МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

Поет-футурист

1892-1937

Михайль Семенко – поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), невтомний організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив свіжі, (навіть епатажні) образи й творив нові слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу.

Непересічність особи

народився 31 грудня

1892 р. в селі Кобинці Миргородського повіту на Полтавщині

Мати _Марія Проскуріна -письменниця

Батько- писар земської управи в м. Хорол

Брат Василь- художник Брат Олександр та сестра

Олександра писали вірші

Дитинство

початкова- Хорольська

гімназія Курське реальне училище 1911 Петербурзький

психоневрологічний інститут

Природознавчо-історичне відділення педагогічного факультету

Освіта

1914 перебування в Києві,

мобілізований до царської армії

1916-1917- телеграфіст у Владивостоці, вступає до підпільної групи РСДРП (б)

активна літературна діяльність

Діяльність

поетичний дебют –

зб. «Prelude» (1913) позначена впливами поетів “Української хати”, наступними збірками “Дерзання” і “Кверофутуризм” (1914) та вміщеним в останній маніфестом Семенко розпочав паралельно до виниклого в Україні російського кубо- і егофутуризму течію українського кверофутуризму – мистецтва шукання

Творчість

Маніфести-передмови до зб. «Дерзання»,

«Кверо-футуризм» (вважає, що оновлення літератури пов’язане з авангардом)

Організовує футуристичний рух у мистецтві Видає журнали «Фламінго», «Універсальний

журнал», «Альманах трьох», «Катафалка искусства» організовує групи «Ударна група поетів-

футуристів», «Аспанфут»1922-проголошує панфутуристичну теорію(класичне мистецтво, досягнувши вершини розвитку, починає агонізувати; треба деструктурувати його, сконструювати метамистецтво

Футуристична діяльність

Прагнення Михайля Семенка – вивести українську літературу, що загрузла в “селянському дискурсі”, на європейський, світовий рівень

1924 року М.Семенко видав збірку з епатажною назвою

“Кобзар”, пояснюючи, що “То був “Кобзар” однієї епохи; а це

– іншої”

«Степ», «Маруся Богуславка», «Малий Кобзар і нові вірші»супре-, кубо-, футуро-поезія

З 1915 року у творчості М.Семенка починається ІІ період, більшість віршів він пише в імпресіоністичній манері. Щоб “свої” над ним не насміхалися, вигадує прийом маскування автора – карнавальні маски П'єро та Дон-Кіхота.

23 квітня 1937 – творчий вечір у

Києві Арешт через три дні

(звинувачення в активній контрреволюційній діяльності»

23 жовтня 1937 винесено вирок-розстріл. Того дня вирок виконано

Реабілітовано посмертно

Загибель

Значення творчості

Рання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними й формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Незважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929-1931).

Михайль Семенко був штучно

вилучений з історії літератури ,проте через покоління мав вплив на письменників сучасної літератури. Серед старшого покоління це — Ігор Калинець, Василь Голобородько. Серед молодих авторів одним зі своїх улюблених поетів його називають Сергій Жадан , Олег Коцарев та Любов Якимчук

Значення творчості

У 1985 році видавництво «Радянський

письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.

Ушанування пам’яті

Вірш «Місто» (1914)

Осте сте6і бо6увізники — людитрамваї — людиавтомобілібілібігорух рухобігирухливобігиberceus каруселіеліліліпути велетнідиму стальпалятьпах

пахкапахітоска дим синій чорний ди м пускаютьБензин чаду жить чаду благать кохать кахикать життєдать життєрух життєбе- нзин авто трам.

Аналіз поезії «Місто» (1914)

Вірш М. Семенка «Місто» написаний у футуристичному ключі. Це експеримент зі словом, звуком.Звуки справді відображають поспіх, шум, гамір, суєту великого міста. Гримкотить транспорт, шумлять заводи, йдуть дими, а люди живуть своїм життям – кохають, хворіють, радіють, включені в особливий кругообіг, що зветься життям мегаполісу.

)

Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягн'уть і дати березової каші, Зорі віддати дітям — хай граються, Барви, що кричать весняно, — служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили. А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа, Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

«Бажання»

Аналіз поезії «Бажання»Ліричний герой вірша

горить бажанням перетворити світ. Він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі – дітям, барви – гарній дівчині, щоб її покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа – гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в ній немає ладу, якого б йому хотілося.

Я покажу вам безліч світів — Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів — Хто хоче мого духа визвать?

  Ми проходимо до останнього пункту.  Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті — Хто хоче зі мною гулять вночі?

«Запрошення»

Аналіз поезії

«Запрошення»Ліричний герой поезії уявляє себе духом із потойбіччя. Він говорить про те, наскільки життя таємниче й загадкове, скільки в ньому доріг, котрі треба подолати, який різноманітний у людини вибір. Пізнати сенс буття й не буття – це дійти «до останнього пункту», відчинити «замкнуті двері». Не кожен на це зважиться. Прогулятися в пітьму, спробувати осягнути таємниці життя й запрошує читачів поет разом зі своїм ліричним героєм.