Ось я, пошли мене

с.8Тема номера: 90 років громаді Кобилецької Поляни с.2

«У Його ритмі» с.4

Куди приводять мрії с.6

Розлучення та повторний

шлюб с.10

Київ —місто надії

с.7

«Моменти, які захоплюють дух» с.5

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

2 №112 січень 2014 НадіїГолос

Наприкінці останнього осіннього місяця, 30 листопада, в суботу від-булася урочистість з нагоди 90-річчя з дня заснування адвентистської громади в смт. Кобилецька Поляна, Закарпатської області.

Служіння проводилося в приміщенні нового просторого молитов-ного будинку, який знаходиться на стадії завершення будівництва. Гро-мада вперше приймала таку кількість людей: близько 300 чоловік.

На ювілей громади приїхали обласний пастор Василь Чопик, пре-зидент Західної конференції Олександр Антонюк, гість з-за кордону — районний пастор з Румунії Теодор Бринзяник; пастори, які звершували служіння в громаді: Василь Білак, Михайло Горничар, Іван Ношин, Іван Крічфалушій, Марія Дмитрівна, дружина покійного пастора Степана Онофрійчука, та дружина Ігоря Онофрійчука, Одарка; пастори з сусід-ніх громад: Олександр Грицак, В. Водяне та Олег Шнайдер, м. Рахів; брат Василь Писанок, один із спонсорів будівництва молитовного бу-динку, який проживає в Англії; і звичайно вже відомі пастори, які ви-росли і сформувалися тут, а зараз звершують служіння по всій Україні і навіть за кордоном: Іван Варцаба, Юрій Ватаман, Василь Варцаба (Ан-глія), Михайло Луцьо (Азербайджан).

Урочисту частину розпочав місцевий пастор Василь Мурга. Він зачи-тав історію громади, у формі вірша відобразив шлях громади протягом 90 років, починаючи з 1923 року від першого адвентиста Дмитра Вата-мана. У святковій програмі брали участь: духовий оркестр та ансамбль бандуристів під керівництвом Марії Онуфрійчук з ільницької громади, музичні колективи з м. Чернівці, та смт. Тересва, а також хор і молодь місцевої громади. На сцену були закликані ветерани, які разом викона-ли пісню «Бурями носимая». Після слів подяки, які висловив ветеранам пастор Юрій Ватаман, їм вручили подарунки та квіти.

Всі присутні пастори та гості мали можливість привітати Полянську громаду з ювілеєм, після чого Василь Чопик звершив спільну молит-ву. Зі словами настанови звернувся Олександр Антонюк, закликаючи членів громади до перепосвячення і активної місіонерської діяльності. Кульмінацією зустрічі стала передача Біблії від старшого покоління мо-лодшому. Саме Біблія першого адвентиста, Дмитра Ватамана і книги Духа Пророцтва, власноручно підписані ним, знаходились в центрі сце-ни. Служіння відбулося в надзвичайній, домашній і дружній атмосфері. Всіх присутніх запросили на святковий обід.

Кобилецької Поляни

Василь Мурга

років громаді

«Під небом є свій час для всього», — Творець колись проголосив, Час сіяння і час до збору, Щоб плід для Бога люд носив.

Так і колись у двадцять третім, Хтось насінинку нам приніс, Щоб у Поляні Кобилецькій, Народ на славу Божу ріс.

Хтось із людей був браття перший, З села в село, із дому в дім, — Це Ватаман Дмитро був ревний, Він сіяв правду в краї цім.

Ходив наш брат в Бичків, в Росішку, Не забував про Ясіня, Він виробив цю добру звичку, І сіяв правди насіння.

Трудився брат, писав руками, Бо Дух Пророцтва цінний дар, Щоби народ читав роками, Витримував життя удар.

З’явилась Церква в час непевний: В державі — опір, атеїзм, Комусь судився час тюремний, Бо панував тут комунізм.

Але насіння проростало, І в плані Божім було те, В Поляні, щоб громада стала, Яка із року в рік росте.

Два роки праці, й сніп духовний, — Дружина вістку зберегла, Сестра Олена крок важливий У двадцять п’ятім, прийняла.

Через тринадцять, в тридцять восьмім, Гнатюк Олена та дочка, Стають на шлях вони важливий, В серця приймаючи Христа.

А в ті роки нам помагали Із-за кордону два брати, Із Чехії нам їх прислали, Трудились в області вони.

Одних хрестив в Поляні — Гонза, Беньовський інших охрестив, І почала зростати Церква, Яку Господь благословив.

90

3№112 січень 2014 НадіїГолос

Тоді в Котільниці збирались, В помешканні Ігнатюків До Бога люди серцем рвались, Бо кожен з них спастись хотів

Згадаємо роки глибокі, Далекий тридцять восьмий рік, Коли в служінні почав кроки, Пресвітер перший у селі.

І дім молитви був у нього, Й випробування переніс, Це Куріляк Іван, якого, Ми з честю згадуємо всі.

Зерно росло, роки летіли, Дозріла вістка в Ясінях, В сорокових Христа приймали, Хрестив їх Химинець Іван.

Служіння брата у ті роки, Було надмірно не просте, Але приємно, що з Поляни, Його дружина була теж.

Бо в сорок восьмім, її батько. Шановний Прокоплюк Дмитро, Прийшов в громаду в час нелегкий, Навчав творити він добро.

У брата Химинця Івана, Родились дочки і сини, Чотири сім’ї, після батька, Служіння звершують вони.

Коли прийшов сорок девятий, Повірив брат — Токар Дмитро, Він був пресвітером, завзятий, Творив порядок він кругом.

Сім’я Луцьо тут проживала, Родилась дочка і сини, А після Куріляк Івана До себе зібрання взяли.

В свій час сім’я Луцьо Михайла, З Поляни виїхала з тим, Служити в час випробування, В ті роки брат був обласний.

Як виїзжали із Поляни Для Господа віддали дім Де адвентисти аж донині Служіння звершують у нім.

Роки ішли, з Поляни душі, Скрізь заключали Заповіт: В Бедевлі, в Берегові, в Сивлюші, Та в Ільниці, — так мовить звіт.

В сімдесят третім збулась мрія, Перевелась до нас сім’я, Онуфрійчук Степан й Марія, Це дочка Дмитра Токаря.

І Церква вибрала Степана, Пресвітером на довгий час, Тринадцять літ служіння брата, Є незабутніми для нас.

У вісімдесятих з волі неба Білак Василь у нас служив, Помічником був Василь Глеба, Служінням кожний дорожив.

За Білаком прийшов служитель, — Це Ігор, брат Онуфрійчук, Розпорядившись наш Спаситель, Надав їм честь служити тут.

А як почались дев’яності, Служив Михайло Горничар, Вирішував складні і прості Питання Церкви на той час.

Тоді всі зали були повні, Василь Варцаба всім рядив, Програми скрізь були духовні, Дух Божий в Церкву приводив.

А Горничар Іван мав милість, Служити на межі століть, І скористав свою можливість, Хоч небагато мав він літ.

Ношин Іван служив потому, Настав вже двадцять перший вік, Не відчували браття втому, Служили Богу з року в рік.

За ним прийшов до нас служитель, Це Анатолій брат, Тершак, Бо доручив йому Спаситель, Служить в Поляні певний час.

А після нього знов в громаду, Прийшов Михайло Горничар, Так вирішила Вища влада, Був в цьому видний Божий знак.

За ним Іван, брат Крічфалушій, Служив в громаді певний час, І він нічим не був не менший, Виконував Христа наказ.

Мойсей Сергій — відоме ім’я, Громаді нашій — дороге, Він також звершував служіння, Відповідальне і святе.

А в даний час тут новий пастор, — Василь Мурга отримав честь, Це перевага, це не просто, Бо задум Божий був на це.

Петро Попович служить щиро, Пресвітером місцевим в нас, Хай Бог сім’ю наповнить миром, Щоб багатьох Господь ще спас.

Щасливі ми, що маєм змогу, Для Бога будувати Дім, Щоб для людей була нагода Спасатись у ковчезі цім.

За тих братів ми вдячні Богу, Які внесли вагомий вклад, Щоб мали ми оцю споруду, Про них ще скажем в інший раз.

Історія нам всім звістила, Ми слухаєм уважно звіт: Громада героїня стала, — П’ятьох синів зростила в світ.

Ті діти виросли, зміцнились, Бо юними були колись, Служити Богу всі згодились, Людей спасати подались.

Згадаєм ми їх поіменно: Василь Варцаба та Іван, Отримали від Бога щедро Звіщати істинну талант.

Луцьо Михайло — проповідник, Також служитель, капелан, Та всім відомий Божий вісник, Шановний Юрій Ватаман.

А п’ятий служить у Бичкові, І Церква вибрала його Пресвітером є у громаді — Це Анатолій Устюгов.

Отож, присутні сестри й браття, Поважні гості, дітвора, Нехай горить Христа багаття, В серцях, що прагнуть до добра.

Бажаєм вам віршом з Писання, У ювілейний гарний рік, Буття відкрити без вагання, Що Господь Сарі там прорік:

Що через рік буде малятко, Розділ сімнадцять, той же вірш, Що в дев’яносто, хоч як важко, У неймовірне ти повір.

Бажаєм вам завжди родити, І не дивитися на вік, А правду сіяти, трудитись, Вести на шлях спасіння всіх.

Громаді дев’яносто, — гарно, А тут, у лавах сіячі, Нехай же через років десять, До Бога прийдуть тисячі.

Трудімось браття, час короткий, Бог обіцяв благословінь, Щоб про спасіння почув кожний, На це ми скажемо: Амінь !!!

4 №112 січень 2014 НадіїГолос

Даніела Саксон

На Закарпатті провели уїк-енд «У Його ритмі»

Центр оздоровлення та відпочинку «Сонячні Карпати», зібрав серед зимових Карпат, охочих на щорічний молодіжний уїк-енд з 13 по 15 грудня. Інтенсивний дводенний діалог зачепив найактуальніші питання: від внутрішнього індивідуального духовного життя, до місіонерських

методів адвентистської молоді у світі.

На зустріч завітали молоді люди з різних куточків України: активні члени громад, служителі церкви, а та-кож спеціально запрошені гості — Роман Проданюк та Артем Щербанюк.

Після розселення по кімнатах та смачної вечері, всі учасники зібрались на загальному богослужінні у про-сторому залі для зустрічі суботнього дня та офіційного початку молодіжного уїк-енду.

По-особливому на вечірньому служінні молодь зо-середила свою увагу на духовних роздумах. Під час дискусії у залі, молоді люди висловлювали думки: на-віщо потрібна довіра у нашому житті та що може бути важливішим за неї. Завоювати довіру непросто, та здо-бувши її набуваєш відчуття легкості у спілкуванні — та-кого висновку дійшли учасники семінару. При цьому розширювати довіру потрібно починаючи з самого себе, а саме: в довірі до Бога, як до Творця і Спасителя, до Святого Письма, як до джерела істини, до батьків, як суб’єктів любові, до церкви, як до спільноти яка збе-рігає християнські принципи.

Після зустрічі молодь не поспішала розходитись, а продовжила спілкування в холі, обговорюючи тему ве-чора й налаштовуючись на наступні заходи.

Суботнє богослужіння було наповнене віршами, сценками, відеороликами, хоровим співом. Разом з

групою прославлення співали молодіжні псалми, ко-ментували переглянуті відеоролики та просто ділили-ся своїми враженнями.

Кульмінацією заходу стали духовні роздуми над те-мою зустрічі, яку представив Роман Проданюк. Йшло-ся про те, наскільки питання честі, гідності та пошани переплітаються з біблійними історіями, які слугують прикладом для сучасної молоді.

Після богослужіння молодь продовжувала знайо-митись, додали позитиву рубрика «Цікаві запитання» та драматична постановка.

Організатором уїк-енду виступив молодіжний від-діл Церкви адвентистів сьомого дня Закарпатської об-ласті. «Тема семінару «Довіра» виникла невипадко-во, – розповідають організатори, – довіра є засобом подолання відчуженості людей, запорукою повер-нення суспільству втраченої орієнтації на спільноту. Ці кілька днів пролетіли непомітно, але в серцях зали-шилось те насіння, яке Господь вклав у серце кожному із присутніх для духовного росту та міцних взаємин у суспільстві, між творінням та Творцем».

Організатори висловлюють подяку всім працівни-кам санаторію за їхню увагу, терпіння, любов, яка про-являлася у всьому, навіть у дрібницях.

5№112 січень 2014 НадіїГолос

Олександр Коропець

У першій Луцькій громаді захоплювало дух

На молодіжній зустрічі визначили переможця місіонерського проекту, який «захоплює дух».

Понад 100 людей завітали на молодіжну зустріч під назвою: «Моменти, які захоплюють дух».

Музичні гурти «Філадельфія» і «Просто неба» ство-рили групу прославлення. Ведучі програми Ілона Кар-пік і Саша Євтушок зуміли спрямувати увагу присутніх до моментів, які по-справжньому захоплюють дух. Учасники обговорювали тему духовного відродження, ділились досвідами з минулого і акцентували увагу на важливості читання Біблії.

На завершення програми провели конкурс місіо-нерських проектів з призовим фондом 500 грн. Було представлено багато цікавого і майже реального.

Торчин запропонував євангельський будівельний проект в рамках якого колектив молоді Торчина мав провести ремонтні роботи в помешканні людини по-хилого віку. Молодь Володимир-Волинська вирішила здійснити масовий обмін цигарок на сік і цукерки на вулицях міста. Активісти першої Луцької громади на-мірились запустити в небо дельтаплан з плакатом на якому вказана адреса церкви. Представники Ка-мінь-Каширська презентували ідею розповсюдження в дитячих садках літератури видавництва «Джерело життя». Пожарківчани придумали проект «Біблійна скринька» — розмістити на зупинках громадського транспорту скриньки з яких кожен бажаючий міг би отримати картку з біблійними обітницями і настанова-ми на день насущний. Привітнянці подали ідею з роз-міщенням плакатів формату А3 з Біблійними текстами в центрі населеного пункту.

Суддівська рада після тривалих роздумів віддала перемогу команді громади Луцьк–2 за ідею «Фото-граф місіонер». В реалізації проекту задіяний фото-граф, який працює на вулицях Луцька обіцяючи моло-дим людям подарувати надруковане фото великого формату під час молодіжної програми в молитовному будинку (вручає запрошення з контактною інформаці-єю). Отже, 500 грн. від молодіжного відділу Західної конференції знайшли свого власника. Проект «Фото-граф місіонер» планують реалізувати 4 січня в другій Луцькій громаді.

Молодіжну зустріч організувала і провела молодь Луцька за підтримки Молодіжного відділу Західної конференції.

Марічка Петрова

В Торуні об’єднались для великої сили

14 грудня у с. Торунь, Закарпатської області провели місіонерський конгрес.

Не дивлячись на стан погоди та снігові замети, делегати з м. Хуст, сіл Велятино, Данилово та Олек-сандрівки приїхали, щоб разом з місцевими членами церкви понести вістку жителям гір. Також прибув Вік-тор Власюк — керівник Глобальної місії та Молодіжний керівник західної конференції.

Урочисте суботнє служіння розпочали із гімну кон-

гресу «Доторкнись до серця» який відображав ціль зібрання. Урок суботньої школи провів місцевий слу-житель Валерій Петров, він говорив про триангельську вістку, яка була актуальною в цей день. Пастори Ми-хайло Горничар та Віктор Власюк провели семінари, розкриваючи нашу місію сьогодні та пояснюючи який вплив ми маємо мати на людей. Лунали пісні, літанію посвячення провів служитель Ігор Канюс, після чого відбулася молитва благословення церкви.

Після смачного обіду всі отримали пакети з літе-ратурою. Особливою підтримкою був автобус брата Михайла, який доставив кожного на місце призначен-ня і згодом забрав назад. Делегати охопили три села в яких майже в кожен будинок занесли книги та га-

6 №112 січень 2014 НадіїГолос

зети. Вечірнє служіння було наповнене досвідами та враженнями якими могли поділитися всі бажаючі. Та найбільшою радістю було служіння дітей. Пісня, яку виконав Крістіан Гарастей відображала в собі важли-вий зміст: «Давайте разом триматись будем і цінувати кожну мить...». А досвіди Олександра Петрова та На-зарія Білака були великим прикладом та свідченням для всіх.

Організатори конгресу вважають, що успіх Божої справи в значній мірі залежить від єдності церков. Адже важко уявити ефективну роботу, якщо кожен не буде доповнювати її тим, що має в дар від Бога. Бог може використовувати будь-яку людину для місіонерської ро-боти.

Олександр Коропець

Табір «Пісочний» – мрії збуваються!

А як ще назвати розповідь, в якій йдеться про «пісочні» мрії, які збуваються, про обіцянки, які виконуються, про натхнення, яке захоплює…

Хто був на Волинському таборі «Пісочний» мину-лого літа, той знає, а хто ні, тому розповім. Протягом усього табору двоє молодих людей не могли дивитись один на одного без захоплення і зітхань, а в результа-ті він запропонував їй руку і серце, а вона… відповіла «ТАК». І все це відбувалось за цікавим сценарієм, з сюрпризом для нареченої. Він несподівано з’явився з-під столу, на якому лежали подарунки для нагоро-дження команди табору і це тоді, коли її запросили для нагородження. Тут і радість, і квіти, і гітара, і до сотні свідків.

Все б залишилось цікавою молодіжною витівкою, коли б не весілля. Все виявилось дуже серйозно. Сер-гій на тому таборі прийняв хрещення і зробив пропо-зицію, а Оля прийняла одне з найважливіших рішень у житті. Знайомі були вже давно, пройшли важкі випро-бування дошлюбного консультування і…

17 листопада 2013 року в Любомльській громаді, що на Волині було весілля.

І я там був, сік, чай пив і радів, і тоді зрозумів – благо-словенні Богом мрії — збуваються!!!

Пам’ятаю, як в дитинстві ми мріяли літати. І ця мрія здавалася нам цілком реальною. Ми знаходили най-вищі місця у дворі і з розкритою парасолькою стриба-ли вниз. В ту мить нам здавалося, що ще трішки, і ми все-таки полетимо.

В дитинстві ми мріяли багато. А от, коли виросли… Так варто мріяти чи ні? З цього запитання почав

молодіжну зустріч в кафе «Бамбетель» ведучий Віктор Власюк 24 листопада. Наприклад, соліст музичного гурту «Важливо» Ярик Коберник вважає, що краще бути реалістом. Що ж, наші дитячі мрії сьогодні нам здаються дуже наївними. Але не потрібно забувати, що завдяки такій, здавалося б, наївній мрії навчитися літати ми сьогодні маємо авіатранспорт. До кінця зу-стрічі виявилося, що і Ярик про щось мріє: щоб гітара «строїла».

Так, в дитинстві ми мріяли більше. Проте і вирісши, ми продовжуємо мріяти: поїхати на море, вступити до університету, стрибнути з парашутом, стати льотчи-ком…

Учасники зустрічі, зробивши паузу у споживанні чудових страв закарпатської кухні, мали змогу прояви-ти свої артистичні здібності, показавши свою мрію у пантомімі. Усім було весело. А Софія Масюк розповіла, що вона має спеціальний зошит, де записує свої мрії, і більшість з них здійснилися. Проте дуже рідко мрії здійснюються самі собою. Найчастіше до цього потріб-но докласти багато зусиль. Але є і такі мрії, здійснити які ми просто не в змозі, як, наприклад, бажання Анни мати дитину (ця історія записана в 1 Сам. 1). Проте до-віривши свою мрію Всемогутньому Богу, вона отрима-ла те, що дуже бажала.

Ну що ж, мрійте, довіряйте свої мрії Господу, не лі-нуйтеся, і ваші мрії обов’язково здійсняться.

А ще, приходьте на «Бамбетель», запрошуйте сво-їх друзів, і ви станете учасниками незабутніх вечорів, де у затишній атмосфері зможете знайти відповіді на хвилюючі запитання, поділитися своїми думками, зу-стрітися з новими друзями, послухати живу музику і, звичайно ж, скуштувати смачні домашні страви.

Марія Власюк Кудиприводятьмрії ?

7№112 січень 2014 НадіїГолос

Під такою назвою на початку жовтня почалась в столиці України широкомасштабна євангельська робота, яка охопила не тільки Київ, але й міста, що знаходяться поруч: Бориспіль, Бровари, Ірпінь, Боярка, Вижгород, Васильків і т.д.

Метод повної євангелізації

Її мета — євангелізація у мега-полісах. Київ став першим «містом надії», однак подібні заходи запла-новано провести в кожному облас-ному центрі України. Щоб макси-мально ефективно досягти людей Божою вісткою, євангельську робо-ту проводять в три етапи по методу повного євангелізму: сіяти, збира-ти, зберігати.

ПосівОтже, перший етап «посів» —

це підготовка до євангельських програм, що мають відбутися в бе-резні 2014 року, він означає пошук людей, зацікавлених у вивченні Бі-блії. Для виконання цієї місії були запрошені волонтери: медики-місі-онери, біблійні працівники, літера-турні євангелісти а також молодь.

Київ був поділений на місіонер-ські поля, на чолі з пасторами міс-цевих громад. Місіонери працюють на цих територіях, а також в містах

поблизу Києва, стукаючи в кожну квартиру багатоповерхових будин-ків, пропонуючи людям духовну лі-тературу, газети, біблійні уроки.

Волонтери, які присвятили себе праці на Божій ниві, будуть труди-тися тут аж до травня 2014 року. Їм допомагають пастори з усіх конфе-ренцій Українського уніону, які згід-но графіка приїжджають на один тиждень до Києва, щоб попрацю-вати разом з волонтерами.

Крім методу роботи «з дому в дім», з метою знайомства людей з Божою церквою та істиною, в до-мах молитви проводяться заходи по оздоровленню населення: про-грами відновлення зору, позбав-лення від шкідливих звичок, школа здорового харчування, тощо. На

ці програми запрошуються жителі столиці та області.

ЗбірДругий етап євангельської ро-

боти — це «збір» або «жнива», він буде відбуватися в березні.

Тоді, уже знайомі з програмою люди, яких знайшли і з якими по-дружилися місіонери, будуть за-прошені на євангельські програми, що одночасно проходитимуть в декількох місцях в самому Києві та містах поблизу.

ЗберіганняТих, хто укладе завіт з Богом че-

рез хрещення, протягом наступних двох місяців будуть відвідувати во-лонтери, підтримуючи на початку їхнього духовного життя та утвер-джуючи їхню віру в Бога. Це буде третій етап — «зберігання».

На даний час робота проходить добре: місіонери вже знайшли зацікавлених у вивченні Святого Письма, проводять з ними біблійні уроки.

Є звичайно і свої труднощі: ба-гатьох немає вдома, вони до ве-чора працюють, багато людей від-мовляються і закривають перед місіонерами двері.

Однак, слід пам’ятати, що ро-бота Божа здійснюється «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот». (Зах.4:6)

Анатолій Ярчак

Київ – місто надії

8 №112 січень 2014 НадіїГолос

€ 0,44

Ось я, пошли мене

«Деякі відмовляються служити Христу своїми природними здіб-ностями, посилаючись на те, що інші мають для цього більше талан-тів та обдарувань. Але у притчі про таланти так не сказано. Коли госпо-дар дому покликав своїх слуг, він вказав кожному на його роботу». Е. Уайт «Дорога до Христа».

Ось я, пошли менеТак склалося з самого початку,

що у нашій молодій сім’ї, служіння займає значну частину нашого часу. Ми відвідуємо невеликі громади зі словом проповіді і співом.

Більше трьох років відвідуємо в’язниці-колонії у Волинській об-ласті. Там нас завжди чекають, як спраглий чекає ковтка свіжої води. Для цих людей звістка про покаян-ня у гріхах і Боже прощення є осо-бливою надією.

Але навіть цього виявляється замало, коли Господь простягає свою руку і вказує нам на потреби суспільства. Ми зрозуміли важ-ливий принцип і намагаємося не відступати від нього. Коли Господь закликає працівників, то єдина від-повідь може бути: «Ось я, пошли мене».

Серед життєвих клопотів може бути багато причин, щоб відступи-ти і зайнятися своїми проблема-ми. Але коли починаєш займатися

доброчинністю, тоді помічаєш, як Господь вирішує всі твої проблеми. Примножує тобі таланти, а з ними з’являються і нові можливості.

Крик про допомогуГосподь дивним чином від-

крився нашій сім’ї у соціальному служінні ближнім. Це стало для нас можливим коли ми познайомились з реабілітаційним центром для мо-лоді «Джерело життя».

Ці молоді люди обмежені неду-гами, але серця їх не мають кордо-нів. Вони жадають дружби, любові і спілкування. Тому окрім потреби у гуманітарній допомозі ми почули і крик про допомогу від деяких сі-мей та молоді.

Проблеми є в кожній родині, але в сім’ях інвалідів це трагедія. Ми запропонували для них лекції у формі проекту: «Відносини в сім’ї». Наші лекції стали відвідувати біль-ше тридцяти чоловік молоді та їх рідних, які також приєдналися до нас.

Наші сонячні діткиДо того ж нам Господь послав

ще дітей із синдромом Дауна. Після молитви Господу на сімейній раді, пішли до наших «сонячних діток». Ми відразу поділилися нашою ра-дістю спочатку в громаді «Ковчег»,

потім в першій і в третій громаді м. Луцька, і до нас почали приєдну-ватися нові помічники-волонтери. Господь іде попереду цього, адже Він служив тут на землі таким же нещасним.

Акції добротиПершу акцію провели в церкві

«Ковчег». Ми подарували квіти та листівки нашим друзям. Їх тоді при-йшло 25 осіб, в тому числі їх вихо-вателі.

Другу акцію ми провели в пер-шій громаді міста Луцька, там вже прийшли сім’ї з дітьми з синдро-мом Дауна і наші друзі з «Джере-ла життя». Перша церква по осо-бливому зустріла їх усіх і служіння та подарунки у вигляді фруктового набору були приправлені любов’ю.

Сьомого грудня, третя Луцька громада влаштувала благодійний концерт з нагоди міжнародного

Жанна та Олександр Жаловаги

Віктор запитує: “Чи можна християнину святкувати Новий РІк?”

Справа не в тому, можна чи не можна, а в тому, для для чого і як. Все, що ми робимо, завжди має проходи-ти через фільтр цих двох питань. Для чого я входжу у святкування Нового Року? Щоб пострибати на дискоте-ці, витратити гроші на мішуру і наряди, щоб вночі від пуза наїстися «всього-всього» , щоб влаштувати собі свято, щоб було весел–весело ... ну хоч раз в році? ...

Чи щоби хоч раз на рік нагодувати голодного або принести свято в життя знедоленого, щоб разом зі сво-єю християнською родиною переосмислити минулий рік, подякувати Богові за те, що Він дарував, і так само разом зробити наступний крок у житті.

Як святкувати? «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови

Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Iван.2:15-17)

Гадаю, ці слова відфільтровують практично все, що сьогодні передбачається робити для святкування Но-вого Року. Господь Бог не має нічого проти того, щоб люди раділи життю і відзначали свята, проблема тіль-ки в тому, що люди осягають сенс радості не в Його школі, а за партами світу цього ...

Тому головне моє побажання вам, Вікторе, таке: нехай наступаючий рік стане для вас часом, проведе-ним в школі Христа. Нехай Сам Ісус вчить вас правиль-но дивитися на світ, на себе і на Шлях Порятунку.

Божих вам благословень!Джерело: www.bible.com.ua

дня інвалідів. Діти, молодь, відділи сім’ї та «Тавіфи», керівники грома-ди — все чудово організували. Спів нашого невеликого хору, молодіж-ної групи і особливо дитяча програ-ма викликали радість на обличчях гостей і відбиток Божої любові.

Діти дарували всім гостям сер-дечка з сюрпризом, а також фрук-тові набори. Ми разом співали пре-красну пісню «Мир вам» а потім ще кілька інших християнських пісень. Коли закінчився концерт, пастор за-просив дітей та молодь з числа гос-тей прийти на суботню школу. Коли ми знову зустрілись з дітьми, вони постійно запитували: «Коли ми вже підемо на суботню школу?»

Служіть ГосподуТепер у нас є помічники у со-

ціальному служінні — це молодь, пастори громад та їхні дружини. Але дуже важливу допомогу нам надали Віталій і Марія Шевчуки. Сказати лекцію це нескладно, але обійняти і притиснути до серця і ще потім влаштувати чаюван-ня — це запам’ятовується. Вони по-справжньому познайомили їх з Ісусом.

Наш сімейний досвід може стати реальним досвідом наших адвентистських сімей і кожного особисто. Ми знаємо що і у вас є та-ланти, і такі ж досвіди з Богом! Не-хай нас благословить Господь!

Будьте очима сліпому, Голодному хліба окрайцем, Оселею будьте бездомному, Нещасному вранішнім сонцем.Будьте ногами хворому, Руками будьте безрукому, Допомогою будьте скорою, І ніколи не будьте розлукою.Не доламайте ніколи надламане, І не зруйнуйте своїми руками. Пам’ятайте, що всім знедоленим Ми є вічними боржниками.Марта Гончар

10 №112 січень 2014 НадіїГолос

Продовження. Початок читайте у попередньо-му номері.

3. Швидше за все, Матвій залишає відкритими «двері» для розлучення на підставі різних видів сек-суальної аморальності. Апостол постає перед нами як церковний політик, який прагне примирити роз-ходження, знайти рівновагу між строгістю і милістю, вимогами учнівства і повсякденними реаліями. У будь-якому випадку, перед нами процес адаптації, зу-мовленої практичними міркуваннями.

4. Як зауважує Девід Хілл, «вони фактично обу-мовлюють привабливість шлюбу можливістю легкого розлучення!»1

5. У даному контексті не можна припустити, що мова йде про два типи учнів: одні здатні вмістити вчення про розлучення, а інші — ні. Швидше, фраза «але кому дано» — алюзія на 13:11: «Вам дано пізна-ти таємниці Царства Небесного». Оскільки таємниці Царства дано знати Ісусовим учням, то їм належить і дотримуватись Його вчення без винятків (28:16-20). На-віть якщо учням доведеться «оскопити себе» відмо-вою від шлюбу; навіть якщо християнські чоловіки по-збавляються звичайної чоловічої прерогативи давати своїм дружинам розлучення, — його слід виконувати, знаючи, що Бог дає і силу до послуху. Ті, хто не здатний вмістити вчення про розлучення — аутсайдери, на зра-зок фарисеїв (які залишаються закритими і чинять опір владі Ісуса).

Матвія 5:31-32«31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, не-

хай дасть їй листа розводового. 32 А Я вам кажу, що ко-жен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побе-реться, той чинить перелюб». (Мт. 5:31,32)

Ці вірші стверджують: чоловік, який розлучається з дружиною, робить її перелюбницею, а чоловік, який бере собі законно за жінку розведену, теж чинить пе-релюб. Судячи з усього, тут заперечується реальна дієвість розвідного свідоцтва: шлюб як і раніше зали-шається в силі. Якщо розлучена жінка знову вийде за-між (наприклад, заради юридичного та економічного захисту), вона де-факто зраджує своєму колишньому чоловіку, який її відпустив; і чоловік, який взяв її за дружину, також буде чинити перелюб проти її першого чоловіка. Згідно постанови про розлучення з книги По-вторення закону, воно визнається дійсним лише у разі «перелюбу» (див. значення слова «перелюб» вище).

1 Hill 1972, 281.

Тому Матвій ставить перед християнськими чолові-ками більш високу планку. Вони повинні взяти на себе повну моральну відповідальність за міцність своїх шлюбів, — за тим єдиним винятком, коли «перелюб» може покласти шлюбу кінець. Тут, як і в Мт. 19 містить-ся заборона на розлучення, окрім причини перелюбу.

Луки 16:18«18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі

іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб». (Лук.16:18)

У Луки виходить: чоловік не повинен ні розлучати-ся з дружиною, ні одружуватись з розведеною. Це ла-конічне формулювання виключає можливість нового шлюбу після розлучення для обох партнерів.

1 Послання до Коринтян 7:1-16

«1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловіко-ві не дотикатися жінки. 2 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. 3 Нехай віддає чоловік своїй дружи-ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. 4 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. 5 Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за зго-дою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестри-манням. 6 А це говорю вам як раду, а не як наказа. 7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. 8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. 9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися. 10 А тим, що побрались, на-казую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! 11 А коли ж і розлучиться, хай зоста-ється незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини! 12 Іншим же я гово-рю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її. 13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. 14 Чоловік бо невіруючий освячуєть-ся в дружині, а дружина невіруюча освячується в чолові-кові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. 15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. 16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш

Розлучення та повторний шлюб

Руслан Бабій

У сучасному суспільстві спостерігається тенденція знецінення інституту шлюбу. Сім’ї відводиться незначна роль. У результаті цього багато молодих людей не бажають укладати шлюб, а ті, хто все-таки

створили сім’ю, при різних труднощах або непорозуміннях з легкістю розлучаються.

11№112 січень 2014 НадіїГолос

чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дру-жини? 17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую». (1Кор.7:10-17)

Цей уривок — хронологічно найбільш ранній з но-возавітніх текстів про розлучення. Він надзвичайно ці-кавий тим, що Павло свідомо адаптує Ісусове вчення про розлучення, відоме йому з переказів.

Коринтяни запитують Павла чи суворі юдейські за-кони зобов’язують всіх, принаймні чоловіків, вступа-ти в шлюб з християнами2. Деякі, можливо, не хотіли вступати в шлюб і запитували Павла чи можна їм за-лишатися в безшлюбності3.

Теми які розглядаються в цьому уривку:a. Павло різко відхиляє радикальний аскетизм і

радить продовжувати жити повноцінним подружнім життям і не утримуватися від інтимних відносин (7:7).

b. У 7:8-9 апостол радить неодруженим, незаміж-нім і вдовам відмовитися від вступу в шлюб, — хоча ця порада не торкається тих, в кого вирують сильні при-страсті.

c. Потім він переходить до директив щодо розлу-чення (7:10-16). У тому числі він звертається до тих, хто має чоловіка чи дружину не в церкві. (7:12-17).

Павло на єврейський манер використовує пасивну форму стосовно до жінки («бути відокремленою»), та активну форму стосовно до чоловіка («відпускати»), але його коментарі припускають елліністичні звичаї Коринфа, де жінки мали право ініціювати розлучення (10:13!).

У плані євангельських традицій, формулювання Павла найближче до Мк. 10:11-12: заборона на розлу-чення так само відноситься до чоловіка, як і до дру-жини. На відміну від євангелістів, Павло не називає повторний шлюб перелюбом, але все ж вважає його небажаним.

Змішані шлюбиВ 1 Кор. 7:12-16 Павло розглядає нову тему, якої Ісус

не торкався. Вона могла виникнути саме в обстановці місіонерської проповіді, де був чіткий контраст між ві-руючими і невіруючими, громадою вірних і світом.

Як бути з шлюбами між християнами і нехристия-нами? Ймовірно, в більшості випадків, ці шлюби були укладені ще до навернення чоловіка або дружини в християнство. Легко уявити, як такі обставини могли створити серйозні конфлікти у шлюбі: один примкнув до дивної єврейської секти з дивними обрядами і зі-браннями, а інший залишився осторонь, спантели-чений або навіть переповнений осуду. Що робити? Частина коринтян висловлювала сумнів у доцільності збереження таких шлюбів.

Останній аспект Павлових настанов — не розрива-ти змішані шлюби: Якщо ж невіруючий відділяється, нехай відділяється. У такому випадку брат чи сестра не зв’язані. До миру покликав нас Бог (1 Кор. 7:15). Тут міститься важлива думка: приналежність до христи-янської громади вимагає більшої вірності, ніж вірність шлюбу. Лінія, що відокремлює нове творіння від ста-рого, може пролягати через шлюб. Проте, надія на

2 Мішна Yebamalft 6.6, Талмуд, видання Сайкина 1 тому. 411 стр.

3 Комментарий Адвентистов Седьмого Дня Глава 7, 1-е Послание к Коринфянам

спасіння невіруючого партнера існує, — тому віруючий зобов’язаний залишатися в шлюбі доти, доки можли-во. Однак, якщо виникне ситуація коли невіруючий вирішить розірвати стосунки, у віруючого не повинно бути сумнівів як йому поводитися: «Нехай відділяєть-ся». Бог покликав нас (тобто Церкву, громаду народу Божого) до миру. Участь в очікуванні «Нового світу» важливіша, ніж спроба врятувати потопаючий човен шлюбу з людиною, якій цей світ непотрібний.

Чи означає фраза «брат чи сестра не пов’язані», що віруючий вільний у такій ситуації вступити в новий шлюб? Про це Павло прямо не говорить. Загальний принцип Павла в 1 Кор. 7 очевидний:

a. Неодруженим чи вдовам краще не змінювати свій статус (7:8, 17-24, 25-27, 39-40).

b. Краще залишатися одному і всього себе при-святити служінню Господу (7:32-35). Однак не менш очевидно, що принцип не носить безумовний харак-тер (принаймні, для вдів і дівчат). Якщо вони вирішать вийти заміж, то не згрішать. Більше того, іноді це на-віть краще, ніж «палати пристрастю» (7:9, 28, 36-38, 39).

Чи була дана така ж свобода віруючій жінці, яку за-лишив невіруючий чоловік? Ні в Павлових посланнях взагалі, ні в 1 Кор. 7 зокрема, ніщо не заперечує таку інтерпретацію.

Загалом у цьому відривку не складається вражен-ня, що Павло категорично забороняє повторний шлюб для віруючих. Швидше, він запрошує їх роздумувати над тим, як найкраще можна послужити Богові в «та-кій ситуації» (7:26).

Божа воляПостійність шлюбу між одним чоловіком і однією

жінкою, це буквальне втілення Божої волі про творін-ня, а також образ довго очікуваного есхатологічного союзу Христа і Церкви. У цьому контексті шлюб ніколи не може бути ефемерним: адже він вказує на кінцевий задум Бога про викуплення. Тому ті, хто у Христі, пови-нні, що би не сталось, уникати розлучення. Розлучення не сумісне з Доброю вісткою про примиряючу Божу любов.

«Є тільки один гріх — гріх перелюбу, який може поставити чоловіка або дружину в таке положення, коли вони можуть бути вільні в очах Божих від шлюб-ної обітниці4».

«Напередодні завершення історії цієї Землі, са-тана буде працювати на повну силу таким же чином і за допомогою тих самих спокус, якими він спокушу-вав древній Ізраїль якраз напередодні їхнього входу в землю обітовану. Він буде розставляти пастки для тих, хто стверджує, що дотримується Божих Заповідей, і перебуває біля кордонів небесного Ханаану. Він буде використовувати всі свої сили, щоб заманити душі і піймати вибраних з Божого народу в їх слабостях. Сатана повний рішучості знищити своїми спокусами — осквернити блудом душі тих, хто не підпорядкував свої пристрасті вищим силам свого єства, хто дозволив своєму розуму плисти за течією потураючи тілесним пристрастям»5.

4 Е. Уайт «Християнська родина»5 Е. Уайт «Свидетельства об интимных отношениях,

супружеской неверности и разводе»

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників

4.01 – Обласний молодіжний вечір. м. Луцьк («Ковчег»), о 18.00. Довід-ки за телефоном: (063) 837 28 38.

8-18.01 – Десять днів молитви за великі міста та єдність Всесвітньої Церкви.

11.01 – Обласний молодіжний вечір. м. Ільниця, о 16.00. Реєстрація му-зичних пожертв за телефоном: (098) 780 17 81 Ангеліна.

18.01 – Обласний молодіжний вечір. Львів-2, вул. Короленка,1, о 19.00. Довідки за тел.: (093) 667 25 58.

14-23.02 – Зимова євангельська програма «Дивовижні факти загублених міст». База відпочинку «Барві-нок». Євангеліст Антонюк О. І. Довідки та реєстрація за теле-фоном: (063) 177 30 13 Уляна.

102. Як ми можемо ді-знатися волю Божу?

«Є три шляхи, якими Бог від-криває нам Свою волю, щоб привести нас до Себе і навчити приводити до Нього інших. Бог відкриває нам Свою волю через Своє Слово — Святе Письмо. Його голос також чуємо в ділах Його Провидіння... Є ще один шлях, через який чуємо голос Божий — звертання Святого Духа, який впливає на серце і відображається у нашому ха-рактері» (Свідоцтва для церкви, т.5, с.512).

А ви знаєте, що...

... Протягом кожного літа, зви-чайний план Елен включав у себе від восьми до десяти та-бірних зібрань. Інколи їй до-водилось виступати в протес-тантських церквах, в’зницях, на євангельських зібраннях, які відбувались на вулицях і пло-щах міста. У 1879 році вона про-повідувала під час круїзу, по-дорожуючи кораблем по річці Міссісіпі.У 1877 вона виступала на зі-бранні присвяченому стриманню у місті Батл-Крик, штат Мічіган. П’ять тисяч присутніх слухали її з великою увагою протягом 90 хвилин.

100. Яким чином ми можемо проявити нашу вдячність і любов до Бога?

«Бог дозволяє нам виразити нашу оцінку Його милості че-рез віддане служіння ближнім. Це єдиний шлях, щоб проявити вдячність і любов до Бога. Ін-шого шляху Він не передбачив» (Поради з адміністративно-гос-подарських питань, с.18-19).

101. Чи знищує Бог?

«Бог нікого не знищує. Грішник сам робить це своїм нерозка-янням» (Свідоцтва для церкви, т.5, с. 120).

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують

значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість

людей до Нього...” Елен Уайт

На обкладинці — учасники місіонерського конгресу у м. Торунь, сторінка 5.