№ 2�2011

Вища атестаційна комісія України визнала журнал фаховим виданням з політичних, педагогічних наук, соціальних комунікацій та психології

(Постанови Президії ВАК України № 1�05/6 від 14.06.2007 р., № 1�05/5 від 18.11.2009 р. та № 1�05/6 від 16.12.2009 р.).

Редакційна колегіяАндрущенко Віктор Петрович, доктор філософських наук, професорАндрусишин Богдан Іванович, доктор історичних наук, професорБабкіна Ольга Володимирівна, доктор політичних наук, професорБакіров Віль Савбанович, доктор соціологічних наук, професорБарно Олександр Михайлович, доктор педагогічних наук, доцентБебик Валерій Михайлович, доктор політичних, кандидат психологічних наук, професор —

головний редактор журналуБондаренко Віктор Дмитрович, доктор філософських наук, професорБортніков Валерій Іванович, доктор політичних наук, доцентБурдяк Віра Іванівна, доктор політичних наук, професорВоронкова Валентина Григорівна, доктор філософських наук, професорГорбатенко Володимир Павлович, доктор політичних наук, професорГуберський Леонід Васильович, доктор філософських наук, професорДенисенко Валерій Миколайович, доктор політичних наук, професорЄвтух Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор Ільганаєва Валентина Олександрівна, доктор історичних наук, професорКарпенко Віталій Опанасович, кандидат філологічних наук, професорКлименко Віктор Васильович, доктор психологічних наук, професорКокун Олег Матвійович, доктор психологічних наук, професорКолодій Антоніна Федорівна, доктор філософських наук, професорКоролько Валентин Григорович, доктор філософських наук, професорКремень Василь Григорович, доктор філософських наук, професор Круглашов Олександр Миколайович, доктор політичних наук, професорКудряченко Анатолій Іванович, доктор історичних наук, професорКуйбіда Василь Степанович, доктор наук з державного управління, професорКушерець Василь Іванович, доктор філософських наук, професорЛевенець Юрій Анатолійович, доктор політичних наук, професорМадзігон Василь Миколайович, доктор педагогічних наук, професорМакаренко Євгенія Анатоліївна, доктор політичних наук, професорМаксименко Сергій Дмитрович, доктор психологічних наук, професорМалхазов Олександр Ромуальдович, доктор психологічних наук, доцент Півнева Любов Миколаївна, доктор політичних наук, професорПоліщук Ігор Олексійович, доктор політичних наук, доцентПомикало Войцех, доктор педагогічних наук, професорПримуш Микола Васильович, доктор політичних наук, професорРізун Володимир Володимирович, доктор філологічних наук, професорСеражим Катерина Степанівна, доктор філологічних наук, професорСіленко Алла Олексіївна, доктор політичних наук, професорТаланчук Петро Михайлович, доктор технічних наук, професор — голова редакційної ради журналуТкач Олег Іванович, доктор політичних наук, доцентТоковенко Олександр Сергійович, доктор філософських наук, професорТомчук Михайло Іванович, доктор психологічних наук, професорХолод Олександр Михайлович, доктор філологічних наук, професорЦвих Володимир Федорович, доктор політичних наук, професорЦиба Віталій Трохимович, доктор філософських наук, професорШайгородський Юрій Жанович, доктор політичних наук, кандидат психологічних наукШергін Сергій Олександрович, доктор політичних наук, професорЩедрова Галина Петрівна, доктор політичних наук, професор

ООООССССВВВВІІІІТТТТАААА РРРРЕЕЕЕГГГГІІІІООООННННУУУУ� Політологія� Психологія� Комунікації

№ 2 / 2011

Український науковий журнал

Засновники: Університет «Україна»,Всеукраїнська асоціація

політичних наук

Видавець: Університет «Україна», адреса: вул. Хорива 1"г, м. Київ, 04071

Е�mail: bebyk@vmurol.com.ua; www.social�science.com.ua;

тел.: (044) 428�89�07

ЗМІСТ

Розділ IУКРАЇНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Валерій БебикВЕЛИКИЙ СКІФ СПАРТАК: УКРАЇНСЬКА ТА СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА ЕЛЛАДА . . . . . . . 10

Василь ЛизанчукМОРАЛЬНО�НАЦІОНАЛЬНІ ПОЛЮСИ: УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ І МАЛОРОСІЙСТВО . . . . . 17

Лариса ЛойкоНАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ДЕФІНІЦІЙ ТА ПОЛІТИКО�ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Юлія Волощук ПОЛІТИКА ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНЦІВ У ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ Н. ЧАУШЕСКУ . . . 27

Розділ IІТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

Євген ОтдєлєнцевПОЛІТОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ І МЕТОДИ: ФІЛОСОФСЬКО�КАТЕГОРІАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Розділ IІІПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ

Фелікс БарановськийПОДОЛАННЯ КРИЗИ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНІ ЯК ЧИННИК ПЕРЕХОДУ ДО ОРГАНІЧНОЇ МОДЕЛІ МОДЕРНІЗАЦІЇЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Микола Бойчук«ДЕМОКРАТИЧНІ ХВИЛІ» ЯК МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕАЛЬНОГО ДЕМОКРАТИЗМУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Світлана ЗагурськаФЕНОМЕН ТА ФУНКЦІЇ ЛІДЕРСТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52

Розділ IVПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ

Валентин МолодиченкоМАНІПУЛЯЦІЯ ЦІННОСТЯМИ ТА ЗАСОБИ УБЕЗПЕЧЕННЯ МОЛОДІ ВІД РУЙНАЦІЙНИХ ІДЕОЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

Мар’яна Корнівська ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН ПРОЕКЦІЇ ТА ЙОГО МІСЦЕ У ФОРМУВАННІ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ МОЛОДІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Микола ПалінчакПОЛІТИКА ЩОДО РЕЛІГІЙНОЇ ОСВІТИ В ШКОЛАХ: ВІТЧИЗНЯНА ТА ЗАРУБІЖНА ПРАКТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Соломія ГнотМЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ОСВІТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ СПОРТИВНОГО ПРОФІЛЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Ольга ЗарваДОСВІД ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯАМЕРИКАНСЬКИХ СТУДЕНТІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Розділ VСОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Олег АгарковСПРЯМОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО�ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

Розділ VIПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ

ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУНаталія ЛатигінаПРОЦЕСИ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В КРАЇНАХ ІСЛАМСЬКОГО СПРЯМУВАННЯ . . . . . . . . . . . 84

Анастасія ЗозуляДО ПИТАННЯ КРИЗИ ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНО�ПРАВОВОГО ВИЗНАННЯ ДЕРЖАВ (на прикладі Південної Осетії, Абхазії та Косово) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Надія Патратій РЕГІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК НЕФОРМАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ В ПРОЦЕСІ КОНСТРУЮВАННЯ КОМПЛЕКСУ БЕЗПЕКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Розділ VIIСОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Анастасія БондарАДВЕРГЕЙМІНГ ЯК НОВА ПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Оксана Руденко ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ» В НАУКОВИХ ДИСКУСІЯХ. . . 107

Олексанра ДадьковаРЕПУТАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

Олександр Чекмишев МЕТОДИКИ МОНІТОРИНГУ ЗМІ В СИСТЕМІ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРОЕКТІВThe Pew Research Center . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115

Надія ІллюкМЕДІА�ОСВІТА МОЛОДІ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121

Валерій Іванов, Олена ДудкоСОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ЯК ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАТИКИ: РЕКЛАМНИЙ ТА PR АСПЕКТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126

Розділ VІІІПРИКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Аьона КоваленкоСОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКЛАДАЦЬКИХ ПРАКТИК (На прикладі соціальної мережі ВКонтакті) . . . . . . . . . . . . . . . . 132

Володимир ВладимировМЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕДІАБЕЗПЕКА» . . . . . . . . . 137

Наталія Марченко КОМУНІКАТИВНО�КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ НА БАЗІ АНГЛІЙСЬКОЇ . . . . . . . . . . . . . . . . 143

4

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№2

, 2

01

1

Євгенія Базика ПРОБЛЕМАТИКА МЕТОДЗАБЕСПЕЧЕННЯ ПРИ ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТ�КОМУНІКАЦІЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

Розділ IХЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Наталія ІванюкМЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ КОГНІЦІЇ В СУЧАСНІЙ КОГНІТОЛОГІЇ . . . . . . 153

Дмитро Гнєзділов МОДЕЛЬ ЕМПАТІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

Наталія Бондар ПРАВДИВІСТЬ ЯК УМОВА БЛИЗЬКОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161

Ігор МельникПРОСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЯК ПСИХОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

Розділ ХЧОЛОВІЧА І ЖІНОЧА ПСИХОЛОГІЯ

Інна Кукуленко"Лук’янецьПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКТИВНОСТІ ЖІНОК У НАУКОВО�ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

Марія КовальОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ДО ПЛАСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ У ЖІНОК В ПЕРІОД КРИЗИ СЕРЕДИНИ ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175

Інна Галецька, Іванна Юрочко ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНОК, СХИЛЬНИХ ДО ОРТОРЕКСІЇ . . . . . . 180

Олена КашубаАЛЬТЕРНАТИВНИЙ ШЛЮБ ЯК ФАКТОР ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЙ МОЛОДІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185

Наталя БагнетаПОДРУЖНІЙ КОНФЛІКТ ЯК СОЦІАЛЬНО�ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН . . . . . . . . . . . 189

Олена Козачук ОСОБЛИВОСТІ ЧОЛОВІЧОЇ І ЖІНОЧОЇ ГОМОГЕНДЕРНОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

Розділ ХІВІКОВА ТА ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Андрій Зимянський РОЛЬ ЕМПАТІЇ У РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ПІДЛІТКІВ . . . . . . . . . . . 197

Олена МалинаЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПСИХОЛОГО�ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ СТИЛЮ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ І ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

Марія ЗаміщакПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОЇ САМООЦІНКИУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205

ЗМ

ІСТ

5

6

Олена ЛевчишинаЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209

Олена СтавицькаФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ АРТ�ТЕРАПІЇ У РОБОТІ ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

Олена Главінська ФЕНОМЕН ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ЮНАКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217

Тетяна Асланян, Оксана РижаковаОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ ФЕНОМЕНУ СВОБОДИНЕПОВНОЛІТНІМИ ПРАВОПОРУШНИКАМИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221

Антоній МельникОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО�ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТОВАНОСТІ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226

Інна КовалишинПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

Гелена ЛазосНЕГАТИВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПІДЛІТКІВ У ВЗАЄМОСТОСУНКАХ ІЗ БАТЬКАМИ: ГЛИБИННІ АСПЕКТИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ . . . . . . . . 234

Анжела Гусєва ДО ПИТАННЯ ГУМАНІЗАЦІЇ МОЛОДІ: ПРАКТИКА НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239

Олена КулешоваПСИХОЛОГІЧНА ПРОСВІТА БАТЬКІВ ЯК СКЛАДОВА ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243

Світлана ЗаболоцькаПСИХОЛОГО�ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ДОШКІЛЬНИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248

Наталія Бабій ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253

Розділ ХІІПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Єва КардашТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257

Наталія КириченкоКАТЕГОРІЯ ЖИТТЄВОГО ПРОЕКТУ У ПСИХОЛОГІЇ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ . . . . . . . . . . . . . 261

Наталія БогдановаОСНОВНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266

Ольга Камінська ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ САМОСТАВЛЕННЯ ЯК КОМПОНЕНТУ СТРУКТУРИ САМОСВІДОМОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 272

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№2

, 2

01

1

7

Олена Легун СЕНС, СЕНСОТВОРЕННЯ, СЕНСОЖИТТЄВІ СТРАТЕГІЇ ЯК ДИНАМІЧНІХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 277

Андрій Гринечко ТИПОЛОГІЯ ПРОЯВІВ ТРИВОЖНОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . 282

Олена ДемчукМЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ОСОБИСТІСНО�ЗОРІЄНТОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 287

Людмила Комашко, Анжела Гусєва ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК ФАКТОР РЕГУЛЯЦІЇ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУОСОБИСТОСТІ У КРИЗОВИХ УМОВАХ ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291

Наталія ЗавацькаОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ РЕАДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПРАКТИКУ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296

Ігор МаркінПОРУШЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ПРОСТОРУ ЯК ЧИННИК АГРЕСИВНИХ РЕАКЦІЙ І ПЕРЕДУМОВА ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . 301

Олена КудермінаОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО�ПСИХОЛОГІЧНИХ УСТАНОВОК МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306

Розділ ХІІІМЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Ольга АндрійчукДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311

Марія БоднарСАМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315

Ольга ЛазаренкоНАБУТТЯ СТАРШОКЛАСНИКАМИ ЗРІЛОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319

Людмила Гармаш, Надія Коцур, Лідія ТовкунПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОЛІПШЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323

Галина МешкоПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ВЧИТЕЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327

Розділ ХІVЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Лариса КоробкаПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332

Ольга Кочкурова РОЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 337

ЗМ

ІСТ

8

Людмила ГриценокПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341

Юлія Максименко, Олена Козішкурт, Аліса Сойнікова, Людмила ВегержинськаАНАЛІЗ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ТА ПСИХОФІЗИЧНОГО СТАТУСУ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346

Людмила Ковч ЧИТАЦЬКІ ІНТЕРЕСИ МОЛОДІ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ — ЗАПОРУКА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . 351

Розділ ХVСОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Ольга ВеличкоФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ПРОБЛЕМА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355

Ганна Бутенко ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЯК СТИМУЛ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359

Вадим ВасютинськийСОЦІАЛЬНІ ПОСТАВИ РОСІЙСЬКОМОВНОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 363

Алла Лазько, Віолетта ДемчукСОЦІАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ СТУДЕНТІВ�МЕДИКІВ ЯК ФАКТОР ЗДІЙСНЕННЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 367

Марія БабичПСИХОЛОГО�ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373

Світлана Гусаківська ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦІННІСНО�СМИСЛОВОЇ СФЕРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 378

Лариса Корж"Усенко, Дар’я Мартиненко КОНТЕКСТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНИЦТВА УКРАЇНИ ДОБИ БАРОКО: РАКУРС МІЖКУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОВПЛИВІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383

Наталія ГевчукОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387

Ігор ЖигаренкоАНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ПРАКТИКИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІВ УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 391

Розділ ХVІПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Олександр МешкоРОЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО САМОПІЗНАННЯ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№2

, 2

01

1

9

Світлана БілозерськаПРОФЕСІОНАЛІЗМ Й ОСОБИСТІСНА СПРЯМОВАНІСТЬ В МОДЕЛІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401

Леся Василенко, Ігор ВасиленкоПСИХОЛОГО�ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО�ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА . . . . . 407

Наталія Закордонець ПСИХОЛОГО�ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ДЛЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЙЦАРІЇ . . . . . . . . . . . 412

Олександра КогутОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПРОГРАМІСТІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416

Тамара Зарична, Наталія Червоненко, Наталія Ткаченко РОЗВИТОК МОРАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРИ ФОРМУВАННІ МАЙБУТНЬОГО СПЕЦІАЛІСТА ПРОВІЗОРА�КОСМЕТОЛОГА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 421

Інна ДружинінаПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ: ТЕОРЕТИКО�МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425

Олена Кайріс ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ — МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 429

Наталія ДідикПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ХАРАКТЕРИСТИК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ . . . . . . . . . . . 434

Тетяна БушуєваОЧІКУВАННЯ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯПСИХОДІАГНОСТИКИ У ВНЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 439

ЗМ

ІСТ

У статті розглядається скіфо/арійське похо"дження Спартака та роль Української Елладиу світових цивілізаційних процесах.

Ключові слова: цивілізація, скіфи/aрії, Спар�так, Українська Еллада.

В статье рассматривается скифо/арийскоепроисхождение Спартака и роль УкраинскойЭллады в мировых цивилизационных процессах.

Ключевые слова: цивилизация, скифи/арии,Спартак, Украинская Эллада.

The article is considered Scithia/Arians etnics ofSpartacus and role of Ukrainian Ellada in the globalworld civilization.

Key words: Civilization, Scithians/Arians,Spartacus, Ukrainian Ellada.

• Українська ЕлладаРеальні факти свідчать, що насправді ел�

лінська цивілізація є дочірньою по відношеннюдо глобальної української цивілізації.

Автор праці «Про походження готів» Йордан(VI ст. н.е.), посилаючись на античного історикаАблабія писав, що слово еллін походить відгрецького слова «ele» — болото, луг. Так їх нази�вали тому, що згаданий етнос на початку про�живав (і проживає нині) на болотистих земляхМеотіди (сучасного Азовського моря!) [61].

Згодом елліни/лужичі розселилися не тількина територію сучасної Туреччини, Греції, Італіїі т. ін., а й дійшли до Німеччини, Австрії таФранції.

Як стверджує дослідник середньовіччяФ. Дворнік, до складу Священної Римськоїімперії, зокрема входило Лужицьке королівс�тво. Та й нині на території Німеччини прожива�ють лужичі/лугани, мова яких дуже схожа з пра�українською [22].

Разом з еллінами/лужичами переселялись доСередземномор’я й інші орійські племена, зок�рема лелеги/пеласги.

Філолог С. Губерначук довів, що культ леле�ки розвинувся у нас ще Трипільської доби,

а нині «...в деяких районах Полтавщини лелекуназивають лелега, тобто так, як називали себепелазги» [15].

Окрім того, варто взяти до уваги свідченняєгипетських та єврейських джерел (у т.ч. Біблії),що до об’єднання так званих «морських народів»входили: ахейці, лелеги, іонійці, еольці, дорійці,греки, міносці з о. Крит та грецькі мікенці.

Грецький історик Геродот стверджуав, щогреки�ахейці або іонійці «спочатку були пе=ласгійського походження» і що «до свого об’єд�нання з пеласгами елліни були нечисленними".

З ним погоджувалася і З. Рагозіна, яка на по�чатку ХХ ст. писала, що елліни «походили віднайдавнішого кореня — пелазгів» і поділялисяна ахейців, іонійців і дорійців — «геніальнихмайстрів військової справи» [50].

Археологи підтвердили виділення еллінівз лелезько�пеласгійського масива приблизноу ІІ тис. до н.е. (розкопки могил інгульськоїкультури, що в Херсонській області) [60].

Більше того, порівняльний аналіз даних ар�хеологічних досліджень, проведених в Україні,Анатолії (Троя), Сирії (Угарит), на Кипрі, Сар�динії (Італія), на острівній (Крит, Родос, Карпа�ти) і материковій Греції та в Єгипті (Луксор)привів до фантастичних висновків!

Як свідчить археолог В. Клочко, характерзнайденої та викарбуваної на рельєфах будинківта гробниць у вказаних країнах зразків зброї(круглі щити, списи і короткі, заточені з обохбоків мечі) однозначно свідчить про її походжен�ня з Північного Причорномор’я (сабатинівськаверсія трипільської культури, ІІ тис. до н. е.) [27].

Отже, археологи довели, що наші предкитрипільці�орії ще 4 тисячі років тому залюднилитериторії Марокко, Алжиру, Лівії (столиця —Триполі!), Єгипту, Ізраїлю, Палестини, Греції,Кіпру та Туреччини!

І ще одне. Філолог А. Поправко довів, щомова лелегів/пеласгів, яка є на даний моментнайдавнішою історичною (зафіксованою пись�мово) мовою Європи, дуже наближена до сучас�ної української мови. Вас це не переконує?

´Œ—

¬≤“

¿ –

≈√≤

ŒÕ

ӻ

π2,

2011

10

Розділ IУКРАЇНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

ВЕЛИКИЙ СКІФ СПАРТАК: УКРАЇНСЬКА ТА СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА ЕЛЛАДА

Валерій Бебик, професор, проректор Університету «Україна», головний редактор журналу «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації»

Як стверджує дослідник з Одещини П. Гара�чук у своїй книзі «Еллада Стародавньої України»(Ананьїв, 2008) справжня Еллада, швидше завсе, була розташована в Україні. І його аргумен�тація, посилена наведеними вище фактами,дедалі більше стає схожою на істину [9; 10].

Погляньмо лише на елінські назви українсь�ких населених пунктів і сумніви розтануть яктравневі хмаринки.

Сучасний донбаський Іловайськ, напевной не підозрює, що в ту давнину він був пов’яза�ний з діяльністю грозового бога Іла і дав, оче�видно, назву країні, що стала епохальнимцивілізаційно�культурним явищем під назвоюЕллада.

Херсонські Сірогози у Греції стали — Сіраку�зами. Івано�франківська Косівщина у Греціїпроявилася у назві острова Кос. Українські гориКарпати і кримське селище Курпати, вірогідно,дали ім’я грецькому острову Карпатос.

Кримський Партеніт, напевно, вплинув наім’я славетного грецького міста Спарта.А Приазовська Лакедомонівка (яка розташова�на біля «стародавнього українського міста Та�ганрога» — за Антоном Чеховим), дала назвудержаві Лакедомон (столицею якої стане м.Спарта).

•• Грецька ЕлладаФукідід і Діонісій Галікарнаський писали, що

пеласги («лелеги» — грецькою) з’явилися уГреції (як і в Єгипті) у IV=III тис. до н.е. Автор«Одісеї» Гомер теж свідчив, що на Криті разом зетеокритянами, кидонами, ахейцями і дорійця�ми в місті Кноссі проживали й пеласги [13; 14].

До аналогічних висновків дійшов і болгарсь�кий учений М. Будимир який переконаний, щопеласги або племена, споріднені ними у мовно�му відношенні, займали райони Фінікії, Палес�тини, Криту, Кіпру, Еллади і Малої Азії.А афінський Акрополь, за даними дослідженняС. Наливайка, був створений на місці фортеціпеласгів Пелістикон, яка була побудована за ти�сячу років до поселення там греків [40; 41].

З книги З. Рагозіної «Історія Мідії, другогоВавилонського царства та виникнення Персь�кої держави» (1903р.) ми можемо дізнатися, щоримляни називали арейців «грецьким плем’ямпеласгійського походження» [50].

Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза таІ. Єфрона (1893р.) нам засвідчить, що дорійціпроживали у Малій Азії (Карії) та островах Кос,Родос, Калімна і Карпатах! І що, за даниминімецького історика О. Мюллера (1844р.):«Найрізкіше виразився характер дорійськогоплемені в Спарті» [63].

Що ж стосується власне найменувань ле�легів/пеласгів та греків, існує кілька версій.Наприклад, російський історик А. Чертков

(1855р.) стверджував, що лелеги називали греківукраїнською: «граки» (чорні, чорняві), а останніназивали лелегів «сонячними еллінами» (за руся�ве волосся та сині очі) [61; 62].

Є й версії Ю. Шилова: греки називали ле�легів/лелек через білі паруси на кораблях, або затрипільську традицію переселення [60].

До речі, вас не дивує, що греки, самоназвоюяких є слово еллін, називають цим самим сло�вом представників, начебто, «чужого» етносу?..

Загалом слід зауважити, що ці міфічно�філо�логічні перенесення назв населених пунктів з ук�раїнських земель у Грецію повністю археологічно(поховання, зразки зброї, побутові артефакти)підтверджуються переможною ходою давніх ук�раїнських — дорійських племен, котрі й зробили уІІ тис. до н. е. Грецію античною Елладою.

Мал. 1. Саме на таких колісницях дорійці / спартанціпідкорили спочатку Грецію (яка у ІІ тис. до н. е. не знала«ні коня, ні металу»), а потім і практично весь відомий тодіантичний світ.

І нам залишається тільки відчути свою істо�ричну місію на цій землі і своїми нинішнімидіяннями бути достойними наших славетнихпредків!

•• Дорійська СпартаМал. 2. Спарта — столиця Лакедомона (Греція або Елла=да=2). Цікаво, що в українському Криму є містечко(С)Партеніт, а біля етнічно=українського міста Таганро=га — село Лакедомонівка (Україна або Еллада=1)

11

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

Якщо згадати слова німецького історикаО. Мюллера (1844р.) про те, що «найрізкіше ви�разився характер дорійського племені в Спарті»[63], очевидно, є необхідність дати більш ґрун�товний опис феномену цього славетного скіфо/еллінського міста.

Тим більше, що скіфо/арійський філософАристокл/Платон брав його за взірець при опи�суванні характеристик своєї ідеальної держави.

Загалом, місто Спарта була столицею країни,яка звалася Лакедомон. І в науковій літературіми зустрічаємо синонімічне іменування жителівцієї скіфо/еллінської країни (яка розташованау ІІ�І тис. до н.е. на території сучасної Греції):спартанці=спартіати=лакедомоняни.

Власне, саманазва міста Спартамає, найімовірніше,скіфське етимоло�гічне походження.Скажімо, у Боспор"ському царстві (те�риторія ПівнічногоПричорномор’я іПриазов’я) намвідома династіяцарів Спартакідів.

Відоме широкійісторичній громад�ськості й ім’яс к і ф с ь к о г огладіатора Спарта�ка, котрий піднявповстання протиРимської імперії і протягом двох років успішнотрощив зі своїм військом, складеним із захопле�них римлянами рабів, професійно вишколеніримські легіони.

Зрештою, через зраду перекуплених Римомморських піратів і власну «германську гру» час�тини війська рабів (проти скіфського ядраетнічно строкатої армії «імператора гладіа�торів») військо Спартака було розбито.

Але свою історичну місію скіфський царевич(хіба міг простий, неписьменний раб організу�вати 120�тисячну армію? — В. Б.) Спартак, нанашу думку, виконав повною мірою.

Принаймні, на кілька десятків років екс�пансія рабовласницького Риму в напряму «де�мократичної» (як на той час) Великої Скіфії тасоюзного їй скіфо/еллінського Боспорськогоцарства призупинилася.

Внаслідок виснажливої війни римських ле�гіонів з військом «засланого скіфа» СпартакаВеликий Рим був змушений рахуватися з війсь�ковою потугою своїх давньоукраїнських опо�нентів з Північного Причорномор’я.

Так звана «історична традиція» стверджує,що Спартак був фракійцем. Проте деякі джере�

ла вказують, що це зовсім не обов’язково. І ґрунтується така точка зору на тому, що всі

гладіатори в Римській імперії ділилися за сти�лем бою на дві категорії: галів і фракійців.Відтак, Спартак міг бути названий фракійцемне за етнічним походженням, а за прина�лежністю до певної школи гладіаторів, де про�ходив навчання професії «вмирати за цезаря» —на догоду ситій римській юрбі.

На це, зокрема, вказує відомий античний ав�тор (з арійським ім’ям — В.Б.) Плутарх, якийписав, що Спартак «був культурною і освіченоюлюдиною, більше схожою на грека, ніж нафракійця». А римський історик Аппіан додає,що «раніше він воював з римлянами, потрапив уполон і був проданий у гладіатори» [74].

Після шести років «роботи» гладіатором,здобувши гучну славу і особисту свободу, Спар"так був переведений викладачем школи гладіа�торів (76 р.). Отже, на момент початку анти�римського повстання він був вільною людиною!

Що ж спонукало його зайнятися такою не�безпечною справою, як здійснення спробизруйнувати Римську імперію? — Якщо взяти доуваги його скіфо/еллінське походження, всікрапочки над українською літерою «ї» в ційсправі — стають на свої місця.

Спартак явно виконував свою історичнумісію в тилу Римської імперії: розхитати основиворожої держави, що на той час прагнула ово�лодіти землями українського Причорномор’я.А там, як відомо, гуртувалася скіфо/арійськастепова спільнота та її скіфо/еллінський союз�ник — Боспорське царство на чолі із династієюМітридатів (від «індійського» бога Мітри?).

У будь�якому випадку вельми показово те,що в процесі ретельної підготовки повстанняСпартак спирався, насамперед, на рабів —учасників Першої Мітридатової війни, якавідбувалася в українському Криму (район Керчіта Феодосії).

Але і його заступники не були простимилюдьми! Всі вони мали значний військовийдосвід, зналися на філософії та літературі, булипропагандистами і організаторами: Еномай,Крікс, Ганник.

Наприклад, найближчий соратник Спарта"ка — Еномай носив ім’я, вельми поширене се�ред тогочасної античної знаті. Нам відомий тро�янець Еномай, який прибув до Італії разом ізвідомим троянським царем�теукром Енеєм. Бувв еллінському місті Еліда і цар Еномай, котрийназивав себе сином скіфського (і спартансько�го) бога війни Ареса.

Крікс, судячи за етимологією його імені, на�лежав до кельтів/галів, які вважаються західни�ми скіфами. А Ганник належав до інсубрів, щобули найчисленішим племенем Транспадансь�

´Œ—

¬≤“

¿ –

≈√≤

ŒÕ

ӻ

π2,

2011

12

Мал. 3. Спартак (Франція, Лувр, 1830)

кої Галії, союзним карфагенському воєначаль�нику Ганнібалу.

Як свідчать тогочасні історики, вся командаСпартака вільно говорила кельтською і еллінсь"кою мовами, що лише підтверджує їхню етнічнуі культурно�історичну приналежність до скіфсь�кого суперетносу. Зокрема історик Салюстійписав про них, що «це були люди вільного духуі прославлені» [74].

Водночас, слід зауважити, що римська циві"лізація (через етрусків і троянців) і еллінськацивілізація (через скіфо�трипільців/аріїв) були,безумовно, спорідненими в культурно�історич�ному сенсі.

Але, на той час, очевидно, вони вже дос�татньо розійшлися одна від одної і мали відмітнігеополітичні інтереси і суспільно�політичне тасоціально�економічне підґрунтя в побудовісвоїх державних утворень.

Проте, в даний момент нашу увагу найбільшепривертає філологічний аспект у назві містаСпарта та скіфо�еллінських іменах царів Бос�порського царства та героя антиримськогоповстання — Спартакідів. У цих топонімах таіменах явно простежується корінь імені голов�ного бога і скіфів/аріїв, і спартанців/дорійців —бога війни Ареса.

І ще один цікавий момент, пов’язаний з відо�мою Троянською війною.

Ми вже писали про цікаве спостереженняА. Кифішина — відомого дешифрувальникакам’яних ермітажів Шу"Нун/Кам’яної Могили(Українська Еллада), котрий помітив, що в цихдавньоукраїнських текстах (приблизно ІІІ тис.до н.е.) була викарбувана історія троянськоївійни, старша за саму троянську війну (1300 р. дон. е.) [25].

І з Грецькою Елладою, а конкретно —Спартою ми маємо аналогічну ситуацію. Цемісто, як вважають археологи, було збудованедорійцями/спартанцями орієнтовно між 1150і 1100 рр. до н.е.

А троянська війна, як ми вже вказували,відбувалася (за різними даними) у 1300 чи 1200рр. до н.е. То про якого�такого спартанськогоцаря Менелая та його дружину Єлену, викра�дену Парісом, йде мова? Спарти ж, як такої, щенемає?!.

Але, подивившись на те, що в українськомуКриму є містечко (С)Партеніт, а біля етнічно�українського міста Таганрога — село Лакедо�монівка, ситуація дещо проясняється.

А якщо на додаток взяти до уваги:– версію П. Гарачука про існування Ел�

лади�1 на території Стародавньої України [10]; – врахувати інформацію А. Кифішина, що

міф про троянську війну теж виник на територіїСтародавньої України [25], тоді стає зрозумі�

лим, що насправді троянська війна відбуваласяна території Стародавньої України.

І не виключено, що події вказаної троянськоївійни були локалізовані, як пише П. Гарачук, врайоні села Парутіне Миколаївської області.Саме там, на його думку, і знаходилась Троя�1(нині відома як Ольвія) [10].

Що ж стосується, власне, «спартанського»царя Менелая та його дружини Єлени, то,насправді, він царював в сусідньому білягрецької Спарти місті Терапни. В цьому достат�ньо крупному місті, приналежному до крито�мікенської цивілізації, існувало святилищеМенелайон, в якому шанували культ Менелаята Єлени.

Спартанці, до речі, були не тільки чудовимивоїнами. Мало того, що вони в VІ ст. до н.е.очолили Пелопоннеський союз і фактичнодомінували в тогочасній Греції, перемігширазом з афінянами персів у битві при містіСаламіні (заснованому троянцем Теукром) іПлатеях (480 і 479 рр. до н.е.).

Мал. 4. Едгар Дега. Заняття юних спартанців (1860)

В цей же час спартанські атлети домінували іна Олімпійських іграх, виборовши протягомстоліття 46 перемог із 81, що були занесені ваннали. І хто знає, чи не тоді й виникло словоспартакіада, що й нині використовується,насамперед в Україні, як назва спортивнихзмагань із багатьох видів спорту.

А потім була ціла низка війн. У 404 р. до н.е.сухопутна Спарта знищила морську Афінськудержаву. Але через кілька десятків років і саміспартанці програли кілька війн фіванцям іпочали поступово втрачати свій вплив у регіоні.

За часів римського володарювання (з ІІ ст. дон.е.) Спарта вже мала статус великого провін�ційного міста і процвітала аж до 396 р. н.е., колибула знищена Аларіхом [76].

На чолі Спарти стояли два царі: один із родуАгідів, другий — із роду Евріпонтидів. Судячи зтакого балансу політичної влади в спартанській

13

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

державі, напевно, це було пов’язано із первіснимсоюзом двох племен�засновників Спарти.

Окрім того, звернувши увагу на родове ім’яцарської династії Евріпонтидів, варто згадати,що саме в ті часи Чорне море називалося ПонтомЕвксінським. Відтак, дуже правдоподібною єверсія причорноморського походження,принаймні, одного із двох лакедомонських пле�мен — засновників Спарти.

Мал. 5. Фрагмент лакедомонської мозаїки іззображенням давньоукраїнського бога Аполлона (?).(Музей м. Спарта, Греція)

Спартанські царя проводили свої засіданняразом із радою старійшин (герусією), кудипожиттєво обиралося 28 осіб, старших 60 років.У народних зборах (апелле) брали участь усіспартанці, котрі мали 30 років від народження.

Політична влада в цій державі належаласпартанцям, які мали політичні права і моглибути обраними до органів управління. Фак�тично вони мали елітний (дворянський) май�новий статус з відповідними військово�політич�ними обов’язками «захищати батьківщину».

Водночас їм було заборонено займатисяторгівлею, зокрема, користуватися золотими ісрібними монетами. Весь свій час спартанцівитрачали на фізичні вправи та військову під�готовку.

Земельні ділянки спартанців, які обробля�лися ілотами, мали приносити їм дохід,достатній для придбання військового споря�дження та виконання ними обов’язків грома�дянина.

(В Донецькій області, між іншим, поруч зселом Лакедомонівкою «зовсім випадково» роз�ташоване місто Іловайськ).

Економікою та виробництвом в цій державізаймалися жителі союзних Спарті міст —періеки. Вони не брали участі в політичномужитті Лакедомона/Спарти, але мали, окрім

економічних, ще й певні громадянські права іпривілеї. Зокрема, періеки мали право служити вармії, що зовсім не дозволялося ілотам.

Із часом царська влада в Спарті була обме�жена владою 5�ти ефорів — чиновників, якихобирали народні збори (по одному від кожноїадміністративної області Спарти).

Починаючи із середини VI ст. до н.е.,тогочасні «народні депутати» (ефори) вже малибільшу владу, ніж спартанські царі, щоналежали до елітарних дорійських родів.

З цього ж часу і починається занепад спар�танської державності як такої. Влада лаке�домонських «народних депутатів» перетворюєСпарту на мілітаризовану державу, в якійпрактично зникають мистецтво, поезія, архітек�тура. Імена спартанських атлетів більше нефігурують серед переможців Олімпійських ігор.

Буквально через 50 років після переходуСпарти від «конституційної монархії» до «пар�ламентської республіки» в країні вже не знай�шлося архітекторів, які б збудували будинок длянародних зборів (парламенту) та храму богаАполлона.

Для цього спартанським чиновникам дове�лося запрошувати «варягів» — Феодора Самось�кого та Батікла з Магнезії. — І все це після того,як в недалекому минулому по всій ГрецькійЕлладі утвердився неповторний і величнийдорійський архітектурний стиль!

Проте перетворення «народними обран�цями» Спарти на казарму, що відтворювалалише солдатів, не врятувало ситуацію. Війни йекономічні негаразди скорочували часткудорійської еліти у структурі лакедомонськогосуспільства. Натомість, невпинно зросталакількість ілотів.

«Підживлення» в ці роки спартанської елітискіфо/арійською компонентою, очевидно, невідбувалося (або було недостатнім). Ось вам іпричина падіння якісного рівня управлінськоїеліти і спартанської державності загалом. Вонарозквітла, керована скіфо/арійською елітою —аристократією, і згасла, очолювана «парла�ментською демократією» ефорів.

• Про Панів та міф про грецьку колонізаціюПричорномор’я

Досліджуючи цивілізаційний зв’язок міжУкраїнською та Грецькою Елладами, не можнане торкнутися причин різкої експансіїскіфів/аріїв або спартанців/дорійців з українсь�кого Причорномор’я до захопленого греками(після пеласків/лелегів) Середземномор’я.

На нашу думку, однією із причин такогобурхливого завойовницького марш�кидкаскіфів/аріїв на материкову та острівну Грецію(ХІІ ст. до н.е.) було знищення греками мало�

´Œ—

¬≤“

¿ –

≈√≤

ŒÕ

ӻ

π2,

2011

14

азійської Трої (ХІІІ ст. до н.е.), заснованої теук�рами.

І це було цілком логічно. Починаючи приб�лизно з кінця IV тис. до першої третини ІІ тис.до н.е., скіфи/трипільці мали в цьому регіоні усвоєму «конфедеративному» складі досить по�тужні держави:

• континентальну Троаду (Мала Азія), • острівні Мікени (о. Крит та прилеглі острови), • Сумер/Шумер/Самару (Близький Схід), • материковий Кемет/Єгипет (Африка).Проте, приблизно у ХІІІ ст. до н.е. населену

пеласгами/лелегами Палестину поступово за�войовують семіти (араби і євреї). Трою (післязавоювання островів Середземномор’я) захоп�люють греки…

Що мала вчинити на ці агресивні наступи чу�жаків скіфо/трипільська імперія теукрів? Адек�ватно відповісти активними військовими діями.Таким чином, ситуація із дорійсько/спартансь�кою експансією в Греції має вигляд військовоївідповіді скіфо/арійської спільноти на знищен�ня греками Троади.

Вас не дивує, чому так звана «колонізація»еллінами з Малої Азії (Карії) та острівної Греції(Доріди) була надто спокійно сприйнята кочо�виками�скіфами?

Мал. 6. Зображення двох змій на трипільському посуді,які символізують символи Інь і Янь

Кримчанка Е. Петрова пише, що останніхбуло надто мало, і вони не змогли б протистоя�ти досвідченим скіфським воїнам, якби госпо�дарі країни не прийняли їх. Дивно, як для ко�лоністів�загарбників, чи не так?

Але, якщо врахувати їхню етнічно�культурнуспорідненість, все стає на свої місця. Поверну�лися родичі з дальніх країв, то хай собі живуть!

Підтверджує це, за словами Геродота, і персь�кий цар Дарій (з арійського роду Куруш), кот�рий вважав малоазійських і причорноморськихеллінів родичами: «І ті, й інші — один народ»[11; 12].

Мал. 7. Зображення змії

на круглому спартанському щиті,

характерне також і для щитів воїнів

сабатинівської локальної культури

скіфо/трипільськоїцивілізації

Павсаній Перієгет (ІІ ст. н.е.), до речі,свідчив про перенесення з Тавриди до Еллади(а не навпаки!) релігійних культів: «Місце, якеіменують Лімнеєм (у Спарті — В.Б.), є храмомАртеміди Ортії. Тут є її дерев’яне зображення...Воно було перенесене у їхнє місто Орестом,який тут і царював...» [44].

Зафіксуємо собі також кримсько�українське(!) ім’я спартанського царя і візьмемо до уваги,що Еврипід, чи не найвідоміший античнийдраматург, одну зі своїх п’єс теж назвав: «Орест»[6]...

Праукраїнський вплив на грецько�еллінськукультуру проглядається і в таких фактах.У Греції у ІІ�І тис. до н.е. був популярним культЛікейського («Вовчого») Пана — лісового богапастухів. Аналогічний культ Пана був вельмипоширеним, наприклад, у Феодосії (VI ст. дон.е.). У тамтешніх еллінів він був богом стад,лісів і полів.

Проте нас найбільше цікавить ім’я бога —Пан. Надто вже воно українське, чи не так? Доречі, за свідченням античних авторів, одне ізпраукраїнських племен так і називалося — пани.А філологи підтвердять, що це слово, принесенеу ІІІ�ІІ тис. до н.е. із Праукраїни в Індію, булодуже поширеним в їхньому лексиконі. Пани,зокрема, згадуються в індійських «Ведах» —священних книгах аріїв [40]... Коло замкнулось,чи не так?..

Таким чином, відштовхуючись від таких собі«випадковостей» як: назви племен (доряни/дорійці, арейці), спорідненість релігійнихкультів (Артеміди, Лікейського Пана), «дивні»співпадіння імен богів (Пан) та царів (Орест),географічних назв (Доріда, Карія, Карпати,) од�нотипності зброї — наводять нас на думку, щоукраїнська Еллада (Причорномор’я та Приа�зов’я) є «малою цивілізаційною батьківщиною»грецької Еллади!

15

Ро

зділ

І «У

КР

АїН

СЬ

КА

ЦИ

ВІЛ

ІЗА

ЦІЯ

»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бебик В.М. Глобальна українська ідея //Політика і час. — 2007. — № 6. — с. 41–44.

2. Березанська С. С. та ін. Давняя історіяУкраїни. — К., 1997.

3. Білоусько О. Україна давня: євразійськийцивілізаційний контекст. — К., 2002.

4. Васильев Л.С. История Востока. — М., 1998.5. Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф.

Україна від найдавніших часів до сьогодення.Хронологічний довідник. — К., 1995.

6. Вейсман А.Д. Греческо�русский словарь. — М.,1991.

7. Від Трипільської культури до сучасності /за ред.В. Коцура. — К., 2004.

8. Всемирная история / в 10 т. — М., 1956.9. Гарачук П. Еллада Стародавньої України. —

Ананъїв. — 2008.10. Гарачук П. Мимо острова Буяна. — Ананьїв,

2001.11. Геродот. Історії: в дев’яти книгах. — К., 1993.12. Геродот із Галікарнасу. Скіфія. — К., 1992.13. Гомер. Илиада. — М., 1986.14. Гомер. Одиссея. — М., 1986.15. Губерначук С. Як гул століть, як шум віків —

рідна мова. — К., 2002. 16. Губко О. Психологія українського народу. —

К., 2003.17. Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє.

Розповідь про Трипілля. — Нью�Йорк, 1978.18. Гюиз Ф. Древняя Персия /пер. с франц. — М.,

2007. 19. Даниленко В. Н. Неолит Украины. — К., 1969.20. Даниленко В. Н. Енеолит Украины. — К., 1974.21. Демин В. Звездная судьба народов России. —

М., 2002.22. Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та

цивілізації. — К., 2005.23. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропей�

цев. — М., 1986.24. Историография начала имени, славы и

расширения народа славянского. — СПб, 1722, с. 56.25. Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная

Могила. Опыт дешифровки протошумерскогоархива ХІІ�ІІІ тыс. до н. э. Т. 1. — К., 2001.

26. Классен Е. И. Новые материалы для древней�шей истории славян… — М., 1854; СПб., 1995.

27. Клочко В. І. Народи моря і Північне При�чорномор’я // Археологія. — 1990. — № 1.

28. Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походжен�ня назв поселень України. — К., 2001.

29. Козлов С. Тысячелетние тайны великойпустыни // Независимая газета. — 2007. — 26 дек.

30. Крижанівський О. П. Історія СтародавньогоСходу. — К., 2006.

31. Кузич�Березовський І. Оріяна. Кимерія�Праукраїна. У 2�х т. — Детройт, 1979.

32. Латинско�русский словарь. — М., 1986.33. Ливий Тит. История Рима от основания

города. В 3�х томах. — М., 2005.34. Литвинов В. Д., Скорина А. П. Латинська

мова. — К., 1990.35. Людина і довкілля. Антологія. Кн.1 (Упоряд.

В. С. Крисаченко). — К., 1995.

36. Матузова Е. А. Древнескандинавские геогра�фические сочинения. — М., 1986.

37. Мейсон Э. Древние цивилизации. Иллюстри�рованный атлас для детей. — М., 2001.

38. Мифологический словарь. — М., 1990.39. Мозолевський Б. Скіфський степ. — К., 1983.40. Наливайко С. І. Таємниці розкриває санскрит.

— К., 2001.41. Наливайко С. І. Українська індоаріка. — К., 2007.42. Ономастика України першого тисячоліття

нашої ери. — К., 1992.43. Охотников С. Б., Островерхов А. С. Святилище

Ахилла на острове Левка (Змеином). — К., 1993.44. Павсаний. Описание Эллады. — М., 1994.45. Погодин А. Л. Боги и герои Эллады. — М., 2007.46. Повести о двух посольствах // Хрестоматия по

истории русского языка. — М., 1990, с.357.47. Повесть временных лет // Под ред. и с предисл.

В. П. Андриановой�Перетц. — М.; Л. —1950. — Ч. 1.48. Полное собрание законов Российской импе�

рии. т. I, собр. 1, С.1649 — 12.12. 1825 г., С. 278–279.49. Попович М. В. Нарис історії культури

України. — К., 1998.50. Рагозина З. Л. История Мидии, второго Вави�

лонского царства и возникновения Персидскойдержавы. — СПб., 1903.

51. Санскритско�русский словарь / В. А. Кочер�гина. — М., 1996.

52. Славин Л. М. Древний город Ольвия. — К., 1951.53. Словарь античности. — М., 1989. 54. Страбон. География в 17 книгах. М., 1994.55. Страбон. География // Латышев В. В. Извес�

тия древних писателей о Скифии и Кавказе. Т. 1.Вып. 1. — СПб., 1893. — С. 93–126.

56. Стурлуссон Снорри. Круг земной. — М., 1980.57. Трубачев О. Н. Indoarica в Северном Причер�

номорье. — М., 1999.58. Хьюз Б. Елена Троянская /Беттани Хьюз; [пер.

с англ. А. Гарькавого]. — М.: Эксмо. — 608 с.59. Церен Э. Библейские холмы. — М., 1966. 60. Шилов Ю. А. Истоки славянской цивили�

зации. — К., 2004.61. Чертков А. О языке пелазгов, населявших Италию,

и сравнение его с древнеславянским. — М., 1855.62. Чертков А. Д. Очерки древнейшей истории

протославян. — М., 1851.63. Энциклопедический словарь (Ф. Брокгауз,

И. Эфрон). — СПб., 1893.64. Янович В. Наследие тисячелетий. — К., 2006. 65. www.svoytour.ru/countrys/spain/galicia/ponteve�

dra/print/66. http://bt�lady.com.ua/?articleID=417167. http://bigbord.net/stati/obo+vsem/1042.html68.http://www.cyprusexplorer.globalfolio.net/rus/fa

magusta/object/salamin/rossi_salamin/index69.http://www.vokrugsveta.com/S4/po_moram70. http://psylib.org.ua/books/eliad02/txt04.htm71. http://www.velib.com/index.html72. http://flower.onego.ru/other/teucrium.html73. http://ec�dejavu.ru/m/Mouse.html74. http://www.greece.russian�club.net/catego�

ry_414.html75. http://www.digischool.nl/gs/community/histofo�

rum/athene/76.http://www.laconia.org/musium_of_sparta/mosai

cs_iliosp_picl.htm77. http://ru.wikipedia.org/wiki/Спартак

´Œ—

¬≤“

¿ –

≈√≤

ŒÕ

ӻ

π2,

2011

16

Розглянуто національно"професійні засадифункціонування засобів масової інформації. Сха"рактеризовано суть україноцентризму і мало"російства, форми і методи формування цих мо"рально"психологічних якостей під впливом ЗМІ.

Ключові слова: засоби масової інформації,мова, культура, духовність, національна свідо�мість, україноцентризм, малоросійство.

Рассмотрено национально"профессиональныеосновы функционирования средств массовой ин"формации. Охарактеризована суть украиноцент"ризма и малороссийства, формы и методы форми"рования этих морально"психологических качествпод влиянием СМИ.

Ключевые слова: средства массовой инфор�мации, язык, культура, духовность, националь�ное сознание, украиноцентризм, малороссий�ство.

National"professional principles of functioning ofmass media are considered. The essence of ukrainian"centrism and malorosiystvo, forms and methods of for"mation of these moral and psychological qualitiesunder the influence of mass media is characterized.

Key words: mass media, culture, spirituality,national consciousness, ukrainiancentrism, mal�orosiystvo.

Ще в давньоукраїнській державі, яка назива�лася Русь, а згодом — Київська Русь, Володи�мир Великий, Ярослав Мудрий, ВолодимирМономах, митрополит Іларіон орієнтували по�коління дітей на самопізнання й пізнання світу,Бога, людини, мови, природи, народу, держави,культури, сповідування високих моральних іде�алів. У «Поученні» (назву цього твору також пи�шуть «Повчання», «Повчання Володимира Мо�номаха своїм дітям», «Повчання дітям» та ін.)Володимир Мономах закликав «премудрих слу�хати», «без лукавства розмовляти», «не лютува�ти словом» [7, с. 18].

Отже, щоб слово вбирало в себе і носило ви�сокі християнські, національні і загально�людські ідеали, журналістське мислення повин�но бути моральним Лише за таких умов успішнобуде здійснюватися головне покликання жур�наліста — вдумливо, із чистими помислами,професійно працювати з інформацією, доноси�

ти її до людей, допомагати людям орієнтуватисяу світі, в українському політико�ідеологічному,соціально�економічному, духовно�культуро�логічному, морально�психологічному житті,відтворюючи його інформаційний образ. Віджурналіста залежить, наскільки цей образ світуі України не є викривленим та спотвореним,наскільки він сприяє поглибленню поваги доукраїнської нації.

Без свободи творчості неможлива об’єктив�ність інформації, достовірність інформаційноговідображення розмаїття соціально важливихфактів, подій, явищ. Отож, професіоналізм,сумлінність, покликання журналіста полягає вслужінні Свободі й Правді. На ньому лежитьвеличезна відповідальність за долю людей, гро�мадян його країни, людства. Брехня завждишкідлива, бо дезорієнтує, засмічує розум, зату�ляє очі. Брехня веде у прірву, лише Правдависвітлює шлях до порозуміння і злагодиу світовому співтоваристві, духовного і націона�льного самоусвідомлення кожного народу, збе�реження і розвиток його мови, культури і, зок�рема, самоствердження українськості, високоїморалі, національної і громадянс