6 «Освіта України» 7№ 20, 23 травня 2016 рокутема тема

Гостра Гостра

Вивчення досвіду викорис-тання особистісно-роз-вивальних педагогічних

технологій у професійно-тех-нічній освіті показало відсут-ність системності в їх реалі-зації та високу трудомісткість. Педагоги ПТНЗ звертають ува-гу на недостатню обізнаність щодо таких технологій, брак методичних матеріалів сто-совно їх створення, реаліза-ції та оцінювання. Це, зокре-ма, й зумовило проведення у 2013–2015 роках досліджен-ня «Вдосконалення особистіс-но-розвивальних педагогічних технологій у професійно-тех-нічній освіті». Працювали спів-робітники лабораторії профе-сійного навчання Інституту професійно-технічної освіти Національної академії педаго-гічних наук під керівництвом заступника директора устано-ви Ганни Романової.

Дослідження виконувалося на базі 12 установ: 8 ПТНЗ, 2 навчально-методичних цен-трів ПТО в областях, профе-сійно-педагогічного коледжу і ВНЗ. На етапі констатуван-ня було встановлено, що знач-на кількість педагогів ПТНЗ (78%) віддають перевагу засто-суванню предметно-зорієнто-ваних педагогічних технологій над особистісно-зорієнтова-ними. А високий рівень готов-ності до запровадження остан-ніх, який є творчим за своєю сутністю, сформований лише в окремих педагогів. Актуаль-ними напрямами розв’язання цієї проблеми є підготовка майбутніх педагогів ПТО під час їх навчання у вишах і вчи-телів, які працюють, у процесі підвищення педагогічної ква-ліфікації.

Упродовж експерименталь-ної роботи зробили експертну оцінку вагомості впливу осо-бистісно-розвивальних педаго-гічних технологій на форму-вання професійних значущих особистісних компетентнос-тей учнів ПТНЗ. У загаль-ному рейтингу перша пози-ція – у проектного навчання. Такий результат можна вва-жати закономірним, оскільки саме ця технологія забезпечує отримання знань через діяль-ність. Таке навчання реалізує цілі випереджального розвит-

ку автономності й активнос-ті. Водночас спостерігається диференціація пріоритетів в оцінці технологій щодо фор-мування особистісних компе-тенцій за галузевим спряму-ванням. Якщо оцінка педагогів ПТНЗ автотранспортної галу-зі в цьому аспекті збігаєть-ся із загальнорейтинговою, то педагогічні працівники про-фесійно-технічних навчальних закладів аграрної галузі найви-щу оцінку дали технології про-блемно-розвивального навчан-ня, що забезпечує одночасний розвиток інтелекту, професій-них та особистісних якостей. Для педагогів ПТНЗ будівель-ної галузі характерною є ви-сока оцінка кейс-технології, що розвиває в учнів широту і гнучкість мислення, допомагає навчити їх вміння раціонально використовувати інформацію, самостійно аналізувати факти, знаходити оптимальні рішення конкретних питань.

З’ясувавши, що більшість педагогів ПТНЗ мають недо-статній рівень готовності до створення та запроваджен-ня таких технологій, на базі Інституту професійно-техніч-ної освіти працівники лабо-раторії технологій професій-ного навчання організували тренінг-курс. Його особли-вість – демонстрація педаго-гічним працівникам системи ПТО алгоритму проектування технологій навчання кваліфі-кованих робітників та оволо-діння окремими особистісно-розвивальними технологіями. Серед них – проектна, про-блемно-розвивальна, імітаційно- ігрова, технологія модульно-рейтингового навчання, колек-тивної розумової діяльності, розвитку критичного мислен-ня, а також кейс– і коучинг-технології.

Педагоги виконували ін-дивідуальний проект у фор-мі електронного портфоліо, складовою якого стали мето-дичні матеріали щодо засто-сування особистісно-розви-вальних технологій навчання у практиці своєї діяльності. З

ініціативи директора інститу-ту Валентини Радкевич прове-ли конкурс найкращих проек-тів, переможці якого отримали сертифікати та цінні призи.

Після завершення тренінго-вої роботи здійснюється після-тренінговий супровід його учасників: проводяться вебі-нари, семінари, майстер-класи. Учасники обмінюються досві-дом розроблення та застосу-вання особистісно-розвиваль-них технологій онлайн. Учителі й методисти активно взаємоді-ють у веб-просторі.

Відбулося 34 тренінги, тре-нінг-курси, майстер-класи, в яких узяли участь 25 мето-дистів навчально(науково)-методичних центрів (кабінетів) ПТО України, 16 методис-тів ПТНЗ, 94 викладачі за-гальноосвітніх дисциплін, 139 викладачів спеціальних дис-циплін, 77 майстрів виробни-чого навчання. Підтвердилася ефективність методики вдо-сконалення особистісно-роз-вивальних педагогічних техно-логій у професійно-технічній освіті. Отримані дані свідчать про позитивний вплив засто-сування методики на результа-тивність навчання учнів ПТНЗ. Зокрема, статистично досто-вірними є показники підви-щення мотивації до навчання, навчальної успішності учнів, їхньої готовності до роботи в команді, розвитку низки осо-бистісних властивостей тощо.

Упровадження результа-тів науково-дослідної робо-ти здійснюється через роз-повсюдження підготовлених науково-методичних праць се-ред цільової групи користу-вачів, оприлюднення під час проведення науково-практич-них масових заходів. З науко-вим доробком та продукцією лабораторії технологій про-фесійного навчання можна ознайомитися на новому сай-ті Інституту професійно-тех-нічної освіти НАПН Украї ни: www.ivet-ua.science

Марина АртюшинА, для «Освіти України»

Ділимося ДосвіДом

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПТНЗ: ВІД НАУКИ ДО ПРАКТИКИУкраїні потрібні ініціативні фахівці, готові швидко оновлювати знання, освоювати нові сфери діяльності, розширювати арсенал навичок і вмінь і творчо їх застосовувати. Особливу роль у формуванні таких спеціалістів – випускників ПТНЗ – відіграють особистісно-розвивальні технології навчання.

www.hyser.com

.ua

www.luxfon

.com

Сьогодні професійна освіта перебуває в очікуванні но-вого законодавства. Воно

вже народжене у творчих су-перечках. Робота над ним три-вала понад півтора роки. Зда-ється, залишився лише один крок – винести проект зако-ну до сесійної зали Верховної Ради України. Проте саме цей крок іноді стає найдовшим, а іноді й узагалі не відбувається. Та чи здатна система профе-сійної освіти існувати у закон-сервованому стані далі? Безпе-речно – ні! Тим більше, що затримуючи голосування за новий закон, який стосуєть-ся життєдіяльності професій-ної освіти, депутати проголо-сували за Закон «Про бюджет України на 2016 рік», яким на-несли нищівний удар по про-фесійній освіті України.

Отже, у 2016 році галузь, че-рез зміни у системі фінансу-вання, вже опинилася на межі існування. Сьогодні у багатьох регіонах вона практично фінан-сово паралізована. Саме такі, непродумані, шокові ситуа-ції вимагають від управлінців швидкого реагування.

У таких умовах головне пи-тання, на яке ми маємо дати відповідь: «Чи потрібна систе-

ма професійно-технічної осві-ти столиці?» Проте на це пи-тання відповідати не політикам і не чиновникам. Це вирішу-ють самі громадяни, обираючи, де і чого навчатися їхнім дітям.

В умовах чинних правил ста-рого законодавства та фінан-сового тиску необхідно ви-рішувати декілька нагальних питань, без яких система про-фесійної освіти існувати вже не зможе.

УМоВи диктУє ринок Професійна підготовка має відповідати потребам ринку праці. Проте не слід забува-ти, що професійна освіта – це формування сучасного ро-бітничого потенціалу столиці, економічна складова розвитку й інвестиційної привабливос-ті регіону.

Якщо в цілому по Україні мережа ПТНЗ за останні 30 років зменшилася на 8%, то в Києві – на 50% (з 50 до 26). У столиці вже маємо май-же вдвічі вищий від загально-українського середній показ-ник наповнюваності ПТНЗ (Україна – 334 учні, Київ – 627). 10 із 26 навчальних закла-дів наповнені понад проект ну потужність.

За порівняльними даними галузевого спрямування під-готовки кваліфікованих пра-цівників в Україні й Києві можна зробити такі виснов-ки: професійні заклади Ки-єва порівняно з Україною готують утричі більше квалі-фікованих працівників тран-спорту та зв’язку; майже вдві-чі більше – для будівництва та сфери послуг.

Через те, що у столиці, як і в цілому по країні, відсут-ній моніторинг перспектив-них потреб ринку праці, про-фесійні навчальні заклади вже шість років поспіль формують замовлення на підготовку ро-бітничих кадрів винятково на підставі прямих двосторон-ніх договорів із роботодавця-ми – замовниками робітни-чих кадрів.

За п’ять років кількість укла-дених договорів зросла в 1,6 разу. За роками маємо таку динаміку: 2011 року укладено 1,5 тис. договорів на підготовку 18,4 тисячі учнів, у 2016-му – 2,5 тис. договорів на підготов-ку 18,2 тисячі учнів. Проте при збільшенні кількості договорів спостерігається зменшення за-мовлень, що надходять від під-приємств на кваліфікованих робітників, і це відповідає си-туації, яка склалася на ринку праці.

Виконати запити робото-давців – надзвичайно склад-но. Але треба зважати і на те, що більш як 90% випуск-ників загальноосвітніх на-вчальних закладів Києва хо-чуть отримати вищу освіту, і лише низькі бали за резуль-татами ЗНО приводять їх до закладів профтехосвіти. Тож не дивно, що у ПТНЗ міс-та киян – менше 40%, ре-шта – вихідці з інших регі-онів. Молодь обирає професії престижні й популярні, і має на це право, а технологічно складні – дуже неохоче.

коМплекСне фінАнСУВАння Фінансування професійної освіти має відбуватися за фор-мулою співфінансування: дер-жава – місто – роботодав-ці. Якщо останні хочуть бачити якісно підготовленого робіт-ника, то вони мають вклада-ти кошти у сучасне обладнан-ня, яке допоможе студентові краще відпрацювати робітни-чі навички.

У 2016 році, коли багато міст України не змогли впоратися з фінансуванням профтехосвіти, столиця на всі 26 ПТНЗ (а це більше 16 тисяч учнів і 3,5 ти-сячі викладачів і майстрів) пе-редбачила повне фінансуван-ня обсягом понад 332 мільйони гривень.

Державне замовлення на підготовку робітничих кадрів, яке у 2015–2016 н.р. склада-ло 7,2 тис. учнів, виконано на 97%, до навчання приступило понад 7 тис. осіб.

Якісна підготовка кваліфі-кованих робітників в умо-вах сьогодення є справою дорогою: вартість утриман-ня одного учня у ПТНЗ, яке включає додаткові кошти на стипендію, витратні матері-али, обладнання, енергоно-сії, становила у 2014–2015 н.р. у середньому 18,5 тисячі гривень на 1 особу, в 2015–2016 н.р. ця сума перевищує 21 тисячу – з урахуванням знач ного збільшення витрат на оплату енергоносіїв. Для порівняння: навчання одного учня у школі в середньому по місту коштує вдвічі менше – 11 тисяч гривень.

Роботодавці вимагають від профтехосвіти якісної профе-сійної підготовки, швидкого реагування на виклики рин-ку праці, впровадження нових професій і виробничих техно-логій, оновлення матеріаль-но-технічної бази. При цьому державне фінансування цих напрямів діяльності закладів ПТО майже відсутнє й онов-лення навчальної бази здій-снюється в основному за ра-хунок власних ресурсів ПТНЗ і кошторисних призначень Ки-ївської міської державної ад-міністрації. Розробка нових стандартів і нових робітни-чих професій покладена теж на навчальні заклади. Нові тех-нології учні можуть опанувати в основному в навчально-прак-тичних центрах, створених на базі закладів профтехосвіти за допомогою зарубіжних соці-альних партнерів. Наприклад, фірм «КНАУФ», Caparol, «Хен-кель. Баутехнік», Bosch або у рамках реалізації міжнародних проектів.

Незважаючи на економічну кризу, ПТНЗ у 2015 році зумі-ли отримати додаткові надхо-дження від різних видів своєї діяльності на суму 12,2 міль-йона гривень, зокрема, лише від навчально-виробничої ді-яльності – 7,2 мільйона. За-вдяки цьому при підготовці до нового навчального року за-клади проф техосвіти на онов-лення навчально-матеріальної бази та інформатизацію на-вчального процесу використа-ли 580,5 тисячі гривень спе-ціального фонду ПТНЗ, на проведення капітальних і по-точних ремонтів улітку 2015 року витрачено 4,1 мільйона гривень (1,5 мільйона бюджет-них коштів та 2,75 мільйона за рахунок власних надходжень). Тому сьогодні навчальні за-клади мають сучасні кабіне-ти, навчально-виробничі май-стерні, лабораторії. І чутки про катастрофічне станови-ще обладнання навчальних за-кладів профтехосвіти є дуже перебільшеними, принаймні у столиці. Для прикладу: у 26 ПТНЗ є 96 комп’ютерних класів; у навчальному проце-сі використовують понад 2 тисячі комп’ютерів. На один

комп’ютер у професійних за-кладах припадає 7 учнів. Цей показник є кращим від серед-нього по Україні – 12 учнів на один комп’ютер.

ВідгУки про якіСть Досить часто лунають закиди щодо низького рівня профе-сійної підготовки випускників закладів профтехосвіти. Ціка-во, що найбільш активними є особи, дуже далекі від са-мих роботодавців – замовни-ків робітничих кадрів. Управ-ління галузі для встановлення реальної картини щорічно проводить моніторингові до-слідження рівня задоволення роботодавців якістю профе-сійної підготовки випускників ПТНЗ і досліджує стан закрі-плення випускників на робо-чих місцях.

У 2015 році у моніторингово-му дослідженні брали участь ви-пускники професійних навчаль-них закладів і роботодавці. Було опитано 75% від загальної кіль-кості випускників. Із них 63,7% задоволені отриманою профе-сією; 54,5% задоволені умовами робочого місця; 83,3% залиши-лися працювати на першому ро-бочому місці через півроку піс-ля працевлаштування.

1729 роботодавців надали свої відгуки про рівень якос-ті професійної підготовки мо-лодих робітників із 259 про-фесій. Маємо такі результати: повною мірою відповідає по-требам роботодавців рівень знань – 81,6%; рівень профе-сійних вмінь – 81,9%; рівень практичних навичок – 81,1%.

Через те, що ці моніторинго-ві дослідження здійснювалися з участю навчальних закладів, для підтвердження об’єктивності їх результатів у січні – березні 2016 року управління професій-ної освіти самостійно здійснило репрезентаційне моніторингове дослідження рівня задоволення роботодавцями професійною підготовкою наших випуск-ників. Опрацьовано анкети від 450 респондентів. Маємо такі результати: високий рівень за-доволення якістю професійної підготовки підтвердили у 66,8% молодих кваліфікованих робіт-ників, достатній рівень відзна-чили у 32,4% випускників, рі-вень, що не відповідає потребам роботодавців, виявили у 0,8% випускників.

Рівень взаємозв’язків між роботодавцями та закладами профтехосвіти оцінили на ви-сокому рівні – 36,4% респон-дентів, як задовільні – 57,7%, на низькому рівні визнали 5,9% роботодавців. Тобто завдяки спільним зусиллям навчальних закладів і роботодавців наші ви-пускники в цілому відповідають вимогам ринку праці. Проте, як показало дослідження, нам не-має чого заспокоюватись і є над чим працювати.

Одним із головних показни-ків затребуваності робітничих

ПТО: ВДОСКОНАЛЮЙ ТА РОЗВИВАЙ!кадрів є працевлаштування ви-пускників. У 2015 році здобули професійну освіту 7,7 тис. ви-пускників ПТНЗ, які отримали: 6743 дипломи кваліфікованого робітника, 587 дипломів молод-шого спеціаліста і 382 свідоц т-ва про присвоєння робітничої кваліфікації.

Незважаючи на складну економічну ситуацію, попит роботодавців на кваліфіко-вані робітничі кадри зберіга-ється, про що свідчить рівень працевлаштування випускни-ків 2015 року: 86% (6647 осіб) отримали гарантоване перше робоче місце за обраною про-фесією, продовжила навчан-ня у вищих навчальних закла-дах 961 особа (12%), призвані на службу до лав Збройних сил України – 22 випускни-ки (0,3%), тобто загальна кіль-кість працевлаштованих скла-дає 7640 осіб (98%), причому більш як 80% осіб влаштовані на роботу саме на підприєм-ствах, в установах і організа-ціях Києва. У сучасних склад-них економічних умовах це є вагомим результатом.

СоціАльнА СклАдоВА Професійна освіта є соціально орієнтованою. Вона є вдалим життєвим стартом для подаль-шого успішного розвитку осо-бистості, досягнення вершин на професійному поприщі.

Не слід забувати про со-ціальну складову, котру бере на себе професійна освіта, яка дає можливість отримати не тільки професію, а й ро-боче місце дітям із соціально незахищених сімей. Трети-на учнів професійно-технічної освіти – це діти-сироти (4%); діти з неповних та малозабез-печених сімей (22%); діти-інва-ліди або діти з обмеженнями життєдіяльності (2%). Кожен восьмий випускник ПТНЗ що-річно після отримання диплома вступає та стає студентом ВНЗ. Кількість таких абітурієнтів за останні вісім років зросла більш ніж удвічі. Отже, отри-мання професії – це лише перший крок для подальшого професійного й особистісного зростання.

Серед столичних випускни-ків ПТНЗ лише 1,2% залиша-ються непрацевлаштованими. Наш показник вдесятеро мен-ший за загальноукраїнський. Більшість абітурієнтів (83% із 99%), незалежно від того, що не всі вони – кияни, знаходять своє робоче місце у Києві, та ще й мають можливість отри-мувати гідну заробітну плату.

Так, зарплата з окремих робітничих професій і спеці-альностей у столиці сьогодні становить від восьми до два-надцяти тисяч гривень. Як ба-чимо, це перевищує заробітну плату багатьох працівників, які отримали професію після за-кінчення ВНЗ.

Учні професійної освіти ма-ють усі можливості для подаль-шого особистого професійно-го успіху. Для прикладу: троє з віце-прем’єр-міністрів Украї-ни починали свій професійний шлях із ПТНЗ; серед випуск-

ників ПТНЗ міста Києва: 18 Героїв Радянського Союзу – учасників Другої світової ві-йни; Герой України – лікві-датор аварії на Чорнобильській АЕС; двоє Героїв України – Героїв Небесної Сотні; відомі політики, бізнесмени, актори, журналісти.

Сьогодні, напевно, немає людини, яка б не розуміла, що отримати професію озна-чає мати гарантований заробі-ток для добробуту власної ро-дини.

«ЗА» і «проти» Усе це і є відповіддю на пи-тання, чи потрібна столиці про-фесійна освіта. Сьогодні перед нами стоїть завдання зберегти, розвинути й удосконалити ці-лісну систему підготовки квалі-фікованих робітничих кадрів, кількість і професійний рівень яких має визначати регіональ-ний ринок праці.

Ми за реформування профе-сійно-технічної освіти, за де-централізацію управління, за фінансування закладів галузі з різних джерел. Ми підтримує-мо ідею створення єдиної сис-теми професійної освіти, яка поєднала б потенційні можли-вості ПТНЗ і ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації.

Ми за створення закладів нового типу: в 2015 році вже здійснено оптимізацію вось-ми навчальних закладів, ство-рено професійний коледж із посиленою військовою та фі-зичною підготовкою і 3 регіо-нальні центри професійної освіти.

Ми за прозорість і відкри-тість прийняття управлінських рішень, за збереження прин-ципу доступності професійної освіти для всіх груп населення. Ми за здійснення профільно-го навчання старшокласників на базі закладів профтехосві-ти – і за збереження загально-освітньої підготовки у закла-дах професійної освіти. Ми не тільки за це, ми будемо дотри-муватись окреслених принци-пів. Своїх «за»!

Але ми проти непродума-ної оптимізації мережі ПТНЗ, бо у Києві з 51 такого на-вчального закладу залишило-ся 26. Проти передачі май-нових комплексів закладів профтехосвіти вишам та ін-шим структурам. Ми не під-тримуємо ідею, що кваліфі-кованого робітника можна підготувати у стінах загальної середньої школи у результа-ті 6-годинного тижневого на-вантаження чи в стінах ака-демічного коледжу одночасно зі здобуттям кваліфікаційного рівня бакалавра.

Сподіваюся, що сьогодніш-нє обговорення викликів, які стоять перед столичною проф-техосвітою, дасть нам змогу сформувати оптимальну про-граму підготовки кваліфікова-них робітничих кадрів для по-треб Києва.

Щодо професійної освіти ми маємо діяти лише за принци-пом: удосконалюй та розвивай!

олена фідАнян, для «Освіти України»

Про майбутнє професійно-технічної освіти, проблеми фінансування, перспективи співпраці з роботодавцями та засади, на яких варто реформувати галузь, розповідає директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації Олена ФІДАНяН.