Embed Size (px)
Citation preview
УРОКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В ЧАСИ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ: КОНЦЕПЦІЇ, СТРАТЕГІЇ, ПРАКТИКА
Короленко В.В.м. Київ, Україна,
Департамент охорони здоров'я Київської облдержадміністрації,Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
ПРОТЕ ПРИ ВТІЛЕННІ РЕФОРМИ ВИНИКЛА НИЗКА ПРОБЛЕМ, ЯКІ НЕ БУЛО СВОЄЧАСНО
ПРОАНАЛІЗОВАНО
Виконувалися Національні плани дій на 2011, 2012, 2013 роки
Виникла необхідність розробки НОВИХ ПРОГРАМНИХ
ДОКУМЕНТІВ з урахуванням виявлених проблем
1.Надати Концепції пацієнт-орієнтованого характеру.
•Проблеми поділу й розрізненості послуг, а також відсутність обміну інформацією і співробітництва між постачальниками послуг охорони здоров'я обговорювалися в багатьох європейських країнах.
•Останнім часом ця проблема стала особливо актуальною у зв’язку із збільшенням захворюваності, поширення й домінування хронічних захворювань, а також супутніх патологій.
•Це стимулює зростання попиту на медичні послуги в цілому й складніші, міждисциплінарні медичні послуги зокрема.
•Буде потрібна більша кількість і різноманітність медичних послуг. •Пацієнти, яких лікує більш ніж один постачальник медичних послуг, стануть
особливо беззахисними перед несприятливими наслідками неефективної координації й обміну інформацією.
1.Надати Концепції пацієнт-орієнтованого характеру. Існує п'ять конкретних питань, пов'язаних з їхнім досвідом переходу з
первинної у вторинну медичну допомогу: "вхід" (одержання доступу до належних медичних послуг), "пристосування" (орієнтування медичних послуг на потреби пацієнтів), "розуміння, що відбувається" (надання відповідної за обсягом та
доступністю інформації),"безперервність" (наступність персоналу й координації й комунікації
серед професіоналів)"проходження" (труднощі при проходженні системи надання медичних
послуг). З погляду пацієнтів, поняття прогресу є центральним у розумінні медичних
послуг і включає як проходження ланками системи охорони здоров'я, так і прогрес в одужанні або пристосуванні до нового стану здоров’я (наприклад, при бронхіальній астмі, цукровому діабеті чи псоріазі).
Тому важливо в Концепції визначити засади організації маршруту пацієнта системою охорони здоров'я та моделі організації ланок надання медичної допомоги.
2. Визначити концептуальні засади організації медичної науки та впровадження в практичну діяльність результатів наукових досліджень за принципом доказовості, роль і підпорядкованість наукових медичних установ.
3. Визначити засади формування єдиного медичного
простору, доцільності функціонування відомчої медицини,
рівноправної ролі закладів охорони здоров'я різної форми
власності на ринку медичних послуг.
4. Визначити засади організації контролю якості медичної
допомоги, наділивши цими функціями службу, підпорядковану
безпосередньо Кабінету Міністрів України.
5. Визначити засади організації впровадження і розвитку
електронної охорони здоров'я (eHealth), включаючи
телемедицину.
6. Визначити засади організації медичної освіти за етапами (додипломний та післядипломний) та рівнями (бакалавр, магістр), базуючись на принципі CME (continuous medical education – неперервної медичної освіти) та передбачивши подальший розвиток існуючих та створення нових форм післядипломної медичної освіти, у тому числі дистанційної.
7. Визначити доцільність підготовки професійних менеджерів
охорони здоров'я, їх роль і місце в управлінні системою охорони
здоров'я.
•Прийняття законодавчої та нормативно-правової бази про лікарське самоврядування дозволить зробити якісний крок до світового співтовариства.
•Існує ряд точок зору щодо визначення представництва фахових об’єднань у лікарському самоврядуванні.
•Остаточне рішення за фаховою громадськістю, за максимальною представленістю її представників та, відповідно, їх інтересів при виконанні самоврядних функцій з цього фаху.
•В будь-якому разі, необхідне прийняття ряду законодавчих актів, на основі яких стане можлива структурна і системна побудова в Україні нової охорони здоров’я з урахуванням інтересів лікарської громадськості.
8. Визначити роль фахового самоврядування та громадськості у формуванні державної політики в сфері охорони здоров'я.
•Проект Закону, поданий до Верховної Ради України (5124 від 01.10.2014) http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52254
•Проект цього ж Закону, напрацьований спеціально створеною робочою групою при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яку очолював Р.Р. Ілик. Представлений документ остаточно створений з урахуванням усіх представлених зауважень редакційною комісією, обраною з числа членів цієї робочої групи і очолюваною заступником Міністра Н.О.Лісневською.•Посилання, за яким ця версія знаходилася на відкритому обговоренні http://uadvc.org.ua/?p=215
9. Створення системи прозорого фінансування охорони здоров’я,
вибір його механізмів. “Гроші повинні йти за пацієнтом”.
10. Концепція повинна стати основою
для розроблення до 2015 року покрокової
Національної стратегії розвитку
охорони здоров'я, в якій доцільно
передбачити проведення наприкінці
кожного року аналізу стану реалізації
стратегії з метою своєчасної корекції
подальших етапів її виконання (тактика).
КонцеI пція (лат. conceptio — розуміння) — система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів.
СтратеI гія — (дав.-гр. στρατηγία, мистецтво полководця) — загальний, недеталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період, спосіб досягнення складної цілі.
ТаI ктика від дав.-гр. τακτική taktike — мистецтво шикування — являє собою концептуальну дію, яка здійснюється у вигляді одного або більш конкретних завдань.
