Вчені-математики Полтавщини

Підготували учні 10 класуПолтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 ім. Т. Г. ШевченкаПолтавської міської ради Полтавської областіГапон Кирило, Волкова Ольга, Семенець Надія, Бєгунова Єсмеральда

Те, що я встиг пізнати, – чудово.

Сподіваюся, таке ж чудове те,

Що мені ще доведеться пізнати.

Зміст1. Вступ

2. Остроградський Михайло Васильович

3. Астряб Олександр Матвійович

4. Митропольський Юрій Олексійович

5. Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович

6. Євтушевський Василь Андрійович

7. Ляшко Іван Іванович

8. Вороний Георгій Феодосієвич

9. Висновок

Остроградський Михайло ВасильовичНародився 24 вересня 1801 року  в селі Пашенна (нині Пашенівка)  на  Полтавщині,  в  сім'ї  поміщика.Ще в ранньому дитинстві жвавий Михалик  виявляв  рідкісну  спостережливість  і природну  схильність  до  вимірювання  кожної речі  чи  іграшки. У  кишені  він завжди носив мотузочок  з прив'язаним  камінцем  і  за  допомогою цього знаряддя вимірював  глибину  кожної  криниці  чи  ями,  які  йому траплялись. У 9 років   його  віддали  до пансіону  при Полтавській  гімназії. Однак   Михайлові не  вдалося  закінчити  гімназію  тому,  що батько вирішив віддати 15-ти річного  сина  у гвардійський  полк. І лише  посилені  прохання  родичів  змусили  батька  змінити  це  рішення. 

Остроградський Михайло Васильович

Остроградського  направили до  Харківського університету,спочатку на правах  вільного  слухача,але у вересні 1817 р, він був зарахований  студентом фізико-математичного факультету. Помітивши  здібності  та  успіхи Остроградського  в математиці, ректор  хотів  надати  талановитому студентові науковий  ступінь  кандидата  по  закінченні  університету. Але його спіткала невдача. В  1822 – 1827рр.  він  вдосконалював  математичну освіту у Франції:слухав  математичні  курси  на  Паризькому  факультеті наук і в Коллеж де Франс,що дозволило йому  називати своїми вчителями  таких  великих французьких учених, як О.П.Коші, Л.Пуансо, М.Біне, Г.Ламе.

Здобутки Остроградського• Серед численних і різноманітних

його праць з різних галузей математичних наук, що зробили його ім'я відомим у багатьох країнах, слід особливо відзначити мемуари у галузі чистої математики, в яких виводиться загальна формула  варіації  кратного  інте-грала (1834 р.), а  також  мемуари про  інтегрування  раціональних 

функцій.

• У галузі механіки він вдало розвинув думку Фур'є про те,що умови можливих переміщень іноді слід виражати нерівностями і вводити зв'язки, що залежать від часу (1834). Оригінальним чином він вирішив питання гідромеханіки про рівновагу сферичного шару рідини.

Здобутки Остроградського

М. В. Остроградський вивів формулу перетворення  подвійних  інтеграліву потрійні. В 1836 р. водночас з К.Г.Якобі та Е. Ш. Каталоном він розробив спосіб заміни змінних у  кратних  інтегралах. Незалежно від У. Р. Гамільтона відкрив принцип найменшої  дії.

• Інші праці присвячені проблемам варіаційного числення, інтегруванню алгебраїчних функцій, теорії чисел, алгебрі, геометрії, теорії ймовірностей.

• Створив ефективну школу прикладної науки.

Астряб Олександр Матвійович

Визначний український педагог-реформатор, вчений, засновник школи з методики викладання математики, професор,автор підручників, навчальних і методичних посібників з геометрії, алгебри, арифметики, заслужений діяч науки України (1944), лауреат премії ім. К. Д. Ушинського (1952), нагороджений орденом Леніна (1953).

Астряб Олександр Матвійович

Народився 3 вересня 1879 р. у м. Лубни в учительській сім'ї з Лемківщини. Закінчив фізико-математичне відділення природничого факультету Київського університету, викладав у Комерційному училищі Першого товариства викладачів, у Жіночому комерційному училищі Л. Володкевич, на вищих жіночих і педагогічних курсах, у народному університеті у Києві. Він глибоко вивчав методики викладання математики в навчальних закладах, а також новітні досягнення всесвітньої педагогіки, зокрема французької. Був членом фізико-математичного товариства при Київському університеті. Керівництво Київської шкільної округи залучило педагога до роботи в комісії зі складання проектів програм з математики і фізики для гімназій (1910—1916). 

Здобутки Олександра Астряба

Перша книга О. Астряба «Наглядная геометрия» (1909 р.) витримала дванадцять перевидань. У 1920-х рр. написав підручники з геометрії для молодших і старших класів семирічної школи, які, зокрема, розвивали в учнів кмітливість, давали навички креслення, малювання, вимірювання, ліплення.

Учений зробив великий внесок у розвиток вітчизняної методики викладання математики. У 1930 —1960рр. він разом із колективом математиків Українського науково-дослідного інституту педагогіки розробляв основи методики викладання початкового і систематичного курсів арифметики, геометрії, тригонометрії, що базувалися на підвищенні теоретичного рівня викладання й водночас на зв’язку теорії з практикою. В результаті було створено низку як авторських, так і колективних посібників з методики викладання математичних дисциплін у семирічній, середній і політехнічній школах.

Митропольський Юрій Олексійович

Видатний вчений сучасності в галузі математичної фізики, теорії нелінійних коливань та диференціальних рівнянь – дійсний член Національної академії наук України, Російської академії наук; іноземний член заснованої в 1711 році Болонської академії наук (Італія) – однієї з найстаріших академій Європи, іноземними членами якої були М.Ломоносов, П.Чебишев, Д.Мендєлєєв, І.Мечников, Н.Бор, М.Кюрі, Д.Гілберт, А.Пуанкаре та ряд інших всесвітньо відомих учених.

Митропольський Юрій Олексійович

Народився  3 січня 1917 року  в селищі Шишаках Полтавської області. Дитинство його пройшло на берегах річки Псел. Після  закінчення  школи  вступив  на  навчання  до  інститут, але почалася Велика Вітчизняна війна і він пішов захищати Батьківщину. Був поранений, лікувався у військовому госпіталі м.Алма-Ата, де одночасно продовжував навчатися у Казахському університеті, який закінчив у 1942 році. Після закінчення навчання і лікування, він знову на фронті, за що отримав два ордени Червоної Зірки і медалі.        

Митропольський Юрій Олексійович

Був демобілізований з армії у 1946 році. Поступає працювати науковим співробітником інституту будівельної механіки АН УРСР. З 1950 року працює в інституті математики АН УРСР, а з 1958 року він уже директор цього інституту. Водночас з 1949 року працює у Київському університеті.З 1961 року Юрій Олексійович – голова бюро Відділу фізико-математичних наук. У цей рік його обирають академіком АН УРСР, з 1963 року Митропольський Ю. О. – секретар Відділу математики, механіки і кібернетики, член Президії АН УРСР.

Здобутки МитропольськогоЗа цикл праць з теорії нелінійних диференційних рівнянь і теорії нелінійних коливань, та за монографію «Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань» Митропольському у 1965 році була присвоєна Ленінська премія.

Розроблені Митропольським Ю. О. методи дали можливість вирішити багато практичних проблем, наприклад, нестандартні процеси в гідроскопічних системах. 

За допомогою методу послідовних замін, Митропольський побудував загальне рішення систем нелінійних рівнянь і вивчив їх поведінку. Запропонував спосіб знаходження рішення задач про коливальні системи з багатьма ступенями, за що був нагороджений орденом Жовтневої революції.

Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович

М.Є.Ващенко-Захарченко народився в 1825 році в селі Маліївка. Навчався в Золотоніському повітовому училищі та Київській 2-й гімназії. Потім продовжив навчання у Київському університеті. В 1867 році він стає професором цього університету і понад 40 років викладає на фізико-математичному факультеті.

Здобутки Михайла ЄгоровичаЙого наукова спадщина налічує 40 праць, він заклав основи сучасної галузі математики - операційного числення. У свій час докторська дисертація Ващенка-Захарченка "Риманова теория функций составного переменного" була єдиним посібником як для викладачів, так і для студентів.

Відомий і як історик математики. Велике значення для історіографії має його ґрунтовна праця “История математики”. Надзвичайно цінною працею Михайла Єгоровича є "Исторический очерк развития аналитической геометрии". Вона дає змістовний виклад історії питання від Декарта до часу опублікування праці.

Євтушевський Василь Андріанович

Народився 6 травня 1836 року у Полтаві, де пройшло його дитинство і де він отримав початкову і середню освіту.У 1855 році  він вступає у  Петербурзький університет  і закінчує його у 1861 році. Після закінчення навчання він працює викладачем математики. 

В 60-х роках він запропонував викладати математику концентрично, куди входило складання програми уроків по курсу геометрії, і складання таким чином задач, щоб було пов'язано: арифметика, алгебра, геометрія.

Здобутки ЄвтушевськогоТвори Євтушевського, особливо його "Методика арифметики", "Збірник арифметичних завдань", які були видані в 1871 і 1872 роках, у подальшому були видані декілька разів і мали важливе значення в історії розвитку математичної науки в російській школі.

Разом з Глазиріним Е. в 1876 році  видав "Методику  підготовчого  курсу  алгебри",  а до цього  ще  і "Збірник задач".

Був редактором журналу "Народна школа« з 1878  по 1882 роки.  Свої твори друкував  в  багатьох  педагогічних  журна-лах Росії.

Ляшко Іван Іванович

Головний  науковий  співробітник ла-бораторії  обчислювальних  методів  в механіці  суцільних  середовищ факультету   кібернетики  Київського  національного  університету  імені Тараса Шевченка. 

Ляшко Іван Іванович

Народився 9 вересня 1922 року у селі Мацьківці Лубенського району Полтавської області. І. І. Ляшко – доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України. Він є двічі лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреатом премії імені М. М. Крилова АН УРСР, нагороджений почесною Грамотою Верховної Ради України, орденом "За заслуги« ІІІ ступеня, "Орденом князя Ярослава Мудрого, медалями, орденом Великої Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного прапора.Працював заступником декана механіко-математичного факультету. був організатором та першим деканом факультету кібернетики.

Здобутки Івана ІвановичаНим отримано ряд принципово нових результатів з удосконалення, розвитку і застосування чисельних методів розв'язання задач математичної фізики, зокрема, задач фільтрації, методу сумарних зображень. У роботах цього циклу І. І. Ляшко побудував розв'язки нових класів задач, що стали в подальшому основою ефективного економічного методу розв'язання складних задач теорії фільтрації грунтових вод.

Є одним із засновників математичної теорії методів оцінювання сигналів на фоні шумів різних типів та методів розв'язання неконкретних задач лінійної фільтрації шумів з виродженням.

Великий вклад вніс І. І. Ляшко і в розвиток оборонних технологій.  

Вороний Георгій Феодосієвич

Визначний український математик, наукові дослідження якого залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.Народився  16 (28) квітня 1868 року  в містечку  Журавка. Середню освіту здобув у Бердянській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях. Останню він закінчив у 1885 році. Особлива захопленість математикою проявилась у Георгія не тільки завдяки його природнім здібностям. Великий вплив на свідомість і захоплення юнака мав його викладач математики Іван Володимирович Богословський.

Здобутки ВороногоОсновною цариною досліджень, яку обрав для себе Вороний була теорія чисел. Саме в цьому напрямку велися, головним чином, наукові дослідження в Петербурзі. У  результаті цього виник окремий науковий напрямок, що згодом дістав назву - "Петербурзької школи теорії чисел". Науковим наставником Вороного став професор Марков. Дебют Вороного в математичному гуртку відбувся 2 грудня 1888 року.  На ньому  він  виступив  із  власним  повідомленням  однієї  властивості чисел Бернуллі  способом, який  він сам  же  запропонував.

Протягом багатьох років Вороний працював над питаннями арифметичної теорії квадратних форм. До викладу свого мемуару по теорії паралелоєдрів  він  приступив  25  березня  1907 року.

Ця робота,  напевне, - найвищий  вияв його  геніальних осяянь, - стала  його лебединою піснею. 

Висновок Джерела  математики  губляться  в  далекому  минулому.  Разом  з тим, древня  наука  залишається  й  вічно  молодою, її молодість – це нескінченна мандрівка людини в незвідане складного й випадкового навколишнього світу, для життя в якому потрібні істинні знання про закони, які ним керують. Ці закони відкривали вчені різних епох і народів.   Світ математики створювали протягом дуже довгого часу багато вчених. Кожне нове покоління включалося в творчість, йшло далі, взявши за основу створене попередниками.     Полтавська земля дала світові багато видатних людей. Одні з них тут народилися, інші жили, навчалися та працювали, звідси починали свій шлях у велику науку. То ж ми всіх їх згадуємо, вшановуємо як людей, чиї життєві шляхи тісно перепліталися з полтавським краєм.