ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

№ 16 (315) 25 лютого 2012, субота

стор.8

Дмитро Селянський успішно втілив перший на обласному рівні в Україні проект «DANSE – Майдану». Його фінал відбувся у Корюківці, адже корюківську команду обласне журі визнало найкращою. За талановитих корюківців уболівальники надіслали 3,5 тисячі есемесок, теж найбільше.

Організатор і хореограф корюківського колек-тиву Вікторія Тихоновська – енергійна, здібна й оптимістична! Вона зуміла зібрати і зовсім юні, і зріліші таланти. Найменшій танцівниці Ірі

Лобановій десять років.Костюми у танцівників були простенькі, дешеві,

але напрочуд оригінальні. Білі рукавички і білі об-личчя, розмальовані спеціальною фарбою, справляли враження казковості.

27 танцівників на одному диханні виконали су-часний український танець. Нагорода корюківським фіналістам за перемогу – 15 тисяч гривень. Проект обласного «DANSE – Майдану» придумав, і знайшов спонсорів Дмитро Селянський.

Як використати цю премію? Танцівники хочуть за ці гроші придбати великі дзеркала для своєї зали, де проводять репетиції.

Молодь Корюківки тепло вітала не лише своїх фі-налістів, а й усіх гостей – Дмитра Селянського, Артема Чернієнка, хореографа чернігівської команди «DANSE – Майдан» у Києві, музикантів.

Зоя ШМАТОК

Гарбузове насіння, згущене молоко,українську горілку можна купити у Мессінгені

2 березня – річниця Корюківської трагедії. Де бути Меморіалу?

«Во, блін!»Рецепти смачних млинців від наших читачів

Світлана Савицька: «Знаю, знаю ваш славний Чернігів...»

стор.5

стор.6 стор.8

стор.4

стор.2

Юлія Бригинець:«Ці сльози, емоції, радість на фініші не пОРіВняти ні З ЧиМ»

Зн а й н а ш и х!

Для всіх шанувальників біатлону 22-е лютого стане пам’ятним, радісним днем,

який назавжди увійде у спортивний літопис України і Чернігівщини. У фінському Контіолахті на юніорському чемпіонаті світу жіноча збірна України вперше в естафетній гонці підкорила золотий подіум. І серед золотих медалістів – майстер спорту з Чернігова Юлія Бригинець.

п р ое к т «DA NSE–М а й д а н»

15 тиСяЧ – за перемогу!

http://dponline.cn.ua

2 № 16 (315) 25 лютого 2012, суботаhttp://dponline.cn.ua

Через рік, якраз на 70-річчя корюківської трагедії, згідно із серпневим Указом Президента України Віктора Януковича, у нас має бути Меморіал. До того ж, Всеукраїнський. Безперечно, ми хотіли бачити його не гіршим від білоруського чи російського. Спорудити такий за рік непросто. Дехто

пробує «укусити» місцеву владу, що треба діяти активніше.– Критикувати – легше від усього, – вважає заступник голови райдерж-

адміністрації Іван Бузак. – Все, що від нас залежить, робимо. Так, за нашої участі розроблено заходи щодо спорудження Меморіалу з урахуванням вар-тості робіт і передано в Кабінет Міністрів. Нині триває узгодження з мініс-терствами та відомствами. Як тільки ми отримаємо підтвердження, одразу розпочнеться велика робота. Найперше, буде створено комунальне підприєм-ство, яке виготовлятиме проектно-кошторисну документацію. Згідно з розпо-рядженням голови обласної держадміністрації Володимира Хоменка оголоше-но конкурс на кращу проектну пропозицію Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими загарбниками. Журі очолює Віктор Тканко – заступник голови облдержадміністрації. У складі членів журі й голова Корюківської райдержадміністрації Олександр Довгаль.

– Де ж планується збудувати Меморіал? Чи радитеся з людьми?

– Без такої ради нічого не вирішується. Це питання обговорювалося в районній пресі, на засіданні громадської ради при голові райдержадміністрації. Не секрет, що міська рада бачить Меморіал в одному місці – в парку Пам’яті, на вулиці Садовій, а райдержадміністрація – в іншому, в урочищі «Дуби», за колишньою «Сільгосптехнікою». Для меморіалу з великою інфраструктурою потрібно 8–9 гектарів землі. Розглядалися різні варіанти його розташуван-ня, не лише парк Пам’яті й урочище «Дуби», та зійшлися на думці, що «Дуби» – найкраще місце, до речі, там є й поховання. До того ж, це паркова зона, тож не буде проблем з оформ-ленням земельної ділянки. Поруч – водойма, яку почистимо. Під’їзд хороший, безпечний.

– Майбутній меморіал, мабуть, не лише скульптурні творіння?– Звичайно. Це й музей, і перенесені звідусіль з Корюківки численні остан-

ки загиблих мирних жителів із багатьох могил. Ще є дещо в задумах, та ми не знаємо, скільки виділить коштів Кабінет Міністрів. Не можна не брати до уваги і підведення газових мереж, електро- і водопостачання. На щастя, цю околицю Корюківки газифіковано, і навесні діятиме водогін.

– Чи передбачені кошти в районному бюджеті для виконання робіт щодо спорудження меморіалу?

– Передбачено співфінансування. Воно стосується проведення пошукових робіт і перепоховання останків жертв трагедії. Зійде сніг, ці роботи почнуться.

Також у районному кошторисі передбачено гроші для реконструкції районного історич-ного музею з оновленням експозицій та капітальний ремонт районного Будинку культури.

За наші бюджетні кошти випущено мартиролог – список жертв корюківської трагедії, який вдалося встановити. Але кожен день з’являються нові повідомлення. Цей довідник-мартиролог буде презентовано 2 березня в Корюківці.

Зоя НАЗАРОВА

Зр об л е н е і п л а н и

Меморіал у Корюківці

бід а

ХірургаВолодимира Лук’янцярятують вдомаУ середу Корюківку облетіла гірка звістка: завідувач хірургічним відділенням центральної районної лікарні Володимир Лук’янець тяжко постраждав у дорожньо-транспортній пригоді. Їхав до Чернігова, на курси, поспішав. Його «Ланос», за який тільки-но встиг виплатити кредит, розбитий. постраждала й зустрічна автівка. Це сталося за смт Березна, що на Менщині.

Хірург, який рятував десятки людських життів, те-пер сам у великій біді. Щоб дізнатися про стан його здоров’я, вирушаю до лікарні. Головний лі-кар у хірургічному відділенні. Коридором поспі-

шає травматолог Григорій Кравченко:– Ніяких інтерв’ю!.. Стан Лук’янця тяжкий, про все

розповім через два тижні.Нічого не залишається, як спуститися із четвертого

хірургічного поверху на перший, де відділення швид-кої допомоги. Михайло Стецко, який відповідає за ро-боту фельдшерів, він же і голова профкому лікарні, де-що розповів:

– Ми всі у журбі. Володимир Лук’янець – досвід-чений хірург і прекрасна людина. У Чернігів їздив на курси щодня. І навчався, і своє відділення не поли-шав. Інший би поїхав і носа не показував на роботі, а він так не міг. Може б, і нічого з ним не сталося, якби не почав обганяти автомобіль: зателефонував колега, щоб додав «газу», бо запізниться. Дуже наш Володимир Іванович постраждав. Кілька тяжких переломів, велика втрата крові. Спочатку його забрала менська швидка допомога, а потім до сусідів ми відправили свою. Поїхав досвідчений травматолог Григорій Кравченко. Забрали до себе в лікарню. Чому не в Чернігів? У нас умови не гірші ніж у Чернігові, та й обладнання теж. Вмілі лікарі. Отже, рятуємо вдома. Вчора прилітав з області санітар-ний літак. Чернігівські медики оглядали постраждало-го, консультувалися з нашими лікарями. Сьогодні стан здоров’я нашого хірурга стабільно тяжкий. Відчуваємо: лікування буде довге, але наші медики все зроблять за-ради того, щоб йому стало легше і він видужав.

Михайло Стецко додає:– Володимир Лук’янець став лікарем не випадко-

во. Йшов до здійснення мрії довгі роки. У Корюківку приїхав з Німеччини, де як фельдшер-прапорщик був у складі контингенту радянських військ. Працював у лікарні теж фельдшером, а потім вступив до медич-ного інституту. Це непросто: стаціонарне навчання, а сім’я – далеко. Дружина і донька чекали його в Корюківці. До речі, його половинка теж медик. Після вишу Володимир Іванович знову повернувся до на-шої лікарні хірургом. Понад десять років завідує хі-рургічним відділенням, прийняв його від досвідчено-го хірурга, почесного громадянина Корюківки Олексія Гавриленка. У роботі Лук’янець себе не жаліє, розуміє і поважає працю всіх медиків, хворих не ділить на «ра-си», як тепер трапляється. Такій людині треба жити!

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

під час двосторонньої зустрічі Ігор Калєтнік та Олександр Шпілевський обговорили питання обміну попередньою інформацією та вдоско-налення форм взаємодії митних служб України

та Білорусі, особливо що стосується підготовки до про-ведення фінальної частини чемпіонату Європи з футбо-лу, застосування системи раннього попередження про виникнення надзвичайних ситуацій на українсько-біло-руському кордоні.

Учасники ознайомилися зі станом розбудови і рекон-струкції пункту пропуску «Нові Яриловичі» та відвідали суміжний пункт пропуску «Нова Гута» Гомельської області. Доки тривали оглядини, ми встигли поспілкуватися з пра-цівниками Новояриловицького пункту пропуску, зокре-ма із заступником начальника митного поста Анатолієм Сєріковим та його колегою Володимиром Подоляком.

– Сьогодні завершуються ремонтні роботи на пункті пропуску, – зазначив Анатолій Сєріков. – Митники матимуть потрібні побутові зручності та нормальні умови для роботи. Зокрема, облаштова-но залу для митного оформлення вантажів, невдо-взі стане до ладу приміщення, де проводитиметься огляд пасажирів. Людина, проходячи митний контроль, одержує тут же паспорт – і далі в дорогу. Готуємося і до Євро-2012. Додасться ще по одному зеленому ко-ридору на в’їздній і виїзній частинах митниці.

Нині проводять заняття з особовим складом, який буде задіяний у період фінальної частини чемпіонату. Люди, зокрема, опановують англійську мову. Додаткові коридори на в’їзді і виїзді обслуговуватимуть здебіль-шого організованих уболівальників.

Журналісти разом із митниками з української сторони побували й на білоруському митному посту

пропуску «Нова Гута». Він ще раніше був достатньо облаштований, але й тут збираються проводити де-які роботи щодо поліпшення його функціонування. Гості цікавилися думкою перевізників, чи є заува-ження до української сторони. Один із перевізників зауважив, що на оформленні експортно-імпортних операцій задіяно три білоруські митники, а в Нових Яриловичах – лише один, що призводить до утво-рення черг. Невдовзі їх не буде. Про це повідомив представникам українських і білоруських ЗМІ голо-ва Держмитслужби України Ігор Калєтнік на прес-конференції за підсумками перемовин зі своїм біло-руським колегою Олександром Шпілевським.

– Для нас Білорусь – важливий торговий парт-нер. Торік обсяг товарообігу між нашими країнами перевищив 6 мільярдів доларів. Через пункти про-пуску пройшло 560 тисяч залізничних вагонів та 8,5 мільйона пасажирів, 55 тисяч автобусів і 240 тисяч одиниць вантажного транспорту. Це вже одинадцята така зустріч за останній рік.

Черговим поштовхом для поглиблення спів-праці стала підготовка до проведення Євро-2012. Пасажиропотік має зрости, як ми передбачаємо, на 30–40 відсотків. Очікуємо понад півтора мільйона людей. У зв’язку з цим на період чемпіонату особли-во важливо узгодити дії обох митниць, аби їх служби виконували свої функції у швидшому форматі. Увагу, зокрема, акцентовано на низці важливих питань. Це стосується обміну попередньою інформацією. Крок, який дозволить оперативніше оформляти вантажні та пасажирські транспортні засоби, якісніше засто-совувати систему аналізу ризиків, попереджувати митні порушення.

Вважаю дуже важливим пункт про вивчення кра-щого досвіду, який мають митники України і Росії, Польщі і Білорусі. Зокрема, щодо оформлення поїз-дів Київ–Москва та Київ–Мінськ на стадії прибуття.

Щодо пункту пропуску «Нові Яриловичі». В його реконструкцію вже вкладено близько 40 мільйонів гривень бюджетних коштів, внаслідок чого пропускна здатність практично подвоїться. Це буде асиметрична робота, узгоджена з білоруською стороною. І за кількіс-тю працівників, і щодо пропуску транспортних засобів.

Голова Держмиткому Білорусі Олександр Шпі-левський зауважив, зокрема, що вже з 15 березня буде включена і працюватиме система попередньо-го повідомлення про прибуття транспорту у пункти пропуску «Нова Гута» і «Нові Яриловичі». Час його оформлення буде скорочено майже в чотири рази. Словом, через місяць пости повністю увійдуть у гра-фік регулярного обміну інформацією.

Олекса ДОРОШФото автора

к о н та к т и

Минулого четверга в міжнародному автомобільному пункті пропуску «нові яриловичі» відбулася робоча зустріч голови Державної митної служби України ігоря Калєтніка та голови Державного митного комітету Республіки Білорусь Олександра Шпілевського. Керівників обох митниць супроводжували очільники низки структурних підрозділів з обох сторін.

попередні повідомленняпро прибуття транспортумайже вчетверо скоротять часна його оформлення

Підпис під фото

д о ст р о к ові в и б ор и

нарешті у Щорсі буде мер27 травня 2012 року в місті Щорс Чернігівської області відбудуться дострокові вибори мера.

За ухвалення відповідного рішення проголосували 339 народних депутатів із 415-ти зареєстрованих у сесійній залі.

Цього дня також відбудуться позачергові вибори сільського голови в 33-х населених пунктах України, одного селищного голови.

2 березня жителі Корюківки вже вкотре схилятимуть голови перед пам’яттю невинно убієнних і спалених земляків на початку весни 1943-го. Загинуло 6700 людей. не скорилися фашистам…

http://dponline.cn.ua

№ 16 (315) 25 лютого 2012, субота 3http://dponline.cn.ua

– Отож, Анатолію Івановичу, почнемо з традицій…

– Найперше – це життєствер-джуючий оптимізм, здоровий глузд, бажання жити і творити. Це, мабуть, ті головні риси, які ми успадкували від ветеранів, кот-рі чверть століття тому зібрали-ся на установчу конференцію. На жаль, багатьох їх уже немає з на-ми. Нема і Олександра Івановича Беспалова, який у 22 роки став Героєм Радянського Союзу, потім останні свої 17 років очолював на-шу організацію. Під його керівни-цтвом ветеранські осередки тісно співпрацювали з місцевими орга-нами виконавчої влади і самовря-дування. Саме такого стилю керів-ництва дотримуємося і ми.

Обласна організація багато зро-била корисних і життєво-важливих справ, які підтримали організації ветеранів України. Так, Ріпкинська і Прилуцька організації виступили ініціаторами використання власних можливостей щодо соціальної до-помоги ветеранам. Прилуцькі місь-ка і районна організації оголоси-ли огляд-конкурс на кращу роботу первинних осередків. Його схвалила обласна рада ветеранів, провівши вперше в Україні у 2002 році, до 10-ї річниці незалежності України, огляд-конкурс серед районних та міських. Тоді ж проведено подібний конкурс волонтерського руху.

Справа осередку, її цілеспрямо-ваної та успішної роботи, на дум-ку Олександра Івановича, залежа-ла від ветеранського активу, його ініціативи і принциповості, а ще голів районних і міських органі-зацій. Саме у цьому плані працю-вали, а дехто і досі працює: Іван Соколов із Бахмача, Сергій Шовкун із Прилук, Костянтин Овчинкін із Ріпок, Феодосій Василенко з Чернігова, Микола Кондратьєв із Ніжина, Максим Коваленко з Новгорода-Сіверського, Ольга Піддубна з Бобровиці, Ніна Буслаєва з Прилуцького району та багато інших.

– Такою ж ініціативною є облас-на організація, до речі, найбільша на Чернігівщині, і нині?

– Справді, вона є найчисельні-шою, і нараховує близько 300 тисяч ветеранів, об’єднаних у 1160 первин-них осередків.

Ще п’ять років тому, вдамся зно-ву до історії, я доповідав у Києві, що серед наших напрацювань є ініціа-тива про відрахування одноденно-го заробітку для надання грошової допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій, солдатським вдовам, з якою ми виступили напередодні 60-річчя Перемоги. Нас підтримали обласна рада, трудові колективи. На спеціальний рахунок надійшло близько мільйона гривень. Ці ко-шти було використано на допомогу майже 50 тисячам ветеранів, також за них придбали дев’ять холодиль-ників і 40 телевізорів, які передали медичним закладам, палатам, де лі-куються ветерани.

Тоді ж наша ветеранська органі-зація вперше в Україні стала ініціа-тором проведення Дня сільського ветерана під гаслом «Від села до села», що ось уже шість років до-помагає вирішувати деякі проблеми пенсіонерів. Також ми єдині в Україні, хто розробив та виготовив за своїми ескізами знаки «Почесний ветеран»,

«Кращий волонтер», «Ювіляр» та по-свідчення до них.

– Які ж орієнтири організації?– Для нас головне – це соціальний

і правовий захист людей, які вийшли на заслужений відпочинок. Щоб про них згадували не лише 1 жовтня, коли відзначається День ветерана, а в усі дні року. Про це ми говори-ли відверто і на останній звітно-ви-борній конференції, що відбулася в грудні минулого року. Ветеранські осередки спільно з органами ви-конавчої влади, пенсійним фондом, волонтерами та іншими організа-ціями постійно проводять роботу з обстеження житлово-побутових умов, надання допомоги в ремонті та опаленні житла, зі встановлення телефонів, безкоштовного протезу-ванню зубів, забезпечення ліками та іншими медичними препаратами.

Зокрема, в області діють 132 ап-течні заклади, а це аптеки, аптечні відділи і кіоски, де у 23 відпускають-ся медикаменти за цінами заводу-ви-робника. У 109 – зі знижкою на 5-10 відсотків. Також функціонує дев’ять інтернатних установ, зокрема два геріатричні, де проживає майже дві тисячі самотніх пенсіонерів та інва-

лідів. Минулого року у ці заклади влаштували понад 150 ветеранів. Їхнє життя не з легких.

Для старшого покоління – це бо-ротьба із фашизмом, розрухою, а те-пер – із хворобами. Ветерани завжди перемагали і нині дружно борються з недугами, хоча і не завж ди успішно.

– Колись Чернігівщину ставили за приклад у патріотичному ви-хованні молоді. Як же тепер, що розповідають ветерани хлопцям і дівчатам?

– Вихованню молодого поколін-ня, перш за все, заважає те, що в Україні немає національної програ-ми патріотичного виховання. Воно віддане на відкуп різним політичним силам. Поняття добра, честі, людя-ності, відповідальності, патріотиз-му – деформовані, триває криза мо-ральна, криза цінностей. Програми масової інформації забиті бойови-ками. Потоки брехні, насильства, жорстокості, порнографії, легкої наживи, що течуть по всіх каналах телебачення та радіомовлення, ве-дуть молодь до безодні.

А конкретної роботи у нас чи-мало. Це і відкриття відновлено-го меморіалу у селі Ведильцях

Чернігівського району, і військо-во-патріотична гра «Орлятко», теж відновлена у Ніжинському районі, і діяльність елітної ветеранської ор-ганізації Першої гвардійської армії, очолюваній Євгеном Зеленовим, і підготовка до відкриття меморіалу у Корюківці, де ми беремо найак-тивнішу участь. І, звичайно, уроки мужності, тематичні лінійки, вихов-ні години, які проводять ветерани у школах області.

– Звісно, є й проблеми. роз ка-жіть про них?

– Найбільші – підвищення рів-ня пенсій і безоплатної медицини. Також забезпечення пенсіонерів автотранспортом, телефонізація… А ще у нас незадовільне, навіть со-ромно про це говорити, фінансуван-ня районних ветеранських організа-цій. На наш погляд, настав час, коли треба платити хоча б по 300–500 гривень щомісяця заступникам або секретарям голів районних і міських осередків, а також ввести оплату 200–300 гривень головам первин-них організацій, де на обліку тися-ча і більше членів. Таких в області 29 організацій.

– Як же відзначатимете 25-річ-чя ветеранської організації?

– Найперше – проведемо огляд-конкурс на кращу роботу по гідній зустрічі чвертьстолітнього ювілею обласної організації. Підсумки пер-шого етапу вже підбито у районах і містах, а результати другого підіб’ємо на урочистих зборах із нагоди 25-річ-чя, які відбудуться 28 лютого. На ювілей запрошені делегації Гомеля і Брянська.

Наостанок поділюся ось такою життєвою філософією. Старше по-коління обділене долею в юності, стежки його не стелилися рушника-ми у зрілі роки, зазнало скрути і на схилі літ. Але не озлобилося серцем і душею. І сьогодні подає прик лад витримки, мудрості, терпіння, від-повідальності за майбутнє своїх ді-тей та онуків, своєї держави. Хоч у наших серцях до цього часу живе надія поруч із тривогою.

Володимир САПОН

Шановні ветерани Чернігівщини!28 лютого ветеранській

організації нашої області виповнюється 25 років. Отож ми згадуємо тих, кому вдячні за те, що вони зробили для створення, розвитку й зміцнення ветеранського руху на теренах області, і насамперед її керівника, Героя Радянського Союзу, генерал-майора Олександра Івановича Беспалова.

Чверть століття наша найчисельніша організація надає соціальну та правову допомогу пенсіонерам, дбає про медичну реабілітацію, підтримує найбільш незахищених, докладає зусиль для увічнення пам’яті загиблих воїнів і мирних жителів, проводить у школах уроки мужності.

За ці роки районні, міські і первинні організації досягли високого авторитету із залучення старшого покоління до активної участі у громадсько-політичному житті своїх регіонів.

Нехай же ювілей додасть вам нових сил, натхнення та бадьорості!

Хай же множаться всі ті добрі справи, яких ми досягли за 25 років нашої діяльності! Нових подальших успіхів на цій благородній ветеранській ниві!

Честь і слава вам, шановні люди!Анатолій МОСКАЛЕНКО,

голова Чернігівської обласної організації ветеранів

ч е р нігів сЬкій об л ас ній орга ніЗа ціЇ ве т е ра нів – 25 р о ків

«надія поручіз тривогою»

25 років тому, а точніше у суботу 28 лютого 1987 року, в останній день зими, але ще напрочуд морозяний, у конференц-залі готелю «Брянськ» відбулася обласна установча конференція ветеранів війни та праці. пишу про це з такими детальними відступами, адже сам був присутній, як кореспондент газети «Деснянська правда», на тому історичному зібранні. історичному без перебільшення, бо ж чи не в кожного ветерана груди прикрашали ордени та медалі – «і за бій, і за труд». півтора десятка делегатів були Героями. Серед них – двічі Герой Радянського Союзу Олександр Молодчий, Герої Радянського Союзу юрій Сагайдачний та Михайло Черников, Герої Соціалістичної праці павло Сич – колишній перший секретар райкому із Мени, Ганна Довженко – доярка з прилуцького району, Василь Луговський – голова колгоспу з Чернігівського, Ганна Дуденко – робітниця з Корюківки… Були генерали і комбайнери, вчителі та краєзнавці… Зрештою, і головою ради ветеранів обрано Героя Радянського Союзу Олександра Беспалова.

Сьогодні ж про традиції ветеранських осередків Чернігівщини, про їх здобутки і проблеми розмовляємо з головою обласної ради ветеранів Анатолієм МОСКАЛенКОМ.

Лютий 1987 року. Серед делегатів установчої конференції ветеранів – двічі Герой Радянського Союзу Олександр Молодчий і Герой Радянського Союзу Олександр Беспалов. Фото Володимира Ятченка

http://dponline.cn.ua

4 № 16 (315) 25 лютого 2012, суботаhttp://dponline.cn.ua

д е н Ь рід н оЇ М ов и

Диктант... у бібліотеці

– Ніколи не думала, – розповідає Тетяна Сіренко, провідний бібліограф Корюківської районної бі-бліотеки, – що до нас прийдуть писати диктант не тільки діти, а й люди, в яких за плечима великий життєвий досвід.

Диктант бібліотекарі організували, щоб відзначи-ти День рідної мови. Це свято вони проводили не одні. Найголовніші помічники – активісти районної громадської молодіжної організації «Альтернатива». Її координатор Володя Оверчук. Історик з червоним дипломом він поки що не має роботи за профілем – працює в гімназійному буфеті, але, коли треба, замі-няє на уроках історика.

Щоб розрядити напруження перед диктантом, Катя Оверчук провела міні-розминку й мовну гру, а вже потім Настя Гаврюш почала читати диктант «Цілюще народне джерело».

Переможницею стала десятикласниця з гімна-зії Люба Близнюк. У неї – жодної помилки! Другі – Олександр Кириченко та Наталя Коршун, учні міської четвертої школи. Їх преміювали квитками на виставу Чернігівського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка і солодощами.

Найстарший учасник написання диктанту Олександр Костючок, пенсіонер, фотомайстер і не жалкує, що не став переможцем. Він перемагав під час мовної гри.

Зоя ШМАТОК

ніМ е ч ч и н а: п огл я д З б л иЗЬк а

Власниця крамниці, переселенка із Караганди Марія Еберлі зустріла мене привітно і весь час усміхалася. Вона розповіла, що інтернаціональна крамниця «Радуга» працює менше року, але покупців тут багато.

– Казахам, росіянам, українцям до смаку консервовані помі-дори, огірки, кавуни, – каже Марія. – Залюбки беруть солодощі: зефір, пряники, «барбариски», «дюшески», гематоген, солодку вату… Добре купують тушонку, рибні консерви. До речі, що-середи ми пропонуємо свіжу рибу: карасів, форель, сьомгу, осе-ледці… Окрім колишніх «советских граждан», у нашій крамниці буває чимало й німців. Адже рідко в якому місцевому супермар-кеті можна купити свіжу рибу. Переважно у продажу мороже-на, солона, копчена.

На поличці помітила кіпу газет.– Невже «наші»? – запитую Марію.– Німецькі, але друкуються російською. Усі, хто бажає, мо-

жуть взяти свіжу пресу у нас безкоштовно.Марія за освітою вчитель музики, викладає у спеціалізова-

ній школі уроки гри на піаніно. Коли вона працює з дітьми і поринає в мистецтво, у крамниці замість неї хазяйнує чоловік.

– Наші клієнти приходять не лише для того, аби щось ку-пити, а й поспілкуватися. Для них неабияка насолода та ра-дість почути рідну мову.., – із захопленням розповідає моя співрозмовниця. – Помітила, що останнім часом мій чоловік навіть став краще розмовляти російською. У нього збільшився словниковий запас! Тут, у Німеччині, до відкриття крамниці ми розмовляли більше німецькою, а тепер – порівну.

– Торгівля – прибуткова справа?– Якщо їй приділяти багато часу, якого у мене дуже мало,

тоді, мабуть, так. За оренду приміщення і комунальні послу-ги щомісяця сплачуємо понад 500 євро. А прибуток невеликий – 1000–1500 євро. Якщо найняти продавця, то йому потрібно заплатити близько 800 євро в місяць, а це наразі дозволити собі не можемо. Отож, доводиться зранку до вечора працюва-ти самотужки. Обідаємо й вечеряємо у крамниці. Облаштували для цього кухню у невеличкій кімнаті… Усі гроші витрачаємо на закупівлю товару і з кожним днем розширюємо асортимент.

Починаючи з 1988 року, до Німеччини переїхало понад два мільйони жителів колишнього Радянського Союзу. Відтоді кількість російських крамниць зростає. Дехто каже, що вони згодом зачинять свої двері. Мовляв, емігранти старішають, а

у їхніх дітей вже немає такої ностальгії за Батьківщиною. Але Марія особливо цим не переймається:

– Звичайно, клієнтів серед іммігрантів стає менше. Але ми має-мо також нових. Розширення Європейського Союзу дає нам більше покупців, які, не знайшовши у великих супермаркетах продуктів зі своєї батьківщини, приходять до нас. Інтеграція людей призводить до інтеграції смаків. До наших крамниць приходять і німці. Вони купують щось нове для себе, і з часом стають нашими клієнтами.

Пенсіонерка Моніка Екерт купує в «Радузі» овочі та фрук-ти. Потім зупиняється біля полиць із цукерками і, трохи по-вагавшись, купує коробку цукерок з України.

– Я із задоволенням готую страви іноземної кухні. Мені це дуже подобається! – зауважила німкеня.

Отож Марія Еберлі налаштована оптимістично:– Ще сорок років тому ніхто, крім італійців, не знав, що таке

піца. Тепер її усі їдять. Не обіцяю, що отримаю такий же успіх. Але багато продуктів, які є у нас, можуть його повторити.

До речі, у крамниці «Радуга» можна купити навіть гарбу-зове насіння. Оце так!

Далі буде.Лариса ГАЛЕТА

Фото автора

подорожуючи німеччиною, не могла не завітати до крамниці, де продаються «радянське» згущене молоко, «Советское шампанское», українські пиво, горілка, консерви та цукерки, пряники, грузинський сир сулугуні, – все те, від чого серце вихідця з країн колишнього Союзу починає битися сильніше.

ласниця крамниці, переселенка із Караганди Марія у їхніх дітей вже немає такої ностальгії за Батьківщиною. Але

Гарбузове насіння, згущене молоко,

українську горілку можна купити

у Мессінгенібе ріт Ь п р и к л а д

В іЧні пРАЦюЄ ШКОЛА, яку діти закінчують здоровимиічнянський загальноосвітній навчальний заклад і–ііі ст. №4 робить своїх учнів не лише освіченими, а й здоровими.

тут діти 1–4-х класів сидять за партами з мішеч-ком солі на голові і часником на шиї. Для 5–7-х навчальний заклад розробив спеціальну систе-му вправ для очей. У четвертій школі грають у

м’яча і стрибають не лише на фізкультурі, а й на ін-ших уроках.

Сіль допомагає дітям формувати гарну поставу, а час-ник на шиї і цибуля на підвіконні захищають від застуди.

Основа методики викладання в Ічнянській школі – вчитися, граючи. Її розроблено в педагогічному інсти-туті ім. М. Драгоманова. Кожен жест учнів на уроках продуманий. Наприклад, вони тягнуть руку на уроці не лише, щоб відповісти вчителю, але й для поліп-шення кровообігу.

Директор школи Олександра Колесніченко розповіла, що за вісім років роботи їхнього закладу його жодного разу не закрили на карантин. Тут діти майже не хворіють.

Христина ЧАЙКА

Переможці диктанту (зліва направо): Люба Близнюк, Наталя Коршун та Олександр Кириченко

«Барбариски» з далекого дитинства

Ці квіти щотижня в крамницю приносить один із покупців

http://dponline.cn.ua

№ 16 (315) 25 лютого 2012, субота 5http://dponline.cn.ua

А У НАС СМАЧНІШЕ

«Млинчики»5 жовтків розбовтати, посолити, залити 3-ма склянками мо-

лока, влити трохи олії. Поступово додати 2 склянки борошна, перемішати, ввести 5 збитих білків, ще раз усе ретельно пере-мішати. Випікати на розжареній пательні. До млинців окремо подавати цукор або варення.

«Во, блін!»Жителька міста Чернігова Іконнікова Л. А. пропонує приготувати

«Королівські млинці»

У понеділок, 20 лютого, в православний світ прийшла Масниця, Сирна седмиця, або, як її ще називають, Колодій – одне з улюблених свят дітей і дорослих. «на Масляну треба їсти стільки раз, скільки собака махне хвостом або прокаркає ворон», – мовить народна приказка.Масниця – веселе і ситне народне свято, що триває тиждень.Млинці – основне пригощання і символ цього свята. Їх печуть щодня з понеділка, однак особливо багато з четверга до неділі.

4 склянки борошна ½ пачки сухих дріжджів (або 30 г свіжих) 500 мл теплого молока 100 г вершкового масла 4 яйця 4 ст. ложки цукру 1 ч. л. солі 200 мл вершків

СПОСІБ ПрИГОТУВАННЯ:Збити яйця, бажано окремо білки від жовтків.

Розвести дріжджі в молоці, додати ½ борошна і пе-ремішати, поставити в тепле місце на годину. Збиті яйця з’єднати з вершками, підмісити в тісто і поста-вити в тепле місце на 20 хвилин. Смажити кожен млинець на вершковому маслі.

А Тетяна Попова з Прилук зателефонувала до редакції і дала кілька порад та рецептів щодо приготування млинців.

– У кожної господині свої секрети приготування, своя улюблена пательня, на якій печуть чудові млинці, – розпо-віла прилучанка. – Спершу може здатися, що нічого складного в приготуванні цієї страви немає. Та, якщо ви ніко-ли не пекли, то, швидше за все, перший млинець буде грудкою.

Млинці на кефіріЗбити яйця з цукром і сіллю, додати рослинну

олію, кефір, борошно. Випікати на розпеченій па-тельні, попередньо змастивши її шматочком соло-ного сала. 0,5 л кефіру 2,5% жирності 2 яйця 2 ст. ложки рослинної олії 1,5–2 склянки борошна дрібка солі та цукру.Гарячі млинці скласти в стопку, щедро змастити

розтопленим вершковим маслом. Подавати млинці гарячими: з медом, згущеним

молоком, варенням, розтопленим шоколадом або з чим душа забажає. Несолодкі млинці можна по-давати з червоною або чорною ікрою, зі слабосо-лоною сьомгою, фореллю і т.п.

Цікаві рецепти надіслала Людмила Баглай із смт Куликівка.

Пані Людмила народилася в Харкові, на Чернігівщину приїхала на початку 70-х. Понад 30 років пропрацювала в Куликівській районній аптеці. Нині на пенсії. На написання рецептів її надихнула книжка Чехова «Глупый француз», де описується свято Масниці у давнину. Отримавши задоволення від прочитаного, Людмила Баглай згадала про іншу книжеч-ку «Образцовая кухня», 1892 року видання, якою впродовж кількох років користується господиня. Чимало рецептів із неї вона використовує щодня. Ось і вирішила поділитися деяки-ми з нашими читачами. Тож для тих, хто полюбляє мережевні («кружевные» російською) млинці, пропонує.

«Млинці швидкі»Змішати 4 чайні чашки борошна, 3 чайні чашки греча-

ного борошна, 1 чайну ложку солі, 2 чайні ложки цукру. Все це залити 6-ма чайними чашками води кімнатної тем-ператури. У ½ чайній чашці води розчинити 3 чайні ложки соди, – все це ретельно перемішати, збити. У ½ чайній чаш-ці води розчинити 3 чайні ложки винокам’яної (лимонної) кислоти. Потроху ввести у тісто, збити. Щойно тісто підійшло, випікати на розжареній пательні.

робота з будь-якими продуктами на кух-ні вимагає лише чис-тих думок і рук. Нічого не має заважати проце-су. Чистота кухні і по-мислів – неодмінна умова для приготування смачної страви; борошно обов’яз-

ково потрібно просіяти, краще кілька разів. Так воно насититься киснем і млинці будуть повітряні. Воду і молоко вливають у борошно, а не навпаки. Це важливо! Обов’язково до тіста додайте олії;

для млинців добре мати чавунну пательню, яку перед випічкою потріб-но прожарити на сильно-му вогні, краще з крупною сіллю, яку потім струсити, і промазати пензликом з олією. І ще – пательню для млинців не мийте і нічого більше на ній не смажте! Млинці цього не люблять; перший млинець

– індикатор готовності і правильного викорис-тання всіх складових. Яким би він не був, його завжди потрібно скушту-вати самій господині; виливаючи тісто на пательню, не стійте над плитою як ста-туя. Млинці вимага-ють творчого підходу. Підніміть пательню і виливайте тісто тон-кою цівкою, обертаю-чи поверхню, щоб во-но рівно розтеклося.

ОСЬ МОЇ СЕКрЕТИ, ЯК ПрИГОТУВАТИ СМАЧНІ МЛИНЦІ:

«Млинчики із сабайоном»Млинці, напечені за рецептом «Млинчики», розрізати на

шматочки і підсмажити у фритюрі, аби вони зарум’янилися. Пересипаючи цукром та корицею, скласти у каструлю і на 10 хвилин поставити у духовку, щоб були гарячі. Викласти на блю-до і полити соусом сабайон. Для соусу: 5 жовтків розтерти зі склянкою цукру, додати склянку мадери и ретельно збити. Коли суміш підійде, поставити на помірний вогонь і продовжувати збивати, поки все не перетвориться на піну. Не потрібно доводи-ти до кипіння! Зняти з вогню і за бажанням додати чарку рому.

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

Шановні учасники конкурсу «А у нас смачніше» – пані Людмила Баглай, Л. А. Іконнікова та пані Тетяна Попова, на вас у редакції чекають призи. При собі мати паспорт та ідентифікаційний код.

Підготувала Олена ШЕРЕМЕТ

http://dponline.cn.ua

6 № 16 (315) 25 лютого 2012, суботаhttp://dponline.cn.ua

н е За б у т н є

1982 рік. У великій тоді країні Рад на честь 100-річчя від дня народження В.І. Леніна відбувався Всесоюзний похід комсомольців і молоді «Дорогами рево-люційної, бойової і трудової слави своїх батьків і дідів». Той патріотичний рух був одним із наймасовіших і найавторитетні-ших заходів, за результатами якого ви-значалась дієвість усієї виховної роботи серед молоді.

У тому поході брала участь і наша об-ласна молодіжна організація. І, на радість, за показниками своєї діяльності виборо-ла перше місце в країні. Підбиття під-сумків змагання відбувалося в Єревані на Всесоюзному зльоті переможців. До гордої сонячної Вірменії з’їхались тоді представники усіх союзних республік, об-ластей, країв колишнього СРСР. Поїхали і ми. Нашу делегацію, у складі якої дове-лось бути і мені – журналісту, очолював активіст військово-патріотичної роботи Т. М. Корнюшенко, а велелюдну україн-ську – двічі Герой Радянського Союзу, прославлений партизанський командир О. Ф. Федоров.

Пам’ятаю, на широкому плацу сто-лиці Вірменії вишикувався майже дво-тисячний загін учасників зльоту пере-можців. Привселюдно, урочисто вручали нагороди. Для цього прибули поважні гості з Москви – керівники Центральних Комітетів ДТСААФ і ВЛКСМ. Під звуки ду-хового оркестру називали імена нагоро-джених. Чернігівці стояли у першому ряду. Як переможці, одержали Почесні грамо-ти, спеціальні ювілейні медалі, сувеніри.

Серед високих столичних гостей виді-лялась незнайома нам на той час моло-да симпатична жінка із Золотою Зіркою на грудях. Вітаючи нас із перемогою, за-питала:

– Ви з Чернігова?– Так.Отоді вона (це була льотчик-космонавт

Світлана Савицька) і сказала:– Знаю, знаю ваш славний Чернігів.

Он скільки відважних покорителів кос-мосу дав він не лише нам, а й світові. Вклоняюся вашій добрій землі...

Навіть не вірилось, що перед нами героїня космосу. По радіо до цього ми,

звичайно, чули, що у зоряне небо підня-лася Світлана Савицька. Але то було на слуху. А тут! Ось вона – поряд. Красива. Усміхнена. Тисне навіть нам руки.

Ми розуміли, що у високої гості на об-ліку кожна хвилина, та все ж насмілилися попросити ї ї приділити нам хоч би п’ять хвилин. Світлана не відмовила. Нас ціка-вило, чим їй знане наше місто на Десні. Світлана навіть дивувалася такому запи-танню. «Ну як же, – казала вона, – наш Чернігів знає сьогодні увесь світ. Це ж ваше вище військове училище льотчиків дало могутні крила для польоту в космос таким відважним хлопцям, як Андріян Ніколаєв, Петро Климук, Юрій Романенко, Леонід Попов, Леонід Кизим та інші». Усі вони вже встигли по кілька разів загля-нути за високі навколоземні простори. На їхніх грудях сяють Золоті Зірки Героїв Радянського Союзу.

Така Зірка Героя сяяла і на грудях на-шої співбесідниці. Про неї, про інші високі нагороди Батьківщини вона скромно про-мовила. А сказати було що.

Видно, в людині самою природою за-кладено щось таке, що змушує її усе життя спрямовувати погляд у зоряне небо, шу-кати там таємниці Всесвіту. Вдивлялась у небо і московська дівчинка Світлана Савицька. Їй здавалося, що це до неї звер-нуті слова відомої пісні:

«Долетайте до самого солнца И домой возвращайтесь скорей...»Мрія потроху ставала реальністю.

На політ благословив ї ї батько – про-славлений льотчик, маршал авіації Є. Я. Савицький, відвагу якого у боях з фашис-тами в роки Великої Вітчизняної війни оцінено двома Золотими Зірками Героя Радянського Союзу. Він і був першим учи-телем своєї дочки.

Після школи Світлана вступила до інституту і одразу сіла за штурвал літа-ка. Сміливиці підкорилисяМІГ-15, МІГ-17, Є-33, Є-66Б та інші. Одночасно займалась парашутним спортом. За короткий час установила три світові рекорди у стриб-ках із стратосфери і 15 світових рекордів на реактивних літаках, стала абсолютною чемпіонкою з вищого пілотажу на порш-невих літаках. За досягнення одержала звання майстра спорту СРСР.

Далі – більше, вагоміше: Цент раль-на об’єднана льотно-технічна школа при ЦК ДТСААФ СРСР, Московський авіаційний інститут (МАІ) імені Серго Орджонікідзе. Школа льотчиків-випробувачів для ви-конання рекордних робіт, льотно-дослід-ницький інститут Мініс терства авіаційної промисловості (МАП). За час навчання виконала сотні польотів на літаках різ-них типів.

Шлях до вищого льотного класу три-вав. Державна комісія рекомендувала Світлану Савицьку до зарахування у за-гін космонавтів. Тут вона і зійшлася з вихованцями Чернігівського льотного училища. Після ретельної підготовки як космонавт-дослідник з Леонідом Поповим навіть побувала у Космосі. Разом з ними у

кораблі «Союз Т-7» перебував і Олександр Серебров. Цій події, до речі, Міністерство зв’язку СРСР присвятило спеціальну по-штову марку. Майже вісім діб дружний екіпаж корабля обертався навколо пла-нети Земля.

Після нашого повернення із згаданого Всесоюзного зльоту переможців у Єревані я уважно прислухався до повідомлень з Москви про подальші здобутки в підко-ренні Космосу. І коли у липні 1984 року в ефірі пролунало: «Космічний корабель «Союз Т-12» знову виконав стиковку з ор-бітальною станцією «Салют-7» на 12 діб». Я радів: це ж Свєточка там! Тоді вона здій-снила ще один подвиг: першою з жінок вийшла у відкритий Космос і перебувала там понад три години.

Не лише омріяній справі підкорення Всесвіту віддавала себе льотчик Савицька. Після виходу із загону космонавтів у званні майора запасу успішно проводила і про-водить громадсько-політичну діяльність. Її п’ять разів обирали депутатом Державної Думи Росії. Кандидат технічних наук. Доцент Московського авіаційного інститу-ту. Дійсний член (академік) Міжнародної академії астронавтики. Удостоєна низки високих нагород Вітчизни, серед яких два ордени Леніна, орден «Знак Пошани», 16 золотих спортивних медалей СРСР та інші.

До видатних заслуг Світлани Савицької можна віднести і такий красномовний факт: ї ї ім’ям названо дві малі плане-ти (астероїди) – №4118 (Свєта) і №4303 (Савицька).

У дні цієї незабутньої зустрічі у Вірменії Героїня космосу залишила мені свій авто-граф. Час від часу виймаю його зі своєї ко-лекції і поринаю у спогади про звичайну, сміливу, сильну духом жінку. Жінку, яка одна з перших, подолавши земне тяжіння, вирвалась, на радість людству в омріяний віками космічний простір.

Андрій ФОМІЧОВм. Чернігів

Вона не була в Чернігові, але сказала, що знає його. Вона – це льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Світлана Савицька. А говорила про наше місто на Десні у далекій Вірменії у дні нашого там перебування.

Світлана СавИцька: «ЗнАю, ЗнАю ВАШ СЛАВниЙ ЧеРніГіВ...»

Цьогоріч у переддень 23 лютого для прилуцьких захисників Вітчизни, їхніх рідних, друзів і знайомих співала група «Контингент» із міста Лубни.

Зала прилуцького міського будинку культури була вщент заповнена, люди стояли навіть у дверях. У перерві між правдивими, чуттєвими піснями на військову тематику прилуцькі глядачі слухали й такі ж розповіді Костянтина Овсієвича про його бойових товаришів.

А 23 лютого з тієї ж прилуцької сцени українських захисників вітали представники влади, ветеран Великої Вітчизняної війни Леонід Котолов, заступник начальника Прилуцького гарнізону Анатолій Кузьменко, ветеран війни в Афганістані Володимир Бакунов та вихованці центру творчості дітей та юнацтва. По завершенні урочистостей відбувся звітний концерт хору ветеранів війни і праці та вихованців Центру.

Тож прилучани День захисника Вітчизни цьогоріч відзначили на «Ура!» Олена МАСЛОВА

у р оч и ст о сті

Відзначили на «Ура!»Група «Контингент», Український союз ветеранів війни в Афганістані та інших локальних воєн, м. Лубни, Полтавська область.(Не плутайте з однойменною російською групою «Контингент», яка теж співає у стилі військового шансону).

Склад: художній керівник, засновник, соліст – полковник, кавалер ордена Червоної Зірки Костянтин Овсієвич, солісти – майор запасу Олександр Нудьга та старший сержант запасу Олександр Доценко. Всі вони учасники бойових дій в Афганістані.

http://dponline.cn.ua

№ 16 (315) 25 лютого 2012, субота 7http://dponline.cn.ua

КУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРиКА: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛиВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

рекламного відділу«Деснянки вільної» – 4-40-07

« КОМФО Р Т »М Е ТА Л О П Л А С Т И КО В І

м. Чернігів,Готель«Градецький»,офіс 205.Тел.: 612-184,(093) 455-12-47.

м. Короп,маг. «Panasonic».Тел. 2-11-53

Головне управління юстиції у Чернігівській області

оГолошує конкурсна заміщення вакантної посади завідувача сектором легалізації об’єднань громадян реєстраційної служби Черні гівського міського управління юстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на держав-ній службі на посадах головного спеціаліс-та не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сфе-

рах не менше ніж 3 роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України.

Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба.

Документи приймаються відділом кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Черні­гівській області протягом 30 календарних днів із дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

До неї сходилися люди: хто з від-рами, хто з бідонами на санча-тах. Однак невдоволених голосів у черзі не чулося.

– Якось незвично спокійно, – зверта-юся до першого-ліпшого. – У подібних ситуаціях народ, зазвичай, не змовчить.

– А навіщо мітингувати? До «Водо-каналу» – жодних претензій. 16-го лю-того, десь о вісімнадцятій було припи-нено водопостачання, а через годину нам вже підвезли воду, – розповідає жи-телька Старостриженської, пенсіонерка Софія Хоменко. – Нашу вулицю зачепи-ло частково, а також кілька будинків на проспекті Миру. «Кавказу» ж дісталося.

Але і сьогодні, бачите, зранку і воду ма-ємо, і роботи проводяться.

– До кінця дня завершимо, – переко-наний один із працівників, хоча потуж-ний тракторний гідромолот тільки-но розпочав «дзьобати» асфальт.

…Через годину телефоннуємо до дис-петчерської КП «Водоканал», де дали но-мер заступника начальника міської водо-провідної мережі Олександра Татаренка. У кріслі його не застав: виявилося, він на «на-шому» об’єкті. Тож зв’язалися дещо пізніше.

– Без водопостачання переважно перебувають жителі вулиць Нова та Південна, – знайомить із ситуацією Олександр Леонідович. – На місці ава-

рії викопано котлован завглибшки до чотирьох метрів.

…Близько сімнадцятої і я на власні очі побачив цю вирву. До «операційної» вела «довгошия» драбина. А на поверх-ні несамовито ревла «болгарка» в руках робітника, який відрізав непіддатливий шматок труби. Поруч у чеканні застиг ківш трактора-універсала…

– Чи встигли виконати своє зобов’язання працівники «Водоканалу»? – вже опісля вихідних звертаюся до майстра водопро-відної мережі Василя Чудика.

– Того ж дня роботу було завершено, подали воду до будинків.

– У чому причина аварії?– Прогнила труба. Довелося ту час-

тину її замінити.– Після сильних морозів різко під-

вищилася температура. Синоптики обі-цяють швидку плюсову. Чи позначиться потепління на стані аварійності?

– Аякже. Грунт почне «грати», давати усадку. Це стане причиною багатьох по-ривів на водогонах.

– Словом, весняна погода додасть колек-тиву «Водоканалу» проблем. Залишається побажати вам успішної роботи, а отже – й більше вдячних слів від жителів міста.

– Спасибі.Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКиЙ

Фото Сергія СОКиРКА

«н п» Міс ц е в ог о М ас ш та б у

Аварію на «Кавказі» ліквідували швидкоРедакційна автівка м’яко котила повз Катерининську церкву. праворуч розкинувся «Кавказ», як колись називали придеснянський пригород Чернігова. Але на повороті до центру вирішили зупинитися: увагу привернули дві оранжеві машини із написом «Аварійна «Водоканалу» та жовтенька – «питна вода».

Продам• 4-конфорочну газову плиту «Bergen», коричневого кольору, нову

з документами, в упаковці, ціна 1450 грн. Тел. (050) 706-04-80.•Лижі нові (без кріплення, завдовжки 170 см і 195 см, вир-во

Білорусь); лижі нові (без кріплення, спортивно-бігові, завдовж-ки 170 см і 165 см, марки «Тиса» і «Юність», вир-во Львів). Тел.: 5-95-98, (050) 441-78-40.

• «КаМаз-5410 тягач» 1986 р.в. з причепом «ОДАЗ». Тел. (067) 261-86-66.

• «ЗІЛ-130» (будка). Тел. (067) 261-86-66.• Будинок в с. Стольне Менського р-ну (газ, вода, 35 соток землі,

гараж, госп. будівлі, сад). Тел. (067) 308-82-19.•Садибу в смт Понорниці Коропського р-ну (будинок 8х11

м, газ, лічильники, літня кухня, погреб, хлів, можливо з конем і всім інвентарем, земельна ділянка 31 сотка). Тел. (098) 618-51-23.

Куплю•Дачу або ділянку з вагончиком, просто ділянку не менше 3-х

соток, недалеко від Чернігова; легковий автопричеп у будь-якому стані. Тел.: 935-812, (063) 479-88-11, (095) 837-05-69.

•Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний холодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міста, гараж. Тел. 610-050

•Аккумулятор з авто, стару газову колонку, газову плиту, авто-мобіль ВАЗ чи Таврію, електроінструмент, зварювальний апарат на 220 В, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21.

ре к л а М а, ог оло ш е н н я

Головне управління юстиціїу Чернігівській області

ОГОЛОшУє КОНКУрСна заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонно-го управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфі-каційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах провідного спеціаліста не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 3-х років, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України.

Додаткову інформацію щодо основних функціо-нальних обов’язків, розміру та умов оплати праці на-дає кадрова служба.

Документи приймаються відділом кадрової робо-ти та державної служби Головного управління юсти-ції у Чернігівській області протягом 30 календарних днів із дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

Чернігівський державний інституту економіки і управління

оГолошує конкурсна заміщення вакантних посад

науково­педагогічних працівників:– завідувач кафедри «Природоко ристу вання і

техногенної безпеки» (кандидат наук, доцент) – 1

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою.

Термін подачі заяв – місяць з дня опублікування оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, по­дають такі документи: заяву, особовий листок з об­ліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії до­кументів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, список друкованих праць і винаходів, заві­рених у встановленому порядку.

З умовами конкурсу можна ознайомитись у відді­лі кадрів інституту. Документи надсилати на адре­су: 14033 м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Телефони для довідок: факс (04622) 5-34-45, тел. 5-61-60.

п ові д о М л я є п од ат к ов а

«Забудькуваті» роботодавціЗ початку року підрозділи оподаткування фізичних осіб провели чо-

тири документальні перевірки юридичних осіб щодо дотримання ними податкового законодавства при виплаті доходів громадянам

і виявили численні порушення. Як результат, донараховано понад 78 тис. грн податку з доходів фізичних осіб та фінансових санкцій. 67,5 тис. грн вже надійшли до бюджету.

Крім того, виявлено 331 випадок, коли роботодавці використовува-ли працю громадян, з якими не були офіційно укладені трудові угоди. Завдяки вжитим заходам до державної реєстрації залучено 91 осо-бу, а до бюджету додатково спрямовано майже 33 тис. грн податків.

етикетки справні.А замість горілки – небезпечний сурогатЗа матеріалами, які зібрали співробітники податкової міліції ДПС

у Чернігівській області, порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 204 Кримінального кодексу України стосовно підприємця, котрий

в одному з районних центрів виготовляв та у власній крамниці збері-гав і реалізовував фальсифіковану горілку.

Згідно з висновками лабораторного дослідження ця «продук-ція» – ніщо інше, як водний розчин етилового спирту непромисло-вого виробництва.

Під час розслідування співробітники податкової міліції виявили складське приміщення, де у пластикових бочках зберігалося 2400 лі-трів рідини з характерним запахом спирту. На алкогольному сурогаті ділок міг заробити орієнтовно 200 тис. грн.

Нині тривають заходи щодо встановлення джерел постачання не-безпечної сировини, а також причетних до цього осіб.

Відділ взаємодії зі ЗМІ та громадськістюДПС у Чернігівській області

http://dponline.cn.ua8 № 16 (315) 25 лютого 2012, субота

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. редактор Леся КОшЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГрОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДрУГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ рЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона шЕВЧЕНКО, Олена шЕрЕМЕТ. ПЕрЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

ОСТАННЯ СТОРІНКАЗн а й н а ш и х!

Початок на 1-й стор.

Скільки сонця і гордості приніс до серця кожно-го українця цей день: ми – на верхівці світового п’єдесталу! А Юлія Бригинець просто молодчина. Вона, прийнявши естафету третьою, феноменаль-

но підкорила другий етап – не тільки стрімко летіла по лижні, але й стріляла бездоганно, чітко, без додаткових патронів закрила 10 із 10-ти мішеней і довела перева-гу збірної над іншими командами до однієї хвилини. Насті Меркушиній з Тернополя залишалося зберегти цей переможний хід, з чим вона відмінно впоралася, витративши два додаткових постріли.

Перевага українок над срібним та бронзовим при-зерами – дівчатами Швеції та Австрії – 58 секунд. Фаворити змагань – збірні Росії, Німеччини, Франції – накрутили по три штрафних кола, посіли відповід-но 4, 5 і 6 місця.

Після фінішу вулкан емоцій, невимовної радості охо-пив переможне тріо, а Юлія коротко зазначила:

– Відчуття, коли стоїш на вищій сходинці п’єдесталу пошани, не порівняти ні з чим. Я дуже задоволена і відверто такого не чекала від себе, а тому довго не змогла заснути від радощів.

А як зраділа успіху доньки ї ї мама Наталія Олександрівна, з якою наш кореспондент зустрівся у день тріумфу:

– Для мене золота медаль доньки, як друге ї ї народження. Вона і в дитинстві відзначалася не-абиякою енергією і рухливістю, адже в нашій сім’ї панує його величність спорт, і ми взимку, принай-мні, один день на тиждень присвячуємо лижам. Я пишаюся донькою, і тепер будемо все робити для ї ї подальших перемог.

Сергій ГАЙДУК

П О Г О Д АСУБОТА, 25.02

НЕДІЛЯ, 26.02

ПОНЕДІЛОК, 27.02

ВІВТОрОК, 28.02

СЕрЕДА, 29.02

ЧЕТВЕр,1.03

СхідЗахідтривалість дня

06:5317:3510:42

06:5117:3610:45

06:4917:3810:49

06:4717:4010:53

06:4517:4210:57

06:4317:4311:00

Хмарність, опади

температура повітря, 0C

Ніч

–1День

+2Ніч

0День

+1Ніч

–8День

–4Ніч

–9День

–4Ніч

–8День

–5Ніч

–8День

–4Вітер, м/c Пд-Зах,

5Пн-Зах,

12Зах,

7Пн-Зах,

6Пн-Зах,

7Пн-Зах,

6Пн-Зах,

5 Пн, 6 Пн-Зах, 4

Пд-Зах, 6

Пд-Зах, 4

Пн-Зах, 10

Атм. тиск, мм рт. ст. 746 746 747 749 755 758 761 764 764 758 755 753

Наталія Бригинець: «Для мене золота

медаль доньки, як ДРУГе ЇЇ

нАРОДЖення»

п ор и р о к у

Атлантика повертається?Друга десятиденка лютого також виявилася дуже холодною. Хоч і не такою, як перша, зате 11–12 числа морози на території області перевищили рекордні для цих днів за післявоєнний період.

Холоднішою друга декада видалася лише в 1985-му році, коли в окремих господарствах замерз-ли на фермах мережі подачі холодної води. та й снігу було нівроку. Окремі села до самісінької

весни залишалися в облозі заметів.І лише 21 лютого вперше цього місяця

середньодобова температура перевищила норму на 2 градуси. Принаймні, у Чернігові. Тепла погода спостерігатиметься і в найближ-чі дні. Почнемо знову звикати до відлиги? Правда, наприкінці лютого, як прогнозують синоптики, ще трохи приморозить.

Поліпшується метеоситуація і в Європі. Після аномальних морозів на Балканах і до-вкруж днями різко потеплішало. На Дунаї розпочався льодохід, який уже пошкодив десятки суден, вмерзлих у тамтешні льоди.

Наші ж фахівці побоюються виникнення льодових заторів у гирлі Дунаю. Якщо це ста-неться, постраждають жителі островів укра-їнської частини гирла великої європейської ріки. Тоді потопу не минути.

Стосовно весняного водопілля. Комусь, очевидно, вигідно нагнітати пристрасті. Аргу-ментація проста: снігу всюди повно, особливо в басейні Дніпра. Так. Не враховують лише одного: щільність снігового покриву, який до останнього часу не побував під дощем. Вміст води у ньому в Дніпровському басейні – близько норми. В басейнах Десни і Сейму нижче середніх значень.

Друга обставина – неглибоке промерзання ґрунту і його недостатня цементація. Тобто снігові запаси вологи, як уже не раз відбу-валося, просто просочаться у нижні шари ґрунту. Класична ілюстрація – позаторішня вельми сніжна зима.

Звичайно, всяке може статися. Але ниніш-ня передводопільна ситуація не дає достат-ніх підстав дуже непокоїтися.

Для інформації про лютневі контрасти. 22 числа цього місяця максимальна темпе-ратура в Чернігові у 1998-му році становила 13,4 градуса тепла, а в 1945-му – 28,3 граду-са морозу. Останній зимовий місяць і таким може бути!

Лесь ГОМІН

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

Зліва направо: Ірина Піпкун, Юлія Бригинець, Ірина Варвинець та Лілія Поклад

Кілька штрихів про нашу чемпіонку

Народилася у Чернігові 15 грудня 1993 року, випус-книця міської шко-ли №28. Вчителі та її однокласники ха-рактеризують Юлю, як здібну ученицю, товариську, приві-тну і добру подругу. До занять біатло-ном її залучив бать-ко – Володимир, відомий лижник. Він привів доньку до обласної дитя-чо-юнацької шко-ли олімпійського резерву. А пер-шим тренером ді-вчинки стала за-служений тренер України Світлана Ворчак, а її чоловік Олександр Ворчак, також заслужений тренер України, до-поміг Юлії здобу-ти звання майстра спорту та підко-рити на минулому чемпіонаті в Чехії срібну, а у Фінляндії золоту вершини.