Мені наснилося, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,Не полягли, а залишились

жити,Перетворившись в білих

журавлів…

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Для нас же, теперішніх молодих українців, що в своїй більшості, нажаль,

байдужі, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України – це

діло геройської української молоді: 

Козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана

Мазепи

Легіону Січових стрільців Дмитра

Вітовського, Української Галицької Армії Мирона

Тарнавського

Армії Української Народної Республіки

Симона Петлюри

Сотень тисяч рядових українців, які боролися

проти німецьких загарбників в рядах

Червоної Армії

Членів визвольного руху шестидесятників

Вячеслава Чорновола

Учасників студентського

голодування 1990 року

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТ

ЬІ, небесна сотня, молоді люди, які

поклали власне життя за демократичні зміни в нашій рідній

Україні.

Сьогодні на нашу рідну землю прийшло лихо -  біль утрат в зоні АТО. Майже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави та віддали своє життя за її незалежність.

Костюк Віталій Валерійович

Питак Володимир Теодорович

Мазур Андрій Євгенович

Руснак Микола Ігорович

Семчук Віктор Ярославович

Дорогі наші Герої! Ми завжди будемо Вас пам’ятати, бо Герої не вмирають! Вмирають вороги!

Ви завжди житимете у наших серцях, а ваші імена навічно

вкарбовані в історію України як найкращих синів нашого

українського народу.

ГРИВНЯК РОМАН

СТАРКОВСЬКИЙ МИКОЛА

ХОМЯК ВОЛОДИМИР