Особливості ведення спостережень за

природою на уроках природознавства

Грущинська Ірина Василівна

Сезонний принцип вивчення природи є визначальним при формуванні змісту природознавства у 2 класі. Може виникнути запитання, чому саме в 2 класі, а не в інших класах, побудова програми здійснюється на сезонних засадах?

Пояснення виявилось доволі зрозуміле. У 1 класі відбувається первинне ознайомлення з природознавством як навчальним предметом і об’єктами його вивчення. Тоді, як у 2 класі учні дізнаються про існування природних явищ, які власне складають зміст спостережень за природою

Нагадаємо, що спостереження є фундаментальним і універсальним методом вивчення природи. Метод спостереження охоплює всю систему об’єктів природи включно з її характерною ознакою – зміною пір року.

Знання про сезонні особливості природи органічно вплітаються у кожну з тем усього курсу природознавства в 1-4 класах, у такий спосіб поглиблюючи його зв’язок із життя.

Однак тільки в 2 класі навчальний зміст програми повністю підпорядкований сезонному викладу навчального матеріалу. А учні розпочинають проводити сезонні спостереження за змінами в неживій природі, в житті рослин, тварин та у господарській праці людей, фіксуючи результати у «Календарях природи». Друкована основа для заповнення календаря міститься в «Зошитах друга природи» для 2-4 класів. Сезонні спостереження за природою є фундаментом, або опорою для вищого рівня пізнання природи, яке відбувається у 3-4 і надалі.

Узагальнюючи, слід зазначити, що у 1 і 2 класах в учнів формуються перші природничі уявлення на основі відчуття і сприймання під час проведення безпосередніх спостережень за сезонними змінами в природі. Учні 3 і 4 класів піднімаються на більш високий рівень пізнання природи, оперуючи вже певною системою природничих понять, продовжуючи проведення спостережень за природою.

У підручнику «Природознавство» для учнів 2 класу вміщена докладна інформація про ведення спостережень у різні пори року, яка викладена у таких рубриках: завдання для ведення спостережень восени (взимку, навесні і влітку) нежива природа і жива природа; як спостерігати за природою восени (взимку, навесні і влітку); осінній (зимовий, весняний, літній) календар природи, явища в житті рослин і тварин.

У календарі природи подаються зразки їх заповнення у такій послідовності: місяці й поділ відповідних пір року на періоди; зміни впродовж сезонів температури і стану неба – хмарності; природні явища в неживій природі; природні явища в житті рослин і тварин.

Нерозривний зв’язок із сезонною тематикою виразно відстежується у змісті всіх розділів, зокрема першого, який має назву «Готуємося до мандрівок порами року». Інші чотири розділи, як ми вже зазначали, називаються мандрівками. Кожна сезонна «мандрівка» побудована за спільним алгоритмом, або планом. Отже сезонна тематика домінує в 2 класі, але вона присутня не тільки в програмі природознавства, а представлена частково і у програмах літературного читання, музичного і образо-творчого мистецтва, трудового навчання, що дає підстави для встановлення ґрунтовних міжпредметних зв’язків, які сприяють всебічному чуттєвому сприйманню й науковому усвідомленню природи.

Однак, слід зауважити, що у вчителів часто виникають труднощі при доборі навчальних матеріалів для підготовки та проведення систематичних спостережень за природою, адже у методичній літературі обмаль конкретної інформації та фактичних даних із даної тематики. А рекомендації на кшталт: «Спостерігайте за станом неба чи за птахами восени і т.п.» перетворюють процес спостережень на безглузде неумотивоване заняття – нецілеспрямоване споглядання. («Птахи», «небо» – це наукові поняття, які існують лише у нашій свідомості, натомість ми повинні спостерігати за конкретними атмосферними явищами та за певними видами тварин, зокрема, птахів.)

Саме тому вчителі, на жаль, буває не проводять заповнення «Календаря природи» на основі індивідуальних спостережень учнів за змінами погоди та природи в своїй місцевості або проводять їх формально і нецікаво. У той час, як безпосереднє практичне вивчення явищ природи сприяє розширенню практичних корисних знань, поглибленню інтересу дітей до природи, закладає основи екологічної грамоти та уміння бережливо ставитися до природи, тобто підсилює діяльнісну складову природознавчої компетентності учнів.

Грущинська Ірина Василівна