КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАКАФЕДРА КРАЇНОЗНАВСТВА ТА ТКРИЗМУ

АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО ГЛОБАЛЬНУКОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТЬ2011–2012

Добиш МиколаІщенко ВолодимирЗайчик Юлія

Предмет: Теорія країнознавства та світосистемиВикладач: Кіптенко В.К.

КИЇВ - 2012

АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО ГЛОБАЛЬНУКОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТЬ 2011–2012

Викладено основи теоретико-методологічного дослідження глобальної конкурентноспроможності, проведено світосистемний аналіз Індексу глобальної конкурентноспроможності (ІГК), а також його просторовий аналіз в контексті історико-географічних регіонів та цивілізацій. Розглянуто місце України в індексі глобальної конкурентноспроможності протягом 2007-2012 років. Проведені статистичні розрахунки показують динаміку зміни індексу за країнами протягом досліджуваного періоду, а також кореляцію його показників із загальними індикаторами економічного розвитку. Створені картосхеми дають змогу наочно ознайомитися із просторовими аспектами місця країн світу в індексі глобальної конкурентноспроможності.

Робоча група:

Добиш Микола - загальний огляд, 1 - 4 складові глобальної конкурентноспроможності, зважений індекс та стадії економічного розвитку, конкурентноспроможність та зважений розвиток, структура ІГК, світосистемний аналіз, розрахунок загальних статистичних показників, картосхеми, висновки, дизайн та оформлення;

Іщенко Володимир - 9 - 12 складові глобальної конкурентноспроможності, просторовий аналіз за історико-географічними регіонами; статистичні обрахунки за історико-географічними регіонами;

Зайчик Юлія - 5-8 складові глобальної конкурентноспроможності, просторовий аналіз за цивілізаційними утвореннями, стійкість глобальної конкурентноспроможності, статистичні обрахунки за цивілізаційними утвореннями.

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаГеографічний факультетКафедра країнознавства та туризму

4 курс група 7 (країнознавство та міжнародні дослідження)

Предмет: Теорія країносзанвства та світосистемиВикладач: к. г. н., доц. Кіптенко В.К.

Київ, 2012

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

2.1. Дванадцять складових глобальної конкурентноспроможності2.2. Зважений індекс та стадії економічного розвитку2.3. Конкурентноспроможність та збалансований розвиток2.4. Структура індексу глобальної конкурентноспроможності

3. СВІТОСИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

4. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ В РОЗРІЗІ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ РЕГІОНІВ

4.1. Регіональний огляд запропонований Світовим економічним форумом4.2. Північна Америка4.3. Латинська Америка4.4. Західна Європа4.5. Східна Європа4.6. Південно-Західна Азія та Північна Африка4.7. Субсахарська Африка4.8. Азія4.9. Австралія та Океанія

5. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬОНЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ В РОЗРІЗІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ УТВОРЕНЬ

5.1. Західна іудейсько-християнська цивілізація5.2. Ісламська цивілізація5.3. Буддійська цивілізація5.4. Латиноамериканська цивілізація5.5. Африканська цивілізація

6. СТАТИСТИЧНІ РОЗРАХУНКИ

6.1. Індекс глобальної конкурентноспроможності з субіндексами по країнах світу6.2. Варіація значень глобальної конкурентноспроможності країн за 2008-2012 роки6.3. Кореляція індексу глобальної конкурентноспроможності з макроекономічними показниками розвитку країн

4

5

591015

18

23

232425252627272829

30

3030313132

33

3336

38

1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

4

Cвітовий економічний форум щорічно проводить оцінку глобальної конкурентноспроможності країн світу на основі 115 показників, які охоплюють різні аспекти суспільного розвитку. Джерелом інформації є статистичні дані міжнародних інституцій та проведені соціологічні опитування керівників компаній.

Показники групуються у три блоки, які включають 12 складових:

1) Базові вимоги - інституції, інфраструктура, макроекономічне середовище, охорона здоров’я та початкова освіта;

2) Підвищувачі ефективності - вища освіта та професійна підготовка, ефективність товарного ринку, ефективність ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку, розмір ринку, оснащеність новітніми технологіями;

3) Інновації та фактори розвитку бізнесу - інновації, рівень розвитку бізнесу.

Задля виведення зваженого індексу враховуються стадії розвитку країн, які безпосередньо пов’язані з рівнем ВВП на душу населення. Виділяється 3 стадії економічного розвитку країн та 2 перехідні (факторно-орієнтовані, орієнтовані на ефективність, інноваційно-орієнтовані). Для кожної з них вираховується вагова частка кожного з вище зазначених блоків показників (детальніше у 2.2.).

Висновки та результати подаються у Звіті про глобальну конкурентноспроможність (див. The Global Competitiveness Report). Який у змістовому відношенні складається з теоретико-методологічних пояснень, загальних статистичних зведень для країн світу по кожному з блоків, складових та показників, а також профілів конкурентноспроможності для кожної країни окремо.

Метою даної роботи відповідно виступає коплексна суспільно-географічна оцінка Звіту про глобальну конкурентноспроможність. Оскільки його результати дають змогу говорити про рівень соціально-економічного розвитку країн світу, якісний та кількісний вплив держави на добробут нації.

Як географів нас цікавлять просторові аспекти та закономірності значень індексу глобальної конкурентноспроможності. Відповідно проведений світосистемний аналіз дає змогу говорити про відношення типу центр-периферія при формуванні конкурентноспроможності держав-націй, які є складовим капіталістичної

капіталістичної світосистеми. Аналіз на рівні історико-географічних регіонів

вказує на відмінності у значеннях глобальної конкурентноспроможності між світовими макрорегіонами та внутрішньорегоінальні протиріччя та їх історико-географічні причини.

Аналіз в розрізі світових цивілізацій показує співідношення індексу глобальної конкурентноспроможності між культурними спільнотами мактрорівня, що дає змогу говорити про вплив світоглядних та культурних особливостей на процес соціально-економічного розвитку. А також про причини відмінностей в середині цивілізаційних утворень.

Аналітична інформація доповнена рядом картосхем, що спрощує сприйняття матеріалу та дає змогу сфомувати уявлення про просторові аспекти значення індексу.

Досліджуваний період становить 2007-2012 роки, адже саме в цьому проміжку Світовий економічний форум видає повний, теоретично та методологічно обгрунтований Звіт про глобальну конкурентноспроможність.

Теоретичні та методологічні основи проаналізовані на основі перекладу з англійської мови відповідних змістових блоків Звіту про глобальну конкурентноспроможність 2011-2012, який охоплює 142 країни/економіки світу.

Сатистичні підрахунки полягають у визначенні коефіцієнтів варіації, медіани та середнього значення показників для кожної з країн та для цивілізаційних та історико-географічних утворень. А також коефіцієнтів кореляції зваженого індексу та 3 субіндексів з ВВП (за ПКС) станом на 2011 рік за розрахунками МВФ та загальним ВВП (за ПКС) станом на 2011 рік за розрахунком Світового банку.

Загалом конкурентноспроможність держав визначає їх розвиток в сучасній капіталістичній світосистемі. Та являє собою складне та динамічне явище на яке впливає ряд економічних, політичних, соціальних, технологічних та геополітичних факторів, які є взаємозалежними та взаємопов’язаними між собою. Конкурентноспроможність національної економіки виступає першочерговим завданням урядів держав задля забезпечення процвітання нації.

5

2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

В цьому розділі аналізується структура індексу глобальної конкурентноспроможності, його складові, теоретичні та методологічні питання пошуку та використання статистичних матеріалів та соціологічної інформації, визначення зваженого індексу для країн з різними стадіми розвитку, стабільності глобальної конкурентноспроможності.

2.1. Дванадцять складових глобальної конкурентноспроможності

Інституційне середовище визначається юридичними та адміністративними рамками в межах який взаємодіють люди, компанії та органи управління задля створення блага. Протягом економічної кризи стабільність та справедливість інституційного середовища стали ще більш помітними і особливо важливими для зміцнення крихкого відновлення, що показало підвищення ролі держави на міжнародному рівні. Якість інституцій має значний вплив на конкурентоспроможність та розвиток. Вона впливає на інвестиційні рішення і організацію виробництва, відіграє ключову роль у шляхах суспільного розподілу блага та встановленні стратегій розвитку та політики. Наприклад, власники землі, корпоративного капіталу чи носії інтелектуальної власності неохоче будуть здійснювати інвестування у вдосконалення та утримання своєї власності, якщо їх права власності не будуть захищені. Роль інституцій виходить за рамки закону. Дуже важливим завжди виступає відношення органів управління до ринків та ринкової свободи, ефективність їх діяльності в цьому напрямку, оскільки надмірний бюрократизм, законодавча тяганина, надмірна регуляція, корупція, нечесність у справах з публічними договорами, брак прозорості та суспільної довіри, політична залежність юридичної системи обкладає бізнес істотною економічною вартістю і сповільнює процес економічного розвитку. Також правильне управління державними фінансами завжди критично важливе для забезпечення довіри до національного бізнес середовища. Тому сюди включено показники, які охоплюють якість управління державними фінансами задля доповнення виміру макроекономічної

Перша складова: інституції

стабільності розглянутої в третьому стовпі. Незважаючи на те, що економічна література зосереджена на державних інституціях, приватні інституції завжди залишаються важливим елементом в процесі створення блага. Остання глобальна фінансова криза, яка супроводжувалася численними корпоративними скандалами, висвітлила актуальність бухгалтерських стандартів та стандартів звітності, прозорості задля запобігання шахрайству і поганому управлінню, підтримки хорошого управління, збереження конфіденційності інвестора та клієнта. Економіка добре обслуговується чесним бізнесом, де менеджери діють у відповідності з іншими сильними фірмами й у великій мірі державою. Бізнес не може обійтися без прозорості приватного сектору, яка може бути досягнута шляхом використання стандартів, а також аудиторського контролю і методів бухгалтерського обігу, які забезпечують своєчасний доступ до інформації.

Друга складова: інфраструктура

Велика та дієва інфраструктура є вирішальним елементом для забезпечення ефективності функціонування економіки, так як, це важливий фактор, який визначає розміщення економічної активності та види активності чи сектори, які можуть розвиватися у конкретному випадку. Добре розвинута інфраструктура зменшує вплив ефекту відстані між регіонами, інтегрує національний ринок і зменшує вартість зв’язку з ринками інших країн та регіонів. Також якість та всеохопність інфраструктурної мережі у великій мірі впливає на економічне зростання і зменшує нерівність доходів та бідність у всьому різноманітті напрямків. Добре розвинутий транспорт та комунікаційна мережа є передумовою для доступу менш розвинутих спільнот до центру економічної активності і послуг. Ефективні види транспорту, включаючи якісні автодороги, залізниці, порти, повітряний транспорт, дають можливість підприємцям безпечно та своєчасно доставити їх товари і послуги на ринок, полегшити рух робочих до найбільш підходящих місць праці. Для безперешкодного функціонування бізнесу також потрібне безперебійне та в достатньому розмірі постачання електроенергії. На сам кінець, щільна та широка телекомунікаційна мережа сприяє швидкому і вільному потоку інформації,

6

що підвищує економічну ефективність шляхом забезпечення бізнес контактів та надання можливість економічним акторам брати до уваги всю доступну та доречну інформацію.

Третя складова: макроекономічне середовище

Оскільки для бізнесу важливою є стабільність макроекономічного середовища, тому вона є вагомою і для конкурентоспроможності країни загалом. Незважаючи на це макроекономічне середовище саме по собі не здатне забезпечити продуктивність нації, притому загальновизнано що макроекономічний безлад шкодить економіці, як ми змогли побачити останнім часом. Органи управління не можуть забезпечити ефективного обслуговування, якщо вони сильно зацікавлені у погашенні своїх минулих боргів. Управління бюджетним дефіцитом обмежує здатність уряду в майбутньому реагувати на бізнес цикли. Фірми не можуть ефективно працювати, якщо рівень інфляції знаходиться поза контролем. В загальному, економіка не може розвиватися збалансовано, якщо макросередовище не стабільне. Макроекономічна стабільність зовсім нещодавно привернула увагу громадськості, коли деякі європейські країни потребували допомоги МВФ і інших країн Єврозони задля запобігання національному дефолту, оскільки їх державний борг досяг неприйнятного рівня. Потенційні національні дефолти в країнах Європи, Японії та США, якщо їм не запобігти, наражають на небезпеку і так крихке відновлення світової економіки. Варто відмітити, що цей стовп визначає стабільність макроекономічного середовища, тому він безпосередньо не бере до уваги шляхи управління державним бюджетом. Ця якісна характеристика охоплена стовпом Інституції, який описаний вище.

Четверта складова: охорона здоров’я і початкова освіта

Здорова робоча сила є визначальною для державної конкурентоспроможності та продуктивності. Хворі робочі не можуть повністю реалізувати свій потенціал і відповідно будуть менш продуктивними. Хвороби серед бідних верств населення дорого коштують бізнесу, оскільки хворі робочі часто відсутні або ж працюють з нижчим рівнем ефективності. Відповідно інвестування в охорону здоров’я є важливим для здорової економіки, так і з моральних міркувань. Також в цій складовій,

крім охорони здоров’я, беруться до уваги кількісні та якісні характеристики базової освіти, яку отримує населення і роль якої постійно зростає в сучасній економіці. Базова освіта підвищує ефективність кожного індивідуального працівника. Більше того, працівники, які майже не отримали офіційної освіти можуть виконати лише прості ручні завдання і їм набагато тяжче пристосуватися до більш передового виробничого процесу і техніки. З цієї причини недостаток базової освіти може бути перепоною на шляху розвитку бізнесу, оскільки фірмам важко рухатися по ланцюжку створення вартості шляхом створення більш складної та наукоємної продукції. У довгостроковій перспективі це буде мати важливе значення, щоб уникнути значних скорочень у розподілі ресурсів у цих найважливіших галузях, незважаючи на те, що багато державних бюджетів повинні бути скорочені задля зменшення податкового тягаря

П’ята складова: вища освіта та професійна підготовка

Якість вищої освіти та професійної підготовки має важливе значення для економік, які хочуть просунутися вгору по ланцюжку створення вартості, за межі простого виробництва та товарів. Зокрема, глобалізація сучасної економіки вимагає, щоб країни розвивали резерви добре освічених працівників, які б змогли швидко адаптуватися до змін зовнішніх умов та зростаючих потреб у виробничій системі. Ця складова показує рівень середньої та вищої освіти, а також якість освіти, яка оцінюється бізнесовими колами. Ступінь підготовки кадрів також варто брати до уваги, адже важливе значення мають професійна підготовка та підготовка за місцем роботи, якими нехтують в багатьох країнах, для забезпечення постійного підвищення кваліфікації працівників.

Шоста складова: ефективність ринку товарів

Країни з ефективними ринками товарів мають хороші можливості для створення правильного поєднання товарів та послуг, що формує особливі умови попиту-пропозиції на ринку , а також забезпечує найбільш ефективний оборот товарів в економіці. Здорова конкуренція, як на вітчизняному так і на закордонному ринках, є важливою у просуванні ринкової ефективності та продуктивності бізнесу, таким чином гарантуючи, що найбільш ефективні фірми, які виробляють затребувані на ринку товари, є ті фірми,

7

які процвітають. Оптимальні умови для обміну товарами вимагають мінімальних перешкод для підприємницької діяльності, шляхом державного втручання. Наприклад, конкурентоспроможність блокується непосильними або обтяжливими податками, а також обмежувальними та дискримінаційними правилами для прямих іноземних інвестицій, що обмежують іноземну власність, а також міжнародну торгівлю. Нещодавня економічна криза виявила ступінь взаємозалежності економік у всьому світі та показала, в якій мірі зростання залежить від відкритості ринків. Протекціоністські засоби призводять до зворотних результатів, оскільки вони зменшують сукупну економічну діяльність. З культурних чи історичних причин, споживачі можуть бути більш вимогливими в деяких країнах, ніж в інших. Це може створювати важливу конкурентну перевагу, так як змушує компанії бути більш інноваційними та орієнтованими на споживача і, таким чином, вводить дисципліни необхідні для підвищення ефективності досягнутої на ринку.

Сьома складова:ефективність ринку праці

Ефективність та гнучкість ринку праці,мають вирішальне значення для забезпечення робітниками найефективніших секторів економіки та надання їм стимулів,щоб показати найкращі результати в своїй роботі.(не знаю!) Ринки праці повинні, через це, бути гнучкими, щоб переміщати працівників з одного сектору економіки до іншого швидко та за найменшими витратами, а також для забезпечення заробітної плати без суттєвої соціальної дезорганізації. Значення останньої було значно підкреслено останніми подіями в арабських країнах, де високий рівень безробіття молоді призвів до соціальних хвилювань в Тунісі, які поширилися по всьому регіону. Ефективність ринку праці також має забезпечити чіткий взаємозв’язок між стимулюванням робітника та їхніми намаганнями просувати меритократію на робочому місці, також вони мають забезпечити рівність між жінками та чоловіками в бізнес-середовищі. В сукупності ці чинники мають позитивний вплив на продуктивність працівників та привабливість країни для кваліфікованих робітників, два аспекти, які набувають все більшого значення, з урахуванням дефіциту обдарованих кадрів, що вже вимальовується на горизонті.

Восьма складова: розвиток фінансового ринку

Нещодавня економічна криза добре висвітлила центральну роль здорового і добре функціонуючого фінансового сектору економічної діяльності. Ефективний фінансовий центр розподіляє ресурси, збережені громадянами країни, а також ті, які надійшли з-за кордону, за їх найефективнішим використанням. Це канали ресурсів для тих підприємницьких чи інвестиційних проектів, що мають високу очікувану норму прибутку, а не політичні зв’язки. Ретельна та правильна оцінка ризиків є ключовим компонентом стійкого фінансового ринку. Бізнесові інвестиції також мають вирішальне значення для продуктивності. Тому економіка вимагає сучасних фінансових ринків, які б зробили капітал доступним для приватних інвестицій з таких джерел як позики від надійного банківського сектору, регульованих бірж цінних паперів, венчурного капіталу та інших фінансових продуктів. Для того, щоб виконувати всі ці функції, банківський сектор має бути надійним і прозорим, і як стало відомо нещодавно, фінансові ринки потребують відповідного регулювання та захисту інвесторів та інших суб’єктів в економіці в цілому.

Дев’ята складова: оснащення новітніми технологіями

В сучасному глобалізованому світі, технології стають все більш важливими для конкурентоспроможності та процвітання фірм. Складова технологічної готовності дає змогу оцінити швидкість, з якою економіка переймає і використовує, але не обов’язково розвиває, новітні технології для підвищення продуктивності секторів своєї економіки. Особливий наголос робиться на повноті використання інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) у повсякденній діяльності та виробничих процесах, що має вплив на підвищення рівня ефективності та конкурентоспроможності. ІКТ еволюціонували в технології «загального застосування» нашого часу, що поширились в інші сектори економіки та відіграють роль ефективної інфраструктури. Таким чином, доступ до ІКТ та їх використання є ключовим для загальної технологічної готовності країни. Може бути таке, що технологія, що використовувалась, була розвинута, або ж, навпаки, не розвинена в межах країни не має ніякого значення для підвищення продуктивності. Основним є те, що фірми, що

8

проводять свою діяльність у країні мають потребу в доступі до прогресивних продуктів та проектів, та можливості їх використовувати. Посеред основних джерел закордонних технологій, ІКТ зазвичай відіграють ключову роль. Важливо відмітити, що у цьому контексті належний рівень технології доступний для фірм в тій країні, що хоче відрізнятися своєю здатністю вводити інновації та розширювати межі знань. Саме тому вважаємо за необхідне розрізняти технологічну готовність від інноваційної, що розглядається у 12-й складовій.

Десята складова: розмір ринку

Розмір ринку впливає на продуктивність, оскільки великі ринки дозволяють компаніям використовувати переваги ефекту масштабу виробництва. Зазвичай, ринки що доступні компаніям, обмежувалися кордонами їхньої країни. В епоху глобалізації міжнародні ринки прийшли на заміну внутрішнім, більшою мірою це стосується невеликих держав. Величезний історичний досвід показує, що відкритість торгівлі, безумовно, асоціюється зі зростанням. Навіть якщо деякі сучасні дослідження ставлять під сумнів міцність таких взаємовідносин, якщо брати загалом, то відкрита торгівля має позитивний ефект на зростанні, особливо для країн з невеликим внутрішнім ринком.

Таким чином, експорт можна розглядати, як заміну для внутрішнього попиту у визначенні розміру для фірм країни. Враховуючи розмір як внутрішнього, так і зовнішніх ринків, ми довіряємо експортно-орієнтованим державам та регіонам (таких, як ЄС), що поділені на багато країн, проте мають спільний ринок.

Одинадцята складова: рівень розвитку бізнесу

Безумовно, діяльність передового бізнесу сприяє підвищенню ефективності у виробництві, як товарів, так і послуг. Розвиток бізнесу стосується двох елементів, що складно між собою пов’язані: якість загальної мережі бізнесу в країні та якість операцій та стратегій, що їх здійснюють окремі фірми. Ці фактори особливо важливі для країн, що знаходяться на стадії просунутого розвитку, коли базові джерела покращення продуктивності були застосовані. Якість мережі бізнесу та допоміжних галузей в країні визначаються кількістю та якістю місцевих постачальників, і рівень їх взаємозв’язку є важливим, з ряду причин. Коли компанії та постачальники, що розташовуються неподалік

об’єднуються у взаємопов’язані в групи, кластери, ефективність зростає, виникає більше можливостей для інновацій, зменшується кількість бар’єрів для створення нових фірм. У результаті індивідуальної діяльності та розробки стратегій фірм (брендинг, маркетинг, наявність ланцюга створення доданої вартості, виробництво унікальних і складних товарів) виникають комплексні та сучасні бізнес-процеси, оскільки нові ідеї переходять від одних компаній до інших.

Дванадцята складова: інновації

Остання складова конкурентоспроможності – технологічні інновації. Незважаючи на те, що істотного приросту можна досягти завдяки інституційним поліпшенням, розбудові інфраструктури, зниженням рівня макроекономічної нестабільності, або ж покращенням людського капіталу, всі ці фактори в кінцевому результаті призводять до зменшення доходів. Те ж саме стосується ефективності фінансових, товарних або ринків праці. В кінцевому рахунку стандарти життя можуть бути підвищені лише за рахунок технологічних інновацій. Інновації особливо важливі для економік, так, як вони наближаються до межі свого розвитку, і можливість інтеграції та адаптації екзогенних технологій має тенденцію до зникнення. Не зважаючи на те, що слабо розвинені країни досі можуть поліпшувати власну продуктивність за рахунок впровадження вже існуючих технологій, або ж виконуючи додаткові покращення в інших сферах, які для тих країн, що досягли інноваційної стадії розвитку не достатні для зростання продуктивності. Фірми в цих країнах розробляти та розвивати передові продукти та процеси для підтримки конкурентних переваг. Цього прогресу потребує довкілля, що тісно пов’язане з інноваційною діяльністю, що має підтримку як з боку державного, так і приватного секторів. Зокрема, йдеться про достатні інвестиції в наукові дослідження, особливо з боку бізнесу, високоякісні дослідницькі інститути, співробітництво у проведенні досліджень між університетами та бізнесом, а також захист інтелектуальної власності. У світлі сучасних млявих відновлень та підвищень податкового тиску, з якими стикаються розвинені економіки, є важливим те, що державний та приватний сектори чинять опір урізанню коштів на наукові дослідження, які є дуже важливими для сталого розвитку в майбутнє.

9

Взаємозв’язок 12-ти складових

Хоча дванадцять складових конкурентоспроможності представлені окремо, це не повинно зменшувати значення того, що всі вони взаємопов’язані. Це означає не лише взаємний зв’язок складових, але й те, що вони посилюють одна одну. Наприклад, бізнес не зможе застосувати інновації (12-а складова), якщо інституції (перша складова), які відповідають за захист інтелектуальної власності, не виконують своєї ролі, або, якщо робоча сила недостатньо освічена або погано підготовлена (п’ята складова). Незважаючи на те, що при підрахунку індексу дванадцять складових будуть агреговані в єдиний індекс, показники також вказані для кожної з 12-и складових окремо, таким чином надаючи можливість провести аналіз сильних та слабких сторін конкурентоспроможності країн.

2.2. Зважений індекс та стадії економічного розвитку

Без сумніву всі вище описані складові мають значення для всіх економік, однак зрозуміло, що вони впливають на них не в однаковій мірі: найкращий шлях підвищення конкурентоспроможності В’єтнаму не буде таким для Канади. Оскільки ці країни знаходяться на різних стадіях економічного розвитку: в процесі руху країн по лінії розвитку, заробітна плата має тенденцію до зростання, відповідно для підтримки вищого рівня доходів, продуктивність праці повинна зростати.

У відповідності з вченням економічної теорії про стадії розвитку, ІГК бере до уваги те, що на перші стадії, рушієм є фактори розвитку, а країни конкурують на основі базових факторів – початково неосвіченої робочої сили та природних ресурсів. Забезпечення конкурентоспроможності на цій стадії розвитку головним чином залежить від якісного функціонування державних та приватних інституцій (складова 1), добре розвинутої інфраструктури (складова 2), стабільного макроекономічного середовища (складова 3) і здорової робочої сили, яка

щонайменше отримала початкову освіту(складова 4). Тим не менш, коли країна стає більш конкурентоспроможною, продуктивність зростає, зростають і заробітні плати разом з підвищенням рівня розвитку. Тоді країни досягають наступної стадії, на якій економічний розвиток залежить від ефективності, відповідно вони повинні розвивати ефективні виробничі процеси, покращуватипродукції, тому що заробітні плати зросли і вони не можуть підвищити ціну. В цій точці розвитку, конкурентоспроможність уже в більшій мірі залежить від вищої освіти та професійної підготовки (складова 5), ефективності ринку товарів (складова 6), ефективного функціонування ринку праці (складова 7), розвиненості фінансового ринку (складова 8), здатності впроваджувати новітні технології (складова 9), великого розміру внутрішнього чи зовнішнього ринку (складова 10).

Нарешті, коли країни переходять до стадії розвитку економіки, що залежить від інновацій, вони здатні підтримувати високий рівень заробітних плат і відповідний рівень життя тільки за умови, що компанії конкурують за рахунок нової й унікальної продукції. На цій стадії компанії повинні конкурувати завдяки інноваціям (12-а складова), виробляючи нові й різноманітні товари завдяки високорозвиненим виробничим процесам (11-а складова).

Концепція стадій економічного розвитку інтегрована в індекс глобальної конкурентоспроможності наступним чином: більша питома вага надається тим складовим, які відносно більш важливі для поточної стадії економічного розвитку країни. Це означає, що всі 12 складових певною мірою важливі для всіх країн, але важливість кожної з них залежить від конкретної стадії розвитку економіки країни. Щоб це врахувати, складові згруповані в три субіндекси, кожний з яких є найбільш важливим на певній стадії розвитку економіки (див. Табл. 1.1.).

Стадії розвитку економіки країн визначаються за допомогою рівня ВВП на особу (див. Табл. 1.2.). Країни, економіка яких перебуває між двома з будь-яких трьох стадій, вважаються країнами

10

з «перехідною економікою». Для цих країн питома вага складових плавно змінюється протягом розвитку країни, що відображає процес плавного переходу від однієї стадії розвитку до іншої.

Відповідно узагальнена схема взаємозв’зку та взаємовпливу стадій економічного розвитку та

складових конкурентноспроможності виглядає наступним чином (див. Рис. 1.).

Додатково для визначення стадії розвитку також використовується такий показник як частка сировини у експорті, якщо вона перевищує 70%, то країна відноситься до факторно-орієнтованих економік.

2.3. Конкурентноспроможність та збалансований розвиток

Ось уже понад 30 років Світовий економічний форум досліджуючи концепт конкурентоспроможності визначає її як стан інституцій, політики та факторів, які визначають рівень продуктивності країни. Дослідження спрямовані на розуміння та визначення рушіїв економічного процвітання. Роками Форум адаптував та оновлював свій підхід у відповідності з розвитком досліджень та думок щодо економічного розвитку. Введення останніх концепцій в роботу Світового економічного

форуму показує актуальність створеного звіту в умовах глобальної мінливості економічної системи. Концепт збалансованості поряд з розумінням терміновості її результатів останнім часом привернули увагу урядовців, бізнесменів та лідерів громадянських рухів.

Концепт збалансованості в широкому розумінні означає розвиток, який задовольняє потреби сучасного покоління і дає змогу в такій же мірі задовольнити потреби майбутніх поколінь. Підписані конвенції визначають, що збалансований розвиток передбачає взаємозалежне та взаємозумовлене задоволення потреб економічного, соціального та екологічного розвитку.

Проблемним стоїть питання виміру збалансованості розвитку. Наприклад, Світовий банк обчислює «справжню» чи «уточнену» чисту норму заощаджень, яка передбачає

11

«виправлення» валових заощаджень , беручи до уваги не тільки споживання основного капіталу, а й в тому числі витрати на освіту за виснаження ресурсів. Відповідно до цього підходу, позитивна чиста норма заощаджень припускає, що сучасний рівень соціального благополуччя зростає.

Інші показники включають виміри екологічної цілеспрямованості, такі як Індекс екологічної діяльності (і його попередник Індекс екологічної стійкості), розроблені дослідниками з Єльського і Колумбійського університетів, і Екологічний відбиток, розроблений в рамках Глобальної екологічної мережі для виміру використання екологічних ресурсів та ресурсного потенціалу країни.

Також існує цілий ряд ініціатив спрямованих на вимір соціальної та економічної складових збалансованого розвитку. З поміж них Звіт про збалансований розвиток Європейської комісії, який вимірює взаємозалежність між стабільністю державних фінансів та тривалістю життя населення; набір показників Світового банку для оцінки врядування, що визначає різні аспекти політичної нестабільності поряд з іншими атрибутами системи врядування; Міжнародний валютний фонд у Звіті про глобальну фінансову стабільність розглядає фінансову спроможність країн, що розвиваються. Останні роботи в даному напрямку спрямовані на об’єднання концептів збалансованості розвитку та раціоналізації господарського розвитку з використанням досвіду передових компаній.

Програма розвитку ООН в своєму щорічному Звіті про суспільний (людський) розвиток усе в більшій мірі використовує концепцію екологічної стійкості та справедливості для визначення потенціалу суспільного розвитку, виходячи з того, що екологічна стійкість економічної системи має критичний вплив на рівень розвитку, який може досягнути суспільство.

Світовий економічний форум позиціонує себе в центрі цієї дискусії, забезпечуючи платформи для обговорення і розвитку кращого розуміння того, що вимагає збалансований розвиток від міжнародної спільноти, національних урядів та бізнес-лідерів. Питання економічної, соціальної та екологічної збалансованості розвитку були ключовими питаннями багатьох останніх регіональних та щорічних зустрічей під егідою Світового економічного форуму. Який зазначає, що на сьогодні існує недостатня кількість наукової літератури, яка спрямована на встановлення взаємозв’язку між збалансованим розвитком

та продуктивністю, яка є «серцем» конкурентоспроможності. Адже, на думку, Світового економічного форуму зв’язок конкурентоспроможності та збалансованості розвитку є вирішальним для сучасного розвитку суспільства.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) це детальний та вичерпний індекс, який охоплює 12 складових чи рушіїв конкурентоспроможності: інституції, інфраструктуру, макроекономічне середовище, охорону здоров’я та початкову освіту, вищу освіту та професійну підготовку, ефективність ринку товарів, ефективність ринку робочої сили, рівень розвитку фінансового ринку, охоплення новими технологіями, розмір ринку, рівень розвитку бізнесу та інновації. Якщо розглядати ІГК в часовому розрізі, то він у більшій мірі охоплює показники, які мають вплив у середньо та короткостроковій перспективі. Відповідно постає проблема використання індикаторів, які не мають значення в короткостроковому проміжку, але впливають на конкурентоспроможність в довгостроковій перспективі.

Використання концепції збалансованого розвитку в роботах Світового економічного форуму є сигналом для зацікавлених сторін (міжнародних організацій, урядів, бізнесу, громадських організацій), що у розробці власної стратегії дій вони повинні враховувати соціальні, економічні та екологічні фактори розвитку у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Дискусія навколо стійкості конкурентоспроможності проливає світло на уразливість економік у довгостроковому періоді. На сьогодні досліджено ряд потенційно вразливих для національної конкурентоспроможності аспектів. Перший пов’язаний з людським капіталом і включає такі фактори як: демографічні, соціальна єдність та рівень політичної свободи у країні. Ці елементи вказують на вразливість політичної чи соціальної ситуації щодо нестійкості у зв’язку з браком громадянських та політичних прав, слабкими соціально-економічними правами та нерівністю у суспільстві. Наприклад, події відомі нам під назвою Арабська весна 2011 року за основу мали відсутність соціальної єдності та нерівність соціального розвитку, брак політичних прав та свобод. Як результат освічена, але безробітна молодь як інструмент політичного впливу використала революцію, що призвело до зміни політичної системи, що в довгостроковій перспективі направлено на посилення

12

конкурентоспроможності держави. Наступним аспектом вразливості

конкурентоспроможності є аспекти діяльності нестійких ринків. Наприклад ринків, які заохочують накопичення приватних заборгованостей, що фіксується у історичному досвіді. Наприклад, на сьогодні це субстандартна іпотечна криза, яка може призвести до масштабної віддачі для глобальної фінансової та економічної систем і внаслідок цього національної конкурентоспроможності як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

На сам кінець, ряд екологічних елементів є критично важливими у довгостроковій перспективі. Безпосередньо особливості управління природним середовищем впливають на продуктивність у майбутньому. Що може бути визначено такими параметрами як ефективність використання природних ресурсів та у більш загальному вимірі – якістю навколишнього природного середовища. Країни, які не надають особливої уваги управлінню природними активами стоять перед ризиком зниження продуктивності людських ресурсів в наслідок впливу на здоров’я робочої сили.

Довгострокові наслідки управління природними ресурсами не включені до ІГК, проте

важливим залишається їх введення для оцінки стійкості конкурентоспроможності.

Відповідно до всього вище зазначеного, Світовий економічний форум вирішив підготувати новий індекс, який враховує ряд факторів, які впливають на довгостроковий розвиток. Відповідно Звіті про глобальну конкурентоспроможність 2011-2012 введено Індекс стійкості конкурентоспроможності (ІСК).

ІСК покликаний об’єднати фактори, які в довгостроковій перспективі впливають на економічний, соціальний та екологічний розвиток. Варто відзначити, що новий індекс включає елементи уже охоплені ІГК, які є важливими як в коротко, так і в довгостроковій перспективі (інституції, освіта і охорона здоров’я, інфраструктура, функціонування ринків, інновації). Проте він поєднує ряд додаткових показників, які є важливими у довгостроковій перспективі (демографічні, соціальна єдність, управління навколишнім природним середовищем).

Стійкість конкурентноспроможності це нова площина для наукових пошуків, проведені дослідження показують, що багато ключових даних на даний момент є недоступними.

• Охорона здоров’я та початкова освіта• Вища освіта та професійна підготовка• Соціальна єдність

• Ефективність ринку праці• Рівень розвитку фінансового ринку• Розмір ринку•Ефективність ринку товарів

• Інституції• Інфраструктура• Макроекономічне середовище • Управління НПС

• Охоплення новітніми технологіями• Рівень розвитку бізнесу• Інновації

• Ефективність використання ресурсів• Управління відновлювальними ресурсами• Деградація НПС

Людський капітал

Характеристики ринку

Технології та інновації

Політичне середовище та сприятливі умови

Природне середовище

Рис. 2. Структура Індексу стійкості конкурентноспроможності

Всеж Світовий економічний форум вперше провів обрахунок Індексу стійкості конкурентноспроможності, використовуючи наступні складові (див. Рис. 2.).

Як ми бачимо він складається з 5 субіндексів та загалом 17 складових, тобто усіх 12 використаних при обрахунку ІГК та 5 нових, які включають: соціальну єдність; управління навколишнім природним середовищем (НПС); ефективність використання ресурсів, управління відновлюваними ресурсами; деградація НПС.

Перший субіндекс Людський капітал включає важливі як у коротко, так і довгостроковій

перспективі показники освіченості населення та охорони здоров’я. Додатково він концентрує увагу на демографічних показниках. Оскільки для одних країн характерним є старіння нації, а для інших навпаки збільшення частки молодого населення, що є більш перспективними з точки зору формування конкурентноспроможності в майбутньому. Іншим новим та важливим аспектом є соціальна єдність, яка характеризує розподіл блага у суспільстві та забезпечення рівності та уникнення маргіналізації суспільства. Відповідно в даному контексті важливим залишається формування потужного середнього класу.

13

Другий субіндекс Характеристики ринку відповідає складовим, які використовувалися у ІГК. Оскільки особливості розміщення та функціонування ринків робочої сили, товарів та фінансів є доволі стійкими в часовому розрізі, а їх зміни потребують значних зусиль. Світовий економічний форум прагне доповнити цей субіндекс, наприклад, таким показником як “бульбашки” цін на активи, але на даний момент це неможливу реалізувати у зв’язку з відсутністю інформації такого характеру.

Третій субіндекс Технології та інновації також базується на попередніх дослідженнях та використовує показники ІГК: охоплення новітніми технологіями, рівень розвитку бізнесу та інновації. Оскільки вони є важливими для оцінки розвитку і в короткостроковій, і в довгостроковій перспективі. Рівень охоплення “зеленими технологіями” Світовим економічним форумом не оцінюється, оскільки вважається, що країни, які є лідерами серед введення новітніх технологій, значна частина яких має екологічний хараткер є лідерами і за “зеленими” нововведеннями.

Четвертий субіндекс Політичне середовище та сприятливі умови включає такі складові як інституції, інфраструктура, макроекономічне середовище та управління НПС. Оскільки ефективне врядування створює фундамент для функціонування економічної системи. Інституції впливають на прийняття рішень, які є важливим як в економічному, так і в соціальному та екологічному відношеннях, а також забезпечують довіру приватного середовища на основі підтримки юридичних норм та забезпечення правових гарантій. Інфраструктура створює опорний каркас території, даючи імпульс для її подальшого розвитку. Макроекономічне середовище та стан НПС також у великій мірі залежать від ефективного врядування.

П’ятий субіндекс Природне середовище є новим і включає три взаємопов’язані та взаємозалежні складові, такі як ефективність використання ресурсів, управління відновлюваними ресурсами та деградація НПС. Також даний субіндекс у значній мірі пов’язвний з політичним середовищем та технологіями та інноваціями. Ефективне управління такими відновлюваними ресурсами як вода, ліс, риба є передумовою отримання стійкого прибутку та вигоди і водночас збереження НПС. В свою чергу невдалі політичні та економічні дії, що призводять до деградації НПС викликають необхідність значних та довгострокових капіталовкладень у його відновлення, що має,

крім того і значну часову перспективу.

Характеристики неохоплені ІСК

Як наслідок недоступності значного масиву статистичних матеріалів ІСК не включає ряду характеристик, які теоретично повинні були б використовуватися і могли б суттєво вплинути на значення індексу:

- Інциденти політичного насилля та громадянські війни. Світовий економічний форум працює над розробкою показників, які характеризували дану складову, яка проявляється в результаті недієздатності держави, соціальної нерівності та інших причин;

- Ринковий дисбаланс. Як уже попередньо згадувалося пов’язаний з проблемою оцінки активів, а також впливу суб’єктивних та ситуаційних факторів на формування приватних активів та особливості їх функціонування, що може наприклад проявитися у іпотечній кризі;

- Природні катастрофи. Без сумніву впливає на конкурентноспроможність. Але в даному контексті важливою є оцінка можливості держави протистояти природним катастрофам, що складно піддається статистичним обрахункам, оскільки ми можемо оперувати тільки результатами подій, які відбувалися в минулому;

- Руйнування НПС та виснаження природних ресурсів. Попри ведення статистики, яка характеризувала дане питання в національномк масштабі, у великій мірі відсутні міжнародні та транскордонні оцінки впливу на НПС.

- Продовольча безпека. Тісно пов’язана з ареалами поширення природних катастроф та значного впливу пирродних стихій на життя та діяльність людини.

- Захист робочих. Покищо відсутні дані, які характеризували б захист робочих у контексті соціальної єдності та розподілу блага у суспільстві.

На даний момент теоретично не розробленими також залишаються питання вагових часток субіндексів у зваженому індексі. ІСК 2011-2012 охоплює 100 країн (в порівняння ІГК 2011-2012 - 142 країни).

14

Табл. 3. Співставлення ІГК та ІСК за даними 2012 року

15

2.4. Структура індексу глобальної конкурентноспроможності

Базові вимогиСкладова 1: Інституції (25%)

A. Державні інституції (75%)1. Права власності 20%

1.01 Права власності1.02 Захист прав інтелектуальної власності

2. Етика та корупція 20%1.03 Розподіл державних коштів1.04 Довіра громадськості до політиків

3. Зловживання впливом 20%1.05 Незалежність судової влади1.06 Фаворитизм при прийнятті рішеньдержавними чиновниками

4. Ефективність уряду 20%1.07 Необґрунтованість державних витрат1.08 Тягар державного регулювання1.09 Ефективність правової системи1.10 Прозорість державної політики

5. Безпека 20%1.11 Втрати бізнесу через терористичні акти1.12 Втрати бізнесу через злочинність і насильницькі дії1.13 Організована злочинність1.14 Надійність роботи правоохоронних органів

B. Приватні інституції (25%)1. Корпоративна етика 50%

1.15 Рівень відповідальності фірм2. Звітність 50%

1.16 Рівень стандартів аудиту та звітності1.17 Ефективність корпоративного керівництва1.18 Захист інтересів міноритарних акціонерів

Складова 2: Інфраструктура (25%)A. Загальна інфраструктура (50%)

2.01 Якість загальної інфраструктури

B. Конкретна інфраструктура (50%)2.02 Якість доріг2.03 Якість залізничної інфраструктури2.04 Якість портової інфраструктури2.05 Якість інфраструктури повітряних перевезень2.06 Кількість кілометрів, пройденихпасажирами авіаліній (статистичні дані)2.07 Якість забезпечення електроенергією2.08 Кількість телефонних ліній (статистичні дані)

Складова 3: Макроекономічна стабільність (25%)

3.01 Профіцит / дефіцит держбюджету (статистичні дані)3.02 Рівень національних заощаджень (статистичні дані)3.03 Інфляція (статистичні дані)3.04 Маржа процентної ставки (статистичні дані)3.05 Державний борг (статистичні дані)

Складова 4:Охорона здоров’я та початкова освіта (25%)

A. Охорона здоров’я (50%)4.01 Втрати бізнесу через малярію4.02 Захворюваність малярією4.03 Втрати бізнесу через туберкульоз4.04 Захворюваність на туберкульоз (статистичні дані)4.05 Втрати бізнесу через ВІЛ/СНІДe4.06 Поширеність ВІЛ (статистичні дані)4.07 Дитяча смертність (статистичні дані)4.08 Середня тривалість життя (статистичні дані)

16

B. Початкова освіта (50%)4.10 Чисельність учнів у закладах початкової освіти(статистичні дані)4.11 Витрати на освіту (статистичні дані)

Підсилювачі ефективностіСкладова 5:Вища освіта та професійна підготовка (17%)

A. Кількісний показник освіти (33%)5.01 Чисельність учнів у загальноосвітніхнавчальних закладах (статистичні дані)5.02 Чисельність учнів у вищих навчальних закладах (статистичні дані)4.11 Витрати на освіту (статистичні дані)

B. Якісний показник освіти (33%)5.03 Якість системи освіти5.04 Якість викладання математики і точних наук5.05 Якість шкіл менеджменту5.06 Доступ до Інтернету в навчальних закладах

C. Професійна підготовка на роботі (33%)

5.07 Наявність спеціалізованих дослідницькихта навчальних послуг5.08 Рівень підготовки кадрів

Складова 6: Ефективність ринку товарів (17%)

A. Конкуренція (67%)1. Внутрішня конкуренція 75%

6.01 Інтенсивність конкуренції на місцях6.02 Рівень домінування на ринку6.03 Ефективність антимонопольної політики6.04 Рівень і ефект оподаткування1/26.05 Сукупна податкова ставка (статистичні дані)1/2

6.06 Кількість процедур, необхіднихдля започаткування бізнесу (статистичні дані)6.07 Кількість часу, необхідногодля започаткування бізнесу (статистичні дані)6.08 Витрати на проведення аграрної політики

2. Зовнішня конкуренція 25%6.09 Переважання торгових обмежень6.10 Митні тарифи (статистичні дані)6.11 Частка іноземної власності6.12 Втрати бізнесу від недосконалих правилщодо прямих іноземних інвестицій6.13 Обтяжливість митних процедур10.04 Частка імпорту у ВВП (статистичні дані)

B. Якість умов попиту (33%)6.14 Ступінь орієнтованості на клієнта6.15 Вимогливість покупця

Складова 7: Ефективність ринку праці (17%)

A. Гнучкість (50%)7.01 Співпраця у відносинах працівник-працедавець7.02 Гнучкість при встановленні заробітної плати7.03 Стійкість працевлаштування (статистичні дані)7.04 Практика прийому на роботу та звільнення6.04 Рівень і ефект оподаткування6.05 Сукупна податкова ставка (статистичні дані)7.05 Витрати, пов’язані зі звільненням (статистичні дані)

B. Ефективність використання кваліфікованих співробітників (50%)

7.07 Заробітна плата і продуктивність7.08 Ставка на професійне управління1/27.09 “Відтік мізків”

17

7.10 Частка жінок в робочій силі (статистичні дані)

Складова 8: Рівень розвитку фінансового ринку(17%)

A. Ефективність 50%8.01 Рівень розвитку фінансового ринку8.02 Фінансування через місцевий фондовий ринок8.03 Доступність позик8.04 Наявність венчурного капіталу8.05 Обмеження на рух капіталу8.06 Надійність захисту інвестора (статистичні дані)

B. Надійність та впевненість 50%8.07 Стійкість банків8.08 Регулювання фондового ринку8.09 Індекс надійності юридичних прав (статистичні дані)

Складова 9: Оснащення новітніми технологіями (17%)

9.01 Наявність новітніх технологій9.02 Впровадження технологій на рівні фірм9.03 Закони, що стосуються інформаційнихі комунікаційних технологій9.04 Прямі іноземні інвестиції і передання технологій9.05 Чисельність абонентів мобільного зв’язку(статистичні дані)9.06 Інтернет-користувачі (статистичні дані)9.07 Кількість персональних комп’ютерів9.08 Чисельність абонентів Інтернету (статистичні дані)

Складова 10: Розмір ринку (17%)A. Розмір внутрішнього ринку (75%)

10.01 Індекс розміру внутрішнього ринку (статистичні дані)

B. Розмір зовнішнього ринку (25%)10.02 Індекс розміру зовнішнього ринку (статистичні дані)

Інновації та фактори розвитку бізнесуСкладова 11: Рівень розвитку бізнесу (50%)

A. Бізнес-мережі та допоміжні галузі (50%)

11.01 Кількість місцевих постачальників11.02 Якість місцевих постачальників11.03 івень розвитку бізнес-кластерів

В. Рівень розвитку операцій та стратегій компаній (50%)

11.04 Природа конкурентної переваги11.05 Ширина ланцюжка доданої вартості11.06 Контроль міжнародної дистрибуції11.07 Рівень розвитку процесу виробництва11.08 Рівень маркетингу11.09 Готовність до передання повноважень7.08 Опора на професійне управління1/2

Складова 12: Інновації (50%)12.01 Можливості для інновацій12.02 Якість науково-дослідних установ12.03 Витрати компаній на наукові та дослідні роботи12.04 Співпраця між університетамита бізнесом у дослідницькій діяльності12.05 Державні закупівлі передовихтехнологічних продуктів12.06 Наявність наукових та інженерних кадрів12.07 Патенти на винаходи (статистичні дані)1.02 Захист прав інтелектуальної власності1

18

3. СВІТОСИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ

Світосистемний аналіз є методом дослідження, який покликаний встановити сутність суспільного розвитку виходячи з історичної єдності цього процесу. Відповідно економічні, політичні, соціальні, історичні аспекти розглядають у взаємозв’язку та нерозривності. Адже це умовні надбудови, які створені для спрощення об’єкту дослідження задля досягнення конкретної цілі. Коли ж ми говоримо функціонування сіту як часово-просторової єдності, яка характеризується стійкими системними зв’язками та інституціями, які їх підтримують ми використовуємо термін “світосистема”.

Сучасна капіталістична світосистема сформувалася 400 років тому. Ключовими подіями в її становленні були: 1) Версальська система мирних договорів 1648 року, яка започаткувала інституційну структуру сучасної світосистеми; 2) Велика французька революція 1789 року, яка заклала основи геокультури капіталістичної світосистеми; 3) Революція 1968 року, яка показала нестійкість сучасної світосистеми та поклала початок її занепаду.

При проведенні світосистемного аналізу для нас виступають важливими наступні аспекти дослідження:

1) Визначення загальних ключових законів та закономірностей, зв’язків та причинно-наслідкових ланцюжків для капіталістичної світосистеми;

2) Визначення ядра, напівпериферії та периферії за рівнем втягнення у суспільні процеси характерні для ядра.

3) Встановлення співвідношень між ядром та периферією, процесів змін у них та втягнення периферії у процеси ядра, що проявляється у занепаді капіталістичної світосистеми.

Що собою являє світосистемний аналіз глобальної конкурентноспроможності? Конкурентноспроможність є базовою комплексною характеристикою, яка вказує на можливість отримання прибутку та додаткової вартості в капіталістичній світосистемі. Індекс глобальної конкурентноспроможності включає 115 характеристик, які охоплюють соціальні, економічні та політичні аспекти розвитку. Окремо увага звертається на стадії економічного розвитку, які вираховуються на основі ВВП на душу населення, що є базовим відносним показником для оцінки процесу накопичення капіталу.

Відповідно ми зосередимо свою увагу на співвідношенні ядра, напівпериферії та периферії, які видіялються дослідниками в площині світосистемного аналізу капіталістичної світосистеми загалом та отриманими внаслідок групування даних з ІГК за 2011-2012 роки та середнього значення ІГК за 2007-2012 роки. Та окремо проаналізуємо ядро країн, які є найбільш конкурентноспроможними в сучасній світосистемі.

Основним елементом аналізу є держава, оскільки саме ці політико-територіальні утворення є головними інститутами у функціонуванні капіталістичної світосистеми.

Беручи за основу ІГК 2011-2012, використовуючи групування з градацією показника ми виділили країни ядра, напівппериферії та периферії (див. Картосхема 2.). Порівнюючи отримані результати з запропонованими даними Альвареса-Рівадулла та Бебоніса (див. Катосхема 1.) ми можемо захначити такі ключові моменти:

1) Фактичне співпадання країн ядра, за винятком окраїнних країн Європи (Іспанія, Італія, Ірландія, Ісландія, Греція), які за Альваресом-Рівадулла входять до ядра, а на противагу за значеннями ІГК до напівпериферії. А також, вартим уваги є те, що до країн ядра за ІГК також потрапляє Малайзія;

2) Значно розширена напівпериферія за ІГК, зокрема за рахунок країн Східної Європи, а також країн нової індустріалізації;

Такі відмінності пов’язані з тим, що визначаючи напівпериферію при світосистемному аналізі капіталістичної світосистеми враховується поширення процесів характерних для ядра в інших країнах, а ІГК може показати наближення характеристик країн, що не входять до ядра по відношенню безпосередньо до ключових країн. Відповідно загальний світосистемний аналіз робить ставку на сутнісні характеристики процесів, особливості їх протікання та відповідності таким же процесам в країнах ядра, а не наближення їх результатів до результатів країн ядра.

Проте проведення групування лише за 2011-2012 роки не дає уявлення про стійкість значень конкурентноспроможності, а отже довготриваості наближення результатів діяльності у країнах

19

Картосхема 1. Ядро, напівпериферія та периферія капіталістичної світосистеми за Бебонісом (Babones) і Альваресом-Рівадулла (Alvarez-Rivadulla) - 2007 рік

Картосхема 2. Ядро, напівпериферія та периферія капіталістичної світосистеми виділені за ІГК 2011-2012

напівпериферії та периферії до ядра. Тому ми провели повторне групування для країн за середнім значенням ІГК протягом 2007-2012 років з такою ж структурою градацій значень, що і в попередньому випадку (див. Картосхема 3.).

Результат показує, що значення з ІГК 2010-2012 майже не відрізняються, це вказує на стійкість значень конкурентноспроможності в чаосвому розрізі. Відповідно, можна стверджувати про важливість значення глобальної конкурентноспроможності для віднесення країни до ядра капіталістичної світосистеми. Відмінність

у віднесенні країн до ядра полягає тільки переході Малайзії до держав напівпериферії.

З огляду на вище зазначене звуження ядра капіталістичної світосиеми на основі ІГК є обгрунтованим і відповідно до нього входять наступні країни: США, Канада, Франція, Німеччина, Велика Британія, Бенілюкс, Швейцарія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Австралія, Японія, Південна Корея.

За сутнісними ознаками функціонування окраїнні країни Європи мають ознаки ядра

20

Картосхема 3. Ядро, напівпериферія та периферія капіталістичної світосистеми виділені за середнім значенням ІГК протягом 2007-2012 років

світосистеми, але за ефективністю формування додаткової вартості на накопичення капіталу вони поступаються країнам ядра та залежать від них у фінансовому відношенні.

Окремо варто звернути увагу на стадії економічного розвитку, які впливають на обрахунок ІГК (див. Пункт 2.2.).

Як ми бачимо з Картосхеми 4., країни, які відносяться до 3 стадії - інноваційно-орієнтовані у більшій мірі співпадають з виділеним Альваресом-Рівадуллою ядром. Оскільки виділення стадій як

Картосхема 4. Стадії розвитку країн, які виділяє Світовий економічний форум задля визначення вагових часток субіндексів ІГК (детальніше див. Пункт 2.2.)

уже зазначалося передбачає врахування ознак подібності політичних, соціальних, економічних, інституційних аспектів розвитку, а не їх результатів.

Відповідно такі країни як Україна та Казахстан знаходяться на факторно-орієнтованій стадії розвитку, але за рахунок стійкого попиту на їх сировинну продукцію за значенням ІГК вони відносяться до напівпериферії, хоча за сутністю процеси характерні для їх економік далекі від співмірності з аналогічними процесами у ядрі.

21

Водночас такі країни як Росія та Китай перебувають на перехідній від 2 до 3 та на 2 стадії відповідно. Що показує їх більший взаємозв’язок з країнами ядра, тому їх виділення як напівпериферії є більш обгрунтованим.

Картосхема 5. Групування країн за значенням субіндексу “Базові вимоги” ІГК 2011-2012

Картосхема 6. Групування країн за значенням субіндексу “Підсилювачі ефективності”

Наступним етапом дослідження було групування країн за значеннями трьох базових субіндексів та їх порівняння між собоюю. Базові вимоги (див. Картосхема 5.) є основою для конкурентноспроможності факторно-

орієнтованих країн (60%). Загалом група країн зі значенням даного параметру > 5 значно розширена і включає поряд з країнами ядра, такі держави як: Китай, Саудівську Аравію, Оман, Кувейт, Бахрейн, Чілі, Уругвай, Малайзію. Це фактично підтверджує теорію наздоганяючого розвитку і відповідно більша частка країн досягнула високого рівнявикористання факторів, які характерні для початкової стадії розвитку.

Але водночас це не дає змогу стверджувати про наближення їх характеристик до ядра, оскільки параметри, які включає даний субіндекс можуть бути використаними країнами ядра задля встановлення вигідного типу взаємовідносин з цими державами, що зазвичай відбувається на основі вигідного постачання сировини чи початково переробленої продукції.

Відповідно розглядаючи групування країн за

22

Картосхема 7. Групування країн за значенням субіндексу “Інновації та розвиток бізнесу”

за субіндексом “Підсилювачі ефективності” ми бачимо зменшення кількості країн з максимальними значеннями до рівня зваженого (загального) індексу.

Згрупувавши країни за субіндеком “Інновації та фактори розвитку бізнесу” (див. Картосхема 7.) ми спостерігаємо ще більше звуження ядра та напівпериферії. Такі країни як Франція, Канада, Норевегія, Австралія, Південна Корея переходять в розряд держав із середнім значенням параметру. В якому крім них знаходяться тільки Бразилія, Китай, Саудівська Аравія, Малайзія, Бахрейн, Іспанія, Італія, Ісландія, Ірландія, Шрі Ланка. Тобто країни, які за рівнем соціально-економічного розвитку наближені до держав ядра або ж ті які мають значний економічний потенціал. Зокрема це Бразилія та Китай, які поряд з ресурсоорієнтованими галузями широко вводять новітні технології та сприяють розвитку бізнесу виводячи свою виробничу діяльність за національні кордони.

Застосований до аналізу світосистеми на основі індексу глобальної конкурентноспроможності підхід базувався на елементарних методологічних основах (використання групування, визначення середніх значень, медіани, коефіцієнту варіації).

Це не був класичний світосистемний аналіз у його розумінні Валлерстайном, оскільки це потребує використання серйозного методологічного апарату та розгляду в єдності та взаємозв’язку еономічних, соціальних та політичних характеристик.

Все ж ІГК є комплексним показником, який

максимально враховує сучасні особливості розвитку капіталістичної світосистеми. Оскільки конкурентноспроможність національних економік є тимрезультатом, який показує ефективність функціонування цієї політико-територіальної одиниці в капіталістичній світосистемі.

З огляду на дуже сильну кореляцію значень субіндексів із зваженим індексом та між собою використання кореляційного аналізу було недоцільним з огляду на його трудомісткість порівняно з проведенням елементарного групування за значенням індексу.

Загалом проведений аналіз вказує на стійке функціонування ядра у складі країн Західної Європи (за виключенням окраїнних країн - Греції, Італії, Ірландії, Іспанії. Португалії, Ісландії), Північної Америки (США та Канада) та Сходу (Японія, Південна Корея). Встановленні ними конкурентні переваги в часовому розрізі віддаляють країни периферії від задоволення власної потреби у контролі та накопиченні капіталу та отриманні дожаткової вартості.

Водночас розширення напівпериферії підриває цю капіталістичну гегемонію, оскільки вирівнювання рівня розвитку країн, їх вихід на одну і туж стадію підриває можливість виграшу одних країн за рахунок інших, що є умовою функціонування капіталістичної світосистеми. Тому ми стверджуємо, що розширення напівпериферії, що підтверджують значення ІГК ведуть до переродження сучасного світоустрою та збідьшення ролі нових інституцій.

23

4. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ В РОЗРІЗІ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ РЕГІОНІВ

В даному розділі викладено два підходи до аналізу глобальної конкурентноспроможності: за регіонами запропонованими Світовим економічним форумом та авторський підхід на основі аналізу історико-географічних регоінів. Крім цього буде безпосередньо розглянуто особливості конкурентноспроможності окремих країн в межах регоінів.

4.1. Регіональний огляд запропонований Світовим економічним форумом

Європа та Північна Америка

Останніми роками, європейські економіки зіткнулися з рядом проблем. Після вирішення надзвичайних труднощів, викликаних світовою економічною кризою, попереднє відновлення знаходиться під загрозою на фоні зростаючих проблем, пов’язаних з неподвижністю державного боргу в Греції та у ряді інших європейських країн, які ставлять під питання життєздатність такої валюти, як євро. Не зважаючи на такі проблеми, деякі європейські країни продовжують займати чільне місце, посеред найбільш конкурентоздатних держав світу. Сім з них розташовуються у десятці. Загалом, одинадцять потрапили у топ-20, зокрема: Швейцарія(1), Швеція(3), Фінляндія(4), Німеччина(6), Нідерланди(7), Данія(8), Велика Британія(10), Бельгія(15), Норвегія(16), Франція(18), та Австрія(19). Разом з тим, в Європі спостерігаються надзвичайні диспропорції, так, у деяких країнах регіону показники конкурентоспроможності є дуже низькими. Так як і в минулі роки, дві країни з Північної Америки відносяться до найбільш конкурентоспроможних у світі, так США займає 5-ту позицію, Канада – 12-ту.

Після найбільш суттєвого падіння серед усіх країн, втрати 16-ти позицій за 2 роки, що відобразилося на проблемах економічного та політичного плану, з якими Україна зіткнулася останніми роками, вона ламає негативний тренд та піднімається на 7 позицій за останній рік. Країна продовжує демонструвати ряд конкурентних переваг. Добре освічене населення, гнучкі та ефективні ринки праці та великий ринок продовжують формувати фундамент для майбутнього зростання продуктивності країни. З іншого боку, не зважаючи на вражаючі

реформи, не можна спостерігати реальних покращень у слабкій інституційній базі країни(131-ша), або у неефективних ринках товарів та послуг, які придушують конкуренцію та не дають можливості підприємствам процвітати. В даному контексті, можна сподіватися, що вступ країни до Світової Організації Торгівлі (СОТ) сприятиме посиленню конкуренції всередині країни, шляхом послаблення як торгівельних бар’єрів, так і внутрішніх перешкод. Пріоритет має надаватись продовженню стабілізації та розвитку фінансового сектору, шляхом вже існуючих реформ.

Азійсько-тихоокеанський регіон

Економічне піднесення Азії супроводжувалось відмітною динамікою по відношенню до конкурентоздатності. За останні п’ять років декілька країн регіону, зокрема, Китай, Індонезія, В’єтнам, Шрі-Ланка досягли важливих успіхів у підвищенні рівня конкурентоспроможності. На даний момент, нерівності, по відношенню до рівня конкурентоспроможності в межах регіону є унікальними, показник варіюється від Сінгапуру, що на 2-му місці до Східного Тімору на 131-му. Дві найбільші економіки регіону, Бангладеш (108) та Пакистан (118) продовжують ранжуватись невисоко, в той час, як значна кількість нових азійських економік входять до топ-30.

Латинська Америка та Карибський басейн

Економічний прогноз для Латинської Америки дає відносно радісну картину на наступні роки, і це не зважаючи на деяку невизначеність, пов’язану з можливим гальмуванням темпів розвитку в Європі та США, які є важливими торгівельними партнерами. Не дивлячись на падіння ВВП на 1,8% у 2009, регіон вдалося втримати від глобальної рецесії та встановити постійне зростання з тих пір. З темпами зростання близько 6% в 2010 та очікуваними 4,75% в 2011 та 4,25 в 2012, в регіоні зупинився спад виробництва, та були зактриті надлишкові потужності, вироблені впродовж років рецесії. Однак, в деяких країнах-експортерах товарів, таких, як Чилі та Бразилія, де прогнозоване економічне зростання становить 6,5% та 4,1% відповідно, в 2011 році стали відчутні деякі сигнали перегріву разом з інфляційним тиском, що почав зростати, стаючи все більш тривожним.

24

Загальні позитивні результати в регіоні пов’язані з покращенням в деяких основах конкурентоспроможності, таких, як фінансовий ехолот, монетарна політика та плаваючий внутрішній попит а також покращення зовнішніх умов, включаючи стійкий попит на товари з Китаю та поступове відновлення країн, орієнтованих на імпорт, зокрема США.

З точки зору конкурентоспроможності, багато країн досягнули надзвичайних покращень. Мексика (піднялась на вісім позицій), Перу(вверх на шість), Болівія(вверх на п’ять), Бразилія(підійнялась на п’ять), Панама(вверх на чотири), Еквадор(вверх на чотири), Барбадос(на одну вверх) та Уругвай також на одну стрічку вверх. Решта країн регіону залишились на місці, зокрема Колумбія, або ж трохи опустились. Найбільші падіння в регіоні спостерігались в країнах Центральної Америки, зокрема, в Коста-Ріці, Гватемалі, Сальвадорі, Нікарагуа та Ямайці, це відбулось в основному за рахунок погіршення умов безпеки.

Для того, щоб зберегти позитивний імпульс в Латинській Америці та Карибському басейні, є потреба у вирішенні деяких хронічних проблем, що обмежують їх конкурентоспроможність. Загалом, можна виділити чотири базових проблеми, що впливають на країни регіону по-різному: (1) слабка інституційна база із значними витратами, пов’язаними з відсутністю фізичної безпеки; (2) слабка розвиненість інфраструктури; (3) неефективне розміщення виробничих та людських ресурсів; та зростаюче (4) інноваційне відставання від більш розвинених нових економік. Вирішення цих проблем в наступній декаді буде вирішальним у забезпеченні економічного та суспільного прогресу в регіоні.

Близький Схід та Північна Африка

За останній рік, Близький Схід та Північна Африка були значною мірою уражені, що вплине на національну конкурентоспроможність та у подальшому може посилити розрив між країнами Перської затоки та рештою регіону. Цей тренд відбивається у цьогорічних результатах рейтингу конкурентоспроможності, відповідно до якого, більшість країн затоки продовжують рухатись вгору, в той час, як конкурентоспроможність великої кількості країн Північної Африки та Леванту застоюється чи погіршується.

Африканська суб-сахара

Субсахара інтенсивно зростала впродовж останніх 15 років. Регіон швидко оговтався після світової кризи та продовжив показувати темпи зростання вищі за середньостатистичні. Дійсно, деякі африканські країни покращувались у відношенні до національної конкурентоспроможності. ПАР та Маврикій залишились у верхній частині рейтингу, покращивши свої показники за останній рік. Відбулися помітні поліпшення в окремих галузях в значній кількості африканських країн. З іншого боку, спостерігались і дуже серйозні спади у країнах, що до цього були попереду. Загалом, африканська суб-сахара в цілому відстає у конкурентоспроможності від решти світу. Регіон потребує прикладання значних зусиль в багатьох галузях для становлення в регіоні стабільного зростання та розвитку на шляху вперед.

4.2. Північна Америка

Регіон, до якого входять всього три держави – США, Канада та Мексика за весь термін проведення дослідження глобальної конкурентоспроможності займає провідні позиції, та у поточному році має найвищий середній бал ІГК посеред досліджуваних регіонів. Країни регіону в загальному рейтингу розподілились наступним чином: США – п’яте місце, Канада – дванадцяте, Мексика – 58-ма позиція.

Вже три роки, як США не є найбільш конкурентоздатною державою світу. Несприятлива тенденція до зниження рівня конкурентоздатності США продовжується. Це можна пов’язати зі значними макроекономічними проблемами, зокрема зовнішнім боргом, що вже давно перетнув межу в 14трлн. дол. Відчутні проблеми в країні також з інституційною базою, та сферою охорони здоров’я та початкової освіти. До сильних конкурентних сторін США необхідно віднести перш за все, об’єм ринку, рівень інноваційності та рівень розвитку бізнесу. Об’єм ринку в США вже не перший рік приваблює підприємців в цю країну, і власне, саме за цим показником США зберігає першість серед усіх країн.

Канада продовжує отримувати вигоду від власних високоефективних ринків, високо функціональних та прозорих інституцій (11-та в рейтингу) та якісної інфраструктурної бази (11-те місце в рейтингу). До того ж в країні успішно проводиться політика, щодо виховання власних

25

людських ресурсів. Так, країна займає шосте місце за рівнем охорони здоров’я та початкової освіти, а за рівнем вищої освіти та професійної підготовки Канада стоїть 12-ю. На жаль, як і у США, Канада має проблеми з макроекономічним середовищем, проте, в цілому, вона є досить збалансованою за основною масою показників, що відображають її конкурентоспроможність.

Мексика практично за усіма показниками значно поступається попереднім країнам регіону, що відкидає її у 6-й десяток. В країні сформувався доволі об’ємний ринок (12-та в рейтингу), проте, існують проблеми з його ефективністю. Так, за ефективністю ринку товарів, Мексика посідає 84 місце, за ефективністю ринку праці – аж 114, за рівнем розвитку фінансового рину – 83. Загалом, країна потребує також значних інституційних покращень(103), розвитку інфраструктури та розвитку галузей охорони здоров’я та освіти. Крім того, необхідна подальша лібералізація ринків факторів виробництва, особливо ринку праці для поліпшення розподілу ресурсів і їх ефективного використання.

4.3. Латинська Америка

ІГК в даному регіоні має досить серйозні регіональні відмінності. Так найвищі показники тут має Чилі – 31-ше місце, останніми ж є Гаїті, що цього року вперше потрапили до рейтингу.

Цього року Індекс знов відзначив Чилі як саму конкурентоздатну країну в регіоні і одну з найуспішніших економік в світі, яка, щоправда, опустилась на одну позицію порівняно з минулим роком. Дійсно, розумне макроекономічне управління, підкріплене ранньою ефективною приватизацією і економічною лібералізацією, високим ступенем прозорості і ефективності державних інститутів дозволили країні досягти вражаюче високих темпів зростання. Макроекономічна стабільність (14-та) послужила засобом вивільнення ресурсів, які були інвестовані в такі області, як поліпшення інфраструктури, системи освіти і впровадження систем по боротьбі з бідністю. Паралельно процеси лібералізації, які здійснюються в контексті стабільної і прогнозованої законодавчої бази, привели до розвитку добре функціонуючих ринків чинників виробництва.

Пуерто-Ріко займає другу позицію за ІГК в регіоні, цього року держава опустилася на шість позицій в порівнянні з минулим роком(35-та). Результати діяльності країни грунтуються на ефективному товарному (30-е місце) та

фінансовому (40-е місце) ринках і особливо, на високому рівні розвитку бізнесу(27-е місце) інноваційному потенціалі (31-е місце). Ряд податкових пільг, а також переваги унікальних відносин між Пуерто-Ріко і США ( відкритий доступ до ринку, банківської системи і валюти США, захист інтелектуальної власності і конституційні гарантії), розвинена інфраструктура і кваліфікована робоча сила активізували притоку прямих іноземних інвестицій в таку передову промисловість і перспективні сектори, як біотехнологія і інформаційно-комунікаційні технології.

Барбадос та Панама продовжують рухатись вгору в рейтингу ІГК, та займають 42 та 49 позиції відповідно. В країнах наявна добре сформована інфраструктура та ефективні ринки праці. Барбадос до того ж відрізняється прозорою інституційною базою та рівнем вищої освіти та професійної підготовки(25-те місце).

Рейтинг Бразилії дещо знизився цього року (53-е місце). За останні роки в країні намітилися значні поліпшення в області державних фінансів, особливо що стосується скорочення державної заборгованості. У Бразилії є ряд конкурентних переваг, таких як обширний ринок, доступний бразильським компаніям (10-е місце серед всіх країн), відносно видатні результати в області інновацій та факторів розвитку бізнесу(35-те місце) і оснащеність новітніми технологіями (54-те).

4.4. Західна Європа

Не зважаючи на труднощі, з якими зіткнулись європейські країни після світової кризи, більшість з них розташовуються у верхній частині таблиці. Загалом, одинадцять потрапили у топ-20, зокрема: Швейцарія(1), Швеція(3), Фінляндія(4), Німеччина(6), Нідерланди(7), Данія(8), Велика Британія(10), Бельгія(15), Норвегія(16), Франція(18), та Австрія(19). Разом з тим, в Європі спостерігаються надзвичайні диспропорції, так, у деяких країнах регіону показники конкурентоспроможності є дуже низькими. Відмітно «Пасе задніх» Греція, що за останні три роки втратила 19 позицій.

Швейцарія продовжує займати одне з найвище місце в індексі глобальної конкурентоспроможності. Країна характеризується високим рівнем впровадження інновацій і дуже розвиненою бізнес культурою, яка займає 1-е місце в підіндексі інновацій і розвиненості.

26

Як і США, Швейцарія має в своєму розпорядженні високоякісні науково-дослідні інститути і багато витрачає на наукові дослідження, що особливо вражає, враховуючи розміри країни. Тісна співпраця між секторами освіти і бізнесу забезпечує перетворення більшості досліджень на корисну продукцію і процеси на ринку, що підкріплюється високим захистом інтелектуальної власності. Інноваційна діяльність характеризується одним з найвищих у світі рівнем патентування на душу населення. Швейцарія також розвинула своє інституційне середовище, яке вважається одним з найефективніших і найпрозоріших в світі (6-е місце), забезпечуючи однорідне конкурентне середовище і зміцнювану впевненість бізнесу, зокрема незалежне судочинство, суворе верховенство закону і відповідальний державний сектор. Конкурентоспроможність також підкріплюється чудово розвиненою інфраструктурою і ринками праці, які є одними з найгнучкіших в світі, займаючи 5-е і 1-е місце, відповідно.

Країни Північної Європи, а це Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія продовжують утримувати високі рейтинги, та розташовуються на 3, 4, 8 та 16-й позиціях відповідно. Ця група країн має досить збалансований розвиток, та за деякими показниками випереджають Швейцарію чи США. Зокрема, всі до єдиної скандинавські країни виділяються надзвичайно високим рівнем інституційної бази. За цим показником країни займають місця в діапазоні від 2-го – Швеція, до 7-го Норвегія. Слід відзначити перше місце Фінляндії за якістю охорони здоров’я та початкової освіти. Швеція та Норвегія, вже традиційно мають непогані показники макроекономічного середовища, це 13 та 4 місця відповідно.

Німеччина в своїй конкурентоздатності опирається на великий обсяг ринку (5-те місце) та прекрасну інфраструктуру (2-ге). Залишається на високому рівні вища освіта та професійна підготовка (7-ме), а також впровадження інновацій(5-те). Натомість, існують суттєві проблеми з ефективністю ринку праці (64-те) та рівнем розвитку фінансового ринку(39).

Франція займає цього року в Індексі 18 місце. Положення Франції серед перших 20 конкурентоздатних економік світу грунтується на ряду характеристик, які сприяють високому рівню розвитку бізнес середовища. Інфраструктура країни є одною з найкращих в світі (2-е місце), маючи чудову транспортну систему, енергетичну інфраструктуру і комунікації. Високий ступінь

розвиненості бізнес культури (14-е місце за рівнем розвитку бізнесу) і провідна позиція в області технологічних інновацій (17-е місце в «Інноваціях») є важливими компонентами, які сприяли розвитку потенціалу країни.

4.5. Східна Європа

Країни Східної Європи демонструють відносну стабільність у динаміці показників ІГК. Проте, можна виділити декілька серйозних стрибків, що їх здійснили країни регіону. Зокрема, Україна підійнялась на 7 позицій, відносно минулого року, Албанія – додала 10 позицій, Латвія – 6. Рейтинг найбільших падінь очолює Словенія, що втратила 12 місць, а також Чорногорія – на 11 місць вниз.

Естонія (33-е місце) й надалі залишається самою конкурентоздатною економікою в Східній Європі. Ефективність державних інститутів Естонії (29-е місце), висока якість управління державними фінансами, і ефективність ринків праці (16-те місце) перевершують діяльність багатьох “старих” членів ЄС. Це контрастує з Словенією (57-е місце), рейтинг якої продовжує падати цього року – з 45-го місця в 2011 році. Вона отримала низькі бали за інституційне середовище і слабку довіру до політиків на тлі слабкого сектора державних фінансів, що погіршується.

Туреччина (59-е місце) трохи поліпшила свої показники в порівнянні з минулим роком (61-е місце). Туреччині приносить вигоду крупний ринок, який характеризується відносно складними бізнес-операціями (41-е місце) і порівняно ефективним розподілом товарів в економіці (47-е місце). Ці характеристики указують на готовність економіки Туреччини піднятися на вищий ступінь розвитку. Проте, слід звернути увагу на деякі базові питання, такі як підвищення якості інфраструктури (особливо портів і електропостачання), поліпшення бази трудових ресурсів за допомогою підвищення якості початкової освіти і охорони здоров’я (75-е місце) і вирішення проблеми зростаючої неефективності ринку праці (133-е місце).

Росія цього року займає 66-е місце. Не дивлячись на розмір ринку країни і вдосконалення макроекономічного управління, Росія знаходиться нижче за інші крупні європейські країни, в основному через слабкий розвиток інституційного середовища і низькі бізнес стандарти. Однією з основних проблем є відчутна неефективність уряду (128-е місце), відсутність незалежності судочинства. Більш загальні проблеми включають фаворитизм в уряді при

27

роботі з приватним сектором. До того ж, захист прав власності має дуже погані показники, які продовжують погіршуватися. Приватні інститути також отримали погані бали, а корпоративна етика в країні відкинула Росію на 120-е місце по цьому показнику.

4.6. Південно-Західна Азія та Північна Африка

В даному регіоні прослідковується дуже сильна регіональна диференціація в показниках ІГК. Межі амплітуди ІГК описуються найбільш конкурентоздатною країною – Катаром (14 місце) та найслабшим за цим параметром – Єменом. Власне, це є регіон, визначальним чинником для якого є наявність вуглеводневих енергетичних ресурсів – нафти та газу.

Катар займає перше місце в регіоні. Маленька країна, яка багата запасами природного газу, має найбільший дохід на душу населення в регіоні і один з найвищих доходів в світі. Як і більшість інших країн, що експортують нафту, макроекономічна стабільність Катару обумовлена збільшеним виробництвом і експортною ціною на нафту і газ. У даній сфері інфляція залишається одним з найбільш проблемних питань, оскільки вона досягла дуже високого рівня. Проте, загальна картина досить позитивна, і Катар займає серед всіх країн 5-е місце за показник макроекономічне середовище. Як країна з високим рівнем зарплат, бізнес Катару повинен концентруватися на інноваціях і збільшенні конкурентоспроможності компаній.

Саудівська Аравія за останні п’ять років здійснила сильний стрибок з 35 на цьогорічне 17 місце. Як і у випадку з іншими експортерами нафти, макроекономічна стабільність є основною конкурентною перевагою країни. Завдяки стабільному фіскальному середовищу, досить низьким процентним ставкам і інфляції, яка тримається під контролем, Саудівська Аравія займає дуже високе 3-е місце в цьому складнику. Доступ країни до відносно великому внутрішньому і зовнішньому ринку також є конкурентною перевагою, що дозволяє бізнесу Саудівської Аравії вигравати за рахунок економії від масштабів. Це доповнюється конкурентоспроможністю компаній, відносно розвиненими виробничими процесами і жорстким контролем над міжнародними каналами збуту.

Об’єднані Арабські Емірати залишаються однією з самих конкурентних економік в регіоні, займаючи 27-е місце, що пояснюється рядом переваг. Макроекономічне середовище

залишається однією з таких переваг, займаючи 11-е місце, хоча зростаюча інфляція все більше викликає занепокоєння. Інші сильні сторони країни включають дуже сучасну транспортну інфраструктуру і добре функціонуючі державні і приватні установи. Ринок праці вважається гнучким і ефективним для бізнес-суспільства. Особливо це стосується робочої сили з-за кордону.

Піднявшись на дві позиції вгору (22-га), Ізраїль продовжує лідирувати в своєму регіоні за конкурентоспроможністю, маючи чудовий інноваційний потенціал (6-е місце) і відмінний рівень технологічної готовності (21-е місце). Хороше враження про країну підкріплене великою кількістю конкурентних переваг. Сюди входить непогана система освіти що забезпечило Ізраїль великою кількістю висококваліфікованої робочої сили і дослідницькими інститутами вищого класу. У Ізраїлі добре функціонують ринки, рухомі чинниками виробництва, де особливо гнучким є ринок праці (24-е місце) і розвинений фінансовий ринок (10-е місце), внаслідок чого забезпечується капітал для розвитку бізнесу. Хоча макроекономічна стабільність все ще представляє проблемне питання (53-е місце), фіскальна консолідація і дисципліна, які були введені згідно Програми нової економіки 2008 року, починають приносити плоди. В результаті цього спостерігається невелике поліпшення в питанні державного дефіциту (з 2,90% до 2,70%) і зменшення загального боргу (з 95% до 86% ВВП) в період між 2009 і 2010 роками.

Економічне відродження, яке спостерігалося в країнах Африки на південь від Сахари за останні роки, з щорічним середнім приростом ВВП в 4,9% в період між 2004 і 2008 роками, все ще не відобразилося на рейтингу конкурентоспроможності в регіоні. Насправді, тільки Південна Африка (50-е місце) і Маврикій (54-е) опинилися в першій половині індексу. При цьому декілька країн знаходяться в самому низу, а в більшості країн за останні роки помітних поліпшень не відбулося взагалі.

Південна Африка займає 50-е місце в загальному списку і є країною з найвищим рейтингом серед країн цього регіону. Південна Африка залишається економічним гігантом Чорної Африки, складаючи третю частину її ВВП, не дивлячись на те, що на країну доводиться тільки 6% населення. Розмір економіки показує високий рейтинг по «розмірах ринку» (25-е місце).

4.7. Субсахарська Африка

28

Південна Африка стикається з рядом труднощів в конкурентоспроможності. Наприклад, країна займає 95-е місце по ефективності ринку праці, куди входить практика прийому і звільнення працівників (129-е місце), гнучкість у встановленні зарплат (121-е місце) і відношення працівник-працедавець (120-е місце). Крім того, під ризик потрапляє інноваційний потенціал країни, де рівень зарахування в університети складає тільки 15%, внаслідок чого країна знаходиться на 73-му місці в загальному списку.

Інфраструктура Південної Африки, хоча і на відмінному рівні по стандартах регіону, отримала низьку оцінку, розташувавшись на 63-му місці. При цьому особливий неспокій викликає якість подачі електрики, оскільки спостерігаються постійні відключення. Також в країні не вистачає телефонних ліній. Уряд знає про ці проблеми і планується низка заходів для їх вирішення, при цьому планується направити інвестиції в сферу комунального господарства і на розвиток інфраструктури.

Маврикій, друга найбільш конкурентна економіка, в регіоні займає в загальному списку 64-е місце. У країні наявні сильні державні інститути, добре захищені права власності, хороший рівень незалежності судочинства, і достатньо хороші умови безпеки за регіональними стандартами стандартах (33-е місце). Інфраструктура країни добре розвинена, особливо по мірках регіону. Зокрема, авіатранспорт (39-е місце), порти (41-е місце), і дорога (43-е місце) достатньо хорошої якості, і в країні досить багато телефонних ліній. Фінансові ринки в країні також добре розвинені (32-е місце), і в країні відносно достатньо капіталу для розвитку бізнесу через ряд джерел, таких як позики банків, які характеризуються стійкістю, також в країні високий рівень захисту інвесторів і добре контрольовані фондові біржі.

4.8. Азія

Регіон охоплює цілий діапазон від високо конкурентних країн до країн з найнижчим рівнем розвитку, демонструючи надзвичайно неоднорідну картину рівнів зростання і розвитку регіону. Вісім країн Азії і Тихоокеанського регіону знаходяться в першій тридцятці рейтингу Індексу, список яких очолюють Сінгапур (2-е місце), Японія (9-е місце), Гонконг (11-е місце) і Тайвань (13-е місце). Країни наступного рівня належать до ряду найкрупніших ринків в регіоні, серед яких лідирує Китай (26-е місце) і Індія (56-е місце). Ряд дрібніших економік замикають рейтинг регіону:

Монголія, Бангладеш, Камбоджа, Непал і Східний Тимор займають найнижчі позиції.

Сінгапур, який піднявся на один ступінь вгору в порівнянні з минулим роком, вийшовши на 2-ге місце. Самою великою конкурентною перевагою країни є ефективність її ринків – товарного, фінансового і ринку праці. По кожному з них Сінгапур знаходиться на першому або другому місцях. Країна також отримує відмінні бали за ефективність своїх державних і приватних інститутів (займає перше місце по довірі політикам, державному контролю, ефективності державних витрат і прозорості процесу вироблення політичного курсу). Ця область зазнала значних поліпшень в порівнянні з минулим роком. Особливо це стосується приватних інститутів країни. Сінгапур також володіє інфраструктурою світового класу: його порт і інфраструктура повітряного повідомлення займають перше місце серед усіх країн. Проте конкурентоспроможності Сінгапуру заважає невеликий розмір внутрішнього ринку і суперечливі показники макроекономічної стабільності.

Знаходячись на 9-му місці, Японія володіє головною конкурентною перевагою у сфері інновацій (2-е місце по наявності учених і інженерів, а також числу патентів на корисні моделі, і 3-е місце по витратам на дослідження, розробки і за потенціал освоєння інновацій). Проте, загальні результати конкурентоспроможності країни погіршуються через макроекономічне середовище: 120-е місце за розміром державного боргу (майже 190% ВВП в 2010 році), який з’явився наслідком великого дефіциту державного бюджету, що повторюється з року в рік. Фінансові ринки залишаються крихкими, Японія займає одне з невисоких місць за стійкістю банків. Поточний рейтинг Японії знизився з 6-ої на 3 позиції вниз в порівнянні з минулим роком через зниження показників у ряді областей, включаючи інфраструктуру, вищу освіту і професійну підготовку. Також, можна говорити про певне ослаблення у сфері державних і приватних інститутів країни, викликане організованою злочинністю, яка спричиняє за собою відчутне зростання витрат на ведення бізнесу, державною розтратою і ослабленням стандартів звітності і аудиту.

Не дивлячись на малий розмір свого внутрішнього ринку, Гонконг дуже конкурентоздатний і займає 11-е місце. Країна займає провідне місце у світі в двох областях:

29

розвиненість фінансового ринку і ефективність товарного ринку. У декілька меншому ступені конкурентоспроможності країни сприяють ефективність ринку праці, інфраструктура і макроекономічна стабільність. У сфері фінансовий ринок Гонконг займає друге місце. У складнику ефективність ринку товарів і послуг Гонконг займає третє місце завдяки малій кількості торгівельних бар’єрів і низьким торгівельно-зваженим-зваженим тарифним ставкам. Ефективність ринку праці також є конкурентною перевагою Гонконгу, оскільки він займає третє місце за цією складовою. Окрім цього, Гонконг володіє транспортною інфраструктурою, оціненою як одна з кращих в світі, зокрема повітряне повідомлення і інфраструктура порту. Загальна конкурентоспроможність країни також посилюється макроекономічною стабільністю (8-е місце) і значним профіцитом бюджету, низьким темпом інфляції і одним з найнижчих рівнів державного боргу в світі (2-е місце).

Китай в цьому році зайняв 26-е місце і піднявся вгору на одну сходинку. Основні конкурентні переваги країни полягають в значному розмірі внутрішнього і зовнішнього ринків (що займають 2-е і 1-е місце відповідно), що дозволяє компаніям країни отримувати вигоду від значної економії масштабу. Макроекономічна стабільність представляє ще одне джерело порівняльних переваг (10-е місце), яка характеризується контрольованим урядовим боргом, високими національними заощадженнями і низьким рівнем інфляції. Конкурентні показники Китаю, проте, демонструють необхідність заходів, принаймні, в трьох слабких сферах країни: фінансовий ринок, вища освіта і приватні установи. Китай займає 48-е місце в розвиненості фінансового ринку, при цьому характеризується низькою оцінкою фінансової стійкості банків, юридичних прав, обмежень руху капіталу, регулювання обміну цінних паперів і легкого доступу до позик. Країна також повинна більше робити для просування вищої освіти за показником зарахування в середні і вищі учбові заклади вона займає 91-е і 80-е місце відповідно. Державні і приватні установи також відмічені як слабкі сторони країни. Що стосується державних організацій, країна отримала низьку оцінку прозорості розробки політичного курсу урядом, характеризується відверненням державних оштів і недоліком незалежності судової системи.

4.9. Австралія та Океанія

Австралія та Нова Зеландія – дві країни регіону, що впродовж всього часу проведення дослідження ІГК показують дуже високі показники. Так, цього року вони опинились на 20-му та 25-му місцях відповідно.

Австралія, що опустилася одразу на чотири позиції, у порівнянні з минулим роком, отримує свої конкурентні переваги завдяки чотирьом галузям: ефективності фінансового ринку, ефективності товарного ринку, якості інститутів, вищій освіті і професійній підготовці. За розвиненістю фінансового ринку країна займає 6-е місце завдяки регулюванню фондових бірж. Інститути країни, особливо приватні, також є її перевагою. Австралія займає 7-е місце за цим показником, завдяки ефективності корпоративних органів управління, стійкості стандартів аудиту і звітності і захисту інтересів міноритарних акціонерів. І, нарешті, країна може похвалитися хорошими показниками по «вищій освіті і професійній підготовці» і займає 1-е місце по рівню зарахування в середні учбові заклади і 8-е – за якістю системи освіти.

Нова Зеландія займає 25 місце і має конкурентні переваги за рахунок ефективності фінансового, товарного і трудового ринків, а також за рахунок заходів у сфері основних людських ресурсів, таких як охорона праці і початкова освіта. Нова Зеландія займає 12-е місце за складовою фінансовий ринок, забезпечуючи хороший захист інвесторів і юридичні права, а також широкий доступ до фінансування за рахунок місцевого ринку капіталу і банківських позик. Товарний ринок характеризується сильною конкуренцією, завдяки, збалансованій сільськогосподарській політиці низьким торговим бар’єрам і ефективним митним процедурам. Ринок праці має гарну оцінку, при цьому виявляється значна гнучкість в звільненні працівників. У Новій Зеландії сильні і прозорі громадські організації (3-е місце), з хорошими показниками судової незалежності і низьким рівнем корупції. З іншого боку, можна було б поліпшити макроекономічні показники, які показують досить високу інфляцію і процентні ставки, і низький рівень національних заощаджень. Крім того, можна було б модернізувати інфраструктуру транспорту і енергетики країни.

30

5. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬОНЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ В РОЗРІЗІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ

За показниками середнього коефіцієнту варіації, медіани рейтингів та середнім рейтингом, найбільшу конкурентоспроможність мають країни Західної християнської цивілізації.

До західної Християнської цивілізації входить найбільша кількість держав світу всіх регіонів. Звичайно її каркас складають країни Західної Європи та Пн. Америки, але ця цивілізація має представників в усіх регіонах світу.

Західна цивілізація має найдовший історичний економічний шлях розвитку, що в подальшому стало її вагомою перевагою.

В першу десятку країн з найвищим індексом глобальної конкурентоспроможності входить 7 країн Західної християнської цивілізації. Це такі країни як Швейцарія, Швеція, Фінляндія, США, Німеччина, Нідерланди, Данія, Великобританія. Середній рейтинг конкурентоспроможності цивілізації – 44, що є найвищим серед розгляне них груп країн. Для порівняння, рейтинг Буддійської цивілізації – 55, Ісламської – 67, Латиноамериканської – 86, Африканської – 112.

Якщо говорити про характеристику цивілізації за окремими показниками, то лідируючі позиції країни-члени займають в таких блоках як інновації та фактори розвитку бізнесу, інфраструктура, інституції, макроекономічні показники, вища освіта та професійна підготовка, оснащеність.

Хоча регіон має високий індекс конкурентоспроможності, можна простежити вагомі диспропорції в показниках для різних країн, що говорить про неоднорідність їх розвитку. Наприклад середній рейтинг Швейцарії – 1, а Боснії та Герцеговини – 105. Такі відмінності ускладнюють характеристику цивілізації як однорідного утворення і спростовують можливість виведення прямого зв’язку між приналежністю до цивілізаційної структури та рівнем розвитку чи конкурентоспроможності країни.

Якщо говорити про регіональні відмінності в показниках конкурентоспроможності всередині цивілізації, то найбільш прогресивним є регіон Західної Європи, за ним Північної Америки, а найменш конкурентоспроможними – регіон Балканського півострова та передньої Азії.

Такі позицію західної цивілізації можна пояснити її давнім історичним розвитком, економічною активністю та, насамперед, активним

5.1. Західна іудейсько-християнська процесом постіндустріалізації суспільства.

5.2. Ісламська цивілізація

Ісламська цивілізація є одним з найдавніших цивілізаційних утворень, але якщо розглядати її з точки зору економічного розвитку та рівня конкурентоспроможності, то тут вона поступається більш розвиненим Західній та Буддійській цивілізації. До її складу входять 25 країн, переважна частина яких розташована в Південно-Західній, Південній та Південно-Східній Азії. Декілька найрозвиненіших країн Магрибу - Туніс, Алжир, Єгипет та Марокко – хоча і розташовані на території Африки, віднесені до складу Ісламської цивілізації, через особливості їх історичного та економічного розвитку.

Загальний середній рівень конкурентоспроможності цивілізації – 67. Зважаючи на те, що велика частка країн, які до неї відносяться не так давно були включені до світового економічного механізму, то можна говорити про досить успішний їх рух в напрямку сталого економічного розвитку.

Найбільш конкурентоспроможною країною цивілізації, за показником середнього рейтингу є Катар з індексом глобальної конкурентоспроможності 22, а найменш – Ємен, з індексом 138.

Такий нерівномірний розподіл можна пояснити різною залученістю країн до світової економічної діяльності в силу їх закритості, що пов’язана з абсолютними монархічними режимами.

Економіка країн Ісламської цивілізації побудована в основному на промисловому виробництві. Основний дохід країнам приносить первинний сектор економік, а саме добування та переробка нафти. Розвиток інфраструктури, інституцій, фінансового ринку та сектору вищої освіти і професійної підготовки є відсталим, що говорить про практично безперспективне економічне майбутнє країн цивілізації, адже ці галузі є основоположними чинниками сталого розвитку. Має переваги цивілізація в секторах інновацій, оснащеності, розміру ринку, але ефективність виробництва, тим не менше, залишається невисокою через практично повну відсутність третинного та четвертинного сектору економіки.

Що до регіональних внутрішніх відмінностей в

31

рейтингу, то найбільшу конкурентоспроможність мають країни Аравійського півострова, завдяки прибуткам від нафтодобувної галузі та інноваційному розвитку. Найменш розвинений регіон Центральної Азії, індекси конкурентоспроможності цих країн нижче 100.

5.3. Буддистська цивілізація

За останні десятиліття докорінно змінилося економічне положення країн Буддійської цивілізації. До її складу входять 14 держав, які знаходяться в районах Південно-Східної та Східної Азії.

Рівень конкурентоспроможності цивілізації – 55. При тому, що 3 країни Буддійської цивілізації входять до першої десятки країн з найвищим рівнем конкурентоспроможності. Це такі країни як Сінгапур,Японія, Гонконг.

Такого результату було досягнуто, перш за все через інноваційний шлях розвитку, відкритість економки, тісну взаємодію з світовим суспільством та активним розвитком четвертинного сектору, який сьогодні є одним з найважливіших факторів конкурентоспроможності країни. До буддійської цивілізації відносяться всі чотири так звані азійські тигри – Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Республіка Корея. Ці країни змогли за декілька десятиліть перетворитися з відсталих країн в передові країни Азії.

За окремими показниками конкурентоспроможності, країни буддійської цивілізації випереджають велику кількість країн Західної цивілізації. Це такі блоки як ефективність ринку праці, ефективність ринку товарів, оснащеність новітніми технологіями, але через невелику площу всіх представників цієї цивілізації вони поступаються іншим країнам розміром ринку.

Можна виділити декілька груп країн в середині цивілізації, які мають подібні показники конкурентоспроможності. До першої групи віднесемо найрозвинутіші країни, що мають найвищий рейтинг – Сінгапур (4), Японія (8), Гонконг (11), Тайвань, Китай (14), Республіка Корея (18). Ці країни показують найкращі результати практично в усіх блоках. Наступна група – Китай (29), Таїланд (35), Шрі-Ланка (68), Індія (51) – ці країни мають близький до середнього по цивілізації індекс конкурентоспроможності. Ці країни мають великий економічний потенціал і вже є помітними гравцями на глобальному ринку, але існує ряд внутрішніх проблем, таких з

як низький рівень ВВП у розрахунку на душу населення та рівень освіченості. До цієї групи входять найбільші на сьогоднішній день за кількістю населення держави світу – Китай та Індія. І до третьої групи - найменш розвинених країн цивілізації - варто віднести Монголію, Камбоджу, Непал, Тімор-Лешті. Рівень розвитку господарства в цих країнах є значно нижчим ніж в вищерозглянутих. В цих країнах практично не розвинений третинний та четвертинний сектори економіки, основний вид діяльності – сільське господарство, частково індустрія. Рівень розвитку інновацій значно нижчий середнього по цивілізації. Ефективність ринку товарів, рівень розвитку фінансового ринку, оснащеність новітніми технологіями в даних країнах є одними найнижчих в світі.

Найвищий показник конкурентоспроможності в цивілізації має Сінгапур – 4, найнижчий Тімор-Лешті – 129.

Найбільш тісні економічні зв’язки країни Буддійської цивілізації мають з країнами Західної християнської цивілізації.

5.4. Латиноамериканська цивілізація

До складу цієї цивілізації входять країни всієї Латинської Америки та Карибського басейну. Всього вона включає 25 країн, що мають різний розмір, рівень розвитку економіки та, відповідно, різний рівень конкурентоспроможності.

Середній для цивілізації індекс конкурентоспроможності – 86, що є значно нижчим від показників вищерозглянутих трьох цивілізацій. Пов’язати це можна з пізнім включенням цих країн до світової економічної системи у зв’язку з високим відсотком колонізованості цієї території в минулому. До того ж, на сьогоднішній день ще не всі країни цивілізації мають незалежні економіки та ведуть самостійне господарювання.

Досить дивним є те, що лідируючі позиції в середині цивілізації займають не такі великі країни як Бразилія, Аргентина, Мексика, а дещо менші – Чилі, Барбадос, Пуерто-Ріко.

Найвищий індекс конкурентоспроможності має Чилі – 29. Хоча ця країна і не демонструє значного прориву в економічній сфері так як скажімо Бразилія, але має хороші базові показники, ефективність ринку товарів, високий показник підсилювачів ефективності. Найнижчий показник у Гаїті – 141. Такий низький індекс конкурентоспроможності Гаїті має насамперед

32

через високий рівень залежності економіки та незначний розмір ринку, що зменшує можливість ефективного розвитку господарства.

Якщо говорити про внутрішні відмінності в показниках індексу конкурентоспроможності, то в цій цивілізації він є найбільш однорідним. Не має різких відмінностей ні в його загальному показнику ні в окремих складових рейтингу.

На світовому ринку Латиноамериканська цивілізація виступає як ресурсозабезпечений але малоефективний регіон. Така низька ефективність пов’язана з історичним розвитком країн-членів та недієвою економічною політикою, що на сьогодні в них проводиться. Латиноамериканська цивілізація живиться крихтами з столу Західної християнської цивілізації, яка і була її першовідкривачем та протектором. А сьогодні Західній цивілізації досить зручно використовувати Латиноамериканську в якості ресурсного придатку, чи то з точки зору природних ресурсів, чи трудових. Хоча варто зазначити, що така співпраця цивілізацій має і дещо позитивний ефект – розвиток третинного та четвертинного сектору в країнах цивілізації став можливим лише завдяки цій взаємодії.

5.5. Африканська цивілізація

Африканська цивілізація є другою за розміром, але останньою за показником конкурентоспроможності світовою цивілізацією. До її складу входить 28 країн Африки. Найрозвиненіші країни такі як Туніс, Алжир, Єгипет, Марокко і ПАР ввійшли до складу інших цивілізацій, що стало відчутним на її загальному рейтингу.

Середній рейтинг конкурентоспроможності цивілізації – 112. Лише шість країн мають показник вищий за 100. Це такі країни як Маврикій, Руанда, Ботсвана, Намібія, Гамбія та Камерун.

Якщо спробувати пояснити таку ситуацію, то варто взяти до уваги історичну автономність розвитку африканських країн, їх низьку залученість до глобальної економічної системи, залежність від європейських колонізаторів.

Найнижчі показники країн цивілізації у таких секторах як інновації, освіта та професійна підготовка, розвиток фінансового ринку, ефективність ринку праці і т.д.

Економіки цих країн є непривабливими для інвесторів і не мають перспективи самостійного розвитку без проведення ряду економічних реформ. Економіка цивілізації є відсталою, єдиним відносно розвиненим сектором є сільське

господарство та добувна діяльність. Регіон має дуже низький показник урбанізованості території, відкритості економіки і т.д.

33

6. СТАТИСТИЧНІ РОЗРАХУНКИ

6.1. Індекс глобальної конкурентноспроможності з субіндексами по країнах світу

34

35

36

6.2. Варіація значень глобальної конкурентноспроможності країн за 2008-2012 роки

37

38

6.3. КОРЕЛЯЦІЯ ІНДЕКСУ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ З МАКРОЕКОНОМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ РОЗВИТКУ КРАЇН

Діаграма 1. Співвідношення ВВП на душу населення та ІГК 2011-2012

Таблиця 6.3. Кореляція індексу глобальної конкурентноспроможності з макроекономічними показниками розвитку країн

39

40

41