-
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ГУМАНІТАРНІ СТУДІЇ
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ
Випуски 5–6
-
До збірника ввійшли результати наукових досліджень молодих
учених, аспірантів і студентів різних гуманітарних факультетів ВНЗ
України та країн СНД.
Для наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів та
всіх, хто цікавиться філософією і політологією.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ РЕДАКТОР
А.Є. Конверський, д-р філос. наук, проф., чл.-кор. НАН
України
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
В.А. Бугров, канд. філос. наук, доц. (заст. відп. ред.); Т.Г.
Горбаченко, д-р філос. наук, проф.; Ф.М. Кирилюк, д-р філос. наук,
проф.; А.М. Лой, д-р філос. наук, проф.; В.І. Лубський, д-р філос.
наук, проф.; М.І. Обушний, д-р політ. наук, проф.; М.Ю. Русин,
канд. філос. наук, проф.; О.І. Салтовський, д-р політ. наук, проф.;
П.П. Шляхтун, д-р філос. наук, проф.; В.Ф. Цвих, д-р політ. наук,
проф.; В.І. Ярошовець, д-р філос. наук, проф.; С.В. Руденко, канд.
філос. наук, асист.
Адреса редколегії 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60
філософський факультет
239 32 78
Рекомендовано Вченою радою філософського факультету від 25.05.09
(протокол № 8)
Відповідальний за випуск
С.В. Руденко, канд. філос. наук, асист.
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за
підбір, точність на-
ведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної
галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.
Редколегія залишає за собою право скорочувати та ре-дагувати подані
матеріали. Рукописи та дискети не повертаються.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009
-
ВІД РЕДАКЦІЇ Читацькій увазі пропонуються п'ятий та шостий
випуски збірника науко-
вих праць "Гуманітарні студії". Вперше за історію цього видання
два випуски "Гуманітарних студій" об'єднані в одну книгу. Це
зумовлено, перш за все тим, що майже весь шостий випуск присвячений
додатковому виданню матеріа-лів доповідей та виступів міжнародної
наукової конференції "Людина. Світ. Суспільство", яка була
присвячена 175-річчю філософського факультету і відбулася 21-22
квітня 2009 р. на філософському факультеті Київського
на-ціонального університету імені Тараса Шевченка. До оргкомітету
конференції увійшли не тільки представники філософського факультету
Київського наці-онального університету імені Тараса Шевченка, а й
представники інших ВНЗ, наукових установ України та країн СНД, що
дозволяє говорити про міжнаро-дний статус конференції.
Склад оргкомітету конференції: проф. Конверський А.Є. (Голова
оргкомі-тету, декан філософського факультету), к.ф.н. Руденко С.В.
(заст. голови оргкомітету), асп. Якубін О.Л. (заст. голови
оргкомітету), проф. Добронора-вова І.С. (КНУТШ), проф. Зеленков
А.І. (Білоруський державний університет, м. Мінськ), проф. Лой А.М.
(КНУТШ), проф. Лубський В.І. (КНУТШ), доц.. Мі-гунов А.І. (СПбДУ,
зав.каф.логіки, Санкт-Петербург), проф. Міронов В.В. (де-кан
філософського факультету МДУ, Москва), проф. Обушний М.І. (КНУТШ),
проф. Панченко В.І. (КУНТШ), доц. Приятельчук А.О. (КНУТШ), проф.
Ру-син М.Ю. (КНУТШ), проф. Цвих В.Ф. (КНУТШ), доц. Шевченко О.К.
(ТДУ, Сім-ферополь), проф. Шляхтун П.П. (КНУТШ), проф. Ярошовець
В.І. (КНУТШ).
Робочими мовами конференції стали українська, російська та
англійська. Інформація про проведення конференції опублікована у
грудні 2008 р.
Термін подачі матеріалів конференції був продовжений до 09
березня 2009 р. До тез студентів та аспірантів була висунута вимога
рецензування науковим керівником.
У конференції взяло участь 1050 учасників, з них: 497 – учасники
з Київ-ського національного університету імені Тараса Шевченка та
513 учасників з інших наукових установ та вищих навчальних закладів
України, країн СНД та дальнього зарубіжжя. Серед опублікованих
матеріалів 356 студентських ро-біт, з яких 244 – праці студентів
Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 112
– студентів вищих навчальних закладів країн СНД.
З підсумками конференції всього опубліковано 1020 тез учасників,
які вміщені в 11 томах матеріалів роботи конференції.
У конференції взяли участь представники наступних наукових
установ та вищих навчальних закладів близького та дальнього
зарубіжжя: із країн даль-нього зарубіжжя: Факультет систематичної
теології Хельсінкського універси-тету (м. Хельсінкі, Фінляндія),
Міжнародна асоціація студентів політичних наук (м. Любляна,
Словенія); з Російської Федерації: Московський державний
університет імені М.В.Ломоносова, Санкт-Петербурзький державний
універ-ситет, Інститут філософії РАН (м. Москва), Московський
педагогічний універ-ситет, Московський гуманітарний університет,
Башкирський державний уні-
-
4
верситет (м. Уфа), Читинський державний університет, Уральський
держав-ний університет імені О.Горького, Південний Федеральний
університет (м. Ростов-на-Дону), Воронізький державний університет,
Інститут філософії і права (м. Новосибірськ), Забайкальський
державний гуманітарно-педаго-гічний університет; з республіки
Білорусь: Білоруський державний університет, ДНУ "Інституту
філософії Національної академії наук Білорусі" (центр
соціаль-но-філософських та антропологічних досліджень), Білоруський
державний університет культури та мистецтв; з України: Інститут
філософії НАН України, Центр гуманітарної освіти НАН України,
Національний авіаційний університет (м. Київ), Благодійна
організація "Центр практичної філософії", Національний університет
"Києво-Могилянська Академія", Національний технічний універси-тет
України "КПІ", Київський національний економічний університет ім.
Вадима Гетьмана, Академія адвокатури України, Вінницький
національний технічний університет, Дніпропетровський національний
університет ім. О. Гончара, До-нецький національний технічний
університет, Житомирський державний уні-верситет імені Івана
Франка, Прикарпатський національний університет імені Василя
Стефаника (м. Івано-Франківськ), Луганський національний
універси-тет імені Тараса Шевченка, Львівський державний
університет імені І. Франка, Харківський державний університет
імені В. Каразіна, Одеський національний університет імені
Мечникова, Таврійський національний університет імені В.І.
Вернадського (м. Сімферополь), Сумський державний університет,
Чернівець-кий національний університет імені Юрія Федьковича,
Чернігівський держав-ний педагогічний університет імені Т.Г.
Шевченка та ін.
Робота конференції складалася з двох днів: 21 квітня відбулося
урочисте відкриття конференції в актовій залі Головного навального
корпусу, у якому взяли участь: декан філософського факультету проф.
Конверський А.Є., голо-ва НТСА філософського факультету аспірант
Якубін О.Л., ректор Київського національного педагогічного
університету імені М. Драгоманова, чл.-кор. НАН України Андрущенко
В.П., президент Академії педагогічних наук України акад. Кремінь
В.Г. З теоретичними доповідями на відкритті конференції виступили:
проф. Конверський А.Є., (декан філософського факультету), доц.
Мігунов А.І. (зав. кафедрою логіки Санкт-Петербурзького державного
університету), студе-нтка Ведмецька Л.В. (Санкт-Петербурзький
державний університет).
Цього ж дня після урочистого відкриття відбулася секційна робота
кон-ференції. Цього року робота Міжнародної наукової конференції
"Людина. Світ. Суспільство" налічувала 20 секцій та 14
підсекцій.
1. "Історія філософії" (підсекції: "Проблеми історії класичної
філософії (Ан-тичність, Середньовіччя, Відродження)", "Проблеми
історії класичної філософії (Новий час та Просвітництво)",
"Проблеми сучасної світової філософії").
У роботі секції взяло участь більше 50 учасників. Основною
тематикою доповідей стали проблеми історико-філософської
реконструкції філософсь-ких вчень Стародавнього світу, Античності,
Середньовіччя та Відродження, переосмислення філософських концепцій
англійської (Дж. Берклі), францу-зької (Р.Декарт) та німецької
(І.Кант, Ф.Шеллінг, Г.Гегель) філософії Нового часу, дослідження
посткласичної європейської філософії XIX ст. (В.Віндель-банд,
Ф.Ніцше), російської філософії XIX ст.
-
5
Також в межах роботи секції окремо були представлені доповіді,
що тор-калися актуальних проблем розвитку сучасної світової
філософії різноманіт-них напрямків (логічний позитивізм, аналітична
філософія, екзистенціалізм, фрейдизм, марксизм, постмодернізм та
ін.) й теоретичних та методологічних проблем розвитку
історико-філософської науки.
2. "Українська філософія: історія та сучасність". У секції були
представлені доповіді, що присвячені дослідженню джерел
формування філософської думки в Україні, творчості видатних
представників вітчизняної філософії XIX – XX століття (В. Лесевича,
Ю. Вассияна, М. Грота, О. Гілярова, В. Винниченка, Лесі Українки,
І. Франка та ін.), розробці теоре-тичних та методологічних
основоположень дослідження історії української філософії та
культури.
3. "Теоретична філософія" (у складі двох підсекцій). Тематика
доповідей стосувалась тлумачення основних гносеологічних
проблем у різних філософських школах сучасності (феноменологія,
марк-сизм, фундаментальна онтологія, філософська герменевтика),
дослідженню основних онтологічних категорій, онтологічних проблем
референції.
4. "Логіка та дисципліни логічного циклу". Тематика доповідей
була зосереджена не стільки на дослідження проблем
традиційної чи класичної логіки, скільки на дослідженні деяких
некласичних логічних теорій (епістемічна логіка, деонтична логіка
та ін.), неформальної ло-гіки, логічних аспектів риторики й теорії
аргументації, міждисциплінарних зв'яз-ків логіки та інших
гуманітарних наук (правознавство, мовознавство тощо).
5. "Філософія та методологія науки". Тематика доповідей була
зосереджена на сучасних проблемах розвитку
наукової раціональності, методологічних проблем
міждисциплінарних дослі-джень та проблем розвитку постнекласичної
науки.
6. "Естетична теорія та культурний контекст: проблеми
взаємодії". Під час роботи секції розглядалися проблеми дослідження
естетичних
категорій, сучасні західні та вітчизняні естетичні теорії,
аналізу історії стано-влення естетичних вчень. Також увага
доповідачів була зосереджена на міждисциплінарних аспектах розвитку
сучасної естетичної теорії, зокрема, її застосуванню до
культурологічних та мистецтвознавчих досліджень.
7. "Філософська антропологія та філософія людини". Під час
роботи секції розглядалися сучасні проблеми філософсько-
антропологічних досліджень, філософії техніки, історія
становлення філо-софсько-антропологічних вчень.
8. "Соціальна філософія та філософія історії" (у складі двох
підсекцій). Робота секції налічувала декілька напрямків. Перший
напрямок предста-
вили доповіді, у яких розглядалася історія
соціально-філософських та філо-софсько-історичних вчень. Другий
напрямок доповідей розкривав можливос-ті застосування
соціально-філософських та філософсько-історичних методів у
конкретно-наукових та міждисциплінарних дослідженнях (теоретична
лінг-вістика, екологія, проблеми глобалізації та ін.) По-третє,
розглядалися тео-ретичні принципи формування соціального досвіду,
методологічні проблеми розвитку соціально-філософських та
філософсько-історичних досліджень.
-
6
9. "Філософські проблеми гуманітарного знання". Під час роботи
секції особливий напрямок створили доповіді, які були
присвячені дослідженню сучасних проблем філософії освіти та
реформуван-ня системи освіти в Україні. Розглядалися проблеми
розвитку гуманітарних наук на сучасному етапі, філософські засади
осмислення феномену глобалі-зації, філософські проблеми осмислення
феномену транскультурного діало-гу та міждисциплінарних
досліджень.
10. "Філософія культури та культурологія". Доповіді були
переважно присвячені історії філософії культури та культу-
рології, основних формування діалогічного типу взаємодії різних
культур. 11. "Теоретична та прикладна етика". Тематика доповідей
охоплювала такі напрямки досліджень як історія ети-
чних вчень, сучасні етичні течії, екологічна етика, етика
відповідальності, комунікативна етика. Також увага доповідачів була
звернена на сучасні про-блеми викладання етики у середній та вищій
школах.
12. "Релігієзнавство в структурі філософського і гуманітарного
знан-ня" (підсекції: "Філософія і феноменологія релігії",
"Соціологія релігії", "Пси-хологія релігії", "Історія
релігії").
Тематика доповідей традиційно охопила сфери історії релігійних
вчень, аналізу релігійної символіки світових конфесій,
соціологічним закономірнос-тям розвитку релігії. Також під час
роботи секції досить змістовно та всебічно був представлений такий
напрямок сучасних релігієзнавчих досліджень як психологія
релігії.
13. "Філософські аспекти психології". Хоча секція була
представлена невеликою кількістю учасників, однак її
робота була спрямована на відновлення традицій та розвиток
міждисциплі-нарних аспектів філософських та психологічних
досліджень. Тематика допо-відей була зосереджена переважно на
історико-філософському аналізі твор-чого доробку філософів та
психологів минулого.
14. "Політична думка: історія та сучасність" (підсекції:
"Історія зарубіж-них політичних учень: від витоків до 18 століття",
"Історія зарубіжних політич-них учень: від витоків до 19-20
століття", "Історія політичної думки України").
Робота секції традиційно охопила актуальні проблеми розвитку
історико-політологічних досліджень основних політичних вчень
минулого (від Анти-чності до наших днів). Переважно в усіх
доповідях була підкреслена необ-хідність не тільки історичної
реконструкції політичних вчень минулого, але й визначення умов
можливості їх застосування до вирішення сучасних про-блем розвитку
світової та вітчизняної політичної науки.
15. "Теорія політики" (підсекції: "Загальна теорія політики",
"Сучасні полі-тичні процеси в Україні", "Партологія", "Громадянське
суспільство: теорія та практика").
У роботі секції взяло участь більше 100 доповідачів. Тематика
доповідей охопила значний масив проблем загальної теорії політики
(політична культу-ра, теорія демократії, типологія політичних
режимів, системний аналіз в полі-тології і т.д.), проблем сучасного
розвитку політичних процесів в Україні (са-моорганізації
суспільства, політична міфологія, маргінальні політичні об'єд-
-
7
нання, форми державного правління та ін..), теорії і практики
громадянського суспільства, проблеми та перспективи розвитку
партійної системи.
16. "Практична політологія: теоретичні та прикладні аспекти"
(підсе-кції: "Прикладні політичні технології", "Політичний
менеджмент").
Під час роботи секції були розглянуті актуальні питання розвитку
політич-них технологій у світовій та вітчизняній практиці,
культурологічний та інфор-маційний аспекти розвитку політичного
управління.
17. "Політична соціологія та соціологія політики". Робота секції
була організована спільно з факультетом соціології Київсь-
кого національного університету імені Тараса Шевченка. Під час
її роботи були розглянуті методологічні проблеми розвитку
соціологічної теорії та при-кладних соціологічних досліджень,
проблеми взаємодії соціологічних та по-літологічних досліджень.
18. "Зовнішня політика: теорія і практика". Під час роботи
секції зміст доповідей торкався переважно прикладних ак-
туальних проблем розвитку сучасних міжнародних політичних
відносин, се-ред яких: проблеми міжнародної безпеки, глобалізації,
світової економічної кризи, ядерної політики тощо.
19. "Political science and contemporary world" (англійською
мовою) ("Полі-тична наука та сучасний світ").
Під час роботи секції були розглянуті сучасні проблеми філософії
освіти, глобалізованого світу, історії політичних вчень. Також
цікавою подією стала презентація міжнародної асоціації студентів
політичних наук.
20. "Українознавство". Доповіді були зосереджені на дослідженні
доробку відомих представників
української культури, основних наукових шкіл минулого,
методологічних про-блем українознавчих досліджень.
22 квітня відбулася робота круглих столів та наукових
презентацій, серед
яких круглі столи: 1. "Київське коло філософії: Україна, Росія
Європа...". Робота круглого столу була присвячена обговоренню
історії становлення,
сучасного стану, проблем та перспектив розвитку Київської
філософської школи, її видатних представників XX століття. Певним
результатом роботи круглого столу було узагальнення ролі і значення
Києва як центру освіти і науки для розвитку філософських традицій в
Україні, Росії та Європі.
2. "Актуальні проблеми консолідації українського суспільства".
Ініціатором проведення круглого столу стало наукове товариство
студен-
тів та аспірантів філософського факультету. Під час роботи
круглого столу були розглянуті основні проблеми розвитку
українського суспільства на су-часному етапі, перспективи розбудови
демократичної правової держави в Україні очима студентів та
аспірантів.
3. "Візуальні практики і комунікація в сучасній естетиці".
Ініціатива проведення цього круглого столу належить кафедрі етики,
ес-
тетики та культурології філософського факультету. Під час роботи
були роз-
-
8
глянуті деякі сучасні напрями розвитку естетичної теорії, які
пов'язані із не-вербальними практиками.
4. "Методологічні засади вивчення релігії в теології та
релігієзнавстві". Під час роботи круглого столу увага учасників
була зосереджена на осо-
бливостях розвитку вітчизняної релігієзнавчої традиції, основних
методоло-гічних проблемах розвитку релігієзнавчих досліджень.
5. "Методологія історії філософії: пошук інновацій". Ініціатива
проведення цього круглого столу належить кафедрі історії фі-
лософії філософського факультету. На круглому столі були
представлені результати роботи кафедри над розв'язанням основних
методологічних про-блем історико-філософської науки.
6. "Синергетична методологія транс дисциплінарних досліджень та
її фі-лософські засади".
Результатом роботи круглого столу стало узагальнення та обмін
досвідом представників різних сучасних філософських шкіл у
вирішенні проблем та пер-спектив застосування синергетичної теорії
до міждисциплінарних досліджень.
7. "Стан і перспективи розвитку сучасної релігієзнавчої науки
(до 50-річчя кафедри релігієзнавства).
Під час роботи цього круглого столу відбулось обговорення
історії розви-тку релігієзнавчих досліджень у Київському
університеті, творчого доробку відомих вітчизняних
релігієзнавців.
8. "Політична наука: гібридизація, фрагментація чи інтеграція?".
Ініціатива проведення даного круглого столу належить науковому
това-
риству студентів та аспірантів філософського факультету. Круглий
стіл об'-єднав студентів-політологів різних ВНЗ України та
Російської Федерації. Ос-новною темою для обговорення стали
перспективи розвитку політичної нау-ки на пострадянському
просторі.
9. "Трансцендентальна феноменологія від Фіхте до Гуссерля".
Ініціатива проведення круглого столу належить кафедрі філософії
філо-
софського факультету. Під час його роботи було здійснено
реконструкцію основних етапів становлення трансцендентальної
філософії, узагальнення проблем та перспектив її розвитку у
вітчизняній філософській традиції.
10. "Філософське перекладознавство: теорія та практика". Круглий
стіл об'єднав фахівців, що цікавляться проблемами формування
української філософської мови в контексті реалізації перекладів
класичних та сучасних філософських текстів.
Наукові презентації: 1. "International Association of political
science students (ІАРSS)". Презентація мала на меті ознайомлення
студентів та аспірантів із діяльністю
та основними досягненнями міжнародної асоціації студентів
політичних наук (м. Любляна, Словенія), обговорення перспектив
наукового співробітництва із науковим товариством студентів та
аспірантів філософського факультету.
2. Презентація Російсько-українських філософських читань молодих
учених. Презентація була присвячена Міжнародній науковій
конференції "Другі
Російсько – Українські філософські читання", робота якої
відбулась 16 трав-
-
9
ня 2008 року на базі філософського факультету Московського
державного уні-верситету імені М.В. Ломоносова, результати якої
були опубліковані у 4 випус-ку збірника наукових праць
філософського факультету "Гуманітарні студії". Ця подія стала
логічним продовженням творчої співпраці молодих учених
філо-софських факультетів Київського національного університету
імені Тараса Шевченка та Московського державного університету імені
М.В. Ломоносова. Першим кроком на цьому шляху стали "Перші
Російське – Українські філософ-ські читання", що були проведені на
базі філософського факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка у квітні 2007 року.
Роботи представників різних Вищих навчальних закладів та
наукових установ країн СНД єднає не стільки вік їх творців, скільки
спільність актуаль-них наукових проблем, яким вони присвячені.
Відображені у альманасі ре-зультати роботи Читань переконують у
наявності множини цікавих перспек-тив творчої співпраці
вчених-гуманітаріїв.
3. Презентація міжнародного наукового семінару "Київ –
Санкт-Петер-бург: стратегії сучасного філософування".
Основою для наукової презентації став випуск збірника матеріалів
наукового симпозіуму "Київ – Санкт-Петербург: стратегії сучасного
філософування". 1–2 липня 2008 року у Києві на базі філософського
факультету Київського націо-нального університету імені Тараса
Шевченка відбулася робота Першого міжна-родного наукового
симпозіуму "Київ – Санкт-Петербург: стратегії сучасного
фі-лософування". Участь у симпозіумі взяли вчені, викладачі
факультету філософії та політології Санкт-Петербурзького державного
університету й філософського факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Симпозіум об'єднав дослідників різних напрямів й наукових
інтересів. Те-матика доповідей охоплювала сфери онтології, теорії
пізнання, логіки, історії філософії, теоретичних та методологічних
проблем історико-філософського пізнання, етики, філософії науки,
філософії освіти тощо. Однак, більш зага-льно цю тематику було
розподілено на дві групи, які відображали певні век-тори
дослідницьких завдань. Перша група інтересів отримала назву
"Страте-гії історико-філософського дискурсу і сучасність", друга –
"Стратегії й горизо-нти сучасної філософської думки". Ця обставина
власне і обумовила струк-туру роботи симпозіуму.
Одним з найважливіших результатів роботи симпозіуму постало
усвідом-лення того, що представників різних шкіл і традицій
об'єднує прагнення роз-в'язати спільні проблеми, серед яких можна
виокремити такі: необхідність оновлення теоретичного й
методологічного апарату історико-філософських досліджень,
переосмислення історії вітчизняної філософії, реформування системи
філософської освіти, створення єдиного освітнього простору тощо.
Розв'язання цих завдань набуває особливої актуальності в контексті
загаль-нодержавних проблем розвитку Російської Федерації та
України, підтримки та розвитку міжнародних наукових зв'язків.
4. "Кримський проект: філософія та література". Ініціатива
проведення наукової презентації належить представникам Та-
врійського національного університету імені В. Вернадського (м.
Сімферо-поль). У презентації було запропоноване нове авторське
бачення розвитку
-
10
філософських досліджень, філософської освіти в Україні та
методики її ви-кладання у Вищій школі.
Після роботи круглих столів та наукових презентацій відбулося
урочисте закриття та підведення підсумків конференції. Найкращі
студентські виступи були відмічені нагородами та відзнаками
філософського факультету.
На основі побажань та пропозицій керівників секцій, членів
оргкомітету конференції можна сформулювати такі організаційні
пропозиції щодо органі-зації Міжнародної наукової конференції "Дні
науки – 2010":
1. Надати інформацію про конференцію "Дні науки філософського
факультету – 2010" не пізніше вересня 2009 року.
2. Встановити термін подачі матеріалів конференції до 1 лютого
2010 року.
3. Посилити контроль по відбору матеріалів, що подаються до
друку за наступною формою:
ввести обов'язкову візу наукового рецензента, а не наукового
керівни-ка (науковий рецензент не обов'язково повинен бути науковим
керівником);
у збірниках матеріалів конференції разом із прізвищем студента
(аспі-ранта) вказувати прізвище наукового рецензента;
надати виключне повноваження кафедрам філософського факультету
та Центру українознавства приймати остаточне рішення щодо відбору
мате-ріалів всіх учасників конференції до друку. Зобов'язати
кафедри приймати рішення на засіданнях та подавати до оргкомітету
конференції у зазначений термін витяг з протоколу засідання
кафедри, в якому вказані прийняті та від-хилені матеріали;
формувати збірники матеріалів конференції виключно на основі
протоко-лів засідань кафедр та Центру українознавства філософського
факультету;
проводити круглі столи та наукові презентації на третій день
конфере-нції або зменшити їх кількість і проводити лише за
ініціативою кафедр.
Багато ідей виникло безпосередньо під час роботи конференції.
Саме тому їх висвітлення вже стало можливим тільки на сторінках
"Гуманітарних студій". Ця обставина дещо змінила структуру
збірника, в якому окрім статей читач знайде і невеликі за обсягом
наукові повідомлення. Крім того, в струк-турі збірника виникла нова
рубрика "Філософські портрети", мета якої – ви-явити перспективу
розвитку філософських досліджень в межах художньо-літературного
стилю.
Запрошуємо всіх бажаючих, студентів, аспірантів, молодих і
досвідчених вчених до творчої співпраці та висвітлення її
результатів на сторінках "Гума-нітарних студій"!
А.Є. Конверський,
доктор філософських наук, професор декан філософського
факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
-
ВИПУСК 5
РЕЦЕНЗІЇ
І.В. Огородник, д-р філос. наук, проф., КНУТШ, Київ АКТУАЛЬНЕ
ДОСЛІДЖЕННЯ НОВОЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ:
ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ВИМІР В АНАЛІЗІ ФЕНОМЕНА ХИБИ
Рецензія на книгу: Прокопав Д.Є. Інтерпретація хиби в
європейській філософії XVII – середини XVIII століть: Монографія. –
К.: Вид. ПАРА-ПАН, 2008. – 428 с.
Нещодавно вийшла друком монографія Д. Прокопова "Інтерпретація
хиби
в європейській філософії XVII – середини XVIII століть", яка
фактично є пер-шим у вітчизняній історії філософії дослідженням, що
має на меті висвітлити феномен хиби та способи його інтерпретації в
філософії Нового часу. Наукова новизна монографії зумовлена тим, що
як така проблема осмислення фено-мену хиби в новоєвропейській
філософії практично не ставилась в межах віт-чизняної історії
філософії. В цьому сенсі, представлена Д. Прокоповим моно-графія
дозволяє здійснити перше комплексне дослідження феномену хиби та
його основних інтерпретацій в європейській філософії Нового часу.
Водночас, розгляд проблеми осмислення хиби в філософії XVII – XVIII
століть дозволяє автору дещо по-новому подивитись на класичну
модель висвітлення гносео-логічних питань в межах протиставлення
емпіричної та раціоналістичної тра-дицій. В цьому сенсі, ретельний
аналіз феномену хиби дозволив Д. Прокопову представити не лише
більш повну картину обґрунтованої в новочасній філо-софії
пізнавальної моделі, але й розкрити нові аспекти складного процесу
фо-рмування і розвитку властивого Новому часу типу
раціональності.
Звертаючись до розвитку новочасної філософії автор аналізує
основні тенденції в інтерпретації феномену хиби в європейській
філософії XVII – середини XVIII століть, досліджує запропоновані
раціоналістичною та емпі-ричною традиціями способи пояснення причин
виникнення хиби, її джерел та засобів її нейтралізації або
викорінення в процесі побудови цілісної системи істинного знання
про світ. В методологічному плані Д. Прокопов доволі вда-ло
визначає роль концепту хиби в розробці гносеологічної теорії у
філософ-ських рефлексіях мислителів Нового часу. Таким чином через
аналіз фено-мену хиби в монографії досліджуються питання пов'язані
з характеристикою пізнавальних здібностей людини, з функціонуванням
мови, розвитком теорії знаків, формуванням методологічних засад
класичної науки, становленням
-
12
певних типів філософської комунікації, які виникли в добу Нового
часу, і піз-ніше набули подальшого розвитку в філософії XIX – XX
століть.
Структурна побудова роботи цілком відповідає обраній автором
логіці дослідження проблеми хиби в філософії Нового часу. Вдала
розбивка на розділи та підрозділи полегшує читання матеріалу та
дозволяє краще орієн-туватись в тексті монографії, легше знаходити
потрібні частини дослідження. Щоправда, як нам видається, було б
варто бодай стисло наприкінці кожного з трьох розділів монографії
подати проміжні висновки у вигляді окремого підрозділу. Це
дозволило б легше слідкувати за ходом авторської аргумен-тації, а
також сприяло би логічному впорядкуванню того масиву інформації,
який подається в монографії. Адже подекуди висновки та важливі для
робо-ти узагальнення доводиться майже "вишукувати" в тексті в тих
місцях, де автор переходить від розгляду однієї постаті чи теорії
до іншої.
Загалом, монографія Д. Прокопова написана на високому науковому
рівні, в якій надається не лише змістовний аналіз інтерпретацій
хиби в філософії Нового часу, але й висвітлюються різноманітні
історико-філософські підходи до філо-софського осмислення даної
теми. В цьому контексті, значний інтерес складає перший розділ
роботи, де автор звертається до тих інтерпретацій хиби, які були
запропоновані в філософії починаючи від доби Античності, і
закінчуючи філосо-фією Відродження. Водночас в межах останніх двох
розділів свого дослідження автору вдалося представити повну картину
того, яким чином реалізовувалась інтерпретація хиби в межах, з
одного боку – раціоналістичної традиції філосо-фування, а з іншого
– в емпіричній філософії Нового часу.
На нашу думку, актуальність дослідження феномену хиби та його
інтер-претації в європейській філософії Нового часу зумовлена як
причинами за-гальнотеоретичного характеру, так і суто галузевою
специфікою історико-філософського вивчення даного періоду розвитку
філософської думки. Сто-совно першої групи причин маємо зазначити,
що концепт хиби відіграє над-звичайно важливу роль не лише в
процесі побудови гносеологічної теорії у філософських рефлексіях
мислителів XVII – XVIII століть, але й в тій специ-фічній
"онтології розуму", що кладеться в основу загальної реконструкції
властивою Новому часу картини світу. При цьому, традиційне
намагання маргіналізації тих чи інших філософських концептів, часто
спричиняється не стільки їх малою значимістю, скільки небажанням та
неможливістю їх адек-ватного мислення в межах класичної
філософської парадигми. В цьому сен-сі, переорієнтація сучасної
історії філософії, розширення її методологічної основи передбачає
звернення до тих проблем, які в межах класичної історії філософії
чи не ставились взагалі, чи розглядались лише поверхово.
Стиль подачі матеріалу в монографії вирізняється своєю ясністю
та чіткі-стю, що значно полегшує роботу з текстом монографії та
дозволяє скласти цілісне уявлення про той предмет, який в ній
досліджується. У поводженні з першоджерелами автор також виявляє
необхідну історико-філософську ре-тельність та уважність. Водночас,
робота не є перевантаженою цитатами І дозволяє скласти адекватне
уявлення як про авторський стиль, так І про його власне бачення тих
проблем, що об'єктивно виникають у разі інтерпре-
-
13
тації феномену хиби, що рухається у межах завданої Новим часом
парадиг-ми співвідношення розуму та буття.
Також варто вказати на те, що являючи собою типове (в гарному
сенсі цього терміну) наукове дослідження, монографія Д. Прокопова
може бути доволі вадило застосована в навчальному процесі, адже
досліджуючи таке, здавалося б, "спеціальне питання" як феномен хиби
та його інтерпретації, автор по суті піднімає цілий комплекс
фундаментальних гносеологічних та онтологічних питань, які
характеризують філософію Нового часу І є ключо-вими для розуміння
та адекватного відтворення її змісту. Очевидно, в цьому проявився
педагогічний досвід автора, а також те, що робота була
підготов-лена саме на кафедрі історії філософії Київського
національного університе-ту імені Тараса Шевченка.
Звісно, цілий ряд положень, які пропонуються автором, можуть
викликати запитання чи навіть заперечення. Утім це жодним чином не
зменшує ані нау-кову цінність даної монографії, ані її той інтерес,
який виникає в процесі ознайомлення з нею.
-
14
ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ
О. Андрусишин
ПРИРОДА РАДИКАЛЬНОГО ГУМАНІЗМУ Е. ФРОММА
У життя немає іншого значення, крім того, яке
людина сама надає йому… Еріх Фромм
Актуальність обраної теми визначається дедалі зростаючою
суспільною цін-
ністю індивідуального існування. Норми поведінки стають
вирішальними чинни-ками у процесах, що об'єднують людство в наш час
і творять його майбутнє.
Сучасна філософія в цілому, акцентує значення етичної
проблематики, активно переосмислює "об'єктивно-наукові" підходи до
вивчення людини (згадаємо прозору критику М. Гайдеггером науки і
філософії як засобу пі-знання сущого, але не буття).
Щодо ступеня розробленості проблеми, то Е. Фромм, поряд з І.
Беббітом, К. Гарне, І. Левіном, К. Хорні, С. Салліваном, розглядає
сучасну етику як ві-дірвану від дійсної суті гуманізму, звертає
основну увагу на моральне само-вираження, природу людини, що
криється в психологічній характеристиці особистості, яка є поза
соціальними умовами і особливостями її існування.
Метою статті є цілісне осмислення основних положень радикального
гу-манізму: проблем співвідношення добра і зла, любові,
самовдосконалення, осягнення свободи, відповідальності, щастя.
Власне, про що б не писав Е. Фромм – про буття, державу,
деспотії, куль-туру, нації – власне міркування він починає з
людини. Індивід у певній істо-ричній ситуації – соціальній,
психологічній, екзистенціальній – такий вихідний пункт його
філософствування.
Е. Фромм, в контексті радикалізації власної гуманістичної візії,
з абстрак-тно-гуманістичних позицій піддавав критиці капіталізм,
висував утопічний проект створення "здорового суспільства" на
основі психоаналітичної "соціа-льної і індивідуальної терапії"
[1].
У певному розумінні, філософська творчість Е. Фромма є синтезом
ідей Ф. Достоєвського, Л. Толстого і раннього К. Маркса, З. Фрейда,
К. Юнга і Ж.-П. Сартра. Так, концепція "радикального гуманізму" Е.
Фромма є дотич-ною екзистенціалізму, персоналізму, герменевтиці,
соціобіології, етиці і полі-тичній філософії.
Е. Фромм виступав з жорсткою критикою сучасного суспільного ладу
з боку необхідності поновлення гуманістичних цінностей. Справа в
тому, що Е. Фромм називав світ, у якому жив, докапіталістичним, а
іноді і просто сере-дньовічним, якому, звичайно чужим було
буржуазне суспільство. Фромм зга-дував: "Я приходив у подив, коли
хто-небудь у моїй присутності визнавав, що є ділком, тобто витрачає
своє життя на здобування грошей. Мені ставало
-
15
за нього дуже соромно" [2], кінцевою метою всякої праці,
будь-якої діяльності має бути самовдосконалення, а найвірніший
засіб для цього – господарська самостійність; тому власність може
служити не метою, а лише засобом дося-гнення свободи заради
задоволення духовних запитів. Альтернативна роботі Г. Марселя "Бути
та мати" – праця Е. Фромма "Бути чи мати?", в якій відсте-жені
негативні аспекти технократичної цивілізації із її неконтрольованим
культом споживання.
Сучасна людина має звернутись до початку історії, оскільки
"Історія люд-ства починається з акту неслухняності, що в той же час
є початок його звіль-нення і інтелектуального розвитку" [3].
Пізніше цю ідею із ентузіазмом підхо-пило покоління молодих
бунтарів шістдесятих ("Революція надії" (1968)).
Е. Фромм виступив одним із найрішучіших ревізіоністів
психоаналізу, створивши яскравий і своєрідний варіант
фройдо-марксизму, обґрунтувавши не суто психотерапевтичну доктрину,
а залучивши соціальну філософію і більш того – соціальну філософію,
що політизується. При цьому німецько-американський філософ
керувався і аналізом емпіричного матеріалу, що здійснювався ним, в
тому ж рахунку, і в Інституті соціальних досліджень у
Франкфурті–на–Майні. Хоч, як ми побачимо нижче, з Франкфуртською
шко-лою Е. Фромм мав певні розбіжності.
У контексті неомарксизму, німецько-американський філософ жорстко
критикував націонал-соціалізм, намагаючись встановити не тільки
причини його появи, але й пропонуючи варіанти знищення цього
ганебного явища. І не даремно Е. Фромм розумів право як
"кристалізований мінімум етики будь-якого суспільства", оскільки
право може запобігати свавіллю можновладців, яке часом призводить
до фашизму.
Будучи керівником відділу Інституту соціальної психології, Е.
Фромм в 1932 році організував дослідження неусвідомлюваних мотивів
поведінки ве-ликих соціальних груп. В результаті він дійшов
висновку, що народні маси не тільки не чинитимуть опору фашизму, що
народжується, але і своїми руками приведуть його до влади.
Пояснення цьому "ірраціональному" явищу Е. Фромм бачив у механізмі
"втечі від свободи", коли народні маси, змучені національним
приниженням, безробіттям, інфляцією охоче відмовляються від
привілеїв, що даються свободою, і з готовністю жертвують ними в
обмін на "порядок" і гарантовану миску баланди. (Чи не тому ця
концепція стала психологічною класикою, що життя підтверджує її
знову і знову?) А в 1941 році вийшла в світ написана ним
англійською книга "Втеча від свободи", що викриває різні
модифікації тоталітаризму.
Фромм прагне перенести акцент із біологічних мотивів людської
поведін-ки в психоаналізі на соціальні чинники і тим самим
врівноважити ці два поча-тки, спираючись на марксистську концепцію
відчуження людини від свого єства в процесі праці і
життєдіяльності, коли людина використовується як засіб, але не як
мета. Ідея самоактуалізації явно простежується в його думці:
"Головна життєва задача людини – дати життя самій собі, стати тією,
якою вона є потенційно. Найважливіший наслідок її зусиль – її
власна особа") [4].
Різні варіанти синтезу фройдизму із марксизмом були взагалі
властиві ба-гатьом представникам Франкфуртської школи, але вони
розійшлися в погля-
-
16
дах на роль революційності в перетворенні суспільних структур.
Так, Г. Мар-кузе, із яким Е. Фромм особисто і заочно полемізував ще
в Європі, в своїй кни-зі "Ерос і цивілізація" звинувачував
неофройдистів, перш за все К. Хорні і Е. Фромма в тому, що вони
трансформують фройдизм у моральну проповідь – конформістську і
придатну (вірніше, непридатну) для всіх часів і культур.
Е. Фромм піддавав критиці у вченні Г. Маркузе ті ідеї, які
поставили остан-нього в ряд вождів так званої молодіжної революції
1968 року. Г. Маркузе про-понує революційний, "хірургічний" спосіб
лікування хвороб суспільства спожи-вання; Фромм більш схильний до
"терапевтичних" методів виховання, освіти, гуманізації на основі
вічних етичних цінностей, які, зберігаючись у душі окремої людини,
не зникнуть і в суспільстві. Тут, як ми бачимо, наявна старовинна
фі-лософська суперечка про підстави – з чого починати: із "Я" або
із "Ми"? І як бути з словами Е. Фромма: "Якщо не зараз, то
коли?".
Е. Фромм проаналізував типи соціальних характерів, що формуються
різ-ними типами культур, показав роль гуманістичної і авторитарної
етики в цьому формуванні і дійшов висновку, що людина може, а
значить, і повинна, проти-ставити власні розум і волю як
зовнішньому авторитету влади, так і анонімно-му авторитету
громадської думки. Тобто порятунок від авторитарності у всіля-ких
її видах Е. Фромм бачив у самостійності і самовдосконаленні
людини.
Ця думка є головною і для, мабуть, найвідомішої його книги
"Мистецтво любові". Людині належить самостійно вибирати шлях між
двох безодень – агресивності і покірності. Розумом вона
відрізняється від інших живих істот, і, окрім розуму, їй нема на що
розраховувати. Проте не слід вважати Е. Фромма строгим
раціоналістом, адже він мав величезний досвід вивчення людської
ірраціональності і не міг недооцінювати її роль на особовому рівні
і особливо на рівні великих соціальних груп. Ще напередодні Другої
світової війни він показав, що тоталітаризм, тобто придушення
незалежної думки і свободи волі, – результат не тільки узурпації і
терору влади, але і нездатно-сті мільйонів людей цінувати і любити
свободу і розум, що робить їх мовчаз-ними співучасниками
лиходійств, а то і катами.
Свою концепцію Е. Фромм назвав радикальним гуманізмом. В перелік
ідейних джерел, на яких ґрунтується ця концепція, входять теорії З.
Фройда, К. Маркса і І.-Я. Бахофена, а також вчення іудейських
пророків і Будди.
Ідея Е. Фромма полягає в тому, що практично будь-яке вчення – як
релі-гійне, так і світське – містить авторитарну і гуманістичну
складові. При цьому якщо вчення перебуває при владі, то починає
переважати перша тенденція, а якщо в опозиції, то переважає друга.
Е. Фромм вважає, що реальна межа проходить не між різними вченнями,
а між цими двома тенденціями у всіх вченнях. Він ілюстрував цю
думку, зачитуючи різним людям уривки з "Еко-номічно-філософських
рукописів 1844 року" К.Маркса і вислуховуючи версії співбесідників
про авторство цих уривків. Називалися як Тома Аквінський, так і
сучасні теологи, а популяризатор дзен-буддизму на Заході Дайсецу
Су-дзукі говорив, що це дзен.
Назва "Радикальний гуманізм" говорить сама за себе, – цей підхід
запе-речує будь-які надлюдські (не надособистісні, а саме
надлюдські) цілі для людини. Приведених вище ідейних натхненників
концепції радикального гу-
-
17
манізму об'єднує орієнтація на рішучу боротьбу з пануючими над
людьми ірраціональними силами. З. Фройд зробив замах на сферу
ірраціональних інстинктів, застосовуючи до них силу розуму, що
пізнає. К. Маркс аналогіч-ним чином дослідив світ соціального,
прагнучи подолання його негативу шляхом перелаштування суспільства
на основах розуму і свободи.
І.-Я. Бахофен, реконструювавши егалітарну і миролюбну стадію в
розвитку суспільства, завдав удару по ілюзії природності
переважання таких патріархаль-них цінностей, як агресивність,
експлуатація, конкуренція і соціальна ієрархія, а подолання
будь-яких ілюзій, що тримають нас в полоні, пропонував Будда.
Прихильники радикального гуманізму боронять непідвладність
людини ні-яким вищим силам. У цьому полягає негативна свобода,
свобода "від". Але у свободи є також позитивний аспект – свобода
"для". Одна тільки гола свобода "від" нестерпна для людини, –
стверджує Е. Фромм в книзі "Втеча від свобо-ди" [5]. Тому особа, не
зумівши розвинутися до позитивної свободи і одержав-ши свободу
негативну, рятується від неї, тікаючи в обійми нової
залежності.
Досліджуючи тоталітарні режими (головним чином – на прикладі
нацист-ської Німеччини), Е. Фромм бачить в них механізм втечі від
свободи у вигля-ді підкорення людиною своєї волі зовнішньому
авторитету – партії, державі, "закону і порядку" як самоцінності.
Це в рівній мірі відноситься і до мас, і до вождів, – Гітлер вважав
себе знаряддям Долі, Нації і Природи; Сталін керу-вався інтересами
Держави тощо (тим самим знімаючи з себе персональну
відповідальність).
У демократичних режимах ХХ століття Фромм також спостерігає
втечу від свободи, але його механізм дещо інший. Тут особа не
підпорядковує себе зовнішній силі, а повністю інтегрується в неї.
Людина начебто вдягає себе в барвисту обгортку, щоб якомога дорожче
"продатися" на "ринку особистос-тей" – при влаштуванні на роботу,
зав'язуванні ділових знайомств і т.п. Цей тип характеру Фромм
називав конформістським.
Е. Фромм, акцентуючи увагу на проблемі людини, прагнув
комплексного розгляду її біологічних, соціальних і екзистенціальних
аспектів. Людина як біологічний вид, згідно Е. Фромму, є
представником приматів, яка виникає в той момент, коли детермінація
поведінки інстинктами досягає мінімуму, а розвиток мозку –
максимуму.
Людині притаманні специфічні властивості, які відрізняють її від
тварини: розум, самосвідомість і уява. Їх виникнення породжує
ситуацію невизначено-сті, усвідомлення своєї окремості, самотності.
Це усвідомлення, на думку Е. Фромма, стає джерелом тривоги, вини і
сорому. Руйнування гармонії до-людського існування визначає людську
природу (натуру). Згідно Е. Фромму, людська природа не може бути
розглянута ні як біологічно обумовлена сума бажань, ні як млявий
зліпок з матриці соціальних умов; вона не є ні незмін-ною, ні
безмежно пластичною.
Е. Фромм стверджує, що людська природа є результат історичної
ево-люції в синтезі з певними природженими механізмами і законами.
Німець-ко-американський філософ вказував на наявність історичних
дихотомій – суперечностей індивідуального і соціального життя, що
не є іманентними для людського існування, а історично обумовлені і
в принципі вирішувані.
-
18
Прикладом історичної дихотомії є, згідно Е. Фромму, інститут
рабства в Стародавній Греції.
Фізіологічно обумовлені потреби, які виходять з необхідності
забезпечен-ня біологічного виживання, вимагають задоволення за
будь-яких умов і в цьому значенні є первинним мотивом людської
поведінки. Унікальність люд-ського становища полягає в тому, що їх
задоволення недостатньо не тільки для щастя, але навіть для
психічного здоров'я. Потреби, породжувані дисга-рмонією людського
існування, виходять далеко за межі тваринних потреб. Їх виразом є
прагнення відновити єдність людину з світом.
На думку Е. Фромма, джерелом всіх рушійних сил людини, всіх її
при-страстей, афектів, прагнень є необхідність постійного вирішення
протиріч свого існування і пошуку все більш високих форм єдності з
природою, з ін-шими людьми і самою собою. Незалежно від задоволення
тваринних потреб актуалізуються специфічно людські потреби.
Е.Фромм пропонує наступну класифікацію специфічно людських
потреб: потреба в приналежності (необхідність долати самотність,
віддаленість, ізольованість). Конструктивним шляхом її задоволення
є любов; при немож-ливості її реалізації виникають паліативні форми
у вигляді "симбіозу" в під-коренні або володінні. Предметом
"симбіозу" можуть бути люди або зовнішні сили. Повна невдача в
отриманні приналежності виражається в нарцисизмі – патологічній
фіксованості на собі, нездатності до встановлення зв'язків з
на-вколишнім світом і його об'єктивного сприйняття; потреба в
подоланні об-меженості власного існування. Незадоволеність людини
власним положен-ням випадкового, пасивного, безсилого створіння
породжує прагнення стати "творцем", бути творчо активним.
Негативним варіантом задоволення цієї потреби є бажання руйнації,
прагнення до самоствердження в деструкції; потреба в укоріненості і
братстві. Розрив природних зв'язків, неможли-вість повернення до
до-індивідуального існування змушують кожну дорослу людину до
пошуку допомоги, близьких міжособистісних відносин, захисту.
Зворотньою стороною цієї потреби є "інцест", що трактується Е.
Фроммом як некритична зв'язаність індивіда із спільнотою: сім'єю,
родом, державою, цер-квою. У сучасних суспільствах, на думку Е.
Фромма, поширені такі форми "інцестуального зв'язку", як
націоналізм і квазіпатріотизм; потреба у від-чутті тотожності.
Людина, з її розумом і уявою, потребує уявлення про саму себе, в
здатності відчути себе суб'єктом своїх дій, в отриманні
індивіду-альності. Відсутність достовірно-індивідуального відчуття
тотожності компе-нсується її замінниками, якими є відчуття
приналежності до нації, релігії, со-ціального класу, роду занять. У
цьому випадку має місце, згідно Е. Фромму, "стадна" ідентичність,
при якій відчуття тотожності покоїться на відчутті без-умовної
приналежності до натовпу; потреба в системі орієнтації і потреба в
поклонінні. Їх основою є невизначеність людської ситуації і
необхідність через це сформулювати систему координат для
організації сприйняття світу, інтеграції зусиль і осмислення
життя.
Відповідями на ці потреби можуть бути різні теїстичні і
нетеїстичні систе-ми. У таких системах, на думку Е. Фромма, значущі
не їх формальні аспекти (догмати, віровчення і т.д.), а глибинні
особові мотивації. Раціональні систе-
-
19
ми стимулюють розвиток зрілої, розумної, творчо активної
особистості; ірра-ціональні ж заохочують непродуктивні риси вдачі і
задовольняють відповідні "релігійні" потреби.
Згідно Е. Фромму, специфічно людським (екзистенціальним)
потребам від-повідають ті, що виростають з характеру пристрасті
(потреба в любові, ніжності, свободі, руйнуванні, садизм, мазохізм,
бажання власності і влади). Е. Фромм трактує характер як заміну для
слаборозвинених у людини інстинктів. Характер визначається ним як
відносно стабільна система всіх неінстинктивних прагнень, через які
людина співвідноситься з природним і людським світом.
Пристрасті і бажання, що кореняться в характері, будучи
категоріями біо-соціальними, історичними, не служать фізичному
виживанню, але володіють іноді навіть більшою, ніж інстинкти,
мотивуючою силою. Екзистенціальні по-треби у всіх людей однакові,
але в той же час індивіди і групи різні за озна-кою переважаючих
пристрастей. Ця відмінність, на думку Е. Фромма, в знач-ній мірі
залежить від соціальних умов, що впливають на біологічно задану
екзистенціальну ситуацію і відповідні їй потреби. Характер дозволяє
людині діяти послідовно і "�
