Злинська загальноосвітня школа №1 І – ІІІ ступенів

Мета:розвивати пізнавальні інтереси учнів,виховувати любов і повага до спадщини,яку нам залишив Т.Г.Шевченко.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка;рушники ,виставка книг, малюнки. Хід заходу:Звучить мелодія пісні «Реве та стогне…».На сцену виходять учні з хлібом –сіллю.Вчитель:Щовесни,коли тануть сніги,І на рясті засяє веселка,Повні сил і живої снаги Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.В історії назавжди залишаються імена,які з гордістю вимовляє людство. До них належить ім’я українського поета Т.Г.Шевченка.»Історія мого життя,- писав поет,- становить частинку історії моєї Батьківщини».1-й ведучий. Ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвими шляхами Тараса.2-й ведучий. Україна…В одному вже тільки слові бринить музика смутку і жалю.1-й ведучий. Україна - країна смутку і краси,країна,де найбільше люблять волю.

2-й ведучий. Україна - це тихі води і ясні зорі

.(Читає уривок «…Світає, край неба палає…»)1-й ведучий. Читає вірш «Садок вишневий коло хати».1-й учень. Ой виходьте, дівчата,Та в сей вечір на вулицюВесну красну стрічати,Весну-красну вітати.Дівчата(по черзі)Будемо весну стрічатиТа віночки сплітати,А віночки сплетемо,Хороводом підемо.

(Дівчата виконують «Подоляночку»).1-й ведучий. Весна –весняночка…Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророку. Ім’я дала йому рідна мати - Тарас,що означає бунтар.2-й ведучий. 9березня 1814року темної ночі,перед світом,у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка,кріпака пана Енгельгарда,народилась нова панові кріпацька душа,а Україні – її великий співець-Тарас Шевченко.2-й учень.Не на шовкових пелюшках.Не у величному палаці -В хатині бідній він родивсьСеред неволі,тьми і праці.3-й учень.Нещасна мати сповилаЙого малого й зажурилась…І цілу ніченьку вонаЗа сина-кріпака молилась.1-й ведучий. Коли маленькому Тарасові виповнилось два роки,родина Шевченків переїхала до сусіднього села Кирилівки . Тут в убогій хатині й минуло дитинство поета.2-й ведучий. Коли Тарасові було вісім років ,його віддали в науку до дяка вчитися йому подобалося. Та недовго тривала ця наука.1-й ведучий. Коли хлопцеві виповнилось дев’ять років,від важкої праці померла його мама. Батько одружився знову – узяв удову з трьома дітьми. Мачуха виявилася недоброю жінкою. Щоб хлопець менше був на очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати.Та скоро помер і батько. Осиротівши, Тарас пішов у найми. ( Виходить хлопчик - Тарас).Читає вірш «Мені тринадцятий минало» до слів «…І хлинули сльози, тяжкі сльози…»Козак. Здоров був, хлопче!Тарас. Здорово, діду!Козак. Ти хто такий?Тарас. Я – Тарас, а по батькові Шевченком звуть. Ні батька , ні неньки не маю. Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили.Козак. А де ж живеш , хлопче?Тарас. В Кирилівці.Козак. А тут що робиш?Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду пісні-вірші писати про волю козацьку. Буду картини малювати. Змалюю всю красу України.4-ий учень. І виріс він, і кобзу взяв.І струн її торкнувсь рукою – І пісня дивна полиласьСповита вічною тугою.5-ий учень.І в тій пісні людямВін співав про щастя, про добро, про волю,Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.6-ий учень.І пісня голосно лилась…Але недовго: ворог лютийПідкрався нишком – і замовкСпівець, кайданами окутий.7-ий учень.І довго у степу глухім, В неволі жив між москалямиСпівець самотній, мовчазний,З своїми думами й піснями.( Звучить пісня «Зоре моя вечірняя…»)8-й учень.Та сил в співця вже не було…Остання пісня продзвеніла – І в небо тихо піднялась Душа поета наболіла.Вчитель: вірш «Заповіт».9-ий учень.Умер співець! Але живутьВ серцях людей слова безсмертні.І тихо по Вкраїні всійБринять його пісні славетні.( Звучить пісня «Учітеся, брати мої…»).Вчитель: Тож нехай вогонь його душі ( запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, до свого народу.