У Національному університеті «Львівська політехніка» відбула�ся спільна нарада представників Міністерства освіти і науки Ук�раїни та Державного концерну «Укроборонром». Її результатомстало підписання меморандумів про співпрацю між «Укроборон�промом» та низкою вищих навчальних закладів і наукових установзахідного регіону України, повідомляє прес�служба «Львівськоїполітехніки».

Як зазначив заступник міністра освіти і науки Максим Стріха,цього року за результатами прозорих конкурсів було збільшенофінансування університетської науки. Це дає змогу активізувати інауково#дослідні розробки в оборонній галузі. Зараз міністерство за#вершує формування нового переліку пріоритетних наукових тематик,призначених для реалізації на підприємствах «Укроборонпрому».

Заступник генерального директора Державного концерну «Укр#оборонпром» Юрій Пащенко підкреслив, що для оборонного ком#плексу країни настав новий етап – етап оновлення. Це стосуєтьсянової високоточної військової техніки, роботизованих комплексів,зокрема, танкових, безпілотних літальних апаратів не лише длярозвідки, а й ураження ворожої військової техніки. ВНЗ Українинині спеціалізуються на широкому діапазоні розробок: це – броне#танкова техніка, двигуни, системи електронної розвідки, безпілотнілітальні апарати тощо. Так, на основі розробок НТУУ «Київськийполітехнічний інститут» розпочато серійний випуск безпілотників.

Свої підписи під меморандумом поставили очільники Національ#ного університету «Львівська політехніка», Прикарпатського

національного університету імені Василя Стефаника, Тернопільсько#го національного технічного університету імені Івана Пулюя, Івано#Франківського національного технічного університету нафти і газу,Ужгородського національного університету, Хмельницького націо#нального університету, Інституту фізичної оптики імені О. Г. Влохата Інституту термоелектрики. Сторони домовилися про співпрацю усфері підготовки кадрів для підприємств концерну.

У підписаному меморандумі йдеться також про взаємодіюпідприємств концерну з освітніми і науковими закладами під час ви#конання науково#дослідних та дослідно#конструкторських робіт,інших проектів з оборонної тематики. Документ передбачає мо#дернізацію навчальних програм ВНЗ, організацію стажування танавчальної практики студентів на підприємствах «Укроборонпро#му», залучення фахівців концерну до визначення тематики курсовихта дипломних робіт студентів.

Учасники наради відвідали виставку науково#технічних досяг#нень учених і розробників із Львівської політехніки. Слід зазначити,що львів’яни накопичили цінний досвід у прикладних дослідженняхі розробках, які мають військово#оборонний характер. Починаючи зперших повоєнних років, вони виконали десятки замовлень, зокре#ма, для підприємств приладобудівної і радіотехнічної галузей, щовходили у військово#промисловий комплекс. Актуальність віднов#лення і розвитку такої співпраці в сучасних умовах продиктованапотребою якісно зміцнити оборонний потенціал країни, котра ниніпіддається неприхованій агресії з боку Російської Федерації.

н а у к ан а у к а

о с в і т ао с в і т а

т е х н і к ат е х н і к а

п р о г р е сп р о г р е сСВІТСВІТ№ 7—8 (899—900) лютий 2016 Газета заснована у квітні 1997 р.

Т Е М А

С Ь О Г О Д Н І В Н О М Е Р І :

4 стор. Для безпеки містата людини в ньому

2—3 стор. Кандидат історичних наук ДмитроГордієнко: «Крим – цеспоконвічно невід’ємначастина України»

НаНаукукоові розробки ві розробки унівеуніверситетів — для зміцнрситетів — для зміцненняення

обообороронноздаоздатнтності країни ості країни

Мовна ситуація в Україні

Напередодні Міжнарод�ного дня рідної мови в Націо�нальній академії наук Ук�раїни за участі Міністерствакультури України, Всеукраїн�ського товариства «Просві�та», провідних вітчизнянихвищих навчальних закладіввідбувся круглий стіл «Мовнаситуація в Україні: оцінкистану та моделі змін».

Організатори заходу – на�уковці з Інституту українськоїмови НАН України – метупроведення круглого столувбачали у науково виваженомуобговоренні питань збережен�ня й розвитку рідної мови таукраїнської мови як державноїв Україні, виробленні об’єк�тивних, неупереджених оцінокмовної ситуації в нашому сус�пільстві задля координуваннязусиль учених, громадськості,працівників сфер освіти такультури, управлінців різнихрівнів у справі формуванняможливих моделей впливу нафункціонування й розвитокмов, розв’язання актуальнихпроблем і гармонізації та де�політизації мовного життя в Україні.

У своєму зверненні до ор�ганізаторів і учасників зібран�ня, яке зачитали присутнім,президент НАН України ака�демік Борис Патон наголосивна тому, що Академія твердообстоює позиції державностіукраїнської мови, досягненнямовної гармонії суспільства,недопущення мовних кон�фліктів. «Недооцінка мовнихпитань може ускладнити жит�тя в країні, посилити далеко�сяжні негативні сценарії її роз�витку. Тому актуальним за�вданням вчених НАН Українизалишається наукове передба�чення й моделювання визна�чальних напрямів суспільногорозвитку, зокрема і в царинімовної політики держави тамовної практики суспільства»,— йдеться у зверненні.

Зі слів віце�президентаНАН України, голови Секціїсуспільних і гуманітарних наукНАН України Сергія Пирож�кова, сьогодні ми всі – свідкитого, як непросто і доволі по�вільно просувається українськесуспільство до розв’язання пи�тань мовного будівництва,яких гострих форм часто набу�ває обговорення цих питань.

Закінчення на 3 стор.

Максим СТРІХА та Юрій ПАЩЕНКО оглядають виставку науково$технічних досягнень «Львівської політехніки»

О Ф І Ц І Й Н О

Україна візьме участь у міжнародному до�слідженні якості освіти PISA�2018. Відповіднерішення було ухвалено Кабінетом МіністрівУкраїни, повідомляє Урядовий портал.

Участь у цій програмі дослідження дастьзмогу оцінити результати якості шкільноїосвіти у порівнянні з іншими країнами,

відслідкувати світові тенденції розвиткуосвіти та виробити відповідні рішення у галузі.

Результат країни�учасниці в рейтингуPISA (Programme for International Studen�tAssessment) ґрунтується на результатах 15�річних учнів під час тестування їхніх нави�чок у математиці, природничих науках і чи�

танні. Україна ще ніколи не брала участь уцьому дослідженні, і перші результати тес�тування школярів будуть доступними у2018 році.

Уряд доручив Міністерству освіти і наукизабезпечити участь України у міжнародномудослідженні якості освіти PISA�2018 та виз�начив відповідальним за його проведенняУкраїнський центр оцінювання якості освіти.

Україна візьме участь у PISA�2018

2 №7—8 лютий 2016св іт

Кандидат історичних наук Дмитро Гордієнко: «Крим – це споконвічно невід’ємна частина України»

— Пане Дмитре, то чий же все#таки Крим і де його місце в ук#раїнській історії?

— Цікаво те, що назви і конфе�ренції, і збірки, яка повинна булапобачити світ після неї, продуму�валися одночасно. Вони тіснопов’язані: зібрання — «Крим вісторії України», відповідно збір�ка – «Наш Крим». Якщо росіянистверджують: «Крим наш», то мипросто констатуємо споконвічнуістину: «Наш Крим». Це була ос�новна ідея назви — протиставитивласне українське бачення. А отщодо конференції, то ми мали наметі показати місце і роль півос�трова в українській історії, ствер�дивши його український кон�текст. Бо Крим має багато кон�текстів: це й античний, і грець�кий, і візантійський…

— До речі, як правильно: «ук#раїнська історія» чи «історія України»?

— Це одна із проблем, з якоюми зіткнулися під час роботи надпроектом. У нас дуже боятьсяозначення «український», тому�то й кажуть: «народ України»замість «український народ»,«історія України» замість «ук�раїнська історія»… Як на мене,цей страх опанував нами тоді,коли було вилучено графу «на�ціональність» із паспорта. Непобоюсь говорити, що це йде зісходу (адже українська діаспорапише «український»). У резуль�таті — історія території, але ненароду… Немає власника цієїісторії, її творця, того, кому вонаналежить. А історія України – цепевна частина історії Росії…

— З якими ще проблемами до#водилося стикатися в процесі ро#боти?

— Практично одразу виниклатака проблема, як окресленнякількості українських діячів. У го�лодні 20�ті роки минулого століттяБіографічна комісія створила 250тисяч карток українських діячів.Якщо зараз поставити таке питан�ня перед будь�якою науковоюінституцією – окреслити кількістьукраїнських діячів, то вона назвемаксимум кілька тисяч… Це свід�чення того, що ми безжальноврізали власну українську історію.І проблема не тільки з Кримом, а йз усіма нашими регіонами, тому�то і виникають спекуляції накшталт «Новоросії».

Хто останні 25 років дослід�жував історію Криму? Переваж�но — кримські дослідники, ті,хто мав доступ до архівних ма�теріалів. Кияни займалися ан�тичним Кримом, Московськецарство було віддано східному

сусіду, Харків – візантійськимХерсоном (Херсон розглядалибез усяких прив’язок до Ук�раїни). Тому росіяни («російськіпатріоти») розкручували темуКримської війни, доблесногоСевастополя – виходив чужийтекст Криму.

Власне, коли запустили про�ект, то я помітив (в т. ч. виступаю�чи в прямому ефірі на радіо), щонаше суспільство теж не сприй�має Крим як українську тери�торію. І це найбільша проблема,що навіть у свідомості українцівКрим не є Україною. На жаль…

— Коли започаткували сампроект?

— Наприкінці лютого – по�чатку березня 2014 року. Розпо�чинаючи цикл конференцій«Крим в історії України» і часо�пис «Наш Крим», насамперед,актуалізували складову Кримсь�кого Ханату та кримськота�тарського народу в історії Ук�раїни та Східної Європи зага�лом. Перша із циклу запланова�них конференцій відбулася 2грудня 2014 року. Вона була при�свячена 700�річчю від часу спо�рудження мечеті хана Узбека уСтарому Криму та стала єдинимзаходом із відзначення ювілею.Найцікавіше, що після того, якми в березні розіслали інфор�маційний лист, поінформувалипро подію на сайті, в липні Вер�ховна Рада України приймаєПостанову «Про відзначення700�річчя мечеті�медресе ханаУзбека», яка передбачала, зокре�ма, проведення наукової конфе�ренції. Ми звернулися до ор�ганів державної влади з прохан�ням підтримати проект, адже вінспільний і дуже важливий. Звер�нення було проігноровано. Про�граму ми виконали власним ко�штом, борги віддаємо й досі.

— До речі, в якому стані мечетьхана Узбека тепер?

— Почну з того, що з прав�лінням хана Узбека (1283—1341)пов’язують розквіт Золотої Ор�ди, яка значною мірою визнача�ла міжнародну політику в Схід�ній Європі, Середній та МалійАзії. Арабський історик Ібн Бат�туда називав хана Узбека середсімох наймогутніших володарівтогочасного світу. Сьогодні го�ловна мечеть кримських татар,збудована ханом у 1314 році, якастала палладіумом мусульмансь�кої України, як Софія Київська– християнської України, зруй�нована. Цікаво, що вже згада�ною постановою ВР передбача�лася її реставрація. Таке рішенняв той час, коли Крим анексова�

ний, було, м’яко кажучи, фей�ковим… Звісно, що після деоку�пації Криму потрібно буде пору�шувати питання про відбудовуцієї історичної пам’ятки.

— Як відомо, за підсумкамиконференції видано перший ви#пуск збірки наукових праць «НашКрим»…

— Так, це спільна робота Інсти�туту української археографії таджерелознавства ім. М. С. Гру�шевського НАН України та На�ціонального заповідника «СофіяКиївська». Її повна назва – «НашКрим = Our Crimea = BizimQirіmіmіz». Варто наголосити, щовидання є першою академічноюзбіркою, в якій кримськотатарськумову піднято на національнийрівень: титульні сторінки оформ�лено українською, англійською такримськотатарською мовами –трьома робочими мовами конфе�ренції. Попри те, що тираж —всього лише 75 примірників, нашапринципова позиція – надатикнигу в усі центральні й обласнібібліотеки, в т. ч. бібліотеки деякихєвропейських країн та українськоїдіаспори.

До збірки увійшло 25 науко�вих публікацій, які охопили ши�роке коло питань українськогокримознавства, зокрема, про�блеми поліетнічності й полі�релігійності, процеси форму�вання «кримського міфу» в кон�тексті історії Російської імперіїта історії сучасної Росії, а такожінкорпорації півострова в за�гальноімперську адміністратив�ну систему та асиміляції крим�ців, проблему набігів кримськихтатар на українські землі. Все�бічне дослідження останньої те�ми є особливо важливим для по�розуміння між українцями йкримськими татарами.

Вивчення кримської історіїнеможливе без формування кор�пусу джерел з історії півострова,насамперед історії КримськогоХанату (XV–XVIII ст.), пам’яткиякого цілеспрямовано й послідо�вно було розграбовано та знище�но: найдавніші архівні документиз історії Криму датуються 1780�мироками. Важливою складовоюопрацювання кримських джерел,які вдалося зберегти (йдеться втому числі й про матеріали «та�тарського відділу» фонду «Архівкоронний у Варшаві»), є мовнапідготовка фахівців, оскількизначну частину документів ство�рено давньоосманською й джага�тайською мовами.

Окрім джерелознавчих праць,у збірці опубліковано й низкуджерел із кримської історії. Так,передруковано маловідому в ук�раїнській історіографії працюісторика І. Крип’якевича «Від�вічна вісь» України», в якій по�дано проект українсько�турець�кої торговельної угоди початкуКозацької революції серединиXVII ст. Видання містить такожнаукові розвідки, де проаналізо�вано публіцистичні джерела таособисті листи тогочасних відо�мих діячів української культури(наприклад, спогади М. Макси�мовича про Тавриду). Завер�шується випуск статтею, при�свяченою історії співпраці Ук�раїни та Європейського Союзуна Кримському півострові, а са�ме – кримському напряму іні�ціативи ЄС «Східне партнерст�во», а також втраченим можли�востям через тимчасову оку�пацію цієї частини українськоїтериторії.

Безумовно, в першому випускузбірки «Наш Крим» вдалося охо�пити не всі теми і періоди кримсь�кої історії. Поза увагою дослід�ників залишився античний Крим,генуезький Крим, Кримська вій�на, Крим періоду другої ро�сійської та нацистської окупації,історія Кримської області УРСРта Автономної Республіки Крим.Попри це, видання стало вагомимвнеском у розвиток вітчизняноїгуманітаристики, вивівши україн�ську науку на рівень суспільнихзапитів, і, сподіваємося, сприяти�ме майбутній повноцінній реінте�грації Криму в межах Українськоїдержави.

— Друга конференція і відпо#відно друга збірка надолужила те,що опинилося поза увагою дослід#ників?

— Наступне зібрання, якевідбулося 8 жовтня 2015 року,засвідчило суттєве розширенняпроблемного поля українськогокримознавства, тому другий ви�пуск очікується трохи більший.До речі, росіяни дуже різко реа�гували на другу конференцію,присвячену 160�й річниці капі�туляції Росії в Кримській війні(1853—1856). Всі знають про ге�роїчну оборону Севастополя іпідписання Паризького догово�ру. Але мало хто знає, що Росія увересні 1856 року підняла білийпрапор у Криму. Найцікавіше,що капітулювала саме в тойдень, коли союзники використа�ли абсолютно всі набої… На сай�тах і у листах наші сусіди стверд�жували, що Росія «никогда некапитулировала». Лише одиннауковець із МДУ чемно напи�сав, що, можливо, українськіісторики мають інші дані…

— Крім негативної реакціїросіян, проект зацікавив міжна#родних колег?

— Серед учасників першоїконференції була представленалише Канада. У другій – Канада,Німеччина та Польща. Нам вда�лося вийти на міжнароднийрівень, і це дуже важливо, аджебачимо зростання як географічне,так і тематичне. Зокрема, полякипрезентували доповідь «Україна вКримській війні».

На другій конференції про�звучала теза про те, як Золота

Орда регулювала генуезькуторгівлю і як це впливало наНаддніпрянську Україну – ас�пект зовсім невідомий. Лишекілька років тому кримці почалидосліджувати рукописи, напи�сані татарською і єврейськоюмовами. У наших архівах — цілінедоторкані томи писемнихджерел про міста Золотої Ордина півдні України. Це величезніархеологічні пам’ятки, а чому йдосі не вивчені – зрозуміло.Сказати, що за часів Золотої Ор�ди розвивався урбаністичнийпростір, – міф, який російськаісторіографія не сприймала. За їїтвердженням, це кочові, відсталіплемена… До речі, в першійзбірці «Наш Крим» є стаття вжепокійного Сергія Шевченка зКіровограда, в якій він писавпро порубіжжя, де були та�тарські міста. Ось вам і ознакиурбаністичної культури, хоча вжодному підручнику з історіїУкраїни про це не йдеться.Навіть Грушевський у своїй«Історії України�Руси» лишепобіжно згадав цей контекст.

— Пане Дмитре, чи важко булоорганізувати проект і чи давалапро себе знати проблема пошукуархівів?

— Усі проекти ми робимоспільно з В’ячеславом Корнієн�ком, доктором історичних наук,заступником генерального ди�ректора з наукової роботи На�ціонального заповідника «СофіяКиївська». У перші тижні післяоголошення нашої ініціативибуло кілька заявок і далі … пауза.До грудня нам вдалося зібратипонад 20 заявок від учасників.Тобто, є проблема з цією темою.З архівами — теж. Ми можемопрацювати з матеріалами в тихмовах, якими володіємо. Нажаль, в Україні немає фахівцівджагатайської мови – офіційноїмови Османської імперії (на нійзалишився найважливіший ар�хів), які б допомогли нам. Нащастя, величезний пласт архівівзберігся у Варшаві (польськоюмовою), є архіви в Прибалтиці, вКиєві (особливо багато періодуімперського Криму).

Чомусь, коли говорять проБахчисарай, то згадують Пуш�кіна, хоча у Лесі Українки є ней�мовірно чарівний вірш про бах�чисарайський фонтан. ОстапВишня написав не лише «Мис�ливські усмішки», а й «Кримськіусмішки», про які всі забули…Тепер, у зв’язку із суспільнимвикликом, ми про це почализгадувати, працювати і побачи�ли, що український контекстКриму величезний і майже не�порушений.

— Найбільш цінні архіви зали#шилися в Криму?

— Загалом так, однак там вони— за радянською структурою 19—20 століття. Найцінніші — в Моск�ві. Є підозри, що в Росії і архівКримського Ханату, який офіцій�но вважають втраченим, хоча деякідокументи з нього вже просочили�ся. Так само, як 300 років думали,що архів гетьмана Мазепи знище�но, поки в Петербурзі його неопублікували. А от щодо 19 сто�ліття, то вже було кілька доповідейпро те, як Росія в Криму «робила»Російську імперію.

А К Т У А Л Ь Н Е І Н Т Е Р В ’ Ю

Дмитро ГОРДІЄНКО

Анексія Криму спонукала українських дослідників зосередити особ�ливу увагу на кримському елементі загальноукраїнської історії такультури. Адже попри те, що місце півострова в українській історіїчітко визначив у своїй фундаментальній праці «Історія України�Руси»видатний вчений Михайло Грушевський, тема українського Криму,констатують фахівці, досі залишається на маргінесі сучасної вітчиз�няної історіографії. Це стало чи не основним чинником того, що на�уковці з Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України започаткували цикл конференційіз кримознавства. За підсумками першої з них видано збірку науковихпраць під промовистою назвою — «Наш Крим».

Подія, що вже набула наукового та суспільного резонансу, – вцентрі нашої розмови з ініціатором проекту «Крим в історії України»,старшим науковим співробітником Інституту української архео�графії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, кан�дидатом історичних наук Дмитром ГОРДІЄНКОМ.

«Саме тому в Національнійакадемії наук над мовними, аточніше – соціомовними –питаннями працюють у різ�них інститутах мовознавці,правники, політологи, істо�рики. Інформаційне взаємо�доповнення і взаємозбагачен�ня в результаті студій ученихрізного профілю дозволяє до�сягати синтезу й ґрунтовностівисновків, формулювати фун�даментальні положення функ�ціонування і розвитку мов унашій державі», — зазначивС. Пирожков.

Віце�прем’єр�міністр –міністр культури УкраїниВ’ячеслав Кириленко переко�наний, що питання рідної мо�ви – це питання не лишесоціолінгвістичного спряму�вання, це питання держав�ницького існування України,питання національної безпе�ки. «Ніхто і ніколи в Україніні за яких обставин не пови�нен піддавати сумніву статусукраїнської мови як єдиноїдержавної», — наголосив він усвоєму виступі, зазначивши,що його особисто надзвичай�но турбує стан функціонуван�ня української мови у ЗМІ тарекламі. «Цілком очевидно,що країна потребує новогомовного закону, який відоб�разить сучасний стан розвит�ку української мови, її вжит�ку, а також передбачить захо�ди для постійної системної ідієвої підтримки мови», — го�ворить В. Кириленко.

«Ми повинні проводитичітку й послідовну системнумовну і культурну політику, алепроводити її саме під кутом зо�ру національної ідентичності.Це єдине, що нас може вряту�вати в глобалізаційних, інтег�раційних процесах. Якщо мивтратимо свій національнийобраз, ми втратимо все», — го�ворить директор Інститутулітератури ім. Т. Г. ШевченкаНАН України, академік�сек�ретар Відділення літератури,мови та мистецтвознавстваНАН України академік Мико�ла Жулинський.

Директор Інституту ук�раїнської мови, доктор філо�логічних наук Павло Гриценкокаже, що сьогодні мовно імедійно багато українськиорієнтованих позицій програ�но. Влада – відгороджена, за�хищена від навіть натяківдіалогу, обговорення важливихмовних питань. Він стверджує,що науковці мають знайти ірозширити контакт із владою,«бо якщо ми не будемо підби�рати нашу владу дієво і вонанас не буде чути, ми не будемодоносити до неї необхідну по�зицію, це буде голос волаючо�го в пустелі».

Павло Гриценко серед не�обхідних кроків пропонує за�для поступу у справі піднесен�ня української мови, водночасіз захистом мов національнихменшин, провести у переддень9 листопада, коли відзначати�мемо День української писем�ності і мови, Всеукраїнськийфорум захисту української мо�ви з обов’язковим діалогом ізгарантом Конституції – Пре�зидентом України та іншимидержавними очільниками.

Інф. «Світу»

3№7—8 лютий 2016 св іт

— Які відомості із двох ужепроведених конференцій можутьстати для українського читачавідкриттям?

— Дуже цікаві сюжети – на�в’язування російською історіо�графією думки про споконвічнуборотьбу Російської імперії про�ти ісламу, проти Криму. З 19століття в нашій історіографії по�бутувала теза, на яку всі подальшідослідники, навіть художня літе�ратура, «рівнялися», – козакивоюють з Кримом. У той же часдва козацькі гетьмани — Михай�ло Дорошенко і Оліфер Голуб —загинули не у завойовницькомупоході на Крим, а в боротьбі напідтримку кримських ханів про�ти Туреччини. Олешківська січ(на що мало звертають увагу)існувала 30 років завдяки крим�ському хану, який прихистив за�порізьких козаків.

Загалом період козаччининайцікавіший у цих досліджен�нях, позаяк він дає нам зовсімінше бачення прикордонногосуспільства, в якому не тільки во�ювали, а й торгували і підтриму�вали один одного. Так, скажімо,татари забирали в ясир не по�життєво, а лише на 7 років, післячого бранці ставали вільними. ВУкраїні вільно володіли як міні�мум трьома мовами: українсь�кою, польською і татарською. Децього навчилися прості селяни?Відповідь однозначна: власне вКриму, побувавши в полоні абона заробітках.

Нам закидають, що, мовляв,під Берестечком хан зрадивХмельницького. Але ж самХмельницький зрадив і хана, боза його спиною відправлявпослів у Москву. З іншого боку,під Конотопом удари хана буливизначальні. Гетьман Пилип Ор�лик робить похід на Правобе�режну Україну для звільненнявід московських загарбниківзнову ж таки за підтримкиКримського Ханату, а кримсь�кий хан оголошує війну всім, хтохоче віддати Україну в мос�ковське ярмо, «хто збираєтьсяславне Військо Запорізьких Ко�заків і споконвіку вільні танепідлеглі нікому зі смертнихобласті Малої Русі вогнем і ме�чем, різанинами і грабункамипіднести під дуже тяжке ярмомосковської неволі…» (Універ�сал, 28 січня 1711 р.).

Загалом союз Богдана Хмель�ницького з Іслам Гіреєм, як і со�юз Михайла Дорошенка з Мех�мед ІІІ Гіреєм чи Пилипа Орли�ка з Кримським Ханатом демон�струють конструктивні політич�ні відносини двох народів. (Ужезгаданий нами хан Узбек нама�гався не допустити інкорпораціїГалицько�Волинських земель доскладу Польського королівства).Ці моменти, як на мене, най�цікавіші, позаяк вони дають ба�зиси української історіографії тапроливають нове світло на ук�раїнсько�кримські відносинипочатку ХVIII ст. Дуже приємно,що майже половина доповідей іпублікацій науковців торкають�ся саме цього періоду. До речі, вКиєві Татарка — це поселеннякримських татар. Якщо вониспокійно жили в українськихмістах і були їхні квартали май�же в усіх магдебурзьких містах,то це означає, що цю прикор�донну територію не можнасприймати тільки вороже.

Прикметно, що Гетьманщинаі Кримський Ханат остаточновтратили незалежність майжеодночасно, перша – в 1764 році,

а другий – в 1783�му. Потрапив�ши під російську окупацію, Ге�тьманщина і Крим переживалий подібні процеси денаціо�налізації. Однак, якщо на ук�раїнців була спрямована політи�ка асиміляції, що вилилась в іде�ологему «русскаго міра», «єдиноїдревньоруської народності» то�що, то найдавніший коріннийнарод України – кримці – за�знав тоталітарного пресингу,спрямованого на повне стиран�ня історичної пам’яті та етно�національну нівеляцію: кримсь�кі татари – чи не єдиний народ,писемні джерела якого система�тично знищувались російськи�ми окупантами.

Інше дослідження, на жаль,уже покійного Ярослава Дашке�вича, зазначало, що 80% насе�лення Криму – то були українці.Цей факт замовчується в істо�ріографії. Співіснування двохдержав було неймовірно тісне.Воно відобразилося на мис�тецтві (наприклад, українськийгопак можна легко «посадити»на кримську мелодію і навпаки);саме слово «майдан» до нас

прийшло від кримських татар… Нам нав’язували (та ж ро�

сійська історіографія), що самкримський татарин – це етнос,який прийшов з монголами і ха�ном Батиєм. Насправді, кримсь�кий татарин – це своєрідна гри�муча суміш: там і таври, і скіфи,і сармати, і готи – всі народ�ності, які жили в Криму до при�ходу монголів. Це один із най�давніших етносів на територіїУкраїни – і це один із найва�гоміших здобутків проведенихконференцій. Нав’язування мон�голо�татарського іга, руйнуван�ня ханом Батиєм Києва, плюнд�рування України викликало внас негативні емоції щодокримців. Виходить, ми просто«сіли» на російський міф і по�вторювали його протягом 200років української історіографії…

— Дослідники з Криму долуча#ються до проекту?

— Звичайно. Найцікавіше, щозаявки подають навіть з окупова�ного Криму, хоча це і ризикованодля тамтешніх науковців. І впершій, і в другій конференціїбрали участь не лише дослідни�ки, а й самі кримські татари(навіть не науковці), які пересе�лилися на територіальну Україну.Сподіваємося, що третю конфе�ренцію, заплановану на 2 червняцього року, відвідають лідерикримських татар – МустафаДжемілєв та Рефат Чубаров. Минамагаємося робити так, щобпроект вийшов із рамок вузьконаукових на широкі суспільні.

— Чого очікуєте від червневоїконференції?

— Її буде присвячено захід�

ноєвропейській складовій ук�раїнської історії – темі генуезь�ких колоній у Криму. Активністьу поданні заявок і матеріалів натретє зібрання суттєво зросла.Сподіваємося, що це матиме щебільший резонанс у суспільстві.Абсолютно скрізь в Україні єпевний кримський контекст.Для прикладу, в Ніжинськомуархіві ми відшукали матеріалиісторика Михайла Бережкова,який досліджував Крим, є багатовиписок із московських архівів.

Ми почали проект як внут�рішньо інститутський. Згодомдо нас приєдналася Софія Ки�ївська, яка втратила свою па�м’ятку під окупацією — Су�дакську фортецю. У Києві почавпрацювати Таврійський націо�нальний університет, науковціякого проявляють інтерес допроекту.

Хочеться привертати увагу мак�симально широкого кола вчених, іне лише гуманітаріїв. На другуконференцію було подано дві до�повіді з відображення кримськихсюжетів в українській художнійлітературі. Цей аспект хочемо роз�

ширити. Була і заявка щодокримських мотивів в образотвор�чому мистецтві. Ми мріємо пока�зати кримський сюжет в ук�раїнській культурі в цілому.Сподіваємося, що на момент виз�волення Криму проведемо великуконференцію уже в самому Криму.

— Яким бачите свій проект уперспективі?

— Ми запустили проект «Кримв історії України» з мрією, щобнаступні покоління його підтри�мали. План проекту розробили до2020 року. Хочу зауважити, щотакі локальні сюжети в загально�українському контексті варто ро�бити, і не лише щодо Криму. Цешлях до запобігання всіляким се�паратистським настроям.

До речі, ще в 2013 році, про�живши місяць в Ялті, я спробу�вав провести експеримент:скільки місцевих жителів на моєзапитання українською відпо�відатимуть російською мовою.Не повірите – жоден не відповівросійською. Трохи складніше бу�ло в Севастополі, але чималомешканців з гордістю розповіда�ли, що їхні діти займають призовімісця на олімпіадах з українськоїмови і літератури в АРК Крим. Іце всупереч тому, що з боку і дер�жави, і навіть науки фактичнонічого не робилося!

Прикро, що українська істо�рична наука звернула пильнуувагу на «кримський фактор» ли�ше після чергової російської оку�пації Кримського півострова, ко�ли нависла загроза над май�бутнім кримськотатарського на�роду, над його правом на само�визначення. І якщо завданням

політиків є чітко визначити по�вноту культурних і політичнихправ кримськотатарського наро�ду, то завданням науковців є роз�роблення власної візії минувши�ни, позбавленої штампів, нав’я�заних російськими окупантами,засвоїти позитивний досвід взає�мин власне України і Криму тапереосмислити трагічні сторінкивідносин у минулому.

— Зрештою, чого ви очікуєтевід суспільства, а українці від вас,науковців?

— Як казав Грушевський, на�уковець – це не лише науковець,а ще й громадянин своєї держа�ви. Ми не можемо лише обмежу�ватися рамками своєї науки, а йповинні відповідати на суспільнівиклики. Насамперед, цим про�ектом хочемо звернути увагу наукраїнський контекст Криму. Якя вже казав на початку нашоїрозмови, навіть саме українськесуспільство не сприймає Кримяк українську територію. Ми хо�чемо переконати, що Крим – цеспоконвічно невід’ємна частинаУкраїни.

Цікаво, що представник діас�пори Володимир Січинський у20�ті роки минулого століття,коли Крим офіційно належавРосії, називав його українським.Коли Крим повернули Україні,він так і написав, що Росія неподарувала Крим Україні, а по�вернула те, що споконвіку нале�жить Україні.

Ми звернули увагу, що діаспо�ра має великий пласт кримськихдосліджень, у тому числі й такіцікаві праці, як похід на Кримукраїнських армій періоду Ук�раїнської революції 1917–1921років. Мало хто знає, що разом зармією Врангеля евакуювалися іпідрозділи УНР, бо вже тоді буладомовленість, що Крим станетериторією України; а Чорно�морський флот підняв жовто�блакитний стяг ще до геть�манського перевороту… У серпні1918 року в Криму за прояв се�паратизму щодо України (за по�данням відомого історика Дмит�ра Дорошенка), було організо�вано продовольчу блокаду. Кри�му вистачило на 8 днів — він«попросився» назад, в Україну.Як бачимо, прецеденти в новіт�ній історії були.

— Мабуть, чи не основна мета,яку ви озвучили і що вже не вик#личе сумнівів у мислячих читачів,це відповідь на питання: «А чийвсе#таки Крим?» Бо якщо мисамі, українці, хоч на мить за#сумніваємося в цьому, то сусіднякраїна цим одразу озброїться…

— Так, їй це на руку. Зараз мипогодимося, що Крим не наш,потім – що Донбас чужий і Сло�божанщина… Шлях віддавати –неправильний шлях. Просто за�брати — теж. Ми маємо знати,де наше і чому воно наше. У ба�гатовіковій історії України Крим– абсолютно невід’ємна частинаУкраїни — історично, геогра�фічно, економічно…

Досвід показує, що такі про�екти не одразу спрацьовують.Повинен пройти час. Але якбими не вірили в результативність,то й не бралися б за них. Коженіз нас у цю пору суспільногостресу повинен робити щось, ане дорікати комусь за те, щоцього хтось не робить. Ми ж, іс�торіографи, сьогодні лише дорі�каємо собі, що мало вдаєтьсязробити…

Розмову вела Ірина НІКОЛАЙЧУК

Мечеть хана Узбека сьогодні напівзруйнована...

Т Е М А

Мовна ситуація в Україні

Закінчення. Початок на 1 стор.

ЗАСНОВНИКИ:

Міністерство освіти і науки України

Національна академія наук України

Голова Наглядової ради —

академік НАН України Борис ПАТОН

Головний редактор Людмила ФІСЮН

Індекс газети «Світ» — 40744Реєстраційне свідоцтво КВ №2497 від 4 квітня 1997 р.

Адреса редакції:

01601, МСП, Київ�601, бульв. Т. Шевченка, 16.

Телефон/ факс 287�82�47

E�mail: svit@dknii.gov.ua www1.nas.gov.ua/svit

Відповідальність за достовірність інформації та

реклами несуть автори та рекламодавці

Редакція не завжди поділяє позицію авторів

публікацій

Зам. 4

Газету віддруковано у ПП «Фірма «Гранмна»

св іт

4 №7—8 лютий 2016св іт

А Я К У Н И Х ?

Березневий кіт. Фото Марії ВОЛИНСЬКОЇ

 îᑺêòèâ³îñòàííüî¿ñòîð³íêè

 îîáá‘‘ººêêòòèèââ³³îîññòòààííííüüîî¿¿ññòòîîðð³³ííêêèè

Французькі вчені з’ясували, щопосадка нових лісів далеко незавжди приносить користь при#роді. Дерева, що виросли в Єв#ропі після 1750 року, фактичнопосилили глобальне потепління —таке дослідження представлено вжурналі Science.

У 1750—1850 роках площалісів в Європі різко скоротиласяприблизно на 190 тисяч км2.Проте промислова революціясповільнила цей процес. Завдя�ки перетворенню вугілля, нафтиі газу в основні джерела енергії з1850 по 2013 рік площа євро�пейських лісів зросла на 386 ти�сяч км2. Також всі ці територіїперестали бути дикими: сьо�годні лісники регулюють до 85%лісів в Європі. Зелені насаджен�ня управляються «по науці»: восновному садять швидкорослі,економічно цінні породи дерев

(сосни і ялини). Однак ця по�літика фактично сприяє гло�бальному потеплінню.

По�перше, очищення лісупризводить до того, що в атмо�сферу виділяється вуглець, якийраніше запасався в листі, мерт�вих деревах і ґрунті. По�друге,

переважанняхвойних поріднад широко�л и с т я н и м изначно впли�ває на альбедо— кількість со�нячної радіа�ції, яка відби�вається в кос�мос. Сосни іялини погли�нають більшетепла, ніж ду�би і буки. «Су�часні ліси за�

пасають менше вуглецю, ніж їхпопередники в XVIII столітті.Зсув у бік хвойних дав по�тепління Європи майже на 0,12градуси. Це зростання приблиз�но дорівнює шести відсоткам відтого ефекту, який при спалю�ванні викопних видів паливавпливає на глобальне потеп�ління», — вважає провідний ав�тор статті Кім Наудтс. Вчені за�кликають не вважати посадкунових лісів панацеєю від кліма�тичних зрушень і уважно стави�тися до того, які породи деревсадять лісники, пише dt.ua.

Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я

Глобальне потеплінняпровокують хвойні ліси

Відкрийте

свій

Вартість передплати

на півроку — 48 грн. 60 коп.

на три місяці — 24 грн. 30 коп.

на місяць — 8 грн. 10 коп.

Передплатний індекс

в усіх відділеннях зв’язку 40744Триває передплата

на 2016 рік на газету «Світ»

ТТррииввааєє ппееррееддппллааттаа

ннаа 22001166 рріікк ннаа ггааззееттуу ««ССввіітт»»

Візит американської делегаціїГІС�географів до Наукового

центру аерокосмічних дослід�жень Землі Інституту геологіч�них наук НАН України, що від�бувся в перші дні лютого, перед�бачав обговорення можливоїучасті фахівців центру у вико�нанні проекту щодо картуванняміст другої величини для забез�печення стійкості, безпеки лю�дини і запобігання надзвичай�ним ситуаціям.

У форматі науково�практич�ного семінару гості і науковціакадемічної установи та ком�панії ECOMM (м. Київ) обмі�нялися думками з приводу роз�витку спільних досліджень містта довкілля України з викорис�танням даних дистанційногозондування Землі та геоінфор�маційних технологій.

Зокрема, фахівці центру роз�повіли про результати дослід�жень проблем великого міста наприкладі української столиці.Вони виступили з доповідями:«Методика виявлення та ло�калізації тепловтрат об’єктів ур�банізованої території», «Вико�ристання мультиспектральнихкосмічних знімків для вивченняландшафтних процесів уміському середовищі за допо�

могою ГІС�технологій», «Виз�начення потоків вуглецю тапродуктивності рослинного по�криву з використанням мето�дів дистанційного зондування»«Оцінка екологічного стану во�доймищ за допомогою методівГІС та ДЗЗ», «Обробка гіпер�спектральних зображень для ви�явлення забруднення міськихтериторій», «Картування за�

бруднення атмосфери містадіоксидом азоту/діоксидом сір�ки, використовуючи супутни�кові та наземні дані».

Американські колеги високооцінили рівень представленихметодик і результатів їх валіда�ції, обговорили можливість ви�користання створених продуктіву проекті.

Вл. інф.

Н А У К А І М Е Д И Ц И Н А

Революція проти ракуАмериканські дослідники

заявили про винайдення по�тенційно революційної те�рапії для боротьби із раком тазапобіганню його рецидивів.Результати дослідження на�уковці представили на самі�ті Американської асоціаціїсприяння розвитку науки уВашингтоні, пише The Іnde�pendent.

Під час дослідження паці�єнтам вводили генетично мо�дифіковані імунні клітини,або так звані Т�лімфоцити.Пацієнти з пізніх стадій ракукрові, яким прогнозували, щовони проживуть не більшеп’яти місяців, показали повнуремісію після 18 місяців по�дальших перевірок без будь�яких ознак повернення захво�рювання. Таких випадків за�фіксували у 90% із 35 дослід�жуваних.

«Ми не виявили у них жод�них ознак лейкемії, викорис�товуючи дуже точні техно�логії», – зазначає один із ке�рівників дослідження профе�сор Стенлі Рідделл, уточнив�ши, що цим хворим не допо�магали жодні традиційні ме�тоди лікування. Також такийметод досліджували на 40 хво�рих із діагнозами неходж�кінська лімфома та хронічнийлімфоцитарний лейкоз. Біль�ше 80% пацієнтів реагувалина лікування. Близько поло�вини з них теж досягли по�вної ремісії протягом 18місяців.

Вільям Фіссел і його колеги зМедичного центру при Універси�теті Вандербільта (США) сконст�руювали штучну нирку з декіль�кома фільтрами з інтегрованими вних мікрочипами, повідомляєScienсeDaily. Автори пояснюють,що їм вдалося створити пристрій,який виконує функції нирки. Йо�го установка дасть змогу відмови�тися від регулярного діалізу, вва�жають вони. Енергію для своєїроботи штучна нирка, розміриякої можна порівняти з алюмі�нієвою банкою, буде отримувативід людського серця.

Нині прилад перевірять у ла�бораторних умовах. Дослідникививчають, як кров проходитькрізь фільтри, виявляючи, як за�побігти можливому утвореннюзгустків.

Розробники вважають, щоперші дослідження кремнієвихфільтрів, забезпечених мікрочи�пами, на пацієнтах почнутьсянаприкінці 2017 року. Уже заразавтори набирають команду доб�ровольців, готових протестуватипристрій.

Чип замість нирки

В І З И Т

Для безпеки міста та людини в ньому

Доктор географії Мелінда ЛЕЙТУРІ і доктор геологічних наук Олексій САХАЦЬКИЙ знайшли багато спільних тем для обговорення і співпраці