ІсторІя - lib.pedpresa.ua · Для учнів 6–11-х класів чинними залиша- ються рекомендації, що містяться у листі

Головний редактор

олександр Гісем, кандидат історичних наук (м. Київ)

відповідальний редактор

роман Ярошенко, кандидат філологічних наук (м. Київ)

редакційна колеГіЯ:

Борис ачкіназі,доктор історичних наук(м. Сімферополь, АР Крим)степан віднЯнський,доктор історичних наук(м. Київ)василь даниленко,доктор історичних наук(м. Київ)раїса ЄвтУшенко,головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України(м. Київ)ігор колЯда,доктор історичних наук(м. Київ)валентина кУрилів,учитель-методист(м. Вінніпег, Канада)Юлія леБедЄва,заслужений учитель України(м. Київ)роман пастУшенко,(м. Львів)олександр реЄнт,член-кореспондент НАН України(м. Київ)михайло савченко,заслужений учитель України(м. Київ)оксана свЯтокУм,кандидат педагогічних наук(м. Харків)надія темірова,доктор історичних наук(м. Донецьк)сергій троЯн,доктор історичних наук(м. Рівне)

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

зміст

Міністерство освіти і науки українидержавне інфорМаційно-виробниче підприєМство

видавництво «педагогічна преса»

Журнал заснований у 1995 роціДо січня 2012 року виходив під назвою

«Історія в школах України»

Свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 17880-6730 Р від 21.06.2011 р.

Передплатний індекс 74644

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

№ 7–8 (144) липень–серпень 2013

Виходить щомісяця

ІсторІя в сучаснІй школІ

офіційна інформаціЯПро організацію навчально-виховного процесу в 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-368 від 24.05.2013 року

2

методика, практика, досвідСтепан Хомин, Олександр ТруханУрок на тему «Українці в революції 1917–1920 рр.» Історія України, 5 клас

10Світлана ЧеркасоваУрок на тему «США у першій половині ХІХ ст. Громадянська війна (1861–1865 рр.)»Всесвітня історія, 9 клас

14Юлія ЛебедєваВступ. Завдання і особливості курсуІсторія України, 11 клас

18

тематичне планУваннЯ вкладкаОлександр Гісем, Олександр МартинюкОрієнтовне тематичне планування для 5–11 класів на 2013/2014 навчальний рікВступ до історії. Пропедевтичний курс, 5 клас

1Історія України. Всесвітня історія (інтегрований курс), 6 клас

2

Історія України, 7 клас 3

Всесвітня історія, 7 клас 4





Правознавство (практичний курс), 9 клас

9Історія України (1900–1939 рр.), 10 клас

10Всесвітня історія (1900–1939 рр.), 10 клас

11Правознавство, 10 клас

12Історія України, 11 клас

13Всесвітня історія, 11 клас

14Людина і світ, 11 клас

16

використайте на УроціОлександр БельдюгаЛітературно-музична вистава «Козацькому роду – нема переводу»Історія України, 8 клас

41Оксана Кожем’якаМіжетнічні відносини та взаємопроникнення культур в умовах полікультурного суспільства наприкінці XIX – кінця XX ст. на прикладі взаємовідносин українського, вірменського та грузинського народів (урок-дослідження)

46

наУковці — вчителевіІван СтепураРоль радіоаматорського руху в розвитку телерадіомовлення в СРСР

57Світлана ЧеркасоваРозвиток творчої особистості на уроках історії

61

ІСтОРІя В СУчАСНІй ШКОЛІ. – 2013. – № 7–8 Передплатний індекс 74644

офіційна інформаціЯ офіційна інформаціЯ

2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впро-вадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових на-вчальних програм з усіх базових дисциплін.

Серед основних новацій такі: для забезпе-чення високого рівня знань іноземних мов учні п’ятих класів вивчатимуть дві інозем-

ні мови; розпочнеться вивчення інформа-тики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та еколо-гічній освіті.

Організація навчання здійснюватиметься за Типовими навчальними планами, затверджени-ми наказом Міністерства від 03.04.2012 № 409 «Про затвердження Типових навчальних планів

міністерство освіти і наУки України

від 24.05.2013 року № 1/9-368

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим

Управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

Інститутам післядипломної педагогічної освіти

Загальноосвітнім навчальним закладампро організацію навчально-вихов ного процесу в 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі

З метою організованого переходу на но-вий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти Міністерство осві-ти і науки України надсилає для практично-го викори стання методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаються).

Відповідно до постанови Кабінету Мініст-рів України від 23.11.2011 року № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» у 2013/2014 навчальному році 5 класи загальноосвітніх навчальних закладів перейдуть на навчання за

новими програмами для учнів 5–9 класів загаль-ноосвітніх навчальних закладів, з якими можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і нау-ки України за адресою: www.mon.gov.ua.

Для учнів 6–11-х класів чинними залиша-ються рекомендації, що містяться у листі Мініс-терства від 01.06.2012 року №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базо-вих дисциплін» (Інформаційний збірник та ко-ментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 17–22, 2012 р.).

Просимо довести зазначену інформацію до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів.

заступник міністра б. жебровський

Додаток 1 до листаМіністерства освіти і науки Українивід 24.05.2013 № 1/9–368

загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховногопроцесу в 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів

2

офіційна інформаціЯ



загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня» (зі змінами).

Місцевим органам управління освітою та об-ласним інститутам післядипломної педагогіч-ної освіти слід забезпечити підготовку вчителів 5 класів, які розпочнуть роботу за новим Дер-жавним стандартом. У зв’язку з цим перед на-вчальними закладами постає низка завдань: підготовка вчителя до реалізації змісту нових державних стандартів, нових програм, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечен-ня навчально-виховного процесу.

З метою розв’язування вище зазначених проб-лем необхідно скоординувати роботу всіх регіо-нальних методичних служб. Обласним інститу-там післядипломної педагогічної освіти доцільно найактивніше проводити підготовку вчителів, які забезпечать викладання предметів у 5-х кла-сах в 2013/2014 навчальному році.

Подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі може сприяти цілеспрямована координація дій вчите-лів, їх професіаналізм та досвідченість. Організа-ційними формами роботи щодо підготовки педа-гогів, які працюють у 5-х класах, можуть бути:

• спеціальні курси та семінари підвищення кваліфікації для вчителів, які працюють у 5-х класах;

• проведення на серпневих конференціях сек-ції класних керівників 5-х класів;

• проведення спеціальних тренінгів з проблем наступності навчання;

• система відкритих уроків, на яких самими педагогами відслідковується динаміка форм і ме-тодів навчання учнів упродовж 4–5 класів;

• організація різнорівневого співробітництва дітей 4–5 класів за активної участі вчителів по-чаткової та основної школи;

• використання інформаційних ресурсів і технологій для організації різноманітних форм взаємодії дорослих і дітей з метою розв’язання особистісно значущих проблем молодших під-літків.

Перехід з початкової школи в середню пов’язаний із зростанням навантаження на пси-хіку учня. Психологічні й психофізіологічні дос-лідження свідчать, що на початку навчання у 5 класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подіб ний до того, що був характерний для початку навчан-ня в першому класі. Вплив цих змін особ ливо по-силюються на випускників шкіл І ступеня, які на навчання до 5-го класу переходять до іншої школи, іноді навіть в іншому населеному пункті. Різка зміна умов навчання, розмаїтість й якісне ускладнення вимог, що пропо нуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «стар-шого» у почат ковій школі на «наймолодшого» у

серед ній – усе це є достатньо серйозним випробу-ванням для психіки дитини.

Як показує практика, більшість дітей пе-реживають перехід із початкової школи в основ-ну як важливий крок у своєму житті. Поява де-кількох учителів з різними вимогами, різними характера ми, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослі-шання. Вони із задоволенням і з певною гор-дістю розповідають батькам, молод шим братам, друзям про свої успіхи. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище як шанс заново почати шкільне життя, налагодити сто-сунки з педагогами.

Умови, які змінилися, пред’являють більш ви-сокі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей пев-них знань, дій, навичок.

Період адаптації до навчання у 5-му класі є од-ним із найважчих періодів шкільного життя. Це зумовлено сукупністю тих змін, що відбувають-ся в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10–11-річного віку. А саме:

• збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

• збільшення ваги багатопредметного навчан-ня й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

• відбувається перехід до кабінетної системи навчання.

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його резуль-татів; із психологічної – зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у п’ятикласників повинне сформува-тися так зване «почуття дорослості», що прояв-ляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності; 2) стосовно школи й предметів;3) стосовно однокласників; 4) у новому відношенні до внутрішнього світу.Не всі п’ятикласники навіть із високим рів-

нем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спіл-куванні, з внутрішніми психологічними про-блемами. Що вже говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі. Тому в пе ріод адаптації важливо забезпечити ди тині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п’ятиклас ник постій-но відчував підтримку і допомогу з боку вчи-телів та батьків. При занадто тривалому про-цесі адаптації, а також за наявності окремих

3



функціо нальних відхилень необхідно звернути-ся до шкільного психолога.

До причин, що утруднюють адаптацію дітей до середньої школи, належать такі. Насамперед це не узгодженість, навіть суперечливість ви мог різних педагогів, що нерідко істотно ускладнює життя школяра. Школяр опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться вра-ховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов’яза ні із цим труднощі, то опанує вміння, не об хідні для дорослого життя.

Труднощі в п’ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці присто совуватися до своєрідного темпу, особли востей мови, стилю викладання кожно го вчителя.

Необхідно, щоб школярі правильно ро зуміли вживані вчителем терміни, що трапляються в текстах підручників. Нині є багато спеціальних шкільних словників, тому необхідно навчити ді-тей ними користуватися. Важливо роз’яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерід ко ле-жить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов’язані також з певною деіндивідуаліза цією, знеособлюванням підходу педагога до школяра.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана із мікрокліматом в учнівському колек-тиві. Важливо, щоб вчителі-предметники ство-рювали ситуації, які б дозволяли учневі проявля-ти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, пра-цювати в умовах альтернативи, вибору, ство-рювати демократичну, неавторитарну атмосфе-ру навчання.

З метою забезпечення педагогічної наступ-ності готуватися до роботи у 5-му класі вчителі-предметники та класні керівники повинні заздалегідь. Для таких учителів має стати нор-мою від відування уроків, виховних заходів учнів-четверокласників. При цьому варто звернути увагу на особливості спілкування дітей, атмо-сферу уроку, рівень підготовленості та самостій-ності учнів. Недопустимим є перевантаження учнів зайвими за обсягом домашніми завдання-ми, їх необхідно дозувати з урахуванням рівня підготовки учня, гігієнічних вимог віку. Також необхідно ретельно слідкувати за темпом уро-ку, адже високий темп заважає багатьом дітям засвоювати навчальний матеріал. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайоми-тися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас пере-ходить в основну школу.

У перші тижні нового навчального року клас-ний керівник має допомогти учням запам’ятати

імена та прізвища однокласників та прізвище, ім’я, по батькові вчителів-предметників (можна використовувати візитки, таблички з ім’ям, які ставляться на парту на кожному уроці) та здійс-нити грамотне розсаджування дітей у класі з ура-хуванням їх індивідуальних особливостей, психо-логічної сумісності, здоров’я, побажань батьків. Варто також ознайомитися з умовами про-живання дитини, взаєминами в сім’ї, здоров’ям дитини (за медичною картою). На засіданнях ме-тодичних об’єднань, класних та загальношкіль-них нарадах необхідно виробити єдині вимоги до учнів (дотримання єдиного ор фографічного ре-жиму, критеріїв оцінок).

Від класного керівника цілком залежить мікро-клімат у класному колективі, багато в чому – ре-зультати навчальної діяльності. Якщо класний керівник сам має комунікативні труднощі, йому буде складно налагоджувати контакти і з дітьми, і з педагогами, і з батьками. Якщо він не є вчи-телем за фахом, йому буде нелегко відслідко-вувати навчальний процес, впливати на нього з урахуванням інтересів учнів і побажань їхніх батьків.

Керівникам загальноосвітніх навчальних зак-ладів пропонуємо провести педагогічні ради з тематикою «Готовність школи до впровадження Державного стандарту базової та повної загаль-ної середньої освіти».

Під час складання розкладу уроків має врахо-вуватися оптимальне співвідношення навчаль-ного навантаження протягом тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гума-нітарного циклів з уроками музики, образот-ворчого мистецтва, трудового навчання, основ здоров’я та фізичної культури, також динаміка розумової працездатності учнів протягом дня та тижня.

Неприпустимим є організація навчання п’яти-класників у другу зміну.

Рекомендуємо хоча б у перші два місяці нав-чання давати словесну характеристику знань, умінь і навичок учнів без виставлення оцінок та мінімально скоротити домашні завдання. І на-далі протягом навчання вчитель не має створю-вати психотравмуючі ситуації при виставленні оцінок за контрольні роботи, за тему, за семестр і т. д. Оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кож-ного учня. Доцільно використовувати систему заохочень, а саме: фотографії кращих учнів, гра-моти, подяки батькам (письмові, усні), позитивні записи в щоденнику.

Збереження та зміцнення фізичного здоров’я учнів, їх моральне та громадянське виховання – ці складові постійно мають бути у центрі уваги кожного вчителя. З цією метою важливо орга-

4




нізувати активну співпрацю вчителя з батька-ми або особами, які їх замінюють, із медичними працівниками загальноосвітнього навчально-го закладу, шкільним психологом, з учителями-предметниками. Особливу увагу слід звернути на фізичне виховання школярів. Фізичне наванта-ження має бути посильним. Необхідно уважно стежити за станом дитини під час фізичних на-вантажень будь-якого характеру. Обов’язковим є дотримання Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Про-понуємо для профілактики стомлюваності, по-рушення статури, зору учнів на уроках хоча б у першому півріччі проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

Перед початком навчального року, в третій декаді серпня, доцільним вбачається проведен-ня батьківських зборів разом із дітьми. Необхід-но не тільки познайомитися з майбутнім колек-тивом, а й дати можливість школярам відчути себе повноправними «господарями» школи. На такі батьківські збори варто запросити вчителів-предметників та провести екскурсію по повер-хах, кабінетах, познайомитися з майбутніми су-сідами по кабінету, розподілити обов’язки серед учнів. На цих же зборах обирається батьківський комітет.

Пропонуємо також роздати видрукувані на окремих аркушах «Поради батькам п’яти-класників».

поради батькам пятикласників1. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини,

якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплину-ли на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведін-ці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюй-те складні ситуації, разом шукайте вихід із кон-фліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звер-татися за порадою до класного керівника, шкіль-ного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності посту-пово: вона має сама збирати портфель, телефо-нувати однокласникам і запитувати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за

навчальною діяльністю, якщо в період навчан-ня в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуа-ціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес запитанням на зарзок: «Як пройшов твій день у школі?». Кож-ного тижня вибирайте час, вільний від домаш-ніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та де-талі, про які дитина вам повідомляє, викорис-товуйте їх надалі для того, щоб починати подіб-ні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою успіш-ність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопота-ність, якщо у дитини не все добре в школі. По-старайтеся наскільки можливо, не встановлюва-ти покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертаєть-ся до вас із питаннями, пов’язаними з домашні-ми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть ди-тині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дити-ну, а потім установіть зв’язок між її інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприк-лад, любов дитини до фільмів можна перетвори-ти на прагнення читати книжки, подарувавши книжку, за якою знято фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосува-ти свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготуван-ня їжі або необ хідну кількість фарби, щоб по-фарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмос-феру в домі, коли в житті дитини відбувають-ся зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень у домашній атмосфері. Спокій до-машнього життя допоможе дитині ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

Пропонуємо також рекомендації щодо особ-ливостей викладання базових дисциплін у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаток 2).

директор департаменту о. єресько

5



У межах навчального предмета «Історія Украї-ни» в 5 класах загальноосвітніх навчальних зак-ладів України з 2013/14 н. р. вивчатимуть курс «Вступ до історії». Цей курс є пропедевтичним, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементар-ність його змістової частини й тих вимог, які висуваються до загальноосвітньої підготовки учнів. Мета, завдання й зміст курсу ґрунтують-ся на засадах, сформульованих у Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти (освітня галузь «Су спільствознавство»), а саме: «Метою навчання історії в загальноосвіт-ній школі є формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності у результаті осмислен-ня соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури Ук раїни в контексті історичного процесу».

Мета, завдання та зміст курсуЗ огляду на вище зазначене основною метою

курсу є створення умов для успішного опануван-ня учнями наступних систематичних курсів іс-торії України та всесвітньої історії.

П’ятикласники уперше ознайомлюються з нав чальним предметом «Історія», тому головни-ми завданнями курсу є:

• формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої ме-тоди дослідження;

• розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.

Крім того, курс передбачає розв’язання низки загальнодидактичних завдань із розвитку пізна-вальних можливостей та особистісних якостей учнів.

Зміст пропедевтичного курсу передбачає, що після його вивчення учні будуть:

• знати і розуміти, що таке історія, як відбува-ється відлік часу в історії, як історики довідують-ся про минуле;

• застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століт-тям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті;

• знаходити в підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і скла-дати розповідь про подію або постать за запро-понованим учителем алгоритмом;

• зіставляти окремі події з історії родини із іс-торією рідного краю та України, виявляти став-

лення до історії, окремих подій та вчинків істо-ричних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.

У новій чинній програмі зазначено кількість го-дин на вивчення курсу (загалом – 35 годин, 1 го-дина на тиждень). Передбачено години для уроків узагальнення та тематичної перевірки й оцінюван-ня знань, умінь і навичок учнів, уроку підсумко-вого узагальнення та практичних занять. Держав-ні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки в програмі сформульовано як перелік умінь та нави-чок, що їх мають набути учні в процесі вивчення кожної теми. Програмою курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Історичний зміст курсу реалізовано в хроно-логічній послідовності, що дає змогу створити конкретні образи історичних епох та сформува-ти чіткі просторові й часові уявлення учнів. Бе-ручи до уваги вікові особливості пізнавальної дія-льності дітей 10–11 років, в учнів формуються первинні знання та уявлення про розвиток істо-рії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому, про історичний час і простір, про що саме та про кого пишуть історики. Передбачаєть-ся ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів – як письмовими, так і візуальни-ми, а також речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище.

Курс не передбачає системного викладу ін-формації про минуле. Відібраний та запропоно-ваний у підручниках матеріал про події, явища, історичні персонажі тощо не є вичерпним і може доповнюватись учителем за умови його збалан-сованості як з огляду подання національної та регіональної історії, так і багатоаспектності со-ціальної, політичної історії, історії культури та повсякдення.

«Вступ до історії» складається з трьох розділів, які дають змогу учням послідовно опанувати від-повідну інформацію та початкові предметні умін-ня, що становлять основу подальшої історичної освіти школярів.

Першій розділ «Звідки і як історики довідують-ся про минуле» передбачає ознайомлення на рів-ні уявлень з поняттями:

• «історичний час» та одиниці і способи його ви-мірювання, формування початкових уявлень про хронологічну послідовність та тривалість подій у часі, про співвідношення року зі століттям;

• «історичний простір», формування початко-вих умінь працювати з історичною картою, її ле-гендою, а також елементарних практичних на-вичок роботи з нею;

Додаток 2 до листаМіністерства освіти і науки Українивід 24.05.2013 № 1/9–368

історія

6




• «історичні джерела», їх види і особливості, формування початкових умінь працювати з різ-ними видами джерел.

Другий розділ «Про що і про кого розповідає іс-торія» ознайомлює учнів із важливими подіями з історії України та видатними історичними осо-бистостями у хронологічній послідовності.

Інформація третього розділу «Що історичні пам’ятки розповідають про минуле» спрямова-на на формування початкових уявлень про роз-виток культури та про найвизначніші культурні надбання і пам’ятки українського народу.

За результатами вивчення курсу учні мають набути таких предметних компетентностей:

• позначати на лінії часу запропоновані вчи-телем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами при необов’язковому співвідне-сенні з подіями; визначати (за вказаними дата-ми) послідовність та тривалість подій, віддале-ність від сьогодення;

• орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село); основні події, зазначені у тексті параграфів;

• свідомо читати текст підручника, переказу-вати його основний зміст; відрізняти художній та науково-популярний історичні тексти; знахо-дити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до цього тексту; складати простий план, добирати назву, знахо-дити в тексті історичні поняття і терміни та ви-тлумачувати їх на основі тексту, свідомо застосо-вувати у навчальних ситуаціях;

• отримувати певну інформацію з різнома-нітних адаптованих історичних джерел, насам-перед документальних та візуальних, робити нескладні висновки, узагальнення;

• на основі тексту та зображень стисло розпо-відати про історичну постать, складати план пере-бігу історичної події та кількома реченнями розпо-відати про неї на основі тексту, інших матеріалів підручника, висловлювати нескладні оцінні су-дження щодо історичних постатей і їх діяльності;

• описувати історичні пам’ятки різних істо-ричних періодів, правильно застосовуючи не-обхідні терміни; визначати приналежність зоб-ражених на історичних ілюстраціях пам’яток, портретів історичних діячів до певних епох.

особливості організації навчально-виховного процесу

Форми та методи навчання історії в 5 кла-сі, а також зміст історичної освіти повинні обов’язково узгоджуватися з віковими особли-востями учнів. Організовуючи роботу на уро-ках, учитель має віддавати перевагу розвиваль-ним прийомам, уникати лекцій, конспектувань, рефератів та фронтальних зрізів знань.

З метою набуття школярами історичної та ін-ших компетентностей та відповідно до держав-них вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми впер-ше стають спеціальні уроки – практичні занят-тя. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важ-ливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практич-них занять присвячується певній темі та перед-бачає переважно самостійну роботу учнів з допо-могою вчителя над окремими питаннями теми із використанням різноманітних джерел знань (під-ручники, де вміщено тематичні історичні джере-ла – як текстові, так і візуальні, довідкові мате-ріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, огля-нуті учнями під час екскурсій). Практичні занят-тя передбачають використання на уроці історич-них джерел, насамперед наведених у підручнику. Адже ці джерела історії сприяють конкретизації історичного матеріалу, наповнюють зміст яскра-вістю та образністю, сприяють розвитку уяви та допитливості. Водночас джерело, запропоноване для опрацювання п’ятикласникам, має бути ла-конічним, простим і зрозумілим.

Під час практичного заняття вчитель є кон-сультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріа-ли до практичних занять і методичні рекомен-дації щодо організації пізнавальної діяльності учнів подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять і оцінювання їх результатів та наяв ність домашнього завдання після занят-тя залишається у компетенції вчителя.

уроки узагальнення до окремих розділів та урок узагальнення до курсу мають на меті допомог-ти учням систематизувати вивчене, відрефлексу-вати процес навчання і повернутись до найсклад-ніших моментів теми, курсу, піднести розуміння навчального матеріалу на новий рівень, викорис-тати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Еле-ментарність, початковість курсу зумовлює певні труднощі в проведенні уроків узагальнення. Під час таких уроків акцент має бути також перене-сений на вміння учнів. Тож кожна наступна тема має відзначатися вищим рівнем сформованості вмінь. Варто пам’ятати, що від п’ятикласників не вимагається тлумачення тих історичних понять, вивчення яких передбачено програмою у старших класах, або відповідати на запитання, що вимага-ють си стемних знань і життєвого досвіду.

Звертаємо увагу, що регламентована навчаль-ною програмою година тематичного оцінювання використовується для проведення уроку кон т-ро лю і корекції навчальних досягнень учнів.

7



Урок контролю і корекції проводиться із пропо-нуванням усних, письмових або комбінованих ви-дів завдань. На правій сторінці журналу робиться запис «Урок контролю і корекції навчальних до-сягнень учнів із теми «________». На такому уроці оцінюється пізнавальна діяльність усіх присутніх п’ятикласників. Оцінка за урок контролю врахо-вується під час виставлення бала за тему.

Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні мето-ди. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюю-чи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запи-тання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та карта-ми, знаходити нові слова та витлумачувати їх, на-самперед додержуючись інструкцій підручника.

Роботу з підручником потрібно чергувати з ко-ротким викладом (розповіддю) вчителя, робо-тою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя не повинна мати нічого спільного з лекцією, а уроки жодним чином не повинні зводитися тільки до читання й перека-зування тексту підручника. Немає потреби перепо-відати той матеріал, що викладений у підручнику, як не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Роль учителя – організувати бесіду навколо питань, що вивчаються в контексті теми чи розділу. На перших етапах навчання бесіда пе-редує читанню, згодом читання передує бесіді. У бесіді обов’язково використовувати елементи мір-кування, запитання вчителя й відповіді учнів, ло-гічні задачі та їх розв’язування. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелю-вати до особистісного досвіду п’ятикласників.

Обов’язковою умовою успішного навчання іс-торії в п’ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковими також для дітей цієї вікової категорії є актуалізація знань і життєвих уявлень, повторення та закріплення вивченого на уроці. Тож плануючи урок, треба передбачи-ти час на ці етапи, скориставшись відповідними завданнями підручника.

З-поміж активних методів навчання заслуго-вують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосу-вання ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Дореч-ними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши одні-єю темою або й одним уроком.

забезпечення курсу навчально-мето дич ною літературою

Пропедевтичний курс «Вступ до історії» уком-плектований підручниками – переможцями Все-

українського конкурсу підручників для 5 класу загальноосвітньої школи: В. Власова (Видавниц-тво «Генеза») та О. Пометун, І. Костюк, Ю. Ма-лієнко (Видавничий дім «Освіта»).

Особливістю підручника В. Власова є те, що всі структурні елементи навчальної книжки, як-от: текстові (основний текст, пізнавальні рубрики з фрагментами історичних документів) та позатек-стові (апарат організації засвоєння та контролю, ілюстративний матеріал) – зорієнтовані на фор-мування предметних компетентностей, а також на організацію рефлексивної діяльності, активну комунікацію та співпрацю учнів у навчанні.

Опрацьовувати основний текст у підручнику В. Власова запропоновано так: до кожного пунк-ту параграфа сформульовано завдання на розви-ток критичного мислення з використанням інтер-активних методик. Учням запропоновано у парах, чи групах, чи в загальному колі 1) передати зміст прочитаного трьома реченнями; 2) запропонува-ти до тексту інші назви (які б передавали зміст тексту, втілювали б його основну думку, були б образними); 3) дібрати один іменник, два при-кметники, три дієслова, які б розкривали зміст прочитаного; 4) сформулювати за змістом тек-сту 3–5 запитань, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і одне запитання Чому?, по черзі дати відповіді на них; 5) скласти розповідь, 6) намалювати ілюстрацію; 7) запропонувати від-повідь на проблемне запитання тощо.

Кожен параграф має блок питань, чітко сфор-мульованих і таких, що дозволяють учневі влови-ти суть проблеми, націлюють його на самостійне осмислення й аналіз явищ та подій минуло-го. Після назви уроку вміщено основні питан-ня, які опрацьовуватимуться, та сформульова-но навчальні цілі відповідно до компетентнісно орієнтованого підходу у вигляді очікуваних ре-зультатів. Наприкінці параграфа пропонуєть-ся оцінити знання й уміння учнів відповідно до передбачуваних цілей уроку за рубрикою «Пере-вірте себе». Це дає змогу досягти завершеності навчального процесу в межах уроку. Кожен урок завершує завдання рубрики «Рефлексія».

В основу підручника О. Пометун, І. Костюк, Ю. Малієнко закладена ідея активного залучення п’ятикласників до пізнання історії на всіх етапах уроку. Це реалізується через систему навчальних завдань, які спрямовують пізнавальну діяльність учнів на усвідомлення того, як минуле представ-лене в різних історичних джерелах, та на розумін-ня основних подій вітчизняної історії. Важливим елементом роботи учнів із текстом підручника є цілеспрямована робота з історичними понят-тями, що має сформувати уважне ставлення до мови та історії як сфери наукових знань. Оскіль-ки процес пізнання історії у п’ятикласників тіль-ки починається, авторами розроблені алгоритми

8




роботи з джерелами, що забезпечуватиме набуття учнями важливих первинних дослідницьких на-вичок роботи із доступними джерелами знань, зокрема адаптованими уривками з історичних творів, ілюст раціями, картами, фотографіями, зображеннями культурно-історичних пам’яток. Водночас тлумачення основних понять курсу, ви-світлення складних історичних явищ оптимально поєднують науковість і доступність.

Методичні пропозиції вчителям враховують традиційні форми проведення уроку та інтерак-тивні, що максимально відповідає віковим особ-ливостям учнів. Детально розписані практичні роботи допоможуть педагогам правильно органі-зувати їх проведення, учням – дослідити окремі питання історичного минулого України, поєдна-ти розуміння національної історії з історією рід-ного краю на локальному рівні.

Особливістю підручника є забезпечення євро-пейського контексту у викладі історії України, що дасть змогу учням побачити історію своєї держа-ви на тлі загальних історичних процесів.

оцінювання навчальних досягнень учнівІсторична пропедевтика націлена передусім

на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’яти-клас ників можна схарактеризувати як фраг-ментарні, початкові. Відповідно їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, пов’язані в основному з уміннями читати й розуміти адаптований іс-торичний текст, працювати з історичними ілю-страціями, джерелами та адаптованою історич-ною картою. У компетенції вчителя залишається створення таких навчальних ситуації, які макси-мально сприяють досягненню учнями очікува-них результатів навчання, адже елементарний рівень курсу передбачає можливість його успіш-ного засвоєння кожним учнем.

У 5 класі написання рефератів не передбачено. Водночас доцільно заохочувати учнів до читан-ня додаткової історичної літератури, до підготов-ки та участі у позаурочних тематичних заходах. Бали достатнього та високого рівня з історії може отримати п’ятикласник, який знаходить відпові-ді на запропоновані вчителем чи у підручнику за-питання; складає простий план тексту і невели-ке історичне повідомлення; вміє виокремлювати історичну інформацію, тобто розповідає, про яку історичну подію чи постать ідеться, вміє сформу-лювати одне-два запитання до тексту та супут-ніх зображень, демонструючи рівень розуміння відповідної інформації; позначає на лінії часу за-пропоновані дати, співвідносить їх зі століттями

або їх частинами; знаходить на історичній карті місця найвизначніших подій тощо.

Варто пам’ятати, що перше знайомство з істо-рією має бути цікавим, розвивальним, зрозумі-лим і доступним (і, вочевидь, не завжди легким!). Толерантність, урахування історичної полікон-фесійності і багатонаціональності українського суспільства, увага до освітніх запитів учнів до-поможуть учителям зробити уроки історії урока-ми об’єднання і взаємоповаги.

Особливої уваги вчителів історії всіх класів по-требує вивчення пам’яток архітектури та обра-зотворчого мистецтва. Традиційно зображення пам’яток архітектури та образотворчого мистец-тва залучають до предметної наочності – таких пам’яток матеріальної культури або їхніх рекон-струкцій, які дають змогу на основі безпосеред-нього сприйняття створювати в учнів достовірні зорові образи історичного минулого. Такі зобра-ження слугують опорою для розкриття сутності історичних явищ, дають змогу конкретизувати історичні факти, сприяючи формуванню істо-ричних понять, розвитку дослідницьких умінь, пізнавального інтересу до минулого. Окрім того, пам’ятки архітектури виконують роль первин-них джерел історичних знань школярів, адже вони справжні, документальні пам’ятки історії й культури досліджуваної епохи.

З метою виконання вимог програми курсу іс-торії, як-от: характеризувати культурні до-сягнення, розпізнавати найвідоміші пам’ятки ар хі тектури та образотворчого мистецтва, стис-ло описувати їх – комісією з історії Науково-методичної ради МОН України було ухвалено Пе-реліки пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва з історії України та всесвітньої історії, обов’язкові для розпізнавання учнями. (Переліки будуть надруковані у фахових виданнях).

Наявність переліків не означає, що вчителі на відповідних уроках не повинні звертатися до ін-ших пам’яток, особливо якщо йдеться про уроки історії рідного краю, які мають невичерпний потен-ціал для залучення прикладів культурної взає модії, формування толерантності та поваги до інших народів та їхнього культурного надбання.

Інформуємо також, що Міністерство рекомен-дує серед інших курсів вивчати курс за вибо-ром «Культура добросусідства» (автори Араджио-ні М. А., Смірнов О. К.), що сприяє поглибленню знань учнів з питань багатокультурності, історії, географії, культури та традицій народів рідного краю. Курс має позитивний вплив на розвиток міжкультурної освіти, виховної роботи, профі-лактику ксенофобії й зниження конфліктного потенціалу в освітньому середовищі.

директор департаменту о. в. єресько

9

методика, практика, досвід методика, практика, досвід

Мета: розкрити причини та передумови україн ської революції, дати уявлення про основ-ні історичні події та їх вплив на подальшу долю України; розвивати вміння встановлювати хро-нологічну послідовність історичних подій, виді-ляти в них головне, ставити запитання до тек-сту; продовжити формування навичок роботи з картою, історичним джерелом; виховувати ша-нобливе ставлення до подій минулого до його видатних представників; формувати науковий світогляд.

тип уроку: комбінований.обладнання: В л а с о в В. Вступ до історії

України: підручн. для 5 кл.; історичний атлас з історії України для 5 класу; контурні карти з історії України для 5 класу; портрети М. Гру-шевського, П. Скоропадського, Є. Петрушеви-ча; документи та ілюстрації до теми.

поняття: революція, республіка, універсал.

очікувані результати. Після уроку учні змо-жуть:

• розповісти про Українську революцію та іс-торичних діячів;

• виокремлювати в тексті головне й друго-рядне;

• висловлювати власне ставлення до історич-них подій та історичних персоналій;

• знаходити на карті території, пов’язані із зазначеними подіями та діяльністю людей.

хід урокуі. організаційний момент.іі. актуалізація опорних знань.Робота в парах.1. Поставте один одному запитання, що сто-

суються домашнього завдання, зокрема про від-криття Харківського університету, його вплив на українську культуру.

2. Покажіть на дошці портрети діячів ук раїн-ського національного Відродження на Сло бо-жанщині першої половини ХІХ ст. – Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Ми ко ли Костомарова і зробіть під ними підписи.

3. Накресліть лінію часу, позначте на ній по-трібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу. Скільки минуло років від виходу друком перших частин «Енеїди» І. Котляревського до першого ви-дання «Кобзаря» Т. Шевченка?

ііі. Мотивація навчальної діяльності учнів.Учитель. Сьогодні ми почнемо вивчати по-

дії, що відбувались в Україні протягом 1917–1920 рр. Події тих років історики назвали Українською революцією і боротьбою за дер-жавну незалежність України. Вони вплинули на подальшу долю України в XX ст. А історич-них діячів тих років і сьогодні згадують не тіль-ки історики, а й політики.

Дехто в нашому суспільстві згадує про «сильну руку», яка б встановила порядок. Ви – майбутнє покоління, якому незабаром потрібно визначати шлях розвитку нашої країни. Скористайтесь до-свідом минулого. Тим більше, що він стосується історії кожної української родини.

IV. вивчення нового матеріалу.1. причини та передумови української

революції.У 1914–1918 рр. на теренах Європи палахко-

тіла Перша світова війна, в якій брали участь багато країн світу (38 європейських держав з на-селенням 1,5 млрд осіб, що становило 3/4 насе-лення всього світу). Територія України була од-ним з найважливіших театрів воєнних дій. Це при тому, що Україна не мала своєї державнос-ті. А українські землі входили до складу Росії та Австро-Угорщини. Ці держави воювали між со-бою, і тому українці опинилися у ворожих одна одній арміях.

Українці Східної та Західної України тисяча-ми гинули за чужі інтереси, бо не мали власної держави, яка дбала б про них. Війна принесла українському народові неймовірні страждання і водночас вплинула на зростання національно-визвольного руху.

Українська революція 1917–1918 рр. охоплю-вала всі українські землі і була продуктом розпа-ду двох держав – Росії та Австро-Угорщини. Усі події Російської та Української революцій відбу-лися під впливом виснажливої війни. Злигодні, пов’язані з війною, стали безпосередньою при-чиною революцій.

формуємо просторові уявлення.Учні, користуючись історичним атласом

(ст. 30–31, «Україна. Відновлення державнос-ті (1917–1920 рр.)», мають назвати і показати на карті:

Урок на темУ «Українці в револЮції 1917–1920 рр.»Історія України, 5 класстепан Хомин, учитель історії спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 313 Деснянського району, м. Київ; олександр трУХан, кандидат педагогічних наук, викладач кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання ІППО Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

© Хомин С., трухан О., 2013 Передплатний індекс 74644

10



• імперії, до складу яких входили українські землі;

• українські землі, які входили до складу Росій-ської імперії та Австро-Угорської імперії.

історичні терміни.Революція – швидка зміна встановленого по-

літичного, соціального чи економічного поряд-ку суспільства здебільшого насильницьким спо-собом.

Українська революція 1917–1920 рр. – ряд подій, пов’язаних з національно-визвольною бо-ротьбою українського народу в 1917–1920 рр.

2. початок української революції. проголо-шення української народної республіки.

Коли 1917 р. у столиці Російської імперії Пе-трограді (Санкт-Петербург) було повалено са-модержавство, українські партії та громадські організації створили Українську Центральну Раду. Очолив її відомий учений Михайло Гру-шевський.

Михайло Грушевський

Центральна Рада обрала український уряд – Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком. Українці вітали створення цих ке-рівних органів, які прагнули відродити Україн-ську державу. Центральна Рада ухвалила чотири важливі документи – універсали. Третій універ-сал у листопаді 1917 р. проголосив утворення Української Народної Республіки. Події тих ро-ків історики назвали Українською революцією.

історичні поняття.Українська Центральна Рада – орган влади в

Україні в 1917–1918 рр.Генеральний секретаріат – український уряд,

обраний Центральною Радою.Універсал – державний документ, звернення

до народу.

Республіка – це форма правління в державі, за якої повноваження верховної влади здійснюють виборні органи, що обираються населенням на відповідний строк.

Прочитавши текст підручника, учні мають відповісти на запитання:

1. Коли почалась Українська революція?2. Хто очолив Українську Центральну Раду?3. Що вам ще відомо про цього історичного

діяча?4. Хто очолював український уряд?

робота з візуальними об’єктами.Учні розглядають ілюстрації підручника: ма-

ють впізнати Михайла Грушевського. Учням про по нується уявити себе в ролі учасника мані-фестації і розповісти про побачене і почуте на мітингу.

Учень виступає із заздалегідь підготовле-ним повідомленням про роль М. Грушевського в Україн ській революції. Наводить його цінне ви-словлення: «Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе в Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не екс-плуатувати для себе».

Учні висловлюють своє ставлення до історич-ного діяча:

• Спробуйте пояснити позицію М. Грушев-ського.

• Чи збігаються ваші погляди з цього питання з точкою зору автора?

3. війна радянської росії проти унр. про-голошення незалежності україни.

Незабаром становище в Україні загострилося через війну з урядом більшовиків, що прийшов до влади в Росії. Терпиме становлення керівників Центральної Ради до активності більшовицьких організацій в Україні призвело до проголошен-ня в грудні 1917 р. радянської влади в Україні і створення українського більшовицького уряду у Харкові. Під прикриттям цього уряду війська більшовиків захопили Лівобережну Україну й по-чали наступ на Київ.

Герб УНР

11

методика, практика, досвід



Таким чином, на території УНР одночасно дія ли два уряди. Але ініціатива належала хар-ківському уряду. Контрольована ним територія розширювалася. За тих обставин Центральна Рада 9 січня 1918 р. проголосила незалежність України. Та 9 лютого 1918 р. більшовицькі вій-ська захопили Київ.

Молода українська держава виступила як самос-тійна сторона в мирних переговорах з Німеччиною та Австро-Угорщиною. З ними було укладено пер-ший у світовій війні сепаратний мирний договір. На прохання уряду УНР ці союзні держави надали військову допомогу. 22 березня 1918 р. Централь-на Рада повернулася до Києва. Але насправді в Україні встановлювався окупаційний режим.

За матеріалами ІІ і ІІІ розділів підручни-ка учні разом з учителем складають таблицю «Особ ливості внутрішньої та зовнішньої політи-ки Україн ської Центральної Ради». Визначають її позитивні, на їхню думку, особливості – успіхи та досягнення і негативні – помилки, невдачі, про-рахунки. Для цього застосовують метод марку-вання тексту: наприклад, позначки «+» та «–».

4. особливості внутрішньої та зовнішньої політики української центральної ради.

внутрішня політика зовнішня політика

5. українська держава. директорія унр.Проблемне запитання, що стосується мате-

ріалу розділу: Чому гетьман Павло Скоропад-ський не зміг реалізувати свій проект під наз-вою «Українська держава»?

Учитель. 29 квітня 1918 р. владу в Україні перебрав на себе гетьман Павло Скоропадський в результаті державного перевороту. В окупова-ному німцями Києві ніхто не наважився стати на захист Центральної Ради та її уряду.

Учень виступає з підготовленим міні-проектом «Павло Скоропадський – людина і політик».

Павло Скоропадський

Народився у 1873 р. Виховувався в пошані до української старовини і культури. Закінчив Па-жеський корпус – найбільш привілейований на-вчальний заклад при царському дворі. Під час війни командував лейб-гвардійський полком, по-тім кавалерійською дивізією і армійським кор-пусом. Улітку 1917 р. українізував 40-тисячний Перший корпус. Залишивши службу, став полі-тичним діячем. Пропагував ідею сильної влади через гетьманство.

Організовується робота з візуальними об’єк-тами, на яких зображено Павла Скоропадсько-го. Звертається увага учнів на значну кіль-кість військових в оточенні гетьмана. Та й сам П. Скоропадський завжди у військовому од-нострої. Це також його характеризує з позиції сильної влади.

Гетьманат Павла Скоропадського

Учням пропонується прочитати в підручни-ку, якими були досягнення уряду Павла Скоро-падського в культурі та освіті, і скласти простий план прочитаного.

Гетьманування П. Скоропадського тривало лише сім з половиною місяців, проте і за той ко-роткий час він устиг зробити чимало корисного для України.

За розпорядженням гетьмана початкові шко-ли перейшли на навчання українською мовою. Наприкінці його правління в Україні налічува-лося близько 150 українських гімназій. У нав-чальних закладах з російською мовою навчан-ня обов’язковими предметами стали українська мова та культура, історія та географія України. За гетьмана Павла Скоропадського було відкрито два державні українські університети – у Києві та Кам’янці-Подільському, а третій, приватний, – у Полтаві; засновано Український національ-ний архів, де мали зберігатися документи історії України; відкрито Український історичний му-зей та Українську національну бібліотеку; ство-рено Українську академію наук. У той період бу-ло засновано Національну оперу, драматичний театр, державну капелу, кобзарську школу.

12



У середині листопада 1918 р. проти гетьман-ського уряду спалахнуло повстання. 14 грудня 1918 р., після зречення П. Скоропадським влади, було відновлено УНР. Цей період в історії дістав назву Директорії УНР. Але й Директорія швид-ко втратила підтримку і не змогла протистояти агресії ззовні.

6. західноукраїнська народна республіка.Після поразки Австро-Угорської імперії у сві-

товій війні для українського населення захід-них областей з’явилась можливість утворити власну державу і об’єднатись з Українською На-родною Республікою. У жовтні 1918 р. у Львові було створено Українську Національну Раду, а 1 листопада українські війська здобули владу. 13 листопада 1918 р. було проголошено Захід-ноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Пре-зидентом став голова Національної Ради Євген Петрушевич.

Євген Петрушевич

22 січня 1919 р. у Києві відбулось урочисте проголошення злуки (об’єднання) ЗУНР та УНР. Цей день увійшов у нашу історію як День Собор-ності України.

Складаємо тестову формулу.

зУнр + Унр = Єдина незалежна держава

22 січня 1919 р.

Робота учнів з контурними картами (с. 12). Зафарбувати різними кольорами території:

• самостійної України у 1918–1920 рр.;• Західноукраїнської Народної Республіки;• позначити межі території суцільного розсе-

лення українців.

Українці Західної України виявилися єдиним народом Австро-Угорщини, який після Першої світової війни не зміг реалізуватися в національ-ному самовизначенні і створити власну державу. Основною причиною невдач була несприятлива міжнародна ситуація.

V. підбиття підсумків уроку.Учитель узагальнює і систематизує навчаль-

ний матеріал. Виділяє основні віхи Української революції 1917–1920 рр.

Учитель. Втримати незалежність у той пе-ріод Україні не судилося. Окрім війни із зо-внішніми ворогами точилася також жорстока боротьба між національними силами різної по-літичної орієнтації. У цьому проявилася недо-статня зрілість самостійницьких сил.

Таким чином, боротьба за збереження неза-лежної Української держави закінчилася пораз-кою. Це був урок наступним поколінням борців за незалежність України.

Коротка перевірка знань учнів:1. Учні розв’язують проблемне завдання, по-

ставлене раніше: чому гетьман Павло Скоропад-ський не зміг реалізувати свій проект під назвою «Українська держава»?

2. Чим була для українського народу Централь-на Рада?

3. Чому 22 січня 1919 р. вважають Днем Со-борності України?

4. Назвіть, історичних діячів яких ви за пам’я-тали на уроці.

Учитель. Чи справдились ваші очікування від уроку? Чи з’явилось бажання самостійно діз-натися більше? Якщо так, пропоную скориста-тися літературою та електронними ресурсами, які вам у цьому допоможуть.

VI. домашнє завдання.Прочитати текст параграфа у підручнику і

дати відповіді на запитання до нього. Створи-ти мікропроект про участь родичів минулих поколінь у подіях Української революції 1917–1920 рр., принести і показати їхні фотографії чи сімейні реліквії.

література1. Навчальна програма з історії для 5–9 класів за-

гальноосвітніх навчальних закладів. – К., 2012 (за но-вим Державним стандартом).

2. Левітас Ф. Методика викладання історії : посіб-ник / Ф. Л. Левітас, О. О. Салата. – Харків, 2006.

3. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. Пометун, Г. Фрейман. – К., 2006.

4. Нестандартні уроки. 5 – 12 класи. Історія. – Хар-ків, 2007.

5. Кульчицький С. Історія України : довідник для абі-турієнтів та школярів / С. В. Кульчицький, Ю. А. Ми-цик, В. С. Власов. – К. : Лібера ЛТД, 2009.

13


Мета уроку: – визначити особливості соціально-еконо-

мічного розвитку США та обставини, що спричи-нили конфлікт між Північчю та Півднем, ознайо-мити учнів з основними подіями та наслідками громадянської війни у США;

– розвивати вміння самостійно працювати з текстом підручника, додатковою літературою, словниками, схемами, картою, добувати інфор-мацію в мережі Інтернет, робити повідомлення, готувати реферати та міні-проекти, виявляти причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати істо-ричні процеси в різних регіонах країни, харак-теризувати історичну особу;

– розвивати усвідомлення неможливості по-єднання рабства та расизму з демократичним розвитком країни; виховувати толерантність, прагнення до справедливості, бажання сприяти демократичному розвитку своєї країни.

очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

• визначати причини громадянської війни у США;

• давати визначення поняттям: аболіціо-нізм, анексія, експансія, рабство, плантаційне господарство, громадянська війна, конфедера-ція, гомстеди, політичні партії, «доктрина Мон-ро», фермерський і плантаційний шлях розвитку сільського господарства;

• розповідаючи про події з історії США, корис-туватись картою;

• давати характеристику двопартійній систе-мі у США;

• називати основні події громадянської війни;• описати історичний портрет А. Лінкольна;• пояснити наслідки громадянської війни;• пов’язати матеріал уроку із сучасністю;• запам’ятати основні дати: 1828 р. – засну-

вання демократичної партії; 1854 р. – засну-вання демократичної партії; 1860 р. – обрання президентом А. Лінкольна; 1861–1865 рр. – гро-мадянська війна у США; 01.І.1863 – скасування рабства; 1865–1877 рр. – реконструкція Півдня.

тип уроку: урок засвоєння нових знань.

обладнання: карта «Громадянська війна у США (1861–1865 рр.)»; таблиця «Соціально-економічний розвиток США у першій половині

XIX ст.»; схема «Рабство на Півдні – гальмо про-гресу США»; уривки з документів; О. Мокрогуз «Універсальний навчальний комплекс», підруч-ник; портрет А. Лінкольна; виставка літератури до теми; уривки з кінофільму «Віднесені вітром».

Дім, який роздирається чварами, не може встояти.

А. Лінкольн

хід урокуі. організація навчальної діяльності.іі. актуалізація опорних знань.Повторення вивченого матеріалу. Робота в парах. Учитель ставить запитання,

а учні заповнюють кросворд.1) За що воювали жителі Північної Америки

у XVIII ст.?2) Яка країна володіла цими землями?3) Який документ було прийнято в 1787 р.?4) За формою правління нова держава була ... .5) Хто став першим президентом США?6) Хто був автором Декларації незалежності?7) Як американці називають видатних діячів

своєї історії, що створили американську державу?8) Політична заява від імені держави, уряду, пар-

тії, організації, проголошення основних принципів.9) Форма державного устрою, при якій кілька

державних утворень об’єднуються в одну союзну державу, щоб зберегти власну державну струк-туру й суверенітет.

10) В якому місяці американці святкують День незалежності?

Учні, які першими склали кросворд, перевіря-ють своїх товаришів і виставляють оцінки за пов-торення матеріалу.

ііі. Мотивація навчальної діяльності. оголошення теми, мети, завдань уроку.

Повідомляються тема, мета уроку та очікува-ні результати. Звернути увагу учнів на те, що в першій половині XIX ст. США уособлювали ево-люційну модель соціального розвитку. Нове аме-риканське суспільство будувалося способом експе-рименту, відшукуючи нові шляхи розв’язування проблем. Проте в середині XIX ст. воно опинилося на порозі чи не найбільш критичного періо ду своєї історії, коли потрібно було визначити по дальший магістральний напрям розвитку су спільства. Ево-

Урок на темУ «сша У першій половині XIX ст. ГромадЯнська війна (1861–1865 рр.)»Всесвітня історія, 9 классвітлана черкасова, вчитель історії та правознавства Єлізарівської середньої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Солонянського району Дніпропетровської області

© черкасова С., 2013 Передплатний індекс 74644

14



люційним шляхом розв’язати конфлікт не вдало-ся. Країну охопила громадянська війна.

Проблемне запитання. Чи можна було за-побігти громадянській війні у США?

IV. вивчення нового матеріалу.1. соціально-економічний розвиток сша у

першій половині XIX ст.Вивчається у формі систематизації самостій-

но опрацьованого матеріалу (випереджувальне завдання).

Бесіда за запитаннями.1) Які особливості були притаманні соціально-

економічному розвитку США?2) Визначте особливості промислової револю-

ції у США.3) Порівняйте фермерське і плантаційне гос-

подарство. Подумайте, яке з них більше відпові-дало ринковій економіці.

4) Проаналізувавши документи, визначте осо-бливості використання праці рабів у плантацій-ному господарстві США.

Робота з документом «З розповіді Соломона Нортепа...» (додаток).

На основі бесіди заповнюється схема «Харак-терні особливості соціально-економічного розви-тку США у першій половині XIX ст.» (додаток).

Робота зі схемою «Рабство – гальмо прогресу в США» (додаток). Група 1 додатково працює з друкованим зошитом (завдання 106, 107).

Робота з поняттями: плантаційне господарство, фермер, рабство.

2. аболіціонізм.Заслуховуються повідомлення учнів.Бесіда. Подумайте, що, на вашу думку, є джерелом ра-

сизму і аболіціонізму.США вважаються першою країною, де було

здійснено народовладдя – демократію. Чи була це демократія для всіх?

3. виникнення двопартійної системи. Міні-проект «виникнення партій у європі та сша».

Робота з поняттями: аболіціонізм, расизм, політична партія.

Бесіда. Чи залишилася двопартійність у сучасних

Сполучених Штатах?Що вам відомо про останні президентські ви-

бори у США?Про що вони свідчать?

4. територіальна експансія.Робота з підручником. Заповнити пропус-

ки в таблиці.Показати новоприєднані території на карті.

територіальне зростання сша у першій половині XIX ст.

територія кому належала

коли приєднана до сша

Яким способом приєднана

Луїзіана Іспанії

1803 р. Придбана

Колонія Ред-Рівер Віддана

британцями

Східна Флорида

Великій Британії 1819 р.

Орегон Мексиці 1842 р. Загарбаний

Нова Мексика і Каліфорнія

Великій Британії 1848 р.

Робота з поняттями: експансія, анексія, «доктрина Монро».

5. громадянська війна у сша.Розповідь учителя про обрання А. Лінкольна

президентом та про створення Конфедерації. Робота з поняттям та картою.Мультимедійна презентація «А. Лінкольн».Робота з епіграфом. Чи є актуальним це висловлювання для

України?Перегляд уривка з фільму «Віднесені вітром»

(Рет Батлер говорить про готовність сторін до вій ни). Розгляньте діаграму (додаток) та карту у друкованих зошитах, підтвердіть або спростуй-те слова героя фільму.

Хід громадянської війни вивчається у ситуа-тивних групах. Перша складає хронологічний ланцюжок подій першого етапу війни, друга – другого етапу.

Робота з поняттями: громадянська війна, гомстеди.

Методом «мозковий штурм» розв’язується проб лемне питання.

Бесіда щодо проблемного питання.У чому трагізм громадянських воєн?Робота з фотографією. Вважається, що

перша військова фотографія була зроблена під час громадянської війни у США. Що вона може додати для кращого розуміння трагедії війни? (Додаток).

За наявності часу перегляд уривка з фільму «Віднесені вітром» (сцена напередодні появи пів-ничан в Атланті).

Бесіда. Підсумки громадянської війни: а) економічні;

б) політичні.Погляньте на фотографію Б. Обами під час

інавгурації. Про що свідчать його сльози? Чи можна відповідь на це запитання пов’язати з те-мою нашого уроку?

15




Учні говорять про шлях до справжньої де-мократії, що його пройшли США за майже 150 років. Це шлях від рабського становища чор ношкірого населення до першого чорно-шкірого президента.

6. реконструкція півдня (виноситься на до-машнє опрацювання).

V. осмислення нових знань і вмінь.Здійснюється одночасно з вивченням нового

матеріалу.

Vі. закріплення, систематизація та уза-гальнення.

вправа «знайди помилку».Робота в парах (група 2). Кожній парі роз-

дається текст.«У першій половині XIX ст. у США відбувалось

економічне піднесення. На півночі країни найви-гіднішою справою було вирощування бавовнику. На півдні відбувався промисловий переворот. Відмінність регіонів в економічному розвитку стала джерелом конфлікту. У грудні шість пів-нічних штатів відокремилися і створили свою федерацію з центром у Річмонді.

З 1862 по 1866 рр. у США відбувалася грома-дянська війна, приводом до якої стало обрання президентом демократа А. Лінкольна. Спочат-ку перемагала армія півничан на чолі з генера-лом Лі, а в 1866 р. перемогу здобула армія пів-денців на чолі з генералом Грантом, здійснивши свій знаменитий „похід до Міссісіпі”. Головним підсумком війни стало скасування рабства та створення можливостей для розвитку фермер-ського господарства.»

VіI. підбиття підсумків уроку.Після завершення періоду Реконструкції

США стали однією з провідних держав світу. Поряд з європейським виник американський цивілізаційний центр. «Доктрина Монро» ста-ла фактичною заявою про його претензії на свою, окрему від європейської, сферу впливу на планеті.

Громадянська війна – одна з найтрагічніших подій в історії США, внаслідок війни було визна-чено подальший напрям соціально-економічного розвитку країни.

виставлення оцінок.

VііI. домашнє завдання.Вивчити матеріал параграфа, завдання на ви-

бір: скласти розгорнутий план «Реконструкція Півдня; підготувати розповідь від імені учасника війни (південця чи півничанина або чорношкіро-го солдата) або «Інтерв’ю з А. Лінкольном» (гру-па 1), завдання 112 (група 2).

ДодаткиУривок з роману М. Мітчел

«Віднесені вітром»«Чи замислювався хто-небуть із вас, джентль-

мени, над тим, що на південь від залізничної лі-нії Мейкон–Діксон немає жодного рушничного заводу? Чи над тим, як взагалі мало ливарних заводів на Півдні? Як і ткацьких фабрик, і вов-нопрядильних і шкіряних підприємств? Чи за-мислювалися ви над тим, що у нас немає жод-ного військового корабля і що флот янкі може заблокувати наші гавані за один тиждень, після чого ми не зможемо продати за океан жодного тюка бавовни?

Вся біда у нас, південців, що ми мало їздимо по світу або мало виносимо спостережень з наших подорожей. Щодо мене, то я народився в Чарль-стоні, але останні кілька років провів на Півно-чі. І я бачив багато, чого ніхто з вас не бачив. Я бачив тисячі іммігрантів, готових за шматок хліба і кілька доларів воювати на боці янкі, я ба-чив заводи, фабрики, верфі, рудники і вугільні копальні – усе, чого у нас немає. А в нас є тіль-ки бавовна, раби і гонор. Це не ми їх, а вони нас розіб’ють за один місяць.»

ДокументЗ розповіді Соломона Нортепа, який працював 12 років рабом

на бавовняній плантації у штаті Луїзіана, про його працю (1845 р.).

«Доба збирання бавовни починається напри-кінці серпня. У цей час кожен раб отримує мі-шок з паском, який одягається на шию; отвір мішка знахо диться на рівні грудей раба, у той час як нижня частина майже досягає землі. Ко-жен раб отримує корзину, до якої складає ба-вовну з мішка. Коли нового робітника вперше відправляють на плантацію, його підганяють і при мушують збирати бавовну в цей день дуже швидко. Увечері зібране ним зва жують, і в по-дальшому він повинен приносити ту саму кіль-кість щовечора. Якщо колись вага буде меншою, то це вважається доказом лінощів раба, і його карають різками. Звичайна щоденна норма ста-новить 200 фунтів... Робітники повинні перебу-

16



вати на плантації з ранку, і, за винятком 10 або 15 хвилин, коли вони можуть проковтнути свій пайок, їм не дозволяється залишатися без роботи жодної хвилини до того часу, коли стане зовсім тем но, щоб щось побачити; а в повний місяць вони часто працюють навіть опівночі.

Окрім того, кожен раб виконує роботу в будин-ку плантатора. Один раб годує мулів, другий – свиней, третій – рубає дрова... Коли в пізню годи-ну знесилені працею раби повертаються нарешті до свого помешкання, то їм ще потрібно розпа-лити вогонь, змолоти у ручному млині кукурудзу і приготувати собі вечерю та обід.

Хатина збудована з колод, без підлоги, без ві-кон. За годину до світанку сурмить ріг. Раби вста-ють, готують сніда нок і набирають воду в гарбу-зову пляшку, беруть свій обід, що складається з холодного бекону й кукурудзяного млинця, і зно-ву поспішають на плантації.»

потенціал ворогуючих сторін у громадянській війні

економічні підсумки громадянської війниГромадянська війна зумовила ряд важливих

демократичних перетворень, що остаточно зни-щили всі перешкоди на шляху швидкого роз-витку капіталізму в країні. Переміг «американ-ський шлях» розвитку капіталізму в сільському господарстві – панування на землі фермерів – без феодалів і поміщицького землеволодіння. За 20 років після видання гомстед-акта в руки аме-риканських фермерів перейшло практично без-коштовно 65 млн акрів родючої землі.

Після громадянської війни американська промисловість, що одержала широкий внут-рішній ринок, зробила дуже великий крок упе-ред. До 70 р. XIX ст. промисловість США вий-шла на друге місце в світі (після Англії). Жодна країна ще не знала таких бурхливих темпів промислового розвитку, що їх продемонстру-вали США після громадянської війни, і насам-перед в галузі машинобудування. Американ-ська промисловість стала цілком самостійною. Верстатний парк країни було піддано серйоз-ній реконструкції, з’явилися перші фрезерний і револьверний верстати, а також оригінальні конструкції стругальних, шліфувальних та ін-ших металорізальних верстатів. Розвиток вер-

статобудування дав змогу виробляти в масо-вих (недосяжних для Європи) масштабах різні побутові машини (швейні машинки Зінгера вироб лялися вже сотнями тисяч). Після Віден-ської всесвітньої виставки 1873 р. світові стало зрозуміло, що США вже перевершують Англію в промислово-технічному суперництві.

У 1880 р. вартість валової продукції про-мисловості США в 2,5 раза перевищила вартість сільськогосподарської.

словникаболіціонізм – рух у США у XVIII–XIX ст. за

скасування рабства негрів. Аболіціонізм об’єд-нував передову інтелігенцію, дрібну буржуазію, фермерів, робітників.

анексія – вид агресії, насильне приєднання (загарбання) всієї або частини території іншої держави.

гомстед-акт – закон про земельні ділянки з громадського фонду поселенцям.

громадянська війна – організована збройна боротьба за державну владу між соціальними групами всередині держави.

«доктрина Монро» – програмний документ, названий на честь президента Монро, який пе-редбачав зміцнення ролі США на Американсько-му континенті та обмеження втручання європей-ських держав в американські справи.

експансія – розширення сфери впливу, пану-вання в різних галузях, в тому числі за допомогою дипломатичного тиску та збройного нападу.

конфедерація – об’єднання південних шта-тів США з метою збереження існуючого на півд-ні соціально-економічного устрою та рабовлас-ництва.

рабство – найбрутальніша форма експлуата-ції, за якої раб нарівні із засобами виробництва є власністю свого господаря-рабовласника.

реконструкція – система заходів, що їх вжи-вав уряд США після закінчення громадянської війни для зміцнення єдності країни та реоргані-зації управління південними штатами і ліквідації наслідків рабовласництва.

партія – політична організація, що виражає й захищає загальні, корінні інтереси певних со-ціальних груп, об’єднує їх найбільш активних представників.

плантаційне господарство – велике земле-власницьке господарство, що спеціалізується на вирощуванні технічних і продовольчих культур з використанням праці рабів.

фермери – категорія підприємців у сільсько-му господарстві; власники або орендарі ферми – приватного сільськогосподарського підприємства на власній чи орендованій ділянці.

янкі – назва півничан, походить від перших данських переселенців (людей з Півночі).

17


Мета уроку:– охарактеризувати основні завдання та особ

ливості курсу історії України, його найважливіші процеси, події, протиріччя й тенденції;

– cформувати цілісне уявлення про місце кон-кретних подій вітчизняної історії в загальноєв-ропейському історичному просторі;

– розвивати уміння самостійно виділяти клю-чові та проблемні питання теми, працювати з картою, систематизувати знання;

– удосконалювати навички усного виступу: уміння аргументувати власну думку, вести дис-кусію, слухати співрозмовника, поважати його думку;

– розвивати навички самостійного здобування інформації з додаткових джерел;

– прищеплювати учням національні та загаль-нолюдські цінності;

– розвивати інтерес до предмета.

очікувані результати.Після цього уроку учні зможуть:• дати загальну характеристику життя україн

ського суспільства починаючи від 1939 р. до сьогодення;

• співвідносити окремі історичні факти і за-гальні процеси;

• висловлювати власні судження щодо окре-мих супе речливих суспільних процесів, які мали місце в Україні;

• пояснювати значення понять: світова вій-на, лібералізація суспільного життя, відлига, за-стій, перебудова, національно-культурний рух, загальнолюдські та національні цінності, постін-дустріальне суспільство.

тип уроку: оглядова лекція.обладнання: підручник, настінна карта, ат-

ласи, наявні технічні засоби навчання.

Вступний урок доцільно провести як огля-дову лекцію. Вона включатиме мінімум фак-тичного матеріалу і матиме інформативний характер. Учитель зосереджує увагу учнів на основних чинниках, що мають принципове значення для сприйняття і засвоєння матері-алу. Під час лекції вчитель використовує еле-менти розповіді, евристичної бесіди, пояснен-ня тощо.

Іншим варіантом вступного уроку може бути діалогічна лекція. Для цього потрібно, щоб учні хоча б частково підготувалися до спільної ро-боти на уроці. Вчитель заздалегідь дає учням завдання повторити вузлові питання курсу та

ознайо митися з термінами і поняттями, які бу-дуть опрацьовуватись на уроці.

Можливий третій варіант – проблемна лекція. У процесі опрацювання й обговорення матеріалу відшукуються відповіді на основні питання, що стосуються певної теми або її окремих частин. Наприклад, перед характеристикою історичних періодів учитель до кожного з них може запро-понувати такі проблемні завдання:

1. Поміркуйте, чи можна було уникнути Дру-гої світової війни.

2. Поясніть, чому Й. Сталін після війни спря-мував розвиток радянської економіки екстенсив-ним способом.

3. Чи можна період другої половини 1960-х ро-ків – першої половини 1980-х років беззаперечно назвати періодом «застою»?

4. Поміркуйте, з яких причин курс «перебудо-ви», визначений М. Горбачовим, обернувся роз-падом СРСР.

5. Чому, на вашу думку, соціально-економічні реформи в незалежній Україні за 20 років істот-но не вплинули на підвищення рівня життя на-селеня?

У підготовленому класі шкільну лекцію мож-на провести із застосуванням елементів кри-тичного мислення. Така методика передбачає колективне або групове обговорення матеріалу кожної змістовно завершеної теми. При цьому вчитель пропонує різні погляди на ключові пи-тання (особ ливо під час засвоєння останнього пункту плану нового матеріалу).

І, нарешті, можна вдатись до проектної тех-нології, коли кожна група працює над міні-проек-том, виконуючи конкретні завдання, поставлені перед нею.

Наведено приклади проведення другого і останнього варіантів вступного уроку.

хід урокуі. організаційний момент.Враховуючи, що це перший урок навчаль ного

року і часто виникає потреба у розв’я зуванні до-даткових організаційних питань, на цей етап уроку відводиться трохи більше часу. Зрозу-міло, що в широкому сенсі організація уроку вчителем відбувається протягом усього занят-тя. Це передбачає визначення завдань уроку, вдалу мотивацію, щоб в учнів виникло ба-жання здобувати нові знання, уміння й на-вички, зміну видів діяльності, залучення всіх учнів класу до взаємонавчання та взаємодо-помоги тощо.

встУп. завданнЯ і осоБливості кУрсУІсторія України, 11 класЮлія леБедЄва, заслужений вчитель України, м. Київ

© Лебедєва Ю., 2013 Передплатний індекс 74644

18



іі. вступна бесіда.Урок можна розпочати зі вступної бесіди. Учням

пропонуються запитання, які допоможуть їм при-гадати основний матеріал курсу вітчизняної історії за 9 клас. Орієнтовні запитання (з них учитель оби-рає лише ті, які вписуються в план його уроку):

1. Пригадайте, який період охоплює курс істо-рії України, що вивчався в 9 класі.

2. Сформулюйте визначення поняття «про-мисловий переворот».

3. Назвіть його особливості в українських зем-лях (у вашому регіоні).

4. Поясніть, що таке «індустріалізація», «модер-нізація».

5. Пригадайте, чи синхронно відбувалася мо-дернізація в різних регіонах України. Відповідь аргументуйте.

6. Як ви розумієте поняття «індустріальне сус-пільство»? Чим воно відрізняється від аграрного суспільства?

7. Охарактеризуйте основні політичні, еконо-мічні (соціальні, культурні) процеси, які відбува-лися в Україні з другої половини ХІХ до початку ХХ ст. Відповіді бажано підкріплювати основними фактами з регіональної історії цього періоду.

8. Поміркуйте, як впливала модернізація на політичну, соціальну й духовну сфери україн-ського суспільства.

9. Поясніть, як ви розумієте поняття «процес національного відродження», «процес формуван-ня української нації».

10. Пригадайте основні способи формування української нації.

11. Поміркуйте, чи були пов’язані події вітчиз-няної історії з європейськими процесами. Відпо-відь аргументуйте.

12. Поясніть, що і чому вас особливо зацікавило в шкільному курсі вітчизняної історії за 9 клас.

Передбачається, що в процесі фронтальної бе-сіди учні пригадають основні події і факти, що відбувались у житті українського суспільства в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (за-вершення промислового перевороту і початок індуст ріалізації, розвиток монополістичного ка-піталізму, поява фінансового капіталу, форму-вання нової структури суспільства, зародження і розвиток політичних партій, процес національ-ного відродження тощо), проаналізують основні зміни того періоду і дадуть їм оцінку, визначать місце й роль України в історії Європи.

Учитель узагальнює результати бесіди. Історія України від початку ХХ ст. до 1939 р.

є органічною частиною європейської історії. Го-ловною прикметою тієї доби було формуван-ня української нації, її економічного та інтелек-туального потенціалу.

Потім учитель ознайомлює учнів з підручником з історії України для 11 класу (автори С. Куль-чицький, Ю. Лебедєва). Якщо учні в 10 класі вже користувалися підручником цих авторів, то

основні вимоги до роботи в 11 класі будуть ана-логічними. В іншому випадку вчитель пояснює учням структуру підручника та особливості ко-ристування ним. Звертається увага на завдання творчого характеру, виконання яких допоможе випускникам розвивати уміння і навич ки кри-тичного оцінювання інформації, ведення диску-сії. Бажано пояснити характер спів праці учнів і вчителя на уроках історії, якого додержує вчи-тель у своїй практиці.

Особлива увага зосереджується на вимогах програми з історії до рівня основних умінь і на-вичок учнів випускного класу та до оцінюван-ня (поточного й підсумкового) результатів їх-ньої діяльності на уроках.

ііі. вивчення нового матеріалу.Оголошуються тема і мету уроку. Пропонуєть-

ся план вивчення нового матеріалу (тема і план записуються на дошці заздалегідь). Як правило, план відповідає структурі матеріалу підручника.

Зазначаються основні поняття й терміни, які необхідно засвоїти під час опрацювання нового матеріалу: світова війна, лібералізація су с пільного життя, відлига, застій, перебудова, національно-культурний рух, загальнолюдські та національні цінності.

план1. Хронологічні межі курсу.2. Характерні особливості розвитку україн-

ських земель.3. Суперечливі процеси модернізації суспіль-

ного та повсякденного життя.Перше питання плану розглядається ґрунтов-

но. Повідомляється, що хронологічні межі курсу охоплюють період вітчизняної історії від 1939 р. до сьогодення – другий період новітньої історії України, в якому ми живемо. Потім учитель пояс-нює, для чого вдаються до періодизації історії, за-значає, що умовно курс можна поділити на шість періодів, яким притаманні складні соціально-економічні та політичні процеси. Кожен з істо-ричних періодів має свої особливості.

У процесі опрацювання першого пункту плану пропонується заповнити хронологічну таблицю. Її форму подано на дошці.

Умовна назва періоду Хронологічні межі1

перший період курсу історії україни охоп-лює 1939–1945 рр. Щоб його охарактеризувати, учитель, спираючись на базові знання учнів із всесвітньої історії, проводить фронтальну бесіду, яка завершується висновком про те, що в перед-воєнні роки в Європі відбувалось протистояння двох тоталітарних режимів, занепадали демо-кратичні ідеї, активізувались радикальні рухи. Політика невтручання, підписання радянсько-німецького пакту про ненапад і таємний прото-

19




кол до нього (пакт Ріббентропа – Молотова) тору-вали шлях Європи до нової світової війни.

Напад нацистської Німеччини на Польщу 1 ве-ресня 1939 р. поклав початок Другій світовій вій-ні (робота з терміном «світова війна»). Західна Україна відразу опинилася у вирі подій. Протягом 1939–1940 рр. українські землі Західної України, Північної Буковини і Бессарабії увійшли до скла-ду Української РСР (робота з картою і атласа-ми), що мало надзвичайно велике значення для подальшого формування соборної України.

22 червня 1941 р. нацистські війська та їхні союзники увірвалися на територію СРСР. Розпо-чалася Велика Вітчизняна війна. Сучасна прог-рама з історії України містить відомості і про Другу світову війну, і про Велику Вітчизняну вій ну. Враховуючи дискусії, які точаться навко-ло цих понять, учитель повинен пояснити виник-нення назви «Велика Вітчизняна війна».

Учитель. Уперше в Росії «Вітчизняною» наз-вано війну 1812 р., коли вона набула всенарод-ного характеру.

На початку Першої світової війни (1914 р.) в Росії була спроба назвати її «Друга світова війна». Друкувалися навіть відповідні плакати (один з них уміщено в підручнику 10 кл., автори С. Куль-чицький, Ю. Лебедєва, с. 113), однак назва не прижилася.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР у радіовиступі 22 червня 1941 р. нарком закордон-них справ (одночасно голова Раднаркому СРСР) В. Молотов зазначив: «Красная Армия и весь наш народ поведут победоносную отечествен-ную войну за родину, за честь, за свободу». У га-зеті «Правда» наступного дня було вміщено стат-тю О. Ярославського «Великая Отечественная война». Зрозуміло, що назва «Велика Вітчизняна вій на» була актуальною тільки для народів Радян-ського Союзу. Для народів Європи це була Друга світова війна. Ряд сучасних істориків вважає на-зву «Велика Вітчизняна війна» однією з ідеологем (робота з поняттям) радянського керівництва.

Повідомляється, що після нападу Німеччини та її союзників уся територія України опинило-ся в епіцентрі бойових дій. Тут зосереджувалися основні сили воюючих сторін (робота з картою та атласами). Протягом 1941–1944 рр. в Україні загинула майже третина населення, матеріальні збитки становили 1,2 трлн рублів. Ураховуючи величезні втрати і внесок України у розгром оку-пантів, вона стала співзасновницею міжнарод-ної організації об’єднаних націй (ООН), створе-ної заради збереження миру та співробітництва народів світу.

Характеризуючи наступний період, учитель зазначає, що він охоплює 1946 – початок 1950-х років і увійшов у новітню історію України як період повоєнної відбудови. За перше пово-єнне десятиліття у неймовірно скрутних умовах промислове виробництво УРСР майже досягло

до воєнного рівня. Водночас екстенсивний харак-тер радянської економіки призводив до її деформа-цій, що передусім позначилися на побуті людей.

Наголошується, що відбудова збіглася з почат-ком «холодної війни», зумовленої різким загост-ренням відносин між колишніми учасниками антигітлерівської коаліції. Світ став біполярним (робота з поняттям). Якщо учням відоме понят-тя «холодна війна», учитель може обговорити з ними питання про втрачені можливості двох су-пердержав у той період.

Суспільно-політичне і культурне життя про-довжувало розвиватися в жорстких ідеологічних рамках сталінського режиму. Особливо сильним був ідеологічний тиск в Україні.

третій період тривав від середини 1950-х до середини 60-х років і увійшов в історію як період «відлиги». Після смерті Й. Сталіна на чолі держави став М. Хрущов. Розпочався про-цес лібералізації (робота з поняттям) суспільно-політичного життя, найважливішим елементом якого стала ліквідація ГУЛАГу. Було зроблено спроби децентралізувати управління промис-ловістю, реформувати соціально-економічну та культурну сфери. Наголошується, що, за ви-нятком певних соціальних здобутків, реформи в соціально-економічній сфері мали суперечливий характер і не дали бажаних результатів.

Новий курс у соціально-економічній політиці зумовив послаблення ідеологічного тиску й по-зитивно позначився на розвитку національно-культурного життя в Україні. Покоління «шістде-сятників» намагалося оновити радянський лад. Їхні головні завдання: духовне відродження на-ції, утвердження рідної мови, популяризація здо-бутків української культури, вивільнення її від пут соціалістичного реалізму.

У середовищі шістдесятників зародився диси-дентський рух, який започаткував становлення відкритої до радянського режиму опозиції.

четвертий період тривав від середини 1960-х до середини 1980-х років. Він увійшов у новітню історію як «період застою». На почат-ку періоду відбулася зміна радянського керівниц-тва – з 1964 р. СРСР очолив Л. Брежнєв.

Учитель інформує, що на початку періоду було проведено економічні реформи, які сприяли під-несенню економічного потенціалу УРСР. Проте вони не змінили характеру розвитку індустріаль-них галузей, оскільки продовжували розвиватися за рахунок екстенсивного чинника (за винятком підприємств воєнно-промислового комплексу (робота з поняттям). Наголошується, що мож-ливості розвитку командної економіки в її нере-формованому вигляді вичерпалися. Поглиблен-ня системної кризи суспільно-економічного ладу та тягар «холодної війни» на тлі глибокої ідеоло-гічної кризи підірвали могутність СРСР.

Одночасно зазначається, що з 1972 р. Москва взяла українське політичне керівництво під жор-

20



сткий контроль й відновила політику, спрямова-ну на нівелювання національних особливостей України. В українському суспільстві зростало со-ціальне напруження та опір русифікації.

п’ятий період – «перебудови» – розпочався з приходом до влади М. Горбачова. Він тривав з 1985 до 1991 р. В умовах глибокої всеохоплю-ючої кризи нове керівництво змушене було піти на лібералізацію політичного режиму. Вона відбу-валась під гаслами перебудови, нового мислення, гласності.

Учитель стисло характеризує реформування радянської економіки, спрямоване на заміну ди-рективного управління ринковим (робота з по-няттями). Проте нерішучі кроки реформаторів і спротив перетворенням призвели до розвалу ко-мандної економіки.

В України дві третини галузей економіки, які орієнтувалися на потреби воєнно-промислового комплексу, майже цілком залежали від асигну-вань центру. Скорочення фінансування приско-рило фізичне й моральне старіння промислово-го потенціалу УРСР. Друкування не забезпечених товарною масою грошей (інфляція в другій поло-вині 1991 р. становила 25 % на тиждень), дефі-цит товарів – усе це різко загострило економічне становище, істотно погіршило життєвий рівень населення.

Інформуючи про початок конституційної ре-форми, учитель зазначає її мету: передати радам реальну владу в державі, що мало б змінити ха-рактер радянської влади. Та насправді реформа спричинила стрімке падіння авторитету КПРС.

Увага учнів зосереджується на національно-му питанні. Наголошується, що нове керівни-цтво СРСР не враховувало його у своїй політиці. Проте в 1986 р. ситуація різко змінилася. Після Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 р.) в Україні особливо гостро відчули небезпеку цілко-витої залежності від центру. Україн ське суспіль-ство почало стрімко політизуватися, з’явилися неформальні організації, це передусім Народний рух України (1989 р.), розпочався процес фор-мування багатопартійності. У 1990 р. відбули-ся вибори до Верховної та місцевих рад УРСР. Новообрана Верховна Рада УРСР уперше почала працювати як парламент – на постійній основі.

Демократичні вибори посилили національно-визвольний рух, який був спрямований на сувере-нізацію (робота з поняттям) України. 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

від 1991 р. розпочався шостий період, який триває й донині. 24 серпня 1991 р. Україна була проголошена суверенною незалежною державою. 1 грудня відбувся референдум як підтвердження Акта проголошення незалежності України, було обрано Президента України, а 8 грудня Україна приєдналася до Співдружності Незалежних Дер-жав (СНД). Процес формування державної влади

відбувався складно: політична боротьба перешко-джала втілювати в життя навіть вдалі рішен-ня влади. Після прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. у державі сформувалися три гілки влади, які стали гарантією демократії.

Запровадження гривні (вересень 1996 р.) ство-рило умови для залучення іноземних інвестицій та припинення відпливу вітчизняних капіталів за кордон. У цілому з 1991 р. Україна пройшла знач ний шлях ринкових перетворень. Було ство-рено змішану економіку, яка ґрунтується на віль-ному підприємництві й приватній власності. Усе це стало підґрунтям для надання Україні в грудні 2005 р. статусу країни з ринковою економікою. У 2008 р. держава стала членом Світової органі-зації торгівлі (СОТ). Однак українська промисло-вість, розвиваючись під впливом світового ринку, орієнтується переважно на виробництво сиро-вини та напівфабрикатів, а не на кінцеву про-дукцію. Серед головних проблем промисловості залишаються її висока енергоємність і матеріало-ємкість та екстенсивний характер розвитку.

Складні умови становлення демократичної держави, об’єктивні економічні труднощі та не-продумані економічні реформи, некомпетент-ні рішення керівництва, різке погіршення еко-логічної ситуації – усе це спричинило негативні соціальні наслідки.

З появою незалежної України змінилася гео-політична ситуація в Європі. Сьогодні Україна – член Ради Європи. Пріоритетом її зовнішньої по-літики є зміцнення економічних, політичних і культурних зв’язків з державами Сходу і Заходу.

Розглядається хронологічна таблиця, яку учні склали в процесі опрацювання першого питання.

Умовна назва періоду Хронологічні межі, роки

1 Друга світова війна 1939–1945

2 Повоєнна відбудова 1945–1953

3 «Відлига» 1953–1964

4 «Застій» 1964–1985

5 «Перебудова» 1985–1991

6 Проголошення незалежності України. Україна сучасної доби

Від 1991 р. – до сьогодення

Пояснюючи характерні особливості розвитку України, учитель перелічує основні її закономір-ності. Враховуючи розлогий характер роботи над першим питанням, друге доцільно викласти в стислому вигляді (можна запропонувати учням скласти конспект).

1. Наприкінці 1930-х – на початку 1940-х років відбулося входження українських земель в єдине державне утворення. Ця проблема назріла давно, але не було історичних умов для її розв’язання раніше. Хоча приєднання західної частини укра-їнських земель здійснювалося насильницькими методами, воно мало вирішальне значення для формування соборної України.

21




2. Внесок України в розгром нацизму в роки Другої світової війни став основою для розв’язання українського питання – врегулюван-ня проблеми західних кордонів УРСР та її реаль-ного виходу на міжнародну арену.

3. У той час, коли в розвинутих країнах сві-ту відбувалось формування постіндустріально-го (інформаційного) суспільства, екстенсивний характер розвитку радянської економіки та від-сутність можливостей для додаткового залучен-ня мате ріальних і людських ресурсів призвели наприкінці 1980-х років до системної кризи в Україні.

4. Найбільш вагомою подією новітньої істо-рії стало проголошення України суверенною не-залежною державою. Прийняття Конституції в Україні (1996 р.) стабілізувалось суспільство. Сьогодні Україна – держава з ринковою економі-кою, член Ради Європи і СОТ. У складних умовах відбувається зміцнення економічних, політич-них і культурних зв’язків з державами Сходу і Заходу.

5. У добу новітньої історії створюється само-бутній полікультурний простір України як ре-зультат складного розвитку культурного і духо-вного життя українського суспільства.

6. У сучасній історії відбуваються нові підхо-ди до розуміння соціального життя: суспільство і люди досліджуються з урахуванням ґендерних підходів, проблем особистості, її характеру, упо-добань, смаків тощо.

Учитель наголошує, що знання основних тен-денцій історичного розвитку є запорукою успіш-ного засвоєння закономірностей історичного процесу сучасної вітчизняної історії.

Засвоєння третього запитання потребує від учнів аналітичних умінь. Наголошується, що в суспільно-економічному, політичному й куль-турному розвитку країн спостерігаються ве-ликі досягнення за одними вимірами і значні відставання – за іншими. Це призводить до на-громадження суперечностей, що періодично пе-реростають у кризи, масштаби яких іноді набу-вають глобального характеру.

Яскравим прикладом цього може слугува-ти друга світова війна. З одного боку, це була глобальна катастрофа, яка супроводжувалася небаченими руйнуваннями й багатомільйонни-ми жертвами, з другого – вона змінила кордо-ни, міжнародні відносини, господарські зв’язки, політичне й духовне життя, стала могутнім по-штовхом до переростання індустріального сус-пільства в постіндустріальне.

Не менш суперечливими були перетворення, пов’язані з проведенням економічних реформ. Післявоєнний економічний розвиток України (як і СРСР у цілому) здійснювався шляхом так званої навздогінної модернізації. З одного боку, дирек-тивна економіка, не втративши остаточно свого потенціалу, протягом десяти років сприяла прак-

тичному відновленню довоєнного рівня промис-ловості (закордонні експерти вважали, що на це знадобиться 40–50 років). З другого – радянська економіка продовжувала розвиватись екстенсив-ним способом, що призвело до серйозного дефі-циту товарів споживання та низької заробітної плати.

Заходи щодо децентралізації економіки у пе-ріод «відлиги», зменшення кількості працівни-ків бюрократичного апарату центру, обмежен-ня його повноважень, намагання підвищити темпи розвитку сільського господарства і зрос-тання товарів народного споживання – усе це дало короткочасні позитивні результати. Проте не обдуманість багатьох рішень, безсистемний і суперечливий характер економічних реформ, які здійснювалися згори й не підкріплювались до-сягненнями науки і практики, призвели до па-діння ефективності виробництва.

У період «застою», особливо на початковому етапі, в результаті економічної реформи значно збільшились обсяги промислового виробництва в Україні, підвищилась продуктивність праці. Проте на тлі «холодної війни» подальші зусилля керівництва спрямовувались переважно на роз-виток паливно-енергетичних галузей і воєнно-промислового комплексу. Це розбалансувало економіку, призвело до занепаду аграрного сек-тору, істотно обмежило розвиток інших галузей промисловості, що спричинило дефіцит товарів народного споживання. Директивна економіка вичерпала свої можливості, країна опинилася в глибокій кризі.

У часи «перебудови» центр спробував замінити директивне управління ринковим, запровадивши «повний госпрозрахунок, самоокупність, самофі-нансування та самоврядування». Передбачалося, що ринкові відносини розвиватимуться одночас-но із збереженням державного управління госпо-дарством та забезпеченням соціальних гарантій членам суспільства. Проте реалізація економіч-ної політики була непослідовною, половинчастою і неконкретною. Вона не сприймалася консерва-тивними керівниками на місцях та знач ною час-тиною суспільства. Її незавершеність тільки по-силила системну кризу: модернізація командної економіки без оновлення суспільно-політичної системи була неможливою.

Суперечливими були й політичні перетво-рення в країні. Дозовані спроби лібералізації радянського режиму в період «відлиги» сприяли активності суспільного життя, проте не стали невідворотними й не привели до утвердження демократії. Друга спроба десталінізації у період «перебудови» набула більш радикального харак-теру, але також не мала успіху: у 1991 р. Радян-ський Союз розвалився. Україна вступила в но-вий історичний період, маючи перед собою дві мети: перетворити директивну економіку в ринко-ву, а тоталітарне суспільство – у громадянське.

22



Неоднозначними були перетворення і в сфе-рі освіти та науки. У 1970–1980-х роках зусил-ля держави спрямовувались на запровадження безплатної загальної середньої освіти. З одного боку, попри всі недоліки реалізації закону про освіту, молодь мала, як ніколи раніше, високий загальноосвітній рівень. З другого – із зростан-ням освітнього рівня молоді ускладнювалисть можливості ведення пропаганди партійним апаратом. Невтішне порівняння можливостей радянської системи і Заходу щодо задоволення потреб споживання дедалі більше загострювало загальне невдоволення і владою, і радянською системою.

У 1970-х роках величезні кошти витрачалися на впровадження досягнень науково-технічної революції. Проте це реально відчувалося тільки у воєнно-промисловому комплексі та космічній галузі. Новий етап НТР на тлі гонки озброєнь потребував істотного збільшення фінансуван-ня. А цього можна було досягти тільки за ра-хунок зниження життєвого рівня радянських людей. Це суперечило основній меті впрова-дження досягнень НТР – поліпшити життя трудящих.

Можна навести й інші приклади, які харак-теризують різноманітність і суперечливість сус-пільних процесів. При цьому бажано зазначити, що останнім часом з’явилися нові версії та оцін-ки багатьох усталених подій та явищ, які мають дискусійний характер. Учням необхідно самос-тійно аргументувати свою позицію.

Після опрацювання третього питання можна зробити загальний висновок.

Історія України від 1939 р. до сьогодення є ор-ганічною частиною європейської історії. У центрі перебувають події, пов’язані з проголошенням не-залежності України. Вони сприяли піднесенню національної свідомості народу й ознаменувалися створенням суверенної демократичної України.

інший варіант вивчення нового матеріалу пропонується провести у формі практичного за-няття. Учитель організовує роботу в групах, яка подібна до інформаційної проектної технології. Вона передбачає збір інформації про новітній період вітчизняної історії, її аналіз та узагаль-нення. Звичайно, такий підхід потребує від учнів знань і попередньої підготовки. Клас поділяється на шість приблизно однакових за знаннями груп. Кожна з них характеризує певний період новіт-ньої історії відповідно до плану уроку. У кож-ній групі призначається керівник, визначаєть-ся мета, складається план роботи, з’ясовуються основні джерела інформації, обговорюються за-соби подання результатів діяльності членів гру-пи, критерії оцінювання. На цьому етапі роль учителя полягає в опосередкованому керуванні діяльністю груп.

У процесі обговорення кожна група презен-тує результати своєї практичної діяльності і за-повнює таблицю, яку вчитель заздалегідь роздає кожній групі (або проектує на екран, якщо вико-ристовуються ТЗН). Усі учні класу заповнюють таблицю в зошитах. У якості закріплення вчи-тель може роздати учням зразок заповнення таблиці, що дасть змогу зекономити час, вико-риставши його для обговорення та аналізу мате-ріалу. Таблиця може мати такий вигляд.

Хронологічні рамки

періоду, роки

орієнтовна назва періоду основний зміст періоду суперечливі процеси модернізації суспільного життя

І 1939–1945 Друга світова війна

1 вересня 1939 р. нацистська Німеччини напала на Польщу, розпочалася Друга світова війна. Спочатку Західна Україна, а з 22 червня 1941 р. уся територія України опинилися в епіцентрі бойових дій. Протягом 1941–1944 рр. в Україні загинула майже третина населення, загальні матеріальні втрати становили 1,2 трлн рублів.Зважаючи на величезні втрати і внесок у розгром окупантів, Україна стала співзасновницею ООН. Закінчилася Друга світова війна 2 вересня 1945 р.

З одного боку, війна супроводжувалася небаченими руйнуваннями і багатомільйонними жертвами, з другого – стала могутнім поштовхом до переростання індустріального суспільства в постіндустріальне

ІІ 1945–1953 Відбудова За перше повоєнне десятиліття у неймовірно скрутних умовах промислове виробництво УРСР майже досягло довоєнного рівня. Розвиток суспільно-політичного і культурного життя визначався сталінським тоталітарним режимом.Відбудова збіглася з початком «холодної війни» – різким загостренням відносин між колишніми учасниками антигітлерівської коаліції

Післявоєнний економічний розвиток України (як і СРСР у цілому) здійснювався шляхом так званої навздогінної модернізації. З одного боку, директивна економіка, що остаточно не втратила свого потенціалу, протягом десяти років сприяла практичному відновленню довоєнного рівня промисловості. З другого – радянська економіка продовжувала розвиватись екстенсивним способом і призвела до серйозного дефіциту товарів споживання та низької заробітної плати

23



тематичне планУваннЯ

IV. закріплення знань.1. Назвіть хронологічні періоди, на які поділя-

ється курс новітньої історії України.2. Запропонуйте і обґрунтуйте власний ва-

ріант структурування історичного матеріалу.

V. оцінювання знань, умінь і навичок учнів.В обох варіантах оцінки мотивуються і об-

ґрунтовуються. За останнім варіантом вони виставляються з урахуванням пропозицій ке-рівників груп.

VI. домашнє завдання.Опрацювати матеріал підручника, с. 5–7. За-

вершити заповнення таблиці.

ІІІ 1953–1964 Відлига Розпочався процес лібералізації суспільно-політичного життя, елементом якої стала ліквідація ГУЛАГу. Було зроблено спроби децентралізувати управління промисловістю, реформувати соціально-економічну та культурну сфери. Новий курс зумовив послаблення ідеологічного тиску й позитивно позначився на розвитку національно-культурного життя України

У період «відлиги» заходи щодо децентралізації економіки, зменшення кількості працівників бюрократичного центру та обмеження його повноважень дали короткочасні позитивні результати. Однак безсистемний і суперечливий характер економічних реформ, позбавлення господарської самостійності підприємств блокували процес подальшого розвитку виробництва.Одночасно дозовані політичні зміни не привели до утвердження демократії, оскільки не передбачали істотного обмеження впливу КПРС та партійного апарату

ІV 1964–1985 Застій Індустріальні галузі розвивалися в основному за рахунок екстенсивного чинника. Можливості розвитку командної економіки в її нереформованому вигляді вичерпалися. Період завершився поглибленням системної кризи суспільно-економічного ладу.«Холодна війна» та глибока ідеологічна криза підірвали могутність СРСР. Країна опинилася перед загрозою розпаду. Наприкінці цього періоду в українському суспільстві зросли соціальне напруження та опір русифікації

На початку цього періоду в результаті економічної реформи істотно збільшились обсяги промислового виробництва в Україні та підвищилась продуктивність праці. Однак на тлі «холодної війни» подальший курс було змінено на розвиток переважно паливно-енергетичних галузей та ВПК. Це призвело до розбалансування економіки, занепаду аграрного сектору, значно обмежило розвиток інших галузей промисловості, спричинило дефіцит товарів народного споживання. Директивна економіка вичерпала свої можливості, країна опинилася в глибокій кризі.Запровадження безплатної середньої освіти сприяло підвищенню загальноосвітнього рівня молоді. З набуттям освіти молоддю значно ускладнились можливості ведення пропаганди партійним апаратом та маніпулювання суспільною свідомістю значної частини соціуму.Величезні кошти, витрачені на впровадження нових досягнень науково-технічної революції реально відчувалися тільки у воєнно-промисловому комплексі та космічній галузі. Потреби збільшення фінансування нового етапу НтР на тлі гонки озброєнь можна було розв’язати тільки за рахунок зменшення життєвого рівня радянських людей, що суперечило головній меті впровадження досягнень НтР – поліпшити життя трудящих

V 1985–1991 Перебудова У цей період звучали гасла про перебудову, нове мислення і гласність. Під тиском всеохоплюючої кризи нове керівництво СРСР на чолі з М. Горбачовим змушене було лібералізувати політичний режим. Це прискорило розклад тоталітаризму. Центральна влада почала втрачати контроль над суспільними процесами, у тому числі і в національному питанні. В Україні з’явилися «неформальні» організації, це передусім Народний рух України. Розпочався процес формування багатопартійності.Україна вступила в новий історичний період, маючи перед собою дві мети: перетворити директивну економіку в ринкову, а тоталітарне суспільство – у громадянське

У часи «перебудови» відбувалися спроби центру замінити директивне управління ринковим через «повний госпрозрахунок, самоокупність, самофінансування та самоврядування». Проте непослідовна, половинчаста та неконкретна економічна політика не сприймалася багатьма керівниками на місцях та значною частиною суспільства. Її незавершеність тільки посилила системну кризу: модернізація командної економіки без оновлення суспільно-політичної системи реформуванню не піддавалася.Друга спроба десталінізації – намагання втілити політичну реформу для забезпечення «повновладдя рад» – набула більш радикального характеру, але завершилася розпадом Радянського Союзу

VІ 1991 – до сьогодення

Проголошення і розбудова незалежної України

24 серпня 1991 р. Україна була проголошена суверенною незалежною державою. Нині Україна намагається здійснити економічні реформи, побудувати громадянське суспільство

Здійснення соціально-економічних реформ у незалежній Україні за останні 20 років потребувало значних фінансових і матеріальних ресурсів, проте не забезпечило підвищення життєвого рівня населення

24

методика, практика, досвід тематичне планУваннЯ

всесвітнЯ

історіЯ

Орієнтовне тематичне планування для 5–11 класів на 2013/2014 навчальний ріколександр Гісем, кандидат історичних наук, учитель-методист, методист ЗНЗ «Міжнародна українська школа», м. Київ; олександр мартинЮк, учитель-методист, учитель історії спеціалізованої школи № 138, м. Київ

лЮдина

і світ

історіЯ

Україниправо

знавство

5 класвступ до історії. пропедевтичний курс

(35 год)

№ уроку тема і зміст уроку дата, примітки

розділ і. звідки і як історики дізнаються про минуле

1 Історія як наука. Українські вчені-історики

2 Історія і час

3 Історична карта

4 Мова як джерело знань про минуле

5 Фольклор

6 Речові історичні джерела

7 Музеї

8 Географічні назви в історичній науці

9 практичне заняття. Про що можна довідатися з сімейного фотоальбому. Родинне дерево

10 практичне заняття. які назви у моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле

11 тематичне оцінювання на тему: «Звідки і як історики дізнаються про минуле»

розділ іі. про що і про кого розповідає історія

12 Люди в історії: історичні персонажі, групи людей і народи

13 Події та явища в історії: відкриття, битви, подорожі, господарське та повсякденне життя

14 Житло і побут давніх українців

15 Київські князі. Запровадження християнства

16 Українське козацтво у битвах і походах

17 Українське село і місто у ХVІІІ ст.

18 Відкриття Харківського університету та його вплив на українську культуру

19 Українці в революції 1917–1920 рр.

20 Україна в роки Другої світової війни (1939–1945) та Великої Вітчизняної (1941–1945) воєн

21 Проголошення незалежності України

22 практичне заняття. Про що і про кого розповідає історія рідного краю

розділ ііі. Які пам’ятки є частиною історії

23 Храми та ікони

24 Софійський собор і Києво-Печерська лавра

25 Книги і мініатюри. Остромирове Євангеліє та «Апостол» Івана Федорова

26 Замки і палаци. Генуезька і Кам’янець-Подільська фортеці

27 Бахчисарайський і Маріїнський палаци

28 Вулиці та площі

29 Вулиця Хрещатик у Києві. Площа Ринок у Львові

30 Парки і сади. «Софіївка» в Умані та заповідник «Качанівка» на чернігівщині

© Гісем О., Мартинюк О., 2013 Передплатний індекс 74644

1


вкладка тематичне планУваннЯ

31 практичне заняття. які історичні пам’ятки мого міста (села), рідного краю розповідають про минуле

32 практичне заняття. Моя уявна подорож історичними місцями України

33 тематичне оцінювання на тему: «які пам’ятки є частиною історії»

34 Узагальнення до курсу: «Роль громадян, історичної науки, музеїв та архівів у збереженні минулого України»

35 резервна година

6 класісторія України. всесвітня історія (інтегрований курс)

Рівень стандарту (70 год)№ уроку тема і зміст уроку дата, примітки

1 Вступ до історії стародавнього світу

тема 1. Життя людей за первісних часів

2 Виникнення людей

3 Залюднення Європи

4 Освоєння стародавньою людиною території Європи, зокрема України

5 Поява людини сучасного типу

6 Виникнення рільництва і скотарства («Неолітична революція»)

7 Перші землероби та скотарі на території України

8 Культура та вірування людей за первісних часів

9 Урок узагальнення

тема 2. стародавній Єгипет

10 Утворення Єгипетської держави

11 Господарство Стародавнього Єгипту

12 Повсякденне життя єгиптян

13 Розквіт Стародавньоєгипетської держави

14 Релігія, міфологія Стародавнього Єгипту

15 Культура Стародавнього Єгипту


тема 3. передня азія

17 Найдавніші держави Дворіччя. Стародавній Вавилон

18 Ассирія і Фінікія

19 Стародавньоєврейське царство. Халдейське царство

20 Перська держава

21 Кіммерійці та скіфи на території сучасної України


тема 4. стародавні індія і китай

23 Стародавня Індія

24 Релігія та культура Стародавньої Індії

25 Стародавній Китай

26 «Піднебесна» імперія

27 Релігія та культура Стародавнього Китаю


тема 5. Греція в іі — першій половині і тис. до н. е.

29 Природа і населення Стародавньої Греції

30 Мінойська палацова цивілізація

31 Ахейська палацова цивілізація

32 Греція в ХІ–VІ ст. до н. е.

33 троянська війна

34 Стародавня Спарта

35 Утворення Афінської держави


тема 6. Греція в V—іV ст. до н. е.

37 Греко-перські війни

38 Розквіт афінської демократії

39 Господарство і повсякденне життя греків

40 Релігія, міфи, культура Греції

2

вкладка



41 Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї


тема 7. еллінізм

43 Криза полісної системи

44 Піднесення Македонії

45 Східний похід Александра Македонського

46 Елліністичні держави в ІV–ІІ ст. до н. е. Елліністична культура


тема 8. стародавній рим у Vііі—і ст. до н. е.

48 Природні умови Італії та виникнення Риму

49 Римська республіка в V – середині ІІІ ст. до н. е.

50 Римська республіка в ІІ–І ст. до н. е.

51 Війни Риму


тема 9. падіння республіки та рання римська імперія

53 Диктатура Гая Юлія Цезаря

54 Римська імперія в І–ІІ ст.

55 Римська релігія та культура

56 Місто Рим та життя його мешканців

57 Виникнення християнства


тема 10. пізня римська імперія

59 Римська імперія в ІІІ ст.

60 Пізня Римська імперія в ІV–V ст.

61 Християнська церква

62 Падіння Західної Римської імперії


тема 11. стародавні слов’яни та їхні сусіди

64 Походження слов’яни

65 Сармати в степах України і слов’яни

66 Слов’яни в роки Великого переселення народів

67 Готи і гуни в Причорноморських степах

68 Розселення слов’ян



7 класісторія України


1 Вступ до середньовічної історії України

тема і. виникнення та розвиток київської русі

2 Східні слов’яни – предки українців у VI–IX ст.

3 Київська держава за перших князів

4 Київська Русь за князювання Ігоря і Ольги

5 Київська Русь за князювання Святослава

6 Суспільно-політичний устрій та господарське життя Київської Русі в IX–X ст.

7 Узагальнення за темою «Вступ. Виникнення та розвиток Київської Русі»

тема іі. київська русь наприкінці X — першій половині XI ст.

8 Київська Русь за правління князя Володимира Великого

9 Київська Русь за правління князя ярослава Мудрого

10 Суспільний, політичний устрій та господарське життя Київської Русі наприкінці X – першій половині XI ст.

11 Культура Київської Русі

12 Культура Київської Русі (продовження)

13 Узагальнення за темою «Київська Русь наприкінці X – першій половині XI ст.»

тема III. київська русь у другій половині Хі — першій половині Хііі ст.

14 Київська Русь за правління ярославичів

3



15 Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха та Мстислава Великого

16 Причини роздробленості Київської Русі

17 Розвиток Київського, Переяславського і чернігово-Сіверського князівств

18 Розвиток Галицького і Волинського князівств

19 Культура Київської Русі в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

20 Узагальнення за темою «Київська Русь у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.»

тема IV. Галицьковолинська держава

21 Утворення Галицько-Волинської держави

22 Монголо-татарська навала. Утворення Золотої Орди

23 Галицько-Волинське князівство за князя Данила Галицького та його наступників

24 Галицько-Волинське князівство за наступників Данила Галицького

25 Загибель Галицько-Волинського князівства

26 Культура Галицько-Волинської держави

27 Узагальнення за темою «Галицько-Волинська держава»

тема V. Українські землі в складі великого князівства литовського та інших держав (друга половина ХіV—ХV ст.)

28 Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського

29 Українські землі в складі Великого князівства Литовського

30 Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московії, Кримського ханства та Османської імперії

31 Соціальна структура населення українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

32 Господарський розвиток українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

33 Культура українських земель у другій половині ХІV–ХV ст.

34 Узагальнення за темою «Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (друга половина ХІV–ХV ст.)»


7 класвсесвітня історія


1 вступ. Що вивчає «Історія середніх віків»?

тема 1. народження середньовічного світу, особливості його розвитку

2 Народження середньовічної Європи

3 Імперія Карла Великого та її розпад

4 Людина в середньовіччі

5 Людина в середньовіччі (продовження)

6 Середньовічне європейське суспільство

7 Середньовічне європейське суспільство (продовження)

8 Держава в середньовічній Європі

9 Європейське середньовічне місто

10 Узагальнення за темою «Народження середньовічного світу, особливості його розвитку»

тема 2. релігійне та культурне життя середньовічної Європи

11 Релігія та церква в житті середньовічного суспільства

12 Хрестові походи

13 Хрестові походи (продовження)

14 Середньовічна культура Західної Європи

15 Середньовічна культура Західної Європи (продовження)

16 Узагальнення за темою «Релігійне та культурне життя середньовічної Європи»

тема 3. Європа. візантія. арабський світ

17 Візантійська імперія

18 Виникнення ісламу

19 Арабський халіфат

20 Походи норманів. Скандинавія

21 Франція

22 Англія

23 Німеччина

24 Країни басейну Середземномор’я

25 Узагальнення за темою «Європа. Візантія. Арабський світ»

4

вкладка



тема 4. слов’яни та їх сусіди

26 Центральна та Східна Європа

27 Центральна та Східна Європа (продовження)

28 Північно-Східна Русь

29 Утворення та зміцнення Московської держави

30 туреччина. Утворення Османської імперії

тема 5. індія. китай

31 Індія

32 Китай

33 Узагальнення за темами «Слов’яни та їхні сусіди». «Індія. Китай»

34–35 резервний час



1 Вступ до нової доби історії українських земель

тема і. Українські землі в ХVі ст.

2 Соціальна структура українського суспільства та економічне життя

3 Люблінська унія та її вплив на розвиток українських земель

4 Церковне життя в другій половині XVI ст.

5 Берестейська унія 1596 р.

6 Виникнення українського козацтва та перших січей

7 Військо Запорозьке

8 Перші козацькі повстання

9 Освіта, книговидання й літописання

10 Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво


тема іі. Українські землі в першій половині ХVіі ст.

12 Соціально-економічний розвиток

13 Церковне життя

14 Боротьба українського козацтва з чужоземними загарбниками

15 Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Хотинська війна

16 Козацькі рухи в 20–30-х рр. XVII ст.

17 Освіта, література, книговидання

18 театр, музика, архітектура та образотворче мистецтво


тема III. початок національновизвольної війни українського народу в середині ХVіі ст. відродження Української держави

20 Причини і початок Національно-визвольної війни

21 Розгортання національно-визвольної боротьби в 1648–1649 рр.

22 Заснування Української козацької держави – Війська Запорозького

23 Воєнно-політичні події 1650–1651 рр.

24 Воєнно-політичні події 1652–1653 рр.

25 Українська гетьманська держава в системі міжнародних відносин

26 Переяславська рада. «Березневі статті»

27 Воєнно політичні події 1654–1657 рр.


тема IV. Українські землі в 60—80х рр. ХVіі ст.

29 Гетьманство І. Виговського. Конотопська битва

30 Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я

31 Правобережна та Лівобережна Гетьманщини в 60–80-х рр. ХVІІ ст.

32 Правобережна та Лівобережна Гетьманщини в 60–80-х рр. ХVІІ ст. (продовження)

33 Запорозька Січ у другій половині ХVІІ ст. Кошовий отаман Іван Сірко

34 Господарське життя та політичний устрій Лівобережної Гетьманщини

35 Господарське життя та політичний устрій Слобідської України


5



тема V. Українські землі наприкінці ХVіі — першій половині ХVііі ст.

37 Гетьманщина наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. І. Мазепа

38 Правобережна Україна наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.

39 Україна в подіях Північної війни

40 Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

41 Культура наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст.

42 Культура наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст. (продовження)


тема Vі. Українські землі в другій половині ХVііі ст.

44 Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

45 Правобережжя і західноукраїнські землі в другій половині ХVІІІ ст.

46 Національно-визвольна боротьба українського народу в другій половині ХVІІІ ст.

47 Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі та Кримського ханства

48 Культура України в другій половині ХVІІІ ст.





1 вступ

тема 1. великі географічні відкриття: зустріч цивілізацій

2 Відкриття європейців

3 Завоювання Нового світу

тема 2. людина ранньої нової доби

4 Матеріальний світ і суспільство

5 Повсякденне життя в країнах Західної Європи

тема 3. реформація і контрреформація

6 Реформація

7 Поширення Реформації

8 Контрреформація

тема 4. західноєвропейські держави в ХVі — першій половині ХVіі ст.

9 Франція

10 Іспанія

11 Нідерланди

12 Англія

13 Міжнародні відносини


тема 5. культура західної Європи в ХVі — першій половині ХVіі ст.

15 Мистецтво Високого Відродження в Італії. Північне Відродження

16 Освіта і наука. Література і театр. Мистецтво бароко

тема 6. польська держава і московське царство

17 Річ Посполита

18 Московська держава

19 Московська держава. Смута


тема 7. криза старого порядку. початок модернізації

21 Англійська революція

22 Промисловий переворот в Англії

23 Франція

тема 8. доба просвітництва

24 Просвітництво. Культура

25 Австрія і Пруссія

26 Росія. Петро І. Північна війна

27 Росія. Палацові перевороти

28 Росія. Епоха Катерини ІІ

6

вкладка



29 Англійські колонії у Північній Америці

30 Утворення США


тема 9. східний світ

32 Особливості розвитку країн Сходу

33 Османська імперія, Персія

34 Китай. Індія




1 вступ. Нова доба української історії

тема 1. формування модерної української нації. теорія та суспільні виклики першої половини ХіХ ст.

2 Від етносу до нації. «Український проект»

3 Початок нового етапу українського національно-визвольного руху

4 Українська нація в умовах модернізаційних трансформацій суспільства


тема 2. Українські землі в складі російської та австрійської імперій наприкінці ХVііі — першій третині ХіХ ст.

6 Включення українських земель до складу Російської імперії

7 Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії

8 Становище населення українських земель

9 Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин у першій половині ХІХ ст.

10 Початок українського національного Відродження наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.

11 Українське національне Відродження на західноукраїнських землях наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.

12 Масонство в Україні. Російський і польський визвольні рухи на українських землях у 1820–1830-х рр.


тема 3. соціальноекономічне життя народу та український національний рух у першій половині ХіХ ст.

14 Стан сільського господарства

15Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості.

Міста. Одеса. Розвиток торгівлі

16 Повсякденне життя

17 Форми і характер соціальних протестів населення

18 Український національний рух наприкінці 1840-х рр. Кирило–Методіївське братство. т. Шевченко

19 Менталітет українців

20 Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848–1849 рр. в Австрійській імперії


тема 4. культурне життя на українських землях наприкінці ХVііі — першій половині ХіХ ст.

22 Особливості розвитку культури. Освіта і наука

23 Література. Музика і театр

24 Архітектура, живопис, графіка

25 традиційно-побутова культура в селі та місті. Релігійне життя. Доля жінки


тема 5. модернізація українського суспільства в середині та другій половині ХіХ ст.

27 Аграрні відносини на західноукраїнських землях

28 Селянська реформа в Наддніпрянській Україні

29 Реформи адміністративно-політичного управління в 1860–1870-х рр.

30 Аграрні відносини в Наддніпрянщині у пореформенний період

31 Особливості індустріалізації в Україні

32 Міста і торгівля. Українські підприємці

тема 6. національна ідея. Українофільський культурницький і політичний етапи визвольного руху

33 Українська національна ідея. Україна в геополітичних стратегіях Росії, Німечини, Австро-Угорщини

34 Формування української націонал-демократичної течії. Українська еліта

тема 7. суспільнополітичний рух в Україні в другій половині ХіХ ст.

35 Початок громадівського руху. Валуєвський циркуляр

7



36 Суспільно-політичний розвиток на західноукраїнських землях у 1850–1860-х рр. Москвофіли. «Просвіта»

37 Громадівський рух у 70–90-х рр. ХІХ ст. Емський указ. Діяльність народників

38 Народовці і радикали в суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях. Політичні партії. І. Франко

39 Формування українського націоналістичного, самостійницького руху. Братство тарасівців. М. Міхновський, Ю. Бачинський


тема 8. культурне життя в Україні в другій половині ХіХ ст.

41 Освіта і наука

42 Література, театр, музика

43 Живопис. Архітектура



тема 9. наш край наприкінці ХVііі — у ХіХ ст.

46 Особливості модернізації. Соціально-економічний розвиток

47 Суспільно-політичне життя

48 Духовне життя

49 підсумкове оцінювання



Рівень стандарту (35 год) № уроку тема і зміст уроку дата, примітки

1 вступ. Основні тенденції економічного та політичного розвитку світу від кінця ХVІІІ ст. до 1914 р.

тема 1. велика французька революція

2 Причини і початок революції у Франції Повалення монархії та встановлення республіки у Франції

3 якобінська диктатура та її падіння. термідоріанський режим

4 Консульство та імперія Наполеона Бонапарта. Загарбницькі війни Франції.Крах наполеонівської імперії

5 «Сто днів» Наполеона. Ватерлоо. Віденський конгрес. Утворення Священного союзу

тема 2. Європа й америка в першій половині ХіХ ст.

6 Національні і революційні рухи в Європі в 20–30-х рр. ХІХ ст.

7 Англія і Франція у 1815–1847 рр.

8 Австрія, Пруссія, Італія в 1815–1847 рр.

9 Росія у 1815–1847 рр. Суспільно-політична думка Європи

10 «Весна народів»

11 Утворення незалежних держав у Латинській Америці


тема 3. Європа й америка в добу об’єднання і модернізації суспільства

13 Об’єднання Італії

14 Об’єднання Німеччини

15 Вікторіанська Англія. Франція за Наполеона ІІІ

16 Громадянська війна в США

тема 4. Утвердження індустріального суспільства у провідних державах світу

17 Формування індустріального суспільства у провідних державах Європи і США

18 Франко-прусська війна. Паризька комуна. третя республіка у Франції

19 Англія і США

20 Німеччина та Італія

21 Росія

22 японія. Революція Майдзі


тема 5. завершення формування світових колоніальних імперій. міжнародні відносини в останній третині ХіХ ст.

24 Завершення територіального поділу світу. Антиколоніальна боротьба народів

25 Британське володіння в Індії. Китай

26 Утворення нових держав на Балканах

27 Міжнародні відносини в 1871–1900 рр.

8

вкладка



тема 6. культура народів світу наприкінці ХVііі — у ХіХ ст.

28 Розвиток освіти та науки

29 Література. Філософія

30 Мистецтво. Архітектура

31 Повсякденне життя. Релігія і мораль


33 Підсумкове узагальнення


9 класправознавство (практичний курс)

Рівень стандарту (35 год) № уроку тема і зміст уроку дата, примітки

1 вступ

розділ 1. правила і закони в суспільстві та твоєму житті

2 Що таке правила та як вони виникають. які правила існують у суспільстві. У чому призначення правил

3 Що таке право. Норми права та галузі права. які суспільні відносини називають правовими

4 Що таке закон. як ухвалюються закони

5 Підзаконні акти та їх значення для життя громади. як і де знайти правовий документ

6 яка поведінка є правомірною. Що таке правопорушення та юридична відповідальність

7 Коли і як особа відповідає за правопорушення

8 Що таке конституція. як Конституція врегульовує життя громадян України


розділ 2. ти — людина, значить маєш права

10 Що таке права і свободи людини. Загальна декларація прав людини. Види прав і свобод людини. Конвенція ООН про права дитини. як захищаються права і свободи людини в Україні та світі

11 Що означає бути громадянином держави. як набути громадянства в Україні. як визначається громадянство дітей. За яких підстав припиняється громадянство України

12 Конституційні права і свободи людини і громадянина. як реалізувати та захистити права і свободи. які основні обов’язки закріплює Конституція України

13 Право на освіту в Україні. які середні навчальні заклади існують в Україні. якими є права та обов’язки учнів, учителів і батьків у навчальному процесі

14 як громадяни беруть участь у житті демократичної держави. Що таке самоврядування. Громадські об’єднання та дитячі організації. Демократія в шкільному житті


розділ 3. ти і цивільноправові відносини

16 Що таке право власності. як людина стає власником. як реалізувати право власності. якими правами наділені неповнолітні власники

17 які договори є цивільно-правовими. як укласти договір. які договори можуть укладати неповнолітні

18 як захистити особисті немайнові та майнові права. Цивільно-правова відповідальність малолітніх і неповнолітніх осіб

19 Хто такі спадкодавець і спадкоємець. Що таке заповіт. як скласти заповіт. як успадкувати майно

20 Хто такі споживачі, продавці, виробники, виконавці. які права споживачів закріплені законодавством України. як захистити права споживачів. які організації та установи допомагають споживачам у захисті їхніх прав

розділ 4. закони в житті твоєї сім’ї

21 Що таке сім’я і шлюб. як укласти шлюб. чи можуть неповнолітні укласти шлюб. які особисті немайнові та майнові права і обов’язки у подружжя

22 Взаємні права та обов’язки батьків і дітей. Особисті немайнові права дітей. Права батьків і дітей на майно, право на утримання

23 як держава захищає права дитини в сім’ї. Що таке опіка, піклування, усиновлення

розділ 5. твої права у трудових відносинах

24 Право на працю в Україні. як законодавство регулює трудові відносини. Роботодавці та працівники на ринку праці. як знайти роботу. Право та підприємницька діяльність

25 як укласти і розірвати трудовий договір. Що записується в трудову книжку. Що таке заробітна плата

26 Де можуть працювати підлітки. як законодавство регулює працю неповнолітніх. як закон захищає неповнолітніх від експлуатації


розділ 6. твої орієнтири в адміністративному та кримінальному праві

28 які відносини регулює адміністративне і кримінальне право. які правопорушення називають адміністративними. За які адміністративні проступки відповідають неповнолітні

9



29 Що таке злочин. Ознаки та види злочинів. Склад злочину

30 Наслідки злочину для особи та суспільства. як не стати жертвою злочину

31 Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання. які покарання передбачені Кримінальним кодексом України. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

32 Правоохоронні органи в Україні. Міліція і неповнолітні. як звернутися до міліції. які права має неповнолітня особа у разі затримання, арешту, допиту

33 Коли порушується кримінальна справа. як проводиться досудове слідство. як проходить розгляд кримінальних справ у суді. Права та обов’язки учасників кримінального процесу

розділ 7. твоя подорож у світ юридичних професій

34 які юридичні професії існують. Де здобути юридичну освіту. Хто такі слідчий і прокурор. як стати адвокатом, суддею, нотаріусом. Коли і як ми звертаємося до правника


10 класісторія України (1900—1939 рр.)

Рівень стандарту, профільний рівень (правовий, філософський, економічний) (35 год), академічний рівень (52 год)

№ урокутема і зміст уроку дата, примітки

35 год 52 год

1 1 вступ. Завдання і структура курсу. Вступ до першого періоду новітньої історії України. Формування індустріального суспільства на українських землях

тема 1. Україна на початку ХХ ст.

2 2 Соціально-економічний розвиток українських земель

3 3 Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні

4 Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях

4 5 Події російської революції 1905–1907 рр.

6 Наддніпрянська Україна в 1907–1914 рр.

5 7 Розвиток української культури на початку ХХ ст.


6 9 Урок узагальнення

тема 2. Україна в роки першої світової війни. початок Української революції

7 10 Перша світова війна та український національний рух

8 11 Воєнні дії на території України в 1914–1915 рр.

12 Воєнні дії на території України в 1916–1917 рр.

9 13 Початок української революції. Утворення УЦР

14 Розвиток Української революції влітку–восени 1917 р. І та ІІ Універсали УЦР


тема 3. Українська державність у 1917—1921 рр.

11 16 Українська Народна Республіка

12 17 Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський

13 18 Директорія УНР

14 19 Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)

15 20 Боротьба за владу в Україні в другій половині 1919 р.

21 Українська Соціалістична Радянська Республіка наприкінці 1919 – на початку 1920 р.

22 Україна на початку 1920 р. Радянсько-польська війна і Україна


тема 4. культура і духовне життя в Україні в 1917—1921 рр.

17 24 Національно-культурне будівництво за часів УЦР

25 Національно-культурне будівництво за часів Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР

18 26 Культурний процес за радянської влади


тема 5. Усрр в умовах нової економічної політики (1921—1928 рр.)

20 28 Становище УСРР на початку 1921 р. Масовий повстанський рух. Впровадження непу. Особливості непу в УСРР

29 Голод 1921–1922 рр.

21 30 Входження УСРР до складу СРСР

22 31 Культурне і духовне життя в роки непу. Українізація

10

вкладка



32 Релігійне життя в Україні. УАПЦ


тема 6. закріплення радянської влади в України (1929—1939 рр.)

24 34 Сталінська індустріалізація в Україні

25 35 Колективізація і розселянювання України

36 Голодомор 1932–1933 рр.

26 37 Громадсько-політичне життя. Масові репресії. Конституція 1937 р.

27 38 Освіта і наука в 30-х рр. «Розстріляне Відродження»

39 Церковна політика радянської влади в 1930-х рр.


тема 7. західноукраїнські землі в 1920—1939 рр.

29 41 Українські землі у складі Польщі

42 Партійна та політична боротьба в Західній Україні. Інтегральний націоналізм. ОУН

30 43 Українські землі в складі Румунії

31 44 Закарпаття в складі чехословаччини

45 Карпатська Україна. А. Волошин


тема 8. наш край (1900—1939 рр.)

33 47 Наш край у 1900–1914 рр.

48 Наш край у роки Першої світової війни та Української революції

49 Наш край у 1918–1921 рр.

34 50 Наш край у 1920-х роках

51 Наш край у 1930-х роках


10 класвсесвітня історія (1900—1939 рр.)

Рівень стандарту. Академічний рівень (35 год)


1 вступ. Структура і завдання курсу. Людство на початку ХХ ст.

тема 1. промислово розвинуті країни світу на початку ХХ ст.

2 США, Велика Британія та Франція на початку ХХ ст.

3 Німеччина, Австро-Угорщина та Росія на початку ХХ ст.

тема 2. національновизвольна боротьба народів світу

4 Країни Азії на початку ХХ ст.

5 японія. Африка. Латинська Америка на початку ХХ ст.


тема 3. передумови першої світової війни. війна та її наслідки

7 Початок Першої світової війни

8 Воєнні кампанії 1915–1916 рр.

9 Воєнні кампанії 1917–1918 рр.

тема 4. повоєнне облаштування світу. версальсько–вашингтонська система договорів

10 Паризька мирна конференція 1919–1920 рр.

11 Вашингтонська конференція 1921–1922 рр.

12 Міжнародні відносини в 1920-х роках


тема 5. країни західної Європи та сша в 20—30х рр. ХХ ст.

14 Основні тенденції розвитку провідних країн світу. Стабілізація. Процвітання. «Велика депресія». Лібералізм. Авторитаризм. тоталітаризм

15 Велика Британія

16 Франція

17 США

18 Німеччина

19 Італія


11



тема 6. росія — срср у 1917—1939 рр.

21 Російська революція. Громадянська війна

22 НЕП. Утворення СРСР. СРСР у 30-х роках

тема 7. країни центральної та східної Європи в 20—30х рр. ХХ ст.

23 Польща, чехословаччина

24 Угорщина, Югославія

25 Румунія, Болгарія


тема 8. країни азії, африки та латинської америки в перші десятиріччя ХХ ст.

27 японія

28 Китай

29 Індія. Близький і Середній Схід

30 Латинська Америка. Африка

тема 9. міжнародні відносини в 1930х рр. назрівання другої світової війни

31 Вплив світової економічної кризи на загострення міжнародних відносин. Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу

32Утворення осередків війни на Далекому Сході, в Африці, Європі. Громадянська війна в Іспанії. Формування блоку агресивних держав. Радянсько-німецький Пакт про ненапад і таємний протокол до нього (23 серпня 1939 р.)

тема 10. розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.

33 Розвиток науки і техніки, їх вплив на повсякденне життя людей

34 Мистецтво і література. Олімпійський рух


10 клас правознавство

Академічний рівень. Рівень стандарту (35 год) № уроку тема і зміст уроку дата, примітки

1 вступ

частина перша: основні теорії держави

2 Історичний аспект виникнення держави та права

3 Загальна характеристика держави та державної влади

4 Державний лад. Поняття і загальна характеристика державного ладу. Види і загальна характеристика форм правління. Політичні режими: поняття і види

5 Державний лад. Форми територіального устрою держави: поняття і види

6 Особа, суспільство, держава. Особливості взаємовідносин особи і суспільства. Особливості взаємовідносин особи і держави. Правовий статус особи. Громадянство

7 Особа, суспільство, держава. Особливості взаємовідносин суспільства і держави. Поняття та ознаки правової і соціальної держави

8 Повторювально-узагальнювальний урок

частина друга: основи теорії права та правовідносин

9 Конституційне право

10 Поняття і структура правової системи

11 Правовідносини. Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин. Суб’єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність осіб. Особливості правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб

12 Правовідносини. Об’єкти правовідносин. Зміст правовідносин. Підстави для їх виникнення, зміни і припинення правовідносин

13 Правопорядок і правопорушення. Поняття суспільного порядку та дисципліни, способи їх забезпечення. Правопорядок як складова суспільного порядку. Поняття і гарантії законності

14 Правопорядок і правопорушення. Поняття правосвідомості. Поняття правопорушення та його склад. Види правопорушень

15 Юридична відповідальність


частина третя: основи публічного права України

17 Конституційне право

18 Основні права, свободи і обов’язки громадян України

19

Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Загальні засади організації державної влади в Україні. Референдум і вибори як способи безпосереднього волевиявлення народу: поняття, види.Верховна Рада України. Президент України

12

вкладка



20Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Органи державної виконавчої влади в Україні. Кабінет Міністрів. Центральні та місцеві органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні

21 Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Органи судової влади України. Правоохоронні органи в Україні

22 Фінансове право

23 Адміністративне право

24 Екологічне право

25 Кримінальне право. Загальна характеристика кримінального права. Поняття злочину, склад злочину. Види злочинів. Стадії скоєння злочину. Співучасть у злочині

26Кримінальне право. Поняття, ознаки і підстави для кримінальної відповідальності. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність. Види кримінальних покарань. Кримінальна відповідальність неповнолітніх


частина четверта: основи приватного права в Україні

28

Цивільне право. Загальна характеристика цивільного права.Особливості цивільної правосуб’єктності фізичних та юридичних осіб. Право власності: поняття, зміст. Види власності. Підстави для набуття і припинення права власності. Власність неповнолітніх. Способи захисту цивільних прав

29 Цивільне право. Поняття і значення строків позовної давності. Поняття і умови дійсності правочинів. Цивільні договори. Поняття спадкового права. Порядок спадкування

30 Цивільне право. Підстави для цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх

31 Сімейне право. Житлове право

32 Земельне право

33 трудове право. трудовий договір

34трудове право. Поняття і види робочого часу та часу відпочинку. Поняття трудової дисципліни і обов’язки працівника. Відповідальність за порушення трудового законодавства: поняття, підстави, види. Дисциплінарні стягнення: поняття, види та порядок їх накладення і зняття. Матеріальна відповідальність



Рівень стандарту, профільний (правовий, філософський, економічний),академічний (52 год)


1 вступ. Завдання і структура курсу

тема 1. Україна в роки другої світової війни (1939—1945 рр.). велика вітчизняна війна (1941—1945 рр.)

2 Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Радянізація Західної України (1939–1941 рр.)

3 Початок Великої Вітчизняної війни. Події 1941–1942 рр. Завершення окупації України

4 Нацистський «новий порядок». Колабораціонізм. Голокост. Життя в евакуації

5 Рух Опору та його течії

6 Визволення України від нацистських загарбників

7 Завершення Великої Вітчизняної війни. Героїзм українського народу. Ціна перемоги. Культура в роки війни

8 Наш край у 1939–1945 рр.

тема 2. Україна в перші повоєнні роки (1945 — початок 50х рр.)

9 Адміністративно-територіальні зміни в УРСР. Україна в ООН та міжнародних організаціях. Відбудовні процеси в господарстві. Голод 1946–1947 рр. Зміни в житті та побуті населення

10 Відновлення політики радянізації в західних областях України. Ліквідація УГКЦ. Партизанські дії УПА. Операція «Вісла»

11 Розвиток культури в Україні у повоєнні роки. «Ждановщина»

12 Наш край у 1945 – на початку 50-х років


тема 3. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина 50х — середина 60х рр.)

14 Внутрішньополітичне становище України в сере дині 50-х років. Стан промисловості та сільського госпо дарства. Соціальне та економічне життя населення. Входження Кримської області до складу УРСР

15 XX з’їзд КПРС і початок лібералізації. Реабілітація жертв сталінських репресій. Бороть ба серед вищого партійного керівництва України

16 Зміни в управлінні господарством. Розвиток промисловості. Аграрна політика в другій поло вині 50-х – першій половині 60-х років XX ст.

17 Нові явища в соціальній сфері. Зрушення в повсякденному житті населення

18 Науково-технічна революція і розвиток культури. Здобутки науки. Реформи в освіті. Посилення русифікації

13



19 «Відлига» в українській літературі та в мистецтві. «Шістдесятництво» в українській культурі

20 Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Релігійна політика

21 Наш край у 1953–1964 рр.


тема 4. Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60х — середина 80х років)

23 Ідеологічні орієнтири партійно-радянського керівництва та зміни в його структурі. Конституція УРСР 1978 р. «Розвинутий соціалізм»

24 Спроби реформування економіки в другій по ловині 60-х років та їх згортання («Реформи О. Косигіна»)

25 Економічне становище в УРСР у 70-х – на початку 80-х років XX ст.

26Зміни в соціальній та національній струк турі населення. Здобутки і проблеми в розвитку соціальної сфери. Привілейоване становище партійно-радянської номенклатури. Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства

27 Освіта. Стан науки: здобутки і проблеми. Розвиток літератури. Суперечливі тенденції в розвитку українського мистецтва. Формування опозиційних те чій у культурі та реакція на них влади

28 Активізація опозиційного руху в другій поло вині 60-х – на початку 70-х років. Форми діяльності дисидентів

29 Дисидентський рух у другій половині 70-х – на початку 80-х років. Українська Гельсінська група

30 Наш край у середині 60-х – на початку 80-х років


тема 5. розпад радянського союзу й проголошення незалежності України (1985—1991 рр.)

32 Причини та початок «перебудови». чорнобильська катастрофа. Антиалкогольна кампанія

33 Економічні реформи. Стан економіки. Рівень життя населення. Страйковий рух

34 Гласність і лібералізація. Пожвавлення громадської активності. Формування багатопартійної системи

35 Активізація національного руху в другій по ловині 80-х років. Формування національних громадських організацій і об’єднань. Початок і проблеми релігійного відродження

36 Декларація про державний суверенітет України. Україна в загальносоюзних сус пільно-політичних процесах у першій половині 1991 р.

37 Спроба державного перевороту в СРСР. Проголошення незалежності України. Розпад СРСР

38 Наш край у 1985–1991 рр.


тема 6. Україна в умовах незалежності

40 Державотворчі процеси. Конституції України (1996 р.)

41 Політична боротьба в роки незалежності

42 Економічний розвиток України в 1990-х роках

43 Економічний розвиток України на початку ХХІ ст.

44 Демографічні зміни. Соціальна диференціа ція суспільства. Міжнаціональні відносини. Масова еміграція

45 Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні в роки незалежності

46 Стан навколишнього середовища та проблеми охорони довкілля. Подолання наслідків чорнобильської катастрофи. Екологічні проблеми початку XXI ст.

47 Основні чинники та особливості релігійного життя в Україні в умовах незалежності. Взаємовід носини державної влади та релігійних конфесій

48 Основні принципи зовнішньої політики неза лежної України. Пошуки зовнішньо політичних орієнтирів наприкінці XX – на початку XXI ст.

49 Розвиток краю в умовах незалежності України




Рівень стандарту, академічний рівень(35 год)


1 вступ. Завдання і структура курсу

тема 1. друга світова війна. світ після другої світової війни

2 Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика військових дій на першому етапі війни (1939 – червень 1941 рр.)

3 Напад Німеччини на СРСР. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті в 1941–1942 рр. Процес формування антигітлерівської коаліції

4 Особливості окупаційного режиму та руху Опору на окупованих територіях. Голокост

14

вкладка



5 Сталінградська битва. Розгром німецьких військ на Орловсько-Курській дузі. Наступальні операції червоної Армії. Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу

6

Завершення Другої світової війни. Атомне бомбардування японії. Зміни в світі внаслідок Другої світової війни. Політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни для народів світу. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини. Сан-Франциська конференція та створення ООН. Нюрнберзький і токійський процеси над воєнними злочинцями


тема 2. сша та канада в 1945 — на початку ХХі ст.

8 Утвердження США як провідної країни повоєнного біполярного світу. США у 1945–1960-х рр. Масові рухи в 60-х роках ХХ ст.

9США в 70–90-х рр. ХХ ст. Рейганоміка. «Нова економічна філософія» Б. Клінтона. Сучасні внутрішньополітичні та зовнішньополітичні пріоритети американських президентів ХХІ ст. Перспективи розвитку українсько-американських відносин

10 Канада в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Проблема Квебеку. Українсько-канадські відносини

тема 3. країни західної Європи (1945 — початок ХХі ст.)

11 Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Європейська інтеграція

12 Німеччина. Створення ФРН і НДР. Німецьке «економічне диво». Об’єднання Німеччини. Українсько-німецькі відносини

13Велика Британія. Внутрішня і зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40–70-х рр. ХХ ст. трансформація Британської колоніальної імперії. тетчеризм. «третій шлях» т. Блера. Сучасне становище в країні

14Франція. Соціально-економічний та політичний розвиток четвертої Республіки. Становлення П’ятої Республіки. травневі події 1968 р. Ш. де Голль. Франція наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Взаємовідносини Франції та України

15Італія. Проголошення республіки. Італійське «економічне диво».Державна програма боротьби з мафією. Соціально-економічний і політичний розвиток країни наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.


тема 4. срср. нові незалежні держави

17 СРСР у 1945–1991 рр.

18 Розпад СРСР. Збройні конфлікти

19 Нові незалежні держави Балтії, Закавказзя та Середньої Азії, Білорусь, Молдова. Особливості шляхів історичного розвитку

тема 5. країни центральної та східної Європи (1945 — початок ХХі ст.)

20 Становлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині, Болгарії, Румунії, чехословаччині, Югославії. Утворення системи світового соціалізму

21 Кризові явища в 50-х – на початку 80-х рр. ХХ ст. Угорська революція в 1956 р. «Празька весна» тощо

22Демократичні революції, особливості їх здійснення. Політичні, економічні та соціальні трансформації в посткомуністичному суспільстві. Інтеграція в європейські структури. Роль країн Центральної та Східної Європи в сучасних міжнародних відносинах


тема 6. розвиток провідних країн азії, африки та латинської америки в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

24 Розпад світової колоніальної системи. Етапи деколонізації. Шляхи розвитку незалежних держав. Нові індустріальні країни

25 японія. Повоєнне реформування країни. японське «економічне диво». Внутрішня та зовнішня політика японії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

26 Китай. Проголошення КНР. Соціально-економічні експерименти китайських комуністів. Культ особи Мао Цзедуна. Реформування економіки Китаю наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

27 Індія. Перемога народів Індії у боротьбі за незалежність. Курс Дж. Неру та І. Ганді у внутрішній і зовнішній політиці. Розвиток Індії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

28Країни Африки та Близького Сходу. Здобуття незалежності народами Африки. Крах апартеїду на Півдні Африки. Утворення Держави Ізраїль. Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання. Арабські революції у 2011 р.

29Латинська Америка. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн регіону в повоєнний час. Варіанти революційного процесу: Кубинська революція, революція в чилі та ін. Сучасні політичні та економічні процеси в країнах регіону. Українці в країнах регіону

тема 7. міжнародні відносини в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

30 «Холодна війна»: причини, зміст, перебіг, наслідки, результати

31 Світ наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Боротьба з міжнародним тероризмом

тема 8. розвиток культури (1945 — початок ХХі ст.)

32 Основні напрями НтР у другій половині ХХ ст. та її вплив на життя пересічного громадянина. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства

33 Основні тенденції і течії розвитку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно й спорту

15


вкладка використайте на Уроці

тема 9. світ на початку ХХі тисячоліття

34 Глобалізація. Оптимальні способи подолання світових глобальних проблем: екологічної, демографічної, соціально-економічних проблем людства


11 класлюдина і світ

Рівень стандарту. Академічний рівень (17 год)


тема 1. вступ

1 Завдання і структура курсу. Поняття людини як біосоціальної істоти. Індивідуальність як феномен людини. Особа. Особистість. Персона. Громадянин

тема 2. соціалізація особистості

2 Поняття «соціалізація». Родинна соціалізація. Сім’я. ґендерна соціалізація особистості

3 Школа. Однолітки. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура

тема 3. стереотипи та запобігання

4 Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства. ґендерні стереотипи. Поняття дискримінації. Ксенофобія. Расизм. Запобігання. толерантність

тема 4. конфлікти

5 Поняття «конфлікт». Джерела виникнення конфліктів. типи конфліктів. Зародження конфліктів та способи їх подолання. Місце конфліктів у людському спілкуванні

тема 5. соціум (суспільство людей)

6 Поняття соціуму – суспільства людей. Суспільні відносини. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства. Соціальна структура населення. Стратифікація сучасного українського суспільства

тема 6. соціальна мобільність

7 Поняття «соціальна мобільність». Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму. Поняття «комунікація» та «комунікативність». Участь у житті суспільства

тема 7. права, свобода та відповідальність

8

Права людини в історії людства. Еволюція уявлень про права людини в історії людства. Поняття права і свободи людини. Покоління прав людини. Суть стосунків між людиною та державою. Права та відповідальність людини і громадянина. Відповідальність держави перед людиною. Додержання прав і відповідальність

тема 8. Громадянське суспільство

9 Поняття «громадянське суспільство». Суть, атрибути та функції громадянського суспільства. Громадянське суспільство в Україні

тема 9. політичні інститути і процеси

10 Політика як суспільне явище. Політична система: суть, структура, функції. типи політичних системи. Політична система в Україні. Політичні партії. Опозиція. Лобізм. Політична еліта та політичне лідерство

тема 10. демократія

11Поняття, форми та принципи демократії. Ідеали та цінності демократії. Демократія як політичний режим та народовладдя. Вибори як інструмент демократії. типи виборів. Види виборчих систем. Виборча система в Україні

12 Поняття «громада». територіальне громадське та місцеве самоврядування. Шкільне самоврядування. Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством

тема 11. засоби масової інформації

13Види та функції засобів масової інформації. ЗМІ як засіб формування громадської думки. ЗМІ в демократичному суспільстві. Участь ЗМІ у формуванні суспільної думки і громадянського суспільства. Свобода слова та цензура. Інформаційний простір в Україні

тема 12. нація

14 Поняття «нація». Нація як соціальний інститут. Нація етнічна та нація політична. Світовий досвід націєтворення. Нація і націоналізм. Формування політичної нації в Україні

тема 13. полікультурність

15Поняття «полікультурність» як добросусідство культур. Самобутність та рівноцінність різних культур. Міжнаціональні відносини і причини виникнення міжнаціональних конфліктів, способи їх розв’язування. Міжконфесійні відносини та їх вплив на життя в полікультурному суспільстві

тема 14. Україна і світ

16

Україна в структурі загальноцивілізаційного процесу. Геополітичне становище сучасної України. Місце України в інтеграційних процесах в Європі. толерантність, плюралізм, компроміс як основа спілкування світової спільноти. Глобальні проблеми сучасності, інтереси та цінності як основа єдності людства і співпраці між народами. Внесок українців у світову науку і культуру

17 Урок узагальнення. я – член сім’ї, громадянин держави, громадянин планети Земля

16

вкладка використайте на Уроці

Мета: – сформувати в учнів історичне уявлення

про побут, звичаї, традиції січового козацтва; розкрити роль гетьманів і кошових отаманів Січі у військово-політичному житті запорізь-ких земель; ознайомити з обставинами, за яких україн ці прилучалися до козацького то-вариства;

– виховування почуття гордості за звершення запорозьких козаків – захисників українських земель; розвивати інтерес і повагу до історич-ного минулого України;

– розвивати акторські здібності в учасників вистави.

обладнання:• портрети гетьманів і кошових отаманів За-

порізької Січі: Б. Глинського, Д. Вишневецько-го, П. Сагайдачного, М. Дорошенка, І. Сулими, І. Сірка;

• репродукції картин: О. Сластіона «Прово-ди на Січ»; І. Іжакевича «Запорожці готуються до морського походу»; В. Шаталіна «Битва під Перекопом 1630 р.»; С. Васильківського «Козак на варті», «Гармаш часів Івана Мазепи»; І. Рєпі-на «Кошовий отаман», «Запорожці пишуть лис-та турецькому султанові»; М. Самокиша «Бій І. Богуна з С. Чарнецьким під Монастирищем у 1653 р.»; А. Монастирського «Запорожець»; на-родна картина «Козак Мамай»;

• виставка художньо-історичної літератури «Козацькому роду – нема переводу»;

• стенд з науково-дослідницькими роботами учнів навчального закладу «Степ та воля – ко-зацька доля»;

• стіннівка з українськими прислів’ями: «Сла-ва не поляже, а про все розкаже»; «Де байрак, там і козак»; «До булави треба голови»; «Де козак, там і слава»;

• мультимедійне обладнання, кінокамера;• фонограми пісень: «Засвіт встали козачень-

ки»; «Ой на горі та женці жнуть»; «Ой Морозе, Мо-розенко»; «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»; «Козацький марш» з кінофільму «Пропала гра-мота»;

• декорації, оголошення із зазначенням назви вистави та актів, дати, часу і місця проведення заходу;

• тематичні фрагменти з кінофільму «Тарас Бульба».

і. підготовчий етап.На підготовку вистава відводиться три-чотири

тижні. Цей час потрібний для підбору виконав-ців, репетицій; підготовки декорацій, оголошен-ня, стіннівки, стенду, виставки; підбору репро-дукцій картин і портретів козацьких ватажків.

Для використання виховних можливостей за-ходу радимо залучити до участі в ньому якомо-га більше учнів і батьків. Акти вистави доцільно розподілити поміж класами, наприклад: «При-йняття в козаки» – 8-А клас: «Військова рада» – 8-Б клас; «Лист до султана» – 8-В клас.

Козацький одяг, зброю, клейноди, декора-ції учні готують з допомогою батьків, учителів. Об’ява про проведення вистави вивішується на дошці оголошень за 5–6 днів до проведення вис-тави. Фойє, актова зала оформляються портре-тами, репродукціями картин. Тут же – виставка книжок, стенд, стіннівка.

іі. основний етап.Звучить «Козацький марш». На сцені

з’являються ведучі – чотири дівчини, одягнуті в український національний одяг.

1-й ведучий. Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

2-й ведучий. Ми живемо в щасливі часи від-родження України.

3-й ведучий. Незалежність нашої держави – втілення в життя спільної мрії кількох поколінь українців.

4-й ведучий. Суверенна держава дбає про майбутнє українського народу.

1-й ведучий. З кожним днем в Україні стає де-далі більше можливостей для того, щоб зберегти і передати нащадкам неповторну культуру, ге-роїчну історію.

2-й ведучий. Кілька століть – від кінця ХV до кінця ХVІІІ – долю нашого народу визначали

літератУрномУзична вистава «козацькомУ родУ — нема переводУ»Історія України, 8 класолександр БельдЮГа, вчитель історії навчально-виховного комплексу «Лозівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – вечірня (змінна) школа» Слов’яносербського району Луганської області

© Бельдюга О., 2013 Передплатний індекс 74644

25

ІСтОРІя В СУчАСНІй ШКОЛІ. — 2013. — № 7–8 Передплатний індекс 74644

використайте на Уроці використайте на Уроці

запорозькі козаки, які стояли на сторожі укра-їнської державності та духовності.

3-й ведучий. Козацька доба в історії України – це протидія набігам турецько-татарських орд.

4-й ведучий. Українські лицарі освоювали нові землі, прокладали шляхи, споруджували мости, будували храми, творили пісні.

1-й ведучий. Запорожці утворили козацьку республіку – одну з перших у тогочасній Європі, брали активну участь у Визвольній війні україн-ського народу проти Речі Посполитої.

2-й ведучий. Шановні глядачі! Пропонуємо вашій увазі літературно-музичну виставу «Ко-зацькому роду – нема переводу».

Ведучі залишають сцену. Відкривається заві-са. На лавах сидять козаки. Одні загострюють шаблі, другі – ремонтують пістолі. Усі уважно слухають розповідь про військові пригоди досвід-ченого запорожця.

1-й козак. Одного разу зі мною трапилась ди-вовижна пригода.

2-й козак. Де? У шинку чи уві сні?1-й козак. Ти що, з глузду з’їхав?.. . У бою! По-

раненого з гармати майже в серце і ледь живого мене оточили татари…

3-й козак. Як же їм не поталанило!1-й козак. Синку, не лізь поперед батька в

пекло.4-й козак. Що ж далі було?1-й козак. Попив водички, перехрестився і до

справи. Двох бусурман насадив на спис, трьох за-рубав шаблею, чотирьох застрелив з пістоля…

5-й козак. Інші втекли?1-й козак. Втекли… Аж п’яти виблискували!6-й козак. А скільки всього було татар?1-й козак. Троє.6-й козак. А знищив дев’ятьох. Козаки сміються.

2-й козак. Таку байку вперше в житті чую.3-й козак. …І не востаннє!Козаки продовжують займатися своїми спра-

вами. Напівголосно виконують пісню «Засвіт встали козаченьки».

1-й ведучий. Серед запорозьких козаків не було сором’язливих чи фізично слабких чолові-ків. Вони легко витримували спеку й холод, спра-гу та голод.

2-й ведучий. Запорожці досконало володіли зброєю, любили співати, танцювати, жартува-ти. А головне – це воля!

3-й ведучий. Волю козаки цінували понад усе. Щохвилини зі зброєю в руках вони були готові виступити на її захист.

4-й ведучий. Щоб стати козаком, потрібно було відповідати п’яти умовам.

1-й ведучий. Бути неодруженим, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність, спо-відувати православну віру, пройти вчення.

2-й ведучий. Спілкування українською мо-вою та православ’я були провідними умовами, які майже ніколи не порушувались.

Ведучі залишають сцену. Виходить парубок. Звертається до запорожців.

Парубок. Здоровенькі були! Чи тут у козаки записують?

1-й козак. І тобі не хворіти. А навіщо тобі ко-зацтво?

Парубок. Щоб захищати неньку Україну від «людоловів».

2-й козак. Благородна мета.3-й козак. До церкви ходиш?Парубок. А як же! Я православної віри (хрес-

титься, цілує хрестик).4-й козак. А хто твій батько?Парубок. Відставний старшина Максим Гар-

маш. А я його син, Іван.4-й козак. Гармаш? Знаю такого. Стріляв з

гармати краще, ніж я в дитинстві з рогатки.Парубок. Після важкого поранення батько за-

лишив Січ, одружився, отримав землю. Утримує зимовник «Черкаський Брід» на Лугані.

4-й козак. Гармаш був завзятим воїном. Спо-діваюсь, що син також стане гарним козаком.

5-й козак. Синку, розкажи про себе.Парубок. Я полюю з восьми літ, читаю звіра

слід, ковальську справу добре знаю, у столярстві досвід маю, до дівчат уже залицявся…

6-й козак. А кашу готувати доводилось?Парубок. Ні. Ще молодий, навчуся.6-й козак. Так вчися. Ось тобі казанок, крупа.

Звариш кашу – гукни. А ми підемо на курган за степом спостерігати.

Козаки залишають сцену. Іван мовить: «Або пан, або пропав». Звучить фонограма пісні «Ой Морозе, Морозенку». Парубок розпалює багат-тя, лагодить казанок, висипає крупу, помішує

26

використайте на Уроці



кашу, знімає пробу, радісно мовить: «Їсти мож-на!». Кілька разів кричить: «Панове! Запрошую на вечерю!». Козаки не відкликаються.

Парубок. Мабуть, не голодні. А я зранку ні-чого не їв.

Насипає повну миску каші. З апетитом вече-ряє. Повертаються козаки.

Парубок. Панове, де ви були? Ваш наказ ви-конав. Смачна каша … була.

1-й козак. Перший іспит Іван витримав. Кашу зварив, себе почастував, нам залишив.

Козаки сміються.2-й козак. Щоб стати справжнім козаком,

учись, синку, військової справи, поважай січове товариство, наші звичаї та традиції.

3-й козак. Сили набирайся, а то від вітру хи-таєшся.

Парубок. Помиляєшся, батьку! Господь здо-ров’ям та силою мене не обділив. Давай на руках боротись. Переможений буде завтра кашу варити.

3-й козак. Згоден!Під заохочувальні вигуки козаків борються на

руках. Синок перемагає, батько в розпачі розво-дить руками.

Парубок. Щасливий сьогодні в мене день. Я запам’ятаю його на все життя. Є привід заспі-вати гарну пісню.

Козаки виконують пісню «Ой на горі та женці жнуть», залишають сцену. Виходять ведучі.

1-й ведучий. Для Західної Європи, окутаної темрявою середньовіччя, українська козацька держава була прикладом демократичності.

2-й ведучий. Недарма Запорізьку Січ ще на-зивали «козацькою республікою».

3-й ведучий. Усіма важливими справами Січі керувала Військова рада. Вона укладала мир та оголошувала війну, приймала й надсилала по-сольства, чинила суд, розподіляла землю, оби-рала кошового отамана та козацький уряд.

4-й ведучий. Нам поталанило. Сьогодні на Військовій раді запорожці вибирають кошового отамана.

Довбиш починає бити в литаври. Виходять за-порожці, вітають один одного з початком ново-го року. Стають півколом.

Отаман. Панове, першого січня ви обрали мене кошовим отаманом. Минув рік. Сьогодні за-вершуються мої повноваження. Які будуть пропо-зиції? Ви бажаєте залишити кошового на посаді?

1–5-й козаки по черзі кажуть: «Ні!», 6-й козак. «Так!».1-й козак. Товариство бажає обрати нового

отамана.2-й козак. Ще й як бажає! Цілий рік без по-

ходів. Перетворилися в сиднюків.6-й козак. А мені здається, що Охрім гідний

посади кошового. Ми – союзники Речі Посполи тої. Король, депутати сейму надали нам привілеї.

3-й козак. А вони для мене не авторитет. Я з ними за одним столом не сидів, дітей не хрестив, у походи не ходив.

4-й козак. Польська шляхта кривдить селян і міщан, переслідує православне духовенство. За-журилась Україна, плаче від горя.

5-й козак. А кошовий продався Речі Посполи-тій за «злоті», свинець і порох.

6-й козак. Панове, ви що з глузду з’їхали? Охрім поповнює військову скарбницю, дбає про розви-ток торгівлі, забезпечує Січ продовольством.

1-й козак. За кошти Січі будує для себе зи-мовники.

5-й козак. І про рідню не забуває.Отаман. Це наклеп! Це брехня!1-й козак. Ні, це правда.Отаман. Я будую зимовники за власні кошти.2-й козак. До кошев’я Охрім був зовсім іншою

людиною.3-й козак. Влада його зіпсувала.4-й козак. Отамане, ти не витримав випро-

бування владою.Отаман. Витримав! Я порядна людина! Ці

руки нічого не брали.5-й козак. Охрім! Тебе перемогла спокуса роз-

багатіти.4-й козак. Охрім, поклади булаву, бо ти вже

наївся козацького хліба.5-й козак. Так вирішила рада.Отаман із злістю кидає додолу шапку, поверх

неї кладе булаву, кланяється товариству і за-лишає раду зі словами «Дай Бог вам кращого отамана».

6-й козак. Ну що, панове, будемо нового ота-мана обирати!

1–5-й козаки. Будемо! Будемо!1-й козак. Я – за Сірка. Досвідчений, хороб-

рий козак. Знає турецьку, татарську та польську мови.

3-й козак. Сірко рішучий у воєнних небезпе-ках. Сірко залишає раду.

2-й козак. Пропоную Череду. Він завжди знайде вихід із скрутного становища.

Череда залишає раду. Деякі козаки кричать: «Череду! Череду хочемо бачити на цій посаді!». Але більшість за Сірка: «Сірко! Сірко!». Два коза-ки ідуть за Сірком, приводять його на раду.

3-й козак. Сірко, товариство обрало тебе на посаду кошового отамана.

4-й козак. Панове, дякую за довіру. Але є кра-щі козаки!

5-й козак. Будь нашим отаманом!4-й козак. Не по мені честь.6-й козак. Наш вибір – ти!Подає Сірку булаву. Отаман вклоняється то-

вариству, стає в центрі півкола. До кошового отамана по черзі підходять козаки і промовля-ють накази.

27



1-й козак. Не забувай козацького роду!2-й козак. Міцно тримай булаву!3-й козак. Пам’ятай козацьку славу!5-й козак. Будь здоровий і міцний!6-й козак. Бажаю довголіття! А кривдникам

України – лихоліття.4-й козак (Сірко). Панове, дякую за поради.

Пропоную почати підготовку до походу проти кривдників неньки України.

Козаки разом. «Ура! Ура!», виконують пісню «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко». Закрива-ється завіса. На сцену виходять ведучі. Їх виступ супроводжується демонструванням на мульти-медійному екрані портретів гетьманів: Б. Глин-ського, Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, М. До-рошенка, І. Сулими, кошового отамана І. Сірка.

1-й ведучий. Запорізькі козаки були терпля-чими в походах, відважними в бою.

Протягом 2–3 хвилин демонструються кадри з фільму «Тарас Бульба».

2-й ведучий. З турецькими та кримськими «людоловами», польською шляхтою січовики би-лись завзято, не шкодуючи власного життя.

3-й ведучий. У 1492 і 1493 рр. під проводом гетьмана Богдана Глинського козаки двічі зу-пинили татарські орди і гнали їх аж до пониз-зя Дніпра.

4-й ведучий. 1494 р. запорожці здобули прис-тупом турецьку фортецю Очаків.

1-й ведучий. Навесні 1559 р. засновник пер-шої Запорізької Січі Дмитро Вишневецький зі своїми козаками розбив татар на річці Айдар.

2-й ведучий. У 1612 р. запорожці під прово-дом Петра Сагайдачного здобули Кафу, знищи-ли 14 тисяч бусурманів, звільнили велику кіль-кість бранців.

3-й ведучий. 1628 р. козаки на чолі з гетьма-ном Михайлом Дорошенком розгромили крим-ських татар на їхніх землях за Перекопом.

4-й ведучий. У 1632 р. гетьман Іван Сулима здобув турецьку фортецю Азов на Дону.

1-й ведучий. І це далеко неповний перелік вій-ськових перемог запорізьких козаків у боротьбі з «людоловами».

2-й ведучий. Понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та но-гайських орд провів отаман Іван Сірко і жодного разу не зазнав поразки.

3-й ведучий. Іван Сірко зажив слави найвідомі-шого кошового за всю історію Запорізької Січі.

4-й ведучий. Принаймні 15 разів його обира-ли кошовим отаманом Січі.

1-й ведучий. Сірко листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини.

2-й ведучий. Іван Сірко ще за життя став ге-роєм багатьох легенд. Одна з них пов’язана з на-писанням листа турецькому султанові.

3-й ведучий. Річ Посполита та Московське царство з допомогою українського козацтва за-хищали від кримських татар свої кордони.

2-й ведучий. А турецький султан Муха-мед ІV мріяв про підпорядкування Запорізь-кої Січі, її перетворення на васала Османської імперії.

Ведучі залишають сцену. Відкривається за-віса. За столом сидять кошовий отаман Іван Сірко і військова старш на: суддя, писар, оса-вул; підстаршина: скарбник, довбиш, хорун-жий, гармаш.

Писар. Шановне товариство! До нас надійшов лист від османського царя. Дозвольте зачитати.

Сірко. Читай, писаре, читай.Писар. «Я, султан Мухамед ІV, брат сонця і мі-

сяця, онук і намісник божий, цар над царями, надія і втіха мусульман, наказую вам, запорож-цям, походами нас не турбувати і по добрій волі піддатись і служити».

Суддя. Султан забороняє нам походи? Цар «людоловів» запрошує січове козацтво на служ-бу. Так?

Сірко. Так.Осавул. А дідька йому лисого!Скарбник. Це образа! Це приниження!Довбиш. Панове, це виклик!Хорунжий. Пропоную написати лист-від по-

відь. Згодні?Усі разом. Згодні! Згодні!Писар. Лист, як правило, починається з при-

вітання.Сірко. Сіроштан, пиши: «Мухамед ІV – султан

турецьких «людоловів», кривдник українського народу, шайтана родич, чорта брат… Суддя. …Вавилонський кухар, наволоч і кат.

Козаки сміються.Осавул. Писаре, занотував?Писар. Занотував.Сірко. Читай!Писар. «Султан турецьких «людоловів», Шайтана родич, чорта брат, Останній кухар вавилонський, Мухамед – наволоч і кат!»

28




Козаки сміються до сліз.Скарбник. Оце так написав. Слово в слово.Довбиш. Тактично, зважено… І жодних

образ!Хорунжий. Панове! На наших очах народжує-

ться перший в історії дипломатії віршований лист.

Суддя. Сіроштан, пиши далі: «Запорожці – за-хисники неньки України, а не раби на службі у «людоловів».

Сірко. Попередь султана, що за криваві зло-чини він відчує кіл ось у цьому місці!

Показує, де саме. Козаки регочуть.Скарбник. Писаре, нагадай Мухамеду про га-

рем, який може влаштувати державний заколот і призначити нового султана.

Довбиш. Попередь османського царя, щоб влітку чекав нас у гості.

Писар. Занотував. Панове, послухайте лист кошового отамана Івана Сірка зо всім кошем запорізьким турецькому султану Му-хамеду ІV.

«Султан турецьких людоловів,Шайтана родич, чорта брат,Останній кухар вавилонський,Мухамед – наволоч і кат!

Твій лист зухвалий прочиталиІ провели військову раду,Від січового товаристваЗапам’ятай навік пораду.

Служити Порті – рабська справа –Цей принцип непорушним є.І боронити неньку ріднуВін нам наснаги надає!

Над українськими степамиНіхто не буде панувати,Бо славне військо ЗапорізькеУ змозі край свій захищати.

На вітер слів ми не кидаєм –За кров і сльози наших сілСултан турецьких мусульманівВідчує в пузі гострий кіл.Твоїх вояків-яничарівСвинець чекає звідусіль.А полоненим обіцяєм В штани насипать кримську сіль.

Для каяття приблизно місяцьКіш запорізький надає,Чекаєм відповідь смиренну,Якщо бажання жити є.

Забудь в Стамбулі про походи,Знайди заняття для душі,

В гаремі черга утворилась, Там неспокійно уночі.

Число не ставим, бо не знаєм,А день такий, як і у вас.Попереджаєм наостанок –Стрічай у гості літом нас!»

Веселі та щасливі запорожці танцюють го-пака. На сцену виходять всі учасники вистави, ведучі.

1-й ведучий. Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

2-й ведучий. Спогади про козацький період історії – жива вода для дерева життя україн ського народу.

3-й ведучий. Рідна ненька Україна вистраж-дала волю.

4-й ведучий. Дай же, Боже, їй віднині щас-ливую долю.

Сірко. Душу, тіло ми поклали за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду!1-й ведучий. Козацькому роду – нема переводу!Усі разом. Козацькому роду – нема переводу!Артисти та ведучі вклоняються. Закрива-

ється завіса. Звучать українські народні пісні.

ііі. заключний етап.Після вистави радимо провести фотосесію за

участю учасників заходу, вчителів, батьків. Наступного дня доцільно переглянути кіно-

версію вистави, проаналізувати помилки й дати рекомендації щодо їх усунення, подякувати за творчі здобутки, обговорити підготовку до нас-тупного заходу.

література1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні /

В. Антонович. – К., 1991.2. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани

Запорізької Січі / О. Апанович. – К., 1993.3. Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків /

О. Апанович. – К., 1991.4. Аркас М. Історія України-Русі / М. Аркас. – К.,

1990.5. Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голо-

буцький. – К., 1994.6. Грива А. Козацтво від витоків до сьогодення /

А. Грива. – К., 2007.7. Історія України в народних думах і піснях. – К.,

1993.8. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запо-

розьке Низове / А. Кащенко. – Катеринослав, 1917.9. Крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич. –

Львів, 1990.10. Саєнко І. Минуле українського козацтва на Лу-

ганщині / І. Саєнко. – Харків, 2010.11. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків :

у 3 т. / Д. Яворницький. – К., 1989, 1990, 1991.

29


Мета уроку: поглибити і систематизувати знан ня учнів про національно-культурне розмаїт-тя українського суспільства наприкінці ХІХ – кін-ця ХХ ст.; охарактеризувати міжкультурні проце-си цього періоду на прикладі україно-грузинських та україно-вірменських відносин.

завдання:• визначити основні принципи і напрями між-

національної та етнокультурної політики імпер-ської Росії та Радянського Союзу на різних ета-пах існування;

• сформувати в учнів розуміння необхідності співіснування різних людських спільнот та міжет-нічних процесів у полікультурному суспільстві;

• охарактеризувати основні віхи становлення та розвитку міжетнічних і міжкультурних відно-син у зазначений період;

• навчати учнів досліджувати різноманітні види документів, аналізувати їх, виділяти голов-не і на цій основі вдосконалювати вміння вислов-лювати свою думку, аргументувати її, поважаю-чи при цьому думки інших;

• виховувати культуру міжнаціональної толе-рантності, терпимість до представників інших етносів і культур.

очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: відповісти на ключове запитання уроку; орієнтуватися в сутності етнонаціональної

та етнокультурної політики Російської імперії та Радянського Союзу в різні часи їх існування;

охарактеризувати наведені джерела, про-аналізувати їх, дати відповіді на поставлені запитання; розкрити стан міжкультурних діалогів на

прик ладі українського, вірменського та грузин-ського народів у різні періоди історичного розви-тку; навести приклади їх міжкультурних зв’язків; обґрунтувати необхідність толерантних між-

етнічних та міжкультурних відносин у сучасній Україні; уникати упередженого та нетолерантного

ставлення до представників інших етносів; з повагою ставитися до національних тра-

дицій, звичаїв та обрядів інших народів.ключове запитання. Як складалися культур-

ні відносини, що ґрунтувались на міжетнічних зв’язках українського, азербайджанського, вір-менського і грузинського народів в Україні та в окремих її регіонах наприкінці ХІХ – кінця ХХ ст.? Які чинники впливали на ці відносини і яким чином?

ключові ідеї теми: взаємозбагачення та взає-мопроникнення елементів національних куль-тур; пошук ідентичності; міжкультурний діалог в імперському минулому – за радянських часів – у період незалежності.

ключові поняття: етноцентризм; етнічна ідентифікація; ідентичність; етнічна самосвідо-мість; культурна спадщина; культурний синтез; міжкультурний діалог та міжкультурна кому-нікація; етнокультурні особливості; культурні стереотипи; національно-культурні товариства; патріотизм; шовінізм; дружба народів.

міЖетнічні відносини та взаЄмопроникненнЯ кУльтУр в УмоваХ полікУльтУрноГо сУспільства наприкінці XIX – кінцЯ XX ст. на прикладі взаЄмовідносин УкраїнськоГо, вірменськоГо та ГрУзинськоГо народів (урок-дослідження)оксана коЖем’Яка, учитель-методист, учитель історії вищої категорії Донецького ліцею № 12, м. Донецьк

Документ 1найбільші народи російської імперії

за переписом 1897 р.(Джерело: http://ru.wikipedia.org/

wiki/Файл:1897_Рос_имп.jpg)

© Кожем’яка О., 2013 Передплатний індекс 74644

30




запитання.• Які висновки можна зробити на основі

статистичних даних про етнічний склад доре-волюційного та радянського українського су-спільства?

• Що впливало на формування етнічно-го складу населення? Чи були серед чинників духовно-культурні? Висловте свою думку (при-пущення).

і. плюси та мінуси перебування різних на-родів у складі імперій.

Імперська політика Росії щодо представників різних етносів

Документ 4На початку ХІХ ст. Російська імперія являла

собою конгломерат різних етносів, для якої в етнополітичному відношенні були характерні повна безправність неросійського населення,

национальность 1939 1959 1970 1979 1989

Русские 99591520 114113579 129015140 137397089 145155489

Украинцы 28111007 37252930 40753246 42347387 44186006

Узбеки 4845140 6015416 9195093 12455978 16697825

Белорусы 5275393 7913488 9051755 9462715 10036251

Казахи 3100949 3621610 5298818 6556442 8135818

Азербайджанцы 2275678 2939728 4379937 5477330 6770403

Татары 4313488 4917991 5783111 6185196 6648760

Армяне 2152860 2786912 3559151 4151241 4623232

Таджики 1229170 1396939 2135883 2897697 4215372

Грузины 2249636 2691950 3245300 3570504 3981045

Молдаване 260418 2214139 2697994 2968224 3352352

Литовцы 32624 2326094 2664944 2850905 3067390

Туркмены 812404 1001585 1525284 2027913 2728965

Киргизы 884615 968659 1452222 1906271 2528946

Немцы 1427232 1619655 1846317 1936214 2038603

Чуваши 1369574 1469766 1694351 1751366 1842346

Латыши 114476 1399539 1429844 1439037 1458986

Башкиры 843648 989040 1239681 1371452 1449157

Евреи 3028538 2266334 2148917 1807876 1449063

Другие 167281 19839 22250 27534 32447

Всего 170557093 208826650 241720134 262084654 285742511

Документ 2національний склад україни у 1926–2001 рр.

(Джерело: http://deutsche.in.ua/ua/cms)

Документ 3національний склад населення срср

(згідно з переписами 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 рр.) Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki)

народ 1926 Уд. вес 1939 Уд. вес 1959 Уд. вес 1970 Уд. вес 1979 Уд. вес 1989 Уд. вес 2001 Уд. вес

Украинцы 23218,9 80,01 23667,5 76,48 32158,5 76,81 35283,9 74,87 36489 73,55 37419,1 72,73 37541,7 77,82

Русские 2677,2 9,23 4175,3 13,49 7090,8 16,94 9126,3 19,37 10471,6 21,11 11355,6 22,07 8334,1 17,28

Белорусы 75,842 0,26 158,2 0,51 290,9 0,69 385,8 0,82 406,1 0,82 440 0,86 275,8 0,57

Крымские Татары 0,193 0 3,554 0,008 6,636 0,01 46,807 0,09 248,2 0,51

Молдаване 257,8 0,89 260,4 0,84 241,7 0,58 265,9 0,56 293,6 0,59 324,5 0,63 258,6 0,54

Болгары 92,078 0,32 113,5 0,37 219,4 0,52 234,4 0,5 238,2 0,48 233,8 0,45 204,6 0,42

Венгры 0,869 0,003 149,2 0,36 157,7 0,33 164,4 0,33 163,1 0,32 156,6 0,32

Румыны 1,53 0,005 0,825 0,003 100,9 0,24 112,1 0,24 121,8 0,25 134,8 0,26 151 0,31

Поляки 476,4 1,64 357,7 1,16 363,3 0,87 295,1 0,63 258,3 0,52 219,2 0,43 144,1 0,3

Евреи 1574,4 5,43 1532,8 4,95 840,3 2,01 776,1 1,65 632,9 1,28 486,6 0,95 103,6 0,21

Греки 104,7 0,36 107 0,35 104,4 0,25 106,9 0,23 104,1 0,21 98,594 0,19 91,548 0,19

Армяне 10,631 0,04 21,688 0,07 28,024 0,07 33,439 0,07 38,646 0,08 54,2 0,11 99,894 0,21

Татары 22,281 0,08 55,456 0,18 61,334 0,15 72,658 0,15 83,906 0,17 86,875 0,17 73,304 0,15

Цыгане 13,578 0,05 10,443 0,03 22,515 0,05 30,091 0,06 34,411 0,07 47,917 0,09 47,587 0,1

Азербайджанцы 0,056 0 4,626 0,015 6,68 0,02 10,769 0,02 17,235 0,03 36,961 0,07 45,176 0,09

Грузины 1,265 0,004 10,063 0,03 11,574 0,03 14,65 0,03 16,301 0,03 23,54 0,05 34,199 0,07

Немцы 393,9 1,36 392,5 1,27 23,243 0,06 29,871 0,06 34,139 0,07 37,849 0,07 33,302 0,07

Гагаузы 0,014 0 23,53 0,06 26,464 0,06 29,398 0,06 31,967 0,06 31,923 0,07

Всего 29018,2 100 30946,2 100 41869 100 47126,5 100 49609,3 100 51452 100 48240,9 100

31



його насильницька асиміляція, пріоритет прин-ципу «поділяй і владарюй» у всій етнонаціональній політиці царизму. Спрямування і зміст політики царизму в сфері міжетнічних відносин зводилися до наступної мети: збереження цілісності монар-хії, русифікація всіх народів на ґрунті гасла Ми-коли І «Один закон, одна мова, одна віра».

(Історія України (соціально-політичні аспекти) : [у 4 ч.]: навч. посібник для вищих закладів освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації / заг. ред. Б. П. Ковальсько-го. – К. : НТУУ «КПІ», 2003. – Ч. 1. – 99 с.)

Документ 5Протягом багатьох десятиріч, а то й століть,

народи, що нині мають власні держави, перебу-вали у складі Російської імперії. Вона укладала в єдині політико-адміністративні рамки безліч різ-них етнічних і релігійних компонентів, які поз-бавляла державної самостійності, зберігаючи за ними деяку культурну автономію і забезпечуючи ту стабільність, в умовах котрої вони могли спі-віснувати і змішуватися на єдиній території.

(Орлова Т. Історія нових незалежних держав. – Українські підручники онлайн. Бібліотека україн-ських підручників. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15840720/istoriya/istoriya_novih_nezalezhnih derzhav_-_orlova_tv)

Документ 6Царська адміністрація намагалася здійснюва-

ти мовне і культурне нівелювання. У своїй на-ціональній політиці самодержавство керувалося загальним принципом тодішніх багатонаціональ-них держав – матеріальна і духовна зверхність па-нуючої нації. У теоретичному аспекті воно керу-валося працями деяких тогочасних російських учених, які обґрунтовували принцип асиміляції спільністю історичного розвитку різних народів.

(Коляда І. Інтелігенція і мова / Ігор Коля-да // Персонал Плюс; Всеукр. загальнополіт. освітян. тижневик. – 2010. – № 39 (392), 29 ве-рес. – 6 жовт.)

Документ 7Серйозним ударом по українській культу-

рі став таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва (1863), в якому стверджувалося, що «ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Суть циркуляра полягала в забо-роні наукових, релігійних та педагогічних публі-кацій українською мовою. Вирішального удару українській культурі завдав Емський указ Олек-сандра ІІ (1876), що категорично забороняв не тільки публікувати, а й ввозити українські книж-ки, користуватися українською мовою на сцені.

Пояснення таким діям монарха, який вва-жався достатньо ліберальним і навіть мав намір

«дарувати» народові імперії конституцію, можна знайти у заповіті Олександра ІІ, написаного у ве-ресні 1876 р. Імператор заповідав своєму сино-ві оберігати єдність монархії, рішуче боротися проти всього, що могло загрожувати цій єднос-ті, особливо проти окремішнього національно-культурного розвитку різних народностей, який розглядався шкідливим і недопустимим.

(Кузьменко В. Полікультурна освіта та її вплив на формування у школярів наукової кар-тини світу / В. Кузьменко // Розвиток особис-тості в полікультурному освітньому просторі : зб. матеріалів Міжнар. конгресу – ІV Слов’ян. пед. читання. – Черкаси : Вид-во ЧНУ ім. Богда-на Хмельницького, 2005. – С. 194–195).

Документ 8У 1819 р. князь Микола Цертелєв, грузин за по-

ходженням, проте щирий патріот України, опуб-лікував у Петербурзі «Попытку собрания старых малороссийских песен» – збірку українських істо-ричних дум. У передмові Цертелєв писав: «Якщо ці вірші не можуть служити поясненням україн-ської історії, то принаймні в них видно поетич-ний геній народу, його дух, звичаї старих часів і, нарешті, ту чисту моральність, якою завжди від-значались українці й яку вони старанно зберіга-ють і сьогодні, як одиноку спадщину від предків, що врятувалася від жадності сусідніх народів».

(Горенко Л. Нова парадигма культурної полі-тики в Україні наприкінці XVIII – у першій полови-ні XIX ст. / Л. Горенко // Актуал. пробл. історії, теорії та практики художньої культури. – К. : Міленіум, 2009. – С. 92–104)

запитання.• У чому полягала сутність імперської націо-

нально-культурної політики?• На основі джерел та наявних знань складіть

для конкретних народів порівняльну таблицю плюсів і мінусів перебування в складі імперії.

іі. «дружбы народов надёжный оплот…» – оманливий чи реальний розквіт націй у «єди-ній сім’ї братніх народів».

Етнокультурна політика радянської держави у 20–30-х роках ХХ ст.

Документ 9Етнонаціональна політика була спрямова-

на і на всемірне забезпечення розвитку куль-тури національних меншостей, що проживали в республіці. В 1920 р. на Україні проживали: євреї (1 млн 200 тис.), німці (210 тис.), поляки (177 тис.), латиші (10 тис.), литовці (16 тис.), ві-рмени (9 тис.), а також представники інших на-ціональностей. У республіці налічувалося 95 % болгар, 82 % молдаван, 75 % чехів, 52 % євреїв від загальної кількості їх у СРСР.

32




Одним із напрямів політики українізації було створення національних шкіл. Так, у 1924–1925 нав чальному році у республіці діяло 566 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – єврей-ською, 294 – молдавською, 255 – польською, 43 – болгарською, 31 – татарською і т. д. У на-ступні роки їх кількість постійно збільшувала-ся і в 1929/1930 навчальному році становила: німецьких – 628, єврейських – 786, польських – 381, молдавських – 121 тощо. Для національних меншин в Україні була створена широка мере-жа вищих і середніх навчальних закладів. На той час існувало 9 національних факультетів педа-гогічних інститутів, 8 педагогічних технікумів, 19 індустріальних та 18 сільськогосподарських інститутів. Широкий спектр національних інтер-есів задовольнявся багатомовною пресою. Поряд з газетами і журналами українською мовою на початку 30-х років близько 500 видань виходило російською, 21 – молдавською, 24 – єврейською, 17 – польською, 23 – німецькою, 8 – болгарською, 4 – грецькою, 3 – татарською, 1 – латиською і 1 – вірменською мовами.

(Історія України (соціально-політичні аспек-ти) : [у 4 ч.] : навч. посібник для вищих закла-дів освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації / заг. ред. Б. П. Ковальського. – К. : НТУУ «КПІ», 2003. – Ч. 1. – С. 146–149).

Документ 10У 1938 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про

реорганізацію національних шкіл на Україні», в якій створення навчальних закладів національ-них меншин кваліфікувалося як «насадження вогнищ і буржуазно-націоналістичного впливу на дітей». Під гаслом «боротьби з націоналізмом» були ліквідовані всі національно-культурні уста-нови і заклади. Ці грубі та брутальні за своєю сут-тю заходи проводилися з великою поспішністю і до середини 1938 р. були завершені.

(Бойко О. Історія України : посібник / О. Бой-ко. – К. : Академія, 2002. – 656 с.)

Документ 11за рядками радянських підручників...

Успішному розгортанню культурного будів-ницт ва на Україні сприяли культурні зв’язки між народами СРСР, що встановились в перші роки Радянської влади і переросли в тісне співробіт-ництво в галузі культури. Ці зв’язки все більше розширялися і укріплялися, збагачувалися і на-бували нових рис. З другої половини 20-х років значно розширюються також особисті зв’язки ді-ячів літератури та мистецтва братніх республік. В цей час на Україну приїздили діячі літератури та мистецтва Росії, Білорусії, Вірменії, Башкирії, Грузії. Делегації українських діячів культури по-бували в Білорусії, Азербайджані, Вірменії, Гру-

зії, Молдавії. Внаслідок цих поїздок була надру-кована низка статей про братні народи, їх побут і культуру. Збільшилося видання українською мо-вою творів класичної та сучасної літератури на-родів СРСР, творів українських письменників у братніх республіках.

Традиційними стають і поїздки кращих теат-ральних колективів на Україну. Все частіше при-їздять сюди не тільки окремі композитори чи ви-конавці, але й театральні колективи республік Закавказзя. У 1930 р. на Україну приїздить Ку-таїський драматичний театр та Перший грузин-ський театр ім. Ш. Руставелі.

Укріпленню зв’язків між братніми культурами сприяла Декада української культури, проведе-на в 1931 році в Грузії. Вона стала яскравою де-монстрацією торжества ленінської національної політики, що забезпечила досягнення видатних успіхів у розвитку культури всіх народів СРСР.

Творчі культурні зв’язки сприяли швидкому розвитку і взаємозбагаченню братніх національ-них культур, їх духовному зростанню, розвитку в них інтернаціональних та появі загальнонарод-них рис.

(История Украинской ССР : в 2 т. / ред. К. К. Ду-бина. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 338–340).

Документ 12погляд сучасних дослідників

на міжкультурні діалоги народів у 20–30-х роках хх ст.

Виступ українського історика Михай-ла Швецова, голови громадського науково-дослідного центру «Схід–Захід» за круглим столом «Україна–Вірменія: перспективи взаємовигідного співробітництва»

У 1927–1928 рр. у Донбасі було 2 вірменські школи, в яких було 8 груп, 6 учителів-вірмен, 236 учнів. У списку шкіл Сталінської міськра-ди… вір менська семирічка, що знаходилась за адресою: 7-ма лінія, 10, директор – Абрамян; ма-сова школа № 9, адреса: 9-та лінія, 4а.

Цей час характеризується появою центрів куль турного відродження, якими стали націо-наль ні школи, преса, культурні заклади – театри, клуби.

У Луганську в ці роки активно працювала вір менська община… (офіційно зареєстрована в 1923 р.). З 1926 року працював Луганський ра-йонний комітет допомоги Вірменії. З ініціативи комітету в місті організовувались благодійні кон-церти, театральні вистави, засоби від яких йшли в фонд допомоги Вірменії. Так, в афіші від 25 січ-ня 1926 р. значилося: «П’єса-спектакль вірмен-ською мовою. I частина – арія з опери «Ануш». II частина – концертне відділення. Учасники: Мовсесян А., Костанян К., Варданян В., Тума-нян П., Акопян Н. та ін.». В 1929 році в релігій-

33



ному об’єднанні нараховувалося більше 200 осіб. За матеріалами, надрукованими С. Матевосян, «в 1927 р. в Луганську було відкрито вірменський клуб ім. Шаумяна, що працював на громадських засадах. При клубі організовано піонерський за-гін, гуртки: музичний, драматичний, шахово-шашковий, лікнеп (вірменський). Існувала бі б-ліо тека, випускались стіннівки».

(Електронний ресурс: http://analitika.at.ua/news/mikhail_ shvecov_nachalo_rasselenija_armjan_na_donbasse_ukhodit_kornjami_v_ehpokhu_rannego_srednevekovja/2012-05-27-62746)

Документ 13Рішення ЦК РКП(б) 1919 року «Про радян-

ську владу на Україні» вимагало толерантного ставлення до «націоналістичних тенденцій», що спостерігалися «серед відсталих частин україн-ських мас».

...Серед значної частини суспільства продов-жувала домінувати думка про те, що Україна насправді є частиною Росії і ніколи «не буде са-мостійною, завжди буде жити за вказівками ма-тінки – Росії». Київські службовці зухвало заявля-ли: «Ми не розуміємо китайської мови!», маючи на увазі, звичайно, українську.

(Петровський В. Історія України : неупередже-ний погляд. Факти. Міфи. Коментарі / В. В. Пет-ровський, Л. О. Радченко, В. І. Семененко. – Хар-ків : ВД «ШКОЛА», 2007. – С. 364, 369)

Документ 14Радянський Союз був імперією, адже її основною

ознакою є єдине структурування великого різно-рідного простору, його єдине зовнішнє нормуван-ня. Імперія уніфікує й інтегрує свій простір. Він структурований та інтегрований спеціальними структурами, переважно силовими. Власне імпе-рію можна розглядати як спосіб і механізм силової інтеграції й уніфікації великих різноманітних те-риторій. У національній сфері перспектива із само-го початку бачилася в злитті, а насправді уніфіка-ції, усіх – великих і малих – народів і народностей у єдиний радянський народ, пізніше названий но-вою історичною спільністю. Етнічні розходження допускалися лише в другорядних сферах: народ-ному мистецтві, фольклорі, промислах, одязі, їжі, формах побуту. Однак їм важко було утриматися під пресом впливу ідеології, що уніфікує, школи, художньої культури соцреалізму, засобів масової інформації й агітації. Й. Сталін визначив курс на створення культури «національної за формою і со-ціалістичної за змістом». Комунізм у СРСР висту-пав як грандіозна система подолання тих цивіліза-ційних розривів, що дошкуляли Російській імперії протягом століть. Скасовувалися, чи зживалися, послаблялися всі обмежені, локальні форми бут-

тя – сімейні, кланові, територіальні, національні, релігійні. Це робили з метою зміцнення інтернаціо-налізму, що мав об’єднати всіх трудящих «на кла-совій основі».

(Орлова Т. Історія нових незалежних держав. Бібліотека українських підручників. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15840720/istoriya/istoriya_novih _nezalezhnih_derzhav_-_orlova_tv)

Документ 15Культурна політика набула жорстко визначено-

го ідеологічного спрямування. Освіту уніфіковано, соціалістичний реалізм насаджувався в усіх рес-публіках. Незаперечною вимогою стала «дружба братніх народів» за особливої любові до «старшо-го брата – великого російського народу». Головну небезпеку вбачали у «місцевому буржуазному на-ціоналізмові». Російська мова стала обов’язковою для вивчення в усіх школах Радянського Союзу. Латинський алфавіт, на який за кілька років до того перевели писемність багатьох мов, вилучи-ли, а натомість запровадили кирилицю.

По-новому переписали історію народів, які входили до складу імперії. Офіційна політика та історіографія замовчували або перекручува-ли їх справжнє минуле, зокрема національно-визвольну боротьбу, відносини з Росією. Доре-волюційна історія показувалася як зміцнення дружби між народами, благодійний вплив росій-ського народу на інші, захист від небезпек з боку іноземних загарбників і відкриття перед неросій-ськими народами революційних перспектив.

(Орлова Т. Історія нових незалежних дер-жав. Бібліотека українських підручників. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15840720/istoriya/istoriya_novih_nezalezhnih_derzhav_-_orlova_tv)

запитання.• У чому полягала сутність більшовицької

національно-культурної політики? Якими були умови розвитку культур різних народів у зазна-чений період?

• Чи виконувалися насправді більшовицькі гасла з національного питання?

• Чим були зумовлені і чому сприяли культур-ні зв’язки між народами?

• Висловте свою думку: чи існували перешко-ди для цих відносин?

• Як, на думку сучасних дослідників, більшо-вицька ідеологія впливала на світогляд та дії пересічних громадян?

Документ 16у роки суворих випробувань (1941–1945 рр.)

Животворна сила дружби народів нашої краї-ни особливо відчутно виявилася у героїчній епо-

34




пеї відродження зруйнованого війною народного господарства.

(Щербицкий В. Важный фактор расцвета и сближения наций / В. В. Щербицкий // Вопр. ис-тории КПСС. – 1982. – № 1. – С. 9)

Документ 17Тбіліський університет направив до Києва

свої кращі професорсько-викладацькі кадри, допоміг обладнанням. Внаслідок вжитих захо-дів вже через 2 місяці після визволення столи-ці України – 15 січня 1944 року почалися за-няття в аудиторіях Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

(Захаров І. Допомога братніх республік у від-будові культурних і наукових закладів України (1943–1945 рр.) / І. З. Захаров, В. М. Маїн // Укр. істор. журн. – 1979. – № 7. – С. 64, 66)

Документ 18У часи визволення України поети Закавказ-

зя пишуть твори, присвячені братній республі-ці: «Київ наш»; «Голос Батьківщини» Н. Заряна; «Україні» О. Шираза; «Повстань, Україно!» Г. Бо-ряна; «Місто України» І. Грішанішвілі; «Україні» А. Абашелі; вірші азербайджанського поета Са-меда Вургуна та багато інших.

(Єзикян Г. Діяльність комуністичної партії по організації взаємодопомоги братніх республік у збереженні і примноженні культурних надбань у роки Великої Вітчизняної війни / Г. М. Єзикян // Наук. пр. з історії КПРС. – Вип. 76. – С. 143)

запитання.• Як допомога народів СРСР вплинула на від-

будову культурно-освітніх і наукових закладів України?

• Чим насамперед керувалися народи, надаю-чи допомогу Україні?

Документ 19радянська етнокультурна політика

в 50–70-х роках хх ст.У 50–70-х роках під гаслами «пролетарського

інтернаціоналізму», «розквіту і зближення націй в СРСР», формування нової історичної спільно-ти «радянський народ» здійснювалась політика русифікації та денаціоналізації етнічних груп, велася рішуча боротьба з проявами «україн-ського буржазного націоналізму». Командно-адміністративна система ігнорувала потреби національного розвитку. Демографічні, еконо-мічні та соціально-культурні процеси, насаджу-вані під гаслом «інтернаціональної допомоги» та злиття націй, суттєво змінювали співвідно-шення корінного та некорінного населення, при-рікали представників різних етносів на втрату національної самобутності, а національні мен-

шини – на асиміляцію і, таким чином, пагубно впливали на міжетнічні стосунки.

(Антонюк О. Формування етнополітики в Україні : теоретико-методологічні та концеп-туальні засади : автореф. дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.05 / О. В. Антонюк; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2001. – С. 20)

Документ 20офіційні документи радянської епохи

Ми обґрунтовано пишаємося досягненнями радянської багатонаціональної соціалістичної культури. Вбираючи в себе багатство націо-нальних форм і фарб, вона ставала унікальним явищем у світовій культурі. Але важливо, щоб здоровий інтерес до всього цінного, що є в кож-ній національній культурі, не вироджувався в спроби відгородитися від об’єктивного процесу взає модії та зближення національних культур. Це треба мати на увазі й тоді, коли під вигля-дом національної самобутності в деяких тво-рах літератури та мистецтва, наукових працях роб ляться спроби подати в ідилічних тонах реакційно-націоналістичні та релігійні пере-житки, що суперечать нашій ідеології, соціа-лістичному способу життя.

(ХХVII съезд КПСС. Стенографический отчет. – М. : Изд-во полит. лит., 1986. – Т. 1)

Документ 21Соціалістичне суспільство, побудоване в на-

шій багатонаціональній країні є складною дина-мічною системою, яка передбачає обов’язковий облік органічної єдності та взаємодії всіх аспек-тів життя, виявлення системи зв’язків всереди-ні націй і народностей, як соціально-етнічних і культурних спільнот, та між ними.

(Андропов Ю. Шестьдесят лет СССР / Ю. В. Андропов. – М. : Политиздат, 1982. – С. 8)

Документ 22У сучасному вигляді всіх радянських націй і

народностей, у динамічному зростанні їх еко-номіки і культури втілена могутня сила дружби народів. Історичні досягнення народів СРСР – результат їх об’єднаної праці, послідовного пере-творення в життя національної політики КПРС. У процесі соціалістичного будівництва склалася нова історична спільність людей – радянський народ. Будівництво комунізму спільною працею радянських націй і народностей, посилення їх економічних, політичних і культурних зв’язків ведуть до ще тіснішого їх об’єднання.

(О подготовке к 50-летию образования Союза Советских Социалистических Республик: Поста-новление ЦК КПСС. – М., 1972)

35



Документ 23Радянський Союз наглядно продемонстру-

вав всьому світові дивний феномен: братерську дружбу кількох сотень народів і народностей, що входять до складу держави.

(Агітаційна листівка «Гасла та заклики до 60-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції»)

Документ 24гімн союзу радянських

соціалістичних республік(Музика О. Олександрова, слова С. Міхалкова

та Г. Ель-Регістана)Союз нерушимый республик свободныхСплотила навеки великая Русь.Да здравствует, созданный волей народов,Единый, могучий Советский Союз!

Припев: Славься, Отечество наше свободное,Дружбы народов надежный оплот!Партия Ленина – сила народнаяНас к торжеству коммунизма ведет!

запитання та завдання.• Про які процеси і тенденції, характерні для

радянського суспільства, свідчать факти, наве-дені в джерелах?

• Як була замаскована унітарна природа Ра-дянського Союзу? У чому полягала головна мета радянської національної політики?

• Визначте глибинні причини, які лежали в основі «великої дружби радянських народів».

• Складіть для конкретних народів порівняль-ну таблицю плюсів і мінусів перебування в складі Радянського Союзу.

думки науковцівДокумент 25

учений картвелолог про роль літературних перекладів у зміцненні

міжкультурних зв’язківУкраїнські майстри слова перекладають гру-

зинську літературу понад століття… Перші пе-рекладачі робили це, не сподіваючись на якусь копійку. Одним з них був Павло Грабовський, творча лабораторія якого була в холодному Си-біру, де цей вічний революціонер перебував на засланні.

Процес перекладу грузинських творів україн-ською мовою у 30–60-х роках минулого століття по значений як низкою позитивних рис, так і чи-малою кількістю недоліків. Візьмемо антологію «Поезія грузинського народу», видану 1961 року. Перший том, до якого ввійшла «дожовтнева» пое-зія, тішить широким колом імен і великою кількіс-тю творів. Майже всі переклади виконано вперше,

і нехай такі видатні поети, як М. Бажан, М. Риль-ський, А. Малишко, Борис Тен, М. Терещенко, З. Гончарук, виконали їх за допомогою підрядни-ка, однак поставилися вони до цього відповідаль-но. На той час вихід антології був найяскравішою сторінкою грузинсько-українських взаємин.

…Другий том антології викликає інші вражен-ня, бо добір імен і творів мотивувався критерія-ми партійності: сюди не ввійшли лірика поетів ХХ ст., твори розстріляних або ж замовчуваних в радянські часи письменників.

Партійні діячі СРСР стежили, аби ювілеї видат-них поетів, занесених до переліку революційних діячів, відзначалися в кожній республіці, а одним з елементів святкування була публікація творів. Практика «ювілейних дат» розквітла в 60–80-х ро-ках. Тоді були видані твори А. Церетелі, І. Чав-чавадзе, Важі Пшавели, Давида Гурамішвілі, і це вже був інший рівень української перекладацької школи. Переклади пропонували митці, що воло-діли мовою оригіналу: О. Синиченко, Г. Халимо-ненко, О. Мушкудіані, Р. Чілачава.

Водночас в українських часописах обо в’яз-ковою стала рубрика «З літератур народів СРСР», особливо під час проведення декад лі-тератури і мистецтва союзної республіки. На окрему увагу заслуговує поява в Україні альма-нахів «Сузір’я» та «Гроно», де друкувалися вик-лючно переклади творів письменників з інших республік СРСР.

Перебудовний період сприяв оновленню підхо-дів до публікацій: у редакціях ЗМІ та видавницт-вах з цікавістю розглядали пропозиції надруку-вати твори тих, чиї ідейні погляди виходили за межі усталених соціалістичних норм. В україн-ських перекладах з’явилися твори А. Каландадзе, О. Чіладзе, Т. Чіладзе, А. Сулакаурі, Л. Табукаш-вілі та ін. талановитих письменників. Цікаво, що тоді декотрі з тих творів уперше побачили світ саме українською мовою.

Водночас у наших видавництвах відмовляли-ся вміщувати твори грузинських авторів, яких не сприймала партійна еліта України, – романи і вірші Отара Чіладзе, прозу та драматургію Та-маза Чіладзе та ін.

(Халимоненко Г. Грузинська літерату-ра в українських перекладах : минуле, сучас-не, майбутнє. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://dc-summit.info/proekty/dialog/1040-gruzinska-literatura-v-ukrainskih-perekladah.html)

Документ 26про переклад Миколою бажаном перлини

грузинської літератури «витязь у тигровій шкурі»

Перлина грузинської культури побачила світ у перекладі М. Бажана в 1937 році. Однак під-

36




готовча робота розпочалася ще 1929 року. Пе-рекладач вивчав не лише текст поеми, а й іс-торію, культурне минуле Грузії. Він відвідував різноманітні куточки країни, придивлявся до пам’яток матеріальної культури, прислухав-ся до народної музики, вивчав традиції і по-бут... І лише після такої попередньої роботи М. Бажан розпочав дослідження тексту… Над самим перекладом поеми М. Бажан працював два роки, цілком присвятивши робочий час цій творчій діяльності.

(Клименко Ж. Вивчення перекладацької діяль-ності українських письменників. [Електрон. ре-сурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2008-1/08kjvdyp.htm)

Документ 27олесь гончар грузинською мовою

Твори видатного українського письменника О. Гончара населені чесними героями, а вся його творчість пройнята любов’ю до людини, насиче-на пафосом перемоги добра над злом. Ці якос-ті не могли не привернути уваги і стали причи-ною появи його численних творів грузинською мовою. У 1952 р. грузинські читачі у перекладі Д. Косрадзе та С. Пашалішвілі ознайомилися з романом «Прапороносці». У 1964 р. видавництво «Накадулі» видало збірку оповідань «Соняшни-ки», переклади яких здійснила відома письмен-ниця Маріам Горгадзе. Того ж року читачі на-солоджувалися уривком з твору «Мамайчуки» в перекладі одного з найвідоміших перекладачів з української мови Г. Наморадзе.

У 1969 р. друкується оповідання «Щоб світився вогник» у перекладі І. Кавжарадзе. «Олесь Гончар. П’ять оповідань», – таку назву отримала книж-ка, що побачила світ у 1988 році. У передмові Д. Асатіані, розглядаючи творчий шлях О. Гон-чара, зазначав: «Він щиро любить Грузію і гру-зинську літературу. Протягом останніх десяти-літь в культурному житті наших народів не було визначних явищ, щоб у них він не брав активної участі». Олесь Гончар багато разів звертався і до грузинської теми. Один з головних героїв його роману «Циклон» – грузин, безстрашний воїн і щирий друг. Олесь Гончар – автор статей про грузинську літературу та її окремих представни-ків. У його чудовому перекладі український чи-тач ознайомився з поезією І. Чавчавадзе «Горам Кварелі». У 1996 р. видавництво «Накадулі» вида-ло «Степовий чародій» у перекладі С. Чочіа. Гру-зинські переклади творів О. Гончара назавжди увійшли до скарбниці грузинської багатовікової літератури.

(Кванталіані Г. Олесь Гончар та Ілля Чавчавадзе. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1578)

Документ 28«українські рядки» і. чавчавадзе

Інтерес до І. Чавчавадзе в Україні не згасає. У журналі «Вітчизна» (1987) з’являється стат-тя О. Мушкудіані про життєвий і творчий шлях письменника, оповідання «Ніколоз Госташабаш-вілі». 1987 рік можна вважати роком І. Чавча-вадзе, цього року вийшли його «Вибрані твори».

У книзі – 51 поезія, 3 поеми, 3 повісті і 20 урив ків із статей. Знаменно, що до друзів-перекладачів творів І. Чавчавадзе Б. Грінченка, П. Грабовського, П. Тичини, М. Бажана, О. Но-вицького, О. Синиченка долучилися Д. Павлич-ко, І. Драч, Л. Горлач, П. Осадчук, Ю. Ковалів, П. Іванов, Г. Халимоненко… Вперше україн-ською мовою зазвучали поема «Видіння» у пере-кладі І. Драча, «Кілька сцен, або випадок з життя розбійника» (переклад Д. Павличка), 10 пое зій (Г. Халимоненко), 20 уривків із статей та по-вість «Розповідь жебрака» (О. Мушкудіані). Відчу-вається, що перекладачі з любов’ю ставилися до українського озвучення творів великого грузин-ського письменника.

(Чавчавадзе І. Вибрані твори : поезії, поеми, повісті, статті / І. Г. Чавчавадзе. – К. : Дніпро, 1987. – 590 с.)

запитання.• Про які тенденції в розвитку міжкультурних

відносин у радянський період свідчить велика кількість літературних перекладів творів пись-менників інших республік?

• Як впливали на розвиток національних літе-ратур твори письменників та поетів інших наро-дів? Чи сприяли вони зростанню інтересу насе-лення до літературно-культурної спадщини цих народів?

взаємопроникнення культур в особахДокумент 29

грузинський слід: давид Ґурамішвілі

Давид Георгійович ґурамішвілі

37



Літературно-меморіальний музей та пам’ятник Давиду ґурамішвілі у Миргороді

Давид Георгійович Ґурамішвілі (1705–1792, Миргород) – грузинський поет. Воював у гусар-ському полку. У 1739 році, коли почалася війна з турками, брав участь у підкоренні фортеці Хо-тин. Бився проти шведів, брав участь у Семиліт-ній війні з Пруссією. За особливі заслуги отримав земельний наділ в Україні (20 дворів у Миргороді та 10 – у Зубівці). Автор великого циклу автобіо-графічної лірики «Давитіані». Збірка складається з двох поем і двох десятків лірико-філософських віршів. В автобіографічній поемі «Лихоліття Гру-зії» поет зображує трагічний період в історії Грузії на початку XVIII ст. У поемі «Весела весна» («Пас-тух Кацвія») на фоні української природи оспі-вує ідилічне життя селян, у яких вважає ідеалами доб роти, чесності й високої моралі. У м. Миргоро-ді ім’ям поета названо вулицю, а також підприєм-ство; встановлено пам’ятник, відкрито музей.

(Електрон. ресурс: http://mistaua.com/Поста ті /Лі тератори/Гурамішвілі_Давид_Георгійович/32/?setcity=5)

«Народившись на грузинській землі, несучи все життя невгасиму до неї любов, поет знай-шов собі другу вітчизну на Україні, у місті україн-ського козацтва Миргороді, серед наших простих людей – зубівських селян».

(Гончар О. Письменницькі роздуми / Олесь Гон-чар. – К. : Дніпро, 1980. – 314 с.)

Документ 30український грузин іван кавалерідзе

(Пам’ятники роботи І. Кавалерідзе)

Пам’ятник т. Г. Шевченку у м. Ромни Полтавської обл.

Пам’ятник т. Г. Шевченку в Полтаві

Пам’ятник Артему в Святогірську

Пам’ятник Г. Сковороді у Лохвиці

Пам’ятник Г. Сковороді у Києві

38




кавалерідзе іван петрович – український скульптор, кіноре-жисер і драматург.

Народився 13 квітня 1887 р. в хуторі Алданський (нині Сум-ської області) у родині грузин-ського селянина і українки. По-мер 3 грудня 1978 р. у Києві.

Основи художньої освіти здобув у Київсько-му художньому училищі. Серед ранніх творів майстра найцікавішими є такі: портрет співа-ка Ф. Шаляпіна (1909), «Автопортрет» (1911), пам’ятник княгині Ользі у Києві (1911), компо-зиції «Кінорежисер Я. Протазанов» (1912), «Свя то с-лав у бою», «Ярослав Мудрий з папірусом» (оби-дві 1915). Створив пам’ятники Т. Шевченкові (1918), героям револю ції (1918–1921) у Ромнах, Г. Сковороді у Лохвиці (1922). Пам’ятники Арте-му в Бахмуті та Святогірську (1927), Т. Шевчен-кові в Полтаві (1925) та Сумах (1926) створено під впливом кубізму. Автор композиції «Запоро-жець на коні» (1939).

У повоєнний період захопився образами ви-датних письменників та акторів України й Ро-сії: «О. Толстой і М. Горький у Ясній Поляні», «О. Пушкін і М. Гоголь» (1952); «Ф. Шаляпін у ролі Івана Грозного» (1953); «А. Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954); «І. Ільїнський у ролі Акима»; «І. Паторжинський у ролі Карася»; «М. Литвиненко-Вольгемут у ролі Одарки» (всі 1957); «Марко Кропивницький» (1963) та ін.

Останні твори – пам’ятники П. Запорожцю в Білій Церкві (1971) та Г. Сковороді в Києві (1977). Виявив талант і як режисер у кіно. Зняв філь-ми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1935), «Наталка Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григо-рій Сковорода» (1958), «Повія» (1961). За внесок у розвиток українського кіномистецтва в 1969 р. отримав звання на родного артиста УРСР.

(Ковпаненко Н. Кавалерідзе Іван Петрович / Н. Г. Ковпаненко // Енциклопедія історії Украї-ни. – К. : Наук. думка, 2007. – Т. 4. – С. 12–13)

Документ 31

вірменський слідроман балаян (1941) – український кіноре-

жисер, сценарист та продюсер, лауреат Держав-

ної премії СРСР (1987), народний артист Украї-ни (1997). Зняв фільми: «Полёты во сне и наяву (1982); «Поцелуй» (1983); «Храни меня, мой талис-ман» (1986); «Филёр» (1987); «Леди Макбет Мцен-ского уезда» (1989); «Первая любовь» (1995); «Ночь светла» (2003); «Райские птицы» (2008).

(Електрон. ресурс: http://ru.wikipedia.org/wiki/Балаян_Роман_Гургенович)

олександр спендіаров (1871–1928) – вірмен-ський композитор, диригент, народний артист Вір-менії (1926), один з основоположників вірменської класичної музики, лауреат премії ім. М. І. Глін-ки (1908, 1910, 1912). Записав і обробив безліч україн ських та кримськотатарських народних пі-сень. У 1921 р. написав «Українську сюїту» і поклав на музику вірш Т. Г. Шевченка «Заповіт».

(Електрон. ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/Спен діаров_Олександр_Опанасович)

Документ 32параджанов сергій йосипович (1924, Тбі-

лісі – 1990, Єреван) – видатний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР (1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991, посмертно).

До сторіччя від дня народження М. Коцюбин-ського Параджанову доручили зняти фільм за по-вістю «Тіні забутих предків».

Після виходу «Тіней» на екрани Параджанов став славетним. Історія трагічної любові Івана і Марічки сколихнула світ. Почався тріумфальний хід картини – 28 призів на міжнародних фести-валях у 21 країні…

Успіх фільму приніс не лише світову славу його творцеві. На прем’єрі 4 вересня 1965 р. у київському кінотеатрі «Україна» на сцену підняв-ся Іван Дзюба й повідомив, що у Львові відбу-ваються арешти інтелігенції.

Незабаром Параджанов представив на сту-дії ім. О. Довженка сценарій «Intermezzo». Але фільм так і не був запущений у виробництво. Безвихідь змусила режисера написати секрета-реві ЦК КПУ з ідеології такого листа: «Минуло понад п’ять років відтоді, як вийшов на екрани

39


використайте на Уроці наУковці — вчителеві

фільм «Тіні забутих предків». Цей фільм упер-ше за багато років повернув міжнародний пре-стиж ук раїнському кіно. Здавалося б, беручи це до уваги, керівництво української кінематогра-фії повинне бути зацікавленим, щоб «розвинути успіх» і доручити нові роботи режисерові, який показав свій професійний рівень і творчі мож-ливості. На ділі ж вийшло навпаки. Я не тільки не одержав ніякого замовлення, а й моя власна ініціатива – спроби поставити фільми «Київські фрески», «Сповідь», «Бахчисарайський фонтан» – постійно відкидалася».

«Параджанов... любив гратися з вогнем, – згадує Р. Балаян. – Багато хто це вважав епатажем. Од-нак, на мій погляд, це і є свобода особи, спосіб жит-тя, дуже органічний для Параджанова».

Сергій Йосипович говорив, що в Києві його хо-тіли зробити номенклатурним режисером, який знімає те, що накажуть. Режисер не тільки не погодився на придворну роль, а й відправив те-леграму тодішньому голові Президії Верховної Ради СРСР М. Підгорному: «Оскільки я єдиний безробітний кінорежисер у Радянському Союзі, прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон. Можливо, стану родоначальником іранського кіно».

Друзі намагалися допомогти... Через Віталія Шелеста, сина першого секретаря ЦК КПУ, влаш-товували зустріч із керівником України. Пара-джанов так розповідав про аудієнцію: «Господар кабінету похмуро, не піднімаючи очей, запитав: «Ну, з чим прийшли?». «З ніжністю». «Що?» – пер-ший секретар відірвав очі від паперів. «На ручці дверей вашого кабінету зображена ліра, – пояснив Параджанов. – Отже, ви художник у душі. А ху-дожник завжди зрозуміє художника!». Шелест під-вівся, пройшов до дверей, оглянув ручку, хмикнув й захоплено сказав: «Скільки тут сиджу, не звер-тав уваги! Гостре око, чорт!». Після цього керівник України пообіцяв усіляко підтримувати його. Але незабаром і сам був знятий із посади.

17 грудня 1973 p. режисера було заарешто-вано. Його звинуватили за шістьма статтями Кримінального кодексу. Під час арешту зникли 17 сценаріїв, а на кіностудії спалили єдину ко-пію «Тіней забутих предків».

Невтомний вигадник, він став збирати кришки від молочних пляшок, придумав техніку гравіру-вання фольги – заливав смолою і утворювалися «талери Параджанова» – із зображенням Петра І, Хмельницького, Пушкіна, Гоголя. Кілька таких «талерів» тюремні власті вилучили й відправили на психіатричну експертизу до Моск ви: хотіли довести, що їхній автор божевільний. Прийшла відповідь: «Талановитий, дуже». Через десятиліт-тя один із таких медальйонів із портретом Пуш-кіна потрапив до видатного італійського кіно-режисера Федеріко Фелліні, і він відлив із нього

срібну медаль, якою відтоді нагороджують кра-щий фільм на фестивалі в Римі.

(100 найвідоміших українців / заг. ред. Ю. Пав-ленка. – К. : Книжк. дім «Орфей», 2005. – 640 с.)

Документ 33пам’ятники тарасу шевченку

та лесі українці в батумі

(Електрон. ресурс: http://monelka.livejournal.com/16345.html)

Документ 34словами класика

Яка цікава і неповторна країна Грузія, яку хо-робрість і героїзм повинен мати такий малень-кий народ, щоб пережити стільки страшних не-гараздів і нещасть. Якби я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою.

леся українка

запитання та завдання.• Зробіть власний висновок на основі пода-

них матеріалів: дружба народів СРСР – міф чи реальність?

• Попросіть представників старшого поколін-ня вашої родини пригадати, як відбувались ет-нокультурні свята, які були звичаї, ритуали за радянських часів, свідками яких вони були. Яка атмосфера панувала на цих заходах? Запишіть їхні спогади у вигляді інтерв’ю.

• Сформулюйте запитання до дискусії: «Друж-ба народів чи толерантне співіснування: що нам більше потрібно на сучасному етапі?».

40

використайте на Уроці наУковці — вчителеві

У попередній статті йшлося про те, як ен-тузіасти і громадськість вплинули на розви-ток радіомовлення в СРСР [45]. Подібні проце-си відбувалися й на початковому етапі розвитку теле бачення.

Істотний вплив радіоаматорського руху на процеси розвитку телебачення в СРСР спостері-гався в двох часових відрізках: у 1951–1963 рр. – період масового впровадження телебачення та в 1988–1991 р. – період, що припав на останні роки існування СРСР. Для поліпшення прийому пере-дач створювались місцеві кабельні студії теле-бачення, застосовувався супутниковий прийом програм. Через кабельні мережі почали транслю-вати нові програми та канали, було порушено мо-нопольне право радянського державного телеба-чення. Проте цей етап стає й лебединою піснею радянської системи радіоаматорства, змінюють-ся професійні та життєві орієнтири багатьох фа-хівців. Відбувається фактичний перехід від ама-торства до комерційної діяльності. Розвит ку ТБ у СРСР присвячена численна література: фун-даментальна [21], [22], [28], [29], [30] ; підруч-ники [2], [35], [53]; мемуари [15], [27]; науково-популярна [37], [38]; історичні збірки [19].

Впровадження телебачення в СРСР розпоча-лось пізніше, ніж радіо, – це 30-ті роки XX ст. У цей період в СРСР посилюється диктатура Й. Ста-ліна, розгортаються форсована індустріалізація, насильницька колективізація, що обернулася го-лодомором та репресіями. Серед людей панує не-довіра, пошук ворогів, суспільство атомізується. Суспільні організації частково розформовують-ся, а частково переформатовуються в підрозділи, що фактично підпорядковані державним орга-нам: центральним, союзних республік, областей та автономій (вертикально організовані структу-ри). У 30-х роках внесок радіоаматорів у впрова-дження телебачення був порівняно невеликий. Це зумовлено загальною технологічною відста-лістю радянської радіопромисловості (а телеба-чення тоді – передова галузь науки) та розгромом самого аматорського руху як суспільної організа-ції. Іншою причиною технологічного відставання був загально освітній рівень радянського керів-ництва, не спроможного правильно розставити пріоритети в науково-технічному розвитку кра-їни в багатьох напрямах.

На початку 1940 рр. 70 % секретарів райкомів і горкомів та 40 % секретарів обкомів і членів ЦК партії мали тільки початкову освіту [36, 187].

Принципи телебачення закладалися ще на-прикінці XIX ст. Як і розвиток радіомовлення, воно не має якогось одного конкретного авто-ра. Так, у 1880 р. росіянин Порфирій Бахметьєв створив телевізійну систему «телефотограф», розробивши основний принцип телебачення – розкладання зображення на окремі елементи для послідовної їх передачі на відстань. Німець Пауль Ніпков запропонував (1884) розкладання (розгорнення) зображення здійснювати за допо-могою обертового диска, що має ряд невеликих отворів, розміщених по спіралі [54]. У 1923 р. у системі механічного телебачення розгортка зоб-раження відбувалось за допомогою цього диска: неонова лампа мерехтіла й освітлювала диск (Ніпкова), що швидко обертався. Кожний отвір у диску створював лінію розкладання від 30 до 120 ліній. Ось чому там не було чіткого зображення. На невеликому екрані (3х4 см) можна було роз-гледіти тільки обличчя людини та знайомі пред-мети [35, 93].

Механічне телебачення – це телесистема, що використовувала механічне та електромеханіч-не обладнання для отримання та виведення зоб-раження. Для його передачі на відстань вико-ристовувалось радіо. В телекамері позаду диска Ніпкова ставили фотоелектричний елемент, що реєстрував падаюче світло; а в телевізорі відбу-вався зворотний процес, але замість фотоеле-мента використовувалась неонова лампа.

Шотландський учений Джон Бейрд у 1926 р. запустив телемовлення британської BBC, що ґрунтувалось на механічних принципах. У той самий період експериментували Ч. Дженкінс (США) та І. Адамян і незалежно від них – Лев Тер-мен у СРСР. 16 грудня 1925 р. на V з’їзді радян-ських фізиків Лев Термен виступив з доповіддю «Бачення на далеку відстань», а згодом змонту-вав першу вітчизняну систему відеоспостере-ження (фукціонувала в Наркоматі оборони біля входу) [35, 92].

У 1930 р. у Всесоюзному електротехнічному інституті було створено лабораторію телебачен-ня (керував Павло Шмаков), що почала займа-тись питаннями розвитку механічного телеба-чення (Москва). Перші передачі механічного ТБ з Моск ви почали проводитись з 1931 р. із невели-кої студії ретрансляційного вузла Наркомату (мі-ністерства) зв’язку. Перша передача – антибур-жуазні карикатури художника С. Дені. У 30-х рр. XX ст. у СРСР почали транслюватись телепере-

роль радіоаматорськоГо рУХУ в розвиткУ телерадіомовленнЯ в срср іван степУра, співробітник лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

© Степура І., 2013 Передплатний індекс 74644

41

наУковці — вчителеві



дачі з Одеси, Ленінграда, Москви, Омська (є не-підтверджені відомості, що у 1935 р. були такі передачі з Києва). З 1934 р. телепередачі стають регулярними, але їх дивляться тільки кілька со-тень радіоаматорів на саморобних телевізорах. У той період телевізор являв собою електромеха-нічну приставку до радіоприймача, який підклю-чався замість гучномовця. Перші телепередачі були німі: щоб прийняти звукове телебачення, потрібно було два радіоприймачі: один для звуку, другий – для зображення. Транслювались вони на середніх хвилях, тобто покривали великі тери-торії. Навіть було ідеологічне підґрунтя для роз-витку саме механічного ТБ, бо воно відносно лег-ко могло досягати іноземних держав. Електронне транслювалося не невеликі відстані, як і зараз. Так, у жовтні 1931 р. співробітник Сибірського фізико-технічного інституту В. Денисов у Том-ську вперше в Сибіру на пристрої з диском Ніп-кова та неоновою лампою здійснив телеприйом передачі механічного телебачення з Москви. Це було підтвердженням тези про важливість саме механічного телебачення. Радіомеханік Крас-ноярської радіостанції Анатолій Сухопаров у 1934 р. змонтував за схемою з журналу «Радіо» саморобний механічний телевізор. Він приймав сигнал станції з Омська [20; 24; 26].

У 1935 р. Ленінградський завод ім. Козицького випустив першу партію телевізійних приймачів марки Б-2 [35, 93] для системи механічного теле-бачення (1200 точок, частота кадрів 12). Амато-ри і власники перших телевізорів приймали на-віть закордонні телетрансляції, але компетентні органи прозоро натякали, що треба сигналізува-ти про такі прийоми передач. Саме таким прий-мачем робітник Красноярського тресту «Єнісей-золото» М. Вертопрахов у 1936 р. прийняв сигнал з Москви [24; 26].

У 1931–1932 рр. висувалась ідея побудови те-лецентру в Москві, що мав би розміститися в за-проектованому Палаці Рад (420 м заввишки, об’єм будови – 7,5 млн куб. м). У фігурі пам’ятника Ле-ніну, що мав би стояти на даху, передбачалось розміщення телеантени [23].

Місцем циклопічної будови стає територія Храма Христа Спасителя, який руйнують, і на його місці з’являється котлован та опорні мета-локонструкції. Проте будівлю так і не було зве-дено, а на тому місці тривалий час знаходився відкритий басейн «Москва».

А. Данилов зазначає: «Телебачення початку 30-х рр. XX ст. розв’язувало одне, але найважли-віше завдання – втілювало саму ідею ТБ. Телемов-лення в той час було неспроможним виконувати жодне з тих завдань, чому слугує нині сучас-не телебачення. Воно не виконувало політико-інформаційної, естетичної, пізнавальної функ-цій, не відігравало соціально-педагогічної ролі.

Кожна хвилина цього візуально недосконалого мовлення свідчила про можливість і необхідність його розвитку, пробуджувала інтерес до нього широких верств населення» [8, 6–7].

Попри сподівання радянських керівників на механічне телебачення, електронне, що мало вищу якість, перемагало в конкурентній техно-логічній боротьбі. Але воно було складним для виробництва, і в СРСР телевізійні приймачі не виготовлялись. Хоча початки електронного теле-бачення зароджувались саме в Росії. У 1889 р. проф. Московського університету О. Столєтов відкрив зовнішній фотоефект – здатність деяких металів під впливом світла випускати електро-ни [12, 425–433; 31]. Він створив перший фото-елемент. Це відкриття свідчило про принципо-ву можливість безпосереднього перетворення світлової енергії в електричну, тобто про мож-ливість створення відеокамери [10]. В. Крукс і К. Браун розробили електронно-променеву труб-ку (тоді називалась катодна трубка), яка букваль-но донедавна використовувалась у телевізорах і комп’ютерних моніторах як екран, доки панівне становище не посіли рідинно-кристалічні (плос-кі) екрани [47, 245–246]. Викладач Петербурзь-кого технологічного інституту Борис Львович Розінг у 1907 р. запатентував принцип електрон-ного телебачення: перетворення електричних сигналів у точки, що проектувались на торець катодної трубки, який виконував роль екрана. Екран світився під впливом потоку електронів, зумовлених фотоефектом. У працях Розінга було сформульовано всі основні функції сучасного те-лебачення (але в його конструкції деякі функції виконувались оптико-механічними приладами, які були замінені в 30-х роках суто електронними системами). Ідея повністю електронного телеба-чення належить британцю А. Кемпебелу-Суітону (1908–1912) [35, 94]. Перша телепередача (елек-трична телескопія) електронного телебачення відбулась 9 (22) травня 1911 р., за яку Розінг отримав у Німеччині золоту медаль ім. Сіменса (1912) [13; 34]. Крім Розінга великий внесок у роз-виток телебачення внесли француз Ж. Валансі (1922–1923), німець М. Дикман (1924) [54], аме-риканці Ф. Фарнсуорт [7, 3], К. Сабб, В. Звори-кін [15, 113–114; 35, 94; 37, 45].

Неабияку роль у розвитку телебачення віді-грав і ташкентський винахідник Борис Грабов-ський (1901–1966) – син відомого українського письменнка-демократа Павла Грабовського [32, 51, 52]. Його винахід «телефот» міг передавати низькоякісне зображення на кілька метрів, а піз-ніше – і на велику відстань. Борис народився в Тобольську, де батько перебував на засланні. У 1902 р. після смерті батька родина повертається в Україну, де проживає до 1917 р., а потім переїз-дить до киргизького Токмаку. У 20-х роках Борис

42

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві


приїздить до Ташкента, де вступає до університе-ту. Там він ознайомлюється з ідеєю електронного телебачення, читає праці Розінга. Без особливої державної підтримки, як-то кажуть, на громад-ських засадах він починає розробляти свою те-лесистему. Робота повністю захоплює хлопця, і він залишає навчання.

У 1924 р. Б. Грабовський створює «катодний ко-мутатор», що може стати основою для створення передавальної трубки (основи телекамери), проте він відчуває нестачу знань і вирушає до Сарато-ва, де разом з викладачем математики М. Піску-новим і викладачем фізики В. Поповим, лаборан-том І. Бєлянським із Середньоазійської станції зв’язку розробляють проект телеустановки «те-лефот» (чи радіотелефот). Ця електронна система телебачення була побудована 26 липня 1928 р. у Ташкенті, де її прийманням займався професор Златоврацький. Після цього Грабовський їде до Москви. Проте обладнання після транспортуван-ня виявилось геть розтрощеним, а ідеї українсько-го винахідника-самоука не сприйняли ані тодіш-ні метри телебачення, ані можновладці. І перші, і другі були прихильниками механічного телеба-чення, яке було доступним, недорогим і прони-кало на великі відстані. Грабовський зустрівся з Розінгом, і той його підтримав.

У 1931 р. Б. Грабовський знову приїздить до Москви, що відстояти власні ідеї, але в столиці вже підростають свої корифеї електронного те-лебачення, і першість ташкентського винахідни-ка їм непотрібна. Розінг перебуває в опалі, його заареш товують – «позичив гроші ворогові на-роду» – і відправляють до тюрми, потім на за-слання, де він невдовзі помирає. Після невдалих спроб захистити свої пріоритети Б. Грабовський захворів і полишив цю справу. Талановитий ви-нахідник перебирається до Бішкека (Фрунзе), закінчує університет і працює над іншими ви-находами. Малий гелікоптер, планер власної конструкції, прилади для людей з обмеженими можливостями – ось його доробок.

Винайдений «катодний комутатор» став ви-користовуватися і впроваджуватись в Інституті електрозварювання в Києві. 23 грудня 1963 р. Борис Грабовський отримав листа із Державно-го комітету з радіоелектроніки про свій пріори-тет на розвиток електронного телебачення (діяв на території СРСР). У 1965 р., за рік до смерті, Б. Грабовському присвоєно звання заслуженого винахідника Узбекистану. А 1977 р. у Ташкенті засновано Музей електронного телебачення іме-ні Бориса Грабовського. Є музей імені Грабов-ського в Тюменському індустріальному інституті (Росія), у селі Пушкарському (тепер Грабовсько-му) на Сумщині [39].

У США працював виходець з Російської імпе-рії, учень Б. Розінга Володимир Кузьмич Звори-

кін [35, 94]. Уродженець м. Мурома, талановитий інженер, що стажувався в Європі, був знайомий з провідними інженерами та вченими. Під час Пер-шої світової війни служив офіцером на фронті. Цікаво, що після лютневої буржуазної революції (1917) він попри все не полишав своїх досліджень: працював над ними спочатку в Пет рограді, а по-тім у Києві та Броварах. У часи існування УНР служив офіцером-зв’язківцем (листопад 1917 – квітень 1918) [15, 90–92].

У роки громадянської війни Володимир Звори-кін співпрацював з білогвардійцями як інженер, тому залишає Росію і вирушає до США. По дорозі його заарештовують в Єкатеринбурзі. Практич-но в той самий час страчують царську сім’ю, але в місто входять білогвардійці, і це врятовує Зво-рикіну життя. Чекіста, який його допитував, він запам’ятав на все життя.

Змінивши в Америці кілька місць роботи, Зво-рикін розробляє своє електронне телебачення, але й тут не відразу знаходить порозуміння се-ред керівників електронних корпорацій, навіть певний час продовжує працю самостійно як ен-тузіаст [15, 103–105]. Згодом він приходить в компанію «Радіокорпорейшн оф Америка», де віце-президентом на той час був Давід Сарнов (згодом президент цієї компанії), також вихо-дець з Російської імперії (м. Мінськ, с. Узляни) [15, 107–108]. Винахідник переконував Сарнова розпочати спорудження його системи телеба-чення. Таким чином Зворикін на практиці ство-рив першу повноцінну систему електронного те-лебачення, яка принесла компанії прибутки та нові патенти. Це передавальна трубка – іконо-скоп (камера) та приймальна – кінескоп (телеві-зор) [37, 45–47; 42, 57–65].

Іконоскоп мав мозаїку із зерен срібла, які нагро-маджують електричні заряди, чим більше вони освітлені – тим більше зарядів. Так з’являється своєрідне зображення. Його знімають по рядках електронним променем (розгортка) і перетво-рюють на радіосигнали, які передають в ефір. У телевізорах сигнал приймався, підсилював-ся, і кінескоп, що мав систему керування елек-тронним променем, відтворював зображення на екрані. Нині чуттєва частина фотоапаратів і ві-деокамер є світлочутливою матрицею з фото-діодів, а телевізор став рідинно-кристалічним і створює зображення з окремих крапок [37].

Інженерно-технічні пріоритети в створенні електронного телебачення США принесли дос-лідження Зворикіна. Технологія електронно-го телебачення була передовим краєм тодіш-ньої техніки. На той час не тіьки аматори, а й пе реважна більшість країн не могли створюва-ти відповідне обладнання. Іконоскоп Зворикіна був наданий британській компанії EMI, а німці роздобули його, напевно, шляхом промислового

43




шпіонажу (Telfunken) [15, 113–114]. Це дало поштовх розвитку телебачення саме в цих краї-нах. Свою систему створює голландський Philips. Центри «телевізійної» науки були в США (Воло-димир Зворикін), Великій Британії (Джон Бейрд), Німеччині (Манфред фон Арденне). В СРСР існу-вало багато винахідників у цій галузі (С. Ка таєв, П. Шмаков), але роботи гальмувалися через не-стачу коштів, низький технологічний рівень виробництва, організаційні проблеми.

Значно більше, ніж Борису Грабовському, по-таланило Олександру Фортушенку (1903–1989), іншому нашому землякові, який залишив поміт-ний слід у розвитку радіо і ТБ. Народився він у Севастополі, у бідній родині. Батько був порто-вим робітником, мати – простою селянкою. На-вчався в реальному училищі, підробляв чобота-рем, потім – у майстернях порту. Проте юнака весь час приваблювала електрика, він починає вчитися на електромонтера. Школу так і не за-кінчив, у 1921 р. вступив до Робочого університе-ту, потім – до Інституту народного господарства в Москві на факультет радіотехніки. Викладачі П. Шмаков і М. Шулейкін рекомендували його на роботу у Всесоюзний електротехнічний інсти-тут. Там він очолив згодом лабораторію з питань радіо, телебачення та акустики. Проте діяль-ність Фортушенка не була підтримана в Інсти-туті науковою верхівкою: вважали, що він заво-дить тематику Інституту в інший бік. Основними об’єктами вивчення в Інституті вважалися елек-тростанції та енергетика. Фортушенко залишає Інститут, деякий час викладає, потім захищає дисертацію в галузі зв’язку. У 1935–1936 рр. він їде до Німеччини, Франції, Великої Британії. З 1937 р. працює головним інженером Московсько-го телецентру [49].

Власна радянська телеапаратура для елек-тронного обладнання була розроблена Б. Крусе-ром, П. Шмаковим, П. Тимофєєвим (передавальні трубки іконоскоп, суперіконоскоп і трубка Брау-де для трансляції кінофільмів з плівки), проте Московський телецентр працював на американ-ському обладнані фірми RCA [35, 95; 37].

На перемовини приїздив сам Володимир Зво-рикін (кілька поїздок 1933–1936 рр.), ризикую-чи бути заарештованим. З радянського боку їх підтримали нарком зв’язку Олексій Риков і його заступник – той самий чекіст з Єкатеринбурга, який мало не наказав розстріляти інженера. Зво-рикін пригадує, що вони сиділи поруч на спек-таклі «Дні Турбіних» за М. Булгаковим у Москві. Сам винахідник у 1917–1918 рр. перебував у Киє-ві, тому спектакль справив на нього глибоке вра-ження, не говорячи вже про те, які почуття спра-вив на нього сусід, що влаштувався поруч.

Треба зазначити, що радянський уряд пропо-нував В. Зворикіну повернутися в СРСР, але він

відкинув цю пропозицію, а на заключному при-йомі в Наркоматі зв’язку (1934) підняв тост на спогад про Бориса Розінга, замученого в тюрмах. Зазначимо, що Зворикін був знайомий і з Л. Бе-рією [15, 110–111].

У 1937 р. О. Фортушенко виїжджає в аме-риканську фірму RCA на стажування; з 1938 – працює начальником Центрального наукового інституту зв’язку (ЦНІЗ), із 1941 р. – заступник наркома зв’язку з питань радіо і ТБ [49].

Ленінградський телецентр працював вже на вітчизняному обладнанні, а в Києві до війни впроваджували механічне телебачення – тупи-ковий шлях розвитку. Електронних телевізорів було випущено небагато: 2000 штук (РВЕІ, ТК-1, останній за ліцензією RCA – під екраном був на-пис: «RCA телевидение», зовсім як на сучасних телевізорах). Електронні трансляції почалися в Москві та Ленінграді в 1939 р. Було затвердже-но план радіо- та телефікації країни (керівник – О. Фортушенко), але його перекреслила війна. Телецентри закрили, після війни вони запрацю-вали знову [23].

У роки війни О. Фортушенко керує переміщен-ням промислового обладнання та радіостанцій вглиб країни. Під його керівництвом відкрива-ють потужності Шартаської радіостанції (Сверд-ловськ) та станцію в Куйбишеві. Звідти майже всю війну голосом Левітана «говорила Москва». Після війни Фортушенко – це справжній локомо-тив розвитку електронних ЗМІ. Та після поїздки в 1947 р. до США його звинувачують у шпигун-стві, оголошують ворогом народу і засуджують на 25 років ув’язнення.

О. Фортушенко переніс страшні тортури, три-валі періоди перебував у камері-одиночці та в таборах Інти, де від нього намагалися отрима-ти доноси на міністра зв’язку К. Сергійчука, але Фортушенко мовчав.

За його спогадами, уже наприкінці 80-х років, коли перебував місяцями в «одиночці» тюрми Лє-фортово і найбільше боявся збожеволіти, він чи-тав лекції уявним студентам і пригадував сторін-ки книжок з радіотехніки [48].

Напевно, усунення від керівництва О. Фор-тушенка та його соратників призвело до низки невдалих реформ на радіо наприкінці 40-х – на початку 50-х років, до гальмування розвитку га-лузі. У той період радянське та партійне керів-ництво ще треба було переконувати в необхід-ності спорудження великих телецентрів по всій країні.

Багато керівників сприймали телебачення за інерцією, як таке собі телеаматорство. І справді, у Харкові інженер В. Вовченко створює малий аматорський телецентр у будівлі Держпрому.

(Далі буде)

44

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві

Інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити лише тоді, якщо сформува-ти покоління людей, які і мислять, і діють по-інноваційному. Ось тому й приділяється значна увага загальному розвитку особистості, її комуні-кативних здібностей, самостійності у прийнятті рішень, креативності, критичності та культури мислення, розвитку інформаційних і соціальних навичок.

Чим зумовлюється пізнавальна активність? Насамперед метою, яка усвідомлюється учнем, стає для нього актуальною і значимою. Звід-си випливають мотиви пізнавальної діяльнос-ті, основними з яких є: потреба розширити свої знання, пізнати нове, оволодіти певним умін-ням, бажання виявити самостійність, викона-ти завдання без сторонньої допомоги, творчо їх опрацювати. Самостійна робота – основа форму-вання креативної особистості. Це вид діяльнос-ті, спрямований на актуалізацію знань учнів, розвиток умінь планувати, систематизувати, контро лювати й регулювати власну навчальну працю. Він спонукає до пошуку певної інформа-ції та вивчення додаткових джерел.

Особливість самостійної роботи як активного методу полягає в тому, що її основу становлять дії, які виконуються учнем без допомоги, тобто він сам обирає способи виконання цих дій, здійс-нює операції, контролює їх відповідно до постав-леної мети. Іншою особливістю самостійної ро-боти є самоконтроль – одна з важливих форм саморегуляції діяльності учнів. Неможливо до-сягти результатів, якщо не контролювати своїх дій. Учень має звертатись до таблиці, словника, довідника, подумки формулювати відповідь. З діями самоконтролю пов’язана і третя особли-вість – оцінна діяльність, яка відіграє важливу роль у процесі саморегуляції. Учені-методисти стверджують, що вона має формуватись на основі змістових оцінок викладача, колективно-оцінної діяльності всіх учнів у класі.

Самостійна робота завжди завершуєть-ся певним результатом (виконано завдання, розв’язано задачі, написано твір, заповнено таб лицю, побудовано графік, підготовлено від-повіді на запитання тощо). Оскільки ці резуль-тати досягаються учнем самостійно, цінність і значимість їх більша порівняно з тими, які здо-буваються в спільній діяльності. В індивідуаль-них результатах завжди виявляються не тільки рівень знань, а й самостійність учня, особистіс-ний стиль його діяльності, творчий або стан-дартний підхід.

Самостійна робота організовується на будь-якому етапі уроку, в позаурочний час, під час проведення дослідницької роботи, у процесі під-готовки до олімпіад і конкурсів. Уміння дослідни-ка розвиваються поступово, пізнавальні вміння формуються ще з молодшої школи. У 5–6 кла-сах діти вміють користуватися довідковим ма-теріалом, складати план відповіді за матеріа-лом параграфа підручника, виділяти структурні елементи наукових знань, реалізовувати прості проекти, працювати з додатковою літературою, бібліотечним каталогом, складати просту бібліо-графію. З 6 класу діти працюють з письмовими історичними джерелами, пишуть історичні тво-ри або оповідання («Один день з життя неандер-тальця»; «Чому загинула трипільська культура?»; «Я – фараон»; «Тяжка доля єгипетського воїна»; «Я – афінянин»; «Я – римлянин»; «Один день з життя грецького хлопчика (дівчинки)»; інтерв’ю з історичним діячем і т. д.).

З 7–8 класу учні пишуть доповіді, порівню-ють різні точки зору, висловлюють власну. У 8 кла сі вводяться елементи роботи з рефератом, учні вчаться робити висновки та узагальнення на основі матеріалу кількох джерел, розділяти текст на основні змістові частини, виділяти го-ловні думки, складати тези та плани матеріалу першоджерел.

З 9 класу учні опрацьовують інформацію з Ін-тернету, правильно її аналізують і системати-зують, готують реферати, вміють формулювати тему і визначати мету, складати списки літера-тури та робити власні висновки. Ці вміння добре розвиваються під час написання творів-роздумів або есе («Хто для мене Іван Мазепа?»; «Чи був пре-зидентом М. Грушевський?»; «Що я можу зроби-ти для України?»; «Я – українець»; «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид українського народу»; «Чи є депутати слугами народу?»; «Закони – яко-рі держави»; «Вірю в Україну»; «Що означає бути патріо том?»; «Я – людина»; «Права людини і відпо-відальність»; «Я засуджую тоталітаризм за...»; «Чи потрібен я Україні такий, яким є сьогодні»; «Чи потрібен нам сьогодні культ героїв Крут для ство-рення ідеології державної розбудови?»; «Чому важ-ливим є для України визнання в світі голодомору 1932–1933 рр. як геноциду?»; «Чому питання про голодомор не об’єднує українське су спільство?».

Творчі роботи, що потребують використан-ня кількох видів діяльності, є найскладнішими. У процесі такої діяльності яскраво проявляєть-ся творчий потенціал дитини. Такі роботи мо-жуть охоплювати: розв’язування теоретичного

розвиток творчої осоБистості на УрокаХ історії світлана черкасова, вчитель історії та правознавства Єлізарівської середньої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Солонянського району Дніпропетровської області

© черкасова С., 2013 Передплатний індекс 74644

45




або проблемного завдання, складання запитань до вікторини, кросвордів, ребусів, написання ха-рактеристики особистості, пов’язаної з темою, використання публікацій у програмі Publisher, мультимедійні презентації.

Творчі роботи спонукають учнів до опрацю-вання великої кількості різноманітної літератури (журнальних статей, історичних монографій, до-відкової літератури, історичних словників тощо). У майбутньому це допоможе їм у написанні ре-фератів та курсових робіт у ВНЗ.

Найціннішим у творчій роботі є визначення проблемного питання і спроба вирішити його.

Достатньо складною формою творчої роботи є виконання учнівського проекту, який потребує значної підготовчої роботи, опрацювання великої кількості матеріалів, багато часу. Але плюсів біль-ше: в учнів формуються навички пошукової, аналі-тичної, творчої діяльності, вони стають основними дійовими особами навчального процесу, вчать-ся самостійно мислити, знаходити і розв’язувати проб леми, оцінювати власні дії і дії своїх товари-шів. Найпоширенішими проектами є дослідниць-кі та інформаційні. Корисними є проекти з історії рідного краю, які створюються в рамках проекту «Народна пам’ять: ХХ сто ліття». Учні стають авто-рами історії рідного краю, відкривачами невідо-мих широкому загалу її сторінок. Цим напрямком проектної діяльності може займатися історична секція шкільного наукового товариства.

Робота над проектом «Народна пам’ять: ХХ ст.» складається з міні-проектів: «Голодомор» – дос-лідження на основі спогадів (у записах) очевид-ців голодомору 1932–1933 рр.; «Родом з нашого краю» – історія Дніпропетровщини ХХ ст. в осо-бах; «Історія мого села» – історія населених пунк-тів сільської місцевості на Дніпропетровщині; «Так було» – дослідження окупаційного періоду на Дніпропетровщині в роки війни; «Правда і міфи» – дослідження «білих плям» в історії Дніпропетров-щини радянського періоду.

У вивченні історії рідного краю та суспільних дисциплін у цілому разом з традиційними тех-нологіями навчання використовуються величез-ні можливості комп’ютерних технологій, таких, як: MS Office, текстовий редактор MS Word, прог-рами MS PowerPoint, MS Explorer, MS Photoshop, MS MapPoint, Publisher. Вибір ІКТ залежить від поставлених завдань. Комп’ютер у навчальному процес – це і засіб спілкування, і засіб створен-ня проблемних ситуацій, і партнер, і джерело інформації; він контролює дії учнів.

Створюючи Інтернет-сайти, веб-сторінки учні набувають відповідних креативних навичок. Ме-тод проектів як метод навчання відповідає основ-ним положенням системи освіти: формує кри-тичне і творче мислення, що є пріоритетним напрямом інтелектуального розвитку людини.

Творче мислення охоплює такі навички: прове-дення мисленого експерименту, самостійного використання знань для розв’язування нової за-дачі, комбінування відомих методів, комплексно-го підходу до проблеми, передбачення можливих результатів встановлення причинно-наслідкових зв’язків, інтуїтивного розв’язування проблеми.

Матеріали проектів можна зібрати у портфо-ліо. Комп’ютерні технології дають можливість створювати електронні портфоліо.

Творчі можливості дитини реалізуються під час проведення нестандартних уроків: урок – творчий звіт, урок-вернісаж (уроки з істо-рії культури), урок-подорож, урок-експедиція, урок – ділова гра, урок-КВК, урок – круглий стіл, урок-конференція. урок-суд, урок-екскурсія, лабораторно-практичний урок.

Особливим видом творчості є підготовка до олімпіад і конкурсів різних рівнів. Учитель про-понує учневі щотижневий план роботи, за яким він самостійно працює, а потім доопрацьовує з учителем складні чи незрозумілі питання. Складними завданнями у підготовці до історич-них олімпіад є розгорнуті творчі завдання, що потребують не тільки знань історичних компе-тентностей, а й нестандартності, креативності мислення. Тому важливо такі завдання опрацьо-вувати на уроках, задавати як домашні письмові завдання з подальшим обговоренням.

Ефективним способом розвитку творчих здіб-ностей у дітей є предметні тижні. У рамках тиж-нів історії та правознавства реалізовуються і міжпредметні зв’язки. Діти виготовляють стін-нівки: самостійно підбирають для них матері-ал, створюють колажі, пишуть вірші, репорта-жі, художньо оформляють. Художні конкурси включають конкурси малюнків, плакатів, лис-тівок, Publisher-публікацій. Готуючись до інте-лектуальних конкурсів, діти додатково працю-ють над пошуком цікавої, креативної інформації, створюють історичні костюми (конкурси «Міс Іс-торія» і «Містер Історія», історичні інсценізації), творчо підходять до презентації образів історич-них діячів. Саме під час проведення тижня істо-рії найефективнішою є технологія групової твор-чої справи. Це можливість реалізувати не тільки навчальні творчі здібності, а й літературні, обра-зотворчі, музичні, ігрові, технічні.

література1. Баханов К. Навчання в школі за проектною сис-

темою / К. Баханов // ІВШУ. – 2000. – № 3.2. Готуємось до історичної олімпіади. – К. : Шкіль-

ний світ, 2006.3. Копичко Л. Формування навичок самостійної

роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства / Л. Копичко // Істо-рія та правознавство. – 2010. – № 7.

4. Левітас Ф. Методика викладання історії : прак-тикум для вчителя / Ф. Левітас, О. Салата. – Харків : Основа, 2007.

46



офіційна інформаціЯ 47

ПВ місце літер.

доставна картка – доручення

На газетужурнал

«Історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2013 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий

індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

Державний комітет зв’язку та інформації України ф.СП-1

Підписано до друку 29.07.2013 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 6,5. Обл.-вид. арк. 7,5.Наклад 1128. Зам.

ВидрукуванотОВ фірма «АНтОЛОГІя».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

дерЖавне

інформаційновироБниче підприЄмство

видавництво «педаГоГічна преса»

директорОлексій ОСьКІН

Головний редакторредакції науковометодичних журналів

Ніна БЕРІЗКО

адреса редакції журналу, видавництва:

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3тел. (044) 456-37-32

рекламний відділ: тел. (044) 456-37-02E-mail: [email protected]

над номером працювали:Роман ЯРОШЕНКО, кандидат філологічних наук (відповідальний редактор)

Людмила ПОПОВЧЕНКО (літературний редактор)Євгенія СВЯТицьКа (коректор)

Світлана РадІОНОВа (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим.

Листи й матеріали для публікації можна надсилати елект ронною поштою головному редактору журналу: [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі та ніякими засобами – ні електронними, ні фотомеханічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця.

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

Documents

ІсторІя - lib.pedpresa.ua · Для учнів 6–11-х класів чинними залиша- ються рекомендації, що містяться у листі