Зустріч Міжурядової українсько-румунськоїкомісії в питанні захисту національнихменшин з представниками українських громад Буковини

Учнівська Національна олімпіада з української мови та літератури – Яси

Ботошанська філія СУРу відсвяткувалаТараса Шевченка

До 80-річного ювілею Карпатської України

Задавнені трафунки

Куток гумориста

Четвертий випуск міжетнічного заходу «Симфонії весни»Повітовий конкурс декламування української поезії

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

чacoпиc Coюзу укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXVI. № 9-10 (травень) 2019

v

v

v

v

v

v

v

v

Сором'язлива Суничка

на галявці весняній виросла суничка: Біла хусточка на ній, зелена спідничка. – яка гарна в нас сестричка! Трави шепотіли. засоромилась суничка І почервоніла.

Г. Горовий

2 Ukraînsykãc VISNÃK

* * *4-5 квітня депутат Микола Мирослав

Петрецький у супроводі інспектора для мен-шин Сімони Малярчук, голови Марамо -роської філії СУР Мирослава Петрецького,голів місцевих організацій СУР – Ледії Спі -валюк, Елека Опрішана та Юри Мочер нака,здійснив робочий візит в села Верхня Рона,Красний, Бистрий і Вишавська Долина, дезустрівся з мерами Іваном Романюком,

Василем Дучуком та директорами шкілЛореданою Лушкан, Віорікою Петровай таВасилем Онюжиком.

Під час зустрічей були обговорені про-екти, розпочаті меріями згаданих сіл, про-блеми, з якими стикаються етнічні українці вісторичному Марамуреші, проблеми освітина українській мові, майбутні проекти, ініці-йовані СУРом та установами згаданих сіл.

* * *6 квітня Яськa філія СУР організувала

культурну подію з нагоди 205-ої річницінародження Тараса Шевченка. В події бралиучасть представники Парламенту, Повіто воїРади, держадміністрації, української грома-ди столиці Молдови, Союзу УкраїнцівРумунії. Виступали ансамблі з Чернівців таповітів Яси, Сучава та Ботошани.

* * * 13 квітня Марамороська філія СУР орга-

нізувала у Верхній Роні 20-ий випуск повіто-вого етапу Конкурсу дeкламування українсь-кої поезії. В події взяли участь представникиСУР, держадміністрації, Повітового шкільно-го інспекторату, директори, викладачі та учніукраїнських сіл Мараморощини.

* * * 13 квітня Українська Парафія м. Сігету

Мармацієй організувала у партнерстві зМарамороською філією СУР 6-ий випускдуховного співу «Слава Страстям ТвоїмХристе, Спасе Наш».

* * *13 квітня Бухарестська філія Союзу укра-

їнців Румунії організувала у Національномумузеї села імені ім. Дімітріє Густі в Бухарестіміжетнічний культурний захід «Весняні сим-фонії». Взяли участь представники СуРу,Посольства України в Бухаресті, Міністер -ства культури, Музею «Дмітріє Густі», татар -ської, мадярської, російсько-липованської,польської, болгарської та грецької громад.Були представлені весняні звичаї присутніхна заході національних меншин та пройшовчудовий концерт музики, танцю і поезії. Насцені виступили aнсамбль «ЗадунайськаСіч», бухарестський дитячий гурт «Аrmo -nia», учні з Бухареста та з Болгарії.

* * *15-16 квітня делегація української части-

ни Змішаної українсько-румунської міжуря-дової комісії з питань забезпечення правосіб, які належать до національних меншин,у супроводі Посла України в БухарестіОлександра Банькова, депутата у Румун -ському Парламенті від української меншини

Миколи Мирослава Петрецького, радникаПосольства України Пауна Роговея, заступ-ника голови Сучав ської повітової радиВіорела Серединчука, голови Сучав ськоїфілії СуРу Іллі Савчука, шкільного інспекто-ра пані Лучії Мігок, перебувала з робочимвізитом у Сучавському повіті.

У рамках візиту, члени делегації провелизустрічі з представниками Повітової ради,Префектури, Сучавського повітового Шкіль -ного Інспекторату, Союзу Українців Румунії,церков. Водночас, члени делегації відвідалишколи, де вивчається українська мова – вСереті, Балківцях, Шербівцях, Сучаві,Бродині.

Візит української делегації мав на метіпосилення конструктивного діалогу міжнашими державами у сфері забезпеченняправ осіб, які належать до національнихменшин.

* * *15-16 квітня делегація української части-

ни Змішаної українсько-румун ської міжуря-дової комісії з питань забезпечення правосіб, які належать до національних меншин,у супроводі Посла України в БухарестіОлександра Банькова, депутата у Румун -ському Парламенті від української меншиниМиколи Мирослава Петрецького, радникаПосольства України Пауна Роговея, гене-рального шкільного інспектора Анни Молдо -

ван, голови Марамороської філії СУРуМирослава Петрецького, шкільного інспек-тора Сімони Малярчук, першого заступникаголови СУР Василя Пасенчука, ОлексиМочернака та Чіпріяна Лушкана, перебува-ла з робочим візитом у Maрамо роськомуповіті.

У рамках візиту члени делегації провелизустрічі з представниками Повітової ради,Префектури, марамороського Повітовогошкільного інспекторату, філій Союзу Україн -ців Румунії з повітів Сату Маре та Марамо -ро щини, церков та держадміністрації. Вод -ночас члени делегації відвідали школи, девивчається українська мова – Ремети, Сігет,Верхня Рона, Бистрий, Красний, Рускова,Кривий, Поляни.

Візит української делегації мав на метіпосилення конструктивного діалогу міжнашими державами у сфері забезпеченняправ осіб, які належать до національнихменшин.

* * *22-24 квітня в Ясах відбувся 27-ий випуск

Національної олімпіади з української мовита літератури. На відкритті були присутніпредставники СУРу, Парламенту, Посоль -ства України в Бухаресті, Міністерстванаціональної освіти, повітових шкільнихінспекторатів. Змагалися учні з повітівКараш Северін, Тіміш, Марамориш, Сучава,Ботошани.

* * *30 квітня артистичні ансамблі сіл Верхня

Рона та Реміт взяли участь у 6-ому випускукультурної події «Великдень на Марамо -рощині», яка була організована мерією містаСігету Мармацієй.

* * *5 травня ц.р. Марамороська філія СУР

організувала у Рускові, культурну подію«Пісні і танці Рущанської долини». В подіїбрали участь представники СУР, держадмі-ністрації, Повітового шкільного інспекторату,директори, викладачі та учні українських сілМараморощини.

ХРоНіКа ДіЯльНоСТіCУРу

У змаганні взяли участь 47 учнів 7-12 кла-сів з повітів Марамуреш, Сучава, Бото шани,Тіміш та Караш Северін. Учас ники малиможливість продемонструвати й підтверди-ти свою мовну вправність, знання літерату-ри, творчість. Комплекти завдань з українсь-кої мови та літератури укладено відповіднодо чинних навчальних програм для освітніхзакладів. Обов’яз ковими є творчі роботи якіз мови, так і з літератури. Перевіря лисявміння виконувати синтаксичний розбірречення, чітко та лаконічно письмово від-повідати на запитання. Обов’яз ковоюскладовою в кожному класі є завдання навизначення рівня сформованості орфо-графічної й пунктуаційної грамотності.

Обсяг і рівень складності олімпіаднихзавдань повинні забезпечити якнайповні-ше розкриття інтелектуальних можливо-стей і творчих здібностей учнів. Ком -плекти зав дань з української мо ви та літера-тури для кожного класу були складені вчите-лями української мови Симоною Маляр чук,Емі лією Кодря, Лучією Мігок та Діяною Фра -синюк і були затверджені професором др.Буха рестського філологічного факультету/Кафедра української мови та літератури/альоною Біво лару, головою Цен­тральноїкомісії Учнів ської олімпіади з української рід-ної мови та літератури. Відповідальну місіювизначення призерів олімпіади виконували 6членів Центральної комісії – учителі укра-їнської мови із різних шкіл Румунії, в якихвивчається українська рідна мова – тобто:Симона Малярчук, Емілія Кодря, ЛучіяМігок, Фрасинюк Діяна, Лівія Бобик таМихайло Бобик під керівництвом професораальони Біволару, голови Центральноїкомісії Учнівської олімпіади з українськоїмови та літератури.

З бюджету Міністерства національноїосвіти виділено через Шкільний Інспек торатповіту Яси, який виступив організаторомцього року, певну суму грошей для організа-ції та проведення Олім піади, для організа-ційних витрат, для проживання та харчуван-ня учнів-учасників та супроводжуючих вчи-телів і нагородження учнів 18 преміями I, II,III ступеня та 8 відзнаками. Витрати натранспорт, проживання та харчування длячленів Цен тральної комісії покриваютьсячерез шкільні інспекторати, з яких вони при-бувають, з суми, виділеної Міністерствомнаціональної освіти, на такі дії. До цієї сумибув доданий внесок Шкіль ного Інспекторатуповіту Яси, який виступив організаторомолімпіади, внесок Мерії Яс, але з найбіль-шою фінансовою підтримкою цього конкурсуприйшов СУР, матеріалізованою у преміяхдля учнів переможців та усіх учасників, длявчителів української мови, чиїх учні отрима-ли премії в заключному етапі Учнів ськоїолімпіади з української рідної мови та літе-

ратури, та для членів Центральної комісії.За їхню працю учні були нагороджені гро-

шовими преміями з боку Міністерства націо-нального виховання Румунії, Союзу україн-ців Румунії: планшети та пакунки з книгамидля учнів переможців, вчителів Комісії тасупровідників; Шкіль ним інспекторатом пові-ту Яси – дипломи та сумки з книгами длявсіх учасників та по 50 леїв з боку СУРу дляучнів учасників, які не отримали премії.

За результатами конкурсу й згідно зрішенням Центральної комісії, в склад якоївходили Симо на Малярчук, Емілія Кодря,Лучія Мігок, Діяна Фрасинюк, Лівія Бобик таМихайло Бобик під керівництвом професораальони Біволару, голови Центральноїкомісії Учнівської олімпіади з української рід-ної мови та літератури, переможцями Учнів -ської олімпіади з української мови та літера-тури – XXVII-ий випуск – стали:

І премія: Годинник­ Smatwach­ 3­ G­ Myramg­ 9506­ від­ СУРу,­ 150­ леїв­ від­ Міні­стер­-ства­національної­освіти,­50­леїв­від­Мерії

міста­ Яси,­ диплом­ і­ книги­ від­ Шкільногоінспектората­повіту­Яси:

1. Шойман Анна – VII-ий клас – Сучава2. Семенюк Александра Паула – VIII-ий

клас – Марамуреш3. Григораш Чезара Флоріна – IX-ий клас –

Сучава 4. Бружа Афанасій – X-ий клас – Сучава5. Козачук Деніса Лорена – XI-ий клас –

Сучава 6. Скіпор Чезара Ніколета – XII-ий клас –

СучаваІІ премія: Годинник­ Smatwach­ IPSKOBY

від­СУРу,­ 115­леїв­ від­Міністерства­націо-нальної­освіти,­50­леїв­від­Мерії­міста­Яси,диплом­і­книги­від­Шкільного­інспекторатуповіту­Яси:

7. Яворівський Марія – VII-ий клас –Мара муреш

8. Челенюк Кріна – VIII-ий клас –Марамуреш

9. Штець Дарія Андрея – IX-ий клас –Марамуреш

10. Шойман Наташа – X-ий клас – Сучава11. Шкраба Дмитро – XI-ий клас – Сучава

12. Курелюк Емануєла – XII-ий клас –Сучава

IІІ премія: Годинник­ Smatwach­ G6­ відСУРу,­ 85­ леїв­ від­Міністерства­національ-ної­освіти,­50­леїв­від­Мерії­міста­Яси,­дип-лом­ і­ книги­ від­ Шкільного­ інспекторатуповіту­Яси:

13. Кліпей Татяна Йоана – VII-ий клас –Марамуреш

14. Баля Петру Габрієль – VIII-ий клас –Марамуреш

15. Шофінець Серджу Крістіян – IX-ийклас – Марамуреш

16. Оштепок Алекс – X-ий клас –Сучава

17. Лонтя Лавінія – XI-ий клас –Марамуреш

18. Чобанюк Табіта – XII-ий клас –Сучава

Відзнака: Годинник­ +­ телефонIUNIGT08­ від­ СУРу,­ 85­ леїв­ від­ Міні­стер­-ства­національної­освіти,­50­леїв­від­Меріїміста­ Яси,­ диплом­ і­ книги­ від­ Шкільногоінспекторату­повіту­Яси:

19. Баля Йонуц Мар'ян -VII-ий клас –Марамуреш

20. Лупшак Роксана – VII-ий клас –Марамуреш

21. Фелік Крістіян Флор'ян – VIII-ий клас –Марамуреш

22. Бучута Марія – VIII-ий клас – Тіміш23. Петрашук Ніколета Емілія – X-ий клас

– Сучава 24. Гитеж Варвара – XI-ий клас – Сучава 25. Юркуц Володя Юра – XII-ий клас –

Марамуреш26. Бойчук Маріяна Анка- XII-ий клас –

МарамурешЩиро вітаємо юних учасників – перемож-

ців заключного етапу олімпіади і бажаємо незупинятися на досягнутому, ставити передсобою високі цілі та досягти нових звер-шень. Учнівська олімпіада з української мо -ви та літератури, на мою думку, стимулюєздобувати нові знання, а також допомагаєперевірити себе напередодні національнихекзаменів, зрозуміти, над яким матеріаломнеобхідно ще попрацювати.

Непомітно минає час – і ХХVІІ Учнів ськаолімпіада з української мови та літературивідійде в історію. Та спогади ще довго зігрі-ватимуть серця всіх, хто мав прекрасну мож-ливість бути причетним до формуванняфілологічної еліти українців Румунії.

Щиру вдячність нашому депутатові вПарламенті Румуніїї та голові Союзу україн-ців Румунії панові Мирославу МиколіПетрецькому за ініціативу, наяв ність, залу-чення, за його зусилля, за щорічну фінансо-ву та моральну підтримку СуРу, що надаєнам змогу розгортати проекти, спрямованіна підтримку та розвиток української освітив Румунії.

3Ukraînsykãc VISNÃK

УчНІВСьКа НацІоНальНа олІМПІада з УКраїНСьКої МоВИ талІтЕратУрИ. XXVII-Ий ВИПУСК – яСИ

Проф. Ельвіра Кодря, голова Комісії з питань науки таосвіти СУру та старший радник

дирекції освіти мовами національ-них меншин у Міністерстві націо-

нальної освіти румунії

Балківці – 8 травняЗа проектом, складеним та введеним в

дію Марамороською філією Союзу Укра їнцівРумунії з ініціативи голови цієї повітовоїструктури Мирослава Петрець кого, щоріч-но відбуваються місцеві, повітові та націо-нальна фази Конкурсу декламування укра-їнської поезії. Відноситься даний захід доучнів І – ХІІ класів, а вимоги розподілені закритеріями можливостей, що відповідаютьвідомим циклам навчання: початковий, гім-назійний та ліцейський.

Проект уточнює три напрямки: 1. Вихо -вання учнів у дусі любові до рідної українсь-кої мови; 2. Удосконалення знань з українсь-кої мови;

3. Просування в учнівському середовищіукраїнської літератури.

Вимога участі у вищих фазах, після міс-цевої, основується на перших місцях, тобто,у наступній фазі беруть участь тільки учні,які отримали першу премію.

Склад жюрі обирається з трьох або п’ять-ох осіб із престижних викладачів українськоїмови та літератури, письменників чи діячівкультури, призначених проводом Марамо -роської повітової організації СУРу. Для кож-ного класу встановлюються чотири пере-можці: перша премія, друга премія, третяпремія та відзнака. Кожен учасник можеотримати максимум 100 балів. Уча сники оці-нюються за наступними критеріями: декла-мування, дикція (вимова), артистичне вико-нання (інтонація, адекватні жести), читанняна перший погляд тексту, вказаного членамижюрі, коротке резюме прочитаного тексту(останні дві вимоги застосовуються тількидо учасників ІV-ХІІ класів).

Рішення національного жюрі є фіналь-ним. Жюрі та організатори можуть вирішитивручення спеціальних премій або відзнак, зчи без матеріальної вартості, але відхиляєпропозиції, які не відповідають регламенту.

Премії вручаються головою СоюзуУкраїнців Румунії або його уповноваженим.

І так, гімназійна школа І-VІІІ класів селаБалківці Сучавського повіту удостоїласьчесті організування повітової фази конкурсу.Учні-учасники Балківської школи щиро віта-ли своїх гостей, учнів-учасників: з Него -стини, Гропен, Серету, Калинешт-Енаке,Мілішів ців, Ульми-Лупчини, Калинешт-Купа -ренку, сучавського коледжу «Міхай Еміне -ску», Семінарії Богословія з Сучави.

У прибранім кабінеті української мови, щофункціонально відповідає сучасним вимо-гам засвоєння рідної української мови, відо-мий викладач анка Штюбіану-Майданюк,разом із директором-координатором школиСекстілією Герасе, ласкаво запрошуваливсіх прибувших.

Відкрив конкурс голова Сучав ської пові-тової філії СУРу та шкільний інспектор зукраїнської мови Ілля Савчук, вітаючи теп-лощирими словами як учнів-учасників, так івикладачів-наставників і членів жюрі. Пле -кання талантів – сказав промовець – це нетільки одне із завдань викладачів чи нашоїсурівської організації, а найвагоміша скла-дова виховних установ і заходів, бо надаєкожному учневі можливість справді пізнатисамого себе, використати вповнівласний потенціал на благовласне і суспільне.

Бажаючи учасникам багатоуспіхів, запрошує до вітальногослова директора школи. Пані С.Герасе признається в тому, щовражена щирістю, бадьорістюта серйозністю учасників в кон-курсі, атрибути, що випливаютьпотужною енергією з їхніх очей,облич, усмішок і не в останніймірі з одягнутих народних укра-їнських костюмів. Вира зилапереконливо свою впевненістьв тому, що конкурс відбудетьсяна високому рівні, а їхня участь буде відпо-відно оціненою.

Автор цих рядків виконав найголовнішийобов’язок будь-якого іспитного складу: роз-слабити внутрішню напруженість та природ-ні хвилювання учасників, уточнюючи те, щопоезія знаходиться в їхній душі і напрошу-ється стати перед жюрі за посередництвом

їхніх уст, очей та відповід-них рухів тіла або адекват-них жестів, як гласить рег-ламент; запевнив всіх, щоїм це вдасться.

На поіменну перекличкуприступали до мікрофонаучасники-конкуренти, ста-рались бути найкращими.

Після уважного обчис-лення балів жюрі встанови-ло такі ре зультати:

Перша премія: ГуменюкАма лія (підготовчий клас),

Мартинюк Ніколета Біянка (І), КозарюкОлександр (ІІ), Мачук Емануел (ІІІ), Слу -шарюк Соріна Марія (ІV), Фрасинюк Каріна(V), Торак Йонела (VI), Шойман Ана (VII),Короама Родіка (VIII), Періжок ГабрієлаЮліяна (ІХ), Бружа Афанасій (Х), КостіКозмін (ХІ), Костюк Чезара (ХІІ);

друга премія: ГригорійчукЧезаріна (ІІ), Софроніє Ана (ІІІ),Маланчук Богдан (ІV), Черне -уцан Валерія (V), МамчукМеделіна Маріяна (VII), Окрай -нічук Йона Жасміна (VIII), Петра -шук Ніко лета Емілія (Х);

третя премія: Бойчук Бені(ІІ), Білецький Марія (ІІІ), ПерчікМіхаєла (ІV), Кукуруз Ясміна(VІІ), Панциру Деніса (VІІІ), КостіЛучіян (Х);

Відзнаки: Гавриш Ана Марія(ІІ), Жура вле Франческо (ІІІ),Калинюк Татяна (ІV), Тарновець -

кий Марія (VІІІ);Хвала їм та успіхів у національній фазі

конкурсу, що відбудеться в м. Сиготі наМараморощині!

Не годиться закінчити визначення духов-ної події такого високого піднесення безтого, щоб не наголосити на невтомну, постій-ну працю викладачів, котрі віддано пле-кають молоді таланти, вселяють дітям лю -бов до рідної української мови, формують

впевненість у побудові та вия вленні власноїособистості молодого покоління, а це: анкаШтюбіану, лучія Мігок, діяна фрасинюк,антонета Край нічук, лоре дана Мендрі -штян, Мірабела Карп’як, Нарчіса Кирстян,загаріє Марія, Мітітел лілі, МиколаШутак, Ірина реуцу, джор джета Штефан.Честь і хвала їм!

Член жюрі, відомий наставник славноз-вісного Ансамблю «Коза чок», інструментисті співак Петро Шойман, захоплений музичні-стю декламованого поетичного слова,запропонував залучення до наших культур-них подій і учнівський конкурс українськоїпісні.

На мою думку, поєднати оці два жанри нетак важко, отже, поетичне слово – це музикалюдського духу, а пісня – це поезія душі. Напевному рівні вони не від’ємні.

Євсебій фраСИНюКФото­автора

4 Ukraînsykãc VISNÃK

­ ­­ ­ ­

­ ­ ­ ­­ ­

­ ­ ­­ ­ ­

БУКоВИНСьКа ПоВІтоВа фаза

Конкурсу декламування української поезії

5Ukraînsykãc VISNÃK

Організаторами святкування 205-ої річниці від дня народження укра-їнського поета та художника ТарасаГригоровича Шевченка, яке відбуло-ся у залі готелю «Белведере» містаБотошани, виступили Союз УкраїнцівРумунії та Ботошанська філія СУРу.Серед запрошених були представни-ки філій Союзу Українців Румунії(Мараморощини, Тульчі, Сучави таЯс), румунських державних установБотошанського повіту, гості з Укра -їни. Ведучими програми були Віктор Сем -чук – перший заступник голови СУРу, голо-ва Ботошанської філії, та Клавдія Семчук.

З привітальним словом виступив ВікторСемчук, який відмітив: «У цьому році повсій Румунії, де компактно проживаютьукраїнці, проходять дні, які приурочені до205-річчя народження нашого Коб заря,нашого пророка Тараса Шев ченка. Шев -ченко для українців це як Емі неску длярумунів, і всюди ми, де знаходимось,шануємо пам’ять про нього, згадуємо йогомистецтво. І мені дуже приємно відзначи-ти, що і цього року Бото шанська філіяСУРу, поруч з іншими філіями, активновключилася у проведення заходів, при-свячених Т.Г. Шевченку. Я думаю, що тамдесь з небес Тарас Шевченко радіє, щойого поезія знайшла такий відгук у душірідного народу і не тільки.

У своєму слові Петро Остафичук, мерсела Старий Волчінец /Україна/, паніНаталія Будей, мер села Стирча /Україна/привітали свято. Григорій Ванзуряк мерміста Глибока у своїй промові тепло приві-тав організаторів та гостей, щиро подяку-вав за запрошення на це чудове свято,привітав присутніх з важливою подієюдля всіх українців і склав подяку укра-їнській Ботошанській громаді та її про-відникам за постійну організацію різ-них святкувань та заходів. «Ми дужераді бути сьогодні з Вами, святкуватиразом великого по ета Тараса Шев -ченка. Українська меншина Руму ніїзберігає свою культуру, мову і традиції,які треба розвивати і передавати дітямта внукам. Сьогодні ми думаємо, щопо новому саме українська діаспорадивиться на талантовитих виконавцівз України, на їх професійність, на їхщирість. Сьогодні ми зібралися якродина. Дійсно, сьогодні приємно бутиприсутнім, дивитися як зал сприймаєукраїнську пісню, мову. Нас сьогодні об’єд-нав Тарас Шевченко».

Від імені місцевих органів з привітальнимсловом та подякою за запрошення на цепрекрасне свято звернулися до організато-рів та гостей Георге Марку та Еміл Мога.

На закінчення цієї частини програми зсловом виступили Віктор Григорчук, за -ступник голови СУРу, голова Яської філії,та Іван Боднар, перший заступник головиСучавської філії СУРу. Вони відмітили, щодля них це велика честь бути разом зпочесними гостями з країни та Укра їни в

цей святковий день, щоб увібрати вдушу і серце божественне звучанняукраїнських пісень та віршів з нагодисвяткування 205-ої річниці з днянародження генія і пророка ТарасаГригоровича Шев ченка.

З нагоди цього українського святавони побажали організаторам та усімприсутнім здоров’я і щастя, божоїблагодаті та запросили учасниківзаходу молитися за тих, що страж-дають у світі, за наших побратимів з

Укра їни. В концертній програмі, виступили:

«Червона ружа» із села Великий Бичків,Мара морщина; гурток «Біла маковка» ізсела Дунай Падіна, Тульча; гурток «Ве -ши ванка» із села Старий Волчинец,Україна; гурток «Весна» із села Рого -жешти, Бото шани; гурток «Вербе ченька»із села Стирча, Україна; духовий ор -кестр «Буковинські квіти» із села Кин -дешти, Ботошани, соліст Василь Скутел -ніку, який виконав ряд народних таестрадних українських пісень, викликаю-чи повторні оплески публіки. Чудовіголоси створили не тільки гармонію ви -конання мелодійних хвиль, а й гармоніюсвяточного почуття всіх присутніх. У заліпрозвучали давні пісні, принесені з різ-них сіл від дідів та прадідів, які простополонили публіку. Оплески були щиримиі довгими.

Народні костюми як суто українські, такі буковинські, щирі усмішки дітей, бадь-орий настрій молоді та старших, створилина сцені і в залі святковий потік, даруючинеповторні хвилини свята і духовного під-

несення. Учасники програми сло-вами і голосом створювали святко-вий настрій, закликали до єдності,добра та благодаті на землі.

Між виконавцями і публікоюстворилася позитивна енергія. Ар -тисти зуміли передати публіці сутьі глибину української пісні, доказомбудучи гарячі оплески. Зал бувпереповнений і склалися незабутнівраження.

Свято з нагоди відзначення 205-ої річниці з дня народження нашо-го генія і пророка Тараса Григо -ровича Шевченка закінчилосяморем овацій, морем емоцій!!!

Гратулюю всіх організаторів івсіх учасників цього надзвичайного заходу!

Віктор ГрИГорчУКголова яської філії СУру

Фото­автора

БоТоШаНСьКа філіЯ СУРу віДСвЯТКУвала ТаРаСа ШевЧеНКа

Ukraînsykãc VISNÃK6

* задавнені трафунки * задавнені трафунки * задавнені трафунки*

«BÏÅÐÒÀ» ÑϲÂÀÍÊÀ

Несподівано яскраво зринув трафунок,заму лений, здавалося б, часом назавжди.Трафунок, пов’я заний з «упертими» спі -ванками.

Я у газетярському відрядженні на Буко -вині, у гірському гуцульському селі. На дворіосінь, холод нувато. Аби не стир чати назупинці і не мерзнути, чекаючи автобуса,який прибуде за якусь годину, а то й пізніше,заходжу до корчми, беру сто грамів горілки(панські напитки, наприклад, коньяк, тут «нетримають» – пояснює корчмар).

Сідаю у кутку за столик. У передобіднійчас у те мнуватій корчмі, де гостро пахнегорілчаним пере гаром і дешевими цигар -ками – ні душі. Аж тут заходить чоловік упоно шеному фештерському одязі років десьп’ятдесяти з гаком, підходить до шинквасу ідо корчмаря: «Двісті, бо сьо годні мені зновсмутно».

Корчмар мовчки наливає йому цуйки, атой, якого я подумки охрестив «засму -ченим», бере склянку з напитком і прямує допро тилежного від мене кутка, присідає застолик, ставить перед собою склянку зцуйкою, перегодя відсуває її на лікоть відсебе і гидливо кривиться, начебто йогозанудило від запаху того трунку.

Спостерігаю за чоловіком у пошарпа номуфештерському одязі, якому тут же при -клеюю ще і назвисько «дивак».

Встаю із-за столика та йду нібито по -просити у корчмаря скля нку води. Киваю вбік «засмученого дивака»: що з ним?

Корчмар перехиляється через стойку домене і по шепки каже: «Почекайти трішки,зараз буде «кумедія...»

Повертаюся до свого столика і чекаюобіцяної кумедії.

Чоловік простягає руку до склянки зцуйкою, міцно стискає пальцями і повільноприсуває її до себе. Потім, так же повільно,аби не розхлюпати, піднімає до рота і,зажмуривши очі, без передишки випиває додна. Не ставить порожню склянку на столик,а простягає її в бік корчмаря. Той підбігає зпляшкою і наливає цуйки по вінця.

Чоловік у фештерському вбранні встає наноги, задирає голову, виціджує напиток ішурляє порожню склянку геть від себе.Посудина з брязкотом закочується аж підшинок.

А засмучений дивак, як прозвав я його удумці, враз притоптує ногою і хвацькозаводить:

А­пив­я­горівку,­курив­я­табак,Кохав­я­дівчину,­та­сам­став­дурак!

– Не горлай, бо у корчмі не вольно! –оговтує його корчмар, підморгуючи до мене.

– Відколи забрали його, мені все вольно!– обурюється співун. Ану, послухай:

А­мій­тато­злодій­був,А­я­в­него­вдавси.­Тата­мого­повісили,­Та­я­відорвавси!

– Ліпше були повісили і мене, аніж йогона ланц прив’єзати, – пускає п’яну сльозу, –тепер і жінка дома гризе до кісток. Бо як у тійспіванці:

Він­ніц­не­робить,­лишень­п’є,Прийде­додому,­додому­прийде,­Прийде­додому,­жінку­б’є...

– А я, бігме, доки не прийшли ті гицелі і непотягли його на ланцу, і пальцем не торк -нувси її, бігме! Колись цілу співанку знав, таяк зачєла жінка цвікати мені в очі за горівку,забув, лиш про то, що я пияка, ще пару слівпамнєтаю.

Чому я сигодня знов смутний хочетезнати? Смутний, бо вчора був у Радівцях ізайшов туда, де звірину дику тримают, абина неї люди витріщу валися. А він у клітці, яку кримінали. Я до него – синку мій дорогий,

срібний-злотний, за що тебе так карают? Вінупізнав мене і як заплаче-зареве, як зачнепазурями ту клітку рвати! Серце в менепукало від жалю... Що ви знаєте, нічо ви незнаєте, – махнув рукою і, плентаючись,немов спутаний, вийшов з корчми.

Про причину смутку нашого «дивака»розповів мені корчмар таке: той був феш -тером (лісником) і якось надибав у лісі наведмежа, яке відбилося від матері-вед -медиці, чи, може, її вбили браконьєри. При -ніс пухнасте звірятко додому, годував його,як дитину, молоком із соски, медом, і такприв’язався до ведмежатка, що не дайбоже! А воно бігало за ним, як собачка,виробляло всілякі кумедні штучки.

Та як ведмежа трохи підросло, прийшлишефи з лісництва і забрали його до місь когозоопарку. Відтоді фештер спився, покинувроботу і час від часу, як дуже припечесмуток, заводить у корчмі таку «кумедію».

ÎÒÂÅÐÅÇÓÞ׊вÄÍÅ ÑËÎÂÎ

Восени то було, чи під саму зиму – нескажу. Але було холоднувато, бо я щулився,чекаючи з цілим натовпом «наветистів»автобуса до Серету, того, що йде з Сучавидо мого рідного міста не «цісарськоюдорогою», а почерез села. Було це під вечір,і я мріяв про тепло батьківського дому, бо втому газетярському відрядженні на Буко -вину таки добряче втомився.

Коли підкотив, торохтячи, обшарпанийавтобус, мені вдалося дивом прошмигнути увідчинені двері між першими і захопитимісце. Усівся блаженно – десь через двігодини буду вдома.

Страшенна тиснява – ніде й голці впасти.Лайки, прокльони, солоні жарти, переважнопо-українськи, бо на цьому маршруті укра -їнські села: Дарманешти, Марицея, Кали -нешти, Шербівці, Ботошениця, Балків ці,Негостина. Тхне горілчаним перегаром, бо,видно, немало пасажирів хильнули чарку вбуфеті на автобусній стоянці.

Як на лихо, наді мною повисли двоєхлопців, в яких від горілки підгиналися ноги.Як тільки автобус спотикнеться на вибоїні чипригальмує, – падають на мене. Я відпира -юся ліктем, парубчаки на мить наче огов -туються, але через пару хвилин я зновустаю для них підпорою.

Десь після Марицеї, коли в автобусі трі -

шки про глотилося, але не настільки, щоби тіхлопці відступилися від мене, не витримую.Стусонувши одного ліктем під ребра, кажупо-румунськи: «Три майся, мой, на ногах, бовпадеш і ніс розіб’єш!».

Парубчак наче прокидається, лупаєочима, тріпає головою, випростовується іхапається обома руками за бильце сидіння.Та його знемагає хмільне дрімання – черезхвилину знову навалюється на мене. Сту -саю його під бік, цього разу сильніше: «Неспи, бо пробудишся аж у Сереті!»

Мій стусан розбудив, але й роздражнивпарубчака, котрий каже своєму напарнику:«Мой, як доїдемо до Калинешт, я цегостарого, бігме, наб’ю, дам йому по морді!»

Не реагую на погрозу, наче не тямлю по-українськи.

Та коли автобус наближається до зупинкиу Калинештах Купаренка і стишує хід, апідпилі парубчаки завовтузилися, проби -ваючись до виходу, хапаю «забіяку» за руку:«Мой, хлопче, куди тікаєш? Таж ти мав мененабити, що – забув?»

Від несподіванки парубчак аж підскочив,обер нувся до мене і прохально склав руки:

«Йой, пане, вібачєйте, відки міг я знати,шо ви наш? То цей дурень мене збаламутив,– підштов хнув свого приятеля, – а я,вібачєйте...»

Хлопці вискочили з автобуса, а я вжеспокійно доїхав до Серету.

Михайло МИхайлюК

«коли ви вмирали, вам дзвони не грали…»(З народної вже поезії)

«кров, пролита для великої мети, не засихає.»(С. Петлюра, «Пам'яті полеглих за державність», 22.01.1926)

Серед низки цьогорічних ювілейних дат події 80-літньої дав-ності на Закарпатті є знаковими в українському державо-творенні. Адже Карпатська Україна 1938-1939 років – доле-

носна подія в житті всього українського народу. А для мешканцівЗакарпаття тема Кар патської України завжди актуальна та практич-но невичерпна. При цьому все чіткіше проявляється необхідністьдля чималої кількості українських, угорських, чеських, словацьких,польських, румунських, німецьких дослідників вийти за межі сутосвого національного сприйняття й усталених історичних традицій.Слід сумлінно упорядкувати накопичений масив фактів та виробитина їх основі правдиву історію (розповідь, наратив), яку донестиширокому загалу у своїх працях і публікаціях.

Століттями Закарпаття було ізольоване політично та культурновід інших українських земель. Після Першої світової війни край пере-жив відродження національної ідентичності. Так на Все -просвітянському Здвигу в Ужгороді 17 жовтня 1937 року було пред-ставлено біля 300 сіл з усіх сторін Закарпаття, а загальна кількістьучасників сягнула понад 30 тисяч. Учасники цього форуму присягали«бути вірними синами українського народу й боротись за повну дер-жавну незалежність».

Знагоди ювілею спочатку зупинюся на фактах. Події наЗакарпатті поставили українську проблему в центр увагиєвропейської та світової політики (про це зокрема свідчать

публікації навіть в пресі Далекого Сходу). Насамперед слід відміти-ти, що проголошення автономії Підкарпатської Русі 8 жовтня 1938року було вимушене – прем’єр-міністр Чехословаччини генерал ЯнСирови пішов на це під тиском і з Берліна, і з Ужгорода (бо президентЕдвард Бенеш вже емігрував із країни 5 жовтня). До першого авто-номного уряду Під карпатської Русі, який очолив лідер русофілів іагент угорської розвідки Андрій Бродій, увійшов від народовців(українофілів) Августин Волошин. 26 жовтня Бродія було усунуто зпосади глави уряду, як угорського агента, і прем’єр-міністромКарпатської України було обрано Августина Волошина. У ці дніУгорщина не погодилася з розподілом кордонів колишньої Чехо -словаччини, і на її вимогу Ні меччина провела у Відні 2 листопадаарбітраж, за яким від Карпатської України було забрано і переданоУгорщині території Ужгородського, Мукачівського і Севлюшського(Виноградівського) повітів з містами Ужгород, Мукачеве та Бере гове.Голова уряду Підкарпатської Русі Августин Волошин 3 листопадазвернувся до народу «Карпатської України із закликом постояти засамостійність і розбудову незалежної держави». У цьому ж зверненнівідторгнення територій Карпатської України Угорщиною назване«важкою хвилею» і «раною» для «української державної самостійно-сті». Також було повідомлено про вимушений переїзд уряду авто-номної ще в складі Чехо-Словацької Республіки Кар патської Українидо Хуста (сам переїзд уряду з Ужгорода до Хуста стався 10 листопа-да 1938 року).

Політична ситуація на початку 1939 року була надзвичайнонапружена. Спокійне життя на території Закарпаття збурю-вали постійні терористичні провокації угорської і польської

агентури. Чи не щоночі на рубежі 1938-39 років відбувалися пере-стрілки на кордонах Угорщини і Карпатської України. Стосунки авто-

номного уряду Карпатської України і чеської влади теж були напру-женими. Берлін чи не єдиний підтримував наміри уряду КарпатськоїУкраїни щодо повної незалежності, адже у планах Німеччини щодовідновлення Великої України відводилося і відповідне місцеКарпатській Україні. У Москві це стало відомо, тому Йосиф Сталіннавіть розіграв цілий спектакль 10 березня 1939 року на XVIII з’їздібільшовицької партії, зокрема назвав Карпатську Україну із 700-тисячним населенням «кузькою, яка хоче приєднати до себе …слона, Радянську Україну з 30 мільйонним населенням». Це ще разсвідчить про величезний міжнародний резонанс подій 14-18 березняв Хусті і в Карпатській Україні. Сам Сталін сказав на XVIII з’їзді своєїпартії, що вся світова преса підняла шум щодо Карпатської України і«до хрипоти кричала, що німці йдуть на Радянську Україну».

Проте, кульмінацією подій навколо Карпатської Українистала героїчна оборона новоствореної держави її загонамисамооборони – «Карпатська Січ» (ОНОКС). В ніч на 14

березня 1939 року хортистська Угорщина з допомогою шовіністичноїПольщі, при таємній згоді гітлерівської Німеччини та схваленніфашистської Італії розпочала окупацію Карпатської України. До речі,у відповідь на напад 15 березня розпочалося перше засіданняСойму Карпатської України, на якому проголошено незалежність таприйнято Конституцію. В ці дні відбувалися наймасштабніші, величніі водночас трагічні події, які наразі стали народною легендою –«Карпатські Крути»! Ці бої і масштабні арешти угорської окупаційноївлади в Карпатській Україні потребують ще детального історичноговивчення. Січовики дали нерівний бій союзниці Третього Райху.Фактично ці трагічні події в центрі Європи і були початком Другої сві-тової війни. Сили були нерівними. Хортисти за лічені дні подолалиопір оборонців Карпатської України на більшій частині її території.Хоча супротив патріотів-українців продовжувався і в умовах окупації.Невеликі партизанські загони діяли до зими 1939-1940 років.. За різ-ними даними, угорці втратили у дні від 15 до 18 березня 1939 рокупід час боїв на території Карпатської України від 300 до 700 осіб вби-тими, а українці від 2 до 5 тисяч загиблими, з них безпосередньо воборонних боях загинули сотні синів нашого краю. До прикладу, оче-видці згадували, що дорога між Хустом та Великою Копанею булавкрита тілами січовиків, які лежали групами по 5-10 осіб. У тодішнійугорській пресі події наступу військ Будапешта 15-18 березня 1939року називали «героїзмом», вміщали навіть фотографії знущаньсвоїх «гонведів» (вояків) над нечисленними оборонцями КарпатськоїУкраїни. Серед гонведів було чимало кримінальних елементів, випу-щених із в’язниць Угорщини спеціально для цього «походу».Карпатськоукраїнський діяч Василь Ґренджа-Дон ський згадує, якугорські солдати навіть відрізали голови українцям-січовикам і«копали їх ногами».

Вході окупації території Карпатської України угорці і полякифактично діяли синхронно. Так загалом за даними Ста -ніславівського воєводського управління поліції, угорська оку-

паційна влада у перші тижні окупації заарештувала та ув’язнилапонад 1500 січовиків, вихідців з Польщі. За даними усних свідчень,зібраних українськими істориками та краєзнавцями в роки незалежно-сті, 17 березня 1939 року полонених карпатських січовиків-галичан підугорським військовим конвоєм у складі 7-8 колон по 70-80 чоловікбуло конвоєм відправлено із табору у Кривій та тюрми у Тячеві доВерецького перевалу, де передали польським військовим, поліцей-ським і спеціальним каральним загонам. Останні, усупереч усім міжна-родним конвенціям щодо поводження із військовополоненими, безсудових процедур, у двох місцях за 1,5-2 км від лінії кордону над села-ми Верб’яж та Нова Ростока та між Петросовцею, Жупанами йЛазами, розстріляли близько 500-600 галичан-січовиків. Факти роз-стрілів були широко відомі місцевому населенню. Зокрема, жителісела Верб’яж свідчили, що на третій або четвертий день після окупаціїугорські жандарми вели через село 44 січовиків, яких на перевалівночі розстріляли. Про це місцеві жителі зробили висновок із стрільби,яку було чути з боку перевалу та частин тіл, що згодом в село прино-сили місцеві собаки. Про цю страшну трагедію згадував у своємущоденнику Василь Гренджа-Донський, який дізнався про розстріли відінших співв’язнів угорського концтабору Вор’юлопош.

7Ukraînsykãc VISNÃK

ВЕлИчНІ І траГІчНІ ПодІї ВМалЕНьКоМУ Краї, яКІ СталИНародНою лЕГЕНдою ВСІЄї

СоБорНої УКраїНИ(до 80-річного ювілею Карпатської України)

ярослав одоВІчУК Спеціально для часопису «Український вісник»

(Продовження­на­10­cтop.)

Представницька частина української сто-рони вище вказаної комісії в супроводі ПослаУкраїни в Румунії, його Ексцеленції Воло -димира Банькова, депутата української мен-шини в Парламенті Румунії та голови СоюзуУкраїнців Румунії Миколи Миро славаПетрецького, голови сучавської повітовоїфілії СУРу Іллі Савчука та інспектораСучавського повітового шкільного інспектора-ту лучії Мігок, здійснила у повіті Сучава робо-чий візит шкіл, де учні вивчають як предметрідну українську мову. Цю честь отрималиукраїнські громади міст Сучави та Серету, сілБалківці, Шербівці та Бродина.

Головною метою цих зустрічей було пози-тивне спонукання до конструктивного діалогуміж обома державами в питанні забезпеченняправ національних меншин проживаючих вобох країнах, зокрема української в Румунії тарумунської в Україні.

Програмний порядок дав змогу високопо-важним членам делегації зустрітись та поспіл-куватись з головами місцевих адміністрацій, зпрефектом повіту Сучава, деканом україн-ського відділу філологічного факультетуСучавського Університету «Штефан чел Ма -ре», генеральним інспектором Су чавськогоповітового шкільного інспекторату, директо-ром національного коледжу «Міхай Емінеску»/Сучава/ та директором коледжу «ЛацкуВоде» Серет, з викладачами української мови,священиками, учнями, культурними діячами.

Зустріч в осередку СУРу в м. Сучаві 15-гоквітня набула вже підсумкового характеру, хочдіяння комісії продовжувались і наступногодня.

Депутат і голова СУРу Микола Миро славПетрецький назвав роботу комісії історичноюподією та підкреслив особливу її насиченість,корисність наочно пізнаних реалій, які, неза-перечно, приведуть обі сторони до встанов-лення позитивних та ефективних заходів іконкретних кроків. Поінформував комісію, щокомпактно чи менш компанкто українці вРумунії у 12-ти повітах, а це означає, точніше,160 місцевостей, що у кожній існує місцеваорганізація, а на повітовім рівні повітова орга-нізаційна структура, що приблизно задовільноукраїнська мешина представлена по телеба-ченню та радіо та що під час виборів нашіорганізації діють за зразком політичних угру-повань.

Запрошується до діалогу голова Комісіїандрій юраш: «В певній мірі я згідний в тому,що це історчна подія, але не тому, що ми зро-били якусь унікальну подію, а в іншому вимірі,а саме, в тому, що після 12 років мовчання зобох сторін ми приїхали побачитись віч-на-віч,пізнати вас прямим спілкуванням, зрозумітиправильно ситуацію і надіємося провести тіпроцеси, які б привели обі сторони до корис-них конкретних результатів.

З нашого боку є повне відкриття і бажаннявинайти всі питання щодо України, показатинашу неформальність і повне розуміння про-блематики обох частин, а разом з румунськоюстороною пояснити, допомогти, розв’язатигрунтовні права наших меншин. Для цього мизібрали в делегацію представників трьохміністерств: культури, який містить департа-менти з питань релігії та національностей,освіти і науки та закордонних справ, котріфокусно розглядатимуть сконстатовану про-

блематику. Потрібно признати, що ми отрима-ли цікаві враження, ми бачимо що громадаукраїнців є жива, розвивається, демонструєвсі якості спільноти, яка може свідчити про

себе, яка може показувати і на перспективу, іна високі досягнення.

З іншого боку ми зрозуміли, що існуютьоб’єктивні процеси, є поступова асиміляція,процес територіального розпорошення гро-мад, а це все ми бачимо по обох сторонах інаші повинності стосуються компетентності

знайти заходи зберігання національної іден-тичності на відповідних територіях.

Важливим в цьому напрямку є релігійнийчинник, який в плині часу був, є і надалі, най-важливішим джерелом національного духу. ВУкраїні зараз відбуваються складні, але пози-тивні процеси. Ми шукаємо такий шлях, щоб вкомплексних ситуаціях знайти відгук і відрумунської церкви, яка має вагомий голос управославному просторі.

Ми обіцяли, що постараємося здобути длябібліотеки Відділу україністики в Уні верситеті«Штефана чел Маре» в Сучаві хоча б півтисячітомів української літератури.

Сьогодні даруємо Сучавській повітовійфілії кілька книжок, альбомів та гарний тризуб– герб України. Дякую за увагу!»

Ілля Савчук щиро дякує за подарунки,

представляє головних представників україн-ської громади Сучавщини та за прошує до діа-логу його Ексцеленцію Посла України вРумунії олександра Бань кова.

«Я дійсно радий цим візитом – сказавПосол, бо такий захід є насправді корисним ідля складу делегацій, і для громад меншинобох сторін. Ми, насправді, чергово переко-нались у правдивості мудрого народного при-слів’я: Краще один раз побачити, ніж десятьраз почути!» Можемо говорити в столицяхпро потреби людей, але поки самі не побачи-мо їх, не почуємо їх, не поспілкуємося з ними,то нічого потужного, яке б відстоювало ті про-блеми, не відбудеться.

Першим і найголовнішим завданням цьоговізиту – стати періодичним. Зустрічі повинніпроходити спільно з румунською стороною,разом бачитись і спілкуватись з громадами, аопісля знаходити рішення проблем, які існу-ють чи виникають. На справді, українська гро-мада в Румунії є жи вою, розвивається, вона єчастиною румунського багатонаціональногота мультикультурного суспільства. З сторониПосоль ства ми будемо робити все, щоб вирозвивались і відчували себе повноціннимигромадянами вашої країни, але і українцямистопроцентово, так як ви це показуєте рокипідряд і виховуєте в цьому дусі молоді поко-ління. Ми повинні так розвиватись і так вико-ристовувати те, що в нас є, щоб не існувалапостійна потреба якоїсь-то допомоги. Дякуюза увагу!»

Одне із болючих питань, висловленеголовно викладачами української мови, сто-сується знайдення ефективних засобів тазаходів для зацікавлення та заохочення моло-ді говорити рідною українською мовою.

Представник Міністерства освіти і наукиУкраїни перечислює ті можливі засоби тазаходи, які вживаються в Україні для зацікав-лення та заохочення молоді говорити румун-ською мовою. «По-перше, треба мати на увазінезаперечний факт, що надто сильною сьо-годні є глобалізація – почав достойний гість –, а боротися проти цього не проста річ. Алеіснує у вас досить потужна трійця: СУР, школаі церква.

Ми бачили річну календарну програмукультурних заходів СУРу. У вас є спільні по діїяк з іншими меншинами, проживаючими вРумунії, так і з мажоритарним етносом, існу-ють День рідної української мови, Олім піада зукраїнської мови, спортивні змагання, куль-турні діалоги з Україною. Виконуючи все це,Ви затримуєте постійний діалог, а де є діалог,там є і рух, а рух означає життя, по вний роз-виток людського єства.

В Україні існують 75 шкіл з повним румун-ським викладанням, існують бібліотеки, клуби.Є багато місцевостей, де структура адмініс-трації складена тільки румуномовними грома-дянами України. Потрібно бачити все цеповно, системно, а невідповідні си туації вирі-шувати пунктуально. Нікому не хочеться втра-тити культурні цінності певної національноїменшини, бо це складові культур наших наро-дів, українського та румунського, а культура єатрибутом вічності народу. Ми, українці, якщо

Євсебій фраСИНюКФото­автора

(Закінчення­на 9­cтop.)

8 Ukraînsykãc VISNÃK

зуСТрІч мІжурядової українСько-румунСької комІСІї в пиТаннІ заХиСТу прав нацІональниХ меншин з

будемо разом, будемо допомагати один дру-гому, то напевно поборемо всі негаразди!Дякую за увагу!»

Напрямки зацікавлення в засвоєнні укра-їнської мови

Працюючи роки підряд викладачем україн-ської мови, а нині виконуючи і почесть інспек-тора в складі Сучавського повітового шкільно-го інспекторату, пані лучія Мігок володіє нетільки багатим викладацьким досвідом, але іперспективою постійного покращення викла-дання рідної мови.

На мій погляд – сказала вона – викладачамукраїнської мови кожної школи потрібно зосе-реджуватись по наступних напрямках:

– Улаштування функціональних кабінетівукраїнської мови та літератури, періoдичне їхобновлення в залежності від літературногокалендаря;

– Використовування місцевих українськихзвичаїв, традицій, обрядів та виявлення цихдуховних цінностей культурними подіями вшколі, культурному домі, в рамках подій, орга-нізованих СУРом;

– Відкриття та використовування обдаро-ваності дітей вище вказаними засобами/за -ходами, у всіх можливих галузях мистецтва:музики, танців, малювання, театру, літерату-ри, спорту тощо;

– Організування, за підтримкою СУРу, літ-ніх курсів удосконалення української мови урізних формах: таборів, екскурсій, конкурсівта ін.;

– Постійна дисемінація користі досконалоговивчення української мови у здобутті певнихпрофесій (поліцейського, митника, працівникаслужби безпеки, перекладача, журналіста таін.) чи для вагомого полегшення в спілкуванніз громадянами країн Євро пи, котрі вживаютьмови слов’янського походження: поляки,росіяни, словени, словаки, чехи, серби, болга-ри.

Як колишній викладач української мови, анині публіцист українських часописів, авторцих рядків попросив дозволу додати кілька ізвласних міркувань відносно такої важливоїтеми. Звертаючи увагу на мудрість староки-тайського прислів’я – «Людина/на род є те, щоговориться про неї/нього!» –, я наголосив навирішальній ролі вчите ля/ви кладача виявити івиплекати у кожної дитини те особисте, уні-кальне Я, або так званий талант, котрий прав-диво виокремлює людину і в тому часі вписуєїї в гармонійне суспільне життя.

Вважаю, що плідних результатів в заохо-ченні учнів, і не тільки, правильно засвоюватирідну українську мову можливо досягнути ідотримуючись наступного:

На рівні Союзу Українців Румунії:– Прибавляти поступово осередки для кож-

ної місцевості, де проживають компактноукраїнці, назвати їх культурними центрами,очоленими директорами, призначеними вна -слідок конкурсу;

– Улаштовувати обов’язково біля кожногоосередку спортивну базу;

– Обмежити роль виборів – подібних полі-тичним організаціям, тільки балотуваннямдля отримання політично-адміністративнихпосад;

На рівні шкіл:

– долучати до звичайного дидактичногообладнання початкових класів найвідомішімультфільми на українській мові, ляльковіговорячі персонажі, накреслені стрічки україн-ських казок, ігри електронного передаваннятощо;

– Збуджувати, підтримувати та заохочуватипостійно учнів до читання, висунути читанняна перший і найголовніший план;

– Спростити теоретичні вимоги та добави-ти до програми Олімпіади артистичне читання– для 7-8 класів та виконання однієї ролі зпередбачених в програмі – для 9-12 класів;

Українська церква та відповідне релігійневиховання

Що часи міняються – це не дивує нікого,але парадоксальні явища завжди спонукуютьлюдину – говорив з певною тривогою настоя-тель греко-католицької церкви села Майдану,громади Качіка, отець Николай Ни колаїшин

– ось, наприклад, будучи ще учнем в рідномуселі, учителі радили нам розмовляти по-румунськи і в перерві задля удосконалення,та ми все розмовляли по-українськи, а сьо-годні – якраз навпаки і ніхто нікого не приму-шує. Це явище потрібно глибоко і правильнопроникнути і знайти відповідну розв’язку.

З іншого боку, щодо чисельності молоді,

також сумно. За останні 30 років виїхали зРумунії мільйони людей на кращий заробіток,а це найбільше молодь, це працездатна, твор-ча сила народу, живуще джерело нації. Якщоще додамо, що здійснено двадцять мільйонівабортів, то ми втратили ще одне населенняцілої Румунії.

Інший парадокс: В 1926 році на Буко виніздійснено обмін священиків: у румунські пара-фії поставили українських священиків, а вукраїнських – румунів. Після грудневої ре -волюції були переговори, гарно спілкувалися,по-демократичному, але церкви не повернутоукраїнським громадам, українські священики ідосі не богослужать в таких селах якШербівці, Калинешти, Марицея та ін. В Ким -полунзі, наприклад, маємо греко-католицькуцеркву, побудовану за пастирства ЮліянаКоби лянського, батька Ольги Кобилянської, іми боремося вже 30 років, щоб повернулинам церкву і ще не доборолися... В цьомумісті є 10 церков та чотири доми молитвинеопротестантів, наша одинадцята церквабула б, а населення начислює п’ятнадцятьтисяч осіб, значить не існує перенагромад-ження! Котрий Бог підсказує привласнюватите, що не твоє, що ти не будував?! УМолдовиці є греко-католицька капличка, вонастоїть запертою, а нам не повертають її.

Пропоную написати спільний відкритийлист з нашої сторони, сторони СУРу та По -сольства України в Румунії до Пребла жен ногопатріарха Данієла, може, наші бажання здійс-няться!

Я щиро вітаю всіх Вас – почав свою про-мову отець Василь Мадяр – парох україн-ської цекви «Святих апостолів Петра і Павла»в Сучаві – і хочу пригадати факт, що коли існу-вало Генеральне Консульство України вСучаві, всі гості з України приходили до нашоїцеркви, а нині це рідкісність, а я запевняюВас, що двері постійно відкриті, священикзавжди радий гостям і постійно жде бажаю-чих.

Всім відомо, що церква відіграє потужнуроль у зберіганні національної ідентичності,на Мараморощині це очевидно, в Україні цеочевидно для румунської меншини, але наБуковині це просувається важче.

Одна із проблем є недостача або брак цер-ковних книг для богослужіння і не тільки наБуковині, але і в Банатах. Якби Україна змог-ла надати поміч у цьому напрямку, то було бдуже корисно. Чекаю вас у нашій церкві!

Отець Михайло Кобзюк – парох Дарма -нештської церкви «Святого Іллі» - знаходить-ся у ситуації наближення до завершенняпобудови нової церкви. Нині святслужба від-бувається у колишньому парохіяльному домі із ласки Божої, 13-го жовтня ц.р. запрошує всіхприєднатись до освячення нового Божогохраму – cказав отець з глибоким хвилюван-ням. Я пропоную запровадження при україн-ських церквах недільних курсів для нашої рід-ної мови. Дякую за увагу!

*Цікава зустріч! Проблеми висувались зі

щирістю, заслуговували уваги високоповаж-них членів комісії і, надіюсь, стануть об’єктомпошуків до правильних рішень та ефектнихспособів і заходів їхнього покращення.

предСТавниками українСькиХ Громад БуковиниСучава – 15 квітня

9Ukraînsykãc VISNÃK

Між іншим згадувані вище події відбувалися і на теренахмого рідного Тячівського району. Не було жодного укра-їнського села, в якому не мали б місце репресії проти

патріотично налаштованого та свідомого населення. Згадки про цезнаходимо в десятках літературних, архівних та історичних джерел.Зокрема Василь Ґренджа-Донський, який був безпосередньо у вирітих подій, наводить документальні дані про надзвичайно трагічніподії в Тячеві, де десятки патріотів Карпатської України було зака-товано та знищено без суду та слідства на мосту через Тису, а їхтіла вкинуто в річку, а ще десятки незаконно закатовано та страченов місцевій в’язниці. Біля сотні січовиків-галичан відправлено післянелюдських мордувань на вірну смерть в Польщу, а фактичнострачені без суду та слідства головно в районі Верецького перева-лу. Десятки осіб скалічено середньовічними тортурами у в’язниці,які згодом пішли з життя від ускладнень отриманих травм і хвороб.Більше сотні наших краян після мордувань депортовано у «виправ-ні» табори. Кілька сотень осіб піддано варварським знущанням вмісцевій в’язниці з наступним переслідуванням по місцю проживан-ня. А ще тисячі беззаконно побитих, пограбованих, позбавленихпраці, соціальної допомоги тощо.

Багато захисників Карпатської України вимушено залишилиїї територію. Зокрема одразу з початком окупації доРумунії, головно в районі Сиготу Марамороського, перей-

шло з Карпатської України поверх 10000 втікачів і вимушених міг-рантів, з яких більше 1500 українців. До речі, Іван Одовічук, мійдідусь по батькові, мешкаючи у Сиготі, опинився у вирі подій берез-ня 1939 року пов’язаних з допомогою втікачам з КарпатськоїУкраїни. Іван Ілліч брав активну участь в організації допомоги длявтікачів із Карпатської України, що дозволило уникнути середньо-вічних катувань та неминучої смерті сотням, якщо не тисячам, пат-ріотів. Фактично через нього діяли різні структури та окремі пред-ставники української еміграції в Румунії (Громадсько-ДопомоговийКомітет, Союз Українських Жінок-Емігранток, Спілка українок-буко-винок, Допомоговий комітет втікачам з Карпатської України вЧернівцях, Товариство Вояків бувшої Армії УНР тощо). Загаломпісля розгрому Карпатської України на територію Румунської (ліво-бережної) Мармарощини було прийнято біля 10000 осіб (Уявляєтемасштаби!). Впродовж 4-5 днів їх необхідно було евакуювати з при-кордонної смуги з огляду на військове напруження в регіоні.Зокрема, через Сигіт евакуйовувався президент Августин Волошинта члени його уряду, які намагалися добитися протекторату Румуніїщодо Карпатської України.

Під впливом радянської пропаганди частина непримиримихборців «за волю і долю рідної Срібної Землі» переходиликордон в СРСР. У подальшому доля цих патріотів була різ-

ною, але здебільшого трагічною. Слід нагадати, що цілком таємноРішенням ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року приречено до розстрі-лу польських військовополонених та осіб, ув'язнених на теренахЗахідної України та Західної Білорусії. Захисники КарпатськоїУкраїни, які втекли від репресій воєнщини хортиської Угорщини ішовіністичної Польщі в СРСР, теж попали під дію цього наказу. Доприкладу така доля спіткала славного уродженця Тячівщини, могоодносельця Івана Прінца.

На тих, хто не встиг перейти кордон, чекало справжнє пекло –угорські фашисти почали масові репресії. «Закарпатська Україна –це тепер тюрма народів, всюди горе, плач і зойки, і страждання, іневоля, всюди злочини, убивства» – свідчив Василь Гренджа-Донський, котрий разом з багатьма іншими діячами Закарпаттяпотрапив за колючий дріт концентраційного табору. Тоді десяткитисяч українців потрапили до угорських таборів. Для полоненихбули створені тюрми і табори у Кривій, Хусті, Тячеві, ВеликомуБичкові, Рахові, Сваляві, Воловому, Великому Березному, а також

сумнозвісний концтабір Вор’юлопош поблизу Ніредьгази вУгорщині. В перші місяці окупації Закарпаття було знищено, жор-стоко, по звірячому, замучено біля 6000 закарпатців. Факти страт такатувань були широко відомі місцевому населенню. Наразі вониздебільшого задокументовані. Підтвердження цього можна знайтитакож у матеріалах радянської «Надзвичайній комісії з розслідуван-ня звірств мадярсько-фашистських окупантів».

Згодом на окупованій території Карпатської України впро-ваджено диктатуру воєнщини. Вистачало показати накогось пальцем та донести, що він українець (а це було

тотожне з поняттям Січовик, підпільник-партизан, комуніст, тобтоодним словом ворог Мадярщини), для того щоб його ув’язнити,катувати або й вбити. Ці нечувані звірства здійснювали над україн-цями місцеві мадяри та їхні поплентачі – москвофіли. До речі, заспогадами мого дідуся по матері Кушніра В.І. (1909 р.н., мешканцясел. Великий Бичків), його в 1943 році за донесенням таємногоінформатора безпідставно було запідозрено в нелояльності доМадярщини, що призвело до брутального арешту з побиттям татривалого ув’язнення в одній з катівень Угорщини. Навіть після«виправдання» (бо знав мову тюремщиків і міг себе захищати) йогобуло мобілізовано до армії та скеровано в саме полум’я боїв навірну смерть, якої вдалося уникнути випадково (зумів самотужкиполишити частину і через лінію фронту повернутися додому).

Проте хортисти мордували патріотів Карпатської Українифізично, але вони, як правило, загартовувалися духовно.Відповідно найстійкіші з них не зреклися своїх національ-

но-визвольних і державницьких переконань. Тому ідеї КарпатськоїУкраїни не вмерли, вони стали невичерпним джерелом наснаги вборотьбі за право бути господарем на своїй землі для майбутніхпоколінь українців, яка закінчилася утворенням незалежної собор-ної України. Сама Карпатська Україна, яка фактично початкамисягає ще 21 січня 1919 року, коли відбулися перші українськіНародні збори у Хусті, стала яскравим явищем незалежницькихустремлінь українського народу і своїм надзвичайно коротким алеяскравим існуванням довела, що за волю і незалежність народутреба боротися до останнього подиху і краплі крові, як це робилиукраїнці Карпатської України у березні 1939 року.

Проголошення незалежності Карпатської України, як видно зперебігу подальших подій, було миттєвим тріумфом для українцівЗакарпаття. А вже 15 березня 1939 року кривава історична дій-сність переводить події в Карпатській Україні у надзвичайно трагіч-не русло. Проте навіть за таку коротку історичну мить світове укра-їнство в черговий раз отримало неспростовний доказ того, що неза-лежне державне життя українців, в тому числі і закарпатців, можли-ве тільки у складі Соборної України. Про це переконливо засвідчи-ли вже історичні березневі події 1939 року минулого століття, про цеж не менш відверто стверджують, навіть «волають» теперішні про-цеси на Сході України. Слід підкреслити, що спроби підступнихшовіністичних сил розіграти в Закарпатті заяложену русинськукарту і за заздалегідь заготовленим сценарієм відмежуватиЗакарпаття статусом «національной автономії» та «вільної еконо-мічної зони» від решти України для інтересів корінного населеннясмертельно небезпечний шлях у кривавий березень 1939 року чи набойню теперішнього Донбасу.

Воснові нашої новітньої незалежності України безумовнолежить також «дух і чиста совість героїв Хуста та Красногополя на березі Тиси». Карпатська Україна – найбільше

досягнення українців в боротьбі за незалежність і самостійність додев’яностих років двадцятого століття. Згадувані сторінки нашоїминувшини не були авантюрою, марним пролиттям крові справжніхпатріотів Карпатської України, провокацією, яка принесла в крайлише горе, сум, біль і страждання! Події того славного часу ство-рення Карпатської України є яскравим прикладом героїчності, муж-ності, свободолюбивості, патріотичності наших земляків Закар -патців.

Трагічна доля Карпато-Української Держави, її державотворців,членів молодіжних організацій, захисників збережеться в пам’ятінародній навіки. Їх жертви були були страшні, але не марні. Ми звдячністю згадуємо усіх борців, котрі віддали своє життя за нашуУкраїну, не забуваємо та цінимо їх подвиг, гідно впорядковуємо їхвідомі поховання. Про цих українських героїв в сучасній Україні зні-

10 Ukraînsykãc VISNÃK

ВЕлИчНІ І траГІчНІ ПодІї В МалЕНьКоМУКраї, яКІ СталИ НародНою лЕГЕНдою

ВСІЄї СоБорНої УКраїНИ(до 80-річного ювілею Карпатської України)

(Продовження­з­7­стор.)

(Закінчення­на 11­cтop.)

11Ukraînsykãc VISNÃK

­ ­ ­ ­ ­1 ­ ­ ­ ­ ­ ­

­ ­ ­ ­­ ­ ­ ­ ­

­ ­

н Б ь ч п м ш у з ( Д Л в в п л к с п о К З б й в Г с ж г

в п у в у б ЛО в т Г К й с с с с

­ ­ ­ ­ ­

З МаРаМоРощиНи

У неділю 5 травня поточного рокуу Великодній (Світлий) тиждень вмальовничому селі Білин, що на Рахів -щині (Закар патська область Украї -ни) відбувся черговий, четвертий заліком, фестиваль «Гуцульська паска».Це святкування проводиться в рам-ках святкування Дня села Білин запідтримки мешканців Білина, місце-вих органів влади, підприємців районута народного депутата України відцього регіону.

Розпочалося свято з традиційноїсвяткової ходи. За участі духовен-ства провели церемонію відкриттясвята. З вітанням до присутніх звер-нулися сільський голова Ми кола Са -гайда, представники районної владита помічник народного депутатаУкраїни В. Петьовки.

В сільському будинку культури роз-горнули експозицію з великою кількі-стю святково прикрашених і наповне-них традиційними продуктами вели-кодніх кошиків, гарних рум’яних, пух-ких з віночками і різними візерункамиПасок (Традиційний Великодній хліб).Відвідувачі виставки мали змогу насо-лодитися справжніми ГуцульськимиПа сками практично з усіх населенихпунктів Рахівщини. Цьогоріч окремуекспозицію також склали Паски, якідля конкурсу виготовили учні Білин -ської школи. Туристи одноголосно від-значають, що їм цікаво все, бо тради-ції святкування пасхи на Закарпаттісуттєво відрізняються від тих, щозбереглися в інших регіонах країни. Дотого ж так як у нас, ніде не вміютьвеселитися. Паралельно для огляду

усіх присутніх представлено також івироби декоративно-ужиткового ми -стецтва (вишивку нитками, бісером,

стрічками, різьблення по дереву, гон-чарство, ткацтво, килимарствотощо).

А далі були розваги – запальніритми не залишали байдужими ніко-го. Люди відпочивали та насолоджу-валися гулянням у гуцульських зви-чаях. Розважали присутніх колективита учасники художньої самодіяльно-сті села та району. У концертнійпрограмі брали участь аматори,артисти від маленьких зірочок довеликих зірок, та танцювальні колек-тиви із запальними танцями, зокремаі дитячий фольклорно-етнографічнийколектив Ясінянської дитячої школимистецтв. Завершилося дійство ви -ступом улюбленця Закарпаття, на -шого земляка, народного артистаУкраїни Івана Поповича.

Водночас учасники фестивалюмали змогу безкоштовно покуштува-ти смачні страви місцевої гуцуль-ської кухні: бограч, голубці, сир, вур -да, яфинівка тощо.

Підсумовуючи перебіг свята слідвизнати, що четвертий фестиваль«Гуцульська па ска» у Білині безумовновдався, і цей захід обгрунтовано пре-тендує на статус традиційного.Учасники (особливо гості з іншихрегіонів) захоплені гуцульською ав -тентикою святкування СвітлогоХристового Воскресіння. Всі присут-ні розходилися сповнені лише пози-тивних вражень і щирих емоцій,адже навіть погода в цей день сприя-ла організаторам. Останні безумовнозаслуговують на сердечну подяку.

Ярослав оДовіЧУК спеціально для часопису

«Український вісник».

маються фільми, пишуться книжки, складаються пісні, їм споруд-жуються і відновлюються пам’ятники. Зокре ма і в місті Тячів «кригаскресла»: 30.08.2018 на честь визначного діяча ОУН, поета ОлегаОльжича на приміщенні колишньої угорської в’язниці, куди йогозапроторили угорські окупанти, встановлена пам’ятна дошка;15.09.2018 року урочисто відкрито погруддя Василя Ґренджі-Дон -ського, українського поета, прозаїка, публіциста, громадсько-куль-турного діяча, літописця Карпатської України; нарешті днями очікує-

мо завершення спорудження в Тячеві меморіалу на вшануванняГероїв Карпат ської України, які прийняли в місті і його околицяхмученицьку смерть від рук озвірілих загарбників та їх поплентачів(встановлено пам’ятний знак до 80-річного ювілею КарпатськоїУкраїни буде біля мосту через Тису, де в березні 1939 року без судута слідства закатовано та знищено десятки українців-патріотів, тілаяких вкинуто в річку). Але головне – хочеться вірити, що достойнопродовжимо справу наших «лицарів і мучеників великої Визвольноїідеї». «Тих, що життям своїм заплатив за свою віру в неї». Це єдиноістинний шлях справ жнього вшанування Героїв всіх визвольнихзмагань нашого народу, борців за українську державність.

Спочивайте з Богом, наші Герої Карпат ської України, встановленіі невстановлені! Ви зробили, що змогли! Тепер наша черга здобува-ти-оберігати волю і долю для себе і наступних поколінь!

Ми пам’ятаємо вас, Велети духу і ідеї!! Ми повсякчас відчуваємовашу допомогу з неба!! Ми переможемо!!

Слава Україні!!! Героям слава!!!

Черговий фестиваль«гуцульська паска»

відбувся у селі білинна рахівщині

ВЕлИчНІ І траГІчНІ ПодІї В МалЕНьКоМУ Краї,яКІ СталИ НародНою лЕГЕНдою ВСІЄї

СоБорНої УКраїНИ(до 80-річного ювілею Карпатської України)

(Продовження­з­10­стор.)

Ось премії учнів по класах:

підготовчий клас

І-а – Семенюк Саша, Брумар-Малярчук Алесія

ІІ-а – Штець Олександра, ІІІ-я – Дутчук Соріна-Марія,

Стуляник Валентина, відзнака –Юрча Крістіан.

перший клас

I-а – Проданюк Дениса-ЛарисаII-а – Романюк Ребека-Паула ІІІ-я – Ковач Крістіан

Відзнаки: Боднар Анна-Еліса -бета, Бротний Василь, ГанціґЯсміна.

другий клас

I-а – Матейчук Делія

II-а – Шофінець Меделіна,Лавіца Маліна -Татяна

III-я – Мартинюк Анка-Лариса,Рус Анамарія, Цюдик Дарія-Марія, Лабич Олександра

Відзнака: – Миколайчук В.Докіца.

Третій клас

I-а – Богар Йонела, Колопель -ник Сіміна.

II-а – Шоріч ПаулаIII-я – Юрча Софія-Анна,

Лаврюк Меліна, Сурдук Діана-Марія

Відзнаки:­ –­ Карпа Йонела,Рекало Марта-Дарія

четвертий клас

І-а – Курак Дарія

ІІ-а – Ціфрак Діана, РекалоДаріус-Андрій

ІІІ-я – Дутчук Біанка, Тюк Іван,Руснак Паула-Анамарія.

Відзнаки:­–­Мороз Олександр,Маскалюк Марія, Стуляник Марія.

п’ятий клас

1-а – Яворський МаріанІI-а – Дубович ЛетіціяІII-я – Трайста Ельвіра.

Відзнака:­– Миколайчук Йоана

Були премійовані також Воло -шин Йоана, Ферцаді Соня-Ла -вінія, Дунка Кріна-Марія, БотізМихайло-Олександр, Саву Сан -да-Джорджіана, Бойчук Василь,Бойчук Алісія, Машниця Ште -фанія, Месарош Андрея-Ніко -лета.

шостий клаc

I-а – Богнян ПатрічіяII-а – Білан Біанка АнамаріяIII-я – Бойчук Лукаш

Відзнака: – Бойчук Мара-Ґеорґіна

Премії ще отримали Клим -кович Ясміна-Марія, ТатаринАнна, Поп Анна

Сьомий клас

I-а -Яворські МаріяII-а – Маноляк Касіан-Руслан ІІІ-я – Лонтя Лариса

Відзнака: – Кліпей Татяна-Оана.

Премії отримали також Сту -ляник Анна-Марія, ФерцадіАлессандра, Бойчук Йонела,Малярчук Василь-Олександр.

восьмий клас

I-а – Челенюк Кріна-Джорд -жіана

II-а – Тюк ДаріяIII-я – Данко Міхаєла

Відзнака:­ – Дороцькі Ірина

Премії отримали також Мику -лайчук Марія, Красюк Дениса-Патрісія, Симкович Росалінда,Саучук Каріна.

дев’ятий кдас

І-а – Месарош Олександра.

десятий клас

I-а – Шмуляк ЕміліоII-а – Матящук Петро

одинадцятий клас

I-а – Лева ФлорікаII-а – Мурша Андрея

дванадцятий клас

1-а – Перожук Світлана.

ярослава ШтЕляК,кореспондент

12 Ukraînsykãc VISNÃK

ВІдІйШоВ У ВІчНІСть ПрИМар ГроМадИ ПалтІНІШ ІВаН ПоПоВИч16 квірня на 70 році життя перестало

битися серце доброї людини – мужа, бать-ка і дідуся, примаря Івана Поповича.

Покійний народився 9 січня 1949 р. вселі Корнуцел у великій сім’ї, маючи 7 бра-тів, з котрих живі ще чотири.

Початкову школу закінчив у рідномуселі, опісля професійну в повіті арад. В1968 р. одружився з Василиною, яка наро-дила дві дочки і одного сина – ліліану, аннута Івана, котрі подарували покійному шістьвнуків – Соню, анну, Марію, анкуцу, таню,Клавдію та Іванка. Працю вав шофером 25 років. Був добрим госпо-дарем.

В 2000 році кандидував на посаду примаря громади Палтініш, доякої належать і чотири села: Корнуцел, огабіца, руги і дилінешті.

Був 19 років примарем – служив громаді достойно і чесно.18 квітня відбувся похорон з 12-ма священиками українського

православного протопопіату і румунського на чолі з панотцем про-тоієреєм Іллею албічуком, який виголосив заупокійну проповідь ізсльозами в очах, її продовжували й інші священики. Прийшли від-

клонитися і передати співчуття засмученій родині працівникиПовітової ради, Префектури різних фірм, з якими працював.

Були на похороні представники з боку керівництва СУру Караш-Северінського і тіміського повітів, колеги з примарії, рідні і знайомі.

Не можна описати біль і смуток людей, які із сльозами в очах втой теплий сонячний день проводжали покійного в дорогу неповер-нення.

Іван Попович підтримував культурну діяльність місцевої органі-зації СУру. завжди приходив на різні події, де виступали Корну -цельний гурт «Барвінок» і шкільний гурток «Барвіночки», радів їхні-ми успіхами. Багато разів забезпечував транспорт для них, вчителів школі завжди мали допомогу з боку примарії.

Перша зірка, яка впала над селом Корнуцел, була зірка життя вчи-теля Івана Шмуляка багато років тому, а тепер впала зірка життяІвана Поповича перед Воскресінням христовим. це були справжніукраїнці, люди щирого серця, з добрими думками, ідеями, любилиукраїнський дух. таких людей будуть згадувати і берегти пам’ятьпро них. Покійний примар залишиться назавжди у пам’яті тих, хтопрацював з ним, всіх котрі його знали. Українська громада не можепримиритися з думкою, що не буде серед них того, хто дбав продолю села Корнуцел.

Пам’ять про нього не згасне ніколи.хай покійний Іван Попович спочиває спокійно з Богом у своєму

рідному селі!анна БЕрЕГІй

ПоВІтоВИй КоНКУрС дЕКлаМУВаННя УКраїНСьКої ПоЕзІї13­квітня­в­селі­Вишня­Рона­на­Мараморощині,­був­проведений­20-

ий­повітовий­етап­Кон­курсу­декламування­української­поезії.В­цьому­конкурсі­змагалися­учні­марамороських­шкіл,­де­вивчають

українську­мову­та­літературу.Конкурс­проходить­у­двох­розділах:­вміння­описати­свій­національ-

ний­ костюм­ і­ прочитати­ літературний­ уривок­ підходящий­ ­ віку­тавивчання­ української­ мови­ та­ літератури,­ а­ також,­ декламуваннявірша­або­уривка­вірша/поеми­на­українській­мові.­Учні­були­розділені­нагрупи:­6-12­років­та­13-18­років­–­для­кожної­з­них­була­створена­комі-сія.

Ця­подія­відбулася­у­співпраці­з­Шкільним­Інспекторатом­Марамо­-рось­кого­повіту­/представник­пані­інспектор­Сімона­Малярчук/,­викла-дачами­та­директорами­шкіл­Марамурешу,­де­проживають­українці,­заініціативою­Марамороської­філії­СУР,­голова­Мирослав­Петрецький.

Всіх­ учасників­ та­ конкурентів­ поздоровив­ депутат­ Микола­ М.Петрецький,­голова­Союзу­українців­Румунії,­який­мав­нагоду­поспілку-ватися­з­усіма­і­поздоровити.

Наприкінці­події­учні,­викладачі,­директори­були­нагороджені­дипло-мами­та­преміми.­Їм­було­подаровано­книжки­українських­письменниківРумунії,­ручки­та­календарі.

13Ukraînsykãc VISNÃK

Небилицю, яку хочу вам розказати, чуввід моєї бабусі, а вони, мабуть, прочитали їїде-небудь, бо були письменні, і страх люби-ли читати. Але мені не довелось знайти її вжодній книжці...

Одного разу (мабуть, після колективізаціїта комуністичної пропаганди, люди переста-ли ходити до церкви, бо бач: «Релігія опіумдля народу!», а священики – шкуродери,сліпі пастирі, які тримають своїх «бебекей»,тобто овечок, в темряві!), в одному з укра-їнських гірських сіл служили в дерев’янійцерковці панотець Данило з дякомГаврилом.

– Отче, мабуть, настав час і нам закритицерковцю і пуститись жебрачити, бо інкшепомремо з голоду, – сказав одного разу дякГаврило.

– Відійди від мене, сатано! – крикнувпанотець Данило і замахнувся на дяка свя-тим хрестом.

– Та ми вже більше року, як служимо длядвох-трьох глухих одовиць, – пробувавпереконати отця дяк Гаврило.

– Ми Господу Святому служимо, і нікомуіншому, а Господь якщо хоче, то наповнитьцеркву мирянами!

– Не дочекаємось ми чуда господнього –махнув рукою дяк Гаврило.

– І не будемо чекати. Ми самі зробимочудо! – вирішив отець Данило.

Другого дня пішов на базар до Сіґет -граду, і купив від голубаря Йошки білого-пребілого, чистого-пречистого, мов святийдух, голуба.

В суботу вечором розголосив по всіх око-лицях, що в неділю під час служби в церквізійде з небес Святих Дух. В неділю заховавдяка у кутику на хорушах і сказав йому:

– Коли я заспіваю «Святий Духу, вознеси-ся!», ти пусти голуба, але дивись, тримаййого міцно, щоб не вилетів, поки я не заспі-ваю «Святий Духу...».

Християни, почувши, що Святий Духзійде з небес, прийшли всі до церкви, такадавка в церкві, що не дай Господи! А пано-тець Данило тільки посміхається попід вус ічекає моменту, коли народ побачить Свя -того Духа.

В цей час дяк Гаврило міцно тримав голу-ба і чекав, щоб отець заспівав «Свя тийДуху, вознесися!». І ось, відразу пролуналоангелським голосом понад головами гріш-ного люду:

– Свя-а-а-тий-й-й Ду-у-уху-у-у, возне-е-еси-и-ися-а-а!

Але бідний дяк занадто міцно тримавголуба-духа, так міцно, що задушив біднупташину, а коли побачив, що дух не вору-шиться, проспівав жалібним голосом:

– Не-е-ема Ду-у-уха-а-а, за-а-аду-у-уши-и-ився-а-а!

– Свя-а-а-тий-й-й Ду-у-уху-у-у, возне-е-

еси-и-ися-а-а! – повторив панотець Данило.– Не-е-ема Ду-у-уха-а-а, за-а-аду-у-уши-

и-ився-а-а! – повторив і дяк Гаврило своє«чтеніє».

– Свя-а-а-тий-й-й Ду-у-уху-у-у, возне-е-еси-и-ися-а-а! – проспівав утретє отецьДанило.

– Не-е-ема Ду-у-уха-а-а, за-а-аду-у-уши-и-ився-а-а! – проспівав Гаврило, і жбурнув-ши у панотця здохлим голубом, загорлав навсю церкву:

– Аж не віриш – подивися!Християни розсміялись зі задушеного

духа, але після цього трафунку почалиходити до церкви. Господь таки зробивчудо!

ÏÎÄÎÐÎÆÍIÉ ×ÎËÎÂIÊ– Путь та Істина Ти єси, ’Сусуку Христику

золотенький, пошли нині ангелика Твогорабові Твому, аби управив ’го, як колисуправляв Товію, охороняючи від усякоголиха і зберігаючи для слави Твоєї здоровогота у добробуті, молитвами Богородиці,Єдиний Чоловіколюбче... – напівголосомпромовляв вуйко Феріщак молитву, хрестя-чись правицею, а лівицею набиваючи тор-бину салом, ковбаскою, сиром та яйцями...

– Дивиса лиш, ’Сусику, яка солонинка –товстенька на долонь, бо я, дорогенький’Сусику, жолудю та жирю носив свиночці ажіз самого Стижерета, та што буду пустоговорити, хіба Ти сам не знаєш?... Знаєш,’Сусику, добре знаєш, бо Тобі із високогонеба все видко, та все чути... Правда, бувєм три рази і в Яму Накладовату збиратижирю пуд Факовові буки, але тото не гріх,’Сусику, бо жир наш Нянько дорогенькийуродив... А лиш дивиса, ’Сусику дорогень-кий, як файно устояласа солонина у ропі, ізКоштеля корчагов єм дудулив ропу, ізФранійової кирниченьки, правда, уночі, абине видів Франі, бо клятий шваг продає по 5банів літер, але тото, ’Сусику, не крадіжка,бо ропичка із землички тече, та што аж на

Франійовому городі?... Покинувши на мить торбину, вуйко глип-

нув крізь вікно «чи не несе нечистийкогось», і переконавшись, що стежиною, якаведе до його хатини, не «несе нікого»,повернувся до торбини.

– Луку та Клеопу до Емаусу Ти супрово-див, Спасику, подорожуй і нині з рабомТвоїм, який в дорогу хоче вибиратись, від-верни уд него усі лихі перешкоди, бо Ти всеяк Чоловіколюбець можеш, що лиш хочеш,– чемно перехрестився вуйко.

– А кирнадзик, який, Сусику!.. Дивисалиш, забужений, загнічений, гадав бис, штополітерований лаком, а як пахне, ’Сусикусрібний!.. Але я тулько черешневими дрива-ми будив його. У Лулуки Микитишиної уГруни утяв єм черешню, але тото не є гріх,’Сусику, бо черешеньку Господик поливавта ростив... А тепер перебач мало, ’Сусику,бо мушу і мамці Богородичці помолитися,бо так годитса подорожньому чоловікові, –вибачився перед образом Спаса вуйко і,повернувшись до образа Матері Божої, роз-почав нову молитву:

– Понад розум вищі і преславні всі таєм-ниці Твої, Богородичко Мамко, чистотоюзапечатана і дівство зберігай, неложноюМатір’ю явилася Ти, що Істинного Богапородила. Його моли, щоб спастися душамнашим, – прошептав вуйко і знову зирк увікно.

– Не несе нікого нечистий, а Марія, кобиіз п’ятков вернуласа із Сигота... Дивисалиш, Богородичко, яке сирце, як сніг білень-ке, а смачненьке, як... айбо і лугерки ємдавав коровці, із Косованової ниви єм нако-сив, але тото не гріх, Богородичко, бо лугер-ку Господик Нянько уростив. А яєчка які,дивітса лиш, Богородичко, та й ти, ’Сусикусрібний!.. Де не будут файні яєчка, аж їхгодую пшеничков із Прицаринку, правда, яне маю ниви у Прицаринку, але тото пше-ничку Бог уродив, так што не є гріх...

Ще раз перехрестившись, вуйко взявторбину на плече і вийшов надвір. Пере -хрестившись знову, рушив у дорогу довкругхати.

– Господи Сусику Христику, Боже наш,істинна й жива Путь, Ти зволив мандруватиз названим батьком Йосифом і з ПречистоюТвоєю Матір’ю до Єгипту та подорожувати зЛукою і Клеопою до Емаусу. І тепер у покорімолю Тебе, Владико Пресвятий, і з цимрабом Твоїм за Твоєю благодаттю подоро-жуй. І, як рабові Твоєму Товії, ангелика охо-ронителя й наставника пошли, аби зберігаві позбавляв мене уд усяких лихих перешкод,видимих і невидимих ворогів... Обійшовшитричі хату, вуйко зайшов до середини іпочав викладати на стіл всі харчі, які поклаву торбинку.

– А тепер, ’Сусику срібний!.. будемо обі-дати. Не бай, што пуст, а ще і п’ятничка, алея, ’Сусику срібний, подорожній чоловік, по -дорожню молитву помолився, а тепер... ташто буду пусто говорити, хіба Ти сам незнаєш?... Знаєш, ’Сусику, добре знаєш, боТобі із високого неба все видко, та всечути...

* Куток гумориста * Куток гумориста * Куток гумориста *Михайло Гафія трайСта

ÑÂßÒÈÉ ÄÓÕÓ, ÂÎÇÍÅÑÈÑß!..

олесь БЕрдНИК

Жила колись в нашому краю дівчина рідкісної вроди. Безлічюнаків і поважних чоловіків пропонували їй серце, багатство таславу, здобуту в боях чи у важкій праці. Та дівчина відмовляла всімлише тому, що була закохана в свою вроду, завжди дивилася насебе в дзеркало й зі смутком повторювала:

– Невже колись пропаде ось таке чудо? Невже злиняють брови,потьмяніють очі, зморщиться шкіра, й стану я згорбленою бабою ?

А коли приходили женихи, вона вимагала:– Подаруйте мені вічну красу, тоді я покохаю вас. Хто здобуде

таємницю нев’янучої молодості, той стане моїм обранцем.Роз’їжджалися у всі кінці світу женихи, шукаючи еліксиру юності

для самозакоханої діви. Всюди побували вони: в підземеллях алхі-міків, в заморських краях, в чаклунських оселях, проте ніде жада-ного еліксиру не знаходили. Багато хто з них наклав головою вдалеких мандрах.

Якось сиділа діва над озером, дивилася в дзеркальне плесо,милуючись собою, і розчісувала буйні коси. І закохався в неї водя-ний цар. Виплив з ковбані, обережно наблизився до красуні, щобне злякати її, і тихенько покликав, зітхаючи:

– Ти не бійся мене, діво прекрасна. Я цар водяний! Затумане -ним поглядом ковзнула вона по плечах, вкритих лускою, по зеле-ному волоссі, кивнула привітно:

– Бачила я вас перебачила, царю водяний! Які тільки женихи домене не сваталися. Ти ще красунчик порівняно з деякими. Нелякаюся тебе, – кажи, чого бажаєш?

– Покохав я тебе, діво, міцно й навіки. Не зустрічав такоїкраси ні з-поміж русалок моїх, ні між тих дівчат, що купаються уволодінні моєму. Будь мені за дружину, зроблю тебе царицеюводяного царства. Все для тебе зроблю, чого зажадаєш, босилу маю велику!..

Стрепенулася дівчина.

– Все можеш зробити?– Так! Наказуй!– Чудово, – загорілася діва, замисливши, одначе, обдурити

водяного володаря. – Буду твоєю, але… зроби так, щоб вічно мійпрекрасний образ відбивався у дзеркалі твоїх вод, щоб з року в ріквін ставав усе гарніший і гарніший…

Нахмурився цар, замислився. Зрозумів, що дала йому діва під-ступну загадку, ошукала його. Бути вічно молодою, бути відобра-женою в озері й разом з тим не йти до нього? Але слово було ска-зане, гідність володаря вод не дозволяла йому відмовитися відобіцяного.

– Буде так, як ти зажадала, – зітхнув цар. – Вічно твій чарів-ний образ буде відбиватися в цьому озері, але станеш ти пла-кучою вербою – деревом прегарним і замисленим. Цілуватиму

я коріння твоє, що купатиметься у водах моїх,буду ніжити коси зелені хвилями буйними… Такз’явилося в нашому краю нове славне дерево –верба плакуча…

14 Ukraînsykãc VISNÃK

дитячi сторінки

ВЕрБа та ВодяНИй цар

1. В родині п’ять братів. Кожен з них маєсестру. Скільки дітей у цій родині?

2. Яка річка?Яку річку давні греки називали «Борис -

фен», римляни – «Данапріс», а турки –«Узу»?

3. Коли ми дивимося на цифру 8, а кажемо20?

4. З якої посудини не можна нічого з’їсти?

5. На що схожа половина яблука?

6. Що можна побачити із заплющенимиочима?

7. Який дзвоник не дзвенить?

­ ­ ­­ ­ к

ЛоГІчНІ­ЗАДАчІ

Відповідь­на­15­стор.)

Кросворд

«для чоГо людинІ Серце»

по горизонталі:

4.Кого зустріла дівчинка в лісі?5.У якої людини велике, світле

серце?6. Чого не мали чоловічки?

по вертикалі:

1.Що вперше побачили чоловіч-ки?

2.Від чого врятував чоловічокхлопчика?

3.Хто збирав серця людей, якіпомерли?

А.­Дімаров­

2 3

4

5

6

1

(Відповіді­на­15­стор.)

15Ukraînsykãc VISNÃK

дитячi сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa шeндPoю

1. Шестеро дітей2. Дніпро3. Коли дивишся на

годинник

4. З порожньої5. На другу половину6. Сон7. Квітка

ліна КоСтЕНКо

БУзИНоВИй цар

У садочку-зеленочкуХодить вишня у вiночку.Хтось ïй грає на дуду,Подивитись я пiду.Баба каже: – Не ходи!Темнi поночi сади.Там, де вiтер шарудить,Бузиновий цар сидить.Брови в нього волохатi,Сивi косми пелехатi.Очi рiзнi, брови грiзнi,Кiгтi в нього як залiзнi,Руки в нього хапуни –Так i схопить з бузини!Я кажу ïй: – Бабо, нi!Очi в нього не страшнi.На пеньочку, як на тронi,Вiн сидить собi в коронi.Грає в дудку-джоломiю,Я заграв би, та не вмiю.А навколо ходять в танцiКвiти – всi його пiдданцi.Є оркестри духовi,Равлик-павлик у травi.Є у нього для настрашкиСлавне воïнство – мурашки.Три царiвни бузиновiМають кожна по обновi.

Невсипущi павукиТчуть серпанки i шовки.На царевiй опанчiЗорi свiтяться вночi.Вiн сидить у бузинi,Усмiхається менi!

ПЕрЕКИНУта ШПаКIВНя

Плаче шпак уранцi пiсля зливи,Де шумлять на греблi явори,Що шпакiвню вiтер

чорногривийПерекинув денцем догори.Борсаються бiднi шпаченята,Як його зарадити бiдi?Клiпають iз пiтьми оченятами:– Випадемо, татку, що тодi?Ще якби ïм день чи пiвтораднi,Ще якби ïм днiв хоча б iз п'ять!Бо вони ще ж зовсiм

безпораднi, –Падаючи, ще не полетять.Як же, хлопцi, хатку ви

прибили,Що ïï порушили вiтри?!Плаче шпак уранцi пiсля зливи,Де шумлять на греблi явори...

Ганна чуБач

лаСИй КІт ІВаШКо

Ласий кіт ІвашкоТак зітхає важко.Впала сіра мишкаУ порожню пляшку.

Впала сіра мишкаАж на саме денце.Як її дістати?Це ж бо не відерце!

– Вилізай! Не бійся! –Кіт просив у миші,-Я для тебе в мисціМолока залишу!

Вилізай! Не бійся! –Кіт благав до ночі.Тільки вперта мишкаСлухати не хоче.

Чеше круглі вушка,Хвостиком махає.А голодний котикПляшку обіймає.

І таке надумавЛасий кіт Івашко:

– Я закину вудкуВ цю глибоку пляшку!

Миша – це не риба!Упіймаю хутко!І побіг ІвашкоПозичати вудку.А тим часом миші –Сестри чорноокі –Кинули ту пляшкуНа долівку боком.

Утекла сіренькаДо матусі в нірку.А ласун ІвашкоДосі плаче гірко.

– Ой, не плач так гірко,Котику Івашку,Подивися, дітиПринесли ковбаску!

дВа МалЕНьКІБараНцІ

Два маленькі баранціНапекли собі млинців:– Ой! Ой!

Біля столу сілиІ все зразу зїли:– Гам! Гам!

Два маленькі баранціЗахотіли ще млинців:– Дай!Дай!

Та вже масла - малоІ муки – не стало:– Зле! Зле!

Два маленькі баранціЗ-за неспечених млинцівБилися рогами:– Гуп, гуп!Тупали ногами:– Туп, туп!

А коли втомилися,Зразу помирилися:– Так! Так!

Спритно обтрусилися,Біля столу всілися– Ох!Ох!

І листком капустиЩиро поділилися:– Хрум! Хрум!

Отакі от молодціДва маленькі баранціОтакі!

Уважно подивись на зайчиків та знайди між ними 8 різниць

Кросворд

Відповідь­з­14­стор.)

По­горизонталі:

4.­чоловічки.

5.­Доброї.6.­Серце.

По­вертикалі:

1.­Сльози.2.­Холоду.3.­Лікар.

Логічні задачі­–­(Відповідь­з­14­стор.)

16 Ukraînsykãc VISNÃK

УКраїНСьКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИхайло МИхайлюК

Редактор – тереза ШЕНдроюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: ukrainskyi.visnyk@gmail.com

Вже четвертий рік, як на початку веснипроходить міжетнічний захід «Симфоніївесни», організований Бухарестською філі-єю Союзу Українців Румунії. Захід відбувсяу Національ ному Музеїї Села ім. ДімітрієГусті у Бухаресті.

На заході були присутні члени україн-ської громади Бухаресту, представники

Посольства України в Румунії, Міні стерствакультури Румунії, Музею Села «ДімітрієГусті», музеограф Алла Мові ляну, а такожпредставники національних меншинРумунії: радник у Міністерстві культури,член Мадярського Демократич ного СоюзуРуму нії Магдольна Гросу, від татарськоїспільноти в Румунії Анефі Вілдан, гене-ральний секретар організації болгарів,Александра Платон від русинів-липован таБогдан Поліпчук від поляків.

Голова Бухарестської філії ЯрославаКолотило привітала всіх присутніх на події ізапросила, хто бажає, взяти слово.

Кожний з представників нацменшин роз-повів про свої весняні звичаї.

З вітальним словом до учасників заходузвернувся радник-посланник ПосольстваУкраїни Євген Ле вицький, котрий сказав,що «для національних меншин Румуніїголовне жити в армонії, в порозумінні і спів-

праці. Хоча погода не є приємною, надворіхолодно і ллє дощ, це означає, що на столібуде хліб і сіль, що весна буде родючою ібагатою». Він також підкреслив, що колинадворі дощ і ти маєш рушати у дорогу, вУкраїні це означає, що будеш мати добрудорогу. На кінець побажав дальших успіхіву праці і діяльності СУРу.

Магдольна Гросу, як представник Міні -стер ства культури, подякувала голові буха-рестської філії за те, що подія відбулася уприміщенні яке належить Міністерствукультури і розказала про один цікавий тра-диційний звичай мадярської меншини, кот-рий відбувається після Великодня, такзвана Біла Неділя або Друге Воскресіння.Цей звичай стосується того, що люди, котрібажають підтримувати дружбу між собоюпротягом цілого року, повинні приготовититарілку з ласощами і дарувати один одно-му, і якщо тарілка прийнята, то значить, щодружба між ними буде існувати весь рік.

Магдольна Гросу сказала, що не випад-ково представила цей звичай, вона малана увазі, що «з нагоди запрошення на подіювсі ми дістали шанс продовжити і обновитидружбу між собою, між українською менши-ною та іншими національними меншинамиРумунії», і побажала успіхів у діяльностіСУРу.

Захід продовжився артистичою про-грамою, де можна було почути декла-мування поезії, українські пісні і поба-чити танці. Можна було побачити якгурток діточок «Гармонія», підготовле-ний Зеновією Майданюк, представивукраїнський танець «Віночок», а такожгості з Болгарії заспівали кілька бол-гарських пісень.

Окремої уваги публіки заслужлимолоді виконавці ансамблю Тульчан -

ської філії СУРу «Задунайська січ» /керів-ники Ште фана та Дмитро Чер ненки/, кот-рий подарував присутнім ряд українськихпісень і танців.

Всі представники артистичної програмизаслужили гучних оплесків.

На кінець голова Бухарестської філіїЯрослава Колотило подякувала присутнімна події і сказала: «Ми надіємось, що націо-нальні меншини Румунії надалі будуть спів-працювати між собою, щоб звичаї і народнітрадиції не зникли і що будуть організованій інші події, які стануть обміном різних оби-чаїв, ідей, проектів, розваг. А втім, не меншцікавими стануть результати українськоїменшини у цьому співробітництву. Хочу під-креслити, що організування події завдячу-ється фінансовій підтримці Союзу Україн -ців Румунії і сподіваємося, що і надалі

Союз буде підтримувати фінансово всіподії, організовані Бухарестською філією.Дякую!».

тереза ШЕНдроюФото­авторки

чЕтВЕртИй ВИПУСК МІжЕтНІчНоГо заходУ «СИМфоНІї ВЕСНИ»