ЗВІТ: Дослідження каналів комунікації

ПрограмасприянняПарламенту II

Програма розвитку законотворчої політикиII

Київ – травень, 2011

ЗВІТза результатами експертного дослідження

«Дослідження каналів комунікації, зокрема нових

медіа-платформ, які використовуються у трикутнику

відносин «Органи виконавчої влади – Громадські

організації – Засоби масової інформації»:

проблеми і перспективи»

ЗВІТза результатами експертного дослідження

«Дослідження каналів комунікації, зокрема нових

медіа-платформ, які використовуються у трикутнику

відносин «Органи виконавчої влади – Громадські

організації – Засоби масової інформації»:

проблеми і перспективи»

IN-DEPTH INTERVIEWS “NEW MEDIA PLATFORMS” / PROJECT PC UA 0112 10 (SUB-P 1) / CL: PDP II

ЗВІТ. «Дослідження каналів комунікації, зокрема нових медіа-платформ, які використовуються у трикутнику відносин «Органи виконавчої влади – Громадські організації – Засоби масової інформації»: проблеми і перспективи»2

Авторський колектив:

Світлана Лукавенко – магістр соціології, керівник департаменту дослі-джень міжнародної компанії «SGS Ukraine», експерт ГО «Свобода слова»;

Світлана Жаб’юк – президент ГО «Свобода слова», головний редактор Інтернет-видання ZAXID.NET;

Тарас Яценко – віце-президент ГО «Свобода слова»;

Андрій Крап – кандидат політичних наук, старший викладач кафедри між-народної інформації Національного університету «Львівська політехніка»;

Олег Коляса – кандидат політичних наук, старший викладач Української академії друкарства.

ЗВІТ. «Дослідження каналів комунікації, зокрема нових медіа-платформ, які використовуються у трикутнику відносин «Органи виконавчої влади – Громадські організації – Засоби масової інформації»: проблеми і перспективи» 3

ЗМІСТ

СТИСЛИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ ............ 4

ВИКЛАД МЕТИ І ЗАВДАНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ..................................... 7

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ. ТЕОРЕТИЧНА, ЕМПІРИЧНА Й ОПЕРАЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ .................................. 9

ОПИС ВИБІРКИ ................................................................................... 11

МЕТОДИКИ ЗБОРУ ПЕРВИННИХ ДАНИХ........................................ 16

АНАЛІЗ ГЛИБИННИХ ІНТЕРВ’Ю З ЕКСПЕРТАМИ( окремо по кожній із груп експертів) ................................................... 17

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ МЕДІА- ПЛАТФОРМ У ТРИКУТНИКУ ВІДНОСИН «ВИКОНАВЧА ВЛАДА – НУО – ЗМІ» ................................................. 28

ЗАХІДНИЙ ДОСВІД ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ ..................... 35

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ...................................... 38

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ........................................................ 40



СТИСЛИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ■ У звіті висвітлено результати експертного дослідження комунікаційного

процесу у трикутнику відносин «органи виконавчої влади – ЗМІ – гро-мадські організації», організованого ГО “Свобода слова” за підтримки Відділу демократії і врядування Місії USAID в Україні, Молдові та Білорусі, відповідно до умов гранту № 121-А-00-03-00008-00 (Про-грама сприяння парламенту ІІ: Програма розвитку законотворчої політики) на замовлення Секретаріату Кабінету Міністрів України.

■ Дослідження містить:• аналіз комунікаційного процесу, його ефективності та інтенсивності,

а також каналів комунікації, які застосовують у взаємодії між органами виконавчої влади, засобами масової інформації (ЗМІ) та громадськими організаціями в Україні;

• опис та обґрунтування методики і дослідницького інструментарію, зокрема опитувальника для експертів;

• аналіз нормативно-правових документів, статистичної інформації;• аналіз інформації про використання комунікаційних інструментів у

трикутнику відносин «органи виконавчої влади – ЗМІ – громадські організації» в Україні.

■ Дослідженням охоплено 111 експертів у семи обласних центрах Укра-їни, які презентують центральні та регіональні органи виконавчої влади (зокрема прес-служби та відділи зв’язків із громадськістю), засоби масо-вої інформації різних форм власності та громадські організації різного спрямування.



■ У ході дослідження здійснено таке:• вивчено й проаналізовано канали комунікації, які застосовують під час

взаємодії органів виконавчої влади, громадських організацій та ЗМІ;• зібрано інформацію в режимі інтерв’ю з 38 представниками неурядо-

вих організацій;• зібрано інформацію в режимі інтерв’ю з 35 працівниками центральних

та регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого само-врядування;

• зібрано інформацію в режимі інтерв’ю з 38 представниками засобів масової інформації;

• проаналізовано проблеми, перешкоди і перспективи використання різних каналів комунікації, зокрема нових медіа-платформ, між суб’єктами комунікації;

• узагальнено досвід використання різних каналів комунікації, зокрема нових медіа-платформ, між суб’єктами комунікації.

• проаналізовано, систематизовано й узагальнено отриману інформацію, розроблено рекомендації щодо ширшого впровадження нових медіа-платформ у процес взаємодії органів державної влади з громадськістю та ЗМІ.

Опис проблемиКомунікаційний процес між представниками влади і громадськості – одві-чна проблема всіх демократичних суспільств. Саме за ступенем його інтен-сивності, відкритості й ефективності визначають якість суспільного життя і рівень розвитку демократичних принципів у суспільстві. Ефективна кому-нікація – це передумова якісної та продуктивної взаємодії влади та громад-ськості.

В Україні у комунікаційному процесі всередині суспільства у трикутнику «Виконавча влада – Громадські організації – ЗМІ» існують суттєві перепони на шляху до ефективної комунікації. Безумовно, так чи інакше, всі суб’єкти комунікативного процесу в державі у той чи інший спосіб підтримують кому-нікацію між собою. Однак комунікація між згаданими трьома суб’єктами суспільного процесу відбувається переважно за допомогою традиційних її каналів (письмових звернень, листів, запитів, телефонного зв’язку, особис-тих зустрічей тощо). Варто зазначити, що не всі учасники цього процесу використовують у своїй діяльності новітні канали комунікації, зокрема нові медіа-платформи (блоги, комунікатори, сайти-обмінники тощо) з огляду на ті



чи інші чинники. Таке «відставання» і консерватизм у зміні й налагодженні нових каналів комунікації часто виявляється в уповільненні та затримуванні, несприйнятті на офіційному рівні, неоднозначному розумінні інформації, отриманої через новітні канали, що призводить до колапсу комунікаційного процесу загалом.

Саме тому вивчення цієї проблематики є надзвичайно актуальним для українського суспільства, а результати дослідження можуть мати практичне значення і дати відповідні рекомендації для підвищення ефективності кому-нікаційного процесу в трикутнику суспільних відносин між органами влади, засобами масової інформації та неурядовими організаціями.



ВИКЛАД МЕТИ І ЗАВДАНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета дослідженняГоловною метою дослідження «Канали комунікації: нові медіа-платформи, що використовуються у трикутнику відносин «Виконавча влада – Громадські організації – ЗМІ» є вивчення та аналіз комунікаційних каналів і викорис-тання нових медіа-платформ органами виконавчої влади в Україні; розробка рекомендацій, як їх поширити і підвищити ефективність використання.

Завдання дослідження1) виявити і вивчити чинні канали комунікації у трикутнику відносин

«Виконавча влада – Громадські організації – ЗМІ»; вивчити досвід викорис-тання новітніх медіа-платформ;

2) вивчити експертні думки представників комунікаційного процесу у тристоронньому порядку: ЗМІ – неурядові організації – виконавча влада; провести опитування експертів у трьох сегментах;

3) проаналізувати комунікаційний процес і канали комунікації (виявити та оцінити ефективність чинних каналів комунікації, оцінити використання або готовність до використання нових медіа-платформ, виявити перешкоди та стимулюючі чинники використання нових медіа-інструментів тощо);

4) розробити рекомендації щодо розширення та підвищення ефектив-ності використання новітніх каналів комунікації та використання нових медіа-платформ у трикутнику відносин «Виконавча влада – Громадські орга-нізації – ЗМІ».

Об’єкт дослідженняКанали комунікації, які використовують у процесі взаємодії між органами виконавчої влади, громадськістю та ЗМІ.

Предмет дослідженняСтан і проблеми використання каналів комунікації, перспективи впрова-дження сучасних комунікаційних інструментів у трикутнику відносин між представниками органів влади, ЗМІ та неурядових організацій (НУО).

Деталізація цільових груп дослідження1) представники органів виконавчої влади – керівники та працівники під-

розділів у зв’язках з громадськістю центральних та місцевих органів виконавчої влади, або підрозділів, що у повсякденній практиці співп-рацюють із представниками ЗМІ та неурядових організацій;



2) представники громадських організацій, творчих спілок, профспілок, місцевих громад, політичних партій та інших інститутів громадян-ського суспільства;

3) представники ЗМІ, які мають досвід роботи з органами державної, зокрема виконавчої влади;



ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ. ТЕОРЕТИЧНА, ЕМПІРИЧНА Й ОПЕРАЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

• Соціальна комунікація (англ. social communication) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами (групами, структурами, організаціями тощо) цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо. Цей обмін обумов-лений рядом соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комуні-кативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

• Канал комунікації – це шлях/спосіб/форма передавання інформації (повідомлення) від одного учасника комунікативного процесу до іншого.

• Повідомлення – це ще не комунікація. Той, хто має новину, надсилає зміст (output). Той, кому надсилали, її отримує (input). Коли отримувач отримав і відреагував (feedback) – це комунікація.

• Output – інформація «на виході», коли той, хто хоче повідомити, над-силає через один із каналів комунікації певний зміст.

• Input – інформація «на вході», коли той, кому надсилали інформацію, її отримує.

• Feedback – отримання зворотного зв’язку/реакції на отриману інфор-мацію. Перша складова – наявність факту зворотного зв’язку, тобто процес передавання повідомлення у зворотному напрямі: від одер-жувача до відправника. Друга складова – таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого повідо-млення.

Приклади каналів і форм:Канал: пряма комунікація. Форми: прес-конференції, брифінги; Канал:

телебачення. Форми: прямі ефіри, телеконференції;Канал: Інтернет. Форми: публікація на власному сайті, поширення інфор-

мації через соціальні мережі.

Канали комунікації (типологізація, операціоналізація):1) Непряма усна комунікація:

- телефон;- телебачення;- радіо.



2) Документальна комунікація:- письмові звернення (поштою, кур’єрською поштою).

3) Пряма усна комунікація:- прямі офіційні зустрічі;- неформальні особисті зустрічі.

4) Електронна комунікація:- е-мейл, комп’ютерні мережі.

Інтернетa) офіційні сайти;b) сайти Інтернет-ЗМІ;c) форуми;d) соціальні мережі (Facebook, Twitter, Вконтакте тощо);e) блоги;f) інші формати.

Нові медіа-платформи (типологізація, операціоналізація):- соціальні мережі: Facebook, Вконтакте тощо;- блоги: Blogger, LiveJournal;- мікроблоги: Twitter тощо;- агрегації соціальних мереж: NutshellMail, FriendFeed;- події (еvents): Upcoming, Eventful, Meetup;- сайти інформації: Wikipedia, Вікі тощо;- інформаційні агрегатори (news aggregators): Ukr.net, News.yandex.ua,

Google News, Bigmir.net, iGoogle;- соціальні новинники: Reddit, NowPublic, Digg, Mixx;- соціальні закладки (social tagging): Google Reader, CiteULike,

StumbleUpon;- сайти-відгуки, рецензії, opinion-сайти: epinions, Yelp, Yahoo! Answers,

Google;- сайти-обмінники: Picasa, YouTube та ін.;- комунікатори: Skype, ICQ, Stickam.



ОПИС ВИБІРКИ

Спліт для проведення глибинних інтерв’ю з експертами (якісний етап дослідження).

Якісні дослідження не мають за мету відобразити репрезентативність думок експертів, а передусім окреслити можливі тенденції. Тому спліт для якісного дослідження формується, відповідно до потреби якомога більше охопити об’єкт дослідження з точки зору можливості і максимально дифе-ренційовано представити цільові групи, а отже, максимально відобразити неоднорідні за змістом думки.

Такий підхід до формування спліту якісного етапу дослідження дозволяє отримати найбільшу варіативність відповідей, якомога ширше розкрити про-блематику, що вивчається, а також врахувати всі можливі експертні думки і закласти максимально широкий спектр альтернатив при формуванні інстру-ментарію кількісного дослідження.

Отже, для реалізації цього дослідження було запропоновано провести глибинні інтерв’ю у семи основних регіональних центрах України (Київ, Львів, Сімферополь, Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ) в однаковій кількості по кожній із трьох груп респондентів (ЗМІ, ГО, органи виконавчої влади):

Регіон Представ-ники ЗМІ

Представники ГО, політичних партій, профспі-

лок тощо

Представники органів виконавчої

влади

Всього в регіоні

Київ 5 5 5 15Харків 5 5 5 15Донецьк 5 5 5 15Дніпропетровськ 5 5 5 15Одеса 5 5 5 15Сімферополь 5 5 5 15Львів 5 5 5 15ВСЬОГОпо цільовій групі 35 35 35 105



Стосовно кожної цільової групи (у кожному місті опитування) проведено диференціацію її представників, до якої під час дослідження треба було мак-симально наблизитись:

ЦІЛЬОВА ГРУПА КІЛЬКІСТЬРЕСПОНДЕНТІВ

Представники органів влади 5Представники облдержадміністрації: керівники та

працівники підрозділів у зв’язках з громадськістю централь-них та місцевих органів виконавчої влади (відділ роботи з громадськістю, прес-центр, прес-служба тощо)

1

Представники облдержадміністрації: керівники та

працівники підрозділів, що у повсякденній практиці кому-нікують з представниками ЗМІ, НУО і широкою громад-ськістю (відділ внутрішньої політики, відділ у справах нацмешин, відділ у справах молоді і спорту тощо)

1-2

Представники прес-служб інших виконавчих органів

влади (тих, з якими найчастіше спілкуються представники ЗМІ і НУО: прокуратура, органи МВС, КРУ, ДПА, СБУ, ПФУ, Фонд соціального страхування та ін.)

2-3

Представник міської чи обласної ради – органів

місцевого самоврядування – як учасників комунікативного процесу (керівники і працівники підрозділів у зв’язках з громадськістю та інших підрозділів, що комунікують з представниками громадськості і ЗМІ, депутати)

0-1

Представники ЗМІ 5Представник ЗМІ (редактор, головний редактор, випусковий редактор, журналіст) муніципального типу, тобто такого, що залежить від місцевої влади (преса, ТБ, радіо)

1-2

Представник ЗМІ комерційного типу (преса, ТБ, радіо, Інтернет-видання)

1-3

Представник ЗМІ – Інтернет-видання (інформ-агенція, аналітичний сайт, регіональний сайт)

1-2

Представник ЗМІ – друковане видання 1-2Представник ЗМІ – телебачення або радіо 1-2Представники ГО, політичних партій, профспілок тощо 5



Представник політичної партії або НУО – опозиційного статусу (НУНС, БЮТ, «Фронт змін», ПРП, ВО «Свобода» тощо)

1-2

Представник політичної партії провладного статусу (Партія регіонів)

1-2

Представник НУО, діяльність якої пов’язана з політикою («Комітет виборців України» тощо)

1-2

Представник НУО неполітизованого типу, соціального спрямування

1-2

Представник профспілок, благодійного фонду, асоціації, релігійної громади, аналітичної групи і т. п.

1-2

Опитування представників виконавчої влади було спрямоване на оцінку їхньої обізнаності у традиційних та новітніх каналах комунікації, визначення рівня активності користування працівниками органів влади, від-повідальних за комунікацію з громадськістю, сучасними медіа-платформами; визначення перешкод у використанні цією категорією експертів новітніх каналів комунікації.

Для формування вибірки опитування представників органів виконавчої влади було використано дані Офіційного порталу виконавчої влади України: http://www.kmu.gov.ua/control/.

У результаті детального ознайомлення із переліком органів виконавчої влади було відібрано 38 представників працівників прес-служб, управлінь, що відповідають за зв’язки зі ЗМІ та громадськістю – міністерств, управлінь з питань внутрішньої політики обласних державних адміністрацій, прес-центрів обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, проку-ратури, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації України.

Опитування представників неурядових громадських організаційОпитування представників неурядових організацій було спрямовано на

оцінку ефективності їхньої комунікації з органами влади та засобами масової інформації, визначення провідної сторони у такій комунікації, визначення перешкод для використання новітніх медіа-платформ, а також поширеність використання новітніх медіа-платформ представниками громадських орга-нізацій.

Опитування представників засобів масової інформаціїОпитування представників засобів масової інформації було насамперед

розраховане на отримання інформації про використання ними новітніх медіа- майданчиків для взаємодії з владою та громадським сектором, а також їхню



оцінку ефективності інших суб’єктів комунікації у трикутнику дослідження (органи виконавчої влади, неурядові організації).

Збір данихПольовий етап дослідження або збір даних до Проекту вивчення каналів

комунікації, зокрема нових медіа-платформ, які застосовують у трикутнику «Виконавча влада – Громадські організації – ЗМІ», було організовано і про-ведено впродовж грудня 2010 року – січня 2011 року.

Протягом всього періоду реалізації Проекту громадська організація «Сво-бода слова» організувала повний цикл соціологічного дослідження на тему: «Канали комунікації: нові медіа-платформи, що використовуються у трикут-нику відносин

«Виконавча влада – Громадські організації – ЗМІ». Зокрема здійснено роз-робку інструментарію дослідження, збір (проведення опитування експертів), обробку, аналіз отриманих даних і формулювання рекомендацій.

Проект реалізовано методом експертних інтерв’ю з представниками цільових аудиторій – ЗМІ, ГО та органів виконавчої влади за затвердженим сценарієм/гайдом

Опитування по Україні проведено із залученням регіональних представ-ників ГО «Свобода слова», ВМГО «Демократичні перетворення України», підрядних організацій та представників експертних і дослідницьких органі-зацій, що мають ґрунтовний досвід проведення соціологічних досліджень.

Результати опитувань з усієї України надсилалися централізовано для обробки даних і первинного аналізу отриманих результатів.

Експертний аналіз результатів дослідження та розробку рекомендацій здійснювала робоча група експертів: представники ЗМІ, політичні експерти.

Варто зазначити, що представники таких цільових груп, як співробітники органів виконавчої влади, керівники неурядових організацій та представники ЗМІ вважаються експертами і належать до категорії «важкодосяжної цільової аудиторії опитування». Тому встановлення контакту з експертом, проведення зустрічі та інтерв’ю, заповнення анкети потребувало додаткового часу – не менше 40% від загального терміну, відведеного на збір даних для проекту.

Робочий план проведення дослідження• розробка програми дослідження (постановка задач, формування гіпо-

тез, визначення цільових груп, вибір методів збору інформації тощо);• узгодження періоду проведення дослідження, встановлення термінів

проведення дослідження;• деталізація цільової аудиторії, цільових груп дослідження; розробка та

узгодження вибірки (кількість інтерв’ю);



• затвердження методології дослідження, проведення корекції й адапта-ції методології, згідно з основними завданнями дослідження;

• розробка і затвердження інструментарію дослідження (сценарій/гайд інтерв’ю);

• формування списку контактів (бази експертів) для проведення інтерв’ю;

• розробка супровідної та технічної документації для проведення збору інформації;

• проведення тренінгу, інструктажу та підготовки команди інтерв’юерів;

• польовий етап дослідження – збір даних (проведення експертних інтерв’ю);

• контроль і валідизація даних;• введення (розшифровка) і первинна обробка даних;• категоризація та експертний аналіз даних; підготовка звіту;• розроблення рекомендацій та підготовка аналітичного звіту за резуль-

татами дослідження;• презентація результатів дослідження робочій групі Проекту.



МЕТОДИКИ ЗБОРУ ПЕРВИННИХ ДАНИХ

Для реалізації проекту було запропоновано якісний метод дослідження: глибинні інтерв’ю з експертами для більш чіткого розуміння проблематики і виявлення мотивів, причин, практик використання тих чи інших каналів комунікації. Аналіз об’єкта і предмета дослідження в більш якісному, гли-бинному розумінні дав передусім інформацію про те, «як саме», «чому» і «за яких умов» використовують або не використовують ті чи інші канали комуні-кації (зокрема нові медіа-платформи). Відповіді на ці запитання відобразили стан речей не лише з точки зору об’єктивної реальності, а й із позиції уста-лених стереотипів, звичок представників цільових груп, які за допомогою кількісних досліджень (тобто масового опитування) виявити складно. Більше того, використання якісних методів на першому етапі дослідження дозво-ляє глибше проаналізувати проблему і розробити більш детальний, точний, послідовний, а отже – ефективний інструментарій (анкету) для проведення масового опитування.

Методика глибинного інтерв’ю є дуже ефективною і показовою з точки зору отримання потрібних результатів, якщо мова йде про глибоке розуміння проблеми, що аналізується, і подальшу розробку рекомендацій. Глибинне інтерв’ю проводиться під час особистої розмови з представником цільової групи, згідно з визначеним переліком запитань (сценарієм, анкетою), на які треба отримати відповіді наприкінці дослідження. Інтерв’юер має не про-сто отримати відповідь на поставлене респондентові запитання, а й досягти надання експертом якомога ширшої відповіді. Цей результат досягається коштом того, що опитування проходить у вигляді бесіди, а не анкетування, створюється доброзичлива атмосфера, що налаштовує респондента до більш щирого, спонтанного висловлення думок. Інтерв’ю може тривати від 30 хви-лин до двох годин і записується на диктофон для подальшої транскрипції. Результати опитування з використанням якісної методики виражаються у вигляді аналітичних висновків експертів з використанням цитат і посиланням на висловлювання респондентів.



АНАЛІЗ ГЛИБИННИХ ІНТЕРВ’Ю З ЕКСПЕРТАМИ (окремо по кожній із груп експертів)

Виконавча владаЯк свідчать узагальнені результати цього дослідження, більшість представ-ників органів виконавчої влади оцінює інтенсивність відносин між інститу-тами влади і громадськістю як посередню. Водночас опитані представники влади по-різному оцінюють інтенсивність таких відносин виключно у межах діяльності своєї інституції.

Згідно із проведеним опитуванням, найбільш поширеними у роботі серед представників прес-служб та відділів зв’язків із громадськістю орга-нів виконавчої влади та місцевого самоврядування на сьогодні залишаються традиційні канали комунікації з громадськістю: офіційні звернення засо-бами паперового листування (на офіційних бланках відповідних органів), роз’яснення через ЗМІ, прийом громадян, проведення конференцій і круглих столів, комунікація з громадськістю засобами «гарячих ліній», інформування через власні медіа-платформи (офіційний веб-сайт, газета, передачі на радіо і телебаченні). Вибір конкретного каналу комунікації залежить від того, на яку аудиторію розраховане відповідне інформаційне повідомлення. Так, для вза-ємодії з громадськістю влада найактивніше використовує традиційні канали (радіо, телебачення), для зв’язку із ЗМІ – Інтернет, з інститутами громадян-ського суспільства влада взаємодіє через Інтернет і традиційні канали.

Попри це, найзручнішим каналом комунікації з громадськістю, а також між собою представники органів виконавчої влади називають Інтернет, зокрема електронну пошту. Однак опитані експерти наголошують, що елек-тронне листування потребує додаткової комунікації традиційними каналами (найчастіше – телефоном, наприклад, для підтвердження отримання листа, або ж через особисте спілкування). Таким чином e-mail стає вторинним, а не первинним каналом комунікації між цими двома групами. Також перешкодою на шляху масового використання електронної пошти як основного каналу комунікації сьогодні для представників органів влади є відсутність юридич-них зобов’язань (впровадження електронного підпису). Хорошим винятком є, наприклад, рішення міського голови Львова зобов’язати чиновників відпо-відати на електронні запити громадян, форма для надсилання яких розміщена на офіційному веб-сайті міської ради. У міській раді є відповідальні особи за цей процес, встановлено термін, упродовж якого відповідь на такі запити має бути надана, хоча на території України електронні запити не вважаються юридичним документом. За день до ЛМР надходить близько 10-20 таких звернень.



Влада активно використовує таку медіа-платформу як власний офіційний сайт, але перш за все для інформування, рідше – для звітності і дуже рідко – для комунікації. Про це свідчать результати опитувань і представників ЗМІ та громадськості, і самих представників влади.

Рис. 1. Обізнаність опитаних експертів з ОВВ із новими медіа-платформами. Усього було опитано 35 осіб. Респонденти могли давати більше однієї від-повіді.

У представників органів виконавчої влади є загальне уявлення про такі нові медіа-платформи, як соціальні мережі, блоги, мікроблоги, новинні агрегатори, сайти- обмінники (Рис. 1). Соціальні мережі працівники органів влади, згідно з результатами опитування, часто використовують для особис-того спілкування із друзями та знайомими.

Опитані представники органів виконавчої влади та місцевого самовря-дування погоджуються, що використання нових медіа-платформ, зокрема соціальних мереж, може бути корисним та ефективним каналом комуніка-ції у їхній роботі, насамперед з населенням та громадськими організаціями. За допомогою таких каналів, на їхню думку, можна буде мати і зворотний зв’язок, тобто отримати повноцінну комунікацію, зокрема вивчати громад-ську думку стосовно окремих рішень органів влади.



Рис. 2. Використання медіа-платформ представниками ОВВ у роботі. Усього було опитано 35 осіб. Респонденти могли давати більше однієї відповіді.

Більшість опитаних представників влади не використовують нових медіа- платформ (Рис. 2), аргументуючи тим, що, перш за все, немає вказівки від центральних органів влади. Також чиновники вказують, що не знають, як саме, та не вміють використовувати ці інформаційні майданчики для комуні-кації із громадськими організаціями чи громадськістю загалом, сприймаючи їх як розважальні платформи чи платформи для особистого спілкування. Час-тина опитаних експертів від влади зазначає, що готова отримувати інформа-цію з Соціальних мереж, але лише як спостерігачі, а не активні учасники, тобто представники влади готові отримувати інформацію від громадськості, не надаючи її про себе чи про свою діяльність. На їх думку, соціальні мережі дають можливість вийти за межі офіційного.

Більшість представників групи експертів від влади вважають традиційні засоби комунікації більш ефективними. Але це зумовлено тим, що, на думку самих працівників виконавчої влади, їхнє основне завдання – висвітлювати свою діяльність, а не комунікувати (Рис. 3).



Рис. 3. Оцінка експертами з ОВВ ефективності різних каналів комунікації. Усього було опитано 35 осіб. Респонденти могли давати більше однієї від-повіді.

До перешкод у використанні нових медіа-платформ представники органів влади зараховують:

• технічну необізнаність, технічні складнощі,• іншомовність окремих платформ,• несерйозність, наявність неперевіреної інформації,• відсутність працівників, відповідальних за цей напрям роботи,• кібер-ризики (Рис. 4).

Рис. 4. Перешкоди у використанні нових медіа-платформ представниками ОВВ. Відповіді експертів узагальнено, респонденти могли давати більше однієї відповіді.



Спостереження у розрізі вікової категорії показує, що молоде покоління (до 35 років) більш поінформоване про можливості нових медіа-платформ та готове до їх використання. Натомість старше покоління (35-55 років) скеп-тично ставиться до можливості комунікації на офіційному рівні за допомогою таких майданчиків. Можна узагальнити, що в обох вікових груп спільним є те, що вони однаково не знають, як використовувати ці медіа-інструменти в роботі. Опитані експерти погоджуються, що для цього треба проводити навчання. Приміром, була пропозиція запрошувати тренерів з ЄС чи інших країн, де такі канали комунікації успішно функціонують у роботі органів дер-жавної влади. Такої думки здебільшого дотримуються представники органів місцевого самоврядування. Натомість представники органів виконавчої влади висловили переконання, що використання нових комунікативних Інтернет-технологій в роботі органів виконавчої влади з громадськістю треба врегулю-вати на рівні законодавства. На цьому наголосила більшість опитаних експер-тів від влади. Працівники правохоронних органів (МВС, прокуратура, СБУ) однією з перешкод на шляху використання новітніх медіа- платформ назвали кібер-ризики для інформаційних систем згаданих державних відомств.

Думки опитаних експертів щодо сприятливих чинників для поширення новітніх медіа-платформ розбіглися (Рис. 5):

Рис. 5. Сприятливі чинники для поширення новітніх медіа-платформ. Від-повіді експертів узагальнено, респонденти могли давати більше однієї від-повіді.

Відповідно до отриманої картини використання представниками влади сучасних каналів комунікації, опитаним експертам не відомо про багато прикладів успішного їх застосування у діяльності органів виконавчої влади (Рис.6). Водночас опитані експерти поінформовані про одиничні випадки використання представниками органів влади соціальних мереж. Зокрема



одним із позитивних прикладів взаємодії з громадськістю за допомогою сучасних медіа-інструментів респонденти назвали створення блогів чинов-никами. Було наведено приклади, зокрема, блогів голови Донецької обласної державної адміністрації Анатолія Близнюка http://bliznyuk.livejournal.com/, народного депутата Лесі Оробець http://lesyaorobets.livejournal.com/, мікро-блога президента Росії Дмитра Медведєва http://twitter.com/medvedevrussia, акаунт віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка у Facebook http://www.facebook.com/SergiyTigipko. Жоден з експертів не назвав такі приклади, як сторінка МЗС України http://www.facebook.com/UkraineMFA чи Мінпромпо-літики у Facebook.

Варто додати, що у соціальних медіа, зокрема у Livejournal та Twitter, зареєстровано також акаунти Президента України Віктора Януковича http://yanukovich-v-f.livejournal.com/2010/02/12/, http://twitter.com/Yanukovich_V_).Однак на офіційному сайті глави держави про ці акаунти нічого не зазначено, відповідно не можна однозначно стверджувати, ким були створені ці профілі та хто відповідає за їх наповнення. Згодом заступник Глави Адмінстрації Пре-зидента Ганна Герман спростувала, що ці акаунти чинні. За словами Ганни Герман, Президент України Віктор Янукович ніколи не мав свого акаунту у Twitter та інших соціальних мережах в інтернеті. «Офіційні повідомлення про діяльність Президента України В.Януковича розміщені на Офіційному Інтернет-представництві – www.president.gov.ua», – заявила Г.Герман1.

Рис. 6. Використання представниками ОВВ новітніх медіа-платформ у роботі. Відповіді експертів узагальнено, респонденти могли давати більше однієї відповіді.

1 На момент опитування Ганна Герман була заступником Глави Адміністрації Президента України.



Засоби масової інформаціїПредставники мас-медіа загалом негативно оцінюють інтенсивність і якість відносин між владою і громадськістю, владою і ЗМІ, вважаючи причиною низького рівня комунікації між цими трьома ланками закритість та консер-вативність влади.

Як засвідчили результати проведеного опитування, для комунікації з орга-нами виконавчої влади, а також місцевого самоврядування представники ЗМІ насамперед використовують традиційні засоби (Рис. 7):

- телефон,- особиста комунікація,- інформаційні запити (за допомогою факсу чи паперового листа),

рідше – електронну пошту, відвідування прес-конференцій, брифін-гів.

Рис. 7. Оцінка різних каналів комунікації представниками ЗМІ для комуні-кації з ОВВ. Загалом було опитано 38 експертів. Респонденти могли давати більше однієї відповіді.

Нові медіа-інструменти представники ЗМІ активно використовують для пошуку інформації про того чи іншого чиновника, здебільшого, якщо йдеться про мультимедіа (фото, відео).

Водночас для комунікації між ЗМІ та органами виконавчої влади нові комунікативні Інтернет-технології практично не використовуються. Жур-налісти і редактори ЗМІ вважають, що особиста зустріч із чиновником на сьогодні є найдієвішим способом взаємодії з владою і, водночас, визнають, що це не зовсім зручно для них. З недовірою представники ЗМІ сприймають блоги чиновників, оскільки вважають, що їх ведуть чи поновлюють праців-ники піар-служб. Це, на думку опитаних екпертів, не пришвидшує, а інколи й сповільнює отримання необхідної інформації. Респонденти також висловили



припущення, що блоги, мікроблоги чи акаунти у соціальних мережах роз-раховані, перш за все, для створення позитивного іміджу чиновника в очах громадськості.

Однак дедалі частіше представники ЗМІ, особливо Інтернет-видань, використовують отриману через новітні канали комунікації інформацію від чиновника у своїх матеріалах. Як приклад зазначимо посилання у пресі на блог керівника Держкомпідприємництва Михайла Бродського2 у Livejournal: http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/23/5600960/,. http://24tv.ua/news/1/1/62043, http://finance.tochka.net/ua/11055-yanukovich-likvidiroval-vedomstvo-brodskogo. Хоча, за твердженнями опитаних головних редакторів, особливо друкованих видань, така інформація не завжди може виявитися достовірною (як у випадку із акаунтом лідера «Фронту змін» А.Яценюка у Twitter http://twitter.com/yatsenyuk), а також її у будь-який час можуть витерти зі сайту-першоджерела. У такому випадку юридична відповідальність лягає на ЗМІ, яке оприлюднило таку інформацію (Рис. 8).

Рис. 8. Перешкоди у використанні нових медіа-платформ представниками ЗМІ. Відповіді експертів узагальнено, респонденти могли давати більше однієї відповіді.

У роботі зі ЗМІ представники органів виконавчої влади використовують деякі нові медіа-платформи, зокрема сайти-обмінники (Youtube, віртуаль-ний диск Ukr.net) для поширення власної інформації, та новинні агрегатори (NewsYandex, Ukr.net, Meta) для відстеження поширеної ними інформації через ЗМІ, що важко назвати повноцінною комунікацією. Це роблять радше для звітності. А самі журналісти найактивніше з усіх нових медіа-платформ

2 На момент проведення дослідження М. Бродський обіймав посаду голови Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва.



застосовують соціальні мережі, блоги, новинні агрегатори та файлообмін-ники (Рис. 9).

Представники ЗМІ також використовують активно, але переважно для інформування громадськості і вкрай рідко для комунікації, офіційні веб-сайти установ державної влади та органів місцевого самоврядування.

Рис. 9. Обізнаність опитаних експертів із ЗМІ з новими медіа-платформами. Зага-лом опитано 38 експертів. Респонденти могли давати більше однієї відповіді.

Спостереження у розрізі вікової категорії показує, що молоде покоління представників ЗМІ (до 35 років) більш поінформоване про нові медіа-платформи, їх можливості та активно використовує ці медіа-платформи у щоденній роботі. Натомість старше покоління (35-55 років) скептично ста-виться до можливості комунікації на офіційному рівні за допомогою таких майданчиків і не бачить потреби у «витрачанні часу» на це. Опитані експерти віком понад 35 років вважають зручнішими традиційні канали комунікації (телефон, особисте спілкування), тоді як експерти віком до 35 років визна-ють, що нові медіа-платформи значно зменшують час для виконання їхньої роботи. Частина з них зауважує, що проводить багато часу у соціальних мере-жах не по роботі у робочий час.

Відповідно до опитування згаданої категорії експертів, проблемні моменти комунікації між ЗМІ та органами виконавчої влади можна класифікувати так:

а) закритість інформації про рішення влади, відсутність відкритого доступу до такої інформації;

б) закритість представників органів влади для коментарів;в) ігнорування запитів;г) необхідність контакту через прес-службу, а не напряму;д) надання нейтральної чи позитивної інформації, «чистка» негативної

інформації.



Неурядові організаціїБільшість опитаних експертів з неурядових організацій вважають цілком недостатнім рівень інтенсивності та якості відносин між НУО та органами виконавчої влади. Зокрема, часто вони наголошують на відсутності зворот-ного зв’язку при комунікації із владою.

Згідно з аналізом проведених інтерв’ю із представниками громадських організацій, комунікація між пресою та сектором неурядових організацій від-бувається також далеко не на партнерських засадах. Опитані представники НУО зазначили, що ЗМІ рідко виступають ініціаторами таких контактів, бо переконані, що за потреби громадські діячі самі їх знайдуть.

Серед каналів комунікації між ГО та ЗМІ на першому місці також зали-шається спілкування через телефон, на другому місці – електронна пошта. Рідше – особисті зустрічі ( у випадку, якщо йдеться про телебачення) (Рис. 10).

Рис. 10. Оцінка різних каналів комунікації представниками НУО. Загалом було питано 38 експертів. Респонденти могли давати більше однієї відповіді.

Більшість опитаних керівників громадських організацій вважають, що їхнє основне завдання – не висвітлювати свою діяльність, а вирішувати кон-кретні проблеми. Попри те, що більшість громадських активістів знає про соціальні мережі, блоги, мікроблоги, обмінники і т.п. та вміє ними користу-ватися, вони визнають, що недостатньо активно застосовують ці інструменти для комунікації з громадськістю та ЗМІ (Рис. 11).



Рис. 11. Використання представниками НУО новітніх медіа-платформ у роботі. Відповіді експертів узагальнено, респонденти могли давати більше однієї відповіді.

Паперові листи, телефонні розмови та прямі формальні звернення під час прес- конференцій, виступів, інших публічних заходів чи офіційних прийо-мів, або знову ж таки пряме неформальне спілкування залишаються лідерами комунікативної сфери між НУО та органами влади. Опосередкований кон-такт через сучасні медіа- платформи часто громадські лідери сприймають як підвищену можливість викривлення поданої інформації, неправильного розуміння або просто як підвищену можливість неотримання інформації адресатом і, відповідно, неможливість зворотного зв’язку. Тому часто опи-тані експерти із третього сектора визнавали, що серед каналів комунікації з владою, окрім прямої зустрічі, лідирують телефонний дзвінок і офіційне письмове звернення, оскільки ці моделі комунікації мають найменший шанс залишити зацікавлену особу без відповіді.

Водночас представники громадських організацій вважають новітні медіа- платформи, зокрема блоги, мікроблоги, соціальні мережі і сайти-обмінники, ефективним механізмом взаємодії з громадськістю та залучення громадян до своєї діяльності, а також висвітлення своєї діяльності без посередництва традиційних засобів масової інформації. Вибір каналу комунікації залежить від того, до якої аудиторії (установи, інституції, групи) звертається конкретна організація. При взаємодії з органами влади найбільш вірогідно отримати відповідь на офіційний лист, запит при взаємодії зі ЗМІ — на телефонний дзвінок до редакції чи е-mail. Загалом ефективність взаємодії і зворотній зв’язок залежать від того, наскільки правильну тактику вибрав представник НУО для спілкування з певною структурою. Враховуючи консервативність, чи, навпаки, інноваційність інституції, до якої спрямоване інформаційне повідомлення, можна визначити, через який канал до неї варто звертатись, і, відповідно, з більшою вірогідністю отримати оперативну відповідь.



АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ МЕДІА-ПЛАТФОРМ У ТРИКУТНИКУ ВІДНОСИН «ВИКОНАВЧА ВЛАДА – НУО – ЗМІ»

Соціальні мережі доволі активно набирають суспільної ваги в українському суспільстві. Всі опитані експерти відповіли, що знають про їх існування, більшість із них є доволі активними користувачами таких технологій. Про-ведене опитування засвідчило, що найбільшою популярністю серед респон-дентів користуються соціальні мережі: Вконтакте, Однокласники, Facebook, а також Twitter, блоги.

Проте у трикутнику відносин «Влада-НУО-ЗМІ» ці форми соціалізації залишаються відстороненими. Згадані комунікативні інструменти радше використовуються для приватного спілування, ніж для професійного, як свід-чать відповіді опитаних експертів.

Зокрема мережі Вконтакте та Однокласники використовуються для роз-міщення особистих та сімейних фотографій чи пошуку колишніх друзів та знайомих.

Варто зазначити, що така тенденція притаманна не лише українським Інтернет- користувачам. Зокрема у дослідженні домашнього використання Інтернету науковець Вів’єн Воллер, що займається дослідженнями засобів масової інформації та комунікації, показала роль Інтернету у розвитку нових форм індивідуалізованого родинного життя. Авторка відштовхується від результатів проекту «Інтернет та американський спосіб життя», який свід-чить, що американці часто використовують Інтернет для того, щоб «славити» свою родину3 Таку ж роль для українського користувача відіграють соціальні мережі Вконтакте та Однокласники.

Відповідно до результатів проведеного опитування серед експертів, зга-дані соціальні мережі користуються популярністю у більшості Інтернет-коритувачів в Україні. Так, мережу Вконтакте використовує молодше покоління, зокрема школярі, студенти, молоді фахівці, натомість Одноклас-ники популярні серед осіб середнього та старшого віку. Соціальна мережа Facebook, зі слів опитаних експертів, є зручною у використанні для роботи завдяки зручному інтерфейсу та достатній функціональності цієї платформи (наприклад, інформаційні стрічки з новинами з різних джерел). Опитані екс-перти зазначили також, що для них одним із критеріїв обрання соціальної мережі стала мова інтерфейсу. Таким чином Вконтакте та Однокласники на сьогодні лідирують, проте популярність Facebook почала зростати відтоді, як з’явилась українськомовна версія, хоча частина опитаних експертів вказала,

3 Кастельс М. Iнтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. – К.: Ваклер, 2007. – 290 с.



що «чула про переваги цієї соціальної мережі, однак не володіє інформацією про український інтерфейс Facebook.

Попри це, популярність мережі Facebook в Україні зараз стрімко зростає. Так, за даними BBC Ukranian, на січень 2011 року у Facebook зареєстровано понад мільйон українців4. «І хоча найпопулярнішими соціальними мережами в Україні є Вконтакте та Однокласники, Facebook випереджає їх за темпами збільшення користувачів», – каже маркетинг-директор дослідницької ком-панії ІнМайнд Олена Житник. «І загалом, ми вважаємо, що в Україні будуть спостерігатися ті тренди, які ми бачимо і в інших країнах. Тобто, і далі буде зростати популярність мережі Facebook», – заначила Олена Житник.4

На думку політолога Олексія Гараня, у закритих суспільствах соціальні мережі допомагають не лише інформувати людей, але й виводити на вулиці.4

Цієї позиції також дотримуються й опитані у межах нашого дослідження екс-перти.

Twitter. Сервіс мікроблогінгу Twitter.com виріс із формату «sms для Інтер-нету». Це соціальна мережа, яка дозволяє публікувати короткі повідомлення до 140 символів. Twitter – це своєрідна суміш блога, месенджера і sms.

Ще одна відмінність сервісу полягає в мережі соціальних контактів. Тут немає «френдів», натомість є досить унікальна річ: спостерігачі і відстежу-вані (followers та followings відповідно). Відстежувані (followings) – це люди, за повідомленнями (твітами) яких стежать і які відображаються в «домівці». Спостерігачі (followers) — ті, які спостерагіють і на чиїх «домівках» відо-бражаються повідомлення спостерігачів.

Також цей сервіс надає можливість відповідати іншим користувачам на твіти (повідомлення), надсилати прямі повідомлення адресату, позначати улюбленими окремі власні чи чужі твіти, спостерігати за оновленнями роз-силок RSS та безліч інших варіантів.

На думку експертів у сфері зв’язків з громадськістю, Twitter найефектив-ніше використовувати для висвітлення оперативних інформаційних пові-домлень. Наприклад, Арнольд Шварцнеггер, будучи губернатором штату Каліфорнія (США), у своєму Twitter повідомляв про засідання та ухвалені рішення. Відтак користувачі Twitter набагато раніше отримували інформацію, ніж про це писали ЗМІ, навіть електронні видання. Це також свідчило про відкритість влади, доступність чиновників.

В Україні для комунікації у трикутнику «Влада-ЗМІ-НУО» можна вико-ристовувати колективні ідеї для покращення послуг; зв’язок з громадянами; публікації посилань на важливу інформацію; повідомлення про інциденти та

4 Тарадай Д. Українців на Фейсбуку – понад мільйон // ВВС: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110121_facebook_ukr_ob.shtml



повідомлення про небезпечні ситуації; просування результатів досліджень, подій тощо.

Twitter доволі популярний на Заході. Скажімо, за Twitter-акаунтом Пре-зидента США стежать понад 6 мільйонів користувачів (Рис. 12).

Рис. 12. Мікроблог Президента США у Twitter

Блог (LiveJournal, Blogger, Blogspot, ЖЖ) – щоденник у мережі. Попу-лярність цього ресурсу залишається доволі високою. Переваги: можливість додавати великі за обсягом дописи. Вада: анонімність.

Мета: поширити цільові повідомлення; пояснити діяльність державного органу та його політики; заохотити громадськість до діалогу та встановити зворотний зв’язок. Для прикладу пропонуємо розлянути блоги голови Доне-цької обласної державної адміністрації Анатолія Близнюка (Рис. 13) та голови Держкоміпідприємництва Михайла Бродського (Рис. 14). В обох випадках бачимо, що цю платформу чиновники використовують для професійного спілкування – обговорення тих чи інших ініціатив влади. Наприклад, про нововведення до Пенсійного кодексу користувачі LiveJournal дізнавались із блогу Михайла Бродського, також саме там вони отримували відповіді на свої запитання.



Рис. 13. Блог Анатолія Близнюка

Рис. 14. Блог Михайла Бродського

Wiki-технології (Wikipedia, Intellipedia) доволі широко використовують представники влади, ЗМІ та громадськості для отримання інформації. Екс-перти наголошують на зручності використання таких ресурсів, однак вадою називають не завжди достовірну інформацію.

У випадку співпраці «Влада-ЗМІ-НУО» можна створювати простір для взаємодії між різними органами державної влади; структурування колектив-



ного інтелекту; розширення мережі для більш широкого розуміння інформа-ції; створення ресурсів, що можуть корегуватись суспільством.

Facebook – соціальна мережа, яка дає можливість ділитися/отримувати знання/інформацію; підтримувати зв’язок з колегами/спільні інтереси.

Наприкінці 2010 року кількість користувачів Facebook в Україні зросла удвічі і наблизилася до мільйона. На сьогодні налічується вже понад 1 200000 користувачів цією мережею в Україні.5

На першому місці за кількістю користувачів, зареєстрованих на Facebook, знаходяться США – 146 млн. осіб. Потім йде Індонезія, Великобританія, Туреччина та Філіппіни. Україна займає 68 місце. Російські користувачі також активно реєструються на Facebook. У 2010 році їх кількість зросла на 63%. Всього в Росії налічується майже 3,5 млн осіб, які користуються Facebook, це становить 2,44% всіх громадян. З такими показниками Росія займає 31 місце в списку країн, де популярна мережа Facebook. Всього ж у згаданій соціальній мережі зареєстровано 596 млн. користувачів6.

Facebook дає можливість створювати групи за інтересами, відтворювати найкращі рішення більш швидко тощо.

У Росії популярністю користується Facebook сторінка Президента Дмит-рія Медведєва (Рис. 15).

Рис. 15. Сторінка Президента Російської Федерації у Facebook

5 Статистика користувачів мережі Facebook в Україні //http://onemillionfacebookusers.in.ua/6 Фрідман Т. Світ Плаский. – Х.: Акта, – 675 с.



Такі приклади підтверджують думку, що соціальні мережі допомагають владі перш за все формувати довіру громадян.

Провідний світовий фахівець у галузі інформаційного суспільства Ману-ель Кастельс у виданні «Інтернет-галактика» зазначив: «Оскільки Інтернет стає важливим засобом спілкування та організації в усіх сферах діяльності, очевидно, що соціальні рухи та політика використовують та дедалі більше будуть використовувати його, роблячи привілейованим засобом для дії, інфор-мування, набору кадрів, організації, панування та протидії пануванню».7

Натомість в Україні влада намагається апелювати до громадян через тра-диційні майданчики – мас-медіа. Найефективнішим каналом комунікації в нашій державі досі вважається телебачення як наймасовіший ЗМІ та один із найдешевших для реципієнтів. За допомогою ЗМІ влада намагається донести свої пропозиції, рішення, однак таке інформування неможливо назвати комуні-кацією, оскільки влада не отримує зворотного зв’язку. Платформою для такого зв’язку є ті ж ЗМІ, які реагують уже на факти невдоволень громадян, що пере-ростають у заяви від політиків- опонентів, чи масові акції протестів самих гро-мадян. У цьому випадку складно передбачити реакцію та наслідки. Водночас використання органами влади соціальних мереж надало б можливість ефектив-ніше відстежувати думку громадян, оскільки у ЗМІ ця інформація не завжди подається повно та широко. У соціальних мережах можна дослідити: вік, стать, діяльність, хобі, врешті цінності та реакцію на ті чи інші події. Присутність у соціальних мережах представників влади формує довіру громадян до влади. Зокрема дослідник Мануель Кастельс наводить такий приклад: «Отже, у часи губернаторських виборів у Каліфорнії 1998 р., на які посилається дослідження Доктера та інших, Інститут державної політики Каліфорнії провів опитування представницької вибірки каліфорнійських виборців, згідно з яким 54% вва-жали, «державні урядовці не звертають уваги на те, що думають такі люди, як я» (частка для США в цілому склала 60%). У світі швидко зростаючої кризи політичної легітимності та незадоволення громадян своїми представниками інтерактивний, із багатьма напрямками, канал комунікації, який надає Інтернет, знаходить мало активних учасників по обидві сторони зв’язку».7

Інтернет відіграє важливу роль в інформаційних процесах. Засоби масової інформації стоять перед вибором – або інтегруватись із соціальними мере-жами, або конкурувати. Менеджери мас-медіа вже визнали свій програш у цьому нерівному змаганні. Наразі ми спостерігаємо, що провідні медіа Укра-їни зробили вибір на користь інтеграції з сучасними комунікативними техно-логіями. Цей процес спостерігаємо на прикладі і центральних, і регіональних видань в Україні:

7 Кастельс М. Iнтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. – К.: Ваклер, 2007. – 290 с.



Соціальні мережі надають можливість додаткового каналу для поширення ініформації, а також відстежування відгуків читачів. Найбільш резонансні публікації можуть отримати цілий форум у соціальних мережах. «Теоретично, потреба у соціальному засобі для масового поширення інформації відпала в час, коли будь-хто і будь-де може під’єднатися до тієї глобальної сфери, яка



так нагадує ноосферу, й отримати звідти будь-яку потрібну інформацію», – пише медіаексперт Борис Потятиник в «Інтернет-журналістиці».8

Якщо скористатися метафорою Олдсона Какслі, то масова комунікація покликана швидше розкрити «браму сприйняття».9

ЗАХІДНИЙ ДОСВІД ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ

Якщо звернутися до досвіду інших держав, то варто зауважити, що вико-ристання сучасних комунікаційних технологій (соціальних мереж тощо) значно поліпшило можливості діалогу між владою і громадянами, надало громадянам більше інструментів для участі у державних справах. Згадані інструменти є невід’ємною частиною електронного урядування. Технології е-врядування успішно використовують у багатьох країнах (США, Сінгапур, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, Коста-Ріка, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Латвія, Естонія, Чехія тощо). Так, уряд США надає грома-дянам різноманітні послуги через Інтернет: видачу ліцензій, сплату податків тощо. В Англії реєстрація фірм потребує заповнення через мережу тільки однієї форми. В Естонії функціонує Інтернет-портал

«Сьогодні вирішую я» (Tana otsustan mina), за допомогою якого громадя-нин республіки може взяти участь в управлінні державою – висловити свою думку про поточні процеси в країні, запропонувати поправки до законопро-ектів тощо. Цей портал також дозволяє користувачу голосувати. Якщо ідея поправки тої чи іншої пропозиції містить раціональне зерно і підтримується іншими Інтернет- користувачами, прем’єр-міністр Естонії відсилає цю про-позицію зі своєю резолюцією у відповідне міністерство.

У таких країнах технології е-врядування та використання Інтернету орга-нами публічної адміністрації розглядають як одну з можливостей підвищити ефективність державної влади загалом. Саме тому до популярних в Інтернеті позначень «b» (business – бізнес) і «c» (citizens – громадяни) тепер додалося нове: «g» (government – уряд).

Узагальнюючи всі визначення, е-врядування – це технологія організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних органів в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з органами влади.

Електронне урядування – це не тільки зовнішня інформаційна інфра-структура, що взаємодіє з громадянами, підприємствами й організаціями, а

8 Потятиник Б. Інтернет-журналістика. – Львів: ПАІС, 2010. – 244 с.9 Фрідман Т. Світ Плаский. – Х.: Акта, – 675 с.



внутрішня урядова інфраструктура, яка є добре розвинута. Концепція елек-тронної держави передбачає інтеграцію інформаційних ресурсів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення доступу до них будь-яких суб’єктів громадянського суспільства, а також створення підсистеми онлайнових послуг. Можна сказати також, що електронне уряду-вання – це одна з найхарактерніших ознак інформаційного суспільства.10

Беручи до уваги приклад іноземних держав, Україні варто врахувати, що через 5-10 років підростаюче покоління, представники якого вже є постій-ними користувачами Інтернету (як правило, соціальних мереж), стане дорос-лим. На думку опитаних експертів, це будуть громадяни, що матимуть зовсім новий рівень стосунку з інформаційними технологіями. Влада має бути гото-вою забезпечити їхні права щодо використання технологій та інформації у комунікації. Електронне врядування, елементом якого мають стати соціальні мережі, повинно бути серед пріоритетних.

На цьому етапі розвитку держави пропонуємо взяти до уваги, що впро-вадження інформаційних технологій у публічну адміністрацію дозволить швидко оптимізувати публічне адміністрування: знизити витрати на утри-мання держави, прискорити взаємодію органів влади між собою, з юридич-ними та фізичними особами.10

Впровадження електронного урядування насамперед потребує форму-вання нормативно-правової бази, зокрема єдиних стандартів, протоколів і регламентів взаємодії суб’єктів електронного уряду. На цьому наголошують опитані представники органів виконавчої влади, неурядових організацій та ЗМІ.

Застосування технологій е-врядування принципово змінює атмосферу вза-ємодії чиновників і населення. Кожен отримує можливість відстежувати події у діяльності органів публічної адміністрації, знати про їхні плани роботи, безпосередньо вступати у взаємодію з ними без черг та зайвої бюрократії. Е-врядування – це автоматизація роботи з документами, із заявами грома-дян, довідками, ліцензіями, іншими актами, які легалізують певну діяльність особи. Це також і можливість особи відслідковувати долю її запиту, скарги, пропозиції, вимоги.

Опитані експерти наголошують на впровадженні електронного підпису як гарантії отримання відповіді на запит.

Директива Європейського Союзу про електронні підписи містить два визначення електронного підпису – власне електронний підпис і «розшире-ний» електронний підпис. Під електронним підписом у Директиві розуміють «дані в електронній формі, які прикладені або логічно приєднані до інших

10 Голобуцкий О., Шевчук О. E-Ukraine. Інформаційне суспільство: бути чи не бути. – К.: ЗАТ “Атлант UMS”, 2001. – 104 с.



електронних даних, і які використовують як метод аутентифікації» (п. 1 ст. 2). Під розширеним електронним підписом варто розуміти електронний підпис, який відповідає таким вимогам:

а) він виключно відноситься до особи, яка підписалася;b) за його допомогою можна ідентифікувати особу, яка підписалася;с) він створений за допомогою засобів, які особа, що підписалася, може

мати під своїм виключним контролем;d) він з’єднаний з даними, до яких він відноситься, таким чином,

що є можливість виявити наступну модифікацію таких даних” (п. 2 ст. 2).11

11 Директива Європейського Союзу про електронні підписи // Портал знань:http://www.znan-nya.org/?view=concept:408.



ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

За останні три роки в Україні стрімко зросла кількість користувачів мережі Інтернет (за даними дослідження Інтернет-аудиторії в Україні, проведеного у лютому-березні 2011 року компанією InMind, 35% українців віком понад 15 років (13,9 млн. осіб) користуються Інтернетом щонайменше раз на місяць. Наприкінці 2010 року Інтернет-користувачів було 33%12. Відповідно до результатів дослідження іншої компанії, Gemius, річний ріст української аудиторії Інтернету (станом на лютий 2011) становить 29,5% або близько 3,6 млн. користувачів)13. Зважаючи на це, органам виконавчої влади та міс-цевого самоврядування варто докласти додаткових зусиль для збільшення своєї присутності в мережі Інтернет. Це стосується і використання нових комунікативних медіа-платформ, як одного з найбільш дієвих інструментів налагодження ефективного зворотного зв’язку з громадськістю та ЗМІ.

Як свідчать результати даного дослідження, для реалізації цього завдання необхідно вжити низку заходів.

Зокрема, рекомендуємо:1. Для ефективного впровадження сучасних комунікаційних технологій у

роботу органів державної влади з громадськістю поліпшити технічне забез-печення діяльності органів виконавчої влади (це стосується сервісного обслу-говування техніки, забезпечення мережею Інтернет тощо) .

2. Розробити зміни до чинних нормативно-правових актів, що регулюють процес комунікації органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськістю та ЗМІ, враховуючи розвиток нових медіа-платформ:

Зокрема,до Закону України «Про звернення громадян» – стосовно форм подання

звернень громадян в електронному форматі; до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів дер-

жавної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» – щодо розширення переліку форм оприлюднення інформації про діяльність органів виконавчої влади, який би включав сучасні канали й інструменти комунікації;

до Постанови Кабінету Міністрів від 4 січня 2002 р. N3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів вико-навчої влади» – стосовно присутності органу виконавчої влади у соціальних

12 Популярність Facebook в Україні різко впала, проникнення Інтернету зросло // Телектитика: http://www.telekritika.ua/news/2011-04-14/6198513 Результати дослідження Інтернет-аудиторії Gemius Ukraine // Gemius: http://www.gemius.com/ua/ru_products_gemius_audience_results/ua



мережах або інших медіа-платформах, які забезпечать підтримку функції зворотного зв’язку з громадськістю та ЗМІ.

3. Звернути увагу на необхідність навчання та підвищення кваліфікації співробітників профільних підрозділів органів державної влади, які від-повідають за взаємодію з громадськістю та ЗМІ, щодо питань підвищення комп’ютерної грамотності, опанування роботи з новими медіа-платформами (проведення тренінгів та семінарів тощо).

4. Підготувати методичні рекомендації для органів державної влади щодо налагодження ефективної взаємодії з громадськістю, неурядовими організа-ціями та ЗМІ через використання новітніх інструментів комунікації на наці-ональному та регіональному рівнях.



НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

1. Закон України «Про інформацію» від 30 жовт. 1997 р.2. Закон України «Про звернення громадян».3. Закон України «Про електронні документи та електронний документо-

обіг» від 22 трав. 2003 р.4. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 трав.

2003 р.5. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної

влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

7. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.8. Постанова Кабінету Міністрів №3 «Про Порядок оприлюднення у

мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 4 січ. 2002 р.

Documents

ЗВІТ: Дослідження каналів комунікації