Перспективи федералізму/регіоналізму в Україні: чи врахуємо сучасний

європейський досвід?

Семінар “Федералізація” і право на самовизначенняОдеса, 30 серпня 2014 року

Наталя Беліцер,Інститут демократії імені Пилипа Орлика

Ч. 1. Основні типи державних устроїв

Традиційно, розрізняють держави унітарні, федеративні та конфедеративні

Насправді, в межах цих основних типів державних устроїв спостерігається значне різноманіття, що віддзеркалює історичну, етнокультурну, географічну чи ін. специфіку конкретної країни

Зокрема, сучасні європейські країни демонструють доволі широкий спектр ситуацій, коли наявність окремих етнокультурних спільнот в межах однієї «політичної нації» змушує центральні уряди шукати правові й інституційні механізми задоволення їх потреб, спрямованих, насамперед, на збереження ідентичності та самобутності

Різні типи й моделі зазвичай вкладаються в широке поняття «територіального самоврядування» (ТСВ). Серед них розрізняють 5 основних видів (Стефан Вульф, 2013).

КонфедераціїКонфедерації Це відносно нечисленні форми Це відносно нечисленні форми добровільної асоціації добровільної асоціації

суверенних держав,суверенних держав, які об’єднують свої ресурси в певних які об’єднують свої ресурси в певних галузях (наприклад, оборона, закордонні справи, спільна галузях (наприклад, оборона, закордонні справи, спільна валюта) валюта) шляхом підписання договорушляхом підписання договору, але часто без надання , але часто без надання повноважень виконавчої влади урядові конфедеративного повноважень виконавчої влади урядові конфедеративного рівнярівня

Цікавим прикладом конфедерації було міждержавне Цікавим прикладом конфедерації було міждержавне обоб’’єднання Сербія –Чорногорія, яке проіснувало лише 3 роки єднання Сербія –Чорногорія, яке проіснувало лише 3 роки (2003 – 2006)(2003 – 2006)

Найвищий рівень самостійності окремих частин Найвищий рівень самостійності окремих частин конфедеративних держав робить такий устрій привабливим конфедеративних держав робить такий устрій привабливим для деяких сепаратистських регіонівдля деяких сепаратистських регіонів (включно із зонами (включно із зонами заморожених конфліктів); наприклад, його пропонували як заморожених конфліктів); наприклад, його пропонували як можливий шлях реінтеграції Республіки Молдовиможливий шлях реінтеграції Республіки Молдови

Федерації На відміну від конфедерацій, держави федеративного

устрою зазвичай мають конституційно закріплену структуру, згідно з якою вся територія країни поділена на окремі політичні одиниці, кожна з яких має певні власні (ексклюзивні) повноваження в законодавчій, виконавчій та/або судовій сфері, незалежні від центральної влади

У конституціях федеративних держав чітко визначено розподіл повноважень між органами центральної влади та урядами суб’єктів федерації (штатів, провінцій, земель)

У різних федеративних державах рівень таких повноважень може бути суттєво відмінним: наприклад, у Російській Федерації він максимально обмежений, у той час як у Бельгії - наближений до конфедеративного

«Асиметричний» або обмежений федералізм (“Federacy”)

Країни цього типу поєднують певні риси федеральної і унітарної держави: принаймні одна частина загальної території має статус автономії, схожий з тим, що існує у федераціях, в той час як повноваження інших такі ж, як у територіальних одиниць унітарних країн

Зазвичай, існування цих автономій гарантовано загальнонаціональною конституцією

Такі автономні одиниці часто є батьківщиною етнічної групи, відмінної від решти населення даної країні, інколи – це територіями колишніх колоній

Для України – унітарної держави, до складу якої входила/входить Автономна Республіка Крим – цей тип державного устрою є найцікавішим і найважливішим

Основні характеристики і приклади “псевдо-федерацій”

«Множинний асиметричний федеративний устрій» є найбільш доречним рішенням у разі небажання центрального уряду федералізувати країну в цілому; він конституційно закріплює широке самоврядування для певних регіонів, але не вимагає територіального розділення всієї держави

Цей підхід іноді застосовують для різних територіальних утворень, які при тому не обов'язково мають однаковий статус або рівень компетенції

Зокрема, в Італії є п'ять регіонів з відмінним (від інших провінцій, але неоднаковим) автономним статусом

Приклади автономій у формально унітарних державах – Аландські острови (Фінляндія), Південний Тіроль (Італія), Гренландія і Фарерські острови (Данія), Гагаузія (Республіка Молдова); серед інших називали також Крим (Україна)

• Важливо зазначити, що у деяких випадках, територіальні одиниці зі спеціальним статусом у складі «асиметричних псевдо-федерацій» мають вищий рівень автономії, ніж окремі частини “класичних” федеративних держав• Яскравим прикладом цього є Королівство Данія, територія якого поділена на 5 “звичайних” регіонів, але до складу якого входять також дві колишні колонії зі спеціальним автономним статусом:• Фарерські острови отримали такий статус (home rule) у 1948 році, Гренландія – у 1979• Хоча безпека і закордонні справи віднесені до компетенції центрального уряду, ці дві автономії мають право безпосередньої участі у роботі деяких міждержавних організацій – таких, як Північна Рада (Nordic Council)• Дія більшості датських законів не розповсюджується на автономні території• Кожна з цих автономій має гарантоване представництвоу центральному парламенті (по два депутата).

Позитивний досвід Південного ТіролюПозитивний досвід Південного Тіролю

Ця провінція Італії, що має Австрію в якості країни походження, була Ця провінція Італії, що має Австрію в якості країни походження, була спершу створена для захисту мовних та культурних прав південних спершу створена для захисту мовних та культурних прав південних тірольців - її "титульної" німецькомовної більшості. З ними співіснують тірольців - її "титульної" німецькомовної більшості. З ними співіснують дві інших мовних групи: італійців і ще одна дуже маленька, яка дві інших мовних групи: італійців і ще одна дуже маленька, яка складається з мовців ладін і сягає тільки 4% від усього населенняскладається з мовців ладін і сягає тільки 4% від усього населення

Пройшовши в ХХ столітті через важкий і болісний період світових війн, Пройшовши в ХХ столітті через важкий і болісний період світових війн, окупації, анексій та агресивного сепаратизму, відзначеного в певний окупації, анексій та агресивного сепаратизму, відзначеного в певний період актами тероризму, сьогодні період актами тероризму, сьогодні ця територія має високий рівень ця територія має високий рівень самоврядування, свій власний парламент, уряд і президента, і самоврядування, свій власний парламент, уряд і президента, і визнається як "історія успіху", що може слугувати моделлю для визнається як "історія успіху", що може слугувати моделлю для врегулювання міжетнічних суперечок і захисту мовних меншинврегулювання міжетнічних суперечок і захисту мовних меншин

Важлива особливість автономії Південного Тіролю полягає в тому, що Важлива особливість автономії Південного Тіролю полягає в тому, що його статус гарантовано на міжнародному рівнійого статус гарантовано на міжнародному рівні; це закріплено у статті ; це закріплено у статті 2 переглянутого конституційного закону2 переглянутого конституційного закону

Специфіка Південного ТіролюСпецифіка Південного Тіролю

Особливий інтерес являють механізми, що забезпечують Особливий інтерес являють механізми, що забезпечують гарантоване представництво всіх трьох мовних груп в інститутах гарантоване представництво всіх трьох мовних груп в інститутах влади – зокрема, в Парламенті, уряді та всіх державних органах, влади – зокрема, в Парламенті, уряді та всіх державних органах, що діють у провінції що діють у провінції (за винятком Міністерства оборони та (за винятком Міністерства оборони та поліції).поліції).

Кожний державний службовець має бути двомовним; це Кожний державний службовець має бути двомовним; це перевіряють шляхом перевіряють шляхом мовних іспитівмовних іспитів, по складанні яких , по складанні яких видається сертифікат. Його пред'явлення є обов'язковим для видається сертифікат. Його пред'явлення є обов'язковим для новобранців на службу та для просування по службі або новобранців на службу та для просування по службі або переведення на іншу посаду чи в іншу організацію. переведення на іншу посаду чи в іншу організацію. Ця вимога Ця вимога поширюється на всіх працівників, від водіїв до директорів та поширюється на всіх працівників, від водіїв до директорів та керівників департаментівкерівників департаментів, при цьому застосовується принцип , при цьому застосовується принцип “чим вище посада, тим складніший іспит”“чим вище посада, тим складніший іспит”

Деволюція влади в унітарних державах

Деволюція, як і у випадку “асиметричних псевдо-федерацій”, означає наявність окремих територій з автономним статусом у формально унітарній державі

Суттєва відмінність полягає у ступені правового захисту таких утворень: він є нижчим, оскільки зазвичай не закріплений в конституції

Центральна влада у таких випадках просто передає або делегує частину своїх повноважень відповідним автономним органам, при тому може їх змінювати або взагалі відмінити без внесення змін у конституцію

Найвідоміший приклад країни з деволюцією влади – Об’єднане Королівство (Шотландія, Уельс, Північна Ірландія)

Що таке “децентралізація” «Децентралізація» - це делегування виконавчих,

адміністративних повноважень місцевим органам влади відповідно до принципу субсидіарності; цей процес не потребує конституційних гарантій і не передбачає будь-яких законодавчих ініціатив

Принцип субсидіарності означає, що Принцип субсидіарності означає, що рішення завжди рішення завжди повинні ухвалюватися на найнижчому можливому повинні ухвалюватися на найнижчому можливому адміністративному й політичному рівні, адміністративному й політичному рівні, максимально максимально наближеному до громади/громадян. наближеному до громади/громадян. Термін Термін "субсидіарність""субсидіарність" походить з ідеї, що походить з ідеї, що центральна влада центральна влада повинна мати лише допоміжну (субсидіарну) функціюповинна мати лише допоміжну (субсидіарну) функцію, , виконуючи тільки ті завдання, які не можуть бути ефективно виконуючи тільки ті завдання, які не можуть бути ефективно виконані на ближчому до проблеми або місцевому рівнівиконані на ближчому до проблеми або місцевому рівні

Спротив намаганням Спротив намаганням ““федералізуватифедералізувати”” унітарні країни: чому?унітарні країни: чому?

Причину небажання надавати територіальну автономію Причину небажання надавати територіальну автономію меншинам, а також сильного "ірраціонального" спротиву самій меншинам, а також сильного "ірраціонального" спротиву самій ідеї федералізації в Центральній та Східній Європі можна знайти в ідеї федералізації в Центральній та Східній Європі можна знайти в правилах міжнародного визнання нових держав, запроваджених правилах міжнародного визнання нових держав, запроваджених після розпаду СРСР і Югославії після розпаду СРСР і Югославії

Ці правила, оприлюднені т. званою “Комісією Бадінтера” 22 січня Ці правила, оприлюднені т. званою “Комісією Бадінтера” 22 січня 1992, базувалися на принципі 1992, базувалися на принципі uti possidetis uti possidetis (збереження наявного (збереження наявного стану речей) стану речей) іі означали, що означали, що міжнародні кордони нових держав міжнародні кордони нових держав визнаються такими, якими їх мали федеральні республіки СФРЮ визнаються такими, якими їх мали федеральні республіки СФРЮ і СРСРі СРСР

Тобто, Тобто, в міжнародному визнанні було відмовлено будь-якому в міжнародному визнанні було відмовлено будь-якому територіальному утворенню зі статусом нижчим, ніж федеральна територіальному утворенню зі статусом нижчим, ніж федеральна одиниця одиниця (наприклад, автономна республіка, провінція, край, (наприклад, автономна республіка, провінція, край, область тощо) область тощо)

Можливі наслідки подальшого застосування Можливі наслідки подальшого застосування ““принципу кордонівпринципу кордонів”” Бадінтера Бадінтера

В одному з аналізів втілення цього принципу сказано: “В одному з аналізів втілення цього принципу сказано: “Дійсно, Дійсно, це може бути застосоване тільки там, де є внутрішні кордони або це може бути застосоване тільки там, де є внутрішні кордони або адміністративне розділення...адміністративне розділення... Чим більш унітарною є держава, Чим більш унітарною є держава, тим слабше передумови [її розпаду/розділення]тим слабше передумови [її розпаду/розділення] ... ... чим чим більш усталеними є певні адміністративні кордони, тим більш усталеними є певні адміністративні кордони, тим сильніші такі передумови”сильніші такі передумови”

Було також відзначено, що це рішення має Було також відзначено, що це рішення має "відштовхнути "відштовхнути уряди країн регіону від надання меншинам широких прав місцевої уряди країн регіону від надання меншинам широких прав місцевої автономії або запровадження федеральних устроїв як методу автономії або запровадження федеральних устроїв як методу регулювання міжнаціональних відносин. регулювання міжнаціональних відносин. У разі гострої кризи… У разі гострої кризи… наявні субдержавні урядові структури можуть наявні субдержавні урядові структури можуть розглядатися як такі, що мають право встановити свою розглядатися як такі, що мають право встановити свою окрему державність"окрему державність"

Регіональна політика Євросоюзу Політику регіоналізації Європи як офіційного курсу ЄС зазвичай

пояснюють бажанням досягти більш демократичного соціального устрою за рахунок:

- загальної децентралізації; - практичної реалізації принципу субсидіарності (ухвалення

рішень на максимально низькому, наближеному до громади, рівні);

- надання більших можливостей самоврядування з метою збереження самобутності населення тих регіонів, жителі яких мають етнокультурні відмінності від мейнстріму

Проте, намагання очільників ЄС створити “Європу регіонів” і водночас, загальну «пан-європейську» ідентичність, пояснюють також пошуком підтримки для подолання опору урядів національних держав – членів ЄС – виробленню єдиного курсу, єдиної політики ЄС як цілісної спільноти в найважливіших питаннях зовнішньої та внутрішньої політики – безпекової, оборонної, економічної, екологічної тощо

Регіоналізація і сепаратизм “Відцентрові” тенденції у деяких країнах ЄС стали

особливо помітними в останні роки Наприклад, у Каталонії внаслідок дострокових виборів у

жовтні 2012 року сепаратистські політичні сили вперше отримали більшість у законодавчому органі провінції

Важливо, що таку перемогу уможливило об’єднання зусиль правоцентристського консервативного альянсу «Конвергенція і союз», очолюваного президентом Каталонії Артуром Масом, і радикальних націоналістів лівого флангу (депутати від партії «Республіканські ліві Каталонії», ще більшими прихильниками незалежності

Фінансово-економічні й валютні проблеми не були єдиною причиною спалаху каталонського сепаратизму

Додаткові причини зростання каталонського сепаратизму

Зростанню напруження між центральним і провінційним урядами сприяли також події 2009 – 2010 року: новий статут, розроблений і ухвалений парламентом Каталонії, здобувши широку підтримку народного референдуму, був фактично знівельований рішенням Конституційного суду Іспанії; зокрема, залишилася незадоволеною вимога офіційно визнати каталонців окремою нацією

«Олії у вогонь» додали у грудні 2012 року наміри центрального уряду посилити позицій іспанської (кастильської) мови у всіх провінціях включно з Каталонією

Мовне питання у Каталонії є надзвичайно чутливим: каталонська – основа ідентичності і предмет особливої гордості каталонців; будь-які зазіхання на неї сприймаються дуже гостро

Бурхлива реакція населення Каталонії призвела до консолідації парламентської більшості навколо рішення щодо референдуму про незалежність (2014 рік) – з позицій центрального уряду, незаконного і неконституційного

Шотландський сепаратизм Початком політичного процесу відокремлення Шотландії від

Об’єднаного Королівства були регіональні вибори 2007 року, коли після 8-річного домінування лейбористів, перемогу здобула націоналістична Шотландська Національна Партія

У січні 2012 року її лідер, голова шотландського уряду Алекс Сальмонд, оприлюднив намір провести у 2014 році референдум про незалежність

Протягом року точилися інтенсивні консультації і переговори між Единбургом і Вестмінстером, які завершилися у жовтні підписанням Девідом Кемероном і Алексом Сальмондом узгодженого рішення про конкретні деталі проведення такого референдуму

Важливо відзначити, що прихильники курсу на незалежність (не тільки в Шотландії) є водночас палкими прихильниками членства в ЄС; цей чинник відіграє і відіграватиме важливу роль у розвитку подальших подій

Електоральні уподобання у субдержавних одиницях країн ЄС

У сучасних європейських державах цікавим критерієм уявлень про цінність “суверенізації” є електоральні преференції населення відповідних територіальних утворень

Наприклад, у Бельгії (федерація з деякими рисами конфедерації) виборці зазвичай голосують за партії, що представляють лише їхні спільноти; прихильники “бельгійської єдності”, що апелюють і до фламандців, і до валлонців, отримують значно менше голосів

У таких країнах, як Швейцарія, Німеччина (а також Канада та Австралія), загальнонаціональні партії, навпаки, користуються значно більшою популярністю, ніж регіональні

Електоральна поведінка жителів Каталонії та Країни Басків (Іспанія), а також Шотландії (Об’єднане Королівство) схожа з притаманною бельгійцям, що можна вважати індикатором рівня “незалежницьких” настроїв або прагнення до реалізації інших форм самовизначення

ВИСНОВКИ Сучасні європейські країни, включно з державами – членами

ЄС, демонструють широкий набір типів і моделей державного адміністративно-територіального устрою (залежно від складу населення, історичної спадщини та інших причин)

Детальний аналіз “асиметричних псевдо-федерацій” є особливо важливим для України , оскільки він спростовує широко розповсюджене уявлення про те, що “у складі унітарних держава не може бути окремих автономних утворень – таких, як АР Крим”, а також містить приклади “внутрішнього самовизначення” окремих етнокультурних спільнот або “бездержавних націй”

Накопичений Європою як позитивний, так і негативний досвід адміністративно-територіальних реформ і територіального самоврядування необхідно взяти до уваги в процесі підготовки подібних реформ і визначення майбутнього статусу Криму у складі України

Ч. 2. Право на самовизначенняЧ. 2. Право на самовизначенняМіжнародне право (1)Міжнародне право (1)

У міжнародному праві принцип самовизначення як основоположний У міжнародному праві принцип самовизначення як основоположний принцип міжнародних відносин був вперше зазначений в Статуті ООН принцип міжнародних відносин був вперше зазначений в Статуті ООН 1945 року1945 року

Але в пояснювальній доповіді було підкреслено, що ООН Але в пояснювальній доповіді було підкреслено, що ООН дотримується цього принципу тільки тоді, коли "дотримується цього принципу тільки тоді, коли "мова йде про право мова йде про право на самоврядування, а не право на відокремленняна самоврядування, а не право на відокремлення" "

У 1960 році в У 1960 році в Декларації про надання незалежності колоніальним Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам і Резолюції 1514країнам і народам і Резолюції 1514 , Генеральна Асамблея ООН , Генеральна Асамблея ООН проголосила, що проголосила, що ""всі народи мають право на самовизначення; всі народи мають право на самовизначення; завдяки цьому праву, вони вільно визначають свій політичний завдяки цьому праву, вони вільно визначають свій політичний статус”статус”

Але там же сказано: "Але там же сказано: "будь-яка спроба, спрямована на часткове або будь-яка спроба, спрямована на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності повне порушення національної єдності і територіальної цілісності країни є несумісною з цілями і принципами Статуту ООН"країни є несумісною з цілями і принципами Статуту ООН"

Міжнародне право (2)Міжнародне право (2)

У спільній Статті 1 двох Міжнародних Пактів У спільній Статті 1 двох Міжнародних Пактів 19661966 року (про року (про громадянські і політичні права і про економічні, соціальні і громадянські і політичні права і про економічні, соціальні і культурні права) сказано, що "культурні права) сказано, що "всі народи мають право на всі народи мають право на самовизначення. Завдяки цьому праву вони вільно самовизначення. Завдяки цьому праву вони вільно визначають свій політичний статус і вільно здійснюють визначають свій політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвитоксвій економічний, соціальний та культурний розвиток““

У У 19701970 році, році, Декларація ООН щодо принципів міжнародного Декларація ООН щодо принципів міжнародного права стосовно дружніх стосунків і кооперації між права стосовно дружніх стосунків і кооперації між державами відповідно до Статуту ООН державами відповідно до Статуту ООН підтвердила підтвердила Декларацію 1960 р., залишивши без змін і належної уваги всі Декларацію 1960 р., залишивши без змін і належної уваги всі попередні протиріччя та невизначеності, але додавши новий попередні протиріччя та невизначеності, але додавши новий важливий вимір важливий вимір

Міжнародне право (3)Міжнародне право (3) Згідно з цим документом, Згідно з цим документом, самовизначення визнано виправданим самовизначення визнано виправданим у тих у тих

випадках, коли народи "випадках, коли народи "страждають від іноземного поневолення, страждають від іноземного поневолення, домінування та експлуатаціїдомінування та експлуатації". Незважаючи на такий додаток, цією ". Незважаючи на такий додаток, цією декларацією також підкреслено, що вона не означає "декларацією також підкреслено, що вона не означає "виправдання або виправдання або схвалення будь-яких дій, які могли б розчленувати або порушити схвалення будь-яких дій, які могли б розчленувати або порушити територіальну цілісність або політичну єдність суверенних територіальну цілісність або політичну єдність суверенних незалежних держав, які дотримуються принципу рівних прав і незалежних держав, які дотримуються принципу рівних прав і самовизначення народівсамовизначення народів””

Право на самовизначення проголошує також Право на самовизначення проголошує також Заключний Акт Гельсінської Заключний Акт Гельсінської Конференції 1975 рокуКонференції 1975 року. Принцип VIII Заключного Акту включає таке . Принцип VIII Заключного Акту включає таке положення: "положення: "згідно принципу рівних прав і самовизначення народів, всі згідно принципу рівних прав і самовизначення народів, всі народи мають право вільно, без зовнішнього втручання, визначати, народи мають право вільно, без зовнішнього втручання, визначати, якщо і коли вони того бажають, свій внутрішній і зовнішній політичний якщо і коли вони того бажають, свій внутрішній і зовнішній політичний статус, і здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і статус, і здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток так, як вони самі того бажаютькультурний розвиток так, як вони самі того бажають""

Міжнародне право (4)Міжнародне право (4)

Таким чином, саме поняття “право на самовизначення” є доволі Таким чином, саме поняття “право на самовизначення” є доволі суперечливим; плутанини додають термінологічні й концептуальні суперечливим; плутанини додають термінологічні й концептуальні протиріччя: “народи”, “нації” = держави (Ліга Націй, ООН)протиріччя: “народи”, “нації” = держави (Ліга Націй, ООН)

короткий аналіз існуючих документів міжнародного права дозволяє короткий аналіз існуючих документів міжнародного права дозволяє дійти висновку, що загалом, дійти висновку, що загалом, право на самовизначення зовсім не право на самовизначення зовсім не тотожне праву на відокремленнятотожне праву на відокремлення, , залишаючи таку теоретичну залишаючи таку теоретичну можливість тільки для особливих ситуацій та випадків масових можливість тільки для особливих ситуацій та випадків масових брутальних порушень прав людинибрутальних порушень прав людини. .

Проте, Проте, практичного втілення практичного втілення такого права, підтриманого такого права, підтриманого міжнародною спільнотою, навіть у найтяжчих випадках масових міжнародною спільнотою, навіть у найтяжчих випадках масових порушень прав людини навряд чи можна знайти (порушень прав людини навряд чи можна знайти (досить звернутися, досить звернутися, наприклад, до ситуації з курдами, розподіленими державними наприклад, до ситуації з курдами, розподіленими державними кордонами між чотирма країнами, жодна з яких не має наміру кордонами між чотирма країнами, жодна з яких не має наміру підтримати створення незалежної курдської державипідтримати створення незалежної курдської держави))

Реалізація права на самовизначення – Реалізація права на самовизначення – трохи історіїтрохи історії

Перша потужна хвиля національних самовизначень Перша потужна хвиля національних самовизначень відбулася після 1-ї Світової війни внаслідок розпаду відбулася після 1-ї Світової війни внаслідок розпаду багатонаціональних імперій (Австро-Угорської, Отаманської, багатонаціональних імперій (Австро-Угорської, Отаманської, Російської)Російської)

Президент США Вудро Вільсон у своєму зверненні до Президент США Вудро Вільсон у своєму зверненні до Конгресу в травні 1917 року заявив: “народи та землі не Конгресу в травні 1917 року заявив: “народи та землі не повинні більше передаватися від однієї держави до іншої як повинні більше передаватися від однієї держави до іншої як стада тварин або пішаки у грі”стада тварин або пішаки у грі”

Розпад імперій призвів до появи й міжнародного визнання Розпад імперій призвів до появи й міжнародного визнання низки нових незалежних держав, створених на етнічній низки нових незалежних держав, створених на етнічній основі, але в яких опинилися етнічні меншини внаслідок основі, але в яких опинилися етнічні меншини внаслідок розбіжності між кордонами етнічними та державнимирозбіжності між кордонами етнічними та державними

Наслідки 2-ї світової війниНаслідки 2-ї світової війни Подальший розвиток реалізації права на самовизначення Подальший розвиток реалізації права на самовизначення

пов'язаний з процесами деколонізації після Другої світової пов'язаний з процесами деколонізації після Другої світової війнивійни

Протягом усього процесу деколонізації, принцип Протягом усього процесу деколонізації, принцип самовизначення застосовувався до всього населення певних самовизначення застосовувався до всього населення певних територій, які перебували в стані "класичного" колоніалізму, територій, які перебували в стані "класичного" колоніалізму, тобто, географічно віддалених від потужних європейських тобто, географічно віддалених від потужних європейських країн-метрополійкраїн-метрополій

Кордони, довільно нарізані колишніми колоніальними Кордони, довільно нарізані колишніми колоніальними адміністраціями, часто об’єднували досить відмінні народи, адміністраціями, часто об’єднували досить відмінні народи, племена, етнічні та релігійні групи, що спричиняло племена, етнічні та релігійні групи, що спричиняло територіальні й етнічні конфлікти і навіть громадянські або територіальні й етнічні конфлікти і навіть громадянські або міждержавні війниміждержавні війни

Третя хвиля реалізації права на Третя хвиля реалізації права на самовизначеннясамовизначення

Була пов'язана з падінням комуністичного режиму в країнах Була пов'язана з падінням комуністичного режиму в країнах Центральної та Східної Європи та розпадом останньої Центральної та Східної Європи та розпадом останньої величезної багатонаціональної імперії – Радянського Союзувеличезної багатонаціональної імперії – Радянського Союзу

Легітимність нових незалежних держав підтверджена Легітимність нових незалежних держав підтверджена національними референдумами і після того визнана національними референдумами і після того визнана світовим співтовариством (16 грудня 1991 року ЄС ухвалив світовим співтовариством (16 грудня 1991 року ЄС ухвалив Декларацію про головні засади визнання нових незалежних Декларацію про головні засади визнання нових незалежних держав у Східній Європі та Радянському Союзідержав у Східній Європі та Радянському Союзі, посилаючись , посилаючись головним чином саме на головним чином саме на здійснення права на здійснення права на самовизначеннясамовизначення))

Розпад Чехословаччини на дві окремі держави у 1993 році Розпад Чехословаччини на дві окремі держави у 1993 році також був актом політичного самовизначення чехів і словаків також був актом політичного самовизначення чехів і словаків як окремих наційяк окремих націй

ВисновкиВисновки Таким чином, саме поняття “Таким чином, саме поняття “право на самовизначенняправо на самовизначення” є доволі ” є доволі

суперечливим; плутанини додають термінологічні й концептуальні суперечливим; плутанини додають термінологічні й концептуальні протиріччя: “народи”, “нації” = держави (Ліга Націй, ООН), а також протиріччя: “народи”, “нації” = держави (Ліга Націй, ООН), а також лінгвістичні проблеми (переклад з англійської )лінгвістичні проблеми (переклад з англійської )

короткий аналіз існуючих документів міжнародного права дозволяє короткий аналіз існуючих документів міжнародного права дозволяє дійти висновку, що загалом, дійти висновку, що загалом, право на самовизначення зовсім не право на самовизначення зовсім не означає права на відокремленняозначає права на відокремлення, , залишаючи таку теоретичну залишаючи таку теоретичну можливість тільки для особливих ситуацій та випадків масових можливість тільки для особливих ситуацій та випадків масових брутальних порушень прав людинибрутальних порушень прав людини. .

Проте, Проте, практичного втілення практичного втілення такого права, підтриманого такого права, підтриманого міжнародною спільнотою, навіть у найтяжчих випадках масових міжнародною спільнотою, навіть у найтяжчих випадках масових порушень прав людини навряд чи можна знайти (порушень прав людини навряд чи можна знайти (досить звернутися, досить звернутися, наприклад, до ситуації з курдами, розподіленими державними наприклад, до ситуації з курдами, розподіленими державними кордонами між чотирма країнами, жодна з яких не має наміру кордонами між чотирма країнами, жодна з яких не має наміру підтримати створення незалежної курдської державипідтримати створення незалежної курдської держави))

Крим і кримські татариКрим і кримські татари

Згідно з нормами міжнародного права та Згідно з нормами міжнародного права та існуючими практиками, існуючими практиками, населення Криму не населення Криму не може вважатися суб’єктом права на може вважатися суб’єктом права на самовизначеннясамовизначення

Право на самовизначення на своїй історичній Право на самовизначення на своїй історичній Батьківщині мають тільки Батьківщині мають тільки кримські татари як кримські татари як корінний народ Криму/Україникорінний народ Криму/України

Це твердження базується на Декларації ООН про Це твердження базується на Декларації ООН про права корінних народів, де низка статей прямо права корінних народів, де низка статей прямо заявляє про таке правозаявляє про таке право

Статус корінного народу для Статус корінного народу для кримських татаркримських татар

Незважаючи на статті Конституції України, що містять термін Незважаючи на статті Конституції України, що містять термін “корінні народи”, законодавчого закріплення такого статусу “корінні народи”, законодавчого закріплення такого статусу кримських татар не відбувалося протягом усього періоду кримських татар не відбувалося протягом усього періоду незалежності Українинезалежності України

Тільки після анексії Криму Росією, Верховна Рада ухвалила 20-го Тільки після анексії Криму Росією, Верховна Рада ухвалила 20-го березня Постанову березня Постанову “Про Заяву Верховної Ради України щодо “Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави”Держави”, , згідно з якою кримських татар нарешті визнано згідно з якою кримських татар нарешті визнано корінним народом, визнано також їх право на самовизначеннякорінним народом, визнано також їх право на самовизначення

Важливо підкреслити, що Стаття 46 Декларації ООН визнає за Важливо підкреслити, що Стаття 46 Декларації ООН визнає за корінними народами право на корінними народами право на “внутрішнє” самовизначення“внутрішнє” самовизначення, , яке здійснюється в межах існуючих демократичних державяке здійснюється в межах існуючих демократичних держав

Що дає кримським татарам Що дає кримським татарам статус корінного народустатус корінного народу

Важливо підкреслити, що Стаття 46 Декларації ООН Важливо підкреслити, що Стаття 46 Декларації ООН визнає за корінними народами право на визнає за корінними народами право на “внутрішнє” “внутрішнє” самовизначеннясамовизначення, яке здійснюється в межах існуючих , яке здійснюється в межах існуючих демократичних державдемократичних держав

Таке право передбачає гарантії збереження та Таке право передбачає гарантії збереження та розвитку мови, культури, національної ідентичності, а розвитку мови, культури, національної ідентичності, а також гарантоване представництво в органах владитакож гарантоване представництво в органах влади

Більше того, реалізація права на самовизначення Більше того, реалізація права на самовизначення передбачає можливість створення в Криму передбачає можливість створення в Криму кримськотатарської національно-територіальної кримськотатарської національно-територіальної автономіїавтономії

Дякую за увагу!Дякую за увагу!

belitser.n1@gmail.combelitser.n1@gmail.com