Міністерство культури УкраїниДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»

Керманич української державності – Іван Скоропадський

(до 365-річчя від дня народження)

Бібліографічний покажчик

Київ 2011

1

ББК 63.3(4Укр)51я1К 36

Керманич української державності – Іван Скоропадський : (до 365-річчя від дня народж.) : бібліогр. покажч. / уклад. Ю. Круть ; ред. : В. Кучерява, Н. Лінкевич, С. Чачко ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2011. – 41 с.

У бібліографічному покажчику «Керманич української державності – Іван Скоропадський» представлені книги, статті з періодичних видань, у яких висвітлено постать гетьмана Лівобережної України, його внесок у розвиток української держави.

Матеріали, опису яких передує знак «*», можна знайти у фонді музею Гетьманства.

Видання складається з трьох розділів. Матеріал у середині розділів розташований в алфавітному порядку.

У першому розділі міститься загальна інформація про життєвий та політичний шлях Івана Скоропадського.

Другий розділ розповідає про міста, в яких проходило життя та діяльність українського гетьмана.

Третій розділ інформує про художні твори, присвячені Івану Скоропадському.

Видання доповнене трьома додатками, які містять документацію І. Скоропадського, його листування із священнослужителями Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря та зображення гетьмана і його дружини.

Укладач Ю. КрутьРедактори: В. Кучерява, Н. Лінкевич, С. Чачко Відповідальний за випуск Г. Саприкін

©Укладач Ю. Круть, 2011

2

©ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва», 2011

3

Передмова

У кожної книжки, навіть невеликої, як і в людини, є свій особливий шлях у житті: чи то широкий, чи то вузький, їй судилася або довга пам’ять, або швидке забуття… Ось і книжечка «Іван Скоропадський», скажімо, ще років двадцять-тридцять тому навряд чи могла б з’явитися у світ, адже якоїсь значної історіографії про одного з гетьманів Лівобережної України – Івана Ілліча Скоропадського (1646 – 1722 рр.) фактично не існувало. І це не тільки тому, що відповідних документальних матеріалів і студій було доволі мало, а й через певний брак уваги з боку істориків-попередників до цієї постаті, її неоднозначної ролі в долі України, зокрема, козацької держави. На те існувало чимало як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Насамперед, на тлі Івана Мазепи, попри всі його людські вади, наступник виглядав якимось невиразним, зовсім непевним у проведенні зовнішньої та внутрішньої політики. Саме за правління Скоропадського розпочався швидкий занепад (не без активної «допомоги» Петра І та царських поплічників на кшталт Олександра Меншикова) самобутнього козацького устрою, витвореного славнозвісним Богданом Хмельницьким, практично припинився розвиток автономного утворення – Гетьманщини в складі Російської держави (імперії). Та і в народі, серед сучасників Івана Ілліча, не багато можна було знайти осіб, які б його особливо любили та поважали, швидше за все, Скоропадського просто терпіли. Очевидно, власне такі обставини й дали привід видатному історику М. Грушевському в деяких своїх працях назвати Скоропадського «плохим гетьманом», «невдахою».

Ще донедавна в наукових, науково-популярних студіях і белетристиці як вітчизняних, так і зарубіжних авторів превалювали переважно уривчасті характеристики та суб’єктивно-негативні оцінки його державницької й військової діяльності. Він нерідко «традиційно» змальовувався людиною, яка втратила всяку гідність і плазувала перед російським царем й вищими сановниками, повністю за-недбала національну економіку, культуру й козацький устрій на Лівобережжі…

4

Наприкінці 80-х і в 90-х рр. почалася поступова переоцінка «вузлових» моментів історії й серед них – політики Петра І щодо нашого народу. Попередній, майже суцільний позитив замінило більш об’єктивне трактування, переважно в негативному ключі.

Потроху, з певними складностями та перегинами, означена тема «обростала» історіографією, «пробивала» собі шлях. Приблизно з 1998 р., до її висвітлення підключилося досить багато дослідників, у чомусь погоджуючись між собою, а в чомусь сперечаючись, відкриваючи при цьому нові горизонти для творчих пошуків. І це, я вважаю, цілком природне явище, адже «монополії» в науці, тим більш в історії, не повинно існувати!

Саме такий підхід і засвідчує бібліографія, запропонована упорядником у цій книжечці. Нехай власне читач, при бажанні, визначить об’єктивність існуючих суджень щодо біографії й діяльності одного, без перебільшення можна сказати, непересічного володаря булави України. У цьому йому допоможуть краще розібратися першоджерела. За ними, можливо, і розкриється істина, зникнуть суперечливі моменти та питання.

Завершити свій коротенький вступ мені хотілося би словами відомого українського історика, правознавця, археолога, етнографа і белетриста, академіка Ореста Левицького (1866 – 1922) : «В історії всіх країн і народів навряд чи можна відшукати правителів, власна доля яких була б такою зрадливою та мінливою, насиченою всілякими нещастями й катастрофами, як доля малоросійських гетьманів».

Тому-то вивчаймо наше минуле, шануймо пам’ять про славних предків і серед них, безумовно, гетьманів України!

Олександр Гуржій,доктор історичних наук,

лауреат премії НАНУ ім. М. Грушевського

5

Cтародубскому полковнику,Ивану Скоропадскому,Дабы он уряд гетманства принял,понеже человек естьЦарскому величеству верный,и в войску малороссійскомзаслуженый,и в делех искусной.

З протоколу гетьманських зборів

6

7

Розділ 1.Іван Скоропадський та часи його гетьманування

Середньовічні джерела зберегли небагато відомостей про родину Скоропадських. З них, зокрема, довідуємося, що життя діда майбутнього гетьмана – Федора – припало, головним чином, на першу половину XVII ст. Він загинув на початковому етапі Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі, у Жовтоводській битві 1648 р.

Про батька гетьмана – Іллю – також залишилося небагато даних. Знаємо тільки те, що в середині XVII ст. він мешкав в Умані з трьома синами : Іваном, Василем і Павлом. Вже після смерті батька перші два брати, пограбовані під час нападу турок і татар на Польщу і Правобережну Україну, змушені були переселитися на лівий берег Дніпра (1674). Павло ж на кілька років потрапив у полон до татар.

Практично відразу після влаштування на новому місці Іван почав своє складне, довготривале, але разом з тим цілеспрямоване сходження службовими східцями. У 29 років (1675) його призначають військовим канцеляристом при гетьманському уряді. Посада на той час не дуже й значна, але вона давала можливість частіше бувати «на людях», заводити знайомства з поважними старшинами, представниками духовенства тощо. Саме тоді на нього звернув увагу гетьман Іван Самойлович (1672 – 1687). Восени 1675 р. він доручив канцеляристові відвезти до Москви важливого листа, де власноручно сповіщав чиновників Малоросійського приказу про

8

становище козацьких військ і російської армії на чолі з боярином Григорієм Ромодановським в Україні. У 1676 р. Скоропадського підвищують у посаді до старшого військового канцеляриста. Знову, на цей раз з братом Василем – підписком Генеральної військової канцелярії, він їде гетьманським посланцем до Москви.

Початок 80-х рр. застав І. Скоропадського у ранзі чернігівського полкового писаря. Це було вже досить помітне місце в ієрархічній структурі місцевої влади. Як адміністратор він безпосередньо очолив роботу канцелярії й ведення діловодства полку. Займаючи цю посаду понад десять років (1681 – 1694), І. Скоропадський зумів набути собі деякі володіння, у тому числі чотири млини, що давали неабиякий прибуток їх господарю. За часи роботи на посаді писаря йому вдалося добре вивчити систему й структуру гетьманського правління, зарекомендувати себе людиною «тихою», поміркованих політичних поглядів. Це мало особливе значення для окремих представників уряду проросійської орієнтації на тлі постійних «зрад» деяких старшин та їхніх угод з турецьким султаном, кримським ханом чи польським королем. Іван Ілліч зміг знайти спільну мову з усіма чернігівськими полковниками, а це не так вже й просто було за тих політичних умов.

З приходом до влади гетьмана Івана Мазепи службове становище Скоропадського помітно поліпшилося. Мазепа взагалі любив тримати біля себе людей нехитрих і не самостійних, головним чином, вмілих виконавців чужої волі. У 1698 р. він перевів Скоропадського на посаду генерального бунчужного, включивши тим самим до еліти тогочасного українського суспільства, вищої військової й цивільної влади на Лівобережжі. В обов’язки бунчужного формально входила охорона гетьманської регалії – бунчука. Але насправді на нього покладалися справи військові, адміністративні й судові, зустрічі та проводи послів тощо. За ієрархічним станом бунчужний дорівнював генеральному хорунжому.

Радість перебування на новій посаді несподівано потьмарила смерть дружини (1699). Залишившись один з дочкою, Скоропадський почав шукати собі нову дружину і спинив вибір

9

на вдові колишнього генерального бунчужного Костянтина Голуба – Анастасії Марківні (1671 – 1729), дочці засновника відомого на той час роду Марковичів – Марка Аврамовича. Дуже норовлива, забезпечена матеріально ще в першому шлюбі, ця неординарна жінка, на 25 років молодша за нового чоловіка, мала на нього неабиякий вплив.

Про це не міг не знати всюдисущий і обачний гетьман. Він неодноразово посилав Скоропадського з різними дорученнями до Петра І і не мав жодних сумнівів у незрадливості першого. Таке своєрідне ставлення Мазепи до одного із своїх старшин було досить показовим. Наприклад, у 1701 р. той призначається вже генеральним осавулом, тобто займає наступний щабель службової драбини після генерального хорунжого. Формально генеральний осавул (як правило, їх було два) вважався за рангом п’ятою особою в старшинській адміністрації (після гетьмана, генеральних обозного, підскарбія та писаря). Він мав наглядати за станом війська й бойового спорядження, правильністю складання козацьких списків-реєстрів, інколи проводив спеціальні «слідства» щодо зловживань у межах регіону, перевіряв права власників на маєтки. У 1706 р. Скоропадський займає посаду полковника одного з найбільших полків – Стародубського, замість загиблого під час Північної війни М. Миклашевського. Ставши першою людиною в полку, він набув там фактично необмеженої влади й величезних пільг. Паралельно, правда, не так успішно, по службі просувався і його брат Василь: наприкінці XVII – на початку XVIII ст. він очолював Березнівську сотню Чернігівського полку.

Великою несподіванкою для Скоропадського стала звістка про перехід Мазепи у жовтні 1708 р. «у протекцію» до шведського короля Карла XII. Гетьман і його наполегливо схиляв пристати до іноземної армії, проте цього разу прорахувався: стародубський полковник не тільки не підтримав свого начальника, а навпаки, вже через два дні після отримання гетьманського листа-заклику, поспіхом кинувся до Глухова, де цар наказав зібрати раду з вірної йому старшини і обрати нового гетьмана.

Після деяких вагань на раді старшини більшістю голосів

10

Скоропадського було обрано гетьманом. Розпочавши правління під могутній гуркіт святкової канонади, новообраний керманич досить швидко став втрачати і свою політичну владу, і свій, без того не дуже високий авторитет серед українського населення. Особливо гнітила та обмежувала його волю вимушена «дружба» з царськими сановниками, вищим російським офіцерством, а також близькими стосунками з самим Петром І. Останній, коли б тільки дозволили обставини, відразу скасував інститут гетьманства, звів би нанівець усі привілеї старшини. Але жорстока, виснажлива війна з Швецією змушувала коли й не любити, то хоча б терпіти існування інститута козацтва. Втім, одразу по обранні І. Скоропадського він, не довіряючи після «мазепинської зради» нікому з старшин, наказав боярину Андрію Ізмайлову (1709) постійно «бути при гетьманові» й спільно вирішувати всі соціально-економічні та політичні питання. У разі виникнення нового «заколоту» чи спалаху народного повстання царському резидентові дозволялося застосовувати війська. Гетьманську резиденцію, згідно волі Петра І, було перенесено з Батурина до Глухова: ближче до кордонів з Росією. Через рік при гетьмані були присутні вже два резиденти, а в їх розпорядженні, окрім двохсот дворів, на утриманні, знаходились два московських полки. З часом позиції резидентів так зміцнилися, що вже мало хто не розумів: саме вони, а не гетьман, головним чином вирішують долю українців (і не лише Лівобережного регіону). Все це відбувалося, незважаючи на те, що цар тільки-но законодавчо підтвердив всі «давні малоросійські права», надані ще за Богдана Хмельницького.

Слід відзначити: статті-угоди (всього в них було 14 пунктів), які І. Скоропадський подав Петру І (1709), мали навіть якусь принизливу назву – «просительні». Їх зміст у більшості випадків був відповідним.

Особливо трагічно, у зв’язку з самодержавною політикою Петра І, складалися стосунки Скоропадського з «низовим товариством». Формально його влада поширювалась і на Запоріжжя; він продовжував носити титул «гетьмана Війська Запорозького». Але на Січі гетьмана не визнавали. Конфлікт поступово загострювався. Очевидно, тому до нас не дійшли звістки про дії гетьмана, спрямовані на захист запорожців під час

11

зруйнування Січі (Старої) в травні 1709 р. за указом Петра І. Більше того, документи зафіксували надто доброзичливе ставлення гетьмана до одного з виконавців його волі командира компанійського полку, а потім чигиринського та прилуцького полковника Гната Галагана. Фамільний архів Галаганів містив чимало універсалів, виданих Скоропадським Г. Галагану та його близьким на володіння селами, млинами і т. д.

Ліквідація Запорозької Січі й страта багатьох козаків, навіть полонених, стали прикладом нетерпимості царя до самобутності українського народу, й зокрема його своєрідних збройних сил. Водночас ці події у свідомості волелюбних представників корінного етносу не могли не лягти плямою й на всю діяльність Скоропадського.

Не набагато краще складалися стосунки Івана Скоро-падського із деякими царськими сановниками. Після вигнання шведських військ з України окремі з них стали домагатися від голови адміністрації значних земельних надань. Відмовити їм за тих умов – значило б викликати невдоволення дуже впливових осіб, від яких яких залежало становище в управлінні краєм багатьох старшин та самого правителя Лівобережжя. Крім того, при дворі не припинялися чутки про можливу зраду «малоросіян». А Скоропадський неабияк боявся цього і намагався за будь-яку ціну відвернути від жителів краю і від себе особисто підозри в лихих намірах, навіть у звичайній нелояльності до російського уряду.

У 1710 – 1711 рр., під час третьої російсько-турецької війни, І. Скоропадський знову проявив своє негативне ставлення до низового товариства. Разом з генералом І. Бутурліним, котрий очолював вісім полків російської армії, біля Кам’яного Затону (район впадіння р. Кам’янки в Дніпро) вони за наказом Петра І «розорили» Січ, побудовану незадовго перед тим запорожцями замість зруйнованої Старої Січі. Це змусило козаків шукати нового місця мешкання в межах території, підвладної кримському ханові.

На перший погляд, може скластися враження, що гетьман головну увагу приділяв політичним питанням. Але насправді це було не так. Він проводив широку соціальну й економічну

12

політику, у найбільш важливих аспектах її продовжував «традиції» правління попередників, зокрема І. Самойловича та І. Мазепи. Так, при ньому тривав процес поступового закріпачення селян, міщан і рядових козаків, обмеження їх станових прав, посилення феодальної експлуатації. Скоропадський видав спеціальні універсали й «листи» про заборону селянам скаржитися на землевласників. Уже в перші роки гетьманування Скоропадський безпосередньо втручався в функціонування цехів: підтверджував старий або визначав новий їх статус; боронив у разі потреби від утисків ремісників державцями; цікавився прибутками міських органів управління, особливо Київського магістрату.

Але основним аспектом всієї його внутрішньополітичної діяльності лишалися, безперечно, аграрні відносини. Будучи сам великим землевласником, Скоропадський, щоб завоювати прихильність найбільш впливових і заможних осіб, роздав приблизно 100 маєтків з 3 тисячами дворів феодально залежних селян і міщан. Особливо багато універсалів та дарчих на маєтки, землі, ліси, пасіки, млини тощо видав він монастирям: практично всім київським (причому повинності мали виконувати не лише піддані, а й рядові козаки), Ніжинському, Благовіщенському, Єлецькому Успенському, Переяславському Михайлівському, Чернігівському, Троїцькому та ін.

Проте авторитет і влада гетьмана продовжували невпинно падати. Місцеві старшини, особливо полковники, часто-густо ігнорували його розпорядження, вели незалежну політику. Дуже обмежував дії Скоропадського і царський указ 1715 р. про регламентацію обрання на всі полкові посади, а також сотників. Петро І прямо втручався у цей процес. Так, за власним бажанням він призначив полковником Ніжинського полку «з великоросіян» Петра Толстого, Київського – Антона Ганського. Водночас ним здійснюються прямі призначення на уряди сотництва. У 1718 р. гетьман не зміг відмовити Петру І і змушений був на його «прохання» віддати свою 15-річну дочку від другого шлюбу – Уляну за сина царського улюбленця П. Толстого. У 1720 р. Петро І обмежив функції Генерального суду.

І останні роки правління не сприяли підвищенню

13

популярності гетьмана серед українського населення. Цьому завадили примусові канальні роботи, спорудження фортечних будівель, «військові низові» походи тощо. Козаків і посполитих нерідко «ганяли» до Петербурга, Астрахані, на Кавказ. Для цього, як правило, залучалися найбільш фізично здорові й матеріально забезпечені рядові козаки, селяни та міщани. Додому поверталося лише 60 %, решта ж гинула від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.

Послаблення гетьманської влади давало царському урядові можливість здійснити деякі обмеження і в сфері економіки України. Зокрема, дедалі частіше місцевим купцям і торговим людям заборонялося займатися закордонною торгівлею. Запроваджувалася державна монополія на багато товарів, застосовувалася практика перекуповування різноманітних товарів лише у російських купців, з чого останні мали неабиякий зиск. Нерідко центральною владою наперед визначалися ярмарки і порти в Росії, де саме могли торгувати українці. У зв’язку з цим особливої гостроти на той час набуло питання про торгівлю із Запоріжжям. Спеціальні розпорядження царату взагалі забороняли її. Ті, хто порушували такого роду укази, могли бути заслані до Сибіру.

Однією з негативних економічних санкцій можна вважати прагнення російського уряду збувати на території українських земель «лихі» мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися в обігу населення Росії, якомога більше зосереджувались у державній казні (1721).

Сильно підірвали місцеву економіку постійне перебування в Україні великої кількості російських військ, а також швидке зростання податків. Скоропадський від імені «всіх малоросіян» з «плачем і слізьми» просив Петра І вивести полки з регіону, скаржився на зловживання О. Меншикова. Але цар просто не чув старого гетьмана – він проводив свою політику. Помітно звузилося вживання національної мови (особливо в офіційних установах, великих містах і т. д.), скоротився видрук українських книг, систему освіти було взято під нагляд підозрілої й неприязної державної цензури, українська церква підпала під значний вплив московської патріархії. Навіть «Святе письмо» заборонялося

14

передруковувати з давніх книжок, виданих в Україні, а лише з «московських». Усі ці заходи, зрозуміло, викликали невдоволення місцевого населення, негативно впливали на суспільно-політичне та економічне життя українського етносу.

У 1722 р. сюзерен видав спеціальний указ про створення для управління Україною першої Малоросійської колегії її безпосередні функції (нагляд за діяльністю гетьмана, генеральних і сотенних старшин, дозвіл на видачу ними розпоряджень з управління краєм тощо) як вищої апеляційної інстанції на території краю. Це ще більше зміцнило позиції російських сановників. Такого політичного удару гетьман І. Скоропадський уже не зміг пережити; незабаром після виходу царського указу від хвилювання він почав слабнути і згодом помер у Глухові 3 липня, а 5-го липня був похований в Гамаліївському монастирі.

1. Адміністративний і військовий устрій Лівобережжя, Слобожанщини та Запоріжжя // Історія Української РСР. У 8 т. / редкол. : Г. Я. Сергієнко, В. Й. Борисенко та ін. – К., 1979. – . –

Т. 2 : Визвольна війна і возз’єднання України з Росією. Початок розкладу феодалізму та зародження капіталістичних відносин (др. пол. XVII – XVIII ст.). – С. 245 – 247.

ББК 63.3(2Укр)І-90

У розділі розкрито адміністративний та військовий стан Лівобережної України за часів І. Скоропадського.

2. Активізація наступу російського уряду на автономні права України в першій чверті XVIII ст. // Курс української історії : з найдавніших часів до ХХ ст. : навч. посіб. / В. Й. Борисенко. – К. : Либідь, 1996. – С. 297 – 298.

ББК 63.3(4Укр)я73Б82

У підрозділі розповідається про гетьманування І. Скоропад-ського.

*3. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі / О. М. Апанович. – К. : Либідь, 1993. – 287 с.

15

У виданні перед нами постають такі видатні особи, як: Б. Хмельницький, П. Дорошенко, І. Скоропадський та ін.

4. Вибори нового гетьмана Скоропадського й повідомлення про це кошового Гордієнка царем Петром... // Історія запорізьких козаків. У 3-х т. / Д. І. Яворницький. – Львів : Світ, 1992. – . –

Т. 3. – С. 247 – 346.Про гетьманування Івана Скоропадського.

ББК 63.3(4Укр)47Я22

*5. Видатні постаті в історії України ІХ – ХІХ ст. : короткий біогр. нарис : істор. та худож. портр. / В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин, Ю. О. Камінцев та ін. – К. : Вища шк., 2002. – 359 с.

У книжці представлені біографічні дані про діячів козаччини та Гетьманщини: Д. Вишневецького, К. Косинського, І. Підкову, І. Скоропадського та ін.

6. Військова діяльність гетьмана І. Скоропадського (1708 – 1722 рр.) // Сторінки воєнної історії України : зб. наук. ст. – К., 1998. – Вип. 2. – С. 214 – 224.

7. Всевладна Анастасія-гетьманша // Сто великих постатей і подій козацької України / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – К. : Арій, 2008. – С. 319 – 322. – (100 великих).

ББК 63.3(4Укр)45я2С81

У розділі надається інформація про другу дружину гетьмана Івана Скоропадського.

8. Гетман И. Скоропадский // История Украины : универс. иллюстрир. справочник / авт.-сост. В. К. Губарев. – Донецк, 2006. – С. 154.

ББК 63.3(4Укр)я2И90

9. Гетьман Іван Скоропадський і запорожці (1708 – 1722) // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості : матеріали міжнар. наук. конф. / В.

16

Смолій ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – Київ ; Запоріжжя, 1997. – С. 87 – 102.

10. Гетьман Іван Скоропадський і його оточення // Козацька еліта Гетьманщини / В. В. Кривошия. – К., 2008. – С. 275 – 290.

ББК 63.3(4Укр)46К82

11. Гетьман Іван Скоропадський, його рідні й близькі; Решетилівські статті 1709 р. // Сторінки історії України : довід. для школярів і студ. / І. Гуржій, О. Гуржій, С. Корновенко. – Черкаси, 2007. – Вип. 1. – С. 146 – 149.

*12. Гетьман Іван Скоропадський // Слава українського козацтва / авт.-упоряд. : П. Кардаш, С. Кот. – К. : Фортуна, 1999. – С. 226 – 237.

13. Гетьман Іван Скоропадський // Сто великих постатей і подій козацької України / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – К. : Арій, 2008. – С. 315 – 318. – (100 великих).

ББК 63.3(4Укр)45я2С81

14. Гетьман України Іван Скоропадський (1646 – 1722) // Персона. – 2009. – № 1. – С. 15.

*15. Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування Івана Скоропадського // Історія України : підруч. / В. Литвин ; відпов. ред. В. Смолій. – К. : Наук. думка, 2008. – С. 224 – 226.

16. Гетьмани України / уклад. В. П. Товстий. – Харків : Промінь, 2006. – 247 с.

У книзі висвітлюються постаті всіх гетьманів, у тому числі Івана Скоропадського.

17

17. Гетьманування Івана Скоропадського (1708 – 1722) // Політична історія гетьманщини ХVIII ст. у документах і матеріалах / Л. Мельник. – К., 1997. – С. 12 – 48.

У книзі представлені документи Івана Скоропадського під час його гетьманування.

18. Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голобуцький. – К. : Вища шк., 1994. – 539 с.

ББК 63.3(4Укр)46Г62

Книга досліджує історію козацької минувшини до останнього вільного подиху Запорозької Січі.

19. Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії ранньомодерної України : моногр. / В. Горобець ; Ін-т історії України Нац. акад. наук України. – К., 2009. – 271с.

ББК 63.3(4Укр)51-33Г70

У монографії досліджуються різноманітні аспекти соціальної та політичної організації козацької України.

*20. Горобець В. Присмерк Гетьманщини : Україна в роки реформ Петра І / В. Горобець ; Ін-т історії України Нац. акад. наук України. – К., 1998. – 321 с.

У книзі досліджуються розвиток українського гетьманства за правління Петра І та його політичні взаємовідносини з гетьманом України І. Скоропадським.

21. Гуржій О. Воєнні походи і народні рухи кінця XVII – початку XVIII ст. Українці в Північній війні 1700 – 1721 рр. / О. Гуржій // Історія України. – 2000. – № 14. – С. 1 – 4.

22. Гуржій О. Гетьман І. Скоропадський – політичний діяч / О. Гуржій // Історія України. – 1999. – № 12. – С. 1 – 3.

23. Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя – булаву»? Суспільно-політичний портрет жінки першої третини XVIII ст. / О. Гуржій // Соціум. – 2002. – Вип. 1. – С. 217 – 230.

18

24. Гуржій О. Іван Скоропадський / О. Гуржій. – К. : Альтернативи, 2004. – 312 с.

ББК 63.3(4Укр)46Г65

25. Гуржій О. Основні етапи життя і формування суспільно- політичних поглядів Івана Скоропадського / О. Гуржій // Історія України. – 1999. – № 7. – С. 5.

*26. Гуржій О. Часи гетьманства Івана Скоропадського // Україна – козацька держава : ілюстр. історія україн. козацтва / О. Гуржій. – К. : Вид-во «Емма», 2004. – С. 432 – 443.

27. Гуржій О. І. Гетьман Іван Скоропадський / О. І. Гуржій // Укр. іст. журн. – 1998. – № 6. – С. 77 – 90.

*28. Гуржій О. І. Україна за гетьманування І. Мазепи та І. Скоропадського // Гетьманська Україна. У 15-ти т. / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – К. : Альтернативи, 1999. –. –

Т. 8. – 1999. – С. 18 – 45. – (Україна крізь віки).

29. Гуржій О. І. Що відомо про родовід гетьмана І. Скоропадського? / О. І. Гуржій // Історія України в запитаннях та відповідях / В. І. Горбань, Г. М. Аванесян, В. Я. Береза та ін. – К., 1991. – Вип. 3. – С. 11 – 12.

У статті представлено матеріал про рід гетьмана Лівобережної України І. Скоропадського.

30. Діяльність гетьмана І. Скоропадського в оцінках вітчизняних і зарубіжних істориків // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII) : студії з історії XI – XVIII століть / гол. ред. В. Смолій. – К., 2000. – № 1. – С. 386 – 396.

*31. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / упоряд. С. О. Павленко ; відп. ред. І. Ситий. – К. : КМ акад., 2007. – 1142 с.

19

У книзі про великого гетьмана І. Мазепу згадується його співпраця з І. Скоропадським.

*32. З документації гетьмана Івана Скоропадського / підгот. до друку і передм. Ю. Мицика // Сіверян. літопис. – 1997. – № 6. – С. 66 – 71.

У статті подано документи з часів гетьманування І. Скоропадського.

20

*33. Забіяка І. Горлянки і Скоропадські / І. Забіяка // Сіверян. літопис. – 1997. – № 3. – С. 67 – 72.

Про взаємовідносини двох українських дворянських родів.

*34. Здобутки і втрати союзу з царями // Історія України: нове бачення. У 2-х т. / О. І. Гуржій, Я. Д. Ісаєвич, М. Ф. Котляр та ін. ; під ред. В. А. Смолія. – К. : Україна, 1995. –. –

Т. 1. – 1995. – С. 224 – 227.У розділі йде мова про І. Мазепу, І. Скоропадського та інших

гетьманів під час правління Петра І.

35. Іван Скоропадський // Володарі гетьманської булави / авт. передм. В. А. Смолій. – К. : Варта, 1994. – С. 403 – 417.

ББК 63.3(4Укр)4В68

36. Іван Скоропадський, гетьман України // Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV – XIX ст. : іст. есе. У 2-х т. / Б. І. Сушинський. – Одеса, 2004. – . –

Т. 2. – 2004. – С. 281 – 286.ББК 63.3(4Укр)4

С91

37. Іван Скоропадський // Гетьманські могили / С. П. Сегеда. – К. : Наш час, 2009. – С. 277 – 296. – (Невідома Україна).

ББК 63.3(4Укр)4С28

38. Іван Скоропадський // Полководці війська Запорозького: історичні портрети. В 2-х кн. / редкол. : В. Смолій, Т. Чухліб, О. Гуржій та ін. – К. : Вид-во «ВІК», 2004. – . –

Кн. 2. – 2004. – С. 263 – 274.

*39. Іван Скоропадський та його спроба врятувати українську державність // Козацька держава / В. Шевчук. – К. : Абрис, 1995. – С. 213 – 233.

У розділі книги розповідається про добу гетьманування Івана Скоропадського та його сім’ю.

21

40. Іван Скоропадський (1646 – 1722) // Історія України : навч.-практ. довід. / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Харків : Вид-во «Ранок», 2010. – С. 156.

ББК 63.3(4Укр)я21Г51

41. Іван Скоропадський // Укр. іст. календар’95. – К., 1994. – С. 121 – 123.

42. Іван Ілліч Скоропадський // Від гетьмана до гетьмана : рід Скоропадських в історії України / О. І. Гуржій, О. П. Раєнт. – К. ; Суми : Сум. держ. ун-т, 2011. – С. 8 – 128.

43. Іван Ілліч Скоропадський (1647 – 1722) // Історія України: неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / В. В. Петровський, Л. О. Радченко, В. І. Семенко. – Харків : Шк., 2010. – С. 181 – 183.

ББК 63.3(4Укр)П30

44. І. Мазепа й І. Скоропадський: до історії взаємовідносин // Доба гетьмана І. Мазепи в європейській історії: міфи і реалії : матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., 7 – 8 листоп., Київ – Батурин / Нац. пед. ун-т ім. Драгоманова. – К., 2009. – С. 63 – 73.

45. Історія русів / І. Драч, В. Шевчук. – К. : Рад. письм., 1991. – С. 262, 264 – 265, 268.

ББК 63.3(4Укр)І-82

Розділи, присвячені життю та діяльності гетьмана Івана Скоропадського.

*46. Климкевич Р. Герб і рід Скоропадського / Р. Климкевич // Літопис Червоної Калини. – 1998. – № 13 – 15. – С. 380 – 381.

22

47. Козацьке звичаєве право в Україні 16 – 18 ст. // Енциклопедія історії України. У 10 т. / ред. рада : В. М. Литвин та ін. – К., 2007. – . –

Т. 4. – 2007. – С. 420.ББК 63.3(4Укр)я2

Е64

48. Крупницький Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба / Б. Д. Крупницький. – К. : Вид-во «Україна», 2003. – 230 с.

ББК 63.3(4Укр)46К84

У книзі йде мова про гетьманування І. Мазепи та є згадки про Івана Скоропадського.

*49. Лебединська Т. Гетьманщина в стані «собіратєлєй» / Т. Лебединська // Укр. культура. – 1994. – № 10 – 11.

Про вдову гетьмана Івана Скоропадського Настю.

50. Мельник Л. Гетьман Іван Скоропадський / Л. Мельник // Пам’ять ст. – 1997. – № 4. – С. 55 – 62.

*51. Мельник Л. Гетьманщина першої чверті ХVІІІ століття : навч. посіб. / Л. Мельник. – К., 1997. – 232 с.

У книзі висвітлено боротьбу за козацьку державність двох гетьманів – Пилипа Орлика та Івана Скоропадського. У повному обсязі розкрито історичних діячів, подій та явища цього періоду.

*52. Мицик Ю. І. Скоропадський – покровитель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві / Ю. Мицик // Сіверян. літопис. – 2000. – № 4. – С. 50 – 64.

У статті розповідається про зв’язок та листування гетьмана з церковнослужителями цього монастиря.

*53. Мицик Ю. І. Скоропадський – покровитель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві / Ю. Мицик // Сіверян. літопис. – 2000. – № 5. – С. 65 – 81.

23

*54. Мицик Ю. Шість гетьманських універсалів XVII – XVIII ст. : [публ. док. гетьманів І. Виговського, І. Мазепи, І. Скоропадського та Д. Апостола, що стосуються Прилуччини] / Ю. Мицик // Сіверян. літопис. – 2000. – № 1. – С. 88 – 92.

55. Олешківська Січ (1711 – 1728) // Сто великих постатей і подій козацької України / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – К. : Арій, 2008. – С. 329 – 335. – (100 великих).

Про стосунки Туреччини та Запорізької Січі під час гетьманування І. Скоропадського.

ББК 63.3(4Укр)45я2С81

56. Олешківська Січ (1711 – 1728 рр.) // Козацькі Січі (нариси з історії українського козацтва XVI – XIX ст.) / за ред. В. А. Смолія. – К. ; Запоріжжя, 1998. – С. 132 – 148.

57. Павленко С. Чи зраджував І. Мазепа Карла ХІІ? / С. Павленко // Пам’ять століть. – 2005. – № 1. – С. 90 – 94.

У статті розкриваються моменти співдружності та листування І. Мазепи з І. Скоропадським.

58. Папакін Г. Засновники роду Скоропадських / Г. Папакін // Історія України. – 2002. – Січ. (№ 2). – С. 1 – 4. – (Шк. світ).

Стаття знайомить нас з родиною Скоропадських, також висвітлюється образ І. Скоропадського та часи його гетьманування.

*59. Папакін Г. В. Архів Скоропадських : фамільні арх. укр. родової еліти другої половини XVII – XX ст. та архівна спадщина роду Скоропадських / Г. В. Папакін. – К., 2004. – 420 с.

Монографія присвячена українському роду Скоропадських, у т. ч. Івану Скоропадському.

60. Політика І. Скоропадського у сфері торгівлі // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку / А. Ю. Чабан, В. М. Ричка, О. І. Гуржій. – К., 2000. – Вип. 7. – С. 210 – 225.

24

61. Політичний портрет гетьмана Івана Скоропадського // Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.: політика, ідеологія, військове мистецтво. – К. : Генеза, 1998. – С. 161 – 175.

62. Полтавська битва та її історичне значення // Історія Української РСР. У 8 т. / редкол. : Г. Я. Сергієнко, В. Й. Борисенко та ін. – К., 1979. – . –

Т. 2 : Визвольна війна і возз’єднання України з Росією. Початок розкладу феодалізму та зародження капіталістичних відносин (друга половина XVII – XVIII ст.). – 1979. – С. 345 – 355.

ББК 63.3(2Укр)І90

У підрозділі розповідається про боротьбу українців на чолі з І. Скоропадським, Д. Апостолом та Г. Галаганом зі шведами.

63. Постать гетьмана І. Скоропадського у вітчизняній історіографії // Четверта Академія пам’яті професора В. Антоновича, 26 – 27 берез. 1998 р. : доп. та повідомл. – К., 1999. – С. 240 – 243.

64. Пошта Гетьманщини в другій половині XVII – XVIII ст. // Історія України. – 2003. – № 2. – С. 1 – 5 ; № 3. – С. 11 – 16.

*65. Путро О. Гетьман Іван Скоропадський / О. Путро // Київ. старовина. – 1999. – № 4. – С. 171 – 175.

Рецензія на книгу О. Гуржія «Гетьман Іван Скоропадський», у якій широко висвітлюються постать гетьмана та його діяльність.

66. Раєнт О. П. Усі гетьмани України: Легенди. Міфи. Біографії / О. П. Раєнт, І. А. Коляда. – Харків : Фоліо, 2007. – 415 с. – (Історичне досьє).

ББК 63.3(4Укр)4Р33

25

У книзі зроблено спробу об’єктивно описати біографії гетьманів України: Б. Хмельницького, І. Мазепи, І. Скоропадського та ін.

67. Ралдугіна Т. Реліквії родини Скоропадських в музеї історії м. Києва / Т. Ралдугіна // Київ. старовина. – 2002. – № 2. – С. 70 – 75.

У статті подано інформацію про речі, які належали Скоропадським (молитвеник І. Скоропадського, герб родини та ін.), що збереглися в музеї.

*68. Рід Скоропадських (історично-генеалогічна студія) // Гетьманський альманах. У 2-х т. / відп. ред. Ю. І. Терещенко. – К., 2002. – . –

Т. 1. – 2002. – С. 20.У статті розповідається про генеалогічне дерево роду

Скоропадських.

*69. Скоропадський Іван Ілліч (бл. 1646 – 1722) // Довідник з історії України / М. Котляр, С. Кульчицький. – К. : Україна, 1993. – С. 86 – 87.

*70. Скоропадський Іван Ілліч (бл. 1646 – 1722) // Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ – XVIII ст. : енциклопед. вид. / наук. ред. З. І. Хижняк. – К. : КМ акад., 2001. – С. 490 – 491.

71. Скоропадський Іван Ілліч (1646 – 1722) // Довідник з історії України. У 3-х т. / за ред. : І. З. Підкови, Р. М. Шуста. – К. : Генеза, 1999. – . –

Т. 3 (Р – Я). – 1999. – С. 187.ББК 63.3(4Укр)я2

Д58

72. Скоропадський Іван Ілліч // Енциклопедія історії України. Типові статті / В. А. Смолій, С. В. Кульчицький ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К., 1999. – С. 72 – 73.

26

73. Скоропадський Іван Ілліч // Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода. – К., 1997. – С. 364.

74. Скоропадський Іван Ілліч // Оточення гетьмана Івана Мазепи : соратники та прибічники / С. Павленко. – К. : КМ акад., 2004. – С. 48 – 52.

ББК 63.3(4Укр)46П12

75. Скоропадський Іван Ілліч (1646 – 1722) // Короткий історичний довідник (поняття події, терміни, персоналії) / Я. Й. Малик, В. В. Павлюк. – Львів, 2009. – С. 371.

ББК 63.3(0)я2М19

*76. Скоропадський Іван Ілліч // Юридична енциклопедія. У 6-ти т. / Ю. С. Шемшученко. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2003. – . –

Т. 5. – 2003. – С. 506.

77. Соціально-економічний розвиток Лівобережжя та Слобожанщини // Історія Української РСР. У 8 т. / редкол. : Г. Я. Сергієнко, В. Й. Борисенко та ін. – К., 1979. – . –

Т. 2 : Визвольна війна і возз’єднання України з Росією. Початок розкладу феодалізму та зародження капіталістичних відносин (друга половина XVII – XVIII ст.). – 1979. – С. 229 – 245.

ББК 63.3(2Укр)І-90

*78. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О. Субтельний ; пер. з англ. В. Кулика. – К. : Либідь, 1994. – 240 с.

У книзі висвітлюється діяльність гетьманів І. Мазепи, П. Орлика, І. Скоропадського та ін.

*79. Україна козацька. 2003 – 2006 роки : зб. ст. / упоряд. С. Ф. Чорна. – Донецьк : Наука і освіта, 2007. – 508 с.

27

У книзі подано цікаву інформацію про історію козацтва, гетьманів України, зокрема І. Скоропадського.

*80. Українське козацтво : мала енцикл. / кер. авт. кол. Ф. Г. Турченко ; відп. ред. С. Р. Лях. – 2-ге вид., допов. і перероб. –К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – 671 с.

Подається інформація про найвидатніші постаті козацької історії, у тому числі і про Івана Скоропадського.

81. Упокорений спадкоємець Мазепи: Гетьманування І. Скоропадського // Глухів – гетьманська столиця / А. Деркач. – К. : Павлим, 2000. – С. 35 – 60.

ББК 63.3(4Укр)4Д36

82. Участь українського народу в боротьбі проти шведської і турецько-татарської агресії в першій половині XVIII ст. // Історія Української РСР. У 8 т. / редкол. : Г. Я. Сергієнко, В. Й. Борисенко та ін. – К., 1979. – . –

Т. 2 : Визвольна війна і возз’єднання України з Росією. Початок розкладу феодалізму та зародження капіталістичних відносин (друга половина XVII – XVIII ст.). – С. 324 – 365.

ББК 63.3(2Укр)І-90

*83. Черняков С. В. Меценатська діяльність Скоропадських на Чернігівській землі / С. В. Черняков // Сіверян. літопис. – 2006. – № 5. – С. 14 – 19.

*84. Черняков С. І. Скоропадський і Чернігівщина / С. І. Черняков // Сіверян. літопис. – 1999. – № 6. – С. 17 – 21.

У статті йдеться про перебування гетьмана на Чернігівській землі.

*85. Чухліб Т. В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнар. відносинах, 1648 – 1714 рр. / Т. В. Чухліб ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Нац. держ. ін-т козацтва. – 2-ге вид., допрац. – К. : Арістей, 2005. – 639 с.

28

*86. Шамрай М. Г. Українська козацька держава : посіб. зі спецкурсу для студ. іст. ф-ту / М. Г. Шамрай. – Черкаси : Вид. від-ня Черкас. нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького, 2006. – 305 с.

*87. Швидько Г. Універсали гетьманів як джерело з історії українських міст / Г. Швидько // Сіверян. літопис. – 1997. – № 3. – С. 42 – 46.

У статті подані документи гетьманів України різних часів.88. 6 листопада 1708 р. – обрання гетьманом І.

Скоропадського; 1709 р. – укладання між царським урядом і І. Скоропадським договірних умов, якими регулювалися відносини між гетьманським урядом і російською адміністрацією // Україна від найдавніших часів до сьогодення : хронолог. довід. / В. Ф. Верстюк, О. М. Дзюба, В. Ф. Репринцев. – 2-ге вид., допов., доопрац. – К. : Наук. думка, 2005. – С. 85, 86.

ББК 63.3(4Укр)я2В35

89. Шудря М. Навіщо козакові спідниця / М. Шудря // Демократ. Україна. – 1999. – 3 груд. – С. 4.

Стаття знайомить нас з гетьманом України І. Скоропадським.

90. Як гетьман Іван Скоропадський одружив єдину дочку // 500 найцікавіших питань та відповідей про найвидатніших людей України / В. П. Потоцький. – Харків : Шк., 2009. – С. 32.

ББК 63.3(4Укр)я2П64

91. Як запорожці в Петра І «вольності» виборювали // Сто великих постатей і подій козацької України / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – К. : Арій, 2008. – С. 322 – 329. – (100 великих).

Про гетьманування Івана Скоропадського та його зовнішні відносини з Російською імперією.

ББК 63.3(4Укр)45я2С81

29

Розділ 2. Козацькі мандри та скарби гетьмана

Україна має всі підстави пишатися красою та величчю славетних міст. Адже кожне місто зберігає багато унікальних археологічних та історичних пам’яток, які свідчать про багатовікову культуру нашої країни.

У розбудову цих міст кожний з українських гетьманів вніс свій внесок, у тому числі й І. Скоропадський. Він займався оновленням храмів Чернігівської землі, опікувався діяльністю священнослужителів, зокрема, Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

*92. Апанович О. Столиці Української гетьманської держави / О. Апанович // Неопалима купина. – 1995. – № 7 – 8. – С. 188 – 203.

*93. Балашов В. И. Глухов – забытая столица гетманской Украины / В. И. Балашов. – К. : Україна, 1992. – 132 с.

*94. Вечерський В. Глухів / В. Вечерський, В. Бєланов ; редкол. : П. П. Толочко, В. А. Смолій, М. Ф. Котляр. – К. : Абрис, 2003. – 165 с. – (Малі іст. міста України).

У книзі розповідається про «глухівський період», який тривав майже все XVIII ст. – з 1708 по 1786 рр. та культурну спадщину старовинного Глухова.

95. Гетьманська столиця Глухів // Музеї України. – 2006. – № 6. – С. 14 – 15.

*96. Гетьманські палати // Літопис Червоної Калини. – 1996. – № 7 – 9. – С. 394 – 395.

У статті йдеться про будинки Івана Скоропадського та Данила Апостола у Глухові.

97. Деркач А. Глухів – гетьманська столиця / А. Деркач. – К. : Павлим, 2000. – 176 с.

ББК 63.3(4Укр)4Д36

30

Висвітлено події з історії міста того часу, коли Глухів був гетьманською столицею.

98. Додник О. Уманщина в добу Гетьманату та Директорії / О. Додник // Наукові записки з української історії : зб. наук. ст. / редкол. : В. Й. Борисенко, О. В. Колибенко та ін. ; гол. ред. В. П. Коцур. – Переяслав-Хмельн., 2005. – С. 119 – 125.

*99. Дорошенко Д. Глухів, столиця гетьманська / Д. Дорошенко // Літопис Червоної Калини. – 1994. – № 10 – 12. – С. 48 – 49.

100. Дорошенко Д. Тихий закуток. Гетьманський монастир / Д. Дорошенко // Сіверян. літопис. – 1998. – № 1. – С. 152 – 161.

У статті описується Петропавлівський монастир у Глухові, де був обраний гетьманом Іван Скоропадський.

*101. Желіба І. Історія міських гербів Чернігівщини / І. Желіба, О. Желіба // Сіверян. літопис. – 1997. – С. 31 – 41.

*102. Киркевич В. Г. Гетьманська столиця Батурин / В. Г. Киркевич, В. Д. Віроцький. – К. : Техніка, 2007. – 192 с. – (Національні святині України).

Книга розповідає про столицю всіх гетьманів і про діяльність І. Скоропадського в ній.

103. Лукаш С. Святині на березі ріки Шостка / С. Лукаш // День. – 2009. – № 75 – 76. – С. 23.

У статті подано інформацію про Гамаліївський Харлампіїв монастир, з яким пов’язана благодійна діяльність І. Скоропадського.

*104. Мицик Ю. Гетьман І. Скоропадський – покровитель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві / Ю. Мицик // Сіверян. літопис. – 2000. – № 4. – С. 50 – 64.

*105. Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька / Ю. А. Мицик. – К. : КМ акад., 2002. – 187 с.

31

Книга знайомить нас із містом, у якому народився І. Скоропадський.

*106. Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. / С. Павленко. – К. : КМ акад. ; Укр. вид. спілка, 2007. – 266 с.

107. Попельницька О. П’ять гетьманських резиденцій: Суботів, Чигирин, Батурин, Глухів, Козелець: інформація істор. джерел / О. Попельницька // Історично-географічні дослідження в Україні : зб. наук. пр. / редкол. : Г. В. Боряк, М. Ф. Дмитрієнко та ін. ; гол. ред. О. А. Удод. – К., 2005. – . –

Ч. 8. – 2005. – С. 50 – 83.

*108. Руденко С. Чи відродиться козацький дух у Глухові? / С. Руденко // Сл. і час. – 1992. – № 7. – С. 88 – 90.

У статті автор опікується долею старовинного міста Глухів, колишньої резиденції гетьманів Лівобережної України.

*109. Свербигуз В. Батурин. До генези українського самодержавства / В. Свербигуз. – К. : КМ акад., 2008. – 88 с.

110. Ситий І. Гетьман Іван Скоропадський та Київ / І. Ситий // Скарбниця укр. культури : зб. наук. пр. – Чернігів, 2005. – Вип. 5. – С. 39 – 45.

111. Ситий І. До історії Глухівського Петропавлівського монастиря / І. Ситий // Сіверян. літопис. – 2005. – № 4. – С. 20 – 23.

112. Сіткарьова О. В. Формування архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври XVII – XX ст. У 4 ч. / О. В. Сіткарьова; Акад. мистец. України, Ін-т пробл. сучасного мистец. – К. : Муз. Україна, 2006. – . –

Ч. 2. : Ансамбль Києво-Печерської лаври за доби гетьманів І. Скоропадського та Д. Апостола. – 2006. – 231 с.

ББК 85.113(4Укр)1л6С41

32

Розділ 3. Образ гетьмана І. Скоропадського у літературі

Щороку зростає інтерес молоді до забутих сторінок історії України та життя і діяльності українських державотворців.

Іван Скоропадський один з маловідомих гетьманів Лівобережної України, життю і діяльності якого історики приділяли незначну увагу. Завдяки історику О. Гуржію ця постать висвітлена більш багатогранно та цікаво.

Цим гетьманом зацікавились поети і письменники. І кожному хотілося дати в своєму творі індивідуальне бачення українського керманича. У цьому розділі представлено літературні твори про І. Скоропадського.

Буревій Кость. Павло Полуботок : істор. драма // Розстріляне відродження : антол. 1917 – 1933 : поезія – проза – драма – есей / авт.-упоряд. Ю. Лавріненко. – К. : Смолоскип, 2007. – С. 754 – 777.

ББК 84(4Укр)6Р65

У драмі висвітлюється період гетьманування П. Полуботка, а також згадується час проведення на гетьманство І. Скоропадського.

114. Мушкетик Ю. Гетьманський скарб : роман / Ю. Мушкетик ; передм. О. В. Мишанича. – К. : Спалах ЛТД, 1993 – 432 с. – (Українські історичні романи).

ББК 84.4Укр6М93

У романі йдеться про козака І. Сулиму, який був закоханий у дочку І. Скоропадського, про боротьбу за незалежність під керівництвом Полуботка і Скоропадського.

115. Руданський С. Іван Скоропада ; Мазепа : поеми / С. Руданський // Київ. старовина. – 1993. – № 4. – С. 36 – 47.

116. Руданський С. Мазепа, гетьман український. Іван Скоропада. Павло Полуботок // Усі твори в одному томі / С.

33

Руданський. – К. ; Ірпінь : Перун, 2007. – С. 153 – 161, С. 161 – 165, С. 165 – 167.

У поемах Степана Руданського висвітлюється постать Івана Скоропадського.

117. У Глухові у городі // Героїчний епос українського народу. Хрестоматія : навч. посіб. / упоряд. : О. М. Таланчук, Ф. С. Кислого. – К. : Либідь, 1993. – С. 161 – 162.

ББК 82.3(4Укр)-6я73Г39

В історичній пісні згадуються героїчні події у м. Глухові під час гетьманування І. Скоропадського.

34

Додаток 1

З документації гетьмана Івана Скоропадського

Істориками була виявлена група універсалів та наказів і листів І. Скоропадського, яка зберігається у польських архівосховищах. Більшість їх знаходиться у складі колекції Марціна Гожковського, яку він зібрав у 1858 – 1859 рр. на Сіверській Україні і вивіз до Польщі. Вона і дотепер зберігається у відділі рукописів Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові. Частина документів з даної колекції залишилася на Україні. Тут подано 8 документів Івана Скоропадського, у тому числі 6 універсалів і 2 накази, які були складені у 1709 – 1721 рр.

№ 1

1716, травня 18 [7]. – Глухів. – Універсал гетьмана І. Скоропадського, яким жителям

с. Фастовець заборонялося користатися з пасовиська для коней Війська Запорізького.

«Его царського пресвітлого величества Войска Запорожского и обох сторон Дніпра гетман Иоан Скоропадський.

Вам, атаманови з товариством и войтови з посполством фастовецким и всім, кому колвек о том відати надлежатимет, сим н/а/шим ознаймуем універсалом, иж донеслося нам відати, что многие в/а/ши так з войскових, яко и посполитих жителів самоволне поступуючи, степ тот, на яком для воскових арматних коней сіно посегда кршувалося и косится и на оном же тое ж стадо артилерийское на паші найдуется зъоруете и засіваете, през що великое для войскових коней в ормі діется утиснене. Прето яко такових самоволстников оний неслушний поступок ганим, так пильно чрез сей н/а/ш універсал приказуем и грозно упоминаем, иж бы ніхто з преречоних жителей ані тепр, ні в придучие літа оного войскового степу як в себі свого иміем границу орати отнюдь не важился, що если бы впред такое ж

35

в/а/ше в ораню на тамошном степу дерзновенное показалося самоволство, теды оних не тилко приказуем там плуги рубаты, леч и воли забирати, чого всего накріпко атаман и войт помянутие фастовские пилно повинни достатковати и так сами, яко и нікому там орат отнуд не допускати, что и повторе под срокгим и здоровю оних самоволников каранем приказуем.

Дан з Глухова мая 7 1716 року.»

№ 2

1717, вересня 2 [серпня 22]. – Харлампіївна пустинь. – Універсал про «Послушенство» у справі ремонту

монастирської греблі жителів сіл Киселівки і Величківки.«Его ц/а/рского пресвітлого величества Войска Запорожского

гетман Иоанн Скоропадский.Паном сотником менскому и киселюжскому з тамошними

урядами сим н/а/шим ознаймуем універсалом, иж доносили нам: жители киселювские и величковские гребле их м/о/н/а/ст/ы/рской в тому ж селі Величковці будучой не хотят подлуг давнего обикновения гатити и поправувати, чрез що оная в крайное пришла розорена и спустошене и обител с/вя/тая с тех причин весма в хліб оскудела; зачим яко непомалу мусим тому удивлятися, так пильно и сурово приказуєм, абы величковские жители казаки з посполотые помянутую греблю, которая им до переезду и молотя потребна, всегда належите угачовали и направляли, а кислювцы подлуг давнего обыкновения, без жадной вимовкы також чинили в том гаченю помоч, под стятем упоминанием.

Дан в Харлампиевой пустинці августа 22-г/о/ 1717 року.»

№ 3

1721, квітня [9 березня 29]. – Глухів. – Наказ гетьмана І. Скоропадського з’явитися на очну ставку

козакам К. Уласенку і П. Федорченку по скарзі Ф. Проскуренка.«Его царського пресвітлого величества Войск Запорозьких

гетман Иоан Скоропадский.

36

Вам, Карпу Уласенку и Пилипу Федорченку, жителем и козаком покошицким (?), чрез сей н/а/ш одкритий лист нехай будет відомо, иж подал нам супліку Хведор Кирилович Проскуренко, жител и козак тамошний, в ревних своїх плачев ускаржаючийся на вас в тот способ, что ви его, Хведора, за спродание власни же ему позостали кгрунтов и бортной отчини, которой он, осиротивши по отцу и матері своей, не мог при собі задержати з тих мір, что многие долги родичами его ж затягнение, треба было кредиторам виплачовати, мусіл Тимоху Зімі во вічное владение онде кгрунта продажею завести, самоволне и напрасно обвинивши, первеи як злочинцу на вербі стром глав повісивши, чрез дві годині его мордовали, а потим знявши, киями по гаразд оного принародне били, а зверх того, гонячи попод лавами, веліли ему, яко псу, щекати, що он принужден будучи вашим мордерством, мусив тое учинити. От якого вашого убігши сюда, в Глухов, тиранського побою, просил в нас суда. Теди ми, яко непомалу, если так есть, удивляемся безчеловічним вашим поступкоми неслиханному з самоволной предерзости мордерству, так чрез сей наш позовний лист грозно приказуем, абисте по наступаючих, дасть Бог, дочекати Воскресенских свят второй неделі для очной з супплікуючим росправи приездили сюда, в Глухов, перед суд наш войсковий енеральний. А еслибисте од назначенного термину ухибили, то знатно ж не увійдете наказаня, декларуем.

Дан з Глухова 29 марта року 1721.Звиш менованний гетман рукою власною».

З документації гетьмана Івана Скоропадського / підгот. до друку і передм. Ю. Мицика // Сіверян. літопис. – 1997. – № 6. – С. 69 – 71.

37

Додаток 2

Універсали та листування І. Скоропадського з служителями Свято-Михайлівського Золотоверхого

монастиря у Києві

№ 8

1712, липня 6 (червня 25). – Глухів. – Лист гетьмана І. Скоропадського до Київського митрополита Йоасафа Кроковського.

«Ясне в Б/о/гу преосвященный м/о/сці отчемитрополит киевский, мой велце м/о/сцівний

п/а/не архипастиру, милостивий в Д/у/хуС/вя/том отче и добродію!

38

Яко устне под час бытности н/а/шой в Прилуці учинилисмо н/а/ше его милости отцу ігуменові с/вя/то Михайловскому киевскому обітование о наданю села ко вспартю обители с/вя/той, так и тепер на поважное в/а/шой архипастирской м/и/л/о/сти тщание, исполняючи тое декларованное н/а/ше самим скутком обіщание, поневаж всі тогобочъные села до обытели с/вя/то Михайловской Золотоверхой киевской належние, з яких всякое бывало довольство, суть разорение и отишли за границу, з власних н/а/ших маетностей конферуемо двы села Крехаев и Боденки в сотны Острицкой будучие, для препитания и прокормления тоей с/вя/той обытели и универсалом н/а/шим в спокойное ствердилисмо владіние. Тое в/а/шему преосвященству донесши, его ж архиерейским м/о/л/и/твам ласці и бл/а/гословению полицаемъся.

З Глухова юня 25 року 1712.В/а/шему прео/свя/щенству всего добра зичливий в Д/у/ху

С/вя/том с/ы/ни нижайший слуга Иван Скоропадский, гетман Войска его царского пресвітлого величества Запорозкого».

№ 9

1712. липня (червня 26). – Лист гетьмана І. Скоропадського ігуменнові Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Захарії Сенютовичу.

«Высоце в Б/о/гу превелебний м/о/сці отчеигумен м/н/а/ст/и/ра с/вя/то Михайлов-

ского киевского, мой велце м/о/сцівий г/о/сп/о/д/и/не отче и ласкавий приятелю!

Исполняючи декларованное под час бытности н/а/шой в Прилуці обіщание, а желание в/ш/ой превелебності, довольствуючи ку вспартю обытели с/вя/той Михайловской универсал на дві села Крехав и Борденки з власних н/а/ших маєтностей на нас належних, справивши до в/а/шой превелебності, посилаем. Тут же и на кгрунта манастирские, на якие за прибытием своїм в Глухов презентуючи от/е/ц економ мемориял просил оборони. Не отмовилисмо н/а/шого дати потверждения взглядом зас скитка Красногурского и млинов

39

п/а/ней Гамаліїної на обитель с/вя/тую легкованих, устное н/а/ше отцу економу было предложение, о чом он за прибытем своїм в/а/шой превелебності донесет, а мы его ж с/вя/тым м/о/л/и/твам навсегда поліцаемся.

З Глухова юня 26 року1712.В/а/шой превелебности зичливый приятел Иван

Скоропадский, гетман Войска его царского пресвітлого величества Запорозкого».

40

Додаток 3

Портрети Івана Скоропадського та його дружини

Іван Скоропадський. Перша половина ХІХ ст. (Невідомий автор)

41

Анастасія-гетьманша, друга дружина І. Скоропадського

42

Іменний покажчик

Аванесян Г. М. 29Апанович О. 92Апанович О. М. 3Балашов В. И. 93Береза В. Я. 29Бєланов В. 94Борисенко В. Й. 1, 2, 62, 77, 82, 98Боряк Г. В. 107Буревій К. 113Верстюк В. Ф. 88Вечерський В. 94Віроцький В. Д. 102Гісем О. В. 40Голобуцький В. 18Горбань В. І. 29Горобець В. 19, 20Губарев В. К. 8Гуржій І. 11Гуржій О. 11, 13, 21, 22,23, 24, 25, 26, 38Гуржій О. І. 7, 10, 27,28, 29, 34, 42, 55, 60, 91Гусєв В. І. 6Дзюба О. М. 88Деркач А. 81, 97Дмитрієнко М. Ф. 107Додник О. 98Дорошенко Д. 99, 100Драч І. 45Дрожжин В. П. 6Желіба І. 101Забіяка І. 33Ісаєвич Я. Д. 34Камінцев Ю. О. 6Кардаш П. 12

Киркевич В. Г. 102Кислий Ф. С. 117Климкевич Р. 46Колибенко О. В. 98Коляда І. А. 66Корновенко С. 11Кот С. 10Котляр М. 69Котляр М. Ф. 34, 94Коцур В. П. 98Кривошия В. В. 12Крупницький Б. Д. 48Кулик В. 78Кульчицький С. 69, 73Кульчицький С. В. 72Лавріненко Ю. 113Лебединська Т. 49Литвин В. 15Литвин В. М. 47Лукаш С. 103Лях С. Р. 80Майборода О. 73Малик Я. Й. 75Мартинюк О. О. 40Мельник Л. 17, 50, 51Мицик Ю. 32, 52, 53, 54, 104Мисик Ю. А. 105Мишанич О. В. 114Мушкетик Ю. 114Павленко С. 57, 74, 106Павленко С. О. 31Павлюк В. В. 75Папакін Г. 58Папакін Г. В. 59Петровський В. В. 43

43

Підкова І. З. 71Попельницька О. 107Потоцький В. П. 90Путро О. 65Радченко Л. О. 43Раєнт О. П. 42, 66Ралдугіна Т. 67Репринцев В. Ф. 88Ричка В. М. 60Руданський С. 115, 116Руденко С. 108Свербигуз В. 109Сегеда С. П. 37Семенко В. І. 43Сергієнко Г. Я. 1, 62,77, 82Ситий І. 31, 110, 111Сіткарьова О. В. 112Смолій В. 9, 15, 30, 38, 73Смолій В. А. 34, 35, 56, 72, 94Субтельний О. 78

Сушинський Б. І. 36Таланчук О. М. 117Терещенко Ю. І. 68Товстий В. П. 16Толочко П. П. 94Турченко Ф. Г. 80Удод О. А. 107Хижняк З. І. 70Чабан А. Ю. 60Черняков С. В. 83Черняков С. І. 84Чорна С. Ф. 79Чухліб Т. 38Чухліб Т. В. 7, 13, 28, 55, 85, 91Шамрай М. Г. 86Швидько Г. 87Шевчук В. 39, 45Шемшученко Ю. С. 76Шудря М. 89Шуста Р. М. 70Яворницький Д. І. 5

44

Зміст

Передмова……………………………………………………….3

Розділ 1. Іван Скоропадський та часи його гетьманування….6

Розділ 2. Козацькі мандри та скарби гетьмана……………....27

Розділ 3. Образ гетьмана І. Скоропадського у літературі…..30

Додаток 1. З документації гетьмана Івана Скоропадського..32

Додаток 2. Універсали та листування І. Скоропадського з служителями Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві………………………………….................35

Додаток 3. Портрети Івана Скоропадського та його дружини….37

Іменний покажчик……………………………………………..39

45

Примітка

46

Примітка

47

Науково-виробниче видання

Керманич української державності – Іван Скоропадський

(до 365 річчя від дня народження)

Бібліографічний покажчик

Укладач Юлія Вікторівна Круть

Комп’ютерна верстка В. М. Кучерявої

Підписано до друку 09.11.2011. Зам. № 154. 41 стор. Тираж 60 пр.ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»,

03057, м. Київ, просп. Перемоги, 60http://www.4uth.gov.ua

E-mail:inform@4uth.gov.ua

48