ІсторІя - lib.pedpresa.ua · Історія України (урок-брифінг), 8 клас ольга тисовська, методист інформаційно-методичного

Головний редакторолександр Гісем, кандидат історичних наук (м. Київ)редакційна колеГія:Борис ачкіназі,доктор історичних наук(м. Сімферополь, АР Крим)степан віднянський,доктор історичних наук(м. Київ)василь даниленко,доктор історичних наук(м. Київ)раїса ЄвтУШенко,головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту України(м. Київ)ігор коляда,доктор історичних наук(м. Київ)валентина кУрилів,учитель-методист(м. Вінніпег, Канада)Юлія леБедЄва,заслужений учитель України(м. Київ)роман пастУШенко,(м. Львів)олександр реЄнт,член-кореспондент НАН України(м. Київ)михайло савченко,заслужений учитель України(м. Київ)оксана святокУм,кандидат педагогічних наук(м. Харків)надія темірова,доктор історичних наук(м. Донецьк)сергій троян,доктор історичних наук(м. Рівне)анатолій Федірко,заслужений учитель України(м. Новгород-Сіверський)

У наступних номерах

Якою була ідеологія ОУН, УПА? • Тренувальні тести ЗНО з історії • УкраїниРозробки уроків для 5, 7, 9, 10, • 11 класівНауково-культурницька та гро-• мадська діяльність П. Чубинсько-го (Продовження)

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

зміст

Міністерство освіти і науки,Молоді та спорту україни

державне інфорМаційно-виробниче підприєМство видавництво «педагогічна преса»

Журнал заснований у 1995 роціДо січня 2012 року виходив під назвою

«Історія в школах України»Свідоцтво про державну реєстрацію

серія КВ № 17880-6730 Р від 21.06.2011 р.Передплатний індекс 74644

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

№ 1 (137) січень 2013 Виходить щомісяця

сторінка ГоловноГо редактораОлександр ГісемПідбиття підсумків

2

оФіційна інФормаціяЩодо атестації педагогічних працівниківЛист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

3

методика, практика, досвідОльга ТисовськаНаціонально-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVІІ ст. Відродження Української державиІсторія України (урок-брифінг), 8 клас

4Юлія ГукУрок на тему «Українські землі в XVI ст.»Історія України, 8 клас

11

Людмила МаспановаУрок на тему «Голодомор 1932–1933 рр.»Історія України, 10 клас

13

Світлана ТокарукКультура і духовне життя в Україні в 1953–1964 рр.Історія України, 11 клас

17

використайте на УроціМарія СвітличнаНавчально-виховний захід «Правовий ринг»

22Олег СвітличнийОсобливості методики роботи з обдарованими дітьми на уроках історії

24Оксана СвятокумЗастосування колективних форм у роботі з текстовими джерелами в основній школі

27

наУковці — вчителеві

Борис АчкіназіЯвище Першої світової війни в історії

34

Ярослав Стасів Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ – першій третині ХХ століття (Закінчення)

42Олена БойкоГероїчна сторінка Української революції. Бій під Крутами

44

ІсторІя в сучаснІй школІ

оФіційна інФормаціясторінка ГоловноГо редактора

Шановні колеги!Щиро вітаємо вас із Новим роком та Різдвом

Христовим! Бажаємо вам міцного здоров’я, твор-чого натхнення, здійснення професійних планів, особистих бажань та всіх мрій і задумів! Нехай новий рік принесе вам добробут, благополуччя, родинне тепло та злагоду, щирих друзів і багато щасливих та яскравих подій.

Рік, що минув, став важливим етапом у функ-ціонуванні журналу під новою назвою «Історія в сучасній школі». Цей етап можна означити клю-човими словами діалог науковців і вчителів, творчість, креативність, пошук, інновації у поєднанні з традицією.

Упродовж року ми прагнули розширювати те-матику рубрик, щоб відчути зворотний зв'язок із читачами усіх регіонів України, залучити до співпраці як досвідчених педагогів, так і вчителів-початківців, методистів, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів, науков-ців задля своєчасного реагування на потреби сучасної школи.

За вдячними відгуками можемо стверджува-ти, що нове обличчя часопису сподобалося. Ми дали більше можливості самим вчителям твори-ти зміст журналу, надавши перевагу матеріалам практиків.

Приємно вразило те, що вчителі відгукнулися на ініціативу редакції – провести впродовж 2012 року конкурс на кращу розробку уроку з історії, правознавства, курсу «Людина і світ», художньої культури, етики, на кращий сценарій виховно-го заходу для учнів 5–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. На конкурс надійшли робо-ти з різних регіонів України. Частину розробок було вже надруковано, іншу – буде розміщено на сторінках журналу в 2013 році.

Визначити переможців було доволі складно. Прикметною ознакою матеріалів, які надійшли на конкурс, було те, що вчителі широко ста-ли використовувати нові технічні і методич-ні досягнення, застосовувати інформаційно-комунікаційні технології. Вони нестандартно підходили до розкриття, здавалося б, уже звичних тем.

Усім учасникам конкурсу ми висловлюємо щиру подяку.

переможцями конкурсу стали:і місцеОльга Коваль, Токарівська ЗОШ,

Херсонська областьАлла Єрмоленко, ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 м. Щорса,

Чернігівська областьЛариса Стельмах,ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 м. Путивля,

Сумська область

іі місцеСвітлана Токарук,Cпеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 5

з поглибленим вивченням німецької мови, м. Івано-Франківськ

Людмила Андрейчук, Іван Мельник, Обласний ліцей-інтернат для обдарованих

дітей із сільської місцевостім. Івано-Франківськ

ііі місцеСвітлана Лисенко,Краснолиманська ЗОШ № 2,

Донецька область

Вітаємо переможців!

З питань отримання винагород звертатися за телефоном (044) 546-37-32.

Олескандр Гісем, головний редактор

Підбиття Підсумків

© Гісем О., 2013 Передплатний індекс 74644

2

ІСТОРІЯ В СУЧАСНІй шКОлІ. — 2013. — № 1 Передплатний індекс 74644

оФіційна інФормаціясторінка ГоловноГо редактора

До Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України надходять численні звернення педагогічних працівників з приводу вимог ате-стаційних комісій про надання великої кількос-ті узагальнюючих матеріалів при проходженні атестації.

Повідомляємо, що згідно із пунктом 3.3 Типо-вого положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністер-ства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930 (далі – Типове положення), атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи ви-вчає педагогічну діяльність осіб, які атестують-ся, шляхом відвідування уроків, позаурочних заходів, вивчення рівня навчальних досягнень учнів з предмета, що викладає вчитель, ознайом-лення з навчальною документацією щодо вико-нання педагогічним працівником своїх посадо-вих обов’язків, його участі у роботі методичних об’єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи, тощо.

Типовим положенням не передбачено напи-сання педагогічними працівниками, які ате-стуються, звітів про роботу в міжатестаційний період, оформлення папок з документами про результати своєї роботи, планами уроків, ме-тодичними розробками, сценаріями виховних заходів та надання відеозаписів уроків й інших відомостей про роботу.

Водночас слід зазначити, що педагогічні пра-цівники, які претендують на присвоєння педа-

гогічних звань «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психолог-методист», «педагог-організатор-мето-дист», «керівник гуртка – методист», повинні мати власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами.

Покладення на педагогічних працівників обов’язків з підготовки зайвих звітів та штучне збільшення паперообігу лише створюють види-мість роботи атестаційних комісій і, як правило, приховують неналежну організацію роботи з ви-вчення професійної діяльності осіб, які атесту-ються, та відсутність дієвого контролю за орга-нізацією навчально-виховного процесу.

Наголошуємо, що вимоги голів та членів атестаційних комісій про надання педагогіч-ними працівниками, які атестуються, будь-яких звітів про роботу, є порушенням норм Типового положення. Підготовка та оформлен-ня великої кількості матеріалів призводить до перенавантаження педагогічних працівників, відволікає їх від виконання своїх безпосеред-ніх обов’язків та негативно позначається на якості роботи.

Доручаємо довести зміст цього листа до відома місцевих органів управління освітою, працівників методичних служб, керівників навчальних закладів, педагогічних праців-ників та вжити заходів, спрямованих на за-побігання незаконним вимогам атестаційних комісій.

міністерство освіти і наУки, молоді та спортУ УкраЇни

Від 25 жовтня 2012 року № 1/9-779

Щодо атестації педагогічниХ працівників

Заступник міністра б. жебровський

3

методика, практика, досвід методика, практика, досвід

підготовчий етап. Учитель ознайомлює учнів класу з правилами проведення уроку-брифінгу. Вони заздалегідь обирають тематику, над якою працюють, підбирають матеріали і документи, готують свої доповіді на брифінг. Цей тип уроку можна проводити на підсумковому уроці оціню-вання з теми або як позакласний захід, на який можна запросити учнів інших класів.

Мета уроку: конкретизувати та узагальни-ти знання учнів з теми «Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполи-тої в середині ХVІІ ст. Відродження Української держави»; активізувати пізнавальну активність учнів, розвивати вміння збирати, аналізувати ін-формацію з різних джерел, робити аргументова-ні висновки, формувати вміння і навички дія ти в нестандартних ситуаціях, вести дискусію; вихо-вувати повагу до славного минулого нашого на-роду, почуття гордості за свій народ.

тип уроку: урок-брифінг.навчальні методи: дослідницька робота, ро-

бота в групах. обладнання: карта «Україна в ХVІІ столітті»,

атласи, дидактичний роздавальний матеріал, бейджики з іменами учасників команд (4 коман-ди), картка оцінювання із результатами успіш-ності, фішки з балами, загальна таблиця оціню-вання, статист, тонометр.

структура уроку1. Об’єднання учнів у 4 команди.2. Представлення учасників: хроністи; військо-

ві стратеги; політологи; історики-дослідники; пи-сар; дипломати-представники посольств: Речі По-сполитої, Молдови, Швеції, Кримського ханства; суддя; секретар.

3. Оголошення регламенту виступів.4. Проведення уроку-брифінгу.5. Підбиття підсумків уроку-брифінгу.6. Оголошення переможців, подяка кращим

учням, виставлення оцінок.

Хід урокуВступне слово вчителя історії. У першій

половині ХVІІ ст. Річ Посполита являла собою

острівець миру і безпеки серед бурхливих у За-хідній Європі релігійних воєн. Настала епоха «зо-лотого спокою». Проте спокій був лише для панів-них верств: польських магнатів, багатої шляхти. Річ Посполита була виснажена війною з Моско-вією, Швецією. Для дальшого свого збагачення магнати почали збільшувати дні відробітку на панщині. Ще донедавна вільні селяни змуше-ні були відробляти по три-чотири дні панщини, збільшувалася кількість різноманітних повин-ностей. Погіршилося становище і козаків: кіль-кість реєстрового козацтва відповідно до «Ор-динації війська Запорозького» зменшилась до 6 тис., нереєстрове козацтво перетворювалось на кріпаків, старшина призначалася з шляхти, було скасовано козацький суд.

Політолог. Причини Національно-визвольної війни 1648–1657 рр. Їх багато.

• Політичні: відсутність власної державності, нерівність у правовому й політичному станови-щі української православної церкви, прагнення здобути для себе і своїх нащадків більше полі-тичних прав.

• Соціальні: зростання в Україні землеволодін-ня польських магнатів і шляхти, закріпачення селян, збільшення панщини, утиски козаків, мі-щан і православної шляхти з боку поляків.

• Національні: обмеження українців у їхніх правах під час розподілу урядових посад та в ор-ганах самоврядування, вважання їх другосорт-ними та неповноцінними з боку польської шлях-ти та євреїв-орендаторів, примусове поширення польської мови, польської культури, звичаїв, зву-ження сфери вживання української мови.

• Релігійні: наступ католицизму та уніатства на права Української православної церкви, примусове покатоличення населення, політи-ка полонізації українського населення, запро-вадження податку на утримання католицького духовенства.

За своїм характером війна 1648–1657 рр. була національно-визвольною та антифеодальною. Ру-шійними силами були: козацтво, селянство, мі-щанство, частина українського духовенства, дріб-на і середня православна шляхта. Керівна роль належала українській козацькій старшині. Спіль-

національно-визвольна війна УкраЇнськоГо народУ проти речі посполитоЇ в середині ХVіі ст. відродження УкраЇнськоЇ державиІсторія України (урок-брифінг), 8 клас ольга тисовська, методист інформаційно-методичного забезпечення львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, вчитель-методист, м. львів

© Тисовська О., 2013 Передплатний індекс 74644

4



на мета, яка об’єднала всі верстви населення в боротьбі, 0 це ліквідація польсько-шляхетського панування і здобуття незалежності.

Гетьман Богдан Хмельницький. Незалеж-ність… Це мрія наших предків про рівність між людьми, почуття гордості за свій народ і свою державу. Скільки разів землю поливала кров християнська, скільки разів вона засівалась кіст-ками українців…

Я, вже немолодий чоловік, рятуючись від пе-реслідувань польського шляхтича, підстарости чигиринського Даніеля Чаплинського, звернув-ся до польського короля Владислава ІV. У час моєї відсутності Даніель Чаплинський разом із загоном гайдуків напав на хутір Суботів, викрав Мотрину, вихованку моєї дружини Ганни Сом-ківни, і обвінчався з нею. Мій молодший син Остап, який намагався перешкодити в погра-буванні хутора, був жорстоко побитий і невдо-взі помер. Моя скарга залишилася без розгляду. Король натякнув мені – маєш шаблю на поясі, то сам і суди.

Не знайшовши справедливості у польського короля, якому я служив вірою і правдою, приєд-нався до козацької старшини, яка таємно обго-ворювала план повстання проти польської влади в Україні. Повстання вирішили розпочати в лис-топаді 1648 р., захопивши Трахтемирів. За під-тримкою звернулися до послів кримського хана Іслама-Гірея ІІІ і турецького султана. На мене до-несли польському королю і кинули до чигиринів-ської в’язниці. Вдалося втекти завдяки допомо-зі чигиринського полковника С. Кричевського та своїх побратимів, подався на Запорожжя. 25 січ-ня 1648 р. без бою оволодів о. Томаківкою (Буць-ким), вигнавши із Запорозької Січі урядовий гар-нізон. Значна частина реєстровців підтримала повстанців. На козацькій раді 14–15 лютого об-раний гетьманом Війська Запорозького.

Наприкінці квітня 1648 р. до війська козацько-го приєдналося 5 тис. козаків та 6 тис. татар.

Дипломат-посол Венеціанської республі-ки Альберто Віміна. Богдан Хмельницький… На зріст він скоріше високий, ніж середній, ши-рококостий, сильної статури. Мова його і спосіб керування свідчать, що він має зрілий і прони-кливий розум. У поведінці він м’який і простий, і тим викликає до себе любов і повагу козаків, але водночас тримає їх у дисципліні.

Усім, хто входить до його кімнати, він тисне руку і запрошує сідати, якщо вони козаки. У цій кімнаті немає ніякої розкоші, стіни без будь-яких прикрас. У кімнаті – грубі дерев’яні лави, вкри-ті шкіряними подушками. Дамаська запона про-тягнута перед невеликим ліжком гетьмана; у го-ловах його висять лук і шабля – єдина зброя, яку

він звичайно носить. Проте гетьманський стіл багатий на добрі й смачні страви.

Достеменно відомо, що він курив люльку і по-любляв каву.

Гетьман дуже влучно стріляв із лука і ніколи не полишав шаблі – головного атрибута козака. У доброму гуморі любив грати на бандурі.

Був людиною розумною, скептичною, схиль-ною до розважливих суджень, хитрою. Вмів на-дійно маскувати свої почуття й наміри.

Історик-дослідник. Сирійський архідиякон Павло Алеппський зафіксував подробиці побуту й звичаїв українців, які здивували його тим, що скрізь зустрічали хлібом-сіллю як символом до-бробуту особисто Богдана Хмельницького. «Так ось він, Хмель, слава й ім’я якого рознеслися по всьому світу». Багато й захоплено пише ман-дрівник про освіту в державі Хмельницького: «Усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість дружин і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб…».

Особливо вразила Алеппського велика друкар-ня в Києво-Печерській лаврі, де «виходять усі їхні церковні книги дивного друку, різного кольору й вигляду, а також малюнки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, вчені дослі-дження тощо».

Військовий стратег. Яскраву грань обдаро-вання Б. Хмельницького становить його талант як державника і талановитого полководця. За-вдяки його талантові було сформовано непобор-ну армію, навіть поляки з подивом висловлю-валися про високу дисципліну у війську. Армія налічувала понад 100 тис. вояків, організована була за полково-сотенним територіальним прин-ципом. Військо складалося з представників різ-них верств населення. Ядро армії – реєстрове ко-зацтво.

Форма державної влади – республіка, яка фак-тично дублювала модель управління Запорозької Січі. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала всі питання. Старшинська рада (генеральна стар-шина), що складалася з генеральної старшини і полковників, поступово перейняла всю повноту влади в козацькій державі. Рада при гетьмано-ві була дорадчим органом, що складався з його довірених осіб. Вона обговорювала з гетьманом питання державного життя і готувала проекти рішень для старшинської ради.

Власна система судочинства: Генеральний суд, полкові й сотенні суди. Найвища судова установа – Генеральний військовий при гетьма-нові. Суди на місцях очолювали особисто полков-ники або полковники. Козацьким судам підляга-ли не тільки козаки, а й міщани і селяни.

5

методика, практика, досвід



Писар. Грошовими справами в козацькій дер-жаві безпосередньо керував Богдан Хмельниць-кий. Джерело доходів – земля, сільськогоспо-дарські промисли (млини, броварні) і плата за їх оренду, торгівля, загальні податки (одиниця оподаткування – двір).

Грошові знаки – польські монети, московські й турецькі гроші. Наприкінці 1649 р. розпочало-ся карбування державної монети; щоправда, тих монет не знайдено.

Хроніст. Сім’я Богдана Хмельницького була досить великою. Вперше Хмельницький одру-жився із сестрою Якима Сомка Ганною, яка померла в 1647 р. Коли почалася Визвольна війна, Богдан одружився з Мотриною, колиш-ньою Чаплинською. Після її смерті одружився втретє із сестрою ніжинського полковника Іва-на Золотаренка – Ганною, яка була з ним до кінця життя.

Хмельницький мав кількох дітей від першої дружини – чотири доньки і три сини. Старша донька Катерина спочатку вийшла у 1656 р. за-між за Данила Виговського, брата генерального писаря Івана; Степанида була одружена з пол-ковником Іваном Нечаєм. Імена двох інших до-ньок невідомі. Старший син Тимарій у 1652 р. одружився з Розандою, дочкою молдавського во-єводи Василя Лупула, а в 1653 р. помер внаслі-док поранення. «Донна Роланда» народила двох дітей-близнят, чия доля невідома. Після загибе-лі Тимора вийшла заміж за француза Андре де Бюї, який приєднався до козаків під іменем Ан-тоновського». Останні роки життя провела в мо-настирі.

Молодший син Юрій ще малолітнім був обра-ний гетьманом-спадкоємцем у 1657 р, але буду-чи хворою людиною, став непотрібним туркам і був страчений.

Син Остап помер від побоїв слуг Д. Чаплин-ського, які напали на хутір Суботів.

Військовий стратег. Улітку 1648 р. На ціо-нально-визвольна війна в Україні переросла в селянську війну, учасники якої прагнули по-збутися іноземного панування і добитися соці-ального звільнення. Поляки недооцінили небез-пеку повстання. Події 1648–1949 рр. свідчили про блискучий полководницький талант Богда-на Хмельницького. Він став творцем найсиль-нішої армії в тогочасній Європі. У 1648 р. здо-був перемоги:

• 19 квітня – 6 травня – битва в урочищі біля річки Жовті Води, в якій загинув командувач польським загоном Стефан Потоцький;

• 15–16 травня – битва під Корсунем; у полон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський;

• 11–13 вересня – битва під Пилявцями; • 27 вересня – 16 жовтня – облога Львова, яка

була знята після сплати львів’янами понад 1 млн злотих;

• 28 жовтня – 14 листопада – облога Замостя, що закінчилася перемир’ям із Польщею.

Історик-дослідник. Після п’яти перемог у 1648 р. Хмельницький підписує перемир’я. Умо-ви перемир’я:

• припинення воєнних дій;• повернення козакам їхніх вольностей;• амністія учасникам повстань.23 грудня 1648 р. Хмельницький як месія по-

вертається до Києва. У серпні 1649 р. під Збаражем поляки опини-

лися в оточенні, а сам польський король ледве уник полону. У тих подіях козаків зрадив крим-ський хан, який змусив Хмельницького піти на поступки і підписати мир.

У червні–липні 1651 р. під Берестечком відбу-лася одна із найбільших битв ХVІІ ст., в якій зно-ву козаків зрадили кримчаки. Татари полонили Богдана Хмельницького, а поляки захопили бага-ті трофеї і скарбницю. У цій битві загинуло більш як 30 тис. козаків.

Історик-дослідник. 22–23 травня 1652 р. від-булася битва під Батогом, в якій козаки розгро-мили польську армію.

11 жовтня – 5 грудня 1653 р. – облога Жванця, і знову зрада татар, за яку отримали від поляків данину і право на ясир.

З 1650 по 1653 рр. відбулося чотири молдав-ські походи. Молдавія була союзницею Речі По-сполитої.

1 похід – серпень–вересень 1650 р. Князь Ва-силь Лупул відмовився від союзу з Польщею і до-мовився про одруження Розанди, своєї дочки, з Тимофієм Хмельницьким.

ІІ похід – липень–серпень 1652 р. Відновлено українсько-молдавський союз. Відбулося весілля Розанди і Тимофія.

ІІІ похід – квітень–травень 1653 р. Валаський похід українського війська, який спричинив фор-мування антиукраїнського союзу в складі Вала-хії, Трансільванії, Речі Посполитої.

ІV похід – серпень–вересень 1653 р. Під час цього походу смертельно поранено Тимофія Хмельницького. Козаки здалися і вивезли тіло гетьманича.

Військовий стратег. Соціально-економічна політика Богдана Хмельницького та уряду ко-зацької держави залежала від результативності політичного протистояння Польщі.

• Після облоги Замостя (28 жовтня – 14 листо-пада 1648 р.) було підписано перемир’я із Поль-

6



щею. Згідно з умовами перемир’я припинились воєнні дії, козакам повернули їхні вольності, учасники повстання отримали амністію.

• 8 серпня 1649 р. укладено Зборівський мирний договір, за умовами якого Річ Посполи-та визнала владу гетьмана в межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств, під-твердила права й привілеї козацького війська, збільшила реєстр для козаків до 40 тис., визна-ла свободу існування православної церкви, на-дала чергову амністію повстанцям-козакам.

• 18 вересня 1651 р. укладено Білоцерків-ський мирний договір, за умовами якого по-гіршилось становище козацтва: територія Української козацької держави обмежувалася Київським воєводством, козацький реєстр ско-ротився до 20 тис. осіб, гетьману заборонялося встановлювати дипломатичні відносини з іно-земними державами, польській шляхті дозво-лялося повернути свої замки і землі в Україні.

• Після битви під Батогом (Вінниччина) 22–23 травня 1652 р. на території Україн-ської держави було остаточно ліквідовано фільварково-панщинну систему господарю-вання, велику земельну власність польських магнатів і шляхти.

Дипломат. Восени 1653 р. внутрішнє й між-народне становище Української держави значно погіршилося. Задля збереження основних здо-бутків Національно-визвольної війни після ба-гаторазової зради турків, татар і молдавського воєводи Хмельницький вирішив звернутися до московського царя Олексія Михайловича.

У жовтні 1653 р. московський Земський собор дав згоду на укладення російсько-українського союзу і відправив в Україну посольство на чолі з боярами В. Бутурліним.

1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив прийняти Україну «під руку царя» Олек-сія Михайловича і розпочати війну проти Речі Посполитої.

8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася ко-зацька рада, яка вирішила укласти союз із Московською державою за умови збереження основних прав і вольностей Війська Запоро-зького. Рішення не було одностайним, части-на козаків була проти такого союзу. Другий конфлікт виник тоді, коли московські посли відмовилися присягати від імені царя. І тоді, як стверджують історики-дослідники, Богдан Хмельницький припустився найбільшої по-милки: не було укладено жодного офіційного правового акта, що відповідав би здоровому політичному глузду, прозвучала лише одно-стороння присяга гетьмана і козацької стар-шини, яка спочатку відмовлялася підписувати односторонній договір.

Українська сторона виробила письмовий про-ект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою «Просительні статті» («Березневі статті»). Але в процесі переговорів текст документа було скорочено, потім змінено, а в кінцевому резуль-таті він взагалі зник.

Хроніст. Історик Наталія Полянська-Ва-силенко порівнює принципи внутрішньої ор-ганізації козацької держави з військовою дик-татурою, «де гетьман здійснював владу від імені війська, та навіть сама назва держави – Військо Запорозьке – ототожнювалася з військом».

У зовнішній політиці козацької держави додер-жували таких напрямів:

• отримання воєнної допомоги для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою;

• послаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам створити антиукраїнські союзи;

• здобуття держави – протектора Гетьман-щини;

• зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави.

Під час боротьби талановитими воєначаль-никами проявили себе такі полковники, як Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, Нестор Морозенко, Мартин Пушкар, Матвій Гладкий. Армія формувалася з добровольців і у вирішальні моменти її чисельність досягала 100–150 тис. осіб.

Дипломат. У липні 1655 р. війну проти Поль-щі розпочала Швеція. За таких умов польський король запропонував мир Б. Хмельницькому, але отримав відмову. А вже у вересні 1656 р. Москва різко змінила свою зовнішню політику, підписав-ши перемир’я з послами Яна Казимира без учас-ті українських дипломатів, яке ввійшло в істо-рію під назвою Віленське перемир’я. Його умови були такими:

• припинялися воєнні дії між Московською державою і Річчю Посполитою;

• Москва і Річ Посполита мали вести спільні дії проти Швеції, яка в цей час напала на Польщу;

• московський цар отримав можливість бути обраним польським королем після смерті Яна Ка-зимира;

Таким чином, антипольський союз України і Москви втратив будь-яку юридичну силу.

Після Віленського перемир’я Росії з Польщею, коли московський цар зрадив переяславські до-мовленості, Б. Хмельницький починає шукати способи, щоб вийти з-під влади Москви. Він ро-бить серйозні кроки для укладення українсько-шведсько-семиградського воєнно-політичного со ю-зу. На початку 1657 р. гетьман укладає таємний договір зі шведським королем Карлом Х і семиград-ським князем Юрієм Ракочі про переділ Польщі.

7




Проте стан здоров’я Б. Хмельницького почав погіршуватися навесні 1657 р., а вже наприкінці липня стався перший крововилив у мозок. Від-чуваючи наближення смерті, він скликав стар-шинську раду і за їх згодою заповів булаву 16-річному синові Юркові.

27 липня (6 серпня) 1657 р. перестало битися серце гетьмана Богдана Хмельницького. Останні дні він провів у своїй резиденції, у Чигирині. Тіло великого гетьмана поховали в Суботові, в Іллін-ській церкві, яку він сам спроектував і збудував ще за життя.

Історик-дослідник. Юрій Киричук у своє-му творі «Помста» описує жахливі події 1664 р., які відбулися на другий день після Пасхи, – зну-щання над прахом Богдана Хмельницького поль-ським гетьманом Стефаном Чернецьким в Субо-тові, в Іллінській церкві.

«Батьківщина Хмельницького!.. Спогади хо-лодною змією вповзли в серце Чернецького… Це він після погрому під Жовтими Водами стоїть на колінах із пов’язаними руками перед весели-ми переможцями. Бажає лише одного – смерті. І тому з ненавистю хоче висловити у вічі Хмель-ницькому і його полковникам всю свою знева-гу. Натомість із горла виривається лише шипля-че, істеричне харчання: «Лотри, зграйці, всі ви ще будете корчитись на варшавських палях, з вас живцем будуть здирати шкіру». У відповідь байдуже презирство Хмельницького: «Красивої смерті хоче! Віддайте гарячого пана татарам!». До сьогодні відчуває холод ординського аркана на шиї, ніколи не забуде дорогу до Криму, біль татарських нагаїв на плечах і голові. Сотні крі-паків, десятки возів із різноманітним добром ко-штував йому викуп із ханської неволі…

Чернецький нервово стрепенув головою. Геть лихії думки. Гетьман і його охорона уже були в центрі Суботова біля Іллінської церкви. Чернець-кий по-молодечому зіскочив з коня, за ним спі-лими грушами посипався на землю почет. Руши-ли до храму. Переляканий священик намагався осінити їх хрестом. «Геть з дороги, бидло, ми не схизмати».

Жовніри, схопивши попа за бороду, відтягли від дверей. Ковані солдатські чоботи голосно за-гупали по дерев’яній долівці. Наблизились до ве-ликої кам’яної плити в кутку церкви.

– Тут похований Хмельницький і його син Тиміш? – зловісно запитав Чернецький.

– Тут – ствердно кивнув своїми кістлявим ті-лом священик. – Побійся Бога, ясновельмож-ний пане.

– Підняти плиту.Враз з’явилися ломи, і з скреготом, нехотя-

чи, опираючись, плита повільно, поволі, пішла в сторону, звільняючи місце темній порожнечі

ями. Косі промені сонця освітили склеп, дві тем-ні дубові труни. «Вийняти», – уривчасто наказав Чернецький. Жовніри плигнули вниз, обливаю-чись потом від жаху і ваги, піднесли домовини до краю склепу і, обдираючи підлогу, підсуну-ли до ніг гетьмана. «Де він?». Чернецький впив лютий погляд в очі священика. Обличчя не-щасного пересмикнула судорога, потекли сльо-зи, губи то відкривалися, то закривалися, ви-даючи нікому не зрозумілий шепіт. Чернецький інстинктивно зрозумів, що йому потрібно: «Від-крити цей гріб». Жовніри голосно сопли, соки-рами підважуючи віко домовини. Нарешті воно впало на долівку. Відлуння глухо покотилося по церкві. Всі, перелякано зіщулившись, відступи-ли від труни. Лише один Чернецький жадібно схилився над нею. Обличчя покійника заросло широкою сивою бородою, на схрещених на гру-дях руках напівзотлілу шовкову тканину підно-сили великі нігті.

Невже Хмель! Невже той самий Хмельниць-кий? За одним велінням якого йшли на смерть або на славу тисячі людей!

Перед ким тремтіла Польща? До голосу яко-го прислухались у Москві і Стамбулі, Лондоні і Стокгольмі? Всі ми тлінні. Чернецький відчув, як його огортає глибокий смуток. Йому вже шістде-сят п’ять. Недовго лишилося топтати ряст на цій грішній матінці – землі. Однак нервово загупала синя жилка біля виска, знову почувся насмішку-ватий голос: «Віддайте татарам». Лице Чернець-кого побагровіло, шрам на правій щоці від татар-ської стріли різко розширився. Розізлившись на свою хвилинну слабкість, гетьман видихнув: «Ви-кинути падло звідси і віддати собакам». Стрімко повернувшись, пішов до виходу. Потім щось при-гадавши, бігцем повернувся назад. «Не забудь-те й про його синочка», – пальцем ткнув у другу домовину.

Вийшовши з церкви, жадібно ковтав вес-няне повітря. Почував себе знесиленим і роз-битим. Вже байдуже споглядав, як жовніри, прив’язавши до хвостів коней тіло Богдана і Тимофія Хмельницьких, з вереском і галасом волочили їх по вулиці. Відчувши, що не зможе стати на постій у Суботові, наказав розбити ша-тро за містом.

…Почет повільно рухався за Чернецьким. Його улюбленець Ян Собєскій задерикувато і навмисно голосно говорив: «Я не думав, що пе-реможець шведів, герой багатьох битв, уподі-бниться гієні». В інших випадках наказав би нещадно покарати зухвальця, але зрозумів, що так думає все військо.

Натомість люто потягнув нагаєм свого арабсько-го жеребця. Кінь образливо зиркнув кривавим чер-воним оком на господаря і зірвався в галоп.

Почет кинувся наздоганяти гетьмана».

8



– Писар. Шість років боротьби за Українську державу під проводом Богдана Хмельницького не-однозначно оцінюються істориками і дослідника-ми. Постать Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата викликала захоплення всього світу. Створена Хмельницьким козацька держава – Гетьманщина займала територію пло-щею майже 200 тис. квадратних кілометрів з на-селенням близько 3 млн осіб. У державі панували високі демократичні принципи самоврядування, діяла ефективна податкова система, було підго-товлено станки для карбування власної монети.

Протягом 1648–1957 рр. гетьман встановив і підтримував дипломатичні відносини з багатьма країнами Європи, зокрема з Туреччиною, Угор-щиною, Молдавією, Волощиною, Австрією, Шве-цією, Італією, Трансільванією, Московським цар-ством.

– Суддя. Богдан Хмельницький належить до тих історичних постатей України, які зуміли мо-білізувати український народ на боротьбу про-ти іноземного панування. Він став гетьманом по-всталого українського народу і створив державу в державі. І ми не в праві судити його, адже в то-дішній ситуації він діяв так, як підказувало йому його серце і його побратими. Ми можемо тіль-ки крізь призму століть висловити своє бачення його вчинків і помилок.

Дозвольте зачитати такі слова Богдана Хмель-ницького: «Однак не моя особиста образа штовх-нула на повстання проти польської шляхти. Ви-звольна війна, боротьба українського народу стала для мене рідною справою…».

Війну розпочав український народ, який уже не міг терпіти знущання з боку польської шлях-ти. Богдан Хмельницький очолив цю боротьбу.

Чи можемо ми судити Богдана Хмельниць-кого за підписання «Березневих статей»? Задля боротьби проти Польщі він шукав спільників у Криму, хоча татари не раз зраджували його, і навіть у битві під Берестечком кримський хан взяв його в полон. Укладаючи союз з Москвою, розумів, що цей союз буде недовгим і невигід-ним для України. Саме в цей час почав шука-ти союзників і підписувати договори з іншими державами.

Чому Хмельницький, маючи 100-тисячне вій-сько, оточив і три тижні утримував в облозі фор тецю Замостя? Тому що не хотів руйнувати фортецю, а вирішив взяти викуп у 10 тисяч зо-лотих.

Чому після битви під Збаражем, зазнавши по-разки, Хмельницький уклав Зборівський мирний договір, яким український народ був дуже неза-доволений? Гетьман розумів його нетривалість, проте пішов на цей компроміс, враховуючи істо-ричні обставини.

В особі Хмельницького український народ мав такого велетня духу, який в усіх своїх вчинках і діях керувався інтересами народу, мав чітку мету і намагався її реалізувати.

– Літописець. О. Оглоблін так писав про Бог-дана Хмельницького: «Найбільше місце Бог-дана Хмельницького в історії України – не як полководця, хоч би й великого, не як дипло-мата, хоч би й блискучого, а як державного діяча, фундатора й будівничого Української козацької держави. Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти – Богдан Хмель-ницький скрізь виступає як державний діяч великого формату».

Н. Полонська-Василенко описує Богдана Хмельницького так: «Хитроумний гетьман, плетучи мереживо союзницьких комбінацій, мимоволі сам закладав основи для них, бо кож-ний з його дипломатичних ходів зрештою пере-ріс у братовбивчу війну між прихильниками по-лярних зовнішньополітичних орієнтацій».

Невідомий автор «Истории Руссов» писав про Б. Хмельницького так: «Таких людей судь-ба Божыя веками только производит в челове-честве для нарочитых ея намерений и устро-ений. Он, при превосходном своем разуме, был весьма добродушен и справедлив, в делах национальных совершенный политик, а в вой-не неустрашимый и предприимчивый вождь…Отечество свое и народ так любил, что покоем своим, здоровьем и самой жизнию всегда ему жертвовал без малейшего роптания. Словом сказать, был совершенный в народе верховный начальник, а в войске безпримерный вождь».

Тарас Шевченко так писав про Богдана Хмель-ницького:

«Згадайте праведних гетьманів: Де їх могили: де лежить Останок славного Богдана: Де Остряницина стоїть Хоч би убогая могила? Де Наливайкова: нема! Живого й мертвого спалили».

підсумки уроку.Учитель, враховуючи подані доповіді, дослі-

дження, підбиває підсумки уроку-брифінгу, оці-нює роботи учнів, оголошує подяку.

література

1. Аркас М. Історія України-Руси / М. Аркас. – Оде-са : Маяк, 1994.

2. Апанович О. Про козацькі часи на Україні / О. М. Апанович. – К., 1991.

3. Білоусько О. Нова історія Полтавщини (друга по-ловина ХVІ – друга половина ХVІІІ століття) : підруч.

9




для 8 кл. загальноосвіт. шк. / О. А. Білоусько. – Пол-тава : Омріяна, 2003.

4. Бойко О. Історія України : посібник / О. Д. Бой-ко. – К. : ВЦ Академія, 2002.

5. Гуржій О. Гетьманська України / О. Гуржій. – К. : Альтернатива, 1999.

6. Грицюк Я. Нарис з історії України (ХІХ–ХХ ст.) / Я. Грицюк. – Київ : Ґенеза, 1996.

7. Документи Б. Хмельницького (1648–1657 рр.). – К., 1961.

8. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Доро-шенко. – Мюнхен : Дніпро, 1966, – Т. 1.

9. Історія України / керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – Вид. 2-ге, зі змін.– Львів : Світ, 1998.

10. Костомаров Н. Б. Хмельницький / Н. Костома-ров. – М., 1994.

11. Кульчицький С. Історія України : довід. для абі-турієнтів та школярів загальноосвіт. навчальних закла-дів / С. В. Кульчицький. – К. : Література ЛТД, 2009.

12. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький / І. Крип’якевич. – Львів, 1990.

13. Крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1992.

14. Остапенко П. Усі видатні постаті історії Украї-ни / П. В. Остапенко. – Харків : Торсінг Плюс, 2006.

15. Полянська-Василенко Н. Історія України / Н. Полянська-Василенко. – К. : Либідь, 1992. – Т. 1.

16. Сарбей В. Історія України (ХІХ–ХХ ст.) / В. Г. Сарбей. – К. : Генеза, 1996.

17. Сергієнко Г. Історія України (з найдавніших ча-сів до кінця ХVІІІ ст.) / Г. Я. Сергієнко, В. А. Смолій. – К. : Освіта, 1995.

18. Смолій В. Б. Хмельницький: хроніка життя і ді-яльності / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К., 1994.

19. Смолій В. Богдан Хмельницький : соц.-політ. портрет / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К. : Ли-бідь, 1998.

20. Свєшніков І. Битва під Берестечком / І. К. Свєш-ніков. – Львів, 1993.

21. Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу ХVІІ століття / І. Стороженко. – Дніпропетровськ : Видав-ництво ДДУ, 1996.

22. Федорчук Я. Зовнішньополітична діяльність Б. Хмельницького і формування його політичної про-грами / Я. Федорчук. – Львів, 1993.

23. Переяславська рада 1654 р. – К., 2003.24. Шевчук В. Історія української державно-

сті / В. П. Шевчук, М. Г. Тараненко. – К. : Либідь, 1999.

увага! оновлений часопис «наша берегиня»!

Видавництво «Педагогічна преса» пропонує вчителям і вихователям,

педагогам-організаторам і керівникам гуртків та студій – усім причетним

до виховної роботи в школі та позашкільних закладах

оновлений народознавчий часопис «Наша Берегиня»:

екскурси у народну педагогіку та її сучасне осмислення; розповіді про традиції виховання; практичні поради для батьків; тематичні розробки виховних

заходів; сценарії календарно-обрядових та

сучасних шкільних свят.Передплатний індекс 74058

Редакція

10


Мета уроку: повторити та узагальнити знан-ня учнів про передумови, причини і суспільно-політичні наслідки Люблінської унії для укра-їнських земель, про виникнення козацтва і Запорозької Січі; розвивати в учнів інтерес до історичних подій; сформувати вміння працю-вати з картою, історичними репродукціями, термінологічним апаратом; сприяти патріо-тичному та естетичному вихованню учнів.

тип уроку: повторювально-узагальнювальний.форма уроку: урок-гра «Українські землі в

XVI ст.».обладнання: комп’ютер, SMART-дошка,

історична карта, підручник.

Хід урокуі. організаційна частина уроку (5–7 хв).Урок узагальнення є підсумком участі учнів

у різних формах роботи на уроці, спрямованих на опанування інтелектуальних і практичних умінь і навичок, передбачених шкільною про-грамою. Вдаючись до повторення і перевірки вивченого матеріалу, вчитель, за наявності часу, може також подати нові факти, які засво-яться учнями достатньо легко, оскільки вони доповнять уже сформовану систему знань. Нестандартний підхід до проведення такого типу уроків дає змогу досягти поставлених завдань.

Незвичайність такого уроку в тому, що він проходить у формі змагання команд. На попе-редньому уроці учнів було розподілено на ко-манди, які мали підготуватись до гри: створи-ти емблему, придумати назву і девіз команди. На початку уроку учні займають свої місця, а вчитель пояснює їм правила. Адже досягти гарних результатів під час гри можна лише за умови, якщо всі учасники добре знають пра-вила й дотримуються їх.

Командам пропонуються завдання, які мі-стяться на SMART-дошці.

1. Завдання розміщені за принципом склад-ності.

2. Урок проводиться з участю ведучого (учителя), який визначає правильність відпо-відей.

3. Капітани можуть виставляти оцінки членам своїх команд за активність на уроці, які потім погоджуються з учителем.

4. Перемагає та команда, яка отримає найбіль-шу кількість балів.

5. Завершити організаційний момент варто попередженням, що підготовка відповідей кожною командою має тривати не більше хвилини, тобто передбачаються короткі, лако-нічні відповіді.

іі. основна частина (30–35 хв).На дошці в формі презентації PowerРoint

з’являється гра у формі запитань із зазначеною кількістю балів за кожну правильну відповідь. Першою відповідає команда, яка отримала це право в міні-конкурсі капітанів. Відповідь може надавати або капітан команди, або вповноважений ним учень. Набрані бали записуються окремо.

Методичні рекомендації щодо роботи з гроюпрограмне забезпечення

Програма PowerPoint 1997–2003, 2007, 2010 входить до базового пакета Microsoft Office.

докладна характеристика інформаційно-комунікційних технологійДля зручної роботи з конспектом перейдіть

у режим «Показ слайдів». Для цього на панелі інструментів оберіть відповідну позначку (1) і скористайтеся функцією «З початку».

При цьому з’являється панель керування, за допомогою якої можна переходити на сторінку назад (2), на сторінку вперед (4), є вхід до режиму керування (3) та ін.

Урок на темУ «УкраЇнські землі в XVI ст.»Історія України, 8 клас

Юлія ГУк, учитель історії середнього загальноосвітнього НВК, смт Велика Димерка, Київська область

© Гук Ю., 2013 Передплатний індекс 74644

11




титульна сторінка

сторінка виконує функцію інтерактивного змісту і дає можливість швидко переходити на сторінку з початком гри.

Перехід між сторінками здійснюється однора-зовим натисканням миші на назву відповідно-го елемента чи доторкуванням до інтерактивної дошки.

Змістова частина

сторінка містить інтерактивну тематичну та-блицю із зазначенням кількості балів, що їх отримає кожна команда за правильно виконане завдання.

Теми:• Відомі міста.• Видатні постаті.• Визначні дати.• Цікаві події.• Терміни і поняття.

Методика використання.Команда обирає завдання і готується до від-

повіді.

Завдання передбачає надання чіткої відповіді на запитання.

Для відповіді необхідно натиснути на текст, помічений синім гіперактивним посиланням.

У разі неправильної відповіді відкривається сторінка з пояснювальним текстом і відбува-ється повернення до інтерактивної тематичної таблиці.

Коли надається правильна відповідь на за-питання, відкривається сторінка з відповідним текстовим поясненням.

ііі. Заключний етап уроку (5 хв).

Учитель підбиває підсумки гри за такою схе-мою:

– коротко аналізує гру;– підраховує зароблені командами бали,

оголошує переможця, разом з капітанами команд виставляє учням оцінки за роботу на уроці;

– опрацьований і повторений матеріал є основою для підготовки до тематичного оці-нювання знань.

іV. домашнє завдання (2 хв).

Повторити матеріал підручника, підго-туватися до уроку тематичного оцінювання.

12


© Маспанова л., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета уроку: з’ясувати передумови, масш-таби й наслідки Голодомору 1932–1933 рр.; допомогти учням усвідомити трагедію наро-ду, трагедію окремої людини того часу.

обладнання: виставка книжок на тему «Го-лод 1932–1933», фонограма «Аве Марія», схе-ми, таблиці, букет жовтих троянд, сніп пшени-ці в чорному обрамленні, образ Матері Божої, різноколірні стрічки, «корзина жалоби», чорна хлібина.

Методичні прийоми: гранування, мозко-вий штурм, сенкан, шкала цінностей, асоці-ативний кущ.

Хід урокуУчитель. Дорогі мої юні друзі! Промайне

ще зовсім небагато часу і ви станете на по-розі самостійного життя. Відтанцює скупане осінніми дощами жовто-багряне листя, прої-де на баскому коні білокоса зима і засурмлять, сповіщаючи про весну, перші ключі журавлів. А там, у смарагдовій зелені, промайнуть літ-ні канікули і незабаром прозвучить мелодія випускного. Із усього виру шкільного життя хочеться, щоб найбільше вам запам’яталися, запали в душу уроки історії, бо це уроки люд-ського життя, уроки щастя, правди. Від того, якими будуть ваші погляди на історичне ми-нуле, залежить наше з вами майбутнє, май-бутнє ваших дітей, усієї Землі. Ці погляди формуються вже зараз, саме у вашому віці має сформуватись реальне уявлення про іс-торичні події минулих літ.

Давно сказано: час народжуватись і час буду-вати, час розкидати каміння і час збирати його. Час мовчати і час говорити. Ми з вами живемо в трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра. Учора – це вже історія. Ми живемо в незалежній, суве-ренній державі, домівка, в якій нам жити дові-ку. А що ж це за домівка без кришталевочистої криниці. А щоб знати правду, слід вичерпати з цієї криниці багато солоної від горя і сліз води. Це наше громадянське завдання.

На цей урок ми прийшли зі свічками, як до храму. Хай же наш кабінет стане сьогодні храмом тиші, духовності, храмом Скорботи і Пам’яті.

– Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками Я зітхну, запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки твердині, не храми

– Скам’янілий чорнозем, потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам’яної гори. Надійшли, придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття». Ну а поряд клеймо: «Тридцять три».Дорогі друзі!Ми проведемо урок правди і скорботи на

тему «Голодомор 1932–1933 рр.».Спробуємо дослідити цю тему, дізнаємось

про трагедію українського народу, трагедію окремої людини того часу, визначимо коло порушених проблем.

Пропоную сходинки до мети (за методиками критичного мислення).

1. Вільний вибір.2. Складання та обговорення асоціативного

куща.3. Мозковий штурм.4. Думай і обмінюйся думками.5. Мої дослідження.6. Складання сенкану та шкали цінностей. Учитель. Шановні друзі! Кожен із вас має

право власного вибору. Сьогодні пропоную ви-брати колір вашого настрою і пояснити свій вибір (учні витягують стрічки, пояснюють). Я теж приєднуюсь до вас і обираю жовтий колір. Троянду такого кольору опускаю до корзини жалоби і пам’яті.

Жовтий колір – колір смутку і жалю, колір розлучення (за християнським обрядом). Це вже з Європи надійшло інше тракту-вання.

Ви обрали чорний колір – це чорна сторінка нашої історії, колір голоду і смерті. Це колір дошки, до якої заносили назви сел, що са-ботували хлібозаготівлю. Наслідком для них була повна ізоляція від контактів із зовнішнім світом.

Дивлячись на оформлення нашого уро-ку, стає зрозумілим і тема голодної смерті. Що ж це за страшні слова? Що таке голо-домор?

Пропоную скласти асоціативний кущ з письмовою назвою й усним поясненням.

(Учитель на дошці записує центральне слово – ГОЛОДОМОР, а учні по черзі допо-внюють словами з даної теми і пояснюють їх. Асоціативний кущ учні зображують і в зошитах.)

Урок на темУ «Голодомор 1932–1933 рр.»Історія України, 10 класлюдмила маспанова, вчитель історії та правознавства Новопетрівської ЗОш, Київська область

13




Кожен із вас має право думати і вільно об-мінюватись думками. Хотілося б почути вашу думку щодо зернових поставок України дер-жаві у 1930-ті роки (учні розглядають табли-цю і висловлюють свої думки).

зернові поставки України державі

роки кількість млн пудів

Січень–листопад 1930 р. 400

Січень–листопад 1931 р. 380

Червень–жовтень 1932 р. 132

1933–1937 рр. ?

Учитель. Статистичні дані підтверджують, що причинами голоду були:

1. Застосування примусового вилучення про довольчих ресурсів.

2. Примусова суцільна колективізація і ма-сове створення колгоспів.

Голод став засобом упокорення селянства. Й. Сталін і його помічники штучно викликали голод.

Учні занотовують у зошити причини голоду.

– Запрошую всіх до «мозкового штурму» на тему «Суцільна колективізація».

1. Коли розпочалась колективізація в СРСР?

2. Яка була її мета?3. На яких принципах ґрунтувалась колек-

тивізація?4. Які причини хлібозаготівельної кризи?5. Яких було вжито заходів для ліквідації

кризи?6. Що таке комнезами?7. Коли і з якою метою їх було створено?8. Що означає слово «куркуль»?9. Що означала політика радянської влади:

«ліквідувати куркульство як клас»?10. Якою була доля розкуркулених селян?

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ ви-кривальні документи. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш. А правда така. Зараз ми з вами встановимо всі можливі зв’язки трагічних подій 1932–1933 рр. Наша сходин-ка – гранування.

(Робота з документами. Додоток № 9. Учні, опрацювавши документи в групах, висловлю-

(Схема асоціативного куща, яка була зроблена учнями на уроці)

Молотов«Ліквідація куркульова як клас» Каганович

Плач

Діти

Сталін

Україна

Чоловік на хвилину

Мільйони померлих

Канібалізм

СРСР

Хліб

Сльози

Смерть

Чорний

Історія 1932 – 1933 рр.

«Закон про п’ять колосків»

25 тисяч щодня

Більшовики

Чорна історія Смерть

ГОЛОДОМОР

Постишев

14



ють свої думки, разом з учителем гранують, тобто встановлюють зв’язки між опрацьова-ними документами за окремими поняттями, і при цьому усно пояснюють. Учитель працює на дошці, а діти занотовують у зошити.)

Учитель. Переплелися долі подібні й різні, переплелося і все життя. Люди однієї епохи, одного соціального класу, однієї національ-ності. Спробуємо визначити основні пробле-ми голодомору. (Учні визначають проблеми, з допомогою вчителя формулюють їх і запи-сують у зошити).

1. Життя і смерть.2. Добро і зло.3. Хліб і голод.4. Батьки і діти.5. Родина – український народ.Учитель. Надворі весна, а над селом нави-

сла чорна хмара. Діти не бігають, не грають-ся, сидять у дворах, на дорогах. І безконечна одна пісня шепотом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, ні від батька, ні від матері, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти.

У пам’ять померлих дітей я опускаю троянду до корзини жалоби.

Сходинка «Моя скарбниця». Учні зачитують та розповідають про свої дослідження з історії рідного краю.

В ім’я рідних, близьких людей, які загинули в ті голодні роки, я опускаю троянду в корзину жалоби.

Мало знайдеться в історії не тільки Укра-їни, а й світу таких трагедій, як Голодомор 1932–1933 років. Він став національною ката-строфою, за один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод

забрав від 7 до 10 млн українців, люди вимирали цілими селами.

В пам’ять мільйонів українських селян, у пам’ять українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі, я опускаю троянду до корзини жалоби.

1) Прошу скласти сенкан до теми уроку (за-вдання для хлопців).

1. Голодомор.2. Страшенний, чорний.3. Мучить, сушить, душить.4. Голод спричинив на землі горе.5. Трагедія.

2) Скласти шкалу цінностей за темою (для дівчат).

– В. Марочко писав: «Рівень цивілізованості суспільства визначається кількістю збере-жених людських життів, рівень дикунства і варварства – кількістю свідомо убієнних спів-вітчизників».

Це була правда, гірка і смертна. Прошу запа-лити свічки, послухаймо молитву К. Мотрич за всіх убієнних голодом (звучить молитва).

Пам’ятайте історію своєї держави. Не про-ходьте мимо хрестів жертв голодомору, схиліть голови перед ними. В кожну останню суботу листопада, в день пам’яті жертв голодомору, запаліть свічки. Пам’ятайте, пам’ятайте, щоб жити (усі читають молитву «Отче наш»).

Учитель. Звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо хлібину між усіма присутніми.

Царство небесне всім, хто помер від голоду і земля їм пухом (звучить «Аве, Марія»).

(Схема гранування, зроблена на уроці)

СЕРАФИМ ГОРІДЬКО ГРИГОРІЙ СТАРОСТЕНКО БАБУСЯ

СИНИ БРАТИ ОНУКА

СМЕРТЬ діти ЖИТТЯ

КАНІБАЛІЗМ * голод * ХЛІБ

трагедіЯ

15




Додаток 1Молитва

(Катерини Мотрин за убієнних голодом у 1932–1933 рр.)

Хто се? Чий голос щоночі просить:«Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненеч-

ко! Крихітку хлібця».«Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш!

Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика саранча забрала все до зернини.

Богородице! Матір наша небесна! Покрово, покровителько люду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?

Чи ж не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не ба-чите криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?

Господи! Страждання, муки й горе мого на-роду до Всевишньої скорботи зарахуй і біди, і погибель від землі й народу сущого відверни. Нині, прісно й на віки вічні відведи. Амінь!»

Додаток 2документи

Зі спогадів свідків голодомору 1932–1933 рр. Нелі Онисівна Андріївн Городшцен-ський район на Черкащині. У тридцять тре-тьому було стільки горя, що й на воловій шкурі не спишеш... У Серафима Горідька було троє хлопців. Малий збігав до Литвинки, по сусід-ству. Вона йому вряди-годи молочка давала. Та ось пішов, а додому нема! Кинулись до неї. Питають – вона зам’ялась, язик заплітається. Почали шукати – в казані тільки нігтики пла-вають...

Старостенко Григорій Іларіонович. Красноармійський район Донецької об-ласті. Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною 33 року було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли на вог-нищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні жи-воти. Один з братів опух, а тоді помер. А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта № 19, там тоді вугілля до ствола возили кіньми. Коли якусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її вивозили на кар’єр і обливали карболкою. Як же вона неприємно пахла. На шахті люди знали, що гине коняка, і один знайомий давав знати нашому батько-ві. От ми йшли до кар’єру всі – батько, мама і ми – і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер з міліціонером зроблять своє діло і відійдуть, ми та інші люди виходили із за-сідки. Що ж там робилося, страшно згадати!

Хто що урве, відрубає – то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їх довго вимочували, а потім солили в діжечці. І так вижили. Хоч усе й пахло карболкою.

33-й: голод: народна книга-меморіал. – к., 1991. – с. 216, 260. Документ зі спогадів свідків голодомору 1932–1933 рр.

Одного дня прийшла до нас молода жін-ка і почала щось шукати. Я сиділа біля хво-рої бабусі на стільчику і не могла зрозумі-ти, що ця жінка шукає. А шукала вона під подушкою у хворої бабусі. Потім залізла на піч і зняла звідти лист із просом. І тоді, коли жінка зсипала просо в торбину, я зрозуміла, що вона забирає його, що нам тепер не буде спокою, не буде кулешу. Я чула слова бабусі, її вмовляння, щоб вона пожаліла хоч малу дитину.

Вона впала на коліна і просила. Але жінка переступила через бабусю і пішла з хати. Я била об замерзле вікно і кричала: «Віддай! Від-дай!» Це було в січні 1933 року. Я до сьогодні пам’ятаю той день, коли активістка Антоніна зсипала в торбину, зшиту з рукава української сорочки, наше просо.

Додаток 3 Молитва «Отче наш»

Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде Воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш що-денний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

16


© Токарук С., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета уроку: висвітлити нові тенденції в розвитку української культури 1953–1964 рр.; характеризу-вати умови розвитку, напрями культурного життя, діяльність відомих представників культури періоду «відлиги»; висловлювати власне ставлення до про-цесу русифікації та давати власну оцінку яскравому явищу періоду 1953–1964 рр. – шістдесятництву; навчати аргументовано відстоювати власні погля-ди, узагальнювати матеріал та критично оцінювати історичні факти; пояснити зміст термінів і понять: русифікація, ідеологізація, соціалістичний реалізм, шістдесятники; виховувати в учнів високі мораль-ні якості на кращих зразках національної культури, повагу до рідної мови та національних цінностей.

тип уроку: комбінований з використанням мультимедійної установки.

обладнання: стінна карта України, атласи; підручник: Турченко Ф. Новітня історія Украї-ни. 11 клас / Ф. Турченко. – К. : Ґенеза, 2001, § 22; посібники: Грицак Я. Нарис історії Украї-ни / Я. Грицак. – К. : Ґенеза, 1996. – С. 280–282; Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтель-ний. – К. : Либідь, 1991. – С. 432–433, 435–436; мультимедійна установка.

основні поняття й терміни: культура, руси-фікація, ідеологізація, шістдесятники, соціалі-стичний реалізм.

план уроку1. Умови розвитку культури в Україні.2. Освіта. 3. Русифікація.4. Наука.5. Література та мистецтво. Шістдесятники.

Хід урокуІсторія пишеться не двома фарбами –

чорною і білою, вона демонструє нам дивовижний спектр кольорів, розібратися

в якому мусить історик в кожному конкретному випадку.

М. Брайчевський

Вступне слово. Цитата відомого історика, дисидента М. Брайчевського є не просто епігра-фом сьогоднішнього уроку, а й своєрідним спо-нуканням до дії. Сьогодні ми вивчатимемо «диво-вижний спектр кольорів періоду «відлиги».

Ернст Нєізвєстний, якому родина Микити Хрущова замовила пам’ятник, викарбував по-стать колишнього вождя на фоні роз щепленої скелі з чорного і білого мармуру. Що мав на увазі скульптор? Епоху, яку символізував М. Хрущов, що була суперечливою та неоднозначною в оцін-ках, чи реформатора, характер якого ввібрала і сама епоха, що ввійшла в історію під такою по-етичною назвою як «від лига»?

Чорне і біле... Це був час сумнівів і час про-зріння. Час перших зрушень: в одних надії та сподівання, в інших – занепокоєння і роздрату-вання. Одним було повернуто чесне ім’я і віру в справедливість, інших позбавлено все владності і вседозволеності. Час пошуків, неспокою і пи-тань, постійних припливів і відпливів політич-ної рішучості: кілька кроків уперед – по лохливий стрибок назад. Надзвичайно суперечливий, не-однозначний в оцінках період.

і. актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Учитель. Охарактеризуйте одним словом, терміном чи поняттям все те, що відбувалось в Україні з 1953 по 1964 рр. (метод «мозко-вий штурм»). Орієнтовані відповіді: «відлига», де сталінізація, реабілітація, волюнтаризм, ХХ з’їзд КПРС, реформи, децентралізація…

Таким чином, період в історії України з 1953 р. по 1964 рр. можна назвати «Хрущовською від-лигою».

Робота в групах.Учитель. Пригадайте, які зміни в со-

ціально-економічному житті відбулись у да-ний період. Для цього заповніть таблиці: «Ре-форми в промисловості», «Реформи сільського господарства», «Реформи в соціальній сфері».

кУльтУра і дУХовне життя в УкраЇні в 1953–1964 рр.Історія України, 11 классвітлана токарУк, учитель історії спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 5 з поглибленим вивченням німецької мови, м. Івано-Франківськ

Таблиця 1реформи в промисловості

реформа рік початку реформи зміст реформи

позитивні наслідки реформи

для республіки

негативні наслідки реформи


Впровадження в промисловість досягнень НТР

1955Перерозподіл коштів між галузями, які вважались пріоритетними (ВПК, космонавтика)

Децентралізація економіки 1957 ліквідація галузевих міністерств і створення

територіальних об’єднань, раднаргоспівПочаток створення «великої хімії» 1958

Виділення для потреб хімічної промисловості в 1,5 раза більше коштів, ніж за попередні 40 років

17




Таблиця 2реформи у сільському господарстві






Заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства СРСР

1953

Збільшення капіталовкладень у сільське господарствопідвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукціюполіпшення кадрового забезпечення на селіпідвищення матеріальної зацікавленості

Освоєння цілини 1954

Збільшення випуску сільськогосподарської продукції за рахунок екстенсивного господарства (освоєння перелогових земель Сибіру, Алтаю, Поволжя, Ставропілля)

Реорганізація МТС у РТС 1958 Передача РТС на баланс колгоспів

Укрупнення колгоспів 1953 – кінець 60-х

Зменшення кількості колгоспів до 9634 у 1960 р. (порівняно з 19 295 у 1950 р.)

Обмеження індивідуальної трудової діяльності

1954–1964Наступ на індивідуальні господарства селян (скорочення присадибних ділянок, поголів’я худоби)

«Кукурудзяна епопея» 1959 Виділення для «цариці полів» з млн га найкращих земель

Таблиця 3 реформи в соціальній сфері






лібералізація трудового законодавства

Березень – квітень 1956

Скорочено на 2 год робочий день у передвихідні дні збільшено тривалість декретних відпусток надано право робітникам змінювати місце роботи

«Пенсійна революція» липень 1956

Збільшено найнижчі пенсії й обмежено розмір високих знижено пенсійний вік до 60 років для чоловіків і до 55 – для жінок

Пенсійне забезпечення колгоспників

1964Чоловіків – із 65, жінок – із 60 років

Перехід на семигодинний робочий день

1960Робочий тиждень у робітників і службовців зменшився із 48 год у 1956 р. до 41 – у 1960 р.

Підвищення заробітної плати Вересень 1956 Заробітна плата робітників і службовців

зросла на третину

Постанова про авансування колгоспників

Березень 1956Колгоспам рекомендувалося не менш як чверть їх грошових доходів виділяти на щомісячне авансування

Розвиток житлового будівництва

липень 1957Завдання: кожній сім’ї – окрему квартиру

Грошова реформа 1961 Підвищення вартості карбованця в 10 разів

18



Ми вже розглянули реформи в промисло-вості, сільському господарстві та в соціальній сфері. Тепер з’ясуємо, які зміни відбулися в культурному житті України.

іі. оголошення теми та очікуваних резуль-татів (Тему записано на дошці).

Чого ви сподіваєтесь від даного уроку?Проблемне завдання. Розтлумачте вислів

М. Хрущова: «У питаннях культури я – сталініст» і наприкінці уроку дайте відповідь на запитан-ня: «Чи була ця думка позицією лідера держави?» (Вправа «Мікрофон».)

Вивчення нового матеріалу. умови розвитку культури в україні.Роздача робочих словників, що містять та-

блицю «Умови розвитку культури в період “від-лиги”».

№п\п Умови розвитку культури сприятливі

умовинесприятливі

умови

1

2

3

45

6789

10

11

12

Нова духовна атмосфера піднесення; лібералізація суспільно-політичного життя Розширення контактів із Заходом (часткове подолання «залізної завіси») Децентралізація Припинення терору і реабілітація Волюнтаризм Непослідовність реформ Курс на «злиття націй» Курс на формування нової людини – будівника комунізму Непорушність офіційної ідеології Визначення єдиного творчого напряму – соціалістичний реалізм Фінансування за залишковим принципомВисновки

Завдання. Із перелічених умов розвитку вибе-ріть сприятливі та несприятливі.

2. освіта.У грудні 1958 р. прийнято закон «Про зміцнен-

ня зв’язку школи з життям і про дальший розви-ток системи народної освіти в СРСР».

У квітні 1959 р. відповідний закон було прийня-то в Україні. Ним передбачалися такі зміни:

• структурна перебудова загальноосвітньої школи;

• впровадження обов’язкової восьмирічної освіти;

• перетворення 10-річних шкіл на 11-річні;

• створення матеріальної бази для опанування учнями шкіл однієї з масових професій;

• зміна мовного режиму в школі;• політехнізація школи – як стратегічний

напрям її роботи. З цією метою в школах вво-дилося виробниче навчання, частина занять про водилася на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. У другій половині 50-х рр. почалась органі-

зація шкіл но вого типу, шкіл-інтернатів. У се-редині 60-х рр. у рес публіці налічувалось 533 школи-інтернати, в яких навчалось понад 200 тис. учнів. У 1956 р. було скасовано плату за навчан-

ня в старших класах середніх шкіл, а також у середніх і вищих на вчальних закладах. Поширився досвід створення учнівських

виробни чих бригад різного профілю. Щоб забезпечити потребу в кваліфікованих

учителях, було роз ширено мережу заочної освіти. У педагогічних інститутах було організовано

підготовку вчителів виробничого навчання. У першій половині 60-х років загальна кіль-

кість професійно-технічних училищ порівняно з попередніми роками зрос ла майже в 1,5 раза, а сільських – більш як удвічі. Заклади профтехосвіти в середньому за рік

готували 270–290 тис. висококваліфікованих спеціалістів масових робітничих і механізатор-ських професій. Особливо активно здійснювалась підготов-

ка спеціалістів для таких галузей, як будівни-цтво, хімічна промисловість, машинобудування, транс порт. Зросла кількість спеціалістів із вищою осві-

тою. У 1958 р. у 140 вузах республіки навчалося понад 380 тис. студентів. У 60-х роках вузи й технікуми розпочали під-

готовку фахівців нових спеціальностей, зокрема для галузі вироб ництва та експлуатації автома-тичних і телемеханічних пристроїв, обчислю-вальних машин.

Які, на вашу думку, були проблеми в розвитку освіти? Зробіть висновки.

3. русифікація.Русифікація – це цілеспрямована державна

політика, що повинна була знищити українську мову і культуру, насаджування російської мови. Російською мовою ведеться партійне, дер-

жавне діловодство в усіх галузях народного господарства, а також у багатьох школах, про-фесійно-технічних училищах і вищих навчаль-них за кладах. Батьки учнів шкіл мають право обирати мову

навчання для своїх дітей.Робота з документом: стаття М. Рильського і

М. Бажана «В ім’я людини» (1958).

19




ІСТОРІЯ В СУЧАСНІй шКОлІ. — 2012. — № 11—12 Передплатний індекс 74644

співвідношення українських і російських шкіл

№п\п роки

Українські школи,

тис. % російські

школи, тис. %

1 1951–1952 5 551 81,3 1 207 17,7

2 1955–1956 3 846 72,8 1 392 26,3

3 1961–1962 4 170 64,5 2 000 30,9

Зробіть висновки.

співвідношення учнів в українських і російських школах у містах

місто

Учнів в укр.

школах, тис.

%

Учнів у рос.

школах, тис.

%

Київ 22,5 26,8 (66) 61,2 73,1

Харків 9,9 4,1 (49) 68,8 95,1

Одеса 4,7 8,1 (40) 53,0 91,9

Дніпропетровськ 11,1 17,4 (58) 52,3 82,6

Донецьк 0,9 1,2 (38) 76,3 98,8

луганськ 1,5 6,5 (44) 21,7 93,5

Івано-Франківськ 02/07/12 39,4 (66) 4,1 60,6

Зробіть висновки.

Робота з документами.1. Резолюція наукової конференції з питань

культури української мови, 1963 р.2. Роз’яснення національної політики КПРС

журналом АН СРСР «Советское государство и право», 1961 р.

Стосовно процесу русифікації варто проциту-вати рядки Станіслава Тельнюка, який звертав-ся до співвітчизників у 1960 р.:

Забувайте мову, громадяни!Нащо нам вона, спитать посмію!Як же «бідолашні» росіяниНас не по-російськи зрозуміють?!Те, що зветься українська мова, Чим у нас пишалися донині, –Українцям необов’язковоЗнати і вживати на Вкраїні…Забувайте українську мову, Забувайте власну мову, люди!Хай це буде в нас не примусово, А нехай це добровільно буде!..(«Україна», 1988, № 52)

Зробіть висновки про процес русифікації в Україні.

4. наука. Головна наукова установа України – Акаде-

мія наук УРСР. АН УРСР з 1946 по 1962 р. очолював біо-

хімік О. Палладін. Україна – центр розвитку кібернетики.

Засновник інституту кібернетики АН УРСР – В. Глушков. Спроектовано і створено першу в світі

керую чу машину «Дніпро» в 1961 р., «Промінь» – у 1962 р., «Мир» – у 1964 р., ЕОМ «Київ» – у 1964 р. У Харківському фізико-технічному інститу-

ті АН УРСР створено найбільший прискорювач електронів. Дослідження в сфері фізики твердого тіла,

біофізики, астрофізики, матеріалознавства. Розроблено нові методи квантової теорії та

статистичної фізики – М. Боголюбов. Проводяться дослідження в галузі електро-

зварювання. Директор інституту електрозварю-вання АН УРСР – Б. Патон. Розвиток ракетної техніки, космонавтики:1953 – створено водневу бомбу;1954 – побудовано першу АЕС;1957 – запущено перший у світі штучний су-

путник Землі;1958 – створено перший у світі атомний кри-

голам «Ленін»;1961 – перший у світі політ у космос людини –

Юрія Гагаріна;1962 – запущено космічний корабель

«Восток»-3 з українцем П. Поповичем. Створено перші штучні алмази (Львівський

завод штучних алмазів). Проводяться теоретичні розробки і впро-

ваджуються в практику методи хірургічного лікування пороку серця, захворювань легень академіком М. Амосовим (кардіолог); В. Філа-товим (офтальмолог); М. Бурденком (нейро-хірург). Започатковано видання суспільно-полі-

тичних, наукових, літературних журналів «Пра-пор», «Український історичний журнал», «Радян-ське літературознавство», «Всесвіт», «Знання та праця», «Економіка Радянської України». Підготовка багатотомної «Історії України» та

«Історії міст і сіл республіки».Проаналізуйте та аргументуйте, що було

позитивного й негативного в розвитку науки в Україні.

5. література та мистецтво. «Шістдесят-ники». Громадське пробудження і національне від-

ро дження: Київ – клуб творчої молоді «Супутник»,

1959 р. (Л. Танюк);

20



Львів – клуб творчої молоді «Пролісок» (М. Косів); організація творчих вечорів, самвидаву; святкування 100-річчя від дня народження

І. Франка (серпень 1956 р.); заснування щорічної Шевченківської премії

(1962).

Активізація літературного та мистецького життя: у «Литературной газете» опубліковано статтю

О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» (червень 1955 р.); діяльність українських художників і компо-

зиторів; з’являються нові твори відомих літераторів:

– «Зачарована Десна», «Поема про море» О. Довженка;

– «Людина і зброя» О. Гончара;– «Правда і кривда» М. Стельмаха;– вірші М. Рильського, В. Сосюри, А. Ма-

лишка. На літературну ниву виходить плеяда твор-

чої молоді – шістдесятників: Л. Костенко, В. Си-моненко, І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Чорновіл, В. Мороз та інші.

Шістдесятники – діячі культури України, творчий розквіт яких припав на період хрущов-ської «відлиги». Вони привнесли в літературу нові ідеї, нове розуміння ролі мистецтва в сус-пільстві.

Розповідь учителя про шістдесятників з ви-користанням ілюстрацій. Висновки учнів щодо літературно-мистецького життя в Україні.

IV. підсумки уроку. Загалом культурний розвиток України пері-

оду «відлиги» мав суперечливий характер, як і сам історичний період. Можна виділити як сприятливі, так і несприятливі умови розви-тку культури. Незважаючи на суперечливість періоду 1953–1964 рр. та політику радянсько-го уряду, не можна не помітити досягнень у культурному розвитку республіки і пожвавлен-ня літературно-мистецькоuj життz, яскравим прикладом чого є діяльність молодого поколін-ня митців-шістдесятників, які намагались на-дати радянському ладу, соціалізму «людського обличчя».

V. Закріплення нового матеріалу.учитель. А тепер спробуйте прокоментувати

вислів М. Хрущова «У питаннях культури я – ста-лініст».

Орієнтована відповідь. Звичайно, це позиція лідера держави, який готовий був до реформ в усіх сферах життя суспільства, крім куль-турної, яка була підґрунтям комуністичної ідеології. Культура мала бути недоторканною, «святою святих» комуністичного заповідника, засобом формування нової людини – «будівни-ка комунізму» та утвердження курсу на «злиття націй».

VI. домашнє завдання. Що з періоду «відлиги» можна взяти у сьо-

годення? Напишіть відповідь у формі послан-ня українським політикам під назвою «Історія вчить».

паМ’Ятка длЯ авторів журналуАвтор надсилає д1. о редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 12 сторінок фор-мату А4 в електронному вигляді ([email protected]).Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі 2. Word, півтора інтервала між рядками, розмір шрифту 14).Ілюстрації подавати окремими файлами у форматі 3. JPEG.Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів, прийнятих Книжковою 4. палатою України.До рукопису додати дані про автора (прізвище та ім’я, місце роботи, посада, вчений 5. ступінь, звання, адреса, телефон).Статті, які передбачається використати під час подання до захисту дисертаційних робіт, 6. надсилати з рецензією. Необхідно зазначити УДК, написати трьома мовами (українською, російською, англійською) ім’я і прізвище автора, назву статті, анотацію та ключові слова.Просимо не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та інших 7. видань.

Редакція

21

використайте на Уроці використайте на Уроці

© Світлична М., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета: узагальнити та поглибити знання учнів з правознавства; розвивати навички ро-боти в групах; застосовувати набуті знання в конкретних життєвих ситуаціях; виховувати в школярів повагу до закону; формувати правову культуру.

Методичне забезпечення: плакати з кри-латими висловами на правознавчу тематику, картки із завданнями, DVD, диски з фільмами «Ревізор», «Жорстокий романс».

підготовчий етап: у 6 раундах беруть участь дві команди, кожна з яких має підготувати ві-зитну картку команди: назву, емблему, девіз.

Хід заняттяперший раунд. візитна картка.З візитною карткою ознайомлює капітан ко-

манди: пояснює назву команди, емблему та девіз. Максимальна кількість балів – 5.

другий раунд. розминка.Командам пропонується дати відповіді на де-

сять запитань. За кожну правильну відповідь команда отримує один бал. У разі якщо коман-да не зможе відповісти на запитання, то право відповіді передається команді-супротивнику. Час обмежено – 10 сек. Максимальна кількість балів – 5.

Запитання до раунду.Назвати правильно правознавчі терміни.1. Основний документ громадянина.2. Організована злочинність у Сицилії.3. Обвинувачування в суді.4. Головний Закон України.5. Добровільне об’єднання громадян за певни-

ми політичними поглядами.6. Особи, які не досягли 18-річного віку.7. Рішення суду.8. Законодавчий орган держави.9. Стан, коли людина є одночасно громадяни-

ном двох держав.10. Захисник у суді.11. Доказ того, що підозрюваний був у зазна-

чений час зовсім у іншому місці.12. Він може бути цивільним, адмі ніст ра-

тивним, кримінальним.13. Той, хто бачив злочин.14. Птах, якого бояться злочинці.15. Грошове стягнення за рішенням суду.16. Державна служба економічного контролю

на кордонах України.

17. Державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян.

18. Союзна держава, що складається із суб’єктів, які мають обмеження суверенітету.

19. Документ, необхідний для арешту або об-шуку.

20. Примусове затримання особи співробітни-ками правоохоронних служб.

третій раунд. Міні прес-конференція.Учасники виступають у ролі журналістів ко-

манди і задають запитання на правову тематику вчителеві. Максимальна кількість балів – 5.

Запитання журналістів.1. Як Ви ставитесь до гарантованого права на

працю працездатній молоді порівняно з цим пра-вом іншим громадянам?

2. За будь-які незаконні прямі чи опосеред-ковані обмеження прав молоді передбачено від-повідальність? Яку б відповідальність запропо-нували?

3. Фінансування заходів, спрямованих на соціальне становлення та розвиток молоді відбувається за рахунок коштів держави з місцевого бюджету. Яка Ваша думка з цього приводу?

4. Яку користь суспільству можете принести сьогодні?

5. Які конституційні гарантії права на освіту є в Україні?

6. Які зміни і доповнення до ст. 45 Конституції України: «Кожен, хто працює, має право на від-починок» внесли б?

7. Чи завжди страйк є таким ефективним за-собом, що може захистити економічні й соціальні інтереси громадян?

8. Чому повна загальна середня освіта є обов’язковою?

9. Як ставитесь до гарантій на своєчасне одер-жання винагороди за працю?

10. Який характер освіти необхідний людині в наш час?

четвертий раунд. правові ситуації.А) Учні переглядають уривки з фільмів і

аналізують їх з погляду порушення прав лю-дини.

Б) Ведучий пропонує розв’язати правові задачі і визначити умови реалізації зазначених право-чинів.

навчально-виХовний заХід «правовий ринГ»марія світлична, вчитель-методист, учитель історії, правознавства та етики Петропавлівської ЗОш І–ІІІ ступенів шахтарської районної ради, Донецька область

22

використайте на Уроці



В) Одна з команд розігрує правову ситуацію і пропонує проаналізувати її команді-супро-тивниці.

Максимальна кількість балів – 5.

четвертий раунд.а) перегляд фільмів.Команда «Феміда» аналізує уривок з фільму

«Ревізор».Команда «Ніка» аналізує уривок з фільму «Жор-

стокий романс».(Можна запропонувати свої варіанти фільмів.)

б) правові задачі.1. Під час суперечки з однокласником Лубенко

Василь, 1993 року народження, погрожував йому фізичним насильством. Міліціонер, який прохо-див мимо, затримав Лубенка В. і доставив його у відділ міліції. чи правомірні дії міліціонера?

2. Під час концерту популярної рок-групи гру-па фанатів (16–17 років) у відповідь на багато-разові зауваження міліціонерів вступила з ними в бійку. Зазначте ознаки адміністративного проступку, обставини, що пом’якшують від-повідальність.

3. Під час футбольного матчу, після несправед-ливого пенальті у ворота своєї команди, вболі-вальники влаштували бійку на стадіоні. назвіть ознаки та склад адміністративного правопо-рушення (проступку).

4. Працівники ДАІ зупинили мотоцикліста, який був без шолома і керував мотоциклом у нетверезому стані. визначте склад адміністра-тивного проступку. Які стягнення можуть бути застосовані до водія?

5. Антонов часто грабував продуктові мага-зини в різних містах України. Під час чергово-го пограбування в Мінську його затримали. За законом якої держави повинен відповідати антонов?

6. Слісаренко і Самолов, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ображали Орлова, по-тім звалили його з ніг і побили ногами, зламали два ребра і ніс. визначте склад злочину.

7. Сімнадцятирічний Петренко пошкодив мобільний телефон, що належить його одно-курснику. Визначте ознаки цивільного право-порушення. Яким чином має відшкодову-вати збиток петренко, якщо він одержує стипендію?

визначте умови реалізації правочинів:а) батьки подарували синові на день наро-

дження комп’ютер;б) банк надав позику Валентинові на суму

800 грн для покупки мобільного телефону;в) група підлітків придбала квитки на футболь-

ний матч;

г) друзі подарували Максиму на день наро-дження три диски DVD з фільмами;

д) чоловік придбав квиток на потяг до Києва в касі попереднього продажу;

е) приватне підприємство найняло для про-ведення ремонтних робіт бригаду малярів;.

є) 50 сімей лікарів і вчителів отримали ордери на квартири в новому будинку, побудованому міською владою, та оселилися в них.

в) правові ситуації.За столом сидять двоє учнів: Тин (пріз-

висько) – дев’ятикласник і Віктор – восьми-класник.

тин. Сиджу на лавці. Раптом бачу, йде мій колишній друг, а тепер ворог – Сашко. Ну, думаю, зараз я з тобою розквитаюся. Хапаю палку з тину (не даром мене називають Ти-ном – цей спосіб оборони або нападу часто використовую) і наздоганяю Сашка. Ударив ззаду. А то, виявляється, не він, а якийсь незнайомець. Той від удару впав. Ну, думаю, коли вже так сталося, полізу почищу його кишені. Ну і сміхота. Витягнув гаманець, а в ньому всього три гривні. Звичайно, і від них не відмовився, давай швидше тікати. Отак мені пощастило…

віктор. А зі мною також сталася пригода. Іду, бачу – Оксана з 8-Б класу. Хотів пожартувати: смикнув за сумку і побіг… Біжу, захекався. Ви-рішив оглянутися. Ой, що я побачив! А то не Оксана, а якась старушенція. Очі витріщила, щось шепче, руки тремтять. Я з переляку чкур-нув далі. Перевірив, що ж у її сумці. Теж небагато: тринадцять гривень. Число таке нещасливе! Хай йому грець.

(До столу підходить Пиха – учень десятого класу).

пиха. Що зажурилися, синки? Я чув вашу роз-мову. Хто ж так ризикує? Дві-три гривні вкра-ли! Це треба бути останнім дебілом! Навчайте-ся, синки, поки я добрий. Ось дивіться (виймає гаманець із кишені Тина). Як бачите – ніякого ризику.

Запитання. Які покарання мали б понести герої наведених ситуацій?

п’ятий раунд. виступ капітанів.Капітани виступають з доповідями на такі

теми:А) Капітан команди «Феміда» розповідає

про загальноприйняті права людини в сус-пільстві;

Б) Капітан команди «Ніка» виступає на тему «10 грудня – День прав людини».

Можна запропонувати будь-які інші теми. Максимальна кількість балів – 5.

23


© Світличний О., 2013 Передплатний індекс 74644

У роботі з обдарованими дітьми потрібно дбати про відповідну змістову наповненість занять, орієнтуватись на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Така робота під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття, на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюва-тись науковими відомостями, що їх можуть отримати учні, виконуючи додаткові завдання в той самий час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу опрацювання навчальної інфор-мації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуко-вий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їхнім навчанням повинен сприяти поглибленому вивченню, си-стематизації, класифікації навчального матері-алу, перенесенню знань у нові ситуації, розвитку творчих елементів у їх навчанні.

Індивідуальні форми позакласної роботи пе-редбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкур-сах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повин ні послідовно стежити за розвитком інтер-есів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні про-філю позашкільних занять.

Неабияку роль у розвитку інтелектуально об-дарованих дітей відіграє Мала академія наук України, її територіальні відділення.

Можна виокремити кілька основних напрямів у роботі з обдарованими учнями. Передусім це надання їм можливості виконувати більше на-вчальних завдань. При цьому має бути витрима-ний оптимальний обсяг додаткової роботи (щоб запобігти перевантаженню).

Збільшення кількості завдань має поєднувати-ся з обов’язковим підвищенням їх складності. Це сприятиме інтелектуальному розвиткові, стане ефективним засобом формування здібностей об-дарованої дитини. Провідним принципом органі-зації та змісту навчання є його диференціація як за ступенем навчання, так і за вибором учнями предметів поглибленого вивчення.

Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрун-товні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають: олімпіа-

ди; конкурси – захисти науково-дослідницьких робіт; конкурси знавців; інтелектуальні мара-фони; КВК; вікторини; змагання; ігри тощо.

правила управління успіхом на уроці1. Якщо після закінчення уроку в учня не

з’явилися запитання, які хотілося б обговори-ти чи бажання посперечатися з приводу яко-гось з них, пошукати рішення, то це означає, що урок, можливо, і був корисним, але зали-шив дітей байдужими до того, що на ньому відбувалося.

2. Необґрунтована похвала, гіпертрофовані компліменти, випадкові оцінки нівелюють від-чуття успіху. Водночас потрібно вміти бачити реальні зміни, реальні зрушення й достоїнства дітей, якими б малими вони не були, і вчасно підтримати учня.

3. Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запо-рукою успіху учнів.

4. Психологічний клімат, обстановка життєра-дісності, ефективна організація діяльності учнів на уроці, розумне поєднання репродуктивних і творчих методів.

5. Використання вчителем елементів незвич-ності, романтичності, уміння його зацікавити учнів відіграють важливу роль у навчальному процесі.

6. Учитель повинен любити дітей. Не можна надавати перевагу спілкуванню з одними дітьми і не звертати уваги на інших.

7. Учитель повинен добре знати і весь клас, і кожного учня окремо. Він мусить багато зна-ти про дітей, щоб у потрібну хвилину зуміти їм допомогти.

8. Початок уроку є тим моментом, від якого значною мірою залежить успіх усього уроку.

9. 80 % навчального успіху дітей залежить від уміння вчителя визначати для них домашні за-вдання.

Проблема полягає в тому, що діти й дорос-лі розмовляють «різними мовами», тобто вкла-дають різний зміст у слова. І якщо домашні завдання даються без докладного пояснення способу їх виконання, того, що вимагає вчи-тель, нерідко це змушує учнів відмовитися від виконання домашніх завдань взагалі. Домаш-ні завдання мають бути цікавими, творчими, а то й практично-орієнтованими, оригінальни-

осоБливості методики роБоти з оБдарованими дітьми на УрокаХ історіЇолег світличний, учитель історії і правознавства Ряснянської ЗОш І–ІІІ ступенів Золочівської районної державної адміністрації, Харківська область

24




ми, доступними, різнорівневими, цікавими за формою, такими, що враховують здібності та особливості дітей.

10. Поряд із цифровою розгорнута текстова оцінка відіграє виняткову роль у стимулюванні навчальної діяльності дитини.

11. Ступінь захопленості учнів предметом ви-ражається в їхньому бажанні й готовності займа-тися ним після уроків.

12. Учитель повинен залучати учнів у колек-тивну пізнавальну діяльність.

Одним з поширених видів роботи з обдарова-ними дітьми є кросворд, їм подобається його роз-гадувати, починаючи з початкової школи.

Кросворд (англ. сrossword – перетин слів) – поширена в світі гра зі словами. Є багато періодичних видань, які спеціалізуються на кросвордах.

Кросворди стали популярними в середині 1920-х років. Є кілька версій з приводу того, як вони з’явились. Їх прототипи були відомі в XIX ст. Батьківщиною кросвордів вважають себе Італія, Великобританія, США і ПАР.

Перший сучасний кросворд (під назвою «Word-cross») був створений Артуром Уїнном і опублі-кований у недільному номері газети «New York World» 21 грудня 1913 р. Перший кросворд ро-сійською мовою складений письменником В. На-

боковим і опублікований у додатку «Наш світ» до газети «Руль» у лютому 1925 р. у Берліні. Вва-жається, що в СРСР вперше кросворд з’явився в журналі «Огонёк» у 1929 р.

У Плутарха читаємо: «Розум дитини – не по-судина, яку слід заповнити, а смолоскип, який треба запалити». Не насиченням дитячої сві-домості великою кількістю фактів і теоретич-них відомостей досягається справжня мета навчання і виховання, а завдяки задоволен-ню внутрішнього прагнення учня вирости до рівня особистості, відчути невимовну радість пізнання і творчості.

На уроках історії, щоб зацікавити дітей, було впроваджено розв’язування кросвор-дів. І дітям це сподобалось, і вони пішли далі, почали самі їх складати. Звичайно, рівень різний, але головне, що складання кросвордів не залишило поза увагою жод-ного учня.

Технологія роботи з кросвордами засто-совується під час виконання домашніх за-вдань, на узагальнюючих уроках з тем, а також для тематичного оцінювання. Слід зазначити, що кращі кросворди викорис-товуються в навчальному процесі інших класів, тобто вони залишаються в «спадок» молодшим.

китай у давнину

по вертикалі 1. Що навчились робити китайці з кори дерев та бамбука?3. Хто мав можливість навчатися?4. Сім’я, що вела завойовницькі війни. 5. Країна, що розкинулась неподалік від Північно-Східної Індії.7. Брати, які загинули в боротьбі.

по горизонталі2. Що підтримує сили хворого? 5. Прилад, винайдений у далекій мандрівці. 6. Для тимчасового користування землею потрібно було її ….8. Учений, який вивчав історію Китаю. 9. З чого виготовлялись дощечки, на яких писали китайці?

1

2

3

4 5

6

7 8

9

25



індія

по вертикалі1. Індійська поема, в якій розповідається про поневіряння і подвиги царевича Рами.3. Жрець в Індії.5. Річка в Західній Індії.7. Хто зображений на гербу Індії? 8. Річка на сході Індії. 10. Ім’я дружини царевича Рами.

по горизонталі2. Групи людей з чітко визначеними правами й обов’язками. 3. Хто створив касти?4. Вожді племен.6. Порожнеча.9. Півострів, на якому розташована Індія.11. Непролазні зарості дерев і кущів. 12. Острів, на якому цар демонів тримав дружину царевича Рами.

релігія стародавніх греків

по вертикалі1. Бог часу. 2. Богиня домашнього добробуту. 4. Богиня кохання. 6. Бог моря і води. 8. Покровитель ковалів.11. Повелитель вітрів. 12. Богиня родючості. 14. лісові боги. 17. Найвища гора Греції. 20. Богиня джерел. 23. Бог війни.

по горизонталі3. Богиня скотарства. 5. Бог світла і мистецтва. 7. Богиня шлюбу. 9. Бог торгівлі. 10. Богиня Землі. 13. Бог блискавки і грому. 15. Бог Сонця. 16. Бог вогню. 18. Володар підземного царства. 19. Бог смерті. 21. Богиня справедливості і миру. 24. Бог виноробства.

Відповіді на кросворди на с. 47.

12

3

4 5 6 7

89

1011

12

1 23 4

5 6 78

9 10 11 1213 14 15

16 1718

1920

21 2324

26


Учитель, який хоче мати високі результати навчання, повинен знати стилі пізнання

своїх учнів, покладати це в основу організації спільної діяльності педагога і школярів на уроці.

В. СухомлинськийЗа віковими характеристиками учні основної

школи є підлітками. Підлітковий вік охоплює пе-ріод від 11–12 до 14–15 років. У цей час в особис-тості дитини відбуваються складні й супе речливі зміни, що дає підставу називати цей вік критич-ним, перехідним.

У підлітковому віці психологи виділяють три стадії:

• локально-капризна (10–11 років), коли в ди-тини відчувається загострена потреба у визнанні її дорослими;

• суспільно-значима (12–13 років), коли під-літок демонструє яскраво виражену потребу в суспільному визнанні власної діяльності;

• стверджувально-дієва (14–15 років), коли до-мінує готовність особистості проявити себе, ви-явити власні можливості.

Підлітковий вік характеризується активним роз-витком психічних пізнавальних процесів і форму-ванням особистості. Змінюються інтереси дитини, вони стають більш диференційованими й стійки-ми. Навчальна діяльність вже не має першочерго-вого значення. У цей період відбувається форму-вання навичок логічного, а потім і теоретичного мислення, розвивається логічна пам’ять [9, 38].

Центральним утворенням у сфері почуттів підлітка стає «почуття дорослості». Воно прояв-ляється як суб’єктивне переживання готовності бути повноправним членом колективу дорослих, що виявляється у прагненні до самостійності, ба-жанні показати свою «дорослість», добитися того, щоб старші поважали його гідність, рахувалися з його думкою [9, 43].

Підліток віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які, на його переконання, роблять до-рослим у власних очах та в очах оточуючих. Най-частіше учня-підлітка приваблюють самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самостійно організовувати свою пізна-вальну діяльність за межами школи. Але дуже час-то підліткові не вдається реалізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки він ще не володіє способами їх виконання. Саме в цьому йому має допомогти педагог, підтримуючи і стимулюючи пізнавальний інтерес дитини, заохочуючи її по-дальші зусилля, розвиваючи віру в себе.

Організовуючи навчальну діяльність, учи-тель має враховувати, що підлітковий вік є по-рою динамічного розвитку таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостій-ність, гнучкість.

До загальних ознак творчого характеру мис-лення належать:

1) оригінальність думки, здатність давати від-повіді, які істотно відрізняються від звичних;

2) велика кількість думок, ідей, що виникають у людини за одиницю часу;

3) сприйнятливість до проблем, чутливість до істотного;

4) виконання розумових дій свідомо, а не ви-падково;

5) здатність виявляти нові, незвичні функції об’єкта чи його частини;

6) гнучкість розмірковування, коли людина може легко відхилятися від звичного способу ви-конання завдання, долаючи стереотипи;

7) здатність самостійно відкривати нові знан-ня тощо.

Самостійність мислення підлітка виявляється в умінні самостійно поставити нове запитання, побачити нову проблему, розв’язати її власними зусиллями незалежно від вибору способу пове-дінки. Ознаками гнучкості мислення є здатність змінити раніше складений план виконання за-вдання, якщо він не відповідає умовам, що ви-являлися в процесі роботи [11].

Отже, знання набувають для підлітка нового соціального змісту: володіння ними безпосеред-ньо впливає на ставлення підлітка до товаришів, на престиж у групі ровесників, на визнання осо-бистих переваг учителем. Пізнавальні моменти набувають дедалі більшого значення в спілкуван-ні підлітків. Підліток утверджується в середови-щі товаришів передусім своєю інформованістю, вмінням інтерпретувати, коментувати отриману інформацію і відповідним чином діяти [1, 116].

Зазначимо також, що в підлітковому віці прагнення до спілкування зумовлено потребою визнання цінності власної особистості та влас-ного місця в колективі. Підліток перебуває під впливом групи однолітків, його власний погляд залежать від колективної думки. Тому навчаль-на діяльність повинна включати якомога більше колективних форм організації.

Колективні (групові) форми навчальної діяль-ності виникли як альтернатива традиційним формам навчання. Вони ґрунтуються на ідеях

застосУвання колективниХ Форм У роБоті з текстовими джерелами в основній Школіоксана святокУм, кандидат педагогічних наук, начальник науково-методичного відділу Харківського регіонального центру оцінювання якості освіти

© Святокум О., 2013 Передплатний індекс 74644

27



Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про віль-ний розвиток дитини.

У 1930–1950-х роках, після невдалої спроби запровадити кооперативне навчання, у школах СРСР розвивалася класно-урочна система на-вчання, яка пропонувала переважно фронтальну організацію занять. Лише в 1960-х роках у ра-дянській дидактиці з’явився інтерес до групової форми навчання у зв’язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів. У працях учених того періоду (Л. Аристової, М. Да-нилова, Б. Осипова, І. Передова та ін.) зазнача-лося, що коефіцієнт роботи учнів на окремих уроках становить 40 – 60 %, що зумовило появу групової форми роботи на уроках.

У 1970-х роках важливий напрям дослі-джень загальних форм навчання пов’язувався з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умо-вах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А. Алексюк, Ю. Бабанський, І. Лернер, X. Лійметс). Останнім часом кооперативне на-вчання, робота в малих групах як технологія інтерактивного навчання активно вивчаються українськими науковцями О. Пометун, Л. Пиро-женко, Г. Фрейманом та ін.

Зазначимо, що колективну (кооперативну) навчальну діяльність ми розуміємо як фор-му організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою, що передбачає співпрацю учнів між собою та з учи-телем.

Організовуючи кооперативну навчальну ді-яльність, учитель керує роботою кожного учня не безпосередньо, а за допомогою завдання, за-пропонованого групі. Стосунки між учителем та учнем набувають ознак співпраці, тому що пе-дагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникає запи-тання, і вони самі звертаються по допомогу до вчителя.

Роботу на уроці в малих групах українські методисти визначають як «форму організа-ції навчально-пізнавальної діяльності, коли

учні з різним рівнем навчальних можливостей об’єднуються в малі групи і виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога». При цьому фахівці зазначають, що «групи не повинні бути постійними, оскільки це може призве сти до виникнення груп різного рівня успішності» [7, 140]. Правильно організована навчальна ді-яльність у групах не ізолює учнів один від од-ного, а навпаки дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги й співпраці. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що навчальна діяльність у групах активізує учнів, підвищує результативність навчання, сприяє вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, ви-робленню уміння доводити та відстоювати свою точку зору; розвиває в учнів навички культури ведення діалогу.

У процесі навчальної діяльності у групах учні краще засвоюють навчальний матеріал, у них швидше формуються уміння, адже всі учні ви-конують за обсягом будь-яких вправ на 20–30 % більше, ніж під час фронтальної роботи. Робота на заняттях у малих групах сприяє досягненню виховної функції навчання, тому що допомагає формуванню колективізму, моральних і гуман-них якостей особистості. Цьому сприяють і осо-бливості організації роботи в групах, і розподіл функцій та обов’язків між учасниками діяльнос-ті, обмін думками, взаємоконтроль і взаємооцін-ка у процесі навчання.

На нашу думку, найповніше можна реалі-зувати переваги колективних форм на уроках історії у роботі з історичними джерелами. Тим більше, що такий спосіб історичної підготовки якнайкраще враховує вікові особливості підліт-ків і, що не менш важливо, відповідає програ-мовим вимогам із історії України та всесвітньої історії. Вимоги чинної Програми щодо форму-вання навичок роботи з джерелами узагальне-но в таблиці [5].

Таблицяпрограмові вимоги щодо формування в учнів навичок роботи з джерелами

під час навчання історії (6–9 класи)

клас навчання історія України всесвітня історія

6 Пояснює поняття «історичне джерело», наводить приклади історичних джерелНазиває основні історичні джерела з історії давніх слов’ян, заняття давніх слов’ян, головних персонажів

слов’янської міфології; характерні особливості суспільного, господарського, духовного життя слов’ян

7 На основі різних джерел інформації:застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни. визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду.характеризує історичну особистість та її діяльність. визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду.висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби

Характеризує джерела вивчення Середньовіччя

28




8 На основі різних джерел інформації:визначає причини, суть і наслідки основних явищ і подій періоду.характеризує та оцінює діяльність історичної особистост.і порівнює становище православної та греко-католицької церков.характеризує культурні досягнення, розпізнає відомі пам’ятки архітектури та

образотворчого мистецтва, стисло описує їх.висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.аналізує зміст укладених гетьманами «статей» з Російською імперією, українсько-

шведського договору, основних положень Конституції П. Орлика

Аналізує наведені історичні джерела

9 Зіставляє історичні і літературні джерела, визначаючи програмні цілі ідейних керівників національного руху

Здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує теоретичні постулати лідерів українського руху

Характеризує зміст програмних ідеологічних творів: «Малоросійські пісні...» М. Максимовича, «Закон Божий» М. Костомарова та ін.

Зіставляє дані історичних і літературних джерел для аналізу програмних позицій антиурядових організацій

Здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує події, подані в історичних документахХарактеризує зміст і значення «Енеїди» та «Русалки Дністрової»

На основі аналізу узагальнених у таблиці про-грамових вимог можна зробити висновок про поступове збільшення видів роботи з тексто-вими джерелами, а також ускладнення їх змі-сту на уроках історії України в 6–9 класах. На жаль, вимоги щодо формування навичок роботи з історичними джерелами на уроках всесвітньої історії чинною програмою недостатньо конкре-тизовані.

У новій навчальній програмі з історії для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів [6] більше уваги приділяється формуванню нави-чок аналізу різноманітних історичних джерел відповідно до вікових можливостей учнів, як уже зазначалося в попередній статті («Робота з тек-стовими джерелами на уроках історії в 5 класі. Осмислення стратегії роботи за новими навчаль-ними програмами»). Так, у програмі для 6 класу передбачено практичні заняття «Геродот про скіфів», «Скіфський похід» Дарія за свідченнями античних джерел»; у курсі історії України для 7 класу – практичне заняття «Літописи та твори тогочасної літератури. «Повчання дітям», «Слово о полку Ігоревім» як історичні джерела»; у курсі всесвітньої історії – «Велика хартія вольностей», у 8-му – «Історичні джерела про побут, військово-політичну організацію та військове мистецтво козаків, традиції та звичаї українських козаків» (історія України); «Декларація незалежності, Кон-ституція США – втілення ідей Просвітництва» (всесвітня історія); у 9 класі – «Українське «на-ціональне відродження» в контексті європейської історії кінця XVIII – середині ХІХ ст.»; «Еволюція соціально-політичних ідей у ході революції: від «Декларації прав людини і громадянина» до «Гро-мадянського кодексу» Наполеона» тощо.

Нова програма починає впроваджуватися по-ступово з 2013 навчального року. Тенденція до посилення джерелознавчої складової потребує від педагогів певного зосередження методичних зусиль на даному аспекті шкільної історичної підготовки.

Розглянемо та прокоментуємо методичні під-ходи на кількох прикладах, які охоплюють різні роки навчання, різні курси історії України та всесвітньої історії, передбачають застосування кількох технологій колективної роботи. Зазна-чимо, що наведені приклади ґрунтуються на ви-користанні різних видів документальних джерел, як вторинних, так і первинних.

Приклад 1У процесі вивчення теми «Слов’яни напередод-

ні Великого переселення народів» в інтегровано-му курсі історії України та всесвітньої історії в 6 класі передбачено ознайомлення учнів із дже-релами з історії слов’ян, щоб сформувати в них уявлення про суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов’ян. Оскільки матеріал теми є досить об’ємним, варто застосувати для його опрацювання роботу в групах з використан-ням вторинних документальних джерел.

порядок проведення.1. Учні класу розділяються на чотири групи.

Для формування складу груп можна скориста-тись лічилками, наприклад: слов’яни, венеди, анти, склавини. Усі «слов’яни» – перша група, усі «венеди» – друга і т. д. У кожній групі обирають доповідача і керівника.

2. Кожна група отримує інформаційну картку із завданням: ознайомитися із текстом джере-ла та підготуватися до виступу за визначеним питанням. Виступ групи має бути не тільки зрозумілим, а й корисним і цікавим для одно-класників. Він може супроводжуватися записа-ми ключових слів на дошці, демонструванням малюнків тощо.

3. Учитель виділяє час для роботи (приблизно 12–15 хв) і дає вказівки щодо її організації:

1) керівник групи зачитує текст;2) у кожній групі заслуховуються пропозиції

щодо складання розповіді;3) кожен учень може висловити свою думку,

яка має враховуватись;

29



4) доповідач подає результати роботи групи.4. Під час роботи груп учитель надає необхідну

допомогу.5. Результатом роботи має бути виступ пред-

ставника групи (доповідача) за розглянутого пи-тання. Таким чином, виклад нового матеріалу здійснюватиметься самими учнями.

інформаційна картка 1Розвиток землеробства в стародавніх

слов’янОсновою господарської діяльності стародавніх

слов’ян було землеробство. Про це повідомляють візантійські (Псевдо-Маврикій) та арабські (Ібн-Руста, Ібн-Якуб) автори. Так, Ібн-Якуб зазначає, що слов’яни збирали по два врожаї за рік. Осно-вними землеробськими культурами були просо та пшениця, основними свійськими тварина-ми – велика рогата худоба та свині. Слов’яни селились біля водойм, на місцевості, що сприяла їхнім сільськогосподарським заняттям. Урожай збирали невеликими серпами, зерно обробля-лось ручними зернотерками. Для худоби на зиму заготовляли сіно, про що свідчать знайдені коси. З ІІІ ст. землеробство в слов’ян значно розвину-лося: з’явилися плужні ножі – чересла, жорна, що зумовило справжню революцію в повсякден-ному житті слов’ян – почалося випікання хліба й коржів.

інформаційна картка 2Промисли та ремесла в стародавніх

слов’янСлов’янам були притаманні такі промисли,

як полювання і рибальство. Полювали на лося, благородного оленя, тура, косулю, кабана. Крім того, вони займались бортництвом. Так, гунам був відомий слов’янський напій медос (мед).

Із ремесел найбільш розвинутими були до-бування заліза і металообробка. Слов’яни ви-готовляли близько 30 різних типів залізних виробів. Традиційно високим був рівень гон-чарного ремесла, що швидко набирало товар-ного характеру.

Слов’яни активно займались зовнішньою і внутрішньою торгівлею у вигляді натурально-го обміну. На початку нової ери вони підтри-мували торговельні зв’язки з пізньоантичними центрами (грецькими колоніями), пізніше – з римськими провінціями Подунав’я і Північного Причорномор’я, Візантією. Увозились вина, ви-роби зі скла, прикраси, вивозилися раби, риба, збіжжя, хутро, шкури, мед. Торговельні шляхи йшли Дніпром і Дністром. Окрім того, слов’яни мали зв’язки з балтськими, фіно-угорськими, тюркськими, германськими племенами, про що свідчать численні знахідки (наприклад, буршти-нові намиста).

інформаційна картка 3Суспільний устрій у стародавніх слов’ян

За даними стародавніх авторів, у слов’ян у VI ст. панував первісний лад. Так, Прокопій Ке-сарійський зазначав, що склавини і анти «жи-вуть у народоправстві, тому в них доля і недоля вважаються спільною справою». Слов’яни жили єдиною громадою (родом), яка складалася з кіль-кох або однієї патріархальної сім’ї. Така сім’я об’єднувала ряд родин. Громада спільно володіла усіма будівлями, разом обробляла землю, розво-дила худобу. Такий тип первісного ладу назива-ють первісною сусідською громадою.

З появою сусідської громади племена втрача-ють економічне значення, адже саме громада стає основною економічною одиницею. Водночас плем’я набуває великого військового й політич-ного значення. Виділяється племінна верхівка – вожді та їхня дружина.

інформаційна картка 4Міфологія стародавніх слов’ян

Слов’яни мали досить розвинуту міфологію. Важлива роль в язичницькому пантеоні відво-дилась божествам родючості. Давнім був культ Сонця – його уособлювали, згідно з літописами, Сварог, Даждьбог, Хорс. Богом тварин, тварин-ництва і багатства був Велес. Велику роль у зем-леробських культах відігравав бог вітру Стрибог. Важливе місце відводилось також Симарглу – богу рослинності, життєдайної сили природи. Обожнювали слов’яни й сили природи. Так, лі-сом правив лісовик, водоймами – водяник. По-ширеним був культ дівчини-русалки, яка живе в полі, у лісі, у воді. Верховним богом слов’ян, як стверджують дослідники, вважали Рода, бога природи, дощу, покровителя людського роду.

Приклад 2 Дещо по-іншому можна організувати роботу в

групах, якщо застосування цієї форми зумовле-не не стільки обсягом матеріалу, що вивчається, скільки глибиною занурення в нього. Наступний документ варто використати під час опрацюван-ня теми «Революція XVІІ ст. і промисловий пере-ворот в Англії» у курсі всесвітньої історії 8 класу.

Це адаптований текст уривка документа («Білль про права»).

Учні класу розділяються на чотири групи, які отримують однакове завдання: прочитати ури-вок і дати відповіді на запитання. Над виконан-ням завдання учні працюють протягом 10–12 хвилин. Потім представники груп відповідають на одне із поставлених до тексту запитань.

Із «Білля про права» (Англія, 1689 р.)«У зв’язку з відреченням короля Якова II

від правління і, як наслідок цього, звільнення

30




престолу його величність принц Оранський наказав (за порадою духовних і світських лордів та деяких видатних осіб із громадян) написати закличні грамоти духовним і світ-ським лордам протестантського сповідання та інші грамоти різноманітним графствам, містам, університетам, містечкам і п’яти портам про обрання ними представників до парламенту. …Зазначені духовні і світські лорди і громади відповідно до згаданих грамот і виборів, які зібралися нині як повне і вільне предтавництво цього народу, після повного обговорення найкращих засобів для досягнен-ня зазначених цілей заявляють для відновлен-ня і підтвердження своїх стародавніх прав і вільностей таке:

1. Що зазіхання на владу призупиняти закони або виконання їх королівським велінням без згоди парламенту протизаконні.

2. Що зазіхання на владу для вилучення із зако-нів або виконання законів королівським велінням так, як ця влада привласнювалась і застосову-валась нещодавно, протизаконні…

4. Що стягнення поборів на користь і у розпо-рядження корони відповідно, нібито, до прерога-тиви, без згоди парламенту або за більш три-валий час чи іншим порядком, ніж встановлено парламентом, протизаконне.

5. Що звертатися з клопотанням до коро-ля є правом підданих, і будь-яке затримання і переслідування за такі клопотання — проти-законне.

6. Що набір і утримання армії у межах коро-лівства у мирний час, окрім як за згодою парла-менту, суперечить законові…

8. Що вибори органів парламенту мають бути вільними.

9. Що свобода слова, дискутування і все те, що відбувається в парламенті, не може дати привід для переслідування або бути предметом розгляду в якомусь суді або місці, окрім парла-менту…

11. Що присяжні мають вносити до списків і залучатися по черзі належним чином, і присяж-ні, що вирішують долю людини у справах про зра-ду, мають бути вільними землевласниками.

І що для запобігання різним зловживанням, і для поліпшення, зміцнення і додержання законів парламент має скликатися досить часто... [2].

Запитання.1) Внаслідок яких історичних подій з’явився

документ «Біль про права» в Англії? Як про це сказано в документі?

2) Яка форма правління утверджувалася в Ан-глії з прийняттям цього документа? Підтвердьте свою думку словами з документа.

3) Вважають, що «Білль про права» став одним

з перших документів, які юридично затвердили права людини. Які з наведених у документі по-ложень можна використати для підтвердження цієї думки?

4) Як ви вважаєте, чому порядок правління, установлений наприкінці ХVІІ ст., зберігся й до сьогодні?

Приклад 3Розглянемо також випадок, коли учні мають

можливість співставити кілька джерел. Для при-кладу візьмемо документи до теми «Національно-визвольна війна українського народу в середині ХVІІ ст.». Якщо запропоновані документи в по-передніх прикладах доцільно використати для опрацювання нового матеріалу, то наведені далі – на заключному етапі вивчення теми.

Учні класу розподіляються на чотири-шість груп, кожна отримує однакове завдання: «Яку з оцінок характеру подій 1648–1657 рр. в Украї-ні, наведених українськими науковцями, можна підтвердити словами Б. Хмельницького? Свою думку обґрунтуйте». Представники груп по чер-зі викладають свої міркування з приводу запро-понованої проблеми, висловлені під час обгово-рення в групах, тобто застосовується технологія «коло ідей».

документ 1Промова Хмельницького до польських

посланців«Правда то, що я лихий, малий чоловік, але

мені то Бог дав, що я єсмь єдиновладцем і само-держцем руським! Виб’ю з лядської неволі русь-кий нарід увесь! Перше я за свою шкоду і кривду воював – тепер буду воювати за нашу право-славну віру! Поможе мені в тім чернь всяя – по Люблин, по Краків, котра не відступає її – і я її не відступлю, бо то права рука наша: аби ви, знісши хлопів, і на козаків не вдарили!

Буду мати двісті, триста тисяч своїх, орду всю при тім, Ногайців. Тугай-бей недалеко мене, на Саврани – мій брат, моя душа, єдиний сокіл на світі! Готов все вчинити зараз, що я схочу; вічна наша козацька приязнь, і світ її не розірве!

За границю на війну не піду! Шаблі на Турків і Татар не підійму! Досить маю на Україні, По-ділю і Волини тепер – досить вчасу, достатку і пожитку тепер в землі й князівстві моїм – по Львів, по Холм і Галич. А ставши над Вислою, скажу дальшим Ляхам: сидіть і мовчіть…» [8].

документ 2 Сучасні українські історики про події

1648–1657 рр. в УкраїніНа нашу думку, за своїми масштабами,

змістом, формами й метою боротьби, якіс-ними змінами, що відбувалися в різних сферах

31



буття нації та суспільства, дана подія була набагато складнішим соціально-політичним явищем, ніж те, яке позначається поняттями «повстання» чи «війна». Адже повстання, війни (внутрішні – громадянські і зовнішні – проти агресії сусідніх держав) входили до неї як скла-дові частини. У зв’язку з цим вважаємо, що вона становила революцію. Враховуючи те, що її основний зміст полягав у боротьбі за неза-лежність і соборність України, поділяємо мір-кування науковців, котрі характеризували її як «національну революцію». Типологічно близь-кою вона була до Нідерландської революції, з якою мала чимало спільних рис…» [12, 93].

Приклад 4Як видно із навчальної програми, ще біль-

ше має ускладнюватися робота з докумен-тами у 9 класі. Під час опрацювання теми «Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Національно-визвольний рух на західноукраїн-ських землях під час революції 1848–1849 рр. в Австрійській імперії» пропонуємо організувати роботу з програмними документами Кирило-Мефодіївського братства та Головної руської ради (тексти адаптовано з урахуванням вікових можливостей дев’ятикласників).

Учнів класу потрібно розподілити на дві групи, одна з яких читатиме документ 1, а друга – документ 2. Потім кожна група відпо-вість на запитання, що стосуються змісту обох документів. Після цього усім класом слід об-говорити отриману інформацію, порівнявши два документи.

документ 1З відозви Головної руської ради

від 10 травня 1848 р.«Ми, русини галицькі, належимо до великого

руського народу, котрий одною говорить мо-вою; 15 мільйонів виносить, з яких півтретя мільйона землю галицьку замешкує. Той народ був колись самостійний, рівнявсь у славі з най-могутнішими народами Європи, мав свою літе-ратурну мову, свої власні устави, своїх власних князів, одним словом: був у добробуті й силі. Через несприятливі умови та різні політичні нещастя розпався поволі наш великий народ, стратив свою самостійність, своїх князів і пі-шов під чуже панування…

Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сни вашого, бо вже час. Встаньте, але не до не-згоди, рушимо разом, щоб піднести народність нашу і забезпечити надані нам свободи... щоб не зганьбили ми себе перед світом і не стягнули на себе нарікань поколінь наступних. Поступай-мо з іншими народами в любові і згоді. Будьмо тим, чим бути можемо й повинні. Будьмо на-

родом. Перепоєні почуванням національності в цьому наміренні ми зібралися й працюватимемо у такій спосіб:

1. Першим нашим завданням буде зберігати віру й поставити наш обряд і права наших свяще-ників і церкви нарівні з правами інших обрядів.

2. Розвивати нашу національність в усіх на-прямках: досконаленням нашої мови, заведення її у школах вищих та нижчих, видавання часо-писів... змагання завести нашу мову в усіх пу-блічних установах тощо.

Будемо берегти наших конституційних прав, пізнавати потреби нашого народу й шукати способів на поправу його життя на конститу-ційному шляху...» [4].

документ 2Статут Кирило-Мефодіївського

товариства«Головні ідеї:1. Визначаємо, що духовне і політичне

об’єднання слов’ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що під час об’єднання кожне слов’янське плем’я повинне мати свою самостій-ність, а такими племенами вважаємо: південно-русів, північно-русів з білорусами, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліросербів з хуруганами (хорватами) і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем’я повинне мати народне правління і дотримуватися по-вної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності та освіта у всіх слов’ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Христа.

5. Визначаємо, що при такій рівності освіче-ність і чиста мораль повинні служити умовою участі в правлінні.

6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський собор із представників всіх пле-мен» [3].

Запитання, що стосуються змісту доку-ментів.

1) Які завдання проголошувалися першочер-говими?

2) Якими були програмні засади у вирішенні національного питання?

3) Чи порушувалися в програмі питання за-безпечення громадянських свобод та соціального захисту?

Запитання для обговорення.1) Яку роль відіграла Головна руська рада в

українському національному русі? Відповідь об-ґрунтуйте.

32




2) Яку роль відіграло Кирило-Мефодіївське братство в національному русі? Відповідь об-ґрунтуйте.

3) Порівняйте програмні положення Голов-ної руської ради і Кирило-Мефодіївського брат-ства. Що в них було спільного і чим вони різ-нилися?

Підбиваючи підсумки, варто зазначити: Робота з різними видами документів є не-

об хідною складовою історичної освіти в основній школі. Підлітки позбавлені стереотипного мислен-

ня в оцінюванні історичних процесів та явищ, що дає їм змогу у процесі роботи об’єктивно аналі-зувати запропонований матеріал. Дитячий розум характеризується нестан-

дартним мисленням і творчим підходом до піз-нання історичних явищ, тому нерідко учні спро-можні побачити те, що не завжди написано в тексті параграфа. У роботі з документами на уроці важли-

ва роль відводиться вчителеві, який має бути координатором пізнавальної діяльності. У за-ключній частині заняття вчитель проводить узагальнювальну бесіду, у ході якої обговорю-ються результати роботи, аналізуються типові помилки, допущені учнями, схвалюються вда-лі відповіді й думки, висловлені на уроці.


1. Бех І. Виховання особистості : у 2 кн.; Кн. 2: Особи-стісно орієнтований підхід: наук.-практ. засади : навч.-метод. вид. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 344 с.

2. Білль про права (1689 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&view=article&id=5108:44-

angl%D1%96ya-b%D1%96ll-pro-prava-1689-r&catid=81&Itemid=226.

3. Кирило-Мефодіївське товариство: Вибр. док. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/rizne/kmt01.htm.

4. Левицький К. Історія політичної думки галиць-ких українців 1848–1914 [Електронний ресурс] / Кость Левицький. – Режим доступу : http://ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki.html.

5. Навчальна програма для загальноосвітніх на-вчальних закладів. Історія України. Всесвітня іс-торія. 5–9 кл. : рівень стандарту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869429.

6. Навчальна програма з історії для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869088.

7. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні тех-нології навчання : наук.-метод. посібник / О. І. По-метун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

8. Промова Хмельницького до польських послан-ців [Електронний ресурс] // М. Грушевський. Істо-рія України-Руси. – Т. VIII. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/hrushrus/iur81304.htm.

9. Психология подростка: Полное руководство / под ред. чл.-кор. РАО А. А. Реана. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 432 с.

10. П’ятакова Г. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі : навч. посіб-ник [Електронний ресурс] / Г. П. П’ятакова, Н. М. За-ячківська. – Режим доступу : http://tourlib.net/books_others/pedtehnol3.htm.

11. Савчин М. Вікова психологія : навч. посіб-ник [Електронний ресурс] / М. В. Савчин, Л. П. Ва-силенко. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/12701012/psihologiya/piznavalniy_rozvitok_pidlitkovomu_vits.

12. Смолій В. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степан-ков. – К. : Вид. дім «Альтернативи», 1999. – C. 352.

33

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві

Сучасний відтинок світової історії являє собою суперечливе переплетіння грандіозних технічних і технологічних здобутків людства з драматични-ми і трагічними конфліктами, що стали ознакою ХХ і початку ХХІ ст. Зміст і характер епохи ви-значили дві жахливі світові війни з десятками мільйонів жертв, хвилі революцій і державних переворотів, політичні, економічні та збройні су-тички між країнами, крах імперій і колоніальної системи, утворення десятків нових держав, не-скінченні зміни на міжнародній арені. Початок цим буремним подіям поклала Перша світова війна, яка залишається невичерпною темою ба-гатьох генерацій істориків. Події 1914–1918 рр. визнано рубежем, на якому завершилася нова й розпочалася новітня історія світу – історія ве-ликих геополітичних змін, соціальних і політич-них перетворень, науково-технічного й техноло-гічного прогресу та його небезпечних наслідків, загрозливих цивілізаційних викликів тощо. Біль-ша частина ХХ ст. припадає на існування дво-полюсного світу, змагання двох протилежних суспільно-політичних та економічних систем, виникнення яких зумовлено Першою світовою війною і Російською революцією 1917 р.

Незабаром (у 2014 р.) виповниться сто років від початку Першої світової війни. Але пізнання її як справді грандіозного явища навряд чи буде завершено до цієї дати. Більш того, чим далі від-ступають від нас події тогочасної війни та епохи, яку вона відкрила, тим більше уваги приділяєть-ся її вивченню сучасними авторами. Щороку в різних країнах, на всіх континентах з’являються друком сотні книжок, статей, різноманітних ма-теріалів, публікацій документальних джерел, ме-муарної літератури, де так чи інакше відобража-ються події Першої світової війни, аналізуються її джерела, причини, характер, особливості, хід військових дій, підсумки і наслідки. Останнім ча-сом автори звертають увагу на чинники масової свідомості, психології і ментальності, пов’язані з війною, її вплив на технологічні зрушення, на розвиток духовної культури, формування нових течій і жанрів у літературі та мистецтві тощо. Ре-тельно досліджуються повсякденне життя людей у роки війни, їхній побут, зрушення в свідомості і моральних цінностях. Нині йдеться не тільки про пошук нових фактів чи відкриття якихось нерозгаданих таємниць. Вивчаються та осмис-люються історичні явища, багато з яких є давно відомими, тобто йдеться про нове прочитання та усвідомлення глобального світового конфлік-ту, оскільки постійні зміни в нашій сучасності

мають своє глибинне коріння в минулому. Про це слушно зазначив автор розділу «Перша сві-това війна» навчального посібника «Історія су-часного світу» А. Конашевич: «Історія Першої світової війни та її уроки ще раз засвідчують, що наше сьогодення є історично вмотивованим продовженням розвитку людського суспільства з його не лише здобутками, а й з конфліктами і втратами» [1, 184].

У зарубіжній і вітчизняній історіографії поши-рена думка, що конфлікт Першої світової війни був зумовлений суперечностями попередньої іс-торичної доби і водночас він заклав грона на-ступних негараздів і сутичок, які й донині оста-точно не розв’язані (Центрально-Східна Європа, Балкани, Середній і Близький Схід, Північна Африка та ін.). Виходячи з цього, приділяється увага загальному осмисленню явища світової вій ни 1914–1918 рр. у контексті парадигми роз-колу і регенерації, обґрунтованої великим англій-ським істориком і теоретиком історії А. Тойнбі: «Адже явище розпаду цивілізацій відображає типовий для людської історії рух через війну до миру; через Ян до Інь; через, на перший погляд, безглузду й дику руйнацію коштовних речей до нових творчих досягнень, що, як здається, за-вдячують своєю надзвичайно високою якістю пекельному жару, в якому їх було загартовано» [9, 362–363].

У світовій науці з явищами війни пов’язується утвердження новітньої доби в історії людства. Зазначається, що виявом цього стали процеси етатизму (одержавлення), трансформації на-ціональних господарських організмів і світової фінансово-економічної системи взагалі; карди-нальні соціально-політичні перетворення як на-слідки масових рухів і революцій; поширення та утвердження нових соціальних і політичних учень, що відобразились на характері повоєнних суспільств і держав; виникнення явищ автори-таризму і тоталітаризму; злам у духовній куль-турі, ментальності, способі життя і мислення, що повною мірою виявилися вже в роки Великої війни.

Характеристику Першої світової війни як гло-бального трагічного явища в історії вдало подає один з відомих російських істориків Анатолій Іва-нович Уткін (1944–2010) у вступі до своєї одно-йменної праці: «Перша світова війна є однією з ключових подій світової історії. Вона визначила світову еволюцію всього наступного часу. Про-тягом чотирьох років відбулася справжня ре-волюція в економіці, комунікаціях, національній

явиЩе перШоЇ світовоЇ війни в історіЇБорис ачкіназі, доктор історичних наук, професор Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Симферополь (АР Крим)

© Ачкіназі Б., 2013 Передплатний індекс 74644

34


ІСТОРІЯ В СУЧАСНІй шКОлІ. — 2012. — № 11—12 Передплатний індекс 74644

організації, у соціальній системі світу. Перша світова війна надала національному питанню сучасної форми. Вона вивела на арену суспіль-ного життя маси народу, які фактично до того часу не брали участі у світовій історії. Вона дала небачений поштовх технічній революції. При цьому вона відкрила небачені глибини гумані-тарного падіння, на які виявилася здатною лю-дина всупереч усім досягненням цивілізації. Вона фактично зруйнувала оптимістичну культуру Європи, ліквідувала всі досягнення століття піс-лянаполеонівського миру, зробила насильство легітимним знаряддям розв’язування міжнарод-них чвар та приладом соціальних змін. Вона за-лишила після себе небачене озлоблення народів, що перетворилося на відчуження 20–30-х років, і криваву драму Другої світової війни» [2, 5].

У пам’ять народів і в літературу, присвячену цій події, Перша світова війна 1914–1918 рр. уві-йшла як «Велика війна». Англійський історик ві-йни Д. Кіган з цього приводу писав: «Велика війна розбила серця у масштабах, небачених до нор-манського завоювання і, слава Богу, незнаних за минуле тисячоліття… Вона нанесла удар по ра-ціональній і ліберальній цивілізації європейського Просвітництва і, таким чином, по всій світовій цивілізації. Довоєнна Європа, хоча й була імпер-ським центром, викликала повагу відданістю принципам конституціоналізму, правлінням закону і представницькими урядами. Післявоєн-на Європа позбавилась довіри до цих принципів. Вони були втрачені в Росії після 1917 р., в Італії після 1922 р., у Німеччині в 1933 р., в Іспанії після 1936 р.… Тоталітаризм став політичним продо-вженням війни іншими засобами» [3, 17].

Російський дослідник В. К. Шацілло у передмові до своєї праці «Перша світова війна 1914–1918. Факти. Документи» також визначив явище війни як масштабну трагедію. Зокрема, він так її охарак-теризував: «З кінця ХІХ ст. передові європейські мислителі мали відчуття глобальної катастро-фи, що наближається. Світ зазнав потрясінь то англо-бурської, то іспано-американської, потім російсько-японської, іта лій сько-турецької і безкі-нечних балканських війн; щодо політичних криз, які бентежили Європу, то їх усіх не можна пере-лічити. Старий світ розколовся на два ворогую-чих між собою табори – Троїстий союз і Антанту. Зіткнення між цими угрупованнями вважалися невідворотними, проте вряд чи хтось міг тоді уявити, до яких катастрофічних наслідків вони призведуть. Двадцять мільйонів убитих, сотні мільйонів скалічених, змішані із землею колись квітучі міста і селища – такими були резуль-тати Першої світової війни. Не менш вражаю-чими були і її соціальні та політичні наслідки – з мапи світу зникли чотири найпотужніші імперії: Російська, Німецька, Австро-Угорська та Осман-

ська, а Росія, Німеччина, Угорщина, Фінляндія та деякі інші європейські країни зазнали крово-пролитних революцій і братовбивчих громадян-ських воєн» [4, 3].

У більшості істориків інтерес до Першої сві-тової війни й понині зумовлений тим, що вони вбачають у ній «рубіжний момент європейської цивілізації», коли на зміну консерватизму, від-носної стабільності і просвітництва надійшло ХХ століття з великими революціями і світовими війнами, унікальними технологіями, масовими рухами і масовим терором.

Серед цього напряму є два внутрішніх підходи до розгляду Першої світової війни. Представники одного з них (до якого цілком відносять радян-ську історіографію) висвітлюють Першу світову війну як природне явище, зумовлене розвитком західної цивілізації, зокрема капіталізму з його суперечностями. Цей погляд ґрунтується на пе-реконливих аргументах і серйозній теоретичній базі. Варто нагадати, що класики марксизму передбачали невідворотність загальноєвропей-ської війни за кілька десятків років до її початку і навіть спромоглися змалювати її наслідки.

У дусі цієї парадигми відомий російський іс-торик Т. Ісламов зазначає, що характер і при-рода війни, яка почалася в серпні 1914 р., ви-значалися не стільки «захистом вітчизни» чи «рятуванням культурних цінностей і цивілі-зації від варварства – тевтоно-німецького чи російсько-слов’янського», скільки «імперіалістич-ною експансією у формі захоплення, розподілу, перерозподілу чужих земель чи встановленням сфер впливу». Він справедливо стверджує, що для аналізу та усвідомлення джерел війни, її харак-теру потрібно враховувати і основні історичні наслідки конфлікту, якими були, зокрема, біль-шовизм і фашизм, «тобто тоталітаризм обох ґатунків плюс японський мілітаризм з його осо-бливою азіатською специфікою, і Друга світова війна. У багатьох своїх аспектах цей другий під-хід у повному розумінні слова є продовженням першої…» [8, 44].

Останнім часом на Заході посилилась і утвер-дилася інша тенденція – розглядати Першу сві-тову війну як трагічну випадковість, зумовлену ланцюгом помилок, що спричинило порушення природного розвитку світової історії. Під таким кутом зору аналізує історію війни один з провід-них сучасних англійських істориків – Джон Кіган [3, 6]. Універсальна історична думка нині спря-мована на усвідомлення суті катаклізму 1914–1918 рр. у всесвітньо-історичному контексті. У ньому вбачають головну подію, що визначила об-личчя другого тисячоліття, і розглядають його в ряду таких явищ, як Великі географічні відкрит-тя, промисловий переворот, Реформація, Велика французька революція… У цілому в історіографії

35




утверджується думка, що для вивчення явища Першої світової війни потрібно застосовувати метод глобальної історії, який дасть можливість створити адекватну, вільну від попередніх наша-рувань і однобічностей загальну концепцію історії Великої війни. У цьому контексті варто навести судження професора російської історії В. Булда-кова, який стверджує, що «ХХ століття, особли-во перша його половина, є початковим і зовсім неочікуваним етапом глобалізації людства. Цей процес відбувався під впливом і в умовах дії різ-норідних нових чинників, таких як всеохоплюю-ча роль некерованого індустріалізму, небачений розвиток засобів комунікації, стрибкоподібне зростання населення, лавиноподібне станов-лення громадянського суспільства через «по-встання мас», тощо. Натомість ці «об’єктивні» інтегруючі чинники йшли всупереч з людською психологією, насамперед із войовничістю націо-нального егоїзму. І якщо об’єктивні умови під-казували ідею створення відносно гомогенного, тобто «неконфліктного», людського простору, то сила традиції притягувала до психології ім-перства (вислів дослідника – Б. А.). Як наслідок «імперіалістичний перерозподіл світу» відбувся у формі всеохоплюючої битви за ресурси і комуні-кації. При цьому йшлося навіть не стільки про безпосередні територіальні набутки, скільки про намагання запобігти супернику здійснити їх. Реанімація ідеї імперскості перетворилась на прапор часу: шлях до глобалізму почав сприйма-тися як рух через гегемонізм, тоді як останній передбачав блокову систему з активним вико-ристанням етнонаціонального чинника».

Отже, за В. Булдаковим, «формально епіцентр війни виник у зв’язку з протистоянням євро-пейських імперій різних типів – «індустріально-колоніальних» (Великобританія, Франція), «тра-диційних» (Австро-Угорщина, Туреччина, Росія) і «перехідних» (Німеччина), – які намагались ви-користати інерцію об’єднавчого процесу для стрибка до новітнього імперіалізму. Головним підсумком війни стало не те, що взяла гору Ан-танта, а те, що програли всі «традиційні» імперії незалежно від блокової належності. На початку ХХ ст. перемогти в битві за гегемонію змогли держави, більш підготовлені до тотальної війни. «Традиційні» імперії, які не позбавилися станово-сті, етноієрархічності, які не створили потуж-ного ядра громадянського суспільства, були при-речені на поразку і розпад» [13, 21–22].

Перша світова війна 1914–1918 рр. не мала аналогів у світовій історії. З нею не можна порів-няти жодного з численних військових конфлік-тів, які протягом тисячоліть відбувалися в історії людства. Сторічна, Тридцятирічна, наполеонів-ські війни значно поступалися їй за своїми масш-табами, втратами, руйнуваннями і наслідками.

До війни було залучено більшість європейських країн, усі провідні держави світу з колоніями і домініонами – усього 38 держав з населенням 1,5 млрд (87 % населення планети). Вона супро-воджувалася гігантськими жертвами: до 10 млн загиблих, 20 млн поранених і скалічених, сотні тисяч вдів і сиріт.

Війна стала переломним моментом, епохою у воєнному мистецтві, розвитку військової техніки. Саме у війні 1914–1918 рр. вперше в широкому масштабі використовувались літаки і танки, які через 25 років перетворились на головну ударну силу. Перша світова війна остаточно поховала ві-йни минулих епох з їх стрімкими кавалерійськи-ми кидками, багнетними атаками (хоча кіннота ще досить активно використовувалася під час громадянських воєн у Мексиці, Росії і в Україні 1918–1920 рр.).

Англійський танк

Французький танк

Німецький танк

36



літак над позицією німецького підрозділу

Німецький винищувач

Кулеметний підрозділ веде вогонь по ворожому літаку

Повітряний бій часів Першої світової війни

Бойовий дирижабль «Цеппелін» 11

«Повітряний корабель» L41, призначений для нічних рейдів. Пофарбування знизу чорне

Війна призвела до колосальних політичних і соціальних потрясінь, піднесення масових рухів, хвилі революцій. З нею пов’язані істотні перетво-рення в розвитку західного суспільства. В умовах війни та під її впливом відбулася Російська рево-люція 1917 р. – грандіозне явище епохи «війн і революцій». Сучасники сприймали Першу світо-ву війну як початок «Армагеддону», тобто «кінця світу, вселенського кінця». Вона призвела до то-тальної трансформації цивілізаційних набутків людства, до зламу духовної культури і масової свідомості, до корінних змін у повсякденному житті.

Відомий російський дослідник, академік Ю. Пи-сарев зазначає: «Перша світова війна була не тільки небаченою кривавою драмою для всього

37




людства, яка знищила 10 млн людських життів, вона мала й колосальні соціально-економічні та епохально-загальноісторичні наслідки» [5, 46].

Відправлення солдатів на фронт

Російські солдати в окопах

Італійська піхота на позиціях

Щодо джерел і причин війни, то вони, як за-значає італійський історик Б. Віджецці, «вивча-лися десятиліттями, проте кінця дискусії й досі не видно» [11, 78]. Дослідники виокремлюють розмаїття чинників і сперечаються відносно прі-оритетності того чи іншого. Війна виникла через складний комплекс причин, які охоплювали май-же всі аспекти суспільного життя – від економіки

до психології. Ці причини в дуже примхливому вигляді відобразились в історії кожної з країн, учасниць конфлікту.

Головною причиною світової війни, щодо якої погоджується багато науковців, стали проти-річчя між державами Антанти і коаліцією Цен-тральних держав, насамперед між Францією і Німеччиною, Англією і Німеччиною, Росією і Ні-меччиною. У центрі уваги досі залишаються ха-рактер цих суперечностей і намагання з’ясувати, як це відбулося, що найбільш розвинуті, цивілі-зовані, провідні держави ввергли світ у крово-пролитну бійню.

Німецькі військові автомобілі в Сербії

Німецька «Велика Берта»

Сенегальські стрільці у французьких окопах

У свій час, занурившись у пошуки винуватців конфлікту, багато авторів перекручували питан-ня про справжні причини виникнення війни, а саме – економічні й політичні суперечності між провідними державами, які посилювали кон-фронтацію. Вказуючи на це, один з провідних російських істориків, Б. Ананьіч, зауважив, що воєнному протиборству Німеччини і Росії пере-

38



дувало протистояння на економічному ґрунті. Важливою причиною міжусобного конфлікту між ними став стрімкий розвиток російського капіталізму, особливо в південній частині краї-ни, тобто в Україні, Причорномор’ї, що викликало занепокоєність Німеччини [10]. Ю. Писарев на-водить документ з Російського державного архіву Військово-морського флоту Росії в передвоєнний період. Це «Записка закордонного відділу Мор-ського міністерства морському міністру», складе-на наприкінці 1913 чи на початку 1914 р. (дату не зазначено). У цій записці, яка призначалась для передачі «найяснішій особі», містилась характе-ристика німецько-російських відносин на почат-ку ХХ ст. У ній, зокрема, повідомлялось: «Протя-гом останніх 15 років Німеччина усіма засобами намагалась пригнічувати Росію економічно і по-слабити її в політичному й воєнному відношенні. Російський ринок переповнений німецькими това-рами, міжнародний престиж країни сильно піді-рваний, а її воєнна потужність (у війні з Японією) зруйнована. Проте відродження Росії вже почало-ся і йде швидкими темпами вперед; внаслідок цього в Німеччині виникають серйозні побоюван-ня відносно подальшого поширення свого впливу, і німці вже поспішають вжити заходів». Розрив у 1914 р. німецько-російського митного союзу, що діяв з 1904 р., остаточно визначив позицію Німеч-чини. «З цього моменту ми стали ворогами», – за-явив кайзер Вільгельм ІІ [5, 47].

Проте, як зауважує відомий історик А. Ігна-тьєв, на початку ХХ ст., особливо після поразки у війні з Японією і втрати флоту, політика Росії в Європі й на Близькому Сході не була занад-то войовничою. «Недостатня підготовленість до тотального зіткнення і внутрішня неста-більність змушували до обережності і пошуку компромісів. Однак імперський менталітет правлячої бюрократії навіть не допускав думки хоча б про тимчасову відмову від великодержав-ної ролі, якнайменше, у традиційних східному і слов’янському питаннях».

Непересічне значення мав і великодержавно-націоналістичний настрій громадськості, що знайшов вихід у пресі й позиції Думи. «На межі 1913–1914 рр., – зазначає дослідник, – у сві-домості правлячих кіл відбувся психологічний перелом, який виявився у рішучості більше не відступати перед викликами з боку Німеччини та Австро-Угорщини. Цей новий настрій відіграв свою роль у дні рокової липневої кризи 1914 р.» [12, 92–93, 104–105].

Були й інші суперечності, які впливали на ви-никнення і хід війни, – суперечності всередині воєнно-політичних блоків, між Німеччиною та Австро-Угорщиною, Австро-Угорщиною і Болга-рією, Росією та Англією, Росією і Францією, Фран-цією та Італією, Болгарією і Туреччиною та ін.

Водночас зводити причини та джерела війни га-музом до міжімперіалістичних протиріч зовсім не варто. В усвідомленні причин та характеру війни величезну роль відігравав національний чинник у різних своїх іпостасях.

Сучасні історики намагаються відійти від бага-тьох кліше, що утвердились в історичній науці, у тому числі і щодо її ідеологічної підготовки, ролі національних рухів і націоналізму. Так, Фран-ція домагалася повернення Ельзасу і Лотарингії на початку ХХ ст. аж ніяк не менше, ніж у 80-х і 90-х рр. ХІХ ст. Тому зводити війну тільки до економічних і політичних причин було б великим спрощенням. Тут давалися взнаки й образа націо-нальних почуттів, і давні ворожнечі стосунки, що перетворились на елемент загальнонаціональної психології і віковічні традиції, і суто національні аспекти, і турбота про співвітчизників. Увага до національного чинника Першої світової війни на-буває неабиякого значення, виходячи із розумін-ня величезних геополітичних змін, пов’язаних з утворенням низки незалежних національних дер-жав на теренах колишніх династичних монархій наприкінці і по закінченні війни – Польщі, Чехо-словаччини, Югославії, Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії, Австрії, Угорщини, УНР, БНР, Туреч-чини, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Неджд-і Хі-джаз (Саудівської Аравії), Хорезму, Бухари та ін. Національний чинник розглядається в історично-му вимірі, зокрема, з визначенням ролі шовінізму й націоналізму великих і малих, здебільшого не-державних націй.

Розпалювання великодержавності й шові-нізму в провідних країнах Антанти та австро-німецького блоку в зв’язку з традиційним про тистоянням французів і німців, слов’ян і «тевтонців», християн і мусульман відображено в багатьох історичних працях. Слід зазначити, що в сучасній системі європейської історичної освіти відповідальність за розпалювання війни покладається на політиків, публіцистів, ідеоло-гів, педагогів тощо, які поширили настрої на-ціоналізму й шовінізму, насаджуючи атмосферу невідворотності зіткнення заради реалізації «на-ціонального інтересу» чи «захисту батьківщини». Так, у посібнику для викладачів Ради з культур-ного співробітництва ЄС наводиться коментар до слів відомого англійського письменника і суспільного діяча Г. Уеллса, де він зауважує, що «викладачі історії мусили б узяти на себе частину відповідальності за розв’язування Першої світо-вої війни. І дійсно, війна значною мірою стала результатом надмірного націоналістичного і пат ріотичного пафосу усіх протидіючих сторін – результатом «отруєння історією» [6, 13].

З цього погляду сучасні дослідники не обми-нають і такий важливий, багатогранний коло-ніальний чинник, як боротьба за розподіл коло-

39




ніальних володінь та її виправдання офіційними ідеологами. Вони зазначають, що тісні контакти з колоніальною периферією значною мірою сприя-ли утвердженню в метрополіях напередодні й осо-бливо під час війни нової соціально-психологічної ситуації, виразними особливостями якої було зростання шовінізму і расизму. Досить рельєфно ця тенденція простежувалася в Німеччині. Саме в цій країні, зважаючи на конкретно-історичні, соціально-психологічні та інші причини (одна з основних – піднесення націоналізму в ході бо-ротьби за об’єднання німецьких земель, особли-во внаслідок перемоги у франко-прусській війні 1870–1871 рр.), виявився сприятливий ґрунт для ідеології теоретика расизму графа Жозефа де Гобі-но. Ідеї, що пропагувалися ним з кінця ХІХ ст. про зверхність «арійської» чи «тевтонської» раси, пере-творились у справжній релігійний культ. У німець-ких містах стали з’являтися «товариства Гобіно».

Напередодні війни відповідна соціально-психологічна ситуація склалася і в інших краї-нах, зокрема в Туреччині, яка стала союзницею кайзерівської Німеччини. Тут вибух масового шо-вінізму, який істотно вплинув на офіційний курс, був переплетений з панісламістськими і пан-тюркістськими настроями. Релігійний шовінізм пронизував масштабні воєнно-політичні плани правлячих кіл: розгром Англії в районі Суеца і Росії на Кавказі, об’ява джихаду усім «невірним», ворогам Туреччини і в перспективі – об’єднання з Іраном та Афганістаном, захоплення Західної Індії, виходу до Волги та Уралу в райони з ісла-мізованим населенням. Наслідком цієї стратегії стали трагічні події геноциду вірменів 1915 р. у Східній Анатолії та Вірменії.

Із зрозумілих причин особливу увагу привер-тає балканський націоналізм, який протягом століть формувався в боротьбі з османським поневоленням і опинився в 1914 р. в епіцентрі зіткнення «слов’янства і тевтонів». Як зазначає відомий російський учений, професор В. Вино-градов, «кордони прогресивного і реакційного в ньому досить умовні, і в своїх крайніх виявах балканський націоналізм, як і будь-який інший, перетинався і перетинається із шовінізмом. А його максималізм в оцінці минулого свого наро-ду, його ролі в історії, у підході до територіальних проблем – загальновідомий»... [7, 3].

Деякі автори з цієї точки зору намагаються з’ясувати роль Сербії, що стала жертвою агре-сії у розв’язуванні війни. Зважаючи на процеси, що відбувалися на Балканах наприкінці ХХ ст. (і продовжуються й досі): розпад Югославії, який супроводжувався етнічними і громадянськими війнами, втручання НАТО, проголошення неза-лежності Косово тощо, розглядається питання сербського націоналізму. Дослідники перелічують райони Габсбурзької імперії, на які простягали-

ся домагання сербів напередодні липневої кризи 1914 р.: Боснія і Герцеговина, південні райони Угорщини, усі югослов’янські землі Австрії та Угорщини загалом. Реально отримати їх можна було внаслідок великої війни, в якій обов’язково мала брати участь Росія, «захисниця слов’янства». Т. Ісламов з цього приводу навіть наголошує, що «саме завдяки сербським інтригам Росія була втягнута у війну, яка зовсім на виправдовувалася правильно усвідомленими національними інтере-сами. І не геополітичні інтереси Росії потребували руйнування Австро-Угорщини, а інтереси ство-рення «Великої Сербії».

Серед небагатьох, хто тоді реалістично оцінив ситуацію, він називає історика і політика П. Мі-люкова, який у двох статтях, що з’явилися дру-ком в органі кадетів «Речь» 13 і 14 липня 1914 р., виступив за локалізацію конфлікту «чого б це не коштувало Сербії» [8, 45–46].

Війна стала породженням глибоких супер-ечностей у розвитку західного суспільства про-тягом ХІХ–ХХ ст. Важливо усвідомити, що до воєнного способу розв’язування суперечностей, що нагромадились між країнами за цей період, уряди і суспільну думку підштовхувало уявлення про виправданість і правомірність насильства заради суспільного (національного, станового, державного) блага. Це уявлення в основі своїй сформувалося під впливом досвіду революцій, ре-волюційних і національних воєн, що палахкотіли з кінця XVIII ст. і увійшли в плоть і кров культури і менталітету народів Європи. При цьому не можна однозначно говорити, що воно входило в істотне протиріччя з ідеєю права; навпаки, здебільшого, воно виходило із прагнення захисту, відновлен-ня права. Річ у тому, що саме право у цьому ви-падку набувало занадто вузького чи однобічного тлумачення (як пріоритет національних, держав-них, станових імперативів). Характерно, що в 1914–1918 рр. усі країни вели війну під гаслами захисту батьківщини і національного звільнення; жодна з них не подавала свої цілі у війні як за-гарбницькі, навіть якщо йшлося про «життєвий простір» чи вигідні стратегічні кордони. Заради задоволення власних зазіхань ніхто з них не ра-хувався по-справжньому з правами противника.

Отже, такий «правовий нігілізм» дорого кошту-вав самим переможцям. «Версальське примирен-ня» заклало в Європі грона ще жорстокішого й небезпечнішого конфлікту. Таким чином, Вели-ка війна стала відліком нового історичного етапу континентальної історії. З нею пов’язані глобальні процеси і події, що стали вододілом сучасної історії і подаються дослідниками як переддень новітньої доби. Отже, можна зробити такі висновки:

1. Світова війна 1914–1918 рр. призвела до кра-ху останні імперії – Російську, Австро-Угорську, Ні-мецьку і Османську, які були підґрунтям тогочас-

40



ного світу. Їх крах відбувся в результаті потужної революційної хвилі й масових рухів, зумовлених тягарем війни та внутрішніми суперечностями. Розпад династичних монархій призвів до карди-нальних змін у розстановці світових сил і зумовив процеси, які даються взнаки і понині.

2. В умовах війни відбулася Російська револю-ція 1917 р., яка призвела до розколу світу на дві протилежні соціально-економічні й політичні си-стеми; утворився більшовицький тип тоталітарної держави, а явище комунізму набуло всепланет-ного характеру. Майже дві третини століття, до 1991 р., радянська держава була взірцем «реаль-ного соціалізму» і світового комуністичного руху.

3. Війна зумовила широке піднесення націо-нальних і національно-визвольних рухів, утво-рення низки нових незалежних держав в Європі та Азії. Вона спричинила початок кризи колоні-альної системи і втягла в процес історичного роз-витку слаборозвинуті нації і народи, які до цього були лише «об’єктами історії».

4. Війна гостро порушили питання реалізації цілей держав, що брали в ній участь. Післявоєн-не врегулювання, що відбулося в 1919–1920 рр., призвело до утворення т. зв. Версальсько-Вашингтонської системи, яка за своїм імперіа-лістичним характером і спрямованістю не відпо-відала викликам часу і зберігала небезпеку нової світової війни, яка спалахнула вже через два де-сятиліття після версальського «примирення».

5. Лідируючі позиції після війни, особливо в господарській сфері, посіли США, які залишали-ся осередком демократії. Їх претензії на світове лідерство втілились у «14 пунктах» президента В. Вільсона (від 8 січня 1918 р.) і в своєрідній фор-мі політики «ізоляціонізму» міжвоєнної доби.

6. Війна призвела до істотного послаблення західної системи, дезорганізації світового госпо-дарства, економічного занепаду Європи, до кризи ліберального суспільства, яке перебувало у від-носній стабільності з 1870 р. Війна та її наслідки спричинили активізацію суто екстремістських, тоталітарних течій, партій й організацій. Навіть у демократичних країнах посилились авторитарні тенденції. В Італії вже в 1922 р. утвердився при владі фашизм. З чинником війни пов’язувалось встановлення нацистської диктатури в Німеччині 1933 р. з її вимогами руйнування «версальського диктату» та ідеями тотального реваншу.

7. Війна стала зламом у розвитку духовної культури, масової психології та менталітету ба-гатьох соціумів. Вона призвела до дегуманізації і десакралізації людських цінностей, поширення сумнівів щодо вартості людського життя та при-значення особистості, до апологетизації насиль-ства і первісних інстинктів.

В умовах тотальної трансформації масової психології і ментальності посилюється вплив ідей

ірраціоналізму, містики та окультизму, даються взнаки елементи «колективного несвідомого» у суспільстві, що відображається на формуванні нових філософських напрямів і течій. З’являється література «втраченого покоління», відбуваються величезні зрушення в усіх жанрах мистецтва і культури у бік декадансу та абсурду. Поширю-ються нові напрями і форми зображення чи відо-браження художніх явищ та образів: футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, кубізм, абстракціонізм, екс-пресіонізм тощо. Виникає образ «присмерку Єв-ропи», обговорюються питання занепаду і кінця цивілізації, набувають сили загрозливі явища, які відображаються на суспільній думці, зокрема створюється сприятливий ґрунт для визрівання тоталітаристських ідей і концепцій, що набли-жають час нових катаклізмів.

Насамкінець треба нагадати, що з подіями Ве-ликої війни пов’язаний феномен Української рево-люції і виникнення «українського питання» у світо-вій політиці, які потребують окремого вивчення в контексті сучасних надбань історичної науки.

література1. Історія сучасного світу : соціально-політ. історія

ХV–XX ст. : навч. посібник / За ред. Ю. А. Горбаня. – К. : Вікар, 2003. – 435 с.

2. Уткин А. Первая мировая война / А. И. Уткин. – М. : Эксмо, 2002. – 672 с. (Сер. «История России. Современный взгляд»).

3. Киган Дж. Первая мировая война / Дж. Киган. – М. : ООО «Изд-во АСТ», 2002. – 576 с.

4. Шацилло В. Первая мировая война 1914–1918. Факты. Документы / В. К. Шацилло. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 480 с.

5. Писарев Ю. Новые подходы к изучению истории Первой мировой войны / Ю. А. Писарев // Нов. и но-вейш. история. – 1993. – № 3. – С. 46–57.

6. Преподавание истории и пропаганда демокра-тических ценностей и идеи терпимости : пособие для преподавателей / Совет по культурному сотрудниче-ству. – Страсбург, 1996. – 87 с.

7. Виноградов В. Об исторических корнях «горячих точек» на Балканах / В. Н. Виноградов // Нов. и но-вейш. история. – 1993. – № 4. – С. 3–12.

8. Исламов Т. Восточноевропейский фактор в ис-торической перспективе / Т. М. Исламов // Первая мировая война: пролог ХХ века. – М. : Наука, 1998. – С. 44–48.

9. Тойнбі А. Дослідження історії : скорочена версія томів І–VI Д. Ч. Сомервелла / А. Тойнбі. – К. : Основи, 1995. – Т. 1. – 614 с.

10. Ананьич Б. Российское самодержавие и вывоз капиталов. 1895–1914. (По материалам Учетно-ссудного банка Персии) / Б. В. Ананьич. – Ленинград, 1975. – 215 с.

11. Виджецци Б. Причины первой мировой войны как проблема соотношения «короткого» и «длительно-го» периодов / Б. Виджецци // Первая мировая война : пролог ХХ века. – М., 1998. – С. 78–85.

12. Игнатьев А. Россия и происхождение первой мировой войны / А. В. Игнатьев // Первая мировая война: дискуссионные пробл. – М. : Наука, 1994. – С. 92–105.

13. Булдаков В. Первая мировая война и импер-ство / В. П. Булдаков // Первая мировая война : про-лог ХХ века. – М. : Наука, 1998. – С. 21–25.

41


рУХ тверезості У сХідній Галичині в середині ХіХ — першій третині ХХ століття (Закінчення)ярослав стасів, викладач історії львівського вищого професійного художнього училища

Вагомим результатом діяльності братств тве-резості в 1870-х роках був масовий вступ людей до них. Запис до братства був добровільним, але деякі священики вважали відмову гріхом. У 1874 р. тільки на Тернопільщині обітницю тверезості склали 8 тис. осіб [11], а за іншими підрахунками, на 1874 р. припадає 400 тис. чле-нів братств [4, 88]. Рух тверезості у 1870–1880-х роках був напрочуд дієвою формою соціально-політичного спротиву. Завдяки бойкотам корчем та протестам за 1878–1882 рр. кількість шинків зменшилася із 23 тис. до 18,5 тис. [9, 52].

Черговий раз рух тверезості зумовив змен-шення кількості споживачів алкоголю, що по-мітно скоротило прибутки власників цього бізнесу. Вочевидь такий порядок справ не міг їх влаштовувати. Йосиф Сембратович був ви-кликаний у Відень. Імператор Франц Йосиф І умовив Сембратовича звільнити митрополичий престол (жовтень 1882 р.), мотивуючи цей вчи-нок відданістю монархії та національним патрі-отизмом [7, 35].

Наступником великого митрополита став Сильвестр Сембратович. Осмислюючи згубні на-слідки вживання алкоголю, він видав «Звернення до вір них русинів католиків» (1885 р.), яким за-кликав молодь і весь народ до тверезості й об-меженого вживання алкоголю на хрестинах, по-хоронах або інших зібраннях.

Куренда С. Сембратовича, датована 1896 р., вносила зміни до статутів братств тверезості. Їм надавалася печатка та клейноди, а «братчикам» заборонялося навіть сидіти за столом з наявні-стю алкогольних напоїв. Це свідчить про глибин-не розуміння митрополитом адаптивних чинни-ків «алкогольного довкілля», їх згубного пливу на молодь [4, 86].

На початку ХХ ст. тверезницький рух розви-вався із новими силами. У 1901 р. його очолив видатний український гуманіст, меценат і па-тріот, галицький митрополит А. Шептицький. «Пастирським листом до вірних Станіславів-ської єпархії у дні св. Пророка Іллі», виданим у 1899 р., Шептицький звернувся до населення із закликом «працею, ощадністю та тверезістю усунути вбогість із нашого життя» [7, 34]. Тве-резий підхід А. Шептицького у вихованні молоді ілюструє його нота до семінаристів Богословської академії, якою суворо заборонялося вживання алкогольних напоїв.

Форми напоїв братств тверезості за часів ми-трополита А. Шептицького не змінилися порів-няно з попереднім періодом: відозви, заклики, духовні послання до народу, а також місії тве-резості з протиалкогольними і тверезницькими програмами. З кожним роком «братчики» на-працьовували більший досвід та обсяг навчаль-ного матеріалу, а братства поповнювалися но-вими членами. За деякими підрахунками, в

1910–1913 рр. у галицькому краї діяло не менш як 465 братств тверезості, в яких налічувалось 33–35 тис. осіб [11].

На початку ХХ ст. греко-католицьке духовен-ство було головним ініціатором бойкотування корчем. Подекуди бойкоти в селах відбували-ся в унісон з великими містами. Наприклад, п’ятитисячне віче у Львові 12 жовтня 1908 р. було спричинене зростанням кількості шинків і корчем у Галичині. Загальна шкода від спирто-вмісних і тютюнових речовин для здоров’я роз-кривалась у виголошених на мітингу промовах [1, спр. 869, арк. 2].

Як і в попередні роки, на початку 1900-х років пияцтво, що було закономірним наслідком вжи-вання та доступності алкоголю, турбувало пере-дову українську інтелігенцію. Проблема набрала не тільки протиалкогольного, а й соціально-політичного підтексту. Право пропінації в цей період, хоча певною мірою й обмежене, і нада-лі залишалося в шляхти. Своєю діяльністю – в основному інформаційною – активісти тверез-ницького руху протидіяли зростанню кілько-сті корчем у селах і містах. У документальних джерелах досить часто трапляються заклики бойкотувати корчми, відрікатися від горілки та інших спиртовмісних речовин [6, 3–7]. На відмі-ну від деяких сучасних українських політиків і медиків, тогочасна інтелігенція усвідомлювала нагальність боротьби за тверезість.

У 1910–1920-х роках пияцтво набрало неаби-яких масштабів. Трапляються навіть згадки про п’яних школярів або про вживання спиртовміс-них речовин починаючи від 6-річного віку [8, 278]. У той період середньостатистична людина за рік вживала близько 12–14 літрів абсолютного алкоголю (30–35 л горілки). Найбільш «питущи-ми» регіонами були Гуцульщина, Покуття, Лем-ківщина та Волинь [11].

Епохальною подією стало заснування у Львові (грудень 1909 р.) товариства «Відродження», най-відомішого та діяльного з-поміж протиалкоголь-них організацій Галичини. Осередки товариства діяли на Івано-Франківщині, Самбірщині, Золо-чівщині, на Волині та в інших регіонах. Мета діяльності товариства вбачалася у «визволенні українського народу від впливу алкоголізму й нікотинізму, уважаючи це визволення конечною підоймою духовного, фізичного й матеріального двигнення (поступу) і культурного розвою укра-їнського народу», – сказано в його статуті [1, оп. 25, спр. 3907, арк. 1]. На сторінках однойменного друкованого органу (редактори Софія Парфано-вич та Іван Раковський) товариства публікува-лися протиалкогольні, протитютюнові та тве-резницькі матеріали на основі наукових даних [2, ч.1, 7–8, 23–24].

Згідно із статутом головними інструментами діяльності «Відродження» були: активне бойко-

© Стасів Я., 2013 Передплатний індекс 74644

42



тування корчем; пропагандистська робота шля-хом зачитування лекцій, доповідей; поширення листівок про шкоду алкоголю, видання плакатів, прокламацій, календарів. Планувалося засну-вання харчових закладів з відсутністю алкоголю (молочарні, крамниці), а також лікарень для ал-козалежних та душевнохворих; започаткування масштабної програми проведення безалкоголь-ного дозвілля, сімейних свят [1, оп. 25, спр. 3907, арк. 3–4].

Стараннями активістів руху тверезості у квітні 1920 р. польський уряд прийняв ряд протиалко-гольних законів, за якими у святкові та ярмар-кові дні корчми не торгували. Заклади торгівлі спиртними напоями могли розміщуватись на відстані не менш як 500 м від будь-яких місць, де працювало хоча б 15 людей. Алкоголь продавався лише від 15 до 19 години особам, які досягли 21 року. У разі порушення закону передбачалися штраф, втрата торгової концесії або позбавлення волі строком до трьох років [13, 39–45]. Незва-жаючи на перешкоди, польське протиалкоголь-не законодавство давало змогу «Відродженню», «Просвіті» та іншим товариствам організовувати плебісцити для ліквідації корчем. За деякими під-рахунками, протиалкогольні плебісцити у 1920-х роках відбулися в 402 українських громадах, із них 75 % припадає на 1929–1930 рр. [8, 279].

У десятках українських сіл існувала парадок-сальна ситуація: чим біднішим вважалося село, тим більше воно було питущим, і навпаки. Се-редня галицька громада витрачала на алкого-левмісні речовини від 10 тис. злотих за рік [11]. Так, у 1937 р. алкогольний бюджет Польщі ста-новив 1,44 млрд зл. [2, ч.11]. Пляшка горілки в 1920–1930-х роках коштувала 3–5 злотих. Для порівняння ціни на деякі товари: 100 кг жита – 13,75 зл., 100 кг гречки – 18,5 зл., корова – 190 зл., кінь – 80 зл. [13, 8–9]. Як бачимо, у той період алкогольні напої були дуже дорогими порівняно з продуктами харчування. На відміну від того часу, нині в Україні усе навпаки: дешевий алкоголь і високі ціни на харчові продукти.

Окрім «Відродження» протиалкогольний рух був притаманний таким організаціям, як «Рідна школа», «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Пласт», «Орли-КАУМ», «Український спортовий союз», «Каменя-рі». Протиалкогольні статті друкувалися в часо-писах: «Народна справа», «Свобода», «Новий час», «Правда», «Громадський Голос», «Українське жит-тя», «Віра і наука», «Діло», «Жіноча доля», «Нова зоря», «Жорна», «Батьківщина», «Вісті» та інших виданнях. Популярною була тверезницька нау-кова література: М. Кінаш «Пити чи не пити» (Львів, 1914), Т. Масарик «Про етику й алкого-лізм» (Рогатин, 1929), М. Чайковський «Чарка горілки – море сліз» (Рогатин, 1929) та багато інших [13, 59].

1939 р. Західна Україна була приєднана до складу СРСР. За статистикою, у Львові діяло 7 лікеро-горілчаних фабрик та один бровар, а та-кож одне підприємство безалкогольних напоїв [3, 217–218]. Тверезницькі організації припинили своє існування, а їх місце зайняли витверезни-ки. До середини 1980-х років про діяльність руху тверезості забули.

висновки. Упродовж майже цілого сто-ліття в Західній Україні діяв потужний тве-резницький рух, основною метою якого було оздоровлення українського суспільства шля-хом боротьби з корчмами та шинками як формами забезпечення населення спирто-вмісними рідинами. Патронували рух твере-зості представники греко-католицького духо-венства – М. Левицький, Йосиф та Сильвестр Сембратовичі, А. Шептицький та інші, а та-кож світська інтелігенція, яка організувала товариство «Відродження». За цей період рух тверезості пройшов еволюцію від складання колективних присяг на відречення або утри-мання від вживання алкоголю до заснування громадських організацій, видання періодики, наукової літератури. Незважаючи на постій-ний тиск з боку влади та власників алкоголь-ного промислу, рух тверезості істотно вплинув на зменшення масштабів пияцтва, тривалий час був запорукою фізичного та духовного роз-витку нашого народу.

література1. Центральний державний історичний архів Украї-

ни у Львові. – Ф. 146, оп. 1, 25, 43, 58.2. Відродження. Видає Українське протиалкоголь-

не товариство «Відродження» у Львові, 1931. – Ч.1–2, 1934. – Ч. 23–24; 1935. – Ч. 7–8; 1937. – Ч. 1, 11.

3. Історія Львова в документах і матеріалах: збірник документів і матеріалів / уклад. М. В. Брик. – К. : Наук. думка, 1986. – 422 с.

4. Кузик М. Роль греко-католицького духовенства в боротьбі за тверезість / М. Кузик // Історія. – 2010. – № 4. – С. 84–89.

5. Лаба В. «Не пийте, хлопці», – Україна просить : історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення / В. Лаба. – Львів, 2000. – 87 с.

6. Лаба В. Як галичани йшли шляхом національного відродження 100 років тому (З історії бойкотування коршми в Галичині у 1902 – 1914 р.) / В. Лаба. – Львів, 2008. – 60 с.

7. Рудянин І. Греко-католицьке духовенство в боротьбі за тверезість у Східній Галичині (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / І. П. Рудянин // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. стат. істор. фак. Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки. – Рівне, 2008. – С. 33–36.

8. Сливка Л. Питання антиалкогольного вихован-ня дітей і молоді у діяльності українських громад-ських товариств Західної України (1919–1939 рр.) / Л. В. Сливка // Педагогічний альманах. – 2010. – № 5. – С. 278–283.

9. Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тве-резості в Західній Україні у ХІХ – 30-х ро ках ХХ ст. / Б. Савчук. – Івано-Франківськ, 2001. – 248 с.

10. Савчук Б. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських громадських това риств у Галичині (ост. третина ХІХ – кінець ХХ ст.) / Б. Савчук. – Івано-Франківськ, 1999. – 116 с.

11. Савчук Б. Учням гірських шкіл про антиал-когольний рух на Прикарпатті / Б. Савчук, Г. Біла-вич. [Електрон ний ресурс]. – Режим доступу : www.gs.frankivsk.org/Content/files/Magazine/1/docs/

12. Садовий В. Пияцтво і боротьба з ним на україн-ських землях у XV–XX століттях / В. Садовий. – Дрого-бич : ПП «Швидкодрук», 2009. – 72 с.

13. Садовий В. Антиалкогольні братства, товари-ства і гуртки та їх роль у боротьбі з пияцтвом на Га-личині в ХІХ – першій половині ХХ ст. / В. Садовий. – Дрогобич : ПП «Швидкодрук», 2010. – 88 с.

43


Крутянський бій, як, мабуть, ніяка інша подія буремних років Української революції, створив навколо себе безліч міфів, легенд і домислів. З часом реалії бою відійшли на другий план, на-томість виникла міфологема, що Крути – це «ук раїн ські Фермопіли». Найбільш поширеною є версія про 300 студентів, які самі протистоя-ли більшовицькій навалі і майже всі загинули. Спростовувати легенди – справа невдячна, але історики мусять це робити. На наше глибоке переконання, реальний бій, його передумови й наслідки є для нас набагато важливішими, ніж вражаючі, але далекі від істини схеми, що засту-пили їх в уявленні багатьох сучасників.

Бій під Крутами відбувся в ході війни радян-ської Росії проти УНР, що тривала з початку груд-ня 1917 р. Більшовицька агресія почалася після відмови української Центральної Ради прийняти вимоги ультиматуму Ради народних комісарів РСФРР. Причини, що спонукали радянську Росію до нападу на сусідню державу, де при владі також пребували соціалісти, добре відомі. Більшовики прагнули запобігти союзу України й Дону, оскіль-ки це відрізало б більшовицьку Центральну Росію від кавказької нафти, українського й донського хліба, донецького вугілля. Водночас це були ще й дві найбільш опірні до більшовизму країни, з живучими індивідуалістичними традиціями на-селення, з власними урядами, адміністраціями та арміями. Тому Україна й Дон стали першими жертвами більшовицької експансії на окраїнах колишньої Російської імперії.

9 грудня 1917 р. більшовицькі війська вступи-ли до Харкова, обеззброїли українізований бро-недивізіон і перетворили місто на свій форпост. Уряд УНР вживав заходів для припинення агре-сії: 15 грудня було створено Особливий комітет оборони України у складі М. Порша, С. Петлюри та В. Єщенка. 26 грудня Генеральний секретарі-ат ухвалив постанову про «створення армії УНР на засадах добровільності та оплати». Тоді ж, у грудні 1917 р., для охорони кордону України з півночі з Києва було направлено до Бахмача першу та другу сотні Першої київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького під командою начальника школи сотника Дем’яна Носенка. Вони мали в своєму розпорядженні саморобний бронепоїзд сотника Семена Лощенка з гарматою і двома кулеметами. З Бахмача Д. Носенко від-правляв на Ворожбу, Гомель і Хутір Михайлів-ський розвідувальні команди, які мали проти-

стояти більшовицьким загонам та утримувати порядок на залізницях. Проте самі військові діячі молодої республіки прекрасно усвідомлювали, що наявних сил явно недостатньо для охорони північного кордону.

Негативну роль відіграло й проголошення в Харкові більшовиками радянської УНР у грудні 1917 р. Реальна влада маріонеткового уряду На-родного секретаріату дорівнювала нулю. Один з народних секретарів відверто писав про свої по-вноваження: «Називали себе урядом, але самі до того ставилися трохи скептично. Та й справді: який же з нас був уряд без армії, фактично без території, навіть Харківська Рада нас не визна-вала. Апарату жодного…». Не стали секретом ці махінації більшовиків і для української сторони. Д. Дорошенко зазначив: «Таким способом почало-ся завоювання України із середини, ніби україн-ськими ж силами і за наявності нового україн-ського уряду...».

17 січня 1918 р. Народний секретаріат «оголо-сив» війну Центральній Раді. Того ж дня більшо-вицький загін за підтримки місцевих більшовиків захопив Суми. Цей успіх підбадьорив агресорів. 18 січня В. Антонов-Овсієнко підписав директи-ву про початок загального наступу і призначив М. Муравйова головкомом радянських військ, які повинні були здобути Київ.

Це була дивна, «ешелонна» війна: військо-ві сили сконцентрувалися уздовж залізничних колій, відповідно й воєнні дії велися там само. Червоні війська наступали на Київ з двох на-прямків залізницями Харків – Полтава – Київ та Курськ – Бахмач – Київ. Спираючись на місцеві більшовицькі осередки, користуючись небажан-ням солдатів воювати, задурманюючи голови ро-бітникам, червоні брали місто за містом, голов-ною ж їх метою був Київ. Як образно висловився Д. Дорошенко: «Металевий обруч дедалі вужче й вужче стягувався навколо Київа...».

Упродовж багатьох десятиліть у СРСР культи-вувався міф про високі бойові та моральні якос-ті червоних військ, керованих комуністичною партією, і як наслідок – непереможний харак-тер їхніх наступальних операцій. За свідченням самих більшовиків, вимальовувалася інша кар-тина. Член Народного секретаріату Г. Лапчин-ський, спеціально відряджений до радянських загонів, свідчив: «Усе військо посідало величезну кількість залізничних ешелонів і просувалося виключно таким способом. Зброї, набоїв, обмун-

ГероЇчна сторінка УкраЇнськоЇ револЮціЇ.Бій під крУтамиолена Бойко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України, м. Київ

© Бойко О., 2013 Передплатний індекс 74644

44



дирування та харчів було цілком достатньо... Вояки уособлювали химерно вбраних, абсолют-но недисциплінованих людей, обвішаних різнома-нітною зброєю, рушницями, шаблюками, револь-верами всіх си стем і бомбами. Боєздатність цієї армії для мене була й дотепер зостається дуже сумнівною. Але вона успішно просувалася вперед, бо ворог був цілковито деморалізований».

Отже, не варто перебільшувати сили більшо-визму. Сучасна дослідниця Л. Гарчева вважає, що коли «багато радянських і українських зару-біжних істориків стверджують, що Центральна Рада не мала надійних збройних сил і крім загону юнаків під Крутами її нікому було захищати», то «очевидно, що вони не читали не лише газет України за грудень 1917 – лютий 1918 рр., а й “Записок” В. Антонова-Овсієнка, які свідчать про великий розмах збройної боротьби в усіх гу-берніях України». І далі дослідниця наводить такі дані: за три місяці війни «відбулося щонайменше 200 боїв і збройних сутичок між військами Цен-тральної Ради і Раднаркому». Проте, поза всяким сумнівом, Центральна Рада відчувала серйозні труднощі в організації відсічі ворогу.

І хоч у Києві налічувалось до 20 тис. війська, але більшість солдатів під впливом більшовиць-кої пропаганди оголосили нейтралітет і не брали участі у боротьбі. У критичний момент опорою української влади стали загони Вільного коза-цтва, Гайдамацький кіш Слобідської України С. Петлюри, Галицький курінь Українських сі-чових стрільців Є. Коновальця, полк ім. К. Гор-дієнка під командою В. Петріва та інші невеликі збройні формування.

На заклик Центральної Ради стати на за-хист батьківщини відгукнулася патріотично на-лаштована молодь. 18 січня 1918 р. на зборах студентів Київського університету св. Володи-мира та Українського народного університету було оголошено запис добровольців до Студент-ського куреня ім. Січових стрільців. З власти-вим юності максималізмом ухвалили навіть оголосити бойкот тим, хто не зголосився на цей крок. Студентів підтримали учні 2-ї Української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Ось як розповідає про збори учасник Крутян-ського бою І. Лоський: «Головою обрано Павла Кольченка, учня 8-ї кляси, що встиг уже побу-вати на фронті під час світової війни і вважався тому найбільш досвідченим у військовому ділі. З’ясувавши в коротких словах справу, Кольченко запропонував прийняти постанову, ідентичну з тою, яку прийняли на свойому вічу студенти університету. Постанову одноголосно прийня-то. Директор гімназії, якого прошено на збори, після невдалої спроби одговорити своїх питомців від такого, на його погляд, нерозважного кроку, мусив, зрештою, погодитись з постановою та

оголосити з рамени дирекції офіціяльну перерву навчання в двох старших клясах гімназії на час перебування учнів у війську. Просив лише, аби не спокушали до вступу до куреня учнів молодших кляс. Правда, це помогло мало, бо кілька учнів шостої кляси таки до куреня вступило».

До куреня записалося понад 200 юнаків. Їх зібрали в казармах Костянтинівського військо-вого училища на Печерську, де студенти і гімна-зисти пройшли початкову військову підготовку. 27 січня перша сотня Студентського куреня під командою старшини Омельченка, на той час студента Українського народного університету, відправилася в район станції Бахмач на допо-могу невеликому українському гарнізону, що складався з юнкерів Першої київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького. Проте Бахмач уже було здано червоним. Його захисники, що пере-бували на фронті з грудня 1917 р., відступили до Крут – залізничної станції поблизу Ніжина. Сюди ж прибуло й поповнення. Боєм команду-вав сотник армії УНР Аверкій Гончаренко (бойо-вий офіцер, колишній капітан російської армії, георгіївський кавалер), який із січня 1918 р. був командиром куреня згаданої школи. Йому суди-лося довге життя (помер у 1980 р. в еміграції в США), протягом якого він боровся за українську державність. У 1930-х рр. саме він написав най-більш достовірні спогади про Крутянський бій, що лягли в основу висновків спеціальної комісії при Українській вільній академії наук у США, яка вивчала цю подію на початку 1970-х рр.

Чотири сотні Першої київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (близько 400 юнкерів) і пер-ша сотня Студентського куреня Січових стріль-ців (116–130 вояків) та 20 старшин – ось і всі людські ресурси української сторони. На озбро-єнні вони мали рушниці сучасного зразка, 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд С. Лощенка. Українцям протистояв чотири-шеститисячний загін революційних військ більшовицької Росії, що також пересувався в ешелонах. Він складав-ся з червоногвардійців, солдатів-росіян і балтій-ських матросів, мав добре озброєння, артилерію і бронепоїзд.

Бій розпочався 29 січня 1918 р. о 9 годині ранку і тривав до вечора: став стихати, коли стемніло. Наступали більшовицькі війська, які рвалися до Києва. Українці тримали оборону, відбили кілька атак. Обидві сторони зазнали значних втрат. Під натиском переважаючих сил ворога українці, забравши вбитих і поране-них, відступили до свого ешелону, що стояв за кілька кілометрів від станції. Зруйнувавши за собою залізничну колію, вони вирушили в на-прямку до Києва і на станції Бобрик з’єдналися з Гайдамацьким кошем Слобідської України під командою С. Петлюри. А. Гончаренко зазначає

45




у своїх спогадах, що на станції Бровари передав «релятивний звіт» про бій С. Петлюрі в присут-ності начальника штабу О. Удовиченка. Проте цей документ не пощастило виявити.

Особливої трагічності бою під Крутами надала одна обставина: взвод студентської сотні, відсту-паючи в сутінках, заблукав і потрапив у полон. 27 студентів і гімназистів було розстріляно. Під час слідства над М. Муравйовим у квітні–травні 1918 р. (був заарештований за анархістські й протиправні дії) з’ясувалося чимало фактів, які свідчили про його надзвичайну жорстокість. Так, штабний працівник С. Мойсєєв повідомив: «На ст. Крути було захоплено в полон біля 20 гайда-маків, среди яких було багато гімназистів років по 17. Їх вивезли за станцію і стали розстрілюва-ти самим безпардонним образом. Був обурливий випадок, коли один юнак втік, але його нагнали, привели на попереднє місце в одній білизні й роз-стріляли. Вважаю, що це було наслідком наказів Муравйова, який говорив дуже часто, що треба розправлятися безпощадно».

Бойові втрати українського війська станови-ли близько 250 вояків і 10 старшин. До цього переліку увійшли не тільки вбиті, а й поранені, полонені та зниклі безвісти. З них Студентська сотня втратила понад 70 осіб: 27 розстріляно більшовиками, 10–12 загинули в бою, 35–40 по-ранено.

Так можна у загальних рисах описати хід бою сухою мовою фактів. На жаль, і сьогодні вони ма-ловідомі широкому загалу. Постає закономірне запитання: чи були доцільними ці втрати, чи мав бій позитивні наслідки, як він позначився на ході й результатах війни?

Видатний український поет, колишній стар-шина армії УНР Є. Маланюк стримано, але вива-жено та об’єктивно писав про воєнно-політичні результати бою: «Керував усім молодий сотник, що дістав з Києва певне стисле завдання, яке він і виконував як тактичну задачу, – перешкодити рухові ворожих військ на лінії Бахмач – Ніжин... Затримання ж столиці в руках національного уряду мало величезне політичне значення з огля-ду на переговори з центральними державами в Бересті, що саме тоді провадились. Завдання своє сотник в міру своїх спроможностей вико-нував так довго, як міг, цебто аж поки втрати не досягли 50 % складу… Все ж завдання було виконане, цебто полковника Муравйова з його військом було зупинено, а їх рухи на Київ були опізнені». Таким чином, затримка ворога на під-ступах до столиці УНР дала змогу укласти Бере-стейський мир, який істотно вплинув на подаль-ший хід політичних подій.

Крутянці згодом взяли участь у запеклих боях, що розгорілися на вулицях Києва. Червоні вій-ська з лівого берега Дніпра кілька днів обстрілю-

вали місто з важкої артилерії і завдали чималих людських втрат і руйнувань. Відомо також і про люті розправи муравйовців над киянами. Перше перебування більшовиків в українській столиці тривало лише три тижні, але за цей час вони розстріляли (за різними даними) від 3 до 5 тис. жителів. Для багатьох учасників революційних подій Михайло Муравйов став утіленням найгір-ших рис російського більшовизму, виразникои його антиукраїнського спрямування.

Після повернення до Києва української влади 9 березня 1918 р. на пропозицію М. Грушевського Центральна Рада ухвалила «вшанувати пам’ять забитих стрільців студентського куреня, що склали свої голови в бою з більшовиками, а для цього перевезти їх тіла до Києва, поховати на Ас-кольдовій горі». 19 березня 1918 р. розстріляних студентів було урочисто поховано на Аскольдовій могилі. У траурній промові поет Микола Зеров згадав про 300 спартанців під Фермопілами і по-рівняв з ними крутян. Українська преса широко висвітлювала похорони. Тоді ж газета «Народна справа» опублікувала розповідь безпосереднього учасника бою Івана Шарого. Вражений подвигом своїх однолітків, молодий поет П. Тичина присвя-тив героям Крут такі рядки:

На Аскольдовій могиліПоховали їх —Тридцять мучнів українськихСлавних, молодих...

На Аскольдовій могилі Український цвіт!По кривавій по дорозі Нам іти у світ…

У 1918 р. було багато зроблено для увіковіч-нення пам’яті героїв. Навесні в Києві розпочав-ся збір коштів на пам’ятник «жертвам Бахмача, Крут і Києва». У червні в київських кінотеатрах демонструвався фільм «Похорон юнаків, замор-дованих під Крутами». 17 липня того ж року ди-ректор Другої української гімназії звернувся до Міністерства освіти Української держави «з про-ханням заснувати при Гімназії стипендії імені учнів гімназії, забитих в боях з большевиками під Крутами: 8 кл. – Ганкевича Миколи, Дубницького Юрія і Кольченка Павла; 7 кл. – Піпського Григо-рія, Сорокевича Івана; 6 кл. – Гнаткевича Василя, Соколовського Андрія і Терновського Євгена. Ці учні своєю геройською смертю виявили найбіль-шу любов до України. Їх фотографічні портрети, які будуть висіти в залі гімназії, будуть нага-дувати про їх патріотичні вчинки. Заснування стипендій їх імені ще більше піднесло би вгору їх імена».

Встановлення радянської влади поклало край подібним акціям. Крути було викреслено з пам’яті

46



Шановні освітяни!

Не забудьте передплатити журнал

«історія в сучасній школі»

Журнал можна передплатити на один місяць,квартал, півроку й рік.

Передплата здійснюється до 10 числа місяця,що передує передплатному.

індекс 74644

суспільства. У 1936 р. було зруйновано Асколь-дову могилу. Величне і стародавнє кладовище на схилах Дніпра з церквою і легендарною могилою засновників Києва Аскольда і Дира було зрівняно із землею.

У незалежній Україні співіснують немовби дві версії Крутянського бою: вузлові моменти однієї викладено в цій статті. Інша схема вбирає в себе все розмаїття складових легендарного походжен-ня. Стисло історичне значення бою під Крута-ми можна охарактеризувати словами відомого сучасного історика В. Верстюка. На запитання журналістки: «Бій під Крутами, на Вашу думку, – це подвиг чи трагедія?», він відповів: «Думаю, що це оптимістична трагедія. Сьогодні ми по-даємо цей бій як унікальне явище. Тоді ж таких локальних боїв було багато. Просто бій під Кру-тами став найбільш відомим… Коли Централь-на Рада повернулася у березні 1918 р., відбулося перепоховання розстріляних студентів, і весь пафос боротьби припав на Крути. Нині День пам’яті героїв Крут – це данина пам’яті всім полеглим».

Бій під Крутами, як резонансна подія, прихо-вує в собі ключі до багатьох таємниць подальшої історії вже радянської України та СРСР у ціло-му. Масові розстріли полонених і всіх незгодних з радянською політикою, що їх широко практи-кували червоні, не варто розглядати лише як вияв лихих намірів окремих неврівноважених

«муравйових», чи то як прояв класової боротьби у її найкривавішій формі. Під Крутами був один із перших випадків, де більшовики явили приклад брутального порушення норм моралі та права, сваволі та знецінення людського життя. Це були перші паростки явища, яке згодом трансформу-валося в політику червоного терору, голодомору, репресій 1930-х рр. Урок Крут є надто важливим, щоб його ігнорувати.

Подвиг героїв Крут посідає гідне місце в пан-теоні національної слави. У 1998 р. на станції Крути та на Аскольдовій могилі встановлено пам’ятні знаки. У 2008 р., до 80-річчя бою, біля с. Крути Чернігівської області відкрито Меморі-альний комплекс пам’яті героїв Крут, до складу якого входить і музей.


1. Герої Крут: лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 р.: спогади, статті, відгуки, оцінки / упоряд., підгот. текстів, вступна ст. і приміт. І. Ільєн-ка. – Дрогобич : Відродження, 1995.

2. Тимченко Я. Перша українсько-більшовицька ві-йна (грудень 1917 – березень 1918) / Я. Тимченко. – Київ; Львів, 1996.

3. Зарицький В. Крутянська подія / В. Зарицький. – 2-ге вид. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2001.

4. Крути: 29 січ. 1918 р. – К. : Вид-во ім. Олени Те-ліги, 2007.

5. Крути. Січень 1918 року : док., матеріали, дослі-дження, кіносценарій. – К. : Просвіта, 2008.

відповіді на кросворди до статті на с. 24.китай у давнину

по вертикалі: 1. Папір. 2. Чиновники. 4. Хань. 5. Китай. 7. Чжань.

по горизонталі: 2. Чай. 5. Компас. 6. Орендувати. 8. Цянь. 9. Бамбук.

індіяпо вертикалі: 1. Рамаяна. 3. Брахмани.

5. Інд. 7. Леви. 8. Ганг. 10. Сіта.по горизонталі: 2. Касти. 3. Брахма.

4. Раджі. 6. Нуль. 9. Індостан. 11. Джунглі. 12. Ланка.

релігія стародавніх греківпо вертикалі: 1. Крон. 2. Гестія. 4. Афро-

діта. 6. Посейдон. 8. Гефест. 11. Еол. 12. Де-метра. 14. Сатири. 17. Олімпія. 20. Німфа. 23. Арес.

по горизонталі: 3. Артеміда. 5. Аполлон. 7. Гера. 9. Гермес. 10. Гея. 13. Зевс. 15. Ге-ліос. 16. Прометей. 8. Аїд. 19. Танат. 21. Афі-на. 24. Діоніс.

47

ПВ місце літер.

доставна картка – доручення

На газетужурнал

«історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2013 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий

індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

Державний комітет зв’язку та інформації України ф.СП-1

Здано до набору 20.12.2012 р.Підписано до друку 08.01.2013 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 5,58. Обл.-вид. арк. 6,6.Наклад 1255. Зам.

ВидрукуваноПрАТ «Видавництво "Київська правда"».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

державне

інФормаційно-вироБниче підприЄмство

видавництво «педаГоГічна преса»

директорОлександр ОВЧАР

Головний редакторредакції гуманітарних журналів

Валентина БОйКО

адреса редакції журналу, видавництва:

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3

Тел.: (044) 456-37-32

над номером працювали:Роман ЯРОШЕНКО, кандидат філологічних наук (відповідальний редактор)Людмила ПОПОВЧЕНКО (літературний редактор)Євгенія СВЯТицьКА (коректор)Світлана РАдіОНОВА (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим.

листи й матеріали для публікації можна надсилати елект-ронною поштою головному редактору журналу: [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі та ніякими засобами – ні електронними, ні фотомеханічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця.

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

реГіональні представники

державного інформаційно-виробничого підприємства

видавництва «педагогічна преса»

Вінницька Данілова Тетяна Василівна (0432) 56-21-38

Волинська Горошко Віталій Анатолійович (0332) 72-54-21, (098) 128-04-97

Дніпропетровська Заржицька Еліна Іванівна (099) 704-58-44

Донецька Радичев Володимир Петрович (050) 723-73-79

Житомирська лавринчук-Ковтун Ольга Василівна (098) 518-39-76

Закарпатська Басараб Михайло Михайлович (050) 204-79-57

Запорізька Грипа Антоніна леонідівна (095) 800-04-74,(097) 392-81-38

Київська Щербак Валентина Петрівна 592-79-86, 278-23-13

луганська Бахмут Олена Анатоліївна (099) 985-58-15

Одеська Топор Олександр Анатолійович (067) 801-00-68

Полтавська Волошко Олександра Віталіївна (066) 62-47-601, 241-63

Рівненська Опольський Ігор Валерійович (093) 127-12-67

Чернівецька Семанюк Анна Ярославівна (095) 337-01-58

львів Заник Галина Віталіївна (093) 887-18-96,0322-272-95-05

Суми Геренко Олег Борисович (067) 542-82-79

Кіровоград Коцар Олеся Сергіївна (066) 093-21-82, (0522) 24-03-44

Documents

ІсторІя - lib.pedpresa.ua · Історія України (урок-брифінг), 8 клас ольга тисовська, методист інформаційно-методичного