МІЙ РІДНИЙ КРАЙСТАВИЩЕ

Підготувала:Студентка групи ОД-11Рибачук Світлана

Історія Ставища

Історична дата утворення - 1525 рік, хоча ймовірно селище є значно

старшим. Вчені припускають що в княжу добу на місці Ставища стояло

велике місто Любомир, яке зруйнували татаро-монголи. У XIX

столітті Ставище було містечком, але у XVII столітті це було багатолюдне

місто, яке користувалося Магдебурзьким правом та було

центром староства. Здавна Ставище мало укріплений замок і вважалося

козацьким містом, яке часто противилося волі поляків.

• З другої половини ХІХ століття і до 1917 року Ставище належало родині Браницьких. Вони мали у поселенні маєток із парком. У 1911 році Браницькі збудували у Ставищі лікарню, споруда якої нині є головною пам'яткою селища. Це пам'ятка архітектури місцевого значення. Тут і нині розміщено лікарню.

У 1920 році в Ставищі встановлено радянську владу, 1923 року отримало статус районного центра. У 1927-31 роках відбулася колективізація, у 1932-33 рр. тривав голод. Від 17 липня 1941 по 4 січня 1944 селище і район були окуповані гітлерівськими військами. З фронтів Другої світової війни не повернулося 296 жителів Ставища.

Історичні пам’ятки

Будь-який населений пункт має свою власну історію, яка залишила йому в спадок щось унікальне і Ставище тут не виключення. 

По вулиці Радянській знаходиться Ставищенська лікарня з малопримітною поліклінікою і п'ятиповерховим кубом стаціонару. 

Зразу за стаціонаром, в тіні дерев, розташоване хірургічне відділення,

приміщення якого і було першою ставищанською лікарнею, збудованою на

початку XX століття коштами графа Браницького. 

Пам'ятка архітектури початку XX століття. Збудовано у 1911 -

1923 роках

На міському кладовищі, яке знаходиться зразу за лікарнею є багато польських могил кінця XIX початку XX століття, наявність яких підтверджує інформацію про те, що власниками навколишніх земель були поляки - пани Браницькі.

• . Невід'ємна складова Ставищ - Ставищенський парк, який, як і всі більш-менш примітні об'єкти,

знаходиться точно в центрі містечка, вздовж вулиці

Радянської. Ставищенський парк починається з кам'яної брили з прикрученою до неї меморіальною табличкою.

Табличка повідомляє, що парк був закладений в 1785 році

ботаніком Аджієвським.

В парку знаходиться Ставищенський краєзнавчий музей і музична школа, які розмістились, як стверджують місцеві, в колишньому будинку Браницьких. Сучасний вигляд особняка Браницьких м'яко кажучи не вражає, очевидно далися в знаки багаточисленні перебудови, так як до музею з 1928 по 1938 рік в цьому ж будинку знаходилася ще й середня школа. Поруч з музеєм стоїть трьохповерхова вежа, яка також залишилась тут з часів Браницьких

Поруч з краєзнавчим музеєм встановлено пам'ятник Леніну.

• Восени 2008-го пам'ятник Леніну таємниче зник з площі перед райдержадміністрацією. Всі ставищани, які в той день йшли вранці на роботу, вітали один одного словами - "А ви бачили, Ленін пропав?!". І дійсно, Леніна на своєму місці не було. Замість нього стояла тільки прямокутна тумба з написом "Ленін".

Будинку культури в Ставищі немає. Згорів він з невідомих причин ще задовго до зникнення Леніна і довго стояв пусткою нагадуючи собою розвалини Римського Колізею. 

За переказами людей, в Ставищах по вулиці радянській

знаходиться стара церква, якій більше 50 років

Пам’ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС

Монумент Слави

Алея пам’яті загиблим на виробництві Пам’ятник козакам Ставищенського краю

ВІДОМІ УРОДЖЕНЦІ

Герасим Кондратьєв (Кіндратович) (1701 р.) — український політичний та військовий діяч, один з засновників м. Суми, полковник Сумського козацького полку, дворянин.

Дмитро Самохвал (1897–1989) - поручник  Залізної Дивізії Армії УНР, лицар Залізного Хреста УНР.

Фоя Людмила (1922–1950) – організатор військової преси УПА, співпробітниця Героя України Романа Шухевича.

Анатолій Максимович Зленко (1938) – міністр закордонних справ України (1990–1994, 2000–2003).

Славинський Максим Антонович (1868–1945) – український громадсько-політичний діяч, поет-перекладач, дипломат, публіцист, націолог.

Одне з небагатьох працюючих підприємств Ставищенського району - маслозавод. Якихось інших потужних підприємств, які б забезпечували роботою жителів Ставищенських п'ятиповерхівок тут немає. Ставищенський завод Точприлад, який пручався до останнього і до середини 90-х намагався щось виробляти, перетворився на пам'ятник Радянській промисловості і пусткою стоїть при в'їзді в місто збоку Києва.

Природа Ставища

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!