Майже ніколи не є навпаки

Марія Матіос. «Майже ніколи не є навпаки». Честь понад усе

(з історично-психологічної трилогії: «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не

є навпаки»). З циклу «Книга, яку варто прочитати»

НБ СНУ ім. В.Даля

Про автора

Має титул почесного громадянина міста Чернівців.

За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п'ятірки сучасних письменників, яких читають і знають в Україні.

Входить до сотні найбільш впливових жінок України.

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України».

Російські ЗМІ навіть назвали Марію Матіос «новим Миколою Гоголем».

Марія Матіос - поет, прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (з 1986 р.) та Асоціації українських письменників. Заслужений працівник культури України 2008 року. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2005 року. Лауреат літературно-мистецької премії ім. К. Галкіна. Лауреат літературної премії "Благовіст" та премії імені Володимира Бабляка (в галузі публіцистики).

Марія Василівна Матіос корінна гуцулка з Буковини. Народилася 19 грудня

1959 року в селі Розтоки на Буковині.

Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету

Чернівецького університету, вона пишається тим, що була серед тих, хто

добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського

соловейка» — поета Юрія Федьковича.

За освітою — український філолог, за покликанням — добровільний

народознавець.

Працювала бібліотекарем університетськоі бібліотеки. 8 років — на

Чернівецькому машинобудівному заводі.

Деякий час керувала Спілкою письменників Чернівецької області, займалась

видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного

«Буковинського журналу». 1992 року дебютувала у журналі «Київ»,

опублікувавши новелу «Юр´яна і Довгопол».

Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року. Живе

в Києві.

Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

Титули, нагороди і премії • 22 січня 2015 — Орден княгині Ольги III ст.— за значний особистий внесок

у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний,

культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну

працю та високий професіоналізм

• 2013 — «Українсько-японська дружба і співробітництво». Церемонія

вручення відбулася 22 березня 2013 р. Відзнаку вручив Йошіхіко Окабе —

доцент Кобе Гакуін Університету.

• Народний депутат України VII, VIII скликання.

• Лауреат літературної премії "Благовіст"

• Лауреат премії ім. Володимира Батляка.

• 2009 — державна нагорода – диплом першого ступеня в номінації

«Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за

книгу «Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба»

Титули, нагороди і премії

• 2008 — Заслужений працівник культури України .

• 2008 — Переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне

письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця;

Мама Мариця — дружина Христофора Колумба». Видавництво

«Піраміда».

• 2008 — Почесний громадянин міста Чернівців .

• 2007 — Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова 2007» за

роман «Майже ніколи не навпаки»

• Лауреат літературної премії України імені Тараса Шевченка 2005 року за

роман "Солодка Даруся".

• 2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).

• Чоловік ситий життям ніколи не буде.

• Ніхто не може зважити чуже лихо. І ніхто чуже не перебуде, а лиш своє.

• Бо ніхто ще не дістався неба, будуючи вежу, яка ховає від людей, але й не

приводить до Бога.

• Остаточного кінця світу не буде, поки бодай одна жива душа чинить опір.

• Ніщо таємне не може залишитися таким, якщо цього не хоче бодай би одна піщинка у всесвіті.

• Страх – то є повага.

• Слово не є тверде. Тверда лише віра.

• Людину подеколи щось мусить боліти. Інакше людина не буде знати, як болить іншого і що іншого треба рятувати від болю.

• Світ і люди воюють проти других людей і виходить, що всі люди учасники світової війни.

• Життя має сестру-близнючку, свою тінь – і називається вона мука. Невідступна, як дихання, як биття серця. І та тінь не дає жити нікому.

Цитати з творів М.Матіос:

Бібліографія Збірки віршів: З трави і листя (1982) Вогонь живиці (1986) Сад нетерпіння (1994) Десять дек морозної води (1995) Жіночий аркан (2001) Жіночий аркан у саду нетерпіння (2007)

Проза: • Нація / Нация (2001, рус. пер. 2007) • Життя коротке (2001) • Бульварний роман (2003) • "Фуршет" від Марії Матіос (2003) • Солодка Даруся / Даруся сладкая (2004, рус. пер. 2007) • Містер і місіс Ю в країні укрів (2006) • Нація. Одкровення (2006) • Щоденник страченої (2007) • Майже ніколи не навпаки (2007) • Москалиця (2008) • Мама Маріца — дружина Христофора

Колумба (2008) • Кулінарні фіґлі (2009) • Чотири пори життя» (2009) • Вирвані сторінки з автобіографії (2010) • Армагедон уже відбувся (2011) • Вирвані сторінки з автобіографії (2011) • Черевички Божої матері (2013)

Книга письменниці «Майже ніколи не навпаки» завершує історично-

психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За

словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене

любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку

цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє

людське алібі», — зазначила авторка.

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською,

польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською,

китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії,

Росії, Сербії.

З ким тільки не порівнюють Марію

Матіос?!. З Борисом Акуніним, з

Василем Стефаником, навіть з

Габріелем Гарсіа Маркесом. Але їй

подобається вислів Михайла

Шевченка, який колись сказав, що

Марія Матіос пише, як Марія Матіос.

«Майже ніколи не є навпаки». Честь понад усе. (з історично- психологічної трилогії: «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не є навпаки»).

Книжка року – 2007. Гран-прі і перша премія конкурсу "Коронація слова" – 2007. Марія Матіос Майже ніколи не навпаки. – Вид. 3-є. – Львів: ЛА «Піраміда», 2011. – 176 с. : іл.

Зміст:

Новела перша. Чотири – як рідні – брати

Новела друга. Будьте здорові, тату

Новела третя. Гойданка життя

Три переплетені між собою новели про незвичайне життя звичайних людей у селі. Про смерть, про відносини у великій сім’ї, про кохання і зраду, трохи про війну і радянську владу.

Композицію роману складають три новели: «Чотири-як рідні-брати», «Будьте здорові, тату», «Гойданка життя». Оригінально визначає авторка жанр – сага, і додає – сімейна, у новелах.

(Сага - це північноскандинавський жанр, у більшості своїй історично-біографічна або міфологічна оповідь, у ширшому розумінні – сказання, згадаймо «Сагу про Форсайтів» - сімейну хроніку великого англійця Джона Голсуорсі).

Герої новел – батьки-сини, брати-доньки, сусіди-коханці, друзі-вороги. Композиційним стержнем роману є головна думка: все чує над собою владу минущості…окрім любові. За словами самої авторки, її книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю.

Зі сторінок роману постає українська історія в її буковинському ареалі, де пластично поєднано реальний, майже детективний сюжет і авторський «потік свідомості».

Перед нами розкривається відносно короткий відрізок часу, але кожен день, кожна подія передається детально, і при цьому читач уявляє себе однією з дійових осіб. Справедливо зазначено: «…що дано на життя – те не буде на смерть». Долю людську не обдурити, вона сама про себе нагадає з часом, та требе вміти помітити, коли вона дає нам певний шанс.

У яку прірву може втягнути помста, люта мить, коли людина не здатна прорахувати наслідки, але палає лише вибухом моменту чи затаєною образою гідності? Все це є в сазі про Чев’юків і не тільки. Незабутні сцени полювання… Те, як без вогнепальної зброї, з одним лише розжареним колом можна йти на дикого «буковинського вуйка-ведмідя», дивлячись йому просто в очі, вражає читача не менш, як це дивувало й самого австрійського цісаря ,який полюбляв полювання на карпатську дичину. «…Залізти наверх смереки й поцілити звідти в голову обдуреному ведмедеві — штука не дуже хитра. А як ідеш отако з розжареним колом просто на вуйка і дивишся йому в очі — це діло… Або я — або вуйко…»

Майстерно передано один з прадавніх гуцульських весільних звичаїв, коли наречений після першої шлюбної ночі, прилюдно виголошуючи тост подяки батькові за дочку, може передати йому наповнений келих, що протікає або ні, залежно від того, якою дісталась йому наречена. Авторка добре розуміється на психології чоловічих стосунків – аркана без аркана, проте цікавіша досконалим описом жіночих чуттів. Важко не повірити, наприклад, такому: Кожна жінка, мабуть, знає, що вона грішниця, але думає, що не найбільша у світі. Чи: Чоловік не винен ніколи. То все жіноча воля. ЇЇ ворожба й лукавство. Відьомська зваба непокритого тіла...

Прочитайте і ви знайдете інтригу, скуштуєте смачну лексику, складете витіюватий сюжетний пазл, аби побачити, як три лінії сплітаються в один вузол. Ви відчуєте любов і ненависть, якою споконвіку живе світ. Так, майже ніколи не є навпаки. «У світі завжди одне й те ж: одні люди вбивають інших людей, а якісь інші люди в цей самій час – люблять іще інших. А ще інші – ненавидять тих, хто любить».

Кожен персонаж твору має беззаперечне алібі, неопротестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою та писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є навпаки. А є саме так..."

Майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше...

Дизнатися докладніше :

• http://uk.wikipedia.org/wiki/Матіос_Марія_Василівна

• Офіційний сайт Марії Матіос

• Офіційний польськомовний сайт Марії Матіос (пол.)

• Полный текст книги (читать в онлайне): Майже ніколи не навпаки

• Скачать книгу «Майже ніколи не навпаки» в

формате: fb2, lrf, epub, mobi, txt, html

• Майже ніколи не навпаки http://www.litmir.me/bd/?b=105235

• книга On-line