1. РОБОТА З ГРАФІЧНОЮ СИСТЕМОЮ «КОМПАС-3D LT V12»

1.1. Структура програмного вікна «Компас-3D LT V12» та керування ним

«Компас-3D LT V12» є прикладною програмою для Windows і його вікно має стандартні елементи керування (рис.1.1). Вікно можна представити в трьох положеннях: повноекранному, віконному та згорнутому до кнопки в панелі задач. Переключення вікна в одне із цих положень здійснюється за допомогою кнопок керування вікном (рис. 1.2) у правому верхньому куті екрана.

Рис. 1.1. Під час роботи з «Компас-3D LT V12» може виникнути потреба звільнити

частину робочого стола Windows, щоб розмістити інші програми. Це можна зробити за допомогою керування розміром та розташуванням програмного вікна «Компас-3D LT V12» на робочому столі Windows. За потреби переключають вікно «Компас-3D LT V12» у віконний режим кнопкою «Згорнути» (рис. 1.2).

2

Рис. 1.2.

Такими саме кнопками у системі КОМПАС можна керувати вікнами документів: креслеників, деталей, фрагментів.

Під заголовком вікна системи, що містить назву системи, номер версії та повне ім’я документа, знаходиться рядок меню системи (рис. 1.3). В ньому містяться всі основні меню системи, в яких зібрані відповідні команди. Деякі пункти меню мають в кінці три крапки. Це означає, що у разі вибору такого пункту буде відкрито діалогове вікно. Деякі пункти меню мають в кінці знак «►». Це означає, що цей пункт має підменю.

Рис. 1.3.

Під рядком меню розміщена панель керування (рис. 1.4), що частково дублює команди меню. Кнопки цієї панелі слугують для швидкого доступу до відповідної команди. При відкриванні існуючих або створенні нових документів різних видів (кресленики, фрагменти, деталі та ін.) панель керування змінює свій вигляд.

Рис. 1.4.

Рядок повідомлень, розташований у низу програмного вікна КОМПАС, відображає різні повідомлення і запрошення системи. Це може бути коротка інформація про той елемент екрана, до якого підведений курсор; повідомлення про дані, введення яких очікує система в даний момент; коротка інформація про поточну дію, яку виконує система.

3

Рядок поточного стану розміщений відразу під рядком панелі керування (рис. 1.5). В ньому відображаються параметри поточного документа – поточний вид та елементи керування видами (для аркушів креслеників), поточний шар та елементи керування шарами, поточний крок курсору, поточний масштаб відображення у вікні документа, керування прив’язками, керування локальними системами координат (ЛСК), управління ортогональністю побудов. Стан системи та документа представлено стандартними елементами керування: кнопками, полями та списками. Рядок поточного стану, як і панель керування, також для різних видів документів змінює вигляд.

Рис. 1.5.

Ліворуч від вікна документа розташована інструментальна панель, що складається з кількох сторінок: геометрія, розміри, редагування, вимірювання, позначення, виділення. Переключення між сторінками здійснюється на панелі переключень (рис. 1.6), що розміщена над інструментальною панеллю. За замовчуванням на цій панелі відкрита сторінка геометричних побудов з відповідними командами. При клацанні на кнопці якоїсь сторінки відкривається відповідна їй панель команд. Команди, що зображені білим кольором, недоступні для використання.

Рис. 1.6.

Запуск певної команди виконується клацанням на відповідній їй кнопці. Якщо кнопка в правому нижньому куті має маленький чорний трикутник, то вона має розширену панель команд. Для виклику команди з розширеної панелі

4

натискають кнопку відповідної команди мишею і, не відпускаючи останню, трохи чекають. З’являється панель розширених команд. Не відпускаючи ліву кнопку, пересувають покажчик миші по панелі, обирають потрібну команду і лише тоді відпускають кнопку миші.

Припинити ви конання будь-якої команди можна: • натиснувши кнопку “Перервати команду” в рядку параметрів

команди, який відкривається при вході в команду та знаходиться над рядком повідомлень унизу екрану (рис. 1.7);

• клавішею <ESC> на клавіатурі; • запустивши іншу команду; • повторним клацанням на кнопці самої команди. 

 

Рис. 1.7.

1.2. Створення нового кресленика та нового виду

Для створення нового кресленика використовуємо кнопку на панелі керування (рис. 1.4) або з головного меню (рис. 8): “файл” → “создать” → “чертеж”.

Рис. 1.8.

Після створення кресленика (або в будь-який час при виконанні кресленика) можна змінити формат і орієнтацію аркуша та вид основного напису з рядка

5

меню: “Сервис” → “Параметры” → “Параметры первого листа…”. Відкривається вікно управління параметрами аркушу, де можна змінити формат аркушу і його орієнтування (рис. 1.9, а), а також тип основного напису (рис. 1.9, б).

а

б

Рис. 1.9.

6

Для безпосереднього виконання побудов в системі КОМПАС необхідно створювати види. Це пов’язано з масштабуванням зображень. Всі побудови в CAD-системах виконуються в дійсних розмірах. Тому, якщо зображення необхідно виконати в зменшеному чи збільшеному масштабі, то в системі КОМПАС масштабується вид, а не зображення. При масштабуванні зображення всі розміри змінюються за масштабним коефіцієнтом, а при масштабуванні виду розміри на кресленику залишаються без змін. Новий вид створюють з рядка меню “Вставка” → “Вид…” (рис. 1.10-а). Після задавання параметрів виду курсор набуває вигляду стрілок типу “Початок координат” (рис. 1.10-б), яким вказують на кресленику точку початку координат виду, що створюється. Для управління видом (зміна його положення, масштабу тощо) користуються командою з рядка меню “Сервис” → “Параметры текущего вида…” (рис. 1.11), де вказують необхідні параметри.

а б Рис. 1.10.

Рис. 1.11.

1.3. Відкривання та закривання існуючого документа Після запуску графічної системи КОМПАС з’являється головне вікно

системи з меню. Для відкриття існуючого документа потрібно з меню “Файл” вибрати команду “Открыть” або скористатись кнопкою “Открыть

7

документ”, після чого відкриється діалогове вікно “Выберите файлы для открытия”. Коли папка встановлена, з переліку файлів обирають необхідний, клацнувши на його імені мишею. Ім’я файлу виділяється кольором, а у вікні попереднього перегляду буде показано його зміст. Для відкриття обраного файлу натискають кнопку [Открыть]. Якщо відкрите креслення видно на екрані не повністю, обирають команду “Показать все” кнопкою на панелі керування. Після відкриття якогось файлу, папка в якій він міститься стає поточною.

Для закриття існуючого документа вибирають в меню “Файл” команду “Закрыть” та підтверджують свій вибір лівою кнопкою миші.

Якщо користувач просто продивлявся документ і не вносив в нього ніяких змін, то команда “Закрыть” виконується негайно: вікно з документом зникає з екрана. Вікно документа можна також закрити клацанням миші на кнопці закриття вікна документа в правому верхньому куті екрана.

Якщо під час роботи з документом були внесені якісь зміни, то при закритті документа КОМПАС видає на екран стандартний запит про збереження змін, який необхідно підтвердити.

1.4. Геометричні побудови

На панелі геометричних побудов (рис. 1.12) знаходяться всі команди для введення геометричних примітивів: відрізків, кіл, еліпсів, фасок, спряжень, штрихування та допоміжних геометричних побудов.

Рис. 1.12.

8

При виборі будь-якої команди з цієї групи відкриваються панель спеціального керування та рядок параметрів команди, в якому знаходяться поля для введення характерних точок та параметрів команди і поле типу лінії. Для зміни поточного типу лінії слід клацнути мишею в це поле, після чого відкриється діалогове вікно вибору тину лінії (рис. 1.13). В цьому вікні треба обрати потрібний тип лінії, зразок якої відображається у відповідному полі, та клацнути на ньому мишею. Тип лінії можна змінювати до того, як введено останній параметр команди, але краще це зробити до початку введення параметрів та характерних точок команди.

Рис. 1.13.

Побудова геометричних об’єктів “на око” під час виконання креслеників недопустима. Побудову геометричних примітивів слід виконувати точно. Кожний об’єкт кресленика, що створюється в КОМПАС, має певні параметри. Так, для відрізка це координати початкової та кінцевої точки, довжина, кут нахилу; для кола – координати центра та радіус; тощо.

Для побудови відрізка натискаємо кнопку на панелі геометричних побудов. В рядку повідомлень з’явилась підказка “Укажите начальную точку отрезка или введите ее координаты”. Крім того, на екрані з’явився рядок параметрів (рис. 1.14). На кнопці стану поля “Початкова точка” відображається “галочка” – ознака очікування введення параметра. В імені поля у кожного параметра підкреслено один символ. Це “гарячі” клавіші для швидкого доступу, який виконують одночасним натисканням на клавіатурі клавіші <Alt> та підкресленої. Для першої точки відрізка підкреслена клавіша <1>. Отже, для швидкого доступу до відповідних полів натискаємо <Alt>+<1>. Активізується поле Х-координати. Після введення останньої необхідно ввести також і Y-координату. Для цього переходимо у відповідне поле клавішею <Tab>. Після введення обох координат першої точки фіксуємо їх клавішею <Enter> або клацанням мишею на кнопці, відміченій “галочкою”, символ “галочка” змінюється на перехрестя. За зафіксованою на кресленику точкою тягнеться “гумова нитка”. Другу точку відрізка можна ввести двома способами: за координатами (по комбінації <Alt>+<2>) або за довжиною та кутом нахилу. Для введення довжини використовується комбінація <Alt>+<Д>, кут задається по комбінації <Alt>+<У>. Введені значення фіксується клавішею <Enter> або клацанням мишею на кнопці поряд з відповідним параметром.

9

Рис. 1.14.

Крім цієї команди для побудови відрізка загального положення є команди паралельний відрізок , перпендикулярний відрізок , дотичний відрізок через зовнішню точку , дотичний відрізок через точку на кривій та відрізок дотичний до двох кривих .

Для побудови кола обираємо відповідну команду кнопкою . В рядку параметрів ми можемо ввести координати центра кола (<Alt>+<Ц>) та точки на колі (<Alt>+<т>) або діаметр (<Alt>+<р>) чи радіус кола (<Alt>+<Р>). При побудові кола також можливо задати побудову центрових ліній кнопкою в рядку параметрів, але це необхідно зробити до того, як буде введено останній параметр кола. Будувати коло можна також за трьома точками , дотично до однієї ( ) двох ( ) або трьох ( ) кривих та за двома точками на діаметрі кола .

Дуга будується за центром, радіусом або діаметром, двома кутами та напрямом або за трьома точками . В останньому випадку координати центу дуги та її радіус вираховуються системою. При створенні дуги можна явно вказувати положення її характерних точок, переміщуючи курсор по екрану мишею чи клавішами. Можна також уводити значення координат центра, радіус або діаметр і інші параметри в полях рядка параметрів.

Для побудови еліпса передбачено такі варіанти команди: за центром та півосями , за діагоналлю габаритного прямокутника , за центром та діагоналлю габаритного прямокутника , за центром, серединою сторони та вершиною паралелограма , за трьома вершинами паралелограма , за центром та трьома точками на еліпсі та еліпс, дотичний до двох кривих . Параметри можуть задаватись з екрана або вводитись в рядку параметрів. В цьому ж рядку можна задати побудову центрових ліній кнопкою .

Для викреслювання ліній обриву використовують криву Без’є, ламану та NURBS-криву. Крива Без’є складається з гладко зістикованих поліномів четвертого порядку, кожний з яких побудовано за чотирма опорними точками. Користувач задає крайні з цих чотирьох точок. Крива NURBS (Non-Uniform Rational B-Spline) – нерегулярний раціональній В-сплайн, складається з гладко зістикованих поліномів заданого порядку.

Команди викликають відповідними кнопками на панелі геометричних побудов: крива Без’є ( ), ламана ( ), NURBS-крива ( ). Для їх побудови

10

послідовно вказують точки на кресленику, або вводять їх координати у полі координат точки. Щоб змінити режим побудови кривої або ламаної (зімкнутий або розімкнутий об’єкт), використовують перемикач “Разомкнутый” або “замкнутый” в рядку параметрів команди. Для NURBS-кривої також можуть бути задані порядок кривої (геометрично найменша кількість точок, необхідних для побудови, за замовчуванням – 3) та вага точки. Це коефіцієнт, що визначає вплив опорної точки кривої на її конфігурацію. Геометрично чим більше вага точки, тим ближче до неї розташовується крива.

Креслення відрізків, дуг і сплайнів можна виконувати послідовно. Для цього використовується команда безперервне введення . Особливість цієї команди полягає в тому, що початкова точка об’єкту вводиться лише раз, а потім кінцева точка попереднього об’єкта береться системою за початкову для наступного. За замовчуванням вводяться відрізки загального положення , проте додаткові кнопки в рядку параметрів дозволяють будувати об’єкти вже розглянутих типів: паралельний відрізок , перпендикулярний відрізок , дотичний відрізок , дуга за трьома точками , крива Без’є , NURBS-крива . Замкнути побудову можна відповідною кнопкою . Якщо необхідно побудувати кілька контурів, то нове креслення починають кнопкою нове введення .

В системі КОМПАС передбачена можливість побудови прямокутників та правильних многокутників однією командою. Многокутник, побудований за цими командами є складеним і редагується повністю. Кожну окремо взяту сторону многокутника в цій побудові відредагувати неможливо. Прямокутник може бути побудований за двома кінцевими точками діагоналі , друга з яких задається вказуванням на екрані за координатами, або висотою та шириною прямокутника. Ще один спосіб побудови прямокутника – за центром та вершиною .

Для побудови правильного многокутника необхідно задати: кількість вершин, центр та вершину або середину сторони. Вершина задається для побудови многокутника за описаним колом, а середина сторони – за вписаним. Ця характерна точка може бути задана з екрана, за координатами або додатковими параметрами: діаметром чи радіусом вписаного або описаного кола та кутом напрямку розташування вершини. Діаметр та радіус описаного чи вписаного кола переключають з рядка параметрів кнопкою-перемикачем, що має вигляд або . Для викреслювання осей многокутників можна скористатися кнопкою-перемикачем або .

Команда фаска дозволяє побудувати одну чи кілька фасок між геометричними об’єктами, що перетинаються. Викликається кнопкою на інструментальній панелі геометрії. Курсором слід указати два об’єкти, між якими необхідно побудувати фаску. Команда фаска на кутах об’єкта дозволяє побудувати фаски на кутах ламаної, прямокутника і многокутника, побудованих відповідними командами. Команда викликається натисканням кнопки .

11

Першим елементом для побудови фаски буде вважатися найближчий до зазначеної точки сегмент. У рядку параметрів відображається кнопка, за допомогою якої можна задати одночасну побудову фасок на всіх кутах контуру

чи на одному куті . При переключенні зовнішній вигляд кнопки змінюється. Можливі два варіанти задавання параметрів для побудови фаски. У першому випадку необхідно в полях рядка параметрів увести довжину фаски на першому елементі і її кут. У другому випадку задаються значення довжин фаски на першому і другому елементах. Переключення на потрібний варіант здійснюють перемикачем / . У рядку параметрів відображаються також дві кнопки, за допомогою яких можна керувати способом побудови фаски. Ці кнопки визначають, чи потрібно виконувати усікати частини, що залишаються, першого і другого елемента . Відрізок, що зображує фаску, викреслюється тим стилем лінії, що має перший із зазначених об’єктів. За один виклик команди можна побудувати довільну кількість фасок.

Команди заокруглення і заокруглення на кутах працюють аналогічно до команди фаска. Основний їхній параметр – радіус заокруглення, який задається у відповідному полі рядка параметрів.

Команда штрихування дозволяє заштрихувати одну чи кілька областей у поточному виді кресленика чи у фрагменті. Для виклику команди натискають кнопку на інструментальній панелі геометрії. Якщо перед запуском команди були виділені якісь об’єкти, на екрані з’явиться діалог із запитом, чи потрібно використовувати ці об’єкти як границі штрихування. Для підтвердження натисніть кнопку [Так], і система одразу ж побудує можливе штрихування. Після виклику команди на панелі спеціального керування відображаються кілька кнопок. Використовуючи їх, можна задавати границі штрихування різними способами: ручне малювання границь ; обхід границі за стрілкою

. За замовчуванням (якщо не була натиснута будь-яка кнопка на панелі спеціального керування) очікується введення точки для автоматичного визначення границь області, що штрихується, усередині якої зазначена точка. У варіанті ручного викреслювання границь, що визначають область штрихування, послідовно фіксують точки кутів замкненої ламаної лінії, поки потрібна границя не буде сформована. Задавати положення вершин ламаної можна будь-яким способом – указівкою мишею, уведенням координат у рядку параметрів об’єктів, шляхом об’єктної прив’язки. Для обходу границі за стрілкою вказують курсором точку поблизу геометричного елемента, з якого необхідно почати обхід границі. На екрані з’явиться фантомне зображення першої ділянки границі (поверх базового елемента), а також стрілка вибору напрямку подальшого руху. На панелі спеціального керування знаходяться кілька кнопок, за допомогою яких можна вибирати напрямок обходу. Після задавання границь штрихування виконується її попередня побудова. До фіксації штрихування можна змінити його параметри (кут нахилу, крок), задаючи потрібні значення у полях рядка параметрів. Для зміни стилю штрихування клацають лівою кнопкою миші на полі стилю в рядку параметрів об’єктів. На екран виводиться діалог вибору стилю. Для фіксування отриманого штрихування натискають

12

кнопку на панелі спеціального керування. Можна також скористатися командою заливка , яка дозволяє залити однотонним або змінюваним кольором  одну або декілька областей в поточному виді кресленика або у фрагменті. Можлива побудова градієнтних заливок шести типів із змінними характеристиками – кількістю переходів кольору, кутом нахилу заливки, здвигом початку заливки, прозорістю. Область заливки може складатися із одного чи декількох контурів, в тому числі і не пов’язаних один з одним.

1.5. Використання прив’язок

У процесі роботи над креслеником постійно виникає потреба точно встановити курсор у певні точки елементів, які вже існують на кресленику, тобто виконати прив’язку до точок або об’єктів. Головна помилка починаючого користувача полягає в тому, що він виконує цю операцію “на око”. Але без точної прив’язки завжди виникає розбіжність між об’єктами, хоча на перший погляд вони збігаються. Для системи немає різниці, якої величини ця розбіжність – 10 мм чи 0,001 мм, головне, що вона існує. Наявність подібних похибок на кресленику призводить до помилок у виконанні штрихувань, постановки розмірів тощо. Тому під час виконання креслеників в будь-якій CAD-системі потрібно використовувати систему прив’язок. Якщо кресленик виконано без прив’язок, то його виконано неправильно!

Поняття прив’язки пов’язане з поняттям характерних точок об’єктів. Такими точками є точки, що визначають геометрію об’єкта або його розташування на кресленику. Характерні точки основних об’єктів наведено у додатку 1. Під час виконання прив’язок на основі характерних точок система може також вираховувати деякі додаткові точки, середини відрізків, точки перетину, дотику тощо. Всі команди прив’язок об’єднані в групи глобальних, локальних та клавіатурних прив’язок.

Клавіатурні прив’язки – це команди точного позиціонування курсору, які виконуються за допомогою клавіатури з використанням певних клавіш або їх комбінацій. Їх можна використовувати практично в будь-якому режимі роботи системи КОМПАС. Вони виконують лише переміщення курсору в потрібну точку, але не фіксують її. Перелік клавіатурних прив’язок наведено в додатку 3.

Локальні та глобальні прив’язки використовують лише тоді, коли система робить запит на введення якоїсь точки під час виконання команди. Вони пов’язані з введенням і фіксацією точки.

Глобальні прив’язки, на відміну від всіх інших, діють за замовчуванням при виконані будь-якої команди. При введенні точки глобальні прив’язки відслідковуються автоматично. Кнопка для виклику глобальних прив’язок розміщена на панелі керування і після її натискання відкривається діалогове вікно “Установка глобальных привязок” (рис. 1.15). Для встановлення чи видалення глобальних прив’язок користуються прапорцями у відповідних полях. Пошук глобальних прив’язок на кресленику відбувається в тому порядку, в якому вони розміщені в діалоговому вікні. Тимчасово відмовитись від всіх глобальних прив’язок можна встановивши прапорець у відповідному полі глобальних прив’язок або кнопкою “Заборонити прив’язки” . Можна

13

також встановити всі глобальні прив’язки, але це дуже ускладнить пошук потрібної точки. В такому разі краще скористатись локальною прив’язкою.

Рис. 1.15.

Локальні прив’язки виконуються одноразово і після введення точки відключаються. Крім того, локальні прив’язки мають пріоритет перед глобальними, тобто призупиняють їх дію. Для виклику локальної прив’язки під час запиту команди на введення точки клацають правою клавішею миші у вікні документа. У меню, що з’явилося, ставлять курсор на каскадне меню “Прив’язка” (клацати мишею не треба). Після цього з’являється повний перелік локальних прив’язок (рис. 1.16). Активізація потрібної прив’язки виконується простим клацанням миші на відповідній команді. Меню прив’язок закриється, а в дію вступить обрана прив’язка.

Рис. 1.16.

14

1.6. Допоміжні побудови

Як зазначалось вище, для забезпечення точного креслення під час побудови геометричних об’єктів треба користуватись прив’язками. Але якщо потрібна точка відсутня в явному вигляді, її можна знайти за допомогою допоміжних побудов. Вони є повним аналогом тонких ліній, які конструктор використовує при роботі на кульмані. Будь-який геометричний об’єкт може бути накреслений типом лінії “допоміжна”. Але, крім цього, існують засоби побудови допоміжних прямих. Це кнопка “Допоміжна пряма” на панелі геометричних побудов і пов’язана з нею панель розширених команд. Після того, як допоміжні побудови вже використані, їх треба видалити, щоб не загромаджувати кресленик. Це дуже легко робиться за допомогою команди “Редактор” → “Удалить” → “Вспомогательные кривые и точки” з рядка меню. Допоміжні прямі можуть бути побудовані: за двома точками або точкою і кутом нахилу ; горизонтально ; вертикально ; паралельно на відстані ; перпендикулярно ; дотично через зовнішню точку ; дотично через точку на кривій ; дотично до двох кривих та як бісектриса . У будь-якій команді введення допоміжної прямої є кнопка відображення допоміжних точок перетину . Для команди бісектриса – це взагалі єдиний параметр. Для команди паралельна пряма, крім того, в рядку параметрів відображається кнопка “одна чи дві прямі” .

Команда точка дозволяє накреслити одну чи кілька точок. Для виклику команди користуються кнопкою на інструментальній панелі геометрії. При створенні точок можна явно вказувати їхнє положення, переміщуючи курсор по екрану мишею чи клавішами. Можна також уводити значення координат точки в полях рядка параметрів і змінювати стиль її накреслення.

Команда точки рівномірно по кривій дозволяє рівномірно проставити точки на зазначеному геометричному об’єкті. У відповідному полі рядка параметрів задають кількість ділянок, на які точки повинні розділити об’єкт. Потім указують криву, на якій потрібно проставити точки. У випадку замкненої кривої додатково вказують точку (не обов’язково точно на кривій), від якої потрібно почати постановку. Якщо точка зазначена не на кривій, за початок постановки приймається точка на кривій, найближча до зазначеної.

Команда точки перетину проставляє точки в місцях перетину зазначених геометричних об’єктів. Спочатку вказують перший геометричний об’єкт для пошуку перетинань. Потім – послідовно об’єкти, що перетинаються з першим. Система автоматично визначає місця перетину і створює в них точки. Якщо потрібно заново вказати об’єкти для пошуку перетинань, натискають кнопку “ указать заново” на панелі спеціального керування, і курсором указують на потрібні криві.

Завершити введення точок можна, натиснувши клавішу <Еsc> чи кнопку перервати команду на панелі спеціального керування.

15

1.7. Виділення об’єктів

Іноді під час креслення виникає потреба відредагувати чи видалити якийсь об’єкт, що побудовано неправильно. У такому разі його потрібно виділити.

У системі КОМПАС виділені об’єкти виділяються кольором. Просте виділення можна зробити мишею, клацнувши на потрібному об’єкті. Якщо необхідно виділити кілька об’єктів, на них клацають послідовно за утримування клавіші <Shift>. Якщо клавішу <Shift> не утримувати, то з попередньо виділеного елемента виділення буде знято. Щоб відмінити виділення всіх об’єктів, клацають мишею у вільному полі документа. Для відміни виділення окремого елемента на ньому повторно клацають мишею при натиснутій клавіші <Shift>. Якщо об’єктів дуже багато або вони складно розташовані, то виділяти об’єкти по одному незручно.

Для виділення об’єктів рамкою слід зафіксувати точку першого кута рамки, потім переміщувати курсор при натиснутій лівій кнопці миші до одержання потрібного розміру рамки, після чого зафіксувати другий її кут, відпустивши кнопку миші. Об’єкти, що цілком потрапили в задану рамку, будуть виділені.

Для більш складних випадків існують спеціальні команди виділення, які зібрані в меню “Виділити” та на сторінці “Виділення” (рис. 1.17) інструментальної панелі.

Рис. 1.17.

16

1.8. Видалення об’єктів

Для видалення зайвих об’єктів на кресленику їх треба попередньо виділити будь-яким способом. Виділені елементи можна видалити, натиснувши клавішу <Delete> на клавіатурі або виконавши команду “Редактор” → “Удалить” → “Выделенные объекты” з рядка меню.

Всі допоміжні криві і точки можна видалити, не виділяючи їх, командою з меню “Редактор” → “Удалить” → “Вспомогательные кривые и точки” → “В текущем виде” або “Редактор” → “Удалить” → “Вспомогательные кривые и точки” → “Во всех видах”.

1.9. Відміна та повторення команд

У процесі роботи інколи виникає потреба відмовитись від останньої команди або серії команд. За допомогою кнопки “Відмінити” на панелі керування можна не лише відновити видалені елементи, а і відмінити дію будь-якої команди. Для протилежної дії (повторення команди після її відміни) існує кнопка “Повторити” .

Система запам’ятовує певну кількість команд, які можна відмінити або повторити. За замовчуванням таких команд – 30.

1.10. Редагування побудов На панелі редагування (рис. 1.18) розташовані кнопки, що дозволяють

звернутися до команд редагування графічних об’єктів кресленика або фрагмента.

Рис. 1.18.

17

Команди зсув, поворот, масштабування, симетрія та копія дозволяють виконати відповідні дії над виділеними об’єктами. Якщо жоден елемент не виділений, ці команди будуть недоступні. Команда копія буде також недоступною у випадку, якщо є виділеними цілком види кресленика.

Для виклику команди зсув вибирають її назву з меню “Редактор” → “Сдвиг” чи натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. Указують курсором базову точку зсуву і її нове положення. Також можна увести величину зсуву уздовж осей X і Y у відповідні поля рядка параметрів об’єктів. Команда зсув по куту і відстані дозволяє перемістити виділені об’єкти, задавши параметри вектора зсуву – довжину (відстань зсуву) і напрямок (кут зсуву). Для виклику команди натискають кнопку на інструментальній панелі редагування і уводять потрібні значення кута і відстані в полях рядка параметрів. Закінчивши введення параметрів, натискають кнопку

на панелі спеціального керування. Можна задати видалення чи збереження вихідних виділених об’єктів після виконання операції використовуючи кнопку-перемикач в рядку параметрів об’єктів. Зсув зі збереженням вихідних об’єктів еквівалентний копіюванню.

Для виклику команди поворот вибирають її назву з меню “Редактор” → “Поворот” чи натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. Після виклику команди вказують центр повороту, базову точку і нове положення базової точки. Видалення чи збереження вихідних виділених об’єктів після виконання операції можна задати кнопкою-перемикачем у рядку параметрів.

Для виклику команди масштабування вибирають її назву з меню “Редактор” → “Масштабирование” чи натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. Далі у відповідному полі рядка параметрів зазначають потрібне значення коефіцієнта масштабування виділених об’єктів і фіксують курсор у точці центра масштабування. Видалення чи збереження вихідних виділених об’єктів після виконання операції можна задати кнопкою-перемикачем в рядку параметрів об’єктів. Якщо серед об’єктів, що масштабуються є розміри, можна відмасшбувати виносні лінії розмірів з коефіцієнтом масштабування по осі X за допомогою кнопки-перемикача у рядку параметрів об’єктів.

Для виклику команди симетрія вибирають її назву з меню “Редактор” → “Симметрия” чи натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. Послідовно вказують першу і другу точки, через які проходить вісь симетрії. Можна також явно задати параметри осі симетрії (кут нахилу і координати точок), увівши їх значення у поля рядка параметрів. Якщо на кресленику існує елемент, що використовуватиметься як вісь симетрії, то треба натиснути кнопку , а потім указати курсором на потрібний елемент. Видалення чи збереження вихідних виділених об’єктів після виконання операції можна задати кнопкою-перемикачем у рядку параметрів.

Команда копія дозволяє виконати копіювання виділених об’єктів документа. Для виклику команди вибирають її назву з меню “Редактор” →

18

“Копия” чи натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. Далі вказують курсором базову точку копіювання і її нове положення. Також можна увести величину зсуву копії уздовж осей X і Y у відповідні поля рядка параметрів.

Команда копія по кривій дозволяє виконати копіювання виділених об’єктів, розмістивши їх уздовж зазначеної кривої. У полях рядка параметрів необхідно задати дані про копіювання: кількість копій, крок копіювання, масштаб і кут повороту копій. Спочатку задають базову точку для копіювання, а потім указують базову точку на тій кривій, по якій необхідно виконати копіювання. Задати значення координат цих точок можна також явно у рядку параметрів. У рядку параметрів знаходиться кілька кнопок, за допомогою яких можна керувати процесом копіювання. Кнопка визначає, яким чином інтерпретувати значення кроку, задане в рядку параметрів. За замовчуванням крок – це відстань між базовими точками двох сусідніх копій. При переключенні кнопки крок сприймається як відстань між базовими точками першої й останньої копій, тобто він задає інтервал, у якому повинні рівномірно розміститися всі копії. Якщо необхідно, щоб копії об’єктів розташовувалися по нормалі до кривої, уздовж якої виконується копіювання, натискають кнопку-перемикач . Кнопка дозволяє установити, у яку сторону від базової точки кривої потрібно копіювати об’єкти.

Команда копія по сітці дозволяє виконати копіювання виділених об’єктів, розмістивши їх по сітці з заданими параметрами. У полях рядка параметрів уведіть дані про копіювання: масштаб і кут повороту копій. Для того щоб увести дані про сітку, по якій потрібно виконати копіювання (кроки по осях, кути нахилу тощо), натискають кнопку в рядку параметрів команди, у якому можна призначити потрібні параметри сітки. Після введення базової точки для виділених об’єктів система очікує вказівки точки, у яку потрібно помістити сітку з копіями, а на екрані відображається фантом скопійованих об’єктів. Значення координат цих точок можна також задати у відповідних полях рядку параметрів. Після вказівки точки прив’язки сітки створюється задана кількість копій виділених елементів.

Команда копія по концентричній сітці копіює виділені об’єкти, розміщуючи їх по концентричній сітці з заданими параметрами. У полях рядка параметрів уводять дані про копіювання: масштаб і кут повороту копій. Для того щоб увести дані про сітку, по якому потрібно виконати копіювання (кроки, початковий кут тощо), натискають кнопку в рядку параметрів команди, у якому можна призначити потрібні параметри сітки. Всі наступні дії аналогічні попередній команді.

Команда копія по колу є спрощеним варіантом команди копія по концентричній сітці. Вона дозволяє виконати копіювання виділених об’єктів, розмістивши по колу з зазначеним центром і радіусом. У полях рядка параметрів об’єктів задають параметри копіювання: кількість копій і кутовий крок між ними. У кількості копій враховується і вихідний екземпляр об’єктів, що копіюються. Інакше кажучи, у поле “Кількість” слід вводити ту кількість екземплярів, що повинні бути розташовані по колу після виконання команди.

19

Якщо зазначену кількість копій потрібно розмістити рівномірно уздовж кола, то значення кутового кроку можна не вводити. Центр кола, по якому буде виконуватись копіювання, можна задати, вказавши його курсором на екрані або введенням значень координат у рядку параметрів. Після вказівки центра кола на екрані з’являється фантом заданої кількості копій виділених елементів. У рядку параметрів знаходиться кілька кнопок, якими керують процесом копіювання. Кнопка визначає, яким чином – з заданим кроком ( ) чи уздовж повного кола ( )– розміщувати копії по колу. За замовчуванням копії розміщаються по колу з заданим кутовим кроком. При перемиканні кнопки копії розміщуються рівномірно уздовж всього кола; при цьому крок визначається системою автоматично як частка від ділення 360º на кількість копій. Кнопка дозволяє установити, в яку сторону від вихідних екземплярів потрібно копіювати об’єкти.

Відмовитися від дії над виділеними елементами можна, натиснувши до фіксації їхнього нового положення клавішу <Esc> чи кнопку на панелі спеціального керування.

Команда деформація має три варіанти виконання: деформація зсувом , деформація поворотом і деформація масштабуванням . Попередній вибір об’єктів для виконання деформації робити не потрібен. Після виклику бажаного варіанта команди курсором вказують першу та другу точки габаритного прямокутника, що охоплює область деформації. При необхідності видалити чи додати об’єкти до тих, що деформуються, використовують кнопку “виключити / додати об’єкт” , а для нового вибору об’єктів – кнопку “виділити новою рамкою” на панелі спеціального керування. Коли об’єкти для деформації вибрано, вказують базову точку операції, а потім фіксують нове положення об’єктів. Координати точок, кута повороту та масштабні коефіцієнти можна задавати явно у відповідних полях рядка параметрів об’єктів.

Командою усікти криву можна видалити частину якого-небудь об’єкта, обмежену точками перетину з іншими об’єктами. Курсором указують ту частину об’єкта, яку потрібно видалити. Якщо ж, навпаки, потрібно залишити обрану ділянку і видалити зовнішні щодо неї ділянки кривої, перемикають кнопку / у рядку параметрів команди.

Команда усікти криву двома точками видаляє частину об’єкта, що її визначено двома граничними точками. Спочатку вказують курсором криву, а потім дві точки, що обмежують ту її частину, яка видаляється. Якщо крива замкнута, потрібно додатково вказати точку всередині ділянки кривої, що буде видалятися. Якщо ж потрібно, навпаки, залишити обрану ділянку, а видалити зовнішні щодо неї ділянки кривої, перемикають кнопку (видалити ділянку) на (залишити ділянку) у рядку параметрів об’єктів. Для скасування помилкового видалення частини об’єкта користуються кнопкою на панелі керування.

20

Команда вирівняти криві по границі дозволяє вирівняти один чи кілька об’єктів по границі, якою служить який-небудь інший об’єкт. Спочатку вказують курсором криву, що повинна бути границею вирівнювання, а потім послідовно елементи які вирівнюються. Якщо потрібно заново вказати границю для вирівнювання, натискають кнопку “указать заново” на панелі спеціального керування, а потім курсором вказують нову границю.

Команда видовжити до найближчого об’єкта дозволяє видовжити об’єкт до найближчої точки перетину (або дотику) з іншим об’єктом. Видовження можливе до відрізків, дуг кіл та еліпсів. Для виклику команди натискають відповідну кнопку на інструментальній панелі редагування або обирають команду із меню “Редактор” → “Удлинить до ближайшего объекта”. Для виконання цієї команди слід вказати об’єкт для видовження. Видовження об’єкта відбувається від тієї його кінцевої точки, ближче до якої знаходився курсор при виборі об’єкта, до найближчої точки перетину з іншим об’єктом. При видовженні об’єктів враховується їх перетин з геометричними примітивами, осями, а також лініями обриву. Якщо жоден з цих об’єктів не перетинається об’єктом, обраним для видовження, то видовження не відбувається (на відміну від команди вирівняти криві по границі. Видовження об’єкту за допомогою цієї команди можливе як до явних точок перетину з границею, так і до точок перетину з її продовженням). Об’єкти для видовження можна указувати по одному або групою. Для указування групи використовують січний відрізок. Видовжені будуть ті об’єкти, які перетинаються цим відрізком. За один виклик команди можна видовжити декілька об’єктів або декілька разів видовжити один об’єкт.

Команда видалити чи фаску заокруглення дозволяє видалити відрізок чи дугу, що з’єднують кінці двох інших об’єктів (відрізків чи дуг), подовжуючи ці об’єкти до точки їхнього перетину. Після виклику команди кнопкою на інструментальній панелі редагування, курсором вказують фаску чи заокруглення, які потрібно видалити. Як фаску чи заокруглення система сприймає відрізок чи дугу, до яких із двох сторін примикають геометричні об’єкти, а також ланку в контурі, ламаній чи многокутнику. Якщо виконання операції можливо, то відрізок фаски чи дуга заокруглення видаляються, а базові об’єкти подовжуються до точки їхнього перетину.

Команда розбити криву на дві частини викликається кнопкою на інструментальній панелі редагування і дозволяє розбити об’єкт на дві частини. Курсором указують спочатку криву, а потім точку розбивки. Якщо крива замкнена, необхідно вказати також і другу точку розбивки.

Команда розбити криву на рівні частини дозволяє розбити об’єкт на кілька рівних частин. Для виклику команди натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. У відповідне поле рядка параметрів уводять кількість частин, на які потрібно розбити криву і вказують курсором криву для розбивки. Якщо крива замкнена, необхідно вказати також і початкову точку розбивки.

Команда очистити область дозволяє видалити об’єкти, що знаходяться усередині обраної області кресленика чи фрагмента. Для швидкого переходу до

21

команди натискають кнопку на інструментальній панелі редагування. За замовчуванням система очікує вказівки замкненого геометричного об’єкта (сплайна, контуру, кола) як границі області. За допомогою кнопок на панелі спеціального керування можна задавати границі області, що видаляється, різними способами. Спосіб очищення області (видаляти елементи усередині чи зовні від границі)визначається у вікні діалогу задавання параметрів, яке викликається кнопкою , що знаходиться у рядку параметрів команди. Коли всі границі області і параметри видалення задані, натискають кнопку “Створити об’єкт” .

1.11. Розміри На панелі розміри (рис. 1.19) розташовані кнопки нанесення розмірів.

Рис. 1.19.

Команда лінійний розмір дозволяє проставити один чи кілька лінійних розмірів. Послідовно вказують дві базові точки і положення розмірної лінії. Значення координат характерних точок розміру можна явно ввести в полях рядка параметрів об’єктів. Можна також автоматично прив’язати створюваний розмір до граничних точок геометричного об’єкта, натиснувши кнопку “Вибір об’єкта” на панелі спеціального керування, а потім указавши курсором потрібний елемент. За замовчуванням буде створюватися розмір, паралельний базовому об’єкту чи відрізку, що з’єднує базові точки. Для керування орієнтацією розміру в рядку параметрів об’єктів знаходяться кілька кнопок, за допомогою яких задають розташування розміру, що викреслюється: паралельно об’єкту ; горизонтально ; вертикально . При постановці деяких типів розмірів варіант розташування розміру паралельно об’єкту недоступний. Для виклику діалогу введення і редагування розмірного напису клацають лівою кнопкою миші на поле відображення тексту в рядку параметрів об’єктів, перш ніж зафіксувати розмір. Щоб викликати діалог, у якому можна чи задати чи змінити оформлення розміру (постановка напису на виносній поличці, тип стрілок тощо), натискають кнопку в рядку параметрів команди,

22

обирають потрібні параметри і натискають кнопку “Створити об’єкт” . Розмір буде перебудований відповідно до нових установок. Також можна побудувати лінійний розмір з обривом ; лінійний розмір між відрізком і точкою ; лінійний розмір від загальної бази ; лінійний ланцюговий розмір ; лінійний розмір із загальною розмірною лінією ; розмір висоти .

Команду діаметральний розмір викликають кнопкою . Курсором указують базове коло чи дугу, а потім фіксують положення розмірного напису. Якщо потрібно заново вказати коло чи дугу для постановки розміру, натискають кнопку на панелі спеціального керування, а потім курсором указують потрібний елемент. Текстовий напис змінюють аналогічно до текстового напису лінійного розміру. Також можна задати діаметральний розмір з обривом кнопкою-перемикачем / з рядка параметрів.

Команда радіальний розмір аналогічна попередній. Для побудови розміру необхідно вказати базове коло чи дугу, а потім – положення розмірного напису. Крім вже описаних параметрів розмірів у рядку параметрів знаходиться також кнопка-перемикач для керування побудовою розмірної лінії (від центра кола чи не від центра кола ). Для постановки одного чи декількох радіальних розмірів зі зламом (від фіктивного центра) використовується команда радіальний розмір зі зламом . Після вказування базового кола чи дуги, вводять положення фіктивного центра. Розмірний напис редагують з рядка параметрів об’єктів, перш ніж зафіксувати розмір.

Команда кутовий розмір дозволяє проставити один чи кілька кутових розмірів. Для постановки розміру необхідно послідовно вказати два відрізки, між якими потрібно проставити розмір, а потім задати положення розмірної лінії і напису. У рядку параметрів об’єктів знаходяться кнопки, що використовуються для визначення способу постановки кутового розміру: розмір гострого кута ; розмір тупого кута ; розмір кута більшого за 180º . Для вибору потрібного варіанта розміру натискають відповідну кнопку. Кутові розміри можуть бути також від загальної бази , ланцюговий розмір ; із загальною розмірною лінією ; з обривом .

1.12. Позначення На панелі позначення (рис. 1.20) розташовані кнопки, що дозволяють

звернутися до команд введення тексту, технологічних позначень і центрових ліній, а також умовних позначень для видів, розрізів та виносних елементів.

23

Рис. 1.20.

Команда введення тексту дозволяє ввести один чи кілька текстових написів. Кожен напис може складатися з довільної кількості рядків. Після виклику команди КОМПАС-ГРАФІК переключається в режим роботи з текстом. При цьому змінюються кількість і назви команд меню, а також поля в рядку параметрів. Для введення тексту вказують курсором положення точки його прив’язки. В рамці введення, що відкрилася, друкують потрібну кількість рядків, закінчуючи набір кожного з них натисканням клавіші <Enter>. Для переходу до створення нового напису переміщують курсор за межі рамки введення і натискають ліву кнопку миші. Попередній напис буде зафіксовано, і відкриється нове поле введення тексту в зазначеному місці. Можна також натиснути кнопку “Створити об’єкт” . При необхідності можна змінювати зовнішній вигляд напису, що вводиться, чи окремих його частин (тип, висоту і звуження шрифту, колір символів тощо) за допомогою полів і кнопок у рядку параметрів об’єктів. Якщо потрібно поміняти вигляд тільки частини напису, виділяють її мишею чи клавішами, а потім призначають потрібні параметри. Для виходу з режиму введення тексту натисніть клавішу <Esc> чи кнопку на панелі спеціального керування.

Команда Введення таблиці дозволяє створити таблицю в кресленику або фрагменті. Після виклику команди КОМПАС переключається в режим роботи з текстом. При цьому змінюється кількість і назви команд головного меню, а також склад компактної панелі. В рядку параметрів команди вводяться точка прив’язки таблиці та кут нахилу таблиці до осі OX системи координат поточного виду. На екрані з’явиться діалог створення таблиці (рис. 1.21), в

24

якому можна ввести параметри створюваної таблиці або обрати за прототип існуючу таблицю. Після закриття цього діалогу кнопкою ОК в документі з’являється таблиця з заданими параметрами, в комірки якої вводять текст. Змінювати встановлені параметри таблиці та параметри тексту можна за допомогою кнопок та , а також вставляти різні елементи за допомогою кнопки в рядку параметрів команди. Для того, щоб зафіксувати таблицю, натискають кнопку . За один виклик команди можна створити декілька таблиць. Для цього, закінчивши формування першої таблиці, слід перемістити курсор за її межі та натиснути ліву кнопку миші. Попередня таблиця автоматично зафіксується, а на екрані знову з’явиться діалог створення таблиці.

Рис. 1.21.

Лінію-виноску будують однойменною командою, яка викликається кнопкою . Для побудови першою задають точку, на яку вказує лінія-воноска, потім – точку початку полички. Написи вводять і редагують через поле відображення тексту в рядку параметрів команди. Робити це можна в будь-який момент побудови. Для виклику діалогу, у якому можна змінити оформлення лінії-винесення (тип стрілки, тип значка, напрямок полички тощо) натискають кнопку в рядку параметрів команди. Фіксують накреслену лінію-винесення кнопкою .

Команда лінія розрізу дозволяє побудувати лінію розрізу (простого та складного) чи перерізу. Після виклику команди вказують курсором першу і другу точки лінії розрізу. На екрані з’явиться фантом позначення лінії розрізу/перерізу. Для побудови лінії ступінчастого чи ламаного розрізу слід натиснути кнопку в рядку параметрів команди, а потім курсором вказати першу точку, точки перегину та останню точку лінії розрізу. Для того, щоб обрати, з якої сторони від лінії розрізу/перерізу мають розташовуватись стрілки, слід переміщати курсор. При цьому фантом стрілки буде також змінювати своє положення. Для фіксування положення стрілок слід клацнути лівою кнопкою миші з потрібної сторони від лінії розрізу/перерізу.

25

Текст напису для позначення розрізу задають у відповідному полі рядка параметрів об’єктів. Фіксують побудову кнопкою .

Команда стрілка погляду дозволяє ввести одну чи кілька стрілок, що вказують напрямок погляду. Курсором послідовно вводять початкову й кінцеву точки стрілки погляду і точку положення напису. Координати характерних точок стрілки погляду, а також текст напису можна увести чи відредагувати у відповідних полях рядка параметрів об’єктів. Фіксують накреслену стрілку напрямку погляду кнопкою .

Команда виносний елемент дозволяє позначити в кресленику положення виносного елемента. Укажіть курсором місце на виді, розрізі чи перерізі, яке потрібно додатково окремо зобразити у вигляді виносного елемента. Щоб задати вибрати тип значка (коло, прямокутник чи прямокутник з округленими кутами) і напрямок полиці (вліво, вправо, нагору, униз) натискають кнопку в рядку параметрів команди.

Якщо позначення центру кола, дуги кола, еліпса, дуги еліпса, прямокутника чи правильного многокутника не було викреслене при їх побудові, це можна зробити однойменною командою . Позначення центра може мати три форми: дві осі , одна вісь і умовна позначка . Осі завжди перетинаються в центрі кривої штрихами. Для побудови центрових ліній вказують базову криву, а для кола чи дуги задають ще і кут нахилу однієї з осей.