Вчитель історії та правознавства

Гайворонківської ЗОШ І-ІІ ступенів

Худа Ірина Петрівна

Історія села Гайворонка

Село Гайворонка розташоване на правому березі річки Стрипи. Воно

відоме з 1785 року. На цей рік в ньому нараховувалося 198 дворів. Село

помітно зросло в ХІХ ст. У 1861 році проживало тут 911 жителів, а в 1910 р. –

1725 чоловік. Доісторичний матеріал відсутній.

До Першої світової війни Гайворонка не вважалася передовим селом у

Підгаєцькому повіті. Але при стараннях отця декана Токара і війта села Панаса

Солонинки тут налагоджувалось культурне життя. До піднесення культурного

розвитку села немало зусиль доклав управитель докласової школи Іван

Лубкович. Немалі заслуги тут і отця декана В. Білинського. До просвітителів

села треба зарахувати суддю Смеречинського з Вишнівчика, а також

церковного декана Серафина. Вони у хаті Анни Бочан ( з роду Машталір)

організовують першу читальню «Просвіти» і Товариство «Січ».

Коли почалась Перша Світова війна, село дало 34-х добровольців до

загону УСС. Між ними Дмитра Бочана, С.Тимка, що був сотником. Під час

війни село було повністю знищене, тому що тут цілий рік стояв фронт.

Населення села було вивезено до табору в Гмінді і лише незначна частина

мешканців знайшла тимчасовий захист у прифронтових селах. Після фронту

жителі, що повернулись, застали село у руїнах, зрите ровами і окопами. Настав

голод, злидні, від яких загинула четверта частина населення села.

Після Першої світової війни в Гайворонці закипіла робота.

Відновлюється читальня «Просвіти», засновується перша кооперативна

«Селянська Спілка». Збудовано власний Народний Дім, відбудовано з

повоєнних руїн церкву. В селі засновується перший зразковий дитячий садок у

повіті, а також районна молочарня. Розвивається праця культурно-освітніх

товариств. У селі було 58 членів Матірного Товариства «Просвіта» у Львові. В

культурному житті села визначну роль відігравав аматорський гурток.

1

Керівником його був Петро Гусак. Був у селі і гурток «Рідної Школи», при

ньому було організовано струнний оркестр, яким керував церковний дяк і

диригент Осип Полевий. Вихователем дитячого садка була Стефа Миськів, за

фахом – учителька, якій було віддано під опіку 63 дітей віком 3-6 років на

двомісячний сезон жнив. Діти мали в ньому цілоденне утримання і харчування.

Садочок був нагороджений похвальною грамотою Головної Ради «Рідна

Школа».

У Гайворонці діяло Товариство «Сільський Господар». Воно мало великі

заслуги у піднесенні господарського рівня села та добробуту селян. Головою

Товариства був Володимир Бочан, а жіночою секцією керувала Текля Бобрик.

Машинна секція Товариства «Сільський Господар» мала тридцять вісім членів.

Входили до Товариства також збіжева секція, яка мала 45 членів, також

насіннєва секція із 12 її учасниками. Секція хліборобського вишколу молоді

мала понад 60 школярів, а керував нею технік Михайло Ковальчук.

1939 року в селі встановлено радянську владу. Головами сільської ради

були: Солонинко Михайло Онисимович, Швирло Іван, Кухтяк Пилип Іванович,

Рибак Михайло Андрійович, Машталер Мирон Пилипович, Дасьо Микола

Андрійович. Тоді ж було засновано колгосп. Першим його головою був Гусар

Михайло. Під господарські приміщення було взяті хліви жителів с. Гайворонка:

Бочана Володимира, Гусака Миколи, Шуфляди Михайла.

В роки війни Радянського Союзу з Німеччиною село було окуповане. 70

чоловік було мобілізовано до Червоної Армії. 32 з них не повернулись з війни.

17 нагороджено орденами і медалями.

Воювали наші односельці і в загонах УПА. Це: Бочан Григорій, Бочан

Микола Григорович, Бочан Микола Іванович, Кухтяк Остап, Онисько Василь,

Бочан Дмитро, Бочан Ілько, Бочан Євстахій, Данилюк Микола, Машталер

Тиміш.

Після звільнення у 1944 році села від фашистів тут було відновлено

радянську владу. Село було дуже зруйноване, тому що тут проходив фронт. З

1946 року почали організовувати колгосп. Люди з неохотою вступали до нього.

Про це свідчить те, що у 1947 році було підпалено господарські приміщення, а

2

також повісили голову сільради Швирла Івана. У повоєнні роки головою

колгоспу були: Дорчак Андрій, Балук Омелян, Коханчук Іван, Глущенко

Григорій. У 1956 році колгосп було перейменовано на к-п ім. Чапаєва. У 1965

році колгосп очолив Крушельницький Богдан Антонович. Після нього колгосп

очолювали: Ковалишин Ярослав Антонович, за якого колгосп об’єднали з

Бурканівським, Верхоляк Іван Онисимович, Богуш Зіновій Степанович. 26

грудня 1986 року колгосп роз’єднали. Головою правління став Смільський

Євген Михайлович. Назву залишили – «Вільне життя». З 1993 року колгосп

очолив Мацала Богдан. За час існування колгоспу тут побудовано 10

тваринницьких приміщень, склад міндобрив, тік, гаражі, дві ремонтні

майстерні.

В 1955 році було завершено радіофікацію села. А в 1964 році здійснено

електрифікацію. Для побутового обслуговування населення було відкрито

шевську і кравецьку майстерні, а також ФАП. Прикрашає село будівля Будинку

культури. У 1969 році було відкрито пам’ятник односельчанам, які загинули в

роки Другої світової війни. У 1994 році на честь земляків-борців за волю і

незалежність України було відкрито і освячено могилу.

У 1990 році в селі було реставровано церкву Св. Анни, яка збудована у

1870 році і з післявоєнних років була закрита. Громада в селі греко-

католицького віросповідання. Значні пожертвування на відбудову церкви

зробили Бочан Ярослав з Англії, Семчій Йосип, Бочан Катерина з Німеччини,

Волоський Михайло, Малиш Катерина, жителі села Гайворонка.

Повільно розвивалася народна освіта. Спочатку в селі школи не було.

Лише після скасування кріпаччини церковний дяк навчав грамоти. У 1867 році

був учителем Вітушинський, який навчав грамоти по-старослов’янськи . Після

його смерті в селі вчителював Турчин. У 1890 році приїхав вчитель Іван

Лубкович. Учні першого класу навчались українською мовою, а в другому класі

вже вчили польську мову. В 1909 році Лубкович помер, а на його місце став

учитель Бабій Степан. Навчання було чотирирічне та двозмінне. Старші

навчалися зранку, а молодші – після обіду. З 1914 по 1922 рік в селі зовсім

ніхто не навчав дітей, а потім вчителювали Суслевич і Зіберман. 1 грудня 1932

3

року в Гайворонку прибув учитель Боднарук Денис Михайлович. Спочатку він

працював у польській школі для дітей польських переселенців та поляків

с.Гайворонки. В українській школі вчителювала Бесштановська Марія, яка у

1933 році виїхала, а на її місце приїхав Добруцький. У 1933-1939 рр. школа

була в приватних будинках Цимбрило Марії, Андрухіва Михайла, Багирич

Щепка, Чорної Савери.

В 1934 році Боднарук Денис Михайлович очолював українську школу, а

Добруцький – польську. Крім Боднарука, в цій же школі працювала

Кулаковська Богуслава, родом зі Львова. Після її від’їзду в 1937 році до

Гайворонки приїхала Букачевська Іванна з Бучача. Ці вчительки не знали добре

української мови і тому все, крім української мови, вчили по-польськи. Після

закінчення 4-х класів учнів випускали зі школи.

У 1939 році, після встановлення радянської влади, в селі діяла початкова

школа. Вона знаходилася у хаті Хроневич Марії-Магдалини. Ще у 1933 році

вона цей будинок подарувала монашкам, які опікувалися у ньому дітьми-

сиротами. В школі працювало 4 вчителі, а Боднарук Д.М. був завідуючим

школою.

Після війни,в 1945 р., працювали в селі дві молоді вчительки із

Чернігівської області: Лутаєнко Тетяна і Лук’яшко Галина. У 1946 році

Боднарук Д.М., повернувшись з армії, знову почав учителювати. Завідуючою

школи була Немога Емілія Аксентіївна. В 1948 році вона виїхала в східні

області, а Боднарук Д.М. знову став завідувачем школи.

Школа поступово почала розширятись. В ній було відкрито 5-й клас. А у

1952 році школа стала семирічною. У 1951 році директором школи було

призначено Денисенка Гната Омеляновича. Попрацювавши рік, він виїхав, а на

його місце став Бабич Дмитро Борисович.

У 1950-ті рр. у школі працювали Гусак О.М., Яструбецький Г.В., Семчій

С.В., Токарчук А.Г., Боднарук Д.М., Бородай І.О. Після Бабича директором

була Токарчук А.Г., а з 1956 по 1959 рр. – Бородай І.О. У 1959 році директором

Гайворонківської восьмирічної школи було призначено Дасьо Миколу

4

Андрійовича. В школі навчалось 175 учнів. Виникле потреба у її розширенні. У

1966 році до старого приміщення було добудовано нову школу, де було 4 класи.

В останнє десятиріччя школу очолювали: 1980-1983 рр. – Мацала Н.П.,

1983 – Білик Б.М., 1984-1992 рр. – Дасьо М.А., і з 1993 року – Худа П.Є.

Про результати роботи школи говорить те, що її випускники працюють у

різних сферах господарства. Це і прекрасні робітники, і працівники с/г. Є серед

випускників вчителі, лікарі, інженери, агрономи, зоотехніки, спеціалісти

музики, священнослужителі, офіцери та багато інших. У 1988 році побудовано

нову школу-садок. У ній працювало 15 вчителів, навчалося 50 учнів.

На 2015 р. в школі навчається 27 учнів, тому вона стоїть на межі

закриття. Проте поки діти мають можливість навчатися у рідному селі. У стінах

школи проводить тренування новостворена футбольна команда села, якою

опікується місцевий священик Подоляк Іван.

Жителі села Гайворонка всіляко підтримують воїнів у зоні АТО, на

передову передають продукти харчування, теплий одяг, всі необхідні речі.

Четверо наших односельчан безпосередньо беруть участь у військових діях на

Сході України. Це, зокрема, Федорович Іван, Олексюк Іван, Стрихальський

Володимир, Стасів Михайло (лікар – опікується пораненими в гарячих точках

України).

5

Міст, що з’єднує дві частини села.

Сільський став

6

Учні школи

7