1

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВАУЧЕРІВ В

УКРАЇНІ

Підготовлений

Українським інститутом соціальних досліджень

імені Олександра Яременка

березень 2015 р.

м. Київ

2

Зміст _______________________________________________________________

Подяки............................................................................................................................. .......................................... 3 Вступ............................................................................................................................. .............................................. 4 Резюме (основні результати дослідження)......................................................................................... 6 Summary (main results of the survey)......................................................................................................... 13 Розділ 1. Соціальний портрет одержувачів та потенційних одержувачів ваучерів..... 20 Розділ 2. Мотивація одержувачів ваучерів........................................................................................... 27 Розділ 3. Поінформованість населення щодо умов участі........................................................... 33 Розділ 4. Система консультування та оформлення ваучерів ..................................................... 37 Розділ 5. Пошук навчального закладу.................................................................................................... 40 Розділ 6. Результати навчання за ваучерами...................................................................................... 42 Розділ 7. Проблемні питання та шляхи вдосконалення ваучерної програми ................. 44 Висновки та Рекомендації..........................................................................................................................…. 48

3

Подяки

______________________________________________________________________

Склад дослідницької групи:

Дослідницька група від Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра

Яременка: Ольга Балакірєва, канд. соціол. наук, голова правління; Тетяна Бондар, канд. соціол.

наук, директор, Нагорняк Катерина (соціолог), Роман Петречінко (фахівець з управління

проектами сектору збору первинної інформації), Юлія Арабська (сектор опрацювання

первинної інформації), Єрмоленко Наталія (програміст).

Організатор польових робіт у регіонах: Роман Петречінко (фахівець з управління проектами

сектору збору первинної інформації).

Національний консультант: Лідія Ткаченко.

Відповідальний представник ПРООН Олена Іванова – керівник проекту «Підтримка реформи

соціального сектору в Україні»

Головний партнер: Державна служба зайнятості. Особлива подяка за допомогу при розробці

інструментарію, рекрутингу респондентів висловлюється начальнику управління організації

профнавчання та профорієнтації Бондіні Інні Анатоліївні та заступнику начальника

управління – начальнику відділу організації профнавчання та роботи Центру професійно-

технічної освіти Денисовій Ніні Миколаївні.

Висловлюємо щиру подяку всій дослідницькій групі та організаторам регіонального рівня за їх

внесок у дослідження: у рекрутингу респондентів та проведенні опитування.

Особлива подяка усім респондентам за бажання долучитися та зробити свій внесок у

дослідження. Отримана під час інтерв’ю інформація дала змогу визначити прогалини у системі

видачі ваучерів та розробити рекомендації щодо її покращення.

4

Вступ ______________________________________________________________________

У звіті представлені результати соціологічного дослідження, спрямованого на оцінку

функціонування системи ваучерів в Україні, що надаються особам старше 45 років для перепідготовки та підвищення кваліфікації1. Дослідження проведено Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка у лютому 2015 р. на замовлення Програми розвитку ООН та у співпраці з Державною службою зайнятості України.

За результатами першого року реалізації ваучерної програми в Україні 2, попит на

ваучери серед населення не є великим. У 2013 р., з моменту набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці», ваучерною програмою скористалися 20 426 осіб, з них 58% – офіційно зареєстровані безробітні. У 2014 р. було видано 5 746 тис. ваучерів.3 Найчастіше користувачі ваучерами обирають для навчання спеціальності «землевпорядкування», «комп'ютерні системи та мережі», «програмне забезпечення систем», «розробка програмного забезпечення», або робітничі професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва», «електрогазозварювальник», «плодоовочівник», «водій навантажувача». Найбільшу кількість ваучерів за 2014 рік було видано в Донецькій (624 ваучерів), Полтавській (620), Дніпропетровській (608), Кіровоградській (456), Запорозькій (455), Львівській (352 ваучерів) та інших областях.

Для оцінки функціонування системи видачі ваучерів проведено структуровані та напівструктуровані глибинні інтерв’ю з представниками трьох цільових груп:

Структуровані інтерв’ю:

1) учасники ваучерної програми (одержувачі ваучера) – з метою з’ясувати їх мотивації звернення до центру зайнятості та оформлення ваучера, проблем і перешкод при оформленні й використанні ваучера, оцінити результативність навчання;

2) потенційні учасники ваучерної програми – для оцінки рівня обізнаності щодо ваучерної програми, їх готовності стати учасником програми, з’ясування причин неготовності;

Напівструктуровані глибинні інтерв’ю:

3) співробітники місцевих центрів зайнятості (структуровані інтерв’ю) – з метою оцінити рівень обізнаності населення щодо ваучерної програми, готовності навчальних закладів брати участь у ваучерній програмі, досвід взаємодії з центром зайнятості, проблемні питання провадження ваучерної програми; з’ясувати причини невикористання одержаних ваучерів.

У додатках до звіту наведено методологію, інструментарій та результати соціологічного опитування. Дані подано в особах, оскільки кількість опитаних є невеликою та нерівномірною

1 Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку

праці : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 207 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/207-2013-%D0%BF. 2 Ткаченко Л. Швидка оцінка ваучерної системи в Україні : початковий звіт нац. консультанта / Л.

Ткаченко ; ПРООН. – Київ, 2014. – С. 37. 3 Статистичні дані Державної служби зайнятості станом на лютий 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list/category?cat_id=30543.

5

для порівняння відповідей серед різних цільових груп респондентів у відсотках. Розподіли за регіонами подаються у випадках, коли відмінності у відповідях були істотними для того, щоб свідчити про регіональні особливості.

У тексті звіту наводяться цитати з глибинних інтерв’ю з співробітниками центрів зайнятості для підтвердження аргументації та узагальнення результатів дослідження. На основі отриманих результатів розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи ваучерів в Україні. Результати соціологічного дослідження використані експертами для розроблення рекомендацій з урахуванням міжнародного досвіду та успішних прикладів впровадження ваучерної системи в Бельгії, Німеччині, Нідерландах, Італії, Греції, Латвії, Болгарії, Польщі 4.

4 Schwegler-Rohmeis W. The rapid assessment of the voucher system in Ukraine / W. Schwegler-Rohmeis ;

UNDP. – Кiev. – 2014. – Р. 80.

6

Резюме (основні результати дослідження) ______________________________________________________________________

Соціологічне дослідження щодо функціонування системи навчання за ваучерами, що

надаються особам старше 45 років для перепідготовки та підвищення кваліфікації, було проведено Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка у лютому 2015 р. на замовлення Програми розвитку ООН та відповідно до запиту Державної служби зайнятості України. Методологічні засади дослідження Мета дослідження: оцінка дієвості системи ваучерів на професійне навчання осіб старше 45 років, розроблення рекомендацій з її вдосконалення. Регіони, цільові групи та методи опитування

Область опитування Цільові групи

Одержувачі ваучерів

Потенційні одержувачі

Співробітники центрів зайнятості5

Запорізька 26 20 4 Кіровоградська 24 20 4 Львівська 20 20 4 Всього опитано, осіб 70 60 12

Метод опитування

Індивідуальне інтерв’ю «віч-на-віч»

і телефонне опитування за

місцем перебування, навчання або проживання респондента

Індивідуальне інтерв’ю «віч-на-віч»

з відвідувачами на момент їх

перебування у центрі зайнятості

Глибинне інтерв’ю

Соціальний портрет одержувачів та потенційних одержувачів ваучерів та доступність ваучерної програми

Загальна характеристика опитаних респондентів

Серед одержувачів ваучера (всього 70 осіб) 36 наразі навчаються, а 11 вже завершили навчання за ваучером; 15 осіб отримали ваучер, але не використали його; планують навчатися 7 осіб, з них 5 вже визначилися з навчальним закладом, в якому будуть навчатися; 1 особа не завершила навчання (не змогла суміщати роботу з навчанням). Основні причини невикористання ваучера – не змогли знайти необхідний навчальний заклад (7 осіб), запропонований перелік професій був надто вузьким (4 особи), важко було суміщати роботу та навчання (2 особи), не вистачило часу (90 днів) для того, щоб укласти договір з навчальним закладом (2 особи).

Потенційні користувачі ваучера (всього 60 осіб) – відвідувачі центрів зайнятості віком

від 45 до 59 років; переважно особи із статусом безробітного або звернулися за його оформленням.

5 Залучені до системи надання ваучерів (консультують та/або оформлюють ваучер клієнтам центру

зайнятості).

7

Вікові особливості

Серед одержувачів і потенційних одержувачів ваучерів переважають особи віком від 45 до 49 років (відповідно, 39 та 22 особи), менш представлені вікові категорії 50–54 роки (відповідно, 18 та 19 осіб) і 55–59 років (відповідно,13 і 19 осіб).

Гендерні особливості

Серед одержувачів ваучерів було опитано 41 жінка та 29 чоловіків, серед потенційних одержувачів – 30 жінок та 30 чоловіків. На думку співробітників центрів зайнятості, більшість професій, які можна обрати за ваучером, є «чоловічими»: водій навантажувача, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, будівельник, столяр тощо. Перелік професій, які можуть обрати жінки, є доволі обмеженим: плодоовочівник, робітник фермерського господарства, землевпорядкування, соціальна робота, сестринська справа тощо. Водночас деякі опитані співробітники ЦЗ зауважують, що за ваучерами частіше звертаються жінки, оскільки вони є соціально активнішими, ніж чоловіки, у них підвищення кваліфікації більше пов’язане з отриманням вищої заробітної плати та зміцненням позицій на робочому місці. Жінки загалом частіше, ніж чоловіки, звертаються до послуг державної служби зайнятості, зокрема становлять більшість серед зареєстрованих безробітних (станом на 2014 р. – 275 420 з 512 196 зареєстрованих безробітних). Водночас в загальній кількості одержувачів ваучерів жінки усе ж становлять меншість.

Освітні особливості

Серед одержувачів ваучерів більшість респондентів закінчили вищий навчальний заклад (37 осіб), зокрема за такими спеціальностями, як педагог, бухгалтер, інженер-будівельник. Продовжували професійне навчання після одержання диплому – 22 одержувача ваучерів, з них працювали за одержаною спеціальністю – 19 осіб.

Серед потенційних одержувачів половина опитаних закінчили професійно-технічне училище (29 осіб), зокрема за такими спеціальностями як повар-кондитер, кухар, водій-тракторист, тракторист-машиніст тощо. Технікум закінчили 15 осіб – бухгалтерський облік та аудит, продавець продовольчих товарів, механік тощо. Інститут закінчили 18 осіб за спеціальностями педагог, геолог, економіст-математик, інженерний радіотехнік, технік-технолог тощо. Меншість з них продовжували професійне навчання (11 осіб), працювали за одержаною спеціальністю – 10 осіб.

Половина опитаних одержувачів ваучерів (35 осіб) відповіли, що проходили додаткові курси підвищення кваліфікації (перепідготовки). Серед них третина респондентів пройшли один курс, більше половини (19 з 35 осіб) – від 2 до 4 курсів. Дещо частіше ствердну відповідь щодо проходження курсів підвищення кваліфікації надавали респонденти, які закінчили вищий навчальний заклад.

Серед респондентів, що є потенційними одержувачами ваучерів, частка осіб, які проходили додаткові курси підвищення кваліфікації, становить третину, більшість серед них пройшли декілька курсів.

Особливості за місцем проживання

Серед опитаних одержувачів ваучера більшість проживає в районному центрі (36 осіб); серед потенційних одержувачів – в обласному центрі (24 особи). На думку співробітників ЦЗ, мешканці сіл звертаються за ваучерами рідше, ніж мешканці міст. Це пов’язано з витратами на дорогу до навчального закладу, оренду житла та іншими додатковими витратами. Тому ваучерна програма для осіб, які живуть у сільських населених пунктах, є менш доступною.

8

Статус одержувачів ваучера на ринку праці

Перед отриманням ваучера 53 одержувача мали роботу, 12 одержувачів були зареєстровані як безробітні в центрі зайнятості, 1 жінка не працювала та не шукала роботу та 1 жінка була в декретній відпустці (3 особи не відповіли на запитання щодо статусу зайнятості). Мотивація одержувачів ваучерів до професійного навчання та готовність потенційних одержувачів звернутися за ваучером

Головними причинами участі у ваучерній програмі для більшості опитаних одержувачів є бажання особистого розвитку (43 особи) та отримання кращих можливостей для кар’єрного просування (28 осіб).

Понад три чверті опитаних одержувачів зазначили, що під час участі у ваучерній програмі відчували підтримку з боку свого соціального оточення, зокрема, роботодавців (надання відпустки на період навчання, сесії тощо), сім’ї, друзів, знайомих, родичів, колег.

Серед опитаних відвідувачів ЦЗ, які за віком можуть вважатися потенційними одержувачами ваучера, три чверті не відчувають потреби подальшого навчання. Дещо частіше про таку потребу повідомляють представники вікової категорії 45–49 років (9 осіб), а також опитані, які завершили навчання у вищому навчальному закладі (6 осіб).

Потенційні одержувачі ваучерів вказали один або кілька мотиваційних чинників, які могли би спонукати їх пройти перепідготовку чи підвищити кваліфікацію, головні з таких чинників – можливість одержати вищу заробітну плату (23 особи) та бажання особистого розвитку (12 осіб); 6 осіб вказали, що їх це не цікавить можливість проходження професійної перепідготовки. Серед обставин, які можуть заважати пройти перепідготовку чи підвищення кваліфікації, респонденти найчастіше називали потребу в коштах на навчання (34 особи), стан здоров’я та брак часу через роботу (по 11 осіб).

Говорячи про чинники, які можуть впливати на навчальну активність осіб віком від 45 років, співробітники ЦЗ передусім підкреслюють роль суб’єктивного фактора – наявність у людини активної життєвої позиції отримувати нові професійні знання. В окремих випадках рішення про участь у ваучерній програмі приймається людьми після 45 років під тиском роботодавця, або ж через загрозу втратити роботу.

За словами співробітників центрів зайнятості, особи старше 45 років загалом менше, ніж особи віком 30–35 років, цікавляться можливостями перепідготовки та підвищення кваліфікації. Власний вік часто сприймається як такий, коли вже пізно навчатися, важко працевлаштуватися, складніше щось міняти у своєму житті та конкурувати на ринку праці з молодими спеціалістами. Часто цьому сприяють і певні життєві обставини, наприклад: відсутність часу через потребу доглядати господарство (особливо у сільській місцевості), виховувати дітей тощо. Проте, на думку співробітників ЦЗ, якщо особам старше 45 років розповідати про конкретні успішні випадки перепідготовки та наводити приклади результату такого перенавчання, зацікавленість в отриманні ваучера зростає. Враховуючи розпочате у 2011 р. підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років і велику ймовірність подальшого підвищення пенсійного віку жінкам і чоловікам до 65 років, до виходу на пенсію особа віком 45 років може пропрацювати ще 15–20 років.

На думку співробітників ЦЗ, для потенційних одержувачів ваучерів важливими можуть бути такі аспекти, як збереження робочого місця, підвищення кваліфікації, бажання залишатися компетентними у своїй справі та бути на одному професійному рівні з молодими спеціалістами, отримувати вищу заробітну плату, мати професію, що користується попитом на

9

ринку праці тощо. Тобто людей значною мірою стимулює до навчання наявність чіткої перспективи подальшого застосування отриманих знань і навичок.

На думку співробітників ЦЗ, особи з вищою освітою частіше звертаються та цікавляться

можливістю отримати ваучер, оскільки мають більший вибір щодо форм навчання та професій із затвердженого переліку. Наприклад, такі спеціальності, як інженерія програмного забезпечення, комп’ютерні системи та мережі, програмне забезпечення систем, будуть доступнішими для осіб з вищою освітою. Такі робітничі професії, як тракторист, електрогазозварник, землевпорядник, обирають переважно ті, хто має професійно-технічну освіту.

Згідно з умовами видачі ваучера, особа повинна обов’язково мати професійно-технічну чи вищу освіту. Проте співробітниками ЦЗ зазначалося, що особи старше 45 років з базовою середньою або повною загальною середньою освітою теж бажають отримати нову професію.

Поінформованість населення щодо умов участі у ваучерній програмі

Серед одержувачів ваучера 42 респонденти дізналися про можливість одержати ваучер

від співробітників Державної служби зайнятості, а кожен п’ятий опитаний – від знайомих чи колег. Якщо перший спосіб дізнатися про ваучерну програму, насамперед, притаманний мешканцям районних центрів і сіл, то другий – респондентам з обласних центрів.

На момент звернення до ЦЗ детально обізнаними щодо ваучерної програми були лише 9

респондентів, більшість серед них були мало поінформовані: 27 респондентів мали загальні уявлення щодо ваучерної програми, 14 респондентів чули лише про можливість одержання ваучера, а 20 осіб взагалі нічого не знали про ваучерну програму. Більшу обізнаність щодо ваучерної програми виявляють респонденти 45–49 років, мешканці обласних центрів.

Звертаючись до центру зайнятості за інформацією про ваучерну програму, респонденти

частіше хотіли дізнатися про право участі у цій програмі, необхідний перелік документів, професій та форм/видів навчання, рідше – про порядок оформлення ваучера, а також про перелік навчальних закладів і способів їх пошуку. Практично усі респонденти вказали, що не відчували жодного дискомфорту при спілкуванні із співробітниками ЦЗ.

Серед опитаних відвідувачів ЦЗ, які за віком можуть вважатися потенційними

одержувачами ваучера, понад дві третини раніше (до моменту опитування) не чули про систему навчання за ваучерами, що надаються особам старше 45 років. Тих, хто про неї чув, більше серед представників вікової групи 55–59 років та серед респондентів, які закінчили вищий навчальний заклад. Також більшість респондентів, які обізнані з програмою, повідомили, що вперше дізналися про неї від співробітників Державної служби зайнятості та з інформації на сайті Державної служби зайнятості України. Детальні знання про умови ваучерної програми мали тільки 2 потенційних учасника. Більшість опитаних не знають, що всю інформацію про навчання за ваучерною програмою можна отримати в ЦЗ.

Опитані співробітники ЦЗ в цілому схильні давати завищену оцінку поінформованості

населення щодо ваучерної програми, оскільки самі ведуть роз’яснювальну роботу та намагаються показати її ефективність. Вони також запевняють, що інформація про ваучери розміщена на сайті ЦЗ і є доволі змістовною. Проте усі співробітники ЦЗ наголошують на необхідності комплексного використання різноманітних засобів інформування: подання публікацій у місцеву пресу, проведення семінарів з цільовими групами, а також з роботодавцями, поширення роздаткового матеріалу, виїзди у сільську місцевість тощо.

10

Система консультування та оформлення ваучерів

Більшість опитаних співробітників ЦЗ вказали, що працюють з ваучерною системою близько двох років, тобто від моменту її започаткування. Найскладнішим був перший рік через брак інформації. Частіше опитані суміщають функції інформування, проведення роз’яснювальної роботи та оформлення й видачі ваучерів.

За словами співробітників ЦЗ, у загальному потоці звернень до центрів зайнятості, частка

осіб, які звертаються за консультаціями щодо ваучерної програми, становить 1–10% від загального числа клієнтів віком старше 45 років. Але під час вступної кампанії частка звернень зацікавлених у ваучерній системі може досягати 50% від загального числа клієнтів віком старше 45 років.

Найчастіше у клієнтів виникають питання щодо вибору навчального закладу, загальних

умов ваучерної програми, уточнення переліку спеціальностей. У цілому, на думку працівників центрів зайнятості, ваучерна програма не викликає труднощів сприйняття чи непорозумінь з боку населення. У деяких випадках виникають непорозуміння щодо оплати навчання, адже ваучер не завжди повністю покриває витрати. Іноді клієнти висловлюють побоювання щодо необхідності відшкодування вартості навчання у майбутньому, маючи певну недовіру, що ваучер може бути виданий їм безкоштовно. Водночас частина клієнтів, які у своєму зверненні були мотивовані саме тим, що навчання є безкоштовним, замислившись над своїм майбутнім, не можуть вирішити, чи їм це потрібно. Невдоволення клієнтів щодо будь-якого з аспектів програми є рідкістю та стосується переважно обмеженого переліку спеціальностей, тривалості навчання, необхідності збирати документи.

На думку співробітників ЦЗ, рішення про участь у програмі у багатьох випадках

приймається особою ще до консультації. Рішення про вибір навчального закладу одержувачі ваучерів приймають, зазвичай, до подання заяви до ЦЗ або в період оформлення.

Більшість опитаних співробітників ЦЗ зазначили, що інформацію щодо основних умов та

порядку отримання ваучера може надати будь-який працівник центру, детальну консультацію – спеціаліст з профорієнтації або він сам.

Усі співробітники ЦЗ повідомляють, що при оформленні ваучерів жодних проблем не

виникає, посилаючись на те, що процедура чітко прописана та відпрацьована, про законодавчі зміни чи доповнення своєчасно повідомляють з Державної служби зайнятості чи обласного центру зайнятості. З боку клієнтів відсутні випадки невдоволення на будь-якому етапі оформлення. Лише у поодиноких випадках, за словами опитаних співробітників ЦЗ, існують затримки чи відмови у видачі ваучера (переважно через невідповідність клієнтів умовам програми). Для одержання ваучера клієнтам потрібно здійснити, щонайбільше, 5 візитів до служби центру зайнятості, зазвичай вистачає 2–3 відвідування. Збільшення кількості візитів можливе, зокрема, через потребу клієнта в отриманні додаткової консультації. На відвідування ЦЗ для отримання ваучера в більшості випадків було витрачено до 40 хвилин часу.

Майже усі опитані одержувачі ваучерів зазначали, що не відчували жодного

дискомфорту при спілкуванні із співробітниками центру зайнятості. Лише в поодиноких випадках зазначалося про зверхнє ставлення з боку співробітників центрів зайнятості, випадки ігнорування запитань, відсутності допомоги в пошуку потрібного навчального закладу, неповну інформацію про університет, до якого збиралися вступати.

11

Взаємодія центру зайнятості та навчальних закладів у межах ваучерної програми За словами опитаних співробітників ЦЗ, відвідувачі центрів зайнятості мають

можливість отримати інформацію щодо переліку навчальних закладів в їх області або районі, включаючи повну назву, місце розташування та контактні дані. Для цього створені спеціальні папки з переліком навчальних закладів, які знаходяться біля інформаційних стендів, кольорові буклети, де є перелік професій. Співробітники надають клієнтам список навчальних закладів, з якого вони обирають підходящий для себе. На прохання клієнтів, співробітники ЦЗ можуть допомогти обрати заклад, зокрема зателефонувати до навчального закладу та дізнатися про набір групи для навчання.

За словами співробітників ЦЗ, скарг з приводу того, що одержувачі ваучерів не можуть

укласти договір з навчальним закладом, або відмов приймати на навчання учасників ваучерної програми не було.

Навчальні заклади повністю дотримуються умов ваучерної програми, порядок

виконання яких надсилають центри зайнятості, зокрема необхідний пакет документів, який має готувати та передавати до ЦЗ навчальний заклад після укладання договору з одержувачем ваучера.

На думку співробітників ЦЗ, навчальні заклади зацікавлені в прийомі на навчання

учасників ваучерної програми, оскільки це є додатковим доходом для самого закладу та додатковим набором студентів/слухачів. Якщо молоді студенти стаціонарної форми навчання можуть не відвідувати пари, то одержувачі ваучерів ставляться до навчання відповідальніше, намагаються не пропускати заняття, краще готуються до іспитів тощо.

Проте проблема вступу учасників ваучерної програми до навчальних закладів може бути

пов’язана з обмеженим ліцензійним обсягом прийому студентів, недостатньою сумою коштів ваучера, щоб покрити всю вартість навчання, недостатньою кількістю осіб, щоб відкрити групу тощо.

Пошук навчального закладу та результати навчання за ваучером

Пошук навчального закладу одержувачами ваучерів

Більшість тих, хто має ваучер та планує навчатися (4 особи), та ті, хто навчається зараз

(19 осіб), з навчальним закладом визначилися до того, як подали заяву до ЦЗ на отримання ваучера. Серед тих, хто завершив навчання, період визначення навчального закладу збігся з періодом оформлення ваучера (7 осіб). Це означає, що клієнти центру зайнятості перед отриманням ваучера вже мали уявлення про те, де будуть навчатися. Пошук тривав від одного до двох днів за допомогою звернень до ЦЗ, до сайтів навчальних закладів та родичів, знайомих, колег.

Більшість одержувачів ваучерів не відчували труднощів при вступі та дискомфорту при

спілкуванні з представниками навчального закладу. Лише в поодиноких випадках зазначалося про відсутність вчасної та вичерпної інформації щодо умов вступу, обмежену кількість закладів, в яких можна навчатися за кошти, рівні вартості ваучера. Один респондент (з міста Мелітополь, Запорізької області) зазначив, що йому бракувало навичок з володіння сучасними навчально-інформаційними технологіями і важко було сприймати українську мову викладання, також він відчував дискомфорт від того, що викладачі молодші за студентів.

Серед тих, хто навчається за ваучером сьогодні, найпопулярнішими спеціальностями є

соціальна робота (16 осіб), програмне забезпечення систем (8 осіб). Переважно це жінки віком

12

45–49 років. Серед тих, хто завершив навчання, – бджоляр (4 особи – чоловіки віком 55–59 років) та електрогазозварник (4 особи – чоловіки віком 45–49 років). Перепідготовка для отримання нової спеціальності, професії є найпопулярнішим видом навчання серед більшістю одержувачів ваучера (47 осіб). За заочною формою навчаються або проходили навчання 25 осіб. Додатковими витратами для одержувачів ваучера є оплата за проїзд на навчання (30 осіб).

Левова частка потенційних одержувачів ваучерів, у випадку залучення до ваучерної

програми, надали б перевагу заочній (40 осіб) та дистанційній (11 осіб) формам навчання.

Оцінка результатів навчання одержувачами ваучерів Ті, хто завершив навчання (7 із 47 респондентів), вважають, що змогли досягти бажаного

результату, мають надію отримати його у майбутньому – 2 особи. 16 осіб, які навчаються сьогодні, вважають, що досягли очікуваного результату, 20 осіб сподіваються відчути результат у майбутньому. Більшість опитаних (60 із 70 одержувачів ваучерів) рекомендували б своїм знайомим, друзям, родичам чи колегам скористатися ваучерною програмою.

Одержувачі ваучерів стали впевненіше почувати себе серед колег (16 осіб), змогли

знайти нових друзів (10 осіб). В окремих випадках респондентами зазначалося про отримання нової роботи з кращими умовами праці (4 особи), отримання нових важливих знань, необхідних в роботі (4 особи), підвищення на посаді (3 особи), офіційне працевлаштування та підвищення заробітної платні (по 2 особи), можливість додаткового заробітку (1 особа). Більшість тих, хто завершив навчання, мають роботу, яка пов’язана з отриманою за допомогою ваучера спеціальністю (6 з 11 респондентів); серед тих, хто ще навчається – 25 осіб з 36 респондентів). Також 38 із 47 респондентів, які завершили навчання чи навчаються зараз зазначили, що зможуть використовувати отримані знання у своєму повсякденному житті.

13

Summary (main results of the survey)

______________________________________________________________________

The sociological study of the voucher’s system functioning for retraining and training, which is provided to persons older than 45 years, was conducted by the Ukrainian Institute for Social Research named after Oleksandr Yaremenko upon the commission of the United Nations Development Programme in Ukraine (UNDP) on request of the State Employment Service.

Methodology of the study

Objective: to evaluate the efficiency of the voucher’s system for professional training of persons aged above 45 years, to develop proposals and recommendations for its modification.

Regions, target groups and survey techniques

Region of survey

Target groups

Voucher receivers Potential receivers Staff of

employment centers 6

Zaporiz’ka 26 20 4 Kirovograds’ka 24 20 4 Lvivs’ka 20 20 4 Total interviews conducted

70 60 12

Survey techniques

"face-to-face" and phone interviews in the place of respondent’s residence, training

"face-to-face" interviews with the visitors of the employment centers

In-depth interviews

Social profile of the receivers and potential receivers of vouchers. Accessibility of the voucher programme

General characteristics of respondents

Among the voucher’s recipients (70 persons), 36 persons are currently entrolled in educational programs with the voucher, 11 persons completed their studies using the voucher, 15 persons did not use the voucher at all, 7 persons received vouchers and intend to study (5 of them have selected the educational institution), 1 person did not complete the studies (couldn’t combine work with studies). Major reasons for not using the voucher include: inability to find an eligible institution (7 persons); a narrow list of professions offered by the voucher system (4 persons); difficult to combine work and studies (2 persons); not enough time (90 days) to sign a contract with the institution (2 persons).

Potential voucher users (60 persons), who were also interviewed, either visited the employment center to register for their unemployment status, or had a scheduled appointment to confirm their unemployed status.

6 Included into the system of vouchers (conduct advisory services or/and make vouchers for the clients of the

Employment Centre).

14

Age characteristics

Among the recipients and potential recipients of the vouchers are the visitors of employment centers aged 45-49 years (39 and 22 persons respectively), while more senior age groups are less represented (18 and 19 people of 50-54; 13 and 19 respondents aged 55-59).

Gender characteristics

41 women and 29 men were interviewed as the voucher’s recipients, and 30 women and 30 men were interviewed as potential recipients. According to the personnel of the Employment center (EC), most professions on the list of the voucher’s programme can be characterized as "masculine": forklift driver, mechanic of agricultural machinery and equipment, constructor, carpenter, etc. The number of professions for women is rather limited: employee of farm households, land manager, social worker, nurse, etc. However, according to the experience of the EC staff (Lviv region), the percentage of women taking vouchers is higher than men, asfemale receipients can be characterized as more socially active, more eager to increase qualification for the purpose of the job retention or salary increase. According to the data of the State Employment Centre, women, in general, are increasingly applying to the Employment Centers. They are the majority of the registered unemployed (by 2014 – 275 420 among 512 196 of the registered unemployed persons). Meanwhile, in the total number of voucher recipients women constitute a minority.

Educational features

Among the voucher recipients, the majority of respondents (37 people) completed higher education, mostly with the following specialties: teacher, accountant, and construction engineer. 22 recipients continued the study after obtaining the diploma, 19 of them worked according to the obtained specialization.

Among potential receivers, half of the respondents have completed vocational schools (29 respondents) with such specialties as a pastry cook, cook, driver, tractor driver etc. There were 15 respondents, who completed technical college with specializations in accounting and audit, food vending, mechanics etc. In addition, there were 18 persons who had higher education with specialization in pedagogics, geology, economics, mathematics, radio engineering, and technology.

The minority of them continue their studies after obtaining the diploma (11 people), 10 of them were employed according to the obtained specialization.

Half of the voucher recipients (35 persons) said that they completed additional courses aimed at increasing their qualification (retraining). Among them, one third of the respondents completed 1 course, and more than a half of respondents (19 among 35 people) – 2 or 4 courses. The respondents with university degree more often than others mentioned about their studying on training courses for qualification upgrade. Among potential vouchers’ recipients one third of the respondents completed additional courses for qualification upgrade. Most of them had to complete a few courses.

Features of the recipients and potential recipients of vouchers by the place of residence

The majority of the respondents live in the towns which are “rayon centers” (36 people); potential recipients reside in the cities which are “oblast centers” (24 people). According to the staff of EC, the residents of the rural area seek vouchers less than urban residents. This is due to the additional costs associated with traveling to the educational institution, paying for housing rent and other related costs. Therefore, the voucher program is less affordadble for the persons living in rural areas.

15

Employment status of the voucher’s recipients on the labor market

Before receiving the voucher, 53 recipients were employed, 12 were registered as unemployed at the Employment Center, 1 woman was not working and not looking for a job, and one woman was on a maternity leave (3 people did not respond to the question about their employment status).

Motivation of the vouchers’ recipients for professional training and potential recipients’ readiness to receive a voucher

The main reasons for participation in the voucher program for the majority of the recipients include willingness for personal development (43 respondents) and better chances for career advancement (28 respondents).

More than three-quarters of the respondents said that while participating in the voucher programme they felt support from their social environment, in particular from employers (granted leave for the period of studying and exams, etc.), from family members, friends, acquaintances, relatives and colleagues.

Among the interviewed visitors of EC who due to their age can be considered as potential

voucher recipients, three-quarters do not feel a need for further training. More often the need is reported by the representatives of the 45-49 age group (9 people), and respondents who completed training in a higher educational institution (6 people).

Potential vouchers recipients indicated one or more of the motivational factors that would cause them to improve their professional skills or to be retrained. Key factors include opportunities for salary increase (23 respondents) and personal development (12 respondents); the rest were not interested in it (6 respondents). Among the circumstances that could interfere with retraining or professional training, the respondents most often mentioned the need of additional funds for education (34 respondents), health status and lack of time due to the work load (11 respondents)

Speaking about the factors that may affect the educational activity of persons aged 45 years, employees of EC, first of all, emphasize the role of the subjective factor – personal choice of active life and willigness to gain new professional knowledge. In some cases, decisions to participate in the voucher programme are made by the people elder than 45 years under the pressure from the employer, or through the threat of losing their jobs.

According to the staff of Employment Centers, recipients over 45 years old are less interested in retraining opportunities and qualification upgrade than those who are 30-35 years of age. Own age is often perceived as such when it is too late to study, hard to find a job, harder to change something in their lives and to compete in the labour market with young professionals. Often it is influenced by certain life circumstances, such as lack of time due to the need to keep the house and farm (particularly in rural areas), to raise children etc. However, according to the EC staff, if persons over 45 years old are told about specific cases of successful retraining, illustrated with examples of this retraining, they tend to demonstrate increased interest in receiving the voucher. Considering the recent raise of retirement age for women up to 60 years and greater likelihood of further raising of the retirement age for women and men up to 65 years, a person aged 45 years can work for at least another 15-20 years until his/her retirement. According to the EC staff, some aspects can be important for potential recipients of vouchers, e.g. job retention, professional development, willigness to remain competent in their field and be on the same professional level with young professionals, increased salary, obtaining a profession that is in demand on the labour market, etc. This means people are more motivated to study when there are clear prospects for further application of the acquired knowledge and skills.

According to the staff of the EC, those with higher education express higher interest and apply more frequently for the voucher’s programme, as they have a wider selection of forms of education

16

and professions from the approved list. For example, specializations such as software engineering, computer systems and networks, software systems development, will be more accessible for persons with higher education. Such working professions as a tractor driver, welder, bound settler are mainly chosen by those who have vocational education.

Under the terms of the issuance of the voucher, the elegible person must have at least a vocational education or higher degree. However, the EC staff noted that persons over 45 years of age with basic secondary or completed secondary education also want to obtain a new profession.

Public awareness of the participation terms in the voucher’s programme

Among the voucher’s recipients, 42 respondents learned about a possibility to obtain the voucher from the staff of the State Employment Center (mostly in smaller cities and rural areas), and every fifth respondent – from friends or colleagues (mostly, in big cities).

When applying to the Employment Center, only 9 respondents demonstrated thorough knowledgeof the voucher programme, however most of the respondents were less or not informed about it: 27 respondents had a general idea of the voucher system, 14 respondents heard about the possibility of receiving the voucher, and 20 people knew nothing about the voucher program. Greater awareness of the voucher program was declared by the respondents of 45-49 years, residing in the oblast centers.

When requesting information on the voucher programme, respondents often wanted to know about their right to participate in this programme, the list of required documents, the list of professions and forms/ types of training, and less often they wanted to lrena about the order of the voucher registration, the list of schools and ways to search for them. Almost all respondents indicated that they felt no discomfort when communicating with the staff of the Employment Center.

Among the interviewed visitors of EC, who can be considered as potential voucher recipients due to their age, more than two-thirds have not heard about the system of training vouchers for persons over 45 years of age before participating in the study. Those, who have heard about it, were mostly among 55-59 age group andrespondents who have completed higher education. Also, the majority of respondents who are informed about the programme noted that they lernt for the first time about it was from the EC staff and/or from the website of the State employment service of Ukraine. Only 2 potential participants could tell detailed information about the terms of the voucher programme. The majority of the respondents did not know that all the information about the training voucher programme can be found in the EC.

Interviewed staff members of the EC generally tend to give overestimated evaluation of the

public awareness about the voucher’s programme, because they lead explanatory work themselves and try to show their efficiency. They also claim that the information about vouchers is posted on the website of Employment Centre and is quite substantial. However, all the staff members of the EC emphasize the need for comprehensive use of various information tools, such as local media, workshops with target groups and employers, distributing hand-outs, retreats in rural areas, etc.

The system of consulting and registration of the voucher

Most of the interviewed staff members of the EC indicated that they are working with the vouchers’ system nearly for 2 years, i.e. since its introduction. The most difficult was the first year due to the lack of information. Most respondents combine the functions of informing, leading explanatory work, and vouchers registration and issuance.

According to the EC staff, in the general flow of appeals to the employment centers, the number

of people who seek advice on voucher schemes is 1–10% of the total number of clients over the age of

17

45 years. But during the admission campaign, the number of requests from those who are interested in the voucher system can reach up to 50% of the total number of clients over the age of 45 years.

More often people enquire about the selection of institutiona, general terms of the voucher

programme, and the list of professions. In general, according to the employment centers staff, information about the voucher programme does not cause difficulties in perception or misunderstanding among the population. In some cases there is misunderstanding regarding tuition, because the voucher does not always cover full tuition.

Sometimes clients express concerns about the need to offset the cost of training in the future,

having certain mistrust that the voucher can be issued free of charge. At the same time, some clients, who were motivated by the fact that the training is free, while thinking about their future, cannot decide why they need it. Customer dissatisfaction on any aspect of the program is rare and mainly concerns a limited list of specializations, duration of the study, and the need to collect documents.

According to the EC staff, in many cases the decision to participate in the programme is made by

a person before the consultation. Recipients of vouchers make decision about an educational insitution before applying for the voucher at the Employment Center or during registration.

Most of the EC staff noted that basic information on the terms and procedure for obtaining a

voucher can be provided by any employee of the employment center. Detailed consultation can be provided by the specialist on professional orientation or the interviewed EC staff.

All the EC employees reported that absence of problems during the process of issuing vouchers,

referring to the fact that the procedure is clearly stated and developed, and that legislative changes or additions are timely reported by the State employment service or regional employment centers. Clients do not show any dissatisfaction at any stage of the voucher issuance. There are only few cases, according to the interviews with EC employees, with the voucher delays or denial of issuance (mainly due to the mismatch of clients to the programme). To obtain a voucher, customers have to make up to 5 visits (maximum) to the employment center, but usually it takes 2 or 3 visits. The increase in the number of visits is possible, in particular through the customer's need to obtain additional advice. The visit to the EC for obtaining a voucher in most cases takes up to 40 minutes.

Almost every interviewed respondent noted that they did not feel any discomfort while

communicating with Employment Centers’ personnel. Only in rare cases they mentioned superior attitude of the Employment Centers staff, cases of ignoring questions, lack of assistance in finding the right institution, absence of notice of University’s license expiration, which they intend to study.

• Interaction of the Employment Center and educational institutions in the framework of

the voucher’s program According to the interviewed EC staff, visitors of the employment centers are able to get

information about the list of schools that are in their oblast or rayon, including full name, location and contact details. For this purpose special folders were created and located near information stands, which contain a list of educational institutions, as well as colored booklets with a list of professions. Employment centers’ personnel give to clients a list from which a person can choose aeducational institution, where he or she wants to study. When a customer receives the voucher, EC staff immediately tries to find a suitable institution to match the chosen specialization, call the institution and ask about the set of groups for training.

According to the EC staff, there were no complaints that the vouchers’ recipients could not sign a

contract with the institution or were not enrolled due to their voucher status.

18

Educational institutions fully comply with the conditions of the voucher programme, provided by the Employment Centers: they prepare a list of necessary documents, and transmit them to the Employment Centre after signing an agreement with a voucher recipient.

According to the EC staff, educational institutions are quite interested in enrolling participants

of the voucher programme, as this is an additional souce of income for the institution and additional course participants. If younger students may miss some classes, voucher recipients are viewed as more responsible students, who attend most of the classes and are better-prepared for final exams, etc.

However, educational institutions may experience a problem of entering the voucher programme due to the license limits on the number of students, insufficient amount of funds to cover the entire cost of tuition, insufficient number of people to launch a new group, etc. Search of an educational institution and results of the training with the voucher

• Search for an educational institution by the vouchers recipients.

Most of those who have the voucher and intend to study (4 respondents) and those who are currently studing (19 respondents) have chosen an educational institution before applying for the voucher to the Employment Center. Among those, who completed the training, period of choosing an educational institution coincided with a period of voucher registration (7 respondents). This means that clients before receiving the voucher in the Employment Centre already have an idea of the place, where they want to study. The search lasted from one to two days with the help of references from the EC, websites of educational institutions and with the help of relatives, friends, and colleagues.

Most applicants did not experience any difficulties with admission to an education institution

and any discomfort in dealing with the representatives of the institution. Only in rare cases the respondents mentioned the lack of timely and comprehensive information about the admission, and a limited number of institutions, where voucher can cover the full cost of the tuition. One respondent (from Melitopol’, Zaporizhzhia region) noted that he lacked the skills of modern educational and information technologies and it was hard to perceive the Ukrainian language of teaching, and he was also disturbed by the fact that faculty was younger than students.

Among those who study with the voucher, the most popular specialty is social work (16

respondents), and software systems (8 respondents). Mostly they are women of 45-49 group age. Among those, who completed their studies, are bee-keepers (4 men of 55-59 years), electric and gas welder (4 men of 45-49 years). Retraining for a new specialty or a profession is the most popular type of training among the majority of the vouchers recipients (47 respondents). 25 respondents preferred extramural form of studies. Travel expenses are additional costs for the voucher recipients (30 respondents).

The largest share of potential vouchers recipients in the case of involvement to the voucher

programme would have a preference for extramural (40 participants) and distance (11) learning.

• Evaluation of training by the recipients of vouchers

7 of 47 respondents who completed their studies believe that they have achieved the intended result, and 2 respondents are hopeful for the results in the future. As for those, who are currently studing, 16 respondents report that they have achieved the intended result, and 20 respondents hope to have the results in the future. The vast majority of the respondents (60 out of 70 voucher recipients) would recommend the voucher programme to their friends, acquaintances, family or colleagues.

19

Recipients of vouchers started to feel more confident among their colleagues (16 respondents) and could find new friends (10 respondents). In some cases, respondents noted that they obtained new knowledge which they can apply in their work (4 respondents), landed a new job with better conditions (4 respondents), moved up the career ladder (3 respondents), received formal employment and salary increase (2 respondents), and gain a possibility for additional income (1 participant). Most of those, who have already graduated, have a job that is related to the received specialization (6 of 11 respondents); among those who are currently studing – 25 out of 36 respondents. Also 38 of 47 respondents noted that they can use the newly obtained knowledge in their everyday life.

20

1. Соціальний портрет ресопондентів як характеристика доступності ваучерної програми

______________________________________________________________________

Загальна характеристика опитаних респондентів Серед одержувачів ваучера (70 осіб) 7 осіб отримали ваучер та планують навчатися, 5 з

яких вже визначилися з навчальним закладом, в якому будуть навчатися (рис. 1.1). Ще 36 осіб зараз навчаються за ваучером, 11 осіб вже завершили навчання, 15 осіб взагалі не використали ваучер і 1 респондент не завершив навчання (не зміг суміщати роботу з навчанням).

Рис. 1.1. Одержувачі ваучерів за ступенем його використання (осіб, N=70)

Серед причин, через які опитані не змогли використати свій ваучер, переважають труднощі з обранням підходящого навчального закладу (7 осіб), а також вузький перелік професій, спеціальностей та напрямів підготовки, за якими може бути виданий ваучер (4 особи).

Потенційними користувачами ваучера (60 осіб) є відвідувачі центрів зайнятості віком

від 45 до 59 років. Серед опитаних переважають особи із статусом безробітного (34 особи) та які звернулися за його оформленням (12 осіб). Серед відвідувачів – потенційних користувачів ваучерів також є особи, які звернулися до ЦЗ за інформацією про наявні вакансії (6 осіб), можливості професійного навчання (2 особи) та за консультаціями з інших питань (6 осіб). Вікові особливості

Серед одержувачів ваучерів переважають особи віком 45–49 років (39 осіб). Понад

половину респондентів цієї вікової категорії сьогодні навчаються за ваучером (22 особи), 6 осіб вже завершили навчання та 3 особи мають ваучер і планують навчатися (рис. 1.2). Серед респондентів віком 50–54 років (всього 18 осіб) 10 навчаються зараз, 3 планують навчатися, 1 завершив навчання і 4 особи взагалі не використали ваучер. Серед представників вікової категорії 55–59 років однакова кількість опитаних завершили навчання, наразі навчаються або не використали ваучер взагалі (по 4 особи з 13); ще 1 особа отримала ваучер і планує навчатися. Такий віковий розподіл може свідчити, що з віком людям складніше наважитися змінити своє життя та повернутися до навчання.

21

Рис. 1.2. Одержувачі ваучерів за віком та ступенем використання ваучера (осіб, N=70)

Серед потенційних одержувачів ваучерів, як і серед тих, хто вже отримав ваучер,

найбільша кількість представників вікової групи 45–49 років (22 з 60 осіб). Представники вікових категорії 50–54 роки та 55–59 років представлені однаково (по 19 осіб).

Співробітники ЦЗ зауважують, що люди нечасто звертаються за ваучером. Основними

причинами цього називають стан здоров’я та упередженість стосовно здатності до навчання в старшому віці. «Не кожна людина старше 45 років може навчатися… бо це вже і стан здоров’я, це вже не така мобільність» (Кіровоградська область).

Серед причин, які все ж спонукають людей старше 45 років отримувати ваучери,

співробітники ЦЗ називають конкуренцію з боку молоді: «Ті, кому 35 або 30 років, мають більше шансів працевлаштуватися» (Запорізька область), постійну потребу у підвищенні кваліфікації: «щоб залишитися на своєму робочому місці, повинна постійно підвищувати кваліфікацію» (Кіровоградська область), та актуальність тих чи інших професій: «…вони раніше здобували ті професії, які на даний момент є неактуальними…» (Львівська область). Отже, зважаючи на об’єктивні обставини та вимоги ринку праці, люди старшого віку готові підвищувати кваліфікацію або й отримувати абсолютно нові професії. Гендерні особливості

Серед опитаних одержувачів ваучерів 41 жінка та 29 чоловіків, серед потенційних

одержувачів – 30 жінок та 30 чоловіків. Майже однакова кількість серед опитаних жінок і чоловіків мають ваучер і планують навчатися (відповідно, 4 і 3 особи) (рис. 1.3). Також приблизно однакова кількість опитаних жінок і чоловіків не використали свої ваучери взагалі (відповідно, 8 та 7 осіб). Більшість жінок, які одержали ваучер, зараз навчаються (26). Серед одержувачів ваучера, які вже завершили своє навчання, 8 чоловіків і 3 жінки.

22

Рис. 1.3. Одержувачі ваучерів за статтю та ступенем використання ваучера (осіб, N=70)

Серед потенційних одержувачів ваучерів, які взяли участь в опитуванні, мали статус

безробітного 19 чоловіків і 15 жінок, по 6 осіб кожної статі звернулися за оформлення статусу безробітного, по 1 – за отриманням інформації щодо можливостей професійного навчання.

На думку співробітників ЦЗ, більшість професій, які можна обрати за ваучером,

традиційно вважаються «чоловічими»: водій навантажувача, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, будівельник, столяр тощо. Перелік професій, які можуть обрати жінки, є доволі обмеженим: плодоовочівник, робітник фермерського господарства, землевпорядкування, соціальна робота, сестринська справа. Співробітники ЦЗ Львівської області вважають, що жінки більш зацікавлені в одержанні ваучера, оскільки є більш соціально активними, мають активну життєву позицію: «Можна сказати, що здебільшого ваучери на навчання беруть жінки, що по житті є активні, мають активну позицію. Зі свого боку, мужчина десь так само повинен працювати…Через те, що він бачить, що це для нього є потрібним, щоб працювати».

За офіційними даними Державної служби зайнятості, жінки загалом частіше

звертаються до служби зайнятості, зокрема становлять більшість серед зареєстрованих безробітних (станом на кінець 2014 року 275 420 з 512 196 зареєстрованих безробітних). Проте серед одержувачів ваучерів переважають все-таки чоловіки. цілком можливо, що це пов’язано з затвердженим переліком професій. Освітні особливості

Серед одержувачів ваучерів більшість закінчили інститут або інший вищий навчальний

заклад (47 осіб), зокрема за такими спеціальностями як педагог, бухгалтер, інженер-будівельник. Ще 20 осіб закінчили технікуми і 13 – ПТУ. Переважна більшість (59 із 70) працювали за одержаною спеціальністю.

Більшість одержувачів ваучерів, які завершили вищий навчальний заклад, проходять

навчання за ваучером зараз (34 із 47 осіб), 5 осіб мають ваучер і планують навчатися, 1 вже завершив навчання, 6 взагалі не використали ваучер і 1 не закінчив навчання (рис.1.4). Одержувачі, які здобули первинну професійну освіту у ПТУ чи технікумі, вже завершили навчання за ваучером (7 та 3 осіб) або взагалі не використали ваучер (3 та 6 осіб відповідно).

23

Рис. 1.4. Одержувачі ваучерів за рівнем освіти та ступенем використання ваучера (осіб,

N=70)

Серед потенційних одержувачів переважна більшість опитаних закінчили професійно-

технічне училище (25 осіб), зокрема за такими спеціальностями як повар-кондитер, кухар, водій-тракторист, тракторист-машиніст тощо. Технікум закінчили 15 осіб – бухгалтерський облік та аудит, продавець продовольчих товарів, механік тощо. Інститут закінчили 18 осіб за спеціальностями педагог, геолог, економіст-математик, інженер-радіотехнік, технік-технолог тощо.

Потенційні одержувачі ваучерів з професійно-технічною освітою відвідували центр зайнятості переважно тому, що мають статус безробітного (14 осіб) або збираються його оформити (6 осіб) (рис.1.5). Відвідувачі з більш високим освітнім рівнем дещо частіше звертаються до центрів зайнятості, щоб отримати інформацію про вакансії та можливості професійного навчання.

Рис. 1.5. Потенційні одержувачі ваучерів за рівнем освіти та причинами звернення до

центру зайнятості (осіб, N=60)

24

Більша частина одержувачів ваучерів завершили першу професійну освіту до 1990 року

(48 із 70 осіб), 18 осіб у період з 1990 року до 1999 року, і лише 3 – у 2000 році і пізніше (рис.1.6).

Рис. 1.6. Одержувачі ваучерів за періодом завершення першої професійної освіти (осіб, N=70) Із 70 одержувачів ваучерів 48 осіб після отримання першого диплому/свідоцтва більше

не навчалися; 22 особи продовжили навчання і отримали другу професійну освіту, з них 11 осіб у 2000 році й пізніше. Причому продовжували навчання переважно особи, які за першою професійною освітою вже здобули вищу освіту (18 з 22), і вдруге вони навчалися теж у вищих навчальних закладах (тобто отримали другу вищу освіту). З тих, хто здобув другу професійну освіту, переважна більшість працювали за одержаною спеціальністю.

Половина опитаних одержувачів ваучерів (35 осіб) відповіли, що проходили додаткові

курси підвищення кваліфікації (перепідготовки). Серед них 12 респондентів проходили курси один раз, 9 осіб – двічі, 6 – тричі (рис. 1.7). Дещо частіше ствердну відповідь щодо проходження курсів підвищення кваліфікації надавали респонденти з вищою освітою.

Рис. 1.7. Одержувачі ваучерів за досвідом проходження додаткових курсів підвищення

кваліфікації (перепідготовки) (осіб, N=70)

25

Серед респондентів, що є потенційними одержувачами ваучерів, продовжували

професійне навчання 11 осіб, працювали за одержаною спеціальністю – 10 осіб. Проходили додаткові курси підвищення кваліфікації 20 осіб, половина з них пройшли 1-2 курси (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Потенційні одержувачі ваучерів за досвідом проходження додаткових курсів підвищення кваліфікації (перепідготовки) (осіб, N=60)

Співробітники центру зайнятості у Львівській області зазначили, що до них частіше звертаються люди з професійно-технічною освітою. Це пов’язано з тим, що в їх регіоні досить велика частка сільського населення і загалом є попит на технічні спеціальності. «Коли в районі є підприємства, які працюють за цією професією і є непогана заробітна плата… завжди є пара вакансій електрогазозварника» (Львівська область).

Співробітники ЦЗ говорять про те, що рівень освіти відіграє важливу роль при

отриманні ваучера. Більшість з них відмітили закономірність, що чим вища в людини освіта, тим більше вона прагне опанувати додаткову професію, або отримати вищу кваліфікацію. «Люди з вищою освітою більше хочуть отримати вищу освіту, ніж люди, які отримали неповну вищу» (Запорізька область); «А ті люди, які з вищою – чомусь частіше звертаються і цікавляться» (Львівська область). Також, працівники ЦЗ вказують на певну обмеженість системи видання ваучерів. Люди не можуть отримати освіту вищого рівня, ніж вони вже мають. Тому, отримавши в минулому професійно-технічну освіту, людина може лише перекваліфікуватися на тому ж рівні, і не має можливості отримати вищу освіту за допомогою ваучера. «Але не дозволяється по умовах порядку видачі ваучера, щоб людина з професійно-технічною, робітничою професією отримала вищу освіту. Може бути тільки перепідготовка» (Кіровоградська область); «Проблема в тому, що не можна перескочити» (Запорізька область). Особливості за місцем проживання

З числа опитаних одержувачів ваучера 23 особи проживали в обласних центрах, 36 у

районних центрах чи інших містах, 11 – у сільській місцевості (рис.1.9). Серед одержувачів ваучерів, які проживають в обласному центрі, 19 осіб зараз навчаються, 1 має ваучер і планує навчання, 3 вже завершили навчання і немає жодної особи, яка не використала одержаний ваучер. Серед тих, хто проживає в районному центрі або іншому місті 14 осіб з 36 не використали свій ваучер, серед сільських мешканців – 1. Така ситуація може свідчити про

26

більш вигідне становище мешканців великих міст, у яких навчання не потребує істотних додаткових витрат. Водночас це може бути пов’язано з особливостями формування вибіркової сукупності у великих містах, де рекрутинг респондентів відбувався через навчальні заклади.

На думку співробітників ЦЗ, мешканці сіл рідше звертаються за ваучерами, ніж мешканці

міст. Це пов’язано знову ж таки з додатковими витратами на дорогу до навчального закладу, орендою житла тощо. Тому ваучерна програма для осіб, що живуть в сільських населених пунктах, є менш доступною.

Рис. 1.9. Одержувачі ваучерів за місцем проживання та ступенем використання ваучера (осіб, N=70)

Статус одержувачів ваучера на ринку праці

Перед отриманням ваучера мали роботу 53 одержувачів, 12 осіб були зареєстровані як

безробітні, 1 жінка – не працювала та не шукала роботу та 1 жінка – була в декретній відпустці (3 особи – не відповіли на запитання щодо статусу зайнятості). Як відомо, з 2014 року ваучери не видаються зареєстрованим безробітним, оскільки для них існує окрема навчальна програма.

27

2. Мотивація одержувачів ваучерів до професійного навчання та готовність потенційних одержувачів звернутися за вауером

______________________________________________________________________ Головними причинами участі у ваучерній програмі для більшості опитаних одержувачів

ваучерів є бажання особистого розвитку (43 особи), а також отримання кращих можливостей для кар’єрного просування (28 осіб) (рис. 2.1). Обидві причини частіше називалися міськими жителями та респондентами з вищою освітою. 12 респондентів зазначили, що скористалися ваучером після поради свого роботодавця пройти перепідготовку, 1 – через пряму загрозу звільнення. Крім того, вагомими причинами для навчання опитані назвали можливість одержувати вищу заробітну плату (10 осіб) та бажання змінити місце роботи та/або професію, оскільки на наявній роботі відсутні перспективи (7 осіб).

Рис. 2.1. Одержувачі ваучерів за причинами участі у ваучерній програмі (осіб, N=70, сума перевищує N, оскільки респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Більше ніж три чверті одержувачів ваучерів зазначили, що під час участі у ваучерній

програмі відчували підтримку з боку свого соціального оточення, зокрема, роботодавців, сім’ї, друзів, знайомих, родичів, колег.

Як показало опитування відвідувачів центрів зайнятості, лише чверть респондентів –

потенційних одержувачів ваучера (15 з 60 осіб) відповіли, що відчувають потребу у продовженні професійного навчання. Частіше ствердну відповідь надавали представники вікової групи 45–49 років (9 осіб) і респонденти з вищою освітою (6 осіб). Водночас, жителі сільської місцевості частіше не вбачають такої потреби.

Менше двох третин потенційних одержувачів ваучерів вказали один або кілька

мотиваційних чинників, які могли б спонукати їх пройти перепідготовку чи підвищення кваліфікації (рис. 2.2). Головні з таких чинників – можливість одержати вищу заробітну плату (23 особи), бажання особистого розвитку (12 осіб), можливість перейти на іншу роботу з

28

кращими умовами (10 осіб). Більше третини опитаних (23 особи) відповіли, що їх не цікавить навчання (насамперед, це респонденти старшого віку та з невисоким освітнім рівнем).

Рис. 2.2. Потенційні одержувачі ваучерів за причинами, які могли б спонукати їх до професійного навчання (осіб, N=60, сума перевищує N, оскільки респонденти могли обрати кілька варіантів

відповіді)

Серед обставин, які можуть заважати респондентам пройти перепідготовку чи

підвищення кваліфікації, найчастіше називалися: потреба в коштах на навчання (34 особи), стан здоров’я та брак часу через роботу (по 11 осіб) (рис. 2.3). 8 респондентів обрали варіант відповіді «Інше», 6 з яких вважають, що перешкодою є їхній вік (пізно навчатися).

29

Рис. 2.3. Потенційні одержувачі ваучерів за обставинами, які можуть заважати пройти перепідготовку чи підвищення кваліфікації (осіб, N=60, сума перевищує N, оскільки респонденти

могли обрати кілька варіантів відповіді)

Зацікавленість у навчанні за ваучерною програмою загалом висловили 15 з 60 потенційних одержувачів (рис. 2.4). Із них 7 осіб висловили намір подати заяву на отримання ваучера, і ще стільки ж відповіли, що зацікавлені, але наразі не можуть скористатися переважно за сімейними обставинами (3 особи).

Рис. 2.4. Потенційні одержувачі ваучерів за ступенем зацікавленості в отриманні ваучерів (осіб, N=60)

30

Під час опитування потенційним отримувачам пропонувалося назвати професію із затвердженого переліку, яку вони б обрали у випадку участі у ваучерній програмі. Найчастіше опитані схилялися до освоєння соціальної роботи на рівні спеціаліста (8 осіб) та молодшого спеціаліста (4 особи), а також комп’ютерних систем та мереж (6 осіб); по 2–3 респонденти обрали інші ІТ-професії, робітничі професії з сільськогосподарською технікою, будівельні професії та сестринську справу (рис. 2.5). Значна чисельність респондентів не змогли визначитися з цього питання (10 осіб).

Рис. 2.5. Потенційні одержувачі ваучерів за відповідями на запитання «Яку професію Ви обрали б для себе?» (осіб, N=60)

Переважна більшість потенційних одержувачів ваучерів, у випадку залучення до ваучерної програми, надали б перевагу заочній (40 осіб) та дистанційній (11 осіб) формам навчання (рис. 2.6).

31

Рис. 2.6. Потенційні одержувачі ваучерів за відповідями на запитання «За якою формою Вам зручніше було б навчатися?» (осіб, N=60)

Загалом незначна кількість опитаних потенційних одержувачів ваучерів висловили готовність взяти на себе ті чи інші витрати, пов’язані з навчанням (рис. 2.7). Зокрема, 2 респондента згодні доплачувати за навчання, якщо не вистачить коштів за ваучером, ще 2 – оплачувати житло за місцем навчання. Помітно більше – 14 респондентів згодилися б взяти на себе витрати на проїзд до місця навчання.

Рис. 2.7. Потенційні одержувачі ваучерів за готовністю взяти на себе додаткові витрати, пов’язані з навчанням (осіб, N=60)

Попри низький рівень особистої зацікавленості взяти участь у ваучерній програмі, майже половина потенційних отримувачів ваучера (28 осіб) повідомили про ймовірну зацікавленість з боку своїх рідних, знайомих, колег. Таке припущення дещо частіше висловлювали жінки та міські жителі.

Говорячи про те, які обставини впливають на навчальну активність осіб віком старше 45 років, співробітники центрів зайнятості передусім підкреслюють роль суб’єктивного фактора – наявності у людини активної життєвої позиції. «Внутрішні стимули – цілеспрямованість людини, її загальна активність – такі люди частіше цікавляться новим і йдуть на навчання» (Запорізька область). Багатьом після 45 років притаманне зменшення навчальної та професійної активності: «бояться підвищення кваліфікації, навчання» (Кіровоградська область). Часто цьому сприяють і певні життєві обставини: відсутність часу через потребу

32

доглядати господарство (особливо у сільській місцевості), виховувати дітей тощо. Водночас, на думку співробітників ЦЗ, людей значною мірою стимулює до навчання наявність чіткої перспективи подальшого застосування отриманих знань і навичок, їх практичної користі. У тому числі, це пов’язано з відповідністю «ваучерних» професій існуючим потребам ринку праці. «Якщо професія, за якою в нас є можливість видати ваучер, є актуальною, і людина бачить, що така професія є актуальною, то це і впливає на активність» (Кіровоградська область).

Співробітники неодноразово говорять про такі впливові чинники навчальної активності,

як «практична користь навчання», «перспективи подальшого працевлаштування», «якщо людина бачить актуальність певної професії на ринку праці» тощо. У свою чергу, це наводить на роздуми про вплив загального контексту, зокрема існування дисбалансів між сферою освіти та ринком праці, а також стереотипів щодо проблеми працевлаштування після отримання освіти. До того ж слід брати до уваги показник низької зацікавленості у навчанні серед потенційних одержувачів (15 з 60 осіб). Це означає, що наразі більшу вагу мають не самі мотиваційні чинники, а протилежні їм за змістом явища (наприклад: «активність» – «пасивність», «перспектива працевлаштування» – «відсутність роботи і після навчання»). Вірогідно, з цим пов’язана думка деяких співробітників ЦЗ, що рішення про участь у ваучерній програмі може прийматися людьми після 45 років під тиском роботодавця або ж через загрозу втратити роботу, а не через бажання підвищувати професійний рівень. Щоправда, така думка не підтверджується відповідями самих одержувачів ваучерів, більшість з яких схильні вважати, що передусім керуються бажанням особистого розвитку та кар’єрного зростання.

33

3. Поінформованість населення щодо умов участі у ваучерній програмі

______________________________________________________________________ Серед одержувачів ваучера 42 респонденти дізналися про таку можливість від

співробітників центрів зайнятості, ще 15 – від знайомих чи колег (рис. 3.1). Мешканці обласних центрів, порівняно з жителями малих міст та сільської місцевості, значно частіше отримували інформацію з особистих каналів пошуку: 10 осіб від знайомих чи колег, по 4 особи – від свого роботодавця та з сайтів навчальних закладів.

Рис. 3.1. Одержувачі ваучерів за відповідями на запитання: «Звідки Ви вперше дізналися про можливість одержання ваучера для перепідготовки або підвищення кваліфікації?» (осіб, N=70)

На момент звернення до центрів зайнятості 20 одержувачів ваучерів нічого не знали про

ваучерну програму, ще 14 респондентів чули про можливість одержання ваучера, а 27 опитаних – мали лише загальні уявлення щодо ваучерної програми (рис. 3.2). Детально обізнаними були тільки 9 респондентів (всі з вищою освітою, 7 з них – жінки).

Рис. 3.2. Одержувачі ваучерів за ступенем обізнаності з умовами ваучерної програми на момент звернення до центру зайнятості (осіб, N=70)

34

З огляду на низький рівень обізнаності, звертаючись до центру зайнятості, респонденти

потребували інформації про право участі у ваучерній програмі, необхідний перелік документів, професій та форм/видів навчання (46 осіб), навчальних закладів (37 осіб), порядок оформлення ваучера (33 особи), способи пошуку навчальних закладів (21 особа) (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Одержувачі ваучерів за аспектами потрібної інформації щодо ваучерної програми (осіб, N=70, сума перевищує N, оскільки респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Майже усі опитані одержувачі ваучера відповіли, що задоволені повнотою наданої їм у ЦЗ інформації щодо умов ваучерної програми (рис. 3.4). Невдоволення висловили лише троє респондентів, 2 з них не скористалися отриманим ваучером, 1 навчається нині.

Рис. 3.4. Одержувачі ваучерів за ступенем задоволеності повнотою наданої у центрі зайнятості інформації щодо умов ваучерної програми (осіб, N=70)

Серед опитаних відвідувачів центрів зайнятості – потенційних учасників ваучерної програми 42 особи раніше (до моменту опитування) не чули про систему навчання за ваучерами (рис. 3.5). Тих, хто про неї чув, більше серед жителів обласних центрів та серед респондентів з вищою освітою.

35

Більшість респондентів, які обізнані з програмою, повідомили, що уперше дізналися про неї від співробітників центру зайнятості (10 осіб), ще 3 особи – з інформації на сайті Державної служби зайнятості України (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Потенційні одержувачі ваучерів за відповідями на запитання: «Звідки Ви вперше дізналися про можливість одержання ваучера?» (осіб, N=60)

Детальні знання про умови ваучерної програми мали лише 2 потенційних учасники (обидва – жителі обласних центрів), 9 опитаних мали загальні уявлення, ще семеро – чули лише про можливість одержання ваучера (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Потенційні одержувачі ваучерів за ступенем обізнаності з умовами ваучерної програми (осіб, N=60)

Серед респондентів – потенційних одержувачів, які раніше чули про систему навчання за ваучерами, більше половини вказали, що потребують тієї чи іншої інформації про ваучерну програму. Найчастіше респонденти хотіли дізнатися про порядок оформлення ваучера, способи пошуку навчального закладу, затверджений перелік професій (рис. 3.8). У варіанті відповіді «Інше» респондент указав потребу в інформації щодо можливостей подальшого працевлаштування.

36

Рис. 3.8. Потенційні одержувачі ваучерів за аспектами потрібної інформації щодо ваучерної програми (осіб, N=60, сума перевищує N, оскільки респонденти могли обрати кілька

варіантів відповіді)

Більшість опитаних респондентів – потенційних одержувачів (42 особи) не знали про те, що всю інформацію про навчання за ваучерною програмою можна отримати в центрі зайнятості.

Опитані співробітники центрів зайнятості схильні давати завищену оцінку поінформованості населення щодо ваучерної програми, вірогідно тому що самі ведуть роз’яснювальну роботу та намагаються довести її ефективність: «Ми проводимо широку роз'яснювальну роботу. Оскільки закладаються кошти під це, ми повинні їх використовувати. Тому, роботу проводимо досить велику» (Запорізька область). Водночас, вони самі акцентують увагу на високому рівні обізнаності щодо ваучерної програми тільки серед тих осіб, які перебувають у них на обліку: «Ті, які перебувають в нас на обліку, я думаю, всі обізнані. Тому що всіх інформують про це і особисті консультанти, і ми» (Львівська область). Усі опитані співробітники також запевняють, що інформацію про ваучери розміщено на сайті місцевого центру зайнятості і ця інформація є достатньо змістовною, а також своєчасно оновлюється відповідно до тих чи інших змін.

При цьому усі співробітники ЦЗ наголошують на необхідності комплексного

використання різноманітних засобів інформування: подання публікацій у місцеву пресу, проведення семінарів з цільовими групами, а також з роботодавцями, поширення роздаткового матеріалу, виїзди у сільську місцевість тощо. Типовий коментар з цього приводу: «На даний час інформування по видачі ваучерів в нас проходить всюди. І в стінах самого центру зайнятості, і поза його межами. Це ЗМІ, газети, радіо, телебачення. Інформація про отримання ваучерів є у роботодавців, що співпрацюють із службою зайнятості, в органах місцевої влади» (Кіровоградська область).

37

4. Система консультування та оформлення ваучерів

______________________________________________________________________ Більшість опитаних співробітників ЦЗ вказали, що працюють з ваучерною системою

близько двох років, тобто від моменту її започаткування. Найбільш складним був перший рік через брак інформації: «Перший рік дуже складно було, ніхто особливо цього не сприймав, не розумів, що це» (Запорізька область). Частіше опитані співробітники суміщають функції інформування, проведення роз’яснювальної роботи та оформлення й видачі ваучерів: «Здійснюю видачу. Консультую, інформую. І документи готую, паралельно» (Львівська область); «Я консультую щодо видачі ваучера, я приймаю документи від населення… Тож, від початку і до кінця» (Кіровоградська область).

У загальному потоці звернень до центрів зайнятості, за словами співробітників ЦЗ

Львівської області, частка осіб, які звертаються за консультаціями щодо ваучерної програми, є незначною: 1–10% від загального числа клієнтів віком старше 45 років. У Кіровоградській області співробітники ЦЗ зазначають, що частка запитів щодо ваучерної системи може становити до 20–30% загальної кількості запитів з приводу професійного навчання від клієнтів віком старше 45 років. Працівники ЦЗ Запорізької області вказують, що під час вступної кампанії частка звернень від зацікавлених у ваучерній системі може досягати 50% від загального числа клієнтів віком старше 45 років. Найчастіше клієнти звертаються із запитаннями щодо вибору навчального закладу, загальних умов ваучерної програми, уточнення переліку спеціальностей, професій. «В основному, питання де вчитися?» (Львівська область). «По-перше, що воно таке (ваучер)?... По-друге, перелік професій та спеціальностей, за якими людина може отримати ваучер на навчання. Навчальні заклади, де людина може навчатися?» (Кіровоградська область).

У цілому, на думку співробітників центрів зайнятості, ваучерна програма не викликає

труднощів сприйняття чи непорозумінь з боку населення. У деяких випадках виникають непорозуміння, що торкаються оплати навчання, адже ваучер не завжди повністю покриває витрати. Іноді клієнти висловлюють побоювання щодо необхідності відшкодування вартості навчання у майбутньому, маючи певну недовіру до того, що ваучер може бути виданий їм безкоштовно. Водночас частина клієнтів, які у своєму зверненні були мотивовані саме тим, що навчання є безкоштовним, замислившись над своїм майбутнім, не можуть вирішити, чи їм це потрібно. Невдоволення людей щодо будь-якого з аспектів програми є рідкістю та стосується переважно обмеженого переліку спеціальностей, тривалості навчання, необхідності збирати документи.

На думку співробітників ЦЗ, рішення про участь у програмі у багатьох випадках

приймається особою ще до консультації. Рішення про те, в якому навчальному закладі навчатися, одержувачі ваучерів приймають зазвичай до того, як подати заяву до центру зайнятості або в період його оформлення.

Більшість опитаних співробітників ЦЗ зазначили, що інформацію щодо основних умов та

порядку отримання ваучера (крім них самих) може надати будь-який співробітник центру, детальну консультацію – спеціаліст з профорієнтації. «Консультацію щодо ваучера може провести спеціаліст профорієнтації, який займається і проводить групові індивідуальні профорієнтаційні заходи з населенням» (Кіровоградська область); «Профконсультант» (Львівьска область).

Усі співробітники ЦЗ повідомляють, що при оформленні ваучерів жодних проблем не

виникає, посилаючись на те, що процедура чітко прописана у законодавстві та методичних рекомендаціях; про законодавчі зміни чи доповнення своєчасно повідомляють з Державної

38

служби зайнятості чи обласного центрів зайнятості. З боку клієнтів відсутні випадки невдоволення на будь-якому етапі оформлення. За словами опитаних співробітників ЦЗ, затримки з видачею ваучерів нема, процедура відпрацьована, але бувають випадки відмови у видачі ваучера, переважно з причин недостатнього страхового стажу або невідповідності іншим критеріям програми (вік молодше 45 років, навчання за направленням служби зайнятості тощо). Для одержання ваучера клієнтам потрібно здійснити, щонайбільше, 5 візитів до служби центру зайнятості, але зазвичай вистачає 2–3 відвідування. Збільшення кількості візитів пов’язане з потребою клієнта в отриманні додаткової консультації щодо обрання навчального закладу, обговорення умов отримання фінансування тощо.

Більшість одержувачів ваучерів зазначали, що для оформлення ваучера їм довелося

відвідати центр зайнятості не більше двох разів: вперше, щоб написати заяву, вдруге, щоб забрати ваучер (рис. 4.1). Той, хто відвідував центр зайнятості частіше, потребував додаткових консультацій, роз’яснень щодо умов отримання ваучера. На відвідування ЦЗ та отримання ваучера в більшості випадків було витрачено до 40 хвилин (рис. 4.2).

Рис. 4.1. Одержувачі ваучерів за кількістю відвідувань центру зайнятості для отримання ваучера (осіб, N=70)

Рис. 4.2. Одержувачі ваучерів за тривалістю часу, витраченого на отримання ваучера (осіб, N=70)

39

Взаємодія центру зайнятості та навчальних закладів у межах ваучерної програми За словами опитаних співробітників ЦЗ, всі клієнти мають можливість отримати

інформацію щодо повного переліку навчальних закладів, які мають необхідні документи (ліцензії, сертифікати) для надання освітніх послуг за ваучерною програмою. Інформація про навчальні заклади, включаючи повну назву, місце розташування та контактні дані, зібрана в спеціальних папках, які знаходяться біля тематичних інформаційних стендів; там же знаходяться кольорові буклети із затвердженим переліком професій. «Так, є дорожня карта. Є список навчальних закладів» (Львівська область). «Обов’язково. Перелік навчальних закладів нам підготувало Міністерство освіти» (Кіровоградська область). Співробітники ЦЗ намагаються одразу ознайомити з цим списком всіх клієнтів, які цікавляться ваучером. На прохання клієнта, співробітники допомагають підібрати підходящий навчальний заклад за обраною спеціальністю, можуть зателефонувати до навчального закладу, щоб дізнатися про набір групи для навчання.

За словами співробітників ЦЗ, скарг з приводу того, що одержувачі ваучерів не можуть

укласти договір з навчальним закладом або відмов приймати на навчання учасників ваучерної програми не було. «Таких випадків у нашому міськрайонному центрі зайнятості не було» (Кіровоградська область). «Жодного разу» (Запорізька область).

Співробітники ЦЗ зазначають, що навчальні заклади повністю дотримуються умов

ваучерної програми, порядок виконання яких надсилають центри занятості, зокрема про необхідний пакет документів, який має готувати та передавати до ЦЗ навчальний заклад після укладання договору з одержувачем ваучера. «У нас навчальні заклади виконують умови ваучерної програми… Все це прописано в порядку. І всі навчальні заклади, з якими ми працюємо з приводу видачі ваучерів, цей порядок мають. Ми їм розсилали, вони обізнані і знають, як усе це робиться» (Кіровоградська область).

На думку співробітників ЦЗ, навчальні заклади зацікавлені в прийомі на навчання

учасників ваучерної програми, оскільки це є додатковим доходом для самого закладу та додатковим набором студентів/слухачів. «Зацікавлені, 100%. Чому? Бо це рейтинг, імідж навчального закладу. І це ж кошти, які гарантовані» (Кіровоградська область). «Судячи по листах, які надходили від навчальних закладів, є попит на таку категорію осіб і таке навчання» (Львівська область). Пояснюючи зацікавленість навчальних закладів у прийомі учасників ваучерної системи, співробітники ЦЗ згадують про старанне ставлення до навчального процесу з боку одержувачів ваучерів. «Студенти, молодь прогулюють. А вони – відповідально ставляться, ходять» (Львівська область). Одержувачі ваучерів ставляться до навчання більш свідомо, намагаються не пропускати заняття, краще готуються до іспитів, оскільки усвідомлюють практичну цінність знань, які вони можуть отримати в процесі навчання.

Зрідка все ж бувають проблеми із вступом учасників ваучерної програми до навчальних

закладів, здебільшого вони пов’язані з обмеженим ліцензійним обсягом прийому студентів, недостатньою сумою коштів ваучера, щоб покрити всю вартість навчання, недостатньою кількістю осіб, щоб відкрити групу.

40

5. Пошук навчального закладу

______________________________________________________________________ Більшість тих, хто має ваучер та планує навчатися (4 із 7 осіб) та ті, хто навчається зараз

(19 осіб), з навчальним закладом визначилися до того, як подали заяву до ЦЗ на отримання ваучера. Серед тих, хто завершив навчання, період вибору навчального закладу збігся з періодом оформлення ваучера (7 осіб). Серед усіх одержувачів ваучерів 24 респонденти обрали навчальний заклад до того, як звернулися до ЦЗ, ще стільки ж – в період оформлення ваучера. 12 респондентів взагалі не відповіли на запитання щодо визначеності з навчальним закладом, 11 осіб серед тих, хто не використали ваучер, 1 особа – серед тих, хто не завершили навчання.

Пошук навчального закладу одержувачами ваучерів здійснювався через звернення по

допомогу до центру зайнятості (29 осіб), пошук інформації на сайтах закладів (11 осіб), за допомогою родичів, знайомих, друзів (10 осіб), після безпосереднього звернення до навчального закладу (8 осіб). Кілька респондентів зверталися за інформацією про перелік навчальних закладів на сайт Державної служби зайнятості (3 особи), шукали інформацію на сайті Міністерства освіти та науки України (1 особа), у газетах, спеціалізованих друкованих виданнях (1 особа). Одна одержувачка ваучера зазначила про те, що працює безпосередньо у ВНЗ, де навчатиметься за ваучером; ще 3 особи вказали, що давно визначилися з навчальним закладом, в якому навчатимуться. За відповідями більшості респондентів, пошук навчального закладу тривав не більше двох днів.

Найбільш згадуваними навчальними закладами серед опитаних респондентів є

Запорізькій класичний приватний університет (17 осіб), Запорізькій національний університет (9 осіб), Кіровоградський національний технічний університет та Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя (відповідно, 5 та 2 особи), Львівська ветеринарна академія (2 особи). З цього можна зробити висновок, що у ваучерній системі вже склалася мережа навчальних закладів, що включає як державні, так і приватні заклади.

Серед 56 респондентів, які навчалися або навчаються зараз, 18 респондентів обрали

спеціальність соціальна робота (15 осіб із Запорізької обл.), 12 респондентів – програмне забезпечення систем (6 осіб з Кіровоградської обл.), 5 респондентів – землевпорядкування, по 4 респонденти – електрогазозварювальник (Запорізька обл.) і бджоляр (Львівська та Кіровоградська обл.) (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Одержувачі ваучерів за професіями, спеціальностями, напрямами підготовки (осіб, N=70)

41

Серед опитаних одержувачів ваучерів, які навчаються зараз, найпопулярнішими спеціальностями виявилися соціальна робота (16 осіб) та програмне забезпечення систем (8 осіб), переважно серед жінок віком 45–49 років. Серед тих, хто завершив навчання, – бджоляр (4 особи, чоловіки віком 55–59 років) та електрогазозварювальник (4 особи, чоловіки віком 45–49 років).

Перепідготовка для отримання нової спеціальності (професії) є найпопулярнішим видом

навчання серед більшості одержувачів ваучера (47 осіб). За заочною формою навчаються або проходили навчання 25 осіб, за денною (стаціонар) – 14 осіб. Додаткові витрати одержувачів ваучера найчастіше пов’язані з оплатою проїзду (30 осіб), доплатили за навчання 6 респондентів; 23 особи зазначали, що не мали жодних додаткових витрат.

Перелік обраних професій за ваучером різниться за статтю та рівнем освіти. Такі професії як соціальна робота та землевпорядкування, в більшості випадків обирають жінки, чоловіки обирали такі спеціальності, як програмне забезпечення та електрогазозварювальник. Прогнозовано, що особи з професійно-технічною освітою і для навчання за ваучером обирали робітничі професії (найчастіше бджоляр та електрогазозварювальник), особи з вищою освітою – соціальну роботу та ІТ-спеціальності. Отже, потенційні одержувачі ваучерів змушені обирати ті професії, які відповідають їх кваліфікаційному рівню та можуть бути здобуті протягом короткого навчального терміну.

Більшість одержувачів ваучерів, які пройшли навчання або навчаються зараз (48 з 56), не відчували труднощів чи дискомфорту під час вступу та навчання. Лише 7 осіб повідомили про ускладнення під час вступу чи навчання, зокрема: відсутність вчасної та вичерпної інформації про умови вступу за ваучером; обмежена кількість закладів, в яких для навчання достатньо коштів ваучера; брак навичок з володіння сучасними навчально-інформаційними технологіями; важко сприймати українську мову викладання; дискомфорт від того, що викладачі є молодшими за студентів/слухачів.

42

6. Результати навчання за ваучером

______________________________________________________________________ З числа опитаних одержувачів ваучерів, 23 респонденти (з них 7 вже завершили

навчання, 16 навчаються зараз) вважають, що отримали від ваучерної програми те, що очікували. Майже така сама кількість опитаних (22 респонденти, з них 2 вже завершили навчання, 20 навчаються зараз) зазначили, що наразі результату ще не відчувають, але вони сподіваються отримати його в майбутньому. Лише 1 особа висловила сумнів, що результат буде відчутним, 1 особа обрала варіант відповіді «Інше», зазначивши, що в обраній за ваучером професії влаштовує все, окрім заробітної плати; ще 23 респонденти, не відповіли на це запитання, оскільки ще тільки планують навчатися, не завершили навчання або взагалі не використали ваучер.

Серед помітних змін у своєму професійному житті 16 осіб стали впевненіше почувати

себе серед колег, 10 осіб змогли знайти нових друзів (рис. 6.1). Серед іншого респондентами зазначалося отримання важливих нових знань, які можна використати в роботі (4 особи), отримання нової роботи з кращими умовами праці (4 особи), підвищення на посаді (3 особи), офіційне працевлаштування та підвищення заробітної плати (по 2 особи), можливість додаткового заробітку (1 особа).

Рис. 6.1. Одержувачі ваучерів, які пройшли навчання або навчаються зараз, за оцінкою

змін в професійному житті завдяки участі у ваучерній програмі (осіб, N=70; сума перевищує N, оскільки респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Зв’язок професії (спеціальності), отриманої за допомогою ваучера, зі своєю теперішньою

роботою відзначив 31 респондент; скоріше та зовсім непов’язаною з отриманою професією – 16 респондентів (рис. 6.2). Частіше наявність зв'язку відзначали особи з вищою освітою та сільські жителі.

43

Рис. 6.2. Одержувачі ваучерів, які пройшли навчання або навчаються зараз, за оцінкою зв’язку своєї теперішньої роботи з професією (спеціальністю), отриманою за допомогою ваучера

(N=70)

Серед тих, хто завершив навчання або навчається зараз, 38 респондентів зазначили, що мають змогу використовувати отримані знання в своєму повсякденному житті, що свідчить про загальну корисність отриманих навичок і знань під час перепідготовки.

Більшість опитаних (60 із 70 одержувачів ваучерів) рекомендували б своїм знайомим,

друзям, родичам чи колегам скористатися ваучерною програмою. Це дає підстави вважати, що позитивний досвід одержувачів ваучерів може стимулювати їхнє соціальне оточення до проходження профпідготовки за ваучером.

44

7. Проблемні питання та шляхи вдосконалення ваучерної програми – на думку респондентів

______________________________________________________________________ Для того, щоб виявити проблемні моменти у ваучерній програмі та сформулювати

пропозиції щодо покращення системи, одержувачам ваучерів та співробітникам ЦЗ ставилися відповідні запитання.

Можливі випадки невдоволення, які клієнти висловлювали ЦЗ, стосувалися:

обмеженого часу для використання ваучера (90 днів), найчастіше ця проблема виникає, коли час видачі ваучерів не узгоджений з початком вступної кампанії. Незважаючи на те, що співробітники ЦЗ повідомляють про термін, за який ваучер має бути активований, користувачі не завжди встигають використати ваучер. Особливу увагу слід приділити врегулюванню періоду дії ваучера, щоб він перетинався з періодом вступної кампанії до навчальних закладів;

проблеми формування навчальної групи: «Група набралася після того, як термін використання ваучера закінчився. Оце був прикрий випадок, бо особа справді хотіла займатися... Отримала людина ваучер на бджоляра, і не змогла ним скористатися. Тому що не набралася група» (Львівська обл.);

віддаленого місця розташування навчального закладу та незручного графіку навчання;

вартості ваучера, оскільки його суми не завжди вистачає на проходження повного курсу навчання, доводиться доплачувати: «На етапі вибору навчального закладу? Можливо, різниця між сумою, яку ми видаємо за ваучером. 10 прожиткових мінімумів. А якщо це вища освіта, то як правило, треба доплачувати. Буває, з приводу цього люди невдоволені, що треба доплачувати. Що десь може менша різниця, а десь більша» (Кіровоградська обл.). Щодо випадків припинення навчання за ваучерами, співробітниками ЦЗ зазначалося про

такі проблеми: відрахування через неуспішність (1 особа не склала іспити під час зимової сесії); відмову від навчання через погіршення стану здоров’я; відрахування за власним бажанням через зміну графіку навчання.

Водночас висловлювалися й позитивні коментарі в зміні способу життя одержувачів

ваучерів: «Вони змінили коло спілкування, в них все по-новому, повернулися в молодість. Знову студенти, це їм подобається. Друге дихання, друга молодість» (Запорізька обл.).

Для полегшення самої процедури одержання ваучера респонденти пропонували

надавати більше інформації про умови ваучерної програми у ЗМІ, на офіційних сайтах держаних установ і навчальних закладів (34 респонденти), передбачити можливість подачі заяви через Інтернет (5 респондентів), розширити перелік спеціальностей, зменшити віковий критерій для одержання ваучера (рис. 7.1). Водночас 27 респондентів вважали, що нічого змінювати не потрібно, тобто можна припустити, що сама процедура оформлення ваучера їх цілком задовольняє.

Серед опитаних співробітників ЦЗ переважає думка, що процедура оформлення ваучерів

достатньо добре опрацьована, і в ній вже важко щось ще спростити. В поодиноких випадках зазначали про те, що потрібно інформувати населення щодо потрібного пакета документів для

45

пришвидшення видачі ваучерів: «Можливо, в засобах, які інформують про видачу ваучерів, повинно бути більше інформації про те, який пакет документів є обов’язковим. Щоб людина вже зверталася до нас підготовлена, з документами» (Кіровоградська обл.).

Рис. 7.1. Одержувачі ваучерів за думкою щодо потреби змін в процедурі одержання ваучера (N=70), респонденти мали змогу обрати кілька варіантів відповіді)

Серед відповідей респондентів на запитання щодо полегшення вибору навчального закладу та навчання за ваучерною програмою переважали такі пропозиції:

щодо інформаційної кампанії:

збільшити інформаційне висвітлення ваучерної програми та загалом можливостей професійного навчання в ЗМІ, інтернет-мережі, рекламі тощо. При інформуванні населення щодо можливостей ваучерної програми доцільно

фокусуватися на практичній корисності отриманих ваучерів, результатах перенавчання: «Головне, що для них є інформація, а стимул? Для чого саме? Тому головне, щоб було «для чого?», була перспектива працевлаштування» (Запорізька обл.). Співробітник ЦЗ Кіровоградської області наголошує на необхідності проведення роз’яснювальної роботи з одержувачами ваучерів: «Треба з людиною говорити, пояснювати. Тоді пріоритети розставлені… Ми в цьому році видали 7 ваучерів і 7 клієнтів вступили на навчання. У минулому році видали 20 ваучерів, а вступило 4… Спочатку ніхто не знав, що це таке, не розбиралася що і куди, а коли зрозуміли, з чого слід починати, мали вже конкретний результат… Усі семеро навчаються і ніхто не збирається лишати… Навчаються на відмінно!» (Кіровоградська обл.).

На думку співробітників ЦЗ, доцільно інформувати також роботодавців щодо ваучерної

системи, оскільки вони знають можливості своїх працівників і мають важелі, щоб їх мотивувати до перепідготовки. Залучення роботодавців до цього процесу має й фінансову складову: у разі необхідності додаткових витрат роботодавець може компенсувати працівникові різницю вартості ваучера та ціни за навчання.

Як показало опитування, співробітники ЦЗ влаштовують різноманітні інформаційні

акції для залучення клієнтів: «Ми проводили виїзні акції центру зайнятості… По селах, сільських радах. Там, де є багато населення...» (Львівська обл.).

46

щодо критеріїв та умов участі;

збільшити перелік спеціальностей та професій, зокрема для жінок; знизити поріг вікового критерію (лунали пропозиції до 30, 35, 40 років); зняти критерій освітнього рівня, надати можливість навчатись тим, хто не має

формальної професійної освіти. Співробітниками ЦЗ висловлювалися ці ж пропозиції, а крім того пропонувалося

знизити критерій страхового стажу, оскільки, за їх спостереженням, є багато осіб, які не мають навіть 10 років страхового стажу, через те, що існує багато прихованого бізнесу, нелегального працевлаштування. Також пропонувалося переглянути перелік професій з погляду їх актуальності на місцевому ринку праці: «На мою думку, є професії, які для сільського господарства не актуальні. Зараз сільське господарство такого розвитку не має. У нас майже немає тваринництва, овочівництва. А там є такі професії. Наприклад, плодоовочівник, столяр. За такими взагалі не звертаються. Водій тролейбуса – це більше для міського населення» (Кіровоградська обл.).

Також доцільно, на думку співробітників ЦЗ, надати можливість підвищення освітньо-

кваліфікаційного рівня, наприклад, з рофесійно-технічної освіти – на молодшого спеціаліста.

щодо навчальних закладів:

максимально розширити перелік навчальних закладів, залучати до співпраці більше місцевих навчальних закладів, оскільки поїздки в інший населений пункт або необхідність орендувати житло є затратними, навіть якщо саме навчання є безкоштовним;

надавати більше місць у навчальних закладів для вступників за ваучерною програмою; укласти актуальний перелік навчальних закладів, які мають досвід навчання студентів

за ваучерною програмою; перевіряти інформацію щодо отримання ліцензій на види навчання за ваучерною

програмою, збільшити перелік закладів за кожною професією, напрямом підготовки, щоб у разі виникнення непередбачуваної ситуації можна було замінити заклад;

розширити перелік закладів, які пропонують дистанційну освіту та заочну форму навчання. Для покращення умов навчання в межах ваучерної програми співробітники ЦЗ радять

лояльніше ставитися до одержувачів ваучерів, тобто з розумінням того, що це люди старшого віку, які зазвичай працюють і мають певні сімейні обов’язки. Для них потрібно спростити умови вступу, передбачити можливість отримувати бонуси чи додаткові пільги на оплату за навчання, організувати навчання за гнучким графіком тощо.

«Щодо переліку професій. Хтось невдоволений, а хтось просто каже, що він має бути ширшим. Якби був ширшим, може і бажаючих було б більше» (Кіровоградська обл.). «Розширення переліку професій, щоб вони були більш актуальними. Тобто, можливо вони по Україні у цілому є актуальними, але окремо в кожному регіоні вони – ні»; «Зменшити вік, розширити можливості для осіб, які мають право на отримання ваучера. Тобто, вік. І пропозиція була від людей – зменшити сам вік» (Кіровоградська обл.). «Мало таких навчальних професійно-технічних закладів, які дають професійно-технічну заочну освіту. Мабуть, не дозволяється. Дистанційно деякі заклади ще є, а професійно-технічні, заочні – їх майже немає. Це більше комбінати…» (Кіровоградська обл.).

47

«Це збільшення вартості ваучера. Тобто, сьогодні дуже багато навчальних закладів, які навчають за тими чи іншими професіями, але ваучерна програма це навчання не перекриває в повному обсязі» (Кіровоградська обл.).

Необхідною умовою залишається потреба в аналізі сучасного стану ринку, особливо на регіональному рівні, оскільки кожен регіон потребує відповідної підготовки професійних кадрів.

Загалом, коментарі респондентів передбачають переважно внесення змін до Закону

України «Про зайнятість населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці». Такий підхід до удосконалення ваучерної системи потребує обговорення ключових питань, і може зайняти багато часу із залученням необхідних ресурсів.

48

Висновки та рекомендації

______________________________________________________________________

Висновки У даному дослідження представлені відповіді одержувачів (70 осіб) та потенційних

одержувачів ваучерів (60 осіб), співробітників центрів зайнятості (12 осіб) з трьох обраних регіонів України – Запорізької, Кіровоградської та Львівської областей.

Узагальнюючи отримані результати щодо оцінки функціонування системи ваучерів, в

першу чергу слід звернути увагу на сильні та слабкі сторони впровадженої програми ваучерів. Сильною стороною програми є її системність:

порядок видачі ваучерів затверджено на законодавчому рівні, центри зайнятості мають методичні рекомендації щодо виконання умов видачі ваучерів, налагоджено консультування щодо можливості отримання ваучера, урегульовано порядок взаємодії між навчальними закладами та центрами зайнятості.

Сама процедура оформлення та видачі ваучерів добре налагоджена. Переважна більшість одержувачів отримують їх за 2-3 візити до центру зайнятості, процедура не займає багато часу, за винятком тих випадків, коли одержувачі потребують додаткових консультацій. Співробітники центрів зайнятості намагаються надавати якомога більш розгорнуті відповіді на запитання клієнтів щодо умов участі у ваучерній програмі, при потребі допомагають в пошуках підходящого навчального закладу, звертаються до представників навчальних закладів для налагодження контакту між одержувачами ваучерів та адміністрацією закладів. Майже усі опитані одержувачі ваучера відповіли, що задоволені повнотою наданої їм у центрі зайнятості інформації щодо умов ваучерної програми.

Навчальні заклади також обізнані з цією системою та зацікавлені у навчання за ваучерною програмою, оскільки для них вона становить додаткове джерело фінансування, а студенти старшого віку більш свідомі та старанні у навчальному процесі.

Водночас проведене опитування дало змогу виявити слабкі сторони ваучерної програми, які потребують детальнішого вивчення для розроблення конкретних дій у покращенні самої системи.

По-перше, проблему становить низький попит на програму серед населення. Низька

мотивація потенційних одержувачів ваучерів через відсутність потреби у професійному навчанні або низку особистих причин: упередження стосовно можливостей навчання в такому віці, невпевненість у можливості отримання бажаного результату (підвищення заробітної платні, кар’єрного просування тощо), стан здоров’я, сімейні обставини, необхідність переїзду тощо. Для розв’язання даної проблеми в процесі консультування потенційних користувачів ваучерів варто звертати увагу на подолання остраху та невпевненості людей у власних силах, вказуючи на можливості, які перед ними виникнуть після отримання додаткової кваліфікації або нової спеціальності. Крім того, варто підкреслювати актуальність тих чи інших спеціальностей в залежності від умов місцевого ринку праці. Підвищенню мотивації потенційних та існуючих учасників ваучерної програми може сприяти інформування щодо перспектив подальшого працевлаштування/кар’єрного зростання, налагодження більш тісної взаємодії у межах програми між центрами зайнятості, навчальними закладами та роботодавцями, збільшення можливостей для заочної та дистанційної форм участі у програмі серед клієнтів центрів зайнятості.

49

По-друге, є проблема незавершеного процесу навчання за ваучерами, коли люди залишають розпочате навчання через те, що не можуть суміщати роботу та навчання, доводиться їздити в інший населений пункт тощо, або взагалі не використовують отриманий ваучер. Супровід одержувачів ваучерів співробітниками ЦЗ та покрокове консультування, в тому числі допомога в обранні навчальних закладів, в процесі укладання договору з навчальним закладом тощо, – один з підходів розв’язання даної проблеми. Також, важливим фактором для успішного завершення навчання, яке потребує додаткових матеріальних ресурсів, є забезпечення проживання та харчування для тих одержувачів, які проживають не в тому населеному пункті, де проводиться навчання. Надання фінансової допомоги на такі потреби дозволить збільшити кількість одержувачів ваучерів, зокрема серед жителів сільської місцевості. Статті витрат на реалізацію програми можна переглянути в законодавчому порядку, додавши відповідні зміни в умови функціонування програми. Додаткове фінансування можна залучити також через співпрацю з роботодавцями, зацікавленими в перспективі перепідготовки своїх працівників, зокрема укладати угоду щодо забезпечення умов проживання та денного харчування працівника протягом навчального періоду.

По-третє, проблему становить завелика кількість обмежень в умовах програми: видача

ваучерів здійснюється особам старше 45 років та зі страховим стажем не менше 15-ти років, лише за наявності щонайменше професійно-технічної освіти тощо. Можливий підхід для збільшення числа користувачів ваучерів може полягати в перегляді критеріїв відбору учасників, зокрема надати можливість обирати вищий рівень кваліфікації, ніж потенційний одержувач отримав в минулому, затвердити на законодавчому рівні умову видачі ваучерів особам, які не мають освітньо-кваліфікаційного рівня, проте мають досвід роботи не менше встановленого страхового стажу. Також, важливо зробити перелік спеціальностей більш широким та актуальним, щоб у потенційних одержувачів ваучерів була можливість обрати ті професії та рівні кваліфікації, які їм можуть бути корисними в майбутньому.

По-четверте, проблема інформованості населення про програму в цілому. За

результатами опитування одержувачів та потенційних одержувачів ваучерів, про ваучерну систему знала незначна кількість респондентів. Опитані співробітники ЦЗ схильні давати завищену оцінку поінформованості населення щодо ваучерної програми, оскільки у своїх відповідях акцентують увагу на тих особах, які перебувають у них на обліку. Вочевидь, інформаційна робота має бути спрямована на охоплення ширшої аудиторії, що вимагає спрямування додаткових ресурсів на роз’яснювальну роботу у ЗМІ, поширення інформації через державні установи та взаємодію з роботодавцями.

По-п’яте, обмежений перелік спеціальностей, за якими можна пройти перепідготовку,

підвищення кваліфікації. Вирішення даного проблемного питання дає змогу покращити систему видачі ваучерів в цілому. Зокрема, це стосується розширення переліку професій, з особливою увагою до умов на ринку праці та його запитів. Професії мають відповідати регіональним особливостям та запитам населення, а також містити ті професії, які користуються попитом як серед чоловіків, так і жінок.

Окреслені проблеми та наведені пропозиції щодо змін у системі видачі ваучерів від

одержувачів ваучерів та співробітників ЦЗ дають змогу сформулювати конкретні рекомендації щодо можливості покращення функціонування системи ваучерів в Україні.

50

Рекомендації

1) Щодо перегляду умов видачі ваучерів:

Для розширення можливостей доступу до ваучерної програми, слід пом’якшити умови видачі ваучерів, а саме:

- давати можливість проходити перенавчання та підвищення кваліфікації особам, які

мають лише повну загальну середню освіту, виходячи з припущення про те, що особа старше 45-ти років (без наявності освітньо-кваліфікаційного рівня) може мати відповідний досвід роботи та страховий стаж, який дає змогу на рівні з іншими проходити перепідготовку за бажаною спеціальністю;

- щоб попередити можливість втрати роботи та зменшити безробіття серед вікової групи 45–59 років, варто розглянути можливість надання ваучерів особам починаючи з 30–35 років. В цьому віці бажання отримати нові знання, пройти перепідготовку, підвищити кваліфікацію є значно вищим, ніж у осіб 45–59 років. Оскільки за попередніми даними, отриманими в межах швидкої оцінки функціонування ваучерної програми, відомо, що найбільш уразливою групою щодо можливості безробіття є особи віком старше 45 років, зменшення віку до 30-35 років для потенційних одержувачів ваучерів в якості превентивних заходів може позитивно вплинути на зайнятість населення в майбутньому. Страховий стаж цих осіб становитиме менше 15 років, хоча даний критерій також потребуватиме перегляду. Можливо при видачі ваучерів враховувати не лише страховий стаж, а також вид діяльності/роботи, які виконував потенційний одержувач ваучера; 2) Щодо інформаційної кампанії серед населення:

Варто проводити інформаційну кампанію серед населення з метою спростування

існуючої думки про те, що у віці 45 років вже пізно навчатися. Інформаційна робота має бути спрямована на охоплення ширшої аудиторії, що вимагає спрямування додаткових ресурсів на роз’яснювальну роботу у ЗМІ, поширення інформації через державні установи та взаємодію з роботодавцями з використанням:

- ефірного часу на радіо чи телебаченні, які мають державні установи для трансляції

соціальної реклами;

- повідомлення у друкованих виданнях, інших джерелах інформації про можливість отримання ваучеру особам старше 45 років;

- наведення прикладів успішних випадків завершення навчання та пошуку роботи.

3) Щодо переліку професій (спеціальностей):

Варто розширити вибір професій, він має враховувати регіональні особливості та відповідати попиту населення на відповідні спеціальності. Також слід звернути увагу на ті професії, які користуються попитом серед жінок та чоловіків. Для реалізації цієї умови слід проводити щоквартальний моніторинг за коротким опитувальником для відвідувачів центрів зайнятості, які бажали б отримати ваучер чи можуть бути потенційними їх одержувачами. Запитальник має містити затверджений перелік «ваучерних» професій для оцінки їхньої затребуваності та питання щодо спеціальностей, за якими потенційні одержувачі ваучерів бажали б пройти перепідготовку.

51

4) Щодо співпраці з навчальними закладами та іншими організаціями:

Покращення взаємодії та співпраці центрів зайнятості та навчальних закладів має на меті налагодження комунікації між основними інституціями ваучерної програми:

- з метою популяризації ваучерної програми не тільки серед населення, а також серед

представників навчальних закладів, проводити спільні заходи (круглі столи, наради, презентації), ініційовані районними чи міськими центрами зайнятості, на яких будуть обговорюватися результати ваучерної програми, проблемні питання, подальші кроки покращення спільної взаємодії;

- інформувати представників навчальних закладів, які не мають ліцензії на підвищення кваліфікації та перенавчання, про існування ваучерної програми та пропонувати ініціювати питання щодо можливості отримання відповідної ліцензії та залучення до вступної кампанії. Це може полегшити потенційним користувачам ваучерів пошук навчального закладу, в якому можливе перенавчання, та дає змогу розширити перелік навчальних закладів за територіальним охопленням;

- спеціалістам центрів зайнятості проводити інформаційну роботу із соціальними

партнерами, які в перспективі можуть мотивувати працівників до підвищення кваліфікації або перенавчання. Такий вид роботи може проводитися через спільні зустрічі спеціалістів ЦЗ та керівників організацій, спільних семінарів, круглих столів. Спеціалісти ЦЗ можуть пропонувати проводити тренінги в організаціях з метою інформування про існуючу систему та її можливості;

- мотивувати потенційних одержувачів ваучеру до вибору заочної чи дистанційної форми

навчання, яка дає змогу уникнути або істотно скоротити додаткові витрати, пов’язані з навчанням.

5) Щодо покращення умов оформлення, консультування та моніторингу реалізації

ваучерної програми:

Розробити додаткові рекомендації для співробітників ЦЗ щодо окремих аспектів ваучерної програми, які можуть цікавити відвідувачів, та розширити систему обліку отриманих ваучерів. Наразі центри занятості не відслідковують кінцевий результат навчання за ваучером – підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. Тому доцільно відслідковувати подальший професійних шлях одержувачів ваучерів після завершення навчання, що дасть змогу оцінювати результат програми, її ефективність, можливості вдосконалення тощо. Для цього слід розробити єдину систему моніторингу та оцінки її реалізації:

- співробітники центрів занятості мають підтримувати зворотній зв'язок з одержувачами

ваучерів, проводити щоквартальну оцінку (методом експрес-опитування) результатів профпідготовки після завершення навчання;

- проводити щорічну оцінку дієвості ваучерної програми за результатами щоквартальної оцінки та відстеження навчального та професійного шляху одержувачів ваучера. Для зменшення кількості випадків, коли клієнти не завершують розпочате навчання,

або взагалі не використовують отриманий ваучер, варто звернути увагу на супровід одержувачів ваучерів та покрокове консультування за їх бажанням, в тому числі щодо пошуку навчальних закладів, в процесі укладання договору з навчальним закладом тощо. Співробітники центрів зайнятості мають наголошувати клієнтам на тому, що у будь-яких

52

випадках чи при виникненні будь-яких запитань, ті можуть звернутися за консультуванням та супроводом до центрів зайнятості у випадку виникнення будь-яких запитань чи перешкод при вступі до навчального закладу та в процесі навчання. Такий підхід має бути заспокійливим чинником для респондентів, які вагаються в можливості отримання ваучера та успішного проходження навчання.