Девіз уроку: “Слухай – читай, запитуй – відповідай, обговорюй –

поважай, запам’ятовуй – роби висновки.”

ПРАЦЮВАТИ ПОЧИНАЄМО!

НІ ХВИЛИНИ НЕ ВТРАЧАЄМО!

Взимку вітер вовком виє,Всіх лякає сніговієм.Ти не вий, не вій, вітриську! – До весни вже зовсім близько!

Іду берегом річки.То поля засніжені стоять.Бере за руки й ніс мороз!

Хто посадив дерево, той поставив собі за життя чудовий зелений пам’ятник.

АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ(1948-2005)

Про своє дитинство розповідає з гумором: «Дитинство було важке: класний керівник - тато;

«нормальні» діти після школи відпочивали від учителів, а в школі - від батьків, а у мене вчителі і вдома, і в школі...».

Майбутній поет навчився читати в 4 роки, а писати – в 5

років. А ще навчився грати в шахи й плавати. Відтоді не

розлучався зі спортом, книгою, пером. Ще в дитячому садку, коли його, малого, дорослі запитували «Ким ти хочеш бути?», він упевнено відповідав: «Письменником!»

Ще в першому класі у Анатолія Костецького був зошит із власними віршами.

У п'ятому він отримав на шкільному конкурсі диплом за вірші, присвячені Тарасові Шевченку.

В 1963 році Анатолій Костецький закінчив школу.

Навчався в технікумі радіоелектроніки, у Київському університеті ім.Т.Шевченка. Потім Анатолій Георгійович одинадцять років працював в ньому, викладав мовознавство та літературу. І сам писав…

А називалась вона, як і ця книга – «Пригоди славнозвісних книг»

Пропонована книга присвячена історії виникнення відомих літературних творів для дітей.

Це – розповідь про кращі дитячі книги ХХ століття, які лишаються популярними серед читачів уже не одного покоління.

Дорослим читачам також буде цікаво замислитися над людськими долями – повчальними, романтичними, героїчними, часом драматичними – кожного представленого тут письменника: О.Вишні, О.Копиленка, Д.Білоуса, В.Нестайка, Л.Керролла, Дж.Родарі, Д.Дефо та інших.

До цієї збірки ввійшли казкові пригодницькі повісті та повість – жарт про сучасних школярів, про їхню дружбу, боротьбу з лихими чародіями, неробами, про маленького кумедного пришельця з інших світів.

У жодного письменника не знайде читач стількох розповідей про шкільне життя, як у А.Костецького. Тепло, але з гумором, часом, навіть дошкульно, говорить він із школярем.

Талановиті твори А. Г. Костецького та його лицарське служіння дитячій літературі відзначено літературними преміями імені

М. Трублаїні, імені О. Копиленка та однією з найвищих літературних нагород України — премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.

 «Моя партія — це діти... за будь - якого режиму» – говорив

поет.

Закінчив свій земний шлях Анатолій Костецький 10 березня 2005 року, залишивши дітям словесні скарби - твори, що промовляють голосом Любові, Поваги і розуміння потреб дітей.

«Прагнеш знайти пояснення цьому

феноменові на ім’я Анатолій Костецький — і не знаходиш. А відчуття — своєю невагомістю — схожі на  політ...Його переживаєш разом з автором — політ жайворонка на світанку.» О. Кавуненко