Класифікація олігофренії за М. С. Певзнер

Олігофренія - це група різних по етіології й патогенезі непрогредієнтних хворобливих станів психіки, пов'язаних з порушенням онтогенезу, загальною ознакою яких є наявність уродженої або придбаної в ранньому дитячому віці (до 3 років) загальної психічної неповноцінності з переважною недостатністю інтелектуальних функцій.

Загальні питання олігофренії

М. С. Певзнер визначає олігофренію як особливий вид аномального розвитку , що виникає в результаті або спадкової патології , або поразки зачатка або плода під час внутрішньоутробного розвитку, або ураження центральної нервової системи на самих ранніх етапах розвитку дитини , і характеризується недорозвиненням всієї пізнавальної діяльності і, особливо, мислення.

Г. Є. Сухарєва вважає , що при олігофренічному слабоумстві переважно недорозвинені найбільш диференційовані філо- і онтогенетично молоді системи при більшого збереження раніше сформованих , еволюційно більш старих систем.

Відхилення від норми відзначаються у:

фізичному розвитку олігофренів , для яких характерне відставання в рості , диспластичность статури , статевий розвиток часто затримано;

вадах розвитку внутрішніх органів та органів чуття ( зору і слуху); рухова сфера недорозвинена; порушенні темпу , плавності,

ритмічності і точності рухів.

Головними критеріями олігофренії є:1 ) своєрідна психопатологічна структура

недоумства з переважанням слабкості абстрактного мислення при меншій вираженості порушень передумов інтелекту і відносно менш грубим недорозвиненням емоційної сфери;

 

2 ) непрогредиєнтність інтелектуальної недостатності, що є наслідком порушення онтогенетичного розвитку;

 

3 ) уповільнений темп психічного розвитку індивіда.

Етіологічні чинники олігофренії:

1) спадкові, у тому числі пов'язані з пошкодженням генеративних кліток;

2) внутрішньоутробні, діючі на зародок і плід;

3) перинатальні і перших 3 років зовні утробного життя.

Клінічна картина

Олігофренія - клінічно однорідна група захворювань різної етіології, об'єднуваних двома обов'язковими ознаками:

1) психічним недорозвиненням з переважанням інтелектуальної недостатності;

2) відсутністю прогредієнтності.

Клінічні форми олігофреній по вираженості недоумства:

- ідіотія;

- імбецильність;

- дебільність.

Проте між ними не чітких меж і існують проміжні стани.

Певзнер Марія Семенівна (1901-1989)

радянський вчений, лікар-психіатр, психолог,

дефектолог і педагог. Під керівництвом і за

безпосередньої участі Марії Семенівни

визначається новий напрямок вітчизняної

педагогічної науки - клінічна дефектологія.

Наукові праці М. С. Певзнер

опубліковано 98 наукових праць, з них: 16 монографій, посібників та збірників наукових праць (дві - авторські монографії, а

інші книги в співавторстві з іншими фахівцями); Її книга «Діти-олігофрени» (1959) була видана у США (двічі), в Аргентині, в Японії; І інші роботи М. С. Певзнер неодноразово видавалися за кордоном: у НДР, Данії,

Англії, Італії, Румунії, Франції та інших країнах; «Учителю про дітей з відхиленнями у розвитку», 1967 (у співавторстві з Т. А.

Власовою) стала предтечею спеціального навчального предмету «Основи дефектології" для педагогічних ВНЗ.

Класифікація олігофренії за М. С. Певзнер  1 ) неускладнена форма олігофренії ; 

2 ) олігофренія , ускладнена порушеннями нейродинамічних процесів ;

3 ) олігофренія з психопатоподібними формами поведінки; 

4 ) олігофренія , що супроводжується порушеннями роботи різних аналізаторів; 

5 ) олігофренія з вираженою лобовою недостатністю.

Неускладнена форма олігофренії Характеризується:

дифузним ураженням головного мозку;

супроводжується врівноваженістю нервових процесів , грубі ураження в межах того чи іншого коркового аналізатора відсутні;

не спостерігається психомоторної розторможеності , афективних розладів , патології потягу , судомних нападів;

збережена цілеспрямованість дій.

Характерні риси особистості:

діти зазвичай спокійні , дисципліновані , їх досить легко організувати; вони досить швидко адаптуються в умовах корекційної школи; дана група дітей емоційно прив'язана до членів сім'ї , одноліткам, учителям; вони можуть допомогти родичам по будинку , засмучуються при невдачах , радіють

успіхам в школі; емоційна сфера досить збережена.  

Основні напрямки корекційної роботи: 

1 ) корекція пізнавальних процесів; 

2 ) розвиток емоційно-вольової сфери;

3 ) збереження працездатності на певному рівні. 

Олігофренія , ускладнена порушеннями нейродинамічних процесів

Характеристика: При даній олігофренії спостерігається інтелектуальне недорозвинення; порушення процесів активного збудження або гальмування; порушення психічного розвитку; рухова розторможеність; відволікання; підвищена імпульсивність; афективна неврівноваженість.

Характерні риси особистості:

діти непосидючі , часто відволікаються , неслухняні , конфліктні, на зауваження дорослих не звертають уваги;

дана група дітей досить соціально адаптується в суспільстві;  діти з переважанням процесів гальмування мляві , уповільнені , інертні; у таких дітей слабо проявляється інтерес до всього нового , вони байдужі у

навчальній діяльності , психічні процеси інертні;  у цих дітей свій темп роботи , квапити в роботі їх не потрібно; важко йде перемикання з одного виду діяльності на інший; у діяльності проявляється наслідування.

Основні напрямки корекційної роботи: 

1 ) активізація пізнавальної діяльності; 

2 ) стимулювання навчальної діяльності;

3 ) більш виражена в порівнянні з іншими дітьми алгоритмізація дій , стереотипність дій, велика розчленованість навчального матеріалу; 

4 ) профілактика перевантажень , вироблення чіткого режиму дня і його неухильне дотримання.

Олігофренія з психопатоподібними формами поведінки 

Супроводжується психопатоподібними формами поведінки: різке порушення емоційно-вольової сфери; відзначається недорозвинення особистісних якостей; зниження критичного ставлення як до себе , так і до оточуючих людей; психічне недорозвинення; афективна збудливість; розгальмування потягів.

Характерні риси особистості:

такі діти можуть бути небезпечні в момент афекту;

мова , що виходить від дорослих , не несе регулюючу функцію;

діти не можуть виконувати правил поведінки;

послабити афективний стан швидко не вдається.

Основні напрямки корекційної роботи: 1 ) роз'яснення іншим дітям, чому спостерігається така поведінка ;

 2 ) недопущення перезбудження дитини , необхідність попереджати його ;

 3 ) в момент афекту увагу на дитині не акцентувати .

Олігофренія, що супроводжується порушеннями роботи різних аналізаторів

ускладнена порушенням системи окремих аналізаторів;

 загальне недорозвинення мозку поєднується з порушеннями слуху , зору , опорно -рухового апарату , недорозвиненням мовних систем;

до етіологічних чинників даного виду олігофренії відносять генетичні форми, а також асфіксії новонароджених , родові травми, ранні постнатальні ураження.

Характерні риси особистості:

При даному виді олигофрений , загальне недорозвинення мозку поєднується з:

- порушеннями слуху , зору;

- опорно -рухового апарату;

- недорозвиненням мовних систем. наявність розумової відсталості у глухих і слабочуючих становить приблизно 10 % ,

а серед сліпих і слабозорих приблизно в два рази більше. 

Основні напрямки корекційної роботи: 

Корекційна робота проводиться спільно з логопедом

Олігофренія з вираженою лобовою недостатністю складний дефект дуже різко уповільнює і змінює хід його інтелектуального і

фізичного розвитку; знижується відсоток корекції його недоліків.

Характерні риси особистості:

одні діти мляві , рухово загальмовані , пасивні . Інші діти розгальмування , імпульсивні;

у поведінці дітей проявляються несоціальні нахили; інтелектуальна недостатність глибока , досягає ступеня імбецильності , почуття

такту, дистанції у них відсутня; біологічні потреби (потреба в їжі , сексуальність ) підвищені; спостерігається неадекватне сприйняття навколишньої дійсності; мова своєрідна; спостерігається грубе недорозвинення особистості; хворі некритичні до себе , до ситуації , в якій вони знаходяться; відсутнє почуття страху, образи , сором'язливості не буває.

Основні напрямки корекційної роботи: 1) розвиток цілеспрямованості на застосування простих поведінкових реакцій;

2) розвиток операцій на основі наочності;

3) виховання стереотипів соціальної поведінки.

Диференціація розумової відсталості відповідно до критеріїв МКБ-10

1). Прикордонна розумова відсталість - IQ = 70 - 90. Це передхвороба.

2). Дебільність (легка розумова відсталість) - IQ = 50 - 70 - як дитина 8-12 років.

3). Різко виражена імбецильність - IQ = 35 - 50, як у дитини 6 - 7 років.

4). Різко виражена імбецильність (виражена розумова відсталість). IQ = 20 - 35, тобто як у дитини 5 років.

5). Ідіотія (глибока розумова відсталість) - IQ = 0 - 19. Відповідає дитині 2 років.