1

О.Б.Пославська

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА

З РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ

ТА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ

НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

2

Укладач: Пославська О.Б. – вчитель математики та фізики Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, спеціаліст вищої категорії

Рецензенти: Тарнавська М.Л. – заступник директора з

навчально-виховної роботи Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист

Маркітантова З.М. - вчитель-дефектолог слухового кабінету Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист

Голуб А.В. – вчитель української мови та літератури Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, спеціаліст вищої категорії

Методична збірка «Корекційна робота з розвитку слухового

сприймання та формування мовлення на уроках математики» складена на допомогу вчителям математики, вихователям та спеціалістам з корекційної роботи.

Збірка містить ряд необхідних рекомендацій не лише для вивчення математики, а й розкриває специфіку індивідуального та диференційованого підходу до дітей із порушеннями сенсорної сфери.

Педагогам пропонуються розроблені завдання для активізації логічного мислення, тренування пам’яті, формування звуковимови, а також розвитку інтересу до предмета, навчання в цілому.

У збірці докладно описаний урок з використанням інноваційних педагогічних технологій, цікавих методів, прийомів та форм співпраці вчителя з учнями.

Матеріал збірки – це крок до подолання труднощів у роботі з школярами, що мають особливі освітні потреби.

3

Зміст

Розділ І. Особливості викладання математики в школі

для дітей зі зниженим слухом 4

Розділ ІІ. Методична робота з аналізу змісту учбових текстів

8

Розділ ІІІ. Синоніми, як засіб збагачення мови 10 Розділ ІV. Розвиток зв’язної мови 12 Список використаних джерел 14 Додатки 16

4

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ В

ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ

В навчальній програмі школи для дітей зі зниженим слухом

передбачений такий же обсяг знань та вмінь з математики, як і для

масової школи, а часу для його засвоєння відводиться тільки на

один рік більше при приблизно однаковій загальній кількості

годин. Це пояснюється тим, що вивчення математики як предмета

починається та протікає в умовах, коли мовний недорозвиток учнів

не подоланий. Зрозуміло, що ця обставина не може у свою чергу не

відбитися на темпах засвоєння матеріалів курсу математики.

В умовах мовного недорозвинення, не сформованості

абстрактного мислення оволодіння основами наук, закріплення

знань, умінь, навичок пов'язано зі значними труднощами.

Долаються вони в процесі комплексного використання

різноманітних методів і прийомів. Таким чином, найважливішим

чинником подолання наслідків зниження слуху (відсутність або

різке порушення розвитку мови, порушення інших сторін

психічного розвитку особистості) є спеціальний педагогічний

процес, у якому вирішальна роль належить роботі з формування

засобів спілкування, розвитку словесного та письмового мислення,

розвитку пізнавальної діяльності в цілому.

Вирішуючи аналогічні із загальноосвітньою школою кінцеві

завдання (розв’язування математичних задач, вивчення

математичних законів та визначень і т.д.), ця робота має інші

акценти, свої особливі напрямки, котрі характерні для навчання

5

учнів зі зниженим слухом старших класів - збагачення

словникового запасу, засвоєння норм лексичної та синтаксичної

стилістики, розвиток навичок та вмінь зв’язної мови. Пояснюється

це тим, що в мові слабочуючих старшокласників зберігаються ще

досить значні відхилення від норми оволодіння розвиненою усною

і письмовою мовами.

До важливих особливостей викладання математики учням зі

зниженим слухом відноситься те, що кращому розумінню мови

вчителя сприяє і використання внемовних компонентів: виразної

міміки особи і природної жестикуляції. На заняттях учитель поряд

з усною формою спілкування використовує письмову, дактильну і

навіть в деяких випадках жестову мову. Дактильна застосовується

головним чином при корекції помилок вимови, уведенні нової

лексики, виправленні граматичних помилок, жестова, в окремих

випадках, для пояснення значення слова. Сполучення названих

засобів залежить від досліджуваного на заняттях матеріалу, етапу

його засвоєння, рівня мовного розвитку учнів.

Необхідно зауважити, що сприйняття письмової мови,

читання надрукованого або написаного тексту, як процес, більш

доступний слабочуючим учням, дає можливість повніше засвоїти

сенсовний зміст висловлення. На всіх етапах розвитку

сурдопедагогіки це ставило за обов'язок школі для дітей з вадами

слуху максимально використовувати читання, як найважливіший

засіб пізнання і загального розвитку зв’язної мови. Аналогічно,

великі вимоги висуваються до мови вчителя і вихователя

спеціальної школи (як до її змістовної сторони, так і до форми

6

вираження). Для дітей з вадами слуху мова вчителя є головним

джерелом придбання правильного мовного досвіду. Тому вона

повинна бути гранично чіткою, достатньо літературною та

грамотною (але без форсування голосу), правильно розчленованою

паузами та такою, що обов'язково зберігає природність інтонації. У

ній необхідно використовувати всі засоби змістовної та емоційної

промовистості (логічний наголос, темброве фарбування, ритм,

темп). Ця обставина важлива тим більше, що зв’язна мова в

старших класах є одночасно і ціллю навчання, і засобом

розширення словникового запасу, і засобом формування

структурних елементів мови більш високого рівня (словосполучень,

пропозицій, висновків), і, нарешті, засобом навчання.

На основі вищезазначених особливостей викладання

математики в школі для дітей зі зниженим слухом можна

сформулювати складові, які необхідно враховувати при підготовці

до уроку. А саме:

1) При підготовці дидактичного матеріалу завдання, що

містяться в картках з математики, повинні бути сформульовані з

чітким спрямуванням на розвиток мислення, вміння класифікувати

та узагальнювати.

2) Необхідно докладно уточнювати зміст слів та понять, що

містяться в завданнях та визначеннях, з метою розширення

словникового запасу учнів та його усвідомлення.

3) Викладати матеріал уроку, що передує роботі з картками, з

максимальним використанням залишкового слуху учнів, а також

зорового та інших аналізаторів.

7

4) Розвивати пізнавальну активність учнів за рахунок

залучення наочності матеріалів , що використовуються в картках

та їх всебічного зв’язку з повсякденним життям та побутом учнів.

5) Обирати таку послідовність викладення матеріалу, яка

сприяє створенню проблемних ситуацій на уроці, вирішення яких

по можливості вимагає включати ігрові моменти, драматургію.

6) При вирішенні завдань працювати з підручником, який

дозволить тренувати учнів в складанні правильних граматичних

конструкцій з використанням лексичного матеріалу курсу

математики.

7) Тренуватися у складанні плану (алгоритму) розв’язання

задач, рівнянь, нерівностей, досліджень функцій, тощо.

Відсутність в учнів достатньої практичної мовної бази

створює утруднення при оволодінні граматичними поняттями. А

дуже обмежена мовна практика на уроках граматики, що,

природно, присвячується в основному вивченню основ науки про

мову, гальмує удосконалювання мовних навичок. Хоча на уроках

мови учні запам'ятовують множину граматичних правил, проте

навички їх переносу і практичного використання на уроках

математики недостатньо. Тому необхідна розробка і поширення

спеціальних методик застосування на уроках математики знань,

отриманих на уроках мови.

8

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНА РОБОТА З АНАЛІЗУ ЗМІСТУ

УЧБОВИХ ТЕКСТІВ

В старших класах шкіл для дітей з вадами слуху на уроках

математики робота по розвитку мови ведеться значною мірою у

зв’язку з аналізом змісту учбових текстів. У загальній проблемі

навчання зв'язній мові слабочуючих учнів можна виділити

принаймні три аспекти, суттєві для даної роботи:

1 - навчання сприйняттю й розумінню зв'язного тексту;

2 - використання тексту (контексту) як засобу для

формування (корекції) інших сторін мовної діяльності

учнів з вадами слуху;

3 - навчання створенню змістовного тексту.

Проблема розуміння тексту учнями дуже багатогранна. Вона

припускає виявлення особливостей розуміння в контексті окремих

слів, тобто уміння встановити зв'язок слів із об’єктами, що їх

позначають встановити характер відношень між позначеними

об'єктами, усвідомити зміст окремих частин тексту (у тому числі

уміння встановити наявність змістовних зв'язків між окремими

реченнями); розуміння основної ідеї змісту в цілому.

Спроможність самостійно розкривати семантику невідомого

слова, мовна догадка в умовах навчання дітей зі зниженим слухом

може спиратися на такі найважливіші уміння: уміння робити

структурно-семантичний аналіз похідних слів (у практичному

плані); перенос значення при зустрічі з багатозначним словом (при

наявності контексту); уміння на основі ситуації або контексту

9

догадатися про значення слова. Зважаючи на вкрай незадовільне

розвинення мовної догадки у дітей з вадами слуху цей аспект

роботи уявляється особливо важливим.

Розуміння необхідно розглядати і як прогнозування змісту

висловлення.

Розуміння тексту набуває особливого значення для розвитку

зустрічної мовної активності учнів, що формується поступово на

базі практичного оволодіння системою мови і на основі спеціально

організованого розвитку залишкового слуху і використання його в

практиці мовного спілкування.

При організації досліджень (розв’язанні задач, рівнянь,

доведенні тотожностей, тощо) важливо виявити розуміння завдання

слабочуючими учнями і можливість наступного відтворення

основних смислових відношень: причинно-наслідкових,

тимчасових, якісних. Це відтворення повинне мати вигляд

послідовного, логічно змістовного письмового тексту(тотожних

перетворень, опису властивостей, складання алгоритму, тощо).

Саме письмовий текст - основа для розширення лексичних

можливостей учнів, зокрема основа для формування в них мовної

інтуїції, чуття мови, чого так не вистачає слабочуючим дітям

внаслідок обмеженої мовної практики та досвіду.

10

РОЗДІЛ ІІІ. СИНОНІМИ, ЯК ЗАСІБ ЗБАГАЧЕННЯ МОВИ

Вдосконалення мови старшокласників зі зниженим слухом

повинно проходити в напрямку не тільки розширення кола

реальних ситуацій, про які вони можуть висловитися, але й у

збільшенні в їхній мові засобів мови, за допомогою яких вони

можуть точніше і по різному оформити переданий зміст. Мова йде

про удосконалювання варіативних можливостей мови учнів, про

оволодіння словами або словосполученнями-синонімами

(розкласти многочлен на множники, записати многочлен у вигляді

добутку многочленів; розв’язати рівняння, знайти корінь рівняння).

Але, як показують спостереження, учні зі зниженим слухом

навіть у старших класах не володіють повною мірою цією

потенційною можливістю мови; їхня мова характеризується

надзвичайною одноманітністю уживаних синтаксичних

конструкцій, невмінням користуватися багатством мови для більш

точної, правильної і різноманітної (по засобах) передачі думки.

Це змушує на уроках мови і літератури ставити спеціальну

задачу формування в учнів зі зниженим слухом навичок і умінь

використання точних, доречних синтаксичних засобів для передачі

власних думок і адекватного сприйняття і розуміння чужих думок і

текстів, виражених у різноманітних синтаксичних варіантах. Таке ж

саме завдання повинен вирішувати до певної міри і вчитель-

предметник для більш якісного засвоєння учнями матеріалу уроку.

Ця задача може бути вирішена як проведенням спеціальних уроків,

на яких типовий матеріал певним чином групується і підноситься,

11

так і виконанням більшої кількості трансформаційних вправ,

пов'язаних із заміною однієї структури іншою при зберіганні змісту

висловлення (звести подібні доданки, скоротити вираз, спростити

вираз та інше).

12

РОЗДІЛ ІV. РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОЇ МОВИ

І, нарешті, останній напрямок у роботі - розвиток власне

зв’язної письмової мови, як одного з найголовніших факторів

формування логічного мислення. Він припускає насамперед

формування вміння розкрити тему, основну думку, зібрати матеріал

і систематизувати його, правильно реалізувати у своїх

висловленнях.

У своєму мовному розвитку діти, що нормально чують,

сприймаючи зв’язну усну і письмову мову звичайно по імітації

засвоюють і засоби зв’язку між реченнями. Дітям із серйозними

вадами слуху, позбавленим широкої мовної практики, виділення

елементів міжфразових зв’язків і оволодіння ними менше доступно,

чим, наприклад, виділення і засвоєння граматичних відношень між

словами, тому що такі зв’язки часто виражаються більш

абстрактними лексичними і синтаксичними засобами (наприклад,

лексичні повтори, ускладнені вказівними або присвійними

займенниками різноманітного типу, з’єднуючі слова, займенники,

специфічний порядок слів і ін.). Попередні спостереження

переконують у тому, що необхідна спеціальна система роботи, що

доцільно здійснює формування цієї важливої сторони зв’язної

мови.

Реально опанувати закономірності вживання слів, структурою

речення і засобами зв'язку між ними можна, лише практично їх

використовуючи у змістовних висловленнях. Тобто, як неможливо

автоматизувати поставлений звук тільки на заняттях по слуховій

13

роботі з сурдологом без закріплення звуків вчителями-

предметникцми, так, у свою чергу, неможливо виробити навички

граматично правильного письма тільки на уроках мови.

В основу спеціального навчання дітей з вадами слуху повинна

бути закладена різнобічна робота з розвитку мови в самому

широкому сенсі цього слова. Навчання в школі слабочуючих, таким

чином, має на увазі не тільки засвоєння учнями основ наук, але і

подолання властивого слабочуючим недорозвинення мови.

Організація тісного міжпредметного зв’язку з рідною мовою у

педагогічному процесі на уроках математики хоча і ускладнює для

вчителя-предметника процес підготовки до занять, але має

помітний практичний ефект як з точки зору розвитку письмової та

усної мови учнів з вадами слуху, так і з точки зору ефективності

засвоєння предмету. В учнів виробляється навичка переносу знань,

отриманих на заняттях з мови, при роботі на уроках математики.

14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боскис P.M. Учителю о детях с нарушением слуха. - М.:

Просвещение, 1975. 143 с.

2. Гроза Е.П. Вивчення математики в школі глухих, 1987.

3. 3икеев А.Г. Развитие речи слабослышащих учащихся. - М.:

Педагогика, 1976. 240 с.

4. Зикеев Е.П. К вопросу об определении основных направлений

работы по развитию связной речи глухих учащихся старших

классов.// Дефектология, 1980, №2

5. Коровин К.Г. Практическая грамматика в системе

специального обучения слабослышащих детей языку. - М.:

Педагогика, 1976. 242 с.

6. Назарова А.П. ″Методика слуховой работы в школе

слабослышащих″, 2000.

7. Розанова Т.В. Развитие математических способностей у

глухих школьников.// Развитие способностей у глухих детей в

процессе обучения. Под ред. Т.В.Розановой. - М.: Педагогика,

1991. 176 с.

8. Рау Ф.Ф. Устная речь глухих. - М.: Педагогика, 1973. 304 с.

9. Соловьев И.М. Познавательная деятельность при решении

арифметических задач глухими и слышащими школьниками.//

О психическом развитии глухих и нормально слышащих

детей. Под ред. И.М.Соловьева. - М.: АПН РСФСР, 1962.372 с.

10. Тигранова Л. И. Умственное развитие слабослышащих детей.

- М.: Педагогика, 1978. 96 с.

15

11. Тигранова Л. И. Особенности понимания арифметических

действий слабослышащими детьми при решении простых

задач.// Изучение слабослышащих детей в процессе обучения.

Под ред. Р.М.Боскис. - М.: Педагогика, 1972. 192 с.

12. Фингерман JI.E. Коррекционные возможности диктанта в

школе для слабослышащих детей. // Дефектология, 1982, №1.

13. Яшкова Н.В. Наглядное мышление глухих детей. - М.:

Педагогика, 1988. 144 с.

16

ДОДАТКИ

17

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ МАТЕМАТИКИ У 6 КЛАСІ

З ВИКОРИСТАННЯМ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНОЇ

ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

ТЕМА: ЗНАХÓДЖЕННЯ ДРÓБУ ВІД ЧИСЛÁ

Мета:

навчальна: продовжувати формувати вміння та виробляти

навички в учнів читати дроби, називати чисельник

та знаменник, записувати дроби під диктовку.

Ввести алгоритм знаходження дробу від числа та

вчити учнів розв’язувати задачі на знаходження

дробу від числа.

розвивальна: розвивати творчі та інтелектуальні здібності учнів,

абстрактне мислення.

виховна: виховувати активність, увагу, інтерес до математики.

корекційна: розвивати слухове сприймання та формувати

мовлення учнів.

Міжпредметні зв’язки: географія, історія, українська література.

Обладнання: таблиці, картки, гра ″Ромашка″.

Тип уроку: комбінований.

18

Хід уроку

І. Загально-корекційний етап.

1. Нервово-психологічне налаштування учнів:

- розслабились, заспокоїлись;

- сіли рівно, слухайте мене уважно;

- одягніть слухову апаратуру, як мене чуєте? (Запитую

кожного учня поіменно).

ІІ. Організаційна підготовка учнів до уроку.

Робота над мовленнєвим матеріалом.

(Матеріал підбираю відповідно до вивчення теми.)

- Яке сьогодні число?

- Який сьогодні черговий звук?

- Який зараз урок?

- Що ми вивчали на попередньому уроці?

- Дріб складається з …(чисельника) і ….(знаменника)

- Яку дію позначає риска дробу?

- Кожне натуральне число можна записати у вигляді

(неправильного дробу із знаменником 1), наведіть приклади.

Кожен учень класу по черзі дає відповіді на поставлені

запитання. Діти сприймають матеріал слухо-зорово, що дає

можливість формувати навички читання з губ, а також розвивати

слухове сприймання. Лише при необхідності, якщо дитина не

зрозуміла запитання, використовуючи жестову мову. Під час

сприймання учнями мовного матеріалу звертаю їх увагу га

черговий звук, на те, щоб вони старались гарно його вимовляти

протягом усього уроку. При читанні дробів слідкую за

19

звуковимовою закінчень слів, за тим, як читаються певні дроби.

Так, наприклад, дроби із чисельником 1 або числами, в яких

одиниця є останньою цифрою, читаються в одиниці і мають

закінчення –а– (одна п’ята; двадцять одна тридцята). Дроби з

іншими чисельниками читаються у множині і мають закінчення –

іх– або –их– (дві третіх, чотири сьомих і т.д.)

ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань, умінь, навичок.

1. Перевірка домашнього завдання

Для перевірки домашнього пропоную:

а) математичний диктант:

- запишіть дроби цифрами: ; ; ; ;

- запишіть дроби словами: ; ;

б) прочитайте дроби (табл.. 1);

в) таблиця 2.

Математичний диктант даю на слухо-зорове сприймання. Під

час диктанту учні розвивають асоціативне мислення, вміння

зчитувати з губ, слухове сприймання. Для кращого

запам’ятовування назв математичних термінів, законів, формул

практикую у своїй роботі оформлення у п’ятому класі папок, які,

учні використовують до десятого класу, поповнюючи їх по мірі

вивчення нового матеріалу, алгоритмами до розв’язування певних

математичних вправ, текстових задач, рівнянь, тощо. Також у цих

матеріалах містяться назви геометричних фігур, констант, формул з

прописом, їх правильного читання і наголосом на кожному слові.

Наприклад, 휋 ≈3,14 (читати: число пі наближено дорíвнює три

20

цілих, чотирнáдцять сóтих), 35 (читати: три у п’я́тому сте́пені) і

т.п. Наголоси є обов’язковими в корекційній роботі з

слабочуюючими та глухими дітьми, особливо, якщо слова та

терміни є новими у вивченні матеріалу з досвіду своєї роботи з

дітьми з вадами слуху, можу сказати, що ведення таких папок,

сприяє кращому засвоєнню матеріалу, а також розвитку мовлення

дітей на кожному уроці використовую словник нових термінів,

який розміщується на дошці і знаходиться там ввесь урок (або

кілька уроків, в залежності від його актуальності).

IV. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Повідомляю тему уроку, пояснюю учням необхідність

знаходження частини від числа або, іншими словами, дріб від

числа.

V. Засвоєння нових знань, умінь, навичок

1. Пояснення нового матеріалу (Застосовую метод

″Мозковий штурм″).

Пропоную учням знайти десяту частину числа 60. Що для

цього потрібно зробити?

(Поділити число 60 на 10).

- А як знайти цього числа? Як ви думаєте?

В залежності від втрати слуху учнів словесну мову

супроводжую жестами для кращого розуміння дітьми запитання.

- Потрібно 60:10∙2=12. Цей самий результат ми отримаємо,

якщо число 60∙ =12.

21

Отже, дріб від числа знаходимо множенням цього числа на

дріб.

від а дорівнює а∙

У розв’язаній вправі 60 - це дане число, а 12 – його частинка,

яка відповідає дробу .

2. Робота з підручником.

Пропоную учням прочитати правило знаходження дробу від

числа.

3. Фізкультхвилинка.

Ми всі зви́кли до поря́дку,

Дру́жно рóбимо заря́дку.

Ми на ра́дість цьому до́му

Проганя́єм сон і вто́му

І напра́во і наліво,

Щоб нічо́го не боліло.

Один, два, три й чотири -

Набира́ємося си́ли.

Нахили́лись, поверну́лись,

До робо́ти поверну́лись!

VI. Сприйняття та осмислення

1. Інтерактивна вправа ″Ромашка″

2. Задачі на таблицях 1, 2, 3.

Задачі оформляємо письмово, над аналізом змісту задач

працюємо усім класом, розбираючи, що дано, що потрібно знайти.

22

Незрозумілі слова та терміни пояснюю за допомогою жестової

мови.

VII. Заключний етап уроку

1. Підведення підсумків уроку (інтерактивний метод

″Мікрофон″):

- Що ми навчились робити на уроці? (Відповідає кожний

учень).

- Як знайти дріб від числа?

- Які нові слова ми сьогодні вивчили?

- Аналіз досягнень класу, учнів, оцінювання.

2. Пояснення домашнього завдання (Задача 4).

3. Приведення у порядок робочого місця.

VIII. Створення установки на відпочинок

23

Таблиця 1.

ퟒퟓ

ퟔퟐퟗ

ퟓퟓ

ퟕퟑ

ퟗퟏퟎ

ퟓퟒퟓퟓ

ퟒퟎퟒퟎ

ퟏퟐ

ퟓퟑ

ퟐퟑ

ퟖퟓퟏퟎퟎ

ퟑퟒ

ퟏퟐퟒퟏퟎퟎ

Таблиця 2.

А) Запиши́ всі пра́вильні дро́би із знаме́нником 7.

В) Запиши́ всі непра́вильні дро́би з чисе́льником 7.

24

Задача 1.

Пло́ща України дорівнює прибли́зно 600 тис. км2. Пло́ща

терито́рії Бе́льгії стано́вить 1/20 терито́рії України. Яка пло́ща

терито́рії Бе́льгії?

Задача 2.

Іван Франко́ 1/10 части́ну сво́го життя́ провів у рідному селі

Нагує́вичі. Скільки ро́ків прожи́в Іван Якович у ба́тьківському

до́мі?

25

Задача 3.

Пе́ршого дня ви́тратили 7/20 запа́су пально́го, а дру́гого 3/10

то́го, що залиши́лось. Скільки літрів пально́го ви́користали за

два дні, якщо́ в запа́сі було 9400 літрів пально́го?

Задача 4.

Іван Франко́ прожи́в 60 ро́ків, з них 2/3 його́ життя́ він

прожи́в у Льво́ві. Скільки ро́ків він прожи́в у місті Львів?

СЛОВНИК: Чисе́льник

Знаме́нник

Дробо́ва ри́ска

п (ен) т(ем)

26

ЗНАХОДЖЕННЯ ДРОБУ ВІД ЧИСЛА

«РОМАШКА»

36

1 2

3 12

2 9

5 36

1 6

4 18

27

28