Медіакомпетентність педагога

Для педагогічних працівників позашкільних, дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів

Ключові історичні події

1959 – перша навчальна програма, автор М. МакЛюен, застосовувалась в 60-х рр. у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції;

1973 – проблеми медіаосвіти розглядаються на спільному засіданні ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудівізуальної комунікації.

Медаіосвіта – це

частина основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на

свободу самовираження і прав на інформацію та інструмент підтримки

демократії.

ЮНЕСКО 1973р.

1982 – Грюнвальдська декралація – виокремлення галузі медіаграмотності (з огляду впливу медіа на освіту);

1990 – Тулузька конференція – уточнення основних понять галузі;

1999 – Віденська конференція – новий погляд на медіаосвіту в контексті розвитку ІКТ;

2002 – семінар ЮНЕСКО в Севілії – визначено необхідність наступних дій Дослідження; Навчання (тренінги); Співраця між школами, ЗМІ, неурядовим

сектором і державними установами; Консолідація та просування громадського

сектору та його співраця з ЗМІ.

основні положення: інтегрувати медіаосвіту у навчальний етап

підготовки педагогів; розвивати ефективні педагогічні методи; практикувати пожиттєву медіаосвіту.

2007 – Паризька програма ЮНЕСКО

2008 – резолюція з медіаграмтоності Європейського парламенту Медіаграмотність – базовий елемент

політики в сфері споживання інформації, охоплює всі категорії людей на протязі всього життя;

Медіаосвіта – обов'язкова частина навчальної програми на кожносу ступені шкільного навчання;

Рекомендовано внести в програму навчання вчителів обов'язкові модулі з медіаосвіти.

В Україні

Розвивається за підтримки: Міжнародного благодійного фонду

“Академія Української Преси” (Іванов В. Ф., Волошенюк О. В.);

Інституту інноваційних технологій і змісту освіти;

Інституту соціальної та політичної психології (Л. Найдьонова завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти).

Концепція

Експериментальний етап (2010-2013рр): організація всеукраїнського експерименту

впровадження в ЗНЗ розробка навчальних програм та

організація експерименту з підготовки медіапедагогів і медіапсихологів на базі ВНЗ і системи ППО

Мапа експериментубілим кольором позначено загальноосвітні навчальні заклади

чорним – вищі навчальні заклади (Київська, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Миколаївська,

Черкаська обл., Київ, АР Крим)

Етап поступового укорінення медіаосвіти та стандиртизації вимог (2014-2016) Організація широкого громадського

обговорення результатів експерименту; Розроблення та впровадження державних

стандартів фахової підготовки медіапедагогів;

Започаткування масової підготовки медіапедагогів;

Запровадження інтегрованої медіаосвіти в початковій та основній школі, факультативних медіаосвітніх курсів тощо.

Етап дальшого розвитку медіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017-2020)  науково-методичне та організаційне забезпечення процесу

масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах, ЗНЗ та ПТНЗ на основі аналізу практичних проблем, обміну досвідом, здійснення відповідного психолого-педагогічного супроводу;

уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів;

розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційно-комунікаційними технологіями;

активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти;

розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підви ще ння ефективності медіаосвіти для забезпечення наукового супроводу її впровадження.

Суспільне значення медіаосвіти – надання знання щодо того, як: Аналізувати, критично осмислювати і

створювати медіатексти; Визначати джерела медіатекстів, їхні

політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси й контексти;

Інтерпритувати медіатексти й цінності, що несуть в собі медіа;

Добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії;

Уможливлювати вільний доступ до медіа для споживання та виробництва власної медіапродукції.

Основні терміни

Медіаосвіта – формування медіаграмотності на матеріалах та за допомогою засобів масової інформації, кінцева мета якої критичне сприйняття медіаповідомлень;

Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації: радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп'ютерні системи, інтернет;

Аудіоінформаці, Візуальна, Аудіовізуальна інформація;

Медіаграмотність – частина медіаосвіти, дозволяє споживачеві:

критично аналізувати медіаповідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу;

свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, причини таких дій;

а також розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання.

Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та їх вплив на людину і суспільство;

Медіакомпетенція – вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити правильний вибір її та створювати медіапродукти;

Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби навчального процесу з використанням періодичних видань, радіо телебачення, кіно а також програмно-апаратних засобів і пристроїв, що забезпечить операції збирання, оброблення, збереження й передавання інформації.

Медіапедагогіка

Сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на

комплексному застосуванні медіа дидактики і медіа виховання.

частина педагогіки, що займається питаннями застосування медіа в навчальному процесі, розробкою інформаційно-освітніх технологій,

особливостями дистанційного навчання, розробкою й апробацією нових

дидактичних мультимедіа (електронних навчальних посібників, програм,

підручників тощо).

Медіадидактика

Медіавиховання

формування світоглядних позицій, інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості,

переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та

культури поведінки засобами масової інформації.

Вплив медіа на розвиток особистості учня Медіаграмотний учень чи студент має бути

здатним критично й усвідомлено оцінювати медіатексти, підтримувати критичну дистанцію щодо популяної культури та чинити спротив маніпуляціям (О. В. Федоров)

Вікові межі й ознаки різного сприймання медіапродукції6 років 9 років 12 років 16 років

•Розрізняння реальності та фантазії;•Не розвинене самоусвідомлення своїх переживань;•Висока візіальна чутливість

•Розуміння медіареальності;•Розуміння мотивів дій і наслідків;•Самоконтроль і спокуса наслідування

•Соціальний інтелект;•Розуміння гумору і абстрактне мислення;•Емоційний розвиток і критичність;•недосвідченість

•Ідеалізація кумирів;•Моральний розвиток і кримінальні проблеми;•Перевірка своїх обмежень;•Стосунки та сексуальність

Вплив медіа на інтелектуальний розвитокНегативні сторони – відставання у розвитку,

гальмування творчості та фантазування.

Для телебачення через: зсув вільного часу; візуалізація готових образів; пасивність; пришвидшена зміна образів на екрані; збудження.

Висновок

Медійний вплив на інтелект залежить від стратегії використання медіа людиною, від того яким чином вбудовані медіапрактики в повсякденні завдання і життєві смисли людини.

Вплив медіа на емоційний і вольовий розвиток Головні наслідки медійного впливу на

емоційно-вольову сферу особистості – відрив від емоції від дії, емоційне перевантаження і зростання байдужості;

Медійна залежність; Психологічна компетентність батьків і

відповідальне виконання ними батьківства – найкращий запобіжник від формування медіазалежності.

Супутні проблеми

Вплив на стосунки. Парасоціальне спілкування;

Уявлювана безпосередня взаємодія, що виникає між медіаперсонажем і його аудиторією;

Медіанасильство та зростання агресії.

Практичні поради Регулювання медіаекспозиції та

медіаконтенту (система відповідних позначок http://www.pegi.info);

Правила користування медіа; Ефективні способи спілкування з дітьми

щодо медіа (“відповідальне” обговорення дитини і дорослого побаченого у медіа джерелах).

Нова мережа

Web 2.0 Вікі Миттєві повідомлення Соціальні мережі Онлайн ігри

Менеджмент ідентичності

Забезпечення доступності стосовно власної особи.

Приклади – заповнення сторінки профілю, вказування статусу.

можливі неточності (не достовірна інформація щодо статі, віку і тд.);

використання з комерційною метою (автоматичне розповсюдження реклами тощо).

Менеджмент відносин

підтримання наявних та зав'язування нових відносин.

Візуалізація структури відносин (http://inmaps.linkedinlabs.com)

Соціальні проблеми

“Соцмережні повії”, “нетворкінг”

Інформаційний менеджмент Раніше – Пошук по каталогам; Індексація. Сучасний стан - дві сфери: Стань уважним (напрямки – “від себе”, “до

себе”); Оціни; Рейтинг; Теггінг;

Рекомендовані інформаційні джерела Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / ред.–упор. В. Ф.

Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 352  с.

Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб 2.0: пісіб. для вузів / пер. з нім. В. Климченко; за наук. ред. В. Ф. Іванов. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 284 с.

Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Л. М. Кульчинська – К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2011. – 58 с.

Найдьонова Л. Медіаосвіта в Україні: особливості реалізації соціально-психологічної моделі [Електронний ресурс] / Л. Найдьонова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. –

№4 С. 15-25 Сайт “Академія української преси ” [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.aup.com.ua. Постанова Президії НАПН України № 1-7/6-150 від 20.05.2010

“Концепція впровадження медіаосвіти в Україні” [Електронний ресурс]. – режим доступу:http://osvita.mediasapiens.ua

Автор презентації: Грабовський Петро Петрович, старший викладач Житомирського ОІППО