Дубина Наталія Миколаївна

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ХІМІЇ

Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології, і щоб устигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього її життя. Як створити найефективнішу школу у світі? Треба зібрати найкращі ідеї, які були втілені вжиття, і далі застосовувати те, що найбільше відповідає вашим потребам. Але справжня революція в навчанні не обмежується тільки межами школи, вона розповсюджується на все суспільство. Головне завдання, яке стоїть перед суспільством ХХІ століття, - навчити як навчатися і як мислити (незалежно від віку), як застосовувати знання для розв’язання будь-якої життєвої або виробничої проблеми. [3] Мислення – міркування, зіставлення явищ об’єктивної дійсності з відповідними висновками. За часів соціальних змін найактуальнішим стає розвиток критичного мислення. Критичне мислення починається як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування до навчання, спрямованого на розвиток свідомого самостійного мислення учнів. Використання методів критичного мислення на уроках хімії відповідає завданням та передумовам, що зазначені як у програмі з хімії, так і в державному Стандарті базової та повної середньої освіти. Програма з хімії зазначає: «Метою навчання хімії є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства»[6] Особливості навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення:

у навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;

навчальний процес організовується як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії;

результатом навчання є вироблення власних суджень через застосування певних прийомів мислення;

зворотний зв'язок «учні - вчитель»; критичне мислення потребує навичок оперування доводами та

формування умовиводами. Для технології критичного мислення характерне переважання інтерактивних методів формування комунікативної культури, парна та

групова форми роботи, які в свою чергу розвивають соціальні навички. Методична модель пізнавального процесу передбачає залучення учнів до пошуку інформації, обмірковування її та прийняття відповідного рішення. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік.[7] Для формування та розвитку критичного мислення на уроках хімії використовується цілий ряд методів та прийомів. Наведу приклади застосування деяких з них. Сенкан – прийом для стислого узагальнення знань учнів із чіткою структурою. Це одна з найефективніших і цікавих методик. Здатність підсумувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей. Сенкан – це вільний вірш, який складається з п’яти рядків.

1. Перший рядок - це слово (іменник), яке відображає назву теми.2. Другий рядок складається з двох слів (прикметників), які описують

тему.3. Третій рядок виражає дію, повязану з темою, і складається з трьох слів

(як правило, це дієслова).4. Четвертий рядок є фразою і висловлює ставлення до теми, почуття з

приводу обговорювання.5. Останній рядок складається з одного слова — синоніму до першого

слова (теми).При складанні сенканів учні обєднуються в пари або групи, наприклад при вивченні теми “Алотропні видозміни неметалів” коли мова йде про порівняння кількох речовин. Окремим учням подобається ця вправа і вони самостійно складають сенкани вдома. Наведу приклади творіння моїх учнів:

Хімія.Цікава, захоплююча.Відкриває, досліджує, здійснює.Широко простягає руки свої в справи людські.Наука.

Екологія.Пізнавальна, охоронна.Досліджує, ознайомлює, попереджує.Бореться за збереження навколишнього середовища.Наука.

Нафта.Чорна, густа.Горить, гріє, забруднює.Чорне золото.Паливо.

Газ.Природний, прозорий.Горить, гріє, вибухає.Блакитне паливо.Метан.

Вода.Джерельна, холодна.Лікує, живить, відновлює.Найцінніший мінерал на Землі.Джерело.

Вода.Жива, прозора.Тече, живить, умиває.Камінь точить.Речовина.

Азот.Прозорий, інертний.Забезпечує, утворює, зберігає.Необхідний для життя, хоч його заперечує.Речовина.

Сажа.Чорна, аморфна.Фарбує, наповнює, друкує.Як виявилось дуже необхідна.Речовина.

Алмаз.Прозорий, дорогий.Прикрашає, ріже, бурить.Найкращий друг дівчат.Діамант.

Графіт.Сірий, м’який.Малює, змащує, горить.Непримітний брат алмазу.Олівець.

У старших класах учням можна запропонувати написання обгрунтованого есе, оскільки старшокласники уже можуть чітко показати своє ставлення до

проблеми. Як і твір, есе має складатися з декількох частин: вступу, аргументації, висновку. Для прикладу навожу есе на екологічну тему одинадцятикласника Андрія Дубини.

Сучасне сміття — в майбутньому нова гірська породаЩодня нас постійно турбує чимало проблем: політичних, економічних,

соціальних, і значно рідше ми переймаємося вирішенням екологічних питань. Але саме екологічна проблема є найбільш недооціненою, хоча по суті вона є повільним убивцею людства і всього живого на нашій планеті.

По-перше, більшість вихованих людей звикли викидати сміття в урни ( і це дуже добре!), але чи задумувались ми над тим, куди мандрують поліетиленові пакети, залишки їжі і т.д. після урни. Усі ці використані речі потрапляють на організований смітник, площа якого трішки менша за площу міста чи села, звідки сміття вивезли. Інший непотріб, що не потрапляє в урну мандрує на стихійний смітник, який зазвичай роблять у глухому районі села чи міста. Таким чином, ми лише вивозимо сміття подалі від наших очей, не думаючи про те, що займаємося самообманом.

По-друге, ігноруючи вирішення екологічних проблем, люди руйнують своє здоров’я. Використовуючи одноразові поліетиленові пакети та одноразовий пластмасовий посуд, ми шкодимо не лише довкіллю, а й собі. Величезні гниючі смітники є домівкою для мільйонів летючих комах, які приносять багато хвороб у наші міста. Крім того, різноманітні штучні шкідливі речовини забруднюють підземні і поверхневі води, ґрунти, повітря. А це те, що ми п’ємо, їмо і дихаємо.

Давні єгиптяни залишили нам величні піраміди, навіть первісні люди – примітивні малюнки в печерах. А що, крім сміття, може залишити сучасне покоління для нащадків, які житимуть через тисячі років? Уже сучасні дослідження свідчать, що пластик, який ми спалюємо у вогнищах здатний зв’язувати певні осадові породи і утворювати нову осадову гірську породу. То що ж від нашого покоління залишиться лише шар нової гірської породи і залишки неперегнившого сміття?

Ось тому ми повинні задуматись над вирішенням саме екологічних проблем, а точніше — уже починати їх розв'язувати. Запитання “що ми залишимо для майбутнього?” - не повинно стати риторичним. Ворог, створений нами, може вижити нас із власної ж планети.

Як домашнє завдання можна запропонувати учням складання пошукового вірша, в якому висвітлити основні питання теми. При вивченні теми “Хімія і екологія” в 9 класі Сиваченко Дарія побачила розкриття проблеми у таких віршованих рядках:Так багато всі говорять Про природу, про здоров’я,Але мало розуміютьЩо від нас залежить світ.Протягом життя людина Залишає за собою

Шістсот п’ятдесят тон сміття,І тікає з того місця,Де його стало багато.Там природа гарна зникне,Не співатимуть пташки,Люди вже в другому місціРозкидатимуть пляшки.Але вихід є з проблемиЧи почуєш мене ти,Хімпереробка допоможе,Надбання предків зберегти.Тону паперу переробити –Сімнадцять дерев Живими лишити.Збережіть природу, люди!Вам від цього ж краще буде!

Питання екології за програмою середньої школи вивчають не лише на уроках хімії, а й на заняттях з інших предметів природничого циклу. Матеріалу наскільки багато, що тут дійсно варто застосовувати методи технології критичного мислення. В 11 класі екологічні теми з хімії та технологій за програмою практично збігаються в часі. Тому я використовую цей момент для проведення уроків — конференцій. Клас поділяю на творчі групи, які готують матеріал про одне із екологічних питань. Група за допомогою презентації доносить своє бачення проблеми та шляхи її розв'язання іншим учням класу.Пропоную короткий конспект такого уроку.

Тема уроку. Екологічні проблеми та шляхи їх подолання. Охорона навколишнього середовища від забруднення в процесі переробки вуглеводневої сировини й використання продуктів її переробки.

Цілі уроку: розглянути екологічні проблеми переробки вуглеводневої сировини й використання продуктів її переробки, а також можливі шляхи розв’язання питань охорони навколишнього середовища в процесі переробки й використання вуглеводневої сировини; формувати екологічну свідомість учнів.

Тип уроку: комбінований урок засвоєння знань, умінь і навичок, творчого застосування їх на практиці.Форми роботи: міні – конференція.Обладнання: мультимедіаХід урокуІ. Організація класу. Привітання, оголошення теми уроку.ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя. Екологічна криза – одна з глобальних проблем сучасності, що полягає в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою. Вона особливо посилилась у другій половині ХХ століття через надмірний антропогенний вплив на природу, що призвело до порушення рівноваги між природними процесами. Тому екологічні проблеми нині розглядаються як одні з найбільш загрозливих для людства.Життя людини повсякчас пов’язане зі спалюванням горючих речовин у побуті, на транспорті, у промисловості. Крім очевидної користі застосування нафтопродуктів, вугілля і природного газу створює низку проблем щодо виживання людства. З’ясуємо це .Приклад виступу групи, яка готувала матеріал про забруднення атмосфери.

Забруднення атмосфери. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», «кислотних дощів», пилового забруднення.Парниковий ефект. Тепловий баланс нашої планети підтримується завдяки тому, що вуглекислий газ і вода, які містяться в атмосфері, вбирають енергію сонячного випромінювання (інфрачервоні промені), а потім віддають її. Так на планеті зберігається теплота. Вбирання і випромінювання енергії вуглекислим газом та іншими речовинами створює парниковий ефект. Посилення цього ефекту може мати згубні наслідки: глобальне підвищення температури та у зв’язку з цим зміна клімату. До цього може призвести підвищення концентрації вуглекислого газу за рахунок спалювання горючих речовин. В результаті переробки і використання горючих корисних копалин, вміст вуглекислого газу в атмосфері невпинно зростає. Спалювання вугілля є основним антропогенним чинником глобального потепління. Вироблення 1кВт.год електроенергії на вугільній станції спричиняє значно більший викид парникових газів, ніж на газовій станції. Учені розробляють так звані технології проектування клімату, однією з яких є технологія «морського обілення хмар». Із кораблів розпилюють краплі морської води в хмари над океаном, аби вони відбивали більше сонячного проміння назад у Космос, тим самим зменшуючи нагрівання Землі.Фотохімічний смог. В результаті переробки і використання горючих корисних копалин атмосфера забруднюється такими шкідливими речовинами як карбон(ІІ) оксид (внаслідок неповного згоряння пального у двигунах), сульфур (ІV) оксид (утворюється із сірки, що міститься у вугіллі, бензині, поліметалічних рудах), метан(витікання газу), сірководень (виділяється підчас переробки нафти), оксиди Нітрогену (утворюються під час високотемпературного горіння) та ін.. Фотохімічний смог утворюється в результаті реакцій, що відбуваються під впливом сонячного світла (фотохімічні реакції). При цьому крім наявних у повітрі забруднювачів додатково утворюються нітроген (ІV) оксид та озон.

Останній реагує з вуглеводнями, що виділяються в повітря від неповного згоряння пального. У результаті утворюються сполуки, небезпечні для здоров’я людей і шкідливі для довкілля. Крім того, під час згоряння пального утворюється дим, у якому містяться дрібні часточки вуглецю і твердих вуглеводнів, що не згоріли, а також сполуки Кадмію, Плюмбуму, Меркурію та інших елементів, надзвичайно шкідливі для здоров’я.Кислотні дощі. Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема кислотних дощів, яка негативно впливає на органічний світ. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур та вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються на гіпс.

Приклад виступу групи, яка готувала матеріал про забруднення водних ресурсів. Забруднення водних ресурсів. Під забрудненням водних ресурсів розуміють процес зміни складу і властивостей води внаслідок надходження до нього забруднюючих речовин, зумовленого діяльністю людини. Речовини, що забруднюють природні водойми, поділяють на фізичні, хімічні, біологічні. Фізичні :

нерозчинні домішки, в тому числі: а) велика завись(розмір частинок більше 100мкм), б) суспензії, емульсії, піни(від 100 до 0,1 мкм);

розчинні речовини(розмір частинок менше 0,001мкм);Хімічні : мінеральні речовини(їх частка становить42%) – пісок, глина, шлаки,

розчини мінеральних солей, мінеральні масла, кислоти, інші неорганічні речовини. Всі вони входять до складу стічних вод різноманітних виробництв, зокрема машинобудівних, металургійних, нафтопереробних. Дуже небезпечними є забруднення природних вод важкими металами, зокрема ртуттю, мишяком, кадмієм. Ці домішки не лише погіршують якість води, а й можуть призвести до знищення фауни у водоймах, а також спричинити різні захворювання людини;

органічні речовини (їх частка становить 58%), в тому числі: а) рослинного походження(основний елемент – Карбон), б) тваринного походження (значна кількість нітрогеновмісних сполук). Отже, до них належать залишки рослин, плодів, овочів, паперу, фізіологічні виділення людей і тварин, отрутохімікати, синтетичні поверхнево – активні речовини, смоли, феноли, альдегіди тощо. Всі вони містяться у стічних водах комунального господарства, целюлозно-паперових, м’ясопереробних і харчових підприємств, тваринницьких ферм;

Біологічні. Біологічне забруднення – це занесення у водне середовище і розмноження у ньому небажаних для людини організмів. Біологічні

забруднювачі потрапляють у водойми зі стічними водами комунального господарства, тваринницьких ферм та сільськогосподарських угідь. Ці води містять хвороботворні бактерії та віруси – збудники інфекцій. Використання забрудненої ними води для пиття і купання призводить до захворювання на холеру, дизентерію та інші інфекційні хвороби.

Дуже небезпечним для довкілля є потрапляння нафти і продуктів її переробки в природні водойми, підземні води тощо. Здатність нафти вкривати тонкою плівкою значні частини акваторії за порівняно невеликих розливів призводить до вкрай негативних наслідків. Нафта не змішується з водою, однак її викиди згубні для водоростей, молюсків, ракоподібних тощо. Морські ссавці потерпають від нафтового забруднення, оскільки їхнє хутро вкривається шаром нафти, що проникає крізь шкіру й отруює тварин. Однак найбільшої шкоди зазнають рибоїдні птахи: нафта просочує й склеює їхнє пір’я. Це унеможливлює політ. Наслідком погіршення теплоізоляції тіла стає загибель від переохолодження. Також знижується плавучість, і птах тоне у воді. Намагання птаха почистити пір’я призводить до заковтування вуглеводнів і отруєння. Темна нафтова плівка на поверхні моря знижує освітленість товщі води, інтенсивність фотосинтезу у фітопланктоні слабшає, зменшується обсяг кисню, що він виробляє. Необхідність охорони морського середовища від нафти істотно зросла в зв’язку з інтенсивною розробкою морських нафтових родовищ. Наразі використовують різноманітні сорбенти, за допомогою яких збирають і видаляють нафту з поверхні води, грунту тощо.

Приклад виступу групи, яка готувала матеріал про забруднення грунтів.Забруднення грунтів . Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель. Втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми. Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність. Людство із чисельністю 7млрд осіб і щорічним приростом населення 80 – 85 млн, оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі народи і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.IV. Підсумок уроку.Основні шляхи подолання екологічних проблем:

ощадливо використовувати паливні продукти і тим самим зменшувати кількість шкідливих викидів;

вилучення з палива сірки ще до його використання; створювати технологічні умови для повного згоряння вугілля в

котельнях, на теплових електростанціях та бензину в двигунах автомобілів;

вловлювання відходів згоряння палива за допомогою фільтрів; використання енергії Сонця, вітру, води, ядерну та геотермальну.

V. Домашнє завдання.1.Опрацювати відповідні параграфи підручників з хімії та технологій.2.Закінчити думку: “ Щоб зберегти світ для нащадків я ...”

Список використаних джерел:

1. Величко Л.П. Хімія : Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний рівень. - К.: Освіта, 2011

2. Енциклопедія педагогічних технологій та іновацій/ автор-уклад. Н.П. Наволокова. - Х.: Вид. Група “Основа”, 2011. - 176с.

3. Івановець Г.М. Розвитоккреативних здібностей учнів на уроках хімії. - Х.: Вид. Група “Основа”, 2012. - 144 с

4. Лашевська Г.А., Лашевська А.А. Хімія : Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. - К.: “Генеза”, 2011

5. Мадзігон В.М, Тарара Л.М., Тименко В.П. Та ін. Технології: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К. : Педагогічна думка, 2011

6. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7 — 9 класи. К.Видавничи дім “Освіта”, 2013.

7. Рачинська І.М. Технологія формування та розвитку критичного мислення. - Х. :Вид. Група “Основа”, 2013. - 128с

8. Шарко В.Д. Сучасний урок : технологічний аспект: Посібник для вчителів і студентів. - К., 2006. - 220 с