«Вінницький край» літературно-мистецький журнал №1-2012

Бризкає свіжістю вітер тужавий.Землю колише хресний вогонь.

Клич мене, Віннице, квітко держави,щемна столице серця мого!

Линемо з вирію долі до тебе.Янгол вінчає свято твоє.

Лебедю мариться воля над степом.На П’ятничанах сонце встає.

Петро ПЕРЕБИЙНІС

¹1 / 2012

Ó íîìåð³:ВИСОКИЙ ШТИЛЬАнатолій ЗАГРІЙЧУК. Мудрець і причинна . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Ніна ГНАТЮК. Сон-трава і трава безсоння… . . . . . . . . . . . . . . . 6Тетяна КОНОВАЛЕНКО. Я сама сперечаюсь зі світом . . . . . . . . 9Тетяна ЯКОВЕНКО. У глибині небес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с 14Віктор ЦИМБАЛ. Біла ворона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Оксана ШАЛАК. Фотографічна вічність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24Петро ПЕРЕБИЙНІС. У дзеркалі роси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

ЖИТТЯ I ПРОЗАМихайло ВДОВЦОВ. Ковблики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Леонід ПАСТУШЕНКОНН . Азбучні істини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

ПРОСТІР ЧАСУІван МАЛЮТА. Ім’я на фото . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

Вінницька ОБЛАСТЬ У світлі реліквій . . . . . . . . . . . . 83

Вадим ВІТКОВСЬКИЙ. Срібна зірка Поліни Шлапак . . . . . . . . 99Олександр ГОРОБЕЦЬ. «Старий» і «пацани» . . . . . . . . . . . . . . 106Василь ПАЛАМАРЧУК. Не біліє наша хата . . . . . . . . . . . . . . . 110Оксана ЯЦЮК. Подорож до Бессарабського раю . . . . . . . . . . . . 116

СЬОМЕ НЕБОВолодимир ТИТАРЕНКО. Народне килимарство Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

POST SCRIPTUMВасиль КОБЕЦЬ. До Стельмаха в Дяківці . . . . . . . . . . . . . . . . . 140Оксана ШАЛАК. Любові більше, ніж віршів . . . . . . . . . . . . . . . . 147Ігор НАБИТОВИЧ. Мій «Канітферштан» . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

ПЕРО ЖАРТ-ПТИЦIСергій ВДОВИЧЕНКО. На гойдалці мирської суєти . . . . . . . . 150

ОКРАЙЧИКНаталія СУХОПАРОВА. Весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154Валерія КРИЖАНІВСЬКА. Перехитрила . . . . . . . . . . . . . . . . . 154Світлана ОСТРОЖИНСЬКА. Вечірній зорепад . . . . . . . . . . . . 155Зоя ТИЩЕНКО. Вередливий син . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

¹ 1 (28) / 2012Літературно-

мистецький журналур урр

Видається з 2004 року

Періодичністьчотири рази на рік

ЗасновникиВінницька обласна

державна адміністраціяВінницька обласна Рада

ВидавецьВінницька обласна

організація«Редакція комунального

друкованого засобумасової інформації -

журналу«Вінницький край»

Реєстраційне свідоцтвоВЦ №532 від 23.12.2003 р.

Головний редакторП.Г.Гордійчук

Літературний редакторМ.Ф.Каменюк

Художній редакторЛ.М.Дідур

Редакційна колегіяВіталій Безносюк

Світлана ВасилюкЛеонтій Гринюк

Ігор ІвасюкВасиль ПаламарчукЛеонід Пастушенко

Віталій СелезньовТетяна Цвігун

Адреса:Редакція журналу

«Вінницький край»вул. Соборна, 72, к. 317

м. ВінницяУкраїна

[email protected]

тел.: 35-72-62www.vinkray.org.ua

Передплатний індекс90057

Світлана БЛОНСЬКА

Сергій ВДОВИЧЕНКО

ÍÀ Ð²ÊÀÕÂÀÂÈËÎÍÑÜÊÈÕ

...Люблю в часи минулі мандри:там мудрість п’ю з джерел Хілона,порад питаю у Касандри,не важачи на Аполона,і зібране з тамтешніх вітна наш екстраполюю світ.

ÍÅ Á²Ë²ª ÍÀØÀ ÕÀÒÀЛист до сина

...Наша хата на хуторі крайня – ближче до Чорногошляху. Та не дотримувався батько отого «моя хата скраю», коли кругом розливалося людське горе. Одного березневого дня 1944-го до оселі завітав брат моєї бабуні по матері Арсен Бабій разом із сімома пар-тизанами. Пообідали, розговорилися, дізналися, що в сусідньому селі, в Перикорі, стоять німці. Партизани десь дістали чимало гранат, автоматів, патронів. Ясно, що з таким багажем вони не могли, як то кажуть, іти на діло. Отож частину зброї попросили батька заховати...

ÁËÈÑÊÀÂÊÀНадумала, знайшла: проллюся зливоюІ приголублю, пригорну тебеКосою золотою, потім сивою,І заберу у небо голубе...

....Тож не тремти, не гнись під парасолею,Лети до мене у грозу, увись,Я, блискавка, стаю твоєю долею.

Дивись!

Василь ПАЛАМАРЧУК

ËÀÓÐÅÀÒÈ ÏÐÅÌ²¯ ³ìåí³ Ìèõàéëà ÑÒÅËÜÌÀÕÀæóðíàëó «Â³ííèöüêèé ÊÐÀÉ»çà 2011 ð³ê

5Анатолій ЗАГРІЙЧУК. Мудрець і причинна

Анатолій ЗАГРІЙЧУК

ÌÓÄÐÅÖÜ ² ÏÐÈ×ÈÍÍÀÏÎÅÌÀ

От і прийшли ми аж на самий край землі,В безлюдну далеч Скіфії пустельної.

Есхіл, V ст. до Р. Х.²

Öå ñòàëîñÿ çíåíàöüêà, óíî÷³:ñàðìàòñüê³ ðîçáóäèëè íàñ ìå÷³,³ êíÿçü çàãèíóâ.Áëóêàëè äîâãî ìè â ãóñòèõ ë³ñàõ,³ â äóø³ íàø³ ïðîáèðàâñÿ ñòðàõ,ÿê ÷åðâ ó ãëèíó.Øóêàëè ñòåæêè ìè - ³ íå çíàéøëè,íàâêðóã äð³ìó÷³ õàù³ ïîðîñëè,â íèõ - çâ³ð³ õèæ³.Æ³íêè ðèäàëè ðèäìà - íà ðóêàõìàëÿòà çàìîâêàëè â â³÷íèõ ñíàõ:íå ñòàëî ¿æ³.Á³ëÿ âîãíþ ç³áðàëèñÿ æåðö³,ñòàð³éøèíè ³ ñèâ³ ìóäðåö³:õòî êíÿçåì áóäå?Ïàëàëî ïîëóì’ÿ. Ìèíàëà í³÷.Ñëîâà æàðê³ çë³òàëè âð³çíîá³÷.×åêàëè ëþäè.Ï³ä ðàíîê âïàâ òóìàí. Âîãîíü ïîãàñ.Áåç êíÿçÿ éøëè. ² çíîâ ñïèíèëî íàñòîïêå áîëîòî.²ç â³ä÷àþ õòîñü êèíóâñü íàâïðîñòåöü³ òàì çíàéøîâ ñîá³ îòîé ê³íåöüáåçïîâîðîòíèé.²²² çíîâ ç³éøëèñü âîëõâè ³ ìóäðåö³,³ æåðåá â êîëî êèíóëè æåðö³:õàé âêàæå äîëÿ!

Áë³äàâ³ ¿õí³ ëèöÿ òà ìàðí³,íåìîâ ñí³ãè îñòàíí³ íàâåñí³.Ç êèì Áîæà âîëÿ?² êîæíèé ïîòàé äóìàâ òà áàæàâ,ùîá æåðåá òîé òÿæêèé éîãî ìèíàâ.…Ñë³ïèé ñòàâ êíÿçåì.Ñëóæèâ Äàæáîãó â³í íåìàëî ë³ò,â ìîëèòâàõ ñîíöþ, â êàïèù³, îñë³ï.ßê øëÿõ ïîêàæå?Â òÿæê³é çàäóì³ çàëèøèâñÿ â³í,âæå é âîãíèùå ç³òë³ëî äî æàðèí,ÿê â íàñ - íàä³ÿ.Ñìåðä³â íåñòåðïíî ÷îðíèé ãíèëîâ³ä,ó íåòðÿõ ë³ñîâèé ñì³ÿâñÿ ä³ä.Âðÿòóº äèâî!²²²Ïîìàëó âñòàâ - óñ³ çàâìåðëè âìèòü,³ íàâ³òü ïðèõèëèâ íàä íàìè â³òüäóá â³êîâ³÷íèé.«Â íåçíàíó ìè çàéøëè ãóùàâèíó.Äåñü áëèçüêî Áóã… À äå, âæå íå çáàãíó.Ñìåðòü, ìàáóòü, êëè÷å.Çãàäàéòå íàøó ð³äíó ñòîðîíó.ßê â÷èâ íàñ ãðàòè â ïîë³ òàáóíóâåñåëèé Âîëîñ.Êóïàëà ÿê ñï³âàëè ó ãóëüá³,ÿê éøëè ç ìå÷åì ³ ãóñëàìè ó á³é, -ìóæí³â íàø ãîëîñ!Ìåí³ íàçàâòðà é ñîíöå íå ç³éäå,òîæ õî÷åòå, ùîáè ïîâ³â ó äåíüâàñ ÿ, íåçðÿ÷èé?ßêáè õî÷ Öóð ïðî íàø³ á³äè âçíàâ, -Ëåëåêó á íàì, ïðîâ³äíèêà, ïîñëàâ.…Âæå êàðíà ïëà÷å».²VÒîä³ ó íàòîâï³ ïðîí³ññÿ øóì:òðèâîæíèé ñì³õ à ÷è ðîçïóêè ãëóì.Âñ³ ðîçñòóïàëèñü.- Êóäè òè? - çâ³äêèñü ÷óòè. - Íå ïóñêàé!Õòîñü ³íøèé ¿ì â³äìîâèâ: - Òà íåõàé!Äåñü çàñì³ÿëèñü.Äî ñòàðöÿ, ëåäâå âèðâàâøèñü ç þðìè -áàðâ³íêó êâ³òè ó ðóêàõ ñóìí³ -³øëà ïðè÷èííà.- Â³çüìè, - éîìó ñêàçàëà ç³ ñë³çüìè. -ß òàì áóëà, äå ä³òè ñïëÿòü. Â³çüìèêâ³òêè íåâèíí³.

Ó íèõ ïå÷àë³, ñòðàæäàííÿ ëþäñüê³.Ïðîçð³é, äèâèñü - ÷è º ³ùå òàê³ó ö³ë³ì ñâ³ò³?À, ìîæå, ÿ ñïëåòó ³ç íèõ â³íîê:ÿê áðàò - äî áðàòà, äî ëèñòêà - ëèñòîê.Íàì òàê áè æèòè.Ñìåðòü ï³ñíåþ çäîëàòè. Íóìî âñ³!Ìè íàçàâæäè, äîïîêè º ï³ñí³.Ïîäàéòå ãóñëà!..Ç ìîëèòâîþ êíÿçü ðóêè â íåáî çâ³â.² - ÷óäî! Â³í ïðîçð³â! Çàêëåêîò³âç áîëîòà áóñîë.- Ïî÷óâ Äàæáîã, ïî÷óâ ìî¿ ñëîâà.Ùî ìóäð³ñòü âàðòà? Í³, âîíà ÷åðñòâà,÷åðñòâà áåç áîëþ.Ïðè÷èííà, íàø íàðîä ëèø òè ñïàñåø.Íàéêðàù³ ãóñëà ¿é! Òè ïîâåäåøâñ³õ çà ñîáîþ.² ãóñëà ïðèíåñëè - ³ äèâíèé çâóêâ³ä äîòîðêó ëåãêèõ æ³íî÷èõ ðóêïîñòàâ ó ë³ñ³.² ìè ï³øëè êð³çü ðîçïà÷ òà êð³çü ñòðàõ,³ ï³ñíÿ ìóæíÿ ñêðåñëà ó ñåðöÿõé ñÿãàëà âèñ³.² ñïàëàõíóëà â íàñ æàãà æèòòÿ,³ êîæåí òàê ñï³âàâ, äî çàáóòòÿ,ÿê ùå í³êîëè.×è êîæåí çíàâ, ùî íàñ âåäå ³çíîâ?Òà ç ìóäð³ñòþ ëþáîâ³ éøîâ òà éøîâäî ñâ³òëà é âîë³.Ïë³÷-î-ïë³÷ éøëè ïðè÷èííà ³ ìóäðåöüïî êóïèíàõ çà áóñëîì íàâïðîñòåöü.² êâ³òëî ñîíöå!______________________

Анатолій ЗАГРІЙЧУК

ВіршіПоемиПереклади ПереспівиПісні

Âèñîêèé øòèëü

I

6 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 7Ніна ГНАТЮК. Сон-трава і трава безсоння…

Ніна ГНАТЮК

ÑÎÍ-ÒÐÀÂÀ² ÒÐÀÂÀ ÁÅÇÑÎÍÍß…

* * *Äå ëóêàâà áðåõíÿ, òàì ñâîáîäè íåìà,Òàì âò³øàþòüñÿ âîëåþ ïàïåðîâîþ.Ùå òðèâàòèìå äîâãî öÿ äóõîâíà çèìàÇ íàï³âïðàâäîþ, íàï³âìîâîþ.

Óêðà¿íó âîçâîäèìî, íà÷å õðàì,²ç áàòüê³âñüêèõ áîë³íü, ç³ ñëüîçèíîê ìàìè.Òà êîëè ó ñóñï³ëüñòâ³ ïàíóº õàì,Íå ïîìîæóòü òîä³ âëàäèêè ³ õðàìè.

Áî ðàáè ïîíàðîäæóþòü çíîâó ðàá³â,Ùîá çîòë³ë³ñòü öâ³ëà â ìîëîäîìó êîð³íí³.ß - çà í³æí³ñòü. Òà ñëàâëþ ïðàâåäíèé ãí³â,Áî áåç íüîãî íå âñòàòè ç êîë³í Óêðà¿í³.

Òðåáà âñ³ì íàì, ïàíîâå-òîâàðèø³,Ùîá ðîçïóêà ãðóäè íàø³ íå äåðëà,Ïðèòóëèòèñÿ âóõîì äî ñâîº¿ äóø³:×è æèâà òàì Âêðà¿íà? ×è ùå íå âìåðëà?

À ÿêùî âæå çà÷àõëî êîçàöüêå çåëî,À ÿêùî âæå íåìà í³ ðîñèíêè íàä³¿,Òî ïî¿äüòå â ñåëî, ó äàëåêå ñåëî:Çíîâ ìàòóñÿ õàé â ñåðö³ Óêðà¿íó ïîñ³º.

² ï³òè äî âèñîêèõ ïðàäàâí³õ ìîãèë,² îáâ³ÿòè ÷îëà ¿õ ïîëèíàìè…Ìè - íå ïðîñòî îòðóéíèé ÷îðíîáèëüñüêèé ïèë,Ùî ïðîì÷èòüñÿ â³êàìè, îñÿäå øëÿõàìè…

Ìè, ñüîãîäí³ æèâóù³, â ìàéáóòíº ã³íö³.² â íàñòóïíîìó òèñÿ÷îë³òò³Ìè ã³ðêîþ ñëüîçîþ ñòå÷åì ïî ùîö³×è íàëëºìîñü ïëîäàìè ó â³òò³.

* * *ß âñå æèòòÿ æèâó íà ãðàí³ çëàìó:Ñëüîçà îò-îò ïîêîòèòüñÿ ç ïîâ³ê…Íàâ³ùî òè ìåíå âðîäèëà, ìàìî,Ó òîé ãîëîäíèé ñîðîê ñüîìèé ð³ê?

Ùîäíÿ ñóòóæíî, ã³ðêî, ëÿ÷íî, ñë³çíî, À âæå ìîÿ äîðîãà ³ç ãîðáà…Òà æèòè ïî-³íàêøîìó çàï³çíî:Ó áåðåçåíü ïîâåðíåøñÿ õ³áà?

Í³÷îãî íå çìîãëà çì³íèòè â ñâ³ò³:Áåçïîì³÷í³ ³ ñëîâî, ³ äóøà.Íå ðîç³ðâàëà ÿ ñóºòí³ ñ³ò³,Íå âèðâàëàñÿ ç õàòíüîãî êîøà.

Âñå ðîçäàëà ÿ íåäðóãàì ³ äðóçÿì,Ñîá³ æ ëèøèëà ïðèãîðùó á³äè.Êàëèíîþ îáëàìàíîþ â ëóç³Îñ³íí³ çóñòð³÷àþ õîëîäè.

Óâåñü ì³é â³ê - ³ç ïóòàìè íà êðèëàõ.Óâåñü ì³é â³ê - áîñîí³æ ïî ñòåðí³.Î ìàìî, íàùî òè ìåíå âðîäèëàÒà ùå òàëàíò, ÿê ãð³õ, äàëà ìåí³? 1 листопада 1990 р.

ÒÀÐÀÑÎÂÀ ÃÎÐÀПам’яті Тараса Мельничука

Ìîêðèé ñí³ã, ³ â³òåð, é õëÿïàâèöÿ.Î÷³ ïîâí³ ñí³ãó, ïîâí³ ñë³ç.À ãîðà, íåíà÷å ïå÷åðèöÿ,Íà ÿêó ìóðàõè òÿãíóòü â³ç.

À íà òîìó âîç³, à íà âîç³ -Ñí³ãîì ïðèïîðîøåíà òðóíà.À çà âîçîì â ãîð³ ³ òðèâîç³Íå âäîâà - çàïëàêàíà âåñíà.

À òðåìá³òè íà óñ³ ÊàðïàòèÑ³þòü ñìóòîê, áî ïîìåð Ïîåò.Çàïîâ³â ñåáå â³í ïîõîâàòèÍà ãîð³, äå õàòà, ñ³íî, ëåò

Â³ëüíèõ ïòèöü ³ òàê áàãàòî íåáà,Äå íåìàº çàãîðîæ ³ ´ðàò.Ñîëîâ’¿ ñï³âàòèìóòü äëÿ òåáå,Òè æ áî êâ³òö³, ïòàøö³ êîæí³é - áðàò.

Ùîâåñíè ðîñòèìóòü ç òåáå òðàâè, -Êîæíó áàäèëèíêó îñï³âàâ.Ãëàäèòèìó ¿õ, ÿê ÷óá ðóñÿâèé.Íå òîï÷³òå óòîðîïñüêèõ òðàâ!

² íå âèäíî ñîíöÿ, íåáà, ñâ³òó,À ç-ï³ä ñí³ãó - ñèí³ áðèíäóø³.Öå âåñíà îñòàííþ ñòåæêó ì³òèòü.Öå îñòàíí³é öâ³ò éîãî äóø³.

Çãàðèùå ïîåòîâî¿ õàòè.Ïîðó÷ ÿìà - ãëèíè ñâ³æà êðîâ,Ùî ãîòîâà âæå òåáå ïðèéíÿòèÍà áåçìîâ’ÿ â³÷íå, â³÷íèé ñõîâ.

Âæå òâî¿ çàê³í÷èëèñÿ ìóêè,Ñòèøèëàñÿ ïðèñòðàñò³ ð³êà.Õòîñü ìåíå òðèìàº ïîï³ä ðóêè,Ñåðöå ìîâ îáöåíüêàìè ñòèñêà.

Äå òè, ñîíöå, õìóðå ³ áåçíåáå,Äå òè, á³ëèõ òó÷ ÿñíèé ñóâ³é?ßê ÿ çàï³çíèëàñÿ äî òåáå,Ãîðäèé, íåïîê³ðíèé Êíÿçþ ì³é?!

×îðíîòàë - ³ ñí³ãó á³ë³ ðÿäíà,² â ñí³ãàõ - Òàðàñîâà ãîðà.Äíèíà áåðåçíåâî-ñí³ãîïàäíàÑâ³÷êîþ ïîâîë³ äîãîðÿ...31.03.1995 р. - 9.11.2009 р. Уторопи - Київ

* * *Í³÷ çäðèãàºòüñÿ íàä ²ðï³ííþÇîéêîì, ñõëèïîì: õ³áà ïðîùó?!Òè ïðèõîäèø äî ìåíå ò³ííþÌîëîäîãî òåðïêîãî äîùó.Êîæíà êðàïåëüêà - òâ³é ö³ëóíîêÃ³ðêîòè, æàãîòè, ëþáîòè…Êîæåí êðîê - ùåìëèâèé â³äëóíîê,Ó ÿê³ì âëàäàðþºø òè…Ñîí-òðàâà ³ òðàâà-áåçñîííÿ…Ëèñòÿ þíîãî êðèê-ÿð³íü.ß çãîðÿëà â òâî¿õ äîëîíÿõÑïðàãëîâóñòî, íåìîâ ²ðï³íü.Â ñâ³òàíêîâîìó çîëîò³ ñîñåíÏîïåë³º çàñîõëèé ãðàá.Çëèñòîïàäæóº òóãà êîñè:×è çìîãëà á âáåðåãòè? ×è çìîãëà á?Ï³äñòàâëÿþ ëèöå â³òðîâ³ííþ,Ùî îñòóäæóº, à íå ãíå.Òè âåðòàºøñÿ ñâ³òëîþ ò³ííþ² íà ´àíêó ÷åêàºø ìåíå.Ðîç÷èíèâñÿ â ï³òüì³ ³ ñîíö³,Ñòàâ çåìëåþ ³ íåáîì ñòàâ.² õâî¿íêîþ íà äîëîíüö³,² ñëüîçèíîþ íà âóñòàõ… 22 серпня 1998 р., Ірпінь

ÇÈÌÎÂÀ ÑÒÐÎÔÀÒàê³ ìåòóòü íàâêîëî ïóðãè,Òàêà ñëèçîòà é êàëàìóòü!Áîþñÿ âïàñòè, áî õ³ðóðãèÌåíå â÷åòâåðòå íå ñêëàäóòü.

Ñòóïàþ êðîêàìè äð³áíèìè,Ìîëèòâ íå çíàþ÷è, ìîëþñü…Ìåí³ çîñòàëèñü ò³ëüêè çèìè,ßêèõ ÷åêàþ ³ áîþñü.Òà òðåáà éòè - ðóøàéìî, ä³éìî,Áî íå ïîçáóäåìîñü á³äè!Ðàí³øå ïàäàëà â îá³éìè,Òåïåð ç ðîçãîíó - â õîëîäè…

Íåìà êîìó ïîäàòè ðóêó² ïðèòóëèòèñü äî ïëå÷à…Çàòèñêóþ âóñòà - í³ çâóêó…² çàìóðîâóþ â î÷àõ

Ñëüîçó, õîëîäíó ³ ïåêó÷ó,Ñëüîçó, íåæäàíó ³ æàëêó…ßê âèáðàòè äîðîãó ëó÷÷óÍà áåçïðîñâ³òíüîìó â³êó?

À çàâòðà çíîâó - ñòóæà, õâèùà,Ïðèñêîðåíå ñåðöåáèòòÿ…Íåâæå ïîâ³ê íå ñòàíó âèùàÇà öå ëàìêå, ¿äêå æèòòÿ?

Çà áåçäîð³ææÿ, áåççàì³ææÿ,Âäîâèí³ ñëüîçè ïðè æèâ³ì?

Ніна ГНАТЮК

8 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 9Тетяна КОНОВАЛЕНКО. Я сама сперечаюсь зі світом

Íåâæå í³êîëè íå ðîçð³æåÖþ òåì³íü áåðåçíåâèé ãð³ì?

² ÿ ç ïëå÷åé ïå÷àë³ ñòðóøó,² âæå íå ñëüîçè, à ðîñóÑêðîïèòü ÷èþñü çìàðí³ëó äóøóÂ òîíêèõ äîëîíÿõ ïîíåñó. 27 січня 2012 року

ÍÀÄ ËÈÑÒÀÌÈ ÊÎÕÀÍÎÃÎÑòàð³ ëèñòè, êîíâåðòè ³ ñâ³òëèíè -Ìîãî æèòòÿ íåâ³äáîë³ëèé øìàò…À çà â³êíîì äåðåâà ãîðáëÿòü ñïèíè,Îñòàíí³ì ëèñòÿì äîãîðÿº ñàä.

Ëèñòè, íåìîâ ëèñòî÷êè îáëåò³ë³,Ñèâ³þòü ìîâ÷êè â ìåíå íà ñòîë³.Ãóðòóþòüñÿ ñí³æèíêè â çàìåò³ë³,² â³òåð õðèïíå ó ñòàð³é êàãë³.

² ñì³õ, ³ êðèê, ³ ñòîã³í ó êîíâåðò³,Ïàëþ÷èé ïîãëÿä ç-ï³ä ïðîìåðçëèõ â³é…Î, ÿê òîä³ âèìîëþâàëà â ñìåðò³Òâ³é ïîãëÿä, ïîäèõ, êîæåí äîòèê òâ³é?!

À òè ïðèõîäèâ… ² çíèêàâ, ÿê â³òåð…Òàðàñå, äå òè? Ïîâåðíèñü, àãåé!Ö³ëóþ çæîâêë³ çàâèòî÷êè ë³òåð,Ìîâ ëè÷êà íåíàðîäæåíèõ ä³òåé.

Ïðèõîäü - ó íàñ íàðåøò³ áóäå õàòà,Áàãàòü âå÷³ðí³õ ìèò³ çîëîò³…Â Êàðïàòàõ âèïàâ ñí³ã. Âæå ñí³ã â Êàðïàòàõ.Òîá³ íå õîëîäíî ó á³ë³é ñàìîò³? 6.XI.2009 р.

ÂÅ×²ÐÍ²É ÐÎÇÄÓÌТарасові Мельничуку

Ìåí³ í³÷îãî íå ïîòð³áíî -Íå çíàëà á ò³ëüêè ìàòè ñë³ç…Òåêëà á ð³êà ïðîçîðî-ñë³çíîÏîï³ä ðóì’ÿíèé âåðáîë³ç.

Ìåí³ í³÷îãî íå ïîòð³áíî -Ëèø íå ñòîïòàëà á ñóºòà.Ëèøå á íå äóìàëîñÿ äð³áíîÉ íå îí³ì³ëè áè âóñòà.

äó ä

Ìåí³ í³÷îãî íå ïîòð³áíî -Ðîìàøêó á â ëóãîâèõ ñòîãàõ,É ñêîðèíêó, ùî ñîëîäêî-õë³áíî

ó ó ,

Íà àðêóø äîñâ³òêó ëÿãà.

Ìåí³ í³÷îãî íå ïîòð³áíî -Ëèø çíàòè á, çíàòè, ùî ó ñí³Òè ïðîëåòèø ãðîìîïîä³áíîÍà ï³äíåáåñíîìó êîí³.

Ìåí³ í³÷îãî íå ïîòð³áíî.Çèìà. Ñàìîòí³ñòü. Ï³çí³é ÷àñ.Äèòèííî ³ áîãîïîä³áíîÍà ìåíå äèâèòüñÿ Òàðàñ.

ÍÀ ÄÍ²ÏÐ²Íåñëà ð³êà ç ìèíóëîãî ñòîë³òòÿÂ òèñÿ÷îë³òòÿ çàâòðàøíº ìåíå.Çäàâàëîñü, ÿáëóíåâå á³ëå â³òòÿÎò-îò ó ñåðöå öâ³òó ñèïîíå.² âèïëèâàâ ç³ ñíó ï³ùàíèé îñòð³â.² ïîñèâ³ë³ êàì’ÿí³ áàáèÍàñ êëèêàëè çäàëÿ äî ñåáå â ãîñò³,Ìîëèëè â òðàâè ç òèõî¿ ïëàâáè.À â ñèçèõ òðàâàõ ïàñëèñü á³ë³ êîí³.À â òðàâàõ òèõ - ìåòåëèê³â ðî¿.² ìîº ñåðöå â òåáå íà ïðèïîí³,À â ñåðö³ ò³ì - çàõðèïë³ ñîëîâ’¿.Ïëèâëà ð³êà âåñíè, æàäàííÿ, äîë³.² òåïëîõ³ä õèòàâñÿ, íà÷å ëîäü.² äîâãó-äîâãó í³÷ â êîðîòê³é ëüîë³Ïîñëàâ òîä³ â äàðóíîê íàì Ãîñïîäü.

ÍÅÄÎÏÈÑÀÍÈÉ Â²ÐØÑòðóøåíî á³ëå ïëàòòÿ,ßê öâ³òîì óáðàíó ã³ëî÷êó.Ñîëîäêå òâîº ðîçï’ÿòòÿÖ³ëóþ ó êîæíó æèëî÷êó.Ïëà÷ó ïîö³ëóíêîâå ìèòîÇà âñ³ íàáóòêè ³ âòðàòè.² íå êëÿíóñÿ ëþáèòè,² íå êëÿíóñÿ ÷åêàòè…____________________

Тетяна КОНОВАЛЕНКО

ß ÑÀÌÀÑÏÅÐÅ×ÀÞÑÜÇ² ÑÂ²ÒÎÌ

ÏÎ×ÀÒÎÊÏî÷àòè ñïî÷àòêó, çàáóâøè, äå á³ëü, à äå Ðàé,ñõîâàòè ó ñåðö³ íåäîáð³ ñëîâà ³ ïðîáëåìè.Ìåí³ íàòÿêíóëè ñüîãîäí³: ³äè, âèáèðàé,ÿê³ òè âáåðåø êîëüîðè, ïî÷èíàííÿ ³ ñõåìè.Äîðîãà äî ñîíöÿ íå çàâæäè ëåãêà ³ ïðîñòà,àëå íå ëÿêàéñÿ, - ñîá³ ÿ ïîâòîðþþ âïåðòî.Ïîòð³áíà â æèòò³ äëÿ ëþäèíè âåëè÷íà ìåòà,òàêà, ùîá çà íå¿ íå æàëü áóëî íàì ³ ïîìåðòè.Ïî÷àòîê - öå ïàã³í. ² õî÷ íå ñê³í÷èëàñü çèìà,éîìó ïðîðîñòè äîïîìîæóòü ³ â÷èíêè, ³ ìð³¿.Äå áóäóòü ë³ñè, ïîêè çîâñ³ì í³÷îãî íåìà,íåâèäèìå ëèñòÿ ó äèêîìó ñåðö³ ÿð³º.

ÅÉÔÎÐ²ßÍå ï³ä³éìàòèñü âèùå ë³ñó,íå îïóñêàòèñü íèæ÷å òðàâ.Âäÿãòè íåâèäèìó çàâ³ñó,äå õòîñü åìîö³¿ ñõîâàâ.Íå ìîæíà âèùå - çàãîðèòüñÿóñå æèòòÿ. ² ö³ëèé ñâ³ò.À íèæ÷å - ðîçá³æàòüñÿ ëèöÿ,íå ñòàíå ñèëè íà ïðèâ³ò…Íå ñóìóâàòè. Íå ðàä³òè.Íå ïî÷óâàòè, ÿê êîëèñü.Â äóø³ âñèõàþòü í³æí³ êâ³òè;çåìëÿ ³ íåáî ðîç³éøëèñü.Íå çàñì³ÿòèñü íà âåñ³ëë³,íå çàðèäàòè ó æóðá³.Ëèø òàê, ³íàêøå - áîæåâ³ëëÿ,ÿê ùàñòÿ, ñóäæåíî òîá³…

* * *×è áóäóòü î÷³ ìî¿ ñíèòèñÿ?Öåé äåíü ñîëîäêèé, ÿê ëþáîâ.Íàéêðàùà êàâà ³ç êîðèöåþ,íàéêðàùå ùàñòÿ áåç ðîçìîâ.Äëÿ ÷îãî ö³ ðÿäêè? Íå ðàäóþòü.«Ñëîâà ëþáîâ³». Ìîïàññàí…² çíîâó ïî÷óâàþñü âàäîþ,çàãíàâøè ñåðöå ó êàïêàí.Òà ò³ëüêè á çíàòè, ÷è çàëèøàòüñÿó ô³ë³æàíö³ ïî÷óòòÿ,÷è òàê íàòõíåííî ìåí³ ïèøåòüñÿ,áî ìð³¿ â³ääàþ æèòòÿ…

* * *Ï³ä ëèïàìè ñîëîäêèõ ïî÷èíàíüÿ äî ñâîº¿ ìð³¿ äîòîðêíóëàñü,ìîº¿ äîë³ íåâòîìèìà ðàíüâ îäíå çâåëà ìàéáóòíº ³ ìèíóëå.Ñì³ÿëàñü âå÷îðîâà ñóºòà,õàïàþ÷èñü ó ïðèñìåðêó çà äóøó.Ëàâèíà ñë³â çîñòàëàñü íà âóñòàõ;ùå òðîõè - ³ ïîâñòàííÿ çàâîðóøó…Äå ñåðöå â òàêò, à ïî÷óòòÿ - ó á³é,òâî¿ äîëîí³ - íåáà ï’ºäåñòàëè.Ñïàñèá³ êîæí³é êðàïë³ äîùîâ³é:âîíè òåáå â³ä ìåíå ö³ëóâàëè…

* * *Òóò ñïåêà ãàðÿ÷³øà â³ä êîõàííÿ, ³ â³òåðåöü, ÿê ïîäèõè âåñíè.Ë³ñè-íàìåòè íàñ äî ñåáå ìàíÿòü,à äîù çåìë³ ìîâ÷àííÿì çàâèíèâ.Â äóø³ º ñëîâî ³ ñîëîäêà çãóáà,ó ïàì’ÿò³ ïî øê³ð³ á’º âîäà.ßê ãàðÿ÷å ó ëèïí³ ñîíöå ëþáèòü!² ÿê ãîëóáèòü â³òðó áîðîäà…Àëå ó ÷àñ, êîëè ãðîçà áóíòóº,ÿ ìð³þ íå ïðî ñîíöå ³ â³òðè.Çä³éìàþñü íàä ñîáîþ. Ñàáîòóþ.- Ëþáè ìåíå. Ëþáè, à íå ãîðè…

* * *Íåáî ïàõëî äîùåì,íà÷å ñåðöå - òîáîþ,³ íå áóëî í³äåàòìîñôåðè íà äâîõ…


Òàê ³ äîñ³ æèâåì - íà ìåæ³ ç áîðîòüáîþ,õòîçíà-ÿê, õòîçíà-äåùàñòÿ-÷îðòîïîëîõ.Òà çäàºòüñÿ ìåí³,ùî ðîçëóêà íå â³÷íà,à ñâàâ³ëëÿ äîùó -ëèø çàâ³ñà ì’ÿêà.Â îêåàíó íà äí³ùîñü ÿñíå ³ ñòî¿÷íå…Äîù ðàïòîâî óùóõ,òà ëþáîâ - íå òàêà.

ÙÀÑÒßÄèâèòèñÿ â î÷³ äîâ³ðëèâî ³ áåçê³íå÷íî,çàáóòè ïðî âñå, ùî äî íüîãî ó ñâ³ò³ áóëî.Öÿ äóìêà ïðèéøëà, íåðîçá³ðëèâà ³ íåäîðå÷íà, áåçæàëüíî ç³ãíàâøè ³ñòîð³é â÷îðàøí³õ êóáëî.Çíàéòè â ñîá³ ñèëè ñêàçàòè ïðî âñå íàáîë³ëå, ÿêùî íå çàáóäó â öþ ìèòü íàïîëîõàí³ ñíè,æèòòÿ ðîçä³ëþ ÿ ñüîãîäí³ íà ÷îðíå ³ á³ëå,õàé çèìè áëóêàþòü ó íàñ â³ä âåñíè äî âåñíè…ß áóäó ñâàâ³ëüíà - äóø³ íå çì³íèòè í³êîìó.ß áóäó â³äâåðòà - íàéêðàùå, êîëè áåç áðåõí³.² õî÷åòüñÿ çíîâó ïîñòàâèòü íå êðàïêó, à êîìó: õàé ùàñòÿ ïðîäîâæèòü äèâèòèñÿ â î÷³ ìåí³…

* * *Êâ³òêà ïîìàðàí÷åâî-æèòòºâàâèãóëüêíóëà ðàïòîì ³ç ï³òüìè.ß ùàñëèâà òóò, ³ íå ñóòòºâî,ùî ä³àãíîç ëåäâå íå ðîçáèâñèíüî÷îëå íåáî òà äîðîãè,ÿñíîîê³ äàë³ îñÿéí³…ß ñüîãîäí³ òóò, ³ ñëàâà Áîãó,ùî äîçâîëèâ äîñâ³ä öåé ìåí³!«Ç Âàøîþ ìîëèòâîþ ³ ç Áîãîìâñå íîðìàëüíî áóäå, âñå ìèíå!»Äÿêóâàòü, íà æàëü, íå ìàþ çìîãè:õòîñü ïðîâ³â ³ â³äïóñòèâ ìåíå…

ÑÎÍ ÖÅÄîâãèì-äîâãèì êîðèäîðîì.Ïî ï³äëîç³. Íàâìàííÿ.ß ïîâçëà ÷è âíèç, ÷è âãîðó,ç íî÷³ ïðàãíó÷è äî äíÿ.Òåìðÿâà. Âàæåíí³ íîãè.Ùîñü áåçëèêå ó äóìêàõ.Öå, ìàáóòü, ïåðåñòîðîãà,ïåðåâèì³ð, ïåðåñòðàõ.

Òð³øêè, òð³øêè äî ñâ³òàííÿ, ò³ëüêè á âèñòà÷èëî ñèë!Õàé íå çðàäÿòü ïî÷óâàííÿ,ñåðöå - ñïðàâæí³é ãâèíòîêðèë.Äîïîâçòè ÷è äîëåò³òè…ßê çâ³ëüíèòèñÿ â³ä ïóò?Ñîíöå âèéøëî íà îðá³òó:- Ïðîêèäàéñÿ! ß âæå òóò…

ÏÐÎÙÀÍÍßß çàâòðà ïîïðîùàþñÿ ³ç âàìè.Âñ³ «çàïèñè» ïðî ùàñòÿ - â ãîëîâ³,éîãî âè îá³éìåòå ïåëþñòêàìè,ïóñêàþ÷èñü ó áåçì³ðè íîâ³.

Ó ïàì’ÿò³ çîñòàíåòåñü êîõàííÿì,ùî ö³ëóâàëî, í³æèëî, öâ³ëî.ß ïîñì³õíóñü ³ çíîâó, ÿê âîñòàííº,âàñ ïðèãîðíó, ÿê ìð³¿ äæåðåëî.

Òðîÿíäîâà êðàñà íå ïîìèðàº, ÿê ïî÷óòòÿ íå ìîæóòü â³äöâ³ñòè.ß âàø âîãîíü ó ïîãëÿä³ ÷èòàþ:íå çàâøå òðåáà êðèë äëÿ âèñîòè.

ß ïîïðîùàþñü ç³ ñâî¿ì áóêåòîì,äå êîæíà êâ³òêà í³æí³ñòþ ùåìèòü…Ìåí³ íå òðåáà â³÷íîñò³ ìàêåòè -õàé îæèâàº íåçàáóòíÿ ìèòü!

* * *Òè îá³öÿºø áóòè ïîðó÷, ÿ ïîòðåáóþ - íå ïðîøó.×îòèðè äí³ äàäóòü íàì ôîðó, ³ ÷àñ ìèíå, ³ ì³ñòà øóì.

² áóäå äåíü òàêèé ñïîê³éíèéíà ïðîòèâàãó ïî÷óòòÿì,áî öå êîõàííÿ ñåðöåâ³éíåíå êîìïîíóºòüñÿ ç æèòòÿì.

Óñ³ äóìêè çàêðèþ â òåêè,çâ³ëüíèâøè îáðèñ òâ³é â³ä ðàí.Íåõàé çàìîâêíå äèêà ñïåêà,êîëè íà ñåðö³ óðàãàí!

ÇÀ Â²ÒÐÎÌÏîìàíäðóþ çà â³òðîì, äàëåêî-äàëåêî,³ íå áóäó ÷åêàòè ãàðÿ÷èõ ç³çíàíü.Çàëèøó çà ñîáîþ ³ õîëîä, ³ ñïåêó,òà äèâèñÿ: ñóìë³ííÿ îá íèõ íå ïîðàíü.Íå ç áàéäóæ³ñòþ â³òðó ïðÿìóé äî âåðøèíè -òåïëîòîþ ëþáîâ³ õî÷ çð³äêà ä³ëèñü.Çíîâó ñåðöå ÷èºñü òè çàì³íèø, ÿê øèíó,ÿê çàñîõëó òðîÿíäó… Òà çâ³äêè âçÿëèñüö³ ñîëîäê³ ñâ³òàíêè, íàïîºí³ ñì³õîì,³ ðóêà, ùî ç òîáîþ ó ìèò³ ñêëàäí³?Ïàì’ÿòàé ³ êîõàííÿ, ³ ùàñòÿ, ³ âò³õó…Íå çàáóäü òó, ùî ïîðó÷ âñ³ íî÷³ ³ äí³!

ÌÅÄÈÒÀÖ²ßÌîâ çàòÿæíèé ñòðèáîê íàä ìîðåì,ÿêå áóíòóº ³ ï’ÿíèòü…Ìè çðîçóì³ºìî íå ñêîðî,ÿê â’ºòüñÿ ì³æ ðîêàìè ìèòü.Âñ³ ïî÷óòòÿ, ÿê íà äîëîí³,äóìêè ïóñêàþòüñÿ óñêà÷.Ãîð³ëè â³ä ìîâ÷àííÿ ñêðîí³;ÿêùî çàáóëàñÿ, ïðîáà÷…Öå æ òàê ÷óäîâî - ÷óòè õâèë³,òàê íåïîâòîðíî - ïèòè ñâ³ò…Òðèâà ñòðèáîê. Äóøà íå â ñèë³ ó ìèòü çâåñòè âñþ âåëè÷ ë³ò.

Â²ÄÄÀÍ²ÑÒÜß ñêàçàëà òîá³: «ßêùî õî÷åø,ÿ çàâæäè áóäó ïîðó÷. Ñàìà…» -³ ëþáîâ³ ìîº¿ âèñî÷÷ÿðîçíåñëà íà ï³ð’¿íè ï³òüìà.ß ïðîìîâèëà: «Íå ïåðåéìàéñÿ!Çàâàæàòèìó - ïðîñòî çàáóäü».Ó òâîºìó êîøòîâíîìó ïðàéñ³º äëÿ ìåíå äçâ³íêà êàëàìóòü.ß ìîâ÷ó, òà ïðîäîâæóþ ðåâíîâ³ääàâàòè ñåáå. ² ïîâ³ð,ÿ ùîñü çíà÷ó äëÿ òåáå, íàïåâíî,ÿêùî º ó æèòò³ äî öèõ ï³ð…

ÑËÎÂÀÌÇàêðåñëþâàòè âàñ íå ñì³þ,âè - âñå, äëÿ ÷îãî ÿ æèâó.Äîçâîëüòå ö³é ïîåòö³ ìð³þ,ÿêîþ ìàðèòü íàÿâó.Ðåàëüí³ñòü âàøà - íåäîñÿæíà,äî íå¿ êðàïåëü äîäàþ.×è äîá³æàòü òóäè? Õòî ñêàæå…Â³çüì³òü ñîá³ æóðáó ìîþ.Â³çüì³òü åìîö³é ã³ïåðòîíóñòà çäîãàäàéòåñÿ ñàì³,÷îìó ó ñëîâ³ ñåðöå òîíå,êîëè êóïàþñü ó ï³òüì³.

ÍÅÇÀÁÓÒÍªÇàáóòè õâèë³ ò³ íå ìîæó:ÿê â³òåð îá³éíÿâ çà ïëå÷³,ÿê îçèðàëèñü ïåðåõîæ³,à ìè ïèëè íà ëàâ³ âå÷³ð…Òðîÿíäè á³ë³ íà êîë³íàõ.Ñëîâà, ÿê ìóçèêà, â ïîâ³òð³…Áóëà ÿ ïàííà ÷è ôðåéë³íà ó ñâ³æ³é âå÷îðà ïàë³òð³.Ð³ñ â³ä÷àé «Ïåðøîãî êîõàííÿ»,³ «Ìàñêè» íàì çäàëîñÿ ìàëî…Òàê³ ìèòòºâîñò³ íå ðàíÿòü.Ìè ïðîñòî… Áóí³íà ÷èòàëè.

* * *Íå âòðà÷àé ìåíå, ëþáèé, íå òðåáà,ÿ ñåáå ò³ëüêè â÷îðà çíàéøëà.Äîòèêàòèñü äî â³÷íîãî ùå áè,ï³ä³éìàòè âèñîê³ñòü ÷îëà,â³äêðèâàòè íîâ³ ãîðèçîíòè³ ä³ëèòèñÿ íàâï³ë óñ³ì…Â áîðîòüá³ ïîåòè÷íîãî ôðîíòóÿ çà ùàñòÿ ñâîº â³äïîâ³ì.Ó ðÿäêàõ - ³ òðîÿíäè, ³ ëàòè,çàõèùàþ ïëàíåòó òâîþ.Ñïðîáóé, ñåðöå, ìåíå íå âòðà÷àòè.ßê òè çìîæåø áåç ìåíå â áîþ?

Ó Ë²Ñ²ß æèòèìó â ë³ñ³ îñ³ííüîìó, áàãðÿíöåì âêðèâàòèìó ñíè.Äåðåâà ÿñêðàâèìè ò³íÿìè ÷åêàòèìóòü çíîâó âåñíè.


Ïðèêèíóñü òîíêîþ áåð³çêîþ³ áóäó ëîâèòè â³òðè,à òè çðîçóì³ºø: ïîòð³ñêóþ -áëàãàþ òåáå: ãîâîðè…

Cêàæè ìåí³, ùî â³ä÷óâàºòüñÿ,ÿê ïàäàº ëèñòÿ óíèç,³ ç êèì òâîº ñåðöå êîõàºòüñÿ,ÿê ïàëèø áåðåçîâèé õìèç.

Â îñ³ííüîìó ë³ñ³ ÿ æèòèìó, ãîðòàòèìó àðêóø³ ôàðá,ó ëèñò³, ìîâ÷àííÿì óêðèòîìó,ñõîâàþ â³äâåðòîñò³ ñêàðá…

* * *Òè íàâ÷èøñÿ í³æíîñò³ ç³ ìíîþ,çìîç³ â³ä÷óâàòè äçâ³í ñåðäåöü.Ï³ä³éäåø äî ùàñòÿ íàâïðîñòåöü -íà øëÿõó íå ñòàíó ÿ ñò³íîþ.

ß ó òåáå ìóæíîñò³ â³çüìó, âì³ííÿ âñ³ ïðîáëåìè çàñì³ÿòè.Òàì, äå â³ä÷àé íàñòóïà íà ï’ÿòè, íå çîñòàâèø òè ìåíå ñàìó.

Ìè çíàéäåìî â³÷íå ³ çåìíå:ó íåäîñêîíàëîñò³ ñòîñóíê³âäâîº íå ÷åêàþòü ïîðÿòóíêó…ß òåáå ðÿòóþ, òè - ìåíå.

ÑÓÏÅÐÅ×ÊÈß ñàìà ñïåðå÷àþñü ç³ ñâ³òîì³ âèõîïëþþ ñâ³òëî ç ï³òüìè,òà âèïèñóþ äèâí³ êóëüá³òè,äå çíåâ³ðà ³ ùàñòÿ, ³ ìè…

Êîæåí êðîê â³ääàºòüñÿ òðåìò³ííÿì³ ôàëüøèâèìè äóãàìè ãóá.Ïóñòêà, õîëîä, îïðàâà îñ³ííÿ,äå ïî ñåðöþ ñ³÷å êîæåí çðóá.

ß ñüîãîäí³ íàä³¿ âòðà÷àþ³ çíàõîäæó â ñîá³ ñîòí³ õèá.Òà, íà äèâî, ñàìà ³ íå çíàþ,äî ëþáîâ³ çâåðíóòèñü êîëè á.

Íå âäàþòüñÿ ìåí³ ñóïåðå÷êè,ùå í³õòî íå ï³øîâ ó ñëüîçàõ.ßê öå ëèñòÿ ñïàäàº äî ðå÷³!ßê íåâ÷àñíî ìåíå ïðîð³çà…

ÂÈÄ²ÍÍßÒè ïðèéøîâ ó ì³é ñîí íà ñâ³òàíêó,ïåðåïëóòàâøè íàñêð³çü äóìêè.² íà îäÿç³ ìð³ëè ñåðïàíêè,ÿñêðàâ³þ÷è: Îñü, Â³í Òàêèé!Ç-ï³ä âîëîññÿ çàñìó÷åí³ î÷³ïðîìîâ÷àëè ïðî ùîñü ãîëîâíå³ ðîçâ³ÿëè ñóìí³âè íî÷³;Òè çà ìèòü îøåëåøèâ ìåíå. ß ó äçåðêàë³ Äèâî óçð³ëà³ íå â³äàþ äîñ³, ÷îìóÑâ³òëèé Îáðàç â ðîæåâîìó - á³ëèéïîêàçàâñÿ ìåí³ êð³çü ï³òüìó…

* * *«Ìè - âñå». Íåâèçíà÷åíî í³æíî,Íå îá³öÿþ÷è íåáåñ...Çàáóäü ïðî ïîãëÿäè ðîçá³æí³!Ç òîáîþ æèòèìó ³ áåç.Ðàçîì ÿñí³ºìî, îêðåìî…Íàâ³ùî æ ñóïåðå÷êè íàì?Íåçâè÷íà ïîñòàº äèëåìà:ùî òðåáà ëþäÿì ñàì íà ñàì.Ìè - âñå. Íå ðîçãàäàòè ñëîâî,ùî â³÷í³ñòü ó ñîá³ íåñå.ß, ìîæå, òóò íå âèïàäêîâî,áî òè äëÿ ìåíå ñïðàâä³ - âñå…

ÊÐÎÊ Çðîáè ùîñü á³ëüøå! Íå çíèêàéòàê ïðîñòî, íà÷å áëèñêàâèöÿ.²ç íåìèíó÷³ñòþ ç³ãðàéó ãðó, ùî ³íøèì ³ íå ñíèòüñÿ.Ïðîìîâ òå ñëîâî, ùî ãîðèòü,òà íå îáïàëþº ñâ³òàííÿ.Òîá³ äàºòüñÿ ò³ëüêè ìèòü, âàãàííÿ äóøó ïðîòàðàíÿòü.ªäèíèé çâóê ÷è ïóñòîäçâ³í,ºäèíèé ³ìïóëüñ ÷è õèìåðà…ªäèíèé ïîãëÿä… ìîæå, â³íêîãîñü âðÿòóº â³ä áàð’ºðà?Òè çðîáèø á³ëüøå âæå òîä³, êîëè ïîäóìàºø êðàñèâî.Ó ïîñë³äîâíîñò³ ïîä³éçâè÷àéíà äóìêà - êðîê äî äèâà…

×ÓÒÒßÏî÷óòòÿ ïåðåáîðå âñþ ëîã³êó ñâ³òó…Çà õâèëèíó äî ùàñòÿ, çà ìèòü äî âåñíèìîæíà âñå ïåðåæèòè, óñå çðîçóì³òè,àëå, ñïðîáóé, ñòóê ñåðöÿ ìåí³ ïîÿñíè.Êîëè ïîðó÷ - ñòðóìêè ³ çàêîõàí³ êâ³òè,êîëè íåáî ç-ï³ä â³é ³ ì’ÿê³ ñïîðèø³,ìîæíà âñå ïåðåæèòè, óñå çðîçóì³òè.Ò³ëüêè ÿê ïîÿñíèòè öâ³ò³ííÿ äóø³?

ÑÀÌÎÒÀÍå çíàºø òè, ùî çíà÷èòü ñàìîòà,êîëè í³õòî íà ñâ³ò³ íå òðèìàº.Äóøà çàìîâêëà. ×è ¿¿ íåìàº?À ñåðöå êîëþ÷êàìè îáðîñòà.Íå çíàºø. Çàïèòàé ó öèõ î÷åé,÷îìó âîíè òàê äèâëÿòüñÿ ùàñëèâî…×îìó íà òåáå, ÿê íà ñïðàâæíº äèâîó çâè÷í³é ïîñë³äîâíîñò³ ðå÷åé?Ùî çíà÷èòü ñàìîòà, íå çíàºø òè.Òà ùî? Âîíà é ñàìà ñåáå íå çíàº.Ó äçåðêàë³ ºñòâî ñâîº øóêàº,íå â ñèë³ â³äîáðàæåííÿ çíàéòè…

ÍÀÇÀÂÆÄÈÀ êîëè íàçàâæäè? Êîëè ñåðöåíåñâ³äîìî áî¿òüñÿ «çà íàñ».Êîëè òðåïåòíèé â³äãîì³í òåðö³éíå çìîâêà ó òîá³ â êîòðèé ðàç.Êîëè âîãíèùå ç ³ñêðè çàéìåòüñÿ,áî õîëîäíà æàãà çà â³êíîì.Êîëè ñâ³ò áåçâ³äìîâíî ñì³ºòüñÿ,³ ÷îìóñü éîìó íå âñå îäíî.Êîëè ñèâå âîëîññÿ íå ïëà÷å,à óñì³øêà - ïîñëàííÿ âåñí³.Êîëè ùîñü íåçãàñèìî ãàðÿ÷åãð³º äóøó òîá³ ³ ìåí³…

ÏÅÐÈÍÀß ñüîãîäí³ íàòõíåííî ìîâ÷àëà,ó âîëîññÿ âïë³òàëà ñí³æèíêè,à äîðîãà ñë³äè ö³ëóâàëàòà äîäîìó â³äíîñèëà ïëèíêî.ß ñüîãîäí³ çàíàäòî ð³øó÷åäîòîðêàëàñü äî ñïðàãëîãî íåáà,

íà êðàþ ÷è òðèâîãè, ÷è êðó÷³ -í³ íà ìèòü! - íå çãàäàëà ïðî òåáå.Õàé ïðîáà÷èòü «çà¿æäæåíà» ðèìà -çà ëþáîâ ìîþ áîë³ñíà ïëàòà.Áî íå òè, à ïåðèíà íåçðèìàâñòèãëà ñåðöå ìîº óï³éìàòè.

ÓÑÅÍàéÿñêðàâ³ø³ êîëüîðè³ êðàïëþ íåáà, ³ íàä³þ -óñå ìåí³ ïðîãîâîðè, ÿ çóïèíÿòèñÿ íå âì³þ.Äåòàë³ ñí³â ³ ñóºòèòà ñïàëàõ ç³ðêè, ùî óïàëà…Ïðîøó, âñå-âñå ìåí³ ïðîñòè,çà òå, ùî áîë³ñíî ³ ìàëî...Ó íåäîñÿæíîñò³ ñâ³ò³âïðîñòè. Â äóø³ ìî¿é çàêðèòåóñå, ÿê òè òîãî õîò³â, - áàæàííÿ â³ðèòè ³ æèòè.

ËÈÑÒÎÊßê äîâãå çàñí³æåíå ïîëå,äå ìè íå ëèøèëè ñë³ä³â.ß òóò íå ìîâ÷àëà í³êîëè,ÿ òóò íå çäàâàëàñü á³ä³.Ìîëî÷íà ð³êà ÷è îçåðöå,ñâÿòêîâà æèâà ÷èñòîòà…ß òóò ðîçòðèâîæèëà ñåðöå,êîëè â³äêðèâàëà âóñòà.×è äîáðå ìåí³, ÷è ïîãàíî,ñòóïàþ çà á³ëó ìåæó.Íà ÷èñò³ì ëèñòêó áåç îáìàíóïðî äóøó ñâîþ ðîçêàæó.

ÑË²ÄÈ¯õ íå çàñèïëå ñí³ã ëàïàòèé,íå çàáåðå äáàéëèâà õâèëÿ,¿õ íåìîæëèâî çàòîïòàòè,çäîëàâøè ïðîòÿãè òà ìèë³.Õòîñü, ìîæå, öüîãî íå ïîì³òèòü, ïðîéäå, ï³âíåáà çàâ’ÿçàâøè…Íå ñòåðòè ¿õ í³êîëè â ñâ³ò³!Ñë³äè íà ñåðö³ - öå íàçàâøå…_____________________

14 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 15Тетяна ЯКОВЕНКО. У глибині небес

Тетяна ЯКОВЕНКО

Ó ÃËÈÁÈÍ² ÍÅÁÅÑ

Ò²ËÜÊÈ ÏÒÀÕÈ ÍÅ ÇÐÀÄÈËÈ ÁÎÃÓ«Ò³ëüêè ïòàõè íå çðàäèëè Áîãó…»Çíîâó äóìêà ñòðèâîæèëà öÿ.Â³äë³òàþòü â äàëåêó äîðîãóÇà ìîãóòí³ì âåë³ííÿì Òâîðöÿ.

Áóäóòü ãðîçè ³ øêâàëè äîëàòè,Òà íå ñõèáèòü ç äîðîãè í³õòî,Ùîáè ïîò³ì äî ð³äíî¿ õàòèÏîâåðíóòèñü ³ çâèòè ãí³çäî.

Êîæíà ïòàøêà ëåòèòü, ÿê óì³º,Äîêè òë³º ïòàøèíà ñíàãà.Ñê³ëüêè ¿õ ïîãëèíàº ñòèõ³ÿ?Ñê³ëüêè ïîñòð³ë³â â íåá³ ÷èãà?

Áîæå ìèëèé, íàâ³ùî ö³ âòðàòè?Äå ðîçãàäêà ó öèõ òàºìíèöü?×è òîä³, êîëè â÷èâ ¿õ ë³òàòè,Íå áóëî ùå ëþäåé ³ ðóøíèöü?

² çåìëÿ áóëà ëàã³äíèì ðàºì,Äå í³ áîëþ, í³ êðîâ³, í³ ñë³ç,Ëèø ïòàøèí³ íåëÿêàí³ çãðà¿Íà îö³é, ùå áåçëþäí³é, çåìë³?

Çíîâ çë³òàþòü ó í³÷, ó òðèâîãó.Íà çîð³ ïðåäêîâ³÷íèé âîãîíü.Ò³ëüêè ïòàõè íå çðàäèëè Áîãó,Òèì, íàéïåðøèì, íàä³ÿì Éîãî.

ð ä ó,

Òàíå â õìàðàõ òîíåíüêà âåðâå÷êà,Â³òåð êðàº áåççàõèñíó ïëîòü.² çà êîæíå ïòàøèíå ñåðäå÷êîÒèõî ìîëèòüñÿ â íåá³ Ãîñïîäü.

Ó ÃËÈÁÈÍ² ÍÅÁÅÑÂèøí³ ³ ÷åáðåö³.Ñòåæêà ñîá³ òå÷å.Ëåãêî êð³çü ïøåíèö³Çàé÷èê ìåòíóâñü ³ ùåç.

Íåáà áëàêèòíèé ñì³õ.Â ïîë³ - àí³ äóø³.Äîùèê êóäèñü ïðîá³ã -Ñë³äó íå çàëèøèâ.Áà÷èø - òâî¿ ïîëÿ?Ñîíöå òâîº é òðàâà?×óºø, òâîÿ çåìëÿÏ³ñíþ òîá³ ñï³âà?Äóìêîþ íå çìàë³é,Íå ïîõèòíèñÿ, áîÒè íà ñâî¿é çåìë³,À íàä òîáîþ - Áîã!

Òàì, íàä òîáîþ äåñü,Çàõèñò ³ îïåðòÿ,Ó ãëèáèí³ íåáåñ,Ó ãëèáèí³ æèòòÿ.Òàì, íàä òîáîþ, Áîã,Â³ðè ñâÿùåííèé æàð -Â³÷íà òâîÿ ëþáîâ,Â³÷íà òâîÿ äóøà!

ÀÊÀÖ²¯Çàêèï³ëè àêàö³¿ öâ³òîì ðÿñíèì.ß ÷åêàëà íà íèõ â³ä ñàìî¿ âåñíè,Â³ä ñàìî¿ âåñíè, â³ä ñàìî¿ çèìè,Ïîêè âäàðÿòü âîíè çîëîòèìè êðèëüìè!

Ïîêè âäàðÿòü âîíè ó ÿñí³ íåáåñà,Ïîêè ñâ³ò çàõëèñíå çàïàõóùà êðàñà,² â³ä çîëîòà òîãî ï’ÿíêîãî âèíàÑòàíó çíîâ, ÿê êîëèñü, áåçïðè÷èííî-õì³ëüíà.

Áî îöåé çîëîòèé ðîçòðèâîæåíèé öâ³òÓ ìåí³ âîñêðåøàº óòðà÷åíèé ñâ³ò,Äå íî÷óþòü â³òðè ³ ðàþº áäæîëà,Äå ç òîáîþ êîëèñü ÿ ùàñëèâà áóëà.

Äå òå ùàñòÿ òåïåð? Äå ïå÷àë³ îò³?Ëèø àêàö³é íåâ’ÿíó÷èé öâ³ò çîëîòèé!

ÏÐÎÄÀÂÀËÀÑß ÕÀÒÀ Ïðîäàâàëàñÿ õàòà,Ìàëåíüêà, ñë³ïà ³ ãîðáàòà,² í³õòî íå õîò³â êóïóâàòè.Êîìó âîíà òðåáà?Âñÿ â êðîïèâ³. Ïàðêàíó - í³ òð³ñêè.

Ùå é ñò³íà ïðè÷³ëêîâà òð³ñëà,² íà ï’ÿòè îñ³ëà ï³÷,Í³áè ìîâèòü çàéøëîìó: «È÷…!»Òà é ãîðîä… Íå ãîðîä, à ãëèíà,² òàêà âæå ãëèáîêà äîëèíà -Í³ çà¿çäó òîá³, í³ âè¿çäó,Ïå÷³íêè õ³áà ñîá³ âè¿ñòè.Ùå é ãðÿäêàìè óïåðëàñü â öâèíòàð ãåìîíñüêà õàòàÕòî òàêó îò çàõî÷å âçÿòè?

Îò ÿêáè ìîëîäèé õòî, ñïðàâíèé,Ùîá ¿¿ çóñ³á³÷ ï³äïðàâèâ,Òà ï³øëè ìîëîä³ ïî ñâ³òó... Ñòàëè â õàò³ òèõåñåíüêî â³êíà ñâ³òèòèñü.×è ñâ³÷êàìè… ÷è ñâ³òëÿ÷êàìè…ßêîñü éøëà ÷åðåç ãðåáëþ ãîëîâèøèíà ìàìà, Êàæå: «Çíàëà á, ïðîéøëà á çàâèäíà:Â Îìåëÿíîâ³é õàò³ ñâ³òÿòüñÿ â³êíà!»

Éøîâ Àíò³í-áðèãàäèð, ÿê îòîé «ÁåëÀÇ», ÷îëîâ’ÿãà.Êàæå:«Çíàâ áè, ìèíóâ áè àæ êîëî ñ³ëüìàãó,Áî íå çíàòè, ÷è òî ç ëèõî¿ ãîäèíè, ÷è òî â³ä ì³ñÿöÿ,À âîíà - ñâ³òèòüñÿ!»² í³÷îãî íå âä³ºø - íåìàº íàä íåþ õàçÿ¿íà.Îìåëÿíà ïîê³éíîãî ä³òÿì õàòèíà öÿ - êëîï³ò çàéâèé,Áî é âîíè ñàì³, õòî - â Äîíåöüêó, à õòî - ó Ëüâîâ³.Ðîç³áðàòè á íà äðîâà!Òî öå òðåáà íå çíàòè ñê³ëüêè é íàïèòèñÿ,Ùîá íà òå îá³éñòÿ ïðèñòóïèòèñÿ:Òàì æå, êàæóòü, â äâîð³ çàâàëèëàñÿ äåñü êðèíèöÿ……Ëèø îäèí ñîëîâåéêî í³÷îãî ñîá³ íå áî¿òüñÿ.Çäè÷àâ³ëèé ñàäîê á³ëèì öâ³òîì äî ç³ð êëóáî÷èòüñÿ.Ì³ñÿöü êîòèòüñÿ íåáîì, íåíà÷å âåñåëà áî÷å÷êà.Ñîëîâåéêî ñï³âàº.À õàòà - ñïðàâæí³ñ³íüêà ì³ñòèêà -ßê çäóð³ëà íà ñòàð³ñòü - øèá÷èíîþ êîæíîþ ñâ³òèòüñÿ.

ÑÎÁÎË²ÂÑÜÊ² ÂÈØÍ²Âîñêðåøàþòü äóøó ñïîãàäè êîëèøí³,Ñïîãàäè êîëèøí³, ùèð³ é ìîëîä³.Çàöâ³òàþòü çíîâó ñîáîë³âñüê³ âèøí³,Ñîáîë³âñüêèé ì³ñÿöü ñÿº íà âîä³.

Íà÷å êîëüîðîâà äàâíÿ ê³íîïë³âêàÂ ê³íîçàë³ ñåðöÿ ÿñíî ñïàëàõíå -Ó ñàäàõ âèøíåâèõ êâ³òíå Ñîáîë³âêà,À íàä íåþ íåáî - çîðÿìè ðÿñíå.

Øåëåñòÿòü òîïîë³ ³ äçâåíÿòü äæåðåëüöÿ,Ñð³áíèìè íèòêàìè çàïëåëèñü ñòåæêèÊîëî ìî¿ õàòè, êîëî ìîãî ñåðöÿ,ßê ìî¿ äàëåê³ ìîëîä³ ðîêè.

Ñîáîë³âêî ùèðà, Ñîáîë³âêî ëþáà,Ïðàöåþ ñëàâåòíà íà óñ³ â³êè,Ïî óñüîìó ñâ³ò³ - ñîáîë³âñüê³ ëþäè,Íà÷å á³ëèõ âèøåíü - òåïë³ ïåëþñòêè.

Ñîáîë³âñüêà ï³ñíÿ, ñîáîë³âñüêà êàçêà,Ñîáîë³âñüêà äîëÿ - ñîíöå íà êðèë³.Íå ïåðåöâ³òàº ìàòåðèíñüêà ëàñêàÐ³äíî¿ îñåë³, ð³äíî¿ çåìë³.

ÁÀÐÂ²ÍÊÎÂÀ ËÞÁÎÂÇíîâ ó ïàì’ÿò³ âèíèê,Ìîâ çàäàâíåíèé ñòðàõ,Ñèíüîîêèé áàðâ³íîêÍà ñòàðèõ öâèíòàðÿõ,Äå çàïàëèñü ìîãèëè,Ïîõèëèëèñü õðåñòè,Äå íî÷àìè ñâ³òèëèñü×îðí³ ëèêè ñâÿòèõ.

Ì³æ ñòàðîãî øòóðïà÷÷ÿ² ïðèõîâàíèõ ÿì,Óñì³õàºòüñÿ íà÷åÁàðâ³íêîâèé òóìàí,ßê Ãîñïîäíÿÿ ëàñêàÖÿ íåáåñíà áëàêèòü -Äå áàðâ³íîê ïðîñëàâñÿ,Òàì óæå íå áîëèòü.

² ìàíèëà é ëÿêàëàØàëèíà òà¿íè.Ìè éîãî íå òîïòàëè -Ìèëóâàëèñÿ íèì.


Çàäèâëÿëèñÿ ìîâ÷êèÇâ³ääàëÿ êðàäüêîìàÂ áàðâ³íêîâ³¿ î÷³Òèõ, êîãî âæå íåìà.

Äå íîãà íå ñòóïàëà,Òàì, íàïåâíî, ñàì ÁîãÏî çåìë³ ðîçñ³âàºÁàðâ³íêîâó ëþáîâ.Áî í³ÿêà çàãðîçà¯é íå ÷èíèòü á³äè,

ð

Íàâ³òü ëþò³ ìîðîçè² ïåêó÷³ ëüîäè.Çíîâó â ïàì’ÿò³ âèíèêÄîðîãèé-äîðîãèéÍåâìèðóùèé áàðâ³íîê²ç çàáóòèõ ìîãèë.Äå âæå á³ëüøå íå áóäåÍ³ ñâ³÷îê, í³ õðåñòà,Äå çàáóëèñÿ ëþäè - Òàì çåìëÿ ïàì’ÿòà.

ÌÎª ÑÅËÎÂ ÿðó - õàòè, à äî íåáåñ - ãîðîäè.À ïîçà íèìè - âèøí³ é öâèíòàð³.² ÿáëóí³, ùî âæå äàâíî íå ðîäÿòü,² íàâ³òü íå öâ³òóòü, òàê³ ñòàð³.

Òàê ëåãêî çíîâó ïàì’ÿòü ðîçâîðóøèòü,Íåìîâ ïðèãàñëå âîãíèùå îòå,Òàì äîñ³ - ÿ - êîëþ÷à äèêà ãðóøà,Ùî íà ìåæ³ íàä óðâèùåì ðîñòå.

Òàì äîñ³ - ÿ, õî÷ ñê³ëüêè ïåðåæèòî,Õî÷ âñå óæå ó ïàì’ÿò³ íà äí³, -Âîëîøêîþ íà ä³äîâîìó æèò³,Ùî êîëîñêàìè êëàíÿëîñü ìåí³.

Òàê á³ëî-á³ëî ñâ³òèòüñÿ ç í³çâ³äêèÌ³é â³÷íèé, ì³é íåçàìóòíåííèé ñâ³ò:Ñí³ãè óçèìêó, àæ õàò³â íå âèäêî,À íàâåñí³ - õàò³â íå âèäêî - öâ³ò.

Ëþáëþ, æèâó, ³ â³÷íî áóäó æèòè,ßê öÿ ïîä³ëüñüêà ìîëîäà êðàñà,Ó äæåðåë³, ó ðàéäóç³, ó öâ³ò³,Ó ïàì’ÿò³, ó ñëîâ³, â íåáåñàõ…

ÇÈÌÎÂ² ÊÂ²ÒÈÎ ö³é, âæå é íåáîì ïðîêëÿò³é ïîð³,Äå íàâ³òü ð³êè ç á³ëèìè î÷èìà,

² ó çèìè º êâ³òè - ñí³ãóð³Íà êóùèêó çàìåðçëî¿ ë³ùèíè.

Ìîðîç íàïàâ íà õóò³ð, àæ äçâåíèòü,Äâåðåé íàäâ³ð íå â³ä÷èíèòè âðàíö³.À òóò òàê³ óñì³õíåí³ - âîíè,² êîæåí ó ñîðî÷ö³-âèøèâàíö³.

Ïîì³æ õàòîê â³ä ³íåþ ñë³ïèõ -Ïóõíàñòèõ êâ³ò³â òð³ïîòëèâ³ çãðà¿,Çèìîâ³ íàø³ ðàäîù³ ñêóï³,Çàòå æ ÿê³ âåñåë³ ³ ÿñêðàâ³!

Íàâ³ùî ïðèëåò³ëè é çâ³äê³ëÿ?Â ÿê³ êðà¿ ó áåðåçí³ ùåçàëè?Íåìîâ ñàì Áîã ³ç íåáà ïîñèëàâ,Ùîá ìè, ìàë³, âåñíè íå çàáóâàëè.

À âæå ÿê ðîçìåðçàëîñÿ óñå,² ç êó÷óãóð âèáîðñóâàëèñü ëþäè,Äåñü äàë³, äî çàñí³æåíèõ îñåëü,Íåñëè ñâî¿ ïàëê³ ÷åðâîí³ ãðóäè.

Íàðîäå ì³é! ßêà á çåìëÿ ÷óæà,ßêèì ìîðîçîì ëþòèì íå òð³ùàëà,×åðâîíèì øîâêîì âèøèòà äóøà,Ñàìà íå ãèíå - ³íøîãî âò³øàº…

ÍÅÄÎÁÓÄÎÂÀÑïëèâàþòü ³ç îñ³ííüî¿ ³ìëèÍåäîáóäîâ âàæê³ áåòîíí³ ïëèòè.Íå çãàäóéñÿ. Íå ñíèñÿ. Íå áîëè.À, ãîëîâíå, ïðî ìåíå íå ðîçïèòóé.Áî õòî ùî çíàº? Ïðîñòî áóðêíå: «Åò…»Áî ùî é êàçàòè? Ðîçóì³º êîæåí:Êðàñèâèé áóâ ³ çàäóì, ³ ïðîåêò,Àëå çàäîðîãèé. Çàáðàêëî ãðîøåé.

² âñå ìåí³ çäàºòüñÿ çíîâ ³ çíîâ,Êîëè ïðîõîäæó ï³çíüî¿ ãîäèíè,Ùî é íàøà òà îêðàäåíà ëþáîâ,ßê öåé íåäîáóäîâàíèé áóäèíîê,Ðóéíóºòüñÿ ï³ä â³òðîì ³ äîùåìÂ ãëóõ³ì òóìàí³ äàâíüî¿ îáðàçè.×îìó òè äîñ³ ç ïàì’ÿò³ íå ùåç,Õî÷ á³ëüøå ìè íå áà÷èëèñü í³ ðàçó?

×îì òàê áîëèòü íåñòåðïíî-äîùîâåÖå áåçìàéáóòíº íàøîãî òâîð³ííÿ?² õòî æ òåïåð, ñêàæè ìåí³, æèâåÂ îöèõ íåäîáóäîâàíèõ ðó¿íàõ?

Êàðêàñ. Îñíîâà. Öåãëÿíèé ñêåëåò.Áåçïîâîðîòíî òàê… Çëî÷èííî-ãëóõî…Êðàñèâèé áóâ ³ çàäóì ³ ïðîåêò,Àëå çàäîðîãèé. Çàáðàêëî äóõó.

ÏÎÊÈ ÌÈ ÙÅ ÍÅ Ò²Í²Ïðåäê³â çàáóò³ ò³í³Õîäÿòü ïî Óêðà¿í³.Ó ïîìèíàëüí³ äí³,Âòîìëåí³ ³ ñóìí³,Âõîäÿòü ó êîæíó õàòó -Õî÷óòü ó íàñ ñïèòàòè,×îì æå âîíè çàáóò³,ßê æå ¿ì äàë³ áóòè.

Õîäÿòü ïîìåæè íàìè,Òèõ³, ìàðí³, ãîëîäí³,Ïðîñÿòü ïîï³ä öåðêâàìèÏèñàíêó âåëèêîäíþ.Êîæíó çàáóòó äóøóÄàâíÿ îáðàçà äóøèòü:ßê-òî ðîñòè íàðîäóÒà é áåç êîð³ííÿ ðîäó?Íàøå æ îòå êîð³ííÿ - Ïðåäê³â çàáóòèõ ò³í³…

Ñëóõàéòå, äîáð³ ëþäè,×îì æå âîíè çàáóò³?×óéòå, õ³áà æ öå òðóäíî?Òóò, â ÷îðíîçåìí³ì ãðóää³ ¯õí³ çàáóò³ êîñò³

ó ð

Ñâ³äêàìè ãîëîêîñòó,×îðíèõ ãîëîäîìîð³â,Â³éí, ðåâîëþö³é, òåðîð³â…Äå æ õî÷ õðåñòè-ìîãèëè?Ò³ëüêè íåáåñí³ êðèëàÂ³÷í³ ³ íåâìèðóù³…

Ïðåäê³â çàáóò³ äóø³Âõîäÿòü ó ñíè äèòÿ÷³.×îì òè, ìàëåíüêå, ïëà÷åø?Ñëüîçè òâî¿ íåâèíí³Çà óñþ Óêðà¿íó…

Ëþäè ìî¿ çàñíóë³,Ïîäîëÿêè, ãóöóëè,Ç Õàðêîâà ÷è Âîëèí³,Âñ³õ êðà¿â Óêðà¿íè,Çàïîð³ææÿ, Ïîëòàâè,Ç óñ³º¿ äåðæàâè,

Â ð³äíó çåìëþ âðîñòàéìî,Êðîâ ¿¿ ïàì’ÿòàéìî.

Ïîêè ìè ùå ðîäèíà…Ïîêè ìè ùå íå ò³í³…

ÏÐÎÐÎÊÀÌÏðîðîêàì - ïëàêàòè é êðè÷àòè,Áóäèòè ñîâ³ñòü ó þðáè.Ñàäîê âèøíåâèé êîëî õàòè -Öå íå äëÿ ¿õíüî¿ ñóäüáè.

Ïðîðîêàì, ÿê çëîâ³ùèì ñîâàì,Çâ³ùàòè ëèõî, òà äàðìà,Áî ëþäè ëþáëÿòü, êîëè ñîâ³ñòüÁðåõí³ íàï’ºòüñÿ, òà é äð³ìà.

À ëþäè ñëóõàòè íå âì³þòü.¯õ ñëîâî ñåðäèòü ³ ëþòèòü.

ó

² âæå çáèðàºòüñÿ êàì³ííÿ,ßêå â ïðîðîêà ïîëåòèòü.

Ïðîðîêàì í³êóäè ò³êàòè:Âîíè - Ãîñïîäí³ ïîñëàíö³.…Ñ³ì ïîêîë³íü òâî¿õ â³äïëàòèòüÇà êàì³íü ó òâî¿é ðóö³.

ÑÐ²ÁÍÈÉ Ì²ÑßÖÜÑïèíè ìàøèíó. Ùå íå ñêîðî ì³ñòî.Òè æ áà÷èø, ùî êëóáêîì çãîðíóâñÿ øëÿõ.À â íåá³ ì³ñÿöü, âåëåòåíñüêèé ì³ñòèê,Êîøòîâíèì ñð³áëîì çàëèâà ïîëÿ.

Ñâî¿ì ÿñíèì óñì³õíåíèì îáëè÷÷ÿìÒàê ëàùèòüñÿ, àæ ïðîñèòüñÿ äî ðóê,² ìàíèòü íàñ, íàêàçóº ³ êëè÷å - Ì³é ïîâåëèòåëü, òâ³é òàºìíèé äðóã.

Òàêèé ëàñêàâèé ì³ñÿöü-ïîìàðàí÷èê.Ñïèíèñü… îòóò… íà æèòíüîìó ëàíó,Õàé çàñòðèáíå âåñåëèé ñð³áíèé çàé÷èêÂ òâî¿õ î÷åé ñóâîðó ãëèáèíó.

Õàé òèõî-òèõî, ïåâíî ùî íàéòîíøà,Â íåáåñíèõ ãðóäÿõ çàäçâåíèòü ñòðóíà.Ùå í³ äëÿ êîãî â ñâ³ò³… ³ í³õòî ùå…Òàê íå õìåë³â â³ä ñð³áíîãî âèíà.


Òàê íå çãîðàâ íàâìèñíå é íåíàâìèñíåÓ ñð³áíîìó íåáåñíîìó âîãí³,Êîëè íà ñâ³ò³ ò³ëüêè ìè ³ ì³ñÿöü,Òîáîþ ïîäàðîâàíèé ìåí³.

ÖÅÐÊÎÂÖßÖåðêîâöÿ òèõà ³ óáîãà,Òàêà äð³áíåñåíüêà, ÿê ìóøêà,Ùî íà÷å é íå îñåëÿ Áîãà,À ëèø Éîãî ìàëåíüêå âóøêî,Ù ,

Ùîá ÷óòè ëþäñüê³ ãîëîñè,Ùîá ìàëè éòè êóäè ïðîñèòüÓ Áîãà ëàñêè ëþäè äîáð³.Ñ³äàº ñîíå÷êî çà îáð³é,Âóçåíüê³ â³êíà çîëîòèòüÍåáåñíèì çîëîòîì ãàðÿ÷èì.² òàê âîíà ðàä³º, íà÷åÑàì Áîã ¿¿ ïåðåõðåñòèâ…

ÍÅÏÐÈÐÓ×ÅÍ²ÑÒÜÍàëèâàºø òî êàâè, òî ÷àþ.Ïðèðó÷àºø ìåíå, ïðèðó÷àºø…Ç óñ³ìà - íåïðèñòóïíî-çàë³çíèé,À ç³ ìíîþ äîâ³ðëèâî-í³æíèé,À ç³ ìíîþ - òåïë³øèé, í³æ âàòà.Ìóøó ñëóõàòè ³ ñï³â÷óâàòè,Ìóøó ðàäèòè ìóäðî ³ ì’ÿêî.Àõ òè æ çâ³ðå, çâ³ðèùå, çâ³ðÿêî!Òè æ òîìó ëèøå ëàã³äíî-ñâ³òëèé,Ùî äàâíî âëàäàðþºø íà ñâ³ò³,Ùî òè ñèòèé, ì³é ïðèÿçíèé çâ³ðå.Òè ãàäàºø, òîá³ ÿ äîâ³ðþñü?ß òàêîæ ³ç ïëåìåí áðîíçîëèêèõ,Îáåðåæíèõ, ñàìîòí³õ ³ äèêèõ,Ïîòàºìíèõ, óïåðòèõ, ïå÷àëüíèõ.Îõ, äàðåìíî ìåíå ïðèðó÷àºø…

ÐÎÌÀÍÍÅÍÀ×Å É ÍÅ ÏÓÑÒÈÉÐÎÌÀÍ

Ðîìàí, íåíà÷å é íå ïóñòèé,À âñå-òàêè ïðèçíàòèñü ìóøó:Òè òàê ìåíå ³ íå ïóñòèâ Äî ñåáå â äóøó…

² õî÷ òàêèé øèðîêèé øëÿõÑòåëèâñÿ í³áè ïåðåä íàìè,ß òàê ïîâç òåáå ³ ïðîéøëà,ßê ïîâç ãëóõó ñò³íó áåç áðàìè.

Ïîâ³ð, êîëèñü ÿ äîðîñòóÄî ñë³â êîðîòêèõ ³ îáà÷íèõ.Òè òàê ë³ïèâ ³ç ìåíå òó,Ùî íå ïèòàº ³ íå ïëà÷å,

Òó, ùî - áåç ñë³ç, áåç çàéâèõ ñë³â,Áåç ïî÷óòò³â ÿêèõîñü âèùèõ.Òè ñàìå òàê çàâæäè õîò³â.Íà òå ³ âèéøëî.

ÂÈÑÎÊÈÕ ÄÓÕÎÌ ÒÐÅÁÀÁåçäóøíèõ - âäîñòàëü…Áåçäóõîâíèõ - òüìà.Âèñîêèõ äóõîì òðåáà, à íåìà…

Âëàñíå, âèçíàòè ìóøó, ùî òóò - àí³ ïðàâèõ, í³ âèííèõ.Ùî íå ìàº ãð³õà íàâ³òü òîé, ùî ³ç ÿáëóêîì, çì³é.Áîã ëþäèíó çë³ïèâ ç³ ñâÿòî¿ íåáåñíî¿ ãëèíè.Äàâ ¿é äóøó. À äóõ - ïîâåë³â íàáóâàòè ñàì³é.Áî äóøà - öå áàçàð. Öå âåëèêèé ãàðìèäåð åìîö³é. Öå êîðèäà, ÷è ðèíã, ÷è àðåíà, ÷è òðîí-áóëàâà, Äå ³äå áîðîòüáà áåçïåðåðâíà íà êîæíîìó êðîö³,Õòîñü êóïóº êîãîñü, ÷è êàë³÷èòü, ÷è íàâ³òü âáèâà.Áî äóøà - öå æèòòÿ (â ÷àñ³, â ïðîñòîð³, â â³ð³, â íàðîä³).Ìîæíà æèòè é áåç äóõó… (Õî÷ äåõòî æèâå é áåç äóø³)…Äóõ ëþäèí³ í³õòî íå äàðóº çà õèòð³ñòü ÷è âðîäó,Çà õîðîìè âèñîê³ ÷è çà äîðîã³ êóíòóø³.Ìîæå áóòè äóøà - ï³äëà, äîáðà, âåñåëà, óáîãà,Ìàðíîñëàâíà, äîâ³ðëèâà, ùèðà… Òà ÿ íå ïðî öå.Äóõ - öå òå, ùî ëþäèíó íàéâèùå ï³äíîñèòü, äî Áîãà!Äóõ - ºäèíå, ùî ìîæå ëþäèíó ð³âíÿòè ç Òâîðöåì.Äóõ êóºòüñÿ æèòòÿì. Â³í íå ìàº îáìåæåíü ³ ì³ðè.Êîæåí ìóñèòü éîãî ãàðòóâàòè é ï³äíîñèòè ñàì.

…Ïðîñòåëþ ñâîþ äóøó ï³ä íîãè ëþáîâ³ ³ â³ð³,ßê çåìëÿ ïðîñòåëÿº òðàâó ìîëîäèì íåáåñàì.Õàé ñóç³ð’ÿ ãàïòóþòü íà í³é çîëîòèìè íèòêàìè Ïèñüìåíà íàéñâÿùåíí³ø³ âïåðòî¿ ïðàâäè ñâîáîä.…Ò³ëüêè äóõ - íàä ëþäüìè, íàä â³êàìè ³ ïîçà â³êàìè.Öå, ìîæëèâî, ºäèíå, ùî â ëþäÿõ ö³íóº Ãîñïîäü.

Ì²ÑßÖß Ê²Ò ÇÎËÎÒÈÉÍ³÷ â³äêðèâàº ñâ³òè.×óºø õîëîäíó ëóíó?Ì³ñÿöÿ ê³ò çîëîòèéËåãêî ó ñåðöå ñòðèáíóâ.Çîðÿí³ ñòðóíè íåáåñËàïêîþ òèõî ÷³ïà.ß âèêëèêàþ òåáåÇ ïð³ðâè ñàìîòí³õ ÷åêàíü.

Í³÷, ïîâíîì³ñÿ÷íà í³÷,Äèõàº öâ³òîì ðÿñíèì,Òè ìíå ÷óºø ÷è í³?×óºø? Ïðèñíèñü!Ì³ñÿ÷íà ñòåæêà ñ³ÿÂçäîâæ ïî ñâ³÷àäó âîäè.Áà÷èø, íà áåðåç³ - ÿ.Áà÷èø? Ïðèéäè!

Êëè÷óòü âîäà ³ çåìëÿ.Íåáî ìåðåæèâîì ç³ðÏîñò³ëü òîá³ âèñòåëÿ.Â³ð ìåí³! Â³ð!Â òèõîìó ëàã³äí³ì ñí³Ñð³áíèì ëèñòêîì íà âîä³Ïðîñòî - íàñíèñÿ ìåí³Òèì, ùî òîä³…

Ïðîñòî - õîëîíå ð³êà.Ïðîñòî - òóìàí ìîëîäèé.Ïðîñòî - íà òåáå ÷åêàÌ³ñÿöÿ ê³ò çîëîòèé…

* * *Ïå÷àëü ñàìîòíîñò³, ïå÷àëü,ßê ì³ñÿöÿ ÿñíà ïå÷àòü,

Íà ÷îðí³ì àðêóø³ âîäè,Äå íå çìèâàþòüñÿ ñë³äèÂ³ä Áîæèõ ñò³ï.Äèâèñÿ, áà÷,Çîðÿ îçíà÷èëà òâ³é ïëà÷,Òâ³é ïëà÷ ñàìîòíîñò³. À òè,À òè âñå õî÷åø â³äíàéòèÑâ³é ðàé âèøíåâèé, ùîá êðàñà - Ùå íà çåìë³, íå â íåáåñàõ,² âñå äèâóºøñÿ íà òå,Ùî Ñëîâî Ãîñïîäà ñâÿòåÍå ïîìàãàº… Íå æóðèñü…Çîðÿ ï³äìîðãóº çãîðè,Ìîâ ïîñì³õàºòüñÿ, ìîâ çíàßêèéñü òàºìíèé â³ùèé çíàêÍà ò³ë³ äîë³…

ÑÅÐÖÅÍ³áè é ðàäîñò³ íå öóðàþñü,Ëþäÿì ââ³÷ëèâî ïîñì³õàþñü,² äóøà ìîÿ, Áîãîì äàíà,Íå ÷åðñòâà, ³ íå áåçòàëàííà,Ëèø ÿêàñü - òâåðåçà-òâåðåçà,² ð³çêà, ÿê òþðåìíå ëåçî,² òâåðäà, ìîâ àðì³éñüêèé í³æ.À íàä òèì, äå äæåðåëüöå á’ºòüñÿ,Â³äêðèâàþ÷è ëþäÿì ñåðöå,Äå âåñåëêà íî÷àìè ñíèòüñÿ,Âèñî÷èòü ì³öíà êàì’ÿíèöÿ.

ß ñàìà ¿¿ çáóäóâàëà.Ùî íå çðàäà - êàì³í÷èê êëàëà,Çàìóðîâóâàëà øïàðèíêè.Ãîâîðèëà: «ß ñèëüíà æ³íêà!Âñå óì³þ! Óñå çäîëàþ!ß ñàìà ñåáå çàõèùàþ!Íå ïîñêàðæóñü ³ íå çàïëà÷ó,ß ñàìà ñîá³ â³ðþ é çíà÷ó!»

Îò ³ âèâåðøèëà òâåðäèíþ - Í³ â³êîíöÿ â í³é, í³ øïàðèíè.² æèâó ì³æ ëþäüìè, ³ çíàþ,Ùî ÿ ñåðöå âåëèêå ìàþ,Íà âåñü ñâ³ò éîãî ñâ³òëà ñòàíå.Ò³ëüêè õòî âæå éîãî ä³ñòàíå?_____________

20 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 21Віктор ЦИМБАЛ. Біла ворона

Ùå âåðíóòü äî ñâîãî íàðîäóÂ íîâ³é òà ó âîëüí³é ñ³ì’¿!

Ïèëüíóéìî æ áî «ñòàðøîãî áðàòà»,Íå äàéìî ñåáå îøóêàòè,Ùîá, âêîòðå, íå âë³çòè â ÿðìî.Ìè - ðîäè÷³, ìè íå âîðîæ³,Òà áóäüìî çàâæäè íàñòîðîæ³ Íà ñòåæö³, ÿêîþ éäåìî!

Á²ËÀ ÂÎÐÎÍÀÁóäü, ÿê óñ³! Íå âèïèõàéñÿ ç ðåøòè!Íå âèðèâàéñÿ â ðóñ³ ç òàáóíà!Áåçëèêî-ñ³ðèì ãîºì ³ ïîìðåø òè,ßê ÷àøó êðèâäè âèñóøèø äî äíà.

Íå ë³çü, í³ê÷åìî, ïåðåä áàòüêà â ïåêëî!Íå êèäàéñÿ â âîãîíü, áî òàì ïå÷å!Òèõåíüêî ïðèëàøòóéñÿ òàì, äå òåïëî, Íå ïîñï³øàé ï³äñòàâèòè ïëå÷å.

Âæå êðàùå íîãó ÷è â êîëåñà äèøëÿ,Ùîá âèñêî÷êà òåáå íå îá³ãíàâ.Ïðèíèøêíè, ùîá êîëèñü ÷îãîñü íå âèéøëî…Òà ãîëîâíå - öå íå ëîâèòè ´àâ!

Õàïàé ñâîº é ñóñ³äñüêå ïðè íàãîä³,Íå ïîñï³øàé ä³ëèòèñÿ êóñêîì,² áóäåø òè øàíîâàíèì â íàðîä³,Ñòðèíîæåíèé çàãàëüíèì ìîòóçêîì.

ß æ ïóòà ðâó ³ ç êë³òêè âèðèâàþñü,Õî÷ ³ ñêóáóòü, ³ â ò³ì’ÿ÷êî êëþþòü.Çëåò³òè â íåáî âïåðòî íàìàãàþñü,Àëå çàòÿòî êðóêè íå äàþòü.

Íå êàþñÿ, ïðÿìóþ ïðîòè â³òðó, Ïîêè íåñå îáïàëåíå êðèëî,Ï³ò çàëèâàº î÷³ - ìîâ÷êè âèòðó,Òàêè çëå÷ó, áîäàé ³ âñ³ì íà çëî.

Áî âèëóïèëàñü á³ëîþ âîðîíà,Òà íå õîâàëà ãîëîâó â ï³ñîê,Ëèøèëà çãðàþ ïîïðè çàáîðîíó…Âïåðåä! Äî ñîíöÿ! Áëèæ÷å õî÷ íà êðîê!

* * *Îé, êîëè æ Âè, ìàìî, ïîñòàð³ëè,Àäæå ÿ ùå çîâñ³ì ìîëîäèé?

Òà ðîêè çà äíÿìè ïðîëåò³ëè, Ìîâ õìàðêè çà îáð³é çîëîòèé.

Äå æ Âè, ìàìî, ñèëè ðîçãóáèëè,Àäæå â ìåíå ùå äîñòàòíüî ¿õ?Îé, êîëè æ Âè, ìàìî, ïîñèâ³ëè?Ñòàëè êîñè á³ë³ íà÷å ñí³ã.

Äå æèòòÿ ïîä³ëîñÿ, ìàòóñþ? Àäæå ñàì ùå í³áè ³ íå æèâ.Àëå, ìîæå, ïðàâíóê³â ä³æäóñÿ,Íåäàðåìíî æ äîíå÷îê ðîñòèâ.

×îì ñàì³ íà ñòàð³ñòü çàëèøèëèñü,Àäæå º ³ âíóêè, ³ ñèíè?Âæå é ìî¿ ïî ñâ³ò³ ðîçëåò³ëèñü,Õòîçíà, ÷è ïîâåðíóòüñÿ âîíè.

À ë³òà çà çèìàìè çëåò³ëè,Äîäàº íàì â³êó ð³ê íîâèé.Îé, êîëè æ Âè, ìàìî, ïîñòàð³ëè,Àäæå ÿ â äóø³ ùå ìîëîäèé?

Çîðÿìè æèòòÿ ïðîìèãîò³ëî,Õëüîñíóëî, ÿê ð³çêà ïî âîä³…Îé, ÷îãî æ Âè, ìàìî, ïîñòàð³ëè?Âè æ ó íàñ òàê³ ùå ìîëîä³!

Í²×Âñå äîáðå é çëå òðàïëÿºòüñÿ âíî÷³,Áî í³÷ îáåð³ãàº òàºìíèöþ.² õòîñü äî íåáà ï³äáèðà êëþ÷³,À õòîñü êðàäå ³ç ãðîáó ïëàùàíèöþ.

Äëÿ ïðàö³ äí³, à íî÷³ äëÿ êîõàííÿ,² âäåíü äëÿ íî÷³ ãîñòðÿòüñÿ íîæ³,Âíî÷³ æèòòÿ ïðèõîäèòü êð³çü ñòðàæäàííÿ² ïðèïîâçàþòü âáèâö³, ÿê âóæ³.

Âíî÷³ ï³ñí³ ç’ÿâëÿþòüñÿ ÷óäîâ³,² çîð³, ³ ãàëàêòèêè, é ñâ³òè.² ïîòîïàþòü íî÷³ â ìîð³ êðîâ³,² ã³ëüéîòèíè ëàãîäÿòü êàòè.

Âíî÷³ þíàê îñâ³ä÷èâñÿ â êîõàíí³² æ³íêà îï³âíî÷³ çà÷àëà,À õòîñü õâèëèíè äîæèâà îñòàíí³ -Êóëüãàâà ñåðåä íî÷³ ïðèáðåëà.

Í³÷-ðÿò³âíèöÿ, í³÷êà-÷àð³âíèöÿ,Ïîðà çàêîõàíèõ, ïîåò³â ³ ïîâ³é,Óáèâöü ³ ëèõîä³¿â çàõèñíèöÿ…² ÿê öå âñå ïîºäíóºòüñÿ â í³é?!

ÒÐÈ ÄÎË²Моїм донечкам Оленці, Катрусі та Олюні

Òðè ã³ëêè ó ðîäèíí³é êðîí³, Òðè ñîíöÿ ñõîäèëè â æèòò³, Òðè ùàñòÿ âèðîñëî - òðè äîí³, Òðè äîë³, òðè äóø³ ñâÿò³.Òðè í³æí³ ï³ñí³ êîëèñêîâ³, Òðè ñâ³òë³ ç³ðêè â íåáåñàõ,Òðè íàéäîðîæ÷³ êðàïë³ êðîâ³ Ó íàéð³äí³øèõ òðüîõ ñåðöÿõ.Òðè ëàñò³âî÷êè, òðè ëåá³äêè, Òðè ùèðèõ ïðàâäè ïîì³æ íàñ, Ðîçêâ³òëè òðè íàéêðàù³ êâ³òêè,Êîëè öâ³ñòè ïðèéøîâ ¿ì ÷àñ.Òðè äóæ³ ïàðîñòêè ëþáîâ³, Òðè ³ç ïðè÷èí ìî¿õ ñèâèí, Òðè óêðà¿íêè ÷îðíîáðîâ³, Õî÷ â ìð³ÿõ áóâ, çâè÷àéíî, ñèí.Òðè áîë³, òðè ùåìê³ òðèâîãè, Òðè äæåðåëà ìî¿õ íàä³é, Òðè ùåäðèõ ïîäàðóíêè Áîãà Ìåí³ ³ âñ³é çåìë³ ñâÿò³é.

Віктор ЦИМБАЛ

Á²ËÀ ÂÎÐÎÍÀ

* * *Íå çíàþ, ÷èì öå ìîæíà ïîÿñíèòè,Çâ³äê³ëü â ìåí³ öå äèâíå â³ä÷óòòÿ,Àëå áåç òåáå ÿ íå ìîæó æèòè,Òè êðîâ ³ ñ³ëü âñüîãî ìîãî áóòòÿ.

² êîæåí êðîê ì³é, ³ ìî¿ äîðîãèÂåäóòü ó ïàì’ÿòü, äî ìî¿õ áàòüê³â,Ïîïðè äåêðåòè ³ ïåðåñòîðîãèÍà íèõ æèòòÿ ïðèì³ðÿòè õîò³â.

ª â íàø³é ìîâ³ ñëîâî «Áàòüê³âùèíà»,Ïðîñòå ³ ð³äíå, í³áè îò÷èé ä³ì,Õî÷ ïîêè öå çàíåäáàíà ðó¿íà,Âîë³þ æèòè ³ ïîìåðòè â í³ì.

ÎÇÈÐÀÞ×ÈÑÜ Â ÌÀÉÁÓÒÍªÍå ìîæíà ñóäèòè áåç ïðàâà,Íå íàøà, ïî ñóò³, öå ñïðàâà.Äå ïðàâäà, ñêàçàòü íå áåðóñü…Ðîñ³ÿ - âåëèêà äåðæàâà,Òà ïëà÷å ç´âàëòîâàíà ñëàâà, Áî, âñå-òàêè, Êè¿âñüêà Ðóñü!

²ñòîð³þ ïåðåêðî¿ëè,Äóøèëè, ìîðèëè, ãíî¿ëè,Ðóáàëè ï³ä êîð³íü ³ â ïåíü!² Ðþðèêè, ³ Ðàäç³â³ëèÒîïèëè â êðîâ³ ³ õìåë³ëèÂ³ä ñòîãîíó - íå â³ä ï³ñåíü.

Áóëà çà æàíäàðìà ³ êàòà, Âåëèêà ³ ï’ÿíî-ïèõàòà,Â³êàìè ï³ä ñåáå ãðåáëàÍàñòèðíî, çàïåêëî, çàâçÿòî,Àæ, ðàïòîì, ó «ñòàðøîãî áðàòà»Ç ìîëîäøîãî ïåðåðîñëà.

Òà ëóñíóëà «ìàò³ð íàðîä³â», Çàñÿÿëî ñîíöå ñâîáîäèÍà ð³äí³é Âêðà¿íñüê³é çåìë³.Çàõîâàí³ â ñõðîíè êëåéíîäè

Віктор ЦИМБАЛ

22 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 23Віктор ЦИМБАЛ. Біла ворона

Òðè ñïîä³âàííÿ, òðè ï³äìîãè,Òðè ïàðè ñîíÿ÷íèõ î÷åé… Òà ðîç³éøëèñü ïî òðüîõ äîðîãàõÓ ñâ³ò íåäîñïàíèõ íî÷åé.

ÏÐÎÑÒÈ ÑÎÁ²Ïðîñòè ñîá³ ÷óæ³ ïðîâèíè,Ñóì’ÿòòÿì äóøó íå ãí³òè,² ñïðîáóé â öþ ëèõó ãîäèíóÑåáå äëÿ ñåáå çáåðåãòè.

Çâ³ëüíè çìîðäîâàíå ñóìë³ííÿÂ³ä òÿãàðÿ ÷óæèõ ïðîáëåì,Ðîçêèäàé ç äæåðåëà êàì³ííÿ² øëÿõ ñâ³é îêðîïè äîùåì.

Íåïîòðåáîì íå ïåðåéìàéñÿ,Äàðåìíî ñåðöå íå ãðèçè,Íå ï³ääàâàéñÿ, íå ïðîäàéñÿÇà áëèñê ôàëüøèâî¿ ñëüîçè.

² íå ë³í÷óé ñåáå äóìêàìè,Ùî â’¿ëèñü íàðîñòîì ³ðæ³.Ïðîáëåìè ùåçíóòü ðàçîì ç íàìè,Ïðîñò³ é ñêëàäí³, ñâî¿ é ÷óæ³.

Íå ìó÷ çíåðâîâàíó ñâ³äîì³ñòü² çëà í³êîìó íå áàæàé,Áî ò³ëüêè çëî ïðèéäå íàòîì³ñòü,Ïðîñòè ñîá³ ³ âñ³ì ïðîùàé.

ÑÒÀÐÈÉ ÆÓÐÀÂÅËÜÍà âåðáàõ á³ëå øóìîâèííÿ,Çèìîâà êàðóñåëü, Íàä ïåðåêîøåíèì öÿìðèííÿìÑõèëèâñÿ æóðàâåëü.Äàâíî ñòî¿òü â³í êðàé äîðîãè,Â ìîðîçè ³ äîù³,Õîâàº äåðåâ’ÿíó íîãóÂ çàñí³æåí³ êóù³.Ñòî¿òü, ó äçüîáàêó òðèìàºÎáêîâàíå â³äðî,Ùî, ìàáóòü, âæå é íå ïàì’ÿòàº,Êîëè íîâèì áóëî.Êîëèñü ïðèõîäèëè äî íüîãîÍàïèòèñÿ âîäè,Êîãî íàòîìëåíà äîðîãàÏðèâîäèëà ñþäè.² æóðàâåëü ñòî¿òü, äð³ìàº,

×åêàº íà âåñíó, Êîëè æóðàâêà çàñï³âàº,Ùî ñíèëàñÿ éîìó.Êîëè äî íüîãî ïðèéäóòü ëþäèÂîäè ä³ñòàòè,² â³í ç ïîêëîíîì çíîâó áóäå¯õ ÷àñòóâàòè.

ÒÐÀÏËßÞÒÜÑß ÍÀ ÑÂ²Ò²ÎÄÍÎËÞÁÈÕòîñü íàðîäèâñÿ ëàã³äíèì, íå ãðóáèì, À ³íøèé ç ïåëþøîê âæå çëþêà é ïñèõ.Òðàïëÿþòüñÿ íà ñâ³ò³ îäíîëþáè, Íà æàëü, ìåíå íåìàº ñåðåä íèõ.

Òà çíàþ, âçèìêó ÷è âåñíîþ ðàííüîþ, Ïðèéäå, ìîâ íàãîðîäà çà ÷åêàííÿ,Ëþáîâ, ùî áóäå ó æèòò³ îñòàííüîþ…Ùî º äîðîæ÷å çà òàêå êîõàííÿ?

À ìè? À ìè í³ÿê íå ïîì³÷àºì,Ùî öå íå ³íøà, àëå ñàìå òà,Âñå ìàðèì íåçåìíèì ÿêèìîñü ðàºì,Õî÷ ïîðó÷ ç íàìè - ñâ³òëà ³ ñâÿòà.

² öå òîìó ï’ÿíêèé âåñíÿíèé â³òåð Êèäàº íàñ ó âèðâè òå÷³¿.…ßêáè æ, íàðåøò³, òó ëþáîâ çóñòð³òè² äîñòåìåííî çíàòè, ùî ¿¿!

* * *Ñòîð³íêà ÷èñòà º ó á³îãðàô³¿,Ïðîá³ë â ãåíåàëîã³¿ ñ³ì’¿,Îäíîãî ä³äà çíàþ ç ôîòîãðàô³¿,À äðóãîãî íå áà÷èâ âçàãàë³.

²ç íèõ í³õòî íå ì³ã ³ ïåðåäáà÷èòè,Ùî äåñü êîëèñü ÿ ç’ÿâëþñÿ íà ñâ³ò, Òîé, ùî íå çìîæå ¿ì îáîì ïðîáà÷èòè, Ùî çàãóáèëè ñë³ä ó ðîäîâ³ä.

Âñ³ êàæóòü - çîâí³ ñõîæèé íà Ìèêèòó, Öå ä³ä ïî ìàòåð³, ï³øîâ ç æèòòÿ äàâíî,Â³í íà Äîíáàñ³ äåñü ïëàñòîì ïðèáèòèé,Íåìà é ìîãèëè, õòîçíà, ÿê áóëî...

Ä³äà Îìåëüêà, áàòüêîâîãî òàòà,Çàáðàëè ñåðåä íî÷³ â³ä ä³òåé,² îïå÷àòàíà çîñòàëàñü ïóñòêà-õàòà,² ñèðîòè ðîñëè ñåðåä ëþäåé,

Áî ä³ä - êóðêóëü, íà êîñòóð³ êóëüãàþ÷è,Áóâ ðàòàºì, âñüîìó ì³ã äàòè ëàä.² äåñü íà Ñîëîâêàõ, â ï³òüì³ êîíàþ÷è,Â³í çãàäóâàâ ïîñàäæåíèé íèì ñàä.

ß ¿õ íå áà÷èâ, àëå ïàì’ÿòàþ,Íå ÷óâ îíóêà ìóäðèõ ¿õí³õ ñë³â,Òîæ ÿ ùîäíÿ é íàâ³êè ïðîêëèíàþ Òèõ, õòî ìåíå çàëèøèâ áåç ä³ä³â.

* * *²ç ä³äà-ïðàä³äà, â³ä áàòüêà ³ äî ñèíà,Íà â³êè â³÷í³ ³ ñïîêîíâ³ê³âÆèëà, æèâå, íå âìåðëà Óêðà¿íà,Õî÷ ÿê áè öüîãî õòîñü òàì íå õîò³â.

ª ðîñ³ÿíè, ëàòèø³ ÷è í³ìö³,Ïîëÿêè, ³ ìàäÿðè, é ìîëäàâàíè,² ò³ëüêè ìè ÷îìóñü - íå óêðà¿íö³,À ïðîñòî ³ áåçëèêî - ãðîìàäÿíè.

Ïîä³áíîãî íå çíàëà ùå ³ñòîð³ÿ,Ùîáè áóëà äåðæàâà áåç íàðîäó. À, ìîæå, öå âæå ïðîñòî òåðèòîð³ÿ,Áåç íàö³¿, áåç ïëåìåí³ ³ ðîäó?

Ìîæëèâî, öå äëÿ êîãîñü ³ ôîðìàëüíîñò³,Ùîñü íåñóòòºâå é âçàãàë³ ïóñòå,Òî õàé ³ñíóº áåç íàö³îíàëüíîñò³, Äëÿ ìåíå æ óêðà¿íåöü - öå ñâÿòå!

Áàãàòî íàñ â ñâ³òàõ ñåðåä ÷óæèíö³â,Ïî âñ³õ êóòêàõ çà ñèí³ìè ìîðÿìè,Ïîâñþäè çíàþòü íàñ ÿê óêðà¿íö³â,À âäîìà âñ³ ìè ïðîñòî ãðîìàäÿíè.

* * *ß áà÷èâ ¿õ ðàí³øå ÷è êîëèñü.À ìîæå, òî âîíè ìåí³ íàñíèëèñü,Êîëè òóìàíè ç ëóãó ï³äíÿëèñü² çà âåðõ³âêè ë³ñó çà÷åïèëèñü?Â íèõ ïðè÷à¿âñÿ âå÷îðîâèé ñóì,Â íèõ òèõà ðàä³ñòü ðîñÿíîãî ðàíêó,Â íèõ ïàâóòèííÿ íåñê³í÷åííèõ äóì,Ùî íå äàþòü çàñíóòè äî ñâ³òàíêó.Âîíè ÷àðóþòü, âàáëÿòü ³ ìàíÿòü,Òàê Ìàâêà Ëóêàøà êîëèñü çãóáèëà. ßêáè æ óçíàòè, ùî âîíè òàÿòü?Òà ðîçãàäàòè òà¿íó íåñèëà.Âîíè ÿê âèðâè ë³ñîâèõ îçåð,

Ùî ïîëîíÿòü ñâîºþ ãëèáèíîþ.Òà ÿê ï³çíàòè öþ ãëèá³íü òåïåð, Õ³áà ùî êèíóòèñü ó íå¿ ç ãîëîâîþ?Âå÷³ðí³õ ò³íåé í³æíèé ô³îëåòÍàä â³ÿìè ÷àð³âíî¿ ñìóãëÿíêèÍàä³éíî áåðåæå ÿêèéñü ñåêðåòÂ äóø³ çåëåíîîêî¿ Ñâ³òëàíêè.

ÙÅ ÇÈÌÀ…Ùå çèìà çà â³êíîì, ùå çèìà,Àëå â³òåð âæå ïàõíå âåñíîþ,Òà ³ ñí³ãó âæå ìàéæå íåìà:Ìîâ ðîêè, çá³ã ó â³÷í³ñòü âîäîþ.

Ùå íå ÷óòè øïà÷ê³â ó ñàäêó² ùå æàéâîðè íå çàñï³âàëè.Ï³ä â³êíîì áðóíüî÷êè íà áóçêóÊîæóøêè ñâî¿ ïîðîçñò³áàëè.

Ùå ë³ùèíà â ãàþ íå öâ³ëà,Ùå ò³ñíèòüñÿ ï³ä êðèãîþ ð³÷êà.«Âæå âåñíà! Âæå âåñíà! Âæå âåñíà!» -Íåâãàìîâíî ñï³âàº ñèíè÷êà.

Ùå äð³ìàþòü áåçëèñò³ ë³ñè,Ùå ð³ëëþ íà ïîëÿõ íå ÷³ïàëè...Íà îñîíí³ çåëåí³ ñïèñèÍ³æí³ ïðîë³ñêè ïîâèòèêàëè.

ÓÊÐÀ¯ÍÖßÌÂàì ìîæå ïîõâàëèòèñü âñÿê,Ùî ëþáèòü ï³ñíþ, ÷àðêó é ñàëî,Òà ïåðåë³÷åíèõ îçíàê,Ùîá çâàòèñü óêðà¿íöåì, ìàëî.Íå äîñèòü ïðîñòî îäÿãòèÂèøèâàíó õðåñòîì ñîðî÷êó.Òîä³ âêðà¿íöåì ñòàíåø òè,Êîëè ñèíè òâî¿ ³ äî÷êè²ç ãîðä³ñòþ çà ñâ³é íàðîäÂ³çüìóòü íà ïðàïîð ð³äíó ìîâó,Íå â³íøóâàòèìóòü çàáðîä,Â³äâ³þòü â³ä çåðíà ïîëîâó,Íàâ÷àòüñÿ çâè÷àé áåðåãòè² ìàò³ð-Çåìëþ øàíóâàòè.

Òîä³ âêðà¿íöåì áóäåø òè,ßê áóäóòü òàê îíóê³â çâàòè!____________________

24 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 25Оксана ШАЛАК. Фотографічна вічність

À â³í: - Íå ïî¿äó,ßê íå çàñ³þ îâåñ!…×óæèíö³ ñòîÿëè² äèâèëèñü îòå ê³íî:Á³ëèì ïî ÷îðíîìóÑ³º ñ³ÿ÷ çåðíî…

* * *Ñëóõàºìî äîù,Âäèõàºìî çàïàõÑòàðîãî ñàäó,Äå ñïîëîõàí³ ìîðåë³ÎñèïàþòüñÿÇîëîòèìèÑîíöÿìè.ÑëóõàºìîÌóçèêóÂîäè,Ìóçèêó ë³òà,ÏðîëèòóÙåäðîþÁîæîþ ðóêîþ.

ÌÎËÈÒÂÀÇ³éäóòü ñí³ãè -² ñêðåñíå êðèãà â îö³,² ñâ³ò ç³éäå ñëüîçîþ² â ñëüîç³.Âñå çì³íþºòüñÿ,Âñå ìèíàº, Îò÷å, -Íå ìåðêíå ç³ð…² çíàºø,² íàñïðàâä³Áà÷èø:Öåé ñâ³ò äëÿ òåáåÕòîñü ïåðåì³íèâ…² ìîðå çíà÷åíü,Ì³ð³àäè çíà÷åíüÓ ñâ³òëèõ äèâ…

²Ç ÖÈÊËÓ «ÍÅÁÅÑÍÀ ÑÅÐÁ²ß»

²Ñåðá³º,Óñ³ òâî¿ ï³ñí³Íàáóëè äëÿ ìåíå êîëüîðó,Óñ³ òðàâè - çàïàõó…Ñåðá³º -Òè äçâ³íêà òàìáóðàÓ ðóêàõ ñòàðîãî ìóçèêè,

Ùî ëþáîâíî áóäèòüÄàâí³ çãóêè ð³âíèí!Óñ³ òâî¿ ñîáîðèÑÿãëè õðåñòàìèÌîãî ñåðöÿ,Î íåáåñíà Ñåðá³º -Íåáî,Ùî âèõëþïóºòüñÿÇ ãëèáîêî¿ ÷àø³Òàêî¿ òåðïêî¿Ëþáîâè…²²Í³÷í³ äçâîíè ñåðåäì³ñòÿ,Ùî áóäÿòü òèøó² ðîçò³êàþòüñÿ ñð³áëîìÏîì³æ äàâí³õ ìóð³â,Îçèâàþòüñÿ ó ñíàõ,Â³äëóíþþòüÓ áåçëþää³ âóëèöü -² â³ä ëóíè ò³º¿Çàöâ³òàþòü êâ³òèÂ ³âàíäàíñüêèõ â³íêàõ,Îæèâàþòü ëåãåíäèÂîºâîäèíè,Ïëà÷óòü ðîñîþÎñâÿ÷åí³ òðàâèÒåïëî¿ ë³òíüî¿ Íî÷³…

ÏÎÄ²ËÜÑÜÊÀ ÑÏ²ÂÀ×ÊÀÎ÷³, óñì³øêà, âèãèí áðîâè,Ïðîô³ëü áîë³ñíèé â ðàì³ â³êîíí³é.Òè ì³òè÷íà, ìîâ ðèáà âèç…×àñ, ìîâ òðàâè, ñòîëî÷èëè êîí³…Ì³æ ìåòåëèê³â ³ öâ³ðêóí³â,² äæìåë³â, ùî ãóäóòü âîéîâíè÷å,Òè æèâåø ó êðà¿í³ ñí³â.Ñâ³òëî ç íî÷³ - òâîº îáëè÷÷ÿ.

ÐÀÍÎÊÂèõîïëþº ç òåìðÿâè ñîíí³ îáëè÷÷ÿ,Âèñâ³òëþº ñîíí³ ò³í³ â êóòàõ.Ñîíöå á’ºòüñÿ, ñòðóìóº, êëè÷å,Ñîíöå - ñï³éìàíèé â êë³òêó ïòàõ.Ñò³êàº ñîí âîäîþ ç-ï³ä êðàíà,² â³êíà ðîç÷àõíóòî â òèõèé ñàä…×³òê³øàþòü îáðèñè. Ùå òàê ðàíî.Â³ääàëåíèõ çâóê³â æèâèé âîäîñïàä…

* * *Íà âèòêàí³ì ñîíöåì êèëèì³Ðîçïðîñòåðòèõ äî íåáà ïëîùÁàçàðþº ë³òî ó Êèºâ³ -Ïðîäàº ÷åðåøí³ ³ äîù.Ïðîäàº âîëîøêè, ë³ëå¿,Ðàä³ñòü â òðåïåòíèõ ïåëþñòêàõ,² çë³òàº íàä òèõ³ àëå¿Ãîëóá - ìóäðèé êè¿âñüêèé ïòàõ.Ïðîñòÿãàº ë³òî â äîëîí³Àáðèêîñ çàïàøíèé áóðøòèí -² îñà íà ì³ñüê³ì îñîíí³Ó-ïî-â³ëü-íþ-º ÷àñó ïëèí…

ÔÎÒÎÃÐÀÔ²×ÍÀ Â²×Í²ÑÒÜР. М.

Íà òë³ ïàëàöó ÃàëàãàíàÒè, ÿ ³ äîíå÷êà ìàëà.Öþ îñ³íü íàì îá³òîâàíî,Ùàñëèâó é òèõó - äàâí³é ñëàéä.Êîëîíè ãð³ëèñÿ ó ñîíö³,² ñõîäè êëèêàëè ââ³éòè.Òè ïðîñòÿãíóâ äîëîíþ äîíüö³ - Çàãðàâ îðêåñòð çîëîòèé.À ò³í³ ïàõëè ïîëèíàìè,² ãóñè ïàñëèñü ó òðàâ³…² õòî äî íàñ, ³ õòî çà íàìè,² ïîì³æ íàìè - âñ³ æèâ³…______________________

Оксана ШАЛАК

ÔÎÒÎÃÐÀÔ²×ÍÀÂ²×Í²ÑÒÜ

ËßÄÎÂÀÐ³êî ìîãî äèòèíñòâà,ªäíàºø ñìåðòü ³ íàðîäæåííÿ,Äîáðà ³ çëà áåðåãè.Êóïàííÿ ïåðøîãî ðàä³ñòü,Ã³ðêî¿ ñëüîçè çíåâ³ðó,Ð³êî ìîÿ êàëàìóòíà…Ñòîã³í Ðåâåð-äîëèíè,Êîçàöüêèõ êîíåé ³ðæàííÿ,Êëåê³ò çåëåíîãî Øóìó,Ñì³õ ïðàçíèêîâèõ äçâîí³â!Íà êîæí³ì òâîºìó êàìåí³Çíàòè ñë³äè ãëèáîê³,¯õ â³÷í³ñòü íàêðèëà õîðóãâàìè…Âîäî ìîÿ æèâëþùà,Ñê³ëüêîõ òè çðàíåíèõ áà÷èëà?..Ïòàõè òâî¿ âå÷³ðí³Íåáî âò³øàþòü ³ çåìëþ,Ðèáà òâîÿ îñòàííÿÑð³áëîì ãîðèòü ïðîòè ì³ñÿöÿ:- Âèïóñòè ìåíå, - êàæå, -Ñòàíó òîá³ ó ïðèãîä³.…² ò³ëüêè ì³ñÿöü ùå é äîñ³²ç äíà òâîãî ìåí³ ñâ³òèòüÊð³çü âîäó, òåì³íü ³ ÷àñ.

ËÅÃÅÍÄÀ ÄÐÓÃÎ¯ ÑÂ²ÒÎÂÎ¯«Поки не засію, в Німеччину не поїду». Так відповів один селянин фашистам, які оточили його хату в 1943-му…

Л. Харченко. «Німці на тлі українського пейзажу»

Á³ëèì ïî ÷îðíîìó -Ëåòèòü îòîé ê³íü ³ äîñ³.×îëîâ³ê íà êîí³Çàñ³âàº.Íåáî ãîëîñèòü…Äîãîðàº ñåëî.Íà çãàðèù³ ïëà÷å ïåñ.


26 1/2012. Вінницький край. ВИСОКИЙ ШТИЛЬ 27Петро ПЕРЕБИЙНІС. У дзеркалі роси

* * *Ó â³êàõ âîíè äð³ìàëè.Áóëàâà. Êîçàöüêà øàáëÿ. Ïðàãåòüìàíñüêå çíàìåíî.Ó â³êàõ âîíè ìîâ÷àëè.² ìîâ÷àëà Óêðà¿íà.Òüìà íåáîãó ïîãëèíàëà ç ãîëîâîþ, ç áóëàâîþ…Ãîëîâè êîëè íåìàº, òî íàâ³ùî áóëàâà? Òà ïîâ³ÿëî âåñíîþ ñåðåä ìîðîêó í³ìîãî. Øàáëÿ ñâèñíóëà ñòàëåâî,ðîçáóäèëà áóëàâó. À áîÿíè áóéíî÷óá³ïîêëîíèëèñü ä³äó Õìåëþ³ ïîêëèêàëè äîäîìóïîñèâ³ëå çíàìåíî.Çàäèâëÿºòüñÿ ªâðîïà.Íó ³ ñëàâí³ ö³ Áîãäàíè!À Áîãäàí êîíÿ ãóêàº.Íåáîîêèé. Áîãîì äàí.

* * *Õîäÿòü ïîïàñîì òóìàíèïîíàä ð³÷êîþ í³÷íîþ.Ïàõíå ñîëîäêî áóçêàìèïåðåë³òíèé â³òåðåöü. Ïîâíèé ì³ñÿöü óìèâàºìîëîäå ñâîº îáëè÷÷ÿ³ âòèðàºòüñÿ âîëîãèìçîðÿíèñòèì ðóøíèêîì.Îõ, ëóêàâ³ ÷àðè íî÷³!Öå æ íå ì³ñÿöü -à ëþñòåðêî.Äåñü òàì ñîíöåç ÿñíîêîëàçàäèâëÿºòüñÿ â ëþñòåðêî³ ìèëóºòüñÿ ñîáîþ,³ ñì³ºòüñÿ ïîòîéá³÷.Í³÷…

* * *Äî êîãî ùå âîëàòè?Äî Áîãà ÷è Ï³ëàòà?Î ìàðåâî îìàíè!Öå ìàðíî, ìàðíî, ìàðíî...Ïîñ³þ - ÷îðíà çãðàÿíàñ³ííÿ ï³äáèðàº.

Âèäçüîáóº, êëþº:ìîº, ìîº, ìîº!..Îãëÿíóñÿ äîâêîëà -à ïîëå ãîëå, ãîëå.Äî ñåáå ÿ âîëàþ.Äóøà ìîÿ ïàëàº.Çîðÿ ìîÿ -âñå âèùå.À ÿ íà ïîïåëèù³.

* * *Îñü í³ÿê íå çáàãíóòàºìíèöü ì³êðîñâ³òó. Ïîâ’ÿçàíèé ñ³òÿìè ïàâóòèííÿ,äð³ìàþ â õîëîäêó³ ïî÷óâàþ ñåáå Ãóë³âåðîì.Íåçë³÷èì³ îðäè ë³ë³ïóò³âìåòîäè÷íî øòóðìóþòüãîðó ìîãî ò³ëà³ íå çâåðòàþòü íà ìåíåæîäíî¿ óâàãè.Íàïðóæóþ âñ³ ì’ÿçè,ïðó÷àþñÿ ùîñèëè,òà íå ìîæó ñêèíóòè ïóòà,íå ìîæó âîðóõíóòèñÿ…Ìîâ÷èòü çàãàäêîâèé ì³êðîñâ³ò. Éîìó íå äî ìåíå.

ä

Â³í áóäóº ó òðàâàõñâî¿ ºãèïåòñüê³ ï³ðàì³äè.

* * *Ãåîìåòð³ÿ ç³ðíèöü.Òåì³íü ³ ÿñà.

Петро ПЕРЕБИЙНІС,ССлауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Ó ÄÇÅÐÊÀË² ÐÎÑÈ

* * *Âèáðèçêóþòü ðîñèíèç-ï³ä áîñî¿ ñòóïí³.Ó ïðîñèí³ ðÿñí³þòüêóëüáàáêè çàïàøí³.

Ð³âíèíà ë³òîãðàþâ³ä ñîíÿõ³â êèïèòü.² íåáî ï³äïèðàþòüëèø ñîíÿ÷í³ ñòîâïè.

Äóøà ìîÿ âîñêðåñëàõìàðèíî÷êó ïàñå.Òðàñóº ïåðåâåñëîìÍåìèð³âñüêå øîñå.

ßê ç³ðîíüêè, ïîä³áí³ñëüîçèíà ³ ðîñà.Êðàé ñâ³òó º Ïîä³ëëÿ,à äàë³ - íåáåñà.

* * *Ðîç÷èíÿþñü ó ðîñ³ ÿ.Éäó â ÷îðíÿâå íàäâå÷³ð’ÿ

ó ð

ñåðåä á³ëèõ ç ô³îëåòîìêâ³ò³â-ë³éî÷îê...Íå ñïèòüñÿêó÷åðÿâ³é ïîâèòèö³.×åðåç ë³éî÷êè ãëèáîê³ö³äèòü, ö³äèòü ÷àð³âíèöÿîêåàí ðîñè äçâ³íêî¿.Â îêåàí³ ÿ çíèêàþ.×óþ ìàìèíå «Îé ñèíêó!».² äçâåíèòü ìîÿ ðîñèíêà.

* * *Ñÿþòü âèøí³ íàëèâí³,àæ òð³ùàòü â³ä ñîêó. ×åðâåíü ãåòü ïî÷åðâîí³â íà ãîð³ âèñîê³é.

Ñàä ñïðîñîííÿ äî çåìë³íàõèëÿº â³òè.Íà ïðèñîõëîìó çåë³ñïî÷èâàº ë³òî.

Äåíü ñïèíèâñÿ íà ìîñòó,íåáåñà òîðêàº.«Ãîä³! Á³ëüøå íå ðîñòó!» - ñàì ñîá³ ãóêàº.

* * *Á’þòü ïî ñâî¿õ.Áî äóøèòü æàáà.Êóì-êóì! Êâà-êâà! Ìîêâà.Âîäà ³ðæàâà…Íà êóìà êóì.Íà äðóãà äðóã.À áðàò íà áðàòà.Êîìó - çà ïðóã. Êîìó - çà ´ðàòè.Êóì-êóì. Êóìà. Óìà íåìà. ² æàáà äóøèòü.Äóøà áàéäóæà…Ñòð³ëÿþòü ïî ñâî¿õ.Ïðèö³ë õðåùàòèé -íà ñåðö³ ïå÷àòêà.

* * *×îðí³ ëåáåä³ ÿ÷àëèíà íåáåñíîìó ïðè÷àë³ëåáåäèíî¿ äóø³.×îðíèé äåíü äîùèâ.×îðíà ìàëüâ³ÿ öâ³ëà.×îðíà ëîä³ÿ ïëèâëà.À íàä ëîä³ºþëåáåä³ëà ìåëîä³ÿï³ä êðèëîì îðëà.×îðí³ ëåáåä³ ÿ÷àëè³ ïðîùàëèñüíà ïðè÷àë³.×îðíà ìàëüâ³ÿ öâ³ëà.² ëåá³äêà ó ïå÷àë³çàòóëÿëàñü â³ä îðëàò³ííþ á³ëîãî êðèëà.

Петро ПЕРЕБИЙНІС,СС


Ñïîãëÿäàþ ãîð³ëèöüòåïë³ íåáåñà.

Â³ä çîð³ ³ äî çîð³ïîäóìêè ëå÷ó. Áà÷ó: ðîíèòü Êîçåð³ãïîï³ë íà ñâ³÷ó.

Áà÷ó: Ä³âà Áëèçíþêàìîâ÷êè îá³éìà.Äîòë³âàº ³ çíèêàìàðåâî ÿðìà.

² íåñêîðåíà äóøàâ ìîðîê ïóñòîòèâèñèïàº ³ç êîâøàçîðÿí³ ñâ³òè.

×ÎËÎÌ ÒÎÁ², ËÞÁÎÂÅ!Íà ñòåïîâèõ ïðîñòîðàõ äàâíèíèêðàñà òâîÿ êîçàöòâî ïîëîíèëà.Â³ä ñèâèíè, â³ä íàøî¿ âèíè -÷îëîì òîá³, æ³íî÷à ïîëîâèíî!

Øóìèòü âîäà. Âåðòàºòüñÿ âåñíà.Êðèëî ôàòè á³ë³º ëåáåäèíî.Ëþáîâ îäíà. Â³ä Ãîñïîäà âîíà.×îëîì òîá³, æ³íî÷à ïîëîâèíî!

Ë³òà ëåòÿòü. ² òàíóòü õîëîäè.Íå òðåáà ñë³ç, ìàòóñþ ³ äðóæèíî.Íåñå äèòÿ ëåëåêà ìîëîäèé.×îëîì òîá³, æ³íî÷à ïîëîâèíî!

Êðóæëÿº ñâ³ò íà êðóç³ ãîí÷àðà.Ïàðóº õë³á. Ñèí³º ïîëîíèíà.² ëèíå ñï³â äî ñèâîãî Äí³ïðà.×îëîì òîá³, æ³íî÷à ïîëîâèíî!×îëîì òîá³, ïðåêðàñíà ïîëîâèíî!

* * *Áëàêèòíîþ ðîñîþÿ ìàêè ïîëèâàâ.Íå òè áóëà ç³ ìíîþ,à Ìàâêà ïîëüîâà.

Êîñà ¿¿ çåëåíàùå ìàðèëàñü ó ñí³.² ñÿÿëè êðóã ìåíåâñ³ ìàºâà çåìí³.

Äçâåí³ëî ñåðöå ëóíêî.Áðîäèëî ùîñü õì³ëüíå.Òà í³æíèì ïîö³ëóíêîì çáóäèëà òè ìåíå.

Äð³ìàëè ñîíí³ ìàêè.Ãîéäàëàñü äàëèíà. À Ìàâêà... Ùåçëà Ìàâêà.² õòîçíà äå âîíà.

* * *ßñíîêîñà íåçíàéîìêàïëà÷å â þðìèù³ òèõöåì.Íîñèê âèñ³÷åíèé òîíêîçà÷àðîâàíèì ð³çöåì.

Íó íàâ³ùî ¿é ñüîãîäí³âàø³ çàçäðîù³ ³ çëî?Ñåðåä ïèøíî¿ ïîãîðäè áà÷ó àíãåëüñüêå ÷îëî.

Áà÷ó â³äáëèñêè âîãíèñò³çîëîòàâîãî ïëå÷à³ ïðîì³í÷èê òàºìíèö³ó êàøòàíîâèõ î÷àõ.

Íàì ó çîðÿíîìó âàëüñ³íàâ³òü ãîðå íå á³äà.Òè ç³ ìíîþ íå ïå÷àëüñÿ, íåçíàéîìêî ìîëîäà.

Äîãîðèòü ³ ñòàíå äèìîìäåíü ó òèø³ íåçåìí³é.Ìîæå, òè îäíà-ºäèíà,òà ñóäèëàñü íå ìåí³.

Á’º êîñà òâîÿ ïî ñåðöþ,ÿê îñâÿ÷åíà ëîçà.² êàøòàíîâ³ îçåðöÿùå ïðîñâ³÷óº ñëüîçà.

ÒÎÏÎËÈÍ² ÑÍ²ÃÈ Ëåòÿòü òîïîëèí³ ñí³ãè³ ïàäàþòü êîñî.Ëÿãàþòü íà êîñèãóñò³ òîïîëèí³ ñí³ãè.

Õîä³ìî ó ñí³æí³ ïîëÿ.Òàì â³òåð õìåë³º, òàì ë³òî á³ë³º.Êîõàíà, õîä³ìî â ïîëÿ!

Ì³æ íàñ ïàäîëèñòèê ñóõèéíà ñ³í³ äð³ìàº.Ùå ñí³ãó íåìàº.Ëåæàòü òîïîëèí³ ñí³ãè.

* * *Çàøóì³ëè ãà¿,³ æèòà ñïîëîâ³ëè.Â³äíàéøëè ìè ñâî¿çîëîò³ ïîëîâèíè.

Ïðîñòåëèëè ñâàòèðóøíè÷îê íà ñòåæèíó. Ìè ó ñâ³òë³ ôàòè -÷îëîâ³ê ³ äðóæèíà.

Íàøå ë³òî â ãàÿõìîëîäå, ÷àð³âëèâå.Òè òðîÿíäà ìîÿ, à ÿ òâ³é ÷îðíîáðèâåöü.

Âèäíîêîëà ÿñí³,à â³íî÷îê á³ëåíüêèé.Êîëèñêîâ³ ï³ñí³íàì êëåêî÷óòü ëåëåêè.

* * *Ìàòóñ³ íà äîñàäóÿ ñêà÷ó ïî ãîðîäàõ³ ñîíÿõè òóñàþ,íåíà÷å öàð ïðèðîäè.

Õèòàºòüñÿ ñòåáåëüöåó æîâòîìó â³íî÷êó.Æàð-ïòèöåþ ñåðäå÷êîìàòóñèíå òð³ïî÷å…

Ðîçòàíóëè íàâ³êèë³òà ìî¿ çåëåí³.² ñòåëèòüñÿ áàðâ³íîêñòåæèíîþ äî íåí³.

Ìèíóëå íå çàïëà÷å.À ñîíÿõè ùàñëèâ³ãàéíóëè â äàëü äèòÿ÷ó³ âñå ìåí³ ïðîñòèëè.

ÖÀÐÈÖß ÃÐÎÇÈЕлеонорі Пірадовій

ßê âèéäå íà çîðÿíó ñöåíóñìàãëÿâà öàðèöÿ ãðîçè -óäàðèòü ìàæîðíî ³ ùåìíî â³äëóííÿ íà ãðàí³ ñëüîçè.

Öàðèöÿ öâ³òå íà ïðåñòîë³,à âå÷³ð ³ñêðèòü, ÿê âóàëü.Çàìð³éíî ó ì³ñÿ÷í³ì êîë³ñïëèâàº â³äêðèòèé ðîÿëü.

Çãàñàþòü ñâ³òè âåëåìóäð³.Ïî êëàâ³øàõ ïàëüö³ á³æàòü.Ïóëüñóº ñâÿòèì ïåðëàìóòðîì îñÿÿíà ñåðöåì ñòåæà.

² õðåñòèòü ìåíå áëèñêàâèöÿ.Ðîêî÷óòü âèñîê³ ãðîìè.Íåáåñíà ëóíà áàñîâèòàâèêî÷óº ñîíöå ç ï³òüìè.

À ïàëüö³ âèêðåøóþòü presto.Íàä ëîæàìè øàë ïðîë³òà.² ÷àéö³ âîñêðåñëèé Ìàåñòðîìåëîä³þ øëå êð³çü ë³òà.

×åðêàº Êàâêàç ³ Êàðïàòèìåëîä³ÿ ñâ³òëèì êðèëîì.×åêàº íàñ Ìóçà êèðïàòà,³ äîëÿ ñòî¿òü íàä ÷îëîì.

Ñÿéíèñòî çîâå ãðîçîâèöÿ.Íàä ÷àñîì âèòàº ³ì’ÿ.Öàðèöå ãðîçè, îçèðíèñÿ!Ùå öàðñòâóº äîëÿ òâîÿ.

* * *Â³äõîäèòü åïîõà.Çâèêàþ ïîòðîõóäî çîðÿíèõ âîðîæ³íü.Ëîâëþ ì³ðàæ³.Ðîç÷èíÿþñü ó ìàðåâ³ ñòåïó.Ë³òî. Ñïåêà.Ñîíöå â îðåîë³.Êîñîãîðè ãîë³.À òàì, çà êóðãàíîì,ðîçï’ÿòòÿì äåðåâ’ÿíèìó íåá³ çàêëÿêâ³òðÿê.


* * *Ïàõíå òåðïêî, ìåäîâîêîñìîñ ãàðÿ÷èõ ñîíÿõ³â.Ñîíÿõ êëàíÿºòüñÿ ñîíöþ.² äìóõàº ñîëîäêèé â³òåðåöüó çàñìàãëå ñîíÿõîâå îáëè÷÷ÿ,øåëåñêî÷å ôîëüãîþ ïåëþñòîê,çì³òàº äîëîíåþæîâò³ ãëå÷èêè-êâ³òèíêè.À ãëå÷èêè íà çåìëþ -êàï-êàï…Ëèíå áðîíçîâà ìóçèêà.Äçâîíÿòü äçâîíè ìåäîâ³.Ñÿº ñîíÿøíèêìåäîâèìè ÷àðóíêàìè,ï³äñòàâëÿº â³òðîâ³ðîçïàø³ëå ÷îëî.À â³òåð õìåë³º,âåðøèíó ñîíÿõà êîëèõàº. Êàï-êàï -êâ³òî÷êà ç ÷îëà...Íà âîùèí³ ñîíÿõàñâ³òèòüñÿ áäæîëà.

* * *Òè çðàäæóºø ³ êàºøñÿ.Î ÿê òè ëþáèø êàÿòèñü!Òè ïîêàÿííÿì Êà¿íà ðîçïëþùèâ êóòèé ëîá.Òè Áîãîì ïðèñÿãàºøñÿ,ùî áåç æàãè ðîçêàÿííÿ³ çðàäè íå áóëî á...Òè çðàäèâ áðàòà ð³äíîãî ³ òàê çàòÿòî êàÿâñÿîá çåìëþ ëîáîì,ùî çåìëÿ ñâÿòàâ³ä áîëþ ïðîâàëèëàñÿ³ çðàäæåíîãî áðàòàâ³ä òåáå çàõîâàëà...À òè æèâåø.Àì³íü!

* * *Ëîâèâ ÿ æàð-ïòèöþ.À âîíà óò³êàëà.Ðóêè îáï³êàëà.ß êîð÷èâñÿ â³ä áîëþ,êðîïèâ æèâîþ âîäîþïðîïàëåí³ äîëîí³³ çíîâó çàòÿòî

âèõîäèâ íà ëîâè.² ëèøå òîä³,êîëè çàäèì³ëîîáâóãëåíå ñåðöå,çáàãíóâ ÿ ïðîñòó ³ñòèíó. Íå ìîæíà çëîâèòè âîãîíü...Ñèäæó îñü íà çãàðèù³,³ âæå, çäàºòüñÿ,í³÷îãî ÷åêàòè.Äèâëþñü ó ïîðîæíå÷ó³ ðàïòîì çäðèãàþñÿ.Ó ñèçîìó ïîïåë³ - áà÷ó -æåâð³º ³ñêîðêà.

* * *Íå â³äìèº â³ä ïëÿìèîêîâèòà ã³ðêà.Íåáî â³ëüíå ³ ï’ÿíåâ³äáèâàº ð³êà.

Îä âåðõ³â’ÿ äî ãèðëàòë³º ãëèíà ñòàðà. Ïðîñèõàþòü ìîãèëèíà ì³ëèíàõ Äí³ïðà.

Â³äñòóïàº ç áîÿìèñèâà ï³ñíÿ ðîñè.Â³äë³òàþòü áîÿíèçà ³ðï³íñüê³ ë³ñè.

Íà ìàéäàíè ïîõìóð³ïàäà ò³íü â³êîâà.² ðèäàº áàíäóðà,íà÷å á³äíà âäîâà.

* * *Çàòóæèëà, çàáîë³ëàêî÷îâà äóøà-ñåëÿíêà³ äîäîìó ïîëåò³ëà,çàêðóæëÿëà íàä ñåëîì.À ñåëà íå óï³çíàòè.Â³ê ñîñíîâèìè äîøêàìèïåðåêðåñëèâ á³ëó õàòó, ïðîïàëèâ ïîðîæí³ â³êíà,íåîùàäëèâèé íà çëî.Á’º êðèëüìè äóøà-ñåëÿíêàíà êëåíîâîìó ïîðîç³.Òà í³ìóº, îñ³äàº, ïðèêîëèñàíå ñàäàìè,íàâõðåñò ÷îðíèìè äîøêàìèïåðåêðåñëåíå ñåëî.

ÄÈÂÎÑÈËÓ êàðì³ äèâîñèëóíóðòóº äåâ’ÿòü ñèë.Áî ñêåëþ ïåðåñèëèâíåñêîðíèé, íåâãàñèìèé,æåðòîâíèé äåâ’ÿñèë.

Ïîðîäà öå ìóäðàñòà,ç õàðàêòåðîì âîíà.Çäîðîâèé öåé õàðàêòåðì³æ ñîíÿõîì ³ ðÿñòîìòèðàí³â íàãèíà.

Íåõàé òàì çà ë³òàìè -ëèø ïîï³ë, äèì ³ ïèë.Øóìèòü æèòòÿ æèòàìè.² ëþáèìî æèòòÿ ìè.Áî º â íàñ äèâîñèë.

Âåñåëèé äèâîñèëå,ç³ ñìåðò³ íàñ áóäè.Êîñó òè ïåðåñèëèâ.Ðîñòè æ, äåâ’ÿòèñèëèé,ç íåáåñíî¿ âîäè!

* * *Ãðàô³êà äåðåâ áåç ëèñòÿ.Êðàïêà ³ òèðåçëèëèñÿó ïòàøèí³ì íàï³âñí³.Îáðèâàþòüñÿ ï³ñí³.Íàñóâàþòüñÿ ìîðîçè.Äå òà ìóçèêà Ìîðçå?Äå ë³òà îò³?Ë³òî ñíèòüñÿ.² ñèíèöÿ:òà-ò³-ò³…À ëåëåêèïîäàëèñÿ.Íåáà êëåê³ò. Ïàäà ëèñòÿ.Ë³í³¿. Ïóíêòèðè.Íà ÷îòèðèñòîðîíè -â³òåð âîðîíèé.Ãðàô³êà äåðåâ. Êðàïêà ³ òèðå.Ñîí ³ âèð³é.Ñèíÿ âèðâà.

Íèòêà çîëîòà.Êðàïêà.Ïóñòîòà.

* * *Çàîñåí³â, çàçîëîò³âáàäüîðèé äåðåâîíàðîä.À âèøåíüêà çàøàð³ëàñÿ.Äàðóº ñàäó ñîðîìëèâîçà÷åðâîí³ë³ äóêà÷³.Ðóì’ÿíöåì í³æíî¿ êîðèâèøíåâà í³æåíüêà ïàë³º.² çàñòèãàº íà êîë³í³áóðøòèí âèøíåâî¿ ñëüîçè.À â áóðøòèí³ îò³ì -íà äí³çàíåïîêîºíîãî ðîêó, ç³ãð³òà ïîäèõîì Ïðîðîêà,âåñí³º ìóøêà çîëîòà.

* * *À ùî öâ³òå áåç êîð³ííÿ?Ìàëüâà îñ³ííÿ.Âðÿòîâàíà â³ä õîëîäó ³ ãîëîäó,ðîæåâ³º íà ìîºìó ñòîë³³ ñïðàãëî ï’º âîäó.Ç³ðâàíà, íå êóïëåíà,ëîâèòü ñîíå÷êî ï’ÿíå.Ïóï’ÿíîê çà ïóï’ÿíêîì -êâ³òíå ³ â’ÿíå,êâ³òíå ³ â’ÿíå…Äåñü ó äàëåêèõ ñâ³òàõíàä ðîçëóêàìèäóø³ çàáëóêàí³çãàäóþòü ìàëüâó, ñåñòðîíüêó ð³äíó.À ìàëüâà îñü íà ñòîë³,çà ñ³ì íåáåñ â³ä çåìë³ -âïåðòî öâ³òå.Ñìåðòíî öâ³òå.Îé öâ³òåáåç êîð³ííÿ!

* * *Ãîäèíà ðîçïëàòè. Ïàä³ííÿ ãí³çäà.Õàòèíà ðîçï’ÿòà.Ðó¿íà. Íóæäà.Äîðîãà ëåëå÷àêð³çü ëàòè ñ³ÿ.


Äîðîñë³. Ìàëå÷à.Êðèëàòà ñ³ì’ÿ.Í³ áðàòà, í³ äðóãà,í³ áîëþ, í³ çëà.Ëèø ïàäàº òóãàñë³ïîãî êðèëà.Âñå âèùå ³ âèùåäîðîãà âåäå.Âñåâèøí³é êîëèøåïåðî ìîëîäå.Ëåëå÷åíüêè-ä³òè!Íà ñâ³ò³ çèìà.Äàëåêî ëåò³òè.À ë³òà íåìà.

* * *Çàáëóäèëàñÿ îñ³íüó òâîºìó âîëîññ³.Âñå ìèíà.² íå òâîÿ âèíà.Îé ëþáîâå â÷îðàøíÿ!Ïîñèâ³ëà ÷åðåøíÿ.Çàá³ë³ëî íà â³òàõáàáèíå ë³òî.Äàëèíà âåðåñíåâà.Ñèâèíà ÷åðåøíåâà.Äèâèíà-ñèâèíà.Âñå ìèíà, âñå ìèíà.Çàö³ëóéìî öþ îñ³íü³ ëþá³ìî, ÿê äîñ³.Òè ó á³ëîìó öâ³ò³...Áàáèíå ë³òî.

ÑÍ²ÃÎÖÂ²ÒÃàñíå á³ëà ìåðåæêà íà ñòåæêàõ äî ñåëà.Ïîñèâ³ëà ÷åðåøíÿäî÷åêàëàñü òåïëà.

Äî ëèöÿ ÷îðíîáðîâ³éìîëîäà ñèâèíà.Ï’º çà ùàñòÿ ëþáîâ³íàøà äîëÿ äî äíà.

Â³äë³òàº ñâ³òàííÿ,ìîâ ðîæåâå ïòàøà.Çàöâ³òàº ³ òàíå÷åðåøíåâà äóøà.

Íåáî ñ³º ïîðîøó,ñí³ãîöâ³ò îáë³òà.² íà ñèâó ÷åðåøíþïàäà ò³íü çîëîòà.

* * *Äåñü òàì, çà ñí³ãàìè,ïîâ³ëüíî ðîçêðó÷óºòüñÿñï³ðàëüíà ïðóæèíàáëàêèòíîãî áóäèëüíèêà.Çèìà ìóðóº, âåñíà ðóéíóº.Äçâåíÿòü ðîçãîéäàí³ áóðóëüêè,³ êðèøèòüñÿ ñêëÿíà êîðîíà.Êàð-êàð! - ïîêàøëþº âîðîíà.Êàï-êàï! - â³äë³÷óº ñåêóíäèáóäèëüíèê òàëî¿ âîäè. ² ïðîñÿòü ïðîë³ñêè:áóäè!

ÎÄÀ Â²ÍÍÈÖ²Ìàò³íêî Â³ííèöå! Ãðàº ³ñêðèñòîïàñìî âåðáîâå äèâî-ð³êè.Ìàã³ÿ â³÷íîñò³ ñÿº íàä ì³ñòîì.Ïàõíå Ñîáîðíà äèìîì ã³ðêèì.

Äèâèòüñÿ â³ííèöüêå íåáî íà ìåíå.Îñü òè ³ âäîìà, ï³ñíå ìîÿ!Âèíàìè ï³íèòüñÿ ð³äíå íàéìåííÿ.×óòè ó íüîìó ñï³â ñîëîâ’ÿ.

Êîëåñîì êîòèòüñÿ ñèíº ñâ³òàííÿ.Êðóøèòü çàãàòè Áîã ìîëîäèé.Ãîëîñíî êîëåòüñÿ êðèãà îñòàííÿ.Êðó÷³ øìàãàº ìîëîõ âîäè.

Áðèçêàº ñâ³æ³ñòþ â³òåð òóæàâèé.Çåìëþ êîëèøå õðåñíèé âîãîíü.Êëè÷ ìåíå, Â³ííèöå, êâ³òêî äåðæàâè,ùåìíà ñòîëèöå ñåðöÿ ìîãî!

Ëèíåìî ç âèð³þ äîë³ äî òåáå.ßíãîë â³í÷àº ñâÿòî òâîº.Ëåáåäþ ìàðèòüñÿ âîëÿ íàä ñòåïîì.Íà Ï’ÿòíè÷àíàõ ñîíöå âñòàº.

Ðàéäóæíî ñâ³òèòüñÿ âîãíèê ðîäèíè.Òóæàòü ìîðîçè. Ãàñíå çèìà.Ðàäóéñÿ, Â³ííèöå! Áîã íàø ºäèíèéÁóãîì øèðîêèì íàñ îá³éìà.

ÂÎËÎØÊÎÂÀ ËÓÍÀÌàëÿòêî ëåïå÷å äî ëÿëüêè.ª êàçêà. ª ìèëà ñ³ì’ÿ.² ëþáî ìåí³ ðîçìîâëÿòè.Ïðåêðàñíà òè, ìîâî ìîÿ!

Ìîëþñÿ, êëÿíóñÿ òîáîþ,ó æìåíþ çáèðàþ ñëîâà.Î ìîâî ìîº¿ ëþáîâ³,áåçìåæíà ïðèðîäî æèâà!

ß ÷óþ: ðå÷åø òè ïðî âîëþ,ïðî ÷èñòó âåñåëêó î÷åé.Ðîñòó ÿ, ïðîøèòèé òðàâîþ,ïðîìèòèé äî ñåðöÿ äîùåì.

Äàëåêà çîðÿ âîëîøêîâàùå ëîâèòü â³äëóííÿ çåìíå.À íåíüêà ñï³âà êîëèñêîâó³ ñëîâîì ö³ëóº ìåíå.

Â³êàìè, áóçêàìè, ðàçêàìèíåâòèøíî äçâåíÿòü ãîëîñè.Î ìîâî, ìàòóñþ ëàñêàâà,ñâÿòèñÿ ç âîäè ³ ðîñè!

* * *Ùî áóëî - ïåðåáóäå.Òè âîëàé ñîá³, ëþäå.Íå ïî÷óº Çåìëÿ...Æìåíÿ ãëèíèíà ãðóäè -³ ëèø â³òåð ãóëÿ.² çåìëÿ - íå çåìëÿ.Ëèø òð³ñêè,ëèø ê³ñòêè.Âñå çàâ³þòü ï³ñêè.À äóøà...À äóøà ïîâåðíåòüñÿíà çàêâ³ò÷àíèé ïàãîðáîê³ â çàäóì³ ñèä³òèìåá³ëÿ ñêàì’ÿí³ëîãî îáëè÷÷ÿ.² íàâ³òü òîä³,êîëè çàãèíå Çåìëÿ³ ðîçâ³þòüñÿ ï³ñêè, -äóøà ùå äîâãî ë³òàòèìåäîâêîëàñèíüî¿ îáîëîíêè.

* * *Â³äõîäèòü ïî¿çä ì³é ïîâîë³,³ â³ääàëÿºòüñÿ ïåðîí.Ó âîãíÿíîìó îðåîë³âèòàº àíãåëüñüêå ïåðî.

Óæå çà äèìîì òè ³ äîíÿ. Ãóäå ÷àâóííèé ïåðåäçâ³í. À ñèí á³æèòü ó íåâ³äîìå³ ùîñü ãóêàº íàâçäîã³í.

Á³æèòü æóðàâëèê æàë³ñëèâèé³ çíåìàãàº, â³äñòàº.Íà âå÷îðîâ³ì íåáîñõèë³æèòòÿ ñëüîçîþ ðîçòàº.

Ìîÿ ç³ðíèöÿ íåâàãîìàùå áàãðÿí³º âäàëèí³.Ó òàºìíè÷îìó âàãîí³äîðîãà ìàðèòüñÿ ìåí³.

Òóæëèâèì ãîëîñîì æ³íî÷èì ÿ÷èòü â³äëóííÿ íåçåìíå.Á³æèòü çà ïî¿çäîì ñèíî÷îê,òà âæå éîãî íå äîæåíå.

* * *Íåñó õìàðèíî÷êó äóìîê.Ñí³ãè ³ òèøà. Àí³êîãî.Ëèø ìè ðîçìîòóºì êëóáîê²âàøêîâåöüêî¿ äîðîãè.

Ëèø ìè ñòóïàºì íèøêîìàó öàðñòâî á³ëî¿ çàâ³¿.Ùå îñèïàºòüñÿ çèìàïóõíàñòèì ³íåºì íà â³¿.

Òà ç³ãð³âàº íàì âóñòà òåðïêèé ö³ëóíîê íà ìîðîç³, ³ çèìîâ³éíî ïðîë³òàäèìîê ö³ëþùî¿ ïîðîø³…

Î ìèòü! Òè â³÷íî ìîëîäà.Òè íåïîãàñíà, ÿê ñâ³òàííÿ.Á³æèòü ïðîì³í÷èê ïî ëüîäàõíàä áåðåãàìè âåñíîòàëó.

À ñèíü ðîç÷àõíóòà äèìèòü.Ñí³æîê ëèñí³º ³ ïðóæèíèòü.² âñå ñïî÷àòêó. Â³ä çèìè -äî çàâåñí³ëî¿ ñòåæèíè.

____________________________________

35Михайло ВДОВЦОВ. Ковблики

Михайло ВДОВЦОВ

ÊÎÂÁËÈÊÈДавні новели

БАСИСТЯке то весілля в селі без духо-

вого оркестру... Ми, хлопчаки, бі-жимо на весілля не для того, щоб витріщатися на молодих, а щоб дивитися й слухати, як грає духо-вий оркестр.

Центральною, головною по-статтю в оркестрі для нас був басист, той, хто через голову на-кладав на себе найбільшу трубу з великим, як вухо слона, мідним розтрубом. Бас був для нас найва-гомішим, найпотужнішим інстру-ментом, а басист – провідним му-зикантом оркестру.

Цю його роль у наших очахробила особливою ще й та обста-вина, що сам він у колективі най-менший і за зростом, і в ширину. Вдався чоловік дрібним, що дуже впадало у вічі на другий день весіл-ля, коли музиканти, «дограючи», вибивалися з сил. Їх усі жаліли й

, у , р ,

щедро частували, а підпивши, ко-жен ішов додому своїм шляхом. Їх

р у , ,

супроводжували в дорозі, а най-більший гурт дітлахів проводжав малого басиста. Мабуть, ще й

тому, що його кишені, а також широкополий капелюх розтруба набиті цукерками й печивом, яких можна звідти витягти, скільки заманеться. Власне, ніхто й не питав у басиста дозволу – той нічого не помічав. У нього запліталися ноги, його носило на всі боки з таким відхилен-ням вліво і вправо, що виходив за межі стежки у березі. Стежка та вела до містка, на дроті підвішеного: півметра завширшки й півметра заввишки над водою. Басист так-сяк доходив по ньому до середини річки, потім місток починав гойдатися, великий розтруб з цукерками хилитався туди-сюди, басиста заносило й, зрештою, кидало в річку. Води там – жабі по око. Чоловічок спнався на ноги, але встояти не міг. Труба, набравши води, раз-по-раз клала його навзнак. Басисту нічого іншого не залишалося, як примиритися з долею. Так і лежав у трубі, як у рятівному крузі: голова в безпеці, а вода лишень омиває тіло... Дітлахи чекали, поки нагодиться до річки хтось із дорослих. Дядьки витягали басиста на берег, ставили на ноги, але наповнена водою тру-ба знову валила його на землю. Зрештою, перевертали догори ногами разом з трубою, виливали воду. З труби випадали пряники, цукерки, а то й маленькі рибки – ковблики. Ставили басиста на стежку і він помаленьку плив по ній далі, як паперовий кораблик по річечці за течією…

Пам’ятаю ще одного басиста. Липень. Похорон. Процесія виповзаєз села й просувається широкою ґрунтовою дорогою до цвинтара. Люди йдуть, похиливши голови, кожен згадує покійного, подумки озирається на себе й на своє життя. Грає духовий оркестр, крає серце корнет,а найдужче б’є в груди, найглибше западає в душу проста мелодія баса: «тум-ба-тум-ба». Дорога до цвинтара, а по ній і процесія, завертає лі-воруч, лиш басистові не дає відхилитися від прямого путі на сусіднісела його інерційна труба, ще й чарка, перехилена до обіду: йде собісам. Ліворуч – жовті морелі, праворуч – золоті пшениці, а труба на плечі: «тум-ба-тум-ба». Але нам не чути!.. Хлопчики доганяють дядька,беруть попід руки, і він, не помічаючи нічого довкола, долучається до оркестру. Крає серце корнет, а в душі відлунює: «тум-ба-тум-ба...»

КОНІ НА ПРИПОНІДядько Петро знав у житті свою трійцю: церква, сім’я і коні.Коней він любив і жалував, як дітей. Сам кусня хліба не з’їсть, доки

коней не нагодує та не догляне. Опалка в нього завше набита вівсомз буряками. Навіть на своєму городі сіяв для гнідого й карого грядку вівса. Огирі його – як намальовані: ситі, з розчесаними хвостами і гри-вами, новенькі підкови виблискують, збруя – з дзвіночками…

Друге крило дядькової натури – батіг та пужално з китицями. Вінумів замахнутися так, щоб свиснуло, цвьохнуло, але коней ніколи небив. І ті віддячували йому: часом дядько Петро десь так повечеряє, що «за кермом» закуняє, а то й засне. Може спати спокійно: гнідий ізкарим ніколи не зупиняться серед дороги, в лісі чи в полі, неодмінно доставлять його на місце, та не в колгоспну стайню, а додому, під саміворота. А там – почує жінка, коней зажене до хліва, Петра, якщо тепло,чимось вкриє на возі, а як холодно – заведе до хати… Голова колгоспу,беручи до уваги бездоганну службу та виняткове взаєморозуміння

НовелиОповіданняПовістіРоманиСценаріїП’єси

II

Æèòòÿ i ïðîçà

3736 1/2012. Вінницький край. ЖИТТЯ І ПРОЗА Михайло ВДОВЦОВ. Ковблики

їздового й тяглової сили, дозволяв Петрові ставити коней на ніч там, дейому зручніше – хоч на конюшні, хоч у себе на обійсті. З цього факту можна зробити висновок, що дядько Петро здебільшого знав свою міру.Втім, коли випиваєш, рано чи пізно з тобою станеться придибенція, прояку дізнається всеньке село...

Того вечора, коли їздовому вкотре перепала добра чарчина, жінкаякраз пішла ночувати до сестри на висілки. Коні доправили хазяїна підсаму хату, вперлися в браму дишлем та й чекають, коли їм відчинитьхтось. А з сільського Будинку культури після танців вертав табунецьвеселої паруботи, якій не хотілося розбігатися по домівках, бо душавимагала продовження свята. Побачили хлопці Петрову підводу в ньогож під ворітьми. Умить спрацювала молода фантазія…

Десь узялися сокира, пилка, молоток... Виважили з середини брамидошку, зробили в ній дірку для дишля, ще в двох місцях – для станинполудрабка, випрягли коней, самі підклали плечі під воза, пропхалидишля, заплішили станинки, знов упрягли коней – вже по той бік брами,повісили перед ними опалку: «Хрумкайте, їжте на здоров’я!»

Дядько Петро прийшов до тями під місячним сяйвом ясної ночі,вхопився за віжки: «Гаття, гнідий, віштя, карий!» Продирає очі, а конейне видно, перед носом – глуха стіна.

– Шо це робиться? Ґвавт!..Перехилився через полудрабок – віжки в руках, віз на місці, а коней

нема. Впізнав свою браму...– В’їхали, бодай йому мамурдувало!.. Шо за мана? Гей, на якому я

світі? Цьонь-цьонь, карий!.. Цьонь-цьонь, гнідий!..Коні почули господаря, захропли-заіржали. Дядько зопалу

подерся на браму, але згадав про хвіртку, намацав клямку… Огирі його– на подвір’ї, впряжені, як належить, у шлеї… От тільки віз – по той бікбрами, на вулиці. Аж звереснув з переляку дядько Петро, вирішив, зре-штою, що це йому сниться, почав щипати себе, відчув, що боляче, а брамавсе одно стоїть поміж кіньми й возом... Щось несусвітнє, нетутешнє… Дей подівся хміль із дядькової голови, але видиво не зникало.

– Ґвавт! Рятуйте! Людоньки, поможіть!.. – заволав на всю вулицю як на пожежу.

Зарипіли двері, хвіртки, ворота, позбігалися люди і, тверезі, спро-соння теж не могли второпати, як це коні пройшли крізь зачинену браму,а віз – застряг... Дядько Петро метушиться, бігає з подвір’я на вулицю,з вулиці на подвір’я:

– Люди добрі, я коней не бив, не обіжав... Як воно вийшло – не знаю.Люди мовчать... Довго по тому дядько Петро сумував, геть відцурався від чарки.

Коні в нього зробилися ще баскішими, веселішими, але в селі сталоякось… пісніше.

ДВА КОЛЬОРИТільки смеркне, наша команда висувається на висхідні позиції – до

баштана. Охороняє його дід Григорко, а при ньому – мисливська руш-ниця – «Тулка». Всі ми знаємо, що він – учасник ще першої, імперіа-лістичної, війни, але й досі влучно стріляє. Щоб нам залізти в кавуни,покладаємо надію на одне – треба, щоб дід закропився огненною

водою. Вже цілих три дні йому ніхто нічого такого не підвозив. Отож, маємо сподівання, що сьогодні це, зрештою, станеться. Дослухаємо-ся: від села торохтить підвода. Наші шанси добратися до кавунів вже цієї ночі різко зростають. Щоб не сполохати удачу, не відігнати її, вростаємо в землю.

Підвода таки зупиняється біля куреня й починається дійство, якого ми так чекали.

Бачимо – сходить місяць. Проти нього на півтора метра від землі нам добре видно все. Накриваються газетами ящики, глуходолинають до нас уривки розмови. Чуємо цокання гранчаків, злітаютьугору птахами силуети рук. Усе відбувається за звичним сценарієм,який періодично повторюється, поки на баштані є кавуни. Не минає й години, як дід Григорко підводиться й двічі стріляє в небо. Це для голови колгоспу, аби чув, що сторож на посту. Потім вантажатьсякавуни, дід закидає рушницю за плечі ще й прив’язує до себе мо-тузком, щоб не загубити. Нарешті підвода з глухим рипінням рушаєз баштана. Але наша пора ще не настала. Чекаємо, щоби віз сховався у вербах над річкою. Ось уже з-поміж верб пробивається улюбленаГригоркова пісня «Червоними і чорними нитками». Мусимозачекати, коли до нас розбірливо почне долинати протяжне«...а чо-орне-е то-о жу-у-рба-а-а…» Тепер вже Григорко не вернеться.Баштан залишено нам, фронт відкотився на захід, перед нами лишекавуни, як пузаті протитанкові міни, що ви-ставили погрітись підмісяцем свої лискучі боки. Що ж, де ми про-йдемо, там можна буде йтабличку ставити: «Перевірено, мін нема»...

ЛЕГКА РУКАВ Кетросах чоловіки, зазвичай, завершували трудовий тиждень

церемоніальною чаркою на господарському дворі сільської кооперації.Збиралися перевірені люди, душ шість-сім. На середину двору вико-чувалася діжка з-під оселедців, довкола неї розставлялися «стільці» – дерев’яні ящики-тару, перекинуту догори дном діжку застеляли свіжи-ми газетами, розкладали хліб, помідори, ковбасу, ясна річ, і пляшчину.Церемонія тривала кілька годин. Після неї мій тато, комірник зерновогоскладу, приходив додому тепленьким. Але справжня вистава починала-ся наступного ранку.

Прокидаюсь о сьомій. Бачу: батько лежить у ліжку з розплющенимиочима і з усього видно, що чогось чекає. Чверть на восьму (мама вже порається на літній кухні) батько гукає:

– Ні-і-но-о!..Тихо.– Ні-і-но-о!..Знову мовчанка. Знаю, що мама чує, але обізветься тільки за третім

разом – по ходу п’єси.– Ніно! Де ти поділася?– Шо таке?– Петра не було?Петро – мій товариш, старший від мене на рік. Мама питає усміш-

ливо (я не бачу, але чую з інтонації):– Шо, маєш з ним футбола ганяти?

39Леонід ПАСТУШЕНКО. Азбучні істини

Леонід ПАСТУШЕНКО

АЗБУЧНІ ІСТИНИÄÐÓÃÀ ÊÍÈÃÀ ÐÎÌÀÍÓ «Â²×ÍÈÉ ÕË²Á»Продовження. Початок у №4 (27) за 2011 рік

IIIЩоразу, як тільки наставало перше вересня, і Антоніна Андріївна Кузик бачила дівчаток

у білих фартушках, що бігли до школи, її запосідав глибокий сум. Ні, вона не хотіла вертатися ані до свого класу, ані до вузу, де життя так болюче обпекло її душу, – тепер Антоніна Андріївна вже знала, що отакі голубоокі Богдани, який був там у неї, розбивають у друзки беззахисне щастя довірливої юності у багатьох. Тепер вона вже не мала навіть зла на того Богдана – його риси, слова, рухи якось розпливалися в пам’яті, стираючись усе більше і більше з кожнимспогадом. Та й згадувався Богдан усе рідше – на щастя, таке ім’я траплялося тут не часто. Але перше вересня, коли в усьому Половецькому відчувалося свято, коли вулицями починали чинно дріботіти першокласники, незграбно тримаючи перші букети в руках (а Богдан носив їй цілі оберемки квітів!), коли дівчатка у тих накрохмалених фартушках і білих комірцях несли свої свіжі, мов тюльпани, личка, – у цій небуденності містечка, у відчутті того, що життя добігло знову до якогось порога, прокидався в душі Антоніни Андріївни незбагненний, але болючий щем. Може, це передчуття вже близької старості? – заглядала вона, збираючись на роботу, у високе трюмо у прихожій, бачила, що ще зграбна і гожа, що має свіже смагляве обличчя, яке зовсім не вимагало косметики, звично укладала високу зачіску, відчуваючи густу вагу свого волосся, і тільки погляд глибоких темних очей, як завше, викликав у неї якусь насторогу. Були її очі холодні, байдужі, ніби змертвілі. Навіть усмішка, що осявала усе – і припухлі уста, і ледь помітні ямочки, татові (як казала мама!) ямочки на її щоках, і кирпатий носик, який ставав то дитинним, то зухвало задерикуватим, навіть ця усмішка, на яку люди завжди бралися відповісти такою ж, уже не могла освітити її своїм теплом. «Ти холодна... Ти крижана бурулька...», – як завжди, невдало, викликаючи в неї тільки роздратування, зітхав Фіма, а вона тоді чула, як очі в неї мертвіють ще більше, і не могла (та й не хотіла, не хотіла!) нічого з цим зробити. Авжеж, вона була вдячна Фімі і за його доброту, і за його увагу, і за його любов (ах, ця його запобіглива, ця аж надокучлива любов!), жила з ним якось механічно, немов за інерцією, немов виконувала якийсь примусовий ритуал; була рада, коли лишалась сама, не бачила ні його, ні дочки, яка завше горнулась тільки до тата, розуміла, що це негаразд, що це бездушно, однак все одно шукала найменшого приводу, аби втекти з дому, аби прийти туди найпізніше чи заночувати у мами. «Ти його не любиш... – уже давно, як і Фіма, зітхала мама. – А він же ж тебе підібрав покинуту й знеславлену. Він же ж готовий для тебе розбитися. Хто ж іще має такого чоловіка, я й не знаю, дитино...» – «Якщо хочеш, щоб я до тебе приходила, не кажи мені нічого про це, мамо!» Мама заціпеніло дивилась на неї такими ж чорними очима та ображено стискала губи. Але довго мовчати не могла: «Це тільки нещасний Фіма може терпіти таку байдужу жінку...» – «Хай не терпить! Я тільки скажу спасибі. Я йому не на-

38 1/2012. Вінницький край. ЖИТТЯ І ПРОЗА

– Яке твоє діло?..Пауза. Хвилин на п’ять-десять. Після цього має подати голос Петро:

«Тітко Ніно! Тітко Ніно!»Аж ось і вихід Петра:– Тітко Ніно! Тітко Ніно!Але мама й не думає відповідати. Озивається тато.– Ти шо, не чуєш? До тебе дитина прийшла!Мама виходить з кухні.– Тітко! В тата дуже болить голова, просить вашого порошку.Ага! Це означає, що мій тато і тато Петра вчора випивали разом.Мама дає порошку. Петро в нашій уніформі (чорні труси до колін і

майка – теж до колін) трюхикає додому.Татова черга вставати. Він одягається, береться за бритву, по тому

вмивається і я уже знаю, що буде далі. Ще раз прибіжить Петро:– Тітко Ніно! Тітко Ніно!Мама знову мовчатиме, а тато ще раз гукне до неї:– Ти шо, не чуєш? До тебе дитина прийшла!..Мама виймає зі своїх криївок якогось пакета, насипає з нього.– Татові один не допоміг, – каже Петро. – Давайте зразу два.І знову трюхикає додому. Мій тато вдягає сорочку, взувається й

каже до мами:– А ти чого не збираєшся?Мама знає сценарій, але перепитує:– Куди це я маю збиратися?– Та ж підем...– До кого?– До Василя.– Чого це?– Можна подумати, шо перший раз...Знову з’являється Петро.– Тітко Ніно! Татові порошки не помагають. Каже, шо мама його

отруїла. Приходьте, він буде з дядьком і з вами прощатися.Тато дістає з-під припічка пляшку, мама бере під пахву буханець.

Я за ними – підскочки, щоб не залишили на господарстві...Дядько Василь ходить подвір’ям... Голова перев’язана мокрим

рушником, одна штанина підкачана, ніби збирався сідлати велосипе-да... Поливає тім’я холодною водою з графина й стогне:

– Ой, отруїла! Їй-бо, отруїла...д д

Бачить нас у хвіртці.– Лю-да! Брат прийшов. Може, поснідаєм?..Люда сміється, моя мама – теж. Сідаємо до столу. Дядько Василь,

наливаючи моєму батькові чарочку, каже: «А ти налий мені!» Випива-ють, закусити не квапляться, дослухаючись – бере чи ні?.. Ось і фіналвистави. Дядько Василь підбиває підсумок:

– Ці жінки всі однакові. Моя збиралася отруїти, твоя дала аж три порошки – не помогло. А ти тільки чарочку налив – і попустило.Бо в тебе легка рука...

_______________________

4140 1/2012. Вінницький край. ЖИТТЯ І ПРОЗА Леонід ПАСТУШЕНКО. Азбучні істини

бивалася...» – «Ой, дограєшся ти, Тоню, знов дограєшся до біди!» Вона холодно – аж самавідчула той холод – всміхнулася: «Скоріше б ця біда вже прийшла!» – «Вай, і навіть дитинитобі не жалко?» – сплескувала мама руками. «І дитини... Мені здається деколи, що це не моядитина. Може, від того, що я її не хотіла... я її не чекала – та ще від Фіми!» Мамин поглядчорнів ще більше, ставав метушливим і безпорадним. Мама уже боялася сказати їй ще щось,хоч вона все частіше й частіше приходила до неї наніч.

Ніхто в Половецькому не знав, як-то насправді живеться Антоніні Андріївні Кузик.Міщаночки ахкали, забачивши, як вона одягається, які носить прикраси, як тримається, якговорить, як усміхається, – артистка, справжня артистка, ця завідуюча відділом культури! І,певно, що було трохи й так: не минулися марно лекції з режисури та інститутська драмстудія,в яку Тоня ходила впродовж усіх років навчання у Харкові. Вміла вона грати щасливу та за-доволену. Вміла бути принадною та неприступною, хоч бачила, як часто м’якшають переднею усі чоловіки, як міняться їхні погляди та полохливо бігають очі. Та це її зовсім непотішало. Вона уже знала, чого ті погляди варті. Спасибі, Богдан навчив на все життя! І тількираз, єдиний раз за останні роки пошкодувала Антоніна Андріївна, що має такий холодний,такий неприступний вигляд, – тоді, коли минулого грудня везла голів колгоспів на спектакльдо обласного театру. Тоді вона вперше побачила Федора Бородавка – глянула, і зненацькааж дух їй забило! Від чого б то, з якого ж дива? Ну, гарний, ну, статурний, ну, голубоокий,з непокірним русявим чубом – то й що? Скільки їх – таких красенів бачила на своєму віку!То тільки вони перед нею роти роззявляли. А цей – лиш смикнув головою назад, ніби тежпопікся, ніби впізнав у ній когось та обізнався, бо одразу ж обличчя його стало непроникним,спокійно-байдужим, гідно й поволі відвернулося до вікна автобуса. І тут підхопився тойкумедний голова з Чемериського: «Сідайте, Антоніно Андріївно!», той наче складений зтрьох великих куль Микола Леонідович Чемерис. І вона вперше сіла біля Федора Бородавка,молодого та вже зарозумілого, як казали усі і як сама вона думала, стражгородського голови,з яким мала кілька не зовсім приємних розмов телефоном, а тепер відчувала ліктем його не-податливий лікоть. Десь позаду баляндрасили, розважаючись дешевенькими анекдотами,голови колгоспів, жартома кепкували один з одного, раді, що нарешті їм випала така не-виробнича оказія, як театр. Попереду час од часу перемовлявся з дружиною, яка також поїхалаз ними, Анатолій Герасимович. А її сусід – із тим своїм непіддатливим ліктем! – тільки мовчкидивився крізь вікно на довгу, таку довгу, як ніколи, дорогу. Про що він там собі думав? Щовиглядав за тим похмурим вікном?.. Тьху, бовдур бовдуром! – дратувалася вона тоді на те, що звертає на нього увагу, що чує, що він поруч, що він є, є! Міг би хоч заговорити, щось сказати – таж така довга нудьга! А, може, він просто собі дрімав?.. Коли різко гойднуло автобусом, вонакрадькома заглянула йому в обличчя: ні, воно було зосереджене, на ньому блукала якась думка– дивись, цей чоловік навіть здатен думати! – але думка його, здалося їй, була невесела... Ага,певно, згадував Мілентія Павловича, тепер уже покійного голову облвиконкому, який колисьще маленьким забрав його, сироту, і виховував, як рідного сина. Їй самій стало шкода МілентіяПавловича. Авжеж, авжеж, тепер цьому Бородавці не до жартів. І названого батька втратив, і,як сказав їй кілька днів перед тим старший Небельмес, «нема вже у Федора високої руки»...

Та ця згадка не змінила настрою Антоніни Андріївни. Навпаки, до глибокого вересневогосуму приєднався якийсь жаль, ніби за втраченим чи не знайденим. Подивилася на годинника:уже було за дванадцяту, незабаром іти на обід і бачити вічно насторожені, запитливо-докірливіочі Фіми. Вона вже почала побоюватись, що отак може й зненавидіти ці очі з їхнім постійнимдокором (за що? за що ж?), ці його кавказькі вусики, з яких один час од часу біжить до лівоговуха, ніби Фіма береться висмоктати пломбу із зуба. Страшним стає життя, коли нема у серцілюбові, коли мусиш пам’ятати, що весь час маєш бути вдячною. А любов у ній уже не про-кинеться. Любові у неї уже не буде. Кому ж, справді, крім Фіми, потрібна її краса, якщо через неї розтоптано найкращі мрії молодості? «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...» Що ж, у неї був не москаль, а гуцул – яке то має значення! Вона спалахнула, як сірник, але вогоньзради одразу збив її полум’я. «Хто кохав, той вже кохать не зможе...» Еге ж, другий раз сірника

не вичеркаєш. А Фіма підняв огарок і вимагає від нього вогню. Бідний, нещасний Фіма! Але і йому вже мало тільки почуття вдячності. Уже й він хоче владарювати «золотою рибкою». Уже й він...

Щоранку Антоніна Андріївна щось робила, кудись дзвонила і бігала, переглядала і під-писувала якісь папери, але цього дня усе те було якимсь зовнішнім, якимсь другорядним, якоюсь завченою процедурою, що не займає анітрохи, – щось головне, важливе, істотніше, здавалося їй, було попереду. Ось зараз... зараз чи відчиняться двері, чи задзвонить телефон, чи вона сама... Ну, якби ж то знаття, що має бути! І тому сиділа напружена, була на щось настроєна, як антена, ловила кожен гамір в містечку, кожен крок у коридорі, кожен голос,що лунав за відчиненою кватиркою її єдиного вікна, яке виходило в двір Будинку культури. Та кроків Марисі вона не почула. Побачила її вже на порозі – аж стріпнула головою з не-сподіванки, а Марися Басалига уже йшла до її стола. Була, як завжди, гарненька, з рівнимпроділом у туго зачесаному волоссі – під Наталі Пушкіну! – з дрібненькими рисами обличчя і, здається, заплаканими сливовими очима. Що, знову прийшла сюди рюмсати? – з незбагненною й раптовою неприязню подумала Антоніна Андріївна, умить згадавши, як колись вона вже хлипала тут, за цим столом. «Ой, ви не знаєте, яка я нещасна! І з чоловіком суд не розлучає,і полюбила я, полюбила його... Федора Тодосовича. Як тільки побачила, так і полюбила...» Антоніна Андріївна згадала, як іронічно скривилась тоді на ці слова: «А що він… справдітакий гарний, той ваш Бородавко?» – «Ой, не питайте! – сяйнула Марися, наче сонце упало на неї. – Ой, не питайте, Антоніно Андріївно!..» Тепер вона, авжеж, так її не спитає. Сама наче спіткнулась, наче він вистрелив у неї тим голубим поглядом, в якому сяйнув такий захват, що в неї аж затерпло у грудях та згадався і перший Богданів погляд. То була лише мить, але вона встигла вловити той погляд. Так може глянути тільки людина, яка все життя шукала тебе, вже загубила надію знайти і раптом побачила, що ось ти, перед нею нарешті! Антоніна Андріївна, власне, і не встигла навіть здивуватися – такою короткою була та блискавка, що стрельнула у неї від вікна автобуса, як там уже сидів гарний – таки гарний! – але чужий і байдужий до неї чоловік. Навіть у театрі він сів далеко позаду – мабуть, обманувся, не впізнав у ній того (чи тої!), кого жадав упізнати, і вона мусила час од часу делікатно оглядатися – до когосьіншого, зумисне до когось іншого, пильнуючи, чи не сяйне знову та гостро-солодка блискавка. Однак Бородавко лиш уважно дивився на сцену і з його гарного обличчя нічого не можна було прочитати, крім буденної уваги глядача, що сидить в залі театру. Коли ж повертались у По-ловецьке, він з ними не поїхав, казали, відпросився в Анатолія Герасимовича лишитись наніч у місті... Може, і в любочки…

– Ну що, Марисю? Що тебе привело цього разу? Я бачу, ти ніби плакала? – несподіванодля себе самої спитала вона її напрочуд лагідно. – Знов той ваш Бородавко?.. – і здивувалась– дивись! дивися! – що згадує Бородавка уже з якоюсь приязню, що їй навіть цікаво щось почути про нього, тому звично сказала: – Чогось недолюблюю я того вашого голову... Дуже вже самозакохана і хамовита особа…

– Та ви що, Антоніно Андріївно! – несміливо запротестувала і несміливо сіла перед неюМарися. – Ви просто його не знаєте, – і знов її сливові очі пойнялись слізьми. – Я б за нього хоч в воду!.. Але він вже мене зненавидів. І сама я винна, сама... – смішно вдарила вона перед собою кулачками.

– Он як! – холодно сказала Антоніна Андріївна, хоч відчувала, як її підмиває цікавістьрозпитати про Бородавка ще щось. Незвична жіноча цікавість, вона це збагнула, і тому насто-рожилась: – Ти до мене у якійсь справі? Щось негаразд в бібліотеці у тебе?

– Ні... Але так-так, у справі, – вмить вловила її холод Марися і розгубилась. – У бі-бліотеці все гаразд, Антоніно Андріївно, та померла тітка Килина, ну, жінка, в якої живе Федір Тодосович... Вона була для нього як мама.

– А я тут до чого? – таки ворухнулося в ній роздратування. І з чим тільки не пруться ці її працівниці у відділ культури!

– Ну, то Федір Тодосович і сільрада вас просять... чи нема у вас червоних подушечок


позичити на похорон? Тітка Килина має... мала вже якийсь орден і дві медалі, то нема на чомуїх нести. І ще Федір Тодосович сказав, аби домовитись на завтра про оркестр. Він заплатить.Будь-які гроші…

– От-от! – зовсім незадоволено підвелась Антоніна Андріївна. – Міг би колгосп мати ісвій оркестр. Хоч би для таких випадків. Скільки я вже кажу про це на всіх нарадах в районі!

Марися згорбилась, ніби її побили:– Та я що?.. Я ж тільки просити прийшла. Тітка ж Килина померли…– Ох, і горе ж мені з вами, дівчата, – сягнула Антоніна Андріївна до кнопки на тумбі стола

і, коли в двері просунув вухату і лису голову Небельмес-молодший, сказала йому з гримасоюкрайнього невдоволення: – Он… зроби для неї все, що вона просить. І постарайся не братигрошей з тієї голоти за оркестр. Ховають же орденоносця…

Це вже другий і теж, мабуть, гіркий похорон у Бородавка, – подумала згодом і наразвідчула, як у грудях почало тепліти. Ніби знов оглянулась на той дальній ряд у театрі. Чи помітив він тоді, що вона озирається? Їй би хотілося, щоб не помітив…

ІVПоховати Килину Теофілівну Федір наказав біля могили його матері. Вони були колись

подругами – нехай лежать поруч. У свіжій ще зелені цвинтаря, заклечана вінками і квітами,могила Килини Теофілівни здіймалася незвично високо й самотньо. Федір оглянувся на неї щеі ще раз та поволі пішов за людьми до воріт.

– Отак, друже мій! – легенько обняв його за плечі Олег, хотів, певно, звично пожартувати,але згадав, що зараз Федорові не до того. Був Олег у синіх джинсах і модній угорській сорочціз металевими кнопками замість ґудзиків – видно, Ніна Степанівна дбала про нього ретельно,хоч у селі в такім строї ходили хлопці значно молодші. Але ця одіж вигідно підкреслювалафлотську статуру Олега. Після переїзду Олега сюди, до Ніни Степанівни, Федір таким йогоще не бачив.

– Отак, друже… – повторив Олег, та вже невесело. – Як казав колись мій сусід-фронтовик,снаряди лягають все ближче і ближче...

– Ну, що ти таке кажеш! – невдоволено зблиснули монгольські очі Ніни Степанівни, івона, ніби вибачаючись, торкнула Федора за лікоть. – Може, знов на якийсь час переберетесядо нас, Тодосовичу? Таж Надьки нема, і друга половина хати вільна…

Федір розумів, що це було б зараз найкращим виходом для нього, але вертатися в Нінчинукам’яницю чомусь не хотілося. Він взагалі не любив вертатися. Авжеж, там він почав своєжиття у Стражгороді. Там пережив перші хвилини розчарування і радості. Там діткнувсяякоїсь глибинної течії, що нуртувала селом, прихована від побіжного погляду. Там нарештіпобачив наївно-миле, з непоправно-дитячими ямочками личко Надійки, що згодом почалопоглядати на нього доросло-закоханими очима, схожими на молоді квасолинки… Через цюплемінницю Ніни Степанівни, що несподівано потягнулась до нього, старого для неї парубка,він і перебрався під солом’яну стріху Килини Теофілівни. То тепер, коли від Килини Те-офілівни залишився тільки цей горбочок землі із квітами та вінками, вертатись назад до НіниСтепанівни, здавалось йому, було б якоюсь зрадою. Легше, якось безборонніше відступитисявід живих, аніж од тих, кого вже нема, – їх мусимо берегти в своїм серці, як свій останнійлюдський скарб. Берегти, бо тільки так, наперекір смерті, можна продовжити їхнє життя, хайлиш у пам’яті, хай лише в спогаді.

Федір Бородавко знов озирнувся на цвинтар, на нові, ще білі ворота між двома старимиясенами, що хитали гіллям у низькому сонці. Все, добра, напрочуд сердечна тітка Килиназалишилась там назавжди, а йому здавалося, що вона от-от зараз відчинить вузьку хвірточкубіля власних воріт і, зламана в попереку, спираючись на ціпок, задріботить до нього, ледвепідводячи голову у тій жовто-чорній японській хустці, яку подарував їй за свого першогоприїзду Олег, і заусміхається до них на диво молодими голубими очима. «Гай-гай! Чого ж

це ви посмутніли, діти?.. Та ж така кругом благодать!.. Така теплінь і сонце ласкаве… Гріх, покіль живеш, не радіти…» – обізвався у ньому її живий голос, і Федір здригнувся, наразвідчув себе винним і перед нею, і перед усім білим світом.

– Спасибі, друзі! Не ображайтесь. Я не гордую вами… – з тією ж незбагненною провиноюпоклав руки на плечі Олега й Ніни Степанівни. – Але хочу побути сам. Я ще не попрощавсяз Килиною Теофілівною… Вона обіцяла щось розказати мені про мою маму. Щось таке, чого не знає ніхто. Але не встигла… А може, чомусь не могла, не знаю…

– Лишатись самому в порожній хаті? Після покійниці!.. – обережно забрала його рукузі свого плеча Ніна Степанівна. – Я б не змогла. Я не вірю ні в які потойбічні страхи і нічого не боюся, ви ж знаєте, але перша ніч після похорон дуже тяжка. Сестра ж, Надьчина мама,вмирала в мене на руках – не зичу того нікому.

І тільки тепер, коли Ніна Степанівна відійшла вбік, намагаючись зосередити на ньомусвої зизуваті, неповторно монгольські очі, що завше вражали його якоюсь гострою рішучістю, Федір збагнув, як несподівано змінилась Ніна Степанівна. Невже це заміжжя так притупило вибухову гостроту її характеру, якого в Стражгороді побоювались усі. «Тю на тебе, ма-лохольна!» – часто сахався від неї Долуд. «Не брий, Нінко, без мила!» – благав інколи й Павло, котрий, здається, не боявся нічого на світі. «Як вона зизоне на тебе тими навіженими очиськами, так і хочеться плигнути їй жабкою прямо в рот…» – поскаржився якось і Хля-бошпицький, кумедно підсмикуючи штани, що, здається, весь час у нього спадали. Навіть незворушний, як монумент, Басалига задкував, як кінь, чи плювався їй услід, коли вона по-казувала той свій характер. Отака була ця, тепер Олегова Нінка… Ніна Степанівна. То що ж це сталося? Звідкіля взялися у ній ця м’якість і лагідність? Це якесь тихе самозаглиблення, наче вона весь час вдивляється у щось в собі. І ступає вже якось незвично – теж м’яко і обережно, мов несе перед собою повнісінький глек молока.

– Вибачай, але ми не підемо на поминки… – затоптався раптом Олег, щойно вониувійшли в село. – Розумієш…

– Не знаю, це правильно чи ні, мені й на покійницю навряд чи треба було дивитися, – таксамо незвично почала виправдовуватись і Ніна Степанівна. – Але я не змогла не прийти. Таки святою була при житті тітка Килина. Святою… – і навіть зніяковіла, навіть голову похилила, обмацуючи ґудзики на гарній бузковій кофтині.

І аж тепер Федір здогадався: вони вже чекають дитину. Мабуть, сина, якого колисьтак хотів Олег. Федір добре пам’ятав той пізній вечір, коли, кидаючи химерні тіні по хаті, Олег метався перед ним від скрині до дверей і казав, мабуть, швидше собі, ніж йому: «Сина... Я хочу сина!.. Я знаю, якщо у мене щось вийде з Ніною Степанівною, у нас буде син»… Що ж, одне життя погасло, а друге воскресає. Так і має бути. Але от він, Федір, тільки хоронить. Торік – Мілентія Павловича. Тепер – Килину Теофілівну. А завтра? Кого завтра забере в нього життя?

– Усе-таки ми чекаєм тебе… Незатишно тобі буде одразу в порожній хаті, – тим самим ви-бачливим тоном сказав Олег уже зі стежки, що вела через городи до садиби Ніни Степанівни. – Та й після поминок потрібен буде жінкам якийсь час, щоб там усе попорати. Так що ми ждемо. Не цурайся нас. А хочеш – я прийду до тебе наніч?

– Не треба. Я хочу… я мушу побути сам. Мабуть, і заночую в конторі. Там купа паперів,в які я ще й не заглядав. Покурю собі, подумаю, – ніяк не хотілося Федорові ні з ким ділити цю ніч. – А до вас забіжу якось. З радістю…

Олег, здається, образився. А певне, образився, бо щиро таки хотів розвіяти його смуток. Не відштовхуй же від себе друга, ще пошкодуєш. Ти й так, відколи Олег перебрався сюди, нібивідступився від нього. Тільки ділові стосунки. Тільки «що?» та «як там?». Не хочеш, щобилюди подумали, що ставишся до друга прихильніше? Чи намагаєшся показати, що в роботі у тебе друзів нема, що усі для тебе однакові?.. Та що в цьому доброго? Хіба ти, керівник, не маєш права на щиру дружбу в своєму колективі? Та й чи справді був ти другом Олеговіколи-небудь?.. Згадай, що ти зробив для нього? Не він тобі, а чим ти пожертвував заради


дружби? Чим ти хоча б ризикнув? Так, вам приємно було колись зустрічатися. Цікаво по-говорити. Однак хіба в цьому дружба? Що ж вас об’єднувало? Зізнайся собі – важко сказати.У місті Олег найчастіше приходив до тебе, щоб поплакатись на Марію, колишню твою одно-класницю. І подеколи тобі вдавалося залагоджувати їхні конфлікти. А може, то Марія хотіла,щоб ти був другом їхньої сім’ї, щоб був під рукою, щоб про всяк випадок, коли… Ти – старийпарубок, ображений, відштовхнутий Вандою. Марія звикла до тебе зі школи, ще з того часусимпатизувала тобі. От і затягла тебе в коло своєї сім’ї, щоб дражнити тобою Олега, щобтісніше прив’язати його до себе, а він – добра душа – узяв й прив’язався до друга сім’ї. А колита сім’я розпалася, коли вона вигнала Олега на вулицю, хто прибіг до тебе того прощального змістом вечора, як не Марія? А ти – як Олегів друг! – не хряснув перед нею дверима, впустив…Що ж то було? Твоя зрада чи брак справжнього почуття дружби до Олега? Звичайно, ти сим-патизував йому, ти жалів його, бачив, як побивається він за дочками, а згодом уже тут, уСтражгороді, коли він вперше тебе провідав, зверхньо кепкував і з його розгубленості, і з йогонесподіваної симпатії до Ніни Степанівни. Не знати чого, але не хотів, щоб вони зійшлися.Усе ж таки, з якої причини? Сподівався, що та хтиворота Марія покличе його назад? Жалів,що він покидає дочок, до яких вона і близько його не підпускала? Чи несвідомо прагнув, аби він, як і ти, лишався одинаком?.. Якби вони обоє, Олег і Ніна Степанівна, отак прочиталитвою душу, відкрили собі ту таїну, що ховається в ній і якої не знаєш ти сам, збагнули, який тинасправді, – чи вважали б вони тебе своїм другом?.. Ну, гаразд. Олег тоді пиячив, пропадав почужих гаражах, заробляючи грубі гроші, – це тобі не подобалось в ньому, а що сталося тут?..Та ж такого головного інженера, як Олег, – згадай: на цю посаду найбільше його пробивавПросвітлюк! – такого спеціаліста Стражгород ще не мав зроду. Хлопці-механізатори бігаютьза ним, як курчата за квочкою. Ніхто не може дорікнути тобі, що ти запровадив таку посаду вколгоспі із почуття дружби. То що ж тоді за холодок пробіг межи вами?.. Робота, крутанина,суєта?.. А що відштовхнуло тебе від Ніни Степанівни? Вона ж першою простягнула тобі тутсвою відкриту руку. Ще не знаючи, хто ти і що ти. Невже оте дитяче Надійчине почуття, якети так грубо розтоптав та ще й з донькою Басалиги? Чи тобі взагалі не судилося бути комусьдругом? Ти ж справжнього друга в дитинстві не мав…

Люди відкривають перед тобою душу, невідомо чого прихиляються до тебе, простягаютьруку дружби, а ти, як той Небельмес, їй-богу, як Гриць, – нарешті зіронізував він над собою, – а ти квапишся звільнитися від щирих обіймів. Що ж тебе спиняє? Що тобі заважає бути такимже? Невже після Ванди так збідніла, так охолола, так зчерствіла твоя душа? Ат, до чого тутВанда! То що ж тоді?.. Раннє сирітство, рання самотність серед чужих людей накинули на тебезахисний панцир окремості?..

Ці несподівані думки аж зморозили Федора. Йдучи оддалеки за людьми, що верталися зр р

цвинтаря, він озирнувся. Олег та Ніна Степанівна уже зникали за чиїмось городом, за якимись кущами заледве виднілися їхні голови. Федір добре знав ту стежку. З першого ж дня, точніше,з першого вечора тут, у Стражгороді. Нема сумніву, Анатолій Герасимович, що заквапивсяпісля колгоспних звітно-виборних зборів у Половецьке, знав, на що його тут покидає… Знав,мабуть, що й вечеряти будуть у Ніни Степанівни…

Але тепер, на поминках, він довго сидіти не зміг. Забрав ключі від газика у Петра і поїхавполями. Дорогою на Городище, не доїжджаючи до лісу, різко загальмував і вийшов. Сонцесвітило тепло і весело. Отут... Здається, саме тут він вперше зустрівся з Килиною Теофілівною.Зламана в попереку, спираючись на ціпок, несла вона на спині в’язанку сушняку, а голубі її очі на диво молодо світили на нього теплом доброти. І йому захотілося впасти на коліна і по-цілувати цю землю, де ступали її ноги і яка довго гнула її до себе, поки не забрала назовсім.Авжеж, назовсім, назовсім! І нічого не залишилося на цім світі по ній, крім старенької хати тадоброго спогаду. Але ж і хата, і спогад – не вічні!

Федір з сумом подивився на злущені стерні, на близький ліс, що вже брався деіндежовтіти, на свої стражгородські пагорби й долинки – де ж тут лишився хоч би слід КилиниТеофілівни? А вона віддала їм усе життя! Хіба що тільки у тім, що не здичавіли ці долинки та

пагорби, що затягнулися давно вже на них вирви війни, що, виплекана, врятована її руками,ця земля дає і дає людям хліб і до хліба. Але хто, дивлячись на ці поля, беручи в руки той хліб,згадає Килину Теофілівну?.. Піднімають на п’єдестали старі трактори, навіть гармати і танки – і це треба, і це! – та хто поставить пам’ятник Килині Теофілівні, звичайнісінькій трудівниці, яких у нас мільйони?

Ображений цією буденною життєвою несправедливістю, Федір Бородавко знову сів за кермо і погнав машину своїм звичним щоденним маршрутом. Дивився, як у Городищі орють хлопці на зяб, як у літньому таборі, перекидаючись жартами, доярки підмивають вим’якоровам, як в обох бригадах обкопують цукрові плантації – гарні, гарні бурячки обіцяються цієї осені, і не тільки в Поляруша! Не тільки в Поляруша, що вже ставав знаменитим у районі. І це трохи розтопило холодну грудку в грудях, розхитало ту космічну самотність, яка впала на нього зі смертю Килини Теофілівни.

– Що там у Городищі? – спинив комбайна і підійшов до нього Поляруш, звично нагинаючибуцмату голову з їжакуватим чубом. В його густому волоссі сіріла чи то смужка пилу, чи й сивини. – Щось виходить і в них, Федоре Тодосовичу?

Федора трохи зачепило, що Поляруш не згадав про Килину Теофілівну. Була жінка,була ж, а от про неї вже й не згадують! Але він не тільки поважав, а й любив Поляруша. За його скупість на слово, за його надійність, за те, що першим у Стражгороді підтримав йогоі зголосився взятися за буряки без допомоги – ще майже без допомоги! – жінок. Тепер же в Поляруша було не дев’яносто шість, як торік, а всі сто двадцять гектарів, а ланка лишилась такою самою: четверо механізаторів і п’ять буряківниць. «Що там у Городищі?» – питав він, а це означало, чи ще хтось в колгоспі піде за ним, Полярушем.

– Поки що непогано. А там побачим, що вийде, – ухильно відповів Федір, дивлячись, якчорніє розпушена комбайном земля і на неї злітаються поодинокі ворони.

– Йому б ще рости та рости, – трохи незадоволено кивнув Поляруш на плантацію.р у рр

– Я вас в шию не б’ю. Я тільки порадив, – з прикрістю збагнув Федір, що починаєперед ним виправдовуватись. – Але дуже тривожний дальній прогноз. Засльотиться, то загубимо більше.

Поляруш потоптався біля нього й змовчав. А тоді:– Був директор цукрозаводу. Теж радить копати й копати! День і ніч. Питався за вас. Я

сказав, що на похороні...– Нічого не переказував?– Ні, – попокашляв Поляруш і торкнув себе лапатою рукою за підборіддя. – А ви, Федоре

Тодосовичу, може б, перейшли до нас жити? Якось потиснемось. А то у порожній хаті...Федір вдячно торкнув його за лікоть. «Потиснемось...». Федір не любив, щоб через нього

тиснулись. Троє дітей в Поляруша, жінка, теща, хворий дід. Авжеж, бракувало їм тільки щепожильця!

– Спасибі! Мені не звикати до самотності, – якось вихопилося у нього, мов скарга, але цескупе Полярушеве співчуття забриніло в душі теплом і сумом.

Уже в призахідному сонці заїхав він з цим теплом і сумом на молочний комплекс. ЗінаїдаГрек сиділа у своїй конторці і крутила старий арифмометр «Фелікс».

– Ну, як ви тут? Я зранку не був...– О, Федір Тодосович! Прийміть наші співчуття... – підхопилася вона трохи розгублено,

але гарну світлокосу голову з карими очима тримала, як завжди, гідно чи, скоріше, навіть гордо. – Я теж хотіла прийти, та от... закрутилась. Почали ж останній місяць кварталу. А тут ще й арифмометр забарахлив…

– Та чого ж ви підвелись, як у школі! – усміхнувся він і сів проти неї. – Я знаю, що у васвсе гаразд. Цього літа комплексу не впізнати. І це вже ваша заслуга.

– Глядіть, не наврочіть ще, Федоре Тодоровичу! – ледь-ледь зашарілась вона.– Все гаразд, як для наших нинішніх можливостей, – уточнив він уже по-діловому і

пильно, хоч бачив її дотепер щодня, усе-таки пильно придивився до неї. Невже вона зможе


замінити Данила Петровича? Ат шкода – уже шкода! – що Данило Петрович повернувсядо школи. А було ж, було... – покартав себе подумки: не раз же хотів, щоб замість ДанилаПетровича був комісаром в колгоспі хтось інший, хтось енергійніший. Невже, щоб справдіоцінити людину, треба її втратити?.. Хіба ж тепер ця жінка, розумна, вродлива, яка ні разу направлінні не пішла проти тебе, – але все-таки жінка! – замінить тобі такого чулого і уважногоДанила Петровича?.. Федір схилив голову і розгублено усміхнувся. Сам Данило Петрович вважає, що вона гідно замінить його. А він про неї й не подумав. Він хотів Просвітлюка.Просвітлюка, що, як фонтанчик, то тут, то там б’ється щодня по колгоспі, йому не требанічого загадувати, нічого нагадувати. «Федоре Тодос... А ми вже знайшли... Федоре Тодос...А я вже розпорядився... Федоре Тодос... а може, спробуєм ще отак?..» Забрати Просвітлюказ тракторної бригади не можна ніяк. Не було ще заміни Просвітлюкові. Навіть Олег з йогозолотими руками був тільки майстром...

– Не журіться, Федоре Тодосовичу, – раптом сказала Зінаїда Грек і стільки тепла зажеврілов її карих очах, що йому стало аж незручно від того. – Всім нам жалко тітки Килини, але хочпішла вона з життя легко, не мучилась. Певно, життя не могло вже краще віддячити їй затруди. Така вже чиста душа була, каже моя мама, що й порошинки на неї не впало...

– Що ж можна зробити, щоб її не забули? – нараз вихопилося і у Федора. – Ми вшановуємфронтовиків, викарбували на плиті їхні імена. І це справедливо...

– А чому ж не поставити поруч таку ж плиту, для ветеранів? – не задумуючись, сказалавона. – Вибити на ній орден чи медаль, а напроти – прізвища всіх, хто хоч раз прославивколгосп, починаючи з колективізації. Та й при школі можна музей їх зробити. Діти ж, якнишпорки, все про них розкопають. Сказав же колись Джеферсон: «Шматочок справжньої історії – це така рідкісна річ, якою треба дуже дорожити»…

– А ще б я поставив і третю плиту, – запалився вже Федір Бородавко. – З іменами солдаток,що лишилися вірними, що не зрадили тим, хто не вернувся з війни...

– Багато ж їх буде, – зітхнула Зінаїда Грек, і очі її потемніли від суму.– Мабуть, ви і візьметесь за це, а я допоможу, чим зможу, – випростався Федір,

збираючись іти. Але треба було вже розвіяти подив, що застиг на її обличчі. – Є думка,Зінаїдо Василівно, рекомендувати вас секретарем нашої партійної організації. Подумайте,ким же замінити вас тут...

Вона розгублено дивилась на нього, і губи її затремтіли.– Данило Петрович рекомендує тільки вас, – пояснив їй. – Він каже, що й філософію ви...– Та коли ж то було! Дитяче захоплення... – заметались її руки по столику. – Мріяла

про філософський, а стала-от зоотехніком, жінкою, мамою... Яка вже тут філософія! Та йнікудишня вийде з мене пара для вас, Федоре Тодосовичу.

– Чому?Вона не змогла відповісти і розгубилась дорешти. Він вперше бачив її такою, але ця її

безпорадність тільки зворушувала і викликала симпатію. І в цю ж мить до нього прийшлазовсім несподівана думка:

– А знаєте? Чому б не запропонувати на ваше нинішнє місце вашого чоловіка?– Володю! Та ви що? Він же в зоотехнії нічого не тямить!– Ну, якщо в нього така ж золота голова, як і руки, то це не страшно. Для корів є зоотехнік.

А завкомплексом – для людей. Та й комплекс – це не тільки корови, а й техніка.– Не знаю... Не уявляю його завкомплексом... А може, хай лишається все, як вже є? Я б

так хотіла, щоб все лишилось по-старому! – щиро попросила вона.А Федір Бородавко вже бачив її Володимира тут повноправним господарем. Неквапний

і кремезний, в якого і влітку, і взимку між розстебнутим коміром рябіє матроський натільник,він ніколи не чекав, поки його покличуть, ніколи не треба було щось казати йому вдруге. Самколишній матрос, Олег каже, що з таким хлопцем можна йти на будь-який абордаж. Диплому нього лише за технікум – трохи малувато, але Федір сам чув і бачив, як його слухаються

колгоспні слюсарі, як бігають до нього порадитись, – більше, ніж до механіка. Треба ще тільки порадитись з Долудом. Авжеж, колгосп на те й колгосп, щоб більше радитись із людьми...

Уже стемніло, коли заскочивши ще й на тракторний стан, він нарешті вернувся в село.І тільки коли ступив до воріт, щоб відчинити їх та загнати «газика» на подвір’я, як знову збагнув, що вдома його вже ніхто не чекає. Може, таки вернутись в контору та перегибітитам до ранку? Чи податись до Половецького готелю – все одно ж вранці треба йому в «Сіль-госптехніку». Але що це?.. Вікно в половині Килини Теофілівни світилося, а з комина курився ледь помітний димок. Невже це Олег і Ніна Степанівна, зрозумівши, що він до них не прийде, вирішили самі зайти до нього? Власне, це було б дуже добре, навіть чудово. Він так давно вже не сидів безтурботно з Олегом, відпочиваючи душею, теревенячи про те, про се, як колисьу забутому місті. Та й після того, як перебрався сюди, до Килини Теофілівни – «Що ж це ти зробив, сину?.. Поміняти такі хороми на мою хатину!...» – з того часу то й з Ніною Сте-панівною перемовлявся вряди-годи. Навіть на весіллі у них з Олегом не був. А вона ж першазустріла його тут, як друг, перша старалася помогти і порадою, й справою...

– Гей, хто тут порядкує без мене? – ступив він бадьоро через поріг і побачив біля печі...Марисю. Маленька, як дівчинка, запнута фартухом, у рябенькому домашньому платтячку зкороткими рукавами, вона пекла, мабуть, пироги. І враз невдоволено роззирнувся по кутках, чи нема тут і всього сімейства Басалиг – тлустого й неповороткого Олександра Платоновича та його дружини-красуні (авжеж, авжеж, це вона напоумила Марисю! це їхня робота!), але в хаті не було більше нікого.

– От що, Марисю... Марисю Олександрівно! – сказав він, не приховуючи свого неза-доволення. – Я дуже вдячний тобі і за червоні подушечки, і за оркестр для похорону, але я нікого не кликав сюди на поміч...

Рогач закляк у тонких Марисиних руках, а у великих сливових очах, що нараз стали щебільші, забився страх і відчай:

– Я ж нічого не хотіла... Я тільки... Ви ж тепер тут один, без вечері…– Я знаю, чого ти хотіла! Але того більше не буде, я вже казав. То був якийсь чад, Марисю.

То був тільки чад! – і майже вибіг з хати. Добре, що хоч не встиг загнати на подвір’я машину! Пірнув у кабіну, поспіхом шукаючи по кишенях ключі. Чекав, що Марися от-от вигулькне зхати за ним. Але вона не вибігла. Мабуть, шпурнула тим рогачем під припічок і очікує, що він одумається. Ні, Марисю, він не любить збиватися з дороги, а вертатися то й поготів.

Не мав уже до неї аніякогісінького жалю. Що було, те було, – не поправиш, бо й навітьякоїсь симпатії не лишилось до неї. Ні жалю, ні симпатії – отже, нічого. Авжеж, – тепер він це знав, – через нього, таки через нього поквапилась Марися розлучитися з чоловіком,що так і гасає десь далекими морями за грубими грошима. Не розжився Басалига на томузятеві, не розбагатів! Але і його, Федора, уже не впіймає у доччин капкан. Зірвалося. Казав же йому той старий лис Хлябошпицький, застерігав: бійся Басалиги! Не побоявся – звик жити тільки власним розумом. А де той розум, коли дав змогу оцій Марисі познущатися з Надійки,вижити її із села?.. Он і донині йому соромно глянути в очі Ніні Степанівні. Вона мовчить, ніби так само прихильна до нього, але навряд чи забуде, що через нього – таки через нього!– скривдили племінницю, яка була їй за рідну дочку. Чисту, невинну Надійку, в котрої завжди так зворушливо грали ямочки на повних щоках. Надійку, яка ще по-дитячому наївно потяглась до нього, а він узяв та й плюнув їй в душу...

Затиснувши в губах погаслу сигарету, Федір гнав і гнав машину, поки, вже далеко заселом, роздратування не почало пригасати. Куди він летить? Чого? Від кого втікає?.. Ат, коли він вже тут, то нехай буде Половецьке. Піде й переночує в готелі. Справді, так, мабуть, краще перебути першу ніч без Килини Теофілівни. Та як тільки виїхав на площу райцентру, ночувати тут перехотілося. Здавалося, що цим він щось зрадить, чимось образить пам’ять покійниці, яка в його душі залишалась живою так само. Та й Половецьке тепер не приносилойому вже ні полегкості, ні якоїсь надії, як колись. Тепер він тут не мав на що сподіватися – та бентежна постать, що колись вразила його, коли він дивився з вікна готелю на цю площу (аж


вдарив лобом у шибку, ледь не розбив, – так задивився!), та знайомо-очікувана постать ужеперестала бути загадкою, що так довго спливала й спливала в уяві. Тепер він знав, що тодікрай цієї площі стояла Антоніна Андріївна Кузик, їхня самозакохана завідуюча райвідділомкультури, красуня-дружина короткозорого Фіми із «Госптоварів», за якою зітхає, як кажуть,пів-Половецького. Він же поклав собі не зітхати за нею. І тільки один раз, у театрі, коливона несподівано повезла голів колгоспів на спектакль в область, на той чудовий «День дляприйдешнього», який він уже бачив до того і любив; тільки сидячи в іншому ряду партеру,якнайдалі від неї, – лише тоді ловив і ловив він поглядом кожен рух її голови, не міг відірватиочей від її високої «японської» зачіски, а коли вона озиралась на зал, повертаючи своє холодне,бундючне личко, його обсипало жаром і в грудях скидався болючий щем, наче втрачав вінщось безмежно дороге і жадане. Але те личко не могло вгадати, що коїться з ним, так самобайдужно оберталось до сцени, і після вистави він відпросився лишитись у місті, нашвидкуручщось вигадав для Анатолія Герасимовича, аби лиш не їхати зі всіма, а, отже, і з нею, назад.Понуро пішов до своєї міської квартири, з якою так і не знав, що робити – здавати в міськрадучи нехай ще побуде? – і, прихопивши у гастрономі сякі-такі харчі, жував холодну вечерю, пивнесмачний грузинський чай найнижчого сорту, бо кращого не було, відтак із задоволеннямсполоснувшись у ванні, ліг на тахту. Чекав, що знову повернеться до нього звичне відчуттядому, якоїсь певності і надійності, але навпаки – усе в кімнаті: і полиці з книгами на всюстіну, і порожній письмовий стіл під балконним вікном, де колись так любив сидіти, і навітьзатишний тьмавий торшер – таки уся ця розкіш першого свого дому ще більше вигострювалайого самотність та покинутість, якусь випадковість того, що він тут, а не там, з усіма, не їдев тому веселому автобусі, де, певно, так само розважають себе дешевими жартами колеги,лише його місце біля вікна, де він сидів поруч з Антоніною Андріївною, відчуваючи її лікотьі кожен її порух, лише те покинуте місце зяяло перед ним, як непоправна втрата. Що ж вонатам робить? Як сидить? З ким розмовляє?.. Дурень-дурень! Злякався, втік... Та ж такої нагодибільше не буде!.. І мало не скрикнув, знов подумки зустрівшись з її поглядом, коли вона під-німалась в автобус услід за дружиною Анатолія Герасимовича, знов зморозило йому груди відтого, що вона так разюче була схожа на Ванду. Тільки холодніша й бундючніша. Тільки зовсімчужа і байдужа. Навіть Ванду він ніколи не бачив такою – ні після одруження з Дмитром, нітоді, коли вона сором’язливо і щасливо запинала халат на великому животі, ні на похороніМілентія Павловича, ні після поминок... Авжеж, Ванда вважала його братом, тільки братом...І хиже обличчя Лізи Кирилівни весь час пильнувало, аби він ніколи не переступив цю межу.«Як тільки торкнешся до неї...» – ще й зараз сичав йому голос Лізи Кирилівни. Не бійтесь:він уже не торкнеться!.. Не тільки до Ванди, а й ні до кого. Хай буде так! Вочевидь має бути унього тільки так... Лише робота, робота й робота! Як той фанатичний Джослін із «Шпиля», щотак і лежить недочитаний на скрині, має він знайти в роботі всю втіху життя. Він розбудить,розворушить той заціпенілий Стражгород, він втре ще носа і Панібудьласці, і Небельмесові, івсім, хто сумнівається чи не вірить у нього. Ще будуть у цьому Половецькому вітатися з нимздалеку, матимуть за честь постояти з ним, і навіть Антоніна Андріївна... навіть її холодні очіподивовано сяйнуть і зачнуть тепліти, ледь забачить вона його. Ті темні глибокі очі, в які тягнезазирнути, як у прірву. Але і вони, авжеж, і вони не для нього. Хай собі пестять і кохають свого спритного Фіму, що весь час посмоктує пломбу у зубі... Мабуть, золоту і щасливу…

Федір запустив двигун і поволі об’їхав площу. І хоч був пізній недільний вечір, багатовікон райкому світилося. По шибках кабінету Анатолія Герасимовича металися тіні – тамхтось ходив. Може, зайти і собі? Ні, навіщо? Йому не було з чим іти до Анатолія Гера-

р у у р

симовича. Ще не було з чим. За темним універмагом спалахнув під’їзд районного Будинкукультури. Біля нього крутилося кілька хлопчаків. Десь там, за високим фасадом з колонами,був і кабінет Антоніни Андріївни. Де? Він не знав. Минувши під’їзд, несамохіть загальмував.Хотілося закурити, але не було сірників. Пішов до хлопчаків, що блимали вогниками цигарок.Побачивши його, ті вмить поховали цигарки в рукави. Він усміхнувся: ще школярі. Звернувсядо найвищого, з довгим чубом, що спадав на плечі, як у дівчини:

– Не ховайся. Я не вчитель. Дай прикурити...– А я не ховаюся! – буркнув хлопець ображено і простягнув йому сірники.– Що там іде? – кивнув Федір на Будинок культури.– Якась репетиція... – зневажливо стенув вузькими плечима той самий хлопець і поплівся

до компанії, що вже розтавала за рогом темного універмагу.Федір курив і дивився на старомодні колони Будинку культури, схожі на ті, що при-

крашували і їхню контору, тільки були вищі і масивніші. Освітлені лампочками, що ховалисьпід портиком, вони кидали на вулицю товсті розмиті тіні. І в цю мить він почув, як звідти,з-під портика чи з-серед цих колон просочується пісня. Смішно, будинок дихав піснею, але німелодії, ні слів Федір вгадати не міг. А він любив пісні. В його «Москвичі» Олег приладнавйому магнітофон, і тільки вставиш в щілину касету, як з двох гучномовців позаду озивається музика. Коли був роздратований, лютий чи щось у нього не ладилося, сідав у «Москвича» і, об’їжджаючи поля, поринав у ту музику, що ніби очищала душу від усього зайвого. Отже, музика теж жила в ньому, як і в цьому будинку. Лише зачепи якусь струну... І, кинувшицигарку в гіпсову урну, що нагадувала лебедя, він ступив на невисокі сходи, що вели до входу. Парадні двері були відчинені. У чималому фойє пісня зазвучала голосніше, але так само притлумлено. Жіночі голоси, здається, над силу виводили: «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня...» Колись у нього цю пісню любили всі – і Мілентій Павлович, і Ванда, що враз віднеї смутніла й ставала ще вродливішою, і навіть Ліза Кирилівна, яка вміла добре, напрочуддобре співати... Цікаво, а чи любить пісні, чи вміє співати оця Антоніна Андріївна? Атож,мусить любити – культурний вождь району!.. Федір пішов порожнім фойє далі, неуважнороздивляючись якісь стенди, діаграми, фотомонтажі. Від правого краю фойє, певно, здовжзалу, де співали, відкрився довгий вузький коридор з дверима обабіч. На перших же дверях Федір побачив вивіску: «Зав. відділом культури райвиконкому». Он як – райвиконкому! Отут вона, виходить, і сидить. Щодня береться за цю вичовгану дерев’яну ручку, що вже побіліла від рук. Звідси, мабуть, і дзвонила йому кілька разів своїм воркітливим голосом: «Федоре Тодосовичу... Як це ви там без нас... без нашого відому?..» Ще один начальник над ним!.. Мимоволі узяв у долоню ту вичовгану ручку – вона була холодна. Авжеж, авжеж, і ручка на її дверях має бути холодна. Хоч голос... Голос її надовго лишався в душі. Голос її ніяк не пасував до бундючного, неприступного личка. Голос мала приємно м’який, глибокий, що чимосьзворушував, ніби щось обіцяв і кликав. Кого, куди і навіщо?.. Сидить, либонь, зараз у залі із тим своїм начальницьким виглядом і приймає цю репетицію... Федір пхнув ту вичовгану ручку, збираючись іти до машини, але двері відчинилися. Тихо, без скрипу. На його подив, Антоніна Андріївна сиділа за столом і щось читала. Але старі важкі двері відчинились такшироко, що він мусив зробити за ними крок за поріг. І цей крок вона почула, підвела голову – іострах, миттєвий, як блискавка, острах, що його він уже бачив в її очах, тоді, в автобусі, коли мали їхати вони до театру, – не здалось, виходить, йому не здалося! – цей знайомо-закличний острах знову майнув у її погляді, цього разу розбуркуючи у ньому сміливість, хоч вона одразу ж рівно, однак прихильно сказала:

– О, Федір Тодосович!.. Яким дивом? З якої нагоди вирішили нас ощасливити?.. – підвелась трохи розгублено, але напрочуд зграбно, навіть якось артистично, була вишуканоохайна, чепурна, ще вродливіша, ніж він міг собі уявити, однак на її повних устах тремтіла уже іронічна усмішка: – Ніяк не чекала, що ви нас таки удостоїте. Прошу, сідайте... – так само зграбно показала йому рукою на стілець.

– Я, власне, не думав, що ви ще на роботі... – ступив ближче, але не сів. Знов пошукав в її очах знайомо-знадливого остраху, та знайшов тільки зверхньо-поблажливий усміх. – Я хотів подякувати вам за оркестр...

В очах її нічого не змінилося, а от руки її виказали – вони розчаровано (чи розгублено!)торкнули на столі якісь папери. І він, ще не зовсім розуміючи, що робить, сказав їй глухо:

– Антоніно Андріївно... Я розумію, що це безглуздо, але якщо не скажу зараз, то не скажувже ніколи... – і диво: в її погляді таки майнув той закличний острах, а очі, її глибокі і вже не


холодні очі нараз заблагали його: не треба! Не треба! Та він спинитись не міг: – Я нічого відвас не хочу і не прошу, розумію, може, це й смішно, але я вас люблю, Антоніно Андріївно. Ямав час впевнитись, що люблю. Знайте про це! Знайте! – і пішов, майже побіг від неї.

VЗавідуючий Стражгородським відділком колгоспу Олександр Платонович Басалига

нікому не заздрив – ні Долудові, якому чотири роки тому віддав печатку голови («Поноси,поноси, заберуть, як і в мене!..») – і, бач, як у воду дивився! – ні Панібудьласці, що ходив ворденах та завше сидів по президіях, а от до Федора Бородавка мав гостру, аж болючу заздрість.І не тому, що бачив його перевагу і в знаннях та освіті (он і Зінка Грек, кажуть, якого хочфілософа за пояс заткне!), і молодість Федора Тодосовича його не обходила – сам був колисьмолодим та раннім, і міський вишкіл нового голови не дуже зачіпав самолюбства ОлександраПлатоновича, навпаки – він бачив у тому навіть якийсь ґандж. «Не буде з варяга князя», – зробив він колись висновок, а «князь» узяв та й удався. Таки вміє Бородавко, холера б йогозабрала, і з начальством піти навкулачки: Гриць Небельмес он вже починає обминати їхнійколгосп, і в рільництві й тваринництві багато що зрушив. Що ж, від того і йому, Басализі, дещоперепадає. Тепер він, заввідділком, заробляє не менше, ніж бувши колись головою. ЗаздривОлександр Платонович Федорові в тому, що вміє він з нікудишнього чоловіка зробити щось.Ота ж розмазня – Долуд, було ж ні риба ні м’ясо, з голови за два роки поперли, а при Бородавцівичухався, як шолудиве порося. Що не хрюкне тепер – все до діла. І на правлінні вже чекають,що воно скаже. Дивина!.. Чи та соплива тичка, Манжуловський, що вічно мацає себе за носа,ніби боїться, що десь загубить. Таж опріч чарки і більярду в клубі, нікуди не заглядало, атепер стає велике цабе, на начальника цеху рослинництва мітять це опудало. Виходить, вононе тільки ондатрову шапку носить, як усе районне начальство, а ще й ворушить чимось піднею. Значить, і до Бородавка воно знало, що можна сіяти й не орючи плугом, що можна матипожнивне жито і ще багато чого, а навіть йому не сказало, рідному дядькові власної жінки! Нагрудях, можна сказати, пригрів гадючку, а вона перебігла до чужої пазухи. Отакі пішли теперродичі, мать їх за ногу! Нап’ються, нажеруться з твого стола та ще в сінях й штани спустять...Чекай же, Федоре Тодосовичу, і від тебе ще вони відхрестяться! Аби тільки грянув грім... Атой в’юрок Просвітлюк... Таж сам, сам він, Басалига, витяг того замазуру із трактора і випхавна бригадира, а тепер і воно молиться на Бородавка, як на ікону... А Поляруш, цей їжак, до якого не знаєш, як і приступити? Хто ж йому першу премію виписував? Хто його на районнуДошку пошани пробивав?.. Коротка людська пам’ять. Коротка й невдячна...

Ат, старію, холера б йому в печінки! – крутився в ліжку Басалига і не міг заснути, їло його щось ізсередини, а що – то й сам сказати не міг. Невже отако марудно підточує вжестарість? Чи аж тепер стало йому шкода колишньої своєї сили і влади в колгоспі? Таж виходивколись з хати, а перед ним люди шапки знімали. А тепер тремтиш, як осінній листок на дереві,щоб самого тебе не турнули. Еге ж, вже знов щось задумав Бородавко з тими галузевимицехами. Виб’ються в ще більше начальство Манжуловський, Просвітлюк, Долуд. А нащо тодібуде заввідділком, як стануть цехи? Значить, його, Басалигу, спихнуть кудись на задвірки…Та, може, якось минеться. Давно ж міг «спекти» його цей конозистий Бородавко, ще тоді, якзастав в одних підштаниках в Ольки-молочниці, та от чогось помилував. І ні разу не заїкнувсяйому про те. Хотів отак задобрити, прибрати до рук чи, може, через Мариську? Та ж накидав,накидав на неї трохи оком, а відтак – як відрізало. Видать, не зуміла вона, стерва, підстелитисьпід нього, не зуміла, впіймати, аби і не писнув. Все хлюпала носом по кутках. І в кого вонотаке водяве вродилося – Господи! Встане рано – морда червона, запухла, заплакана. Хто жна таку слиняву молодичку гляне?.. Радості, втіхи шукає чоловік у жінці – так одвіку було,легкості хоче з нею, бо і так йому несолодко на сім світі ведеться. А прийде додому, а тут напорозі у него – сльози чи тигра, що світить іклами, то вже хоть вішайся! Навіть від доброї жінки, навіть від такої, як моя Галина, спасибі долі! – спробував Басалига повернути голову до

дружини, але товста шия не дала йому цього зробити. Навіть від такого покірного і вдатного тіла і то десь хочеться скочити в гречку, на свіжину, хе-хе-хе!.. Як у ту розкішну пазуху Ольки-молочниці. Ну ж і виплекала хазяйство, холера ясна!

Було вже, певно, далеко за північ. На подвір’ї дзвонив і дзвонив цепом пес – що тамйого блохи кусають чи що? Дружина дихала тихо, якось обережно, ніби боялась перебитидумки Олександра Платоновича. А вони снувались безглуздо, як дим. Не впіймали Бородавка, проґавили, – пік і пік його жаль. Що ж тепер робити з Марисею? І від того дурисвіта-морячка відкинулась, і тут упіймала облизня. Тепер засохне отак-о над розбитим коритом, як та клята баба, що хтіла, аби золота рибка їй ще й прислуговувала. Дурні баби. Ненажерні баби. Що не дай – руку відкусять, бо їм завсігди усього мало...

Гойдаючи ліжком, мов шторм, Басалига з трудом перевертався з боку на бік, підкладаючидолоню то під одну, то під другу щоку. До холери ж назбирується за день тих думок! – чи не вперше дивувався він. І найболючіша з них була таки про Марисю. Сам винен, старий псюра, спаскудив дочці життя. Хтіла вона колись того горбатого Дениса – най би вискакувала.Але ж і Денис тоді кирпу гнув, все упадав до Нінки, чи, як любить казати скрізь Бородавко,Ніни Степанівни. А Нінка узяла та й залигала собі того Федорового друга – Олега Скворцова.Від двох діток відбила ялівка, бо хто ж не клюне на таку пишну молодицю? Сам, грішний, колись облизувався перед її пазухою, але таке чорне піднебіння тільки зачепи!.. А Денис... Що Денис?.. Тепер Денис у селі – чоловік, секретар сільради. Не дуже велике цабе, але й за таким воликом можна прожити, дарма, що горб. Кажуть, той нажитий горб дітям не передається, то внуки були б гарненькі. А ще щоб передався їм голос Дениса! І в Басалиги аж руки засвербілипогладити по голівці внука. Авжеж, давно пора мати внука, а то, чого доброго, і не діжде.Як же це він не подумав, що пора і йому мати внука! Такого маленького Басалигу з чорно-сливовими Гальчиними очима... Треба, таки треба знов якось навернути Мариську до тогоДениса. Ой, треба... Нінка вже одвернулась від нього назавше. Тепера вони з Мариською обоє покинуті, то мо’ і зійдуться з горя?..

Зінаїда Василівна Грек сиділа перед Бородавком ще напружено, ще, як і він, не моглазвикнути до своєї нової ролі. Ніколи ж не гадала – не мріяла, що їй випаде замінити свого учителя, мудрого і делікатного Данила Петровича, без якого колись не уявляла собі школи, а тепер – і колгоспу. Вона розуміла, що вернувся Данило Петрович до своєї, до кревної справи,бо народився саме учителем, передовсім учителем, але все одно – їй хотілося, аби він лишивсятут і робив те, що зараз має робити вона. Була певна, що краще за нього не зробить нічого. Авжеж, не всі так думали, як вона. Не всі так любили і шанували Данила Петровича. Навіть мама, вкладаючи спати малого Василька, аж засвітилася, коли вона прийшла зі зборів і сказала, що тепер будуть бачити її вдома ще рідше. Мама аж наче випросталася й помолоділа: «Таки є на світі правда, Зінко!.. Я відгибіла на фермі всеньке життя, не заробила в Басалиги навіть спасибі, то хоч ти походи в начальстві...» Ах, ця правда! Як же легковажно люди кидають нею одне одному в очі! Яка правда? І чи може вона бути для кожного, чи тільки для всіх? І до чого тут правда, що вибір райкому випав на неї, Зінку Грек?

Бородавко дивився на добре знайоме обличчя Зінаїди Василівни, звернув увагу на те, що і вдягнулась вона чепурніше, ніж звичайно, і старанніше виклала високу зачіску із свогогустого житнього волосся, – мабуть, гарна, таки гарна вона з виду жінка! – згадував, що завжди на правлінні Зінаїда Василівна та ще Поляруш, Просвітлюк, Данило Петрович і Долуд підтримували його, як могли. Тоді, на перших кроках тут, у колгоспі, це було для нього чи не найдорожче. Він так мало знав Стражгород і так багато хотів, і вони йому повірили, і часто – бачив це сам, здогадувався! – ще не знаючи до кінця, чи вийде щось з того, що він пропонує. А якою ж буде Зінаїда Василівна тепер, коли за нею стала вся партійна організація? І як йому самому триматися з нею – усе-таки жінкою?

Вони обоє відчували, що довго мовчать, але не знали, з чого почати розмову. Вона уже вийшла з підлеглості і не хотіла, аби він подумав, що одразу береться його вчити. А він по-


боювався здатися їй зверхнім і самочинним, з першого кроку скувати її власну думку і дії. Хочби хто подзвонив чи зайшов. Але телефон мовчав, а двері не відчинялися.

Нарешті Зінаїда Василівна попокашляла, зніяковіло всміхнулася, гарно зморщившиносик, глипнула на поламаний ніготь на своєму великому пальці і вмить сховала його в кулак:

– То що я маю робити, Федоре Тодосовичу? Не «що будемо, а що маю...»– Та, певно, те саме, що й Данило Петрович, – з полегкістю сказав Федір. – У ви-

робництві за ним був Городищенський відділок, за мною – Стражгородський. Але коли... коливам зручніше, можемо й помінятися.

– Ні-ні, хай буде так, як було! – поквапно погодилась вона. – Городище я знаю гірше,треба знайомитись.

І знову йому сподобалось це її рішення. Могла ж, бо і сім’я, і дитина, схопитись заСтражгород.

– Я б тільки просив... – на мить він завагався, казати чи ні, але вона вже з підкресленоюготовністю прислухатись повернула до нього обличчя. – Я б вас просив, щоб і найменшийсумнів ви довго не носили в душі, не обговорювали з кимось іншим, а одразу викладали мені...Розумієте, коли в нас з вами не буде контакту...

– Розумію, – сказала вона, здається, вже трохи іронічно. Федір внутрішньо усміхнувся:– Тоді чому не питаєте того, про що хочете найбільше спитати?Вона ніби трохи спаленіла. Знов глянула на поламаний ніготь і знову поквапно сховала

його в кулак:– Гаразд, спитаю... – і карі очі її спокійно, навіть досить уважно спинились на ньому. –

Але запитань буде багато, Федоре Тодосовичу.– У нас завжди буде багато запитань, – так само внутрішньо усміхнувся він, але цією

усмішкою був уже незадоволений, бо відчув, що починає усміхатися все-таки зверхньо. – Тояке перше?

– Чому ви запропонували саме мого чоловіка на завкомплексом? Він же технар…Тепер Федір усміхнувся щиро й відверто:– Ну, звичайно ж, не для того, щоб ви потрапили до мене в якусь залежність. Не думайте.

А те, що Володимир не зоотехнік, біда невелика. Я знаю у Придністров’ї одного чудовогодиректора плодоягідного радгоспу, а він лише інженер-механік.

– А я вагаюся, – зітхнула вона, і Федір Тодосович помітив, що їй не сподобалось цевласне зітхання.

– Ну, близьких ми часто недооцінюєм. А я бачу у ньому перспективного спеціаліста. Аленайбільше я ціню в ньому його ставлення до роботи. На мій погляд, саме ставлення до роботи– наша перша атестація. Всього іншого можна навчитися...

– Не знаю, не знаю... – трохи спаленіла вона від його похвали: не чужу ж людину для неї хвалив він!

– Звичайно, ви можете спитати: а що, як не потягне? – знову вгадав він її думки, і вонаспаленіла ще більше. – А люди зачешуть язики: сама вибилась в начальство і потягла за собоючоловіка… – продовжив він і різко підвівся. – Але я хочу, щоб ви знали мою позицію щодокадрів, – затоптався він біля стола. – Якщо людина годиться на якусь справу, то ніякі родинністосунки заважати не повинні. Вибору у селі практично нема. Чому можуть бути династії вчителів, лікарів, сімейні екіпажі, нарешті? А...

– А про династії колгоспних керівників я щось не чула, – уже відверто зіронізувала вона:дивись, не тільки паленіти уміє!

– То й погано, що нема! – став він перед нею з цигаркою в руці, не знаючи, закурити чині, бо ж розмовляв усе-таки з жінкою. – А вашу тривогу розвіяти дуже просто, – знову сівФедір, але вже не на своє місце, а перед нею за приставним столиком. Глипнув на вікна, пояких збігав рясний дощ: хоч би не затягнувся, хай йому біс! – Якщо правління пристане намою пропозицію, то ми нового завкомплексом затвердимо потім ще й на зборах тваринників...

– А, може, краще зробити навпаки? – делікатно спитала вона.

– Гаразд. Зробимо навпаки. А ще що вас тривожить, Зінаїдо Василівно?– Ні, я таки не бачу Володю завкомплексом, – зітхнула вона і забрала руки зі столу, бо

той палець з розбитим нігтем знову випорснув з кулака. Сиділа трохи вимушено прямо, була в гарному сірому костюмчику і в зав’язаній глухо на шиї квітчастій блузці.

– Що ж, ваше право висловити свою думку на правлінні, – зауважив він сухо, алесхаменувся й додав: – Мабуть, ще ніхто не переконав жінку, що її чоловік кращий, ніж їй здається. То залишмо цю проблему для психологів. Що ще вас тривожить із наших колгоспних справ?

– Коли йшла до вас, стільки хотілось спитати, а тепер... не знаю й про що... Ага!..Поляруш завів чеки на буряках. Просвітлюк спробував їх на цих жнивах. Вже другий рік Хля-бошпицький відгодовує так бичків. Ми на комплексі не раз говорили: а коли ж ті чеки дійдутьдо доярок? Таж не перші ми з цим. Я от недавно читала, що он на Кубані та й на Алтаї ніби...

– Не знаю, – помітив Федір і в себе чорні дужки під нігтями, бо щойно з Полярушемпробував, наскільки глибоко промочив цей дощ буряки, і теж заховав руки під стіл. – Таки не знаю. Це не така проста річ, як здається зопалу. Давши людям чеки, треба мати що даватипо них. А з кормами, самі знаєте, ми ще убогі. Ще, можна сказати, злидні. Тож я боюся по-квапності, Зінаїдо Василівно. Нічого так не боюсь, як поквапності, яка може дискредитувати найкращу ідею...

– Ну, так можна чекати і до нових віників! – несамохіть вихопилося у неї, і вона глипнулана нього вибачливо.

– Можна, авжеж, можна топтатися і до нових віників. Я теж цього побоююсь, – погодивсявін сумовито, дивлячись поза її голову на заплакані шибки. – Але я вважав і вважаю своїмобов’язком в першу чергу показати людям, як можна працювати краще. Не нав’язувати, а показати! А їм вже вирішувати, приймати це чи ні, готові вони до цього чи не готові, – вона зробила якийсь нетерпеливий жест, але Федір Тодосович не зважив на нього. – Примусити чи навіть запалити, загітувати людей не дуже важко. Запровадити поголовно чекову системутеж просто. Ну, не посплять якийсь тиждень економісти й бухгалтери. Але коли цього справді будемо хотіти тільки я та спеціалісти чи бригадири, серйозний успіх не прийде. Принаймні, так мені здається.

– Дивно! – трохи розгублено усміхнулась вона. – Ви мені завжди здавались такимрішучим, таким діловим. Завжди знали, що сказати і що зробити. І таки завжди все виходило по-вашому. А тепер ви кажете: показати, запропонувати, подивитись... Хіба ж тільки у цьому ваша роль… не знаю, як і сказати...

– Правильно, і організувати теж! А може й передовсім організовувати, – охоче відгукнувсявін, бо те, про що зайшла мова, боліло його весь час. – Але, знову ж таки, організовувати можна по-різному. Без потрібної матеріальної бази, без глибокого психологічного коріння. Як завжди у нас, згори, силоміць, а можна й тоді, коли цього вимагають знизу, вимагають ті, хтовсе це буде робити безпосередньо. Що ж краще? Що надійніше? Що найбільше гарантує успіх і не на один день?..

Зіна Василівна гарно знизала плечима.– От бачите, у мене запитань не менше, ніж у вас, – зовсім по-дружньому усміхнувся

він до неї.– Може, запросити якогось науковця чи навіть групу науковців? Когось з академії чи до-

слідного інституту? – несміливо запропонувала вона, вочевидь чекаючи, як він зреагує на це..– А що вони нам дадуть, як ми майже скрізь не можемо забезпечити ці технології ма-

теріально? А це той поріг, тільки від якого ми й можемо танцювати. Он про госпрозрахунокі чекову систему у мене цілісінькі папки, – показав він на свій стіл. – Я сам колись збирався писати навіть дисертацію в цьому плані. А зіткнувся з живим колгоспом: усе не так просто.Треба, щоб цю дисертацію виносив кожен колгоспник у своїй голові і душі. Тому й стримую свого адміністративного коня. Усе нове має визріти, як хліб. Не можна хапати його зеленцем.


І знову Зінаїда Грек не знала, що йому сказати. Глипнула на маленький годинник, що визирав з тісного рукава:

– Можна, я під’їду на комплекс? Такий дощ – щоб знов не залляло там гноєм корівника...– Про що мова! Звичайно.. – підхопився він разом з нею. – А я гайну в Городище. Обіцяв

дояркам приїхати. Знову скаржаться на Сидоряка. Знову чимось їх обділив. От хто вже любитьпокерувати, покомандувати – і хлібом його не годуй!..

– Про нього кажуть ще й не таке, – опустила очі Зінаїда Василівна.– Знаю. Але ніби уже вгамувався...– Старіє.– Мабуть.Зінаїда Василівна пішла, залишивши у нього на душі, хоч пом’якшений, але все-таки

жаль за Данилом Петровичем. Справді, щоб оцінити когось, треба його втратити. Вони удвохмогли хоч накуритися вволю. А тепер в його кабінеті залишився тільки незвичний, щоправда,ледь чутний, запах парфумів. Шкода, і Зінаїда Василівна теж не економіст. А йому до зарізупотрібен саме економіст – тямущий, доскіпливий, неспокійний. Скільки тут надиміли вониз Данилом Петровичем, а мало могли самі зарадити. Та й хто може зарадити, як все, власне,все головне в колгоспі залежить таки не від нього? Не він оре землю. Не він доїть корів.Не він вирощує бичків. Усе, як і тисячу років тому, залежить від селянина, від того, що внього на серці та в голові... І не стільки на полі чи комплексі, як на цій нематеріальній ниві,маємо ми працювати з вами, Зінаїдо Василівно, бо ті серце і голова давно перестали бутилише коліщатками й гвинтиками, а самі стають двигунами, до яких не знаєш, як доступитися.Добробут цього селянина підскочив настільки, що вже не просто загнати його між дві тички матеріального чи морального заохочення. Він уже сам, як і в місті, сам хоче вибирати собіце матеріальне й моральне, щоб на нього не погукували, а прислухались, щоб йому сьогоднібуло цікавіше й легше, ніж учора, щоб він міг бачити конкретно, що жде його попереду. Алеж і ти це любиш, признайся, і ти. То чого вражаєшся і дивуєшся? Ера силового керівництвавмирає. Її підточив матеріальний і духовний прогрес. Настає ера масового колективізму. Тожпоможи їй хоч би в своєму колгоспі. Адже ти вже відчуваєш, ти вже бачиш її призвістки йознаки. Плекай ці паростки, борись за них, бережи їх від старих суховіїв, бо ті суховії живучі,як і всі аномалії. Згадай останній лист Мілентія Павловича, він недарма написав його тобі, хочне рідному, але своєму єдиному синові: «Подивися, Федю, на своїх стражгородців… не лічиїхніх людських вад, а глянь на їхні зморщені руки й запечені сонцем і вітрами лиця. І перш ніжпідвищити на когось із них голос, подумай... їхня молодість, радість, їхня краса, що прив’яла,– все віддано землі, борозні, хлібові. Хліб став їхнім життям і щастям, печаллю і любов’ю,надією й святом... Тож не вагайся першим подати кожному з них руку… Ти потиснеш їм руки,то за тобою потиснуть і всі...»

Чи не це ж по-своєму, по-жіночому, і хотіла сказати йому щойно й Зінаїда Василівна Грек?..

Антоніна Андріївна сахнулася тоді, як від удару. А, краще б, він її таки вдарив! Авжеж, авжеж, якби заскочив до неї і нараз надавав ляпасів, вона б не була така вражена і безсила. Ато спершу й не збагнула його слів, бо й так було дивом, що він зайшов, – наткнулася тількина його погляд, що несподівано обпік її душу, і лиш коли зачинилися двері, коли перед неюзнову запала пустка, такі ж несподівані жах і радість водночас вибухли в ній, катастрофічноруйнуючи її уже встояний давній спокій. Що він сказав? Як він посмів? «Я вас люблю...» Хібаце не зарозуміле нахабство?.. Але ж ти хотіла, чекала – чекала! – цього, – спробувала звичноостудити себе іронією. Навіть коли ще не бачила цього Бородавка, хотіла й чекала, що хтосьотак… Але її звична іронія чомусь втратила силу. І вона тамувала, тлумила в собі цю наглурадість, що бралась залляти її усю, що вже, власне, залляла й зморозила, вперто казала собі: я – вже стара, вже обвуглена, в мені не лишилося нічого живого, крім здатності жити і працювати,я, нарешті, маю бути вдячна Фімі, я маю обов’язок перед ним і Наталочкою, я дружина і

мама. Та все одно ця радість, ніби розвеснене коріння, болючими пагінцями пробивалася крізь асфальт її тверезого глузду. Ну, схаменися ж, не будь наївною – це все дурниці, розіграш, якийсь ідіотський вибрик того зухвалого Бородавка, він десь, певно, хильнув, і його занеслона цю витівку, але вона знала – звідки? звідки ж! – що все насправді не так, що Бородавко не пиячить і нікого не розігрує. Вона знала (й раділа, раділа!), що Бородавко сказав правду,що він не хотів та не міг не сказати цієї правди. Тільки ж лихо – і справді, лихо! – нащо їй цяправда, нащо їй ця болюча радість, що не погоджується з нею, а примушує кричати її душу:треба! Треба! Ти здуріла: чого тобі треба? А щастя! Цього солодкого болю і веселого страху, що їх так нагло розбудили у тобі його палаючі очі... Ні, спасибі долі, вона вже такого щастяколись наїлася. Вона вже бачила такі голубі очі. Ні, ні і ні! Але й це обурення відлунювало в душі й верталося до неї уже зміненим: так, так і так!.. Що, зруйнувати усе, що вона тепер має, і знову копнутися стрімголов у цю прірву? Та ніколи, ніколи вона собі не дозволить! Ніколи й нізащо!.. І вже котрий раз, і вже який день рішуче хапала трубку, щоб подзвонити йому й сказати: «Гей ви, що там забрали собі в голову? Хто вам дозволив таке нахабство?..» Але згадувала, що то було не нахабство. На жаль (на щастя, на щастя!), то був щирий порив, щирий... Чого ж боятися, тільки його порив! Тільки його .. А ти живи собі, як жила. Ходи нароботу, додому, снідай і вечеряй з Фімою, як завжди, пригорни, якщо схочеш, Наталочку...Пригорни... О, вона б пригорнула ту русяву кудлату голову, якби!.. Жодних «якби»! Нічого не сталося. Не дозволяй собі навіть думки. То в нього тільки порив, тільки миттєве захоплення. Як спалахнуло, так і згасне (не хочу! не хочу!). Ого, як багато чого ми не хочемо, та мусиморобити! Таке життя. Не хочу такого життя. Більше не хочу! А іншого, мабуть, нема. Інше – тільки у мріях. Завжди все краще у мріях...

– Можна, Антоніно Андріївно? – нараз зблиснула у прочинених дверях вухата лисинаНебельмеса-молодшого. Господи, і коли він звикне нарешті заходити до її кабінету повністю, а не просовувати тільки голову!

Але в цю мить вона зраділа йому, як братові. Він повертав її до щоденного клопоту.– Просив брат-начальник, щоб ви підняли трубку. Вже всі шнури пообривав, а ви не об-

зиваєтесь. Я думав, вас нема...– А що, хіба дзвонив телефон? – здивувалась вона.– О, і зараз дзвонить!– Ай, справді! – схопила вона трубку. Вухата лисина одразу сховалася за дверима.– Привіт першим красуням усіх віків і районів! – загуготів голос старшого Небельмеса.

– Григорій Іванович, Антоніно Андріївно...– Чую.– Ох, коли вже у вас розмерзнеться голос! Чи то тільки до мене ви так холодно об-

зиваєтесь? Аж мурашки по спині біжать, брр! – самозакохано баляндрасив він десь по тойбік від неї.

– По суті, Григорію Івановичу. Що потрібно?– Просив би трохи прихильності, але знаю, що марно. Тому маю ділову пропозицію, –

Небельмес ніби об щось там спіткнувся й на хвилинку замовк. – Справа така. Є в мене друг дитинства. Такий собі Бородавко, може, чули? Живемо ми з ним, правда, не дуже мирно, алезавтра, здається, у нього день народження. Сам він таких свят не святкує, то тут збирається непогана ініціативна група. Я, голова от з Чемериського, прокурор... Ну, й подумали ми, ачому б і вам не гайнути з нами на таку оказію?.. – рука її, що тримала трубку умить похолола: невже цей проноза уже щось пронюхав! Але Небельмес говорив далі: – А то... я знаю його,з одними чоловіками за стіл він не сяде. Може навіть дверима гримнути перед носом... – в голосі Небельмеса була уже й щирість.

– І правильно зробить, – одрубала вона зовсім різко. – І я ні з вами, ні з ним теж за тойстіл не сяду. Не на ту адресу звернулися, Григорію Івановичу.

– От, вже й образилася! – справді здивувався Небельмес, і вона відчула, що те здивуваннящире. – Я ж з найчистішим наміром, Тоню! Що ви? Хотів якось трохи витягнути його на


люди, а то очманіє там лобуряка: тільки в роботі й роботі. Навіть Анатолій Герасимовичпросив мене якось...

А що, як справді заскочити з ними до нього? – не слухала вона вже Небельмеса. Як жетой Бородавко поведеться, як гляне, що скаже? З такої нагоди можна буде навіть чмокнутийого в щоку, обняти за шию, відчути під своїми пальцями те непокірне пшеничне волосся. «Зднем ангела, Федоре Тодосовичу! Не чекали?» А тоді глянути в його голубі очі... Голубі, як в Богдана. Ні!

– Алло! Алло! – загукав Небельмес. – Ну, то що, зробимо другові мого дитинстватакий сюрприз?

– Ні! Я, бачите, не лялька для дня народження. Пошукайте таку цяцьку десь-інде.– І це остаточна відповідь, Тоню? – і питав, і все ще просив Небельмес, але вже тільки

збурював у неї неприязнь.– Так. Як і те, що мене звати Антоніна Андріївна, а Тоня я тільки для близьких. Тільки для

близьких. Щасливої вам гостини, Григорію Івановичу! – і не поклала, а майже кинула трубкуна апарат. А що, як це витівка того ж таки Бородавка, попросив старого друга прихопити її зсобою? І останні іскри болючого свята в її душі погасли. Ну ж, Федоре Тодосовичу, якщо титакий, то вона тобі цього уже не забуде, о ні! Але ж Небельмес... Не треба забувати, що такеНебельмес! Хіба може бути той Бородавко йому другом? Ні, ні і ні! Бородавко не з тих, щоб просити у когось такої допомоги. Вона ще не чула, щоб він у когось чогось просив. Навіть пооркестр на похорон посилав до неї Марисю. І, збагнувши, що захищає його перед собою ж,вже зовсім злякалась.

VІЛюбив Анатолій Ткач їздити до Бородавка. Сам не знав достеменно чому, але тягло його

до свого «похресника». Може, імпонував йому у Бородавці міський вишкіл, певна культурау мисленні і взаєминах, якою могли похвалитися далеко не всі половецькі голови. Може,не надто велика різниця у віці. Та понад усім цим бачив він у ньому, здавалося, те, чогобракувало самому. Авжеж, насамперед Бородавко не боявся нікого й нічого. Не вважав себестрахопудом, звичайно, і він, секретар райкому, але на цій посаді, як мовиться, вихопившишаблю, не побіжиш. Бородавко ж міг це собі дозволити. Попервах здавалося, що ця сміливістьтрималася на підтримці Мілентія Павловича. Усе-таки, не кожен мав за плечима такого, хочі названого батька, як голова облвиконкому! Та от, помер Мілентій Павлович, а Бородавконе міняється. Став навіть розкутішим, самостійнішим. Закидав п’ятірнею непокірного чуба ітільки всміхався на чергову нотацію Небельмеса.

– Анатолію Герасимовичу! – прибігав, зеленіючи, Небельмес у райком. – Бородавко зновусі графіки ламає! Ніби нема нас в районі. Ніби... Це ж анархія, Анатолію Герасимовичу! Нейого, а нас же за неї спитають...

– Ну-у, ти, Грицю, як завжди, перебільшуєш, – усміхався і собі він (як Бородавко,авжеж!). – Федір Тодосович – хлопець, по-моєму, вдумливий, хоч і рішучий. Не повинентам наламати дров...

– Який рішучий? – змахував руками Небельмес. – Рішучий – це коли взяв і зробив те,що треба. А він... жар з долоні в долоню перекидає, коли пора роздмухувати вогонь. То помнегрудку в руці, то подивиться на небо... – уже явно перекривляв Бородавка Гриць. – А тут – строки. Строки! Як зашморг на шиї…Чи ж вам це казати!..

І справді, коли в усіх був аврал, коли всім бракувало часу і Стражгород стояв у зведенняхостаннім, Бородавко таки «перекидав жар з долоні в долоню». Вже й він, перший секретаррайкому, втрачав терпець, бо і над його головою починав озиватися обласний грім, а вСтражгороді і в ус не дули. Ну й нерви! Як у вола... «Чого вичікуєте?.. Таж люди кінчаютьсіяти!..» – уже хрипів, зірвавши голос, Небельмес, однак і Бородавко, і той його цибатийагроном Манжуловський, що вічно вимацував горбик на своєму класичному носі, і навіть

верткий бригадир трактористів Просвітлюк ходили здовж поля, наче глухі тетері, наче справді чекали, щоб упав на них грім з чистого неба. «Ну, це вже знущання, Анатолію Герасимовичу!– хапав себе за поли Небельмес, накидався на стражгородців: – Ви що, отако будете топтатися до грецьких календ? Сіяти! Сіяти і то негайно!..» У Бородавка тільки насмішкувато смикались повні губи. «А ми чекаємо бур’янів. Хіба ж то так тяжко здогадатися? – відповідав за нього,гостро (чи лукаво?) зблискуючи тернинами очей, Просвітлюк. – От проклюнуться бур’янці, виборонуєм. І ніяких гербіцидів не треба буде. А тоді вже і день, і ніч... Тоді саме впору йпосіємо...» А цибатий головний агроном стояв поруч з невинним обличчям.

І Анатолій Герасимович, і Небельмес, авжеж, розуміли (якби ж то на те їхня воля всіхрозуміти!), що найчастіше правда за ними, за стражгородцями; що бур’янам начхати на всі ці графіки і команди – вони зійдуть, коли зможуть зійти, не раніше і не пізніше. Але частопівнічні райони області бралися рапортувати про завершення сівби, а тут... в’язав їх по ногахСтражгород, найчастіше один тільки Стражгород.

– Я так працювати не можу! – стогнав Небельмес. – Я не хочу впрівати на всіх обласнихнарадах та селекторних перекличках через якогось, вибачайте, шизуватого Бородавка. І звідкице чорт приніс його на мою голову?.. Я вже до телефона боюся підходити, Анатолію Гера-симовичу...

Ткача ніби в груди штовхнуло це слово – боюся. Хіба це аргумент? З якого ж це часукерівні мужчини почали хизуватися таким ганебним словом?..

– Слухай, Григорію Івановичу! – спинив якось він роздратованого Небельмеса. – Тиможеш сказати, що Бородавко серйозно порушує агротехніку?.. Ні. І я не можу. А от... ти ніколи не задумувався, чому ми ні разу не ухвалювали рішення, ну... скажімо, для директора цукрозаводу, при якій температурі він має варити цукор чи коли і як стругати йому буряки?..

Гриць спершу гмикнув, а відтак запручався, образився:– До чого тут цукор! Є ж графік!.. Не дурні ж його складали – спеціалісти...Анатолій Герасимович скрушно промовчав. Авжеж, спеціалісти. Але спеціаліст на спе-

ціаліста несхожий. Чиновний спеціаліст – це одне, а робочий, той, якому нема вже на когоперекласти свої обов’язки, – зовсім інше. Різна міра конкретної відповідальності, а, звідси, ірізний рівень мислення. Спеціаліст, якого питають за хліб, шукає засобів, як його виростити,а той, що сидить в якійсь інстанції, вигадує, чим би відзвітувати. Один відповідає за реальні центнери, другий – тільки за паперові рішення... Отакий парадокс цього довгого ланцюга управління, що ніяк не може чітко налагодитись в усій нашій державі – гірко подумав він. Ніби й при ділі усі, а оре таки той, хто стоїть на землі.

– Не кипи, не кипи, Григорію Івановичу, – заспокоював воднораз і себе самого. – Митут, в районній ланці, не тільки для того, щоб передавати директиви згори. Ми, як я розумію, насамперед повинні подбати про те, щоб реально був вагомий результат від цих директив.Результат! А для цього треба мислити і шукати. От скажи мені, чому ми не можемо дати свободу діяльності хоч би одному голові колгоспу?.. Одному на весь район!.. Не хочемо ри-зикувати? Не довіряємо? Боїмося? Ат, не люблю цього слова! Не наше воно. Якесь чуже!.. Та що я читаю тобі лекцію! Бородавка готовий ти з’їсти, бо часто псує нам картину парадної звітності. Сиди! – спинив він нетерпеливий рух Небельмеса. – Я теж хочу, аби ми мали гарний вигляд перед областю. Але не будь-якою ціною. Не будь-якою! «Після нас хоч потоп!» – цегасло якогось там Людовіка також не наше... Коли я вчився в партшколі в Москві, возили нас до Володимира Первицького. Чув про такого? – Гриць похмуро кивнув головою. – Такот, Первицький теж не визнає ніяких графіків. Казав нам прямо: йому ті графіки поле пише. Чуєш? Не спеціалісти згори, а поле!.. І справді, сусіди його сіяли, аж курява стовпом стояла, а він чекав, поки збуяють бур’янці. І сусіди його збирали по двадцять центнерів пшениці, а вінмав усі п’ятдесят... Думаєш, нас просто так возили туди, на туристську екскурсію?..

– Так тож експеримент і Кубань, Анатолію Герас..! – безмаль не скрикнув Небельмес. – Так тож схвалено і дозволено! Хіба ви не знаєте, де?..


– А чому усе-таки в нас нема такого Первицького, ти не знаєш?.. – і, не чекаючи відповіді,сумно сказав: – Бо ми робимо усе, щоб його не було. Може, й не хочемо, а робимо.

– Не ми ж одні...– Тим і гірше, що не одні.– Але ж Панібудьласка!.. Він без усяких фокусів. Без експериментів... – звично хапався

за надійну спину «Маяка» Небельмес...Що ж, за цифрами, за показниками господарства Панібудьласка, справді, маяк, – подумки

зітхав Анатолій Герасимович. Світить, демонструє, до чого треба іти, чого можна колисьдосягти. Тільки який же він ще далекий для всіх! І, головне, повторити шлях «Маяка» доуспіху не може ніхто. Як не прикро, а мусиш зізнатися собі в цьому чесно. Бо весь він, цейшлях, передовсім у характері Панібудьласки. В його умінні, спритності, дивовижній інтуїції.Ніякою силою не зробиш з усіх Панібудьласок. Ніякою… А от Бородавко, здається, шукає надоступному для кожного полі. Шукає чинників успіху не вольових, не залежних від характерукерівника, від його знань і зв’язків, його авторитету й кмітливості. Не дбаючи про те, що пронього подумають «вгорі», береться насамперед розчистити джерела на власній ниві, джерела,з яких може пити наснагу кожен не тільки в Стражгороді… «Хоче зробити усіх колгоспниківмаленькими головами»... Пронозливий Небельмес відчув це одразу, але не повірив в здій-сненність такого заміру. «Не буде з варяга князя» – і цю думку теж підкидав йому Небельмес.А чому ж не буде? І невже справді не буде?..

І тепер, стоячи з Федором Тодосовичем край поля, перший секретар райкому сумнодивився, як люто періщить косий осінній дощ. І ці мокрі батоги, здавалося, били по всіх його надіях. Ще ж на тому тижні він приїжджав сюди, як на свято. Милувався буцматими буряками,що нагадували йому вгодованих поросят. Бачив, як сяяло грубувате обличчя Полярушагордістю, сам переймався тією гордістю. А зараз, ледь не по коліна в болоті, вся ланка кидалау кузов загрузлого «ЗІЛа» єдину купу накопаних коренів. Вся ланка – чотири механізатори іп’ять жінок! Небачено в районі: тільки їх дев’ятеро взялися доглянути більше сотні гектарів.Молодчина, Бородавко! Таки молодчина… Але ж якби не цей клятий дощ!

На всіх були білі синтетичні накидки із башличками (і тут Бородавко постарався,подбав, і тут!), вітер тріпотів полами тих накидок, як крильми, тому усі були забрьохані,мокрі, хапали такими ж брудними рукавицями чорні, заболочені корені, що їх не моглавідмити й ця злива, і важко було зрозуміти, що ж то вони кидають у кузов – буряки чи груддябагна. Нарешті, стрельнувши синіми кільцями диму, трактор натужно потяг важку машинудо дороги, залишаючи на полі глибокі колії, куди одразу ж почала збігати каламутна вода. Крім гуркотіння трактора і плюскоту дощу, не було більше жодного звуку. Понуро завмерлиоддалік два комбайни і навантажувач – техніка здалася на милість негоді, тільки людські рукибабрались у багнищі, витягуючи звідти безформні корені, з яких ліниво одвалювались масні клапті болота.

– Скільки їм ще лишилося?– Та десь половина, – безбарвно відповів Бородавко. – Тут, мабуть, найважчі в районі

корені. І цукристість в заводській зоні найвища…Ну ж, клята негода!.. – защеміла душа в Анатолія Герасимовича. Він знав, що отак на

цукрових плантаціях району скрізь, але, їдучи сюди, сподівався якогось дива. А дивом булолише те, що тут мали ще що возити. Одна машина вже пішла на завод, трактор підтягував другу. Набереться, мабуть, ще на дві-три. А далі?.. Тривалий прогноз був невтішний. Дощікотилися сюди десь аж з Італії. Телевізор показував залляті зливами Рим, Белград, Відень,Бухарест, Будапешт, Прагу... Сльоти цієї не перечекати, на заводі лишався мізерний запасбуряків, а тепер якщо ще хтось привезе, то суцільне болото. Копати й копати, будь-чимі будь-як!.. Але, дивлячись на скоцюрблені й мокрі постаті жінок, на забрьоханого з ніг доголови Поляруша і його хлопців, Анатолій Герасимович не мав зваги подати таку команду. Вінміг сам – і йому від того було б легше, легше! – піти і стати поруч з Полярушем, занурити рукив цю розкислу польову жижу і смикати звідти корінь за коренем, хапати цю брудну гичку, що

вислизає з пальців, як риба. І якби від того справді буряки пішли на завод безперервно, він бине розгинав спини, поки жила б у ньому хоч крихітка сили. Ну ж, і гірким ти буваєш, солодкийнаш цукре! Яким важким і гірким!

– І що?.. Нема в селі нікого, щоб їм помогти? – безнадійно кивнув він на жінок і хлопцівПоляруша, котрі вже взялися вантажити новий самоскид. Маленька, як підліток, жіночка, що була ближче до них, втерла рукавом куфайки лице, замурзала його ще більше, здогадалась про це і, ніби провинно, всміхнулась до них. І цей її зніяковілий усміх обізвався в душі АнатоліяГерасимовича гострим співчуттям і теж якоюсь провиною. – Я питаю, – обернувся він вже суворо до Бородавка, – що, так ніхто їм не допоможе?!

– Вони нікого не хочуть, – спокійно сказав Бородавко, так спокійно, наче його зовсім необходило, що зависла ця безконечна сльота, що єдина купка буряків тане вже на очах, що десь наприкінці тижня може спинитися й завод!

– Як то не хочуть? Таж п’ятдесят гектарів не викопано! Ви що, подуріли? – і сердитоздмухнув з уст краплю дощу, і сягнув до кишені плаща за хустинкою, але й там було повно води, і це розлютило його дорешти. – Я розумію: експеримент. Вони підрядилися самі впорати таку площу. Але хто ж тоді знав, коли ви укладали договір, що запосяде така жахлива сльота?.. Це ж вам не заводський цех, а поле! – і вже загукав, ступаючи через калюжі, вже рішуче по-простував до Поляруша: – Віталію Івановичу!.. Віталію Івановичу... Можна вас на хвилинку?..

Ляскаючи мокрими полами накидки і відставивши вбік брудні рукавиці, ніби з подиву розвівши руки, Поляруш пішов до них. В краплях дощу обличчя його пашіло від вітру, губибули потріскані, очі червоні й суворі. Але в усій його постаті не відчувалося ні розгубленості, ні роздратування, а тільки скруха, тільки прикрість від того, що от оцей дощ, цей клятий дощ не дає підвести навіть голову.

– Ви знаєте прогноз? – раптом зашерхло в горлі Анатолія Герасимовича, і він відвернувсяод вітру, щоб не ляпав дощем в обличчя.

– Знаю, – і собі став боком до вітру Поляруш, притримуючи полу накидки.– І що ж будем робити?– Копати, – аж ніби здивувався трохи Поляруш.– Як? Отак-о вдев’ятьох? – знову сягнув до кишені і знову висмикнув руку з води.– Ланка нікого чужого не хоче... – глухо сказав Поляруш, уже миючи рукавиці під дощем.

– Це наш буряк. Ми його, можна сказати, вилизали. Виймем увесь самі. От десь надійдуть родичі, трохи підсоблять...

– Та ви ж вручну не накопаєте за день навіть машини! – вже не дорікав, а просивАнатолій Герасимович, не розуміючи, справді не розуміючи, чому ланка не хоче допомоги.Невже заробіток?.. Невже тільки страх розділити його з кимось іншим керує ними? Але якийже то буде заробіток, коли пропаде, згноїться, піде під сніг половина площі!.. Де Бородавко?.. Ага, він тут. Чого ж мовчить? Чого потакає?..

– А ви не сумнівайтеся, – наразі обізвався Поляруш і вимушено всміхнувся, і усмішка тависвітлила, зігнала втому з його грубуватого лиця. – Коли не потягнем самі, тоді й покличемкогось. Аякже! Допустити не можна, щоб хоч один такий бурячок та пропав... Знаєте, хочеться довести, що і за такої погоди ми візьмем своє. Он в городищенській бригаді вже злякалися. Вже не захотіли по-нашому... – і втягнувши голову в широкі плечі, широко ступаючи, як по палубі, неквапно пішов до своєї ланки.

«Ну от, а я вже з підозрою...» – зіщулився від власного докору Анатолій Герасимович, розуміючи, що то погода, клята погода народила у ньому цю насторожену підозріливість, але від того легше йому не стало.

– А я вже... – вибачливо обернувся він до Бородавка, що стояв поруч у військовій накидці,пірнувши головою глибоко в її башлик. – А я вже... – і здивувався з власного голосу – якогосьчужого, розгубленого, безпорадного. І справді, він не знав, що робити. Справді, будь-який екс-перимент у полі перевіряється саме в отаких, як тепер пишуть, екстремальних умовах. Але ж це не п’ять, не десять, навіть не двадцять гектарів!.. Він сумно побіг поглядом по, здавалось,


безмежному полі. І тільки тепер помітив, що на дорозі стоїть один його «уазик», погойдуючина вітрі двома антенами. Мокрий, самотній, наче покинутий, як здавались покинутими і цідев’ятеро чоловіків та жінок – маленька Полярушева ланка.

– А де ж ваша машина? – і досі не міг він знайти потрібного тону розмови з ФедоромТодосовичем, звертаючись до нього то «на ти», то «на ви». – Що, так і будете мокнути тут?

– Та Петро поїхав привезти їм гарячий обід. Наш головний кооператор Ніна Степанівнапообіцяла, – посковзнувся Бородавко під тією широкою, мабуть, з чужого плеча накидкою і глянув собі під ноги. – А літучка збирає десь по селі родичів їм на поміч. Після обіду пустимотут, при дорозі, старі кінні копачі, десь Просвітлюк ще їх відкопав, спробуєм...

Обчищаючи чоботи в обніжкову траву, вони обидва мимохіть косували на низьке сіренебо, але в ньому не було жодного просвітку. Тільки мокрі ворони похмуро сиділи на те-лефонних стовбах – головами до вітру, мов чорні флюгери. Ткач ступив на білі, вимиті дощемкамінці бруківки і почав виливати воду з кишень плаща.

– А ви в Поляруші не сумнівайтеся, – нарешті обізвався Бородавко, певно, чекаючи, щовін сяде до машини й поїде. – Та й резерв ми тримаємо напоготові. При потребі усі підуть:члени ланок, ремонтники, працівники контори, продавці...

– То чого ж вони чекають? Поки стане завод?.. – не вдалося таки Анатолієві Герасимовичустримати роздратування, але воно було уже схоже на кволий, останній грім наприкінці грози.– Гаразд. Поїхали на тракторний стан. Я хоч трохи обсушуся, – і коли Бородавко, згорнувшинакидку мокрим боком всередину, сів позаду, Анатолій Герасимович увімкнув рацію: – Я«Айстра–один».. Я «Айстра-один»... Викликаю «Айстру-шість»... Викликаю «Айстру-шість»...

– «Айстра-шість» слухає! – гучно обізвався в кабіні голос Небельмеса.– Їду від Поляруша з поля на тракторний стан у Стражгород. Через півгодини чекаю там

і тебе. Встигнеш?– Хвилин через сорок, Анатолію Герасимовичу...– Добре. Почнемо обідати без тебе.На тракторному стані, перебігши через калюжі, що пузирилися від дощу, вони ускочили

в теплу й суху їдальню. Витерши рушником обличчя, шию, руки, Ткач одразу схилився надборщем, що вже смачно запарував на столі.

– Ну-ну, покуштуємо, чим ви тут хлопців годуєте. Я, знаєте, сьогодні ще й не снідав... – алежартівливий тон йому не вдався – звучала у ньому та сама гіркота, з якою говорив він у полі.

Верткий бригадир тракторної зазирнув у двері, спитав поглядом Бородавка, чи нічого нетреба, та Анатолій Герасимович здогадався, в чім річ, і покликав Просвітлюка:

– Не моргай там у мене за спиною. Сідай з нами...Просвітлюк зніяковіло шаснув за стіл, зробив невинне обличчя, часто кліпаючи чорними,

як тернини, очима:– У вас усі плечі мокрі, Анатолію Герасимовичу. Промок плащ на швах. То, може?..Анатолій Герасимович глипнув неозначено з-під лоба, доїв гарячий борщ, а тоді втер

хустинкою спітніле чоло:– От я вже й зігрівся, спасибі! А ти що хотів сказати?– Та за такої погоди радив би нашу, механізаторську, – лукаво стрельнув тими тернинами

Просвітлюк. – Я навіть знаю, що і ви її любите...– Та ну! – трохи відтанув у теплі Анатолій Герасимович. – І що ж то, по-твоєму, я люблю?– Борщ з пампушками і біленьку з перцем. Вона справді від усіх простуд, Анатолію Ге-

расимовичу, – і, як у фокусника, з рукава Просвітлюка вислизнула на стіл пляшка з двомаяскраво-червоними стручками на денці. – Коли восени, буває, хтось з моїх хлопців закоцюбнеу полі, повірте, грішу. Під’їжджаю і наливаю йому сто грамів. Як перед боєм...

– А я то думаю, чого це в твоїй бригаді врожай по колгоспі найвищий! – уже зовсімрозкуто всміхнувся Ткач. – Наркомівською нормою підживлюєш, он як!.. І як це до тебе ще неїдуть за досвідом?..

– А ви знаєте? Цього року не було в нас жодного п’яного механізатора...

– Ти що, запровадив сухий закон?– Нє-е, суху дисципліну…– О! А вони тут без мене на пляшку дивляться! – раптом залящав з порога голос Григорія

Небельмеса.Добродушний усміх умить погас на обличчі Просвітлюка:– Ну, то ви вже тут якось, Федоре Тодосовичу... – але Бородавко кивнув йому: побудь!– Ти, як завжди, до столу вчасно, – обернувся Анатолії Герасимович до Небельмеса. – То

що там у твоїй зоні? Я не хотів питати по рації, щоб не чув весь район...– Вже шість колгоспів не возять буряків. Нема що... Коли я кричав: копайте! – не чули,

– стомлено плюхнувся за стіл Небельмес. – Я сам від хати до хати їздив, виганяв у поле... Зажиріли люди. Вже й червонцем не виманиш на роботу. А ти, Федоре Тодосовичу, хочеш розбудити в них совість!.. – зневажливо знизав він плечима, забігав поглядом по мисках відборщу і зітхнув: – Навіть «Маяк» не копає...

Ця звістка зовсім приголомшила Ткача. От-от, тепер уже точно усі киватимуть на Пані-будьласку. Якщо вже «Маяк»...

– Передай жіночкам на кухні спасибі, Федоре Тодосовичу, за борщ! І думай, думай, яквитягнути цей буряк. Будь-якою ціною!.. Тут уже засобів не доводиться вибирати. А я мушупобачити сам, що робиться на кожному полі, – і схопився, пішов, зняв з вішака у кутку плащ,з прикрістю дивлячись, як скапує з нього на вичовгану підлогу вода.

– Анатолію Герасимовичу! – кинувся до нього маленький Просвітлюк і смикнув тогоплаща до себе. – Як собі хочете, а в такому мокрому я вас не пущу! Або зачекайте, поки висохне. Зараз же розвішаю його в кузні коло горна. Або ще трохи побудьте, заким мій зятьпривезе з дому сухого...

– То що, Чемерис не знайде мені якогось дощовика? – запручався Анатолій Герасимович,бо не любив міняти своїх рішень навіть в дрібницях. Але Просвітлюк уже тицьнув комусь через двері його плащ, швидко замкнув їх і сховав ключа до кишені:

– Ви що, хочете, аби сусіди взяли нас на глум? Скажуть: випустили стражгородці першогосекретаря райкому під такий дощ роздягненим. Та де ви бачили! – на дрібненькому обличчі Просвітлюка затіпалась щира образа.

– Ну, і партизани розвелись у тебе, Федоре Тодосовичу! Не колгосп, а справжнє Гуляй-поле! – трохи розгублено буркнув Анатолій Герасимович. – Тепер я починаю розуміти, чого он Григорій Іванович весь час на вас ремствує...

– Вони, якби могли, то організували б тут свою республіку, авжеж! – охоче відгукнувсяНебельмес. – Сільгоспуправління для них давно вже не управа. Тепер замахуються і вище...

Небельмес аж сяяв від того, що вдалося шпигонути Бородавка. Притуливши мокрі плечідо теплої грубки, Ткач похмуро дивився, як Гриць, сягнув по скибку хліба і почав пожадливо жувати. У світлому прилизаному волоссі Небельмеса – саме на тім’ї – пробивалася молода лисина. А мав же колись Гриць густий лляний чуб, в якому ламалися гребінці! Був енергійний, відкритий до всіх, швидко відгукувався на все нове. Його любили, до нього, невтомного

р у у у р у ру

заворга райкому комсомолу, тягнулась молодь… Коли ж це і де він так змінився?Сухе тепло пробилося крізь піджак, приємно розпливалося по спині. Чого ще треба?

Стій, сушись, грійся. Але нема-нема, та й напливали йому на очі забрьохані постаті в білих синтетичних накидках, поверталися спинами до вітру й дощу, двигали поперед себе пудові, заліплені болотом буряки, і безсилля їм помогти пекло у душі, як докори совісті. Дивився, як малює щось тупим кінцем виделки на скатерці Бородавко, як, поглядаючи на двері, жуєсухий хліб Небельмес, як стоїть біля заллятого патьоками вікна маленький Просвітлюк, і йому здалося, що все уже було. І цей дощ, і настрій, і мокра спина. Тільки не тут, а там, в тій конторі з колонами, в кабінеті Басалиги, що саме перед тим став головою колгоспу... Коли ж це було? В шістдесят якому ж році?.. П’ятеро їх – секретарі, заворг райкому комсомолу Небельмес і член бюро, піонервожата Ліда Кулик – добиралися до Заливанщини на виїзне засідання. На автобус, що ходив тоді тільки до Стражгорода, припізнилися, машини райком


комсомолу ще не мав, мотоцикл з коляскою стояв у гаражі розібраний, тож вирішили йтипішки, сподіваючись, що хтось дорогою підвезе. В гумових чоботях, в благеньких бол-гарських плащах, що через якусь годину геть намокли, з трьома парасольками, бо більше знайти не зуміли, вони бадьоро простували польовою бруківкою, забавляючи себе веселиминебилицями, навіть зривались на пісню: «Забота у нас такая. Забота наша простая: Жила быстрана родная, И нету других забот…» Джерелом цієї бадьорості була Ліда: «Ану, товариші!Ще цей згірок... Ще цю долинку!..» – і світячи променистими карими очима, щоразу по-ривалася всіх обігнати, блискала з-під мокрого плаща міцними литочками в тонкому капроні.Вона справді була вродженою вожатою. З нею навіть той косий дощ, що заскакував у поривахвітру під парасольки, не стільки дратував, як будив молоде завзяття, дражнив самолюбство, івсі вони показували одне одному, що негода для них ні по чім, що отак чалапати по калюжахможуть безконечно. Але, коли в Стражгороді Небельмес вигукнув: «Ура, хлопці! Є «бобик»Басалиги...», надія таки під’їхати, швидше дістатися до Заливанщини, бо там їх уже, певно,виглядали, там вони мали затвердити на бюро новий комсомольсько-молодіжний колективдоярок, схвалити їхній заклик до молоді району іти на відсталі ферми і вивести їх в передові,– це гостре бажання доконче зробити задуману і таку потрібну справу й завернуло їх до страж-городського голови. У великій калюжі біля контори гуртом помили чоботи і ввалилися доБасалиги. «О, тут навіть тепла грубка!» – вигукнула Ліда і пішла, і притулила до неї червоні,закоцюблі руки. Басалига – з явним невдоволенням на важкому бурячковому обличчі – нібиспробував підвестися, але сидів: «То з чим це до мене комсомол таким кагалом?.. Роздягайтесь,сушіться... Якийсь рейд? По фермах?..» Одразу ж поскидали на спинки стільців настовбурченіплащі, поклали в ряд попід вікнами парасольки і, вже забувши про звичний форс, притулилимокрі плечі до гарячої грубки. Зсунувши хустку на шию, шморгаючи гостреньким посинілимносиком, Ліда взялася пригладжувати своє біле, як льон, волосся. Була вона спритна, туга,свіжа, ніби весняний вітер з саду раптом перетворився на дівчину. Толя Ткач тоді здивувався: він уперше побачив Ліду такою – не піонервожатою, не доскіпливим членом бюро, а якоюсьдомашньою, і безпомічною, і хазяйновитою водночас. Вперше помітив, що вона гарна, навітьяка вона гарна і чимось близька, ніби рідна... Басалига ж тим часом глипнув на годинника,засопів, засовався: «Та який зара рейд, комсомольці?.. Саме обід. Добрі люди беруться заложки. То я думаю, що ми того... трохи зігріємось сперва...». Анатолій Герасимович, тодіпросто Толя Ткач, глянув і собі на годинника і вжахнувся: вони вже спізнились. На них чекалиу Заливанщині майже годину. «Можна подзвонити?» – і, не чекаючи дозволу, узяв трубку ізагукав до когось, хто там обізвався, начебто з того світу: «Алло! Заливанщина?.. Колгосп?.. Це Ткач... Що?.. Ткач, перший секретар райкому комсомолу. Перекажіть на ферму... Ви менечуєте?.. Перекажіть, що ми спізнюємось. Ми вже в Стражгороді. Зараз будемо...». І поки вінговорив, Басалига підвівся, защипнув на всі ґудзики свій широченний піджак: «А-а, то вине до мене!.. Так я, звиняйте, спішу. В мене начальство з управління...» І пішов до дверей.«Олександре Платоновичу! – кинувся тоді до нього Гриць Небельмес. – Велике прохання...Підкиньте нас чимось до Заливанщини. Виїзне бюро, а ми спізнюємось... Та ще й дощ!» Плечі Басалиги смикнулись, ніби його ударили. Він примружено озирнувся через плече: «Неможу, комсомольці. Ніяк, Сам маю гостя, я вже казав... – і раптом побачив, як натоптали, якнаслідили вони на підлозі. – Ну ж, і нужника зробили ви мені з кабінету!..» І тоді спалахнулищоки у Ліди. Вона відпихнулась від грубки, наче збиралася кинутись на Басалигу: «А ми заразвимиєм!.. Чого ж? Ми не горді... Де у вас відро з ганчіркою? – метнулась до коридора і вмитьповернулась з відром. – Ми і сліду вам свого тут не лишимо. Йдіть до свого гостя, ідіть!..»

р у р р у р р

– «Лідо!» – скипіло усе в ньому, але вона вже заходилася витирати підлогу, наступаючи наБасалигу: «Може, і ваші чоботи витерти?.. Таж до начальства йдете, а халяви заляпані... Чогож такому доброму чоловікові та чобіт не витерти!..»

Раптовий стукіт у двері розбив його спогад удрузки. Ткач стрепенувся, згадав, що жде плаща і кивнув Просвітлюкові: відчини! Але то циганкувата куховарка, блискаючи двомазолотими зубами, принесла велику миску:

– Деруни, Анатолію Герасимовичу, – засокотіла вона. – Таких дерунів у Поло-вецькому, бігме, ніхто вам не зготовить. Хіба що жінка. О, та ви до пляшки і не торкалися! Така сльота. Така кислятина. Аж за душу бере. То хоч би зігрілися!.. Чи ви, як начальство, то вже й не мужики?..

– Не мужики, Полікарпівно. Не мужики, – вернувся до столу, аби її не образити. – Я знаю,кращих дерунів, ніж ви, ніхто не зробить в районі…

– А таки ніхто! – запишалася Полікарпівна. – Я от цілу каструлю і Полярушу передала зПетром. А це свіжісінькі. Пригощайтеся. Вони ж у роті тануть…І чарчину налляйте! Федоре Тодосовичу, чого ж ви не припрошуєте?

Анатолій Герасимович забрав з її рук пляшку і поклав назад на стіл:– Ви нам краще – чаю, Полікарпівно. Та гарячішого. А чарку, може, й вип’ємо на якесь

свято. От коли перестане цей дощ та вивезем буряки, то й буде для нас те свято...І знову запало між ними якесь незбагненне мовчання. Та Небельмес довго не витримав.

Дістаючи деруни з гарними, підсмаженими боками, таки спитав:– Чого, Федоре Тодосовичу, язика проковтнув?.. Журишся, що і природа путає ноги

твоїм коникам? – і кумедно сіпаючи губами, поніс до рота змочений у сметані дерунець. – А я тебе застерігав. Не хапайся бути хитрішим за всіх. Як кажуть, нічого нового нема під місяцем. І до тебе люди тут мудрували. Але природа-матінка рано чи пізно кожного тикне отак-о носом у болото...

Бородавко ніяк не зреагував на цей випад. Щось вимальовував і вимальовував собі тупим кінцем виделки на скатерці. Ніби чекав, що скаже Анатолій Герасимович.

– Он в Городищі твої схаменулись одразу, – не вгавав Гриць. – Кинулись по допомогудо жінок. Молодці! Я завжди казав, що Сидоряк у тім’я битий, хоч і ледащо. А ви тут з Полярушем угробите буряки. А питати будуть за це передовсім з нас. З нас!.. – і насторожено глипнув на Ткача.

Федір Бородавко так само ніби й не чув, що каже Гриць. Навіть бровою не повів. Невжеі його взяли сумніви? Невже і він починає думати, що поквапився з цією ланкою?.. Нічого не міг прочитати Анатолій Герасимович з його спокійного, хоч і трохи сумного лиця. Авжеж, завжди легше шукати, але важко знайти.

– А, може, варто було почати госпрозрахунок таки з тваринництва? – обережно спитаввін, сам прикро вражений тим, що погода ламає усі його надії на Стражгород. Хотілося ж, хотілося, щоб Бородавко втер усім носа – і Панібудьласці, і сусідам! – Он з відгодівлею бичків, бачу, у вас виходить непогано. Тепер запровадити б такі чеки на комплексі...

Небельмес неозначено гмикнув і одразу ж поспіхом присунув до себе чай, що парувавнад ложечкою. Федір теж узяв склянку і почав гріти до неї долоні.

– Ні, молочне тваринництво ще не готове до того, – різкувато труснув він розкошланимчубом. – Якщо почнемо там, загубимо всю ідею... Весь колгосп ще не готовий до такого, до міжгалузевого госпрозрахунку…

– От-от! А я що кажу день при дні! – задоволено підхопив Небельмес. – Рано, друже,рано! Настане пора, не думай – згори сказати не забудуть... – і смакував чай з виглядомпереможця, певний своєї правоти, і поблажлива іронія блукала його гостроносим обличчям. – Он Панібудьласка... Думаєш, він колись не пробував уже твоїх чеків? Півсільгоспінтитуту якогось року у нього сиділо. Не прижилися чеки. Уявляєш, у Панібудьласки! І вернувся мудрий чоловік на стару, наїжджену колію і горя не знає...

– Ат, нема наїждженої дороги до хліба! – нарешті таки огризнувся Бородавко. – Поки мицього не зрозуміємо, будемо позичати в сусідів. В Аргентині, в Канаді…

– Що ж, це нормально, – незворушно зауважив Гриць. – Якийсь рік позичим, а якийсь – віддамо. Так було одвіку.

– Та не було і не буде! – різко відсунув від себе склянку Бородавко, хлюпнув чаєм наскатерку і зніяковів. – Ви тільки не бийте нас в шию і не хапайте за руки. До всього люди


мають підготуватись, звикнути, повірити в те, що мають робити... Я хочу, щоб вони рішенняприйняли самі. Самі!...

– От-от! – знов охоче підхопив Небельмес. – Сам бачиш, люди ще не готові. Так що ставті свої ідеї на колодки, і хай чекають підходящого часу. І поганяй собі тихенько, по-старому,перевірено... Головне у колгоспі – добре натягнути віжки...

І таки допік. Бородавко випростався, як пружина. Ткач ще не бачив його таким. Повнігуби, хоч і були стиснуті, затремтіли. Звично голубі очі враз заволоклися сірим туманом.Вперті у стіл кулаки забіліли в суглобах. От тобі спокійний, незворушний, навіть іронічнийБородавко! Ну-ну, зірвися хоч раз! Цікаво побачити, який же ти в гніві. Та Федір Тодосовичуже опанував себе, уже в кутиках його уст справді затіпався глум:

– Геніально просто, Григорію Івановичу! Запряжи й поганяй. Але це геніальність до-машинної епохи. Та гаразд. Поговоримо конкретніше... От ти кажеш «по-старому». А що цетаке? Давай проаналізуємо. Он Просвітлюк, припустимо, оре чи сіє. Манжуловський приймаєроботу. І Манжуловський бачить: там не доорали. Там тільки пошкрябали ґрунт. Там навалилитаких скиб, ніби рили траншеї… Що робити головному агрономові Манжуловському?..Природно, переорати. Але ж це зірве графік сільгоспуправління. Вплине на вже поданий вобласть звіт…

– Ну от, знову ми винні, Анатолію Герасимовичу! – театрально розвів руками Небельмес.– А ти дослухай до кінця, коли вже почав цю розмову, – погойдав над столом долонею

Бородавко. – Це зірве графік. Зчиниться лемент на весь район. За затримку сівби Манжу-ловському добре намилять шию. А за брак – щонайбільше помахають пальцем. А, може, іне помітять того браку. От який коленкор, як каже наш Хлябошпицький... І Манжуловський,сплюнувши під ноги, киває: сійте! А мені доповідає, що все гаразд, вкладаємося в строки. Ну,а я – хіба собі ворог, якщо по-старому?.. Я теж не хочу, щоб мене і в хвіст, і в гриву...

– Якби ж то! – гмикнув Небельмес.– Може, десь і замуляє мене той брак, – ніби на семінарі, казав далі Федір Бородавко. – Та

найбільше, що я можу, якщо по-твоєму, по-старому, це висповідати головного агронома Ман-жуловського. Чи он бригадира Просвітлюка. Чи когось із механізаторів. Ну, і що з того?.. Затедля вас, для сільгоспуправління, це як маслом по душі – сіємо ж! Сієм за графіком, а там – хочне розвидняйся до нової посівної кампанії... Отак воно все насправді!

– А ви не допускайте браку! І нема проблеми, – миттю розв’язав цей конфлікт Небельмес.Устами Бородавка майнула гірка іронія, дуже схожа на зневагу:– Жаль, ти не хочеш нічого зрозуміти. А це гірше, ніж би не міг. Та як же тобі хотіти, коли

твоя зарплата, будьмо відверті, весь твій добробут так мало залежать від того, що виросте ону Поляруша. Ну, дорікнуть трохи. Ну, нехай вилають. Але ти з чистою совістю кивнеш на свої графіки. Робили ж усе, що належить. Казали. Вимагали. Ну, ще на нас кивнеш, на погоду он.Справді, ллє ж, як з відра…

– А твоя зарплата? Твій... – вже трохи знічено буркнув Небельмес.– І моя, – охоче погодився Бородавко. – Ну, не одержу високих доплат. Але жити ж

то можна! Та найбільша біда усе-таки не в цьому. Твоє «по-старому» розриває найбільшприродну виробничу залежність. Люди почали одержувати зарплату за певні операції, а не запродукт, заради якого і орють і сіють, і обливаються потом у жнива, і навіть сидять на радіо-перекличках, як на шпильках...

– Ат, ти не хочеш нічого бачити далі свого колгоспу! – роздратовано смикнув ліктямиНебельмес.

– Не хочу. Бо не ти мене, а я тебе годую. А ти, замість того, щоб служити мені, вимагаєш,щоб служив тобі. Я – тобто колгосп...

– Та не займайся демагогією! Скільки вже можна? – відмахнувся нарешті від ньогоГриць і озирнувся на двері, на вікна, готовий уже вислизнути з цієї розмови, що явно йому несмакувала. Так було завжди, коли хтось казав не те, що він хотів почути.

– Ні, ти не втікай! – вгадав його намір Бородавко. – Коли вже зав’язав цю розмову при

Анатолієві Герасимовичу – хай вибачає! – то дозволь сказати все до кінця. Питання: хто з насдля кого? – далеко не риторичне. Це не демагогія, як ти кажеш…

– І ти пропонуєш революцію! – насмішкувато огризнувся Небельмес.– Не грайся цим страшним словом! – скривився Федір. – Більш демократичного ладу,

ніж колгоспний, ще жодна революція селянству не дала. А от в управлінні, у керівництві ним багато чого треба міняти. І кардинально!

– Значить, реформа! Нова столипінська… – так само глумливо огризнувся Небельмес.– І цього слова я не вживав, Григорію Івановичу! – спокійно правив своє Бородавко. –

Але коли ти вже піднімаєш нашу розмову на такий рівень, то я охоче процитую тобі й словаЛеніна. Боюся, що ти їх не знаєш. А пише він ось що: «Доробляти, переробляти, починати спочатку доведеться нам ще не раз». Можу сказати, де й знайти ці слова. Том сорок четвертий, сторінка двісті двадцять четверта... – Небельмес тільки рота відкрив. – І, власне, чи тобі це казати? Колгосп, як колгосп, і починався з того, що ми, у Стражгороді, хочемо відновити. З го-спрозрахунку. Колектив селян брав у держави землю і підряджався вирощувати на ній певну,ні, максимальну кількість продукції. І це був прекрасний, це був геніальний задум організації селян, для допомоги яким держава створювала ще й МТС! В усякому разі, нічого кращого ще ніхто в світі не придумав... Взагалі людство зробило лише два геніальних відкриття – винайшло колесо і додумалося до колективної праці… Але це вже азбука. Її мають знати усі…

Небельмес безпомічно глянув на Анатолія Герасимовича. Він просив, він благав цимпоглядом: ну, скільки вже можна слухати ці теревені?.. «Ні, не буде Гриць для Федора ав-торитетом», – з прикрістю подумав Ткач, але однозначно підтримати Бородавка ще не міг. Хоча відчував, що то кричить душа чоловіка, який не тільки хоче, а й береться бути реальним господарем, шукає, як знайти вихід з того застою, який застав тут, у Стражгороді, після Басалиги та Долуда. Молодий, енергійний, тямущий, не обтяжений ні сім’єю, ні якимись заслугами чи зв’язками, Бородавко не боїться ризикнути, піти проти течії – нема ж що втрачати!.. Йдучи

у р у у

сюди з міста, мавши таку підтримку, як Мілентій Павлович – голова ж облвиконкому! – він уже втратив, свідомо відмовився від тих перспектив, що там світили, власне, були йому га-рантовані. Що ж його потягнуло сюди, у це занедбане господарство? Пропозиція райкому?.. Анатолій Герасимович не переоцінював значення цієї пропозиції. Потяг у рідні краї, до могили матері?.. Та скільки вже тих забутих могил заростають бур’янами в районі!.. Молоде бажання почати усе з «нуля», самостійно, без нав’язливої допомоги могутнього названого батька якось утвердити себе в житті?.. На всі ці запитання не було однозначної відповіді. Оцінюючи якийськрок людини, ми завжди шукаємо логічну причину. А людина ж то набагато складніша за неї, цю примітивну логіку причини і наслідку. Як би все було просто і як дивовижно убого, коли б усі ми жили тільки за приписами цієї логіки! Не було б ні страждань, ні борінь, ні втрат, ні знахідок, ні любові, ні ненависті – стало б на світі прісно і сіро, і нудно, й незатишно, як у цюбезконечну сльоту. І тому неминуче хтось – хай навіть один! – починає повставати проти того, до чого усі звикли, з чим примирилися, киває на те, що можна (і треба, треба!) змінити, не боїться бути смішним чи зухвалим, навіть викликати вогонь на себе, як кажуть фронтовики. То чи не випала така роль Бородавку в їхнім районі? Мала ж вона комусь випасти. Мала, бо була, незважаючи на весь опір Небельмеса, була таки вже на часі...

– Гаразд. А що ж ти все-таки пропонуєш конкретно, Федоре Тодосовичу?– Насамперед розібратися, що нам заважає, – одразу ж відповів Бородавко і знов

обернувся до Гриця: – Ось ти, Григорію Івановичу, з твоїм прискіпливим оком, чого в тебе не відбереш... Хіба ти сам не помітив, що, виграючи темп у малому, в якійсь сільгоспкампанії, ми, як правило, програємо потім у великому?

– Ти знов за своє! А чого ж тоді, дозволь тебе спитати, не програє Панібудьласка? І внього, правда, бувають спади. Але з якого ж рівня!

– Бо він вас ніколи не слухає! – вже щиро всміхнувся Бородавко. – Він тільки удає, тількикиває головою: добре-добре, а робить своє.

– Хто ж тобі заважає так робити без галасу?


– Бідність, – зітхнув Федір. – Та ще ганебна звичка до того, що давно уже є.– То стань спершу багатим, а тоді вже...– «По-старому» не стану, – переконано заявив Бородавко. – Твоє «по-старому» в кращому

разі орієнтує на середняка. Та я й не дивуюся. Коли господарство позбавлене самостійності, уньому неминуче спрацьовує закон середнього рівня. Власне, відомий закон ентропії…

– Щось не чув я такого закону. Це новина! – нарешті справді здивувався Небельмес.– Та гаразд. Як же, по-твоєму, Панібудьласка вирвався з цього «середнього рівня»? Він жеприйшов на «Маяк», коли той був далеко не кращим, ніж ваш колгосп, – і Гриць уже смакувавзадоволення від того, що заганяє Бородавка «на слизьке». «Маяк», Панібудьласка були дляГриця тим козирем, якого в районі ніхто покрити не міг. І таки справді, магія показників«Маяка» і для нього, Анатолія Герасимовича, була непохитною. І хоч він знав їй справжнюціну, знав, що це, якщо можна так сказати, «колгосп у собі», що інші у нього нічого запозичитине можуть, однак при будь-якій скруті «Маяк» таки світив далеко за межі району, а Пані-будьласка заслужено сідав у різних президіях у першім ряду.

– Не збагну, чого ти носишся з тим куркульським «Маяком», як з писаною торбою! Чоготобі на ньому світ клином зійшовся? – «завівся» таки на мить Бородавко та одразу ж пригас: – «Маяк», до речі, Григорію Івановичу, повчальний зовсім не тим, на що ти киваєш. Це феноменп’ятдесятих років, – тепер здивувався Ткач: невже цей голубоокий молодик має відповідіна всі питання? Чи це просто бравада, бажання показати йому, секретареві райкому, своюінтелектуальну перевагу над Грицем? Авжеж, теоретично Бородавко підкований блискуче:дається взнаки стаціонарне навчання та ще й в академії. А Небельмес – заочник. Але ж Грицьвідбув нелегку практику не в кого-небудь, а таки в Панібудьласки. І Анатолій Ткач прикидав,що колись пошле на «Маяк» саме Гриця...

– Ну-ну, то що ж то за феномен такий, по-вашому? – спитав уже й він зацікавлено. АлеБородавко дивився тільки на Небельмеса, який усім своїм видом показував, що слухає цітеревені лише вимушено, бо терпить їх він, Анатолій Герасимович.

– От ти, Григорію Івановичу, згадай. У тебе, по-моєму, непогана пам’ять, – і далі насідавБородавко. – Чи не всі зараз міцні господарства піднялися саме за тих часів? А чому? Це тебе не цікавило? – гостроносе обличчя Гриця одразу зів’яло, і його запнула нудьга, – А відповідьє, – не зважав на ту нудьгу Федір Тодосович. – Тоді головам колгоспів трохи розв’язали руки.Березневий Пленум ЦеКа вперше заговорив про їхню самостійність. Середняки стали не впошані. Почалося рівняння на вищий рівень господарювання. Але... – смикнулися врізнобічвеликі долоні Бородавка. – З одного боку, найспритніших голів колгоспу швидко виділили вокрему касту, їм посипалися всілякі подачки і з району, і з області, щоб скоріше відзвітуватикудись нагору, показати, що ось він – результат роботи по-новому вже є! Такі показові гос-подарства завів кожен район. А з другого боку... Наша вічна поквапність. Це в принципізрозуміле бажання якнайшвидше досягти більшого... народили всілякі утопічні схемипіднесення сільського господарства, що прагнули стати універсальними. Обіцяли, здавалося,небачений скачок, переворот. Мали завалити країну хлібом, м’ясом, молоком. А вийшовпшик. Та не будемо про них згадувати. Вони вже одержали належну оцінку… Водночас... – цього разу долоні Федора обняли склянку з чаєм, ніби пробуючи, чи він ще гарячий. – Тодіж закульгала ця самостійність колгоспів. Зате почалося всесилля і незалежність відомств.Вони стали між колгоспом і державою, як непохитні гранітні брили. Більше того, почали намдиктувати всілякі умови від імені держави. А зажили ж то за наш, за колгоспний рахунок! І задавнім принципом усіх нахлібників від себе вимагали мінімум, а від нас – максимум...

Небельмес, що не раз уже намагався якось ускочити в цю довгу тираду, нарештізнеможено змахнув руками:

– Ну, ти непоправний! Вічно заносить тебе в якісь емпіреї! Давай ближче до діла.Ближче до землі, – і, помітивши, як ховає усміх Просвітлюк, несподівано визвірився нанього: – А ти чого либишся, як ікона? Я бачу, тобі ці пусті балачки, як маслом по душі.

Піди попроси ще чаю! Тільки такого, щоб у роті кипів! А то мене вже морозить від цієї екскурсії в допотопні часи...

– А я до нинішніх часів і йду, Григорію Івановичу, – у блакитних очах Бородавка за-коливалися, наче вагаючись, глибокий сум і втома. – У нас тут все конкретне і нинішнє. Конкретніше вже нікуди! Нема тільки конкретної допомоги від тих, хто повинен нам помагати. Через ті ж відомчі бар’єри, що здаються тобі емпіреями. Бо кожна та служба підлягає тільки своїй службі. Бо кожна та служба виконує тільки свій, а не наш спільний план. Бо через це кожній тій службі, відверто кажучи, на наш урожай начхати! Вона свій шмат пирога урве і так...

– Ну ж, заїло тебе, як радіолу! – нарешті примирливо усміхнувся Небельмес. – Багато вчому ти маєш рацію, але не товчи мені азбучних істин! Я кінчав такий самий лікнеп, як і ти. І давно зарубав собі на носі: істина завжди за тим, хто дає директиви, хто може за їх виконанняспитати. Не одні ж пеньки там сидять! І тому зовсім не розумію, чого ти хочеш від мене,всього-на-всього начальника райсільгоспуправління і, до того ж, далеко не кращого в області району, – поплескав себе по вузьких грудях Гриць, зачепившись пальцями за яскраву імпортну підтяжку. – Треба ж бути усе-таки реалістом, Федоре!

– А таки багато чого хочу! – ніби повеселів Бородавко. – Для кого створені ці служби?Самі для себе чи для нас, для колгоспів?.. От з цієї позиції і візьми їх в районі за горло, якбереш нас. Ти, повноважний представник держави, здається...

– Ні, я бачу, до тебе пряме слово не доходить! – Небельмес сьорбнув чаю, який щойноприніс верткий Просвітлюк, попікся і невдоволено відставив склянку. – Тоді розкажу тобімаленьку баєчку. Хочеш?.. Колись її мені, коли я отак смикався, як ти, розказав Панібудьласка. Тож слухай! Якось стрибав дорогою горобець, а з поля йшла череда. Ну, і одна корова узяла та й накрила його пляцком. Спочатку горобець сидів тихенько, в теплі, а тоді висунув голову, побачив, що сталося, і почав обурено цвірінчати. Тим часом біг собі обніжком пес. Почувце цвірінчання горобця і схопив його за голову… Яку мораль можна вивести з цієї народної байки, не скажеш?

Примруживши очі, що вже знову здавалися сірими, Бородавко дивився на нього звідвертою зневагою і мовчав.

– А таку, голубе, та й не одну...– не помічав тієї зневаги, а тільки слухав себе Небельмес.– По-перше, коли тебе накриють пляцком...

– Я цю дурницю чув ще в дитинстві! – спинив його Федір нетерпеливим жестом. – Це ненародна мораль, а заповіт шкурників та пристосуванців, пробач за відвертість! – і знов його виделка почала малювати щось на скатерці.

– Ти хочеш сказати?.. – враз спалахнуло червоним обличчя Небельмеса.– Ні, крім одного. Не заважай нам хоч ти! – просто відповів Бородавко. – Бачиш, часто

мудрість керівника у тому, щоб не заважати людям робити своє діло. Це ж знову азбучна істина, Грицю, а я мушу випрошувати таку милість, – і стільки затамованого болю почулося в його голосі, що й Ткача запосіло почуття якоїсь провини.

– Ну от, Анатолію Герасимовичу! – вже безпомічно глянув на нього Гриць. – Я йомусмалене, а він мені – стрижене. Азбучних істин мене він вчить!

Азбучні істини... азбучні істини... – подумав перший секретар райкому з прикрістю,відводячи погляд від Гриця на сльотаве вікно за спиною Бородавка. Але ж це і найпідступніші істини. І засвоюються вони найважче, незважаючи на очевидність... Справді ж, он Бородавко,власне, нічого нового не відкриває. Усі вони крутяться в цих проблемах, як мухи в окропі. Тільки ж пече кожного з них по-різному. Кого – більше, кого – менше. Хто може ці проблеми хоч трохи перекладати на когось, а кому нема на кого їх перекладати. Тому Небельмес і під-сміюється над Бородавком. Тверезий, приземлений, обережний, як старий лис, Небельмес.Такий вже обережний, прокинулась гірка іронія і в Анатолія Герасимовича, що якби міг, то б і тінь свою замітав за собою. Еге ж, Гриць і не вип’є зайвого ніколи, і в гречку не вскочить, і не плюне проти вітру. Був би святим чоловіком, якби за цими доброчинностями не вгадувався


голий страх утратити місце, якого доскочив. Авжеж, не без мене, не без мене. А в Бородавкабунтує не характер, ні. Він, здається, теж не схильний на авантюри. Бородавко, як і він урайоні, просто шукає виходу, який був би максимально природним для ситуації, який би спра-цьовував автоматично, як добре налагоджений механізм. І вихід цей може бути, – знову і зновувпевнювався Анатолій Герасимович, – тільки економічним. Бо лише закони економіки, якщо їхне гальмувати, спрацьовують самодостатньо. Силове керівництво, керівництво за допомогоюкоманди, що так буйно розквітло у нас по війні, вимагало важелів бездумних. А економічнаситуації примушує думати, шукати найкращого виходу. Але для цього такий важіль повиненмати певний «люфт», якісь позиції незалежного реагування – інакше він або заклинить усюсистему, або просто зламається. Тому Бородавко й вертається до старих, азбучних істин,щоб з тієї самої вихідної точки піти кращим шляхом. І допомогти тут може лише старий інадійний кінь, якого теж ми поквапилися списати чи відтіснити на задвірки, – госпрозрахунок. А от запрягти тепер його треба якось по-новому і в нову упряж. І саме цей кінь найбільшпридатний тут, унизу. Власне, Бородавко вже почав його гнуздати, та раптом затоптався намісці. Здавалося, такий рвучкий, енергійний, навіть самовпевнений, а затоптався. Що ж йогонасторожило чи злякало? Що спинило?.. Небельмес? Ну, навряд. Інерція нерозуміння? Першітруднощі?.. І це не те. Бородавко боїться схибити, як на екзамені. Бородавко шукає гарантіюнадійності. Хоче посадити своє дерево не просто корінням у землю – прийметься чи ні? – таких «садівників» нам, здається, не дуже й бракувало, а виростити, виплекати це своє деревоз того кореня, що вже є, котрий ще живий у землі...

Допивши чай, Гриць нетерпляче попокашляв, демонстративно глянув на годинника і на вікна. Уже йому не сиділося. Уже було нудно з Бородавком. От поміняти б їх місцями! – вжене вперше спало на думку Анатолієві Герасимовичу. Але що це дасть? На сільгоспуправлінніБородавка обвішають такими гирями, що він і не писне. Бо хто ж в області погодиться на те,щоб почало експериментувати ціле районне управління? Бородавко більше потрібен тут, уСтражгороді. Експеримент у відсталому колгоспі нікому кісткою в горлі не стане. А знайтитут можна багато. І Бородавко мусить, мусить це зробити!..

– От що, товариші! Закриємо на сьогодні цю занадто загальну дискусію. Хоча шкода, що ми так рідко зустрічаємся отак-о за чаєм, – сказав Анатолій Герасимович наче на зборах,і йому самому стало ніяково від цього тону. – Позиції ваші я зрозумів давно. Але що добре,Григорію Івановичу, те добре. Не будемо забігати дуже вперед, та цього ж місяця ухвалиморішення бюро райкому організувати відгодівлю бичків на жомі за методом стражгородців.Хапай тихенько за петельки директора цукрозаводу. Є там у нього кілька приміщень, якіможна пристосувати. Поставимо для початку сто-двісті голів... А ти, Федоре Тодосовичу,теж не мнися. Замахнувся косою, то й бери ширший укіс. Зважуй, звичайно, думай! Однак,мені здається, тільки повний перехід усього колгоспу на госпрозрахунок покаже, чи варта цясправа заходу. Тільки повний перехід, усіма підрозділами. А то складається враження, щодекому ви створюєте сприятливі умови штучно...

– От-от! Як для Поляруша... – ніби задзьобав пальцем повітря Небельмес.Це роздратувало дорешти, і Ткач різко підвівся:– Та де ж, нарешті, той плащ!.. Де Просвітлюк?– Я тут, Анатолію Герасимовичу! А, знаєте, вже й ваш сухий... – став на порозі

Просвітлюк з двома плащами в руках. І раптом загукав: – О, дивіться! Дивіться! НадЧемерисами, либонь, попускає...

І справді, за тополями від поля заясніли прогалини у сірому похмурому небі.– Ну ж, і удачливий ти, Федоре! – кривувато усміхнувся Небельмес. – І тут тобі пощастило.

Але б скільки ниточка не снувалася, а кінець вилізе. І я тобі тоді – не товариш...

VIIХлябошпицький ходив Стражгородом, як іменинник. Понапихав в обидві кишені

зім’ятого картатого піджака зо два десятки свіжих номерів районної газети, а одну, пере-половинивши, тримав перед собою, задоволено чухав потилицю і гмикав: он як! Хто б міг подумати, що отак-о візьмуть і надрукують його портрет!.. Та першу радість, авжеж, пригасила жінка, байдужно глипнувши на ту газету: «А то воно тобі нащо, пришелепуватий? Лучче б червонця дали...» – «Багато ти тямиш, стара! – ображено буркнув він, вимітаючись з хати. – Тут дехто б і сотню поклав, аби його так, як мене...» Але й на вулиці його радість була уже над-щерблена. Ніхто не всміхався йому, ніхто не позирав із заздрістю. От клята баба – накаркала!І він притьмом подався до контори. Був певен: один Бородавко щиро порадіє разом із ним, поплеще його по плечі і скаже: «Молодець ви, Хлябошпицький! От бачите, я у вас повірив,і ви не підкачали. Спасибі! Спасибі від душі!» А, може, до цего знімка та й справді додасть ще якийсь четвертак. Отоді він бабі затулить рота – аж заклякне її чорний писок із подиву!..

Хлябошпицький ішов селом, упізнаючи і не впізнаючи себе у газеті: фотокореспондент зняв його між двома вгодованими бичками, він тримав їх за роги, і ніби пригинав їм голови – щуплий, в штанах «гармошкою», а лице під збитим набакир кашкетом аж сяяло від за-доволення. Відтак знову читав-перечитував підтекстівку: «Вперше в районі ланковий на відгодівлі ВРХ М. Хлябошпицький із колгоспу «Новий шлях» почав працювати на повному госпрозрахунку. В його ланці з двох чоловік добре прижилася чекова система.

– В одній кишені у мене, – каже ентузіаст, – чекова книжка затрат. У другій – чекова книжкаоплати праці. Що зекономиш у першій кишені, неодмінно перебереться в другу. Звичайно, частину зекономленого віддаємо в колгоспну касу, але й нам залишається добрий навар...

Ось чому в ланці М. Хлябошпицького найдешевша в колгоспі яловичина...»Авжеж, він уже прикинув, він уже націлився, що цього року їм із Лавріном набіжить

кругленька сума. Нікому в колгоспі така економія і не снилася. Принесе додому і кине бабі на стіл: «На, тішся, стара скупердяго! І печи для Бородавка пироги, аби хоч якось віддячити такому чоловікові... От вже де голова, то голова!..»

– Агов, сусіде! А чого це ти шкіришся, як пес на опудало? – нараз спинив його біляконтори Басалига і чвиркнув крізь зуби ледь йому не на капці. – Тішся-тішся! Ниньки пальтрет, а завтра – клєветон. Думаєш, ніхто не знає, що ти тотих своїх бичків підгодовуєш печеним хлібом?..

І п’яти Хлябошпицького, що вже збирався гордо пройти мимо непорушного Басалиги,так і прилипли до землі.

– Твій напарничок, той одноокий Лаврін у бухветі за кварту пива усе мені вибовкав, – ніби байдужно пояснив Басалига, водночас задоволено щурячись на нього своїми поросячимиочима. – Йди-йди, я вже доложив Бородавкові. Там і він, і Долуд, і Зінка вже точать на тебе

у ур ру

ножі. Ото свіжина буде! Либонь, звідтам одразу й до прокурора повезуть...Ну от, клята баба! – безмаль не заплакав Хлябошпицький, – накликала таки сю капость

мені на голову. Накаркала, як крук над могилою...Спираючись на обшмуляну дощами колону при вході до контори, Басалига дивився

ніби в самісіньку його душу, що враз застигла, як гижки на веранді. І, насилу відірвавши ноги від землі, Хлябошпицький намірився гайнути геть. Треба було прожогом бігти до короварні і сховати рештки того хліба десь у соломі на подрах. Та Басалига мов зашморг накинув йому на шию:

– Ану – ні руш! Ти куди? Мене оце якраз післали тебе шукати...– Олександре Платоновичу! Сусідику мій... – засокотів, завгинався перед ним Хля-

бошпицький. – Богом прошу! Ви мене не бачили. Не знайшли. Що хочете... Я віддячу, жінка на той рік все літо город вам просапає. Вік не забуду!

– А мені начхать на твоє віддячення! – і Басалига ступив до нього і твердо взяв за рукувище ліктя, аж кістка від того почала німіти. – Йди, давай отчот, ударнику! Тілько не дуже

у р ру у


напускай у штани, бо засмердиш півсела... – і повів його сутінкуватим коридором, і впихнуву двері до Бородавка:

– Є! Найшовся герой, Федоре Тодосовичу!.. А мені як, бути чи, може, йти на хазяйство?– Ідіть, Олександре Платоновичу, – якось знічено, ніби то він сам завинив, сказав Федір

Тодосович, ухиляючись від сонця, що било на нього з вікна.І Хлябошпицький, однією рукою зім’явши кашкета, а другою прожогом запихаючи

газету в бічну кишеню, заволав од дверей:– Простіть, товариші начальники! Хведоре Тодос!.. Сам не знаю, як се вийшло. Бігме,

біс попутав! – і нарешті притулив обидві руки до грудей. – Та й хліб-то, хтів би-м сказать,порчений, брачний хліб тамтой, абись знали...

Так само ухиляючись од сонця, Федір Бородавко дивився на нього похмуро й докірливо.Долуд постукував пальцями по столі, не підводячи голови. А губи у Зінки ворушилися, начебралася вона щось сказати, та ніяк не могла знайти слова.

– Повірте, тамтой хліб пропав би і так, – ступив до них ближче Хлябошпицький. – Нахлібзаводі свояк мій шоферує, Данило. Брачна якась вийшла випічка в них, то вони щобискрить... щоби, значиться, кінці у воду. Ну, і я за сулію виміняв машину того глеваку. Не длясебе ж, для бичків наших, колгоспних... Щоб мені з цего місця не зрушити, що не брешу!..

– Мовчіть, Хлябошпицький! Краще мовчіть, прошу вас! – побіліли жовна у Федора То-досовича, і він злякався ще більше, бо то був недобрий знак. Хлябошпицький ще не бачив,щоб отак колись у Бородавка біліли жовна. – Судити вас треба, Хлябошпицький. Судити!..Ніяк не можу вас зрозуміти. Торік допустили потраву кукурудзи. Тепер украли на заводі хліб.І все для того, щоб зекономити більше чеків, призначених на витрати, щоби покласти більшев кишеню собі...

– Та я ж, Хведоре Тодос!.. Та все їдно ж вони б тамтой хліб згноїли! Чогось не вкис віну них, запався, як гріб...

– Цить! – раптом ляснув по столі долонею Долуд і носом покрутив, аж острішки волоссязаворушилися йому в ніздрях. – Ти в сорок сьомім що їв?

– Коли? – не зрозумів Хлябошпицький.– У голодовку. Коли!– Та що вдавалося, Саво, ніби не знаєш! То бевку з висівок, то юшку з гречаних лушпайок,

а то чай з вишневих гілок. Як коли! А найбільше, либонь, лободу. Мама мої, як спухли, то такі не дожили до літа...

– От бачиш! А ти – печений хліб бичкам, таку твою!.. – осікся, глипнувши на ЗінкуДолуд. – Дзвоніть, Федоре Тодосовичу! В міліцію, в прокуратуру. Най забирають. Ми тут всімколгоспом... ні свята... ні вихідних... А воно – хліб скотині! – і пожував губами, ніби щосьзастрягло йому в зубах.

Ні живий ні мертвий, Хлябошпицький скинув перелякані очі на Зінку:– Заступися, Василівно! Заступися, дочко... Ти ж мене знаєш змалечку. І мама мене твої

знають, і тато. Я ж і щіпки в колгоспі ніколи не вкрав. Інші тягнули возами, машинами, а ясам... сам завсігди показував пальцем на злодія. А тут... підвернулася дармівщина. Хтось бивзяв на самогон. А я для бичків, для колгоспних, Зінко. Хведоре Тодос... Саво Григоровичу...Та бійтеся Бога! Не тра прокурора. Не тра міліції. Коли що, я покрию. Скільки заправите ікуди? Тілько скажіть...

– Ідіть, Хлябошпицький... Зачекайте у коридорі... – і йому здалося, що Бородавкозастогнав, а, може, то стогнав він сам – з відчаю, з образи на долю, з гострого каяття за тим, що зробив, що з його маленької хитрості ставало, видать, злочином і ганьбою.

– Все їдно ж би хліб той пропав... Все їдно б пропав, – шепотів він собі, виходячи в не-привітний коридор контори. От тобі, бабо, і твій червонець! На, на, получай! – засукав віннавсебіч дулі, наче єхидне обличчя його жінки раптом розмножилось і літало навколо нього.Всього тобі мало. Всеньке життя бурчиш, що мало того, мало сього. То теперички будеш матище й арештанта!

Марися Басалига, як звикле, стояла у дверях бібліотеки і роззиралася на маленький майдан перед конторою колгоспу. Відвідувачів було мало – лише кілька шмаркатих школяриків схилились над підшивкою «Моделіста-конструктора». І в душі у Марисі щеміла не стільки нудьга, як задавнений сум. Бачила, як, тішачись своїм портретом у райгазеті, продріботів Хлябошпицький, як тато зустрів його біля контори, а відтак сам понуро посунув кудись на господарство. Зів’яв тато, постарів, навіть очі у нього якось погасли. А вона пам’ятає, як ще донедавна ходив він селом – груди вперед, голова наче влита у плечі, а за ним – ледь не весь конторський виводок. Усі здалеку віталися з татом, світили в очі, догоджали – голова ж ішов селом! І до неї, тоді ще школярочки, люди сокотіли: «Марисю. Марисьочко... Яка ж ти славна, дитино!.. Може, хочеш горішка?.. Може, яблучка?..» Тепер Марисі здавалося, що те все вонабачила колись у кіно. Тепер біля неї облизується тільки незугарний і підстаркуватий завклубом. Випинає жиріючого животика, кліпає масними очима, що завжди здаються хмільними, хочапісля того, як застукав їх з Манжуловським Федір Тодосович за пляшкою у більярдній, віднього вже рідше несе перегаром. Та не такого зальотника вона чекала. Дурна, дурна ж, самавинна! Та ж щастя уже йшло їй до рук. Авжеж, на якусь мить – тільки мить, тільки мить! – априхилився був до неї Федір... Федір Тодосович. І все починалося, як вона загадала. Гукала ж його від копички сіна за хатою в тітки Килини – земля їй пухом! І він ішов до неї, розгубленийі великий, як гора, і над його головою з тим шовковим, з тим непокірним чубом моргали до неї вечірні зірки. А відтак вона вже легенько стукала нігтиками у причілкове вікно, він відчиняв його навстіж і простягав до неї свої нетерплячі руки. І знову – все лишилося ніби в кіно, нібито було не з нею і не з ним, а вона тільки підглянула чуже щастя...

Марися згадувала, і холод відчаю хапав її за плечі. Могло ж, могло бути не так, як є! Могла б вона зараз порядкувати у тій старенькій хатині тітки Килини – хай простить їй цей замір небіжка! Чекала б, зустрічала б там Федора, може б, і дитинку вже понесла від нього.Він би тільки на поріг – а вона барвінком обвила б його усього, зацілувала, запестила – стогнав би він від тієї солодкої муки!.. Аж затопталася на порозі Марися, як лошиця у стайні. Ажгрудям стало тісно в кофтині, а на очі навинувся туман. І все через ту кляту Нінчину Надьку, через ту загонисту первістку, що носила перед ним пазуху, наче гирі. І ніби живу побачила Марися зараз ту Надьку, побачила, як дріботить вона поруч з Федором у вузькій спідничині,як забігає поперед нього, щось питаючи, як грає перед ним тими грудьми і срачиною... Добревигодувала, розпасла Нінка племінницю, і все пхала її Федорові на очі – може, спокуситьсятим здобним тілом, може, клюне на ту незайману молодість. А дзуськи! Обидві вони схопили облизня. Федір клюнув на неї, Марисю, на розвідницю, на потоптану вже курочку тим про-йдисвітом з якорями, що гасає десь тепер морями-океанами і бавиться там з портовими хвойдами. Фу, гидота! – скривилась Марися при згадці про колишнього чоловіка. Нічого від нього не лишилося в її пам’яті – тільки п’яний перегар, як від завклуба. А все – тато! Сам татоштовхнув її до того гультіпаки, що світив по селі якорями та сипав червонцями у буфеті. Вона щойно вернулася після технікуму з Тульчина. А тато загорівся: давай весілля! Такий зять, такий зять!.. Щось із тиждень втікала вона від нього щоночі – ледь тільки простягав до неї руки з бридкими синіми наколками.

А от у Федорові руки вона впала, як у щастя. Так на ж тобі – Надька!.. І що ж я їйтаке сказала? – вже в тисячний раз питала і питала себе Марися. Тільки всміхнулася до неї, як вона, погойдуючи тими набубнявілими тельбухами в мокрій майці, мила доїльний апарат. Тільки показала, поляпавши себе по животі, де був у неї Федір Тодосович... А він сказився,він озвірів. Ще не бачила до того таких злих очей у нього. Не тепла блакить, а їдка каламуть бризнула з тих очей на неї. І було б чого! Та ж сам відмахувався від Надьки, як від оси. Навітьутік від них з Нінкою, з тієї кам’яниці, як дзвін, під замшілу стріху тітки Килини, а так йогозачепило те, що вона сказала Надьці. Тьху! Авжеж, треба було мовчати, треба було берегти те, що між ними зачиналося, треба було не квапитися, не хапати пожадливо те щастя, що йшло вже їй до рук, як кицьочка. Звик би Федір Тодосович до неї, до її ласки, до її шепоту, до того, як вона задихається, захлинаючись отим щастям, як нестямно пірнає руками в його чуба і


солодко б’ється чолом йому в ключицю, – звик би і приручився. А вона боялася Надьки йзірвалась, як з цепу… А тепер і за Надькою курява вляглася, десь грає тими своїми принадамив місті, залигуючи Нінці якогось зятя. Та й сама Нінка схопила Федорового друга, як кліщами,– така застояна кобила вже надолужить своє, овва!.. Одна вона, Марися, лишилась ні з чим.Справді, як баба над розбитим коритом, – зітхнула і цикнула на малюків, що вже починали зчиняти бучу в бібліотеці. От кудись би повіятись і собі! Не зійшовся же світ клином на цьомузлиденному Стражгороді. Бо поки бачитиме щодня, як заходить і виходить з контори Федір...Федір Тодосович, як пригладжує того непокірного житнього чуба, що за літо вигорів ужедорешти, як говорить і всміхається до когось, доти ніхто їй не стане тут милим. Он вже й тато змирився, вже не дорікає, що випустила з рук Федора, вже нема-нема та й згадає раптомгорбатого Дениса. Вона добре знає, чого почав він згадувати Дениса, але у ній до Дениса всеперегоріло давно. Хіба що голос... Хіба як заспіває... Але після Федора... Після його залізних рук і кремезного тіла, що здавалось їй завжди горою, цей горб... це завше засмучене обличчя,що світліє тільки у пісні... Ні, ні – вона ще чекатиме. Може?.. Може, той Федір обпечеться на комусь сам. На комусь згорить. Може, знов його серце заволає ласки й розради. Тоді глянеспрагло навкруг – і побачить її тут, на порозі. Невже ж забув? Невже не згадає, як було йому знею? Хоч хвилинку, хоч трішечки, а було...

Зачувши голоси від контори, Марися стрепенулася, мацнула себе за лице, за одежу – чи чепурна, чи все у неї гаразд? Але то вийшли Долуд і Зінка. Нахилившись за колону,Долуд гучно висякався, закриваючи великими пальцями то одну, то другу ніздрю. Марисязгадала, що завжди з тих ніздрів стирчать у нього острішки сивого волосся, й скривилася – бр-р! Звідси вона помітила, що й Зінка скривилась так само, їх обох добре було видно, бо на контору і півмайданчика перед нею падало сонце. Дивися, і Зінка гидливо морщиться – якапані стала! А костюмчик! Як влита у нього. І зачіска – мов для фотоательє. Ще ж учора бігалана ферму в куфайці, а тепер – начальник. Данило Петрович і то виглядав скромніше. Костюм,галстук – як у Федора. А ця вже павою ходить. І голову як тримає!.. Не думала якось першеМарися, що й Зінка така замашна та смачна молодиця. А тепер, коли вбралася, причепурилась – хоч з Антоніною Андріївною став поруч! Тільки й того, що в Антоніни Андріївни волосся– як найтемніший каштан, а в Зінки – як пшенична солома. Отак-о, чого доброго, і ФедірТодосович може на неї оком накинути! – неприємно кольнуло Марисю в серце. Авжеж, авжеж,і в Зінки все є для того, аби мужик міг облизатися коло неї. І це припущення вже, як скалка,засіло Марисі в грудях. Справді, чого б то Зінці так випринджуватися, так наряжатися? Недо театру ж збирається. І чого саме її, а не когось з чоловіків, узяв Бородавко на партійногосекретаря? А тепер, кажуть, і Володьку, чоловіка її, теж у начальство тягне. Щоб задобрититого добродушного матроса, забити баки роботою, крутаниною, щоб був прив’язаний дотого комплексу, як віл до стовпа. А вони собі з Зінкою тим часом по полях та лісах... Нібитак воно й має бути. Та ж їздив отак Бородавко з Данилом Петровичем. Та ще відправитьПетра поспати, сам поведе машину, тоді вже в них обох і руки будуть розв’язані. А в томуЗінчиному костюмчику є що пошукати, хоч, може, трохи менше, як у Надьки, і не таке там усесвіженьке... Але ж і я не була динькою з баштану, – знову зітхнула Марися, дратуючись уже насебе, на ці свої думки. Дурниці! Господи, що тільки не лізе в голову!.. Та ж та Зінка молитьсяна свого Володьку. Як упіймала його десь там у місті, то й в інститут вступати забула. Всі тіфілософи, якими зачитувалася ще зі школи, вмить вивітрилися з голови. А тепер – двоє дітей,сім’я, тато і мама старіють – чого ж їй може ще хотітися?.. Та підозра в Марисі не погасла.Вона знала, як можна закохатися в Федора... Федора Тодосовича... Отак-о зненацька, як снігна голову, як обвал, – і ти вже сама не своя. І нема вже нічого, чого б ти боялася, що спинило бтебе. Тільки б він поманив пальцем, то хоч у вогонь!.. Ну ж, начувайся, Зінко! – прошепотілазнеможено Марися. Кому-кому, а тобі я вже Федора Тодосовича не віддам. Нікому з наших,сільських... Кислотою межи очі хлюпну, хату спалю, а не віддам. То дарма, що він і не мій.Хто знає?.. А, може, ще стане моїм? – затисла вона губи, щоб не тремтіли з відчаю, і побіглау сутінок бібліотеки.

Уже вкотре Федір Бородавко набирав цей номер, хотів лиш почути той глибокий, тойгрудний голос, од якого і в нього в грудях щось тануло і м’якшало. Чекав, що обізветься звідти зворушливо-знайоме: «Алло! Хто це?.. Ну, що в нас за пошта!.. Алло!». Але телефон обзивався тільки рівномірними і байдужими гудками. Невже нема її в Половецькому? Чи він просто натрапляє щоразу на порожній кабінет, бо завше дзвонить пізно увечері? Але ж саме о цій порі, коли порожніє його контора і він залишається сам-один серед цих стін, його запосідає гостре бажання почути оте бентежне «Алло!».

Федір розумів: усе це було по-дитячому смішно, та не мав сили боротися з цією спокусою– рука сама тягнулася до трубки і набирала знайомий номер. Що ж, може, й поспішно і не дуже вдало, навіть незграбно, але зробив він свій крок першим, то тепер чекав, що вирішить доля. І як не дивно, чекав спокійно та терпеливо, наче знав достеменно, що буде саме так, як він сподівається. Де бралася ця впевненість, не міг сказати й собі, як не може сказати людина,чому ступає саме так, а не інакше, чому робить рукою саме той жест, а не інший.

Та сьогодні мовчання телефону його стривожило. Сьогодні він мусив дізнатися, чому тамніхто не бере трубки. Швидко перегорнув книжечку абонентів, знайшов номер Будинку культури і подзвонив ще раз. І знову довго ніхто не озивався. Нарешті чийсь захеканий голос гукнув: «Я слухаю...» Федір здогадався, що це Небельмес-молодший, Гриців брат. «Добрий вечір! Скажіть, будь ласка, а де Антоніна Андріївна?» – «А хто це питає?» – «Вона є в Половецькому чи?..» – «Ні. Нема. Поїхала в цей... у якийсь круїз...» – «Куди? Куди?!..» – «Ну, на теплоході по Чорному морі...» – «І давно?» – «Та вже скоро з тиждень... А хто це дзвонить?..» Федір мовчки поклав трубку назад. Поїхала... А він ще не був у відпустці, відколи тут, у Стражгороді. І ніхто не скаже: «Іди», і ніхто не спитає, чому він не проситься. От би зараз й собі на той білий теплохід, що сяє вогнями і ріже темні хвилі! Та стати поруч із Тонею і дивитися й дивитись, як ряхтять на тих хвилях вогні... Щасливі люди, що можуть собі це дозволити! А він має сидіти серед цих прокурених стін, метатися, як білка у колесі, то на ферми, то на поля, то на наради, де згадують його не завжди добрим словом, то кланятися начальникам у «Сільгосптехніці», в міжкол-госпбуді, виривати зубами у Гриця те, що мали б самі йому привезти чи хоч би рознарядити... Білий теплохід і Тоня були зараз для нього, як недосяжна казка, як далекі екзотичні береги з зеленими пальмами і золотим піском небачених ще ні разу пляжів...

Ну, гаразд. Поїхала то поїхала. Може, трапилася несподівана путівка. Але якась образазачепила його. Ніби його обманули. Ніби ошукали, пообіцявши одне, а підсунувши щось інше. Цікаво, втекла вона у відпустку одна чи з тим своїм Фімою, що смикає тоненьким вусом до вуха, наче висмоктує пломбу із зуба? І що їх звело, таких різних, таких непідходящих одне для одного?.. Але йому не хотілося думати про Фіму. Він мусив взагалі забути про нього – тепер, коли сказав Тоні про все. І як же йому стало зваги? Яким смішним, певно, був він у ту мить! «Я нічого від вас не хочу і не прошу, я розумію, може, це й смішно, але я вас люблю. Знайте про це...» Овва! Отак-о вона тобі й повірила!.. Ти що, чекав, ніби кинеться вона одразу тобі на шию чи побіжить за тобою, як Марися? Ат, хай не кидається. Нехай тільки знає – і досить. Чомусь був певен, що цього досить. Що все інше звершиться само собою. Що воно, як тала вода під снігом, якогось дня весело проб’ється до сонця. Але коли це буде? Коли, деі як? І чи не ошукує себе він сам таким сподіванням? Таж уже отак обманувся. Уже вірив колись, що Ванда навіть не подумає ще когось вибирати. Що вона і він – не тільки названі брат і сестра. Що росте й розквітає Ванда для нього і тільки для нього... І неприязний погляд Лізи Кирилівни, її гадючий шепіт: «А щоб ти мені і не торкався до неї!» – знову вистуджувалийому душу, як і колись. Але тепер болю він уже не відчував, а лиш ніби намацав у собі старий рубець. Тепер цей рубець міг защеміти тільки при згадці про Тоню...

Знов уявляючи той білий теплохід, поцяткований яскравими вогнями, – від кого ж це вонаутекла в той круїз: від нього чи від себе? – смикнув головою, ніби відганяючи сон, і узяв з кінця стола зелену папку. Він теж утікав – від себе. Пірнав у роботу, в її безконечні клопоти, в яких, авжеж, також була своя насолода – нема чого нарікати. Тут почував себе певніше, наче справді сходив із хисткої палуби на тверду землю. Тут усе було знайоме і передбачуване. Тут


були люди, яких він уже знав, чиї кроки й слова міг угадати. Тут уже не сумнівався, хто з ним,а хто – проти, хто в скрутну годину стане поряд, а хто поквапиться зректися його ще задовгодо остаточної поразки. В усякому разі, йому здавалося, що все це він знає добре. Навчившисьобережності у своєму сирітському дитинстві, ніколи не переоцінював друзів чи однодумців,ніколи не покладався тільки на них, а передовсім на себе самого, тому й за невдач нікого незвинувачував, а виключно себе або збіг ідіотських обставин. Це була не зовсім справедлива его-центрична позиція, він знав її вади, однак іншим бути не міг. І навіть тепер, коли той кумеднийХлябошпицький, що вічно прагне щось вигадати для себе, коли, можна сказати, головний героййого експерименту, бо саме на цього Хлябошпицького і покладав він найбільші надії, і викинувсвого коника з хлібом, Федір, на подив самому собі, не обурився, а був лише прикро вражений,бо ж десь у глибині душі чекав, що це чи щось схоже все одно мало статися. На початку чидля початку – уже не вгадаєш. Ну, не трапилася б Хлябошпицькому машина бракованогохліба, знайшлося б щось інше. Цей казус мав бути, бо в основі відгодівлі тих бичків, за щовзялися Хлябошпицький з Лавріном, лежало не що інше, як гола вигода. Вона була передбачена,навіть записана в угоді: що більше зекономиш на кормах, то більше осяде в твоїй кишені. ІХлябошпицький хапнув те, що погано лежало в чужому хазяйстві, чого хтось не беріг, а навітьнамагався приховано збути. То чий тут гріх чи злочин? Хто більше винен: той, хто не бережесвого добра, чи той, хто це добро підбирає?.. Недарма ж люди придумали: що з воза впало…Але з чийого воза? З чужого чи з нашого? От у чім заковика... Для Хлябошпицького той віз бувчужим. А чому ж він став йому чужим, а не нашим?.. «Ти засунув руку в чужу кишеню, значить,злодій. Разом з тим своїм кумом чи сватом… – казав Хлябошпицькому Долуд. – Не викручуйся!А що вкрав для колгоспу, то й нас усіх робиш злодіями...» – «Я не крав. Тіпун тобі на язик! Щоти таке верзеш?» – і Хлябошпицький попросив ображено-переляканими очима у нього, Федора,допомоги. «Я не верзю! Не вержу!.. – і собі Долуд глянув безпомічно. – Я називаю вещі своїмиіменами. Раз узяв чуже...» А якби узяв наше? Що б від того змінилось по суті? І що важливіше – те, що взяв, чи те, для чого взяв? Он Панібудьласка щороку бере поза чергою для свого «Маяка»то новий трактор, то комбайн, то автомашину, а їх мав би одержати хтось інший, хтось біднішийі не такий спритний. Чи ж є різниця між Хлябошпицьким, що виторгував за сулію самогонубракований хліб для бичків, і визнаним та шанованим усіма Панібудьласкою? Чи ж не керуєїхніми вчинками одне й те саме – вигода, вигода й вигода? Для колгоспу чи для себе – хіба топринципово важливо? І що нове, вище й краще, хочу я тут запровадити, – спитав себе ФедірБородавко, – коли знову – і в цій ланці для відгодівлі бичків, і в ланці Поляруша – прив’язую усіхдо цієї самої вигоди?.. Але як же інакше можна примусити їх усіх рахувати кожну копійку, коженкілограм кормів чи врожаю, якщо вони не бачитимуть своєї вигоди? Цілі ж десятиліття було вжетак, що про неї й не заїкалися. Не могли, боялися заїкатися. То що ж воно за зараза така – оцявигода! – якщо без неї не обійтися? І як же застрахувати людей від рабської залежності від неї?Та ж якщо запанує тільки вона, – а про який госпрозрахунок можна говорити без вигоди! – тощо ж залишиться від безкорисливості, доброчинності, взаємодопомоги – від усього чи не най-дорожчого в нашому житті, де вигода й не ночувала?.. Ну, гаразд. Припустимо, удасться мені,– а Анатолій Герасимович уже б’є в шию, вже підганяє! – удасться досягти того, що непохитнізакони госпрозрахунку, а, отже, і вигоди, утвердяться в усьому колгоспі, одна його ланка непозичить іншій і відра без оплати, всі ходитимуть із кишеньковими калькуляторами в руках,виметемо останні лишки безгосподарності, як сміття з хати... А що ж залишиться з тих нема-теріальних цінностей, які не можна взяти ні на який облік, з тих прадавніх людських якостей,що їх називають совістю і совісністю, добротою і чуйністю, честю і чесністю, співчуттям і то-вариською поміччю? Чи не стане тоді на коліна наш традиційний колективізм перед агресивно-зажерливою колективкою? Залишимось ми, нарешті, на вістрі соціалізму чи відступимо кудисьубік?.. Убік чи безповоротно назад?..

Хай йому біс, скільки з’являється запитань, коли починаєш вдумуватись у, здається, буденні дрібниці! Якусь мить Федір ще потримав у руках папку з написом «Проблеми го-спрозрахунку» і поклав назад. Ні, квапитись з цим не можна. Треба, щоб усе визріло, як плід.

І, насамперед, треба знайти для колгоспу тямущого економіста, щоб розклав усе по поличках,перебрав сотню, тисячу варіантів, і серед них вибрати той, який би давав змогу тримати тувигоду в якійсь вуздечці. Хай собі буде, хай помагає, нехай працює, але не панує. Панувати маєтільки колективізм, інакше колгосп перестане бути колгоспом. Стане колективним кріпаком.Але у кого? Так само, як і зараз, тільки в держави?.. Якийсь економічний «біном Ньютона»!

І Федір узявся за папку з поштою. Першим лежав білий конверт із екзотичним малюнком,під яким голубіли слова «Привіт із Ялти!». І почерк був незнайомий, і зворотньої адресибракувало. Ялта, Ялта... Така сама далека, як і той білий теплохід, що ним попливла десьтам Тоня... У конверті була поштова листівка, справді, з тим білим теплоходом і написом «Адмирал Нахимов». А на звороті – ні слова. Тільки дві руки, не зовсім зграбно намальованіголубою пастою. Вони простягнулись одна до одної – більша і менша, але пальці їхні ще не діткнулися. Що за чудасія? Хто це? Звідки?.. Федір ще раз заглянув у конверт, аж підніс йогодо очей. Більше нема нічого. Тільки ледь-ледь пахнуло знайомим запахом «Шанелі». Авжеж, це були французькі духи «Шанель». Мілентій Павлович двічі на рік приносив їх Ванді – на день народження і восьмого березня. Ліза Кирилівна любила духи сухі. І ще Федір почув цейповів вишуканої «Шанелі», коли того дня, як їхали вони до театру, сіла біля нього в автобусі Антоніна Андріївна... Ось вона, виходить, і обізвалася до нього. Невже утекла так далекоу море, щоб аж звідти простягнути руку до його руки?.. Простягнути чи лиш помахати – зверхньо й принизливо? Мовляв, прощавай, хлопче! Не будь наївним. Нащо це тобі – «чужа жона, чужа кохана»!.. Чув він колись таку пісеньку: «Здрастуй, чужа коханая! Та, що моя була...» А тут – усе не так... Теж чужа, але не моя...

І вже не міг сидіти самотиною в кабінеті, хоча вдома чекала його ще більша пустка. Ох, якневчасно покинули ви мене, дорога Килино Теофілівно! Поклав ту листівку назад у конверт і сховав до кишені. В слабо освітленому коридорі теж було порожньо – сторож ще не прийшов. Федір поторгав одні двері, другі, треті – всі позамикано. Тільки в кутку біля виходу капала з бачка вода у відро. Він прикрутив краник і вийшов на вулицю. Куди ж піти? Хто і де його чекає?

На майданчику проти контори було темно. Уже не світилися вікна ні в бібліотеці, ні напошті. Тільки ледь жевріла вітрина крамниці та вітер погойдував слабеньку лампочку білявходу до клубу. Клубу з колишньої церкви, – криво всміхнувся Федір, – де навіть серед літа стоїть такий холод, що хоч кожуха вдягай. Дівчата з самодіяльності завжди виходять на сцену, де був колись, певно, амвон, аж сині, і поки розспіваються, у них зуб на зуб не потрапляє. Не такий уже клуб потрібен Стражгороду, не такий, але одразу всього не зробиш. Добре, що хоч, будуючи молочний комплекс, зуміли тут заодно вигнати школу. Авжеж, у райкомі тоді правильно вирішили, навіть мудро: без школи не було б і села. Без школи воно б розтануло наочах, бо коли дітям нема де вчитися, то й батьки ніколи не пустять там коріння. А клуб… Те-левізори вже заарканили людей, як татари… І Федір усміхнувся, навіть з якимсь внутрішнім задоволенням, бо згадав, як того ж дня, щойно він прийняв справи від Долуда, такого ж темного вечора, подзвонила Антоніна Андріївна: «Це завідуюча відділом культури рай-виконкому... Ви вже бачили, який клуб у Стражгороді? – ще тоді запав йому в душу її низький,грудний голос. – То що будем робити?..» – так чи десь так спитала вона, звісно, чекаючи, що він застелиться перед нею по столі: де ж, заввідділом райвиконкому! А він буркнув і доситьнечемно: «Дороги! Дороги і вулиці... Та ще хати солдаткам... А про клуб у цій п’ятирічці мені і не згадуйте. Будьте здорові!» – і поклав трубку. Отак! Чи міг він тоді знати, що цей голос станедля нього найжаданішим у світі?..

Тепер з параду клуб був зачинений, і Федір зайшов з тилу. В коридорчик, що одразувійнув йому в обличчя холодом та вільгістю, просочувалися приглушені товстими стінами дівочі голоси:

À ì³é ìèëèé ÷îðíîáðèâèéÒà é äî ÷óæèõ æ³íîê õîäèòü...


– тужив один з них, високий і напружений, поки не зітхало одразу кілька голосів, не зовсімвлад, але щиро:

Îé, íå ñàì æå â³í õîäèòü,À ìèñë³ çàíîñÿòü:«Îé, ÿêáè æ òè, ìèëà, çíàëà,ßê ÷óæ³¿ ïðî-îñÿòü!..

Десь там, певно, і хтивий ротик Марисі старається й тужить за чужими губами. І Федір ледь не повернув назад, як з колишнього притвору, відгородженого тепер на більярдну,почулися виляски ударів кулі об кулю. От і добре, що там хтось є!

Під яскравою стоп’ятдесятиваткою, що звисала на довгому шнурі з високої стелі, вигнувши у попереку свою довготелесу постать, стражгородський «король більярду»,головний агроном Манжуловський прицілювався до кулі києм із-за спини.

– О, Федір Тодосович! – першим помітив його Олег. – А я чекаю, кого б узяти в напарники...Від того вигуку Манжуловський, певне, схибив, бо одразу ж віддав кия опасистому

завклубом, який, побачивши Федора Бородавка, узяв той кий зовсім неохоче.– Ну-ну, покажіть, що ж то ви вмієте, – підохотив його Федір і тихо спитав Олега: – Як

там Ніна Степанівна? Вже скоро?..Олег незвично спаленів і знизав плечима:– Та десь узимку... Вона іще й не в декреті...От і з Олегом вже нема йому про що говорити, – гірко зауважив собі Федір. Якось

відрубався від усіх, з ким міг відвести душу. Тільки робота, тільки ділові взаємини – чи немало цього і для справи, заради якої він тут?

– О, промазав! – плаксиво звискнув завклубом. – Це, либонь, через вас, Федоре То-досовичу. Бігме, як побачу вас, то руки чогось трусяться...

– А, мо’, від чогось другого? – вкинув хтось із хлопців-механізаторів, що крутилися навколо стола, стежачи за грою. – Мо’, треба було пляшку під кий підставити?

– А ви чого тут патякаєте, мастєра? – удавано чи й справді визвірився на них завклубом, рухом плечей поправляючи накинуте наопашки пальто. – Це вам не плуга перти! Це, як кажеон Юрій Флоріанович, філігранна робота...

– Авжеж, якщо прикластися перед тим до філіжанки! – знов обізвався той самий голос десь позаду Федора, він озирнувся, але не вгадав, у кого це такий гострий язик, бо в усіххлопців однаково блищали в очах бісики.

– Та ви що, громадяни! – як Санчо Панса за Дон Кіхотом, ходив завклубом за високим Манжуловським, що ніяк не міг вибрати собі кулі для удару. – Обнюхайте сперва себе, ботут філіжанками давно вже не пахне. Відколи приїхав до нас Федір Тодосович, ми оголосилисухий закон. Граємо або на ґудзики, або на щиглі...

Федір Бородавко і собі усміхнувся. Був він тут лише вдруге. Цей же завклубом і Ман-жуловський відбили у нього охоту до більярду з першого разу. Саме тут, десь через тижденьпісля звітно-виборних зборів, він і застукав їх на гріху. Зайшли вони з Долудом несподівано,завклубом після чергового програшу саме наливав у склянки. «Ой, голова! Федір Тодос…» – ісклянка у завклубом вислизнула з руки, брязнула до цементної долівки, ніби хто дав залп ізмалокаліберок. А Манжуловський тримав перед собою свою, не знаючи, що з нею робити. «Тапийте, пийте! – підохотив його Федір, ледве стримуючи обурення. – Я хочу, нарешті, побачити,на що хоч трохи здатен наш головний агроном...» – «Король більярду!» – докинув тоді Долуд.«А я бачу, що «король чарки», – єхидно, як міг, сказав Федір. Завклубом кинувся по ганчірку,заходився витирати й збирати в совок скалки, але, коли нахилявся, із пляшки, що стирчала унього з кинені, самогон знову і знову хлюпав на долівку. «О, з нього вже самого тече!..» – які тепер, шпигонув хтось із хлопців, що зібралися подивитися на «короля більярду». А Ман-жуловський тільки кліпав очима та посмикував руками з києм і склянкою. «Та вилляйте тупогань он у відро! – сказав йому Федір з відвертою огидою. – Сюди, я бачу, треба заходити, як

до отруйного цеху, з протигазом...» – «А їм би, Федоре Тодосовичу, доплату за вредность!» – знову долинула репліка із кутка. «Ну, і порядочки в нас!.. – ні до кого не звертаючись, пішов Федір до виходу і обернувся: – Якщо ви не шануєте храму культури, то хоч би згадали, що тут колись ваші предки молилися і йшли сюди очистити душу...» – «А вони обидва нетутешні...», – сказав безбарвним голосом Долуд.

Ну от, тепер чи не всі вони тут «нетутешні». Ні, он на полички складав вибиті з стола кулі Просвітлюків зять. Чи не в нього це такий гострий язик?

– А ти чого не граєш?– Не вмію. Дивлюся, – шморгнув той носом, точнісінько так, як і його Нінка на комплексі.– То вчись. Мало вміти тільки орати та сіяти... – і відчув, як у ньому озивається вкрадливий,

підступний голос Хлябошпицького: «Я привіз у кормоцех січки... Відчиняю тихенько двері, а Руслан із Нінкою Просвітлючкою той... Руслан – той... а я – цей... стою тихенько і дивлюся...Непорядок, Тодосовичу, розпуста!..». Федір відігнав цей недоречний спогад і, ніби сам у томузавинив, обняв хлопчину за плечі:

– От вони дограють, ставай зі мною на пару. Будемо вчитися. Уяви собі, так орати, яквмієш ти, набагато важче, ніж заганяти ці дурні кулі у лузу. Головне, не боятися, що схибиш...

– Ну, хто на черзі? – відклавши кия, Манжуловський легко зламався над зеленим столомі почав складати кулі у дерев’яний трикутник для нової партії.

– Дозволь, я почну першим, – сказав Федір розгубленому Просвітлюковому зятю. – Дивися і роби, як я, – узяв він у завклубом кия, натер його крейдою, зважив у руці, відтак прицілився і зі смаком ударив у правий ріжок поставлених трикутником куль. Кілька з них одразу ж ускочили в лузи.

– Ну, Манжуловський, погасне твоя зірка! – єхиднувато проспівав завклубом, ледьтільки перша Федорова куля вскочила в лузу. Тим часом Федір послав ще дві у лузи бічні, щовикликало в завклубом уже щирий захват: – Бігме, Федоре Тодосовичу, такий дуплет Манжу-ловському і не снився! Ану, спробуйте ще ці дві… Або ці, – аж пританцьовував він біля стола,радий, що знайшовся таки хтось, хто може збити пиху із їхнього непереможного «королябільярду», в якого він, певне, не виграв і разу.

– Та цить! Зурочиш! – гримнув на завклубом Олег, підказуючи Федорові очима, з якогобоку підступитися до нового удару. Федір знав: Олег теж, як бував у настрої, то гнав у лузикулю за кулею.

– Я вже побачив, що Манжуловському хана, як тільки ви взяли кия в руки... – не вгававзавклубом, ходячи за ним у своєму незмінному довгополому пальті наопашки.

– Еге ж, колись і ми були козаками, – ніяк не міг Федір вибрати підхожої пари куль. – Хайскаже он Олег Іванович. У його гаражному кооперативі я був чемпіоном. А на роботі у нас... в управлінні... ми мали підвальчик з буфетом, а поруч – більярдну з двома столами...

– То, мо’, і ми відкрили б у себе бухфет? – одразу вхопився за близьку йому думкузавклубом. – Але тілько з чаєм, Федоре Тодосовичу. Тілько з чаєм і бубликами...

– А ти уже відкривав! – обернувся до нього Федір і нараз побачив на порозі зоотехнікаРуслана. «Руслан – той... А я – цей...», – неприємно скинулось знову у ньому.

– Біда, Федоре Тодосовичу! – захекано видихнув блідий Руслан. – Дві корови упало. Настарій фермі. Треба дорізати. І ніде на хазяйстві ні душі, ні машини...

– От і відвів душу! – глянув Федір на Руслана, як на пришельця із космосу, і простягнувОлегові кия: – Дограй за мене. Я вже не вернуся.

– І я з вами! – побіг за ним Просвітлюків зять. – Я все вмію, Федоре Тодосовичу!Тілько не в більярд…

(Далі буде)

79Іван МАЛЮТА. Ім’я на фото

Іван МАЛЮТА

²Ì’ß ÍÀ ÔÎÒÎСвітлина: у квітучому саду вила-

штувалися в три ряди півтора десяткавійськових. І напис: «Васильковскаяконвойная команда». Вочевидь чільни-ками бути ті четверо, які в середньомуряду, зі стрічками старшинства та літе-рою К на погонах. Решта – рядові, з не-давнього призову.

Оцей давній фотознімок, скількисебе пам’ятаю, висить у рамці на стініматеринської хати. І не зблякнув – про-фесійно зроблений. А що з рудуватимвідтінком – враження, ніби кольоровий.

Зазначений автор – фотографМ.В.Ломазов. Здається, колись бачивце прізвище під світлинами початку XX століття. Чи не на картках із краєвидамистарого Києва?

– Офіцер, що сидить, із найбільши-ми вусами, з носовичком на коліні, тотвій дід Штефан Шумейко, – з дитячихліт запам’яталися слова матері, у якихзвучала прихована гордість за свогобатька. Пишався дідом і я.

З часом не без підстав засумнівав-ся, чи був дідусь офіцером. На погонах– одна стрічка, що відповідає званнюєфрейтора у колишніх Збройних СилахСРСР. А в царській армії?..

За спогадами баби Катерини, що їхпереказувала мати, дід Штефан, 1885року народження, ще до одруження кілька років служив у царській армії.Отож його одразу мобілізували, щойнопочалася війна. «Не встиг навіть позво-зити всі снопи на тік, коли наказали ви-рушати з Цибулівки до Ольгополя, – зі-

тхала і сплакувала моя мати, Штефанова доця, якій у серпні 1914 випонилося три рочки. – Довелося йому не ціпом махати, а шаблею».

З цією фотокарткою сталася пригода, свідком якої був я сам. На початку 50-хроків, ще до смерті Сталіна, зайшов до нас фінагент із сільради. Вимагає підпи-сатися на облігації. А мати руками розводить, мовляв, у нас злидні на злиднях сидять, ще й злиднями поганяють, бо які там заробітки на порожні трудодні. Тодіподатківець показав рукою на фотознімок: «Ага, батько служив у царя… Або під-пишись, або заберу і заявлю, куди слід». Мати підписалася...

– А звідкіля цей сундук? Невже змайстрував дідусь? І нащо стільки разів під-писував? – якось запитав її, коли разом вишукували щось у ньому серед нехитрихсімейних скарбів.

– Сундук армійський. Для солдатських документів. З нього твій дід виплачу-вав жалованіє…

Справді, всередині зазначено прізвище відповідального: на прискриньку й побоках – чорнильні відбитки зі штемпеля «Шумейко Штефан».

Яким же чином ця казенна скринька опинилася в нашому селі? Про це та іншеможна дише здогадуватися, споглядаючи фотознімок.

Судячи з напису на ньому, весною 1915-го дід іще перебував у Василькові наКиївщині. Потім полк відправили на російсько-австрійський фронт. Що далі? Тут можна висунути кілька версій. Перша пов’язана з сундуком.

...Полк вирушив із Василькова на власній тягловій силі за маршрутом Умань – Гайсин – Ладижин – вузлова станція Вапнярка. Або, що більш імовірно, на Умань – Бершадь – Ободівку – Цибулівку – Крижопіль – Вапнярку. Саме цим і скорис-тався Шумейко, щоб побачитися з родиною, приголубити єдине дитя – донечку Явдошку. Отоді й залишив фотознімок та громіздкий для фронтових умов сундук полкової канцелярії. Заночував у рідній хаті. Напевно, вже вечоріло і полк зупи-нився на відпочинок (з Умані – понад 100 км).

«Ваш чоловік Штефан Трохимович Шумейко був смертельно поранений залівим вухом у бою під Судовою Вишнею, де й похований, – цитувала мати втраче-не повідомлення на ім’я моєї бабусі, що його завчила напам’ять. – Писав секретар Рудченко з Каташина».

Поселення з пам’ятливою назвою Каташин знаходиться у сусідньому Чечель-ницькому районі, що на півдні Вінниччини. Гадаю, зазнайомилися земляки іще під час першого військового збору в Ольгополі (тоді – центрі Ольгопільського повіту).Можливо, що й на фотознімку вони сидять поруч. У роздумах написалися рядки, як послання у майбутнє.

²ì’ÿ íà ôîòî – íå ëèøå äëÿ çãàäîê,Âîíî ñâÿòèòüñÿ ³ ºäíàº ð³ä.Êîëè íåçàïëÿìîâàíå, íàùàäîêÇíàéäå ³ øàíóâàòèìå òâ³é ñë³ä.

Перша світова війна, що спричинилася до революційних потрясінь, із самого початку була для України у багатьох боях братовбивчою. В російській армії чимало військових частин формувалися виключно на етнічних землях України. А Галичи-на та карпатські краї входили до складу Австро-Угорської імперії. Саме з таких вояків-західняків згодом постали загони легендарних січових стрільців. А тоді, у першу світову, вони, українці, простягали руки для братання з українцями у форміросійської армії.

Коли пізнього вечора дописував ці рядки, настирливо, як ніколи, намагавсяуявити обставини загибелі діда Штефана. А вночі побачив сон. З фотознімка кон-войної команди… виокремився мій предок і повільно проказав, погладжуючи вуса: «Ескадрон був у бою. До нашого штабу прорвалося кілька ворожих вершників. І конвой пішов в атаку. «Тримайся, Штефане!» – гукнув мені приятель. «Ти – Ште-

ІсторіяКраєзнавствоЛюдиІдеїТемиСюжети

III

Ïðîñò³ð ÷àñó

8180 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ Іван МАЛЮТА. Ім’я на фото

фан? – зупинив коня нападник. – І я – Штефан. Із Галичини». Ми опустили шаблі.І тоді мене вжалила куля…»

На цьому мій молоденький дід (було йому всього 30 років) почав віддалятися,увіходячи назад, на світлину. І я, прокинувшись, присів за стіл, щоб записати по-чуте з вічності...

Останнє припущення. За тодішніх умов ведення війни полк, дислокованийу Василькові, формувався переважно зі східних подоляків, а це – вихідціз Вінниччини, частково Черкащини та південної Київщини. Отже, такі фотознімкимогли зберігатися в родинах іще кількох воїнів. Якщо перебули війни, голодомориі сталінські репресії. А головне – стали реліквіями пам’яті предків.

ÃÎÒÓÂÀËÈÑß ÄÎ ÂÅÑ²ËËß

Тривалий час я не йняв віри у це свідчення Ірини Грабчак (1911 р.н.) – маминої подруги. Щоб свої – як чужі? Може, підвела її пам’ять? Але ж я стільки записав однеї призабутих пісень...

Лише коли вичитав зі «Щоденника» Олександра Довженка про подібні випад-ки на війні, вирішив таки оприлюднити його.

Баба Сандра Марунько – наша сусідка – була вихресткою. Вродлива, на дивовдатна до співу і будь-якої селянської роботи, вона двічі виходила заміж, до тогож, за парубків.

Від Євтуха, який рано помер, Сандра народила Ірину, од Михайла Марунька– Пантелія і Ганну.

У її хаті доживала віку старша дочка, яку також прозивали «вихресткою».Десь за півроку до смерті – а розміняла вже десятий десяток – вона зазвичай запро-сила мене записати ще одну пісню і заодне написати листа до племінника Віталіяу Козятин. І вкотре, вже при виході, у затишній світлиці я на хвильку застиг передвеликим фотопортретом вельми вродливої дівчини.

– Ганнусенько, сестриченько моя, – речитативно заголосила поруч господиня.– За що тебе згубили? Може із заздрості обмовили? Нічим не завинила ні передБогом, ні перед людьми...

Вже біля брами ніби щось зупинило мене. І, попри сумніви, я того разу(6.12.2003) вирішив прискіпливо розпитати, як усе сталося, сподіваючись такиз’ясувати причину загибелі цієї дівчини.

За словами співрозмовниці, її сестра Ганна у березні 1944 року, коли дочека-лися визволителів, піднаймала хатину в сусідньому селі Ободівці, де працюваламедсестрою в лікарні і під час окупації румунами.

Дівчина була вже посватана за тамтешнього парубка – Василя Христича, який працював на пошті. Але батьки вичікували, поки закінчиться Великодній піст.

Одного разу під вечір до тієї хати зайшли троє у формі військових.Як завважила згодом господиня, виглядали дещо захмелілими. І діяли швидко, наче «трійка» енкаведистів. Всі були офіцерами Червоної армії, в тому числі молода жінкаіз пістолетом.

– Ти любіш єво? – показала вона на одного зі своїх супутників.– Навіщо мені чужих любити? – подивувалася Ганнуся. – У мене є хлопець.

Ми вже заручені...– Чужімі називаєш? Ми – освободітєлі! Прі румунах, нєбось, гуляла во всю,

а ми воєвалі, кров пролівалі. Прольйом і твою, ізмєнніца-хахлушка, – і встрелилау невинну дівчину.

Завезли Ганнусю до лікарні. Але було запізно – померла під час операції.І поховали її, як годиться, у віночку, – закінчила спомин Ірина Грабчак.– Ну, а тих, які назвалися «освободітєлямі», не судили? – поспитав я, здогаду-

ючись про варіант відповіді.– Тоді для таких був безсуд. Як і для тих, що писали доноси...

І тут сусідка пригадала те, що навело мене на думку про можливу зачіпку длярозправи.

– Чи то на посміх, чи з ревнощів Яким П’ятківський написав, що Оверко – мійчоловік грабував жидів під час окупації. Перерила міліція все у хаті і взяла мене до темниці. Тиждень допитували, де заховали речі жидівські. А коли уповноважений почув, що моя мати – вихрестка, то сплюнув і відпустив. Вернулася до Цибулівки, а вдома вже ворота відчинені... Привезли Ганнусю...

– Чи не одна і та ж рука писала наклеп і до енкаведистів? – глянув запитальнона бабусю.

– Може й так. Влада тоді потурала таким гріхам.Моє журналістське розслідування, на жаль, не дало однозначної відповіді.

Хто і чому пішов на підступний переступ, щоб не стали на весільний рушник красуня-«вихрестка» і хлопець із воістину християнським прізвищем Христич?..

²Ç ÎÄÍÈÌ ÍÀ¯ÂÍÈÌ ÇÀÏÈÒÀÍÍßÌ

Трансістрія (із румунської – Задністрянщина) – територія між Дністромі Південним Бугом (близько 40 тис. кв. км), окупована німецько-румунськими загарбниками. Центр її спочатку був у Тирасполі, а потім в Одесі.

Окупантам потрібна була робоча сила для новоявлених колгоспів, що їх теперназивали вже трудовими общинами. І коли лінія фронту подаленіла на схід, восени І941-го почали відпускати полонених червоноармійців. Але тих, які мали рідню назонах Трансністрії.

Ось так повернувся додому і наш сусід із кутка села Цибулівки, що на Віннич-чині, Парфен Капустянчик (1909 р. н.), однополчанин мого батька.

Нагадався я завітати до нього дещо запізно (8.07.1993), незадовго до його відходу в небуття. І не встиг згодом дещо перепитати, уточнити за його спогадами.

Мобілізували цибулівських чоловіків на другий тиждень війни. У понеділок.У першій групі – Парфен Капустянчик, Тимоха Бідюк і мій батько – Трохим Фили-монович, який весною був на будівництві військового аеродрому за Кирнасівкою.

Із Ободівки – пункту збору – відправили їх через Тростянець на Демківку. У товарному ешелоні, разом із кавалерійським полком, рухались на станцію Вапнярка. Після двох бомбардувань перебули кілька годин у Кирнасівці й рушили потягом доСмілої на Черкащині, де нарешті їх обмундирували.

Посадили односельців на коней у тому ж кавполку. У Черкасах наказали всімрозміститися на великій баржі. Плили уверх по Дніпру, під мостом у Києві.

Біля села Тетерів полк відправили на передову. Майже місяць точилися за-пеклі бої. Неподалік села Мигалки переходили навіть у контратаки. І в оточенніборонилися, поки були боєприпаси.

Полонених червоноармійців гнали за Київ, на Васильків, де вже дали трішкихліба й баланди. У переповнених товарних вагонах відправили до Житомира. Привиході конвоїри били кожного. За кілька днів – у табір. Як було там – ветеран лише махнув рукою.

Аж одного разу вилаштували всіх, опитали кожного, звідки родом. І почали відпускати групами додому. Без шинелі і сорочки. Це вже було пізньої осені.

– Якби твій батько не заспішив, то вернулися б удвох. А то незадовго до цьогоутік вночі із табору. Разом із директором павлівської школи Рикичинським. Казав потім мені, що застудився, коли переплили річку Тетерів. Чи не та болячка й доконала його, – похитав головою Парфен Іванович, напевно, здогадуючись, що саме привело мене до нього.

– А чи вірили ви тоді, у 41-му, в перемогу над Німеччиною? – наївно, яккажуть, по-піонерському, поспитав насамкінець ветерана.

– Є така гра «Мала купа – давай ще!» Чого хоче той, який ледве дихає насподі?– глянув старий, гейби із докором на мене. – Коли відступали, били нас зусібіч – хіба

82 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ

ЗабЗЗабастастовковка са са солдолдатіатіт в Ів ІІ гІ гварварвв дійдійськськь огоогооого кокорпурпусу су с на ана а вулвулвуллицяицяи х Вх Вх інннниціиціиці прпрпп отитии вівівідпрддпрп авкавки ни нна фа ффронрононт. 199919 7 р. (з (з з фонфонфо дівдів ДеДержаржавновноого го г архархархар івуіву ВіВінниннин цькцької ої облобластасті,і далдалі –іі – ДАДАВО)ВО)В

ДемДеммеммонсонсстратратрар ціяціяція нананаа вувувулицлициицях ях ях я ВінВінВ ницниці.і. 1911917 р7 р. (з (з фонфондівдів ДАДАВО)ВО)ВО)

8080ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

- річчяВІВІВІВІННННН ИЦИЦИЦЦЬКЬКА А АА ОБОБЛАЛАСТСТЬЬ - 880808 . УУ свсвсвітітіттліліл рррррелллікікікі вій

можна про таке свято думати? І вже потім, коли відомстили німцям, було воно длябагатьох якимсь таким... Як ото вдовиця на весіллі після поминок...

ÎÄÍÎÐÎÃÀ «ÊÎÍÒÐÀ»

Кілька разів за різних обставин мати казала, що я навчився добре ходити і бігати на городі. У свіжій борозні. Весною 1945-го.

– Орали ми із сусідкою коровами. Нашу називали Чудною – норовистою була.Ти спотикався, падав і знову домагався вчепитися за чепіги. Було тобі лише два рочки.

Вже по смерті матері моя сестра Тетяна Худенко (1931 р.н.) одного разу такожпригадала ту корівку...

У березні 1944-ro, коли відступали окупанти, дорога розмерзлася, розкисла.Таке болото, аж чавкало під ногами.

Якісь чужинські вояки, мабуть, німці, бо в чоботях, заходили на подвір’я,ловили курей, забирали худобу.

У нас тоді була корівка, яку прозвали Чудною, бо мала дивні звички. Щобподоїти – погладь спереду, а вона лизне тебе, принесеш пійло – те саме: погладь,бо відвернеться.

Забрели і до нас ті солдати. Не гукаючи до хати, вивели корову із хліва.Мати кинулась була до неї навперейми, але зайда наставив рушницю і сердитозаґирґикав. Чудна фуцикнула його ногою, то їй відбили рога.

Відступали окупанти чомусь на Торканівку, а не прямо на захід – до станції Крижопіль.

Ми зажурилися, як же будемо тепер без годувальниці. Бо в хаті – троє дітей.Василько мав п’ять років, а ти ще рачкував по долівці.

Чи не на третій день чалапали болотом вже наші солдати. Василько виглядавїх, граючись на підвіконні. І раптом закричав щосили: «Наша корова вертається!»

Ми кинулись до вікна. Справді, городом йшла Чудна. Та ще й вела за собоютелятко.

Яким чином вона зарятувалася – про те лише здогадувались. Корова була тільна. І, звичайно, не доїлась. А зарізати її зайди не зважились, бо дуже поспішали.

Де ж вона розтелилася? Мабуть, за селом, у рові на леваді, де її частовипасали. Коли телятко зіп’ялося на ніжки, то й привела його. Добре знала, денаше обійстя.

Чудна ще довго нас виручала. Спочатку нею орали. На городах і на полі.Волів і коней було мало.

А вже потім Чудну кудись конфіскували. Хоча ні – пішла, як нам сказали,«під трибунал».

Я тоді була вже на заробітках в Одесі. Мати розказувала, що провиниласяЧудна. Коли випасали череду біля бригадного току, то чухалась об стовпа агіта-ційного й проштрикнула рогом плакат на ньому. І саме туди вцілила, де око напортреті Сталіна. Ще й випорожнилась під стовпом «партійним».

А того дня там було людно, бо сіяли на полі. Сміялися чи ні, а чутка дійшладо сільради. І в мами нашої – біда. Податки не сплачені, «недоїмки» торішні,а тут Чудна таке скоїла...

І забрали нашу корівку партійні товариші. Ще й «контрою» однорогоюобізвали. Коли виводили з подвір’я...

____________________________

1//202012212.. ВіВіВіннннннициццьькькийий ккрарайй 8584

ШтеШтефанфанфф ТрТрохиохимовмович ич ШумШуму ейкейко уо уу скскскладладладі Ві Васиасильклькькь івсівсівськоькоькооої кї конвонвонвойнйойнй ої ої оїої комкомкомоо анданди,и, друдруругийггий злзліваіваа ввв серсерсерсеред-едед-ед-ньоньоому му му м рядрядряду.у.у 1911915 р5 р5 .. (з (з архархівуівуіву ІвІвІ анааана МаМаМаМ лютлютлютлюти)и)и)и)

НасНастя тя ПриПрисяжсяжнюкнюк (ч(четветввертерта за злівліввва уа у тртретьетьомуому ряяррядду ду згозгозгори)ри) нана ІІІІ ВсВсеукеукраїраїнсьнсьськомкомкому зу зу з’’їз’їзді дід прапрацівцівникників ів освсвітиіти. (З (З (З ( архархархівуіву ЮрЮрія ія ХмеХмельольовогвогоого) о) о)

УчаУчаснисникики жовжовтнетневоївої дедееемонмонстрстраціаціа ї уї у ВіВінниннииці.ці.ц 191933 33 р.р. (з(з фонфонффо дівдівв ВіВіВ ннинницькцькогоого обобобласласнногного о о краєзнав-чогчого мо музеузеуз ю,ю, далдалі –і – ВОВОКМ)КМ)КК

ПерПерршотшотшотравравневнева да демоемонстнстстрацраціяія нана вулвулв ицяицяцяхх Вхх іннінннннниціиціц . (з (з фонфондівдівдівв ДАДАДАДД ВО)ВО)О

ВІВІВІВІННННН ИЦИЦИЦЦЬКЬКА А АА ОБОБЛАЛАСТСТЬЬ - 880808 . УУ свсвсвітітіттліліл рррррелллікікікі вій

8786

ПожПожежнежна ча частастас инаина ГлГлухіухівсьвськогкого ко ккаолаолаоліноіноовогвого о зо завоавоав ду.ду. 1919323323 р.р. (з фонфондівдіввдд ВОВОКМ)КМ)

ІІІІ-й -й райрайоннннийий зїззїзд сд спожпожживчивчої ої коокооооооперпераціації Вї Віннінницьицььц когкогкого ро ро айоайону.ну.у 191936 36 р.р. (з (з рукрукукопиопиописниснисних фх ффондондів ів нававчалчаль-ь-но-о-наунаукової ої лаблабла ораораторторії ії з ез етнотнооологлоглогії ії ії ПодПодПоділліллілля Вя ВВВя іінніннінницьицьиции когкогкк о по пппедіедіедінстнстнституитуит ту)ту)

ВінВінницницни ькаька дедеелеглеглегаціаціія ня ння а Іа ІІІ ВІ Всессесоюзоюзюзномномму зу зуу ’їз’їзді ді колколгосгосспнипнипниківків. 1. 193593535 р.р.р (з (з фонфондівдівв ДАДАВО)ВО)

ГайГайсинсинськське ое окрукрур жнежнежнжн віввівіддідділенлененння няня ескесеске адрадра онуону «С«С« оюзоюзюз СтСтСтСтрорроррорр аб»аб»аб» (з (з фонфоноо дівдів ДАДАДАД ВО)ВО)

1//202012212.. ВіВіВіннннннициццьькькийий ккрарайй ВІВІВІВІННННН ИЦИЦИЦЦЬКЬКА А АА ОБОБЛАЛАСТСТЬЬ - 880808 . УУ свсвсвітітіттліліл рррррелллікікікі вій

8988

ВінВінницницькаька ДеДеДержаржавнавна обобласласна на хорхоророваоваов какак пелелп а іа іім.м.м ЛеоЛеонтоттнтовичвича а (з (з фонононфооф дівдів ДАДАВО)ВО))

КолКололекектектекеке ив рредредакцакцакції ії ії і ді ді друкрукру арнарні рі рі райоайойоайой ннонноннон ї гї гї газеазеазазети ти ти и «Ко«Ко«Козяззяттинсинськаькаа прправдавда».а»аа 191934 34 р.р. (з (з ( фонфондівдівд ВОВОВОВ КМ)КМ)

ВипВипВипускускуск чечечч рворвонихнихих агаагронронноміоміоміо в Вв Віннінницьицькогкого со сссільільгосгосптептехніхнікумкумуу у.у.у. 1921921926 р6 р. (з (з фонфонф дівдів ДАДАВО)ВО)

ШкоШШкола ла лла мехмеханіанізацзації ії (з(з приприиватвватногного зо ззібрібріб аннанннняя)я


9190

СвяСвяткотковийвий папапаарадрадр нана цецентрнтральалььнійнійій ввівілицлицлиці Ві ВВіннінниціиціиц (н(н( иніині вувуввул. л. СобСоборорнна) а) а)аа) (з (з фонфондівдівв ДАДАДАД ВО)ВО)О)ВО)

Випипускуск гуртктка та таа ехмехмініінін муммуму Яу Ярузрузузр ькоькоькогогоо пропропроомкомкомкоолголллголгогоспуспуссс МоМогилгиллилів-ів-ів-ПодПодПодільільськськогоого рарар йонйону.у. 1931934 р4 р.. .(з (з(з (з фоннонфондівдівдівд ВВВОВОКМ)КМ)

РихРихРихленленлення ня ня тата та підпідп живживленленннянянянн цукцукцукровроворо их их бурбурякіякіківввв (з(зз фофоф ндіндін в Вв ВВВОКМОКМКМ))

ВипВипВи ускуск тртрактакторнорних их курукуру сівсів МоМооївсївськоької Мї МТС ТС Т МогМогМо иліилів-Пв-ППодіододіодільсльськоькогого райрайр онуону 191939399 р.р.р (з ((з (з рукрукрукопиопиоп снисниис хх х х фонфонно дівдівв нананаавчавчальнльнльнно-но-но-но аукаукууковоовоово ї лї лабоаборатраторіорії зї з ететнолнологіогії Пї Подіодііллялляляя ВіВіВ ннинницькцькцькогоогоого пепепедіндінд стистит туттуттуту)у)у)


9392

ТраТрактоктоорнарнарна брбрбригаигаиг дадада колколгосгосо пу пу «Че«Че« рворвоне не полополе»е» с.с. ОлеОлексаксасс ндрндрдрдрівківківв и.и. 1931931932 р2 р. . (з (зз фонфонондідівд ВОВОКМ)КМ)

ККомКомунаунауннари ри ри селсела Да Дубіубівецвець Вь ВВороороновновицьицьц когкого ро ро райооаа ну,нуну,н нинині ні НемНемиріиріівсьвсьвсьськогкого оо (з(з прпрпрприваиваиваиватнотнон го го зібзібранрана ня)ня)

КолКолгосгоспнапнан лланканка пепередред ввивив хододходдом ом у пу пполеолеоле. 1. 1119329329 р.р. (з(з фофондіндів Вв ВВОКМОКМОКМО ))

На косовииицю.цю.цц СеСеСело ло л СосСосСосонка Ва Ва Віннінніннн ицьицьицьииц когкогкого ро ро ррайоайоайону.ну.ну. 303030-тті- ророокики (з(з арарархівхівх у су сільільськської ої оо біббібліоліол текккке и)и)ии


9594

Зернно новновогоогоо урурурурожаожаюю ню а ка ка колглголгоспоспномному ту ттокуокуу (з(з рурур копкопо исниснсис их их ихих фонфонфоно дівдівдівіів нанан вчавчальнльнльно-но-но-наукаукауковоовоовов ї лї лабоабоба ратраторіорії ї з етноооллологлогії іїї ї ПодПодПоо іллілля Вя ВВВінніннінні ицьицьицькогкогоко о по пппедіедіеедінстнстнстнституитуту)ту)ту)

ОбмОбмОбмінінніннн досдосвідвідомомм нана висвиставтавці ці і нарнародноднодно огоого гогоспоспооддардаррствствтвааа (з (з з фонфондівдівіі ДАДАДАВО)ВО)ВО

СніСнігозгозатратримаимаанняння нанаа пополяхляхля (з (з фонфоннф нддівдівді ВОВОВООКМ)КМ)М

ГерГерррої ої СоцСоцццпрапраціці АнтАнтАнтА оніонін нанан ЗавЗавірюірюха ха і Кі Катеатеринринна Ка Ка равравчукчук з з з с. с. . ТроТрор стястянецнецне ь Ть Ть Тивривриврівсівськоькокого го го райрайрайонуонуон (з (з ( фонфонф дівдів ДАДАДАДАВО)ВОВО)ВО)


9796

На На облобласнасномуомуому сесемінмінаріарі з з овоовочівчівницницництватватва ((з (з фонфонондівдів ДАДАВО)ВО)ВВ

КерКерівнівництицтвоо колколгосгоспупу «Ле««Леніннінськськккийий шляшлях» х» с.с. СосСоссС онконкн а Ва Ва іннінницьицьцц когкого ро райоайону ну у пропропроводводводитьитьт нанарадрадуу (з (з архархівуівууу сісссільсьсль ькоької бї біблібліотіотекиеки))

УчаУчаУчасниснисники ки ки облоблоблласнасногоогог злзлльотьотьоть у юу юу юннннанннатівтівт (з (з фонфононндівввввв ДАДАДД ВО)ВО)

СвіСвіжі жі новновно иниини зрзранканкуу (з(з (з ((з фонфонфонф дівдівдів ДАДАДАВОВО)ВО)ВО


99Вадим ВІТКОВСЬКИЙ. Срібна зірка Поліни Шлапак98

ВодВодна на на стастастанцінцінц я ня ня а Па Па івдівденненномуому БуБузі зі (з(з фонфонондівдів ДАДААВО)ВО)

ДухДухД овиовивий ой оркеркестрстрттр СоСоколколлівсівськоькоьк го го дитдитититячоячого го буддбудинкинкнки у ну на оа оа облабласносному му му зльзльотіот юнюнннатнатівів (з(зз фофоф ндіндів Дв ДАВОАВОАВО))

1//202012122. ВіВіВіннннннициццькькькийий ккрарайй

Вадим ВІТКОВСЬКИЙ

ÑÐ²ÁÍÀ Ç²ÐÊÀ ÏÎË²ÍÈ ØËÀÏÀÊПоліна Филимонівна Кучерявенко на-

родилася 16 квітня 1915 року в селі Борівка – нині це Чернівецький район Вінницької області. П’ятнадцятилітньою вступила до колгоспу, бо вірила, що за колективним гос-подарюванням майбутнє. Її ланка збирала рекордних 500 центнерів цукрових буряків з гектара… У 1938-му Поліна поїхала деле-гатом з’їзду передовиків сільського госпо-дарства до Києва.

Вийшла заміж за військового – борів-чанина Григорія Шлапака, на той час він був начальником особового відділу НКВС полку… Влітку 1941 року приїхали у від-пустку до рідного села. Тут їх і застала війна.

Григорій подався до своєї військової частини, а дружину з сином чекала ева-куація. Поліна, залишивши дитину в батьків, без особливих проблем дістала квитка і за-лізницею помандрувала евакопотягом до Грузії, а звідти – углиб Росії.

Навіть у глибокому тилу ніхто тоді без діла не сидів. Запропонували й Полініна вибір: вчитися на радиста-телефоніста або йти працювати в колгосп…

Вибрала перше і через три місяці пішла на фронт із потаємним бажанням роз-шукати там чоловіка, щоб воювати до Перемоги пліч-о-пліч.

При форсуванні Дніпра під нею вбито трьох коней, саму поранило, але вижила…Мала важку контузію… Отримала нагороди – орден Червоної Зірки, медалі… Коман-дуючий армією маршал Тимошенко особисто нагородив її золотим годинником…

Вони з чоловіком таки зустрілися на війні, разом пройшли Чехію, Угорщину,Польщу, дійшли до Берліна.

Ніколи не відставала від чоловіків. Коли вимагала ситуація, телефоністка бралася за автомат, навіть в атаки ходила…

У травні 1945 року, вже під самим Берліном, зійшлися солдати Поліниної частини врукопаш з оточеними, а тому оскаженілими, гітлерівцями… Зафіль-мувати б ту сутичку, але поряд не виявилося фронтових кінооператорів, зате не-подалік стояли союзники.

Американський генерал із подивом спостерігав у бінокль, як молода «ро-сіянка» вовчицею кидалася на німців, мало не голіруч, душила і рвала зубами…Він послав на підмогу своїх солдатів, а після бою наказав розшукати «ту ро-сіянку»… Такому бажанню американця здивувалися Полінині командири, а надто – СМЕРШівці… Ще невідомо, як склалася б її подальша доля, якби не виявилася дружиною… начальника того ж таки відділу СМЕРШ…

Поліна Шлапак

1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 101100100 Вадим ВІТКОВСЬКИЙ. Срібна зірка Поліни Шлапак

Поліна Шлапак стояла в строю… Американський генерал підійшов, першимвіддав їй честь і довго дивився в очі, ніби хотів розгадати велику таємницю того, що дозволяє радянським воїнам проявляти такий героїзм. Потім, не кажучи й слова, мовчки зняв зі свого армійського кітеля одну нагороду – Срібну Зірку – йпришпилив до її гімнастерки…

Тільки через два місяці, в липні 1945 року, на її прохання командир кавалерій-ської дивізії гвардії генерал-майор Блінов видав такий документ:

УДОСТОВЕРЕНИЕДано настоящее гвардии рядовой ШЛАПАК Полине Филимоновне в том, что

она за образцовое выполнение боевых заданий на фронте борьбы с немецкими за-хватчиками награждена генералом дивизии американской армии «БРОНЗОВОЙ МЕДАЛЬЮ».

Командир гв. кавдивизии гвардии генерал-майор БЛИНОВ

В боях за Берлін чоловіка її важко поранили, майор Шлапак невдовзі помервід ран у шпиталі. Щоб не залишати тіло чоловіка в чужій землі, Поліна зробилазнову, здавалося б, неможливе – виблагала дозвіл поховати його на Батьківщині,до якої були тисячі кілометрів. Відпросившись, повезла просту дерев’яну труну урідні краї. До Борівки вона не доїхала – такої тривалої подорожі бездиханне тілоГригорія не витримувало, і тому вона поховала чоловіка зі всіма військовими по-честями у Львові…

А через місяць прийшла Перемога. Поліна Шлапак чергувала біля теле-

фонного апарата і о третій годині ночі першою в полку почула слово «ПЕ-РЕМОГА!» Сталося це у Славуті, на Західній Україні…

В Борівці на неї чекали батьки, син і брат Паладій Філімонович Кучерявенко,відомий партизанський командир і секретар підпільного Чернівецького райкому партії в роки війни, згодом знаний у краї партійний і господарський діяч...

Син дуже підріс за війну і змужнів. Йому не потрібно було пояснювати, чомунемає батька. Покоління дітей війни вже звикло чути про загибель батьків у бояхі навіть не плакало при цій чорній звістці.

У 1946 році повернувся додому в Борівку фронтовик старший лейтенантАдам Заплітняк. Якось зустрів Поліну: важко захворів її син, а нічим було до-правити його до лікарні. Адам взяв хлопця на плечі й поніс. Вже в лікарні почув,як син сказав матері: «Такий дядечко, як наш тато був…»

Це – доля. Адам і Поліна одружилися. Він став за батька її синові… Працював механіком, бригадиром тракторної бригади. На старості до останніх днів доглядав важкохвору дружину, яка без його допомоги не могла вже ступити й кроку…

На давніх фотознімках Поліна усміхнена, вродлива, у військовій гімнастерцічи в цивільному святошному вбранні. Ордени Вітчизняної війни і Червоної Зірки,медалі… І ніде, крім того фронтового фото, не побачите її Срібної Зірки Спо-лучених Штатів Америки – «Бронзової медалі»… Напевно, виставляти напоказ військову нагороду заокеанської держави, колишнього союзника, а невдовзі по-тенційного супротивника, в часи СРСР було не прийнято і навіть небезпечно…

Але вона в неї була й залишилася з нами – Срібна Зірка, якою не може похва-литися ніхто в Україні. Світла зоря Поліни Шлапак зближує наші народи краще,ніж дипломатичні угоди, писані в ці та минулі роки. Дружба народів і націй скрі-плена солдатською кров’ю, пролитою у страшній війні…

Ó ÑÂ²ÒË² ÐÅË²ÊÂ²É

Люди вірять, що на другу неділю після Пасхи, коли поминають померлих,душі їхні злітаються до своїх земних обиталиць у містах і селах, на хуторах, всі-даються, невидимі, за поминальними столами, напевно, у вишитих сорочках, з терновими хустками на плечах…

Зринають у пам’яті образи моїх односельців, світлими тінями пропливаютьперед очима.

Терентій Улянович Коханко – двоюрідний брат мого діда, кол-госпний коваль, а на фронті – снайпер, з війни приніс, окрім орденів та ме-далей, кулю фашистського снайпера, яку прийняв у живіт… Тож приці-лювався після того хіба молотком до якоїсь деталі на ковадлі. Щоправда, звичка примружувати око, як перед окуляром оптичного прицілу, залишиласьу нього на все життя. Мешкав з дружиною Юлією по сусідству з ним. Окрім того, що лагодив реманент у колгоспі, кував і клепав сокири, серпи, сапи, копачі, лопати…

Заробивши право на пенсію, не сидів без діла – облаштував собі «кузню» навпроти хати, під високими старими акаціями, що росли на межі. Зранку роз-дмухував вогонь у горнилі, ніби милуючись, розкладав на чистенькій ганчірціковальське причандалля… Потім брався за молоток з вичовганим до блиску руків’ям.

Жили Терентій з дружиною Юлею удвох. Єдина їхня донька загинула ще ди-тиною. Летіла на кованих санчатах з гори, тієї, що від Ніниної криниці… Разом із

Керівник партизанської групи борівчанин Паладій Кучерявенко із сестрою ПоліноюФілімонівною. 1945 р.


нею на дерев’яних санчатах так само стрімко літали з тієї гори інші діти, та лишеу Терентієвої доньки одного дня не виявилося за плечима янгола-охоронця. Санкивдарило об стовбур старої верби…

– Це мене так Господь покарав… – казав Терентій Улянович. – Бо на фронті ялюдей вбивав… Вороги то були наші запеклі, завойовники, а все ж – люди…

Коваль не був комуністом, і віруючим він не був. До церкви не ходив, але,як казав мій дідусь Григорій, «мав Терентій в голові церкву», бо міркував по-християнськи…

Бачили його напідпитку. Та пияком він не став. Горілкою часом притлумлювавневимовну тугу за померлою донькою… Так і пішов на той світ з невідпущенимигріхами, бо й сповідати в селі не було кому…

Дядя Жора – Георгій Вітковський, мій однофамілець. Високий, худий, тажилавий, мешкав він «на горі», за старою школою, по сусідству з дідусевимисватами Ребезами. Торгував ліхтариками, запальничками, ножиками, голками й за-мочками… Хто потребував такого необхідного в господарстві товару, йшов до дядіЖори додому, хоч удень, хоч уночі. Щосереди стояв він на сільському базарі, на«своєму» місці. Торгував. Вимінював. Брав замовлення. Давав у борг. Міг і пода-рувати щось малому, в якого не було грошей: «Виростеш – віддаси!..» Вже пови-ростали давно ми, ті хлопчики, а повернути борги нема кому – навіть могилу дядіЖори тепер не знайти..

Вуйко – Василь Афтономович Годз– , великий природолюб, при цьому затятийрибалка й мисливець. А чому Вуйко?.. Привіз він те дивне для наших країв слівцедесь із Буковини. «Сідай вуйцьові на гергоші… Підвезу», – підставляв плечі маломуМиколі Короленку, моєму дядькові, а своєму племіннику, хоча сам був старшим віднього лише на кілька років. Так і причепилося до нього те слово-прізвисько – Вуйко…

Умів майструвати спортивний реманент. У моді були тоді на селі коротенькіштанги з тракторних котків і турніки з труб. Ніколи вони не іржавіли, бо їх не по-

лишали в спокої сільські парубки. Якось довідавшись про моє бажання бавитисягирями, він невідь-де розшукав одну, пудову, і вдосвіта приніс нам до хати. «Хай хлопчак розвивається…»

Як Вуйко помер, діти, а за ними й дружина, подалися з села – хто до Києва,хто до Білої Церкви, а хто до Львова…

Василь Рудавський. Не скажу, ким був за життя цей чоловік, дуже зовнісхожий на цигана. Такий же чорнявий з лиця і кучерявий. Не циган. Але коли в людей пропадали з хлівів кролі і кури, то це часто пов’язували з ним.

Навідувався до Василя Рудавського наш дільничний міліціонер. Коли ждядька забирав міліцейський «бобик», він з’являвся в селі, в своїй ніким не догля-нутій хаті через кілька років, казали, що «з-за колючого дроту». Там, у в’язницях,навчився він майстерно шити чоботи й валянки – чоловічі, менші жіночі і зовсіммаленькі дитячі. «Фірмове взуття» від дядька Василя славилося, у ньому виросло не одне покоління борівчан.

Та лиха звичка часто підводила майстровитого Василя, і час від часу йомудоводилось шити валянці десь на російській Півночі…

Лише в останні роки свого життя Василь Рудавський «зав’язав». Зароблявтим, що копав на цвинтарі могили, проводжав односельців в останню путь. Досі згадують у Борівці його співчутливо-проникливе: «Рідні, прощайтеся!..»

Попрощалися люди й з ним, коли настав його час…Степан Миколайович Жучковський, водій, їздив ще на «Колхіді»-

рефрижераторі. Про свою машину казав: «Їдеш згори – смієшся, їдеш вгору – плачеш…» Об’їздив – кільканадцять разів! – увесь Радянський Союз – від Ки-шинева до Ленінграда і Мурманська, від прибалтійських республік і до самогоВладивостока на Тихому океані… З одного краю віз наші овочі й фрукти, у зво-ротному напрямку – заморожену рибу, екзотичні цитрини…

Федір Коханко (з віжками). 70-і рр.

Микола Годз – перший бізнесмен. 70-і рр.


Куди б не їхав чи звідкіля б не повертався Степан Миколайович, то завжди – при нагоді – завертав з гостинцями до рідного села, де в нього тоді ще жив ріднийбрат Станіслав з сім’єю. Перші мандарини, які я скуштував у своєму житті, буливід нього…

Дружину Євгенією знайшов собі аж у Криму, вкоренились у Вінниці, хата їхняна вулиці Лялі Ратушної тонула у диво-квітах, ховалася поміж рідкісних дерев такущів. Ми з дружиною Валею, в юності ще безхатченки, деякий час мешкали вних. Своїх дітей Жучковські не мали, з любов’ю ставилися вони до нашого Ми-колки, якого називали онучком…

Михайло Остапчук, відомий у Борівці по-вуличному як Орехта, працювавводієм в Чернівецькій автоколоні, спочатку кермував ЗІЛом, але мріяв про вели-котонажний КамАЗ з причепом, про далекі дороги й швидкісні траси. Як пере-довику й орденоносцю омріяного КамАЗа йому таки дали. На довгі роки просторакабіна стала Михайлові домом. Не раз ночував у ній і я, коли Орехта брав мене зсобою до Харкова чи до Києва, де я тоді навчався…

Як сталося чорнобильське лихо, Михайло поїхав туди серед перших і пробувтам довгенько…

Коли проводжали на заслужений відпочинок, то як винагороду за працю до-зволили придбати у власність свого вже пошарпаного КамАЗа, і вони ще довгомандрували Україною…

Борис Гнатович Бойко любив фізику й будувати. Його учні пам’ятають, якзаходив він, було, до класу зі шматком гумової кишки в руці і жартома запитував:«Ану, хлоп’ята, кому вітаміну «Ре» – підходьте…» Необізнані, почувши про ві-таміни, спочатку чимшвидше летіли до нього, а вже бувалі реготали так, що ажскло у вікнах дзвеніло від того… Великий жартівник, він ніколи нікого не об-разив, був дуже добрим чоловіком.

У вільний від роботи час, як правило, на вихідні чи у відпустки, Борис Гна-тович разом з учителями Сергієм Йосиповичем Крижанівським і ВолодимиромАндрійовичем Романчуком на запрошення односельців майстрували їм дахи й огорожі з каменю – вони й досі стоять, як пам’ятники своїм творцям!..

Володимир Кірченко cпить вічним сном на борівському цвинтарі, неподаліквід моїх дідуся з бабусею. Дуже нелегке життя мав цей чоловік, траплялося, кон-фліктував із законом. Але мій дідусь Григорій, дуже обережний від природи і су-ворих принципів чоловік, завжди довіряв свою корову пасти саме ВолодимируКірченку, бо цінував його за чесність і працьовитість. «З таким хлопцем не про-падеш! – казав. – Такі на фронті першими в атаку піднімалися… Візьметься зарозум – ще не одному носа втре!..»

Не знаю, чи вдалося це Володимиру, але його брати з багатодітної родини Кірченків першими у селі заробили на швидкісні іномарки…

Микола Афтономович Годз приїздив до села з сонячної Молдови на своїй,як казали, «інвалідці» – маленькому автомобільчику з мотоциклетним двигуном.А без машини пересувався з допомогою своєї Софи – чорнявої молдаванки, якадоглядала його, мов рідна мати… Привозили на продаж роздобуті десь дефіцитнітоді жерстяні кришки для консервації, слоїки, лавровий лист, перець-горошок,одяг, взуття та ще багато різного ширвжитку. В Борівці його приїзду чекали, якчекають десь у тайзі автолавку.

«Дядько Коля мав від природи хист комерсанта, – згадує його племінницяРоксана Петрівна. – Умів будь-що купити за копійоку і тут же продати комусь цесаме… але вже за три…»

Петро Якович Думенко був колись секретарем колгоспної партійної органі-

зації, рідним братом радгоспного водія Василя Яковича Думенка, який доводивсямені хрещеним батьком.

Вже будучи невиліковно хворим, доглядав прикуту до ліжка кохану дружинуНюру до останніх її днів. Залишилися вони в моїй пам’яті, як на давньому фото-знімку: молоді, усміхнені, сидять собі на лавиці плечем до плеча. Добре їм удвох,напевно, й на небесах…

Федір Васильович Коханко – ветеринарний лікар, який, кажуть люди, умівнавіть розмовляти з тваринами... Одружився у Пилипах-Борівських, де осіло велике плем’я російських старовірів. Разом зі своєю «кацапочкою» Дашею на-щадили вони багатенько синів і дочок. Часто приїжджали всім гамірним това-риством на однокінному возі в Борівку, з гостинцями – малиною, лісовою полу-ницею… Нема вже Федора Коханка, а діти його розлетілися світами…

Нещодавно поховали вчителя Сергія Йосиповича Крижанівського. Не-довго затримався він на цій грішній землі після відходу в засвіти коханої дружини і також учительки Лідії Іванівни. Ритуальний вінок приніс йому від усіх нас, його учнів, мій однокласник Сашко Сімончук, який мешкає в Запоріжжі, а тоді гос-тював у селі.

Сергій Йосипович на тому світі серед своїх фронтових побратимів і колег-вчителів Дмитра Петровича і Ольги Онисівни Зіничів, Станіслава Івановича Гордяка, Агафона Платоновича і Франі Володимирівни Чорнопиських… Якїм там? Не знаємо, бо ніхто ще не повернувся звідти, не розповів нам…

Втім, траплялося – поверталися…Пропав мій сусід Леонід: був чоловік – і нема. Згорьовані батьки подали в

розшук, та все марно. Аж тут викликають їх у міліцію, показують фотознімки не-біжчиків, особи яких втановити не вдалося. Ось на лавиці жмеринського вокзалулежить геть висохлий чоловік. Мати придивилася і… впізнала в ньому свогоЛьоньку!.. Забрала тіло, поховала на цвинтарі під Вінницею, поставили з чоло-віком пам’ятник з прізвищем-іменем і фотокарткою.

Минули роки. У поминальні дні за душу хлопця молилися рідні і замовляли вцеркві панахиди «за упокій…»

Раптом грім серед ясного неба: Льонька приїхав!.. Бачили, як ішов селом,модно одягнений, з пакетами подарунків…

Це був справді він, мій сусід Льонька. Мати зомліла, як побачила сина. Звісно, все розповіла, коли опам’яталася. Льонька поїхав на той цвинтар і зняв з пам’ятника табличку зі своїм іменем та фото. Про себе майже нічого не розпо-відав. Чули люди, що купив доньці квартиру в Москві. Значить, живеться йому не так вже й погано.

Померла Льонькова мати, за нею батько, помирали сусіди, та Льоньку більшеніхто не бачив у селі...

______________________________

106 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 107Олександр ГОРОБЕЦЬ. «Старий» і «пацани»

Олександр ГОРОБЕЦЬ

«ÑÒÀÐÈÉ» ² «ÏÀÖÀÍÈ»Ранньої весни 1976 року після напружених двотижневих «боїв» я залишив

посаду заступника редактора районної газети в Шаргороді на Вінниччині й став власним кореспондентом обласного видання «Вінницька правда».

А перед тим мою персональну справу двічі розглядало бюро райкому партії й обидва рази приймало однозначне рішення: «заборонити зняття з обліку район-ної партійної організації через нестачу журналістських кадрів». Що мав робити? Купив шоколадку й раненько прийшов до райкому партії, в сектор обліку, де й умовив тамтешніх знайомих дівчат виписати на мене відкріплювальний талон пар-тійного обліку. Мовляв, усе погоджено, переходжу на роботу до обласної газети. А другий секретар райкому Володя Ульянов, молодий перспективний партійний вождь, що й сам не збирався засиджуватися в районній сірості, підписав документ. Скріпивши папір печаткою райкому, я поспішив на автобус до Вінниці.

Коли, хвилюючись, переступив поріг кабінету редактора «Вінницької правди» Володимира Яковича Орлика, той, нахмуривши брови, сказав:

– Ти знаєш, на жаль, нічого з твоїм переходом на роботу до нас не вийде… Поки ти їхав сюди, мені вже двічі телефонував перший секретар райкому партії Довгань, і попередив, що тебе на роботу брати не можна, таке рішення бюро рай-кому партії. Тебе не відпускають із районної газети. Був дзвінок і від товариша Бовкуна, завідуючого відділом пропаганди і агітації обкому. Він теж вимагає за-лишити тебе на місці, не брати до обласної газети…

Мені здалося, що в кімнаті забракло повітря. Поглянув на вікно кабінету – ква-тирка прочинена. Поліз до кишені і витягнув відкріплювальний талон.

– Володимире Яковичу, – видавив натужно із себе. – Як же я можу повертатися на попередню роботу, коли вже не знаходжуся на обліку Шаргородської районної партійної організації? Я звідти, відповідно до ось цього документу, вибув…

– Та ти що! – замало не підскочив у кріслі Орлик. – Не може такого бути! А ну, покажи. Невже ти їх усіх обскакав?.. Оце по-нашому, по-журналістськи!..

Отже, я став власкором обласної газети «Вінницька правда» по Тульчинській групі районів. На згадку про той давній епізод у моїй трудовій книжці назавжди залишився гнівний запис, зроблений ображеним редактором районки: «Через два тижні після подачі заяви на звільнення самостійно покинув пост заступника редак-тора районної газети…»

Звісно, що житла в Тульчині для власкора обласної газети не знайшлося. Мене записали на якусь там особливу чергу, але що із неї, коли того року житлового будівництва в місті не вели. Нічого й надалі не планувалося. Мене з дружиною й малолітнім сином поселили в гуртожитку ветеринарного технікуму.

Якось перший заступник редактора «Вінницької правди» Дмитро Дудкевич, що був моїм безпосереднім журналістським начальником, натякнув, мовляв, спро-буй домовитися з Лещуком, першим секретарем Тульчинського райкому партії, щоб ми якось із редактором, Володимиром Яковичем, могли під’їхати та юшки гуртом посьорбати. В неформальній обстановці іноді можна вирішити більше пи-тань, аніж на офіційному рівні.

На той час Вінниччиною управляли два важковаговики – партійний бонзаВасиль Таратута і відомий голова облвиконкому Василь Кавун. Обидва члени ЦККПРС, депутати Верховної Ради СРСР. Кавун ще й Герой Соціалістичної Праці.Поміж Таратутою і Кавуном повсякчас тривало своєрідне перетягування канату: хто частіше з’являється на сторінках «Вінницької правди», чиї ініціативи знайдуть більшу підтримку мас, а це також вимірювалося кількістю відгуків читачів, опу-блікованих у газеті. Відтак, видання мало неймовірно високий авторитет, повагу, всебічну підтримку. Кожен критичний виступ тут же брався на контроль і в обкомі, і в облвиконкомі. Не приведи Боже, хтось не побажає зреагувати вчасно на критику чи прислати формальну відписку… Це був час, коли, як казали в народі, газетоюможна було вбити і муху, і людину.

Редактор видання Володимир Орлик обирався членом бюро обкому партії,цього вельми поважного колективного кастового органу. Але попри все був у на-шого шефа і персональний неймовірно високий авторитет в області не лише якредактора, але й заслуженого фронтовика, надзвичайно толкової, розважливої лю-дини. Отже, домовитися про зустріч у Тульчині не становило проблеми.

Ось і настав обумовлений час виїжджати з Тульчина райкомівською машиною назустріч гостям. Підходжу і бачу: замість Лещука біля авто стоїть другий секре-тар райкому партії Іван Райчук, головний комуністичний ідеолог району, справ-жній Суслов районного масштабу – людина в партійному футлярі…

Райчук пояснив: першого секретаря зненацька викликав на килим особисто Таратута, адже незабаром пленум ЦК у Києві, а Лещук там має виступати. Просив вибачення за свою відсутність, але вечеря не відміняється. В Тарасівському лісі вже все готується, можна виїжджати зустрічати гостей на кордон району.

Тієї пори всі авто членів бюро обкому партії мали державні номери, які почи-налися на 09 із серією ВИА. Наступні дві цифри вказували на політичну вагу гос-подаря «Волги». Машина мого редактора мала номер 09-30 ВИА. Так би мовити, останній в цій колоді, а все ж «козирна дев’ятка».

Справжня гордість редакції те, що водієм автомобіля нашого шефа працювавзнаменитий на весь Радянський Союз чоловік – Максим Омелянович Твердохліб. Навіть у шкільній «Читанці» писалося про подвиг подолянина, який під німець-кими кулями і снарядами доставляв продукти харчування знаменитою «Дорогою життя» через озеро Ладога до блокадного Ленінграда, а звідти вивозив дітей і по-ранених.

«Максим Омелянович Твердохліб возив хліб через Ладозьке озеро. Він був хо-рошим шофером. 31 грудня 1941 йому доручили вантаж особливого призначення – ящики мандарин із Грузії для дітей героїчного блокадного Ленінграда. Подарунок до новорічних свят.

Ладозьке озеро широке, як море. Машину серед білих льодів видно здалеку.Сховатися нікуди. Німецькі винищувачі помітили машину і пішли в атаку. Шофер міг вистрибнути з машини, сховатися в заметах, а за вантажем приїхати наіншій машині, якщо цю розіб’ють. Але Твердохліб пам’ятав, що морозити манда-рини не можна. Він почав нерівну боротьбу з ворожими пілотами. Кидав машину то вліво, то вправо. Зупиняв, знову мчав уперед. Кулеметні черги пробили кабіну,розтрощили переднє скло, посікли кулями кузов «полуторки», відкололи навіть шматок керма. У шофера були поранені обличчя і руки. Нарешті, у фашистів скін-чилися патрони і вони полетіли геть.

Коли Твердохліб довіз мандарини до місця, він не міг розтиснути відразу руки.Їх не можна було відірвати від уламка керма. Друзі винесли Максима з кабіни і перев’язали. Сорок дев’ять пробоїн було у машини, навіть деякі мандарини були пробиті кулями. Їх потім знаходили діти блокадного Ленінграда, які вчасно отри-мали подарунки…»

Від друзів-журналістів я знав про те, що Максим Омелянович – друг редак-тора Володимира Яковича Орлика. Їх поєднувало особливе фронтове братерство.

108 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 109Олександр ГОРОБЕЦЬ. «Старий» і «пацани»

Коли шеф у справах приїздив до району, завдання власкора полягало в тому, щобнасамперед потурбуватися про Максима Твердохліба: йому належало тут же, поприїзді, налити гранчак горілки, яку він випивав залпом. І лише за другим, чи на-віть і третім перекиданням міг щось для форми закусити.

Був це чоловік міцної статури, вельми добродушної вдачі. Він добре знав,що редактор у відрядженні ніколи швидко не звільняється, тому спокійно лягавперепочити. Увечері, коли вирушали додому, Максим Омелянович тихенько виїз-див із редактором на трасу за райцентр і зупинявся. Іноді й на годину-другу. Покине з’явиться машина крупних габаритів у попутному напрямку – рефрижератор, «Колхіда», чи щось їм подібне. Тоді «козирна дев’ятка» заходила в тил транспортувеликої комплекції і повільно волочилася додому, до Вінниці. Редактор знав, щоперевиховувати Твердохліба – лишень собі настрій псувати. Його потрібно було

у р

сприймати тільки таким, як є – він на це заслужив.І тому, коли за райкомівським УАЗом обкомівська «Волга» м’яко вкотилася

під зелені шати Тарасівського лісу під Тульчином, ми зупинилися на галявині, дечоловіки доглядали за багаттям, на якому в великому казані вже вкипала шурпа,я вискочив із авто, поспішив до місцевого голови колгоспу, що командував тутусім обозом. Ще за хвильку туди змигнув Максима Омеляновича. Він спра-гло випив, наче воду, гранчак «Староруської», і весело передихнув: «Нарештівибралися в райські кущі, а то все під обкомом та під обкомом доводиться куняти.В роті пересихає…»

Коли я повернувся під крислатий дуб, під яким стояв розкішний стіл, густо за-ставлений різноманітними запашними наїдками, редактор весело запитав:

– Ти куди зник, а то вже подумали, що дорогою згубився?– Та я з Максимом Омеляновичем там дещо з’ясовував…– Давайте вже наллємо, – перебив мене Райчук. – А то чого ж ми сюди до-

биралися? Голова колгоспу пізніше підключиться, він там із усім господарствомрозбирається. А нам треба рухатися, щоб комарня не загризла…

Заступник редактора Дмитро Дудкевич налив усім по кришталевій чарці.Орлик узяв свою в руку. Здається, вказівного пальця на ній не було. Розповідали,що його, немовби косою, на війні відтяло осколком.

Райчук довго виголошував тост від імені господаря, розхвалював газету, му-дрість її керівництва, навіть почав розповідати щось про робсількорівський рух та керівництво ним у Тульчинському районі. Його тост нагадував партійний виступр р р р р р ру

на виїзному форумі з проблем розвитку керованої преси. Слово у відповідь мав виголосити Володимир Якович. Мабуть, йому не хоті-

лося залишатися на бравурній політичній хвилі партійця, бо тільки-тільки закін-чилися травневі свята з пишними демонстраціями, промовами. А написано про це,мабуть, ще більше. І тому редактор Орлик вільно й розважливо, звертаючись донас усіх разом за чудовим столом на казковій природі, сказав:

– Знаєте, пацани!Зробив паузу, набрав повітря в легені, начебто замахнувся на те, аби мовити

далі ще щось простіше, дохідливіше, людяніше… Але тут нараз обізвався Райчук. – Як-як? – запитав він глухо, водночас начебто аж вороже.– Пацани, – простодушно і вже зовсім якось м’яко, по-людськи, душевно від-

повів йому Орлик. – Ну ви ж і є такі, якими я вас назвав. Війни не нюхали, бідивсенародної дорослими очима не бачили, і слава Богу. Молоді та гарні… Не те, щоми із Максимом… Під кулями та снарядами не раз в очі смерті дивилися. Скількохсвоїх друзів схоронили… А ви щасливі отроки…

– Я не пацан, – поклавши на стіл чарку так, що з неї виплеснулася замало невся рідина, надутий лисий партієць повільно підвівся з-за похідного столу. – Ні, яне пацан – я другий секретар райкому партії… Я при потребі залишаюся підміняти

першого секретаря і в моїх руках опиняється доля замало не вісімдесяти тисяч людей. Ні, я не пацан…

Я поглянув на нього і на місці колишнього випрасуваного сноба побачив по-багровілого, аж бурячкового від люті, типа, лисина якого, здавалося, ось-ось лусневід нутряної напруги, апломбу, самовпевненості, чванства. Заступник редактора Дмитро Климович Дудкевич усю ситуацію намагався звести до невдалого жарту.

Орлик перевів погляд на мене і раптом спитав:– Ти де його взяв?При цьому показав скаліченою рукою на Райчука.Я зрозумів, що вже на самому старті вечері – кінець. А, отже, і надії на мою

майбутню квартиру в Тульчині – повна амба. – Який я вам пацан? – як заведений харамаркав далі партійний чинодрал Райчук.– Максим! Максим! – що є сили на весь ліс закричав Орлик.На тому краю галявини, де, весело потріскуючи, горіло багаття, звідки доно-

силися прегарні запахи, теж людей четверо чи п’ятеро сиділо за столом, складеним з ящиків, накритих білою скатертиною. Відтіль, зірвавшись на ноги, вже квапився Максим Омелянович Твердохліб. Я розумів: зупинити його вже неможливо.

– Давай машину! – аж заревів сердитий Орлик.– Так іще ж шашлики, шурпа, Володимире Яковичу!.. – лопотів, нічого не ро-

зуміючи, захмелілий Твердохліб. – Нехай він лопне від них сам, – одягаючи піджак, зі смаком вилаявся редактор.Мимо принишклого Райчука, попри мене, не прощаючись, пройшов Орлик.

За ним – Дудкевич. Райчук, весь якось зсутулившись, покрокував через галявину до людей, котрі теж, здивовані таким різким поворотом подій за головним сто-лом під дубом, піднялися зі своїх місць, з розкритими ротами дивилися в наш бік. Назустріч йому йшов голова колгоспу. Він ніс на шампурах із десяток чудовозасмажених шашликів…

«Нехай і справді сам усе це проковтне», – гірко подумалося мені.Авто зірвалося з місця…

* * *Мені мимоволі пригадалася ця історія після того, як побачив на кількох теле-

каналах повідомлення про чергові роковини з часу прориву блокади Ленінграду. На кадрах військової кінохроніки промайнула «Дорога життя» через Лагоду, ста-ренькі полуторки, які тягнуться поміж льодовими торосами, «полювання» німець-ких літаків за вантажівками.

Я «забив» у пошуковій системі Інтернету ім’я «Максим Омелянович Твер-дохліб». І був приємно вражений. Десятки сайтів розповідали про подвиг нашого редакційного водія. Хто б не згадував про прорив оборони Ленінграда, «Дорогу життя» через Ладогу, неодмінно згадував подвиг подолянина Максима Твердохліба. Він на Ладозі справді був героєм номер один!

…Добре, що того вечора мій вінницький редактор назвав нас усіх пацанами, що вечеря, фактично й не розпочавшись, тут же й розладилася, не відбулася. Що тульчинські вождики не виділили мені житло, що я ним не прив’язався до провін-ції. Бо вже незабаром трудився власкором газети «Сільські вісті» по західній групіобластей, а потім журналістика привела мене й до столиці…

_____________________________

110 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 111Василь ПАЛАМАРЧУК. Не біліє наша хата

Василь ПАЛАМАРЧУК

ÍÅ Á²Ë²ª ÍÀØÀ ÕÀÒÀ

Ç ëèñò³â äî ñèíà

Не можу забути одного літнього дня, коли наша бабуня Ликера, якась незвич-но тиха, заглиблена у свої думки, в святошній одежі прийшла з району, зібралаонуків у садку і почала роздавати гроші. Лише через роки ми зрозуміли таку не-звичну її поведінку і нам стала відомою трагічна ціна отих карбованців…

Тепер же наведу дослівно з помилками енкаведиста деякі документи, знайденіу Державному архіві Вінницької області:

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА1938 г. апреля месяца 13 сотрудник Улановского р/о НКВД Витюк в качестве

свидетеля допросил Коведа Федора КирилловичаОтвет: о к/р деятельности Фитя Хомы Викторовича мне известно что

он добровольно служил в петлюровской армии в чине старшего писаря, штабаи скарбником, он же вербовал людей чтобы добровольно вступали до Петлюры,где из нашего села он завербовал Лыся Ивана. Он очень дружил с Бойком Петромкой был у Петлюры офицером. И по разгрому Петлюровской армии они приехалив село повозкой и двумя лошадьми привезли много награбленных вещей золота иоружия. Но скоро красноармейским отрядом в их эти вещи были реквизированы.В 1921 г Фить устроился в кооперативе с. Мытинцы и работал в качестве счето-вода и вместе с Бойком Петром ездил в Польшу привозили оттуда товары и здесьперепродавали в кооперативе. После чего Бойко Петро был уехал в Польшу и тампроживал около года и вел переписку с Фитем. В 1930 г. Бойко Петро органамиГПУ арестовано и выслано как шпиона врага народа. С высилки Фить получалписьма от Бойки и среди населения высказывал что за ничто Бойка сослали и ещене один голову положит. Фить во время коллективизации агитировал среди насе-ления чтобы не вступали в колхоз бо в этих колхозах не будет жизни для крестьян.И во время кулацкой волынки первым вышел из колхоза и за ним еще много кол-хозников. В 1931 году Фить вторично вступил в колхоз, но в колхозе работать непошел, а пошел работать в Улановский райсоюз района на должность инструк-тора используя свое служебное положение разъезжал по селам района проводя к/рдеятельность распространял слухи о войне. Я сам лично слышал когда он говорил,что Германия уже в 1938 г. будет выступать против СССР, тогда всем комму-нистам придется поплатиться головой за издевательства над народом.

У цій же справі знайшов інший документ, але вже складений через вісімнад-цять років після першого:

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА17 декабря 1956 г. с. Маркуши.Я, старший следователь УКГБ при СМ УССР по Винницкой обл. капитан Па-

цула допросил свидетеляКоведа Федора Кирилловича 1886 г. рождения уроженца и жителя с.

Мытинцы, Улановского р-на, Винницкой обл., украинца, б/п, образование 3 кл., постарости не работающего. Свид. Коведа об ответственности за дачу ложныхпоказаний по ст. 89 предупрежден.

Фитя Фому Викторовича я знаю как односельчанина. Он в 1937 или в 1938 г.органами власти был арестован. Причина ареста для меня неизвестна. Я лично окакой-либо преступной деятельности Фитя ничего не знаю. Насколько я помню, то он ее и не проводил. Я лично от Фитя высказываний антисоветского харак-тера не слышал.. От других односельчан также не слышал, чтобы он занимался антисоветской деятельностью. Перед арестом Фить работал в сельмаге бух-галтером. В 1930 г. в нашем селе была антиколхозная волынка, но Фить в этой волынке никакого участия не принимал.

Вопрос: На допросе 13 апреля 1938 г. Вы охарактеризировали Фитя как анти-советского человека. Почему вы теперь даете о нем другие показания.

Ответ: Протокол моих показаний от 13 апреля 1938 г. в отношении Фитямне прочитан. Я теперь не помню, чтобы в 1938 г. меня допрашивали о Фите.

Я повторяю, что Фить антисоветской деятельностью не занимался и я онем таких показаний, которые записаны в протоколе за 1938 г., не давал».

Виходить, ніяких допитів не було. Доля людини вирішена безграмотним енка-ведистом. І про це говорить

«ВЫПИСКА ИЗ АКТА Постановление Тройки УНКВД по Винницкой области от 25 апреля 1938 г.

о расстреле Фитя Фомы Викторовича.Приведено в исполнение 15 мая 1938 г. Начальник 8 ОТД УГБ ВО УНКВД Сержант госбезопасности Перепеляк.Не було коли возитися з «ворогами народу»: 5-го квітня дідуся арештовано,

25-го квітня засуджено до страти, 15 травня вирок виконано. Існувала розстрільна черга, сержанти, рядові «трудилися» день ніч і не встигали «пускать в расход» не-відомо за які провини сільських дядьків. Про що говорить і такий документ:

Утверждаю Начальник КГБ при СМ УССР по Винницкой обл. Полковник Стехов 28 декабря 1956 годаДополнительным расследованием по делу установлено, что все перечисленные

лица (серед них і Фіть Хома Вікторович – В.П.) участниками указанной анти-советской организации не являлись, преступной деятельностью не занимались и дело на них сфасильфицировано.

І тільки прочитавши постанову трійки управління НКВД у Вінницькій областівід 25 квітня 1938 року, зрозумів, які гроші роздавала нам зажурена бабуня. Тамбуло записано: «Всех расстрелять, имущество им принадлежащее конфисковать и дело сдать в архив».

Можна тільки здогадатися, як ті мідяки пекли старенькій руки, який біль був удружини «ворога народу» на серці, коли вона обдаровувала онуків?

Господи! За що ти так тяжко караєш людей безневинних? Моя ж бабуня такщиро молилася до кінця днів своїх, ніколи церкви не минала.

Боляче вдарив арешт дідуся по його дружині та дітях. Мою маму Хома Вікто-рович взяв до себе на роботу і вчив бухгалтерській справі. Її, звичайно, звільнили. Дядька Петра виключили з Брацлавського технікуму, де він навчався. Сім’я «во-рога народу» стала беззахисною перед державою – злою мачухою. І потрібно жтакому статися, що «дочка ворога народу» вийшла заміж за сина «ворога народу» – мого батька Миколу. Для них були закриті всі двері для навчання, розвитку при-родних здібностей. «Ізгої», «безсловесне бидло», окрім сапи, лопати, коси, хвоста вола чи коня вам нічого більше не світить. Ваші батьки хотіли жити заможно у своїй незалежній країні, нехай гниють у землі, або ж, в кращому випадку, освою-


ють багатства Сибіру, подалі від українських хуторів, а то ж, чого доброго, їм знову захочеться козацьких вольностей.

Недарма в своїй «Инструкции агитаторам-коммунистам на Украине» Лейба Бронштейн, відомий більше як Лев Троцький, повчав своїх сподвижників: «Вы должны помнить, что коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды комис-саров-евреев украинский крестьянин возненавидел до глубины души. В нем про-снулся спавший сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит, бурлит как Днепр на порогах, и заставляет украин-цев творить чудеса храбрости. Этот самый дух вольности, который давал им нече-ловеческую силу в течение сотен лет воевать против своих угнетателей – поляков, русских, татар и турок…»

Лейба Бронштейн знав про що пише, адже він народився і виріс в колишньому Дикому степу. І тому Лев Троцький – нарком воєнних і морських справ, активний організатор і виконавець політики терору і репресій, зі снайперською точністю ви-значив суть махновщини та з єзуїтською хитрістю знищив волелюбну армію, ки-нувши її на штурм Перекопу.

Я тепер точно знаю, чому більшовики вкоротили віку моїм дідусям, а дітей їх-ніх загнали в безпаспортні колгоспи. Во ім’я «світлого майбутнього», винищивши цілі покоління потенційних бунтарів, справжніх господарів землі, які всім єством вросли в свої хутори, бронштейни, сталіни, кагановичі хотіли перервати історич-ний ланцюжок, зробити все, аби не проснувся дух запорозького козацтва і гайда-маччини.

Репресіями, голодоморами, манкуртством вони таки багато зла накоїли. Без рожевих окулярів глянемо на нашу дійсність. Незалежності минуло двадцять ро-ків, а ми не можемо піднятися з колін, згуртуватися в громадянське суспільство, заявити про себе на повний голос, що ми – Народ! Найвагоміше, що може вплину-ти на якість нашого життя, – голос на виборах, багато з нас міняють на кілограм гречки. І виповзають на керівні посади покручі, які нічого спільного не мають з вільним духом запорозьких козаків і гайдамаків, не знають і не хочуть знати ні історії, ні культури народу, не здатні навіть вивчити рідну мову, справжні «крово-сісі». Про таких Тарас Шевченко і нині сказав би: «раби, підніжки, грязь Москви». Для них помаранчева звитяга асоціюється, найперше, з «наколотими апельсинами, американськими валянками», але не з проявом духу вольнолюбивих предків.

Мабуть, з козацьким характером народився мій дядько Вітька, чомусь не йшло йому офіційне – Віктор. Улюбленець баби Ликери, обожнюваний багатьма племін-никами, це був справжній джигун з відкритою душею, часто нарозпашку. З хви-лястим чубом, усміхнений, з бісиками в очах, він ішов назустріч людям і в осінній брудній калюжі бачив літню веселку. Оці його флюїди життєлюба брали в полон представниць кращої половини людства. Не одна жіночка, вгледівши такого кра-сеня, мліла від шалу потаємних бажань, а дядько Вітька не пропускав нагоди по-пастися на левадах жіночої розкоші.

Ще підлітком німці під час окупації забрали дядька до Німеччини. Про цей період життя мені розповів його товариш Максим Шатківський. Бувало, кине ча-рочку-другу дядько Максим, на очах з’явиться скупа чоловіча сльоза при спогадах про поневіряння в фашистській неволі, тоді слухай, тільки не перебивай:

– Ти схожий на дядька свого, танцюєш так хвацько, як він, бачив оце в клубі на концерті. Але, не дай Боже, тобі пережити, що нам випало.

Максим змахував сльозу, надпивав із гранчастої чарочки, закушував тюлькою і вів своє:

– Оце зловили нас німці в селі і, як худобу, повкидали в товарняки та й повезли в свій фатерлянд. Попали ми з Вітькою працювати до бауера. Вдень поралися по хазяйству, а вночі нас, напівголодних, закривали в сараї. Так твій дядько і тут від-значився. Любили його дівчата. Хоч наші, хоч німецькі. Ото впав він в око дочці ба-

уера Ельзі. Зваблива така була дівка. Ото несе Ельза помиї свиням, а під фартухом ховає буханку хліба і, проходячи мимо клуні, непомітно кидає його нам. Всі знали – то з приязні до Віктора. Війна війною, а молодість брала своє. Одного разу вони так захопилися любощами на горищі клуні, що втратили пильність і про зв’язок остарбайтера з панночкою стало відомо батькові-бауерові. Короче, загриміли ми обидва на шахту.

Дядько Максим не забував наливати чергову чарочку. Він розворушив спогадинастільки, що вони полилися водоспадом:

– Вхляли ми на тій шахті до краю – тільки шкіра й кості. Вітька якийсь жила-віший був, а я зовсім вибився із сил – робота каторжна, а їсти давали одну вонючубаланду. Ото я на ній довго не протягнув – впав прямо в шахті, не зміг дістатися до ліфта, що підіймав невільників нагору. Так от лежу у задушливому підземеллі, видно, пекло таким буває, в голові паморочиться, кличу маму, згадую Митинці,ставок у ясний день, плачу і прощаюся зі світом.

Дядько вже шморгає носом, втирається, пригублює трішки:– Думав, капут тобі, Максиме, оце ти молодим знайшов свою могилу на про-

клятій чужині. Не знаю, скільки марив, але раптом відчув, що хтось мене підіймаєі завдає на плече. Звичайно, Вітька, але як він попав до шахти, коли це була не його зміна, донині второпати не можу. Що й казати – ось я перед тобою і спас менеХомич…

Ніколи не забуду того видовища – біля школи на турніку крутив «сонце» ка-штановочубий красень. Навколо юрмилися молоді вчительки, старшокласниці. А він літав навколо перекладини легко, граційно, з молодечим викликом: «Я люблю цей світ, хочу й можу відірватися від буденної сірості, побувати в невагомості».

І я стояв зачарований з відкритим ротом, бо ж такої фігури вищого пілотажуне бачив.

– Оце дає твій дядько! – не зміг стримати свого захоплення однокласник ІванФіль.

Молодий учитель фізкультури показував своїм учням, чого, при бажанні, мож-на досягти. Але недовго йому довелося працювати в школі. Якийсь «добродій» (а їх у нас завжди вистачало!) шепнув приїжджому директорові, що цей красень– син «ворога народу», і довелося дядькові назавжди попрощатися з педагогічною діяльністю.

А ще я гордився, що мій дядько одружився на улюблениці всього села ГанніІванівні Бойко. Досі в пам’яті один епізод. Стояла неймовірна спека. Накупавшись досхочу, виліз зі ставка, так-сяк пригладив вигорілого на сонці чубчика і ще не вирішив, куди ж податися, коли вгледів підводу, на якій вивищувалася наша про-давщиця Марія. Поплентався за фурою, від якої доносилися звабливі запахи ка-рамелі, печива, халви – всього такого смачного і недоступного у тому далекому і голодному дитинстві.

Чого йшов, не знаю, бо в кишені не було й ломаної копійки. Біля кооперації уже зібралися жінки, і Марія почала торгувати прямо з підводи. І тут вперше по-бачив Ганну Іванівну. Вона недавно прибула з міста з дипломом фельдшера. У буз-ковому платті з білим мережаним комірцем, з прозорою, наче периста хмаринка, хустиною на плечах, вона була недосяжно красивою.

Знав, що це недобре, але не міг з собою нічого вдіяти – заворожено дивився, якця красуня наливала з пляшки досі небачений напій, що пінився в тонкому стакані, вистрілював бульбашками, перламутрився на сонці. Здавалося, дівчина не п’є, а ворожить.

І тут сталося диво – вона мене покликала. З несподіванки хотів було дреме-нути, але дівчина спіймала за руку і притягнула до себе – такої чарівної і пахучої:«Кучерявий Васильку, це вишневий лимонад, пий не соромся».

Незнайоме слово «лимонад» запам’яталося назавжди. Коли запитають, чи був


я щасливим, неодмінно згадаю той сонячний день, Ганну Іванівну в бузковому платті. Пощастило бути в Парижі, Римі, Амстердамі, Празі, Будапешті, Венеції, Флоренції, пити вишукані французькі, угорські вина, але ніякі напої не можуть зрівнятися зі стаканом лимонаду, поданого рукою чарівниці Ганни Іванівни.

Після того, як дядька витурили зі школи, він не захотів крутити волам хвости і поїхав учитися на машиніста паровоза. Спочатку працював на станції Сарни, зго-дом подався на Північ, аж у Воркуту. Не склалося в нього подружнє життя з Ган-ною Іванівною, про що жалкувала вся родина. Ганна Іванівна не вийшла більше заміж, прожила все життя самотньою, але шанованою всім селом людиною. Коли я почав відвідувати гурток юних кореспондентів при районній газеті, то вона була героїнею моєї першої незрілої, але з любов’ю і повагою написаної замальовки.

Заробляв дядько на Півночі добре, але не в його характері було складати гро-ші. Справжнє свято для родини, а також дядькових друзів та просто знайомих, випадало, коли Віктор Хомич навідувався в село з далекої Воркути. Він міг ходити в одному костюмі, але не пропускав нагоди, щоб зробити шикарний подарунок племінникам або племінницям на весілля.

Не забував навідуватися до кооперації і всіх мужчин вгощав «казьонкою», а дітей – цукерками. Ох, і перепадало йому за таке марнотратство від бабуні Ликери та моєї мами! Однак дядько покірно вислуховував докори, виділяв гроші для гос-подарства, але і кооперації не минав.

Особливо ж цікаво мені було слухати спогади, коли зустрічався дядько Вітька зі своїм другом Максимом Шатківським. Отоді вперше я дізнався, що вони ще й воювали після тієї німецької неволі і дядько Вітька був розвідником, дослужився до старшини, але його розжалували і ледве не судили за те, що під час затишшя разом з іншими відчайдухами на танку в Угорщині поїхали до дівчат і вчасно не повернулися в частину. Якби не врятував комбат свого відчайдушного розвідника, то загримів би під трибунал. «За тобою скрізь золоте верб’я росте», – говорила з такого приводу моя мати.

А ще дядько Вітька дуже гарно співав. Ото на свята зберуться баба Ликера, моя мама, тітка Танька, дядько, пригублять вишняку, або й схованої в кубашці ба-буниної, та й почнуть улюбленої сімейної:

Ëåò³ëè ãóñîíüêè ç äàëåêîãî êðàþ,Çà÷åêàéòå, ãóñè, ÿ âàñ ðîçïèòàþ.

Çà÷åêàéòå, ãóñè, ÿ âàñ ðîçïèòàþ:– ×è âè ç òîãî êðàþ, äå ìèëîãî ìàþ?

×è âè ç òîãî êðàþ, ÷è ç ò³º¿ õàòè –Íà á³ë³ì ï³ñî÷êó äâà ñë³äî÷êè çíàòè.

À îäèí ñë³äî÷îê – êîíÿ âîðîíîãî,À äðóãèé ñë³äî÷îê – ìèëåíüêîãî ìîãî.

Îé, ï³äó â ñàäî÷îê, âèðâó ÿ ëèñòî÷îê,Áóäó íàêðèâàòè ìèëîãî ñë³äî÷îê.

Ùîá ïî òîìó ñë³äó ïòàøêè íå õîäèëè,Ùîá ìîãî ìèëîãî ³íø³ íå ëþáèëè.

Ùîá ïî òîìó ñë³äó ïòàøêè íå ë³òàëè,Ùîá ìîãî ìèëîãî ³íø³ íå êîõàëè...

Дядько – баритоном, бабуня – першим голосом, мама з тіткою Танькою – під-голосками. І так славно та душевно в них виходить, що й ти починаєш переживати за того далекого миленького. Обличчя їхні ясніють, стають натхненними, пісня розкрилюється і летить, як птах, випущений на волю. Я горджуся своїми рідними і безмежно їх люблю.

Відлетіли ви, мої дорогі й незабутні, у вирій, з якого не повертаються. І, видно, звідтіля часто до мене лине: «Летіли гусоньки...»

Дядьки Петро і Віктор мали вроджений музичний слух. Мама згадувала – батько Хома Вікторович зайшов якось до хати і почув, як гарно його сини грають на мандоліні та балайці, які їм дали у школі, і пообіцяв: «Учіться, хлопці, підрос-тете, куплю вам баяни». Але виконати того не зміг, бо невдовзі арештували.

Покрученою, нещасливою виявилася доля і в дядька Петра. Був він повноюпротилежністю свого брата – мовчазний, неговіркий, весь у собі. Ще до війни, як сина «ворога народу», його вигнали з Брацлавського технікуму, де навчався на бухгалтера, і з того часу він замкнувся. В затишній бабусиній хаті висіло фото красивого стрункого сержанта – пам’ятка з війни. Про той його період ми малощо знали. Одружився дядько на красуні Лєні Лись – дочці отого Івана Лися, якого,нібито (як написано в фальшивому протоколі допиту, що став приводом для роз-стрілу дідуся) Хома Вікторович загітував податися до Петлюри. Це ж про них там йдеться: «И по разгрому Петлюровской армии они приехали в село повозкой идвумя лошадьми привезли много награбленных вещей золота и оружия».

Чи був Іван Лись петлюрівцем, не знаю, бо ж його минула розстрільна доля. А те, що він був сватом моєї бабуні, то це так, як і дідусем моїх двоюрідних сестер Майї та Світлани.

Дядько Петро після війни очолював, так би мовити, культурний сектор нашогосела, був завклубом, а заодно й бібліотекарем. Дружина його важко захворіла. Ще до її смерті дядько не витримав отого випробування, полишив сім’ю та й подався світ за очі з іншою жінкою з нашого села, опинився аж у Семипалатинську. Чужи-на, душевні переживання відбилися на здоров’ї, і він помер, коли ще живою булайого мама Ликера. Разом з моєю мамою вона літала на похорони свого сина.

Рідні виховали його дітей. Майя закінчила Київський університет імені Т. Г. Шевченка, вийшла заміж за односельця Олексія Лилика, який тривалий час був головою колгоспу у рідному селі мого батька – Мар’янівці, а Майя Петрівна там вчителювала, стала справжнім педагогом, за що її поважають діти та батьки. Олексій Платонович Лилик виявився успішним господарем: чи не першим провівгаз у віддалене село, впорядкував дороги, чимало набудував, віддав усі свої силигосподарству та людям. Тепер обоє на пенсії, радіють дітям Лесі та Лілі. Перша, як і мама, стала вчителькою, а Ліля – київським журналістом. Світлана мешкає вМитинцях з чоловіком Василем Голубчуком, а їхня дочка Лєна (названа в честь бабусі) працює в Хмільнику.

Ще коли дядько Вітька працював у Сарнах, він приїжджав до нас у гості із своєю другою дружиною Шурою та дітьми Сергієм і Валентиною. Де вони за-раз проживають, не знаю, але думаю, що з допомогою інтернету ми їх знайдемо і обов’язково зустрінемося.

Того, що сталося, не зміниш, долі не перепишеш. Яке просте і, водночас,складне наше життя!..

____________________________

116 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 117Оксана ЯЦЮК. Подорож до Бессарабського раю

Оксана ЯЦЮК

ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÁÅÑÑÀÐÀÁÑÜÊÎÃÎ ÐÀÞМайже всі, від кого я чула цю історію, вже вмерли.Вмер дід Михтод, а ми все збиралися поїхати на станцію Березино. Звідти

його взяли до війська, коли почалася війна. Далі – бій, оточення, полон, втеча і до-рога додому, в рідну Лисогірку.

Вмерла баба Тетяна, яка розповідала, що хати там були великі, гарні, «такі,як наша тепер», і все в тих хатах було, а як повертались назад, то багато людей вздовж дороги лежало. Я, дитина, слухала, і малювала в уяві літній сонячний день,дорогу серед полів, петрів батіг і кривавник на узбіччях, людей, які відпочиваютьу травах. А лежали вбиті...

Вмерла баба Надя, від якої я, заплітаючи цибулю у вінки, чула, як їхали «туди– одна сім’я на шести возах, а назад – шість сімей на одному возі», як, добираю-чись додому, зустріли німецьких солдатів, а ті щось «гелготіли по-своєму» і при-гощали дівчат «чоколядою».

Поки я збиралася їх записати, вони вмирали. Вже й записувати нема від кого.Приїхада з відеокамерою до маминої тітки Насті Шеремети, щоб зафіксувати дляісторії все, що вона пам’ятає про ту нещасливу Бессарабію – казковий край, щомав стати для подільських селян винагородою за терпіння й живучість, а натомістьпозбавив їх останніх статків...

Ïðîïîçèö³¿, â³ä ÿêèõ íå â³äìîâëÿþòüñÿ

У червні 1940 року радянський уряд зробив Румунії пропозицію, від якої невідмовляються – передати територію Бессарабії Радянському Союзові. Вже 28червня Червона Армія крокувала по бессарабській землі. Як пише багатотомна іс-торія СРСР, «встреча советских войск с трудящимися Бессарабии превратилась вбольшой всенародный праздник». Втім, святкували не всі, дехто, покинувши рід-ний дім і нажиті статки, тікав за кордон, поки була можливість, декого радянськавлада оперативно відсилала в протилежному від кордону напрямку, тож за ліченімісяці в багатих бессарабських селах опустіли цілі вулиці, а на полях ще стояланезібрана кукурудза. Радянські «ефективні менеджери» не розгубилися – землі йхудобу передали в новостворені колгоспи, а що перетворення звичайної людинина радянську – довга й марудна справа, то для прискорення процесу вирішили до-повнити місцеве населення працьовитими українськими селянами. Подивились на карту й вибрали місця, де українські села найближче одне до одного лежать.Після голодного 1933-ого і кривавого 1937-ого все ще вважалося, що українськаземля носить на собі більше людей, ніж може прогодувати. Село Лисогірка, ниніЛітинського району, потрапило в список на переселення. Селянам пояснили, щомешкатимуть вони в садибах німецьких колоністів, які перебралися на історичнубатьківщину. Від цієї пропозиції, ніби то, можна було відмовитися, «щиталося, якдобровільно воно». З усього села відмовилося сімей із десять, і то до них постійнозаходили агітатори, вмовляли, переконували. Відмовилася вдова солдата, вбитогона фінській війні: «От ви кажете, що мій чоловік «погіб за Родіну», а хочете, щоб яцю «Родіну» покинула і кудись їхала».

Розповідає тітка Настя:«Поїхала в Бессарабію комісія, голова колгоспу, рахівник, і ще чоловік із

шість, подивитися. А там колонії німецькі були. Він, німець, тільки-но забрав сво-їх людей. Хати порожні, осталися і шкафи, і ліжка, геть і вино в погребах. Комісіянаша подивилася – мєстность хороша, виноградники, худоба, свині, кури, всьо цейрайон сохраняв. І от тоді вже приїхали в Лисогірку, зробили збори, щоб колгосппереселити.

Наші люди хати попродали, корови попродали... правда, ми свиноматку по-грузили, бо казали, беріть, що хочете, туда, то так хто скриню, хто яка там мебель була, забрали.

У Лисогірці коло магазину зробили базар. З’їжджалися покупці з інших сіл,корови купляли, хати купляли, хліви. Баба твоя, що була за невістку, продала хату, її розібрали й вивезли.

А мої сарай продали, і яке було там дерево вирізали. Корову продали. А хатуне продали, лишили. Тітка з Яновець вікна повиймала, а хату так покинули – хайстоїть.

На Різдво нагнали підвід зі всіх сіл, зі всього району. Скільки хоч бери, хоч десять підвід підгонь, ну то люди на п’ять, на шість підвід погрузили ці лахи, це всьо добро. Сіли на поїзд, на товарний, і поїхали в те Березіно».

Õàçÿ¿ ç íèõ áóëè òàê³…

В січні 1941 року сто двадцять сімей з Лисогірки прибули на бессарабськуземлю. Їхали вісім днів у товарному вагоні, а прибули – в інший світ. Велике село,млин, залізниця, церква. Приїжджі зайняли лише одну вулицю. Щоравда, не кож-ному дісталася окрема хата, в одну селили по дві-три сім’ї. Хати великі: сіни і по дві кімнати в обидва боки. Опалювались кімнати грубами. В кожній садибі була літня кухня, сарай довжиною десь метрів двадцять, кукурудзяник з дощок зробле-ний, криниця з солоною водою. Прісну воду брали з вуличних кранів, один кран на п’ять хат.

Розповідає тітка Настя:«То гарна така була хата. Жили там разом з нами дві сім’ї командирів, бо во-

їнська часть стояла. Вони жили в тих двох кімнатах, а тут ніби кухня, через стіну – піч, плита і наша кімната, то нам хватало. А ті воєнні вибралися, як війна поча-лася».

Здивувало лисогірчан, що все зібране попередніми господарями збіжжя за-лишилось в садибах: зерно в коморах і на горищах, качани кукурудзи в кукурудз-никах. І вино в бочках.

Вівці, корови, коні, кури, пасіка, виноградники – все, що залишилось від не-відомих німців-колоністів, передали в колгосп. От тільки хлівів, щоб розмістити усуспільнену худобу, не вистачало, то й тримали її по обійстях.

Розповідає тітка Настя:«У цих німців тоді було не по одній корові. Ходила доїти, то в одному хліві

тримали дванадцять корів, жолуби пороблені. Допіру другий хлів, по сусідству – знов дванадцять, і так їх наші доярки доглядали. Пасіки дуже багацько стало в колгоспі, курей, свиней. І вівці – бринзу почали робити. Треба ягнятко молоденьке, що тільки вродиться, зарізати, взяти кендюшок з молозивом, кидати по кусочку в молоко, тай бринза вистоюється».

Тітка Настя працювала обліковцем, її сестра Тетяна, моя бабуся, дояркою. Вжей на обновки заробили, і на майбутнє планували. Але з дитинства пам’ятаю роз-

118 1/2012. Вінницький край. ПРОСТІР ЧАСУ 119Оксана ЯЦЮК. Подорож до Бессарабського раю

повідь баби Тетяни, як пророкував її батько, мій прадід Танас: «Будуть, дівчата, всорок першому окопи копати». Війна вже стояла на порозі, просто бессарабськіпасіки й виноградники розслаблювали, створювали ілюзію раю...

Того дня, на світанку моя прабаба Мотря вийшла доїти корову й побачила внебі два літаки – «їден по другому строчить». Сусіди-командири одразу ж вискочи-ли з хати дивитися, що коїться. Один з літаків упав. Так почалася війна. Військовізі своїми сім’ями одразу ж виїхали, та й переселенці зрозуміли, що бессарабськийрай для них закінчився. Час збиратися додому.уу

Ïîâåðíóòüñÿ í³ìö³, à òè â ¿õí³é õàò³...

Мешкали у будинках німецьких колоністів, ясно, що господарі можуть повер-нутися і не будуть раді. Правда, серед лисогірчан ходили чутки, що не всі колоніс-ти щасливо дісталися на історичну батьківщину.

Розповідає тітка Настя:«Казали, не знаю, чи так воно було, що цих німців на два пароходи посадили,

то їден параход ніби затопило. Та все одно совецька ще власть була, значить, требаколгосп евакуірувати. Бо як повернуться німці, а ти – в їхній хаті, то що буде?»

Дехто з переселенців у паніці кидав усе й тікав подалі від фронту. Кілька ді-вчат доїхали поїздом до Луганська, а вже звідти добиралися назад до рідного села.Сім’ї з дітьми, клунками і худобою мусили шукати інші шляхи. З коровою у вагонне стрибнеш, і залишити шкода – годувальниця ж.

Десь через тиждень після початку війни вирушили додому й мої родичі. Акуди ще вони могли їхати? В евакуацію? В Росію? То там, казали мені покійна бабаНадя, продаси корову і буханку хліба купиш...

Виїжджали удовіта. Влада мобілізувала місцевих мешканців-молдаван з кінь-ми, але вже не було тієї розкоші, що по приїзді, тепер на дві сім’ї виділяли однупідводу. Що тут візьмеш з собою?

Розповідає тітка Настя:«Добре – тоді хоч лахів мало було. Взяли хліб, щось їсти взяли... Скрині, що

привезли туди, покинули. І що там мали – все покинули. Чоловіків молодих вжемобілізували, то їхні сім’ї по дві садили на підводу. Тато наш були у колгоспі ко-нюхом, то запрягли три коні. Сестра Таня, її свекор і свекруха, і ми – дві сім’ї наодну підводу. Літаки гудуть, десь далеко як грім гуркоче... Мали їхати на Кишинів,але передали, що там вже німець. Мусили вернутися. На другу ніч знов зібралися– вже на Одесу, щоб вночі через понтонний міст переправитися. Йде колона підвідз людьми, з діточками, женуть худобу. Ми ще й льоху вигнали, то вона десь про-пала в дорозі. Корову гнали то Таня, то я, разом з колгоспною худобою. Приїхалидо понтонного моста, а він вже побитий, бомбили його. Люди Богу моляться, попідвід п’ять-шість переправлять, а тоді за другими».

Хто стояв біля того понтонного мосту чи поромної переправи? Хто керувавпереправою жінок і дітей, вночі, під бомбами, може, й життя поклав, а їх врятував? Завдяки їх жертовності, вірності своєму обов’язку вижили мої родичі...

Õàé êîðîâà ïðîïàäå, à ìè áóäüìî

Їздових-молдован з їхніми кіньми підрядили, щоб довезти переселенців дозалізниці. Далі колгоспники мали їхати потягом. Та потяги вже не ходили. Затеходили чутки, що близько «німець».

Розповідає тітка Настя:

«Вже гримлять, що йде німець. Наш голова колгоспу збирає тих молдован усіх і каже: прощайтеся зі своїми кіньми, віддайте їх цим жінкам, а самі вертайтеся до-дому. Боже, як вони плакали! Ішли кілометрів ще з десять за нами. З батіжками. Йдуть за нашими підводами й плачуть. З головою колгоспу ще якийсь представникбув, з пістолєтом. Він стріляв, щоб вони повернулися, ці молдовани. І вони повер-талися.

Ми були на своїй підводі. Правда, мама кажуть: «Хай корова ця вже й пропаде, но ми будьмо. Хай мої діти будуть всі на підводі». Вже ні Тані, ні мене не лишалигнати худобу. Я гнала була їдну ніч. Боженьку мій! Пригнали на якесь кладбіще, тай попадали на гробках, щоб заснути. Так ноги боліли. І худоба полягала».

Далі колона переселенців розділилася. Частина людей, серед них і голова кол-госпу, погнали худобу до Дніпра, інші, об’єднавшись по п’ять-шість підвід, ви-рушили в напрямку Лисогірки, додому. Їхали манівцями, уздовж лісосмуг. Десь біля Котовська ніби-то перейшли лінію фрону, стали на перепочинок. А вранцівід тамтешніх людей дізналися, що на шосе вже німці. Знову рушили манівцями,ховаючись, випитуюти дорогу, перечікуючи, аби тільки добитись додому.

Розповідає тітка Настя:«Тата більше посилали, діда Танаса. Вони були маленькі, а хитрі. Вони саме

лучче розпитають дорогу. Їдемо лісосмугами, полями. Німці аби перестріли, то йконей повипрягають. Коні повідбивалися в них, то вони випряжуть наших, забе-руть, а покинуть хіба якусь клячу... То ми ховалися. І в нас не випрягли коней – ми такі були.

Жінка голови колгоспу їхала на підводі, і два хлопці їхали. Вона до себе в Гутуповерталася, бо хату тоже не продала. А нашу худобу мама покинули. Вже кажуть,хай діти будуть, а корова... Осталися з худобою доярки. Мама кажуть Тодосці: «Як будеш відлучати свою корову, то відлучиш і мою, я тобі тоді заплатю». Вони як підігнали під Дніпро худобу, то сказали їм, одлучайте, хто хоче, свою. І так комутам по дві корови, по скілько овець доярки відлучили собі, що це їхнє вродє... А те всьо за Дніпро погнали»...

Â³êíà ïî÷³ïëÿëè – õàòà ñòî¿òü

А що ж чекало лисогірчан удома? Розібрані хати, нова окупаційна влада. Ба-гато хто повернувся буквально на голу землю, довелося проситися в комірне до родичів, копати землянки.

Розповідає тітка Настя:«Вікна й двері почіпляли. Хата стоїть. Комина поправили. Та й вже всьо. Ми-

нуло днів п’ять чи шість, кажуть – пригнали худобу. Ніби казала Тодоска, що наша корова є. Боже, яка втіха була! Мама цю корову пригнали. Вона трохи ноги позри-вала, бо стільки йшла».

Лисогірчани повернулись додому, назавжди заслуживши вуличне прізвисько«ледачих бессарабців», а от справжні бессарабці, ті, кого вислали в Сибір чи в Казахстан, ще багато років не мали змоги побачити рідну землю. Нині ж і перші, і другі – майже всі вже на тому світі. Може, там – рай, хоч трішечки схожий на Бессарабію, казковий край з виноградниками, кукурудзяними полями й овечими отарами...

______________________________

Володимир ТИТАРЕНКО. Народне килимарство Поділля 121

Мистецтво:ПерсоналіїЯвищаТенденціїТечії

IV

îìå íåáîÑü

Традиційне килимарство Поділляна даний час недостатньо глибоко іґрунтовно вивчене, хоч дослідники на-родного мистецтва в своїх працях при-діляли йому певну увагу.

Автентичне народне килимарствоприпинило своє існування наприкінці20-х років ХХ століття в результаті то-тальної колективізації села. Відібрав-ши у селян всі засоби приватного ви-робництва і майнової власності, владазнищила будь-яку реальну можливість займатися домашнім промислом, в тому числі й килимарством. Отже, про-йшло майже сотня літ з того часу, колитрадиція виготовлення килимів жила повнокровним і усталеним життям в повсякденному селянському побуті.За цей час через Україну прокотилосядві світових і одна громадянська війни,відбулося два голодомори і колективі-зація, які перемололи мільйони люд-ських життів і доль, завдали україн-цям невимовно великих матеріальних іморальних збитків. У такому історич-ному горнилі матеріальні і духовні втрати культурної спадщини величезні. Тому є невідкладна необхідність закар-

бувати бодай те, що залишилося, на скрижалях наукових видань, визбирати і зберегти в надій-них сховищах всі значимі пам’ятки етнічної культури українців.

Народне килимарство органічно існувало на наших теренах як цілісний компонент духовних проявів народу, що оберігався і роз-вивався в тій же мірі, що й вишивка, гончар-ство, писанкарство, фольклор, обряди, звичаї. Килимарство існувало як ужиткова необхід-ність, що була наділена, разом із тим, високою духовно-мистецькою функцією. Ця функція несла в собі передусім світоглядне начало, або простіше, релігію душі, яку майстер прагнув передати чи утвердити зображальними засо-бами свого мистецтва, в даному разі килимар-ства. Килим побутував у двох іпостасях – якужиткова річ і як духовний предмет.

В даній праці пріоритетна увага надається духовно-мистецькій сторонікилимарства, яка, на нашу думку, є найважливішим чинником народногомистецтва.

Килимарство Поділля має велике розмаїття типів компонування зображень.При його уважному вивченні стає можливим провести певну класифікаціюкилимових композицій, яка дозволяє впорядкувати систему підходів і тлума-чень самих композицій і їх компонентів. При такій класифікації чітко прояв-ляються два основних типи композиційних побудов килимових зображень, якіумовно назвемо геометрійний і рослинний. Як бачимо, назви промовляютьсамі за себе, тобто зображення геометрійного типу будується на основі знаків,символів чи фігур, що мають геометрійну форму ромба, квадрата, синусоїдної фігури, зубців і ритмічно ламаних ліній, а рослинний тип вибудовується із формрослинного характеру – дерева, вазона, галузки з листям і квітами і т. ін.

Характерно, що кожен із названих двох типів може мати елементи іншого в більшій чи меншій мірі. Так, килими рослинного типу завжди маютьгеометрійні елементи, яким відведено підпорядковану роль у каймі навколоцентрального поля композиції або вони існують розсіяно по всьому полю, якдоповнюючі компоненти. Проте килими чисто геометрійного типу ніколи немають елементів рослинного характеру. Разом з тим, є важлива група килимівзмішаного типу, в яких на паритетних умовах використано геометрійні і рос-линні компоненти зображення.

Щодо класифікації подільських килимів, необхідно зауважити, що всівони, як правило, мають центральне поле, обрамлене каймою. При цьому частокайма має відмінний відносно поля характер трактування складових елементіві завжди несе допоміжну чи доповнюючу роль у загальній композиції килима.Центральне поле завжди виконує роль домінанти загальної композиції. Разом зтим, і кайма, і центральне поле завжди творяться стилістично цілісно і гармо-нійно, як пластичною мовою, так і символікою свого змісту, що надає творамвисокого мистецького звучання.

Володимир ТИТАРЕНКОТТ

Володимир ТИТАРЕНКО,мистецтвознавець

ÍÀÐÎÄÍÅÊÈËÈÌÀÐÑÒÂÎÏÎÄ²ËËß

Володимир ТИТАРЕНКО. Народне килимарство Поділля1/2012. Вінницький край. СЬОМЕ НЕБО 123122

Ще одна характерна відмінність подільських килимів полягає в їх розмірах– по висоті 1,5-2,0 м, а в довжину (по горизонталі) сягають 5-7 м (оптимальнийрозмір близько 6 м). Такі розміри властиві килимам, що виготовлялися в другійполовині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. на теренах Південної Вінниччини. Разомз тим відомі екземпляри килимів із Тиврівщини, Тульчинщини на Вінниччиніта з деяких районів Хмельницької області, де килими виготовлялися за орієн-товним розміром 1,5 х 3,0 м.

До килимарства слід віднести і такі твори, які менші за розміром, але ви-готовляються за килимарською технологією і часто орнаментуються зображен-нями із килимарського, з дозволу сказати, арсеналу. Існує складність точноготермінологічного визначення назви цих виробів. У народній мові вони маютьназви «підвіконня», «обійцята», «налавники», «залавники», іноді – «веретка»,«пілка», «доріжка» та ін. По довжині ці вироби іноді сягають від 2 до 15 м. Часто з них робили килим, тобто зшивали по довжині два полотнища, надаючийому таким чином по висоті і довжині розміру килима. Такий народний витвір,як правило, не мав кайми і своєю образною мовою і формою стоїть ближче дорядна (верети), ніж до килима в традиційному розумінні.

Серед подільських є група килимів, які за формальними ознаками створю-ють особливий різновид. Характерною ознакою їх є відсутність виокремленнякайми кольором тла, як це бачимо у вазонного чи геометрійного типу килимів,тобто вони мають однакове загальне тло по всьому полю (чорне або біле). Каймана цих килимах може мати відмінний від центрального поля малюнок абонести той же рапортний елемент, що й центральне поле. Стилістично ж кайматут завжди має органічну цілісність і гармонійність із центральним полем.

Основним зображальним елементом композиції цих килимів є рослинна галузка з листками, бубляхами і квітами, яка виконує роль своєрідного рапорта, що повторюється по всьому полю (іноді і в каймі) і рівномірно заповнює йогоплощину. Такий килим створює враження великої шпалери.

При вивченні цієї групи килимів одразу постає питання про їх походження,тобто, яким чином вони постали на теренах Поділля. Адже ні геометрійний, ні вазонний тип не дають ґрунтовних підтверджень, що ці килими мають спільні риси, які б поєднували їх із ними. Тому цілком логічним є припущення, що ця група килимів на Поділлі з’явилася в результаті впливів інших регіо-нів України, таких як Полтавщина і Південна Київщина. Для обґрунтування такого припущення необхідно розглянути мистецько-образні традиції народ-ного килимарства цих двох регіонів, а також фактори суспільного життя, які бспричинили такі впливи.

Як версію, варто проаналізувати ту обставину, що в другій половині ХІХ століття в Росії почали проводитися всеросійські промислові виставки на зразок міжнародних в Парижі, Чикаго і інших містах Європи й Америки. Наних виробники килимової продукції мали змогу порівнювати свої вироби з виробами інших регіонів і впливати чи зазнавати впливів на мистецькому татехнологічному рівнях. Тому і виникли на подільських теренах килими новіт-ньої художньо-образної якості.

«Вазонний» тип килимів – суто подільське явище, точніше, Поділляє етнічним епіцентром великого ареалу поширення цього типу народного килимарства. Сюди входять пограничні райони Буковини, Покуття, Молдови,

Автор під час пошукової експедиції в селі Яланець Бершадського району. 1982 р.В інтер’єрі традиційної подільської оселі


рівні міфічності чи казковості, чим значною мірою підвищується мистецький рівень килима. Ці птахи, тварини, людські постаті, як правило, зображуються в масштабі дрібнішими від самих рослин, чим створюється враження особливої значимості рослин, їх пріоритетність в усій композиції.

Образ дерева в народному мистецтві дуже поширений – він присутній у вишивці, гончарстві, писанкарстві, настінному розписуванні, народному малярстві, інших видах народної художньої творчості. Очевидно, витоки цього символу чи образу мають дуже давнє походження і важливе значення. Він оспі-вується в наших найдавніших міфах. Ось один із них, який подаємо за книгою «Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі». (К., 1988):

Коли не було з нащада світа,Тогди не було неба, ні землі,А но лем було синєє море,А серед моря зелений явір.На явороньку три голубоньки,Три голубоньки радоньку радять,Радоньку радять, як світ сновати:Та спустимеся на дно до моря,Та дістанеме дрібного піску,Дрібний пісочок посієме ми:Та нам ся стане чорна землиця.Та дістанеме золотий камінь,Золотий камінь посієме ми:Та нам ся стане ясне небонько,Ясне небонько, світле сонінько,Світле сонінько, ясен місячик,Ясен місячик, ясна зірниця,Ясна зірниця, дрібні звіздочки.

Це лише один із шести наведених в «Золотослові» варіантів давнього міфу про творення світу. В кожному йдеться про море, посеред якого стоїть зелений явір (чи деревенько, чи два дубойки, чи чемерушка і т. ін.) і на ньому сидять «три голубоньки» або «три соколойки», які радяться про створення світу, пір-нають на дно моря за золотим пісочком. З золотого пісочку постають земля, сонце, місяць, небо і зорі на ньому, дрібний дощик і т. ін. Ці міфи – наші давні колядки і щедрівки, величальні піснеспіви, якими пращури вітали початок но-вого календарного року. Новий рік – це початок нового циклу життя і цілком доречно сприймати його через метафоричний образ творення світу.

Дерево Світу або Дерево Життя – дуже влучний і мудрий алегоричний образ, який міг виникнути тільки на наших теренах (маю на увазі географічну широту), тому що тут щорічно стається зима. Взимку повністю припиня-ється життєдіяльність листяних дерев, опадає листя, зупиняється сокогін.Безлисте життя. Тому в природі тільки дерево найбільше підходить для такої символічної алегорії.

Отже, образ дерева в українському народному мистецтві поширений не випадково і має дуже давнє та глибоке коріння, наповнене глибинним філософ-ським змістом нашої етнічної духовної ідеології, нашого самобутнього і цілком автентичного світорозуміння й світосприйняття. Саме тому образ Світового Дерева присутній у такому важливому обряді як весілля (весільне гільце), чи

Балтський і Кодимський райони Одещини, Уманщина і ряд сусідніх районівЧеркащини. Його характерні ознаки – кайма навколо центрального поля, яка

р р у р

може мати елементи чисто геометрійного, змішаного геометрійно-рослинногоабо чисто рослинного характеру. При цьому необхідно зважати на те, що поділелементів кайми на названі різновиди є великою мірою умовним. Центральнеполе цього типу килимів є їх головною домінантою формально і за змістом,тому займає переважно більшу частину загальної площини. Воно, як правило,різниться від кайми колоритом і образним звучанням складових елементів,тобто кайма виконує підпорядковану роль обрамлення і довершення централь-ної композиції.

Основним елементом центрального поля цього типу килимів завжди є умовний образ великої рослини, яка виростає із вази, часто також умовної фор-ми. Мабуть, тому дослідники називають їх вазонними, бо дійсно основні еле-менти, з яких вибудовується вся композиція, нагадують великі вазони. В різнічаси майстри по-різному творили рослинні образи на килимах такого типу.Про це нам говорить спадщина, яка сьогодні доступна для дослідження. Маюна увазі килими із колекцій вітчизняних музеїв, а також матеріали польовихобстежень, які вдалося зібрати автору протягом двох останніх десятиліть само-стійних експедицій.

Образ рослини на килимах вазонного типу вражає великим розмаїттям форм – від натуралістичних (зрідка) до фантастичних (в переважній більшості).Поміж цих рослин часто є зображення людських сцен, тварин, поодинокихлюдських постатей, а найчастіше птахів. Присутність таких елементів надаєзагальному звучанню всієї композиції ще більшої умовності та ірреальності на

Головний художник Клембівської фабрики «Жіноча праця» Галина Лялька та заслужений майстернародної творчості Наталя Шпак


коли вивершують дах новозбудованої хати і на коньку ставлять «квітку», тобтосимвол дерева. Коли завершуються жнива, то вінцем обжинків є плетення ізхлібного колосся обжинкової квітки у вигляді деревця.

Тож вазони на подільських килимах є не що інше, як те ж саме Світове Дерево, яке простягло свої корені аж у первісний епос індоєвропейської спіль-ноти. Підтвердження цьому знайдемо в працях таких видатних дослідників, якО. Потебня, М. Костомаров, О. Афанасьєв, Б. Рибаков, В. Іванов, В. Топоров,Ю. Шилов, В. Даниленко, Б. Яценко та ін.

Народна культура завжди розвивається цілісно і багатогранно. Якщо в пісенному фольклорі знаходять своє відображення світоглядні ідеалинароду, то вони обов’язково будуть повторюватися в усіх формах людськоготворення, в тому числі і в народному мистецтві, в обрядах та ін. Ось чому«вазони» на подільських килимах, безсумнівно, є образи Світового Дерева,які з покоління в покоління передавалися нащадкам і таким чином донесенідо нашого часу. Тут обов’язково необхідно враховувати стійкість і незмін-ність народних традицій, їх міцний консерватизм. Відхилення від устале-них звичаїв і традицій в народі завжди піддавалися суворому осуду, осмі-янню і навіть покаранню у формі вигнання за межі проживання общиничи громади. Радикальні стилістичні зміни в народному мистецтві, якіпочалися з середини ХІХ століття, сталися завдяки суттєвому ослабленнюетнонаціональних традицій духовного життя українців.

Килими геометрійного виду, на мій погляд, таять у своїх орнаментальних композиціях найдавніші образотворчі традиції нашого етносу, які зберегли-ся неймовірним чином на протязі тисячоліть. Будь-хто із опонентів цієї тезимусить звернути увагу на систему знаків, з яких вибудувана вся композиція ки-лима, що з недавнього часу знаходиться в колекції Бершадського районного му-зею на Вінниччині. Килим має виткану в каймі точну дату створення – 1903 рік.Це класичний зразок народного килима із Бершадщини. Такі килими в цьому регіоні виготовлялися протягом всього ХІХ – початку ХХ ст. Думаю, що доХІХ століття їх також виготовляли, не зважаючи на те, що пам’яток цього видукилимів із попередніх століть не збереглося.

Орнаментальна композиція килима побудована зі знаків, що мають близьку ідентичність. В центральному полі зображено в строгому порядку18 знаків-домінант, які мають певні колористичні відмінності, але графічноабсолютно однакові. Кайма має зображення 48-ми знаків більш спрощеногографічного вираження, але того ж самого змісту – ми це зрозуміємо, коли роз-кладемо їх на складові.

Отже, центральне поле має головне смислове навантаження і виконує роль смислової домінанти всієї образної композиції, а кайма – підпорядковану цен-тральному полю роль доповнюючого завершення всього орнаменту. Але зазмістом обидві складові частини всього твору – кайма і центральне поле – зву-чать гармонійним образним акордом. Гармонія присутня і в колориті килима– він цілісний і разом з тим випромінює живий пульс кольорових сплесків, щопідпорядковані певному ритму колористичних чергувань.

Проте найвищий смисл цього народного витвору захований не в красі колориту, а в його знаках-символах. Їх тут аж 66 – вісімнадцять великих і склад-них на центральному полі і сорок вісім менших і простіших на каймі. Що ж це

за знаки? Чому їм приділено таку увагу? Спробуймо їх зрозуміти.Для початкового аналізу розглянемо уважно простіший знак, що зображе-

ний на каймі килима. Це восьмипелюсткова розетка, в якій пелюстки попарно згруповані таким чином, що вся вона має хрестоподібне утворення. Для зруч-ності аналізу оберімо розетку, яка чітко читається – ту, що має білий контур, в середині якого пелюстки двох кольорів – бордового і світло- зеленого. Якщо виокремити пелюстки кожного кольору, то отримаємо два хрещатих елемен-ти, які мають протилежні спрямування, тобто один елемент спрямований за годинниковою стрілкою, а інший – проти неї. Звернімо увагу, що в самому центрі розетки є невеликий елемент у вигляді хреста, який виділений кольо-ром і служить своєрідною віссю координат. Цей хрест виконує спрямовуючу дію – він визначає напрямок кожного складового елементу. Далі кожне хреща-те утворення складається, в свою чергу, іще з двох елементів, кожний із яких подібний до вісімки. Враховуючи координуючу роль центрального хреста, який зорієнтований по осях «вертикаль-горизонталь», ми чітко бачимо, щокожна «вісімка» також має орієнтир «вертикаль-горизонталь». Це дозволяє нам збагнути, що «вісімки» є не що інше, як S-подібні знаки, які в перехрещеномувиді утворюють в даному випадку дві свастики. Отже, тут маємо не просторозетку на вісім пелюсток, а компонент із двох свастик протилежного спряму-вання – за годинниковою стрілкою і проти неї. Кожний такий компонент на каймі нашого килима подається в максимально спрощеному виді, тобто він доведе-ний до аскетичної простоти символічного знаку. Він наче навмисне захованийвід прочитання, від впізнання.

Великі розетки центрального поля килима мають ту ж саму смислову кон-

Народна майстриня килимарства із села Мервинці Могилів-Подільського району

1/2012. Вінницький край. СЬОМЕ НЕБО128

струкцію, але ускладненої розробки і побудови. Їх форма і зміст мають більшмонументальне звучання. В композицію двох свастик вписано хрестоподібнеутворення, яке в своєму центрі має чітко окреслений ромб складної форми.

Свастика – це символ і знак, який побутує на теренах Поділля з часівРаннього Трипілля. Він поширений у багатьох регіонах нашої планети – в Гімалаях, Тібеті, Середній Азії, Північній Америці (культура індіанськихплемен) і ін. Але найдавніші прояви цього знаку ми маємо все ж таки на на-ших теренах в часи Раннього Трипілля, тобто на межі V-ІV тисячоліття до н. е.Той факт, що цей знак-символ так щедро і досконало творився іще порів-няно зовсім недавно нашими талановитими і нині невідомими народнимимайстрами, дуже промовистий, цілком логічний і вельми символічний.Він дуже поширений в народній орнаментиці Поділля – у вишивці (особливов техніці низі, кафасора, вирізування), в писанкарстві, до недавнього часупобутував у гончарстві і настінному малюванні.

Нам добре відома великодня писанка, яку в народі називають «сорок клинців». Проаналізувавши уважно її орнаментальну композицію, пере-конаємося, що в ній майстерно закомпоновано, а точніше заховано, шістьокремих і абсолютно ідентичних знакових комплексів, кожний з яких склада-ється із двох різнонаправлених свастик – лівосторонньої і правосторонньої.

Українська писанка – дуже давній ритуальний атрибут, що зберігся із пер-вісних часів буття нашого етносу. Писанка відома з часів Раннього Трипілля,її глиняні моделі знайдені археологами на подільських теренах. Це символСонця. Ось слова одного із найдавніших наших міфів:

Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу, аби тая удержана була.

(Велесова книга. К.,7502 /1995/. Пер. Б. Яценка).

В наведених двох реченнях вмістилася ціла космогонічна теорія про будо-ву світу. Цей міф дає ключ до розуміння символізму писанки і її орнаменти-ки, тобто знакових комплексів, які поєднують дві різнонаправлених свастики.Це символи, пов’язані із поклонінням Сонцю – космічній зорі, що утримує коло себе нашу планету і наповнює її життєдайним теплом і світлом. Подивуі поваги гідне таке точне і правдиве розуміння світобудови, яке закарбували внаведеному фрагменті космогонічного міфу його творці.

Археологічний матеріал із часів Трипільської культури засвідчує, що цейзнак-символ в далекому суспільстві був дуже поширений і шанувався на рівнісвятості. Різниця між тією епохою і нашим часом полягає лише в тому, що тодіцей знак, очевидно, використовувався осмислено, а в наш час ми його творилиі творимо на рівні підсвідомості, тобто на рівні генетичної пам’яті.

На завершення аналізу орнаментики розглянутого килима із Бершадщинислід сказати, що в глибинах нашої етнічної культури приховані безціннідуховні скарби вселенської значимості. На прикладі цього килима має-мо можливість переконатися, що наші мудрі пращури зуміли найти спосібпередати нам крізь тисячоліття свою правічну мову. Нам лише слід прагнутинавчитися її читати і осмислювати. Ми тут зробили мізерний крок у цьому

ВоВоВВВооооВВ лолололололололололололоол диддидидидидидддимимимммимиимииимимиррррррррр ТИТИТИТТИТИТИИИТИИТТИТТИТИИТИИТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТАТТТТАТТТТТТТАТТАРРРРРЕРЕРЕРЕРЕРЕРРРЕРРЕРРРРЕРРРРР НННКНКНКНКНКНКНКНКНКНКНККННКН ООООООООО.ООО.ОО.ООО.ООООО НННННННННННННННННННННННННННННННННННННННарарарарарарараррарарарарарарарарааррараррарраааарарааарроододододоододододоооддоооо ннененененененененееееенеееее ккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккилииииииииииилллиииииииииииииллллллиииииииллииииииллиииилиииииилллииллилилиилииилииииилиииилимимимиммммммммммммммммммммммммммммммммммаааарарарарарарарараррааарраарарараааааарррааррааарраррааарарраааааарааарааррраррррррррррррррстстссстстстстсстстстттттссстстстстстсттттттсттттсссттттссстсттттссттстсттттттттсстстсттттттссстссттссттттттввввввоооооввввввоооооооооооооооооооооооооооооввовооооооооооооооововооооооооооововоооооооооооовоооовоооооооооооовоооооооовооооооооооовввввооооовввоооовоооооввввоооввввоооооввввооооовввввоооовоовввоввввввоооо ПППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППоддододдододдоддддоддоододододддодддддодододдддодддооддодоооооооооддодддооддоооодододддоооддодоооододдддоддодддоооддодододододдодоододдододоооддоддооддддододддддддоддддддоодддддділіліііілілііілііліліііллліііілілілііллліііілілліііііілілллллліллліііліллліілліііііліліліллііліліліллліілллілліллллліііііііллллліілллііліілілллллііілілллллііілллллллілллііллялллялялллляляляяяяляляляллллллляллляяляяяяляляляляляяляллллляляляляляляляяяляляллляляяяяляяллллляляляялялялялялляляляялляляялляяяяляляяляяляляллллляяяляяляяяляляляяяляяллляяяяяляяяяя 1212121112121212222222222222221222222221212121221212222222221212121212221212122212222221221221212221222212122221121121221111121111112111121111111112222111122111111122211121121112999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999999

Ïîäîëÿíêà ³ç Áåðøàäùèíè â òðàäèö³éíîìó îäÿç³ íà îáëàñíîìó çâ³ò³ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³


Íàðîäíà ìàéñòðèíÿ çà ñíóâàííÿì íèòîê äëÿ êèëèìîâî¿ îñíîâè Êèëèì âàçîííîãî òèïó ³ç ñåëà Â³éò³âêà Áåðøàäñüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)

Êèëèì âàçîííîãî òèïó ³ç Áåðøàäùèíè. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)

Êèëèì âàçîííîãî òèïó ³ç ñåëà Áàá÷èíö³ ×åðí³âåöüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò.


Êèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó ³ç Áåðøàäùèíè. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)

Êèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó ³ç Êëåìá³âêè ßìï³ëüñüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)

Íàðîäíà ìàéñòðèíÿ ç êèëèìàðñòâà çà òêàöüêèì ñòàíêîìÊèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó ³ç Êëåìá³âêè ßìï³ëüñüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)


Êèëèì âàçîííîãî òèïó. ßìï³ëüñüêà øêîëà Õ²Õ ñò. (ðåêîíñòðóêö³ÿ àâòîðà)

Êèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó. Ïîä³ëüñüêà øêîëà Õ²Õ ñò. (ðåêîíñòðóêö³ÿ àâòîðà)

Êèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó. Áåðøàäñüêà øêîëà Õ²Õ ñò. (ðåêîíñòðóêö³ÿ àâòîðà)

Êèëèì ãåîìåòð³éíîãî òèïó ³ç Êëåìá³âêè ßìï³ëüñüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)

Íàëàâíèê ãåîìåòð³éíîãî òèïó ³ç Áóø³ ßìï³ëüñüêîãî ðàéîíó. Õ²Õ ñò. (äåòàëü)


напрямку – лише спробували розпізнати окремі літери. Потрібно провести велетенську дослідницьку працю, щоб повернути собі розуміння прабатьків-ської мови і вільно володіти нею.

Наша увага до даного килима із Бершадщини не випадкова. Геометрій-ний тип килимів із Поділля (і не тільки із Поділля) слід розглядати як такі, що несуть найдавніші образні мотиви і традиції. В їх орнаментиці захована первісна образотворча мова, яка формувалася на зорі європейської цивілізації на тере-нах між Дніпром і Дунаєм і яку ми називаємо тепер Трипільською культурою. Ця теза не безпідставна, тому що вона ґрунтується на результатах порівняльного аналізу знакових систем орнаментики Трипілля і народного мистецтва таких етнорегіонів України, як Поділля, Буковина, Карпати, Волинь, Полісся включно із Чернігівщиною. Сюди ж слід віднести територію Бессарабії і Молдови аж до Румунських Карпат. Тобто народна орнаментика на вище перерахованих сучас-них територіях має знакову систему, початки якої формувалися ще в V-ІV тися-чоліттях до н. е. Географічно ці території абсолютно співпадають із загальним ареалом поширення культури Трипілля-Кукутені.

Першовідкривач Трипільської культури славетний В. Хвойка залишив про-рочу думку про своє відкриття, яку вважаю цілком доречно тут процитувати: «...в зазначеній у моїй праці місцевості (починаючи з околиць Києва, в Київсько-му, Канівському, Черкаському, Чигиринському, Сіверському, Липовецькому та Уманському повітах Київської губ., у примикаючих до них північних частинах Херсонської і більшій половині Подільської губ., а також частково в районі лівого берега Десни в Чернігівській губ. і в Прикарпатській області) з незапам’ятних часів протягом цілих віків жив осілий землеробський народ орійського похо-дження, в якому я вбачаю тільки наших предків-слов’ян, і, крім того, вважаю його терен європейською прабатьківщиною» (1902 р.). Сучасна наукова думка все більше схиляється до підтвердження істинності міркувань В. Хвойки.

Понад сім тисячоліть тому в центрі європейського континенту виникла потуж-на землеробська цивілізація, яку ми сьогодні називаємо Трипільською культурою. Але, що цікаво, перед початком трипільської цивілізації на цій же території існувала ще древніша Буго-Дністровська культура.

S-подібний знак для нас сьогодні сповнений таємничості. Ми не знаємо повною мірою його значення. Можемо лиш спробувати розкрити таємниці його змісту методом логічних роздумів і припущень, покладаючись на людський розум і аналітичне мислення, закликавши на допомогу асоціативне сприйняття,скупі відомості із різноманітних джерел різних часів походження.

Цей знак набув найбільшого поширення в орнаментиці трипільської кера-міки. Але вперше ми його бачимо в орнаментах на пам’ятниках із Мізинської стоянки. Це значно раніше Трипільської епохи. Тобто на українських теренах цей знак відомий із часів пізнього палеоліту. На трипільських орнаментах віннайчастіше компонується в безкінечний ланцюг із двох, трьох, чотирьох таких знаків. Його бачимо на посудинах для зберігання зерна, на ритуальному посу-

у р р

ді, в тому числі на мисках із зовнішньої і внутрішньої сторони. Він присутній на глиняних моделях жител в декорі стін ззовні. Тобто цей символ має, оче-видно, дуже важливе значення. Іноді він компонується (перехрещення із двох) в чотирираменну чи трираменну свастику. (До речі, і трираменна, і чотирира-менна свастики побутують на українських писанках і донині). В трипільсько-му орнаменті іноді використовується лиш половина цього знаку, тобто, один

Êèëèìè ãåîìåòð³éíîãî òèïó. Ïîä³ëüñêà øêîëà Õ²Õ ñò. (ðåêîíñòðóêö³ÿ àâòîðà ³ç àíàë³çîì ñêëàäîâèõ îðíàìåíòó)


спіралевидний завиток. Є випадки, коли кінці завитків з обох сторін цьогознаку мають подвійне чи потрійне закінчення.

В літературних джерелах цей знак має назву сигма, очевидно, від назвитотожної букви грецького алфавіту. Ось як пояснює його зміст і значення «Сло-варь символов» Х. Е. Керлота (Москва, 1994): «S-образный знак, в вертикальноми горизонтальном начертании, вместе с другими его производными формамиобщеизвестен в искусстве орнаментов как завиток, символизирующий отно-шение и движение или подспудный ритм внешне последовательного дви-жения» (курсив – В. Т.). Це трактування Х. Е. Керлота. Тут же він додає: «Какзаметил Оритц, сигмообразные знаки, подобные спирали, использовались каксимволы ветра, но гораздо более правильно отнести их к урагану или к смерчу».Трактування Керлота і Орітца не зовсім тотожні. Далі Керлот продовжує: «Со-гласно мнению Брейля, двойная симметричная спираль (подобно ионическойволюте), «возможно (курсив – В. Т.), является стилизованным образом бычьих рогов. Изогнутая свастика составлена из двух взаимно пересекающихся сигм».Якщо на початку дефініції про сигму сказано, що вона символізує відношенняі рух чи підспудний ритм зовні послідовного руху, і далі в трактуванні Орітцасигмі надається символ вітру і урагану, то наступне припущення Брейля просимволіку рогів бика видається безпідставним. Але продовжуймо аналізувативсю дефініцію: «Другую, с широким и глубоким контекстом, интерпретациюсигмы (однако тесно связанную с символизмом штормового ветра и урагана какнекого синтеза стихий и как высшего космического мгновения») обнаруживаемв изложении Шнайдера. Он говорит, что сигма, особенно в её вертикальномположении, представляет собой поток, извивающийся на своём пути вниз сгорного склона и таким образом устанавливающий характерный символ осидолина-гора (или земля-небо, или, другими словами, священного брака). Далее,он утверждает, что S-образность, по-видимому, состоит из образа убывающейлуны плюс силуэт прибывающей: символы для двух альтернативных фаз про-цесса развития – эволюции и инволюции, – которые управляют священнымотношением земли и неба. Он полагает, что в этом состоит объяснение частогоиспользования сигмы в первобытных орнаментах».

Очевидно, точка зору Шнайдера є найбільш прийнятною і аргументова-ною. Нинішній рівень осмислення величі трипільської культури, її досягненьв тодішньому відтворюючому господарюванні і наслідків таких досягнень наподальший хід розвитку світової цивілізації дає нам підстави припускати, щотрипільці великою мірою опанували розуміння єдності і взаємодії всіх чинни-ків природи в космічному масштабі. Ці геніальні пастухи і землероби благо-говійно сприймали силу дії на землю і її клімат таких небесних енергетичнихджерел, як Сонце і Місяць. Підтвердження цьому маємо в слов’янському фоль-клорі, міфах, віруваннях, звичаях, обрядах, епосі і ін. джерелах. Тому цілком логічним є припущення, що саме такі поняття, сили і символи були закладенів образний ряд трипільської орнаментики і саме в цьому напрямку слідзосередити пошуки смислу і значення всіх отих загадкових знаків, які крізьтисячоліттябули пронесені аж до наших днів.

Тривалий в часі творчий процес народного килимарства сприяв вироб-ленню майстрами художньо-композиційних принципів і канонів, які форму-валися під впливом духовних і естетичних ідеалів, що жили і підтримувалисянародом у процесі його історичного буття. Ці ідеали береглися і передавалися

від покоління до покоління, зазнавали впливів, змін, переоцінки, новітніхформотворень, збереження і розвитку традиційних форм і змісту і т. ін., але в основі своїй несли той первісний образний ряд, що створився в далекому минулому і передавав світоглядні знання і уявлення першотворців.

Новітні досягнення природничих і гуманітарних наук спонукають до біль-шого і точнішого розуміння давніх культур і процес еволюції нашого сприй-няття їх продовжується. Резерви такої еволюції невичерпні. Змінюютьсястереотипи підходів і методологій. Ще вчора археологи сміливо запускали ножі бульдозерів у товщу степових пірамід-курганів з метою розкопок і такий метод вважався цілком науковим. Проте відкриття Ю. Шилова, В. Даниленка,М. Чмихова і ін. змушують змінити сприйняття кургану як купу землі надпохованням (нехай навіть і древнім) і зрозуміти, що дослідження курганів за допомогою бульдозерів є прояв невігластва і вандалізму, тому що це архітек-турна споруда із глибоким і древнім символізмом своїх форм, конструкцій і елементів і досліджувати його слід відповідно.

Функція народного килима не обмежується лише утилітарним призна-ченням. Він виник як духовно-мистецький атрибут, покликаний нести ідео-логічний візуально-образний ряд (комплекс) важливого значення. В моментвиникнення килима його образний комплекс вимірювався поняттями косміч-ного масштабу. Саме така важливість і значення образних (орнаментальних)композицій килимів стали отим сильним їх оберегом, який охороняв їх на про-тязі тисячоліть від спотворень і загибелі. Коли сьогодні ми спостерігаємо так звані новітні впливи і перетворення в образних композиціях сучасних народ-них килимів, коли відбувається повсюдно заміна споконвічних національно-етнічних образів на вульгарні і дешеві чужинецькі «квіточки» і «трояндочки» з «лебедиками» і «павичами», мусимо збагнути і знати їх ціну і духовно-мис-тецьку порожнечу. Адже ці новітні образотворчі канони виникли і творилисяна догоду дешевим міщанським потребам і вони не мають у своєму контексті жодного компоненту, який би можна було поставити в один рівень із будь-яким елементом нашої традиційної образотворчої культури. І мова тут ведеться не про консервативність, архаїку чи сучасність естетичних смаків і уявлень, а прознання смислу давніх національно-етнічних традицій і сучасне невігластво, на основі якого зросло новітнє «естетство». Це дві протилежності, стосунки між якими необхідно впорядковувати кожному відповідальному дослідниковінашої етнічної культури.

_____________________________________

141Василь КОБЕЦЬ. До Стельмаха в Дяківці

Василь КОБЕЦЬ

ДО СТЕЛЬМАХАВ ДЯКІВЦІВолодимир Сергійович Іванцов, ко-

лишній директор школи, живе в Дяківцях на центральній вулиці, аж там за мага-зинами і кафе, де відгалужується право-руч вуличка. Його хата, наче брунька, з якої та гілочка-вулиця росте.

Заходимо в хату. Зі мною пись-менник, мій давній приятель Григір Мовчанюк та завідуюча музеєм Стельмаха Оксана Голованюк.

– Пригостив би вас ковбаскою чи шинкою, але не виходить, бо піст, – вибачливо посміхається. – А про Стельмаха я би вам ого скільки розповів.

Щось я встиг записати з тої опо-віді і так воно вимальовувалося в ретроспективний погляд на дяківчан, на свого знаменитого земляка…

Ось Володя Іванцов з Шуриком Мечинським на вигоні телят пасуть. А йде Стельмах із дружиною Лесею. Спинилися біля хлопців.

– День добрий, земляки! – приві-тався, ледь капелюха пальцем піднявши над чолом.

– Добрий день, Михайле Панасовичу!

Пригостив хлопців цукерками, пе-чивом. Спитав, чиї вони, спитав про здоров’я батьків…

Якось Іванцов їздив із Стельмахом до Летичева, до пам’ятника УстимуКармелюку. Села наші теж були бідні, хати під стріхами, не набагато кращі, як за часів Кармелюка. І як же зрадів Михайло Панасович бабусі, яка клала квіти до під-ніжжя закованого в кайдани провісника волі!.. Руку їй цілував, якісь гроші дав…

Проїхали містом до ставу, спинилися біля чайної. Стельмах раптом насторожився, прислухаючись:

– Наче хтось плаче, – сказав.– Чайки, – відповів Іванцов.– Де ж вони?– Он там, над уступом, де вода клекоче. Там риби багато.Вони стояли з Михайлом Панасовичем і слухали. Письменник зізнався, що в

ньому живе ностальгія за морем, за чайками... Може, це через батька, адже ПанасДем’янович служив на крейсері «Жемчуг» в Японському морі, учасник Цусімської битви, нагороджений хрестом Святого Георгія Побідоносця…

Всім селом «обмивали» золоту зірку Героя Соціалістичної Праці Михайла Стельмаха. Бочку вина привіз письменник, то вже односельчани «причащалися», хто скільки міг…

Всі в селі знають, що грошима з Ленінської премії за трилогію «Хліб і сіль»,«Кров людська – не водиця» та «Велика рідня» письменник допоміг у споруджен-ні першого поверху школи в рідному селі, особисто був присутній при закладанніфундаменту. Серед випускників цієї школи відомий український письменник, канди-дат філологічних наук, лауреат літературної премії імені Михайла Стельмаха Михайло Стрельбицький, який ходив у Дяківецьку школу із сусіднього Майдану-Вербецького…

З письменниками у Вінниці: Дмитро Пічкур, Людмила Лихогляд, дочка Стельмаха Марта з донею Лесею, Василь КОБЕЦЬ, Анатолій Подолинний, Григір Мовчанюк

ДослідженняРецензіїВідгукиНотаткиЕсе

V

Post Scriptum

143142 1/2012. Вінницький край. POST SCRIPTUM Василь КОБЕЦЬ. До Стельмаха в Дяківці

Розповів Іванцов, що мати Михайла Стельмаха Анюта родом з Білорусії, а батькоОпанас з багатодітної сім’ї. Жилося сутужно на батьківському обійсті. Після смертідіда Дем’яна хату розділили і одна половина припала Опанасу.

Їздив на заробітки в Одесу, де й познайомився з Анютою, яка служила в багатихнімців. Випросив у них дозволу на одруження з дівчиною. У них народився хлопчикМихайлик, з яким через тиждень виїхали у Дяківці. Тут священик дав Анюті вивід,охрестили Михайлика в дяківецькій церкві, записали про це у храмовій книзі. З тогочасу Дяківці – батьківщина Михайла Стельмаха. Він і сам завжди стверджував, що цесаме так. Тут його родина, родичі, тут коріння його роду…

Михайлик був єдиною дитиною у батьків. По закінченні школи його прилашту-вали до майстровитого шевця Михаля в науку. Мовляв, учися, хлопче, шити чоботи,з цим ремеслом не пропадеш, на шматок хліба заробиш. А хлопчина одним оком доремесла приглядається, а другим за книжками пантрує. Анюта, Михайликова мати, аж затужила: ну ніяк з цією дитиною не може пуття звести, пропадає за книжками…

Начитаний, спраглий до сільських новин, небайдужий до всього, що відбуваєтьсяв селі, Михайло Стельмах описує своєрідний образ сільського дядька Гиви, шевцяМихаля, інших жвавих людей, які крутяться, шукають виходу із бідацького життя.А яке мальовниче в його писаннях Забужжя, нині це село Хмільницького району.Писав він про стосунки між селянами щодо користування землею, щодо збагаченнядеяких глитаїв, які наживаються на найманій праці бідняків…

Дяківчанка Ольга Човган вголос читала своїй мамі роман «Кров людська – неводиця» і мама (її звали Зуфія) казала, що правда написана і про людей, і про землю,і так і було в Дяківцях. Як про щось живе і рідне, письменник писав про ліс, проМар’яну стражденну й красиву і про лісову мавку, чарівну дівчинку Любу… І осо-бливо про мудрого й щиросердного голову комнезаму дядька Себастіяна. Грамотнийбув і мудрий чоловік, орієнтувався в політичних і в складних життєвих ситуаціях.Саме завдяки йому, як вважають дяківчани, у 1935 році вціліла сільська церква, бо цевін, коли не було куди приховати зерно, розпорядився зсипати його в храм Божий…

Ольга Човган, яка народилася в Дяківцях, була сусідкою Стельмахів, на 11 років молодшою за Михайла, пригадує, що він заходив до їхньої хати, співав разом зродиною Човганів, особливо любив пісню «Розлилися води на всі чотири броди».Оля Човган наспівала йому багато пісень. У післявоєнні часи Човгани рідше йогобачили, та все ж чули про нього. Тоді в Дяківцях прізвище «Стельмах» звучало яксвяткове, велично понятійне, як щось рідне, фундаментальне і доступне…

Оповів Іванцов і про похорони письменника.Надумав їхати колгоспним «Запорожцем» і прихопив мішок бараболі із

Стельмахового городу – нехай для сім’ї буде. Дістались до Вінниці.– Поїдете зі мною, у нашій «Волзі», – розпорядилася заступник голови обласної

ради Тамара Драпак.– А як же мій «Запорожець»?– Відправте його назад в Дяківці.Але він свого «Запорожця» з картоплею додому не відправив, а наказав їхати до

Стельмахів у Київ.І ось похорони на Байковому цвинтарі. Тут спочиває й батько Стельмаха – Панас

Дем’янович. На цвинтарі 29 вересня 1983 року на прощальному мітингу виступали письмен-

ники Борис Олійник, Віталій Коротич, Микола Зарудний, а після Олексія Коломійця – Володимир Іванцов, старший син письменника Ярослав, ще один колишній директорДяківецької школи, друг покійного Володимир Андрійович Сукач. На похороні

був і молодший син Дмитро. Його одпустили з Афганістану, з армійської служби. І мати наполягла, щоб на війну афганську не вертався.

Підходить Тамара Драпак і дає розпорядження: – Бачте, які тут городські вінки? То ваш сосновий із «Запорожця» не витягуйте.– Гаразд, ми його десь пристроїмо.Вінок із дяківецької сосни ліг на могилу Стельмахового батька.

Михайло, Богом береженийНезважаючи на складні життєві обставини, коли доводилося йти до мети по

тернистій дорозі, Михайло Стельмах все-таки неодноразово виплутувався із склад-них ситуацій.

Звернімося до деяких архівних документів і ми помітимо, що не такий ужеромантичний був час, події, люди, ситуації, зображені в автобіографічних повістях письменника «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір». Наприклад, молодіжне життя села Дяківці на той час, коли зав’язувалися і спиналися на ноги колективні утворення, було під особливим прицілом партії та її підручних. У Дяківцях діяв комсомольський осередок. На бюро райкому, яке відбулося 16 лютого 1926 року, зажадали заслухати інформацію про діяльність осередку. Вирішено:

«а) Посилити керовництво роботою Дяковецького осередку з боку Р/к, для чого зобов’язати кожного члена Райкому робити виїзди на місце з розрахунком не менше одного разу на неділю.

б) Оздоровити осередок, викинувши з складу осередку членів, які дискредитувалиабо дискредитують спілку.

в) Погодити читання з заврайсельбудом про посилку на посаду завхатчитальнею члена Івчанського осередку для підняття роботи осередку.

г) т. Бабаку виявити в осередку підходящу кандидатуру».Виключили з комсомолу і запроторили в тюрму загалом непоганого хлопця

Никона Кондратюка і цим начебто вдовольнилися, засвідчили рішучість здійснювати плани партії.

Згодом в рішенні бюро від 21 травня 1927 року зазначено: «…Загальний станорганізації здоровий, но робота квола…».

Через рік знову заслухали звіт Дяковецького осередку і в протоколі записалинаступне:

«1. Осередок напівєврейський й напівукраїнський. 7 євреїв і 5 українців.2. Роботою осередок почав займатися з початку 28 року, що частково збільшено

склад осередку, але мало дало якості роботи.3. Вибраних комсомольців в громад. орган. нема, а прикро, що орган. не про-

водять ніякої роботи.4. Авторитет осередку серед українського населення малий, що пояснюється ма-

ючимися методами адміністративного підходу та неумінням працювати. (…)7. Маються окремі випадки, коли комсомольці ставлять свої шкурні інтереси

вище громадських, дивляться на комсомол як засіб улаштування на роботу».Нестримно насувалася на селянство чорна хмара суцільної колективізації, як за-

гроза, як безвихідь для селян, які вже встигли пустити коріння надії у свою землю,вже ставали на ноги і потроху навіть почали вірити сільським комуністам, голові комнезаму Себастіяну, іншим активістам села.

Літинські комуністи вирішують влаштувати показове побиття тих, хто огина-ється, хто не хоче до колгоспу. Так з’явилася «Дяковецька справа». Ішов 1929 рік. У місцевій дяковецькій владі більшовицькі слуги виявили чимало «злочинів» – не-

145144 1/2012. Вінницький край. POST SCRIPTUM Василь КОБЕЦЬ. До Стельмаха в Дяківці

законний продаж та придбання землі, виділення її «глитаям» на очах сільради таочільників Комітету незалежних селян, «злочинне приховування об’єктів оподатку-вання», зокрема, глитайських, як тоді називали, господарств, злочинці сільрадівськіпотурають шкідливій діяльності спекулянтів-визискувачів, які заснували село своїмпавутинням… Як повідомила 6 грудня 1929 року окружна газета «Червоний край»,всю цю «діяльність» оформляють організованою випивкою у глитая Лаврушкіна начолі з головою ревізійної комісії сільради – Крижанівським, колишнім офіцером, сьо-годнішнім вчителем…

Письменник Віктор Мельник, який ретельно опрацював архівні документи щодо«Дяковецької справи», у статті «Крізь чорні хмари гуси-лебеді летіли…» наводитьрішення комісії ЛК СМУ, яка прискіпливо обстежувала діяльність Дяковецькогоосередку і встановила, що «комсомольський осередок звихнув з класової позиції…»У рішенні згадувалися імена неблагонадійних комсомольців осередку – це дітидяковецького непмана Іван та Олена Ларушкіни, Ліфер Стельмах, батько якого «маєкуркульське господарство», і… Михайло Стельмах! «Стельмах Михалко – батькослужив при цараті городовим, зараз батько Стельмаха працює в лісо-кооператив-ному товаристві, зв’язаний з небажаним елементом. Стельмах Михалко вступив допедтехнікуму».

Рішенням окружного комітету комсомолу схвалено постанову Літинськогорайкому щодо розпуску осередку та про виключення зі спілки чотирьох дяківчан.Сімнадцятирічний Михайло Стельмах дивом до цього списку не потрапив…

У 1933 році закрутився жорстокий маховик сфабрикованої справи «Подільської філії Української військової організації». Виявилося, що молодий сількор, випускник«соцвиху», зображує у своїх писаннях життя селян, не возвеличує владу, а ще…підтримав групку євреїв і міщан, які схвалювали відкриття великого базару вДяківцях, а в подальшому мали намір розширити сферу послуг, щоб односельці малиможливість займатися різними ремеслами – бондарюванням, римарством, ткацтвом,виготовленням і продажем дьогтю, торгівлею гасом, виготовленням ковбас, шинки,відкривати харчевні і тому подібне…

І все ж Михайло Стельмах, переживши підозри у неблагонадійності в педтех-нікумі, успішно закінчив Вінницький педагогічний інститут, вчителював у школахПоділля, а згодом – у Літках на Поліссі. При свічках, каганцях він писав свої першівірші, оповідання. Вийшла його поетична збірка «Добрий ранок» під редакцієюМаксима Рильського. У 1940 році прийнятий до Спілки письменників СРСР.

1939-1945 роки – військова служба. Війну зустрів рядовим гармашем-зв’язківцем.Служив військовим кореспондентом газети «За честь Батьківщини». Нагородженийорденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За бойові заслуги».У тіло його двічі впиналися осколки круппівської сталі. Та він прагнув жити і боро-тися з ворогом. Сил додали поетичні збірки «Провесінь», «За ясні зорі», які з’явилисяу 1942-1943 роках в Уфі та Воронежі. 1944 рік у полум’ї війни відзначив поетичноюзбіркою «Украине вольной жить» та книжкою оповідань і новел «Березовий сік». А ще…

У липні 1944 року радянські війська рвуться до Львова. Дійшли до села Жовтанці.Тут – бій пекельний. Читаємо в романі «Правда і кривда»: «Вогонь був таким, що вповітрі снаряди стрічалися з снарядами, міни з мінами, гранати з гранатами. І тільки«катюші», мов жар-птиці відплати, мов шматки невідкритих комет, мов провісники,через усе небо своє несли смертоносне ячання.

Божеволіло залізо, божеволіли коні і шаленіли люди. Відблиски вибухівспалахували в їхніх очах, у відблисках вибухів темно масніли калюжі крові. Танки ізземлею зривали її, налітали на танки... На цвинтарі од вибухів раз по раз здригалася ветха, казенного стилю церковця. В ній біля царських врат простягав у благанні до

Всевишнього старечі руки засушений, смертю забутий панотець. Йому по старості літ здавалось, що з-під землі втікають біблейські кити, і що вже надходить СтрашнийСуд. В церкві самі гасли свічі і падали столітні боги».

Письменник Сергій Плачинда відтворює таку ситуацію. У липні 1944 рокувійськових кореспондентів газети «За честь Батьківщини» Миколу Романченка і Михайла Стельмаха на їх вимогу включили у групу прориву, яка увійшла до складу штурмової артилерійської бригади. Завзятим журналістам хотілося відчути дух сол-датської звитяги та напругу бою для того, щоб про все це написати у військовій газеті. Їм наказано берегти себе, не лізти під кулі. Однак вберегтися Михайлу Стельмаху вцьому пеклі не вдалося, фашистський метал підкосив воїна-газетяра.

Романченко не бачив, як поранило Стельмаха, але довідавшись про це, кинувсяна допомогу. Він знав про його перше поранення під Великими Луками, контузію. Тоді письменник довго лежав у шпиталі.

І ось друге поранення. Стельмах – на операційному столі.– Після операції пораненого треба доставити в стаціонарний госпіталь… – ска-

зав хірург.На поміч поспішив редактор газети поет Тиміш Одудько. Медики отримали

розпорядження використати санітарний літак…У представленні до нагородження Стельмаха бойовим орденом написано: «14

липня, незважаючи на артвогонь і бомбардування з боку противника, тов.Стельмах М.П., перебуваючи в підрозділах, проводив збір матеріалів. На кінець дня 14.VII.1944 року один дивізіон на швидкохідних тракторах було введено в прорив з танковими з’єднаннями. Тов.Стельмах М.П. і тут не йшов позаду з іншими дивізіонами, а поїхав уперед. В цьому дивізіоні, працюючи з 14 по 20 липня, тов.Стельмах зібрав багатоматеріалів з досвіду боїв і червоноармійської творчості. Неодноразово дивізіон по-трапляв у важкі умови, але тов.Стельмах перебував у дивізіоні, незважаючи на будь-які бомбардування та обстріл з боку противника, допомагав відбивати контратаки противника…»

До омріяного Львова Стельмаху не довелося дійти. Тільки після війни він уже як почесний гість міста й Львівського університету виступав перед студентами…

«Моїй радості, моїй надії…»Мені пощастило вчитися у Львівському державному університеті імені Івана

Франка на факультеті журналістики. У той час я вже писав вірші, оповідання, нариси,публікувався в журналі «Жовтень», в газеті «Вільна Україна», інколи бував на літе-ратурних зустрічах в обласній організації Спілки письменників, де виступали пись-менники Роман Іваничук, Ірина Вільде, Роман Лубківський, Микола Романченко, мавтеплі зустрічі з поетом і директором видавництва «Каменяр» Тимошем Одудьком, з поетом-земляком Василем Колодієм.

Щасливий з того, що бачився з нашим славетним Михайлом Стельмахому Вінниці на установчих зборах, присвячених створенню нашої обласної організа-ції Спілки письменників. Слухав м’який і довірливий голос Михайла Панасовичана його творчому вечорі у Києві, в залі консерваторії. Він був одухотворений, мудрий. Доповідь виголошував ще один наш земляк Євген Гуцало. Очевидно, Євген Пилипович користувався особливою повагою у визначного майстра слова, якщотой доручив йому таку серйозну і відповідальну місію. По закінченні вечора Женя Гуцало запропонував мені взяти участь у святковій вечері зі Стельмахом.

– Женю, це ж Стельмах!.. – знітився я. – Ні, якось разом з тобою завітаємодо Михайла Панасовича, провідаємо його в ірпінській хаті.

146 1/2012. Вінницький край. POST SCRIPTUM 147Оксана ШАЛАК. Любові більше, ніж віршів

Так і домовилися. Минув якийсь час. Я зібрався в гості до Стельмаха. Жені Гуцалакотрий день не було, а я мав невдовзі їхати до Вінниці, тому й пішов до Стельмахасам. Я вже знав його хату. Зустріли мене дві тополі біля воріт. За ворітьми просторийСтельмахів сад. Стежкою пройшов до хати. Двері були відчинені. На столику верандикупкою лежала білизна, очевидно для прасування. Тут же й покоївка вийшла.

- Добридень! – вітаюся. - Я з Вінниці, земляк Михайла Панасовича.- О, він землякам радий. Але трохи прихворів наш косар. Він любить траву косити

і за садом доглядати, та чогось занедужав. Зачекайте, я спитаю…Покоївка сказала, що він таки прихворів, але пообіцяв, що через день-два може-

мо побачитися. Ні, не встиг я до нього на домовлену зустріч…Не раз випадала щаслива нагода зустрічати у Вінниці та Дяківцях Стельмахів –

дружину Лесю Анатоліївну, синів Михайла Панасовича – Ярослава та Дмитра, дочкуМарту та їхніх діток Данила й Лесю. Це були світлі й радісні для мене дні, які зали-шили теплі спогади на все життя.

У чарівному Ірпені я жив в одному корпусі із Славком Стельмахом, кімнатинаші були сусідніми. Славко завжди був життєрадісним, сповненим енергії і завзяття.В столичних, у Вінницькому обласному та в багатьох театрах України успішно йшли«Синій автомобіль», «Голодний, злий і дуже небезпечний», «Любов у стилі барокко»,«Провінціалки»… Талановиті його повісті для дітей та юнацтва «Якось у чужомулісі», «Найкращий намет», «Вікентій Прерозумний»…

Феномен цього чудового творця полягав у тому, що він щиро сприйняв бать-ків талант любити людей, бути співчутливим до їхнього горя, підсвічувати їхнюрадість, щоб вона була ще вищою, щоб її побачив цілий світ. Батько гордився си-ном, і був спокійним: Славко не зрадить, він іде праведною дорогою в життя. І осьпереконливе свідчення цієї певності – автограф для сина на книзі історико-героїчногоциклу «Думи». Чітким почерком, де кожна літера начебто стоїть осібно, батьківськийавтограф звучить світло і тріумфально: «Моїй радості, моїй надії – сину Ярославу.М.Стельмах. 5/VIII. 82»…

Тепер ми знаємо: того фатального дня Ярослав виїжджав із дому умиротво-рений, задоволений, в гармонії зі світом, із собою, і з іншими близькими людьми,наприклад, з Іриною Паліашвілі. Вона про загибель Ярослава написала: «Потерясознания за рулем. Я думаю – сосудистый спазм. И все. Никакой аварийной ситуации,не осталось даже тормозного следа. Десятки свидетелей».

Пам’ять живе, проростає, як трава після снігів і морозів. Син лежить білябатькової могили в крематорній капсулі. На плиті напис: «30.11.1949 – 04.08.2001Ярослав Стельмах син Михайлів»…

Летять крізь вічність Стельмахові лебеді, і вітряки новітні перемелюють добірнезерно на запахущий хліб, на коровай для Стельмахового століття.

Нехай же квітує весна на всіх чотирьох бродах людської долі._________________________________


ЛЮБОВІ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІРШІВДевдера К. Співприсутність: поезії / передм. М. Каменюка. – Вінниця: ФОП

Данилюк В. Г., 2011. – 44 с.: іл.

Перша збірка віршів юної подільської поетки Катерини Девдери приємно вразилатонким чуттям слова, глибиною вербалізованого осягнення світу – власне, невиму-шеним, несилуваним висловленням свого такого ще молодого досвіду. За декількома винятками, «Співприсутність» – збірка інтимної поезії, чистота якої «не затьмарена» рисами інших жанрів.

Французький філософ-постструктураліст, літературознавець Ролан Барт у всес-вітньовідомому дослідженні «Фрагменти мови закоханого» переконливо твердив: «Закоханий суб’єкт не може сам написати свій любовний роман. Тільки дуже арха-їчна форма могла б умістити ту подію, яку він здатен продекламувати, але не розпо-вісти». Отже, «продекламоване» Катрусею Девдерою, попри величезний і величний досвід, зафіксований у світовій інтимній ліриці, таки вражає, бо слово її світле і добре, напоєне запахами щедрої подільської землі, водою весняних дощів, лагідним ранко-вим сонцем і пронизливим криком журавлів, що повертаються додому… Закоханийзавжди гостріше і глибше відчуває світ, пізнає його не розумом, а серцем:

Çíàºø, ðàíîê îöåé íàðîäèâñÿ ç ÷îðíèõ íî÷åé,êîëè ÿ íå ï³çíàëà ùå ñïðàâæíþ ñâîþ ïðèðîäó.² õîâàëà îáëè÷÷ÿ ï³ä ñ³ðèì ñóìíèì äîùåì,òàìóâàëà âîãîíü ³ âäàâàëà ³ç ñåáå âîäó. («ß äàðóþ òîá³…»)

У поезії Катрусі Девдери не можна не зауважити постійного апелювання дослова – як до сутності, без якої неможливе життя:

Âóñòàìè òâî¿ìè òðåìòÿòü ñëîâà.² êîæíèì âîñêðåñëà ìîÿ äóøà. («Ëþáëþ òåáå…»)

Òèõ³ ìî¿ ñëîâà – íàøîãî áîëþ ïðèñòàíü… («Ëþáèé! Óñå ìèíå…»)

Óñ³ ìî¿ ñëîâà – ëèøå ãàðÿ÷³ ò³í³Îçåð, ñàä³â, âèä³íü, äçâ³íê³øèõ çà êðèøòàëü… («Òè ïðèéäåø ³ç âîãíþ…»)

Однак раптом, видається, навіть несподівано для себе, молода авторка відкриває,що рівновеликою Слову може бути тільки Любов, яка іноді й не шукає втіленняу звуках, а насамперед є Добром, Теплом, Співприсутністю:

Â³ðøóâàòè ñëîâà ³ øóêàòè ðèìèÒè íå áóäåø í³êîëè òàê, ÿê ðàí³øå.Ðàïòîì âèäèìèì ñòàíå óñå íåçðèìå.Òè çàõî÷åø ëþáîâ³ á³ëüøå, í³æ â³ðø³â («Áàæàííÿ»)

148 1/2012. Вінницький край. POST SCRIPTUM 149Ігор НАБИТОВИЧ. Мій «Канітферштан»

І коли поетка каже: «В моєму горлі завмерли горлиці…», читач трепетно відгу-кується і «домальовує», «дотворює» образ: горлиці – це слова ніжности і любови, якіось-ось злетять у піднебесся.

Навіть недосвідчений зауважить вплив на молоде слово К. Девдери поезії Б.-І. Антонича:

Ñâ³ò ñòðóìóº â òîá³, ìîâ ó äåðåâ³ êðîâ çåëåíà.Â³ä çåìë³ ³ äî ñåðöÿ íàòÿãíóòî ñòðóíè («Áàæàííÿ»)

В Антонича багатоголосо, немов луною, повторене:«…³ çíîâ ìîëþñü çåìë³ çåëåí³é,çåëåíèé ñàì, íåìîâ òðàâà» («Êëåíè»)

Однак кожен також помітить, що такий вплив (без якого ранньої поезії майже й не буває) – благодатний. Могутній Дух Антоничевої поезії підносить образи текстів«Співприсутності», дає змогу їм залунати по-новому.

Поезія Катрусі Девдери, попри потужний чуттєвий струмінь, надзвичайно світла і радісна («і нехай все у нашому житті буде усміхненим», «ти – повен день радості // хліб молоко // сон вишневого саду»), не зачеплена за тілесне, хоч воно і превалює у«Співприсутності»:

×îðí³ ïèñüìåíà ïåðøî¿ æàãè,äèê³, ìîâ ìåäè, ñïðàâæí³, ìîâ âîäà,âñòàíóòü, ïðîðîñòóòü òèøåþ ïðîçð³íü,ì³æ ñòà ñîò îìàí, ÷àñó â³òðîâ³íü! («Ùî êîìó äî íàñ?..»)

Отаке стихійне епікурейство молодої поетки, увиразнене глибокою метафори-кою її письма, спонукає пророкувати їй щасливе і тривале життя в літературі, бо, яктвердить у передмові до збірки Михайло Каменюк (сам неймовірно проникливийлірик), такі, як Катруся Девдера, приходять «раптом і назавжди»…

____________________________

Ігор НАБИТОВИЧ,доктор філологічних наук, професор Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні

МІЙ «КАНІТФЕРШТАН»У середині 1990-х років я студіював на Філософському факультеті Українського

Вільного Університету (УВУ) в Мюнхені, писав кандидатську дисертацію, при-свячену творчості Леоніда Мосендза. Кілька моїх професорів знали його особисто (тодішній ректор УВУ, відомий медієвіст, професор Мирослав Лабунька, мій науко-вий керівник, директор філії Українського Католицького Університету в Лондоні, професор Петро Цимбалістий, знаний літературознавець Іван Кошелівець, редактормюнхенської «Української Літературної Газети»). Зокрема, І. Кошелівець, згадуючипро свої зустрічі з Л. Мосендзом, пригадував, що мистець колись обговорював поему«Канітферштан» зі своїм близьким приятелем, поетом-неокласиком (а потім і учасни-ком «Вісниківської квадриґи») Юрієм Кленом (Освальдом Бурґардтом). Після виходу в світ поеми в Інсбруку, Юрій Клен писав: «Читаючи заголовок «Канітферштан», питаєш себе, що міг автор зробити з такого запорошеного сюжету, з оповідання про немудрого чолов’ягу, який подався в мандри по Голяндії, оповідання, що увійшло в усі старі читанки і давно набило оскому [...]. Але починаючи читати, з першої сторінки бачиш, що поет зробив із старого сюжету щось цілком нове, відмінне. Немудре запорошене оповідання засяяло і заіскрилося новими барвами...»

Мосендз написав «Канітферштан» у австрійському містечку Равріс у Альпах втравні-червні й підготував до друку в серпні 1945 року. Можна здогадуватися, що перед її публікацією Леонід Мосендз обговорював свій твір і з Іваном Багряним, зяким він близько заприязнився, перебравшись у другій половині червня – на початкулипня того ж року через Зальцбурґ до Інсбрука.

Інсбрукське видання поеми «Канітферштан» я знайшов у бібліотечці україн-ської газети «Християнський голос» у Мюнхені. Знаючи моє зацікавлення творчістю Мосендза, мені її подарував тодішній редактор цієї газети, український поет із Хорватії Павло Головчук.

Поема Леоніда Мосендза й сьогодні має, окрім своїх непересічних ідейно-ес-тетичних якостей, вкрай актуальний зміст, ставить проблему, яка раніш чи пізнішпостане перед кожним, хто залишає рідну землю у пошуках щастя на чужині: чи варто кидати батьківщину? Хоча, в іншому плані, цей твір підтверджує думку ко-гось із англійських поетів-романтиків ХІХ віку: якщо хочеш пізнати, що є любов до батьківщини – залиш її. У баварському містечку Берхтесґаден у Альпах, у якомутворилася европейська історія тридцятих років минулого століття, де поховані укра-їнські письменники Катря Гриневичева та Андрій Гарасевич, на місцевому цвинтарі колись я прочитав напис польською мовою на могилі кінця ХІХ віку: «Лише тут, під чужими зорями, я пізнав що є любов до батьківщини». Під чужими зорями Австрії й український поет Леонід Мосендз вилив свою тугу за батьківщиною, до якої він не мав жодних шансів повернутися, в поемі «Канітферштан»...

_____________________________________

151Сергій ВДОВИЧЕНКО. На гойдалці мирської суєти

Сергій ВДОВИЧЕНКО

ÍÀ ÃÎÉÄÀËÖ²ÌÈÐÑÜÊÎ¯ ÑÓªÒÈ

Ä Ö

ÀËÜÒÅÐÍÀÒÈÂÀÎá³ãð³ºìî êâàðòèðó, Äèòñàäîê, ë³êàðíþ, êëàñ:Â³äíàéøëè àëüòåðíàòèâó -Íå ïîòð³áåí á³ëüøå ãàç.Ïîòå÷å òåïëî ð³êîþ:Áåç óùåðáó äëÿ ä³áðîâÂ ïåðåìîâèíàõ ç ÌîñêâîþÍàëàìàëè êóïó äðîâ.

ÃÅÐÎ¯Äàâíî ìèíóëèñÿ áî¿,Ðîçâ³ÿëèñÿ ÷îðí³ õìàðè,À íà ãåðî¿â âðîæà¿Ðîñòóòü, ÿê ò³ñòî ³ç îïàðè.Ç òèõ, õòî íå áðàâ ó ðóêè ïëóã,Ñâÿòî¿ íå òîðêàâñÿ çáðî¿,Ç ãåêòàðà çáåðåìî íà êðóãÏî äâàäöÿòü öåíòíåð³â ãåðî¿â.

ßÊ ÇÂÅÄÅÍÍß Ç ÔÐÎÍÒ²ÂÏðåìèëà æ³íêà, ãàðíî âáðàíàÂåäå, ìîæëèâî, é ìèìîõ³òü,Íàñ êîæåí âå÷³ð ³ç åêðàíàÓ ñâ³ò íåáà÷åíèõ æàõ³òü.², áàéäóæå, â ñåë³ ÷è â ì³ñò³,Õîò³â áè õòî ÷è íå õîò³â,Ùîðàçó íàì îñòàíí³ â³ñò³Çâó÷àòü, ÿê çâåäåííÿ ç ôðîíò³â.

ÑÀËÎÍåìà ïåðà, ùîá íå ïèñàëîÏðî çíàìåíèòå íàøå ñàëî,² íå çíàéòè òàêå ÷îðíèëî,Ùîá öåé ñìàêîëèê çàáðóäíèëî.Íå òàê, äàðóéòå, ç³ ñâèíåþ:Ùî íå ïåðî - òî ãëóì íàä íåþ,² ãëèáøå âñ³õ ï³ä íþ êîïàëèÒ³ æ ïåðà, ùî õâàëèëè ñàëî.

ÍÀ ÃÎÐÎÄ² ÁÓÇÈÍÀÍà ãîðîä³ áóçèíà,Áî â Êèºâ³ áàòüêîÂîçèòü â øêîëó áàðàíàÂ çåìëÿêà-áàãàòüêà.Çàðîáëÿº íà øòàíèÄ³òÿì ³ íà ñâèòè.Ìîæå, âäàñòüñÿ ç áóçèíè¯ì ó ëþäè âèéòè.

ÄÎ ÐÈÌÀÊîëè ó ð³äí³é õàò³ íåçáîðèìàÍóæäà çàìó÷èòü, ïîêëàäèñü íà íîãè,Çãàäàâøè Ëàôîíòåíîâå: äî ÐèìàÂåäóòü ó öüîìó ñâ³ò³ âñ³ äîðîãè.

Ó ÐÀÉ ÏÎÇÀ ÂÓØÊÎÌЛегше верблюдові пройти крізь голчане вухо,ніж багатому увійти в царство небесне.

Євангелія від св. Матвія, 19, 24

Äàðåìíî õðèñòèÿíñüêèé ëþäÂèãàäóâàâ äî ðàþ â³çè;Áàãà÷, ÿêùî â³í íå «âåðáëþä»,Ïîìèìî ãîëêè â ðàé ïðîë³çå.

ÍÀÂ×ÈÑÜßê õî÷åø õàòó ³ç ïîäâ³ð’ÿìÍàæèòè â ð³äí³é ñòîðîí³,Íàâ÷èñü ñêóáòè ç ïåðíàòèõ ï³ð’ÿ² ñòðèãòè âîâíó ç áàðàí³â.

ÁÅÇ ÂÈÁÎÐÓÍåëåãê³ øëÿõè â ìàéáóòíºÒàì, äå âèáîðó íåìà:Ìàòêó âèãíàëè, à òðóòí³âÏîñàäèëè äî êåðìà.

ÊÀË²Ô ÍÀ ×ÀÑÒîìó é ñï³øèòü îáäåðòè âàñ,Ùî â³í êàë³ô ëèøå íà ÷àñ.

ÀÐÕ²ÌÅÄÈДайте мені місце, де я міг би стати (точку опертя),і я зрушу землю.

АрхімедÂ îòî÷åíí³ çäèâîâàíèõ ïëàíåòÕèòàºòüñÿ çåìëÿ äîâåðõó äðèãîì.×îãî íå çì³ã ñëàâåòíèé Àðõ³ìåä,Íà òå ñïðîì³ãñÿ àðõ³ìåä-áàðèãà.

ÍÀ ÒÎÁ², ÍÅÁÎÆÅ…Îá³öÿíêà - íå á³äà,Íå ãðîçèòü àðåøòîì;Ïàí òîä³ êîæóõà äàâ,ßê çíîñèâ äî ðåøòè.

ÏÀÍÑÜÊÈÉ ²Ì²ÄÆВидно пана по халявах

Ïàí õàëÿâ òåïåð íå íîñèòü;×è ãàäàëè ïðåäêè,Ùî íà ³ì³äæ áóäå äîñèòüÐâàíî¿ øêàðïåòêè?

ÙÓÊÀÇàïëàòèëè ¿é íåäàðîìÎðäåíîì íà ñòð³÷ö³:Ïðîñëóæèëà «ñàí³òàðîì»Âñå æèòòÿ ó ð³÷ö³.

ÒÓÐÁÎÒÀÏ³êëóþòüñÿ ïðî ôàóíó ³ ôëîðóÍåâòîìí³ ðóêè ³ ïàëê³ óñòà:Õòîñü ñàäæàíö³ íåñå íà ëèñîãîðó,Õòîñü - àäâîêàò ó «æèðíîãî êîòà».

ÃÅÐÎ¯ ² ÄÎË²Ãåðî¿ º, ÿê º äëÿ íèõ ðîáîòà...Íå áà÷èìî ñüîãîäí³ Äîí-Ê³õîòà,Ìàáóòü òîìó, ùî ñòðóõëè â³òðÿêè.À Äîí-Æóàí íå çíàº áåçðîá³òòÿ,Í³õòî éîãî íå âèêèíå íà ñì³òòÿ:Ðîáîòè ó ãåðîÿ - íà â³êè.Ïåðî Æàðò-Ïòèöi

Ñï³âîìîâêèÃóìîðåñêèÍåáèëèö³²ðîí³çìèÁàéêè

VI

153152 1/2012. Вінницький край. ПЕРО ЖАРТ-ПТИЦІ Сергій ВДОВИЧЕНКО. На гойдалці мирської суєти

ÊÐÈÇÀÇäîëàâ óñå, äîñÿã âåðøèíè,Òåïåð ïåðåæèâàº êðèçó:ßê îìèíóòè ò³ ñòåæèíè,Ùî ³ç âåðøèí âåäóòü äîíèçó.

Á²ÄÀÐÑ³ðêî ³ â ìèòíèêàõ - á³äàðÕî÷ â ðåéêó áèé íà ñïîëîõ;Çàðïëàòà - ì³çåð, à õàáàðÇàíèêóº ê³íîëîã.

ÇÍÀÞÒÜÍà ïîäèâ Êèºâó ³ Ëüâîâó,Â Äîíåöüêó çíàþòü ð³äíó ìîâó;ß òåæ äèâóþñÿ: òè áà,Êðè÷àòü äåðæàâíîþ: «Ãàíüáà!».

ÑÊ²ËÜÊÈ ÂÎÂÊÀÍÅ ÃÎÄÓÉ...Áóëà ñïîêóñà äðåìåíóòè â ë³ñ,Òà çãîäîì, ÿê íà¿â ñàëüöÿ íà êàðêó,«Çíàéøîâ» â çàêîí³ ä³ðêó ³ ïðîë³çÓ «áóíãàëî» â Íàö³îíàëüí³ì ïàðêó.

ÄÎÊÀÂ ãðîìàä³ òåæ áóâàº òàê:Ëåäà÷èé ëåæåáîêàËåâ - ïîëþâàòè íå ìàñòàê,Àëå óðâàòè - äîêà.

Ï²ÑËß ÏÐÎÙ²Äî ìàéñòåðí³ «âêîðî÷åíó»Ñïåðåäó ³ ççàäóÏ³ï äîïðàâèâ ïîòðîùåíóÍîâ³ñ³íüêó «ëàäó».Îõíóâ ìàéñòåð:- Äå öå, îò÷å,Âàñ ÷îðòè íîñèëè?- Íå áëþçí³ðñòâóé, òî ÿ ç ïðîù³Ïîâåðòàâñÿ, ñèíó...

ÃÐÀÍÄÄå â³í «ïðîòè», äå â³í «çà»,Ëèø éîìó â³äîìî...Äå á íå ñâàòàâ, ãàðáóçàÏðèâåçå äîäîìó.

ÌÀÉÑÒÅÐ-ÊËÀÑ Òî äëÿ âàñ ÿê ìàéñòåð-êëàñ,Ãóìîðèñòè ñ³ð³:Ïàí æàðòóº, à ó ìàñÌóðàøâà ïî øê³ð³.

ÇÍÀª ÒÀÒÎ×è äî ïåêëà, ÷è äî ðàþÁëèæ÷à õàòà òà, ùî ñêðàþ,Êðàùå ³íøèõ çíàº òàòî -Áðàâ êðåäèò êîëèñü íà õàòó.

ÊÌÅÒÜÊîëè íàäóìàºòüñÿ êìåòüÑêàçàòè, âðåøò³, êíÿçþ: «Ãåòü!»,Íåõàé, íå âìë³âøè â³ä àçàðòó,Ñïî÷àòêó çí³ìå êíÿæó âàðòó.

* * *Ïåðåêîíàâ: ïî÷óþ âñ³õ² íå çîáèäæó íàâ³òü ìóõó,Òà ëåäü ó âëàäíå êð³ñëî ñ³â,Ç’ÿâèëèñÿ äåôåêòè ñëóõó.

Ñ²Ì Á²ÄÄðåéôóºìî - çáëóäèëè ç êóðñó,Áðàêóº äâèãóíàì ðåñóðñó,Ïîãíóëè ëîïàò³ ãâèíòà,Ïðîáî¿í ðÿñíî ó áîðòàõ,Ïîâçå êîðîç³ÿ â³ä äíèùàÄî âàòåðë³í³¿ ³ âèùå,Ùóð³ ñïàñêóäèëè âàíòàæ,Äî áóíòó ñõèëüíèé åê³ïàæ,À çâåðõ òîãî, ùå é äî øòóðâàëàÏîñòàâèëè ñëóãó Âààëà.

ÍÀ ÊÀÌÑÓËþáëþ ÿ âèáîðè - äåáàòè, ñóïåðå÷êè,Â àòàêó êèíóòü ç³ðêó ³ ïîïñó,Ç Êèòàþ çàâåçóòü óäîñòàëü ãðå÷êè,À áóäå ìàëî - äîäàäóòü êàìñó.

ÍÎÂÈÉ ÂÈÄÍà çàêîíàõ åâîëþö³¿Âèäîçì³íþºòüñÿ ñâ³ò:Ïðîãðåñóº íà êîðóïö³¿Âèä ñó÷àñíèé - «æèðíèé ê³ò».

ÌÓÇÈÊÈÏðåêðàñíî çíàº òà ðóêà,Ùî çàìîâëÿ ìóçèêè:Äå ñóðæèê ç ìîâ òà «ÿçèêà»,Òàì ìîâè áåç’ÿçèê³.

ÂÎÐÎÃÈ ² ÄÐÓÇ²Íå òðèìàéòå âîðîãà â íàïðóç³ -Òî ïîòóãè íàäòî äîðîã³:ßêîìîãà ìåíøå ìàéòå äðóç³â,Ùîá íå ìàòè çàéâèõ âîðîã³â.

* * *Íà ãîéäàëö³ ìèðñüêî¿ ñóºòèÄåñü ïîùàñòèòü, à äåñü óõîïèø ëÿïàñà;Â ³ñòîð³þ íåëåãêî óâ³éòè,Çàòå í³ùî íå çàâàæàº âëÿïàòèñü.

ËÈØ ÒÎÄ²Íå éîãî, êàçàâ, âèíà,Ùî çàêîí - ÿê äèøëî:Â³í íå ïðîòè, ùîá ÂîíàÍà ñâîáîäó âèéøëà.Õàé âèð³øóþòü â ñóä³,À éîìó - íåãîæå...Õàé ³äå, òà ëèø òîä³,ßê õîäèòü íå çìîæå.

ÏÎÏÓËßÐÍÈÉ ÍÀÏ²ÉÇàïðîøóº ïàí ïàíÿíêó íà âå÷³ðíþ êàâó,À òà éîìó ó â³äïîâ³äü ìðóæèòüñÿ ëóêàâî:- Íå øóêàéòå ó â³äìîâ³, ïàíå ì³é, îáðàçè,«Êàâó» ÿ ïèëà ñüîãîäí³ âæå ÷îòèðè ðàçè.

ÃÀÐÀÍÒ²ßÑïîçàðàíêó ó êîøàð³ ç÷èíèëàñÿ ñâàðêà:Çà îïóäàëî áåçðîãå õî÷å çàì³æ ÿðêà.Ïðîòè ìàìà, áðàòè é ñåñòðè, íàâ³òü âóéêî òàò³â:Çÿò³, êàæóòü, â ð³äí³ íàø³é âñ³ áóëè ðîãàò³.Òà ó ÿðêè ñâîÿ ïðàâäà íà ïðîáëåìó òóþ:Íå õâèëþéòåñü, ï³ñëÿ øëþáó ðîãè ãàðàíòóþ.

ÇÀ ÑËÎÂÎÌ ÑÒÅÆÕî÷à á òîìó çà ñëîâîì ñòåæ,Ùî â íüîìó ñóòí³ñòü ð³çíîëèêà:Ïðèì³ðîì, íå îäíå ³ òå æÐóêà íàáèòà ³ íàáèòà ïèêà.

ÍÅ ÏÎÊËÀÄÀÉÑßÍå ïîêëàäàéñÿ íà Åçîïà:Êîìó ïîòð³áíî, òîé âòîðîïà.

ÊÎÌÓ ÏÈÒÀÍÍßÑêàæè, çîçóëå, ñê³ëüêè ë³òÌåíå ùå ãð³òèìå öåé ñâ³ò?Ñêàçàòè ìîæó, òà íå çðàçó -Íå ìàþ äàíèõ ç «Íàôòîãàçó».

* * *ßê êîðóïö³þ çäîëàòè?Ùîáè çíèêëà öÿ íàïàñòü,Òðåáà âð³çàòè çàðïëàòè:Õòî íåìàº, òîé íå äàñòü.

ÊÎÌÓ ×Èª?Тож віддайте кесареві - кесареве, а Богові - Боже

Євангелія від св. Матвія, 22, 15:21

Ïðîïîíóâàëîñü, ñõîæå,Íå çîâñ³ì òå, ùî º:Äàºìî Áîãó - Áîæå,À êåñàðÿì - ñâîº.

ÍÅ ÊÂÀÏÑß ÑÂÎ¯ÌÈ ÓÑÒÀÌÈКнига Еклезіястова, 3.1

Ñóäèëè é ñóäÿòü Ïîíò³ÿ çàòÿòî,À ñêàçàíî æ: íå êâàï ñâî¿ óñòà,Ïîïðîáóé õî÷ íà ìèòü ñåáå Ï³ëàòîì:Êîãî çäàñè - Âàðàâó? ×è Õðèñòà?

* * *Ïðîæèâ æèòòÿ - ñèíèöåþ â ðóö³² áåç â³äìîâ ó áóäü-ÿê³é ïîòðåá³,À ñåðöå âùóõëî â îáðó÷àõ ðóáö³â:Éîìó õîò³ëîñü - æóðàâëåì ó íåá³.

ðö ùó ðó ðó ö

________________________________________

155Світлана ОСТРОЖИНСЬКА. Вечірній зорепад

²Ç ÑÎÒÍ² ÔËÅÉÒÊÎÑÌ²×ÍÎÃÎ ÎÐÊÅÑÒÐÓНаталія СУХОПАРОВА,учениця 8 класу

ÂÅÑÍÀÎñòàíí³é ñí³ã ñò³êàº â çàáóòòÿ,Ìàëåíüêèé ïðîë³ñîê ç³áðàâñÿ ó äîðîãó, Âåñíà óïåâíåíî âðèâàºòüñÿ â æèòòÿ.²äå âåñíà. Â³äêèíüìî ãåòü òðèâîãó!Ïî÷óòè ïåðøó ï³ñíþ ñîëîâ’ÿ,Ïîáà÷èòè çåìë³ ìîº¿ âðîäó. ² çíàòè, ùî ùàñëèâ³ òè ³ ÿ –Îöå ³ º íàéá³ëüøà íàãîðîäà.

Валерія КРИЖАНІВСЬКА, учениця 5 класу

ÏÅÐÅÕÈÒÐÈËÀ Ó íåá³ ì³ñÿöü ðîçñèïàâ ëàñêó...«Ëÿãàé, ²ðèíêî, õàé ñíèòüñÿ êàçêà, -ëàã³äíî ìàìà ïåñòèëà äîíþ,áðàëà ãîë³âêó â òåïë³ äîëîí³, -à çàâòðà âðàíö³ ñâÿòèé Ìèêîëàéïîêëàäå äàðóíîê ï³ä ïîäóøå÷êè êðàé…»

Ò³ëüêè ç³ ñïàëüí³ ìàìà ï³øëà,ïîäóøêè ²ðèíêà øâèäåíüêî âçÿëà,íà ë³æêî àæ ñ³ì ó ðÿäî÷îê ïîêëàëà,îãëÿíóëà ¿õ... À ÷è áóäå íå ìàëî?À âîñüìó ñîá³ ï³ä ãîë³âêó âìîñòèëà,é ï³ä êîâäðó ìåðù³é, áî ÷åêàòè íåñèëà!

² ñíèëèñü ¿é ñíè ÷àð³âí³ ³ ëàñêàâ³:÷îìóñü Ìèêîëàé óñì³õàâñÿ ëóêàâî,ïðèéìàëà ó ãîñò³ Ä³äóñÿ Ìîðîçà,à Ñàíòà âïðÿãàâ á³ë³ êîí³ äî âîçà...À ³ãðàøîê ð³çíèõ - ëèø ðóêó ïîäàòè!Îõ, í³÷êî êîðîòêà! Ïîòð³áíî âñòàâàòè!

Ìåðù³é äî ïîäóøîê - àæ ñ³ì ïîäàðóíê³â!Ï³ä âîñüìîþ - ëèñò, à ó íüîìó: «Õèòðóíêà!»Ç³òõíóëà ²ðèíêà: «Õèòðóíêà? Áàéäóæå!Â³ä ùàñòÿ íà ñüîìîìó íåá³ ÿ, äðóæå,àëå, êîëè á â÷îðà öå çâå÷îðà çíàëà,íà äâîõ êóëà÷êàõ ö³ëó á í³÷åíüêó ñïàëà!»

Світлана ОСТРОЖИНСЬКА

ÂÅ×²ÐÍ²É ÇÎÐÅÏÀÄÂå÷³ðí³é ë³òí³é çîðåïàä...Îñòàíí³ ñïîãàäè é áàæàííÿ,ßê êðèøòàëåâèé âîäîïàä,ßê òèõå Êîñìîñó ç³òõàííÿ.Òàê øâèäêî ïàäàþòü ç³ðêè, Ëèøàþòü ñë³ä ðîç÷àðóâàííÿ,Áî øëÿõ çîð³ - òî âæå íàâ³ê,Õîëîäíå Êîñìîñó ñòðàæäàííÿ.Òî ãàñíå ç³ðêà ÷è æèòòÿ? Îé! Øâèäøå çàãàäàé áàæàííÿ!Ùîñü òàì â³äõîäèòü â íåáóòòÿ...Ùîñü òàì... Íàä³þñü, íå êîõàííÿ.Ëþáëþ. ×îìó æ ó ñåðö³ ùåìÑïàäàº çîðÿíèì äîùåì?

Ì²Ñß×ÍÀ ÑÎÍÀÒÀßêîñü ñí³æèíêè ïîëåò³ëè â³ä çåìë³,Ó íåáåñà âçÿëè ìåíå ç ñîáîþ,×óìàöüêèé Øëÿõ ï³ä íîãè ìåí³ ë³ãÑîëîäêîþ æóðáîþ âåñíÿíîþ.Â ïîä³ë ñîðî÷êè çîð³ ïîçáèðàëà,Ñïëåëà â³íî÷îê ì³ñÿöþ íà ð³æêè,À ïîò³ì êîëèñêîâó çàñï³âàëà,Àáè ïóñòèâ íà çîëîòó äîð³æêó.² ãðàëà ìóçèêà ³ç ñîòí³ ë³ð,²ç ñîòí³ ôëåéò êîñì³÷íîãî îðêåñòðó.ß ñîá³ â æìåí³ íàçáèðàëà ç³ð,Àáè òîá³, êîõàíîìó, ïðèíåñòè.Ç³ðêè ãàðÿ÷³ - àæ ïå÷óòü äîëîí³.À ñåðöå ëþáèòü - â³ê íå ïðîõîëîíå.

ÇÎÐßÍÈÉ ÑÎÍÅÒÓ õîëîäíîìó òåìíîìó ìîð³ - çîð³,Ó òàºìíîìó ÷îðíîìó ë³ñ³ - ì³ñÿöü.ßê ìåí³ íå ñïîëîõàòè ìð³þ,Ùî êð³çü Âñåñâ³ò ìåí³ ñâ³òèòü?À íà îáð³¿ - ñâ³ò ëåë³º,À ó ãðóäåíüêàõ ñåðöå ìë³º.Äåñü äàëåêî ãîðÿòü ñàòåë³òè...Õî÷ áè â ìð³ÿõ òóäè äîëåò³òè!Àð³àäíè ðîçâ³þ ÷àðè.Ï³äí³ìó ÿ â³òðèëà-õìàðè,Ñÿäó ÿ â çîëîòèé ÷îâåí -² çà êàçêîþ - ïîì³æ çîð³ -Ïîëå÷ó! Âèéøëà áîñà íà ãàíîê,À ó øèáêó ïîñòóêàâ ñâ³òàíîê.

ÌÐ²¯Íà îáëè÷÷³ - êðàïëèíè ñîëîí³...«Öå ÿ ïëà÷ó?» - ïîäóìàëà ã³ðêî.Ïðîñòÿãíóëà íåïåâíî äîëîíþ,À ó í³é íå ñëüîçà - ç³ðêà.Îõ òè, ñåðöå ìîº íåñïîê³éíå,Íó ÷îìó òàê òðèâîæèø ÷àñòî?Ôàíòàçóºø, ïðî çîð³ ìð³ºø,² äàðóºø çîðÿíó êàçêó?ß çàãëÿíó íåáó ó â³÷³,Â³äïóùó â äàëå÷³íü íàä³¿...Äîãîðÿþòü ñóç³ð’ÿ-ñâ³÷³,Íîâèé äåíü çà â³êíîì ëåë³º.Òåïëî ç³ðêà äîëîí³ ãð³º. Íå ñïîëîõàòè á ìð³þ.

«ОБДАРОВАНІ ДІТИ»

Рідну мову і літературу у Бродецькійсередній загальноосвітній школі Козятин-ського району викладає Тетяна Володими-рівна Острожинська – український філолог,відмінник освіти України, учитель-методист. А ще вона – чудова поетеса, і цю особливу любов, милозвучність українського слова уміло прищеплює своїм вихованцям. Доказ тому – рукописний альманах з творами її вихованців «Обдаровані діти», рекомен-дований Козятинським відділом освіти до використання на уроках розвитку здібностей учнів. Наша публікація – невеличка дещиця з творчого доробку учнів, але й вона засвідчує високий інтелектуальний рівень, уміння образно і нестандартно мислити, будувати свій власний художній світ.

_______________________________Îêðàé÷èê

Твори дітямТвори дітейТ і

VII

1/2012. Вінницький край. ОКРАЙЧИК 157156156 Зоя ТИЩЕНКО. Вередливий син

Зоя ТИЩЕНКО

ÂÅÐÅÄËÈÂÈÉ ÑÈÍВ однієї жінки був син. Як кожна мама, любила вона його, пестила,

догоджала в усьому. Хлопчик же ріс ледачкуватим і страшенно вередливим. Усе йому не подобалося. То мама купила не таку іграшку або черевички, то не те зварила на обід, то недостатньо вистудила чай, то занадто натопила в хаті... Жінка, як могла, годила своєму улюбленцеві, а сама потай плакала, не знаючи,що робити.

Якось приснилося хлопчикові, що прийшов до нього старенький дідусь та й каже: «Якщо ти не припиниш вередувати – твоя мама тебе залишить». – «Куди вона від мене подінеться?!» – хвалькувато засміявся вередун. Дідусь тільки похитав головою і зник.

Вранці за сніданком хлопчик хвалькувато розповів свій сон мамі. Не витерпіла вона й гірко заплакала. Але син на те не зважив: поколупався в тарілці з кашею, посьорбав компот і побіг гратися на вулицю. А мама вийшла на подвір’я, впала у траву й заголосила від болю. Заболіло у жінки серце, потемніло в очах, вона перетворилася на бліду хмаринку і злетіла високо у небо.

В обід прийшов хлопчик з до хати, а на столі – тільки недоїдений сніданок. Зазирнув у каструлі та сковорідки – порожньо. Помастив він хліб варенням,з’їв та й знову подався на вулицю. Увечері повернувся – немає мами. І так йому страшно, так голодно! Але що поробиш?! Згадав син і мамині сльози, і сон свій, і стало йому ще страшніше. І ще дуже захотілося їсти. Найпростіше, подумав він, розкласти багаття і спекти картоплі. Приніс дров, розклав неда-лечко біля хати багаття, пішов шукати картоплю, та не знайшов, бо навіть не знав, де мама її зберігає. Повернувся ні з чим, а вогонь тим часом підкрався дохати – полум’я охопило двері, перекинулося на солом’яний верх.

Тільки тепер хлопчик відчув, як страшно без мами, зрозумів, як ображав її.Розплакався він, почав гукати: «Мамо, матусю, прости мене! Повернися! Мені так погано без тебе!»

Мамине серце – не камінь. Високо в небі почула вона плач сина, дощем упала на хату, охоплену полум’ям, загасила вогонь і з докором подивилася на свого непослуха.

– Мамо! – кинувся до неї син. – Прости мене! Я більше ніколи тебе не ображу! Прости мене, матінко!

Пригорнула мама сина, поцілувала заплакане обличчя, а він і справдідотримав слова. Хлопчика ніби підмінили. Він в усьому допомагає мамі, став дуже уважним, турботливим, бо зрозумів: найважче, що буває в житті, – це залишитися без мами.

ÄÎÁÐÈÉ ÂÅ×²ÐЖили собі три брати. Наймолодшого звали Ранок, середущого – День, а

старшого – Вечір. Ранок завжди посміхався, щось наспівував, жартував, брався за багато справ, щось устигав зробити, щось – ні, але ніколи не переймався тим, що чогось не закінчив. Він знав, що люди йому завжди раділи, і це його дуже тішило.

Середущий брат, День, був стриманішим за Ранок. Він теж мав багато справ, але частіше за молодшого брата поринав не лише в роботу, а й у

роздуми. Він більше бачив, більше розумів. Хоча інколи й гнівався на молод-шого брата, що той перекладає на нього чимало клопотів, та прощав Ранкові все: мовляв, що поробиш – молоде-зелене.

День люди теж вважали добрим, любили та шанували. А от доВечора ставилися стриманіше. «Не Вечір, а буркотун, – говорили про старшого брата. – На те він гнівається, те йому не до вподоби, з тим він не може погоди-тися, того прийняти».

І вирішили люди не миритися з таким вередуном, а покарати його за норов-ливість. Зібрали всіх трьох братів і почали ставити Вечорові у приклад День іРанок, мовляв, ніколи від них не почуєш якихось нарікань, не те, що від тебе...

Вечір стояв похнюплений, опустивши плечі, а потім підняв очі, обвів усіхсумним поглядом.

– Чи можна мені сказати? – запитав стримано.– Кажи, як є що! – загули у натовпі.– Так, я буваю лихим, – зітхнув Вечір. – Але чи подумали ви: чому?Люди мовчали.– Я залюбки розповім. Більшість із вас, не встигнувши справитися з

ділами вранці, щось перекладає на день. Якщо ж і вдень додалося клопотів, усяневиконана робота дісталася мені, Вечорові. А я не маю на кого її пере-класти. А я не можу допустити, щоб ви лягли спати, коли хата не прибрана,дітки не вмиті, худоба не нагодована, сім’я не повечеряла. Отож і мушу підга-няти вас, іноді сердитись, іноді не давати вам сну до півночі, аби завтра Ранокзнову ніс вам радість.

Вечір замовк. Не лише брати дивилися на нього широко розкритимиочима, а й люди. І тут хтось мовив із натовпу: «І зовсім Вечір не вередливий, не лихий. Він мудрий». А інший голос додав: «А ще він дуже добрий».

«Добрий Вечір! Добрий!!!», – загули в натовпі. Люди дивилися на Вечора,посміхалися йому, тим самим ніби вибачаючись перед ним, що не розуміли його мудрості.

З того часу, коли надходить вечір, люди підкреслено шанобливо кажутьодне одному «добрий вечір».

×ÎÌÓ Ó ÇÀÉÖß ÄÎÂÃ² ÂÓÕÀКолись давно жив собі зайчик, трохи несхожий на нинішніх. Вушка у

нього були маленькі, а хвіст – навпаки – довгий. Де не ходив зайчик, де не стрибав, скрізь залишав сліди. Тому за ним завжди полювали як не вовк, то лисиця. Тоді їхнє полювання було значно успішнішим. Хоча самого лапань-чика упіймати не могли, та за хвоста встигали вхопити. Доки вовк чи лисицявипльовували з рота шерсть, вирвану із зайчикового хвоста, йому вдавалося втекти. І так було до того часу, доки вони по черзі геть не одірвали того хвоста. Але зайчик все одно знову й знову йшов до лісу. А куди діватися?! Хоч там ічатувала на нього небезпека, зате було стільки друзів і веселих розваг. Та, на жаль, він ніколи не встигав побачити своїх підступних ворогів, тим паче – почути маленькими вушками, яких майже не було видно.

От і цього разу ішов зайчик лісом і журився, що йому робити. За важкимидумками не помітив, як вийшов на галявину, густо порослу травою. І тільки тут він мало не зомлів від страху: з одного боку перед ним, мов з-під землі, вирісвовк, з іншого – лисиця.

– Ага, – заскреготали вони зубами. – От тепер ти від нас не втечеш!.. Туттобі і кінець!..

Та оскільки хвоста зайчик не мав, кожен з них ухопив його за маленьке

1/2012. Вінницький край. ОКРАЙЧИК 159158158 Зоя ТИЩЕНКО. Вередливий син

вушко. В іншого зайчика вже давно серце розірвалось би від страху. А цей стільки утікав од кривдників, то й тепер вирішив урятуватися. Та вовк із лисицею так міцно тримали його за вуха, що він ніяк не міг вирватися. Задніми і передніми лапами впирався зі всіх сил в землю, а вушка все витягались і витя-гались, ставали довшими й довшими. І це настільки здивувало вовка і лисицю, що вони з подиву тільки писки порозкривали. Зайчику цього й треба! Чимдуж зірвався з місця – і тільки його бачили.

Пройшов час, вушка, поранені лисицею та вовком, загоїлись, але меншими не стали. Кілька днів зайчик лежав у кущах і дуже сумував: боявся, що звірі з нього насміхатимуться. А коли нарешті голод вигнав його зі схованки, то зі здивуванням помітив, що його вушка (ні, тепер уже довгі вуха!) вловлюють найтихіші звуки. Стішився він і, хоч трохи охляв, застрибав на радощах, може, й пісеньку якусь заспівав, свою, заячу.

З тих пір зайчик настільки добре чує, що ні найхижіший вовк, ні найхитрі-ший лис не може його упіймати. Тільки-но десь щось зашарудить, він підніме одне вухо і вже чує – пташка пурхнула між листям. Отже, боятися нічого, можна поскубти траву чи погризти гіллячки на кущах. О, щось підозріло тріснуло! Він, піднявши друге вухо, чує, що то підкрадається вовк чи лисиця, і від-разу ж утікає.

ÍÅÑËÓÕÍßÍÈÉ ÕÐÓÌÈÊВ одному лісі, на галявині, стояла лісова школа. Вчителькою там була

мудра Сова, а учнями зайчик, білочка, лисичка, оленятко, вовченятко і смугасте поросятко. Ось про нього, про це поросятко, якого звали Хрумик, я і хочу вам розповісти.

Всі звірята, крім Хрумика, як ви вже здогадалися, старанно вчилися. Найбільше вони любили уроки, де Сова розповідала про зелений світ і його таємниці. А як же інакше! Жили в лісі, то й потрібно було знати, які дерева можуть захистити від спеки, дощу чи грози, які трави, корінці чи плоди корисні, а які потрібно обходити, аби не з шкодити собі. Їхня вчителька стільки

у у р р р

всього знала! Недарма її прозвали Мудра голова.Звірята уважно слухали й запам’ятовували, а непосидючий, неуважний

Хрумик усе пропускав повз вуха: мовляв, я і так це знаю. Сова не раз робила йому зауваження, та зірвиголова не мінявся, аж поки не трапилася з ним прикра історія…

Якось, повертаючись зі школи, звірята побачили великого дуба. Той саме своїх діток-жолудів збирався виряджати у світ, наказував їм, як потрібно впасти на землю, під який листочок закотитися, як лягти, аби через рік прорости маленькими дубочками. Висіли вони на гілках, уважно слухаючибатька, і навіть не звертали уваги, як під ними, на землі вищить і підстрибує порося, бажаючи дістати для себе смачну поживу.

Хрумик розлютився, що не може дістати жолудів, не зважав на друзів, які намагалися його заспокоїти. Та жолуді залишилися висіти на гілках, а поросятко з однокласниками рушило далі. Йдуть вони, йдуть, аж бачать – на галявинці

у , р

гриби ростуть. Такі красиві, такі розцяцьковані! Хрумик таких ще зроду не бачив.– Ох зараз поласую! – застрибало від радості поросятко.– Та ти що! – в один голос вигукнули друзі. – Нам же вчора вчителька про

них розповідала. Ти вже забув?! Це не їстівні гриби, а мухомори! Вони отруйні!Наїсися – живіт болітиме!.. Або й помреш…

– І не болітиме, – заперечило порося. – Я вже не раз грибами ласував. А ці, мабуть, особливо смачні – вони ж такі гарнюні!

Як друзі не переконували Хрумика, той все одно з’їв мухомора. Та не встиглишколярі відійти від тієї галявини, як раптом йому стало зле.

– Ой, що ж це мені так погано? – заскиглило порося. – Живіт болить… вочах чорніє… не маю сили йти далі… Допоможіть!

На щастя, будиночок Хрумика був уже поруч. Вибігли його татко змамою, занесли свого малого непослуха до будиночка, промили йому шлуночок, напоїли відварами лікарських трав, і невдовзі Хрумикові стало легше. З тих пір він дуже тихо сидить на уроках і старанно запам’ятовує все, про що розповідаєйого мудра вчителька Сова.

ÊÀÇÊÀ ÏÐÎ Ë²ÒÎКолись на Землі не було не тільки літа, а взагалі ніякого тепла. Прихо-

дили холодні й похмурі осінь, зима, весна, а літо ніяк не з’являлося. Навіть слова такого ніхто не чув. Але переказували старенькі люди, які чули свого часу від ще старших, що десь таки літо є. Та як догукатися-докликатися його – ніхто не знав.

І от одного дня, коли надворі було дуже холодно, зібралися люди і сталидумати: як же бути, що робити, аби прийшло воно, оте бажане тепло, з сонцем і блакиттю? Кожен висловлював свою думку, та не дуже приставали на неї.

Тоді слово взяв найстаріший чоловік з громади.– Люди добрі, – мовив він, і навкруг запанувала тиша. – А може,

ми самі завинили? Може, в наших серцях немає тепла, і тому ми неможемо розтопити холод природи?

– А що ж нам робити? – загули в гурті.– Давайте спробуємо не просто говорити один з одним, а робити це з

сердечним теплом, не просто виконувати якусь роботу, а вкладати в неї всю душу.Замислились люди і таки погодилися з тим чоловіком. Проходив час, але

нічого не змінювалося. А мудрий чоловік на косі погляди в свій бік та запитан-ня: «Коли ж минуться холоди?» говорив лиш одне: «Мабуть, ще не пора».

І вирішив гурт стратити мудрого дідуся за те, що обманув людей тазмусив даремно чекати. Знову зібралися вони всі разом, вивели його на середину, поставили на високий камінь, приготували лук та стрілу, аби випустити її в серце мудреця. Але дозволили йому на останок слово сказати.

– Люди добрі, – мовив дідусь. – Не тримаю я на вас зла, хоча дуже шкодамені, що не вірите ви в те, що лише теплом своїх сердець ми можемо розтопитибудь-який холод.

– Він знову своєї, – загули з одного боку натовпу.– Що його марно слухати? – підхопили в іншому.Але мудрець продовжував говорити, хоч йому вже скручували руки.– Я вірю, що сонце прийде. Навіть якщо доведеться чекати сотню, тисячу

літ! – вигукнув він, підвівши голову вгору.Раптом у небі блискавка розсікла хмари і з’явилося воно, сонце. Не пові-

рили в своє щастя люди. Отямившись, подивилися вони на старця, якого мало не стратили, і зрозуміли велику мудрість, яка була у його великій вірі.

З тих пір сонце не полишало землю надовго, а найтеплішу пору року людиназвали тим словом, яке промовив старенький, коли блискавка розітнула хмари. А промовив він: «...навіть якщо доведеться чекати сотню, тисячу літ...»

Ось так і з’явилася на землі тепла пора року, яку назвали літом._________________________________

Літературно-мистецький журнал

р урр

Видається з 2004 рокучотири рази на рік

Підписано до друку: 28.03.2012 р.

Формат 70x108/16 Друк офсетний

Умовних друк. арк. 28Папір офсетний

Зам. №43

Віддруковано в ТОВ «Видавництво-друкарня Діло»Вінницький р-н, с. Зарванці,

вул. Кільцева, 13

Тираж 1000 прим.

© Макет дизайну:Л.Дідур

© На 1-й ст. обкладинки: Ікона Богородиці

«Браїлівська-Почаївська» (деталь).

© В дизайні журналувикористано графіку

О.Городинської,А.Дикого

Spiritual

«Вінницький край» літературно-мистецький журнал №1-2012