Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці на урок, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в змаганнях… Далі ви прямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими, а я залишаюся, і мені дуже шкода з вами розставатися. Але сьогодні, користуючись правом класного керівника, я проведу для вас останній урок у стінах нашого класу. На цьому уроці вас чекають різні сюрпризи. То ж давайте повернемося в минуле і згадаємо «Як це було?»

Скажіть:

Ø Що ви відчували сьогодні, збираючись до школи?

Ø А що ви відчували тоді, 11 років тому? Пам’ятаєте?

Ø Ви пам’ятаєте свою першу вчительку?

Ø А свого першого сусіда по парті?

Ø Яку першу оцінку отримали, пам’ятаєте?

Ø Так може треба хоч ненадовго повернутися в країну «Дитинства»?

Разом з Софією Георгієвною та Оксаною Миколаївною ви заявили про себе як про мешканців, що прийшли у школу з серйозними намірами. Із зацікавленням і страхом (звичайно не всі) ви заходили в клас. З великою увагою стежили за кожним порухом учителя, щоб все запам’ятати, а коли приходили додому, то з повагою і любов’ю говорили батькам про ваших перших наставниць.

Слово надається першим учителям.

Та минуло 4 роки і в травні 2007 року для вас не дзвінок пролунав, а ударив дзвін. Ви залишали першу шкільну колиску і переходили на шкільні карусел. іШкола другого ступеня зустріла вас рівнянням з багатьма невідомими.

Ø І найпершим невідомим для вас було що? (слово одинадцятикласників)

1

Сьогодні ви лише посміхаєтеся своїм страхам. Вчителі стали для вас рідними, навіть ті , які працювали з вами семестр, рік…- не важливо скільки – залишили у ваших серцях слід.

Школа – це книга-довідник, де завжди можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Ось і я вирішила запропонувати вам вікторину, а ви постарайтеся відповісти.

Вікторина

1. У яку сторону відчиняються двері у кабінет директора?

2. Скільки вікон у шкільній їдальні?

3. Скільки букв у прізвищі вашого класного керівника?

4. У кого з вашого класу день народження випадає на 25 березня?

5. Хто наймолодший у класі?

6. Скільки учнів живуть у військовій частині?

7. Скільки в нашому класі Андріїв?

8. Назвіть точну кількість вчителів у нашій школі

9. Скільки парт в кабінеті біології?

10. Якою фразою завжди починався урок української мови?

З самого народження і по цей день найкращими помічниками були і є ваші батьки, які хвилювалися за всі невдачі, раділи вашим перемогам і зараз готові у всьому вам допомогти.

Шановні батьки! Я говорю вам своє вчительське спасибі за ваших дітей! Вони вміють себе поводити (хоча і не завжди поводяться так, як треба), вони виховані, а найголовніше - вони добрі і відкриті. У цьому ваша заслуга. Я вам дуже вдячна, що всі роки навчання ми з вами були однодумцями, що ви завжди відгукувались на мої прохання. Напевно, тому з вашими дітьми було не дуже багато проблем. Спасибі вам велике!

У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і сприймають таким, який він є, де тепло і затишок. Починаючи з 5 класу ми будували наш дім, де всі будуть

2

жити як у казці, - щасливо, в любові і злагоді. Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво нашого будинку. За цей період будівництва ми встигли подружитися, звикнути один до одного. І ось в 11 класі ми збудували наш будинок із будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, розуміння, взаємодопомоги, терпіння, такту, гумору…

Всі ми – будівники: діти, батьки, класний керівник. Ми – дружній клас, в якому 29 учнів. А дружній клас – це коли 29 «Я» зливаються в одне «ми», як струмочки зливаються в одну річку. Кожен з нас - це унікальна, неповторна особистість, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і повагою відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе й інших такими, які ми є.

Нашому будинку не вистачає декілька цеглинок, щоб закінчити будівництво. То ж давайте сьогодні завершимо наше будівництво.

Цеглинка мудрості

Право закласти цеглинку мудрості надається батькам.

Шановні батьки! Поясніть своїм дітям, що таке «Дім». Придумайте особисте визначення з глибоким змістом, починаючи фразу словами «Дім – це…»

Цеглинка розуміння

На черзі цеглинка розуміння. Розуміти – значить з півслова чи без слів знати, що відчуває і хоче сказати співбесідник. Давайте перевіримо, чи є ця якість у нас. (Беруть участь 2 учні. Першому дається лист паперу, на якому написані речення. Їх необхідно зобразити жестами. Другий учень повинен ці жести озвучити. Наприклад: «Доброго дня! Я – випускник 11 класу. Я родом із сільської місцевості. Я захоплююся спортом. Незабаром у мене ЗНО…»

Цеглинка взаємодопомоги

Ідеально розуміючою парою, котра діє злагоджено і швидко, можна вважати руки людини. Перевіримо ці якості. Продемонструємо чудеса взаємодопомоги. (Вибираються дві пари учасників: від батьків і учнів. Вони стають близько один до одного, один учасник використовує для конкурсу тільки праву руку, другий – тільки ліву, разом вони – одна пара рук. Пари збирають фломайстери у пачку, хто швидше.

3

Цеглинка спогадів

Класний керівник пропонує переглянути презентацію минулих років, щоб пригадати всіх учнів, котрі раніше учились в класі.

Дах побажань

Я запрошую вас, юне покоління, відповісти на запитання «Що я хочу побажати однокласникам, батькам, першим вчителям, класному керівнику в цей останній шкільний день?» (Виступ випускників).

Ось ми і звели наш будинок. Наш урок наближається до кінця і давайте всі разом зачитаємо клятву випускників.

Клятва випускників

Я, випускник середньої загальноосвітньої школи, клянусь продовжити освіту, бути чесним і справедливим, не заплямувати звання випускника 2014 року. Якщо я порушу цю клятву, то нехай:

1. порвуться мої улюблені джинси;

2. сядуть батарейки в моєму плеєрі;

3. заплутаються шнурки в моїх кросівках;

4. відваляться колеса на моїх роликах;

5. проллється «Пепсі» на мій улюблений костюм;

6. раптом закінчиться мій улюблений телесеріал;

7. мені ніколи не пощастить в лотереях;

8. моя записка не дійде до адресата;

9. не знайду коштів, щоб піти в «Лею»;

10. не встигну на автобус Шубків-Рівне;

11. не загрузиться комп’ютер, за який я сяду працювати

Я запалюю свічку надії,

Щоб збувалися всі ваші мрії!

4

Я запалюю свічку чекання,

Щоб зустріли ви справжнє кохання!

Я запалюю свічку терпіння,

Щоб з роками приходили вміння,

Щоб краса й почуття не згасали

Й один одного ви пам’ятали!

Підніміться, будь ласка, візьміться за руки. Давайте загадаємо бажання і повіримо в те, що воно обов’язково збудеться! Хай вам щастить!

5