Права жінок та ґендерна рівність

Державу варто вважати поділеною на дві частини – чоловіче і жіноче населення.

При тому державному ладі, де погано налагоджена справа зі становищем жінок, половина держави неминуче

виявляється беззаконною… Аристотель

Право людини є священним, яких би жертв це не коштувало

пануючій владі. І.Кант

Ґендерне право – це комплексний правовий інститут, який складається з правових норм, що встановлюють засоби забезпечення рівності прав людини незалежно від статі, а також передбачають межі допустимих відмінностей у правах залежно від статі.

Міжнародне законодавство

• Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.

• Конвенція ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”, яка була ратифікована Україною 12 березня 1980 р.

• Декларація Тисячоліття ООН, яку підписав Президент України на Саміті Тисячоліття у вересні 2000 р.

• Конвенція Міжнародної організації праці № 156.

У Пекінській декларації, прийнятій Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН “Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир у ХХІ столітті” наголошується, що “доти, поки в національному законодавстві і в національній практиці не буде забезпечено повне визнання та ефективний захист, здійснення і дотримання прав жінок, передбачених у міжнародних договорах з прав людини, ці договори не будуть діяти”.

• Відповідно до Амстердамського протоколу 1997 року ґендерна рівність є фундаментальним принципом Європейського співтовариства.

Міжнародні зобов’язання України щодо утвердження ґендерної рівності

Україна зобов’язалася утверджувати ґендерну рівність, підписавши низку міжнародних документів як універсального, так і регіонального рівня.

Зокрема, норми про рівноправність жінок і чоловіків закріплено в двох Міжнародних пактах ООН 1966р.: Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979р.) та Факультативний протокол до неї (1999р.) стали актами, що узагальнили досвід міжнародного співробітництва у сфері захисту прав жінок.

Нормативно-правові акти національного рівня Конституція України ст. 24

“... Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і

професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;

спеціальними заходами щодо охорони праці і

здоров’я жінок, встановленням пенсійних

пільг;

створенням умов, які дають жінкам можливість

поєднувати працю з материнством;

правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям”.

- Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”.

-Постанова Кабінету Міністрів України № 479 від 6 травня 2001 р. “Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки”.

- Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні”.

Сімейний кодекс України, забезпечує рівність статей у шлюбі.

Закон України “Про зайнятість населення” надає додаткові гарантії щодо зайнятості окремих категорій населення, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці.

Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, 2001 р.

Ст. 4 Закону України “Про державну службу” фіксує, що право на державну службу мають громадяни України незалежно від статі.

Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, 2006 р.

Основні прояви ґендерної дискримінації

Безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване, вище, ніж у чоловіків.

Заробітна плата жінок складає 72,5% від заробітної плати чоловіків.

Жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік, праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна, а тому не оплачується й не враховується в пенсійних схемах.

Жінки, які мають дітей та перебували в декретній відпустці, стають неконкуренто-

спроможними на ринку праці. Жінки більше потерпають від домашнього

насильства. Жінки практично не представлені на вищих

щаблях влади та управління. Майже кожна третя дитина виховується

одинокою матір’ю. Жінки складають абсолютну більшість

трудових мігрантів з України.

Дискримінація жінок на роботі За однаково виконану роботу

чоловіки отримують вищу заробітну плату, ніж жінки.

Неможливість обійняти керівні посади через

належність до жіночої статі.

У разі скорочення кадрів перевагу у збереженні місця

віддають переважно чоловікам.

Дискримінація жінок у політиці

Прекрасна стать складає 53% населення країни,

кiлькiсть жіночих органiзацiй зростає, а

кiлькiсть жінок в органах влади зменшується. Сьогодні в Кабінеті

Міністрів України працює лише 1/8 частка жінок, і немає жодної жінки, яка

займала б пост губернатора.

Рекомендована література загального читального залу

за темою1. Аніщук, Н.В. Основи гендерного права України / Н. В. Аніщук. – Одеса :

Фенікс, 2013. – 208 с.

2. Гом’єн, Донна. Короткий путівник європейською конвенцією з прав людини / Д. Гом’єн. – 3-є вид. – К. : Фенікс, 2006. – 192 с.

3. Домашнє насильство. Як захистити себе: консультація / упоряд.: М. Шкарлат, Р. Суслов; Держ. комітет України у справах сім’ї та молоді; ред.: Н. Самолевська, Д. Жолдак. – [б. м.] : Winrock International, 2009. – 72 с.

4. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками: підручник з проведення тренінгів / Р. Безпальча, О. Кустова, М. Шкарлат та ін. – К. : Україна, 2001. – 256 с.

5. Кампанія Ради Європи боротьби з насильством проти жінок включно із насильством у сім’ї: підготовлено до парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства» / пер. неофіційний. – К. : [б. в.], 2006. – 94 с.

6. Конституція України : нормативні документи з урахуванням останніх змін в редакції станом на 20.03.12р. – Суми : ТОВ «ВВП НОТІС», 2012. – 48 с.

7. Мертус, Джулія. Наші людські права: посібник з жіночих людських прав / Дж. Мертус, М. Дат, Н. Флауерс ; пер. з англ. – Ужгород : Карпати, 1996. – 204 с.

8. Методично-інформаційний посібник по проведенню акції «16 днів протидії ґендерному насильству» / Н. Овсієнко, К. Шендеровський, Н. Смолевська та ін. – К. : Winrock International, 2003. – 60 с.

9. Моніторинг Закону України «Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків»: інструментарій і процес : практ. посіб. / Програма сприяння Парламенту України ІІ. – К. : [б.в.], - 2012. – 119 с.

10. Права людини в Україні – 2012. Доповідь правозахисних організацій / за ред. Є. Ю. Захарова. – Х. : Права людини, 2013. – 560 с.

11. Права і свободи людини в Україні / Н. Костенко, С. Макеєв, М. Томенко та ін. – К. : Академпрес, 1999. – 76 с.

12. Права працюючих жінок в Україні / М. Г. Ахаладзе, Т. Ю. Ахаладзе, В. І. Лібанова, Є. М. Костриця та ін. – К. : УІСД, 1999. – 160 с.

13. Протидія торгівлі людьми : навч.-метод. посіб. / за ред. Т. Семигіної. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 166 с.

14. Ресурси Інтернет для жінок : довідник / Упоряд. В. Поровська. – К. : Відродження. – 2013. – 117 с.

15. Фулей, Т. І. Основи ґендерної рівності : навч.-метод. посіб для суддів / Т. І. Фулей. – К. : Тютюкін, 2010. – 240 с.

16. Як захиститися від насильства в сім’ї / ред. : Л. Кондратенко, М. Троїцька. – Суми : МакДен, 2012. – 35 с.

17. Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми? : посіб. для тренінгу / Міжнародна організація з міграції. – К. : [Winrock International], 2005. – 64 с.

Додаткову літературу, яка знаходиться у фондах бібліотеки, Ви можете знайти в електронному каталозі на сайті бібліотеки.