Добропільський міський відділ Добропільської міської ради м. Добропілля

Конкурс презентацій пам’ятників “Застиглі миттєвості”Меморіальна плита

Олександра Єрмакова

м. Добропілля,7 жовтня 2016 р.

Автор: Вакарєва Поліна, учениця 8-А класу ЗОШ №19Керівник: Кошелєва Ірина Вікторівна, педагог-організатор ЗОШ №19

28 червня 2016 року відбулось відкриття меморіальної плити, присвяченої Олександру Петровичу Єрмакову – офіцеру, танкісту, добровольцю, нашому земляку, командиру взводу 30 окремої механізованої бригади з позивним “Генерал”, який загинув під Артемівськом 19 травня 2015 року.

Їх було шестеро, коли у бліндаж залетіла ворожа міна, Генерал прийняв на себе весь удар, тим самим захистивши п’ятьох бійців. Отримавши тяжкі поранення, майже неділю боровся за своє життя у Харківському шпиталі, але серце героя не витримало тяжких травм і Олександр помер у лікарні. Прощатися з ним приїхали з Добропільського, Олександрівського районів, його побратими з 30-тої бригади і батальйону “Січ”. Поховали його 21 травня у селі Спаско-Михайлівському.

У Олександра залишилось двоє синів і дочка, старшому не більше двадцяти років, він, як і батько, також захисник України, пішов служити добровільно. Зараз над могилою Олександра підноситься гранітний обеліск, як знак поваги і вічної пам’яті і скорботи про мужнього воїна, зразкового сім’янина, вірного друга, відповідального громадянина, справжнього патріота…

Про лейтенанта побратими згадують з великою повагою, адже якби він не взяв на себе більшу частину обломків від снаряду, то загинули б ще п’ять чоловік. Завжди, коли починався обстріл, то Олександр заганяв усіх у бліндаж, а сам ставав у проході і дослухався до кожного вибуху. Коли побратиму нагадували командиру про небезпеку, він казав: “Я за вас відповідаю, мені потрібно, щоб ви залишились живими”. Так і сталось…

Олександра Єрмакова знало багато людей, знали, як відданого своїй справі, людину, не слова, а діла. Його цінували і поважали рідні, друзі, колеги, побратими. Коли виникла необхідність захищати Добропілля від сепаратистів, він одним з перших без коливань вступив до лав щойно створеної самооборони. Коли потрібно було матеріально допомагати армії, він давав власні гроші. А коли виникла необхідність захищати Україну, не ухилявся, не стояв осторонь - пішов спочатку добровольцем, а потім - по мобілізації.

У нього було все - процвітаючий бізнес, стабільний дохід, любляча і дружна сім'я. Усе, що було, він залишив і пішов захищати Батьківщину, тому що чітко знав, за що воює. І своє життя віддав, щоб його діти жили в світі, на своїй вільній землі. Коли будете проходити повз меморіальну плиту Олександра Єрмакова, помоліться за нього, тому що своє життя він віддав за кожного з нас...