Стратегія розвитку малого і середнього підприємництва (МСП) в Україні

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) Проект, 17 листопада 2016 року

ЗМІСТ1. Вступ..............................................................................................................................22. МСП в Україні: тенденції та проблемні питання..........................................................4

2.1 Існуючі стратегії/ програми розвитку МСП..............................................................42.2 Аналіз МСП.................................................................................................................42.3 Бізнес-середовище і формування політики щодо МСП..........................................9

2.3.1 Бізнес-середовище...........................................................................................92.3.2 Формування політики щодо МСП.................................................................11

2.4 Угода про зону вільної торгівлі: можливості та загрози для економіки України 133. Політика МСП та інституції..........................................................................................14

3.1 Інституційне середовище........................................................................................143.2 Зв’язок із існуючими стратегічними і програмними документами.....................153.3 Інституційне забезпечення.....................................................................................173.4 SWOT-аналіз сектору МСП......................................................................................183.5 Висновки.................................................................................................................. 18

4. Стратегія розвитку МСП...............................................................................................194.1 Загальна інформація...............................................................................................194.2 Бачення стратегії......................................................................................................194.3 Цілі............................................................................................................................194.4 Стратегічні цілі.........................................................................................................21Ціль 1. Покращення нормативно-правового, інституційного та операційного середовища для МСП..............................................................................................21Ціль 2. Покращення доступу МСП до фінансування..............................................25Ціль 3. Спрощення податкового адміністрування.................................................28Ціль 4. Популяризація підприємницької культури та розвиток конкурентоспроможного людського капіталу й підприємницьких навичок........30Ціль 5. Сприяння експорту/ інтернаціоналізації МСП в контексті Угоди про асоціацію та Угоди про зону вільної торгівлі (УА/ПВЗВТ).......................................33Ціль 6. Підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу МСП35

5. Імплементація Стратегії розвитку МСП і плану заходів.............................................395.1 Роль стратегії розвитку МСП...................................................................................395.2 Роль плану заходів МСП..........................................................................................395.3 Міжвідомча координація........................................................................................395.4 Державно-приватний діалог та координація: Рада Підприємців........................395.5 Роль Департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики...........405.6 Роль Агентства розвитку МСП.................................................................................405.7 Роль інших зацікавлених сторін.............................................................................405.8 Координація донорів..............................................................................................405.8 Обласна/регіональна координація........................................................................405.9 Моніторинг та оцінка..............................................................................................405.10 Фінансування Стратегії розвитку МСП.................................................................41

1

1. ВступСектор малого і середнього підприємництва (далі - МСП) є визнаною у всьому світі рушійною силою, що генерує національне багатство шляхом створення нових робочих місць, зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), а також стимулювання розвитку конкурентоспроможності і інноваційного потенціалу економіки.

В Україні сектор МСП охоплює 99,9% від загальної кількості (1,97 млн.) підприємств та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих станом на 2015 р. В той же час, в країні налічувалось лише 423 великих підприємства (0,1%). Однак ці компанії обіймають непропорційно значну частку економіки, що у багатьох випадках негативно впливає на здатність МСП функціонувати, зростати, виробляти товари та надавати послуги на конкурентних засадах.

Історично важливий крок для України – підписання Угоди про асоціацію між та ЄС Україною (далі - УА) разом з Угодою про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (далі - ПВЗВТ) має значні політичні та економічні наслідки для майбутнього країни. Політичною метою є реалізація європейського вибору України, приділяючи особливу увагу інституту демократії, верховенству права та правам людини. Економічна мета полягає в модернізації економіки, стимулюванні торгівлі та забезпеченні відповідності економічного регулювання європейським та кращим міжнародним нормам та стандартам. Підписані угоди відкривають можливості та несуть у собі певні загрози – для МСП вкрай важливо реагувати на ці виклики.

У поєднанні із Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», підписані угоди передбачають, що Уряд України має докласти всіх зусиль для розвитку сектору МСП в рамках формування нового економічного майбутнього. Одним з пріоритетних завдань держави є дерегуляція та розвиток підприємництва, в тому числі розробка Стратегії розвитку МСП на період до 2020 року (далі – Стратегія розвитку МСП) та Плану заходів з реалізації цієї стратегії.

Уряд України визнає надзвичайну складність викликів, що постали перед економікою країни та підприємствами, і прагне докласти всіх зусиль для розвитку сильного та конкурентоспроможного сектору МСП в майбутньому, керуючись принципами кращої міжнародної практики, викладеними в Акті з питань малого бізнесу для Європи та Індексі економічної політики у сфері МСП (ЄК/ОЕСР), які дозволять Україні відстежувати зміни та досягти прогресу до 2020 року.

Ця Стратегія розвитку МСП (і План заходів) зосереджена на досягненні такої мети: «Створити сприятливі умови для ведення бізнесу та розкриття потенціалу сектору МСП».

Виходячи з характеристик та можливостей України було визначено шість стратегічних цілей:1. Покращення нормативно-правового, інституційного та операційного середовища для МСП.2. Покращення доступу МСП до фінансування.3. Спрощення податкового адміністрування МСП.4. Популяризація підприємницької культури та розвиток конкурентоспроможного людського капіталу та підприємницьких навичок.5. Сприяння експорту/ інтернаціоналізації МСП в контексті Угоди про асоціацію та Угоди про зону вільної торгівлі. 6. Підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу МСП.

Уряд України визнає, що не існує простих або швидких рішень у сфері формування державної політики щодо МСП, особливо з урахуванням тимчасово обмежених можливостей фінансової підтримки та значних викликів, що постали перед країною. Ця Стратегія розвитку МСП пропонує

2

міцну основу для поступової розбудови та ефективного розвитку МСП до 2020 року. Стратегія керується принципами здійсненності та реалістичності.

Стратегія також враховує той факт, що у секторі МСП є велика кількість зацікавлених сторін та закликає їх докласти спільних зусиль у наданні допомоги щодо створення нових підприємств та підтримки зростання і процвітання конкурентоспроможних МСП. За умови успішного впровадження цієї Стратегії, у 2021 році перед країною постануть ще більш амбітні завдання щодо розвитку сектору МСП.

3

2. МСП в Україні: тенденції та проблемні питання 2.1 Існуючі стратегії/ програми розвитку МСПДержавна підтримка сектору малого та середнього підприємництва не є новою концепцією для України. Наприклад, Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» був прийнятий в 2012 році разом із Концепцією загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва 2014-2024 рр. Разом з тим, сама програма створена не була.

Питання щодо майбутнього розвитку сектору МСП прямо або опосередковано відображені у загальнодержавних стратегічних та програмних документах (див. Розділ 3.2). Починаючи з 2013 року, перед Україною постало багато викликів як економічного, так і геополітичного характеру. Зважаючи на це, можливості державного бюджету і наразі залишаються надзвичайно обмеженими. В таких умовах, Уряд вживає активних та постійних заходів щодо залучення для підтримки сектору МСП допомоги міжнародних донорських організацій. . Дана Стратегія розвитку МСП разом із Планом заходів щодо її реалізації є відправним пунктом для формування більш ефективної політики та підтримки МСП. В результаті в середньо- та довгостроковій перспективі стане можливим розширити джерела фінансування за рахунок державного бюджету, внутрішніх та зарубіжних інвесторів.

2.2 Аналіз МСПРозробці Стратегії розвитку МСП має передувати аналіз економічного середовища, в якому ведуть діяльність українські МСП. В 2014 році в Україні розпочалась економічна криза – втретє за історію незалежності країни – викликана в основному військовою агресією з боку Російської Федерації, а також структурними диспропорціями національної економіки. Після значного падіння в 2014 та 2015 рр., коли реальний ВВП скоротився на 6,6% у 2014 р. та 9,9% у 2015 р., в поєднанні із зростанням індексу споживчих цін (ІСЦ) на 24,9% в 2014 р. та 43,3% в 2015 р., в українській економіці стали помітними ознаки відновлення протягом перших двох кварталів 2016 р. Так, за результатами першого півріччя 2016 р. капітальні інвестиції продемонстрували зростання на 9,6% р/р, обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився на 3,3% р/р, темпи споживчої інфляції уповільнилися та за результатами півріччя ІСЦ зріс лише на 14,4% р/р. Однак, розрив економічних відносин з Російською Федерацією, тимчасова анексія Криму та триваюча військова операція на сході України негативним чином впливають на економічне становище країни. Значно зріс та лишається майже незмінним рівень безробіття (близько 10%), експорт товарів продовжує демонструвати негативну динаміку – за результатами першої половини 2016 р. скорочення становило 9,0% р/р.

Розуміння сутності та особливостей сектору МСП країни засновано на відносно обмеженому обсязі наявних надійних статистичних даних.

Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (2012 р.) вносить зміни до Господарського кодексу України, чим дає наступне визначення МСП (таблиця нижче), що в цілому відповідає законодавству ЄС, але не включає критерій «балансу підприємства». Крім того, підприємства, які мають сукупний дохід більший за 50 млн. євро/рік, але менше 250 працівників, або навпаки, в ЄС вважаються великими компаніями, а в Україні відносяться до категорії середніх.

4

Таблиця 1: Визначення МСП в Україні

Мікропідприємство Мале Середнє Велике

Кількість працівників ≤ 10 осіб ≤ 50 осіб

Компанії, що за своїми ознаками не можуть

бути класифіковані як малі або великі підприємства

≥ 250 осіб

Річний дохід ≤ 2 млн. євро ≤ 10 млн. євро ≥ 50 млн. євро

Джерело: Господарський кодекс України

Більшість підприємств мають змогу вести діяльність на загальній або спрощеній системі оподаткування. Спрощена система оподаткування (ССО) була запроваджена в 1999 році з метою стимулювання розвитку малого бізнесу, а також зменшення неформальної діяльності підприємств та неформальної зайнятості. Платники податку сплачують єдиний податок (замість податків та зборів) та мають право на спрощені процедури обліку та звітування, що є важливим питанням для малих підприємств, беручи до уваги той факт, що податкове адміністрування зазвичай є однією з основних перешкод для розвитку бізнесу. Для працівників такі підприємства мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ), в той час як ЄСВ для самих підприємств становить 22% мінімальної заробітної плати. На сьогодні існує чотири групи платників податків за ССО (таблиця 2).Таблиця 2: Характеристика спрощеної системи оподаткування

1 група 2 група 3 група 4 групаСуб’єкт Фізичні особи Фізичні особи Фізичні та юридичні

особиСільськогосподарські

товаровиробникиДохід < 300 000 грн./рік < 1,5 млн. грн./рік < 5 млн. грн./рік Частка

сільськогосподарського виробництва ≥75% загального обсягу

виробництваСтавки єдиного податку

≤ 10% мінімальної заробітної плати

≤ 20% мінімальної заробітної плати

5% доходу включно з ПДВ / 3% доходу +

ПДВ

Визначено у п. 293.9 статті 293 Податкового

кодексуКількість працівників

— < 10 Без обмежень Без обмежень

Податковий період

1 рік 1 рік 1 квартал 1 квартал

Види діяльності

Роздрібна торгівля, побутові послуги

населенню

Послуги, виробництво / продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного

господарства.Платники податку цієї

групи можуть надавати послуги/

здійснювати продаж товарів лише

населенню та/або платникам єдиного

податку

Всі види діяльності, передбачені в

рамках спрощеної системи

оподаткування

Сільськогосподарське виробництво

Джерело: Податковий кодекс України

В 2015 році в країні налічувалось лише 423 великих підприємства (або 0,2% загальної кількості підприємств. Решта компаній – це МСП, в тому числі 15 510 середніх підприємств, 1,96 млн. суб’єктів малого підприємництва (327 814 малих підприємств та 1,6 млн. фізичних осіб-підприємців). Значна девальвація гривні у 2013-2015 рр. призвела до того, що частина суб’єктів господарювання, які традиційно сприймалися як великі, мали обсяг реалізації менший за граничне значення 50 млн. євро., тому були враховані статистично як середні підприємства. Тимчасова анексія Криму та конфлікт у східній частині України призвели до припинення

5

подання статистичної звітності суб’єктами господарювання, які перебували на зазначених територіях. У таблиці 3 можна побачити суттєві зміни у кількості МСП впродовж останніх років.Таблиця 3: Кількість суб’єктів господарювання з розподілом за їх розміром

Разом Зміна, % р/р Великі Зміна, %

р/р Середні Зміна, % р/р

Малі (без мікро)

Зміна, % р/р Мікро Зміна,

% р/р

2010 2183928 - 586 - 21338 - 68316 - 2093688 -2011 1701620 -22% 659 12% 21059 -1% 71083 4% 1608819 -23%2012 1600127 -6% 698 6% 20550 -2% 68103 -4% 1510776 -6%2013 1722070 8% 659 -6% 19210 -7% 65021 -5% 1637180 8%2014 1932161 12% 497 -25% 16618 -13% 55159 -15% 1859887 14%2015 1974318 2% 423 -15% 15510 -7% 47555 -14% 1910830 3%Джерело: Державна служба статистики України, власні розрахунки

В 2015 році кількість великих і середніх підприємств скоротилася на 36% та 19% відповідно у порівнянні з 2013 р. Це серед іншого, може бути наслідком того, що певна кількість підприємств перейшли до іншої групи через обмежений попит та проблеми з ліквідністю. Близько 2 000 компаній оголосили про банкрутство та розпочали процес ліквідації в 2014 та 2015 рр. В той же час зросла кількість мікропідприємств. Деякі нові підприємства було створено (або поновлено діяльність) особами, що втратили роботу або переїхали з зони конфлікту. Інші були вірогідно створені з податкових міркувань (наприклад, для працівників що працюють за договорами підряду). В цілому сектор МСП демонстрував зростання в 2014-2015 рр.Малюнок 1: Обсяг реалізації за розміром підприємств

Джерело: Державна служба статистики України, власні розрахунки

Таблиця 4 демонструє, що втрата позицій деякими великими підприємствами та відносно вища стійкість МСП в кризових умовах призвели до зростання частки МСП в Україні, порівняно з країнами ЄС. На сектор МСП припадає 79% всіх найманих працівників та 63% загального обсягу реалізації, що є вищими показниками, ніж у сусідніх Польщі та Словаччині, а також Німеччині.

Таблиця 4: Показники діяльності підприємств в ЄС та Україні

6

Кількість підприємств Кількість працівників Обсяг доходу

ЄС Німеччина Польща

Україна3 ЄС Німеччин

аПольщ

аУкраїн

а ЄС Німеччина

Польща

Україна

Мікро 92,70% 82,50% 95,20% 96,78% 29,2% 19,2% 35,8% 35,2% * 11,1% 20,2% 12,0%

Малі 6,10% 14,60% 3,70% 2,41% 20,4% 23,1% 13,9% 11,7% * 15,4% 15,2% 11,8%

Середні 1,00% 2,50% 1,00% 0,79% 17,3% 20,5% 18,2% 32,2% * 20,6% 20,3% 39,3%

МСП 99,80% 99,50% 99,80% 99,98% 66,9% 62,7% 67,8% 79,1% * 47,2% 55,8% 63,0%

Великі 0,20% 0,50% 0,20% 0,02% 33,1% 37,3% 32,2% 20,9% 44,5% 52,8% 44,2% 37,0%

Примітка: Для порівняння використані останні наявні дані (2013 та 2014 рр. для ЄС, 2015 р. для України)Джерело: Державна служба статистики України, Євростат, Звіт за результатами огляду діяльності МСП 2015, підготовлений Єврокомісією

Середні компанії в цілому є відносно більшими, ніж в країнах ЄС та представляють більш значну частку обсягу реалізації (39%) та зайнятості (32%). Мікропідприємства є доволі великою групою, втім не дуже продуктивною – з 35% найманих працівників та лише 12% загального обсягу реалізації. В ЄС мікропідприємства також стикаються з проблемою низької продуктивності, але не в такій значній мірі, як в Україні.

В 2014 році МСП генерували близько 59% загальної доданої вартості підприємств, не пов’язаних з фінансовою діяльністю. Більша частка доданої вартості була створена в торгівлі та промисловості, із значним внеском з боку підприємств, що працюють в сільському господарстві та надають різноманітні послуги. Найменші підприємства зосереджені на наданні послуг – в тих сферах, що не вимагають значних інвестицій в виробництво – 38% доданої вартості мікропідприємств припадає на сферу торгівлі. Цей фактор вірогідно відображає відносно низькі бар’єри для створення бізнесу, достатній рівень прибутковості та можливості для оптимізації оподаткування. Середні підприємства також в основному зосереджені в сфері надання послуг, але 25% доданої вартості генерує промислове виробництво. Частка доданої вартості компаній, зайнятих у сільському господарстві, є найбільшою у сегменті малого підприємництва. Цей фактор можливо пояснюється балансуванням між вищою продуктивністю виробництва та додатковими витратами, необхідними для адміністрування великої кількості договорів оренди земельних ділянок, ймовірно розташованих у різних місцях. Таблиця 5: МСП за видами економічної діяльності (% загальної доданої вартості)

Великі Середні Малі (без. мікро)

Мікро МСП

Оптова та роздрібна торгівля

15,3 29,9 32,2 38,6 32,1

Інші послуги 4,2 20,0 20,2 24,4 20,9Промисловість 50,6 25,6 12,6 7,7 19,8Сільське господарство 2,2 9,5 17,1 12,5 11,4Транспорт і складське господарство

9,2 5,5 5,9 6,7 5,8

Будівництво 1,9 5,5 5,4 3,6 5,1Професійна, наукова і технічна діяльність

16,6 4,0 6,5 6,5 4,9

Джерело: Державна служба статистики України, власні розрахунки

З іншого боку, у більшості сегментах сфери послуг присутні лише декілька великих підприємств, а решта представлена МСП. З 423 великих підприємств 400 ведуть діяльність в сфері сільського господарства, промисловості, торгівлі або транспорту. Ще 10 компаній представляють сектори будівництва, інформації і телекомунікації. Решта великих підприємств ведуть діяльність в інших секторах економіки. В цілому це означає, що українські МСП є неоднорідними, а розвиток сектору МСП вимагає різних підходів до формування політики. МСП поєднує в собі мікропідприємства «для виживання», створені скоріше через потребу, ніж з підприємницьких міркувань; найманих працівників, що маскуються під незалежних підприємців; динамічно

7

зростаючі підприємства, що можуть стати середніми або великими; підприємства у стадії стагнації, оскільки їх власники не можуть або не хочуть їх розвивати, незважаючи на існуючий попит; а також стійкі середні або малі підприємства, що не мають значних можливостей для зростання. Всі ці групи МСП потребують застосування різних підходів у формуванні політики щодо розвитку МСП. Малюнок 2: МСП за видами економічної діяльності, % обсягу реалізації, 2015 рік

Джерело: Державна служба статистики України, власні розрахунки

Що стосується регіональної структури, то у секторі МСП існують певні помірні варіації у кількості МСП на особу. У Києві зосереджена найбільша кількість МСП, на Донбасі, де триває конфлікт – найменша. За винятком цих двох регіонів, більш урбанізовані регіони мають вищу концентрацію МСП, а центральна частина України дещо відстає через свою наближеність до Києва. Частка МСП у структурі зайнятості в першу чергу відображає особливості розташування великого бізнесу: значна частина великих підприємств знаходиться в м. Маріуполі, м. Києві та Київській області. Цей фактор пояснює меншу частку працівників МСП в цих регіонах. Таблиця 6: МСП за регіонами, 2015 рік

Кількість МСП на 10 000 жителів Частка працівників МСП, %Схід 535 86Донбас 140 59Наддніпрянщина 492 72Причорномор’я 522 86Поділля 483 94Центральна частина 516 80Карпатський регіон 466 88Полісся 433 95Місто Київ 828 63Джерело: Державна служба статистики України, власні розрахунки

8

2.3 Бізнес-середовище і формування політики щодо МСП 2.3.1 Бізнес-середовищеУкраїнська економіка традиційно характеризувалась відносно несприятливим бізнес-кліматом, що створює перешкоди для розвитку приватного сектору, зокрема МСП. Згідно результатів досліджень, зокрема таких міжнародних рейтингів, як «Ведення бізнесу» та «Індекс глобальної конкурентоспроможності», бізнес-клімат в Україні відстає від її найближчих сусідів та схожих економік. Втім, результати цих досліджень доводять, що ситуація доволі швидко покращувалась протягом останніх років. Наприклад, у рейтингу «Ведення бізнесу», що публікується Світовим банком, Україна піднялася зі 152-го місця (2012 рік) до 80-го місця в рейтингу 2017 року. Така динаміка свідчить про те, що Україна має значний потенціал і наразі впроваджуються позитивні зміни, втім ще повинна бути здійснена велика кількість заходів з покращення бізнес-клімату. На Малюнку 3 зображена позиція, що посідає Україна за показником рейтингу «Ведення бізнесу», порівняно із сусідніми економіками регіону. Всі країни у групі випереджають Україну, а Польща є лідером групи (24 місце). Україна відстає від регіону в цілому з точки зору кількості пунктів до перших позиції у рейтингу, тобто до країни-лідеру рейтингу. Малюнок 3: Рейтинг України та подібних економік за індексом «Ведення бізнесу-2017»

Джерело: WB Doing Business 2017

На малюнку 4 зображено позиції України за основними пунктами рейтингу «Ведення бізнесу». З малюнку видно, що найбільш складним питанням є відновлення платоспроможності (150 місце), а найкращим – кредитування (20 місце), можливо внаслідок наявності міжнародного кредитування та фінансових ресурсів різних міжнародних фінансових організацій. Втім, доступ до фінансування для МСП залишається суттєвою проблемою. В цілому очевидно, що бізнес-клімат потребує реформування по всіх напрямках для того, щоб бізнес, особливо МСП, розвивався, а країна процвітала.

9

Малюнок 4: Україна у рейтингу «Ведення бізнесу-2017»

Джерело: WB Doing Business 2017 (Шкала: рейтинг 189 – у центрі, рейтинг 1 – зовнішня межа)

На відміну від великих підприємств, що мають доступ до ресурсів, які можуть певним чином компенсувати несприятливий бізнес-клімат, МСП зацікавлені в покращенні регуляторного середовища та інвестиційного клімату, оскільки в довгостроковій перспективі ці фактори значним чином покращують шанси МСП на виживання та зростання. Однак, МСП не вистачає ресурсів та ефективного діалогу з владою; вони стикаються із сильною конкуренцією, нестабільним регуляторним середовищем, бюрократією. МСП потребують послуг з підтримки бізнесу. Внесок МСП у створення кращого бізнес-середовища та більш ефективного формування політики у сфері бізнесу може бути значно більшим. Слід звернути увагу на інші проблемні аспекти бізнес-середовища:

Незважаючи на освічену робочу силу, Україна має найнижчу продуктивність праці в Європі та Центральній Азії (МВФ, 2015);

Країна посідає низьку позицію з точки зору якості інституцій, що пояснюється недостатнім рівнем захисту права власності та прав міноритарних акціонерів, низьку незалежність судової системи та неефективне витрачання державних коштів;

Концентрація господарської діяльності в обмежених колах бізнесменів та великих конгломератів вимагає проактивного підходу до політики конкуренції, та ініціатив з розвитку МСП з метою досягнення балансу та підтримання чесних умов конкуренції на ринку;

Дослідження (Світовий банк, 2014) підтверджують низькі бар’єри для входу та виходу підприємств в українську економіку, низький рівень прямих іноземних інвестицій та обмежений обсяг інвестування в експортоорієнтовані підприємства;

Країна досі характеризується значною часткою неформального сектору економіки, що за оцінками ЄІБ складає близько 20% зайнятості (2013 р.);

Бюджетні обмеження, що виникли внаслідок економічної рецесії 2014-2015 рр., призвели до того, що державна підтримка певних сфер політики, таких як розвиток МСП, була вкрай обмеженою.

Однією з найзначніших проблем бізнес-клімату є корупція. Саме корупція вважається однією з ключових причин уповільнення зростання українського приватного сектору, низької диверсифікації економіки і експорту, та низького рівня продуктивності. В Індексі сприйняття корупції Україна посідає 123-є місце з 167 країн (Transparency International, 2015). Організація економічного співробітництва та розвитку заявляє, що корупція є «серйозною перешкодою» для ведення бізнесу в Україні. Підприємства стикаються з корупцією на регулярній основі в питаннях ліцензування, оподаткування, перевірок, митних процедур тощо. Учасники опитування BEEPS V зазначають, що доступ до фінансування (21,3%), корупція (19,2%), ставки

10

податку (15,5%), політична нестабільність (11,9%) та тіньова економіка (7,7%) є основними п’ятьма перешкодами для ведення бізнесу (ЄБРР, 2014). В 2012-2013 рр. неформальні платежі, необхідні для отримання державних контрактів, згідно з результатами опитування підприємств зросли з 3,8% в 2009 році до 14,2% суми контракту. Майже 100% опитаних підприємств заявили, що здійснювали неформальні платежі, для того, щоб отримати державний контракт (ЄБРР, 2014). Уповільнене зростання приватного сектору є однією з ключових причин слабкості економіки (Світовий банк, 2014). Про цю структурну проблему свідчать такі фактори, як майже незмінна структура експорту; уповільнені темпи зростання і низька продуктивність праці; малий обсяг прямих іноземних інвестицій, особливо в експортоорієнтованому виробництві; висока енергоємність.

2.3.2 Формування політики щодо МСПВ Індексі економічної політики у сфері МСП (SME PI, 2016) наводиться оцінка прогресу у запровадженні державної політики щодо МСП в шести країнах Східного партнерства (СП) з метою оцінки застосування десяти принципів Акту з питань малого бізнесу для Європи (АМБ). Індекс демонструє, що прогрес України у сфері розвитку МСП з 2012 року був незначним – на малюнку нижче наведено оцінки по 10 принципах АМБ (1 – нижча оцінка, 5 – вища оцінка).Малюнок 5: Індекс економічної політики у сфері МСП, Україна (2012, 2016)

Джерело: SME Policy Index (2012, 2016)

Стосовно політики у сфері розвитку МСП варто звернути увагу на два важливі фактори. По-перше, оцінка України знаходиться в діапазоні, близькому до 2, що значно нижче рівня для кращих практик (5). По-друге, навіть порівнюючи з попередньою оцінкою по регіону, Україна відстає майже за всіма показниками (див. таблицю нижче), в той час, як Грузія – лідер у регіоні, а друге місце посідає Вірменія. Україна посідає перше місце лише за одним з дванадцяти показників: стандарти і технічне регулювання.Таблиця 7: Бали України в Індексі економічної політики у сфері МСП (2016)

Показники індексу Україна Середній бал в країнах СП Кращі показники

1. Навчання навичок підприємництва та жіноче підприємництво

2,25 2,52 2,70 (Грузія)

2. Банкрутство та надання другого шансу для МСП 2,05 2,71 3,16 (Вірменія)3. Нормативно-правова база формування політики щодо МСП

2,45 2,95 3,51 (Молдова)

4. Середовище діяльності МСП 3,81 4,01 4,33 (Грузія)5a. Послуги з підтримки МСП і стартапів 1,84 3,13 3,93 (Вірменія)5b. Державні закупівлі 2,73 3,12 4,04 (Грузія)

11

Показники індексу Україна Середній бал в країнах СП Кращі показники

6. Доступ МСП до фінансування 3,22 3,28 3,76 (Грузія)7. Стандарти і технічне регулювання 4,34 3,76 Україна8a. Навички підприємництва 2,56 2,66 3,0 (Грузія)8b. Інновації 1,86 2,57 2,91 (Вірменія і Білорусь)9. МСП у зеленій економіці 1,22 1,99 2,48 (Грузія)10. Інтернаціоналізація МСП 1,63 2,79 3,60 (Грузія)Джерело: SME Policy Index (2012, 2016)

В Індексі економічної політики у сфері МСП наведено ряд висновків стосовно України (див. вставку нижче).

Вставка 1: Висновки щодо України – Індекс економічної політики у сфері МСП (SME PI, 2016)

Економіка перебувала у стадії стагнації з 2012 року, та у глибокій рецесії з другої половини 2014 року, що є основною перешкодою для розробки і реалізації політики підтримки МСП; З 2012 року прогрес країни був незначним, втім наразі впроваджується масштабна програма дерегуляції та було реалізовано основні заходи зі спрощення процедури реєстрації бізнесу, розширення електронного врядування, підсилення навчання підприємництву та професійного навчання, усунення технічних бар'єрів для торгівлі та прийняття стандартів ЄС; Доступ до фінансування лишається основним бар’єром, в умовах, коли банківське кредитування МСП є вкрай обмеженим. Хоча було прийнято різні державні програми підтримки, ці програми не реалізуються та не фінансуються; Уряду України в своїй програмі структурних реформ слід надати пріоритетного значення реалізації здійсненної та реалістичної стратегії розвитку МСП; Розвиток МСП в Україні відіграє основну роль, не лише у покращенні економічної конкурентоспроможності та відновленні сталого зростання, а й у розвитку сприятливого середовища для бізнесу та інвестицій; Уряду України слід запровадити заходи з підтримки розвитку підприємницьких навичок, інноваційного потенціалу та інтернаціоналізації.

Індекс економічної політики у сфері МСП містить рекомендацію щодо розробки та реалізації Стратегії розвитку МСП. Розбудова сектору МСП дійсно відіграє ключову роль в покращенні економічної конкурентоспроможності, відновленні сталого зростання, та у розвитку сприятливого середовища для бізнесу та залучення інвестицій в країну. З метою диверсифікації джерел економічного зростання держави, політику у сфері МСП слід розроблювати далі, приділяючи особливу увагу наступним питанням (2016):

Основні реформи Основні рекомендації Дерегуляція бізнесу та спрощення

адміністративних процедур Розвиток послуг електронного врядування Законодавче реформування таких сфер, як

ліцензування, вирішення неплатоспроможності та кредитування під заставу Оновлення якісної інфраструктури країни

Прийняття здійсненної та реалістичної стратегії МСП у короткостроковому періоді Створення агентства або структури, що

відповідатиме за реалізацію державної політики у сфері МСП у відповідності із існуючими фінансовими ресурсами та можливостями Проведення законодавчої та регуляторної

реформи, розгляд питання створення системи надання гарантій за кредитами з метою покращення доступу до фінансування Постійне впровадження заходів зі сприяння

розвитку підприємницьких навичок, інноваційного потенціалу та інтернаціоналізації МСП Включення підприємницьких компетенцій в

національну навчальну програму

12

2.4 Угода про зону вільної торгівлі: можливості та загрози для економіки України Більша частина положень Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС набули чинності в листопаді 2014 року, а Угода про Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) – розділ IV Угоди про асоціацію – з січня 2016 року.

Угода про Асоціацію – найамбітніша з усіх підписаних країною угод. Вона передбачає глибоку лібералізацію торгівлі і – найголовніше – реформу з гармонізації регулювання і підвищення передбачуваності зміни регуляторного середовища після завершення перехідного періоду. Угода передбачає верховенство права в якості одного з найважливіших елементів, тим самим зобов'язує Україну провести масштабну реформу судової системи і правоохоронних органів та посилити боротьбу з корупцією.

Для сектору МСП, ПВЗВТ створює нові можливості як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках. Що стосується зовнішньої торгівлі, ПВЗВТ встановлює безмитний доступ до найбільшого (і, до того ж, сусіднього) ринку та передбачає зменшення нетарифних обмежень торгівлі. На даний момент роль МСП в зовнішній торгівлі України є доволі обмеженою. Слід зауважити, що лише близько 5,9% всіх МСП ведуть діяльність з експорту товарів та послуг. В той же час, МСП задіяні у виробничих ланцюжках великих експортерів, і таким чином отримують певні вигоди від лібералізації торгівлі. Більш того, лібералізація торгівлі призводить до покращення доступу до капіталу та сировини, що є навіть більш значною вигодою для МСП оскільки їх переговорні позиції з точки зору отримання знижок напряму від виробників є відносно слабкими у порівнянні з великим бізнесом.

На рівні країни ПВЗВТ також сприяє створенню більш сприятливого середовища для бізнесу всередині країни. Приведення української законодавчої бази щодо конкуренції та інституційної структури у відповідність до європейських стандартів та практик має призвести до зменшення монополізації економіки, та відповідно піде на користь сектору МСП. Кращий захист прав інтелектуальної власності стимулюватиме інновації та пришвидшить економічний розвиток. Підвищення прозорості та передбачуваності у торговій політиці є вигідним для сектору МСП оскільки саме цей сектор найбільш страждає від недоступності інформації.

Більш того, Угода про Асоціацію передбачає, що державна політика України щодо МСП буде повністю переглянута та приведена у відповідність з європейською практикою підтримки та сприяння розвитку МСП як фундаментального чиннику стабільного економічного зростання. Дана Стратегія розвитку МСП є важливим кроком у зазначеному напрямку.

В той же час, ПВЗВТ несе в собі декілька суттєвих загроз розвитку МСП через підвищення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність нести додаткові, іноді дуже високі, витрати, пов’язані із зміною стандартів безпеки промислової та харчової продукції, а також норм працевлаштування та екологічних стандартів.

Згідно з положеннями угоди про ПВЗВТ українська система технічного регулювання промислової продукції має стати ідентичною до європейської, що означає необхідність приведення всієї нормативно-правової бази у відповідність до норм ЄС та прийняття ідентичних обов’язкових технічних регламентів для обраних категорій продукції і, в майбутньому, підтримання регуляторної ідентичності шляхом прийняття всіх змін, що будуть законодавчо запроваджені в ЄС. Гарна новина полягає в тому, що Україна розпочала процес гармонізації багато років тому, і сьогодні основні загальні вимоги до безпеки продукції відповідають стандартам ЄС, а більшість технічних регламентів в країні або ідентичні, або засновані на відповідних директивах ЄС. Тому, з огляду на вже зроблену роботу кількість додаткових коригувань нормативно-правової бази згідно з положеннями ПВЗВТ є відносно помірною.

Ситуація є більш складною у сфері безпеки харчової продукції. Україна прагне розробити внутрішню систему безпеки харчової продукції, що буде еквівалентом системи, прийнятої в ЄС. Всеохоплююча стратегія імплементації законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів передбачає запровадження більше 250 стандартів ЄС в українське законодавство. На даний момент країні вдалося досягти визнання національних процедур контролю та ЄС надав компаніям дозвіл на експорт продукції тваринного походження на ринок ЄС. Однак, більшість ферм та сільськогосподарських і харчових підприємств працюють на внутрішньому ринку і більшість з них і досі не привели свою діяльність у відповідність до вимог ЄС щодо безпеки харчової продукції. Процедури з запровадження нових стандартів згідно європейських вимог можуть створити значні перешкоди для МСП, які оперують на внутрішньому ринку. В той же час, нормативно-правові документи ЄС передбачають, що для малих

13

виробників, які постачають продукцію та локальні ринки або виробляють традиційні регіональні страви можуть бут введені менш суворі вимоги щодо безпеки харчової продукції. Дуже важливо забезпечити умови для того, щоб українські МСП мали змогу скористуватися такими пільгами.

Витрати на впровадження стандартів екологічної безпеки можуть бути найважчим тягарем для МСП. Перехід до нових стандартів виробництва є довготривалим процесом, реалізація якого триває в середньому 10 або більше років.

Угода про зону вільної торгівлі встановлює чіткі правила гри, яким мають слідувати всі суб’єкти економіки. Ці правила є простішими за ті, що наразі існують в Україні з її системою дублюючого та надмірного регулювання. Тому МСП, що чесно слідуватимуть правилам, отримають певні вигоди від такого процесу. В той же час, бізнес-середовище в Україні характеризується низьким рівнем дотримання усіх вимог. Для МСП, які звикли до ухилення від норм та стандартів, реалізація ПВЗВТ стане додатковим тягарем в короткостроковій перспективі, вимагаючи від них слідувати загальним правилам. Це може стосуватися прав інтелектуальної власності, порушення яких є типовою ситуацією для країни, стандартів безпеки праці та багатьох інших сфер, де надмірне регулювання компенсувалося недостатністю його дотримання.

3. Політика МСП та інституції3.1 Інституційне середовищеВ даний час українське інституційне середовище підтримки МСП складається з трьох основних елементів: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (департамент розвитку

підприємництва та регуляторної політики) відповідає за формування та реалізацію політики у сфері підприємництва (з 2014 року);

Закон «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (2012 рік) є підґрунтям для розвитку МСП та охоплює наступні питання:

o Принципи та напрями політики МСП;o Інститути розвитку МСП (включно із спеціально уповноваженим органом у сфері

розвитку малого і середнього підприємництва); o Консультативні та дорадчі органи з питань розвитку МСП;o Державна підтримка та інфраструктура для розвитку МСП;o Український фонд підтримки підприємництва (в 2013 році було видано 37 мікро-

кредитів на загальну суму 9 млн. грн. Наразі фонд не надає кредитування, останній рік повернення коштів - 2016) тощо.

Існує Концепція загальнодержавної програми розвитку МСП на 2014-2020 роки (прийнята у 2013 році), але сама Програма не була розроблена й буде замінена Стратегією розвитку МСП та відповідним Планом заходів.

Всеохоплюючим підґрунтям для розвитку МСП є два взаємопов’язаних елементи: Угода про асоціацію (УА) та Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС (ПВЗВТ), які, як вже зазначалось в попередньому розділі, є фундаментальними для майбутнього країни. Політична мета держави - це реалізувати європейський вибір України (тобто, демократію, верховенство права та прав людини тощо). Економічна мета держави полягає в модернізації економіки, забезпеченні зростання обсягу виробництва та торгівлі та забезпечення відповідності економічного регулювання європейським та міжнародним стандартам. Зокрема в контексті розвитку МСП, Акт з питань малого бізнесу для Європи, який був затверджений в 2011 році, є ключовим підґрунтям політики. Він окреслює 10 принципів, які вважаються важливими для середньостатистичної економіки ЄС. Для України є важливим застосування цих основних принципів Акту, але також важлива їх адаптація до конкретних умов та особливостей української економіки та МСП сектору. Принципи Акту наведенні нижче.

14

Принципи Акту про малий бізнес для Європи

1. Створювати середовища, в якому підприємці та сімейні бізнеси можуть процвітати, а підприємництво винагороджується2. Надавати другий шанс сумлінним підприємцям, що зіткнулися з проблемами банкрутства3. Формувати державну політику згідно з принципом «Спочатку думаймо про мале»4. Зорієнтувати органи державної влади на потреби МСП5. Адаптувати умови доступу МСП до публічних закупівель та можливостей отримання державної підтримки6. Полегшувати доступ МСП до фінансування та підтримувати створення правових та бізнес систем своєчасних розрахунків у комерційній сфері7. Допомагати МСП у більш повному використанні можливостей від єдиного європейського ринку8. Сприяти підвищенню кваліфікації МСП та всім формам інновацій9. Підтримувати МСП у перетворенні екологічних викликів в нові можливості10. Заохочувати та підтримувати доступ МСП до зростання на зовнішніх ринках

3.2 Зв’язок із існуючими стратегічними і програмними документамиРозвиток МСП є класичним прикладом горизонтальної політики: незважаючи на те, що Департамент розвитку підприємництва та регуляторної політики в структурі МЕРТ відповідальний за загальну політику, інші департаменти міністерства також працюють із різними питаннями, пов’язаними із МСП, а саме: експорт, інвестиції, промисловість тощо. Декілька інших міністерств також напряму відповідальні за різні галузі. Окрім того, є ще один впливовий орган, такий як Державна регуляторна служба України. Також, з огляду на горизонтальний характер, важливо зазначити, що інші стратегії/політики/програми також приєднуються до розвитку МСП. На Малюнку представлені найбільш суттєві із них, а також їх ключові питання, відображені у їх змістовній частині.

Таблиця 8. Основні стратегічні та програмні документи, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток МСП

Назва (дата прийняття) Основні цілі

Зага

льні

Стратегія сталого розвитку «Україна 2020» (12.01.2015)

Сталий розвиток. Безпека держави, бізнесу та громадян. Відповідальність і соціальна справедливість. Гордість за Україну в Європі та світі.

Угода про Асоціацію між Україною та ЄС (16.09.2014)

Політичний діалог та реформи. Зовнішня політика та політика безпеки. Юстиція, свобода і безпека. Торгівля та пов’язані питання. Економічне та секторальне співробітництво. Фінансове співробітництво.

План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік (27.05.2016)

Макроекономічна стабілізація. Створення сприятливих умов для ведення бізнесу. Забезпечення верховенства закону і боротьба з корупцією. Підвищення якості державного управління та громадських послуг. Відновлення безпеки держави і громадян.

План заходів з дерегуляції господарської діяльнос ті (23.08.2016)

Створення сприятливих умов для ведення бізнесу.

План дій щодо підвищення позиції України у рейтингу Ведення бізнесу (16.12.2015)

Досягнення стратегічної мети – топ-20 країн у рейтингу «Ведення бізнесу».

Стратегія подолання бідності + План заходів 2015-2016 роки (16.03.2016)

Поетапне зниження в Україні масштабу бідності, соціального відчуження та запровадження нових механізмів її запобігання.

15

Назва (дата прийняття) Основні ціліДержавна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року (06.08.2014)

Посилення регіональної конкурентоспроможності. Територіальна соціально-економічна інтеграція та просторовий розвиток. Ефективне управління регіонального розвитку.

Стратегія розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 року (19.08.2015)

Усунення технічних бар'єрів в торгівлі між ЄС і Україною. Реалізація зобов'язань України після вступу до СОТ. Модернізація економіки за рахунок збільшення інвестицій і конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Сект

орал

ьні

Транспортна стратегія на період до 2020 року (20.10.2010)

Забезпечення стабільного і ефективного розвитку транспортного сектору, створення умов для соціально-економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності національної економіки і рівня життя населення.

Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року (18.06.2015)

Створення фінансової системи для стійкого економічного розвитку шляхом ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці, що базується на розвитку повноцінного ринкового конкурентного середовища відповідно до стандартів ЄС.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (24.07.2013)

Розробка стратегій для наступних галузей промисловості: електроенергія; ядерна енергія, вугілля, нафта і газ. Інтеграція в енергетичний сектор Європейського Союзу.

С тратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року (17.10.2013)

Створення організаційних та економічних умов для ефективного розвитку аграрного сектора.

Реформування державної системи охорони інтелектуальної власності (План заходів) (01.06.2016 )

Створення оптимальної, високоякісної та ефективної державної системи охорони інтелектуальної власності.

Інші стратегії, які формуються знаходяться в процесі розробки: Стратегія розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року; Національна експортна стратегія; Стратегія розвитку промислового комплексу до 2025 року; Енергетична стратегія до 2035 року. Існують також регіональні та місцеві стратегії.

16

3.3 Інституційне забезпечення

Найбільш значущі органи державної влади та інші органи представлені нижче. Як вже оговорювалося раніше, успіх чи поразка у реалізації Стратегії розвитку МСП (та Плану заходів) залежить від ефективної координації зусиль відповідних ключових учасників:

Міністерство економічного розвитку та торгівлі / Департамент розвитку підприємництва та регуляторної політики: до складу Департаменту входять 4 управління, кожне з яких має функціональні повноваження у сфері формування та реалізації державної політики. Наразі бюджетні кошти на підтримку та розвитку МПС обмежені, тому існує необхідність у вдосконаленні політики та підтримці у реалізації у вигляді Агентства розвитку МСП. Інші департаменти Міністерства в межах своїх повноважень опосередковано на розвиток МСП; Інші ключові міністерства: інші міністерства, що впливають на розвиток МСП, а саме Міністерство фінансів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство освіти і науки України та інші; Області/Міста (державні адміністрації): відповідають за створення регіональних та місцевих програм розвитку МСП, які фінансуються із регіональних та місцевих бюджетів; Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва: вирішує питання, пов’язанні з МСП; Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України: заснована в 2008 році і зараз перебуває на стадії реформування з метою перетворення в ефективний інструмент для державно-приватного діалогу, в рамках діяльності якого розглядатимуться також питання МСП; Інші ключові установи

o Державна регуляторна служба України (ДРС): відповідає за реалізацію регуляторної політики.

o Офіс ефективного регулювання (BRDO): НУО здійснює інвентаризацію регуляторних актів, напрацювання критеріїв їх оцінки.

o Офіс сприяння інвестиціям (IPO): сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.o Рада бізнес-омбудсмена (РБO): відповідає за захист бізнесу від протиправних дій та

допомагає у боротьбі з корупцією.o Офіс сприяння експорту (EPO): сприяє розвитку та промоції експорту.o Український фонд підтримки підприємництва: наразі не надає нового фінансування МСП.

Членські бізнес-організації (немає точних даних щодо їх кількості; багато із них є НУО):o 1 Торгово-промислова палата Україниo 25 регіональних торгово-промислових палатo Галузеві асоціації.o Двосторонні організації/палати.

Надавачі послуг з розвитку бізнесу o Створення 15 нових центрів підтримки бізнесу (3 вже працюють) до 2018 року;o 323 існуючих бізнес-центрів.o 2,998 надавачів послуг розвитку бізнесу / консультації.

Інша інфраструктура МСП o Створено 53 бізнес-інкубатори.o 152 фондів підтримки підприємництва.o 17 індустріальних парків.

Хоча на перший погляд існує значне інституційне забезпечення розвитку МСП, на даний момент чітка координація між інституціями відсутня.

17

3.4 SWOT-аналіз сектору МСПСильні сторони Слабкі сторони Легкість реєстрації бізнесу Конкурентна вартість праці Високоякісний людський капітал Значна кількість людей з освітою в ІКТ УА, ПВЗВТ та нові угоди про вільну торгівлю Покращення бізнес-клімату за рахунок розумного регулювання Успіх в усуненні бар’єрів для проведення торгівлі, адаптація стандартів ЄС Покращення в сфері державних закупівель Великий внутрішній ринок Спрощення податкова система із низькими податками та спрощеною звітністю Вигідне географічне розташування Розповсюджене дистанційне навчання, включно веденню підприємництва Розширена участь громадськості в розробці політики

Несприятлива макроекономічна ситуація Високий рівень корупції та регуляторного тиску Нерозвинена культура підприємництва Брак освіти та підготовки відповідно до потреб МСП Відсутність доступного, довготривалого фінансування Невеликий обсяг доданої вартості МСП Розірвані ланцюги вартості, в основному через триваючий конфлікт Високий рівень тиску адміністративного регулювання / витрати на нього Низька енергоефективність Відсутність Агентства, що здійснює реалізацію політики щодо МСП Низький рівень інтернаціоналізації МСП Високий рівень тінізації економіки Складності при закритті бізнесу Спрощена система оподаткування перешкоджає росту МСП Низька купівельна спроможність споживачів

Можливості Загрози УА, ПВЗВТ та угоди про вільну торгівлю відкривають нові ринкові можливості Сильна підтримка з боку ЄС, донорів та МФУ Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» та комплексна програма реформування Подальший розвиток публічних закупівель Активне використання Угоди про державні закупівлі Участь у програмах Горизонт-2020 та COSME Повна інтеграція до Європейської мережі підприємств (EEN) Швидке зростання сектору ІКТ та ступеню інформатизації; Швидке зростання переробної промисловості Банківський сектор, спроможний кредитувати МСП Зростаючий інтерес до енергоефективності Процеси зміцнення бізнес-асоціацій Краща координація сторін, які надають підтримку МСП

ПВЗВТ є загрозою для МСП через низьку конкурентоспроможність Загострення військового конфлікту Повільне відновлення економіки або нові макроекономічні потрясіння Повільна реалізація програм реформування Адаптація ініціатив розвитку МСП без наявного фінансування Відсутність конкуренції на основних ринках Нестабільне законодавство Соціальні заворушення

3.5 ВисновкиЗавдання, які має вирішити Україна є суттєвими, включаючи: Потреба швидкої переорієнтації моделей торгівлі та послуг на ринки ЕС та інші регіони; Відсутність довгострокових пріоритетів державної політики у сфері розвитку МСП.

Спираючись на попередній аналіз можливо зробити ряд висновків стосовно МСП: Розвиток МСП має горизонтальну природу та потребує ефективної координації політики; Розвиток МСП пов’язаний з багатьма іншими політиками, стратегіями та програмами; Необхідним є посилення інституційної спроможності МЕРТ, чому в тому числі сприятиме створення відокремленого Агентства розвитку МСП; На сьогодні відсутній ефективний механізм державно-приватного діалогу для розвитку МСП; Органи місцевої влади мають важливі функції МСП, реалізація яких потребує вдосконалення; Інституції підтримки МСП потребують підґрунтя для розвитку та координації; Діяльність бізнес-асоціацій та послуг, які вони надають, потребують удосконалення; Інфраструктура підтримки МСП потребує розширення; УА та ПВЗВТ надають значні можливості, але одночасно й містять виклики для вітчизняних та орієнтованих на експорт МСП.

18

4. Стратегія розвитку МСП4.1 Загальна інформація

Виходячи з попереднього аналізу, особливо в частині задач та висновків, що зроблені вище, важливим у Стратегії розвитку МСП є необхідність зробити її реалістичною відношенню до того, яких результатів можливо досягти у період між теперішнім часом та 2020 роком.

Таким чином, Стратегії розвитку МСП ґрунтується на таких принципах: Вона охоплює лише ті задачі, які можливо досягти протягом 2017-2020 року; Існує багато невирішений задач одночасно із обмеженістю в ресурсах, тому саме їх пріоритетність є ключовою; Визначення пріоритетів МСП не є задачею лише для Уряду; План дії із реалізації Стратегії розвитку МСП є життєво необхідним; Державне фінансування є обмеженим, тому можливим є залучення донорських коштів для розвитку МСП; Формування політики у сфері розвитку МСП потребує значних часових затрат та повинно здійснюватись на постійній основі; В першу чергу необхідно закласти основу розвитку МСП (політика, інституції, потенціал, регуляторне поле); За розвиток МСП відповідає не одна установа. Всі зацікавлені сторони мають працювати разом.

4.2 Бачення стратегії Стратегія розвитку МСП в Україні 2017-2020 роки спрямована на досягнення такої мети:

«Створити сприятливі умови для відкриття, ведення та зростання бізнесу та розкриття потенціалу сектору МСП».

4.3 ЦіліНа період до 2020 року заплановано виконання наступних цілей, які допоможуть оцінити прогрес у реалізації політики:

Загальні цілі:

Україна представлена серед перших 20 держав в рейтингу «Ведення бізнесу» Світового банку. Частка інноваційних підприємств зросла від 14.6% (2014р.) до 20%. Витрати підприємств на науково-дослідницьку діяльність зросли від 0.420% ВВП (2015р.) до 0.426%. Збільшення частки ринків із конкурентною структурою від 42.7% (2015р.) до 49.5%. Частка підприємств, які отримують кредити, зросла з 18% (2014р.) до 24.8%.

Цілі, орієнтовані на МСП:

Україна входить в топ-3 відповідно до результатів оцінки Індексу економічної політики у сфері МСП по усіх основних складових. Частка МСП у валовій доданій вартості зросла з 55.8% (2014р.) до 60.2%. Частка МСП в загальних обсягах реалізації зросла з 63.0% (2015р.) до 66%. Частка прибутку, отриманого МСП, зросла з 65.3% від загального обсягу (2014р.) до 75.2%. Частка компаній-експортерів зросла з 11.7% (2013р.) до 14.1% Частка МСП, які впроваджують інноваційні продукти або процеси зросла з 7.4% (2015) до 7.9%.

19

З 2017 року з’являться нові індикатори МСП та будуть розглянуті для подальшого включення: Обсяги експортування МСП за типом діяльності; Середня вартість експорту на МСП; Число МСП, що використовують інтернет-продажі; Число МСП, що роблять закупівлі через Інтернет; Показники демографії МСП (коефіцієнти новостворених підприємств, коефіцієнт закриття та коефіцієнт плинності).

20

4.4 Стратегічні цілі

Для досягнення мети Стратегії розвитку МСП були визначені шість стратегічних цілей, враховуючи результати здійсненого аналізу у поєднанні із кращими міжнародними практиками (принципи Акту з питань малого бізнесу для Європи, Індексу економічної політики в сфері МСП):

1. Удосконалення нормативно-правового, інституційного та операційного середовища для МСП.

2. Покращення доступу МСП до фінансування.3. Спрощення податкового адміністрування для МСП.4. Популяризація підприємницької культури та розвиток конкурентоспроможного

людського капіталу й підприємницьких навичок.5. Сприяння експортній діяльності МСП / Інтернаціоналізації МСП в контексті УА/ПВЗВТ.6. Підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу МСП.

Кожна стратегічна ціль більш детально описана далі, у тому числі визначено ключові проблемні аспекти, вирішення яких є необхідним у майбутньому.

Кожний аспект характеризує причини виникнення проблеми у секторі МСП, і, як наслідок, потребує реформування / якісних змін у майбутньому. Ці результати є підґрунтям для розвитку МСП в наступні декілька років (до 2020 року).

Враховуючи наявні перешкоди, ресурси, потенціал та часовий фактор не всі основні проблеми можуть бути вирішенні у термін до 2020 року.

У відповідному Плані заходів з реалізації Стратегії розвитку МСП будуть визначені конкретні завдання, включаючи фінансування, відповідальних виконавців, терміни виконання завдань, ключові показники ефективності (KPIs) тощо. (дивіться Розділ 5.2).

Ціль 1. Покращення нормативно-правового, інституційного та операційного середовища для МСП

Основою для розвитку сектору МСП є нормативно-правове поле, статистичні дані, стратегії та плани заходів, інституції, відповідальні за формування та реалізацію політики, а також міжвідомча співпраця та державно-приватний діалог. Ця стратегічна ціль охоплює також інші ключові елементи, серед яких: сприятливий бізнес-клімат, можливість оцінки впливу зміни законодавства на бізнес, простота реєстрації та закриття бізнесу, отримання ліцензій та дозволів, максимальне розширення доступу МСП до державних закупівель тощо. Водночас, деякі необхідні елементи наразі відсутні. Разом із відповідною проблемою сектору МСП окреслюються й можливі шляхи її вирішення.

Таким чином визначено рамкові умови розвитку сектору МСП на період до 2020 року. Пріоритети, які потребують першочергового виконання, будуть відображені в Плані заходів з реалізації Стратегії розвитку МСП. Відповідний План заходів буде розроблено разом протягом 3 місяців після затвердження Стратегії розвитку МСП.

Інформація та статистичні дані стосовно МСП: Різноманіття даних та якісний їх аналіз є необхідною умовою формування ефективної державної політики, однак на даний час збирається та оприлюднюється недостатня кількість показників, які стосуються розвитку сектору МСП. Більшість статистичних даних обрахована для юридичних осіб, у той час як значно менше інформації стосовно фізичних осіб-підприємців. Органи державної статистики повинні

21

акумулювати та оприлюднювати більше інформації щодо фізичних осіб-підприємців, а також показники щодо започаткування та закриття підприємств, дані щодо експортної діяльності МСП, окремо виділені показники гендерної статистики (для жінок та чоловіків) з розподілом за віковими групами. Національний банк України (НБУ) має також оприлюднювати інформацію щодо банківських кредитів, виданих МСП. Дані щодо кількості МСП, які акумулюються Державною фіскальною службою (ДФС) та Єдиним державним реєстром, відрізняються. Тому, існує необхідність створення єдиної системи на державному рівні для обміну даними щодо розвитку сектору МСП. Щорічний звіт по стану розвитку МСП в Україні / публікація звіту стосовно застосування Акту з питань малого бізнесу для Європи повинні містити інформацію стосовно розвитку сектору, у тому числі у порівнянні із іншими країнами та ЄС. Необхідним є також створення єдиного веб-порталу, орієнтованого на потреби МСП.

Реєстрація нових підприємств: З 2012 року процедура реєстрації була значно спрощена та наразі не потребує часу значних витрат часу. Такі зміни знайшли своє відображення в показниках рейтингу “Ведення бізнесу”, де по показнику “Започаткування бізнесу” Україна відчутно покращила свої позиції – з 112 місця в 2012 році до 20-го в 2016 році. Після внесення змін до законодавства в 2015 році зареєструвати підприємство стало можливим протягом 24 годин. В даний час, місцеві органи влади і нотаріуси мають право реєструвати суб’єктів господарювання, а в квітні 2016 року почав використовуватись принцип «мовчазної згоди» щодо реєстрації суб’єкта як платника податків. Суб’єкт господарювання може розпочати роботу відразу після надсилання фінансовою установою інформації про відкриті рахунки до Державної фіскальної служби України (ДФС). Існує також потреба у стартап центрах для надання допомоги початківцям стосовно реєстрації та консультацій на початковій стадії, а також покрокового супроводження, в тому числі за допомогою “гарячих ліній”.

Закриття підприємства: Закриття підприємства / припинення діяльності юридичних осіб не було спрощено; воно триває принаймні два місяці з моменту прийняття рішення про ліквідацію, але на практиці може займати значно більше. Необхідним є створення окремих ліквідаційних комісій для роботи із підприємствами, які припиняють свою діяльність, у державному органі реєстрації, ДФС, Пенсійному фонді та інших фондах державного соціального страхування, які б приймали рішення про закриття після перевірки фактів можливої податкової заборгованості. Після такої перевірки державний реєстраційний орган приймає рішення про закриття підприємства та вилучення даних про нього із Єдиного державного реєстру. Спрощена процедура використовується для фізичних осіб-підприємців; тобто особа має звернутися із заявою про закриття до державного реєстратора, ДФС та Пенсійного фонду. Існує необхідність спрощення процедури закриття бізнесу (див. Єдине вікно), в тому числі зменшити затрати часу, коштів, та дати можливість здійснити реінвестування. Крім того, необхідно забезпечити “очищення” реєстру від суб’єктів діяльності, які більше не провадять діяльність.

«Єдине вікно»: Однією з цілей державної політики є покращення бізнес-клімату для здійснення господарської діяльності підприємств. Зокрема, Уряд активно працює над відкриттям Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), яких вже працює в регіонах близько 681-го . Центри надають МСП більше 50 адміністративних послуг, включно із реєстрацією, наданням необхідних дозволів та ліцензій, операцій, пов’язаних із майном. ЦНАПи можуть також виконувати функцію надання підтримки для МСП, в тому числі щодо підготовки для зростання потенціалу МСП. Доцільним також було б існування єдиного порталу для надання підтримки підприємцям та допомоги у завершенні формальних питань он-лайн, що могло би стимулювати розвиток малого підприємництва. Зараз використовується тестова версія подібного порталу (poslugy.gov.ua).

Банкрутство та другий шанс: Переглянуте законодавство про банкрутство в цілому відповідає міжнародній практиці. Наприклад, директор і акціонери неплатоспроможної компанії можуть бути притягнуті до суду, якщо відповідальність за банкрутство і тривалість кожного етапу процедури є чітко визначеними. У той же час, процедура залишається неефективною, що

22

знаходить своє відображення в 148-м місці України (за показником “Врегулювання процедури неплатоспроможності” в рейтингу ”Ведення бізнесу”, 2016 рік). Процедура банкрутства є вкрай дорогою і складною, тому, ймовірно, існує необхідність в існуванні спеціальних процедур банкрутства для МСП. Процедура банкрутства, як правило, означає ліквідацію суб’єкта господарювання. Законодавство про другий шанс передбачає право фізичних осіб-підприємців відкрити іншу компанію протягом трьох років з моменту банкрутства. Проте, більшість МСП не використовують другу можливість (SME PI, 2016). Детальний аналіз причин зазначеного дозволить забезпечити можливість другого шансу для підприємців, які бажають знову розпочати підприємницьку діяльність.

Ліцензії та дозволи: Протягом 2014-2016 років було скасовано велику кількість дозволів і ліцензій на проведення різних видів економічної діяльності: кількість дозволів скоротилася на 40%, а кількість ліцензій зменшилася на 46%. Це сприяло спрощенню процедур реєстрації та діяльності підприємств. Також результатом реформи технічного регулювання стало скасування більш ніж 15 тисяч радянських ГОСТів; шляхом адаптації законодавства у сфері технічного регулювання до законодавства ЄС. Оскільки багато МСП не повідомляють про поліпшення процедур ліцензування і витрат в період між 2012 і 2015 роками (ABCA, 2016), це дає можливість вважати, що акцент був зроблений на усунення надлишкових правил. У той час як 27,8% МСП відзначають спрощення процедур ліцензування у 2015 році, 19,5% повідомляють про зворотне. Існує необхідність продовжувати процес аналізу системного перегляду регуляторних актів і впроваджувати “розумне регулювання” для МСП (у 2016 році відповідна робота розпочата вже з 4-ма міністерствами), в тому числі онлайн отримання ліцензій та дозволів.

Перевірки: Перевірки суб’єктів господарювання часто підлягають критиці через непередбачуваний або очевидно невиправданий вибір та непрозорий підхід. Деякі суб’єкти господарювання регулярно стають об’єктом перевірки, у той час як інші - значно рідше. В 2015 році 48,8% МСП повідомили, що були перевірені принаймні одним органом: 22,4% перевіряла служба пожежної безпеки і 17,8% ДФС (ABCA, 2016). В той же час, 53,7% компаній повідомляють про скорочення кількості перевірок з 2012 по 2016 роки. Така ситуація може частково пояснюватися мораторієм на перевірку малих підприємств, а також оптимізацією кількості державних органів влади, в рамках якої було скорочено кількість інспекції з 56 до 27. Починаючи з 2016 року дозволяється проводити лише одну комплексну перевірку на рік із попереднім інформуванням. ДФС має проводити перевірку ґрунтуючись на прозорому аналізі ризиків. Про перевірку необхідно не лише повідомляти заздалегідь, але й узгоджувати її, що дозволить зменшити відповідні витрати та час суб’єктів господарювання. Тривалість перевірок також має скоротитися та не впливати на звичайну діяльність суб’єкта господарювання.

Спочатку думай про мале: Аналіз регуляторного впливу (АРВ) не завжди проводиться, хоче де-юре він є обов’язковою. Застосування такої оцінки допоможе вдосконалити законодавство в майбутньому. Введення М-тесту для оцінки впливу регулювання на мікропідприємства не реалізується ефективно. В цілому, M-тест схожий на МСП-тест в ЄС, але поширюється тільки на мікро- і малі фірми і охоплює їх витрати, але не прибутки. Методологія M-тесту потребує вдосконалення та ефективного застосування, в тому числі шляхом підвищення обізнаності серед державних службовців. Інші аспекти принципу Спочатку думай про мале також повинні використовуватись, такі як принцип «One-In-Two-Out», саморегулювання, мовчазна згода для бізнесу та інші.

Консультації та державно-приватний діалог (ДПД): на рівні законодавства встановлена необхідність проведення консультацій з усіма зацікавленими сторонами у процесі обговорення проектів нормативно-правових актів, які тривають принаймні місяць. Цьому положенню часто, але не завжди, слідують більшість розробників нормативно-правових актів шляхом оприлюднення зазначених проектів документів на веб-сайтах. Ця форма консультацій повинна відбуватись обов’язково та має бути розширена в майбутньому. Існують також семінари, громадські слухання тощо з різних питань, які можуть вплинути на процес прийняття рішень.

23

Центральні органи виконавчої влади вже почали активно залучати зацікавлені сторони до робочих груп. Крім того, створюються громадські ради, діяльність яких спрямована на більш активне залучення громадськості в дискусіях щодо процесу формування політики. Існує необхідність в подальшому покращенні ДПД в секторі МСП у вигляді постійного двостороннього механізму діалогу і співпраці, на базі реформованої і реорганізованої Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України через робочу групу, орієнтовану на потреби МСП.

Забезпечення виконання контрактів / Позасудові вирішення суперечок: забезпечення виконання контрактів залишається неефективним, а судове врегулювання не є дієвим. Це знаходить своє відображення в низькій позиції України в рейтингу “Ведення бізнесу” за показником “Забезпечення виконання контрактів” (81-е місце), що, в першу чергу, пояснюється відсутністю судових засідань по дрібним тяжбам, обмеженою кількістю і тривалістю відстрочок, а також відсутністю електронних процедур. Реалізація судових рішень відбувається часто дуже повільно. Ситуацію має покращити прийняття нового закону “Про виконавче провадження” (жовтень 2016 року), який передбачає можливість залучення приватних виконавців. Необхідно сформувати відкритий Єдиний реєстр боржників з інформацією про невиконані майнові зобов'язання боржників і автоматизованими процедурами виконання за допомогою електронної реєстрації документів. Проте, виконання нового закону потребуватиме нарощування потенціалу державних органів і належного фінансування. Суперечки між МСП можуть бути врегульовані в позасудовому порядку шляхом арбітражу, якщо обидві сторони згодні на це, однак, лише деякі контракти передбачають арбітражні положення. Є кілька авторитетних арбітражних виконавців, але вони працюють в основному з питаннями, пов’язаними з міжнародною торгівлею. Наразі немає законодавства про медіацію, але проект Закону з даного питання знаходиться на розгляді в Парламенті (перше читання 03 листопада 2016 року). Більш ефективне використання позасудових процедур врегулювання суперечок позитивно відобразиться на діяльності МСП.

Державні закупівлі: Новий Закон “Про державні закупівлі” був прийнятий наприкінці 2015 року й загалом відповідає Директивам ЄС. Починаючи з квітня 2016 року, всі центральні виконавчі органи влади та державні підприємства повинні проводити електронні закупівлі через систему під назвою ProZorro. Всі інші державні установи, включно із місцевими органами влади, перейшли на використання ProZorro в серпні 2016 року. Зокрема, використання ProZorro є обов’язковим для закупівель товарів та послуг, вартість яких перевищує 200 тисяч гривень, та робіт вартістю більше 1,5 млн. гривень (для монополій цей обсяг є вищим). Ця система використовується й для менших обсягів закупівель для гарантії кращої ціни. Установа, що проводить закупівлі, має скласти публічний договір про закупівлі, якщо тендер відбувається не через систему ProZorro, але їх вартість має бути між 50 тис. грн. та пороговим значенням (200 тис та 1,5 млн. грн. відповідно), таким чином, передбачається забезпечення прозорості та зменшення корупції. Контракти можуть розділятися на більш дрібні лоти, що дуже зручно для МСП. Запровадження прозорої електронної системи закупівель є важливим, оскільки зменшує ризики корупції при їх проведенні, при цьому збільшуючи їх ефективність. Ця додаткова можливість для бізнесу стає доступною для більш широкого кола підприємств, в тому числі МСП. Участь у тендері проводиться на платній основі (від 17 грн. для тендерів до 20 тисяч та до 1700 для тендерів вартістю більше 1 млн. грн.). Виконання зобов’язань за тендером обмежується законом до 0,5% від планової вартості тендеру на роботи та до 3% на послуги й може надаватися в електронному вигляді. МСП потребують кращої інформованості щодо нової можливості, а також відповідної підготовки для підвищення їх потенціалу для використання можливостей державних закупівель.

Трудове законодавство: Кодекс законів про працю був успадкований від колишнього Радянського Союзу (1971 рік), і, незважаючи на численні поправки, не дає потрібної гнучкості ринку праці. Правова процедура звільнення працівників є дуже складною, що є серйозною проблемою для мікро- та малих підприємств, оскільки вони повинні швидко регулювати ситуацію з персоналом та пристосовуватися до постійно змінюваних умов ринку. Виконання

24

законів є малоефективним, залишаючи працівників без відповідного захисту та накладаючи штрафні санкції на роботодавців за порушення. Нові, сучасні, гнучкі норми регулювання ринку праці потрібні у вигляді нового Трудового кодексу, який враховує потреби МСП (в новій редакції Трудовий кодекс був прийнятий Парламентом в першому читанні наприкінці 2015 року).

Ціль 2. Покращення доступу МСП до фінансування У більшості країн, основним бар'єром для розвитку бізнесу, визначеним сектором МСП, є доступ до фінансування. В опитуваннях ЄБРР, BEEPS доступ до фінансів відзначається як одна з основних проблем. У фінансовій системі домінують банки, які мають близько 95% від загального обсягу фінансових активів, однак, кредитування МСП є недостатнім. Така ситуація знаходить своє відображення у вагомій частці підприємств, що покривають власні потреби в фінансуванні за рахунок внутрішніх фондів і нерозподіленого прибутку. Таким чином, існує гостра необхідність поліпшити фінансування з боку комерційних банків, диверсифікувати фінансові продукти (гарантійні схеми, лізинг, факторинг, експорт страхування тощо) і забезпечити краще пристосування фінансових продуктів до потреб сектора МСП.

Кредитування МСП комерційними банками: До банківського сектору входять 100 ліцензованих банків, три з яких знаходяться в державній власності, а 39 з них мають іноземні інвестиції. МСП стикаються з обмеженими можливостями для отримання кредитів: лише 31% малих і 35% середніх компаній (НБУ BTS, 2016Q3) планують подати заявку на отримання кредиту в найближчому майбутньому, незважаючи на зростання потреби в зовнішньому фінансуванні протягом останніх 4 кварталів. Така ситуація є наслідком високих процентних ставок, надмірних вимог щодо забезпечення і складних процедур. Наразі тільки 8% від загального обсягу капітальних вкладень фінансувалися за рахунок банківських кредитів. Близько 24 банків надають фінансування для клієнтів МСП (12 на національному рівні та 12 на регіональному рівні). Потрібним є налагодження співпраці між банками., Наприклад, функціонує Незалежна асоціація банків України (НАБУ), в тому числі для стимулювання кредитування малого і середнього бізнесу у вигляді пілотних ініціатив для випробовування нових методів кредитування, нарощування потенціалу щодо забезпечення доступу МСП до фінансових продуктів/послуг, інструментів тощо. НБУ також буде підтримувати кредитування МСП через ініціативу “Відновлення кредитування”.

Безпечність вкладень: У 2014 - 2015 роках, значна частка МСП зіткнулися з труднощами здійснення платежів в той час, коли банки мали проблеми з ліквідністю, або взагалі втратили свої кошти в збанкрутілих банках. Проблеми з виплатами можуть відкласти або зменшити бізнес-можливості для МСП. Краще забезпечення виконання відповідних правил Національним банком України покращить ситуацію для МСП, оскільки банківські депозити становлять значну частину капіталу для мікро-підприємств. Нові правила НБУ і регулювання для банківського сектору (наприклад, мінімальні вимоги до капіталу) дозволять поступово підвищити рівень безпеки вкладів для МСП.

Схеми гарантування кредитів (СГК): СГК мають важливе значення, оскільки знімається перешкода для комерційних банків у сфері для кредитування МСП, які не мають відповідної застави. Ефективні СГК, які потребують помірної фінансової підтримки для функціонування, могли би бути відносно недорогим рішенням для покращення доступу до фінансування для МСП. СГК мають розроблятися таким чином, щоб працювати на комерційній основі, та бути орієнтованими на існуючі, життєздатні, прибуткові МСП, розвиток яких стримується нездатністю задовольнити сучасним вимогам комерційних банків щодо застави. Існує багато успішних прикладів міжнародного досвіду у створенні ефективних СГК, орієнтованих на МСП. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) вже створив в Україні СГХ на суму 40 млн. євро, орієнтовану на інноваційні підприємства. Національним банком України буде також створена СГК на суму 10 млн. євро на підтримку експорту і модернізацію техніки.

25

Кредитні спілки: Кредитні спілки є однією з небанківських фінансових установ (НБФУ), що забезпечують доступ до фінансування для МСП, особливо тих, які розташовані в сільській місцевості і регіонах. Кредитні спілки на даному етапі відіграють дуже малу роль на ринку: кредитний портфель становить 1,8 млрд. грн. порівняно з 10,1 млрд. грн. для інших НБФУ і 938 млрд. грн. для банків (NCFS, 2016). Фінансування забезпечується через депозити і капітальні вклади членів; тільки 21% кредитного портфеля було надано малому бізнесу та на сільськогосподарські цілі. Існує необхідність переглянути та поліпшити законодавчу і регуляторну базу для стимулювання ринку кредитних спілок, не в останню чергу, тому що місцевий кредитний союз може бути єдиним джерелом фінансування в деяких сільських районах України.

Бюро кредитних історій (БКІ): БКІ може сприяти ефективному скороченню вимог щодо забезпечення і процентних ставок для МСП шляхом ефективного вирішення проблеми асиметрії інформації. Охоплення фізичних осіб приватними кредитними бюро збільшилося до 40% дорослого населення в 2015 році, але кредитна інформаційна система є фрагментарною і отримання інформації про користувачів кредитами, податки, банкрутство і кредитну історію забирає багато часу та тягне за собою затримки і додаткові витрати на затвердження кредиту (ЄІБ, 2016). Наразі існує 7 приватних кредитних бюро і 1 кредитний реєстр в центральному банку. Починаючи з 2014 року, банки зобов'язали надавати кредитну історію корпоративних позичальників до БКІ. За даними Світового банку (DB, 2016) БКІ мають інформацію про 122 тис. компаній із 343 тис, але ведення корпоративних кредитних історій не є пріоритетом для БКІ, тим самим обмежуючи послуги, які пропонуються для корпоративних позичальників. Створення спеціалізованого БКІ для корпоративних клієнтів дозволить поліпшити доступ до банківських кредитів для МСП. Національний банк України також створить Єдиний кредитний реєстр для подальшого вдосконалення системи і зменшення інформаційної асиметрії.

Лізинг: Використання лізингу може зменшити дефіцит фінансування для МСП, для роботи яких необхідне нове обладнання (наприклад, промислові і сільськогосподарські заводи), але які не можуть або не хочуть отримувати кредити. Хоча лізинг може бути ефективним способом для фінансування потреб МСП, в тому числі завдяки сприятливому податковому обліку, він, насправді, використовується доволі рідко (4 119 лізингових контрактів, підписаних в 2015 році на загальну суму 6,2 млрд. грн.) і в основному для автомобілів і сільськогосподарської техніки. Попит на лізинг з боку МСП може бути розширений у разі проведення заходів щодо підвищення обізнаності відносно лізингу для обладнання і залучення більш широкого спектру обладнання на умовах лізингу. Високі процентні ставки і відсутність податкових пільг для компаній на спрощеній системі оподаткування (без ПДВ / податку на прибуток юридичних осіб) можуть обмежити попит на лізинг з МСП.

Факторинг: це ще один спосіб для МСП отримати доступ до фінансування з використанням їх дебіторської заборгованості в якості застави. Зростання оборотного капіталу є можливим, оскільки на початку 2015 року МСП мали дебіторську заборгованість на рівні 52% від річного обсягу реалізації. Незважаючи на значний потенціал залучення фінансування МСП, на практиці було видано тільки 7,6 млрд. грн. в підписаних договорах факторингу (перше півріччя 2016). Більшість з таких договорів були списанням безнадійної заборгованості від фінансових інститутів для колекторних підприємств із лише 0,75 млрд. грн., або 10% таких, що надійшли від нефінансових компаній. Фактори, які обмежують «класичний» факторинг, являють собою труднощі в залученні коштів за рахунок факторингових компаній (більшість фінансує свої операції з капіталу) і низький рівень повернення безнадійної заборгованості (дебіторські заборгованості, як правило, є незабезпеченими зобов'язаннями на додачу до загальних проблем, пов’язаних з поверненням боргу). Початковий капітал / кредитні лінії для «класичних» факторингових компаній, зокрема, для нових учасників і для підвищення інформованості про факторинг могли б сприяти підвищенню рівня використання факторингу МСП.

26

Венчурний капітал / бізнес-ангели / Краудфандинг: венчурний капітал та інші схожі форми фінансування, такі як бізнес-ангели чи краудфандинг, в даний час не дуже активно використовується стартапами та МСП із потенціалом зростання. Капітал від друзів і сім'ї залишається найбільш поширеним джерелом капіталу. Українське законодавство має сприятливі умови для венчурних фондів та прості умови їх створення: у 2015 році такі фонди мали в своїх активах 232 млрд. грн., але вони переважно використовувались холдинговими компаніями з управління активами з метою податкової оптимізації та захисту конфіденційності. Існує кілька діючих венчурних фондів, але вони не є сфокусованими МСП. Аналіз і реформування законодавства з метою усунення неправомірного використання венчурних фондів при одночасному забезпеченні переваг для справжніх інвесторів сприятиме розширенню такого фінансування. Створення мережі бізнес-ангелів також буде корисним для розвитку. В українському законодавстві немає спеціальних умов для краудфандингу, але його застосування можливо у рамках загального договірного права (тобто як аванс на реалізацію або внесок). Деякі підприємства намагаються зібрати кошти на міжнародних платформах, українських комерційних P2P та Р2В платформах, які дають змогу фізичним особам фінансувати МСП. Існує необхідність переглянути регулювання цієї сфери для забезпечення прозорості та захисту прав кредиторів.

Стартап-фінансування для інноваційних компаній: українські інноваційні компанії та стартапи часто стикаються зі значними труднощами в залученні фінансових ресурсів через брак кредитної історії і відсутність венчурного капіталу (див. вище). Hi-Tech Office був створений Мінекономрозвитку в якості основного координатора та посередника для створення інноваційної економічної системи і, як очікується, для використання інструментів державно-приватного партнерства в цілях мобілізації фінансових ресурсів для інноваційних стартапів.

Фінансування експорту / страхування / гарантії: Експортне фінансування для МСП існує на тих самих умовах, що і для великих компаній, отже, експортери зі стабільним надходженням іноземної валюти мають кращий доступ до кредитів, ніж інші позичальники. Вони також мають можливість брати позики в іноземній валюті по відсотковій ставці на 8-10 в.п. нижче, ніж у гривні. Україна не надає державних експортних гарантій або страхування. Державний банк Укрексімбанк є найбільшим гравцем на ринку фінансування експорту, але не має відношення до державної підтримки. З урахуванням проблем і можливостей ПВЗВТ, а також широкої доступності державної підтримки експортних кредитів / гарантій / страхування тощо у багатьох країнах-конкурентах, надання підтримки експортного фінансування для МСП є доречним. Проте, для цього необхідна підтримки з боку донорів, поки бюджетні джерела фінансування не основними і Україна не відновить доступ до глобальних ринків боргових зобов'язань.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (малі та середні): “Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність” визначає стандарти звітності та бухгалтерського обліку для українських компаній. МСП мають право на подання спрощеної звітності, затвердженої Міністерством фінансів України. В цілому, Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) є обов'язковими для банків, страхових компаній і державних акціонерних товариств. У той же час, малі та середні підприємства можуть також звітувати за МСФЗ, проте, загалом МСП використовують спрощені національні стандарти звітності, які є менш жорсткими, ніж МСФЗ. Компанії, особливо середні фірми, які хотіли б залучити іноземні інвестиції / поліпшити свої зміни доступу до комерційних фінансів, можуть адаптуватись до МСФЗ. Існує необхідність в підвищенні рівня інформованості та надання співфінансування для допомоги МСП у приведені до відповідності стандартів МСФЗ.

27

Ціль 3. Спрощення податкового адміністрування

Українська податкова система є несприятливою: за показником Сплати податків (WB Doing Business, 2017) Україна займає 84-е місце, але цей показник не враховує швидке скорочення загальної податкової ставки з 2016 року. Тим не менш, українські компанії витрачають на 1,6 годин більше часу ніж середньостатистичні компанії Європи чи Азії та вдвічі більше, ніж країни ОЕСР на вирішення податкових питань. Не дивно, що 26% МСП зазначили, що податкове адміністрування є однією з основних перешкод на шляху розвитку свого бізнесу (ABCA, 2016 р.) і 77% повідомляють про те, що пріоритетним заходом повинно бути спрощення податкового адміністрування. МСП хотіли б бачити у Державній фіскальній службі (ДФС) надавача послуг, а не інспектора. Спрощення податкового адміністрування та зміни у функціонуванні ДФС передбачені в проекті Закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України”, який Парламент повинен затвердити протягом 2016 року. До завдання Стратегії розвитку МСП не входить вирішення питання податкових ставок, але спрощення податкового адміністрування займає суттєве місце в списку проблем МСП, разом із проблемами реєстрації, платежів, повернення ПДВ, неформальним сектором економіки, податковим статусом (наприклад, самозайнятість / ФОП) та інші. Все це може вплинути на розвиток МСП позитивно або негативно.

Податкова реєстрація: підприємства критикують процес реєстрації ПДВ, хоча процес податкової реєстрації був нещодавно змінений. Починаючи з поточного року, ДФС не може відхилити реєстрацію або затвердити припинення діяльності, якщо компанія не провадить свою діяльність за місцем реєстрації. Крім того, починаючи з квітня 2016 року, діє принцип «мовчазної згоди» щодо процесу реєстрації компанії як платника податків. Компанія може починати свою діяльність з моменту надсилання фінансовими установами інформації про відкриття рахунків до ДФС. Вже існує стабільне підґрунтя, яке має буде підкріплене дотриманням положень. Подальше спрощення податкового адміністрування передбачатиме надання електронних послуг.

Подання та сплата податку: спрощення податкової звітності для компаній є критично важливим. Наразі підприємства сплачують всі податки на різні рахунки до Державного казначейства України, після чого подають звітність щодо кожного сплаченого податку. Сплата податків та звітність є простими для компаній-спрощенців, оскільки вони сплачують щорічно єдиний податок та подають одну звітність для 1 та 2 групи, або роблять щоквартальні платежі та подають відповідну звітність. (див. Табл. 2). Електрона податкова звітність стає доступнішою для платників податків, але різні надавачі програмного забезпечення мають зробити обмін даними простішим (різні учасники операцій використовують різне програмне забезпечення). Новим проектом закону Кабінету Міністрів передбачається створення «електронних кабінетів» для кожного платника податків, що значно мінімізує його взаємодію із податковими інспекторами та дозволить контролювати ситуацію зі сплатою податків онлайн, що, в свою чергу, допоможе попередити можливу податкову заборгованість або затримку звітності.

Сплата та повернення ПДВ: для малих та середніх підприємств ефективна сплата та повернення ПДВ є особливо важливими, оскільки інші засоби ліквідності зазвичай обмежені. Для виявлення фактів шахрайства з ПДВ, в 2015 році була започаткована електронна система адміністрування ПДВ, до якої кілька разів були внесені зміни. Вона розроблялась для попередження шахрайства і мала забезпечити своєчасне і повне відшкодування ПДВ експортерам. Проте, введення двох реєстрів компаній для відшкодування ПДВ з 2016 року залишило проблему непрозорості повернення ПДВ і заборгованості по відшкодуванню ПДВ (16 млрд. грн. станом на жовтень 2016 року, за даними WB DB 2016 року, період повернення в середньому становить 28,2 тижні). Проблема посилюється, тому що, як правило, великі

28

компанії мають більше шансів отримати ПДВ своєчасно і в повному обсязі, ніж МСП. Проект Закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України” вирішує проблему адміністрування ПДВ і, в разі схвалення, швидше за все, призведе до підвищення ліквідності для МСП. Це, в свою чергу, дозволило б зменшити передумови для реєстрації в якості спрощенця, який сплачує єдину ставку податку, яка включає в себе ПДВ, і не потрібна реєстрація окремо для ПДВ.

Прострочення платежів: до започаткування системи електронних закупівель ProZorro МСП мали проблеми у зв’язку із простроченими платежами по контрактам державних закупівель. Ця проблема є значно меншою завдяки електронній процедурі оскарження та кращому державному контролю над закупівлями, але потрібна належна оцінка, чи справді проблема була повністю вирішена. Питання сплати ПДВ вже розкривалося вище. Українське законодавство вирішує проблему прострочених платежів на рівні компаній. За прострочення платежу можливі додаткові 3% комісії, які індексуються з урахуванням інфляції, але максимальний розмір не повинен перевищувати подвійного розміру облікової ставку НБУ. Для подальшого захисту МСП було б доречним введення максимального терміну сплати, наприклад 60 днів, як у випадку для країн ЄС.

Первинна документація: правила ведення записів загалом пропорційні потребам податкової та фінансової звітності, однак й тут є місце для вдосконалення. Офіційні накази керівництва є необхідними для провадження багатьох фінансових операцій, в той час, як письмова довіреність потрібна робітнику в повсякденних операціях для дій від імені компанії. В той же час, для МСП на спрощеній системі оподаткування значно спростили вимоги до документації порівняно із МСП на загальному оподаткуванні. Ця проблема потребує аналізу та вирішення для забезпечення пропорційності адміністративного навантаження.

Тіньова економіка: за даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі неформальна економіка становить 41% від офіційно зареєстрованого ВВП (в першому кварталі 2016 року). Кількість неофіційних працівників оцінюють в 4,5 млн. людей (2015 рік), більшість з яких зайняті в сільськогосподарській галузі, торгівлі та будівництві. Часткова або повна робота деяких компаній в неформальному секторі економіки призводить до недобросовісної конкуренції (переваги за рахунок неправдивої, шахрайської або неетичної ділової поведінки) для МСП в формальному секторі економіки, тим самим, обмежуючи їх потенціал зростання. Відповідно до досліджень, основними причинами неофіційного працевлаштування є: високий регуляторний тиск, надмірне адміністративне навантаження, часті зміни в законодавстві, нестабільна політична ситуація тощо. Спрощення правил та податкового адміністрування, впровадження «розумного регулювання» і більш стабільної політики призведе до зниження кількості працівників в неформальній економіці (див. спочатку думай про мале). Необхідно ініціювати підвищення рівня інформованості корпоративного управління, корпоративної соціальної відповідальності, а також сприяння формалізації за рахунок використання з одного боку ефективних санкцій / перевірок / «гарячих ліній» та, з іншого боку, підвищення обізнаності / запровадження стимулів / цільових амністій тощо.

Псевдо-самозайняті /Фізичні особи-підприємці: Фізична особа-підприємець, яка працює на спрощеній системі оподаткування, має значно менше податкове навантаження, ніж працівники підприємств. Така ситуація спонукає багато суб’єктів господарювання, особливо МСП, до реєстрації своїх працівників як приватних підприємців-спрощенців, таким чином, зменшуючи витрати (Єдиний соціальний внесок та Податок на дохід фізичної особи). Однак, результатом є нижчі фіскальні надходження від таких суб’єктів та несправедлива конкуренція серед компаній, які офіційно реєструють своїх працівників. Навіть більшою проблемою є ситуація, коли звичайні МСП розділяються на менші компанії, щоб стати спрощенцями для уникнення звичайних податкових та облікових зобов’язань. Потрібне посилення функцій фондів соціального захисту для підвищення привабливості системи для робітників, які в такому випадку матимуть стимул працювати як наймані працівники. Необхідно також забезпечити дотримання положення, що у разі, коли особа-спрощенець має контракт лише з однією компанією, то вона має розглядатися

29

як звичайний найманий працівник. Окрім того, є деякі ознаки, що приватні підприємці-спрощенці можуть бути задіяні в відмиванні грошей. Для вирішення цього питання необхідне спрощення податкового адміністрування в системі загального оподаткування, так само, як і перегляд трудового законодавства для підвищення гнучкості ринка праці. Також необхідним є використання кращих міжнародних практик для аналізу та реформування системи для уникнення неправильного використання псевдо-самозайнятих.

Ціль 4. Популяризація підприємницької культури та розвиток конкурентоспроможного людського капіталу й підприємницьких навичок

Якість людського капіталу отримала широке визнання як головний пріоритет сучасних країн, що прагнуть стати інноваційними, конкурентоспроможними та багатшими. З точки зору розвитку МСП, це вимагає від Україні розвивати більш підприємницьку культуру в той же час визнаючи, що не кожен хоче або може почати свій бізнес. Це потребує уваги на всіх рівнях системи освіти. Часто існує розрив між результатами роботи системи освіти і потребами приватного сектора, оскільки компанії скаржаться на якість і наявність навичок, незважаючи на високий рівень безробіття. Більш того, власники МСП визнають важливість розвитку навичок своїх працівників, але, як і раніше, неохоче інвестують в людей, можливо, побоюючись того, що потім цих працівників перенадять конкуренти. Це має вирішальне значення для підвищення авторитету МСП та підприємців, особливо в контексті того, що економіка в значній мірі знаходиться під впливом великих конгломератів і характеризується обмеженою конкуренцією. Існує необхідність в нагородах для МСП, проведенні тижня МСП і таке інше, а також в привертанні більшої уваги до певних верств населення, таких як ВПО, молодь, жінки і т.д., щоб максимізувати підприємницький потенціал людей.

Підприємницька культура: підприємництво в Україні в даний час знаходиться на низькому рівні. Кількість стартапів у країни частково відображає більшу схильність до працевлаштування, аніж до самостійної зайнятості; і до державного служби, а не бізнесу. Зокрема, дані про МСП включають в себе і псевдо-підприємців, які де-факто є співробітниками або фрагментованими компаніями (див. аналіз спрощеної системи оподаткування). Дослідження показують, що самозайнятість – це скоріше стратегія адаптації, яка обирається деякими людьми, щоб вижити, а не шлях до реалізації власних ідей або незалежності від роботодавців (42% в порівнянні з 29% і 22%, відповідно), всупереч глобальним тенденціям. Існує необхідність в підвищенні рівня інформованості та розуміння ролі підприємництва в суспільстві, з тим, щоб стимулювати людей виходити за рамки переваги "надійної зайнятості", забезпечуючи при цьому, щоб баланс ризику та винагороди схилявся більше на користь підприємця. На сьогодні, в суспільстві має місце негативне сприйняття підприємництва та бізнесу, що частково пов'язано зі спадщиною пострадянської економіки. Тому необхідна довгострокова кампанія, щоб протидіяти існуючим стереотипам, презентуючи у співпраці із засобами масової інформації підприємницькі рольові моделі або історії ділового успіху. Підприємницька культура повинна працювати в напрямку створення ключової компетенції підприємництва. Важливо, щоб Міністерство освіти і науки внесло підприємництво як ключову компетенцію в навчальні плани на всіх рівнях освіти (початкова, середня, професійна, вища та освіта протягом всього життя - дивись нижче) відповідно до "Європейської структури підприємницьких компетенцій" (2016). Передбачається, що впровадження підприємницьких елементів почнеться з 2018 року і надалі. Однак, необхідно надати МОН підтримку в інтеграції підприємницьких компетенцій у навчальну програму. Паралельно з цим, існує потреба в професійній підготовці педагогів за новими підприємницькими компетенціями. Таким чином, необхідно створити всеосяжну структуру підприємницького навчання, беручи до уваги молодь та жіноче підприємництво (див. нижче). Існує також потреба в інформаційні кампанії для поліпшення підприємницького іміджу, а також

30

у конкурсах та нагородах, таких як, "Кращий підприємець/МСП/новатор/експортер". Вкрай важливо організовувати ці заходи на солідній і прозорій основі, із залученням гідних довіри підприємців.

Глобальний моніторинг підприємництва: для моніторингу підприємництва в Україні було зроблено мало, країна на разі не бере участі в Глобальному моніторингу підприємництва (ГМП), який є передовим інструментом для аналізу сфери підприємництва. Це повинно змінитися в майбутньому. Дані, що використовуються для ГМП, беруться з двох великих досліджень: дослідження дорослого населення (ДДН) та національного експертного опитування (НЕО). Основний індикатор, який при цьому використовується, називається ЗППД (загальна початкова підприємницька діяльність), він дозволяє оцінити відсоток населення працездатного віку готового до початку підприємницької діяльності, і того, що розпочало таку діяльність не раніше, ніж 3,5 року тому. Інформація, що була отримана з відповідних досліджень ГМП, надає критично важливі та значимі для формування політики дані щодо підприємницької діяльності. Необхідно фінансувати регулярний аналіз ГМП і гарантувати інтеграцію цієї інформації в процес формування політики.

Освіта протягом життя: Міністерство освіти і науки приділятиме більше уваги питанню освіти протягом життя. Залучання бізнесу до співпраці з професійно-технічними і вищими навчальними закладами, а також проведення профорієнтації та робота допоміжних служб, матимуть важливе значення в тому, щоб задовольнити потреби у бізнес-навичках, та вирішити ширші проблеми в сфері зайнятості. Навчання для МСП, в тому числі навчання на робочому місці, допоможе підвищити продуктивність і ефективність роботи підприємств. Існує необхідність систематичного дослідження навчальних потреб МСП для нових і зростаючих підприємств. Особлива увага повинна бути приділена неформальному підприємницькому навчанню (в секторах загальної, професійної та вищої освіти). Важливо також стимулювати співпрацю між системою освіти і професійної підготовки та роботодавцями. Необхідне буде також навчання підприємницьким навичкам для вікової групи старше 50 років, оскільки представники цієї цільової групи часто стикаються з перешкодами у відновленні зайнятості. Необхідно буде розробити відповідну структуру підприємницького навчання.

Узгодження кваліфікацій та попиту: дуже важливо, щоб система освіти і технічної та професійної підготовки прогнозували майбутній кваліфікаційний попит на ринку праці, щоб гарантувати свою відповідність потребам підприємств. На даний момент ця система не працює добре: попит і пропозиція не є достатньо синхронізованими, що призводить до проблем як для роботодавців, так і для працівників. Існує необхідність використовувати передові міжнародні практики збору даних, використання певних методів і систем прогнозування, в тому числі - можливість передачі цієї функції від МЕРТ до Міністерства праці та соціальної політики з метою підвищення ефективності роботи.

Інвестиції в навички / людей: Одна з основних проблем для всіх компаній на ринку праці України – це невідповідність рівня навичок. Великі компанії можуть інвестувати в розвиток навичок співробітників для підвищення їх кваліфікації, але МСП, як правило, недостатньо інвестують в навички своїх співробітників: 13% МСП повідомляють про брак кваліфікованих працівників як одну з основних перешкод на шляху розвитку бізнесу (Щорічна оцінка ділового клімату, 2016). Існує необхідність в стимулюванні МСП до вкладання грошей в компетенції працівників, можливо, на основі міжнародної програми «Інвестори в людей» або аналогічних програм. Крім того, невідповідність навичок частково пояснюється низьким темпом реформ в професійно-технічній освіті та системі технічної і професійної підготовки (ТПП), а також в цілому системи вищої освіти. Об'єкти ТПП повинні бути оновлені, а навчальні програми - модернізовані і більш пристосовані до мінливих вимог ринку праці, з особливим акцентом на розумінні і задоволенні потреб промисловості. Необхідно створити стимули для підвищення

31

кваліфікації працівників МСП, а також щоб Державна служба зайнятості надавала більш ефективну допомогу зареєстрованим безробітним, які хочуть стати підприємцями.

Навички для інтернаціоналізації МСП: Дані щодо МСП в ЄС демонструють прямий зв'язок між міжнародною діяльністю бізнесу (наприклад, імпорт, експорт або співпраця між підприємствами) і результатами діяльності компанії. Важливо розвинути мережевий потенціал підприємств, особливо в ключових секторах. Не менш важливою є підтримка надавачам освітніх послуг (в сфері регулювання, управління і професійних навичок високого рівня), щоб вони відповідали мінливим потребам бізнесу з міжнародною перспективою. Одна з частин програми COSME - Еразмус для молодих підприємців є потенційно дуже важливим інструментом підтримки, який може посилити як навчання інтернаціоналізації, так і навчання підприємництву.

Тиждень МСП Україна- ЄС: існує необхідність почати проводити Тиждень МСП Україна – ЄС на щорічній основі, як це відбувається в країнах ЄС. Така подія підвищила б значимість МСП, та була б корисною для презентації інформації щодо фінансової та нефінансової підтримки на національному, регіональному та місцевому рівнях. Інші заходи, які будуть проводитися протягом тижня повинні бути спрямовані на заохочення людей стати підприємцями. Міністерство економічного розвитку і торгівлі має відповідати за організацію майбутнього Тижня МСП Україна – ЄС і координувати залучення інших зацікавлених сторін, при цьому не в останню чергу - бізнес-асоціацій / палат, наукових кіл, регіональних і місцевих органів влади, донорів тощо.

Жіноче підприємництво: хоча дискримінація на рівні законодавства відсутня, за даними Держстату жінки становлять 27,4% усіх роботодавців і 42,5% самозайнятих осіб, що свідчить про ступінь жіночої участі у підприємницькій діяльності. Конкретна державна політика щодо жіночого підприємництва відсутня (Індекс політики МСП, 2016), частково тому, що українці досить часто не сприймають гендерний дисбаланс як такий, що існує. Проте, існує необхідність у розширенні можливостей для жіночого підприємництва. Усвідомлення важливості жіночого підприємництва повинно бути збільшене, слід поширювати інформацію про успішну діяльність жіночого бізнесу (див. розділ підприємницька культура). Для того, щоб краще розуміти і стежити за розвитком ситуації, мають бути розроблені гендерно пов'язані статистичні дані щодо МСП та підприємництва. Існує також необхідність ввести спеціальні тренінги і інші заходи підтримки для жінок, які хотіли б розпочати свій бізнес, наприклад, для особливо вразливих груп або для віддалених районів.

Підтримка підприємництва для спеціальних груп (ВПО і колишні військовослужбовці, молодь, населення старше за 50 років тощо): конкретні програми державної підтримки підприємництва для ВПО і колишніх військовослужбовців, молоді, осіб старше 50 тощо на сьогодні відсутні. Виняток складає навчання підприємництву, що було проведено Державною службою зайнятості для зареєстрованих безробітних (104,000 осіб взяли участь). Безробітні могли отримати одноразову виплату допомоги по безробіттю, щоб почати свій бізнес, однак ефективність цієї програми невідома, оскільки виплати вистачає лише для початку торговельної діяльності (впродовж 2015 року – по вересень 2016, 1900 колишніх військовослужбовців з 45600 зареєстрованих в якості безробітних отримали такі виплати, щоб почати власний бізнес). ДСЗ допомагає їм підготувати бізнес-план. Існують також програми підтримки підприємництва для ВПО і колишніх військовослужбовців, які фінансуються за рахунок громадянського суспільства і міжнародних донорів. Проте відсутні координація та моніторинг, тож успіх цих програм лишається невідомим. Є потреба в координації зусиль місцевих органів влади, ДСЗ і донорів в сфері програм підтримки підприємництва. Важливо використовувати українські та міжнародні кращі практики для забезпечення більш ефективної спрямованості і підтримки (поєднання фінансів і послуг з розвитку бізнесу) для ключових цільових груп. Також мають бути розпочаті інформаційно-просвітницькі кампанії стосовно наявних програм підтримки.

32

Фінансова грамотність для МСП: 30% МСП потребують навчання з таких питань, як відкриття і ведення бізнесу, маркетинг тощо (Щорічна оцінка ділового клімату, 2016). Також проблему становить недостатня фінансова грамотність. Фінансова грамотність - це можливість контролювати фінансові ресурси протягом життєвого циклу підприємства і обирати фінансові продукти та послуги. Суттєвою перешкодою для зростання сталих МСП є відсутність знань, навичок і розуміння того, як фахово направити фінанси своєї компанії. Підприємці приймають неефективні фінансові рішення через відсутність фінансових знань, нестачу часу на те, щоб дізнатися про персональне управління фінансами, складність фінансових операцій і широке розмаїття вибору фінансових продуктів / послуг. Відсутність навичок управління бізнесом може ще більш ускладнити доступ до фінансування для МСП. Низька ступінь фінансової грамотності також може впливати на рівень продуктивності МСП, якщо вони не в змозі оцінити і зрозуміти різні продукти і таким чином не можуть зорієнтуватися в складних процедурах подачі заявки на отримання кредиту. Таким чином, існує необхідність в підвищенні обізнаності та проведенні навчання з метою підвищення рівня фінансової грамотності серед МСП в рамках взаємодії з комерційними банками, небанківськими кредитно-фінансовими установами, бізнес-асоціаціями і палатами. Крім того, необхідно підтримувати навчання фінансової грамотності на рівні школи.

Ціль 5. Сприяння експорту/ інтернаціоналізації МСП в контексті Угоди про асоціацію та Угоди про зону вільної торгівлі (УА/ПВЗВТ)

Перед Україною постають серйозні виклики. Напруженість на Сході призвела до порушення традиційних торговельних і експортних зав’язків. З підписанням УА / ПВЗВТ відбувається вирішальна переорієнтація бізнесу від Російської Федерації до Європейського Союзу і країн поза його межами. Приведений в розділі 2.4. аналіз, демонструє, що ПВЗВТ не тільки відкриває нові можливості, але й ставить нові виклики. Крім того, виклики виникають не тільки для великих підприємств, що експортують - хоча вони добре відомі - є також необхідність підтримки сектора МСП (тільки 5,9% з яких проводять експортну діяльність), щоб він зміг скористатися новими можливостями. На внутрішній ринок, включно з МСП, впливатиме прийняття, наприклад, європейських стандартів для промислових та сільськогосподарських і харчових продуктів; без уваги політики до потреб МСП цей тиск не обов'язково призведе до створення більш диверсифікованої і конкурентоспроможної економіки. Дорожня карта стратегічного розвитку торгівлі України 2016-2020 визначатиме пріоритети і заходи національні торгової політики.

ПВЗВТ і вітчизняні МСП: ПВЗВТ призведе до серйозних змін на внутрішньому ринку. Лібералізація торгівлі викликала високу конкуренцію, пропонуючи при цьому більш широкий доступ до капіталу і ресурсів. Узгодження економічних правил, включаючи вимоги до безпеки (див розділ 2.4), захисту прав інтелектуальної власності, конкуренції і державної політики допомоги і т.д. з нормами ЄС зроблять бізнес-середовище не тільки більш передбачуваним, прозорішим, а й більш затратним з точки зору дотримання нормативних вимог. Короткострокове завдання полягає в тому, щоб підвищити конкурентоспроможність вітчизняних МСП шляхом створення дійсно стимулюючого бізнес середовища (наприклад, «розумного регулювання», поліпшення доступу до фінансів, демонополізації економіки, а також боротьби з корупцією). Довгострокове завдання полягає в тому, щоб сприяти перетворенню вітчизняних МСП на експортуючі МСП, які традиційно мають більш високу ефективність і стійкість до економічних потрясінь. Особливу увагу слід приділяти залученню МСП до міжнародних виробничо-збутових ланцюгів шляхом заохочення ділових зв'язків і промислових кластерів. (див також наступну стратегічну ціль).

33

ПВЗВТ і МСП-експортери: ПВЗВТ створює нові можливості для МСП-експортерів шляхом забезпечення безмитних і низьких нетарифних бар'єрів до ринку ЄС, обсяг якого складає більше 500 мільйонів споживачів. Тим не менш, частка МСП, що експортують, є низькою (5,9%), що означає, що лише мала частина МСП зможе негайно скористатися преференційним доступом на ринки ЄС. Для стимулювання експорту МСП необхідна ціла низка дій. Треба надалі розвивати інфраструктуру стимулювання експорту з метою надання послуг всім МСП, не тільки в пріоритетних секторах. Асиметричність інформації може бути зменшена шляхом надання додаткової і актуальної інформації про правила, що пов'язані з режимом експорту на внутрішньому і зовнішньому ринках через сайт www.ukrexport.gov.ua. Поліпшення доступу до торгового фінансування, зокрема, забезпечення страхування експорту (див. доступ до фінансування). Витрати на переміщення товарів через кордон повинні бути значно знижені (згідно рейтингу легкості ведення бізнесу 2017 року, незважаючи на реформи, Україна погіршила рівень продажів за кордон). Необхідне більш ефективне використання існуючих угод про вільну торгівлю, наприклад, шляхом приєднання до Конвенції Пан-Євро-Мед.

Експортна готовність МСП: В даний час лише невелика частка МСП безпосередньо бере участь в експортній діяльності. В якості основних перешкод для виходу на міжнародні ринки самі МСП називають відсутність партнерів, обмежений доступ до фінансових ресурсів, відсутність інформації і обтяжливі процедур торгівлі (Дослідження торгової політики і практики, 2015). Зміцнення інститутів підтримки торгівлі, таких як торгові палати і бізнес-асоціації, надавачів торгового фінансування, консультантів та інших державних / приватних установ, що надають послуги, пов'язані з торгівлею, має важливе значення для вирішення проблем відсутності партнерів та інформаційних проблем МСП (також див. далі «Європейська мережа підприємств»). Можливості бізнес-асоціацій та державно-приватного діалогу з питань, пов'язаних з торгівлею, повинні бути розширені. Для розвитку потенціалу МСП необхідна подальша освіта та професійна підготовка з акцентом на експортній готовності, а також співфінансування B2B / виставок та інших ділових заходів, що спрямовані на стимулювання експортної діяльності.

Якість / стандарти / сертифікація: наближення України до стандартів ЄС в сфері безпеки продукції, охорони праці та охорони навколишнього середовища може створити серйозну проблему для МСП через необхідність додаткових витрат на приведення діяльності у відповідність. Ці витрати будуть помірними для фірм, які виробляють промислові товари, оскільки значна частину законодавства ЄС вже адаптована. Витрати на адаптацію можуть бути досить значним для МСП, які виробляють сільськогосподарські і харчові продукти, оскільки вимоги до безпеки харчових продуктів ЄС є жорсткими, а поточний рівень гармонізації – нижчим за бажаний. Заходи, що спрямовані на МСП, можуть включати в себе консультаційні послуги та розвиток конкурентного ринку послуг з оцінки відповідності – в цілях забезпечення більш широкого доступу для МСП. Фінансова підтримка інноваційних МСП, які потребують послуг з оцінки відповідності, сприятиме технологічному розвитку (див також наступну стратегічну ціль).

Європейська мережа підприємств (EEN): На разі, Україна недостатньо представлена в Європейській мережі підприємств, яка пропонує можливості для знаходження торговельних партнерів всередині і поза межами ЄС. Лише поодинокі приватні компанії зареєстровані в EEN. Крім того, регіональне представництво України повинно бути розширене. Необхідно сприяти участі підприємців в EEN задля підвищення кількості ділових зв'язків і, таким чином, торгівлі та участі в ланцюгах доданої вартості. Необхідно терміново підвищити інформованість щодо EEN серед МСП.

34

Ціль 6. Підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу МСП

Еволюція конкурентного ринкового середовища є важливою основою для розвитку МСП, де основна увага приділяється конкурентоспроможності, ціні, інноваціям тощо. Таким чином, сприяння підвищенню конкурентоспроможності та інноваційності МСП має важливе значення як для внутрішнього ринку (наприклад, буде стимулювати діючі підприємства надавати більш якісні послуги, пропонувати більш низькі ціни, впроваджувати інновації тощо), а також для міжнародних ринків, тим самим допомагаючи МСП отримати доступ до потенційних можливостей, що їх пропонують УА / ПВЗВТ. Істотне покращення необхідне в багатьох напрямках, в тому числі і в таких як: розвиток послуг з підтримки бізнесу (ПРБ) і бізнес-консалтингу, створення інфраструктури підтримки стартапів і зростаючих підприємств (наприклад, інкубатори / акселератори), допомоги компаніям в залученні наукових досліджень і розробок, а також у налагодженні зв'язків з іноземними внутрішніми інвесторами (зворотні зв'язки), а також покращення доступ МСП до програм ЄС, таких як COSME і ГОРИЗОНТ-2020.

Послуги з розвитку бізнесу (ПРБ): В останні роки ПРБ стали доступні для більшого числа МСП в основному в зв'язку зі збільшенням числа донорських ініціатив, тоді як ініціативи Уряду України, національні та регіональні, не отримали широкого поширення через недостатність державного фінансування. Приватний сектор надання ПРБ орієнтований в основному на середні і великі компанії, які в змозі платити за такі послуги, проте не охоплює мікро- і малі фірми, не кажучи вже про потенційні і діючі стартапи. Більшість компаній, що надають ПРБ, націлені на послуги в секторі поточної, а не стратегічної діяльності з високою доданою вартістю послуг. Вирішальне значення має розвиток надання ПРБ, особливо тих, що спрямовані на підвищення ефективності діяльності МСП, їх конкурентоспроможності, інноваційності, продуктивності, ефективності, стандартизації, енергоефективності, доступу до нових внутрішніх і міжнародних ринків, і т.д. Це той тип послуг, що збільшують додану вартість та за який МСП готові платити. Такий розвиток можна стимулювати певними ініціативами, як-от надання ваучерів / співфінансування. Необхідно також покращити надання державних базових / поточних ПРБ для потенційних нових фірм, стартапів і фірм на початковому етапі зростання. З огляду на розміри країни, важливо приділити увагу регіональній доступності.

Бізнес-консалтинг: консультування бізнесу з метою більш ефективно організовувати і реалізовувати новітні бізнес-процеси. Зростаючі / інноваційні / експортно-орієнтовані МСП мають отримувати необхідні навички, знання і підтримку, яка допоможе їм перейти до наступного етапу розвитку. Це означає надання підтримки бізнес-консалтинговим організаціям з метою підвищення їх професійних стандартів (наприклад, CMC) та диверсифікації послуг, що надаються. Підтримка бізнес-консалтингу є важливою особливо в наданні тих послуг, які додають значної вартості бізнесу. Для того, щоб досягти прогресу і підвищити стандарти, важливо зосередитися на інституційній стійкості даних організацій через впровадження механізму членства.

Організації підтримки бізнесу / Палати: ОПБ виконують важливу роль в підтримці розвитку МСП з точки зору їх інформування, підготовки кадрів, надання підтримки та захисту своїх членів. В даний час відсутня інформація про кількість ОПБ, перелік та обсяг послуг, що надаються. В ході дослідження ОПБ (Центр громадської експертизи, 2016) було отримано зворотний зв'язок від 103 ОПБ, які продемонстрували безліч правових форм (наприклад, НУО, благодійні установи, асоціації тощо), різні типи засновників (приватні, державні, змішані). Вони можуть представляти один або декілька секторів, мають різну спрямованість (наприклад, 57 ОПБ – членські організації - бізнес-асоціації, тоді як решта включає в себе інкубатори, бізнес-центри, аналітичні центри тощо). Регіональні осередки Торгово-промислової палати України

35

створені у всіх 25 областях України і є важливим економічним ресурсом, однак, сприймаються як такі, що діють в основному в інтересах середніх і великих підприємств. Необхідно переглянути поточну ситуацію з бізнес-асоціаціями і розробити ініціативи для скасування реєстрації неактивних / невідповідних бізнес-асоціацій, укріплення справжніх бізнес-асоціацій, забезпечити використання кращих практик для виконання асоціаціями ефективної ролі у підтримці МСП.

Розвиток регіонального та місцевого підприємництва: Рівень розвитку МСП значно відрізняється від регіону до регіону (наприклад, 37,2 МСП на 1000 жителів у м. Рівне проти 83,0 в м. Київ, в той час як середнє значення становить 46,1). Крім того, в деяких регіонах створені стратегії розвитку МСП, в деяких – ні, до того ж їхня якість сильно варіюється. Стратегії розвитку МСП (і інші програмні документи) часто не узгоджуються із національною політикою, не застосовуються послідовно, отримують низький рівень фінансування і не спираються на розвинену інфраструктуру. Необхідно забезпечити узгодження регіональних стратегій розвитку МСП на національному, регіональному та місцевому рівні, а також упевнитися в тому, що регіональні стратегії / програми розвитку МСП відображають реальні потреби МСП, ресурси використовуються ефективно, а моніторинг, координація та оцінка проводяться на регіональному рівні. Існує також потреба в кращій координації цих зусиль між регіонами.

Бізнес-інфраструктура: Природа ділової інфраструктури була викладена в розділі 3.3 Інституційні рамки. Уряд перебуває в процесі створення 25 Агентств регіонального розвитку, які також приділятимуть увагу розвитку МСП. ЄБРР створить 15 нових центрів підтримки бізнесу (ЦПБ). В рамках програми "Polsca Pomoc" буде відкрито ще 7 ЦПБ, що має на меті розширити географічне охоплення. Хоча в країні існують майже всі види бізнес інфраструктури для підтримки розвитку МСП, насправді, багато з них були створені за підтримки донорів та припиняють функціонувати після закінчення такої підтримки. Різні джерела дають часто суперечливу інформацію про їх кількість і напрямки діяльності, що ускладнює оцінку їх ефективності. Проте, відповідно до індексу політики МСП 2016 року, "Послуги з підтримки МСП і підприємців-початківців" є однією з найслабших сторін для України. Бізнес-інфраструктура повинна бути переглянута і посилена. Існує необхідність проаналізувати реально діючу бізнес-інфраструктуру та оцінити її ефективність. Крім того, необхідно розробити стратегію з модернізації існуючої інфраструктури, забезпечити більш ефективний взаємозв’язок та обмін інформацією, надання ефективних послуг МСП на сталій основі.

Академічне підприємництво: Академічне підприємництво є способом передачі знань і технологій зі сфери науки і вищої освіти в сектор приватного бізнесу, це може сприяти інноваційності та конкурентоспроможності МСП. Академічне підприємництво недорозвинене частково через неефективну інфраструктуру його підтримки. Є наукові парки, бізнес-інкубатори та інші аналогічні заклади в системі вищої освіти і в державних наукових установах, але їм, як правило, не вистачає ресурсів і потенціалу. Співпраця між установами обмежена, тому вони не можуть скористатися потенційною економією на масштабі і позитивними ефектами кривої навчання. Необхідно сприяти співробітництву існуючих наукових парків і всіх інших ініціатив науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, які спрямовані на заохочення і підтримку академічного підприємництва з акцентом на МСП, наприклад, таких, як віртуальні інкубатори / наукові парки і т.д., які працюють для забезпечення обміну знаннями, досвідом і кращими практиками; пули експертів; створення мережі прибічників і менторів з приватного сектора, політики і громадянського суспільства.

Кластери / ланцюги доданої вартості: кластери з'явилися в 1990-х роках, але відіграють порівняно малу роль у сприянні економічному зростанню. Інформація щодо того, скільки точно існує кластерів, відсутня, але більшість кластерів працює в традиційних галузях (наприклад, будівництво, сільське господарство і текстиль). Високотехнологічні кластери в Україні ще не набули достатнього розвитку, за винятком сфери ІТ. Існує необхідність в реалізації комплексної

36

програми підтримки для зміцнення низки перспективних кластерів з фокусом на МСП та на базі партнерських відносин між підприємствами, державою, донорами і т.д. Відповідно до індексу політики МСП 2016 р «Інтеграція МСП в глобальні ланцюги створення вартості», ГЛСВ - один з найслабших аспектів політики розвитку МСП. На разі відсутні цільові ініціативи, спрямовані на інтеграцію МСП в ГЛСВ. Більш системний підхід до сприяння інтеграції МСП в ГЛСВ має бути розроблений на основі заохочення ділових зв'язків, кластерної підтримки, модернізації виробничих потужностей і т.д.

Прямі іноземні інвестиції та зворотні зв'язки: Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) можуть сприяти розвитку МСП шляхом налагодження зв'язків між іноземними та вітчизняними компаніями, в результаті чого відбуватиметься передача ноу-хау, технології і т.д. Держстат не надає інформації про обсяги ПІІ у співвідношенні до розміру компаній, а опитування свідчать, що ПІІ більше орієнтовані на великі компанії, аніж МСП. Оскільки залучення ПІІ в малі та середні підприємства має вирішальне значення для економічного розвитку і максимізації вигід від ПІІ, необхідно розробляти ініціативи, спрямовані на залучення прямих іноземних інвестицій в сектор МСП та забезпечення зворотних зв’язків.

Дослідження і розробки та інновації: поточний рівень ДР як частки ВВП невеликий (0,61%, з яких 0,21% - державні витрати). Крім того, зв'язок між сектором ДР і реальним сектором економіки слабкий, що стримує розробку нових продуктів і послуг, процесів, технологій і т.д. Українські МСП демонструють низький рівень інновацій (13,1% опитаних МСП в 2012-2014 роках в порівнянні з майже половиною в ЄС). З метою сприяння інноваціям, фокус політики в області розвитку МСП повинен зрушитися в бік МСП, що орієнтовані на розвиток та інновації. Досягти даної мети можливо за рахунок поліпшення зв'язку між науковими установами / науково-дослідними інститутами і МСП, а також через підвищення рівня інформованості та залучення МСП до таких програм як COSME, ГОРИЗОНТ-2020, Європейська мережа підприємств, Євростарз і т.д. (див нижче).

Трансфер технологій (ТТ): трансфер технологій надає можливість для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній, в тому числі МСП. Проте, як зазначалося вище, слабкий зв'язок між МСП і ДР є однією з головних перешкод на шляху до ефективного ТT. Створення офісів з трансферу технологій, в тому числі тих, які були відкриті в багатьох українських університетах, а також у відділах і установах ДР протягом останніх років, не завжди істотно сприяло як ТT в цілому, так і для МСП зокрема. За загальними оцінками, кількість таких установ дорівнює 140, і існує нагальна необхідність оцінки рівня їх продуктивності. Приєднання до Програми ЕС COSME має сприяти активізації ТT в МСП за рахунок участі в Європейській мережі підприємств та інших тематичних технологічних платформах, які стають доступними за рахунок більш тісної інтеграції з ЄС. Крім того, мають бути впроваджені додаткові заходи державної політики, що заохочують зв'язок між бізнесом та наукою (наприклад, кластерні ініціативи, технопарки, діалог між бізнесом і наукою і т.д.), а також стимулюють розширення співпраці і взаємодії між МСП і науковими колами та науково-дослідницькими інститутами.

Зелена економіка / екологізація МСП: Зниження впливу МСП сфері виробництва і послуг на навколишнє середовище в є ключовим фактором успіху в екологізації економіки. Поліпшення екологічних показників також є важливою бізнес-можливістю для МСП як для постачальників товарів і послуг. Проте, відповідно до індексу політики МСП (2016), "екологізація МСП" є найслабшим аспектом політики МСП в Україні і на разі практично всі фінансові ініціативи впроваджуються за кошти донорів. Окрім того, що українські МСП не ознайомлені з прикладами екологізації бізнесу, їм також бракує потенціалу та підтримки для ефективної участі в процесі екологізації. Необхідно, щоб уряд та організації підтримки бізнесу відігравали більш активну роль у просуванні еко / енергоефективного бізнесу. Повинні бути розроблені інструменти для сприяння дотриманню природоохоронного законодавства і зеленої практики ведення бізнесу, в тому числі консультування МСП і поширення передового досвіду,

37

«розумного» регулювання (спрощення дозволів і т.д.) і надання МСП додаткових стимулів (наприклад, гранти, позики під низькі відсотки).

HORIZON-2020: ГОРИЗОНТ-2020 - програма наукових досліджень та інновацій ЄС з загальним бюджетом близько 80 млрд. Євро (на період 2014 - 2020), без урахування приватних інвестицій. Програма націлена на здійснення проривів та винаходів, в тому числі шляхом переносу нових технологій з лабораторії до ринку. З урахуванням тимчасово обмежених можливостей держави з підтримки МСП, ця програма, що серед інших має фокус і на МСП, становить важливу можливість. На жаль, українські МСП в цілому не змогли скористатися інструментом ГОРИЗОНТ-2020, який пропонував великий обсяг фінансування для інноваційних компаній. З 44 проектів, що отримали фінансування (7 млн. євро), тільки 2 складають МСП. Активна кампанія з підвищення обізнаності, розвиток потенціалу національних контактних пунктів (2 контактних пункти для МСП існують на базі МЕРТ та Академії наук), активне залучення зацікавлених сторін і розвиток цільового бізнес-консалтингу для надання допомоги МСП значно поліпшили б доступ до програми ГОРИЗОНТ-2020.

COSME: програма Конкурентоспроможності малого та середнього бізнесу (COSME) має бюджет в розмірі 2,3 млрд. євро та спрямована на зміцнення конкурентоспроможності та стійкості українських МСП, заохочення до підприємницької культури, створення і зростання МСП. Програма може допомогти поліпшити доступ до фінансування (гарантії по кредитах, ризикового капіталу і т.д.); надати підтримку компаніям, які шукають партнерів; сприяти виходу на нові ринки; провести дослідження сектору МСП та багато іншого. Вкрай важливо підвищити рівень інформованості про можливості програми і максимізувати участь МСП в COSME.

38

5. Імплементація Стратегії розвитку МСП і плану заходів У попередніх розділах цієї Стратегії розвитку МСП для України на період до 2020 року було розглянуто передумови, інституційне середовище, особливості політики, проблеми та можливі шляхи їх вирішення, в тому числі мета та цілі Стратегії. Проте, стратегії в Україні зазвичай досягають обмеженого прогресу через три основні причини: плану заходів на їх виконання бракує конкретики, їм не вистачає фінансування, і вони не підкріплені відповідною інфраструктурою для реалізації, включаючи чіткий розподіл відповідальних виконавців, здійснення періодичного моніторингу, оприлюднення звітності, проведення оцінки, активізації державно-приватного діалогу, створення механізму координації, забезпечення джерел фінансування і т.д. Всі ці питання представлені у цьому розділі.

5.1 Роль стратегії розвитку МСП Стратегія розвитку МСП встановлює мету, цілі і стратегічні завдання, разом із окресленням умов реалізації для подальшого розвитку МСП. Стратегія формує набір питань, що становлять основу для визначення пріоритетів майбутнього процесу реформування у відповідному Плані заходів щодо впровадження даної Стратегії.

5.2 Роль плану заходів МСППлан заходів з реалізації Стратегії розвитку МСП є ключовим інструментом для ефективного здійснення Стратегії. Процес розробки плану заходів буде здійснюватися під координацією МЕРТ впродовж трьох місяців з моменту затвердження Урядом Стратегії розвитку МСП, із залученням відповідних зацікавлених сторін. План включатиме перелік заходів, відповідальних виконавців, терміни виконання завдань, необхідні ресурси, ключові показники ефективності (дивіться нижче - приклад Плану заходів).

# Захід Обґрунтування Кошти Термін виконання

Координатор Співвиконавці Індикатори

I. Покращити регуляторне, інституційне та бізнес середовище МСП

1 Заснувати Агентство розвитку МСП та наростити його потенціал

МЕРТ має обмежений потенціал для підтримки МСП. Розміри країни і різноманітність потреб МСП формують потребу в ефективному Агентстві розвитку МСП.

x,000,000 грн.

2017-2020 МЕРТ ДонориМіжнародні фінансові інститутиБізнес асоціації

Засновано в 201x;# працівників;# офісів;# МСП, яким було надано підтримку

x x x x грн. x x x x

5.3 Міжвідомча координація Моніторинг виконання Стратегії розвитку МСП і Плану заходів буде регулярно проводитися МЕРТ. Оскільки розвиток МСП є горизонтальним за своєю суттю, а МЕРТ є лише однією з декількох установ, що відповідають за різні пріоритетні дії/заходи для розвитку МСП в Плані заходів, необхідно проводити квартальну міжвідомчу координацію для забезпечення ефективної реалізації політики. МЕРТ зробить запит до кожного відповідного державного органу/ключового інституту МСП для призначення уповноваженого з питань МСП з метою забезпечення моніторингу та координації імплементації стратегії. У разі термінової необхідності певних дій для того, щоб впровадження йшло за планом, буде залучено Кабінет Міністрів України.

5.4 Державно-приватний діалог та координація: Рада ПідприємцівКрім урядових установ та агентств, МЕРТ координуватиме реалізацію Стратегії та Плану заходів МСП з іншими зацікавленими сторонами сектору МСП, в тому числі з бізнес-асоціаціями,

39

торгово-промисловими палатами, НУО тощо. Державно-приватний діалог (ДПД) із залученням широкого кола зацікавлених сторін буде досягнуто за рахунок реформування Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, яка в своїй діяльності приділятиме увагу й МСП. Так, планується створити робочу групу МСП, яка буде працювати на щоквартальній основі. Вона також буде виступати в якості посередника для забезпечення ефективної взаємодії суб’єктів МСП з державними органами з питань розвитку підприємництва.

5.5 Роль Департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики Департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики МЕРТ відповідає за формування та реалізацію державної політики в сфері розвитку МСП. Департамент відповідає за підготовку стратегій і планів заходів щодо МСП, включаючи моніторинг та звітність про прогрес і проблеми в процесі реалізації. Моніторинг реалізації Стратегії та Плану заходів здійснюватиметься через щоквартальне проведення засідань робочої групи та підготовку щоквартальних звітів про хід роботи, а також залучанням Кабінету Міністрів України. Після завершення дії даної Стратегії буде проведено незалежне оцінювання її реалізації, що стане основою для МЕРТ для підготовки наступної стратегії і плану заходів на період після 2020 року.

5.6 Роль Агентства розвитку МСП Необхідним є розділення функцій розробки політики МСП (МЕРТ) і її реалізації (Агентства розвитку МСП). Агентство розвитку МСП буде створене за підтримки з боку спільноти донорів на підставі того, що уряд України забезпечить майбутні витрати на її функціонування задля забезпечення сталості процесу розвитку сектору МСП. Агентство розвитку МСП буде звітувати перед МЕРТ і її робота буде тісно пов'язана із реалізацією Плану заходів.

5.7 Роль інших зацікавлених сторін Області: використовувати Стратегію / План заходів як рамковий документ для розробки регіональних політик в сфері МСП; Місцева влада: використовувати Стратегію / План заходів як рамковий документ для розробки місцевих політик в сфері МСП; Донори: використовувати Стратегію / План заходів як рамковий документ для своєї діяльності; Представники бізнесу / НУО: використовувати Стратегію/ План заходів як рамковий документ для своєї діяльності та діяльності в сфері розвитку МСП.

5.8 Координація донорівМЕРТ координуватиме залучення донорів для розвиток приватного сектору на щоквартальній основі.

5.8 Обласна/регіональна координація МЕРТ координуватиме діяльність з розвитку МСП на регіональному рівні на щоквартальній основі.

5.9 Моніторинг та оцінкаЕфективність Стратегії та Плану заходів буде напряму залежати від якості встановленої системи моніторингу, звітності та оцінки. Моніторинг Стратегії / Плану заходів буде здійснюватися Департаментом розвитку підприємництва і регуляторної політики МЕРТ на щоквартальній і щорічній основі. Департамент буде збирати дані від співвиконавців. На основі цих даних будуть підготовлені квартальні та річні звіти про реалізацію Стратегії (Плану заходів), проблемні питання і рекомендації щодо сприяння здійсненню Стратегії, в тому числі щорічно і про можливі нові заходи, які будуть підготовлені і представлені Кабінету Міністрів України. Буде підготовлено та розповсюджено незалежне зовнішнє оцінювання загального впливу реалізації Стратегії. Воно буде служити основою для нової Стратегії / Плану заходів після 2020 року.

40

5.10 Фінансування Стратегії розвитку МСП Уряд: Беручи до уваги нагальні пріоритети і поточний стан соціально-економічного розвитку, Уряд України в даний час не в змозі повною мірою профінансувати розвиток МСП. Проте, так як одним із пріоритетів державної політики залишається сприяння розвитку МСП, повноцінне державне фінансування розвитку МСП може стати можливим з раніше 2018 року; Донори/МФІ: в проміжний період, донори / міжнародні фінансові інститути компенсують відсутність коштів та фінансуватимуть проекти, програми і ініціативи з розвитку МСП. Донорське / МФІ фінансування буде приділяти пріоритетну увагу Стратегії розвитку МСП та відповідному Плану заходів. МЕРТ досягне цього за допомогою щоквартальних координаційних нарад донорів (див. розділ 5.8).

41