№ 9 (74) січень 2010 року

91314

2

ТÅМА НОМÅÐА

5

10

11

НОВОÐІ×НÅ ВІТАННЯ

ПОДАÐÓНОКВІДБОГА

Ó ВЯЗНÈЦІЯ БÓВ,,,

ОДНОМÓ З НАÉМÅНØÈХ

ОЦÈХ

БОÆÅСТВÅ-НІСТÜ

ХÐÈСТА

ТÐАГÅДІЯ В

ЗАКАÐПАТТІ

3

Молитовний тиждень«Прийдіть, поклонімося,

і припадім, на коліна впадім перед Господом...»

Пс.94:6

2

З нагоди наступаючого Нового 2010 року від імені усього керівництва Західної конференції вітаємо вас словами апостола Павла: “Господь нехай помножить і наповнить вас любов`ю один до одного і до всіх, такою ж, яку ми маємо до вас, аби зміцнити ваші серця бездоганними в святості перед Богом і нашим Отцем” 1Сол.3:12-13

Ще на один рік ми наблизились до славного Пришестя Спасителя Ісуса Христа, і прийшов час, кожному з нас зокрема і всій Церкві в цілому, на якусь мить зупинитись, замислитись і проаналізувати, наскільки ми стали досконалішими у християнському житті, наскільки уподібнились до нашого Небесного Отця.

Господь продовжує щедро нас благословляти. Ми користуємось небаченою донині релігійною свободою, отримуємо належні матеріальні блага, постійно п`ємо живу воду з небесних джерел благодаті.

Як довго продовжуватиметься благодатний час, ми не знаємо, а тому потрібно використати його найкращим чином з повним усвідомленням того, що ще багато людей у цьому світі очікують на вістку про спасіння. Серед них є чимало і наших найдорожчих, рідних нам людей, без яких не уявляємо собі життя на Новій Землі.

2009 рік відходить в історію. Цей рік можна назвати роком великих можливостей для розбудови Церкви, а також ще одна дана Богом нам можливість послужити іншим людям, щоб вони пізнали та прийняли любов Господню. Цей рік є повним роком плану «Безперервного євангельського служіння», до якого закликались усі пастори і всі члени церкви. Можливості 2009 року у великій мірі були реалізовані.

За перші 10 місяців постійного євангельського служіння відбулась супутникова євангельська програма за участю М. Островського в м. Луцьку, євангельські програми в орендованих приміщеннях та наших молитовних будинках, проводились соціальні програми, виставки здоров’я, молодіжні, дитячі, табірні євангельські програми (на яких проводили семінари і звершували хрещення). Де було можливо, проводився «День Біблії». Працює школа англійської мови (40 студентів), Біблійний Інститут (45 студентів), початкова загальноосвітня школа (м. Львів), дошкільна установа (м. Ковель), ведуться підготовчі роботи по облаштуванню кафе здорового харчування (м. Львів). Кожен пастор проводить пасторські класи суботньої школи, курси, керівниками відділів проводились семінари. Також було організовано та виконано багато іншої місійно спрямованої праці. В результаті цього служіння, за звітний період було охрещено 291 дорогу для Господа душу і, Церква в Західній конференції збільшилась на 112 душ.

Подяка Богові, всім пасторам, членам церкви за працю, яка була зроблена за минулі 10 місяців постійного євангелізму. Будемо молитися за успіх служіння в Новому 2010 році, а також прохання докладати всі можливі зусилля для успіху справи Божої на території Західної конференції.

Запрошуємо всіх служителів, братів, сестер, молодь використати 2010 рік для кращої праці для Господа.

Щиро вітаємо вас з наступаючим Новим 2010 роком! Благословення Господні нехай супроводжують вас!

З повагою, Борис Коржос Володимир Скиба Микола Михайловськийпрезидент Західної секретар скарбникКонференції АСД

Дорогі наші брати і сестри!

3

Блаженний народ, який прихо-дить на поклоніння в назначений час перед Господом, з подячними молитвами, з прославленням і хва-лою Творця і Відкупителя. Тричі на рік Ізраїльський народ збирав-ся разом відзначати головні свята року. Такі зібрання надихали серця молодих і старих на служіння Богу, а спілкування людей з різних кінців країни сприяло зміцненню їх лю-бові до Бога і до ближнього.

Молитовний тиждень, який вже залишився позаду, має чітку ціле-спрямовану Біблійну основу. «А сьомого місяця, першого дня міся-ця святі збори будуть для вас, жод-ного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день сурм-лення.» (Чис.29:1,2)

За десять днів до свята прими-рення, коли первосвященик очи-щав земну святиню, звершував служіння у Святая Святих перед престолом Благодаті, і було запро-ваджено «сьомого місяця, першого дня місяця матимете святі збори… буде то день гучних сурем для вас». Ці гучні сурми нагадували народу Божому, що кожна душа в молит-вах, смиренні і глибокому розка-янні має впокоритись перед Госпо-дом, який вивів їх з дому неволі.

Читаємо книгу Неємії 8-й роз-діл: «І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою,… І приніс свя-щеник Ездра Закона перед збори… першого дня сьомого місяця. І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу…увесь народ устав. І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відпо-вів: Амінь, Амінь! з піднесенням своїх рук. І всі схилялися, і вклоня-лися Господеві обличчям до землі! І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.» «І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своє-

«Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив! Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте...» Пс.94:6,7

му». (Неем.9:3). Про впокорення не раз згадується у Слові Божому. «За те, що зм’якло твоє серце, і ти впо-корився перед лицем Бога свого, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, го-ворить Господь.» (2Хр.34:27)

Про це нагадував цар Соломон у молитві посвячення «і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шу-кати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! » (2Хр.7:14)

На початку адвентового руху, коли була організована суботня школа (для систематичного ви-вчення духовних істин), ранкове домашнє богослужіння (для під-бадьорення і щоденної молитви), у той самий час виникла велика необ-хідність, готуючись до другого при-ходу Христа, в кінці кожного року приходити перед лице Бога з подяч-ними молитвами, дарами і прохан-нями. Відрадно згадувати пройдені дороги минулого року з Господом, де Він здійснював Своє керівни-цтво, спрямовував, турбувався, на-вчав, носив на руках.

Молитовний тиждень – наче під-сумок нашого духовного життя за рік. Наче звіт перед самим собою: це і серйозні роздуми, і розкаяння, і щира подяка, і нові бажання до відродження. Молитовний тиждень – це особливий тиждень у всьому році, коли уся церква збирається разом читати Боже Слово, моли-тись, співати, дякувати. В молитов-ні дні не слід завантажувати себе надмірною працею, необхідно своє житло вимити, всі захаращені кути вичистити. Хай в домі панує свя-та атмосфера, примирення в сім’ї, спокій. На цей час можна дати від-починок телевізору, світським газе-там, журналам, Інтернету, і всьому тому, що відволікатиме нашу ува-гу від головної теми молитовного тижня. Цілеспрямованість – ось що

важливо в цьому тижні: бути ра-зом із церквою на богослужіннях впродовж тижня з дітьми, внуками, молодими і старими, сильними та немічними. З якою радістю від-правлялись Ізраїльтяни в Єрусалим до храму з усіх куточків країни, щоб взяти участь в урочистих свят-куваннях. Тим, що жили далеко, доводилось тратити більше місяця на такі відвідування. Цей приклад посвячення Богу підкреслює важ-ливість релігійного поклоніння, і необхідність підкорення наших егоїстичних і земних інтересів усьому духовному і вічному.

Ми багато втрачаємо, коли не-хтуємо можливістю зібратись ра-зом, щоб укріпити і підбадьорити один одного в служінні Богу. В цьо-му випадку правдивість Його Сло-ва втрачає для нас своє значення і виразність. Святий вплив Духа Бо-жого не освітлює наші серця, і ми починаємо слабнути духом. В своє-му християнському спілкуванні ми багато втрачаємо через відсутність співчуття один до одного. Хто за-микається в самому собі, не вико-нає того, що Бог має намір зробити з його допомогою. Ми діти одного Отця, і наше щастя залежить одне від одного. Тому слід підтримувати один одного на цих зібраннях сво-єю присутністю, щирою молитвою, співом, добрим словом натхнення й потіхи.

У притчі про смоківницю є для нас повчання. Господар не знахо-див на ній плоду і вже хотів її вико-ренити, але садівник попросив ще на рік її залишити. Протягом року він особливо дбайливо турбувався про неї, але не буде так завжди. Хто може сказати, що нас чекає у май-бутньому 2010 році. Ісус Христос багато разів застерігав своїх послі-довників: «Пильнуйте, моліться, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде».

«Довга ніч темряви ще продо-вжується, але світанок ранку ще затримується по милості, тому,

Іван Михайлович БАБИЧМолитовний тиждень

4якщо б Господь прийшов, як багато були б знайдені не приготовлени-ми. Небажання Боже бачити Свій народ загиблим і є причиною такої тривалої затримки» (Свід. 2 том стор.194) Але у тривалій затримці є велика небезпека: «А коли заба-ривсь молодий, то всі задрімали й поснули» (Мт. 15:5) Оскільки ми не знаємо точного часу приходу Хрис-та, треба постійно пильнувати.

«Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони!» (Лук.12:37) «Ті, хто очікує приходу Господнього, не залиша-

тимуться бездіяльними. Вони очи-щають свої душі послухом істині. Невсипуче пильнування вони по-єднують з ревною діяльністю.» (Христос надія світу ст. 634)

Криза економічна, моральна, духовна поглинає світ. Люди зма-гаються за перші місця, любителі розваг ще збираються в театрах, на змаганнях в ігрових домах. Світ перебуває у великому збудженні. Сатана використовує усі свої сили щоб усипити людей аж до того часу, коли закінчиться година ви-пробування і двері благодаті зачи-

няться назавжди.По закінченні молитовного тиж-

ня, на початку Нового року, до нас лунають урочисті слова пересторо-ги Ісуса Христа: – «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжува-лися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподіва-но, Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Лук.21:34-36)

Події які відбуваються в остан-ній час на нашій планеті, змушують задуматись не лише Христову церк-ву але й пересічних громадян : «Що відбувається, куди ми рухаємося, що там попереду на нашому шля-ху, а можливо там глибока прірва, в яку нас стрімголов несе цей бурх-ливий потік подій?»

Господь застерігає світ в остан-ній час: Об’яв.14:6-12. Ці декілька віршів, які взяті з 14 розділу книги Об’явлення, добре відомі нам усім! Господь звертається з цими слова-ми до Світу цього, і в першу чер-гу до нас. Він бажає від нас тісної співпраці з Ним, в тому щоб ці сло-ва були проповідані усьому Світові, кожному людові, і племені, і язику, і народові. Тому цієї осені Христо-ва церква на Закарпатті, зокрема в селищі Довге, яке налічує близько семи тисяч населення, активно про-повідує цю вістку! Церква в цьому селі виникла не так давно, близько п’яти років тому, вона складається з молодих членів церкви, і дуже активних! На разі проводиться євангельська програма з п’ятого грудня, і продовжуватиметься до двадцятого грудня!

Завдяки молодіжним зустрічам,

які проводилися щонеділі, з літа і до сьогодні, ми має-мо можливість проповідува-ти Вістку спасіння, в цьому селищі саме молоді і через них їхнім батькам і рідним. на які приходить молодь зі світу та інших конфесій. Зу-стрічі проводяться на різну тематику, особливо актуаль-ні теми про стосунки хлоп-

ця та дівчини,чоловіка і дружини в сім’ї, ці теми розглядаються в світлі Євангелія.

Спочатку ці зустрічі відвідувало п’ятеро молодих людей, а на сьо-

годнішній день ми збираємо ау-диторії по 50-60 чоловік. Молодь дуже зацікавлена в таких зустрічах, і приходить регулярно. Було при-йнято рішення провести програму «Сім’я в новому тисячолітті», в од-ному із приміщень Довжанського економічного коледжу. Цим при-

Вечори з молоддюАндрій БАрАнЧук

А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву Об.14:9,10

міщенням виявилось студентське кафе. Досить оригінально, тому що кафе працює і під час програми, і молодь, яка приходить туди при-єднується до слухачів.

На початку був проведений ду-ховний концерт, в якому приймали участь дві групи з міста Луцька і з селища Ільниця, «Просто неба» та «Едем». Концерт відвідали 150 жителів с. Довге,після чого, на на-ступний день розпочалася і сама програма.

Теми про сім’ю викладає Шале-ник Діана, психолог із с. Ільниця, а духовні Ігор Миколайович Скачков

з м. Мукачево. Лекції оживлені ду-ховним співом, тісним спілкуван-ням, живими дискусіями!

Отже вістка євангелії активно проповідується, але ми не забуває-мо і про підготовку наших сердець і характерів для зустрічі з нашим Господом!

5

Минав 1990р… У мальовничо-му містечку Виноградів, діти Божі об’єднувались у служінні своєму Творцю. Щосуботи протягом семи-десяти років вони щиро раділи, та висловлювали подяку Богові за те, що Він знайшов їх серед світу темряви і подарував дорогоцінну вістку Єван-гелія своїм нащадкам, у далекому 1927 році. Разом із радістю в їхніх серцях тоненькою смужкою був виражений і смуток, адже в їхньому містечку, ще так багато людей, які не пізна-ли Господа, а молитовний будинок, який розташова-ний по вулиці ще зі старою назвою К. Маркса 176, був замалий для того, щоб за-просити в нього своїх дру-зів.

Пройшов час, і наро-дилось бажання збудувати новий храм для поклоніння Богові. На початку 1991року були закладені перші каміння в будівництві ново-го храму. Ентузіазм та натхнення мали своє вираження, і за короткий час фундамент був завершений. На цьому етапі будівництво тимчасово було призупинено.

Господь подарував Виногра-дівщині двох дочок: старшу дочку громаду с. Підвиноградова та мо-лодшу в с. Дротинці.

Але, подібно як в стародавньо-му Ізраїлі, по дорозі до Ханаану народ Божий зупинявся. Як і тоді, ворог Божий заважав цій подорожі, він приходив, щоб вкрасти її дітей. Цей ворог, з досвідом шести тисяч років, зумів посіяти свої спокуси і в ряди адвентової громади

Виноградова: відчуття самовдо-волення, порожні місця в залі, при-зупинили її рух.

Цей іспит – випробування, три-вав майже десять років, та слава

Подарунок вIд Бога

Богу, щирі молитви багатьох людей не

дали можливості старому спокус-нику отримати перемогу. Господь знову переміг і Новий Ізраїль на-близився до Йордану. Було не-легко, хвилі сумніву здавались великими: не зможемо… не встиг-

немо… можливо вже й непотріб-но… Та незважаючи на перешкоди, рух продовжувався. Ось і наблизи-лось довгоочікуване завершення. Завдяки Господній підтримці та об’єднаній праці братів, сестер, служителів громади, пастора гро-мади, - Господь подарував перемо-гу в будівництві Дому молитви. Ще в п’ятницю 27.11.2009 р підводи-лись останні штрихи, та до заходу сонечка за обрій, діти Божі сповне-ні подяки своєму Батькові завітали вперше в новий храм. Цей перший смак благоговіння розділили з нами брати з Західної конференції: пастор Б.К. Коржос – призедент конференції та пастор В.І. Скиба – секретар конференції. Ранком 28 листопада 2009 р. о 9.30 залунав навколо будинку молитви гучний звук сурм перемоги – духовий ор-кестр із селища Ільниця славив Господа за цей чудовий подарунок.

Далі до прославлення приєд-налась вся церква Божа, цей спів

перемоги був сповнений миром та любов’ю до Творця. Вперше з вівтаря Божого в новому хра-мі пролунали слова наставлення, з якими звернулись до народу в першій частині старший пастор в Закарпатській області М.І. Спа-сюк, а в другій урочистій части-

ні посвячення – Б. К. Коржос. Чудова молитва Соломона, була й нашою молитвою, яку представив перед Богом М. М. Михай-ловський. – скарбник ЗК. Літанію посвяти прово-див В. І. Скиба, після чого до неба підняли свої руки служителі Божі поді-бно до Мойсея, руки через які Господь вилив Своє благословення, і перемога здобута.

Досвід важкого бу-дівництва протягом дев’ятнадцяти років до-сягнув фіналу.

Виноградівська громада вдячна Богові і всім тим, хто допомагав у цій нелегкій подорожі до перемо-ги.

Нехай добрий Бог не дасть зу-пинитись у подорожі до Вічного Ханаану, а допоможе дійти нам та новим братам і сестрам, нашим рідним та друзям, які приймуть любов Господа, до Царства Слави переможцями в Ісусі Христі.

Людмила ОнуфрІЙЧук

6

Направду, Господь веде свою церкву на цій землі, бо постійно турбується про неї, знаючи де і що можна вдосконалити у її ді-яльності. А ми відчуваючи таку турботу від нашого Бога, розумі-ємо, що ми не залишені наодин-ці зі світом, але Господь завжди поруч із нами.

Ось і цього разу Господь ви-рішив покращити духовний стан 1-ої львівської громади, і для цього Він знайшов чудового і посвяченого брата, директора радіотелецентру “Голос Надії” і пастора київської громади “Зо-лоті Ворота”, - Дениса Книша.

Отож з 5 по 11 грудня 2009р. у львівській громаді №1 пройшов незабутній тиждень відроджен-ня.

Вже в перший вечір, привітав-ши Дениса у кімнаті служителів, я висловив свої неоднозначні думки на рахунок того, що наші брати і сестри не часто відвід-ують такі богослужіння серед тижня. На що Денис однозначно відповів: “Не турбуйся! Люди прийдуть.” І хоча я подумав, що Денис недооцінює галиць-ку ментальність, та його слова сильно підбадьорили мене осо-бисто. І згодом я зрозумів, що недооцінив те, як Господь може використати свого слугу.

Звичайно, спокусити львів’ян сильними проповідями досить важко, мовляв, чули ми і не таке, але вже з першої зустрічі стало зрозуміло, - Денис приїхав не для того, щоб когось вразити столичним красномовством чи глибокою теологією. Він при-їхав, щоб поділитися з нами простим і доступним Божим Словом.

Щовечора Господь через бра-та Дениса відкривав перед нами найпростіші істини, що сто-суються нашого практичного християнського життя.

Чи думали ви над тим, що ми помічаємо у особистості, з якою спілкуємось? Видимі вади ха-рактеру, що нам аж ніяк не по-добаються? Чи те, що Господь може зробити з цією людиною?

НезабутНій тиждеНь

Чи бачимо ми її духовний по-тенціал? На прикладі Єлисея ми зрозуміли, що Біблія вчить нас бачити в людях не недоліки, а

увесь їх потенціал.А ви знаєте притчу про блуд-

ного сина? Хто ж її не знає, - скажете ви. Та у цій притчі Гос-подь Ісус розкриває перед нами тонкощі взаємовідносин між

“старими” та ново охрещеними членами церкви.

Він, також, хоче нас навчити, як ми повинні служити в церкві

один одному. Що по суті значить любити ближнього, як само-го себе? Втратити заради нього свій прибуток, час, нерви?…

Чому ми боїмося часу? Мож-ливо тому, що час може відкри-ти наші таємниці? Лінія часу супроводжує нас усюди і фіксує наше життя як на плівку. Цікаво, який фільм зі свого життя я буду дивитись, стоячи перед Госпо-дом Небес? Чи захочу я, щоб цей фільм подивились і інші люди? Чи в ньому є те, що мені не хоті-лося б показати на загал?

Хто такі фарисеї? Лише лице-міри? А може справжні знавці Слова Божого? Хто з вас, дорогі читачі, може процитувати усю книгу Левит напам’ять? Можли-во ви можете проспівати декіль-ка біблійних Псалмів підряд? А фарисеї могли це зробити. Не-дарма Ісус закликав слухати те, що вони говорять, та не робити за їхніми вчинками.

Ще багато інших цікавих бі-блійних уроків ми змогли почути на зустрічах з братом Денисом. 6 грудня на програмі звучали псалми у виконанні зведеного львівського хору, а 10 грудня на Тижні відродження прославляв Бога львівський ансамбль бан-дуристів «Срібні струни».

Я переконаний, що для біль-шості з нас, цей тиждень відро-дження був неординарним, не-звичним. Кожен, хто відвідував ці зустрічі, міг відчути на собі, як Господь говорить безпосеред-ньо до його серця. Тож віримо, що цей тиждень відродження, насправді, допоміг нам відро-дитись, зрости духовно і надалі проводити такі чудові, корисні, духовні заходи.

Хочеться також зі сторінок цієї газети висловити щиру по-дяку Денису Книшу, за те, що він знайшов час у своєму щіль-ному графіку і зміг поділитись з нами дорогоцінними істинами зі Слова Божого. Бажаємо Вам, Денисе, рясних Божих благосло-вень, наснаги у Вашій нелегкій праці, і сподіваємось на нові зу-стрічі тут на Землі, і у Вічності.

Борис фенюк

7

З 4 по 19 грудня, силами третьої львівської громади, було проведено євангельську програму: «Пізнаєте істину, і вона зробить вас вільни-ми». Лекції читав євангеліст Гон-чар Микола Павлович. Не випад-ково обрав він тему звільнення від хвороби гріха, адже за фахом Ми-кола Павлович – лікар-невролог, спеціаліст з реабілітації дітей з діа-гнозом ДЦП. Щодня він стикаєть-ся з наслідками гріха – хворобами, стражданнями, болем, залежніс-тю… Тому особливо близькою була для нього ця програма. Цю цитату, з книги «Пророки і царі», Микола Павлович зробив своїм життєвим девізом: «Як багато у світі тих, в чиїх серцях згас останній промін-чик надії! Допоможіть їм, нехай в їхніх серцях знову зійде зоря. Багато впали духом. Скажіть їм слова підбадьорення. Моліться за них. Скільки людей мають потре-бу в хлібі життя! Читайте їм Слово Боже. Багато людей настільки ду-шевно розбиті, що жоден земний бальзам і ліки не мають сил зціли-ти їх. Моліться за ці душі. Приве-діть їх до Ісуса. Скажіть їм, що для них в Галааді є бальзам і Лікар». Е. Уайт. «Пророки і Царі», розділ 59.

Однак, крім духовних роздумів, до уваги слухачів пропонувались і лекції про здоровий спосіб життя. «...санітарна реформа є одним з на-прямів в тій величезній діяльності, яка повинна приготувати народ до Другого Приходу Господа. Вона пов’язана зі звісткою третього ан-гела так тісно, як рука з тілом». Е. Уайт. «Свідоцтва для Церкви», том 3, стор.161,162.

Щовечора, перед початком ду-ховних роздумів, істинами здоро-

вого способу життя ділились різні фахівці: лікар-терапевт вищої ка-тегорії, терапевтичного відділен-ня Львівської Обласної Клінічної Лікарні Швидкої Допомоги - Лев-ченко Іван Григорович; мануаль-ний терапевт з 20–літнім стажем - Кушинський Богдан Іванович; лікар-стоматолог - Ношин Ольга Миколаївна. «Адвентисти сьомого дня володіють істиною величезної важливості. Ось вже 138 років про-йшло з тих пір, як Господь пролив особливе світло відносно принци-пів здорового способу життя… Як народ Божий ми зобов’язані про-суватися вперед, керуючись отри-маним світлом. Це наш обов’язок - розуміти і поважати принципи здорового способу життя». Е. Уайт. «Свідоцтва для Церкви», том 9, стор.158.

Ця програма подарувала, для 3-ї львівської громади, також і до-свіди. Спочатку проведенню про-грами завадив грип. Підготовка до програми вже була завершена: обрано теми лекцій, підготовані слайди, надруковані афіші і за-прошення. Аж раптом, епідемія грипу перекреслила усі плани. Кі-нопалац, в якому повинна була від-буватись програма, був закритий на карантин. Довелось перенести проведення програми на два тижні. Але афіші і запрошення уже надру-ковані! Це не було проблемою для посвячених братів і сестер, які за один вечір роздрукували наклейки з новою датою проведення, і пере-клеїли їх на 5000 запрошень і 200 афішах! Незважаючи на перешко-ди, запрошення і афіші були роз-повсюджені вчасно. Та на церкву чекало нове випробування! За день

до початку програми з Миколою Павловичем зв’язалась менеджер Кінопалацу, і повідомила, що ди-ректор відмовляється надати зал в оренду на домовлений термін! Жодних пояснень!.. Зв’язатись, з директором Кінопалацу, так і не вдалося: телефон не відповідає, двері зачинені. Ця звістка приголо-мшила громаду, наче грім серед яс-ного неба. Та громада не здавалась: блискавками розійшлись повідо-млення по Інтернету про особли-ву молитовну потребу віруючих! І, цього ж вечора о 19:00, церква зібралась на особливе молитовне служіння. Після служіння було ви-рішено проводити програму в при-міщенні 3-ї львівської громади, яка знаходиться неподалік від Кіно-палацу. А також домовилися, що брати і сестри чергуватимуть біля Кінопалацу, щоб скеровувати за-прошених на нове місце проведен-ня програми. Епідемія грипу, втра-та залу, зіпсована погода – ніщо не стало на заваді тим, «хто надію складає на Господа..» (Iс.40:31), і в перший день програми громада ві-тала у себе п’ятьох гостей!

Слава Господу, - програма завер-шена. Микола Павлович вислов-лює щиру подяку усім, завдяки кому ця програма відбулась: моли-товному гуртку громади, команді медиків, рядовим членам і моло-ді, – усім, хто посвятив свій час для підготовки. Елен Уайт писала: «Найбільша потреба сучасного сві-ту - це потреба в людях, яких не можна ані купити, ані продати; лю-дей чесних і щирих, які не бояться називати гріх його ім’ям; людей, чиє сумління вірне обв’язку на-стільки, наскільки стрілка компасу північному полюсу; які стоятимуть за справедливість, навіть якщо не-беса впадуть». Е. Уайт. «Вихован-ня», стор.57.

Слава Богу, що у нашій громаді такі люди є!

«Ми повинні вкласти в свою працю усі дарування, якими Бог наділив нас. Ми повинні оберну-тися до світла, щоб благодать Божа могла злитися на нас, і перетвори-ти нас на подобу Божу. Небо готове вилити рясні благословення на тих, хто посвятить себе справі Божій в ці завершальні дні історії нашого світу. Нас чекають великі випро-бування і розчарування, і мабуть нам доведеться провести нема-ло безсонних ночей. Але давайте запам’ятаємо ці моменти гарячої молитви до Бога, щоб Він дав нам розуміння,та здатність побачити і оцінити нашу перевагу». Е. Уайт. «Рев’ю енд Геральд», 1.04.1909

Ольга нОшИн

8

Сучасна свобода дає багато пер-спектив. Як духовних, так і матері-альних. Для церкви відриті багато-чисельні можливості, зволікання у реалізації яких, в майбутньому, відгукнеться глибоким жалем за їх невикористання. Наявність таких можливостей нога в ногу крокує з тенденціями в церкві до охолоджен-ня, матеріалізації, прагнення світ-ських задоволень та втрати багать-ма членами церкви живого зв’язку з Богом, і, як наслідок - втрати сили для презентації себе, як народу віри Ісусової та заповідей Божих. Особливо ця тенденція прослідко-вується серед молоді церкви. На-явна ситуація вимагає рішучих, але мудрих кроків з боку членів церкви та служителів, які мають бажання і можливості протистояти цим тен-денціям. У відношенні до молоді жодні накази та заборони не дають належного ефекту. А часто навпа-ки, викликають зворотну реакцію. Тільки діалог, звернення до свідо-мості під дією Святого Духа, здат-ний пробудити прагнення молоді до високих ідеалів Євангелія та самоусвідомлення і представлення себе послідовниками Ісуса Христа у світі, де формується нове поко-ління молодих людей з філософією ситуативної моралі та етики, де все підпорядковується матеріальній ви-годі чи задоволенню та «кайфу».

Саме з цією метою молодіжним відділом Закарпатської області, за підтримки Молодіжного відділу За-хідної конференції Церкви АСД, з 11 по 13 грудня, серед зимових Кар-пат, на туристичній базі «Зачарова-на долина» біля села Осій, Іршав-ського району, був організований молодіжний духовний вікенд під назвою «Зустріч з Богом». Метою проведення цього заходу був інтен-сивний дводенний діалог з молод-дю з найактуальніших для церков-ної молоді питань. Теми, обрані для діалогу варіювались від внутріш-нього індивідуального духовного життя, до методів місії адвентової молоді у світі. Така різноманітність та багатогранність, хоча і вимагала значних розумових зусиль, проте дозволила учасникам одночасно і комплексно поглянути на все те, що можна назвати активним духо-вним життям, як молодого адвен-тиста особисто, так і адвентової молодіжної спільноти загалом. У проведенні зустрічі взяли участь

ЗустрIч з

Богом

молодіжний уікенд Артем ЩерБАнюк

задіяні в молодіжному служінні об-ласті рядові активні члени церкви, служителі церкви на рівні області та адміністрації західної конферен-ції, а також спеціально запрошені гості – керівники молодіжного слу-жіння у Центральній конференції та Українському уніоні – Циганюк Роман та Велечук Володимир.

Після заїзду, розселення по но-мерах та смачної вечері, у п’ятницю ввечері 11 грудня, всі учасники зі-брались на загальному Богослу-жінні у просторому залі їдальні, для зустрічі суботнього спочинку та офіційного початку молодіжного духовного вікенду. Зі словом приві-тання до молоді звернулися керів-ник молодіжного відділу ЗК – Олег Алєксєєв, президент ЗК – Коржос Б. К, та скарбник ЗК – Михайлов-ський М. М. І хоча, після тижневих клопотів та дороги, багато хто від-чував втому, проте з великою ува-гою та цікавістю молодь слухала проповідь керівника молодіжного відділу Центральної конференції УУК – Романа Циганюка. Вико-риставши відому причту Ісуса про блудного сина, він звернув увагу молоді на те, що все більш явним стає бажання багатьох молодих лю-дей в церкві, скористатися свобо-дою, яку люблячий і мудрий батько дав своєму синові – звільнитися від «обтяжливої» опіки та обмежень Бога, Біблії та Церкви, щоб у свою чергу, як і блудний син, з гіркотою переконатися, що кращого місця ніж в Батьківському домі немає. Закінчив свою проповідь Роман Циганюк закликом оцінити велику доброту, любов та мудрість Бога не покидаючи дім Отця. Так роз-почався духовний вікенд, на який приїхала молодь не тільки з облас-тей Західної України, але й з деяких інших міст України, як, наприклад, Чернівців та Києва.

Наступного суботнього ранку, після загального сніданку, молодь зібралась для ранкового суботньо-го Богослужіння. Алєксєєв Олег підвів підсумки тижневого уроку СШ, звернувши увагу молоді на явні паралелі між подіями в історії Ізраїльського народу та сучасним

життям церкви і молоді. Після цьо-го з проповіддю до молоді звернув-ся керівник молоді УУК Велечук Володимир. У проповіді було пред-ставлено п’ять основних причин для довіри Богу, і, як наслідок, для вірності Йому. Закінчив Володи-мир проповідь зворушливою істо-рією, яка сталася під час російсько-турецької війни. В цій історії, завдяки своїй маленькій донечці був врятований батько, якого після бою порахували вбитим. Вона не хотіла покидати його тіло, і тому, його перевезли у воєнний табір, а дівчинка просто йшла поруч. Яке ж було здивування вояків, коли лікар виявив, що серце батька ледь-ледь, але б’ється. Цією ілюстрацією Во-лодимир показав ту жертовну та люблячу вірність, яку Бог у Христі виявив до нас. В той час, як ми ста-ли мертвими у гріхах, Бог не захо-тів нас покинути. Більше того, Він повернув нам життя.

Подальший час суботнього дня з перервою на обід був заповнений роботою майстер-класів, в яких для молоді, поділеної на групи, було за-пропоновано обговорити та отри-мати практичні знання з семи тем: «Летимо чи падаємо?» - Велечук Володимир (служіння молоді у міс-цевій громаді); «Адвентизм – пере-вага чи непосильне ярмо: «круто» чи «відстойно»?» - Циганюк Роман (само ідентифікація молодого ад-вентиста як особистості, що має почесне покликання до спасіння та свідчення про актуальну істину); «Партизани сьомого дня – вихо-димо з підпілля!» - Алєксєєв Олег (соціальне служіння молоді – за-воювання соціального авторитету церкви та довіри для сприйняття духовних тем); «Арфа чи бубни?» - Шаленик Діана (прославлення Бога на богослужінні, молодіжних зустрічах та у місіонерських про-ектах); «Жива Елен Уайт» - Мола-лігін Васе та Савін Світлана (ак-туальність праць Духа пророцтва для молоді); «Моя хата скраю…» - Савін Андрій (індивідуалізм – ха-рактерна ознака сучасної цивіліза-ції, проникаючи в церковне і моло-діжне середовище, руйнує єдність молоді та церкви); «Боже! Де ти?!» - Щербанюк Артем (особистий досвід спілкування і споглядання Бога). Робота майстер-класів про-ходила одночасно у різних залах туристичної бази протягом декіль-

9фоторепортажкох сесій, що дозволило молоді відві-дати практично всі теми.

По завершенні насиченого духо-вною роботою суботнього дня та вече-рі, хлопці і дівчата могли «почаювати», поспілкуватися та ближче познайоми-тися з життєвим шляхом навернення та служіння гостей програми – братів Володимира та Романа.

Робота майстер-класів продовжи-лась і наступного дня – у неділю, до обіду. Завершився дводенний молодіж-ний духовний вікенд загальним під-сумком, прославленням Бога та смач-ним обідом.

Безумовним фактом є те, що молодь потребує уваги на всіх рівнях – від міс-цевої громади до вищих рівнів моло-діжних об’єднань церкви, різноманіт-них заходів, покликаних відповісти на особисті та загальні духовні потреби молоді. Даний захід був покликаний об’єднати молодь у Христі та Його мі-сії. Одночасно з жалем можна конста-тувати, що те, що викликало бажання для організації і проведення цього ві-кенду – поширення світського духу байдужості до духовних речей в церк-ві, стало імовірною причиною неучас-ті в ньому багатьох молодих людей, в тому числі молодіжних керівників та їх заступників на місцевих рівнях. Приїхала тільки половина очікуваних учасників з громад Західної конферен-ції – трохи більше 70 молодих людей, з яких керівників молоді було лише 5 осіб (!?). Можна цілком впевнено част-кову відповідальність покласти на міс-цевих пасторів, які не виявили очіку-ваної участі в організації приїзду своїх молодіжних керівників. Зрозуміло, що об’єктивні причини, в тому числі за-клопотаність та відсутність коштів, завадила багатьом приїхати. Проте, хочеться вірити, що час та кошти еко-номились не для використання їх в очі-куваних розвагах новорічних свят. Ми-моволі згадуються слова Спасителя: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії під-копуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не під-копуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21)

За відгуками всіх учасників – як мо-лоді та і ведучих майстер-класів – це був благословенний час і досвід, що окупив всі вкладення.

Дякувати Богу за тих активних та бажаючих молодих хлопців і дівчат, які вирішили вкласти свій час та кошти в те, що стосується Бога, служіння та ду-ховних зусиль. А також за тих, хто ще приїде на наступний подібний захід, який очікується ранньої весни на базі «Барвінок» що у Новому Роздолі.

Готуйтесь! Запрошуємо!

10

16 грудня в Сокальській виправ-ній колонії №47, особливого ре-жиму, за сприяння Адміністрації колонії, було проведено служіння, учасниками якого стали: Алексеєв Олег, Чінко Сергій, Садовий Во-лодимир, Тарасюк Олег, Зіборов Олександр, .

Ініціатором служіння став Сах-нюк Юрій Васильович, який відбу-вав строк покарання у цій в’язниці. Після звільнення він поїхав додому, в Чернівці, знайшов церкву АСД, і прийняв хрещення в Восьмій Чернівецькій громаді. Разом з гро-мадою вони вирішили зробити по-дарунки на 200 осіб у Сокальську в’язницю. Юра розповів мені про свої плани, і ми вирішили провести там служіння, по завершенні якого всім присутнім роздати подарунки, які були підготовані Чернівецькою громадою №8.

Чудовий спів у виконанні Олега Тарасюка, особистий досвід пасто-ра Володимира Садового, та автор-ський вірш Сахнюка Юрія - все це посприяло підготовці сердець до проповіді пастора Олега Алексеєва, центром якої став заклик Христа: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою!” По закінченні проповіді пастор Олег закликав всіх присутніх (яких в залі було близько 130 осіб) піднятись до молитви. Тарасюк Олег заспівав за-вершальну пісню, у якій звучав за-

клик віддати Христу своє серце.Можемо з упевненістю сказати,

що Бог у цьому служінні перебував з нами, тому що Його присутність ми всі відчули.

А зараз історія Юри:«Зараз я люблю Господа Бога,

- говорить Юрій, - але хто б міг подумати, що буквально декілька місяців назад, я знаходився в коло-нії особливого режиму, де відбував покарання сім з половиною років за скоєння крадіжок?... Та з іншої сторони – хто б міг подумати, що людина, яка провела стільки років у в’язниці, була неодноразово суди-ма, - так несподівано зміниться?... - це неможливо! “Як барс не може змінити свої плями, так і серце без-законника не може стати добрим” - так говорить Святе Письмо.

Але для Господа немає нічого

неможливого! Адже головне від-критись перед Ним, довірившись Йому повністю, - Він звершить. Так і сталося в моєму житті: я за-вжди намагався досягнути у житті всього сам. Адже як кажуть: “Якщо не зробиш сам тоді хто за тебе зро-

бить?!”; звичайно, мало що вихо-дило так, як хотілося б, а я прагнув змінити світ своїми силами. Виріс я в бідності. Батько мій був нео-

дноразово судимий за крадіжки (я пам’ятаю його з дитинства). Та і я, будучи ще неповнолітнім, теж по-пав у в’язницю. І ось мені 26 років, і я все ще у в’язниці, - уже другий строк; та нічого в житті гарного не передбачається… Але Господь має для нас свої плани, плани на добро! І він торкнувся мого серця через страждання найближчої для мене людини - моєї матері.

В 2005 році я отримав листа від мами, в якому вона писала про те, що вона прокидається ночами від болю у животі - тяжкі листи. На обстеженні була знайдена пухли-на. Потрібно було невідкладно робити операцію, та якби питання було тільки у грошах, я б і тоді не звернувся до Господа. Оскільки,

навіть знаходячись в в’язниці, я б намагався знайти необхідну суму, але питання було не в грошах, хоча їх теж не було. Мама не хотіла опе-руватись, сказавши: “Як буде - так буде”. Моя перша молитва до Бога була зі словами: “Боже, якщо Ти дійсно існуєш, любиш нас, - спа-си мою маму” Перші мої молитви були про маму. Я просив Бога, щоб краще забрав моє життя, адже вона все своє життя хворіє, тяжко пра-цює, і нічого доброго в житті не ба-чила. А в мене все одно, життя - не

“У В’ЯЗНИЦІ Я БУВ І МЕНЕ ВИ ВІДВІДАЛИ...”

Бо Я голодував був і ви на-годували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене. Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одно-му з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

Матвія 25:35-36, 40

Олександр ЗІБОрОВ

11життя. Та я відчув полегшення від того, що відкрився повністю Богу. Я почав досліджувати слово Боже, читати літературу різних конфесій, керувався спочатку своїми критері-ями істини, але дослідивши вагомі (на перший погляд) доводи різних християнських конфесій, зрозу-

мів, що істину треба шукати тіль-ки в Слові Божім, і всю літературу читати через призму Біблії. Коли я почав заглиблюватись в Слово Боже та розуміти, - став замислю-ватись як мені самому жити далі. До того ж я бачив дію молитви! По-тім з’явився брат Анатолій. Він вже був адвентистом, хоча і не розповів про це одразу. Ми разом досліджу-вали Писання, разом молились і жили в одному помешканні майже чотири роки. Він у багатьох питан-нях допоміг мені розібратись, і я дуже вдячний йому за це і, звичай-но, Господу, Який звів нас разом. Познайомившись з Адвентистами сьомого дня, у нас з’явилось бага-

то не тільки цікавої але і корисної літератури Адвентистської церкви. Читаючи ці книги я все більше і більше переконувався в їх повній відповідності Слову Божому.

Нам почала допомагати Церква АСД м. Сокаль - пастор якої Олек-сандр Зіборов, часто в відвідував нас у в’язниці разом з Сергієм. Я від щирого серця дуже вдячний вам всім дорогі мої сестри та брати

за вашу любов, участь і молитви. Слава за все Господу Богу! Я звіль-нився з в’язниці в серпні місяці цього року. І хоча не все так лег-ко, та Господь благословляє мене на кожному кроці. Коли я приїхав додому в м. Чернівці, де проживаю разом з мамою, моя громада №8 (по вул. Садовій) прийняла мене дуже тепло, з Божою любов’ю. Я

дуже вдячний їм усім, та кожно-му окремо. Як чудово коли є така сім’я. Я хочу, щоб кожен пам’ятав про те, що як би важко не було у житті, - Господь любить нас усіх, і “все робить на добро, тим хто лю-бить Його”, - завершує Юрій.

Ось така історія. Хто б міг поду-мати, що та людина, яка буквально декілька місяців назад йшла по Со-кальській дорозі, як щойно звіль-нений ув’язнений, зараз - вже член Церкви Христової, стоїть на цій же дорозі із бажанням послужити Богу і цим людям у колонії, які ще не пізнали Його.

Ми покликані звіщати Благу вістку спасіння всім людям. Та особливу потребу в цьому мають люди, які знаходяться в місцях по-збавлення волі. Адже саме там є ті,

що прагнуть істини і Божого про-щення. “У в’язниці Я був і мене ви відвідали...”

Подяка нашому Господу за Його любов і благословення!

Наприкінці 2007 року молодь другої львівської громади Адвен-тистів сьомого дня почала опікува-тись Львівським Домом пристарі-лих.

Проживають у цьому Домі при-старілих близько п’ятисот осіб. Знаходиться він на околиці міста; на своїй території має величезний мальовничий парк та прекрасні краєвиди. Лиш живуть у цьому пан-сіонаті одинокі та малозабезпечені люди похилого віку… Деякі з них роками не покидали пансіонат, по-збавлені будь-якої уваги рідних чи знайомих. Деякі із них через стан свого здоров’я протягом декількох років не виходять із власних тісних кімнаток…

Тому молодь і вирішила опікува-тись тамтешніми жителями, що по-части абсолютно відрізані від світу поза стінами Дому пристарілих та вже й забули, що таке опіка, при-хильність, увага і любов.

І вже ось впродовж двох років молоді християни регулярно відвід-

ують стареньких, діляться з ними новинами та увагою, приносять їм газету «Вічний скарб» та іншу літе-ратуру, усілякі гостинці, проводять із ними свій вільний час, слухають про їхні переживання.

Також у стінах цього Дому при-

старілих було проведено благо-дійний концерт із духовною про-грамою; в листопаді цей пансіонат відвідали працівники київського офісу Адвентистського Агентства Допомоги та Розвитку, вони зумі-ли виділити для цього пансіонату

значну кількість одягу та постіль-ної білизни. 15 грудня Українським Біблійним Товариством та церквою Адвентистів сьомого дня було про-ведено День Біблії.

Адміністрація Дому пристарі-лих була дуже вдячна за таку допо-могу та бажання послужити жите-лям пансіонату!

Також в січні цього року в рам-ках проекту допомоги та сприяння львівському Дому пристарілих за-плановано проведення благодійно-го концерту за участю київського гурту «Фарби життя». Зібрані під час заходу кошти будуть використа-ні для ремонту 5 кімнат цього Дому пристарілих. Адже бюджетних ко-штів абсолютно недостатньо, а по-треба в розселенні одиноких людей похилого віку є, і повинна бути ре-алізована.

«Що зробите одному із наймен-ших оцих, те зробили ви Мені», — сказав під час свого земного життя Ісус Христос.

Нехай Господь керує нами у слу-жінні світу!

ОДНОМУ ІЗ НАЙМЕНШиХ ОЦиХнадя ЧОрнА

12

Місіонерський конгрес відбувся 5 грудня 2009 р. у громаді №1 м. Рівне.

В Дім молитви, що знаходить-ся по вул. Вінницька, 61, прибули служителі та рядові члени церкви

з різних громад центральної части-ни Рівненської області (м. Рівне, м. Острог, м. Здолбунів, м. Корець).

Усі члени церкви приймали ак-тивну участь у конгресі. Діти, мо-лодь, хор славили Бога духовними псалмами, і дякували Йому за ще благодатний час, за можливість не-сти благу вістку людям. Досвідами у місіонерському служінні ділили-ся учасники конгресу.

Об’єднані єдиною метою – бла-

МІСІОНÅÐСÜКÈÉ КОНГÐÅС

говістити людям, з словами наста-нови зверталися: Шевчук Вален-тин – представник адміністрації Західної Конференції, керівник адвентистської місії, Кулініч Лео-нід – обласний пастор, Новак Ми-кола – пастор громади №3 м. Рівне, Пиріг Андрій – пастор громади м. Корець, Бабій Руслан – пастор гро-мади м. Острог і Канюс Ігор – пастор громади м. Здолбунів.

Особливо натхненними були до-свіди нових членів церкви, їхня не-легка дорога до Бога. Наша сестра Світлана з м. Корець була переко-нана, що Бог їй не потрібний, у неї і так достатньо різних проблем. Та одного разу, зовсім випадково, при-йшла з своєю мамою на євангель-ську програму, яку проводив Са-довий Володимир, і залишились у Божій церкві.

Інша наша сестра, Наталя, при-йшла до Бога через особисте свід-чення члена церкви. Їй на роботу приносили газету «Вічний Скарб». Через особисте служіння немічної і слабкої людини Наталя прийняла Господа як свого особистого Спа-сителя.

Ці досвіди допомогли нам пе-реглянути свої відносини з Богом, усвідомити для чого саме ми живе-мо на цій землі, зрозуміти, що час, сили і бажання нам посилає Гос-подь. Ми не повинні спати, адже

нашого служіння потребують інші люди. І найкраще, як можна про-жити життя, - це жити для інших, а не для свого матеріального благо-получчя. Бо велике благословення Боже у тому, щоб дбати про інших.

Ще один чудовий досвід розпо-

вів пастор Ігор Канюс. Коли ми від усього серця довіряємось Господу, то Він поведе нас розповідати іс-тину саме туди, і в той час, і тим людям, які цього потребують і че-кають. Він керує нами, піклується про нас. Від нас вимагається лише одного, прислухатися до голосу Духа Святого і Він, будучи добрим і милостивим, допоможе нам.

Досвіди Скорохода Віталія та Бабій Галини ще раз нагадали нам про значення особистого поклонін-ня Богу.

Можливо, не всі люди відразу, на наступний день, підуть проповіду-вати. Але Господь застерігає: «І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитися від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.» (Рим. 13:11)

Спасаючи інших – ми спасаємо себе.

Підбадьорені досягнутими ре-зультатами, заохочені Господнім закликом до енергійного служіння, окрилені новими ідеями і напря-мами у місіонерському служінні, учасники конгресу роз’їхалися по своїх громадах.

Головним результатом цієї зу-стрічі стало переконання, що Церк-ва Божа в теперішньому світі є згуртованою, об’єднаною Богом в поклонінні, служінні людям і Богу.

Нехай же добрий Господь допо-може нам у цій благородній справі на ниві Божій!

«І щоденно у храмі й домах безупинно на-вчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа»

Дії 5:42 Ліля куЛІнІЧ

13

Досвіди з Комітат. М. пресвітер Іван Капітан описує страждання ад-вентистів в північній М. таким чи-ном:

Під час зайняття Румунами 1920 р. північної частини М. показався живий інтерес до тогочасної істини. Так, як частина від Іль є легкою для опрацювання, будучи посланим від брата Кесселя, я та інші брати пішли до Ір., де я в домі одного брата дав біблійний урок. Виявилось бажання хреститись, яке не можна було відтя-гувати. Я, як посвячений старійши-на, хрестив у суботу 10 квітня 1920 р. багато душ. 11-го квітня ми вертали-ся додому. По одній стороні дороги лежать гори, а по іншій річка Терес-ва, дорога проходила через багато се-лищ. Десь в обідній час, ми дістали-ся села, де проживала ново охрещена сестра. Вона попросила нас завітати, так як її чоловік був сподобав істину. Ми зайшли та заспівали для слави Божої кілька пісень. Коли раптом во-роги оточили увесь будинок. Це був якраз російський день Пасхи. Такою була увага людей, які поверталися додому, привернута через наш спів. Незабаром почало залітати через ві-кна каміння. Натовп погрожував гос-подареві запалити хату, якщо той не виведе нас. Ми просили господаря, щоб покликали сільського суддю. Ми стали на коліна й молились, під час чого з’явився суддя. Ми зробили його за цей випадок відповідальним. Він пообіцяв супроводжувати нас до Тересви. Звідти нам прийдеться пе-ретнути ріку на плоті. Ми молились, й в супроводі судді та братів пішли до річки. Та ворожий натовп сліду-вав за нами. Ми провеслували пер-ший рукав річки. Коли ми хотіли пе-ретнути міст, який вів через другий рукав річки, ми помітили на іншому березі річки ще одну озброєну гру-пу людей, які чекали на нас. Обидві ворожі групи діяли за планом. По ту сторону моста стояв погрожуючий натовп, а позаду тіснив інший. Нам залишалось тільки переплисти гли-боку ріку, повну розтопленого в квіт-ні снігу. Натовп позаду вже наздо-

ЦЕРКВИісторіяІсторІя трагІчного

переслІдування в ЗакарпаттІшановні читачі газети! нище подається особлива історія про трагічну загибель Марії капі-

тан. Цю історію я неодноразово чув від членів церкви в Закарпатті, проте хотілось мати певне історичне джерело, на котре можна було б зіслатися, і отримати більше інформації про цю по-дію. Хочеться подякувати Господу, що через Його провидіння було знайдено Мареком Войтито із Польщі статтю в німецькому часописі “Der Adventbote” 1932 р., стор.324-326, яка описувала цю подію. Переклад Леоніда Грицака.

гнав нас і почав тіснити нас у воду. Молодші браття пішли вплав та до-сягли іншої сторони берега. Лише я та сестра М. залишилися на березі. Коли у мене влучив камінь і поранив чоло. Сестра М. стрибнула у воду й досягла інший берег. Але коли вона вийшла на берег, натовп був вже біля неї й кидав каміння так, що вона за-кривавлена впала назад у воду. Коли вона знову піднялась, натовп забив її до смерті. Я плив, поранений та з відкритою кровотечею, по течії, але, на щастя, я натрапив на маленький острівець. На середині того острів-ця росли кущі лози. Вони були моїм спасінням. На острівці я знайшов ще двох братів, які втекли сюди, з якими я і переночував. Наступного ранку ми перетнули річку й подалися до-дому.

Мертва сестра М. була викину-та водою на берег і потім чужими людьми була похована. Але незаба-ром в тій місцевості бродячі собаки вирили її труп та роздерли. Її чобіт-ки зняли та скрали. Так, довгий час не похованим лежав її труп на до-розі. Кожен боявся розлюченого на-товпу. Та, накінець, одна сестра на-бралася сміливості, зібрала роздерті залишки сестри М. і поховала біля сільського кладовища в Б.

Наступної суботи брат Кессель дізнався про ті події. Було дуже прикро. Сестра М. була мертвою. Її батько плакав. Брат Капітан був на зібранні з перев’язаною головою. Нічого не можна було вдіяти. Бо це

була окупована територія. Посадо-вий та жандармерія не попіклува-лися про той випадок. Вони навіть примушували двох братів поклони-тись перед хрестом. За те, що вони цього не вчинили, були побиті при-кладом гвинтівки до так, що один із них муив багато місяців пролежати в лікарні. Брат М. часто ходив пере-вдягнутим до них, їх втішати та укрі-пити. Через якийсь час, область була окупована чехами. Тепер брати М. та Кессел відвідували братів. Вони запитали одного єврейського купця, як саме стався смертельний випа-док із сестрою М., але він, боячись ворожого населення не хотів нічого розповісти. Керівництво церкви роз-повсюджувало тепер листівки, де йшлося про смерть сестри М. Тепер ця справа була розглянута чиновни-ками, де був проведений процес про-ти вбивці, який тривав два роки. В кінці процесу суддя проголосив на-ступне: «Люблячий Бог, Який лише Один бачив цей ганебний вчинок від початку і до кінця, буде усе справед-ливо судити в день суду».

Невдовзі після смерті сестри М., брат Кессель хрестив 23 душі. Хоча хрещення відбулося в післяобідній час, на диво назбиралося багато глядачів. Стоячи в воді, він пояснив важливість хрещення, і брат Кцісц-мар (Кшішмар) переклав на росій-ську. Після хрещення, присутні за-співали ще одну пісню і покинули те місце, щоб не дратувати населення.

Вістка про хрещення рознеслася по всій околиці. По дорозі до дому, братам довелося йти через чоти-ри селища. Так, як це була неділя, під’їхав віз з двома бородатими єв-реям, які взяли братів із собою. Брат Кессель мав з собою також свого сина Еміля. Уїхавши через село на возі, двоє братів низько пригнулись, і населення бачили лише двох євре-їв. Таким чином їм вдалося проїхати через ту небезпечну околицю непо-міченими. По закінченню процесу та винесенню покарання злочинцю, для братів та сестер наступив час волі.

матеріал підготував Валентин шеВЧук

14

БІБЛІЯ промовляєтак

Питання повної Божественності Ісуса Христа є одним з основних питань християнського богослов’я. Воно по-лягає в тому, чи володів Христос тією ж Божественною природою, що і Бог Отець. Іншими словами, чи був Ісус, Син Божий, таким же Богом, як і Бог Отець? Чи Він був свого роду напівбогом, що володіє обмеженою або част-ковою Божественністю? Чи дійсно Він існував вічно, як Божественна Особаі? Чи дійсно Він мав Божествен-ну природу, яка була самобутньою, незапозиченою і не успадкованою, а первинною?

Що ж Слово Боже говорить нам з цього приводу?Дослідження цих вкрай важливих питань ми розпо-

чнемо з Нового Завіту, в якому існує чимало текстів, які ясно підтверджують повноту Божественності Христа, прямо називаючи Його Богом:

1. Євангеліє від Івана 1:1: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Вступна фраза «споконвіку» або «на початку», в грецькому тексті ен архе не має означеного артиклю, тому говорить про не-визначений початок існування Слова з Богом. Точніше було б перекласти: Слово було не в (ен) Бога а з (прос) Богом. І ось це Слово Іван називає Богом. З 14-го вірша ми дізнаємося, що мова йде саме про Христа. Отже Іван називає Христа Богом, який був відвічності з Отцем. Елен Уайт підтверджує цю думку: «Тоді як Слово Боже говорить про людську природу Христа під час перебу-вання Його на землі, воно так само безумовно стверджує Його передвічне існування. Слово існувало як Боже-ственна Особа, як вічний Син Божий, в єдності і згоді зі Своїм Отцем» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 615).

2. Євангеліє від Івана 20:28: «А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!» Це єдине місце в Єванге-лії, коли хтось називає Христа «мій Бог» (грецьк. хо Теос му). Якщо б Христос не був Богом, це було б порушен-ням 1-ї заповіді Закону Божого: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вих.20:3). Але Ісус приймає це визнання Хоми і це говорить про те, що Ісус Сам визна-вав Себе Богом. Подібно до Хоми ми також повинні ви-знати Його Своїм Богом.

3. Перше Послання Івана 5:20: «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правди-вого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!» Хоча ці слова можна віднести як до Отця так і до Сина, але слово «Він» від-носиться саме до Ісуса Христа. Це друге місце в якому Йоан називає Христа Богом, і більше того, «правдивим Богом».

4. Послання до Колосян 2:9: «Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества». Що означає «повнота Бо-жества»? Павло використовує це слово повнота, щоб описати наявність всіх властивостей божественності в Ісуса. Це слово не обмежується часом, простором чи силою. Все, що властиво Богові, кожна властивість Бо-жества – авторитет, сила, всемогутність, вічність, всез-нання – повнота Божества, мешкала у Христі «тілесно», тобто навіть під час втілення Христос зберіг всі ці влас-тивості божественності, хоча Він і не користувався ними для Себе. Цей текст говорить про те, що Ісус – Бог у всій Його повноті.

5. В Посланні до Тита 2:13 Павло говорить про святих, які «чекали блаженної надії та з’явлення слави велико-го Бога й Спаса нашого Христа Ісуса». Головне питання полягає в наступному: чи відноситься вислів «великий Бог» до Христа чи до Бога Отця? Чи має на увазі ап. Пав-ло, що святі чекають Отця і Сина? У грецькому тексті виразу «великий Бог» передує означений артикль, яко-

го немає перед фразою «Спаситель Ісус Христос». Що це означає? У граматиці грецької мови існує правило, коли сполучник «і» або «й» (грецьк. «кай») сполучає два іменника, які стоять в одному і тому ж граматичному від-мінку (обидва стоять в родовому відмінку), а певний ар-тикль, що передує першому іменнику і не повторюється перед другим, останній завжди відноситься до тієї ж са-мої особи, яка описана першим іменником. Наприклад: Ап. Павло в Посланні до Колосян 3:17 говорить: «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Гос-пода Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві». Кому дякуючи? – Богові і Отцеві. Мова йде про одну Особу – Отця. Тому, «великий Бог» в Тит. 2:13, відноситься до Ісуса Христа. Більш того, ми повинні звернути увагу, що Тит. 2:13 є не єдиним випадком, коли використовується дана граматична конструкція. В 2 Петра1:1 ми знаходи-мо схожий вислів: «хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа». Отже, як і Павло, Петро також називає Христа Богом і Спаси-телем.

6. Послання до Римлян 9:5 Крім того, уривок з Послан-ня до Титу є не єдиним місцем, де ясно використовується слово «Бог» по відношенню до Ісуса Христа. Те ж саме він робить і в Посланні до Римлян. «Він сущий (грецьк. хо он) над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь». Слово сущий пропущено в перекладі Огієнка, про те є в грецькому тексті. Цей вираз вживається в грецькому перекладі тексту Вих. 3:14 «Я Той, що є». «Що є» (хо он) – перекладається «Котрий перебуває вічно» (Тора з рос. перекладом. Видавництво Шамир).

Таким чином, у цьому уривку Павло відкрито прого-лошує Христа, як «Бога, благословенного навіки». Цей текст містить просте і в той же час серйозне свідоцтво не тільки Божественності Христа, але і Його єства вічно-сущого Бога. «Христос є передвічний, самосущий Син Божий... Кажучи про Своє передвічне існування, Хрис-тос посилає розум назад, через незлічені століття. Він стверджує, що не було таких часів, коли Він не був би в тісному єднанні з вічним Богом. Він, Чий голос в той момент чули євреї, був з Богом завжди Він був рівний з Богом, нескінченним і всесильним... Він – вічний, само-сущий Син». (Е. Уайт. Євангелізм, с. 615).

7. Особливим свідоцтвом Божественності Христа є тексти записані Павлом в Посланні до Євреїв 1:8,9: «А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості більше, ніж друзів Твоїх». На протилежність ангелам (7 текст), Отець з шанобливістю звертається до Сина, називаючи Його Богом. Цей вираз можна розглядати, як найвищу, кульмінаційну точку в свідоцтвах відносно положення і статусу Христа. Немає найбільшого свідоцтва Божественності Христа, ніж це звернення Отця до Сина. Божественність Христа під-тверджена урочистим чином і притому Самим Отцем.

Таким чином, дослідивши ці місця Святого Письма, де Христос прямо названий Богом, ми знайшли достат-ньо свідоцтв на користь того, що Ісус – Бог у повному розумінні цього слова. Він Той, у Котрому перебуває уся повнота Божества. Він вічний, правдивий Бог, Котрий «володіє життям – самобутнім, незапозиченим, первин-ним. “Хто має Сина (Божого), той має життя” (1 Ін. 5:12). Божественність Христа – ця гарантія вічного життя для віруючого в Нього» (Е. Уайт. Бажання віків, с. 530)

(Далі буде)

божествеННIсть Iсуса Христа – 1пастор, Михайло МАтВІЙЧук

15

Мені прийшло повідомлення з Києва, із заочних Біблійних курсів в про те, що одна жінка уже декілька місяців не відпи-сує, і не дає відповіді на відісла-ні уроки. В один із днів поїхав до неї, - це 25 км. від Здолбуно-ва, с. Дермань. Це було в неділю в обід; зайшов за адресою, але вдома не було нікого, вирішив зайти ввечері, і будучи в тому селі пішов провідати сім’ю на-ших членів церкви. Коли поча-ло темніти поїхав до будинку за адресою, будинок знову виявив-ся зачиненим. Того дня я так ні з ким і не зустрівся.

Через декілька днів, ми з дру-жиною провели ранкове служін-ня і вона поїхала на навчання, а я вирішив піти і рознести людям газети в Здолбунові. Сходячи по сходах будинку відчув спо-нукання поїхати в Дермань, Дух Святий наче говорив мені: “По-їдь, там тебе чекають.” Я повер-нувся в квартиру, взяв докумен-ти, ключі від машини, і поїхав в Дермань. Прийшовши до уже

ВІРАжива ДосвIД«І все, що тільки робите словом чи ді-лом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякую-чи через нього Богові й Отцеві».

колосян 3:17

Ігор кАнюС

знайомого мені будинку,- по-бачив в дворі багато дітей. На зустріч мені вийшла середнього віку жінка, як пізніше виявилось це і була Марія Ю. - до якої я їхав. Я представився, сказав що працюю пастором церкви; роз-повів про те, що вона уже давно не відповідає на біблійні уроки; ми за неї переживаємо, - саме тому я приїхав. Так у нас завя-залась тривала розмова. Під час розмови пані Марія розповіла про те,іщо вони разом із сусі-дами (практично з цілої вули-ці) зустрічаються і слухають по радіо проповід і І.Черничка. По закінченні нашої розмо-ви, я запропонував почитати газету “Вічний скарб”. Коли пані Марія побачила газету, ви-раз її обличчя вмить змінився, це мене здивувало, і я спитав в чому справа. Вона розповіла історію. Напочатку літа вона купила мед в одного пасічника, який жив в зовсім іншому ра-

йоні. Прийшовши додому, роз-паковуючи мед, зацікавилась газетою, в яку й була загорну-та банка. Прочитавши клаптик газети, вона захотіла отримати цілу, але нажаль ні адреси ні нших даних про те, як отримати цю цінну газету не було, - була тільки назва “ВІЧНиЙ СКАРБ”. Ця жінка пішла в міський від-діл звязку з надією, що там можна буде виписати таку газе-ту, але там їй сказали, що про таку газету вони нічого не зна-ють. Після цього вона поїхала в районний центр Здолбунів, з надією знайти там цю, як вона висловилась,”Божу газету”, але і там їй не змогли допомогти. І так вона засмучена повернулась додому. Тому побачивши в моїх руках газету “ВІЧНиЙ СКАРБ”, через півроку після того, як про-читала клаптик газети, її радос-ті не було меж...

Вона попросила мене ще при-везти їй дитячі книги; діти яких я зустрів - це були її внуки. Піс-ля того ми ще декілька раз зу-стрічались, і зараз підтримуємо зв’язок.

ПОГЛЯДна світ

комітет Вр з питань науки і осві-ти не підтримав ідею заснування Церквами навчальних закладів дер-жавного стандарту освіти

КиЇВ — Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти про-понує Парламенту відхилити проект Закону «Про внесення змін до дея-ких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчаль-них закладів». Таку позицію Комітет висловив у проекті постанови, яка 4 грудня була внесена до законодав-чого органу народними депутатами України В.Полохалом, Д.Табачником, С.Давимукою та К.Самойлик, – по-відомив 9 грудня Інститут релігійної свободи. http://old.risu.org.ua/ukr/news/article;33358/

Дослідження: релігійність люди-ни є одним із соціальних феноменів

03.12.2009 УКРАЇНА — Український народ

належить до релігійної нації: майже 90 відсотків населення ототожнюють себе з певними релігійними конфе-сіями або течіями і лише близько 10 відсотків називають себе атеїстами чи агностиками.

Про це свідчать результати соціоло-гічного дослідження ISSP (Internazional Sozial Survey Programmme), проведе-ного Київським міжнародним інститу-том соціології, центром “Соціальні ін-дикатори” та кафедрою Національного університету “Києво-Могилянська академія” в рамках міжнародного про-екту, інформує УНІАН-релігії.

В.ющенко вважає, що нація має

бути об’єднана вірою01.12.2009КиЇВ — “Коли президент Ющенко

говорить, що у нас має бути єдина по-місна Церква. Хто мене підтримає, яка аудиторія? Важко сказати”, – про це в ефірі одного з українських телекана-лів сказав Президент України Віктор Ющенко, повідомляє ІМК.

“Це питання, я б не сказав, що воно для мене делікатне. Нація, яка не об’єднана вірою... важко сказати, в чому вона може бути об’єднана. В Україні – 4 конфесії. У інших країнах – одна. Чому в Україні їх повинно бути чотири? Це що проблема канону? Або це проблема дезінтеграції нації?”, – відзначив В.Ющенко. http://old.risu.org.ua/ukr/news/article;33240/

16«Біблія – наш найвищий авторитет і правило віри. Свідоцтва

не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету – нагадати, відновити в свідомості людей вже відкриті в слові Божому істини… Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до нього…» ЕЛЕН УАЙТ

„Голос Надії” – газета Західної Конференції Церкви АСД.Засновник – Церква Адвентистів сьомого дня.Свідоцтво про реєстрацію – РВ№345 від 4.10.2002 р.Відповідальний за випуск секретар відділу інформації ЗК – Ольга НошинРедакційна колегія: Борис Коржос, Володимир Скиба, Віталій Шевчук, Олександр Філіпчук, Леонід Кулініч.Комп’ютерна верстка - Павло Ваценко.Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. Івана Багряного, 36аДля листів: 79041 м. Львів, а/с 6241телефон: 237-12-13E-mail: advent@lviv.gu.net Номер надруковано в друкарні у м.Борислав Львівської обл. з готових фотоформ. Наклад 1000 примірників.

• Християнський радіо телецентр «Голос надії». Слухайте нас по Першій програмі Українського радіо: вівторок 21.30 – 21.45; субота 16.25 – 16.30. по Другій програмі Українського радіо «Промінь» (FM 105): понеділок 11.55 – 12.00; вівторок 18.15 – 18.30.

Заочні курси з вивчення Біблії: поштова адреса 04071 Київ-71 а/с 36; тел.: (044) 425-31-36; e-mail: bibleschool@mail.ru

• Дивіться телепрограми християнських телестудій на супутникових каналах «Hope channel»: Супутник: Hotbird 6, Frequency: 11013.00 MHz, Symbolrate: 27.500, Polarization: Horizontal, FEC: ?.

Молодіжна программа «Здобудь мудрість»: середа 9.30; п’ятниця 19.00. Суботня школа: четвер 18.00 російською мовою, 18.30 українською мовою; субота 8.00 російською мовою, 8.30 українською мовою.

Адреса телеканалу «Надія» в інтернеті: www.hopechannel.info

200 Запитань до Духа Пророцтва

10. Що написав Мойсей, перебува-ючи в Мадіамі?«Довгі роки перебування в пусте-лі не були потрачені даремно. Тут Мойсей не лише приготувався до майбутньої великої місії, але про-тягом цього часу, під натхненням Духа Святого, він написав дві кни-ги: книгу Буття і книгу Йова»Коментар АСД ЄГУ на книгу Йова І; стор. 1140

11. В якому місці, в одному із ви-дінь, був показаний Єнох?«Після того я була перенесена на планету, яка мала сім супутників. Там я побачила праведного Єноха, який колись був забраний з Землі…

Я запитала Єноха, чи це плане-та, на якій він живе, після того як був взятий від Землі? Він відповів: «Ні, я живу в Святому Місті, а тут я тимчасовий відвідувач». Але він так вільно почував себе на цій пла-неті, ніби був в себе вдома». Ранні Твори стор. 40

12. Хто такий Мелхиседек?«Бог ніколи не залишав нашу пла-нету без вісників. Для того, щоб відкривати небесну істину і не-змінність Божого закону, певного часу Господа нашого Ісуса Христа особисто представляв Мелхиседек. Через Мелхиседека, священика Бога всевишнього, говорив Ісус.

Звичайно, Мелхиседек – не Сам Христос, але він був голосом Бо-жим в світі».Коментар АСД ЄГУ на книгу Буття 14, стор. 1092-1093

А Ви знали, що...… під час одного з перших видінь вона тримала в лівій руці, близько 30 хвилин, велику сімейну Біблію. В той час Елен важила всього 36 кг, а Біблія – більше восьми. Ін-шим разом вона тримала Біблію в одній руці, а другою перегортала сторінки,точно вказуючи пальцем на певні місця Святого Писання і точно цитуючи їх.