УКРАЇНАХЕРСОНСЬКА МІСЬКА РАДА

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИМЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ ПРИ УПРАВЛІННІ ОСВІТИ

73000, м. Херсон, вул. Суворова,6 телефон (0552)26-32-24,49-00-60

РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ

ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

м. Херсон 2015

Розвиток діалогічного мовлення дітей засобами театралізованої діяльності/Авт.- упор: Л.Г.Місенг, О.А.Григораш, Н.М.Шаповал.- Херсон: Методичний кабінет, 2015

Відповідальні за випуск: В.М.Ільїна, завідувач методичним кабінетом при управлінні освіти Херсонської міської ради

Методичний посібник містить наробки щодо розвитку діалогічного мовлення засобами театралізованої діяльності у дітей дошкільного віку.У посібнику розкрито методичні форми роботи з педагогічними кадрами,батьками. Подається практичний матеріал авторського колективу Херсонського ясел – садка № 27 для роботи з дітьми.

Рекомендовано завідувачам, вихователям – методистам, вихователям дошкільних навчальних закладів.

Обговорено й рекомендовано до друку на засіданні навчально –методичної ради методичного кабінету при управлінні освіти Херсонської міської ради ( протокол від_________ №_________)

ЗМІСТРОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА1.1. Обґрунтування актуальності досвіду1.2. Історико-педагогічний досвід використання театралізованої діяльності в контексті дослідження1.3. Особливості театралізованої діяльності дітей різного вікуРОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА2.1. Навчання дітей діалогічного мовлення2.2. Організація і проведення театральних вистав у дошкільному закладі 2.3. Драматизація та інсценування художніх творівРОЗДІЛ 3. ФОРМИ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ3.1. Консультація «Розвиток особистості дошкільника засобами театралізованої діяльності»3.2. Консультація «Вимоги до організації та проведення театралізованих ігор» 3.3.Тест для самодіагностики «Театрально-ігрова діяльність у ДНЗ»3.4. Методичні поради щодо організації театрально- ігрової діяльності дошкільників.3.5.Тренінг «Вихователь-режисер дитячого театру»3.6. Семінар–практикум з теми: «Розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку засобами творів мистецтва» 3.7. Довідка за результатами тематичного вивчення стану освітньої роботи щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку засобами театральної діяльності.3.8. Ділова гра «Формування творчої особистості дошкільника під час театралізованої діяльності»3.9. Методична скринька педагога «Види настільних театралізованих ігор»РОЗДІЛ 4. ФОРМИ РОБОТИ З ДІТЬМИМолодший дошкільний вік (4-й рік життя)4.1 Мовленнєве заняття з елементами драматизації «Казка вчить добра і правди».4.2. Заняття з розвитку зв’язного мовлення засобами фольклору «Подорож казкових героїв»4.3.Розвага «Пригоди Колобка»Середній дошкільний вік (5-й рік життя)4.4. Театралізоване заняття з БЖД «Вогонь – друг, чи ворог?»4.5. Комплексне заняття «Подорож в осінь» 4.6. Сценарій Новорічного ранка «Новорічні пригоди Кая та Герди» Старший дошкільний вік (6-й рік життя)4.7. Комбіноване заняття «Таємниці бурульки»4.8. Комбіноване заняття з елементами театралізації «Незвичайна подорож у казку Дванадцять місяців»4.9. Театралізована розвага «Осінній ярмарок»

4.10. Добірка дидактичних ігор та вправ для мовленнєвого розвитку дошкільниківРОЗДІЛ 5. ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ5.1 Анкети для батьків5.2. Консультація «Створюємо домашній театр»5.3. Поради батькам5.4 Прес – інформація «Показники мовленнєвого розвитку дитини старшого віку»5.5.Батьківські збори «Співпраця ДНЗ і сім’ї щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку»СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

1.1. Обґрунтування актуальності досвіду

Становлення України як демократичної держави, входження її до єдиного європейського простору зумовлюють прогресивні зміни у стратегії розвитку національної системи дошкільної освіти. За умов глобалізаційних змін на часі модернізація змісту дошкільної освіти, переорієнтація на розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства. У Базовому компоненті дошкільної освіти виокремлено освітню лінію «Мовлення дитини», яка передбачає формування в дітей різних видів мовленнєвої і комунікативної компетенції, які в сукупності спрямовані на формування мовленнєвої особистості дитини – випускника дошкільного навчального закладу.

Діалогічна компетенція є складовою базової характеристики особистості дитини дошкільного віку. Розвинене діалогічне мовлення дошкільника характеризується такими показниками: вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими); підтримує запропонований діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших; будує запропонований діалог відповідно до теми; відповідає на запитання за змістом картини, художнього твору; виконує словесні доручення, звітує про їх виконання; вміє запитати, відповісти на запитання, заперечити, подякувати, вибачитися, розповісти про себе, започаткувати діалог, передавати словами і мімікою свою готовність спілкуватись, обмінюватись інформацією, брати почуте до уваги, домовлятися; ввічливо ставиться до партнерів по спілкуванню; виявляє свою зацікавленість у розмові, щирість висловлювання, враховує емоційний стан співрозмовників; розуміє, що словом можна не лише підняти настрій, але й образити; вживає лагідні, пестливі слова.

У свою чергу, діалогічна компетенція дитини-дошкільника вважається сформованою, якщо вона ініціює і підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника і звертається із запитаннями, орієнтується в ситуації спілкування, вживає відповідні мовні і немовні засоби для вирішення комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету і коректно виявляє власне емоційне ставлення до предмета розмови і співрозмовника та коригує його залежно від ситуації спілкування.

Проблема розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку розглядалась класиками педагогічної науки, зокрема Я.А. Коменським, К.Д. Ушинським, С.Ф. Русовою, І.І. Огієнком, Є.І. Тихеєвою, В.О. Сухомлинським.

На сучасному етапі розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку досліджується в різних напрямах: педагогічному (А.Г. Арушанова, В.Г. Захарченко, А.А. Зрожевська, О.С. Ушакова та ін.), лінгводидактичному

(А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Т.М.Котик, К.Л.Крутій, Н.І.Луцан, М.І. Пентилюк та ін.).

Роль театралізованої діяльності у всебічному розвитку дітей дошкільного віку висвітлено у працях Л.В. Артемової, О.П. Аматьєвої, А.М.Богуш, Н.В.Гавриш та ін. Дослідники доводять, що театралізована діяльність має значні можливості щодо мовленнєвого розвитку особистості в ці періоди дитинства.

Проблему художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку досліджували багато вчених, а саме: Л.Гурович, Р.Жуковська, Н.Карпинська, О.Ушакова, Є.Флорина (Росія), А.Богуш, Н.Гавриш, О.Лещенко, Є.Лукіна, О.Монке (Україна), С.Чемортан (Молдова), Л.Таллер (Білорусь) та ін..

Так, у працях Н.В.Гавриш обґрунтовано значущість театрального мистецтва щодо розвитку мовлення дітей. Науковцем введено поняття художньо-мовленнєвої діяльності – полікомпонентного утвору, де театралізована діяльність є важливою складовою.

Театрально-мовленнєва діяльність – це вид художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників, пов'язаний з відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, і складанням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів. Вчені підкреслюють природність поєднання літературної і театралізованої діяльностей, адже дійсність літературного тексту, казковість образів, виразність мовлення спонукає дітей до інсценування, імпровізації й виконання творчих завдань (Л.Артемова, Н.Ветлугіна, Т.Доронова, Н.Михайленко, Л.Стрелкова).

Н.В.Гавриш погоджується з думкою Л.Виготського, який відзначає одномоментність створення дитиною театрального образу, що є швидким розрядженням її почуттів. Водночас справедливе, на погляд лінгводидакта, твердження Н.Ветлугіної щодо можливості формування свідомого ставлення до використання засобів образності лише під впливом цілеспрямованого навчання, в результаті чого діти починають усвідомлювати, що різні явища, ставлення, стан можна виразити лише змінюючи характер рухів, пози, жестів, міміки, мелодійності, інтонацій голосу. Вважаємо, що обидва автори ведуть мову про різні умови перебігу художньої діяльності дітей: Л .Виготський - про ініціативну театралізовану гру, а Н.Ветлугіна - про можливість досягти свідомого рівня її опанування в ситуації організованого навчання [6].

Театрально-ігрова компетенція – це наявність у дітей умінь і навичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у театралізованих іграх, іграх-драматизаціях, іграх за сюжетами літературних творів, інсценувати твори в театральних виставах [6].

Водночас спостереження за спонтанним мовленням дітей у групах дошкільних закладів засвідчили наявність низки суперечностей, як от:

- недостатнє наукове вивчення специфіки діалогічного мовлення дітей на етапі дошкільного дитинства і повсюдне використання дітьми нестимульованого розмовного мовлення з порушеннями нормативної вимови;

- відсутність науково обґрунтованих методичних рекомендацій з розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку і нагальна вимога дошкільної практики щодо використання театралізованої діяльності;

- непідготовленість вихователів до роботи з розвитку діалогічного мовлення дітей засобами театрального мистецтва і ненормативність розмовного мовлення дітей.

Актуальність дослідження, зазначені протиріччя та недостатня науково-теоретична й методична розробленість зумовили вибір теми досвіду «Розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку засобами театрального мистецтва».

1.2. Історико-педагогічний досвід використання театралізованої діяльності в контексті дослідження

Аналіз педагогічних праць Л.В. Артемової, А.М. Богуш, Л.М. Масол, Н.Є. Миропольської, Т.І. Поніманської та інших сучасних учених свідчить про інтенсивний пошук науковцями шляхів упровадження в педагогічний процес театралізованої діяльності як засобу стимулювання художнього розвитку дітей. Дослідниками О.П. Аматьєвою, Л.В. Артемовою, Н.В. Водолагою та іншими авторами доведено можливість творчої участі дітей дошкільного й молодшого шкільного віку в театралізованій діяльності.

На думку вчених (А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Т.М. Котик), театралізована діяльність – це, власне, гра в театр «для себе», підготовка та показ вистав «для глядачів». У процесі театралізованої діяльності дошкільники ознайомлюються з особливим видом праці (актора, режисера та ін.), застосовують кращі літературні форми [6].

У багатьох наукових дослідженнях, можна простежити зв’язок театралізованої і дитячої гри, в яких гра дитини розглядається як «мімічне мистецтво актора», «драматичний чи театральний інстинкт», «мистецтво дитини», «форма примітивного драматичного мистецтва» (Л.П. Бочкарьова, Л.С. Виготський).

Водночас у педагогічних дослідженнях не існує однозначного визначення поняття «театралізована діяльність». Залежно від дослідницького аспекту (ігрового, естетичного, мовленнєвого тощо), термін «театралізована діяльність» стосовно дітей дошкільного віку вживається по-різному: «театральна діяльність», «театралізована гра» (Л.В. Артемова, Т.І. Поніманська), «театралізована діяльність» (А.М. Богуш, Н.В. Водолага, Л.В. Сєрих), «театрально-ігрова діяльність» (О.П. Аматьєва), «ігри за сюжетами театральних творів» (Ю.М. Косенко), «театрально-мовленнєва діяльність» (Н.В. Гавриш), «театрально-ігрова творчість» (В.І. Ашіков, С.Г. Ашікова). О.Л. Трусова вживає як синоніми поняття «театралізована гра», «театралізовано-ігрова діяльність» та «гра-драматизація». Ми приєднуємося до думки тих учених (А.М. Богуш, Н.В. Водолага, Л.В. Сєрих та ін.), які послуговуються поняттям «театралізована діяльність», оскільки вона є ширшим порівняно з поняттям «театралізована гра», сутність якого полягає в розвитку дитячої творчості, де суттєвими компонентами є художньо-естетичне сприймання й відтворювання. На погляд Н.В. Водолаги, «театралізована діяльність – це художня діяльність, що пов’язана зі

сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів» [9, с. 81]

Залежно від провідних засобів емоційної виразності, за допомогою яких розігрується певний сюжет або тема, Л.В. Артемова [2] поділяє театралізовані ігри на дві основні групи: режисерські та ігри-драматизації (див. табл. 1.1.).

Поділ театралізованих ігор Таблиця 1.1.Театралізовані ігриРежисерські Драматичні

Настільні ігри Стендові ігри

Власна драма-тизація

Театр паль-чико-вий

Театр бі-ба-бо

Театр-імпро-візація

Стенд-книж-ка

Пано-рама Фла-

неле-граф

Тіньо-вий театр

Ляль-ки-велет-ні, трос-тяні

Книж-ка-забава

Теле-візор, кіно

До режисерських ігор належать самостійні ігри з різноманітними дрібними предметами, з якими дитина діє як режисер. При цьому, вона сама складає певний сценарій, сюжети до гри. Особливістю таких ігор є те, що в них дитина чи доросла людина сама не є дієвою особою, лише створює сцени, веде роль іграшкового персонажа – об’ємного чи площинного.Сама діє за персонажа, зображує його інтонацією та мімікою [2, с. 5]. Режисерські ігри розрізняють за місцем і способом організації: настільні та стендові. Настільні ігри – це театр іграшок, театр картинок. До стендових ігор належать: стенд-книжка, театр на фланелеграфі, тіньовий театр. Вважаємо, що самостійність придумування й розігрування власного сюжету під час режисерських ігор є важливим етапом розвитку дитячої уяви, фантазії, творчості.

Ігри-драматизації основані на власних діях виконавця ролі: дитина чи дорослий у цьому випадку грають самі, переважно використовуючи свої засоби виразності – інтонацію, міміку, пантоміміку [2, с.5]. Гра-драматизація допомагає дитині глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цінність.

Ігри-драматизації поділяються за способом зображення: драматизації з пальчиками, з ляльками бі-ба-бо, драматизація як гра самої дитини, імпровізація. «Імпровізація» – розігрування теми, сюжету за допомогою міміки, інтонації та інших засобів – напевно найскладніша, але й найбільш цікава гра. До її роботи готують усі попередні види театру, – зазначає Л.В. Артемова [2, с. 9].

Дослідження як у галузі педагогіки і психології, так і в галузі театрознавства (Л.В. Артемова, Д.Б. Ельконіна, О.Л. Трусова та ін.) вказують на спільність компонентів усіх видів ігрової діяльності. Так, Л.В. Артемова у

структурі театралізованих (як різновид) сюжетно-рольових ігор виділила їх типові ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові й організаційні дії та стосунки між гравцями [2, с.9]. Автор відзначає, що джерелом змістовності всіх цих компонентів служить довкілля, яке є опорою для творчості педагога й дітей.

Відтак, учені виділяють різні види театру, що використовуються в роботі з дітьми дошкільного віку: ляльковий, театр петрушок, пальчиковий театр, настільний театр, театр на фланелеграфі, тіньовий театр [12]. Відповідно до виду театру використовують і певні іграшки. Наприклад, тіньовий театр – «живі тіні»; ляльковий театр – ляльки бі-ба-бо, іграшки.

Для використання в театралізованій діяльності науковці пропонували різні види театру залежно від способу його розміщення й використання ігрового матеріалу [9,с.39] (див.табл. 1.2).

Види театру Таблиця 1.2.

Ігровий матеріал

С С

посі

б ро

зміщ

ення

і

гров

ого

мат

еріа

лу

Мар

іоне

тки

Топо

туш

ки

Сми

кунч

ики

Лял

ьки

Ігра

шки

Лял

ьки

бі-б

а-бо

Кар

тинк

и

Фла

неле

граф

Пал

ьчик

овий

теа

тр

Кок

они

Тінь

овий

теа

тр

“Жив

і тін

і”

Ширма Театр маріонеток Ляльковий театр

- - Пальчи-ковий театр

- -

Стіл - - - -

Екран - - - - - - Театр на фланеле-графі

- - Тіньовий театр Флане-

леграф- - - - - - - -

Отже, вивчення різноманітних підходів до театралізованої діяльності, а також класифікацій видів театралізованої діяльності дітей дошкільного віку дозволяє дійти висновку, що кожен вид театру має ефективні можливості для розвитку діалогічного мовлення кожного вихованця.

Особливий інтерес у контексті досліджувальної проблеми становлять сучасні наукові дослідження ( Н.В. Водолага, Н.В. Гавриш, Г.О. Костюшко, С.П. Нечай, С.О. Соломаха, Л.В. Сєрих, В.М. Шахрай, Т.О. Шевчук та ін.), у яких розглядаються різноманітні аспекти використання театралізованої діяльності в роботі з дітьми дошкільного віку. Розглянемо основні аспекти досліджень учених.

Проблему розвитку мовлення засобами театралізованої діяльності порушено в дослідженні Н.В. Гавриш [6 ], яка розглядає мовленнєву творчу діяльність дітей дошкільного віку як феномен мовленнєвої культури, що відображає рівень психічного розвитку, мовленнєвої компетентності, внутрішнього духовного і душевного стану, вираження переваг та інтересів дітей, вона також є могутнім засобом їхнього художньо – естетичного,

інтелектуально – творчого розвитку, формування креативного начала особистості [6]. Підкреслюючи роль театралізованої діяльності в мовленнєвій творчості дітей, Н.В. Гавриш справедливо стверджує, що у процесі підготовки і показу вистави у дітей розвивається зв’язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер та передбачає широке вживання вербальних і невербальних засобів виразності [6].

У сучасній науковій літературі терміни «діалог», «діалогічне мовлення», «діалогічне спілкування» мають ідентичне значення і є взаємозамінниками, оскільки діалогічне мовлення та діалогічне спілкування розглядаються як комунікативний акт, якому властива зміна ролей слухача і мовця. Обмін висловлювання відбувається таким чином, що за допомогою їх послідовно–часової низки створюються діалогічні тексти (діалоги) для досягнення певної мовленнєвої мети [21, с.73]. Діалог – це «форма мовлення, що характеризується зміною висловлювань двох або декількох (полілог) мовців (співрозмовників), безпосереднім зв’язком висловлювань із ситуацією» [21, с. 74]. Діалог, за словами В.Л.Скалкіна, – це форма усного мовлення, комунікативний акт, у якому має місце зміна ролей мовця і слухача, він протікає у певній ситуації і є її продуктом [24, с. 6].

Діалог – це «особливий вид діяльності, мета якої – обмін думками, встановлення взаємопорозуміння» [14, с. 74]; «процес спільного словотворення, у якому мовленнєва поведінка кожного з учасників значною мірою з’ясовується мовленнєвою поведінкою іншого (інших) партнера (партнерів); процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників комунікації»[28, с. 9].

Поняття «діалогічне мовлення» – це об’єднане ситуативно-тематичною спільністю й комунікативними мотивами сполучення усних висловлювань, послідовно породжених двома і більше співрозмовниками в безпосередньому акті спілкування [25, с. 6]; «особливий вид мовленнєвої діяльності, функції якої реалізуються у процесі безпосереднього спілкування між співрозмовниками в результаті послідовного чергування стимулювальних і регулювальних реплік» [28, с. 9].

Зміст і структура діалогу зумовлюється низкою позамовних факторів: темою та метою діалогу, обставинами й умовами, в яких він проходить, особистими якостями учасників діалогу (віком, темпераментом, рівнем освіти, професіональними та іншими інтересами). Змістом діалогу можуть бути побутові, повсякденні запитання, запитання науки, техніки і та ін. Діалог, що проходить у невимушених обставинах, неофіційному оточенні, характеризується швидкою зміною реплік: самі репліки вирізняються лаконічністю, еліптичністю, граматичною і смисловою незавершеністю, тобто мають чимало особливостей розмовного мовлення. У такому діалозі кожна наступна репліка (відповідь) структурно зумовлена попередньою реплікою (запитанням); і запитання, і відповідь будуються із урахуванням конкретної ситуації, мети. Кожна із реплік, що взята окремо, стає незрозумілою, всі разом вони складають єдине мовленнєве ціле, яке неможливо розглядати по-іншому, окрім як особливе комунікативне і структурно–граматичне поєднання [11, с. 3], що називається діалогічною єдністю, на відміну від відносно самостійних за формою і змістом реплік.

Репліка діалогу – це відтворене дослівне чуже мовлення.При безпосередньому діалогічному спілкуванні особливо підвищується

роль екстралінгвістичних засобів: міміки, жестів, просодії. Інтонація визначає порядок слідування компонентів у висловлюванні, модифікує значення слів і висловів. Вона завжди корелює із ситуацією, тобто за інтонацією завжди можна встановити, хто з ким розмовляє. У свою чергу, конкретна комунікативна ситуація зумовлює інтонаційне аранжування діалогу.

Для діалогу характерний швидкий темп мовлення, реплікування. Репліки або змінюють, або перебивають одна одну, підготовка до власного висловлювання йде одночасно із сприйняттям чужого мовлення. Прагнення висловлювати те, що має найбільшу комунікативну цінність, спираючись при цьому на попереднє висловлювання, а також дефіцит часу на обмірковування відповідної реакції визначають структурну й семантичну взаємообумовленість черги суміжних реплік. Спостерігається часте використання еліптичних речень, кожне з яких, незважаючи на стислість і зв’язок з попереднім, становить собою нове судження. Непідготовленість і швидкий темп визначають високий ступінь клішування, шаблонності діалогічного мовлення, включення до нього «соціально звичних мовленнєвих формул», готових речень (С.С.Беркнер, Е.П. Шубін, О.Б. Сиротина і ін.). Отже, діалог – це комунікативний акт, у якому кожний із співрозмовників хоча б один раз виступає по черзі в ролі мовця і слухача [11].

Запитально-відповідальна єдність вважається класичною формою діалогу. Такі єдності раніше за інші виокремлені у складі діалогічної ланки й краще за інші вивчені [14].

Думка мовця кодується за допомогою акустичних комплексів – слів, словосполучень, речень. Якщо говоріння – це надсилання мовленнєвих акустичних сигналів, які є носіями інформації, то слухання (аудіювання) полягає у сприйманні і розумінні акустичних мовленнєвих сигналів [21, с.73]. Слухання – це підготовка до контакту з іншою людиною. Як стверджують психологи, слухання – це важка праця, але й найміцніший дарунок, яким можна одарити іншого [1, с.25].

Різновидом діалогічного мовлення є полілог – «розмова декількох осіб, учасників комунікативного акту» [21, c. 74]. Виокремлюють дві форми полілогу: одну, що складається із взаємозумовлених пов’язаних реплік; іншу – яка складається із реплік, хаотично вимовлених й звернених до іншого адресату [11, c. 166]. Перша форма полілогу зустрічається під час диспуту, дискусії і та ін. Друга форма – характерна для мітингів, зборів [11].

Якщо в діалозі беруть участь «один мовець і один слухач, які в наступному моменті спілкування міняються ролями», то в полілозі «ролі співрозмовників складніші: один мовець… повинен привернути увагу не одного, а кількох слухачів» [16, c. 35]. У наступний момент спілкування ролі змінюються: мовцем стає один із слухачів. Спільними рисами діалогу і полілогу є: діалогічна єдність як одиниця діалогу і полілогу, лінгвістичні особливості, паралінгвістичні засоби, різновиди реплік як складників діалогічного мовлення, дидактичні можливості, якість оцінок предмета розмови [21]. Проте є і відмінні риси, а саме: кількість співрозмовників,

якісний склад (мовці, слухачі, реплікатори), структура елементарного циклу (звертання і реакція на звертання), інтенсивність паралінгвістичних засобів, сума зусиль, витрачених на спілкування. Враховуючи спільні і відмінні риси діалогічного і полілогічного мовлення, вважаємо, що полілог є однією із форм розмовного мовлення.

Між діалогом і полілогом – різновидами усного мовлення – існують певні відмінності. Зазначимо, що в літературі не завжди досить чітко розмежовуються ознаки цих понять.

За кількістю учасників ситуація усного мовлення розділяється на монолог, діалог, полілог (деякі дослідники вважають останні два варіанти одного типу спілкування). Якщо одна людина говорить, а інші тільки слухають, то це монологічна форма мовлення. «Монолог – розгорнуте висловлювання однієї особи, вид мовлення, зовсім чи майже не пов’язаний з мовленням співрозмовника ні в змістовому, ні у структурному відношеннях» [15, c. 18].

Зауважимо, що діалог – центральний вид розмовної комунікації. Розмовні монологи майже завжди включають у свій склад діалогічні компоненти. Що стосується полілогу, то його взагалі розглядають як модифікацію діалогу. Саме діалог найбільше контрастно протиставляє розмовне мовлення і кодифіковану літературну мову, в текстах якої діалоги посідають далеко не центральне місце [30, c. 131].

Діалог є найбільш розповсюдженим жанром спонтанного розмовного мовлення. Конкретні умови комунікації і різні типи взаємин між мовцями визначають широкий діапазон типів діалогів. Це можуть бути різні обговорення – ділові і неділові, суперечки, обмін думками. Побутові розмови про домашні справи і т. ін. Телефонні розмови всіх типів завжди є діалогами.

Залежно від ступеня участі співрозмовників діалог поділяється на різні типи. Найбільш відрізняються один від одного діалоги, у яких поперемінно говорить то один, то інший учасник, і діалог, у якому говорить переважно один, у цьому випадку довжина реплік збільшується, змінюється їхня структура, і діалог наближається до монологу.

Як специфічний тип діалогу можна виділити розмовну мініатюру, «мікродіалоги». Ситуативно прикріплені репліки, тобто таке спілкування людей, коли майже все задано ситуацією і «спільністю апперцепційної бази» [30]. У подібних випадках коментар до тексту може перевершувати за величиною сам текст, що складається з одного-двох слів.

Полілог є таким жанром спонтанного розмовного мовлення, у якому беруть участь декілька мовців, і всі вони активні в мовному відношенні. Розмова, в якій з трьох учасників двоє слухають одного мовця, час від часу вставляють одну–дві репліки, на думку дослідників спонтанного розмовного мовлення, полілогом бути не може. Для полілогу характерне одночасне розгортання декількох тем, тематичні переключення, велика амплітуда коливань смислового і формального зв’язків реплік, значеннєва «зигзагообразність» і та ін., тобто нерозчленована мовна поліфонія, при якій кілька діалогів чи полілогів проходять паралельно, часом перехрещуючись.

Отже, незважаючи на те, що діалог і полілог часто протиставляються монологу, між цими формами мови існує тісний взаємозв’язок: у процесі

діалогу чи полілогу може спостерігатись і монолог, коли ініціатива ведення бесіди виявляється в одного учасника. У цьому випадку інші учасники перетворюються на слухачів. Діалог розпадається на монологи, а полілог – на діалоги, тобто всяке спілкування йде через монологи, через індивідуальне мовлення складових певного мовного співтовариства. Діалогічне і полілогічне мовлення залишаються сумою монологів, оскільки мовлення у цих формах спілкування залишається індивідуальним, адже кожна людина індивідуальна і неповторна.

Вплив театралізованої діяльності на розвиток зв’язного мовлення розкрито в дослідженні Н.В. Водолаги. Справедливим є, на наш погляд, твердження автора, що засвоєння всіх варіацій зміни голосу доступне саме під час проведення театралізованих ігор. Автор вказує на важливість розвитку діалогічного і монологічного мовлення у процесі театралізованої діяльності. Погоджуємося з думкою Н.В. Водолаги, що діалогічне мовлення в ігровій театралізованій діяльності вимагає від учасників уміння орієнтуватися на партнера, що вдається лише дітям старшого дошкільного віку, а також дотримуватися теми або сценарію й не відходити від нього. Під час відтворення, виконання готового тексту в процесі театралізованої діяльності поряд з діалогічним виникає і монологічне мовлення [9, с. 81].

Таким чином, театралізована діяльність є важливим засобом розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку.

1.3. Особливості театралізованої діяльності дітей різного віку

Театралізована діяльність у дошкільному навчальному закладі, на нашу думку, є інтегрованим, педагогічно ефективним, цікавим видом діяльності для дошкільників. У цьому закладі театрально-ігрове дійство на засадах партнерства, співтворчості та співпереживання може об’єднати значну кількість дітей різного віку, педагогів, батьків, громадськість. Одночасно всі вони є режисерами, акторами, костюмерами, гримерами і глядачами, тобто активними учасниками театралізованого дійства.

Особливістю театралізації в ДНЗ є її організація на засадах творчості як дітей дошкільного віку, а також педагогів, і це об’єднує спільною метою кожного члена колективу. Організована таким чином спільна творча театралізована діяльність дітей вихованців та педагогів закладу дає змогу розширити спектр їхнього спілкування один з одним (діти спілкуються не лише у своїй віковій групі, а мають змогу спілкуватися з молодшими та старшими вихованцями). Розширення комунікативного досвіду під час театралізованої діяльності в різновіковому колективі сприяє самореалізації кожного вихованця і взаємозбагаченню всього колективу ДНЗ творчими ідеями і здобутками. Водночас характер такого спілкування впливає на розвиток емпатійності дитини, на формування її позитивного ставлення до інших дітей. У сценічному спілкуванні у процесі взаємодії та взаємостосунків, проявляється величезна палітра творчості вихованців навчально-виховного комплексу. Розглядаючи спільну театралізовану діяльність дітей і дорослих, М.Д. Маханьова зазначає: «... у спільній театралізованій діяльності (вистава, розвага, концерт) дитина природно і

невимушено засвоює соціально-художній досвід дорослих. Окрім того, спільна творча діяльність дозволяє педагогу краще пізнати своїх вихованців, їхні здібності, особливості їхнього характеру, темпераменту, їхні мрії та бажання» [18, с. 15]. Досліджуючи особливості організації роботи театрального різновікового колективу, З.А.Копець зауважує, що в різновіковому гурті дітей молодші діти користуються повсякчасною увагою старших і, у свою чергу, поважають своїх старших товаришів. Тому, зрозуміло, що в такому гурті старші почувають велику відповідальність за свою поведінку, прагнуть до того, щоби бути гідними такого ставлення до себе з боку дорослих [13, с.15]. Сказане дає можливість стверджувати, що театралізована діяльність у ДНЗ сприяє створенню доброзичливого мікроклімату серед дітей різного віку, в основі якого лежить повага й турбота про особистість кожного вихованця, складаються довірливі стосунки між дорослими та дітьми. Такі стосунки мають неоднорідний характер, бо в одних випадках дитина разом із дорослим може бути рівноправним учасником театралізованої діяльності, а в інших – виконувати роль дорослого, що ставить її в позицію керівника та організатора театралізованої діяльності. Дорослий у такому випадку здійснює опосередковане керівництво від імені будь-якого театрального персонажа.

Отже, формування творчості передбачає організацію спільної діяльності, кожен учасник якої є рівноповноправним членом, а дорослий, що здійснює опосередковане керівництво, володіє необхідними творчими якостями.

При цьому театралізована діяльність у ДНЗ здійснюється на основі творчої взаємодії дорослих і дітей.

Неабияку допомогу в організації театралізованої діяльності дітей здійснюють музичний керівник та хореограф. Під час пісенної, танцювально-ігрової імпровізації на музичному занятті діти безпосередньо оволодівають театралізованою діяльністю: навичками вербальної і невербальної виразності, пластикою свого тіла та іншими засобами творчого самовираження. У процесі танцювальної імпровізації вони вчаться утримувати увагу, відчувати партнера за допомогою візуального контакту.

Робота логопеда полягає у корекції правильної вимови, в усуненні мовних недоліків дітей, розвитку артикуляційного апарату, чіткої дикції. З цією метою використовуються елементи театрально-ігрової діяльності: пальчиковий тренінг, розігруванням діалогічних скоромовок, чистомовок тощо.

Упродовж усього періоду роботи над виставою психолог та соціальний педагог регулярно проводять психодіагностику дітей з використанням добре апробованих методик відповідно до вікових особливостей дітей: діагностику творчої уяви, розвиток пізнавальних здібностей, вивчення особливостей емоційної сфери (тривожність, невпевненість у собі, страх виступати на сцені тощо). Соціальний педагог детально фіксує соціальні стосунки між старшими і молодшими дітьми в різновіковому театральному колективі.

Самоцінність театралізованої діяльності полягає в тому, що вона сприяє формуванню важливих моральних якостей вихованців – відповідальності перед колективом, почуття дружби між дітьми різного віку,

вмінь вирішувати проблемні питання тощо. Завдяки цьому діти мають змогу відчувати радість діяльності, самостверджуватися не лише серед однолітків, а й серед старших і молодших товаришів.

Правильна організація театралізованої діяльності в процесі розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку дає можливість кожній дитині відчути свою значущість, почуття відповідальності, задоволення від власної праці. Тактовний підхід педагога до вихованців запобігає стресам, неврозам, невротичним формам поведінки (погані звички), емоційним проблемам та міжособистісним конфліктам між вихованцями. Цьому слугує використання арттерапії, у ході якої засобами театралізованої діяльності діти засвоюють способи комунікації та емоційного реагування. Важливо, щоб теми мистецьких заходів були спрямовані на формування дружніх взаємостосунків, взаємодопомоги, переборювання страху, образи тощо.

Вважаємо, що театралізована діяльність сприяє формуванню кращих рис характеру особистості, утвердження свого соціального статусу в різновіковому гурті дітей, сприяє різновіковому сценічному та позасценічному спілкуванню та співтворчій комплексній взаємодії дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ. Значущість цього виду діяльності полягає в її колективному характері, що можливе в умовах навчально-виховного комплексу. Педагогічний досвід доводить, що участь вихованців у підготовці над створенням сценаріїв, вистав, виготовлення декорацій, реквізиту, сценічного одягу, обговорення особливостей поведінки дієвих осіб сприяє не лише розвитку їхнього творчого потенціалу, але й встановленню, розширенню тісних контактів, набуттю досвіду співробітництва й співтворчості між дітьми різного віку та дорослими в умовах ДНЗ. Отже, співтворчість дітей в організації різноманітних видів театралізованої діяльності є, на нашу думку, найбільш дієвим напрямом розвитку кожного вихованця. Театрально-ігрове дійство може об’єднати значну кількість дітей різного віку. Всі вони – активні його учасники (режисери, актори, костюмери, гримери, а також глядачі). Найважливішою особливістю театралізованої діяльності є те, що її дія формується під безпосереднім впливом дитини-глядача та виконавця. Перебуваючи в залі, діти не лише сприймають твір мистецтва, а й певною мірою беруть участь у його творенні. Відтак, слід зазначити, що специфіка театралізованої діяльності полягає в одночасному співпереживанні, активному пізнанні, емоційності, комунікативності художнього впливу театрального образу на особистість.

Культурно-соціальне значення театралізованої діяльності пов’язане із проблемою ефективного заповнення вільного часу вихованців. У дослідженнях учених Н.В. Водолаги, Г.О. Костюшко, Н.В. Кудикіної, Л.В. Сєрих, В.М. Шайрай, Е.К. Чухмана зазначено, що учасники театралізованих дійств мають широке коло духовних інтересів, високу творчу активність; вони активніші у спілкуванні, змістовніше використовують свій вільний час.

Отже, у процесі театралізованої діяльності формуються соціально-перцептивні здібності й здатність до ідентифікації, що допомагає успішно оволодіти театральними діями, а вони, у свою чергу, сприяють кращому розвитку уяви. Тобто дитина здатна виразити в театралізованій діяльності власне ставлення до улюблених персонажів, явищ дійсності. Граючи певну

роль у театральній виставі, дитина, немовби, уподібнює себе особі, від імені якої діє у виставі. Виходячи з творчої індивідуальності і власного світогляду, дитина привносить у виконувану ним роль те чи інше забарвлення.

Значення театралізованої діяльності полягає в розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості. У дослідженнях учених Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, Г.С. Костюка та ін. доведено, що дитині дошкільного віку доступне співпереживання, здатність подумки діяти в уявних ситуаціях. Уява проявляється й розвивається також у пошуках засобів для виконання тієї чи тієї ролі. Систематичне тренування уяви допомагає дошкільникам оволодіти здатністю розуміти внутрішній світ персонажа; уявити і домислити образ, події твору.

У театралізованих іграх діти ознайомлюються з вираженням різних емоцій і навчаються адекватному їх передаванні в процесі перевтілення в образи тварин чи казкових героїв, у психогімнастичних етюдах, під час читання піктограм тощо. Від того, наскільки емоційно діти сприймають художній твір, художні образи, як глибоко усвідомлюють ідею твору, залежить багатство їхнього творчого задуму, винахідливість у пошуках засобів найкращого втілення героїв твору.

Театралізована діяльність сприяє розвитку рефлексії – умови, необхідної для спільної творчої діяльності вихованців навчально-виховного комплексу. Взаємозв’язок творчої діяльності з рефлексією розглядається в багатьох психологічних і педагогічних дослідженнях (В.В. Давидов, І.М. Семенов, С.Ю. Степанов та ін.) На основі рефлексії, яка слугує «критичним переосмисленням особистістю першопочаткових уявлень про себе носієм і реалізатором інтелектуальних стереотипів», відбувається побудова нового образу «Я» як суб’єкта творчої діяльності [23, с. 36].

Театралізована діяльність – це важливий засіб розвитку в дітей емпатії, тобто здатності розпізнавати емоційний стан людини за допомогою мови, міміки, жестів, інтонацій, аналізувати та оцінювати їхні вчинки, вміння ставити себе на місце іншої людини в різноманітних життєвих ситуаціях. Л.С. Фурміна зазначає, що «…перетворюючись у зайчиків, хитру лисицю, в Айболита, мавпу чи ведмедя, діти ніби пропускають через себе вчинки і дії цих персонажів, хоча все – таки і не стають ними до кінця. Десь у підсвідомості вони відчувають позицію автора і крізь її призму дають власну оцінку діям цих персонажів, засвоюючи, таким чином, як норми суспільної моралі, так і естетичну, образну природу мистецтва. У цьому полягає величезна виховна цінність дитячих театралізованих ігор, які необхідно вміло підтримувати і всіляко заохочувати» [27, с. 26]. Л.С. Фурміна вважає, що така організація театралізованої діяльності є ефективним засобом формування сенсорної культури, значення якої полягає в удосконаленні певних органів чуття, моторики, в умінні передавати свої почуття відповідною інтонацією, мімікою, жестами, рухами ; в отриманні задоволення від вистави; діти вчаться тонше сприймати довкілля через розуміння персонажів і сюжетів, які розігруються ними. Ігрова природа лялькового театру становить особливу цінність у художньому розвитку дітей дошкільного віку, що визначається не лише зовнішніми ознаками (наявність

лялькових персонажів), але й загальними психологічними механізмами існування [27, с. 22].

Ляльковий театр дає змогу створити атмосферу безпечності, забезпечує емоційне благополуччя вихованця, уміле поводження з лялькою стимулює рухову активність дитини, вдосконалює загальну й дрібну моторику, координацію рухів рук і ніг, активізує сенсомоторний розвиток. Цю думку підтверджує С.В. Образцов, який стверджує, що лялька – “цілком бездушна ... істота”, потребує, щоб в неї цю душу вкладали. Тому через неї дорослі можуть виховувати в дітях найніжніші почуття [20, с.207].

Організація відповідного радісного середовища, привабливого дизайну – прикрашена зала, декорації, костюми, радісні події – забезпечує піднесений настрій вихованців, виховує естетичний смак та оцінку. Участь дітей у театралізованому дійстві дарує радість, задоволення й викликає позитивні емоції не лише в акторів і педагогів, але й у всіх, хто перебуває в залі. Саме в цьому Е. Гофман убачав найвище завдання театрального мистецтва – запалювати в людині радість, яка звільняє від гніту сірості й буденності [19, с. 11]. Отже, здатність до театралізованої діяльності викликає ситуацію успіху, що підтримує інтерес до процесу творчості, формує віру дітей у себе.

На думку І.Д. Беха, саме позитивні емоції є бажаним чинником для успішного розвитку особистості, оскільки кожна дитина вміє і хоче радіти. Стан піднесеності часто характеризується високим рівнем енергетичного підйому й упевненості, спокоєм, дружбою . Учений наголошує на взаємозв’язку двох станів – «щастя» і «радості». Щаслива людина переживає більше і частіше радіє, ніж нещаслива. Надалі автор зауважує, що «почуття радості при набутті особистісної властивості, що втілилась у відповідний вчинок, осмислюється, усвідомлюється, а за вправляння у різних моральних діях і узагальнюється, воно перетворюється в почуття гордості за себе» [4, с. 219].

Отже, кожній дитині важливо відчути радість від того, що вона робить для інших. На нашу думку, радість від результату спільних зусиль вихованців у театралізованій діяльності є провідним чинником створення атмосфери дружніх взаємин.

Дослідження вітчизняних психологів та фізіологів (Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна та ін.) підтверджують зв’язок розвитку дрібної моторики рук з розвитком мозку. Підкреслюючи роль театралізованої діяльності як засобу навчання дітей, Ф.Беккон відзначав педагогічний вплив акторської гри на особистість, оскільки вона покращує пам’ять, розвиває голос і чіткість вимови, надає благородності вигляду і жестам, певною мірою виховує впевненість у собі і, зрештою, привчає молодь перебувати перед великим скупченням людей [8, с.386].

Так, виготовлення театральних ляльок, іграшок, костюмів, реквізиту, цікавих оригінальних декорацій, атрибутів із різноманітного матеріалу своїми руками розвиває дрібну моторику рук, уяву, фантазію, творчість. Заучування ролі добре тренує мимовільну пам’ять, увагу дітей. У процесі організації та підготовки театралізованої діяльності в дітей розвиваються ініціативність, самостійність, упевненість, організаційні вміння і навички, розширюється діапазон розвитку творчої активності. Саме тому вихованців

важливо залучати до самостійного виготовлення іграшок, придумування нових оригінальних декорації, атрибутів тощо.

Особливе значення театралізованої діяльності полягає в оволодінні дітьми літературною мовою, у засвоєнні культури мовлення. Діти вчаться спілкуватися, вести діалог, керувати силою голосу, темпом мовлення, що відповідає дієвій особі; вчаться відчувати аудиторію. Наслідуючи і відтворюючи емоційний стан когось із персонажів, діти вчаться змінювати тембр голосу. Беручи учать у театралізованих дійствах, вони ознайомлюються з довкіллям через художні образи, барви, звуки. Пошук шляхів перевтілення в образ здійснюється в напрямі оволодіння вербальними (мовними) і невербальними засобами (мовою жестів). Так, під час зображення героїв сюжету діти відтворюють характерні особливості їхнього зовнішнього вигляду й поведінки, свої уявлення і враження про них, реалізуючи прагнення до самостійності у використанні засобів виразності. Театралізована діяльність сприяє сценічному та позасценічному спілкуванню між вихованцями ДНЗ.

К.С. Станіславський приділяв велику увагу сценічному спілкуванню як засобу ефективної міжособистісної взаємодії партнерів у грі. Зокрема, він зазначав, що спілкування впливає на розвиток почуттів дитини, формування ставлення до інших. У сценічному спілкуванні, на думку театрала, проявляється творчість вихованців у процесі взаємодії, взаємостосунків, «коли поривання одного викликає ланцюгову реакцію інших членів колективу. Настає взаєморозуміння, виникає особлива атмосфера дружби, доброзичливості, яка необхідна кожній людині – і маленькій, і великій» [29, с. 136].

Отже, в театралізованій діяльності творчість вихованців виявляється в умінні слухати твір, розуміти його ідею, мораль, відчувати його художню цінність; у здатності до задуму і його реалізації, у пошуках засобів для зображення персонажу, в умінні інтегрувати свої знання й уявлення про світ людей і довкілля, у щирому передаванні своїх думок, почуттів, переживань, настрою, фантазії через художнє слово, красу жестів, міміку, рухи, музичну виразність тощо. Відтак, дитині потрібно осягнути чужі почуття, внутрішній світ персонажа, навчитись аналізувати й зіставляти власні вчинки із вчинками літературних героїв. На чужих добрих або недобрих вчинках дитина виховується, вчиться аналізувати власну поведінку, розуміти своїх друзів, старших людей. Театралізована діяльність є одним із шляхів входження дитини в соціальний світ, людське середовище, спричинює здатність бачити й творити красу і добро в мистецтві, у своїй діяльності та житті.

Театралізовану діяльність правомірно можна назвати продуктивним видом діяльності – продуктивність якої полягає в колективній творчій праці дітей, де різні її складники є ефективним засобом художнього розвитку кожного вихованця навчально-виховного комплексу. Тому, театралізована діяльність вихованців є комплексним і доступним видом діяльності дітей, що здатна викликати позитивні емоції та активізувати пізнавальні процеси, формувати художній досвід творчої діяльності, стимулювати розвиток діалогічного мовлення.

РОЗДІЛ 2МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

2.1. Навчання дітей діалогічного мовлення

У лінгвістиці існують терміни, пов'язані із взаємодією, стосунками між людьми за допомогою мовлення - це спілкування, або комунікація, та діалогічне мовлення. Якщо спілкування як контакт між людьми, що забезпечує соціальну перцепцію, інтерактивний, інформаційний, аффективно-оцінний обмін може відбуватися на вербальному та невербальному рівнях, то, застосовуючи термін «діалогічне мовлення», насамперед маємо на увазі певну форму мовлення [7].

Діалог як форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями, по суті, є чергуванням слухання й промовляння здебільшого невеликих, неповних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники. Враховуючи, що діалогічне мовлення впливає на дитину з перших хвилин її життя, і визнаючи його важливість для розвитку особистості, педагоги й батьки прагнуть до формування діалогічної компетентності.

Розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку відбувається за умов створення активного мовленнєвого середовища, під час взаємодії з тими, хто їх оточує, паралельно в кількох системах: «дитина - дитина», «дитина - дорослий», «дитина - одноліток». Дослідники зазначають, що зміст і форма діалогічного мовлення у спілкуванні дитини з однолітками й дорослими істотно відрізняються (Л. Галігузова, Т. Пироженко, Є. Смирнова, Т. Юртайкіна). Так, діалоги в системі «дитина – дитина» характеризуються більш повним та активним застосуванням різноманітних мовленнєвих засобів, зрозумілістю, зв'язністю, правильністю порівняно з діалогами в системі «дитина – дорослий». Під час розмови з дорослим дитина не прагне, щоб її зрозуміли – дорослий розуміє дитину в будь-якій ситуації. Інша справа – одноліток. Він не намагається правильно зрозуміти незрозуміле, він вимагає, щоб висловлювання було чітким і ясним. Потреба у спілкуванні з іншими дітьми спонукає малюка до мовленнєвої активності [7].

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкільників, належать розмова, бесіда та полілог.

Одним із методів формування діалогічного мовлення у повсякденному житті й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування є розмова вихователя з дітьми (імпровізований діалог) [7].

Вихователь упродовж дня постійно спілкується з дітьми, організовує з ними розмову з будь-якого приводу. Для виникнення розмови необхідна довірлива, спокійна атмосфера у групі, повага з боку дорослих до особистості дитини, її інтересів, нахилів, настрою. Розмова повинна відбуватись у невимушеній, вільній, партнерській формі обміну репліками, запитаннями, поясненнями, вказівками, оцінками тощо. Тематика, тривалість, зміст розмови визначаються ситуацією, педагогічними завданнями, бажанням

дітей чи дорослих. Розмови можуть бути колективними та індивідуальними. Якщо в молодшому віці коло розмов обмежується тим, що безпосередньо оточує дітей – іграшки, сім'я, вулиця, стосунки з товаришами, то з віком тематика розмов поступово розширюється за рахунок нових знань, досвіду, якого діти набувають за допомогою різноманітних інформаційних засобів. У старшому дошкільному віці тематика розмов яскраво висвітлює інтереси та запити дітей: спорт, мультфільми, життя тварин, казкові сюжети тощо.

Упродовж дня виникає потреба у розмовах не лише між педагогом і дітьми, а й між самими дітьми. Під час спільної діяльності виникає потреба в поясненні, обговоренні, узгодженні, оцінці дій, висловлюванні власного ставлення. Незалежно від змісту діяльності виникає контакт між дітьми, вони обмінюються думками, задумами, домовляються про послідовність дій, узгоджують свої дії з іншими учасниками, сперечаються, наполягають, прагнуть переконати, підкоряються та ін. Завдання дорослого – всебічно стимулювати, схвалювати, підтримувати ініціативу, активність дитини у спілкуванні, переконливо доводити залежність її успіху в спільній діяльності від уміння домовлятися, переконувати, від володіння діалогічними вміннями. Величезний потенціал щодо спілкування, розвитку діалогічного мовлення містить гра, яку О. Запорожець слушно назвав справжньою соціальною практикою дошкільника. Під час гри діти перебувають, по-перше, в ігрових стосунках, по-друге, в реальних, які передбачають, крім того, й діалогічне спілкування. Науковці і вихователі зазначають, що останнім часом із різних психологічних, педагогічних та соціальних причин діти нерідко замінюють ігрові стосунки простим маніпулюванням іграшками, яке не потребує змістовного спілкування. Отже, завдання педагога – допомогти дітям установити ігрову взаємодію, наповнити її цікавим змістом для дітей, спонукати до обміну репліками, тобто до діалогу. Ефективним засобом формування діалогічного мовлення, засвоєння правил мовленнєвого етикету є прийом словесних доручень. Доручення можуть спонукати дитину до спілкування з однолітками й дорослими. Головне - допомогти дитині усвідомити спосіб мовленнєвої дії, тобто привчити дітей виражати словами свої дії. Для цього вихователю потрібно дати зразок виконання доручення: «Марійко, підійди, будь ласка, до Світлани Миколаївни і попроси її винести кошик з іграшками на вулицю. До неї звернешся так: «Світлано Миколаївно, винесіть, будь ласка, кошик з іграшками на вулицю». Можна замість зразка запропонувати дитині проговорити з вихователем очікувані мовленнєві дії: «Коли ти підійдеш до неї, як ти скажеш? Якщо вона відповість тобі, що... Що ти тоді скажеш?». Поступово потреба у зразку відпадає, і дитина самостійно обирає потрібну для виконання доручення мовленнєву форму.

Не менш значущим моментом у застосуванні цього прийому є так зване звітування дитини про виконання доручення. Вихователь, демонструючи щиру зацікавленість, пропонує розповісти, як усе відбувалося, в особах відтворити діалог: «Марійко, розкажи, як ти поговорила зі Світланою Миколаївною. Коли ти підійшла, що вона робила? Що ти їй сказала? А вона як відповіла? От бачиш, як важливо ввічливо попросити. Ти молодець! Дякую».

Розвиткові діалогічного мовлення сприяє також прийом створення спеціальних мовленнєвих ситуацій. Вони спрямовані на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, виказувати співчуття, доводити свою позицію. Для застосування цього прийому можна використовувати наочність, наприклад спеціально дібрані сюжетні картини або серію картин. Дитині пропонують програти віртуальний діалог між персонажами, зображеними на картині.

Інший варіант – відтворення реальної ситуації, в якій дитині запропоновано зайняти певну позицію. Спочатку педагог із вихованцями обговорюють сюжет, наприклад: черговий у бюро знахідок веде телефонну розмову з людиною, яка загубила якусь річ; директор школи приймає до школи учня, розпитує його та батьків; черговий міліціонер розмовляє з дитиною, яка загубилася на базарі; діти знайомляться з новенькою дівчинкою, яка прийшла до дитячого садка; господиня по телефону запрошує до себе на гостини тощо. Потім педагог допомагає малюку створити образ: наприклад, вдягти шапку міліціонера або краватку директора школи, фартух господині; підготувати необхідні атрибути: телефон для зв'язку, журнал для запису, рупор для об'яви. Під час розігрування мовленнєвої ситуації, якщо дитина не може самостійно виконати завдання, вихователь допомагає навідними запитаннями, вказівками, пропонує власні варіанти як зразок дії. Розглянемо приклад керівництва вихователем мовленнєвими діями дитини у спеціально організованій ситуації «Бюро знахідок».

Вихователь розподіляє ролі матері, доньки та чергового у бюро між трьома дітьми; вводить дітей у ситуацію - донька забула ляльку на лавці в парку. Мати телефонує в бюро. Черговий уточнює прикмети іграшки. Потім пропонує дітям розіграти діалоги мати - донька, мати -черговий. Вихователь допомагає дітям побудувати запитання (слова вихователя виділені).

Вихователь: Прийшла донечка додому, сумує. А мати її запитує.Мати: Чому ти така... сумна? Що трапилося?Донька: У парку... я загубила свою ляльку.Мати: Що ж нам... тепер робити? Ти можеш пригадати, яка вона була?Донька: Так. Може, зателефонувати в бюро знахідок?Мати: Це бюро знахідок? Ви не знаходили нашу ляльку?Черговий: Де ви її... загубили?Мати: Моя донька говорить, що в парку, на лавці.Черговий: Розкажіть, яка вона, якого кольору її волосся, сукня.Донька: У неї світле волосся, червона сукня, а ще вона має черевички

[7].Надзвичайний потенціал у розвитку діалогічного мовлення

дошкільників має театральне мистецтво.

2.2. Організація і проведення театральних вистав у дошкільному закладі

Діти дошкільного віку дуже люблять театральні вистави, їх показують у кожній віковій групі, як на заняттях, так і в повсякденному житті. Використання театрів збагачує естетичне сприймання дітей, а їх участь у них

сприяє розвитку виразної, образної мови, мислення і пам'яті. Організація театральних вистав з дітьми дошкільного віку розвиває у них творчі здібності, пояснювальне зв'язне мовлення при обміні думками та навчає складанню розповіді про побачене. Герої театральних вистав емоційно впливають на дітей, і діти сприймають їх за реальних істот: переживають разом з ними, засуджують їх негативні вчинки, вчаться бачити і розуміти прояви дружби, правдивості, хоробрості, винахідливості, взаємодопомоги. У зв'язку з цим у дітей розвивається вміння осмислювати явища навколишнього життя, відбувається засвоєння норм і правил поведінки [7].

Отже, театр не можна розглядати лише як розвагу, він має важливе освітнє і виховне значення. Існують різні види дитячих театрів, які використовуються в роботі з дітьми дошкільного віку1: театр петрушок, пальчиковий театр, настільний театр, тіньовий театр, фланелеграф. Звичайно, в умовах роботи дошкільних закладів можливе лише використання невеликих, нескладних спектаклів з допомогою картинок, іграшок, ляльок, фланелеграфа тощо. Але важливо, щоб їх покази були різноманітними і систематичними.

Найпоширеніший – це театр іграшок і петрушок. У театрі іграшок використовують звичайні дитячі іграшки, тому показ театру іграшок не вимагає від вихователя особливої підготовки й виготовлення ігрового обладнання. Використовуючи звичайні іграшки, вихователь може розігрувати й показувати дітям невеликі цікаві сценки. У театрі іграшок можна показувати сценки за змістом художніх творів або розігрувати тематичні сценки-спектаклі («Зустріч нової ляльки», «Незнайко-відгадайко», «На гойдалці», «Гра у схованки», «Котик і Катруся», «Хворий зайчик"). Щоб показати дітям виставу, вихователь має добре підготуватися: дібрати простий за сюжетом сценарій для показу дітям, щоб можна було без ускладнень показувати рухи й дії іграшок; підготувати іграшки розміром до ЗО см відповідно до реального співвідношення між персонажами (дівчинка більша за вовка, ведмідь більший за зайця, мишка менша від котика і т. ін.). Бажано, щоб всі іграшки були з однакового матеріалу - дерева, пластмаси, м'які, пап'є-маше тощо. Крім іграшок-персонажів, можна використати й інші іграшки й предмети для оформлення інтер'єру, декорацій: посуд, стіл, стілець, кошик і т. ін.. Іграшки для оформлення мають відповідати за розмірами іграшкам-персонажам, щоб ведмедик міг сісти на стілець, лягти у ліжко, лялька – сісти в машину і та ін. [7].

Театр іграшок показують на столі, рухаючи іграшками і промовляючи за них, а діти сидять довкола. Важливо, щоб іграшки, які будуть потрібні вихователю для показу, були в певному порядку, відповідно до сценарію. Текст сценарію вихователю потрібно знати напам'ять, щоб узгоджувати його із своїми рухами. Усе це вимагає попередньої підготовки. До показу вихователь має навчитися передавати через дії відповідний стан почуттів персонажів, їх переживання: зайчик радіє – він стрибає; якщо зляканий – іграшка тремтить у руках вихователя, якщо здивований – розводить лапки, якщо плаче – закриває мордочку лапками і т. ін.

Дуже зручні для такого показу м'які іграшки. У них легко рухаються частини тіла, вони красиво оформлені, яскраві, об'ємні. Тримати іграшки

потрібно таким чином, щоб пальці були заховані під руками іграшки. Якщо іграшки розмовляють між собою, то їхні обличчя мають бути звернені одне до одного. При цьому іграшка, яка промовляє, легенько рухається, а якщо припиняє розмову, стає нерухомою. Показуючи виставу, слід уникати зайвих рухів, жестів, дивитися на іграшку; не потрібно затримувати вільну руку на столі. Після вистави доцільно дати дітям роздивитися іграшки, пограти з ними.

Театр іграшок особливо широко використовується в молодшій і середній групах. У старшій групі театр іграшок показують у другу половину дня з метою розваг, веселих ігор або залучають дітей до самостійного показу іграшкового театру [7].

У молодшій і середній групах показ театру іграшок планується на заняттях з художньо-мовленнєвої діяльності з метою закріплення змісту художніх творів або ознайомлення з новими іграшками. Так, у молодшій групі показують прості невеличкі сценки, в яких дієвими особами є іграшки. Починати роботу слід не з показу сюжетних сценок, а з простих розповідей про якусь одну іграшку, тобто здійснювати обігрування іграшок через розповіді-покази.

Для дітей середньої групи показ вистав театру іграшок здійснюється як на заняттях, так і в другу половину дня як розвага. Метою таких занять є спонукання дітей до сприйняття й розуміння змісту розповіді, казки чи літературного твору за допомогою яскравих іграшкових образів [7].

Наприклад, розповідання української народної казки «Колосок».Мета: вчити дітей слухати казку, розуміти казкові події, ситуації,

оцінювати поведінку героїв. Матеріал: іграшки, колосок, ступа.Хід заняття. Вихователь показує дітям колоски, розтирає кілька

зернинок, розглядає з дітьми борошно, що утворилося.- Де ростуть колоски? Хто їх вирощує? Що потім роблять

зколосків? – запитує вихователь.На заняття приходять мишенята Круть і Верть (іграшки). Вихователь

запитує дітей, чому в мишенят такі дивні імена? Розповідає казку, здійснюючи показ дій за допомогою іграшок (півника, мишенят). Запитує: «Як звали мишенят? Чому? Які вони були? Який був півник? Що він знайшов? Що зробив із зерном? Що сказав півник мишенятам? Чому півник не дав їм пирога? »

Вихователь пропонує ще раз, але вже за допомогою театру іграшок пригадати останній епізод казки, де мишенята, зрозумівши свою провину, пішли без пирога. Запитує в дітей: «Як ви думаєте, якщо півник ще одного разу знайде колосок, як повинні вчинити мишенята?» Обговорення змісту прислів'їв: «Вмієш їсти, вмій і заробити», «Хочеш їсти калачі – не сиди на печі», «Праця людину годує» [7].

Показ театру іграшок можна використовувати й на заняттях з розвитку мовлення. Наприклад, друга молодша група.

Мета: Зв'язне мовлення. Учити дітей описувати іграшки, складати розповіді з 3-4 речень. Граматика. Закріпити вживання прийменника між, порівняльних ступенів прикметників (більша, менша, вища, нижча). Матеріал. Набір іграшок: зайчик, лисичка, великі й малі пірамідки, конячки,

машини.Хід заняття. На гостини до дітей прийшов зайчик, іграшки. Діти

називають і описують іграшки. З'являється лисичка. Зайчик заметушився. Вихователь: «Зайчик злякався лисички, хоче сховатися від неї між іграшками.» Лисичка йде, крадеться, шукає зайчика. Стриб, стриб - сховався зайчик. Де сховався зайчик? (Між високою і низькою пірамідками). А тепер? (Між великою і маленькою машинами) і та ін.

Заняття з розвитку мовлення в середній групі.Мета: Зв'язне мовлення. Учити описувати ляльку за зразком

вихователя.Словник. Вчити добирати синоніми (прикметники, дієслова),

збагачувати словник іменниками. Граматика. Закріпити вживання роду іменників та узгодження іменників з прикметниками. Матеріал: лялька, бабуся, Оленка, Катруся.

Хід заняття. З'являється «бабуся» і гукає: «Оленко! Катрусю!». Виявляється, що її онуки загубилися. Бабуся звертається до дітей з проханням допомогти знайти дівчаток. Вона їх описує: «У Оленки біле волосся, блакитні очі. Оленка вдягнута в жовту сукню з чорними горошинами, з чорним комірцем та бантом на сукні. На ногах жовті шкарпетки, чорні черевички. На голові великий жовтий бант. Катруся в червоній сукенці в чорні горошини з чорним комірцем і чорним бантом. На ногах червоні шкарпетки, чорні туфельки, на голові червоний бант.» Бабуся сідає і чекає. З'являється Оленка. «Хто це йде?» – запитує бабуся. - Розкажіть мені, діти, хто це йде, бо я вже погано бачу».

Діти описують ляльок: спочатку Оленку, а потім Катрусю. Вихователь звертає увагу дітей на ляльок.

Запитує: «Волосся яке? Очі які? Сукня яка?» і т. д.Театр тіней має суттєве значення для мовленнєвого розвитку дітей. У

театрі тіней показують знайомі дітям казки, поєднуючи образи-фігурки із словом, художнім текстом.

Театр тіней використовують у всіх вікових групах. У молодшій і середній групах на заняттях показують знайому дітям казку, щоб уточнити й поглибити розуміння її змісту. У старшій і підготовчій групах театр тіней показують здебільшого у другій половині дня. У всіх вікових групах у театрі тіней слід показувати лише знайомі дітям художні твори. Твір, з яким діти вперше ознайомляться через театр тіней, втрачає для них художність і виразність, особливо в молодшому дошкільному віці, бо дітей більше приваблюють рухи і дії героїв, ніж зміст твору [7].

Успіх показу театру тіней залежить від підготовки вихователя, вибору твору. Найчастіше з цією метою використовують казки. У казках - улюблені герої дітей, в них мало описів, багато дії. До показу вихователь виготовляє предмети, які будуть відкидати тіні на екран розміром 40-50x80 см.

Кімнату, де сидять діти, можна затемнити, а екран – освітити прикріпленою за ним на відстані 1,5-2 м електричною лампою. У сонячні дні можна показувати театр тіней, користуючись світлом сонця. Екран слід влаштувати так, щоб сонячне світло з вікна падало на екран з протилежного від глядача боку (із-за спини вихователя). Вихователь має розповідати казку

так, щоб на екрані не видно було планки, за яку вихователь тримає силует, а рухи силуетів відповідали словам вихователя. Казку потрібно знати напам'ять, читати її виразно, відтворювати голосом розмову різних дійових осіб.

Під час показу театру тіней не потрібно робити дітям зауваження дисциплінарного характеру. Перед початком заняття вихователь повідомляє дітям, яку казку вони слухатимуть і дивитимуться в театрі тіней. По закінченні показу не слід ставити дітям запитання за змістом показаного твору, а слід дати їм можливість пережити свої почуття. Коли ж у дітей виникають запитання, потрібно дати на них чітку й точну відповідь. Через два-три дні після показу вихователь проводить з дітьми роботу, спрямовану на закріплення. У старшій і підготовчій групах це може бути малювання за змістом казки, бесіда чи розповідь дітей про те, що вони бачили, що найбільше сподобалось і чому.

Театр петрушок дістав свою назву від популярного й старовинного лялькового героя – Петрушки. У цьому театрі все об'ємне. Лялька-Петрушка одягається на руку і діє над ширмою. Для театру петрушок потрібно мати ширму і комплект ляльок-петрушок. Цей театр ще називають ляльковим театром. Він вимагає серйозної і довготривалої підготовки: виготовлення як ляльок, так і декорацій. Це показ вистав за змістом добре відомих казок («Теремок», «Колобок», «Вовк і семеро козенят» і т. ін.) та спеціально розроблених сценаріїв («Потрушені друзі», «Веселі котики», «Хто в чемодані», «Петрушка-помічник», «Петрушчин цирк» і т. ін.).

Вихователь має навчитися добре водити ляльку-петрушку на ширмі: спочатку показувати головку ляльки, потім її тулуб, на рівні колін лялька має рухатися весь час. Нерухома лялька дітям нецікава, вони втрачають до неї інтерес. Тому вихователь має вміти рухати ляльки обома руками, знати текст напам'ять, вміти своїм голосом інтонувати голоси і передавати характерні особливості персонажів, узгоджувати свої рухи з музичним супроводом. Ляльковий театр або театр петрушок показують у всіх вікових групах у другу половину дня як розвагу, тому тут велике значення надається оформленню й музичному супроводу вистав. Показувати вистави потрібно окремо для молодших і старших дітей. Дітям молодшого дошкільного віку доступні прості за змістом вистави, де їм все зрозуміло; дії, які відбуваються, вони сприймають як справжнє реальне життя, тому для молодших дітей організовують показ казок, коротеньких оповідань, сценок, віршів і навіть пісень.

Старшим дітям показують літературно-музичні композиції, байки, казки, літературні твори [7].

Крім того, разом з дітьми старшої групи організовують показ театру петрушок для малюків. У роботі з дітьми молодшої і середньої групи ляльки-петрушки можуть використовуватись у рухливих і дидактичних іграх, сюрпризних моментах і ситуаціях, на музичних заняттях і розвагах. Наприклад, дидактична гра-розвага з музичним супроводом «Подарунки».

Матеріал: великий кошик, ляльки-петрушки, півник, чебурашка, гуси, коза. Ведучий – сніговик (інший вихователь) пропонує подивитись, які подарунки надіслав дід Мороз дітям. Сніговик пропонує відгадати загадки.

Загадує загадку про півника і дістає з кошика півника-петрушку, одягає на руку і водить над краями кошика. Півник кукурікає і просить заспівати про нього пісеньку. Аналогічно з'являються над кошиком-ширмою інші персонажі, про які загадує загадку Сніговик. Діти наслідують їхні голоси, співають про них пісні, читають вірші. Різновидом театру петрушок є пальчиковий театр, або театр п'яти пальців. Для його показу використовуються лише головки персонажів, (набори), які одягаються на вказівний палець руки.

Головки персонажів виготовляють з паперу, картону (розмір 4-7см, із кишенькою-трубочкою для вказівного пальця на зворотному боці), пап'є-маше, пінопласту, кульок з настільного тенісу, матерії тощо. Останні три пальці (мізинець, вказівний і великий ) вставляють у костюм-рукавичку, яку шиють з матерії відповідно до образу персонажу. Для показу інсценівки, як і для театру петрушок, використовується також ширма. У молодшій і середній групах виставу показує вихователь, а у старшій групі до вистави залучають дітей. Пальчиковий театр, як і театр петрушок, використовується в усіх групах з метою розваги. Діти старшої групи можуть показувати самостійно спектаклі для малят.

Настільний театр – це театр іграшок з декораціями, які виготовляють спеціалізовані фабрики іграшок. Це готові комплекти (фабричні) настільного театру на тему народних казок і літературних творів, які можна придбати у крамницях [7]. Крім того, вихователі разом з дітьми можуть і самі виготовити фігурки персонажів і декорацій до будь-якого настільного театру з цупкого паперу, картону або фанери і розфарбувати їх з обох боків. Фігурки персонажів у настільному театрі специфічні: вони мають певне незмінне статичне положення і в більшості випадків їх потрібно зображати у профіль. Цей вид театру одержав ще назву картонажний театр, оскільки персонажі виготовляють або з картону, або з дерева. Вистави настільного театру можуть показувати як вихователі (у молодшій і середній групах), так і самі діти у старших групах. Для показу настільного театру потрібно добирати відповідні літературні твори (або складені вихователем чи дітьми). Якщо в літературному творі чи сценарії є місця, дії яких картонні персонажі виконати не можуть, то їх просто зачитують (чи розповідають) без показу. І саморобні, і фабричні фігурки-персонажі та декорації мають спеціальні підставки, за допомогою яких вони стоять на столі-сцені. Щоб не було видно рук під час пересування фігурок, спереду сцени можна поставити однотонний бар'єр з картону висотою 8 см як частину декорації до вистави. Вихователь має навчитися плавно рухати фігурки по столу, узгоджувати рухи з розповіданням тексту. До розповідання тексту в картонажному театрі ставляться особливі вимоги: потрібно вміти передати манеру розмови певного героя, показати його характер. Як же практично організувати показ вистави настільного театру? Діти сидять півколом або у два ряди перед столом-сценою, за 3-4 метри до столу. За столом вихователь показує виставу. На столі розміщується декорації і все необхідне для здійснення показу настільного театру. Показувати настільний театр можуть і декілька осіб. Вистава може супроводжуватися музикою, шумовими ефектами (голоси пташок, тупіт коня, шум дощу тощо).

Розрізняють кілька видів настільного театру: в одному театрі вистава йде на сцені-ширмі, в іншому—на сцені, подібній до коробки (картонажний театр), а в площинному театрі вона виготовляється з двох частин картону.1

По-різному в них пересуваються і фігурки персонажів: руками, за допомогою магніту, металевих стрижнів або вузької довгої стрічки картону. Якщо інсценівка передбачає показ усіх дій на основі однієї і тієї самої декорації, то використовують сцену-ширму. Якщо вистава потребує зміни декорації, то можна виготовити книжку-ширму з картонними сторінками, на яких наклеєні декорації. Книжку розміщують позаду ширмочки або в центрі, із зміною дій вистави поступово гортають її сторінки. Фігурки для площинного настільного театру мають бути рухливими. Для цього всі рухомі частини виготовляють зйомними і прикріплюють їх до тулуба за допомогою металевих заклепок. Рухомими у персонажів-звірят можуть бути голова, лапи, хвіст тощо [6].

У виставах картонажного театру можна використовувати як площинні, так і об'ємні фігурки персонажів, виготовлених з картону й паперу. Двобічні об'ємні ляльки виготовляють за принципом ялинкових іграшок. Пересуваються вони за допомогою нитки, дротика, вузької стрічки картону. Сцену виготовляють з картону або цупкої фанери у формі прямокутної коробки без бокових частин. Через бокові краї коробки здійснюється показ вистав на підлозі сцени. Задня частина коробки слугує для декорації. Декорації виготовляють на окремих шматах картону, які потім вставляють у коробку-сцену. Можна використовувати й рухому декорацію.2

її використовують тоді, коли потрібно передати швидкий рух персонажів у виставі. У такому випадку декорації малюють на кількаметровій паперовій стрічці і вставляють у задню стінку сцени-коробки, як в екран саморобного телевізора. У потрібний момент стрічку пересувають, щоб створити враження швидкого руху персонажу. Наприклад, фігурка-персонаж повинна рухатися праворуч, а декорацію швидко рухають ліворуч. Декорації можна виготовляти по-різному — як багатоскладову ширму-трильяж, типу книжки на картонному колі-вертушці, що дозволяє їх швидко змінювати в ході вистави.

Широкі можливості для роботи з дітьми дошкільного віку з ознайомлення їх з художніми літературними творами дає книжка-театр.1

Так, Г.Генов описує три види такого театру:- книжка-альбом (розміри 19x29 см) з намальованими у процесі дії

малюнками;- книжка, в якій всього чотири сторінки (розмір 30x20 см), на яких

намальовані декорації, а знизу на кожній сторінці приклеєна кишенька глибиною 5-6 см, куди у процесі розповіді вихователь вставляє картонні фігурки дієвих осіб;

- книжка з намальованими декораціями й рухливими фігурками-персонажами. Персонажі рухаються за рахунок частин, скріплених дротиками, які виступають на 0,5 см над поверхнею кожної сторінки (вертикально чи горизонтально).

Сторінки оформляються в єдиний сюжет, з'єднуються і подаються у вигляді книжки-театру із спеціально виготовленими до неї яскравими

обкладинками.Вихователі можуть використовувати означені види настільних театрів з

різною метою як на заняттях, так і в повсякденному житті як розваги.Наприклад, заняття з художньо-мовленнєвої діяльності у другій

молодшій групі.Тема: Показ настільного театру «Рукавичка».Мета: закріпити зміст казки, вчити відтворювати діалогічне мовлення,

виховувати інтерес до перегляду настільного театру. Матеріал: фігурки до настільного театру за змістом казки.

Хід заняття. Вихователь розповідає казку, показує настільний театр, залучає дітей до відповідей та звуконаслідування в ході розповіді. Запитання після показу: – Хто жив у рукавичці? Як жили звірі? Що трапилось з рукавичкою?

Середня група. Тема: Показ настільного театру за казкою «Лисиця і гуси».Мета: вчити дітей співвідносити текст казки з рухами персонажів

настільного театру, емоційно сприймати художні твори, відчувати характер героїв, авторську інтонацію, висловлюватись у процесі переказу казки. Матеріал: картонажний настільний театр за змістом казки, декорації.

Хід заняття. Показ настільного театру.Бесіда: Що сказала лисиця гусям? Яке прохання висловили гуси? Як

вони перехитрили лисицю? Чому лисиця не з'їла гуски? Як гуси співали пісню?

Діти співають пісню, звуконаслідують. Розповідають уривки казки.Середня група. Тема: Показ настільного театру «Ведмедик хворий».Хід заняття: На столі книжка-декорація: гірка, лавка, ведмедик.

Вихователь розповідає текст інсценівки. Після розповіді запитує в дітей: «Чому ведмедик захворів? Розкажіть, хто допоміг ведмедику». Прислів'я: «Товаришеві завжди допомагай, товариша завжди виручай».

Вихователь: «Хто у ведмедика товариш? Ведмедик великий, а зайчик який?»

- Узимку холодно, можна застудитись. Вип'ємо гарячого чаю. І вже на столі є чашечки. Чай гарячий, візьміть у руки чашечки і дмухайте, щоб чай охолов. Діти дмухають на чай. Частують ведмедика гарячим чаєм.

Різновидами настільного театру є магнітний театр і театр «живих картинок». Для магнітного театру сценою може бути коробка прямокутної форми з картону, відкрита з одного боку глядачам і закрита до низу з трьох боків матерією чи кольоровим папером.1 Найкраще «підлогу» сцени зробити скляною (скло протерти мокрим піском чи наждачним папером до матового стану). Фігурки-персонажі виготовляються двобічними з цупкого картону на підставці, до якої прикріплюється металева пластина чи голка. Персонажі будуть пересуватися у будь-якому напрямі від рухів магніту, який вихователь водитиме під скляною «підлогою» сцени. Через матове скло глядачі не будуть бачити рух вихователя, а педагог матиме змогу бачити, куди підставити кусочок магніту для того, щоб фігурка рухалася. Отже, персонажі інсценівок будуть рухатися, танцювати, виконувати дії. Через магнітний

театр в усіх вікових групах можна показувати сценарії, складені дітьми і вихователем: розповіді-інсценівки, за літературними творами, віршами, казками, загадувати загадки, розігрувати музичні композиції, народні пісні («На зеленому лужку», «Веселі гуси», «Як на тоненький льодок», «Зайчик»). Вихователь може використати виставу Г.Генова «Магнітний цирк» (акробати, жонглери, вершники, дресировані звірі тощо).1 Вихователь має навчитися керувати фігурками за допомогою магніту, узгоджувати свої рухи з текстом, музичним супроводом. У магнітному театрі можна використати й декорації. їх виготовляють з паперу і прикріплюють до коробки-сцени [6].

У кожній віковій групі вихователі можуть скласти свій репертуар показу вистав через магнітний театр. Наприклад, у молодшій групі можна показати такі казки й оповідання, як «Колобок», «Три ведмеді», «Курчатко», «Курочка ряба», К.Чуковського «Про ведмедя». У середній групі: «Лисичка-сестричка і сірий вовк», «Хто сказав «няв»?», «Рукавичка». У старшій групі: «Коза-дереза», «У сонечка на гостинах», «Зимівля звірів», «Колосок» і т. ін..

Театр «живі картинки» використовується в дошкільних закладах у роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку. Персонажі - площинні картинні фігурки (без ніг). Ноги -прямокутні ковпачки, зшиті з тканини однотонного кольору (розмір прямокутника 2,5x5 см складеного наполовину). Два ковпачки однакового кольору одягають на вказівний і середній пальці – це ніжки в чобітках. На зап'ястя руки за допомогою гуми (аптечної) прикріплюється фігурка по талії персонажу. Відповідно до сюжету, розігрується інсценівка. Діти старших груп можуть самостійно інсценувати для малят відомі їм вірші, пісні, оповідання, казки, розповіді.

Всі види театрів рівномірно плануються в кожній віковій групі впродовж року як на заняттях з художньо-мовленнєвої діяльності, так і з метою розваги в самостійній художньо-мовленнєвій діяльності дітей [6].

2.3. Драматизація та інсценування художніх творів

Гра-драматизація є самостійним видом театрально-ігрової діяльності дітей. Вона нагадує театральну виставу, де діти виступають у ролі акторів. Джерелом гри-драматизації є художній літературний твір, зміст якого діти відтворюють у грі, тому характер ігрової діяльності дітей цілком залежить від змісту художнього твору [6].

Отже, драматизування означає розігрування в ролях художнього літературного твору і відтворення характерних рис його героїв із збереженням послідовності авторського сюжету. Ігри-драматизації дають широкий простір для виявлення в дітей творчих здібностей, самостійності й ініціативи. Драматизуючи, діти опановують мову: розповідають, декламують, ставлять запитання, відповідають тощо [6].

Роль гри-драматизації в розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку досліджувала Н.Карпинська [6]. Результати дослідження засвідчили, що гра-драматизація - діяльність, яка вимагає від її учасників необхідних здібностей, умінь і навичок, адже в тексті художнього твору, який драматизують діти, немає вказівок щодо виконання ролей, ігрових дій.

Ці дії дітям потрібно придумати, творчо втілити в життя за допомогою міміки, жестів, інтонації, рухів. Для цього потрібні творчі здібності, вигадка, фантазія. Ігри-драматизації не виникають спонтанно, вони спочатку пропонуються вихователем. Драматизуючи художній твір, діти мають зіставляти свою поведінку з поведінкою інших учасників гри, у ході дій використовувати всі можливі засоби передачі характеру свого персонажу (інтонацію, міміку, рухи). А для цього потрібно глибоко осмислити і знати художній твір. Гра-драматизація є завершенням процесу сприймання літературного твору. Глибоке осмислення змісту художнього твору є однією з умов його успішної драматизації. За даними Н.Карпинської, у дітей спостерігається як повне розуміння змісту художнього твору і плану своїх дій у виконанні ролей, так і відсутність умінь і навичок реалізації ролі у грі [6].

Крім того, одні діти у виконання своєї ролі вносять ініціативу, творчість, фантазію, вигадку, а інші – діють лише за вказівкою вихователя, виконуючи його конкретні завдання у зв'язку з виконанням взятої на себе ролі. З метою розвитку творчих здібностей та їх прояву в іграх-драматизаціях, Н.Карпинська пропонує вчити дітей: виразно, голосно й чітко розмовляти у грі; змінювати темп мовлення, силу голосу; дотримуватися певної інтонації, рухів відповідно до взятої на себе ролі; узгоджувати мовлення, рухи і міміку; не відволікатися від гри; взаємодіяти в колективі [6]. Усі ці навички діти набувають під час організованого навчання з різних розділів програми й роботи в повсякденному житті. Значну роль у цьому відіграють заняття з виразного читання дітьми віршів, розповідання казок, оповідань, а також розглядання ілюстрацій у куточку книги під керівництвом вихователя, який звертає увагу дітей на особливості поведінки певних героїв художнього твору, зображених на малюнку, їхню позу, рухи, міміку. Щоб донести до дітей особливості мовлення певного персонажу, потрібно організовувати перегляд діафільмів, діапозитивів, кінофільмів, телепередач, слухання грамзаписів у виконанні артистів художнього слова.

Для досягнення успіхів у грі-драматизації велике значення має створення інтересу до неї. Для цього організовують відвідування театру і перегляд спектаклів у ньому.

Під час обговорення переглянутого загострюють увагу дітей на грі артистів, їхньому одязі, декораціях сцени. Якщо спектакль був організований в дошкільному закладі, можна провести бесіду з артистами про їхню працю. На музичних заняттях, заняттях з художньої літератури слід вчити дітей інтонувати голосом, втілюватися в позу, настрій, душевний стан, характер героїв. У повсякденному житті можна планувати виконання тренувальних вправ на кшталт: виконати різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано); зобразити зустріч Машеньки з ведмедями; відтворити голос хитрої лисички; показати як рухається ведмідь, вовк, заєць. Під впливом навчання діти поступово оволодівають уміннями й навичками, необхідними для гри-драматизації, впевнено користуються ними, удосконалюючи й підвищуючи свій рівень творчих здібностей. Якщо діти молодшого дошкільного віку виявляють інтерес до гри-драматизації лише з приводу участі в ній, то старших дошкільників уже цікавить якість

виконання ними ролей. У них розвивається вміння оцінювати виконання ролей своїми товаришами, формуються навички самоаналізу [6].

У дошкільному закладі проводять ігри-драматизації за змістом казок, оповідань і сюжетних віршів, їх проводять у різних вікових групах. У молодшій і середній групах дітей вчать драматизувати на заняттях з розділу «Художньо-мовленнєва діяльність». У старшій групі ігри-драматизації проводять як на організованих заняттях, так і в години розваг. Діти старшої групи можуть драматизувати казки для малят [6].

Успіх гри-драматизації залежить від правильного вибору літературного твору. Тому художній твір для драматизації має бути в повному розумінні слова драматичним твором, де дії героїв цікаві, їхні вчинки повчальні, ситуації конфліктні. У літературному творі повинні мати місце короткі монологи й діалоги дійових осіб. У грі-драматизації в діалогах і мовленні персонажів, ролі яких виконують діти, допускається відхилення від тексту художнього твору. Якщо художній твір написано не у прозовій, а у віршованій формі, то слід притримуватись авторського тексту. Художній літературний твір, обраний для драматизації, має бути доступним для розуміння дітей. У протилежному випадку про драматизацію не може бути й мови, адже діти має ніби «пропустити» образи твору через себе, поставити себе на місце його героїв. Бажано добирати такі твори, в яких багато дійових осіб. Це дасть змогу охопити у грі-драматизації більшу частину дітей групи.

Отже, гра-драматизація не потребує спеціального тренування. Діти можуть відтворити сюжет твору, не дотримуючись при цьому тексту. А якщо художній твір доступний дітям, простий і динамічний, то його художні образи легко запам'ятовуються. Найчастіше основою ігор-драматизацій у молодшій і середній групах є народні казки. Вони легко драматизуються, у них яскраво показані образи героїв, наявні короткі й виразні діалоги, гострота драматичних ситуацій, швидкий розвиток подій, емоційна насиченість мови художніми засобами виразності. Такими є казки «Колобок», «Теремок», «Вовк і семеро козенят», «Котик і півник», «Ріпка», «Три ведмеді» тощо. У молодшій і середній групах використовують літературні твори з нескладними ігровими діями. Це народні забавлянки, вірші сучасних поетів з діалогами, що дає можливість відтворювати їх зміст в особах [6].

Для того, щоб організувати і провести гру-драматизацію (як заняття чи розвагу), потрібно викликати інтерес дітей до художнього твору, який буде драматизуватися, організувати глибоке осмислення його дітьми. Під час читання казки, вірша чи оповідання вихователь використовує різноманітні засоби виразності (паузи, наголоси, інтонації, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести тощо) для підсилення емоційного сприймання дітьми змісту художнього твору. Така майстерна розповідь художнього твору, виразність і образність мовлення вихователя позитивно вплинуть на драматизацію його дітьми.

Після читання чи розповідання художнього твору вихователем діти переказують його, щоб краще запам'ятати сюжет. При цьому не варто показувати дітям, як поводити себе від імені певного героя твору, щоб не стримувати творчої самостійності дітей. Усі зусилля слід зосередити не на

спеціальному розучуванні сценарію гри, а на розвитку в дітей самостійної творчості при виконанні ролей і осмисленні змісту художнього твору. Для цього потрібно показувати за змістом твору відповідний ілюстративний матеріал - діапозитиви, діафільми, картини, альбоми [6].

Потрібно розширювати уяву дітей за допомогою інших джерел - спостереження в реальному житті, опису характерних особливостей героїв твору через усну народну творчість (загадки, вірші, приказки), читання літературних творів інших авторів, бесіди з дітьми («Як ти розумієш свою роль? Як ти її будеш грати у грі-драматизації? Який твій герой? Чи подобається він тобі? Покажи як рухається твій персонаж») і т. ін.. Усе це допоможе дітям увійти в образ героїв художнього твору.

До гри-драматизації потрібно підготувати з дітьми атрибути, елементи костюмів, що характеризують певний персонаж (вушка і хвостик зайчика, гребінець півника, шапочка вовка, ведмедя, лисиці, фартушок, кошичок і червону шапочку і т. ін.). Вони мають неабияке значення для проведення гри-драматизації, особливо у створенні творчої ігрової атмосфери, враження справжнього спектаклю. Костюми й атрибути збуджують уяву дітей, вносять пожвавлення і радість у гру. В іграх-драматизаціях на заняттях беруть участь усі діти: одні виконують головні ролі, інші - другорядні. У молодшій групі вихователь сам розподіляє ролі між дітьми. Одну й ту саму гру-драматизацію можна проводити 2-3 рази, кожного разу з новим складом учасників.

У середній і старшій групах ігри-драматизації складніші й проводяться здебільшого як розвага в другій половині дня у повсякденному житті. Діти разом з вихователем виготовляють костюми, атрибути, обговорюють, кому більше з дітей і яка роль підходить, колективно їх розподіляють. Вихователь, керуючи грою, нагадує й уточнює текст художнього твору, слідкує, щоб діти використовували точні вирази, подекуди може взяти на себе якусь роль. Старші діти охоче беруть участь у грі-драматизації й виступають ініціаторами гри. Драматизуючи казки, вірші, оповідання, діти користуються мовою художнього твору, ніби власною, і тим самим засвоюють багатство й образність рідної мови [6].

Поряд з іграми-драматизаціями в дошкільному закладі використовують ще й інсценування за змістом художніх творів. Інсценізація – це точне й послідовне відтворення авторського літературного твору. На відміну від гри-драматизації, тут застосовується спеціальне заучування з дітьми тексту. Інсценізацію літературних творів проводять лише з дітьми старшої групи, здебільшого під час проведення літературних ранків, концертів, свят. У процесі інсценізації певного художнього твору обов'язково використовується декорація, костюми, атрибути. В інсценівці здебільшого є ведучий, який промовляє слова від автора. З інсценуванням художніх літературних творів діти можуть познайомитися, слухаючи грамзапис інсценізації у виконанні артистів художнього слова. При інсценуванні художні твори перетворюються в маленькі сценки, п'єси. Діти можуть інсценувати фрагменти певного літературного твору на вечорах розваг (вечір казок, літературна вікторина, клуб винахідливих і кмітливих, вечір усної народної творчості, літературні ранки, присвячені творчості письменників тощо).

Наприклад, інсценізація казки Н.Забіли «Про півника і курочку».

Матеріал: шапочки для півника, курочки та інших дійових осіб; набір карток із зображеннями персонажів казки та без малюнків (за кількістю дітей у підгрупі).

Хід заняття. Вихователь повідомляє, що в гості знову прийшла казка Наталі Забіли «Про півника і курочку», пропонує ще раз уважно послухати її, щоб запам'ятати, хто і як говорить. Переповідає.

Після фізкультхвилинки казку інсценують. Спочатку вихователь розподіляє ролі за допомогою карток:

- У мене на столі картки, на них намальовано героїв казок. Є картки і без малюнків. Той, хто витягне картку з малюнком, виконуватиме цю роль, а той, хто витягне картку без малюнка, підказуватиме слова. (Вихователь має подбати, щоб біля кожної дійової особи був суфлер. Хто не дістав ролі, говоритиме разом з вихователем слова автора).

Вихователь роздає шапочки, починається інсценізація. Слова казки промовляються довільно, але потрібно стежити за правильністю вимови. Якщо суфлери забувають слова, персонажам допомагають діти, які працюють з вихователем.

Отже, драматизація та інсценування сприяють кращому запам'ятовуванню дітьми художніх творів, виховують бадьорий, радісний настрій, розвивають виразність і образність мовлення.

РОЗДІЛ 3ФОРМИ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ

3.1. Консультація «Розвиток особистості дошкільника засобами театралізованої діяльності»

В даний час все частіше піднімається питання про те, що необхідно використовувати всі наявні педагогічні ресурси для ефективного розвитку дитини. Сучасна педагогічна наука, спрямована на освіту як на відтворення духовного потенціалу людини, має різноманітними сферами освітнього впливу на дитину. Сфера мистецтва розглядається як простір, що сприяє формуванню соціально-естетичної активності особистості. На думку сучасних вчених, які досліджують проблеми дошкільної освіти, розкриттю внутрішніх якостей особистості та самореалізації її творчого потенціалу найбільшою мірою сприяє синтез мистецтв.

Цей погляд на виховання дитину зробив актуальною проблему освіти і виховання дошкільників засобами театрального мистецтва, як потужного синтетичного засобу розвитку їх творчих здібностей. (Л. С. Виготський, Б. М. Теплов, Д. В. Менджерицкая, Л. В. Артемова, Е. Л. Трусова, Р.І. Жуковська, Н. С. Карпинська та ін)

Театр – це гра, чудо, магія, казка!Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які

допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих, улюблених героїв, намагаються бути схожими на них: на красуню Забаву, пустотливого Буратіно, добру Дюймовочку. Ігри дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта. Виготовлення бутафорії, декорацій, костюмів дає привід для образотворчого та технічної творчості дітей. Діти малюють, ліплять, шиють, і всі ці заняття набувають сенс і мета як частина загального, хвилюючого дітей задуму. Особливе значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, тому що вони допомагають: сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі; підвищити загальну культуру дитини, долучати до духовних цінностей; познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим

мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями, прищепити стійкий інтерес;

удосконалювати навик втілювати в грі певні переживання, спонукати до створення нових образів, спонукати до мислення.

Крім того, театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини, тобто розвиває емоційну сферу дитини, примушуючи співчувати персонажам, співпереживати розігруються події. Самий короткий шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття стислості, навчання чуттєвості і художній уяві - це шлях через гру, фантазування, творчість.

«Театралізована діяльність є невичерпним джерелом розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів дитини, залучає її до духовного багатства. Постановка казки змушує хвилюватися, співпереживати герою і подій, і в процесі цього співпереживання створюються певні відносини і моральні оцінки, просто повідомляються і засвоювані» (В. А. Сухомлинський).

З театралізованою діяльністю тісно пов'язане і вдосконалення мови, так як в процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань непомітно активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура його мови, її інтонаційний лад.

Нова роль, особливо діалог персонажів, ставить дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад, він починає активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнюється. Беручи участь в театралізованій діяльності, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а правильно поставлені питання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення, сприяють розвитку розумових здібностей. Любов до театру стає яскравим спогадом дитинства, відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі. Театралізована діяльність створює умови для розвитку творчих здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, вміння діяти, підкоряючись певним образом, перевтілюючись в нього, живе його життям. Тому, поряд із словесним творчістю драматизація чи театральна постановка, представляє самий частий і поширений вид дитячої творчості. В.Г. Петрова зазначає, що, театралізована діяльність – це форма зживання вражень життя, лежить глибоко в природі дітей і знаходить своє вираження стихійно, незалежно від бажання дорослих. Найбільша цінність дитячої театралізованої діяльності полягає в тому, що драматизація безпосередньо пов'язана з грою (Л. С. Виготський Н. Я. Михайленко), тому найбільш синкретична, тобто містить у собі елементи різних видів творчості. Діти самі вигадують, імпровізують ролі, інсценують який-небудь готовий літературний матеріал.

У театралізованій діяльності дії не даються в готовому вигляді. Літературний твір лише підказує ці дії, але їх ще треба відтворити з допомогою рухів, жестів, міміки. Дитина сама вибирає виразні засоби, переймає їх від старших. Великий і різноманітний вплив театралізованої діяльності на особистість дитини дозволяє використовувати його в якості сильного, але ненав'язливого педагогічного засобу, так як сама дитина відчуває при цьому задоволення, радість. Виховні можливості театралізованої діяльності посилюються тим, що їх тематика практично не обмежена. Вона може задовольняти різнобічні інтереси дітей.

Саме театралізована діяльність є унікальним засобом розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Рішення задач, спрямованих на розвиток художньо-творчих здібностей, вимагає визначення іншої технології, використання театральних методик та їх комбінацій в цілісному педагогічному процесі.

3.2. Консультація «Вимоги до організації та проведення театралізованих ігор»

Основними вимогами до правильної організації театралізованих ігор є:• змістовність і різноманітність тематики;• щоденне застосування театралізованих ігор у навчально - виховному

процесі;• активність дітей на всіх етапах підготовки та проведення ігор;• співпраця дітей одне з одним та з дорослими.

Театральні іграшки Для проведення занять із молодшими дошкільниками вихователь

повинен мати ляльки-рукавички (бі-ба-бо), пальчикові ляльки, виготовлені з легких матеріалів (пап'є-маше, тканини, хутра). Вимоги до зовнішнього вигляду театральних ляльок збігаються з вимогами до звичайних ляльок та фігурок. Театральні іграшки для дитячого садка — це іграшки для споглядання зблизька, тому образи мають бути приємними, емоційно привабливими, не лякати дітей (навіть якщо персонаж негативний). Для самостійного використання молодшим дошкільникам пропонують тільки театр іграшок. До театральних іграшок також відносять елементи костюмів, що зазвичай знаходяться у куточках переодягання і мають велике педагогічне значення для формування рольової поведінки дітей.

Для дітей старшого дошкільного віку набори або окремі театральні іграшки відповідають таким самим вимогам, що і на попередньому віковому етапі. Старших дошкільників ознайомлюють з тіньовим театром, а також навчають керувати нескладними ляльками-маріонетками і тростьовими ляльками. Впродовж усього дошкільного навчання актуальним є використання театру іграшок та площинного театру відповідно до тематики казок, інших літературних творів. Конструкція іграшки-рукавички для стар-шого дошкільника повинна забезпечувати зручність використання відповідно до ергономічних особливостей дитячої руки. Неприпустимим для дошкільних навчальних закладів є використання іграшок, якість яких не підтверджено відповідною документацією. Насамперед йдеться про сертифікат відповідності та висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Педагогічну доцільність використання іграшки або навчально-наочного ігрового посібника для дітей певного віку визначає Міжвідомча рада з іграшок та навчально-наочних ігрових посібників при МОН України.

Наказ МОН України від 11.09.2002 №509

Про затвердження «Типового переліку обов’язкового обладнання

навчально-наочних посібників та іграшок у ДНЗ»

ТИПОВИЙ ПЕРЕЛІК ОБОВ′ЯЗКОВОГО ОБЛАДНАННЯ, НАВЧАЛЬНО-НАОЧНИХ ПОСІБНИКІВ ТА ІГРАШОК У ДНЗ.

Ігрова діяльність

Назва Одиниця виміру

Для групи дітейМісце

зберігання і використання

Немовляти, молодшого

дошкільного віку

Середнього та старшого дошкільного

віку

Педагогічний кабінет

Театральні іграшкиТеатр рукавичок набір 1 1Театр тіньовий 3 – 5

Театр пальчиковий 3Театр іграшок або

площинний3 5

Театральні ляльки великі

Окремі театральні іграшки-маріонетки

або тросовіКостюм

театральнийІгрове обладнання для театралізованих ігор та ігор-драматизацій

Театральна ширма 1Екран для тіньового

театруЕлементи декорацій та споруд для ігор-

драматизацій

набір 2 5

Обладнання для куточка

переодягнення

1

Кожен вихователь у своїй діяльності повинен пам'ятати слова Ж.Ж. Руссо: «У серце увійде лиш те, що йде від серця»,— і бути переконаним у тому, що нічого другорядного у житті дитини немає. А для того, щоб виховати чуйну, не байдужу особистість, необхідно поставити собі на меті забезпечити емоційний комфорт, певні умови для театралізованої діяльності.

Створення предметно-розвивального середовища передбачає використання різноманітних ігрових атрибутів для театралізації: іграшок для настільного театру, площинних предметів-замінників, театральних ляльок, ширми, гумових і м'яких іграшок, фланелеграфа, в'язаних ляльок для пальчикових ігор, різноманітних дитячих поробок з паперу і тканини, сюжетних і предметних картинок, рукавичок, різноманітних костюмів казкових персонажів, конструкторів тощо. При цьому необхідно враховувати комплексність іграшок. Іграшки об'єднують у певний тематичний комплекс, що відображує певні життєві або казкові події: наприклад, у декораціях озера «ховаються» мешканці підводного царства—образні іграшки.

Для кожної вікової групи можна обладнати «Куточок казки», де для ознайомлення з літературними творами, казками виставляються певні образні іграшки відповідно до сюжету того чи іншого твору. Казки — це образне зображення життєвих реалій, і за допомогою казкових сюжетів маленька дитина вперше у своєму житті засвоює основні життєві принципи, дізнається про те, що таке «добре», що таке «погано». Граючи у казку, діти дошкільного віку стають більш розкутими, можуть вільно описувати своє ставлення до вчинків казкових героїв. Педагогічним працівникам необхідно пам'ятати про те, що казки виконують багато функцій: допомагають дітям долати страхи, сумніви, певні труднощі; креативно мислити, фантазувати; бути більш впевненими у собі; адаптуватися у довкіллі; а головне розуміти, що не існує таких труднощів, яких не можна подолати.

Вихователі допомагають дітям складати необхідний ігровий набір самостійно, використовуючи матеріали, які знаходяться у груповій кімнаті (елементи конструктора, природний та вторинний матеріал тощо). Водночас такий куточок перетворюється для дітей на осередок відпочинку та місце усамітнення. Ігровий матеріал «Куточка казок» необхідно постійно змінювати, виходячи з програмових завдань спільної діяльності дітей і дорослих, використовуючи під час і театралізованих ігор, і комплексних занять. Для прикрашення куточку можна використовувати малюнки дітей і поробки, виготовлені ними на заняттях з образотворчого мистецтва. Для мо-делювання просторово-часового середовища відповідно до сюжету можна розмістити астрономічні символи: Сонце, Місяць, зірки.

Враховуючи те, що саме через казку лежить найважливіший шлях до серця дитини, можна обладнати у закладі «Кімнату казок», де кожен наочний посібник, кожна картинка буде загострювати сприймання художнього слова, викликати у дітей цікавість. Періодично необхідно змінювати інтер'єр кімнати, освітлення — від яскравого до ледь помітного. Для того щоб діти уміли відмежовувати казкову ситуацію від реальної, ігровий простір повинен

відрізнятися від театральної сцени, тому що під час театралізованих ігор діти не діляться на акторів і глядачів.

Організація предметно-розвивального середовища для театралізованих ігор може втілюватися, окрім «Куточка казки» і «Кімнати казок», у спеціальних сенсорних кімнатах, таких як «Підводний світ» і «Природа космосу», у фізкультурній залі з використанням спеціально підготованих елементів костюмів тварин, рослин та інших персонажів.

Театралізовані ігри, як різновид сюжетно-рольових ігор, зберігають їх типові ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, організаційні дії та стосунки. Кожна тема може бути розіграна у декількох варіантах, але на відміну від сюжетно-рольових, театралізовані ігри розвиваються за заздалегідь розробленим сценарієм, в основу якого покладено зміст казки, розповіді або вірша, тобто сюжет веде за собою гру.

Для творчого і самостійного розвитку теми можна комбінувати в одній грі зображувальні засоби, притаманні різним іграм, що дозволяє дітям використовувати усі відомі їм способи зображення. Кожен вид театралізованих ігор потребує режисерського опрацювання і промовляння реплік. Вихователі повинні допомагати дітям розвивати виразну інтонацію, необхідну для певного образу, і міміку, щоб доповнити гру голосу. Усі образи народжуються з дій персонажів, міміки, інтонації і змісту реплік. Зображення поведінки героїв ускладнюється в іграх – драматизаціях.

Дитяча творчість особливо яскраво проявляється в іграх-імпровізаціях та іграх-інсценуваннях. Щоб діти змогли передати відповідний образ, у них необхідно розвивати уяву, вчити їх ставити себе на місце героїв твору, не тільки імітувати, але і творити.

Діти, особливо молодшого дошкільного віку, із великим інтересом перевтілюються у кошенят, собак, інших тварин. Вони тільки наслідують їх, копіюють зовнішній вигляд, але ще не можуть обіграти сюжет, розкрити особливості поведінки, тому завдання вихователя полягає у тому, щоб навчити дітей деяким способам ігрових дій за зразком, і у цьому вихователеві допоможуть ігри з імпровізацією та звуконаслідуванням. Таки чином, під час театралізованої діяльності розв'язуються завдання мовленнєвого розвитку дошкільників.

Дитяча художня творчість реалізується у театралізованих іграх поетапно. На першому етапі збагачується сприйняття за рахунок життєвого досвіду дітей та ознайомлення з літературними творами. Під час другого етапу діти починають шукати власні художні засоби, засвоюють інтонацію, міміку, жести зображуваних персонажів тощо. Для третього етапу характерна поява власного твору. Вихователь повинен пам'ятати, що важлива умова успішної драматизації — глибоке розуміння літературного твору дітьми з певними переживаннями і почуттями. Саме під час сприймання творів різних жанрів у дітей розвиваються творчі здібності, змінюється їх поведінка, а тому виникає потреба самостійно виконувати різні рухи. Під час проведення підготовчих вправ до театралізованих вистав усі рухи необхідно супроводжувати словами, характерними для того чи іншого героя. Наприклад: зайчик косоокий, пухнастий, швидкий, боязкий, притискає вушка тощо; їжачок колючий, добрий, сміливий, може вколоти тільки ворогів;

курчатко пухнасте, гладеньке, жовтеньке, маленьке, шукає зернятка, не відходить від квочки.

До головних завдань, які ставить вихователь, залучаючи дітей до художньо-театралізованої діяльності, належать такі:

• розширення життєвого досвіду, ознайомлення з довкіллям відповідно до змісту літературних творів;

• виховання спостережливості, уваги, активності;• ознайомлення із виразною мовою народних казок, різноманітних

фольклорних жанрів;• мовленнєвий розвиток, який передбачає збагачення словника образною

лексикою, виховання звукової культури мовлення, навчання монологічного та діалогічного мовлення;

• використання різноманітних вправ, етюдів для розвитку сценічних навичок відтворення образів казкових персонажів за допомогою різноманітних жестів, рухів, інтонацій;

• залучення дітей до ігор-драматизацій за мотивами прочитаних літературних творів.

Під час підготовки до театралізованої діяльності з дітьми різних вікових груп необхідно не тільки ознайомлювати дітей із художнім твором, проводити ігри-інсценування з показом виразних рухів того чи іншого героя, а й паралельно організовувати переодягання. Дітям пропонується вибрати роль і відповідно до неї — костюми: лисичці — сарафан, бабусі — хустину, ведмедику — кожушок, дідусеві — бриль тощо. Під час добору костюмів необхідно разом із дітьми провести бесіду про те, кому що більше пасує. Треба пам'ятати, що діти молодших груп не завжди розуміють, що кому потрібно для ролі. Вони приміряють на себе елементи костюмів, а тому вихователь залучається до процесу, допомагаючи і спрямовуючи дітей як під час вибирання костюмів, так і під час виконання дій певного персонажа. Спочатку вихователь обігрує з дітьми кожен образ казкового персонажа без костюмів (дітям пропонується показати, як стрибає жабка, кричать гуси, плачуть дід із бабою), а потім залучає дітей до імпровізації діалогів. Під час реплік і діалогів дітям необхідно надати можливість імпровізувати самостійно — говорити, хто що захоче,— і хвалити їх за це. Коли діти вже засвоїли зміст дій і пройнялися характерами героїв казки, можна розпочинати театралізовану виставу. Навички імпровізованих діалогів, різноманітних вправ удосконалюють мовлення, розвивають його образність та виразність, стимулюють дітей ставити запитання і промовляти репліки.

Після виконання вправ, етюдів з елементами драматизації, проведення ігор-імпровізувань, інсценувань дітей поступово підводять до розуміння того, що вони самі відтворюватимуть казку. Для спектаклю розподіляються ролі, прикрашається кімната або хатинка, виготовляються окремі атрибути, деталі костюмів, і дітям дається можливість самостійно показувати театральну виставу.

Практичні рекомендації для вихователів«Використання різних видів театру

під час роботи з дітьми дошкільного віку»

Структура формування театралізованої діяльності дошкільників

Етапи розвитку театральної діяльностіПідготовчий етап Етап безпосе-

редньої гриЕтап сприймання театральної дії,

видовищаУчасники Сценарист, актор,

глядач, художник- декоратор

Автор-творець, режисер-

постановник, актор

Глядач

Засоби реалізації

Вправа, етюд, праця Гра Видовище

Основні завдання |

Розвиток ерудиції,виразностімовлення

Художня твор-чість, активізація

зв'язного мовлення та

збагачення лек-сичного слов-ника, розробка

сюжетів

Етичне сприй-няття різних

форм літератур-ного мовлення

Види діяльності

Показ вистав лялькового,

пальчикового театру тощо

Рольова гра, режисерська гра

Настільний театр, театр на

фланелеграфі, тіньовий театр

тощо

3.3 Тест для самодіагностики «Театрально-ігрова діяльність у ДНЗ»

Інструкція: усі завдання мають лише одну правильну відповідь, тож обведіть кружечком той варіант відповіді, який вважаєте правильним.

1. У якій освітній лінії Базового компонента дошкільної освіти визначено зміст театральної діяльності?

а) Гра дитини; б) Дитина у світі культури; в) Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі.2. Який напрям роботи не є складовою змістового блоку «Світ

мистецтва»? а) Ціннісне ставлення до мистецтва; б) Художньо-продуктивна діяльність; в) Формування особистості в грі.3. Який вид компетенції є результатом засвоєння змісту освітньої лінії «Дитина у світі культури» змістового блоку «Світ мистецтва» а) Художньо-продуктивна компетенція; б) Предметно-практична компетенція; в) Комунікативна компетенція.4. Що є експресивними засобами? а) Гуманний зміст і колективний характер театральної вистави; б) Сценка, інсценівка, вистава; в)Мовлення, міміка, жести, рухи.5. Які ігри використовують для діагностики володіння пантомімічними засобами виразності? а) «Море хвилюється раз…», «Відгадай, що я роблю»; б) «Сорока-ворона», «Печу-печу хлібчик»; в) «У ведмедя у бору»6. Для діагностики володіння мімічними засобами виразності використовують вправу: а) «Скажи, що ти почув» б) «Покажи, що ти зрадів (злякався, здивувався тощо)» в) «Повторити рух»7. Невербальні засоби спілкування, які використовують під час драматизації, це: а) рухи, жести, міміка; б) декламація, спів; в)гра на музичних інструментах8. Для якого виду театру використовують силуети персонажів? а) театр бі-ба-бо; б) настільний театр; в)тіньовий театр.9. Які прийоми є провідними в навчанні акторського мистецтва? а) імітаційно-ігрові та творчі вправи; б) проблемні ситуації; в) мовленнєво-комунікативне спілкування.10. Основним і найскладнішим компонентом акторських здібностей є здатність до: а) взаємодія з іншими персонажами; б) перевтілення, «входження в образ» в) відтворення сюжету. Ключ до тесту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10б в а в а б а в а б

3.4. Методичні поради щодо організації театрально-ігрової діяльності дошкільників

Ознайомте дітей зі змістом казки, п'єси тощо. При цьому дуже важливо зацікавити дітей. Тож читати текст чи розповідати потрібно виразно, емоційно. Але в жодному разі не можна нав'язувати дітям власні оцінки та ставлення до прочитаного. Під час обговорення змісту твору дайте дітям змогу висловитися, проявити емоційну активність.

Охарактеризуйте разом з дітьми героїв казки, проаналізуйте їх емоційний стан, використовуючи ілюстрації до літературного твору (Що з ним? Чому він плаче?), обговоріть стосунки між персонажами.

Організуйте дидактичні та рухливі ігри сюжетно-тематичного спрямування за змістом казки після того, як діти її засвоїли. Доцільною буде робота із загадками, кросвордами, прислів'ями та приказками тощо.

Створіть умови для продуктивної діяльності з елементами творчості — малювання, ліплення, аплікація за сюжетом казки; запропонуйте дітям зобразити персонажів та виготовити елементи костюмів для них тощо.

Підготуйте разом з дітьми необхідні декорації, атрибути, афіші, запрошення тощо.

Проведіть «акторське тренування» — вправи на розвиток уваги та уяви, засобів образної та емоційної виразності, на будування ритмічних малюнків: «як співає зозуля?», «цвірінькає горобець?», «стрибає заєць?», «підкрадається лисичка?». Корисно розв’язати творчі завдання: «Перетвори звичайні речі на щось незвичне», «Придумай якомога більше замінників одному предмету» тощо. Підготовчі вправи для формування образної виразності мають неабияке значення. Виконуючи їх, діти вчаться відтворювати емоційний стан за допомогою жестів, добирати різні пози відповідно до настрою та характеру героя, визначати настрій за схематичними малюнками, виразом обличчя ровесників чи дорослого, виконувати пантомімічні сценки, виражати різні душевні стани за допомогою інтонації.

Відпрацюйте з дітьми мізансцени. Цю роботу доцільно проводити підгрупами, залучаючи лише тих дітей, які задіяні у мізансцені.

Проведіть генеральну репетицію на сцені в костюмах із музичним супроводом, декораціями та атрибутами. Організуйте виступ дітей перед публікою.

3.5. Тренінг «Вихователь — режисер дитячого театру»

Мета: ознайомити педагогів з театралізованими вправами, що допомагають працювати над удосконаленням режисерських умінь; розширювати обізнаність педагогів щодо методів та прийомів з розвитку діалогічного

мовлення дошкільнят засобами театральної діяльності; розвивати творчий підхід в організації і керівництві грою, підвищувати педагогічну майстерність вихователів, їх творчість, спонукати до створення власних сценаріїв.Попередня робота: консультація на тему: «Використання різних видів театру під час роботи з дітьми»Обладнання: стільці для команд, аудіопрогравач та диски з музичним супроводом.

Хід

I. Міні-лекція «Вихователь — режисер дитячого театру»Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти.Уміють говоритиЗайці і зайченята,

По - своєму говорятьІ риби серед моря,

І у садочку пташка,І у траві комашка.

Говорять, навіть, квітиЗ блискучими зірками...

А як говорять діти?-Так, як ми їх навчали.

Розглянемо поняття «режисер дитячого театру». У словнику театральних термінів режисера характеризують як автора вистави; дитячий театр — як театр, у якому акторами є діти. Отже, режисер дитячого театру — це автор вистави, ролі у якій виконують діти. Режисер повинен тонко володіти принципами та методами режисури — «процесу створення художнього твору театрального мистецтва за допомогою творчої організації всіх елементів вистави» (Анатолій Баканурський).

Виступаючи в ролі режисера дитячого театру, вихователь повинен звернути увагу на декілька основних принципів режисури:

педагогічно правильний вибір п’єси; врахування психофізіологічних особливостей дошкільників під

час розподілення ролей; уміле залучення дітей та їхніх батьків до виготовлення декорацій,

атрибутів та інших сценографічних засобів; ефективне керівництво процесом підготовки вистави під час

репетицій; організація тісної співпраці з музичним керівником під час

підбору музичного супроводу до театрального твору.Що має передувати постановці вистави з дітьми? Звичайно, організація

театралізованих ігор, адже гра посідає дуже важливе місце в житті дитини й тому розглядається сучасними педагогами як один з найважливіших засобів виховання.

Доктор педагогічних наук, професор Л.Артемова пропонує всі

театралізовані ігри розділити залежно від провідних засобів емоційної виразності, за допомогою яких розігрують певний сюжет, та поділити на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. До режисерських автор відносить настільний, тіньовий театр та театр на фланелеграфі, до ігор-драматизацій — власне драматизацію, ігри-драматизації з пальчиками та бі-ба-бо й імпровізацію. У режисерських іграх дитина чи дорослий не є дійовою особою, а створює сцени, веде роль іграшкового персонажа, а ігри-драматизації грунтуються на власних діях виконавця ролі, який при цьому може використовувати бі-ба-бо чи пальці, застосовуючи свої засоби виразності — інтонацію, міміку, пантоміму (вихователь – медодист демонструє учасникам плакат із таблицею «Види театралізованих ігор»).

Вихователю слід усіляко залучати дошкільників до процесу театралізації та, виховуючи в них акторські вміння, бути вправним та професійним режисером. Адже саме дошкільний педагог та батьки найпершими можуть виявити зародки дитячої обдарованості та мистецькі нахили. Так, Оксана Комаровська вважає, що «акторська обдарованість… піддається діагностиці вже з дитинства. Вона проявляється в стійкому інтересі до театру і потребі відвідувати театр, брати участь у театральному дійстві, а також у музичності, пластичності, відчутті слова, стійкості уваги й міцній пам’яті, високому рівні розвитку емоційно-чуттєвої сфери, інтелекті як умінні аналізувати, оцінювати стосунки людей у колективі тощо».

II. Практична частина1.Вправа "Побажання на день"Ведучий- Побажайте своїм сусідам, в залежності від того, хто сидить поряд з вами, щось приємне на сьогоднішній день. 2.Мозковий штурм «Правила роботи в групі»

- Для чого в нашому житті необхідні різноманітні правила?Правила вкрай необхідні для створення такої обстановки, щоб кожен

учасник: міг відверто висловлюватись і виражати свої почуття й погляди; не боявся стати об’єктом глузувань та критики; був упевнений у тому, що все особисте, що обговорюється, не вийде

за межі групи; одержував інформацію сам і не заважав отримувати її іншим

учасникам.Щоб запропонували Ви?

- Бути позитивними;- говорити по черзі;- бути активними;- слухати й чути кожного;- толерантно ставитись один до одного;- бути пунктуальними;- діяти за принципом «тут і зараз».- Чи згодні ви та чи приймаєте ці правила?

Робота в групах1. Вправа «Веселий діалог»

Матеріали: картки з переліками персонажів; матеріали для костюмів — гофрований папір різних кольорів, скотч, клей, різноколірні стрічки завдовжки 1 метр.

Ведучий ділить учасників на підгрупи по три особи, кожній з яких роздає картки з переліком персонажів.

Завдання: учасникам потрібно вигадати веселий змістовний діалог між цими персонажами (для кожного — по п’ять реплік) та відтворити його в грі-драматизації. Кожен учасник також має створити свій костюм із матеріалів, наданих тренером. (10 хвилин на підготовку)

2. Вправа «Світ Маленького принца»Матеріали: білі ватмани, пензлики, палітри та гуашеві фарби, клей

ПВА, блискітки, конфеті, вата, пісок, фольга.Ведучий повідомляє, що читатиме уривок із твору Антуана де Сент-

Екзюпері «Маленький принц», та пояснює завдання. творчості.Завдання: учасники підгруп мають намалювати декорації до

прочитаного уривка, уявивши, що цей епізод є частиною великої п’єси. На виконання цього завдання відводиться 7–10 хвилин.

Особливі вказівки: готуючи учасників до прослуховування історії, ведучий пропонує зручно вмоститися, розслабитися, забути всі сьогоднішні проблеми й налаштуватися на сприйняття розповіді. Дуже корисною для учасників буде порада заплющити очі, адже так простіше уявити себе в тому середовищі, про яке йтиметься. Обов’язковою умовою досягнення бажаного ефекту вправи є музичний супровід (аудіозапис композиції «Flute Quartetе» Вольфганга Амадея Моцарта).

Ведучий (повільно читає текст): «Він втомився. Опустився на пісок. Я сів поруч. Потім він сказав:

— Зорі дуже гарні, тому що десь там є квітка, хоча її й не видно…— Так, звісно, — лише сказав я, дивлячись на хвилястий пісок, що

освічувався місяцем.— І пустеля красива… — додав Маленький принц.Це правда. Мені завжди подобалося в пустелі. Сидиш на піщаній дюні.

Нічого не видно. Нічого не чутно. І все ж тиша неначе випромінюється…— Знаєш, чому пустеля гарна? — сказав він. — Десь у ній ховаються

джерела…Я був вражений…Потім він заснув, я взяв його на руки й пішов далі. Я хвилювався. Мені

здавалося, я несу тендітний скарб. Мені навіть здавалося, нічого тендітнішого немає на нашій землі. При місячному сяйві я дивися на його блідий лоб, на зімкнуті вії, на золоті пасма волосся, які перебирав вітер, і говорив собі: все це лиш оболонка. Найважливіше — те, чого не побачиш очима…

Його напіввідкриті уста стрепенулися в усмішці, і я сказав собі: найбільш зворушує в цьому сплячому хлопчику його вірність квітці, образ троянди, який випромінюється в ньому, неначе полум’я світильника, навіть коли він спить… І я зрозумів, що він ще більш тендітний, ніж здається. Світильник потрібно берегти: порив вітру може його згасити…

Так я йшов. І на світанку дійшов до криниці.»Створивши декорації, учасники обговорюють спільні роботи.

3. Вправа «Власна вистава»Матеріали:

ляльки лялькових театрів різних видів (пальчиковий, тіньовий, бі-ба-бо тощо);

матеріали для створення декорацій; аудіозаписи музики різних стилів, темпів та тональностей; різноколірні накидки з тканини.

Тренер ділить учасників на кілька груп (залежно від кількості театральних ляльок, приготованих завчасно).

Кожна група отримує набір театральних ляльок (бажано, щоб для кожної групи був інший вид театру: для однієї — театр бі-ба-бо, для інших — тіньовий, пальчиковий тощо).

Завдання учасникам: розробити власний сценарій, у якому героями будуть ляльки. Продемонструвати вигадану виставу, використовуючи аудіозаписи та декорації. Усі групи об’єднуватиме назва вистави «Квітка без імені».

На підготовку вистави — 15 хвилин.Після показу — обговорення сюжетів.

4. Метод «Режисерська педагогіка»Матеріали:

картки з оповіданням Василя Сухомлинського «Навіщо кажуть «Спасибі» (для кожного учасника).

Ведучий пропонує всім уявити себе режисерами дитячого театру; роздає кожному учаснику картки з оповіданням Василя Сухомлинського «Навіщо кажуть «Спасибі»; повідомляє завдання.

Завдання: уважно прочитати текст; висловити свою думку про те, як цей текст найліпше донести до

123дітей; обдумати тематику виховного заходу, в сценарії якого ця історія

була б центральною; сформулювати мету сценарію й організації постановки цього

оповідання.

Оповідання на картці: Навіщо кажуть «Спасибі»

(Василь Сухомлинський)

Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко, й хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

— Спасибі тобі, струмочку.Хлопчик усміхнувся. — Чого ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.— Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не жива

істота й не дізнається про вашу вдячність, не почує ваших слів.— Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не

вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже «Спасибі»? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

4. Релаксація. Вправа «Дерево труднощів»Матеріали:

аудіозапис спокійної інструментальної музики; вазон у формі деревця.

Ведучий вмикає аудіозапис. Просить учасників сісти в коло й розслабитися. Тримаючи в руці вазон-дерево, читає або розповідає історію «Дерево труднощів» із книги Браяна Кавано «Перстень царя Соломона».

Ведучий: Був собі тесля, якому одного дня дуже не щастило. Він пробив шину в автомобілі, у нього зламалася пилка, а потім ще й не заводився двигун його старенького пікапа. У бідолашного від злості все всередині кипіло, але він цього не показував. Чоловік запросив майстра, аби той полагодив автомобіль, і вирішив познайомити його зі своєю сім’єю. По дорозі додому тесля зупинився на хвильку біля великої сосни та доторкнувся до неї обома руками.

Переступивши поріг дому, тесля немов перемінився. Його засмагле обличчя засяяло усмішкою. Чоловік пригорнув до себе обох діток, а потім ніжно обійняв і поцілував дружину. Тоді провів майстра до поламаного автомобіля. Коли вони знову проходили біля сосни, майстер, не витримавши, запитав теслю, що це за дерев’яний ритуал він проводив тут.

— Ох, це моє дерево труднощів, — відказав тесля. — Я знаю, що майже неможливо передбачити проблеми, які тебе спіткають. Однак переконаний: після закінчення роботи не варто приносити додому труднощі та переживання. Отож я щоразу затримуюся біля цієї сосни й уявляю собі, що залишаю на ній усі свої проблеми, хвилювання й турботи, пов’язані з роботою, — тут він усміхнувся і додав: — А найдивовижніше те, що зранку я приходжу їх забирати, але тих проблем і переживань завжди залишається набагато менше, ніж було попереднього вечора.

Ведучий просить учасників передати по колу один одному «деревце» й віддати йому всі труднощі сьогоднішнього дня, уявляючи, як під час цього вони набираються нових сил та наснаги. Коли останній учасник «віддасть труднощі», тренер імітує, що знімає їх з дерева і викидає в смітник.III. Підбиття підсумків

Метод «Прес»Підсумовуючи роботу на сьогоднішньому тренінгу, закінчіть думку:Сьогодні мене вразило…Сьогодні мені згадалося…Мені запам’яталося …Мене дратувало …Мені було цікаво …Мене порадувало ...Спілкування було …

Дякую за увагу! Бажаю успіхів!

3.6. Семінар-практикум: «Розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку засобами творів мистецтва»

Мета: ознайомити вихователів з актуальністю проблеми розвитку зв’язного мовлення засобами творів мистецтва; познайомити з програмовими вимогами щодо реалізації художньо – мовленнєвих завдань; розвивати вміння аналізувати та систематизувати отриману інформацію; виховувати позитивне ставлення до мистецтва.

План:1. Шляхи та засоби активізації мовлення дітей (виступ вихователя-

методиста)2. Систематизація знань педагогів з проблем формування мовленнєвої

компетенції дітей засобами творів мистецтва (інтерактивні вправи)3. Відкритий мікрофон (обмін думками, узагальнення)

Форма роботи: Ділова гра

Матеріали: листи паперу (6 шт.), фломастери, клей, пензлики, гуаш кольоровий папір, стікери, пластмасові тарілки, кольорові олівці,ножиці,музичний супровід.

ХідВступ. Активізація уваги учасників

Вихователь – методист Сповідь вихователя

Я щоранку заходжу в садок,На дитячих обличчях – усміх.Чого варта я, діти, без вас?Ви – натхнення моє, мій успіх!За плечима – минулі роки,Але й досвід прийшов із літами.Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами!Щоб любові вогонь не згас,Щоб віддать дітям серце і душу,Я щоранку заходжу в садок:Я – вихователь, і вчити я мушу!Всі ми педагоги і прийшли до закладу за покликанням серця, щоб

віддати свою любов дітям, допомагати, навчаючи.А девізом нашої зустрічі стануть слова:Слухаючи – дізнаєшся,Дивлячись – розумієш,Роблячи – навчаєшся.

Вихователь – методистМовлення людини - це показник її розвитку. Щоб стати

високоосвіченою, людина повинна оволодіти всіма багатствами рідної мови. Дитячий садок - це перша ступінь системи освіти , і на педагогів лягає величезне завдання закласти основу , базис особистісної культури .

Мовлення дітей розвивається стрімкими темпами , і в нормі вже до п'яти років закінчується її природне становлення . Це означає , що дитина правильно вимовляє всі звуки рідної мови, має значний словниковий запас, освоїла основи граматичного ладу мовлення, володіє початковими формами зв'язного мовлення (діалогом і монологом), що дозволяють йому вільно спілкуватися.

Працюючи над розвитком мовлення дошкільнят, ми перед собою ставимо мету: активізувати мовлення дітей у різних видах діяльності. Адже розвиток мовлення здійснюється не тільки на мовленнєвих заняттях, але і в інших видах діяльності.

Метою нашого практичного семінару є ознайомити вас з актуальністю проблеми розвитку зв’язного мовлення засобами творів мистецтва; познайомити з програмовими вимогами щодо реалізації художньо – мовленнєвих завдань; розвивати вміння аналізувати та систематизувати отриману інформацію; виховувати позитивне ставлення до мистецтва.1. Вправа "Подарунок"Зараз ми будемо робити подарунки один одному. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет і передає його своєму сусідові справа, а той в свою чергу відгадує, що саме йому подарували.Мозковий штурм:Як ви вважаєте, чого не вистачило для передачі інформації? (лексичної наповнюваності, образності, емоційності, точності , яскравості слова).(Визначаються 2 команди педагогів).2. Звичайно, одним із основних засобів мовленнєвого розвитку дитини є художня література, заняття з мовленнєвого розвитку. На таких заняттях діти знайомляться з різними жанрами дитячого фольклору , з віршами та оповіданнями та ін. Форм роботи з розвитку мовлення на таких заняттях дуже багато. Найулюбленішою роботою дітей на цих заняттях є робота з казкою.

Придумайте новий кінець казці:- "Колобок";- "Курочка Ряба";

3. Велику роль у мовленнєвому розвитку дитини відіграє зображувальна діяльність . На заняттях з малювання збагачується словниковий запас новими поняттями. У процесі бесід активізується мовлення дітей . На заняттях з аплікації, ліпленні розвивається та ж сама дрібна моторика рук дитини.

Намалюйте прислів'я, а колеги за малюнком повинні відгадати його.«НЕ ПЛЮЙ У КРИНИЦЮ, БО ПРИЙДЕШ ДО НЕЇ ПИТИ ВОДИЦЮ»

«ОДНА ГОЛОВА-ДОБРЕ, А ДВІ-КРАЩЕ»

4. Будь-яку фразу в українській мові можна сказати іншими словами. Спробуйте сказати по-іншому, не повторивши жодного слова, але зберігаючи сенс, наступних фраз:- Муха сіла на варення.- Б'є годинник дванадцять разів.5. Коли ми слухаємо музику, у нас з вами з’являються певні відчуття. Ми згадуємо про події зі свого життя або просто насолоджуємося. Зараз прозвучить музичний уривок. Прослухавши його, передайте свої відчуття в творі – мініатюра (5-7 речень). (Звучить музичний уривок).7. Театралізована діяльність є потужним засобом мовленнєвого розвитку дошкільників.Тут вирішується ряд мовленнєвих завдань: збагачується словниковий запас , діти вчаться узгоджувати слова з рухами і діями , відпрацьовується висота, сила, гучність, інтонаційна виразність мови.Презентація маски героя, виготовленого власноруч (на основі пластикової тарілки).

Підведення підсумків:Що ви використаєте у своїй роботі? (вихователі на стікерах вказують

форми роботи, які їм запам’яталися і які їх зацікавили).Заключне слово вихователя – методиста:Притча "Маленькі жабенята"

Жили-були маленькі жабенята, які організували змагання з бігу. Їх мета була забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками. Змагання почалися. Ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі. Чутні були такі репліки: "Це занадто складно!", "Вони ніколи не заберуться на вершину!" або: "Немає шансів! Вежа занадто висока!"

Маленькі жабенята почали падати. Один за іншим. За винятком тих, у яких відкрилось друге дихання, вони стрибали усе вище і вище. Натовп все одно кричала: "Занадто важко! Жоден не зможе це зробити!" Ще більше жабенят утомилися й упали.

Тільки один піднімався все вище і вище. Він став єдиним, хто не піддався! Зрештою, всі здалися. Крім того одного жабеняти, який, приклавши всі зусилля, забрався на вершину! Тоді всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося.

Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, який дістався до вершини, вдалося знайти у собі сили? Виявляється, переможець був глухим!!

Мораль:Ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і

негативний настрій ...... Вони відбирають у тебе твої найзаповітніші мрії та бажання, ті, які

ти плекаєш у своєму серці!Не забувай про силу слів. Вір у себе і в свої сили! Ти можеш!

3.7. Довідка за результатами тематичного вивчення стану освітньої роботи щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку засобами театральної діяльності

Згідно з річним планом роботи Херсонського ясел-садка №__ Херсонської міської ради з____по____проведено тематичне вивчення стану освітньої роботи щодо розвитку мовлення засобами театральної діяльності у дітей всіх вікових груп.

Кількість дітей: раннього віку – 24 чол.; молодшого – 26 чол; середнього – 27 чол; старшого – 28 чол.

Вивчення проводилося у складі: завідувача я/с П.І.Б., вихователя – методиста П.І.Б., шляхом перегляду занять, бесід з дітьми і вихователями, відкритих показів театралізованих розваг та свят, перевірки планів освітньої роботи вихователів. Було переглянуто добірку дидактичного та ігрового матеріалу для реалізації роботи за усіма розділами розвитку мовлення:

словник, зв’язне мовлення, граматика, звукова культура та театральні осередки розвитку творчих здібностей дітей.

   В ході бесід з вихователями встановлено, що вони володіють методами і прийомами організації роботи з дітьми з мовленнєвого розвитку. В роботі оперують знаннями індивідуальних  особливостей дітей та перспективою їх подальшого розвитку. В планах освітньої роботи, згідно з розкладом, планується організована навчальна діяльність з розвитку мовленнєвогго спілкування. Спостерігається система роботи щодо мовленнєвих навичок та умінь. Формування розмовної мови проводиться як на заняттях, так і в повсякденному житті: під час різних видів гри, театральної діяльності, бесід – спостережень.

Починаючи з початку навчального року вихователі групи раннього віку (ПІБ.) розпочинають роботу з розвитку мовлення малюків через ігри зі звуконаслідуванням. Для цього використовуються іграшки, пальчиковий театр, ляльковий театр та малюнки із зображенням названих казкових тварин та персонажів. Показуючи іграшку, вихователь пропонує дитині згадати, як вона розмовляє. Велика увага приділяється роботі з малими формами усної народної творчості, казкою та казковими героями.

Вправи зі звуконаслідування проводяться і за малюнками ( як гудить паровоз, машина, як стукає барабан, як пищать мишенята і т.д.).

Вихователі молодшої групи продовжують роботу над формуванням навичок правильної звуковимови, працюють над інсценізацією добре відомих казок. На переглянутих мовленнєвих заняттях з елементами драматизації «Казка вчить добра і правди», «Подорож казкових героїв» вихователі вчать дітей слухати і запамятовувати невеликі казки,впізнавати героїв казкових творів за ілюстраціями та театральними ляльками, відповідати на запитання вихователів та будувати простий діалог.

Педагоги середньої та старшої групи активно використовують бесіду як спеціальне заняття для діалогічного мовлення, яке проводиться на основі знань дітей про навколишній світ та природу. На переглянутих заняттях з елементами театралізації « Подорож в осінь», « Незвичайна подорож у казку « Дванадцять місяців», « Вогонь –друг, вогонь – ворог» у вихователів П.І.Б., П.І.Б., П.І.Б., П.І.Б використовувалися запиатння до дітей різні за складністю. Педагоги ставили до дітей запитання, що вимагали від них встановлення звязків між предметами, судження, узагальнення.

Для формування навичок діалогічного мовлення вихователями широко використовується прийом словесних доручень. Не залишаються поза увагою ігрові мовні ситуації, побудовані на діалозі: «В магазині», «В перукарні», «Школа», використовуються елементи театру (аксесуари, маски, ляльки –рукавички, ляльки-іграшки) під час сюжетно–рольвих ігор.У перевірених групах проводиться підготовча робота по оволодінню дітьми головними типами монологічного мовлення: розповідь та переказ. Так, за допомогою вихователів, діти будують невеличкі розповіді як з власного досвіду так і за сюжетними картинами, вчаться переказувати зміст уривків з відомих казок та оповідань. Під час такої форми роботи над розвитком звязного мовлення, вихователі звертають увагу на виразність діалогу між персонажами, даючи позитивну оцінку переказу дітей.

Під час перегляду   методичного забезпечення   груп з розвитку мовлення дошкільнят, встановлено, що вихователі усіх вікових груп виготовили і доповнили дидактичними іграми і вправами навчальнео – методичну базу. Так, у наявності такі матеріали:

-        у  групі раннього віку: звукова культура  д/вправи «Шарики-смішарики», «Бантики», «Звукові

картки»; д/ігри «Веселі інструменти», «Ігри веселого язичка»; зв’язне мовлення  д/вправи «Продовжи речення», «Магазин іграшок»,

«Кому, що потрібно?», «Чарівна торбинка», «Театр-казка», граматика д/вправи «Скажи лагідно», «Один-багато», «Мами і

дитинчата »); словникова робота (набори предметних картинок за темами закладу, «Назви і покажи».

-     у молодшій групі: звукова культура д/вправи: «Почистимо зубки», «Смачне варення»,

«Конячки», «Упіймай комара», «Лопаточка», Гра в хокей», «Посмішка», «Хобот слоненяти», «Дудочка», «Таємничий світ звуків», «Відгадай загадки»; 

зв’язне мовлення д/ігри «Продуктовий магазин», «Що спочатку, а що потім», «Хто, що їсть», Живе - не живе», «Мами і їх дитинчата», «Харчові ланцюжки», «Що предмет розповість про себе?», «Хто із чого будує будинки?», «Склади розповідь»; 

граматика (с/ігри «Скажи навпаки», «Приємний запах», «Хто більше добере слів?», «Добери слово», «Розкажи про…», «Із чим, і з ким…», «Яка? (пора року)», «Хто, де живе?», «Добре-погано»);

словникова робота д/вправа «Слова, що живуть…», «Назви і покажи», «Зіпсований телефон», «Чий хвіст?», набори предметних картинок до тем закладу;

-     у середній групі: звукова культура добірка літературних творів усної народної

творчості над роботою з кожним звуком; зв’язне мовлення д/вправи «Літає, плаває, їздить», «Щирі побажання

дітям», «Меблі купувати, в хаті розставляти», «Моя оселя», «З мамою на кухні», граматика д/вправи «Назви» набори предметних картинок до тем закладу), «Хто, де живе?», «Відлітає, не відлітає», «Мами і дитинчата»);

словникова робота «Назви, що зображено?», «Чарівна торбинка»;-        у старшій групі: звукова культура «Знайди слово з відповідним звуком», «Де живе

звук?», «Метелики», «Звукові часи», схеми звукового аналізу слів; зв’язне мовлення д/ігри «На зимову прогулянку», «Придумай

речення», «Що спочатку, а що потім?», «Розкажи за картиною», «Зваримо борщ», «Що зайве», «Хто, як готується до…»; 

граматика д/вправи «Відгадай, що це (хто це?)» «Що, де росте?», «Назви пестливо», «Мами і їх дитинчата», «Кому, що потрібно для роботи?»);

 словникова робота «Магазин іграшок», «Світ предметів», «Чарівна торбинка», «Упіймай слово», «Добери картинку і назви», «Узагальнюючі слова»;

 У середній та старшій групах  прослідковується зміна наповнюваності мовленнєвих осередків згідно перспективно-тематичного планування закладу:  дитячих книжок, ілюстрацій, настільно-друкованих, поліграфічних ігор.

Оновлено різні види театрів для організації інсценізації, театралізації та проведення ігор-драматизацій та рольових. Так, рольові ігри сприяють самостійним висловлюванням дітей, активізують певну групу слів, пов’язаних зі змістом гри: «професійний» словник вихователя, помічника вихователя, лікаря, моряка та ін. Будівельні ігри збагачують дітей словами, що означають якості, величину: просторове розміщення предметів (важкий, довгий, згори, всередині); професійні терміни (перекриття, арка, фанера тощо). Рухливі ігри з текстом, ігри-драматизації сприяють формуванню правильного темпу, мовленнєвого дихання, дикції, виразності дитячого мовлення. Дидактичні ігри закріплюють і активізують словниковий запас дитини, сприяють формуванню її мовленнєвих умінь і навичок (побудувати речення, описати, пригадати вірш, відгадати загадку та ін.).

Перевіркою встановлено, що розвиток мовлення дітей дошкільного віку засобами театральної діяльності здійснюється в таких напрямках:

- розвиток розуміння мовлення дорослих;- формування функції узагальнення в мовленні;- збагачення і активізація словника;- формування граматичної будови рідної мови.- закріплення і активізація мовленнєвих умінь і навичок через ігри-

драматизації, рольові, дидактичні та інсценізацію казок. Однак, результати моніторингового обстеження дітей за освітніми

лініями у межах Базового компоненту дошкільної освіти за І півріччя вказують на недостатню роботу вихователів з розвитку мовлення.

Так,загальний показник засвоєння програми з розділу «Мовлення дитини»по закладу складає 82%.

Діти молодшої групи засвоїли програму на 72%. Показники за рівнями склали : Д – 46 %; С – 26 %.

Діти середньої групи на 85 %:показники рівнями склали В – 10 %; Д –53 %; С – 22%.

Діти старшої групи засвоїли розділ програми на 88%: показники за рівнями склали В – 12 %; Д – 58 %; С – 18 %.

Недостатньою залишається робота вихователів з розвитку здібностей звуконаслідування і вдосконалення звуковимови в групі раннього та молодшого віку.;

- в діалогічній мові дітей вживаються короткі, неповні фрази, навіть тоді, коли запитання вмагає розгорнутої відповіді;- діти не завжди вміють правильно звернутися до товариша і виправити його висловлювання;- дитячі розповіді копіюють зразок дорослого, діти ще не можуть розрізняти головне та другорядне, відокремлювати головне від деталей;- у дітей середньої та старшої групи недостатньо активний словник , а саме: недостатнє використання образних одиниць мовлення – порівнянь, епітетів, метафор.

Рекомендовано:1.Завідувачу: П.І.Б.1.1.Запросити до виступу перед педагогічним колективом викладача

мовних дисциплін факультету « Дошкільної та початкової освіти» ХДУ на тему: «Розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку у процесі мовленнєво-ігрової діяльності»

( До________20______р)2. Вихователю –методисту: П.І.Б.:2.1.Провести інтерактивний семінар–практикум для вихователів «Казка

– театральна гра як засіб розвитку мовлення дітей » ( До________20______р)2.2.Надати вихователям індивідуальні консультації щодо модернізації

театрально–освітніх осередків у групах. ( До________20______р)3. Вихователям всіх груп:3.1. Постійно змінювати наповнюваність мовленнєвих осередків згідно

перспективно-тематичного планування.3.2. Підготувати презентацію ( виставку-огляд) нетрадиційних видів

театру «Театр своїми руками» ( До________20______р)4.Вихователям груп раннього та молошого віку П.І.Б. П.І.Б. П.І.Б.

П.І.Б.4.1. Працювати над удосконаленням звуковимови та розвитком

здібностей звуконаслідування, широко використовуючи артикуляційні вправи, мовні ігри, потішки, забавлянки через гру інценівку. – Постійно

4.2. Активізувати загальну моторику малюків, розвивати мязи пальців рук за допомогою пальчикових ігор та вправ з використанням окремих видів театру. – Постійно

5. Вихователям середньої та старшої групи П.І.Б., П.І.Б. П.І.Б. П.І.Б.5.1. Працювати над збагаченням словника дітей, використовуючи

добірку лексичних та мовних вправ, образних порівнянь, епітетів, метафор. –Постійно

5.2.Спілкуватися з дітьми орфоепічно та граматично правильною мовою, вчити розрізняти головне від другорядного, будувати висловлювання дітей логіно та послідовно.

5.3.Широко використовувати сюжетно – рольові ігри та ігри –драматизації для закріплення навичок розмовної мови. – Постійно

Дата ____________ Завідувач ДНЗ _________________ Вихователь–методист______________

3.8. Ділова гра «Формування творчої особистості дошкільника під час театралізованої діяльності»

Мета:- удосконалювати професійні знання педагогів з питань організації

театрально-ігрової діяльності у дошкільному навчальному закладі у процесі інтерактивної роботи; забезпечувати теоретично-практичну підготовку педагогів до керівництва театральною діяльністю дітей;

- проаналізувати передумови успішної театральної діяльності; - розширити знання про особливості організації театральної діяльності з

дітьми дошкільного віку;- стимулювати творчий потенціал, ініціативність; - розвивати здатність до самоаналізу, театрально-акторську творчість,

впевненість у собі, артистизм, професійну майстерність вихователів; - формувати вміння злагоджено та ефективно працювати над

розв'язанням творчих завдань.

Організаційні моментиОрганізатори: завідувач ДНЗ, вихователь – методист, керівник творчої групи.Учасники: педагоги ДНЗ, батькиВедучий: вихователь – методистФорма проведення: ділова граОчікувані результати:

- підвищення інтересу учасників заходу до самоосвіти та пізнавальної активності;

- розвиток їхніх творчих здібностей;- оволодіння інтерактивними методиками та технологіями;- формування позитивної самооцінки та саморегуляції.

Попередня робота:- опрацювати з педагогами рекомендовану літературу з теми, зокрема

Базовий компонент дошкільної освіти - освітня лінія «Дитина у світі культури» змістовий блок «Світ мистецтва»;

- провести тренінг з теми: «Вихователь – режисер дитячого театру»- розробити методичні поради щодо організації театрально – ігрової

діяльності дошкільників;- провести анкетування педагогів, щоб визначити рівень сформованості

у них системи професійних знань з питань організації театральної діяльності у дошкільному навчальному закладі;

- підготувати виставку нетрадиційних видів театру.Ігрові ролі: «спікер», «експерти», «актори», «глядачі», «режисер»

Хід

I етап. Роз’яснення мети, загального сценарію та правил гриВихователь методист повідомляє тему, мету та загальний сценарій

ділової гри, її правила та регламент, оголошує девіз і пропонує емблему.Розпочинається засідання з психологічного етюду «Мої побажання та

очікування»: ведучий пропонує учасникам гри записати свої побажання та очікування на імпровізованих пелюстках троянди і прикріпити до емблеми.

II етап. Розподіл ролейВедучий представляє команди – учасники та розподіляє ігрові ролі.«спікер» - завідувач;«експерти» - батьки;«актори» , «глядачі», «режисери» - члени педагогічного колективуВедучий представляє журі у складі «спікера» та «експертів», яке буде

оцінювати практичну діяльність команд – учасниць .III етап. Командна гра1. Презентація командВедучий пропонує кожній команді за одну хвилину представити свою

назву, девіз та емблему, що мають відповідати загальній темі.«Спікер» та «експерти» оцінюють виконання завдання»- зелена картка – «дуже добре»;- жовта – «добре»;- синя – «задовільно»Так само оцінюють всі інші завдання.2. «Інтерв’ю з коментарем»Ведучий проводить ігрову вправу «Інтерв’ю з коментарем». Після

чого пропонує кожній команді обрати по два представника : людину, яка дає інтерв’ю та журналіста. Інтерв’ю та коментар журналіста мають розкрити власну думку учасників щодо ролі театрального мистецтва у формуванні особистості дошкільника. На обдумування відводиться 5 хвилин, на інтерв’ю та коментар – по 3 хвилини.

3. Ігрова вправа «Класифікуй і поясни»Ведучий пропонує колегам розкласти дидактичний матеріал з

театралізованої діяльності відповідно віковим особливостям дошкільнят. На роботу відводиться 3 хвилини.

4. Виставка огляд «Театр своїми руками»Зміст роботи: Презентація нетрадиційних видів театру за поданим

планом:- вид театру, оригінальність;- до якої казки виготовлені персонажі;- у якій віковій групі доцільно використовувати цей театр;- особливості виготовлення та лялькове наповнення персонажівНа презентацію відводиться по 5 хвилин.5. Вправа – імпровізація «Роль»Учасникам пропонується за допомогою міміки і жестів зобразити

казкових героїв. Одна команда виступає у ролі акторів, інша в ролі – глядачів і навпаки

Завдання:- Покажіть, як виглядає розлючена Баба Яга;- Зобразіть Ворону з байки «Ворона і Лисиця», яка хизується перед

Лисицею своїм «чарівним» голосом

- Покажіть, як злякалася бабуся з казки «Червона Шапочка», коли зрозуміла, що розмовляє не з онукою, а з Сірим Вовком;

- А як хитро посміхалася Лисиця, коли хотіла сподобатися Колобку. На вправу відводиться 5 хвилин.Після закінчення вправи експерти визначають: яку роль було вгадати

легко, а яку – складно, які акторські секрети слід було використати для ефективного перевтілення.

6. Вправа-інсценізація «Професійна режисура»

Обладнання: - жеребки із зображенням масок- картки, на яких зазначені персонажі та описані міні-сюжети свят; - «театральна скриня» для кожної команди;- музичний супровід.

За допомогою жеребкування обирають ведучих. Кожен з них буде «режисером». «Режисер» набирає собі трупу «акторів» та обирає запропо-нований сюжет. Кожній групі учасників потрібно обговорити мізансцену, розподілити ролі та обіграти сюжет. Для створення сценічного образу кожній команді запропоновано «театральну скриню» з аксесуарами, реквізитами та елементами костюмів. На підготовку завдання команда має 6 — 8 хв.

Зміст карток для інсценуванняКартка 1. Свято ОсеніПерсонажі: Осінь, їжачок, Листочок, Дощик, Білочка.Міні-сюжет: Осінь загубила кошик з осінніми дарами. Кошик

допомагали знайти Дощик, Листочок, їжачок і Білочка.Картка 2. Пригоди Діда МорозаПерсонажі: Снігуронька, Снігова Баба, Баба Яга, Розбійники, Дід

Мороз, Зайчик. Міні-сюжет: Снігуронька запросила на Новорічне свято Діда Мороза. Але з ним трапилася неймовірна пригода: Баба Яга поцупила у нього подарунки, а Розбійники захопили Дідуся в полон. Відважна Снігова Баба допомогла Діду Морозу втекти від Розбійників та забрати подарунки у Баба Яги. А сміливий Зайчик вказав їм дорогу до дитячого садка.

Картка 3. Зачарована ВеснаПерсонажі: Весна, Хмаринка, Сорока, клунка, Вовк, Лисичка.Міні-сюжет: Чаклунка вкрала Весну й довго тримала її у полоні.

Сорока всім рознесла прикру новину. Вовк із Лисичкою вирішили знайти й визволити Весну, а Хмарка їм у цьому допомагала.

Картка 4. Випуск дітей із дитячого садкаПерсонажі: Шапокляк, Лінь, Мудра Сова, Незнайко, Мальвіна.Міні-сюжет: Шапокляк вирішила нашкодити майбутнім школярам і

сховала «Букварик». Незнайко з Мальвіною кинулися на пошуки. Перешкодою на дорозі їм стала Лінь. Мудра Сова прогнала Лінь і допомогла знайти «Буквар»

Картка 5. Веселкове ЛітечкоПерсонажі: Водяний, Левеня, Черепаха, Вітер, Сонце, Дощ.

Міні-сюжет: Левеня з Черепахою грілися на сонечку. Налетів Вітер і сховав Сонце. Почав накрапати Дощ і Черепаха заховалась у море. А Левеня залишилось на самоті. Черепаху допоміг знайти Водяний

Після завершення міні-виступів визначають кращого актора в кожній команді.

7. Вправа «Музична пауза»

Ведучій пропонує кожній команді прослухати музичний фрагмент і скласти методичні рекомендації щодо його використання під час театралізованої діяльності. (3 хвилини)

IV етап. Співпраця з батьками Вправа «Домашнє завдання»Кожній команді пропонується надати для батьків поради «Як

організувати домашній театр». Відводиться 5 хвилин.V етап. Рефлексія. Ведучий надає слово «спікеру», який узагальнює результати ділової

гри та підводить підсумкиІгрова вправа «3:2:1»Ведучий пропонує учасникам визначити:3 – питання, що дійсно зацікавили2 – питання вивчення яких хотілося б поглибити;1 – питання, рішення з яких використовуватимуть у своїй роботіРезюме. Підбиваючи підсумки ділової гри, констатуємо: ми зрозуміли,

що освітній процес можна вдосконалити, застосовуючи ефективні педагогічні технології, методики, моделі. Це сприяє зростанню професіоналізму та кваліфікації педагогів, дає змогу відпрацювати індивідуальний педагогічний вплив, мобілізувати творчу активність та комунікативну компетентність педагогів та батьків.

3.9. Методична скринька педогога: «Види театралізованих ігор»

Настільний театр іграшокУ цьому театрі використовуються різноманітні об'ємні іграшки або

фігурки з картону, фанери. Це можуть бути і фабричні іграшки, гумові або дерев'яні, або іграшки-саморобки з природного і покидькового матеріалу. Головна вимога до них — щоб іграшки та поробки стійко стояли на столі і їх легко можна було пересувати.

Вихователь сидить за столом, а діти перед ним — півколом, при цьому дорослий сидить перед дітьми відкрито, не ховаючи рук, і іграшки бере на очах у дітей. Вихователь руками маніпулює іграшками і говорить за них. Під час показу вихователь повинен пересувати іграшку повільно, якщо вона йде, швидше — якщо біжить, повертати іграшку в різні боки, нахиляти її, садовити, примушувати стрибати тощо.

Дітям буде дуже цікаво, коли під час показу будуть передаватися почуття і переживання іграшок. Наприклад, щоб показати, що цуценя плаче,

вихователь закриває його мордочку лапками; радіє — примушує його стрибати; боїться — тремтіти. Готуючи іграшки до вистави, необхідно враховувати, щоб вони були однофактурними (або всі м'які, або паперові, або дерев'яні тощо), розмір іграшок може досягати 30 см. Рухи іграшок повинні відповідати тексту. Якщо на сцені дві іграшки розмовляють між со-бою, необхідно повернути їх обличчям одне до одного. При цьому іграшка, яка розмовляє, легенько рухається, а коли її репліка закінчується, стає нерухомою. Цей прийом допомагає дітям розрізняти, яка з іграшок говорить у цей час. Потрібно також добирати різноманітні речі, необхідні для показу певної сцени для окремих персонажів (посуд, меблі тощо). Після появи нових іграшок під час показу необхідно дати можливість дітям їх роздивитися, а тому не поспішати з читанням тексту. Вихователеві під час показу театру іграшок не можна відволікати увагу дітей зайвими рухами, жестами.

Цей вид театру покликаний збагачувати літературний твір, ознайомлювати з яскравими образами і допомагати дітям повніше зрозуміти їх зміст. Метою таких показів є урізноманітнення самостійних ігор дітей та зацікавлення тією чи іншою іграшкою. Старших дошкільників можна залучати до показу такого театру для малят. При цьому «актори» повинні добре вивчити текст для інсценування. Вихователеві та музичному керівникові необхідно приділяти увагу роботі над текстом, для того щоб передати характер того чи іншого персонажа (білочка говорить про те, що вона весела, швидка, рухлива, говорить швидко і голосно; лисичка хитра, і до білочки ставиться не дружелюбно). Текст треба знати напам'ять, читати голосно і виразно. Можна супроводжувати текст невеличкими піснями, забавлянками. Під час такої вистави вихователь, а також самі діти можуть розігрувати невеличкі сценки без попередньої підготовки. Настільний театр підвищує інтерес дітей до іграшок і спонукає до створення власних творчих ігор.

Зразки іграшок, виготовлених з природного матеріалу

Настільний театр картинокДіти дошкільного віку з великим задоволенням розглядають картинки

у книжках, та якщо малятам показати рисунки в русі, це принесе їм ще більше задоволення.

Для театру картинок необхідно добирати рисунки-оформлення для певного сюжету літературного твору і, читаючи казку, вірш чи оповідання, пересувати зображення персонажів відповідно до зміни декорацій. Саме такі вистави допоможуть дошкільникам яскравіше сприймати літературний твір і сприятимуть розвитку образного мислення.

Картинку на картоні можна показувати дітям у різних вікових групах, використовуючи тексти знайомих казок — «Колосок», «Рукавичка» та інші.

Картинки, які використовуються у настільному театрі,— зображення персонажів і декорації — можна показувати лише одним боком, тоді вони називаються односторонніми, їх розглядають лише з одного боку (наприклад, дерево, будиночок, кущі тощо), а картинки, які необхідно повертати до глядачів то одним, то іншим боком, називають двосторонніми (їх необхідно розфарбувати з обох боків).

Для того щоб картинки добре трималися на сцені, необхідної виготовити для них підставки з картону, пластмаси або дерева. При цьому потрібно пам'ятати про співвідношення висоти і ваги картинки. Для зручності пересування картинок (щоб глядачам не видно було рук вихователя і підставок) на передньому плані сцени ставлять бар'єр з фанери або картону висотою до 8 см. Картинку потрібно пересувати по столу плавно, без зайвих ривків і затримок, обдумуючи при цьому текст і відображаючи характери персонажів та їх стосунків. Рух картинок повинен відповідати тексту.

У настільному театрі дії іграшок і картинок обмежені, їх не слід піднімати і переносити з місця на місце. Вихователю необхідно пам'ятати про те, що імітуючи певний рух — біг, стрибки, ходьбу,— необхідно одночасно промовляти текст, передавати інтонацією настрій персонажа —радісний, жалібний, сумний. Для загадковості персонажів необхідно сховати: створені таким чином елементи сюрпризності викликають у дітей зацікавленість. Під час показу важливо стежити за реакцією дітей, не поспішати з читанням тексту і давати можливість дітям розглянути картинки і поділитися власними враженнями.

Одяг у вихователя, який показує виставу за картинками, повинен бути яскравим. Добре, якщо вистава виконується під супровід музики або пісень, які знають діти. Завдяки цьому посилюється емоційний вплив і підвищується активність дітей. Добре закінчувати покази піснею або грою.

Зразки картинок для настільного театру

Театр гумової іграшкиНайпростіший і найзручніший у роботі з дітьми театр гумових іграшок.

Створити його дуже легко. Спочатку добирають гумові іграшки. Вони повинні бути приблизно одного розміру, тобто такі, щоб мишка не була вищою за кішку. Потім вигадують або добирають казку, де брали б участь ці персонажі. Можна використати народні казки, наприклад «Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка».

Театр кухлів.Виготовити такий театр дуже просто. Для цього беруть пластмасові

кухлі однакового розміру та кольору, перевертають їх догори днищем і збоку від ручки приклеюють картинку персонажа, нарисовану або вирізану зі старих дитячих книг. У такий спосіб виготовляють усіх героїв для казки. Театр кухлів готовий.

Керувати таким театром не складно. Ведучий тримає кухоль за ручку і рухає по столу. Коли персонаж починає говорити, ведучий, читаючи текст, погойдує кухлем зі сторони в сторону. Якщо говорить інший персонаж, перший завмирає і уважно «слухає». Це необхідно для того, щоб дитина розуміла, якого персонажа стосується виголошуваний текст.

Згодом діти захочуть взяти безпосередню участь у спектаклі, тому добре почати поступово довіряти їм керувати ляльками. Для цього можна взяти на себе роль оповідача, а дітям передати кухлі. Малята із задоволенням спробують вимовляти репліки героїв казки, їм потрібно обов'язково допомагати у цьому, підтримувати прагнення і заохочувати ініціативу.

Театр народної іграшки.Для виготовлення театру народної іграшки необхідно зовсім небагато –

дібрати за розміром дерев'яні іграшки для казки. До початку вистави потрібно обов'язково ознайомити дітей із кожною іграшкою: показати її, назвати, дати малятам потримати її в руках. Коли знайомство відбудеться,

починають інсценування всієї казки. Дуже добре, якщо самі малята братимуть участь у ляльковому спектаклі.

Вихователеві слід доручати малятам виконання тільки тих ролей, з якими вони дійсно зможуть добре впоратися.

СТЕНДОВІ ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИСтенд – книжка

Використовуючи стенд-книжку, вихователь легко може показати дітям динаміку та послідовність певних подій за допомогою змінних ілюстрацій. Такі стенди-книжки виготовляються у вигляді ширми для ігор-подорожей.

Стенд-книжка закріплюється у нижній частині дошки, а у верхній частині розміщується транспорт, на якому діти подорожуватимуть. Під час такої подорожі вихователь, залучаючи дітей, перегортає аркуші стенда-книжки, демонструючи при цьому різноманітні сюжети, які зустрічаються на шляху. Вихователь може за допомогою таких ілюстрацій вивчати з дітьми режим дня, правила поведінки на вулиці, закріплюючи послідовність того чи іншого виду діяльності також за допомогою художнього слова.

Вона про зубки наші дбає,Вимиває, вичищає. *****************Рученята у нас є, Щоб усе тримати, Бо без них ніяк не можна Буде працювати. Наші ніжки-босоніжки По стежинках ходять, У садочок, в ліс зеленийЗа собою водять.****************** Ось ми вийшли на ґаночок — Чи не крапа, часом, дощик? Хмарка в небі не пливе? Чи в обличчя вітер дме? Уважно треба приглядатись, Щоб про погоди стан дізнатись. Повітря свіже ми вдихаємо,Навколо себе оглядаємо: Трава, дерева і кущі —Дихання ось товариші:Брудне повітря поглинають, Чисте на волю випускають.******************** Так йдемо ми на майданчик Поганять яскравий м'ячик, Ми веселі дошкільнята, любі хлопчики й дівчата, Дуже добрі, чесні, щирі, не сваримось, живем у мирі. Ми ростем, вчимося, граємо, А про те не забуваємо, Що вода, повітря й сонечко — Це природи сини й донечки, Як і ми, малята, веселі дошкільнята.

Фланелеграф

Для того щоб облаштувати фланелеграф, необхідно взяти фанерну дошку-стенд з підставкою для невеликого нахилу дошки назад. Ставити можна таку дошку і на стіл, і на спеціальну підставку. Розміри фланелеграфа 90 x 60 см. Дошка-стенд обтягується гладенькою тканиною з фланелі блакитного або світло-зеленого кольору. Картинки, які будуть задіяні у показі, можуть бути скріплені за допомогою фланелі, розміщеної на самій картинці та на екрані. Можна також використати «липучки» або бархатний папір. Вихователеві необхідно залучити дітей добирати картинки зі старих журналів, книг, а також виготовляти такі картинки самостійно. Зображення повинні бути виразними, барвистими, виконаними в одному стилі, а тому краще добирати комплекти картинок до того чи іншого літературного твору. Однією з цікавих форм виготовлення картинок для фланелеграфа є дитячі малюнки, які діти створюють під час занять з образотворчої діяльності за

прочитаними творами. Кращі з них відбираються і використовуються для показу на фланелеграфі. Можна використати і природний матеріал для аплікації з листя, пір'я тощо. Різноманітні за формою екрани дозволять створювати «живі» картинки.

Спочатку увесь показ проводить вихователь, проговорюючи напам'ять текст, а потім діти старшого дошкільного віку можуть робити це самостійно для молодших дошкільників. Фланелеграф часто застосовується у групах раннього віку, тому що яскраві ілюстрації допомагають малятам краще сприймати текст. Тематика таких вистав для груп дітей раннього віку найпростіша (наприклад, під час читання вірша «Коник» діти і звуконаслідують коника, і спостерігають за рухами героя).

Показуючи той чи інший твір казки, вихователь повинен стояти праворуч від фланелеграфа, щоб правою рукою прикладати рисунки до дошки. Перед показом необхідно розкласти усі картинки поза стендом на столі у послідовності, відповідній до сюжету твору. Найбільшого ефекту від показу на фланелеграфі досягають тоді, коли з підготованих картинок складається якась нова художня композиція. При цьому вихователеві потрібно пам'ятати, що неможна розташовувати використовувані персонажі обличчям до краю дошки фланелеграфа, перед ними має бути невеличкий простір; треба рівномірно, пропорційно розміщувати картинки по полю фланелеграфа — не розміщувати їх надто високо або низько.

Можна запропонувати дітям працювати у парах на екрані-призмі, демонструючи усій групі дітей ту чи іншу сценку: «Птахи підлітають», «Військовий парад», «Ракета у космосі» та інші. Перед показом необхідно розкласти усі фігурки за дошкою у такій послідовності, що відповідає сюжету. Виставу краще супроводжувати музикою. Показуючи сценки з художніх творів та казок на фланелеграфі, треба зробити усе можливе, щоб вони сприяли естетичному вихованню дошкільників.

Зразки ілюстрованого матеріалу для фланелеграфа.

Тіньовий театр.Діти дуже люблять ігри, які нагадують театральні вистави, де одні діти є

артистами, а інші — глядачами. Вплив на почуття дітей зростає, якщо слово поєднується зі сприйняттям яскравих зорових образів, із музикою і живописом.

У театрі тіней особливо чітко простежуються контури персонажів, характер їх поз і рухів. Спочатку виконавцем є дорослий, його дій за екраном діти не бачать. Техніка виконання, «оживлення» героїв залишається за екраном, невидимою для дітей, саме тому в них виникає відчуття «дива».

Це своєрідний вид лялькового театру. Тіньовий театр завжди радісна і бажана розвага у дошкільному навчальному закладі. У ньому грають не об'ємні ляльки, а ляльки-силуети. Під час демайстрування будь-якого сюжету діти дуже люблять дивитися, як рухаються темні фігурки людей, тварин, птахів на яскраві освітленому екрані. Будь-яку казку, оповідання або вірші можна супроводжувати показом тіней. При цьому необхідно подбати про виразне виконання літературних та музичних творів, для того щоб викликати у дітей різноманітні емоції (діти радісно посміхаються, коли у казці «Котик і Півник» герої допомагають один одному і на екрані видно силуети котика, який рятує півника; вони хвилюються за долю Колобка, із задоволенням виконують його пісеньку та пісні інших героїв, які ілюструються відповідними силуетами).

Сценою для тіньового театру є екран, виготовлений'у вигляді ширми, розміром приблизно 0,4x1,1x0,4 м; у центрі на рамку накладається напівпрозорий папір (калька). Позаду екрану потрібне встановити джерело світла від лампи.

Для показу необхідно вирізати площинні фігури персонажів з тонкого картону або чорного паперу. Деякі частини силуетів можна зробити рухливими за допомогою прикріплених нитками або проволокою окремих частин. Вихователеві важливо залучити дітей до самостійного малювання окремих персонажів; можна використовувати також картинки із дитячих книжок.

Під час показу вихователеві треба тримати руку так, щоб її не було видно, а тому для кожного силуету потрібно виготовити додаткову частину, за яку його можна тримати.

Дітям дуже подобаються зображення, які можна зробити за допомогою пальців рук. Сюжет такого театру будується на поведінці силуетів (зайця,

собаки, гусака-та інших), які з'являються на стіні за допомогою спрямованого на них яскравого світильника.

При цьому звичайна стіна може служити екраном, де будуть розі-груватися сюжети спектаклів театру, а щоб діти-глядачі не звертали увагу на світло лампи, її можна закрити ширмою. Вихователь або музичний керівник, які виступають у ролі акторів, стають міжі лампою і стіною з одного боку від лампи, а глядачі — з іншого.

Розповідати казки та показувати дії героїв будуть руки, де пальці-актори, показуючи виставу, складають необхідні конфігурації, що створюють образи літературних персонажів.

Такі ігри розвивають дрібну моторику рук, уяву, творчі здібності, допомагаючи переказувати тексти відомих творів; створюють для дітей сприятливий емоційний фон; розвивають уміння наслідувати тих чи інших героїв; підвищують мовленнєву активність дітей. Готуючи до показу ігри з пальчиками у тіньовому театрі, вихватель повинен потренуватися зображувати руками різних героїв, як вони будуть рухатися та спілкуватися між собою.

Опис фігур:Дерево

Підніміть пряму руку вгору, розчепірте пальці; поворушіть ними і покачайте рукою з боку в бік («Повіяв вітер, і дерево захиталося»)

ЗайчикЗатисніть пальці рук у кулак, потім випряміть вказівний і середній пальці, поворушіть ними («Заєць ворушить вушками»); можна також показати, як зайчик скаче, танцює.

Коза.Пальці руки стисніть у кулак, потім випряміть вказівний палець і мізинець —вийдуть «роги» на голові кози. За допомогою рухів рук можна показати, як коза буцається, ходить.

Птах. Випрямлені долоні рук схрестити у зап'ясті — утвориться птах із розкритими крилами. За допомогою рухів рук вгору і вниз можна показати, як птах летить.

Гусак.З'єднайте разом випрямлені пальці. З'єднуючи і роз'єднуючи пальці, можна показати, як гусак «відкриває» і «закриває» дзьоб, «щипається».

СобакаЗ'єднайте разом випрямлені пальці. Роз'єднуючи та з'єднуючи середній і безіменний пальці, можна показати, як собачка «гавкає».

ПавучокПоворушіть напівзігнутими пальцями («лапки павука»), покажіть, як павук бігає по стіні.

Рибка

Притисніть випрямлені пальці один до одного (великий палець заховайте), потім покажіть хвилеподібні рухи рукою («рибка плаває»).

ІГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Ігри-драматизації з пальчиками

Ігри-драматизації з ляльками

Ігри-імпровізації, ігри-інсценувашш

3 використанням ширми і без неї

Б бі-ба-бо, ляльки- петрушки, маріонетки, смикунчики

• за музичними тво-рами;• за літературними творами

Ігри-драматизації з пальчиками

Пальчикові ігри і розваги — це захопливі й емоційні заняття з дітьми дошкільного віку, дуже корисні для розвитку мовлення дітей, творчої діяльності та дрібної моторики рук. Важливим фактором під час проведення пальчикових ігор є те, що розвиток мовлення та наслідування

супроводжується віршами, які легко запам'ятовуються та привертають увагу малят. Використовуючи пальчикові ігри під час розповіді потішок, забавлянок, дитина тренує пам'ять і набуває театральних навичок. Незамінними пальчикові ігри будуть і для старших дошкільників у період підготовки до школи, оскільки вони допоможуть загальному фізичному розвитку і розвитку дрібної моторики пальців рук, необхідної для навчання письму.

Вихователь може сам використовувати та діяти атрибутами гри-драматизації, а може надати таку можливість дітям. Під час вистави дитина рухає одним або всіма пальцями, промовляє при цьому текст і пересуває руку за ширму. Можна проводити такі ігри і без використання ширми для створення сюрпризних моментів на заняттях або під час розповідання будь-якого художнього твору. За допомогою пальчикового театру можна одночасно показувати декілька персонажів (казка «Ріпка», де персонажі з'являються один за одним). Окремі казки може показувати одна дитина за допомогою своїх пальців (казка «Вовк і семеро козенят»), а можна залучати декількох дітей, які проводитимуть показ за ширмою.

Ляльок для пальчикового театру можна зв'язати або виготовити зі старих рукавичок. Для цього потрібно акуратно відрізати від рукавички пальчики та обметати нижній край кожного. Тепер необхідно надати кожному пальчику вигляд певного персонажа. Для цього підійдуть шматочки тканини, з якої виготовляють очі, рот, ніс і надійно пришивають їх до кожного пальчика. Для виготовлення волосся, бороди, вусів можна використати нитки різної товщини і кольорів.

Не приклеюйте деталі, не використовуйте дрібних предметів, які діти можуть відірвати і проковтнути.

Рукавичковий театр.Ляльок для рукавичкового театру також можна виготовити власноруч.

Для верхньої частини зазвичай використовують голівки старих ляльок або шиють із тканини та поролону. Тулубом і основою ляльки є рукавичка: її одягають на руку, потім на вказівний палець одягають голівку ляльки, і тоді великий і середній пальці можуть зображувати руки персонажа.

Голівку для ляльки можна зшити у такий спосіб.1. Беруть тонку картонну смужку завширшки приблизно 4 см і за-вдовжки 7 см. Одягають на ліву руку рукавичку та обертають, смужку навколо вказівного пальця лівої руки. З'єднують два кінці смужки таким чином, щоб отримана трубочка легко одягалася і знімалася з пальця, але не хиталася у різні боки. Отриману трубочку обтягують м'якою тонкою тканиною таким чином, щоб один кінець трубочки був повністю закритий тканиною.2. Беруть невеликий шматочок тонкого поролону, вирізають із нього коло діаметром приблизно 9-10 см. До центра поролонового кола пришивають верхній кінець трубочки, виготовлений із тканини. Надають поролону форму голівки зшивши краї поролону з низом трубочки, залишивши приблизно 1 см для шиї голівки.3. Отриману голівку обтягують м'якою тканиною. Зі щільної тканини вирізають ніс, рот, очі, брови, волосся (або в'яжуть їх із ниток) і пришивають до голівки ляльки.

Усі деталі потрібно пришивати до основи міцно, щоб малята не змогли їх відірвати і проковтнути.

Пальчиковий театр із використанням віршованих творів

Джміль (В. Гринько) Джміль літає волохатий У садочку біля хати:

– Джу-джу-джу! Джу-джу-джу...

–Хто ще спить? Я розбуджу.

Пролетів повз конюшину,Погудів аж на шипшину.Бджілки вже давно нема!

–Джу-джу-джу, літав дарма...

Бджілка в лузі, бджілка в лісі, У садочку на мелісі!

Джміль літає, джміль гуляє, А бджола нектар збирає!

Ранкова казочка

Ранок. Прокинулося Сонечко і своїми промінчиками розбудило усіх навкруги.

Прокинулася Бджілка — бж-бж-бж — і присіла на квіточку, щоб назбирати медку. Долетівши до вулика, зустріла їжачка. «Доброго ранку, їжачок! Подивися, скільки меду я назбирала»,— сказала Бджілка. «А я, подивися, вже грибочків назбирав». Тут до них підбігла Білочка і пригостила горішками. Дорогою вони зустріли Зайчика і Ведмедика, які їм щиро посміхнулися.

Ігри-драматизації з лялькамиЛяльковий театр найбільш близький та доступний для маленьких

дітей. Малят приваблюють «живі» ляльки, які рухаються та переносять їх у цікавий казковий світ іграшок, де все незвичайне.

Сценою театру ляльок є ширма, де встановлюються декорації та відбувається дія спектаклю, а за нею знаходяться актори-ляльководи, які керують ляльками і говорять за них. Ляльковий театр і ширму можна придбати у магазині іграшок або виготовити власноруч. Ширму можна виготовити у різні способи. Вона може бути невеликою і складаною, можна зробити її на стільцях або із завісами та кулісами. Усю ширму необхідно задрапірувати однотонною тканиною, без зображень, а для загального оформлення прикріпити додаткові деталі: дерева, кущі, листя тощо.

Кожен спектакль лялькового театру оформлюють певними декораціями, але ставлять лише те, що необхідно для показу певного літературного твору. Усі предмети, які знаходяться на ширмі, потрібно обов'язково обіграти, але не слід перевантажувати її непотрібними речами, які не будуть використовуватися під час спектаклю.

Після підготовки ширми необхідно розпочати роботи щодо маніпуляцій із лялькою. Вихователь повинен уміло проводити по ширмі ляльку:

ритмічно, щоб складалося правильне враження, йде вона чи біжить. Лялька повинна з'являтися на ширмі не одразу, а поступово: спочатку з'являється її голова, потім плечі тощо. Після того як дія певної ляльки закінчилася, вона повинна не провалюватися одразу, а поступово зникати з ширми. Якщо необхідно посадити ляльку на ширмі, то це можна зробити у два способи: або повернути її обличчям до глядачів, перекинувши ноги через ширму, або поставити її у профіль до глядачів і трохи опустити, розправивши її одяг уздовж ширми. Якщо ляльці необхідно лягти, її спочатку потрібно посадити, а потім покласти голову на ширму. Якщо ж треба показати, що лялька спить, її кладуть спиною до глядачів, щоб діти не бачили відкритих очей.

У дошкільних навчальних закладах можна проводити вправи-ігри з лялькою без ширми. Такі ляльки-петрушки відрізняються від звичайних ляльок, якими граються діти під час творчих ігор, тим, що у них немає тулуба. Його замінює сорочка- рукавичка, яку необхідно одягти на руку. Голова у такої ляльки порожня, шия закінчується отвором, у який встановлено отвір для пальця. Ноги лялька має не завжди. Під час проведення таких вправ-ігор з лялькою без ширми необхідно навчити дітей правильно її тримати, повертати до себе обличчям і виконувати певні рухи. При цьому завжди треба тримати ляльку так, щоб вона «дивилася», тобто щоб її обличчя і очі були звернені до дітей або до іграшки.

Ляльки-петрушки можна використовувати не тільки під час театралізованих вистав, а й у рухливих і музичних іграх. Наприклад, у грі «Горобці і кіт» діти зображують пташенят, яких ловитиме кіт (вихователь одягає на руку ляльку-кота).

Під час проведення вистав лялькового театру обов'язково потрібно використовувати музичний супровід і залучати дітей до виконання певних ритмічних рухів під музику або співання відомих пісень. Старших дошкільників можна залучати до виконання сольних партій окремих героїв вистави.

Ляльковий театр — мистецтво синтетичне, він впливає на маленьких глядачів цілим комплексом художніх засобів. І хоча у сучасних умовах роботи дошкільних навчальних закладів неможна поставити великого, складного спектаклю, але невеличкі казки, сценки, розіграні за допомогою улюблених іграшок або показаних на фланелеграфі персонажів важливо організовувати.

Зі спостережень за дітьми після показу лялькового театру випливає висновок, що у дітей майже завжди виникає бажання брати участь у спектаклі. Діти можуть самостійно, без допомоги дорослого споруджувати зі звичайних стільців ширму і починати виставу. У таких виставах малята намагаються передати окремі епізоди з мультфільму або переглянутої вистави. Такі театралізовані ігри розвивають творчу фантазію і об'єднують дітей, а головне завдання вихователя полягає у тому, щоб заохочувати дітей частіше і довше гратися у театр. А для цього необхідно залучити дітей до виготовлення окремих ляльок-персонажів, атрибутів тощо. Після проведення вправ, у яких діти засвоюють рухи ляльок, вчаться імітувати голос певних казкових персонажів вихователь пропонує розіграти казки самостійно. Дорослим не потрібно вимагати відразу від дітей

запам'ятовувати текст, головне — використовувати сюжет того чи іншого твору, бо тільки поступово, під час повторного читання діти запам'ятають текст і дії ляльок і зможуть показати виставу своїм друзям.

Система керування театральними лялькамиДля всіх видів лялькових театрів спосіб керування однаковий. Іграшка

повинна «ожити» у руках дорослого і «розмовляти» з малятами. Для цього під час читання потішки, співання пісеньки або участі у казці лялька повинна у такт мовлення дорослого плавно погойдуватися, спілкуючись із дітьми.

Якщо потрібно керувати одночасно двома персонажами, та іграшка, яка у цей момент «говорить», погойдується, а друга завмирає у руках дорослого, уважно «слухаючи». Потім навпаки, та, яка «слухала», починає плавно погойдуватися у ритмі мовлення дорослого, а друга у цей час уважно «слухає».

Перш ніж показати дітям якусь казку, потрібно провести етюди з ляльками, тобто ознайомити малят із кожним героєм по черзі: показати ляльку, назвати її, запропонувати малятам торкнутися її, розглянути разом із ними всі її частини (наприклад, де у неї очі, носик, ротик, вушка, хвостик), дати дітям самостійно вивчити іграшку, погратися з нею. Потім необхідно прочитати їм потішку, проспівати пісеньку про цього персонажа (краще не один раз, а кілька поспіль). Показувати ту саму іграшку потрібно також декілька разів, при цьому уважно спостерігаючи за реакцією дітей. Коли стане зрозуміло, що діти добре «вивчили» цю іграшку, можна показувати наступну.

Після того, як малята ознайомляться з усіма персонажами, можна розпочинати демонстрування казки. Спектакль повинен супроводжуватися пісеньками героїв або народних мелодій.

Необхідно не тільки ознайомити дітей із новими казками, але й періодично повертатися до добре відомих. Для дітей це буде справжнім подарунком. Вони з радістю пригадають казку, упізнавши персонажів, які сподобалися; активно реагуватимуть на те, що відбувається, плескаючи в долоньки, дриґаючи ніжками, посміхаючись і героям, і ведучим. Після перегляду кожного спектаклю можна прочитати малятам однойменну казку і разом розглянути ілюстрації, повторюючи засвоєний матеріал. Нехай діти покажуть на картинках героїв казки, а також продемонструють, як ричить вовк, як бекає коза, як кудахкає квочка, як гавкає собачка.

Театр пальчиків бі-ба-бо.

Театр пальчиків бі-ба-бо не потребує спеціального обладнання. Для його показу достатньо невеликої настільної ширми або стільця з високою спинкою. Головне для цього театру — виготовлення головки ляльки або придбання її у магазині. Виготовити таких ляльок можна з паперу, пап'є-маше, картоплі, тканини, каштанів тощо. У цих іграх на пальці руки

одягають ляльку, а рухи її голови, тулуба та рук здійснюються за допомогою рухів пальців та кисті руки.

Ляльки бі-ба-бо використовуються зазвичай вихователем, який сховався за ширмою. Але можна запропонувати дітям водити таких ляльок самостійно, коли гра вже знайома дітям. Ці дії підвищують інтерес і активність дітей.

Можна використовувати таким чином ляльок-маріонеток і ляльок-смикунчиків. Для цього знадобляться елементи старих зламаних іграшок, а також придбані у магазині ляльки.

Ігри-імпровізації, ігри-інсценізації

Ігри-імпровізації — це ігри, у яких твір створюється безпосередньо під час виконання. Діти розігрують теми та різноманітні сюжети без попередньої підготовки. Хоча такі ігри і складні, вони найбільш цікаві. Використання ігор-імпровізацій — перспективний прийом для виховання інтересу до певного твору, де використовується власний голос, долоньки. Цей вид діяльності зацікавлює дітей можливістю втілити власний задум і фантазію, сприяв появі різних інтонацій, підвищує емоційний рівень сприйняття того чи іншого літературного твору, розвиває вокально-слухові навички, творчу уяву. Вихователь обговорює з дітьми, як можна зобразити той чи інший епізод, а потім дає можливість кожному учаснику гри зобразити тему по-своєму. Можна запропонувати дітям самостійно задати одне одному тему для імпровізації, а можна за допомогою міміки і певних атрибутів загадати загадку, де відгадкою буде тема, яка теж розігрується. У таких іграх важливо, щоб діти самостійно знаходили ті рухи, словесні вирази, які вони вважають відповідними для тих чи інших героїв. Добре, коли діти запам'ятовують яскраві вирази з народних творів, але цікаво й те, щоб вони

створювали власні вирази, щоб самі добирали відповідний до цієї драматизації матеріал, вигадували, якими зовнішніми ознаками вирізнити тих або інших дійових осіб.

Імпровізація — це особливий вид художньої творчості, у якій твір створюється безпосередньо під час виконання.

Такий вид творчості, як імпровізація, був достатньо популярним у різні часи. Неперевершеним майстром імпровізації, за словами очевидців, уже з десяти років був юний В. Моцарт. Композитор Й.Бетховен, у свою чергу, зумів подолати суворість великого маестро В. Моцарта тим, що пропонував до його уваги імпровізації на задані теми.

Імпровізація використовується у вокальній народній музиці — фольклорі.

Під час занять у дошкільному навчальному закладі імпровізація — це музична творчість дітей, їх власні музичні твори і виконання або оформлення жестикуляцією у заданому музикою ритмі, темпі та характері.

Музична імпровізація може передаватися у різних видах — вокальному, інструментальному, ритмічному.

Використання імпровізації — перспективний прийом для виховання інтересу до музики та накопичення музично-творчого досвіду. При цьому виді роботи дитина відразу імпровізує за допомогою музики. Крім того, для імпровізації не потребується жодних додаткових зусиль: кожен має голос, долоньки, щоб замінити музичний інструмент, і руховий апарат для створення ритмічних рухів під музику. Цей вид діяльності зацікавлює дітей можливістю втілити власний задум і фантазію, сприяє появі нових інтонацій, підвищує емоційний рівень сприйняття музики, а також розвиває голосовий апарат, вокально-слухові навички, музично-слухові уявлення.

Ідеальний варіант для музичного керівника — присвятити імпровізації усе заняття. Кожен етап заняття (запитання, відповіді, бесіда з дітьми за новим матеріалом і повторення вивченого) не промовляється, а проспівується. Але де потребує особливого навантаження, тому доречніше застосовувати імпровізацію у занятті як один із компонентів.

Форми імпровізації на музичних заняттях.1. Музичне привітанняПерші кроки в імпровізації — це привітання, де найчастіше відповіді

дітей безпосередньо дублюють інтонації музичного керівника.Перше ознайомлення з імпровізацією відбувається під час розучування

привітання, коли музичний керівник співає своє привітання на одній ноті слова:

— Діти, добрий день!У хоровій відповіді діти повторюють інтонацію педагога і ритмічний

малюнок:Добрий день, добрий день!

Музичне привітання формує у дітей необхідний робочий настрій, вони одразу готуються до незвичайної діяльності.

Цікавим для дітей є музичне завершення заняття, коли прощання педагога з дітьми та їх відповідь також співається, а не промовляється.

2. Музичне знайомствоПочатковими спробами навчити дітей імпровізації вважається і

прохання проспівати своє ім'я. Це відомий, добре зарекомендований прийом. Приклад його виконання демонструє педагог, проспівуючи своє ім'я і по батькові.

Потім він просить дітей по черзі проспівати своє ім'я. Для цього він звертається до дітей із проханням дати свої відповіді на його музичне запитання: «Як тебе звати?» Запитання також виконується на звуки тонічного тризвуччя гами до-мажор (соль-соль-мі-мі-до).

3. Діалог музичного керівника з дитиноюУ цьому випадку музичний керівник, проспівуючи, ставить свої

запитання, а дитина відповідає на них, співаючи. Наприклад: «Як тебе звати? Скільки тобі років? Яку пору року ти любиш?» або запитання щодо обговорення прослуханого музичного твору «До якого жанру належить музика? Який у неї характер? Хто її виконує? »

4. Співоча перекличка у парах між дітьмиОдна дитина проспівує своє запитання, наприклад: «Агов, де ти?» Її

партнер відповідає: «Я тут».5. Імпровізація на звуконаслідуванняІмітація знайомих природних звуків — голосу зозулі, кішки, звуку

годинника, барабана або голосів героїв знайомих казок та мультфільмів у різному настрої (кішка у доброму настрої або сердиться тощо).

6. Міні-розповіді з використанням імпровізаціїМузичний керівник або вихователь читає або розповідає сюжет.

Завдання дітей: у необхідних місцях виконати свої приклади імпровізацій.Наприклад:

Діти пішли до лісу, а щоб не загубитися, почали перегукуватися —... (далі діти повинні проспівати імпровізації).

У лісі вони почули спів зозулі —... та стук дятла —... Закрапав дощик —... Потім виглянуло сонечко і заспівав соловейко —...

7. Який у кого голосМузичний керівник для музичних імпровізацій та вправ може

використовувати у цьому виді творчості книгу з необхідними ілюстраціями: який голос матиме кожний з її героїв?

8. Імпровізація з використанням віршівЦей вид творчої роботи завжди цікавий для дітей. Така робота

починається з розучування слів. На початковому етапі опанування імпровізації текстом може бути звичайний рядочок вірша.

Далі рекомендується проведення попередньої бесіди про особливості поетичного настрою і характер музики.

9. Ритмічно-рухова імпровізаціяІмпровізація стає ще привабливішою, якщо, крім розспівування,

використовуються ще й рухи.Зазвичай у цьому випадку тексти заздалегідь розучуються для виконання

хором на один певний мотив.Ігри-інсценізації — це ігри, у яких діти виконують певні рухи під

власний спів. При цьому діти запам'ятовують певний текст, а їх рухи

відповідають сюжету. Ігри-інсценізації викликають почуття ритму і емоційну піднесеність. Діти із задоволенням виконують ритмічні рухи під супровід пісень. Рухи, іцо покуплетно змінюються відповідно до сюжету конкретного куплету, викликають, крім формування почуття ритму і вміння вокалізувати, ще й емоційну піднесеність.

РОЗДІЛ 4ФОРМИ РОБОТИ З ДІТЬМИ

Молодший дошкільний вік (4-й рік життя)

4.1. Мовленнєве заняття з елементами драматизації «Казка вчить добра і правди»

Підготувала вихователь: Григораш О.А.

Мета: Вчити дітей слухати і запам’ятовувати невеликі казки, впізнавати героїв казкових творів за ілюстраціями та театральними ляльками, формувати у дітей навички діалогічного мовлення, вчити відповідати на запитання, виховувати у дітей художній смак, любов до казок.Обладнання: фартушковий театр, лялькові герої до казки «Ріпка», зшиті з тканини (ріпка, дідусь, бабуся, онучка, собачка, киця, мишка), сонечко і хмарка з картону, прищепки жовтого і блакитних кольорів.

ХідВихователь Діти, подивіться, скільки до нас завітало гостей, давайте привітаємось і подаруємо їм свої посмішки

Психогімнастика «Усміхнись»Діти, утворимо коло:

- Усміхнися сонечку: «Здрастуй золоте!» - (Руки підняти вгору.)- Усміхнися квіточці – хай вона росте - (Показати на підлогу.)- Усміхнися дощику: «Лийся мов з відра!» - (Руки піднімати по черзі над головою.)- Усміхнися друзям: «Бажаю вам добра!» - (Узятися за руки, усміхнутись)ВиховательРано-раненько сонечко встало,Доброго ранку усім побажало.І я вас дітки щиро всіх вітаю, чудового настрою вам бажаю.А щоб сонечко зігріло всіх нас своїм теплом, ми прикрасимо його промінчиками (за допомогою прищепок жовтого кольору ) . Якого кольору промінчики сонечка?ВиховательСкажіть мені, будь – ласка, чи любите ви казочки? (діти відповідають).Вирушимо ми з вами в гості до казочки. Відгадаєте загадку, дізнаєтесь до якої саме казочки будемо вирушати в гості. ЗагадкаНа городі виростала, сили набирала,Непомітно, дуже швидко, великою стала.Став тут дід усіх гукати та красуню рвати.А цю казку, діти, ви встигли відгадати?(діти відгадують). Вихователь Так, дітки, правильно відгадали загадку. Вирушимо ми з вами в гості до казочки « Ріпка». Треба протоптати стежинку до городу, де росте ріпка. А щоб веселіше нам було, спочатку поплескаємо в долоньки, а потім потупаємо ніжками .Музично – ритмічна вправа «Плескаємо – тупаємо»(Діти стоять в колі. Під музичний супровід плещуть в долоні, на закінчення музики - ховають руки за спину. Вихователь удає, ніби шукає їхні руки, і питає у дітей, де руки. На повторення музики діти тупотять ногами. На закінчення музики – присідають. Вихователь шукає ніжки малят. Вправа повторюється 2 рази.)ВиховательОсь і стежинку протоптали, ви малята. Підходьте до стільчиків (діти під музику йдуть до стільчиків, з закінченням музики зупиняються біля стільчиків і сідають на них).Вихователь одягає театр на фартусіПриготуйте вушка, оченята,Сьогодні Чарівницю-казкаркуБудемо ми зустрічати.

Ой, що це?Погляньте, Малята,Це маленьке зернятко.А це хто? (Показує дідуся)Діти Дідусь!КазкаркаА зовуть його?ДітиАндрушка.КазкаркаПравильно, діти!Узяв дід маленьке зернятко,ріпку посадив у грядку.(Дід садить ріпку)Він за нею доглядав,Ріпку водою поливав.Сонце ріпку зігрівало,Щоб скоріше виростала.Сонечко ми привітаємо,Веселу пісеньку йому заспіваємо.(Діти разом з вихователем виконують закличку-танок «Вийди, вийди, сонечко»)КазкаркаРіпка виросла на дивоВеличенька та красива.Прийшов дідусь до городуВін не бачив таке зроду.Почав дід ріпку тягнути,Та витягнути не може.Хто ж дідусеві допоможе?ДітиБабуся!КазкаркаА звати бабусю?ДітиМарушка.КазкаркаСтали тягнути удвох,Та  не можуть витягнути. Ох!Кого старенькі стали кликати на допомогу?ДітиОнучку! КазкаркаПравильно, онучку!А звати її – Мінка.Тягнуть вони втрьох,

Але витягти не можуть.Хто тепер їм допоможе?ДітиСобачка.КазкаркаА собачку звали?ДітиХвінка!КазкаркаА хто знає, як собачка розмовляє?Діти«Гав-гав-гав».КазкаркаТягнуть ріпку вчотирьох.Але витягнути не можуть.Хто тягти їм допоможе?ДітиКиця!КазкаркаМи про кицю заспіваємо,Бо ми її полюбляємо.(Діти виконують пісню-танець «Наша киця». По закінченні пісні діти сідають на стільчики. З’являться мишка. Звучить музика)КазкаркаПрибігла сіра мишка,Потягнула ріпку трішки,Раз, два, три, раз , два, триРіпку витягли вони!А якою виявилась ріпка?Покажіть руками,  дітки.(Діти показують руками: ось така велика) ВиховательДітки, а що треба крім сонечка, щоб наша ріпка виросла?Правильно, дощик (вивішується поряд з сонечком хмарка, дощик зображується за допомогою прищепок голубого кольору)Добре, дідусю, ти зробив,Що цю ріпку посадив!Дощик про неї подбав,Бо її він поливав.Сонечко часу не марнувало,Ріпку теплом зігрівало. А ви, діти, в коло всі ставайте,Гру з сонечком та дощиком починайте!Гра « Сонечко і дощик»ВиховательА тепер, дітки,Хто із дідом працював,

Як йому допомагав?(Баба, внучка, собака, кицька, мишка)(На фланелеграфі у певній послідовності діти розкладають казкових героїв) ВиховательДітки!Чому вчить нас ця казка?ДітиПотрібно бути дружніми, працьовитимиВиховательДітки, давайте пригадаємо разом з вами пальчикову гімнастику «Моя сім’я »Висновок Не даремно кажуть, якщо сім’я дружня й працьовита, то разом подолають усі труднощі.

4.2. Заняття з розвитку зв’язного мовлення засобами фольклору «Подорож казкових героїв»

Підготувала вихователь: Ляхович Н.В.

Мета: продовжити знайомити дітей з малими фольклорними жанрами, вчити чути красу рідної мови  на прикладах українських забавлянок, приспівок, потішок, казок, загадок, народних ігор; залучати малят до інсценізації невеликих творів; розвивати зв’язне мовлення засобами мовленнєвих вправ зі звуковимови; виховувати інтерес і любов до української народної творчості.Словник: активізувати вживання іменників: сорока, горобчик, зайчик, колобок, яєчко, курочка Ряба.Обладнання: лялька Оленка, чарівна книга, сюжетні картинки до українських казок, гніздо, яєчко, атрибути до української народної казки «Дід та баба».Попередня робота: вивчення з дітьми малих жанрів фольклору. 

ХідВиховательДіти, давайте станемо в коло і привітаємось один з одним, а щоб нам стало веселіше і тепліше, ми подаруємо один одному посмішки (діти посміхаються) Ой, молодці, діти. А чи любите ви зустрічати гостей? (відповіді дітей). Сьогодні до нас прийшла в гості дівчинка Оленка. Давайте привітаємось з нею.Оленка принесла нам чарівну книжку, давайте розглянемо що в ній є.Хто це? (Сорока.) А хто знає забавлянку про сороку? Давайте її розкажемо.(Дитина розповідає забавлянку «Сорока-ворона», а діти виконують відповідні рухи.)

Сорока-воронаНа припічку сиділа,

Діткам кашку варила:— Цьому дам, цьому дам,

Цьому дам, цьому дам,

А цьому не дам,Бо цей дров не носив,

Діжі не місив,Хати не топив,

Діток гулять не водив— Справжній лежень.

ВиховательОй,молодці, діти (вихователь перегортає сторінку). А хто зображений на цій сторінці? (Горобчик.). А про горобчика знаєте приспівку? Розкажіть Оленці.(Дитина обігрує приспівку)

Летів горобчик:Жив-жив-жив!

— А де ж мені сісти?— На печі.

— А що ж мені їсти?— Калачі.

— Гам!ВиховательМолодці, діти, Оленці дуже сподобалося. А щоб дізнатися хто на наступній сторінці зображений, треба відгадати загадку.

Довгі вуха, куций хвіст,Невеличкий він на зріст,

На городі побував,Нам капусту пожував (Зайчик.)

ВиховательДавайте пограємось із зайчиком у гру «Зайчик сіренький сидить» (Слова гри діти промовляють разом із вихователем)

Ось сіренькі зайчики сидять.Вони вушками ворушать (присідають.)

Ось так, ось так,Вони вушками ворушать (рухають руками над головою)

Їм холодно сидіти,Треба лапоньки погріти (плескають)

Вже набридло їм стояти,Трохи треба пострибати.

Стриб, стриб, стриб, стриб,Трохи треба пострибати (стрибають)

Зайчики, поспішайте,Вовк за деревом — тікайте! (біжать)

ВиховательПогляньте, дітки, а хто зображений на цій сторінці (Колобок) А яку пісеньку він співає? (Декілька дітей розповідають)

Я по засіку метений,Я на яйцях спечений,

Я від баби утік,

Я від діда утік,То й від тебе утечу!

ВиховательКолобок приніс нам картинки. Подивіться і скажіть, хто що робить.(Дітям роздаються сюжетні картинки з епізодами казок. Діти розповідають, що роблять герої: зайчик стрибає, колобок котиться…)ВиховательПодивіться, що я знайшла. (Вихователь показує гніздечко з яйцем.) Хто його зніс? Це яєчко незвичайне, воно казкове. Як ви думаєте, з якої воно казки? («Курочка Ряба») Давайте скажемо потішечку:

О-о-о, яєчко одноЗнесла курочка рябенька,

Знайшли дітоньки маленькі.О-о-о, яєчко одно!

ВиховательДіти, Курочка Ряба хоче з вами погратися. Назвіть, на які предмети схожа буква О. Молодці, діти, ви дуже багато знаєте предметів. Оленці дуже сподобалося у нас, але їй час повертатися до своєї матусі, тому ми з нею повинні попрощатися:-До побачення, Оленка.-До побачення, діти.Висновок:Хто до нас приходив в гості? А що Оленка нам принесла? Про яких героїв нам розповіла чаріна книжечка? Хто вам сподобався найбільше?(Відповіді дітей). Кого б ви хотіли запросити в гості ще раз?

4.3. Розвага «Пригоди колобка»Підготувала музичний керівник: Устименко К.С.

Мета:Вчити дітей виконувати певну роль у казці «Колобок» за допомогою іграшок; удосконалювати вміння імітувати голоси тварин (персонажів), розвивати діалогічне мовлення засобами театральної гри; активно сприяти інтересу до мистецтва інсценування; виховувати любов до казки.

Підготовчий етап:Розробка сценарію заходу (складання слів), роздача слів дітям, вивчення текстів пісень, підготовка декорацій до заходу.

Обладнання:Магнітофон, диск, декорації до заходу.

Костюми:Костюм колобка, лисички, зайчика, ведмідя, вовка, діда, бабки.

ХідВедучийТепле літо до нас завітало, Все квітує, цвіте навкруги! Колоситись пшениця почала, Наливаються соком плоди! Скоро вже і калина вберетьсяВ червонясте чудове вбранняІ до всіх вона мило всміхнетьсяЯгідками своїми всіма. Ведучий

А скільки цікавих пригод чекає на нас влітку! Давайте, ми просто зараз помандруємо з одним дуже відомим казковим героєм. (Діти утворюють коло. Ведучий одягає на руку рукавичку-ляльку Колобка й розпочинає виставу, ставши у центрі кола)ВедучийПокотився Колобок з двору стежкою в лісок. (За ведучою діти йдуть звивистою стежкою) І кого в ліску стрічав, Всім казки розповідав. Ось під кущиком звірятко — Довгі вушка, сірі лапки. (Діти за ведучою показують довгі вушка, піднімаючи руки вгору)Їсть травичку навмання Куцохвосте Зайченя.І Колобка хотіло з'їсти. ЗайчикВін такий смачний, із тіста! Ведучий Колобок сказав Зайчаті.КолобокДосить, друже, пустувати. Казочок я знаю в'язку. Ось послухай першу казку. (Діти повторюючи за вихователем, виконують вправу)Ручки вгору піднімаю, І щомиті підростаю. Як стаю навшпиньки нишком, То грибок за мене нижчий. Вправу цю роблю щоранку Під дубками на світанку. (Діти повторюють вправу 4—5разів )ВедучийПокотився Колобок далі стежкою в лісок. (Діти йдуть по колу)І зустрівся ненароком На узліссі з сірим Вовком. КолобокВовк, не їж мене, будь ласка, Я продовжу далі казку. ВедучийТи втомивсь неначе, друже,Відпочити треба дуже!Бач, пеньочків як багато!Нумо, дружно присідати! Раз і два! Раз і два!Ось і втоми вже нема! (Діти присідають декілька разів)

ВедучийПокотився Колобок в лісі перебрів струмок. (Діти йдуть, високо піднімаючи ноги)Раптом чує: хтось тупцює,То Ведмідь-набрід танцює. (Діти тупотять ніжками)Волохатий, величезний, Обмина дуби кремезні. (Діти ходять між пеньками)ВедучийМовить Колобочок нишком. КолобокТи ходи, як ходить мишка.Пострибай, неначе зайчик,Легесенько, наче м'ячик.Вправо-ліворуч повернися,Кругом себе обернися.І забудеш, що незграбний,Завжди будеш дуже гарний! (Діти роблять повороти вправо-ліворуч, кругом себе)ВедучийПокотився КолобокДалі стежкою в лісок. (Діти біжать по колу) І побачив між квіткамиКолобочка із голками. (Діти зупиняються)Доторкнувся і злякався,У травичці заховався. (Діти стають парами, повертаються обличчям одне до одного і плещуть перехресно в долоні та присідають) Він не бачить — йде ЛисичкаІ несе смачні кислички.Придивляється довколаІ збирає квіти в коло. (Діти утворюють коло, взявшись за руки, а Лисичка — посередині) Бачить, що поміж квіткамиКолобочок з ягідками.Налетів вітерець легенько,Колобка збудив швиденько. (Діти виконують дихальні вправи)Колобок (до Лисички)Ти не їж мене, будь ласка!Краще позбирай в травиці

Соковиті полуниці.У печі духмяний горщик,А в руках повненький кошик. Не лінуйся нахилитисьІ травичці поклонитись. (Діти виконують нахили тулуба)А тепер — усім спасибі!Всі живіть у дружбі й мирі!А мене чекають вдомаЛесик, Ясочка і Рома. (Діти спокійно ходять)

Середній дошкільний вік (5 рік життя)4.4. Театралізоване заняття з БЖД «Вогонь - друг, чи ворог»

Підготувала вихователь: Гречкіна О.І.

Мета:Розширювати знання дітей про значення вогню в житті людей та шкоду під час необережного поводження з ним. Ознайомити дітей із пожежною машиною і людьми, які працюють на ній, закріпити знання про елементарні правила протипожежної безпеки. Удосконалювати уміння правильно будувати речення, розвивати зв'язне мовлення. Розвивати театральні здібності, вміння вести діалог. Виховувати любов до природи і повагу та інтерес до професії пожежного.

Обладнання: Хатка, шапочки звірят, емблеми пожежникам, відерце, телефон, дві хустинки, картина пожежної машини, музичний запис «Укращение огня» та «Весняний настрій».

Хід ВиховательНе за горами високими, не за морями глибокими, а поблизу лісу – там зустрілися двоє друзів: зайчик та їжачок (з журналом).Зайчик Їжачку, та годі тобі вже той журнал читати. Не набридло? Пішли краще до лісового озера, там пограємось.ЇжачокАле нам задали на завтра оповідання прочитати. Та й назва цікава «Вогонь - друг, чи ворог?» Я хочу дізнатися про це.

ЗайчикТи слухай мене і будеш розумний. Дорогою до озера розпитаємо у інших звірів і дізнаємося, ворог чи друг той вогонь.

ЇжачокГаразд, умовив. Побігли! (Побігли разом під музику)Їжачиха (йде з кошиком)Я – мати-їжачиха У лісі все ходжу І яблука та грушіНа спинці я ношу(назустріч їй зайчик та їжачок)ЇжачокМамо, а вогонь нам друг чи ворог?Їжачиха (думає)Друг. От я прийду зараз додому і приготую тобі на плиті смачний обід. Повертайся швидко!ЗайчикБачиш, як просто. Все й дізналися. Побігли!(Побігли під музику, зустрічають Лисичку із в’язкою дров. Зайчик ховається за їжачка).Їжачок Лисичко-сестричка, як ти гадаєш: вогонь нам друг чи ворог?ЛисичкаЗвичайно, друг. Узимку я топитиму піч дровами і буде у мене тепло. Приходьте до мене в гості. І ти, зайчик, приходь, не бійся. Я добра Лисичка, їжачок знає.ЇжачокВоно так. А ми ще й Білочку розпитаємо, їй із дерева все видно. Нехай вона нам скаже. (Йдуть під музику до хатки білочки. Вибігає назустріч білочка, звучить музика «Украшение огня», «дівчина-вогонь» танцює танок вогню)БілочкаРятуйте, пожежа! Хата горить! Більченята бавились сірниками та й накоїли біди. Зайчик, рятуй більченят, а ти, їжачок, викликай пожежників. (Зайчик виводить білченят з хати, їжачок - до телефону).ЇжачокЯ ж не прочитав оповідання і не знаю, який номер слід набрати. Що ж робити?ВиховательДіти, допоможемо їжачку. Який номер треба набирати у разі пожежі?ДітиНомер 101ЇжачокАлло! Пожежники, негайно приїздіть сюди! Пожежа, горимо! Такого ще не було у лісі ніколи!ВиховательА чи все правильно зробив їжачок?ДітиНі, він не назвав адреси. Пожежники не знатимуть, куди їхати.ВиховательПравильно (дзвонить).Пожежники, приїжджайте, горить хата Білочки. Адреса: вул. Соснова 8

(З’являються пожежники - 2 чол.)Пожежники (разом)Ми пожежники такіНе шкодуємо води Гасимо пожежі!(Гасять вогонь - імітація).ВиховательДіти, допоможемо пожежникам гасити вогонь.Гра «Гасимо пожежу» (під музику) Грають дві команди. Передають відерце з водоюПожежники (разом)Всі повинні пам’ятати,Що з вогнем не можна грати —Правило найперше!ВиховательДякуємо пожежникам. Вони вогонь загасили, небезпеку зупинили. Так для білочки вогонь - друг чи ворог?ДітиВорог. Але Білочка і Більченята самі в цьому винні.ВиховательДіти, а де вогонь, там і дим. А коли багато диму, нічого не видно. А треба рятувати людей, тварин. Пожежники натреновані і добре це роблять. Давайте і ми спробуємо, пограємо у гру «Врятуй друзів». (Грають 2 дитини, очі зав’язують, на килимку розставлені іграшки).ВиховательДіти, а чим ще можна гасити вогонь, крім води?ДітиПіском, ковдрою, килимом.ВиховательДіти, а якщо загорівся електроприлад, які ваші дії?Діти1) Вимкнути електроприлад з розетки, накрити ковдрою, або килимом;2) Треба вибиратися з приміщення, оповістити сусідів і викликати пожежну команду за №101;3) Якщо дим, то вибиратися повзком, до обличчя притиснути вологу тканину;4) Під час пожежі не можна ховатися у шафі, під ліжком, а треба вибиратися з приміщення.ВиховательА які ви знаєте прислів’я?Діти

Сірник маленький, а біда велика. 3 одного дерева можна зробити багато сірників, а одним сірником

можна знищити багато дерев. 3 малої іскри - великий вогонь. 3 вогнем не жартують.

ВиховательЗагадка: «Містом швидко мчить машинаБлима вогник угорі Хоч минула лиш хвилинаВже пожежники в дворі.(Пожежна машина)Гра «Склади ціле»На магнітній дошці з частин викладають пожежну машину.ВиховательПожежна машина допомагає пожежникам швидко приїхати на місце пожежі. Вона обладнана усім необхідним для роботи пожежників. Діти, так вогонь нам друг чи ворог?Дитина 1На вогні готують їжу.Він нам світить уночі Як на вулиці морозиВін працює у печі.Дитина 2Знаєм тепер, знаєм,Що таке для нас вогонь.Він буває другом нашим А буває ворогом.ВиховательНа цьому наше заняття завершується. До побачення!

4.5. Комплексне заняття «Подорож в осінь»Підготувала вихователь: Гречкіна О.І.

Мета:Закріпити знання дітей про осінь, вчити називати ознаки цієї пори року, познайомити з нетрадиційним засобом малювання дерева за методикою Л.Шульги; сприяти розвитку розповідного мовлення; розвивати у малят відчуття краси художнього слова, зорову і слухову пам'ять , увагу, естетичні почуття; виховувати бережливе ставлення до живої природи.Матеріал: Листочки - емблеми на кожну дитину, листочки натуральні для гри, дві картинки із зображенням дерев в осінньому вбранні, фарби, пензлі, серветки, білий папір, вода, музика П.І. Чайковського «Осінь».Попередня робота: Знайомство з назвами дерев, вивчення прикметів осені, заучування вірша «Ясноока тиха осінь».

Вихователь (Звучить музика)

Діти, ви зараз слухайте музику і мою загадку, а коли відгадаєте, зрозумієте, куди ми потрапили.«Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає» (Осінь)Вихователь Ми потрапили зараз в осінь. А ви любите осінь? (діти відповідають). Вихователь Для вас вона радісна чи сумна пора року?Діти (варіанти)

1. Радісна, бо восени в природі багато яскравих кольорів, дерева, неначе, золоті, восени збирають гриби;

2. Сумна, бо холодно, часто йдуть дощі, небо похмуре, пташки не співають, бо відлітають в теплі краї. Вихователь

Діти, а давайте згадаємо осінні прикмети:• Летить павутиння – буде довга осінь• Багато ягід на горобині – чекайте сильних морозів• Багато жолудів на дубах – буде сурова зима• Грім у жовтні – зима без снігу

Вихователь Діти, а зараз Лєра хоче загадати загадку.Дитина Золоте вбрання скидає, біле одягає і на зелене переміняє ( Дерево в різні пори року).ВиховательА які дерева ви знаєте? Які дерева ростуть на нашому майданчику?(Діти відповідають).Вихователь Послухайте вірш про те, що робить осінь з деревами.ДитинаЯсноока тиха осіньХодить між дубів і сосен І малює кожний лист,Бо мастерський має хист.Дитина На березу - жовте листя.А на ясен - золоте Клен красується барвисто,Мов червоний мак цвіте.

Етюд – імітаціяУявіть себе маленькими деревцями. Ваше тіло – міцний стовбур, руки - тоненькі гілочки. Вони піднімаються до неба і відчувають сонячне тепло. Та ось подув вітерець, гілочки загойдалися, листя зашелестіло ш-ш-ш, вітер подув сильніше ш-ш-ш, і стали падати листочки березові, а потім дубові, а за ними і кленові листочки... (Діти з відповідними емблемами на грудях по черзі присідають).

Вихователь Зверніть увагу на картинки (на магнітній дошці): які дерева красиві, мов золоті стоять берези, клени – просто чарівні. Діти, підберіть слова про осінь. Яка вона?ДітиОсінь чарівна, золота, яскрава, осінь – художниця, осінь мила, сумна...ВиховательОсінь розфарбувала дерева та кущі по-своєму. Кого одягнула в жовте вбрання, кого в яскраво-червоне. А не знала як розфарбувати ялинки і сосни. У них немає листя, а лише голочки, а їх не розфарбуєш. Ось і залишились вони вічно зеленими.Вихователь (загадує загадку, при цьому підкидує догори справжнє сухе листя).Золоті монетки на гілках гойдаються,Як повіє вітер - із гілок зривається (Осіннє листя).(Діти збирають листочки)Гра «З якого дерева листочок?» (Діти називають з якого дерева листочок)Фізкультхвилинка1,2 - дерева (руки вгору)3,4 - вийшли звірі (крокують)5,6 - падає лист (присісти, машуть руками)7,8 - птахи в лісі («літають» по килиму)9,10 – тихо сіли.Діти сідають за столи.ВиховательДіти, які казкові дерева ми бачили? Давайте намалюємо дерево в осінньому вбранні. Я хочу познайомити вас з новим словом французького походження «пуантилізм» (малювання різнокольорове крапками і мазками). Будемо прикрашати дерево різнокольоровими мазками і крапками.(Виконання роботи разом з вихователем,звучить музика. Діти заповнюють малюнками весь аркуш паперу).ВисновокВиховательЩо ви малювали? Що зображено на малюнку? Чим запам’яталось вам наше заняття? (Відкриття вернісажу «Золота осінь»)

4.6. Сценарій Новорічного ранка«Новорічні пригоди Кая і Герди»Підготувала музичний керівник: Устименко К.С.

МетаСприяти розвитку пізнавальних інтересів та художніх здібностей дітей під час театралізованої діяльності, формувати навички сценічної майстерності і естетичної культури, виховання любові до мистецтва.

Підготовчий етапРозробка сценарію заходу (складання слів, віршів, танців, пісень), роздача слів дітям, вивчення текстів пісень, танців, підготовка декорацій до заходу.

ОбладнанняМагнітофон, диск, подарунки, книга, чарівна паличка, ножі, стіл, мішок, ялинка

КостюмиКостюм Діда Мороза, Снігової Королеви, ялинок, крижинок, Буратіно, П’єро, Мальвіни, Артемона, Арлекіно, чарівника, розбійників.

ХідТРЕК 1ВедучаКоли проб’є дванадцята година,І старий рік зустрінеться з Новим,Хай пощастить і Вам, і всій родині,Ми зичимо, щоб посміхнулись Ви !

Ведуча 2Хай казку принесе на крилах вечір,І казка щоб затрималась на вік,І під ялинку щоб чарівні речіПриніс Новий 2015 Рік !

ТРЕК 2 (Діти під музику заходять до залу)ТРЕК 3Дитина 1Ох і гарно навкруги,Вітерець гуляє.На дерева, на кущіБілий сніг лягає.

Дитина 2Хоч прийшла зима до нас,Заганя у хати,

Та тепер нам саме часРік Новий стрічати!

Дитина 3Увага, увага, увага!Настала весела розвага!Чекають усіх тут пригоди,Веселі пісні й хороводи.Як гостей прийшло багато,Треба свято починати!

ТРЕК 4Пісня «Ялиночка» (залишились на місцях)1 куплет:Жила собі ялиночка у тихому ліскуЗозуля на ялиночці співала нам кукуІ білочка-пустуночка гойдала гілочкиЩоранку до ялиночки зліталися пташки

Приспів 2 рази:Ялиночка, ялиночка у гості знов прийшлаЯлиночка, ялиночка нам радість принесла

2 куплет:Зустріли ми ялиночку як гостю дорогуІ дощиком-веселиком прикрасили усюПовісили ліхтарики, дзвіночки чарівніЧи добре тобі з нами, ялиночко, чи ні?Приспів 2 рази

ТРЕК 5Дитина 2Ой,який пухнастий снігПада на стежинки,На дерева і кущі,Та на всі будинки.

Дитина 3Ми дізнались від птахів,Горобців і снігурів,Що в садочок Новий рік завітає нині.І засвітить він ясні на ялиночках вогніПо усій країні!

Дитина 4Тож, стрічаймо Новий рік,Що прийде на наш поріг

І засвітить нам ялинкуПочекаємо хвилинку.А щоб веселіш чекатиНумо пісеньку співати!Пісня «Йшов мороз через ліс» (сіли)

1 куплет:Йшов мороз через лісНам ялиночку принісІ блищать сніжиночкиНа гілках ялиночкиІ блищать сніжиночкиНа гілках ялиночки

2 куплет:Йшов мороз через лісВін нам ласощі принісПечиво і тістечкоЗ леденців намистечкоПечиво і тістечкоЗ леденів намистечко

ТРЕК 6Ведуча 1От і наближається чудова нічкаНоворічна, що вона несе?Незабутня казка-чарівничкаПодарує нам найкраще все

Ведуча 2Отож, сідайте всі, будь ласка,А ми покажемо вам казку,Для вас, можливо, і незвичну,Бо казка буде новорічна

ТРЕК 7(З'являється з-за ялинки Снігова королева)Снігова королеваЯ, королева Снігова, я тут владарюю!Тепер у світі лиш зима навіки запанує!Чекаєте на рік Новий? кумедні й дивні люди,Його віднині на землі ніколи вже не буде!Тепер він мій – всі так і знайте.Тож, святу вашому не бути!А рік новий щоб повернути,В казках чарівних і шукайте!(Під музику виходить з залу)

ВедучаЦя королева не проста,Вона сувора й дуже злаЗ'явилась звідки тут вона,Така холодна - крижана?Я чую дзвін – хтось йде до нас –Вже нам гостей стрічати час.

ТРЕК 8ГердаМи брат з сестрою – Герда з Каєм – цю королеву добре знаєм.

КайЦя королева снігова ,По всіх казках вона блукає,Та де вона в цю саму митьНа жаль ніхто із нас не знає

КрижинкаНам доведеться рік новий негайно визволяти,Щоб Дід Мороз разом із нимПрийшов до нас на свято.

Крижинка 2Ну що ж, рушаймо! Хай казкиНам двері відчиняютьНа рік Новий всі малюкиПо всій землі чекають!

ТРЕК 9(Під музику з'являється чарівник і з чарівною книгою)

Чарівник: Я – маленький чарівникФеї Щастя помічникІ хоча я тільки вчуся – Вам допомогти візьмуся.Фея Щастя вам даруєКнижку-чарівницю:Кожна казка тут пануєНа своїй сторінці.Хто потрапить в казку хоче – Міцно хай заплющить очі,Біля кожного пройду – Паличкою всіх торкну.

(Під музику обходить дітей, торкається паличкою)

Всі: Книжко, книжко, нас пускайШлях у казку відкривай!

ТРЕК 10(Чарівник уходить, Кай і Герда відкривають книжку виходять герої)П’єроВас вітаю я, малятаІ дівчата, і хлоп’ята!Я знайомий вам давно,Бо знімався у кіно.

Буратіно Маю друзів я багато,Ви їх знаєте малята:Артемон, П’єро, МальвінаНу, а звусь я Буратіно

Мальвіна Краща я за всіх ляльок.Знаю все із пелюшок.Буратіно теж навчаюАзбуку хай також знає.

АртемонЯ Мальвіни друг відважнийЇї дім охороняю Днем і ніччю я уважнийДрузів всіх її я знаю.

ТРЕК 11ТАНОК БУРАТІНО

ТРЕК 12ГердаДобрий день, щасливий час!Як тут весело у вас!

КайЧи не бачили ви часомКоролеву Снігову?Рік Новий вона забралаУ країну крижануБуратіноЧерез казку нашу вона пролетілаХолодом з Півночі землю укрила!

ГердаДякуємо за підказку,Пошукаємо іншу казку!

Всі Книжко, книжко, нас пускайШлях у казку відкривай!

ТРЕК 13(Виходять ялиночки)

Ялинка 1Я чарівная ялинка:Кульки, зорі й намистинки,Дощ сріблястий, сніг пухнастий – Ой, яка ж-то я прекрасна!

Ялинка2 А я ялинка зелененька, Була колись така маленька, А тепер я ось така І висока, і струнка.

ТРЕК 14ТАНОК ЯЛИНОК

ТРЕК 15ГердаДобрий день, щасливий час!Як тут весело у вас!

КайЧи не бачили ви часомКоролеву Снігову?Рік Новий вона забралаУ країну крижану

ЯлинкаЧерез нас вона пролетілаХолодом з Півночі землю укрила!

ГердаДякуємо за підказку,Пошукаєм іншу казку!

ВсіКнижко, книжко, нас пускайШлях у казку відкривай!

ТРЕК 16(Заходять розбійники)РозбійникПодружімося з дітьми,Вони покажуть, де пакунки,Бо солодке любим ми,Ми з’їмо всі подарунки.

ТРЕК 17ТАНОК РОЗБІЙНИКІВ

ТРЕК 18ГердаДобрий день, щасливий час!Як тут весело у вас!

КайЧи не бачили ви часомКоролеву Снігову?Рік Новий вона забралаУ країну крижану.

РозбійникЧерез казку нашу вона пролетілаХолодом з Півночі землю укрила!

ГердаДякуємо за підказку,Пошукаєм іншу казку!

ВсіКнижко, книжко, нас пускайШлях у казку відкривай!ТРЕК 19ВедучаЗакружляла в танку завірюха, Завертіла зимовий пейзаж, Сніговіїв-партнерів не слуха І морозів жорстокий кураж. Все кружляє, вертить завірюха Під овації змучених віт 

І в обіймах холодного пуху Витанцьовує зимній політ.

ТРЕК 20ТАНОК КРИЖИНОК

КрижинкаПівніч звідси так далеко – Все ж туди дістатись вамПомогти зумію легко – Чарівний ліхтарик дам.Він такий, що вас умить Аж до Півночі домчить.(Крижинки відлітають)

КайЧарівний ліхтарику світи – До Діда Мороза нас приведи.

ТРЕК 21(Чути шум завірюхи)

Ведуча : Чуєте? Вже зовсім близько.Покличемо Дідуся Мороза!Усі: Дід Мороз!

ТРЕК 22(Заходить Дід Мороз, підходить до батьків)

Дід МорозДобрий день, мої малята!Вас, мої любі годі пізнати:Так ви за рік повиростали!Деякі вищі за мене стали!Ведуча: Дідусю, ти чи з дороги втомився,Що так необачно тут помилився?Сюди подивися – ось же малята,А в залі сидять їхні мами і тата.

Дід МорозДорога далека, що тут казати!Я геть не впізнав хлопчиків і дівчаток!Давайте разом круг ялинки підемоХоровод веселий заведемо.А що це ялиночка не горить?

Треба ялинку запалить.Кажіть разом: «Один, два, три, ти ялиночко гори!»

Діти«Один, два, три, ти ялиночко гори!»Ялинка не запалюється

Дід МорозОй, ялинка вередливаНе горить, ну це й не диво.Її треба розсмішити – Веселеньке щось зробити!Вушка вниз всі потягнули,Щоб вогні всі спалахнули…Не горять? Тоді, малята,Треба нам поприсідатиОдин, два, три, чотири, п’ять Що знову вогні не горять?Всі «ліхтарики» зробили…Загорілась? Ні? От лихо!Тсссс… Тепер замріть всі, тихо.(пошепки) По команді, не вагайтесь,Кричіть: «Ялинко, прокидайся!»(Діти кличуть)

ТРЕК 23(Ялинка запалюється)

Дід МорозА тепер я Дід Мороз всіх веду на хоровод!

ТРЕК 24Хоровод «Наш дідусь»

1 куплет:Чути ніжний голосокДзвоники дзвенятьЧерез гори і поляСаночки летять

Приспів 2 рази:Нарешті приїхав любий наш дідусьПосміхається до нас, крутить білий вус

2 куплет:Ми чекали цілий рік,

Дід мороз тебеПодивися вже зимаХоровод ведеПриспів 2 рази

Ведуча:Дідусь, а ти нічого не загубив?

Дід МорозОй, моя рукавичка

ТРЕК 25Гра – «Рукавичка», «Заморожу», сіли на місця, гра – «Знайти пару до рукавички» (відправити НОВИЙ РІК за ялинку)

ТРЕК 26ВедучаДідусю, пісні ми співаєм,На свято ми також чекаєм, Але треба нам знайти королеву СніговуРік Новий вона забрала у країну крижану.Добрі гноми дарували нам ліхтарик чарівний,Ось, візьми, посвіти, чари королеви розтопи.(Віддає ліхтарик Д.М.)

Дід МорозЧарівний ліхтарику світи,Чари Снігової королеви розтопи.

ТРЕК 27З'являється Снігова королева з Новим роком

Снігова королева: Облиште. Облиште – я сили втрачаю,Не мучте, я рік ваш Новий відпускаю.Снігова королева зникає (Діти аплодують)

Дід МорозРік новий я повернув і тепер ми з вами заспіваємо веселої хороводної?

ТРЕК 28Хоровод «В лесу родилась елочка»В лесу родилась ёлочка в лесу она рослаЗимой и летом стройная зелёная была – 2 раза

Метель ей пела песенку, спи, ёлочка, бай-бай,

Мороз снежком укутывал – смотри не замерзай! - 2 раза

Теперь она нарядная на праздник к нам пришлаИ много-много радости детишкам принесла – 2 раза

Дід МорозА тепер нумо грати!

ТРЕК 29Гра «Повторюй за мною»

ВедучаДідусю, а наші дітки дуже чекали на тебе, готувались, вчили вірші, пісні, таночки, а ти сам готувався?

Дід МорозА як же! Ось дивіться, який я гарний танцюрист!

ТРЕК 30Танок Діда Мороза

Дід МорозОй, втомився, сяду, відпочину.

ВедучаСідай, дідусю, а ми зараз наші дітки розкажуть тобі вірші, які вони підготували.

Дід МорозЗалюбки послухаю

ТРЕК 31Дитина У нічний казковий час Рік Новий прийшов до нас, Він приніс свої вітання і найкращі побажання - І людині, і родині, і матусі-Україні!

Дитина В Діда Мороза роботи багато - Треба дарунки роздати до свята. Щоб зранку всі діти щасливі були, І під ялинкою мрію знайшли.

Дитина

Падав сніг, Падав сніг – Для усіх, усіх, усіх,І дорослих і малих, І вселих і сумних.

Дитина Ялиночко зеленая, ялиночко моя!Яка ж бо ти гарнесенька, яка ж бо ти мала!Тебе я навіть ручками навколо обіймуІ з гілочки Снігуроньку погратися візьму.

Дитина Снігу, білий сніжку! Посипай доріжку!Насип цілу гору біля цього двору.Тут дітки маленькі, гуляти раденькі,У них голосочки, як срібні дзвіночки.

Дитина Вулицею гуляє  Дідусь Мороз, Іній розсипає  по гілках беріз; Ходить, бородою білою трясе, Тупає ногою, тільки тріск йде. 

ТРЕК 32Дід МорозЯкі ви молодці, діти! Кай, Гердо, йдіть до мене!

ГердаМи в різних кутках побували, чимало доріг пройшлиКайУсі перешкоди здолали, Новий рік до вас привели.

Дід МорозА за вашу доброту приніс я гарні подаруночки! Ой, а де мій мішок? Невже я його загубив???

ВедучаЯк? Що ж тепер робити? Дідусю, ти ж чарівник, зроби щось!

Дід МорозЗараз піду пошукаю, де ж я міг його загубити. (Іде за ялинку, звідти вибігає мішок)

ТРЕК 33Роздача подарунків

ТРЕК 35Дід МорозДуже весело у вас, ніде правди діти

Та до інших дітлахів час мені спішити.

ВедучаЩастя вам, добра, любові,Щоби всі були здорові,Щоби дім був повна чашаІ цвіла Вкраїна наша!І нехай увесь цей рікНе змовка дитячий сміх!А тепер ми запрошуємо вас на нашу новорічну фотосессіюТРЕК 36

Старший дошкільний вік (6-й рік життя)

4.7. Комбіноване заняття «Таємниці бурульки»

Підготувала вихователь: Григораш О.А.

Мета: формувати у дітей інтерес до явищ неживої природи, закріплювати знання про властивості льоду: твердий, крихкий, при нагріванні тане; продовжувати ознайомлювати з художніми творами; розвивати зв’язне мовлення засобами мовленнєвих вправ зі звуковимови та словотворення, збагачувати словниковий запас, розвивати пізнавальну активність, допитливість, уяву; прищеплювати найпростіші правила поведінки в навколишньому середовищі; виховувати інтерес до довкілля, бажання займатися дослідницькою діяльністю.Попередня робота: Спостереження за явищами природи у довкіллі. Проведення дослідів з водою, снігом, льодом.Матеріал: пластикові тарілки, стаканчики з водою різної температури; контейнери з кубиками, пластмасові ложки, окуляри для дослідницької діяльності.

ХідI. Організаційний момент

Йдіть, мої дітки, під ніжки дивіться,Гостям нашим любим щиро всміхніться.Хай усмішка буде в кожній долоньці,Мов промінця яскравого сонця.А наше заняття хай стане цікавим,Про нього розкажете татові й маміДітиПривітання «Я всміхаюсь сонечку»Вихователь

Діти, коли я вранці прийшла на роботу, то біля дверей нашої групи побачила ось цей загадковий конверт. Вам цікаво дізнатися, що в ньому? (Так). В ньому лист, де написано: «Доможіть! Доможіть! Вони зникли». Діти, ви знаєте про що йде мова? (НІ!). А ось і підказка: Попід дахом на хатині,Білі виросли морквини:І великі, і маліТільки зовсім не смачні.Здогадалися, так, це бурульки.Я думаю, що цей лист невипадково попав саме в нашу групу. Ну що, беремося за справу? (Так). Ми будемо діяти як Шерлок Холмс і обов’язково знайдемо рішення. Нам треба визначити: хто така бурулька , де і коли її шукати? знайти свідків події; і визначити злочинця.II. Робота над зв’язним мовленням.Вихователь1. Що ми знаємо про бурульку?- Коли з’являються бурульки? (Бурульки з’являються взимку)- Де їх можна побачити? (Їх можна побачити під дахом будинку)- На що вона схожа? (На морквинку зі льда)А тепер давай те пригадаємо зимові слова.Мовленнєва вправа «Впізнай за складом»Завдання: упізнайте за першим складом «зимові» словаМо(роз), зи(ма), сан(чата), сні(жок), бу(рулька), ли(жі), гру(день), сі(чень), ме(телиця), лю(тий), за(вірюха).2. Пошукаємо свідківГра «Кого і що я бачу взимку?».( Вихователь читає малюкам різні словосполучення. Малюки уважно слухають, і в разі, якщо вважають, що це дійсно можна побачити, плескають у долоні. Якщо вони не згодні, то стукотять ногами і словесно пояснюють причину своєї незгоди.)Словесний матеріал до гри: Узимку я бачу зелені ялинки зелені берізки густий снігопад барвисту райдугу голодних синичок пишну траву політ метеликів набухлі бруньки, засніжені кущі.Дидактична вправа «Що бурулька бачить?»

Вихователь

Заплющить очі і уявіть, що ви бурульки. Он ви як високо, під самим дахом, тож можете розглядіти все, що відбувається внизу. Що ж вам видно?( Сніжок на землі, своє відображення в калюжі, як сніжинки туляться одна до одної, як стрибають горобчики, як діти граються…) Так, добре, викладемо ці відомості на картинку.Завдання: в центрі ліворуч викладіть будиночок, під дахом – бурульки, справа від будиночка викладіть деревце, на дереві сидить горобчик, а під деревом - два зголоднілих горобця шукають собі їжу, викладіть у верхньому правому і лівому кутах хмарки (які хмарки взимку?), покажіть на картинці, що зараз йде сніг, земля вкрита білим килимом, а зраділа снігу дитина катається на санчатах (в лівому нижньому куту) Добре. Подивіться, яка гарна вийшла картинка. А яку назву їй ви би запропонували? (Зима. Чудова пора року. Краса зими.)

Пригадайте чистомовку на цю тему:Ас-ас-ас – прийшла зима до нас.Са- са- са – яка кругом краса!Ас-ас-ас-падає сніжок на нас.Си-си-си – заморозили носи.А тепер давайте трішки погріємось.Музично – рухові вправи під музику «Потолок ледяной»

III. Дослідницька діяльність№1 Лід швидше розтане в гарячий водіПокласти кубики льоду по черзі в гарячу і холодну воду. Зробити висновок.

№2 Лід тане, якщо його посипати сіллюПосипати кубик льоду сіллю. Зробити висновок.Висновок: При яких умовах лід розтанув швидше? (діти, розмірковуючи, дають відповідь, що причина – висока температура)

ВиховательДіти, послухайте, будь ласка, оповідання В.О.Сухомлинського «Дивна бурулька»

Удень було тепло, а ввечері підмерзло. З даху стікали краплі й замерзали. Утворилася довга крижана бурулька. Вона звисала над вікном, мов кришталева паличка.

Коли зійшло сонечко, в бурульці заграла веселка. Бурулька ніколи не бачила сонечка, адже народилася вночі. Вона бачила тільки зірки. А тепер сяяло яскраве, тепле сонечко. Від зачудування бурулька розхвилювалася і заплакала. Але ось що сумно: ніхто не знав, чому бурулька плаче. Всі думали, що вона тане. Ні, вона не танула. Вона плакала. Гарячі сльози ті крапали на мерзлу землю.Бесіда за змістом твору. Запитання:Коли народилась бурулька?На що вона була схожа?Що здивувало бурульку?Чому вона плакала?3. Так, чому зникли бурульки?Висновок дітей: Від теплих сонячних промінчиків вона розтанула.Вихователь На жаль, взимку погода буває не тільки морозяна і сніжна, а й така як зараз.Приберіть з нашої картини зайве й доповніть її.Дітки, але бурульки не тільки гарні, вони можуть бути й небезпечними. Пригадаймо правила безпечної поведінки з ними (перегляд мультфільму «Небезпечні бурульки»)o Обходьте будинки, з яких звисають бурульки – вони можуть впасти!o Не заходьте за огорожі, якими огороджені небезпечні місця.o Не грайтеся бурульками – вони можуть поколоти чи порізати.o Не беріть бурульок до рота – це небезпечно для здоров’я. IV. Підведення підсумків

От ми і дослідили життя бурульки і дали відповідь на запитання, чого бурульки зникають. Але ми з вами ще поспостерігаємо за ними, як вони ростуть, як тануть, як розбиваються на шматочки, пофарбуємо їх у різні кольори. Попереду багато цікавого.Що вам сьогодні сподобалося і найбільш запам’яталося на нашому занятті?Ми з вами сьогодні починали говорити про зиму, і я хочу , щоб закінчили наше заняття, відгадуючи загадки про неї. Даю підказку: в кожній відгадці заховалось зимове слово «сніг».У дворі, немов жива,Стоїть баба… (снігова)

Дуже люблять малюкиВзимку гратися в …(сніжки)

З неба падають пушинки,Ніби зірочки,…(сніжинки)

Летять, летять сніжинки,Вкривають ліс і сад.Це явище природи назвали …(снігопад)А за це, що ви сьогодні були розумничками, бурулька зробила вам подаруночки.

4.8. Комбіноване заняття з елементами театралізації «Незвичайна подорож у казку «Дванадцять місяців»

Підготувала вихователь: Орлова Г.В.

Мета:Систематизувати знання дітей про пори року, сезонні зміни у природі, вчити узагальнювати ознаки природних явищ. Закріпити знання дітей про звуки, уміння робити звуковий аналіз слів , поділ слова на склади, визначати наголошений склад, складати речення за схемами, добирати антоніми. Закріпити знання дітей про величину, форму предметів, вміння рахувати в межах дванадцяти у порядковому і зворотньому рахунку, орієнтуватися у просторі. Розвивати у дітей комбінаторні навички, логічне мислення і творчі здібності , виразність мовних і пантомімічних дій.Обладнання:Записи музики, декорації до казки «Дванадцять місяців»: в одному кутку кімнати – парта з дошкою; в іншому – «лісова поляна»: ялинки, багаття, навколо багаття – пеньочки для братів-Місяців; між ними – стенд, в середині якого зображено сонце, по кутах – картини з порами року; костюми для персонажів; кошик з пролісками.Роздатковий матеріал: Набір фішок для звукового аналізу слів за кількістю дітей; картон блакитного кольору, набори коротких і довгих лічильних паличок за кількістю дітей.

Хід

(Звучить фонограма «В гостях у казки». Вихователь організовує дітей на заняття).ВиховательДіти! Ви любите казки? А ви знаєте, хто їх складає? Правильно, народ. Як називаються такі казки? (Народні). Які народні казки ви знаєте? А як називаються казки, які пише одна людина? (Авторські). Які авторські казки ви знаєте? ВиховательМолодці, діти! А ви хотіли б побувати в казці? Тоді уважно послухайте загадку. Відгадавши її, ви дізнаєтеся, в якій казці ми сьогодні з вами побуваємо:

У цій казці КоролеваНоровливою була,Вона вчиться не хотіла,Видала указ вонаЩоби пролісків у кошикЇй доставили скоріше.А сталося це, діти, лютою зимою, у грудні. Хто ж ця Королева?Вгадайте, діти, враз,В якій казочці чарівнійМи опинимося зараз.

Діти«Дванадцять місяців»!

ВиховательМолодці, діти! Ви правильно відгадали загадку, і, здається, ми з вами вже потрапили в цю казку...(Діти бачать: в кінці кімнати стоїть парта, за нею сидить Королева. Біля дошки стоїть Професор і намагається щось «довести» Королеві)ВиховательДіти, як ви думаєте, хто це? Що вони роблять? Давайте тихенько підійдемо ближче і дізнаємося, що там відбувається?..(Діти підходять ближче)КоролеваСкільки можна мене вчити, я і так все знаю!ПрофесорТак, моя Королево, але ви не змогли вирішати навіть самі прості задачки!КоролеваОсь ще! Задавайте будь-яку, я швидко її вирішаю!Професор: Добре, слухайте уважно, ваша Високість:Настав довгоочікуваний січень.Спочатку зацвіла одна яблуня,А потім - ще 2 сливи.Скільки дерев зацвіло?

Королева

Я ж казала, що впораюся з будь-яким завданням! Це дуже легке завдання! Зацвіло 3 дерева!Професор (розводить руками)Це неправильна відповідь!КоролеваНе може бути! Що ж тут неправильно, адже 1+2=3!ВиховательДіти, давайте допоможемо Королеві вирішити цю задачку. Хто встиг порахувати, скільки дерев зацвіло?ДітиНі одного, тому що в січні не цвітуть дерева.КоролеваДобре, я спробую порахувати ще раз. Кажіть наступну задачу!ПрофесорНу, що ж, давайте спробуємо:На березі росло 9 яблук.Подув сильний вітер,І одне яблуко впало.Скільки залишилося?КоролеваЗалишилося 8 яблук!Професор (береться руками за голову): Ви знову дали неправильну відповідь, моя Королева!КоролеваНу чому знову неправильно? Адже я порахувала вірно?ВиховательДіти, скільки яблук залишилося на березі?ДітиНіскільки, тому що на березі яблука не ростуть.Королева (тупає ногою)Ви знову обдурили мене! Кажете, на березі яблука не ростуть і в січні не цвітуть дерева?! А ось і неправда! Я можу вам довести, що в січні цвітуть навіть проліски!!! Тому, хто принесе мені пролісків, я дам стільки золота, скільки поміститься в його кошику!ВиховательСлух про королівський указ розлетівся по всьому королівству. Почули про нього і зла мачуха зі своєю донькою. Стали вони думати, де б взимку пролісків роздобути і грошей побільше отримати? Вирішила мачуха послати в ліс за пролісками свою нерідну доньку, Пасербицю. Навколо темно, вовки виють, завірюха завиває. Давайте покажемо, як дівчинка йшла по зимовому лісі. (Звучить фонограма хуртовини, виття вовків. Діти, переміщаючись на «лісову галявину», намагаються зобразити страх і холод. У цей час діти-місяці переодягаються у свої костюми і сідають на свої місця «біля багаття». Вихователь запитує у дітей, що вони зобразили)

Вихователь

Раптом бачить Падчерка - горить багаття і хтось сидить біля нього. Давайте порахуємо, скільки людей сидить біля багаття? (Вихователь викликає одну дитину).ВиховательА тепер порахуйте у зворотному порядку. (Виходить ще одна дитина).ВиховательЯк ви думаєте, кого побачила Пасербиця?ДітиДванадцять місяців!ВиховательДавайте подивимося, що було далі...ПасербицяПривіт, брати-Місяці!Місяці (разом)Здрастуй, Краса-дівиця!СіченьЩо привело тебе в цю пору в дрімучий ліс?ПасербицяНе по своїй волі я прийшла сюди. Королева пообіцяла щедро нагородити того, хто принесе в палац кошик пролісків. Ось і відправила мене мачуха в ліс за пролісками.ЧервеньДе ж ти зараз проліски знайдеш?ЛистопадМісяці йдуть один за іншим. Тільки закінчиться один місяць, відразу починається інший. І жодного разу ще не бувало так, щоб лютий прийшов раніше січня, а травень обігнав квітень.ПасербицяЯ знаю, але без пролісків мені додому повертатися не можна: зла мачуха погубить мене.СіченьНу, що ж, я думаю, що ми зможемо тобі допомогти. Якщо ти правильно виконаєш всі наші завдання, ми подаруємо тобі цілу корзину пролісків. Впораєшся?ПасербицяЯ буду дуже старатися.ВиховательА ми з дітьми допоможемо тобі. Правда, діти?БерезеньТоді відгадайте загадку:Ожила природа навколо,Пробудившись від сну,З блакитного небозводуІз сонцем до нас принесла... (Весну).

Вихователь

Правильно, весну. А тепер знайдіть картину з зображенням весни. В ній заховано ваше перше завдання (діти шукають картину з зображенням весни серед картин, розташованих по кутах на стенді. Щоб отримати завдання, діти повинні відповісти, в якому кутку знаходиться ця картина. Наприклад, у верхньому правому кутку і т. д. Потім діти пояснюють, як вони визначили, що тут зображена весна, називають прикмети весни і весняні місяці. Вихователь показує завдання)Проводиться гра «Знайди і полічи». Діти повинні порахувати предмети, які вони бачать на малюнку (мал. 1).

ВиховательМолодці, діти, ви добре впоралися з цим завданням.СерпеньВідгадайте таку загадку:Сад дозріває, річка тече,Над головою Сонце пече..... (Літо).Діти шукають цю картину за принципом 1 завдання. Вихователь показує дітям 2 завдання. Проводиться гра «З яких геометричних фігур складається предмет?»ВересеньВідгадайте ще одну загадку:Прохолодно. Жовкне листя.Горобина у намисті.Птах у вирій відлітає.В яку пору це буває? (Восени)(Діти знаходять наступну картину. Вихователь оголошує наступне завдання. Проводиться гра «Склади речення за даною схемою»: вихователь показує спочатку схему, що складається з 2-х слів. Діти складають з нею речення про осінь, визначають кількість і порядок слів у цьому реченні. Те ж відбувається, коли вихователь показує схему, що складається з 3-х слів. Потім діти порівнюють, які речення були коротшими, а які довше)

ВиховательМолодці, діти. Картина з якою порою року у нас залишилася?ДітиЗима.ВиховательПравильно. Що зображено на цій картині? (Діти перераховують прикмети зими, називають зимові місяці). Вихователь знімає останню картину зі стенду, на якому залишається намальоване сонце.ВиховательЩо у нас залишилося? (Відповіді дітей).ВиховательДе розташоване сонце?ДітиПосередині.ВиховательЯк ви думаєте, чому?ДітиТому, що сонце необхідне для життя людей, рослин. Воно світить в будь-яку пору року.ВиховательА скільки всього буває пір року?Скільки місяців у кожній порі року?Скільки місяців, як їх можна назвати одним словом?Діти Рік.ВиховательЗгадайте прислів'я, в яких йдеться про те, яким місяцем рік закінчується, а яким починається.ДітиГрудень рік кінчає, а січень починає.ВиховательА в які ігри люблять грати діти взимку? (Відповіді дітей).(Вихователь пропонує дітям пограти зі сніжком. Проводиться гра «Скажи навпаки». Діти стають у коло. Та дитина, якій вихователь кине сніжок, говорить слово-антонім:

Холодно – спекотно Далеко – близькоШирокий – вузькийДобре – поганоШвидко – повільноДень – нічГаряче – холоднеМ’який – твердийВгорі – внизуКороткий – довгийВисокий – низькийГлибоко – мілкоБагато – мало

Чорне – білеВеликий – маленький.

(Вихователь пропонує сісти за столи. Діти роблять звуковий аналіз слова «зима», одна дитина виконує завдання на магнітній дошці. З'ясувати, скільки складів у цьому слові, на який склад падає наголос; скільки всього звуків, скільки з них голосних і скільки приголосних. Вихователь пропонує відсунути в бік картки і взяти приготовані заздалегідь лічильні палички. Звертає увагу дітей на те, що вони не однакові за розміром: є короткі і довгі. Діти викладають на картоні блакитного кольору сніжинку. Під час роботи звучить «Італійський вальс» П. В. Чайковського).ВиховательМолодці, діти, ви дуже постаралися. Давайте тепер візьмемося за руки, і ви скажете, які роботи вам сподобалися найбільше. Вихователь пропонує всім повернутися на «лісову галявину». Квітень вручає Пасербиці кошик з пролісками.ПасербицяСпасибі, брати-Місяці, спасибі, діти, що допомогли мені впоратися із завданнями. Не буде тепер лаяти мене зла мачуха (передає кошик з пролісками Королеві).КоролеваВелике спасибі. Тепер я зрозуміла, що треба вчитися, щоб багато знати.ВиховательОсь і підійшла до кінця наша подорож. Всі ви сьогодні добре попрацювали, не залишили в біді Пасербицю, допомогли Професору переконати Королеву вчитися. А вам сподобалася подорож? (відповіді дітей). Що запам'яталося найбільше?

4.9. Театралізована розвага «Осінній ярмарок»Підготувала музичний керівник: Устименко К.С.

Мета:Сприяти розвитку колективної діяльності, естетичної культури, пізнавальних інтересів дошкільників, формувати вміння акторської гри та сценічної майстерності проведення творчих заходів, виховувати почуття гідності та любові до рідного краюПідготовчий етап:Розробка сценарію заходу (складання слів, віршів, конкурсів), підготовка декорацій до заходуОбладнання:Магнітофон, диск із записом, дитячі музичні інструменти, віночки, фрукти, овочі, глиняний посуд, глечики, намисто, кошики, калина, столи, панно. Костюми:Дитячі та дорослі українські костюми

ХідТРЕК 1

ДитинаОсінь казкою чарує тисячами теплих гам!Кольорами всіх дивує і дарує радість нам.

ДитинаЛюбі гості, мами й тата, в дитсадку – осіннє свято,Це для вас усіх розвага, починаємо! Увага!

ТРЕК 2(під музику до зали входять діти, стають у півколо)ТРЕК 3ДитинаНині осінь нас чарує, неповторна, чарівна,Різні барви нам дарує і дивує нас вона.

ДитинаВиглядає так казково восени і парк, і гай,Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край!

ДитинаЗолота красуня — осінь-чарівниця!По землі ступає, золотом іскриться.

ДитинаВ жовте і червоне листячко фарбуєІ картини дивні, чарівні малює!

ДитинаМи є діти українські хлопці та дівчата,Рідний край наш – Україна, красна та багата.

ДитинаОсь тому сьогоднi треба вам і усім дiтямПiд осіннім мирним небом за неньку радiти.

ДитинаПрикрашати, пестувати і мiста i села,Гарну пiсню заспiвати для друзiв веселих.

ТРЕК 4(Пісня «Країна сонечка», по закінченню пісні діти йдуть за столи)

1 куплет:На нашій Україні малята всі веселіРозумні і кмітливі найкращі від усіхМи щиро вас запрошуєм до нашої оселіТут дзвоником веселим лунає щирий сміх

Тут дзвоником веселим лунає щирий сміх,БО НАША УКРАЇНА ЦЕ –

Приспів:Країна сонечка, країна добраКраїна радості, країна теплаКраїна сонечка, країна добраЧарівна країна моя.

2 куплет:На рідній Україні діброві солов’їні І небо наче казка і золоті поляДарує усім людям свою любов і ласкуЄдина Батьківщина – українська земляЄдина Батьківщина – українська земляБО НАША УКРАЇНА ЦЕ –

Приспів(розходяться за столи, дві дитини – посередині залу)

ТРЕК 5ДитинаКоролева Осінь всіх до столу просить.Всіх без винятку частує й для Зими запас готує.

ДитинаТепер, коли вже зібрано врожай,Іще заможнішим став рідний край.Ми закликаємо усіх вас побуватиНа ярмарку веселому у нас!

ДитинаУвага! Увага! Спішіть, поспішайте!Господарі й гості, глядіть, не минайте!На ярмарок прошу гуртом, поодинці,Чекають на всіх там чудові гостинці.

ДитинаГей, на ярмарок хутчіше, і не пішки, а бігом!Тож збирайтесь веселіше всі на ярмарок — гуртом!(звучить музика, заходять дід і баба)

БабаНарешті дісталися, глянь, діду, який гарний ярмарок!

Дід:А вареники тут є? Я так зголоднів?

БабаОт, старий, тільки про вареники і думаєш!

ДідВареників хочу!!!

ТРЕК 6(танок «Вареники»)

ТРЕК 7ДідДобре, бабо, ходімо вже подивимось, що ж тут є(йдуть до столів, шум, гомін ярмарку)

ДитинаНа ярмарку нашім веселім, багатімЄ, чим дивуватись, і є, що придбати.

ДитинаТут речі умільців ні з чим незрівняні,Барвисті стрічки, рушники вишивані.

ДитинаГлиняний посуд – тарелі, горнятка,Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам.

ДитинаСто страв господиня з картоплі зготує,Картопля як хліб, вона всіх нагодує!

ДідБабо, а може ми й тебе продамо:

ТРЕК 8(пісня Ярмарок)

1 куплет:Ой, на горі ярмарок,Під горою ярмарокДід бабу продає – Ніхто грошей не даєДід бабу продаєНіхто грошей не дає.

2 куплет співає бабуся, діти – останні 2 строчки:Ой, дідусю, дідусю

Коли ж твоя ласка,Чом ти ж мене не продавЯк я була краща?Чом ти не продавЯк я була краща?

3 куплет:Ой, на горі ярмарок,Під горою ярмарокДід бабу продає – Ніхто грошей не даєДід бабу продаєНіхто грошей не дає.

ТРЕК 9ДідДобре, бабо, ходімо подивимось далі, що ж тут є ще цікавого?

ДитинаБеріть помідори, вони – пречудові,До вашого столу – хоч зараз готові.

ДитинаЛоточків із яблуками – не минайтеЯкі до смаку, - такі й вибирайте.

ДитинаСортів тут багато, усі вони різні,Ось яблука ранні, ось яблука – пізні.

ДитинаСкуштуйте цю грушу солодку, духмяну У роті неначе медок вона тане!(дід підходить до останнього столу, який мовчить і питає)

ДідА ви що можете про свій товар сказати?

ДитинаМи можем, діду, не тільки сказати,А, навіть, пісню проспівати!

ТРЕК 10(Пісня «Осінь-чарівниця»)

1 куплет:Осінь-чарівниця в гості прийшла

І дарунки щедрі дітям принесла

Приспів 2 рази:Яблука і груші, стиглий виноградОсені дарунки для усіх малят

2 куплет:Осені дарунки радісно беремІ в корзинки наші весело кладем Приспів 2 рази.

ТРЕК 11ДідОх і добре нахвалили свій товар, я навіть не уявляю, як можна піти звідси з пустим кошиком.

БабаА чи знаєте, малята, що принесли вам на свято?Із полів, садів і грядок – повний кошичок загадок!

ЗАГАДКИНа городі восени Лежать жовті кабани,Прив’язані за хвости, Щоб не здумали втекти. (гарбузи)*********В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі. (морква)*********Сидить баба на грядках вся закутана в хустках (капуста)*********Сам червоний, а чуб зелений (помідор)*********Прохолоди чиста просинь на поріг ступає осіньВдаль від рідної землі відлітають … (журавлі)********* (Дід з бабою проходять далі, мамо заплітає дівчинці косу)

ТРЕК 12БабаДіду, глянь, які чудові музики тут стоять…А може нехай зіграють нам, га?

ДідА ну, музики, зіграйте нам, покажіть, на що спроможні українці?

ТРЕК 13Гра на дитячих музичних інструментах

ТРЕК 14ДідБабо, що це вони красу наводять?

БабаНеук. Це такий обряд, називається закосичення. Слухай…Була в родині ось така дівчинка: доки малою була, тільки й турбот, що рости здоровою, набирайся розуму, вчитися жити серед людей, спілкуватися з ними. І як одна з ознак цього без турботливого життя – вільне розпущення волосся, прикрашене віночком. Підростала наша дівчинка і ставала помічницею. А ознакою того були коси туго заплетені, щоб не заважали у роботі. Заплетення коси, або закосичення – гарний, ніжний, урочистий обряд для дівчат.

ТРЕК 15(танок дівчат з віночками)

ТРЕК 16ДитинаЗробила я віночок із квітів та стрічок, Піду в нім танцювати веселий гопачок.

ДитинаОй, заграйте, музики, в мене гарні черевики!Починайте скоріш грати, бо хочеться танцювати!

ДитинаОй, заграйте музики, піддайте охоти!Як поб’ються черевики – надягну чоботи!

ДитинаХлопці, поспішайте, у рядок ставайте

І завзято й весело танець починайте!

ТРЕК 17(Танок «Гопак»)(Одягають на дітей наголовники овочів)

ТРЕК 18БабоОй, дивіться:Ходить Гарбуз по Городу питається свого Роду

ДитинаОй чи живі чи здорові Всі Родичі Гарбузові!ДитинаОбізвалась Жовта Диня Гарбузова ГосподиняІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ДітиОбізвались Огірочки Гарбузові Сини-ДочкиІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ДитинаОбізвалася Морквиця Гарбузовая СестрицяІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ДітиОбізвались Буряки Гарбузові СвоякиІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ДітиОбізвалась Бараболя а за нею і КвасоляІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ДитинаОбізвався Старий Біб я іздержав увесь РідІще живі та здорові Всі Родичі Гарбузові!

ВСІОй ти Гарбуз ти Перистий з чим Тебе ми будем їсти?

ДитинаМиску пшона кусок сала от до Мене вся приправа!

ТРЕКИ 19-20

ДитинаВже на ярмарку у нас

Естафетам настав час.Люди добрі, подивіться,Як ми вмієм веселиться.

БабаА давайте пограємо зараз у гру разом з нашими овочами? (Ігри «Звари борщ та компот»; «Перенеси на ложках овочі та фрукти»)

ТРЕК 21БабаОх і гарний ярмарок, чи не так, любі гості?

ГостіТак!ДідНам Осінь, діти, щедра і багатаВрожай свій принесла у кожну хату,В садок дитячий, в кожний дім, усюдиНехай живуть щасливо люди.

БабаЯк щедра земля, то й щедра українська душа і нехай та душа квітне як квіточка на довгії літа

ТРЕК 22(Танок «Як у нас на Україні»)Дід і БабаА тепер ми запрошуємо вас на наш Ярмарок пригоститися дарунками осені(дід з бабою запрошують на ярмарок батьків і гостей свята, а потім пригощають пирогом)ТРЕК 23-25

4.10. Добірка дидактичних ігор та вправ для мовленнєвого розвитку дошкільників

«Знайомство»Підготовка дітей: діти обізнані з рисами людської особистості(привітність, товариськість, доброта, щирість, щедрість).Мета: розвивати вміння дітей презентувати себе оточенню; активізувати словник (риси особистості); виховувати бажання побачити себе очима інших людей; формувати потребу в спілкуванні, самоповагу.Хід гри: Беруть участь 5-8 дітей. Діти сідають утворивши коло. Вихователь пропонує їм подумати, які їхні якості найважливіші, словесно описати їх. Діти по черзі представляють себе і свої характерні особливості. В кінці гри діти визначають найцікавішу розповідь, пояснюють свій вибір. Виграє той, чия відповідь найкраща.

«Кошик для сміття»Мета: викорінення образливих слів із словника дитини, донесення до її розуміння, як важливо дбати про інших, як впливають недобрі слова на настрій іншої людини ( погані слова порівнюються із сміттям)Хід гри: Діти, давайте пограємось в гру «Кошик для сміття». Ви знаєте, що в нього викидають непотрібне, те ,що забруднює приміщення. Погляньте, у нас в групі завжди чисто і гарно, бо в ній немає сміття. Так і наше мовлення має бути чистим. Нажаль, воно часто буває забруднене грубими образливими словами,який дехто вживає щодо рідних, своїх друзів. Цього робити не можна : образливі слова,як сміття,засмучують людину, псують стосунки з нею. Пригадайте подумки всі образливі слова, які знаєте. Намалюйте обличчя людини, яка почула образливе слово. Як це слово вплинуло на її настрій?

А тепер давайте позбавимось цих слів, «викинувши» їх у кошик для сміття разом з папірцем, щоб ті образливі слова, які дехто вживає, ніколи більше не звучали в нашому мовленні, нікого не засмучували. Віднині свої почуття виражайте лише приємними, лагідними словами, які відповідно створюватимуть приємний настрій у вашого співрозмовника.

«Чарівна квітка»Мета: навчити дитину зацікавлено і диференційовано ставитись до своїх словесних виразів, збагачувати лексичний словник приємними мовленнєвими зворотами. Спонукати дошкільнят розвивати свій мовленнєвий потенціал.Хід гри: З цупкого паперу виготовляють квітку, пелюстки якої стягнуті ниткою і утворюють пуп`янок, всередині якого сховано «сюрприз». Діти зможуть отримати сюрприз, коли всі пелюстки розкриються. Діти, перед вами пуп’янок. Він закритий. Ніхто не знає, що в ньому всередині. Розкриваючи пелюстки по черзі, зможемо з΄ясувати, що ж там всередині пуп΄янка. Ви – як той пуп΄янок, якщо мовчите, не говорите нічого, ніхто не дізнається про ваші думки, мрії, почуття,ставлення. Діти по черзі розкривають пелюстки квітки та розповідають про себе: називають ім΄я, улюблені заняття, свої мрії, почуття до рідних та друзів, ставлення до однолітків. Визначають власні позитивні та негативні риси.Коли розкриють всі пелюстки квітки, тоді отримують сюрприз.

«Приємні звернення»Мета: активізувати словник дитини приємними, ввічливими, тактовними словами.Хід гри: Дорослий обирає пару дітей ( хлопчика і дівчинку). Пропонує їм стати навпроти один одного в різних кінцях кімнати. Гусячим кроком(ступня за ступнею) діти рухаються назустріч один одному, на кожному кроці почергово звертаються один до одного з ласкавими словами. Вихователь та інші діти стежать, щоб слова не повторювались. Виграє та пара, яка назве найбільше приємних слів.

«Культура взаємин»Мета: розвивати вміння дітей слухати, говорити, сперечатися, відстоювати свою думку, пояснювати, приймати рішення; виражати ставлення до партнера; активізувати словник відповідною термінологією; виховувати повагу до інших.Хід гри: Вихователь розділяє дітей на пари. Кожна з них розігрує ситуацію, коли один виконує роль керівника, а інший – підлеглого. Пропонуються такі ситуації:«Керівник цеху просить робітника пояснити, чому він запізнився на роботу».«Директор школи веде розмову з учнем, який розбив вікно».«Продавець просить директора надати йому відпустку» тощо.

«Захоплення»Мета: формувати у дітей вміння помічати в інших позитивні якості;що викликають захоплення, повагу і симпатію та виражати ці почуття засобами мовлення. Хід гри: Вправа проводиться в колі з м΄ячем. Перший учасник передає м΄яч сусідові та, називаючи його на ім΄я каже : «Мені подобається в тобі…» (називає ту якість, яку він відзначив). У відповідь дитина має озвучити почуття, які виникли у відповідь на почуті слова. Вправа виконується по колу.

«Формування позитивної самооцінки»Мета: формувати у дітей адекватну самооцінку, активізувати словник термінами, що позначають позитивні якості.Хід гри: Вихователь ставить перед дітьми завдання: намалювати сонце, у центрі свій портрет. Від сонця провести стільки променів, скільки гарних якостей дитина бачить у собі. Потім кожна дитина відповідає на запитання: «Якими словами ти можеш розповісти про свої гарні якості?»

«Прислухайся до себе»Мета: навчити дітей виражати свої думки мовленнєвими засобами, виховувати позитивне ставлення до себе.Хід гри: Вихователь пропонує дітям прислухатись до своїх думок, бажань і, дібравши відповідні фрази, виразити їх словесно. Дібрати слова, що виражають радісний настрій, і слова, що виражають сумний настрій.

«Розкажи про іграшку»Мета : перевірити вміння описувати іграшки, складати описові відповіді з 2-3 речень.Хід гри: У гості до дітей приходить ведмедик з кошиком іграшок. Ведмедикові подарували на день народження багато іграшок. Але він не знає, як вони називаються і як з ними потрібно гратися.Вихователь пропонує дітям допомогти ведмедикові, розказати все про іграшку:

- як називається іграшка?- з чого зроблена іграшка?- якого кольору, форми, розміру?- як з нею гратися?- Вихователь пояснює хід гри, дитина виходить до столу, чере з кошика

іграшку,показує дітям і все про неї розповідає ведмедикові( без допомоги дорослого). На одному занятті слід описати 4-5 іграшок.

«На місця»Мета : перевірити засвоєння узагальнюючих слів: іграшки, меблі, назви іграшок,меблів, форму знахідного і родового відмінків іменників.Хід гри: У вихователя два макети :ігровий куточок та кімната для ляльки, у дітей предметні картки із зображенням іграшок та меблів.Вихователь запитує: «Що це? Що є в ігровому куточку? Як треба його обладнати? Що повинно стояти в кімнаті для ляльки?»Діти відповідно ставлять картки на макети.

«Хто в кого?»Мета : перевірити засвоєння назв тварин та їхніх малят, вживання форм родового відмінка.Хід гри: На набірному полотні виставлені предметні картинки – тварин та їхніх дитинчат.Діти повинні відібрати парами, відповісти, хто в кого.(у кішки – кошеня, у собаки – цуценя і т.д.)

«Познайомимо котика»Мета : перевірити засвоєння назв кімнат дитячого садка, узгодження іменників з прикметниками, а також уміння складати поширені речення.Хід гри: Вихователь показує іграшкового котика. Котик плаче, лапкою витирає сльози. Він заблукав і не знає куди він потрапив. Вихователь пропонує дітям розказати куди потрапив котик, ознайомити з приміщенням.

Запитання :- Як називається будинок в який потрапив котик?- Як називається ця кімната?- Що є в умивальній кімнаті?- Де ми роздягаємось?Котик дякує дітям і залишається в дитячому садочку.

«В гості до ляльок»Мета: закріпити вміння розрізняти голосні та приголосні.В гості приходять раніше вивчені вже букви «А» і «М».(Розмістити букви окремо). Наголосити, що сьогодні діти підуть в гості до Ляльок, а подарувати їм треба букви:голосній «А» - подарувати голосні; приголосній «М» - подарувати приголосні.Для дітей приготувати на столах голосні та приголосні букви, які діти вже вивчили.Діти повинні розподілити букви і виконати завдання так, щоб голосні покласти до голосної, а приголосні до приголосної.

«Склади і прочитай склад»Мета: вчити читати обернені склади.У дітей голосні букви. Діти підходять до приголосної букви, ставлять голосну букву попереду приголосної і читають обернений склад.Виграє той, хто перший прочитає обернений склад.

«Назви букву»Мета : закріпити назви вивчених букв.Вихователь показує певну букву. Діти повинні назвати її і показати таку ж саму букву. (Букви лежать у дітей на столах. Вони вибирають серед інших ту, яку показує вихователь).

«Назвіть слово»Мета : називати слова на заданий звук.Вихователь показує певний склад, а діти повинні назвати слова з даними звуками.Ма…(шина), ма…(ма), мо…(локо) і т. д.

«Посварилися» Мета : вчити з’єднувати голосну з приголосною, читати прямий склад.Вихователь говорить, що голосні звуки чомусь посварилися з з приголосними. Пропонує дітям їх помирити, тобто поставити букви поруч і прочитати склади. Сказати , як гарно вони звучать разом, і що їм сваритись ніяк не можна.Дитина бере дві букви, ставить поруч і намагається їх прочитати.( букви брати ті, що діти вже вивчили)

«Що далі ?»Мета : вчити добирати слова за змістом речення.В гості приходять букви. Вихователь каже,що буква була в лісі, але ,що вона там бачила не запам’ятала. Пропонує дітям допомогти їй.

Біля пенька росли ….На дереві сиділа ….

Вона гризла ….Буква злякалась ….

В лісі буква нарвала ….

«Доберіть слова»Мета : вчити дітей добирати слова – ознаки.Вихователь приносить в групу різні предмети: яблуко, квітку,іграшку,картинки із зображенням тварин і т. Д.Вихователь просить дітей допомогти назвати ці предмети і розповісти про них. Наприклад : Зайчик – боягузливий, довговухий,сірий, білий, швидкий; Квітка – червона, пахуча, яскрава…

«Ось такі тямкі малята» (Гра проводиться фронтально)Мета: вправляти дітей у суфіксальному словотворенні; в утворенні множини іменників; в утворенні спільнокореневих слів. Активізувати й збагачувати словник. Розвивати слухову пам'ять, логічне мислення (аналіз, синтез, порівняння), загальну моторику, швидкість реакції. Виховувати відчуття мови.Хід гри:Діти вільно рухаються у груповій кімнаті (або на майданчику), імітуючи зимові розваги — катання на лижах, ковзанах, гру в сніжки, ліплення сніговика. Логопед промовляє закличку:

Ось такі прудкі малята —В різні ігри люблять грати,Раз, два, три — кожен стань, замри!Діти зупиняються й завмирають у певних позах. Логопед продовжує:Ось такі тямкі малята — Вміють гарно все сказати. Правильно

відповідаєш — І одразу "оживаєш".Пропонується завдання всім дітям. Якщо дитина, на яку вказав

дорослий, правильно відповіла, вона "оживає" і рухається далі; коли ж ні — чекає на допомогу товаришів. Позаяк наприкінці гри неохопленими лишаються найслабші діти, то запитання до них мають бути значно легшими. На прохання дорослого дитині допомагає той, хто ще не відповідав. Коли відповідь правильна, знову починають рухатись обоє.

Перший варіант— Я назву великий предмет, а ви такий самий, але маленький, тобто

скажете лагідно (ліс — лісок, вікно — віконце, книжка — книжечка ...).Другий варіант— Я розпочну речення, а ви продовжите його. Слухайте уважно

зразок: "У Сашка м'яч, а в дітей м'ячі". ("На тарілці яблуко, а в кошику... (яблука)"-, "На нозі ковзан, а на ногах... (ковзани)", "На руці рукавиця, а на руках... (рукавиці)"-, "В роті цукерка, а в коробці... (цукерки)").

Третій варіант— Зараз ми пограємо так: я описуватиму предмет, ознаку, явище чи

дію, а ви відгадуватимете мої загадки. Щоб було легше відгадувати, даю підказку: в кожній відгадці заховалося слово "сніг".

Взимку пташка прилітає, Що червоні грудці має. (снігур) У дворі, немов жива, Стоїть баба ... (снігова).

Дуже люблять малюки Взимку гратися в ... (сніжки).

3 неба падають пушинки, Ніби зірочки ... (сніжинки).

Швидко з гірки мчать малята На санчатах і на лижах. Раді зиму зустрічати, Бо вона весела й ... (сніжна).

Летять, летять сніжинки, Вкривають ліс і сад. Це явище природи назвали ... (снігопад).

Як снігу намете багато, Потрібна тут вона. Нам сніг прибрати допоможе машина ... (снігоочисна).

Пропонуються й інші опорні слова: сад, ліс, вода, риба і т.д. Гра проводиться на закріплення вивченого матеріалу, коли діти вже здатні швидко виконувати поставлені завдання.

«Твердий горішок» (Гра проводиться фронтально)Мета: вчити дітей утворювати відносні прикметники й активізувати вживання їх; ставити запитання до якісних прикметників (Який? Яка? Яке? Які?)-, узгоджувати іменники з прикметниками та числівниками у роді, числі та відмінку. Розвивати загальну моторику, гнучкість. Виховувати уважність у грі, моральні якості особистості.Обладнання: стояки, натяжна гумова мотузка, іграшкова білочка, пластмасові грибочки, бутафорські горішки, натуральні шишки, кошик.Хід гри:Логопед показує дітям іграшкову білочку й емоційно передає свій,діалог з нею:

—Де ти, білочко, живеш?Що ти, білочко, гризеш?

—У зимовому ліску, У дуплі, у соснячку

Я гризу горішки,І гриби, і шишки.

— У білочки й узимку чимало клопотів: доводиться стежити за тим, щоб у кубельці було тепло, й віднаходити підготовлені на зиму припаси. Самій важко впоратись, а ми можемо допомогти їй — назбирати на обід у кошик лісових дарів, які припасла білочка. Але зроблять це найспритніші і найкмітливіші. Так, щоб дістати зі сховку сухих грибочків чи підняти шишку, доведеться пролізти під натягнутою мотузкою; щоб зірвати підвішений горішок — стати на пальці й підстрибнути; а ще треба виконати моє завдання. І лише потім можна.

«Телеграф»(Гра проводиться з підгрупою)

Мета: формувати в дітей навички складового аналізу та синтезу. Активізувати й збагачувати словник, розвивати слухову увагу, пам'ять, елементарне логічне мислення, відчуття ритму. Виховувати інтерес до гри з елементами змагання, почуття колективізму.Хід гри:

Педагог просить дітей допомогти йому передати термінову телеграму лісовим птахам.

Слухав птах на дротах, Як гуде телеграф, Потім знявся, закричав:— Телеграму я прийняв! — Передав телеграф,— Щоб ховався кожен птах,— Бо із півночі сюди — Йдуть зимові холоди.(Анатолій Качан) Перший варіант— Щоб навчитися передавати телеграму, треба уважно слухати мої

слова й правильно ділити їх на склади. Коли я скажу слово, в якому лише один склад, то ви також стукнете пальцями по столу один раз. (Показує, як слід виконувати завдання). Скільки в слові буде складів, стільки разів ви й стука-тимете.

Педагог називає слова, діти відстукують кількість складів у них. Можна також плескати в долоні, підстрибувати, присідати, викладати певну кількість фішок абощо.

Другий варіант— Цього разу за телеграфіста буде веселий дятлик. Він вимовлятиме

перший склад якогось слова — дво- чи трискладового, а наступні склади вже відстукуватиме. Ви ж маєте добирати закінчення цих слів.

Дятлик вимовляє перші склади слів, а діти закінчують їх. Наприклад:

зи • (зи-ма) хур • • • (хур-то-ви-на)ли • (ли-жі) мо • (мо-роз)за •• (за-ме-тіль) бу •• (бу-руль-ка)си •• (си-ни-ця) са • (са-ни)

Допомога педагога:♦ використовуються реальні предмети (малюнки), й

вимовляється перший склад слова-назви;♦ з довільної групи предметів (малюнків) дитина вибирає

той, у назві якого є поданий склад, і відстукує кількість складів у цьому слові;

♦ відстукуються слова з певних лексичних тем ("Іграшки", "Овочі", "Дерева" тощо).

Ігри для дітей раннього вікуІгри, що формують правильну звуковимову 

"У ДВОРІ "

Мета: Розвивати мовний слух і здатність до звуконаслідування.Обладнання: Іграшковіпівень,курка,кішка, собака,корова. Хід: Вихователь виразно читає вірш і показує відповідні  іграшки. 

Ку-ка-рі-ку! Кур стережу. 

Кудах-тах-тах! Знеслася в кущах. 

Мур-мур-мур, Лякаю курей! 

Ам-ам! Хто - там? Кря-кря-кря! 

Завтра дощ з ранку! Му-му-му! 

Молока кому? (А. Барто) 

Прочитавши вірш, вихователь задає дитині питання: «Як корова мукає?», «Як песик гавкає?», «Як качечка крякає?» І т.д. 

"ПІСНЯ - ПІСЕНЬКА "

Мета: Закріплювати правильну звуковимову. Розвивати мовний слух і мовну активність, вміння вимовляти звуки і звукосполучення по наслідуванню. Обладнання:  Велика лялька, півень, кішка, качка,  ведмідь , жаба.

Хід гри: Вихователь супроводжує свою розповідь  показом іграшок-персонажів; чітко вимовляє звуконаслідування і домагається цього від дитини при відповідях  на питання за оповіданням. 

Заспівала дівчинка пісеньку, Співала, співала і доспівала. - Тепер ти, півник, співай! - Ку-ка-рі-ку! - Проспівав півник. - Ти заспівай, мурка! - Няв-няв, - заспівала кішка. - Твоя черга, качечка! - Кря-кря-кря, - затягла качечка! - А ти, Мишко? - Ряв-ряв-ряв, - загарчав ведмідь. - Ти, жаба, заспівай - Квак-квак-квак, - проквакала жаба. - А ти, лялька, заспіваєш? - Ма-ма, ма-ма! Солодка пісенька! (Г. Гербова) В кінці розповіді дитині ставлять питання: «Як співає кішечка? Як співає Мишко?»

КУРОЧКА І КУРЧАТА Мета: Розвивати звуконаслідування, орієнтування у просторі. Обладнання: Шапочки курочки і курчат (за кількістю дітей) Хід гри: Вихователь зображує курочку, а діти курчат. «Курочка» з «курчатами» ходять по галявини і «клюють зернятка» (стукають пальцями об підлогу). 

Вийшла курочка гуляти, Свіжої травички пощипати, 

А за нею хлопці, Жовті курчатками. 

Ко-ко-ко та ко-ко-ко, Не ходіть далеко, Лапками греби, 

Зернята шукайте! (Т. Волгіна) 

Важливо домагатися, щоб діти підмовляли за вихователем, чітко вимовляли звукосполучення «ко-ко-ко».

ГАВ-ГАВ Мета: Закріплювати вимова звуків по наслідуванню.

Обладнання: Картинки з зображенням цуценя, коня, теля, курчати, козеня. Хід: Вихователь супроводжує читання  вірша показом картинок із зображенням тварин і птахів. 

«Гав! Гав! »- На зорі, «Гав! Гав! »- На дворі. 

На дворі щеня біг, А у стайні кінь заіржав. Він сердився: «Ти чого 

Спати заважаєш? І-го-го! » І сказав теля: «Му!» 

Спати заважає він йому. І сказав теля: «Пі! 

Ти, щеня, ще поспи! » А козеня: «Ме!» Та «Ме!», «Подрімати не дали мені». 

А щеня всі «Гав!» Та «Гав!», У нього весела вдача! І веселий цей вдачу 

Називається «Гав - гав!» (За Т. Волгіної) 

Важливо домагатися, щоб діти чітко вимовляли звукосполучення, наслідуючи голосам тварин. 

У ПТАШНИКУ Мета: Закріплювати вимова звуків по наслідуванню. Обладнання: Картинкиз зображенням качечок, гусей, індика, голубів, курочок, півника. Хід гри: Вихователь супроводжує читання вірша показом картинок. Наші качечки з ранку: - Кря-кря-кря! - Кря-кря-кря! Наші гуси  біля ставка: - Га-га-га! - Га-га-га! А індик серед двору: - Бал-бал-бал! - Бал-бал-бал! Наші гуленьки вгорі: - Грру-грру-грру! - Грру-грру-грру! Наші курочки у вікно: - Ко-ко-ко! - Ко-ко-ко! А як Петя-півник Рано-рано вранці 

Нам заспіває «Ку-ку-рі-ку!» «Як кричить качечка?» - Запитує вихователь. Малюк відповідає на це та інші питання про всі птахів. Так він уточнює і закріплює вимова звуків.

Ігри, що сприяють розумінню та формуванню граматичних конструкцій

ОЛИНІ ПОМІЧНИКИМета: Вчити утворювати форми множини  дієслів, зменшувально-пестливі

форми іменників.Обладнання: Лялька. Хід: Вихователь говорить дітям, що до них у гості прийшла лялька Оля зі своїми помічниками  і пропонує відгадати, як вони називаються і що допомагають Оле робити. Потім вихователь показує, як лялька моргає і питає: «Що це у Олі? Це очі, Олині помічники . Що вони роблять? (Дивляться, моргають, відкриваються, закриваються, мружаться). А як їх назвати ласкаво? (Вічка) ». Аналогічно  розглядаються Ноги, руки, вуха і т.д. Після цього вихователь читає дітям вірш Кіргановой Є. Г. «Олині помічники», спонукаючи дітей додавати слово в кінці кожного четвертого рядка. Оля весело біжить До річці по доріжці, А для цього потрібні Нашій Олі... (ніжки). Оля ягідки бере По дві, по три штучки. А для цього потрібні Нашій Олі ... (ручки). Оля ядерця гризе, Падають шкарлупки. А для цього потрібні Нашій Олі ... (зубки).На картинці - казці.  Оля дивиться на кішку, А для цього потрібні Нашій Олі ... (вічка). 

СХОВАЙ М`ЯЧИК Мета: Формувати у дітей навички розуміння прийменникових конструкцій.

Обладнання: М'яч. Хід: Вихователь пропонує дитині виконати дії з м'ячем за його вказівкою: «Поклади м'яч на стілець, під стілець, за стілець, біля стільця» і т.д. При цьому вихователь запитує малюка, куди він поклав м'яч, активізуючи словник по темі.

ХТО ДЕ ЗАХОВАНИЙ? Мета: Сформувати розуміння деяких прийменників, активізувати мова. 

Обладнання: Іграшкова кішечка або собачка.Хід гри: Вихователь ховає кішку на стілець, під ліжко, за двері, біля шафи і т.д. і просить дитину знайти її. Після того, як дитина знаходить іграшку, вихователь запитує: «Куди сховалася кішечка? (Під стіл). Правильно. Кішечка під столом ». Вихователь виділяє привід голосом, потім пропонує малюкові самому заховати іграшку, а сам шукає її, активізуючи мова дитини питанням: «Куди ти сховав кішечку?». Дитині, яка не розмовляє, вихователь пропонує заховати іграшку в яке-небудь місце. Після того, як він виконає інструкцію, вихователь розповідає, де іграшка, виділяючи привід голосом. 

ДЕ МАШИНА? Мета: Вчити дітей розуміти прийменникові конструкції.Обладнання: Сюжетні картинки із зображенням машини в різних місцях. Хід: Вихователь розкладає картинки перед дітьми, потім просить показати картинку з зображенням машини за деревом, біля будинку, не мосту і т.д.Активізує мова малюка питанням: «Де машина?».

ДРУЗІ Мета: Формувати у дітей навички утворення іменників зі зменшено-пестливими суфіксами. Обладнання: Картинки з зображенням тварин різних за розміром (велика собака - маленька собачка і т.п.) Хід: Вихователь розкладає на столі малюнки із зображенням маленьких за розміром тварин, собі ж залишає зображення великих за розміром тварин. Потім показує дітям картинку, наприклад, собаки і каже: «Собаці сумно. У неї немає одного. Давайте допоможемо собаці знайти друга ». Дитина шукає відповідну картинку із зображенням іншого собаки. Далі, вихователь звертає увагу дитини на те, що у великої собаки друг - маленька собачка, і просить малюка повторити (собачка). Якщо дитина не може, вихователь допомагає йому. Гра продовжується до тих пір, поки всі тварини не знайдуть собі друзів

НАЗВИ ЛАСКАВОМета: Вчити утворювати іменники зі зменшено-пестливими суфіксами. Обладнання: Картинки з зображенням предметів з будь-якої серії (посуд, меблі, тварини, транспорт і ін), в залежності від того, іменники якої теми необхідно закріпити. Хід: Вихователь показує дитині картинку із зображенням предмета з серії, наприклад, «транспорт» і запитує що це (машина). Потім просить дитину назвати машину ласкаво (машинка). Гра повторюється з картинками літака, вантажівки, паровоза і т.д.

ОДИН - БАГАТО Мета: Формувати у дітей уміння та навички утворення множини іменників. Обладнання: Картинки з зображенням одного і декількох однакових предметів однієї серії. Це можуть бути тварини, іграшки, посуд, меблі, одяг і т.д

Хід гри: Вихователь показує дітям картинку з зображенням, наприклад, кішки і каже: «Хто це? (Кішка). Кішці сумно, давайте знайдемо їй друзів ». Дитина шукає картинку з зображенням декількох кішок. Вихователь питає, хто намальований на цій картинці, спонукаючи дітей вживати іменники множини (кішки). Або: «Що це? (Машина). А де ще машини? ».Картинки підбираються в залежності від того, іменники якої теми необхідно закріпити. Також можна робити акцент на кількість іграшок, зображених на картинці: Один - багато.

ХТО ЧИМ ХАРЧУЄТЬСЯ? Мета: Закріпити правильне вживання іменників в орудному відмінку. Обладнання: Картинки або іграшки, що зображують зайця, ведмедя, кішку, собаку; картинки із зображенням морквини, ягоди, молока, кісточки або справжні продукти. Хід: Вихователь показує дитині картинку або іграшку, наприклад, ведмедя й каже: «Хто це? (Ведмідь). Покажи, чим харчується ведмідь (дитина показує ягоду або картинку з її зображенням). Правильно, ведмідь харчується ягодою. Повтори ». Гра триває. 

РОЗДІЛ 5ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

5.1. Анкети для батьків

Анкета 1Шановні батьки! Дайте відверту відповідь на запропоновані запитання.

Це допоможе вам з'ясувати рівень вашої обізнаності з проблемою розвитку дитячого мовлення та його порушень, ваші вміння розв’язувати їх на засадах особистісно-орієнтованого підходу.

1. Чи маєте ви спадкові або хронічні хвороби?2. Якою була вагітність матері? Чи мали місце токсикози, анемія,

інфекційні захворювання тощо?3. Якими були пологи? З ускладненнями чи без?4. Чи хворіла ваша дитина в ранньому віці (на менінгіт, захворювання

вух чи дихальних шляхів, інфекційні хвороби).5. Чи не було у малюка травми голови?6. Чи вчасно почала реагувати дитина на ваш голос, міміку?7. Коли почала гуліти, лепетати, вимовляти перші слова, фрази?8. Як розвивалося мовлення вашої дитини (повільно, швидко, з

перервами та ін.)?9. Чи відомі вам методичні та періодичні видання, які висвітлюють

питання розвитку дитини загалом та мовлення зокрема? Якщо так, то які?

10.Чи читаєте ви журнали “Дошкільне виховання”, “Палітра педагога”, “Джміль”?

11.Чи консультувалися ви з питань нормативного розвитку дитини у спеціалістів (дефектологів, логопедів, психологів, учителів, вихователів, лікарів)?

12.Якими іграшками гралася ваша дитина в ранньому віці?13.Якими грається тепер?14.Чи малюєте разом з нею твердими олівцями? Чи ліпите з

пластиліну?15.Як часто ви читаєте малюку казки, оповідки, вірші? Чи обговорюєте

разом їхній зміст?16.Чи спостерігаєте разом зі своєю дитиною під час прогулянок,

дорогою до дитсадка або додому за живими та неживими об’єктами (транспортом, деревами, квітами, будинками, небом, людьми, пта-хами, тваринами тощо)?

17.Чи розмовляєте з дитиною про предмети, які оточують її вдома?18.З якого віку ваша дитина відвідує дитсадок?19.Чи спілкується вона з дітьми вдома?20.Чи вміє дитина правильно тримати ложку, олівець, пензлик?21.Чи завжди ви вислуховуєте дитину, не перебиваючи її?22.Чи одномовна ваша сім’я?23.Чи вважаєте ви мовлення членів родини зразком для дитини?

Анкета 2

1. Чи поділяєте твердження про те, що кожна дитина розвивається в індивідуальному темпі і має індивідуальні якості?

2. Чи ставитеся до свого малюка як до особистості?

3. Чи згодні ви з тезою: “Дитина має приймати самостійні рішення щодо свого навчання”?

4. Чи вважаєте за потрібне перебувати у партнерських стосунках зі своїм малюком у корекційно - відновлювальному процесі?

5. Чи схиляєтеся до думки, що дитину варто виховувати незалежною, впевненою у собі?

6. Чи варто звертати увагу на розвиток у малюка позитивної самооцінки?

7. Чи слід зважати на настрій дитини перед початком і під час заняття та на її бажання вчитися?

8. Чи варто карати малюка, якщо він відмовляється виконувати пропоновані вами завдання або помиляється, виконуючи їх?

9. Чи слід хвалити дитину за старанність та найменші успіхи, заохочувати до корекційно-навчальної діяльності?

Анкета З

1. Чи знаєте ви, що таке мовлення?2. Чи відомо вам, якою має бути норма розвитку мовлення?3. Які чинники, на вашу думку, найбільше впливають на мовленнєвий

розвиток?4. Чи практикуєте в родині певну систему впливу на розвиток

мовлення малюка? Які маєте результати?5. Чи вважаєте своє мовлення зразком для вашої дитини?6. Чи потрібна вашій дитині допомога логопеда?7. Чи ознайомлені ви зі спеціальними посібниками, які висвітлюють

питання розвитку мовлення та його порушень?8. Чи доцільна, на вашу думку, логопедична допомога у дошкільному

віці?

Анкета 4

1. Чи вважаєте мовлення своєї дитини нормативним?2. Чи є ваше родинне мовленнєве середовище сприятливим для

безпроблемного засвоєння дитиною рідної мови?3. Ваша сім'я одномовна?4. Чи мають члени вашої сім'ї якісь вади мовлення? Якщо так, то які?5. Чи постійно спілкуєтеся зі своєю дитиною орфоепічно та

граматично правильно?6. Чи завжди надаєте великого значення спілкуванню з малюком?7. З якого віку, на вашу думку, слід розвивати мовлення дитини?8. Чи заохочуєте ви спілкування свого малюка з однолітками?9. Чи вчите дитину говорити чітко, неквапливо, правильно?10. Чи граєте з дитиною у мовні ігри?11. Як часто читаєте з малюком казки, оповідки, забавлянки, лічилки

тощо?12. Чи комплектуєте дитячу бібліотеку?

13. Чи ведете бесіди з дитиною під час прогулянок, дорогою до дитсадка чи додому?

14. Чи знаєте ви про взаємозв'язок дрібної моторики пальців рук і мовлення?

15. Чи граєте з малюком у пальчикові ігри?16. Чи помічаєте в мовленні своєї дитини вади?17. Чи вважаєте, що з віком дефекти мовлення зникають без втручання

спеціаліста?18. Чи знаєте ви, з якого віку доречно долати вади мовлення?

5.2. Консультація «Створюємо домашній театр» Домашній театр нині – досить рідкісне явище. Однак дорослим не

варто забувати, що саме театральне мистецтво має неабиякий вплив на розвиток художньо-естетичного смаку дітей. Усі діти люблять грати в сюжетно-рольові ігри, беручи на себе певні ролі. Навіть трирічній малюк із задоволенням виконує ролі мами чи тата, продавця чи лікаря в білому халаті. Але зовсім інша справа – театр. Це не просто гра в особах – це гра для глядача. У театрі немає такої спонтанності, як у звичайній грі. Акторові доводиться вивчити роль, діяти за сценарієм і намагатися грати так, щоб усе було чутно і видно глядачам, а не лише партнерам по сцені. Тож чудово, якщо діти не лише час від часу відвідують з батьками професійний театр, а й беруть участь у дошкільних виставках, організованих батьками.

Гра в театрІз малюками найліпше організовувати вистави пальчикового чи

настільного театрів. Ці види театру дуже близько до звичайної гри з іграшками: ось теремок, ось Жабка-Скрекотушка, ось Мишка - Норушка. Про жоден чіткий сценарій не йдеться. Читаємо казку «Теремок», розглядаємо картинки, а потім граємо разом з малюком. Для цього не потрібні ні ширми, ні куліси. Лише персонажі пальчикового чи настільного театрів, які можна виготовити самостійно з кольорового паперу чи клаптика тканини. Із ними можна грати де завгодно: хоч на столі, хоч на килимі, хоч на ліжечку перед сном. Ви цілком можете самі розіграти всю казку для малюка. Але якщо дитина активно включається в гру, скажімо, зображує Зайчика-Побігайчика, програти всю казку від початку до кінця навряд чи вийде. Малюк обов’язково захопиться іграшкою, адже йому цікавіше гратися улюбленим зайцем, ніж думати про «правильний» хід дії. Тоді можна обійтися окремими, найзабавнішими сценами. Граючи в театр, можна заучувати вірші, відпрацьовувати чітке, виразне мовлення. Під час такої гри розвиваються пам'ять, уява, дитина вчиться виконувати певну ігрову роль, взаємодіяти з батьками, братиком чи сестричкою.

Постановка виставиДитина п’ятого року життя вже може впоратися зі справжньою

«акторською роботою», тобто розучити свою роль і зіграти її у спектаклі для найдоброзичливішої публіки – рідненьких бабусь і дідусів, мам і тат,

братиків і сестричок. А надалі варто запросити для участі у спектаклях друзів, сусідських дітей.

Технологія. Усе дуже просто: обираєте короткий твір (казку чи оповідання, байку чи вірш) з динамічним сюжетом і численними повторами, збираєте декілька дітей і розподіляєте ролі. Якщо в казці є чаклуни, домові або відьма в чорному вбранні – це те, що треба! Що колоритніші персонажі, то легше дітям перевтілюватися в них. Але пам’ятайте, що головне для спектаклю – дія. Якщо твір здається вам занадто затягнутим, скорочуйте. Особливо безжально скорочуйте слова оповідача – залишайте мінімум, необхідний для роз’яснення розвитку дії.

Розподіл ролей. Діти приміряють на себе ролі занадто буквально. Так, дівчатка дуже люблять грати принцес, а від ролей негативних персонажів часто відмовляються. Але хтось повинен виконувати й ролі мачух та їхніх дочок. Тож постарайтесь представити негативних персонажів з гумором, зробіть їх забавними. Перетворіть театр у веселощі. Скажімо, мачуху цілком може зіграти хлопчик. Це завжди виходить смішно.

Репліки. Слова діалогів діти зазвичай запам’ятовують швидко. Досить лише кілька разів переказати твір в ролях. Роль оповідача залиште для себе. Виходити на сцену не обов’язково – читати текст можна з-за куліс, одночасно керуючи тим, що відбувається на сцені: стежити за послідовністю виходу акторів, підказувати репліки, якщо хтось із них розхвилюється й усе позабуває.

Реквізит. Щоб виготовити акторські костюми, скористайтесь власним одягом. Не треба нічого різати: десь підколоти шпильками, десь прихопити ниткою. Не обов’язково вдягати персонажа у відповідний костюм з ніг до голови. Можна означити його певним характерним елементом, за яким глядачі, без сумніву, впізнають персонажа. Це може бути, скажімо, червона шапочка для однойменної героїні.

Намагайтеся обійтися мінімальним набором декорацій. Зрозуміло, що роль трону може виконати звичайний стілець. Він же може бути пеньком, собачою конурою тощо. Проявіть фантазію і залучіть дітей до виготовлення костюмів і декорацій.

Грим для дитячого театру бажано придбати в магазині, але згодяться й помада та рум′яна з вашої косметички.

Сцена. Навіть якщо у вас однокімнатна квартира – це не привід відмовляться від постановки. Гостей можна розташувати на дивані, а сцену облаштувати в центрі кімнати. Артисти з′являтимуться з передпокою. Там само можна розмістити змінні декорації.

Театр для дітейЗауважте, ви можете фонтазувати найбільш незвичайними ідеями, але

пам’ятайте: цей театр – не для вас. Він – для дітей. У академічних театрах актори грають для глядачів (немає глядачів-немає театру). Проте в театрі, де актори є діти, важливим є власне факт гри. Не намагайтеся досягти сто відсоткової злагодженості й акторської віддачі. Дітям не цікаво працювати над роллю нескінчененно. Не перестарайтесь! Інакше діти цілковито втратять інтерес до гри.

Попіклуйтеся про те, аби хтось із дорослих зняв на відеокамеру чи фотоапарат. Адже діти обов’язково захочуть подивитися на свій виступ. Після перегляду варто обговорити з дітьми виставу. Зокрема, з’ясувати наскільки виразним кожен був у своїй ролі, чи взаємодіяв із партнерами по сцені, чи не розгубився тощо.

Пам’ятайте, що вистави, у яких акторами є дошкільники, насамперед слід організовувати для акторів, а вже потім – для глядачів.

Звісно, домашній театр – справа кропітка. Але результати того варті. Дошкільники захоплюються грою на сцені, викладаються «на всі сто» і під час репетицій, і під час вистав. Для дітей театральна вистава – це не лише досвід публічного виступу, а й справжнє свято!

5.3.Поради батькам

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу.

Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Запропонувати малюкам описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне з уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку усного мовлення, можна – із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев’яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну, чітку настанову: «Назвіть слова, які нагадують нам про...». Повправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше” стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?»

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші почергово доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. – На березі стоїть хата. – На березі річки

стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т. д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати зі словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова – корівник, свиня – свинарник, курка – курник, вівця – вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків та вміння їх диференціювати.

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим запитання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими й дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав’язливий аналіз поточного діалогу за допомогою запитань: «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло?», «Які у тебе є запитання до мене?» та ін.

Використовувати можливості сім’ї для залучення дітей до складання зв’язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних світлин (про новорічне свято у дитсадку, літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказування літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок, спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленням щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати малюкам твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

5.4. Прес-інформація «Показники мовленнєвого розвитку дитини старшого віку»

Дитина:-володіє правильною звуковимовою;-регулює дихання і темп у процесі мовлення;-володіє силою, висотою, тембром голосу;-розуміє значення мовлення для людини;-ефективно спілкується рідною мовою;-розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;-має збалансований словниковий запас із кожної сфери життєдіяльності;-розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;-веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;-дотримує мовленнєвого етикету у спілкуванні;-самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;-отримує задоволення від читання (дорослим та власного);-вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, відгадує і складає загадки;-має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, виокремлює їх із мовленнєвого потоку;-має навички звукового аналізу простих слів;-цікавиться читанням, робить спроби читати;-правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;-орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;-координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка під час виконання графічних завдань.

5.5 Батьківські збори «Співпраця ДНЗ і сім`ї щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку» План1. Формуванні мовленнєвої компетенції дитини – спільне завдання сім’ї і дитячого садка (доповідь, вихователь …)2. Розвиток мовлення дитини засобами ігрової діяльності (доповідь, вихователь…)3. Інтерактивна вправа-гра «Разом з сім`єю» (вихователь, батьки…)4. Розвиваємо мовлення дитини (пам’ятка для батьків)5. Відкритий мікрофон (підсумок)

1. В.А.Сухомлинський писав: "Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної

мови, тим тоншою буде її сприйняття до гри відтінків рідної мови, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова."

Для розвитку мовленнєвої культури  дошкільника багато може зробити сім'я. З наймолодшого віку в життя дитини включається мова. І природньо, її розвиток завжди хвилює батьків. Їх в загальному цікавить збагачення словника, оволодіння граматикою рідної мови, звуковимовою.

В сім'ї закладається фундамент мовленнєвого розвитку дітей, адже, перші слова дитина вимовляє в оточенні близьких людей, батька, матері, бабці. Мати, няня, взагалі сім'я - перші наставники дитини в рідному мовленні.

Мовлення виконує в житті людини різні функції – спілкування, передача суспільного досвіду (знань, вмінь, навичок), регуляції дій. Щоб ці функції мови своєчасно появлялись і повноцінно реалізувались, потрібні відповідні умови. Коли дитина тільки починає говорити, їй важко використати своє мовлення для організації спілкування. Передати які-небудь знання чи вміння за допомогою слова, без наочної чи дієвої опори неможливо.

Деякі батьки вважають, що дитина починає вчитись мові тільки в школі і не звертають достатньої уваги на розвиток мовлення своїх дітей.

Не можна залишатися байдужим до мовленнєвих недоліків дитини. В колі сім'ї дорослі не розуміють дитину з півслова, і вона почуває себе спокійно. Але проходять роки, поступово розширюється мовленнєве спілкування дитини, і недоліки мовлення перешкоджають швидкому встановленню контактів з ровесниками, виникають перші образи, перші прізвиська, перші дитячі гіркі сльози.

Попередити це зможе своєчасна робота батьків по розвитку мовлення дітей з перших років життя.

Допомогти батькам у вихованні чистого і правильного мовлення дітей - обов'язок вихователя дитячого садка. Великого значення набуває тісний контакт дошкільного закладу з батьками в останній рік перебування в дитячому садку, в період інтенсивної підготовки до школи.

Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку вже наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів. Часом ще зустрічаються діалектизми. Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник; замінювати діалектизми словами літературної мови; збагачувати дитячу мову прислів'ями, приказками, загадками, образними народними виразами. Ефективним засобом збагачення словника є ігри .

2.Пізнавальний досвід дитина набуває насамперед у різноманітній діяльності. Кожен її вид вносить свій, особливий внесок у розвиток дитини. Як же це відбувається? Перша самостійна діяльність дошкільника – предметна. Вона вводить його у світ речей, створених руками людини, і допомагає зрозуміти, для чого вони нам потрібні. Оволодіння предметними діями – перший крок у освоєнні матеріальної культури. Однак батькам слід пам'ятати, що так буде, тільки якщо предмет використовується за своїм функціональним призначенням, лише за цієї умови дитина стане повноцінно осягати властивості предметів, їх відносини, одночасно розвиваючи сприйняття, уявлення, а отже і розумові операції.

Оволодіння предметними діями спочатку відбувається в грі. Поступово дитина навчається заміщати відсутні предмети іншими, але схожими (градусник - паличкою, мило - кубиком), потім будь-якими іншими, наділяючи їх відповідною функцією, і, нарешті, словами. Так розвивається уява, здатність абстрагуватися від конкретної ситуації і моделювати нову, подану дійсність. Пізніше на цьому твердому фундаменті будується пізнавальна діяльність дитини.

Завдання батьків – навчити дитину грати - спочатку просто оперувати предметами, наслідуючи реальних дій, їх логіці і послідовності. Наступний етап - дитина вже вміє самостійно діяти, розігрувати цілі сюжети, основна мета яких - відображення бачення дитиною відносин між іншими людьми: сімейних, ділових і так далі. Тільки на цьому етапі ігрового розвитку дитини дії вже можуть стати чисто символічними, а реальні предмети замінюватися іншими, за допомогою яких можна зобразити потрібну дію. Пройшовши весь цей ігровий шлях, дитина набуде дуже багато, значно просунувшись у своєму розвитку, він отримає необхідні знання про оточуючих його предметах, явищах, людських відносинах, що сприятиме розвитку мислення та уяви.

3. Мета гри:

— згуртувати батьків;— показати дорослим, що в дитячих іграх багато цікавого і

повчального навіть для них, батьків;— вчити батьків, як допомогти своїм дітям робити перші

кроки на шляху творчості;

Обладнання: казка «Рукавичка», маски для дітей усіх героїв казки, іграшки усіх героїв казки, рукавичка, знаки на фіз. хвилинку, для батьків: аркуш паперу, олівці, тонграми (для батьків – страус, для дітей – рибка, на кожну людину).Попередня робота: читання казки «Рукавичка», розподіл ролей, вивчення віршів – загадок, використання знаків на ранкової зарядці, робота з тонграмами, знаходження першого звуку у словах.

Хід Запрошуємо батьків до групової кімнати за столи.

Ведуча Ми сьогодні запрошуємо вас у світ казки. Але щоб туди потрапити треба пригадати:

- Яка пора року у казці «Рукавичка»?- Давайте з вами пригадаємо зимові слова. (Діти називають

зимові слова: сніжинки кружляють, вітер холодний, теплий одяг…).

Казка «Рукавичка»Ішов дід лісом та й загубив рукавичку. Побачила її мишка-шкряботушка,

зраділа й каже:- Тут я буду жити!Тепло їй та затишно у рукавичці. І стала вона жити там, але їй сумно

самій. Давайте ми їй почитаємо вірші – загадки та відгадаємо їх.

Діти читають вірші – загадки. Треба відгадати про яку казку йде. річ.Маленька, сіренька, біди наробила.Щось біле кругленьке хвостиком розбила.

Сумує бабуся, плаче дідусь – витирає сльозу,А курочка кудкудаче:

„Я вам золоте принесу.”

У хатинці край гостинцяГолосистий півник жив.І від рання до смерканняПрацювати він любив!Ще жили з ним мишенятаКруть і Верть їх зватиЦілий день ледачі друзіТанки витинали!

Розкажу вам, дітки казкуЯ про кішку, про собаку,І про діда, і про бабу,І про мишку – сіроманку.Я скажу – а ви згадайте,Назву казки відгадайте!На городі виростала, сили набирала,Непомітно, дуже швидко великою стала!Став тут дід усіх гукати,І красуню рвати.

- Молодці, все відгадали. Подивиться хто це біжить? Жабка – скрекотушка і теж до рукавички. Підходе і питає:

- Хто, хто у рукавичці живе?- Я, мишка – шкряботушка.- А я, жабка – скрекотушка, пусти мене до себе жити.- Заходь.І стали вони жити разом. Раптом зайчик – побігайчик вистрибнув із-за

кущів. Підійшов до рукавички лапки потирає та питає:- Хто, хто у рукавичці живе?- Я, мишка – шкряботушка.- А я, жабка – скрекотушка.- А я – зайчик – побігайчик, пустіть мене до себе жити.- Заходь.Заліз заєць у рукавичку, і стали вони разом жити. Мерзнуть звірі у

рукавичці. Давайте з ними пограємо та погріємось разом зі звірами. Я буду показувати вам картки, а ви будете відповідно до того що там намальовано рухатися.

Вихователь показує дітям картки і діти по колу рухаються відповідно карток

Молодці, усі зігрілися, стало тепло, і всі розійшлись по своїх домівках. Подивиться, хто це ще біжить до рукавичці. Та це ж лисичка – сестричка. Підходе і стукає:

- Тук-тук, хто у рукавичці живе?- Я, мишка – шкряботушка.- Я, жабка – скрекотушка.- Я, зайчик – побігайчик.- А я лисичка – сестричка, пустіть мене до себе жити.- Заходь.Залізла лисичка у рукавичку, і стали вони жити у рукавичці. Хто ще там

йде? Та це ж вовчик – братик, підходе та питає:- Хто, хто у рукавичці живе?- Я, мишка – шкряботушка.- Я, жабка – скрекотушка.- Я, зайчик – побігайчик.- Я лисичка – сестричка.- А я вовчик – братик, пустіть мене до себе жити.Заліз вовчик у рукавичку і стали вини там жити. Послухайте, сніг

скрипить. Хто це там гілки ламає. Та це ж ведмідь – косолапий. І теж йде до рукавички і стукає:

- Хто, хто у рукавичці живе?- Я, мишка – шкряботушка.- Я, жабка – скрекотушка.- Я, зайчик – побігайчик.- Я лисичка – сестричка.- Я вовчик – братик.- А я ведмідь – косолапий, пустіть мене до себе жити.- Ні, нам і самим тісно, – кажуть йому звірі.- Та я с краєчку, ось тут, – відповідає ведмідь.Раптом в лісі зарипів сніг, почулось гавкання собаки, а з ним і дід йшов.

Почули звірі, перелякалися. Та як вирвуться з рукавички – і розбіглися у всі боки.

А дід підійшов та й забрав рукавичку.Звірі так швидко розбіглися, що я не пам’ятаю, їх? Діти, давайте з вами

пригадаємо хто ж із звірів жив у рукавичці. Але не просто відгадаємо. Я вам буду доставати іграшкових звірів з рукавички, а ви мені скажете який перший звук у назви тварини.

Вихователь дістає з рукавички іграшки звірів і діти відповідають на запитання:

- Який це звір? (мишка, жабка, заєць, лисичка, ведмідь).- Який перший звук у цього звіра?

- Ой, подивиться, більш нікого немає? Кого не вистачає? Правильно вовка. Який перший звук у слові вовк?

Молодці діти. Але що це, подивиться, ваші батьки сумують, давайте з ними пограємо. Йдіть до своїх батьків і сідайте поряд з ними. Подивиться у вас на столах лежать картинки. Приходив Незнайко та розрізав їх. Треба зібрати ці шматочки за зразком. В нас буде дві команди: 1команда дітей , а 2 команда батьків. Діти збирають рибку, а батьки – страуса. Хто перший збере картинку підніміть руку. Зараз ми подивимось хто перший виконає завдання. Почали.

Дуже гарно. Подивиться, як швидко складали картки ваші діти мабуть вони заслуговують щоб їм дали по цукерці і вони підуть на вулицю. А ми з вами ще пограємо. Найбільш кмітливі виграють подорож по ДНЗ.

Питання для батьківІ тур. Розминка.Треба дати швидку відповідь на запитання.1. Як написати в 4-х клітинках „суха трави”?

(сіно)2. Як написати в 4-х клітинках „м'ясо без кісток”?

(філе)3. До якого імені треба додати літеру, щоб одержати крупу? (М

–Анна)4. Яке слово складається з 7 однакових літер?

(сім’я)5. Через що ми заходимо в ДНЗ

(через поріг)6. Хоч не риба, а є в Дніпрі, Десні, Дністрі, Донці?(літера„Д”)7. Пригадайте назву тварин з 4-х букв; якщо одну букву замінити

на іншу, вийде птах? (осел, орел)8. На яке питання не можна відповісти „так”?(ти спиш?).

ІІ тур. Казковий.Українські казки1. Казка про конфліктну ситуацію між хитрим та сірим героями.(„Лисичка – сестричка та вовк – панібрат”)2. Казка про особу чоловічого роду, яка дуже любила попоїсти на

свіжому повітрі.(„Пан Коцький”)3. Казка про дружбу та гостини птаха та тварини, і що з того

вийшло.(„Лисичка та журавель”)4. Казка про те, як маленька овочева насінина допомогла хлопцеві

стати головним героєм.(„Котигорошко”)Авторські казки

1. Казка про те, як дівчинці не можна було розмовляти з незнайомцями.

(„Червона шапочка” Брати Грімм)2. Казка про закоханого солдата, який після подорожі повернувся

до коханої.(„Стійкий олов’яний солдатик” Андерсен)3. казка про холодний дим, котелок, вогонь та вогнище.(„Золотий ключик” А.Толстой)

ІІІ тур. Словникова робота.З великих слів, що на повітряних кульках за 1 хвилину утворити нові

слова, але не добавляючи букв. Поділимось на команди:1. Матусі.2. Отці.3. Бабусі.

Виграє той хто придумає найбільшу кількість слів українською мовою.У вас гарно все вийшло. Не зупиняйтесь на цьому і вчіть своїх дітей.

Якщо ви будите розвивати їх інтелектуально, вони будуть у вас більш кмітливими. Успіхів вам і вашим дітям.4. Отримання батьками пам’яток «Розвиваємо мовлення дитини»

5. Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух,

закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м'язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антипова А. М. Ритмическая система английского языка / А. М. Антипова // Иностранные яз. в шк. – 1990. – № 2. – С.18 – 22.

2. Артемова Л.В. Театр і гра : [ навчальний посіб. ] / Л.В. Артемова. –К. : Томіріс, 2002. – 286 с.

3. Базовий компонент дошкільної освіти / Наук. кер.: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. – К.: Видавництво МОН, 2012. – 26 с.

4. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. / І. Д. Бех. К. : Либідь, 2003. Кн. 1.: Особистісно орієнтований підхід: Теоретико-технологічні засади. Наук. видання. – 2003. 280 с.

5. Богуш А. М. Компетентнісний підхід до мовленнєвого розвитку дошкільників / А. М. Богуш // Пед. і психолог. науки в Україні : зб. – К. : Пед. думка. – 2007. – Т. 2. Дидактика, методика, інформ. технології. – С.155 – 170.

6. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 304 с.

7. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / За ред. А.М.Богуш. друге видання, доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. – С. 201-224.

8. Бэкон Ф. Сочинения: в двух томах / Ф. Бэкон. – М. : Мысль, 1977. – Т.1. 567 [1] с.

9. Водолага Н.В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Водолага Наталія Володимирівна. Одеса. 2001. 200с.

10. Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року за № 629. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP110629.html.

11. Ильяшов М. И. Основы культуры речи / М. И. Ильяшов. – К., Высш. шк., 1984. – С. 164–171.

12. Караманенко Т.Н. Ляльковий театр – дітям / Караманенко Т. Н., Караманенко Ю. Г. – К. : Рад. школа, 1986. – 159 c.

13. Копець З.А. Театральне мистецтво в школі / Копець З.А. – К. : Радянська школа, 1971. – 128 с.

14. Костомаров В. Г. Разговорная речь: определение и роль в преподавании / В. Г. Костомаров. – РЯНШ. – 1965. – №1 . – С. 12 -15.

15. Круглова С. Л. Монолог в полилоге / С. Л. Круглова. – Ярославль : ЯГПУ, 1999. – 182 с.

16. Ли Н. М. Приобретение коммуникативных навыков участия в диалоге ребенком второго-третьего года жизни. / Н. М. Ли // Ребенок как партнер в диалоге : тр. Постоянно действующего семинара по онтолингвистике. – СПб : Изд – во «Союз», 2001. – Вып. 2. – С. 25–34.

17. Лист Міністерства освіти і науки України від 27.06.2014 за № 1/9-341 «Щодо організації роботи в дошкільних навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році» – Електронний ресурс – Режим доступу: http :// www . mon . gov . ua / img / zstored / files /1-9-341 27 06 2014.від doc

18. Маханева М.Д. Театрализованные занятия в детском саду : пособие [для работников дошкольных учреждений] / Маханева. М.Д. – М. : Т.Ц. Сфера, 2003. – 128 с.

19. Мысли о театре / сост. Л. М. Герчикова. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1985. – 192 с.

20. Образцов С. О том, что я увидел, узнал и понял во время двух поездок в Лондон. / Образцов С. – М. : Советский писатель, 1956. – 213 с.

21. Педагогика : большая сов. энцикл. / сост. Е. С. Рапацевич. – Минск. : Соврем. слово, 2005. – 720 с.

22. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка : підручник / Т.І.Поніманська. – К. : Академвидав, 2013. – 464 с.

23. Семенов И.Н. Рефлексия и организация творческого мышления / И. Н. Семенов, О. Ю. Степанов // Вопросы психологии. – 1983. – №2. С. 36.

24. Скалкин В. Л. Обучение диалогической речи (на материале английского языка) : пособ. для учителей / В. Л. Скалкин . – К : Рад. шк., 1989. – 158 с.

25. Современный русский литературный язык // Щерба Л. В. Избранные работы по русскому языку / Л. В. Щерба. – М., 1957. – 392 с.

26. Соссюр Фердинанд. Заметки по общей лингвистике / Соссюр Фердинанд. – М. : Прогресс, 1990.– 236 с.

27. Фурмина Л.С. Театр и игра / Л. С. Фурмина // Театр, семья, школа : сб. статей. – М. : Педагогика, 1975. – 128 с.

28.  Шапа Е. П. Роль и взаимосвязь структурных речевых единиц в имитировании спонтанных диалогических текстов / Е. П. Шапа // Сб. науч. тр. УДМ, 1991. – Вып. 371. – С.13 – 34.

29. Шер Н.С. Театр в школе. Революция – искусство – дети. Материалы и документы / Шер Н.С. М. : Просвещение, 1961. – 416 с.

30. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Л. В. Щерба. – Л. : Высш. шк., 1974. – 356 с.