З CBHTO:Ltr ПEPEJ.tlOГ:Нl ПРОЛЕТАРІ ВСІХ І(РАІН, ЄДНАЯТЕСЯІ

.N!! 72 (3977)

ЧЕТВЕР

9 ТРАВНЯ

1974 р.

Ціва 2 коn.

ОРГАН БРОВАРСЬКОГО МІСЬКОГО КОМІТЕТУ КОМ)'НІСТНЧНОІ ПАРТІІ VКРАІНИ, МІСЬКОІ І РАИОННОІ РАД ДЕПП'АТІВ ТРFДІІЩИХ КИІВСЬКОІ ОБЛАСТІ

·Москва-, 1945 рік. Па.ра.д Перемоги.

Олекса МАКСИМЕЯКО

Ветерану Ти в двадu.ять три війну закінчив. На Ельбі твій останній постріл Всю правоту твою засвідчив, Одкрив шляхи в небесний простір. Ти в орденах вернувсь додому, Увесь у шрамах, як у латах. З мішком похідним скинув втому. І сонцем виповнилась хата . .. . В труді важкім літа минуЛи. Орав у полі, сіяв жито, Під степові, пташині гули Допізна з вдовами косив ти. З руїн підводив Украіну

1945 рік. Радrянськи:й праnор над рей~еоrагом у Берліні. (Фотохроніка ТАРС).

На фото: .воїни-пер~ожці кидають прапори пове,р,женої гітлерrвської армі·і до ,підніжжя Мавзолею.

В мартеннім сяйві горизонту. Ти на переднім краї й нині, В бригаді трудового фронту. Тебе зовуть вже ветераном Твої сини - орли крилаті. Ти Землю серцем полум'яним Урятував для них, солдате!

Двадцять дев'ять ронів то­му в Карлехорсті .... перед- . місті Берліна, був підписаний акт про беззастережну капі­туляціЮ фашистськоі Німеч­чини. 9 травня 1945 року Москва · тридцятьма залпами з тисичі гармат сповістила світ про нашу велику пере: могу. День цей став єцітлим евитом радянськ.ого народу

і всього прогресивного щод-ства. ·

· Історія знає немало війн, ' великих і малих. Але воєн- -~ ·ний ураган, що вдерся на

нашу землю червневим еві­

танком 1941 року, був ~ай­лютіший і найруйнівніший. Разом із сателітами фашист­

ська Німеччина кинула про­

ти Радянського Союзу 190 дивізій. Армія вторгнення

налічувала 5,5 мільйона сол­датів і офіцерів ; 37 і2 тан­ків, 4950 бойових літаків,

47260 гармат і мінометів.

Жодна інша держава не ветояла б від такого удару, якого завдала фашистська Німеччина Радянському Сою­зові. Але Радянська держа­ва вистояла. В годину смер­тельної небезпеки, що на­висла над нашою Бахьківщи­ною, Комуністична партія розгорнула величезну роботу по мобілізації сил народу і армП на розгром заrарбни­ків, по перетворенню країни в єдиний бойоr~ий табір. Пар­тія звернулася до робітни­чого класу, колгоспного се­

лянства, радянської інтелі­

генції із закликом: <<Усе для фронту, усе для перемо­ги!». Цей лозунг став непо­

рушним законом життя ра­

дянських людей.

Сила відсічі загарбникам зростала з кожним днем.

Натхнені високими цілями боротьби, радянські .воїни,

трудівники тилу робили все , щоб Батьківщина перемогла.

Величезну мужність ви- . явили захисники Ленінграда, Севастополя, Одеси. Києва,

ВЕЛИКИЙ ПОДВИГ НАРОДУ Генерал армії О. С. ЖАДОВ, Герой Радянського Союзу

Смоnеиська. Тули. Особливо баніУ, Норвегії:, .в остаточній ціалістичної ідеології над хоче'ІЬСЯ підкреслити роль перемозі над фашистською людиноненависницькою ідео-захисникlв міста ЛеиЩа. коаліцією. логією імперіалізму і Фа· Своєю nійкістю і самов!дда- Рано вранці 1 травня над шизму. ністю · вони скували сили рейхстагом у Берліві зама- Як не згадати тут чудові противника, які призначали- йорів червоний прапор - слова В. І. Леніна про те, ся для удару на _Москву. Прапор нашої великоУ Пере- що ніколи не перемогти то-В історичній битві під Мо- моги. 9 травня радянські го наро-дУ. робітники і селя-

. ск.вою, де зіткнулиси головні .війська вступили на вулиці ни якого в більшості своій угруповання радивських і повсталоУ Праги. знали, відчули і побачили, німецько-фашистських військ, Ніколи 11е забудеться той що 'ВонИ відстоюють свою, було остаточно поховано гіт- радісний і щасливий день. Радянську владу - владу л ерівський план <бліцкріrу'•. Здавалося, що й сонце тоді трудящих, що відстоюють ту Перемоl'а під Москвою ста- світило яскравіше. Це був справу, перемога икоІ Ім і їх ла початком докорІнного по- , перший мирний ранок після дітям забезпечитЬ можли-вороту в ході другої: свlтовоІ 1418 .вогненних днів і иочей. вість нористуватися всіма війни . Розгромивши німецько- благами культури, всіма пло-у боях з гітлерівськими фашистську армію, радян- дами людськоІ праці.

окупантами мені довелося ський народ і його Збройні Єдність, самовідданість і бути з перших днів війни до Сили здійснилІf безсмертний воля радянського народу дl-незабутнього травневого ран- подвиг. стали найперекоипивіше ві-ку 1945 року. Шели боІв У Перемога над фашистсь- дображення у героІчних по-Білорусії: і на полях Під- кою Німеччиною була здобу- двигах · в ім'я захисту соціа-москов'и пам'ятною дли мене та спільними зусиллями ба- лістичної Вітчизни. Це був nодією була участь в !сто- гатьох народів. Проте голов- справді всенародний героІзм. ричній Сталінградській бит- ний тягар війни винесли на За бойові подвиги на фрон-ві, де .довелося командувати своїх плечах радянський на- тах урядові нагороди одер-66~ю арм~ею ~згодом 5-а род. радянські Збройні Сили. жали більш ян 7 мільйонів гвардійська арміи). Розгром у Великій Вітчизняній чоловік, понад 11500 тих, ФашИстів під Сталінградом війні радянський народ здо- іХТО відзначився в боях, удо-і на Кавказі поклав початок був воєнну, політичну і еко- стоєно високого звання Ге-

_масовому вигнанню ворога з номlчну перемогу над імпе- роіі Радянського Союзу. нашої землі. ріаліетичними агресорами. У славній когорті мужніх Новим етапом у досягнен- Ця перемога продемонстру- захисників Батьківщини -:

ні перемоги була битва під вала незламність Радянської представники всіх національ-Курськом. Міццю радинеької держави, великі lІереваги ностей нашоІ краУни. зброІ фашистська Німеччи- соціалістичного ладу над ка- Однією з важливих умов· на в цій битві була постав- пlталістичним. Невичерпним перемоги були переваги ра-лена перед катастрофою. джерелом сили Радянського дянської військової науки, у 1~44 році німецько-фа- Союзу були соціалістична радянського військового ми-

шистські загарбники буJІи економіка, соціально-політич- стецтва. повністю вигнані з територіі на та ідейна єдність нашого Уся країна, весь народ

ганізатором натхненником виступила славна Комуніс­тична партія. Вона підняла народ, його воїнів на свя­щенну визвольну війну, по­слала кращих своїх синів на передній край боротьби з во­рогом. Перемога Радянсько­го Союзу у Велиній Вітчиз­няній війні має всесвітньо­історичне значення. У цій війні, говорив товариш Л. І. Брежнєв, сини і дочки єди­ної Радянської Вітчизни не лише з честю відстояли свої соціалістичні завоювання, а й врятували світову цивілі­зацію від фашистського вар­варсrва, подавши тим самим

могутню підтримку визволь­ній боротьбі народІв .

День Перемоги радянсь­кий народ святкує в обста­новці величезного · трудового

і політичного піднесення. Трудівники міст і сіл спов­нені рішимості успішно вті-

.'!ИТИ В ЖИТТЯ накреСЛеННЯ

XXIV - з'rзду КПРС, викона­ти і перевиконати завдання четвертого, визначального

року п'ятирічки.

Завдяки активній і ціле­спрямо.ванlй діяльностІ на- ~ шої парті'і, П Центрального \ Комітету, Пол~тбюро ЦК і \ особисто Генерального сек- \ ретаря ЦК КПРС товариша \ J).. І. Брежнєва успішно здійснюється Програма ми­РУ. досягнуто позитивних зрушень у мІжнародній об­становці. Проте ми не може­мо не рахуватяси з тим, що у свІтІ існують і діють arpe• сивнl сили імперіалізму, які .

вистуПають за гонку озброс

єнь, намагаються підірвати

позиц!У соцІалізму, справу

миру І безпеки народів. Усе

це вимагає від нас і далі ви-Радянського Союзу. Насту- суспільства, радянський пат- самовіддано підтримува·ли пальні операції наших Зброй- ріотизм і пролетарський ін- свої Збройні Сили. робили являти високу пильність , них Сил у 1944- 1945 ро- тернаціоналізм, дружба на- все, щоб забезпечити роз- зміцнювати оборонну могут-ках відіграли вирішальну родів СРСР, згуртованість гром агресора. Яскравим ність Радянської держави, роль у визволенні від фа- народУ навколо партії ному- пр()явом єдності народу 1 ар-шистськоІ окуnаціІ народіВ нlстів, безприкладний ге- мlї був масовий партизансь- щоб усе, ,що завойовано на-Польщі, Чехословаччип. роІзм 1 мужність радянських кий рух у тилу ворога. шим народом, було надійно РумуніУ, Болrар1І. Юrосла- воУнlв, партизанів 1 підпіль- Головним джерелом нашої захищене. ~ вп. Угорщини, АвстріІ, Ал- ників. Це була перемога со- перемоги було те. що її ор- (РА~~У). \

~----------....... ,...-._._ ________ •#~#""..,". ... ...,...,.""_"'_""":--~..,",.....__.....,._,._, _ _,_..,...,_"..."..., __ .~"'С'"''"'r--....,....",..."#-,>С"##<С""..:+ІІ". #1"0#47,С4#:І ... .с-..:+ІІ.о0"1w0":1"8~е dU4' ..

Такий він, Василь Мележик У центрі Гоголева висо­

чить обеліск, на якому золо­тими літерами викарбувано шістсот прізвищ . односель­чан , що загинули в боротьбі з фашистськими окупантами. Серед найбільш розповсюд­жених прізвищ є і Мележи­ки. Син одного з них - Ва­силь Васильович - працює в радгоспі « Гоголівський» трактористом. З ним. зустрі­лися вже надвечір у полі. Кремезний, зосереджений, він вів . свою : машину .вnевне­но, без будь-Яного напружен­ня. Відразу відчувалася май­стерність . Після знайомства і кількахвилинної розмови він дав зрозуміти, . що поспішає виконати завданн~. Домови­лися після закінчення робо­ти зустрітися у нього вдома.

І ОТ МИ ЦІДИМО В просто­рій, світлій оселі Василя Ва­<.:ильовича Мележика. Поки він переодягається. цікавимо­ся галереєю фотознімків. На багатьох родинних упізнаємо рідних господаря, товаришів по роботі. А ось це, пояснює тракторист, я серед однопол­

чан-ветеранів 103-ої Ромен­ська-Київської ордена Суво­рова і ордена Кутузова стрі­лецької дивізії . з якою про­йшов нелег~ий шлях під час Великої Вітчизняної війни. Такі зустрічі відбулися в 1966 році в Москві , а поза­торік - у Києві .

Тяжка служба випала дев'ятнадцятирічному юна-кові. У червоноармійській книжці читаємо : << 1318 стрі­лецІ,кий полк . Розвідник. 177 окрема розвідрота. 131 :-,ютоциклетний батальйон. Розвідник>>. Ця воїнська спе­ціальність вимагала не тіль­ки великої фізичної загарто­ваності, витримки. а й вмін­ня розібратися в .складній обстановці. діяти напевно.

- Одного разу, - розпо­нідає ВасиЛІ, Васильович.­пішло нас п'ять чоловік у розвідку. Потрібно було при­вести «язика». Зробили за­сідку біля дороги. Дочекали­ся, поки проходили німецькі

солдати. Іх було шістнад­цять . Раптовий напад· і п'ят­надцять фашистс·ьких вояк підняли руки вгору. Шіст­надцятого. що спробува·в чи­нити опір, прошила автомат­на черга.

Після успішного виконан­ня завдання на грудях роз­

відника з ' явився знак «Від­VІінний розвідник >> і медаль « За відвагу>> .

Великий послужний спи­сок В. Мележика. Подяка Верховного Головнокоманду.-

ючого за звільнення бага­тьох міст. Серед них -Ки­єва, Білої Церкви, Корсунь-Шевченківського, розгром Яссо-Кишинівського угру-повання, взяття П.ЛоєЩт, Се­геда. Клужа: Подяка комам­дуючого Воронезьким · фрон­том генеJ?ала армії Ватутіна за форсування Дніпра, Мар­шала Радянського Союзу Толбухіна . За утримання плацдарму на західному бе­резі Дунаю. За уміле вико­нання бойового завдання ко­мандування під час запеклих боїв біля озера Балатон В. Мележик був нагородже­ний орденом Червоної Зір­ни, а пізніше - медалями :1а взяття Будапешта та ін.

В 1947 - році, після демо­білізації, В. Мележик повер­нувся у рідне село. Разом з односельчанами вІдбудовував зруйноване фашистськими окупантами колгоспне госпо­

дарство, а з 1950 року во­дить трактор. Став механіза­тором широкого профілю . йом1 присвоєно звання трак­ториста-машиніста першого · класу. Будь-яку роботу ви­конує швидко і якісно. За­кріплений за ним МТЗ-5 завжди в готовності. До бо­йових нагород на грудях ве­терана добавилася медаль << За доблесну працю>>, знак << Переможець соціалістично­го змагання 1973 року>>. Ви­блискує і крихітний значок, який свідчить про людяність. сумлінне виконання громад­ського обов'язку . Він -- ак­тивний донор.

Так живе і працює вете­ран минулої війни.

М. ІВАНИЦЬКИП.

На фото: кавалер ордена Червоної Зірни. тракторнет В. В. Мележик.

Фото В. Бендика.

ВЕТЕР АНИ ВІЙНИ НА ТРУ ДОВОМУ ФРОНТІ І17-річним юнаком прийшов

Л·\икола Садовникоа в один з військкоматів Ленінграда.

- Запишіть в ополчення, попросив.

йому відмовили, мовляв, мо· "юдий ще. Але наполегливість хлоnця взяла своє - Микола одержав зброю. ЗrодGм став бійцем Червоної Армії.

І ·nочалась його бойова біо· графія. r Волховський фронт. Південно-Західний. Незабутній день 19 листопада f~ року. коли nочалася оп~ра!і:~ ото­чення Сталіиградсьм~ -· угру­nовання вОрога. ~уt)еьі<а ду· rІІ.. . Такі· етапи nереможного наступу, кроки по звільненій землі.

- Надовго защ1м'Яталисн бої за визволення Броварів. -- -­згадує Микола Васильович. -­Тут я був снайпером, заnисав­ши на свій рахунок декілька знищених гітлерівців. Ніколи не забути руїн, які залиши.1и після себе фашисти. І як серце радіє, коли бачиш зараз наш е місто квітучим і зеленим .

За фор-суван.ня Дніnра Са­довников нагороджений орде­ном Слави ІІІ стуnеня. Має ряд інших бойових нагород. Був у армії на комсомольсь­ких виборних посадах: важа­ком комсомольців батальйону

і nолку, nомічником начальни­ка nолітвідділу по КОІІ<!Сомолу, застуnником начальника шта­

бу частиn. Дсюв·ід роботи, на­бутий під 1UII: . служби, майор у відстаІЩІ С•довников успіш­но використ.QЗУе зараз на тру .

довому фpotni. Уже кілька ра­зів комуністи ПМК-8 тресту «Броварнсільбуд» обирають Миколу Васильовича секрета­рем партбюро. І таке високе довір'я ветер:ан війни виправ­довує з чесЦО. Він - завжди серед людеt_ .. вмІло і творчо ор;гані~~вує. ,.~тійну роботу .

Чв..м·іІ;,!іо Y'ii.~twiв війни пра­цює ~і .•. , ; .,ЦА мехколоні . З ' 196~. >Р~У<'fіІ:У~ІІТ~я тесл я-рем n.~- · '· · зрцу колишній стар · . ір і:~аксимович Попа~ -: кі .а.ні оборони Ле1~~ІІF , А<~~У~ив в арти-лерн · " каЛІбру, а на за верша.nному. етаnі вііши був десантником. Иого груди npl'!· крашають шість бойових наго­род.

Рядавий Євrен Олександро­вич . ДуJІаєвський був понтоне­ро~t. Воював з першого і до останнього дИ!І Великої Віт· чизняної віііНJІ. Нагороди, яюІ­мн відзначений веrеран, краще за все свідчать пре> його байо­в 11 їt шлях. Медалі . с:За оборо­ну Сталінграда:., сЗа взяття

Фронтова дружба з тяжкими боями І Українсьnй фронт просувавеа по

Правобережній УкраінІ. У сІ~в\-аютому 1944 рокf ра­зом з вІІІськами 2-го УкраJнськоrо фронту було sA[tcaeo но велику насТупальну операцІю, відому під НВ3-Корсунь-ШевченкІвськоі.

я тоді воював у скаадІ восьмоУ роти 1317 стрІаецько­го. полку, Вночі в районі ВІаьшави розпочався :ц,..-8:1 бІй з фашистами, що рвалися до Звенигородки, IU.· чись опинитися в оточеннІ. Погані дороги, непогода s~· жали німецьким вІІІtькам рухатися. Кидаючи все ва шляху, по мішках з продуктамн й одягом виводили свої обози, поспішали вони уникнути сnраведлнво'і ·каРІІ·

Стомлені кількаденним боєм, наші воїни продовжУІІа­ли наступ. Взяли Хрестннівку. Поруч було ще одне се­ло. Вдосвіта наші піхотинці розмістилися на танках І вирушили далі. НесподІвано сnрава, 3-3а села, вихопн-

,,нся німецькі с,-нгрн». За якихось IQ-111 ХВИ.ІВR пuе затягJІо суцІаьиою пеленою АИІІУ ВіА Іи6ухІа сотев~о; снарядІв. -П L'la.IIH, МОВ СМО.ІІОСКИИИ, &ТИГРИ», DOC'n)ILJ(• дали і наші стридцатвчетвІркаа.

У цьому хаосі пострілів, вогню, вибухів раптом вчуаа­ся німецька мова. Поки пІхотинцІ вели бІА з гІтлерІв­ськими автоматниками, танкІсти вирааанея вперед. Ли­ше один наш танк стояв під прикриттям чнмалень!'оі будіВJІІ. Чи то лагодили хлопЦІ щосІ>, чи заІІІІІВИЛИся прикривати нас.

З провулка на мене А моїх товв,ришів на повному ходу, страхІтлнІІо лязкаючи rJ[севицяІІІИ, мчить _німец~>­кнй танк. Заховатися ніде, протнтаИІІОВі гранати теж всІ ВИЙШЛИ .

Відня», «За взяття Будапеш­та» гордо виблнскують на гру­дях воїна-визволителя.

Інженер-диспетчер комуніст Олександр Прокоnович Риба­ков починав службу рядовим, а· закінчив ії майором. За ·віА­ськовим фахом він - артиле­рист. Воював на Далекому Сході. Серед нагород, якими відзначений Олександр Проко­пович, - медаль Монгольської Народної Республіки. Чималий бойовий шлях про·

йшди nідполковник у відстав­ці Микола Васильович Ворон­ков, Василь Андрійович Кор ­шунов та інші учасники війни. Всі вони зараз сумлінно nра­цюють, на трудовому фронті

примножують славу й міць на­шої Вітчизни.

. ~е віДстають від ветеранів 1 тt, життя яких було пов'я­зане з армією у nовоєнний час. Колишні моряки тесляр М. Ко­валенко, головний інженер ко­лони І. Іллюша, бригадир ком­пдексної комсомольсько-моло­ді)_Кної бригади В. ПоліЩук­всІ вони вносять гідний вклад

в успішне виконання завдань які стоять перед будівельника~ м.и У.. в~знач_альному році де­в ЯТО! П ЯТИрІЧКИ .

Д. І(АЦЕНЕЛЬСОН, громадський кореспондент.

Що робити? З автоматом проти цІєї броньованої фор­тецІ не повоюєш; Раптовий кидок - падаю праворуч, майже поруч · з гусеницею ворожоі машини. Фашасти, очевидно, помітили якиІІсь рух, різко повериf.ІІИ право­руч, але я вже був поза · їх, nоЛем зору, Лише •ииІІІІА· шар · ролота вкрив мене ; НІмецька машина .s6aaJura ·хІА, почал'-а Рпfнти частІ повороти, ніби когось шу5аючв. Саме цього моменту А чекали наші танкісти • .Як. тІ.ІІІоІІ.ІІ «тигр» . повернувся до них боком, вдарили Із своеі оіа­сІдки, З першого ж пострілу задимів фамис:т, а nо­тім вибухнули в ньому снаряди.

)(_ грізні роки Великої Вітчизняної війни О. Р.

Навіть не знаю Імен тих хJІопцІв-тавкІстІв, що. ВРІІ'ІУ· вали нас. Та А . чи можна було б запам'11татв всі Імена товаришів по зброї, що виручали тебе за довrl роки вtА­ни. Тисячі їх. Та дружба і взаємна ВНІJУ'ПІв веJІа ввс •оерез усІ фронти, гартуваJІа нашу перемогу.

Я. ЯРЕМИЧ, робітник заводу порошковоі метuургІТ.

ПЕТРЕНКО, яку ви бачите на цьому знімку, · бу­JІа · медичною сестрою, лікувала поранених бій­ців. Коли війна закІнчилась, старшвА сержант медичної служби демобілІзувuась І приАшла у Броварську аnтеку J'6 69. ВІдтодІ· А працоое тут .tсистентом. БаГато має подяк, грамот за сум· лівну працю. Товариші по роботІ обрали Ті чле­ном місцевкому профсnІлки.

Фото В. БеидиІ[а,

. . . -•··· .. ............... , ...... " ....... " .. , ................ " . " .. , .... " ....... ". /] ... ,. , .•..• ,,. , .. ,, . ,, . ,, •.•..•..•.... , .. , .. ,. ,,. ,, . ,,. ,,. ,,. ,,. ,,. ,, . ,, . ,, . ,,. ,, .. ,. ,, .. ,. ,,. ,,. ,,.,, .... . . · · · ~ · ·· ' · · ·· · · - · ·· · ·· · · - · ·· ·· · · · · · ·· ·· · · · ·· ·· · ·= · · · · · · ·· · · · · · ·· · ·· · ·· · ·· · ·· · " · ·· · · · · · · · ·· · ·· · ·· · ·' ·· · · ~ . ·;

Федір МАКСИМЕНКО -2- -3-

КЛЯТВА Федір Григорович Максименко після

закінчення в липні 1941 року Гомель­ського військового авіаучилища, яке ба­зувалося на той час в БашкирІ'і, разои зі своїми друзями одержав направлеШІя в штаб Південно-Західного фронту. У Бро­варах дешнфрувальником відділу авіа­розвідки розпочШІав сержант Максимен­ко свій бойовий шлих. Пізнав гіркоту відступу, воював під Прилуками, Лубна­ми, Харковом. Після поранення, лікуван­ия не зміг повернутися в авіацію. Став артилеристом. Занінчнв війну артрозвід­ником аж на австрійському кордоні, пройшовши зі своєю частШІою через Ру­мунію, Болгарію, Югославію, Уrорщшtу.

Зараз Ф. Г. МаксименRо живе в Бро­варах, працює начальником конструктор­

ського бюро заводу електротехнічних ви­робів.

д ЕНЬ видався похмурим . Поривчастий осінній вітер зривав з дерев і кидав

крізь завісу мжички додолу мокре листя. Воно трепетно слалося по землі, зависало на

гіллі , ніби не хотіло вірити. що літу вже кі­нець.

О 2 стор. О

У таку негоду пасажири не душе охоче за­лишають теплий, затишний автобус .

Ступаю з приступки <<lкаруса>> на мокрий асфальт. Бровари .. . Оглянувся довкола - не пізнати тепер цих місць .

- Озеро поблизу в лісі є тут де-небудь? -запитав юнака. що зійшов разом зі мною.

- У лісі? - той здивовано. - А втім. ідіть оцією дорогою. Там є озеро. Воно у нас одне.

Складне почуття смутку за чимось безпо­воротно втраченим, приховадої в глибині ду­шt радості за торщество життя. очікування зу­стріЧі з пам'ятним, хвилюючим і незабутнім підганяло мене все вперед і вперед . Туди, де три з лишнім десятиріччя в прифронтовому лісі безпечність юності нашої поступалася міс­цем високому обав'язку й змужнілості .

Ось і воно - озеро, таке близьке солдат­ському серцю. Тут у серпні 1941 року в одну з тривожних грозових ночей поклялися ми. що кожен з нас повернеться сюди через рік після

Перемоги. Якщо, звичайно, зостанеться в жи­вих ...

Ось тут, під широкою нроною старого дуп­листого дуба ми влаштували собі землянку. Тут. майже ,біля самого берега, стояв намет радиста Сашка Халявка, а т.дм, під самим бе­резняком-похідні фотолабораторії відділу авіарозвідки штабу фронту. За ними, на галяви­ні, - зенітні батареї, а туди далі, в саму гли-

о НОВЕ ЖИТТЯ о

бину лісу, - склади. якийсь заблукалий вно­чі обоз, вічно закурені штабні й дивізійні кух­ні, розкидані між деревами, прикриті маско­сітками численні вантажні <<газики» .

Іду до берега, нахиляюсь, черпаю пригор­щами воду. Така ж холодна. як і тоді. Ледь помітна виІмkа, поросла верболозом - залиш­ки велетенськоІ вирви півтонної бомби. Ії ще не згладили роки. Вечоріло. Прощаюсь з озе-

ром, неохоче залишаю його. Мжичка ніби трохи перестала. Крізь лоріділі дерева, про­пливають в блиску вогнів автобуси. Не чекаю наступного, йду пішки. Хочеться побути з дум­ками наодинці, згадати до найменших дріб­ниць пережите.

ПРЯМИй, як політ стріли, асфальтований шлях з двома рядами високих тополь.

А обабіч, як і тоді. - сосновий ліс. Дзвінко постукуючи на стиках збитих. як стара на­ковальня, рейок, поскрипуючи старим кузо­вом нотився тут колись трамвай. Іхали і ми ним. З Києва до Броварів. Дерев'яний, сміш­ний, якийсь вайлуватий, як перший паровоз часів Стефенсона ...

Народу - повнісінька. Загорілі, в просолі­

лих від поту гімнастерках, з пілотками за ре­

менем солдати, жінки, що поскладавши мішни й корзини в вузеньному тамбурі, німотна пе-

реживали своє горе. І на диво смирні дітлахи, не по роках серйозні, дорослі.

• 1'1. 1 1• І 1+ 11. І о+ІІ •І І'+ <І • • 1. 11.11.1 1. : 1• 1 1 е 11 • І І. І 1• 11. І І + ІІ +ІІ+ tІ + І І + ІІ + І І • • І • 1 І + ' 1 + І , . ІІ .ІІ. І 1• І 1+ 1 1•

ЧеТПР, 9 !pan:a 1974 року •

о СЬ ROHA сидить пе­реді мною, скрон,на,

проста жінка, якій - за п'ятдесят. Десь думками далеко, полинула через три десятирічttя, у буремну юність свою, що . схрещува­лася в нічному небі гостри­ми мечами прожекторів, розквітала гірляндами зе­нітних вибухів. Марія Василівна Карпець

:згадує, розповідає ...

/•• й, молодій дівчині, що приїхала в Баку з Са­

ратовської області і прац~­вала в житловому управлІн­ні ДжаRаріfJького району, не сиділося вдома. Десь зовсім недалеко йшла кро­вопролитна вій!'Іа. Про це свідчили щоденні зведення, листи від тих, хто пішоІІ на фронт. А ще сt.иелони з поране­

ними, що 11се прибували й прибувалrt на бакинський вокзал.

І коли одного( разу.почу­ла, що дівчат її віку запи­сують у сандружину, не ва­галися: разом з подругама пішла .допомагати лікарю! і санітарам приймати пора­нених. Працювала вдеf!Ь, Cf вночі в гостталt.

Трап'.л.яА.ося, спеціальною машин.аю забирали прямо з роботи. По дві-три доби · не залишала поста. Чергуван.­ня, розвантаження ешелона, двогодинний· перепочинок, а далі - робот-а в управлінні. Струнк,і колонки цифр її бухгалтерського госnqдар­ства раптом втрачали · будь­яке . значення. І треба було неабияку силу во.лі, щоб ви-

ми - святкувала перемогу.

Тоді й з' явилася на грудях Марії перша медаЛь: <!За оборону Кавказу». Відкотилися на з а х і д

фронти, Радянська Армія почала визволяти захоплені фашистами землі. Та, втра­тивши надію оволодіти наф­·тою, гітлерівці прагнули по­збавити її й радянські вій­ська. Один за одним повто-

Артрозвідниця Марія тримати напруження, проти­

стояти втомі. Це стало нор­_.wою життя кожної радян­ської людини, а отже, і її нормою.

Ворог просувався на схід, 11иношував плани загарбан­ня Кавказу, рвався до ба­кинських родовищ нафти. Та радянські війська не

пропускали фашистів, муж­ньо захищали Кавказ. Саме під час напружених боїв у районі Махачкали од~ржала своє бойове хрещення мо­лода артрозвідниця Марія Кудряшова. Разом з под-

рювалися масовані нальоти німецької авіації. Боротися з нею випало на долю за­хисників Баку. Розвідниця Марія Кудря­

шова захищала небо азер­байджанської·· столиці у складі третього. дивізіону 132-ої артбригади. Уважно стежила, щоб жоден літак не прорвався через зенітні заслони. Адже досить було б однієї фугасної бомби, щоб завдати нафтовим ripo· мислам непоправних втрат.

у БАКУ зустріла свою долю. Покохала дівчи­

на-росіянка бравого старши­відділення

ником,

КИївський вельний інститут, · v~'""""'._. на -'--- трудитьtя в ·оіє~~­селі. А молодший син, " ...... .,.,

госпу, ІНJ'eA:tгt~Hij[l~,..._,'1/

ду захищати

працю.

І спеціальність О!ІJ.юв батьківську. TeneJt ~ий лейтенант Віктор ~ць стоїть на cтopo:rd tttвНІіtних рубежів Батькіsщшш. 'rіль­ки техніку йому довірили

набагато складнішу, ніж та, що була у батьків.

М. ПОЛІЩУК, Мал. О.

Зустріч з Г вроями Іван Никифорович Малий був серед тих, хто в числі пер­

ШИQt став у вересні 1943 року на броварській землі, що звіль­нилася з фашистської неволі. Бойові заслуги його перед Батьківщиною відзначені орденом Червоної Зірки та меда­лями. Нині І. Н. Малий мешкає в Броварах.

~~е -діJв ~рт!іJJерист_ Мок-

··='~іє~~вн~0~ важливу магістраль - авt~~мо­більну трасу Киів - ЧерІtігів . З вигуком «Ура\» nіднІІtса ба ­тальйон в атаку і. tІОАОЛав шлях. Вез переnочинку nро­йшовши ще з десяток кіломет­рів, увІйшли ми в nерше село Броварщини - Літачки. Було це :2.0 вересня 1943 року. За­гарбники зробили свою чорну справу: коли автоматники

гвардії молодшого лейтенанта·

до ДНІПРА

~МІ op.~teda Слави. Він сам особиС'Іо знищив 9 воро­жих танкіn і ще 1!2 - у скла­ді обслуги гармати.

Наступ nродовжувався .

Теплою і зворушливою була зу­стріч робі11ників заводу торговель­ного машинобудування та меш­канців мИ<рорайону з Героя-ми Ра ­дянського Союзу Пилипом Павло­вичем Агєєвим та Федором 1\.узь­'\ІНЧеМ Бендеберою . У заводсько~ІУ будинку культури труді.ІІники пщ­'ч>иємства, в основному молодь, .Лухали розповіді ветеранів Вели­кої Вітчизняної 11іііни про нелег· І<ИЙ · шлях боротьби й перемог.

д8Іnро8ІІ!fІІЩ атопек - одна тисяч нагороджені орденами

~~:К':~і;~~ і~~~- в;~ та JЇр~~:~~~~- як ранком 8 ве·

Звільнили село Городище, а потім почалися бої за Бах}Іач . За активну участь у звільнен­ні цього міста нашій, 75-ій

зві~.>f'іФаїни, за багато- ресня І194З року після форсу-стJ)ажА~ Київ самовідда- вання Сейму зав'язався бій за

стрілецькій дивізії, наказом Верховного Головнокомандую­чого було присвоєно наймену ­вання .Бахмацької.

Г. Г. Яржина з 6-ої роти уві ­йшли· в село, воно nалало. Ли­ше хлопчаки далеко за околи­цю вибігли вітати воїнів-визво­лителів.

110 бор'~;~ини усіх народів Батурин. У · звільненні його У своіх виступах П. Il . АгєєJ3 та Ф . К. Бендебера ро:.щовілн про жо.рстсжі бої з підступними воро­гами за свободу й неза.~ежнісп, Батьківщини. Вони навели яскра­ві еnізоди зі свого фронтового життя, що демонстрували безпрн­кладюtй героїзм і самовідданість радянських воїнів у боях під Ста­лінградом та на Курській дузі. Во­ни були учасниками цих велиІКих биm у них відзначи.цися в бо­ротьбі" ·з гітлерівськими танками та авіацією.

велЩ~с.·;. Р:а;цянськоrо Союзу. брав участь 212 гвардійський Поеьі: ./дJІ -~ тисячі вошш за ст,рілецький полк, яким коман -уча~ · в б'Ойових операціях по дував nолковник М. С. Бори-

сов. Під сильним обстрілом фороуааuю Диіпра удостоєні ворогів першим форсувало річ-ви.сюиоі qee,тj ~ звання Героя ку відділення автоматників РадІІSаькаrо ec.r. десятки Григорія Гордєєва.

З великим піднесенням звіль­няли гвардійці другого баталь­йону батьківщину ко~анднра капітана Ф . К. Клюзка місто Ніжин. Сам Клюзко невдовзі nоліг смертю героя в бою за

А ми посnішали далі . На Вороnаї, Тарасовичі. Попереду були бої за форсування Дніn-

ра.

І. МАЛИН. ~ .................................. ~~~,~~,~~~r~~,~~~~~~~~~~~~~~,~~~~.-_._._. .... ~~~~~~~ .. ~~R~ .. SR~~~~._._ .. ~n~,~~~

По закінченні війни старші лей­тенанти, Герої Радянського Союзу П. П . Агєєв і Ф. К. Бендебера приступили до ми.рної праці . Одm1 зараз трудиться на «Торгмаші», другий - на заводі нестандартно­го комунального обладнання. Від і мені партійних .та профспі.1Кових організацій пі,zщриемств, де вони

працюють, обом в.ручено цінні по­

дарунки, піднесено букети жи.вих

КВІТІВ. Потім демонструвався кіно­фіт,•м «МИ - радЯНСЬІКі».

о. синицькии. директор будинку культури.

• . ...... І 1. 1 І . 0: е1 І • • 1.1 І. І І е t 1. 1 І е ІІ . t І . І о е І 1. 1 18 І І е 11 • І t e І І • • І • • ' . ' t . ' t. tсе ІІ. І • . І І • • • І І. І t • • 1. 1 І . І

~ ! - 4 -

Ворог насідав. Ошаліло рвався до :Києва ... Військова комендатура містилася в старо­

му будинку поруч вхідної брами Софіївського собору. Саме звідси ми вийщпи з направлен­ням у Бровари. Пройшли мимо велетенської гори мішків з піском і цементом, що закрива­па аж до піднятої булави пам'ятник Хмельни­цькому, спустилися на розбитий, проте живий Хрещатик. Повсюдно - барикади . мішків, 'бійниці з націленими вздовж вулиці . кулеме­тами . .Нрізь вузькі проходи ледь протискува­лися трамваї. Довершували цей військовий пейзаж заслони із нагромаджених протитан­кових <<їжаків» - рогаток, зварених з рейок.

3 міських площ та околиць безугавно стрі­ляли в небо різноголоеві батареУ зеніток. І\ лянди білих і чорних хмаринок від розривів стелились по небосхму вслід ворожому літа­ку, що nо-злодійськи гасав над міст9м. Особ­ливо заnеклий вогонь вели батареї біля само­го б~рега, црнкрнваючи мости; через ДНіпро.

Перевантажений nасажирами трамвай уже наближався до лівого берега Дніnра, коли ми стали свіднамн дивного й хвилюючого видо­вища. Невідь звідки, може з-за острова, над свнццево-сірою гладlввю річка з'ЯJ3ІЩСЯ наш навЧальний літ;щ ,ПО-2. Він стрімко летів, ма­ло не торкаючись колесами води. Вже біля самого мосtа, подібно скакув.у, що. долає внс.о­кий бар'єр, він зіn'явся ва диби, перелеті)3 через трамвайні лінії і знову, туманом nри­nавши до води, полетів вздовж Дніnра. У ка-

, , . , , . , ое 1!. •·• ,,.".;, ., ,. '' .. , .. ,. о е · •• • •• · І · І ,. , •• • о. І• е ' е •. • • . " . ,,., •• 1\. 1 . • ". ,, . ,, .11 . 11 · 1~'

-. 5 -бінах нам добре видні були два пілоти .. За ним, атакуючи, гнались два ворожих винищувачі. Вони nролітали над нашим літаком, здіймали­ся стрімко в небо, . розверталися і знову заходи­ли в атаку.

Шалена . стрілянина з зеніток, ревіння і шквальний вогонь ворожих <<мессерів>> , гур­кіт, здавалося, уже приреченого літака, рап-

• ·юво вnавши на свідків цієї події_, nризвели до загального оціпеніння. Люди кинулися до вікон, nрипали до скла, та так, що трамвай аж нахилився. Усі завмерли в чеканні. І раn­том із задньої кабіни ПО-2 назустріч атакую­чому ворогу nотяглася спочатку вигнута, а nо­тім . стрімко рівна нитка вогняного пунктиру ... -Дивіться, рідний тн мій, він ще й стрі­

ляє! - сплеснула рукамн сива жінка. - Не злякався, сокіл ясний ... Дивилися всі, але ніхто так і не зрозумів,

! . що сталося. Лише по єдиному торжествуючому скрику, по тому, як nолегшена nерехрестнла-

~

ся бабуся, з кошиком в руці, я зрозумів, що . ! сталось щось дивне і таке бажане для всіх. Білий, nінявий фонтан високо зметнувся над річкою. Один з ворожих літаків, переслідуючи наш,

відкрив вогонь з гармат і кібцем кинувся вниз. Чи то влучили зенітники, чи сам він не розрахував атаку, а може й справді .вразма . ! його кулеметна черга з ПО-2, але вийти із ! того піке вІн уже не зміг.

- Усім вам буде туди дорога, - суворо •..•..•..• ,,. ,,. ,, .. , •..•.....•..•..•..• ,,. ,,.,,. ,,. ,,.,,.,,. ,,. ,,. ,,. ,,. ,_,. ,,. ,,. ,, •..•..• ,,. ,,. ,,.,, •.

Нещодавно у КиевІ відбувся nJІевум міської секції РадІІнського комітету ветеранів війни. На зустріч зібриися герої-ветерани, які зараз ведуть ве.пи­ку роботу по вІАськово-патр!отичиому ВІІхованню молоді. Серед учасників п.пенуму був І наш зем.пяк Петро Єго­рович ГОJtовань - учасник Ве.пикоТ ВітчІІзнящ>і вІйни, нагороджений де­сятьма медuями, член КиїаськоУ сек­цП. На знімку, зробленому ним, перед учасниками пленуму з доповіддю вн­ступае го.пова J<иівськоУ секції ветера-

нів вііІни, двічі ГероіІ Радянського Со­юзу генера.п-маАор А. В. Федоров.

Учасники п.пенуму приіІня.пи поста­нову про роботу Киівської секціі ко­мітету ветеранів війни та розроби.пи заходи по nІдготовцІ до вІдзначенна 30-рІччя виЗво.пення Радянської Украі­ни від німецько-фашистських загарб­ників та ЗО-річчя Перемоги у ВеликІА ВітчизнянtіІ вІіІнІ І проведению VII Всесоюзиого походу комсомо.пьцІв І мо.подІ по місцях революц!Аноі, бойової і трудової сдави радянського народу.

' . • • ' , . , 1 • • · .~ ···еІ І . 0 · . : -. 11. І І ~ ~,. 0 ·. І І. ' '. І 1• 11 •11• І> . І І • 1 о• 11.1 > . 'О . " •• ! .!. І І . t І .' І . І. •іt•t.І_.І t . І t• І 1• І І !

-·о-мовила в раnтовій тиші жінка , якось полеrше-

• но і вільно знімаючи з голови хустку. Увесь вагон, і без того гамірний, загув

розтривоженим вулнком, заговорив збуджено на всі голоси. А водій, бойова, видно, молоди­ця, різко заrальмувавши, у бонове вІкно набі ­ни виставила недвозначно складений кула:к в бік другого наnадника, що nосnішно тікав:

- Не бачити вам України. У Дніпрі на всіх води вистачить ...

- Ще й залишиться, - додав височенного зросту солдат.

- Жаль воду nоrанити, та нехай .. . Жінки обстуnили Сашу Холявко, по.мате­

ринськи бажали щасливої дороги. А Сашко так знітився від тої уваги до своєї

скромної nерсони, що нічого й мовити у від­nовідь не зміг. Лише nокірно кивав головою, nочервонівши fю самісінькі вуха , від чого вес­иянки на його дитячому ще обличчі сталк крупнішими й виразнішими.

ТР АМ:ВАй жалібно заскриnів колесами на крутрму повороті і, ніби вибившись із

сил., зуnинився. Ми допомогли жінкам виван­тажити їх немудрі пожитки, поnрощалися і nішли по nіщаній дорозі. Розпитувати де штаб ми, новоспечені військові , вважали зайвим. Виріuіили знайти самі. ·.!

- Шукаємо по ознаках діяльності, - про­цитував Холявно зазубр~ну ще 3 училища фразу. · .

l• l t• II•I І .IІ .t(• :t • 0:· 11· 11· '., • " • 1 о "'" •• t • Р• ІІ • • І . ІІ . І І е ІІ • ІІ •"•!: е ІІ • І t • tr • 'І • :t С> • t • ІІ •!І•ІІ •І t•

·О Че.твер, 9 траВІІs.197 4 роІСf · НОВЕ · ЖИТlЯ о О З стор; О

Тим, хто вперше потраnляє у - потрапми у ш110.11у, кСІJІи аІ.-крuаа· нерів, іх дружбу з ветеранами. Ко..вш-1\алинівську восьмирічну шко- ся пам'ятІІІІІt чеІlІстам. ТоАІ а учвІІ вІ бійці nолку теж гордяться цІєю

познайомн.анса з Jlll.ldBMII rероами, вІlІ дружбою. лу, ніяк не минути зустрічі з nриJха.ан в Kunluy. ВІАтоАІ у aqsel Я бу.tа свідком зустр\'11 пtоверІв­ШІ:Іільним музеєм бойової слави. поавилися стеио~.н сТут трвм-.wв о6ороо n'атик.ІІасниІlІа, загін яких носнть Ім'я Е і.. " і · ну воіни 227 DO.I&y аІkІ.к HI(JC•, П. Ф. Іванова, з самим ветеравом. кспозиц 1 иого розм щею пря- «Ветерани пСІJІІt)'•, сНашІ APJSI•, Він часто бував у ш110.111. 1 треба бу­

мо У коридорі другого поверху. сДруаба - sanopyи.a ІІІІРJ• - от•е ·.to бачити, ак зустрІча.ан шкмарІ Пет· А потрапивши туди, ви затри- і noqaв стаор•ааuс• муsеІ. ПІовери ра, Федоровича t ~ xauюauc11 аtв.

"' н д б спон м вже аtднаІІІUВ ІІІсім 6ІйцІа по..ку, s Тут же на nІонерському зборі юні ае-має.есь а овго, О ек . ата якими трнмаІDТЬ зв•азок. ПостІІво вад· вІвцІ рапортували ветеранові пмку невеличкого шкільного музею ходять у музеА .tвстІІ, фотоrрафІТ, про своі усnіхи t, затамувавши nодих могли б позаздрити в будь-якій книги з дарчими написами. слуха.ан його розповІдь про ті грІsиІ столичній школі. Загін 5-а класу носить ім'я роки t сьогоднішнІ трудоіr двІ. пtоне· д й й " ри, ІІК дорогі рел\кв\Т, зберігають не-' ава те про демось залом оійця Ц. Ф . . Іванова, Я1tНЙ ниві виичкі nодарунки, а f!етро Федорович

музею. живе . в .J\$лів1ВrрадІ. Четверто- бережно nовіз із собою сувеніри, ару-

У першій вітринІ , що під стендом класники нещодавно одержа.пи ченІ шкСІJІар~мн. . ... сНа священнІА землі•, зберІгається листа і подарунок від М. Є. Ву- У _робОТІ оргаюзацн,. попов-альбом з фотографіями. книги з дар- ненн1 музею сьогодНІ беруть чими надписами, які, власне, зібрані лахова. Пишуть у ШІ:ІОЛУ КОЛИШ· . . " 8 школІ ще до створення музею. зро- ній командир батальйону м. в. участь ВСІ школярІ и педагоги, бити все для того, щоб школярі рос- Вольвак. п. п. Аристархов. весь колектив. Директор школи лн справжнІми патріотами - цей закон · . А. А. Новохат просить назвати nедагогічної роботи давно заАняв гq· Ста~ почесним пюнером І. Г. хоча б тр1,ох, хто створював му-ловне місце в життІ школи І увІіІJШІВ Фок н Щорічно буває колі 8 кращі п традиції. Експонати цієї віт- 1 · У ш зей з самого початку : С. П. Ген-ринІІ саме А пов'язані з nоходом чер- ген':,р~л-майор Ф. М. Мажирін, кало, що працювала тоді воних слідопитів по місцях походу ка- якии командував укрІпленим ра- піонервожатою, А. І. Шелях _ валерІйського з'єднання геиерu-маііо- йоном.. . тодІ· завуч, а нинІ· пенсІ·онер"'а, ра М. І. Наумова по Киівській об.tа· " стІ. Разом з ал·ьбомом і подарованими Багать ветеранІІі побували в шкОJІІ 1 вчителька Л. П. Барабанюк . школярам книгами, авторамн яких є тут вперше після скі.ІІькох по-иних Хо ет · дзна и" С МО самі партизани, у школІ зберігається років зустрілися знову, В одну Із та- Ч ЬСЯ НІ ЧИТИ а ГО грамота цк лксмУ за учапь у рес- ких зуррІчей вони розnоаі.ІІи пІоверам директора, який і сьогодні коор­публtкаиському nоході школярів міс.: про бІАця, пізніше льотчика Героя Ра- динує всю роботу музею. цими революційної, бойової і трудово• дянськоrо Союзу К. В. Иовос:ЬО.tова, ПриїждЖають у музей гості. с.11ааи батькІв. який зараз живе у Вороши.tовrрадr. йдуть листи. Проводяться уро-

ют~ор~~о ст~~~~·я~-к~~~~~=~~:: ~:~~:{;;ь 1з в:f~~~~~';от~:х::н n:S.~ , ки історії. Але повсякчас і пов-котрі загинули сuертю хороб- во носити Ім'я геро11 . СьогодвІ при ся~денно йде тут інший, голов·

,,. вході на шкільне поnІр'а, ан можете нии урок - урок справжнього рих під час війни. прочитати: ,сТут вчиться піонерська патріотизму, урок священної Але гордістю і головним ба- дружина Імені Геро11 РадІІнського Сено- любові до нашої рідної Бать-

гатетном шкільного музею є, зу к. в. Иo80C1i0Jion». А J 1988 роцІ . · . звичайно, матеріали про загиб- він сам прн'!жджаа У шкму. Це була ювщини.

хвн.ІІююча зустріч, акі oouua nочаток Г. ОЛЕКСІЄНКО. лих і живих героїв - бійців дружбі. Шкільний сурмач на наІІ6І.tьш 227 полку військ ННВС , які урочистІ збори сuикае піонерів гор·

ном, "кий з написом надіслав К. В. 1941 року вели запеклі бої, Нов.ось0.11оа. у одніА Із вітрин- lloro обороняючи Ниїв. .•истн, книги з підписами, nрuІтuьнІ

пуб.tІкансьr.а виставка , Перші матеріали музею _ різні га- адресн шк0.11ярам.. А поруч - стен· майстрамн РадІІнської УкраТни за останні n ять років. зети що розповідають про їх подвиг ди. що розповідають про справи nto-. _На «!,ото:_nлакат худо~R'!_Ка З. Мос\ІІчук. (Фотохроніка РАТАУ). ' _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ -..г-'.-'+ІІІr-...т.".• ~~..,.~w.v>Q..,;a#l'l".,.~#"...",.....",.~..,~#• .,..,_"~.,.,.....",.~ 1_...".~ ."".....,...._ ..,_ ~-..r~~-.,г~..,rwvll~c.r.l'~.".....,r#c.r•# .. ,

8Шит,m ЧЕТВЕР, 9 ТРАВНЯ

Програма ЦТ (2-й канал) JСТОРІЯ нащого во-

кального мистецтва

знає небагато прикладів такої ~tужньої артистичної долі, як у нащого земляка­браварчанина Андрія Саве­лійовича Сердюка, соліста Київсь.кої державної філар­,,юнії. F/ого мистецький под­виг сміливо Аюжна прирів· няти до .мересьєвськоіо.

Він сnІвав про мир 9.30-Передача з Uентрального музею

Збройних Сил СРСР . 10.45 - «Сьогодні - День Перемоги» . 11.00 - Кольорове телебачення «Майстри мистецтв столи­ці - воїнам Радянської Армії•. 13.00-Ко.1ьорове телебачення . Художнііі фільм «Нежданий гість•. 14.35 - Кон· церт. 15.30 - «Написані в1Аною•.

А НДРІFІ любив пісню з дитинства. Мріяв ви­

йти на професійну сцену. Але в юність його ввірва.­лась війна. На війні А. С . Сердюк

був розвідником. П овер­таючись одного раз.ц з зав­дання, натрапив на . міну. Медики ампутували йо.му ноги. МуЖності і волі дода­вала Андрієві й любов до пісні. Він прийшов на сцену. Закінчив столичну консерваторію. Потім копіт­ка щоденна робота у Київ­ській філармонії: робота над репертуаром, виступи

перед робітниками.. . Всі, хто знає цю .мужню людину, не Аюже не цінувати в ній

справжньої величі духу ра­дянського солдата, .мистец­тво ЯІ\ого сьогодні служить народові. МЕНІ не раз доводилося

. бачити Андрія Савелі-йовича перед виходом на сцену. ·Здавалося б, чого хвилюватися, адже скільки років на сцені? Але справж­ня творчість - це завжди хвилювання.

Слухачі, · захоплені піс-~ю, ІЩ&ТО навіn не !Jif8· ,tяють, сІ(UЬІШ праці ciolni за .. тою ~гхісrю, s Jf1W!O співає apru.cт. Але недІір,ма К. ПаусrовсьІШй вдало ви­.1начив ро6оту АІgаиканта як «солодку каторгу~. На ромі, що вдо.ма у А . С. Сердюка, книги, ноти. Іх багато. Jfдe постійний пошук нових фор.м, sасобів виразності ви­конаннst, ОНОSАЮЄТЬСJІ ре­

пертуар.

А НДР/В СавеАііlович одержує багато лиСf'ів,

' •. ' •. ,.. .. • ., • .•. .• ' •. .•.• .•. ' • .. • ' .•. , •..• ' .• .•..•.• ' .•. ' . ... ... .. . .. . ... ,,.,, .... "."."."!'

-7-

відгуків на свої концерти. Учні 8-Б класу з міста Боле­хів Івано-Франківської об­ласті просять артиста наді­слати автобіографію для шкільного альбому .:Талан­ти твої, Україно». Воїни Н -ської частини дякують За концерт, захоплюються й

гордяться його .мужністю. Робітники заводу ·.:Черво­ний екскаватор», ДШ К про­понують Андрію Савелійо­вичу стати почесним робіт­ншсо:. їх підtrриєжтв. ВЕДУЧА огоАОшує н.о-

АСер, і на _сцену вихо­дсіть ЗасАужений артист УРСР Андрій Савелійович СгрдюІ(. Ного пісня - про вікомJОШй подвиг радян­ського солдата, про його вtмич і АСужність, J1po бо­ротьбу за .Мf9!.._

І. ЛЮВВМОВ, .цреІС'І'Ор ІІf3ІІ'ІКОІ ШКо­nи.

Фото А. Козака.

-8-

Кляmва.

! ! ! ~ . 11 О ЗАХОДУ сонця нас встигли тричі бом­

~ бити. Ми були свідиами допиту німець­кого льотчика, бомбардувальник якого збили наші зенітники.

- Та краще спитаємо у патруля , - мовив розсудливий в усьому Альоша Гусєв, корін­ний ленінградець .

- А ти , Джямал , як думаєш? - запитав волжанин Іван Байкалов повільного завжди JJ урпfсова . Джямал хитро мружить свої чорні очі , за­

с .1іпшоє всіх білозубоЮ усмішкою: - Моя робить, як комісар велить ... Нас було п'ятеро. Я ніс тугий , під трьома

сургучевими печатками, пакет . а нашими на­

правленнями. На ньому аначнлось: ((В розпо· рядження командуючого Південно-Західним фронтом С. М. Будьонного».

Проте самого легендарного БуДІ,онного ми так і не побачили.

- У відділ авіарозвідки . - к,оротко роз­порядився штабний офіцер, пQВертаючи мені пакет. і вказав на велику, вкриту червоною че­репицею хату на протилежному боці вуJІИЦі.

Високий майор в окулярах, притримуючи свіжу марлеву пов'язку на голові,уважно про­глянув наші документи і просто, по-батькІв­ськи , ніби вивіряючи і знайомлячись водночас, поплескав нас по плечах, міцно потис руки.

А в проміжках між нальотами обізветься, бувало, десь несміло гармонь. І тут же, ніби засоромившись, змовкне. Нине жартун на землю цигарку, що аж губи припікає, заиине на плече карабін і запитає з серйозним вигля­дом старшину:

- А чи не скажете, де знайти взуттєву май­стерню в Берліні? Чоботи ось підтопталися.

- На Вільгельмштрассе, 13, у напІвпідвалі, - не полІзе той в кишеню за словом. - Про-вести чи сам знайдеш? - А вже за хвилину • '1унає його: - Підйо-ом! - Десь за густим сос­новим бором у бік Дніпра усе гриміли кано­нади та миготіли в небі відбftиски далеких пожеж.

Так розпочалося фронтове життя. Ми свято ~ вірили, що не розлучимося до закінчення вій- ! ни, разом повернемося на днІпровські береги. !

Та вже через тиждень трикратним залпом з ~ гвинті'вок віддали останню шану Джямалу ! Нурпісову й Івану Байкалову. Вони геройськи ! загинули. рятуючи матеріали авіарозвідки з ~ літаків, що запалали від бомб ворога. Це був ! п'ятий у той день масований наліт фашист- ! ських пі.кірущчих штурмовиків-бомбарду- ! вальників Ю-87. Загинули друзі, але касети зі ~ 'ЗНімками скупчення гітлерівців у районі Фа- ! стова та :Sілої Церкви були врятовані. ВІд- !

# .І І .ІІ•Н •І 1.1 • • . , •• 1.1 І . ' 1.1 І • •. • , І • • 1. 1 І . , о •• І . , 1• І І . І І . І І . , 1•1 І е І І . І • • t( . ll . І, . І t . t І . І t . , 1 . , t . 1 t., ~

16.00 - Чемпіонат СРСР з футбола: •Арарат• - •динамо• (Москва) . (2 таіІм). Іі.45 - Кольорове телебачення,. Му.1ьтфі.1ьм. 18.00 - Новини . 18.20 -Програма документальних фільмів.

18.50 - «Світлої пам'яті загиблих у бо­ротьбі проти фаши!мУ•. ХвИJІина . мов­чання. 19.10- О . Скрябін. Концерт для фортепіано з оркестром. \9.35 - Кольо· рове телебачення. Кіноепопея «Визво­лення•. Фільм четвертий ссБнтва за Берлін• . 21.00 - Інформаційна про­грама «Час•. 21.30 - Кольорове телеба­чення. «Хіба можна забути ... ».

Програма УТ (4-й канал)

І8 . ,;о «Світлій па м' я т і заrаб.1ш у Оо.ротьбі з фашиз-мом>. Хвн.1ШІа мовчання. (М.). 19.1~ Сnортиана програма. 20.00 - Концерт на замовлення ветеранів Велакої Віт· чизняноj війни. 20А5 - сНа добраніч, діти ! •. 21.00 - Програма •Час•. (М.) . 21.30 ..., Художній фільм «Білоруський вокза6. 1

Програма КТ (9-й канал)

19.10 •Згад у ю ч и ·рок н воrняиі>. 20.10 - «Віхи великого под­вигу>. сНа Київському н·апрямку•. 20.45 - .'11\узичне вітання колишнім фронтовикам . 21.10- сСлово- бОЕЦЬ> . Зустріч з воїнами·літераторами.

! . ...._.... ......... ,.,..... ........ ,.ll. tl •ll•tl.l t . I: • І· · ~ · · , • . ,. , . ..... , . , , • . , • . , . , ,. ,, ., , . , , ., , . , ,. , , ._.

! і ! 9 -! --! ! важний Байкалов, ніким не переможений чем­

піон училища з плавання та боксу, устиг до­нести їх до залишеного неподалік мотоцикла і вкласти в коляску. І тут же. разом з поране­ним Джямалом, якого намагався винести, упав, вражений осколком. Це була перша втрата.

Незабаром ми розлучилися з Альошею Гу­сєвим. його відрядили в Севастополь. Уже з кузова автомобіля він кричав на прощання:

- Хлопці, я клятву не забув. Я повернусь до вас, че-кай-те! На березі оз-е-ераІ

іЇ Ще довго бачили ми його, · як розмахував, ніби марсовий сигнальник прапорцем, солдат- !

t ською пІлоткою. Хто знав тодІ, що попереду

:! роки жорстоких битв, далеких походів, не­людського напруження сил і волі .

~ зновУ. збJІИскуючи золотими банями, як ! неприступна твердиня, стоїть на древніх ! придніпровських схилах величний 1 нескорений ! Ниrв-герой. Скинув вІн усю нечисть і постав ! чистий, мов сльоза. ! Пливуть над Дніпром вlд стрімкого обеліска ~ ! Слави невмирущі CJIOBa пІснІ: ! «Кто поrиб за Днепр, будет жить в веках, ~ КоJІЬ epuraлcJІ ов, как rерой•. ! * * * ! До цього дня я бачу, як живого, Альошу Гу-~ сєва, чую його- прощальне: ! ! - · Хлопці, я клятву не забув. Я повернуся ~ · ! до вас, че-кай-те! На березІ озе-е-ераІ. ! ! • І. , ••• ••ІІ••! •• ••• ••н•н•н•н••••tt••••• · •• о •• ••• •••••11•• •• • ••••• •• •' · • ,, • ••• ".,, .,..,, • ,..,, • .,. , !

РеАаІІ.тор €. ФЕДЯ8.

!-::;:;,:;::~.::::::~:=:;,.;;.,:: .. , .. и .. :Л:~;:q~.-.,.-.::~~~~;:~;::;~:~~;,с::~::~:;:.ик:~~;,І~~;~:;s~t Советов депутатов трудІRЦнхс~ І(невской области. м. Б~ОВАРИ. дента .. місцевого радіомовлення - \9-3-18. відділів промнсло•ості, ~:::в'~ь 1 форuаті ~

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ вул. І(н::к~, ІМ.__ _м~с~в: робо~и, ф~т=о~е~поидевта - 19+67, газети сПравдва. ~ ~~•:c.rv tLY4Y...,V4Г•tLY • LP c...r~ ...... ~~~•~• #І v сvLF#4Уц.rьс..г••І tLYI ІLPvl'-.rv:wr • • 4.УІс.;с&.. 4FtLF о ,о", со и о-=--оьІ•••о 'сІ · . .,,.. U'ІАІ4' ,о о:#~

ІНДЕКС 61964. Б.роварсью1 друкарня Київського облуnравлІння в справах видавництв, поліграфії і І\нижкової торrівлі, вул . Київська, 154. Зам. 2466-10.904 .