МАЙДАН ГІДНОСТІФОТО&СПОГАДИ

Громадський Простір-2014

Фото, яскраві спогади, думки, меседжі – це все те, що нам зараз, у річницю Майдану, важливо згадати, відтворити, зафіксува-

ти, звізуалізувати, поділитись...Для нас цей альбом не просто дань пам’яті, до-

бірка фото, а важливе повернення туди і тоді, аби віддати шану Героям, провідчувати силу кожного не бути байдужим.

Тут відтворено фотокадри, зроблені командою Громадського Простору у ключові моменти нашої Революції Гідності, а також рефлексії, спогади людей,

які були поруч нас на Майдані, з ким спільно вклю-чались на допомогу Майдану, з ким ми комунікува-ли і підтримували один одного в ті дні.

Майдан – це люди. Кращі люди планети... На-решті ми можемо говорити про громадянське сус-пільство і мати на увазі не ті пару десятків активних із середовища третього сектору, а про народ, свідо-мий свого права обирати власне майбутнє. А гасло Майдану – Творимо свою історію самі – лишається як ніколи актуальним.

Майдан – це дотик історії. Майдан це подолан-ня особистої інерції. Майдан – це «банальні» речі добра, втілені у життя. Майдан – це щось особисте, що залишається в серці назавжди. І врештірешт «Майдан – це єднання однодумців».

Олексій Бородавка

Перше Віче. 24 листопада більше 100 тисяч українців вийшли на Євромайдан у Києві, аби висловити свій протест проти відтер-мінування підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Євромайдан триває!

Для мене Євромайдан розпочався з двох різних емоцій. Спершу, коли 29 листопада 2013 року я при-їхав до Києва із Запоріжжя, спеціально щоб взяти участь у заходах, побачивши зранку достатньо неве-лику кількість людей на майдані Незалежності я від-чув розчарування і смуток. Адже подумав, що кияни та жителі інших областей не дуже переймаються єв-ропейською інтеграцією України. Але увечері, а ще

більше – наступні два дні 30 листопада і 1 грудня – я відчув справжнє піднесення і духовну єдність Україн-ського Народу, дійсну гордість, що я українець. Йду-чи у Марші Мільйону, зрозумів, ми обов’язково пере-можемо та досягнемо задуманого, це лише питання часу. Слава Україні!

Ігор Зубко

1 грудня у Києві відбулося всеукраїнське віче на підтримку євроінтеграції, участь у якому взяли, за різними оцінками, від 500 тис. до 1,6 млн осіб. Такою була реакція українців на кривавий розгін студентського євромайдана в ніч з п’ятниці на суботу.

На Майдані (не з екрану, а саме перебуваючи там) вперше у своєму житті побачив Україну та-кою, якою вона має бути. Країна – це люди передусім.. я вперше в ті грудневі дні по-справжньому пові-рив в наших людей та нашу кра-їну. Надзвичайний особистісний досвід: коли буденне життя кож-ного дня «переконує» тебе в тому, що людям не можна вірити, на людей не можна покладатися, від людей слід завжди чекати гіршого – і тут такий сліпучий спалах, най-

щільніша концентрація людської гідності, щирості, взаємопідтрим-ки, любові та віри одне в одного й свої ідеали разом з готовністю боротися за них до кінця. Це було по-справжньому неймовірно, це була утопія на яву.

В житті багато ще буде всьо-го, в тому числі й злого, сумного, несправедливого, люди ще не раз підведуть, зрадять, обмануть, але не можна перестати вірити в лю-дей після того, що бачив на власні очі – якими вони можуть бути, ми

можемо бути! Звісно, утопія не ста-не «нормою життя», вона не може тривати довго, але все ж таки в кожному з нас є це світло, ця сила, ця щирість, і знаючи про це, наба-гато легше жити у своєму суспіль-стві та вірити в людей. То був на-очний ідеал суспільства, до якого треба прагнути.

Михайло Ізюмський

Один мій знайомий, відомий києвознавець, обу-рювався, коли площу Жовтневої революції перейме-нували на «майдан» Незалежності. Саме майданом, а не площею. Це штучне назовництво, яке не має іс-торичних коренів, казав він. В словнику української мови – це слово означає витоптане місце посеред села, що не має навколишньої забудови. Щоправда у добу українізації цим терміном активно послугову-валися. І всі київські площі були майданами. Сьогод-ні ж на цю центральну площу Києва ніхто не скаже «площа». Для всіх це є просто Майдан, не потрібна і приставка «Незалежності». Сама історія змінила се-мантику слова, влила в нього особливий зміст. Май-дан став уособленням національного усвідомлен-

ня. Майдан став символом української державності. Майдан – це давньокиївське віче, яке ще тисячу ро-ків тому скидало і ставило київських князів. Тому він попри явлене в слово тяглість нашого історичного буття в тисячоліттях. З іншого боку, жодна подія бу-ремного ХХ століття не дорівнює Майдану. Ми тако-го не переживали навіть в добі визвольних змагань 1917-1921 років. Він – ментальнісна сутність нашого народу. Події Майдану змінили не лише постсовко-вий світ в Україні, він дав світові надію і сенс подаль-шого життя.

Ігор Гирич

У Новорічну ніч близько 500 тисяч людей заспівали національний гімн на Майдані Незалежності. За заявою одно-го із комендантів Будинку профспілок у Новорічну ніч ЄвроМайдан в Києві відві-дали близько 2 мільйонів людей.

Під час повстання на Майдані в мене відбувалася власна бо-ротьба за своє здоров’я і життя. Хотілося дуже бути корисною і допомогти чим можу. Сидіти вдома в такий час не було сил і я потайки від лікарів бігала на Майдан. Як не прикро … я завдячую цьому періоду. Адже непереможний дух, єдність і сила людей Майдану творять дива! Зараз я здорова, готова боротися і жити в новій країні!

Наталя ЧерноволРіздво на Майдані!

Для мене, як і для тисяч громадян по всій Україні, Майдан був рухом за нашу свободу. За свободу від свавілля держави, від узурпації влади, від коруп-ції та несправедливості у всіх її проявах. Я виходила за європейський шлях та європейське майбутнє України. Озира-ючись назад та розуміючи всю комп-лексність загроз, які постали перед на-шою державою та суспільством, я ще більше переконуюся у правильності нашого шляху! Ми маємо забезпечити зміни та досягнути країни наших мрій – сильної, розвиненої та європейської! Все буде добре! Але кожен мусить пра-цювати для цього і робити більше аніж завжди! Це наша спільна відповідаль-ність перед Україною.

Юлія Климко-Оверченко

19 січня 2014 року у Києві на Народне Віче зібралось кілька десятків тисяч мітингу-вальників, які висловили своє обурення на ухвалення «Законів про диктатуру 16 січ-ня». Креативний флеш-моб із каструлями та масками мав на меті показати абсурд-ність прийнятих законів. Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння на Грушевського.

Грушевського...

Те, що відбулось з нами і три-ває досі – має і трагічну, і підне-сену ноту – та все ж винесло нас на новий рівень, змушує творити нову якість. Українці відкрились самі собі. Майдан – унікальне яви-ще, де вражає все... Часто, коли не вистачало слів, щоб описати, що торкало і дивувало на Майдані, ви могли чути коротку ємну харак-теристику – «сюрр..». Пригадую свій... Грушевського, перші найза-

пекліші дні, коли йшли туди ще з острахом (бозна-хто ті шальні на Груші). Крізь дим, бочковий набат, беззупинні сирени з найближчої барикади в таких мейдінмайдан обладунках, з дерев`яним щитом, явно кілька діб без сну спускається «воїн грушевського». Підходить до нас з чорним від копоті обличчям, привітно вітається і пригощає ті-стечками... Момент – абсолют-ний сюрр. Дуже вірю – з ним все

гаразд. І мій Майдан – це завжди про людей.. Сьогодні відбувають-ся важливі події, маленькі перемо-ги, які для нас сприймаються бу-денно, але які, з погляду минулого року, ми назвали б дивами. А наша справжня боротьба ще попереду.

Алла Прунь

То було одного холодного зимового ранку, вже після перших розстрілів Героїв. Щоб хоч якось роз-радити бодай одну живу душу, я намалювала, як мог-ла, плакат з написом: “Все буде добре!” Ми з друзями йшли Майданом і по Грушевського з цим плакатом, і люди частенько зазирали в нього, ніби справді шу-каючи втіхи чи якогось знаку надії. І вже на Грушев-ського ледь не кожний зустрічний казав нам погля-

нути на небо. Там, просто посеред зимового чистого неба, нам усміхалася… веселка. При чому дощу ніяко-го не було! То було справжнє диво. І дуже хотілося ві-рити, що веселка – то усмішка, або й підморгування Бога – мовляв, справді – ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!

Любов Єремічева

Для мене Майдан – це справді «history in the making», свідчення того, що громадянин є не просто деталлю в механізмі держави, а гвинти-ком, який рухає його колеса. І ще, це доказ того, що українцями рухає «дуже правильний страх» – страх бути обмеженими в своїх діях та словах.

Надя Кайданович

«Мирний наступ». 18 лютого майданівці вирішили ор-ганізувати масову ходу до Верховної Ради.

Рік тому важко було б уявити, що спільне чаювання на Майда-ні закінчиться запаленими там зараз лампадками. Це енергетичний центр, в якому було виявлено реальних янголів та демонів, постав-лене питання про те, чи мій народ відбувся та має право на гідне завтра. І я тепер цілковито переконаний, що ми обрали щось більше ніж європейські цінності.

Микола Шпаковський

Я ходила на Майдан, щоб показати єдність зі своїм народом! Під-тримати активістів, яким стало духу заявити свою позицію і відсто-ювати її. З кожним приходом на Майдан в мені зміцнювалась віра у незламну волю, єдність, милосердя українських людей! Ми можемо поспішати, не помічати один одного, але у час біди ми стаємо один одному опорою, а разом непоборною силою! З вірою в Бога і україн-ський народ я не боюся дивитися в майбутнє, яким би воно не було, бо завдяки Майдану побачила велич душі українців.

Маріанна Якимець

Дні перших масових вбивств на Майдані

Я дуже довго визначалася, яке моє особисте ставлення до Майдану, адже спочатку відчуття Майдану було лише крізь зовнішнє сприйняття соціуму. Треба було прийняти власне рішення – де ти. Я звернулась до свого серця з пи-танням: коли ж я буду думати про свою власну революцію? Тому мій Майдан – це Майдан, який є у моєму серці!

Тетяна Бондар

Дні Майдану не мали «завтра». Все відбувалось тут і зараз. Радість, єдність, сила, страх, злість, відчай, горе, зневіра ... і все по колу знову і знову. Не знаю, чи готові ми були до творення історії, але не нам було обирати. Єдине, що ми могли – це відповідальність за

когось, а не за себе – те, що подарувало нам свободу на Майдані. Це те, що ще подарує нам Свободу та ре-альне «завтра».

Галина Жовтко

Майдан зразка 2013/2014 – це передусім руйнування того, що можна було б назвати сонним українським населенням. Піс-ля нього нарешті набула обрисів майбутня українська політична нація. Цей Майдан також зруйнував чимало стереотипів, якими ми самі себе обсадили – передусім, відбулася переоцінка того, хто такі українські патріоти.

Роман Кабачій

22 лютого – янукович більше не президент. Причиною усунення януковича стала його втеча з Києва, що призвело до прийняття Верховною Радою України постанови «Про самоусунення Президента України від ви-конання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Прези-дента України» 22 лютого 2014 року.

Наш народ безсмертний - і Майдан це довів. Майдан вийшов за межі громадського волевияв-лення, спровокувавши конфлікт цивілізацій, і тим самим перетво-рив українських громадян в рушій-ну силу світу. Тоді за подіями в Ки-єві слідкував весь світ, а сьогодні українське питання є на порядку денному всіх геополітичних управ-лінських рішень. Найголовніший державницький внесок Майдану в українське і світове життя – це те, що внаслідок героїчної само-пожертви його активістів україн-ський народ став суб’єктом міжна-

родних стосунків. Раніше ми були об’єктом чужої гри, а тепер стали мірилом цивілізованості кроків де-мократичного світу. Таке швидке перетворення не є парадоксом – це закономірність. Адже той куль-турний потенціал і самопожертва усіх попередніх поколінь українців не могли бути даремними. Гасло «Слава Україні – Героям слава!» - не бандерівське, його видумали отамани Холодного Яру під час ви-звольних змагань початку 20 ст. Ми погано знаємо власну історію, а вона наповнена героями в кож-ному поколінні. Майдан – це не

географічна назва, а культурний феномен. В часи України-Руси – це було народне віче, що обирало і скидало центральну владу в дер-жаві. Цей столітній і тисячолітній спадок зробив виклик українській модерній нації і ми нею стали. Те-пер справа стоїть за контролем виконання усіх вимог останнього українського Майдану, інакше він буде не останнім. Проте наш народ безсмертний - і Майдан це довів.

Тіна Пересунько

Жалобне Віче

Уже з Президентом. І 27 червня Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС

Дизайн Олексія Свердличенкаsverdlychenko.com.ua