№ 10 (75 ) лютий 2010 року

118

2

3

4

5

20 місяців

безперервного

євангелизму

бог багатий

милосердям

угі у центрієвропи

“моріа“на

заході

полицька колонія

як хочетьсядо дому

дорогий друже,

Ще зовсім недавно ми раділи тому, що ви відгукнулися на заклик ісуса христа і уклали заповіт з господом через святе водне хрещення. цим самим ви заявили, що обираєте любля-чого, всепрощаючого бога своїм небесним батьком, таким чином, ставши його дитям.

можливо, прийшовши в церкву, в божу сім’ю, ви не від-чули себе вдома; ви не знайшли друзів і ми не проявили належ-ної уваги. можливо, не побачивши в нас характер христа, ви вирішили залишити церкву. будь ласка, пробачте нас і хай наші помилки і недосконалість не відштовхують вас від люблячого ісуса. ми всі маємо потребу в перетворюючій силі милосердного бога. давайте разом дозволимо господу духом святим відродити нас так, щоб його любов була оче-видна в нашому житті і в наших взаємостосунках. ми всі в однаковій мірі маємо потребу в господі!

ми хочемо вас завірити в тому, що любимо вас, мо-лимося про вас і бажаємо бути знов разом з вами, щоб поклонятися і служити нашому люблячому богу.

ви потрібні нам, ви потрібні церкві божій, ви потрібні господу.

ми чекаємо вас! «бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи, ні

влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глиби-на, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови божої, яка в христі ісусі, господі нашім!»

рим. 8:38, 39

з повагою, президент євро-азіатського дивізіону артур артурович Штеле

6

нас слідопи-

тамизвуть

2

Дорогі брати і сестри Церкви АСД в Західній конференції!Ми з вами вступили в Новий 2010 рік. Бог виявив Свою милість до нас з вами, подарувавши нам ще один рік. Тому

Він хоче, щоб ми з вами послужили в Його винограднику тими дарами, якими Він наділив кожного з нас.Церква АСД в Євроазіатському відділенні, в Українській Уніонній конференції та в Західній конференції об’єднана

однією євангельською програмою «20 місяців безперервного євангелізму». Дехто запитає: «А що, хіба до цього ми не займалися євангельською діяльністю?». Відразу скажу – займалися до початку цієї програми і, коли вона в червні 2010 році завершиться, далі будемо проповідувати Євангеліє оточуючим людям.

Проте, на певному відрізку часу, Дух Святий надихає керівників Церкви приймати конкретні плани щодо єван-гельської діяльності Церкви у світі, і внутрішньої діяльності Церкви.

Дорогі брати і сестри, що можемо, конкретно ми, зробити за цих шість місяців, щоб виконати дану програму?Перший квартал 2010 року розрахований на те, щоб кожна громада в Західній конференції переглянула своє вну-

трішнє життя, свої відносини з Богом, з братами і сестрами, рідними і близькими; щоб ми об’єдналися як одна сім’я в молитві, у відвідуванні богослужінь, в науці Господній і прославили нашого Небесного Отця – як першоапостольська церква (Дії 2:42).

Чому ми нагадуємо про це?Відповідь проста – якщо громади будуть духовно сильними, єдиними, сповненими бажання ділитися з іншими

словами Надії та Істини; якщо члени церкви з великою радістю будуть хотіти йти на богослужіння, - тоді вони не будуть залишати громади, а навпаки, ті, хто раніше відійшов – повернуться.

Шановні служителі, брати і сестри! Хіба наші громади не мають потреби в такій атмосфері? Звичайно, вони мають таку потребу, тому програма першого кварталу має назву «Вернись додому».

Чи знаєте ви, що сьогодні на Україні могло бути не 61 750, а 120 000 членів церкви АСД? Звідки в мене така цифра? Вона витікає з аналізу членства у громадах. Аналізуючи ріст церкви, доходимо висновку, що майже 50% охрещених в церкві АСД, з різних причин, не відвідують служіння, і вони відсутні в списках членів громад.

Лише уявіть собі, що чисельність наших громад може подвоїтись! Хіба ми не хочемо цього? Що ж робити, аби це сталося?

Ось кілька рекомендацій:І. Зібрати розширену раду громади, на якій:1. Проаналізувати, що необхідно змінити в громаді2. Визначити день посту і молитви за ці зміни3. Звернутись із затвердженим радою планом дій до членів громади ІІ. Останній тиждень січня – це тиждень відродження по всіх громадах Західної конференції. Мета тижня від-

родження:1. Покращити духовний клімат в церковній сім’ї.2. Об’єднати всіх членів церкви в молитві, щоб позбавитись холодності у взаємовідносинах один з одним.3. Визначити список колишніх членів церкви, і зробити для них запрошення.4. Усією церквою помолитися в зібрані за цих людей, для кожного члена громади визначити щоденний час молит-

ви за них.5. Визначити час молитви усією церквою в домі молитви серед тижня за такий список.6. Підготуватись до «Марафону молитви» в Західній конференції за колишніх членів церкви в ЄАД, який пройде

28 січня.7. Усім пасторам проводити зустрічі з тими братами і сестрами, хто зустрічався з колишніми членами.ІІІ. До 19 лютого пастор громади навчає членів церкви бути гостинними та уважними до тих, хто повертається

в церкву.1. Рада громади визначає дату, коли члени церкви запрошують у дім молитви на урочисту програму «Тиждень

сім’ї» тих, хто відійшов.IV. З 19 лютого до 5 березня всі служителі проводять євангельські програми, запрошуючи тих, хто відійшов і тих,

кому вперше буде звіщатися вістка Євангелія. V. Березень: 5-13 березня – тиждень жнив (супутникова євангельська програма) 13 березня – хрещення по всіх громадах 20 березня – прийняття в члени церкви 27 березня – урочисте служіння Вечері ГосподньоїШановні служителі, брати і сестри! Вірю, що ця програма допоможе нам. Проявіть ініціативу. Пам’ятайте: Бог

усіх нас любить, прощає і чекає.«І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть

народом Його, і Сам Бог буде з ними».

«Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хи-литься, - хіба не підтримаєш їх? Якщо скажеш: «Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде?...

Прип.24:11,12

В. І. Скиба, СекРеТаР Зк

3

У ці дні усі погляди звернені на Особу, яка народилася для усіх при-йдешніх поколінь. Більше двох ти-сяч років тому в наш світ прийшов Той, Чиє Ім’я проголошує «З нами Бог» - Еммануїл, Месія, Син Бо-жий, Ісус. Він бачив увесь всесвіт, Йому вклонялися прекрасні ангели, звучали чудові гімни; усе навко-ло було сповнене слави та величі. Та Ісус прийшов на нашу землю, аби прожити життя простої, бідної людини. Отець послав Сина, щоб показати Свою дивовижну любов і милість, подарувати нам надію, зміцнити віру, вселити в серце мир, який цінніший від усіляких земних скарбів і показати приклад мило-сердя.

«Бог багатий милосердям». Саме під таким гаслом, вже п’ять років поспіль, у місті Луцьку відбуваєть-ся благодійний телемарафон за під-тримки Волинської Обласної Адмі-ністрації, Волинського Обласного Телебачення та Волинської Ради Церков, метою якого є збір коштів для допомоги дітям-сиротам, напів-сиротам та дітям-інвалідам. То ж і цього року ця шляхетна справа ні-кого не залишила байдужим, адже вияв милосердя до тих, хто має в цьому потребу - це дар відривати від себе не з болем, а з найвищим благоговінням. У всіх громадах об-ласті було оголошено спеціальний цільовий збір, і, як результат, - 10

тис. 901 грн. передана в організацію Червоного Хреста для допомоги знедоленим. А 12 січня 2010 року в приміщенні Обласного Музично-Драматичного Театру відбулися концерти за участю колективів різ-них конфесій, які відгукнулися на клич допомоги. Телерадіокомпанія «Нова Волинь» надала безкоштов-ний час для трансляції благодійно-го марафону, і всі охочі мали змогу стежити за ним у прямому ефірі.

Бог багатий милосердям! Якщо ми називаємо себе послідовниками Христа, то Його приклад ми вті-люватимемо в своєму житті. Ісус Христос не цурався тих, хто був відкинутим суспільством. Він тор-кався сліпих очей - і вони ставали здатними бачити Бога. Він торкався рук і ніг прокажених, Він воскре-шав померлих, прощав грішних. Він любив так, як досі не любив ніхто. Його руки благословляли. Його очі випромінювали тепло та милосердя. «Любов потрібно про-явити в дії, і ця дія є служінням» - сказала одного разу Мати Тереза. Роблячи добро - не втомлюйтеся! Проявляючи милосердя - не зне-магайте! Коли любите - любіть від усього серця! І нехай Бог, який ба-гатий милосердям, благословить вас!

Бути милосердним - значить ро-бити все, що в наших силах!

Ірина МатвІйчук

Дякуємо Богові і Вам, дорогі брати та сестри, шановні друзі, за Вашу жертовність під час збору ко-штів на цей благодійний марафон, для якого усіма громадами АСД у Волинській області було зібрано 10 901 грн. (десять тисяч, дев’ятсот одна гривня). Ми ще раз підтвер-дили, що ми як Церква, як одна ве-лика Христова сім’я, можемо зро-бити вагомий внесок у вирішення соціальних і духовних потреб на-шого краю. Цим ми засвідчили, що Церква АСД багата не розкішними храмами і чисельністю послідов-ників, а любов’ю Христа, добрими та чуйними серцями. Як говорить Святе Письмо, «Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі угодні Богові». (Євр.13:16)

Наші з Вами вчинки підтверджу-ють тезу, що Бог дійсно багатий милосердям, і в Нього є багато ми-лосердних рук на нашій Землі. Це руки і люблячі серця братів і сестер Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Нехай Господь поблагословить Вас, за підтримку та щедру жертов-ність в акції милосердя!

Михайло ОпІяр

БОГ БАГАТИЙ МИЛОСЕРДЯММилосердя - це Любов у дії, Любов, що йде за плугом, Любов, що несе тягар, Любов, що йде сліда-

ми Того, Хто йшов по землі, роблячи тільки добро.

«ВЕРНИСЬ ДОДОМУ»ПАМ’ЯТКА ДЛЯ СЛУЖИТЕЛІВ І ЧЛЕНІВ ЦЕРКВИ

Деякі наші друзі приходять в церкву і відходять. Давайте зробимо все, щоб ми, як церковна сім’я, стали більш люблячими і дбайливими до них.

• Пригадаємо всіх людей, які перестали відвідувати церкву• Встановимо, або відновимо з ними дружній контакт• Візьмемо за правило постійно за них молитися, запрошувати на богослужіння або інші духовні заходи• Якщо вони не приходять, не зневірятимемося, покличемо знову• Допоможемо їм боротися з шкідливими звичками • Запросимо старих друзів зустрітися один з одним • Попросимо пастора, інших служителів допомогти людям в вирішенні їхніх проблем• Станемо для них підтримкою, духовними наставниками у вірі• З приязністю і теплотою ставитимемось один до одного• Дамо їм можливість для духовного зростання і розвитку їх християнського досвіду• Допоможемо цим людям бути залученими в життя церкви• Не забуватимемо наших друзів • Будемо відкритими для допомоги, співчуття і доброї поради• Залишаючи за друзями право вибору, будемо чуйними і тактовними • І не забуватимемо головного — Бог всіх нас любить, прощає і чекає

4

Лiтературнi ЄвангеЛисти угi у центрi Європи

Неподалік географічного цен-тру Європи, з 27 грудня 2009 року по 7 січня 2010 року, вперше, в ма-льовничі краї Закарпаття, приїхала студентська молодь з Українського Гуманітарного Інституту, для того, щоб розповсюджувати Євангеліє Ісуса Христа серед карпатських гір. Їх гостинно прийняла громада міста Рахів. Зокрема хочеться від-значити сумлінну працю Ольги Степанівни, дружини пастора, яка протягом десяти днів, не знаючи втоми, готувала смачну та різно-манітну їжу. Особливо відчувалася молитовна підтримка членів церк-ви, турбота пастора Семена Семе-новича Білака.

Деякі із студентів ще ніколи не бачили могутність і велич гір, тому для них це служіння було особли-во вражаючим. І тепер вони на власному досвіді пережили слова записані у Біблії: «Які гарні на го-рах ноги благовісника, що звіщає про мир…» Не маючи практичного досвіду в цьому служінні, молоді студенти здобували великі успіхи в розповсюдженні книг. Що ж сприя-ло цим успіхам?

Усвідомлюючи свою повну за-

лежність від Бога, перед тим як роз-почати служіння, молодь палко мо-лилась Богу: просили, перш за все, про очищення серця та отримання сили згори. І саме тоді, коли вони «вступили в Йордан», Бог почав їх благословляти. Їхня наполегливість і завзятість давала поштовх руха-тися вперед. І коли молоді люди в

кінці дня повертались до-дому, їхні обличчя сяяли радістю від набутих до-свідів з Господом.

Досвід Юлі:Йшли з книгами по

Лазищині і вийшли на ву-лицю, яка плавно продо-вжувалась в гори. Перша хатинка була маленька і бідненька. Зайшли, а там – молода мама і двоє малих дітей. Ми запропонували дитячу літературу, і вона з радістю придбала декілька розмальовок. Звідти ми пішли далі, і інші люди також приймали нас гарно, та бра-ли книги. Попереду була ще вища гора, і перед тим, як піднятись на неї, мій товариш Володя, запропо-нував прославити Бога піснею. Ми сіли на сніжну ковдру, і прославили Господа за Його милість та любов. В ту мить я відчула Божу присут-ність, і стало так легко та радісно, мирно і благоговійно на серці. В усі наступні будинки ми заходили ра-дісними, позбавленими страху. На Закарпатті є багато людей з щири-ми серцями, які жадають Ісусового світла, любові та істини. Я вдячна моєму Господеві, Який привів мене в цей чудовий край.

Досвід Саші:Підійшовши до одного з будин-

ків, я зі своєю товаришкою, поба-чив чоловіка, який стукав у двері, але ніхто не відчиняв. Зайшовши на подвір’я, ми дізналися, що він не є власником будинку. Ми запро-понували йому літературу, але він сказав, що не має на це зайвих ко-штів, адже йому потрібно придба-ти горілку в цій хаті. Подарувавши газету ми вже збирались йти, але Господь спонукав нас показати йому книгу «Дорога до Христа». Видання йому відразу сподоба-лось, і він придбав один примір-ник, зізнавшись, що без Бога зараз важко. Повернувся він додому вже без горілки, гортаючи щойно при-дбану книгу.

Досвід Володі.Їдучи на Закарпаття, я не боявся

людей, не боявся ганьби, але бояв-ся, що не зможу продати літератури на 350 гривень, і мені не повернуть

дорожні. Я про себе молився, щоб хоча б на 250 гривень продати. Я мав досвід розповсюдження кни-жок у східних областях України й розумів, як то складно звершувати це служіння.

Ми молилися усією групою, щоб Господь послав нам успіх. Перші два дні люди розповідали нам, що не варто розповсюджувати книжки перед святами, тому, що у нас ніх-то їх не купуватиме. Третього дня я пішов з сестрою, яка до цього ходила сама. Я вирішив нічого не робити, тільки молитися. Ця сестра мала великий успіх, і мені хотілося повчитися в неї підходу до людей. Ми помолилися та пішли. Що я по-бачив? Ніякого особливого підходу. Ми представлялися, дарували газе-ту, вітали зі святами і давали лю-дині набір з 10-12 книг, у двох сло-вах оповідаючи про кожну. Люди розглядали, відкладали для себе ті книжки, які привернули їхню ува-гу. І так у кожному кабінеті держав-ного закладу. Ми тільки молилися і дивувалися, а додому поверталися вже з порожньою сумкою. Того дня я твердо зрозумів, що не військом, не силою, не людськими старан-нями, але Духом Святим звершу-ється євангельська робота. За сім днів роботи Господь розповсюдив, через мене та мою товаришку, кни-жок на суму понад 1000 гривень. А я боявся, що не буде 350!

Протягом семи робочих днів було реалізовано 479 книг на суму 4705 грн., подаровано 1100 газет «Світло життя».

Яким би не було служіння, вели-ким чи малим, Господь завжди дає успіх, якщо наше серце відкрите для співпраці з Ним. Жнива дозрі-ли, врожай буде зібраний. Чи буду я серед працівників Божих?

тетяна МартИН

5

“морIА”на заходI

«Християнин має бути аллілуєю з

голови до ніг!» блаженний августин

Як все почалося...З 30 жовтня по 1 листопада, на те-

риторії бази відпочинку «Барвінок» (м. Новий Розділ, Львівської обл..), відбувався музичний семінар «По-клоніння і Прославлення», за участю музикантів- служителів Церкви АСД з Великобританії - Тревора Джонсона, Пола Лі та Кена Бартона,які змогли по-ділитися своїми знаннями та досвідом з п’ядесятьма учасниками семінару. То були особливі дні та особливі служін-ня. Кожен учасник мав можливість по-просити Бога зазирнути в його серце, переосмислити свої відносини з Богом і своє відношення до служіння.

На семінарах під-німалися важливі за-питання правдивого поклоніння і нашого місця, як музикантів, у служінні прослав-лення. Ми мали на-году отримати урок з вокалу від професій-ного музиканта Кена Бартона. Паралельно з семінарами про-водилися репетиції хору, який складався з учасників семіна-ру. Семінар завершився фінальним концертом, який був організований силами учасників цього проекту. Та ось змовкли акорди останньої пісні... Серце заповнив смуток від того, що все закінчилося...

Аж раптом, - ІДЕЯ! А чому б не про-довжити збиратися разом, вчити гарні сучасні молодіжні пісні і проводити спільні музичні проекти?!.. Звернулися з пропозицією до адміністрації конфе-ренції, і ось... пастори в громадах зачи-тують листи про утворення зведеного молодіжного хору Західної конферен-ції. Потім довгі тижні очікування, мо-литви і хвилювання, - чи знайде цей заклик відгук у серцях молоді?

Настало довгоочікуване 20 грудня 2009 року... У молитовному будинку першої Львівської громади відбулася перша репетиція зведеного молодіж-ного хору Західної Конференції. Незва-жаючи на дуже сувору зимову погоду, для участі у цьому проекті приїхало 48 молодих людей з Ужгорода, Мука-чево, Ковеля, Луцька, Нововолинська,

Рівного та Львова. Зустріч розпочала-ся зверненнями президента ЗК Бориса Коржоса, керівника молодіжного від-ділу ЗК Олега Алєксеєва та обласно-го пастора Львівської області Мирона Вовка до учасників хору з настановами та побажаннями. Після молитви почав-ся звичний робочий процес. Диригент Львівського зведеного хору Петро Швайковський розпочав репетицію з вокальних вправ. А далі відбувалося те, заради чого всі й приїхали до Льво-ва – вивчення пісень.

Для багатьох учасників був новим і

несподіваним стиль «ґоспел» у якому буде співати молодіжний хор. Назва стилю Gospel має англо-саксонське по-ходження, що складається з двох слів “good“ “spell“- “добра новина“, тобто “Євангеліє” «Євангельські співи» — вид музики, що походить від сольних одноголосних духовних гімнів північ-ноамериканських баптистів на сюжети з Євангелія. Музика ґоспел — пере-важно вокальна, гармонічна, тексти - християнські. Спів у цьому стилі – це проповідь. Проповідь через яку звеличуємо Бога, розповідаємо проте, що Він зробив заради нас, і закликаємо приєднатися до прославлення Живого, Вічного і Святого.

За п’ять годин своєї першої репети-ції хористи почали вивчати п’ять но-вих пісень. Гарно звучали наші голоси під живий інструментальний супровід гітар, фортепіано та ударних. Втомле-ні і задоволені від плідної праці моло-ді люди, роз’їжджалися по домівках. Хтось поїхав з почуттям радості, адже здійснилося те, про що навіть не міг

мріяти; хтось поїхав з твердим пере-конанням запалити своїх друзів вог-нем бажання славити Бога у зведено-му молодіжному хорі; а хтось поїхав з рішенням що це була його перша і остання репетиція, усвідомлюючи, що це досить відповідальна справа, яка вимагає цілковитого посвячення. В кожному районі, звідки приїхали пред-ставники, були призначені люди, які відповідатимуть за репетиції на міс-цях. Два рази в квартал зведений хор матиме загальні репетиції.

Так відбулася перша і сподіваємось не остання репитиція мо-лодіжного хору, що отри-мав назву “Моріа“, на честь славетної біблійної гори, де Авраам отримав відкриття про велику жертву, яку Бог-Отець мав принести в Своєму Сині Ісусі Христі.

Саме з цією метою і об’єдналась молодь - свідчити співом про любов Бога да людей, ді-литися своєю вірою і на-дією на Його повернення, та своїм служінням аби представити Церкву Ад-вентистів Сьомого Дня, як живу і дієву Церкву

останку. Ще одне, напевне, найваж-ливіше завдання ми ставимо перед со-бою: бути справжніми поклонниками, такими, «що поклоняються в дусі та іс-тині». Писання побуджує нас «завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять». (Євр. 13:15) Петро говорить нам, що ми, ма-ємо приносити «духовні жертви», що значить «звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого». (1 Пет.2:5,9) Бог за-кликає нас до такого поклоніння, яке потребує всього нашого єства. Тіло, розум, дух і почуття – все має бути по-кладено на вівтар поклоніння. Стояти перед Святим і Вічним – це означає змінюватися. Правдиве поклоніння робить нас здібними чітко чути заклик до служіння, так що ми відповідаємо: «Ось я, пошли мене». (Іс.6:8)

Запрошуємо всіх музикантів, які бажають посвятити свій час і таланти Господу, приєднатися до нас у служін-ні поклоніння і прославлення!

Валентина КУЛІНІЧ

Нас слідопитами звуть,

Бо ми слуги Божі всі...

6

Колись мудрі люди казали: «Все починається з любові», а головне - про це вічно буде говорити Біблія. Створення сімей, народження ді-тей, стосунки між людьми… Коли Бог творив Землю, людину,- Він також любив, і це почуття передав нам: любити своїх дітей.

Саме любов до дітей змусила нас, а точніше нашу сестру Таню

дістатись аж до Києва на семінар.Повернувшись, переповнена ве-

ликими емоціями і маленьким ба-гажем знань про клуб, Таня сказа-ла: «Молимось та робимо!». Було складно щось планувати - малень-ка громада, незначні ресурси і, фак-тично, невеликі можливості. Але що було далі…

Жовтень, 2008 року: авто (неве-личке) і дев’ять майбутніх слідо-питів (трохи тіснувато, але весело) їдуть у ліс на практичне заняття. Це були перші незабутньо-тісно-веселі виїзди. Всі раділи, Церква молилась і чекала результатів.

З приїздом «генерала слідопи-тів» Західної України Ірини Ста-сюк, все почало прояснятись. Вона показала цікаві фото діючих клу-бів, розповіла про пригоди юних слідопитів… і більше не потрібно було ніякої реклами.

Ми, наставники, розуміли, що клуб слідопитів створюється не за-ради розваги, а для зацікавлення ді-тей, які є майбутнім нашої Церкви.

Отож, громада не була проти, ресурси з’явилися, а можливості з’являться тоді, - сказала Іра, - коли

буде молитва, бажання і хоча б двоє наставників. Ми зраділи, адже все це у нас уже було.

Таким чином, 15 листопада 2008 року, ми прийняли «слідопитство». Все було офіційно: форма, прапор, гімн і благословення пастора. Це був початок нашого клубу «згід-но з протоколом». Пізніше обрали назву клубу - «Галич», що означає сіль. Ми живемо на Галичині, і на цій території хочемо бути сіллю землі.

Наступного дня відбулись тре-нування у лісі. Орієнтування на місцевості, переправа через прір-ву, польова кухня, а головне перші кроки в науці шикування. Все було немов приємна казка. Усі служи-телі громади виявили неймовірне бажання стати слідопитами (ледве відмовили).

Не менш цікавими є субот-ні заняття, на яких ми вивчаємо

пам’ятні перлини (вірші з Біблії), доктринальні питання Церкви, а також віддаємо хвалу Богу співом, що дуже здружує і спрямовує юні серця до небес. Такий був наш по-чаток, ми розвивалися, йшли впе-ред, і навіть забули, що спочатку не було ресурсів і можливостей, але Бог благословляв.

Початковий етап клубу - «Клас «Друг». В цьому класі протягом року ми проходили такі спеціалі-зації: в’язання вузлів, складання рюкзака, розкладання намету, роз-палювання різних видів вогнищ,

орігамі (складання фігур з паперу), випічка хліба і т.д.

Весною ми вчилися виготовля-ти цікаві відкритки, а також пекти солодощі, і як висновок, влітку ми зробили ярмарок, де громада змо-гла подивитись на роботу клубу, придбати відкритки, а також пола-сувати корисними солодощами.

А в липні ми гуртом поїхали у слідопитський табір, де навчилися багато цікавого.

Потрібно пам’ятати, що клуб Слідопитів повинен приносити також суспільну користь, - тому, коли ми їхали на практичне занят-тя в ліс, то брали пакети для сміття і прибирали територію, на якій за-ймались.

Слідопити брали участь у про-грамі «Країна здоров’я», яка від-булася 4 жовтня. Ми, в галстуках, розносили запрошення разом із ведмедиком Гошею, таким чином відбувалася реклама клубу і допо-мога Церкві.

На даний час, ми завершили клас «Друг», і перейшли у клас «Супутник», де будемо шукати Супутника нашого життя тут і у ві-чності – Ісуса Христа.

Я думаю, кожен погодиться, що «ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБО-ВІ», бо наш клуб без цього б не розпочав свою роботу…

Працюйте, старайтесь, відкри-

вайте нові клуби, збільшуйте при-ріст Церкви, а Любов…Божа Лю-бов вам допоможе!!!

«Все починається з любоВі…»

кЛуб «ГаЛич» М. бРоДиНаталія ТоПиЛко

7

27 грудня, слідопити клубу «Ма-ранафа» громади №2 у м. Луць-ку, відвідали людей похилого віку, яким випала доля жити у роки Ве-ликої Вітчизняної Війни. Ця зустріч відбувалася у формі діалогу. Спо-чатку, у теплій неформальній ат-мосфері, люди похилого віку діли-лися з дітьми-підлітками спогадами про своє життя. У їхній пам’яті зри-нули спогади про нелегке дитин-ство, здебільшого без батьків; про молоді роки, які, в основному, дове-лось провести в концтаборах або на тяжких роботах далеко від рідного краю. Але яким би тяжким не було життя цих людей, настрій у кожно-го з них оптимістичний.

Передаючи свій досвід і му-дрість, люди, які прожили складне життя, перебороли всі труднощі і проблеми, - наголошували підліт-кам, що виживати в тяжкі хвилини можна лише довіряючи Богу, під-тримуючи один одного, поважаючи думку кожного, шануючи старших. З радістю давали поради дітям, зо-крема, наскільки важливо слухати-ся батьків, поважати старших, бути уважними до людей старшого віку,

Діяльність клубів слідопитів, попри всі труднощі, має своє продовження в Західній конференції. Можливо, у когось склалося враження, що основна діяльність клубів пов’язана лише з розвагами, таборами та туристични-ми походами. Так, це використовують наставники. Проте мета діяльності клубної організації інша: підготувати підлітків до Другого приходу Ісуса Христа. А відповідно до мети застосовують Слово Боже, Біблію, як найголо-вніший підручник для підготовки до цієї урочистої події.

Щоб не бути у відриві від Церкви у виконанні найголовнішого завдання – дослідження Святого Письма, слі-допити Волині та Львівщини, відповідно до навчальної програми, тепер вивчають книгу Євангеліє від Марка. Своєрідним іспитом для них буде участь у слідопитській біблійній вікторині «Брейн ринг», де клубні команди поміряються силами одна з одною. Кожна команда повинна складатися з шести слідопитів, включаючи й капі-тана. Звичайно, ми будемо очікувати й приїзд груп підтримки в особі інших слідопитів. А тепер про розпорядок проведення біблійних змагань.

1-й етап. 7 березня відбудеться зустріч старих діючих клубів Волині у «Ковчезі», приміщенні громади Луцьк-2. 14

березня позмагаються новоутворені волинські клуби. Їх до себе в гості запрошують слідопити громади села Пожарки.

28 березня у громаді Львів-3 (Сихів, вул. Довженка, 4) превірять біблійні знання один одного клуби Львівщи-ни. А клуби-початківці зустрінуться у приміщенні другої Львівської громади на вул. Короленка, 1.

2-й етап. На цьому етапі біблійних змагань, зустрінуться між собою переможці обласних вікторин: 18 квітня – команди

діючих клубів Волині та Львівщини, а 25 квітня позмагаються між собою нові клуби обох областей. На цьому етапі власне й буде визначено переможців по конференції в обох «вікових» групах.

А ось третій тур буде особливий: переможцям буде запропоновано пограти у біблійну гру «Що? Де? Коли?» проти наставників. Це станеться 9 травня!

Отож, дорогі слідопити, приємного та корисного вам дослідження Євангелія від Марка! Про подальшу під-готовку до біблійної вікторини слідкуйте в анонсах наступних номерів газети «Голос надії».

Директор відділу освіти Зк, пастор олександр кобеРНик

кЛуб «МаРаНаФа» М. ЛуЦЬкпоступатись місцем у транспорті.

Слідопити приготували неве-личкий концерт, на якому звучала хвала Господу. Усі разом дякували Богу за Його керівництво у нашому житті, в уже прожитому 2009 році; та просили Божих благословень й присутності Духа Святого в Ново-му 2010 році. Також підлітки по-тішили ці, стомлені нелегким жит-тям серця, своїм співом, віршами та грою на різних музичних інстру-ментах.

У кінці зустрічі, кожному, хто був присутній, подарували газету «Вічний скарб» та листівки з 23 Псалмом, які слідопити виготови-ли своїми руками.

Після спілкування привітали один одного з наступаючим Новим роком. Бажали аби все те, що було недобрим, тяжким та неприємним залишилось позаду в 2009 році. А з Новим 2010 роком у кожну оселю прийшли здоров’я, злагода, любов, радість, мир, взаєморозуміння.

З надією на майбутні зустрічі, та з хорошим настроєм, усі розійшли-ся по своїх домівках.

8

Кілька років тому мабуть ніх-то з нашої команди і не думав, що здійснюватимемо служіння у в’язницях. Андрій Терещук - ке-рівник нашої команди давно мріяв здійснювати таке служіння, але не знав яким чином, де, і з чого все починати, адже в Західній Конфе-ренції це служіння не популярне, і мало хто ним займався, тому яко-їсь інформації, плану дій, - не було. Коли Андрій роздумував про це служіння, в його громаді прийняв хрещення брат Валерій - колишній в’язень. Андрій з ним познайомив-ся, почали разом проходити уроки “Так говорить Біблія”. Валера теж мріяв донести цю вістку до людей з якими відбував покарання, тому підтримав Андрія в його намірах, разом обдумували як розпочати цю справу.

Паралельно цим подіям, в По-лицькій колонії № 76 (Рівенська обл.) зародився рух адвен-тизму через одного в’язня, який поширював світло іс-тини серед інших людей. Од-ним із тих, хто прийняв цю вістку був Алєксі, грузин за походженням, який невдовзі після звільнення того чоло-віка продовжив цю справу. Він почав через свою матір, яка живе в м. Луцьку, шукати Церкву Адвентистів сьомо-го дня, але серед її знайомих ніхто не знав цієї церкви. Од-ного разу випадково, їдучи в тролейбусі, жінка почула роз-мову двох дівчат про суботу. Вона знала, що адвентисти святкують суботу, тому запитала, чи бувало дівчата не адвентистки. Жінка попросила адресу церков в м. Луцьку, прийшла в дім молитви, в який ходили Андрій та Валера, залишила там почтову адресу сво-го сина і попросила, щоб хтось з братів написав Алєксі. Андрій зго-лосився написати листа, почалася жвава переписка. Андрій надсилав книги, приїжджав разом з батька-ми до Алєксі на побачення, згодом Андрій шукає команду однодумців, подає документи в департамент на дозвіл проводити Богослужіння в в’язниці. Оформлення документів затягнулося, але врешті, в кінці січня, ми отримали дозвіл і з цьо-го часу кожну 2 і 4 неділю місяця здійснюємо служіння для в’язнів

Полицької виправної колонії № 76 ( Рівненська обл.).

Збираємось в їдальні, яка слу-жить водночас і актовим залом. Свого приміщення поки-що немає, і в цьому є зараз гостра потреба. За рік служіння сформувалась група постійних відвідувачів, які б хотіли збиратись і в інші дні, досліджува-ти Святе Писання. Формат зустрі-чей різноманітний і динамічний в залежності від потреб і побажань в’язнів - це і проповіді, показ віде-озаписів з Євангельських програм, зокрема програми Мойсея Остров-ського, круглий стіл обговорення, коли ми відповідаємо на запитання та лекції по здоров’ю.

З служінням в цій в’язниці у нас пов’язані також особливі досвіди:

1) Крім нас у в’язниці здійсню-ють служіння п’ятидесятники і православні. В п’ятидесятників є сформована церква, збудований

молитовний дім. Наше і їхнє слу-жіння довший час відбувалося в різні години, відповідно брати п’ятидесятники відвідували і наші Богослужіння. Та керівництво колонії змінило графік служінь п’ятидесятників, і вони почали збиратись в той самий час що і ми, тому відвідувати наші зустрічі не мали змоги. Одного разу ми при-везли з собою проповідь на дуже важливу тему - про душу. На те-риторії колонії зустріли старшого брата п’ятидесятників Андрія, і запропонували прийти послухати цю проповідь. Поки ми підключа-ли апаратуру, в залі було лише 12 людей, через кілька хвилин Андрій п’ятидесятник привів всю їхню церкву на нашу зустріч. Так Бог

відкрив свою істину і перед ними. Й надалі як тільки є в них можли-вість, вони відвідують ці зустрічі.

2) Для наших служінь визначе-ний конкретний час, і керівництво не дуже охоче до будь-яких змін в регламенті таких відвідувань. Од-ного ранку коли ми виїжджали з Луцька до в’язниці, ми ще звернули до церкви взяти дещо з апаратури. Біля самої церкви в нас поламалась машина, при чому проблема була не типовою. Дві години ми з молит-вами намагались відремонтувати машину,та старання були марними, машина як зачарована. Що робити? Час збігає, на призначену годину ми не встигаємо, але нас там чека-ють в’язні, для них ці зустрічі дуже важливі. Пробуємо додзвонитись до чергового колонії, щоб попере-дити, що не приїдемо, але телефон постійно зайнятий. Ми не розуміли волі Божої, чому шлях до в’язниці

в цей день закритий, але в покорі прийняли її. Тут дзві-нок брату Валерію з дому, - батькові дуже погано, ви-кликали швидку. Валерій повертається додому, щоб бути поряд з батьком. Ми розуміємо, що не встигаємо, але знову підносимо молит-ву і за Валериного батька, і за служіння у в’язниці. Про-буємо дзвонити, але вже до керівника колонії і прохати в нього, щоб дозволив приїха-ти після обіду. Нарешті до-дзвонились. Бог вже приго-тував серце керівника і, коли ми озвучили нашу проблему

та наше прохання, він погодився піти нам на зустріч (хоча раніше на всі наші прохання чули тверде «ні»), надав нам дозвіл, попередив вартових та віддав розпорядження оголосити в’язням про перенесен-ня служіння на іншу годину. На-шій радості не було меж, але знову проблема, - потрібно найти іншу машину, щоб дістатися до місця. Починаємо дзвонити братам, і зно-ву Бог відкриває нам двері, - пер-ший дзвінок і питання з машиною одразу вирішується. Таким чином Бог, який відає все від початку і до кінця, не допустив, щоб ми виїхали з міста, адже Валерій був потрібен своєму батькові, і чудовим чином подбав про те, щоб Його робота у в’язниці здійснилася.

Служіння в полицькій колоніїОля Лаптєва

9

ЦЕРКВИісторія матеріал підготував Валентин ШеВчук

Історичні дані про християн Церкви АСД в м. Рівне та Рів-ненської області.

В 1926 році в м. Рівне була зареєстрована громада церкви АСД. Пастором був брат Невя-домський. Членами церкви в той час були: сестра Ліжка, сестра Гриневич А., Октисюк Д.

Поляки та німці, під час ві-йни, виїхали з Рівного. Залиши-лась тільки сестра Гриневич і в Здолбунові сестри Савчукова, Бількевич, Весьолова, Дорош П., Довгалюк О.

У 1956 р. в м. Рівне переїхав брат Скакальський з сім’єю і брат Матюха з дружиною. Цю групу обслуговував пресвітер Перевередівської громади, а також старший проповідник Павлюк Олександр, адже пе-ред війною в 1939 році виїхав в Польщу також і брат Невядом-ський.

Тепер розповім про Рівнен-ську область. В Корецькому ра-йоні, в с. Коловерть, проживав Нестерук Назар Іванович, 1892 р. н. з дружиною Параскою Не-чипорівною 1893 р. н. та з ді-тьми. В молоді роки Назар Іва-нович, як член православної церкви, допомагав священикові при службі; маючи тодішнього часу достатню освіту, цікавився знати більше про Бога, тому по-чав відвідувати зібрання ЄХБ. В 1926 р. став членом цієї церкви.

Досліджуючи Біблію, Назар Іванович, знайшов заповідь про суботу, і самостійно відділився від баптистів, а в 1928 році став членом церкви християн АСД. Незабаром їх відвідав пастор Невядомський і вся їхня сім’я утвердилась в незмінній правді. Згодом, інші люди в селі, через проповідь брата Невядомсько-го, познайомились із вченням АСД, і була організована група з 13 чоловік. Це були вже дорослі

діти Нестерука Н. І. та інші зна-йомі їхньої родини.

Під час і після війни, до 1950–го року, був перерваний духовний зв’язок з містом Рівне через політичні та економічні обставини. Залишилась тільки сім’я Нестеруків – інші, - хто по-мер, а деякі відпали, а ще інші виїхали в різні місця проживан-ня. В 1951 році ми налагодили зв’язок з Житомирською грома-дою, потім з громадами сіл Пе-ревередів, Демидівка, Пожарки.

В 1958 році син Нестерука На-зара - Олександр і його дружина Надія Миколаївна, члени церкви АСД, переїхали на постійне міс-це проживання в м. Рівне. Вони почали відвідувати громаду Пе-ревередів. Там в 1958 р. органі-зували невеликий хор. Пізніше, з братом Подоліном П. І., котрий прийняв від Лісничого Євгена Степановича служіння в Пере-вередові, та з допомогою Гри-цюка Д. Д. з Волині, був органі-зований духовий оркестр.

Згодом громада з Перевере-дова була перенесена в м. Дуб-но, і її очолив брат Подолін П.І. В 1950 він переїхав з сім’єю м. Рівне, в 1961 до них приєднала-ся сім’я Нестеруків

В Рівне почала прибувати мо-лодь, а також місцеві люди при-єднувались до церкви Божої. Збирались по квартирах, - реє-страції не було, але в основному зібрання, співки хору, репетиції оркестру та урочисті зібрання відбувались регулярно. Пропо-відниками були Карпенко К. А., Бурило П. Л., та Павлюк О. В; в основному служіння проходило в будинку Олександра Н.

У 1970 році в Рівному, Несте-руком Олександром та його дру-жиною, був організований хор із 13 чоловік.

26.11.1971 року Бурило П. Л. провів в громаді вибори. Пре-

світером був обраний Нестерук О. Н., а в 1972 році Карпенко К. А. звершив його рукопокладен-ня. Тоді громада налічувала 28 чоловік.

У цей період існування грома-ди у м. Рівному, церковні потре-би виконували брати Подолін П. І., Бурило П. Л., Карпенко К. А. Громада зростала духовно і кількісно.

Коли у 1976 році заборонили збиратись по квартирах, - ми збирались у молитовному домі ЄХБ, по вул. Тушкова,19.

У 1979 році Олександра Наза-ровича змінив брат Подолін П. І. Нестерук Олександр залишився старшим дияконом і диригентом хору. Ним, з допомогою брата Антонюка, був іще організова-ний струнний оркестр, а також духовий оркестр в м. Рівному. Пізніше Нестеруком Григорієм був організований естрадний оркестр.

На зміну брату Карпенко К. А. прибув брат Нейкурс. В той час, у 1985 для громади придбали будинок по вул. Винницькій, 61, і почали його реконструкцію. Був добре організований хор під керівництвом Нестерука О. По-мічниками старшого диригента були Скакун Н і Нестерук Г.

Пастора Нейкурса замінив брат Федорук Леонід Григоро-вич.

З 1998 року громаду очолив новий пастор - Шевчук Віталій Авдійович. Пресвітерами були обрані: Подолін П. І., Нестерук Г. О., старшим .дияконом Ку-лініч П. П., старшим дириген-том - Скороход В., заступником - Нестерук Г., Чекшезарова О., Нестерук О. Н., який хоча і на пенсії, але ще виконує служіння проповіді за визначеним графі-ком.

НЕСТЕРУКА ОЛЕКСАНДРА НАЗАРОВИЧА

спогади

10

БІБЛІЯ промовляєтак

БожественнIсть Iсуса Христа – 2пастор, Михайло МаТВІйчук

Досліджуючи писання Ново-го Заповіту, ми жодного разу не знаходимо, щоб Ісус прямо нази-вав Себе Богом. Проте, усі Його дії, а також Його висловлювання неодноразово були свідченням того, що Він рівний Небесному Отцеві, а значить і Такий же Бог, як і Отець. Розглянемо деякі з них:

Ісус називав або визнавав Себе Сином Божим (Мт.11:27; 16:16,17; Лк.10:22; Ів.9:35-37; 11:4). Здається, у тому, що Ісус називав Себе Сином Божим, не-має ніякого свідчення про Ньо-го, як про Бога. Більше того, чимало людей, які заперечують повну Божественність Хрис-та, говорять, що Він був лише Сином, створеним Богом, або народженим від Нього, бо у на-шому розумінні син повинен бути нижчим від батька. Проте, в розумінні юдеїв син такий же як і отець. І коли Ісус говорив про Себе, як про Сина Небесно-го Отця, то тим самим Він заяв-ляв про повну рівність Отцеві: «І тому то юдеї ще більш нама-галися вбити Його, що не тіль-ки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро-блячись Богові рівним (Iв.5:18; пор. 10:33). У цьому тексті чітко показано, що саме бажав відкри-ти Ісус юдейському народові.

Ісус неодноразово заявляв, що володіє тим, чим може володіти тільки Бог: Він називав ангелів Божих (Лк.12:8,9; 15:10) Свої-ми ангелами (Мт.13:41). Він ра-хував царство Боже (Мт.12:28; 19:14,24; 21:31) і вибраних Бо-жих (Мк.13:20) Своїми влас-ними (Лк.22:29,30; Ів.18:36; Мт.24:31; Мак.13:27,28).

В Мк.2:5 і в Лк.5:20 Ісус про-стив гріхи паралізованому, і юдеї, на підставі Іс.43:25, спра-ведливо запитали «хто може

прощати гріхи, окрім Бога Са-мого?» Безумовно, прощення, здійснене Ісусом, є стверджен-ням Його Божественності.

І ще, той факт, що Ісус при-ймав поклоніння, є доказом, що Він сам усвідомлював Свою Божественність. Коли Ісус на-близився до учнів, йдучи по воді, вони «вклонились Йому» (Мт.14:33). Сліпий, чий зір був відновлений після того, як він умився в Силоамському ставку, «вклонився Йому» (Ів.9:38). Піс-ля воскресіння учні відправили-ся в Галілею, де Ісус з’явився їм і вони «поклонились Йому до землі» (Мт.28:17). Це ще є од-ним свідченням про повну Бо-жественність Христа, адже тіль-ки Один Бог гідний поклоніння (Мт.4:10; див. Вих.20:3; П.Зак. 6:13).

Особливим свідченням по-вної Божественності Христа є вираз «Я є», який відносив до Себе Христос. В Євангелії від Івана наводиться сім висловів, в яких, для опису природи Іс-уса, використовується вираз «Я є». Але найочевидніший і не-спростовний доказ Божествен-ності Христа, міститься в Івана 8:58, де, під час розмови з юдей-ськими вождями, Ісус сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є»

Що особливого в цих словах? Мабуть щось-таки було осо-бливим, тому що реакція людей була дуже бурхливою. У наступ-ному тексті повідомляється, що вони «схопили каміння, щоб ки-нути на Нього» (8:59). Можливо вони хотіли каменувати Його за те, що Він хотів сказати, що іс-нував ще до Авраама?

Але текст говорить зовсім про інше. Ісус вживає вираз «Я є». Грецькою мовою цей вислів зву-чить «его еймі» («Я є»). Якби

Ісус просто хотів сказати, що іс-нував до Аврама, Він вимовив би «его ен» («Я був»).

Що означає вислів «его еймі»? – вислів «Я є» в Ів.8:58 – це ско-рочена форма Імені, даного у Вих.3:14, де Яхве відкривається Мойсею.

Христос відкрито застосував до Себе той самий вираз, який використовується у Книзі Ви-хід, щоб показати Ким Він є на-справді. Ісус не тільки заявляє, що існував раніше Аврама, але і що Він також є вічно існуючим Господом Богом Ізраїлю. У ви-разі «Я є» ще одне свідоцтво Бо-жественності Христа. У ньому міститься інформація про вічне існування. Не було такого часу, коли Він почав існувати, і ніколи не буде часу, коли Він перестане існувати.

Е. Уайт підтримує цю дум-ку: «Тиша зацарювала над усім зібранням. Ім’я Бога, відкрите Мойсею, у котрому висловлена ідея вічної присутності Бога, цей галілейський Учитель при-власнив Собі. Він проголосив Себе Сущим (споконвічним, ві-чно існуючим), Тим обіцяним Ізраїлю, Котрого “походження віддавна Його, від днів віковіч-них” (Мих.5:2)». (Бажання віків, стор. 469-470).

Фактично, цими словами Ісус довів, що ім’я Яхве, яке нале-жить тільки Богові, - належить і Йому. Це одне із найвагоміших свідчень Ісуса про Його цілко-виту Божественність.

І хоча Ісус прямо називав Себе Яхве, це Ім’я не зустріча-ється, в Новому Завіті, воно за-мінялося грецьким «Кюріос», що означає Господь. Особливо це видно, при цитуванні текстів Старого Завіту, які відносилися до Христа. (Наведемо лише де-кілька з них).

11

ВІРАжива ЯК хочетьсЯДо Дому

ПОГЛЯДна світ

Як хочеться додому. Туди, де те-чуть потоки життя, світла і щастя. Де від найменшого атома до най-більших галактик - усе живе й неживе в своїй досконалій радості свідчить про те, що Бог є любов.

А поки ми ще на землі, нам по-трібно працювати, проповідуючи Євангеліє. Обов’язок кожного християнина не тільки очікувати приходу Ісуса Христа, але й на-ближати його. Як колись Христос посилав своїх учнів на служіння людям і проповідь триангельської вістки, так і сьогодні Дух Святий пробуджує іти вперед.

В нашому місті Мукачево, з 13 грудня почалась євангельська про-грама «Сім’я в новому тисячоліт-ті». Проводив програму брат з Мексики Гільберто Делгадільйо.

Він уперше приїхав на Україну, щоб провести зустрічі на духовно-сімейну тематику. Гільберто пра-цює у відділі соціальної допомо-ги університету Монте-Морелос. Також має вищу освіту психолога. Перекладав програму Крічфалушій Михайло. Програма проводила-ся у молитовному будинку церкви Еммануїл. Ми мали переживання з приводу того, чи прийдуть нові люди у церкву. Та наші переживан-ня зникли, коли щодня на зустрічі почали приходити 12-14 людей, пе-реважна більшість з яких молодь. Теми дійсно були цікавими і ко-рисними для кожної людини. Після лекцій Гільберто підходив до кож-ної людини, дякуючи за відвідуван-ня програми.

Спочатку ця програма повинна

була відбуватись у м. Тячів, проте, у звя’зку з підготовкою до виборів, церкві було відмовлено в оренді приміщення. Уже здавалося, що все втрачено, і приїзд брата Гіль-берто буде даремним. Після деяких міркувань було вирішено провести програму в м. Мукачеві. І саме тут, Господь показав нам Свою волю.

Брат Станіслав, уже давно був знайомий з нашою церквою. Він відвідував курси англійської мови, які проводила наша сестра Олена. Саме вона запросила його на бого-служіння. Але Станіслав ніяк не наважувався на найважливіший крок у своєму житті. Не вистарчало якогось поштовху. Цим поштовхом став приїзд брата Гільберто. Одне дорогоцінне життя відтепер по-вністю посвячене Господу.

Слава Богу за це чудо!

Світлана СаВІН

Скандал в Індії

Послідовники ісламу в Індії ви-сунули ультиматум — вони вимага-ють впродовж двох місяців змінити фірмовий логотип компанії Кока-Кола. Справа в тім, що в дзеркаль-ному відображенні на арабській мові Кока-Кола читається, як “Не-має Могамета, нема Мекки”. Ін-дійські мусульмани розцінили цей факт як наклеп і богохульство і погрожують власникам Кока-Коли бойкотом з боку всього мусульман-ського світу. http://www.ukrlc.org/stjag/St21_01/st01_02.htm

Нововведення в афганістані

Лідери руху ісламських фунда-менталістів Талібан, які тримають під контролем більшу частину Аф-ганістану, заявили, що відтепер на-вернення з ісламу в іншу релігію буде каратися смертю. Про ці ново-введення оголосив мулла Мухамед Омар, котрий є верховним лідером групи фундаменталістів. Виступа-ючи по радіо, він сказав, що послі-довники інших релігій, особливо християни і євреї, намагаються зо-

бразити мусульманство в погано-му світлі. “Вороги мусульманства намагаються знищити по всьому світі чисту релігію ісламу “, — ска-зав він. http://www.ukrlc.org/stjag/St21_01/st01_02.htm

Злочини в СШа

За 2009 рік скоєно близько 1200 злочинів проти християн, різних християнських закладів і їх праців-ників, - повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org з поси-ланням на Інтерфакс-Релігія.

В переліку злочинів, який наво-дить організація “Christian Security Network”, - 12 вбивств, три викра-дення і 38 різного роду правопору-шень проти особистості.

Крім того, зареєстровано 98 ви-падків підпалу і більше 700 зламів християнських закладів. Загальний збиток від цих акцій склав понад 24 млн. доларів, повідомляє Седмица.ру.

антисектантський Центр Сиктивкарської єпархії РПЦ МП звинувачує протестантів у вбив-ствах, окультизмі і гіпнозі

Антисектантський Комі Респу-бліканський Центр Сиктивкарської єпархії РПЦ МП поширює лис-тівки, в яких звинувачує протес-тантів, перш за все християн віри

євангельської (ХВЄ), у вбивствах, окультизмі, гіпнозі, повідомляє прес-служба Слов’янського право-вого центру. Представники єван-гельських церков уже заявили, що обурені ситуацією, яка склалась в Республіці Комі, і збираються по-дати заяву у прокуратуру.

В листівці «Обережно: неоп’ятидесятницькі церкви» пря-мо називаються злочинні органі-зації – «секти». Далі пропонується характеристика «сект», яка, зокре-ма, стверджує, що «вчення сектан-тів містить деякі положення окуль-тизму, а їхні практики побудовані з активним використанням гіпно-зу», «натомість Святому Письму в секті відводиться рекламна роль». В листівці також говориться, що «дії сектантів негативно вплива-ють на психічний стан… можуть спричиняти… масовий психоз… психічні порушення». Керівни-ки центру стверджують, ніби «неоп’ятидесятникам навіюють стійку неприязнь до Православ’я», а самі «сектанти» взагалі не хрис-тияни.

Серед «сект», перелічених у лис-тівці, не лише неоп’ятидесятники, але і баптисти, і адвентисти, і також рух Реріхів, кришнаїти, і інші. Усі ці «секти» єпархіальний центр зви-нувачує у шахрайстві.

http://prochurch.info/index.php/news/more/16221

12«біблія – наш найвищий авторитет і правило віри. Свідоцтва

не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету – нагадати, відновити в свідомості людей вже відкриті в слові божому істини… Свідоцтва не применшують значення Слова божого, але навпаки підносять його і приваблюють свідомість людей до Нього…» ЕЛЕН уайт

„Голос Надії” – газета Західної Конференції Церкви АСД.Засновник – Церква Адвентистів сьомого дня.Свідоцтво про реєстрацію – РВ№345 від 4.10.2002 р.Відповідальний за випуск секретар відділу інформації ЗК – Ольга НошинРедакційна колегія: Борис Коржос, Володимир Скиба, Віталій Шевчук, Олександр Філіпчук, Леонід Кулініч.Комп’ютерна верстка - Павло Ваценко.Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. Івана Багряного, 36аДля листів: 79041 м. Львів, а/с 6241телефон: 237-12-13E-mail: advent@lviv.gu.net Номер надруковано в друкарні у м.Борислав Львівської обл. з готових фотоформ. Наклад 1000 примірників.

• Християнський радіо телецентр «Голос надії». Слухайте нас по Першій програмі Українського радіо: вівторок 21.30 – 21.45; субота 16.25 – 16.30. по Другій програмі Українського радіо «Промінь» (FM 105): понеділок 11.55 – 12.00; вівторок 18.15 – 18.30.

Заочні курси з вивчення Біблії: поштова адреса 04071 Київ-71 а/с 36; тел.: (044) 425-31-36; e-mail: bibleschool@mail.ru

• Дивіться телепрограми християнських телестудій на супутникових каналах «Hope channel»: Супутник: Hotbird 6, Frequency: 11013.00 MHz, Symbolrate: 27.500, Polarization: Horizontal, FEC: ?.

Молодіжна программа «Здобудь мудрість»: середа 9.30; п’ятниця 19.00. Суботня школа: четвер 18.00 російською мовою, 18.30 українською мовою; субота 8.00 російською мовою, 8.30 українською мовою.

Адреса телеканалу «Надія» в інтернеті: www.hopechannel.info

200 Запитань до Духа Пророцтва

13. Свідком якої драматичної сцени одного разу став Никодим?

«Як і багатьох в Ізраїлі, Никодима дуже турбувало осквернення храму. Він був свідком вигнання торговців із храму»Христос – спасіння світу. Стор.168

14. Хто був вибраний розмовляти з Ісусом відносно Його смерті?

«Під час преображення Ісуса, Гос-подь послав Мойсея та Ілію, щоб вони розмовляли з Ним про Його страждання і смерть. Замість того,

щоб послати для цієї цілі небесних ангелів, Бог вирішив вибрати тих, хто самі перенесли земні випро-бовування, і знають що таке страж-дання».Ранні твори. Стор. 162

15. Які страждання переносив Тим-офій?

«Тимофій страждав фізично, його турбували хвороби і ніжний, спів-чутливий апостол вважав за необ-хідне застерегти його – не легкова-жити своїм здоров’ям».Короткі нариси із життя апостола Павла. Стор.321

А Ви знали, що...

… під час видінь дихання Елен по-вністю припинялось. Її серце про-довжувало битись і пульс не зни-кав, очі завжди були відкритими, погляд спрямований вгору. Під час видінь Елен Уайт фізично слабіла, а потім сповнялась надприродної сили. Присутні не могли зрушити з місця її руку, чи поворухнути її пальцями.