Винниченко ідею свогороману “По�свій”: “У сучас�ному суспільстві, розділеномуна класи з різними і ворожимиінтересами, не може бути єди�ної моралі. Справжня мораль,яка керує вчинками людей, —

це інстинкти людини, що ді�ють у тому чи іншому середо�вищі. Один і той же інстинктможе дати різні результати за�лежно від того, в яке коло ін�тересів потрапить”. Напевно,з точки зору соціальної психо�логії це так і є, проте в кожно�го мотивація інстинктів різна.Інстинкт Володимира Пан�ченка — це пошук істини успробі історичної дескрипції,це інстинкт професіонала�лі�тературознавця, який знахо�дить себе, своє Я�еґо в мета�наративі, метатекстуальнихструктурах, витворених автор�ським свідомим і несвідомим.

“Мораль, — зазначає Во�лодимир Винниченко, — цеінстинкт + групові інтереси.Тому любов, наприклад, досвоїх дітей, може змусити од�ного бути героєм, іншого — не�гідником. Причому, і геройствоі підлість відносні і є такими зточки зору однієї групи, а не ін�шої...” Думаю, коментар зай�вий. Володимир Панченко —людина філігранна і в той жечас неспокійна, як море ЮріяЯновського, самодостатня лю�дина�у�собі, і в той же час —людина�пошук, яка “взяласяврешті гармонізувати себе,поставивши за мету оволодітивласними почуттями... піднятисебе на новий ступінь”.

Він чимось схожий наЮрія Яновського, чимось —на Євгена Маланюка. Його за�хоплення журналістикоюврешті призвело до формуван�

ня публіцистично�літерату�рознавчого напряму в його лі�тературному дискурсові. Про�фесор Панченко представляєакадемічну школу, вишкіл якоїсягає далеко за обрій радян�ського літературознавства, вінтелектуальний вирій нашогочасу... У той час�простір, де ін�телект здатен стати самоціл�лю, генеруючою силою. Непомилюсь, якщо назву літера�турознавця В. Панченка носі�єм нової свідомості, модулемякої є безкінечність. Це люди�на з новим філологічним мис�ленням, укоріненим у глиби�ни українського народу, і в тойже час оновленим, просвітле�ним, свіжим...

У дисертації В. Панченкозазначає: “Художник ставивперед собою завдання, вельмисхожі на цілі вченого. Його ці�кавила роль інстинктів і вінвлаштовував своїм героямвипробування, щоб прийти допізнання закономірностей.Його мучило питання про ме�ту й засоби — і він експери�ментував, перебираючи різніваріанти розв’язання цієїпроблеми...” Володимир Єв�генович ставить перед собоюметазавдання — пізнати кау�зальні закономірності літера�турного виміру... Він експери�ментує, перебирає різні варі�анти, шукає...

Володимир Панченко напочатку дев’яностих змінивперо письменника і літерату�рознавця на політичну рапіру.А література й політика на по�чатку дев’яностих — жертвикризи історії та історичної сві�домості. Кризу політичноїконсолідації, катастрофу полі�тичного протиборства пере�жив на початку ХХ століття іВолодимир Винниченко, незумівши втілити свої ідеї�візії ужиття. Він виділив у своїй по�літичній біографії “три най�важливіших епізоди, які кар�коломно поєднали в собі апо�гейні віхи Української револю�ції з особистими катастрофа�ми. Схильний до образногомислення й художніх оцінок —паралелей, історичних порів�нянь, В. Винниченко�атеїстназвав сходження на владніолімпи трьома біблійнимисходженнями на Голгофу”.

“Про кого скрізь ідутьрозмови, як тільки річ торка�ється літератури? Про Винни�ченка. Кого купують? ЗновВинниченка”, — писавМ. Коцюбинський в одному злистів. “І відкіля ти взявся унас такий? — хочеться... запи�тати д. Винниченка”. ІванФранко з перших літератур�них спалахів, які зчинив Вин�ниченко, розгледів небуден�ність його таланту...

А чи змогли ми сьогоднірозгледіти Володимира Пан�ченка та його художній світ упроекції на ХХІ століття? Чивипадковим було те, що нау�ковець обрав своїм літератур�ним візаві, а також об’єктомсвого літературного позачасо�вого діалогу Володимира Вин�ниченка? Чому В. Панченковирішує зайнятися україн�ською літературою саме у світ�лі Юрія Яновського, ГригораТютюнника, а не когось іншо�го? І хоча перебувають ці людив різних епохах, на відстані со�тень тисяч світлових років,проте Совість, Чесність іПравда поєднали їх у літера�турному часі�вимірі назавжди.

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,

студент Національногоуніверситету

“Києво�Могилянськаакадемія”

«ВІЧ�НА�ВІЧ З ЕПОХОЮ», або «МАГІЧНИЙ КРИСТАЛ» ВОЛОДИМИРА ПАНЧЕНКА

СПРОБА ПОРТРЕТА

ДВОХСОТ�РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ

У серпні минуло 200 роківКатеринославській класичнійчоловічій гімназії. Для Дніп4ропетровська це означаєдвохсотріччя середньої осві4ти в місті. До речі, першаКатеринославська гімназіястарша за першу київську.

Серед випускників гім4назії були десятки знанихімен — професорів, ректо4рів, сановників, опікунів нав4чальних закладів... Із відо4мих українців можна назватиакадеміка Андрія Лободу,знаного одеського просвітя4нина Михайла Комарова, ав4тора першого українськогочасопису “Основа” МиколуМізка, народника Володи4мира Мальованого, драма4турга Григорія Бораковсько4го. Цю ж гімназію скінчивпольський письменник і пе4рекладач Єжи Єнджеєвич(автор роману про ТарасаШевченка).

Назву лише імена талано4витих вітчизняних митців,котрі викладали малюванняпротягом майже півстоліття утутешній гімназії! Першим —Флора Пилиповича Рєпніна4Фоміна. Народився він 1778або 1779 року, а помер після18574го. Родом був із дон4ських козаків. Приїхавши зісвоєї станиці до столиці, ставстудентом Академії мистецтву Петербурзі. По закінченніакадемії одержав атестатпершого ступеня й шпагу. Бувзалишений при Академії йвідзначений за картини“Смерть Сократа” і “Втеча доЄгипту”. Перебуваючи в Ака4демії, він вступає до Вільноготовариства аматорів словес4ності, наук і художеств. Разоміз Андрієм Івановим і Олек4сандром Востоковим у 1802році Рєпнін4Фомін розроблявпроект Товариства митців,яке б “имело сношения с Об4ществом словесности”.

Іван Іванович Гроднин4ський (Гродницький). Цейукраїнський художник був си4ном кріпака і в 1834—1840роках був стороннім учнемрисувальних класів Товарис4тва заохочування художників івільнослухачем Петербур4зької Академії мистецтв, денавчався одночасно із Тара4сом Шевченком. Протягомдесяти років — з 1840 по1850 — Гроднинський викла4дав малювання в Катерино4славській чоловічій гімназії.Є припущення, що Шевченкозустрічався з Іваном Іванови4чем 1843 року під час подо4рожі Україною.

А український художникПетро Тимофійович Окулов(1839—1921) викладав ма4лювання в нашій гімназії у1870—1876 роках. Мов живіпоставали на роботах митцяйого сучасники. У Дніпропет4ровському художньому му4зеї зберігається “ПортретВ. І. Запорожської” (1875)пензля того ж Окулова.

Ось лише деякі цікаві пос4таті, пов’язані з 2004річноюКатеринославською гімназі4єю. А їх, повірте, — десятки.

Микола ЧАБАН,член правління

Всеукраїнської спілки краєзнавців,

м. Дніпропетровськ

СПАДЩИНА

Рефлексії навколо книги “Володимир Винниченко: парадокси долі ітворчості”, яка побачила світ у видавництві “ТВІМ Інтер”. Київ 2004.

4 Події, факти, коментарі

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

Перший віце�прем’єр Анатолій Кінах у своїхоцінках економічної ситуації на зустрічі з журна�лістами був обережним. Із огляду на те, що вже 15вересня Уряд повинен надіслати до парламентупроект бюджету на 2006 рік, Анатолій Кінах зазна�чив, що для того, щоб сформувати збалансований,реальний, ефективний бюджет країни, треба гли�боко, високопрофесійно та об’єктивно розумітисуть соціально�економічних процесів, які заразвідбуваються в Україні. А за останні ті ж сім міся�ців можна спостерігати зниження темпів розвиткуукраїнської економіки.

Велике здивування у Анатолія Кириловича вик�ликав той факт, що за останні чотири місяці обсягіноземних інвестицій в економіку України знизивсяна 14 відсотків. Це змушує визнати, що на сьогод�нішній день в Україні не сформовано рівня політич�ної стабільності, безпеки бізнесу, захисту прав влас�ника й рівноправної конкуренції, що є основою за�лучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.Не можуть дати позитивних результатів також такічинники як односторонні скасування умов інвесту�вання в Україні, хаотичні зміни в податковому зако�нодавстві й такі рішення парламенту, як введенняподатку на додану вартість на інвестиції.

Негативні тенденції економічного розвитку, надумку Анатолія Кінаха й очолюваного ним Україн�ського союзу промисловців та підприємців, обу�мовлюються відсутністю належних умов стимулю�вання інвестиційної та інноваційної діяльності в ре�альному секторі економіки. У переважній більшос�ті базових галузей промисловості не забезпечуєтьсянавіть простого відтворення основного капіталу. Напочаток 2004 року ступінь зносу основних засобів

становив 48 відсотків проти 43,7 у 2000 року. Прицьому в окремих галузях промисловості знос основ�них засобів складає 70—80 % за відсутності пер�спектив їхнього оновлення. Понад 40 % балансовоївартості основних фондів складають об’єкти вікомблизько 25 років. А існуючі темпи оновлення ос�новних засобів не дають змоги призупинити процесїхнього старіння. На думку промисловців, підпри�ємців та роботодавців, однією з проблем, що галь�мують процеси оновлення основного капіталу, є не�досконалість діючої амортизаційної політики.

Друга загроза для економіки держави — це нес�табільні тенденції у сфері валютно�курсової політи�ки, які несуть значні ризики для реального секторуекономіки. Це, перш за все, курс на ревальваціюгривні. На думку А. Кінаха та УСПП, у структуріекономіки держави, яка має 60 % експорту, допус�кати таку різку ревальвацію гривні не можна. У разіпродовження зростання курсу гривні до долара не�гативні тенденції у вітчизняній експортно�орієнто�ваній промисловості посиляться. В умовах погір�шення кон’юнктури на світових ринках основнихтоварів українського експорту вітчизняні експорте�ри зазнають ще більших втрат. Уже зараз динаміказростання імпорту втричі перевищує експорт. А ми�нула ревальвація гривні дуже різко вдарила як поінтересах представників малого й середнього бізне�су, так і по сотнях тисяч громадян, які тримали зао�щадження в іноземній валюті.

Отже, враховуючи сьогоднішню складну ситу�ацію, одним із основних завдань формування бюд�жету країни повинна стати програма поступовогопереходу України від тактики споживання до стра�тегії розвитку. Для цього, за словами Анатолія Кі�наха, принципове значення має те положення,щоб у структурі нового держбюджету були підси�лені інвестиційний та інноваційний розвиток на�шої держави. Це особливо важливо, якщо мати наувазі підготовку вступу до Світової ОрганізаціїТоргівлі, що призведе до загострення конкуренціїна зовнішніх ринках.

Радміла КОРЖ

БЮДЖЕТ ЕКОНОМІКУ... МОДЕРНІЗУВАТИ

домствах — митниця, податкова,прокуратура. На конкурсній основі.Підготовча робота вже проведенащодо процедури й щодо обов’язковоїучасті конкурсної комісії.

Четверте — не допускати суміс�ництва посад у законодавчій і вико�навчій владі. Негайно звільнити всіхсумісників. Припинити порочнупрактику головування вищих поса�довців у наглядових радах загально�національних компаній і підпри�ємств, які мають на меті отриманняприбутку. Думаю, що Президент маєвсі підстави ініціювати відкрите йпублічне обговорення на найвищомурівні у різних форматах гострихпроблем сьогодення. Тільки такможна почати розв’язувати вузли, ане множити їх. Інакше Помаранчевареволюція захлинеться. Саме вонапідняла з колін навіть тих, хто глибо�ко був переконаний у принциповійнеможливості глибоких демократич�них змін у країні. Але скептики по�милилися. Помаранчева революціявідбулася. Переконаний, вона пере�може і сьогодні. Обов’язково”.

Щодо того, чи буде пан Зінченкобрати участь у парламентській ви�борчій кампанії, він відповів: “Безу�мовно, я вже в ній беру участь. Будь�яка політична заява буде мати вплив

на процеси. Я борюся за здорове сус�пільство, і тому я прийняв рішеннявиступити публічно. Поки що мовайде про передвиборний формат, аяким він буде, і як я буду братиучасть, — це ще не на часі. Партійніпропозиції лунали і до, і після цихподій”. З іншого боку, екс�керівникСекретаріату Президента заперечивте, що він очолить виборчий штаб“Батьківщини”, як і те, що за йогозаявою стоїть Прем’єр�міністр. Що�до того, чи може він стати опозицій�ним до влади, пан Зінченко сказав:“Що таке опозиція сьогодні? Вонанастільки неструктурована й нездат�на робити серйозних кроків, що ви�рішальною буде ситуація, яка вима�люється всередині самої владноїструктури. Я не думаю, що це будеякась третя сила, але в самій владі бу�де більше розуміння, що відбулося, ібуде акцептація”.

Зі свого боку, пан Порошенко,який прибіг на прес�конференціюОлександра Зінченка через 15 хви�лин після її початку в дуже напруже�ному стані, разом із журналістами(щоправда останнім) аплодував пануЗінченку за мужність, вигукнувши —“браво, Олександре Олексійовичу!”У своєму виступі він заявив, що “яможу пояснювати це (заяву Зінченка— О. С.) по�різному: перевтомою,емоційним навантаженням… Я наго�

лошую, що Олександр Зінченко якдержавний секретар мав усю повнотувлади в державі для того, щоб довес�ти й притягнути до відповідальностітих, кого він згадував у своєму висту�пі. Більше того, саме йому Прези�дент своїм указом довірив питанняборотьби з корупцією, коли буластворена група з боротьби з корупці�єю, в яку ввійшли представникиСБУ, прокуратури, МВС, яка працю�вала декілька місяців і обов’язкомякої була координація дій із бороть�би з корупцією у вищих ешелонахдержавної влади… Жодне кадровепризначення як у структурі Ради, такі у владній вертикалі, не здійснюєть�ся без того, щоб цей указ не візувавсяособисто Олександром Олексійови�чем. Разом із тим, лише 2—3 % приз�начень погоджується із секретаремРНБО й подальша доля цих указів ніапарату, ні секретарю невідома…Варто було прозвітувати: які ж досяг�нення за 7 місяців має Секретаріат?Чи взагалі в нас виправдана наяв�ність посади державного секретаря,коли в країні не створена вертикальдержавних секретарів у міністерс�твах, що справді створює загрозудругого уряду… Я думаю, що відстав�ка Бродського, відставка Зінченка —це просто можливість розв’язати ру�ки для того, щоб зсередини розірвативладну команду. Я переконаний, що

такий сценарій має 2 виходи. Пер�ший — команда згуртується. Другий— втекти… Якщо Президент прийметаке рішення, я із задоволенням йогоприйму. Втекти з корабля — велико�го геройства тут немає”.

Твердження Перта Порошенкапро те, що Олександр Зінченко, пев�но, цією заявою починає свою кам�панію на чолі “Пори”, нинішній ке�рівник партії “Пора” ВладиславКаськів прокоментував так: “Післясьогоднішнього вчинку Зінченка для“Пори” було б за честь мати такогочлена партії. Однак формальних і не�формальних переговорів на цю темув нас не було.

Чому він не представив доказів?Думаю, що дуже влучно він сказав,що доказом є події в суспільстві.Стільки було акцентовано політич�них обставин кризи, і я не думаю, щоми потребували якихось докумен�тальних доказів”.

Подальший розвиток подій будедуже насиченим. Прогнозують від�ставку міністрів і навіть, можливо,Прем’єра. Президент обговорювавнадзвичайну ситуацію із керівниц�твом держави на “таємній нараді” вСекретаріаті Президента 6 вересня,за тим було засідання РНБО. Пронаслідки ми дізнаємося пізніше.

Олександр СОЛОНЕЦЬ

ІВАН ДЗЮБА —ПОЧЕСНИЙПРОФЕСОР НаУКМА

Новий навчальний рік у Націо4нальному університеті “Києво4Мо4гилянська академія” відкривсяінавгураційною лекцією академікаІвана Дзюби (якому присвоєнозвання почесного професораНаУКМА) “Микола Хвильовий: відазійського ренесансу до психоло4гічної Європи”.

Традиція відкритих лекцій,честь виголошення яких щорокунадається найяскравішим і най4впливовішим інтелектуалам Украї4ни, а то і Європи — це своєріднеorbi et urbi, в якому доповідач,промовляючи до конкретної ауди4торії, робить узагальнені викликичасу, що стосуються всього сус4пільства. Зрештою це цілком вип4равдано не лише з огляду на те,що тексти лекцій досить опера4тивно видруковуються окремоюброшурою, але тому, що все біль4ше ключових позицій у культурних,соціальних, економічних, проце4сах країни посідають саме випус4кники “Могилянки”. До речі, в при4вітанні Президента України, адре4сованому нинішнім студентам На4УКМА було висловлено сподіван4ня, що невдовзі це покоління змо4же суттєво оновити склад чиннихполітичних еліт, внести в цю сферуновий стиль і нові підходи.

Тема, запропонована аудито4рії Іваном Дзюбою — це можли4вість із певної культурологічноїретроспективи оцінити історичнуперспективу України в пору, колидержава здійснює перехід від дек4ларативної до реальної євроінтег4рації. Екзистенційна напруга цьо4го процесу зумовлена як вразли4вим розташуванням України нагеополітичних розламах між Євро4пою та Росією, так власним укра4їнським комплексом багаторічноїневизначеності. Розпливчаста на4ціональна ідентичність даєтьсявзнаки не лише в діях політичноїеліти, а й у суспільних настроях,ментальних стереотипах багатьохнаших співгромадян.

Доповідач нагадав, що най4більшим ворогом пізнання є такзвані “загальновідомі факти”. От,наприклад, відома максима Хви4льового “геть від Москви”, — приближчому розгляді вона виявля4ється не такою вже й простою і од4нозначною. Простеживши шляхскладних світоглядних і естетич4них пошуків, через які Хвильовийприйшов до такої лаконічної фор4мули, Іван Дзюба нагадав, щописьменник полемізував не лишез власне московськими критика4ми, а й з не меншим запалом і зісвоїми колегами.

Ми сподіваємося опублікуватиповний текст інавгураційної лекціїІвана Дзюби в одному з найближ4чих чисел. Наразі ж, щиро вітаємоІвана Михайловича з присвоєннямйому титулу “Почесний професорНаУКМА” і бажаємо здоров’я і нас4наги.

Микола СКИБА

2 вересня Бориспільська районна рада справ4ді висловила недовіру голові райадміністрації,сформулювавши це так: “за створений морально4психологічний клімат”. На що голова Бориспіль4ської РДА Іван Полюхович досить адекватно відре4агував, подавши заяву до суду. І. Полюхович вва4жає це рішення райради “необґрунтованим”, ос4кільки “процедурно можна висловити недовіру запорушення Конституції, закону, втрату громадян4ства, за неналежне виконання службових обов’яз4ків або повноважень, делегованих райрадою рай4держадміністрації”. Звісно, причини атак на голо4ву райдержадміністрації, які почалися з серпняцього року, мають значно глибші витоки.

А саме в справі земельних питань, бо зараз усудах розглядається 60 судових справ щодо пору4шення земельного законодавства при наданні воренду та купівлю4продаж земельних ділянок. Зарішеннями судів уже повернуто державі 6007,5 га.Окрім того, 30 серпня Господарський суд м. Києваза позовом Бориспільської РДА визнав недійсним

договір оренди підприємством “Молл” на 6 100 галісів. Також Іван Полюхович заявив, що на сьогод4ні Прокуратурою опротестовано 27 розпорядженьпопереднього голови Бориспільської РДА О. Жукащодо надання земельних ділянок в оренду, купів4лі4продажу загальною площею 887 га, які скасова4ні розпорядженнями голови адміністрації.

Між тим, визнати роботу голови РДА неефек4тивною з точки зору господарської та економічноїдіяльності майже не можливо. Соціально4економіч4ні показники, досягнуті районом за останні місяці,— найкращі в Київській області. Так, зведений бюд4жет району за 8 місяців був виконаний на 134,4 %до доведених показників Мінфіну. За підсумкамипершого півріччя 2005 року за статистичними дани4ми обсяг капітальних інвестицій у районі склав 126млн. грн., що становить 174,4 % до відповідного пе4ріоду минулого року. Бориспільський район із пи4тання погашення заборгованості із заробітної плат4ні на колегії ОДА визнаний як кращий в області.

Отже, формальною причиною для “атаки” ста4ли наміри Івана Полюховича оновити корпусшкільних директорів, і не з якихось “політичних

причин”, а через те, що школи не були підготовле4ні до навчального року.

Для потреб освіти в районі цього року, за сло4вами голови РДА, було виділено 837 тис. грн. — утакому обсязі не фінансувалася освіта в жодномусільськогосподарському районі, та й сам Борис4пільський район таких коштів давно не бачив. Ок4рім того, за останні місяці за рахунок бюджету вчи4телі отримали 9 квартир, а до кінця року отрима4ють ще 12 — в останні роки в районі вчителі дер4жавних квартир не отримували взагалі. Уперше заці роки вчителі отримали кошти на оздоровлення.На оздоровлення дітей із багатодітних сімей буловиділено 470 тисяч гривень. Але освітян почаливикористовувати в своєрідній політично4економіч4ній боротьбі. Справа дійшла до того, що 2 вереснядітей не допустили до навчання.

Іван Полюхович підкреслив, що там, де працю4ють представники УНП, завжди буде порядок іпрозорість. А правомірність рішень районної радибуде тепер вирішувати суд.

Радміла КОРЖ

КОНФЛІКТ

НАДЗВИЧАЙНІ ПОДІЇ РАЙОННОГО МАСШТАБУ

Закінчення. Початок на с. 2

КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ ЧИ ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ?

Фот

о О

лекс

андр

а Га

лати

Фот

о О

лекс

андр

а Га

лати

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

5Український шлях

C49

Р оків двадцять тому водному з сіл на Він�ниччині я почув таку

коломийку: “У колгоспі доб>ре жить — // На столі Іванлежить. // Гарна трапиласьробота — // Витяг тракто>ра з болота”. Свого часуФ. Хайєк (якого нині без�застережно шанують соціо�логи й політологи всьогосвіту) писав, що в тоталітар�них державах ситуація зав�жди і в усьому є така, якою вінших країнах буває лишепід час війни. Сьогоднішнядемографічна криза в Украї�ні була посіяна ще за часіврадянщини. Незалежність і“перенародження” Україниспричинилися — через низ�ку чинників соціального,економічного і психологіч�ного характеру — до того,що криза зацвіла, як чорто�полох на занедбаному полі.Трьома головними ознака�ми сьогоднішнього стануукраїнської людності сталинизька народжуваність, ви�сока смертність і прогресу�юче старіння населення.

Серед математичних по�казників, якими зазвичайкористуються демографи,одним із найбільш демонс�тративних є СТЖ — середнятривалість життя. СТЖ інте�грує в собі величини смерт�ності від УСІХ ПРИЧИН ВУСІХ ВІКОВИХ ГРУПАХ— від немовлят до патріар�хів. Як свідчить картограма,СТЖ сільського населенняУкраїни коливається в діа�пазоні від 69,8 років (Черні�вецька обл.) до 64,6 років(Миколаївщина, Одещина).Назагал ситуація сприятли�віша на Заході, проміжною вадмінтериторіях ПівнічногоСходу і драматичною обабічДніпра. На жодній із кар�тосхем, із якими я вже мавнагоду ознайомити шанов�них читачів “Слова Просві�ти”, не було так багато блі�дого штрихування, котре оз�начає “дуже низький показ�ник”, ЗА ПООДИНОКИ�МИ ВИНЯТКАМИ, СТЖСІЛЬСЬКОЇ ЛЮДНОСТІУКРАЇНИ в усіх реґіонахНИЖЧА СТЖ МЕШКАН�ЦІВ МІСТ.

“Коротке життя” в поєд�нанні з низькою народжува�

ністю — найгірше, що можеспіткати країну. Африкан�ські племена мають катас�трофічно низьку тривалістьжиття — але народжують ба�гато дітей. Розвинені країниЗаходу не можуть похвали�тися плодючістю — проте всередньому живуть принай�мні на 8—10 років довше,ніж ми, українці.

Переломним для при�родного руху (відтворення)населення України в ціломустав 1979 р. — епоха “розви�неного соціалізму”. Саметоді почалася депопуляція(вимирання; перевищеннясмертності над народжува�ністю) у наших селах, якізавжди були “демографіч�ними донорами” держави.Якщо говорити про два ет�носи, на які припадає лево�ва частка людності, бачиморазючі відмінності між ук�раїнцями й росіянами. Де�популяція російського насе�лення в сільській місцевостій міських поселеннях роз�

почалися практично в одинчас (відповідно 1991 і 1992роки), тоді як селяни�укра�їнці почали вимирати 1977року (!), а мешканці міст на�багато пізніше (1993 р.).Таблиця дозволяє “розще�пити” загальні показникинакопичених втрат людно�сті на два засадничі склад�ники: по�перше, за рахунок

ненароджених, по�друге,через зростання смертності.“І мертвим, і живим, і нена�родженим землякам моїм…”Назагал за 1990—2000 рр.Україна — на кожних 1000мешканців — “недоотрима�ла” 47 немовлят у містах та25 — у селах. У цьому сумно�му явищі серед городян лі�дирує Південний район; по�казники, нижчі від серед�ньоукраїнського рівня, ба�чимо на Заході та Північно�му Сході. Якщо йдеться проселянство, то й тут передуєПівденно�Східний реґіон, асприятливіша ситуація наЗаході та в Центрі. Деякі ре�ґіони мають характернівнутрішні відмінності. Зок�рема в городян Західного йЦентрального районів по�казник нереалізованих на�роджень у 2 рази перевищуєаналогічний показник длямешканців села.

Другий складник нако�пичених за 10 років утратлюдності — зростання смер�

тності — також істотно ко�ливається залежно від реґіо�ну, але розбіжності між міс�том і селом набагато менші(а показники надсмертностів цілому для України прак�тично однакові). Загалом,попри ті чи інші особливос�ті, усі реґіони України то�тожні щодо загального на�прямку демографічних змін:

депопуляція зростає. Одно�дітна орієнтація сім’ї зак�ріплюється, а традиції бага�тодітності втрачені — ймо�вірно, безповоротно. Якщоми хочемо знайти ефектив�ний вихід із демографічноїкризи, “необхідно в першо�черговому порядку розроби�ти концепцію національноїдемографічної політики Ук�раїни, яка поєднувала б усобі сучасне уявлення провідтворення населення, ана�ліз демореальності з науковообґрунтованими цілями тазавданнями, позбавитисядогм у цій сфері, накопиче�них за час існування Украї�ни в складі УРСР” (В. Сте�шенко, 2001). У контексті“єдино наукової методоло�гії” радянських часів пану�вало ставлення до людностіяк до чинника господар�ської діяльності, носія робо�чої сили й трудового чи мо�білізаційного ресурсу. Має�мо усвідомити, що демогра�фічна політика не є лише

похідною від соціально�еко�номічних зусиль держави, амає стати їхньою свідомою іПЕРШОЧЕРГОВОЮ орі�єнтацією. Суспільства, якізіткнулися з депопуляцією,мусять дозріти до переходувід звичних економічнихрозрахунків до політичноїекономії, пише Поль Демені(Paul Demeny, N.�Y., 2000),

від перерозподільчого ма�неврування до фундамен�тальних змін у системі за�садничих правил суспільноївзаємодії. 8,5 тис. гривень“на пелюшки” — це пре�красно, і бодай за це може�мо аплодувати новій владі.Але… Цього стимулу “ви�стачить” не більше, ніж на1—2 роки; після них мати�мемо багато покинутих не�мовлят, яких народять влас�не для одержання цих гро�шей (а серед сиріт, цілкомімовірно, буде велика часткадітей із розумовими вадами,зачатих у стані алкогольногосп’яніння). Кожна криза —демографічна також — маєсистемні ознаки “закільцьо�ваності” причин і наслідків.Лінійна логіка “гроші—ді�ти” не дасть очікуваних ре�зультатів, бо стрімке зрос�тання марґінальних про�шарків у суспільстві ство�рює особливу, майже апока�ліптичну ситуацію. За будь�яких обставин близько 10 %

людей не хочуть і не можуть“вростати” в суспільство йдотримуватися його регла�ментацій. Проте для рештизасадничими є такі “баналь�ні” передумови невкрадено�го щастя, як приваблива ро�бота і прийнятний заробі�ток. Саме цього насампередсьогодні бракує українцям.Критерії “привабливості” й“прийнятності”, звісно, вкожного — свої, відтак тре�тім засадничим елементом вжиттєдіяльності здоровогосоціуму є нематеріальне по�няття, котре можемо назва�ти прозаїчно кар’єрноюперспективою, поетично —життєвою мрією. На запи�тання: “Якою мірою Ви за�доволені загалом своїм ста�новищем у суспільстві?”при опитуванні минулогороку 58 % респондентів від�повіли “Скоріше не задово�лений”, 26 % — “Важко ска�зати, задоволений чи ні” і15 % — “Скоріше задоволе�ний” — (“Українське су�спільство. Соціальний моні�торинг”, К., 2004 р.). Споді�ваюся, що сьогодні справастоїть краще, хоча…

Село вимирає. Село ста�ріє — в тому числі й череземіграцію молодих. Наздо�ганяючи міста, село спива�ється. Водночас село сьо�годні є головним, а в деякихреґіонах і єдиним бастіономукраїнськості. Не книжко�вого націоналізму, не “бур�жуазного”, а органічногоукраїнського світосприй�няття, зумовленого землею інебом, споконвічною мо�вою, садком вишневим біляхати і старим гніздом чорно�гуза. Проголошений Прези�дентом “Рік села” має статипринаймні першим крокомназустріч селянам не лишепо пшеницю та цукор, а за�ради порятунку держави. Чистане? Без урахування ет�нічного складника демогра�фічної кризи годі й говоритипро її подолання.

Володимир ВОЙТЕНКО,

професор

ГАРЯЧА ТЕМА

Коефіцієнти накопичених утрат людності Україниза 1990—2000 роки (на 1000 осіб)

Реґіони Міста і села Міста Села

Західний 50,5 59,7 41,5

Центральний 64,5 71,9 51,4

Північно4Східний 68,4 73,4 60,9

Південний 70,8 77,8 57,4

Південно4Східний 78,6 81,9 61,9

Україна 68,0 75,3 52,4

Джерело: “Демографічна криза в Україні”, К., 2001, 560 с.

Середня тривалість життя сільської людності України (роки)

СЕЛО: НА МЕЖІ ЧИ ЗА МЕЖЕЮ?

Фот

о Л

арис

и Ко

рець

кої

14 Мандрівки історією

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

Н а початку літа чиясь легка рука налі�пила на дошці оголошень нашого бу�динку папірець. Він пропонував ман�

дрівочки по найцікавіших куточках України увихідні дні: одноденні (25—60 грн., вартістьзалежить від відстані) та дводенні (170—210 грн.). Мої очі одразу втупились у слово“Трипілля”, і не тільки тому, що вартість по�їздки 25—37 грн. Головна причина ось у чому.

Навесні біля моря квітучого бузку в Бота�нічному саду говорили ми про Україну з жін�кою із Москви. Приїздить сюди майже щороку,у захваті від цвітіння магнолій, півоній… Заразхоче ознайомитись із давньою трипільськоюкультурою, бо йде про неї розголос по світах.Вона щиро сумувала: у Москві на Воробйовихгорах такого не знайшли, а на Кирилівськихвисотах Києва “це” відкопане ще у 1893 р.славнозвісним Вікентієм Хвойкою. Тож від ме�не, киянки з дідів�прадідів, чекала поради: ку�ди краще піти та поїхати, яких купити книжокі сувенірів, щоб увійти найглибше у трипіль�ську давнину… Читачу, любий, ви теж відчувалисором від власного невігластва?

Між тим у трипільську історич�ну добу земля України складала чи�малу і важливу частину доантичної,так званої Старої Європи. У межахєвропейського континенту західнікордони Старої Європи визначалаархеологічна культура загадковихетрусків прибережної східної Італіїта крито�мікенська культура Греції.Східний ареал Старої Європи,культура Трипілля—Кукутені, цебули землі від Румунії до лівобе�режжя Дніпра — майже вся Украї�на. Саме тоді наші попередники нанаших теренах відкинули примі�тивне мислення і стали… трипіль�цями. На це пішов проміжок часу5400—2750 рр. до н. е.

Так би, приміром, можна буловідповісти моїй співрозмовниці се�ред бузкового цвітіння, якби малатоді таку обізнаність, до якої тепердовів мене рекламний папірець від агенції“Сергій Кардаш. Подорожі вихідного дня”. Дя�куючи йому, зрозуміла, що питання “чи ми єв�ропейці?” не існує, хоча нам його нав’язують.Ми були “Старою Європою” вже 7 тисяч роківтому. Потрібно лише цим по�справжньому пе�рейнятись. Я особисто, придбавши у вищезга�даній агенції квиток на суботній туристичниймаршрут Київ—Трипілля—Витачів—Ржищів—Балико�Щучинка (за 35 грн.), перейнялася.

ПО КРИЛА — НА КРУЧУЗручний автобус о 8�й ранку рушив з

Контрактової площі вздовж Дніпрової набе�режної. Як з’ясувалося, усі 42 персони — ту�ристи вихідного дня — були налаштовані “навиключно трипільське”. Але гід зацікавивнас тим, що маємо одразу за межами Києва.Наведу хоча б один приклад.

— Прямуємо до Ходосіївки. Бачи�те праворуч рівнесеньке плато піднизьким трав’яним покривом? Виріз�няється від суміжних пагорбів з куща�ми та деревами. Це стоянка скіфів,найпівнічніша на Київщині. На тойчас персидський цар Дарій I розпочавтривалу ворожнечу з античними гре�ками. Скіфи для греків були “зерно�трейдерами” при купівлі хліба у дав�ньослов’янських хліборобів. Тому Да�рію спершу потрібно було приборкатиСкіфію. Проте з легкими на підйомскіфами таке за всю їхню історію ніко�му не вдалося, навіть Олександру Ма�кедонському, або згодом — легіонамРиму. Тож Дарію I якийсь зі скіфськихродів показав “конячого хвоста” йопинився тут.

Гід, Олег Віталійович, продовжує: — Стоянка скіфів була вкругову

захищена валом 6 м заввишки. Звідси,між іншим, теперішня назва селищаКруглик. Через 1000 із гаком роківкнязь Володимир із захисною метоюдобудував угору скіфські вали. Добу�дова не так�то довго проіснувала, аскіфські “корінці” і зараз існують,входячи в систему Змієвих валів…Прошу, готуйтеся до виходу. Підемо нагору Дельтапланерну, звідки сучасніДедали з Ікарами злітають.

На кручу Дельтапланерну деремо�ся по мілких запашних травах, поски�давши взуття, наче змовились. Дивно,проте акція “босоніжжя” якось збли�

зила гурт незнайомих між собою туристів.Утома, нагромаджена за місяці “помаранче�вих баталій” почала одразу витікати через но�ги в ґрунт. Долаємо підйом на першому ди�ханні, звільняючись від застояного столич�ного смогу в легенях. Переходимо на другедихання, наповнюючись озоном від Дніпро�вої води й квітковими фітонцидами. На тре�тьому вже й самі без дельтапланів підлітаємо:чи то, як у Меркурія, крильця відростають нащиколотках, а може, як у янголів, — за спи�нами. Злетіли на саму маківку та й скам’яні�ли: Боже, яка уздовж Дніпра панорама… злі�ва київська далечінь, під ногами окраєцьУкраїнки, а нижче за течією — мініатюрніострівці, та, одна за одною, правобережнікручі, мабуть�таки трипільські. А пан Олегведе своєї під клацання наших фотокамер.

— Магічну енергетику тут особливо від�чутно. Уявляєте, яку силу завдяки цьому ма�ло тутешнє язичницьке святилище. Зруйну�вали після хрещення, проте енергетика Землі— річ космічна… Люди й зараз шанують це

місце. Бачите, як тут чисто, хоча це сільськаоколиця, куди можуть непотріб викинути.

А й справді, ніхто з “туристичної орди”,навіть дитячі руки, нічогісінько під ноги некинули. Крихітні букетики з польових гвоз�дичок та пухнастого жовтого медку до носівпритиснуті, очі просвітлені, стан тихого екс�тазу… як колись у пращурів, які молились тутсвоїм божествам: Діві… Дані… Ладі…

НАВШПИНЬКАХ ПО ТРЬОХ ПОЛЯХЯкби ми з’єднали в автобусі ту окриле�

ність, яку отримав кожен від Землі, і Води, іКвітучого літа, та злетіли б над під’їздами дос. Трипілля — то що б із гори побачили?

До Дніпра тут прямують три ріки: Стугна,Бобриця й Красна (саме при її гирлі стоїтьсело). Їхні річища поділили розлогу широ�чінь на три поля. Тим найчастіше пояснюють

назви Треполь, Трипіль. А ще, як прикрасиландшафту, балочки, яруги, рукотворні давнікургани (було понад 300) та захисні вали (ко�лись до 12 км заввишки). Про все це можнаперед подорожжю почитати в сучасному пу�тівнику: “Від Трипільської культури до сучас�ності” (Київ, 2004).

При самому березі Дніпра — надзвичай�но фотогенічний “острівець” — частина су�часного с. Трипілля, що мисом “випливає”в Дніпрову воду. На мису, над самісінькоюводою — новина. Садиба першого приват�ного Музею трипільської культури, де за�вершуються оздоблювальні роботи, — ско�ро відчинить відвідувачам двері. Які диватут чекають! Уже зведено двоповерховийдерев’яний дім — точнісіньку копію з роз�копів давньотрипільського “мегаполісу”.Тут же біліє компактна споруда майбутньо�го музею, в якому вже розміщено трипіль�ські старожитності з відомої колекціїС. Платонова. Відбуватимуться там цікавідійства, наприклад — випалювання три�пільської кераміки в печі, що мовби з три�пільської доби вилучена.

Садиба музею — теж музей.Під вишнями стоятиме Стіл Зла�годи; навколо нього сидітимуть 6трипільських давніх “богинь”. Цеточнісінькі копії статуеток, знай�дених на розкопах шести реґіонів— трипільських центрів по всійУкраїні. Дві з них, збільшені у від�повідному масштабі, належать ру�кам Народного майстра з відтво�рення трипільської теракоти паніЛ. Смолякової. Ви можете поба�чити їх уже зараз на фото, люб’яз�но переданому вам, шановні чита�чі. Отож готуйтеся завітати на від�криття, а нас чекає інший музей,що працює вже не один рік.

Маю сказати, що село ми спо�чатку оглянули здаля, з висоти Ді�вич�гори, яку зараз жваво атаку�ють туристи. А колись то були во�рожі навали, і вже впродовж 8 ти�сяч років гора з неприступними

захисними спорудами бачила, які неміряніріки крові тутешніх краян пролито за три�пільську землю. Телеграфно перелічимознайдені навколо свідоцтва життя нашихпращурів:

V—III тисячоліття до н. е. — доба три�пільської культури;

XI—IX століття до н. е. — білогрудівська,потім кімерійська та скіфська культури;

III ст. до н. е.—II ст. н. е. зарубинецько�корчуватська культура;

II ст. н. е.—IV ст. н. е. — черняхівськакультура (і далі, з Київського Князівства, за�рубки усіх злетів і падінь в історії України).Музей, до якого прямуємо, демонструє без�заперечні свідоцтва сказаного.

До того, як залишити автобус, ми наслу�халися від Олега Віталійовича, до якої ней�мовірної концентрації перенасичена істо�

рією трипільська земля. Тож виходили з ост�рахом і навшпиньки йшли до музею, щоб ненатиснути на якийсь раритет під ногами…Може, від напруги чи від спеки дійсність ме�не покинула. Опинилась я посеред зими, по�серед засніжених трипільських пагорбів, по�серед дзвінкоголосих давньотрипільськихдітлахів, що гасають з круч на санчатах. Стоп!Звідки сани, у них такого не було. Та музей заякісь 10 хвилин покаже, що винайшли три�пільці сани, і в одну, і в дві бичачі сили, і тяг�ли ті сани все, що в господарстві потрібно.Схоже, що колесо — теж винахід трипільця(знайдені іграшки з глини, де бичок спира�ється на колеса). Тож чи не є Україна батьків�щиною… ні, не слонів, хай їм грець. Зате —саней і коліс, що значно важливіше для сві�тового прогресу.

Повертаюся до реальності і бачу, що мивже на кручі, і музей — перед нами. Музей?!.

ГУЧНА ТИШАВід першого погляду враження таке: на

яскраво�зелену траву якийсь велетень по�клав приманку — чималу призму з темногошоколаду. Крізь єдиний отвір десь збоку цягеометрична фігура втягує живих людей,наприклад, наш туристичний гурт, до цар�ства тіней. До яких саме, мовчки підказуєстилізована жіноча постать угорі над отво�ром дверей. Скульптура “староєвропей�ської” трипільчанки виліплена точнісінькоза зразком (у відповідному масштабі) стату�етки, знайденої при розкопках у с. Березів�ка. Відтворена руками Людмили Смоляко�вої. Ще дві подібні “грації” роботи М. Гор�лова та Ф. Калюжної вінчають призму зпротилежного боку.

Якщо вже вас втягнуто за поріг — пиль�нуйте! Бо одразу ошелешує незрозумілийпредмет. Екскурсовод каже, що це тринокль— магічний прилад для викликання дощу.

ПО СУБОТАХ

Над розливами Дніпра

Експонати, що промовляють

Приватний Музей трипільської культури

Авторка матеріалу, подорожниця Людмила Дехтярьова

РЕПОРТАЖ ВИХІДНОГО ДНЯ

15

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

Мандрівки історією

Є ще моноклі та біноклі, останні викопуютьдосить часто в Україні. А за магією в три силивимушені були організатори музею запозича�тись у Молдові з її тамтешньою специфікоюкультури Трипілля�Кукутені. Відтвореномолдавський тринокль для трипільського му�зею руками шановного голови товаристваКоло�Ра пана Олексія Трачука (у якості суве�нірів триноклі майже не роблять. А біноклі —будь ласка, проте туристи їх розбирали з ма�гічною швидкістю, мабуть, для зрошеннявласних соток).

І всі оті несподіванки готувалися за про�ектом архітектора Анатолія Ігнатенка, якомудоля подарувала шанс: із банального, старогосовкового музею створити дещо ультрамо�дернове і водночас відповідне історичнійтемряві, що в ній поки залишається “підвод�на” частина гігантського археологічного айс�берга нашої минувшини. Те, що маємо у виг�ляді “битих горщиків та іграшок” (росіянка зголови не йде), — то крихітна “надводна”частина. Що ж, браво, маестро Ігнатенко;браво, друзі�однодумці. Велика подяка всімза чудовий обласний археологічний музейнад високою Дніпровою кручею.

Перший поверх тут відведено прадавній іс�торії України взагалі, а другий — виключнотрипільській добі. Переповідати експоноване— лише нудьгу навіювати, при тому що нею умузеї й не пахне. Енергетика свіжа, усе надзви�чайно цікаве, екскурсоводи гостинні й квалі�фіковані, експонати можна фотографувати.

Коли з усім тим покінчено, настає митьпрояву індивідуальних смаків, тобто купівлякнижок і сувенірів у музейному кіоску. Тутсправді пропонують якісну продукцію. По�чатківцю можу порадити книгу: Відейко Ю.М. “Трипільська цивілізація”. Київ. — 2004.Деінде пошукайте провокуючі думки підбу�рювача від історії: Шилов Ю. О. “Пра�слов’янська Аратта”. Київ. — 2003. (Ми знай�шли у продуктовій крамниці тут же в селі).

Купуючи сувеніри, дещо треба мати наувазі. Не з огляду якості, а з приводу нанесе�

них на виріб символічних знаків, якими ко�ристувався давньотрипільський народ. Майс�три того часу “знакопокладали” на розпису�ваний предмет потужну стихійну силу Всесві�ту й Землі, з якою, на відміну від нас, були тіс�но й безпосередньо пов’язані. На теперішніхHomo Sapiens магія трипільських знаків можедіяти лагідно або ж підступно, якщо її не ша�нувати, не вивчати, ігнорувати.

Наприклад, якщо ви — сімейна пара, іхочете мати здорову, красиву й розумну дити�ну, зважайте: трипільський символ родючос�ті (як людини, так і ниви) — це ромб, роз�квартований нахврест на чотири ромбики і вкожному — цятка, тобто зарід — зернина вґрунті або дитинка в маминому лоні.

Знаки дощу, серії паралельних ліній, хочкосих або вертикальних, дуже підсилюютьмагію біноклів.

Якщо ви пов’язані бізнесом з чотирмасторонами світу, беріть горщик із зображен�ням стилізованих чотирьох очей — на північ,на південь, на схід і на захід.

А ще знаки сонця, вічного руху, постій�ного відтворення життя… Я особисто з пер�шої мандрівки (потім була й друга та інші, бовірус “тріпіліус” таки вразив) привезла мале�сеньку плоску мисочку, що нагадує TV�анте�ни на сучасних будинках. Усередині малю�нок: наче дві дуже хвостаті комети летять на�зустріч одна одній і вже починають згорта�тись у єдине ціле (пан Трачук припускає, щото символ космічного кохання). Мисочка тадо моєї долоні “прилипла”, лишень я рукупростягла до сувенірів, що рядочками чека�ли “свого володаря”. З того часу справи свої“прокручую” вдвічі швидше й успішніше. Акуди не підвішу мою трипільську антеночку— розгортається лишень у напрямку ТрьохПолів, де у 1897 р. Вікентій Хвойка розпочавтрипільську Одіссею (про це також натякну�ли на черговому білборді, бо там ще на тися�чі поколінь роботи).

…Отже, залишали ми музей зі щирим по�чуттям вдячності. На якийсь час у шоколадну

оболонку повернулась оксамитова тиша.А наші бідні голови почали пухнути від важ�кого процесу перетравлювання такої купинеочікуваної інформації, без якої я тепер неуявляю свого життя: почала збирати науковулітературу, вникати в наукові суперечки.Власне, газета “Слово Просвіти” чималошпальт присвятила Трипіллю.

Гострі дискусії точаться навколо теми“хто — від кого?” Чесний науковець зізнаєть�ся простому туристу, що рівень сучаснихзнань цієї проблеми не вирішує, хоч як би нереконструювали черепи та тлумачили, щоніс�защіп пальцями на схематизованих “об�личчях” статуеток — це свідоцтво семітськоїкрові трипільців. Трипільці тримали свиней(підкреслює О. Трачук), а де ви бачили таке уголовних персонажів Старого Заповіту?

Проте чим далі, тим більше “пророків”,що витягують поодинокі аргументи і почина�ють нам пояснювати — хто ми тут є, українціна українській землі, де нам закладали підва�лини цивілізації наші ж давні трипільці. Тожпропоную нам з вами таке собі маніпулюван�ня — пограємось у... пса.

На великих керамічних посудинах, у якихтрипільці зберігали харчові припаси, майстра�ми накладалися малюнки охоронних знаків.Таким магічним знаком була сторожова соба�ка. Дуже динамічні собачі постаті, стилізовані знадзвичайною майстерністю лежать, скачуть,готуються до нападу, граються з власним хвос�тиком. Усе свідчить про те, що пес у трипільцівбув дуже поважною персоною, бо боронив за�сіяні поля від диких і свійських ласунів. Безпе�речно, що віддана сім’ї тварина охороняла дімхазяїв, супроводжувала його на полювання.

А як були справи з собакою в ті часи у ін�ших народів?

У шумерській релігії собака — священнатварина богині Іштар, а в давньоєгипетськійрелігії собака — культова тварина богині Ха�тор. В античну добу собака йшла на полю�вання з богинею греків Артемідою — вона жримська Діана.

У давньоіранській міфології крилата соба�ка Сенмувр була посередником між Космосомі Землею і також допомагала в господарстві,як і її трипільські собачі родичі. Давніхслов’ян також не обійшов культ пса Симаргла,і подібне знаходимо в лужицьких слов’ян. Ос�танні вірили (за Докією Гуменною), що “боги�ня Дєвонна місячними ночима бігає із собака�ми по лісі та лякає звірів”. Подібне знаходятьу вірмен, курдів, молдаван.

Чим усе те не підстава закласти “Історіюсвятого пса” у комп’ютер та отримати власнуінформацію на тему “Хто — від кого”?

Та маємо повернутися до автобуса, де га�ласують, сперечаються туристи, що за точка�ми зору встигли поділитися на мікроугрупо�вання. Дехто, в якості аргументу, трясе рука�вом власної вишиванки, орнамент на якій —саме знак родючості, наче з трипільськогогорщика. Сердешний пан Олег Віталійович,на душі якого відповідальність за продовжен�ня маршруту (залишилось ого�го: Витачів,Ржищів, розкопки, плацдарм висот Балико�Щучинки, нарешті привів туристичний ков�чег до норми. Продовжимо наші подорожівихідного дня і ми.

Далі буде.

Людмила ДЕХТЯРЬОВАФото автора

Н епросто аналізуватикнигу “Шевченків край”,нещодавно видрукувану

поліграфічною фірмою “Оран4та”, бо вона вражає масштаб4ністю змісту, багатством ілюс4трацій, новизною подачі. По4перше, як на мій погляд, цесправжній шедевр полігра4фічного мистецтва. Видавці:Український центр народноїкультури “Музей Івана Гонча4ра”, громадська організація“Фонд Івана Гончара”, ПП “Ве4рещинські” — зробили свій не4повторний внесок в українськушевченкіану. Присвячено пра4цю світлій пам’яті Тараса Гри4горовича Шевченка й ІванаМакаровича Гончара.

Як кожен читач, спочатку япереглянула ілюстрації, а вонискладають більше половиниобсягу книги — понад тристасторінок. Глянцевий папір, ви4сокоякісний друк, рідкісні фо4то й репродукції картин та гра4вюр дозволяють назвати цевидання справді подарунко4вим. У цьому велика заслугаавтора художнього проектукниги Володимира Юрчиши4на. Високий художній смак,політ фантазії художника, нез4вичність асоціацій вражаютькрасою і довершеністю. На4приклад, на обкладинці — Ко4зак Мамай, але не з МайдануНезалежності, а фраґмент ма4льованих дверей козацькогокуреня кінця ХVІІІ—початку ХІХстоліття з Черкаського крає4знавчого музею. А на другій татретій сторінках — ластівки надроті чистять пір’ячко, щебе4чуть, відлітають, прилітають.Може, й ми, як ті ластівки, гор4таючи книгу, думкою полине4мо до свого предковічногогнізда, до своїх витоків, доземлі Черкащини, Шевченко4вого краю...

Найперше зауважую у ху4дожньому оформленні книгивелику кількість репродукційгеніальних картин і офортів Ве4ликого Кобзаря, пейзажі й об4личчя рідної Черкащини, ілюс4трації до поем: “Чумаки середмогил” (олівець, акварель,1846); ілюстрація до твору Ві4льяма Шекспіра “Король Лір”(гальваноакустика, 1843); на4черк постатей дітей до картини“На пасіці” (полотно, олія)...Друга особливість — безліч уні4кальних фотографій кінця ХІХ—початку ХХ століття з альбомівІвана Гончара “Україна і Україн4ці”, “Шевченків край на світли4нах Григорія Шевченка” (з ко4лекції Володимира Яцюка), тависокохудожні світлини сучас4ної Черкащини у всьому багатс4тві народної культури: Канівськігончарі, весільний хліб на Уман4щині, чорнолощена кераміка,писанки, скарби Шевченковогокраю в Музеї народної архітек4тури та побуту України, народ4ний одяг Черкащини...

Понад п’ятдесят історико4культурологічних нарисів різ4них авторів увійшли до збірки,щоб утілити задум, який деся4тиліттями виношувала ЛідіяОрел, упорядник цієї титанічної(скажемо без перебільшень)праці — створити образ бать4ківщини Кобзаря з погляду іс4торико4етнографічного. З над4звичайною цікавістю читають4ся нариси з історії краю: Мико4ли Шмаглія і Михайла Відейка“Майданецьке поселення —велич трипільської культури”,Михайла Пономаренка “Черка4щина за часів Богдана Хмель4

ницького”, Вільяма Нолла “Ко4лективізація, голодомор в Ук4раїні: свідчення очевидців зЧеркащини” та інші. Несподіва4но і щиро написані нариси Бог4дана Лепкого “Дитячі роки Коб4заря”, Миколи Біляшівського“Розповіді селян села Пекаріпро Т. Г. Шевченка”, Зінаїди Та4рахан4Берези “Вікова таємни4ця Мотовиловщини”, ОлениБоряк “Забута постать етно4графа Людмили Шевченко”... Аяк палко звучить вступне словоЄвгена Маланюка на академіїУкраїнської студентської гро4мади у Варшаві 1937 р. — “Досправжнього Шевченка”: “По4ет, в словнику якого, либонь,найчастіше зустрічаємо такіслова, як “слава” (улюбленеслово!), як “лицарство”, як“прадідівська земля” і “кров”,що нею вона “напоєна”, ті “laterre et les morts”, до якого наЗаході Європи покоління ХІХ ст.дійде остаточно геть пізніше,вже за нашої пам’яті, — такийпоет є дуже далекий від обожу4ваного за російськими зразка4ми, а в українському сенсі —глибоко4фальшивого “мужиц4тва”. Наш4бо селянин, двигаю4чи на собі почесний тягар ві4кових національних обов’язківі бувши фактично спадкоєм4цем періодично відумираючоїшляхти, є, може, найбільшимаристократом серед селянстваЄвропи...”

Окрасою книги стали та4кож глибокі дослідження Агат4ангела Кримського “Весняніта Великодні пісні й ігри Зве4нигородщини”, Лідії Орел “На4родна культура Шевченкового

краю”, а також “Пісні Черка4щини”, записані ЛеопольдомЯщенком.

Запальне слово лине донас зі статті Івана Гончара“Шевченків край”, яка увійшладо захопливого своїм розмаїт4тям розділу “Старожитностібатьківщини Кобзаря в музеїІвана Гончара”: “Отак, збираю4чи все духовне і матеріальне, язавжди тішу себе тим, щоприйде жаданий час і менівдасться добитися створеннянебувалого на Україні велико4го музею нашої духовності, атакож написати цілі анналипро нашу високу і велику куль4туру великого нашого Україн4ського Народу”.

Тут же представлено жи4вописну і скульптурну шевчен4кіану Івана Гончара та справ4жні шедеври народного мис4тецтва із його зібрань.

А найбільше у цій книзісвітлин, які донесли до нас ти4сячі красивих українських об4лич у святкових українськихстроях. Яку чистоту, світло імудрість випромінюють очі!Через століття вони зазира4ють прямо в душу і ніби пита4ють: а чи знають наші діти, на4роджені у ХХІ столітті, україн4ські пісні, чи бережуть обря4ди ? І знову набатом звучитьголос Івана Гончара: “...Разомз цим я вивчав і характер сво4го народу, який дуже зміню4вався внаслідок безкінечногойого грабунку та справжньогогеноциду. Я вже не кажу пройого духовне виродження танаціональну деградацію, аскоріше денаціоналізацію”.

Символічно, що саме наЧеркащині могили трьох велет4нів — Богдана Хмельницького,Тараса Шевченка і Василя Си4моненка. Благословенна чер4каська земля постає перед на4ми зі сторінок нового видання,яке здійснене завдяки сприян4ню людей, щиро залюблених укультуру й історію України —родини Садових: Ірини, Григо4рія, Ольги й Оксани.

Без сумніву, це фундамен4тальне видання — справжнєявище у книжковому морі ук4

раїнських видань 2005 року,яке заслуговує на найвищі на4городи престижних міжнарод4них книжкових виставок і кон4курсів. Воно стане в пригодівчителям і учням, студентам івикладачам, краєзнавцям і на4уковцям — усім шанувальни4кам Шевченкового краю. Аленасамперед воно дозволяєкожному з нас доторкнутисядо чистих і вічних джерел ук4раїнського духу!

Ніка КРИЖАНІВСЬКА

ДЖЕРЕЛА

ТА НЕДІЛЯХ

Л. Смолякова з власними виробами на тему Трипілля

ЧЕРКАЩИНА В ІСТОРИКО�ЕТНОГРАФІЧНОМУ АСПЕКТІ

8 Мова єдина

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

І з кінця 90�х років минулого сто�ліття в Україні поряд із пресою,радіо й телебаченням з’явився

четвертий вид медіа — Інтернет�ЗМІ.Хоча у світі серед правників і журна�лістів і досі тривають суперечки що�до того, чи справді Інтернет�ЗМІможна вважати окремим видом ме�діа. Для лінгвістів Інтернет — “особ�ливе комунікативне середовище,особливе місце реалізації мови, якераніше не існувало, таке інформацій�но�комунікативне середовище, уякому успішно співіснують усний іписьмовий варіанти мови з різноюжанрово�стилістичною спрямованіс�тю”. З погляду філологічного, завдя�ки децентралізованості Інтернету,відсутності цензури, можливостівисловити свою думку на безмежнуаудиторію, Інтернет здобуває харак�теристику “поля найменшої тексту�альної уніфікації та найбільшогословесного “демократизму”.

Інтенсивність розвитку Мережі вУкраїні з початку цього століття буладуже високою: так у грудні 2000 рокупостійних користувачів Інтернетомбуло близько 2,1 % громадян, у жов�тні 2003 року їх налічувалося близько900 тисяч (http://www.chernivtsi.ukrte�lecom.ua), через рік, за даними big�mir.net, українська авдиторія гло�бальної мережі вже становила близь�ко 4 мільйонів, а за прогнозами, до2006 року має вийти на рівень 20 від�сотків інтернет�користувачів (близь�ко 8—9 млн.) (http://www.cherniv�tsi.ukrtelecom.ua/). Проте тенденціїмовного розподілу функціонуваннясайтів свідчать про величезний дис�баланс між російськомовними та ук�раїнськомовними ресурсами: станомна кінець 2003 року тільки 14 % усіхвеб�сайтів були українськомовнимипри 82 % російськомовних і 4 % дво�мовних! Таке становище давало під�стави російським Інтернет�техноло�гам стверджувати, що позаяк Інтер�нет ділиться не за країнами, а за мо�вами, а сайтів українською мовоюдуже мало, то й говорити про україн�ський Інтернет не доводиться, і сай�ти, розміщені в російськомовних зо�нах, слід вважати частиною росій�ського Інтернету.

У небагатьох дослідженнях мов�ної ситуації в українській зоні Мере�жі насамперед зазначають значнукількісну перевагу російськомовнихсайтів над українськомовними, тен�денції великої кількості помилок утекстах, відсутність технічних мож�ливостей для української абетки. Занашими спостереженнями, анало�гічні тенденції характерні й для тако�го структурного компоненту Інтер�нету, як онлайнові ЗМІ.

Електронні ЗМІ в структурі ук�раїнcького Інтернету займають 6 %від усіх ресурсів, але є, проте, най�більш відвідуваними. Можливостімовного впливу повідомлень, пере�даних через Інтернет, випливають зїхніх властивостей — доступності(читач за бажанням може відкритисайт у будь�який час доби), глобалі�зованості (перетинають безпереш�кодно будь�які державні кордони),інтерактивності (“двобічний зв’язокміж комунікатором і реципієнтом,що в будь�який момент стає комуні�катором”). Інтернет�ЗМІ диктують“мовну моду” ще й у той спосіб, щостають потужним джерелом інфор�мації для решти ЗМІ — аудіовізуаль�них і друкованих.

Російська мова домінує і в он�лайнових ЗМІ (які не мають друкова�них чи інших стандартних аналогів, а

існують тільки в Мережі), на Uapor�tal із�поміж 150 зареєстрованих ви�дань тільки 28 мають українську вер�сію і лише в 16 ця версія базова, реш�та — російськомовні.

Отож кількісне співвідношенняукраїнськомовних і російськомовнихвидань, зрештою, мало відрізняєтьсявід мовної ситуації в інформаційномупросторі країни загалом. Але причи�ни такого явного перекосу, поряд ізтрадиційним колоніальним мовнимспадком, припускаємо, ще й у визна�чальних чинниках організації мовно�го режиму інформаційних сайтів.

Однією з причин переважної ро�сійськомовності українського інфор�маційного Інтернет�простору є, без�перечно, зосередженість медіа�ре�сурсів і більше поширення Мережі врусифікованих центрах сходу і в Ки�єві. Так, реґіональний розподіл ауди�торії українського сегмента мережіІнтернету є таким: Київ — 66,06 %,Одеса — 8,49 %, Дніпропетровськ —7,04 %, Донецьк — 4,53 % і всьогоблизько 15 % припадає на решту те�риторії, куди входять українськомов�ні краї. За класифікацією російсько�го дослідника І. Давидова, мережевівидання за приналежністю поділя�ються на ті, що належать державі,медійним групам, політичним і біз�несовим групам, незалежні.

В Україні до державних сайтівналежать веб�сторінки державнихустанов і організацій, а також Інтер�нет�версії державних друкованих таелектронних видань. Як відомо, За�кон “Про мови” в Україні не поши�рюється на віртуальні ЗМІ. Отож вумовах явно недостатньої представ�леності тексту українською мовоюдержава мала б шукати способів за�хищати мову титульної нації у вірту�альному просторі, надто коли ця мо�ва взагалі є головною засадничоюумовою існування українського Ін�тернету. Натомість спільним наказомДержкому інформаційної політики,телебачення і радіомовлення та Держ�кому зв’язку й інформатизації від 25листопада 2002 року запровадженотримовне публікування інформаціїна офіційних сайтах — українською,російською та англійською. Нас�правді пріоритетне місце часто відво�диться російськомовній версії, що йлегалізувало фактично статус росій�ської мови в українському Інтернетіна державному рівні як офіційної.Що стосується медійних груп, то вУкраїні не склалося сприятливихумов для медіа�бізнесу, а існуючі по�одинокі медіа�групи спеціалізуютьсяна теле� й видавничому бізнесі, обхо�дячи Інтернет боком. Із іноземнихнайпотужніше діють російські медіа�групи, що мають дочірні сайти в Ук�раїні, і подають інформацію росій�ською, ігноруючи створення україн�ської версії. (ІА “Новости�Украина”(http://www.newsukraina.ru), “Утро�ру�Украина” (http://ukraina.utro.ru)та ін.). Чи не єдина на інтернет�ме�дійному ринку України західна ком�панія “KP Publications” до її честі маєукраїнськомовну версію газети “Ко�респондент” (http://www.korespon�dent.net). Найбільший інформацій�ний сегмент в українському Інтерне�ті — у руках політичних і бізнесовихгруп, він переважно російськомов�ний і є насамперед засобом політич�ного піару й пропаганди. Ці групи,

як відомо, до останнього моменту невідзначалися особливим патріотиз�мом і орієнтувалися здебільшого нелише на українського споживача, а йна російського, що сприяло втягу�ванню української зони Мережі в ро�сійську та СНД�івську сфери Інтер�нету. У цій ситуації тільки завдякиентузіазмові керівників інформацій�них проектів і головних редакторіввдалося переконати власників у пот�рібності українськомовної версії істворити поряд із головною — росій�ською — небазові українськомовністорінки (forUm (http://for�ua.com),proUA (http://www.proua.com) та ін.).Незалежних Інтернет�ЗМІ в Українінебагато, бо вони не можуть бути насамофінансуванні, окремі з них існу�ють на кошти громадських організа�цій і фондів, інші — на міжнароднігранти. Вони переважно політичнопредставляють інтереси й орієнту�ються на національно й мовносвідо�мого читача, обираючи за головнуверсію українськомовну (Майдан(http://maidan.org.ua), Українськаправда (http://www.pravda.com.ua),ін.). Проте відсоток таких виданьнезначний через проблеми з фінан�суванням.

Журналісти, редактори, політо�логи підпорядковані власникам сай�тів і втілюють їхню мовну політику.Оскільки географічно Інтернет зосе�реджено в Києві та російськомовнихреґіонах, то й найбільше серед зазна�ченої категорії вихідців із цих країв.Середній вік Інтернет�журналіста —25—35 років. Це покоління, форму�

вання мовних настанов якого відбу�валося під впливом усе тих же радян�ських стереотипів на кшталт: “Якарізниця, якою мовою говорити” тапіслярадянських подвійних стандар�тів у мовній політиці — формальногона офіційному рівні впровадженняукраїнської як державної, з одногобоку, та фактичного продовженнястарорежимної політики зросійщен�ня, зокрема інформаційного просто�ру, — з іншого. Природно, що росій�ськомовному журналісту психологіч�но комфортніше писати тексти ро�сійською в умовах надоперативності,якої вимагає робота ЗМІ в режимі ре�ального часу. “Зручність” російськоїмови (порівняно з українською) вип�ливає і з наявності величезного обся�гу довідкової інформації, представ�леної нею в Інтернеті, натомість“незручність” української ще йпов’язують із неналежною технічноюпристосованістю клавіатури до укра�їнської абетки (особливо стосуєтьсялітери “г” та апострофа).

Мовні уподобання українськоїавдиторії слід розглядати в кількохплощинах. Відповідно до згадувано�го географічного розподілу Інтерне�ту, переважна більшість користувачівінформаційних сайтів — мешканцістолиці (близько 50 %) і східних ін�дустріальних центрів із відповіднимимовними стереотипами.

Є категорія користувачів, мовніуподобання якої певною міроюпов’язані з ідеологічною, політич�ною, культурною орієнтацію особис�тості. Прикладом “мовних уподо�бань” однієї з груп є середньостатис�тичні показники за січень 2005 року:55 % усіх заходів на російськомовнубазову сторінку рейтингового сайту“forUm” (http://for�ua.com) станови�ли користувачі Києва, 27 % — корис�тувачі Донецька й області, співвідно�шення заходів на українську та ро�сійську версію сайту перебуває в діа�пазоні від 1:5 до 1:20 на користь ро�сійської (ресурс позиціює себе як за�хисник реґіональних інтересів цьогокраю).

Соціальні характеристики авди�торії: (43 % користувачів Інтернету —віком 25—39 років, 32 % — віком 14—24 роки, 30—40 % — корпоративніклієнти, 20 % — працівники держав�них установ, 18 % — представникималих і середніх підприємств, 79 % —люди із закінченою освітою орієнту�ють менеджерів на так званий серед�ній клас і дають підстави вважати,що російська мова “як універсальна”зручніша для таких категорій. Цейстереотип не має під собою реально�го підґрунтя. Дані опитування керів�ників рейтингових двомовних веб�сайтів щодо мовних пріоритетів ко�ристувачів засвідчують: “Оскількиабсолютна... більшість вільно володієяк українською, так і російською мо�вами, то пересічний український ко�ристувач Інтернету просто... дивить�ся ту версію сайту, яка є стартовою чипросто більш розкрученою”. Як заз�начає дослідниця Н. Іванова, “прибажанні користувач може змінитимову, та постає зустрічне питання: укого і за яких умов з’являється такапотреба, якщо Інтернет все�такивиступає передусім джерелом інфор�мації та розваг, а рівень володінняросійською мовою в українськоговідвідувача Мережі достатній, абивільно орієнтуватися на такому стар�товому сайті”.

Отож причини масового виборуросійської мови як єдиної або ос�новної для веб�сайтів українськогоінформаційного Інтернет�просторуполягають, із одного боку, в сутоспоживацьких і комерційних трак�туваннях питання мови, у штучнихмовних стереотипах, що склалися врадянські часи, у мовних уподобан�нях переважно російськомовних іорієнтованих на російську культурувласників і журналістів. В умовахстановлення українського Інтерне�ту й поступового зрощення його зкомерцією власники інформацій�них сайтів, використовуючи їх на�самперед як засоби пропаганди і пі�ару, діють на закріплення за собоювже наявної авдиторії, а не на кіль�кісне розширення її, орієнтуютьсяна смаки новоутворюваного серед�нього класу, який, на їхній погляд,обирає за пріоритети прагматичніінтереси інформативності, зручнос�ті, універсальності, а не патріотич�ності. Перенесення в Мережу ре�альної практики ставлення до укра�їнської мови як до марґінальної ста�новить загрозу витіснення україн�ської словесної комунікації росій�ською. Якнайперше — російською,бо спостереження останнього часусвідчать про захоплення російськоюй тих незначних відсотків у вітчиз�няному Інтернеті, які мали англо�мовні інформаційні версії веб�сай�тів. Актуальним є застереження Ла�риси Масенко про те, що домінуючамова витискує підкорену прямопропорційно до обсягу інформації,що подається цими мовами, і обер�нено пропорційно до структурноїдиференціації мов, тобто генетичноструктурна близькість підкореноїмови полегшує домінуючий процеспоглинання. Тож українські он�лайн�ЗМІ, як і весь українськомов�ний Інтернет, мають дбати і пробільшу наповнюваність українськимтекстом, і про якість цього тексту —його інформативність, змістовність,грамотність. Цьому мають сприяти іподальші дослідження мовної ситу�ації Інтернетних�ЗМІ та іншихструктурних компонентів вітчизня�ного сегмента Мережі.

Леся ЧОРНОПИСЬКА, філолог

ЗА УКРАЇНСЬКИЙІНТЕРФЕЙС!

Наш співрозмовник, АндрійСЛЄЗЄНКО, випускник Київ�ського національного універ�ситету технологій та дизайну,за фахом — інженер електро�механіки, із 1999 року активнозаймається українізацією про�грамного забезпечення, йоготестуванням, провадить влас�ні доробки до нього тощо.

— Андрію, скажи, будь ласка,як виникла ідея українізувати Ін�тернет? Що було поштовхом?

— Я вже навіть точно не прига4даю. Мабуть, не міг миритися з тієюмовною ситуацію, яка була в Україні,коли я закінчував загальноосвітнюшколу, і пізніше — коли починав ос4воювати свій новий комп’ютер. Усеце “накопичувалося” в мені. І ось1998 року я закінчив ПТУ № 1 з від4знакою, — і мені на мій 18 день на4родження подарували новий ком4п’ютер. Тоді й почав активну діяль4ність, просто вихлюпуючи всю нако4пичену в мені енергію!

— Якою мовою ти спілкувавсяна той час?

— Зважаючи на те, що я навчав4ся в російськомовній школі, то, звіс4но, спілкувався переважно росій4ською. Лише іноді доводилося роз4мовляти українською — на урокахукраїнської мови і літератури. На4правду, то спілкування рідною укра4їнською видавалося чимось незвич4ним, якось навіть важко було уявити,як можна постійно спілкуватисянею. Та я дуже хотів оволодіти укра4їнською так, аби спілкування рід4ною, державною мовою не виклика4ло жодного дискомфорту. Це, мож4ливо, теж було одним із поштовхівдо моїх українізаторських спроб вІнтернеті. У реальному житті булодосить важко звикнути спілкуватисяукраїнською, всюди лише й чути ро4сійську. Багато хто зовсім не знавукраїнської, до того ж, майже коженвідчував незвичність до державноїмови, нібито її не було зовсім. Отожплан був таким: збільшити популяр4ність української на основі підняттяпатріотичного духу українців! І дляприкладу — розпочати з себе. Ос4кільки у реальному житті все булотак важко, я вирішив, як4то кажуть,“нанести рішучий удар” для поши4рення і зміцнення української у но4вих сучасних технологіях. Так я по4чав активно пропагувати підтримку ірозвиток усього українського засо4бами Інтернет. Усі листи в межахУкраїни надсилав лише державноюабо, в особливих випадках, росій4ською, та з ненав’язливим прохан4ням чи то побажанням українізува4тися. Так розпочалася підтримка йукраїнізація всього, що траплялосяна моєму шляху. Я перекладав, тес4тував, надавав поради, допомагав,тобто робив усе можливе, аби Укра4їна не відставала в розвитку інфор4маційних технологій.

— Чим можеш пишатися абощо вже зробив цікавого?

— Із більш4менш повним перелі4ком програм, які я українізував, абодеякими проектами, робота над яки4ми проходила не без моєї участі,можна ознайомитися на офіційнійдомівці — www.slezenko.com.

— Як можна оцінити стан фун�кціонування української мови в Ін�тернеті?

«ЗРУЧНА» МОВАУКРАЇНСЬКИХ ІНТЕРНЕТ�ЗМІ

Хто обирає мову для українських Інтернет�ЗМІ? Ці техно�логічно найновіші медіа з огляду на оперативність стаютьпершочерговим джерелом інформації й для звичних стан�дартних ЗМІ, тим самим диктуючи мовну моду і своїм корис�тувачам, і мільйонам тих, хто звик до традиційних радіо, га�зет і телебачення.

“Мова, відсутня вІнтернеті, — це мова,яка більше не існує вмодерному світі”.

Тарас Возняк

C48

9

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

Мова єдина

Народився я і виріс на Чернігівщині (с. Ско4рінець Чернігівського району), вчився в україн4ській сільській 74річній школі, вчився добре. Упередвоєнному 1940 році пішов у 64й клас. Упідручнику з російської літератури для 6 класу,який називався “Родная речь”, на першій сто4рінці (після титульного аркуша) було вміщенопортрет І. С. Тургенєва, а під ним (ніби від йогоімені була така фраза (цитую з пам’яті): “КарлV, римский император, говаривал: гишпанскимс богом, французским с друзьями, немецким сврагом, итальянским с женским полом гово4рить прилично. Но если бы он был искусен ве4ликому русскому языку, в нем бы он нашел ивеликолепие гишпанского и живость француз4ского, и грозность немецкого, и нежность ита4льянского, точность и краткость в изображе4нии латинского языка. О великий, могучий рус4ский язык!” Ось так оспівувалася велич росій4ської мови! Це втокмачувалося у наші незріліголови.

Але вже промайнуло життя, минули тяжкі,складні життєві випробування. Тепер я знаю, щофраза, цитована в підручнику “Родная речь”приписана І. С. Тургенєву, та належить вона Ло4моносову, яку він помістив у “своїй” теорії протри “штилі” в російській мові, що її він прихопиву Києво4Могилянській академії, студіюючи тамнауки за протекцією європейського вченогоФеофана Прокоповича після навчання у Москві.Тепер мені відомо, що московські діячі завждиприхоплювали собі багато чого в усьому світі: іназву Русь із Київщини, і “гражданку”4шрифт ізПечерської лаври, і Сибір із Далеким Сходом таПівніччю, і Середню Азію з Кавказом, і Казань зАстраханню та Калмикією, і Україну з Молда4вією, Польщею та Прибалтикою. Все це для“приращения Руси”.

Основний кістяк сучасної російської мови(понад 80 % словникового запасу) — це офіційнамова Київської Русі часів Володимира Монома4ха, яка, за свідченням дослідників, і до сьогоднізбереглася в українському Поліссі та Білорусі вареалі з поширеними назвами сіл типу Сядричі,Неданчичі, Кувечичі тощо (їх понад 60 на карті).Завезена Мономаховичами в підмосков’я, суз4дальщину, муромщину тощо українська мовазмішалася з мовою племен4аборигенів — меря,весь, удмурти, марійці, мордва, мурома, чудь,угри, фіни й ін. У результаті утворилася мішанина

— російська мова того часу з домішками тюрк4ських мов татаро4монголів.

Пізніше, за часів Петра I, до цієї суміші дода4лися десятки тисяч германських слів, які надалиросійській мові “грізності”: абрикос, бархат,брандмейстер, брюки, брухт, бунт, вакса, вал,ванна, вахта, гауптвахта, горн, гастроль, глет4чер, глазурь, камердинер, кант, краги, кран, ло4зунг, лакей, маклер, мундштук, орден, офицер,унтер�офицер, пакгауз, парта, патронташ, пи4лигрим, пушка, ранец, траур, фальшивый,флюс, флаг, флагшток, фон, форпост, фракт,футляр, шансы, шахта, швейцар, шельма, шина,шкатулка, штемпель, штиблеты, штука, штур4ман, штурм, шулер і десятки тисяч інших. Для“зручності розмови з друзями” з французькоїмови росіяни прихопили, наприклад, такі слова:азарт, аккомпанемент, амплуа, ангажемент,анонс, антракт, аплодисменты, армия, артиле4рист, асортимент, атака, афиша, балюстрада,баланс, бандаж, барьер, бассейн, бивуак, блон4дин, бокал, банна, бордюр, ботфорты, брошю4ра, брюнет, бульйон, бутылка, гарнизон, девиз,декаданс, департамент, деталь, диссонанс, экс4педитор, экспорт, элегантный, этажерка, эти4кетка, жеток, интерес, интимный, канделябр,каприз, карьера, квартира, квитанция, колонист,команда, коммерсант, компания, компот, ком4прометация, коммуникат, констатировать, кон4тур, конфеты, костюм, кошмар, кулинар, кулисы,курьер, магазин, манера, манжировать, манто,марш, маршрут, медаль, мемуар, модистка, мо4тив, оранжерея, ордер, пансион, портмонэ, пей4заж, персона, пьедестал, поза, престиж, приз,район, рапорт, резонанс, результат, реномэ,репрезентабельный, репрессия, ресторан, ре4сурсы, секрет, сигнал, спектакль, стаж, табурет4ка, тираж, трактир, фаворит, фамильярность,фетр, флирт, флакон, фонд, формат, шалопай,шеф, шофер, тисячі інших (з книги П. Штепи.Московство. “Відродження”, Львів, 1003). Ізпольської, української запозичено багато латин4ських слів. Зазначимо, що запозичення слів ізмов сусідніх народів — процес природний і за4гальновизнаний, але з цього не випливає величросійської мови, бо про “велич” багаторазовозаявляли лише шовіністи4великороси, та ніколипро це не робив заяв жоден із закордонних мо4вознавців і літературознавців.

Андрій НАГОРНИЙ, м. Київ

У країнська мова рідна для пе4реважної більшості грома4дян України. Вона одна з

найдавніших і найрозвиненішихмов світу — в ній до 135 тисяч слів.Український народ склав цією мо4вою десятки тисяч пісень, виховавсвітові багатьох великих Українців.Українською мовою можна висло4вити, передати, описати будь4якідумки та почуття — все, що людибачать, чують, відчувають, знають,вміють, хочуть і можуть.

Наші пращури віками творилисвою мову й боронили її від утис4ків і приниження різних понево4лювачів а, створивши, — зберег4ли як особливо багату мову сло4в’янства для нинішнього й прий4дешнього поколінь. Та не всі укра4їнці це розуміють. Таким би не за4вадило задуматися над своїм не4віглаством, послухати хоч раз си4нів грузинського і татарського на4родів — справжніх ГромадянУкраїни — Рауля Чилачаву та Ра4фата Чубарова.

А на ринку “Юність” чорношкі4рий вантажник4африканець ввічли4во звертається так мило4співуче:„Обережно! Звільніть дорогу, будь4те ласкаві”. Люди, обертаючись,мимоволі усміхаються чорношкіро4му юнакові, який не просто виконуєст. 10 Конституції України, а святошанує народ, серед якого живе.

Та як пояснити те, що в молод4ших класах деяких гімназій Києвазапроваджено вивчення російськоїмови? Невже директор такої гімна4зії ігнорує (чи не знає) аргументо4ваних доводів К. Ушинського, якийабсолютно заперечував вивченняв національній початковій школімови, близької рідній? У такому ви4

падку дитина не матиме можли4вості вивчити досконало ні ріднумову, ні близьку до неї. А україн4ська мова знову може залишитисяупослідженою і не зайняти належ4ного їй місця в державі, оскільки незайме відповідного місця у свідо4мості дитини.

Викликає глибоке занепоко4єння й те, що сьогодні з полицьмагазинів зникла українськакнижка. Я розцінюю це як ціле4спрямовану політику нашого уря4ду на знищення рідного слова, на4шої духовності.

Моя пам’ять чітко закарбувала,як виконувався закон про мову вперші роки після його прийняття.Всі абітурієнти повинні були скла4дати іспит до внз з державної мо4ви. Викладання в усіх навчальнихзакладах обіцяли поступово веститеж державною мовою.

До мене тоді по допомогу звер4талося багато старшокласників,що навчалися в російських школах.Наприклад, Мєдвєдєва Вікторія,що до 104го класу вчилася в Тюме4ні, зуміла за півроку опануватипрограму з української мови за се4редню школу і скласти іспит до од4ного з внз м. Києва.

Можна було щиро радіти з успі4хів Віти, позаздрити наполегливос4ті, любові, з якою вона пізнаваласправжню красу, невичерпні мож4ливості української мови. Саме то4ді я повністю й остаточно переко4налася, що не може вивчити укра4їнську лише дебіл, переконаний

русифікатор або “перекотиполе”,що каже — “какая разница”.

Тоді повсюди активно створю4вали курси: в армії, в усіх установахпочали вивчати єдину державну —українську мову.

— Нарешті! — раділи ті, хтодобре знав, який тернистий шляхдовелося пройти нашій мові разомзі своїм народом за 350 років ім4перського панування в Україні“старших братів”.

Та передчасну радість і надіюшвидко змінив відчай.

Частина депутатів ВерховноїРади намагається прийняти законпро надання російській мові стату4су державної. Про це деякі з них несоромляться відверто й наполег4ливо твердити на каналах нашогогоре4телебачення. Боляче булослухати одного з них, сина батьківз Полтавщини — українців, які нинімешкають у Донецькій області.Цей народний обранець настирли4во намагався переконати свого ко4легу по Верховній Раді Павла Мов4чана, що російська обов’язковомає бути другою, а то й першоюдержавною в Україні.

А деякі міністри не можуть чине хочуть відповідати державноюмовою навіть на запитання ведучо4го радіостанції “Свобода”. Вонивперто чешуть по4російськи — пе4рекладач українською доносить довух слухачів їхні відповіді (який со4ром!).

Про яку повагу до країни, її на4роду можна говорити, якщо деякі

депутати, міністри та лідери партійзневажають святая святих — дер4жавну мову.

Н. Вітренко мріє боротися зпарламентської трибуни за союзУкраїни з Росією, бо вважає, щобез такого союзу ми опинимося накраю провалля.

У конституційній постанові№ 998 від 8 вересня 1997 р. чіт#ко прописано:

1) Створити такі сприятливіумови, за яких на всій територіїУкраїни буде необхідним вживан�ня української мови:

— як мови державної;— як мови української нації, ос4

нови її духовної та художньої куль4тури, науки, освіти;

— як мови засобів масової ін4формації.

2) Атестувати державних служ�бовців… на відповідність займанійпосаді за умови знання ними дер�жавної мови і практичного корис�тування нею при виконанні своїхпосадових обов’язків.

Чи багато державних служ4бовців звільнено з роботи за явнузневагу ними державної мови?Мало того, — деякі державні мужіпослуговуються мовою іншоїдержави та ще й ратують за на4дання тій мові статусу офіційної вУкраїні. На мою думку, такі вимо4ги є очевидним проявом ідеоло4гічної диверсії проти українсько4го народу.

Катерина РОМАНЕНКО

— Незважаючи на щораз більшупопуляризацію української, а такожна збільшення кількості прихильни4ків, небайдужих до розвитку україн4ських технологій і програмного за4безпечення зокрема, ситуація зали4шає бажати кращого. Приміром, щебагато програм не мають україн4ського інтерфейсу, дуже мало софту,порівняно хоча б із російським рин4ком, виробленого саме українськи4ми розробниками. Існують і пробле4ми з ліцензуванням програм...

— Чи доводилося тобі стика�тися з якимись перепонами, зай�маючись українізацією? Які цеперепони?

— Так, звісно, без перепон, як і вбудь4якій іншій сфері, не буває. Тавсі перепони можна подолати! Ко4мусь це вдається, комусь — ні. Хтосьне витримує психологічно, хтось змі4нює погляди, хтось зупиняється зматеріальних чи інших причин, ахтось наполегливо і завзято продов4жує свій шлях. Перепонами може бу4ти що завгодно — чи то поганий клі4мат із ліцензуванням програм вУкраїні (багато розробників простовідмовляються працювати на україн4ському ринку), чи то власні переко4нання розробників. Також — відсут4ність належного досвіду, знань, все4охоплююча конкуренція тощо.

— Що особисто тобі дає це за�няття?

— Звичайно, моральне задово4лення. А позаяк займаюся цим про4фесійно і вже досить тривалий час,то, звісно ж, намагаюся дещо підза4робити, якщо це можливо. Адже цезаняття потребує не тільки часових,а й матеріальних витрат.

— Яка схема (послідовність)цього процесу?

— Схема досить проста. Подібнодо того, як робітник (службовець)намагається влаштуватися на робо4ту, так і перекладач (бета4тестер,програміст) намагається знайти собікоманду, з якою він хоче працювати.Разом із підвищенням досвіду й ва4гомості свого внеску в загальнускарбничку команди та вкладу в роз4виток ПЗ (приміром, українських чиукраїнізованих) загалом, зростати4муть зв’язки і власний авторитет. Азначить, вас рекомендуватимутьдрузі, знайомі, вашої допомоги пот4ребуватимуть інші, і ваші послуги бу4дуть завжди актуальні.

— Із ким співпрацюєш, чи ви�никли якісь цікаві знайомства?

— Співпрацюю з багатьма роз4робниками. Серед них: MetaPro4ducts Corporation, EFSoftware, El4comSoft Co.Ltd, SNK Software, Asta4tix Software, Gentee Inc., WnSoft Inc.,ED Company, Siber Systems Inc., Indi4go Rose Corporation, Loonies Softwa4re Group, ArtMoney Team і багато ін4ших! Ще більше вільних розробни4ків, це й Андрій Силаєв, і МихайлоЄмельченков, і Дмитро Кузьмиць4кий, і Олександр Пузєєв, і ДмитроЛуценко, і Влад Чурсін, і Шалму Яку4бов, і Дмитро Грибов, і В’ячеславАсташкевич, і Євген Троїцький, іОлексій Казанцев, і Володимир Іва4нов, і Giorgio Brausi, і Шалаєв Рос4тислав, і Володимир Рибант, і Анато4лій Стрєлков, і Микола Попок, і Ва4леріан Кадишев, і багато інших. Ви4бачаюся, кого не назвав… Такожпрацюю разом із “Сервером прог4рам з українським інтерфейсом” і“Українським Сервером Програм”,“Караоке.ru” (додаю українські й пе4рекладені українською пісні) та ба4гатьма іншими проектами. Кожен,хто бажає співпрацювати, завждиможе зв’язатися за контактними ад4ресами, розміщеними на моїй офі4ційній домівці. Звісно ж, надходитьбагато листів і від користувачів. Незавжди можу всім вчасно відповісти,але намагаюся не оминути увагоюжодного листа! Щодо переносу зна4йомств із віртуалу в реал, то я особ4ливо не переймався цією ідеєю, ботепер від віртуалу до реалу — зовсімнебагато! Лише потрібен привід.Усіх, із ким утворилася міцна “вірту4альна дружба”, можна вважати ціка4вими знайомствами. Ми надалі пра4цюватимемо, аби не залишатися намісці, і постійно вдосконалювати4мемося!

Вела розмову Леся ТКАЧ

ДОПОКИ?!

ПРАВДИВО

ЦЕ ПИТАННЯ — НЕ ФІЛОЛОГІЧНЕ.ЦЕ ПИТАННЯ ПАТРІОТИЗМУ

ЧАСТІШЕ ЗАЗИРАЙМО У СЛОВНИК!

НА РАХУНКУТАРАСОВОЇЦЕРКВИ —

725 900 грн. 83 коп.

Добровільні пожертви

“На Кобзареву Церкву”:

МБФ “УкраїнськаРодина”

Р/р №26045200145101 в Подільській

філії АКБ “Київ”, МФО 320401

ЗКПО 21709106

C49

— Можна сказати, що цеамериканський вид спорту. Встандарт входять три вправи:присідання зі штангою,“жим” лежачи, і підніманняштанги з помосту. Я висту�паю в другій із цих вправ. Неможна сказати, що це елітар�на вправа, але вона найбільшпоширена й відома всім. Сло�вом, популярна. Порівнюва�ти результати досягнень лег�ко і зручно.

— Це ж не олімпійськийвид спорту?

— Цей вид спорту покищо не олімпійський, хочайого хотіли вводити в олім�пійську дружину. На жаль, усепоки що обмежується тількирозмовами. Є підозра, що уфедерації важкої атлетикитривожаться через серйознуконкуренцію. Ще одна при�чина: олімпійська присутністьпередбачає єдину федерацію.На жаль, у пауерліфтингу їх іс�нує дві. Європейська й амери�канська. В американців цейвид спорту препарують яксвяткове шоу, котре реальнозбирає величезну кількістьглядачів. Люди платять гроші іпросто вимагають від спорт�сменів результатів... Там, зви�чайно, є правила. Але вони нетакі жорсткі й навіть абсурдні,як в аматорському виді спор�ту. В аматорському багато ню�ансів, яких глядач може не за�уважити. Наприклад, чоловікякось не так ногу повернув чиштангу не так приземлив... Ірезультат запросто можуть незарахувати. Крім того, надзви�чайно жорсткий допінг�кон�троль. Ти можеш випити зайвучашку кави або й навіть кока�коли й у тебе зафіксують по�зитивний допінг�тест. Черезце дуже багато глядачів втра�чає інтерес. І, знаєте, якосьсумно стає, коли дивишся взал і бачиш порожні місця.Присутність тих, хто добрезнає правила, не надто втішає.Бо це, фактично, спортсменита їхні родичі... Вузьке зам�кнуте коло. У професійномупауерліфтингу все простіше.Якщо спортсмен піднявштангу, то вага зарахована, ані, то — до побачення...

— Знаєш, зараз стількинових, екзотичних на слух, ви�дів спорту, що за всім і невслідкуєш... Пауерліфтингдавно присутній в Україні?

— За часів РадянськогоСоюзу цей спорт називавсясиловим триборством. Я частоїздив зі збірною України, хочафінансування якраз цього ви�ду спорту було мізерним, апісля розвалу совдепії тимбільше... Незважаючи натруднощі, в Україні на почат�ку дев’яностих утворилася не�залежна федерація аматор�ського пауерліфтингу. Все ро�билося з нуля. Ніхто точно незнав, як проводити змагання,якою має бути екіпіровка, якіправила... Але почали їздитина європейські змагання ішвидко засвоїли спортивнумову пауерліфтингу. У важкійатлетиці велику роль відіграєтехніка, а в нас акцент на силі.Згодом, коли я виграв усе, щоможна виграти в аматорсько�му виді, переді мною виниклапроблема вдосконалення таросту... Як і куди рухатися?Але з’явилися нові люди —Спартак Васьковський і Воло�димир Семенчик, які заснува�ли професійну федерацію пау�ерліфтингу. На відміну відаматорського, тут манера вис�тупу подібна до шоу: гучна му�зика, яскрава екіпіровка,ефектна програма. Як не див�но, але саме такий спосібзгладжує національні та етніч�ні конфлікти. Глядач уболіваєне за якусь окрему країну, йо�му все одно: американець ти,араб чи українець. Він цінуєнайсильнішого. Попри все докожного учасника змаганьставиться з теплотою і під�тримкою. Це дуже відчуваєть�ся і дуже допомагає...

— Навіть дивно це чути...Навпаки думала, що будь�якешоу розбещує і провокує гляда�

ча. До речі, згадала гру нашоїфутбольної збірної в Туреччині.Мою увагу привернув фактогидного ставлення турецькихуболівальників. Чим вони тіль�ки не жбурляли під час матчув нашого воротаря... Але ятрохи відійшла від нашої без�посередньої теми. Ти щось зга�дував про дві федерації... Докотрої належиш ти?

— До американської. Дозмагань, які я виграв у 2005році, я почав готуватися з2004 року. Тоді ж ми впершевиїхали на знамениті змаган�ня “Арнольд�вікенд”, алевиступали як гості, бо ми непройшли попередніх змаганькваліфікації і, відповідно, немали карти професіонала.Тож ми не боролися ні за міс�ця, ні за нагороди. Післяприїзду на Батьківщину япоставив собі за мету отри�мати цю карту й виступити в2005 році як повноціннийучасник змагань.

— А що означає “Арнольд�вікенд”?

— Це змагання, які про�ходять під патронатом Ар�нольда Шварценегера. Гран�

діозне шоу, яке включає різнівиди спорту. Спортивну тахудожню гімнастику, арм�реслінг, боді�білдінг, стронг�мен, по�нашому богатирськіігри, східну боротьбу та пау�ерліфтинг. Проходить раз нарік у місті Коламбус, штатОгайо. Попередньо всю Аме�рику лихоманить бум рекла�ми. З’їжджається дуже багатоглядачів, щоб подивитися іна спортсменів, і на гостей.Там буває багато зірок і, щоназивається, “публічних”людей. Звичайно, глядачацим приваблюють. Крім то�го, на змагання запрошуютьтільки найвідоміших спорт�сменів. Якщо говорити пропауерліфтинг, то на “Арнольд�вікенд” запрошують тількишістьох найсильніших світу.Потрапивши перший раз, ябув шокований. У величезно�му залі пройти майже немож�ливо, все забито, вільнихмісць немає...

— Можливо, ще й черезте, що Арнольд Шварценегер— культова людина в Шта�тах...

— До речі, ці змагання вінзаснував, коли йому ще булодалеко до губернаторськогокрісла. Навіть не знаю, у чомусекрет такої популярності...Чи в його кар’єрі атлета, чи вйого позитивних кінообра�зах... Так чи інакше, але по�чуття гумору та рівні стосун�ки з усіма притягують людей.

— В Америці ти опинивсявперше... Поміркуй трохи надсвоїми враженнями...

— Сказати, що Америкамені сподобалася... Ні, меніне сподобалася ця країна.Може, звик до України й не

мислю себе за межами свогорідного міста... А, може, тому,що не сподобалося їхнє хар�чування... Не смійтеся, дляспортсмена це дуже актуаль�но. А ще там усі їздять на ма�шинах, і це дуже дратує, томущо такого поняття як “троту�ар” там майже не існує... Ледьвіршами не заговорив...

Так�от, щоб перейти ву�лицю, треба докласти добря�чих зусиль. Бензин — деше�вий. Тож традиційно у кожнійамериканській сім’ї як міні�мум один автомобіль. І, зви�чайно, відповідний сервіс:паркінг, під’їзди до супермар�кетів. Якщо американцевіпотрібно пройти декількаметрів, він, не замислю�ючись, долає автечком цеймізер.

— Мабуть, через те вонитакі огрядні?

— Що правда, то правда...Такої кількості товстунів я небачив ніде! Сказати, що аме�риканець — повний, це нічо�го не сказати. Тамтешні тов�стуни просто жахливі. Якможна досягнути таких “бе�гемотних” форм? Я був вра�

жений. А ще мені не сподо�бався зовнішній вигляд меш�канців. Вони якось неохайновдягаються. На традиційніамериканські шорти та теніс�ку вже й дивитися не міг! Унас люди більше слідкують засобою. А в Америці на це незважають. Байдуже, який утебе одяг та зачіска...

— Наразі про яке місто тизараз говориш? Думаю, щотамтешні бізнес�сіті та про�вінція дуже відрізняються...

— Я був у Каламбусі, Дет�ройті та Сан�Франциско.Звичайно, між ними є різни�ця. Таке велике місто, якСан�Франциско, має всі еле�менти міської культури, в то�му числі й пристойний виг�ляд його мешканців. Є й пов�

ні люди, але типові костюмита краватки приховують їхніопасисті форми. Хоча, ду�маю, якщо їх одягнути в шор�ти й теніску, то вони б нічимне відрізнялися від амери�канського провінціала.

— Красиві жінки... Ти по�мічав їх?

— Красунь я бачив тількина “Арнольд�вікенді” й ще наодному поважному прийнят�ті. Зірки Голлівуду, спорт�сменки, фотомоделі... Їх зво�зять на такі дорогі тусовки зусієї Америки. А в повсякден�ні я їх не помічав. Будь�якеукраїнське місто може похва�литися незрівнянно більшоюкількістю гарних дівчат. У насу Франківську чи на Хреща�тику голова крутиться і шияболить від частого обертання.А в Америці не боліла. Нав�паки, — інколи хотілосяприкрити очі...

— Тобі не здається, що тизанадто наїжджаєш на супер�державу? Може, це через якіськомплекси? Наприклад, ком�плекс спортсмена...

— Принаймні мої близькіта друзі вважають, що я на цене хворію. Але мені доводи�лося на інших впізнавати оз�наки цієї психічної недуги...Скажімо, спортсмен, котрийніколи не показував якихосьособливих результатів, післялокальної перемоги за кордо�ном змінює і ходу, і манерубалачки. Жах...

— А як боротися? Повиннабути самодисципліна?

— Справжній спортсмен,який знає, до якої мети пря�мує, з самого початку викорі�нює будь�які паростки “зір�ковості”... Досягши великогорезультату, він знає, як діятидалі...

— Ти став чемпіоном сві�ту. Яка в тебе може бути щемета?

— Хотілося б ще раз. А,може, і не один раз підтвер�дити свою перемогу...

— Перемога як наркотик?— Ні, не як наркотик.

Просто коли ти виходиш нависокий рівень, не хочетьсяспускатися нижче. Інакше та�ка перемога, наче випадко�вість...

— Тебе не лякає доля ко�лишніх чемпіонів, котрі з усіхсил намагаються довести, щовони — найкращі, але нато�мість мають жалюгідний виг�ляд? Ти відчуєш той момент,коли треба буде піти?

— Легко говорити... Я незнаю, чи відчую цей момент...Тайсон, наприклад, свідомо

йде на програші. У нього купаборгів, тож він просто зароб�ляє гроші на своїх колишніхдосягненнях. А от Льюіс пі�шов із професійного спортудуже грамотно. Будучи зір�кою, він повигравав усі титу�ли, які тільки можна виграти,і пішов непереможеним. Так,є такий момент, коли спорт�сменові здається, що вінпрограв випадково. Але цеповторюється раз у раз...Можливо й у мене настанетой момент, коли треба будевідчути й піти красиво. Най�краще, чого б я собі побажав,це — відчути...

— Знаю, що спортсменичасто вірять у різні прикме�ти, особливо стають забобон�ними перед змаганнями... Ати?

— Я не дуже забобонний.Якісь певні знаки протягомсвоєї спортивної кар’єри зау�важував, але це не входило вякусь систему. Наприклад,вважається, що перед змаган�нями сексом займатися неба�жано... Але це — байки, за�надто перебільшено. Самособою, організм акумулюєенергію, і кожен спортсменпрагне досягти її концентра�ції. Але не в цьому суть... Ко�ли виїжджає збірна, то чоло�віки знають, куди вони їдуть іза чим. Які можуть бути роз�ваги й поринання в іншу ре�альність, якщо ти цілий рікготувався до змагань? Які мо�жуть бути бари та алкоголь,якщо ти затявся на перемогу?

— Одразу видно, що ти ду�же позитивний чоловік... Ска�жи, а що ти думаєш про спорті політику?.. Ці сфери перети�наються?

— Без сумніву... Особливона тлі останніх виборів, колиполітики використовувализнакових спортсменів длясвоєї реклами...

— Використовували? Вониїх просто купували...

— Нехай купували...Принципової різниці не ба�чу... Зв’язок політики таспорту необов’язково має бу�ти виключно негативним. Де�які великі спортсмени післязавершення спортивної ка�р’єри ідуть у професійну по�літику... Якщо б я пішов натакий крок, то тільки з ме�тою покращити долю юнихспортсменів. Просто я знаюпроблему зсередини, я її пе�режив. А дбати про всіх... Ні,це популізм. Такого тягаря насебе не візьму...

Уляна ГЛІБЧУК

12 Абетка відомих імен

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р.

ТАКА ПЕРЕМОГА, НАЧЕ ВИПАДКОВІСТЬ...

Можливо, я ніколи б і не дізналася, що пауерліфтинг — це спорт, якби непознайомилася з реальним чемпіоном. Віталій ПОНОМАРЕНКО — найсильні�ший чоловік та чемпіон світу 2005 року з пауерліфтингу. Дослівний перекладз англійської звучить, як “піднімання силою”. “Пауер” — сила, “ліфт” — під�німати. Про особливості цього спорту та свою професійну кар’єру продов�жує чемпіон...

Склалося так, що десь ізсьомого класу я займаюсярізними видами спорту. Спо4чатку то було веслування наканое, потім — важка атлети4ка, потім, і вже здається, ос4таточно, бойові мистецтва.Усе це з перемінним успіхом ідобрячим доважком лінив4ства. Останнє, тим не менше,жодним чином не впливає навеличезну та непідробну по4вагу до людей, які своє життяприсвятили тому чи іншомувиду спорту. Поважаю, бознаю, що навіть за наймен4шою нагородою стоїть вели4чезна душевна, розумова,фізична і психічна праця.Часто ці люди важать здо4ров’ям, іноді життям. Що,зрештою, не заважає мажор4ним хлюпикам демонструва4ти свою нібито розумовузверхність над спортсмена4

ми, особливо над тими, якіпіднімають тягарі. Мовляв,підійшов, хекнув, підняв абоне підняв. “Сіла єсть — уманє нада...” Подібні висновкипроростають із лінивства ро4зуму, душі й елементарногонезнання елементарних ре4чей. Річ у тім, що робота цихатлетів завжди відбуваєтьсяна межі можливого. А це ви4магає ґрунтовних знань у ца4рині фізіології, анатомії, пси4хології, медицини... частонетрадиційної, з глибокимтисячолітнім корінням. Мо4же, воно й банально, але на4гадаю, що кожен вид спортупотребує експерименту татворчого пошуку, не меншо4го, ніж у царині мистецтва,науки чи літератури. Майстрисхідних єдиноборств знають,наскільки помічними в бою є

ґрунтовні знання каліграфії,вишуканої поезії, глибокої фі4лософії або живопису, не ка4жучи вже про різного ґатункупсихопрактики. У помешкан4ні одного такого майстра ябачив спеціалізовану бібліо4теку в кілька тисяч примірни4ків — і це нормально. Ненор4мальним є те, що іноді дово4диться червоніти за тихпредставників журналіст4ського цеху, які, бавлячись утелеінтерв’ю з видатнимимайстрами українськогоспорту, демонструють своїрозумові переваги. Цього ра4зу обійдемося без прізвищ,але повірте мені, мозку в цих“інтелектуалів” десь на чайнуложечку набереться, а душі йтого менше.

Андрій ОХРІМОВИЧ

МОЗОК НА ЧАЙНУ ЛОЖЕЧКУ...ЛІРИЧНА ОПОЗИЦІЯ

16 Nota bene

Засновник: Всеукраїнське

товариство “Просвіта” імені Тараса ШевченкаРеєстраційне свідоцтво

КВ № 4066 від 02.03.2000 р.

Ш е ф 4 р е д а к т о р Павло МОВЧАН

Г о л о в н и й р е д а к т о р

Любов ГОЛОТА

Р е д к о л е г і яЛюбов ГОЛОТА

Ярема ГОЯНПавло МОВЧАН

Анатолій ПОГРІБНИЙОлександр ПОНОМАРІВ

Іван ЮЩУК

Перший заступник головного редактора,

відділ політикиОлександр СОЛОНЕЦЬ

279449447

Заступник головногоредактора,

відділ соціальної тематикиМикола СКИБА

279449447

Заступник головного редактора

з виробничих питаньНаталія СКРИННИК278401430 (тел/факс)

Відповідальний секретарІрина ШЕВЧУК

278463469

Відділ мовиОлександра ТКАЧ

270455457

Відділ літератури Марія КРИШТОПА

270455457

Черговий редактор, спеціальний кореспондент

Радміла КОРЖ279439455

Відділ коректуриТетяна МИХАЙЛЕНКО

Ірина СТЕЛЬМАХ278463469

Комп’ютерна верстка Ірина ШЕВЧУК

278463469

А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10#Б,

м. Київ, 01001

E#mail: slovo_prosvity@ukr.net

http://slovo.prosvita.com.ua

І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617

Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті

“Преса України” у середу. Зам. № 3301236

Загальний наклад — 40000

Листування з читачами —

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовір4

ність інформації несуть автори.

Редакція залишає за собою

право редагування та скорочення

текстів.

При використанні наших

публікацій посилання на “Слово

Просвіти” обов’язкове.

Передплатна ціна, врахо#вуючи поштові послуги:

на місяць — 3,29 грн.на 3 місяці — 9,59 грн.

Ч и виникало у Вас коли�небудьпитання: “Як забезпечитисвоїм дітям літній відпочи�

нок?” Кому з батьків хочеться, щобїхнє чадо цілі канікули просиділо вмісті, дивилося телевізор, грало вкомп’ютерні ігри та вешталося за�димленими вулицями? Та зараз самеслово “вулиця” щодо дітей — терміннегативний. Звісно, вихід є — відпра�вити сина чи доньку в село, на відго�дування до бабусі... Та шкідливихзвичок від однолітків дитина там на�береться чи не швидше, ніж у місті.Та й телевізор там є. А якщо бабусяживе у місті? Путівки в дитячі відпо�чинкові (колишні піонерські) таборикоштують дорого, відпочинок тамсумнівний: суто “совдепівська” про�грама, відсутність конструктивногоконтролю, не завжди якісне харчу�вання... Поїхати на відпочинок роди�ною не в усіх є час і можливість.

А як щодо цікавого й корисноговідпочинку? Мінімум — два тижні,максимум — ціле літо без перерви?Безліч різноманітних спеціалізацій�них напрямків. Морально�етичневиховання. У гурті друзів, під нагля�дом старших, на природі, отриматибагато нових знань і навичок, неза�бутніх вражень, стати дисциплінова�нішим і самоорганізованішим.

Дуже шкода, що Ви досі не знає�те про Пласт. 1911 року в Львові док�тором Олександром Тисовським булозасновано, за зразком англійськихбой�скаутів, українську організаціюмолоді “Пласт”. Паралельно подібніорганізації було засновано ПетромФранком (сином Івана Франка) таІваном Чмолою, але згодом вониоб’єдналися і продовжили існування

під проводом Тисовського. Основ�ною метою було виховання і самови�ховання молоді на загальнолюдськихетичних і патріотичних засадах. Самечерез це організацію було забороне�но. Згодом окремі пластові гуртки ді�яли під виглядом легальних спортив�них і пожежних організацій (“Січ”,“Сокіл”). Багато вихованців Пластуставали до лав УСС, армії УНР, УВО,ОУН, УПА, “Поліської Січі” та ін�ших організацій, що мали за метустворення та захист Української Са�мостійної Держави. Досить сказати,що свого часу членами Пласту булиСтепан Бандера і Роман Шухевич.(Цікава деталь: Бандеру тричі відмов�лялися брати до Пласту через слабкездоров’я, проте пізніше в одній із ха�рактеристик пластові зверхники пи�сали: “Надається до провідницькоїдіяльності”).

Ще до початку Другої світовоївійни Пласт припиняє свою діяль�ність на території України. Діють ли�ше підпільні гуртки. Після її закін�чення нова хвиля еміграції вивозитьза кордон і Пласт. Тут організовують�ся керівні органи (Головна ПластоваБулава та Головна Пластова Рада).Засновуються осередки в різних кра�

їнах (Німеччині, Сполучених Шта�тах, Канаді, Аргентині, Австралії,Великобританії та інших). 1989 рокув Україні (у Львові й Києві) створю�ються перші підпільні пластові гур�тки. Старші чоловіки, отримавшиз�за кордону пластові посібники тапідручники, починають самі “бави�тися у Пласт”. Пізніше — набираютьюнацькі гуртки (дітей віком від 11 до18 років). Після проголошення Не�залежності Пласт стає офіційною ор�ганізацією. 1996 року в Україні про�ходить перше скаутське Джемборі(велика зустріч, основна мета якої —знайомство скаутів між собою), у2002 — вперше в Україні — Ювілей�на Міжкрайова (міжнародна) Плас�

това Зустріч. За цей час Пласт ставспособом життя для тисяч молодихукраїнців.

Отже, що таке Пласт сьогодні?Як уже було зазначено, виховна ме�тода Пласту побудована на досвідіскаутських організацій світу. В осно�ву покладено принцип самовихован�ня та самовдосконалення через засо�би: ігри, табори, практичні ділянки,гутірки (дискусії та обговорення).Проте є і відмінність від виховання вінших організаціях: хлопці й дівчатаперебувають в одній організації (навідміну від Бой�скаутів та Гьорл�гай�дів Америки). Організаційно юнаки іюначки (від 11 до 18 років) та новакиі новачки (від 7 до 11 років) поділя�ються на гуртки (у новаків — рої) по6—8 осіб. Це оптимальна “мала гру�па” для роботи, визнана педагогамита психологами. Гуртки та рої об’єд�нуються відповідно в курені та гнізда(по 3—5 гуртків). Зазвичай гуртки,рої, курені та гнізда мають свої зви�чаї, традиції, свята. Це дуже здружуєюнаків і новаків, дозволяє почувати�ся затишно серед друзів. Часто“пластова” дружба виявляється дов�шою і міцнішою, ніж шкільна. За ро�ботою молодших пластунів спостері�

гають і спрямовують її у потрібномунапрямку старші, котрі пройшливідповідні вишколи та отрималипотрібні практичні та педагогічні на�вички. Хоча виховники не сприйма�ються дітьми як педагоги. Швидше— як старші друзі, порадники. Свят�кувати зі своїми вихованцями святаабо відвідувати концерти для пласто�вих виховників — звична справа. Уп�родовж навчального року новаки таюнаки проводять планові щотижневісходини (збори гуртків, роїв). На цихсходинах вони бавляться у розвива�ючі ігри, вивчають нові пісні, прохо�дять інструктажі з практичного плас�тування (виживання в природі, кар�тографія, перша медична допомога),вивчають історію, обговорюють ці�каві й важливі світоглядні та мораль�но�етичні питання. При цьому всізаняття готують і проводять самі ді�ти. Періодично проводяться прогу�лянки та мандрівки у природу трива�лістю від півдня до трьох днів. Нацих мандрівках відпрацьовуються напрактиці отримані на сходинах знан�ня. Крім того, це виховує самостій�ність, організованість і любов доприроди. Також у цей період прово�диться багато заходів на рівні стани�ці (міста) та краю (країни): фізичні,інтелектуальні, мистецькі, інтелек�туально�мистецькі, туристичні зма�гання, табори, зустрічі, відзначають�ся народні, релігійні, державні та су�то пластові свята. Це час для виявутворчих здібностей, вивчення куль�турної спадщини народу, розвиткудуші й тіла. У цей період проводять�ся невеличкі, короткотривалі табо�ри, зокрема табір, що готує до літніхтаборів — “Свято Весни”, а такожспеціалізаційні зимові лижні табори.До організації усіх цих заходів актив�но долучаються самі юна�ки, вчаться планувати,розподіляти і виконуватиобов’язки.

Літо — це підсумковийетап “пластового року”. Уцей час на літніх таборахюнаки і новаки показу�ють, чого вони навчилисявзимку, і застосовують цена практиці. А показуватиє що. На таборі юнацтвутреба і намети поставити, ітабір облаштувати, і їжу навогні приготувати. Усе церобиться під чуйним ке�рівництвом і з непомітноюдопомогою старших ви�ховників. Добре облашто�ваний пластовий табір —це справжній витвір мис�тецтва: тут і столи, і кухня,і вішаки, і брама, і щогла...Обов’язкова точка програ�ми будь�якого табору —купання (чудова нагоданавчитися плавати тим,хто ще не вміє). І знову жтаки — інструктажі, гутір�

ки (дискусії), творчі заняття, ігри. Аввечері — ватра, спів, історії, жарти,спогади, міні�сценки... Після цього— солодкий і міцний сон у спальни�ку і — незабутнє — нічна стійка (чер�гування по табору, погодинна “вах�та”). Враження від першого пласто�вого табору — гарантовано незабут�ні. Уявіть: уперше — далеко від бать�ків, повністю самостійно, серед при�роди, з друзями, безліч нових знань,веселі ігри, пізнавальні екскурсії...Як приємно повернутися з табору,приготувати, на подив батькам, чу�довий борщ і пригостити ним роди�ну! У новаків програма відповідає їх�ньому віку. Вище йшлося про курін�ні, гурткові та станичні табори.Старші юнаки (від 14 років) можутьвзяти участь у крайових (всеукраїн�ських) таборах. Їх досить багато, ко�жен із них має свою спеціалізацію.Подам лише їхні назви: КрайовийВишкільний табір, Військово�пат�ріотичний табір “Легіон”, КрайовийМорський табір, Спортивно�виш�кільний табір “Калиновий оберіг”,Мистецько�вишкільний табір “Ме�таморфози”, Летунський табір “ЧотаКрилатих”, Юнацький вишкільнийтабір “Степовий Вітер”, Експери�ментальний кінний табір “Герць”,Експериментальний козацько�спор�тивний табір “Джура”, Інструктор�ський мандрівний табір “Говерла”,Пошуково�мандрівний табір “Загра�ва”. Кожен може обрати те, що йомуближче. Крайові табори — це не ли�ше поглиблені заняття з цікавих спе�ціалізацій і нові пластові ступені —це ще й безліч друзів по всій Україні.Невже не хочеться мати хорошихдрузів, з якими “з’їв не одну собаку”в Полтаві, Львові, Івано�Франків�ську, Кам’янці�Подільському, Черні�гові, Донецьку, Кіровограді, Мико�лаєві, Києві, Краматорську, Луцьку,Ужгороді, Тернополі, Хмельницько�му, Каневі, Одесі, Стрию, Косові?..Хтозна, а може, пізніше й самому до�ведеться взяти участь в організаціїулюбленого табору. У Пласті такаможливість скоріше правило, ніжвиняток.

Літо�2005 уже скінчилося, алепам’ятайте: пластове таборове літо —це підсумок “пластового навчально�го року”, тому приєднуйтеся уже за�раз. Вашій дитині потрібно стати са�мостійнішою, знайти застосуваннятворчим талантам, або надлишкуенергії, нових вражень, або просто —хороше товариство? На Вас чекаєПласт.

Контакти канцелярії у Києві (че�рез неї можна отримати контакти ре�ґіональних відділів організації):01001, м. Київ, а/с 395, Пласт —НСОУ, тел: (044) 286 37 57, 286 67 01,8 (050) 352 26 79.

Олег ПАШИН

ПРИЄДНУЙТЕСЬ!

10

“Слово Просвіти” (ч. 23 за 2005рік) заініціювало поглиблене обгово�рення широкого спектра проблем ук�раїнської культури — від її цілісності йдо засад культурної політики оновлю�ваної держави. Належить сподівати�ся, що ця дуже своєчасна ініціативазнайде підтримку не тільки з боку нау�ковців�культурологів чи діячів культу�ри, а й небайдужих верств широкоїгромади. Адже культура росте знизу, ане зверху, вона твориться і “спожива�ється” не державою та її інститутами,а громадськістю.

Н. Шевченко (див. ч. 28 за 2005рік) досить сердито (а щоб маскуватицю сердитість — занадто софістико�вано) звернула увагу на прорахунки ворганізації цієї розмови, зокрема нате, що відпочатково не подбали про їїдіалогічність. Я б додатково заува�жив, що і в розмові на шпальтах“Слова Просвіти” оприявнена до�сить поширена тенденція зводитикультуру до її мистецької царини —однієї з багатьох культурних сфер.Тоді ціле редукується до однієї зі сво�їх частин. А такими “частинами” єполітична культура й культура право�ва, релігія і наука, освіта і культуравиробництва, побут, етикет, звичаї іобряди, інформаційна інфраструкту�ра (починаючи з електронних носіївінформації й закінчуючи музеями табібліотеками), матеріальна культура— від житла й одягу і аж до репертуа�ру страв... За практикованої редукціїбудь�які питання набирають непросто інших, неправомірно видоз�мінених вимірів, а й нових смисло�вих акцентів, і загалом несподіваногозмістового наповнення. Скажімо, ці�лісність культури, для з’ясуванняякої треба брати до уваги зв’язкиправової культури з політичною, ре�лігійною, мистецькою тощо, змісто�во й сенсово різниться від цілісностіхудожньої культури.

Та головне, що обговорення нетільки розпочалося (бо скільки ана�логічних ініціатив вигасало вже зперших спроб), а й проводжується. Ітут серйозно заважив вибір “заго�ловного” автора. І. Дзюба — постатьне тільки добре знана й шанована, ай завжди по�сучасному і справдіпроблемно мисляча; саме йому на�лежить заслуга з актуалізації архи�важливої проблеми цілісності куль�тури, на якій було наголошено в пер�шій подачі. Разом із тим позиціяцього автора позначена консерва�тизмом у позитивному значенні цьо�го слова, тобто такою настановою,без якої культурна тяглість немож�лива.

У кожній із чотирьох уже реалі�зованих подач — таких різних запроблематикою, рівнем занурення впотік актуального культурного жит�тя, за ступенем узагальнення й кон�кретизації — небайдужі шануваль�ники питомої культури знайдутьдумки, що не просто “на часі”, а йрезонують із їхніми власними вра�женнями і пошуками виходу з глухихкутів культурного процесу. Що сто�сується мене, то я б торкнувся клю�чової для будь�якої культурно�мис�тецької системи проблеми її ціліс�ності.

Щоби коректно ставити й про�дуктивно досліджувати цю проблему,треба насамперед визначитися з тим,про цілісність якої саме культурноїсистеми йдеться. М. Попович, автородного з найавторитетніших посібни�ків з історії вітчизняної культури, ок�реслив таку систему, як “культура Ук�раїни”. “Слово Просвіти” у своїх ма�теріалах надає перевагу “українськійкультурі”. Варто запитати, наскількирепрезентативними є обидва ці озна�чення, тобто чи стоїть за кожним ізних певна безсумнівна реальність?Про той самий чи різні феномени

йдеться в кожному з цих випадків?У недавній культурологічній ра�

діопередачі поет Юрій Каплан опро�тестував зведення культури Українидо української культури і тим самимвизнав різницю між ними. Із цимрозрізненням можна погодитися,коли не брати до уваги сумнівної ко�ректності географічно�територіаль�ного маркування культурного фено�мену, якщо не запитувати себе, чи неє таке маркування однією зі спрощу�вальних фікцій дійсності. Прихиль�ники терміна “культура України”охоплюють ним сукупність культур�них явищ і процесів, територіальноприв’язаних до України. Але ж длякультури територіальні межі не існу�вали і не існують. Інакше хіба б мог�ли любомудри стародавнього Києвазасвоювати, переосмислювати івмонтовувати в підвалини питомоїдуховності досвід античного й візан�тійського філософування? Хіба некористувалися тодішні київські тачернігівські зодчі досвідом візантій�ської храмової архітектури, а вітчиз�няні іконописці — скарбами візан�тійської образотворчості? Територі�альний вимір для культури, у томучислі мистецької, визначальним бу�ти не може.

А погодитись із зазначеним розріз�ненням випадає тому, що реально Украї�

на — як край чи держава — бікультурна.Характеристика її мистецького життя якмультикультурного є або неточним сло�вовживанням, або навмисним перебіль�шенням, покликаним замутнити реаль�ний стан справ у царині культури. ДумкаІ.Дзюби про відсутність єдиного культур�ного простору в Україні, здається, стосу�ється якраз цієї бікультурності, а не влас�не української культури. В Україні сумі�щені два культурно�мистецькі топоси. Водному з них, ґрунтованому передовсімна здобутках українського мистецтва, вкультурному обігу перебувають і цінностіросійської художньої культури, як і зага�лом інонаціональні культурні надбаннясвітової ваги, заломлені в українськіймистецькій стихії. Другий топос організо�ваний на засадах русоцентризму; тут —беззастережний примат російської ху�дожньої культури із закономірно включе�ними до неї інокультурними цінностями,за переважним винятком українських,які зверхньо ігноруються. Ця останняобставина, як і те, що другий топос нескладає якогось самодостатнього фено�мену, а є продовженням (чи — розширен�ням) культурно�мистецького універсумуросійського, якраз і створює ситуацію ви�тіснення. І в цьому не обов’язково дошу�куватися злого умислу: колоніальна куль�тура, як узагальнив один дослідник пост�колоніальної ситуації, кривдить тубільнуза інерцією історії. Відбувається постійне

звуження українського культурно�мис�тецького топосу (до мистецького життя вйого межах нині залучено менше трети�ни, так би мовити, естетично активногонаселення України, хоча культуротворчіпроцеси в ньому помітно інтенсифіку�ються), його гетоїзація; і розширення то�посу російського. Цей останній черезсвою несамодостатність, вторинність нездатний вступити в міжкультурний діалогі утворює паралельний до українськогопотік мистецько�культурного життя. Доцього потоку підключені переважно й ін�ші національні меншини України, які неспромоглися або й не намагалися усамо�стійнити свої культурно�мистецькі зма�гання.

Саме з урахуванням цієї фунда�ментальної обставини має раціюЮ. Каплан. Але немає рації в йогонамаганні представити відрізненувід “культури України” етнонаціо�нально визначену українську культу�ру в якомусь ледь не герметично�племінному форматі, як щось автар�кійне й ізольоване, а тому збідненечи й злиденне.

До речі, зовсім недавно один ізпровідних російських культурологівВ. Межуєв, згадавши про критикуВ. Лєніним гасла національної куль�тури як гасла буржуазного і реакцій�ного, пояснив: Лєнін не заперечувавнаціональної культури, а тільки не

міг змиритися з її замкнутістю і томупротиставляв їй інтернаціональнукультуру всесвітнього пролетаріату.

Але ж культуролог мав би знати,що буття культурне здійснюєтьсятільки через діалог. Лише через став�лення до інших культур та чи інша ет�нонаціональна культура здатна само�ідентифікуватися.

У міру того, як поняття людствазамість умоглядної абстрактності на�бувало реального змісту, культуракожної етнонаціональної спільнотивбирала у себе вершинні досягненнясвітового генія. І це вбирання не буломеханічним перенесенням здобутківкультури з одного національногоґрунту на інший культурний та мен�тальний ґрунт. Воно здійснювалосячерез творче переосмислення вер�шинних явищ однієї культури в кон�тексті органіки іншої, адаптуючої, узгоді з її субстанційним етнонаціо�нальним ядром, яке визначає самістьвласне цієї культури й забезпечує їїцілісність.

Це стосується й української мис�тецької культури. Вона — відкрита,жіночна за своїми архетипічнимивизначниками — широко адаптуєвпродовж усієї своєї історії мистець�кі інокультурні цінності. Завдякипартнерському міжкультурному діа�логові невід’ємними складовими на�шої мистецької культури стали Біб�лія — не тільки через релігійні прак�тики, а й завдяки “Бджолі”, попу�лярній ще в домонгольській Русі,Шевченковим переспівам псалмів іКулішевому подвижницькому пе�рекладацтву; Вергілій — завдячуючипраці Б. Тена і М. Білика, але й гені�альній травестії І. Котляревського;Шолом�Алейхем з його “Тев’є” —завдяки захоплено сприйнятій неодним поколінням українського гля�дацтва і схваленій світом його інтер�претації театром ім. І. Франка; Гете— через конгеніальний перекладМ. Лукаша і Рабле — через віртуознуперекладацьку інтерпретацію А. Пе�репадею...

Перелік цей, слава Богу, безкі�нечний. І кожна з цих вершиннихречей світового значення існує в на�шій культурі в українському залом�ленні, в долученості до українськоїмистецької культури як відкритогодля збагачення живого організму, ане арифметичної суми доданків.

Вигадану закритість українськоїкультури Ю. Каплан підтверджує —не зовсім послідовно — тим, що в“культурі України” не знаходитьсямісця творчості Б. Чичибабіна та Ан�ни Головіної. Проте є підстави визна�ти, що Б. Чичибабін, як і О. Ман�дельштам чи А. Платонов, долучаєть�ся до актуальної української мис�тецької культури. І не стільки черезпереклади (хоча вони і здійснюються— і це дуже суттєво! — але у випадкуз російською літературою вони нескладають обов’язкової передумовитакого долучення, бо російська мис�тецька культура живе в українськомукультурному просторі переважно внеадаптованому вигляді; адже украї�нокультурні українці фактично що�разу двомовні, а тому здатні на не�опосередкований естетичний кон�такт із російською літературою), як,наприклад, через есеїстичне переос�мислення творчості цього могутньо�го поета, здійснюване І. Дзюбою.

Тут варто наголосити таку нема�ловажну обставину: щоб увійти доскладу української мистецької куль�тури, бути органічно адаптованимнею, те, що твориться й побутує в ро�сійськокультурному сегменті мис�

Простір діалогу

“СЛОВО Просвіти” ч. 36 (309), 8– 14 вересня 2005 р.

Григорій Нарбут. Архітектурна фантазія

Започатковуючи той чи інший проект, його ініціатор, звісно, сподівається на певнийрезонанс, адже його наявність є мірилом актуальності, адекватності, потрібності“запроектованого” феномена і способом корекції задуму. Бо, власне, проект як явищесучасного інтелектуального й культурного життя є системою�становленням, відкритимнезакінченим текстом. У цьому сенсі він відкритий для внесення правок, на ньому ще немаєгрифа “затверджую”, що знаменує набуття ним статусу недоторканності, перехід у рангнорми, канону, закону або й музейного експоната (зрештою — кожен нормативний акт раночи пізно втрачає чинність і потрапляє до архіву; те ж відбувається з неписаними нормами,інакше кажучи, — традиціями). Якщо ж підійти до метафоричного визначення жанру проектуяк культурологічного тексту, то найближчим означником буде есей, тобто спроба. Отже,проект “Синергія поступу” — це спроба, точніше, сума спроб розгортання простору культуричерез себе, через конкретну особистість, спроба побачити, уявити, яким буває, може бутикультурний простір України за умови синхронної діяльності в ньому різного штибу суб’єктів —активних і потенційних, центрових і периферійних. Наразі сумарний текст проектупоповнився спробою доцента кафедри філософії університету “Києво�Могилянськаакадемія” Івана Лисого. Хочеться сподіватися, що приклад нашого активного та вдумливогочитача, а тепер — і дописувача, стане заохочувальним і спонукальним для інших читачів статиекспертами попередніх текстів проекту.

Микола СКИБА

СИНЕРГІЯ-РЕЗОНАНС ЦІЛІСНІСТЬ МИСТЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИІ КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА

11тецького життя України, має спочат�ку увійти до загальноросійськоїкультури, бути затребуваним і визна�ним нею, як поезія Б. Чичибабіна. Ілише тоді воно здобуває шанс підда�тись адаптуючому входженню до ін�шої культури в процесі рівноправно�го, партнерського діалогу культур.Тож, можливо, таким чином дійдечерга і до Анни Головіної. А її терито�ріальні “прив’язки” жодної ваги тутне мають.

Поки російські літературно�мистецькі речі, продуковані в Украї�ні, носитимуть вторинний характер(а саме так їх переважно кваліфіку�ють критики, у т. ч. й російські), во�ни не будуть затребуваними — по�при всю навмисну масмедійну роз�крутку — власне російською культу�рою, а тому й не можуть репрезенту�вати останню в діалозі з культуроюукраїнською.

Нині цей діалог перебуває не внайліпшому з можливих своїх станів,але це предмет спеціального розмис�

лу. А от якість діалогу всередині укра�їнської мистецької культури безпосе�редньо стосується її цілісності. І доякого б зрізу чи “поверху” нашогомистецько�культурного життя ми незвернулися, скрізь заважимо бракнеобхідної діалогічності: між репре�зентантами високого і масового мис�тецтв, між творцями мистецькихцінностей і організаторами культур�ного життя, культурними менедже�рами; між діячами мистецтва і ху�дожніми критиками, загін яких пот�ребує якісного поновлення; між ор�ганізаторами мистецько�культурно�го життя й аудиторією українськогомистецтва, яку вкрай необхідно ці�леспрямовано розширювати; між ді�ячами мистецької культури та її тео�ретиками (зусилля тих та інших, зда�ється, все більше паралелізуються);між авторами та виконавцями� ін�терпретаторами; між діячами різнихвидів мистецтва, бо спілчанські пар�кани не стають нижчими; між діяча�ми художньої культури і працівника�

ми масмедійної сфери (про це гово�рили чи не всі попередні учасникидискусій); зрештою, між культурно�мистецькими осередками, які пере�важно організуються й діють за “ту�совковими” принципами.

Ця остання обставина — сегмен�тація мистецько�культурного прос�тору певними замкнутими групамидіячів і “приватизація” ними такихсегментів — знову повертає нас допитання про цілісність українськоїмистецької культури. І пригадується,як в одному з випусків авангардногожурналу “Форма(р)т” (ч. 5 за 2002 р.)його редактор поет О. Гордон у статті“Дві літератури різних концесій” вівмову про дві українські літератури:правобережно�галичанську, проєвро�пейську і постсовєцько�лівобережну,орієнтовану на схід. У щойно виданійкнижці Т. Гундорова дрібнить і цейрадикальний поділ, стверджуючи зпосиланням на В. Даниленка, що“львівсько�станіславському напрям�кові” протистоїть “києво�житомир�ська школа”. А критик А. Дарбог уцьому ж числі “Форма(р)ту”, відій�шовши від редакторського територі�ального поділу літератури “по Дніп�ру”, переосмислив “концесії” як“конфесії”. І отримав “східноукраїн�ську” літературу як православну, реп�резентовану Харківсько�Донецькимлітературним альянсом. Для критикаця “православна” література засад�ничо різниться від галицької “греко�католицької”.

Зовсім недавно такий конфесій�ний поділ — із цивілізаційними ган�тінгтоновими акцентами — актуалі�зував впливовий політолог В. Кара�сьов, лякаючи співгромадян “пог�либленням культурного розколу” вразі “повернення до більш вираже�них етнонаціональних імпульсів”(наприклад, “форсованої україніза�ції теле� та радіоефіру”) і втішаючи їхнастанням “постнаціональної нації”.Але відстоюваний політологом поділУкраїни на землі, належні до захід�нохристиянської цивілізації, та зем�лі, належні до цивілізації православ�ної, є, як і в критика, поділом не такцивілізаційним, як конфесійним. Іце більш ніж дивно не тільки тому,що все це стосується, за словами са�мого політолога, “світської держави іатеїстичного суспільства”, а й черезте, що конфесійний поділ, конфесій�на ідентичність були визначальнимив доіндустріальному суспільстві. Зда�ється, принаймні цю історичну схо�динку вічно відстала Україна все жпереступила.

О. Гордон бачить різницю міждвома відламами “літератури Украї�

ни” (згадаймо Ю. Каплана) не так відеології, хоча при їх означенні й неуникає ідейних наліпок, як в есте�тичній вартості побутуючих тут арте�фактів. Йому здається, що сучаснаукраїнська література найбільших ус�піхів досягла зусиллями письменни�ків Галичини і Правобережжя (львів�ська і житомирська школи прозаїків,“станіславський феномен”), які опи�раються на князівсько�шляхетськутрадицію, тоді як “лівобережники”,творчість яких Гордон пов’язує із за�садами “козацько�пролетарськогоустрою” і які, на його думку, намага�ються нав’язати Україні “більшо�вицько�лівобережну психологію іментальність”, то збивалися на голупубліцистичність (С. Жадан), то напатріотичну патетику (П. Вольвач). Іхоча в іншій своїй публікації О. Гор�дон вважав за потрібне відмежувати�ся від ведених тоді ж розмов про “по�літичну автономію” Галичини, все жвідлуння цієї авантюрної чи відчай�душної ідеї в його “літературній гео�графії” таки відчутне.

Поза всяким сумнівом, є підста�ви констатувати реґіональність ук�раїнського культурного простору,хоча ця проблема не зводиться до за�хідно�східної дуальності. І різницяміж сегментами цього простору неполягає, як це здається О. Гордонові,у ступені українськості кожного, арадше у способі її вираження з бокумитця і способі її самоідентифікую�чого переживання з боку публіки.Достоту, галичанин трохи інакшечитає Шевченка, ніж поліщук числобожанин. Але це різночитання нероз’єднує їх, а тільки диференціює врамках єдиного культурного коду,розмаїтить. До речі, культурна єд�ність обертається уніфікацією хібащо у випадку масової культури, унормі ж — єдність розмаїття.

Що стосується власне україн�ського мистецько�культурногопростору, то в будь�якому його сег�менті “реперами” служать одні й ті жмистецькі цінності — чи то творенісучасниками безвідносно до їхньоїтериторіальної прив’язки, чи то пев�ним способом актуалізовані нетлін�ні (чому не повернути цьому словуйого виїдене іржею іронії празна�чення) здобутки мистецької класи�ки. І ті, й інші живуть і діють наближчих і дальших орбітах довкружзмістового ядра мистецької культу�ри, яке складалося впродовж столітьі, володіючи ендогенними здатнос�тями, зберігає певні інваріанти за�садничо значущих для спільнотисенсів. Саме вони окреслюють кон�фігурацію духовності етнонаціо�

нальної спільноти, артикулюються взагальнонаціональному культурно�му коді та забезпечують цілісністькультури, в т. ч. мистецької.

Цілісність мистецької культуриоприявнює себе в різних площинах:змістово�смисловій, історичній, ін�тенціонально�цільовій, структурній,стильовій тощо. Яку б із них не бра�ти до уваги — континуальність (істо�ричну тяглість) чи стильові констан�ти (барокові або романтичні), взає�модоповнюваність і повноту родо�вих, видових і жанрових форм реалі�зації художньої свідомості чи верствмистецької культури, інтегральністьвнутрішньосистемних зв’язків твор�чо�продуктивної, виконавсько�ін�терпретаційної та рецептивно�ре�продуктивної ділянок мистецькоїдіяльності — маємо рахуватися при�наймні з двома фундаментальнимиобставинами.

По�перше, цілісність мистецькоїкультури, у т. ч. згадуваного учасни�ками обговорення культурного прос�тору, не готова, задана, а завжди тво�рена, процесуальна. По�друге, такацілісність завжди внутрішньо розріз�нена, структурована, а не уніфікова�на, бо єдине відкривається у многомуй розмаїтому: авангардному і тради�ційному, урбаністичному й “русти�кальному”, етнографічному і євро�пейському, високому й “низовому”...

Політолог В. Карасьов позитив�но оцінює поширення в умовах гло�балізації “одноманітних зразківкультури серед мільйонів людей повсьому світу”, тобто культурне зод�наковіння. Йому заперечить будь�який культуролог, для якого самоцін�ність культурного розмаїття є аксіо�мою. Адже уніфікація культури черезбеззастережне домінування її масо�вої верстви, до якої якраз і належать“одноманітні зразки”, обертається іпроти культури, і проти людини —нинішньої, що хибує споживацькоюодномірністю, і завтрашньої, якійзагрожує стовідсоткове омасовлен�ня, а отже, духовне спустошення.

Перед такою загрозою стратегіч�ні цілі культурної політики не мо�жуть бути мінімізовані. Наприклад,до того, щоби зберегти культурнінадбання чи навіть розвивати куль�туру. Стратегемою культурної полі�тики мала б стати національно�куль�турна консолідація нашої спільноти і— понад те — розвиток і закріпленнятих змін, яких вона зазнала взимку2004 року. Мистецька культура неможе відмовитися від участі у тво�ренні нової спільноти.

Іван ЛИСИЙ

Простір діалогу

ч. 36 (309), 8–14 вересня 2005 р. “СЛОВО Просвіти”

Марк Епштейн. Борці

80 відсотків школярів із Росії, як по4казали соціологічні опитування,хочуть бачити свою країну вели4

кою, сильною і цивілізованою державою. Та4ке ж саме опитування серед українськихшколярів дало фактично протилежний ре4зультат — 70 відсотків нашої юні бачитьсвою перспективу в тому, аби виїхати у якусьіз європейських країн і там реалізувати своїзнання і здібності. Цей невтішний факт оп4рилюднила під час засідання “круглого сто4лу”, яке днями відбулося у Кіровограді, ди4ректор Інституту мистецтвознавства, фоль4клористики та етнології імені М. Рильського,член4кореспондент НАН України, доктор іс4торичних наук Ганна Скрипник. Ця зустрічкиївських і кіровоградських науковців сталапершим кроком у масштабному проекті —всеукраїнському комплексному дослідженні“Етнокультурна ідентичність за умов сучас4них націоконсолідаційних процесів”, роботунад яким у нашому краї очолив кандидат іс4торичних наук, етнолог, доцент кафедримистецтвознавства Кіровоградського педа4гогічного університету Олександр Босий.

Як подолати ті тривожні тенденції, що їхпоказало опитування? Етнологи стверджу4ють, що саме етнічність є тим особливиммеханізмом, який інтегрує особистість у со4ціальну, громадянську, культурну та іншісфери життя. Для створення сконсолідова4ного суспільства потрібно розуміти, як саме

діють ці механізми. Науковці, зокрема й натеренах нашої області, маючи розробленийсоціологічний інструментарій (типи анкетдля груп населення, що відрізняються за ві4ком, освітнім рівнем, соціальним станови4щем) аналізуватимуть фактори, які форму4ють національну свідомість, з’ясовувати4муть внутрішні, латентні механізми обранняпевної моделі поведінки.

Очевидно, результати дослідження до4поможуть науковцям багато чого пояснити ісформувати відповідні пріоритети держав4ної політики, які б сприяли оптимістичнішо4му самопочуттю громадян, і зокрема молоді.

Етнологи вже сьогодні, спираючись нанауковий аналіз, констатують те, що длянас, на перший погляд, дещо незвичне:Україна — не багатоетнічна держава. Ос4танній перепис населення показав, що внашій країні мешкають 78 відсотків укра4їнців, 17 відсотків росіян, представниківусіх інших національностей — менше од4

ного відсотка. Отож ми маємо менше де4сяти етнічних груп, які фіксуються у науко4вих етнологічних параметрах. До того ж,серед тих, хто зараховує себе до росій4ськомовного населення (багато з них виз4начають себе росіянами), — чотири з по4ловиною мільйони етнічних українців. Ізрозвитком держави, її економічним підне4сенням відповідно триватиме процес по4

вернення цих людей до українства. І самерозумне збалансування інтересів і куль4турних перспектив наявних етносів маєстати нинішнім пріоритетом державноїполітики. Адже дві тенденції, які доміну4ють у світі, — глобалізація і етнізація, як4раз і передбачають модернізацію (пере4ведення на електронні носії зразків на4родної культури) та пристосування допотреб урбанізованого суспільства про4фесійної національної культури. Без долу4чення до цих процесів, переконана ГаннаСкрипник, ми не зможемо претендувати

ні на серйозний економічний розвиток, ніна цивілізоване гармонійне суспільне іс4нування.

У цьому ключі учасників “круглого столу”турбували також проблеми викладання ет4нології, яка навіть у вищій школі здебільшогозведена до примітивного етнографізму. Це,а також відсутність навчальної літературивисокого рівня, на думку викладача кафедриісторії України Кіровоградського педунівер4ситету Світлани Проскурової, аж ніяк несприяє формуванню вчительського корпусуз необхідним рівнем національної свідомос4ті та наукової підготовки. При цьому, як заз4начила завідувачка кабінету українознавствата краєзнавства Інституту підвищення квалі4фікації педагогічних працівників області Ла4риса Гайда, ще й виникають проблеми інтег4рації академічної українознавчої науки в ос4вітні процеси, шкільне і позашкільне вихо4вання.

Отож комплексне дослідження, що про4водитиметься у Кіровоградській області,розташованій у самому центрі України, оче4видно, сприятиме виявленню механізмів, якідопоможуть швидше й повніше формуватисконсолідовану українську спільноту, якаматиме внутрішню потугу залишатися со4бою у глобалізованому світі.

Світлана ОРЕЛ, Кіровоград

ЯК СКОНСОЛІДУВАТИ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО