Тарас Шевченко: відомий

і невідомий

Дудар О.В., доцент кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти і виховання ІППО КУ імені Бориса Грінченка,кандидат історичних наук

Шевченко – художникХудожник Л. М. Жемчужников

відзначав: «І на цьому шляху він був одним з перших, хто звернувся до рідного…

Тоді як інші ловили "красу" із спокійним духом, писали мирний куточок, весілля, ярмарок, його дух хвилювався, страждав і виливався гіркими сльозами, які потім оберталися на неспокійне обурення…»

Проте є й інші думки…http://life.pravda.com.ua/culture/2014/04/10/162876/

Шевченко – друг

Михайло Щепкін та його сім’я стали вільними не відразу.

Три роки вони служили кріпаками у князя М. Рєпніна й були звільнені 18 листопада 1821 р.

Спершу «відпускна» була дана лише М. Щепкіну, його дружині та двом старшим донькам. Про викуп решти сім’ї клопотався вже сам М. Щепкін. За звільнення всієї сім’ї князь зажадав від артиста чотири векселі по 1000 рублів, себто хотів повернути гроші, заплачені ним раніше за Щепкіних.

«Колишній раб,що зумів подолати раба в собі…»

Айра Олдрідж...

Шевченко не міг не зійтися з ним, у них обох було надто багато спільного: обидва – чисті, чесні душі, обидва – справжні художники, обидва змалку зазнали тяжкого гніту. Один, щоб потрапити в театр, який він пристрасно любив і до якого вхід був заборонений «собакам і неграм», найнявся в лакеї до актора, – другого відшмагали за спалений під час малювання недогарок свічки…

Друзі…«Як прийшлось до скруту, то

святий їх знає, де вони поділись! Чи не вимерли, крий боже?

Ні, здравствують: та тілько одцурались безталанного свого друга. Бог їм звидить. Якби вони знали, що єдине слово ласкаве тепер для мене паче всякої радості. – Так що ж, недогадливі».

Не таков наш Гоголь – истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый философ и самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним как перед человеколюбцем! Я никогда не перестану жалеть, что мне не удалося познакомиться лично с Гоголем.

Личное знакомство с подобным человеком неоцененно, в личном знакомстве случайно иногда открываются такие прелести сердца, что не в силах никакое перо изобразить!»

«...Шевченко был довольно терпимым человеком. Об этом свидетельствует как его литературное творчество, так и творчество художественно-изобразительное.

Он умел преодолевать «родные» мифы и стереотипы и познавать «чужое». Жизнь тюркских народов Казахстана и Средней Азии вызывала у него немалый интерес. Отсюда его многочисленные рисунки казахов, отражение «казахской темы» в поэзии и прозе…»