Безпековий огляд ЦДАКР №18 (34)

1 жовтня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики і ризики для України у другій половині вересня 2015 р.

Еще раз о «плане Мореля»

Комунікація з власним суспільством крізь призму ризиків національній безпеці України

Изменения в деятельности оборонно-промышленного комплекса России в 2014 году и I полугодии 2015 года

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

4

Центр тяжіння основних ви-кликів і ризиків для України у дру-гій половині вересня 2015 року пе-ремістився у площину міжнародних відносин та інформаційно-психо-логічних операцій з боку Кремля. При цьому, одним із визначальних чинників є те, що певна частина рі-шень щодо України у цей період та у найближчому майбутньому може прийматися головними гравцями на міжнародній арені без участі Києва.

Кремлю вдалося не лише витор-говувати можливість участі та ви-ступу президента РФ Володимира Путіна у Нью-Йорку під час Гена-самблеї ООН, але й досягти домов-леності щодо проведення двосто-ронньої зустрічі з президентом США Бараком Обамою (перша дво-стороння зустріч двох лідерів май-же за рік). Переговори між лідерами США і РФ на території США є ризи-кованим результатом для України,

оскільки це свідчить про можли-вість торгу та компромісів, с тому числі, за рахунок інтересів України.

Військова підтримка Кремлем сирійського президента Башара Аль-Асада, хоча і є ризикованою авантюрою Москви, дала змогу до-сягти позиційних результатів, зо-крема, намагання Путіна торгува-тися із Заходом, використовуючи питання Сирії та України, ймовір-но, вдатися до шантажу на тлі ви-димості допомоги США у боротьбі із ІДІЛ.

Прогнозовано поточні перемо-вини у Мінську зайшли у глухий кут, а на тлі зміни ситуації Кремль напрацьовує удосконалення своєї стратегії. Додатковий ризик для України може бути пов’язаний із наміром Кремля розглядати питан-ня у пакеті: українське питання ра-зом із сирійським питанням, та й взагалі у загальному контексті про-тистояння між Росією і західним

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики для України у другій половині вересня 2015 р.

Переговори між лідерами США і РФ на території США є ризикованим

результатом для України, оскільки це свідчить про можливість торгу

та компромісів, с тому числі, за рахунок інтересів України

5

світом. Для України це безумовно негативна ситуація.

Варто також відзначити, що проведення Кремлем інформацій-но-психологічних заходів в цей час має на меті впливати на Західне се-редовище (особливо на лідерів гро-мадської думки) з метою дискреди-тації України та чинної влади та нав’язування розроблених у Крем-лі інформаційних парадигм.

Головні ризики військового характеру

Росія продовжує геополітичний наступ на країни Заходу, викорис-товуючи територію України як по-лігон, а війну проти України як тех-нологію впливу на Західний світ.

Саме тому війна має тенденцію до продовження, незважаючи на зміну її формату. Виведення військ з території України не передбача-ється.

Показово, що у вересні фахівці аналітичного центру Stratfor ді-йшли такого ж висновку, позна-чивши, що для досягнення своїх цілей Росія вже створила низку квазі-держав за периметром свого південно-західного кордону – Аб-хазія і Південна Осетія в Грузії, Придністров’я в Молдові, а також «ДНР» та «ЛНР» в Україні. На всіх цих територіях Росія утримує свої війська для стримування Заходу. Нині ж Кремль вирішив ще більше посилити власні позиції, надовго розмістивши свої війська у Сирії.

Протистояння між Росією та Заходом набуло масштабів та го-строти часів Радянського Союзу, а найбільш небезпечним для Украї-ни (саме на її території відпрацьо-вується нова технологія впливу на Західний світ) є готовність Москви діяти на знищення її як держави.

У цій боротьбі для Кремля Дон-бас перетворився на можливість і важіль для впливу на українську політику та економіку і навіть про-вокування розвалу держави зсере-дини. Саме тому слід очікувати, що Донбас тривалий час буде відкри-тою можливістю для продовження війни.

Фахівці вже позначили, що ни-нішній етап протистояння є кон-фліктом низької інтенсивності, що спрямований на виснаження України.

Москва змінила тактику вели-комасштабних атак на діяльність добре підготовлених диверсійних груп (варто мати на увазі, що в РФ до Сил швидкого реагування, ство-рених в 2013 році, відносяться усі сили спецназу та ПВД – загальною чисельністю 121 тис. осіб). Після 9 травня до головних завдань підпо-рядкованих РФ військових струк-тур в Донбасі віднесено завдання якомога більших втрат україн-ським військам у живій силі. Це особливо небезпечно в умовах не-стабільності власне української влади та системної слабкості дер-жавних інституцій.

Варто також відзначити, що про-ведення Кремлем інформаційно-пси-

хологічних заходів в цей час має на меті впливати на Західне середови-ще (особливо на лідерів громадської

думки) з метою дискредитації України та чинної влади та

нав’язування розроблених у Кремлі інформаційних парадигм

Протистояння між Росією та Заходом набуло масштабів та

гостроти часів Радянського Союзу, а найбільш небезпечним для України

(саме на її території відпрацьову-ється нова технологія впливу на

Західний світ) є готовність Москви діяти на знищення її як держави

6

Отже, найближчим часом Кремль не зацікавлений у тиші в регіоні Донбасу, тому слід очікува-ти низку атак різних форматів - від обстрілів та диверсій до гучних заяв політичних сил, які приховано підтримують політику Кремля. Усі наявні важелі використовуються Москвою для досягнення мети змі-ни формату влади в Україні – у бік збільшення в структурах влади прихильників РФ.

Варто також звернути увагу на доповідь Інституту сучасної Росії про військову агресію РФ в Україні (19 вересня). Згідно з досліджен-ням, Росія будує військові бази між Маріуполем і Донецьком для по-дальшого вторгнення в Україну. Та-кож у доповіді зібрана інформація, яка доводить, що «у донбаському конфлікті загинули сотні росій-ських військових». Інститут сучас-ної Росії (ІСР), який базується в США, приділив особливу увагу «присутності російської військової техніки і контингенту в зоні кон-флікту». Як вважають автори допо-віді, військова техніка і зброя нада-ні бойовикам в Донбасі з РФ, а «уряд Росії безпосередньо коорди-нує військові дії сепаратистів». При цьому солдатів РФ, які загинули в ході воєнних дій, таємно ховають і нагороджують посмертно, засекре-тивши всі обставини їх смерті. Ці-каво, що Інститут сучасної Росії було засновано Павлом Ходорков-ським, сином Михайла Ходорков-

ського, в Нью-Йорку в 2010 році - він є частиною руху «Відкрита Росія». Це свідчить про певну акти-візацію антипутінських сил власне Росії та посилення невдоволення росіянами політикою Кремля на даному етапі.

Також варто звернути увагу на розвиток такої негативної тенден-ції як мілітаризація Криму. 17 ве-ресня стало відомо, що у Чорне море прибув новітній дизельний підводний човен Чорноморського флоту Росії «Новоросійськ». У лип-ні 2015 року стало відомо, що Чор-номорський флот РФ за рік отри-мав більше 10 новітніх катерів і суден, у тому числі, підводного човна «Новоросійськ» і «Ростов-на-Дону».

Виклики для України на між-народній арені

На міжнародній арені Кремль вирішує дуже небезпечну для Укра-їни задачу — вихід з ізоляції та по-вернення ролі держави — члена світового клубу. РФ розгорнула ді-яльність на зняття економічних санкцій. І надання лідеру РФ три-буни в ООН є безперечною помил-кою світового співтовариства.

Нью-йоркську промову керма-нича Кремля можна оцінити як по-пулістську, нудну і прогнозовану, яка в жодному разі не наблизила вирішення питання війни на Дон-басі. Взагалі виступ Путіна став фоном для головної цілі його візи-

Найближчим часом Кремль не заці-кавлений у тиші в регіоні Донбасу,

тому слід очікувати низку атак різних форматів - від обстрілів та диверсій до гучних заяв політичних

сил, які приховано підтримують політику Кремля

Виступ Путіна став фоном для головної цілі його візиту до США, а саме, зустрічі із Бараком Обамою

7

ту до США, а саме, зустрічі із Бара-ком Обамою.

Попередні оцінки більш ніж півторагодинної розмови засвід-чили наявність суттєвих розбіж-ностей сторін відносно вирішення ряду гарячих питань, включно з українським. Про це свідчить хоча б відмова президента США спілку-ватися із пресою по завершенні розмови. Ключовим предметом об-говорення стала ситуація довкола Сирії. Наразі зрозуміло, що актив-но розглядається питання вступу РФ в коаліцію для боротьби з ІДІЛ (окремо слід відзначити наявність позитивних для Кремля сигналів з боку ФРН та Франції). При цьому, між Москвою і Вашингтоном від-сутній консенсус щодо формату участі Кремля та подальшої долі Башара Асада. Окремим показо-вим моментом, що свідчить про на-явність глибинних протиріч між США та РФ, стало блокування Ва-шингтоном запропонованого Мо-сквою проекту заяви голови Ради безпеки ООН щодо проблематики врегулювання конфліктів на Близь-кому Сході, яка планувалася на за-сіданні 30 вересня.

В розрізі даного питання вар-тою уваги є позиція російського політолога Андрія Піонтковського: «тріумф Путіна» після візиту до США, промови з трибуни Гена-самблеї ООН і зустрічі з Обамою є короткочасним, а в стратегічному плані Росія програла не лише в

Україні, але й на Близькому Сході, де активізація бойових дій може перерости у масштабну катастро-фу»…

Єдине, що слід пам’ятати – Пу-тін в жодному разі не змирився із таким програшем. Так, нових масштабних бойових дій на сході України найближчим часом очіку-вати не слід, однак це не має вводи-ти в оману, - акцент все більше змі-щуватиметься в бік підривної діяльності в Україні, яка була і за-лишається ціллю номер один для Кремля. Мета – через розхитуван-ня країни зсередини, отримати контроль над Україною в цілому. (На цьому тлі зростають ризики внутрішньополітичного характеру, про що в окремому блоці матеріа-лу). Не виключено, що Кремль спо-дівається у такому форматі в Украї-ні протриматись до зміни глави Білого Дому, а на цей проміжок часу в Росії достатньо ресурсів для регуляції «температури» жевріючої війни на Донбасі.

А той факт, що Росія розмістила у Сирії (у провінції Латакія) 28 ви-нищувачів і бомбардувальників, а також близько 20 російських і транспортних бойових вертольо-тів, свідчить про розширення Росі-єю зони активного впливу та отри-мання збільшених можливостей для проведення переговорів з США та європейськими країнами. Ініціа-тива загострення протистояння має на меті передусім отримання

8

козирів, необхідних для вдалого проведення переговорів за геополі-тичний перерозподіл та утримання енергетичних ринків.

Сирійське питання має пряме відношення до України. В разі від-сутності прогресу на перемовинах між Москвою та Вашингтоном, Кремль може піти на подальшу дестабілізацію ситуації на Донбасі.

У свою чергу США відновили експлуатацію військової бази в ні-мецькому місті Мангейм («Казар-ми Коулмана»). 23 вересня стало відомо, що туди прибули солдати 405-ї бригади підтримки армії США. Росія ж у відповідь заявила про можливість розгортання опе-ративно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М» у Калі-нінградській області.

На тлі цього протистояння ро-боту Трьохсторонньої контактної групи в Мінську на останньому за-сіданні фактично було заблоковано представниками терористичних угруповань ДНР і ЛНР. Бойовики оголосили проведення «виборів» за кремлівським сценарієм перед юві-лейною сесією Генасамблеї ООН та паризькою зустріччю в норманд-ському форматі. Мета Москви у цьому питанні очевидна — вуста-ми маріонеток шантажувати Украї-ну, ЄС, ОБСЄ, видавши це за пози-цію «жителів Донбасу».

Важливою подією стала нефор-мальна зустріч президентів Росії та Білорусі 18 вересня у Сочі. На осо-

бливу увагу заслуговує інформація про те, що перемовини закінчилися без очевидного результату. А за да-ними білоруського аналітика, голо-ви Наглядової ради Центру страте-гічних і зовнішньополітичних досліджень Юрія Царіка, «Олек-сандр Лукашенко повторив тради-ційні вже формули білоруської зо-внішньої політики: про необхідність відмови від санкцій і ліній розмеж-ування, а також про те, що Білорусь нормалізує відносини з ЄС і США не у збиток Росії. Російська сторона дала недвозначно зрозуміти, що має важелі впливу на передвиборну си-туацію в Білорусі і підтримає того кандидата, який влаштовуватиме Москву. Оскільки, аби влаштувати Москву, Лукашенко необхідно дати згоду на розміщення у Білорусі ро-сійської бази і тим самим перекрес-лити всі зовнішньополітичні досяг-нення останніх років і підірвати суверенітет країни. Він на це не піде». Напруження відносин між РФ та Білоруссю має значний по-тенціал до розвитку та безпосеред-ньо впливає на хід протистояння агресії Москви. Поки що наполегли-ве бажання Москви розмістити на території сусідньої країни військову базу виглядає заведеним у глухий кут, однак досягнення Москвою угоди з Мінськом зробить можли-вим використати білоруську ділян-ку для наступу на Україну.

Також у другій половині верес-ня стало відомо про намір Єгипту

Мета Москви у цьому питанні оче-видна — вустами маріонеток шан-тажувати Україну, ЄС, ОБСЄ, видав-

ши це за позицію «жителів Донбасу»

Досягнення Москвою угоди з Мін-ськом зробить можливим викорис-

тати білоруську ділянку для насту-пу на Україну

9

закупити у Франції кораблі «Мі-страль», що призначалися РФ. При цьому Росія вже заявила про готов-ність продати Єгипту 50 вертольо-тів Ка-52 «Алігатор», які розробля-лися для «Містралів». Така угода потенційно небезпечна, оскільки неможливо виключити реекспорту кораблів в Росію після зняття санк-цій або зменшення напруження у відносинах РФ і Заходу.

Ще одна подія є досить вагомою у системі відносин Західного світу та Росії. Йдеться про те, що верхня палата парламенту Японії 19 верес-ня проголосувала за закон, згідно з яким національні збройні сили зможуть брати участь у військових діях за межами країни. Прем’єр-міністр Японії Синдзо Абе розпо-вів, що закон, який ухвалив парла-мент, був необхідний для того, щоб захистити мирний спосіб життя людей і запобігти виникненню кон-фліктів. Однак зрозуміло, що отри-мане право брати участь в колек-тивній обороні дружніх держав у ситуаціях, коли країна не піддава-лася нападу, є свідченням бажання Японії включитися у геополітич-ний перерозподіл за певних умов. Ця подія змінює характер застосу-вання ЗС Японії вперше після Дру-гої світової війни.

Виклики у площині економікиПадіння економіки продовжує

суттєво впливати на позиції сто-рін. При цьому проблеми росій-

ської економіки залишаються чи не єдиним чинником впливу на агре-сію РФ.

Важливою інформацією став прогноз в уряді Росії щодо падіння цін на нафту до $ 30 за барель. А саме, 21 вересня в Центробанку РФ дійшли висновків щодо про-гнозу 35 дол. США за барель. Заслу-говує на увагу те, що прем’єр РФ погодився з необхідністю робити стресовий сценарій виходячи із розрахунку 35-40 дол. США за ба-рель нафти. Слід додати, що мі-ністр фінансів Росії Антон Сілуа-нов 11 вересня на нараді у прем’єр-міністра РФ Дмитра Мед-ведєва запропонував підготувати стрес-сценарій макропрогнозу на 2016 рік, виходячи з цін на нафту 30-35 дол. США за барель. Цікаво, що на тій же нараді називалися й інші оцінки: за версією міністра економіки РФ Олексія Улюкаєва, негативний сценарій — не нижче 40 дол. США за барель нафти, а за версією представника Центробан-ку — 35 дол. США за барель. Прем’єр РФ погодився з необхід-ністю робити стресовий сценарій виходячи з розрахунку 35-40 дол. США за барель нафти. Причому на нараді говорили, що даний варіант має всі шанси збутися. Це свідчить про негативні тенденції розвитку економічної ситуації РФ та надає можливості впливу на Москву.

Додатковою можливістю стала продовольча блокада Криму, яка

Варто наголосити, що економічний чинник стає важливим елементом

впливу на РФ через блокування окупованих територій

10

продемонструвала альтернативні можливості України у боротьбі проти зовнішнього агресора. У цьому ж контексті варто згадати, що у ДНР 21 вересня поскаржили-ся на посилення економічної бло-кади з боку України, що є важли-вим прикладом боротьби з РФ. Дії України нібито змушують ДНР, за словами ватажків терористичних організацій, переорієнтуватися на російський ринок. Так, Деніс Пу-шилін, так званий «голова Народ-ної ради ДНР» заявив, що Україна посилила економічну блокаду «рес-публіки». Варто наголосити, що економічний чинник стає важли-вим елементом впливу на РФ через блокування окупованих територій.

З 17 вересня почали діяти санкції з боку України щодо осіб, причетних до анексії Криму і агресії на Донбасі. Цей проект Києва став важливим продовженням боротьби із зовніш-ньою агресію з боку РФ. Санкції було введено строком на один рік. Об-межувальні заходи стосуються біль-ше 400 фізичних та більше 90 юри-дичних осіб Російської Федерації й інших країн. Санкції проти них озна-чають блокування активів, а також призупинення виконання економіч-них і фінансових зобов’язань. Такий підхід Києва є не просто логічним, а одним із ключових шляхів боротьби із зовнішньою агресією Росії проти України.

Є дуже прагматичне передба-чення, що війна з часом усе більше

переходитиме в економічну пло-щину – це є важливим і необхідним чинником впливу світу на агресив-ну державу.

Ставлення у світі до агресії Росії та її керівництва

Станом на кінець вересня 2015 р. сформувалася ситуація, коли ставлення до Кремля та його хазяїна В.Путіна стала незмінною для фахівців й аналітиків. Можли-вості інформаційних технологій дають змогу здійснювати маніпуля-ції громадської думки відповідно до міжнародних подій, тому питан-ня персонального іміджу Путіна залишається питанням технологій.

Для України є важливим, що більшість кандидатів, що мають шанси бути обраними на посаду президента США, виступають за надання Україні оборонної під-тримки, включно з розвідувальною інформацією, економічною під-тримкою та іншою допомогою, яка необхідна для забезпечення свобо-ди і незалежності України. Водно-час Сполучені Штати очікують від української сторони реальних ре-форм. Показово, що про це в черго-вий раз зазначив сенатор-республі-канець конгресу США Джон МакКейн 23 вересня у ході відвіду-вання України (Президент України Петро Порошенко мав зустріч з го-ловою комітету з питань Збройних Сил Сенату США сенатором Джо-ном МакКейном).

11

Не можна ігнорувати зростаю-че незадоволення політикою Кремля з боку опозиції в РФ. Так, 20 вересня У Москві в районі Мар’їно опозиція провела багато-тисячний мітинг «За змінюваність влади». Організатором мітингу виступив Олексій Навальний. Зна-чну роль також відігравала партія Бориса Нємцова «Парнас», що є символічним принципом впливу на критичну ситуацію, яка сфор-мувалася в Росії та у світі. «На мі-тингу зібралися кілька тисяч лю-дей, у багатьох в руках російські прапори і картки із запитанням «Хто вбив Нємцова?», - йшлося у повідомленні. У ході мітингу зі сцени лунали гасла про свободу політв’язням, утиски, пересліду-вання та вбивства журналістів та громадських діячів. Цей захід є важливим свідченням зростання незадоволення політикою Кремля всередині власне Росії. Однак ана-ліз висвітлення в РФ поїздки Путі-на до США, його виступу 28 верес-ня на Генасамблеї ООН та переговорів з президентом США свідчить про масовану медійну підтримку та використання при цьому технологій активного впли-ву на громадську думку в РФ. Фак-тично обробка та викривлена ін-терпретація подій досі вдається Москві, а використання ідеї воро-жого Заходу (особливо США) до-зволяє зомбувати значну частину населення РФ.

Основні виклики всередині держави

Питання створення стратегії збройової боротьби з зовнішньою агресією та адекватної підготовки нового українського війська зали-шається так само актуальним, як і рік тому. Зрушення відбуваються переважно на тактичному, опера-тивно-тактичному рівнях. Фахівці у галузі безпеки оцінюють ситуа-цію як наявність набору мало пов’язаних між собою заходів, які не надто прив’язані до змін харак-теру війни. «Для ведення війни низької інтенсивності, як демон-струє весь світовий досвід десятків збройних конфліктів, основне зна-чення має не кількість військ і ре-сурсів, а якість управління, якісна перевага в бойовій підготовці, ор-ганізації бойових дій», - позначив у своїй статті оглядач Юрій Бутусов (zn.ua, 19.09.2015). Він додав, що «керівництво НАТО дивується не-здатності керівництва України сформувати стратегію дій і ре-форм», а «імітація реформ підри-ває довіру наших партнерів і сер-йозно знижує можливість отримати західну військову допо-могу». Ця ідея перекликається з ра-ніше висловленими пропозиціями та рекомендаціями Центра дослі-джень армії, конверсії та роззбро-єння та створеної у квітні 2014 року Експертної ради з питань націо-нальної безпеки. Варто нагадати в черговий раз, що головним посту-

12

латом фахівців вказаних структур було створення дієздатних ЗСУ і Нацгвардії на професійній основі.

Водночас спостерігається пози-тивна тенденція виділення коштів на потреби національної оборони. Понад 52 млдр грн. виділено в дер-жавному бюджеті для Міноборони на 2015 рік (про це йшлося у заяві заступника директора департамен-ту фінансів Міністерства оборони України Сергія Вінника 17 верес-ня). За його словами, порівняно з минулим роком, це практично удвічі більше. Крім того, наступно-го року Міноборони проситиме з держбюджету 67,8 млрд. грн. А на озброєння української армії до кін-ця року додатково надійдуть 8,5 тис. зразків озброєння і військової техніки. «Цього року підприємства ОПК поставили ЗСУ більше 1400 одиниць нових і модернізованих зразків ОВТ», - додав спікер. Це, зокрема, 40 артилерійських гармат до бронетанкового озброєння; 525 тепловізійних, оптичних прицілів і засобів нічного бачення; 40 назем-них радіолокаторів; 266,6 тисяч ра-кет і боєприпасів; 27 одиниць бро-нетанкового озброєння і техніки, серед яких бронетранспортери БТР-4Е; 445 одиниць автомобіль-ної техніки; 5 модернізованих літа-ків і вертольотів; 20 одиниць радіо-електронного обладнання до літаків і вертольотів; 5 безпілотних авіаційних комплексів; 3 радіотех-нічні станції; 132 засоби інженер-

ного озброєння; 187 засобів топо-геодезичного і навігаційного забезпечення. При цьому варто до-дати, що військовому керівництву України поки не вдається вирішу-вати питання забезпечення армії оперативно-стратегічними компо-нентами озброєнь. Немає можли-вості отримати ОТРК, систем ППО та глибоко модернізованих літаків і гелікоптерів (щоправда, під час ви-ставки «Зброя та безпека» 23 - 25 вересня було продемонстровано модернізацію гелікоптера націо-нальними підприємствами).

Питання довіри до влади зали-шається поточною проблемою українського суспільства. Потен-ційні ризики полягають у можли-вому напруженні обстановки та можливостях спецслужб РФ вико-ристовувати такі ситуації для по-дальшого розхитування суспіль-ства та налаштовування його проти діючої влади. Показовою вражаю-чою подією стало зняття з ефіру «1+1» програми «Шустер Live» 19 вересня. Це суттєво знизило рей-тинг довіри до влади та безпосе-редньо до глави держави. Сам Шус-тер пов’язав таке рішення з домовленостями власника каналу з адміністрацією президента, яка на-полягла скасувати ток-шоу під на-звою «Корупція в Раді: гроші біль-ше за все? Тарифи, вони вибирають кому по кишені?» (Напередодні суспільний резонанс викликало гучне зняття депутатської недотор-

Водночас спостерігається позитив-на тенденція виділення коштів на

потреби національної оборони. Понад 52 млдр грн. виділено в дер-

жавному бюджеті для Міноборони на 2015 рік

13

канності і арешт Ігоря Мосійчука, народного депутата України від «Радикальної партії»).

До важливих подій другої по-ловини вересня слід віднести рі-шення Кабінету Міністрів Украї-ни внести зміни до порядку в’їзду в Крим і виїзду з нього. А також початок економічної блокади півострову. Обидві події є важ-ливими елементами організації протистояння з окупаційною ад-

міністрацією, керованою Крем-лем.

Не менш важливим стала діяль-ність Українського інституту наці-ональної пам’яті, який склав пере-лік пам’ятників і пам’ятних знаків Києва, що підлягають демонтажу відповідно до закону про декомуні-зацію. Під демонтаж підпадають 21 пам’ятник і погруддя та більше 80 меморіальних табличок більшо-вицьким діячам.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

14

Российский разбой утомил Ев-ропу. Путин действует как LEFTY в теннисе – посылая мяч в «неудоб-ную» для соперника зону корта. Сначала Крым, затем Донбасс, а за ним Сирия. «Старушка» устала от-бивать удары.

А при этом, нежданно-негаданно навалились проблемы в собственном доме: гигантская одномоментная ми-грация, сомнения на Туманном Аль-бионе относительно членства в ЕС, да и Греция не дает покоя.

Посему, российская агрессия на Донбассе уходит на второй план, а о Крыме вспоминают все реже и реже.

Но взяв на себя роль арбитра в Минском процессе, лидерам Евро-

пы нужно показать результат. И коль нет надежды на обуздание российского агрессора, они, факти-чески, все более склоняются к его умиротворению. Все чаще звучат призывы – не отталкивать русских, не бросать их бездумно в объятия китайцев, помочь Путину выйти из «опасной украинской ловушки», отменить торговые санкции про-тив России. И в основе всего этого тезис иезуитский морали – мир бо-лее важен, чем справедливость.

Безусловно, Украине нужен мир, но не любой ценой. Добивать-ся мира, проводя политику умиро-творения агрессора, это лишь по-ощрять его к дальнейшим действиям: «тому в Истории мы

Еще раз о «плане Мореля»

У дзеркалі експертноі

думки

Валентин Горовенко, советник Экспертного совета ЦИАКР

Российский разбой утомил Европу

Российская агрессия на Донбассе уходит на второй план, а о Крыме

вспоминают все реже и реже

Украине нужен мир, но не любой ценой

15

тьму примеров слышим», как гово-рил дедушка Крылов.

Украина готова идти на компро-миссы, но в пределах, не затрагива-ющих ее национальные ценности и жизненные интересы. И американ-ские партнеры в этом нас поддер-живают.

Да и наша страна и ее Воору-женные Силы уже не те, что в на-чале 2014 года. Принудить нас к не-приемлемым уступкам агрессору уже не удастся.

Но, для определенной части ев-ропейских политиков в нынешней ситуации наиболее подходящим вариантом разрешения конфликта видятся скорейшие выборы на ок-купированной территории Донбас-са «в соответствии с украинским законодательством» и «с соблюде-нием соответствующих стандартов ОБСЕ». Прекрасные положения, вычлененные из Комплекса мер по выполнению Минских соглашений (далее – Комплекс мер).

Достичь прогресса в «диалоге о модальностях проведения местных выборов», предусмотренного Ком-плексом мер, в рамках Трехсторон-ней контактной группы не удалось и вряд ли удастся. Позиции Украины и России оказались несовместимыми, а о какой либо собственной позиции в этом вопросе представителей само-провозглашенных ДНР и ЛНР гово-рить вообще не приходится.

И здесь появляется «план Море-ля». Не будем утомлять читателей

изложением перипетий его рожде-ния. Нет также особой нужды углу-бляться в его содержание. То, что известно об этом Плане, довольно подробно изложил 18 сентября сего года Сергей Рахманин в своей статье в «Зеркале недели». Но все же, некоторой информацией из этой статьи воспользуемся. Уж пусть простит нам мэтр украин-ской журналистики.

И так, какие условия для обе-спечения права на свободное воле-изъявление избирателей оккупи-рованных районов Донбасса, предусматриваются этим Планом?

Их оказывается не так уж мно-го. Это:

• прекращение огня, безопас-ность и прогрессивное воз-вращение к нормальной жизни в упомянутых райо-нах;

• необходимость достижения соглашения по дате проведе-ния выборов, подтвержден-ной трехсторонней контакт-ной группой;

• обеспечение наблюдение за их подготовкой и проведе-нием со стороны Бюро ОБСЕ по демократическим институтам и правам чело-века (БДИПЧ).

Господин Морель, безусловно, человек с большим опытом кризис-ного менеджмента. Но хотелось бы не слепо доверять его опыту, а уяс-нить реальность обеспечения «со-

Господин Морель, безусловно, чело-век с большим опытом кризисного менеджмента. Но хотелось бы не

слепо доверять его опыту, а уяс-нить реальность обеспечения

«соответствующих стандартов ОБСЕ» на выборах в отдельных

районах оккупированного Донбасса

16

ответствующих стандартов ОБСЕ» на выборах в отдельных районах оккупированного Донбасса.

Ведь вся ответственность за подготовку и проведение выбо-ров, и в первую очередь за безо-пасность в этот период, ляжет на Украину. Юридическим актом, свидетельствующим о принятии на себя этой ответственности, ста-нет постановление Верховной Рады Украины о назначении оче-редных выборов в органы местно-го самоуправления в упомянутых оккупированных районах, что предусмотрено Конституцией Украины. Самопровозглашенные донецкая и луганская «республи-ки» не являются субъектами меж-дународного права, а посему, спроса с их, так называемых руко-водителей нет. ОБСЕ и ее БДИПЧ являются лишь наблюдателями. «Миротворческая» Россия, в слу-чае какой-либо трагедии, может всегда заявить: «Случилось на тер-ритории Украины, а значит, вино-вата Украина». Позиция вполне прогнозируемая, памятуя траге-дию с малазийским «Боингом».

А посему актуальный вопрос – сможет ли Украина на оккупиро-ванной территории Донбасса обе-спечить безопасность и соблюдение принципов проведения демокра-тических выборов? Напомним, к примеру, лишь некоторые из них, определенные Копенгагенским до-кументом 1990 года.

Так, в нем определяется, что свободные выборы, требуют созда-ния условий, которые обеспечива-ют на практике свободное выраже-ние мнения избирателями при выборе своих представителей. Кроме этого, закон и государствен-ная политика должны обеспечить проведение политических кампа-ний в атмосфере свободы и честно-сти, в которой никакие админи-стративные действия, насилие или запугивание не удерживали бы партии и кандидатов от свободно-го изложения своих взглядов и оце-нок, а также не мешали бы избира-телям знакомиться с ними и обсуждать их или голосовать сво-бодно, не опасаясь наказания.

Каким образом наше государ-ство может гарантировать соблю-дение таких принципов на терри-тории, где правит бал «человек с ружьем», где сверхкритический уровень преступности, где физио-логическая выживаемость челове-ка зависит исключительно от пода-чек местного руководства из российских гуманитарных конво-ев, где в информационном про-странстве абсолютное господство «русского мира». Следует также взять во внимание продолжающее-ся присутствие в оккупированных районах Донбасса иностранных вооруженных формирований (так в Комплексе мер «скромно» имену-ются российские войска ), специ-альных служб и российских наем-

17

ников, неконтролируемый правительством Украины значи-тельный участок украинско-рос-сийской границы.

Правоохранительные и судеб-ные органы Украины вынуждены были временно прекратить свою деятельность на оккупированной территории. Возможно ли при та-ких условиях обеспечить «атмос-феру свободы и честности» и ис-ключить «насилие или запугивание»? Вопрос риториче-ский.

Посмотрим на возможную бо-лее долгосрочную перспективу. До-пустим, что выборы прошли без серьезных эксцессов и их результа-ты признаны мировым сообще-ством. Попробуем на фоне этого проанализировать будущее вос-точного региона Украины.

Маленькое отступление. Далее по тексту, приводятся примеры от-носительно определенных дей-ствий «руководителей» и норм за-конодательства ДНР или ЛНР. Если упоминается одна из этих «респу-блик», то необходимо брать во вни-мание, что для другой «республи-ки» присутствует полная аналогия. Политика этих образований осу-ществляются по единой кальке. Москва даже не удосуживается создать хоть видимость какого-то их разнообразия.

И так, первый предмет анали-за  - законность и полномочия так называемых глав ДНР и ЛНР и на-

родных советов этих республик. Как известно, избранные недемо-кратическим путем 2 декабря 2014 года, они официально не признаны ни одним из государств-членов ООН, включая и Россию. Послед-няя ограничилась формулировка-ми об уважении к выборам. Речь не шла о поддержке вновь созданных республик и признании их избран-ных руководителей в качестве глав государств.

В противном случае, признание избранных в упомянутых квазио-бразованиях представителей, озна-чало бы непризнание юрисдикции Украины над их территориями. А в заявлениях политического руко-водства России звучит как раз об-ратное. В частности, господин Лав-ров 19 мая сего года в интервью «Российской газете», отвечая на во-прос о его точке зрения на будущее ДНР и ЛНР, указал: «На всех уров-нях, устами президента России, в других форматах говорим, что мы за то, чтобы они стали частью Укра-ины».

В Комплексе мер отсутствует положение о прекращении дея-тельности «глав и народных сове-тов республик» после проведения местных выборов. А посему можно предположить, что эти «государ-ственные деятели» и «представи-тельные органы» продолжат свое существование. К такому выводу подталкивает и высказывание За-харченко, что местные выборы на

18

Донбассе «завершают процесс го-сударственного строительства».

Все это свидетельствует о том, что после местных выборов следу-ет ожидать следующего этапа по-пытки легализации «донецкой вла-сти». Не исключено, что одной из форм такой легализации может быть соответствующее решение съезда депутатов вновь избранных органов местного самоуправления.

Второй предмет анализа – воз-можность реализации нашим госу-дарством своих функций в оккупи-рованных районах Донецкой и Луганской областей после выбо-ров.

Ситуация в этом вопросе после выборов мало чем будет отличать-ся от нынешней. При одной лишь существенной разнице – после вы-боров она может быть узаконена соответствующими нормативны-ми актами Украины.

Такой вывод напрашивается после анализа некоторых положе-ний Комплекса мер и состоявших-ся решений псевдоруководства Донбасса.

В частности, в примечании к Комплексу мер предусмотрено:

• участие органов местного самоуправления в  назначе-нии глав органов прокурату-ры и судов в отдельных рай-онах Донецкой и  Луганской областей;

• создание отрядов народной милиции по  решению мест-

ных советов с целью поддер-жания общественного по-рядка в  отдельных районах Донецкой и Луганской обла-стей.

Учитывая предложения к неко-торым элементам закона о выбо-рах, изложенных в «плане Мореля» (смотри упомянутую статью С.Рах-манина), можно не сомневаться, что избранные по нему депутаты будут очень далеки от поддержки национальных интересов Украины, да и от реальных потребностей жи-телей региона также.

В результате, «в отдельных рай-онах Донецкой и Луганской обла-стей» будут созданы неподкон-трольные Киеву прокуратура, суды и армия под вывеской «народная милиция». Что касается последнего из упомянутых институтов «госу-дарства», то такое прикрытие уже осуществляется: в октябре про-шлого года указом «главы ЛНР» Плотницким «армия республики» преобразована в «народную мили-цию». На вооружении этой «мили-ции» уже имеются российские тан-ки и БМП, современные ракетные системы залпового огня, артилле-рия и много другого вооружения, с помощью которого планируется «поддерживать общественный по-рядок».

И весь этот правоохранитель-ный и военный конгломерат пред-ложат содержать за счет государ-ственного бюджета Украины.

В результате, «в отдельных райо-нах Донецкой и Луганской облас-

тей» будут созданы неподконтрольные Киеву прокура-

тура, суды и армия под вывеской «народная милиция»

19

Когда же дойдет очередь до ре-шения вопроса о контроле госу-дарственной границы, то вполне вероятно, что на такую миссию бу-дут также претендовать «народные республики». Еще не забыто бах-вальное заявление Захарченко, что «ни один украинский пограничник на нашу территорию не войдет», а также его решение о формирова-нии пограничной службы ДНР.

Посему, вполне вероятно, что после проведения выборов по «плану Мореля», на украинской территории сформируется узако-ненный «свободным волеизъявле-нием народа» российский ударный антиукраинский отряд в оболочке «отдельных районов Донецкой и Луганской областей с особым ста-тусом».

Третий предмет анализа – га-рантии выполнения ряда важней-ших для Украины положений Ком-плекса мер после выборов.

В «плане Мореля», по нашему мнению, просматривается желание европейцев как можно быстрее уса-дить за стол двухсторонних перего-воров официальный Киев и пред-ставителей так называемых «республик ДНР и ЛНР». Следстви-ем этого станет возложение ответ-ственности за дальнейшее урегули-рование конфликта на Донбассе непосредственно на руководство Украины. Характерно, что этот под-ход полностью совпадает с соответ-ствующей позицией Москвы.

Такое пожелание было бы при-емлемым для украинской стороны, но только при наличии хотя бы од-ного из двух условий:

• первое, если бы источником угрозы для Украины явля-лись исключительно сепара-тисты Донбасса;

• второе – наличие реальных международных гарантий, в том числе со стороны РФ (хотя мы знаем чего они сто-ят) относительно строгого соблюдения всех соответ-ствующих стандартов ОБСЕ в ходе подготовки и прове-дения выборов.

Ни одного из этих условий в на-личии нет.

Поэтому, после проведения вы-боров в рамках условий, предусмо-тренных «планом Мореля», Украи-на наверняка столкнется с жестким противодействием Москвы (через управляемых ею «законно избран-ных представителей Донбасса») в выполнении таких положений Комплекса мер, как:

• освобождение и обмен всех заложников и незаконно удерживаемых лиц;

• восстановление полного контроля над государствен-ной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта;

• вывод всех иностранных во-оруженных формирований, военной техники, а также

20

наемников с территории Украины;

• разоружение всех незакон-ных групп.

Следует ожидать, что их выпол-нение станет предметом торга. С высокой вероятностью можно про-гнозировать выдвижение «руко-водством республик» в качестве условия реализации указанных по-ложений, финансирование Украи-ной социально-экономических программ в оккупированных райо-нах Донбасса. Прежде всего, это может касаться восстановления разрушенных промышленных, транспортных, социальных и иных объектов инфраструктуры. За ре-зультаты «работы» российского оружия платить будет наша страна.

По расчетам правительства Украины, проведенным совместно с Международным банком, ООН и представителями ЕС, необходи-мый объем финансирования на восстановление инфраструктуры, системы обеспечения Донбасса и социальную адаптацию оценивает-ся в размере 1,2 млрд дол.

Не подвергая сомнению точ-ность этих расчетов, стоит все же высказать некоторые предостере-жения. Наверняка, при их проведе-нии не учтен высокий уровень воз-можного влияния коррупции на реализацию указанных программ. А она может охватить три уровня – украинские государственные орга-ны, не контролируемые Украиной

«государственные органы» окку-пированного Донбасса, а также российский бюрократический ап-парат и бизнес. Присутствие по-следнего уровня вполне ожидаемо, исходя из интереснейшего положе-ния того же Комплекса мер: «со-действие со  стороны центральных органов власти трансграничному сотрудничеству в отдельных райо-нах Донецкой и  Луганской обла-стей с регионами Российской Феде-рации».

Так что, указанная сумма расхо-дов на восстановление может воз-расти в два, а может и в три раза. Контроль со стороны соответству-ющих европейских структур наши госчиновники и бизнесмены, а так-же их российские «коллеги», нау-чились обходить виртуозно.

Возможна еще одна ситуация, отчасти парадоксальная. Украину могут вынуждать к выплате ком-пенсаций и социальных пособий нынешним боевикам, а также се-мьям погибших из состава терро-ристических групп и бандформи-рований. Правовым основанием для этого может быть закон Украи-ны об амнистии, принятие которо-го предусмотрено Комплексом мер.

Все это предрекает образование для нас гигантской финансовой во-ронки, поглощающей огромней-шие ресурсы на создание и содер-жание фактически российского анклава на территории Украины. О крайне необходимых реформах в

За результаты «работы» россий-ского оружия платить будет наша

страна

21

большинстве областях жизнедея-тельности государства придётся на долгое время забыть. А погашение взятых на восстановление Донбас-са международных кредитов ляжет тяжелым бременем на нынешнее и последующие поколения граждан Украины.

И в завершение, четвертый предмет анализа – дальнейшее развитие военно-политической об-становки на востоке Украины.

Проведение выборов на Дон-бассе, при предлагаемых европей-скими посредниками условиях, не ликвидирует военную угрозу Укра-ине. Конфликтная ситуация про-должится, а ее военная составляю-щая весьма вероятно приобретет новые формы. Наиболее возмож-ные из них - это периодические ди-версии и террористические акты в разных регионах Украины, воору-женные провокации как на линии соприкосновения, так и на некото-рых участках нашей границы с Рос-сией. Не всегда это может быть спланированными акциями. В ряде случаев будет проявляться после-военный синдром. В отношении значительной части нынешних бо-евиков, имеющих криминальное прошлое, он особенно вероятен. Ощутив безнаказанность своих действий во время вооруженной фазы конфликта, они уже не вер-нутся к мирному труду. Разбой и насилие продолжат быть их обра-зом жизни.

Вполне вероятно также усиле-ние в послеизбирательный период действий агентуры в восточных и южных областях Украины и, вне всякого сомнения, продолжение интенсивной информационно-пропагандистской кампании.

Россия и впредь будет всевоз-можными способами провоциро-вать возникновение в Украине по-литического, экономического или социального кризиса. И тогда снова прозвучат призывы к созданию «Новороссии», расширению границ «республик», походу на Харьков и тому подобное. А на границе с Укра-иной будет наращиваться группи-ровка российских войск, всегда го-товая прийти на «помощь русским людям, страдающим под игом киев-ской хунты», «противостоять угро-зам со стороны НАТО» и т.п.

В тьлше напрашивается доволь-но неутешительный вывод. Основ-ная его суть в том, что согласившись на вариант закона о выборах, отра-жающего основные элементы «пла-на Мореля», мы не решим задачу реинтеграции ныне оккупирован-ных районов Донбасса в единую Украину. Фактически, они останут-ся очагом постоянной военной угрозы, способной в любой момент превратится в «горячий» конфликт.

Россия, путем агрессии и про-воцирования конфликта на юго-востоке Украины, стремится к реа-лизации своих политических целей, а именно:

Проведение выборов на Донбассе, при предлагаемых европейскими

посредниками условиях, не ликвиди-рует военную угрозу Украине. Кон-фликтная ситуация продолжится, а ее военная составляющая весьма

вероятно приобретет новые формы

Что согласившись на вариант закона о выборах, отражающего

основные элементы «плана Море-ля», мы не решим задачу реинте-

грации ныне оккупированных райо-нов Донбасса в единую Украину

22

• осуществление своего влия-ния, через подконтрольные ей «республики», на вну-треннюю и внешнюю поли-тику Украины;

• создание критических усло-вий для украинской эконо-мики, вследствие вынужден-ных огромных финансовых расходов украинского пра-вительства на оборону стра-ны и восстановление Дон-басса, что в результате может максимально замедлить ре-формы в Украине и усилить социальную напряженность в обществе.

Надежды на отказ России от та-кой политики в ближайшей пер-спективе нет.

В этой связи, целесообразно ре-комендовать следующее.

Первое. На переговорах в Мин-ске придерживаться жесткой пози-ции: решение Верховной Рады Украины о назначении местных выборов в отдельных районах До-нецкой и Луганской областей мо-жет быть принято только после создание там условий безопасно-сти их проведения и получения со-ответствующих реальных между-народных гарантий. Для этого необходимо прежде всего обеспе-чить выполнение выше упомяну-тых положений Комплекса мер:

• вывод всех иностранных во-оруженных формирований, военной техники, а также наемников с территории Украины;

• разоружение всех незакон-ных групп;

• восстановление полного контроля над государствен-ной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта.

Второе. Выборы в указанных районах должны проводиться в со-ответствии с Законом Украины «О местных выборах». Украина уни-тарное государство, а посему на всей ее территории должна функ-ционировать единая правовая си-стема, в том числе избирательная система. Выборы во всех областях Украины в органы местного самоу-правления, как и в другие предста-вительные органы власти прово-дятся с соблюдением единых принципов и норм, закрепленных украинским законодательством. Ни о каком специальном законе для отдельных районах Донецкой и Луганской областей речи не долж-но идти.

Если эти районы действительно заинтересованы быть в составе Украины, то они должны выпол-нять ее законы и уважать волю большинства Украинского народа.

Если эти районы действительно заинтересованы быть в составе

Украины, то они должны выполнять ее законы и уважать

волю большинства Украинского народа

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

23

Події 31 серпня 2015 року під Верховною Радою стали певним доказом провалу діалогу офіційного Києва з власним народом, що є однією з причин зростання суспільної напруги. Можна довго сперечатися щодо доцільності вве-дення змін до Конституції, проте, якщо влада обрала такий, а не інший шлях потрібно було більш відповідально це аргументувати та донести свою позицію громадянам. Для Банкової це може стати останнім тривожним дзвоником та нагодою суттєво поміняти підхід в комунікації з суспільством.

Останні місяці дають змогу вио-кремити такі негативні риси комунікації влади з суспільством:

• далеко недостатнє врахування практичного виміру політики та відсутність оперативної реакції на поточні виклики; намагання держави можна описати, скоріше, як розробку стратегічних документів, які можуть запрацювати лише у перспективі (це звичайно до-бре, проте паралельно необхідні інші дії вже зараз);

• недостатній аналіз суспільних настроїв та очікувань;

• стихійний підхід у визначенні ризиків національній безпеці;

• відсутність сортування посилів на потреби

Комунікація з власним суспільством крізь призму ризиків національній безпеці України

Павло Кост, координатор проектів Демократичного співтовариства «Схід» (Варшава,

Республіка Польща), член Експертної ради ЦДАКР

Основна помилка: Київ переконує «переконаних»

24

відповідної аудиторії; основ-на помилка: Київ переконує «переконаних»;

• відсутність достатньої координації роботи з ключо-вими каналами комунікації – найбільш рейтинговими те-леканалами

• негативний (депресивний, дефетистичний) характер переказу без достатнього урахування успіхів та досяг-нень, що сприяє погіршенню суспільних настроїв.

Лабораторія аналізу інформаційних операцій Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння ще в березні повідомляла про вкрай важливе значення ефективної інформаційної політики Києва на фоні агресії Російської Федерації. Політика України мала передба-чати фактичне існування чоти-рьох фронтів в інформаційній війні: внутрішньоукраїнського, міжнародного, окупованих територій (включно із прифрон-товими) та території Росії. А на кожному з них слід воювати різними засобами. З огляду на по-точну ціль російської агресії, якою є дестабілізація внутрішньої ситуації в Україні, пріоритетним напрямком має бути комунікація з власними громадянами.

Визначати «чутливі місця» нац-безпеки України потрібно виходя-чи із загального виклику, яким є

протидія дестабілізаційним намірам зовнішніх сил. Нижче прораховано внутрішні фактори, які будуть генерувати ризики нацбезпеці. Також запропоновано способи їх мінімізації. Частина з них потенційно може стати безпосереднім запальним пунктом, а інші будуть створювати сприят-ливе підґрунтя для загострення ситуації.

Комплекс проблем, пов’язаних з війною на сході України

Варто нагадати, що проголосу-вавши 31 серпня пропозиції щодо змін до Конституції, депутати зро-били лише перший крок. Чергові голосування та бурхливі дискусії попереду. Слід сказати, що помил-ковим було чітке прив’язання вла-дою питання «особливого порядку місцевого самоврядування на Донбасі» до процесу децентралізації. Загальне сприй-няття такого кроку в суспільстві зводилось до того, що під прикрит-тям слушної ідеї (децентралізацію підтримує 67% українців) було здійснено спробу прийняття контраверсійної поправки щодо Донбасу. І власне це створило спри-ятливий базис для політичних спекуляцій та провокацій. Також неприйнятною була риторика Банкової, яка, обговорюючи це пи-тання, пропонувала штампове та сильно спрощене бачення «хто не з нами, той не патріот». Варто реаль-

З огляду на поточну ціль російської агресії, якою є дестабілізація вну-

трішньої ситуації в Україні, пріори-тетним напрямком має бути

комунікація з власними громадянами

25

но оцінювати ситуацію та суспільні настрої: за період з березня до серп-ня 2015 року кількість позитивних оцінок тзв. мінських домовлено-стей серйозно впала: з 34% до 11,9%. Це безумовний виклик для влади та особисто президента.

З урахуванням цього слід кар-динально поміняти аргументацію, яка б включала відкрите обгово-рення владою всіх реальних ризиків, які очевидним чином ви-пливають з тзв. мінських домовле-ностей, змін до Конституції та бой-ових дій, – весь цей комплекс, насправді є частиною одного цілого. Замовчування чи невизнан-ня владою цих ризиків очевидним чином працюватиме лише на збільшення напруги в суспільстві. Офіційному Києву варто публічно зайняти гнучку позицію, яка буде передбачати план А, Б, В і т.д. у ви-падку різних сценаріїв. І що важливіше – відкрито про це заяв-ляти громадянам. Банкова не має говорити громадянам, що «зміни до Конституції дадуть мир», бо це підвищує вразливість Україні та дискредитує власне позицію Києва. Радше казати, що «якщо зміни до Конституції дадуть мир, тоді...», а «якщо зміни до Конституції миру не дадуть, то...». Усвідомлення гро-мадянами того, що влада розуміє всі ці ризики і готова до них буде безумовним фактором зменшення суспільної напруги. Зараз такого усвідомлення суспільству явно не

вистачає. Більше того, відкрите за-мовчування цих ризиків створює враження обману з боку влади. Та-кож вкрай важливим є публічне визначення «червоної лінії», яку Київ ніколи собі не дозволить пере-ступити у питанні Донбасу. На да-ний момент не зрозуміло, на які компроміси готова піти Банкова.

Також варто враховувати курс Москви, який ймовірно полягати-ме в нав’язуванні неприйнятних умов Києву стосовно автономії Донбасу з високою долею фінансових зобов’язань, покладе-них на Україну (ймовірно, такі спроби будуть супроводжуватися періодичними обстрілами на фронті). Завданням влади має бути пояснення громадянам готовності до відповідної реакції на такі спро-би – аж до права на вихід з мінських угод. А це дозволить уникнути формування завищених очікувань серед суспільства та зробить позицію Києва менш вразливою до потрясінь (наприклад, поновлення бойових дій або проведення виборів у тзв. ДНР та ЛНР буде сприйматися інакше, а не як черго-вий «кидок» терористів).

Децентралізація владиДотичною проблемою можна

вказати питання реформи місцевого самоврядування, яка на-вряд чи стане «вибуховою» сама по собі, проте громадське роздрату-вання, викликане інформаційним

Варто реально оцінювати ситуа-цію та суспільні настрої: за період з

березня до серпня 2015 року кіль-кість позитивних оцінок тзв. мін-

ських домовленостей серйозно впала: з 34% до 11,9%. Це безумов-ний виклик для влади та особисто

президента

Завданням влади має бути пояснен-ня громадянам готовності до

відповідної реакції на такі спроби – аж до права на вихід з мінських угод

26

голодом, може створювати сприят-ливий фон для зростання суспільної напруги. Про високу підтримку (67%) для децентралізації влади було вже сказано. Дещо стриманіше громадяни (58%) оцінюють здатність місцевих органів влади подолати нові викли-ки після децентралізації. Попри це, помітним є надто стихійний харак-тер процесу, в якому громадянам важко розібратися в суті реформи. На цьому фоні зусилля влади щодо роз’яснення позицій не є достатньо ефективними, хоча не можна відмовити їй у бажанні комунікації. Проте, сам процес реформи знахо-диться вже у стадії, яка проходить на місцях, в регіонах. Тому загальні посили з Києва не можуть задо-вольнити потреб громадян – в окремо взятому селі, селищі чи місті хочуть знати про майбутнє місце їхнього населеного пункту після реформи. Мешканців турбу-ють запитання: де буде лікарня, відділок міліції, суд, школа, тощо. З огляду на це необхідним є опрацю-вання рекомендацій для районних адміністрацій та покладення на них роз’яснювальної роботи з цьо-го приводу (зустрічі з мешканця-ми, випуски інформаційних матеріалів, буклетів, тощо). Проте ці загальні рекомендації мають бути лише точкою виходу, а ключо-вою має бути конкретика, яку очікують в даному населеному пункті, громаді. Звичайно, для цьо-

го слід використовувати й місцеві ЗМІ.

В довгостороковій перспективі неабияке значення матиме пояс-нення громадянам зростання їхньої ролі та відповідальності в нових «децентралізованих» реаліях. Від активності мешканців даних громад залежатиме значно більшою мірою, ніж зараз, ефективність роботи місцевої вла-ди в нових умовах. Іншими слова-ми, потрібен сильний громадський контроль та за необхідності тиск на представників влади. Без цього, ре-зультати реформи будуть обмежені, що відповідно призведе до розча-рування. Пояснюючи суть рефор-ми, потрібно враховувати і цей фактор.

Нарешті, досвід проведення децентралізації в країнах Центральної Європи показує, що її імплементація в регіонах прохо-дить з абсолютно різними наслідками та результатами – в залежності від ефективності місцевої влади, різ них умов. Але помилки та відповідно розчару-вання неминучі. В зв’язку з цим, потрібно наголошувати, що резуль-тати реформи громадяни відчують лише в довгостроковій перспективі. Зараз цього елементу явно не вистачає.

Питання тарифів на газПопри вкрай високу

занепокоєність громадян пробле-

Досвід проведення децентралізації в країнах Центральної Європи пока-

зує, що її імплементація в регіонах проходить з абсолютно різними

наслідками та результатами – в залежності від ефективності

місцевої влади

27

мою зростаючих тарифів на газ та інші послуги в комунальному секторі, влада не доклала адекват-них зусиль задля роз’яснення необхідності такого курсу та його наслідків. Хаотичні спроби окре-мих чиновників не були позбавлені кардинальних помилок.

По-перше, мова тих посилів (зрозуміла в основному експертам) була незрозумілою для більшості громадян. По-друге, увагу було сконцентровано на власне обґрун-туванні підвищення, а не на потребі амортизації негативних наслідків для громадян. З роллю амортиза-ційного механізму не впоралась ідея субсидій, про які дуже багато гово-рять, але їхній вплив на широкі маси є обмеженим. Ліквідація цих двох недоліків є найбільш гарячим за-вданням для інформаційних заходів енергетичного та комунального блоку влади. Додатково, пасивністю влади скористалися шахраї, які ви-користовуючи низький рівень поін-формованості громадян, оформля-ють фіктивні кредити на енергозберігаючі проекти.

Є ще третій фактор, якого не врахували в енергетичному блоці уряду в комунікації з громадянами. Вже зараз почалось обговорення майбутньої цінової політики в га-зовому секторі. Існуючі супереч-ності між Законом України «Про ринок природного газу» та мемо-рандумом з МВФ викликають по-

требу (це питання часу) чергової зміни цін на газ та тарифів на його транспортування. На даний мо-мент триває дискусія щодо методи-ки цінової політики, яка б відпові-дала букві відповідного Закону України. Громадськість не бере жодної участі в цій дискусії, але на-віть не це є найбільшою пробле-мою. Після прийняття відповідно-го рішення необхідним буде опрацювання способів комунікації з суспільством з цього приводу – немає сумнівів, що громадяни за-питуватимуть знову про причини коректи цінової політики.

З урахуванням названих викли-ків, оновлена комунікація уряду щодо тарифної політики має поля-гати у таких кроках:

По-перше, зміненим має бути підхід з обґрунтування підвищен-ня на «обґрунтування з подальши-ми діями». Вкрай необхідним та терміновим має бути висвітлення безальтернативності процесу залу-чення енергозберігаючих техноло-гій (в основному потребу переходу на інші види палива та утеплення будинків) та можливостей, які дер-жава створює для громадян в цьо-му плані. Про існування кредитних ліній дізнаються далеко не всі заці-кавлені. Для цього слід залучати місцеві органи виконавчої влади та районні адміністрації.

По-друге, уряду потрібно пам’ятати, що найбільш чутливий

28

сегмент громадян в цьому плані проживає в селах та маленьких міс-течках, де опалювання газом є більш поширеним, ніж у великих містах. До цієї аудиторії не можна достукатися розміщенням інфо-графіки або аналітичної записки на сайті «Нафтогазу» чи Мінпаливе-нерго. Тому варто розраховувати на інші канали комунікації: рей-тингові телеканали, місцеві ЗМІ та діяльність місцевих рад та адміні-страцій. Наприклад, доцільно зобов’язати місцеві адміністрації розробляти відповідні роздаткові матеріали.

По-третє, слід мати на увазі, що багато часу вже згаяно безповорот-но – знехтувано активною інфо-кампанією щодо необхідності пе-реходу на альтернативні види опалення та методи утеплення бу-динків (цим треба було займатися вкінці березня/на початку квітня). Зараз, напередодні опалювального сезону, неймовірно складно розра-ховувати на оптимальний резуль-тат. Відповідно громадяни мають почути «до болю» реальну оцінку ситуації щодо складності опалю-вального сезону.

По-четверте, внаслідок назва-них проблем досить реальним є ви-никнення проблем заборгованості громадян за спожитий газ в зимо-вий період. Важко моделювати ін-формаційні заходи без хоча б за-гальної уяви про потенційні пропозиції держави щодо аморти-

зації цього виклику - на даний мо-мент офіційно не існує навіть тео-ретичного сценарію дій. І це треба виправляти вже зараз.

По-п’яте, мало ймовірно, що за будь-якого сценарію газовий ринок запрацює без перебоїв (а зміни на ньому будуть суттєві). Вони вже проявляються дуже сильно на при-кладі субсидій або нарахування «фальшивої» заборгованості (вна-слідок недопрацьованої системи документації постачальників газу громадянам приходять повідо-млення про заборгованість, якої не існує). Виникнення таких збоїв є чимось природнім в процесі ре-формування. Безвідповідальним та неприпустимим є відсутність реак-ції та пояснень з боку офіційних осіб. Офіційному Києву слід поста-витись до цієї проблеми з найбіль-шою повагою, оскільки її «вибухо-вий» потенціал зберігається на досить високому рівні.

Зовнішньополітичні орієнтири українців

За даними соціологічних служб Центру Разумкова та Фонду «Демо-кратичні ініціативи» ім. І.Кучеріва, наприкінці липня 2015 року «вступ до ЄС» вважало пріоритетним на-прямком лише 51,2% українців. На-стільки в’яла підтримка курсу є не-достатнім підґрунтям для стабільної політики держави і ав-томатично буде призводити до зростання напруги. Крім того, це

Безвідповідальним та неприпусти-мим є відсутність реакції та пояс-

нень з боку офіційних осіб. Офіційному Києву слід поставитись

до цієї проблеми з найбільшою повагою, оскільки її «вибуховий»

потенціал зберігається на досить високому рівні

29

перші симптоми та ознаки розча-рування та зневіри серед суспіль-ства.

Водночас, збільшується кіль-кість нерішуче налаштованих гро-мадян. Показово, що суттєве змен-шення прихильників протилежного напрямку (Митного союзу) не ви-лилось в значне збільшення при-хильників ЄС. Зараз багато таких, які займають вичікувальну пози-цію, хитаються. Їх особливо багато в південно-східних регіонах (на Півдні – 54%, на Сході – 38%, на Донбасі – 45%).

На тлі очікуваного поглиблення кризи в РФ подальше «протверезін-ня» проросійської частини населен-ня є досить ймовірним. Проте, на-вряд чи означатиме автоматичну підтримку ними ЄС – для цього слід прикласти більше інформаційних зусиль (не кажучи вже про інші ре-альні дії з реформування держави). Ключовий принцип - чіткість фор-мулювання цілей та очікувань кур-су на євроінтеграцію. Зараз же в ін-фопросторі здебільшого маємо справу з абстрактним поняттям або формулюванням завищених очіку-вань. Громадяни рідко коли отриму-ють відповідь на просте запитання: «що я з цього матиму?», «коли?». Причому питання термінів є не менш важливим. Необхідним є за-пуск посилів, присвячених окремим категоріям громадян згідно з про-фесійним ключем – представники кожної професії мають знати, які

наслідки для них особисто матиме інтеграція з ЄС. Іншими словами, значного посилення вимагає висвіт-лення практичного виміру інтегра-ції з ЄС. В зв’язку з відносно висо-кою витратністю таких зусиль варто звернутися за допомогою до струк-тур ЄС та окремих держав-членів. Не лише за фінансовою, але також й за методологічною підтримкою.

На цьому тлі проблематичним у довгостроковій перспективі є неа-декватні очікування суспільства (також під впливом риторики офі-ційних осіб) щодо позитивних ефектів від початку функціонуван-ня Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі Україна-ЄС (ПВЗВТ). Традиційна проблема – завищені очікування – рано чи піз-но виллється в розчарування. На думку аналітиків перехідний пері-од, в якому українська економіка відчуватиме негативні наслідки ро-зірвання економічних контактів з РФ, затягнеться, як мінімум, на 5 років . Протягом цього часу україн-ським громадянам не слід чекати відчутних бонусів від цього проце-су. Варто це пояснити вже зараз, тим більше, що з 1 січня 2016 року ПВЗВТ набуде чинності, що сприя-тиме спекуляціям та дискусіям до-вкола цього. Доцільно презентува-ти цей процес, скоріше, як «початок довготривалого та важкого шляху, результати якого будуть відчутни-ми у віддаленій перспективі», за-мість «покращення вже сьогодні».

Ключовий принцип - чіткість фор-мулювання цілей та очікувань курсу

на євроінтеграцію. Зараз же в інфопросторі здебільшого маємо

справу з абстрактним поняттям або формулюванням завищених

очікувань

30

Показово, що на цьому фоні зростає підтримка інтеграції з НАТО – за різними даними під-тримка для вступу коливається від 64% (Центр Разумкова) до 41% (Рейтинг). Настільки велика роз-біжність є, швидше, доказом хит-кості та слабкості настроїв та їх-нього перехідного стану (у випадку браку наповнення її змістом – тоб-то чіткішим поясненням громадя-нам «навіщо мені НАТО»). Не можна забувати, що все це відбу-вається на тлі розчарування РФ та її агресією, але, схоже, що під-тримка НАТО досягла завдяки цьому фактору свого піку. Далі по-трібно проводити роз’яснювальну роботу. Важливим залишається (хоча потихеньку затирається) ге-ографічний чинник - на Півдні (30% «за», 46% «проти») та Сході (відповідно, 15% та 52%) є над чим працювати...

Окремим завданням має стати пояснення цивільної компоненти євроатлантичної інтеграції. Бо-ротьба з корупцією, реформа дер-жавного управління, свобода сло-ва, енергетична безпека, макроекономічна стабільність та інвестиційний клімат – це ж все не-розривні з НАТО поняття. Водно-час, логічно буде детальніше розпо-вісти суспільству про те, як інтеграція з НАТО вплине на боєз-датність української армії. Ця тема сильно хвилює та хвилюватиме громадян в майбутньому.

Напруга в прифронтових тери-торіях

У найближчій перспективі дже-релом проблем для стабільної си-туації в державі може виявитись зростання негативних настроїв на прифронтових територіях. За різ-ними даними (журналістів, гро-мадських діячів, соціологів) під-тримка для незалежної України в цих регіонах є досить хиткою, а по-літика Києва оцінюється мешкан-цями негативно. Велику долю про-вини за це несе якість інформування українськими ЗМІ або взагалі його відсутність. Їхні потреби суттєво відрізняються від потреб мешканців решти України. Їм потрібно знати, як жити без до-ступу до питної води й санітарії; як отримати гроші, де знайти банко-мати; які наслідки для них мати-муть ті чи інші рішення уряду, тощо. А українські телеканали не дають цих відповідей та люди з окупованих територій втрачають до них довіру.

З огляду на це варто більше ува-ги приділяти темам (перерахова-ним вище), щодо яких у суспільстві відчувається інформаційний голод. Також в цьому контексті неприпус-тимим є викривлення інформації про перебіг бойових дій та стан си-туації на прифронтових територіях через офіційні джерела. Ще одним недоліком є недостатнє висвітлен-ня дій ЗСУ (не військового харак-теру), які націлені на відновлення

Логічно буде детальніше розповісти суспільству про те, як інтеграція з НАТО вплине на боєздатність укра-

їнської армії

31

знищеної інфраструктури. Грома-дяни на цих територіях мають зна-ти більше про внесок ЗСУ та інших формувань щодо налагодження стабільного життя. Крім того, по-трібно проводити спеціальну робо-ту з військовослужбовцями, які пе-ребувають в зоні АТО. Вони мають бути професійно підготовлені в плані способів спілкування з міс-цевим населенням. В подальшому частину завдань з діалогу з грома-дянами можна покласти власне на військових.

Викликом в цьому контексті є не лише якість, але власне присут-ність інформації з Києва для гро-мадян. Експерти неодноразово по-відомляли про проблеми з можливістю дивитися українські телеканали (на відміну від росій-ських). Тільки 20 серпня 2015 рад-ник президента оголосив про пла-ни щодо скорого відновлення роботи телевежі на горі Карачун під Слов’янськом, яку було підірва-но бойовиками ще в липні минуло-го року. Нагадаймо, що це два ве-ликих міста – Краматорськ і Слов’янськ (сукупно 280 тис. насе-лення). Простий висновок – необ-хідно негайно облаштувати ці те-риторії відповідною інфраструктурою.

На цьому тлі важко зрозуміти пасивність України (принаймні офіційна інформація про це відсут-ня) щодо ініціативи урядів Польщі та Нідерландів зі створення росій-

ськомовного телеканалу для Украї-ни та інших країн Східного парт-нерства. Чому ніхто не відреагував на це в Україні? В умовах дефіциту вільних коштів в Києва на такі про-екти, варто скористатися потенціа-лом європейських партнерів та під-ключатися до таких ініціатив вже зараз. Тим більше, що в ЄС триває дискусія щодо форми майбутніх ін-формаційних заходів з урахуван-ням російської агресії в Україні.

Нарешті, викликом в комуніка-ції з громадянами прифронтових територій стане непроведення міс-цевих виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей. Питання це вже стає темою спеку-ляцій, також з політичних мірку-вань. В рішенні ЦВК важко дошу-катися логіки та чітких критеріїв. Наприклад, чим обґрунтоване рі-шення про проведення виборів в Маріуполі та непроведення в Арте-мівську? Обидва міста піддавалися обстрілам. Якщо слідувати Закону України «Про місцеві вибори», то в ньому такі критерії знайти можна. Проте, треба про них говорити на місцевому рівні.

Телебачення, як ключовий канал донесення інформації

Одним з основних викликів для комунікації держави з громадяна-ми залишається факт, що телеба-чення є абсолютно ключовим дже-релом інформації для громадян (83%). Нагадаємо, що контроль

Важко зрозуміти пасивність Украї-ни (принаймні офіційна інформація

про це відсутня) щодо ініціативи урядів Польщі та Нідерландів зі

створення російськомовного теле-каналу для України та інших країн

Східного партнерства

32

ключових (найбільш популярних) джерел інформації олігархами створює державі перепони. Вели-кий бізнес через маніпуляції гро-мадською думкою постійно грає в свою гру, виходячи з власних мер-кантильних інтересів. Експерти ме-діа сфери давно визнають, що для олігархів телеканали не є бізнесом, а інструментом реалізації власних цілей. Ця проблема не дасть змоги проводити оптимальну політику держави з простої причини – зна-чна частина необхідних кроків з реформування передбачає в той чи інший спосіб деолігархізацію. На-вряд чи доцільно жорстко займа-тися репресіями та відбиранням ліцензій – реакція чутливої до цьо-го Європи могла б мати негативні наслідки для Києва в сьогоднішній делікатній ситуації. Потрібно зна-йти золоту середину між «цензу-рою» та «діалогом з власниками те-леканалів». Аргументів у влади більше ніж достатньо, а стосовно бажання – є великі сумніви.

Також сьогодні потрібна нова карта медіа реформ. Експерти «Те-лекритики» підкреслюють, що сус-пільне мовлення — це не єдине до-машнє завдання, яке потрібно виконати владі. Суспільний канал не матиме жодного впливу в умо-вах олігархічної медіа системи. Він просто не зможе конкурувати з олі-гархічними каналами (в першу чер-гу, в силу різних обсягів фінансо-вих вливань). Тому потрібно

змінювати систему в цілому. У пер-шу чергу доцільно:

• переглянути всі регуляторні механізми в медіа сфері;

• забезпечити прозорість ме-діа власності;

• переглянути антимонополь-не законодавство, яке б об-межувало медіа монополії;

• створити конкурентні еко-номічні умови для різних видів медіа.

Частину з окреслених питань вирішує проголосований ВРУ 3 ве-ресня 2015 року законопроект «Про внесення змін до деяких зако-нів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масо-вої інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлен-ня». Слабким пунктом законодав-чих змін є потреба часу на початок їх ефективної роботи, але проводи-ти їх вкрай важливо.

Юрист Інституту Масової Ін-формації Роман Головенко вважає, що попри явний прогрес, виклика-ний схваленням закону, він не за-кінчує процес реформування рин-ку ЗМІ. По-перше, залишається вікно можливостей для прихову-вання справжніх бенефіціарів ЗМІ через не зовсім скрупульозну робо-ту Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Це потрібно ви-правляти. По-друге, на тлі очікува-них рухів з російським капіталом, задіяним в українських ЗМІ (про-

Потрібно знайти золоту середину між «цензурою» та «діалогом з

власниками телеканалів»

33

даж корпоративних прав або пере-оформлення на підставних осіб), доцільно пильно слідкувати за цими рухами. По-третє, у держави залишаються ширші та водночас правові важелі впливу на медіа-власників. Мова йде про можли-вість посилення контролю фінан-сової звітності (на даний момент більшість телеканалів збиткові, що лише підтверджує їхню залеж-ність). Також Нацрада може жор-сткіше вимагати дотримання ста-тутів ЗМІ, які на разі працюють лише на папері.

Проросійські ЗМІ в УкраїніНарешті проблемою залишаєть-

ся присутність та досить висока ак-тивність в Україні проросійських ЗМІ. Вони доволі часто розповсю-джують ідеї, тотожні або ідентичні російській пропаганді. Наприклад, свіжим проявом цього була публі-кація в газеті «Весті» до Дня незе-лежності України матеріалу про «24 приводи пишатися Україною», в якому площа території країни була вказана без Криму. Це одно-значно свідчить про російський на-ратив газети, що в умовах війни з РФ вкрай небезпечно.

Вони доволі часто розповсю-джують ідеї, тотожні або ідентичні російській пропаганді. Наприклад, свіжим проявом цього була публі-кація в газеті «Вєсті» до Дня Неза-лежності України матеріалу про «24 приводи пишатися Україною»,

в якому площа території країни була вказана без Криму. Це одно-значно свідчить про російську орі-єнтацію газети, що в умовах війни з РФ вкрай небезпечно.

Проте, довести факт співпраці цих структур із суб’єктами антиу-країнських інформаційно-психо-логічних операцій складно, однак це необхідно робити.

В той же час, експерти «Теле-критики» зазначають, що спостере-ження за інформаційною діяльніс-тю низки ЗМІ, політичних партій та громадських об’єднань протя-гом 2014–2015 років говорить про таке:

1) Поширення ними ідей росій-ської пропаганди носить систем-ний характер;

2) Їхні повідомлення сприяють реалізації окремих інформаційно-психологічних операцій проти України і збігаються з ними в часі;

3) Транслюючи пропагандист-ський дискурс, ці суб’єкти часто вдаються до маніпулятивних ме-тодів.

Очевидною є необхідність роз-гляду заходів щодо інформаційних обмежень в інформаційному полі, що властиві для будь-якої країни, яка веде бойові дії.

Разом з тим, відкритим залиша-ється питання про способи їх вве-дення та реалізації. Надто жорстка реакція може сприяти популяриза-ції ЗМІ, які не мають суттєвого впливу на громадську думку – для

Свіжим проявом цього була публіка-ція в газеті «Вєсті» до Дня Неза-лежності України матеріалу про

«24 приводи пишатися Україною», в якому площа території країни була

вказана без Криму. Це однозначно свідчить про російську орієнтацію

газети, що в умовах війни з РФ вкрай небезпечно

34

маргінальних ЗМІ, це могло би бути лише безкоштовною рекла-мою. Тому до рішучих кроків по-трібно вдаватися лише тоді, коли окреме медіа справді впливає на громадську думку та у випадку пе-реконливих доказів маніпулятив-ної його діяльності.

Що маємо у підсумку? Ще на-весні простір та потенціал інфор-маційних заходів націлених на під-тримку політики Києва був доволі широким. Зараз, можливості впли-вати на перебіг подій звужуються «стаханівськими темпами». Кіль-кість громадян, які вважають, що події в Україні розвиваються в по-ганому напрямку зросла до 73%. Такий самий відсоток українців не-задоволений темпами або відсут-ністю реформ. За таких обставин реалізовувати політику в подаль-шому буде все важче.

Водночас, ще не пізно виправ-ляти помилки та надолужувати згаяне. Проте, ще більш очевидним є те, що умовний пільговий (пере-хідний) період, коли недолугість та проколи сходять з рук, буде завер-шено восени цього року. Термін дії «права на помилку» добігає кінця.

І нарешті, не забуваймо, що ін-формаційна політика за визначен-ням є лише допоміжним (хоча й необхідним) інструментом реаліза-ції політики. Без реальних змін та реформ жодні, навіть ідеальні ко-мунікативні заходи не будуть ви-значальними для успіху політики. На жаль, все більше ознак того, що сьогоднішні еліти шукають «міль-йони приводів», щоб не проводити ключові та безповоротні зміни в державі. В таких умовах розрахову-вати на ривок в комунікації з гро-мадянами досить складно.

Умовний пільговий (перехідний) період, коли недолугість та проколи сходять з рук, буде завершено восе-

ни цього року. Термін дії «права на помилку» добігає кінця

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 жовтня 2015

35

Оборонно-промышленный ком-плекс (ОПК) России – это совокуп-ность научно-исследовательских, опытно-конструкторских и испыта-тельных организаций, а также про-мышленных и ремонтных предпри-ятий, выполняющих разработку, производство, испытание, поста-новку на вооружение военной  и специальной техники (ВВСТ), бое-припасов, амуниции и т. п. преиму-щественно для силовых структур, а также на экспорт. Кроме того, ОПК обеспечивает ремонт и обслужива-ние ВВСТ, утилизацию снятого с вооружения. ОПК РФ выпускает до 60% военной продукции и св. 40% гражданской. Доля ОПК в произ-водстве наукоемкой высокотехно-

логичной продукции достигает по авиатехнике, гражданскому космо-су, оптическому приборостроению, изделиям электронной техники, промышленным взрывчатым веще-ствам 100%; судостроению, радиоэ-лектронной аппаратуре – 90%; сред-ствам связи  – 70%; сложной медицинской технике – 60%; высо-котехнологичному оборудованию для ТЭК – 30% [1]. Главная  зада-ча ОПК –  создание  и  производство  современных  конкурентоспособ-ных  ВВСТ,  обеспечение  перевоо-ружения  вооруженных  сил (ВС),  других  военизированных  форми-рований  России  и  усиление  её по-зиций  на  мировом  рынке  воору-жений [2]. ОПК  имеет  особый 

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

Аналітичні розробки

Изменения в деятельности оборонно-промышленного комплекса России в 2014 году и I полугодии 2015 года

36

статус  и  играет  большую  роль  в  развитии  экономики,  обеспечении  национальной  безопасности  стра-ны и геополитических претензий её руководства.

Основные структуры ОПК включают:

• Государственные учрежде-ния и организации-заказчи-ки – представители высшего руководства страны, мини-стерства обороны (МО)  и других силовых структур, от которых зависит принятие ре-шений об общем перевоору-жении либо создании отдель-ных новых образцов, постановка технического за-дания, проведение конкурса среди подрядчиков и утверж-дение готовых проектов. С 1.01.2008 г. все военные закуп-ки в России производились посредством Федерального агентства по поставкам ВВСТ и материальных средств. В сентябре 2014 г. указом прези-дента агентство было расфор-мировано. Его функции в об-ласти размещения заказов, заключения, оплаты, контроля и учёта выполнения госкон-трактов по гособоронзаказу по всей номенклатуре ВВСТ и материальных средств были переданы непосредственно силовым ведомствам. Новая структура заработала с 1.01. 2015 г. В случае с МО функции

агентства частично были пе-реданы во вновь сформиро-ванный Департамент разме-щения госзаказа [3].

• Научно-исследовательские и опытно-конструкторские организации – специализи-рованные  научно-исследова-тельские институты и опытно-конструкторские бюро (НИИ и ОКБ), обычно закрытого типа, занимающи-еся проектированием и соз-данием экспериментальных и опытных образцов ВВСТ.

• Оборонное производство – заводы, фабрики, верфи, за-нимающиеся изготовлением вооружения и боеприпасов, боевой техники, летательных аппаратов, постройкой воен-ных кораблей, производ-ством ядерного оружия.

• Испытательные организа-ции – формирования ВС, за-нимающиеся проведением войсковых испытаний воо-ружений, постановкой на во-оружение нового оружия, снятием с вооружения уста-ревшего и организацией его складского хранения.

• Организация международ-ной торговли оружием – «Рособоронэкспорт», постав-ляющий вооружения за рубеж.

В  ОПК  сосредоточена  большая  часть  передовых  технологий  воен-

37

ного  и  гражданского  назначения  научно-промышленной  сферы РФ.  Организации  ОПК  сохраняют  зна-чительный  научно-технический  за-дел,  позволяющий  по  ряду  направ-лений  совершить  технологический  прорыв  (ядерные,  лазерные,  авиа-ционные,  космические  технологии,  специальные  материалы  и  сплавы  и  др.).  Критические  направления  развития  технологической  базы  ОПК  не  только  совпадают,  но  и  зачастую  формируют  ключевые  направления  научно-технологиче-ского  прогресса.

В  соответствии  со сводным  ре-естром  организаций  ОПК,  утверж-денным  приказом  Минпромторга  России  от  05.02.2013  г.  к  ОПК  были отнесены  1340  организаций (впоследствии – св. 1350). Согласно ведомственной структуре рее-стра,  967 предприятий ОПК (71%) относились к министерству про-мышленности и торговли, 179 (13%) – к МО, 83 (6%) – к «Роскос-мосу», 49 (4%) – к «Росатому» и 75 (6%) – к другим ведомствам. 

Согласно отраслевой  структуре реестра,  38,5% предприятий ОПК относились к радиоэлектронной промышленности, 19,7% – к авиа-ционной, 12,6% – к судостроитель-ной, 8,4% – к ракетно-космической, 10,4% – к производству обычных вооружений, 10,4% – боеприпасов и спецхимии [2].

Важной  частью  программы  развития  предприятий  ОПК 

сейчас  является  техническое  пе-ревооружение  производства  и  вложение  средств  в  развитие  инновационных  технологий,  без  которых  в  ближайшем  будущем  невозможно  будет  производить  продукцию  нового  поколения,  сопоставимую  или  превосходя-щую  продукцию  стран-конкурентов  на  рынке  вооруже-ний,  которыми  сейчас  являются  США,  Франция,  Великобрита-ния,  ФРГ и  Израиль.

В  ОПК  сконцентрированы  квалифицированные  кадры  науч-но-промышленной  сферы РФ.  Об-щая  численность  работников,  за-нятых  в  организациях  ОПК,  составляет  около  2  млн.  чел.,  в  том  числе  около  1,3  млн.  чел.  –  непосредственно  в  оборонных  от-раслях  промышленности.  Доля  работников  в  возрасте  до  35  лет  составила  в  2011  г.  27  %  от   чис-ла  работников  ОПК, 35-45 лет – 17%, 46-55 лет  – 25%, 56-60 лет – 16% и св. 60 лет – 15%.  Средний  возраст  работников  ОПК  соста-вил  46  лет. 

Общее руководство деятельно-стью ОПК осуществляет Военно-промышленная комиссия (ВПК) – постоянно действующий орган, созданный в целях организации го-сударственной политики в сфере ОПК, военно-технического обеспе-чения обороны страны, безопасно-сти государства и правоохрани-тельной деятельности.

Важной частью программы разви-тия предприятий ОПК сейчас

является техническое перевоору-жение производства и вложение

средств в развитие инновационных технологий, без

которых в ближайшем будущем невозможно будет производить

продукцию нового поколения, сопоставимую или превосходя-

щую продукцию стран-конкурентов на рынке вооружений, которыми

сейчас являются США, Франция, Великобритания, ФРГ и Израиль

38

Комиссия по военно-промыш-ленным вопросам правительства РФ была образована согласно его постановлению от 22 .06.1999 г. Указом президента РФ от 20.03.2006 г. она была переимено-вана в военно-промышленную комиссию. Её председателем был утверждён министр обороны С. Иванов. В 2007 г. ВПК получила право формировать гособоронза-каз. С 17.01.2012 г. по 10.09.2014 г.

ВПК при правительстве РФ воз-главлял Д. Рогозин.

Нынешняя ВПК (состав см. табл. 1) была образована 10.10.2014 г. со-гласно указу президента, путём упразднения ранее действовавшей комиссии при правительстве, созда-ния новой и переподчинения её пре-зиденту РФ. Повышение статуса, как утверждается, позволило комиссии более четко координировать вопро-сы организации выполнения ГОЗ.

Таблица 1 [4] ФИО ДолжностьПутин В.В. президент РФ (председатель комиссии)Рогозин Д.О. заместитель председателя правительства РФ (заместитель председателя комиссии)Борисов Ю.И. заместитель министра обороны РФ (ответственный секретарь комиссии)Аверьянов Ю.Т. первый заместитель секретаря совета безопасности РФБелоусов А.Р. помощник президента РФАртемьев И.Ю. руководитель федеральной антимонопольной службы (ФАС)Бортников А.В. директор ФСБ РФГерасимов В.В. начальник генштаба ВС РФКириенко С.В. генеральный директор государственной корпорации «Росатом»Колокольцев В.А. министр внутренних дел РФКомаров И.А. руководитель корпорации «Роскосмос»Мантуров Д.В. министр промышленности и торговли РФСилуанов А.Г. министр финансов РФУлюкаев А.В. министр экономического развития РФФортов В.А. президент РАНФрадков М.Е. директор СВР РФЧемезов С.В. генеральный директор корпорации «Ростех»Шойгу С.К. министр обороны РФ

39

ВПК насчитывает 18 чел. и вклю-чает:

• руководство комиссии: председатель (президент РФ), его заместитель (зам премьер-министра) и ответ-ственный секретарь (зам министра обороны), зам се-кретаря совета безопасно-сти, помощник президента и руководитель федеральной антимонопольной службы (ФАС);

• руководители организаций-потребителей военной про-дукции: министр обороны и начальник генштаба, ми-нистр внутренних дел, ди-ректора ФСБ и СВР, руково-дитель корпорации «Роскосмос»;

• руководители организаций разработчиков и производи-телей военной продукции: президент РАН, министры экономического развития, промышленности и торгов-ли, финансов, гендиректора корпораций «Росатом» и «Ростех».

Состав комиссии (по 6 предста-вителей от руководства, потреби-телей и разработчиков/производи-телей) говорит о стремлении создать сбалансированный орган.

Коллегия ВПК РФ является по-стоянно действующим органом при правительстве РФ для реше-ния текущих вопросов деятельно-

сти военно-промышленной комис-сии. Основными задачами коллегии являются: координация деятельно-сти федеральных органов исполни-тельной власти по вопросам реали-зации государственной политики в сфере ОПК, развития науки и тех-нологий в интересах военно-техни-ческого обеспечения обороны страны, безопасности государства и правоохранительной деятельно-сти,  осуществления контроля за экспортом продукции военного  и двойного назначения,  мобилиза-ционной подготовки экономики РФ и формирования гособоронза-каза,  реализации решений комис-сии. Коллегия ВПК, насчитывает 50 человек и включает председателя (Д. Рогозин), 3-х его заместителей, руководителя аппарата, ответ-ственного секретаря, ряд мини-стров, зам министров и других ру-ководителей [5].

При ВПК также был создан на-учно-технический совет, затем со-вет по государственно-частному партнёрству и общественный со-вет. После чего были созданы сове-ты по оснащению видов ВС и родов войск (по кораблестроению и авиа-строению, по техническому обе-спечению СВ, ВДВ, морской пехо-ты, спецназа и т.д., совет по АСУ, связи и разведке, по космосу). Каж-дый совет возглавляет член ВПК, в него входит по 40-50 человек: веду-щие конструкторы отрасли, дирек-тора ведущих предприятий и госу-

40

дарственные заказчики от МО, ФСБ, МВД и т.д., а также эксперты. Это позволило восстановить про-фессиональный диалог по отдель-ным направлениям работы ВПК и её коллегии [6].

Зарубежные эксперты следую-щим образом комментировали си-туацию, сложившуюся в руковод-стве комиссии ВПК, когда В. Путин в 2014 г. взял её под личный кон-троль. Он тогда назначил зампре-дом комиссии Д. Рогозина, извест-ного своим крайним радикализмом в вопросах военной стратегии и тесной связью с ОПК, а исполни-тельным секретарём – заммини-стра обороны Ю. Борисова, менее радикального, близкого к МО и министру обороны С. Шойгу. По-ставив Д. Рогозина и Ю. Борисова примерно в равное положение в со-ставе комиссии, В. Путин попытал-ся сбалансировать потребности каждой части оборонного сектора. Ведь в последние годы между рос-сийским МО и ВПК шла междоу-собная борьба, которая не раз при-водила к недопониманию между ними.

В.Путин не впервые ставил межведомственные комиссии под личный контроль. Хотя есть сомне-ния относительно эффективности подобной системы, когда прези-дент осуществляет контроль над таким множеством сложных и важ-ных организаций, становится все более очевидно, что он хочет иметь

последнее слово во всех важных вопросах в России.

Кроме снятия напряженности в отношениях между МО и ОПК, у В. Путина была еще одна причи-на для вывода комиссии из под-чинения правительства. В то вре-мя в правительстве шла борьба за бюджет 2015 г. и за проект бюдже-та на 2016-2017 годы. Большин-ство участников данного процес-са, в т.ч., министр экономического развития А. Улюкаев и министр финансов А.Силуанов, были обе-спокоены увеличением россий-ского военного бюджета на фоне роста финансовых трудностей. Их беспокоила российская Го-спрограмма вооружений на 2011-2020 годы, для которой на пред-стоящие 10 лет намечено истратить 21 трлн. руб. Это по-требовало увеличения военных расходов на 25%. Планировалось начать это в 2013 г., однако из-за финансовых трудностей произо-шла задержка. Теперь увеличение планируют начать в 2015 г., хотя со стороны  правительства опять звучит критика. Сейчас, когда В. Путин берет ВПК под свой непо-средственный контроль, его дей-ствия говорят о том, что он будет сам принимать окончательные решения по этому, и всем прочим расходам на оборону [7].

ОПК России в своём развитии пошёл по пути интеграции его предприятий в холдинги, что при-

Путин попытался сбалансировать потребности каждой части обо-

ронного сектора. Ведь в последние годы между российским МО и ВПК

шла междоусобная борьба, которая не раз приводила к недопониманию

между ними

41

вело к увеличению количества ак-ционерных обществ  и уменьше-нию  числа федеральных государственных унитарных пред-приятий (ФГУП).  Одновременно с этим завершилось создание казен-ных предприятий. Итогом разви-тия ОПК, по планам, должно стать превращение его в высокотехноло-гичный многопрофильный ком-плекс, имеющий крупные конку-рентоспособные компании [1].

Известно, что в марте 2010 офи-циальный реестр насчитывал 1729 предприятий ОПК [8], в февра-ле.2013  г.  –  1340, впоследствии со-общалось о наличии 1200 предпри-ятий ОПК и о планах уменьшить это число до 1000 предприятий. Это связано с оптимизацией производ-ства и тем, что средства на техниче-ское переоснащение производства

получили только предприятия ОПК, участвующие в выполнении гособороннзаказа. Остальные пред-приятия оказались лишними [6].

Сейчас ОПК России включает 10 основных холдингов, в т.ч. 3 го-сударственные корпорации («Ро-стех», «Росатом» и «Роскосмос»), 2 объединённые корпорации (судо-строительная и авиастроительная), 2 корпорации («Тактическое ракет-ное вооружение» и «Уралвагонза-вод»), 2 концерна (ВКО «Алмаз-Антей» и «Тракторные заводы»), группу «Мотовилихинские заво-ды», а также ряд отдельных хол-дингов, корпораций, концернов и компаний. Основные холдинги ОПК России, а также входящие в них корпорации, концерны, компа-нии и их продукция приведены в табл. 2

Сейчас ОПК России включает 10 основных холдингов, в т.ч. 3

государственные корпорации («Рос-тех», «Росатом» и «Роскосмос»), 2

объединённые корпорации (судо-строительная и авиастроитель-ная), 2 корпорации («Тактическое ракетное вооружение» и «Уралва-

гонзавод»), 2 концерна (ВКО «Алмаз-Антей» и «Тракторные заводы»),

группу «Мотовилихинские заводы», а также ряд отдельных холдингов, корпораций, концернов и компаний

Таблица 2 [9-20]

Головные компании холдингов / число их корпораций

Корпорации, входящие в холдинги / число их компаний

Основная продукция

Госкорпорация «Ростех» / 700 14 холдингов, в т.ч. 9 ОПКОАО «Оборонпром» АО «Вертолёты России» / 18 (12, в т.ч. ОАО

«Московский ВЗ им. Миля», «Камов», «Улан-Удэнский АЗ», «Казанский АЗ»)

Вертолёты Ми-35М, Ми-28Н, Ми-8АМТШ, Ми-8МТВ-5, Ми-26Т, Ми-38, Ка-52, Ка-226, Ка-31, Ка-60, «Ансат-У»

То же АО «УК «Объединённая двигателестроитель-ная корпорация» / 23

двигатели для самолётов, вертолётов, ракет и кораблей

То же АО «Станкопром» станкиОАО «Объединённая приборостроительная корпорация» (март 2014 г)

Концерн радиостроения «Вега» / 20 самолётные, наземные и спутниковые РЛС

То же Концерн «Созвездие» / 17 системы связи, РЭБТо же Системы управления / 15 АСУ

42

ОАО «НПО «Высокоточные комплексы» / 20 ОАО «КБ приборостроения», «КБ точмаш им. Нудельмана» , «КБ машиностроения», ТОЗ, ТПЗ, «Тулаточмаш» и др.

ОТРК «Искандер-М», ПЗРК «Верба», ЗРПК «Панцирь», ПТРК «Корнет» и «Хризантема», КУВ, боевые отделения, КАЗ, стрелковое оружие, патроны

ОАО «Технодинамика» / 36 21 в корпорации, в т.ч. ОАО ММЗ «Рассвет», «Гидроагрегат» и др.

авиационные агрегаты, системы электроснаб-жения, парашюты

АО «Концерн «Радиоэлектронные технологии» / 95

ПО «Квант», НИИ «Градиент», ЦНИИ «Техномаш», «Авангард», холдинг «Авиапри-боростроение» и др.

авионика, средства РЭБ и государственного опознавания

АО «Росэлектроника» / 110 электронная элементная база, электронная техника

ОАО «НПК «Технологии машиностроения» / 57

ОАО «НПО «Прибор», «НПО «»Сплав» АО «НПО «Базальт» и др.

боеприпасы артиллерии, РСЗО, НАР, бомбы

ОАО «Концерн «Калашников» / 3 ОАО «Ижевский механический завод», КБ автоматических линий, НИИ «Прогресс»

высокоточные выстрелы, автоматы, винтовки, пистолеты-пулемёты, пулемёты, авиапушки

Холдинг «Швабе» / 64 (19) АО «Швабе», «Астрофизика», «Швабе-Фото-прибор», «Вологодский ОМЗ» и др.

оптроника, лазеры

Госкорпорация «Росатом» / 360 НИИ, КБ, предприятия ядерного оружейного комплекса ОПК

ядерные БЧ для БР, ядерные силовые установ-ки для АПЛ

Госкорпорация «Роскосмос» /112 50 компаний ФКА и 62 ОРККФГУП ГКНПЦ им. Хруничева / 7 ОАО «Воронежский мехзавод», КБ «Химавто-

матика», КБ «Химмаш», ПО «Полёт», з-д «Протон-ПМ» и др.

РН «Протон», «Ангара»

ФГУП ГНП РКЦ «ЦСКБ-Прогресс» / 7 РН «Союз», «Союз-2»ОАО ВПК «НПО машиностроения» / 6 ОАО «ПО «Стрела», «Пермский з-д «Машино-

строитель» и др.МБР УР100Н УТТХ, ПКР П-700 и П-800, РН «Протон» и др.

ОАО РКК «Энергия» им. Королёва / 3 КК «Союз», «Прогресс», модули МКС, разгон-ные блоки

ОАО ГРЦ им. Макеева / 4 Миасский, Златоустовский и Красноярский МЗ, НИИ «Гермес»

БРПЛ «Синева»

ОАО «Корпорация МИТ» / 9 ОАО «Воткинский з-д», «ЦКБ «Титан», ПО «Баррикады»

ОТР «Искандер-М», МБР «Тополь-М» и «Ярс»

«Объединённая судостроительная корпора-ция» / 60

Проектно-конструкторские бюро / 15 (в т.ч. ОАО ЦКБ МТ «Рубин» «СПМБМ «Малахит», «Северное ПКБ»)

Проектирование ПЛАРБ, МАПЛ, ДЭПЛ, фрегатов, корветов и др.

То же Северный центр судостроения и судоремонта / 9 (3 строит. в т.ч. ОАО «ПО «Севмаш»)

ПЛАРБ пр.955, АПЛ пр.885

То же Западный центр судостроения / 16 (8 строит. в т.ч. ОАО «Адмиралтейские верфи», СЗ «Северная верфь», СЗ «Янтарь»)

ДЭПЛ пр.636.3 и 677, фрегаты пр. 22350 и 11356, корветы пр. 20380 и 20385

43

Ниже приведено краткое описа-ние этих холдингов, входящих в них корпораций, концернов и ком-паний, а также их продукция.

Госкорпорация «Ростех»  была создана в декабре 2007 г. для содей-ствия в разработке, производстве и экспорте высокотехнологичной промышленной продукции граж-

данского и военного назначения. В её состав входит св. 700 организа-ций, из которых сформировано 14 холдинговых компаний (в т.ч. 9 – в ОПК), а также выделены 22 орга-низации прямого управления. Кор-порация создана на основе имуще-ственного взноса РФ и включает холдинги, головные компании ко-

То же Дальневосточный центр судостроения и судоремонта / 12 (3 строит., в т.ч. СЗ «Звез-да»)

судоремонт

То же Южный центр судостроения и судоремонта / 6 (2 строит., в т.ч. СЗ «Лотос»)

судоремонт

«Объединённая авиастроительная корпора-ция» / 25

ПАО «АХК «Сухой» / 6 Су-34, Су-35С, ПАК ФА

То же ПАО «НПК «Иркут» / 9 Су-30, Як-130, Бе-200То же ПАО «Туполев» Ту-22М3М, Ту-160М/М2То же ПАО «ОАК-Транспортные самолёты» Ил-476 То же ООО «ОАК-Антонов» Ан-124ОАО «Корпорация «Тактическое ракетное вооружение» / 32

ОАО ГосМКБ «Вымпел» и «Радуга», ГНПП «Регион», ВПК «НПО машиностроения», «Концерн «Морское подводное оружие – Ги-дроприбор» и др.

УР «воздух-земля» для авиационных, кора-бельных и берег. РК, УР «воздух-воздух», корректируемые бомбы

ОАО «Концерн ВКО «Алмаз-Антей» / 60+ в т.ч. ПАО «НПО «Алмаз» / 5, ОАО НИИ им. Тихомирова, ВМП «АВИТЕК», ИЭМЗ «Ку-пол», ОКБ «Новатор» и др.

ЗРС ПВО С-400 и С-300В4, ЗРК «Бук-М2» и «Тор-М2», РЛС, АСУ, ЗРС ПРО А-135; С-350, С-500, А-235

ОАО НПК «Уралвагонзавод» / 40 ОАО «Уралвагонзавод», «Завод №9», «Урал-трансмаш», «Рубцовский МЗ», ЧТЗ и др.

танки Т-90А, Т-14, Т-72Б3, БМП Т-15, БМОП, БМР-3Р, БРЭМ-1М, ИМР-3М, МТУ, СГ 2С19, 2С35

Концерн «Тракторные заводы» / 26 ОАО «Курганмашзавод» / 7 БМП-3М, БТР/БМП Б-10/11 Курганец-25То же ООО «Волгоградская машиностроительная

компания ВгТЗ»БМД-4М, БТР-МДМ, СПТП 2С25М

Группа «Мотовилихинские заводы» / 9 ПАО «СКБ» , ЗАО «3-й Спецмаш» и др. орудия 2Б16, гаубицы 2А65, САО 2С9, 2С23 и 2С31, РСЗО «Торнадо-Г», «Смерч»

44

торых, расположены, в основном, в Москве. Из них в ОПК входят ОАО «Оборонпром», «Объединённая приборостроительная корпора-ция», «НПО «Высокоточные ком-плексы», «Технодинамика», «НПК «Технологии машиностроения» «Концерн «Калашников» (Ижевск), холдинг «Швабе» (Екатеринбург), АО «Концерн «Радиоэлектронные технологии» (КРЭТ) и «Российская электроника». В гражданские от-расли промышленности входит ОАО «РТ-Авто», «РТ-Химкомпозит», «Станкопром», «Концерн «Автоматика», «Нацио-нальная иммунобиологическая компания».

Корпорация производит очень широкую номенклатуру ВВСТ, в т.ч. высокоточное вооружение (ОТРК «Искандер-М», ПЗРК «Вер-ба», ЗРПК «Панцирь», ПТРК «Кор-нет» и «Хризантема», КУВ и высо-коточные выстрелы), боевые отделения, КАЗ, боеприпасы ар-тиллерии, РСЗО, НАР, бомбы, стрелковое оружие (автоматы, винтовки, пистолеты-пулемёты, пулемёты) и патроны, авиапушки, вертолёты (Ми-35М, Ми-28Н, Ми-8АМТШ, Ми-8МТВ-5, Ми-26Т, Ми-38, Ка-52, Ка-226, Ка-31, Ка-60, «Ансат-У»), двигатели для самолё-тов, вертолётов, ракет и кораблей, самолётные, наземные и спутнико-вые РЛС, системы связи, РЭБ и АСУ, авиационные агрегаты, систе-мы электроснабжения, парашюты,

авионику, средства государствен-ного опознавания, электронную элементную базу, электронную тех-нику, оптронику, лазеры, станки и др. [9].

Госкорпорация «Росатом» была создана в декабре 2007 г. Она заменила упразднённое Федераль-ное агентство по атомной энергии и получила его полномочия и акти-вы. Продукция корпорации уча-ствует в обеспечении стратегиче-ского ядерного сдерживания. В состав «Росатома» входит св. 360 организаций. В их числе НИИ, КБ и предприятия ядерного оружей-ного комплекса, разрабатывающие и производящие ядерные боевые части для ракет и бомб, а также ядерные силовые установки для атомных подлодок [10].

Госкорпорация «Роскосмос» была создана 13 июля 2015 г. на базе Федерального космического агент-ства (ФКА) и Объединённой ракет-но-космической корпорации (ОРКК) с «целью совершенствова-ния системы управления в области космической деятельности, сохра-нения и развития научного и про-изводственного потенциала орга-низаций ракетно-космической промышленности в целях укрепле-ния обороны страны и обеспече-ния безопасности государства». Как ожидается, с августа по ноябрь «Роскосмосу» будут переданы ак-ции ОРКК, а ФКА прекратит суще-ствование во II квартале 2016 г.

45

Российское космическое агент-ство было создано в 1992 г., а в 2004 г. оно получило статус федераль-ного. ОРКК была создана 2.12.2013 г., а зарегистрирована 5.03.2014 г. ОРКК должна была обеспечить разработку, создание, испытание, обслуживание и утилизацию воен-ной техники, ракетных двигателей и их комплектующих, а также соз-дание и запуск космических аппа-ратов, пилотируемых и беспилот-ных кораблей, орбитальных и межпланетных станций.

В «Роскосмос» входит 112 орга-низаций (50 от ФКА и 62 от ОРКК), в т.ч. ФГУП ГКНПЦ им. Хруничева и ГНП РКЦ «ЦСКБ-Прогресс», ОАО ВПК «НПО машинострое-ния», РКК «Энергия» им. Королёва, ГРЦ им. Макеева, «Корпорация МИТ» и др.

«Роскосмос» производил ОТР «Искандер-М», МБР (УР100Н УТТХ, «Тополь-М» и «Ярс»), БРПЛ («Синева», «Лайнер» и «Булава»), ПКР П-700 и П-800, ракеты-носи-тели (РН, «Протон», «Ангара», «Союз»), космические корабли «Союз» и «Прогресс», спутники, модули МКС и др. [11, 12].

Объединённая судостроитель-ная корпорация (ОСК) была уч-реждена указом президента в 2007 г. со 100% акций в федеральной собственности. В корпорации до 60 КБ, верфей и судоремонтных заво-дов, на которые приходится 80% продукции российского судострое-

ния. Почти все надводные корабли и подлодки, разрабатываемые и строящиеся для ВМФ России и на экспорт, созданы в КБ ОСК. В ней строятся и гражданские суда. На предприятиях и в организациях ОСК трудятся до 80 тыс. чел.

ОСК включает 15 проектно-конструкторских бюро (в т.ч. ОАО ЦКБ МТ «Рубин» «СПМБМ «Мала-хит», «Северное ПКБ») и 4 регио-нальных центра судостроения и судоремонта, в т.ч.:

• Северный – 9 заводов (3 строительных в т.ч. ОАО «ПО «Севмаш»), строят атомные подлодки (ПЛАРБ пр.955 и АПЛ пр.885);

• Западный (судостроения) – 16 заводов (8 строительных в т.ч. ОАО «Адмиралтейские верфи», СЗ «Северная верфь», СЗ «Янтарь»), стро-ят неядерные подлодки и ко-рабли (ДЭПЛ пр.636.3 и 677, фрегаты пр. 22350 и 11356, корветы пр. 20380 и 20385);

• Дальневосточный центр су-достроения и судоремонта – 12 заводов (3 строительных, в т.ч. СЗ «Звезда»), ремонти-руют корабли;

• Южный центр судостроения и судоремонта – 6 заводов (2 строительных, в т.ч. СЗ «Ло-тос»), ремонтируют корабли.

В 2014 г. отмечалось невыполне-ние рядом предприятий ОПК, вхо-дящих в ОСК, своих обязательств

46

по заключённым с МО контрактам. Это многочисленные переносы и задержки в передаче ВМФ кора-блей, что вынуждают стороны пе-резаключать контракты, т. к. изна-чальная стоимость делает заказ убыточным для предприятия. При-мер – остановка строительства 3-х фрегатов пр. 11356, которые не по-лучили турбины украинского про-изводства, задержки в постройке и сдаче фрегатов пр. 22350, корветов пр. 20380 и 20385.

В конце 2013 г. замминистра промышленности и торговли А. Рахманов сообщил, что ОСК наме-рена избавиться от региональных центров судостроения и оформить прямое владение и управление сво-ими производственными актива-ми. Якобы региональные центры «усложняют и утяжеляют кон-струкцию», а также ухудшаю управляемость активами корпора-ции, отметил он. При этом внутри ОСК сохранится разделение, но вместо территориального принци-па активы будут разделены по спе-циализации. Соответственно, вме-сто региональных центров появятся специализированные ди-визионы. Однако А. Рахманов со-мневался, что схема разделения по дивизионам будет реализована. Идея о ликвидации региональных центров впервые появилась летом 2011 г. и периодически появляется снова, а по плану эту схему предпо-лагается вводить в 2016 г. Регио-

нальные центры выполняют ряд функций корпорации при взаимо-действии с предприятиями, а так-же несут часть финансовой нагруз-ки. Многие судостроительные предприятия имеют несколько спе-циализаций, непонятно, как делить их по дивизионам, как при этом де-лить мощности предприятий и со-трудников. По мнению А. Рахмано-ва, с практической точки зрения необходимости в такой структуре нет, идея с новым разделением не продумана [13, 14].

Объединённая авиастроитель-ная корпорация (ОАК) была соз-дана согласно указу президента от февраля 2006 г., а 2.11.2006 г. она была учреждена правительством. ОАК должна была производить гражданские и военные самолёты (в т.ч. боевые, транспортные и спе-циальные). Государству в лице Ро-симущества принадлежит 85,3% акций ОАК, Внешэкономбанку – 8,5%, частным акционерам – 6,2%. ОАК включает 25 основных компа-ний, в т.ч.:

• 5 управляющих холдингов (ПАО «Компания «Сухой», «НПК «Иркут», «Туполев», «ОАК-Транспортные само-лёты» и ООО «ОАК-Анто-нов»);

• 10 КБ (ПАО «ОКБ Сухого» (филиал «Компания «Су-хой»), РСК «МиГ», «ОКБ им. Яковлева», ОАО «МАК «Илюшин», ГСС, ЛИИ Гро-

47

мова, «ТАНТК им. Бериева», «ЭМЗ им. Мясищева», «Аэ-роКомпозит», «ОАК-Центр комплексирования»;

• 7 основных заводов (КнААЗ и НАЗ (филиалы «Компания «Сухой»), ИАЗ (филиал «Ир-кут»), КАЗ им. Горбунова (филиал «Туполев»), НАЗ «Сокол», «Авиастар-СП», ВАСО);

• 3 другие кампании («Илью-шин Финанс Ко», «Финанс-Лизинг», «ОАК-Закупки»).

ОАК разрабатывает и произво-дит военные самолёты, в т.ч. бое-вые (Су-27СМ3, Су-30М2/СМ, Су-34, Су-35С, ПАК ФА (Т-50), Ту-22М3М, Ту-160М/М2, ПАК ДА, Як-130, МиГ-29К, МиГ-35, МиГ-31БМ); транспортные (Ан-124, Ил-76МД-90А (Ил-476), МТА) и спе-циальные Бе-200, Ту-214Р/ОН, А-100 [15].

Корпорация «Тактическое ра-кетное вооружение» была создана 24.01.2002 г. указом президента пу-тём преобразования ФГУП «Госу-дарственный НПЦ «Звезда-Стре-ла» в АО «Корпорация ТРВ» и передачи в его уставный капитал акций ряда предприятий ОПК. Ре-гистрация корпорации заверши-лась в марте 2003 г. Целью её созда-ния стало сохранение и развитие научно-производственного потен-циала ракетостроения, обеспече-ние обороноспособности страны, мобилизация ресурсов для созда-

ния высокоэффективных управля-емых ракет и комплексов вооруже-ния воздушного, наземного и морского базирования, усиление позиций РФ на мировом рынке во-оружений. В состав корпорации входит 32 предприятия. Приори-тетные направления деятельности корпорации включают:

• разработка, производство, модернизация гиперзвуко-вых систем вооружения, комплексов стратегического и тактического авиационно-го высокоточного оружия класса «воздух-поверх-ность», «воздух-воздух» и унифицированных систем морского вооружения, ра-кетно-космической техники и радиоэлектронного воору-жения, а также продукции, созданной на основе техно-логий двойного назначения в сферах аэрокосмических, информационных техноло-гий и возобновляемой энер-гетики;

• ремонт и обслуживание ра-нее произведенной продук-ции;

• обеспечение лицензионного производства поставляемой на экспорт продукции воен-ного назначения.

Указы президента от 9.05.2004 г., от 20.07.2007 г. и от 27.10.2012 г. значительно расширили состав корпорации, и в то время в неё вхо-

48

дили 26 предприятий в т.ч.: ОАО ГосМКБ «Вымпел» и «Радуга», ГНПП «Регион», ВПК «НПО маши-ностроения» в составе 6 компаний, «КБ машиностроения» и др. Ука-зом президента от 31.03. 2015 г. в состав корпорации был включён ГНЦ ОАО «Концерн «Морское подводное оружие – Гидроприбор» в составе 6 компаний.

Корпорация производит:• авиационное вооружение

(УР «воздух-поверхность», в т.ч. Х-29Л/ТЕ, ПКР Х-35Э и ПРР Х-31П/ПК, комплекс ОВОД-МЭ с УР Х-59МЭ/МК и ПРР Х-58Э; корректируе-мых бомб КАБ-500ОД/Кр/С, КАБ-1500Кр/ЛГ-Ф; УР «воз-дух-воздух» Р-73Э/ЭЛ, РВВ-АЕ, Р-27Р1/ЭР1, Р-27П/ЭП, Р-27П/ЭП, Р-33Э; блоки НАР);

• вооружение ВМФ (кора-бельные ПКРК «Москит-Э» с ПКР 3М-80Е и «Уран-Э» с ПКР 3М-24Э, береговые ПКРК «Бал-Э с ПКР 3М-24Э; торпеды; комплекс с подво-дной ракетой СПР «Шквал-Э», ПЛ комплекс «Пакет-Э/НК», авиацион-ные ПЛ ракеты АПР-3Э («Орёл-М»));

Завершается создание УР «воз-дух-поверхность» Х-38МЭ, Х-59МК2, ПРР Х-58УШКЭ; кор-ректируемых бомб КАБ-1500ЛГ-Ф-Э, УР «воздух-воздух» РВВ-МД/

СД/БД, корабельных ПКРК «Москит-МВЕ» с ПКР 3М-80МВЕ [16].

Концерн ВКО «Алмаз-Антей» был создан в 2002 г. под наименова-нием «Концерн ПВО «Алмаз-Ан-тей». Тогда по указу президента было объединено 46 предприятий, которые занимались разработкой и производством ЗРК малой и сред-ней дальности (МД и СД), а также ЗРС дальнего действия (ДД), РЛС и АСУ. Затем в 2007 г. произошло укрупнение концерна и сейчас в его составе св. 60 предприятий. А 5.02.2015 г. указом президента кон-церн ПВО «Алмаз-Антей» был пе-реименован в концерн ВКО «Ал-маз-Антей», при этом был увеличен его уставный капитал.

В концерн входят ПАО «НПО «Алмаз» из 5 компаний, ОАО «НПО «ЛЭМЗ», «НПО «Стрела», «НПО НИИИП-НЗиК», «ВМП «АВИТЕК» и др. Завершается соз-дание НПО на базе ОАО «МКБ «Факел», «ММЗ «Авангард», «ПКБ» и «НПО «ПРЗ». Строятся машино-строительный и ракетный заводы концерна в Нижнем Новгороде и Кирове, а также технопарк в Санкт-Петербурге.

Концерн производит:• Наземные ЗРС ДД С-400,

С-300В4 и С-300ВМ «Ан-тей-2500», ЗРК СД «Бук-М1-2/2/2Э», ЗРК МД «Тор-М1/2/2Э»;

• Корабельные ЗРС ДД

49

«Риф-М», ЗРК СД «Штиль-1», ЗРК МД «Кли-нок» и «Гибка»;

• РЛС обнаружения воздуш-ных целей (Гамма-ДЕ/С1Е, Небо-СВУ/УЕ, Противник-ГЕ, Газетчик-Е, Каста-2Е2, 96Л6Е, 1Л122Е), наземных целей (Зоопарк-1, Фара-ПВ, Кредо-М1, Аистёнок);

• АСУ и КСА (Байкал-1МЭ, ППРУ-М1-2, Фундамент, Униврсал-1Е, Крым-КЭ).

Разрабатываются наземные ЗРС С-350 и С-500, ЗРК «Бук-М3», ко-рабельные ЗРС «Полимент-Редут» [17].

Нау чно-пр оизв одс тв енная корпорация «Уралвагонзавод» на-чала создаваться 28.08.2007 г. ука-зом президента «в целях сохране-ния и развития научно-производственного потен-циала в создании перспективных комплексов бронетанкового и ар-тиллерийского вооружения, раци-онализации оборонного произ-водства и повышения конкурентоспособности произво-димой продукции». За год корпо-рация была создана (100% её ак-ций принадлежит государству). В настоящее время в неё входит ОАО «Уралвагонзавод», «Завод №9», «Уралтрансмаш», «Рубцов-ский МЗ», «ЧТЗ» и др.

Корпорация производит танки Т-90А/С/СМ, бронированные ма-шины разминирования БМР-3М и

разграждения ИМР-3М, мостоу-кладчики МТУ-72, ремонтно-эва-куационные машины БРЭМ-1М, модернизирует танки Т-72 до Т-72Б3 и самоходные гаубицы 2С19 Мста-С до Мста-СМ1/СМ2.

Корпорация создаёт тяжёлую гусеничную унифицированную платформу «Армата» и на её базе – танк Т-14 и тяжёлую БМП Т-15 «Барбарис», самоходную гаубицу 2С35 «Коалиция-СВ», БРЭМ Т-16, боевую машину огневой поддерж-ки БМПТ «Терминатор» и др. ма-шины [18].

Концерн «Тракторные заво-ды», созданный в 2006 г., объеди-нил 17 предприятий машиностро-ительно-индустриальной группы, обеспечив полный цикл выпуска военной и гражданской продук-ции.

В концерн сейчас входит 26 предприятий, включая 4 инжи-ниринговых (в т.ч. в ОПК – ОАО «Специальное КБ машинострое-ния» и «НИИ стали»), 18 произ-водственных (в т.ч. в ОПК – ОАО «Курганмашзавод», «Волгоград-ская машиностроительная ком-пания ВгТЗ», «Липецкий з-д гусе-ничных тягачей»), 3 торговые, 3 сервисные и 1 поставщик.

Концерн производит БМП-3, БМД-4М, БТР-МДМ, модернизи-рует БМД-2 до БМД-2М и создаёт среднюю гусеничную унифици-рованную платформу «Курга-нец-25», а на её базе – БМП Б-11,

Научно-производственная корпора-ция «Уралвагонзавод» начала созда-

ваться 28.08.2007 г. указом прези-дента «в целях сохранения и

развития научно-производственно-го потенциала в создании

перспективных комплексов броне-танкового и артиллерийского

вооружения, рационализации обо-ронного производства и повышения конкурентоспособности производи-

мой продукции»

50

БТР Б-10 и др. машины, БМП-3, модернизированные до «Драгун» и «Деривация» (с передним МТО и 57-мм пушкой), машины на базе БТР-МДМ, самоходную пушку 2С25М «Спрут-СДМ» и др. [19].

Группа «Мотовилихинские заводы» в 1992 г. была акциони-рована и стала ОАО. Это верти-кально-интегрированный хол-динг, состоящий из управляющей компании ПАО «Мотовилихин-ские заводы», а также 8 произ-водственных, сбытовых и сервис-ных компаний, (в т.ч. ЗПО «СКБ» и «Третий Спецмаш»).

Группа производит орудия 2Б16, гаубицы 2А65, САО 2С9, 2С23 и 2С31, РСЗО «Торнадо-Г» и «Смерч», танковые пушки 2А81 и 2А82. Соз-даются РСЗО «Ураган-1М» и «Торнадо-С» [20].

Изменения в деятельности ОПК России в 2014 г. и I полугодии

2015 г.Перевооружение ВС России до

2020 г. планируется осуществлять в соответствии с Государственной программой вооружений на 2011-2010 годы (ГПВ-2020), а техническое переоснащение ОПК – в соответ-ствии с Федеральной целевой про-граммой (ФЦП) «Развитие оборон-но-промышленного комплекса Российской федерации на период 2011-2020 годов». На реализацию ГПВ-2020 планируется выделить 21 трлн. руб. (в т.ч. 19 трлн. на ВС), а ФЦП – 3 трлн. руб. Кроме того, на ФЦП планировалось привлечь ещё 3 трлн. руб. частных инвесторов [6]. Государственные средства распреде-ляются по ежегодным военным бюд-жетам. Военные расходы России в 2011-2015 гг. приведены в табл. 3

Таблица 3

Показатель 2011 2012 2013 2014 2015Расходы на оборону, млрд. руб.

1517 1865 2141 2501 3078

Доля расходов бюджета, %

14,3 14,5 16 17,6 19,7

Доля ВВП, % 3,02 2,97 3,2 3,4 3,7

51

Данные табл. 3 показывают, что военные расходы России в 2011-1015 годах ежегодно росли – как в абсолютном выражении, так в фор-ме доли общих расходов бюджета и ВВП. Эту же тенденцию планиро-валось сохранить и до 2020 г. При этом в военных расходах постоян-но увеличивалась доля затрат на военные закупки, которые осу-ществляются в рамках государ-ственного оборонного заказа (ГОЗ). ГОЗ включает сумму расхо-дов МО России на ремонт и модер-низацию имеющихся ВВСТ, на за-купку новых, а также на проведение НИОКР.

ГОЗ представляет собой состав-ной элемент ГПВ-2020. Сейчас уже ведётся разработка ГПВ на период до 2025 г., которая изначально должна была быть принята в 2016 г., но с учётом сложной финансовой ситуации этот срок был перенесён на 2018 г.

Итогом всех этих мероприятий является увеличение доли новых ВВСТ в войсках. Известно, что в 2015 г. в войсках планировалось иметь не менее 30% современной техники.

ГОЗ постоянно растёт. Так, если в 2005 г. он составлял 186,6 млрд. руб., то в 2015 г. – почти 2 трлн. руб. Налицо его увеличение почти в 10 раз. Для сравнения: объём военных расходов в 2015 г. достигнет св. 3 трлн. руб. Структура ГОЗ в 2015 г. примерно такая же, как в 2014 г.,

когда на закупку новых ВВСТ было выделено 65% средств, доля НИ-ОКР составила 15%, на ремонт пришлось 20% ГОЗ.

Очевидно, что такой лавиноо-бразный рост средств, выделенных на ГОЗ, потребовал соответствую-щего роста качества управления ГОЗ и для этого МО в 2014-2015 го-дах был внедрён ряд серьёзных но-вовведений.

Так, в 2014 г. началась реализа-ция нескольких ранее заключён-ных контрактов полного жизнен-ного цикла: на поставку бомбардировщиков Су-34, верто-лётов Ка-226, автомобилей «КА-МАЗ», танков Т-72Б3, а также раз-работку перспективного эсминца (тема «Лидер») на общую сумму 120 млрд. руб. Также МО заключи-ло контракты на перспективные образцы ВВСТ, которые будят определять боеспособность ВС. Причём по 60% данных проектов контракты заключены на период до 2020 г.

В сентябре 2014 г. указом прези-дента был упразднена Федеральная служба по оборонному заказу (Ро-соборонзаказ) и Федеральное агентство по поставкам ВВСТ и материальных средств (Рособорон-поставка). Функции Рособоронпо-ставки в области размещения зака-зов, заключения, оплаты, контроля и учёта выполнения государствен-ных контрактов ГОЗ по всей но-менклатуре ВВСТ и материальных

Военные расходы России в 2011-1015 годах ежегодно росли – как в абсо-лютном выражении, так в форме

доли общих расходов бюджета и ВВП

52

средств были переданы непосред-ственно силовым ведомствам. Но-вая структура заработала с 1.01.2015 г. В случае с МО функции Рособоронпоставки частично были переданы во вновь сформирован-ный Департамент размещения го-сударственного заказа.

Функции по контролю за расхо-дованием средств от Рособоронза-каза перешли Счётной палате, а контрольные функции по разме-щению заказов по линии ГОЗ и ве-дение реестра недобросовестных поставщиков – Федеральной анти-монопольной службе. Ведением ре-естра единственных поставщиков и правом выдачи лицензий пред-приятиям ОПК занялось Мини-стерство промышленности и тор-говли.

Также в сентябре 2014 г. изме-нился и статус Военно-промыш-ленной комиссии, которую вывели из подчинения правительства Рос-сии и передали под непосредствен-ное руководство президента стра-ны. Тем самым значительно был повышен аппаратный вес данной структуры и её возможности вли-ять на создание перспективных планов по разработке и закупке во-оружений, а также реализацию те-кущих программ.

В 2013–2014 годах продолжи-лось повышение статуса военной приёмки, которая была значитель-но сокращена при А. Сердюкове. Сокращение числа военпредов

привело к снижению качества во-енной продукции и росту числа ре-кламаций со стороны внутреннего заказчика и зарубежных покупате-лей российского ВВСТ. При С. Шойгу военная приёмка стала вос-станавливаться. К концу февраля 2014 г. представительства были укомплектованы на 75%; предпола-гается, что в течение 2015 г. штаты военной приёмки будут заполнены на 100%. Это в положительную сто-рону отразилось на качестве ВВСТ. При росте объёмов закупаемого ВВСТ силовыми ведомствами и высокой отгрузке техники за рубеж удалось стабилизировать уровень рекламаций. В 2014 г. он сохранил-ся на уровне 2013 г. – одна реклама-ция на 13-14 изделий.

Несмотря на ряд позитивных нововведений, остаются неизжиты-ми традиционные недостатки, свя-занные с исполнением ГОЗ, хотя их масштаб сокращается. Например, только в 2014 г. число правонаруше-ний в исполнении ГОЗ оставалось значительным и достигло 11 тыс. только по линии Генпрокуратуры. Сумма ущерба превысила 20 млрд. руб., в 2014 г. имела место растрата на сумму 11 млрд. руб.

Проблематика эффективного контроля за расходованием средств ГОЗ привлекла внимание В. Пути-на В декабре он поручил МО и Фе-деральной службе по финансовому мониторингу (Росфинмониторинг) обеспечить контроль за расходова-

53

нием ГОЗ по всей цепочке постав-щиков. Предполагалось, что банки и Росфинмониторинг получат до-ступ к бухгалтерии предприятий кооперации, необходимый для от-слеживания выделенных МО средств.

В 2015 г. особую остроту в ОПК приобрели проблемы импортоза-мещения. В результате 4 августа была создана Правительственная комиссия по импортозамещению во главе с премьер-министром Д. Медведевым. Она имеет 2 подко-миссии (по гражданским отраслям и ОПК). Подкомиссию по ОПК возглавил Д. Рогозин. Создание ко-миссии направлено на координа-цию деятельности соответствую-щих органов и организаций по вопросам реализации государ-ственной политики в сфере импор-тозамещения [21].

Также отмечалось и невыполне-ние рядом предприятий ОПК, в частности, входящих в ОАО «Объ-единенная судостроительная кор-порация», своих обязательств по заключённым с МО контрактам. В данном случае это выливается в многочисленные переносы и за-держки в передаче ВМФ кораблей, а в ряде случаев «долгострои» вы-нуждают стороны перезаключать контракты, так как изначальная стоимость зачастую делает заказ убыточным для предприятия.

Российские эксперты считают, что к настоящему моменту выстро-

ена работоспособная система управления расходами на закупку ВВСТ. Они полагают, что удалось создать систему взаимодействия между МО и предприятиями ОПК, которая позволяет довольно гибко реагировать на меняющуюся конъ-юнктуру и оперативно решать во-просы на уровне президента. Не-смотря на сложные финансово-экономические показа-тели, в 2015 г. оборонный бюджет, вероятно, пострадает в наимень-шей степени. Существует, правда, риск того, что в силу резкого роста инфляции даже при неизменных абсолютных показателях военного бюджета МО будет вынуждено от-казаться от ряда программ или пе-ренести закупки на последующий период [3].

Итоги выполнения Государственного оборонного

заказа 2014 года Одним из важнейших направ-

лений повышения боевых возмож-ностей ВС является их перевоору-жение на современную ВВСТ. Эта задача решалась в условиях импор-тозамещения. Всего ГОЗ-2014 со-ставил 1,74 трлн. руб.

В СВ было поставлено 2 бригад-ных комплекта ОТРК «Искандер-М» (по 51 машине, в т.ч. 12 ПУ), 294 модернизированных танка Т-72Б3, 296 БТР-82АМ, 2 бригадных комплекта ЗРС ПВО СВ С-300В4 (по 16 ПУ), 4956 автомо-

54

билей а также 30 бронеавтомоби-лей «Тайфун».

ВВС получили 142 самолета (из них 53 многоцелевых истребителя Су-30СМ/М2 и Су-35С; 18 бомбар-дировщиков Су-34; 28 транспорт-ных и учебных самолетов; 18 мо-дернизированных перехватчиков МиГ-31БМ), 135 вертолетов (в т.ч. 46 ударных Ми-28М, Ми-35М, Ка-52 и 72 десантно-транспортных Ми-8АМТШ, Ми-8МТВ-5 и Ми-26), 7 комплектов дивизионов ЗРС С-400 (на 3 полка).

В состав ВМФ поступили атом-ная подлодка пр.885 «Северод-винск» с крылатыми ракетами, подлодка пр. 636.3 «Новорос-сийск», 5 надводных кораблей (в т.ч. корвет пр. 20380 «Стойкий» и 3 МРК пр. 21631 «Град Свияжск», «Углич», «Великий Устюг»), 10 бое-вых катеров.

В Войсках ВКО на космодроме Плесецк возведены стартовые пози-ции космического ракетного ком-плекса «Ангара». С него проведены успешные испытательные пуски двух ракет (легкого и тяжёлого класса).

Оснащённость войск современ-ными образцами ВВСТ по сравне-нию с 2013 г. в среднем повысилась на 7% и составляет от 26% до 48%. Таким образом, поставленная зада-ча по выходу на 30%, по ряду видов ВС и родов войск выполнялась с опережением.

При этом исправность ВВТ до-ведена до 85%, что на 5% выше ре-

зультатов прошлого года. Этому способствовало восстановление ремонтных органов в соединениях и частях, рациональное планиро-вание ремонта, сервисных работ и модернизации на предприятиях МО и ОПК, а также возобновление закупок запчастей. Объем средств, выделенных на выполнение ремон-тов, по сравнению с 2013 г., вырос в 1,3 раз.

Проблемы с выполнением ГОЗ-2014. В официальном отчёте по ГОЗ-2014 было много сказано об усилении ВС в результате вы-полнения ГОЗ-2014, но не говори-лось о том, что ГОЗ-2014 был вы-полнен не полностью. В частности, произошёл срыв выполнения зада-ний по отдельным госконтрактам, в т.ч. в отношении поставок БМП, самоходных ПТРК, ряда средств поражения, вспомогательных ко-раблей и судов. Не в полном объе-ме выполнены отдельные госкон-тракты по ремонту и модернизации кораблей и судов, самолетов и ави-адвигателей, бронетанкового воо-ружения и техники. В целом ГОЗ и в части поставок ВВТ, и в части ее ремонта и модернизации был вы-полнен на 94,7%. Одна из причин недовыполнения ГОЗ-2014 – выде-ление на него 1,74 трлн. руб. вместо 2,2 по ранее намеченному плану. Другие причины традиционны – технологическая отсталость, не-хватка производственных мощно-стей и квалифицированных кадров.

55

Не сказано в отчёте о пробле-мах в строительстве атомных под-лодок проектов «Ясень» и «Борей», о проблемах содержания и эксплу-атации новых атомных подлодок, переданных ВМФ. В местах посто-янной дислокации причальный фронт оказался не подготовлен к приему новых кораблей.

Планы Государственного оборонного

заказа 2015 годаГОЗ-2015 первоначально пла-

нировался в сумме 2,1 трлн. руб., что на 20% больше, чем в 2014 г. Однако впоследствии эта сумма была уменьшена до 1,8 трлн. руб., что всего на 3% больше, чем в 2014 г. А реально (с учётом инфляции и роста цен) объём финансирования ГОЗ-2015 ниже, чем ГОЗ-2014.

По плану доля современных ВВТ в СВ должна достичь 32%, в ВВС – 33%, ВМФ – 51%, РВСН – 57%, Войсках ВКО – 54%, ВДВ – 40%.

В Стратегические ядерные силы должно поступить более 50 новых МБР и БРПЛ, в Дальнюю авиа-цию – 14 модернизированных бом-бардировщиков (5 Ту-160М и 9 Ту-22М3М).

СВ должны получить 2 бригад-ных комплекта ОТРК «Искандер-М», 701 танк Т-72Б3 и ББМ БТР-82АМ, 1545 автомоби-лей, а также бронеавтомобили

«Тайфун». В состав артиллерии по-ступят модернизированные РСЗО «Торнадо-Г».

ВВС должны получить 126 са-молетов (в т.ч. 30 многоцелевых ис-требителей Су-30СМ, а также Су-30М2 и Су-35С; 18 бомбардировщиков Су-34, учебные самолеты Як-130). Должно быть поставлено 88 вертолетов (ударных Ми-28Н, Ми-35М, Ка-52 (послед-них 22), десантно-транспортных Ми-8АМТШ, Ми-8МТВ-5 и Ми-26, постановщиков помех Ми-8МТПР).

В дивизии ПВО поступят 3 пол-ка ЗРС С-400, а также ЗРПК «Панцирь-С1».

Войска ВКО поставят на боевое дежурство 2 РЛС СПРН «Воронеж-ДМ».

ВМФ по плану должен попол-ниться двумя подлодками пр.636.3 («Старый Оскол» и «Краснодар») и 5-ю надводными боевыми кора-блями (1 фрегат пр. 22350 «Адми-рал Горшков», 2 – пр. 11356 «Адми-рал Григорович» и «Адмирал Эссен», 2 корвета пр. 20380 «Гремя-щий» и «Совершенный»).  

В морской авиации ВМФ про-должится замена бомбардировщи-ков Су-24 на многоцелевые истре-бители Су-30СМ. Также будет поставлено 14 палубных многоце-левых истребителей МиГ-29К/КУБ.

Основные показатели ГОЗ-2014 и ГОЗ-2015 приведены в табл. 4.

56

Показатель Итоги ГОЗ-2014 (по типам) Итоги I полугодия 2015 года (I и II кв.)

Планы ГОЗ-2015 (по типам)

Стратегические ядерные силыРВСН, современное ВВТ, % 43 57Ракетные полки МБР «Ярс» 3 4МБР и БРПЛ 38 (16 «Ярс» и 22 «Синева») 32 (24 и 8) 50 (40 «Ярс» , 10 «Синева»)ПЛАРБ пр.955 1+2 -Модернизированные бомбарди-ровщики

17 (1 Ту-160, 6 Ту-95МСМ и 10 Ту-22М3М)

14 (5 Ту-160 и 9 Ту-22М3М)

СВ, современное ВВТ, % 26 (в т.ч. ВДВ) 32Бригады ОТРК «Искандер-М» 2 1 2Танки и ББМ 590 (294 Т-72Б3 и 296 ББМ) 215 (60 и 155) 701РСЗО «Торнадо-Г» 54 (36 и 18)Бригады ЗРС С-300В4 2 дивизион 1Автомобили 4956 2213 (341 и 1872) 1545ВДВ, современное ВВТ, % 40ВВС, современное ВВТ, % 28 33Самолёты 142 68 (19 и 49) 126Су-34 18 2 18Су-30СМ 21 30Су-30М2, 8Су-35С 24 2Як-130 20 30Ту-214ОН, Ан-148, Ан-140 7Вертолёты 135 (46 ударных, 72 транс) 34 (20 и 14) 88Ми-35М 14Ми-28Н 8Ка-52 22 22Ми-8АМТШ 29Ми-8МТВ-5 27 3Ми-26 4

Таблица 4

57

Изменения ГОЗ-2015 относи-тельно ГОЗ-2014. Анализ табл.4 показывает, что в 2015 г. должны увеличиться количество развёрну-тых ракетных полков и поставлен-ных МБР (на 33% и 32% – приори-тет РВСН), число поставленных танков и ББМ (на 19% – приоритет бронетехники для ведения необъ-явленной войны в Донбассе), а так-же количество подлодок, фрегатов и корветов (приоритет усиления флотов стратегически важных ре-гионов – ЧФ и БФ). Однако налицо уменьшение количества постав-ленных самолётов, вертолётов и ЗРС С-300В4 (на 11%, 35% и 50% соответственно), что, очевидно, связано с недостатком комплекту-ющих по причине санкций. Осо-бенно это видно по вертолётам и ЗРС (выпуск первых сильно зави-сит от украинских двигателей, а вторых – от западной элементной базы).

Прогнозы выполнения ГОЗ-2015, сделанные в 2014 г. На фоне экономического кризиса, падения курса рубля, увеличение темпов перевооружения ВС выглядело крайне сложной задачей. Как напи-сал в своём микроблоге Д. Рогозин: «2015 год будет самым сложным для  гособоронзаказа. Как в  силу его объема и сложности, так и из-за внешнеэкономических факто-ров». Правда, он добавил: «Но мы справимся». Справятся ли они?

Проблемы финансирования ГОЗ-2015. Министр финансов А. Силуанов спрогнозировал дефи-цит федерального бюджета на 2015 г. в 2-3% (при ценах на нефть 70-80 долл. за баррель) и заявил, что вла-сти РФ должны отказаться от ряда расходных статей или перенести их на более поздний срок. Впрочем, эксперты считали, что для финан-сирования ГОЗ-2015 особых про-блем не будет, но если цены на

ВВКО, современное ВВТ, % 48 54Полки ЗРС С-400 3 (7 д-нов) 3ВМФ, современное ВВТ, % 43 51АПЛ пр.885 1 -ДЭПЛ пр.636.3 - 1 2Фрегаты пр.11356/22350 - 2/1 Корветы пр.20380 1 2МРК пр.21631 3Морская авиацияМиГ-29К/КУБ 10 14

На фоне экономического кризиса, падения курса рубля, увеличение

темпов перевооружения ВС выглядело крайне сложной задачей

58

нефть упадут ниже 60 долл. за бар-рель, дефицит бюджета будет более серьёзным и вряд ли ГОЗ удастся профинансировать в полном объё-ме. По прогнозу Минфина РФ на 2015 г. было намечено снижение ВВП на 3%, цены на нефть до 50 долл. за баррель, инфляция 12% и дефицит бюджета 3,8% ВВП (2,76 трлн. руб.). В итоге, на выполнение ГОЗ-2015 было запланировано 1,8 трлн. руб. вместо 2,8 по ранее наме-ченному плану. Реально же в конце сентября 2015 г. цена барреля неф-ти упала ниже 43 долл., а за доллар давали 65 рублей. То есть, в 2015 г. ВВП ещё более уменьшился, а де-фицит бюджета и инфляция вы-росли. Всё это неизбежно приведёт к росту цен на вооружение (напри-мер, известно, что цена истребите-ля Су-35С за 3 года выросла в 1,5 раз), и соответственно – к сниже-нию количества закупаемого ВВСТ [22, 23].

Итоги выполнения планов ГОЗ-2015 за I полугодие

В I квартале 2015 г. в ВС РФ было поставлено 24 МБР и БРПЛ, 60 ед. бронетанковой техники, 36 РСЗО «Торнадо-Г», 19 самолётов, 20 вертолётов, несколько кораблей, 40 торпед, 341 автомобилей, 1900 радиостанций [3].

Во II квартале 2015 г. в ВС РФ было поставлено 8 МБР и бригад-ный комплект ОТРК, 155 ед. броне-танковой техники, 18 РСЗО

«Торнадо-Г», комплект дивизиона ЗРС, 145 ЗУР, 49 самолётов, 14 вер-толётов, дизельная подлодка, 4 ка-тера, 1872 автомобилей, 3000 ради-останций.

Итого, в I половине 2015 г. были приняты в войска:

• в Стратегических ядерных силах – 32 МБР и БРПЛ (64% плана года);

• в СВ и ВДВ – 215 ед. броне-танковой техники (31% пла-на года), бригадный ком-плект ОТРК «Искандер-М» (50% плана года), 54 РСЗО «Торнадо-Г», комплект ди-визиона ЗРС С-300В4 (50% плана года), 2213 автомоби-лей (143% плана года) и др.;

• в ВВС – 68 самолётов (54% плана года), 34 вертолёта (39% плана года), 24 РЛС, 95 зенитных ракет и 10 тыс. авиационных средств пора-жения;

• в ВМФ – подлодка пр. 636.6 (50% плана года), 3 поиско-во-спасательных катера пр.23370, катер на воздуш-ной каверне пр.21820, 9 РЛС, 50 зенитных ракет;

Данные табл. 4 показывают, что ОПК России в I полугодии 2015 г. частично работал с опережением (по МБР и БРПЛ – 64% плана года, по автомобилям – 143% и самолё-там – 54%), частично выдержал за-данные ГОЗ-2015 темпы работы (по ОТРК, ЗРС С-300В4 и подлод-

59

кам пр.636.6 – 50%), а частично не выдержал темпов (по бронетанко-вой технике – 31% и вертолётам – 39%). Отсюда можно прогнозиро-вать срыв ГОЗ-2015 по бронетанковой технике и вертолё-там.

Некоторые предприятия срыва-ли на 1-2 года сроки исполнения контрактов, часть сданных образ-цов не прошли испытания, а неко-торые концерны не смогли нала-дить производство ряда ВВСТ. В т.ч.:

• сорваны сроки поставки 1-го фрегата пр. 11356 и предполагают, что 2-го тако-го корабля;

• не поставлен в срок самолёт-амфибия Бе-200ЧС, под угрозой срыва находится по-ставка 2-го такого самолёта;

• не выполнены 4 контракта по капремонту бронетанко-вой инженерной техники;

• не поставлены 8 станций адресного радиовизирова-ния и передачи команд управления «Игла»; прогно-зируется срыв поставки ещё 6 станций;

• сорваны сроки разработки системы вторичной локации для авиационного комплек-са радиолокационного дозо-ра и наблюдения (ОКР «Пре-мьер»);

• не поставлено 3 пусковых устройства для самолёта Ту-

160; поставка ещё 6 ед. нахо-дится под угрозой срыва;

• не поставлены 2298 управ-ляемых ракет «Вихрь-1»;

• сорваны на 1-2 года сроки выполнения 8 ОКР по созда-нию и развитию АСУ и средств связи ВС;

Срыв выполнения ГОЗ объяс-няется ограничением поставки им-портных комплектующих изделий, сырья и материалов в связи с вве-дением санкций; прекращением производства и утратой ряда тех-нологий; недостаточными произ-водственными мощностями; слу-чаями слабой организации кооперации головным исполните-лем; нерациональным и неэффек-тивным распределением и расходо-ванием бюджетных средств.

Под угрозой находится ещё ряд государственных контрактов 2015 г.:

• существует угроза срыва по-ставки 2 из 4 по плану само-лётов Ан-148-100Е;

• с отставанием от графика ведётся постройка корвета пр. 20380;

• не завершены в срок испы-тания систем 1-го фрегата пр. 22350.

Мерами, принятыми МО РФ, удалось снизить просроченную де-биторскую задолженность более чем на 62 млрд. руб., но её уровень по-прежнему велик и сегодня со-ставляет 164 млрд. руб.

Некоторые предприятия срывали на 1-2 года сроки исполнения контр-

актов, часть сданных образцов не прошли испытания, а некоторые

концерны не смогли наладить производство ряда ВВСТ

60

Всё, приведенное выше, говорит о том, что если указанные тенден-ции будут сохраняться, то ГОЗ-2015 будет выполнен лишь частич-но [24, 25].

Импортозамещение. Перед ОПК России остро стоит пробле-ма импортозамещения. Доля им-портных комплектующих россий-ского ВВСТ составляла в среднем 8-10%. В  связи с этим МО РФ до-пускает возможность возникнове-ния «определенных сложностей» с  реализацией ГОЗ-2015. Речь идет, в первую очередь, о  замещении продукции, изготовлявшейся на Украине: по данным МО РФ на 2014 г. это более 3000 комплектую-щих в примерно 200 образцах ВВСТ. Экстренный план мер по замещению украинских поставок российскому ОПК аналогами соб-ственного производства начал со-ставляться уже в апреле-мае 2014 г. и в июле был утвержден В. Пути-ным. Программа предусматривала замещение в течение 2,5 лет (к 2017 г.) 95% украинских поставок и комплектующих, а также отказ от совместных с Украиной обо-ронных проектов. Стоимость реа-лизации этой программы тогда оценивалась в 50 млрд. руб. В со-ответствии с ней, Министерство промышленности и торговли РФ передало в августе 2014 г. Минфи-ну поправки в закон «О Федераль-ном бюджете на 2014 год и плано-вый период 2015 и 2016 годов»,

утвержденные правительством. Сообщалось, что «большая часть мероприятий в рамках работы по импортозамещению будет реали-зована за счет собственных средств предприятий». Однако указывалось, что по «сложной» группе позиций необходима госу-дарственная поддержка меропри-ятий по импортозамещению, ко-торые планируется осуществить в рамках действующей госпрограм-мы «Развитие промышленности и повышение ее конкурентоспособ-ности» и дополнительных ассигно-ваний по ГОЗ.

В январе 2015 г. министр оборо-ны России С. Шойгу заявил, что к «концу года необходимо заместить почти 700 наименований комплек-тующих для ВВСТ, производимых ранее в кооперации с украинскими предприятиями. Это практически 60% от их общего количества. А министр промышленности и тор-говли Д. Мантуров заявил, что рос-сийский ОПК сможет полностью избавиться от зависимости от по-ставок комплектующих и готовой продукции с Украины за 3 года (в 2015-2017 гг.).

Однако анализ практической деятельности по импортозамеще-нию украинской оборонной про-дукции заставляет в этом усом-ниться. Ниже приведены основная украинская оборонная продукция и услуги, которые нуждаются в за-мещении.

Перед ОПК России остро стоит проблема импортозамещения

61

Ракетостроение. Украинское ГКБ «Южное» занималось автор-ским сопровождением самых мощ-ных ракетных комплексов РВСН России (46 тяжелых МБР Р-36М2 «Воевода»). На них стоит 40% ядер-ных боезарядов РВСН. «Южмаш» производил РН типа «Зенит», ком-пания «Хартрон» поставляла си-стемы управления для РН «Рокот», МБР УР-100Н УТТХ и РТ-2ПМ «Тополь», а пуски конверсионных РН «Днепр» с коммерческими спутниками осуществлялись со-вместным предприятием «Космо-трас».

Наибольшую важность для Рос-сии представляло участие ГКБ «Южное» в сопровождении тяже-лых МБР Р-36М2, которые было намечено эксплуатировать до 2021 г. В конце 2014 г. Россия сама отка-залась от этих услуг КБ «Южное». Поскольку в России находится пол-ный комплект документации, то российская сторона была способна самостоятельно обеспечить обслу-живание ракет Р-36М2 на остаю-щийся срок службы.

РН «Зенит» приобретались МО РФ для запуска тяжелых военных спутников. В 2014 г. Россия полно-стью отказалась от дальнейшего их приобретения. Также РФ приоста-новила сотрудничество по исполь-зованию конверсионных ракет Р-36 в качестве РН «Днепр». Отказ российской стороны от использо-вания РН «Зенит» и «Днепр» стал

возможен благодаря успешному началу испытаний в 2014 г. разра-батывавшегося российским ГК НПЦ им. Хруничева модульного семейства перспективных РН «Ан-гара», призванного заменить все устаревшие РН.

В итоге потери для России в космической сфере оказался не столь серьезными (3-4 млрд. руб.)

Двигателестроение. В Россию поставлялись двигатели компании «Мотор Сич», в т.ч. вертолетные типа ТВ3-117, ВК-2500, Д-136 (для разных модификаций вертолётов Ми-8, Ми-24, Ми-26, Ми-28Н, Ми-35М, Ка-27, Ка-29, Ка-31, Ка-52), га-зогенераторы к авиадвигателям АИ-222 (для учебно-боевых само-летов Як-130), авиадвигатели Д-436 с российской кооперацией (для са-молетов Ан-148 и Бе-200), Д-18Т (для транспортных самолётов Ан-124), готовые турбовинтовые дви-гатели ТВ3-117ВМА-СБМ1 (для са-молетов Ан-140-100). Сообщалось о намерении МО РФ отказаться от закупки самолетов Ан-148 после получения еще 2-3 машин в 2015 г., под вопросом перспективность выпуска Бе-200 и Ан-140-100. Од-нако поставки двигателей для вер-толётов марки «Ми» и «Ка» и само-лётов Як-130 и Ан-124 являются очень важными.

Помимо этого, «Мотор Сич» по-ставляла турбореактивные двига-тели Р-95-300 для стратегических крылатых ракет Х-55СМ, авиаци-

62

онных тактических ракет Х-59М, Х-35 и корабельных ракет 3М10 и 3М24, однако сейчас выпуск этих ракет налажен в России.

Газовые турбины и редукторы николаевского завода «Зоря-Маш-проект» используются на россий-ских фрегатах, ракетных катерах и поставка их является критической.

Чтобы компенсировать потерю поставок «Мотор Сич», российское ОАО «Климов» запустило произ-водство вертолетных двигателей ВК-2500, используемых на вертоле-тах марки «Ми» и «Ка»: в 2016 г. ко-личество серийно производимых двигателей намечено увеличить до 350, а в 2018 г. – до 450 (против 50 в 2014 г). Известно, что «Мотор-Сич» в 2011-2016 годах должно было поставить в Россию по 250-270 двигателей в год, т.е. можно предположить, что до 2014 г. было поставлено до 750 ед. (это позволи-ло РФ производить вертолёты в 2014-2015 гг.). Однако появилась информация, что «Мотор-Сич» и в 2014-2015 годах продолжало по-ставку двигателей (для экспортных вертолётов), но эти данные нужда-ются в подтверждении.

Ранее сообщалось, что ОАО «Климов» планировало в 2014 г вы-пустить 226 двигателей ВК-2500 и ТВ3-117 (а произвело 50). Отсюда планы выпускать в 2018 г. даже 450 двигателей (при годовой потребно-сти 500-550) представляются нере-альными.

Рыбинское НПО «Сатурн» возь-мет на себя разработку и поставку корабельных газотурбинных дви-гателей М75РУ, М70ФРУ и М-90ФР для ракетных катеров, фрегатов, кораблей на воздушной подушке и др. Это принципиально новое на-правление, поэтому ожидать ввода в полноценную эксплуатацию дан-ных изделий можно будет не ранее 2017 г. Украинская сторона успела поставить газовые турбины для си-ловых установок 2-х фрегатов пр. 22350 и 3-х фрегатов пр.11356, все-го же заказано по 6 кораблей каж-дого типа. То есть, НПО «Сатурн» должно будет самостоятельно из-готовить газовые турбины для си-ловых установок 4-х фрегатов пр. 22350 и 3-х фрегатов пр.11356, что может затянуться до 2020 г. В част-ности, необходимо будет перекон-струировать фрегат пр.11356 с за-меной силовой установки на М-90ФР или установкой новых двигателей М-70МФРУ. Известно, также, что строительство 3-х по-следних фрегатов пр.11356 было сначала остановлено, а затем воз-обновлено, но без силовых устано-вок (корабли будут ожидать, когда в России наладят производство га-зовых турбин).

Другие системы. Украинские предприятия поставляли гидрав-лические системы и тормозные парашюты для истребителей Су-27С,  Су-30М2/СМ  и  Су-35С, а также комплектующие для бом-

63

бардировщика Су-34. Черкас-ский «Фотоприбор», киевский «Арсенал» и львовская «Лорта» были основными поставщиками систем наведения для танков, са-молетов и ЗРК. «Фотоприбор» также поставлял прицелы для ПТРК «Хризантема-С» и аппара-туру управления для вертолетов Ми-24. Также поставлялись ин-фракрасные головки самонаведе-ния для ракет «воздух-воздух» Р-73. Сейчас принимаются меры по замещению этих комплектую-щих.

Всего было спланировано к им-портозамещению в 2014-2025 гг. 826 образцов ВВТ. За I-е полугодие 2015 г. замещено украинских ком-плектующих 55% от годового плана (в 57 образцах из 102).

Общий объем средств на заме-щение продукции украинского ВПК оценивается в 50 млрд. руб. Несмотря на все существующие в России экономические сложно-сти, это считается относительно небольшой ценой за избавление от зависимости в поставках ком-плектующих. Более чувствителен для ВС перенос сроков производ-ства – ввиду необходимости соз-дания критических технологий он будет неизбежен. Полностью (или хотя бы на 95%) избавиться от украинских комплектующих на-мечено только через 2-3 года, хотя некоторые эксперты считают, что на это потребуется 5-6 лет.

Более серьезные проблемы ожи-даются по  замещению комплекту-ющих, которые поставлялись из стран НАТО и ЕС – в основном это электронная компонентная база. За I-е полугодие 2015 г. заме-щено всего 6% таких комплектую-щих (в 7 образцах из 127), т.е. на-лицо провал. Полностью избавиться от комплектующих из стран НАТО и ЕС намечено только через 5 и более лет.

В декабре 2014 г заместитель председателя коллегии Военно-промышленной комиссии О. Боч-карев заявил, что санкции на вы-полнение госконтрактов в 2015 г не повлияют, так как оборонные пред-приятия используют страховой за-пас импортных комплектующих (на год). Однако он подчеркнул, что «эта проблематика будет со временем нарастать». То есть, се-рьёзные проблемы возникнут при выполнении ГОЗ-2016, ГОЗ-2017 и так далее [22, 23, 24, 25]. О значи-тельных проблемах с импортозаме-щением говорит и создание в авгу-сте 2015 г. специальной Правительственной комиссии во главе с премьер-министром.

ЗаключениеОПК  России – это совокуп-

ность НИИ, ОКБ и испытательных организаций, а также промышлен-ных и ремонтных предприятий, выполняющих разработку, произ-водство, испытание, постановку на

Более серьезные проблемы ожида-ются по замещению комплектую-

щих, которые поставлялись из стран НАТО и ЕС – в основном это

электронная компонентная база

64

вооружение ВВСТ, боеприпасов, амуниции и т. п. преимущественно для силовых структур, а также на экспорт. Кроме того, ОПК обеспе-чивает ремонт и обслуживание ВВСТ, утилизацию снятого с воо-ружения. Основные структуры ОПК включают госучреждения и организации-заказчики, НИИ и ОКБ, оборонное производство и испытательные организации, орга-низацию международной торговли оружием.

Общее руководство деятель-ностью ОПК осуществляет воен-но-промышленная комиссия (ВПК) – постоянно действующий орган, созданный в целях организа-ции государственной политики в сфере ОПК, военно-технического обеспечения обороны страны, без-опасности государства и правоох-ранительной деятельности. Нынеш-няя комиссия была образована в октябре 2014 г. путём упразднения ранее действовавшей комиссии при правительстве, создания новой и переподчинения её президенту РФ. Комиссия насчитывает 18 чел. и включает руководство комиссии (6 чел., в т.ч. председатель, его заме-ститель и ответственный секретарь, зам секретаря совбеза и помощник президента, руководитель ФАС), руководителей организаций-потре-бителей военной продукции (6 чел., в т.ч. министр МО и начальник ген-штаба, министр МВД, директора ФСБ и СВР, руководитель «Роскос-

моса»), руководителей организаций разработчиков и производителей военной продукции (6 чел., в т.ч. президент РАН, министры эконо-мического развития, промышлен-ности и торговли, финансов, генди-ректора «Росатома» и «Ростеха»). Для решения текущих вопросов де-ятельности комиссии создана кол-легия ВПК – постоянно действую-щий орган при правительстве РФ в составе 50 чел., а также ряд комис-сий.

ОПК России включает 10 укрупнённых вертикальных хол-дингов, в т.ч. 3 госкорпорации («Ростех», «Росатом» и «Роскос-мос»), 2 объединённые корпорации (судостроительная и авиастрои-тельная), 2 корпорации («Тактиче-ское ракетное вооружение» и «Уралвагонзавод»), 2 концерна (ВКО «Алмаз-Антей» и «Трактор-ные заводы»), группу «Мотовили-хинские заводы», а также ряд от-дельных холдингов, корпораций, концернов и компаний. Всего ОПК включает около 1200 организаций, намечено уменьшить их число до 1000.

Изменения в деятельности ОПК России в 2014 г. и I полуго-дии 2015 г. Перевооружение ВС России до 2020 г. планируется осу-ществлять в соответствии с Го-спрограммой вооружений на 2011-2010 годы (ГПВ-2020), а техническое переоснащение ОПК – в соответ-ствии с Федеральной целевой про-

65

граммой (ФЦП) «Развитие ОПК РФ на период до 2020 г». На реали-зацию ГПВ-2020 планируется вы-делить 21 трлн. руб. (в т.ч. 19 трлн. на ВС), а ФЦП – 3 трлн. руб. Кроме того, на ФЦП планировалось при-влечь ещё 3 трлн. руб. частных ин-весторов.

Военные расходы России еже-годно росли, и в них постоянно увеличивалась доля затрат на госо-боронзаказ (ГОЗ) – с 186,6 млрд. руб., в 2005 г. до почти 2 трлн. руб. в 2015 г. При этом доля новых ВВСТ в войсках ежегодно росла (в 2015 г. планировалось иметь до 30%). Структура ГОЗ включает выделе-ние 65% средств на закупку новых ВВСТ, 20% – на ремонт и модерни-зацию ВВСТ, 15% – на НИОКР. Та-кой огромный рост средств, выде-ленных на ГОЗ, потребовал соответствующего роста качества управления ГОЗ и для этого МО в 2014-2015 годах был внедрён ряд серьёзных нововведений.

Так, в 2014 г. началась реализа-ция нескольких ранее заключён-ных контрактов полного жизнен-ного цикла на общую сумму 120 млрд. руб. Также МО заключило контракты на перспективные об-разцы ВВСТ.

В сентябре 2014 г. указом прези-дента был упразднена Федеральная служба по оборонному заказу и Федеральное агентство по постав-кам ВВСТ и материальных средств. Функции второго в области разме-

щения заказов, заключения, опла-ты, контроля и учёта выполнения государственных контрактов ГОЗ по всей номенклатуре ВВСТ и ма-териальных средств были переда-ны непосредственно силовым ве-домствам.

Также в сентябре 2014 г. изме-нился и статус Военно-промыш-ленной комиссии, которую вывели из подчинения правительства Рос-сии и передали под непосредствен-ное руководство президента.

В 2013–2014 годах продолжи-лось повышение статуса военной приёмки, которая была значитель-но сокращена при А. Сердюкове. При С. Шойгу военная приёмка стала восстанавливаться и в тече-ние 2015 г. её штаты будут заполне-ны. Это в положительную сторону отразилось на качестве ВВСТ.

Но, несмотря на ряд позитив-ных нововведений, остаются неиз-житыми традиционные недостат-ки, связанные с исполнением ГОЗ, хотя их масштаб сокращается. На-пример, в 2014 г. число правонару-шений в исполнении ГОЗ остава-лось значительным и достигло 11 тыс. только по линии Генпрокура-туры. Сумма ущерба превысила 20 млрд. руб., в 2014 г. имела место не-правомерная растрата на сумму 11 млрд. руб.

Проблема эффективного кон-троля над расходованием средств ГОЗ привлекла внимание В. Пути-на, который в декабре поручил МО

66

и Федеральной службе по финан-совому мониторингу обеспечить контроль над расходованием ГОЗ по всей цепочке поставщиков.

В 2015 г. особую остроту в ОПК приобрели проблемы импортоза-мещения. В результате в августе была создана соответствующая Правительственная комиссия во главе с премьер-министром.

Также отмечалось и невыполне-ние рядом предприятий ОПК, в частности, входящих в ОАО ОСК, своих обязательств по заключён-ным с МО контрактам. Это выли-вается в многочисленные переносы и задержки в передаче ВМФ кора-блей, а в ряде случаев вынуждает стороны перезаключать контрак-ты.

Российские эксперты считают, что в ОПК выстроена работоспо-собная система управления расхо-дами на закупку ВВСТ. Они пола-гают, что удалось создать систему взаимодействия между МО и пред-приятиями ОПК, которая позволя-ет гибко реагировать на меняющу-юся конъюнктуру и оперативно решать вопросы на уровне прези-дента. Несмотря на сложные фи-нансово-экономические показате-ли, в 2015 г. оборонный бюджет, вероятно, пострадает в наимень-шей степени. Существует, правда, риск того, что в силу резкого роста инфляции даже при неизменных абсолютных показателях военного бюджета МО будет вынуждено от-

казаться от ряда программ или пе-ренести закупки на последующий период.

ОПК России выполнил ГОЗ-2014 на 94,7%, и это удовлетворило российское руководство, посколь-ку ранее ГОЗ выполнялся всего на 82-84%. Была недопоставлена часть БМП, самоходных ПТРК, ряда средств поражения, вспомогатель-ных кораблей и судов, не в полном объеме выполнены отдельные кон-тракты по ремонту и модерниза-ции кораблей и судов, самолетов и авиадвигателей, бронетанкового вооружения и техники. Одна из причин недовыполнения ГОЗ-2014 – выделение на него 1,74 трлн. руб. вместо 2,2 по ранее намеченному плану. Вместе с тем, санкции стран НАТО, ЕС и Украины не смогли обеспечить срыв ГОЗ-2014, по-скольку Россия использовала свои финансовые резервы и запасы им-портных комплектующих.

Выполнение планов гособо-ронзаказа за I полугодие 2015 г. показывает, что в ВС РФ было по-ставлено 32 МБР и БРПЛ (64% пла-на года), бригадный комплект ОТРК «Искандер-М» (50%), 215 ед. бронетанковой техники (31%), комплект дивизиона ЗРС С-300В4 (50%), 2213 ед. автомобильной тех-ники (143%), 68 самолётов (54%), 34 вертолёта (39%), подлодка (50%) и др.

Отсюда видно, что ОПК России в I полугодии 2015 г. частично ра-

67

ботал с опережением (по МБР и БРПЛ, автомобильной технике и самолётам), частично выполнил 50% плана года (по ОТРК, ЗРС С-300В4 и подлодкам), а частично не выдержал темпов (по бронетан-ковой технике и вертолётам). От-сюда можно прогнозировать срыв ГОЗ-2015 по бронетанковой техни-ке и вертолётам.

Некоторые предприятия срыва-ли на 1-2 года сроки исполнения контрактов, часть сданных образ-цов не прошли испытания, а неко-торые концерны не смогли нала-дить производство ряда ВВСТ. В т.ч. сорваны сроки поставки фре-гата пр. 11356 (+ ещё 1 под угрозой срыва), самолёта Бе-200ЧС (+ 1), не выполнены 4 контракта по капре-монту бронетехники, не поставле-ны 8 станций передачи команд «Игла» (+ 6), сорваны сроки разра-ботки системы вторичной локации для самолёта ДРЛО А-100, не будут поставлены 3 пусковых устройства для самолёта Ту-160 (+ 6), не по-ставлены 2298 ракет «Вихрь-1», со-рваны на 1-2 года сроки выполне-ния 8 ОКР по АСУ и средствам связи ВС. Под угрозой срыва нахо-дится поставка 2-х самолётов Ан-148-100Е, корвета пр. 20380 и фре-гата пр. 22350.

Срыв выполнения ГОЗ объяс-няется ограничением поставки им-портных комплектующих, сырья и материалов в связи с введением санкций; прекращением производ-

ства и утратой ряда технологий; не-достаточными производственны-ми мощностями; слабой организацией кооперации; нераци-ональным и неэффективным рас-пределением и расходованием бюд-жетных средств.

Мерами, принятыми МО РФ, удалось снизить просроченную де-биторскую задолженность более чем на 62 млрд. руб., но её уровень по-прежнему велик и сегодня со-ставляет 164 млрд. руб.

Можно прогнозировать, что степень выполнения ГОЗ-2015 бу-дет меньше, чем ГОЗ-2014, но нена-много, поскольку ещё сохранятся некоторые запасы иностранных комплектующих. Вместе с тем, сильнее повлияет недостаток фи-нансирования – на выполнение ГОЗ-2015 планируется выделить 1,8 трлн. руб. вместо 2,8 по ранее намеченному плану. Если цена на нефть упадёт ниже 60 долл. за бар-рель (а сейчас она 43 долл.), дефи-цит бюджета будет серьёзным и вряд ли ГОЗ удастся профинанси-ровать даже на уровне 1,8 трлн. руб.

В случае продолжения (или ужесточения) западных и украин-ских санкций в 2016 г. и далее, ОПК РФ столкнётся с недостатком фи-нансирования и исчерпанием ино-странных комплектующих при вы-полнении ГОЗ-2016, ГОЗ-2017 и т.д., что приведёт к их срыву и про-валу всей программы ГПВ-2020. О

68

том, что российское руководство осознаёт возможность неблагопри-ятных перспектив для экономики РФ, говорит перенос с 2015 г. на 2018 г. утверждения перспектив-ной Госпрограммы вооружений на 2016-2025 годы.

Перед ОПК России остро стоит проблема импортозамещения (доля импортных комплектующих ВВСТ 8-10%).  В частности, требу-ется замена св. 3000 украинских комплектующих в 200 образцах ВВСТ. Программа предусматрива-ла замещение к 2017 г. 95% украин-ских комплектующих. Стоимость реализации программы – 50 млрд. руб. Однако анализ практической деятельности по импортозамеще-нию украинской оборонной про-дукции заставляет усомниться в успешности решения этой пробле-мы.

В области ракетостроения ГКБ «Южное» вело авторское сопрово-ждение ракетных комплексов РВСН «Воевода». «Южмаш» произ-водил РН «Зенит», компания «Хар-трон» поставляла системы управ-ления для РН «Рокот», МБР УР-100Н УТТХ и РТ-2ПМ «То-поль», а пуски РН «Днепр» со спут-никами осуществлялись совмест-ным предприятием «Космотрас». Россия отказалась от услуг КБ «Южное», так как она была способ-на самостоятельно обслуживать комплексы «Воевода» на остаю-щийся до 2021 г. срок службы. В

2014 г. РФ отказалась от приобре-тения РН «Зенит» и приостановила сотрудничество по использованию МБР Р-36 в качестве РН «Днепр», поскольку испытала в 2014 г. мо-дульное семейства перспективных РН «Ангара». В итоге потери для России в космической сфере ока-зался не столь серьезными (3-4 млрд. руб).

В области двигателестроения в Россию поставлялись двигатели компании «Мотор Сич», в т.ч. вер-толетные типа ТВ3-117, ВК-2500, Д-136 (для вертолётов марки «Ми» и «Ка»), газогенераторы к авиадви-гателям АИ-222 (для самолетов Як-130), авиадвигатели Д-436 с россий-ской кооперацией (для самолетов Ан-148 и Бе-200), Д-18Т (для само-лётов Ан-124), готовые турбовинто-вые двигатели ТВ3-117ВМА-СБМ1 (для самолетов Ан-140-100). МО РФ намерено отказаться от закупки са-молетов Ан-148, Бе-200 и Ан-140-100, но поставки двигателей для вертолётов марки «Ми» и «Ка», са-молётов Як-130 и Ан-124 являются очень важными. Также, «Мотор Сич» поставляла двигатели Р-95-300 для ракет Х-55СМ, Х-59М, Х-35, 3М10 и 3М24, но их производство было налажено в России. Газовые турбины и редукторы завода «Зоря-Машпроект» используются на рос-сийских фрегатах, и их поставка яв-ляется критической.

Чтобы компенсировать потерю поставок «Мотор Сич», российское

Перед ОПК России остро стоит проблема импортозамещения

69

ОАО «Климов» запустило произ-водство двигателей ВК-2500 для вертолетов марки «Ми» и «Ка»: в 2016 г. число производимых двига-телей намечено увеличить до 350, а в 2018 г. – до 450. Предположитель-но «Мотор-Сич» до 2014 г. постави-ла в РФ до 750 двигателей (это по-зволило РФ производить вертолёты в 2014-2015 гг.) Ранее сообщалось, что ОАО «Климов» планировало в 2014 г выпустить 226 двигателей ВК-2500 и ТВ3-117, а выпустило всего 50. Отсюда планы выпускать в 2018 г. даже 450 двигателей (при годовой потребности 500-550) представляются нереальными.

Рыбинское НПО «Сатурн» раз-рабатывает и намерено поставлять корабельные газотурбинные дви-гатели М75РУ, М70ФРУ и М-90ФР для ракетных катеров, фрегатов, кораблей на воздушной подушке и др. Их серийное производство нач-нётся не ранее 2017 г. Украина успе-ла поставить газовые турбины для 2-х фрегатов пр. 22350 и 3-х фрега-тов пр.11356, всего же заказано по 6 кораблей каждого типа. То есть, НПО «Сатурн» должно будет само-стоятельно изготовить газовые турбины для 4-х фрегатов пр. 22350 и 3-х фрегатов пр.11356, что может затянуться до 2020 г. и далее.

ЛИТЕРАТУРА1. Оборонно-промышленный

комплекс (ОПК) // http://www.vniiprim.ru/shop/cat_show.php?cat_id=29

2. Казаков  П. ОБОРОННО-ПРОМЫШЛЕННЫЙ  КОМ-ПЛЕКС  РОССИИ  В  СО-В Р Е М Е Н Н Ы Х  ЭКОНОМИЧЕСКИХ  УС-ЛОВИЯХ // http://sibac.info/10444

3. Фролов А. Гособоронза-каз-2015: рост управляемо-сти при форс-мажорных ри-сках // http://www.odnako.org/blogs/gosoboronzakaz-2015-rost-upravlyaemosti-pri-fors-mazhornih-riskah/

4. И Н Ф О Р М А Ц И О Н Н Ы Й ПРОЕКТ КОЛЛЕГИИ ВО-ЕННО-ПРОМЫШЛЕННОЙ КОМИССИИ/СОСТАВ КО-МИССИИ // http://oborona.gov.ru/vpk/members1

5. И Н Ф О Р М А Ц И О Н Н Ы Й ПРОЕКТ КОЛЛЕГИИ ВОЕН-НО-ПР ОМЫШЛЕННОЙ КОМИССИИ/СОСТАВ ЭКС-ПЕРТНОГО СОВЕТА // http://www.sovetvpk.ru/staff/list

6. Дмитрий Медведев принял участие в военно-промыш-ленной конференции…// http://archive.government.ru/docs/23401/

7. Putin Takes Greater Control Of Russia’s Defense Sector // https://www.stratfor.com/sample/analysis/putin-takes-g re at e r- c ont ro l - r u s s i a s -defense-sector

8. Президент утвердил Основы политики России в области

70

развития ОПК до 2020 года и на дальнейшую перспективу // http://kremlin.ru/events/president/news/7146

9. Госкорпорация «Ростех» // http://rostec.ru/

10. Государственная корпора-ция по атомной энергии «Ро-сатом» // http://www.rosatom.ru/

11. Федеральное космическое агентство // http://www.roscosmos.ru/

12. Объединённая ракетно-кос-мическая корпорация // http://www.rosorkk.ru/

13. Объединённая судострои-тельная корпорация // http://www.oaoosk.ru/

14. ОСК намерена ликвидиро-вать региональные центры // http://www.vedomosti.ru/business/articles/2013/11/13/osk-namerena-likvidirovat-regionalnye-centry

15. Объединённая авиастрои-тельная корпорация // http://www.uacrussia.ru/ru/

16. ОАО Корпорация «Тактиче-ское ракетное вооружение» // http://www.ktrv.ru/

17. ОАО «Концерн ПВО «Ал-маз-Антей» // http://www.almaz-antey.ru/

18. АО Научно-производствен-

ная корпорация «Уралвагон-завод» // http://www.uvz.ru/

19. Концерн Тракторные заводы http://www.tplants.com/

20. ПАО «Мотовилихинские за-воды» // http://mz.perm.ru/

21. О создании Правитель-ственной комиссии по им-портозамещению и её соста-ве // http://government.ru/docs/19160/

22. Основные приоритеты рабо-ты Минобороны России в 2014 году и её итоги // http://function.mil.ru/news_page/c o u n t r y / m o r e .htm?id=12004148@egNews

23. Бараш Ю. ГОСОБОРОНЗА-КАЗ РОССИИ: ИТОГИ И ПЕРСПЕКТИВЫ // ВИКЛИ-КИ та РИЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №8. – С.33-45

24. Единый день приёмки воен-ной продукции // http://www.kremlin.ru/events/president/news/50005

25. Бараш Ю. ГОСУДАР-СТВЕННЫЙ ОБОРОН-НЫЙ ЗАКАЗ РОССИИ: ВТОРОЙ КВАРТАЛ 2015 ГОДА // ВИКЛИКИ та РИ-ЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №15. – С.37-47