Філософія життя – філософський напрямок, який склався у Німеччині (Фрідріх Ніцше (1844-1900), Вільгельм Дільтей(1833-1911), Георг Зіммель (1858-1918)) і у Франції (АнріБергсон (1859-1941))

Витоки філософії життязнаходять у багатьохдосократиків (особливо у Емпедокла (V ст. до н. е.) та стоїків (ІІІ до н. е. – І ст. н. е.)). Не меншзначущі працінімецькихнатурфілософів(Парацельс (1493-1541), Ван-Гельмонт-Старший(XVI ст.)), німецькихідеалістів (особливо Шеллінг), представниківромантизму та біологізму.

Для філософії життя —

«людина понад усе».

Філософія життя

знаменувала собою

поворот до людини,

її проблем і

переживань, до

антропологічної й

аксіологічної

проблематики

воля

Ніцше проти християнства

Він заперечував абсолютність моральних цінностей,

зокрема добра. Цінність його, як й істини, виявляється

лише в тому, розкріпачує чи сковує воно потяг до

влади.

. Отже, мораль повинна бути спрямована на культивування сильноїлюдини. «Слабкі іневдахи повиннізагинути — перша заповідь нашоголюдинолюбства. І потрібно ще допомагатиїм в цьому», —проголошував він. На його думку, сильна людина сама вирішує, що таке добро, а що зло, не перекладаючи це на Бога.

Ніцше проти

життя.

Конфлікт між біологією людини і культурою

Психоаналіз (грец. psyche

—душа і analysis —

розкладання) — один із

методів психотерапії та

психологічне вчення, в

основі якого лежить

визнання домінуючої ролі

підсвідомого в житті

людини.

Людину він трактував

переважно як біологічну

істоту з притаманними їй

потягами до задоволення й

агресії, а культуру — як

чинник, що блокує ці

біологічні поривання

людини.

В основу цієї схеми покладено

життєвий творчий порив, який,

долаючи опір пасивних,

застиглих форм, піднімається до

творення вищих, активних форм.

Бергсон розрізняє час, яким оперує наука, і реальний

час, представлений у конкретному акті свідомості.

Розглядаючи закрите і відкрите суспільства, перше він

вважає подібним до мурашника, консервативним,

статичним, яке прагне нівелювати індивідів. Друге, на

його думку, прогресивне, передбачає максимум

індивідуальних відмінностей.