Від творчості учителя до творчості учня

Ляльковий театр на уроках української літератури

(До сторіччя з дня народження В.О.Сухомлинського) Підготувала Нечаєва Л.О. вчителька Копанської ЗШ І-ІІІст.

2016р

Особливе місце в курсі літератури при вивченні усної народної творчості у

5 класі займає казка. Як говорив видатний учитель В.О.Сухомлинський:

«Казка – це справжня школа виховання; це мудрість народу, закарбована в

яскравих художніх образах, що дають уявлення про добро і зло, про

народну етику й естетику. Це уславлення народу, його розуму, хоробрості,

спритності, винахідливості, вірності, це школа любові до Батьківщини й

народу, це колиска думки. Фольклорні твори розвивають мову, образне

мислення, уяву, почуття гумору, активізують думку школяра. Фольклор

найбільшою мірою відповідає природі дитини, характеру її сприйняття, її

любові до всього яскравого, незвичайного, фантастичного.»

Для урізноманітнення форм роботи при вивченні казки в школі

створено дитячий ляльковий театр. Учасниками стали учні 5-7 класів.

Робота з ляльками-рукавичками зацікавлює учнів, вчить перевтіленню,

вмінню поводити себе в незвичайних ситуаціях. Кредо нашої роботи:

«Ляльковий театр - це святкове дійство, що має потужну та розвивальну

силу». Адже саме казка розвиває в учнів фантазію та мислення.

Діти вчаться вміло відтворювати казкових героїв, перевтілюються,

співпереживають та борються зі злом. Казка-один із найдавніших видів

фольклору, яка вміло поєднує в собі риси доброти, людяності та

справедливості.

Урок, на якому присутні елементи гри ляльки, - незвичайний та

цікавий. До такого уроку готується не тільки учитель, а й учні. Діти з

нетерпінням чекають цього дійства, охоче беруть у ньому участь. На таких

уроках пасивних учасників не буває. Дітлахи залюбки показують свої

вистави глядачам, власноруч готують декорації, беруть участь у

благодійних святкових концертах та районних конкурсах-фестивалях

художньої творчості.

Нині наш театр налічує близько двадцяти казкових персонажів.

Силами учнів зроблено тематичний стенд, у формі теремка, де живуть

казкові герої.

1

Наш репертуар складається з декількох казок та вистав, який постійно

поповнюється:

- казка «Рукавичка»

- казка «Пан Коцький»

- казка «Колобок»(сучасна версія)

- шоу «ляльок»

- казка «Кривенька качечка»

-казка «Різдвяний теремок»

- «Звірі проти шкідливих звичок» ( показ вистави відбувся під час

районного семінару класних керівників)

2

- лялькова вистава «Як звірі книжку лікували»

Саме ця вистава містить морально-етичний характер, вчить любові до

книги, вмінню правильно поводитися з нею, доводить, що найкраще

навчання-це читання.

Сценарій цієї лялькової вистави, котру ми проводили 30 вересня до

Всесвітнього Дня бібліотек - і вам пропонуємо.

«Звірята лікують книгу»

3

Ведуча. Діти, а зараз ми будемо уважно дивитися лялькову виставу «Звірята

лікують книгу»

На ширмі зайчик іде, співає пісеньку «Книга – наш найкращій друг»

Зайчик .

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна.

Нам без книг ніяк не можна,

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора –

Значить, в тім вина.

Ми її під клеєм швидко –

Враз одужає вона.

На його шляху з’являється, щось незрозуміле, страшне, брудне. Це

пошарпана книга.

Зайчик. Ой! Що це? Краще сховаюсь, а то в мене зубки цокотять від

переляку і хвостик тремтить.

Зайчик співає.

Я, маленьке зайченятко,

Під сосною моя хатка,

Тільки в лісі гілка – хрусь,

Я уже кричу боюсь.

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм

сторінкам. Вже ходити не можу (плаче). Допоможи мені, Зайчику.

Зайчик. (підбігає до Книжки). Біднесенька ти ж моя. Хто ж тебе так

покалічив? Може, ти з лисицею зустрілась чи в лапи до Вовка потрапила?

Чи, може, лютий Бармалєй над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе.

Як раніше з тобою зустрічалися, ти була гарна, чепурна! Всі діти тебе з

радістю читали.

4

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Вовчисько – поганисько так

мене скалічив. Ох, як він мене мучив, полив мене гарячим супом, гнув

кінчики сторінок і чорнилом бруднив. Ледве втекла від нього. Зовсім не має

сили йти далі. Та куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журись, Книжко! Ми зараз що – небудь придумаємо. А знаєш, я

чув, що до звірят вернувся з Африки лікар Айболить. І на допомогу собі

взяв жабку – мед сестричку. То давай ми підемо в книжкову лікарню, може,

вони тобі допоможуть.

Книжка. Добре, Зайчику! Щоб я без тебе робила?

Заєць. Чуєш, Книжко, хтось співає пісеньку.

Жабка. (співає пісню).

Посміхнися – стане день ясніше

І веселка тобі також посміхнеться.

І від цього буде веселіш,

Ще не раз до тебе посмішка вернеться.

Приспів

Посміхнися – стане веселіш,

Засміється навіть слон і равлик, й мишка,

То нехай на всій землі ясніш ,

Як ліхтарики, засяє нам усмішка.

Зайчик. Хто ти така? Ми тебе не знаємо.

Жабка. Добрий день! Я жабка, приїхала з теплих країв, щоб допомагати

лікареві Айболитю лікувати звірят.

Заєць. О, як добре. Може, ти нам допоможеш. У нас дуже хвора Книга.

Жабка. (підходить до книги). Бідолашна ти! Потрібно негайно йти до

«книжкової лікарні». Там лікар тебе огляне, підклеїть, підпише і одягне в

красиву обгортку.

Заєць. Правильно! Адже в кожній школі, кожній бібліотеці працює така

«лікарня». Там завжди прийдуть на допомогу.

5

Жабка. Не втрачаємо часу. Ідемо, а ти, Книжечко, спирайся на мене.

Лікар Айболить (співає пісню).

Я добрий лікар Айболить

І можу дать пораду:

Якщо вже дуже вас болить,

Поможе лікар Айболить.

Тут вам з паперу пошиють сорочку,

А з коленкору пальтечка дадуть,

Повернуть здоров’я вам швидко,

До бібліотеки вас відведуть.

Заєць. Добрий день, шановний лікарю Айболить. З бідою прийшли ми до

вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжку!

Лікар Айболить. Обов’язково! А ти , моя помічнице Жабко, будеш

допомагати.

Жабка. Шановна Книго, присядьте сюди.

Лікар Айболить. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогенький лікарю, у мене болить все тіло.

Лікар Айболить. (оглядає). Як же ви довелись до такого стану?

Книжка. Лікарю, мені соромно, Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом. Та

що обкладинки… Вирвав сторінки, поробив з них «кораблики», плоти та

голубки.

Лікар Айболить. Який жах! Так поводитись з Книгою! Це ж злочин!

Жабка. В нас в Африці навіть неграмотні діти так би не вчинили. А тут! Що

нам робити, лікарю?

Лікар Айболить. я вилікую вас, шановна Книго. Підійміть свої сторінки. А

що це за брудні плями?

Книга. Вовчисько – поганисько, у якого я жила, одного разу вилив на мене

суп, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли гортав сторінки. Яка я бідна

(співає сумну пісню)…

6

Я Книга! Я – товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій,

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду – подруга твоя.

Погану звичку ти зостав

І пальці більше не слиняв,

Завжди я твій найкращій друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар Айболить. Люба, у вас багато хвороб. Операцію потрібно робити і

плями вимивати, і шити. Жабко, піди поклич на допомогу ще операційну

сестричку – Лисичку, бо ми вдвох з тобою не дамо ради.

Жабка. Добре, лікарю (вийшла).

Лікар Айболить. Доведеться тобі, Книго, добре потерпіти.

Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми вас вилікуємо (розглядає книгу). Ой,

тут вас на сторінці намилюваний пес, а я його боюся.

Книга. Не бійся, Лисичко, у нього ніг не має. Допоможіть мені, бо в мене

дуже все болить.

Лікар Айболить. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію

(виходить).

З’являється на ширмі Вовчисько – поганисько.

Вовчисько. (вітається до дітей). Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона

втекла від мене, а чому – я сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові,

супом гарячим облив, сторінки вирвав, бо пиріжки треба було завернути. І

один раз в саду забувся. А вночі дощ пішов. А сьогодні пішов шукати її і не

знайшов. Втекла. А ви її не бачили?

Діти (з залу). Їй роблять операцію у «книжковій лікарні» (з’являється Книга

і Айболить).

Лікар Айболить. Ну ось, ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

7

Книга. Я себе добре почуваю (Книга побачила Вовчика і ховається за

лікаря). Це знову той бридкий Вовчисько! Він, напевно, мене шукає, я не

піду до нього.

Вовчисько. (заглядає за нею). А ось де ти! Але чому ти так змінилася? А

тепер пішли додому, бо мені без тебе сумно.

Лікар Айболить. Я не дозволю їй жити у тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернусь до тебе! Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти

зовсім не знаєш правил поведінки з книгою.

Вовчисько. (плачучи). А мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі, Книго, і

тобі, лікарю, (звертається до дітей), і вам, діти, що я буду поводитись

добре. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернусь до нього (звертається до

вовчиська). Але ти повинен запам’ятати правила «Як поводитися з книгою».

Лікар Айболить. Ви, діти, знаєте правила?

Діти відповідають.

Лікар. А ну, Книго, скажи ці правила.

Книга.

1. Не можна книг брати брудними руками.

2. Не клади розгорнутою лицем униз .

3. Не розмальовуй ручкою чи олівцем.

4. Якщо закінчив читати і боїшся загубити сторінку, на якій зупинився,

то вклади закладку.

5. Не виривай сторінок не залишай саму на дворі.

6. Допоможи залишатися чистою і свіжою, а книги тобі допоможуть

стати щасливим.

Вовчисько. Так, я зрозумів і даю чесне слово, що виправлюсь.

Книга. Діти, запам’ятайте і ви правила, щоб охайно поводитися з книгою.

Тоді ми завжди будемо друзями.

Усі (співають)

8

І в школу завітали ми,

Щоб здобувать знання.

А книжечка, як зірочка,

Чистенька і нова.

Приспів

Ой книжко, книжко, книжечко,

Чистенька і нова

Для нас ти, книжко – книжечко,

Знання всім принесла.

Книжки всі бережемо ми,

Щоб чистими були,

Щоб дітки інші вчитися

З них також всі могли.

9