Підготувала:

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

Ващишин Т.П.

Ризик – це ситуативна характеристика проблемної діяльності, що призводить до негативних наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху.

На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

«Група ризику» - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труд-нощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

Це учні, які стикаються з труднощами у навчанні, поведінці, які мають ознаки емоційних розладів, займають в класі позицію "відторгнутих, чий соціальний стан за тими чи іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть наодинці перебороти труднощі, які виникли в їхньому житті. Що в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, морального образу, біологічної загибелі.

До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це:

діти, схильні до правопорушень

діти із деструктивних

сімей

діти з вадами фізичного та психічного розвитку

обдаровані діти, із труднощами у

спілкуванні

Учні, які потребують посиленої педагогічної

уваги:

схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як засобу задоволення власних і примітивних потреб);

поганих звичок: тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії;

Статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства тощо)

Важких психічних і психологічних станів із наслідками депресії та суїциду, акцентуації та загострення психологічних тенденцій тощо.

Психологічні особливості дітей «групи

ризику»

Демонстративні прояви

постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих; швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв); яскравість емоцій та емоційних проявів; гнучкість, гарна пристосовуваність; комунікативність; розвиненість інтуїції; вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму; егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб); артистичність, здатність до перевтілювання; потреба постійно отримувати соціальне заохочення.

Депресивні розлади

перевага негативних емоцій; знижений тон переживань та демонстрації емоцій; всеохоплююче почуття нудьги та туги; зниження сили інтересів та вражень; тілесна в'ялість, коливання ваги; погіршення самопочуття (зниження апетиту, втрата ваги, безсоння тощо); загострення соматичних захворювань (головний біль, втомлю ваність, сонливість тощо); неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі; зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї; порушення уваги, що впливає на якість виконання роботи; відсутність планів на майбутнє; роздуми про смерть.

Агресивна поведінка

поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах; логічна оцінка вчинків не береться до уваги; погіршення самоконтролю; імпульсивність; запальність; впертість; почуття суперництва; яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків; конфліктність; егоцентризм (людина задовольняє лише свої потреби та інтереси); підвищена збудливість, що призводить до частих скандалів та рукоприкладства.

КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ УЧНЯ ЯК ВАЖКОВИХОВУВАНОГО

Неуспішність з навчальних дисциплін Систематичний пропуск уроків без поважних причин Поведінка, що не відповідає моральним, соціокультурним нормам Вияви агресії Наявність проблем у психологічному контексті: Відсутність комунікативних навичок Відсутність мотивації до навчання Відсутність навичок самостійного вирішення конфліктних ситуацій Неврози Неврастенії Відмовляється від допомоги фахівців за наявності проблемної

ситуації Уживання алкоголю, тютюну, наркотиків Схильність до бродяжництва, вимагання Зв’язок із злочинними угрупуваннями Участь у розповсюдження наркотичних речовин Помічений у сексуальному домаганні, насильстві

1. Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб вона зрозуміла, що не байдужа вам, ви готові зрозуміти і прийняти її. Не перебивайте і не показуйте свого страху. 2.Ставтеся до неї серйозно, з повагою. 3. Запропонуйте свою підтримку й допомогу. Намагайтеся переконати, що цей стан (проблема) тимчасові і швидко минуть. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте і розумієте почуття дитини. 4. Зацікавтеся, що саме турбує підлітка. 5. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Сааме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило — не нашкодь! 6. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти. 7. У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний не тільки вам, а й іншим, він унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

Недооцінка гірша ніж переоцінка,

надихайте підлітка на високу самооцінку.

Вмійте слухати, довіряйте і викликайте

довіру в нього.